Zbirnyk 2017 F

1
MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas
Proceedings
International Scientific and Technical Conference
Oil and Gas Power Engineering 2017

15-19 May, 2017
Ivano-Frankivsk
2017
2
УДК 622.32/620.9
М 34
НАУКОВЕ ВИДАННЯ
Розміщено тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції

«Нафтогазова енергетика-2017» (м. Івано-Франківськ, 15-19 травня 2017 р..).
Наведено результати досліджень, пов'язаних із розробленням і впровадженням
інноваційних технологій для нафтогазової ``та енергетиці. Розглянуто питання підготовки
фахівців для нафтогазової галузі.
Збірник тез доповідей розрахований на науковців, інженерно-технічних
працівників промислових підприємств, аспірантів і студентів старших курсів
університетів I V рівня акредитації.
Тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції «Нафтогазова

енергетика-2015» 15-19 травня 2017 р. - м. Івано-Франківськ. – 2017 р. 398 с.
В авторській редакції
Комп'ютерна верстка: А.Р. Воронич, М.О. Карпаш. Видано на замовлення:
Організаційного комітету конференції
SCIENTIFIC PUBLICATION
Poceedings of the International Scientific and Technical Conference "Oil and Gas
Power Engineering-2017" (Ivano-Frankivsk, 15-19 May 2017).
The results of researches which are related to the development and implementation of
innovative technologies for oil and gas power engineering are provided. The issue of training
specialists for the oil and gas industry is treated.
Collected book with abstracts proceedings are designed for scientists, engineering
technicians of industrial enterprises, graduate students and senior students of IV level of
accreditation universities.
Proceedings of the International Scientific and Technical Conference "Oil and Gas
Power Engineering-2017" on 15-19 May 2017 - Ivano-Frankivsk. – 2017 - 398 p.
In the author's edition

Desktop publishing: Voronych A. R., Karpash M. O. Issued to the order of Organizing
Conference Committee
3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ
міжнародна науково-технічна конференція
Нафтогазова енергетика 2017

15-19 травня
м. Івано-Франківськ
2017 р.
4
ЗМІСТ
ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ / PLENARY SESSION

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬ-НИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І
ГАЗУ – 50 РОКІВ ДЛЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Є.І. Крижанівський ...................................................................................................................... 18
HOW TO BUILD A BRIDGE SLOWLY BUT STEADILY? – BUILDING COOPERATION
POSSIBILITIES BETWEEN THE EU AND ITS EASTERN PARTNER COUNTRIES IN
INNOVATION AND ENERGY EFFICIENCY. RESULTS OF THE INNOVER-EAST
PROJECT.
Klaudia Klára Tvergyák, ............................................................................................................... 22
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ПАТ «УКРНАФТА»
Д. М. Кнох .................................................................................................................................... 23
ГАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ КРИПТО-ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ
М.М. Гончар, А.О. Чубик ........................................................................................................... 23
ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ МІЖНАРОДНОГО СТАНДАРТУ ПРОЗОРОСТІ У
ВИДОБУВНИХ ГАЛУЗЯХ
Діна Нарежнева ........................................................................................................................... 25
ДОСВІД «ДТЕК НАФТОГАЗ» З ЗАЛУЧЕННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ РОЗВІДКИ І
РОЗРОБКИ ПОКЛАДІВ ВУГЛЕВОДНІВ НА ВЕЛИКИХ ГЛИБИНАХ
Щуров І.В., Гафич І.П., Раптанов О.К ....................................................................................... 27
AGR EXPERIENCE OF KNOWLEDGE SHARING CULTURE
Svein Sollund ................................................................................................................................ 29
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ, РОЗРОБЛЕНІ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ
ТЕХНІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТУ НАФТИ І ГАЗУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Карпаш О.М. ................................................................................................................................ 30
СЕКЦІЯ A - РОЗРОБКА НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ //

SESSION A - OIL AND GAS FIELDS DEVELOPMENT
SHALE GAS POTENTIAL ENVIRONMENTAL RISKS RESEARCH IN UKRAINE
Ageycheva Olexandra ................................................................................................................... 41
РОЛЬ ТА МІСЦЕ ДП «НАУКАНАФТОГАЗ» У РОЗБУДОВІ НАФТОГАЗОВОГО
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ
О.В. Стогній, М.В. Гунда, Л.П. Мельник, Л.М. Якушин ........................................................ 43
ІНІЦІАТИВА ПРОЗОРОСТІ ВИДОБУВНИХ ГАЛУЗЕЙ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
М.О. Карпаш, Л.Я. Жовтуля, І.В. Рибіцький ............................................................................ 45
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДОРОЗРОБКИ ВИСНАЖЕНИХ ГАЗОВИХ РОДОВИЩ
НАГНІТАННЯМ У ПЛАСТ АЗОТУ
Кондрат Р.М., Хайдарова Л.І. ................................................................................................... 47
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІНИ ПРОНИКНОСТІ ПОРОВОГО
СЕРЕДОВИЩА ПЛАСТА В УМОВАХ ЗНАКОЗМІННИХ НАВАНТАЖЕНЬ
Я.М. Бажалук 1, О.М. Карпаш 2, Ю.Д. Волошин 2, Г.Д. Горванко 2, Я.Д. Климишин 2 ....... 49
APPLICATION OF COMPUTED TOMOGRAPHY (CT) IN ROCK CORE ANALYSIS
Marek Dohnalik, Katarzyna Drabik, Mateusz Orzechowski, Rafał Skupio ................................. 51
Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

«Нафтогазова енергетика-2017» «Oil and Gas Power Engineering-2017»
5
TECHNOLOGICAL PROPERTIES OF DRILLING FLUIDS FOR REDUCING THE

MIGRATION OF GAS
G. Zima, M. Uliasz, S. Błaż, B. Jasiński ....................................................................................... 51
EXAMINATION OF DRILLING MUDS LUBRICITY ON CONTACT WITH BOREHOLE
WALL UNDER HPHT CONDITIONS
B. Jasiński, M. Uliasz, G. Zima, S. Błaż, ...................................................................................... 52
THE SEDIMENTATION STABILITY OF CEMENT SLURRY
M. Kremieniewski, M. Rzepka ..................................................................................................... 52
CEMENT SLURRIES WITH REGULATED RHEOLOGICAL PARAMETERS FOR CASING
CEMENTING IN DRILLING HOLES
M. Rzepka, M. Kremieniewski ..................................................................................................... 53
НОВИЙ СПОСІБ ЗАПОБІГАННЯ І ВИДАЛЕННЯ АСФАЛЬТЕНОСМОЛОПАРАФІНОВИХ
ВІДКЛАДІВ
Якимечко Я.Я............................................................................................................................... 53
ЗБІЛЬШЕННЯ ПОТОЧНОГО ВИДОБУТКУ ГАЗУ І КІНЦЕВОГО ГАЗОВИЛУЧЕННЯ З
ВИСНАЖЕНИХ РОДОВИЩ ПРИРОДНИХ ГАЗІВ
Кондрат О. Р., Кондрат Р. М. ..................................................................................................... 55
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ УМОВ УТВОРЕННЯ ЗОН МОЖЛИВОГО ГІДРАТОУТВОРЕННЯ
А.В. Ляшенко ............................................................................................................................... 57
ВПЛИВ ТРИВАЛОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ГІДРАТОУТВОРЕННЯ НА ДОВГОВІЧНІСТЬ
МАТЕРІАЛУ ШЛЕЙФІВ
Л.Я. Побережний, А. В. Грицанчук, М.П. Мазур .................................................................... 59
ЛАБОРАТОРНА УСТАНОВКА ДЛЯ СТВОРЕННЯ ТВЕРДИХ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ
РЕЧОВИН
О.Р. Кондрат, С.М. Петрущак .................................................................................................... 61
ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМИХ
РОБОЧИХ ТИСКІВ
Романова В.В. .............................................................................................................................. 63
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ РОЗРОБКИ РОДОВИЩА НА ОСНОВІ
ВИКОРИСТАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ВИТІСНЕННЯ
Лукін О.А., Драган І.М. .............................................................................................................. 64
ВИВЧЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВІДДАЧІ РОДОВИЩ НА ПІЗНІЙ
СТАДІЇ РОЗРОБКИ
І.М.Купер ..................................................................................................................................... 67
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИБОРУ СКЛАДУ ПІННИХ СИСТЕМ ДЛЯ
ОЧИЩЕННЯ ВІД ПІЩАНИХ КОРКІВ ВИБОЇВ СВЕРДЛОВИН
Р.М. Кондрат, Н.С. Дремлюх, А.В. Угриновський .................................................................. 68
ПЕРСПЕКТИВИ ВИДОБУВАННЯ НАФТИ В УКРАЇНІ З НАДГЛИБОКИХ ГОРИЗОНТІВ
Б.М. Міщук .................................................................................................................................. 70
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИДОБУТКУ ВАЖКИХ ВИСОКОВ’ЯЗКИХ НАФТ ШЛЯХОМ
ЗАСТОСУВАННЯ ТЕРМІЧНИХ МЕТОДІВ
Л.Р. Смоловик .............................................................................................................................. 72
ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ СВЕРДЛОВИННОЇ ПРОСТРІЛЮВАЛЬНО-
ВИБУХОВОЇ АПАРАТУРИ, ЩО СПУСКАЄТЬСЯ НА КАБЕЛІ
О.Г. Драчук .................................................................................................................................. 74
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ВНУТРІШНЬОПЛАСТОВОГО ГОРІННЯ З МЕТОЮ
ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ
Л.Б.Мороз, А.І. Павлів ................................................................................................................ 76
ВДОСКОНАЛЕНИЙ ПРИЛАД ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖФАЗНОГО НАТЯГУ РІДИН
В. Б. Біліщук, Р. Т. Боднар ......................................................................................................... 77

6
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ БОРИСЛАВСЬКОГО

НАФТОВОГО РОДОВИЩА
М.В. Худін, Б.І. Михайлишин .................................................................................................... 79
ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ
НАФТОВИЛУЧЕННЯ
Д.О. Вольченко, В.Р. Возний ..................................................................................................... 80
ЗМЕНШЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВТРАТ НАФТИ НА РОДОВИЩАХ ПРИКАРПАТТЯ
Р.М. Кондрат1, Т. В. Шумілін2 ................................................................................................... 82
КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН, ВИКОРИСТОВУВАНИХ
ДЛЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАФТОГАЗОВИЛУЧЕННЯ
М.М. Чуйко, Л.А. Витвицька, І.М. Станьковська .................................................................... 82
ВИРІШЕННЯ ПРОГРАМИ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИДОБУТКУ ВУГЛЕВОДНІВ
А. А. Лиско................................................................................................................................... 83
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОРОЗРОБКИ ШЕБЕЛИНСЬКОГО ГКР
С.В. Кривуля1, Є.С. Бікман1, Ю.Л. Фесенко2, А.П. Вахрів2, В.В. Соболь1, О.М. Щирба1 ... 85
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПОШИРЕННЯ ТЕПЛОВОГО ПОТОКУ В СВЕРДЛОВИНІ ТА
ШЛЕЙФІ
Середюк В.Д. ............................................................................................................................... 87
ЗАКІНЧУВАННЯ СВЕРДЛОВИН У ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДАХ
С. О. ОВЕЦЬКИЙ, Я. М. ФЕМ’ЯК, В. Я. ФЕМ’ЯК................................................................. 88
ОПТИМІЗАЦІЯ САЙКЛІНГ-ПРОЦЕСУ В УМОВАХ РОЗРОБКИ ФАМЕНСЬКИХ
ПОКЛАДІВ ТИМОФІЇВСЬКОГО ТА КУЛИЧИХИНСЬКОГО НГКР
Є.С. Бікман ................................................................................................................................... 89
БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН У ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДАХ ЧОРНОГО МОРЯ З
ВИКОРИСТАННЯМ КАВІТАЦІЙНО-ІМПУЛЬСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Я. М. Фем’як, С. О. Овецький, В. Я. Фем’як ............................................................................ 93
ПРО ПРИЧИНИ ЗАБРУДНЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ ПЛАСТІВ
В.В. Богославець ......................................................................................................................... 95
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕЛЕМЕТРИЧНИХ СИСТЕМ З КАБЕЛЬНИМ ТА
ГІДРАВЛІЧНИМ КАНАЛАМИ ЗВ’ЯЗКУ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В БУ
«УКРБУРГАЗ»
1
Чудик І.І, 2Хівренко Є.В., 1Марцинків О.Б.............................................................................. 97
РОЛЬ НДПІ ПАТ «УКРНАФТА» В СУЧАСНІЙ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ: ЦІЛІ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ
А. О. Пошивак ............................................................................................................................. 99
ЗАВОДНЕННЯ ЯК ОДНА З СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ В РАМКАХ РОЗВИТКУ
ПАТ "УКРНАФТА"
Р. О. Захарко ................................................................................................................................ 99
УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У НАФТОГАЗОВІЙ ГАЛУЗІ НА ЗАСАДАХ СТРАТЕГІЇ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ (НА ПРИКЛАДІ ВИДОБУВАННЯ ГАЗУ З ГАЗОГІДРАТНИХ
РОДОВИЩ ЧОРНОГО МОРЯ)
О.В. Овецька, С. О. Овецький .................................................................................................. 101
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ В ПАТ
"УКРНАФТА" ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ ВИДОБУТКУ НАФТИ І ГАЗУ.
С.М. Рудий, В.І.Красько ........................................................................................................... 103
СЕКЦІЯ B - НАФТОГАЗОВЕ ОБЛАДНАННЯ //

SESSION B - OIL AND GAS EQUIPMENT
ПІДГОТОВКА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ДЛЯ ПОТРЕБ НАФТОГАЗОВОЇ ГАЛУЗІ
Л. І. Романишин ......................................................................................................................... 104

7
СТАН І ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ОГЛЯДІВ ТА

ЕКСПЕРТНОГО ОБСТЕЖЕННЯ БУРОВОГО І НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВОГО
ОБЛАДНАННЯ
Н.Л. Тацакович1, І.І. Цюцяк2, Є.Р. Доценко1 .......................................................................... 106
НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРИ ПРОЕКТУВАННІ НАФТОГАЗОВОГО ОБЛАДНАННЯ
Л. Є. Шкіца................................................................................................................................. 108
ВДОСКОНАЛЕННЯ КЛИНОВИХ ЗАХОПЛЮВАЧІВ ТРУБ НАФТОВОГО СОРТАМЕНТУ
Копей Б.В., Лях М.М., Лях Ю.М. ............................................................................................ 109
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОЛТЮБІНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ
КАПІТАЛЬНОМУ РЕМОНТУ СВЕРДЛОВИН
В.М. Бабаєв, В.П. Червінський, Р.Ю. Мельник...................................................................... 111
ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ КЛИНОВОГО
ЗАХОПЛЮВАЧА З ЕЛАСТИЧНОМИ ВСТАВКАМИ
Копей Б.В., Лях М.М., Михайлюк В.В., Лях Ю.М. ............................................................... 114
ОСОБЛИВОСТІ РУЙНУВАННЯ НАСОСНО-КОМПРЕСОРНИХ ТРУБ В УМОВАХ
ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩ З ВИСОКИМ ВМІСТОМ
КОРОЗІЙНО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН
Н.І. Чабан, В.Д. Миндюк .......................................................................................................... 116
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛОМОК НАСОСНИХ ШТАНГ В РІЗНИХ РЕГІОНАХ
Копей Б.В., Стефанишин А.Б., Мартинець О.P...................................................................... 117
ДЕЯКІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ВПРОВАДЖЕННЯМ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ
ЛІКВІДАЦІЇ УСКЛАДНЕНЬ ПІД ЧАС БУРІННЯ ГЛИБОКИХ СВЕРДЛОВИН НА НАФТУ
Й ГАЗ
В.М.Чарковський ....................................................................................................................... 118
ВТОМНА МІЦНІСТЬ ГІБРИДНИХ НАСОСНИХ ШТАНГ ПРИ ЦИКЛІЧНОМУ РОЗТЯЗІ
ТА ЗГИНІ
Копей Б.В., Юй Шуанжуй, Стефанишин А.Б. ........................................................................ 121
ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ НАСОСНИХ ШТАНГ ПІСЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ
ЗВАРЮВАННЯМ ТЕРТЯМ
Б. В. Копей, О.В. Пригоровський ............................................................................................ 122
CONTEMPLATION IN USING 3D MODELING FOR PROJECTING OIL AND GAS
EQUIPMENT
A.A.Ivanov, N.S.Anikeev ........................................................................................................... 125
COMPETENCE OF WELDING PERSONNEL AS ONE OF THE FACTORS INFLUENCING
THE SAFETY OF PE PIPELINES USAGE.
Anna Wróblewska, Piotr Szewczyk ............................................................................................ 127
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ КОНТРОЛЮ РІВНЯ БУРОВОГО РОЗЧИНУ В СВЕРДЛОВИНІ В
ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ СПУСКО-ПІДІЙМАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
І.В.Костриба ............................................................................................................................... 127
СИСТЕМИ КОНФІГУРАЦІЇ ПІДВОДНОЇ СИСТЕМИ СЕПАРАЦІЇ: ПОРІВНЯЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА
Копей Б.В., Кривоножко Т.А. .................................................................................................. 130
ПОРІВНЯЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТРУБ З НПВХ І ПВХ-О
Найда А.М., ................................................................................................................................ 132
ВІДНОВЛЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НАСОСНИХ ШТАНГ З
ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМИ ДЕФЕКТАМИ
Копей Б.В., Стефанишин А.Б., Стефанишин О.І. .................................................................. 135
ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНОГО ПРОДУКТУ ANSYS ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ
КОНСТРУКЦІЙ ЕЛЕМЕНТІВ БУРИЛЬНОЇ КОЛОНИ
Л.М. Заміховський, О.М. Лисканич ........................................................................................ 137

8
ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ШТАНГОВИХ

СВЕРДЛОВИННИХ НАСОСІВ
М.Я.Лялюк, Т.П.Венгринюк, Х-М. М. Чичул, А.І.Венгринюк ............................................. 139
МОЖЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ НАФТОГАЗОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ
І. Б. Галюк, О. Ю. Мацькевич .................................................................................................. 141
NUMERICAL STUDY ON PDC DRILL BIT CROWN SHAPE: ROCK REACTION FORCE
OSCILLATION ASPECT
T.O.Pryhorovska ......................................................................................................................... 143
ПРОЕКТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ МАГНІТНОЇ СИСТЕМИ ЛОВИЛЬНОГО ПРИСТРОЮ З
РАДІАЛЬНО НАМАГНІЧЕНИМИ МАГНІТАМИ
Т. Л. Романишин........................................................................................................................ 144
ДО ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СФЕРИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВАЦІЙ У НАФТОГАЗОВОМУ
ОБЛАДНАННІ
Я.Б. Сторож, Н.В. Чумакова ..................................................................................................... 146
ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ ВИВІЛЬНЕННЯ ПРИХОПЛЕНОЇ БУРИЛЬНОЇ КОЛОНИ
МЕТОДОМ ВІБРАЦІЙ
К. Г. Левчук ................................................................................................................................ 148
ДО ПИТАННЯ ПРО МІЦНІСТЬ ТА ДОВГОВІЧНІСТЬ БУРИЛЬНИХ ТРУБ З
МЕХАНІЧНИМИ ПОШКОДЖЕННЯМИ, ЯК КОНЦЕНТРАТОРАМИ НАПРУЖЕНЬ
В.В. Тирлич ................................................................................................................................ 149
РОЗРОБЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ СВЕРДЛОВИННОГО
ДИСПЕРГАТОРА
І. І. Шостаківський , І. В. Вовк ................................................................................................ 151
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
ФЕРОМАГНЕТИКІВ НА ОСНОВІ МАГНІТОПРУЖНИХ ДАТЧИКІВ МЕХАНІЧНИХ
НАПРУЖЕНЬ
Л.С. Шлапак, В.В. Циганчук .................................................................................................... 152
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИПРОБУВАННЯ ПРОТИВИКИДНОГО
І.В.Костриба1, Ю.Р. Мосора1, М.А. Дорохов 2 ....................................................................... 157
MODERN SOLUTIONS OF MINING MACHINES DEVELOPED IN DEPARTMENT OF
MINING, DRESSING AND TRANSPORT MACHINES, AGH UNIVERSITY IN CRACOW
Krzysztof Kotwica, Krzysztof Krauze, Antoni Kalukiewicz ...................................................... 159
ДОСЛІДЖЕННЯ ЖОРСТКОСТІ УЩІЛЬНЮВАЧА УНІВЕРСАЛЬНОГО ПРЕВЕНТОРА
Ю.Р. Мосора, І.В.Костриба, .................................................................................................... 160
ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ БУРИЛЬНИХ ТРУБ ПРИ БУРІННІ ГЛИБОКИХ
СВЕРДЛОВИН
Копей Б.В., Гладкий С.І., Гергель В.В. ................................................................................... 161
ПРО ПІДВИЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Ф.В. Козак, В.М. Мельник,....................................................................................................... 163
ПРОТЕКТОРИ ДЛЯ НАСОСНИХ ШТАНГ
Федорович Я.Т., Михайлюк В.В., Дейнега Р.О. ..................................................................... 165
АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТУВАННЯ ТЕПЛООБМІННИХ АПАРАТІВ
С. Я. Петрів ................................................................................................................................ 167
СТРУМИННІ НАСОСИ - НОВІ МОЖЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ
Дирів Р.І., Гутак О.І. ................................................................................................................. 168
ВПЛИВ ДЕГРАДАЦІЇ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТАЛЕЙ НА ОЦІНКУ УМОВ РУЙНУВАННЯ
ТРУБ БУРИЛЬНИХ КОЛОН ПРИ СПУСКО-ПІДІЙМАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ
О.Ю.Витязь, В.В.Тирлич .......................................................................................................... 170

9
ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ НАСОСНИХ ШТАНГ, ОСНАЩЕНИХ ЗАСОБАМИ ДЛЯ

ВИДАЛЕННЯ ПАРАФІНОВИХ ВІДКЛАДЕНЬ
А.П. Джус, В.Р. ХаруН, В.В. Буй ............................................................................................. 172
ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ШТАНГОВИХ СВЕРДЛОВИННИХ НАСОСНИХ
УСТАНОВОК В ПЕРІОДИЧНОМУ РЕЖИМІ
А.П. Джус, А.Р. Юрич, Т.В. Яців............................................................................................. 174
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУ ТРАЄКТОРІЇ РУХУ
ВІБРОРАМИ ВІБРОСИТА
Лях М.М., Федоляк Н.В., Михайлів В.В. ................................................................................ 176
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УСТАТКУВАННЯ ДЛЯ ПРОМИВАННЯ СВЕРДЛОВИН
АЕРОВАНИМИ РОЗЧИНАМИ
Лях М.М., Савик В.М., Молчанов П.О.Сидоренко О.І.......................................................... 178
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА НАДІЙНОСТІ РОБОТИ ЧАСТОТНО-КЕРОВАНИХ
ЕЛЕКТРОПРИВОДНИХ НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ НАФТОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИХ
СТАНЦІЙ
І.І. Яремак, В.С.Костишин........................................................................................................ 180
ВИБІР ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ ВІДКРИТИХ
НАФТОГАЗОВИХ ФОНТАНІВ
Лях М.М., Добровольський І.В., Яцишин Т.М. ...................................................................... 181
АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ НАФТОГАЗОВОГО
М.Я.Бучинський ........................................................................................................................ 183
СЕКЦІЯ C - ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ НАФТИ І ГАЗУ //

SESSION C - OIL AND GAS TRANSPORTATIONAND STORING
ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ НАСОСІВ З РЕГУЛЬОВАНИМ
ПРИВОДОМ НА МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДАХ УКРАЇНИ
М. Д. Середюк ........................................................................................................................... 185
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТИКСОТРОПНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВИСОКОВ'ЯЗКОЇ
ДОЛИНСЬКОЇ НАФТИ НА ЕКСПЛУАТАЦІЮ НАФТОПРОВОДУ ДОЛИНА-ДРОГОБИЧ
Л.Д. Пилипів .............................................................................................................................. 186
ВПЛИВ ЗАВАНТАЖЕННЯ ГАЗОПРОВОДУ НА НЕСТАЦІОНАРНІСТЬ ТЕЧІЇ ГАЗУ
В. Б. Михалків, В. С. Скорик ................................................................................................... 188
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РУХУ ГАЗОРІДИННИХ СУМІШЕЙ ПРИ
ЗАБРУДНЕННІ ТРУБОПРОВОДУ
Горін П. В. .................................................................................................................................. 190
ВИБІР ДОПУСТИМИХ РЕЖИМІВ РОБОТИ ТРУБОПРОВОДІВ РЕЗЕРВУАРНИХ ПАРКІВ
ПРИ ВНУТРІШНЬОСКЛАДСЬКИХ ПЕРЕКАЧУВАННЯХ
В.П. Лісафін ............................................................................................................................... 192
ВПЛИВ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТУ НА ФОРМУВАННЯ АРЕАЛУ ЙОГО
ЗАГАЗОВАНОСТІ ВИТОКАМИ З ГАЗОПРОВОДУ
Дрінь Н.Я.................................................................................................................................... 193
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИ
ТРАНСПОРТУВАННІ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
І.Р.Михайлюк, Г.І.Левицька, Т.О.Ваврик ............................................................................... 193
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ КАРТИНИ РУХУ ГАЗОВИХ ПОТОКІВ ТРІЙНИКАМИ
МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ
Дорошенко Я. В., Марко Т. І., Дорошенко Ю. І. .................................................................... 195
МЕТОД БЕЗТРАНШЕЙНОГО РЕЛАЙНІНГУ ТЕПЛОГАЗОВИХ МЕРЕЖ
Дорошенко Я. В., Поляруш К. А.............................................................................................. 196

10
ЧИСЕЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОТОЧНОГО ТА ГРАНИЧНОГО СТАНІВ

ТРУБОПРОВОДІВ ІЗ ВИЯВЛЕНИМИ ДЕФЕКТАМИ КОРОЗІЙНОГО СТОНШЕННЯ
СТІНКИ НА ОСНОВІ КРИТЕРІЇВ В’ЯЗКОГО РУЙНУВАННЯ
О.С. Міленін............................................................................................................................... 197
ВПЛИВ ПЕРІОДИЧНИХ СКИДАНЬ НАФТИ НА ПРОПУСКНУ ЗДАТНІСТЬ
МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДІВ
Й. В. Якимів ............................................................................................................................... 199
ВПЛИВ ДЕГРАДАЦІЇ НА МІКРОСТРУКТУРУ ТА МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МЕТАЛУ
ЗВАРНИХ ШВІВ РЕЗЕРВУАРІВ ТА ПОСУДИН ВИСОКОГО ТИСКУ ЗБЕРІГАННЯ
НАФТИ
Петрина Д.Ю.............................................................................................................................. 200
ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЖИМІВ РОБОТИ МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДІВ ПРИ
ЗАСТОСУВАННІ НАСОСІВ З РЕГУЛЬОВАНИМ ПРИВОДОМ
С. Я. Григорський ...................................................................................................................... 202
АЛГОРИТМІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЖИМІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ
СИСТЕМИ ЗА НЕПОВНОГО ЗАВАНТАЖЕННЯ З УРАХУВАННЯМ РЕВЕРСНИХ
РЕЖИМІВ РОБОТИ
М. В. Крихівський, Т. О. Ваврик, Г. І. Левицька, Л. В. Саманів .......................................... 203
ВПЛИВ ГІДРАВЛІЧНОГО СТАНУ СИСТЕМИ ПРОМИСЛОВИХ ГАЗОПРОВОДІВ НА
РЕЖИМИ РОБОТИ ОБ’ЄКТІВ ГАЗОВИДОБУВНОГО КОМПЛЕКСУ
М.І. Братах1, Д.Є. Добрунов2, Алі Шкейр2 ............................................................................. 204
МАРКУВАННЯ НАФТИ МЕТОДОМ ЗБАГАЧЕННЯ РАДІОАКТИВНИМИ ІЗОТОПАМИ З
МЕТОЮ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВМИСНИМ ВИКРАДЕННЯМ
С.В. Дарморис ............................................................................................................................ 205
CFD МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ЦИКЛОННИХ ПИЛОВЛОВЛЮВАЧІВ
Дорошенко Я. В., Зінич А. І. .................................................................................................... 206
МОДЕРНІЗАЦІЯ ОБЛАДНАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ОБЛІКУ НАФТИ
Я.М. Годованець ........................................................................................................................ 207
MODEL DEVELOPMENT OF LONG - DISTANCE NATURAL GAS PIPELINE LEAK
DETECTION AND POSITIONING SYSTEM
Jianguo Feng1*, Kai Li1，Chenhe Zhang1, O.M. Susak2 ,Shuli Wang3 ...................................... 208
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЦІЛІСНОСТІ ОБ'ЄКТІВ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ
ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"
Ю.В. Банахевич1, В.А. Драгілєв2, Р.Ю. Банахевич3 ............................................................... 208
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КІЛЬКОСТІ ДЖЕРЕЛ ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ НА ПРОПУСКНУ
ЗДАТНІСТЬ ГАЗОВОЇ МЕРЕЖІ НИЗЬКОГО ТИСКУ
О. В. Іванов ................................................................................................................................ 211
ДІАГНОСТУВАННЯ ОСНОВНИХ ВУЗЛІВ ГАЗОМОТОКОМПРЕСОРІВ МЕТОДАМИ
ТЕРМОГРАФУВАННЯ
С.В. Бегін .................................................................................................................................... 212
НЕСТАЦІОНАРНІ ПРОЦЕСИ В ГАЗОТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМАХ ЗА УМОВИ ЇХ
НЕПОВНОГО ЗАВАНТАЖЕННЯ
В.Я. Грудз, В. Я. Грудз (молодший) ........................................................................................ 213
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ЗБОРУ ГАЗУ НА
РОДОВИЩАХ УКРАЇНИ
О.О. Філіпчук ............................................................................................................................. 213
ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛОРІЙНОСТІ ПРИРОДНИХ ГАЗІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД
КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ
Я. В. Грудз, Л. Т. Гораль, В. П. Гоцуляк ................................................................................. 214

11
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНЕРГОВИТРАТНОСТІ СИСТЕМИ ПРИДНІПРОВСЬКИХ ТА

ПІВДЕННИХ МАГІСТРАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ ЗА УМОВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ
НАФТОВИХ ПОТОКІВ
О.М. Бортняк.............................................................................................................................. 215
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІНИ НЕПЕРЕРВНО ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ПІДЗЕМНИХ
ДІЛЯНОК ТРУБОПРОВОДІВ ЗА ДАНИМИ ПРО ПЕРЕМІЩЕННЯ ПЕВНОЇ МНОЖИНИ
ТОЧОК
Жовтуля Л.Я. Олійник А.П. Яворський А.В. Карпаш М.О................................................... 216
ПРИНЦИПИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ПОТОКІВ ГАЗУ ВЛАСНОГО ВИДОБУТКУ З
РОДОВИЩ ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»
Ю.Л. Фесенко1, С.В. Кривуля2, М.І. Братах2 .......................................................................... 217
ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ НАФТОПРОВОДАМИ УКРАЇНИ ПРОБЛЕМИ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ
С.В. Козлов ............................................................................................................................... 218
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЧАСТОТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ШВИДКІСТЮ
ОБЕРТАННЯ РОТОРА ЕЛЕКТРОДВИГУНА НАСОСНОГО АГРЕГАТУ НА
МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДАХ
А. С. Івоняк ................................................................................................................................ 220
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ ПАРАМЕТРІВ РОБОТИ
БЕЗНАПІРНИХ ДІЛЯНОК МАГІСТРАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ
А. С. Фігун ................................................................................................................................. 221
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОСЛІДОВНОГО
ТРАНСПОРТУВАННЯ РІЗНИХ СОРТІВ НАФТИ МАГІСТРАЛЬНИМ
НАФТОПРОВОДОМ
І.М. Піта, Ю.О. Кравець ........................................................................................................... 222
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПІДІГРІВУ ДОЛИНСЬКОЇ НАФТИ ПЕРЕД
ЗАКАЧУВАННЯМ У НАФТОПРОВІД ДОЛИНА-ДРОГОБИЧ
С.Р. Яновський........................................................................................................................... 224
ЗАХИСТ ТРУБОПРОВОДІВ ВІД КОРОЗІЇ СТРІЧКОВИМИ ПОКРИТТЯМИ
Т.П. Венгринюк, А.І. Венгринюк ............................................................................................ 228
РЕМОНТ ОБЛАДНАННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДІВ
О. І. Ірклієвський ....................................................................................................................... 229
ОБЛІК НАФТИ В ТРУБОПРОВІДНОМУ ТРАНСПОРТІ
Р. Б. Гуменюк ............................................................................................................................. 230
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ РІШЕННЯ КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ УСТАТКУВАННЯ ТА
МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ РЕЗЕРВУАРА РВСПЛ 20000 МНТ “ПІВДЕННИЙ”
О.В. Витвицький........................................................................................................................ 231
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТІВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ НАФТОВИХ ПОТОКІВ ШЛЯХОМ
ПОСТАЧАННЯ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ НАФТИ СИСТЕМОЮ ПІВДЕННИХ ТА
ПРИДНІПРОВСЬКИХ МАГІСТРАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ
Є.М. Куліш ................................................................................................................................. 233
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МАСИ НАФТИ У МАГІСТРАЛЬНОМУ НАФТОПРОВОДІ
О.М. Ярошенко .......................................................................................................................... 234
ВПЛИВ НЕРІВНОМІРНОСТІ ГАЗОСПОЖИВАННЯ НА НЕСТАЦІОНАРНИЙ ПРОЦЕС,
ВИКЛИКАНИЙ ПОЯВОЮ ВИТОКУ ГАЗУ
Стасюк Р.Б., Шиян Т.П., Запухляк Н.М., Кравчук Р.С. ......................................................... 237
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ ГАЗОВИХ МЕРЕЖ НИЗЬКОГО
ТИСКУ КІЛЬЦЕВОЇ СТРУКТУРИ
А.І. Ксенич ................................................................................................................................. 238
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТУПЕНЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ ПРИВОДУ ГПА НА
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСУ ТРАНСПОРТУВАННЯ ГАЗУ

12
Н.В. Люта ................................................................................................................................... 239

МОДЕЛЮВАННЯ З ПРИРОДНОГО ГАЗУ СТІНКИ ТРУБИ ГАЗОПРОВОДУ
І.П. Штойко ................................................................................................................................ 241
КОРОЗІЙНА ДЕГРАДАЦІЯ ТРУБНИХ СТАЛЕЙ РІЗНОЇ МІЦНОСТІ
О. І. Звірко .................................................................................................................................. 242
СЕКЦІЯ D – НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ //

SESSION D – EARTH SCIENCES
КОМПЛЕКСНІ ГЕОХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НАФТОГАЗОМАТЕРИНЬСКИХ ПОРІД
СЕРЕДНЬОЇ ЧАСТИНИ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ
Я.С. Шморг ................................................................................................................................ 243
СУЧАСНІ МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ НАФТОГАЗОПОШУКОВИХ І РОЗВІДУВАЛЬНИХ
РОБІТ НА ОБ’ЄКТАХ ЗАХІДНОГО СУБРЕГІОНУ ДДЗ
І.І.Дем’яненко1, І.І.Дем’яненко2 ............................................................................................. 243
ПРОСТЕЖЕННЯ ЗОНИ ЗЧЛЕНУВАННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ І
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМ ЗА ГРАВІМАГНІТНИМИ ПОЛЯМИ НА
ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Л. С. МОНЧАК, С. Г. АНІКЕЄВ.............................................................................................. 245
INTEGRATED APPROACH FOR GEOTHERMAL RESERVOIR STUDIES: GEOLOGY,
FLUID FLOW AND GEOMECHANICS
Giovanni Sosio1, Ann-Sophie Boivineau1, Oleksandr Burachok1, Rabah Ould Braham1, Elodie
Zordan1, Andreia Mandiuc1, Charidimos Spyrou1, Mounir Belouahchia1, Clement Baujard2,
Eleonore Dalmais2, Albert Genter2 ............................................................................................. 247
НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ ПАЛЕОЗОСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКОЇ
НАФТОГАЗОНОСНОЇ ОБЛАСТІ
О.В. Цикаляк .............................................................................................................................. 247
ЗАСТОСУВАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ PRMS ДЛЯ ПІДРАХУНКУ ЗАПАСІВ НАФТИ І ГАЗУ
І.Р. Михайлів, Закарі Абдаллах ................................................................................................ 249
ПЕРСПЕКТИВИ ВИДОБУТКУ МЕТАНУ ІЗ ВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ ЛЬВІВСЬКО-
ВОЛИНСЬКОГО БАСЕЙНУ
Т.В. Калиній, С.С. Зубашев, Р.І. Вовк ..................................................................................... 251
СИСТЕМНА ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ГАЗОНОСНОСТІ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЧАСТИНИ
ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
А. В. Ярема................................................................................................................................. 254
ПЕРСПЕКТИВИ ГАЗОНОСНОСТІ НИЗЬКОПОРИСТИХ, ТОНКОШАРУВАТИХ
ПІЩАНО-ГЛИНИСТИХ ВІДКЛАДІВ НЕОГЕНУ В ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ
(КРУКЕНИЦЬКА ЗАПАДИНА) ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
А.В Локтєв1, В.Г. Омельченко2 ................................................................................................ 255
ОСНОВНІ ТИПИ ПОРІД-КОЛЕКТОРІВ МИКУЛИЧИНСЬКОГО РОДОВИЩА ТА ЇХ
ПРОСТОРОВЕ ПОШИРЕННЯ
Здерка Т.В. ................................................................................................................................. 257
ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ МОДЕЛІ ТРІЩИНОУТВОРЕННЯ В ПОРОДАХ-КОЛЕКТОРАХ
АНАЛІЗ БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН В МЕЖАХ МУКАЧІВСЬКОЇ ПІДЗОНИ
ЗАКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
М.І. Медвідь ............................................................................................................................... 260
ПЕРСПЕКТИВИ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ ЛЬВІВСЬКОГО ПАЛЕОЗОЙСЬКОГО
ПРОГИНУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
В.Г. Омельченко, В.І. Дербаль, М.О. Карпенко ..................................................................... 263
ОСОБЛИВОСТІ РОЗУЩІЛЬНЕННЯ ТЕРИГЕННИХ ПОРІД-КОЛЕКТОРІВ
ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ

13
C.С.Куровець, Б.Й. Маєвський ................................................................................................ 263

СЛАНЦЮВАТІ ПОРОДИ СПАСЬКОЇ СВІТИ НИЖНЬОЇ КРЕЙДИ ЯК ПЕРСПЕКТИВНІ
ОБ'ЄКТИ ОТРИМАННЯ ВУГЛЕВОДНІВ
Мазур А.П., Боднарчук В.С. ..................................................................................................... 266
THE APPLICABILITY RANGE OF NET MODEL FOR PORE SPACE OF
UNCONVENTIONAL ROCKS
Such Piotr, Cicha–Szot Renata .................................................................................................... 266
ANALYSIS OF PORE SPACE OF SHALE ROCK USING MICROSCOPIC METHODS
Grzegorz Leśniak, ....................................................................................................................... 267
СЕКЦІЯ E – ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА

ЕНЕРГЕТИКА // SESSION E – ENERGY EFFICIENCY AND
ALTERNATIVE ENERGY
ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ І ПАРАМЕТРІВ КОМПЕНСУВАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ В

СИСТЕМАХ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ПІДПРИЄМСТВ НАФТОГАЗОВОЇ ГАЛУЗІ
Соломчак О. В., Романюк Ю. Ф............................................................................................... 268
ОПТИМІЗАЦІЯ ТОПОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНИХ СИСТЕМ ПІДПРИЄМСТВ
НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВОЇ ГАЛУЗІ
Романюк Ю. Ф., Соломчак О. В............................................................................................... 270
РОЗРОБКА МЕТОДІВ КЕРУВАННЯ СКЛАДНОЮ ГАЗОТРАНСПОРТНОЮ СИСТЕМОЮ
ПРИ РІЗНИХ РЕЖИМАХ ЗАГРУЗКИ
Костів Я. В. ................................................................................................................................ 272
ВПЛИВ ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ КАНАЛІВ ЗА РІЗНОЇ ТОВЩИНИ ДИСКОВИХ ГАЛЬМ
АВТОБУСА НА ВИПРОБУВАННЯХ
І.Я. Захара к.т.н. ......................................................................................................................... 273
КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ
ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
М.Б. Слободян ........................................................................................................................... 275
МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРОБУРА
М. Й. Федорів, І. В. Гладь, І. Д. Галущак, І. М. Михайлів .................................................... 277
ПІДВИЩЕННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОЇ СУМІСНОСТІ ОДНОФАЗНИХ
ФОТОЕЛЕКТРИЧНИХ СИСТЕМ В МЕРЕЖІ
І. В. Гладь, Я. В. Бацала ............................................................................................................ 278
ТЕХНІЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ УДОСКОНАЛЕНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ЕКСПРЕС-КОНТРОЛЮ
ТЕПЛОТИ ЗГОРЯННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
І.І. Височанський1, А.В. Яворський2, М.О. Карпаш2, О.М.Карпаш2 .................................... 280
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РЕКУПЕРАТОРІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ДАХОВИХ КОТЕЛЕНЬ
В. Д. Миндюк, І. Р. Ващишак ................................................................................................... 280
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ЗАНУРЮВАЛЬНОГО
ЕЛЕКТРОДВИГУНА НАСОСУ
О. І. Кіянюк, І. В Гладь ............................................................................................................. 283
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИТРАТИ ПАЛИВА ПРИ ВИКОРИСТАННІ ТЕХНІЧНИХ
НАНОПРИСАДОК ДО ОЛИВИ В ДВИГУНАХ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
В. С. Дмитренко, П. О. Драганець, В. В. Негрич ................................................................... 284
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ОБ’ЄКТІВ ТРАНСПОРТУ ГАЗУ З ВИКОРИСТАННЯМ ПАРОКРАПЕЛЬНИХ
НАГРІВАЧІВ
І. Р. Ващишак1, С. П. Ващишак2 , В.Д. Миндюк1,.................................................................. 285

14
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗРОБКИ ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДІВ ПРИ

ЗАСТОСУВАННІ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ СВЕРДЛОВИННОГО ГІДРОВИДОБУТКУ
М.Л. Зоценко, Л.О. Педченко, М.М. Педченко* .................................................................. 288
ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
МАЛОДЕБІТНИХ ГЛИБИНОНАСОСНИХ СВЕРДЛОВИН
І.Б. Копей, А.І. Венгринюк ....................................................................................................... 289
ОЦІНКА ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ
ЗАСОБАМИ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ
Я.І. Заячук, О.В. Мойсеєнко, Б.В. Пашковський ................................................................... 291
НОВІ ПІДХОДИ ДО СТАТИСТИЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ ПОХИБОК ПОБУТОВИХ
ЛІЧИЛЬНИКІВ ГАЗУ ПРИ ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Т.В.Лютенко .............................................................................................................................. 293
НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
О.Є. Середюк, Н.М. Малісевич ................................................................................................ 295
USE OF HOT WATER FOR HEATING HIGH VISCOSITY OIL AND PETROLEUM
PRODUCTS IN TANKS
A. Anderson ................................................................................................................................ 297
МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ АСФАЛЬТО-СМОЛИСТО-ПАРАФІНОВИХ ВІДКЛАДЕНЬ
НА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИВОДА СВЕРДЛОВИННОЇ ШТАНГОВОЇ УСТАНОВКИ
Райтер П.М., Харун В.Р. ........................................................................................................... 300
BOND GRAPH МОДЕЛЬ ЕЛЕКТРОПРИВОДНОГО ВІДЦЕНТРОВОГО НАСОСНОГО
АГРЕГАТУ ІЗ УТОЧНЕНИМ ВРАХУВАННЯМ МЕХАНІЧНИХ ВТРАТ
В. С. Костишин, П. О. Курляк .................................................................................................. 302
АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ
Михайлів М. І.1 Головко В. В.2 Михайлів І. М.3 Жукевич О. В.4 ......................................... 304
ІНДУКЦІЙНИЙ МЕТОД КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ
О.С. Криницький, О.Є. Середюк ............................................................................................. 305
РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА НАДІЙНОСТІ МАГІСТРАЛЬНИХ
НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ НА ЗАСАДАХ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ
І.І. Яремак, В.С.Костишин........................................................................................................ 307
ОПТИМАЛЬНІ ДОСТОВІРНІ ІНТЕРВАЛИ ПРИ ІНФОРМАЦІЙНОМУ АНАЛІЗІ
РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ
М. Я. Дволітка............................................................................................................................ 308
ОЦІНЮВАННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ВИМІРЮВАННЯ ЧАСТОТИ ПУЛЬСАЦІЙ ТИСКУ І
ТЕМПЕРАТУРИ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ГАЗІВ двигунів внутрішнього згорання
Б.В. Долішній, Н.Б. Клочко ...................................................................................................... 310
ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ СТУПЕНЮ ЗАБРУДНЕННЯ
ВОДОЙМ ВИКИДАМИ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ
Баран С.В., Кучірка Ю.М., Чеховський С.А. .......................................................................... 311
СИСТЕМНИЙ АСПЕКТ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Т.М. Орищин.............................................................................................................................. 314
ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СПОСОБІВ ВИДОБУВАННЯ ГАЗУ
З ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДІВ
Овецький С. О., Витязь А.О. .................................................................................................... 316
КОНТРОЛЬ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИХ АГРЕГАТІВ НА БАЗІ
ШТУЧНИХ НЕЙРОМЕРЕЖ
Л.М. Заміховський, В.В. Павлик.............................................................................................. 317
УПРАВЛІННЯ РОБОТОЮ ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИХ АГРЕГАТІВ З ВРАХУВАННЯМ
ЇХ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ
Л.М. Заміховський, Н.І.Іванюк ................................................................................................ 318

15
СИСТЕМА ЗБОРУ, ОБРОБКИ І ПЕРЕДАВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ

ТОВАРНО-СИРОВИННОГО ПАРКУ ПАТ «НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ» З
ФУНКЦІЯМИ ДИСТАНЦІЙНОГО ПАРАМЕТРУВАННЯ
Л.М.Заміховський, М.Я.Николайчук, І.Т.Левицький ............................................................ 320
СТЕНДОВІ ДОПОВІДІ / POSTER SESSIONS

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ГАЗУ
А.О. Устенко, І.В. Перевозова, О.Я. Малинка ....................................................................... 322
ЦІЛІ ТА ЕТАПИ ПОБУДОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ В
ГАЗОТРАНСПОРТНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ
А.М. КЛЮНЬ, М.О. КАРПАШ ................................................................................................ 324
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГІДРОРОЗРИВУ ПЛАСТА НА РОДОВИЩАХ
ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ
О.В. Файфер1, Г.А. Продайко2 ................................................................................................. 327
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ЗМЕНШЕННЯ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ
ГІДРОСФЕРИ НА КІНЦЕВІЙ СТАДІЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ НАФТОВИХ РОДОВИЩ
Я.М. Семчук, Е.Е. Скиба .......................................................................................................... 330
ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИБОЕЛЕКТРИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В МЕТАЛОПОЛІМЕРНИХ ПАРАХ
ФРИКЦІЙНИХ ВУЗЛІВ НАФТОГАЗОВОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТРАНСПОРТУ
С.І. Криштопа ............................................................................................................................ 332
ОБҐРУНТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМІВ РОБОТИ СТРУМИННОГО НАСОСА
ДЛЯ ПРОМИВАННЯ ПІЩАНИХ КОРКІВ
О.В.Паневник, І.Ф. Концур, Д.О. Паневник ........................................................................... 334
ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ ЗМІШУВАНИХ ПОТОКІВ НА РЕЖИМ РОБОТИ
СВЕРДЛОВИННОЇ ЕЖЕКЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
Д.О. Паневник............................................................................................................................ 337
ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ БЕЗСТРІЧКОВОГО НАСОСА КОЧЕННЯ
Д.П.Прокопенко ........................................................................................................................ 339
ВПЛИВ НЕРІВНОМІРНОСТІ ОБЕРТАННЯ КРИВОШИПА ВЕРСТАТА-ГОЙДАЛКИ НА
КІНЕМАТИКУ РУХУ ТОЧКИ ПІДВІСУ КОЛОНИ ШТАНГ
В.М.Сенчішак, В.Я.Попович, В.В.Буй .................................................................................... 341
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
С. В. Король ............................................................................................................................... 343
THE ECONOMICAL SOLUTION FOR THE PIPELINE TRANSPORTATION OF VISCOUS
CRUDE USING THE HEATERS IN PUMPING STATIONS
Benmounah Amar ....................................................................................................................... 346
ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ПОПЕРЕДНЬОЇ ОЦІНКИ ВЕЛИЧИНИ ПОЧАТКОВИХ ЗАПАСІВ
ГАЗУ.
М.М. РОЙ ................................................................................................................................... 346
EVALUATION OF GEOMECHANICAL AND ACUSTIC PROPERTIES OF SHALES USING
DRILL CUTTINGS AS THE WAY TO BETTER UNDERSTAND THE FORMATION
P. Budak, R. Cicha-Szot .............................................................................................................. 348
NMR LABORATORY MEASUREMENTS OF VARIOUS TYPES OF SEDIMENTARY ROCKS
USING 2, AND 23 MHZ SPECTROMETERS
Jolanta Klaja1, Katarzyna Drabik1, Marek Dohnlik1, Piotr Kulinowski2 .................................... 348
SOIL RADON (222RN) CONCENTRATION AS A TOOL FOR MAJOR TECTONIC LINES
DETERMINATION IN THE POLISH PART OF THE CARPATHIAN MOUNTAINS.
Leszek Jankowski (1), Sylwia Kowalska (2), Rafał Skupio (2), Marek Dohnalik (2) ...................... 349
INDUSTRIAL MANAGEMENT OF USED DRILLING FLUIDS
M. Uliasz, T. Steliga, S. Błaż, G. Zima, P. Jakubowicz .............................................................. 349

