ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

Тема: Дослідження частотних властивостей послідовних RL кіл

Мета роботи: дослідити та перевірити частотні характеристики послідовних

RL кіл.
Завдання: у (Workbanch) побудувати послідовне RL коло 1-го порядку.
Дослідити та проаналізувати частотні характеристики цього кола.
Для заданого варіанту (параметри кола див. в табл. 1) побудувати частотні
характеристики відносно резистивного та ємнісного елементу для
послідовного RL кола.

Таблиця 1 – Варіанти завдань

№ R, кОм L,мкГн
1 1
2 2 150
3 3
4 4
5 5
6 2,7
7 4,8
8 6,8
9 1
10 2

Порядок виконання роботи:

1. Попередньо оцінити вигляд очікуваної амплітудно-частотної
характеристики за теоретичними значеннями.
2. Зібрати схему послідовного RL зі своїми значеннями параметрів елементів.
Побудувати частотні характеристики цього кола відносно ємнісного та
резистивного елементів.
3. Для отриманих частотних характеристик в графічному вигляді знайти їх
параметри (смуга частот та інші).

1
4. Дослідити вплив параметру заданого елементу кола (див табл.2) на
частотні характеристики. Для цього змінювати номінал цього елементу (4
значення).
5. Зробити аналіз отриманих результатів.
Таблиця 2 – Варіанти завдань
№ Елемент, параметр якого
змінюється
1 R
2 L
3 R
4 L

Короткі теоретичні відомості:

Комплексна частотна функція, її властивості, методи визначення
та векторна інтерпритація

Комплексна частотна функція (КЧФ) характеризується такими властивостями:

 Це є коефіцієнт пропорційності між символічним зображенням реакції і

діючого сигналу:
Ym e jt  F ( j ) X m e jt  y (t )  F ( j ) x (t ). (12.1)
Для інваріантного у часі кола можна перейти до комплексів, тоді
. .
Ym  F ( j ) X m  Y  F ( j ) X  Y  F ( ) X ; Y   X   ( ) . (12.2)
Якщо покласти X m  1,  x  0 , тоді Y  F ( ),  Y   X , а останнє означає, що
модуль і аргумент КЧФ є відповідно амплітуда і початкова фаза усталеної гармонічної
реакції лінійного інваріантного у часі кола на гармонійний вплив з амплітудою, рівною 1 і
нульовою початковою фазою.

 КЧФ – пряме перетворення Фур'є імпульсної характеристики, а імпульсна

характеристика - обернене перетворення Фур'є КЧФ:


F ( j )   g ( )e  j d ;
1 
(12.3)
jt
g (t ) 
2
 F ( j )e d .
 КЧФ – власне значення лінійного стаціонарного кола і є лінійним
оператором зв'язку між комплексними експоненціальними реакцією та дією,
як власними функціями лінійного стаціонарного кола.

 КЧФ – комплексна функція дійсної частоти  є відношенням поліномів

відносно j, причому, коефіцієнти полінома чисельника bk (k= 0, m )
визначаються коефіцієнтами правої частини диференційного рівняння

2
 лінійного динамічного кола, а коефіцієнти полінома знаменника as (s= 0, n )
- коефіцієнтами лівої частини цього ж рівняння
bm ( j ) m  ...  b1 j  b0
F ( j )  (12.4)
am ( j ) n  ...  a1 j  a0

Обмеження, які накладається на комплексну частотну функцію. Ці обмеження

зумовлені принципом фізичної реалізованості кола чи системи.

 Реакція системи, що фізично реалізується, не може розпочатись раніше

моменту прикладання діючого сигналу.
У часовій області цей принцип виражається відносно часових характеристик кола
такими співвідношеннями:
g (t )  0  h(t )  0, t  0; g (t  t з )  0, h(t  t з )  0, t  t з . (12.5)

У частотній області згідно (12.3) комплексна частотна функція повинна

задовольняти умові Пелі-Вінера , у відповідності з яким для фізично реалізованої
системи існує інтеграл

ln F ( j )


1  2
d  . (12.6)
Виходячи із співвідношень (12.3) та (12.5) не будь-яка комплексна функція
вважається комплексною частотною функцією.
 Імпульсна характеристика є дійсною функцією часу.

