Військове мистецтво Ст. Єгипту PDF

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІДДІЛ ОСВІТИ ТЕОФІПОЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
ВАДИМ ЯБЛОНСЬКИЙ
ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИПЛОМАТІЯ
СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ
ДОБИ НОВОГО ЦАРСТВА (XVI- XI СТ. ДО Н. Е.)
ТЕОФІПОЛЬ
2015
2 ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИПЛОМАТІЯСТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ ДОБИ НОВОГО ЦАРСТВА (
УДК 94(32)
ББК 63.3(0)3
Схвалено на засіданні науково- методичної ради

відділу освіти Теофіпольської РДА
(протокол № 4 від 25. 12. 2015 р.)
Рецензенти:
М. О. Тарасенко, д. і. н., старший науковий співробітник Інституту Сходознав-
ства ім. А. Кримського НАН України.
Я 14 Яблонський В. В. Військове мистецтво та дипломатія Стародавнього Єги-

пту доби Нового царства (XVI- XI ст. до н. е.). – Теофіполь, 2015. – 166 с.
Книга присвячена дослідженню історії військової справи Стародавнього Єги-

пту доби Нового царства (XVI- XI ст. до н. е.). Особлива увага у праці звертається
структурі єгипетського війська, озброєнню та військовим походам фараонів
XVIII- XX династій. Використовуючи доступні джерела та праці єгиптологів
зроблено спробу реконструкції військового та дипломатичного мистецтва давніх
єгиптян.
Для істориків давнього світу, вчителів історії та всіх, хто цікавиться історією
та культурою Стародавнього Єгипту.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
Зміст
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................................................................ 5
ВСТУП ............................................................................................................................................................. 6
РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ У СТАРОДАВНЬОМУ ЄГИПТІ XVI-XI СТ.
ДО Н. Е. ............................................................................................................................................................ 7
СТРУКТУРА, ОЗБРОЄННЯ ТА СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА КОМАНДУВАННЯ
ЄГИПЕТСЬКОГО ВІЙСЬКА .................................................................................................................. 7
ПІХОТА ................................................................................................................................................. 11
БОЙОВІ КОЛІСНИЦІ ........................................................................................................................ 15
ВІЙСЬКОВИЙ ФЛОТ......................................................................................................................... 20
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЄГИПТЯН .............................................................................................. 23
ОЗБРОЄННЯ ЄГИПЕТСЬКОГО ВІЙСЬКА .................................................................................. 26
ФОРТИФІКАЦІЙНІ СПОРУДИ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ................................................... 31
РОЗДІЛ ІІ. ВІЙНИ ТА ЗАГАРБАННЯ ЄГИПТУ В XVI- XI СТ. ДО Н. Е. ....................................... 37
ЗАГАРБНИЦЬКА ПОЛІТИКА ФАРАОНІВ XVIІІ ДИНАСТІЇ (1567- 1320 РР. ДО Н. Е.) ........ 37
ВИГНАННЯ ГІКСОСІВ ТА ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА ФАРАОНІВ РАННЬОЇ XVIII
ДИНАСТІЇ ............................................................................................................................................. 37
ВІЙСЬКОВІ КАМПАНІЇ ТУТМОСА ІІІ ТА УТВОРЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ....... 45
ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА СЕРЕДНЬОЇ XVIII ДИНАСТІЇ ........................................................ 60
СПАД ВІЙСЬКОВОЇ АКТИВНОСТІ ЄГИПЕТСЬКОЇ ІМПЕРІЇ .............................................. 63
ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА ФАРАОНІВ ПІЗНЬОЇ XVIII ДИНАСТІЇ ........................................ 65
ВІЙНИ В ЧАСИ ХІХ ДИНАСТІЇ (1320- 1200 РР. ДО Н. Е.) ............................................................ 69
СПРОБИ ВІДРОДЖЕННЯ ВЕЛИЧІ ЄГИПТУ ПРИ ПЕРШИХ ФАРАОНАХ ХІХ
ДИНАСТІЇ ............................................................................................................................................. 69
СПРОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МОГУТНОСТІ ЄГИПТУ В УМОВАХ ГРОМАДЯНСЬКОЇ
ВІЙНИ .................................................................................................................................................... 81
ПЕРЕХІД ВІД НАСТУПУ ДО ОБОРОНИ В ПЕРІОД ХХ ДИНАСТІЇ (1200- 1085 РР. ДО
Н. Е.) ........................................................................................................................................................... 83
ОСТАННІ ПЕРЕМОГИ ЄГИПТУ. РАМСЕС ІІІ ТА «НАРОДИ МОРЯ» ................................. 83
ЕПОХА РАМЕСИДІВ ТА ЗАНЕПАД НОВОГО ЦАРСТВА ....................................................... 86
РОЗДІЛ III. ЄГИПЕТСЬКА ІМПЕРІЯ ТА КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ ................................... 90
ДИПЛОМАТИЧНІ ВІДНОСИНИ З КРАЇНАМИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ .................................... 90
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ НА ПІДКОРЕНИХ ЗЕМЛЯХ ..................................................... 104
ВИСНОВКИ ................................................................................................................................................ 114
ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................................... 116

ДОДАТКИ ................................................................................................................................................... 139
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВДИ – Вестник древней истории. – М.
ВИ – Вопросы истории. – М.
ЕТ І. ‒ М. Панов, Обзор переводов с египетского языка на русский (1882- 2010).
‒ Новосибирск, 2011. ‒ (серия: Египетские тексты, Т. І).
ХИДВ – Хрестоматия по истории Др. Востока. – ч.1/ под. ред. М. Коростовцева,
И. Кацнельсона, В. Кузищина. – М., 1980.
ХИДМ – Хрестоматия по истории Древнего Мира/ под. ред. В. Струве. – М.,
1950.
AE – J. H. Breasted, Ancient records of Egypt, Chicago, 1906- 1907.
JEA ‒ Journal of Egyptian Archaeology. ‒ Oxford: The University of Oxford Press.
ВСТУП
Сьогодні з порогу ХХІ ст. при вивченні, скажімо, історії Стародавнього Сходу
важливо з сучасних досягнень історичної науки по новому розглянути і дослі-
дити розвиток військової справи та агресивну зовнішню політику держав Азії та
Північно- Східної Африки ІІІ - І тис. до н. е. З тим, щоб їх наслідки і уроки могли
бути використані для недопущення розв’язання малих і великих воєн в ниніш-
ньому глобалізованому світі. В цьому плані досить актуальною проблемою зали-
шається в історіографії військова справа та агресивні війни Стародавнього Єги-
пту доби Нового царства (XVI- XI ст. до н. е.), коли ця країна досягла свого апо-
гею економічної, політичної та військової могутності.
Об’єктом дослідження є розвиток військової справи та агресивна зовнішня по-
літика Стародавнього Єгипту доби Нового царства.
Предметом дослідження є стан єгипетської польової армії (піхоти, бойових ко-
лісниць), флоту, фортифікаційних споруд в епоху Нового Царства і, звичайно,
характеристика самих військових дій в Передній Азії, Лівії і Нубії фараонів
XVІІI, XIХ і ХХ династій.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення і залучення опублі-
кованих джерел, використання здобутків зарубіжної і вітчизняної єгиптологічної
науки, комплексно проаналізувати розвиток військового мистецтва Стародав-
нього Єгипту доби Нового царства.
РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ У СТАРОДАВНЬОМУ ЄГИПТІ XVI-XI СТ. ДО Н. Е. 7
РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ У СТАРОДАВНЬОМУ

ЄГИПТІ XVI-XI СТ. ДО Н. Е.
СТРУКТУРА, ОЗБРОЄННЯ ТА СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА КОМАНДУ-
ВАННЯ ЄГИПЕТСЬКОГО ВІЙСЬКА
Стародавні єгиптяни ніколи не були войовничим народом. В період Давнього
царства в країні взагалі не існувало національної армії, а її функції виконувала
царська гвардія.
До Нового часу з його великомасштабними походами царів в Азію і Нубію
армія стала дійсно професіональною. Коні, поширені в долині гіксосами, стали
основою нового потужного роду військ – маріанну, – який використовував бо-
йові колісниці уререт або меркебет.
За часів XVIII династії військові стають вагомою політичною силою. Саме ар-
мійська еліта сприяла висуненню на єгипетський престол фараонів Хоремхеба і
Рамзеса І. І це не дивлячись на те, що раніше набагато ближче до царя знаходи-
лись бюрократичний і жречеський прошарки єгипетського суспільства, які кри-
тично відносились до військових. Писці вважали воїнів нижчими себе, однак їх
молоді учні, засліплені військовою кар’єрою, подекуди міняли кісточку і папірус
на меч і лук, а тим більше на колісницю.
Без сумніву, що чисельність єгипетських військ в період Нового царства пере-
вищувала чисельність армії попереднього часу. Оскільки напруженість військо-
вої політики Єгипту в період ХVIII династії у всякому випадку була не меншою,
ніж в період великих єгипто- хетських війн, можна думати, що фараони, які за-
воювали області Сирії (Ашару 1
), Фінікії (Тхах 2
), Палес-
тини (Негби 3
), а також Нубії (Кенсу , або Кенсету
1
Budge E. A. An Egyptian Hieroglyphic Dictionary. – vol. 1 and 2 – London: John Murray, Albemarle Street, 1920. – Р.
965.
2
Там же. – Р. 1064.
3
Там же. – Р. 1008.
4
) до 4- го порога, мали не менше як 25 - 30 тис. воїнів. Звичайно, чисельність
населення Єгипту дозволяла виставити значно більш багато чисельні війська.
Так, Масперо вважає, що армія фараонів ХVIII династії могла бути доведена до
120 і навіть до 130 тис. осіб. Але не варто забувати того, вкрай низький рівень
техніки, примітивні умови транспорту, відсутність регулярного і організованого
постачання не дозволяли доводити армію до такої високої для того часу цифри5.
Тому навряд чи можна вважати, що фараони, навіть в часи найвищого розквіту
військової справи і військової політики в період ХVIII династії, виставляли од-
ночасно 25- 30 тис. воїнів.
Необхідність утримування доволі значної постійної армії вимагала системати-
чних наборів новобранців серед вільного населення Єгипту. Деякі зображення на
стінах ліванських гробниць, наприклад Пехсухера, Чанані і Хоремхеба, а також
не багато чисельні написи дають лише загальні відомості про ці набори. Всім
ходом набору рекрутів відав особливий військовий чиновник, який носив звання
«головного писця новобранців», якому підкорялися звичайні «писці новобран-
ців». Так, деякий Аменхотеп, який жив за Аменхотепа ІІІ, в своєму написі писав:
«Я набирав молодь мого господаря, я записував безкінечні цифри, я заміняв ве-
теранів новобранцями і молодих поколінь… я забирав з їх домів певну кіль-
кість»6.
Чоловіків, гідних до стройової служби, вносив в спеціальні списки особливий
військовий писець округу 𓏟𓀎𓀀𓏪, людина з великою владою і впливом. «Рекру-
тів, протиставляючи ветеранам 𓄤𓀔𓀀𓀀𓀀, називали неферу 𓇋𓄿𓅱𓏰𓏰𓇌𓄿𓀀𓏪(Я.
В. відомі і інші варіанти запису). До 1500 р. до н. е. армія повністю складалась з
піхоти»7 (з даним визначенням не можна погодитись, оскільки відомо, що ще в
4
Там же. – Р. 1048.
5
Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. – т. ІІ Период крупных войн в Передней Азии и Нубии в XVI – XV
вв. до н. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – С. 182.
6
Там же. – С. 183.
7
Эрман А. Государство, армия и общество Древнего Египта. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2008.– С 97.
період ХVІІІ династії, за правління Себекхотепа ІІІ, були вперше запроваджені

бойові колісниці, про дане свідчить «Епос про Гільгамеша»: «… Тоді взяв він
бурю, свою велику зброю. На колісницю став він, на непереможний вітер бурі
…»8.
В період ХVІІІ династії і в наступні часи Нового царства новобранців навчали
стройовій підготовці, маршируванню і бігу шеренгами, що повинно було прив-
чати солдатів до військових дій при масованих наступальних діях піхоти, а також
бою в розсипному порядку9.
Сьогодні ми не знаємо, як довго тривала підготовка молодого рекрута – якщо
вона взагалі проводилась – до того, як його відправляли воювати з нубійцями.
Однак молоді єгиптяни отримували навики стрільби з лука і кидання метальних
дротиків під час полювання10.
Майбутнього піхотного командира призначали з народження, як вказує П. Мо-
нте: «коли він [хлопчик] досягав двох локтів, його відправляли в казарму. Там
його навчали так, що на голові або тілі залишались шрами на все життя. Якщо
він лінувався, його били, як б’ють лист пергаменту…»11.
На відміну від Середнього царства, в період якого піхота поділялась на дві ос-
новні групи – піхотинців старшого віку і більш молодих, але менш досвідчених,
«в період Нового царства на службу в армію стали призивати нубійців, а з царю-
вання Аменхотепа ІІІ [41, с. 933] зараховувати і військовополо-

нених»12.
8
Пономарев В. Т. Тайны царских династий мира. Фараоны– сыновья Солнца. – Донецк: ООО "ПФК "БАО", 2010.
– С. 93.
9
Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. – т. ІІ Период крупных войн в Передней Азии и Нубии в XVI – XV
вв. до н. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – С. 185.
10
Дэвид Р. Древний Египет. Энциклопедический справочник. Университет Манчестера. – М.: Вече, 2008. – С.
183.
11
Монте П. Египет Рамсесов. Повседневная жизнь єгиптян во времена великих фараонов. – М.: Наука, Главн.
ред– ция вост. л– ры, 1989. – С. 223.
12
322.
Нам мало відомо про організацію тих військ, з якими царі ХVIII династії вели
свої війни, оскільки в написах зазвичай говориться просто про воїнів, без відо-
кремлення. В будь- якому випадку, великі війни Нового царства велись силами
державної армії, лише менша частина якої була набрана в Єгипті, а більша час-
тина складалась із іноземних найманців. По всякому випадку, так було при ХІХ
династії; наприклад, в одному із епізодів того часу маленька армія складалась із
3100 найманців - варварів і лише 1900 воїнів регулярних військ, яких справді
можна було назвати в колишньому значенні цього слова – воїн 𓀎.
З іншого боку, воїни, які називалися нахаруна, були новим військом, органі-
зованим за іноземним зразком, а часто згадуваний підт, то є «загін- лук, схоже
був військом, яке складалось із варварів»13.
В якості професіональних найманців особливе місце в єгипетських військах
зайняли найманці з племені шардана, про яких вперше повідомляють амарнські
листи як про воїнів, «які знаходились в розпоряджені Ріб- Адді, князя Бібла, пі-
двласного Єгипту, або у складі єгипетського гарнізону»14.
Іноземні найманці, які служили в єгипетській армії, подеколи походили із се-
редовища військовополонених. З часу Нового царства єгипетські фараони, захо-
плюючи під час війн в Передній Азії і Нубії велику кількість полонених. Частина
з них перетворювалась на рабів, частину поселяли в особливих таборах: «Такі
поселення сирійських і нубійських полонених, організовані Тутмосом IV. В
Мемфісі знаходилось особливе «поле хетів», в Анібі (Нубія) – «поле кіпрян»15.
Можливо, що із таких Військовополонених-поселенців, частково перетворених
на рабів, вербувались найманці для єгипетського війська.
13
Там же. – С. 379- 380.
14
Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. – т. ІІ Период крупных войн в Передней Азии и Нубии в XVI –
XV вв. до н. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – С. 188.
15
Значну суспільну роль починають відігравати воєначальники заганів найма-

нців, які тепер постійно знаходяться в єгипетській армії. Особливе значення на-
бувають командири лівійських загонів, пов’язані тісними зв’язками з місцевою
знаттю західної дельти, яка знаходилась в опозиції до центральної влади16.
ПІХОТА
Єгипетська піхота поділялась на окремі полки, які називались «меша» – 𓀎𓀀
(військо). Полки в свою чергу поділялись на роти (загони) – 𓎃𓀀, які в ранню
рамессидську епоху нараховували 200 чоловік»17.
Єгипетська піхота була двох типів: лучники і нахту- аа – «добре озброєні сол-
дати». Лучники озброювались простими або складними луками і діяли в ліній-
ному строю. При зіткненні з легкою піхотою противника, наприклад, з лівійсь-
кими ополченцями, для перемоги було достатньо розстріляти противника із лу-
ків. Проти більш важкої піхоти єгиптяни ставили свою нахту-аа, прикриваючи
себе лучниками. Нахту-аа стрімко зближувались з противником, в останній мо-
мент метали в ворогів списи, а потім пускали в хід серпи-хепеші або довгі со-
кири. Зазвичай піхота діяла в складі загонів 200- 250 чоловік. Кожен загін 𓎃 мав
свій унікальний штандарт. Наприклад, «один із нубійських загонів в армії Аме-
нхотепа ІІ 18
називався «Нубійський бик». В армії Аменхотепа ІІІ
були загони «Декларація правосуддя» і «Краса Атена». Рух загонів управляли за
допомогою сигналів, які подавали трубами»19.
При ХVIII династії ми знаходимо загін 𓎃 «Амон», загін під назвою «Красота
сонячного диску», наприклад «Рамсес ІІ мав чотири таких великих загони, на-
звані на честь чотирьох великих богів Єгипту – «Амон», «Ра», «Птах» і «Сутех»
16
Снегирев И. Л., Францов Ю. П. Древний Египет. – Л.: ОГИЗ, 1938. – С. 252.
17
18
932.
19
Дайнека Т. А. Идеологическое обоснование внешней политики Египта в XVI– XIV вв. до н. э.// ВДИ. – М.:
"Наука", 1990. – № 2. – С. 14- 15.
– точніше, якщо назвати повні імена, «перша армія Амона, яка дає перемогу Ра-
мсесу ІІ» і т.д.»20.
Стрільба з лука була одним з перших видів зброї зображеної в руках давніх
єгиптян, і протягом єгипетської історії, лучники залишилися основним видом
єгипетської армії. За правління Яхмоса вперед колісниці лучників, змонтовані
з’являються. Введення колісниці єгипетської армії відбулося незабаром після по-
яви в Єгипті іншої ключової технологічної іновації: композитного лука. Поки
близько 1700 до н. е., єгипетська армія спиралася на одноміснs держаки з дерева,
до яких додається рядок лук. Композитний лук був більш складною, ніж простий
лук і мав багато більшу проникаючу силу. Як вказує Дж. Дарнелл: «Композитні
луки були побудовані, як випливає, склеюванням разом різних рогів, сухожиль,
щоб надати багато більше фунтів пружності, кожен матеріал довелося ретельно
формувати, щоб забезпечити правильне загальне будівництво лука і після кож-
ного кроку в будівництві ремісник був змушений чекати поки клей висохне пе-
ред продовженням наступної стадії. Дві різні форми композитний лук з’явля-
ються в єгипетських арсеналах: округлі і трикутні. Трикутні лук з՚являється в
руках азійських данників і посланці всередині гробниць за час правління Тутмоса
III і в руках кілька фараонів»21.
Зразки давньоєгипетських луків були знайдені Г. Картером в гробниці Тутан-
хамона, як про дане пише Дж. Дарнелл: «в гробниці Тутанхамона містяться чо-
тирнадцять луків, декілька з них округлими. Три з луків з гробниці Тутанхамона
є майже 2 метри в довжину, є лук більше 65 сантиметрів у довжину, наводить на
думку, що це могла бути зброя короля «хлопчика» – коли він дійсно був хлопчи-
ком. Деякі з зазначених луків складаються з простих дерев’яних держаків, хоча
деякі композитні луки є майстерно позолочені і оздоблені. Один композитний
20
Эрман А. Государство, армия и общество Древнего Египта. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2008. – С. 382.
21
Darnell J.L. Tutankhamun's armies: battle and conquest during ancient Egypt's late eighteenth dynasty. – Hoboken,
New Jersey: John Wiley & Sons, Inc., 2007. – Р. 71.
лук був навіть вирізьблений і пофарбований, як нагадування про переможених

ворогів, чиї шиї були зроблені у місці відступу для тятиви ‒ щоразу натягування
тятиви символізувало задушення ворогів»22.
Нам відоме явище використання єгипетськими лучниками спеціальних стріл
для нанесення сильних ран і також отруєних стріл, на що вказує Дж. Дарнелл:
«єгипетський лучник використовував спеціальні колючі стріли, які викликали
глибокі рани, а плоско зачищені наконечники викликали широкі, приголомшливі
травми. Вали були зроблені з дерев՚яних рейок або валиків з пір՚я птахів. Нако-
нечники робили з рогу, дерева, кістки або міді. Хоча єгиптяни були добре зна-
йомі з отруйних змій, їх отрут і на протиотрут до нього, існує лише невелика
кількість доказів отруєних стріл»23.
Сагайдаки були вже за Давнього царства, їх виготовляли з великих шкір у ви-
гляді конічних контейнерів. Відомі випадки коли дані контейнери причіплюва-
лися до сторін колісниці.
В часи ХVIII династії єгипетські лучники, враховуючи необхідність протисто-
яти щільним і великим піхотним загонам і колісничним військам ворогів Єгипту
в Палестині і Сирії, почали застосовувати за словами М. Курочкіна: «стрільбу з
луків залпами»24, що давало можливість єгиптянам здобути перевагу в живій
силі.
Необхідно відмітити, що єгипетських лучників навчали стріляти із луків дос-
відчені воїни – інструктори на спеціальних стрільбищах, «таку думку підтвер-
22
23
Там же. – Р. 73.
24
Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (1)// Воин. – №4 [Електронне джерело]// Режим до-
ступу:www.genstab.ru /voin/ar_4.htm.
джує розпис із зображенням стрільбища лучників в одній із гробниць ХVIII ди-

настії в Шейх- Абд- эль- Гурна, де позаду стріляючого стоїть спеціальний інстру-
ктор і поправляє його»25.
В єгипетській армії існував ряд особливих частин. «Хоробрі царя» були еліт-
ним стройовим підрозділом. Вони першими йшли в атаку і несли гарнізону слу-
жбу в себе в дома і за межами Єгипту. Деколи з них набирали царську гвардію.
В армії також існували «слуги», але яку роль вони відігравали – достеменно не-
відомо; можливо вони були спочатку охоронцями фараона»26, однак вже в сере-
дині правління ХVIII династії вони займались видачею армійських пайків, а до
епохи Рамессидів служили листоношами.
Дуже особливу військову частину утворював особистий конвой фараона, який,
очевидно,знаходився під командуванням і в безпосередньому розпорядженні фа-
раона, як вказує В. Авдієв: «в кінці ХVIII династії, при Ехнатоні в цей конвой
фараона включались не лише єгиптяни, але також і іноземні воїни»27.
Великий інтерес викликають звання єгипетських військових, «по званням, які
носили військові, можна встановити, що командира найнижчого рангу називали
«найвеличнішим із 50». Над ним стояв знаменоносець, якому підкорювалось 200
чоловік, далі інший командир трохи вище рангом, під собою 250 воїнів, його на-
чальником був капітан загону. Командир загону керував кількома полками або
фортецею. Він відповідав перед інспектором гарнізонних загонів, а той – перед
інспекторами фортець (їх було двоє: один для нубійського кордону, другий для
середземноморського побережжя). Крім того, в армії були капітан - лейтенант,
25
Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (1) // Воин. – №4 [Електронне джерело]// Режим до-
26
David R. Handbook to life in Ancient Egypt. – New York: Facts On File, Inc., 2003. – P. 324.
27
XV вв. до н. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – C. 191.
який був старшим офіцером, головним адміністратором і командуючим; його на-

чальником був генерал (інспектор армії), який в свою чергу, підкорювався без-
посередньо царю»28.
Недивлячись на зовнішній блиск і славу, які оточували військове життя, єгип-
тяни вороже відносились до цього заняття. Офіцер, який займався за наказом фа-
раона набором рекрутів, об’їздив села і забирав на обов’язкову військову службу
кожного десятого. Навряд чи він міг користуватися в селян великою популярні-
стю. Єгипетський селянин по природі був миролюбивим. Його не надихало про-
вести своє життя в незатишних казармах, маршируючи взад- вперед під зверхнім
поглядом командира і виконуючи його накази під звук труби. Робота на полях
була важкою, але, хоча би, поряд з домом.
У фараона, при кожному великому храмі, в кожного правителя дому, так і у
всіх представників аристократії були свої військові загони, призначені для того,
щоб захищати їх інтереси29. Однак, в цілому порядок забезпечували меджаї (mḏ󴰉w
𓅖𓍑𓇌𓅱𓀂𓏪, відомі і інші ієрогліфічні позначення слова меджай, наприклад, Л.
Леско в своєму єгипетському словнику наводить аж дев’ять видів позначень),
яких привозили з Нубії.
БОЙОВІ КОЛІСНИЦІ
Помимо піхоти, в армії існував підрозділ бойових колісниць(wereret або хана-
анейське запозичення merkebet) , «він підрозділявся на ескадрони, якими
керував «колісничний резиденції», було по 25 колісниць. В колісниці було два
колеса, і в неї запрягали двоє коней; вона везла двох чоловік, озброєного луком і
стрілами, щитом, мечем і метальним списом. «Перший колісничний Його вели-
чності» швидше за все, возив самого фараона і володів великою владою»30.
28
David R. Handbook to life in Ancient Egypt. – New York: Facts On File, Inc., 2003. – P. 323.
29
Бадж У. Жители долины Нила. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. – C. 94.
30
Все войны мировой истории по Харперской энциклопедии военой истории Р. Э. Дюпюи и Т. Н. Дюпюи. Кн.1.
3500 г. до Р. Х. – 1000 г. от Р. Х. – СПб.: ООО "Издательство "Полигон", 2004. – С. 323.
Перша згадка про використання коней без колісниць датується 1350 р. до н. е.:
«це зображення єгиптянина, одягненого лише в набедрену повʼязку. Він сидить
на голій конячій спині і управляє конем за допомогою ременя, обмотаного на-
вколо нижньої челюсті»31.
На особливості єгипетської колісниці вказує В. Авдієв, «колісниця являла со-
бою дерев’яну площадку( 1 ͯ 0,5 м) на двох колесах, до якої наглухо прикріплю-
валось дишло. Передня частина борта колісниці обшивалась шкірою, що захи-
щало від стріл ноги бойового екіпажу, який складався з візничого і
одного бійця »32. В колісницю запрягали двоє коней.

Хети використовували колісниці інакше: «вони розміщували на кожній з них
трьох воїнів, а саме додавали ще щитоносця, який прикривав двох інших( перше
за все бійця), а єгипетський колісничний воїн повинен був захищатися своїм щи-
том»33.
Окрім Азії, колісниці використовувались також Нубії. Але колісниче військо
було ударною частиною війська в умовах ведення війни в Азії, де були достатні
простори для маневрування колісниць, то в Нубії «ці якості колісниць зводились
до мінімуму». І дійсно, варіанти титулу «колісничний» зустрічаються в Нубії до-
сить рідко: в трьох намісників і ще в декількох чоловік.
Порівняно з колісницями хетів, мітанні, сірійців і ханааніїв, єгипетська коліс-
ниця була більш легкою. «Для розвідки і контратаки єгипетським колісницям
була потрібна мобільність, здатність швидко змінювати швидкість, і напрям
31
Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (2) // Воин. – №5, 2001. – С. 5.
32
Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. – т. І Возникновение и развитие завоевательной политики до
эпохи крупных войн XVI – XV вв. до х. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – 29 с.
33
руху. Тому єгиптяни стали на шлях полегшення колісниці»34. Крім того, єгипет-
ським колісницям часто доводилось діяти в умовах пустелі і плоскогір’я, тут та-
кож важкі колісниці підходили далеко не завжди.
По якійсь причині єгиптяни дуже рідко їздили верхи: як говорить Дж. Уайт в
своїй праці, що це викликано тим, що знатні єгиптяни вважали це заняття недо-
стойним, або порода використовувана ними не була приспособлена для верхової
їзди35, на нашу думку перше причина є найбільш правдивою. Тому в єгипетській
армії не було кавалерії.
До Тутмоса IV (1400- 1390 рр. до н. е.) єгипетські колісниці мали легку конст-
рукцію: «Настінний розпис в гробниці Рехміри в Фівах зображує сирійських по-
лонених, які несуть в руках колісниці»36. По суті це були колісниці Ханаану і
гіксосів, які практично не змінилися за весь цей час. До кінця правління Тутмоса
IV єгипетські колісниці стали використовувати різні види імпортної деревини,
що значно повисило загальну якість колісниць і їх міцність.
До кінця правління ХІХ династії колісниці досягли піку своєї ефективності. Це
видно на рельєфі в посмертному храмі Рамзеса ІІ – Рамессеумі: «там зображений
фараон, який мчить на противника, натягуючи лук. Колеса в колісниці Рамзеса з
шістьма спицями, а корпус доволі важкий і міцний. Вісь зміщена далеко назад,
що забезпечує максимальну маневреність і стійкість»37.
Кузов колісниці зібраний із дерев’яної рами, гнутої на пару. Для рами викори-
стовували деревину ясена або в’язу. На раму натягувались бичачі шкіри. Чоб з
економити на масі, шкіру натягували лише спереді, залишаючи бокові борти ві-
дкритими.
34
35
Уайт Д. М. Боги и люди Древнего Египта. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. – С. 143.
36
Колесницы бронзового века//Военно– исторический альманах новый Солдат. – Артемовск: "Книга", 2002. –
№ 114. – С. 12.
37
Там же. – С. 12.
Для коліс йшло декілька видів деревини: в’яз (обід, ступиця), ясен (накладка
ободу) і мигдаль або слива (спиці). Колеса робили великого діаметру, з шістьма
спицями. Спиці складались із шести гнутих на пару деталей V- подібної форми.
Вони склеювались таким чином, щоб кожна спиця складалася із двох пліч сусід-
ніх деталей. Кут кожної деталі примотувався до ступиці сирою коров’ячою киш-
кою, яка, висихаючи, стягувала деталі. Обод складався із чотирьох деталей, під-
силених чотирма накладками. Бронзова проволка проходила через отвір в ободі,а
потім огинала накладки. Одночасно проволка з’єднувала кінці обода, ззовні обод
обтягуваввся бандажом із сиром’ятої шкіри. Кожне колесо фіксувалось на осі
шпилькою.
Вісь виготовляли із ясена або тамаринду. Вісь здвигали в задню частину колі-
сниці, щоб її збалансувати, а також повисити маневреність. По довжині вісь зна-
чно переважала ширину кузова, тому колісниця мала широку колію.
Колісниче військо при фараонах ХІХ династії вже протиставлялись піхоті і за-
гонам найманців – шарданів. Внаслідок, «це було самостійне і достатньо велике
військове з’єднання, яке мало певне призначення, могло діяти окремо, маючи
свою організацію і своє управління, воно отримало назву t- nt- htri»38.

Служба в колісничних військах і в відомствах, пов’язаних з утримуванням ко-
ней, в основному була привілеєм знаті.
Казарми колісничних військ були ех – , є царські конюшні, великі служби
зі своїми «начальниками конюшень» і писцями, які повинні були не лише догля-
дати за кіньми, але й вести багато інших справ, які за нашими уявленнями в дій-
сності мають дуже мало відношення до армії. Наприклад, писець однієї із цих
конюшень в листі до свого начальника після повідомлення про те, як справи з
38
кіньми, далі пише: «Я виконав те, що мій господар писав мені: «Дай продоволь-
ство солдатам і людям аперу, які везуть в Мемфіс алтар Ра- Рамзеса»39. Тут ми
бачимо, що загін колісничних військ в мирний час використовувався на суспіль-
них роботах так же інтенсивно, як і піхотинці.
Десять колісниць формували загін, який очолював «перший колісничний»
(kedjen- tepy). П’ять загонів утворювали «ескадрон», яким командував «знаменоно-
сець колісничних». Ескадронам давались войовничі назви: «в біографії Мерен-
птаха (1213- 1203 рр. до. н. е.) розповідається про те, як він, ще будучи принцом,
служив в ескадронах під назвою «Фенікс» і «Маніфест»40. На рельєфах в Абу-
Сімбелі зображений табір Рамзеса ІІ під Кадешем. На рельєфі видно, що в складі
армії були різні допоміжні служби, в т. ч. ад’ютанти, конюхи, писці, слуги і ху-
дожники. Декілька ескадронів могли діяти спільно, формуючи з’єднання – pedjet,
очолюване полководцем в посаді (hery- pedjet ).