16
THE ANALYSIS OF THE CHANGES MECHANICAL PARAMETERS OF CEMENT

SLURRIES FOR UCGS (CAVERN UNDERGRUND GAS STORAGE DEPENDING ON THE
DURATION OF EXPOSURE
mgr inż. Łukasz Kut .................................................................................................................... 350
ПРОГНОЗУВАННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТРИВАЛО ЕКСПЛУАТОВАНИХ
НАФТОГАЗОПРОВОДІВ
Р. С. Грабовський, І. Я. Федорович, О. М. Лепак .................................................................. 351
ОЦІНКА ДИНАМІЧНОЇ ДІЇ МАХОВИХ МАС БУРИЛЬНОЇ КОЛОНИ
Гриджук Я.С. ............................................................................................................................. 352
ОЦІНКА ЗМІНИ НАВАНТАЖЕНОСТІ ТРУБОПРОВОДІВ НА ДІЛЯНКАХ
ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПІДЗЕМНИХ СХОВИЩ ГАЗУ
Крижанівський Є.І., Тараєвський О.С. .................................................................................... 353
РАНЖУВАННЯ ҐРУНТІВ ЗА НЕБЕЗПЕКОЮ РОЗВИТКУ КОРОЗІЙНО-МЕХАНІЧНИХ
ПРОЦЕСІВ НА ТРУБОПРОВОДАХ
Л. Я. Побережний, А.І. Станецький, М.С. Полутренко, В. Б. Запухляк .............................. 355
КОМПЛЕКСНА МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ТРУБОПРОВОДУ
В УМОВАХ ТРИВАЛОЇ ДІЇ АГРЕСИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ІЗ ІМІТАЦІЄЮ РІЗКИХ
АЦИКЛІЧНИХ ПЕРЕВАНТАЖЕНЬ
Л.Я. Побережний1, В.С. Цих1, А.В. Яворський1, Л.Я. Побережна2 ...................................... 358
ВПЛИВ ТРИВАЛОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ГІДРАТОУТВОРЕННЯ НА ДОВГОВІЧНІСТЬ
МАТЕРІАЛУ ШЛЕЙФІВ
Л.Я. Побережний, А. В.Грицанчук, М.П. Мазур ................................................................... 360
КОМПОНЕНТНО-ОРІЄНТОВАНЕ МОДЕЛЮВАННЯ КІНЕМАТИКИ МЕХАНІЗМІВ
МОВОЮ PYTHON НА ПРИКЛАДІ МЕХАНІЗМУ ВЕРСТАТА-ГОЙДАЛКИ
В. Б. Копей ................................................................................................................................. 362
ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ МОДЕЛІ СВЕРДЛОВИННОЇ ШТАНГОВОЇ НАСОСНОЇ
УСТАНОВКИ ДЛЯ СЕРЕДОВИЩА MAPLESOFT MAPLESIM 7
В. Б. Копей1, Б. В. Копей1, О. О. Кузьмін2 .............................................................................. 364
ІМІТАЦІЙНА МОДЕЛЬ СВЕРДЛОВИННОЇ ШТАНГОВОЇ НАСОСНОЇ УСТАНОВКИ НА
ОСНОВІ АБСТРАКТНИХ АВТОМАТІВ
В. Б. Копей ................................................................................................................................. 365
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ПРИВАБЛИВОСТІ НАФТОВИХ РОДОВИЩ
У. Я. Витвицька, І. В. Андрійчук ............................................................................................. 366
ПІДВИЩЕННЯ ТОЧНОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ
МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ВИКОРИСТАННЮ УЛЬТРАЗВУКОВИХ ФАЗОВАНИХ
РЕШІТОК
О.В. Попович, В.Я.Попович, Л.Я Жовтуля ............................................................................ 368
МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ СИСТЕМ СКЛАДНИХ
ПЕРЕХОДІВ ТРУБОПРОВОДІВ
Н.Б. Слободян ............................................................................................................................ 370
РОЗРОБКА МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ РЕВЕРСНИХ РЕЖИМІВ СИСТЕМ
ГАЗОПОСТАЧАННЯ
С. Р. Стефанишин ...................................................................................................................... 371
ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ЛЕГУВАННЯ ЗА РАХУНОК КОМПЕНСАЦІЇ СПРАЦЮВАННЯ
ЛЕГУЮЧИХ ЕЛЕКТРОДІВ
В.Я. Шиманський ...................................................................................................................... 372
МОТИВАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ ЗМІН
Полянська А. С., Григорович Ю. О., ....................................................................................... 373

17
УДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБУ КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ТРУБОПРОВОДІВ

1
В. Б. Запухляк, 1Л. Я. Побережний, 1Н. М. Запухляк, 2О. М. Марчук ................................ 376
АНАЛІЗ АВАРІЙНИХ ВТРАТ НАФТИ ЧЕРЕЗ ДЕФЕКТНІ ОТВОРИ В ПРОМИСЛОВИХ
ТРУБОПРОВОДАХ
Л. В. Возняк, Г. М. Кривенко, М. П. Возняк .......................................................................... 377
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ЗВОРОТНОГО КЛАПАНА УЕВН ДЛЯ
ВИДОБУТКУ НАФТИ
Гладкий С.І., Бурда М.Й., Шпак Д.С. ...................................................................................... 379
АНАЛІЗ КІНЕТИКИ ДИНАМІЧНОГО ПОШИРЕННЯ ТРІЩИНИ В ТРУБІ
МАГІСТРАЛЬНОГО ГАЗОПРОВОДУ ЯК ЦИКЛІЧНОГО ВИПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ
Я.В. Литвиненко1, П.О. Марущак1, Л.Я. Побережний2, Д.Я. Баран1 ................................... 380
ОСОБЛИВОСТІУТЕПЛЕННЯ ПОРИСТИМИ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИМИ МАТЕРІАЛАМИ
БУДІВЕЛЬЛІНІЙНИХ ВИРОБНИЧИХ УПРАВЛІНЬ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ
Л.П. Шумська, О.М. Зотова, А.Т. Маркін ............................................................................... 382
ВИЗНАЧЕННЯ НАПРУЖЕНЬ У СТІНКАХ ПОСУДИН, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ
А.М. Карпаш1, М.О. Карпаш2, Н.Л. Тацакович2 .................................................................... 383
АНАЛІЗ ПАЛИВНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ДВИГУНІВ ВНУТРІШНЬОГО
ЗГОРЯННЯ НА БІОГАЗІ З ВІДХОДІВ ТВАРИННИЦТВА
Л.І.Гаєва, Т.В.Дикун ................................................................................................................. 385
ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ ЯКОСТІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ
ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ НАФТОГАЗОВИХ КОМПЛЕКСІВ
І.Д. Галущак, Я.О. Бажан, М.С. Воскобойников .................................................................... 388
ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАСОСНИХ УСТАНОВОК
НАФТОГАЗОВИХ КОМПЛЕКСІВ
І.Д. Галущак, А.З. Дика, І.І. Князевич ..................................................................................... 390
ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ДЛЯ СУМІСНОГО ЗБОРУ НАФТИ, ГАЗУ,
КОНДЕНСАТУ І ВОДИ
Горін П. В. .................................................................................................................................. 392
РОЗРАХУНОК ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ШТАНГОВИХ НАСОСНО-
ЕЖЕКТОРНИХ УСТАНОВОК ДЛЯ НАФТОВИХ СВЕРДЛОВИН
О.Я. Дубей .................................................................................................................................. 393
ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТОВЩ ДЕВОНУ В ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ
СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ: СЕДИМЕНТАЦІЙНІ І ГЕОХІМІЧНІ ДАНІ
Валерій Омельченко1, Павєл Косаковскі2, Яцек Матушкєвіч2 ............................................. 395
ВПЛИВ СПОСОБУ ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ СЕРЕДНЬОГО ПЛАСТОВОГО ТИСКУ
НА РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ РОБОТИ ПСГ МЕТОДОМ ГОДОГРАФА
П. Р. Гімер .................................................................................................................................. 397

18
ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ / PLENARY SESSION

УДК 378(477.86):620.9(477)
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬ-НИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ – 50 РОКІВ ДЛЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Є.І. Крижанівський,
Наведені історичні віхи нафтогазової вищої освіти і науки в Україні. Місія, досягнення та
динаміка розвитку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за 50
років.
Ключові слова: нафтогазова освіта, університет, наука, досягнення, нафта, природний газ,
програма
The article represents historical milestones of oil and gas higher education in Ukraine. The mission,
achievements and the dynamics of development of the Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil
and Gas for 50 years have been reviewed.
Keywords: oil and gas education, university, science, achievement, oil, natural gas, program.
Університет здійснює підготовку фахівців для нафтогазового комплексу та суміжних галузей

України та інших держав, а також виконує науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи для
підприємств і установ різних галузей економіки України.
Послуги, які надає університет у сфері вищої освіти згідно з сертифікатом на систему
управління якістю № UA 2.047.09517-15 [1] та стосовно виконання фундаментальних, пошукових та
прикладних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт згідно з сертифікатом на
систему управління якістю № UA 2.047.09380-15 [2], відповідають вимогам ДСТУ ISO 9001:2009.
Університет сьогодні – це десять навчально-наукових інститутів: Інститут нафтогазової
інженерії; Інститут геології і геофізики; Інститут інженерної механіки; Енергетичний інститут;
Інститут інформаційних технологій; Інститут економіки і управління в нафтогазовому комплексі;
Інженерно-екологічний інститут; Інститут архітектури, будівництва і туризму; Інститут гуманітарної
підготовки та державного управління; Інститут післядипломної освіти; а також кафедра військової
підготовки; аспірантура, докторантура; Науково-дослідний інститут нафтогазової енергетики та
екології; три коледжі: Бурштинський енергетичний коледж; Коледж електронних приладів;
Калуський коледж економіки, права та інформаційних технологій; Фізико-технічний ліцей. При
університеті створений навчально-науково-виробничий комплекс, який об’єднує майже сорок
навчальних закладів різного рівня акредитації та загальноосвітні школи. Завдання комплексу – це
інтенсивна і ефективна профорієнтаційна робота. Загалом в університеті навчаються понад десять
тисяч студентів, аспірантів, докторантів, курсантів та учнів.
Понад століття в Україні системно працює нафтогазова вища освіта і наука. Їх початок
пов’язуємо з відкриттям спеціальності «Буріння і видобування нафти» у Львівській політехнічній
школі (тепер Національний університет «Львівська політехніка») в 1898 році [3], а також зі
створенням в 1899 році Крайової науково-дослідної лабораторії, покликаної вивчати властивості
прикарпатської нафти та інші процеси, пов’язані з отриманням та використанням нафти.
Звичайно, окремі дослідження виконувались і раніше, необхідно було розробляти технології
видобування, створювати пристрої для спорудження свердловин, адже на початку другої половини
19-го століття на Прикарпатті розпочався промисловий видобуток нафти. Львів поступово ставав
центром нафтогазової освіти України і Європи. У 1922 році створено першу спеціалізовану
нафтогазову кафедру в Європі – кафедру «Буріння і видобування нафти» у новоствореній
«Львівській політехніці» на базі Львівської політехнічної школи. Ця кафедра стала основою для
створення навчальної інфраструктури вищої нафтогазової освіти. Центр вищої нафтогазової освіти у
Львові працював до середини 60-х років минулого століття.

19
У 1963 році, реалізовуючи програму уряду щодо наближення підготовки фахівців до місця
їхньої праці, був створений Івано-Франківський філіал Львівського політехнічного інституту на базі
загальнотехнічного факультету. Нафтогазові структурні підрозділи Львівського політехнічного
інституту перевели до Івано-Франківська. Почався новий період вищої нафтогазової освіти і науки з
центром в місті Івано-Франківську. Бурхливо розвивалась навчальна і наукова база, зростали нові
кадри вищої кваліфікації. Все це було зумовлено рекордним видобутком нафти і газу в Україні. В
кінці 60-х років видобуток природного газу в Україні перевищував 68 млрд кубічних метрів в рік.
Потрібні були нові кваліфіковані фахівці й нові ефективні технології. Склались усі необхідні
передумови створення освітнього і наукового нафтогазового закладу нового типу. І такий вищий
навчальний заклад був створений у 1967 році – це Івано-Франківський інститут нафти і газу. Заклад,
на який було покладено велику місію – сприяння забезпеченню енергетичної безпеки держави.
Особливо це стало актуальним в незалежній Україні. Адже за всі роки незалежності в енергетичному
балансі держави нафта, нафтопродукти і природний газ сумарно перевищують 50% первинного
енергоспоживання. Реально нафта і природний газ є визначальними чинниками енергетичної безпеки
України.
З перших років створення Івано-Франківський інститут нафти і газу активно розвивався –
відкривались нові спеціальності, утворювались нові кафедри і факультети, формувались наукові
школи. Інститут достойно реалізовував свою місію. Зростала його роль при техніко-технологічному
та соціально-економічному формуванні енергетичної стратегії держави.
При цьому відбувались позитивні зміни у структурі закладу, прогресивно змінювались зміст і
форми навчання, удосконалювались методи досліджень, зміцнювався кадровий потенціал.
Разом з тим змінився статус навчального закладу. За результатами акредитації Івано-
Франківський інститут нафти і газу в 1994 році досяг 4-го найвищого рівня і набув статусу
технічного університету. У 2001 році за значні успіхи в підготовці фахівців для економіки України та
високі результати наукових досліджень Указом Президента України [4] Івано-Франківському
державному технічному університету нафти і газу надано статус «національного». Тоді, вже Івано-
Франківський національний технічний університет нафти і газу, зосередив свої зусилля на вирішенні
ключових позицій енергетичної безпеки України. Все це відбувалось у середовищі складних
державотворчих процесів з відчутним впливом світових економічних криз, загостренням стосунків із
сусідньою державою, з якою було значне поєднання важливих стратегічних нафтогазових об’єктів.
Один з таких об’єктів – це газотранспортна система України, яка органічно поєднана з
газотранспортною системою Росії у виконанні важливого міжнародного завдання – транспортування
природного газу до країн Європейського Союзу. В університеті велика увага приділялась
дослідженням надійності газотранспортної системи і напрацюванню гнучких альтернативних шляхів
постачання газу.
Роботи виконанні в університеті отримували високу оцінку на рівні держави. Так, в 2006 році
отримала Державну премію України в галузі науки і техніки виконана і представлена університетом
робота «Розробка та впровадження високоефективних технологій видобування і постачання газу для
підвищення енергетичної безпеки держави». Першими лауреатами Державної премії незалежної
України в галузі науки і техніки серед працівників університету стали: проф. Крижанівський Є. І.,
проф. Грудз В. Я., проф. Кондрат Р. М., проф. Мислюк М. А. [5]. В тому ж році отримала Державну
премію України в галузі науки і техніки робота, представлена Інститутом електрозварювання ім. Є.
О. Патона НАН України «Розробка та впровадження засобів неруйнівного контролю і технологій
технічної діагностики машинобудівного обладнання тривалої експлуатації». Лауреатами Державної
премії України в галузі науки і техніки стали працівники університету – проф. Карпаш О. М. та к.т.н.
Зінчак Я. М. [5]. Загалом, лауреатами державної премії України в галузі науки і техніки стали 20
працівників університету. Професор Адаменко О. М. у 1978 р. отримав звання лауреата Державної
премії СРСР в галузі науки і техніки. Троє молодих науковців нашого університету стали лауреатами
Державної премії України серед молодих вчених у 2015 році і ще один – в 2016 році. В університеті
працює 8 Заслужених діячів науки і техніки України та 12 Заслужених працівників освіти України.
Науковий потенціал університету – це майже 110 докторів наук, професорів і понад 500 кандидатів
наук, доцентів.
Гордість університету – це його випускники, які об’єднані в Асоціацію випускників Івано-
Франківського національного технічного університету нафти і газу. Очолює асоціацію випускник
університету, багаторічний директор УМГ «Прикарпаттрансгаз», канд. техн. наук Рудко В. П.
Асоціація випускників, як громадська організація, відповідно до її статуту, покликана сприяти

20
зміцненню матеріальної бази університету. Ректорат і Вчена рада висловлюють велику вдячність
нашим випускникам за підтримку і формування позитивного іміджу для університету. Окремі
випускники особливо активні в підтримці університету. Серед них, випускник 1970 р. факультету
газонафтопроводів, почесний професор нашого університету, доктор технічних наук, професор
Будзуляк Б. В., який сприяв участі науковців університету в різних міжнародних конференціях.
Богдан Володимирович брав особисту участь у розробці проектів створення Гелієвої енергетичної
установки плавального басейну потужністю 100 кВт, індивідуальної котельні спорткомплексу,
реконструкції прилеглої території та інших об’єктів і забезпечив фінансування їх реалізації. Наші
випускники формують позитивний імідж університету працюючи майже у всіх нафтогазовидобувних
країнах світу, це очевидно сприяє тому, що в Івано-Франківському національному технічному
університеті нафти і газу навчаються студенти майже з сорока країн. Університет отримує позитивні
відгуки про роботу наших випускників від багатьох відомих нафтогазових компаній. Так, випускник
університету 2003 року Роман Шеремета, доктор економічних наук, професор, який отримав
спеціальність «Економіка підприємства паливно-енергетичного комплексу», став лідером рейтингу
журналу «Forbes» 2015 році (поділив 1-2 місця) серед найкращих економістів світу, які здобули
освіту в Україні [6].
Серед реалізованих нашими випускниками важливих проектів слід відзначити подачу газу з
підземних сховищ з заходу на схід України в січні 2009 року. При високих морозах було припинено
подачу газу з Російської Федерації до східних областей України. Виникла небезпека паралічу
теплоенергетичних систем, що могло мати складні технічні та соціальні наслідки. Група фахівців
випускників нашого університету під керівництвом генерального директора ДК «Укртрансгаз»
випускника університету Марчука Я. С. у стислий термін забезпечили роботу газотранспортної
системи в реверсному режимі і подали газ з заходу на схід України. Геніальне рішення і героїчна
праця газотранспортників не дозволили відбутися великому лихові.
Протягом останніх років спостерігається стрімкий зліт оцінок світових вуглеводневих
ресурсів. Особливо це стосується природного газу, глобальні світові ресурси якого вже
наближаються до 1000 трлн м3. Підтверджуються прогнози відносно того, що ХХІ століття з точки
зору енергетики має бути переважно газовим. За підрахунками Департаменту енергетики США в
2030 р, порівняно із 2003 р., роль газу як енергоносія в світовій промисловості зросте в 10 разів.
Україна, що була серед піонерів та світових лідерів в сфері нафто- та, особливо,
газовидобувної індустрії, опинилась осторонь цього важливого газоенергетичного процесу, що
обумовлено не міфічним виснаженням українських надр, а обвальним падінням обсягів глибокого
буріння та сейсморозвідки, хибною економічною політикою та іншими негативними чинниками. Все
це супроводжується дезінформацією про виснаження вуглеводневих ресурсів, що знаходяться в
разючому протиріччі із науково обґрунтованими перспективами нафтогазоносності нашої країни.
Колектив університету розуміє, що кому, як не нам, разом з нафтогазовими компаніями за
підтримки держави вирішувати важливі і разом з тим складні завдання енергетичної безпеки.
Виходячи з величезних економічних і суспільних втрат, які зазнала Україна протягом часу своєї
незалежності необхідно фінансування цих завдань перетворити з тягаря державного бюджету в
складову економічного розвитку країни. Професорсько-викладацький склад університету виконуючи
свою бюджетну науково-дослідну роботу за індивідуальними планами виконує комплексну цільову
програму «Науково-організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу та
диверсифікації постачання енергетичних ресурсів для підвищення енергетичної безпеки України».
Ця програма, доповнена іншими науковими результатами, отриманими працівниками університету
при виконанні кандидатських і докторських дисертацій та різних науково-дослідних договорів,
повинна стати основою нафтогазової складової нової енергетичної стратегії України. Університет
готовий презентувати її в рік відзначення свого 50-ти річчя і брати активну участь в її реалізації.
Університет пропагує свої напрацювання на всіх рівнях від окремих підприємств до
керівництва державою. Так, 9 червня 2015 року у Верховній Раді України відбулись Комітетські
слухання, ініційовані нашим університетом, на тему «Перспективи та шляхи нарощування видобутку
вітчизняних нафти та газу для підвищення енергетичної безпеки України». В слуханнях брали
участь, крім народних депутатів, представники різних галузей та наукових установ.
6 травня 2016 року підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством енергетики та
вугільної промисловості України і Івано-Франківським національним технічним університетом
нафти і газу, метою якого є спільна діяльність, спрямована на нарощування видобутку вітчизняних

21
енергоносіїв та забезпечення максимально широкої диверсифікації шляхів і джерел постачання

первинних енергоресурсів.
Загалом позитивний поступ нафтогазової вищої освіти і науки України є все ж таки
недостатній для ефективного подолання негативних викликів сьогодення. Очевидна причина в тому,
що вища нафтогазова освіта розвивається в середовищі загальної вищої технічної освіти, яка
останніми роками втрачає свої позиції. За даними національного фонду фундаментальних
досліджень США [7] в сегменті вищої освіти і науки Україна за останні 15 років перемістилася з 32
на 41 місце у світі. Зокрема, за швидкістю зміни кількості публікацій з високим імпакт-фактором за
цей час Україна швидко втрачала свої позиції приблизно з темпом 3,6% на рік.
На Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія) в січні 2016 року було оголошено
про початок поступового переходу людства до «Четвертої промислової революції». При цьому було
сформульовано критерії впливу людського капіталу на соціально-економічний розвиток будь якої
країни. Їх назвали критеріями освітньої конкурентоспроможності в міжнародній кооперації праці.
Українські експерти зробили аналіз забезпеченості головних кластерів економіки
конкурентоспроможним персоналом виходячи з потреб його діяльності в міжнародній кооперації
праці.
Результати аналізу показали, що головні кластери економіки України поки що мають дуже
низький рівень забезпеченості відповідними кадрами, від 3% для кластера «Науки про життя», до
35% для кластера «Інформаційно-комунікаційні технології». Це означає, що для сталого розвитку
України потрібно перш за все подолати значний розрив між наявним і затребуваним людським
капіталом. Вказаний виклик є досить складним, оскільки потребує дієвої реформи освіти, підтримки
відповідних науково-педагогічних шкіл, суттєвого скорочення розриву між українським бізнесом,
освітою і наукою.
Недосконалий ринок праці почав позбавляти молодь і систему вищої освіти відповідних
стимулів, що призводить до синдрому непотрібності наукомістких знань і витіснення кращого
людського капіталу з країни. Втрати талановитої молоді і науковців продуктивного віку в різні роки
незалежності України коливається від 5% до 30%.
Несприйняття студентами складних багатофункціональних і міждисциплінарних знань, в
першу чергу знань з математики, фізики, хімії, математичного моделювання, системних наук,
зароджується на етапі отримання ними середньої освіти. Вона у масовому вимірі суттєво втратила
свої якісні характеристики і все більше відстає від вимог вищої школи та суспільства, особливо в
природничому компоненті. В останні роки малий відсоток студентів першого курсу, які мають
високі бали ЗНО з фізики і математики.
Відмова від наскрізної системи підготовки в рамках середньої і вищої ланок освіти ускладнює
якісну роботу ВНЗ і системи освіти в цілому. Особливо загострилась ця проблема протягом 2014–
2016 років в результаті впровадження МОН так званої «автоматизованої процедури вступу до ВНЗ».
За умов дії цієї процедури вищі навчальні заклади виявилися повністю виключеними з процесу
професійної орієнтації школярів, прищеплення їм вміння нестандартно мислити, узгодження
наскрізних програм середньої і вищої школи, що завдає значної шкоди перш за все молоді, а також
технічним ВНЗ. Запроваджена в 2016 році технологія формування державного замовлення за
принципом «гроші йдуть за студентом» ускладнила проблему вступу до технічних ВНЗ за
спеціальностями, які не популярні серед абітурієнтів, але забезпечують життєдіяльність держави.
Працюючи в непростих умовах, Івано-Франківський національний технічний університет
нафти і газу став визнаним в Україні і за її межами центром нафтогазової освіти і науки. Тут
створена потужна навчально-наукова база, працюють ефективні наукові школи, зростають молоді
фахівці вищої кваліфікації. Тільки за останні п’ять років серед молодих вчених віком до 45 років
захищено 30 докторських та понад 150 кандидатських дисертацій.
Університет стабільно піднімається по щаблях різних рейтингів [8].
Так, в рейтингу ТОП-200 з 2009 до 2016 року ІФНТУНГ з 47 перемістився на 30 місце. За
рейтингом «Вебометрікс» з 2013 до 2016 року перемістився з 43 до 21 місця. За цим рейтингом за
цей час у світі піднявся майже на 3,5 тис. позицій. За консолідованим рейтингом за два останні роки
університет піднявся з 41 на 32 позицію.
Наукові школи ефективно співпрацюють з провідними інститутами Національної академії
наук України: Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона, Фізико-механічним інститутом
ім. Г. В. Карпенка, Інститутом надтвердих матеріалів ім. М. В. Бакуля, Інститутом геологічних наук,

22
Інститутом геології і геохімії горючих копалин, Інститутом газу та іншими. З більшістю з них
створені спільні дослідні центри та лабораторії.
Співпрацюючи з провідними вітчизняними та зарубіжними університетами (загалом підписано
39 угод про співпрацю) успішно виконуються вітчизняні та зарубіжні проекти за різними
програмами: 7-ої Рамкової програми ЄС з досліджень та інновацій, програми “Горизонт 2020»,
Програми прикордонного співробітництва Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна тощо.
Університет успішно працює в програмі TEMPUS з 2006 року. Тут ми увійшли до числа
найактивніших університетів України. З 2013 року функціонує національний контактний пункт
«Безпечна, екологічно чиста та ефективна енергетика» програми «Горизонт 2020».
Мета діяльності національного контактного пункту – підтримка українських організацій,
університетів, а також науково-дослідних інститутів, промислових підприємств та підприємств
малого та середнього бізнесу, які бажають брати участь в науково-дослідних програмах
Європейського Союзу та стати частиною Європейської наукової спільноти.
Все це допомагає реалізовувати відповідно до Болонської декларації програму мобільності
студентів та програму подвійних дипломів, сприяє міжнародному визнанню дипломів університету,
що допомагає випускникам бути активними учасниками зарубіжних ринків праці та інтеграції
університету в європейський освітній простір.
Наш університет, як і будь-який інший університет, є комплексною багатогранною
структурою, що об’єднує потужний різновекторний інтелектуальний потенціал, який може
вирішувати складні завдання процесів забезпечення сталого розвитку держави. Особливістю нашого
університету є те, що його інтелектуальний потенціал зорієнтований на вирішення стратегічних
завдань енергетичної безпеки держави. Реалізовуючи напрацювання вчених університету, можна
створити прорив держави в забезпеченні паливно-енергетичними ресурсами, зокрема, збільшити
власний видобуток енергоносіїв – нафти і природного газу та оптимізувати диверсифікацію їх
постачання.
Відзначаючи своє 50-річчя колектив університету звертається з щирою вдячністю до всіх, хто з
перших кроків становлення університету і на всій його етапах розвитку були і є зі своєю alma mater,
які своєю активною позицією і невтомною працею створювали і створили центр вищої нафтогазової
освіти і науки, формували і підвищували його авторитет, забезпечували його визнання.
HOW TO BUILD A BRIDGE SLOWLY BUT STEADILY? – BUILDING

COOPERATION POSSIBILITIES BETWEEN THE EU AND ITS EASTERN
PARTNER COUNTRIES IN INNOVATION AND ENERGY EFFICIENCY.
RESULTS OF THE INNOVER-EAST PROJECT.
Klaudia Klára Tvergyák,
INNOVER-EAST coordinator, Bay Zoltán Nonprofit Ltd. for Applied Research
The INNOVER-EAST project targeted five countries of the Eastern Partnership of the
European Union: Armenia, Azerbaijan, Belarus, Georgia and Ukraine to overcome the bottlenecks
of innovation and intensify the level of cooperation between research and business in the target
countries. The project aimed on one hand, to develop new skills and competences in innovation
services at relevant organisations in the above countries, and on the other hand, to contribute to
the learning process on how to bridge knowledge and business with a direct focus on energy
efficiency.
In order to reach its objectives, the project will carried out the following activities:
facilitated networking among actors in the knowledge/innovation value chain in order to better
focus research on socio-economic needs and to help exploit research results; identified bottlenecks
of and opportunities for technology and knowledge transfer in the targeted Eastern Partnership
Countries (with special focus on start-ups, spin-offs from public research organisations and

23
existing small businesses); improved competencies and mutual learning by the exchange of good
practices through twinning, trainings and other means of learning by the active involvement of
relevant service providers; develop and provide innovation support services for EPC stakeholders
and build partnerships among relevant organisations in the Member States and Associated
Countries on one side and in the targeted EPCs on the other side; carried out policy dialogue and
produced recommendations for policy makers by organising national policy workshops and
international policy conferences to debate and validate the needs identified and solutions offered
for more efficient innovation services.
The project consortium involved experienced actors from the whole spectrum of the
innovation chain to facilitate effective cooperation and mutual learning, representing 6 EU
member states and 5 Eastern Partnership Countries working together from June 2014 until May
2017.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ПАТ «УКРНАФТА»

Д. М. Кнох
ПАТ «Укрнафта», м. Київ, пров. Несторівський 3-5, Україна
DKnokh@Ukrnafta.com
Видобуток вуглеводневих ресурсів є одним із ключових завдань розвитку економіки будь-якої

країни світу, оскільки енергетична незалежність держави є одним із основних показників
добробуту громадян. Тому саме нарощування видобутку вітчизняної нафти та газу є основним
завданням для ПАТ «Укрнафта», як для найбільшої нафтовидобувної компанії України. Однак за
останні роки ціни на нафту та ринкова ситуація в Україні змушує видобувні компанії
адаптовуватись до нових правил гри, одним із ключових принципів якої є “lower for longer” –
забезпечення ефективного виробництва в жорстких умовах економії, що зумовлене цінами на нафту
та загостренням економічної ситуації. Структура та принципи роботи компанії, які дістались у
спадок ще із пострадянських часі, була абсолютно не придатною для роботи в сучасних умовах. Для
забезпечення рентабельності видобутку та залучення інвестицій задля модернізації промислових
потужностей одним із ключових завдань є зміна стратегії ведення бізнесу: реструктуризація
компанії, оптимізація витрат та виробництва, пошук альтернативних шляхів для реалізації
продукції, планування та впровадження проектів збільшення видобутку з малим періодом
окупності, інвестиції у людські ресурси, забезпечення прозорості та соціальної відповідальності,
тісна співпраця із підрядними сервісними компаніями дозволить забезпечити високу якість
виконаних робіт та оптимізувати виробничі витрати. Саме на цих ключових принципах базується
політика розвитку бізнесу ПАТ «Укрнафта». Здійснення цих основних кроків є ключовими
елементами забезпечення зростання бізнесу, що дозволить зміцнити нафтогазову галузь, створити
додаткові робочі місця та покращити співпрацю із партнерами на всіх рівнях виробництва.
УДК 351:82
ГАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ КРИПТО-ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

М.М. Гончар, А.О. Чубик
Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», Офіс 26, вул. Щекавицька, 51 Київ, Україна
geostrategy@ukr.net
Фаза крипто-енфорсменту (прихованих впливів, спрямованих на знесилення противника)

крипто-війни, що передує розв’язуванню агресії гібридного типу, в українському випадку
характеризується довготривалим застосування енергетичного важеля. Базовим його елементом став

24
газовий. Використовуючи гіпертрофовану залежність економіки України від постачань газу з РФ та

збільшуючи ціну газу, Росія здійснювала систематичне та послідовне фінансове виснаження
економіки країни. Паралельно нав’язувались непрозорі схеми газового бізнесу з корупційним
підґрунтям, культивувалась корупція на вищих щаблях влади, що збільшувало залежність України
від Росії.
Практично, російська сторона, перехопивши обсяги туркменського газу (саме туркменський,
а не російський газ становив левову частку українського газового імпорту) шляхом підписання
відомої угоди Путіна – Ніязова від 10 квітня 2003 р., унеможливила прямі постачання. Натомість у
липні 2004 року у швейцарському кантоні Цуг була створена контрольована «Газпромом» компанія
«РосУкрЕнерго», яка поставила під контроль газові постачання до України з Туркменістану.
Підписання пакету угод між РУЕ та НАК «Нафтогаз України» переформатувало газові відносини
між Україною та Туркменістаном на користь Росії.
Газоємність економіки України в порівнянні не тільки з країнами Центральної Європи, але й у
порівнянні з такими країнами СНД як Росія та Білорусія, була аномально високою. Для
продукування ВВП на 1 млн. дол. США у 2010 році в Україні необхідно було витратити 183,1 тис.
куб.м. природного газу, в той час як у близькій за структурою промисловості Польщі на це потрібно
було майже в 10 разів менше. Після газової кризи 2006 року Росія вдалася до політики ескалації
газових цін для України, що мало наслідком постійне зростання витрат на імпорт газу, фінансове
виснаження економіки країни та посилення залежності від монопольного постачальника (див. Табл.
1).
Табл. 1. Ретроспектива ескалації цін на газ для України
Примітка. Табличні дані - на основі інформації «Газпрому» та «Нафтогазу України», графік - Центр Східно-
Європейського газового аналізу (жовтим кольором – ціни на газ для України, синім – на німецькому кордоні,
червоним – спотові ціни у Європі, блакитним – ціни у США)
Гібридне вторгнення Росії в Україну могло відбутися ще в минулому десятилітті. У

цьому контексті, на особливу увагу заслуговують акти «газової агресії» Росії проти України у 2006 і
2009 роках. В Європі їх прийнято називати «українсько-російськими газовими кризами», що
відображає традиційне політичне бажання Старої Європи уникати називати речі своїми іменами і
знаходить своє продовження й нині, коли західні політики уникають вживати словосполучення
«російська агресія проти України», надаючи перевагу нейтральному «російсько-український
конфлікт».
Припинення поставок газу в Україну і скорочення транзиту через Україну в ЄС у 2006 році
були з боку РФ «акціями відплати». Україні - за Помаранчеву революцію 2004 року, Європі - за
підтримку України. Ще до Помаранчевої революції, Росія проявила наміри форсувати процес
руйнування української державності, запущений нею на початку 2000-х. Москва діяла в кількох

25
напрямках. Основною метою був підрив економіки, що легко прораховується з огляду на наведену
вище динаміку цін на експортований в Україну природний газ. Показово, що про ескалаційну
формулу в ціні газу для України заступник голови Державної Думи РФ В. Жириновський завів мову
ще у 2005 році, напередодні 4-денної газової кризи січня 2006 року, яка й послужила «спусковим
гачком» для подальшого сценарію. «Вони ж [керівництво України – прим. наша] повинні зрозуміти,
що завжди їм доведеться купувати російський газ і він буде ще й ще більш дорогим. Будемо
вимагати щоб у сьомому році було 300 доларів, у восьмому – 400. Кожен рік будемо піднімати на
100 доларів, щоб у 2012-му – 2013-му було 1000 доларів за тисячу кубічних метрів», - так заявив у
своєму інтерв’ю за два тижні до газової кризи початку 2006 року В. Жириновський, стосовно якого
давно у Москві правдиво зауважують – що у Жириновського на язиці, те у Путіна на умі.
Газова криза 2009 року мала далекосяжні цілі. Вона повинна була зіграти роль детонатора
для провокування політичного конфлікту в Україні по лінії Схід - Захід. Задум полягав у тому, що в
разі повного припинення поставок газу (для внутрішнього споживання + транзит до ЄС), влада в
Україні не зможе забезпечити подачу газу з розташованих на заході країни основних ПСГ на схід, в
основні промислові центри, які залишаться без тепла. Таким чином, це повинно було спровокувати,
за задумом російських стратегів, «соціальний вибух на сході та півдні України».
Не випадково 12 січня 2009 в російських ЗМІ з'явилися публікації на тему «перегляду
кордонів» в СНД і заяви російських політиків: «Депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін не
виключає, що Росія «в потрібний момент подасть знак» південно-східним регіонам України
для входження до складу Росії ». Цей знак міг бути поданий вже через кілька днів, якщо б
українська сторона погодилась на пропозицію «Газпрому» від 13 січня щодо відновлення транзиту
газу на Балкани та Туреччину за його схемою. Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олег
Дубина відхилив цю пропозицію: "Пропозиція, яка надійшла від Росії, прокачати трубопроводом
України газ зі входом в ГВС "Суджа 1200" до Молдови, Болгарії і Румунії, може загрожувати
тим, що нам доведеться відключити від газу Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк». Якби Київ
повівся на газпромівську пропозицію, то мешканці міст-мільйонників, а також цілої низки менших
промислових міст сходу та півдня України, залишившись би без газу та опалення при температурах
нижче -10°-15°С, безперечно, вийшли би з протестами на вулиці. І ці протести, поза всяким
сумнівом, мали би політичні вимоги й були б підтримані регіональною владою, комуністами,
православною церквою Московського патріархату, що мали традиційно проросійську орієнтацію та
фінансування з російських джерел.
У 2009 році сценарій газової кризи не спрацював як детонатор, оскільки ГТС України була
розвернута в реверс і центральні, східні та південні регіони України отримали газ з газосховищ,
розміщених на заході країни. «Холодомору» і подальшого соціального вибуху південного сходу
України не відбулося. До того ж медведєвсько-путінський дуумвірат або «тандемократія» виявилася
недостатньо ефективною управлінською системою для вирішення масштабних зовнішніх завдань, як
показали грузинські події. Тому, пауза до відновлення путінського статус-кво в Кремлі після виборів
2012 року була використана для більш детальної, скрупульозної і поглибленої підготовки до агресії
гібридного типу.
ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ МІЖНАРОДНОГО СТАНДАРТУ

ПРОЗОРОСТІ У ВИДОБУВНИХ ГАЛУЗЯХ
Діна Нарежнева
Національний секретаріат ІПВГ
Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ, англ. Extractive Industries Transparency

Initiative - ЕІТІ) – це незалежний і добровільно підтримуваний на міжнародному рівні стандарт
забезпечення прозорості, який впроваджується у 51 країні світу та включає такі країни як США,
Норвегія, Великобританія, Німеччина, тощо.

26
Метою впровадження ІПВГ в Україні є забезпечення прозорості в управлінні природними

ресурсами країни і розкриття державних доходів від видобувного сектора, в першу чергу для
компаній нафтогазового сектору, а також вугільного та залізорудного секторів. Механізм дії
стандарту полягає в тому, що видобувні компанії публікують інформацію про платежі в бюджет та
державним органам, а Уряд оприлюднює суми надходжень від видобувних компаній. Дані
зіставляються щорічно в Національному звіті ІПВГ і супроводжуються міжнародною експертною
оцінкою. Цей процес контролюється багатосторонньою групою зацікавлених осіб, яка складається з
представників Уряду, приватного сектора та громадськості.
У вересні 2009 року Україна зобов’язалася імплементувати ІПВГ, схваливши урядову
Постанову №1098 “Про приєднання України до Ініціативи щодо забезпечення прозорості у
видобувних галузях”. Україна отримала статус країни-кандидата Ініціативи прозорості видобувних
галузей (ЕІТІ) 17 жовтня 2013 року. Позитивне рішення було прийнято на 25-му засіданні Правління
ЕІТІ, яке проходить в Кот-д’Івуарі.
Наміри України у боротьбі із зловживаннями у видобувній галузі через імплементацію
Стандарту ІПВГ отримали широку підтримку стратегічних партнерів України, стали позитивним
сигналом для інвесторів та світової спільноти. Імплементація ІПВГ наразі є частиною
Антикорупційної стратегії Уряду на 2015-2017 роки та закріплена в Коаліційній угоді, планах дій з
реалізації Партнерства “Відкритий уряд”.
В Україні органом, відповідальним за впровадження ІПВГ та підготовку Звітів, є
Міненерговугілля.
Забезпечення імплементації на міжнародному рівні здійснюється Міжнародним секретаріатом
ІПВГ, що знаходиться у м.Осло. Норвегія, керівним органом є Правління ІПВГ.
З метою ефективного упровадження ІПВГ, за підтримки Світового Банку було створено
Національний секретаріат ІПВГ в Україні.
На виконання норм Закону №521-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях», Розпорядження КМУ №910-р від
08.09.2015, та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку забезпечення прозорості у видобувних
галузях” № 1039 від 02.12.2015 року, у грудні 2015 року було опубліковано перший національний
звіту ІПВГ України, який охоплює сектор видобутку нафти та газу.
Зазначений Звіт складається з двох частин: контекстуальної інформації та інформації щодо
звірки платежів. Контекстуальна інформація включає: загальну інформацію про галузь, найбільші
родовища нафти і газу в Україні, обсяги видобутку вуглеводнів: показники за 2013 рік та історичну
інформацію, дані щодо запасів основних вуглеводнів в Україні, істотні роботи з розвідки, які
проводились в 2013 році, транспортування нафти та газу, видобутих на території України,
моніторинг ділянок надр, на які надані спеціальні дозволи, роль нафтогазової галузі в економіці
України, нормативне та фіскальне регулювання нафтогазової галузі України в 2013 р., функції та
повноваження органів державної влади та ін.

27
У лютому 2017 року закінчено підготовку другого Звіту ІПВГ. Звіт було офіційно
оприлюднено на сайті Міненерговугілля України 20 лютого та презентовано під час конференції
«ЕІТІ в Україні: як ефективно управляти ресурсами», що відбувся 21-22 лютого 2017 року.
Незалежним адміністратором для підготовки Звіту ІПВГ за 2014-2015 роки шляхом відкритого
тендеру та відповідно до процедур закупівель Світового Банку було обрано ТОВ «Ернст енд Янг
Аудиторські послуги». Цей відбір було затверджено БГЗО.
Незалежний адміністратор провів техніко-економічну оцінку, яка підтвердила, що наступні
сектори є суттєвими та відповідно були включені до Звіту: видобуток нафти, газу, вугілля та залізної
руди, транспортування нафти та газу магістральними трубопроводами. БГЗО прийняла рішення
щодо включення двох нематеріальних секторів з метою висвітлення їхнього інвестиційного
потенціалу: видобуток марганцю та титану;
Окрім підготовки Звітів, ІПВГ є також платформою для продовження діалогу у так званому
«трикутнику» ІПВГ: видобувні компанії – органи влади – громадськість. Задля висвітлення цього
напряму, триває проведення заходів щодо впровадження ІПВГ на регіональному рівні, зокрема,
круглі столи за участі представників органів місцевого самоврядування, місцевих громад та
видобувних компаній відбулися у містах Львів, Полтава, Харків, Суми, Чернігів, Краматорськ та
багато інших.
В рамках вдосконалення нормативного забезпечення ІПВГ було розроблено та зареєстровано у

Верховній Раді проект Закону України №6229 «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях»,
який окрім підвищення прозорості у видобувних галузях, сприятиме також виконанню зобов'язань
України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,
Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та на
імплементацію, в частині підвищення прозорості господарської діяльності у видобувних галузях,
Директиви 2013/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2013 року, Директиви
2013/50/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС від 22 жовтня 2013 року та Директиви 2007/14/ЄС
Європейського парламенту та Ради ЄС від 8 березня 2007 року.
УДК 553.38
ДОСВІД «ДТЕК НАФТОГАЗ» З ЗАЛУЧЕННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

РОЗВІДКИ І РОЗРОБКИ ПОКЛАДІВ ВУГЛЕВОДНІВ НА ВЕЛИКИХ
ГЛИБИНАХ
Щуров І.В., Гафич І.П., Раптанов О.К
ДТЕК Нафтогаз, вул. Льва Толстого, 57, Україна, 01032, м. Київ, Бізнес Центр 101 Тауер,
Основними об'єктами діяльності ДТЕК НАФТОГАЗ є розвідка та видобування газу на

Семиренківському і Мачухському родовищах у Полтавській області та геологічне вивчення
вуглеводнів на Хорошевській площі в Харківській області. Дослідженнями Семиренківського та
Мачухського родовищ займаєтся ПрАТ «Нафтогазвидобування».
У геологічній будові осадового комплексу відкладів Семиренківського родовища приймають
участь утворення палеозойської, мезозойської та кайнозойської ератем, загальною товщею до 8,5 км,
які залягають на породах докембрійського кристалічного фундаменту. Свердловини пошуково-
розвідувального та експлуатаційного буріння розкрили відклади від четвертинних до девонських.

28
Найбільш давніми утвореннями, що розкриті на площі є відклади фаменського ярусу девонської

системи.
У геологічній будові осадового комплексу відкладів Мачухського родовища приймають участь
осадові утворення палеозойської, мезозойської та кайнозойської ератем із загальною товщиною до
8000 м, які залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. Свердловинами
параметричного, пошукового, розвідувального буріння із палеозойських відкладів розкриті
девонські, кам’яновугільні та пермські, з мезозойських – тріасові, юрські, крейдові, а також типовий
для даної частини западини комплекс кайнозойських відкладів.
Семиренківське родовище відкрито в 1990 році пошуковою свердловиною № 2, при
випробуванні якої були отримані припливи вуглеводнів із покладу горизонту В-19. Колекторами
продуктивних горизонтів є пісковики та алевроліти різноманітні за генезисом і фізико-літологічними
характеристиками, а покришками – аргіліти з рідкими прошарками глинистих вапняків. Поклади
вуглеводнів на Семиренківському родовищі виявлені в інтервалі глибин 4990-6630 м і пов’язані з
колекторами порового, тріщинно-порового та порово-тріщинного типів. Відклади фаменського ярусу
девонської системи (пласти ФМ-1, ФМ-2) розкриті параметричною свердловиною № 17 вперше на
Семиренківській площі і вперше в цьому районі підтверджено їх газоносність. У розкритих
відкладах виділено продуктивні горизонти ФМ-1, ФМ-2.
У межах Мачухського родовища промислова газоносність приурочена до девонських та
турнейських відкладів, поклади яких пов’язані з карбонатною масивною товщею С1tb-с та глинисто-
карбонатною і піщано-глинистою товщами D3fm.
Верхня, карбонатна товща, що представлена вапняковими тріщинувато-кавернозно-поровими
породами, утворює масивний резервуар горизонту Т-2-4. Найбільш розущільнена частина
вапнякового масиву сконсолідована в склепінній і присклепінній частинах, де прояви ендогенних,
екзогенних факторів та динамічно-тектонічних напружень набули найбільших значень, про що
свідчать дебіти свердловин:
- склепінних № 4 – 1667,2 тис.м3/добу;
№ 52 – 1035,0 тис.м3/добу;
- крилових № 500 – 55,9 тис.м3/добу;
№ 2  6,5 тис.м3/добу.
У периклінальній свердловині № 5 промислового припливу не отримано.
Промислова газоносність покладу горизонту Т-2-4 доведена випробуванням свердловин №№ 2,
4, 51, 52, 500, за ГДС – у свердловині № 1 та аварійним фонтануванням свердловини № 3.
Аналогічне промислове значення має склепінна частина піщано-глинистої товщі D3fm –
горизонти Ф-1, Ф-2, із яких у свердловині № 1 отримано приплив газу дебітом 1026 тис.м3/добу, та у
свердловині № 5 – 12,4-23,9 тис.м3/добу (горизонт Ф-2). Тип покладів масивний, пластовий та
масивно-пластовий.
Літопачка Ф-1, що представлена глинисто-карбонатною, глинистою та піщано-глинистою
товщами D3fm і є перехідною від піщано-глинистого типу розрізу до карбонатного, також
характеризується зниженням ФЄВ від склепінної свердловини № 1, що пробурена у склепінній
частині, до свердловини № 5, що на зануренні. За даними ГДС та керна в її розрізі розвинені
газонасичені піщані породи-колектори в нижній частині та карбонатні у верхній.
Продуктивність пластів горизонту Ф-2 визначена випробуванням свердловин №№ 1, 5, 51.
Просторове розміщення покладів газоносних горизонтів у межах Мачухського родовища має
свої особливості, зумовлені літофаціальним типом порід газоносного розрізу турнейських та
девонських відкладів. Внаслідок цього у межах девонсько-турнейського комплексу продуктивності
наявні два поверхи газоносності:
- перший поверх, що перекривається глинистою товщею візейського віку, об’єднує
продуктивні карбонатні утворення горизонту Т-2-4, висота поверху газоносності сягає 458,7 м;
- другий поверх, що екранується карбонатно-глинистою товщею, включає поклади
горизонтів Ф-1, Ф-2.
Загальна висота встановленої продуктивної товщі складає ≈ 848 м в інтервалі глибин 5054,8 м
(св. № 52) – 5903,0 м (св. № 5).
У межах розкриття перспективних комплексів, за даними промислово-геофізичних досліджень,
результатів випробування, інтервальності розміщення газонасичених прошарків, глибини їх
залягання та товщин непроникливих порід, що їх розмежовують, виділені наступні газоносні
горизонти та пласти: Т-2-4, Ф-1а, Ф-1б, Ф-1в, Ф-1г, Ф-2а, Ф-2б, Ф-2в, Ф-2г, Ф-2д. В геобаричному та
літологічному відношенні дані поклади вуглеводнів створюють дві самостійні гідродинамічні
системи з різними величинами пластових тисків: масивну карбонатну і пластову теригенну.
За період 2014-2016рр. на Семиренківському родовиіщі ДТЕК пробурено 10 свердловин
глибинами до 5750м з відходами по вертикалі до 1100м. Експлуатаційний фонд збільшено з 10 до 21
свердловини. Середній термін будівництва свердловини – до 7-7,5 міс.
За рахунок нових технологій розкриття пласта і облаштування вибою свердловин та оптимізації
місць закладення, середній дебіт зріс на 100-150 тис. м3\добу.
Обсяги видобутку:
2013р. - 0,5 млрд. м3
2016р. - 1,6 млрд. м3

29
Річні обсяги видобутку зросли в 3 рази

За рахунок нових технологій інтенсифікації дебітів свердловин щорічно додатково
видобувається 80 -120 млн. м3 газу
На Мачухському родовищі в складних гірничо-геологічних умовах (несумісні умови буріння;
Рпл більше 1 000 атм; АВПД з Ка=2) пробурено і успішно введено в експлуатацію свердловину з
дебітом більше 1 000 000 м3\добу.
Обсяги видобутку:
2013р. - 23 млн. м3
2016р. - 290 млн. м3
Річні обсяги видобутку зросли більш ніж в 10 разів.
За рахунок нових технологій розкриття і освоєння пласта щорічно додатково видобувається -
260 млн. м3 газу
На Семиренківському родовищі 21 ооб'єкт експлуатації в 4 горизонтах.
Багато ГВК і зон літологічного вклинювання колектора по всій площі, включаючи центральну
частину родовища.
Низькі значення пористості:
В-19 (Кп=8-9%), В-16-18 (Кп=7-8%).
Кп гранич.=7,5-8%;
Глибини: 5500-5700 м.
Початкові пластові тиски – 560-580 атм.
Поточні пластові тиски – 190-230 атм.
На Мачухському родовищі спостерігається зона АВПТ. Пластові тиски більше 1000 атм.
Глибини: 5200-6000 м.
Тріщинно-поровий колектор.
Складні умови освоєння та експлуатації карбонатів.
Таким чином при дослідженнях Семиренківського та Мачухського родовищ
виколристовувались нові технології, а саме:
• Застосування безглинистих біополімерних промивальних рідин для розкриття
продуктивних горизонтів на глибинах 5600-5750 м, дозволило знизити граничне значення пористості
працюючих пластів з 9-10% до 8,0-8,5%.
• Комплексний підхід до вибору конструкції свердловини, технології буріння та оптимізації
параметрів бурового розчину в умовах понижених на 50-60% від початкових пластових тисків,
дозволив «включити» в роботу піщано-алевролітові прошарки з пористістю до 7,5-8%, котрі раніше
оцінювалися, як ущільнені і з котрих раніше не вдавалося отримати промислових припливів газу.
• Застосування інтегрованого підходу, яким об'єднується вибір і управління параметрами
будівництва свердловини з комплексом заходів щодо відновлення фільтраційно-ємнісних
властивостей привибійної зони пласта, забрудненої в процесі буріння, забезпечив роботу ущільнених
пісковиків з пористістю від 6,5-7%, котрі складають в розрізі окремих продуктивних горизонтів до
30-40% потужності газонасичених піщаних пачок.
AGR EXPERIENCE OF KNOWLEDGE SHARING CULTURE

Svein Sollund
CEO AGR (Norway)
For the sustainability of the oil and gas industry, innovation and new technologies are critically
important. At the same time, for the R&D to be able to create solutions which would correspond to the
needs of today’s technological evolutions, the academia must have access to practical skills with real life
case studies. The global energy services and software company, AGR, focuses on building the bridge for
knowledge sharing between the industry and academia. The company has multiple times been recognized
for its collaboration with the academic world.

