Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав – нема мелодій.
 Перший рівень нашого сприйняття – сен
сорний (чуттєвий)
 Другий рівень – семантичний
 Третій рівень – теоретичний
 “Осанна осені” - це начебто якесь
закликання. Навіть цих двох слів може бути
доситьдля кружляння цілого рою метеликів-
асоціацій. Кружляння у тиші. Але ж “Осанна
осені, о сум! Осанна./ Невже це осінь, осінь, о!
– та сама”. Прислухайтесь, у слові о-сінь є
такий багатозначний вигук: “о!”
І навіть зойк тривоги: “о! - та сама”.Може,
то осінь життя, прихід якої завжди такий
несподіваний і невчасний.
 Це вже праця не лише серця, але й голови.

до якої тематичної категорії поезії належить вірш? –

філософська лірика

як висловлює поет свої почуття? - в вірші

бурхливий потік думки, слова-звертання, слова-
жести.

Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Що це – зворушення, здивування, пригадування?
Хтозна – ціла палітра кольорів!
 “Здавалось би, що там такого у кінцевому
дворядку?..
...Багдадський злодій літо вкрав,
багдадський злодій.
І плаче коник серед трав – нема
мелодій...
Асоціації, викликані цим мелодійно
підкресленим повтором ”багдадський злодій”,
немов прострелюють свідомість і
примушують ще й ще перечитати...
Так це ж – про людське життя, а не просто
щемкий пейзаж...”
 Поет насамперед повинен мати
абсолютний слух (хоч не в прямому
значенні цього терміну). Він повинен
бути досконалим диригентом у
своєму власному оркестрі слів. І не
лише на “рівні вуха”, а й на рівні
душі, тієї мембрани, яка вловлює
навіть найменший фальш.
 Поетичні прийоми
“Осінній день, осінній день, осінній!” – повторення
слова осінній є стилістичним прийомом -
лексичною анафорою.
Другий рядок дуже подібний за звучанням: “О синій
день, о синій день, о синій!”, але інший за
змістом. Ця подібність – звукова анафора. Так
само в цих рядках:
“Осанна осені, о сум! Осанна.”
“Останні айстри горілиць зайшлися болем.”
Поетичні тропи:

– синій день, тут синій колір неба

переноситься на образ дня. Айстри, що зайшлися
болем, коник, що плаче серед трав – наділені
людськими якостями – це прийом одухотворення.
Килим, витканий із птиць, летить над полем –
алюзія до східних казок про літаючий килим.
Відчуття Сходу підсилює багдадський злодій.
Вірш написаний п’ятистопним ямбом (логічний
наголос постійно падає на другий склад)
Римування паралельне
Рима жіноча: осінній-синій – наголос на
передостанній склад, скрізь закрита(слова
закінчується на приголосний, крім двох останніх
рядків першої строфи).
Алітерація (повторення приголосних, “с”)