Єгипетська колісниця являла собою передвижну платформу для лучників. В
одному з документів говориться про загін колісниць, відправлених в Палестину:
«Кожна колісниця мала в колчані 80 стріл (папірус Коллера 1. 1- 2)»41. При Аме-
нхотепі ІІ (1427- 1400 рр. до н. е.) при підготовці колісничних велика увага при-
ділялась удосконаленю їх навиків стрільби з лука: «Він увійшов в північний сад
і побачив, що тут встановлені дві мішені із азійської міді товщиною в одну ло-
донь на відстані 20 ліктів одна від одної. Його Величність з’явився на колісниці
немов Монту в своїй величі. Він стискав свій лук, одночасно тримаючи чотири
стріли. Він мчав на північ, стріляючи в мішені, немов Монту. Попередня стріла
ще летіла, коли він стріляв в наступну мішень»42. В тексті підкреслюється, що
39
40
Колесницы бронзового века//Военно– исторический альманах новый Солдат. – Артемовск: "Книга", 2002. –
№ 114. – С. 15.
41
Там же. – С. 17.
42
Там же. – С. 17.
солдати вчились стріляти по мішенях, пускаючи коней в галоп. Вимагалась ве-

лика практика, щоб досягти особливого рівня майстерності, а також координації
між оком і рукою. Доки воїн концентрувався на стрільбі, візничий займався уп-
равлінням колісниці.
Для нового етапу бойового застосування колісниць стає характерною їх масо-
вість, як говорить М. Горелик: «Джерела повідомляють про сотні і навіть тисячі
колісниць, які брали участь у битві»43.
Проблема підтримання колісниці в хорошому стані позначена останнім папі-
русом ХІХ династії, який зберігається в Британському музеї (Папірус Анастасі І,
ЕА 10247). Тут розповідається про пригоди єгипетського візничого в Ханаані і
відвідання ним колісничної майстерні в Йоппі: «Ви заходите в склад зброї, і май-
стерні оточують вас – ви робите все, що бажали. Вони доглядають за вашою ко-
лісницею так, щоб нічого не було вільно. Ваш пас недавно врізаний, і його кінці
приспособлені нашвидкуруч. Вони переробляють пас в вашу частину козирка, і
вони ремонтують ваш хомут. Вони застосовують ваше знамено, вигравіруване
долотом, і вони надівають ручку. Ви вилазите далі швидко, щоб боротися в про-
ході і досягти великих справ»44.
ВІЙСЬКОВИЙ ФЛОТ
Військовий флот відігравав при армії допоміжну роль. Його основне завдання
полягало в транспортуванні військ і припасів на далекі відстані, хоча – в пооди-
ноких випадках – він брав участь в активних бойових діях, «моряки не були ок-
ремим родом зброї, а рахувались морськими солдатами. Армія і флот були насті-
льки пов’язані між собою, що людину могли перевести з підвищенням з флоту в
армію і навпаки. За правління ХVIII династії флот відігравав важливу роль під
час сирійських походів, коли фараони створювали і укріплювали свою імперію,
43
Горелик М. В. Боевые колесницы Переднего Востока ІІІ – ІІ тысячелетий до н.э./ Древняя Анатолия/ под ред.
Б. Б. Пиотровского. – М.: Главн. ред– ция вост. л– ры изд– тва "Наука", 1985. – С. 193.
44
Shaw I. Egyptian Warfare and Weapons. – Cromwell House: Shire Publications LTD, 1991. – Р. 40.
а також за царювання ХХ династії, коли єгиптяни відбили натиск «народів моря»

та їх союзників»45.
В період Нового царства єгиптяни мали сильний військовий флот. Кораблі 𓊝
оснащувались вітрилами і великою кількістю весел. За деякими даними, «носова
частина корабля була пристосована для нанесення таранного удару ворожому
кораблю»46.
Наприклад, «військовий корабель цариці Хатшепсут (1496- 1476 рр. до н. е.)
мав лише одну мачту з великим прямим вітрилом, яке трималося на двох реях –
верхній і нижній. Ніс майже вертикальний, корма ж вигнута і завершується при-
красою у вигляді квітки лотоса. На носі і кормі – огороджені поручнями платфо-
рми. Кормових весел не шість, а лише два,вони встановлені майже вертикально
по кожному борту. З обох боків по 15 гребців. Суцільної палуби на кораблі немає,
лише платформи на носі і кормі. Такі кораблі були, очевидно, 82- 88,5 фута (25-
27 м) в довжину і 13- 16 футів (4- 5 м) в ширину»47.
В період Нового царства військовий флот і вміння вести військові дії були на
високому рівні, про це говорить А. Ерман: «Єгиптяни вміють брати на абордаж
ворожі кораблі за допомогою залізних гаків; в битві єгипетські воїни також кращі
своїх противників, оскільки майже всі єгиптяни мають луки, а варвари [«народи
моря»] зі своїми короткими мечами можуть битися лише в рукопашному бою»48.
Цінним джерелом свідчень про флот є написи в храмах і гробницях. В запи-
сові, залишеному Камосом фіванським правителем, який виганяв гіксосів, гово-
риться «про використання кораблів в якості мобільних баз, які забезпечували
проведення військових операцій. Також існує автобіографічна розповідь Яхмоса,
сина Ебана, висічений в його гробниці в Ель- Кабі, який описує його службу на
45
David R. Handbook to life in Ancient Egypt. – New York: Facts On File, Inc., 2003. – Р. 289.
46
47
Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band II Ernte – Hordjedef. – Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1977. – S. 27.
48
флоті на початку ХVIII династії. Рельєфи в заупокійному храмі Хатшепсут в

Дейр- ель- Бахрі. Стела в Джебель Баркалі»49.
Бібл відіграв важливу роль в забезпеченні кораблями Тутмоса ІІІ, які він дос-
тавляв по суші до Євфрату, а потім переправляв на них війська через річку під
час походів проти Мітаннійського царства. Під час шостого походу в Сирію і
Палестину фараон також використовував для транспортування частини своїх
військ на побережжя; в наступному поході він, пропливаючи поблизу фінікійсь-
ких міст і заходячи по черзі в порти, підкоряв їх собі і вимагав від них приготу-
вати припаси для своєї армії. Внаслідок ці порти регулярно інспектувались і по-
повнялись єгиптянами для того, щоб вони могли надати допомогу царю, коли
той, рушивши в глиб країни, розширить зону свого наступу на мітаннійців.
Єгиптяни, помимо берегових баз, також створили морський центр на території
своєї країни, «одна верф, яка носила назву «Перу- нефер», була побудована під
Мемфісом і, можливо була головним портом і морською базою за царювання
Тутмоса ІІІ і Аменхотепа ІІ. З цього порту кораблі плавали в Сирію і Палестину.
В написах (едикт Хоремхеба, наурійський декрет Сеті І і елефантійський декрет
Рамзеса ІІІ) є інформація відносно того, якими юридичними правами були наді-
лені флоти»50, які належали храмам і приватним особам.
Екіпаж судна гребців був об’єктом нагляду командуючого гребців і знамене-
носця, який в свою чергу служив під керівництвом капітана судна. На верху іє-
рархії був «командуючий всіх королівських кораблів», головний адмірал єгипет-
ського флоту. Як вказують Дж. Дарнел і К. Манаса: «єгипетські військово- мор-
ські сили включали земноводні війська, «морських піхотинців», які часто несуть
їх штандарти з верхом із корабля в релігійних процесіях»51.
49
50
344.
51
Важливість флоту для стародавніх єгиптян не можна недооцінювати, оскільки,

в ньому потребували не лише в світі живих, але й у світі мертвих – Дуат, про що
дізнаємось із Книги Мертвих (Глава XCIX, Глава про отримання човна в Загро-
бному Царстві (Папірус Ну (Британський музей, № 10477, листи 21 і 22): «Вітаю
вас, о істоти, проводячі човен над спиною демона зла Апопа; хай буде на те воля
ваша, щоб я міг управляти човном своїм…»52, далі цікавим є те, що кожна час-
тина корабля просить дати їй ім’я.
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЄГИПТЯН
Як на полюванні, так і на війні, єгипетського воїна супроводжувала собака,
особливо під час операцій в пустелі і Собаками прикордонного патруля, який
з’явився в ранньому перед династичному мистецтві (приблизно в 4500 р. до н.
е.): «зображення, зокрема на скрині Тутанхамона і в сцені Рамзеса ІІ, який вбиває
лівійського ворога, собака на ім’я «Анат, Є Захистом»53.
Єгипетські збройні сили використовували розвідку: «розвідка скал, різних об-
ластей єгипетської імперії, прикордонні патрулі в межах Єгипту і Нубії, названа
«наглядачі мисливців», яких часто супроводжували собаки, ці мисливці викори-
стовували своє знання місцевої географії, щоб зібрати військову розвідку»54.
Як і більшість давніх армій, єгиптяни використовували візуальні і слухові си-
гнали в ході військових маневрів.
Тактика єгиптян вцілому зводилась до фронтальної атаки. Битву до появи бо-
йових колісниць починали піші воїни – лучники і метальники дротиків. З появою
колісниць битва ускладнилась – колісниці, наприклад при Рамзесові ІІ, «розта-
шовувались в одну розімкнену лінію і розташовувались попереду, на флангах і
позаду піхоти. Атака колісниць в першу чергу мала порушити бойові порядки
52
Глава ХСІХ (Из Папируса Ну (Брит. Музей, № 10477, листы 21 и 22)/ Бадж Э. А. У. Египетская книга мертвых. –
СПб.: Издательство Группа "Азбука– кла-сика", 2010. – С. 321 – 322.
53
54
Там же. – Р. 69.
ворога»55. Успіх битви залежав від поєднання дій піхоти і колісниць. Бойові ко-
лісниці, крім того, були сильним засобом переслідування противника.
В рамках дослідження стратегії і тактики єгипетської армії в часи XVIII дина-
стії виявляються такі особливості (на базі битви при Мегіддо), як організація вій-
ськової розвідки перед початком маневру зближення з противником, вибір мане-
вру, перехоплюючого ініціативу і дозволяю чого нав’язати вигідне для єгиптян
місце і час битви, здатність здійснення швидкого і добре організованого маршу
по важкодоступній місцевості, «високий темп пересування і прагнення зайти в
тил противника, відрізати його від бази (Мегіддо) і змусити змінити завчасно
підготовлені бойові позиції»56. В ході самої битви – «прагнення розвернути вій-
ська так, щоб загрожувати флангам противника і мати можливість перехресної
стрільби по ньому, нанесення одночасних скоординованих ударів по ворогові з
декількох векторів атаки ( в даному випадку – центральним і південним загонами
військ одночасно), поділ своїх військ на три оперативні групи (фланг і центр) зі
своїми командирами і завданнями зі збереженням координації зв’язку і управ-
ління»57.
Джерела виявляють чітку організацію укріпленого польового табору на ніч,
централізоване забезпечення військ, єдине управління через гінців, здійснюване
командуючим армійської групи, вибір фараоном системи бойових дій після об-
говорення варіантів на військовій нараді.
Під час походу єгипетське військо поділялось на декілька загонів, які рухались
колонами. Вперед обов’язково відправлялась розвідка. Прід час зупинки єгип-
тяни створювали укріплений табір із щитів. При штурмах міст вони застосову-
вали стрій, названий «черепахою» (навіс із щитів, який прикривав воїнів зверху),
55
Солкин В. В. Древний Египет. Энциклопедия. – М.: "Арт– Родник", 2005, – С. 30.
56
Перепелкин Ю. Я. Жрец царя во главе государства//ВДИ. – М.: Изд– тво АН СССР, 1989. – №3. – С. 4.
57
Там же. – С. 4.
таран, вінею (низький навіс із виноградної лози, покритий дерном, – для захисту
воїнів при облогових роботах) і штурмову драбину»58.
Як видно із опису битви при Кадеші, метою колісничних загонів була не лише
лобова атака, але й обхід ворожого війська з флангів. За словами М. Горелика: «
Для фронтальної атаки колісниці вистроювалися в дві лінії в шахматному по-
рядку, щоб повозки другої лінії не врізались в колісниці першої; для охоплення
вони ж рухались колоною»59, причому важко сказати, розвертались чи вони для
з՚єднання з противником в момент зближення лицем до лиця, що було вкрай ва-
жким маневром, особливо для великої кількості екіпажів, або ж вони обмежува-
лись пересуванням вздовж флангів противника в напрямі до його тилу, розстрі-
люючи його із луків і закидуючи дротиками.
Кількість загиблих ворожих воїнів підраховували і показували фараону. В них
відрізали голови, руки або пеніси, потім складади їх на купу для показу царсь-
кому посланцеві.
Цікавим моментом є сам факт прозначення бою, на що вказує Р. Девід «зазви-
чай притримувались наступних правил ведення бойових дій: єгиптяни пропону-
вали визначену дату для битви, але якщо ворог не був готовим, його відкладали
на потім»60. Проте, їх вороги не завжди дотримувались цих правил і деколи на-
падали неочікувано, прикладом чого слугує зіткнення Рамзеса ІІ з хеттами при
Кадеші.
58
59
Горелик М. В. Боевые колесницы Переднего Востока ІІІ – ІІ тысячелетий до н.э./ Древняя Анатолия/ под ред.
Б. Б. Пиотровского. – М.: Главн. ред– ция вост. л– ры изд– тва "Наука", 1985. – С. 193.
60
333.
Битви були жорстокими і воїни отримували жахливі поранення. Свідченням

того слугує мумія Секененри Тао ІІ, ліванського правителя, який відіграв важ-
ливу роль в вигнанні гіксосів за межі Єгипту, «сліди на черепі доводять, що по
його голові був завданий удар бойовою сокирою»61.
ОЗБРОЄННЯ ЄГИПЕТСЬКОГО ВІЙСЬКА
Переходячи до аналізу власне захисного озброєння єгиптян, варто зазначити,
що вже до кінця ХІІ династії деякі дослідники (М. В. Горелик62 та ін.) вважають
існування в Єгипті мінімум двох панцирів із мягких матеріалів («здебіль-
шого декілька шарів лляної тканини, покладених навхрест»63) – один, дещо менш
поширений, складається з перехрещених на грудях і спині двох поліс матеріалу,
перекинутих чер
ез плечі і пришитих або прикріплених до пояса, інший, більш типовий тип по-
крою, як вказує М. Курочкін, «початково був виробничо- захисним одягом пас-
тухів (від нападу гієни, пустельного рися та ін.) і, можливо, рибалок (від кроко-
дила) ще з часів VI династії»64. Він являв собою прямокутний кусок із декількох
шарів тканини, обернений довкола пояса, іноді з закріпленим виступом спереду
знизу, прикриваючим живіт, з одною чи двома широкими лямками через плечі,
який прикривав торс людини від рівня трохи вище пахв до поясу, залишаючи
відкритими верхню частину грудей і плечі.
Перед описом іншого озброєння згадаємо, які особливості характерні для дій
єгипетської армії Нового царства і для умов, в яких єгиптянам доводилось діяти
в Азії в XV– XIV ст. до н. е. Це:
61
333.
62
Горелик М. В. Оружие древнего Востока. ‒ С. 82- 83.
63
Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (1)// Воин.– №4 [Електронне джерело]// Режим до-
64
Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (1)// Воин.– №4 [Електронне джерело]// Режим до-
1. швидкість, стрімкість пересування єгипетських військ на великі відстанні; мо-

жливо, необхідність більш швидкого пересування і маневрів єгипетської піхоти
на полі бою для кращої взаємодії з іншим родом військ – колісницями, як вказує
М. Курочкін: «стрімкість пересування Тутмоса ІІІ не раз дозволяла йому знена-
цька нападати на ворогів»65;
2. Часткова оснащеність противника особистим захисним озброєнням – панци-
рями, шоломами і т. д., в т. ч. інколи металевими і необхідність поранити воїнів
противника, одягнутих таке захисне спорядження;
3. протистояння масам списової піхоти, вишукуваної деколи, можливо, зімкну-
тим глибоким строєм, захищеним з фронту суцільною стіною щитів і декількома
рядами списів( фалангою), – такий стрій важко було зломити звичайною атакою.
Реакцією на перше, як вказує М. Курочкін, «була відмова єгиптян в XV– XIV
ст. до н. е. поряд з довгими списами і від великих «ростових» щитів . Всі ві-
домі нам зображення воїнів XVІІІ династії показують нам лише середній єгипет-
ський щит( 40- 50 см ширини і 60- 80 висоти), причому його форма трохи зміню-
ється в порівняні зі Середнім Царством – верх завжди округлий, і рівний і навіть
ширший нижнього виступу щита, при цьому деякі щити підсилені круглим ум-
боном, дерев’яним або металевим, в верхній частині. Нова рукоять – замість од-
нієї поперечної дерев’яної в верхній частині щита з тильної сторони – дві шкіря-
них, з’єднаних між собою петлі, розташованих вертикально посередині щита, в
районі центру тяжіння – дозволяє різко повисити рухливість руки зі щитом. До-
даткова ремінна петля на верхній частині щита дозволяла носити його за спиною
– в поході, при пересуванні по штурмовій драбині або залізаючи на стіну, при
необхідності битися обома руками (дворучний хват сокири або – наступальна
65
зброя в обох руках, приклади чого ми можемо часто бачити на фресках Серед-
нього царства)»66.
Таким чином, новий щит забезпечував підвищену рухливість воїна, дозволяла
йому при необхідності не кидаючи щита звільнити обидві руки для рукопашної
або сильного удару дворучним хватом.
Щодо панцирів,то в панцирі другого із згадуваних вище м’яких типів одіті як
піші, так і колісничі воїни, зображені на скрині Тутанхамона.
Тепер перейдемо до нового захисного спорядження єгиптян – металевих (бро-
нзових) панцирів.
В X ст. в розписові гробниці Кенамона, який зображував арсенал – сховище
часів Аменхотепа ІІ ми бачимо два панцира із великих «пероподібних» загостре-
них знизу пластин, можливо з ребром жорсткості, з короткими на рукавами, ви-
сокими стоячими комірами пластинчатого набору, довжиною десь до колін. За
словами М. Курочкіна, «радянська традиція вслід за Хазановим і Черненко вва-
жає ці панцирі пластинчатими, М. В. Горелик – ламмелярними. Однак, усі пого-
джуються на тому, що вказані панцирі – трофейні або подаровані – з Сирії – Па-
лестини (саме в таких панцирах зображені азіати на оббивці колісниці Тутмоса
ІV)»67.
Тепер же єгиптяни починають застосовувати м’який панцир і для піхоти спи-
соносців, хоча й рідко, а перщ за все – твердий металевий для захисту своїх луч-
ників – колісничних.
В період XVIII династії серповидна клинкова зброя («хепеш» khepesh ,
копт. 68
) стала масовою зброєю, хоча і з’явилася в часи ХІІ династії, а
точніше за Аменемхета ІІІ, «перш за все класичні, які прийшли з Месопотамії
66
67
68
544.
сікачі (довжина – 50 – 70 см, приблизно ½ довжини – пряма основа, далі серпо-

видне лезо з великим центральним ребром»69. Зразок такого класичного клинка
ми бачимо в гробниці Тутанхамона. Поряд з цим вже в кінці XV ст. в Єгипті ми
знаходимо епізодичні зразки короткого хепеша, але наймасовішим став в XV –
XIV ст. третій, характерний в основному для Єгипту і Північної Сирії – сікач з
тонким клинком без п’ятки, на нижню 1/2 клинка – прямої, вище – рубаюча сер-
повидна, тонка, з гострим тонким кінцем, частина леза, заточена, як на випуклій,
так і увігнутій стороні, «ця зброя часто і в багатьох екземплярах зображена в ар-
сеналах на стінах гробниць XVIII династії – мабуть вона була основною масо-
вою, поряд з класичним, типом «хепеша» на озброєнні деяких загонів єгипетсь-
кої піхоти епохи XVIII династії.
В часи XVIII династії єгиптяни використовували чотири види списів :
Першим потрібно назвати найбільш поширений єгипетський піхотний спис
, який, в силу того, що він зустрічається на розписах і фресках набагато частіше
інших, можна вважати основним, базовим типом. Довжина його древка була, як
правило, 150 – 160 см, наконечник – одно функціональний для колючого удару,
частіше всього листовидний, але деколи ромбовидний, або ножевидний, або гра-
нений клинок, «спочатку він кріпився до древка плоским черенком внаслідок за-
клепок, потім став втульчатим, найчастіше втульчатим листовидним»70. Саме та-
кими списами озброєна абсолютна більшість єгипетських щитоносних списоно-
сців, відомих нам по розписах і рельєфах.
Другим типом є списи , які відрізнялися від першого великою (близько 2
м) довжиною клинка. Однак в Новому Царстві вони практично не зустрічаються,
лише, як вказує М. Курочкін, «на одному із рельєфів із Ахетатона зображений
69
сту-пу:www.genstab.ru /voin/ar_4.htm.
70
піхотинець, озброєний, можливо, таким списом, середнім щитом і бойовою со-

кирою»71.
Третій тип списів – принципово новий, який з’явився в Єгипті, очевидно,
в кінці першої третини ІІ тис. до н. е. Він відрізняється від двох попередніх вже
тим, що має інший наконечник, який забезпечує не одну, а при (заточці) дві бо-
йові функції – як колючу, так і рублячу, «наконечник одного із таких списів з
іменем фараона XVII династії Камеса знайдений в гробниці цариці Яххотеп і збе-
рігається сьогодні в музеї Оксфорду, і ще один аналогічної форми і габаритів є в
Каїрському музеї. Це великі листовидні бронзові наконечники, втульчаті, з реб-
ром жорсткості, при цьому загальна довжина наконечника від острія до кінця
втульчатого насаду – близько 60 см, і приблизно 2/3 із цього власне бойова час-
тина наконечника з довжиною заточених лез близько 40 см. Загальна довжина
списа від острія до кінця древка – 100 – 110 см, таким чином на металевий нако-
нечник припадає понад половини довжини списа»72.
Четвертим типом єгипетських списів можна вважати метальні дротики , які
ми бачимо вставленими в спеціальні футляри по боках колчанів зі стрілами, за-
кріплених на бортах єгипетських колісниць, «вони так, як і деякі списи першого
типу маль на кінці древка, кам’яний шарик – противагу, а крім того часто стабі-
лізатор польоту, довжина їх складала 80 – 100 см, і мали часто листовидний на-
конечник, інколи – ромбічний»73.
Сцени і написи в храмах, а також автобіографічні написи в гробницях слугу-
ють цінним джерелом свідчень про військові походи і ведення бойових дій. В
храмових написах розповідається про воєнні експедиції Тутмоса І і Тутмоса ІІІ в
71
72
73
Сирію і Палестину, про те, як вони боролись проти експансії Мітаннійського цар-
ства в цьому регіоні.
Отже, можна зробити висновок, що єгипетська армія була озброєна останніми
здобутками військової науки і, не поступалась, або ж, мало поступалась арміям
інших країн Близького Сходу щодо самого озброєння і захисту.
ФОРТИФІКАЦІЙНІ СПОРУДИ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ
Текстові посилання на військові бази з’являються кругом по Новому царству
в багатьох жанрах, два, найбільш поширені є королівські і приватні написи.
В часи XVIII династій фараони Єгипту переслідували дві головні цілі відносно
свого північного кордону.Перш за все вони повині вигнати гіксосів і їх союзників
з Єгипту і південного Ханаану. Воєнна політика стародавнього Єгипту раннього
Нового царства, здається, була націлена на забезпечення перемог Єгипту, вста-
новлюючи фортеці або гарнізонні застави в захоплених колишніх гіксоських ци-
таделях.
Однією з найбільших захоплених в дельті гіксоських фортець була Хебойя І
(Тджару), яка охороняла одну з головних точок входу із Синаю в східну Дельту.
Друга ціль полягала в усуненні впливу Мітанні на Близькому Сході, « Тут були
створені єгипетські військові бази в Тель ель- Аххулі і Газі та розміщені гарні-
зони в Гезері і Лакріші»74 і далі, з просуванням Тутмоса ІІ в Біблосі, Кедемі і
Туніпі.
На сьогоднішній день відомо, що захоплення в Нубії фортець Фарас і Бухен
розпочав ще Камос, в Бухені єгиптяни «збудували монументальні адміністрати-
вні будівлі, храм і склади»75, цитадель, приблизно 150 х 138 м і стінами 5 м тов-
щини, захищена круглими вежами, валами, парапетами, канавою, яка могла час
від часу затоплюватися водою і гласісом. Поблизу головного форту єгиптяни
74
The Architecture оf Imperialism Military and the Evolution Foreign Policy in Egypt's New Kingdom: by Ellen Fowles
Morris. – Leiden – Boston: Brill, 2005. – P. 41.
75
Там же. – Р. 81.
встановили ще одну стіну, яка простягалась приблизно на 712 м в периметрі на

трьох внутрішніх сторонах фортеці. Ця зовнішня стіна була приблизно 5 м тов-
щини і аналогічно захищеною з вежами, канавою 3 м глибиною і 6 м шириною.
Бухен став центром відновлення єгипетського контролю над Кушем в часи ран-
нього Нового царства.
В Саї, самому південному єгипетському поселені в Нубії, була досить проду-
мана лінія оборони. Зокрема, оборонні стіни товщиною 5 м. Кладовище на від-
міну від Бухена, знаходилось за межами фортечних стін, що дає змогу робити
висновок про дружнє ставлення місцевого нубійського населення до єгиптян.
В той час як Сай був заснований Яхмосом, або не пізніше Аменхотепом І, на-
писи Хатшепсут і Тутмоса ІІ говорять, що їх батько, Тутмос І, звів в Нубії цілу
серію фортець між 3-м і 5-м катарактами (порогами): Томбос, Керна, Напата і
Кургуш, які були повністю екіпіровані єгипетськими залогами і їх рогатою худо-
бою і, були покликані встановлювати владу Єгипту над землями і населенням
Кушу.
Фортеця Кургуш розташована за 4- м порогом і була найдальшим єгипетським
пунктом вверх за течією Нілу. Є багато причин чому єгиптяни вважали Кургуш
важливим. Кургуш розташований в безпосередній близькості від золотого родо-
вища, хоча не відомо до якого часу Нового царства ця шахта використовувалася.
В результату розкопок, «1987, Моркот; 1996, Шінні і листопад 2000 р. В. Девісон
і його команда із Британського музею не змогли датувати появу фортеці, однак
присутній археологічний матеріал дає підстави датувати Кургуш часом прав-
ління Тутмоса ІІІ»76. Кургуш являв собою, «за звітом Аркелла, прямокутник, схі-
дна і західна стіни якого становили 77,7 м, північна стіна 68,6 м і південна стіна
76
Morris. – Leiden – Boston: Brill, 2005. – Р. 110.
лише 64 м. Північна стіна була захищена занавісом і гласісом, що було незвичай-

ним для військової архітектури Нового царства»77. Ця особливість наявна лише
в лівійської фортеці, побудованої Рамзесом ІІ в Савійеті Уммі ель- Ракамі.
Захоплення Ханаану слугувало стимулом для нападу Сеті І на Сирію. Бет Шан,
який розташовувався в ідеальному положені, щоб контролювати три броди через
річку Йордан і багато важливих шляхів, був дуже цінною точкою опори для здій-
снення цього, «Амарнські листи вказують, що протягом пізньої XVIII династії
єгиптяни постійно розміщували тут свої залоги, перекидаючи воїнів із сусіднього
Гінті- Кірміл»78. Важливо зазначити, що археологічні розкопки показали, що ар-
хітектура Бет Шану залишилась ханаанською до завоювання Сеті І, після якого
тут було збудовано будинок «командира», багато чисельні складські приміщення
і жилі будинки. Єгиптяни перепроектували місто так, щоб воно могло слугувати
ефективно в якості військової бази, «Джеймс і Макговерн висунули гіпотезу, що
на 5 га проживало близько 2 тис осіб. Заснований на відсоткові ханаанейської
мови і єгипетській кераміці, вони далі, пропонують, що приблизно 500 із жителів
Бет Шану були єгипетськими підданими. Мазар стверджує, «не було ніякого ве-
ликого ханаанейського поселення на місці в той час. Бет Шан слугував лише в
якості адміністративного і військового штабу»79.
В 1999 р. було зроблене цікаве відкриття в Телль ель- Борг, «Джеймс Хоф-
фмайер і його команда відкрили тут фрагментарні залишки серії трьох фортець,
остання із яких вони експериментально датували правлінням Рамзеса ІІ»80. Ця
фортеця на сьогоднішній день є погано вивченою через порушений природній
ландшафт, однак «команда знайшла багато чисельні залишки художнього офор-
млення храму – включаючи сцени колісниці, зірок»81, що дає підстави говорити
77
Там же. – Р. 111.
78
79
Там же. – Р. 608.
80
Там же. – Р. 526.
81
Там же. – Р. 526.
про те, що Телль ель- Борг не повинен розглядатися як проста єгипетська війсь-
кова станція, а як повноцінна фортеця, яка охороняла вузький прохід між лагу-
нами і Нілом.
Телль ель- Фарах на сьогоднішній день краще зберігся ніж Телль ель- Аххуль,
хоча він ще не повність розкопаний і реконструйований, проте безсумніву, що
єгипетський архітектор взяв за основу єгипетські будинки із залою в центрі у
формі квадрату з кутовим входом, резиденція в Телль ель- Фарах, можливо була
взята з Амарни. Дійсно, включений в її план і виконання таких особливостей, як
ніша ліжка, вана і зали із цегли єгипетського стилю площею в 505 м².
Плани будівель Тель Мору і Афека нагадують одне одного. Проекти обох ро-
блять великий акцент на місці для зберігання, дотично вказуючи на важливість
матеріальних товарів, для зберігання яких вони були зведені. Можливо ці склади,
збудовані за Тутмоса ІІІ, спочатку були призначені для забезпечення його армії.
Палац площею 18 х 18 м в Афеці подібний до розмірів палацу в Телль ель- Есі
і лише троши менший, ніж головні адміністративні будівлі в Телль ель- Хебої І і
Телль ер- Ретабасі. Як багато інших будівель єгипетського стилю, палац в Афеці
має кутовий вхід і стіни шириною в 1,5 м.
Приморське місто Яффа розташоване в дні шляшу на північний- захід від Ге-
зера. В Яффі розташовувались великі єгипетські зерносховища (ХІХ династія),
«в цей час яффські зерносховища підпадали під юрисдикцію єгипетського губе-
рнатора на ім’я Хая, який діяв із адміністративного штабу в Афеці. Яффа анало-
гічно зображується як військова база в папірусі Анастасі І, хоча ніякі зерносхо-
вища не згадуються там. Автор повідомляє лише про єгипетські майстерні і
склади зброї, які знаходились в Яффі»82. Можна зробити висновок, що Яффа як
важливий єгипетський форт пізньої XVIII династії, занепадає в часи середньої
ХІХ династії.
82
Місто Гезер, як і інші великі міста в Ханаані, стало адміністративним і війсь-

ковим штабом, розташованим на перехресті важливих давніх шляхів. Перший,
через Маріс, пролягав між північчю і півднем і зв’язувало південні бази Дейр
ель- Бала, Телль ель- Аххуль, Газа і Ашдод. Можливо це була найважливіша ко-
мерційна і військова магістраль в давньому Ханаані. Другий маршрут, який про-
лягав з Гезера, через Шефелах, і до гірської місцевості, однак відігравав також
важливу роль, як одна із головних артерій, з’єднуючих поселення низовини і на-
гір’я.
Укрріплена військова база в Телль Мор близько нагадує свого сучасника в
Дейр ель- Балі. Архітектори проектували їх квадратними в плазі з бастіонами,
хоча структура по Телль Мору трохи відрізняється, бастіонами на чотирьох сто-
ронах, а не на кутах. В обох будівлях стіни були аналогічні, достатньо масивні,
«приблизно в 2,5 м кожна, щоб легко витримати 2-й поверх. Доступ до цього
другого поверху і звичайно до даху, був забезпечений в Телль Морі драбиною,
розташованою в південно- західному куті будівлі»[144, с. 559].
Руїни Тель Сера знаходяться на північному березі Нехела Герера, на лінії з
Телль ель- Фарах і Телль ель- Аххуль. Місто розташовувалось на річковому ви-
ступі висотою понад 14 м. Тель Сера була важливим пунктом, з якого можна
було контролювати діяльність мандрівників, бедуїнів та місцевого населення.
Крім того, Телль ель- Фарах, Тель Сера були розташовані на відстані 30 км від
багато чисельних єгипетських баз, а саме в Телль ель- Есі, Газа, Телль ель-
Аххулю. Тобто, єгипетські чиновники, розміщені в будь- якому з цих міст, могли
просити військову допомогу або розвідку від чиновників, розміщених в сусідніх
містах. Крім того, з контрольно- пропускними пунктами, які знаходились на ко-
жному головному шосе в південному Ханаані, для єгипетського уряду було від-
носно легко підтримувати владу і порядок в цій прикордонній області.
Велика група укріплень існувала на єгипетсько- лівійському кордоні, т. зв. «лі-

війська дорога», а саме Завє’т Ум ель- Ракам, ел- Аламейн, ель- Гарбанійят, Ком
Абу Джирд, Ком ель- Існ, Ком Абу Білло.
Однією з найбільших єгипетських фортець в Лівії була Завє’т Ум ель- Ракам,
«хоча Хебечі запропонував, що фортеця зайняла приблизно 8 тис м² землі, Ліве-
рпульська команда показала, що фортеця займала територію в 19,600 м²»83, тобто
була набагато меншою від інших.
Отже, в період Нового царства, фараони розгорнули густу мережу фортець і
військових баз в Сирії – Палестині, Нубії, Лівії і, в ключових пунктах вздовж
кордонів самої долини Нілу.
83
РОЗДІЛ ІІ. ВІЙНИ ТА ЗАГАРБАННЯ ЄГИПТУ В XVI- XI СТ. ДО Н. Е. 37
РОЗДІЛ ІІ. ВІЙНИ ТА ЗАГАРБАННЯ ЄГИПТУ В XVI- XI СТ. ДО Н. Е.

ЗАГАРБНИЦЬКА ПОЛІТИКА ФАРАОНІВ XVIІІ ДИНАСТІЇ (1567- 1320
РР. ДО Н. Е.)
ВИГНАННЯ ГІКСОСІВ ТА ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА ФАРАОНІВ РАН-
НЬОЇ XVIII ДИНАСТІЇ
Для розуміння завойовницької політики єгиптян періоду Нового царства було
б важливо визначити те нове, що з’явилося в єгипетській ідеології до часу утво-
рення імперії (правління Тутмоса ІІІ) і на різних етапах її розвитку.
Характерні для початку XVIII династії (середина XVI ст. до н. е.) уявлення про
відносини Єгипту з іноземними країнами були найбільш повно сформульовані в
Карнакському написі Яхмоса І, в якому перераховуються дари царя храму
Амона, перша частина якої являє собою вихваляння царя.
Епітети, які використовуються, дозволяють дійти висновку, що імперські ам-
біції, претензії на владу над іноземними народами розумілась в той період як не-
від’ємна частина царської влади взагалі. Влада фараона над іншими народами
трактувалась як всеохоплююча84: «Став він владикою (всього), що оточує соня-
чний диск (тобто всієї землі… країни говорять: ми належимо йому, бо це цар,
якого поставив владикою Ра, той, кого возвеличив Амон»85.
Військові написи початку XVIII династії складаються з трьох частин: 1. Опис
початкового, ідеального стану держави. 2. Розповідь про порушення цього ідеа-
льного стану заколотниками і про їх покарання. 3. Дидактична кінцівка,яка являє
собою вихваляння царя, розповідь про радість народу і війська, а також пояс-
нення причин перемоги.
Варто зазначити, що концепція зовнішньої політики Єгипту в тому вигляді, як
вона розглядається в давніх текстах, наприклад, Карнакському написі Яхмоса І,
84
Дайнека Т. А. Идеологическое обоснование внешней политики Египта в XVI– XIV вв. до н. э.// ВДИ. – М.: «На-
ука», 1990. – № 2. – С. 136.
85
Баскакова Т. А. Славнословие фараонам ХVІІІ династии, 2008. ‒ С. 9 [Електрон-не джерело]// Режим доступу:
www.egyptology.ru/lang/ Baskakova.pdf
є подібною (основні її елементи: зазіхання фараона на нібито передану йому бо-

гами при сходжені на престол світову владу, уявлення про необхідність «заляку-
вання» ворогів, про надлюдську могутність фараона – простежуються на протязі
всієї XVIII династії)86, і в той же час достатньо гнучкою, здатною змінюватись
від царювання до царювання.
Однією з соціально- економічних причин завойовницької політики фараонів
Нового царства є поповнення матеріальних цінностей Єгипту, а особливо золота
і срібла, для оздоблення великих монументальних споруд, храмів, палаців, на-
бору і спорядження війська, збагачення аристократії. Так, в написі Яхмоса, сина
Ебани, говориться: «І брали в облогу Шарухен протягом трьох років. І його ве-
личність оволодів ним. І я захопив там здобич: двох жінок і одну руку. І дали
мені золото [за] доблесть. І ось віддали [їх] мені в раби»87. «Після того, як його
величність перебив сусідні азіатські племена, він поплив вверх по Нілу в Півні-
чний Куш з метою перебити кушитських кочівників. І його величність здійснив
серед них страшне побоїще. І я захопив там здобич: двох живих чоловіків і три
руки. І мене знову осипали золотом. І ось дали мені двох рабинь…»88. Тобто,
військові походи були одним із засобів збагачення єгипетської аристократії.
Вигнання із Єгипту гіксосів фараоном Яхмосом (Ях- мосе) І (бл. 1550- 1525 до
н. е.) в першій половині XVI ст. ознаменувало початок Нового царства, часу «сві-
тової єгипетської держави. Однак сучасники навряд чи думали, що стояли на по-
розі нового часу, часу небувалих завоювань. Якщо взяти до уваги вислів попере-
дника Яхмоса фіванського царя Камоса (Ка- маси, Ка- мосе), то бажання остан-
нього, як вказує Ю. Перепелкін в своїй історії: «не йшли далі безроздільного во-
86
Дайнека Т. А. Идеологическое обоснование внешней политики Египта в XVI– XIV вв. до н. э.// ВДИ. – М.:
"Наука", 1990. – № 2. – С. 153.
87
Жизнеописание начальника гребцов Яхмоса/ Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в
2- х ч. Ч. 1. / под. ред. М. А. Коростовцева, И. С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 64.
88
Там же. – С. 64.
лодіння Єгиптом, без поділу влади з «азіатом» на півночі і «ефіопом» на пів-

дні»89. Відповідно Камос і діяв, відвойовуючи в азіатів і їх союзників середній
Єгипет і вторгаючись в північну Ефіопію. Яхмос продовжив справу брата. Ви-
гнавши з північного Єгипту гіксосів, він обмежився взяттям Шарухена на півдні
Палестини. Оволодівши цим сильно укріпленим містом, фараон укріпив себе з
північного- сходу. Після взяття Шарухена Яхмос рушив на область Джахи, в на-
прямі до Фінікії, однак сили фараона змушені були повернутись через повстання
в самому Єгипті. Похід в північну Ефіопію завершився кровавим розгромом ку-
шитських племен, про що нам говорить Яхмос, син Ебани (Ібени), (Я. В.- текст
використаний вище). Північ Куша була підкорена Яхмосом по меншій мірі до
других нільських порогів. Тут давня фортеця Середнього царства Бухен була і за
Яхмоса опорою єгипетського володарювання на півдні.
В ході визвольної боротьби країна об’єдналась під зверхністю Фів, але в Вер-
хньому Єгипті, який менше постраждав від іноземного володарювання, ніж Ни-
жній, ліванські царі наштовхнулись на жорсткий спротив. Справа дійшла до би-
тви на воді, але Яхмос залишився переможцем і полонив противника. Також бу-
зуспішно закінчився заколот якогось Ататіана (Тетіана)90, його військо було зни-
щене і сам він загинув в битві: «…І його величність вбив його [Тетіана], причому
його військо перестало існувати. І дали мені три [голови] рабів і дали мені п’ять
сечат орної землі в моєму місті [Нехебі]»91 – пише Яхмос, син Ебани.
В період правління Яхмоса І Єгипет перетворюється в сильну державу. Об’єд-
нання і укріплення внутрішніх ресурсів в руках централізованого уряду сприяє
розширеню зовнішньої агресії та подальшого розмаху військової політики92.
89
Перепёлкин Ю. Я. История Древнего Египта. – СПб.: "Летний Сад" – Журнал "Нева", 2000. – С. 207.
90
Там же. – С. 208.
91
Жизнеописание начальника гребцов Яхмоса/ Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в
2- х ч. Ч. 1. / под. ред. М. А. Коростовцева, И. С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 64.
92
эпохи крупных войн XVI – XV вв. до х. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – С. 162.
Зростання військової активності єгипетських фараонів призвела до різкого