30
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ, РОЗРОБЛЕНІ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМУ

НАЦІОНАЛЬНОМУ ТЕХНІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТУ НАФТИ І ГАЗУ ДЛЯ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Карпаш О.М.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу,
вул. Карпатська, 15, тел. 0342547430, karpash@nung.edu.ua
Вченою радою університету затверджено Комплексну цільову програму «Науково-

організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу, їх транспортування та
диверсифікації постачання для підвищення енергетичної безпеки України».
Науковці університету беруть активну участь у виконанні даної програми, а також
долучилися до реалізації в Україні Ініціативи прозорості видобувних галузей (ЕІТІ).
Розроблено, обґрунтовано і впроваджено низку наукових досліджень, про які йдеться в даній
доповіді.
Ключові слова: нафта, газ, диверсифікація, видобувна галузь, наукові дослідження.
University Academic Council has approved the Integrated Target Program "Research and
organizational basis for increasing production of domestic oil and gas production, their transportation and
supply diversification to increase the energy safety of Ukraine."
University scientists are actively involved in the implementation of this program and also joint to the
realization Extractive Industries Transparency Initiative (EITI) in Ukraine.
A number of scientific studies, that refer to this report, are developed, proved and implemented.
Keywords: oil, gas, diversification, resources industry, scientific studies
Нафта і газ на сьогодні є основою енергетичної безпеки практичної кожної держави у світі. Не
винятком є Україна. в енергетичному балансі якої нафта з газом займає понад 50 %. Незважаючи на
наявність потужної ресурсної бази в останні роки відчувається значний дефіцит вітчизняного
вуглеводневого енергоресурсу, який держава покриває за рахунок імпорту, хоч в недалекій історії
вона його експортувала.
Одним із завдань Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» є реалізація програми
енергонезалежності, зокрема і за рахунок нарощування видобутку вітчизняних енергоносіїв,
запровадження прозорих конкурентних правил розробки і використання родовищ енергоносіїв [1].
Відразу хочу зазначити, що починаючи з квітня 2014 року університет бере активну участь у
реалізації в Україні Ініціативи прозорості видобувних галузей (ЕІТІ), про що будуть виголошені
доповіді на пленарному та секційному засіданнях.
Також науковці активно долучаються до реалізації вказаної вище програми, насамперед до
реалізації амбітного завдання, яке перед собою поставило керівництво ПАТ «Укргазвидобування», –
збільшення до 2020 року власного видобутку природного газу до 20 млрд.м3.
2015 року Вченою радою університету було затверджено Комплексну цільову програму
«Науково-організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу, їх транспортування
та диверсифікації постачання для підвищення енергетичної безпеки України» на 2016-2017 р.р.
Програма складається з таких основних розділів:
1. Нарощування ресурсної бази нафтогазової енергетики.
2. Нарощування видобутку та надійного транспортування паливно-енергетичних ресурсів.
3. Науково-методологічні та практичні засади механізму управління розвитком підприємств
нафтогазового комплексу.
Зазначу, що у виконанні цієї програми беруть участь практично всі провідні вчені
університету, зокрема і в рамках кафедральної держбюджетної тематики.
Коротко зупинюся на основних наукових результатах, одержаних за різними напрямами
досліджень.
Геологія та геофізика нафтових і газових родовищ [2, 3, 4]:

31
- обґрунтовано перспективи нафтогазоносності глибокозанурених горизонтів

Передкарпатського прогину і північно-західного шельфу Чорного моря. На підставі
експериментальних досліджень газорідинної хроматографії, інфрачервоної спектроскопії в комплексі
з мінералотермобаричними та іншими даними встановлено, що нафтогазові поклади формуються
переважно внаслідок субвертикальної міграції глибинних високотемпературних
парогазовуглеводневих систем, зумовлюючи наявність значного нафтогазового ресурсу у
глибокозанурених горизонтах земної кори;
- доведено, на підставі узагальнення даних фазового складу у газорідинних включеннях в
епігенетичних мінералах тектонічних тріщин, можливість існування нафтових і нафтогазових
скупчень за температур 220-230 0С і вище, що, відповідно, вказує на сприятливі термобаричні умови
для наявності нафтогазових покладів на великих глибинах (5-8 км і більше);
- уточнено геологічну будову та науково обґрунтовано перспективи нафтогазоносності
окремих районів і локальних структур осадових басейнів України. Виконано численні науково-
дослідні роботи з обґрунтування першочергових нафтогазоперспективних об’єктів.
Також, за результатами геологогустинного прогнозування побудовано карту перспективних у
газоносносному відношенні ділянок, пов’язаних із підняттями фундаменту у центральній частині
Крукеницької западини, і виділено:
- Міжрічинське підняття у Долинському районі Івано-Франківської області, з прогнозними
ресурсами 30 млн. т. у.п.;
Рисунок 1 - Схематична структурна карта Міжрічинського підняття
- Городище-Залужанське підняття у Крукеницькій підзоні (Львівська обл.) з прогнозними

ресурсами 40 млн. т. у.п.;
- Угільнянське підняття, Печеніжинське підняття, Зовнішня зона Передкарпатського прогину;
- Площа Руська та площа Південнолопушнянська з прогнозними ресурсами 40 млн. т. у.п. в
Буковинських Карпатах
Побудовано карту перспективних об’єктів у відкладах верхньої крейди Зовнішньої зони
Передкарпатського прогину, виділено першочергові, другорядні та ймовірні перспективні структури.
Сумарні перспективні ресурси становлять - 32,7 млн. т. у. п.
У межах Бориславського нафтопромислового району за комплексом досліджень, що включали
в себе переінтерпретацію сейсмічних досліджень, геохімічні поверхневі дослідження та власну
програму моделювання виділено перспективні об’єкти та попередньо оцінені сумарні перспективні
ресурси (І ярус + ІІ ярус) становлять - 4,221 млн. т. у. п.;

32
Рисунок 2 - Геологогустинний розріз через площу Південнолопушнянську
Виділено 7 перспективних об’єктів в районі Покутського тектонічного порушення.

Запроектовано 7 пошукових свердловин (глибини свердловин від 1950 до 2500 м);
Рисунок 3 - Структурна карта покрівлі еоценових відкладів в районі Покутського тектонічного

порушення
Проведено кількісну оцінку початкових сумарних ресурсів вуглеводнів структур прилеглого

шельфу о. Зміїний. Сумарні перспективні ресурси становлять - 122,5 млн. т. у. п.
Проведено критерійну оцінку вуглеводнів структур прилеглого шельфу о. Зміїний. Виділено
першочергові об’єкти для постановки розвідувального буріння.
Буріння:
Мета досліджень полягає в розробленні енергоефективного техніко-технологічного
забезпечення якісного спорудження нафтогазових свердловин для освоєння важкодоступних
нафтогазових покладів.
Важливим напрямком цих досліджень є оцінка якості бурових розчинів і енергоефективності
промивання свердловини. Для цього науковцями розроблено програму реометрія для опрацювання
результатів ротаційної реометрії (вибір адекватної реологічної моделі в класі реологічно-

33
стаціонарних (у тому числі бів’язких) моделей, Оцінка параметрів реологічної моделі, Пакетне
опрацювання даних ротаційної віскозиметрії), методику проектування і вибору продуктивності
бурового насоса для забезпечення енергоефективного процесу промивання свердловини, постійно
проводиться пошук нових рішень у сфері розроблення ефективних промивальних рідин, створення і
дослідження яких робиться у сучасних умовах.
Більшість вітчизняного бурового устатковання обладнано аналоговими і морально старими
системами реєстрації технологічних показників. Уся реєстрація зводиться до запису паперових
діаграм проходження і навантаження на долото, а інколи і інших декількох параметрів. Відсутність
автоматичної системи реєстрації усіх основних технологічних параметрів призводить до погіршення
культури виробництва під час буріння (людський фактор), неможливості встановлення причин і, як
наслідок, відповідальних у результаті аварійних ситуацій, а недоступність поточних даних системи
реєстрації для спеціалістів за межами бурового майданчика унеможливлює оперативно вносити
корективи у технологічний процес буріння під час аварійних ситуацій, що призводить до втрати часу
і можливості її уникнути.
КАФЕДРА БУРІННЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН

КАФЕДРА БУРІННЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН
Система оцінки якості бурових розчинів і енергоефективності промивання свердловини
Web-орієнтована система контролю енергетичних і технологічних параметрів процесу буріння
Програма «Реометрія»
Минуле
Сьогодення
Мнемосхеми режиму буріння та СПО

Лабораторія БПР
14
13
Видобування вуглеводнів [5, 6, 7].:

Розроблення нових і вдосконалення традиційних технологій підвищення
газонафтоконденсатовилучення та поточного видобутку газу, нафти і конденсату на різних стадіях
розробки родовищ природних вуглеводнів.
Приоритетні напрямки дослідження:
1. Підвищення газовилучення з газових родовищ з макронеоднорідними колекторами в умовах
газового і водонапірного режимів розробки .
2. Підвищення ефективності розробки глибокозалеглих родовищ з низькопроникними
колекторами.
3. Підвищення газовилучення з газових родовищ з підошовною водою .
4. Підвищення вуглеводневилучення з газоконденсатних родовищ.
5. Інтенсифікації припливу газу до вибою свердловин.
6. Підвищення продуктивності обводнених газових і газоконденсатних свердловин і боротьба з
ускладненнями в процесі їх експлуатації.
7. Підвищення вуглеводневилучення з нафтових родовищ.
8. Підвищення ефективності видобування нафти.
9. Підвищення ефективності роботи системи збору газу на промислах.
10. Розроблення нових технічних пристроїв для підвищення ефективноcті видобування
природних вуглеводнів.
Технологія видобутку залишкового газу із низькопроникних слабкодренованих і
некондиційних колекторів, яка передбачає:
1) буріння на зони цих колекторів додаткових видобувних свердловин з горизонтальним
закінченням стовбура;
2) буріння на вказані зони нагнітальних свердловин і запомповування в них невуглеводневого
газу.

34
Технологія видобутку защемленого газу з обводнених газових родовищ шляхом

форсованого відбору газу з водою із обводнених свердловин.
Додатково передбачається блокування надходження в родовище законтурної пластової води

шляхом нагнітання з поверхні через свердловини, розміщені в зоні початкового контуру
газоносності, невуглеводневого газу.
Технологія видобутку сконденсованих вуглеводнів з виснажених газоконденсатних
родовищ: Схема реалізації технології підвищення вуглеводневилучення
з виснажених газоконденсатних покладів
Робочий Нагнітальна Видобувна Газ з
агент свердловина свердловина конденсатом
Газ для
газліфта
вібратор
Робочий агент Облямівка сконденсованих Газ + сконденсовані

вуглеводнів вуглеводні
Технологія полягає у використанні вперше запропонованого поєднання облямівки розчину

хімічних реагентів та невуглеводневого газу – азоту.
Технологія видобутку залишкової нафти з виснажених нафтових родовищ (карта

середньозважених за товщиною значень нафтонасиченості (частка одиниці) після 20 років розробки
покладу:

35
Технологія реалізовується шляхом диференційованого підходу до буріння видобувних і

нагнітальних свердловин.
Підвищення нафтовилучення із покладів з тріщинуватими колекторами на основі

застосування композиції дисперсних систем:
Рисунок 4 - Тампонування тріщин дисперсною системою

Технологія полягає у великооб`ємному послідовному запомповуванні декількох тампонажних
матеріалів з різними реологічними, тампонажними і витіснювальними властивостями системно через
нагнітальну свердловину, так і в подальшому через сусідні обводнені видобувні свердловини.
Технологія підвищення продуктивності обводнених газових і газоконденсатних

свердловин та боротьби з ускладненнями в процесі їх експлуатації:
Рисунок 5 - Схема установки для запомповування комплексного інгібітору в свердловину

Технологія видобування високов’язких нафт струминними насосами з використанням
енергії пульсуючих потоків.

36
1 – продуктивний нафтоносний пласт;

2 – перфораційній отвори;
3 – фільтр кінцевик;
4 – пакер;
5 – колона НКТ;
6 – гідродинамічний кавітатор;
7 – приставка для кавітатора;
8 – струминний насос;
9 – експлуатаційна колона;
10 – фонтанна арматура;
11 – витратомір;
12 – засувка;
13 – квітаційний пристрій;
14 –швидкороз’ємне з’єднання;
15 – резервуар для видобутої нафти;
16 – поршневий насос;
17 – резервуар
з легкою нафтою;
18 – насосна установка;
19 – фільтр;
20 – зворотний клапан.
Рисунок 6 - Технологічна схема видобування високов’язкої нафти струминними насосами з
використанням енергії пульсуючих потоків:
1 – патрубок;
2 – пружинний стержень;
3 – конусоподібна камера завихрення;
4 – ступінчатий дифузор;
5 – тангенціальні вхідні канали
Рисунок 7 - Схема гідродинамічного пульса.
Технологія полягає у використанні кавітаційно-пульсаційного ефекту для зниження в’язкості

важких нафт в свердловинних умовах на родовищах з високов’язкими вуглеводнями.
Технологія поточного контролю структури та складу газорідинного потоку із свердловин

родовища.

37
Розроблено та визначено фазовий склад газорідинного потоку із свердловин родовищ, вейвлет-

декомпозиції сигналів гідродинамічних і акустичних пульсацій потоку, а також алгоритмів штучних
нейронних мереж.
Транспортування вуглеводневої сировини [8, 9, 10].

Мета роботи полягає в розробленні рекомендацій щодо надійної та енергоефективної
експлуатації нафтогазотранспортної системи України за неповного завантаження із урахуванням
перспектив надходжень нафти і газу з альтернативних джерел.
Для реалізації мети необхідно вирішити такі основні завдання:
- розроблення методів оптимізації режимів експлуатації магістральних нафтогазопроводів в
умовах неповного завантаження за критерієм мінімальних енерговитрат;
- складання технологічних карт оптимальних режимів експлуатації магістральних
нафтогазопроводів України, які сьогодні знаходяться в режимі транспортування;
- розроблення методів урахування впливу неусталених режимів роботи на надійність
експлуатації магістральних нафтогазопроводів
- розроблення технологій покращання транспортабельних властивостей вуглеводневої
сировини з метою зменшення енерговитратності їх трубопровідного транспорту;
- виявлення перспективних маршрутів транспортування різних сортів нафти і газу на
вітчизняні НПЗ і транзитом у Європу із використанням можливостей існуючих нафтопроводів
України;
- складання технологічних карт енергоефективних режимів експлуатації нових нафтових і
газових маршрутів для транспортування різних сортів нафти і газу з альтернативних джерел.
Метод оптимізації режимів експлуатації нафтогазопроводів за критерієм мінімальних
витрат.
Рисунок 8 - Енергоефективні режими експлуатації ділянки нафтопроводу “Дружба”

38
Розроблення енергоефективних режимів експлуатації системи Придністровських

магістральних нафтогазопроводів і нафтопроводу Одеса-Броди за умов надходження нафти і
газу з альтернативних джерел
Рисунок 9 - Перспективні маршрути потоків з альтернативних джерел

Сучасні методи і технології технічного діагностування металевих конструкцій та
обладнання тривалого експлуатування [11].
Методика багатопараметрового діагностування металоконструкцій тривалого
експлуатування.
Істотними чинниками, які необхідно врахувати під час розробляння засобів і технологій
діагностування металоконструкцій тривалого експлуатування є наступні:
- відсутність аналітичного (формульного) зв’язку між інформативними параметрами, що
можуть бути визначені сучасними засобами контролю та цільовими характеристиками, що
визначають безпечність експлуатації металоконструкції;
- складність оцінки сукупного та індивідуального впливу інформативних параметрів на
характеристики технічного стану досліджуваних об’єктів;
- відсутність методології підбору комплексу інформативних параметрів, у тому числі нових,
використовуваних для вирішення конкретних завдань технічної діагностики та неруйнівного
контролю.
Запропоновану методологію можна застосовувати для вирішення різних завдань неруйнівного
контролю:
- визначення властивостей речовин і матеріалів;
- оцінки напружено-деформованого стану;
- підвищення чутливості і завадостійкості акустичного контролю;
- ідентифікація типу дефектів (заводського чи експлуатаційного походження) під час
акустичного контролю.
Удосконалення засобів і методів діагностування фізико-механічних характеристик (ФМХ)
металоконструкцій [11].
Рисунок 10 - Загальний вигляд експериментального зразка ІВС І-2 для вимірювання ударної
в’язкості матеріалу

39
Рисунок 11 - Дослідження структурної деградації матеріалу металоконструкцій.
Рисунок 12 - Технологія моніторингу нетехнологічних скупчень рідини в порожнинах діючих

газопроводів.
Рисунок 13 - Технології проведення безконтактного контролю технічного стану підземних

трубопроводів.
Технічний комітет стандартизації ТК 146.

Значну роль у підвищенні якості і безпечності продукції та послуг, наближення їх до
європейського і світового рівнів відіграє система технічного регулювання, в першу чергу
стандартизація, яка забезпечує досягнення оптимального ступеня впорядкованості в діяльності
окремих галузей, розробляючи національні стандарти і впроваджуючи їх на національному рівні
шляхом гармонізації з пріоритетними європейськими та міжнародними стандартами.
ТК146 «Матеріали, обладнання, технології і споруди для нафтогазової промисловості» при
Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу, створений наказом
Держстандарту України від 23.04.2002 р. № 252 за погодженням з Міністерством палива та
енергетики України. Оновлено перелік організацій-колективних та індивідуальних членів (наказ ДП
«УкрНДНЦ» від 15.08.2016 р. № 241) та керівництво й структуру ТК 146 (наказ ДП «УкрНДНЦ» від
20.07.2016 р. № 208). На сьогодні налічується 16 організацій-колективних та 7 індивідуальних членів
ТК.

40
ТК 146 , як активний член, бере участь у діяльності технічного комітету ISO/ТС 67 “Матеріали,
обладнання, споруди та континентальному шельфі для нафтогазової, нфтохімічної та газової
промисловості». ТК 146 включено до колективних членів міждержавного технічного комітету МТК
523 «Техніка і технології видобування та переробляння нафти і газу», та афілійованим членом
CEN/TC 12 „Матеріали, обладнання та шельфові споруди для нафтової та газової промисловості” і
CEN/TC 234 «Газова інфраструктура».
Тільки в 2016 року ТК-146 було проведено 12 погоджувальних нарад (2 - наради організаційні,
4 – щодо розгляду проектів стандартів інших ТК, 4 – щодо розгляду стандартів ISO/TC 67, 2 – щодо
міждержавних стандартів). Розроблено та подано на розгляд 20 національних стандартів (ДСТУ).
Розглянуто 11 міжнародних стандартів, надісланих ISO/TC 67 та 27 міждержавних стандарти.
Також хочу зазначити, що в університеті створено збалансовану структуру керування та
організації наукової діяльності, зокрема Центр трансферу технологій, Нафтогазовий науково-
технологічний парк «Технопарк», Національний контактний пункт РП ЄС «Горизонт 2020 «Чиста та
ефективна енергетика», Відділ комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності та інформаційних
технологій та ін., що сприяє просуванню результатів наукових розробок університету.
Детальніше результати роботи науковців будуть представлені на засіданнях секцій
конференції.
Література
1. Указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» від 12 січня
2015 р.
2. Новітні дослідження геологічної будови і перспектив нафтогазоносності глибокозанурених
горизонтів Українських Карпат / Б.Й.Маєвський, С.Г. Анікеєв, Л.С. Мончак, В.П. Степанюк,
В.Р.Хомин, С.С.Куровець, Т.В.Здерка, М.І.Манюк // Монографія. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2012.
– 208 с.
3. The conditions of forming and the prospects of iol-and-gas potential of the Cretaceous-Paleogene
reservoir rocks of the northwestern part of the Carpathian basin / B.Y. Mayevvskyy, A.V. Yarema, S.S.
Kurovets, T.V. Zderka //Journal of hydrocarbon power engineering. – 2014, Vol. 1, Issue 2. – Р. 73-80.
4. Про перспективи газоносності глибоко занурених горизонтів Крукеницької западини /
Мончак Л.С., Анікеєв С.Г., Маєвський Б.Й., Куровець С.С.// Нафтова галузь України – Київ, – 2014.-
№3 – С.14-16.
5. Kondrat O. Investigation of the interaction of reservoir sections with different permeability in
depleted gas field // O. Kondrat / Quarterly of AGH University of Science and Technology (Польща),
Vol.32, No.2, 2015 p.325-333.
6. Kondrat O. Optimization of the process of natural gas production stimulation from low permeable
reservoirs/O. Kondrat, N. Hedzyk// New developments in mining engineering. Theoretical and practical
solutions of mineral resources mining. - Taylor & Francis Group, London, Uk, 2015. - p. 479-484.
7. Кондрат О.Р. Підвищення газовилучення з газових родовищ в умовах газового режиму
розробки / О.Р. Кондрат // Науковий вісник. -2015. - № 2(39). - С. 57-62.
8. Serediuk M. Experimental study of transient processes in oil pipeline caused by startups of
pumping units / M. Serediuk, S. Grygorskyi // Eastern – European Journal of Enterprise Technologies. –
2016.– № 5/2 (83).–P. 30-36.
9. Serediuk M. Experimental study of the influence of starting pumping units on the value of oil
pressure in oil-trunk pipelines / M. Serediuk, S. Grygorskyi / Journal of Hydrocarbon Power Engineering. –
2016.– Vol. 3. Issue 1.– P 5-13.
10. Бортняк О.М. Перспективи використання нафтотранспортних систем України в умовах
диверсифікації джерел постачання вуглеводневих енергоносіїв / О.М. Бортняк, Й.В. Якимів //
Міжнародний науковий журнал. – 2016. – №7. – С.64-67.
11. Неруйнівні методи визначення фізико-механічних характеристик металоконструкцій
тривалої експлуатації : монографія / М.О. Карпаш, Є.Р. Доценко,Н.Л. Тацакович, О.М. Карпаш ;
Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 309 с.

41
СЕКЦІЯ A - РОЗРОБКА НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ //

SESSION A - OIL AND GAS FIELDS DEVELOPMENT
SHALE GAS POTENTIAL ENVIRONMENTAL RISKS RESEARCH IN

UKRAINE
Ageycheva Olexandra
Poltava Petroleum and Gas College, Poltava National Technical Yuri Kondratyuk University
In recent years, the global gas sector is experiencing significant changes - "shale revolution" in the
US, increasing the share of liquefied natural gas in the total sales of the resource growth in the role of short-
term gas supply contracts, the gradual departure from the formulaic approach to the formation of natural gas
prices, liberalizing tendencies, experiencing regional gas markets - all this forms a new structure of the gas
space and requires reform of the gas industry in Ukraine in accordance with current conditions. The
importance of such reforms is also conditioned by a number of internal economic factors. First of all, the
unsatisfactory level of implementation of energy-saving technology, low efficiency of use of energy
resources and the policy of "cheap labor" caused a high level of energy consumption and therefore low level
of competitiveness of the national economy.
Problems of development of the gas industry in Ukraine have been widely reflected in the scientific
literature. At the same time, questions remain less studied enhance energy security of the national economy
based on the efficient use of its own energy potential of the gas industry in the current global conditions.
Modern technological innovations, in particular the combination of horizontal drilling and multi-
stage systems, hydraulic fracturing, allowed to use previously untapped resources of unconventional gas has
changed the structure of the world energy balance and caused quite a stir regarding the production of
unconventional gas in the whole world, and in Ukraine.
Specifically, because of its inferred resources according to the IEA is 920 bln. cu. m. Ukraine has
considerable reserves of unconventional gas, probable reserves all its forms exceed 34 trillion. cubic meters.,
which relates it to the 10 most advanced countries in the world on this indicator.
Prospects for large-scale development of shale gas in Ukraine may soon become a reality, but most
Ukrainians know little about the nature of shale gas, its production technology and the potential
environmental risks associated with the development of shale gas.
The reorientation of public attention in Ukraine by numerous non-governmental organizations
pseudo environmental profile of the problems of extraction of unconventional gas has led to a transition into
the background of a number of real environmental problems that need to be addressed urgently. In
particular, we are talking about increasing pollution: fertile soil with pesticides against the backdrop of the
dynamic development of agricultural production; groundwater and river water synthetic detergents and
household use of the automobile chemistry; air pollution by road, consuming low-quality fuel emissions of a
wide range of harmful substances. Almost every day, every citizen of Ukraine is using household chemicals,
harmful to human health which is a proven fact. They are not particularly toxic, but constantly, several times
a day to get food from the "clean dishes." It is proved that they are difficult washed with dishwashing, even
if several times to wash the dishes running water, by reacting with food dissolve and enter the body
gradually accumulate therein. Most synthetic detergents used contains hazardous substances that can cause
inflammation of the mucous membranes of the nose and eyes, skin irritation, coughing, asthma. Increase the
risk of allergies and even cancer. Harmful detergents with high capacity steam and phosphate is an
indication of the relationship of the population to their own health. For the first time the famous brand of
detergent was invented for money from oil tankers.
According to studies conducted in the Ukrainian State Chemical Technology University

(Dnepropetrovsk), the substances contained in detergents can wash only 98 times washing with warm water.
Dnepropetrovsk chemists have found that for the year, using various means for washing dishes, a
person consumes about 250 ml of harmful substances.
This means that the detergent or cleanser gets into drains, is likely to be present in the rivers and
seas for many years. Thus, buying detergent, people are at risk of disease. Virtually money man transforms

42
the risk in a direct threat to health. Scientists Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas
state: "In the Carpathian region drilled more than 3.5 thousand wells. Not a single case of oil or gas outlet to
the surface of the wellbore". Against this background, there is no reason to believe that production wells will
NTG otherwise. On the contrary, modern technology and risk management enable us to reduce almost to
zero (of course, the zero indicator can not be in principle) probability scenarios. To date, there are already
some assessments of the potential environmental risks in future mining areas in Ukraine. According to
Tatyana Bobrovitskiy, director of the department of labor protection and environmental projects "Shell" in
Ukraine, the project "Belyaev-400" has passed environmental review at the Kharkov regional committee on
ecology and state environmental expertise. It was made an independent environmental assessment of the
current state of the environment in the area of work. In particular, the sampled water wells nearby villages.
To carry out the chemical, microbiological and virological analyzes. As a result of the above examinations
risks of contamination of drinking horizons in the well are estimated to be very low. There was also the
analysis of air, soil condition, noise and vibration levels. According to available information, the company
"Shell" analyzes of rocks extracted from different horizons during the drilling operations, in order to
understand the level of their natural toxicity. The complex research within the monitoring program has
allowed to state that "all the studied parameters correspond to the state sanitary rules and regulations of
Ukraine."
The results also confirmed the absence of monitoring of the impacts of drilling platforms on the
environment. In fact, similar to the findings of corporate and state monitoring done and the neighboring
Poland, where drilling continues in 2009 and have an order of magnitude larger scale than in Ukraine. In
Poland, the territory of which drilled 46 wells, which are made on the part of the multi-stage hydraulic
fracturing, not a single incident or technical deviations from grooved features of the natural environment. It
is possible to minimize the risks in a correct application of advanced technologies fracturing, based on
international experience and best practices, as well as improving the requirements of normative acts in the
field of ecology. Accordingly, the noise around threats from mining IGT has under itself evidence. For each
region, it is necessary to carry out individual environmental monitoring, which will become an integral part
of the strategy management of potential risks. Against this background, in the pursuit of exposing the
negative effects of mining, we should not forget about the real environmental dangers and threats that lead
to quiet and creeping ecological disaster today, and present in the life of an ordinary citizen, from
agricultural activity for the purpose of "more sustenance "continued washing dishes for cleanliness and
hygiene and ending the air we feed cars exhausts. According to statistics in 2014, Ukraine produced 300
million. In practice, this means that were used about 3 billion. Liters of high quality clean drinking water
extracted from the aquifer. Such a volume of water equivalent to the water costs for the PIU about 2 100
wells, but it should be borne in mind that the hydraulic fracturing used industrial water, and for the
manufacture of beer - drinking water, a resource that is renewed under the long-term cycles of circulation,
not as a result of seasonal circulation. Then the drinking water, transformed into alcohol leads to a well-
defined and calculated statistical effects. Given the above it can be argued that, despite all the risks of
environmental and financial-economic, energy security is our priority.
REFERENCES
1. Esch, Mary, 2008, Estimated gas yield from Marcellus shale goes up: Albany, NY, Associated
Press, November 4, 2008, accessed March 17, 2009 at http://www. ibtimes.
com/articles/20081104/estimated-gas-yield-from-marcellus-shale-goes- up.htm.
2. 21st Century Guide to Hydraulic Fracturing, Underground Injection, Fracking, Hydrofrac,
Marcellus Shale Natural Gas Production Controversy, Environmental and Safety Risks, Water
Pollution . U.S. Government/ Environmental Protection Agency (EPA)/ Department of Energy/
U.S. Geological Survey Published by Progressive Management, 2010
3. Francis, R., 2007, Data on water use in the Barnett Shale begins to surface: Fort Worth, TX,
4. Fort Worth Business Press, March 12, 2007, accessed March 16, 2009 at http://www.
fwbusinesspress. com/dlsplay.php ?id=5838.
5. Harper, J.A., 2008, The Marcellus Shale — an old “new” gas reservoir, in Pennsylvania
Geology: Pennsylvania Department of Conservation and Natural Resources, v. 38, no. 1, 20 p.

43
РОЛЬ ТА МІСЦЕ ДП «НАУКАНАФТОГАЗ» У РОЗБУДОВІ

НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНОМУ
СПІВРОБІТНИЦТВІ
О.В. Стогній, М.В. Гунда, Л.П. Мельник, Л.М. Якушин
Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України» (ДП «Науканафтогаз), вул. Київська 8, м. Вишневе, Київська область,
Україна, 08132
Дочірнє підприємство «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної

акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ДП «Науканафтогаз») створено у 2003 році як провідний
інститут нафтогазової галузі України.
Наукова діяльність ДП «Науканафтогаз» зосереджена в сфері геології, геофізики, сейсмічних
досліджень, розвідки та розробки родовищ нафти і газу, нетрадиційних вуглеводнів,
транспортування нафти і газу, підземного зберігання газу, енергозбереження, економічних
досліджень, науково-технічного супроводу сервісних та інженерних робіт, розроблення нормативних
документів різного рівня, що регламентують діяльність в нафтогазовій галузі.
ДП «Науканафтогаз» оснащено сучасними програмно-технічними засобами і ліцензійними
продуктами провідних компаній (Schlumberger, Computer Modelirung Group, GGG тощо) та власними
розробками.
В інституті створено одну з найпотужніших в Україні сучасну наукову та програмно-технічну
базу, що включає використання швидкого обчислювального кластера для обробки значних масивів
геолого-геофізичної, сейсмічної та геолого-промислової інформації (Storage–20 ТБ), а також базу
геолого-геофізичної та геолого-промислової інформації про нафтогазоносні надра, що містить
інформацію про 3900 свердловин, 300 ліцензійних ділянок, 440 родовищ нафти і газу України.
ДП «Науканафтогаз» займає чильне місце в нафтогазовому комплексі України, як еспертна
організація галузевої науки європейського рівня акредитації відповідно до ДСТУ ISO 9001:2009
«Системи управління якістю. Вимоги» і неодноразово залучався до формування стратегій розвитку
нафтогазового сектору економіки України та розроблення державних та галузевих програм, а саме
Стратегії розвитку нафтогазового комплексу України до 2030 року, Уточненої Державної Програми
освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного та Азовського морів та Концепції
функціонування та розвитку системи ПСГ України.
Свою діяльність Інститут веде на території України та за її межами.
За тринадцятилітній період розвитку підприємства з урахуванням рекомендацій ДП
«Науканафтогаз» відкрито 10 родовищ нафти і газу в Україні (Субботіна, Руновщинське, Східно-
Руновщинське, імені акад. Шпака) та 6 родовищ за кордоном; за результатами науково-технічного
супроводу Концесійної угоди між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та
Урядом Арабської Республіки Єгипет в межах ліцензійного блоку Alam El Shawish East за
безпосередньою участю фахівців ДП «Науканафтогаз» відкрито родовища нафти і газу (HG, WHG,
EHG, NHG, Karima та Malaka) з початковими прогнозними запасами більше 280 млн. т умов. пал);
надано понад 100 рекомендацій щодо проведення геолого-розвідувальних робіт і нарощування
ресурсної бази вуглеводнів на обьєктах підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз
України». За результатами реалізації рекомендацій прирощено запасів 7,0 млрд. м3 газу та 5,8 млн.т.
нафти.
У ДП «Науканафтогаз» створено та підтримується більше 20 геолого-технологічних моделей
покладів нафти і газу на базі яких сформовано рекомендації, реалізація яких забезпечить додатковий
видобуток газу понад 3,2 млрд. м3 газу та понад 3,3 млн. т нафти за проектний період, приріст
запасів газу – 2,8 млр. м3, нафти – 6,1 млн. т.
Фахівці ДП «Науканафтогаз» супроводжують зарубіжні проекти Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України» за кордоном, беруть активну участь у складі робочих груп в рамках
співпраці з іноземними компаніями РВЕ Деа АГ, ExxonMobil, Eni Ukraine Holdings B.V., Geopetrol
Intl. Holding, Halliburton Ukraine, IHS Cera в Україні.
Інститут співпрацює з компаніями Schlumberger, Halliburton, Paradigm, CMG за напрямами
удосконалення програмно-технічного та методичного забезпечення досліджень нафтогазоносності, з
компаніями Shell, Marathon, Hunt Oil та іншими підприємствами Росії, Лівії, АРЄ, ОАЄ, Ірану – з

44
проектування, науково-технічного супроводу геологорозвідувальних робіт та освоєння нафтових і

газових родовищ, з Ryder Scott Company, L.P. (США) щодо проведення незалежної оцінки резервів
(запасів/ресурсів) вуглеводнів нафтогазових родовищ та перспективних площ Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України».
За результатами співпраці фахівців інституту з співробітниками компанії «Райдер Скотт»
первинна оцінка ресурсів перспективних об’єктів власне Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України» (наданих компанією «Райдер Скотт» в червні 2015 року) була збільшена по газу
на 32,2 % (на 12,2 млрд. м3) і по нафті на 51,9 % (на 2,1млн. т). По родовищах власне Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України» ресурсна база по нафті була збільшена на 50 % (на 1,2 млн.
т).
ДП «Науканафтогаз» виконує роботи з адміністрування, формування та науково-технічного
супроводу баз даних геолого-геофізичної та геолого-промислової інформації по об’єктах
підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», головною метою яких є
підвищення інформативності геологічних даних та ефективності геологорозвідувальних робіт
Компанії.
Науковими співробітниками інституту розроблено структуру бази даних геолого-геофізичної
інформації підприємств НАК «Нафтогаз України»; сформовано базу даних геолого-геофізичної
інформації підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» по розділах:
свердловинна геологічна інформація, свердловинна геофізична інформація, сейсморозвідувальна
інформація, інформація про родовища і структури, регіональна картографічна інформація,
надрокористування, звіти про проведені ГРР на НДР, паспорти структур, зарубіжні проекти, геолого-
промислові моделі; на основі сучасних геоінформаційних технологій та програмного забезпечення
ESRI розроблено геопортал, який базується на геоінформаційній системі, що виконує функції
інтерфейсу бази даних геолого-геофізичної інформації, а також містить актуальну інформацію про:
родовища вуглеводнів, відкриті на території України; розміщення понад 15 тисяч глибоких
свердловин, пробурених в процесі ГРР на нафту і газ в усіх нафтогазоносних регіонах України;
польові геофізичні дослідження, виконані за останні 25 років та іншу важливу інформацію.
ДП «Науканафтогаз» здійснює супервізію за роботами, що виконуються на замовлення
Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її підприємств у відповідності до чинних в
Україні нормативно-правових актів та нормативних документів: а) за польовими
сейсморозвідувальними роботами, обробкою та інтерпретацією отриманих сейсмічних матеріалів; б)
за польовими комплексними геофізичними (гравірозвідувальними, магніто-розвідувальними,
електророзвідувальними) роботами, обробкою та інтерпретацією отриманих геофізичних матеріалів;
в) за спорудженням свердловин.
За період 2003-2016 рр. по напрямку нормативно-технічне і правове забезпечення розроблено 74
нормативних документи різних рівнів прийняття; розширено сфери діяльності ДП «Науканафтогаз»
за рахунок організації на базі інституту ТК 318 «Будівництво об’єктів видобування, транспортування
та зберігання нафти і газу» (наказ Мінрегіону від 15.09.15 № 230).
ДП «Науканафтогаз» надає науково-інформаційні, інжинірингові та консалтингові послуги:
науково-технічну експертизу, експертні оцінки проектних і технологічних рішень; аналітичні
дослідження та інформаційні огляди; розроблення нормативних документів, стандартів, технічних
умов; консультаційні послуги з питань нафтогазової галузі; авторський супровід проектів.
Вперше за участі вчених ДП «Науканафтогаз» виконано комплексні дослідження нетрадиційних
джерел вуглеводнів в Україні. Головні розробники проблеми – ДП «Науканафтогаз», ННІ «Інститут
геології» КНУ імені Тараса Шевченка та ІГГГК НАН України.
У майбутньому стратегічними напрямами ДП «Науканафтогаз» є: диверсифікація портфелю
замовлень на внутрішньому ринку науково-технічних послуг; розширення закордонного ринку
послуг; нові напрями діяльності підприємства, покращення та організація технічних потужностей;
експансія в інформаційний простір.

45
УДК 620.91(477)
ІНІЦІАТИВА ПРОЗОРОСТІ ВИДОБУВНИХ ГАЛУЗЕЙ В ЗАХІДНІЙ

УКРАЇНІ
М.О. Карпаш, Л.Я. Жовтуля, І.В. Рибіцький
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул.Карпатська, 15,
м.Івано-Франківськ, Україна, mkarpash@nung.edu.ua
Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ) – це міжнародний стандарт, основне

призначення якого полягає у стимулюванні прозорості доходів від господарської діяльності у сфері
видобування природних ресурсів. Країни, які впроваджують стандарт ІПВГ, зобов’язані розкривати
інформацію про суми податкових та інших платежів, отриманих державою від компаній, що
видобувають природні ресурси, процедур надання дозволів на користування надрами та іншої
пов’язаної з надрокористуванням інформації.
З цією метою країна готує відповідний звіт, який демонструє усім зацікавленим сторонам, яким
чином відбувається управління природними ресурсами країни, та які доходи при цьому генеруються.
Для підготовки такого звіту, а також звірки даних за платежами державі від компаній, які
здійснюють господарську діяльність з видобування природних ресурсів, країна обирає Незалежного
адміністратора – незалежну компанію з відповідним досвідом.
26 грудня 2012 р. було створено Багатосторонню групу зацікавлених осіб (БГЗО), а 17 жовтня
2013 р. Україна отримала статус країни-кандидата Ініціативи прозорості видобувних галузей. В
середині лютого 2017 року було представлено другий національний звіт з ІПВГ за 2014-2015 роки,
раніше – наприкінці 2015 року був представлений звіт за 2013 рік, а до кінця 2017 року очікується
завершення роботи з підготовки звіту за 2016 рік. В сферу охоплення звіту увійшли грошові потоки
щодо галузей, які здійснюють видобування шести видів корисних копалин, як-от: природний газ,
нафта, кам’яне вугілля, руди заліза, руди титану і руди марганцю.
Публікації звітів з ІПВГ є важливими кроками та маркерами на шляху реформування
видобувних галузей України. Економічне значення видобувних галузей для України достатньо
високе – їхній внесок до валового внутрішнього продукту (ВВП) України в 2014 р. перевищив 86 014
млн грн, що становило 5,4% ВВП, а в 2015 р. – 94 824 млн грн, або 4,8% ВВП України.
Протягом 2016 р. відбувалася низка заходів задля поширення ініціативи ІПВГ в Україні,
ініційована Національним секретаріатом ІПВГ, представниками територіальних громад, а також
іншими зацікавленими особами. Зокрема, проведено низку круглих столів в обласних центрах
нафтогазоносних регіонів за участю представників місцевих органів влади, місцевих громад та
видобувних компаній.
ІФНТУНГ спільно з ГО «Бюро розвитку, інновацій та технологій» в 2016-2017 роках
виконували проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-II) впровадження» у частині
надання допомоги в реалізації компоненту «Ініціатива прозорості видобувних галузей (ІПВГ) в
Україні», який став можливим завдяки підтримці американського народу.
Івано-Франківська область є третьою серед областей за розвіданими запасами та обсягами
видобування нафти, і перебуває на 5-6 місці в Україні за цими ж показниками щодо природного газу
та газового конденсату. Основними компаніями, що видобувають більшість вуглеводнів на території
області є ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укркарпатойл».
На Івано-Франківщині виявлено 31 родовище, яке освоюється промисловістю. Видобуток нафти
і газу зосереджений в Долинському, Північно-Долинському, Струтинському та Битків-Бабченському
родовищах, які включені до реєстру Державного балансу запасів корисних копалин України.
Більшість податкових та неподаткових платежів, які здійснюють видобувні компанії в Україні,
не мають чітко визначеного цільового спрямування та потрапляють в загальний фонд Зведеного
бюджету та/або місцеві бюджети. Винятком є єдиний соціальний внесок, який спрямовується в
Пенсійний фонд і використовується для фінансування витрат, пов’язаних з пенсійним та соціальним
забезпеченням.
Одержана від ДФС інформація показує, скільки податкових надходжень було сплачено
видобувними компаніями в певному регіоні країни у відповідні регіональні відділення Казначейства
України. Після цього основна частина коштів потрапила в загальний фонд Зведеного бюджету

46
України. Обсяги коштів, які врешті повернулись в регіон у вигляді субвенцій з державного бюджету
в місцеві ніяким чином не пов’язана з тими надходженнями, що були сплачені компаніями в регіоні.
Тобто, представлені цифри не відображають обсягів податкових платежів, які потрапили в бюджет
відповідного регіону.
Іншим суттєвим недоліком інформації, отриманої від ДФС, є те, що критерієм розподілу
платежів між регіонами є місце реєстрації компанії, а не фактичний регіон ведення економічної
діяльності. Тому по об’єктивним причинам інформація, якою володіє ДФС, не тільки не відображає
податкових надходжень в місцеві бюджети, але й суттєво викривляє реальний внесок окремих
регіонів в формування податкових надходжень.
Таким чином, через відсутність об’єктивних офіційних даних, Незалежним адміністратором (в
2016 році – компанія Ernst&Young) була проведена власна оцінка регіонального розподілу
податкових надходжень від видобувних компаній – табл.1.
Таблиця 1 - Оцінка Незалежним адміністратором регіонального розподілу надходжень від

видобувних галузей України в 2015 р.
Назва регіону Всього, тис. грн. в тому числі:
Нафта Природний газ
Івано- 2 339 495,99 1 443 354,75 896 141,24
Франківська
область
Закарпатська 34 701,72 - 34 701,72
область
Чернівецька 39 640,13 9 020,97 30 619,16
область
Загальна сума фактичних надходжень у вигляді рентної плати за користування надрами склала
1,8 млрд. грн. (1 844 654 033 грн.). Порівнюючи дані ДФІ про рентні платежі надрокористувачів
Івано-Франківського регіону станом на 01.01.2015 і 01.01.2016 можна побачити, що рента за
видобування нафти станом за звітний 2015 рік становить 391 471 047 грн., що на 43,54 % нижче ніж
попереднього року. Зокрема, рентна плата за видобуток газу за звітний 2015 рік є на 163,8 %
більшою, ніж за звітний 2014 р.
Аналіз базується на основі фактичних надходжень до державного та місцевих бюджетів у
вигляді рентної плати. Для аналізу були взяті дані про податкові платежі надрокористувачів Івано-
Франківської області станом на 1.01.2016 р. Податки за користування надрами для видобування
нафти були сплачені в сумі 532 809 368,14 грн., природного газу - 640 548 137,2 грн., видобування
газового конденсату – 3 637 978,67 грн. Використання надр в цiлях, що не пов'язані з видобуванням
корисних копалин, обійшлось в 690 000 грн.
Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного
значення становить 21 040 609,1 млн. грн, місцевого значення - 5 379 802,14 млн. грн.
Враховуючи наведені відомості, а також той факт, що з 01 січня 2018 року набуває чинності
Закон України 3038 щодо т.зв. «децентралізації ренти», вважаємо за доцільне підняти питання
коротко- та довго-строкового планування надходжень від діяльності видобувного комплексу в
регіонах, рекомендувати органам місцевого самоврядування розробляти та впроваджувати відповідні
плани використання таких надходжень, звітування про їх використання тощо.
Матеріали підготовлено в рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та
проекту ЗМФІ-ІІ.

47
УДК 622.279.5
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДОРОЗРОБКИ ВИСНАЖЕНИХ ГАЗОВИХ

РОДОВИЩ НАГНІТАННЯМ У ПЛАСТ АЗОТУ
Кондрат Р.М., Хайдарова Л.І.
Україна, 76019, Івано-Франківськ, Карпатська, 15, rengr@nung.edu.ua
Родовища природних газів України в значній мірі виснажені, окремі з них знаходяться на межі
рентабельного видобутку вуглеводнів. Виснажені родовища характеризуються порівняно низькими
дебітами свердловин, за яких процес дорозробки родовищ може продовжуватися десятки років і бути
передчасно припиненим по економічних причинах за наявності ще значних залишкових запасів газу.
До можливих напрямків інтенсифікації видобутку залишкового природного газу і підвищення
кінцевого газовилучення з виснажених газових родовищ відноситься нагнітання у пласт азоту. Для
встановлення характеристик процесу витіснення з пористого середовища залишкового природного
газу азотом виконано дослідження за допомогою ліцензованої комп’ютерної програми CMG
(Computer Modelling Group) на прикладі гіпотетичного газового родовища кругової форми з такими
параметрами: радіус контуру газоносності – 3000 м, площа родовища – 28,26·106 м2, товщина пласта
– 12 м, коефіцієнт відкритої пористості – 0,14, коефіцієнт початкової газонасиченості – 0,78,
коефіцієнт проникності пласта – 0,2 мкм2, середня глибина залягання продуктивного пласта – 3200
м, початковий пластовий тиск – 33 МПа, пластова температура – 340 К, відносна густина газу - 0,6,
коефіцієнт стисливості газу за початкових пластових умов – 0,979, початкові запаси газу, підраховані
з використанням програми CMG, – 11,713 млрд.м3. Родовище розробляють на виснаження 12
свердловинами, розміщеними у вигляді кругової батареї радіусом 1500 м. Відстань між
свердловинами - 785 м. Свердловини експлуатують на режимі постійної депресії на пласт – 0,02
МПа. Початковий дебіт однієї свердловини по газу - 125 тис.м3/доб. Після зниження пластового
тиску на певну величину (до 0,5; 0,4; 0,3; 0,2; 0,1 від початкового значення Рпоч) починають
запомповувати в пласт азот через 12 нагнітальних свердловин, які розміщені на початковому контурі
газоносності з відстанню між ними 1570 м. Тривалість періоду нагнітання азоту в пласт становила 6,
12, 18, 24, 30, 36 місяців. Під час нагнітання азоту в пласт продовжувалась експлуатація видобувних
свердловин. Добову витрату азоту вибирали з умови рівності її за поточних пластових умов
сумарному дебіту всіх видобувних свердловин по газу, що забезпечує постійне значення пластового
тиску впродовж періоду нагнітання азоту в пласт. У дослідженнях для кожного року визначали
пластовий тиск, дебіт видобувної свердловини по газу та азоту, вміст азоту у свердловинній
продукції і коефіцієнт газовилучення. Для порівняння додатково визначено показники розробки
родовища на виснаження без нагнітання азоту в пласт. Розрахунковий період розробки родовища
становив 49 років (з 01.01.2016 р. до 01.01.2065 р.).
Згідно з результатами досліджень під час нагнітання азоту в родовище і після припинення його
нагнітання пластовий тиск підтримується на вищому рівні, ніж при розробці родовища на
виснаження. Такий характер зміни пластового тиску зберігається впродовж всього періоду
дорозробки родовища. Пластовий тиск тим більший, чим раніше розпочато нагнітання азоту в
родовище і більша тривалість періоду його нагнітання. Підвищення значень пластового тиску сприяє
зростанню дебіту газу і тиску на гирлі свердловин. В результаті інтенсифікується процес дорозробки
родовища і покращуються умови подачі газу споживачеві.
Під час нагнітання азоту в родовище дебіт газу підтримується постійним, потім поступово
зменшується, а після прориву азоту у видобувні свердловини різко знижується і в подальшому стає
меншим, ніж при розробці родовища на виснаження.
Чим раніше розпочато нагнітання азоту в родовище тим і більша тривалість періоду його
нагнітання, тим швидше (за менший період часу) азот проривається у видобувні свердловини. Для
розглядуваного прикладу при зміні тиску початку нагнітання азоту в родовище від 0,1 до 0,5 від
початкового значення і тривалості періоду його нагнітання в пласт від 6 до 36 місяців прорив азоту у
видобувні свердловини відбувається за 3,33 – 5,67 років.
Дебіт азоту і вміст його у свердловинній продукції зростають із збільшенням тиску початку
нагнітання азоту і тривалості періоду його нагнітання. Так, на кінець розрахункового періоду

48
(01.01.2065 р.) за тривалості періоду нагнітання азоту в родовище 18 місяців дебіт азоту і вміст його
у видобувному газі становлять відповідно: за тиску початку нагнітання азоту 0,1 Рпоч - 0,05 тис.м3/доб
і 0,64 %, за тиску початку нагнітання азоту 0,3 Рпоч – 1,07 тис.м3/доб і 14,36 %. За тиску початку
нагнітання азоту в родовище 0,3 Рпоч 5 % об. вміст азоту у видобувному газі досягається через 8,047
місяців з початку його нагнітання, а 20 % об. вміст азоту у видобувному газі – через 23,476 місяців.
Необхідну кондиційність товарного газу, що подається споживачам, можна забезпечити ранішим
припиненням розробки родовища або вилученням азоту з видобувного газу за допомогою
спеціальних установок з можливим повторним нагнітанням його в пласт.
Коефіцієнт газовилучення зростає із збільшенням тиску початку нагнітання азоту в родовище і
тривалості періоду його нагнітання. На кінець розрахункового періоду залежно від характеристик
процесу нагнітання азоту в родовище коефіцієнт газовилучення змінюється в межах 91,86 – 95,18 %.
Нагнітання азоту в пласт після зниження пластового тиску до тиску «закидування» розробки
родовища може бути економічно невигідним через низькі дебіти свердловин. Тому виконано оцінку
можливих значень тиску початку нагнітання азоту в родовище і тривалості періоду його нагнітання.
За результатами статистичної обробки розрахункових даних отримано оптимальні значення
характеристик процесу нагнітання азоту в родовище, вище яких коефіцієнт газовилучення мало
змінюється. Оптимальне значення тиску початку нагнітання азоту в родовище за різної тривалості
періоду його нагнітання змінюється в межах 0,284 Рпоч - 0,293 Рпоч і в середньому становить 0,29 Рпоч.
Оптимальне значення тривалості періоду нагнітання азоту в родовище за різного тиску початку його
нагнітання змінюється в межах 19,596 – 20,826 місяців і в середньому становить 20 місяців. За
оптимальних характеристик процесу нагнітання азоту в родовище коефіцієнт газовилучення
дорівнює 94,02 %. При розробці газового родовища на виснаження зі зниженням пластового тиску до
0,1 Рпоч коефіцієнт газовилучення становив би 81,79 %, а при нагнітанні азоту в пласт за оптимальних
параметрів процесу і такого самого значення пластового тиску – 85,95 %.
За результатами математичного моделювання нагнітання азоту у виснажене газове родовище
встановлено закономірності процесу витіснення з пористого середовища залишкового природного
газу азотом і отримано оптимальні значення тиску початку нагнітання азоту в родовище і тривалості
періоду його нагнітання. Результати виконаних досліджень свідчать про технологічну ефективність
нагнітання азоту у виснажене газове родовище, що дозволяє підвищити поточний видобуток газу і
кінцевий коефіцієнт газовилучення.