У відповідності (12.3)
1 1 1 
 F ( ) cos t       d 
 j ( ) 
g (t )   F ( )e e jt d  j  F ( ) sin(t   ( ))d
2 2 2          
0
.
Така вимога задовольняється, якщо інтеграл уявної частини дорівнює нулю. Це
можливо за умови, що модуль функції F (j) є парним, а її аргумент непарним відносно
частоти :
F (  )  F ( ); (  )   ( ) .
(12.7)
Інакше, графік модуля F (j) – симетричний відносно осі ординат, а аргумента
() – відносно початку координат. Співвідношення (12.7) можна записати единим
виразом, що відображає так звану умову симетрії комплексної частотної функції:
F (  j  )  F * ( j ) . (12.8)
 КЧФ для протилежних по знаку частот приймає значення, що є
комплексно-спряженими величинами.
Векторна інтерпритація КЧФ. В основі векторної інтерпритації КЧФ та діаграми
нулів і полюсів лежить її нуль - полюсне представлення , що має наступний вигляд:
( j  z1 )( j  z2 )...( j  zm ) B( j ) b
F ( j )  F0  ; F0  m , (12.9)
( j  p1 )( j  p2 )...( j  pn ) A( j ) an
де zi (i  1, m); pk (k  1, m) - нулі та полюси КЧФ як корені відповідно чисельника та
знаменника, що є розв'язком таких рівнянь:
B ( j )  0 ; A( j )  0 .

3
 Розглянемо множники у чисельнику ( j  zi ) і знаменнику ( j  pk ) . Ці
комплексні величини є різницею двох в загальному випадку комплексних чисел, одне з
яких j має модуль |j|= та аргумент arg(j)=/2. На комплексній площині - це
вектор (зветься радіусом-вектором) на осі ординат Оj, що починається в початку
координат та закінчується у точці, яке визначається частотою ω.
Аналогічно, кожний нуль zi чи полюс pk те ж представляється радіусом-вектором,
що починається в початку координат та закінчується у точці, що визначається їх
значеннями. Різниця цих векторів графічно визначає множник ( j  zi ) чи ( j  pk ) .
j j
( j  z i ) ω ω
αi ( j  p k )
zi 0
1
1 βk
0 pk
a б

Рисунок 1 - Нульові (а) і полюсні (б) вектори та їх

основні параметри.

Вектор, що відповідає множнику ( j  zi ) , зветься нульовим вектором (рис.

138,а), а множнику ( j   p k - полюсним вектором (рис. 138,б). Кут нахилу αi нульового
)
вектора до осі абсцис (дійсної осі) зветься нульовим кутом, а полюсного вектора -
полюсним кутом βк .
При зміні частоти  змінюється довжина кожного нульового та полюсного
векторів і їх кути нахилу до дійсної осі. В результаті одержуємо нове векторне
представлення кожного з означених множників. Сукупність таких представлень дає
векторне представлення КЧФ для різних значень частоти . Це дозволяє, з урахуванням
нуль-полюсного представлення КЧФ, при зміні частоти  від 0 до  одержувати
графічним способом значення її модуля та аргументу в кожній точці частотного діапазону
на основі таких співвідношень:
для модуля, а значить, амплітудно-частотної характеристики
m
П | j   zi |
F ( )  F0 i 1
n (12.10)
П | j   pk |
k 1
як відношення добутків довжин нульових та полюсних векторів з масштабуючим
коефіцієнтом F0 ;
для аргументу або фазо-частотної характеристики
m n
 ( )   i    k (12.11)
i 1 k 1
як різниці сум окремих нульових кутів та полюсних кутів.
У випадку, коли нулі КЧФ відсутні використовують такі співвідношення:
F0
F ( )  n
n
;  ( )     k
 j  p k k 1
k 1
Наведені співвідношення є результатом перетворень (12.9) при підстановці
показникової форми множників ( j  zi ) та ( j  pk ) :