зростання чисельності армії і вдосконалення її комплектування. Нова система
набору передбачала виділення одного воїна від 10 дорослих чоловіків. Реформо-
вана єгипетська армія по своєму озброєню була однією з кращих і найбільш ба-
гато чисельних армій того часу93.
За правління наступника Яхмоса Аменхотепа І (1525- 1504 до н. е.), на війну в
Нубії була звернена майже вся увага фараонової влади, про нам повідомляє
Яхмос, син Ебани: «Я йшов за королем Аменхотепом, непереможний; я захопив
для нього Куш. Я врятував дві руки і віддав фараонові, кожен дарував мені зо-
лото і рабів»94. Наступне повідомлення уже Яхмоса- Пен- Некбета доносить ро-
зповідь про війни Аменхотепа І в Лівії: «Знову я служив для короля Аменхотепа,
захопив для нього на півночі Імукехек (F3 mw- khk), три руки»95. Дані походи приз-
вели до збільшення притоку податків золотом, розкішними товарами, особливо
з Нубії, що підтверджує т. зв. стела Гарміні: «Я [Гарміні] провів багато років як
мер Некхена. Я ввів його дань Богу Двох Земель: мене похвалили, і ніякий випа-
док не був знайдений проти мене… Я пішов з даниною для короля кожен
рік…»96.
Тутмос І (1504- 1492 до н. е.) продовжив походи в Нубію. Прагнучи підкорити
вождів нубійських пдемен, він доходить до третього порога (катаракту) Нілу і
Донголи. В одній із битв Тутмос І вбиває вождя нубійців і повісив його труп на
носі корабля97, про що говорить Яхмос, син Ебани: «мене призначили начальни-
ком гребців… Йоговеличність бився проти них немов пантера. Його величність
93
История Древнего Востока/ под ред. В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1988. – С. 47.
94
Biography of Ahmose, Son of Ebana/ AE. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago
Press, 1906. – P. 17.
95
Biography of Ahmose- Pen- Nekhbet/ AE. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago
Press, 1906. – P. 18.
96
Stela Of Harmini/ AE. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. .21
97
випустив першу стрілу, яка і зависла в тілі їхнього вождя. І ці… злякавшись пе-
ред його богинею- змією. Їх воїни були захоплені як полонені. Його величність
поплив вниз по Нілу, тримаючи всі іноземні країни в своєму кулаці і того підлого
нубійця- кочівника висячим на носі царського судна його величності. [І] прича-
лили ми в Карнаці»98. Так плив фараон до самих Фів, наганяючи страх на нубій-
ські племена своїм звірством.
Фараон поставив п’ять тріумфальних плит, щоб увіковічити нове завоювання.
На острові Томбі він побудував фортецю, залишки якої збереглись до сьогодні, і
помістив в ній гарнізон із солдат експедиційного загону.
Далі Тутмос І знову переніс арену своїх походів в Азію. В цьому поході його
супроводжував старий воєначальник Яхмос, яких бився з гіксосами при Аварісі.
Єгипетські війська доходили до Нахарини, до середньї течії Євфрату, де їх зу-
стріли війська мітаннійського царя. Тепер єгиптянам довелось мати справу вже
не зі слабкими погано озброєними військовими загонами як в Нубії, а з сильним
військом могутньої держави, якою тоді було месопотамське царство Мітанні. В
битві взяли участь бойові колісниці. Премога залишилась за єгиптянами, і вони
взяли багато полонених, як поше Яхмос, син Ебани: «І ось я знаходився в перших
рядах нашого війська, і його величність бачив, яким я був хоробрим. Я захопив
колісницю, її упраж і того, хто був на ній, в якості військовополоненого, і вони
були доставлені його величності. І знову обдарували мене золотом»99. Ще один
Яхмос із Ель- Каба, молодший і більш відважний, діяв ще успішніше: «він добув
не менше 21 руки, відтятих у вбитих, не рахуючи коня і колісниці»100. На берегах
Євфрату Тутмос І зробив напис, який знаменував рубіж його «володінь».
Четвертий фараон XVIII династії Тутмос ІІ(1491- 1479 рр. до н. е.) через своє
короткотривале правління не встиг здійснити чогось- небудь значимого. Стела в
98
Жизнеописание начальника гребцов Яхмоса/ ХИДМ. ‒ М., 1950. ‒ С. 68.
99
Жизнеописание начальника гребцов Яхмоса/ ХИДВ: в 2- х ч. Ч. 1. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 65.
100
Брестед Д., Тураев Б. История Древнего Египта. – Мн.: Харвест, 2003. – С. 255.
Асуані доносить до нас повідомлення про придушення повстання в Нубії на пер-

шому році правління фараона.
Цей напис розповідає про те, як фараону повідомляють про повстання, яке по-
чалось в «нікчемній країні Куш», серед тих, хто раніше знаходився «під владою
владики двох країн», і хто тепер розпочав проти нього ворожі дії. Чутки про це
повстання непокірних куширів досягли мирного єгипетського населення. Зляка-
вшись повстання, єгиптяни зі своїми стадами заховались під захистом фортеці,
спорудженої «царем Верхнього і Нижнього Єгипту Аа- хепер- ка- Ра, живучого
вічно, для відбиття повсталих іноземців, кушитських племен лучників іунтіу- се-
тіу в Хент- хеннофері, для тих, хто знаходиться на північ від великої країни
Куш»101. В образних виразах описує автор напису гнів фараона, викликаний по-
відомленням про повстання нубійських племен: «Піднявся його величність, як
пантера, коли він почув про це. І сказав його величність: «Я клянуся тим, як лю-
бить мене бог Ра, як благоволить мені отець мій, владика богів Амон, владика
Фів, що я не залишу серед них живими ні одного чоловіка…»102.
Нижче в Асуанському написі подається сам опис військових дій проти повс-
талих кушитських племен: «Тоді відправив його величність багато чисельне вій-
сько в Нубію (Tʼ‐pd‵t), щоб розгромити всіх повсталих проти його величності і во-
рожих владиці двох країн. І тоді це військо цого величності прибуло в жалюгідну
країну Куш… І це військо його величності розгромило цих іноземців: вони не
залишили серед них живим ні одного чоловіка, …, за виключенням одного із ді-
тей вождя жалюгідної країни Куш, який був привезений живим в якості живого
полоненого разом із людьми до його величності і повалений до ніг великого бога.
… . Зроблена була ця країна рабою його величності, подібно тій, якою вона була
раніше»103.
101
эпохи крупных войн XVI – XV вв. до х. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – С. 183.
102
Assuan Inscription/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 49.
103
Assuan Inscription/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 50.
Даний напис проливає світло на взаємовідносини між Єгиптом і підкореними

областями Нубії в епоху ранньої XVIII династії, а саме за правління Тутмоса ІІ.
Нам відомий похід, здійснений Тутмосом ІІ в Сирію. Нажаль, про цей азійсь-
кий похід Тутмоса ІІ відомостей мало, лише з автобіографічного напису Яхмоса
Пен- нехбета ми маємо певну інформацію: «Я йшов за царем Верхнього і Ниж-
нього Єгипту Аа- хепер- ка- Ра правогласним. Доставлено було із країни Шасу (
104
) дуже багато живих полонених. Я не перераховував їх105.
В. Авдієв виводить два цікавих моменти напису Яхмоса Пен- нехбета:
1. на чолі єгипетського війська стояв сам Тутмос ІІ, що підкреслює важливість
данного походу;
2. важливим результатом даного походу є захоплення великої кількості полоне-
них106.
Хатшепсут Мааткара Хенеметамон (1472- 1457 рр. до н. е.) – знаменита єги-
петська цариця, дочка фараона Тутмоса І і цариці Яхмес, дружина Тутмоса ІІ.
Після смерті чоловіка Хатшепсут протягом трьох років була регентом при мало-
літньому Тутмосі ІІІ. Згодом вона усунула пасинка від влади і стала правити од-
ноосібно.
Час правління Хатшепсут став епохою мирного процвітання Єгипту. Відомі
лише два походи в Сирію і Нубію, здійснених військами цариці, про які говорить,
як вказує В. Солкін: «напис в Тангурі, в районі Другого порогу Нілу» 107, – пере-
можний текст, висічений на скалах.
104
1038.
105
Campaign іn Syria (Reign оf Thutmose II)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago
Press, 1906. – P. 51.
106
эпохи крупных войн XVI – XV вв. до х. э. – М.: Издательство "Советская наука", 1948. – С. 184- 185.
107
Однією з найважливіших віх зовнішньої політики Хатшепсут залишається вій-
ськово- торгівельна експедиція в країну Пунт ( ; 108

), здійснена
на другому році самостійного правління Хатшепсут і тривала три роки.
Перший епізод подорожжі знаходиться на західній стіні «портика Пунту» по-
близу південно- західного кута і слугує поясненням причин, які його викликали:
«Нехай буде здійснене плавання корабля по Великій зелені, відправляю чого по
прекрасному шляху в Землю бога. Відплиття в мирі до іноземної країни Пунт
воїнів владики Обох Земель, згідно волі богів Амона, владики тронів Обох Зе-
мель, на чолі з Іпет- сутом, щоб доставити для нього чудові речі всілякої інозем-
ної країни, так як велика любов його до його дочки Мааткара більше, ніж до ца-
рів, які були раніше…»109.
Експедиція Хатшепсут в країну Пунт була надзвичайно важливою, оскільки
розширила торгівельні зв’язки Єгипту на південь і дала можливість отримати ва-
жливі товари, на що вказують ієрогліфічні тексти храму в Дейр- ель- Бахрі: «По-
грузка кораблів великими чудесами країни Пунт: всіляким чудовим пахощами
деревом «Землі бога», купами мирру, зеленічими мирровими деревами, ебено-
вим деревом, чистою слоновою кісткою, необробленим золотом Азії, деревом
шепсет, деревом хесит, пахощами іхмут, ладаном, мазью для очей, павіанами,
мавпами, собаками для полювання, шкурами леопардів, людьми і їх дітьми. Ні-
коли не було привезено подібно цьому ні для якого царя, який був раніше»110.
108
984.
109
Мышуста С. В. Древний Египет: Женщины – фараоны. – Ростов н/ Д: Феникс, 2006. – С. 144.
110
Экспедиция Хатшепсут в страну Пунт/ ХИДМ. – т. І. Древний Восток. – М., 1950. – С. 70.
ВІЙСЬКОВІ КАМПАНІЇ ТУТМОСА ІІІ ТА УТВОРЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ

ІМПЕРІЇ
Тутмос ІІІ Менхеперра (1479- 1424 рр. до н. е.) – шостий фараон XVIII динас-
тії, син Тутмоса І і Ізіди. Відомі декілька дружин Тутмоса ІІІ: Меритра Хат-
шепсут ІІ, Сатьях, Небту, Менуї, Мерти, Менхет. Його дітьми були Аменхотеп
ІІ і принцеси Меритамон, Нефертарі, Бекетамон111. Воцаріння Тутмоса ІІІ відбу-
лось під регентством цариці Хатшепсут, після смерті якої почалось одноосібне
правління Тутмоса ІІІ, яке стало епохою небувалого розквіту військової сили єги-
петської держави.
Військова активність Тутмоса ІІІ вражає: він здійснив близько 14 кампаній в
Азію, нажаль, вкрай нерівномірно висвітлені в джерелах. Настав час остаточного
створення єгипетської «військової імперії», яка включала в себе близько 360 то-
понімів. За Тутмоса ІІІ були повністю підкорені Сирія (Речену) і Ліван (Наха-
ріна), зруйновані опорні пункти опору – міста Кадеш і Кархемиш. Єгипетські
війська знову дійшли до Євфрату, через який Тутмос ІІІ, як говорить В. Солкін:
«навіть переправився, щоб пополювати на слонів»112.
На 22- му році правління Тутмос ІІІ рушив війська в Палестину. В знаменитих
«Анналах Тутмоса ІІІ», ієрогліфічний текст, який зберігся на стіні Карнакського
храму Амона, особливо детально описаний саме цей перший похід Тутмоса ІІІ в
Палестину і Сирію. Описуючи цей похід, придворний писець Чанані говорить,
що його причиною було повстання азіатських племен проти Єгипту: «Рік 22- й,
4- й 2- го сезону, день 25- й. Проходив його величність фортецю Джару під час
свого першого переможного походу [щоб відбити напад на] кордони Єгипту за
допомогою сили. Ось під час цих подій, протягом декількох років азіати почали
грабувати. Кожна людина стала воювати проти… . Сталось, що інші племена і
111
Солкин В. В. Древний Египет. Энциклопедия. – М.: "Арт– Родник", 2005. ‒ С. 364.
112
Там же. – C. 365.
гарнізони, які знаходились в місті Шарухені, почали від країни Ірджа до край-
нього кордону країни відкривати шлях до повстання проти його величності»113.
Дану версію підтверджує В. Авдієв, опираючись на напис із Джебель- Баркала:
«Він (Амон) доручив мені іноземні країни Речену під час першого походу, коли
вони прийшли, щоб наблизитися до моєї величності з мільйонами людей, з сот-
нями тисяч кращих в усіх іноземних країнах і стояли на своїх колісницях в [кіль-
кості] 330 вождів, кожен з яких був на чолі свого війська»114.
Дистанцію з Тель Хебви (Сіле) (He- t Khemti 115
) до Гази (Qatchata
116
, інша назва Gatchai 117
) в Північному Синаї в 220 км
військо Тутмоса ІІІ перейшло за 9 в, приблизно 24 км/день. З Гази армія напра-
вилась до Іхема, 115 км шляху за 11 днів, близько 10,5 км в день118. Дана затримка
була викликана місцевим гористим ландшафтом. Фінальний марш пролягав на
північ до Юппи (Ipu 119

). Про взяття Юпи120 відомості
до нас доносить Папірус Гарріс 500: «[…] сто двадцять сирійських воїнів […] як
і корзини […] для Джехуті […] військо фараона, – хай буде він живий, неушко-
джений і здоровий! […] їх лиця […] І через годину вони були п’яні. Джежуті
сказав правителю Юпи […] з моєю дружиною і дітьми в таоє місто. Нехай увій-
дуть з ними разом сирійські воїни і коні, і хай датуть їм їсти, або ж нехай один
апр супроводжує […] кожного із них. І дали їм кров і їжу.
113
Conspectus Of Campaings/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. –
P. 179.
114
115
1017.
116
Там же. – Р. 1043.
117
Там же. – Р. 1049.
118
Redford D. B. The wars in Syria and Palestine of Thutmose III: by Donald B. Redford. – Leiden– Boston: Brill, 2003. –
Р. 202.
119
971.
120
У перекладі І. Кацнельсона вживається назва Яффа: «… Поглянь сюди, о князь Яффи!..» (Взятие Яффы/ ХИДМ,
1950.– С. 81– 82).
Ворог із Юпи сказав Джехуті: «Моє бажання – подивитись на велику палицю

царя Менхеперри [Тутмоса ІІІ В. Я.] … – ім’я якій – […] Прекрасна. Клянусь
душою царя Менхеперри, …, – вона твоя сьогодні в твоїх руках [… …] принеси
її мені». І ось так зробив Джехуті: він приніс палицю царя Менхеперри […] в
його одязі. Встав Джехуті перед ворогом із Юпи і сказав: «Поглянь на мене, во-
рог із Юпи! Ось палиця царя Менхеперри, – нехай буде він живий, неушкодже-
ний і здоровий! – грізного лева, сина богині Сехмет, Амон наділив його своєю
силою». І підняв він руку і завдав удар в висок ворогу із Юпи. І ворог із Юпи
впав [… …] перед ним. Джехуті наказав надіти на нього ярмо і зв’язати шкіряним
ременем […] вбитого ворога із Юпи. І прив’язали до його ніг мідний груз вагою
в чотири намсети. І Джехуті наказав доставити двісті корсин, які завчасно нака-
зав сплести, і наказав сховати в них двісті воїнів. … І відрядили 500 чоловік нести
корзини. І сказали їм: «Коли увійдете в місто, відкрийте корзини, випустіть своїх
побратимів. І ви захопите кожного чоловіка в місті і звя’жите його швидко». …
«Нехай радіє серце твоє – віддав в твої руки Амон, твій великий батько, ворога
із Юпи, і всіх його людей, і місто його»121.
Не бачачи єгипетської армії протягом багатьох років, сирійські царки стали
поступово об’єднуватись навколо правителя Кадеша, який прагнув утворити
анти єгипетську коаліцію. Але Південна Палестина не бажала підняти зброю
проти фараона. Шарухен, який витримав шестирічну облогу Яхмоса в дні гіксо-
сів, знав дуже добре, чого можна чекати від повстання. Царство Мітанні робило
все, щоб підняти повстання проти Тутмоса ІІІ, і поплатилося за це.
Тим часом армії азіатських союсників під керівництвом царя Кадеша пересу-
вались на південь, наскільки дозволяла територія союзних земель, і зайняли фо-
ртецю Мегіддо (Mākta (M’keta) , ; M’ktau
121
Взятие Юпы (Парирус Харрис 500)/ Повесть Петеисе III. Древнеегипетская проза. Пер. с древнеегипетского,
вступит. Статья и коммент. М. А. Коростовце-ва. Тексты подготовлены К. Н. Жуковской. – М.: "Худож. Лит.", 1978.
– С. 73 – 75.
122
) в долині Ієзріля, на північних схилах Кармельського хребта. Це місце, яке
вперше тепер з’являється в історії, як вказує Д. Брестед: «являло собою не тільки
укріплення, але займало також стратегічну позицію, яка контролювала дорогу з
Єгипту, яка проходила між двома Ліванськими хребтами до Євфрату»123.
Тутмос ІІІ дивився на всю цю країну, як на свою власну, і тому говорив: «Кра-
їни Фенху (азіати) … стали вторгатися в мої межі»124.
До цього часу Тутмос ІІІ рухався через дружні території, або через області, які
не чинили опору, але коли він приблизився до Кармелю, стало необхідно руха-
тись з обережністю. В Іхмі (Іхемі, Ієхемі) він дізнався, що вороги займають
Мегіддо, і скликав раду із своїх офіцерів, щоб вибрати найбільш придатний шлях
для переходу через хребет і досягнення долини Есдраелона. Існувало три дороги,
придатні для армії, які йшли ії Ієхема через гори; одна по прямій лінії від Аруни
до воріт Мегіддо, і дві йшли в обхід; перша вела, вигинаючись на південь, через
Таанах (Taāanak ), який лежав приблизно в п’яти милях північний-
125
схід від Мегіддо, а інша на півчіч, через Зефті, і виходила із гір на північний-
захід від Мегіддо. Як вказує Д. Брестед: «Характерно для Тутмоса ІІІ, що він
обрав прямий шлях, тоді, як офіцери стояли на тому, що інші шляхи більш ши-
рокі, тоді як середній являв собою вузьку стежку»126.
Єгипетське військо, згідно наказу царя, рушило по гірській дорозі, яка вела до
Аруни, розташованої високо в горах Кармілу. Весь шлях від Іхєхема до Аруни
протяжністю в 20 км був пройлений, як пише В. Авдієв, був пройдений за один
два дні127.
122
998.
123
124
Там же. – С. 277.
125
1052.
126
127
Успіх даного маневру єгипетського війська писець приписує Тутмосу ІІІ: «Рік
23- й, 1- й місяць 3- го сезону, день 19- й. … Коли його величність виступив [на
чолі війська] свого, розділеного на багато бойових загонів, [то він не знайшов
там] ні одного [ворога]. [Їх] південний фланг знаходився поблизу Таанаха, [а їх]
північний фланг в [південному] куті [долини Кіна]. [І ось] покликав його велич-
ність на [цей шлях …] і впали вони, в той час як той [жалюгідний] ворог …»128.
Вдалий і швидкий перехід єгипетського війська через гори і безвтратний вихід
на рівнину дали можливість єгипетському командуваню, як говорить В. Авдієв:
«розбити табір поблизу Мегіддо і в найбільш сприятливій і вільно обраній пози-
ції, що було цілком природнім розвитком перхого значного тактичного успіху
єгиптян»129. Літописець повідомляє нам про це в наступних словах: «Прибув
його величність на південь від Мегіддо на берег потоку Кіна, коли була сьома
година після повороту сонця. І ось там був розбитий табір його величності і від-
даний був всьому війську [наступний наказ]: «Готуйтесь! Приготуйте вашу
зброю, так як доведеться йти на зближення, щоб вступити в бій з жалюгідним
ворогом [завтра] зранку»130.
Єгипетський табір всю ніч був напружений, про що явно говориться в тексті.
Рахуючись з можливістю нічного нападу, фараон закликав часових: «… будьте
стійкі, будьте стійкі! Будьте уважні, будьте уважні!»131.
Армія стояла так, що у випадку поразки було неможливо відступити, так як
тил армії впирався в важкопрохідні пагорби. Фактично йшла гра, якій перемо-
жець отримує все, а переможений гинув. Не варто забувати і те, що це була перша
128
P. 182.
129
130
P. 183.
131
Египет периода Нового царства// Военно– исторический альманах новый Солдат. – Артемовск: "Книга", 2002.
– № 108. – С. 20.
битва молодого фараона, а армія його протягом 20 років не брала участі у вели-
ких битвах.
Вирішальна битва між єгипетськими і об’єднаними сиро- палестинськими вій-
ськами відбулась на другий день 26 квітня 1457 р. до н. е., як про це говорить
писець, швидше за все неподалік від стін Мегіддо:
«Рік 23- й, 1- й місяць 3- го сезону, 21- й день, день свята нового місяця, …
Лише тільки був даний наказ всьому війську виступити… рушив його величність
на колісниці із електрума, споряджений своєю бойовою зброєю, подібно Гору
могутньому, владикові дії, подібно Монту Фіванському.
Південний фланг війська знаходився поблизу гори на пвдень від Кіни, а півні-
чний фланг – на північному- заході від Мегіддо»132.
Наступного ранку фараон наказав почати потроювання. Фараон стояв в своїй
розкішній бойовій колісниці. На його голові красувалась синя «бойова» корона.
Текст говорить, що фараон «носив красиве спорядження, немов могутній Гор,
керував боєм, як ліванський бог Монту, а його батько Амон зробив силиними
його руки»133.
Єгипетська армія в повному екіпірувані, несучи блискучу зброю, з розвіваю-
чими на вітрові прапорами, громоголосно проголошувала хвалу фараону, могла
вплинути на противника. Не менший вплив парад зробив і на самих єгиптян, ба-
гато ї яких вперше в житті йшли в бій. Таким чином, парад перед початком бою
цілком міг стати вирішальним фактором, який вирішив долю битви.
Тутмос ІІІ розділив свою армію на три полки. Північний фланг мав опорною
точкою північний- захід Мегіддо, а саме північну дорогу, яка вела на Джефті, з
одного боку, з іншого – гарантував єгипетським військам можливість маневру-
вати на цій дорозі. Фараон командував центром, основна мета якого полягала в
132
P. 184.
133
– № 108. – С. 21.
нанесенні вирішального удару противнику, а південний фланг знаходився на па-

горбах на південь від потоку Кіни, щоб не дати можливості противнику перейти
через річку, щоб зайти в тил єгипетської центральної групи, або хоча б вдарити
по ній з флангу. Армія противника описувалася як армія 330 царів, кожен із яких
привів «мільйон солдат і сотні тисяч чоловік знаті, яка стояла на своїх колісни-
цях»134.
Коли ранком сирійці побачили розташування єгипетського війська, вони як
говорить В. Авдієв: «можливо, зробили спробу розтягнути свій правий фланг на
північ, в напрямі Мегіддо, щоб уникнути обходу і оточення, а також для того,
щоб приблизитись до фортеці, звідки вони розраховували отримати пікріплення
і куди вони могли відступити після поразки»135. Однак цей маневр, здійснений
перед самим боєм, не вдався і лише призвів до ослаблення центру. Центральна
група єгипетського війська, яка швидко наступала, легко прорвала розтягнуту
лінію сирійського війська і стала загрожувати тилам її флангів, чим внесла повну
деморалізацію в ряди противника, наголову розбитого головним чином в долині
Кіна, де, очевидно, і відбувся головний прорив лінії противника.
Тексти «Анналів» вказують, що сиро- палестинські війська зазнали повної по-
разки під стінами Мегіддо. Лише деякі воєначальники, очевидно, на чолі з кня-
зями Мегіддо і Кадеша, про полон або смерть яких нічого не сказано в «Анна-
лах», а також невелика кількість воїнів, які втікли в Мегіддо, змогли заховатись
за міцними стінами цієї фортеці: «Тоді його величність переміг їх на чолі свого
війська. І вони побачили, що величність перемагає їх, і тікали стрімголов в
Мегіддо з обличчями, наповненими страху. Вони кинули своїх коней і свої золоті
і срібні колісниці, і їх витягували за допомогою свого одягу в це місто, так як
134
– № 108. – С. 21.
135
коли закрили люди це місто за собою, то вони спустили одяг, щоб витягнути їх
наверх в це місто.
Тоді були захоплені їх коні і їх золоті і срібні колісниці … Їх воїни лежали,
простягнувшись на спині, як риби в кінці [сітки?], а переможне військо його ве-
личності рахувало свої здобутки»136.
Недивлячись на блискучу перемогу, отриману під стінами Мегіддо, єгиптянам
не вдалось, користуючись панікою і деморалізацією серед сирійського війська, з
ходу увірватися в Мегіддо і оволодіти ним. Ця обставина була, безсумніву, вели-
кою невдачею єгиптян, на яку відверто вказує Тутмос ІІІ в спеціальному наказі,
відданому по війську відразу ж після битви: «О якби ви, [прекрасне військо] пе-
реможного [царя], захопили [це місто], то я би віддав [всю країну за це місто,
згідно наказу] Ра, відданого в цей день, так як всі князі всіх непокірних північних
країн знаходились в ньому, так як захоплення Мегіддо [рівне] захопленню тисячі
міст»137.
На думку В. Авдієва, стрімке захоплення Мегіддо мало б велике значення для
швидкого завершення всіє кампанії. В списку підкорених Тутмосом ІІІ північних
міст і областей згадано 359 назв місцевостей, правителі яких, очевидно, зі своїми
військами були обложені Тутмосом ІІІ в Мегіддо138.
Облога Мегіддо призвела до повної капітуляції військ сиро- палестинської ко-
аліції, розбитих під Мегіддо. Після семимісячної облоги захисники Мегіддо зая-
вили фараону про свою готовність здатися на милість переможця: «І ось, прави-
телі цієї країни приповзли на своїх животах, щоб поклонитися могутності його
136
Из летописей Тутмоса ІІІ [Описание битвы у Мегиддо]/ Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное
пособие, в 2– х ч. Ч. 1. / под. ред. М. А. Ко-ростовцева, И. С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980.
– С. 68.
137
– С. 68.
138
величності. Основною причиною здачі Мегіддо був голод, який охопив місто. …
І ось, його величність призначив правителями заново …»139.
Після перемоги при Мегіддо, єгиптяни взяли величезну здобич, про що гово-
рить текст «Анналів»: «Перелік здобичі, принесеної військом його величності з
міста Мегіддо: полонених 340, рук 83, коней 2041, лошат 191, жеребців 6 … Ко-
лісниця, прикрашена золотом, їз золотим дишлом, яка належить тому ворогові;
чудова колісниця, прикрашена золотом, яка належить князю Мегіддо … коліс-
ниць його презренного війська 892, всього (колісниць) 924, чудовий бронзовий
панцир того ворога; чудовий бронзовий панцир князя Мегіддо; [шкіряні] панцирі
його презренного війська 200, луків 502; жердин від намету того ворога з дерева
мері, прикрашених сріблом, 7.
От, військо [його величності] захопило [худоби цього міста] … 387, великої
худоби 1929, дрібної худоби (кіз) 2000, дрібної худоби білої (овець) 20 500»140.
Взяття Мегіддо означало не лише розгром головних сил сиро- палестинської
коаліції, направленої проти Єгипту. Взяття Мегіддо віддало в руки фараона всю
Палестину і відкривало йому шлях на північ, до передгір’їв Лівану (Rebarna
(Lebarna) 141
), де знаходились важливі торгові міста, якими, очеви-
дно, управляв заклятий ворог Єгипту – князь Кадеша (Кінзи).
Під час другої кампанії (24 року правління), був здійснений марш через Пале-
стину і південну Сирію, щоб підкорити їх Єгипту. Важливим моментом є те, що
навіть цар Ассрирії присилав Тутмосу ІІІ дарунки (inw ): «Подарунки прави-
теля Ассуру (Ys-sw-r’): справжній ляпис- лазур, великий блок, … чудова ляпис-
139
– С. 69.
140
З анналів Тутмоса ІІІ.– перелік здобичі, вивезеної єгиптянами з Мегіддо/ Хрестоматія з історії стародавнього
світу/ упор. О.П. Крижанівський та ін. – К.: "Рад. шк.", 1974. – С. 17.
141
1010.
лазур із Вавилона (Bb-r3); судна Ассуру (ys-sw-r’) з (hrtt-) кольорового каменю, …

дуже багато»142.
Була зібрана велика данина з країни Ретену: «дочка правителя, [з] прикрасами
– золото, ляпис- глазур з [його] країни; … 65 чоловіків і жінок рабів; 103 коней;
5 колісниць, покритих золотом; 5 колісниць, покритих електрумом; загальна кі-
лькість 10; 45 телят; 749 биків; 5,703 малої худоби [кіз]; плоскі блюда із золота,
не могли бути зважені; плоскі блюда з срібла та фрагменти інкрустовані ляпис-
лазур’ю; бронзовий корсет, інкрустований золотом, орнаментом; багато срібла;
фляги ладану; фляги солодкого вина; … і двохколірний з […] слоновою кісткою;
деревина з рожкового дерева …»143.
На 25 році правління Тутмос ІІІ здійснив свою третю і четверту кампанії в Си-
рії. В Карнакському храмі не залишився запис про четверту кампанію, лише ко-
роткий запис на стеллі в скалах Сарбут- ель- Кадем. В записі вказується титу-
латура і похвала Тутмоса ІІІ, позаду титулатури зображення головного скарб-
ника Раї і напис про те, що він очолював експедицію. В частині запису, що збе-
рігся можна прочитати: «Він [Тутмос ІІІ] призначив його [Раї] на чолі своєї армії,
щоб принести це, що його величність бажав, продукти від землі, малахіт без ра-
хунку …»144.
Сензар, Алеппо, Кархемиш – один за другим міста Північної Сирії пали або,
як говорить Б. Мерц: «прислали листи з вираженням покірності»145.
Тутмос ІІІ організував флот і поставив на чолі надійного офіцера Небамона,
який служив ще за його батька.
142
Conspectus оf Campaings/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. –
P. 191.
143
Там же. – P. 192.
144
The Annals/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 193.
145
Мертц Б. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы. – М.: ЗАО Изд– тво Центрполиграф, 2002. – С. 215.
На 29- му році Тутмос ІІІ здійснив п’ятий похід в країну Джахі, метою якого
була ізоляція Кадеша: «Рік 29- й. Дивіться, [його] величність [в Джа] хі опусто-
шував країни, які повстали проти нього, під час п’ятого переможного по-
ходу»146.
Нажаль, на сьогоднішній день не вдалося ідентифікувати назву міста Уарчет,
яке було захоплене під час цього походу. На думку В. Авдієва, Уарчет був доволі
великим фінікійським містом, оскільки в ньому знаходилась значна єгипетська
колонія. Є підстави говорити, що Уарчет знаходився Туніпа147.
Були пограбовані міста Арвад (Argat ) і Іартіту. Наслідком 5- го
походу було підкорення частини фінікійського узбережжя.
Вже на наступний 30- й рік Тутмос ІІІ здійснив 6- й «морський» похід в Сирію
з метою розширення завойованих територій і захоплення важливого військово-
політичного центру внутрішньої Сирії – Кадеша.
Висадивши свої війська на фінікійському побережжі, швидше за все, в Сімірі,
Тутмос ІІІ повів їх по долині Елейтероса до Кадаша. Після тривалої облоги Ка-
деш пав: «(Він) досяг міста Кадеша (Kd- Sw), зруйнував його, порубав його дерева,
зібрав його зерно»148. Після взяття Кадеша єгипетські війська повернулись в
Сіміру, потім вдруге взяли Іартіту і зруйнували його.
Перші шість походів Тутмоса ІІІ призвели до підкорення значних частин Фі-
нікії і Сирії. Однак деякі фінікійські і сирійські міста зберігали свою незалеж-
ність і намагались організувати спротив єгипетському володарюванню в регіоні.
На 32- му році правління Тутмос ІІІ організував 7- й похід з метою остаточного
підкорення цих все ще незалежних і непідкорених фінікійських міст. На початку
походу єгиптяни захопили розташоване поблизу Сіміри місто Уллазу (Іунрачу)
146
147
148
(Antrethu 149
). «Аннали» доносять до нас повідомлення про здобич, за-
хоплену в Уллазі: «490 живих полонених, сина того противника Туніпу; керівни-
ком кого він був там; загалька кількість 494 особи, 26 коней, 13 колісниць і
зброю. Істинно, його величність захопив це місто за короткий час…»150.
Завоювання Палестини, міст фінікійського узбережжя і Південної Сирії, на-
кінець, проникнення в долину Оронту (Arenth ; 151

) і захоп-
лення сильної фортеці Кадеша відкрили єгипетським військам стратегічно важ-
ливі дороги, які ведуть на північ, в Північну Сирію, і на північний- схід, в долину
середнього Євфрату, де знаходилась країна Нахаріна і могутня держава Мітанні.
Єгипетські війська на чолі з Тутмосом ІІІ рушили від кордонів Єнипту в кра-
їну Негеб, яка знаходилась в південній частині Палестини. Придушивши повс-
тання, єгипетська армія вступила в південну Сирію, а точніше область Кеден (Ка-
тна). Взяття єгиптянами Катни було великим військовим успіхом. Зайнявши Ка-
тну, Тутмос ІІІ рушив, як говорить В. Авдієв: «далі на північ і поблизу «висот
Уана, на захід від Харабу» дало бій противнику, який, можливо, зосередив тут
доволі великі сили. Описуючи ць битву, Аменемхеб повідомляє: «Я взяв азіатів
в якості полонених – 13 чоловік і 70 живих ослів, а також 13 бронзових сокир,
[причому] бронза була прикрашена золотом»152.
Розбивши війська противника «на захід від Харабу», єгипетські війська за-
йняли Халпу, після чого продвинулись на північний- схід, захопили весь район
впритул до Євфрату і підійшли до цієї річки неподалік Кархемиша, де відбулась
генеральна битва, в ході якої мітаннійські війська були розгромлені. Про дане
149
960.
150
151
961.
152
дізнаємося з напису Тутмоса ІІІ в Баркалі: «Численне військо Мітанні було роз-
бите протягом години, зникнувши зовсім, неначе його не було … Я розорив його
міста і селища, я знищив їх вогнем, моя величність перетворила їху місця, які не
будуть населені, я захопив усіх їх людей, доставлених як полонені, і їхню худобу
в незчисленній кількості, а також їхні речі. Я забрав у них жито, я вирвав їхній
ячмінь, я повирубував їхні сади. Всі їхні плодові дерева. Їхні округи, вони були
… моя величність знищила її (тобто Нахаріну), вона перетворилась у …, на якому
нема дерев»153.
Тутмос ІІІ перейшов Євфрат і обмежився спустошенням західної частини Мі-
таннійського царства: «його величність досяг міста Нії, йдучи на південь, поста-
вив пам’ятну плиту розширивши кордони Єгипту»154.
Після великих перемог, отриманих в Північній Сирії і Північно- Західній Ме-
сопотамії під час восьмого походу Тутмоса ІІІ, перед єгипетськими військами
стояло завдання утримувати зайняті позиції і придушувати повстання. Під час
дев’ятого, здійсненого на 34- му році правління Тутмоса ІІІ, єгипетські війська
зайняли головне місто області Нухашше і два інших міста.
В наступного 35- го році правління Тутмос ІІІ був змушений здійснити деся-
тий похід в Сирію, з метою придушити повстання в північній частині цієї країни
і в прилеглих областях Північно- Західної Месопотамії. Внаслідок перемоги над
коаліцією північносирійських і мітаннійських областей поблизу «міста країни
Іаріани»155, були замирені країни Речену (Сирія) і Ременен (Ліван), а також інші
азійські країни, які прислали свої дари.
Про 11- й (року 36) і 12- й(року 37) походи «Аннали» не донесли інформації.
153
Надпись Тутмоса ІІІ из Баркала/ Хрестоматия по истории Древнего мира/ под ред. В. В. Струве. – т. І. Древний
Восток. – М.: Гос. Уч.-пед. Изд- тво Министерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 77 – 78.
154
155
«Аннали» доносять відомості про тринадцятий переможний похід 38- го року

правління, в ході якого були спустошені міста в області Ініугаса, яка вперше була
захоплена Тутмосом ІІІ під час першого походу.
На 39- му році правління Тутмос ІІІ знову здійснив похід в Передню Азію,
про який нам дуже мало відомо. В літописі, як вказує В. Авдієв: «згадується
лише, що під час чотирнадцятого переможного походу царя в країну Речену єги-
петські війська зіткнулись із «переможеними ворогами країни Шасу (Shasu
156
)»157.
Сирійська данина 39- го року правління Тутмоса ІІІ: «197 рабів, чоловіків і
жінок; 11229 коней, 2 плоских золотих блюда; разом з кільцями (золото), 12 де-
бенів, 1 кідет; природний ляпис- лазур, 30 дебенів; плоске срібне блюдо; (дво-
хручна) ваза зі срібла; судно з головою вола; 325 різних суден (срібла): разом зі
сріблом в кільцях, 1,495 дебен, 1 кідет; колісниця зроблена [з] дорогоцінним бі-
лим каменем; натрон, камінь, всі різні дорогоцінні камені [цієї] країни; ладан,
солодка олія, зелена олія, олія, мед 264 [фляги]; вино, 1,405 фляг; 84 бики; 1,183
маленької худоби»158.
Події двох наступних років нічим не відмічені в «Анналах Тутмоса ІІІ». Текст,
який відноситься до 40- го року, складається всього із одного погано збереженого
рядка, в якому «Зете намагається бачити згадку про п’ятнадцятий похід»159. Під
41- м роком в збережених рядках літопису взагалі не говориться про будь- який
похід, відразу приводиться «перерахунок приношень князів Ретену» 160, потім
описується спорядження гаваней, причому згадується як зазвичай «урожай із
156
1038.
157
158
159
160
Джахи»161, далі повідомляється про приношення із «Великої Хетти», накінець,