49
УДК 622.276.6
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІНИ ПРОНИКНОСТІ

ПОРОВОГО СЕРЕДОВИЩА ПЛАСТА В УМОВАХ ЗНАКОЗМІННИХ
НАВАНТАЖЕНЬ
Я.М. Бажалук 1, О.М. Карпаш 2, Ю.Д. Волошин 2, Г.Д. Горванко 2, Я.Д. Климишин 2
1
НВФ „Інтекс”, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Маланюка,14/11,, 76019, Україна
м. Івано-Франківськ, e-mail yaropolkbazhaluk@gmail.com
2
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ ,
вул. Карпатська, 15, 76019, Україна e-mail: karpash@nung.edu.ua
Процеси фільтрації флюїду в пластах- колекторах, в умовах знакозмінних навантажень пластів

при проходженні пружних хвиль з частотами до 100 Гц, вивчені недостатньо. Особливу
зацікавленість викликає можливість збільшення при знакозмінних навантаженнях проникності
пласта, що є актуальним при розробленні нових технологій освоєння свердловин, інтенсифікації
видобутку сланцевого газу, дегазації вугільних пластів і др.
У роботах О. Сизоненко [1], а також Кондрата [2], розглянуто взаємозв’язок пружних
характеристик гірських порід, а також поведінку цих порід при статичних, динамічних та інших
впливах. Під час імпульсних механічних навантажень продуктивних пластів, через свердловинне
середовище, порода пласта буде зазнавати деформації за напрямком діючої сили. Якщо напруження
утворені цією силою не перевищують межу пружності, у породі поширюється пружна хвиля тобто
поширення пружної деформації з певною швидкістю і відбуваються знакозмінні навантаження
пласта заданої частоти і амплітуди. При таких навантаженнях створюються умови для зміни
проникності пласта за рахунок зміни реологічних характеристик флюїду, а також зміни внутрішньої
питомої поверхні порового середовища. Також зазначається, що відомі моделі фільтрації флюїду у
поровому середовищі [3] не враховують достатньо повно взаємодію твердої та рідкої фаз, зокрема
подвійного електричного шару в околі поверхні їх контакту. Вказані роботи знаходяться тільки
торкаються окремих питань, проте не описують увесь комплекс фізико-хімічних впливів на порове
середовище в умовах широкого спектру змін літологічних характеристик продуктивних пластів.
Метою роботи є провести експериментальні дослідження фізико-хімічних процесів які
впливають на зміну проникності порового середовища, при його знакозмінних навантаженнях, з
метою удосконалення імпульсно-хвильових технологій дії на пласти, а також визначити основні
фактори впливу, які приводять до зміни проникності середовища. Вивчення фільтраційних процесів
у поровому середовищі під час дії знакозмінних навантажень різних частот та амплітуд на
стандартних установках (УІПК і др.) є достатньо складною задачею з причини впливу на результати
досліджень спектру вібрацій які створюються приводом установок в процесі їх роботи. У зв’язку із
вказаним для отримання достовірних результатів в умовах відсутності завад, в ІФНТУНГ спільно з
науково-виробничою фірмою «ІНТЕКС» розроблена установка для дослідження проникності
порового середовища в процесі імпульсних навантажень керна (рис. 1).Установка складається зː
корпусу 1, керна 2, робочої рідини 3, плунжера силового 4, втулки гумової 5, ударника плунжера 6,
втулки ущільнюючої 7, п’єзодавача імпульсного тиску 8, манометра 9, насоса 10, генератора
імпульсів тиску 11, штуцера з краном 12, мірної ємності 13, персонального комп’ютера 14. З
допомогою установки у рідинному середовищі, під час фільтрації робочої рідини через керн 2,
створюються імпульси тиску з частотою повторення від 50Гц -100Гц і амплітудою від 0.01 МПа до 5
МПа. Тривалість переднього фронту імпульсів тиску становить 2мс. У якості робочої рідини
можливе використання дистильованої води, пластової води, нафтогазоводяних сумішей і ін. Перепад
тиску на керні під час фільтрації підтримується з допомогою насоса 10, виготовленого з
використанням конструктивних елементів вантажопоршневого манометра, що дає можливість з
високою точністю підтримувати задане значення тиску. З допомогою п’єзодавача 8 і персонального
комп’ютера 14 контролюється амплітуда імпульсів тиску у рідинному середовищі. Для періодичного
вимірювання параметрів вібрації у керні використовується віброметр 795 М107В. Вимірювання
параметрів вібрації проводиться шляхом вводу зонда віброметра в штуцер з краном 12 до контакту з
керном. Під час імпульсних навантажень керна відбираються проби флюїду із винесеними
частинками породи у спеціальні керамічні чашки. Проби із предметними скельцями, вставленими у

50
чашки, висушуються після чого проводиться їх літолого-петрографічний аналіз. Проведені

дослідження дали наступні результати: а) процес зміни проникності як штучного так і природнього
кернів під час дії знакозмінних навантажень при частоті навантажень 100 Гц на протязі від 2 до 5-ти
хвилин та інтенсивності навантажень 0.7 Вт/см² носить стрибкоподібний характер. При певній
кількості циклів навантажень проникність різко зростає і в подальшому змінюється незначно. Зміна
проникності знаходиться у межах 20-30%. Вказане свідчить про втомне руйнування частини
цементу, як матеріалу із найменшими міцнісними характеристиками і як наслідок про збільшення
внутрішньої питомої поверхні керна; б) літолого-петрографічні дослідження матеріалу, винесеного
під час фільтрації та знакозмінних навантажень із керна, проводились в імерсійних рідинах під
мікроскопом із збільшенням у 100˟. Під час навантажень спостерігається збільшення частинок
цементу породи у середньому на 50% у порівнянні із кількістю частинок винесених із керна до
навантажень.
У зв’язку із викладеним у подальших дослідженнях необхідно: а) дослідити вплив знакозмінних
навантажень на порове середовище із використанням флюїдів із різними реологічними
характеристиками; б) дослідити вплив електрокінетичних процесів на швидкість фільтрації у
поровому середовищі із додаванням розчинів які змінюють іонний склад флюїду.
Рис 1 – Установка для дослідження проникності порового середовища в процесі імпульсних

навантажень керна
1. Сизоненко О.Н. Влияние высоковольтного электрического разряда на структуру капиллярно-

пористых материалов - Наукові нотатки. Міжвузівський збірник. Вип. 25, частина 1 - Луцьк, 2009, С.
316-325.
2. Жданова О.О., Самедов А.М., Пружні характеристики сланцевих гірських порід, Вісник
ЖДТУ, №1(60) 2012, С. 109-116
3 Кондрат Р.М. Рівняння електромагнітомеханіки пористого насиченого середовища - Фізико-
математичне моделювання та інформаційні технології, Львів, 2005, Вип.1, С. 82-94

51
APPLICATION OF COMPUTED TOMOGRAPHY (CT) IN ROCK

CORE ANALYSIS
Marek Dohnalik, Katarzyna Drabik, Mateusz Orzechowski, Rafał Skupio
Oil and Gas Institute - National Research Institute, Lubicz 25A, Krakow, Poland
Computed tomography CT is a non-destructive and non-invasive method which allows to visualize the
internal structure of the investigated object. More information describing the foundations of this method can
be found elsewhere [Stock S.R.]. Tomography tests were performed with the use of medical scanner Philips
705 Ingenuity CT in order to visualize the core structure of investigated rocks.
The aim of the speech is to show the applications of the method of X-ray computed tomography in the
study of one meter sections of rock cores. The will include following issues:
• correlation analyses between X-ray absorption factor and following parameters obtained from
laboratory measurements (bulk density, total and effective porosity) and the well log interpretation (bulk
density, porosity),
• analysis of sedimentary structures in rotliegend and carbonate rocks,
• comparison of the core image description obtained from computed tomography with the XRMI
probe interpretation,
• porosity calculation based exclusively on CT image,
• sampling of representative core plug for further analysis,
• dual energy CT application.
Stock S. R.: MicroComputed Tomography: Methodology and Applications. CrcPress, Bocam Raton,
USA, 2009, pp. 332.
TECHNOLOGICAL PROPERTIES OF DRILLING FLUIDS FOR REDUCING

THE MIGRATION OF GAS
G. Zima, M. Uliasz, S. Błaż, B. Jasiński
Oil and Gas Institute – National Research Institute
zima@inig.pl, uliasz@inig.pl, blaz@inig.pl, jasinski@inig.pl
The paper presents the results of laboratory tests, which were aimed at investigating the effect of
drilling fluids with a specific composition on the properties of drilled rocks with special emphasis on
research in shale dispersion in liquid medium used during drilling and cementing holes in the areas of gas
exhalation occurrence. The results made it possible to assess the impact of drilling fluid on the degree of
shale protection against the adverse effects of washing liquid and filtrate of cement slurries. On the basis of
studies carried out, it was found, that the composition of fluids used for drilling containing additional
inhibitors of hydration of rocks or the use of more efficient inhibitors, resulted in better protection of the
shale against the adverse effects of the filtrate from the cement slurry. It was also agreed that an important
factor influencing the quality of cementing is the thickness of the filter cake formed on the wall of the hole. It
also presents studies on the selection of agents such as oxidizers and enzymes in the removal of filter cake
from the borehole wall. Positive results of the use of oxidants and enzymes in washing liquid compositions
for removal of filter cake were obtained.

52
EXAMINATION OF DRILLING MUDS LUBRICITY ON CONTACT WITH

BOREHOLE WALL UNDER HPHT CONDITIONS
B. Jasiński, M. Uliasz, G. Zima, S. Błaż,
Oil and Gas Institute-National Research Institute
jasinski@inig.pl, uliasz@inig.pl, zima@inig.pl, blaz@inig.pl,
The article presents an analysis of modern lubricity additives effectiveness in inhibited drilling fluids,
based on the coefficient of friction value changes. Four lubricity additives were tested throughout the
studies. They were added at concentrations of 0.5%, 1.0% and 1.5% for the two types of drilling fluids:
polymer-potassium and glycol-potassium muds. The studies were conducted based on the measurement of
the coefficient of friction using a Grace M2200 HPHT drilling simulator. The coefficient of friction was
determined on steel-steel contact and steel-sandstone contact. In addition, the impact on examined agents
on the rheological parameters and inhibitive properties of drilling muds has been determined.
The tests have shown that the coefficient of friction on steel-steel contact in the surrounding of
polymer-potassium drilling mud at temperature of 20°C is 0.29 and 0.28 at a temperature of 80°C. The
steel-sandstone contact friction coefficient values are respectively 0.45 and 0.34. Tests provided in the
glycol-potassium mud environment have shown that it has better lubricating properties. The coefficient of
friction on steel-steel contact is 0.28 at 20°C and 0.23 at 80°C. On steel-sandstone contact it is 0.29 and
0.31. Tested lubricants are much more effective in reducing the value of friction coefficient on steel-
sandstone contact than for steel-steel contact. Concentration of 0.5% is sufficient to reduce the coefficient of
friction on steel-sandstone contact by more than 60%, both at 20°C and 80°C.
In most cases, the addition of lubricants causes a slight reduction of the rheological parameters,
increased filtration and minimal pH reduction.
THE SEDIMENTATION STABILITY OF CEMENT SLURRY

M. Kremieniewski, M. Rzepka
kremieniewski@inig.pl, rzepka@inig.pl
Appropriate selection of cement slurries properties largely determines the effectiveness of the insulate
of inter-tubular and annular space. It is important to bear in mind that the requirements of cement slurries
parameters vary depending on many factors, which also include the construction and purpose of the
borehole. Uniform texture, both fresh cement slurry and cement sheath after setting is important for
tightness of the well.
An very important parameter during preparation a cement slurry recipe is sedimentation stability.
Cement slurry with has a high sedimentation stability value it's characterized very good structural
parameters of the resulting cement sheath. Obtained cement sheath from a low sediment slurry it has an
isotropic structure along the entire length of the borehole.
The article presents the laboratory test results that were conducted obtain the required sedimentation
stability of cement slurries for sealing off casing for directional and horizontal drilling. During the
laboratory tests applied previously used and novel additives to prevent segregation of cement slurries
grains. Accomplished research for determined opportunities to improve the sedimentation stability of
cement slurries resulted selection of the additives used to cement slurries, which tend to segregation of fine
fractions. Developed recipes were characterized by homogeneous structure of fresh cement slurries, which
do not tend to segregation of grains by the gravitational forces. Obtained cement sheath was characterized
by isotropic microstructure of the same mechanical and physicalmechanical parameters on the whole
sealing intervals.

53
CEMENT SLURRIES WITH REGULATED RHEOLOGICAL PARAMETERS

FOR CASING CEMENTING IN DRILLING HOLES
M. Rzepka, M. Kremieniewski
rzepka@inig.pl, kremieniewski@inig.pl
The article presents the rheological characterization of typical models of slurry used or suggested to
usage in the holes drilled in Polish Lowlands and discusses issues related to the sealing off deep production
casing.
The tested models of slurry were attenuated with 10% brine NaCl. The research included well-tried in
industry cements and materials that modify the slurry parameters.
The rheological parameters was that the tested models of cement slurry are best characterized by the
Bingham model and the Casson model (correlation rates – R for those models were the highest namely
0.99).
Laboratory tests were performed at temperature from 90 to 120°C and pressure from 60 to 70 MPa.
Slurries recipes have been developed in the Institute of Oil and Gas in collaboration with Cementing Service
Exalo Poland. The main components of slurries were: latex in an amount 20 – 25% (to prevent gas
migration and reduce filtration), silica powder (raising the thermal resistance of cement stone at high
temperature), hematite (weighting material added in an amount ranging from 30 to 110%) and mikrocement
(sealing cement matrix). The G HRS cement was used as a binder. It meeting the requirements of PN-EN
ISO 10426-1 “Petroleum and natural gas industries” – Cements and materials for well cementing.
Developed slurries had a density ranging from 2050 to 2350 kg/m3, plastic viscosity about a hundred and
dozens mPa.s, a thickening time between three and half to six hours. The slurries filtration were about 30 –
40 cm3/30 min. and free water was zero. Hardened cement slurries (paste) had high compressive strength
(in most cases exceeding 30 MPa) and high adhesion to steel pipes. By carrying out detailed studies of fresh
and hardened cement slurries and by implementing a numbers of tests related to the modification of better
and better slurries recipes, quality of cementing deep production casing is being improved.
УДК 622.245.52
НОВИЙ СПОСІБ ЗАПОБІГАННЯ І ВИДАЛЕННЯ

АСФАЛЬТЕНОСМОЛОПАРАФІНОВИХ ВІДКЛАДІВ
Якимечко Я.Я.
76019, м. Івано-Франкiвськ, вул. Карпатська,15, e-mail:admin@nung.edu.ua, public@nung.edu.ua
Удосконалення технології підготовки високов’язкої нафти здійснюється включенням у

технологічну схему кавітаційного пристрою, який містить у собі гідродинамічний кавітатор.
Коли зі свердловини на денну поверхню почне поступати суміш високов’язкої нафти внаслідок
зниження температури її густина збільшиться. Щоб запобігти інтенсивному відкладанню на
внутрішній поверхні стінок трубопроводу АСПВ і змінити їх в’язкість, виникає необхідність у
додатковій обробці цієї суміші. Це можна зробити за допомогою кавітаційного пристрою, який
змонтований на приймальній ємності. Застосування цього пристрою також дасть змогу зменшити
дію факторів, що зумовлюють утворення асфальтеносмолопарафінових відкладів на
нафтовидобувному обладнанні. Принцип роботи кавітаційного пристрою такий.
Включають в роботу поршневий насос і видобута високов’язка суміш з нижньої частини
приймальної ємності подається до кавітаційного пристрою. Ця суміш потрапляє в камеру
закручування гідродинамічного кавітатора, в якій при проходженні робочої рідини з неї виділяються
бульбашки газу, а на виході з камери при проходженні рідини через ступінчатий дифузор ці
бульбашки під дією зовнішнього тиску лускають. Час існування каверн і газових пустот

54
визначається швидкісним напором рідини на виході з пульсатора (кавітатора). При високій

швидкості обертання потік рідини спочатку закручується, потім звужується. В процесі звуження
потоку значно зростає окружна складова швидкості, виникають центробіжні сили, які створюють у
вихідному каналі насадки тонку плівку кільцевої форми перерізу. Дана плівка, виходячи з насадки,
розпадається на дрібні краплини. Вздовж вісі насадки створюються газовий вихор, подібно до
вихрової каверни, яка утворюється при витіканні закрученої рідини з ємності через отвір. Таким
чином, вихідний отвір насадки заповнений кільцевим потоком тільки на периферії, а центральна
частина перерізу заповнена газовим вихором з тиском меншим за атмосферний. При виході
бульбашок в зону позитивного тиску, проходить зміна тиску в потоці робочої рідини і бульбашки
лускають, а робоча рідина потрапляє у вигляді мікроструминок в заглиблення і прорізає бульбашку з
великою швидкістю, створюючи потужні мікропотоки, які подібні до кумулятивних струменів.
Таким чином, потік високов’язкої нафти проходить кавітаційно-імпульсну обробку і завдяки цьому
нагрівається, понижуючи свою в’язкість. При нагріванні нафти розтоплюються парафінові
включення. Це позитивно відображається на прокачуваності нафти і зменшує ймовірність
закупорювання парафіном каналів і отворів наземного і свердловинного обладнання. Під час
кавітації у нафті виникають знакозмінні тиски, що сприяє розриву безперервного ланцюжка
високов’язкої нафти, руйнуючи зв’язки між окремими частинками молекул [5-7].
Встановлено, що включення кавітаційного пристрою у технологічну схему підготовки
високов’язкої нафти до транспортування дає можливість руйнувати механічну структуру нафти.
Тобто, нафта розріджується і підігрівається перед подачею її у трубопровід для транспортуванням її
на пункт збору. Це є позитивним фактором і дозволить зменшити відклади АСПВ на внутрішніх
стінках трубопроводу і збільшить прокачуваність нафти.
Використані літературні джерела:

1. Мищенко И. Т. Основные факторы, осложняющие процесс добычи нефти [Текст] / И. Т.
Мищенко. // Тр. ин-та – М., МИНГП им. И.М. Губкина, – 1982. – Вып. 165. – С. 5-14.
2. Якимечко Я.Я. Деякі концепції видобування високовязких вуглеводнів [Текст] / Я.Я.
Якимечко // Нафта і газ України-2000: матеріали 6-ої міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня-3
листопада 2000 р. – Івано-Франківськ, 2000. – Т.2. - С. 212-213.
3. Волков Л.Ф. Добыча и промысловый сбор парафинистых нефтей [Текст] / Л.Ф. Волков,
Я.М. Каган, В.Х. Латыпов // – М. : Недра, 1970.
4. Минеев Б.П. Два вида парафина, выпадающего на подземном оборудовании скважин в
процессе добычи нефти [Текст] / Б.П.Минеев, О.В.Болигатова // Нефтепромысловое дело. – 2004.– №
12, с. 41 – 43.
5. Патент 36439А Україна, МКП В06В1/20. Гідродинамічний кавітатор [Текст] / Р.С. Яремійчук,
Т.Р. Шандровський, Я.Я. Якимечко; заявники і патентовласники: Р.С. Яремійчук, Т.Р.
Шандровський, Я.Я. Якимечко. - № 99126895; заявл. 17.12.1999; опубл. 16.04.2001, Бюл. № 3.
6. Якимечко Я.Я. Стендові випробування гідродинамічного пристрою-пульсатора та його вплив
на параметри товарної нафти [Текст] / Я.Я. Якимечко // Нафтова і газова промисловість. – 2009. - №
5-6. – С. 16 – 17.
7. Якимечко Я. Я. Вплив пульсацій тиску, створених гідродинамічним кавітатором, на
параметри нафти [Текст] / Я. Я. Якимечко, Я. М Фем‛як., С. О. Овецький, І. Я. Яремко // Тези допов.
і повідомл. міжнар. наук.-техн. конф. «Нафтогазова енергетика – 2011», м. Івано-Франківськ, 10-14
жовтня 2011 р. – Івано-Франківськ.: вид-во ІФНТУНГ, 2011. – С. 48.

55
УДК 622.279.5
ЗБІЛЬШЕННЯ ПОТОЧНОГО ВИДОБУТКУ ГАЗУ І КІНЦЕВОГО

ГАЗОВИЛУЧЕННЯ З ВИСНАЖЕНИХ РОДОВИЩ ПРИРОДНИХ ГАЗІВ
Кондрат О. Р., Кондрат Р. М.
Україна, 76019, Івано-Франківськ, Карпатська, 15, rengr@nung.edu.ua
Значна кількість родовищ природних газів України вступила в період спадного видобутку газу,
частина з них перебуває на завершальній стадії розробки. Виснажені родовища ще містять значні
залишкові запаси газу і в найближчі роки визначатимуть основний видобуток газу в Україні. До
можливих напрямків підвищення ефективності дорозробки виснажених газових родовищ відносяться
мінімізація значень кінцевого пластового тиску в зонах дренування свердловин, вилучення
залишкового газу із слабкодренованих, низькопроникних ділянок пласта і підвищення
продуктивності та забезпечення стабільної роботи видобувних свердловин за наявності
ускладнюючих чинників.
Мінімізація значень кінцевого пластового тиску досягається зменшенням тиску на вході в
установку комплексної підготовки газу (УКПГ) (дотискувальну компресорну станцію (ДКС)) і втрат
тиску у привибійній зоні, стовбурі та викидних лініях свердловин. За результатами теоретичних
досліджень отримано аналітичну залежність, яка встановлює зв’язок між поточним пластовим
тиском і тиском на вході в УКПГ (ДКС), характеристиками привибійної зони пласта, технологічними
параметрами роботи свердловин і системи збору газу та їх конструктивними особливостями. З
використанням цієї залежності оцінено вплив на кінцевий пластовий тиск і відповідно на кінцевий
коефіцієнт газовилучення устьового тиску, дебіту газу і ступеня зменшення коефіцієнтів
фільтраційних опорів привибійної зони пласта А і В для умов виснажених газових покладів
горизонту НД-4 Опарського газового родовища, горизонту ВД-13 Залужанського газоконденсатного
родовища та інших покладів на родовищах ГПУ „Львівгазвидобування”. У дослідженнях
використано середні значення параметрів роботи свердловин і коефіцієнтів фільтраційних опорів
привибійної зони пласта окремих покладів. Дослідження виконано для різних значень дебіту газу
(від фактичного до 0,1 тис.м3/д), устьового тиску (від фактичного до 0,1 МПа) і ступеня зменшення
коефіцієнтів фільтраційних опорів А і В (у 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 разів). Згідно з результатами
досліджень зменшення устьового тиску і коефіцієнтів фільтраційних опорів А і В призводить до
зростання кінцевого коефіцієнта газовилучення βк. В окремих розрахункових варіантах отримано
досить високі значення βк (до 98,19 %). За результатами статистичної обробки розрахункових даних
оптимальне значення ступеня зменшення коефіцієнтів фільтраційних опорів А і В становить 4-5
разів. Подальше зменшення А і В мало впливає на збільшення βк. Вплив ступеня зменшення
коефіцієнтів фільтраційних опорів А і В на βк зростає із збільшенням дебіту газу, а при низьких
дебітах газу цей вплив значно менший. Тому оброблення привибійних зон свердловин з метою
інтенсифікації видобутку газу і підвищення кінцевого газовилучення необхідно проводити на ранніх
стадіях розробки родовища, за високих дебітів газу. На завершальній стадії розробки родовища на
збільшення βк істотніше впливає зниження устьового тиску порівняно із зменшенням коефіцієнтів
фільтраційних опорів А і В. Вплив зниження устьового тиску на βк зростає із зниженням дебіту газу.
Тому на виснажених родовищах для отримання високих значень кінцевого газовилучення необхідно
забезпечити мінімальне значення устьового тиску, зокрема, шляхом уведення в експлуатацію ДКС,
де це економічно доцільно та іншими методами.
Газоносні пласти-колектори мають макронеоднорідну будову і складаються із окремих ділянок і
прошарків різної проникності. Колекторські властивості продуктивних відкладів переважно
погіршуються від склепіння до периферії. Видобувні свердловини першочергово розміщують на
високопроникних ділянках по ущільненій сітці, а на інших ділянках – по розрідженій сітці. У процесі
розробки родовища пластовий тиск знижується інтенсивніше у високопроникних ділянках і
повільніше в низькопроникних ділянках. Між різнопроникними ділянками створюється перепад
тиску, за рахунок якого відбувається перетікання газу з низькопроникних ділянок у високопроникні
ділянки. На момент зниження пластового тиску у високопроникних ділянках до мінімального тиску
„закидування” розробки родовища у низькопрпоникних ділянках ще містяться значні залишкові

56
запаси газу. Для обґрунтування можливих напрямків вилучення залишкового газу із

низькопроникних, слабкодренованих ділянок пласта виконано дослідження процесу розробки
гіпотетичного газового родовища з центральною високопроникною зоною радіусом 5067,59 м з
видобувними свердловинами і з периферійною низькопроникною зоною зовнішнім радіусом 6309,64
м, в якій видобувні свердловини відсутні. Початковий пластовий тиск дорівнює 36 МПа, початкові
запаси газу: у високопроникній зоні – 30·109 м3, у низькопроникній зоні – 10·109 м3, коефіцієнт
проникності високопроникної зони – 0,5 мкм2, низькопроникної зони – 0,1·10-3, 0,5·10-3, 1·10-3,
5·10 , 10·10 , 15·10 мкм . Виконано розрахунки технологічних показників розробки родовища (31
-3 -3 -3 2
рік) і зміни в часі пластового тиску після його зупинки. Згідно з результатами розрахунків на момент
припинення розробки родовища пластовий тиск у високопроникній і низькопроникній зонах для
різних значень проникності низькопроникної зони становить відповідно: 0,1·10-3 мкм2 – 0,29 і 31,67
МПа; 15·10-3 мкм2 – 0,50 і 3,82 МПа. Таким чином, за значення проникності 0,1·10-3 мкм2
низькопроникна зона майже не приймає участі в загальному видобутку газу з родовища. Після
зупинки родовища продовжується перетікання газу з низькопроникної зони у високопроникну зону і
поступово зменшується перепад тиску між ними. За проникності низькопроникної зони 15·10 -3 мкм2
пластові тиски у високопроникній і низькопроникній зонах на 20-й рік після зупинки родовища
становлять відповідно 1,21 і 1,98 МПа, а на 30-й рік майже вирівнюються. За проникності
низькопроникної зони 0,1·10-3 мкм2 тиски у високопроникній і низькопроникній зонах на 20-й рік
після зупинки родовища становлять відповідно 0,87 і 29,17 МПа, а на 59-й рік – 1,81 і 25,6 МПа,
тобто перетікання газу між зонами відбувається дуже повільно. За результатами виконаних
досліджень можна рекомендувати такі напрямки видобутку залишкового газу із низькопроникних,
слабкодренованих ділянок родовища. 1. Проведення періодичної (циклічної) експлуатації
видобувних свердловин, розміщених на високопроникних ділянках родовища, за невеликої різниці у
проникностях окремих ділянок. 2. Проведення у свердловинах потужних гідравлічних розривів
пласта зі створенням тріщин великого радіусу. 3. Забурювання у свердловинах бокових стовбурів
великої довжини з горизонтальним закінченням. 4. Буріння на низькопроникні, слабкодреновані
ділянки родовища, якщо відоме їх розміщення, додаткових свердловин з горизонтальним
закінченням стовбурів і проведення в них поінтервальних гідравлічних розривів пласта. Ці
свердловини можуть бути використані як для видобутку залишкового газу з низькопроникних
ділянок родовища, так і для нагнітання в них витіснювальних агентів, наприклад, азоту для
витіснення залишкового газу у високопроникні ділянки родовища з наявними видобувними
свердловинами.
Для відновлення природної проникності привибійної зони свердловин на виснажених
родовищах шляхом очищення пористого середовища від забруднень (рідини і твердої фази)
запропонована технологія, яка реалізується у два етапи. На першому етапі у привибійну зону
запомповують підкислений соляною кислотою (до 3-5 % об.) метанол або ізопропиловий спирт,
витримують у привибійній зоні до 1-2 год., після чого свердловину продувають по факельній лінії.
На другому етапі у привибійну зону пласта запомповують розчин ПАР, наприклад, 5 %
конденсатний розчин ріпоксу-6 чи 5 % водний розчин сольпену-10Т або Cillit-Bang (універсальний),
витримують його 4-8 год., потім свердловину продувають по факельній лінії. Двоетапність операції
попереджує утворення у привибійній зоні стійких водоконденсатних емульсій, які трудно видалити
при освоєнні свердловини.
Для отримання високих значень поточного видобутку газу і кінцевого газовилучення з
виснажених родовищ необхідно забезпечити стабільну роботу видобувних свердловин в умовах
обводнення, корозії обладнання і солевідкладення. Запропоновано два склади комплексного
інгібітора з багатофункціональними властивостями спінювача пластової води, інгібіторів корозії і
солевідкладень (інгібітор солевідкладень СНПХ-5314, інгібітор корозії нафтохім-3 або тал і спінювач
савенол SWP; інгібітор солевідкладень антисол, інгібітор корозії нафтохім-3 або тал і спінювач
сольпен-10Т), різні типи диспергаторів для створення однорідного газорідинного потоку в НКТ, різні
типи плунжерів для плунжерного піднімача, способи піднімання рідини із свердловин за допомогою
пінопакерного плунжерного ліфта, газліфта із роззосередженим уведенням газу в потік пластової
продукції по довжині колони НКТ і струминних насосів.

57
УДК: 553.981.2
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ УМОВ УТВОРЕННЯ ЗОН МОЖЛИВОГО

ГІДРАТОУТВОРЕННЯ
А.В. Ляшенко
вул. Карпатська, 15, Івано-Франківськ, Україна, e-mail: anliashenko14@gmail.com
Термодинамічна стабільність газогідратів, це основна умова для середовища утворення і

збереження гідратів і, відповідно важливий критерій для виявлення зон можливого гідратоутворення
(ЗМГУ). Порушення термодинамічних умов в системі призводить до розкладання гідратів. Основні
параметри пласта, які повинні бути охарактеризовані при цьому для виділення ЗМГУ - температура,
тиск, склад газу і мінералізація пластових вод, а також проникність пласта.
Графік на рис. 1 характеризує термодинамічні умови гідратоутворення для природних газів,
найбільш поширених в надрах. Як видно на графіку, в гідратний стан легко переходять СН4. СО2 і
H2S. Значно важче N2. Для цього газа необхідні більш низькі температури або високі тиски.
Поєднання низьких температур і високого тиску в надрах характерно тільки для кріолітозони, тому
зони утворення газогідратів у відкладеннях суші приурочені саме до зон «вічної мерзлоти» [4].
Відомо, що чим різноманітніший склад природних газів, тим складніше визначати реальні межі
ЗМГУ. До того ж каркас решітки клатрата будується тільки з молекул H2O без супутніх мінеральних
компонентів і при інтенсивному газогідратоутворенні змінюється не тільки склад газу, але також і
мінералізація пластових вод. Якщо в зонах ускладненого водообміну, в продуктивному пласті в
ЗМГУ з'являються ділянки підвищеної мінералізації підземних вод, але з ідентичним хімічним
складом або скупченням вільних газів з підвищеним вмістом гелію, то можна припустити, що на
даній ділянці мало місце в минулому або відбувається в даний час газогідратоутворення [3].
Рис.1 Рівноважні термобаричні умови гідратоутворення для індивідуальних газів [4].

Висока мінералізація пластових вод не тільки гальмує, але іноді і виключає можливість
реалізації процесів гідратоутворення, оскільки порожнини каркаса решітки води зайняті молекулами
солі. Загальновідомо, що CaCl2 в концентрації 25-35% є активним інгібітором техногенного
гідратоутворення і широко використовується в нафтогазопромисловій практиці для його
запобігання. Відзначимо також, що природна мінералізація пластових вод, що перевищує 100 г/л,
знижує рівноважну температуру гідратоутворення на 5-12 °С [2].

58
Слід прийняти до уваги ще один чинник впливу на процеси гідратоутворення в надрах -

літолого-фаціальний склад газопродуктивних порід. Дослідження, виконані В.С. Якушевим [5]
показали, що активність процесів гідратоутворення в надрах змінюється в будь-яку сторону і навіть
припиняється в залежності від ступеня проникності відкладень. Найбільш сприятливі породи для
утворення і накопичення газогідратів - добрепроникні чисті тонкозернисті піски. Зі збільшенням
домішок глинистих частинок відхилення в термодинамічних параметрах гідратоутворення
зростають. У важких глинах, чим нижче вологість (<10%), тим менша ймовірність гідратоутворення,
оскільки зв’язна плівкова вода, а також капілярна і осмотична вода в цих процесах практично не бере
участі. Але в тих же важких глинах з високою вологістю (> 80%) гідратоутворення відбувається і при
більш м'яких термодинамічних умовах в порівнянні з рівноважними.
Таким чином, важливо підкреслити, що інтервали меж ЗМГУ в природних умовах надр рухливі і
прогнозуючи їх необхідно оцінювати не тільки термодинамічні параметри середовища, але також
склад, обсяги води і газу та їх рухливість в надрах, тобто проникність порід, що забезпечує
безперервність в оновленні контактів газ-вода для повноцінної реалізації процесу гідратоутворення.
Наведемо приклад візуального спостереження за утворенням газогідратів в умовах рухливих
контактів газу і води за матеріалами зарубіжної преси про катастрофу на платформі Deepwater
Horisont в Мексиканській затоці на глибоководному нафтовому родовищі Maconda Prospect з
запасами 100 млн. бар (20.04.2010р). «Після аварійного вибуху на гирлі свердловини, газ під високим
тиском (> 88 атм) досяг платформи. Гейзер висотою до 70 м фонтанував на верхівці бурової вишки. З
нього вниз сипалися схожі на сніг пластівці, димлячі від випаровування метану» [1]. Природно, що
безпосередньо в ході катастрофи ніхто не вивчав цей процес, оскільки від вибуху на свердловині і до
пожежі на платформі пройшло всього 2 хвилини, але очевидно, що «сніг» - це гідрати метану з
гомологами, що утворилися при турбулентному фонтануванні газу, нафти та води в умовах різко
зниженої температури через раптове адіабатичне розширення газу, з поглинанням тепла. Згодом
потужне гідратоутворення поблизу гирла свердловини (на глибині 1,57 км) ускладнювало ліквідацію
аварії (1,5 км глибина затоки, 3,9 км піддони глибина вибою свердловини, тиск в продуктивному
пласті близько 600 атм). Приблизно ті ж процеси, тільки вже в природних, а не техногенних умовах,
мають місце і при викидах підводних грязьових вулканів, які формуються на поверхні дна навколо
жерла грязьового вулкана.
[1] Аксельрод А.М. Разведка и опытная эксплуатация месторождений газогидратов (по
материалам зарубежной литературы). – Научный обзор, 2011. – с. 98.
[2] Гинзбург Г.Д., Соловьев В.А. О количественной оценке субмаринных газовых гидратов //
Геология и минеральные ресурсы Мирового океана. – СПб: ВНИИОкеангеология, 1995. – с. 190-198.
[3] Дядин Ю.А., Удачин Е.А., Бондарюк И.В. Соединения включения. – Новосибирск, НГУ,
1988. – с. 101.
[4] Макогон Ю.Ф., Фомина В.И. Газовые гидраты. – М.: Химия, 1980.
[5] Якушев В.С. Формирование скоплений природного газа и газовых гидратов в криолитозоне.
– Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора геолого-минералогических наук. –
М., 2009. – с. 41.

59
УДК 621.643
ВПЛИВ ТРИВАЛОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ГІДРАТОУТВОРЕННЯ НА

ДОВГОВІЧНІСТЬ МАТЕРІАЛУ ШЛЕЙФІВ
Л.Я. Побережний, А. В. Грицанчук, М.П. Мазур
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Україна, 76019, Івано-
Франківськ, Карпатська, 15. kindix@i.ua
З розвитком нафтогазової промисловості необхідно розв’язувати проблеми охорони

навколишнього середовища, оскільки ґрунт, вода, повітря, які виступають безпосередніми
факторами технологічного процесу, зазнають несприятливої трансформації, і тільки зниження або
усунення негативних наслідків гарантує екологічну та економічну безпеку.
Закупорка газовими гідратами промислових газопроводів в осінньо-зимовий період завжди
супроводжується сприятливими термодинамічними умовами середовища, високим тиском та
низькою температурою транспортування. Газові гідрати утворюються при високому тиску і низькій
температурі в результаті фізичного поєднання молекул води і деяких малих молекул рідких
вуглеводнів, таких як метан, етан, пропан та мають льодоподібну форму з кристалічною решіткою
характерною для твердих речовин. Для того щоб в газопроводах не утворювалися гідрати, вологість
газу повинна бути мінімальною.
Метою роботи є дослідження впливу газових гідратів та тривалої експлуатації на довговічність
матеріалу шлейфів газових свердловин.
Найбільше родовищ у Талалаївсько-Рибальському –46, Глинсько-Солохівському – 50 та
Руденківсько-Пролетарському – 31 нафтогазоносному районах. У Антонівсько-Білоцерківському
нафтогазоносному районі відомо два родовища, північного борту – 20. В газоносних районах:
Рябухинсько-Північно-Голубівський – 15, Машівсько-Шебелинський – 18, Співаківський – 2,
Кальміус-Бахмутський – 1, Красноріцький – 7 родовищ. На Монастирищенсько-Софіївському
нафтоносному районі – 14 родовищ. На рис. 1 наведено розподіл існуючих родовищ Східного
нафтогазоносного регіону.
Рисунок 1 – Схема Східного нафтогазоносного регіону із зазначенням кількості родовищ

Нами проведено аналіз температурного розподілу по регіону в цілому, та встановлено, що
найтеплішою областю в східному регіоні виступає Луганська обл., а найхолоднішою – Сумська.

60
З урахуванням кількості родовищ по всіх областях було підраховано усереднену температуру

повітря в році, що стосуються нафтогазових регіонів з найвищими ризиками утворення гідратних
корків. З праці [1] випливає, що найвищі ризики розвитку процесів гідратоутворення зосереджені на
родовищах Машівсько-Шебелинського, Північного борту та Глинсько-Солохівського
нафтогазоносних районів. Тому, для поглибленого вивчення впливу дії газових гідратів та тривалої
експлуатації визначимо ефективний коефіцієнт концентрації.
Для внутрішньотрубної корозії промислових трубопроводів характерною є значна локалізація
корозійних процесів з утворенням корозійних пітів та виразок (рис. 2). Теоретичні і
експериментальні дослідження показують, що в зоні різкої зміни форми пружного тіла
(концентратора), тобто механічні пошкодження (каверни, тріщини, виточки, корозійні ураження),
виникають підвищені напруження. Наявність концентраторів напруження суттєво впливає на процес
втомного руйнування [2]. Для оцінки впливу концентрації на міцність матеріалу вводиться
ефективний коефіцієнт концентрації, який дорівнює відношенню руйнівного навантаження зразка
без концентратора до руйнівного навантаження зразка з таким же перерізом з концентратором
напружень. У випадку досліджуваних нами вирізок труб залежно від геометрії дефекту ефективний
коефіцієнт концентрації напружень становив від 1,41 до 4,32.
а б
в г
Рисунок 2 – Характер корозійних ушкоджень внутрішньої та зовнішньої поверхонь
трубопроводу: а – верхня внутрішня частина; б – нижня внутрішня частина; в – середня
внутрішня частина; г – зовнішня поверхня.
Отже, з отриманих результатів розрахунку коефіцієнтів концентрації випливає, що реальні

навантаження в трубі з дефектами, що ініційовані газовими гідратами в декілька разів перевищують
номінально-розрахункові, що й зумовило вибір діапазону механічних напружень для втомних та
корозійно-втомних випробовувань, результати яких наведені в табл.1.
Таблиця 1 – Результати втомних та корозійно-втомних випробовувань
Кількість циклів
Вид
Різновид зразків σа = 240 σа = 400
випробовувань
МПа МПа
контрольний 190000 1904
Втомні після витримки в газовому
1835
гідраті 153000
Корозійно-втомні після витримки в газовому
1730
гідраті 92000

61
Висновки:
1. Проаналізовано структуру Східного нафтогазоносного регіону за районами та
родовищами із структуруванням їх за типами покладів вуглеводнів.
2. Вибрано діапазон рівнів навантажень для втомних випробовувань з урахуванням
концентрації напружень.
3. Показано, що внаслідок гідратної корозії довговічність матеріалу труб може
зменшуватися до 20%.
1. Грицанчук А. В. Аналіз небезпек утворення гідратних корків у викидних лініях
свердловин / А. В. Грицанчук. // Матеріали науково-практичної конференції
"ЕКОГЕОФОРУМ - 2017". – 22-25 березня 2017. – С. 179–181.
2. Андрюсяк А. В. Методи визначення впливу пошкоджень на працездатність
нафтопроводу / А. В. Андрюсяк. // Фізико-технічні проблеми транспорту та
зберігання енергоносіїв. – 2008. – С. 23–25.
УДК 622.279.5
ЛАБОРАТОРНА УСТАНОВКА ДЛЯ СТВОРЕННЯ ТВЕРДИХ
ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН
О.Р. Кондрат, С.М. Петрущак
Франківськ, Карпатська, 15, rengr@nung.edu.uа
Однією з важливих проблем в області раціональної розробки газових і газоконденсатних

родовищ є підвищення ступеня вилучення газу і газового конденсату із надр. Особливо актуальною
ця проблема є при експлуатації газових і газоконденсатних свердловин на завершальній стадії
розробки родовищ, що характеризується рядом ускладнюючих факторів. Одним із основних серед
яких є значне зростання кількості рідини в продукції свердловини.
Тому, для вирішення завдання забезпечення рівня видобутку газу і газоконденсату важливе
значення має підтримка експлуатаційного фонду свердловин у робочому стані. При цьому особлива
увага приділяється удосконаленню технологій підвищення продуктивності свердловин, в тому числі:
своєчасне видалення рідини із стовбура свердловин, інтенсифікації припливу вуглеводнів до вибою
свердловин, ліквідація водопритоків, кріплення привибійної зони пласта і т.д.
По мірі розробки родовища знижується пластовий тиск, в стовбур свердловини починає
надходити пластова вода, дебіт газу зменшується і тиск стає недостатнім для її винесення. Вода
накопичується на вибої свердловини, створюючи цим самим додатковий протитиск на
нижчезалягаючий продуктивний пласт. В результаті створюються умови, при яких виникає
самоглушіння свердловини і її зупинка, а зона, розміщена нижче башмака насосно-компресорних
труб (НКТ), по суті, перетворюється в «мертву» зону. Своєчасне видалення рідини із свердловин
продовжує термін розробки родовища, призводить до збільшення об’ємів газу і конденсату, що
видобувається. Ефективність видалення рідини з вибою свердловин за допомогою поверхнево-
активних речовин (ПАР), визначається їх піноутворюючими властивостями в умовах свердловини.
Враховуючи те, що на вибої може накопичуватися пластова вода різної мінералізації, а в
газоконденсатних свердловинах і рідкі вуглеводні, вибір ефективного піноутворювача для таких
сумішей є першочерговим завданням.[1]
Подачу піноутворюючих ПАР можна здійснювати як у вигляді різних розчинів, так і у вигляді
зразків твердих ПАР. Із цих двох методів більш технологічним є метод централізованої подачі
розчину рідких ПАР в свердловини по інгібіторопроводах з установки комплексної підготовки газу
(УКПГ) за допомогою дозуючих насосів. В той же час виникає необхідність вибіркового оброблення
свердловин шляхом застосування твердих ПАР, наприклад, для інтенсифікації роботи
низькодебітних свердловин, які знаходяться на межі самоглушіння. В промисловій практиці подібні
свердловини, зазвичай, запускають в роботу шляхом періодичного продування на факел, що

62
супроводжується забрудненням атмосферного повітря. Тому дослідження, які націлені на

відновлення роботи газових і газоконденсатних свердловин, або продовження часу їх стабільної
експлуатації за рахунок створення сприятливих умов винесення з вибою рідкої фази, є актуальними.
Відомо ряд досліджень ефективності використання рідких ПАР для інтенсифікації роботи
обводнених газових і газоконденсатних свердловин.[2,3,4,5]
У порівнянні з рідкими перевагами використання твердих ПАР, для видалення рідини з вибою
свердловини, є їх невисока вартість і простота застосування – не потрібно використовувати
додаткову техніку, опресовувати і завозити великий об’єм хімічних реагентів. [6,7]
Застосування твердих ПАР дозволяє обробляти свердловини без зміни обладнання їх стовбуру
(за винятком необхідності вилучення вибійних клапанів), за рахунок видалення води, підтримувати
стабільність їх роботи до проведення таких заходів, як заміна НКТ або зниження тиску в газозбірній
мережі. На відміну від інших способів видалення води, оброблення свердловини ПАР дозволяє
проводити заміри глибинними пристроями.[8]
Як встановлено практикою, введення зразків твердих ПАР у свердловину зручніше проводити за
допомогою лубрикаторів. При цьому зразок твердого ПАР впирається в шибер буферної засувки,
який використовується для скидання зразків твердих ПАР. Лубрикатор встановлюють на буферну
засувку фонтанної арматури і для зручності роботи при регулярному введенні в свердловини зразка
твердого ПАР не демонтують.[9]
Технологія оброблення вибоїв свердловин твердими ПАР полягає в наступному: перед
обробленням свердловина відпрацьовується на факельний пристрій і зупиняється, в свердловину
опускають розрахункову кількість зразків твердих ПАР, які опускаючись по колоні ліфтових труб від
устя до вибою, вступають в контакт з газорідинною сумішшю і водою та, частково розчиняючись в
них, утворюють піну, яка газовим потоком виноситься на поверхню через факельний пристрій,
внаслідок того, що густина її значно менша (в 6-25 разів) ніж густина води. Витративши частину
своєї маси за час спуску по колоні НКТ, зразки твердих ПАР потрапляють в фільтрувальну зону, де
відбувається подальше інтенсивне їх розчинення в барботуючому стовпі рідини, перетворення
останньої в піну і винесення її на поверхню висхідним потоком. Після повного винесення піни і
механічних домішок через факельний пристрій, свердловина пускається в роботу в шлейф. [8]
В ІФНТУНГ розроблена установка для створення твердих поверхнево-активних речовин,
принципова схема якої наведена на рисунку 1.
Працює установка наступним чином.
Водонагрівач 1 заповнюється водою через кран із водопроводу і підключається в електромережу
для подальшого нагрівання, температура води в якому досягає до 100 °С. Електродвигун 4 приводить
в дію мішалку 3, з якої підготовлена маса перемішується до тістоподібної суміші і подається в
горловину шнекового механізму 2. При чому шнековий механізм підігрівається по всій довжині
нагрітою водою водонагрівача 1 для того, щоб сама суміш краще піддавалась пресуванню. При
роботі шнека маса пресується, виходить зразок твердого ПАР діаметром 38 мм, довжиною 30 см.
Далі зразок направляється в контейнер 5, де проходить його охолодження і через деякий час він
затвердіває.
Рисунок 1 – Принципова схема установки для створення твердих ПАР

Розроблені нами зразки твердих ПАР пройшли випробування в лабораторних умовах і
призначені для інтенсифікації роботи газових та газоконденсатних свердловин зі значним вмістом
рідини в продукції та характеризуються досить високими показниками у порівнянні із зразками
твердих ПАР вітчизняного і зарубіжного виробництва. Однак, слід звернути увагу на необхідність

63
врахування конструктивних особливостей свердловин та фізико-хімічних властивостей пластових

флюїдів.
1. Гасумов Р.А. Повышение надежности експлуатации нефтяных и газовых скважин за счет
применения эффективных технологий / Гасумов Р.А., Шихалиев И.Ю. // Разработка и експлуатация
нефтяных и газовых месторождений. - НИПИ "Нефтегаз" – 2011. - №4. – С. 53-58.
2. Кондрат О.Р. Лабораторна установка для дослідження впливу тиску і температури на
піноутворюючу здатність розчинів поверхнево-активних речовин // Розвідка і розробка нафтових і
газових родовищ. Серія: Розробка та експлуатація нафтових і газових родовищ: Держ. міжвід. наук.-
техн. зб.- Вип.35 (Том 3) .- Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1998.- С. 3-8.
3. Кондрат О.Р. Лабораторні дослідження впливу тиску і температури на піноутворюючу
здатність розчинів поверхнево-активних речовин // Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ.
Серія: Розробка та експлуатація нафтових і газових родовищ: Держ. міжвід. наук.-техн. зб.- Вип.35
(Том 3).- Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1998.- С.8-16.
4. Кондрат О.Р. Використання поверхнево-активних речовин для винесення рідини з обводнених
газових і газоконденсатних свердловин // Матеріали наук.-тех. конф. ”Підвищення ефективності
використання поверхнево-активних речовин в нафтогазовидобутку” (Івано-Франківськ, 27-30
березня 2000р.).- Івано-Франківськ: ІФДТУНГ.- 2000.-С.41-46.
5. Кондрат О.Р. Використання диспергуючих пристроїв і поверхнево-активних речовин для
інтенсифікації винесення рідини з обводнених газових і газоконденсатних свердловин // Матеріали
наук.-тех. конф. ”Підвищення ефективності використання поверхнево-активних речовин в
нафтогазовидобутку” (Івано-Франківськ, 27-30 березня 2000р.).- Івано-Франківськ: ІФДТУНГ.-
2000.-С.46-51.
6. Амиян В.А., Амиян А.В. Повышение производительности скважин. – М.: Недра, 1986. – С.
128-130.
7. Гасумов Р.А. Пенные системы для бурения и ремонта скважин / Гасумов Р.А., Калинкин А.В.,
Гейхман М.Г. – М.: ИРЦ Газпром, 2008 – 269 с.
8. Материалы девятой международной научно-технической конференции "Геология и
нефтегазоносность Западно-Сибирского мегабассейна" 10-11.12.2014 г. – С. 33-37.
9. Гасумов Р.А. Техника и технология ремонта скважин: в 2 т. / Гасумов Р.А., Минликаев В.З. –
М. : ООО «Газпром экспо», 2013. Т.2 – 267 с.
УДК 622.691.4
ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ МІНІМАЛЬНО

ДОПУСТИМИХ РОБОЧИХ ТИСКІВ
Романова В.В.
НТУ «ХПІ», 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2, тел. (057)707-66-01
e-mail: omsroot@kpi.kharkov.ua
Статтю присвячено питанням оптимізації подальшої експлуатації родовищ України більшість

з яких знаходиться на завершальній стадії експлуатації. Висвітлено питання щодо визначення
структури течії газового потоку, що є головним чинником вибору оптимального методу розрахунку
гідравлічних втрат. Розроблено та реалізовано методику підбору відповідного методу розрахунку
мінімально допустимих робочих тисків, що дає змогу визначити пропускну здатність окремих
ділянок газозбірної системи трубопроводів, мінімально допустимі робочі тиски на гирлі свердловин
та вході в УКПГ, а також в будь-якій із контрольних точок газозбірної та газотранспортної
системи. Представлено методи збільшення пропускної здатності окремих ділянок шляхом підбору
еквівалентного діаметру для забезпечення необхідних обсягів видобутку газу, які залежать від
мінімально допустимих гирлових тисків. Представлено обґрунтування оптимального часу введення

64
в експлуатацію ДКС на базі УКПГ, необхідності очистки шлейфів свердловин при падінні лінійних
швидкостей тощо. Доведено ефективність впровадження представленого методу на прикладі
діючої потужної газозбірної системи в Східному видобувному регіоні України. Визначення із яким
структурним рухом має справу спеціаліст, що прогнозує показники розробки родовища, відіграє
суттєву роль і визначає основну мету цієї наукової роботи, як підбір оптимальної методики
розрахунку гідравлічних втрат відповідно до фазовості потоку, який досліджується.
Ключові слова: структура потоку, гідравлічні витрати, пропускна здатність.
УДК 622.276
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ РОЗРОБКИ РОДОВИЩА НА

ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ВИТІСНЕННЯ
Лукін О.А., Драган І.М.
Івано-Франківскьий національний університет нафти і газу,
Україна,76019, Івано-Франківськ вул.Карпатська 15 e-mail: oleg-lukin96@mail.ua
У сучасних умовах існування значної кількості підходів до визначення майбутнього видобутку

нафти шляхом витіснення її з пласта водою, з’являються труднощі при виборі оптимального варіанту
для прогнозування показників розробки нафтового родовища.
Огляд поглядів на проблему різних вчених дає зрозуміти, що є дві протилежні точки зору на
витіснення нафти водою. Деякі спеціалісти вважають, що поява води в пласті – явище небажане і
завжди супроводжується зменшенням дебітів, ускладненнями нормальної експлуатації внаслідок
утворення піщаних пробок, відкладанням в трубах різних мінеральних солей та необхідності підйому
на поверхню великих об’ємів води. Тому виявляли велику обачність, коли вперше застосовували
заводнення і вважали його лише вторинними методом підвищення нафтовилучення. Але доступність
води, відносна простота запомповування, а також висока ефективність витіснення нафти водою при
заводненні стало основним способом впливу на пласт при розробці нафтових родовищ.