4
 | j  z! | e j1 ... | j  zm | e j m | j  z! | ... | j  zm | e j (1 ... m )
F ( j )   
| j  p1 | e j1 ... | j  pn | e j n | j  p1 | ... | j  pn | e j ( 1 ...  n )
m
П | j  zi |
 i 1
т
e j (1 ... m  1...  n )  F ( )e j ( ) .
П | j  p k |
k 1

Види частотних характеристик

Частотні характеристики одержують на основі КЧФ кола. Практичне застосування

знайшли такі види частотних характеристик: 1) частотний годограф або амплітудно-
фазова характеристика (АФХ); 2) амплітудно-частотна характеристика (АЧХ); 3) фазо-
частотна характеристика (ФЧХ); 4) дійсна АЧХ; 5) уявна АЧХ; 6) характеристика
групового часу запізнення (ХГВЗ) або характеристика затримки (ХЗ); 7) логарифмічна
амплітудно-частотна характеристика (ЛАЧХ), яка виражається у неперах чи
децибелах; 8) характеристика затухання чи послаблення (ХЗ), що виражається у неперах
чи децибелах; 9) логарифмічна фазо-частотна характеристика (ЛФЧХ).

 Графічне зображення F(j), яка зветься амплітудно-фазовою

характеристикою або частотним годографом,  це геометричне місце
точок на комплексній площині кінця радіус-вектора довжиною, що
дорівнює модулю КЧФ F(j), та кутом нахилу до дійсної осі, який дорівнює
значенню її аргумента, для відповідних значень частоти при її зміні від нуля
до нескінченості.
Ym ( ) Y ( )
Амплітудно-частотна характеристика -- модуль F ( )   КЧФ для
X m ( ) X ( )
різних значень частоти .
Фазо-частотна характеристика ()=Y() – X()  аргумент КЧФ.
Характеристика запізнення чи групового часу запізнення характеризує швідкість
зміни ФЧХ:
d ( )
 ( )   .
d
Дісна частина КЧФ FR()=F()cos()  дійсна АЧХ.
Уявна частина F(j) FR()=F()sin()  уявна АЧХ.
Логарифмічна АЧХ, що виражається у неперах
Y ( )
FНп ( )  ln F ( )  e FНп ( ) 
X ( )
або у децибелах
FдБ ( )
Y ( )
FдБ()=20lgF() F ( )  10 20  .
X ( )
Якщо коло пасивне, то Y / X  1 і логарифмічні значення від'ємні, тому для таких
кіл використовують характеристики затухання чи послаблення:
aнп()= –Fнп()  у неперах; aдБ()= –FдБ()  у децибелах.

Для відображення частоти використовують її логарифмічні одиниці:

октава  крайні значення частот відрізняються у два рази (рис. 141,а);

5
 декада  інтервал часотот з крайніми частотами, що відрізняється у десять разів
(рис. 141,б).

октава декада
log2 lg

20 21 22 0.1 1 10 100

а б

Рисунок 141 - Логарифмічні одиниці частоти.

Приклад.
Для послідовного класичного RC -кола 1-го порядку з використанням КЧФ на
основі коефіцієнта передачі напруги визначити його частотні характеристики.
Відносно напруги на ємнісному елементі
1
u  
(t ) U mвих U вих jC 1
F ( j )  K u ( j )  вих     
u вх (t ) 
U mвх 
U вх Z вх RjC  1
1 1 1  j C 1 1
  C   j .
j C  1 j   C 1  ( C ) 2
1  ( C ) 2
1  ( C ) 2

Амплітудно-частотна характеристика, як модуль F(j),

U ( ) С 1
F ( )  mвих   ,
U mвх ( ) 2 2 ( ) 2  1 С С
де С  гранична частота, що з точністю до знака співпадає з полюсом КЧФ і
обмежує діапазон частот, який називають смугою пропускання кола або системи
(частота половинної потужності). На граничній частоті потужність в два рази
меньше, ніж на частоті, що відповідає F()=Fmax.