приводиться перечень повинностей із країн Куш і Вават.
Частина приношень від підкорених країн передавалась храму Амона в Кар-
наці, на що вказує напис VII пілона Карнаку: «Їх принесення були передані в
храм мого батька. … . Я наказув, щоб ці приношення від країн були щоріч-
ними162.
Князі Сирії, як жорстоко вони не були покарані, не тим не менш остаточно від-
мовитись від своєї незалежності і визнати зверхність Єгипту. Вся Нахаріна була
втягнута в союз, особливу участь в якому приймав цар Туніпу. Тутмосу ІІІ було
вже десь понад 70 років, але він із звичайною швидкістю з’явився весною 42- го
року зі своїм флотом поблизу північного берега Сирії. Це була його сімнадцята і
остання кампанія. Замість того, щоб напасти на Кадеш, Тутмос вирішив відрізати
його від північних союзників і взяти спочатку Туніп. Тому він висадився в од-
ному із пунктів між устям Оронту і Нар- ель- Кебіром і взяв приморське місто
Іркату: «Дивіться, його величність висадився на побережжя, щоб захопити місто
Еркату і міста Кана; це місто було захоплене, разом з іншими районами»163. По-
тім Тутмос ІІІ взяв в облогу Туніп, і восени взяв місто, зібравши врожай. Він
здійснив перехід вверх по Оронту до Кадеша і спустошив місцеві міста.
Цар Кадеша, знаючи, що все для нього тепер буде втрачено, якщо він не ро-
зіб’є Тутмоса, організував опір. Він почав під стінами Кадеша битву, використа-
вши хитрість: « Принц Кадеша випустив кобилу назустріч нашим колісницям,
надіючись прорвати ряди армії. Я переслідував її пішки, з моїм мечем, і я розпо-
ров її живіт; я відрізав її хвіст, я віддав його царю; в той час як була схильність
161
162
Fragments оf Karnak Pylon VII/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press,
1906. – P. 236.
163
бога для нього! Він дав [мені] рідасть, вона заповнила моє тіло …»164. Але приз-
начивши Аменемхеба на чолі штурмового загону, через пролом в стіні Тутмос
ІІІ захопив Кадеш.
Після остаточного утвердження влади Єгипту на Близькому Сході, Тутмос ІІІ
звернув увагу на Нубію.
Успішні завоювання Тутмоса ІІІ вимагали напруження всіх сил держави, і насту-
пники войовничого фараона, за словами В. Кузіщіна: «більше думали про закрі-
плення захоплених країн, організації там свого управління, ніж про нове завою-
вання»165.
ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА СЕРЕДНЬОЇ XVIII ДИНАСТІЇ
Коли помер Тутмос ІІІ і спалахнуло повстання в Азії, Аменхотеп ІІ (1424- 1398
рр. до. н. е.) царював як співправитель всього лише рік. Нахаріна, а також мітан-
нійські князі і, можливо, міста північного побережжя об’єднались або одночасно
повстали. Аменхотеп ІІ швидко зібрав армію і вирушив в Азію. Покинувши Єги-
пет зі своїми військами в квітні 2-го року свого правління, Аменхотеп зустрівся
з ворогом в Північній Палестині на початку травня і відразу ж дав бій ліванським
князям в Шемеш- Єдомі: «[Його величність був] в місті Шемеш- Едом; його ве-
личність показав приклад хоробрості там; його величність сам боровся з рукою
обруку. Дивіться, він подібний до лева з жорстокими очима, підкорення країн
Лівану … було його ім’я»166.
Приблизно 12- го травня він переправився на північ, через річку Оронт, де зу-
стрівся з нахарінським аванпостом, де відбулась сутичка, відомості про яку до
нас доносить стела Аменхотепа ІІ в Міт- Рахіні: «Переправився його величність
164
Biography Of Amenemhab/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. –
P. 234.
165
История Древнего Востока: Учеб. для вузов, обучающихся по спец. "История"/ А. А. Вигасин, М. А. Дандамаев,
М. В. Крючков и др.; под. ред. В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 2003. – С. 49.
166
Karnak Stela/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 306.
через Оронт по воді … . Обернув він дишло своє, щоб подивитись на свій ар’єр-
гард. Побачив небагатьох азіатів, які наближалися до них повзучи з бойовою
зброєю для нападу на військо царя. Його величність кружляв над ними, подібно
божественного сокола. Поникли вони, і ослабли серця їх, [коли] один за другим
падав на свого побратима, включаючи їх командира, причому не було нікого з
його величністю, крім нього [одного] і його могутнього меча. Знищив їх його
величність стрілами і пішов із радістю на серці …»167.
26- го травня, через 14 днів після того, як він покинув Оронт, він прибув в Нії,
яке відкрило перед ним свої ворот: «Дивіться, ці азіати цього міста, чоловіки так
як і жінки, були на його стінах, вітаючи його величність»168. Через 10 днів, 5- го
червня, він врятував єгипетський гарнізон від віроломства повсталого міста Ікаті
і покарав жителів останнього.
Повернення Аменхотепа ІІ перетворилось в тріумфальну ходу, коли він набли-
зився до Мемфіса169. Захоплене населення зібралось натовпом туди, де прохо-
дили ряди його військ, які вели з собою: «вельмож понад 500 [Північної Сирії],
їх дружин 240, [вази і посуд] із золота 6,800 гебенів [1660 фунтів], міді 500,000
гебенів [100,000 фунтів], коней 210, колісниць 300»170.
Аменхотеп ІІ направив свою енергію в Нубію, де його експедиція, як вказує Д.
Брестед: «захопила тіло сьомого царя країни Тіхсі і згодом повісила його на стіні
Напати, як нагадування про те, чого можуть чекати кушити, якби вони надумали
б повстати проти нового володаря»171.
Помер Аменхотеп ІІ на 26- му році правління. Передавши трон своєму синові
наступнику Тутмосу IV (1398- 1388), чиє правління ознаменувалось мирним ро-
167
Стела Аменхотепа ІІ из Мит– Рахине/ ХИДВ, в 2– х ч. Ч. 1. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 71 – 72.
168
169
170
171
зквітом єгипетської держави: «… зробіть молодого царем, зробіть це, якого я ба-
жав, знаючи що мій син, мій захисник …»172. В написі із Карнаку згадується ма-
лозначима військова експедиція в Азію; напис в Коноссо згадує придушення по-
встання в Куші.
Про похід Тутмоса IV в Передню Азію залишилося мало свідчень. Відомо, що
він здійснив похід в Нахаріну, про який повідомляє напис в Карнаці, а саме опис
предметів: «які його величність захопив в Нахаріні нещасній, в його першій пе-
реможній кампанії»173.
Тутмос IV бажав союзника на півночі, оскільки відправив посольство мітан-
нійському царю Артатамі, просячи його дочку собі в жони. Як вказує Д. Брестед:
«Артатама погодився і мітаннійська принцеса була відправлена в Єгипет, де
вони, швидше за все, отримала єгипетське ім’я Мутемвії і стала матір’ю наступ-
ного єгипетського фараона Аменхотепа ІІІ»174.
Весною 8- го року до нього дійшли відомості про велике повстання в Куші.
Відправившись по річці він пройшов перші пороги і вступив в Уауат, про що
говорить напис в Коноссо: «його армія прийшла до нього, багато чисельна, з його
могутнім мечем. Страх перед ним охопив кожне тіло; їхній страх перед ним по-
ширився по землі, як Сехмет в році 20- му […]. Він біг через східне нагір’я, він
пересікав шляхи як 2 шакали. Він знайшов всіх противників в недоступній до-
лині [Залишок тесту в дуже поганому стані; можна розібрати лише «їх рогата
худоба … на їх спини]»175.
Правління сина Тутмоса IV Аменхотепа ІІІ (1388- 1348) стало епохою незви-
чайного економічного і культурного розквіту Єгипту.
172
Sphinx Stela/ AЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 324.
173
Asiatic Campagn (Karnak)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. –
P. 324.
174
175
Konosso Inscription/ AЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P.
329.
До кінця 4- го року правління Аменхотепа ІІІ надійшло повідомлення про по-

встання в Куші. На початку жовтня Аменхотеп відплив в Нубію. Його намісник
в Нубії Мермос навербував армію серед нубійців, починаючи з околиць Куббана
і далі на 75 миль вверх по річці до Ібріму (Maām ; M’ha
176
). Коли війська досягли Ібхета, яке лежало више другого по-
рога, вони зіткнулись з ворогом і почали битву, в перший день 5- го року прав-
ління177. Згідно напису на тріумфальній плиті, поставленій поблизу других поро-
гів Мермосом фараон здобув таку здобич: «…: кушитів живих голів 150, молодих
воїнів голів 110, кушиток голів 250, служниць кушиток голів 55, дітей їх голів
175, всього голів живих 740; рук їх [тобто кушитів] 312; вкупі голів 1052»178.
СПАД ВІЙСЬКОВОЇ АКТИВНОСТІ ЄГИПЕТСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Зі смертю Аменхотепа ІІІ відбувається спад військової активності Єгипту за
Ехнатона та його слабких наступниках.
Аменхотеп IV (1360- 1343 рр. до н. е.) увійшов в історію як сміливий політик
і релігійний реформатор.
Найбільшу небезпеку на півночі становили хетти. Коли на трон зійшов Єхна-
тон, правителем хетів був Сеплель, налаштований дружно до Єгипту. Однак де-
які із його людей вторглись в Мітанні і були відкинуті Душраттою. В результаті
відносини між Сеплелем і фараоном погіршились і, хоча «правитель хетів послав
посольство в місто Атона, переписка між двома монархами припинилась»179.
Дружніми ж були відносини з Мітанні, про що свідчить Телль- Амарнський
архів, який зберіг лист царя Мітанні Тушратти до Аменхотепа IV, який закінчу-
ється такими словами: «І так, нехай брат мій пришле мені золото, в такій великій
176
Там же. – Р. 996; 998.
177
178
Сообщение о восстании в Куше/ ХИДВ, в 2– х ч. Ч. 1. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 79.
179
Вейгалл А. Эхнатон. Фараон– вероотступник. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. – С. 154.
кількості, якого не можна було б порахувати … Оскільки в країні мого брата ба-
гато золота, стільки ж, скільки землі. Боги хай зроблять так, щоб його було ще
більше в десять разів». Зі свого боку Тушратта готовий надати фараону які зав-
годно послуги і надіслати різні дари: «Якщо брат мій чого- небудь забажає для
свого дому, я віддам в десять разів більше, чим він вимагає. Моя земля – його
земля, мій дім – його дім»180.
Серед тісно пов’язаних з фінікійськими містами і Єгиптом країн варто назвати
острів Кіпр (Алашіа). Хоча Кіпр не був безпосередньо підкорений фараонами,
він тим не менш, як вказує І. Стучевський: «визнавав свою залежність від Єгипту.
Князь Кіпру присилав фараону в якості систематичної данини мідь»181.
В той час, як аморитський правитель Азіру збирав армію на кордонах Малої
Азії, сирійський цар Ітакама утворив незалежне царство в Кадеші і об’єднався з
хетами, таким чином відрізавши і території зрадника Азіру, і вірне Єгипту місто
Туніп, і дружнє царство Мітанні від Лівану і єгипетських володінь в Палестині і
Сирії. Три вірних вассальних царі, яким, можливо, допомагав Душратта, напали
на повсталих, але були відкинені Ітакамою і його союзниками- хеттами.
Ехнатон організував похід на Кадеш, про який до сьогодні збереглось мало
відомостей, лише записи місцевих васалів фараона, які в своїх записах подають
відомості про підготовку прийняти військо фараона. Результатом нападу Ехна-
тона на Кадеш була хетська контратака в Амкі.
Азіру відразу ж скористався ситуацією. Опинившись між хеттами на півночі і
тільки но утвореним царством Кадеш з півдня, він зібрав свою армію і пішов
вниз через Оронт до Середземного моря, захоплюючи міста, розташовані в усті
цієї річки, і приєднуючи їх до своїх володінь.
180
История дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. – т. І. – М.: ОГИЗ, 1941. – С. 20.
181
Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ династии (научно– популярный очерк). – М.:
"Наука", 1967. – С. 14.
До цікавого висновку про дії Азіру у своїй праці дійшов А. Вейгалл: «Якби
хетти запитали в нього, навіщо він здійснює такі дії, він би відповів, що готує
підґрунтя для вторгнення хетів в Сирію. Якби таке питання завдав йому Ітакама,
то Азіру сказав би, що намагається встановити дружні зв’язки між хеттами і Ка-
дешем. Якби в нього вимагав відповідді Ехнатон, то він заявив би, що охороняє
землі єгиптян від нападу хетів»182.
Пока відбувалось все це, Ріб- Адді, вірний васал із Біблу, надсилав фараону
листи, повідомляючи про останні події і просячи відкинути від Симіри полчища
Азіру. Але допомога не надходила, і сирійські царки ставали все сміливішими.
Зімріда із Сідона відпадає, вступає в дружні відносини з Азіру і, бажаючи
отримати частину здобичі рухається на Тір, цар якого, Абімильки, відразу ж
пише в Єгипет, благаючи про допомогу.
Опинившись в відчайдушному стані в Біблі, Рібаді здійснив небезпечну подо-
рож дв сусіднє місто Берута, щоб попробувати зібрати підкріплення. Однак, як
тільки він туди відправився, в Біблі почалось повстання, – так Рібадді поплатився
за свою вірність Єгипту. Після повернення в Бібл Ріббаді ще деякий час пише
фараону, однак невдовзі його депеші припиняються, Бібл захоплює Азіру, а сам
Ріббаді, швидше за все, загинув.
ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА ФАРАОНІВ ПІЗНЬОЇ XVIII ДИНАСТІЇ
Після сімнадцятирічного правління помирає Ехнатон і до влади приходить
його зять, одружений на Меритатон, Сменхкара (1346- 1343 рр. до н. е.), прав-
ління якого було короткотривалим і через два роки після смерті Ехнатона поми-
рає Сменхкара, а на престол сходить ще один зять фараона- реформатора, одру-
жений на Анхесенпаатон, Тутанхамон (1343- 1333 рр. до н.), при якому під курі-
вництвом Хоремхеба вперше після падіння «єгипетської імперії» Тутмоссидів
182
Вейгалл А. Эхнатон. Фараон– вероотступник. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. – С. 158.
були здійснені успішні військові кампанії в Нубію і близькі до Єгипту області

Азії.
Ніякі єгипетські або хетські тексти прямо не вказують на битви в Сирії– Пале-
стині до останнього року правління Тутанхамона, але приблизно напередодні
смерті фараона, відбулась друга єгипетська кампанія проти Кадеша; деталей ми
не маємо, але час походу співпав з часом контрнаступу Мітанні, як говорить Дж.
Дарнелл: «відновлені напади ослабленої, але все ще існуючої держави Мітанні
пришвидшили Другу сирійську війну, відому ще як Шестилітня війна Хуріан,
яка досягла найвищого піку в поразці Кархемишу, і повне знищення Тутанхамо-
ном і державою Мітанні Кадеша, що призвело до хеттської контратаки на
Амкі»183.
Зображення азіатської кампанії Тутанхамона фрагментарні і дають небагато
деталей про місце битв або стратегії чи тактики. Не дивлячись на це, ми маємо
фігурки колісниць, зображення нападу на укріплення, що дає підстави говорити,
про те, що дане характеризує цю кампанію. На одній сцені азійський воїн, з ти-
повою підстриженою стрижкою і клітин частою спідницею, проколений списом
єгипетського візничого. Другий бік цього ж самого зображення, показує азіата
заплутаного у вішки його власної колісниці. В доповнення до битви колісниць
рельєф Тутанхамона також зображує напад на укріплення: «На одному блокові
єгипетський воїн, озброєний списом і щитом, закиненим за спину, піднімається
драбиною, обпертою на зубчасту стіну. Тіло бородатого азіата, падаючого з го-
ловою із фортеці показує успіх єгипетського нападу»184.
Військові сцени азійської кампанії Тутанхамона зображають два типи ворогів,
показуючи, що єгиптяни боролись з коаліцією сил. Ще один рельєф зображає
повернення воїнів морським шляхом: «царський корабель з 10 веслярів і великою
183
184
дворівневою каютою, прикрашений бордюром з уреєм змією, за борт звисає клі-

тка з полоненим азіатом, яка показує успіх Тутанхамона»185. Нажаль ніякий текст
не супроводжує цю сцену, і можна лише роздумувати, ким же ж був азійський
полонений.
На час правління Тутанхамона, нубійська провінція на чолі з намісником Хуї
(Юйї), остаточно єгиптозувалась, і місцеві вожді з часів Тутмоса ІІІ почали но-
сити єгипетський одяг. Переворот в Єгипті сильно не зачепив Нубію, і вона про-
довжила доставляти щорічну данину в скарбницю фараона.
Ім’я Тутанхамона зустрічається на одній із табличок із Богаз- Кеуї, і це дає
підстави припустити, що між хетськими царями і єгипетськими фараонами в той
час підтримувались більш або менш часті контакти, як вказує У. Бадж: «Доку-
мент написаний клинописом на хетській мові, і в ньому стверджується, що ца-
риця Єгипту на ім’я Дакхамуун повідомила в листі батьку, царю хетів, що її чо-
ловік Біібкхуруріяаш помер, в неї немає сина, а вона хоче дитину, і попросила
його прислати до неї одного із своїх синів, який стане її чоловіком»186.
Коли царевич хетів Заннанза, виконуючи волю батька, Суппілуліуми, відпра-
вився на зустріч з єгипетською царицею, загін Хоремхеба, підстеріг його і вбив.
Це призвело до війни між Єгиптом і хетами187.
Анхесенамон обрала в чоловіки свого рідного дідуся, візира Ейє (1333- 1328
рр. до н. е.), коротке правління якого практично не залишило після себе повідо-
млень. В нас немає даних про зовнішню політику цього фараона, лише поодинокі
повідомлення про внутрішні заходи, наприклад, напис із ель- Саламуні.
Останнім фараоном XVIII династії став Хоремхеб (1328- 1298 рр. до н. е.), пра-
вління якого стало початком поступового відродження єгипетської державності
185
Там же. – Р. 182.
186
Бадж У. Египет времен Тутанхамона. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. – С. 28.
187
Дерош– Ноблькур К. Тутанхамон. Сын Осириса. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. – С. 279.
і зовнішньополітичної значимості: «... його ім’я потрібно пам’ятати … . Дивіться,

його величність на підвищенні збирає данину з півдня і півночі…»188.
За правління Хоремхеба були здійснені успішні розвідувальні і завойовницькі
експедиції в Сирію і Палестину, про що повідомляють тексти дев’ятого пілону
храму Амона в Карнаці, а також, згідно рельєфів напівсального храму в Сильсіле.
Підсумком військової діяльності фараона стала значима реформа єгипетської ар-
мії, яка призвела до покращення боєздатності війська і озброєння.
Згідно текстів із храму в Карнаці, за Хоремхеба була здійснена вдала експеди-
ція в Пунт.
Таким чином, як вказує І. Кацнельсон: «можна з впевненістю говорити, що
єгиптяни нічим не відрізнялись від інших сучасних їм народів, в тому числі асси-
рійців, не тільки жорстокими методами ведення війни і поводженням з населен-
ням підкорених країн, а й ідеології, за допомогою якої вони намагались утвер-
дити своє панування»189.
188
Tomb оf Harmhab (Reight оf Harmhab)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago
Press, 1906. – P. 8.
189
Кацнельсон И. С. Характер войн и рабовладение в Египте при фараонах- завоевателях XVIІІ– XХ династии//
ВДИ. – М.: Изд– тво АН СССР, 1951. – № 3. – С. 54.
ВІЙНИ В ЧАСИ ХІХ ДИНАСТІЇ (1320- 1200 РР. ДО Н. Е.)

СПРОБИ ВІДРОДЖЕННЯ ВЕЛИЧІ ЄГИПТУ ПРИ ПЕРШИХ ФАРАО-
НАХ ХІХ ДИНАСТІЇ
Рамсес І (1298- 1296 рр. до н. е.) перший представник ХІХ династії, правління
якого тривало лише два роки. Фараон уклав договір з Суппілуліумою.
Рамсес І організував всого одну військову експедицію проти нубійців, відомо-
сті про яку подає стела в Ваді- Хальфа.
Енергійна ХІХ династія продовжила справу відродження країни і її військової
могутності. Другому її цареві, Сеті І, як говорить Б. Тураєв: «вдалося відвоювати
Палестину і південну половину Фінікії і нагнати страх на лівійців190.
Після смерті Рамсеса І, фараоном став його син Сеті І (1296- 1279 рр. до н. е.),
якому відразу ж після зайняття престолу довелось придушувати повстання гріз-
ного союзу кочових народів «шасу» в Східній пустелі і Палестині. Він відправи-
вся проти «шасу», в похід і пройшов із фортеці Чару, в Канану, місце, розташо-
ване, як вважає У. Бадж: «на півдні Хеврона»191.
В першій ж битві шасу були розбиті. Потім Сеті І напав на Хару і захопив його.
Цар, якого називали «Сонце Єгипту і Місяць всіх країн»: «змітав все на своєму
шляху, подібно богу Бару. Куди б він не йшов, він завжди своїх ворогів. Його
солдати йшли за ним, нагромаджені багатою здобиччю. Володарі Речену здались
без бою. Вони принесли йому багато дарунків, частину яких він пожертвував
храму Амона- Ра»192.
В ході другого походу Сеті також завоював місто Кадеш, фортецю Інуаму, і
всю країну аморитів. Сирійська кампанія призвела до захоплення великих ба-
гатств, про що говорить Карнакський рельєф: «Показ данини його величністю,
190
Тураев Б. А. Древний Египет. – Петроградъ: «ОГНИ», 1922. – С. 88.
191
Бадж Э. А. У. Египет во времена Рамсеса Великого. – М.: Издательство "Новый Акрополь", 2010. – С. 14.
192
його батьку, Амону, при його поверненні із нещасної країни Ретену: срібло, зо-
лото, ляпис- лазур, малахіт, і багато прекрасного каменя»193.
Результатом походів Сеті І було відновлення влади єгиптян на знову завойо-
ваних землях і призупинення подальшого просування хетів на південь: «Утво-
рені сфери впливу Єгипту і хетів в Передній Азії були скріплені договором між
Сеті І і Муватталлі – сином хетського царя Муршила. Після цього обидві дер-
жави почали готуватися до нових битв»194.
За Рамсеса ІІ (1279- 1212 рр. до н. е.) Єгипет досяг найвищого розквіту і могу-
тності: «Рік 3, перший місяць другого сезону, дня 4- го, його величність … захи-
щає Єгипет з крилом, …, як стіна сили і перемоги»195.
На дивлячись на те, що в перші роки правління Рамсес ІІ активно втілював в
життя грандіозні плани будівництва храмів, двічі він був змушений застосувати
зброю, на що вказує Б. Меню: «На другому році він відбив напад «народів моря»
– сарданів, вихідців з острова Сардинія»196.
Про війни Рамсеса ІІ в Нубії, Лівії і Сирії говориться в написах, нанесених на
стіни висіченого в скалі храму Бет ель- Валі, де по обидва боки входу зображені
сцени, які розповідають про основні події цих війн, захоплені полонених і отри-
мання данини: «зображено Рамсеса ІІ зправа, зліва – двоє негрів, приносять меблі
з чорного дерева і слонової кістки, золоті кільця, …, живі тварини»197. Як гово-
рить У. Бадж: «В Лівійській війні разом з царем брав участь його син Імен- хер-
хепеш- еф. На зображені він показує батькові полонених. З Рамcесом ІІ билась і
його улюблена собака, яка нападала на противника разом зі своїм хазяїном. Як
193
Karnak Reliefs/ AЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 54.
194
195
Kubbаn Stela/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chicago Press, 1906. – P. 118.
196
Меню Б. Рамсес ІІ. Царь царей. – М.: Астрель: АСТ, 2006. – С. 86.
197
Nubian Wars References to Northen Wars/ AЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University оf Chi-
cago Press, 1906. – P. 203.
зазвичай, сирійці закрились в своїй фортеці, але це не спасло їх. Єгипетські сол-
дати виламали двері і, якщо вірити зображенню на стіні, цар особисто перебив
всіх сирійців, готових підкоритися йому і благаючих про помилування»198.
На успіхи Рамсеса ІІ у війнах в Азії і Нубії вказує Таніська стела: «Цар Рамсес
ІІ …, завойовник земель азіатів з його мечем, захопив їх керівників як живих
полонених. Його Величність могутній, …, захисник землі. Його відомість могу-
тня в країні негра, з доблестю вбивав троглодитів нещасного Куша»199.
В Нубійському поході брали участь сини Рамсеса ІІ Імен- хер- унамі- еф і Ха-
ем- уасет: «Вони зображені стоячими на своїх колісницях, нападаючими на ну-
бійців і здійснюючими великі подвиги. Судячи по опису битв в Нубії, Рамcесу
вдалось лише змусити деякі племена платити йому данину. Він не зумів проби-
тися на південь навіть до трьох рубежів, які досягали деякі його попередники, і
не зміг приєднати до нубійських володінь Єгипту нові території» 200. Коли ж ця
війна мала місце важко сказати: «Куш знаходився під адміністрацією Аменемо-
пета. Три зображення завойованих нубійських країн складаються з незнайомих
імен, із яких мало можна отримати відомостей відносно місця ведення військо-
вих дій. Швидше за все дії не поширювались далі Напати»201.
На четвертому році правління через ситуацію в Сирії він провів першу війсь-
кову кампанію в Південно- Західній Азії. Рамсес ІІ укріпив позиції Єгипту в Ха-
наані, Біблосі і Тірі, крім того, правитель Амореї Бентешина перейшов із хеттсь-
кої опіки під владу Єгипту. Отримавши перемогу, Рамсес повернувся в Єгипет
через Фінікію.
Поразка Бентешини на думку Б. Меню: «стала причиною війни, яку нав’язав
Рамcесу ІІ на п’ятому році його правління хетський цар Муватталлі»202.
198
199
Tanis Stelа/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. – P. 210.
200
201
Nubian Wars References to Northen Wars/ AЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago
Press, 1906. – P. 202.
202
Хетський цар об’єднав навколо себе багато сильних союзників, таких як царі
Алеппо і Кархемишу, Арваду і Кадеша, а також військові загони племен, які
жили на захід. З іншого боку Рамсес ІІ найняв велику кількість найманців, серед
яких були шартана, ширдани телль- ель- амарнського архіву.
В число союзників хетського царя на думку У. Баджа входили воїни з країн:
«Кіджауа, Мушанч, Рука, Дарденуї, Маса, Маунна, Підаса, Каркеша і т. д.»203.
Одне із найкращих із коли- небудь створених описів битви Рамсеса ІІ з хетами
зафіксований на стелі скального храму в Абу- Сімбелі, в Нубії. Він порівняно
короткий. Нижче наведений його переклад: «На дев’ятий день третього місяця
сезону шемут (місяця епіфі) під час правління Його Величності Гора, могутнього
бика, улюбленця Маат, царя Півночі і Півдня, Ра- усер- Маат- сетеп- ен- Ра, со-
нця, нажатого Сонцю, Рамессу, улюбленця Амона, даючому життя всьому. Ось!
Його Величність був в країні Джах, в своєму другому поході. Дуже добре охоро-
нявся табір Його Величності в країні, що на північ від міста Кадеша. Його Вели-
чність піднявся подібно богу Ра, і він одягнутий в прекрасний одяг свого батька
Менту. Повелитель продовжив рухатись вперед, і Його Величність прибув на Пі-
вдень, до міста Шабтун 𓆷𓃀𓏏𓅱𓈖𓈊. Потім двоє із шасу прийшли і сказали:
«Наші брати – вожді племені, які знаходяться при переможеному князі країни
хетів, послали нас до Його Величності, щоб сказати: ми хочемо стати підданими
фараона, …, і ми хочемо втекти від переможеного князя країни хетів. Зараз пе-
реможені хети розбили табір в країні Хіребу (Алеппо), на північ від Туніпу, в
страху, що Ваша Величність вийде, щоб атакувати їх». Слова, які сказали ці
шасу, були мудрі, але сказали вони Його Величності неправдиво, бо переможені
хети послали їх виглядіти, де знаходиться Його Величність, і не дати військам
Його Величності приготуватися до битви, доки хети не зберуться разом з влади-
ками всіх сусідніх земель і їх воїнами і вершниками, яких вони зібрали велику
203
кількість, доки всі їх сили не підтягнуться і не влаштують засаду поблизу пере-

моженого міста Кадеш. Його Величність не знав про ці приготування»204.
Напис в Абу- Сімбелі нам далі повідомляє: «В квітні, Рамсес пройшов на пів-
ніч від фортеці Тджару на єгипетському кордоні, з армією в 20, 000 воїнів, чоти-
рма загонами: загін Амона, сформований з оточення і під безпосереднім коман-
дуванням фараона, і загони Ра, Птах і Сутех (Сет)»205.
Коли Рамсес ІІ наближався до Кадеша, було піймано двох шпигунів, які ска-
зали, що хетський цар, який зібрав велике військо і стоїть біля Кадеша.
Фараон зібрав військову раду, на якій сказав: «Переможений князь хетів прий-
шов разом із багато чисельними країнами, які разом з ним, з людьми і кіньми
багаточисельними, подібно піску»206.
Під час просування до Кадеша чотири головних загони єгипетської армії роз-
тяглися вздовж долини Оронту. Згідно єгипетських звітів: «в дев’ятий день тре-
тього місяця третього сезону п’ятого року правління Рамсеса ІІ (кінець травня
1274 р. до н. е.) Рамсес на чолі загону Амона перетнув Оронт і рушив по Кадеш-
ській рівнині»207. Швидше за все, Рамсес не розраховував в найближчий час всту-
пити в бій, так як загін Амона включав багатьох його придворних, в тому числі
молодих принців.
Найближче знаходився загін Ра. Він вже переходив Оронт і тепер намагався
чим швидше дійти до табору Рамсеса ІІ. Єгиптяни тільки минули місто Шабтуну,
коли хетські колісниці пересікли Аль- Мукадіях, притоку Оронту, використову-
ючи як прикриття рослинність, вдарили по флангу єгипетської колони, яка руха-
лася в похідному порядку. Єгипетські колісниці були відкинуті неочікуваною
атакою хетів, а піхота розсіяна.
204
Битва Рамсеса ІІ с хеттами при Кадеше/ ХИДМ. – т. І. Древний Восток. – М., 1950. – С. 97- 98.
205
The Asiatic War/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. – P. 127.
206
Битва Рамсеса ІІ с хеттами при Кадеше/ ХИДМ. – т. І. Древний Восток. – М., 1950. – С. 99.
207
Кадеш – 1274 до н. э.// "100 битв, которые изменили мир". – М.: "Де Агос-тини". – Выпуск № 11, 2011. – С. 10.
Розбивши загін Ра, хетські колісниці направились на північ і чим душ поска-
кали до табору Рамсеса ІІ, який займав загін Амона. Вони атакували табір з
західного боку і без особливого навантаження перетнули слабкі укріплення, які
були ненабагато міцніші ніж впхнуті в землю щити. Знищивши один єгипетський
загін, вони збиралися розгромити інший, а якщо вдасться, то і вбити фараона Ра-
мсеса ІІ.
В єгипетському таборі одиниці були готові до бою, коли прибули колісниці
загону Ра з повідомленням про атаку. На горизонті вже піднімалась пилюка від
їдучих на північ хетських колісниць. Розгром загону Ра був повним. Уцілілі в
бою воїни спочатку розсіялись, однак дещо пізніше, до вечора, більша частина із
них все ж добралась до табору фараона.
Контратакуючи єгиптян, але викликає великий сумнів, що все відбувалось, як
значиться в зробленому за наказом Рамсеса написі: «І не було воєначальника з
Його Величністю, не було з ним ні колісничного, ні воїна, ні щитоносця»208.
Контратака єгипетських колісниць була неочікуваною для хетів, можливо, че-
рез те, що в ході бою весь єгипетський табір був охоплений хмарою пилу і піску.
Оскільки частина колісниць перемістилась на південь, Муваталлі, який, оче-
видно, спостерігав за ходом битви з пагорба поблизу Кадеша, зрозумів, що єги-
петський табір все ще вразливий для його військ, і що нова атака змусила б єги-
петські колісниці покинути переслідування і повернути назад, щоб захистити
свій табір. Тому він наказав військам рушити вперед, щоб перейти Оронт і ство-
рити загрозу для табору Амона: «Мета нової атаки хетів на табір Амона не має
однозначної оцінки. Деякі дослідники вважають, що, оскільки для неї було виді-
лено мало військ, це був тактичний маневр, метою якого було відволікти Рам-
сеса, який на півдні продовжував переслідування хетських колісниць. Але є й
208
інша думка – що це була серйозна спроба головних сил хеттської армії (єгипет-
ські джерела вказують, що в ній взяло участь 1000 колісниць) використати в своїх
інтересах ситуацію, коли єгипетські колісниці опинились далеко на півдні і не
могли допомогти табору Амона»209.
Наступ хетів провалився, і ситуація на полі битви різко змінилась. Відступ хе-
тів до Оронту перетворився на втечу, деякі воїни залишали свої колісниці і на-
магались врятуватись вплав, кидаючись в води Оронту. На справді фараон чудом
врятувався від розгрому, за словами П. Монте: «його врятувала тільки стійкість
царської гвардії»210.
І хетські, і єгипетські джерела говорять про перемогу своїх військ при Кадеші.
Єгиптяни дійсно добились перемоги безпосередньо на полі битви, але наслідки
Кадешської битви принесли стратегічну перемогу хетам: «Після битви Рамсес
відвів свою армію назад в Єгипет, а Амурру і сам Кадеш залишились під владою
Хетського царства»211.
Довго насолоджуватись спокоєм фараону не вдалось, тому, що вже через три
роки єгипетське військо знову з’явилося в Сирії: «Але реальних результатів до-
сягнено не було – тінь кровопролитного Кадеша стримувала експансивні плани
обох сторін. Двозначне закінчення битви під Кадешем постійно підпилювало на-
ціоналістичні кола Сирії і Палестини. Після багаторічних війн Рамсес ІІ так і не
зміг відновити кордони єгипетської імперії навіть часів Сеті І, не кажучи вже про
досягнення Тутмоса ІІІ212.
Єгипет з Хаті ворогували ще цілих п’ятнадцять років. Основний конфлікт ін-
тересів між хетами і Єгиптом зосередився довкола території Амореї і провінції
209
210
Монте П. Египет Рамсесов. Повседневная жизнь єгиптян во времена великих фараонов. – М.: Наука, Главн.
ред– ция вост. л– ры, 1989. – С. 244.
211
Gosse, A. Bothwell The civilization of ancient Egyptians. – London: T. C. & E. C. Jack Long Agre, London, W. C. and at
Edinburg, 1915. – Р. 86.
212
Доманин А. А., Доманина С. А. Великие битвы. 100 сражений, изменивших ход истории. – М.: Изд-тво Центр-
полиграф, 2011. – С. 9.
Упі (район Дамаску). На 8-му і 9- му роках правління Рамсеса ІІ армія Єгипту