65
Сьогодні заводнення – це простий і економічно ефективний спосіб інтенсифікації, який дозволяє

значно зменшити кількість видобувних свердловин, збільшити їх дебіт, знизити витрати на 1т
видобутої нафти.
Існують дві групи методів, що використовуються для прогнозування показників розробки
нафтових покладів за характеристиками витіснення. Вони відрізняються за базою даних, які
необхідні для виконання розрахунків.
До першої групи відносяться інтегральні характеристики витіснення, при побудові яких
використовують лише сумарні(накопичені) показники видобутку. Найбільш часто застосовуються
характеристики запропоновані Б.Ф. Сазоновим, М.І. Максимовим, А.А. Казаковим.
До другої групи відносяться диференціальні характеристики витіснення. В них використовують
комбінацію миттєвих показників, наприклад, обводненість продукції чи середньомісячні дебіти. З
другої групи найбільш часто використовують характеристики запропоновані Н.А.Черепахиним, Ф.А.
Гарбою.
Таблиця 1. Характеристики витіснення
Назва методу Інтегральна форма Диференціальна форма
КРИВІ ОБВОДНЕННЯ
fB
1. Максимов (1959) ln QB  a  b  QH ln  ln(e a  b)  b  QH
1 fB
2. Французький нафтовий QB fB
 a  b  QH  a  2  b  QH
інститут (1972) QH 1 fB
QЖ 1 fB a
3. Назаров-Сипачев (1972)  a  b  QB 
QH fB ( a  b  QB ) 2
3

1 b 2
5. Пирвердян (1970) QH  a  b  Q 2 fH   QЖ
Ж 2
1 2
6. Камбаров (1974) QH  a  b  Q Ж f H  b  QЖ
b
7. Сазонов (1973) QH  a  b  ln QЖ fH 
QЖ
Методологічною основою дослідження є математичний зв'язок між величинами, що має

логарифмічний або напівлогарифмічний характер. Цей зв'язок може бути представлений прямо або
обернено пропорційною регресивною залежністю. Основа дослідження полягає у наступних етапах.
• Перший етап. Опрацювання фактичних даних показників розробки нафтового родовища за
певний період часу;
• Другий етап. Згідно наявних даних необхідно обрати характеристику витіснення;
• Третій етап. Шляхом оброблення фактичних даних визначають коефіцієнти а і b за
статистичними формулами
• Четвертий етап. За характеристикою витіснення визначаються теоретичні значення
видобутку нафти, будуємо графічні залежності типу :
• П’ятий етап . Виконується прогноз на наступні n-років.
• Шостий етап: Здійснюється порівняння теоретичних і фактичних даних та робиться висновок
стосовно ефективності існуючої системи розробки.
В даній статті розглядаються результати реального прогнозу за різними характеристиками
витіснення, використовуючи фактичну базу даних родовищ. Проводиться аналіз ефективності
наявної системи розробки на основі порівняння теоретичних і фактичних показників.
Для приладу проводиться аналіз систем розробки на двох родовищах:
- родовище А розробляється на природному водонапірному режимі;
- родовище Б розробляється на штучному водонапірному режимі, тобто з використанням ППТ.
Отримано наступні графічні залежності (рис.1).

66
Рис.1 – Накопичений прогноз (А) Рис. 2 – Прогноз динаміки видобутку (А)
Рис.3 – Накопичений прогноз (Б) Рис.4 – Прогноз динаміки видобутку (Б)

На основі проведеного аналізу фактичних і теоретичних даних по двох родовищах, можна
зробити наступні висновки:
- Родовище А розробляється на природному водонапірному режимі. З графіка видно, що
прогнозовані точки річного видобутку знаходяться вище за фактичні. Можна вважати, що існуюча
система розробки родовища не є раціональною. У даному випадку доцільним є облаштування
системи підтримування пластового тиску для привнесення в пласт додаткової енергії.
- Родовище Б розробляється із застосуванням системи ППТ. На графіку подані фактичні і
теоретичні залежності річних і накопичених відборів нафти і рідини, які добре корелюються між
собою. Це дозволяє зробити висновок, що система розробки є раціональною і не потребує
корегування на проаналізований період часу.
Література :
1. Зарубін Ю.О Пронозування видобувних запасів нафти за фактичними показниками розробки
нафтових родовищ : Методичні вказівки. – Івано-Франківськ: Факел, 2008 – 49с.
2. Акульшин А.И. Прогнозирование разработки нефтяных месторожений / А.И.Акульшин. – М.:
Недра, 1987.
3. Бойко В.С. Розробка та експлуатація нафтових родовищ : підручник – Київ : Реал-Принт, 2004
– 693с.

67
УДК 622.279.5
ВИВЧЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВІДДАЧІ

РОДОВИЩ НА ПІЗНІЙ СТАДІЇ РОЗРОБКИ
І.М.Купер
Франківськ, Карпатська, 15, rengr@nung.edu.ua
На пізній стадії розробка родовищ характерною ознакою є перехід на режим розчиненого газу
та гравітаційний режим. Відбувається перерозподіл насиченостей флюїдами продуктивної частини
колектора, збільшується кількість вільного газу та води. В цій ситуації єдиним джерелом енергії для
забезпечення рухливості нафти залишається енергія газу та гравітаційні сили. Метою наших
досліджень є вивчення можливостей підвищення нафтовіддачі родовищ, які знаходяться на пізній
стадії розробки.
Дослідження спрямовані у двох напрямках: напрямку теоретичних і експериментальних
досліджень режиму розчиненого газу з метою виявлення можливостей керування його протіканням і
досягнення максимальної нафтовіддачі; виявлення закономірностей міграції та перерозподілу
пластових флюїдів при гравітаційному режимі.
Щодо першого напрямку, то в експериментах моделювалися два можливі варіанти розробки
родовищ з застосуванням поєднання режимів роботи водонапірного та розчиненого газу з метою
виявлення раціонального способу застосування енергії розчиненого газу, а саме: розвитку
природного режиму розчиненого газу до падіння тиску в пласті з наступним нагнітанням води
(моделювалися умови роботи пласта на режимі виснаження з наступним заводненням); режиму
заводнення з підтриманням пластового тиску більшим від тиску насичення до повного обводнення
пласта з наступним видобутком нафти на режимі виснаження та нагнітанням води. Як в першому,
так і в другому випадках основною рушійною силою в процесах витиснення нафти є поєднання
енергії газу, який виділяється з нафти після зниження тиску в пласті і енергії води, що нагнітається
вслід (або одночасно) за виділенням газу.
Проведена серія лабораторних експериментів на моделях продуктивного пласта з
використанням спеціальної установки. Одержані результати дають підстави вважати про можливість
керування розвитком режиму розчиненого газу шляхом поєднання його з заводненням досягнення
збільшення нафтовіддачі.
Другим напрямком досліджень є встановлення закономірностей перерозподілу
нафтонасиченості при гравітаційному режимі роботи в продуктивному пласті, розробка якого
припинена.
Нами проведена серія лабораторних експериментів, результати яких вказують на те, що
частина залишкової нафти в обводненій частині покладу мігрує. Дослідження проводилися на
насипних моделях.
В кернотримачі готувалася насипна модель пласта з кварцевого піску. Модель ваукумувалась
і насичувалася нафтою. Далі нафта витискалася водою на установці УИПК до тих пір, доки вміст
води нафтоводяної суміші на виході був не менший 96 %. Після цього насипна модель з
залишковим нафтонасиченням поміщалася в колбу з мірною шкалою, а решта об’єм колби над
нафтонасиченою моделлю заповнювався водонасиченим кварцевим піском такого самого
фракційного складу. Колбу встановлювали у вертикальному положенні. Спостереження за міграцією
нафти з нафтонасиченої моделі у водонасичену проводили візуально за мірною шкалою на протязі
1,5 років. В результаті експериментальних досліджень встановлено наступне:
У міграції на протязі 18 місяців брало участь 28,3% нафти від об’єму, що створює
залишкову нафтонасиченість, а інша частина (71,7% ) залишкової нафти не мігрувала. Після 18
місяців проведення спостережень за процесом переміщення нафти проводився замір
нафтонасиченості моделі пошарово. В результаті встановлено, що найбільше нафтонасичення
зафіксовано в зоні 2 (середня частина) і складає 18,5%, зона 1 (нижня частина) має 12,9%, а зона 3
(верхня частина) – лиш 2,6 %. (всього 34% залишкова нафтонасиченість після промивання керну).
Такий розподіл насиченостей пов”язуємо з тим, що процес міграції в моделі ще не закінчився і

68
перерваний в стадії розвитку. Встановлена в результаті швидкість міграції нафти складає біля 4-7
см в рік.
Нами також започатковані експерименти з моделювання міграції в нафтонасиченій частині
моделі виснаженого обводненого покладу. Тобто після витиснення нафти водою вивчаються
закономірності перерозподілу залишкової нафти.
Міграціяв в реальному виснаженому пласті відбувається як вертикальна, так і лотеральна.
Джерела енергії міграції - гравітаційні сили, можливий також напір води в результаті проникнення
атмосферних осадів та іншої сторонньої води, сил енергії розчиненого і вільного газу. Вторинна
міграція залишкових вуглеводнів відбувається, в основному, по «старих» каналах, по шляху
первинної міграції. Однак, коли на шляху зустрічаються канал з меншим фільтраційним опором,
наприклад, свердловина чи тріщина, то флюїди рухаються по них.
Таким чином результати експериментальних досліджень показали можливість підвищення
нафтовіддачі шляхом поєднання режиму розчиненого газу з підтриманням пластового тиску. При
гравітаційному режимі відбувається перерозподіл залишкових вуглеводнів з швидкістю декілька
сантиметрів в рік. При цьому у покладі формуються зони з підвищеною
нафтонасиченістю,виявлення і підключення яких в розробку дасть можливість підвищити коефіцієнт
нафтовіддачі.
УДК 622.276.054
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИБОРУ СКЛАДУ ПІННИХ

СИСТЕМ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ ВІД ПІЩАНИХ КОРКІВ ВИБОЇВ
Р.М. Кондрат, Н.С. Дремлюх, А.В. Угриновський
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська,15, тел. (0342) 72-71-41,

e-mail: public@nung.edu.ua
У процесі експлуатації свердловин з нестійкими колекторами при перевищенні депресією на

пласт критичного значення відбувається руйнування породи у привибійній зоні. Частинки породи
виносяться із пласта у свердловину і у привибійній зоні утворюється каверна.
За швидкості руху газу на вході в насосно-компресорні труби (НКТ), яка є нижчою мінімально
необхідного значення для винесення твердої фази на поверхню, частинки породи скупчуються на
вибої з утворенням піщаного корка. Піщані корки призводять до зниження дебіту свердловини і
можуть спричинити прихоплення НКТ.
Ліквідацію піщаних корків у свердловинах здійснюють періодичними промиваннями
свердловин методом циркуляції рідини або очищенням: гідробурами та іншими пристроями. Вибір
методу ліквідації піщаного корка залежить від ступеня його сипкості.
Вибір промивального агента залежить від стану привибійної зони пласта, а також величини
пластового тиску.
Промивальні агенти, які застосовують для промивання свердловин методом циркуляції рідини,
поділяють на нестисливі (вода, сольові розчини, легкі фракції нафти, кислоти, рідкі біополімерні
суміші) і стисливі (сухий стиснутий газ, аеровані рідини, піни). Нестисливі промивальні агенти
використовують, якщо пластовий тиск є близький до гідростатичного тиску. Для ліквідації піщаних
корків на виснажених газових родовищах з пластовими тисками набагато нижчими гідростатичного
тиску необхідно використовувати промивальні агенти, які не проникають у пласт. Цим умовам
найбільш повно відповідає піна.
Піни мають ряд переваг перед газоподібними і аерованими системами, а саме: підвищену
стійкість; можливість регулювання густини в широкому діапазоні; кращу виносну здатність за
рахунок флотаційного ефекту; низьку фільтраційну здатність; підвищену в’язкість; здатність
тимчасово блокувати пористе середовище у присвердловинній зоні пласта.
Пінні системи на відміну від нестисливих рідин мають меншу густину і високу несучу

69
(утримуючу) здатність, яка дозволяє промивати свердловини без негативного впливу на пласт,
порівняно з іншими промивальними агентами.
У нафтогазопромисловій практиці використовують такі види пін: двофазну (отримують
шляхом аерації води, обробленої ПАР), трифазну (готують шляхом аерації глинистого розчину з
додаванням ПАР), пінокислотну (отримують шляхом аерування кислотного розчину з додаванням
ПАР). Для ліквідації піщаних корків на вибоях свердловин використовують двофазні піни.
При винесенні твердої фази з вибою свердловини піною необхідно забезпечити її високу
виносну здатність, що досягається уведенням у пінну систему речовин-стабілізаторів піни. З метою
вибору концентрації пінотворних ПАР і стабілізаторів піни та оцінки умов винесення твердої фази
з вибою свердловин піною проведено експериментальні дослідження на лабораторній моделі
свердловини, виконаної у вигляді вертикальної скляної колонки. У дослідах у колонку засипали
підготовлену фракцію піску, після чого подавали у нижню частину колонки водний розчин
досліджуваних пінотворних ПАР з речовиною стабілізатором піни за допомогою дозувального
насоса і газ (повітря), за допомогою компресора, поступово збільшуючи витрату газу. Винесені з
колонки частинки піску з піною збирали у мірній ємності, пісок попередньо зважували. Дослід
закінчували після повного винесення піску з колонки. У дослідах вимірювали витрату води,
витрату газу і тиски у верхній і нижній частинах колонки. За результатами дослідів визначали
швидкість винесення піску піною як відношення суми витрати газу зведеної до середніх тиску і
температури в колонці, витрату води і витрату винесеного піску до площі перерізу колонки.
Дослідили проводили з розчинами савенолу SWP і стінолу у прісній воді з масовими
концентраціями 0,5 і 1% і речовиною-стабілізатором піни – природним біополімером ксантановою
смолою (ксантановою камеддю) з масовою концентрацією 0,5% з фракціями піску діаметром 0,1–
0,315; 0,315 – 0,63; 0,63 – 1 мм. Результати досліджень зображено на рисунку 1.
1 – савенол SWP, 0,5 %; 2 – стінол, 0,5 %; 3 – савенол SWP, 1 %; 4 – савенол SWP, 1 % + ксантанова смола,
0,5%; 5 – стінол, 1 %; – стінол, 1 % + ксантанова смола 0,5%
Рисунок 1 – Залежність швидкості винесення частинок піску піною від їх діаметру для водних розчинів ПАР і
стабілізатора піни з різними масовими концентраціями
Згідно з результатами експериментальних досліджень швидкість винесення частинок піску з
вибою модельної свердловини на поверхню потоком піни змінюється в широкому діапазоні залежно
від діаметру фракцій піску, типу і концентрації ПАР у водному розчині і вмісту речовини-
стабілізатора піни. Так, для винесення фракцій піску діаметром 0,1–1 мм отримано наступні
значення швидкості руху потоку піни для різних ПАР: 0,5 % савенолу SWP 0,0395 – 0,11 м/с; 1 %
савенолу SWP – 0,031 – 0,087 м/с; 0,5 % стінолу 0,033 – 0,0994 м/с; 1 % стінолу – 0,02 – 0,067 м/с; 0,5
% савенолу SWP +0,5% ксантанової смоли 0,027 – 0,079 м/с; 1 % стінолу + 0,5 % ксантанової смоли –
0,017 – 0,064 м/с.
Швидкість руху висхідного потоку піни, яка необхідна для винесення твердої фази з вибою
свердловини на поверхню зростає із збільшенням діаметра фракцій піску і зменшується із
збільшення концентрації ПАР у водному розчині. Додавання у водний розчин ПАР речовини-

70
стабілізатора піни (ксантанової смоли) приводить до зменшення необхідної швидкості руху потоку
піни для винесення твердої фази з вибою свердловини.
При виконанні дослідів з розчинами ПАР масовою концентрацією 1% у прісній воді з додаванням
речовин–стабілізатора ксантанової смоли масовою концентрацією 0,5% отримували стійку піну.
Таким чином, додавання до водного розчину пінотворного ПАР речовини-стабілізатора піни
покращує її виносну здатність за рахунок зменшення необхідної швидкості руху висхідного потоку
піни для винесення із свердловини твердої фази і одночасно попереджає випадання з піни твердої
фази по шляху її руху в затрубному просторі свердловини за рахунок збільшення стійкості піни.
Результати досліджень свідчать, що виносну здатність пінного потоку для очищення свердловини
від твердої фази можна регулювати вибором типу і концентрації у водному розчині пінотворного
ПАР і стабілізатора піни.
Згідно з результатами досліджень найбільшу виносну здатність мають піни, утворені з розчину
1% мас. стінолу у прісній воді із додаванням 0,5 % мас. ксантанової смоли. Для значень діаметрів
частинок піску 0,1; 0,315; 0,63; 1 мм швидкість руху потоку піни утвореної з розчину стінолу у
прісній воді з додаванням ксантанової смоли, яка необхідна для їх винесення із свердловини,
становить відповідно 0,017; 0,025; 0,04; 0,064 м/с. Наведені склади пінної системи рекомендуються
для практичного використання.
УДК 622.276.1/7
ПЕРСПЕКТИВИ ВИДОБУВАННЯ НАФТИ В УКРАЇНІ З НАДГЛИБОКИХ

ГОРИЗОНТІВ
Б.М. Міщук
ІФНТУНГ, 76019, м.Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (03422)99-41-96,
е-mail: public@ifdtung.if.ua
Стабілізація і подальший розвиток нафтогазової галузі та зниження енергетичної залежності від

сусідніх держав – це одне із першочергових і актуальних завдань, яке слід вирішити в нафтогазовому
комплексі України [1].
Одним з напрямків вирішення проблеми приросту ресурсів і запасів нафти і газу в Україні є
системне та повномасштабне вивчення пошуково-розвідувальними роботами виявлених горизонтів.
Цілком імовірно, що глибокозанурені осадові комплекси найбільших прогинів світу (в Україні –
центральна та східна частини Дніпровсько-Донецької западини, Донбас, западина Чорного моря,
Передкарпаття – Карпати – Закарпаття) у майбутньому стануть головними джерелами вуглеводнів, а
значить дослідження закономірностей нафтогазоносності великих глибин набувають особливого
стратегічного значення.
У перспективі Україна може розраховувати в 2030 р. збільшити видобуток газу майже в 2 рази,
нафти – в 1,25 рази, в основному, за рахунок освоєння родовищ на акваторіях та у прибортових зонах
Дніпрово-Донецької западини, а також освоєння глибокозанурених горизонтів у
Західноукраїнському та Східноукраїнському регіонах [1].
Зараз освоєння великих глибин є важливим напрямком нарощування потенційних ресурсів і
запасів нафти і газу, оскільки запаси вуглеводнів (УВ) на малих і середніх глибинах значною мірою
вичерпані.
У багатьох регіонах світу, де проводиться надглибоке буріння, отримують промислові припливи
вуглеводнів, що підтверджують перспективи нафтогазоносності в широкому діапазоні глибин. Поняття
про надглибоке буріння є умовним і традиційно пов’язане з глибиною 4573 м. У США свердловини і
відповідно горизонти прийнято класифікувати: глибокі – глибше 4573 м; надглибокі – глибше 6097 м;
суперглибокі – глибше 7622 м; ультраглибокі – глибше 9146 м (рис. 1.)

71
Рисунок 1 – Розподіл горизонтів і свердловин за глибинами

В Україні та інших державах СНД такий поділ свердловин не проводиться. Тут свердловини
умовно поділяють на глибокі (до 4500 м) і надглибокі (глибше 4500 м). [2]
В результаті буріння таких свердловин було встановлено наявність колекторів з досить
високими емкостно-фільтраційними властивостями на великих глибинах. Це дозволило вивчити
термобаричну умови на глибинах сприятливих для існування покладів газу та рідких вуглеводнів.
Було встановлено, що на великих глибинах руйнівному впливу температур поклади рідких
вуглеводнів протидіють високі пластові тиски. Це дозволяє припускати про існування на зазначених
глибинах сприятливих термобаричних умов для формування покладів рідких вуглеводнів.
Маєвський Б. Й. [3] на підставі узагальнення наявних матеріалів газорідинних включень
показав, що рідкі вуглеводні можуть існувати за температур до 360 °С.
Наявність рідких вуглеводнів у глибокозанурених горизонтах Передкарпатського прогину
підтверджує і відсутність закономірних змін величин геохімічних показників нафт з глибиною їх
залягання [4], про що свідчать також дослідження нафти з глибини 7014 м (свердловина
Шевченкове-1) і нафти платформи на Лопушнянском родовищі.
Розподіл нерозвіданих ресурсів за глибинами до 7 км у регіоні наступний: до 3 км – 17%, в
інтервалі від 3 до 4 км – 22%, від 4 до 5 км – 19%, із глибокими горизонтами (5-7 км) пов’язана
істотна частка цих ресурсів – 42% (рис. 2).
Рисунок 2 – Розподіл за глибинами до 5000 м нерозвіданих ресурсів

Освоєння великих (понад 4,5-5,0 км) глибин є одним із важливих напрямків нарощення
потенційних ресурсів та запасів нафти і газу, оскільки запаси вуглеводнів на малих і середніх
глибинах у багатьох регіонах значною мірою вичерпані [5].
Залишкові нерозвідані ресурси України категорій С2+С3+D складають понад 4500 млн. т у. п.
(за даними НАК “Надра України”) та близько 5300 млн. т у. п. (за даними НАК “Нафтогаз України”).
Розподіл їх по регіонах нерівномірний (рис. 3). У надрах Східного регіону міститься близько 42%,
ресурсна база Південного регіону досягає майже 40%. Частка Західного регіону складає близько
18%, але слід відзначити, що тут знаходяться значні ресурси нафти, більшість з яких залягає на
глибині понад 5 км. Найменш реалізованими є початкові ресурси Південноукраїнського регіону,
найбільше – Західноукраїнського.
Рисунок 3 – Розподіл залишкових нерозвіданих ресурсів України категорій С2+С3+D станом на

2012р.

72
Отже, Україна має ще великі потенційні можливості для нарощування розвіданих запасів
вуглеводневої сировини та збільшення її видобутку.
Із маловивченими або невивченими великими структурами на глибинах понад 5 км та з
дорозвідкою нижнього поверху нафтогазоносності на великих та середніх родовищах, де поклади
вуглеводнів встановлені у верхньому поверсі нафтогазоносності, пов’язують перспективи відкриття
нових покладів і родовищ із значними запасами вуглеводнів.
Таким чином, в Україні перспективи нарощування ресурсної бази і нафтовидобутку
пов’язується із великими глибинами (5000-7000 м), відповідно із температурами 270-300 °С, та з
нафтами перехідного стану з високим газовмістом (понад 600-800 м3/м3), що актуалізує майбутні
дослідження процесів видобування нафти при режимі розчиненого газу із значних глибин, беручи до
уваги замкнутість басейнів і відсутність прояву активних вод, оскільки на глибинах 1500-4000 м і
більше знаходиться зона застійного режиму [6].
1. Міщук, Б. М. Удосконалення технології видобування нафти при фонтанній експлуатації
свердловин за зміни газового фактора: автореферат... канд. техн. наук, спец.: 05.15.06 - розробка
нафтових та газових родовищ / Міщук Б. М. – Івано-Франківськ : Івано-Франківський національний
.технічний. університетет нафти і газу, 2016. – 21 с.
2. Маєвський Б.Й. Прогнозування, пошуки та розвідка нафтових і газових родовищ. /
Б. Й. Маєвський, О.Є.Лозинський, В.В.Гладун, П. М.Чепіль: Підручник для ВНЗ. – Київ: Наукова
думка, 2004. – 448с.
3. Маєвський Б. Й. Новітні дослідження геологічної будови і пер- спектив нафтогазоносності
глибокозанурених горизонтів Україн- ських Карпат / Маєвський Б. Й., Анікеєв С. Г., Мончак Л. С.;
Івано-Франківськ:, за заг. ред. Б. Й. Маєвського. – ІФНТУНГ, 2012. – 208 с.
4. До питання розвитку літогенетичної тріщинуватості та нафтогазоносності глибокозанурених
теригенних порід-колекторів Передкарпатського прогину і Дніпровсько-Донецької западини / Б. Й.
Маєвський, В. М. Бенько, Т. В. Здерка, С. С. Куровець //. Геоінформатика. – 2008. – №4. – С. 21-24.
5. Бойко В. С. Видобування нафти в ускладнених умовах. / В. С. Бойко, Р. В.Бойко, Р. В.
Грибовський, В. Д. Середюк, Р. Ф. Лагуш, Б. М. Міщук: Монографія. – Івано-Франківськ: Вид-во
,,Нова Зоря”, 2013. – 771 с.
6. Бойко В. С. Технологія розробки нафтових родовищ. – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2011. –
509 с.
УДК 622.279
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИДОБУТКУ ВАЖКИХ ВИСОКОВ’ЯЗКИХ НАФТ

ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕРМІЧНИХ МЕТОДІВ
Л.Р. Смоловик
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська,15, тел. (0342) 72-71-41,
e-mail: math@nung.edu.ua
Найважливішою складовою сировинної бази нафтової галузі України є запаси важких

високов'язких нафт.Залучення в розробку ресурсів цих вуглеводнів в умовах гострого дефіциту
вуглеводневої сировини в Україні має першочергове народногосподарське значення. Для його
успішного вирішення потрібно виконати комплекс досліджень для створення нових технологій
розробки родовищ та експлуатації свердловин, які забезпечили б досягнення високих коефіцієнтів
нафтовилучення.
Основними факторами, які призводять до ускладнень при експлуатації свердловин є висока
в'язкість нафти і значний вміст в ній асфальтеносмолопарафінових речовин.
В цих умовах ефективними напрямками інтенсифікації видобутку важких високов'язких нафт є
застосування теплових, фізико-хімічних, термохімічних методів. Вони включають використання
тепла, розріджувачів нафти, органічних розчинників, хімічних речовин і застосування комбінованої

73
дії на нафту теплом і хімічними реагентами.

Основною перевагою теплових методів є одночасненакладання ефектів гідродинамічного і
термодинамічного впливу. Тепло в нафтопластовому середовищі впливає на всі його компоненти
(тверді, рідкі, газоподібні) і радикально змінює зв'язки та фільтраційні умови, що виражається в
зменшенні в'язкості нафти, збільшенні її рухливості, послабленні структурно-механічних
властивостей, зниженні товщини продуктивних шарів, поліпшенні умов для капілярного
просочення, перехід компонентів нафти в газоподібний стан, поліпшенні і, як наслідок, збільшенні
коефіцієнта витіснення і кінцевої нафтовіддачі .
Термічні методи можуть застосовуватися в найбільш складних фізико-геологічних умовах і
дозволяють видобувати нафту в'язкістю до 10000 мПа, збільшуючи при цьому кінцеву нафтовіддачу
в кілька разів (з 6 - 20% до 30 - 50%), що неможливо досягнути ніякими іншими методами.
До термічних методів впливу відносяться: паротепловий вплив,внутрішньопластове горіння,
термозаводнення, пароциклічні обробки привибійних зон свердловин і поєднання їх з іншими
фізико-хімічними методами (комбіновані методи впливу). Залежно від температурної обстановки в
пласті відбувається крекінг, високо- і низькотемпературне окислення, дистиляція, випаровування і
інші процеси, що сприяють прояву в єдиному циклі всіх відомих механізмів вилучення нафти з
пористих середовищ.
Результати теоретичних і лабораторних досліджень, а також промислових робіт показують, що
до високоефективних методів впливу на поклад в цілому відноситься закачування у пласти різних
теплоносіїв (нагрітої води, пари, водопарової суміші та інших), введення у пласти окислювачів
(повітря, деяких хімічних сполук та інших) з метою здійснення внутрішньопластових
окислювальних процесів, закачування передфронтом витиснювальногоагента облямівки розчинника,
а також організація термошахтового видобування нафти.
Вплив на привибійну зону свердловин може проводитися шляхом періодичного (циклічного)
закачування в неї пари та нагрітої рідини (води, легкої нафти, вуглеводневого конденсату),
періодичного промивання привибійної зони холодними чи нагрітими розчинниками нафти,
прогрівання різними нагрівниками (електричними, вогневими) чи теплом, яке виділяється в процесі
штучно створених хімічних реакцій при закачуванні у нафтові пласти реагентів, що взаємодіють між
собою, застосування конверсійних вибухових речовин (рідких, порошкоподібних, суспензійних та
ін.), ракетних і торпедних палив та їх компонентів для гідродинамічного і теплового впливу на
продуктивні пласти, впливу на нафтові пласти акустичним і високочастотним електромагнітним
полем за допомогою спеціальних випромінювачів.
Вплив на стовбур свердловини може здійснюватися за допомогою встановлених в нижній
частині насосно-компресорних труб нагрівників (вогневих чи електричних – на основі
малогабаритного блоку ТЕН) електрообігрівання лінійними нагрівниками (геофізичним кабелем,
ТЕНами чи іншими нагрівниками, вмонтованими в муфтове з’єднання насосно-компресорних труб),
обігрівання за допомогою періодичного закачування в затрубний простір нагрітих води,
вуглеводневої рідини, пари, газоподібних агентів, газорідинних сумішей, організації постійної
циркуляції в стовбурі свердловини теплоносіїв, введення в потік пластової продукції розчинників
нафти, газу високого тиску, ПАР – понижувачів в’язкості нафти та інгібіторів парафіновідкладення.
За розробленими математичними моделями виконано дослідження закачування у привибійну
зону рідинного теплоносія (води, вуглеводневого конденсату) і застосування вибійних
електронагрівників. За результатами проведених досліджень найкращим теплоносієм є вода.
Залежно від глибини свердловини, темпу закачування і початкової температури теплоносія та
характеристик процесу теплообміну з оточуючими породами можна за короткий термін прогріти всю
колону насосно-компресорних труб, по яких закачується теплоносій, після чого почнеться зростання
температури на стінці вибою свердловини.
Ще одним напрямом теплового впливу на привибійну зону пласта є застосування вибійних
електронагрівників. За результатами виконаних досліджень встановлено вплив на характеристики
процесу прогріву привибійної зони вибійним електронагрівником, тривалість роботи свердловини з
підвищеним дебітом нафти і додатковий видобуток нафти фізико-літологічних параметрів пластів,
фізико-хімічних властивостей нафти, тривалості прогріву привибійної зони і потужності нагрівника.
Результати проведених досліджень дозволяють підібрати оптимальні значення параметрів теплового
впливу на привибійну зону свердловин вибійними нагрівниками з метою досягнення найбільшої
ефективності процесу.

74
Для прогріву НКТ застосовано метод, який потребує малих витрат електроенергії: підвищення
температури нафти за рахунок прогріву поверхні труб за допомогою спеціально розроблених для
цього керамічних нагрівників, які розташовані на певних, науково обґрунтованих глибинах. Ці
глибини та теплова потужність є унікальними для кожної
свердловини.Результатипроведенихдослідженьсвідчать про
високуефективністьзастосуванняпостовбурнихкерамічнихнагрівників для прогрівуповерхні труб з
метою підвищеннятемпературинафти. Визначенооптимальнулокалізаціюнагрівника на НКТ для
кожної вибраної глибини місцезнаходження нагрівника та визначеної різниці температур на вході в
ділянку, що обігрівається, і на виході з нього, а також допустиму потужність електричного
нагрівника і температуру на його поверхні.
Наведені результати досліджень свідчать про можливість інтенсифікації розробки покладів
високов’язкої нафти, зокрема з використанням розроблених методик .
ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ СВЕРДЛОВИННОЇ

ПРОСТРІЛЮВАЛЬНО-ВИБУХОВОЇ АПАРАТУРИ, ЩО СПУСКАЄТЬСЯ
НА КАБЕЛІ
О.Г. Драчук
Дочірнє підприємство «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України»
08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе, вул. Київська, 8
drachuk@naukanaftogaz.kiev.ua
Використання свердловинної прострілювально-вибухової апаратури (ПВА) – кумулятивних

перфораторів, торпед, перфораторів-генераторів та інших пов’язане з підвищеною небезпекою, тому
потребує дотримання нормативних вимог із техніки безпеки.
Найпоширенішим способом ініціювання у свердловинній ПВА, що спускається на кабелі, є
електричний спосіб з використанням відповідних засобів ініціювання – вибухових патронів,
електродетонаторів тощо. З метою запобігання її несанкціонованому ініціюванню під час
спорядження та спускання до свердловини внаслідок дії блукаючих струмів, електромагнітних
наводок тощо регламентується перевіряти цілісність (електричний опір або провідність)
змонтованого вибухового ланцюга тільки після спуску на глибину не менше, ніж 50 м від устя
свердловини. Встановлювати засоби ініціювання у ПВА – лише безпосередньо біля устя
свердловини перед її спуском, а в разі спорядження в лабораторії перфораторної станції (пересувній
зарядній майстерні) – за наявності блокувального пристрою, який унеможливлює випадкове
спрацьовування, або ж засобів ініціювання, захищених від нештатного ініціювання.
Наразі розроблено значну номенклатуру вибухових засобів ініціювання з підвищеними
вимогами до нештатного спрацьовування, наприклад, високовольтний електродетонатор типу ЭД-
ПН, вибуховий патрон ПГН-150, вибуховий патрон типу ПВПД-Н та інші. Проте продовжується і
використання чутливих до нештатного спрацьовування засобів ініціювання, наприклад, вітчизняних
вибухових патронів ПВГ-170, ПВЗД та інших. Це робить актуальним питання підвищення
безпеки використання спорядженої ними ПВА та регламентної перевірки цілісності вибухового
ланцюга.
Типовим прикладом конструкції промислової свердловинної ПВА, що спускається на кабелі, є
корпусний кумулятивний перфоратор, наведений на рис. 1.
Пропонується вдосконалення типової конструкції свердловинної ПВА за рахунок використання
електровводу нової конструкції без зміни посадкових поверхонь під нього та без зміни решти
конструктивних елементів ПВА, що забезпечує розімкнення вибухового ланцюга (блокувальну
функцію) під час спорядження та спускання ПВА у свердловину до регламентованої глибини.
Електроввід нової конструкції, розміщений у головці перфоратора (в положенні «вибуховий ланцюг
розімкнено»), наведено на рис. 2.
Особливістю такого електровводу є те, що його центральний контакт складається з розділених
опорною втулкою і пружиною нерухомого контакту та металевого поршня, здатного до зворотно-

75
поступального переміщення вздовж власної осі під дією зовнішнього свердловинного тиску РГ до
утворення між ними електричного контакту.
Рис. 1. Корпусний кумулятивний Рис. 2. Електроввід нової конструкції

перфоратор
В корпусі 2 електровводу розміщено ізолюючу втулку 4, в нижній частині якої розташовано
нерухомий металевий нижній контактний стержень 5. На ньому встановлено опорну втулку 6,
виготовлену з електроізоляційного матеріалу, наприклад, з термостійкої пластмаси, на яку одним
кінцем опирається пружина 7, інший кінець якої підпружинює металевий верхній контактний
стержень 8.
Відстань між кінцем верхнього контактного стержню 8 та нижнім контактним стержнем 5
(розрив вибухового ланцюгу) становить 2-3 мм. Верхній контактний стержень 8 герметично
відділений від порожнини кабельного наконечника 9 еластичною діафрагмою 10, наприклад, з
термостійкої гуми, закріпленої на корпусі 2 електровводу за допомогою шайби 11 та гайки 12 із
зовнішньою різьбою М24.
Через отвір у діафрагмі 10 до верхнього контактного стержню 8 через з’єднувальні елементи
(гвинт 13 з різьбою М3, який притискає до діафрагми ізолюючий стакан 14, контактний «пелюсток»
15 та прикріплений до нього гнучкий провід 16) приєднано центральну жилу кабелю (ЦЖК) 17.
Порожнина ізолюючого стакана 14 герметизується компаундом (термостійким герметиком) 18, а
місце з’єднання гнучкого проводу 16 з ЦЖК 17 – термостійкою ізоляційною стрічкою 19.
До нижньої частини нижній контактний стержень 5 приєднано запальний провід 20, з’єднаний з
вибуховим патроном (на рис. 2. не показано). Решта конструктивних елементів перфоратора, їх
кріплення та з’єднання відповідає наведеним на рис. 1.
Після спорядження відповідно до регламенту безпечного проведення свердловинних
прострілювально-вибухових робіт перфоратор спускають у свердловину на глибину не менше ніж 50
м від устя свердловини для проведення цілісності вибухового ланцюга.
Під дією свердловинного тиску РГ відбувається прогинання еластичної діафрагми 10 та
стискання пружини 7 (розрахованих на визначений РГ), верхній контактний стержень 8 разом зі
з’єднувальними елементами (гвинтом 13, ізолюючим стаканом 14 та залитими компаундом
контактний «пелюстком» 15, з частиною гнучкого проводу 16) переміщується до нижнього
контактного стержня 5 (на рис. 2 показано стрілкою) та замикає таким чином вибуховий ланцюг.
Далі за регламентом перевіряють електричний опір вибухового ланцюга і, у випадку його наявності,
спускають ПВА до робочого інтервалу.
Запропоноване технічне рішення дасть змогу забезпечити безпечне спорядження типової
свердловинної ПВА, що спускається на кабелі, із засобами ініціювання, чутливими до нештатного
спрацьовування, та успішне проведення робіт відповідно до діючих нормативів із техніки безпеки

76
без суттєвої зміни конструкції промислових зразків ПВА.

УДК 622.276.5
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ВНУТРІШНЬОПЛАСТОВОГО ГОРІННЯ З

МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ
Л.Б.Мороз, А.І. Павлів
ІФНТУНГ, вул.Карпатська, 15, м.Івано-Франківськ, Україна
У зв'язку з виснаженням активно розроблюваних в даний час родовищ нафти,

нафтогазовидобувні компанії приділяють все більшу увагу розвитку методів розробки родовищ
важких нафт, їх вдосконалення та пошуку нових.
Вдосконалення технологій видобутку високов’язкої нафти набуває все більшої актуальності,
оскільки запаси цих ресурсів вже перевищують запаси звичайної (легкої) нафти, а в міру триваючого
зростання видобутку легкої нафти частка важкої в структурі запасів вуглеводнів буде тільки
зростати.
Одним з таких методів розробки важких нафт і підвищення нафтовилучення є
внутрішньопластове горіння, стійкий процес якого вперше був здійснений в Росії в 1967 р. на
родовищі Павлова Гора в Краснодарському краї. В Україні вперше – на Східницькому родовищі.
При застосуванні внутрішньопластового горіння значно зростає коефіцієнт нафтовіддачі
родовища, оскільки під впливом високої температури (в зоні горіння вона досягає 500-700 °C)
зменшується в'язкість нафти. Значно знижуються виробничі витрати, мінімальним є витрата
природного газу і прісної води, а також скорочуються витрати на розчинники для транспортування
нафти. Можливість застосування цього методу не залежить від глибини залягання нафти. Даний метод
забезпечує повне вилучення нафти з пласта.
До недоліків застосування можна віднести: важко контрольований процес (прорив газів у
видобувну свердловину); відсутність надійних технічних засобів контролю за поширенням фронту
горіння; при малих глибинах можуть виникати поверхневі витоку газу (азот, вуглекислий газ,
кисень); утворюються стійкі нафтоводогазові емульсії, що ускладнюють промислову підготовку
нафти; корозія обладнання; екологічні проблеми; частина нафти згорає в пласті; складність
математичного моделювання. Це пояснюється тим, що метод внутрішньопластового горіння - один з
найбільш складних за своїм механізмом, умовами реалізації, моделюванням і прогнозом можливої
ефективності [1].
Масштаби застосування в майбутньому будуть стримуватися в основному складністю його
технічної реалізації, а також технічними труднощами забезпечення безпеки та управління охоплення
пласта процесом. Важливим напрямом вдосконалення технології внутрішньопластового горіння
представляється також його поєднання з іншими методами збільшення нафтовіддачі пластів. Тому в
майбутньому метод внутрішньопластового горіння буде розвиватися в цих напрямках.
Геологічні умови нафтогазоносних регіонів України сприятливі для формування значних зон
нагромадження важких нафт і природних бітумів. На заході України це стосується зокрема Більче-
Волицької зони Передкарпатського прогину і Волино-Подільської нафтогазоносної області. У межах
Азово-Чорноморського регіону до основних зон (ареалів) нагромадження високов’язкої нафти
відносяться Білоліський тектонічний блок Переддобрудзької нафтогазоносної області та Керченський
півострів). У ДДЗ та Донбасі основні перспективи пошуків високов’язкої нафти пов`язані з
нижньокам`яновугільними теригенними та карбонатними відкладами схилів Воронезького масиву та
Українського щиту з суміжними частинами прибортових зон.
Оскільки, основні запаси вуглеводнів родовища зосереджені в покладах, складених
карбонатними відкладами кавернозного типу, свердловини характеризуються наявністю
карбонатного колектора, високою в’язкістю та аномальністю поведінки пластової рідини (нафти).
Зростання в’язкості нафти при її русі із продуктивного пласта на поверхню різко погіршує процес
експлуатації свердловин та призводить до зростання енергетичних витрат на її видобуток. А
охолодження нафти на поверхні до навколишньої температури взагалі ускладнює процес її
транспортування та підготовку (обезводнення). Це, в свою чергу, вимагає додаткових витрат на її
розбавлення іншими вуглеводнями [2, 3].

77
Запроектовано процес внутрішньопластове горіння на Коханівському нафтовому родовищі.

Нафта Коханівського родовища унікальна для Передкарпатського прогину за своїми фізико-
хімічними і товарними властивостями. Вона важка (густина 0,986 г/см3), високов’язка (200 мПа·с в
пластових умовах), вміщує незначну кількість розчиненого газу (до 24,8 м3/м3).
Здійснено обрахунок залежності додатково видобутої нафти від витрати окислювача, терміну
впровадження, кількості запомпованого повітря, швидкості просування фронту горіння, та інші і
підібрано найбільш оптимальні параметри для впровадження внутрішньопластового горіння на
Коханівському родовищі. Зокрема, тиск запомповування – 20 МПа; витрата окислювача – 13 м3/кг.
При цьому швидкість фронту горіння складе 0.218 м/добу; радіус фронту горіння – 104.833 м; об’єм
випаленої ділянки – 7.785·105 м3, а кількість запомпованого повітря – 2.834·108 м3; середня кількість
повітря для вилучення 1 м3 нафти – 300.63 м3/м3.
При належному ступені розвіданості найбільш перспективних зон і ділянок нафтогазоносних
регіонів України та застосуванні сучасних методів розробки зосереджених у них покладів, зокрема
теплових, а саме внутрішньопластового горіння, який є досить перспективним методом
нафтовилучення, важкі високов’язкі нафти можуть стати важливим для вітчизняної промисловості
додатковим джерелом вуглеводневої сировини.
Літературні джерела
1. Бурже Ж., Сурно П., Комбарну М. Термические методы повышения нефтеотдачи пластов.
Пер. франц. - М.: Недра, 1989. -422 с ил. - Пер. изд.: Франция, 1984.
2. Сургучев МЛ. Вторичные и третичные методы увеличения нефтеотдачи пластов. - М.: Недра,
1985.
3. Желтов Ю.П. Разработка нефтяных месторождений: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и
доп. — М.: ОАО “Издательство “Недра”, 1998. - 365 с.
УДК 532.61
ВДОСКОНАЛЕНИЙ ПРИЛАД ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖФАЗНОГО

НАТЯГУ РІДИН
В. Б. Біліщук, Р. Т. Боднар
вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна e-mail: zarichna@nung.edu.ua
Підвищення ефективності видобування нафти з використання заводнення поверхнево-

активними речовинами (ПАР) нафтоносних горизонтів є загальновідомим. Як водні, так і органічні
розчини ПАР широко використовуються в різних технологічних процесах нафтогазовидобутку (при
бурінні свердловин, для обробки привибійних зон пластів свердловин, для виносу рідини з вибою
свердловин, для підвищення нафтовилучення, для транспортування високов’язких нафт тощо) [0].
При цьому вирішальний вплив на ефективність перелічених процесів має величина міжфазного
натягу (МН) між розчином ПАР і відповідною технологічною рідиною, величина МН становить
0,01÷20мН/м.
Для визначення МН незмішуваних рідин використовують метод обертової краплі (ОК), який
забезпечує досить точні результати вимірювань МН, в приведеному діапазоні значень МН. Суть
цього методу полягає в тому, що скляну трубку заповнюють прозорою важчою рідиною, в яку
вводять краплю легшої рідини, приводять трубку з рідинами в обертання, вимірюють певні розміри
краплі легшої рідини, частоту обертання і при відомій різниці густин рідин визначають МН. У
відомих приладах для вимірювання МН методом ОК вісь обертання розміщують строго
горизонтально. При цьому впливом земної гравітації на результат вимірювання МН нехтують. При
певних умовах (великих частотах обертання ω краплі, малій різниці густин досліджуваних рідин Δρ)
результати визначення МН цими приладами суттєво не відрізняються від дійсних значень. В інших
випадках дослідники отримують завищені або занижені значення МН, що зумовлено впливом земної
гравітації на процес обертання рідин. Метою даної роботи є розроблення приладу для дослідження

78
МН рідин методом ОК, який дозволить враховувати вплив земної гравітації на результат
вимірювання МН, що в свою чергу знизить похибку отриманих результатів.
9
1 USB
10
2
4 8
3
5 6 7 11
RS232
Рисунок 1 Структурна схема вдосконаленого приладу для
дослідження МН рідин
Для вирішення поставленої мети пропонується використовувати прилад (рис. 1), в якому вісь
обертання рідин розміщена вертикально. В такому випадку у формулі для розрахунку МН присутня
стала прискорення вільного падіння g, яка була відсутня у виразах для розрахунку МН із
горизонтальним розміщенням ОК (що і призводило до нехтування впливом земної гравітації) [2]:
d  2 x 2 2 g sin 
  y  ,
dl R0 2   x
(1)
dx dy
 cos ,  sin ,
dl dl
де x, y – координати точок контуру ОК; σ – МН на межі розділу двох рідин; φ – кут між віссю
обертання краплі та нормаллю, проведеною до контуру обертової краплі в точці з координатами x, y;
R0 – радіус кривизни поверхні ОК у її вершині; l – довжина дуги меридіана профілю ОК від її
вершини до точки контуру, g – прискорення вільного падіння.
Прилад складається із освітлювача 1, комірка із досліджуваними рідинами 2, двигуна 3, блоку
керування двигуном 4, давача обертів двигуна 5, формувача імпульсів 6, блоку керування 7,
цифрового табла 8, вузла фокусування 9, відеокамери 10, персонального комп'ютера 11. Особливістю
приладу є те, що краплю легшої рідини вводять через отвір у верхньому корку комірки 2. Отримують
зображення ОК за допомогою відеокамери 10 високої роздільної здатності, а величину МН
розраховують використовуючи координати точок профілю ОК на зображенні і розв'язуючи
диференційні рівняння (1).
Запропонований прилад дозволяє контролювати МН розчинів ПАР, які використовують в
нафтовилученні і пов'язаних із нафтовидобутком технологічних процесах з меншою похибкою.
Використання поверхнево–активних речовин в процесах нафтовидобутку на родовищах ВАТ
“Укрнафта”: монографія / Михайлюк В. Д., Рудий М. І., Боднар Р. Т. та ін. – Івано-Франківськ: ПП
“Галицька друкарня ПЛЮС”, 2009. – 400 с.
2. Біліщук В. Б. Рівняння осесиметричного меніска обертової краплі при обертанні відносно
вертикальної осі. Матеріали науково-технічної конференції «Фізика, електроніка, електротехніка»,
20-25 квітня 2015 р., м. Суми. [електронне видання].

79
УДК 622.276
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ

БОРИСЛАВСЬКОГО НАФТОВОГО РОДОВИЩА
М.В. Худін, Б.І. Михайлишин
Франківськ, Карпатська, 15.
Бориславський нафтопромисловий район – один з найстаріших у Європі [1]. За весь час історії
розробки тут видобуто 40 млн. тонн нафти і 15 млрд. куб. м газу. В 1909 році видобуток
бориславського нафтового басейну досяг свого апогею та склав понад 2 млн.т, що було 93 % від усієї
видобутої нафти Галичини та майже 5% світового видобутку нафти на той час [2]. Спочатку, коли
нафта залягала неглибоко і подекуди виступала на поверхню, видобуток вівся за допомогою шурфів-
копанок та колодязів, які викопували вручну. Пізніше, коли почали застосовувати ударно-канатне
буріння, колодязі втратили актуальність, а суть їхньої ліквідації полягала в тому, що їх засипали
глиною або лише накривали дошками.
В часи будівництва більшості свердловин затрубний простір не цементувався, гирло
свердловини також рідко обладнувалося запірною арматурою. Сьогодні це призвело до того, що
нафта під дією пластового тиску виходить на поверхню по затрубному простору, утворюючи
грифони. Дуже часто свердловини розкривали поклади з високими пластовими тисками, що
спричиняло міжпластові перетоки та призводило до виникнення нафтових фонтанів і пожеж. Проте
охороні навколишнього природного середовища значної уваги не надавали. Найгостріше постала
проблема загазованості території міста Борислава.
НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» проводить роботи щодо зниження рівня
загазованості на території міста. Через високий вміст кисню попутний газ є некондиційним і не може
подаватися для використання населенню, а його переробка у зріджений газ є економічно невигідною.
В НГВУ створено цех ліквідації загазованості, щороку підприємство виділяє двадцять мільйонів
гривень на вирішення цієї проблеми.
НДПІ ПАТ "Укрнафта", УкрНГІ та Центром аерокосмічних досліджень Землі НАН України
проведено численні дослідження загазованості міста та виконано значний обсяг робіт з виявлення
закинутих гірничих виробіток (свердловин і шурфів-колодязів) на території Бориславського
родовища [3]. За декілька останніх десятиліть для покращення екологічного стану території
виконано наступне: відремонтовано і спеціально облаштовано сотні свердловин, проведено
герметизацію виявлених шахт-колодязів, встановлено контроль вмісту вуглеводнів в каналізаційних
колекторах, постійно проводиться буріння нових дегазаційних свердловин, діє вакуумна система для
збору газу і використання його на переробному виробництві, підвальні приміщення облаштовано
газоаналізаторами, визначено ареали газоподібних вуглеводнів у приземному шарі атмосфери.
Нафтовий газ зі свердловин Бориславського родовища надходить на компресорну станцію під
вакуумом (тиск близько 0,04 МПа), по вакуумному колектору діаметром 500 мм через вакуумний
сепаратор, де очищується від механічних домішок і вологи, надходить в компресор. Відібраний газ,
проходячи замірну дільницю, надходить на Бориславський газопереробний завод [4].
Я. Мирка та Л. Пеленичка тривалий час здійснювали розробку та авторський нагляд за
виконанням заходів щодо зменшення загазованості території м. Борислава. Ними подано
рекомендації щодо місць розташування дегазаційних свердловин на території міста, запропоновано
принципові схеми, облаштування шурфів-колодязів. Незважаючи на значний позитивний ефект
досліджень, деякі розробки авторів мають певні недоліки. Внаслідок цього буріння дегазаційних
свердловин не завжди було ефективним, і вже незабаром концентрація вуглеводневих газів у них
різко знижувалась до фонового рівня, тобто свердловина починала працювати неефективно. При
цьому ремонтні роботи та очищення свердловин не підвищували ефективність їх роботи.
В. Ляльком та А. Мичаком виконано аерокосмічні зйомки території м. Борислава. За
результатами досліджень яких побудовано карти загазованості території м. Борислава, складено
перелік деяких виявлених шурфів-колодязів та свердловин, визначено їхні координати з допомогою
GPS-навігатора.