Фазово-частотна характеристика

 ( )  arctg  arctg C .
C
Графічне зображення АЧХ, ФЧХ та АФХ на рис. 140.
У зв'язку з тим, що гранична частота гр - полюс F(j), виходячи з ФЧХ можна
стверджувати, що однократний дійсний ненульовий полюс на даній частоті вносить
фазовий зсув у мінус 45, двократний  мінус 90 і так далі.
Для будь-якого значення  дійсна АЧХ FR ( )  1 /(1  ( c ) 2 ) є проекція на
дійсну вісь, а FI ( )   C /(1  ( C ) 2 )  на уявну вісь, радіус-вектора, довжина
якого дорівнює модулю F(j) на даній частоті (тобто значенню АЧХ), а кут нахилу до
дійсної вісі - її аргументу () (значенню ФЧХ).

6
 Характеристика групового часу запізнення
d d 1
 ( )    ( arctg C )   1  C .
d d  гр  2
C

Логарифмічна АЧХ. Маштаби логарифмічні, наприклад, по осі ординат  дБ, а

по осі абсцис  декади:
FДБ()=20lgF().

Коли   1 /  C   C , то АЧХ  1 / 2 . Для всіх значень частоти, що менше граничної,

АЧХ не перевищує 3 дБ. Для частот більше граничної при зміні частоти у десять разів
(на декаду), АЧХ змінюється на 20 дБ (рис. 142).

F, дБ 0.1 1 10 100 F, дБ гран

lg lg
4
24
44 Максимальна
похибка
дорівнює
3 дБ
а б

Рисунок 2 - Логарифмічна АЧХ (а) та асимптотична

логарифмічна АЧХ (б).

 Кожний однократний дійсний від'ємний ненульовий полюс КЧФ F(j)

спричинює зміну логарифмічної АЧХ на –20дБ на кожну декаду; n таких
полюсів ведуть до зміни АЧХ на –20n дБ на декаду.
Якщо частота подається у октавах, то це відповідно 6 дБ або 6n дБ на октаву.
Отже, очевидно, що в межах смуги пропускання подібна логарифмічна АЧХ
прямує до прямої з нулоьвим кутом нахилом (асимптоти на нульовому рівні), а у межах
смуги затримки - до асимптоти з кутом нахилу - 20 дБ на декаду.
Таким чином, реальну логарифмічну АЧХ, яка визначається простим ненульовим
від'ємним нулем можна представити двома вказаними прямолінійними відрізками, що
перетинаються на межі смуги прорускання та затримки (рисю 142,б). Такі
характеристики називають асимптотичними логарифмічними АЧХ.

Логарифмічна ФЧХ. Масштаби: по осі абсцис  логарифмічний масштаб (в

децибелах чи неперах), а по осі ординат  звичайний (градуси або радіани):
()= –arctgC.

1
() 0.1 1 10 100
() 10 C
lg lg
0

4
 
2 4
а б

7
 Рисунок 3 - Логарифмічна (а) та асимптотична (б)
логарифмічна ФЧХ.

Аналіз аналітичного виразу ФЧХ та її графічного зображення (рис. 143,а) дозволяє

стверджувати таке:

 Кожному дійсному ненульовому однократному полюсу КЧФ F(j) відповідає

асимптотична логарифмічна ФЧХ, яка складається з двох прямих відрізків.
Перший з них  пряма лінія, що відповідає зміні ФЧХ на –90  при зміні
частоти 2 декади симетрично від граничної частоти гр на одну декаду з
обох боків; друга  має нульовий кут нахилу на рівні –90 (рис. 143,б). Для n-
кратного полюса кожна пряма харатеризується величинами у n раз
більшими.
Характеристики подібного типу звуться асимптотичними логарифмічними ФЧХ.▲

8
Контрольні запитання:
1. Порівняти АЧХ та ФЧХ послідовних кіл RC and RL 1-го порядку?
2. Який вигляд має частотна функція для кіл послідовних RL 1-го порядку?
3. Які особливості КЧФ послідовних RL кіл 1-го порядку ви знаєте ?
4. Що таке АЧХ та який вигляд вона має для послідовних RL кіл 1 порядку?
5. Що таке ФЧХ та який вигляд вони мають для послідовних RL кіл?
6. Що таке годограф та груповий час запізнення?
7. Який зв'язок між перехідною характеристикою та КЧФ?