дійшла до Дапура і Туніпа. Як вказує Б. Меню: «Обидві імперії змушені були
воювати на два фронти: хетам загрожувала Ассирія, а єгиптянам – західні лівійці.
Династична криза послабила Хаті. Після смерті Муваталлі на трон претендувало
двоє: незаконнонароджений Урі- Тешуб, який правив під іменем Мурсія ІІІ, і
його дядько, законний наступник, Хаттусілі ІІІ, який, в кінці кінців, отримав пе-
ремогу»213.
Урі- Тешуб тікав до Єгипту, і на 18- му році правління Рамсеса ІІ Хаттусілі
вимагав видати свого племінника. Рамсес відмовив йому. Армія Єгипту готова
до війни, однак посилення Ассирії змушує Хаттусілі ІІІ почати мирні переговори
з Рамcесом.
Результатом переговорів став мирний договір, складений на аккадській мові,
який був на той час офіційним і міжнародним. Він був вигравіруваний на срібній
табличці і підписаний Рамcесом ІІ і Хаттусілі ІІІ в 21- му році.
Копії договору на глиняних дощечках зберігались в Хаттусілі, столиці хетів.
Папіруси з єгипетським перекладом зберігались в архівах Пер- Рамсеса. Крім
того, текст договору був вигравіруваний на великій стелі в Карнаку: «Сторони
договору домовлялися не застосовувати силу в відношенні між імперіями, а та-
кож погодились на деякі взаємні поступки: Єгипет відмовлявся від Амореї, при
збереженні Упі, і отримував право на використання фінікійських портів. Емісари
фараона могли вільно переміщатися по торговим шляхам до самого Угариту»214.
Деякі статті договору вражають своєю актуальністю в наші дні: обіцянка миру
і братерства: «І ось я, великий князь хетів, разом з [Рамcесом ІІ], великим прави-
телем Єгипту, [знаходжусь] в мирі прекрасному і братерстві. І діти дітей вели-
кого князя країни хетів [будуть] в братерстві і мирі разом з дітьми дітей Рамсеса
213
214
Меню Б. Рамсес ІІ. Царь царей. – М.: Астрель: АСТ, 2006. – С. 96- 97.
ІІ, великого правителя Єгипту»215, пакт про ненапад: «І навіки не ступить вели-
кий князь хетів на землю єгипетську, і навіки не ступить Рамсес ІІ, великий пра-
витель Єгипту, на землю [хетську, щоб захопити майно] її»216, взаємодопомогу:
«Якщо прийде інший ворог проти землі Рамсеса ІІ, великого правителя Єгипту,
і він відправить до великого князя країни хетів, говорячи: «прийди до мене і дай
силу проти нього», – великий князь країни хетів повинен [прийти до нього]. Ве-
ликий князь країни хетів переможе його ворогів. Якщо ж великий князь країни
хетів [сам] не прийде, він повинен послати свої війська, свої колісниці, і він пе-
реможе його ворогів»217, рахуватися з правами обох держав, видача біженців, ам-
ністія біженцям: «Якщо втече із землі єгипетської одна людина, або дві або три,
щоб піти до великого князя хетів, великий князь країни хетів повинен схопити їх
і наказати відправити їх назад до Рамсеса ІІ, великого правителя Єгипту. Що ж
стосується людини, якого приведуть до Рамсеса ІІ, великого правителя Єгипту,
нехай не шукають його вини, нехай не знищують його будинок, його жінок і його
дітей, [нехай не вб’ють його], нехай не пошкодять його очей, його вух, його роту
і ніг … все його. Точно так же, якщо втече із країни хетів одна людина, або дві
або три і вони приведуть до Рамсеса ІІ, великого правителя Єгипту, Рамсес ІІ,
[великий] правитель [Єгипту], нехай схопить [їх і накаже] відправити до вели-
кого князя [країни хетів], і нехай великий князь [країни хетів] не [шукає] з них їх
вини, нехай не знищить його [дому], його дружин і його дітей, нехай не вб’є його,
нехай не пошкодить його вух, його очей, його роту і ніг, нехай не шукає з нього
його вини»218.
215
Союзный договор между хеттским царем Хаттушилем и египетским фараоном Рамсесом ІІ/ ХИДМ. – т. І. Дре-
вний Восток. – М., 1950. – С. 102.
216
Мирный договор между Рамсесом ІІ и хеттским царем Хаттусилисом/ ХИДВ, в 2– х ч. Ч. 1. – М.: Высш. шк.,
1980. – С. 81.
217
Союзный договор между хеттским царем Хаттушилем и египетским фараоном Рамсесом ІІ/ ХИДМ. – т. І. Древ-
ний Восток. – М., 1950. – С. 103.
218
Союзный договор между хеттским царем Хаттушилем и египетским фараоном Рамсесом ІІ/ ХИДМ. – т. І. Древ-
ний Восток. – М., 1950. – С. 104.
Договір складається з трьох частин: «1) вступ, 2) тексту договірних статей і 3)

закінчення – звернення до богів, клятв і проклять проти порушника договору»219.
Єгипетський варіант договору є більш детальним. Так, лише в єгипетському
варіанті договору повідомляється про те, що: «узгоджений при дворі Хаттусілі
ІІІ аккадський текст договору, записаний клинописом на срібній пластині, був
доставлений в Єгипет спеціальним посольством, до складу якого входили два
хетських посла – Теретсеб і Рамес – і один єгипетський»220. Лише в єгипетському
варіанті договору згадується попередні мирні договори, укладені Хетською дер-
жавою з Єгиптом при Суппілуліумі і Муваталлі. Лише в єгипетському варіанті
договору зберігся перерахунок імен багатьох передньоазійських богів із оголо-
шеної в тексті договору тисячі єгипетських і хетських богів і богинь, які повинні
були виконати функцію гарантів дотримання договору зацікавленими сторо-
нами. Лише в єгипетському варіанті договору: «описуються печатки хетського
царя і цариці з зображеннями хетських богів, які скріплювали начертаний на срі-
бній пластині узгоджений прелімінарний аккадський текст договору, відправле-
ний Хаттусілісом ІІІ Рамcесу ІІ»221.
Варто відзначити, що ведучи завзяту боротьбу з хетами, а також після укла-
дення мирного договору з Хаттусілі ІІІ, Рамсес ІІ добивався встановлення друж-
ніх відносин з Вавилонією, про що свідчать листи Хаттусілі ІІІ, адресовані вави-
лонському царю Кадашман- Еллілю ІІ, в якому йдеться: «про зусилля Рамсеса ІІ,
направлених на встановлення дружніх зв’язків Єгипту з Вавилонією»222.
Через 13 років після укладення мирного договору з хетами, на 34- й рік свого
правління Рамсес ІІ одружився на старшій дочці Хаттусілі ІІІ, який, супроводжу-
ючи свою дочку, з великою свитою і великими дарами особисто прибув в Єгипет
219
История дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. – т. І. – М.: ОГИЗ, 1941. – С. 21.
220
Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке/ отв. ред. И.А. Стучевский. – М.: "Наука",
1987. – С. 84.
221
Там же. – С. 84.
222
Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке/ отв. ред. И.А. Стучевский. – М.: "Наука",
1987. – С. 86.
разом з царем Кеді, про що свідчить Весільна стела Рамсеса ІІ: «Дивіться, вели-
кий князь хетів приїжджає, зі своєю старшою дочкою, приносячи багато данини
з правителем Кодеї. Вони подолали багато гір і важких шляхів»223, для участі в
весільних святкуваннях, про що свідчить Бентрешська стела: «Я радий, що від-
відання хетським царем Єгипту було з метою особистого представлення його до-
чки до Рамсеса ІІ в шлюб»224. Коптоська стела говорить нам про приношення
багато чисельними азійськими принцами дарів на весілля: «принци азійських
країн, передавали данину, із великої кількості золота, великої кількості срібла,
всіх дорогоцінних каменів, багато полонених …»225.
Приблизно до кінця ХІХ династії влада фараона в Нубії була міцною, Куш, по
суті справи, був єгипетською провінцією226. Заворушення і повстання в Нубії ві-
дбувались доволі рідко. Однак пізніше, за словами Г. Белової: «ситуація в Єгипті
змінилася і цим скористались царки Нубії»227.
Мернептах (Менептах) (1212- 1201 рр. до н. е.), тринадцятий син Рамсеса ІІ і
цариці Ісет- неферт. Головною подією правління Менептаха була лівійська війна.
Вона детально описана в довгих написах в Карнаці. На п’ятому році свого прав-
ління, як вказує У. Бадж: «Мернептах дізнався про те, що лівійці, які зібрали на-
вколо себе велику кількість союзників із середземноморських народів готують
проти нього військову акцію і що їх цар хоче вторгнутись до Єгипту. В цей мо-
мент сам Мернептах був в Мемфісі»228. Відразу ж після того, як фараону допо-
віли про повстання, він дізнався, що лівійський правитель напав на всі віддалені
єгипетські та інші міста поблизу Дельти і захопив їх і що він перетнув ріку і вже
проник в Єгипет, стаючи володарем всієї території, через які проходив.
223
Marriage Stela/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. – P. 184.
224
Bentresh Stela/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. – P. 187.
225
Coptos Stela/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. – P. 187.
226
Стучевский И. А. Некоторые данные древнеегипетских источников о сельской общине// Древний Египет и
Древняя Африка. Сборник статей посвященных памяти академика В. В. Струве. - М.: "Наука", 1967. – С. 135.
227
Белова Г. А. Египтяне в Нубии (ІІІ– ІІ тыс. до н. э.). – М.: "Наука", Гл. ред. вост. л– ры, 1988. – С. 119.
228
Коли Мернептах побачив свого ворога: «він заричав, як лев», і виголосив пе-
ред своїми воєначальниками і командирами довгу промову, в якій згадав їм про
те, що він їх цар і буде відповідати за їх безпеку, потім став їх звинувачувати в
тому, що вони боязкі, як птахи, а також за їх бездіяльність і безпомічність»229.
Маріуї, цар Лівії, призначив битву на ранок першого дня місяця епіфі. Але
зробити це він зміг лише через два дні, коли єгипетські війська напали на нього
з такою рішучістю, що їх противнику довелось відступати все далі і далі: «Дяку-
ючи допомозі богів Амона і Нубті, вороги тисячами гинули під колесами єгипет-
ських колісниць, а помираючі і мертві тонули у власній крові. Лучники його ве-
личності провели шестигодинні руйнування серед них. В кінці кінців лівійський
цар, побачивши, що поле вкрите тілами його воїнів, вирішив врятуватись втечею.
Для того, що полегшити свій біг, він викинув лук, колчан і сандалі. Побачивши,
що за ним женуться, він зірвав с себе навіть одяг і зумів таким чином врятувати
свою шкуру. Тим, хто тікав разом з ним, не пощастило: їх сотнями різали верш-
ники фараона»230.
Щоб відсвяткувати перемогу над лівійцями, Мернептах наказав написати на
задній частині великої гранітної стели часів Аменхотепа ІІІ, знайденій в 1896 р.
в фіванському Рамесеумі, «тріумфальний гімн». Саме це джерело розповідає про
основні події лівійської війни: «Князі кинуті на землю, і ніякі слова поваги людей
дев’яти луків не піднімуть їх голову. Техену залишена спустошеною, хети були
умиротворені, Ханаан охоплений всеможливими горестями …»231[50, с. 263].
229
Там же. – С. 85.
230
Great Karnak Inscription/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. –
P. 246.
231
Hymn On the Victory Over the Libyans (Israel Stela)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University
of Chicago Press, 1906. – P. 263.
СПРОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МОГУТНОСТІ ЄГИПТУ В УМОВАХ ГРОМА-

ДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
Сеті ІІ (1201- 1195 рр. до н. е.), п’ятий фараон ХІХ династії. Час правління Сеті
ІІ став початком одного із буремних періодів в історії давньоєгипетської цивілі-
зації епохи Нового царства.
Аменмесес (1200- 1196 рр. до н. е.) узурпатор, який правив на півдні Єгипту,
про якісь військові заслуги даного правителя відомостей на сьогоднішній день
не збереглось.
Септах (1195- 1189) на першому році свого правління здійснив подорож по
південних володіннях до Абу- Сімбела, для того, щоб призначити нового
намісника Нубії. Точна тривалість правління Саптаха невідома. В написі,
знайденому Лайонсом в 1893 р. в храмі Тутмоса ІІІ в Ваді- Хальфі:
«розповідається про 6- й рік правління, а інший, знайдений там же, згадує
«царського посла» в Сирії і Нубії»232. Отже, можна припустити, що між
правителями Куша і Сирії існували дипломатичні зв’язки.
Про дії єгипетського уряду в Нубії свідчать Нубійські написи на стінах храму
в Ваді- Хальфі: «Рік 3- й під величністю царя Сиптаха. Прихильник, права рука
царя, цар- писець, наглядач скарбниці, цар- писець архівів фараона, наглядач
коней в домі Амона, Пійяй (Pyyʼy) приїхав, щоб отримати данину землі Куш»233.
Таусерт (1189- 1187 рр. до н. е.), остання цариця ХІХ династії, чиє правління
призвело до повного краху економіки і громадянської війни. Як вказує С. Мишу-
ста: «Відсутність конкретної програми дій, вірних союзників і половинчастість
рішень привели Таусерт до смерті від рук вбивці і краху ХІХ династії»234.
232
233
Nubian Graffiti/ AE. Vol. III. The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University of Chicago Press, 1906. – P. 277.
234
Мышуста С. В. Древний Египет: Женщины – фараоны. – Ростов н/ Д: Феникс, 2006. – С. 296.
Після загибелі Таусерт владу захоплює самозванець, сирієць- вискочка Арса
(Урса) (Arsu 235

) (1187 р. до н. е.), боротьбу проти якого
розпочав зачинатель ХХ династії Сетнахт.
Можна зробити висновок, що в епоху ХІХ династії єгипетські фараони почи-
нають згортати військову активність і прагнуть зберегти, або повернути, раніше
захоплені території при Сеті І, Рамсеса ІІ. Після їх смерті Єгипет потрапляє в вир
внутрішніх протистоянь, які його роздирають і призводять до активізації відце-
нтрових тенденцій в імперії і хвилі повстань.
235
934.
ПЕРЕХІД ВІД НАСТУПУ ДО ОБОРОНИ В ПЕРІОД ХХ ДИНАСТІЇ (1200-

1085 РР. ДО Н. Е.)
ОСТАННІ ПЕРЕМОГИ ЄГИПТУ. РАМСЕС ІІІ ТА «НАРОДИ МОРЯ»
Сетнахт (1187- 1185 рр. до н. е.), засновник ХХ династії, який отримав престол
в епоху смут і протиріч, які призвели до падіння попереднього правлячого дому.
Про особистість Сетнахта, який придушив анархію і, можливо, зовнішню за-
грозу кордонам єгипетської держави, ми можемо судити лише по двох джерелах:
«історичної частини» великого папірусу Гарріс і тексту «стели Елефантини». Ва-
жливість другого джерела полягає перш за все в збереженій даті, яка вказує на
знищення всіх внутрішніх і зовнішніх ворогів царської влади на 2- му році прав-
ління нового фараона.
Рамсес ІІІ (1185- 1153) другий фараон ХХ династії, правління якого стало
останнім періодом піднесення єгипетської державності в епоху Нового царства.
Це тридцятиріччя ознаменувалось значними військовими подіями і колосальним
храмовим будівництвом.
Більша частина правління Рамсеса ІІІ пройшла в війнах, в результаті яких вда-
лося відстояти Єгипет від вторгнення іноземних народів. На п’ятому році прав-
ління Рамсеса ІІІ союзники, на чолі яких стояли Дід, Машакен і Чамар напали на
Єгипет. Але їх керівники зазнали невдачі і змушені були дивитися: «як єгиптяни
калічать дванадцять тисяч мертвих воїнів. Військо Рамсеса ІІІ захопило багатьох
полонених. Цар говорить нам, що багато із них стали служити йому. Цих людей
він призначив на гарнізонну службу в великих містах Єгипту»236.
На 8- му році правління Рамсеса ІІІ, на північно- східні рубежі Єгипту напав
союз народів і племен, серед яких були пуірсати (филістимляни), а також народи
236
Криту, Кіпру і північного побережжя Середземного моря. Вони вирішили атаку-

вати Єгипет так, щоб напад з моря супроводжувався діями їх союзників на
суші237.
Рамсес ІІІ, зібрав свої кораблі і солдат, покинув країну і, пройшовши через
знамениту фортець Чар, відправився в Палестину. Коли противники зустрілись,
почалась кровопролитна битва. Місце битви невідоме (Р. Дюпюї вказує, що вона
відбулась: «близько 1200 р. до н. е. поблизу Мігдоли»238), але як вказує У. Бадж:
«воно, швидше за все знаходилось всього в кількох днях шляху від фортеці
Чар»239. Цілком вірогідно, що дві армії зустрілись десь в Палестині. В ході три-
валої битви єгиптяни перемогли.
Ця битва – чи не єдина в єгипетській історії морська битва: хоча нам точно
відомо, що під час війн проти гіксосів відбувались бої на воді, однак тоді місцем
битви був Ніл. Із повідомлення про цю битву ми дізнаємось, що: «на військових
кораблях молодший командир носив звання уау, як в піхоті, а саме велике звання,
яке міг досягти воєначальник, було «начальник кораблів», тобто, по- нашому,
адмірал. Бойові кораблі мали імена, наприклад, «Звір, що б’ється» або «Славний
в Мемфісі». Корабель фараона називався «Улюбленець Амона», а оскільки часто
згадуються знамененосець і уау цього корабля, він, очевидно, був бойовим кора-
блем»240.
Рамсес ІІІ повернувшись додому, присвятив себе побудові палацу та інших бу-
дівель в Фівах. Але, перш ніж вони були завершені, мир знову був порушений:
237
Тураев Б. А. История Древнего Востока. Том 1. – Ленинград: Социально-экономическое, 1935 [Електронне дже-
рело]// Режим доступу: historic.ru/books/item/f00/s00 /z0000044/index.shtml.
238
239
Бадж Э. А. У. Египет во времена Рамсеса Великого. – М.: Издательство "Новый Акрополь", 2010. – 208 с., ил. –
С. 122.
240
«лівійці, на чолі яких стояли Капур та його син Машашар, вожді племені ма-
шауаша, знову напали»241. Рамсес відправився назустріч своїм ворогам, зібравши
велике військо. Лівійці «були оточені вогнем, і їх кістки були спалені в пил в їх
плоті. Вони йшли по землі так, ніби вони направлялись до місця бійні. Їх керів-
ники були по звіряче вбиті там, де стояли, їх роти закрились назавжди, і вони
впали від удару. Їх воєначальники, які йшли попереду них, були зв’язані разом,
як птахи перед соколом, який кидається на них із свого укриття в деревах. … .
Його меч рубав, подібно мечу його батька Менту. Капур, який прийшов, щоб
отримати [царські] почесті, був подібний сліпому і поклав свою зброю на землю,
а його армія зробила так само. Їх солдати були вбиті, і їх воїни спалені. … . Країна
машауаша була розбита ударом, і їх друзі лівійці були вбиті, і вони ніколи більше
не будуть збирати врожай»242.
Якщо не звертати уваги на всі ці описи відваги Рамсеса ІІІ, стає зрозумілим:
єгиптяни досягли того, що вважали великою перемогою, і забрали в переможе-
них велику здобич: «захопили: 342 жінки, 65 молодих дівчат, 151 дівчинку, го-
ловнокомандуючого машауаша, 5 воєначальників, 1205 воїнів,152 командири
нижчого рангу і 131 молодого чоловіка. Його Величність особисто вбив 2175
представників племені машауаша. Єгиптяни захопили 115 мечів п’яти ліктів в
довжину, 124 меча трьох ліктів в довжину, 603 луки, 93 колісниці, 2310 колчанів,
92 наконечники списів, 183 коней і ослів і багато худоби»243.
241
Бадж Э. А. У. Египет во времена Рамсеса Великого. – М.: Издательство "Новый Акрополь", 2010. – 208 с., ил. –
С. 124.
242
Second Libyan War/ АЕ. Volume IV The Twentieth to The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University of
Chicago Press, 1906. – P. 53- 54.
243
Там же. – P. 66.
ЕПОХА РАМЕСИДІВ ТА ЗАНЕПАД НОВОГО ЦАРСТВА

Рамсес IV (1153- 1146), третій фараон ХХ династії, син Рамсеса ІІІ і цариці
Тіті, дружиною була цариця Дуатентипет.
Головною подією його правління була експедиція в долину Хаммамат, Інет
Рехену. Вона була здійснена в першу чергу, для того, щоб придушити повстання
шахтарів, які працювали в кар’єрах Бехена, або вигнати звідти кочові народи.
До складу експедиції, як говорить стела Хаммамат входили: «130 шахтарів і
каменетесів, 5000 воїнів і командуючих, 2000 царських робітників, 50 меджаїв,
800 аперу. Всього в поході взяло участь 8368 осіб, причому 900 із них загинуло
ще до повернення додому від важкої роботи, хвороб і каліцтв»244.
Рамсес V (1146- 1141 рр. до н. е.)– четвертий цар ХХ династії, син Рамсеса IV
і Дуатентіпет (?), дружини цариці Туертенро і Хенуттауї. Мініатюрний фаянсо-
вий фрагмент з іменем Рамсеса V, знайдений в Тимні, є одним із останніх слідів
єгипетської присутності в Азії; декілька фаянсових предметів цього часу були
знайдені і на Синаї. Єдиний напис Рамсеса V в Нубії зберігся в Бухені. Цінним
джерелом є гробниця Посвяти: «в якій перераховуються імена правителів, зок-
рема Рамсесів245.
Рамсес VI (1141- 1133 рр. до н. е.) – п’ятий фараон ХХ династії. Важливим
джерелом з правління Рамсеса VI є гробниця Пенно: «Цей чиновник фараона жив
в Нубії в Дерр. Дана гробниця проливає світло на життя в Нубії і, Єгипті зага-
лом»246.
244
Hammamat Stela/ АЕ. Volume IV The Twentieth to The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University of Chi-
cago Press, 1906. – P. 226.
245
Tomb Dedication/ АЕ. Volume IV The Twentieth to The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University of Chicago
Press, 1906. – P. 230
246
Tomb of Penno (Reign of Ramses VI)/ АЕ. Volume IV The Twentieth to The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The
University of Chicago Press, 1906. – P. 231.
Правління Рамсеса VI було неспокійним. Вже на першому році правління Єги-

пет сколихнула загроза нової лівійської війни, яка викликала внутрішні безпоря-
дки. Набіги лівійців були спустошливими; від них постраждали як люди, так і
пам’ятки.
Рамсес VII (1133- 1125 рр. до н. е.) – шостий цар ХХ династії. Певні відомості
про правління цього фараона до нас доносить стела Горі, в якій Горі дає коротку
характеристику правління фараона, і описує свій від’їзд з Бусіріса до Абідоса,
щоб молитись в ім’я фараона: «… ви приймете мене від руки фараона і, ви дасте
мені користь від нього щоденно…»247. В деяких документах цього правління є
натяки на безпорядки в країні; так, була викрита змова, метою якої був розділ
держави. Особливе занепокоєння викликала традиційна загроза вторгнення лі-
війських племен і сирійських Хаті з заходу і середземноморського побережжя.
Рамсес VIII (1125- 1123 рр. до н. е.) – сьомий цар ХХ династії, можливо, узу-
рпатор, який захопив престол на декілька місяців. Рамсес VIII: «згадується в те-
кстах храму Медінет- Абу. Його гробниця не знайдена, невідома і доля його му-
мії. Ім’я царя збереглось на фаянсових плитках невідомого походження і не де-
кількох скарабеях»248.
Рамсес ІХ (1123- 1104 рр. до н. е.) – восьмий цар ХХ династії, можливо, внук
Рамсеса ІІІ.
Документи про яку- небудь зовнішньополітичну діяльність фараона відсутні;
в Нубії, знову покореній, написи Рамсеса ІХ виявлені, як вказує В. Солкін: «в
західній Амарі, Бухені, Семні»249.
Рамсес Х (1104- 1094 рр. до н. е.) – дев’ятий цар ХХ династії, можливо, син
Рамсеса ІХ. Даних про зовнішньополітичну діяльність фараона до сьогодніш-
нього дня не збереглось.
247
Stela of Hori (Reign of Ramses VII)/ АЕ. Volume IV The Twentieth to The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The
University of Chicago Press, 1906. – P. 236.
248
249
Рамсес ХІ (1094- 1064 рр. до н. е.) – десятий і останній цар ХХ династії, мож-
ливо, син Рамзеса Х.
Правління Рамсеса ХІ розділяється на дві частини. В перші 18 років в Єгипті
панувала повна анархія, а можливо, йшла громадянська війна. Другий період, пі-
сля 19- го року правління, став часом початку володарювання на півдні, практи-
чно незалежного від влади фараона, воєначальника і верховного жреця Хе-
рихора.
Херихор (1075- 1069) – верховний жрець Амона в Фівах під час правління Ра-
мзеса ХІ. Причина присвоєння царських титулів Херихором невідома. Можливо,
це сталось внаслідок того, що він був спеціальним представником царської влади
в Нубії і Верхньому Єгипті250.
Як вказує І. Стучевський: «Так зване «царювання» Херихора було не політич-
ною реальністю, а лише фікцією, якою тішив себе честолюбець, який досяг зага-
лом царської могутності в Фівах і в всьому Верхньому (і навіть Середньому) Єги-
пті251. Владні структури насаджували в суспільстві ідеологізовані форми релігії.
За словами О. Крижанівського: «Фіванське жрецтво проголосило бога Амона во-
лодарем Всесвіту, при цьому воно повчало народ, що Амоновим обранцем є не
його син, тобто не фараон, а верховний жрець храму Амона»252.
Після відірвання від Єгипту, Куш за словами І. Кацнельсона: «став продовжен-
ням Фіванської жрецької держави. В Напаті правила справжня жрецька каста,
яка за допомогою оракула Амона часто направляла обрання претендента на ца-
рювання»253.
250
История Древнего мира т. 1. Ранняя Древность: в 3–ех т., Издание третье/ Ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Неро-
новой, И.С. Свенцицкой – М.: Издательство "Наука", 1989 [Електронне джерело]// Режим доступу:/historic.ru
/books/item/f00/s00/z0000001/ index.shtml.
251
Стучевский И. А. Рамсес ІІ и Херихор. Из истории древнего Египта эпохи Рамессидов. – М.: Главн. Ред. Вост.
Л-ры Изд-тва "Наука", 1984. – С. 158.
252
Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу: Підручник. – К.: Ли-бідь, 2006. – С. 63.
253
Кацнельсон И. С. Госудаственный строй Напаты и Мероэ (опыт характеристик)// Древний Египет и Древняя
Африка. Сборник статей посвященных памяти академика В. В. Струве. – М.: Главн. ред. вост. л– ры изд– тва
"Наука", 1967. – С. 39.
Єгипет втратив всі свої зовнішні володіння. В Сирії і Палестині місцеві царс-
тва переживали єдиний час свого розквіту – це була пора Давида, Соломона, Хі-
рома, за словами Б. Тураєва: «час самостійної зовнішньої політики, великих вій-
ськових, колоніальних і торгових звершень»254.
Період ХХ династії став періодом потрясінь, як внутрішніх, так і зовнішніх,
які змушували фараонів боротися більше з внутрішніми ворогами, аніж із зовні-
шніми.
Таким чином, із розпадом Єгипту на три самостійні державні утворення, спо-
чатку під формальною зверхністю фараона, завершується період Нового царства,
епоха ХХ династії і існування єгипетської імперії. З цього часу Єгипет перехо-
дить в так званий ІІІ Перехідний період, який додав нових потрясінь, громадян-
ських воєн і вторгнень іноземців.
254
Тураев Б. А. Древний Египет. – М.: Книжный дом "Либроком", 2009. – С. 92.
РОЗДІЛ III. ЄГИПЕТСЬКА ІМПЕРІЯ ТА КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

ДИПЛОМАТИЧНІ ВІДНОСИНИ З КРАЇНАМИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ
Розташування Єгипту було досить сприятливим по відношенню до інших
країн та племен. Його оточували зі всіх сторін моря та пустелі, які були захисним
бар՚єром від ворогів. Однак, це було фактором того, що Єгипет доволі часто під-
давався нападам зависників, які вбачали у долині Нілу джерело збагачення.
Єгипет завжди був чимось цікавим та надзвичайним для оточуючих народів,
тим, що навіть не вміщалося у їх подумках, країною з величезними багатствами,
повними складами зерна, країною достатку та державою, якою правлять нащадки
богів. Єгиптяни дивилися на оточуючий світ, як на щось відстале, те, що не гідне
ока єгиптянина, а тим більше ока «сина Ра». У свідомості давніх єгиптян всі інші
країни об’єднувалися у єдине поняття «Дев’ять луків». Навіть в дипломатичній
переписці з «братами» ‒ правителями могутніх царств Мітанні, Хаті, Вавилону
та Ассирії. Хоча в давньоєгипетській історії траплялися і виключення, коли, на-
приклад, «прислана Рамсові ІІ дочка хетського царя не стала лише політичною
заручницею в царському гаремі, а отримала статус цариці; або ж коли Аменхотеп
ІІІ отримав із Мітанні цілющу статую богині Іштар, а сам відіслав у Вавилон му-
мію бегемота для кімнати рідкостей свого вавилонського «брата».
Гіксоське панування в Єгипті стало плацдармом для перетворення Єгипту в
імперію, з якою були змушені рахуватися народи Африки та Близького Сходу.
Новий виток міжнародних відносин започаткував фараон Яхмос І, який вигнав
гіксосів взявши Аваріс та захопивши опорний пункт в Палестині ‒ фортецю Ша-
рухен. Розширення впливу Єгипту на міжнародній арені особливо зросло в пе-
ріод правління великих фараонів XVIII династії Тутмоса І та Тутмоса ІІІ. Насту-
пники Тутмоса ІІІ укріпили становище Єгипту в Азії як переможними походами,
так і дипломатичними шлюбами. За правління Тутмоса IV в Сирії встановилася
рівновага сил як результат компромісу між царствами Мітанні та Єгипту, було
укладено дипломатичний шлюб: «цар Артатама в якості приданого дав Тутмосу
РОЗДІЛ III. ЄГИПЕТСЬКА ІМПЕРІЯ ТА КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ 91
IV багато колісниць та іншого спорядження»255. Однак, внаслідок зростаючої за-

грози з боку Хаті, царі Мітанні були змушені шукати порозуміння з Єгиптом, яке
вилилось в укладення політичного та родинного союзу між Аменхотепом ІІІ та
Шуттарною256, в результаті якого долина Оронту залишилась під впливом Мі-
танні.
Найбільше відомостей про дипломатичні відносини Єгипту з країнами Близь-
кого Сходу містить Амарнський архів, який містить листування Аменхотепа ІІІ
та Аменхотепа IV Ехнатона з правителями інших держав і з підвладними сирій-
ськими князями. Суттєвим доповненням до Телль- Амарнського архіву є архів
хетського царя Суббілуліуми із Богаз- Кей257. На сьогоднішній день Амарнський
архів зберігається в Британському музеї в Лондоні та Державному музеї в Бер-
ліні.
Як свідчать документи Амарнського архіву, в листуванні між рівними один
одному царями, а також в листуванні між фараоном і залежними від Єгипту пра-
вителями Сирії та Палестини дотримувалися певні правила для звернення до ад-
ресата. Дружні, рівноправні царі називали один одного «братами». Під час звер-
нення до адресата більш значного за своєю могутністю або старшого за віком
його називали «батьком», а себе називали «сином»258. Іншим же є звернення за-
лежних правителів до фараона, вони називали його «господарем», а себе його
«рабами», «слугами». Наприклад, Абімілкі писав Ехнатону: «До ніг царя, мого
господаря, сім разів і сім разів я падаю ниць. Я пил під сандаліями царя, мого
господаря. Мій господар ‒ Сонце, яке сходить над країнами день за днем згідно
визначенню Сонця, твого милостивого батька, завдяки дружньому подиху якого
255
– № 108. – С. 8.
256
Аменхотеп ІІІ був двічі одруженим на мітаннійських принцесах. На 10- й рік свого правління він одружився на
дочці Шуттарни Гілухепі, а на 36- му році ‒ на внучці Шуттарни (дочці Тушрати) Тадухепі (Стучевский И. А. Коло-
ниальная политика Египта в эпоху XVIII династии (научно- популярный очерк). ‒ М.: «Наука», 1967. ‒ С. 5).
257
История дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. ‒ Т. I. ‒ М.: ОГИЗ, 1941. ‒ С. 19.
258
Прикладом даного є лист № 44, адресований Аменхотепу IV сином хеттського царя (Межгосударственные
отношения и дипломатия на Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 53).
живуть, а при його зникненню плачуть, який заспокоїв всю землю міцністю
(своєї) руки, який, подібно Ададу, гримить в небесах так, що вся земля трясеться
від його грому» № 147259.
Переважна більшість матеріалів Амарнського архіву становлять листи залеж-
них сирійських та палестинських князів до фараона. Сирійські та палестинські
землі були буферною зоною між трьома великими державами Близького Сходу
‒ Єгиптом, Хаті та Мітанні. Тому, фараону було вигідно підтримувати ворож-
нечу та міжусобиці між князями, таким чином укріплювати свій вплив в регіоні.
Головним змістом листів було вітання та люб’язності, переговори про укладання
шлюбів і прохання до фараона про надання військової допомоги, золота та пода-
рунків. «Золота ж в Єгипті, ‒ постійно повторюється в листах, ‒ так багато, як
піску»260.
За правління Ехнатона суттєво зріс вплив Хетського царства в регіоні, цар
Суппілуліуми вторгся в Північну Сирію, в результаті чого, колишні єгипетські
князівства в Сирії ‒ Мукіш, Алеппо, Нухашше, Нійя, Туніп та Катна261, опини-
лись за межами єгипетського впливу. Швидке зростання Хаті змусило фараона
шукати союзників серед держав Месопотамії ‒ Мітанні та Вавилону, які були
ворогами Хаті. В Амарнському архіві збереглось багато листів вавилонських та
мітаннійських царів до Аменхотепа ІІІ та Ехнатона. Ці листи є різними за зміс-
том, але мова йде переважно за самих царів. Наприклад, Аменхотеп ІІІ бажав
мати в своєму гаремі вавилонську царівну і повідомляє про це свого «брата», ва-
вилонського царя Кадашман- Харбе. Вавилонський цар довго утримувався на ві-
дповідь, посилаючись на смерть його сестри в Єгипті. В одному із листів, відп-
равлених Аменхотепу ІІІ йдеться: «Царю єгипетському, моєму братові, Када-
шман- Харбе, цар Кардуніашу [Вавилону], твій брат. Привіт твоєму дому, твоїм
259
Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 54.
260
История дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. ‒ Т. I. ‒ М.: ОГИЗ, 1941. ‒ С. 19.
261
Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIII династии (научно- популярный очерк). ‒ М.:
«Наука», 1967. ‒ С. 5.
жонам, усій твоїй країні, твоїм колісницям, твоїм коням, твоїм вельможам, всім
великий привіт… Що стосується золота, шли мені золото, багато золота, шли
його до прибуття мого посольства. Надішли його тепер же, як можна шви-
дше…»262.
Подібним є звернення царя Мітанні Тушратти до Ехнатона: «Так, нехай брат
мій пришле мені золото, в такій великій кількості, якої неможна було б підраху-
вати… Оскільки в країні мого брата багато золота, стільки ж, скільки й землі.
Боги нехай зроблять так, щоб його було більше ще в десять разів. … Якщо мій
брат чого- небудь забажає для свого дому, я віддам в десять разів більше, ніж він
вимагає. Моя земля ‒ його земля, мій дім ‒ його дім»263.
Епоха Ехнатона, або епоха Амарни, за словами І. Стучевського, завершувала
блискучий період військової могутності Єгипту264. Хоча, деякі дослідники, як на-
приклад Хорст Кленгель265, вважають, що руйнування єгипетського управління
на Близькому Сході почалося вже після смерті Ехнатона, тобто при його наступ-
никах ‒ Сменхкарі, Тутанхамонові та Ейє. Від Єгипту відійшла провінція Аму-
рру (Пн. Сирія), де утворилося залежне від Хаті аморрейське князівство Азіру.
Однак хети цим не обмежились, вся Північна Сирія, включаючи долину Оронту,
разом із князівством Кадеш визнала владу хетського царя Суппілуліуми266. Про-
вінція Упе і Ханаан залишились під владою Єгипту, однак постійні заворушення
та співпраця місцевих князів з хапіру зводили нанівець прагнення зберегти пози-
ції єгиптян в регіоні.
262
История дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. ‒ Т. I. ‒ М.: ОГИЗ, 1941. ‒ С. 19- 20.
263
Всі ці документи складені клинописом, на вавилонській (аккадській) мові ‒ дипломатичній мові того часу (Ис-
тория дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. ‒ Т. I. ‒ М.: ОГИЗ, 1941. ‒ С. 20).
264
У складній ситуації соціальної боротьби, експансії хеттів, вторгнень загонів «хапіру» і заколотів непокірних
сирійських правителів руйнувалась за Ехнатона колоніальна влада Єгипту в Сирії (Стучевский И. А. Колониаль-
ная политика Египта в эпоху XVIII династии (научно- популярный очерк). ‒ М.: «Наука», 1967. ‒ С. 6).
265
Klengel H. Einige Bemerkungen zur Syrienpolitik des Amenophis IV/ Echnaton// Das Altertum, 1965. ‒ № 3. ‒ S.
131- 137.
266
Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIII династии (научно- популярный очерк). ‒ М.:
«Наука», 1967. ‒ С. 6.
Вельми цікавим фактом в дипломатичній історії Єгипту є листи Анхесенамун,

вдови Тутанхамона, цареві Хаті Суппілуліумі, в яких вона просить дати їй в чо-
ловіки одного із синів царя. Анхесенамун, яка досить рано овдовіла, будучи про-
никливою та наділеною сильним характером, вона розуміла усю хиткість свого
становища267. Два листи Анхесенамун до Суппілуліумі містяться в хетській істо-
ричній хроніці, в так званих «Діяннях Суппілуліуми», розказаних його сином
Мурсілі ІІ. Про перший розповідається: «В той час, коли мій батько знаходився
в країні Кархемиш, він направив Луппакиша і Тешуба- Залмаша в країну Амка
[область Антіохії]. Вони відбили; вони пограбували країну Амка і привели до
мого батька полонених і худобу, велику і малу. Коли люди Місри [Єгипту] діз-
нались про руйнування Амки, вони злякались, бо їх володар, Бібхурія [Небхе-
пруре, тобто Тутанхамон] тільки помер, і овдовіла цариця Єгипту направила по-
сла до мого батька і написала йому наступне: «Мій чоловік помер, і в мене немає
сина. Кажуть, що у тебе багато синів [або що у тебе є дорослі сини]. Якщо ти
відправиш одного до мене одного зі своїх синів, він стане моїм чоловіком, тому
що мені є огидною думка взяти в чоловіки одного із моїх слуг [підданих]. Коли
мій батько дізнався про це, він зібрав велику раду [і сказав їм]: «Нічого подібного
не траплялось з незапам՚ятних часів». Він вирішив направити Хатту- Зіттіша,
управляючого, [наказавши йому]: «відправляйся, принеси мені відомості, дос-
тойні довіри; можливо, мене намагаються обманути, і про те, чи правда в них
нема царевича, повертайся з відомостями, достойними довіри». Коли Хатту- Зіт-
тіш знаходився в землі Єгипту, мій батько підкорив місто Кархемиш… Посла-
нець Єгипту Ханіс прибув до нього. Тому, що мій батько наказував Хатту- Зіт-
тіша, відправляючи його в землю Єгипту, наступними словами: «Можливо, у них
є царевич; вони, можливо, намагаються мене обманути, а на справді не хочуть,
267
Після смерті Тутанхамона на єгипетський престол було два претенденти: полководець Тутанхамона Хоре-
мхеб та Ейє, як вказує К. Дерош- Ноблькур: «чоловік Теї, «кормилиці» Нефертіті і, можливо, батько Нефертіті»
(Дерош- Ноблькур К. Тутанхамон. Сын Осириса. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. ‒ С. 302).
щоб один із моїх синів правив ними»268. У відповідь на ці докори Суппілуліуми,