80
Загальною проблемою розробки Бориславського родовища є суттєве зменшення буріння нових

пошуково-розвідувальних свердловин. Ефективна розробка родовища повинна передбачати
продовження робіт, в тому числі буріння ущільнюючих свердловин, свердловин-дублерів,
забурювання другого стовбура у свердловині, відновлення ліквідованих свердловин, проведення
складних капітальних ремонтів свердловин тощо. Із залученням інвестицій для виконання цих робіт
з одночасним зменшенням рентних платежів можна одночасно збільшити видобуток нафти та газу й
вирішити питання життєдіяльності навколишніх населених пунктів шляхом збільшення надходження
податків до казни.
Оскільки більшість результатів геолого-розвідувального буріння були отримані в минулому
столітті, потрібно повторно зібрати та вивчити інформацію щодо свердловин, особливо таких, що
працюють з невеликими дебітами (2-6 т/добу). Світова практика видобутку нафти і газу не має
прикладу ліквідації такого великого і складного нафтогазоносного об’єкту як Бориславське нафтове
родовище. Тому для бориславського регіону варто відновити централізоване видобування нафти з
неглибоких свердловин та шурфів-колодязів. На початку 2017 р. на території тільки міста Борислава
налічувалося понад 2 тис. свердловин та 20 тис. шурфів-колодязів [5]. За даними фахівців, з цих
колодязів можна видобувати до 200 літрів нафти або сумарно до 10 т/добу.
Постійно потрібно пам'ятати, що геогенну і техногенну міграцію вуглеводнів на поверхню
землі, яка спостерігається в Бориславі, повністю ліквідувати неможливо. Необхідно постійно
вивчати, аналізувати дану проблему і проводити заходи з метою відбору вуглеводнів для подальшої
реалізації на ринку. Цим самим отримувати додаткові фінансові надходження до місцевих бюджетів
та зниження рівня загазованості навколишнього середовища за зменшенням ризиків для життя і
здоров'я місцевого населення.
1. Історія освоєння Бориславського нафтового родовища та екологічні наслідки його експлуатації /
Н.Г. Клімова // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. –
Тернопіль: Підручники і посібники, 2004 – Випуск 2 (10). – С. 41–42.
2. Чи колись сміявся Борислав? / О.В. Микулич // Народне слово. – 2009. – № 5 (425). – С. 8
3. Аналіз заходів, щодо зниження рівня загазованості міста Борислава / А.В. Пукіш, П.Г. Дригулич,
Я.О. Адаменко // Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування. – 2015. – № 1. – С. 70-75.
4. Дослідження стану загазованості території Бориславського нафтового родовища / П.Г.
Дригулич, А.В. Пукіш // Науковий вісник ІФНТУНГ. – Івано-Франківськ. – 2011. – № 4. – С. 71-76.
5. Проблеми урбанізованих територій під час розробки нафтогазових родовищ (на прикладі міста
Борислава) / П.Г. Дригулич, А.В. Пукіш // Нафтогазова галузь України. – К. – 2013. – № 2. – С. 44-49.
УДК 622.276
ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ

ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ
Д.О. Вольченко, В.Р. Возний
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342) 727141,
e-mail: public@ifntung.if.ua
Мета роботи – визначення електрокінетичного потенціалу, від величини якого залежить

інтенсивність гальмування фільтрації нафти крізь пори гірських порід.
Електрокінетичний потенціал визначається за рівнянням Гельмгольца-Смолуховського:
   U
  ,
   0  P
де ζ – величина електрокінетичного потенціалу, В; μ – в'язкість рідини, Па∙с; λ – товщина подвійного
електричного шару (ПЕШ), м; U – потенціал протікання, В; ε - діелектрична проникність
середовища, для води ε=81; ε0 – електрична константа, ε0=8,85∙10-12 Ф/м; ∆Р – перепад тиску на
границях гірської породи і нафти, Па.

81
У контакті гірської породи з нафтою електричні заряди не виникають і не зникають, а тільки

перерозподіляються між зазначеними фазами. Система зарядів, що при цьому утворюється,
називається ПЕШ.
За отриманими значеннями електрокінетичного потенціалу можна оцінити швидкість фільтрації
рідини по пласту
 

  0 1 
   0   2 
,
 0,75   0   2  6 2    r  
1
 
де υ0 – швидкість фільтрації без впливу електрокінетичного гальмування; r – середній радіус
капіляра гірської породи.
Зі зменшенням інтенсивності електрокінетичного гальмування швидкість фільтрації зростає, що
підвищує коефіцієнт нафтовилучення [1, 2].
Під час експериментальних досліджень виміряли потенціал протікання і побудовали графічну
залежність потенціалу протікання від перепаду тиску (рис. 1).
Рисунок 1 – Залежність потенціалу протікання U від перепаду тиску
Отримана залежність описується таким рівнянням:

U  1,459 103  p 4  0,062 p3  0,86  p 2  0,471 p  10,073,
з коефіцієнтом кореляції r = 0,98.
Через складність фізико-хімічних процесів і зміщення іонів на ПЕШ дозволить для умов
конкретного нафтового родовища застосувати різні ПАР для зміни потенціалу протікання.
Висновки. Для умов конкретного родовища з низькопроникними пластами додаємо катіоно-
активні ПАР (наприклад, Катапін А; Катапін К; Катамін А та ін.) незначної кількості (до 0,01%) і
визначаємо їх вплив на керн за зміною потенціалу протікання. Якщо потенціал протікання не
зменшується, то ПАР замінюємо на аніоно-активні. Зменшення потенціалу протікання призводить
до спадання електрокінетичного потенціалу і, як наслідок, до зростання швидкості фільтрації.
Додаючи незначну кількість речовини, яка не впливає на в’язкість рідини, але переносить іони, що
можуть нейтралізувати або змінити на інший знак подвійний електричний шар, можна керувати
інтенсивністю «електрокінетичного гальма».
Література:
1. Мандрик И.Э. Потенциал повышения нефтеизвлечения на основе новых технологий
стимулирования нефтяного пласта / И.Э. Мандрик // Вестник Российской академии
естественных наук. – М., 2007. - №4. – С. 14-19.
2. Адамсон А. Физическая химия поверхностей / А. Адамсон. – М.: Мир, 1979. – 564 с.

82
УДК 622.267+622.324.5
ЗМЕНШЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВТРАТ НАФТИ НА РОДОВИЩАХ

ПРИКАРПАТТЯ
Р.М. Кондрат1, Т. В. Шумілін2
1
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. ,+38 (0342) 72-71-41
e-mail:rengr@nung.edu.ua
2
Науково-дослідний і проектний інститут(НДПІ) ПАТ “Укрнафта” вул. Північний бульвар , 2,
м. Івано-Франківськ, Україна, 76019 Тел. (+ 38 0342 ) 776151, e-mail: shumilintaras@gmail.com
Проведено дослідження нафтової емульсії Старосамбірського родовища. Виконані лабораторні

дослідження хвильової обробки нафтоводяної емульсії з метою вилучення легких фракцій нафти
(ЛФН) та зменшення втрат нафти. Запропоновано застосування методу хвильової обробки нафт для
ії ефективної сепарації та деемульсації.
Ключові слова: легка фракція нафти, втрати нафти, хвильове поле, нафтова емульсія, сепарація
дегазація.
Проведено исследование нефтяной эмульсии Старосамбирского месторождения. Выполненные
лабораторные исследования волновой обработки нефтяной эмульсии с целью извлечения легких
фракций нефти (ЛФН) и уменьшения потерь нефти. Предложено применение метода волновой
обработки нефти для ее эффективной сепарации и дээмульсации.
Ключевые слова: легкая фракция нефти, потери нефти, нефтяная эмульсия, сепарация, дегазация,
волновое поле.
The oil emulsion of Starosambir field was investigated. The laboratory researches of wave treatment of
oil emulsion were executed with the purpose of extraction of oil light fractions (OLF) and diminishing of
losses of oil. The application of method of oil wave treatment is offered for its effective separation and
deemulsion.
Keywords: Light fraction of oil, oil losses, oil emulsion, separation, degassing, wave field.
УДК 681.2.08
КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН,

ВИКОРИСТОВУВАНИХ ДЛЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ
НАФТОГАЗОВИЛУЧЕННЯ
М.М. Чуйко, Л.А. Витвицька, І.М. Станьковська
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342)727168,
e-mail: zarichna@nung.edu.ua
Запропоновано метод експрес-контролю ступеня змочування розчинами поверхнево-

активних речовин (ПАР) та пластовими флюїдами гірських порід при інтенсифікації
нафтогазовилучення шляхом контролю і регулювання міжфазних параметрів на межі
розділу пластовий флюїд-гірська порода-водний розчин ПАР у процесі оброблення
привибійних зон пластових експлуатаційних свердловин.
В основу запропонованого методу покладено залежність зміни імпедансу ємнісної комірки, в
якій знаходяться досліджувані рідини і зразок породи, від їх змочуючих властивостей, які, в свою
чергу, визначають швидкість розтікання розчину досліджуваною поверхнею. Основним
інформативним параметром запропонованого методу виступає швидкість зміни імпедансу, яка
визначається кутом нахилу графічних залежностей зміни імпедансу в часі при розтікання розчину
ПАР поверхнею твердого тіла. Для реалізації розробленого імпедансного методу контролю
виготовлено пристрій та розроблено методику градації ступеня змочуваності для комплексного

83
оцінювання якості ПАР і підбору таких ПАР, які володіють найбільш оптимальними змочувальними
властивостями відносно конкретно взятих нафтогазоносних порід.
Ключові слова: контроль якості, змочуваність, поверхнево-активні речовини (ПАР), імпеданс,
швидкість розтікання рідини.
Express control method of wetting degree for surface-active agents (surfactants) and reservoir fluids
rocks at intensifying oil-gas extraction by the control and regulation of interphase parameters at the
interface of reservoir fluid - rocks - surfactant during processing boring zones of reservoir wells is offered.
Proposed method based on dependence of the impedance of capacitive cell, where are placed
investigate fluids and sample of rock, from wetting properties, which, in turn, determine the spreading rate
of the solution on investigated surface. The basic informative parameter of the proposed method serves the
rate of change of impedance, which is defined by image angle of impedance changes over time at the
spreading of the solution surfactants by solid surface. For implementing the developed impedance method
is manufactured the device and is developed the method of the wettability degree grading for comprehensive
quality assessment and selection of surfactants, which have the most optimal wetting properties relative to
specific taken oil-gas rocks.
Keywords: quality control, wettability, surface-active agents (surfactants), impedance, spreading rate of
liquid.
УДК 622.244
ВИРІШЕННЯ ПРОГРАМИ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИДОБУТКУ ВУГЛЕВОДНІВ

А. А. Лиско
УкрНДІгаз, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 20, тел. (057) 730-46-90,
e-mail: lysko.andriy@ndigas.com.ua
Керівництво ПАТ “Укргазвидобування” прийняло до виконання амбіційне, але вкрай важливе

для забезпечення енергонезалежності держави завдання – “Програму 20/20”, тобто, збільшити
власний видобуток природного газу 20 млрд. м3/рік до 2020 року. Для досягнення поставленої мети
виконується модернізація обладнання, збільшуються обсяги пошукового, розвідувального та
експлуатаційного буріння із застосуванням сучасних методів розкриття продуктивних пластів,
капітального та поточного ремонтів свердловин і гідророзриву пластів.
Буріння свердловин є головною ланкою в програмі нарощування запасів вуглеводневої
сировини. На жаль, в Україні ця галузь протягом багатьох років зазнавала втрат через відсутність
вкладання коштів на модернізацію бурових верстатів, бурового, силового, енергетичного
обладнання, бурильного інструмента тощо. Об’єми буріння в цілому мали стійку тенденцію до
скорочення, при цьому погіршувалась і якість спорудження свердловин, зростала частка свердловин
з низькими дебітами вуглеводнів чи взагалі з відсутніми дебітами, частина свердловин після
спорудження відразу потребувала капітального ремонту.
Галузева наука (УкрНДІгаз) теж не була винятком з правила, в інституті відчувався брак
фахівців необхідної кваліфікації, багато робіт не могли виконуватись на конкурентному рівні з
науковими установами провідних нафтогазових регіонів світу через застарілу комп’ютерну техніку,
лабораторне обладнання, відсутність необхідного устаткування для проведення експериментальних
науково-дослідних робіт.
З приходом в компанію амбіційного молодого керівництва, переходу на сучасні методи
взаємовідносин і управління, потужного вкладання коштів на модернізацію видобувної і бурової
інфраструктури – ситуація почала змінюватися в кращу сторону.
УкрНДІгаз теж відчув оновлення, підвищився престиж праці наукового працівника,
покращилась лабораторна база, в інститут почали приходити спеціалісти з виробничим досвідом,
зросли об’єми науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а також сфери впливу
інституту на виробничу діяльність.
Потреби та проблеми напрямку спорудження та капітального ремонту свердловин вирішують

84
два відділи інституту: науково-обґрунтованого проектування будівництва свердловин (ВНОПБС) і

техніки та технології буріння (ВТТБ); та центр експлуатації та капітального і поточного ремонту
свердловин.
Компетенція інституту охоплює весь життєвий цикл свердловин від їх проектування до
спорудження, ремонту, експлуатації та інтенсифікації. Високий рівень виконання проектних робіт зі
спорудження свердловин підтверджується численними фахівцями багатьох сервісних і бурових
компаній, в тому числі тих, що відкривають свій бізнес в Україні. Враховується прихід в галузь
нових технологій, технічних рішень, обладнання, змін вимог законодавства, розширення
повноважень територіальних громад і органів місцевого управління, вирішуються поставлені перед
газовидобувниками і буровиками питання в кожному новому робочому проекті.
Відділ техніки та технології буріння на сьогодні активно веде роботу з аналізу стану буріння та
його окремих ланок і стадій (бурових доліт, аварійності, стану розкриття продуктивних пластів,
бурових і тампонажних розчинів), при цьому до висновків за результатами робіт активно
прислухаються буровики, а нові технічні рішення стали більш активно впроваджуватись у
виробництво.
Зокрема, у відділі ТТБ постійно ведеться аналіз відпрацювання бурових доліт в різних гірничо-
геологічних умовах, на основі якого розробляються відповідні рекомендації, що дозволяють
максимально використати потенційні можливості доліт і сприяють суттєвому зменшенню кількості
використаних доліт. На основі аналізу роботи та вивчення характеру зношення шарошкових доліт
виробництва “Універсальна бурова техніка”, “Волгабурмаш”, “Glіnik”, “Kingdream”, Jiangxi Feilong
тощо, а також доліт, бурголовок типу PDC виробництва “Servik” і “Волгабурмаш”, була розроблена
прогнозна програма оснащення галузі ефективними породоруйнуючими інструментами у 2017 році.
Завдяки застосуванню практики світових компаній визначається якість породоруйнуючого
інструменту виходячи з їх напрацювання на вибої, що дає змогу рекомендувати найбільш ефективні
породоруйнуючі інструменти на стадії закупівлі. Збільшено на 70 % закладання в проекти на
спорудження свердловин доліт типу PDC, їх якісне відпрацювання на підприємствах, що дозволить
підвищити комерційні швидкості буріння свердловин на 30 %.
Негативним явищем в бурінні є аварії, ускладнення і брак в роботі, на ліквідацію яких
витрачається дуже багато часу, що складає в середньому 3-4 % від загального балансу часу. Все це
впливає на терміни буріння і якість спорудження свердловин. Для зменшення кількості аварій і
ускладнень інститутом постійно розробляються більш ефективні заходи з їх попередження, що,
зокрема, дозволяє зменшити вплив “людського фактора” на виникнення аварій, ускладнень і браку в
роботі. При цьому вдосконалюється процес контролю за спорудженням свердловин з метою
підвищення техніко-економічних показників буріння, зменшення аварійності, покращення якості
розкриття продуктивних пластів за рахунок застосування рецептур незабруднюючих рідин. Зокрема,
поширюється позитивний досвід безаварійного спорудження і якісного розкриття продуктивних
пластів для додаткового отримання газу на зустрічах з фахівцями відділень бурових робіт
БУ “Укрбургаз”.
Виконується значний обсяг робіт з перегляду, уточненню і виданню нових інструкцій, правил,
методик, регламентів і інших нормативних документів, практично на всі види технологічних
процесів та робіт при спорудженні та експлуатації свердловин.
Важливим етапом спорудження свердловин є їх кріплення. Від цього залежить надійність,
довговічність і ефективність експлуатації свердловини та розробки родовищ в цілому.
Інститутом розроблено цілий ряд технічних рішень (патентів та раціоналізаторських
пропозицій) за напрямками: лабораторні дослідження та випробування тампонажних розчинів,
тампонажні розчини та буферні рідини, тампонажні матеріали та хімічні реагенти. Більшість з них
випробувано в промислових умовах і готові до широкого впровадження. Деякі з них, наприклад:
буферні рідини для прісних та мінералізованих тампонажних розчинів, тампонажний розчин для
цементування свердловин в умовах калій-магнієвої агресії, тампонажний матеріал з розширюючими
властивостями, широко впроваджуються при цементуванні обсадних колон зі значними
економічними ефектами. Впровадження нових технічних рішень, та цементування обсадних колон в
складних гірничо-геологічних умовах проводиться при науково-технічному супроводі фахівців.
Лабораторія тампонажних розчинів оснащена комплексом лабораторного обладнання для
дослідження та випробування тампонажних розчинів, в тому числі для визначення спеціальних
показників (коефіцієнт розширення, проникність). Ведуться роботи по оновленню лабораторного
обладнання.

85
Розширення гами тампонажних матеріалів (полегшені цементи та розширні тампонажні

матеріали) і хімічних реагентів (пластифікатори, понижувачі водовідділення і фільтрації), дозволило
лабораторії покращити техніко-технологічні показники тампонажних розчинів і каменів з них.
Лабораторія бурових розчинів займається не тільки поточним контролем якості бурових
розчинів, а і розробкою нових рецептур технологічних рідин для бурових підприємств, що
здійснюють буріння.
Досвід використання розроблених рідин для капітального ремонту на свердловинах
Шебелинського родовища в умовах АНПТ підтвердив їх високу ефективність (капітальні ремонти
проводяться без ускладнень, збільшився міжремонтний період). Слід зазначити, що потенціал
лабораторії дозволяє розробляти технологічні рішення, що можуть використовуватись в
різноманітних цілях - від видобутку вуглеводнів до їх переробки.
На базі лабораторії планується створення сервісної служби і мобільної лабораторії для
оперативних виїздів та надання рекомендацій, безпосередньо на свердловинах, з залученням
фахівців, що мають досвід роботи в іноземних компаніях, та підвищення кваліфікації існуючого
персоналу лабораторії.
Лабораторія бурових розчинів оновлюється сучасними приладами: закуплено сучасний 8-ми
швидкісний віскозиметр OFITE 800, два сучасних перемішувачі Hamilton для приготування та
обробки бурових розчинів, що відповідають стандартам АНІ; проведено тендер на закупівлю
сучасного полум’яного фотометру для визначення вмісту іонів в технологічних рідинах.
Розробляються науково-обґрунтовані норми часу на механічне буріння і проходки на долото, а
також на різні технологічні роботи і операції з ремонту і виготовлення вузлів і деталей механіко-
енергетичного обладнання. Створена база даних дозволяє проводити нормування на високому
науковому рівні.
На сьогоднішній день УкрНДІгаз має пакет нормативної документації з нормування праці, який
охоплює всі види робіт, які здійснюються виробничими підприємствами ПАТ “Укргазвидобування”.
Високий технічний рівень розроблення робочих програм з похило-спрямованого буріння
забезпечується завдяки постійному удосконаленню діючого програмного забезпечення а також
підвищенню наукового-технічного і професійного рівня співробітників, які також здійснюють
науково-технічний супровід при спорудженні похило-скерованих свердловин та буріння бокових
стволів. Проектування профілів і розроблення робочих програм на спорудження похило
спрямованих і горизонтальних свердловин ведеться і для сторонніх бурових підрядників (16
розрахунків та побудов в І кварталі 2017 року).
На сьогодні наукові дослідження напрямку буріння інституту ведуться фахівцями достатньої
кваліфікації, які не зупиняються на досягнутому, постійно прагнуть до подолання наступних висот і
здатні вирішувати будь-які поставлені завдання на високому науково-технічному рівні.
УДК 622.279.23/4
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОРОЗРОБКИ ШЕБЕЛИНСЬКОГО ГКР

С.В. Кривуля1, Є.С. Бікман1, Ю.Л. Фесенко2, А.П. Вахрів2, В.В. Соболь1, О.М. Щирба1
1
УкрНДІгаз філія ПАТ Укргазвидобування, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна 20,
e-mail: bikman-ukrniigaz@ukr.net
2
ГПУ “Шебелинкагазвидобування” філія ПАТ Укргазвидобування, 64250, Харківська обл.,
Балаклійский р-н, смт. Донець, вул. Стадіонна 9, e-mail: kdm@shgpu.kharkov.ukrtel.net
Шебелинське газоконденсатне родовище є унікальним родовищем України, як за геологічною

будовою так і за величиною запасів газу. Висвітлено проблемні питання, що виникають в процесі
дорозробки родовища, обумовлені суттєвим зниженням тисків, ускладненнями при експлуатації
свердловин та особливостями системи збору і транспортування. Наведено шляхи вирішення
проблемних питань і запропоновано заходи, щодо зниження темпів падіння видобутку газу та
підвищення кінцевого коефіцієнту вилучення газу.
Ключові слова: унікальне родовище, значні залишкові запаси газу, реконструкція дотискних

86
компресорних станцій.
Шебелинське газоконденсатне родовище відкрито у 1950 році та введено в дослідно-промислову

розробку у 1956 році. Родовище унікальне за своєю геологічною будовою та величиною запасів.
Основними характерними особливостями, які зумовлюють його унікальність, є:
- масивно-пластовий поклад, літологічна неоднорідність колекторів як за площею так і за
розрізом;
- максимальна величина запасів газу серед родовищ України (близько 100 млрд м3);
- значний фонд свердловин та тривалий період експлуатації;
- високі річні відбори газу при значному ступеню виснаження, що виключає можливість
транспортування газу без ДКС.
Шебелинське газоконденсатне родовище в значній мірі виснажене і знаходиться на
завершальній стадії розробки, яка супроводжується численними ускладненнями, пов’язаними з
утворенням глинистих та глинисто-сольових відкладень в НКТ і затрубному просторі свердловин,
корозією НКТ, зім’яттям експлуатаційних колон, накопиченням рідини на вибоях і шлейфах
свердловин, самовільною зупинкою свердловин у зв’язку з низькими дебітами газу.
Незадовільний технічний стан зумовлений значним віком свердловин (в середньому 40-
50 років), корозією глибинного та наземного обладнання, утворенням солевих та піщано-глинистих
пробок, зім’яттям експлуатаційних колон та прихопленням НКТ з їх наступною деформацією до
повної втрати рухомості, тощо. Накопичення рідини на вибоях свердловин та у шлейфах додатково
ускладнює процес експлуатації свердловин.
Перелічені ускладнення носять типовий характер, проте у зв’язку зі значним фондом
свердловин, на відновлення їх продуктивності витрачається багато часу. Так, за останній рік об’єм
профілактичних та дозованих промивок свердловин із закачування розчинів поверхнево-активних
речовин в межах Шебелинського родовища значно виріс.
Одним з шляхів вирішення даної проблеми є часткова заміна експлуатаційного фонду шляхом
буріння нових свердловин. В якості експерименту було запропоновано буріння 10 свердловин, з яких
сім вже пробурені і протягом 2014-2016 р.р. введено в експлуатацію. За результатами буріння
отримано приріст сумарного добового видобутку близько 1,0 % при зростанні фонду на 1,2 %.
Відносно низькі дебіти свердловин обумовлені складними гірничо-геологічними умовами буріння та
розкриття пластів, в умовах значного виснаження покладів, суттєвою диференціацією фільтраційно-
ємнісних властивостей пластів як за розрізом, так і за площею.
Незважаючи на те, що родовище розробляється вже 60 років і в достатній мірі розбурено,
доцільним є уточнення геологічної будови родовища з метою виявлення перспективних зон з
підвищеними фільтраційно-ємнісними властивостями. Підтвердженням цього є той факт, що у
свердловині 651 фактичний пластовий тиск при випробуванні склав 19,13 МПа, хоча очікуваний
середньозважений пластовий тиск в даній ділянці покладу визначався ні рівні 4,0 МПа, що може
свідчити про наявність в розрізі родовища слабодренованих ділянок та як наслідок, наявність
певного резерву неохоплених розробкою запасів газу. Це обумовлює доцільність пошуку таких зон
та залучення їх до розробки за рахунок ущільнення сітки видобувних свердловин за умови
використання сучасних технологій буріння і техніки, які повинні забезпечити розкриття покладів без
погіршення їх фільтраційно-ємнісних характеристик.
Іншою особливістю родовища є значні добові та відповідно річні відбори газу, що обумовлює
необхідність удосконалення системи збору, підготовки та транспортування з мінімізацією залежності
від споживання газу і сезонних коливань.
В процесі виснаження пластової енергії та, відповідно, зниження робочих тисків питання
транспортування великих обсягів низьконапірного газу створює проблеми його подачі в
магістральний газопровід, що чітко простежувалося протягом всього періоду розробки родовища.
Стабілізація річних рівнів видобутку газу протягом останніх років (див. рисунок) досягнуто за
рахунок реалізації заходів поступової реконструкції системи компримування протягом 2003-2012 рр.
Тому актуальним є питання пошуку додаткових шляхів зниження робочих тисків за рахунок
удосконалення наземної інфраструктури з метою оптимізації транспортування газу від свердловин
до УКПГ і далі через ДКС в газопровід, що дозволить знизити темпи зменшення об’ємів видобутку
газу.
Таким чином, подальші перспективи зниження темпів падіння видобутку газу з Шебелинського
ГКР можуть бути вирішені за рахунок:

87
- подальшого пониження робочих тисків на устях свердловин за рахунок реконструкції

І-го ступеня Червонодонецької ДКС (будівництво Глазунівської ДКС);
- оптимізації ліфтових підйомників та видалення рідини з вибою свердловин шляхом
досліджень з використанням колтюбінгових технологій;
- інтенсифікації припливу вуглеводнів до вибою свердловин шляхом активної дії на при
вибійну зону пласта (ПАР, повторна перфорація, тощо);
- використання нових технологій буріння та техніки, які повинні забезпечити розкриття
пластів без погіршення їх фільтраційно-ємнісних характеристик в умовах аномально низьких
пластових тисків.
Рисунок – Динаміка річних відборів газу Шебелинського ГКР за 1993-2015 рр.
Отже, незважаючи на всі проблеми, які виникали на різних стадіях розробки, Шебелинське
газоконденсатне родовище ще довгий час залишатиметься основним об’єктом газовидобутку
України. Передумовами для цього є: особливість геологічної будови родовища, значні залишкові
запаси газу (близько 100 млрд м3) та нарощування ресурсної бази шляхом дорозвідки
глибокозалягаючих горизонтів та верхнього поверху газоносності, тощо. Підтримання стабільного
видобутку газу можливе за рахунок залучення інвестицій в модернізацію системи збору та
транспорту газу, реконструкцію дотискних компресорних станцій, впровадження новітніх технологій
та техніки інтенсифікації припливу газу до вибою свердловин, оптимізації експлуатації свердловин в
умовах аномально низьких пластових тисків, а також забезпеченні поетапної заміни
експлуатаційного фонду свердловин за рахунок будівництва нових свердловин із застосуванням
сучасних технологій буріння та розкриття пластів.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПОШИРЕННЯ ТЕПЛОВОГО ПОТОКУ В

СВЕРДЛОВИНІ ТА ШЛЕЙФІ
Середюк В.Д.
e-mail: sereduk-nung@rambler.ru

88
На сучасному етапі розвитку енергетичного потенціалу України важливе місце займає

удосконалення технологій видобутку вуглеводнів на завершальній (кінцевих) стадіях розробки.
Підвищення продуктивності нафтових свердловин уможливлює певною мірою вирішення поточної
проблеми збільшення видобутку власної нафти в Україні та ефективної розробки малоефективних і
малорозмірних родовищ, тенденцію відкриття яких перспективно сформулювались в останні роки.
Важливим напрямком розв’язання є способи дії на привибійну зону пласта,стволу та шлейфу.
В Україні та поза її межами видобування високов’язких вуглеводневих сполук, що містять в собі
важкі вуглеводні (бітуми,смоли,асфальтени, парафіни та їх похідні) унеможливлює у повній мірі та
із невеликими витратами їх видобувати і транспортувати.
Використання різних способів експлуатації свердловин обумовило більш детально розглянути
питання дії на стовбур свердловини та шлейф тепловими методами із застосуванням різних підходів
їх вирішення екологічної,техногенної,технічної,технологічної,економічної і т.д.
Нами розглядається питання впливу трьох класів високов’язких нафт (вуглеводневої групи)у
яких є сірка,механічні домішки,метали на формування потоку рідини у стволі свердловини із
застосуванням теплових методів запобігання їх відкладень та ліквідації існуючих.
Зниження рухомості флюїдного потоку у стволі свердловини може бути зумовлено як
деасфальтизацією або біодеградацією за рахунок наявності різного роду хімічних елементів ,домі
шків органічного та неорганічного характеру,невисокі значини газовмісту (в середньому
10м³/м³),обємним коефіцієнтом(1,0-1,1),пластовою і робочою температурою,тисками.
Був проведений аналіз по виявленню високов’язких нафт на родовищах:
1)Спаське
2)Струтинське
3)Луквинське
4)Саратське
5)Валенське
6)Бугруватівське
7)Коханівське
8)яблунівське
Глибина залягання високов’язких нафт змінюється від 80м до 3800м,але найбільша
концентрація відмічається на глибині 800-1800м,а третина покладів знаходиться на глибинах до
800м.При аналізі випадання високов’язких сполук на стінки труб чіткої закономірності не
виявлено,що обумовлено багатьма різноманітними чинниками.
При досліджені хроматографії нафти і газу у складі відібраних пластових проб були виявлені
деякі особливості та відмінності між ними.
УДК 665. 612:622.691.2
ЗАКІНЧУВАННЯ СВЕРДЛОВИН У ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДАХ

С. О. ОВЕЦЬКИЙ, Я. М. ФЕМ’ЯК, В. Я. ФЕМ’ЯК
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська, 15, Україна
e-mail: oveckuj@gmail.com
Основними методами видобування газу з газогідратних покладів (метод зниження тиску,
термічний метод, метод хімічного та фізико-хімічного впливу на структуру гідрату, метод заміщення
тощо) вважаються методи, засновані на застосуванні свердловин [1].
Ускладнення, які можуть виникнути при бурінні свердловин через газогідратні структури,
визначені у [2] викликані наступними проблемами:
1. Критичні значення технологічних параметрів різних бурових розчинів для ефективного
формування фільтраційної кірки на стінці свердловини, яка містить гідрат потребують дослідження і
визначення.
2. Структура таких складних утворень, як природні гідрати потребує застосування
спеціальних рідин закінчення свердловин для збереження фільтраційних властивостей даного виду
продуктивних колекторів.

89
3. Збільшення температури під час тужавіння цементних розчинів при кріпленні обсадної
колони може призвести до катастрофічних наслідків через неконтрольовану дисоціацію природних
газових гідратів.
4. У процесі буріння тиск промивальної рідини на вибої підтримується на рівні, який не
призводить до руйнування стінок породи, а температура повинна відповідати пластовій. Однак
збільшення температури спостерігається внаслідок нагрівання бурильного інструменту через тертя
по вибою та стінках свердловини.
Вирішення останньої проблеми здійснено авторами шляхом зниження коефіцієнту тертя
бурильного інструменту через застосування протизношувальних мастильних домішок [2].
Вирішення другого питання знаходиться у площині визначення оптимального типу та складу
рідин закінчення. Серед них виділяються розчини на вуглеводневій основі та полімерні розчини.
Для вибору рідин закінчення необхідно врахувати:
1. Температура існування покладів газових гідратів близька до температур існування криги
при пластовому тиску. З врахуванням «ефекту самоконсервації гідратів» це може привести до
заповнення пористої структури гідрату твердими частинами внаслідок кристалізації частини рідини
закінчення.
2. У склад рідин закінчування, таких як інвертні емульсії, можуть входити розчини різних
солей, які сприяють дисоціації гідратів.
В результаті проведених досліджень встановлено, що основним промивальним розчином
закінчування може стати трифазна піна, яка сприятиме винесенню шламу, і при цьому маючи низьку
теплопровідність та теплоємність забезпечить мінімальний ступінь дисоціації стінок свердловини,
складеної гідратами. Крім того, мінімальний вміст рідкої фази зменшуватиме заповнення за рахунок
явища самоконсервації пористого простору гідратів.
1. Makogon, Y. Natural gas-hydrates – A potential energy source for the 21st Century [Text]/ Y.
Makogon, S. Holditch, T. Makogon// Journal of Petroleum Science and Engineering. – 2007. –56(1–3).–
14–31.
2. Овецький С.О. Особливості буріння і кріплення свердловин у газогідратних покладах
[Текст] / С.О. Овецький, Я.М. Фем’як, В.Я. Фем’як // Матеріли ІІ Міжнародної науково-технічної
конференції "Газогідратні технології у гірництві; нафтогазовій справі; геотехніці та енергетиці", 09-
11 листопада 2016 р. – Дніпро, 2016. - C. 64 – 65.
ОПТИМІЗАЦІЯ САЙКЛІНГ-ПРОЦЕСУ В УМОВАХ РОЗРОБКИ

ФАМЕНСЬКИХ ПОКЛАДІВ ТИМОФІЇВСЬКОГО ТА
КУЛИЧИХИНСЬКОГО НГКР
Є.С. Бікман
УкрНДІгаз філія ПАТ Укргазвидобування, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна 20
e-mail: bikman-ukrniigaz@ukr.net
Доцільність оптимізації сайклінг-процесу в умовах розробки фаменських покладів

Тимофіївського і Куличихинського НГКР обумовлена необхідністю забезпечення стабілізації
видобутку важких вуглеводнів (конденсат, пропан-бутан, нафта) через зниження
пластових тисків та вибіркового обводнення покладів.
Ключові слова: сайклінг-процес, оптимізація, азот.
Фаменські поклади Тимофівського та Куличихинського НГКР розробляються згідно
НДР «Уточнений проект промислової розробки покладів гор. Т-1 Тимофіївського та
Куличихинського НГКР з підтриманням пластового тиску з використанням азоту», яку
виконано УкрНДІгазом та затверджено ЦКР Міненерговугілля (2017 р.).
Розробку покладів Фм-1, В-21-22 (бл. св. 113) Тимофіївського та гор. Фм-1-2
Куличихинського НГКР з використанням сайклінг-процесу в період 2016-2017 рр.

90
передбачено з товарним видобутком вуглеводневого газу на рівні 1041-808 млн м3/рік. З

01.01.2018 р. планується введення в експлуатацію азотної установки продуктивністю 400
тис.м3/доб, а розробку цих покладів протягом (2018-2025 рр.) передбачається здійснювати з
частковою компенсацією газу рециркуляції азотом та товарним видобутком газу на рівні 138
млн м3/рік, в т.ч., 115 млн м3/рік з Тимофіївського та 23,0 млн м3/рік з Куличихинського
НГКР. Видобуток конденсату буде забезпечено на рівні 27,7-18,6 тис.т/рік, що
передбачений при сайклінг-процесі за поточних пластових тисках (21,06-17,6 МПа).
З метою забезпечення надійності експлуатаційного фонду свердловин на
Тимофіївському НГКР передбачено буріння 4-х оціночно-експлуатаційних свердловин (№№
107, 108, 109, 110). (див. рисунок 1)
Рисунок 1 – Карта розробки покладу гор. Фм-1 Тимофіївського та Фм-1-2

Куличихинського НГКР
Затверджені ДКЗ України в 2015 р. (протокол №3495 від 23.12.2015 р.) початкові
геологічні запаси гор. Фм-1 Тимофіївського НГКР складають: газу – 19664 млн м3, (в т.ч.
18425 млн м3 “сухого”); КГФ – 365,7 г/м3; запаси конденсату - 6737 тис.т; нафти– 3321 тис.т.
Початковий пластовий тиск - 44,59 МПа.
З урахуванням гідродинамічного зв’язку між покладами гор.Фм-1 та гор.В-21-22,
бл.св.113 сумарні початкові геологічні запаси пластового газу об’єкту І (гор.Фм-1+В-21-
22,бл.св.113) Тимофіївського НГКР складають 20801 млн м3, («сухого» - 19490 млн м3),
конденсату - 7126 тис.т; нафти – 3321 тис.т.
Затверджені ДКЗ України (протокол №3382 від 25.06.2015 р.) початкові геологічні
запаси гор. Фм-1-2 Куличихинського НГКР складають 2234 млн м3, («сухого» -
2138 млн м3), запаси конденсату - 523 тис.т ; нафти геологічні – 2065 тис.т.
Станом на 01.01.2017 р накопичений видобуток газу з покладу гор.Фм-1+В-21-22,
бл.св.113 Тимофіївського НГКР складає 21690,75 млн м3 (крім того втрати- 290,03 млн м3), з
них: товарного газу – 8296,09 млн м3 (крім того втрати – 290,03 млн м3), газу рециркуляції –
13406,53 млн м3, 11,870 млн м3 було закачано в поклад гор. Фм-1 Тимофіївського НГКР з
св. 112, 116 Куличихинського НГКР, накопичений видобуток конденсату – 3270,83 тис.т
(крім того втрати – 23,1 тис.т).
Середній за 2016 р. КГФ по покладу складає 51,7 г/м3, а згідно карти рівних значень
середньозважене значення КГФ -110,4 г/м3, що свідчить про перспективи підвищення
видобувних можливостей рідких вуглеводнів (конденсат, пропан-бутан). Середньозважений
пластовий тиск по покладу за картами ізобар станом на 01.01.2017 р. склав 23,35 МПа (див.
рисунок 2). Поточний вміст вуглеводнів в пластовому газі складає 161,59 г/м3.

91
Рисунок 2 – Карта ізобар покладу гор. Фм-1 Тимофіївського та Фм-1-2

Куличихинського НГКР
Питомі втрати конденсату за результатами PVT-моделювання складають 165,40 г/м3.

Загальні втрати конденсату оцінюються на рівні 2913,4 тис.т, додаткові річні за 2016 р. –
132,6 тис.т.
Додатковий видобуток конденсату з початку сайклінг-процесу складає 520,41 тис.т, а
за 2016 р. – 10,91 тис.т.
Поточна газовіддача складає 44,1 %, конденсатовіддача – 46,2 %.
Оцінена величина залишкових запасів газу складає 11458,8 млн м3, в т.ч. 5873,7 млн
м3 жирного газу та 5585,1 млн м3 - «сухого». З врахуванням обводненості покладу
залишкові запаси газу оцінюється в об’ємі 8745,0 млн м3, в т.ч. 4482,6 млн м3 жирного газу
та 4262,3 млн м3 «сухого».
Станом на 01.01.2017 р. накопичений видобуток газу з покладу гор.Фм-1-2
Куличихинського НГКР складає 2131,82 млн м3 (в т.ч. втрати+ГСК - 24,2 млн м3), товарного
газу – 857,4 млн м3, газу рециркуляції – 1380,77 млн м3, з них закачано 118,27 млн м3, що
видобуто св. 12 та 100 (об’єкт ІІ), який розробляється на виснаження, 11,87 млн м3 було
закачано в поклад гор. Фм-1 Тимофіївського НГКР. Накопичений видобуток конденсату
становить 232,9 тис.т (в т.ч. втрати 7,2 тис.т).
Крім того, товарний видобуток в об’ємі 154 млн м3 газу та 14 тис.т конденсату
перерозподілено з об’єкта ІІІ (поклад гор. В-19-20). Тому станом на 01.01.2017 р. Покладу
гор. Фи-1-2 вилучено 1011,4 млн м3 газу . Видобуток конденсату склав 254,1 тис.т.
Середньозважений пластовий тиск за картою ізобар становить 22,56 МПа. Поточний вміст
вуглеводнів С5+ в пластовому газі складає 150,3 г/м3.
Питомі втрати конденсату (розрахункові) за результатами PVT-моделювання
складають 79,2 г/м3. Загальні втрати конденсату оцінюються на рівні 98,6 тис.т.
Додатковий видобуток конденсату з початку сайклінг-процесу складає 128,03 тис.т., а
за 2016 р. – 4,31 тис.т.
Поточна газовіддача складає 44,8% %, конденсатовіддача –48,6%.
Залишкові запаси газу оцінюються в об’ємі 1090,5 млн м3, в т.ч. 505,8 млн м3 жирного

92
газу та 584,7 млн м3 «сухого».

Сумарний видобуток нафти з нафтової облямівки покладу гор.Фм-1-2 складає
283,76 тис.т. Поточна нафтовіддача складає 13,7 % від затверджених ДКЗ України (2015 р.)
геологічних запасів в кількості 2065 тис.т (видобувні 364 тис.т). Видобуток попутного
нафтового газу становить 248,1 млн м3.
Слід відмітити, що по Тимофіївському та Куличихинському НГКР станом на
01.01.2017 р. відповідно досягнуті наступні показники ефективності сайклінг-процесу:
кількість прокачаних порових об’ємів 1,10 та 0,80; коефіцієнт охоплення пластів
витисненням «жирного» газу «сухим» 0,639 та 0,586; частка «жирного» газу в продукції –
0,258 та 0,407.
Основними причинами ускладнень при експлуатації свердловин на Тимофіївському
та Куличихинському НГКР є їх обводнення, обриви НКТ, негерметичність ЕК, міжколонні
перетоки, тощо.
Ці ускладнення обумовлені недосконалим технічним станом фонду свердловин,
вибірковим характером обводнення пластів, корозією глибинного та наземного обладнання.:
З метою оптимізації сайклінг-процесу в умовах активного охоплення пластів
витисненням жирного газу «сухим» та прориву його в експлуатаційні свердловини
рекомендуються заходи щодо регулювання потоків жирного та «сухого» газу шляхом
перерозподілу видобутку газу з експлуатаційних свердловин та закачки в нагнітальні
свердловини. Це рекомендується досягнути шляхом зниження депресій на пласт в
експлуатаційних і репресій в нагнітальних свердловинах в зонах активного прориву
«сухого» газу, з одного боку, та шляхом блокування інтервалів активної фільтрації «сухого»
газу в нагнітальних та експлуатаційних свердловинах з підключенням в розробку (достріли)
нерозкритих в них продуктивних інтервалів, з другого боку.
Одним з ефективних шляхів активної дії на водонапірний режим є закачка в
приконтактну зону «сухого» газу, в тому числі азоту. Доцільно здійснювати закачку газу в
суміші з азотом в свердловини, які розташовані в приконтурній зоні поблизу ГНК або ГВК.
При реалізації сайклінг-процесу виникають проблеми, які можуть бути обумовлені
дефіцитом газу, який рециркулюється. Цю проблему можна усунути шляхом закачки азоту,
який можна одержувати в промислових умовах із повітря адсорбційним або криогенним
способом.
В подальшому, з метою збільшення коефіцієнта охоплення пластів витисненням
жирного газу сухим через недосконалий стан фонду свердловин рекомендується поновлення
його бурінням нових свердловин в зонах підвищених КГФ, а технічно недосконалі
свердловини можуть бути використані для розробки вищезалягаючих об’єктів.
Тому, з метою забезпечення проектних рівнів видобутку вуглеводнів насамперед,
рекомендується:
- буріння проектних експлуатаційних свердловин з розташуванням їх в зонах
підвищених конденсатогазових факторів, де потенційний вміст вуглеводнів С5+В у
видобувному газі очікується на рівні більше 100 г/м3 (св. № 107, 108, 109, 110)
Тимофіївського НГКР;
- проведення капремонтів свердловин з метою водоізоляції обводнених пластів в св.
62, 73, 89, 91, 92, 93, 99 Тимофіївського НГКР та в св. 103, 105, 107, 111, 114, 116, 123
Куличихинського НГКР).
- розглянути технічну можливість переведення св. 11 Тимофіївського НГКР з
покладу гор. В-16-17 на нижчезалягаючий поклад гор. Фм-1;
- достріл нерозкритих вищезалягаючих пропластків (св. № 93, 99 Тимофіївського
НГКР, 107, 114, 116, 123, 126 Куличихинського НГКР);
- впровадження заходів з інтенсифікації (перестріли інтервалів перфорації, ліквідація
пробок, очищення привибійної зони та видалення рідини з вибою з використанням
колтюбінгових технологій та ПАР, тощо).

93
Впровадження технології сайклінг-процесу з частковою заміною газу рециркуляції

азотом за умов реалізації вищезазначених заходів забезпечить:
- протягом 2017-2025 рр. реалізацію товарного газу в об'ємі 138 млн м3/рік без
зниження пластового тиску.
- стабілізацію видобутку рідких вуглеводнів (конденсат, пропан-бутан) на рівні
сайклінг-процесу.
- запобігання додаткових втрат конденсату в пластових умовах.
- активну дію на пружно-водонапірний режим шляхом обмеженння вибіркового
обводнення покладу гор. Т-1 по найбільш проникних прошарках.
- оптимізацію умов розробки нафтової облямівки Куличихинського НГКР.
УДК 622.272
БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН У ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДАХ ЧОРНОГО

МОРЯ З ВИКОРИСТАННЯМ КАВІТАЦІЙНО-ІМПУЛЬСНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ
Я. М. Фем’як, С. О. Овецький, В. Я. Фем’як
м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15, 76019, e-mail: jfemjak@gmail.com
Проведеними нами дослідженнями виявлено, що природні газові гідрати метану дна Чорного
моря заслуговують особливої уваги як можливого джерела викопного палива, кількість якого за
попередніми даними оцінюється не менше 25 трлн. м³. Метан газогідратних шарів Чорного моря
може служити перспективним джерелом газу для України, а розробка родовищ покладів газогідратів
може бути не менш рентабельною, ніж розробка великих родовищ вільного газу на суші.
Нашею задачею є удосконалення способу буріння свердловин у твердих газогідратних покладах
шляхом використання інструменту, що передбачає застосування прохідного направленого потоку
гідродинамічних частотно-пульсаційних імпульсів, створених в кавітаційній камері, який забезпечує
підвищення швидкості буріння за рахунок імпульсного руйнування породи на вибої свердловини при
збереженні стійкості робочих елементів долота. Поставлена задача вирішується тим, що кавітаційно-
пульсаційна камера розміщується в корпусі-перехіднику на вході в долото [1], а на виході камери
встановлюється направляючий захисний екран. Камера в своєму складі має конфузор, на осі якого
виділяється розчинений в промивній рідині газ. Рідина, проходячи з великою швидкістю через сопло
камери, попадає в зону, де під дією великого тиску кавітаційні пухирці руйнуються і формуються
імпульси тиску значної частоти. Захисний екран виконаний із спеціального матеріалу який захищає
внутрішні поверхні долота від руйнування, а також направляє потік рідини, вільний від пухирців, до
отворів долота.
Нашими дослідженнями [2-3] явища кавітаційної пульсації бурового розчину з застосуванням
наддолотних або внутрішньодолотних кавітаційних пристроїв встановлено, що в привибійній зоні
можна створити пульсації потоку з частотою від 1 до 12 Гц, причому відбувається багаторазове
миттєве зменшення тиску на величину амплітуди пульсації від 1 до 3 МПа.
Враховуючи можливі шляхи зниження міцності промивальної рідини і формування парогазової
фази в зоні високих тисків на вибої свердловини гідродинамічний пульсатор повинен забезпечити
збудження пульсаційних коливань імпульсів тиску. Для інтенсифікації процесу пароутворення і його
регулювання можна використовувати як спеціальний вибір складу і фізико-хімічних параметрів
промивальної рідини, так і конструктивні особливості пульсатора і бурового долота, які повинні
сприяти завихренню потоку промивальної рідини з подальшим підвищенням швидкості її витікання
з насадки пульсатора і ударом пульсаційних потоків об вибій свердловини.
При проходженні промивальної рідини через долото [4] в привибійній зоні свердловини
генеруються складні гідродинамічні процеси, в результаті яких виникають пульсаційні коливання
імпульсів тиску. Механізм виникнення інтенсивних імпульсів і вібрацій тиску, що ініціюють на

94
вибої свердловини хвильові процеси формується під впливом специфічних особливостей складної
гідродинаміки потоків промивальної рідини, які створюються саме за рахунок конструктивних
особливостей пульсаторів, що вмонтовано в промивальні вузли бурового долота. Виникаючі
імпульси тисків розкривають вже існуючі природні і штучно створені тріщини гірських порід,
полегшуючи тим самим роботу долота.
Ефективність роботи інструменту досягається за рахунок створення в привибійній зоні
свердловини потужних пульсаційних потоків хвильової енергії направленої дії, що дає можливість
інтенсифікувати процес проходження горизонтальних ділянок в газогідратних пластах.
Запропоноване технічне рішення використано для бурового інструменту і вперше випробувано в
промислових умовах в свердловині №52-Розсільна в Прикарпатському УБР ВАТ «Укрнафта».
Випробування наддолотного перехідника з пульсатором проводилися в поєднанні з тришарошковим
буровим долотом діаметром 295,3 мм.
Нашими промисловими дослідженнями встановлено, що проходка на долото та механічна
швидкість буріння з використанням даного інструменту була вищою, ніж при використанні серійних
гідромоніторних доліт. Відпрацювання доліт при бурінні показало, що проходка на долото у
співставних гірничо-геологічних умовах зросла в 1,5 – 2 рази, а механічна швидкість буріння в 1,7
рази. Очевидно, що в даному буровому процесі відбувається поєднання двох явищ – відрив
передзруйнованих частинок породи та виривання їх з масиву.
На наш погляд, використання кавітаційної пульсації сприятиме зменшенню енерговитрат,
скерованих на руйнування газогідратного масиву порід, майже у 2 рази [5]. Це забезпечить
одночасно зростання швидкості буріння та проходки на долото, що в підсумку призведе до
скорочення часу, відведеного на спорудження свердловин. Проведені нами дослідження показали,
що саме фізико-механічне бачення свердловинних процесів приводить до створення єдиної наукової
основи, яка враховує вплив геологічного розрізу і оточуючого середовища на функціонування
бурових процесів. Особливість цього підходу полягає в тому, що в ньому предметом розгляду є
елементарні акти процесів руйнування порід озброєнням сучасних бурових доліт, які виявлені на
основі узагальнення теоретичних і лабораторних досліджень, а також співставлення їх з
промисловими даними. Результати проведених досліджень одночасно служать як для обґрунтування
технології використання існуючої сьогодні бурової техніки, так і для створення нової техніки і
технологій з визначенням програм їх випробування і відпрацювання в практиці буріння свердловин
Застосування даної технології значно підвищить ефективність видобутку метану з твердих
газогідратних покладів, забезпечить шлях доступу до більш повного залучення в промислову
розробку продуктивних пластів за рахунок буріння горизонтальних ділянок свердловин.

95
1. Фем’як Я. М. Використання кавітаційно-пульсаційних технологій в бурінні свердловин /
Я. М. Фем’як, В. Я. Фем’як // Сборник научных трудов SWorld. – Випуск 4 (37). Том 9. – Иваново:
МАРКОВА АД., 2014. – 104 с. - С. 31 – 35.
2. Фем’як Я. М. Розробка оптимальних режимів кавітаційного руйнування гірських порід /
Я. М. Фем’як, Р. С. Яремійчук // Нафтова і газова промисловість. – 2000. - №6. – С. 13 – 15.
3. Яремийчук Р. С. Экспериментальное исследование энергии пульсирующих потоков для
повышения эффективности разрушения горных пород при бурении скважин / Р. С. Яремийчук,
Я. М. Фемяк, В. Р. Возный // Технологии нефти и газа. Научно-технологический журнал. – 2008. -
№4. – С. 32 – 35.
4. Деклараційний патент України, № 43637А, МКИ Е21В10/42. Бурове трилопатеве долото / Р.
С. Яремійчук, О. М. Расторгуєв, М. В. Баранецький, Я. М. Фем’як, Т. Р. Шандровський. -
Заявл. 18.04.2001; Опубл. 17.12.2001, Бюл. №11. – 4 с. іл.
5. Патент України, № 85247 (51) МПК: Е21В 10/42 // Інструмент для буріння свердловин //
Яремійчук Р. С., Фем’як Я. М., Возний В. Р., Лотовський І. В., Іткін О. Ф., Гольденберг А.М.,
Дьомін Ю.М. // Опубл. 12.01.2009, Бюл. №1.
УДК 622.243.272
ПРО ПРИЧИНИ ЗАБРУДНЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ ПЛАСТІВ

В.В. Богославець
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 76019, Івано-Франківськ,

Карпатська 15, тел. (0342) 727137, e-mail: volodja-bogoslavets@ukr.net
Емульсії являють собою дисперсну систему двох рідин, не розчинних чи малорозчинних одна
в одні, одна з яких диспергована в іншій у вигляді маленьких капель(глобул). Диспергована рідина
називається внутрішньою або дисперсною фазою, а рідина в якій вона знаходиться, називається
дисперсним середовищем. Властивості емульсій близькі до властивостей колоїдних розчинів хоч
величина у них диспергованих частин різна. Емульсії відносяться до мікрогетерогенних систем,
частинки яких видно в мікроскоп, а колоїдні розчини – до ультрамікро-гетерогенних систем,
частинки яких в мікроскоп не видно.
Причини погіршення колекторських властивостей зони проникнення фільтратів бурових
розчинів різноманітні, у тому числі внаслідок їх фізико-хімічної взаємодії з пластовим флюїдом і між
собою [3], кольматації колектора високодисперсною вибуреною породою [1,3,4], відкладень
парафінів і асфальтенів у порах пласта [2,6], утворення в порах порід колекторів емульсій або гелів
та ін. Переміщення фільтрату бурового розчину і нафти в пласті визначаються їх різними фізичними
властивостями, особливостями будови гірської породи, її вибіркової здатності до змочування і
багатьма іншими факторами [2,4]. У гідрофільній породі водний фільтрат переміщається переважно
біля поверхні зерен і в дрібних капілярах, а нафта – в центральній частині пор і більших каналах [6].
Відомо [2], що однією із основних причин зниження природньої проникності привибійної зони і,
відповідно, зменшення продуктивності нафтових свердловин внаслідок проникнення фільтрату
бурового розчину в пласт є утворення в пористому середовищі емульсій. На можливість утворення
емульсій в нафтовому пласті під час його розкриття вказують ряд дослідників [2].
В.А.Аміян [1] дав чітке пояснення механізму утворення в ПЗП емульсій різного типу. При
перемішуванні в пласті води та нафти можливе утворення емульсій двох видів: гідрофобної (вода в
нафті) і гідрофільної (нафта в воді) [1].
Для приготування емульсій в лабораторних умовах використовували ультразвуковий
диспергатор УЗДН-А (ТУ 25-7401.ЭД1.0027–88) з робочою частотою генератора і випромінювача 22
кГц. Емульсії об'ємом 50 мл готували в однакових посудинах місткістю 100 мл із підтриманням
постійних параметрів випромінювача (інтенсивність 7; синхронізація 4,5; тривалість 10 хв) для
об'ємних концентрацій фільтрату 0,10, 20, ..., 100%. Нафту використовували Мільківского нафтового
родовища (густина 813 кг/м3, вміст (мас.%): парафінів 1,54; смол 3,53; асфальтенів 0,99; сірки 0,26).

96
Фільтрат в першому випадку був без ПАР [5] (базова оптимальна рецептура) гуматно-
біополімерного бурового розчину (ГББР): ВЛР 9%, Polypac UL 0,28%, Duo-vis 0,29%, КСl 4%,
Pentax 0,3%, MI-SIDE 0,1%, в другому випадку розчин містив оптимальну композицію поверхнево-
активних речовин (ПАР): ВЛР 9%, Polypac UL 0,28%, Duo-vis 0,29%, КСl 4%, Pentax 0,3%, MI-
SIDE 0,1%, жирінокс 0,6%, савенол 5% і сульфонол 0,8%. На рис. 1 показано розподіл емульсій в
посудинах після диспергування.
а б
Рисунок 1 – Розподіл емульсій після диспергування:
а) фільтрат ГББР – нафта; б) фільтрат ГББР з добавкою композиції ПАР – нафта
1. Амиян В. А. Вскрытие и освоение нефтегазовых пластов / В. А. Амиян, Н. П. Васильева. – М. :

Недра, 1972. – 336 с.
2. Минхайров К.Л. Исследование влияния промывочных жидкостей с добавками ПАВ и некоторых
электролитов на качество вскрытия продуктивных пластов / К.Л. Минхайров, Л.К. Лидсин, К.Ф.
Жигач // Тр. 3-го Всесоюз. совещ. По применению ПАВ в нефтяной промышленности. – М.:
ВНИИОЭНГ, 1986. – c.36.
3. Мислюк М.А. Попередження забруднення продуктивних пластів під час їх розкриття / М.А.
Мислюк, А.О. Васильченко // Нафтова і газова промисловість. – 2009. – № 1. – С. 23-25.
4. Григорян А. М. Вскрытие пластов многозабойными и горизонтальными скважинами
/ А. М. Григорян. – М. : Недра, 1969. – 192 с.
5. Дамьянова Є.А. Физико-химические основы приминения поверхностно-активных
промывочниых житкостей для вскрытия пласта / Є.А. Дамьянова - М.: Госгеотехиздат, 1963. – 45с.
6. Мыслюк М.А. Об ухудшении коллекторских свойств продуктивных пластов / М.А., Мыслюк,
Ю.М. Салыжин, В.В.Богославец // Нефтеное хозяйство – 2014. – № 1. – С. 35-40.

97
УДК 624.22
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕЛЕМЕТРИЧНИХ СИСТЕМ З

КАБЕЛЬНИМ ТА ГІДРАВЛІЧНИМ КАНАЛАМИ ЗВ’ЯЗКУ, ЩО
ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В БУ «УКРБУРГАЗ»
1Чудик І.І, 2Хівренко Є.В., 1Марцинків О.Б.
1
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15
2
Полтавське відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз»,
36000, м.Полтава, вул..Ковалівська, 5
В рамках реалізації амбітної програми 2020 Укргазвидобування – найбільша газовидобувна

компанія України планує збільшити видобуток природного газу з 14,5 млрд. м3 до 20 млрд. м3.
Похило-спрямована свердловина дозволяє досягнути таких продуктивних горизонтів, які
неможливо розкрити в процесі буріння вертикальної свердловини. Іноді запроектоване місце
розташування подібних горизонтів вимагає встановлення бурової установки в непридатних для
цього місцях (болота, озера, міста тощо). В цьому випадку доводиться бурити свердловини з
великим відхиленням від вертикалі. Одним з найбільш економічно вигідних способів збільшення
видобутку та об’єму добутого флюїду є перетинання продуктивних горизонтів водяним стволом. В
деяких випадках буріння похило-спрямованої свердловини вимагає кут падіння продуктивних
горизонтів. Ця технологія також може бути використана для розробки кількох продуктивних
горизонтів, прилеглих до площини розлому, або розташованих під соляним склепінням. Буріння
похило-спрямованої свердловини також використовують коли виникає необхідність «обійти»
перешкоду у вигляді залишеної компоновки або з геологічних причин, коли самовільне викривлення
ствола свердловини загрожує недосягненням заданої початкової мети.
Системи вибійної телеметрії відіграють важливу роль при будівництві похило-спрямованих
свердловин. Вони значно зменшують час простоїв, пов’язаних з необхідністю проведення
інклінометрії в свердловині, сприяючи підвищенню ефективності процесу спорудження
свердловини. Система MWD може бути налаштована для конкретних умов свердловини.
Результати вимірювань системою збирають, обробляють і передають в режимі реального
часу. Телеметрична система використовується для визначення параметрів геометрії ствола (зенітний
кут і азимут) свердловини, властивостей пласта, а також напрямку долота.
Маючи дані про положення, дійсне навантаження на долото, можна підтримувати режим
буріння таким чином, щоб забезпечити максимальну механічну швидкість проходки на долото,
досягнути заданої геометрії ствола, а також слідкувати за спрацюванням долота та гідравлічного
вибійного двигуна.
В останні роки для буріння похило-спрямованих ділянок свердловини та ліквідацій
ускладнень у БУ «Укрбургаз» використовувались такі телеметричні системи:
- ГУОБИТ з кабельним каналом зв’язку (Україна);
- Compass з гідравлічним каналом зв’язку (Канада).
Процедура роботи з використанням даних телеметричних систем потребує виконання
практично протилежних операцій, як під час збирання та випробування, так і в процесі буріння та
проведення контрольних замірів, що обумовлено особливостями процесу передавання даних на
поверхню.
Так, для роботи з телесистемою ГУОБИТ занурювальний пристрій на каротажному кабелі
спускають вже після допуску долота на вибій та перевірки роботи вибійного двигуна. Під час
стикування КНБК знаходиться у відкритому стволі, тому для попередження прихоплення опускання
кабелю доводиться припиняти,а бурильну колону провертати кожні 5-7 хв. Відповідно до наданих
рекомендацій каротажний кабель опускають зі швидкістю до 1 м/с. Отже, опускання на глибину
2300-3000 м триває близько 38-50 хв., не враховуючи часу на стикування та провертання колони.
Після приєднання верхньої частини перехідника лінії зв’язку, каротажний кабель виводиться з
трубного простору в затрубний. Таким чином, інформацію передають на поверхню за допомогою
електричних імпульсів по каротажному кабелю до приймально-передавального пристрою та ПК.
Необхідно заздалегідь подбати, щоб мінімальний внутрішній діаметр бурильної колони був більшим
за діаметр стикувального пристрою (36 або 42 мм). Існує також ряд обмежень робочого середовища
при роботі з телесистемою ГУОБИТ:
- вміст нафти в буровому розчині < 5 %;
- pH бурового розчину 8-10;
- в буровому розчині не повинні бути присутніми присадки, що містять залізо та тверді
частинки з умовним діаметром більше 5 мм;
- температура бурового розчину < 100◦C.

98
Основним недоліком даної телесистеми є відсутність можливості буріння з провертанням

ротора для зменшення інтенсивності набору зенітного кута. Згідно з робочими програмами, які
розробляють в УкрНДІгаз, середня інтенсивність викривлення ствола свердловини в інтервалі
інтенсивного набору зенітного кута повинна складати близько 6,7◦/100 м. Цей параметр задають,
виходячи із показника допустимої інтенсивності викривлення, необхідного для подальшої
експлуатації бурильних та обсадних колон, вибійних двигунів, а також пластових випробувачів.
Ще одним серйозним недоліком є необхідність використовувати каротажний кабель, що
вимагає:
- після кожного нарощування підв’язувати вільний кінець каротажного кабелю, який
опускається в свердловину;
- забезпечувати постійний контроль за просуванням кабелю в свердловину, не допускаючи
утворення “жучків”;
- при роботі з каротажним кабелем приділяти максимум уваги для попередження його
механічних пошкоджень (перетирання, перебиття тощо).
При збиранні компоновки з використанням телесистеми Compass більше часу виділяють на
підготовку та перевірку працездатності приладів на усті. Сама телеметрична система складається з
окремих модулів-приладів, що з’єднані між собою спеціальними інтерконекторами. В нагнітальну
лінію під кутом 45 градусів включають прилад для розшифрування даних. До переліку компонентів,
що використовуються в процесі буріння за допомогою даних телесистем, входять:
- вибійні датчики (для отримування необхідної вибійної інформації);
- вибійні датчики живлення (літій-тіонілхлоридні акумулятори);
- вибійні процеси (для оброблення інформації);
- датчик на усті (тиску);
- комп’ютер на усті (для розкодування сигналів і виведення інформації на дисплей).
Процесор на вибої вмикає датчики, які реєструють інформацію для передавання на устя.
Пульсацію тиску фіксують відповідним датчиком на усті, який передає сигнал на приймач, де і
відбувається декодування даних.
Обмеження параметрів робочого середовища необхідні для використання даної телесистеми:
- температура бурового розчину < 150◦ C;
- максимально допустимий вміст наповнювача в буровому розчині 4793 кг/м3;
- вміст піску < 1-2 %;
- густина бурового розчину < 1800 кг/м3.
При бурінні в деяких інтервалах можливе вилучення телесистеми без підйому бурового
інструменту на денну поверхню, що є дуже суттєвою перевагою. Так дана телесистема може бути
вилучена зі свердловини за допомогою каротажного кабелю, яка, враховуючи вартість даного
обладнання, є вкрай важливою.
Таблиця 1. Технічні характеристики телеметричних систем

Найменування параметру ГУОБИТ Compass (Канада)
(Україна)
Зенітний кут ± 0,5° ±0,1°
Азимут ± 3° ±0,2°(<150 °C) та ± 0,35° (> 150 °C)
Кут установки відхилювача ± 1° ±0,1°
Азимут відхилювача ± 3° ±0,1°
Час проведення заміру миттєво 50-100 сек
Час оновлення відхилювача миттєво від 15 сек
Допустимий гідростатичний 120 МПа ~137,9 МПа
тиск
Температура бурового розчину 100о С 150о С
Проаналізувавши телесистеми двох типів можемо виділити їх переваги та недоліки:

Телеметрична система ГУОБИТ (Україна).
Переваги: низька вартість телесистеми та висока швидкість передачі даних.
Недоліки: - відсутня можливість буріння з провертанням ротора для зменшення
інтенсивності просторового викривлення;
- низька точність проведення замірів;
- під час проведення стиковки КНБК знаходиться у відкритому стволі.
Телеметрична система СOMPASS (Канада).
Переваги: - природній канал зв’язку, не впливає на перебіг технологічних операцій;
- можливість передачі даних на велику відстань;
- можливість вимірювання гравітаційних характеристик, кута нахилу еліпсу поляризації
магнітного поля, а також напруженості магнітного поля;

99
- можливість вилучання телесистеми на каротажному кабелі без підіймання бурильного

інструмента;
- більша точність вимірювання;
- повна автономність телесистеми (не потребує жодного допоміжного обладнання).
Недоліки: - погіршення сигналу через несправність бурового насоса та загазованість
бурового розчину;
- низька швидкість передачі даних;
- неприпустиме продування свердловини повітрям чи аерованими буровими розчинами.
РОЛЬ НДПІ ПАТ «УКРНАФТА» В СУЧАСНІЙ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

КОМПАНІЇ: ЦІЛІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
А. О. Пошивак
НДПІ ПАТ «Укрнафта», aposhyvak@ukrnafta.com
ПАТ «Укрнафта» – найбільша нафтовидобувна компанія України. Частка товариства у

загальному видобутку нафти з газовим конденсатом в Україні становить понад 60 %.
Ефективна робота потужного нафтогазовидобувного комплексу компанії значною мірою
залежить від наукового та технологічного супроводу робіт, що виконуються Науково-досліним і
проектним інститутом. Історія створення та становлення підрозділу сягає 1945 року, і змінилась
від центру-науково дослідних робіт до науково-дослідного і проектного інституту. За час свого
існування лабораторія стала провідним науково-дослідним закладом нафтогазовидобувної галузі
України, відомим за її межами. Діяльність НДПІ включає повний комплекс робіт: від пошуку і
розвідки нафтових, газових і газоконденсатних родовищ, проектування розробки родовищ,
будівництва свердловин та облаштування родовищ, технологічного забезпечення процесів
нафтогазовидобування, розроблення та реалізації інноваційних технологій буріння, кріплення
свердловин, видобування вуглеводнів до здійснення авторського нагляду за їх впровадженням у
виробництво та екологічного моніторингу. Для забезпечення ефективної роботи підрозділу в
сучасних умовах необхідна реорганізація та вдосконалення структури НДПІ. В цих умовах ключовим
є інвестування у підготовку фахівців, перехід до надання сервісних послуг та підвищення
конкурентоспроможності кінцевого продукту.
ЗАВОДНЕННЯ ЯК ОДНА З СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ В РАМКАХ

РОЗВИТКУ ПАТ "УКРНАФТА"
Р. О. Захарко
ПАТ «Укрнафта», м. Київ, пров. Несторівський 3-5, Україна, rzakharko@ukrnafta.com
Основна частина бізнесу будь-якої видобувної компанії, не залежно від сфери її діяльності це
ресурси. "Укрнафта" – найбільша нафтовидобувна компанія України не є виключенням. Але загальні
запаси покладу це незмінна річ, і все що можна збільшити у випадку сталої кількості самих родовищ
– це ефективність вилучення запасів, яка представлена коефіцієнтом вилучення нафти (КВН).
Серед відомих природніх режимів розробки нафтових покладів найбільш розповсюдженими і
типовими для родовищ є режим розчиненого газу та водонапірний режим. Водонапірний режим – це
режим при якому витіснення нафти відбувається за рахунок активного напору законтурних вод, які
заміщують видобутий об'єм нафти. Даний режим дозволяє досягати доволі високих КВН, проте є
неконтрольованим. Режим розчиненого газу має місце у випадку відсутності або незначної
активності законтурних чи підошовних вод покладу, характеризується поступовим падінням

100
пластового тиску нижче тиску насичення нафти газом. В такому випадку енергією, що рухає нафту
до вибою видобувних свердловин служить газ, що виділяється з нафти.
Одним із основних методів для запобігання защемлення нафти в пласті є впровадження систем
підтримання пластового тиску, найпростішою з яких є закачування води в поклад, тобто заводнення.
Саме впровадження та вдосконалення технології заводнення нафтових покладів є одним із основних
векторів діяльності компанії на найближчий період.
Процес заводнення піддається повному контролю, та надає значний доступ до впливу на
просування контуру витіснення. Він характеризується трьома показниками ефективності: коефіцієнт
витіснення по площі та по розрізу, а також показник ефективності заміщення, який в значній мірі
залежить від різниці в'язкостей системи рідина-нафта і закачуваного агенту, та інших фізико-
хімічних властивостей самого агенту.
Поточний аналіз фонду родовищ показує, що на сьогоднішній день компанія працює з
родовищами, на яких впроваджено системи законтурного або приконтурного заводнення, які не
відповідають сучасним світовим стандартам та поточним потребам компанії. Світовий досвід
заводнення показує ефективність блочної системи, коли нагнітальна свердловина завжди перебуває в
оточенні видобувних, що дозволяє підвищити ефективність витіснення нафти по площі родовища.
Це саме та ціль, до якої, в рамках проекту по заводненню, компанія має намір рухатись. Як приклад
можна навести свердловину в Долинському нафтопромисловому районі, при конвертації якої в
нагнітальний фонд було отримано чотирикратний приріст видобутку із сусідньої видобувної
свердловини, впродовж перших двох тижнів.
Ще однією проблемою, яка дозволить вирішити питання ефективного витіснення нафти - це
вертикальна анізотропія пласта. Для контролю процесу та забезпечення рівномірного профілю
приймальності в ПАТ «Укрнафта» впроваджується новий підхід до досліджень свердловин, який в
майбутньому дозволить більш обґрунтовано підходити до процесу інтенсифікації роботи
Повернення до простого: гідродинамічні дослідження свердловин, проінтерпретовані з
допомогою нового програмного забезпечення компанії KAPPA, закупівля якого зараз ініційована і в
ПАТ «Укрнафта», дає додаткові відомості про структуру пласта в привибійній та віддаленій зонах,
активно впроваджується в даний час.
В подальшій перспективі компанія планує посилення контролю за третім показником
ефективності заміщення флюїду – регулювання властивостей робочого агенту шляхом нагрівання,
додавання поверхнево-активних речовин, нагнітання вуглекислого газу, тощо, а також механічний
вплив на привибійну зону, наприклад широко відомі акустичні вибійні установки, що значною мірою
покращують вирівнювання профілю витіснення.
Використання передового досвіду та впровадження ефективних розробок у виробництво
дозволить отримати максимальний ефект від техніко-технологічних рішень при заводненні родовищ,
що є ключовим для забезпечення енергетичної незалежності України.

101
УДК 338:24(665. 612:622.691.2)
УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У НАФТОГАЗОВІЙ ГАЛУЗІ НА ЗАСАДАХ

СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ (НА ПРИКЛАДІ ВИДОБУВАННЯ
ГАЗУ З ГАЗОГІДРАТНИХ РОДОВИЩ ЧОРНОГО МОРЯ)
О.В. Овецька, С. О. Овецький

вул. Карпатська, 15, Україна, e-mail: oveckuj@gmail.com
Стратегією національної безпеки України [1] визначено, що «основним змістом

економічних реформ є створення умов для подолання бідності і надмірного майнового
розшарування в суспільстві, наближення соціальних стандартів до рівня держав Центральної
і Східної Європи - членів ЄС, досягнення економічних критеріїв, необхідних для набуття
Україною членства в ЄС».
Проте хаотичні реформи, які проводилися в Україні останні двадцять років, призвели
до ускладнення ситуації в енергетичній безпеці країни: «Україна продовжувала діяти за
інерцією стереотипів існування надлишку енергоресурсів, а державна економічна політика
не стимулювала їх ефективного використання» [2].
«Замість забезпечення екстенсивного розвитку, яким економіка України рухалась
протягом десятиліть, енергетика повинна перейти на ефективне забезпечення сталого
розвитку економіки. Забезпечення економіки та соціальної сфери країни основними видами
енергоносіїв і сировинними ресурсами для потреб хімічної та металургійної промисловості
(коксівним вугіллям, продуктами нафто- і газопереробки)» Енергетичною стратегією
України на період до 2030 року покладається на паливно-енергетичний комплекс України
[3].
Досвід реформування передбачає застосування концепції стратегії сталого розвитку,
а саме гармонійного розвитку соціальної, економічної та екологічної складових суспільства
[3]. Слід звернути увагу на загально декларативний підхід у використанні даної концепції у
реформуванні української економіки загалом та нафтогазової галузі зокрема. Сучасним
інструментом, який здатен, на нашу думку, забезпечити цілеспрямованість та ефективність
реформ, зокрема у енергетичній галузі, є, визнаний у світі та широко застосовуваний
механізм управління змінами. Організаційне життя із змінами, активна участь у
перетвореннях - це головні аспекти управління, що диктуються практикою господарювання
в тому числі і вітчизняних нафтогазових компаній.
Теорія управління змінами дозволяє конкретизувати програмні засади стратегії
сталого розвитку України, зокрема мова повинна йти про необхідність формування сучасної
системи управління процесами організаційного розвитку. Серед основних характеристик
системи управління розвитком в [4,с.124] увага акцентується на те, що:
- система управління розвитком – це множина пов’язаних між собою сталих контурів
саморегулювання, що є об’єктом управління;
- в кожному контурі саморегулювання формується модель взаємозв’язку внутрішніх
властивостей та системи цілей існування контура;
- для досягнення цілей існування організації кожен контур саморегулювання впливає
на інші контури саморегулювання з врахуванням властивостей побудованих ним моделей;
- цілями самоорганізації системи є самозбереження та сталий розвиток.
Таким чином, застосування положень управління змінами до концепції стратегії
сталого розвитку України дозволяє підійти до реалізації низки нагальних енергетичних
проектів і програм.

102
Яскравим прикладом такої реалізації може стати видобування газу з морських

газогідратних родовищ. Основними методами видобування газу з газогідратних покладів
(метод зниження тиску, термічний метод, метод хімічного та фізико-хімічного впливу на
структуру гідрату, метод заміщення тощо) вважаються методи, засновані на застосуванні
свердловин [5]. Серед них можна виділити метод заміщення [6] як метод, який дозволяє
повністю реалізувати засади концепції сталого розвитку, оскільки метод передбачає
утилізацію вуглекислого газу або сірководню [7] (екологічний аспект) шляхом
запровадження його у газогідратну гратку замість метану, який буде використано
енергетичною галуззю (економічний ефект). Видобування даного нетрадиційного ресурсу у
Чорному морі може забезпечити енергетичну незалежність України протягом найближчих
50 – 100 років [8] та перетворити Україну на експортера газу (соціальний ефект).
1. Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України
від 26 травня 2015 року № 287. - [Режим доступу]: http://www.rnbo.gov.ua/documents/396.html
2. Концепція енергетичної стратегії України на період до 2035 року. - [Режим
доступу]: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id.
3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року (Схвалено розпорядженням
Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 1071). - [Режим доступу]:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0002120-13.
4. Кожевина О.В. Управление изменениями/ О.В.Кожевина. – М.: ИНФРА-М, 2012. –
286 с.
5. Makogon, Y. Natural gas-hydrates – A potential energy source for the 21st Century
[Text]/ Y. Makogon, S. Holditch, T. Makogon// Journal of Petroleum Science and Engineering. –
2007. –56(1–3).– 14–31.
6. Deusner, C. Methane Production from Gas Hydrate Deposits through Injection of
Supercritical CO2 [Text] / Christian Deusner, NikolausBigalke, Elke Kossel and Matthias Haeckel
// ENERGIES. – Kiel, Germany : GEOMAR, Helmholtz Centre for Ocean Reserch. – 2012. – № 5.
– P. 2112 – 2140.
7. Патент на корисну модель № 97253 (51) МПК Е21В43/00. // Спосіб інтенсифікації
видобування метану з твердих газових гідратів піддонного залягання з закріпленням
колектора за допомогою гідратів сірководню // Витязь О. Ю., Овецький С.О., Фем’як Я. М.,
Тодорчук А. Ф., Сай К. С. // Власн.: Івано-Франк. націон.техн. універ. нафти і газу. - Опубл.
10.03.2015, Бюл. №5. – 4 с.
8. Витязь О. Ю. Класифікація способів видобування метану з газогідратних покладів дна
Чорного моря/ О. Ю. Витязь, Я. М. Фем’як, С. О. Овецький // Розвідка та розробка нафтових
і газових родовищ. – 2014. - №1 (50). – С. 13 – 23.

103
УДК 622.276.64
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ

ІНТЕНСИФІКАЦІЇ В ПАТ "УКРНАФТА" ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ
ВИДОБУТКУ НАФТИ І ГАЗУ.
С.М. Рудий, В.І.Красько
НДПІ ПАТ "Укрнафта", 76019, м. Івано-Франківськ, Північний бульвар ім.Пушкіна, 2,
тел. (0342)77-61-41, e-mail: nafta@ndpi.ukrnafta.com
Розглянуті основні результати впровадження методів інтенсифікації (кислотні оборобки,

обробки розчинами ПАР, ліквідація АСПВ на підземному обладнанні та у привибійній зоні пласта,
ремонтно-ізоляційні роботи тощо) на нафтових та газових родовищах ПАТ "Укрнафта" за 2016
рік. Визначені найбільш ефективні технології впливу на привибійну зону пласта як за технологічною,
так і за економічною ефективністю. Встановлено, що завдяки оптимальному використанню
методів інтенсифікації на родовищах ПАТ "Укрнафта" частка додаткового видобування нафти в
загальному потоці зросла з 2-8 % до 8-26% по різним НГВУ. Запропоновано шляхи покращення
технологічної ефективності використання методів інтенсифікації для різних умов нафтових та
газових родовищах ПАТ "Укрнафта".

104
СЕКЦІЯ B - НАФТОГАЗОВЕ ОБЛАДНАННЯ //

SESSION B - OIL AND GAS EQUIPMENT
УДК 378.096: 622.32
ПІДГОТОВКА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ДЛЯ ПОТРЕБ НАФТОГАЗОВОЇ

ГАЛУЗІ
Л. І. Романишин
ІФНТУНГ, 76019, м. ІваноФранківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342) 727181
e-mail: romanyshynl@gmail.com
Механічна інженерія — це творчий процес, що призводить до перетворення теоретичних

проектів певних технічних засобів до їх реального втілення. Задля здійснення цього процесу,
інженери-механіки застосовують цілу низку різних методів, починаючи від дослідження майбутніх
технічних засобів та їх проектування до створення і тестування готових виробів, ефективно
використовуючи при цьому комп'ютерні засоби.
За даними українських і зарубіжних соціологів зараз відчувається гостра нестача професійних
інженерів і керівників середньої ланки на виробництві. До першої п'ятірки вакансій в Україні за
професійною сферою входять інженери виробництв та інженери інформаційних технологій.
Фактично, на провідні позиції незабаром вийдуть інженерні спеціальності, що пов'язані з
промисловим виробництвом, нафтогазовидобутком. Основним завданням інженерно-технічної
служби будь якого нафтогазового чи машинобудівного підприємства є забезпечення надійної роботи
всіх видів обладнання, їх правильна експлуатацію, своєчасне та якісне технічне обслуговування і
ремонт. Для спеціалістів нафтогазової галузі особливо цінуватимуться поєднання технічної освіти з
володінням іноземними мовами та передовими інформаційними технологіями.
Нові ідеї, неординарні підходи до вирішення завдань нафтогазової галузі покликані генерувати
насамперед національні заклади вищої освіти і науки, серед яких єдиний профільний в Україні Івано-
Франківський національний технічний університет нафти і газу, до складу якого входить навчально-
науковий інститут інженерної механіки (ІІМ). Навчальна та науково-технічна діяльність інституту
спрямована на вирішення низки завдань, серед яких ключовими є: забезпечення потреб галузі
інженерними кадрами високої кваліфікації, створення конкурентноспроможної науково-технічної
продукції.
Кваліфікацію інженера – механіка можна отримати в інституті інженерної механіки (ІІМ), який
створений 1 грудня 2012 року шляхом реорганізації механічного та механіко-технологічного
факультетів. Інститут об’єднує шість кафедр, чотири з яких є випусковими: нафтогазового
обладнання, нафтогазового технологічного транспорту, комп’ютеризованого машинобудівного
виробництва, зварювання конструкцій та відновлення деталей машина а дві – загально технічними:
механіки машин та прикладної механіки.
В ІІМ проводиться підготовка фахівців за трьома спеціальностями: «Нафтогазова інженерія та
технології», «Автомобільний транспорт», «Прикладна механіка» та п’ятьма спеціалізаціями
«Обладнання нафтових і газових промислів», «Комп’ютеризовані та роботизовані технології
машинобудування», «Технології нафтогазового машинобудування», «Технології та устаткування
зварювання», «Відновлення та підвищення зносостійкості деталей і конструкцій».
Навчальний процес на кафедрах інституту забезпечують понад 100 співробітників: 73 науково-
педагогічних працівники - 12 докторів наук, професорів, 50 доцентів, кандидатів технічних наук, 12
асистентів і 2 старших. викладачів. Серед них: шість лауреатів Держаної премії України в галузі
науки і техніки: академік НАН України, проф. Є. І. Крижанівський, професори Л.С. Шлапак, Д. Ю.
Петрина, В. М. Івасів, М. М. Лях, доцент Я. Т. Федорович.
За час існування факультетів, потім інституту, підготовлено більше 12000 фахівців, які працюють
на керівних та інженерних посадах в нафтогазовій, машинобудівній та суміжних галузях
промисловості України і за кордоном. Нині в інституті навчається біля 900 студентів денної та
заочної форм навчання. Серед них студенти із Азербайджану, Анголи, Білорусії, В’єтнаму, Йорданії,
Камеруну, Узбекистану.

105
З метою закріплення теоретичних знань та набуття студентами практичних навичок у складі

інституту функціонують: наукова навчально-виробнича лабораторія бурового обладнання на базі
діючої бурової установки "Уралмаш НБО-Д", навчальні лабораторії бурового та
нафтогазопромислового устаткування, будови автотранспортних засобів, теплових двигунів,
технічної експлуатації автомобілів, металорізального устаткування, у тому числі верстатів із ЧПК і
робототехнічних комплексів, зварювання. Підвищення якості практичної підготовки студентів
проводиться шляхом проведення занять на філіях кафедр і проходження практик на
нафтогазовидобувних та машинобудівних підприємствах України і провідних фірмах Європи.
З метою інтеграції в освітній і науковий міжнародний простір, популяризації серед закордонних
суб’єктів освіти і науки, а також пошуку партнерів для міжнародного співробітництва інститут
постійно розширює міжнародну співпрацю шляхом укладання довготривалих угод, контрактів на
створення науково-технічної продукції та надання послуг. Так студенти спеціальності «Прикладна
механіка» навчаються в Краківській гірничо-металургійній академії ім. С. Сташіца (Польща) за
програмою подвійних дипломів, а також у науково-дослідному інституті нафти і газу (м. Краків), де
отримують диплом магістра європейського зразка та міжнародний сертифікат зварювальника.
Із сучасним буровим і нафтогазопромисловим обладнанням та технологією його виготовлення
мають можливість ознайомитися викладачі кафедри нафтогазового обладнання та студенти
спеціалізації «Обладнання нафтових і газових промислів» в Університеті нафти і газу (м. Плоєшті,
Румунія) та на сучасному підприємстві з виготовлення устаткування для буріння і експлуатації
нафтогазових свердловин «UPETROМ» (Румунія). Також за міжнародними програмами студенти
інституту проходять стажуються у наукових та навчальних закладах і виробничих підприємствах
Греції, Німеччині, Польщі, Туреччині, Швейцарії, Японії.
За період навчання в університеті студенти інституту мають можливість пройти підготовку на
військовій кафедрі і отримати звання молодшого лейтенанта, отримати додатково робітничі професії:
моториста бурової установки, слюсаря з ремонту нафтогазового обладнання, слюсаря з ремонту
автомобілів, слюсаря складальника, зварювальника, водія категорій "В" та "С"; здобути навички
роботи на ПЕОМ.
Значний внесок у розвиток нафтогазової науки та навчально-методичного забезпечення процесу
навчання вкладає професорсько-викладацький склад кафедр. Тільки за 2012-2016 рр. ними
підготовлено і видано 12 підручників і посібників 6 монографії, опубліковано біля 300 наукових
праць, отримано один диплом на відкриття та біля 50 патентів на винаходи. Захищено 4 докторських і
16 кандидатських дисертацій. Науковці інституту приймають участь у виконанні комплексної
університетської цільової програми «Науково-організаційні заходи нарощування видобутку
вітчизняних нафти і газу та диверсифікація постачання вуглеводнів для підвищення енергетичної
безпеки України»
Основними напрямами наукових досліджень інституту є:
• підвищення якості та енергоефективності нафтогазового обладнання;
• науково-організаційні засади підвищення енергоефективності нафтогазового технологічного
та автомобільного транспорту;
• інженерія зносостійкості матеріалів та покрить в нафтогазовій галузі;
• дослідження та розроблення технологічних процесів зміцнення трубних поверхонь та
зварних з’єднань дуговими методами зварювання;
• інформаційно-технологічне забезпечення енергоощадного виробництва, наукових
досліджень і підготовки фахівців у галузі загального та нафтогазового машинобудування;
• динаміка
• механічних систем нафтогазового обладнання і механізмів.
В інституті функціонують аспірантура та докторантура за трьома спеціальностями: прикладна
механіка, галузеве машинобудування і матеріалознавство.
Наявність талановитих студентів, молодих перспективних викладачів, аспірантів та докторантів,
які активно працюють і навчаються у наукових школах під керівництвом досвідчених вчених є
запорукою розвитку інституту інженерної механіки та нафтогазової галузі в цілому.

106
УДК 621.648
СТАН І ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІЧНИХ

ОГЛЯДІВ ТА ЕКСПЕРТНОГО ОБСТЕЖЕННЯ БУРОВОГО І
НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВОГО ОБЛАДНАННЯ
Н.Л. Тацакович1, І.І. Цюцяк2, Є.Р. Доценко1
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ,
1
вул.Карпатська, 15, 76019, тел. (0342) 50-47-08, yedotsenko@gmail.com

2
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Зонд», м. Івано-Франківськ, вул. Микитинецька, 5а, 76000, тел.
(0342) 50-55-52
Промислова безпека покликана забезпечувати такий рівень безпеки, за якого ризик

виникнення промислових аварій та випадків травматизму на об’єктах підвищеної небезпеки
був би мінімальним і відповідав рівню розвитку техніки і технології та стану розвитку
суспільства [1]. Актуальність проблеми дотримання високого рівня промислової безпеки та
терміну безпечної експлуатації пов’язане з катастрофічним старінням обладнання. На
сьогодні низьким залишається відсоток введення в експлуатацію нового обладнання, машин
та механізмів. На заваді заміні та модернізуванню обладнання, що вичерпало граничні
терміни експлуатації, стоять недостатні фінансові можливості багатьох підприємств, а також
відсутність належної уваги до питання надійності обладнання з боку керівників цих
підприємств.
Спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади в області промислової безпеки є
Державна служба України з питань праці, який здійснює функції прийняття нормативно-
правових актів, контролю та нагляду, в тому числі і за станом обладнання, що
використовується для будівництва та експлуатування свердловин.
Ситуація з наглядом за безпекою обладнання характеризується наявністю тільки
документів наказового типу, які жорстко регламентують порядок проведення обстежень і не
дають змоги оптимізувати затрати і науково обґрунтувати продовження ресурсу.
Продовження терміну експлуатування об’єктів підвищеної небезпеки понад нормативно-
розрахунковий регламентується Законом України «Про охорону праці» ст. 21, Законом
України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», Постановою Кабінету Міністрів України
№687 «Про затвердження порядку проведення огляду, випробування та експертного
обстеження (технічне діагностування машин, механізмів, устаткування підвищеної
небезпеки)». Водночас спостерігається стійкий прогрес, пов'язаний з гармонізацією вимог
українського законодавства з європейським. Зокрема, на заміну концепції техніки безпеки
приходить концепція допустимого ризику, що відповідає передовій світовій практиці, і в
основі якої лежить принцип “передбачати і випереджувати”. Цей підхід дає можливість
враховувати такі чинники, як помилкові дії персоналу, зовнішні впливи природного і
техногенного характеру, що не беруться до уваги в існуючих вітчизняних методиках, але, як
свідчать статистичні дані, не рідко стають причиною виникнення аварії в межах
розрахованого безпечного терміну експлуатації обладнання.
Порядок проведення технічних оглядів, випробувань та експертного обстеження
(технічного діагностування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки
визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №687 [2]. Це правовий
документ, який стосується безпосередньо обладнання підвищеної небезпеки як складової
системи промислової безпеки. Постанова встановлює єдиний порядок проведення технічних
оглядів (ТО) і експертного обстеження (ЕО). Вона не відміняє, а, навпаки, впорядковує та
удосконалює існуючу систему.
Повна реалізація вимог Постанови через розроблення доповнюючих нормативних
документів, які б розкривали суть системи технічних оглядів і технічного діагностування

107
для різних видів обладнання підвищеної небезпеки дозволить забезпечити безаварійну

експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки.
Особливу актуальність проблема забезпечення належного рівня промислової безпеки
має для підприємств нафтогазового комплексу, зокрема, гостро постає питання безпеки у
ході експлуатації бурового устатковання, нормативний термін якого перевищує 10 років.
Більша частина устатковання, що перебуває в експлуатації, виготовлена ще до 90-х років і
на даний момент відпрацювала свій розрахунково-нормативний термін експлуатування і
потребує масштабної заміни.
Протягом останніх 15 років у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Зонд» виконувалися
роботи з розробки нормативних документів, покликаних забезпечити науково-технічну
підтримку нагляду за промисловою безпекою у нафтогазовій галузі. Зокрема, було
розроблено:
1) ГСТУ 320.0282977.001-95 Положення про службу неруйнівного контролю в
нафтовій і газовій галузі;
2) ГСТУ 320.0282977.002-95 Інструкція по проведенню неруйнівного контролю
нарізних труб нафтового сортаменту в процесі їх експлуатації;
3) ГСТУ 320.02829777.013-99 Рекомендації по проведенню неруйнівного контролю
бурового обладнання;
4) ГСТУ 320.02829777.014-99 Неруйнівний контроль та оцінка технічного стану
металоконструкцій бурових веж в розібраному й зібраному стані
5) СТП 320.00135390.066-2002 Діагностування фонтанних арматур, колонних головок
та іншого гирлового обладнання;
6) СТП 320.00135390.067-2002 Оцінка технічного стану вежових підйомників для
збирання баштових веж (ПВК-1, ПВУ-35, ПВ2-45, ПВ5-60, ПВЛ) та механізмів підіймання
щоглових веж (МПВ, МПВА);
7) СТП 320.00135390.068-2002 Оцінка фактичного технічного стану основ бурових
веж;
8) СТП 320.00135390.069-2002 Методика технічного діагностування для продовження
терміну експлуатації відамортизованого обладнання для видобутку нафти і газу;
терміну експлуатації технологічного транспорту і спецтехніки;
терміну експлуатації відамортизованого обладнання для ремонту свердловин;
11) СОУ 11.1-20077720-003:2004 Арматура фонтанна та головки колонні. Контроль
технічного стану. Методи неруйнівні;
12) СОУ 11.2-30019775-044:2005 Засоби для капітального ремонту свердловин.
Підіймальне обладнання. Вежі та лебідки. Контроль технічного стану;
13) СОУ 11.2-30019775-053:2005 Засоби для капітального ремонту свердловин.
Обладнання та інструмент. Контроль технічного стану;
14) СОУ 60.3-30019801-007:2004 Магістральні газопроводи. Неруйнівний контроль при
капітальному ремонті;
15) СОУ 60.3-30019801-031:2005 Магістральні газопроводи. Контроль якості
зварювання;
16) СОУ 60.3-30019801-061:2008 Технологічні трубопроводи, що працюють під тиском
до 10 МПа. Правила експлуатації та ремонту
Проте розроблені НД регламентують проведення, в основному, одного із видів робіт –
експертного обстеження зазначених видів механізмів і устатковання. З метою повного
виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №687 потрібно розробити
порядок проведення робіт не тільки з експертного обстеження, але і технічних оглядів
(первинного, чергового і позачергового) бурового і нафтогазопромислового обладнання.

108
Для виконання цього завдання розробляються технічні вимоги для виконання робіт з
технічного огляду (первинного, чергового і позачергового) для кожного з вище наведених
НД.
Крім того, у даний час розробляється проект нового НД з проведення технічного огляду,
експертного обстеження механізмів піднімання щоглових веж, а також на стадії розробки
знаходиться НД на проведення ТО, ЕО колтюбінгових і снабінгових установок.
1. Придвижкин В.А. Экспертиза промышленной безопасности технических устройств
буровых установок : учебное пособие / В.А.Придвижкин, С.Г. Бабин, Ю.Р. Гарин – под
редакцией Владимирова А.И., Кершенбаума В.Я. – М.: Национальный институт нефти и
газа. – 2005. – 80с.
2. Порядок проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного
діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. – Київ.: Постанова
Кабінету Міністрів України №687, 2004.
УДК 622.242:004.652
НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ НАФТОГАЗОВОГО ОБЛАДНАННЯ
Л. Є. Шкіца
вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна, 76019, e-mail: lshkitsa@nung.edu.ua
В процесі навчального проектування відбувається одночасно як засвоєння та накопичення

теоретичних знань шляхом їх повторення, систематизації, так і вирішення конкретних інженерних
завдань, розвиток навиків оформлення різноманітної проектно-конструкторської документації.
Виконання курсових проектів із спеціальних дисциплін забезпечує інтеграцію знань, вмінь і навиків,
отриманих студентами при вивченні окремих загально-інженерних дисциплін, в цілісну систему
професійних компетентностей.
Визначення сукупності очікуваних компетентностей привело до активної діяльності у сфері
пошуку й апробації різноманітних педагогічних методик, де одним із продуктивних підходів
вважається проектно-орієнтоване навчання [1], яке спонукає до постійного удосконалення методів,
засобів і організаційних форм проектної діяльності. Інженер-випускник ВНЗ повинен володіти
компетентностями в галузі реалізації і управління всіма процесами життєвого циклу продукції по
всьому напрямку підготовки, який передбачає вивчення вимог діючих нормативних документів.
Основні правила виконання та оформлення конструкторської документації вивчають в курсі
інженерної та комп’ютерної графіки. Оволодіння кресленням як засобом відображення думки
конструктора і як виробничим документом проходить на протязі всього періоду навчання,
включаючи виконання курсових і дипломного проектів. Усі кресленики виконують відповідно до
вимог діючих нормативних документів – стандартів, що забезпечує єдину технічну мову,
термінологію та взаємний обмін документацією між підприємствами. Під час виконання креслеників
та розроблення, оформлювання та обігу конструкторської документації слід керуватися
національними стандартами України (ДСТУ), міждержавними стандартами (ГОСТ), міжнародними
стандартами (ISO) прийнятими для використання в Україні.
Складова частина комплексної системи стандартизації – єдина система конструкторської
документації (ЄСКД), яка встановлює для всіх єдині порядок організації проектування i правила
виконання та оформлювання креслеників. Також на альтернативних засадах з відповідними
стандартами ЄСКД в Україні чинна серія стандартів ДСТУ ISO. Стандарти серій ЄСКД та ДСТУ ISO
мають однакову юридичну силу. Слід відмітити, що навчально-методичне забезпечення з інженерної

109
графіки знайомить із вимогами діючих стандартів ЄСКД та ДСТУ ISO в частині основних правил
оформлення креслеників.
Для досягнення нової якості освітніх технологій колективом авторів кафедри інженерної та
комп’ютерної графіки ІФНТУНГ розроблено підсистему бази знань навчальної системи
проектування бурового обладнання [2]. Запропонована розробка спрямована на формування
графічної компетентності майбутнього інженера і оперативного наповнення єдиного інформаційного
середовища у відповідності із досягненнями сучасної науки і техніки.
Інформаційна системи проектування бурового обладнання: забезпечує інформаційний обмін,
використовуючи архіви електронних документів, бази даних, спеціалізовані довідники та програмне
забезпечення; дозволяє вибирати для ознайомлення типове бурове обладнання, яке складається із
стандартних або типових елементів і вузлів; дозволяє отримувати довідкові дані для розробки
конструкції; знайомить із існуючими загальними вимогами і нормативними документами до
оформлення різноманітних конструкторських документів; дозволяє за 3D моделями ознайомитись із
типовими конструкціями елементів.
Базовий блок системи знайомить користувачів із існуючими загальними вимогами та
нормативними документами до оформлення різноманітних конструкторських документів, дозволяє
вибирати типове бурове обладнання і необхідну інформацію для його конструювання і
проектування.
Слід враховувати, що інформаційна система може постійно розвиватись, тому її зміст може
доповнюватись, змінюватись. Серйозною перепоною, до наповнення змісту є питання доступності
діючих національних стандартів, зокрема тих, що стосуються обладнання для нафтової і газової
промисловості.
1. The CDIO™ Initiative is an innovative educational framework for producing the next generation of
engineers [Електронний ресурс]. – Станом на 27.03.2017. – Режим доступу:
http://www.cdio.org/about.
2. Шкіца Л.Є. Навчальна інформаційна система проектування обладнання для буріння
свердловин / Л.Є. Шкіца, В.А. Корнута, О.В. Корнута, І.В. Павлик, І.О. Бекіш // Розвідка та
розробка нафтових і газових родовищ – № 1 (62). – 2017.– С. 77–86.
УДК 622.24.053
ВДОСКОНАЛЕННЯ КЛИНОВИХ ЗАХОПЛЮВАЧІВ ТРУБ НАФТОВОГО

СОРТАМЕНТУ
Копей Б.В., Лях М.М., Лях Ю.М.
ІФНТУНГ, Карпатська, 15, Івано-Франківськ, 76019, kopeyb@nung.edu.ua
1.Розроблення конструкції клинового захоплювача з еластичними подушками

В запропонованій нами конструкції клинового захоплювача з еластичними подушками (рис. 1)
прив’язка здійснювалася до існуючих клинових захоплювачів труб в нафтогазовій галузі [1]. Так,
рухомий корпус пропонується виконувати з таким самим кутом, як в існуючих конструкціях. Це
забезпечить створення величини сил обтискання не більше ніж в існуючих захоплювачах, які вже
використовуються і багаторазово випробувані в реальних умовах.
Базову основу клинового захоплювача з еластичними подушками доцільно взяти вже з
існуючих клинових захоплювачів. Тому необхідно визначитись, хто буде виготовляти нові клинові
захоплювачі. З виробником потрібно буде узгодити ряд конструктивних питань, в тому числі і
врахувати технологію виготовлення кожної деталі і виробу в цілому.
В процесі вдосконалення клинових захоплювачів буде визначено, які елементи існуючих
конструкцій можна використати без змін, а які будуть виконані з невеликими змінами і які будуть
виготовлені новими з врахуванням конструктивних особливостей існуючих елементів.