Анхесанамун відповіла: «Чому ти говориш, що «тебе намагаються обманути»?
Якби в мене був син, чи стала б я писати іноземному правителю в тоні, приниз-
ливому для мене та моєї країни? Ти не віриш мені і навіть говориш мені це! Той,
хто був моїм чоловіком, мертвий, і в мене немає сина. Може, мені потрібно взяти
одного із моїх слуг і зробити його своїм чоловіком? Я не писала ні в яку іншу
країну, я написала [лише] тобі. Кажуть. Що у тебе багато синів. Дай мені одного
із твоїх синів, і він буде моїм чоловіком і правителем землі Єгипту». Оскільки
мій батько був людиною щедрою, він пішов на зустріч високородній жінці і ви-
рішив направити до неї свого сина»269. Коли царевич хетів Заннанза, або Цанна-
нзас відправився на зустріч з Анхесенамун, загін Хоремхеба, як вказує К. Дерош-
Ноблькур, підстеріг його по дорозі і вбив270. Розповідь Мурсілі ІІ продовжується
такими словами: «(5) [Коли] вони принесли цю табличку, вони сказали так:
«[Люди Єгипту (?)] вбили [Цаннанцаса]» і доставили слово: «Цаннанцас [помер
(?)» І коли] мій батько почув про вбивство Цаннанцаса (8), він почав оплакувати
[Цанна]нцаса [і] бога[м…] він сказав [та]к: «О боги! Я не робив зла, люди [ж]
Єгип[ту зр]обили [це мені], і вони (також) [напали] на кордон моєї країни»271.
Питання про те, хто ж був винен у смерті Цаннанцаса на сьогодні не з’ясоване.
Безсумнівно, що це могли були особи, не зацікавленні у сильній владі молодої
вдови Тутанхамона, і перш за все Ейє, та полководець Хоремхеб, яких очолював
єгипетські війська в Сирії в роки правління Тутанхамона.
Загибель хетського царевича призвела до початку хеттської- єгипетської
війни. Загони хетських військ на чолі з Арнувандасом, сином Суппілуліуми, вто-
268
Дерош- Ноблькур К. Тутанхамон. Сын Осириса. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. ‒ С. 277.
269
Там же. ‒ С. 277- 278.
270
Дерош- Ноблькур К. Тутанхамон. Сын Осириса. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. ‒ С. 279.
271
рглися в країну Амка. Однак, єгипетським військам на чолі з Хоремхебом вда-

лось втримати хетів. Хетське військо через епідемію чуми змушене було поки-
нути Амку та повернутися в Хаті272.
Фараони ХІХ династії зіткнулися з необхідністю відстоювати своє панівне ста-
новище на Близькому Сході. Якщо Сеті І ще вдалось встановити тут свій вплив
відносно легко, то вже його синові Рамcесу ІІ, довелось силою зброї відстоювати
свій вплив від загрози хетського царя Муваталлі. Військові дії між Єгиптом та
Хаті, завершилися битвою при Кадеші та укладенням мирного договору. Текст
договору, який було укладено на 2- й рік правління Рамсеса ІІ, викарбуваний в
Карнаці273. Ми приведемо лише єгипетський варіант мирного договору перекла-
деного І. Стучевським:
«(1) Рік 21- й, перший місяць періоду перет, день 21- й за величності царя Вер-
хнього і Нижнього Єгипту Усермаатра Сетепенра, сина Ра, Рамсеса Меріамуна,
якому дане життя вічне навіки… Що стосується майбутнього навічно, що стосу-
ється помислу великого правителя Єгипту і великого правителя країни Хетів, то
нехай не дасть бог статися ворожнечі між ними у відповідності з догово-
ром…274».
За наступника Муваталлі Хаттусілі ІІІ, мирний договір було продовжено. На
Близькому Сході встановився паритет, який призвів до активізації міжнародної
торгівлі та культурного обміну в регіоні.
На північному- сході від Сирії Єгипет підтримував дипломатичні контакти з
Мітанні (Нахариною), Сангаром275, Вавилоном та Ассирією276.
272
Від чуми незабаром помер і сам хеттський цар Суппілуліума (Межгосударственные отношения и диплома-
тия на Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 79).
273
Договір поміщений на зовнішній західній стіні між великим гіпостильним залом та сьомим пілоном. Коротка
версія договору викарбувана на зовнішній поверхні другого пілону Рамессеуму (Межгосударственные отноше-
ния и дипломатия на Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 78).
274
Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 80- 81.
275
Сангар ‒ гористий край між Євфратом та Тигром, де тепер є невисокі гори Синджар (Эрман А. Государство,
армия и общество Древнего Египта. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2008. ‒ С. 343).
276
На думку А. Ермана, фараони тривалий час не вступали з Ассирією в дипломатичні контакти (Эрман А. Госу-
дарство, армия и общество Древнего Египта. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2008. ‒ С. 343).
Активні дипломатичні контакти підтримувалися з вавилонськими царями Ка-

дашман- Енлілем і Бурнабуріанем. Аменхотеп ІІІ звертався до Кадашман- Енліля
з проханням надіслати його дочку в свій гарем і вавилонський цар надіслав її без
коливань. Невдовзі Кадашман- Енліль просив руки єгипетської царівни277, однак
Аменхотеп ІІІ відмовив, мотивуючи це протиріччям єгипетським традиціям. Тоді
вавилонський цар відповів своєму «братові»: «Якщо, брат мій, ти пишеш, що не
дозволиш дочці твоїй вийти заміж, кажучи: «Ніколи дочка єгипетського царя не
була віддана нікому» ‒ чому ж тоді ні? Ти цар і можеш робити за своїм власним
бажанням. Якщо ти забажаєш віддати її [в жони], хто зможе сказати що- небудь
[проти]? ... Однак, якщо ти взагалі не пришлеш мені нікого, значить, ти не думав
про братство та дружбу, коли писав про встановлення більш близьких відносин
один з одним за допомогою шлюбу? Саме з цією метою… я написав тобі про
шлюб. Чому ж тоді брат мій не надіслав мені навіть одну жінку? Чому ж, ти не
надіслав мені жінки, чи повинен я тоді, як ти сам, відмовитися від жінки від
тебе?»278.
В листі Аменхотепу ІІІ зачіпається також тема подарунків: «Що стосується зо-
лота, про яке я писав тобі, надійшли мені золото, все, яке є, більше, навіть раніше,
ніж приїде твій посланець, відразу ж, в час теперішнього врожаю… щоб я міг
завершити роботу, яку я веду»279.
Цар Ассирії Ашшурубалліт І шукав допомоги в Аменхотепа ІV для боротьби
проти свого господаря ‒ вавилонського царя Бурнабуріаша. Дізнавшись про ли-
стування Ассирії та Єгипту, Бурнабуріаш натякнув фараонові про спробу ханаа-
ненян укласти ворожий Єгиптові союз ще за правління батька царя Курігальзу І:
277
Ні один правитель Мітанні не насмілився б добиватися руки єгипетської царівни (Steindorff G., Seele K. C. When
Egypt Ruled the East. ‒ Chicago: The Univer-sity of Chicago Press., 1957. ‒ Р. 111), це свідчить про те, що правителі
Вавилону вважали себе рівними єгипетським фараонам.
278
Штайндорф Г., Зееле К. С. Когда Египет правил Востоком. Пять столетий до нашей эры. ‒ М.: ЗАО Центрполи-
граф, 2013. ‒ С. 133- 134.
279
Цар продовжує, кажучи, що пізніше золото не буде бажаним і що якщо він не отримає необхідну кількість
зараз, то поверне його назад і не зможе віддати фараонові свою дочку (Штайндорф Г., Зееле К. С. Когда Египет
правил Востоком. Пять столетий до нашей эры. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2013. ‒ С. 134).
«В часи Курігальзу, мого батька, ханааніти, як одна особа, написали йому насту-
пне: «Проти кордонів землі (Єгипту) ми виступимо, і ми здійснимо вторгнення,
і з тобою укладемо союз». Мій батько написав так: «Припиніть замислювати
союз зі мною. Якщо ви замислюєте вороже проти царя Єгипту, мого брата, і ба-
жаєте об’єднатися з ким- небудь, хіба я не виступлю і не розорю вас, бо він (фа-
раон) знаходиться в союзі зі мною?» Мій батько заради твого батька не прислу-
хався до них. Тепер про ассирійців, моїх підданих, хіба я присилав їх до тебе?
Чому вони прибули в твою землю? Якщо ти любиш мене, ти не будеш вести які-
небудь переговори. Нехай вони нічого не досягнуть. Як дарунок тобі, я надсилаю
тобі три міни чудового ляпис- лазуриту і п’ять пар коней для п’яти дерев’яних
колісниць» (№ 9)280.
Важливою подією в міжнародній політиці Єгипту була експедиція в країну
Пунт281. Цариця Хатшепсут з метою укріплення своєї влади організувала експе-
дицію з п’яти суден282. Єгиптяни торгували з жителями Пунту привезеними з
Єгипту товарами (зброя, буси, кільця), а купували мирру, золото, пахощі, косме-
тичні засоби для очей та інші диковинки цієї країни. Цариця, «чиї члени благо-
діють, немов роса богів, протираннями мирри» і її співправитель Тутмос ІІІ з
вдячністю передали більшу частину скарбів Амону Фіванському, за наказом та
захистом проводилась ця експедиція і який «помістив всі країни під сандалії царя
і цариці»283.
280
281
Пунт ‒ «казкова країна», яка розташовувалась на території сучасного Сомалі.
282
Після тривалої подорожжі флотилія прибула до «миррових террас» на березі Пунту, де єгиптяни із здивуван-
ням побачили хижі місцевих жителів, побудовані серед пальм і рощ миррових дерев на сваях (Штайндорф Г.,
Зееле К. С. Когда Египет правил Востоком. Пять столетий до нашей эры. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2013. ‒
С. 120- 121).
283
Штайндорф Г., Зееле К. С. Когда Египет правил Востоком. Пять столетий до нашей эры. ‒ М.: ЗАО Центрполи-
граф, 2013. ‒ С. 122.
Внаслідок експедиції були встановлені тісні зв’язки Єгипту з країною Пунт,

які підтримувалися тривалий час284.
В епоху Нового царства досить жваво зав’язались відносини з Критом, про що
нам повідомляють ряд зображень на стінах вельмож Хатшепсут та Тутмоса ІІІ:
«збереглись зображення довговолосих людей в характерних мінойських набед-
рених пов’язках, яких називали кефтіу, які несуть в якості дарунків царям від-
різи тканини і скульптурні голови биків, що є характерним для критського мис-
тецтва»285.
Тривалу епоху миру та процвітання на Близькому Сході обірвало нашестя «на-
родів моря»286. Наступники фараона Рамсеса ІІІ не могли стримувати нападів на
Єгипет і Рамсес VI був останнім фараоном, чиє ім’я зустрічається на пам’ятках в
Палестині.
На сьогоднішній день збереглась інформація про північні народи, які мали спі-
льну назву «народи моря». Особливо часто ці народи згадуються в текстах ХІХ-
ХХ династій. На настінному розписі однієї із гробниць придворних XVIII дина-
стії зображені егейці, які приносили данину Єгипту: золото, срібло, дорогоцінні
камені, мідь, бронзу, слонову кістку і металеві вази різних форм287. Посланців в
цих сценах називають «людьми з Кефтіу», або «народами островів посеред
моря»288. На кінець правління ХХ династії згадки про контакти з північними на-
родами поволі зникають. В знаменній «Подорожі Унамона» є цікавий момент в
якому розповідається про висадку вельможі в затоці Ірса289, тут правителька вря-
тувала його від населення.
284
З того часу єгипетські джерела постійно інформують нас про чудеса, які були привезені звідти в долину Нілу в
ресультаті швидше торгових, ніж військових експедицій (Штайндорф Г., Зееле К. С. Когда Египет правил Восто-
ком. Пять столетий до нашей эры. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2013. ‒ С. 122).
285
Солкін В. В. Египет: вселенная фараонов. ‒ М.: Кучково поле, 2014. ‒ С. 502.
286
«Народи моря» змінили розстановку політичних сил в регіоні та стерли з лиця землі хеттську державу (Солкін
В. В. Египет: вселенная фараонов. ‒ М.: Кучково поле, 2014. ‒ С. 526).
287
967.
288
Там же. – С. 967.
289
Ірса- давньоєгипетська назва Кіпру.
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ

Особливого розвитку дипломатія давнього Єгипту досягла в період гіксось-
кого панування і наступної епохи Нового царства.
Становище дипломатії Єгипту першої половини епохи Нового царства харак-
теризують листи з Телль ель- Амарнського архіву290, вони вказують на важку по-
літичну ситуацію на Близькому Сході, викликану, перш за все, зростанням
впливу Хаті та постійними повстаннями племен хапіру. Архів містить листи до
Аменхотепа ІІІ та Ехнатона правителів Вавилону, Мітанні, Ассирії і з островом
Кіпр (Алашії), а також багаточисельних, підкорених Єгиптом правителів, міст-
держав Палестини, Сирії та Фінікії. Листи Амарнського архіву інформують нас
про міжнародне становище на Близькому Сході в XIV ст. до н. е.
Переважна більшість листів Амарнського архіву, була доставлена в Єгипет із
багатьох країн Передньої Азії особливими посланцями, гінцями, які прибували
до двору фараонів Аменхотепа ІІІ та Ехнатона з різними дорученнями, прохан-
нями та пропозиціями. Однак, дуже мала кількість листів, відправлених з Єгипту
збереглась на сьогоднішній день291.
Використання спеціальних посланців єгипетськими фараонами для підтримки
стосунків з правителями Передньої Азії сягає глибокої давнини. Про це свідчить
велика кількість джерел, одним із таких є слова Синухета, який тривалий час
проживав в Азії ‒ героя розповіді, яка повідомляє про події часів початку прав-
290
Телль ель- Амарнський архів ‒ унікальне зібрання історичних текстів XIV ст. до н. е., яке містить, за виключен-
ням одного листа, знайденого в Телль ель- Хесі (Південна Палестина) (лист 333), документи дипломатичної ко-
респонденції, зафіксованої клинописом на аккадській мові на глиняних табличках, знайдених в Єгипті в місце-
вості Єль- Амарна (Телль ель- Амарна) (Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке.
‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 40).
291
Це в основному копії або чорновики листів, відправлених фараонами з посланцями в Азію, або оригінальні
листи, які за якихось- небудь причин залишились в Єгипті (Межгосударственные отношения и дипломатия на
Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 56).
ління Сенусерта І після смерті Аменемхета І (ХІІ династія): «Посол, який відп-
равлявся на північ або на південь ‒ в палаці, зупинявся в мене ‒ я надавав при-
хисток всім»292.
Активна військова політика фараонів XVIII династії на Близькому Сході ак-
тивізувала контакти між правителями різних країн, активізувало практику відп-
равляння посланців, гінців із кореспонденцією, які «відображали занепокоєння
азіатських правителів агресивними намірами Єгипту»293. Про дане свідчить на-
пис Аменхотепа ІІ із Міт- Рахіне: «Рік 7- й, місяць Засухи 1- й, день 25- й, за
величності Гора, могутньому бику, гостророгу, Обох Владичицях, багатому мо-
гутністю своєю, коронованому в Фівах, Золотому Горі, захоплюючим підступи
до всіх країн, цареві Верхнього та Нижнього Єгипту, владиці Обох Земель, Аахе-
перура, синові Ра, владиці діадем, могутньому Аменхотепі, одарованому життям
навічно. … Відправився його величність в Речену в своєму переможному поході,
для того, щоб розширити свої кордони, захопити добро тих, хто не був йому вір-
ним. … Ось, відправився його величність на південь через долині Шарона. Зу-
стрів від гінця правителя Нахарини з листом на глиняній табличці, яка [висіла] у
нього на шиї. Його величність захопив його в полон і [вів] біля боку своєї коліс-
ниці»294. Виходячи з цього напису, можемо зробити висновок, що особливі пос-
ланці, можливо, доставляючи листи з Азії в Єгипет, під час підвішували на шиї
глиняні клинописні таблички з текстом.
Посланці фараона до дворів правителів Передньої Азії, в листах Амарнського
архіву часто називаються по- аккадськи «рабіцу»295. В єгипетських текстах вони
292
Тураевъ Б. А. Разсказъ египтянина Синухета и образцы египетскихъ документальныхъ автобіографій. Съ ри-
сунками/ Культурно- историческіе памятники Древняго Востока/под ред. Б. А. Тураева. ‒ Вып. 3. ‒ М., 1915. ‒ С.
23.
293
294
Стела Аменхотепа ІІ из Мит– Рахине/ ХИДВ. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 71 – 73.
295
Термін «рабіцу» також використовувався для представників фараона в підкорених провінціях Сирії та Палес-
тини.
іменуються «царськими посланцями», а інколи, «позначаються ханаанським сло-

вом «махар» («гінець»)296. Це були довірені особи, яким фараон доручав переда-
вати важливі повідомлення або розпорядження як намісникам Аммуру, Упе та
Речену і зележним правителям, так і правителям незалежних царств, з якими фа-
раони підтримувоматичні стосунки. Досить важливою в мистецтві дипломатії
була необхідність знати посланцеві країну, в яку його відправляли, її звичаї, ку-
льтуру, дороги, географічні особливості та ін. Часто посланець володів мовою
країни, в яку його відправляли, в іншому випадку його супроводжував перекла-
дач297.
Досить неоднорідним був статус посланців, які прибували до Єгипту з Азії.
Цей статус залежав від того, хто його направляв. Залежні князьки через своїх
посланців повідомляли фараона про ситуацію в регіоні, жалілись на сусідів, які
організовували заколоти проти фараона, просили надіслати військову допомогу
для боротьби із ворогами.
Правителі Мітанні, Вавилону, Ассирії доручали своїм посланцям вести таємні
переговори з фараоном, передавати фараонові вітання у зв’язку з яким- небудь
святкуванням, запитувати про здоров’я, доставляти своїх дочок в гарем египет-
ського правителя.
Відношення до посланців в Єгипті та країнах Передньої Азії залежало від кон-
кретної ситуації в даний історичний момент. На знак свого особливого стано-
вища той чи інший правитель міг запрошувати посланця на спільну трапезу. Ось,
що писав Ехнатону вавилонський цар Бурна- Буріаш: «З того дня, в який посла-
нець мого брата прибув до мене, моє здоров’я не добре. Ось чому його посланець
ні разу не їв їжу і не пив фінікове вино у моїй присутності. Воістину, якщо ти
запитаєш твого посланця, він скаже тобі, що моє здоров’я не було добрим… І
296
297
Там же. ‒ С. 57.
оскільки моє здоров’я не добре, а мій брат не припідняв мою голову, то я вили-
ваю на тебе моє обурення перед моїм братом, кажучи: «Хіба мій брат не чув, що
я хворий? Чому він не припідняв моєї голови, щоб (стало мені краще)? Чому він
не прислав свого посланця і не подивився на це?» Посланець мого брата сказав
наступне, кажучи: «Дорога не коротка. Якби твій брат почув (про твою хворобу),
він надіслав би три вітання. Шлях до твого брата далекий. Хто сказав би йому
(про твою хворобу), щоб він міг швидко надіслати три вітання?» (№ 7)298.
Становище єгипетський посланців за Аменхотепа ІІІ, Ехнатона та їх наступ-
ників в азіатських країнах було досить нестійким299. У випадку загострення від-
носин, правитель міг взяти посланця в якості заручника, або навіть вбити. В од-
ному з листів ассирійського царя Ашшурубілліта І до Ехнатона йдеться: «Мої
посланці, воістину нехай вони не будуть затриманими. Чому вони залишаються
в чужих землях і цар бере з цього зиск, тоді нехай вони залишаються в чужих
землях (і там) помруть, (якщо) цар дійсно бере з цього зиск. Але якщо від не (бере
з цього зиску), чому посланці, яких ми посилаємо, повинні помирати в чужих
землях?» (№ 16)300.
Після коронації Аменхотепа IV помітно зіпсувалися відносини Єгипту з Мі-
танні. Цар Мітанні Тушрата був ображений незначним подарунком, який наді-
слав йому фараон, повідомляючи про вступ на престол, і тому затримав єгипет-
ського посланця Хамашши, відправивши Аменхотепу IV листа з докорами301.
Аменхотеп IV прагнув вирішити ситуацію, і відправив додатковий дарунок через
посланця Мане. Однак і на цей раз йому не вдалося домовитися з Тушратою.
Правитель Мітанні відпустив Хамашши разом зі своїми посланцями Пиріззи і
Пупри, затримавши Мане до повернення своїх посланців (№ 27)302.
298
299
Посланець, який прибував до двору того, чи іншого правителя, опинявся під його повною владою (Межгосу-
дарственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке. ‒ М.: «Наука», 1987. ‒ С. 59).
300
301
Там же. ‒ С. 59.
302
Там же. ‒ С. 60.
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ НА ПІДКОРЕНИХ ЗЕМЛЯХ

Підкорення земель Передньої Азії розпочалось з вигнання гіксосів за межі
Єгипту. Фараон Яхмос І (1575- 1550 рр. до н. е.) започаткував процес підкорення
земель Сирії і Палестини та перетворення їх на єгипетські провінції. Близький
Схід став плацдармом єгипетської зовнішньої політики в Передній Азії. Похід
Тутмоса І (1528- 1510 рр. до н. е.) в Сирію та Палестину, в ході якого він досяг
кордонів Мітанні по річці Євфрат. Наступник Хатшепсут Тутмос ІІІ усе своє пра-
вління провів у військових походах. Здобувши перемогу на союзом сирійських
князів у битві при Мегіддо, Тутмос ІІІ (1468- 1436 рр. до н. е.) підкорив Сирію.
В ході військових кампаній, як вказує І. Стучевський, «війська Тутмоса ІІІ втор-
глися в межі Мітанні»303. Після смерті Тутмоса ІІІ сирійці часто за допомогою
мітаннійців піднімали повстання проти єгиптян і, Аменхотепу ІІ (1436- 1413 рр.
до н. е.) доводилось двічі організовувати каральні експедиції проти повсталих.
За наступників Аменхотепа ІІ Тутмоса IV (1413- 1405 рр. до н. е. ) та Аменхотепа
ІІІ (1405- 1367 рр. до н. е.) Єгипет втрачає вплив на князівства Нійя, Туніп та
Катна в долині річки Оронт і вони потрапляють під вплив Мітанні. Однак, в силу
активізації Хаті304, Мітанні відмовляється від просування вглиб Сирії і укладає з
Єгиптом мир. Небезпека хетів для Єгипту проявилася вже в період правління
фараона- реформатора Аменхотепа IV (Ехнатона) (1367- 1350 рр. до н. е.), коли
перші поширили свій вплив на колись підконтрольні Єгипту князівства Мукіш,
Нухашше, Нійя, Туніп, Катна.
Саме в період правління Ехнатона на Близькому Сході було утворено три єги-
петські провінції Амурру, Упе та Ханаан305. Це сталося перш за все внаслідок
внутрішніх проблем в Єгипті, через які фараон не міг надати зростаючій загрозі
303
Главная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 4.
304
Хетти ‒ народ в Малій Азії, який спілкувався на мові індоєвропейської системи.
305
з боку Хаті належної уваги. Зволікання фараона призвели до руйнування єгипет-

ської колоніальної імперії.
Єгипетські близькосхідні території Єгипту були розділені на три провінції
Амурру, Упе та Ханаан, якими управляли намісники фараона306.
В північній частині сучасного Лівану, південніше від давнього Угариту, роз-
ташовувалася провінція Амурру. Амурру на сході межувала з князівствами до-
лини річки Оронт ‒ з Нійєю, Туніпом, Катною, Кадешем307. Адміністративним
центром провінції Амурру було місто Сіміра. До складу провінції входили багаті
торгові міста Арвад, Уллаза, Бібл, Ірката, Тір, Сідон і Берит.
Провінція Амурру вперше згадується в Амарнському архіві. Переважну біль-
шість населення складали племена аморреїв (аморритів). Амурру за правління
Аменхотепа ІІІ являла собою форпост єгипетського колоніального володіння на
Близькому Сході308. За правління князів Амурру Абді- Аширти та його сина
Азіру починається послаблення впливу Єгипту в провінції та швидке посилення
самостійності. Якщо у випадку з Абді- Аширти, то Аменхотеп ІІІ направив проти
нього війська, які розбили його війська, то у випадку Азірі, фараон Ехнатон по-
при численні прохання про допомогу не зробив нічого, для відновлення свого
впливу в провінції.
Згідно з угаритськими джерелами, намісником Абді- Аширти спочатку був Ні-
кмепа, а пізніше Азіру. Ставши князем Амурру, скориставшись невтручанням
Ехнатона, Азіру підкорив Туніп309 та Сіміру, яка була центром провінції. Не від-
чуваючи тиску з боку Ехнатона, Азіру уклав союз з царем хетів Суппілуліумою,
306
В листах амарнського архіву вони згадуються під аккадським терміном «рабіцу» (Стучевский И. А. Колониа-
льная политика Египта в эпоху XVIІІ династии (научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. ли-
тературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 7).
307
Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ династии (научно– популярный очерк). – М.: Глав-
ная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 7.
308
Даний фортпост був направлений передусім проти Мітанні.
309
Оскільки Туніп на той час перебував під впливом Мітанні, подібна акція Азіру, можливо, була одобрена єги-
петським намісником повінції Амурру (Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ династии
(научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 8-9).
коли той вторгся в Сирію. Азіру на цей час був правителем усієї території Аму-
рру, хоча й формально визнавав владу Ехнатона. Однак зовсім скоро Азіру оста-
точно визнав суверенітет Хаті і, як вказує І. Стучевський, був зобов’язаний пла-
тити хетам щорічну данину в розмірі 300 шекелів золота310.
Фараони ХІХ династії намагалися відновити контроль над своєю колишньою
провінцією. За правління сина Азіру Дуппі- Тешупа фараон Сеті І (1309- 1291 рр.
до н. е.) відправляв військову країну Кадеш і в країну Амурру. За правління Ра-
мзеса ІІ (1290- 1224 рр. до н. е.) і Муваталлі князь Амурру Бентесіна приєднався
до Єгипту311. Після того, як єгипетські війська відійшли від Кадешу, хети знову
захопили Амурру. Спроби Рамзеса ІІ відновити свою владу в провінції не кінча-
лися успіхом.
Активну допомогу в боротьбі за вплив на Близькому Сході Єгипту надавали
фінікійські міста. Одним з них було місто Сіміра (Сумур) ‒ столиця провінції
Амурру, яке розташовувалось в гирлі річки Елеутерос. Вперше Сіміра згадується
в анналах Тутмоса ІІІ в описі походу на 30- й рік правління фараона, коли він
повертався з Кадеша до фінікійського побережжя по долині річки Елеутерос:
«(Він) досяг міста Кадеша (Ḳd-šw), захопив його, …, зібрав його зерно. (Він) при-
їхав в землю Šywt, досяг міста Сіміри (Ḏʼmyr’), досяг міста Арвада (ʼrʼṯwt), захоплю-
ючи все на шляху йдучи до нього»312. В часи Тутмоса ІІІ Сіміра не мала великого
значення, а центром провінції вона стала вже в епоху Амарни. Права володіти
цим містом боровся Абді- Аширта. В одному із амарнських листів повідомлялося
310
311
Це дало можливість пробитися до Кадеша деяким єгипетським допоміжним загонам, які врятували Рамзеса ІІ
від розгрому та полону (1286 р. до. н. е.) (Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ динас-
тии (научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 9).
312
Conspectus Of Campaings (Sixth Campaign (Year 30)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University
Of Chicago Press, 1906. – P. 198.
про облогу Сіміри синами Абді- Аширти з суші, в той час, як люди Арваду підс-
тупили до міста з моря313. В підсумку Азіру вдалося захопити Сіміру. За прав-
ління Рамзеса ІІ Сіміра деякий час належала Єгиптові. Тоді місто називалось
«Рамсес ‒ місто в Амурру» (пізніше ‒ «Мернептах ‒ місто в Амурру»)314.
Важливим для Єгипту фінікійським портом була Уллаза , яка розта-
шовувалась на південь від Сіміри. На 30- й та 31- й роки правління Тутмоса ІІІ
єгипетська армія вела облогу Уллази, яка оборонялася туніпськими воїнами. Пі-
сля захоплення міста в ньому було розташовано єгипетський гарнізон. В епоху
Амарни роль головного міста в провінції відійшла від Уллази до Сіміри. Однак,
Уллаза продовжувала зберігати статус фараонового міста, і тому не мала свого
правителя. Пізніше місто було захоплене Арвадом.
На північно- західному кордоні провінції Амурру розташовувалось давнє фі-
нікійське місто Уарит, яке вперше згадувалось в єгипетських джерелах за прав-
ління фараона Аменхотепа ІІ, однак місто було підкорене ще Тутмосом ІІІ. Спо-
чатку Угарит демонстрував відданість Єгипту315. Однак, за правління Шама-
Адда Угарит під тиском васальних хетських князівств ‒ Мукіш, Нійя, Нухашше
‒ був змушений перейти на бік царя Хаті Суппілуліуми.
Найбільш пов’язаним з Єгиптом фінікійським містом був Бібл (або Гебал). А
написах Тутмоса ІІІ та Аменхотепа ІІ Бібл безпосередньо не згадується, мож-
ливо, причиною цього була лояльність до Єгипту. Лише в зв’язку з побудовою
кораблів для переходу єгипетської армії через Євфрат Тутмос ІІІ говорить про
313
314
Там же. – С. 10.
315
Так, угаритський цар Амміштамру І листувався з Аменхотепом ІІІ, а його наступник Шама- Адда просив у фара-
она надіслати йому двох слуг- нубійців і єгипетського лікаря (Стучевский И. А. Колониальная политика Египта
в эпоху XVIІІ династии (научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва "На-
ука", 1967. – С. 11).
місцевість поблизу «пані Біблу»316. За правління Ехнатона князем Біблу був вір-
ний намісник Ріб- Адді. Саме його листи до Ехнатона складають значну частину
амарнського дипломатичного архіву. Вірність Ріб- Адді Єгипту проявилась під
час наступу хетів. Він благав фараона про допомогу, однак його листи фараон
залишив без відповіді, що пізніше призвело до вигнання Ріб- Адді з Біблу і при-
ходом до влади його брата Ілурабі, який і приєднав місто до сфери хетського
впливу. В епоху ХІХ династії Бібл досить рідко згадується в єгипетських пам’ят-
ках. Лише на початку ХХІ династії в звіті Унамона йде мова про Бібл, який бі-
льше не визнавав зверхності Єгипту317.
Трохи південніше Біблу було розташоване фінікійське місто Берит (сучасний
Бейрут), який згадувався в листах Ріб- Адді у зв’язку з якимось протистоянням.
Дещо пізніше, після вигнання з Біблу, Ріб- Адді просив притулку в князя Бериту
Аммуніри318. Останній деякий час підтримував дружні стосунки з Єгиптом, але
через деякий час разом із правителями Тіру і Сідону приєднався до Азіру.
Про значне фінікійське торгове місто Сідон (сучасна Сайда) в єгипетських те-
кстах Нового царства доволі мало інформації. В амарнському листуванні Сідон
характеризується як місцеперебування князя Зімріди319, який ворогував з прави-
телем Тіра Абумілкі. Після того, як Аммуніра, правитель Бериту, приєднався до
Азіру, Ріб- Адді шукав захисту в Сідоні. Однак, як повідомляють джерела, Зім-
ріда вів подвійну дипломатичну гру, з одного боку від завіряв фараона в своїй
вірності, з другого ‒ був агентом Азіру, постачаючи останньому інформацію про
події в Єгипті. Захопивши в Тіру місто Усу Зімріда продемонстрував Єгипту
свою вірність, однак, через деякий час він зблизився з Тірою і Беритом. Зрозумі-
вши ситуацію в регіоні і те, що Ехнатон не збирається захищати свої володіння
316
317
Там же. – С. 13.
318
Там же. – С. 13.
319
Там же. – С. 13.
від Суппілуліуми, Зімріда остаточно приєднується до згаданих міст і, здійсню-

ється ворожі до фараона акції320. Про Сідон відомості містяться в хетських дже-
релах, в папірусі Анастасі, звіті Унамона та одному з амарнських листів321.
Трохи південніше від Сідону розташовувалось найбільше фінікійське торгове
місто та порт Тіра (Сур), який складався з двох частин, одна розташовувалась на
острові, а друга на побережжі.За правління Аменхотепа ІІІ правитель Тіру був
союзником Ріб- Адді. Після заколоту в Сідоні, Ріб- Адді відправив в Тіру свою
сестру. Однак, незабаром в Тірі стався переворот, правителя місто було вбито,
загинула навіть сестра Ріб- Адді322. Новий князь Тіру Абімілкі вів активну боро-
тьбу проти Зімріди, правителя Сіміри за місто Усу. Абімілкі зазнав поразки і, Уса
була включена до Сіміри, що негативно позначилось на забезпеченні Тіри. Нас-
лідком став перехід Тіри до антиєгипетської коаліції.
Поряд з фінікійськими містами до складу провінції Амурру входили також де-
які князівства Сирії. За правління Тутмоса ІІІ та Аменхотепа ІІ ці князівства вхо-
дили до складу єгипетських володінь, але за правління Ехнатона вони вважалися
васалами мітаннійців та хетів.
Одним із таких князівств був Мукіш, який розташовувався на північ від Уга-
риту. Центром Мукішу було місто Алалах. В часи Тутмоса І і Тутмоса ІІ Алалах
разом з містом Нійєю підкорювався князю Алеппо Іліліму323. Однак, мітаннійці
зовсім скоро повалили владу Іліліму. Лише через сім років його син Ідрімі зміг
відновити свою владу в Нійї та Алалаху324.
320
Так, об’єднаний флот трьох міст ‒ Бериту, Сідону і Тіру ‒ допомагав Азіру захопити столицю провінції Амурру
Сіміру (Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ династии (научно– популярный очерк). –
М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 14).
321
Повідомляється про відвідування Сідону фараоном Тутмосом IV (Стучевский И. А. Колониальная политика
Египта в эпоху XVIІІ династии (научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. литературы изд–
тва "Наука", 1967. – С. 14).
322
323
Там же. – С. 15.
324
Правління Ідрімі продовжувалося 30 років (Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ
династии (научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С.
14).
На південному- сході від провінції Амурру розташовувалась провінція Упе325

з центром в місті Куміді. Західним кордоном Упе слугували гори Антилівану, на
сході до підконтрольних Упе територій входили Зайордання і Сирії. Великими
торгівельними та адміністративними центрами Упе були Кадеш і Дамаск, які ле-
жали на перетині важливих торгівельних шляхів Передньої Азії.
Територія сучасної Палестини входила до складу провінції Ханаан (Канаан) з
центром в Газі . Перша згадка в період XVIII династії датується
правлінням Аменхотепа ІІ, «який поряд із сирійськими воїнами ‒ колісничими
«маріану» згадав «ханаанейців»326. Зазвичай в дипломатичному архіві Аменхо-
тепа ІІІ та Ехнатона, Сирія та Ханаан вживалися одним терміном Речену327.
Основними містами Палестини (Ханаану) були Газа та Йоппа (Яффа). З цими
містами ми детальніше знайомимось в Анналах Тутмоса ІІІ та відомій казці про
воєначальника Тхуті (Джехуті), який хитрістю заволодів містом. Також вели-
кими центрами Ханаану були Аскалон, Лакіш, Хеброн, Гезер, Єрусалим, Акко та
Хацор.
З моменту вигнання гіксосів, фараонам Нового царства було зрозумілим, що
той, хто тримає ключі від Ханаану, той тримає ключі від Близького Сходу з його
розвиненими торгівельними шляхами та ресурсами.
Територія Ханаану в середині ІІ тис. до н. е. була заселена в основному захід-
носемітськими племенами ‒ аморреями (аморритами) і ханаанеями.
Говорячи про систему єгипетського управління на Близькому Сході, варто від-
значити, що в регіоні інтереси фараона виражали намісники, або рабісу, які роз-
325
Це перш за все район Кадешу і Дамаску (Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ дина-
стии (научно– популярный очерк). – М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 7).
326
327
В період Рамессидів термін Речену подекуди заміняв термін Ханаан.
ташовувалися в кожній провінції. Місцеві князі та правителі, як вказує І. Стучев-

ський, «підкорялись відповідному рабісу»328. До основного кола обов’язків ра-
бісу відносилось забезпечення інтересів фараона в провінції, був командувачем
єгипетськими гарнізонами, міг у критичну ситуацію вільно діяти і без розпоря-
дження фараона. Помічником рабісу був спеціальний представник фараона ‒
«царський посланець», який був наділений обширними повноваженнями.
Призначення намісника в провінцію супроводжувалось святковою церемо-
нією, під час якої фараон одягав йому на палець золотий перстень ‒ символ влади
рабісу.
В епоху Амарни в якості намісників Амурру були Пахемнечер та його син
Хапі, в провінції Упе ‒ Хамашш і Пахур, в провінції Ханаан ‒ Іанхама, Адайя,
Пауру, Сута, Майа, Ранефер.
Діяльність рабісу постійно контролювалася, спеціально довіреними людьми
фараона, які носили титул «очі царя Верхнього Єгипту, вуха царя Нижнього Єги-
пту в підлій країні Речену»329.
Для управління близькосхідними територіями існувало спеціальне «Бюро цар-
ських кореспонденцій». До нас дійшли імена декількох очільників «бюро», Раапі,
Шамашнікі, Тетену, Аманаппа, Дуду.
Для забезпечення порядку в єгипетських провінціях, у великих опорних пунк-
тах розміщувались військові гарнізони330. Нам відомі імена деяких воєначальни-
ків та командирів гарнізонів, ними були: Аббіха, Іхріпіта (Херіпеджут), Хайя,
син Міаре (Хеві, син Меріра), Іамайя (Іахмі), Піайя, син Гулату331.
328
329
Там же. – С. 27.
330
Військові гарнізони стояли в Сімірі, Єрусалимі, Біблі та Іариммуті.
331
ная редакция вост. литературы изд– тва "Наука", 1967. – С. 33- 34.
Однак, зовсім іншою була ситуація із управлінням Куша (Нубії), де фараона

представляв «царський син Куша». Ним могла були довірена особа фараона, або
наслідний принц, про що ми неодноразово бачимо із документів.
Першим, відомим нам, намісником був Сатаїт, батько відомого «царського
сина» Турі. В Ерменні в ході розкопок було знайдено експедицією Пенсільван-
ського та Йейського університетів скальну стелу намісника Се: «Для ка комен-
данту іноземної країни (ṯsw n ḫꜣswt), начальника золота будь- якого місця (?), царсь-
кого сина, начальника південних країн Се»332.
«Царський син» Нехі був намісником за Тутмоса ІІІ та Хатшепсут, оскільки,
як вказує Г. Белова: «південний храм Бухена чи покрайній мірі його передній
двір, в якому збереглись написи Нехі, почав будуватися в часи Хатшепсут»333.
На ранніх порах посадовий титул намісника Нубії писався як sꜣ nswt ‒ «царський
син», дещо пізніше його доповнили ‒ «царський син Куша». Були й інші форми,
наприклад, Турі мав титул «царський син південних районів», є лише один зра-
зок титулатури, як sꜣ nswt n Tꜣ- Stj ‒ «царський син в Та- Сеті», який носив Амене-
міпет. В титулатурі намісника Аменхотепа, ми вперше зустрічаємо форму: sꜣ nswt
n Kš ‒ «царський син Куша». Ще один титул, imj- r ḫꜣswt nbwt n Imn ‒ «начальник
золотих країн Амона», вперше він зустрічається в титулатурі Меримеса.
Досить цінним для нас є життєпис одного із намісників Нубії, зазвичай його
приписують «царському сину Куша» Турі: «За царя Верхнього і Нижнього Єги-
пту Яхмоса І. Призначив він мене керівником… Дуже добрий характер його: не-
має неуваги в … свита його. Були повторені нагороди (ḥswt) його сином, царем
Верхнього і Нижнього Єгипту, владики обох земель Аменхотепом І. Призначив
ль він красу серця, хвалив він мене за правдивість… [Перший раз повторив на-
городи] цар Верхнього і Нижнього Єгипту Тутмос І. Призначив він мене царсь-
ким сином… кільцем на передпліччі із золота. Другий раз [повторив нагороди
332
333
Там же. – С. 78.
цар Верхнього і Нижнього Єгипту Тутмос І]. [Наказав він] видати мені золоту
вазу і два золотих браслети… [підвищив (?)] він мене більше, ніж будь- якого
вельможу палацу, [бо] знав він відвагу (iḳr)… Не утворював я союзів (?) в дваджаті
справедливому… в мене заспокоєння серця. Досяг я похилого віку… Перший раз
повторив нагороди цар Верхнього і Нижнього Єгипту… з царським посланцем…
[Другий раз повторив нагороди цар Верхнього і Нижнього Єгипту], підвищив він
мене серед…»334.
Нубія складалась з багатьох земель. Однією з таких була земля Теххет, яка
розташовувалась приблизно в районі Дебейри335 і Серри. Дещо південніше від
Теххету розташовувалась земля Ірем. Нелокалізованими, за словами Г. Белової,
«залишаються землі Караї, Ітер, Міу, Гурзес»336.
Після повернення єгиптян в Нубію, вони відновили її адміністративно- тери-
торіальний поділ. Нубія складалася із двох областей Куш та Вават. Адміністра-
тивним центром Вавату було місто Аніба, а Кушу ‒ Амара.
Великими адміністративними центрами Нубії в цей час були Аніба (тут розта-
шовувалась скарбниця), Бухен (знайдено численні написи «царських синів
Куша»), Семна (зберігся напис намісника Турі) та Фарас.
334
335
В результаті розкопок, які були проведені в Дебейрі в 1961 р., було з’ясовано, що вона була важливим адміні-
стративним центром того часу (Белова Г. А. Египтяне в Нубии (ІІІ– ІІ тыс. до н. э.). – М.: "Наука", Гл. ред. вост. л–
ры, 1988. – С. 73).
336
ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день тема розвитку військової справи та зовнішньої політики
Стародавнього Єгипту доби Нового царства лежить на відносно хорошому рівні
розробленості, особливо якщо говорити про західні здобутки передових єгипто-
логічних центрів, дещо гірша ситуація із матеріалом російських єгиптологів.
Ще однією проблемою даної тематики є проблема джерельного забезпечення,
оскільки на сьогоднішній день немає повноцінних російськомовних збірників
джерел. Розробка даної теми на сьогоднішній день триває, однак в силу обставин,
багато дослідників не має змоги познайомитись із даними здобутками. Також ва-
жливою проблемою є те, що на сьогоднішній день немає повноцінної праці по
даній темі, в якій би були зняті погляди радянської методології.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що, тема моєї дипломної роботи
потребує глибокого дослідження.
В Стародавньому Єгипті доби Нового царства військова справа була досить
розвинена. Основу єгипетської армії становила піхота, як поділялася на важку і
легку, лучників, списоносців. Важливим моментом у військовій структурі було
занесення гіксосами до Єгипту колісниць, які за перших фараонів XVIII династії,
особливо за Тутмоса ІІІ, набули важливої ударної сили під час проведення війсь-
кової операції. Велику роль, особливо в часи фараонів починають відігравати
наймані війська. Починаючи з Тутмоса ІІІ невід’ємною складовою збройних сил
стає військовий флот, який міг швидко перекидати війська і припаси до місця
ведення бою.
Досить розмаїтим було озброєння єгипетської армії: щити, три види панцирів
(шкіряні, шкіряні із бронзовими вставками, бронзові), серповидні хепеші, списи,
три типи луків (простий, композитний, складний), бойові сокири.
Тактика єгиптян вцілому зводилась до фронтальної атаки. До появи бойових
колісниць битву починали лучники і метальники дротиків. З появою колісниць,
бій починали саме колісниці, головним завданням яких було порушити бойові
ВИСНОВКИ 115
порядки ворога. На високому місті була побудова військового табору, система

розвідки та ін.
З метою забезпечення захисту кордонів імперії, була збудована серія фортець
і укріплень: в Нубії (Фарас, Бухен, Сай, Кургуш), Дельті (Хебойя І (Тджару),
Телль ел- Ретабан), Палестині і Сирії (Газа, Гезер, Бет Шан, Бібл, Сідон).
Найвищого піку агресивна політика Єгипту досягає за фараонів XVIII династії
(Тутмоса І, Тутмоса ІІІ, Аменхотепа ІІІ), за яких було утворено імперію, небува-
лих розмірів, від Напати на півдні, до Євфрату на півночі. Саме на цей етап при-
падає одна з найвідоміших битв Нового царства – битва при Мегіддо.
В епоху перших фараонів ХІХ династії (Сеті І, Рамзеса ІІ) робляться спроби
відновити велич імперії, її військову силу і зовнішньополітичну значимість. В
цей час відбувається битва при Кадеші і укладення першого в історії письмового
мирного договору між Рамcесом ІІ і Муваталлі ІІІ. Однак вже за їх наступників,
під ударами лівійців та інших народів військова могутність починає згасати і, на
кінець ХІХ династії Єгипет поринає в смуту громадянської війни.
На початку ХХ династії Рамcесу ІІІ і Рамcесу IV частково вдається повернути
військову силу і відбити напад «народів моря», однак вже при наступних Ра-
мессидах, Єгипет починає занепадати, піддається постійному пограбуванню лі-
війців і в кінці кінців розпадається на три самостійних державних утворення.
Єгипет втрачає усі свої володіння в Сирії, Фінікії, Палестині і золотоносний Куш.
ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА
Джерела
1. Битва Рамсеса ІІ с хеттами при Кадеше/ Хрестоматия по истории Древнего
мира/ под ред. В.В. Струве. – т. І. Древний Восток. – М.: Гос. Уч.-пед. Изд– тво
Министерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 96 – 100.
2. Взятие Юпы (Парирус Харрис 500)/ Повесть Петеисе III. Древнеегипетская
проза. Пер. с древнеегипетского, вступит. Статья и коммент. М. А. Коростовцева.
Тексты подготовлены К. Н. Жуковской. – М.: "Худож. Лит.", 1978. – С. 73 – 75
3. Взятие Яффы/ Хрестоматия по истории Древнего мира/ под ред. В. В. Струве.
– т. І. Древний Восток. – М.: Гос. Уч.-пед. Изд– тво Министерства Просвещения
РСФСР, 1950.– С. 81– 82.
4. Восхваление резиденции Рамсеса ІІ в Дельте/ Хрестоматия по истории Дре-
внего мира/ под ред. В.В. Струве.– т. І. Древний Восток.– М.: Гос. Уч.– пед. Изд–
тво Министерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 105 – 106.
5. Гимн Победы/ Повесть Петеисе III. Древнеегипетская проза. Пер. с древнее-
гипетского, вступит. Статья и коммент. М. А. Коростовцева. Тексты подготов-
лены К. Н. Жуковской.– М.: "Худож. Лит.", 1978. – С. 118 – 121.
6. Глава ХСІХ (Из Папируса Ну (Брит. Музей, № 10477, листы 21 и 22)/ Бадж
Э. А. У. Египетская книга мертвых. – СПб.: Издательство Группа "Азбука– кла-
сика", 2010. – С. 321 – 322.
7. Декрет Сети І из Наури/ Хрестоматия по истории Древнего мира. – т. І/ под.
ред. В. В. Струве. – М.: Гос. Уч.- пед. Издательство Министерства Просвещения
РСФСР, 1950. – С. 90 – 96.
8. Документ Хаттушиля ІІІ, посвященный оправданию узурпации им царского
престола/ Хрестоматия по истории Древнего мира/ под ред. В. В. Струве. – т. І.
Древний Восток. – М.: Гос. Уч.-пед. Изд– тво Министерства Просвещения РС-
ФСР, 1950. – С. 233 – 238.
ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА 117
9. Древнеегипетская книга мертвых: Слово Устремленного к Свету. ‒ М.:

Эксмо, 2011. ‒ 368 с. ‒ (Религия. Знаменитые мистические книги).
10. Жизнеописание начальника гребцов Яхмоса/ Хрестоматия по истории Дре-
внего Востока: Учебное пособие, в 2- х ч. Ч. 1./ под. ред. М. А. Коростовцева, И.
С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 63 – 65
11. З анналів Тутмоса ІІІ.– перелік здобичі, вивезеної єгиптянами з Мегіддо/
Хрестоматія з історії стародавнього світу/ упор. О.П. Крижанівський та ін. – К.:
"Рад. шк.", 1974. – С. 17
12. З напису Аменхотепа ІІІ з Мемнонія/ Хрестоматія з історії стародавнього
світу/ упор. О. П. Крижанівський та ін. – К.: "Рад. шк.", 1974. – С. 26
13. Из Большого папируса "Гаррис" / Хрестоматия по истории Древнего мира/
под ред. В. В. Струве. – т. І. Древний Восток. – М.: Гос. Уч.– пед. Изд– тво Ми-
нистерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 106 – 107
14. Из летописей Тутмоса ІІІ [Описание битвы у Мегиддо]/ Хрестоматия по ис-
тории Древнего Востока: Учебное пособие, в 2– х ч. Ч. 1./ под. ред. М. А. Корос-
товцева, И. С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 66 – 70
15. Из летописей Тутмоса ІІІ[Описание последнего похода Тутмоса ІІІ в 42 г.
царствования]/ Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в
2– х ч. Ч. 1./под. ред. М.А. Коростовцева, И.С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. –
М.: Высш. шк., 1980. – С. 70 – 71
16. Колекція "Великі музеї світу". – т.4 "Каїрський музей" Єгипет – К.: ПрАТ
"Комсомольська правда" – Україна, 2012. – 96 с.: іл.
17. Максимов Е.Н. Папирус № 1115 из собрания Государственного эрмитажа
(Перевод и некоторыее замечания)// Древний Египет и Древняя Африка. Сбор-
ник статей посвященных памяти академика В. В. Струве. – М.: Главн. ред. вост.
л–ры изд–тва "Наука", 1967. – С. 94 – 106.
18. Надписи въ гробницахъ дѣятелей XVIII династіи/ Б. А. Тураев Египетская

литература. – томъ І: Историческій очеркъ древне- египетской литературы. – М.:
Издание М. и С. Сабашниковыхъ, 1920. – С. 115 – 122.
19. Надпись Тутмоса ІІІ из Баркала/ Хрестоматия по истории Древнего мира/
под ред. В. В. Струве. – т. І. Древний Восток. – М.: Гос. Уч.-пед. Изд- тво Мини-
стерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 77 – 81.
20. Назначение везира/ Лурье И. М. Очерки древнеегипетского права XVI – X
веков до н. э. Памятники и исследования/ под ред. М. Э. Матье. – Л.: Изд- во Гос.
Эрмитажа, 1960. – С. 133 – 136.
21. Обреченный царевич (Папирус Харрис 500) / Повесть Петеисе III. Древнее-
гипетская проза. Пер. с древнеегипетского, вступит. Статья и коммент. М. А. Ко-
ростовцева. Тексты подготовлены К. Н. Жуковской. – М.: "Худож. Лит.", 1978. –
С. 62 – 67
22. Панов М. В. Обзор переводов с египетского языка на русский (1882 – 2010).
– Новосибирск: Издание М. В. Панова, 2011. – XXXIV + 446 с. – (серия: Египет-
ские тексты, Т. І)
23. Первый поход Тутмоса ІІІ/ Повесть Петеисе III. Древнеегипетская проза.
Пер. с древнеегипетского, вступит. Статья и коммент. М. А. Коростовцева.
Тексты подготовлены К. Н. Жуковской. – М.: "Худож. Лит.", 1978. – С. 111 – 117
24. Письма сирийских правителей фараону/ Хрестоматия по истории Древнего
мира/ под ред. В. В. Струве. – т. І. Древний Восток. – М.: Гос. Уч.– пед. Изд– тво
Министерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 241– 244
25. Поэма Пентаура/ Повесть Петеисе III. Древнеегипетская проза. Пер. с древ-
неегипетского, вступит. Статья и коммент. М. А. Коростовцева. Тексты подгото-
влены К. Н. Жуковской. – М.: "Худож. Лит.", 1978. – С. 122 – 138
26. Полководец Джехейти/ Харт Дж. Египетские мифы. – М.: ФАИР– ПРЕСС,
2005. – С. 88 – 90
27. Прикордонний напис столиці Ехнатона/ Хрестоматія з стародавньої історії/

під ред. В. В. Струве. – т. І. – К.: "Рад. шк.", 1937. – С. 28 – 31
28. Путишествие Ун– Амуна в Библ. Египетский иератический папирус №120
Гос. Музея изобразительных исскуств им. А. С. Пушкина в Москве. Издание те-
кста и исследование М. А. Коростовцева/ отв. ред. В. В. Струве. – М.: Изд– тво
Вост. Литературы, 1960. –
29. Рамсес ІІ и принцесса хеттов/ Харт Дж. Египетские мифы. – М.: ФАИР–
ПРЕСС, 2005. – С. 90 – 93
30. Сообщение о восстании в Куше/ Хрестоматия по истории Древнего Востока:
Учебное пособие, в 2– х ч. Ч. 1./ под. ред. М. А. Коростовцева, И. С. Кацнельсона,
В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 78 – 79
31. Стела Аменхотепа ІІ из Мит– Рахине/ Хрестоматия по истории Древнего
Востока: Учебное пособие, в 2– х ч. Ч. 1./ под. ред. М. А. Коростовцева, И. С.
Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1980. – С. 71 – 74
32. Мирный договор между Рамсесом ІІ и хеттским царем Хаттусилисом/ Хре-
стоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие, в 2– х ч. Ч. 1./ под.
ред. М. А. Коростовцева, И. С. Кацнельсона, В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк.,
1980. – С. 79 – 83
33. История дипломатии/ под ред. В. П. Потемкина. – т. І. – М.: ОГИЗ, 1941. –
566 с.
34. Межгосударственные отношения и дипломатия на Древнем Востоке/ отв.
ред. И.А. Стучевский. – М.: Главная редакция вост. Литературы изд– тва "На-
ука", 1987. – 312 с.
35. Тураев Б.А. Рассказ египтянина Синухета и образы египетских документа-
льных автобиографий// Культурно– исторические памятники Древнего Востока
под общей редакцией Б. А. Тураева. – Вып. 3. – М.: Поставщик двора Его Вели-
чества т– во скоропечатни А. А. Левинсон, 1915. – 68 с.
36. Царские тексты XVIII династии/ Б. А. Тураев. Египетская литература. –

Томъ І: Историческій очеркъ древне- египетской литературы. – М.: Изд. М. и С.
Сабашниковыхъ, 1920. – С. 107 – 115.
37. Эйнауди С. Египетский музей. Каир//"Великие музеи мира" №12, березень
2012 р. – 158с.
38. Экспедиция Хатшепсут в страну Пунт/ Хрестоматия по истории Древнего
мира/ под ред. В. В. Струве. – т. І. Древний Восток. – М.: Гос. Уч.– пед. Изд– тво
Министерства Просвещения РСФСР, 1950. – С. 69 – 70
39. Abydos Stela (Reign Of Thutmose III)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. –
Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 74 – 75
40. Ahmose՚s Campaigns (Biography of Ahmose– Pen– Nekhbet) (Reign Of Ahmose
I)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press,
1906. – P. 10 – 11
41. Asiatic Campagn (Karnak) (Reign Of Thutmose IV)/ АЕ. Volume II The Eighteen
Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 324 – 326
42. Assuan Inscription (Reign Of Thutmose II)/ АЕ. Volume II The Eighteen
43. Bentresh Stela (Reight Of Ramses II)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. –
44. Biography Of Amenemhab (Reign Of Thutmose III)/ АЕ. Volume II The Eighteen
45. Budge E. A. An Egyptian Hieroglyphic Dictionary. – vol. 1 and 2 – London: John
Murray, Albemarle Street, 1920. – 1318 p.
46. Budge E. A. A Catalogye Of The Egyptian Collection In The Fitzwilliam Museum
Cambridge: by E. A. Wallis Budge. – Cambridge: Cambridge At University Press,
1893. – 138 p.
47. Campaign In Syria(Reign Of Thutmose II)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty.
– Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 51 – 52.
48. Conspectus Of Campaings(Reign Of Thutmose III)/ АЕ. Volume II The Eighteen

49. Coptos Stela (Reight Of Ramses II)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. –
Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 187 – 188.
50. Description De L'Egypte: Edition complete. – Köln: Taschen, 1997. – 1008 p.
51. First Libyan War, Year 5 (Reign Of Ramses III)/ Ancient Records Of Egypt.
Historical Documents From The Earliest Times To The Persian Conquest, Collected
Edited and Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume IV The
Twentieth To The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago
Press, 1906. – P. 18 – 33
52. Fragments Of Karnak Pylon VII (Reign Of Thutmose III)/ Ancient Records Of
Egypt. Historical Documents From The Earliest Times To The Persian Conquest,
Collected Edited and Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume
II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 234
– 237
53. Great Karnak Inscription (Reight Of Merneptah)/ Ancient Records Of Egypt.
Edited and Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume III The
Nineteen Dynasty.– Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 240 – 252
54. Hammamat Stela (Reign Of Ramses IV)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
Documents From The Earliest Times To The Persian Conquest, Collected Edited and
Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume IV The Twentieth To
The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. –
P. 222 – 227.
55. Hieroglyphik Text From Egyptian Stelae & с.– Part V. – London: Published by
the Trustees of the British Museum, 1914. – 120 p.
56. Hieroglyphik Text From Egyptian Stelae & с.– Part VI. – London: Sold at the
British Museum, 1914. – 116 p.
57. Hymn On The Victory Over The Libyans (Israel Stela) (Reight Of Merneptah)/
Ancient Records Of Egypt. Historical Documents From The Earliest Times To The
Persian Conquest, Collected Edited and Translated With Commentary by James Henry
Breasted. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago
Press, 1906. – P. 256 – 264
58. Inscriptions Of The Hight Priest Of Amon Amenhotep (Reign Of Ramses IX)/
Ancient Records Of Egypt. Historical Documents From The Earliest Times To The
Persian Conquest, Collected Edited and Translated With Commentary by James Henry
Breasted. Volume IV The Twentieth To The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago:
The University Of Chicago Press, 1906. – P. 237 – 245.
59. Inscription Of Thutiy/ AE. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The
University Of Chicago Press, 1906. – P. 153 – 158.
60. Karnak Stela (Reight Of Amenhotep II)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume II The Eighteen
61. Karnak Reliefs (Reight Of Seti I)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume III The Nineteen
62. Kubbаn Stela (Reight Of Ramses II)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
63. Letter To The Viceroy Of Kush (Reign Of Ramses XII)/ Ancient Records Of
Egypt. Historical Documents From The Earliest Times To The Persian Conquest,
Collected Edited and Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume
IV The Twentieth To The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of

Chicago Press, 1906. – P. 288 – 289
64. Luxor Temple (Reight Of Ramses II)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
65. Marriage Stela (Reight Of Ramses II)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
66. Northern War, Year 8 (Reign Of Ramses III)/ Ancient Records Of Egypt.
Edited and Translated With Commentary by James Henry Breasted. Volume IV The
Twentieth To The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago
Press, 1906. – P. 33 – 49
67. Nubian Wars (Reign Of Thutmose III)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
68. Nubian Wars References To Northen Wars (Reight Of Ramses II)/ Ancient
Records Of Egypt. Historical Documents From The Earliest Times To The Persian
Conquest, Collected Edited and Translated With Commentary by James Henry
Breasted. Volume III The Nineteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago
Press, 1906. – P. 195 – 205
69. Papyrus Harris (Reign Of Ramses III)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
P. 87 – 206
70. Second Libyan War (Reign Of Ramses III)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
P. 49 – 68
71. Sphinx Stela (Reign Of Thutmose IV)/ Ancient Records Of Egypt. Historical
72. Stela Of Harmini(Reign Of Amenhotep I)/AE. Volume II The Eighteen Dynasty.
– Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 20 – 21
73. Southern Pylon Inscription At Karnak(Reign Of Thutmose III and Hatshepsut)/
АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press,
1906. – P. 100 – 102
74. Stela Of Hori (Reign Of Ramses VII)/ АЕ. Volume IV The Twentieth To The
Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P.
236
75. Tanis Stelа (Reight Of Ramses II)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty. –
76. The Annals (Reign Of Thutmose III)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. –
77. The Asiatic War (Reight Of Ramses II)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty.
78. The British Museum Dictionary Of Ancient Egypt: by Ian Shaw and Paul
Nicholson. - Cairo: The American University In Cairo Press, 2003. – 330 p
79. The Nubian War (Reign Of Ramses III)/ АЕ. Volume IV The Twentieth To The
Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 80
– 81
80. The Syrian War (Reign Of Ramses III)/ АЕ. Volume IV The Twentieth To The
Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 68
– 80
81. The Report Of Wenamon (Reign Of Ramses XII)/ АЕ. Volume IV The Twentieth
To The Twenty– Sixsth Dynasties. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906.
– P. 274 – 287
82. Tomb Dedication (Reign Of Ramses V)/ АЕ. Volume IV The Twentieth To The
230
83. Tomb Of Harmhab (Reight Of Harmhab)/ АЕ. Volume III The Nineteen Dynasty.
84. Tomb Of Huy Tombos Stela(Reign Of Tutenkhamon)/ АЕ. Volume II The
Eighteen Dynasty. – Chicago: The University Of Chicago Press, 1906. – P. 420 – 427
85. Tomb Of Penno (Reign Of Ramses VI)/ АЕ. Volume IV The Twentieth To The
231 – 235.
86. Tomb Of Rekhmire AE. Volume II The Eighteen Dynasty. – Chicago: The
University Of Chicago Press, 1906. – P. 266 – 295.
87. Tombos Stela(Reign Of Thutmose I)/ АЕ. Volume II The Eighteen Dynasty. –
88. Urdkunden der 18 Dynastie. Historisch- Biographische Urdkunden IV. Bearbeit
von K. Sethe. ‒ Leipzig: J. C. Hinrichs՚sche Buchhandlung, 1906.
Література
89. Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. – т. І Возникновение и раз-
витие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI – XV вв. до х. э. –
М.: Издательство "Советская наука", 1948. – 402 с.
90. Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. – т. ІІ Период крупных войн
в Передней Азии и Нубии в XVI – XV вв. до н. э. – М.: Издательство "Советская
наука", 1948. – 212 с.
91. Андреев В. И. В стране пирамид. – М.: Главная ред. вост. л–ры изд– тва
«Наука», 1972. – 357 с. С илл.
92. Ассман Я. Египет: теология и благочестие ранней цивилизации. – М.: Прис-
цельс, 1999. – 368 с.
93. Бадж У. Боги египтян. Царство света, или Тайна загробного мира. ‒ М.: ЗАО
Центрполиграф, 2014. ‒ 575 с.
94. Бадж У. Жители долины Нила. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. – 256 с. –
(Загадки Древнего Египта)
95. Бадж У. Египет времен Тутанхамона. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. – 156
с. – (Загадки Древнего Египта)
96. Бадж Э. А. У. Египет во времена Рамсеса Великого. – М.: Издательство
"Новый Акрополь", 2010. – 208 с., ил. – (Традиция, религия, культура)
97. Банщекова А. А. Переломные эпохи в исторической традиции и сознании
древних египтян: по источникам конца II тыс. до н. э.‒ I тыс. н. э.‒ М.: ЛЕНАНД,
2015. ‒ 208 с.
98. Белова Г. А. Египтяне в Нубии (ІІІ– ІІ тыс. до н. э.). – М.: "Наука", Гл. ред.
вост. л– ры, 1988. – 364 с.
99. Большаков В. А. Дочь Ра Хатшепсут: Монография. ‒ М.: РУДН, 2009. ‒ 165
с.: ил.
100. Брестед Д., Тураев Б. История Древнего Египта. – Мн.: Харвест, 2003. –
832 с.: илл.
101. Вануайек В. Великие загадки Древнего Египта. – М.: Ломоносовъ, 2011. –

224 с.
102. Вейгалл А. Эхнатон. Фараон– вероотступник. – М.: ЗАО Центрполиграф,
2010. – 192 с. – (Владыки мира).
103. Вейнберг И. П. Человек в культуре древнего Ближнего Востока. – М.: Гла-
вная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1986. – 208 с.
104. Веркутте, Ж. В поисках потерянного Египта; пер. с. фр./ Жан Веркутте. —
М.: Астрель: ACT, 2005 -176 с.: ил.
105. Видерман А. Религия древних египтян. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2009. –
255 с.
106. Волков А. В., Непомнящий Н. Н. Хетты. Неизвестная история Малой Азии.
– М.: Вече, 2004. – 288 с.
107. Гарни О. Р. Хетты. Разрушители Вавилона. – М.: ЗАО Центрполиграф,
2009. – 267 с.
108. Герни О. Р. Хетты / Перевод с англ. Н. М. Лозинской и Н. А. Толстого. –
М.: Главная редакция восточной литературы издательства "Наука", 1987. – (По
следам исчезнувших культур Востока).
109. Дерош– Ноблькур К. Тутанхамон. Сын Осириса. – М.: ЗАО Центрполи-
граф, 2004. – 304 с.
110. Доманин А. А., Доманина С. А. Великие битвы. 100 сражений, изменивших
ход истории. – М.: Изд-тво Центрполиграф, 2011. – 446 с.
111. Згурская М. П. Загадки истории. Древний Египет. – Харьков: Фолио, 2009.–
380 с.
112. История Древнего Востока/ под ред. В. И. Кузищина. – М.: Высш. шк.,
1988. – 416 с.
113. История Древнего Востока: Учеб. для вузов, обучающихся по спец. "Исто-
рия"/ А. А. Вигасин, М. А. Дандамаев, М. В. Крючков и др.; под. ред. В. И. Кузи-
щина. – М.: Высш. шк., 2003. – 462 с.
114. Карпичечи А. К. Искуство и история. Египет 5000 лет цивилизации. –

Firenze: Centro Stampa Editoriale Bonechi, 2003. – 192 с.: карты + ил.
115. Кацнельсон И. С. Тутанхамон и сокровища его гробницы. – М.: Главн. Ре-
дакция вост. литературы изд-тва "Наука", 1976. – 152 с.
116. Коростовцев М. А. Писцы Древнего Египта. – М.: Изд– тво Восточной ли-
тературы, 1962. – 176 с.
117. Коростовцев М. А. Религия Древнего Египта. – М.: «Наука», 1976. – 336 с.
118. Котрелл Л. Во времена фараонов. – М.: Главн. Ред. Вост. Л– ры Изд– тва
"Наука", 1982. – 380 с.: ил.
119. Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу: Підручник. – К.: Ли-
бідь, 2006. – 592с.
120. Культура Древнего Египта/ отв. ред. И. С. Кацнельсон. ‒ М.: «Наука», 1976.
‒ 444 с. с ил.
121. Лукас A. Материалы и ремесленные производства Древнего Египта. – М.:
Изд– тво иностранной литературы, 1958. – 746 с.
122. Лурье И. М. Очерки древнеегипетского права XVI – X веков до н. э. Памя-
тники и исследования/ под ред. М. Э. Матье. – Л.: Изд- во Гос. Эрмитажа, 1960.
– 358 с.
123. Матье М. Э. Во времена Нефертити. ‒ Л.‒ М.: «Искусство», 1965. ‒ 180 с.
124. Меню Б. Рамсес ІІ. Царь царей. – М.: Астрель: АСТ, 2006. – 160 с.: ил.
125. Мертц Б. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы. – М.: ЗАО Изд–
тво Центрполиграф, 2002. – 364 с.
126. Мертц Б. Красная земля, Черная земля. Древний Египет: легенды и факты.
– М.: ЗАО Изд – тво Центрполиграф, 2004. – 457 с.
127. Монте П. Египет Рамсесов. Повседневная жизнь єгиптян во времена вели-
ких фараонов. – М.: Наука, Главн. ред– ция вост. л– ры, 1989. – 376 с.: ил.
128. Морє А. Нил и египетская цивилизация. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2007.
‒ 479 с.
129. Морэ А. Цари и богт Египта/ Коммент. В. В. Солкина. ‒ М.: Алетейа, 1998.
‒ 239 с., ил. ‒ (Vita memoriae).
130. Мышуста С. В. Древний Египет: Женщины – фараоны. – Ростов н/ Д: Фе-
никс, 2006. – 317 с. – (Исторические силуеты).
131. Мюррей М. Египетские храмы. Жилища таинственных богов. – М.: ЗАО
Центрполиграф, 2008. – 223 с.
132. Овузу Х. Символы Египта. – СПб.: "Издательство "ДИЛЯ", 2008. – 288 с.
133. Перепёлкин Ю. Я, Дьяконов И. М. История Древнего Востока Ч. 2 Перед-
няя Азия. Египет. – М., 1988. – 606 с.
134. Перепёлкин Ю. Я. История Древнего Египта. – СПб.: "Летний Сад" – Жу-
рнал "Нева", 2000. – 560 с.: илл.
135. Перепёлкин Ю. Я. Переворот Амен-Хотпа ІV. – Книги І и ІІ/ под. ред. В. В.
Струве. – М.: Главн. ред.– ция Вост. л– ры изд– тва "Наука", 1967. – 296 с.
136. Петровский Н., Матвеев В. Египет– сын тысячелетий. – Л.: Гос. Изд– тво
детс. л–ры Министерства просвещения РСФСР, 1959. – 284 с.
137. Померанцева Н. А. Эстетические основы искусства Древнего Египта. ‒ М.:
Искусство, 1984. ‒ 255 с., ил., 16 л. ил.
138. Пономарев В. Т. Тайны царских династий мира. Фараоны– сыновья Сол-
нца. – Донецк: ООО "ПФК "БАО", 2010. – 304 с.: ил.
139. Прусаков Д. Б. Природа и человек в древнем Египте. – М.: Московский
лицей, 1999. – 240 с.
140. Разин Е. А. История военного искусства, в 3– х т.: Т. 1. История военного
исскуства ХХХІ в. до н. э.– V в. н. э.– СПб.: ООО "Издательство Полигон", 1999.–
560 с.
141. Ривз Н. Эхнатон лжепророк Египта. ‒ М.: Варфоломеев, 2014. ‒ 224 с.
141. Сокровища гробницы Тутанхамона. – М.: Советский художник, 1973. – 80
с.
142. Солкин В. В. Египет: вселенная фараонов. ‒ М.: Кучково поле, 2014. ‒ 616
с.: ил.
143. Снегирев И. Л., Францов Ю. П. Древний Египет. – Л.: ОГИЗ, 1938. – 300 с.
144. Стучевский И. А. Колониальная политика Египта в эпоху XVIІІ династии
(научно– популярный очерк).– М.: Главная редакция вост. литературы изд– тва
"Наука", 1967.– 72 с.
145. Стучевский И. А. Рамсес ІІ и Херихор. Из истории древнего Египта эпохи
Рамессидов. – М.: Главн. Ред. Вост. Л-ры Изд-тва "Наука", 1984. – 248 с.
146. Тураев Б. А. Древний Египет. – М.: Книжный дом "Либроком", 2009. – 184
с. – (Академия фундаментальных исследований: история)
147. Тураев Б. А. Древний Египет. – Петроградъ: «ОГНИ», 1922. – 120 с. –
(«Кругъ знанія»).
148. Уайт Д. М. Боги и люди Древнего Египта.– М.: ЗАО Центрполиграф, 2007.–
190 с.
149. Хааг М. История Египта. ‒ М.: АСТ: Астрель, 2009. ‒ XIV, 255, [3] с.: ил.
150. Шеркова Т. А. Египет и Кушанское царство(торговые и культурные кон-
такты).– М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991.– 192 с.: ил.
151. Штайндорф Г., Зееле К. С. Когда Египет правил Востоком. Пять столетий
до нашей эры. ‒ М.: ЗАО Центрполиграф, 2013. ‒ 285 с.
152. Элебрахт П. Трагедия пирамид. 5000 лет разграбления египетских усыпа-
льниц. ‒ М.: «ПРОГРЕСС», 1984. ‒ 216 с.
153. Эрман А. Государство, армия и общество Древнего Египта.– М.: ЗАО
Центрполиграф, 2008.– 394 с.
154. A Son Of God The Life Philosophy Of Akhnaton, King Of Egypt: by Savitri
Devi, 1946. – 314 p.
155. Ancient Egypt: from prehistory to the Islamic conquest/ editer by Kathleen
Kuiper. – New York: Encyclopеdia Britannica Inc., 2011. – 206 p.
156. Armies and Enemies of Ancient Egypt and Assyria, 3200 BC to 612 BC. –
Sussex: Wargames Research Group & Alan Buttery, 1974. – 84 p.
157. A History Of Egypt/ W. Petrie, J. Milne, S. Lane. – vol. III. The XIX– th to the
XXX–th Dynasties. – Edinburg: Morrison & Gibb Limited, 1907. – 448 p.
158. Christensen W. Empire of Ancient Egypt. – New York: Facts On File, Inc., 2005.
– 130 p.
159. Сreativity and Innovation in the Reign of Hatshepsut/ edited by José M. Galán,
Betsy M. Bryan, and Peter F. Dorman. ‒ Chicago: The Oriental Institute of the Univer-
sity of Chicago, 2014.
160. Darnell J. L. Conflicts That Shaped Pharaonic Egypt. ‒ New Haven: Recorded
Books, LLC, 2010. ‒ 104 p.
161. Darnell J.L. Tutankhamun's armies: battle and conquest during ancient Egypt's
late eighteenth dynasty. – Hoboken, New Jersey: John Wiley & Sons, Inc., 2007. – 288
p.
162. David R. Handbook to life in Ancient Egypt. – New York: Facts On File, Inc.,
2003. – 418 p.
163. Description De L'Egypte: Edition complete. – Köln: Taschen, 1997. – 1008 p.
164. Description De L'Egypte ou recueil des observations et des recherch. – tome
troisieme. – Paris: Imprimerie De C. L. F. Panckoucke, MDCCCXXII. – 120 p.
165. Fechhimer H. Die Plastics der Ägypter. – Berlin: Bruno Cassirer Verlag, 1923.
– 170 s.
166. Gabriel R. A. The military history of ancient Israel/ Richard A. Gabriel; foreword
by Mordechai Gichon. – Westport: Praeger Pulishers, 2003. – 334 p.
167. Gabriel R. A. Thutmose III: the military biography of Egypt’s greatest warrior
king. – Dulles, VA: Potomac Books, Inc., 2009. – viii, 252 p.
168. Gosse, A. Bothwell The civilization of ancient Egyptians. – London: T. C. & E.
C. Jack Long Agre, London, W. C. and at Edinburg, 1915. – 164 p.
169. Hamblin W. J. Warfare in the Ancient Near East to 1600 BC. Holy Warriors at
the Dawn of History. – London and New York: Routledge Taylor & Francig Group,
2006. – 520 p.
170. Lloyd A. B. A Companion To Ancient Egypt. – Vol. I. – Oxford: Wiley -
Blackwell, 2010. – 1302 p.
171. Morkot G. R. Historical Dictionary of Ancient Egyptian Warfare. – Lanham,
Maryland, and Oxford: The Scarecrow Press, Inc., 2003. – 316 p.
172. Perrot G. A History 0f Art in Ancient Egypt. In two volume. – Vol. I. – London:
Chapman And Hall Limited; New York: A. C. Armstrong And Son, 1883. – 444 p.
173. Perrot G. A History Of Art in Ancient Egypt. In two volume. – Vol. II. – London:
Chapman And Hall Limited; New York: A. C. Armstrong And Son, 1883. – 434 p.
174. Redford D. B. The wars in Syria and Palestine of Thutmose III: by Donald B.
Redford. – Leiden– Boston: Brill, 2003. – 306 p.
175. Shaw I. Egyptian Warfare and Weapons. – Cromwell House: Shire Publications
LTD, 1991. – 72 p.
176. Sankiewicz M. The ‘co - regency’ of Hatshepsut and Thutmose III in light of
iconography in the temple of Hatshepsut at Deir el- Bahari. – Poznan: University of
Poznan, 2009. – P. 131 – 144.
177. Spalinger A.J. War In Ancient Egypt. The New Kingdom – Oxford: Blackwell
Publishing, 2005. – 292 p.
178. Steindorff G., Seele K. C. When Egypt Ruled the East. ‒ Chicago: The Univer-
sity of Chicago Press., 1957. ‒ 292 p.
179. The Architecture Of Imperialism Military and the Evolution Foreign Policy in
Egypt's New Kingdom: by Ellen Fowles Morris. – Leiden – Boston: Brill, 2005. – 894
p.
180. Thutmose III: A New Biography: Editors Eric H. Cline and David O'Connor. –
The University Of Michigan Press, 2006. – 534 p.: 34 plates.
181. War and peace in the ancient world/edited by Kurt A. Raaflaub. ‒ Carlton: Black-
well Publishing, 2007. ‒ 386 p.
182. Wilkinson R. H. The Complete Temples of Ancient Egypt. ‒ New York: Thanes
& Hudson Inc., 2000. ‒ 256 p.
183. Wrethes Kush: ethnic identities and boundaries in Egypt's Nubian empire/ Stuart
Tyson Smith. – London & New York: Routledge Taylor And Francis Group, 2003. –
232 p.
Довідкова література
184. Бингэм Д., Чэндлер Ф. и др. История Древнего Мира. Энциклопедия "Ри-
дерз Дайджест". – М.: "Ридерз Дайджест", 2008. – 400 с.
185. Винклер П. фон Иллюстрированная история оружия/ Павел фон Винклер.
- М.: Эксмо, 2010. - 256 с.: ил.
186. Все войны мировой истории по Харперской энциклопедии военой истории
Р. Э. Дюпюи и Т. Н. Дюпюи. Кн.1. 3500 г. до Р. Х. – 1000 г. от Р. Х. – СПб.: ООО
"Издательство "Полигон", 2004. – 639 с.: ил.
187. Брокгауз Ф. А. Иллюстрированный энциклопедический словарь: современ-
ная версия/ Ф. А. Брокгауз, И. А. Эфрон. – М.: Эксмо, 2010. – 960 с.: ил. –
(Российская императорская библиотека)
188. Дэвид Р. Древний Египет. Энциклопедический справочник. Университет
Манчестера. – М.: Вече, 2008. – 464 с.: ил. – (Великие цивилизации).
189. Солкин В. В. Древний Египет. Энциклопедия. – М.: "Арт– Родник", 2005.
– 480 с.
190. Энглим С., Джестис Ф. Дж., Райс Р.С., Раш С. М., Серрати Д. Войны и сра-
жения Древнего мира 3000 г. до н.э. – 500 г. н. э./ Пер. с англ. – М.: Эксмо, 2004.
– 272 с., илл. – (Энциклопедия военной истории).
191. Энциклопедическій словарь. – т. ХІІІ Историческіе журналы – Калайдо-
вичъ/ Ф. А. Брокгаузъ, И. А. Ефронъ. – С. – Петербургъ: Типо – Литографія И. А.
Ефрона, 1894. – 362 с.
192. Bunson M. R. Encyclopedia of Ancient Egypt, Revised Edition. – New York:

Facts On File, Ink., 2002. – 462 p.
193. Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band I A – Ernte. – Wiesbaden:
Otto Harrassowitz, 1975. – 1276 s.
194. Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band II Ernte – Hordjedef. –
Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1977. – 1272 s.
195. Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band III Hordjedef – Megeb. –
196. Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band IV Megiddo – Pyramiden. –
197. Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band V Pyramidenbau –
Steingefäße. – Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1984. – 1286 s.
198. Helck W, Otto E. Lexikon der Ägyptologie, Band VI Stele - Zypresse. –
199. Mathieu B. Abréviations des Périodiques et Collections en usage à l’institut fran-
çais d’archéologie orientale. ‒ Le Caire: IFAO, 2010. ‒ P. 152.
Статті
200. Берлев О. Цифровые данные по угону населения покоренных стран в Еги-
пет// Государство и социальные структуры на древнем Востоке. – М., 1989. – С.
86-108.
201. Битвы древнего мира// Военно– исторический альманах новый Солдат.–
Артемовск: "Книга", 2002. – № 155. – 28 с.
202. Большаков В. А. Древнеегипетские царицы и их религиозно – политиче-
ская роль // Вопросы истории, 2005. – №9. – С. 143 – 149
203. Большаков В. А. Царица Таусерт// Вопросы истории, 2007. – №10. – С. 151
– 156
204. Большаков В. А. Царица Египта Хатшепсут// Вопросы истории, 2000. – №1.
– С. 142 – 147 .
205. Горелик М. В. Боевые колесницы Переднего Востока ІІІ – ІІ тысячелетий

до н.э./ Древняя Анатолия/ под ред. Б. Б. Пиотровского. – М.: Главн. ред– ция
вост. л– ры изд– тва "Наука", 1985. – 256 с.
206. Дайнека Т. А. Идеологическое обоснование внешней политики Египта в
XVI– XIV вв. до н. э.// ВДИ. – М.: "Наука", 1990. – № 2. – С. 135– 154.
207. Древние армии Ближнего Востока// Военно– исторический альманах
новый Солдат.– Артемовск: "Книга", 2002. – № 200. – 34 с.
208. Египет периода Нового царства// Военно– исторический альманах новый
Солдат.– Артемовск: "Книга", 2002. – № 108. – 32 с.
209. Кадеш – 1274 до н. э.// "100 битв, которые изменили мир". – М.: "Де Агос-
тини". – Выпуск № 11, 2011. – 30 с.
210. Кацнельсон И. С. Госудаственный строй Напаты и Мероэ (опыт характе-
ристик)// Древний Египет и Древняя Африка. Сборник статей посвященных па-
мяти академика В. В. Струве. – М.: Главн. ред. вост. л– ры изд– тва "Наука", 1967.
– С.38– 73.
211. Кацнельсон И. С. Характер войн и рабовладение в Египте при фараонах-
завоевателях XVIІІ– XХ династии// ВДИ. – М.: Изд– тво АН СССР, 1951. – № 3.
– С. 40– 54.
212. Колесницы бронзового века//Военно– исторический альманах новый Сол-
дат.– Артемовск: "Книга", 2002. – № 114. – 30 с.
213. Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (2)// Воин. –№5,
2001. – 58 с.
214. Курочкин М. В. К вопросу о хеттской полевой армии в XIII в. до н.э. ‒
Самара: Известия Самарского научного центра Российской академии наук, т. 16,
№3(2), 2014. ‒ С. 543- 547.
215. Нефёдкин А. К. Боевые колесницы в Древнем Израиле//
216. Перепелкин Ю. Я. Жрец царя во главе государства//ВДИ. – М.: Изд– тво
АН СССР, 1989. – №3. – С. 4– 28.
217. Реунов Ю. С. Битва при Кадеше глазами египтян и хеттов// Исторические,

философские, политические и юридические науки, культурология и искусство-
ведение. Вопросы теории и практики.‒ Тамбов: Грамота, 2014.‒ № 5.‒ Ч. 2.‒ С.
154-164.
218. Стучевский И. А. Некоторые данные древнеегипетских источников о
сельской общине// Древний Египет и Древняя Африка. Сборник статей посвя-
щенных памяти академика В. В. Струве. - М.: Главн. ред. вост. л– ры изд– тва
"Наука", 1967. – С.133
219. Bryan B. M. Administration in the Reign of Thutmose III/ Thutmose III: A New
Biography: Editors Eric H. Cline and David O'Connor. – The University Of Michigan
Press, 2006. – P. 69 – 122.
220. Dorman P. F. The Early Reign of Thutmose III: An Unorthodox Mantle of
Coregency/ Thutmose III: A New Biography: Editors Eric H. Cline and David O'-
Connor. – The University Of Michigan Press, 2006. – P. 39 – 68.
221. Murnane W. J. Ancient Egyptian Coregences// SAOC. – № 40. – Chicago: The
Oriental Institute Of The University Of Chicago, 1977. – 290 p.
222. Murnane W. J. The Road to Kadesh a historical interpretation of the Battle Re-
liefs of King Sety I at Karnak// SAOC. ‒ № 42. ‒ Chicago: The Oriental Institute of
the University of Chicago, 1990. ‒ 158 p.
223. Mynářová J. Being a Loyal Servant. Egypt and the Levant from the Perspective
of Juridical Terminology of the 18th Dynasty// Zeitschrift für Altorientalische und Bib-
lische Rechtsgeschichte. ‒ Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. ‒ № 19, 2003. ‒ S. 79-
87.
224. Panagiotopoulos D. Foreigners in Egypt in the Time of Hatshepsut and Thutmose
III/ Thutmose III: A New Biography: Editors Eric H. Cline and David O'Connor. – The
University Of Michigan Press, 2006. – P. 370 – 412.
225. Redford D. B. The Northern Wars of Thutmose III/ Thutmose III: A New
Biography: Editors Eric H. Cline and David O'Connor. – The University Of Michigan
Press, 2006. – P. 325 – 343.
226. Spalinger A. Re- Reading Egyptian Military Reliefs. ‒ 475- 491 p.
227. The Beattle of Kadesh by James Henry Breasted// Investigations Representing
The Departaments: Semitic languages and literatures biblical and patristic greek. –
Chicago: The University Of Chicago Press., 1904. – vol. 5. – P. 81– 127.
228. The Battle Reliefs of King Sety I// OIP. ‒ № 107. Reliefs and Inscription at
Karnak. ‒ Vol. 4. ‒ Chicago: The Oriental Institute of the University of Chicago, 1986.
‒ 256 p.
Дисертації
229. Большаков В. А. Политическая и культово – церемониальная роль египет-
ских цариц эпохи Нового царства (XVI – ХІ вв. до н. э.): дис. на соиск. уч. степени
канд. ист. наук. – М., 2006. – 232 с.
230. Миронова А. В. Древнеегипетский праздник Опет в рельефах фиванских
храмов эпохи Хатшепсут и Тутмоса III (XV в. до н. э.): дис. на соиск. уч. степени
канд. ист. наук. ‒ М., 2011. ‒ 248 с.
231. Graves С. Egyptian Imperialism in Nubia c. 2009 – 1191 BC.: a dissertation
submitted for the degree of Master of Philosophy (B). ‒ Birmingham, 2010. ‒ 124 p.
Автореферати
232. Курочкин М. В. Структура, тактика и вооружение египетской армии во
времена Тутмоса III – Рамеса II: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. ист.
наук. – М., 1998.
233. Реунов Ю. С. Батальные композиции в искусстве Древнего Египта - стано-
вление и развитие жанра: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. искусствове-
дения – М., 2014. ‒ 41 с.
234. Солкин В. В. Традиции и новации в идеологии царской власти древнего

Египта эпохи Рамессидов: Автореферат диссертации на соискание ученой сте-
пени канд.ист. наук. – М., 2002.
Альбоми
235. Памятники Древнего Египта: взгляд от Наполеона до Новой Хронологии/
Носовский Г. В., Фоменко А. Т. — М.: ИЗД- ТВО «РИМИС», 2006 - 296 с.
Атласи
236. Baines J. and Malek J. Cultural Atlas of Ancient Egypt. – Oxford: Checkmark
Books, an imprint of Facts On File, 2000. – 240 p.
Каталоги
237. Dodson A. Ancient Egyptian Coffins: the Medelhavsmuseet collection. ‒
Världskulturmuseerna, 2015. ‒ 60 p.
Інтернет- ресурси
238. Армия Древнего Египта: [Електронне джерело]// Режим доступу:
voenn.claw.ru/ shared/kinder/information/041.html
239. Баскакова Т. А. Славнословие фараонам ХVІІІ династии, 2008 [Електронне
джерело]// Режим доступу: www.egyptology.ru/lang/ Baskakova.pdf
240. История Древнего мира т. 1. Ранняя Древность: в 3–ех т., Издание третье/
Ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И.С. Свенцицкой – М.:Издательство "На-
ука", 1989 [Електронне джерело]// Режим доступу:/historic.ru
/books/item/f00/s00/z0000001/ index.shtml
241. Тураев Б. А. История Древнего Востока. Том 1/ под редакцией Струве В.
В. и Снегирева И. Л.– Ленинград: Социально-экономическое, 1935 [Електронне
джерело]// Режим доступу: historic.ru/books/item/f00/s00 /z0000044/index.shtml
242. Карпенко И. К. Мурсили II, как полководець [Електронне джерело]// Ре-
жим доступу: www.dvkar.com/rus/Mursili.html
243. Курочкин М. В. Египетская полевая армия XVIII династии (1)// Воин.– №4
[Електронне джерело]// Режим доступу:www.genstab.ru /voin/ar_4.htm
ДОДАТКИ 139
ДОДАТКИ
Термінологічний словник
Амурру – провінція, яка знаходилась на півночі сучасного Лівану з центром в
місті Сіміра.
Аперу – матроси, які рахувались на державній службі.
Арі хеміт – рульовий судна, який стояв на кормі.
Веререт – колісниця.
Гласіс (лат. Glatia - спад, спадина, похил, похилість) – оборонна споруда, поло-
гий насип, що зводився перед ровом або прикритим шляхом, служив захистом
укріплення та перешкодою для противника при наступі на головний вал . Гласіс
покращував маскування фортифікаційної споруди та обстріл місцевості перед
нею.
Джару – єгипетська назва Фінікії.
Джеріу – щитоносець.
Ех – казарми колісничних військ.
«Знамененосець колісничних» – офіцер, який очолював ескадрон із п’яти колі-
сничих загонів.
Кеджен- тепу («Перший колісничний») – офіцер, який очолював загін із 10- ти
колісниць.
Куш – єгипетська назва Нубії, територія якої частково відноситься до сучасного
Судану.
Маріанну – кіннота.
Меркебет (Уререт) – бойові колісниці.
Меджаї – особлива охорона фараона, а пізніше військові, які виконували полі-
ційні функції.
Меша – військовий полк.
Мітанні – держава, яка знаходилась в північно- західній частині Месопотамії
XVI- XIII ст. до н. е.
«Народи моря» – давньоєгипетська назва племен Егейського і Середземного мо-

рів.
Неферу (nfrw – молоді люди) – рекрути єгипетської армії.

Нахаруна – нове військо, новобранці.
Нахту- аа – важкоозброєнна піхота.
Нахаруна – нове військо, новобранці.
Ном – адміністративний округ Стародавнього Єгипту. Давній Єгипет був розді-
лений на 42 номи, на чолі з номархами.
«Носитель штандарту» – особа високого військового рангу, яка керувала під-
розділом (250 воїнів).
Пехерер – легкоозброєний воїн.
Пунт – країна, яка розташовувалась на червоно морському побережжі, прибли-
зно в районі сучасних Джібуті і Сомалі.
Рабісу – єгипетський намісник в азійських володінях Амурру, Упі та Ханаані.
Речену – єгипетська назва Сирії.
Тент- хтор – кінні сили, війська на колісницях.
Уау – звання молодшого командира військового судна.
Упа – азійська провінція з центром в Куміді, знаходилась на південний- схід від
Амурру.
Фаянс – неглазурована кераміка, зроблена із подрібненого порошку кварцу, пе-
ретвореного в пасту за допомогою окису натрію, або інших звʼязуючих речовин.
Ханаан (Канаан) – азійська провінція, яка територіально співпадає з Палести-
ною, з центром в місті Газа.
Хепереш – синя бойова корона- шолом фараона.
Херрі- педжет – полководець, який очолював колісничі зʼєднання із декількох
ескадронів.
ДОДАТКИ 141
Хеттія – держава (XVІI- XII ст. до н. е.) Передньої Азії, яка розташовувалась на
території сучасної Туреччини, столиця – Хаттуса.
Шердени – особиста гвардія фараона
Хронологічна таблиця XVIII династії

Ієрогліфічний «Горове», або Особисте Орієнтовані Орієнтовані Кількість
запис «Горо- престольне ім’я ім’я дати прав- дати прав- повних ро-
вого» імені фараона ління за ління за ків прав-
Бетнесом і Додсоном ління
Малеком
Небпехтіра Яхмос І 1539- 1514 1549- 1524 25
Джесеркара Аменхотеп І 1514- 1493 1524- 1503 21
Аахеперкара Тутмос І 1493- ? 1503- 1491 12
Аахеперенра Тутмос ІІ ?- 1479 1491- 1479 12
Менхеперра Тутмос ІІІ 1479- 1425 1479- 1424 54
Мааткара Хатшепсут 1473- 1458 1472- 1457
Аахеперура Аменхотеп ІІ 1426- 1400 1424- 1398 26
Менхеперура Тутмос IV 1400- 1390 1398- 1388 10
Небмаатра Аменхотеп ІІІ 1390- 1353 1388- 1348 40
Неферхеперура Аменхотеп 1353- 1336 1360- 1343 17

Уаенра IV/ Ехнатон
/
Анхеперура Сменхкара/ 1335- 1332 1346- 1343 3

Нефернефе-
руатон
Небхепрура Тутанхамон 1332- 1322 1343- 1333 10
Хеперхепрура Ейє 1322- 1319 1333- 1328 5
Джесерхеперура Хоремхеб 1319- 1292 1328- 1298 30

Сетепенра
Ієрогліфічний напис особистого імені Сменхкара з приставкою правителя Обох Земель
попереду.
ДОДАТКИ 143
Хронологічна таблиця ХІХ династії

Ієрогліфічний запис «Горове», або Особисте ім’я
«Горового» імені престольне фараона
Кількість повних
Орієнтовані дати
років правління
ім’я
правління за
Додсоном
Менпехтіра Рамзес І 1298- 1296 2
Менмаатра Сеті І 1296- 1279 17
Баенра І Мернептах І
Усермаатра Рамзес ІІ 1279- 1212 67
Сетепенра
Баенра ІІ Мернептах ІІ 1212- 1201 11
Усерхепрура Сеті ІІ 1201- 1195 6
Менміра Аменмесес 1200- 1196 4

Сетепенра
Ехенра Рамзес Саптах 1195- 1189 6
Сатра Таусерт 1189- 1187 2

Меренмут
‒ Арсу
Хронологічна таблиця ХХ династії

Ієрогліфічний за- «Горове», або Особисте ім’я фа-
пис «Горового» престольне раона
Кількість повних
Орієнтовані дати
років правління
імені ім’я
правління за
Додсоном
Усерхаура Сетнахт 1187- 1185 2
Усермаатра Рамзес ІІІ 1185- 1153 32

Мериамон
Хекамаатра Рамзес IV 1153- 1146 7
Сетепенамон
Усермаатра Рамзес V 1146- 1141 5
Сехеперенра Аменхерхепешеф І
Небмаатра Рамзес VI 1141- 1133 8
Мериамон Аменхерхепешеф
ІІ
Усермаатра Рамзес VII 1133- 1125 8
Сетепенра Ітамон
Усермаатра Рамзес VIII 1125- 1123 2
Ахенамон Сетххерхепешеф
Неферкара Рамзес ІХ 1123- 1104 19
Сетепенра Хаемуас І
Хепермаатра Рамзес Х 1104- 1094 10
Сетепенра Аменхерхепешеф
ІІІ
Менмаатра Рамзес ХІ 1094- 1064 30
Сетепенптах Хаемуас ІІ
Хемнечерте- Херихор 1075- 1069 6
піенамон
ДОДАТКИ 145
Титулатура намісників Куша (Нубії)337

Намісник
Нижнього
країн
Носитель опахала справа від

Начальник південних країн
золотих
Царський син Куша
царя
Царський син
Начальник
Вельможа
Казначей
Єгипту
Амона
царя
Са- Тант (Яхмос І) + +
Яхмос- Турі (Аме- + + + +
нхотеп І ‒ Тутмос
І)
Сені (Тутмос ІІ ‒ + + +
Тутмос ІІІ)
Нехі (Тутмос ІІІ) + + + +
Інебні (Тутмос ІІІ) + +
Усерсатет (Амен- + + + +
хотеп ІІ ‒ Тутмос
IV)
Аменхотеп (Амен- + + +
хотеп ІІІ)
Мерімес (Аменхо- + + + + +
теп ІІІ)
Тутмос (Аменхо- + + + + + +
теп IV)
Аменхотеп- Хеві + + + + +
(Тутанхамон)
Пасер І (Ейє ‒ Хо- + + + + +
ремхеб)
337
Намісники Нубії, в написах яких зберігся лише основний титул, не включені (Белова Г. А. Египтяне в Нубии
(ІІІ– ІІ тыс. до н. э.). – М.: "Наука", Гл. ред. вост. л– ры, 1988. – С. 340- 341).
Аменеміпет (Сеті + + + +
І ‒ Рамзес ІІ)
Іуні (Сеті І ‒ Рам- + + +
зес ІІ)
Хеканахт (Рамзес + + + + +
ІІ)
Пасер ІІ (Рамзес + +
ІІ)
Хеві (Рамзес ІІ) + + + + +
Сетау (Рамзес ІІ) + + + + + + +
Хаемчетрі (Мер- + + +
нептах І)
Мессіу (Мернеп- + + +
тах І ‒ Сеті ІІ)
Сеті (Мернептах + + + + +
ІІ)
Гор І (Мернептах + +
ІІ)
Гор ІІ (Рамзес ІІІ ‒ + + +
Рамзес IV)
Унтауат (Рамзес + +
ІХ)
Рамессенахт (Рам- + + +
зес ХІ)
Панехсі (Рамзес + + +
ХІ)
Херихор (Рамзес +
ХІ)
Паанех (Херихор) + + +
ДОДАТКИ 147
ФАРАОН
ВІЗИР
ВІЙСЬКОВЕ ВІДОМСТВО
«РАДА ВІЙСЬКА»
(ḏꜢḏꜢt nt mšʻ)
«ВЕЛИКИЙ НАЧАЛЬНИК ВІЙСЬКА»
«ЦАРСЬКИЙ «НАЧАЛЬНИК» «НАЧАЛЬНИК КОЛІСНИЧИХ

СИН КУША» ВІЙСЬКА» ВІЙСЬК»
2 ІДЕНУ «ПОМІЧНИК «ПОМІЧНИК НАЧАЛЬНИКА

НАЧАЛЬНИКА КОЛІСНИЧОГО ВІЙСЬКА»
ВІЙСЬКА»
КЕРІВНИКИ
ТА
КОМАНДИРИ
Військова організація часів правління Тутмоса ІІІ

Організація єгипетського підрозділу в період XVIII династії338
Фараон
«Царський «Очі царя Верхнього Єгипту, «Дім листів фараона»

Син Куша» Вуха царя Нижнього Єгипту»
Рабіцу Рабіцу Рабіцу
Куш
(Нубія) Амурру Упе Ханаан
(Пн. Сирія, Фінікія) (Пд. Сирія, Зойордання) (Палестина)
Колоніальне управління Єгипетської імперії періоду Нового царства
338
Gabriel R. A. Thutmose III: the military biography of Egypt’s greatest warrior king. – Dulles, VA: Potomac Books, Inc.,
2009. – Р. 63.
ДОДАТКИ 149
Рис 1. Єгипет і Близький Схід в давнину339
339
Рис 3. Фрагмент статуї Тутмоса ІІІ340
340
http://www.egyptsearch.com/forums/ultimatebb.cgi?ubb=get_topic;f=8;t=007161
ДОДАТКИ 151
Рис. 6. Рельєф на VII пілоні храму в Карнаці, який описує військові дії Тутмоса
ІІІ в Ханаані і битву при Мегіддо341
341
http://de.wikipedia.org/Datei:Karnak_Tempel_15
Рис. 8. Давньоєгипетське озброєння: 1-9 - щити; 10 - щиток для захисту руки; 11-
21 - штандарти; 22- наконечники стріл; 24, 34- 36 - колчани (сагайдаки); 25 -
праща; 26- палиця для відбиття ударів меча; 27 - булави з сокирою і без неї; 28-
тесаки; 29 - хепеші; 30 - кинджали і мечі; 31 - сокири; 32 - панцир із крокодилячої
шкіри; 33 - кільчастий панцир342
342
ДОДАТКИ 153
Рис. 9. Два бронзових хепеші із гробниці Тутанхамона: великий хепеш (Єгипет-

ський музей, Каїр, JdE 61588), 59,7 см довжини, а менший (Єгипетський музей,
Каїр, JdE 61589), 41 см довжини343
Рис. 10. Зверху: сцена виготовлення стріл з невідомої гробниці в Саккарі, Нове
царство; А: простий лук; В: округлий композитний лук344
343
New Jersey: John Wiley & Sons, Inc., 2007. ‒ Р. 77.
344
Рис. 12. Легка єгипетська колісниця на двоє коней345
Рис. 13. Папірус Анастасі І, ієратичний текст описує відвідання ремонтної

майстерні колісниць в Йоппі. ХІХ династія (Британський Музей, ЕА 10247)346
345
346
ДОДАТКИ 155
Рис. 13. Військові кораблі Єгипту доби Нового царства: А– Хатшепсут (1496-
1476 рр. до н. е.) XVIII династія. Довжина такого корабля могла сягати 25- 27 м,
а ширина- 4- 5 м347; Б – Рамзеса ІІІ (1185- 1153 рр. до н. е.) ХХ династія. Головні
нововведення- це фальшборти по обидва боки корпусу, які захищали гребців, та-
кож важливою іновацією є наявність тарану348
347
348
Рис. 15. Піхота і музиканти супроводжують Тутанхамона. Перші чотири воїни

несуть щити і озброєнні списами, сокирами і хепешами. Колонада храму Лук-
сора349
Рис. 16. Єгипетські та іноземні воїни- піхотинці з різним озброєнням. Зліва на

право: єгипетські воїни (в основному зруйновані), нубійський володіє довгим лу-
ком, єгипетський несе меч хепеш, лівійський озброєнний сокирою і коротким
луком, інший нубійський з довгим луком. Луксор350
349
350
Там же… ‒ С. 72.
ДОДАТКИ 157
Рис. 17. Ханаанейський лучник та колісниця, бл. 1250 р. до. н. е.351
351
Gabriel R. A. The military history of ancient Israel/ Richard A. Gabriel; foreword by Mordechai Gichon. – Westport:
Praeger Pulishers, 2003. – Р. 20- 22.
Рис. 18. Рельєфи зі сценами єкспедиції в Пунт. Вапняк. Розпис: максимальна

висота 49,3 см. Максимальна ширина 45 см. Фіви, храм Хатшепсут в Дейр- ель-
Бахрі. XVIII династія. Правління Хатшепсут (1489- 1468 рр. до н. е.)352
352
Сокровища Египта/ Пер. с англ. Е. Ильиной, Т. Лисицыной, Т. Седёлкиной. ‒ М., 2003. ‒ С. 156- 157.
ДОДАТКИ 159
Рис. 19. Воєнний «орден мухи», являв собою т. зв. «дарункове золото», дарунок
воїнам за мужність і доблесть на полі бою; золото, довжина ланцюжка 59 см,
кулон: довжина 9 см (Єгипетський музей, Каїр JE 4694) з Дра Абу ель- Нага,
XVIII династія, правління Яхмоса (1550- 1525 рр. до н. е.)353
Рис. 20. Сеті І атакує плем’я шасу на півдні Леванту. Сцена військового рельєфу
Сеті І викарбуваного на північній стороні Гіпостильного Залу в Карнакському
храмі354
353
Эйнауди С. Египетский музей. Каир//"Великие музеи мира" №12, березень 2012 р. – С. 83.
354
Darnell J. C. Conflicts That Shaped Pharaonic Egypt, MD: Recorded Books, LLC, 2006. ‒ Р. 75.
Рис. 21. Облога Рамсесом ІІ фортеці в Пн. Сирії на 8- му році правління355
355
Baines J. and Malek J. Cultural Atlas of Ancient Egypt. – Oxford: Checkmark Books, an imprint of Facts On File, 2000.
– Р. 97.
ДОДАТКИ 161
Рис. 23. Два блоки від батальних сцен Тутанхамона, Азійська кампанія(див.
вище): візник, з коня віжки, зв'язали за спиною, списи азійських ворогів, чиї тіла
падають на ноги коней, Азіатська битва сцена, 156, № 10. (праворуч) солдат,
озброєний списом і щитом, піднімається сходами, відпочиваючи проти зубця
азійської фортеці, поки ворог захисник падає на землю, Азіатська битва сцена,
157, № 12356
356
Рис. 26. Промальовування рельєфу, повідомляючого про напад хеттів на табір

єгиптян. Рамессеум357
357
Реунов Ю. С. Битва при Кадеше глазами египтян и хеттов// Исторические, философские, политические и юри-
дические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. ‒ Тамбов: Грамота, 2014.‒ №
5.‒ Ч. 2.‒ С. 172.
ДОДАТКИ 163
Рис. 31. Клинописна табличка з Амарнського дипломатичного архіву. Містить

текст відповіді вавилонського царя Кадашмана- Енліля на прохання видати його
дочку за Аменхотепа ІІІ і докори фараону за малу кількість дарунків358.
358
Сокровища Египта/ Пер. с англ. Е. Ильиной, Т. Лисицыной, Т. Седёлкиной. ‒ М., 2003. ‒ С. 171.
Рис. 32. Плани єгипетських фортець: А, Семна; В, Уронарті; С. Шалфак; D. Бу-

хен359
359
ДОДАТКИ 165
Рис. 33. Битва при Мегіддо (1469 р. до н. е.)360
360
Рис. 34. Битва при Кадеші361
361
Кадеш – 1274 до н. э.// "100 битв, которые изменили мир". – М.: "Де Агос-тини". – Выпуск № 11, 2011. – С.
22- 23.

Військове мистецтво Ст. Єгипту PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Військове мистецтво Ст. Єгипту PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ТЕОФІПОЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИПЛОМАТІЯ

ДОБИ НОВОГО ЦАРСТВА (XVI- XI СТ. ДО Н. Е.)

Схвалено на засіданні науково- методичної ради

Я 14 Яблонський В. В. Військове мистецтво та дипломатія Стародавнього Єги-

Книга присвячена дослідженню історії військової справи Стародавнього Єги-

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................................... 116

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ У СТАРОДАВНЬОМУ

період ХVІІІ династії, за правління Себекхотепа ІІІ, були вперше запроваджені

вання Аменхотепа ІІІ [41, с. 933] зараховувати і військовополо-

Значну суспільну роль починають відігравати воєначальники заганів найма-

лук був навіть вирізьблений і пофарбований, як нагадування про переможених

джує розпис із зображенням стрільбища лучників в одній із гробниць ХVIII ди-

який був старшим офіцером, головним адміністратором і командуючим; його на-

щало від стріл ноги бойового екіпажу, який складався з візничого і

одного бійця »32. В колісницю запрягали двоє коней.

свою організацію і своє управління, воно отримало назву t- nt- htri»38.

очолюване полководцем в посаді (hery- pedjet ).

солдати вчились стріляти по мішенях, пускаючи коней в галоп. Вимагалась ве-

а також за царювання ХХ династії, коли єгиптяни відбили натиск «народів моря»

флоті на початку ХVIII династії. Рельєфи в заупокійному храмі Хатшепсут в

Важливість флоту для стародавніх єгиптян не можна недооцінювати, оскільки,

Битви були жорстокими і воїни отримували жахливі поранення. Свідченням

1. швидкість, стрімкість пересування єгипетських військ на великі відстанні; мо-

сікачі (довжина – 50 – 70 см, приблизно ½ довжини – пряма основа, далі серпо-

піхотинець, озброєний, можливо, таким списом, середнім щитом і бойовою со-

встановили ще одну стіну, яка простягалась приблизно на 712 м в периметрі на

лише 64 м. Північна стіна була захищена занавісом і гласісом, що було незвичай-

Місто Гезер, як і інші великі міста в Ханаані, стало адміністративним і війсь-

Велика група укріплень існувала на єгипетсько- лівійському кордоні, т. зв. «лі-

РОЗДІЛ ІІ. ВІЙНИ ТА ЗАГАРБАННЯ ЄГИПТУ В XVI- XI СТ. ДО Н. Е.

є подібною (основні її елементи: зазіхання фараона на нібито передану йому бо-

лодіння Єгиптом, без поділу влади з «азіатом» на півночі і «ефіопом» на пів-

Зростання військової активності єгипетських фараонів призвела до різкого

Асуані доносить до нас повідомлення про придушення повстання в Нубії на пер-

Даний напис проливає світло на взаємовідносини між Єгиптом і підкореними

Однією з найважливіших віх зовнішньої політики Хатшепсут залишається вій-

ськово- торгівельна експедиція в країну Пунт ( ; 108

ВІЙСЬКОВІ КАМПАНІЇ ТУТМОСА ІІІ ТА УТВОРЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ

північ до Юппи (Ipu 119

Ворог із Юпи сказав Джехуті: «Моє бажання – подивитись на велику палицю

ртецю Мегіддо (Mākta (M’keta) , ; M’ktau

нанесенні вирішального удару противнику, а південний фланг знаходився на па-

лазур із Вавилона (Bb-r3); судна Ассуру (ys-sw-r’) з (hrtt-) кольорового каменю, …

кінець, проникнення в долину Оронту (Arenth ; 151

«Аннали» доносять відомості про тринадцятий переможний похід 38- го року

Джахи»161, далі повідомляється про приношення із «Великої Хетти», накінець,

До кінця 4- го року правління Аменхотепа ІІІ надійшло повідомлення про по-

були здійснені успішні військові кампанії в Нубію і близькі до Єгипту області

дворівневою каютою, прикрашений бордюром з уреєм змією, за борт звисає клі-

і зовнішньополітичної значимості: «... його ім’я потрібно пам’ятати … . Дивіться,

ВІЙНИ В ЧАСИ ХІХ ДИНАСТІЇ (1320- 1200 РР. ДО Н. Е.)

кількість, доки всі їх сили не підтягнуться і не влаштують засаду поблизу пере-

Упі (район Дамаску). На 8-му і 9- му роках правління Рамсеса ІІ армія Єгипту

Договір складається з трьох частин: «1) вступ, 2) тексту договірних статей і 3)

СПРОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МОГУТНОСТІ ЄГИПТУ В УМОВАХ ГРОМА-

Після загибелі Таусерт владу захоплює самозванець, сирієць- вискочка Арса

(Урса) (Arsu 235

ПЕРЕХІД ВІД НАСТУПУ ДО ОБОРОНИ В ПЕРІОД ХХ ДИНАСТІЇ (1200-

Криту, Кіпру і північного побережжя Середземного моря. Вони вирішили атаку-

ЕПОХА РАМЕСИДІВ ТА ЗАНЕПАД НОВОГО ЦАРСТВА