110
На нашу думку, такий шлях досягнення кінцевої позитивної мети, а саме запобігання
руйнуванню зовнішніх поверхонь труб, що може привести до корозійно-втомного руйнування, буде
найбільш ефективним.
Попередньо представлені матеріали розкривають принцип роботи нової конструкції клинового
захоплювача з еластичними подушками. На базі запропонованих матеріалів можна розробити
конструкторську документацію для виготовлення нового захоплювача.
Всі металеві частини можуть бути виготовлені з легованих сталей 45Х (  т =835 МПа,
 в =1030 МПа), 50Х (  т =884 МПа,  в =1080 МПа) або з інших аналогічних. Матеріал бажано
вибирати, погоджуючи з розробниками і виробниками конструкції клинового захоплювача.
Ми не обмежуємось чотирма клинами, щоб охопити весь можливий діапазон виготовлення з
будь-якою кількістю клинів в залежності від діаметрів труб.
Наведемо орієнтовні розміри подушок для різних діаметрів труб.
Таблиця 1. Розміри подушок для різних діаметрів труб
Діаметр труб, дюйми 7” 5 ½” 4 ½” 3 ½” 2 7/8”
R, мм 89 70 57 44,5 36,5
A, мм 30 30 30 20 20
R+A, мм 119 100 87 64,5 56,5
l1, мм 60 60 60 40 40
l3, мм 100 75 60 50 40
Рисунок 1 – Схема захоплення труби одним елементом для визначення геометричних розмірів
еластичної подушки: 1- подушка, 2 – поличка, 3 – штовхач, 4 - труба
2. Визначення впливу масштабного фактору на вибір кількості еластичних подушок

Мета дослідження полягає у визначенні впливу масштабного фактору на вибір
кількості еластичних подушок.
Попередні дослідження проводилось у програмному комплексі Ansys Workbench.
У табл. 2 наведено вхідні дані та результати досліджень.
Таблиця 2- Навантаження на подушку і результати досліджень
Діаметр труби, Масштаб Навантаження на Еквівалентні напруження Тиск на контактуючій

мм еластичну у стінці труби, МПа поверхні труби, МПа
подушку, Н
178 1 31000 126,35 7,95
139,7 0,784 24304 127,96 8,1
114,3 0,642 19902 155,97 12,22
89 0,5 15500 253,38 15,15
На рис. 2 зображено графічні залежності зміни величини еквівалентних напруженьв тілі

труби від діаметра труб, а на рис. 3– контактного тиску між трубою і захоплювачем від діаметра
труб.

111
Рисунок 2 - Залежність величини еквівалентних напружень в тілі труби від діаметра труб
Рисунок 3 - Залежність величини контактного тиску від діаметра труб
Отже, виходячи з отриманих результатів можна зробити висновок, що вибір кількості

еластичних подушок залежить від діаметра труби, тобто із зменшенням діаметра труби можна
використовувати меншу їх кількість.
1.Абубакиров В. Ф. Буровой инструмент. /Абубакиров В. Ф., Буримов Ю. Г., Гноевых АН. И др.
Справочник: в 2-х т. Т.2:— М.: ОАО "Издательство "Недра", 2003. — 494 с.
УДК 62-1/-9
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОЛТЮБІНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ

КАПІТАЛЬНОМУ РЕМОНТУ СВЕРДЛОВИН
В.М. Бабаєв, В.П. Червінський, Р.Ю. Мельник
Харківський національний технічний університет «НТУ ХПІ», м.Харків, вул. Кирпичова, 2,
e-mail: chervinpench@ukr.net
Розвиток колтюбінгових технологій знаходить все більше застосування в промисловості. Вже

не одне десятиріччя у практиці нафто- і газовидобутку ці технології застосовуються для виконання
різних операцій в процесі розробки і експлуатації нафтових і газових родовищ, у тому числі для
буріння.
При розробці і експлуатації нафтових і газових родовищ колтюбінгові технології дозволяють
проводити ремонт нафтових і газових свердловин під тиском без порушення (зупинення) їх режиму
експлуатації (проводити ремонтні та технологічні операції без глушіння свердловин і підйому

112
колони насосно-компресорних труб). Крім цього, застосовуються колтюбінгові технологічні операції

в нагнітальних свердловинах, при бурильних роботах (від буріння гнучкими трубами додаткових
горизонтальних стволів з колони старої свердловини до повного технологічного циклу побудови
свердловин), при освоєнні свердловин, геофізичних в сильно викривлених і горизонтальних ділянках
стовба свердловини і інших роботах.
В той час, як за кордоном більше п’ятидесяти років виготовляють та експлуатують десятки
різних колтюбінгових установок, в нашій країні досі їх не виробляють.
В Україні більше 10 років використовуються іноземні колтюбінгові установки для капітального
ремонту і буріння свердловин. Установки відрізняються комплектацією, технологічними
можливостями і ціною. Так установки канадських фірм, змонтованих на базі автомобілів
«Kenworth», стоять більше 1 мільйона доларів, а установки білоруського виробництва фірми «ФІД» –
600–700 тисяч доларів.
Безумовно, така техніка дуже складна конструктивно і технологічно, але Україна має
кваліфіковані конструкторські і виробничі кадри, і при відповідному фінансуванні можливо було б
створити власні зразки цієї техніки.
Основою колтюбінгових технологій є використання металевої гнучкої труби - coiled tubing.
Гнучка безперервна труба діаметром до 38 мм намотується на барабан, встановлений на шасі
автомобіля. На гирлі свердловини монтується спеціальний випрямний пристрій, а також механізм
примусової подачі гнучкої труби в свердловину. Спущена в свердловину труба є каналом підведення
на вибій свердловини технологічних рідин, газу і повітря. Спуск гнучкої труби можливий і в колону
НКТ, тобто проведення ремонтних робіт в свердловині можливо без підйому колони НКТ, особливо
в разі, коли над зоною перфорації встановлений пакер.
1.1 Переваги застосування гнучких НКТ.
Розширення масштабу застосування гнучких НКТ при капітальному ремонті свердловин
було викликано наступними перевагами:
- можливість проведення робіт по капітального ремонту без глушіння свердловини,
з мінімальним погіршенням початкових експлуатаційних характеристик
продуктивного горизонту і мінімальним періодом простоїв;
- можливість швидкого транспортування і монтажу установки;
- зменшення чисельності бригади: три людини для роботи з гнучкими НКТ + фахівці з
обслуговування насосів;
- підвищення безпеки робіт і прискорення спуско-підйомних операцій (СПО) в зв'язку з
відсутністю з'єднань в колоні;
- можливість приведення в дію вибійних інструментів завдяки жорсткості і міцності гнучкихНКТ;
- наявність декількох типорозмірів НКТ дає можливість їх застосування при різних
умовах.
В результаті економічні передумови для застосування гнучких НКТ є більш кращими в порівнянні з
іншими способами капітального ремонту свердловин
1.2 Основні особливості застосування:
• Установка дозволяє проводити спуск в свердловину під тиском суцільний колони гнучких НКТ
і здійснювати циркуляцію через цю колону;
• Жорсткість і міцність гнучких НКТ дозволяють використовувати їх для спуску і підйому зі
свердловини забійних інструментів;
• Установка являє собою блочно-модульний агрегат для капітального ремонту свердловин, що
забезпечує можливість швидкого проведення повного комплексу ремонтних робіт на свердловині;
1.3 Технології поточного та капітального ремонту свердловини із використанням
колтюбінгової техніки застосовують при:
- кислотних обробках привибійної зони пласта свердловини;
- селективному впливу на пласт;
- встановленні кислотних ванн;
- проведенні гідравлічного розриву пласта;
- обробках з використанням поверхнево-активних речовин;
- проведенні ремонтноізоляційних робіт;
- проведенні комплексної дії на привибійну зону пласта;
- видаленні рідини з вибою газових свердловин без їх глушіння;
- видаленні (ліквідації) гідратних пробок і запобіганні їх утворення в свердловинах без глушіння;

113
- видаленні (ліквідації) піщаних пробок, промивках і очистці вибою свердловини від піску;
- видаленні (ліквідації) асфальтосмолистопарафінових пробок і запобіганні їх утворення без глушіння
свердловини;
- роботі в горизонтальних стовбурах свердловин;
Крім того, колтюбінгові установки можуть застосовуватися при:
- освоєнні свердловини (з азотною установкою і без неї, з пакером і без пакера), виклику припливу
флюїду;
- глушінні свердловин (в тому числі ті, що експлуатуються з пакером);
- виконанні геофізичних досліджень робіт у стовбурі свердловини;
- відновленні свердловин методом зарізування та буріння другого стовбура;
- виконанні ловильних робіт;
- розбурюванні пробок, цементних мостів та інших утворень в експлуатаційній та ліфтовій колоні;
- встановленні гравійних фільтрів;
- встановленні цементних мостів.
1.4 Обмеження в застосуванні робіт гнучких НКТ. При застосуванні гнучких НКТ існують
деякі обмеження:
• У зв'язку з існуючим максимальним прохідним діаметром в експлуатаційній колоні НКТ і
проблемами усталостного зносу діаметр гнучких НКТ зазвичай обмежується діапазоном 31,7–38 мм.
Це призводить до обмеження продуктивності закачування в свердловину до 160–400 л / хв із
застосуванням змащувальних добавок;
• При правильному оснащенні инжекторної головки трубами БДТ мінімальних діаметрів
максимальний робочий тиск на вибої свердловини може становить 25 МПа. Для більш високих
значень цього тиску потрібно застосування труб більшого діаметру, товстостінних і направляючого
жолоба зі збільшеним радіусом;
• Для обмеження усталостного зносу рекомендується, щоб максимальний робочий тиск
закачування в свердловину не перевищував 35 МПа;
• Внаслідок усталостного зносу, критичне навантаження зминання повинно бути обмежене в
межах 21-28 МПа;
• Виходячи з міцності матеріалу труб, рекомендована максимальна глибина спуску БДТ в
свердловину становить приблизно 6000 м;
1.5 Основні види ремонтних робіт, виконуваних за допомогою гнучких НКТ:
• Заміна робочої рідини при закачуваніі або капітальному ремонті свердловини (з метою
перфорації при депресії на пласт або при освоєнні свердловини);
• Роботи з освоєння свердловини (початок видобутку після закінчення або капітального ремонту
свердловини);
• Очищення свердловини (видалення механічних відкладень зі стінок НКТ, видалення опадів,
розширення стовбура, видалення парафіну);
• Інтенсифікація роботи свердловини (кислотна обробка, застосування спеціальних
розчинників);
• Видалення піщаних пробок;
• Цементування (ремонтно-відновне цементування під тиском для ізоляції газоносних або
водоносних горизонтів, установка цементних мостів при ліквідаційних роботах на свердловині);
1.6 Висновки.
Приведений аналіз показує, що застосування колтюбінгової техніки потребує більш широкого
використання та детальної розробки відповідних технологій з урахуванням особливості наших
геолого-технічних умов. Для цього необхідно забезпечити навчання практичній роботі нашим
операторам і технологам–виробничникам в провідних закордонних спеціалізованих фірмах. Такі
витрати не такі вже великі і швидко окупляться.
1. Червінський В. П. Перший досвід застосування колтюбінгової техніки в Україні / В.П.
Червінський, В. Г. Филь, А. В. Яковлєв // Нафтова і газова промисловість. – 2004. – № 3. – С. 23–25.
2. Молчанов А. Г. Подземный ремонт и бурение скважин с применением гибких труб / А. Г.
Молчанов, С. М. Вайнштейн, В. И. Некрасов [и др.]. – М. : Академия горных наук, 2000. – 145 с.
3. Червінський В. П. Основи ремонту нафтогазового обладнання / В. П. Червінський. – Х. : НТУ
«ХПІ», 2010. – 291 с.

114
4. Ценципер А. И. Основы эксплуатации и ремонта нефтегазовых скважин / А. И. Ценципер. – Х.

: НТУ «ХПИ», 2016. – 443 с.
5. Світлицький В.М. Синюк Б.Б. Троцький В.П. Техніка та технологія підземного ремонту
свердловин Х.,Прапор, 2007 -496с.
6. Фик М.І. Основы разработки и эксплуатации нефтяных и газовых месторождений
Х, Прапор 2015 – 252с.
УДК 622.24.053
ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ

КЛИНОВОГО ЗАХОПЛЮВАЧА З ЕЛАСТИЧНОМИ ВСТАВКАМИ
Копей Б.В., Лях М.М., Михайлюк В.В., Лях Ю.М.
Під час технологічних процесів, які присутні при спорудженні, експлуатації та ремонту
нафтових і газових свердловин широко застосовується обладнання, у конструкції якого
використовується клинові захоплювачі. Однак, використання існуючих конструкцій захоплювачів
має значний недолік – пошкодження поверхонь елементів, з якими захоплювач знаходиться у
контакті [1].
На основі аналізу можливих варіантів виконання клинових захоплювачів запропонована
принципова нова конструкція, примірна модель якої показана на рис. 1. Ця конструкція повинна
запобігати зносу поверхонь труби 1 еластичними вставками 2, а також рівномірно розподілити
навантаження по поверхні їх контакту.
а) б)
1 – труба; 2 – еластичні вставки; 3 – клин; 4 – тримач вставок; 5 – корпус
а – у зібраному стані; б – у розібраному стані
Рисунок 1 – Конструкція клинового захоплювача
З метою перевірки міцності запропонованої конструкції захоплювача у програмі ANSYS
Workbench побудовано її тривимірну модель (рис. 1). Для зменшення часу на проведення скінченно-
елементного аналізу використано одну чверть моделі. На рис. 2 зображено розрахункову схему
захоплювача. Сітку кінцевих елементів, на яку розбито тривимірну модель захоплювача, подано на
рис. 3.
Вхідними даними для скінченно-елементного аналізу прийнято: навантаження від ваги колони
труб – 1,25 МН; коефіцієнт тертя між всіма контактними парами захоплювача – 0,6.

115
Рисунок 2– Розрахункова схема Рисунок 3 – Сітка кінцевих елементів

Згідно отриманих результатів (рис. 4) максимальні значення еквівалентних напружень у
конструкції клинового захоплювача не перевищують межі плинності матеріалу, з якого виготовлено
його деталі.
Рисунок 4- Розподіл еквівалентних напружень Рисунок 5 – Графічні залежності у

запропонованій конструкції захоплювача розподілу величини контактного тиску
по висоті захоплювача
Відомо, що згідно розрахункової схеми (рис. 2) клини типового захоплювача створюють

нерівномірне та високе навантаження на трубу 1. Використання еластичних вставок 2 у
запропонованій конструкції захоплювача дозволяє перерозподілити та зменшити навантаження на
утримувану трубу. Критерієм для порівняння впливу елементів захоплювача на трубу є контактний
тиск. За отриманими результатами встановлено, що контактний тиск (Рис.5) є значно меншим та
розподіляється набагато плавніше по висоті захоплювача у запропонованій конструкції порівняно із
типовою. Оскільки на практиці використовуються труби різного діаметра, то подальша робота буде
спрямована на визначення розподілу контактного тиску по спряжених поверхнях із урахуванням
масштабного коефіцієнту.
Висновки:
Підвищення ресурсу роботи обладнання та інструменту, що застосовується у нафтогазовій
галузі є сьогодні досить актуальною проблемою. Запропонована конструкція клинового захоплювача
сприяє підвищенню ресурсу роботи як утримуваної труби, так і елементів самого захоплювача, що
підтверджується результатами проведеного скінченно-елементного аналізу.
Однак, робота клинових захоплювачів для труб нафтового сортаменту різного діаметру
вимагає більш детального вивчення, наприклад урахування масштабного коефіцієнту, підбору
конструкційних матеріалів тощо.
1.Абубакиров В. Ф. Буровой инструмент. /Абубакиров В. Ф., Буримов Ю. Г., Гноевых А.Н. и
др./ Справочник: в 2-х т. Т.2:— М.: ОАО "Издательство "Недра", 2003. — 494 с.
УДК 620.179

116
ОСОБЛИВОСТІ РУЙНУВАННЯ НАСОСНО-КОМПРЕСОРНИХ ТРУБ В

УМОВАХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩ З
ВИСОКИМ ВМІСТОМ КОРОЗІЙНО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН
Н.І. Чабан, В.Д. Миндюк
76019, Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (03422) 506611,
e-mail: public@nung.edu.ua; nazarii.chaban@gmail.com; tinlaven@gmail.com
Значний вплив на ресурс безпечної експлуатації нафтогазового обладнання здійснює

фактичний стан металу, що визначається показниками мікроструктури та фізико-механічних
властивостей. Аналіз механізмів корозійного руйнування насосно-компресорних труб (НКТ) в умовах
транспортування корозійно-активної продукції виявив залежність цього процесу від ступеня
мінералізації та обводнення свердловини продукції, дебіту, вмісту агресивних компонентів,
спонтанні поєднання яких по-різному впливають на швидкість і характер корозійного руйнування
труб. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної проблеми визначення механізму корозії,
викликаної дією агресивних середовищ при високих тисках і температурах на метал насосно-
компресорних труб при експлуатації газоконденсатних родовищ значної глибини і з високим
вмістом сірководню і вуглекислого газу у флюїді. Представлено результати оцінки фактичного
стану трубних зразків насосно-компресорних труб, визначено причини та характер корозійних
пошкоджень та механізми їх утворення в заданих умовах експлуатації.
Ключові слова: насосно-компресорні труби, газоконденсатне родовище, значна глибина,
корозійні ушкодження, корозійноактивне середовище.
The actual metal state determines the considerable impact on safe operation of the oil and gas
equipment resource, which is performed by the microstructure and physical and mechanical properties.
Analysis of the tubing pipes' corrosion mechanism while transportation of corrosive-active products showed
the dependence of the process on the degree of salinity and production well flooding, flow rate, corrosive
components content, the spontaneous combination of which had different effects on the rate and nature of
the pipe corrosion damages. The article is devoted to solving the problem of determining the corrosion
actual mechanism caused by the corrosive environment with pressures and temperatures influence on the
tubing pipe metal, during development with a hydrogen sulfide and carbon dioxide high content in the fluid.
The tubing specimens actual state evaluation results are presented, the causes and nature and the
mechanisms of their progress in the given conditions are identified.
Keywords: tubing, gas condensate fields, high depth, corrosion damages, high corrosion fluid.

117
УДК 622. 276.53
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛОМОК НАСОСНИХ ШТАНГ В РІЗНИХ

РЕГІОНАХ
Копей Б.В., Стефанишин А.Б., Мартинець О.P.
Карпатська15, Івано-Франківськ, 76019
Проведено аналіз поломок штангової колони в різних умовах (табл.1-2) [1].

Обриви насосних штанг за 1979 –2015 роки в НГВУ „Долинанафтогаз”:
обрив по тілу - 753 (36.03 %), по різьбі - 458 (21,91 %), по штоку - 436 (20,86 %), по муфті -
278 (13,3 %), відгвинчування штанг - 165 (7,8 %), всього 2090 (100,0 %)
Таблиця 1- Обриви насосних штанг за 2008 –2016 роки в НГВУ „Бориславнафтогаз”
Роки
Характер
Загалом
обриву 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
шт. %
Обрив
– по тілу 22 20 10 28 32 22 18 19 10 181 42,1
– по різьбі 15 12 4 16 13 18 12 8 7 105 24,42
– по штоку 12 6 - 4 11 5 - - 5 43 10
– по муфті - 8 4 6 7 8 10 8 9 60 13,95
Відгвинчування
3 4 2 3 3 9 9 8 - 41 9,53
штанг
Всього 52 50 20 57 66 62 49 43 31 430 100,0
Таблиця 2- Обриви насосних штанг за 1992 –1996 роки на промислах США [2]
Характер Роки Загалом %

обриву 1992 1993 1994 1995 1996
Обриви:
– по тілу 385 266 179 219 191 1240 34,5
– по різьбі 263 205 119 106 87 780 21,7
– по штоку 147 76 117 47 34 421 11,7
– по муфті 225 142 79 92 68 606 16,9
Відгвинчування 192 132 97 65 59 545 15,2
штанг, інші
відмови
Всього 1212 821 591 529 439 3592 100

118
Аналіз показує, що процент поломок та різниця між кількістю поломок в НГВУ «Долинанафтогаз»
та в фірмах США складає:
для тіла штанг – 36,0% - 34,5% = 1,5 %, для різьби – 21,9% - 21,7% = 0,2%
для полірованого штока – 20,9% - 11,7% = 9,2%, для муфт – 13,3% - 16,9% = 3,6% (в США гірші)
інші відмови – 7,8% - 15,2%= 7,4% (гірші показники в США).
Аналіз показує, що процент поломок та різниця між кількістю поломок в НГВУ «Бориславнафтогаз»
та в фірмах США складає:
для тіла штанг – 42,1% - 34,5% = 7,6 %, для різьби – 24,42% - 21,7% = 2,72%
для полірованого штока – 10 % - 11,7% = 1,7% (в США гірші), для муфт – 13,95% - 16,9% = 2,95%
(гірші показники в США), інші відмови – 9,53% - 15,2% = 5,67% (гірші показники в США).
Висновок
Проведений статистичний аналіз аварійності поломок насосних штанг в Україні та отримані

дані з літературних джерел в США показують, що в основному кількість поломок насосних штанг
співпадає по видам. Продовження терміну служби насосних штанг є однією з актуальних задач в
нафтовому виробництві, тому потрібно знайти ефективний метод, де б вирішувалося завдання
ремонту штанги і максимального використання ресурсу штангового прокату. Завдання наступних
досліджень полягає в експериментальній перевірці ефективності нанесення захисних покриття на
поверхню насосної штанги для гальмування росту тріщин різних довжин.
1. Копей Б.В., Зінченко Ю.С., Копей В.Б. Аналіз поломок насосних штанг в промислових
умовах. Науковий вісник Національного технічного університету нафти і газу.-№ 2(18), -
2008, - с.49-56.
2. Zhanyu Ge. Statistical analysis of sucker rod pumping failures in the Permian basin, B.S.E., M.S.E.a
thesis in Рetroleum Еngineering, May, 1998, - 156 pp.
УДК 622.243:(658.5+622.323)
ДЕЯКІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ВПРОВАДЖЕННЯМ ТЕХНІЧНИХ

ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ УСКЛАДНЕНЬ ПІД ЧАС БУРІННЯ
ГЛИБОКИХ СВЕРДЛОВИН НА НАФТУ Й ГАЗ
В.М.Чарковський
Україна на даний час намагається позбутися енергозалежності від імпортних поставок нафти й
газу у тому числі шляхом нарощування власного видобутку. При впровадженні нової техніки і
технологій для буріння глибоких свердловин на нафту й газ приходиться брати до уваги деякі
специфічні фактори, притаманні цьому виробництву. Серед цих факторів можна виділити такі:
1) сильний вплив геологічних (глибинних) умов на виконання бурових робіт, які проявляються
у виникненні різного роду геологічних ускладнень та супроводжуються аваріями в бурінні,
що зближує за змістом такі поняття, як «ефективність» та «результативність» застосовуваної
техніки чи технології;

119
2) результатом бурових робіт є не кінцева сировинна продукція, а створення основних фондів

(свердловин) для видобування нафти чи газу, а тому, здійснюючи витрати на спорудження
свердловин, потрібно виходити не тільки з необхідного мінімуму для досягнення мети, але й
враховувати якомога триваліший термін експлуатації цих свердловин без ремонтів та з
найменшими додатковими витратами;
3) родовища нафти чи газу, які вводяться в експлуатацію, розбурюються протягом тривалого
періоду часу, як правило – це десятки років, а тому потрібно коригувати вартість робіт в часі
і враховувати моральний знос обладнання.
За даними деяких зарубіжних бурових компаній 15% усіх витрат на буріння свердловин
найбільшими світовими буровими підрядниками приходяться на непродуктивні витрати часу, такі як
аварії та роботи з ліквідації ускладнень, яких можна було б уникнути, якщо б застосовувати
відповідні технології чи технічні засоби. Найбільш витратними ускладненнями та аваріями є ті, які
призводять до втрати рухомості бурильного інструменту в процесі буріння. Для попередження
такого роду ускладнень в бурінні останнім часом застосовують різноманітні системи моніторингу
проводки свердловин із відповідними заходами для мінімізації ризиків. Ефективність систем
моніторингу підтверджено в умовах шельфового буріння з морських бурових платформ.
Для попередження ускладнень та аварій під час буріння свердловин як на морі, так і на суші
отримали розвиток також вже добре відомі заходи та технології. У першу чергу слід відзначити
створення індустрії бурових розчинів, виробництво нового покоління бурових установок з верхнім
приводом і надміцного бурильного інструменту, удосконалення гідравлічної програми промивання
свердловин. Практичне впровадження цих заходів сприяло тому, що на сучасному етапі вдалося
дещо скоротити витрати на ліквідацію геологічних ускладнень та аварій під час буріння.
Разом з тим, розвиток технологій похило-скерованого та горизонтального буріння є причиною
того, що висока ймовірність геологічних ускладнень та аварій при проводках свердловин у
відповідних умовах зберігається, що ставить ці питання на досить високий рівень актуальності
проблеми дослідження.
У рамках виконаних досліджень з держбюджетної тематики, була запропонована і захищена
патентом України принципово нова конструкція ударного пристрою – секційного бурового
механічного яса, вмонтованого в КНБК під час буріння свердловини, який може бути виготовлений
із труб нафтового сортаменту. Конструктивні особливості запропонованого технічного рішення є
такими.
1. Обважнені бурильні труби (ОБТ) замінюються секційним пристроєм ударної дії,
сконструйованим таким чином, щоб його вага була рівна вазі ОБТ.
2. Пристрій ударної дії, як і ОБТ, виконується секційним, щоб можна було підібрати загальну
його довжину з умови створення необхідного навантаження на долото.
3. Кожна секція пристрою забезпечується відповідними засобами та технічними рішеннями для
створення ударних навантажень у випадку заклинювання чи іншої причини втрати рухомості однієї
із секцій або декількох секцій відразу.
Вказані особливості дають підстави говорити про окрему технологію застосування ударних
механізмів у складі КНБК під час буріння свердловин, яку було названо технологією дискретно-
розподілених ударних навантажень. Однією із особливостей цієї технології є виникнення механічних
коливань тих секцій запропонованого пристрою ударної дії, які знаходяться нижче місця нанесення
ударних навантажень. Коливання створюють динамічну складову, яка підвищує ефективність роботи
пристрою, хоча й необхідно забезпечувати відповідний запас міцності запропонованої конструкції.
Технологічні особливості вказаного вище підходу з точки зору виконання бурових робіт майже
не відрізняються від застосування традиційних конструкцій КНБК за єдиним виключенням, а саме,
якщо потрібно розмістити у складі КНБК опорно-центруючий елемент (ОЦЕ), то потрібно вже
виключати відповідну секцію механічного бурового яса і замінювати її відрізками ОБТ з ОЦЕ. У
цьому випадку ОЦЕ не буде захищено від можливої втрати рухомості. А тому для повноцінного і
ефективного застосування запропонованого пристрою необхідно додатково розробити відповідну
конструкцію знімних ОЦЕ, які можна було би надійно кріпити на зовнішньому корпусі відповідних
секцій бурового яса з можливістю демонтажу. На даному етапі досліджень запропонований
секційний буровий яс можна розглядати тільки як безопорну КНБК.
Деякими із основних питань, які можуть виникнути вже на етапі виробництва і впровадження
дослідного зразка бурового механічного яса, є питання його конкурентоздатності у порівнянні з
описаними вище заходами і технічними рішеннями, а також з існуючими аналогами, які

120
застосовуються на сьогоднішній час у складі КНБК при бурінні глибоких свердловин. При цьому
потрібно враховувати особливості конструкції та експлуатації запропонованого пристрою, а саме:
1) пристрій сконструйовано таким чином, щоб ударні навантаження приходилися
безпосередньо на місце виникнення утримуючої сили, мінімізуючи зменшення сили удару
через коливальні процесів у колоні труб, які виникають при застосуванні бурового яса
традиційної конструкції (іншими словами кажучи, запропонований пристрій реалізує чисто
ударний режим роботи, а не імпульсно-хвильовий, який може забезпечити бажаний результат
за умови точного розрахунку та дотримання рекомендацій);
2) у порівнянні з традиційною конструкцією бурового яса запропонований пристрій є більш
стійким до дії вібрації та знакозмінних навантажень під час буріння свердловини.
Беручи до уваги, що випадки виникнення геологічних ускладнень мають стохастичний характер
у часі, необхідно визначати ймовірність їх появи з метою подальшого прогнозування та розрахунку
необхідних технічних засобів і матеріальних ресурсів. Для цього проаналізовано опубліковані
статистичні дані щодо результативності застосування різних способів ліквідації аварій, пов'язаних із
втратою рухомості колони бурильних труб, на площах ДП «Укрбургаз» за період з 1991-го по 1995-й
роки. Отриману статистичну вибірку використано як контрольну, за якою побудовано різні
емпіричні функції розподілу ймовірності застосування (у т.ч. й успішного) ударних механізмів для
ліквідації заклинювань КНБК.
Емпіричні функції розподілу отримано для таких випадків. Перший випадок – за результатами
успішного застосування ударних механізмів на виробництві, яке призвело до повної або часткової
ліквідації геологічного ускладнення чи аварії. Другий випадок – за результатами фактичного
застосування ударних механізмів у всіх можливих випадках, які передбачено технологією, для
звільнення бурильного інструменту, що втратив рухомість у свердловині. Насамкінець, емпіричну
функцію розподілу було отримано для тих ускладнень і аварій, які можна було б попередити, або
прискорити їх ліквідацію, застосовуючи у складі КНБК буровий яс, а отже, і технологію дискретно-
розподілених ударних навантажень та запропонований технічний засіб для її реалізації. Виявлено,
що з кожним успішним результатом застосування ударного механізму емпірична функція розподілу
переміщується на графіку вправо, що дає підстави пропонувати її для оцінки як конкурентоздатності,
так і ефективності загалом.
Виконувались також дослідження на предмет розрахунку необхідної кількості технічних засобів
для реалізації запропонованої технології дискретно-розподілених ударних навантажень. З цією
метою отримані емпіричні функції розподілу апроксимовано відповідними теоретичними законами
розподілу, а саме: законом розподілу Гауса, законом розподілу Пуассона, біноміальним та від'ємним
біноміальним законами розподілу. Теоретичні закони використовувалися для аналізу вхідних потоків
заявок на ліквідацію геологічного ускладнення чи аварії. Встановлено, що нульова статистична
гіпотеза про рівність теоретичних та емпіричних законів розподілу підтверджується на рівнях
значущості α = 0,1..0,01, а тому в подальших дослідженнях було прийнято у якості базового
найпростіший потік з розподілом Пуассона.
При дослідженні умов функціонування механічного бурового яса для реалізації технології
дискретно-розподілених ударних навантажень враховувалися необхідні характеристики вихідного
потоку «обслужених» даним пристроєм заявок, тобто було сформульовано і досліджено відповідну
модель масового обслуговування з інтенсивністю «обслуговування», що визначалася середнім часом
перебування бурового яса у складі КНБК під час буріння свердловини. За умови стаціонарності
стану суть розрахунків зводилася до розв'язання системи алгебраїчних рівнянь Ерланга, розмірність
якої залежала від певного значення n заявок та k каналів «обслуговування». Виконані для різних
значень n та k розрахунки дозволили визначити оптимальну кількість запропонованих пристроїв, яка
в залежності від часу їх знаходження у складі КНБК склала від 1-го до 2-х комплектів.
Щоб оцінити можливий перехідний період часу, пов'язаний із впровадженням нової техніки, і
який характеризується значною нестаціонарністю, розв'язано відповідну систему диференціальних
рівнянь Ерланга. Встановлено, що перехідний період, пов'язаний із нестаціонарністю, не
перевищуватиме 1,5 року. Всі розрахунки виконано у математичному пакеті Mathcad.
Для застосування отриманих результатів досліджень на майбутні періоди часу у якості
прогнозних необхідно приділяти значну увагу умовам порівнянності, що характерно для будь-яких
статистичних математичних моделей.

121
УДК 622.276.53
ВТОМНА МІЦНІСТЬ ГІБРИДНИХ НАСОСНИХ ШТАНГ ПРИ

ЦИКЛІЧНОМУ РОЗТЯЗІ ТА ЗГИНІ
Копей Б.В., Юй Шуанжуй, Стефанишин А.Б.
Сталеві штанги є важкими і схильними до втомного руйнування, корозії і корозії під

напруженням. Скловолокнисті штанги є легшими, проте величина їх розтягування є набагато
більшою, ніж сталевих та вони не рекомендуються для змінного стиску в перехідних зонах;.
У цій роботі ми розглянемо застосування вуглецевого волокна як потенційного вирішення цих
проблем. Вуглецеве волокно утворюється з контрольованого піролізу полімерного попередника -
поліакрилонітрилу. Матеріал з вуглецевого волокна володіє надзвичайно високою міцністю на
розрив, аж до 3,5 ГПа, а також має модуль пружності при розтягуванні величиною до 230 ГПа.
Вуглецеве волокно також має дуже низьку густину - 1800 кг/м3., тобто в 4,6 разів нижчу, ніж сталь.
Вуглецеву штангу виробляють з безперервних волокон, які збираються в нитки, як пучок
склопластику. Ці волокна є незалежними один від одного, і не піддаються такому явищу, як
утворення тріщин, що є значною ознакою при розгляді циклічних навантажень. В результаті процесу
піролізу, вуглець повністю реагує, і, по суті, стає стійкий до корозії, яка зазвичай діє на метал.
Дані насосні штанги були розроблені для того, щоб перенести вуглецеве волокно для
використання в приводі штангового глибинного насоса. Основний підхід до конструкції, включаючи
з’єднювальні елементи, запозичили з перевірених конструкцій, широко використовуваних в морській
промисловості. Безліч пултрузійних вуглецевих волокон, змочених епоксидною смолою, формують
структуру тіла стержня насосної штанги. Лабораторні випробування були завершені, а промислові
випробування конструкції продовжуються.
Рисунок 1 – Поперечний переріз гібридної насосної штанги з тріщиною, яка утворилася в

вуглепластиковій серцевині (зліва) та розшарування гібридної насосної штанги, яке
утворилося в склопластиковій оболонці після експлуатації в свердловині (справа) на
промислах в Китаю.
Досліджено згинальну втомну поведінку гібридних композитних стрижнів, що складаються з
односпрямованих вуглецевих волокон в осерді і скляних в оболонці. Пошкодження оцінювали,
контролюючи втрату жорсткості залежно від кількості циклів, а згинальну втомну міцність визначали
з точки зору появи тріщин і руйнування. Методика акустичної емісії і мікроскопічне дослідження
використовувалися для характеристики прогресування пошкодження і механізмів руйнування. Число
циклів до відмови залежало від прикладеного рівня напруги, дво-параметричний аналіз Вейбула
використовувався для визначення ймовірності відмови згідно кривої σ-N. Пошкодження було
ініційоване і розповсюджувалося в результаті розтріскування матриці і руйнування в зв'язці скляних
волокон в оболонці. Втома при згині починається тільки тоді, коли гібридна штанга піддається
прогину, що перевищує 42% міцності на вигин. Пошкодження досягло точки насичення уздовж

122
контакту скловолокно/вуглеволокно через концентрацію напружень, яка виникала між двома

матеріальними системами, що призвело до асимптотичної поведінки втрати жорсткості. Оскільки
пошкодження не поширювалося на ядро вуглеволокна, статичні механічні властивості зберігалися до
~ 85% межі міцності або більше.
Рисунок 2 – Крива втоми гібридних насосних штанг при циклічному розтязі та загальний
вигляд зразка для випробувань на втому при згині
Випробування відрізків гібридних штанг діаметром 19 мм і довжиною до 320 мм проводили на
стенді ЗКШ-25 при консольному згині частотою n=950 хв-1. Межа витривалості гібридних штанг при
циклічному згині виявилася в 2 рази вищою, ніж відповідна межа втоми склопластикових насосних
штанг.
УДК 622.276.53
ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ НАСОСНИХ ШТАНГ ПІСЛЯ

ВІДНОВЛЕННЯ ЗВАРЮВАННЯМ ТЕРТЯМ
Б. В. Копей, О.В. Пригоровський
1ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342)727101,
e-mail: kopeyb@gmail.com
Насосні штанги являють собою стрижень круглого поперечного перерізу з висадженими

кінцями, на яких розміщено ділянки квадратного перерізу і різьби [1]. Різьба служить для з'єднання
штанг з муфтами, а ділянка квадратного перерізу використовується для захвату штанги ключем при
згвинчуванні і розгвинчуванні різьбового з'єднання. (рисунок 1).
Експериментальна оцінка довговічності відновлених штанг методом зварювання тертям у
порівнянні із новими штангами не проводилася.
Метою роботи є експериментальне дослідження довговічності при консольному згині з
обертанням насосних штанг після їх відновлення методом зварювання тертям. Експериментально
досліджували довговічність на втому нових (незміцнених) насосних штанг та двох типів відновлених
зварюванням тертям насосних штанг: без покриття та з антикорозійним поліуретановим захисним
покриттям.

123
Рисунок 1- Вид сучасної насосної штанги
Відомо, що втомне руйнування штанг найчастіше відбувається в нижній частині КНШ, де через
складний напружений стан нерідко насосні штанги обриваються через корозійно-втомні
пошкодження та зношування,тобто на штангу діє цілий комплекс руйнівних факторів, які одночасно
впливають на насосну штангу: втома, корозія і зношування при терті об стінки НКТ [2].
Натурні зразки довжиною 400 мм відрізали від насосних штанг діаметром 19 мм, виготовлених
зі сталі 20Н2М згідно з ГОСТ 13877-96 [1].
Механічні властивості матеріалу штанги: границя міцності  B =750МПа, границя текучості
 T =550МПа, відносне видовження δ5=12%. Результати дослідження представлено в таблиці.
За результатами експериментального дослідження визначено, що довговічність відновлених
насосних штанг із покриттям є вищою за довговічність нових (незміцнених) насосних штанг. Ресурс
відновлених насосних штанг із покриттям є в 2,5 рази вищим, ніж ресурс нових.
.
Рисунок 2- Установка для натурних випробувань насосних штанг на втому:
1 – зразок; 2 – камера для робочого середовища; 3 – цанговий затискач; 4 – вал; 5 – стояки;
6 – пальцева муфта; 7 – електродвигун; 8 – вантажі; 9 – підвіска; 10 – навантажувальна головка;
11 – лічильник; 12 – рама; 13 – амортизаційні подушки; 14 – вимикач; 15 – важіль
Рисунок 3 - Відновлена методом зварювання тертям насосна штанга без покриття

124
Рисунок 4 - Місце зварного з’єднання Рисунок 5 - Процесу зварювання тіла штанги

тертям на тілі штанг
Таблиця - Результати експериментального дослідження довговічності нових і

відновлених насосних штанг
Показник Нові насосні штанги Відновлені штанги без Відновлені штанги із

покриття покриттям
Число досліджуваних 5 4 4
зразків
Середнє число циклів 3,231 2,584 8,069
до руйнування
Максимальне число 3,554 2,843 8,376
циклів до руйнування
Мінімальне число 2,907 2,326 7,762
Дисперсія значень 0,65 0,52 0,61
Висновки
Проведені експериментальні дослідження оцінки довговічності НШ свідчать про
ефективність ремонту зварюванням тертям та нанесенням захисного поліуретанового
покриття.
1. ГОСТ 13877-96. «Штанги насосні і муфти до них. ТУ» - Київ, Держстандарт України, 2002, -
28 с.
2. Копей Б.В., Копей В.Б., Копей І.Б. Насосні штанги свердловинних установок для
видобування нафти. Монографія. - Івано-Франківськ, ІФНТУНГ, - 2009 - 406 с.

125
UDC 62-2, 72.021
CONTEMPLATION IN USING 3D MODELING FOR PROJECTING OIL AND

GAS EQUIPMENT
A.A.Ivanov, N.S.Anikeev
Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Karpats'ka 15 str.,
Ivano-Frankivsk, e-mail: bivanovus@mail.ru
Production of oil and gas expects two considerable and important chapters, namely: stating oil-gas
equipment and production activity. For the correct stating is necessary to use a significant number of tech
documents. One of the most important is schematic drawing. Schematic drawing includes such information
as size, materials, moving trajectory of separate skids and location of equipment.
Nowadays 3D modeling becomes more popular which allows seeing model in real-time mode, viewing
model in 3D space, also observing and assign animation of different equipment skids[1]. It can make
projecting of oil-gas equipment much easier and better.
Also nowadays for the oil-gas equipment 3D graphics can play great role in economic solution because it
makes easier projecting and developing the construction and also calculating the trajectory of movement
becomes much clearer.
We have developed the interactive 3D model of pumping gear that based on 7СК8 schematic drawing[2]
in development environment Autodesk 3D Studio Max 2017. All work was made according to technical
requirements with all parameters of construction elements. This 3D model is layout of different separate
blocks, which are corresponding to real setting. The general view of 3D modeled setting shown in figure 1.
Figure 1 – general view of setting in development environment Autodesk 3D Studio Max 2017
There was conducted not only development solid part of 3D model but also consideration a topology of
separate object parts. It allows you to edit each component independently of the overall setting. It opens new
contemplations for projecting oil-gas equipment, according to analyzed data about equipment, which already
in use, you can easily edit components that somehow moves out taking into account all the shortcomings in
size or shape.
The structure of topology components and separate selected part of the construction which is editable
shown in figure 2.
Also there was conducted a detailed analysis of the construction 7СК8 machine-tool and calculated
trajectories of movement each movable component [2]. Details of trajectories produced by the animation
and, with the help of that, it is possible to view the full cycle of equipment movement. The software
package, which used for the model development, Autodesk 3D Studio Max 2017 provides animation graph,
namely it is possible to observe which detail experiencing the largest relative motion.

126
Figure 2 - The structure of topology components and separate selected part of the construction
which is editable
With the help of that it is possible to make calculations and partially predict the conditions of certain
pieces of equipment.
Modeled setting in motion shown in figure 3.
Figure 3 – Modeled setting 7СК8 in motion
So, 3D modeling is perspective for implementation in oil-gas industry, specifically in the design of
equipment as well as in the educational process. Thanks to the 3D modeling it is possible to simulate the
design and equipment of varying complexity, define and edit various parameters of sizes and shapes, which
greatly simplifies the development of new equipment and analysis of operating conditions of the working
equipment. The ability to set the animation path can better understand and analyze the work of various units
of equipment.
Also note that this model is a web-oriented that is suitable for integration into web page. Animated 3D
models can greatly facilitate and accelerate the development of student laboratory and lecture material.
Literature sources:
1. K.L. Murdock Autodesk 3ds Max 2017 Complete Reference Guide: Perfect Paperback, 2016.
1270 p.
2. Станки - качалки по ГОСТ 5866-76.

127
COMPETENCE OF WELDING PERSONNEL AS ONE OF THE FACTORS

INFLUENCING THE SAFETY OF PE PIPELINES USAGE.
Anna Wróblewska, Piotr Szewczyk
OIL AND GAS INSTITUTE - National Research Institute
Polyethylene (PE) gas pipelines are designed for a period of minimum 50 years. Many factors have
influence on the failure-free operation of gas pipelines during a set period of time. One of them is the proper
strength of welded joints, which depends on:
• quality of the welded pipes and fittings,
• conditions of the welding process,
• weather conditions,
• quality of the welding equipment,
• qualifications of the welding personnel.
The qualifications of the welding personnel constitute a very important factor influencing the quality
and durability of gas pipelines. The welding personnel must know which procedures should be applied in
thewelding process. In addition to the maintenance of the required parameters of the welding process, also
the correct preparation of the welded pieces has a big influence on the quality of the welded joint. The
pieces should be coaxially attached and the surfaces should be milled and cleaned prior to welding. Only
recommended chemicals can be used to clean the surface of the welded components, as inappropriate ones
may adversely affect the strength of the weld. Another factor that influences the quality of welded joints,
which must be taken into account by the welding personnel are the atmospheric conditions. Welded joints
should be made at ambient temperatures between 0 and 30 °C. Humidity has also a great impact on the
strength of welded joints. Therefore, under unfavorable conditions, such as rainfall, the place of welding
should be covered by eg. a tent so that the moisture does not get into the welded connection. Another
atmospheric factor that may adversely affect the strength of the welded joint is the wind. It can cause
accelerated cooling of the plasticised surfaces of the welded joints.
Appropriate qualifications of the welding personnel are one of the key factors affecting the durability and
safety of the pipeline. OIL AND GAS INSTITUTE - National Research Institute (INiG-PIB) has been
providing training in this area for over 20 years. The welding personnel qualification is conducted
according to the INiG-PIB program or the European standard EN 13067. The standard specifies the
principles to be observed in the qualification of welding personnel, which include theoretical and practical
examinations as well as destructive and non-destructive tests. A welder’s qualification test certificate is
issued on the basis of positive results of all the tests
Only fulfillment of all conditions influencing the strength of a pipeline, including the welding
personnel competence, guarantees its long-term and safe operation.
УДК 622.245
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ КОНТРОЛЮ РІВНЯ БУРОВОГО РОЗЧИНУ В

СВЕРДЛОВИНІ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ СПУСКО-ПІДІЙМАЛЬНИХ
ОПЕРАЦІЙ
І.В.Костриба
ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, no@nung.edu.ua
Важливим чинником попередження газонафтопроявлень є контроль за рівнем бурового розчину

у свердловині в процесі виконання спуско-підіймальних операцій. При підніманні бурильної колони
свердловину необхідно доливати і водночас контролювати відповідність об’єму долитого бурового
розчину об’єму металу піднятих труб. При спусканні трубної колони у свердловину аналогічно слід

128
контролювати об’єм витісненого трубами бурового розчину. Зниження рівня бурового розчину у
свердловині порушує встановлену вимогами фонтанної безпеки величину репресії на напірний пласт,
що може викликати поступлення флюїду в ствол свердловини, а потім і газонафтопроявлення.
Як засвідчує вітчизняна та зарубіжна практика бурових робіт з підніманням бурильної колони
пов’язано більше 50% викидів. Тому питання підвищення якості контролю за рівнем бурового
розчину в свердловині є досить важливим.
Автором проаналізовані відомі схеми доливу свердловини за характерними ознаками.
Відповідна класифікація представлена на рисунку 1.
Рисунок 1 – Класифікація схем доливу свердловини
Правилами безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України регламентується доливати

свердловину з допомогою ємкості, розміщеної таким чином, щоб забезпечити дискретний самодолив
за рахунок різниці геодезичних рівнів устя свердловини і доливної ємкості. Причому об’єм доливної
ємкості повинен бути на 20% більшим максимального об’єму металу бурильної колони, що
перебуває у свердловині. Ємкість повинна бути обладнана рівноміром з ціною поділки на більше 200
л. За такою схемою обладнана переважна більшість свердловин бурових підприємств України.
Доречно відмітити, що така схема доливання свердловини досить проста, але водночас
громіздка. При бурінні свердловин глибиною до 5000 м і більше об’єм доливної ємкості повинен
бути 20-25 м3 і більше. Крім того, щоб реалізувати принцип самодоливу доливну ємкість необхідно
встановлювати на значній висоті (4-5 м).
Важливим з точки зору фонтанної безпеки є також контроль об’єму витісненого бурового
розчину в процесі спуску бурильної колони у свердловину та його відповідності об’єму металу
бурильної колони. Дана вимога регламентована Єдиними технічними правилами ведення робіт при
спорудженні свердловин на нафтових, газових і газоконденсатних родовищах (НПАОП 11.2-18-82).
Зазвичай на бурових підприємствах вказаний контроль здійснюється шляхом візуального контролю
рівня бурового розчину у приймальній ємкості, де встановлюється мірна рейка або пристрій для
контролю рівня. Збільшення відносно розрахункового об’єму витісненого бурового розчину може
сигналізувати про початок флюїдопроявлення, зменшення – вказує на поглинання бурового розчину.
В обох випадках необхідно здійснити відповідні застережні заходи і подальші роботи проводити при
ретельному контролі за станом свердловини.
Запропоновано використати комбіновану схему доливання бурового розчину в свердловину і
контролю його витіснення (рис. 2). Доливання свердловини здійснюється дискретно з доливного
резервуару 9 відцентровим насосом 8. У зв’язку з невеликим об’ємом доливного резервуару (2-3
м3) періодично здійснюється його заповнення при доливанні свердловини та опорожнення при
спуску бурильної колони.
Обґрунтовані та розраховані основні параметри обладнання запропонованої схеми. Розроблена
номограма для контролю доливу свердловини залежно від типорозміру бурильних та обважнених
труб, від довжини трубної колони. Виготовлені дослідні зразки планшеток (рисунок 3) із

129
зображенням номограм, які будуть встановлюватися на відповідних робочих місцях бурового

майданчика. Розроблені варіанти монтажних схем обладнання системи, способів підвищення її
надійності при експлуатації в умовах низьких температур.
На думку автора, представлена схема контролю рівня бурового розчину в свердловині
характеризується рядом переваг в порівнянні з такими, що використовуються на бурових
підприємствах.
По перше, суттєво зменшується матеріаломісткість обладнання системи та підвищується
технологічність монтажу обладнання завдяки зменшення об’єму доливного резервуару та нижньому
його розміщенню. Крім того, передбачається блочний варіант компонування обладнання системи.
Рисунок 2 - Схема доливання розчину у свердловину

і контролю його витіснення:
1 – колонна головка; 2 – підпревенторна хрестови-
на; 3 – плашковий превентор; 4 – універсальний
превентор; 5 – надпревенторна котушка; 6 – зливна
воронка; 7 – електродвигун; 8 – відцентровий
насос; 9 – резервуар; 10 – індикатор рівня рідини Рисунок 3 – Номограма доливу свердловини
Запропонована схема – двохфункціональна. Вона дає можливість здійснювати контроль як

долитого так і витісненого об’єму розчину при проведенні спуско-підіймальних операцій. Причому
точність контролю витіснення бурового розчину суттєво вища, ніж коли контроль проводиться за
рівнем бурового розчину в приймальних ємкостях. Відомо, що такий контроль є низькоефективний з
причини великої площі поверхні розчину в приймальній ємкості, що суттєво впливає на точність
вимірювання.
Також підвищується оперативність контролю завдяки тому, що технічні засоби системи
контролю зосереджені в одному місці бурового майданчика.
Вкінці необхідно відмітити, що впровадження описаної вище системи контролю рівня бурового
розчину в свердловині підвищить технологічну культуру процесу буріння загалом та рівень
фонтанної безпеки зокрема. До речі, зарубіжні бурові компанії зазвичай використовують
примусовий долив з використанням доливного насоса.
В разі отримання позитивних відгуків щодо представленого вважаю можливим здійснення
авторського супроводу за розробленням системи, а також представлення у Державну службу
України з питань праці мотивованого обґрунтування про доцільність її впровадження.

130
СИСТЕМИ КОНФІГУРАЦІЇ ПІДВОДНОЇ СИСТЕМИ СЕПАРАЦІЇ:

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Копей Б.В., Кривоножко Т.А.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу, Карпатська 15,
Івано-Франківськ 76019, e-mail: kopeyb@nunq.edu.ua
Конфігурація підводного сепаратора має вирішальне значення, так як при цьому

враховується матеріалоємність та стійкість до умов використання. Попередня підготовка
нафтогазового флюїду - нафти, води, газу та піску - призводить до збільшення об’ємів
видобування та поліпшення способу обробки нафтогазової продукції. Таким чином основна мета
розробки такого обладнання вже полягає у винайденні оптимальної конструкції для більш
витратно вигідного використання і у кінцевому результаті ми маємо отримати таке обладнання,
яке б зменшило матеріалоємність та витрати на нього, але в той же час збільшило продуктивність
самого обладнання. В загальному ми за менші кошти отримуємо більші результати. Розглянемо
деякі типи сепараторів і види технологій.
Сепаратори є основним елементом компонувальних блоків підводної роздільної системи.
Підводна система обробки сприяє підвищенню видобування вуглеводнів із пласта. Суміш
вважається гетерогенною, якщо вона складається з двох або більше фаз з різним композиційним
складом. При ретельних спостереженням можна визначити видимі межі розділення між різними
складовими частинами суміші. Хімічні з’єднання та елементи можуть бути розділені з
урахуванням певних методик. Підхід на основі використання таких теорій базується на основах
фізики при застосуванні різниць густини фаз. На такому простому принципі базується робота
таких типи сепараторів:
- Рідина – тверді частинки
- Тверда – тверда фаза
- Газ – тверді частинки
- Рідина-рідина (які не змішуються)
- Газ – рідина (пара – рідина).
Підводні сепаратори відносяться до обладнання, яке використовується на дні моря. Вибір

типу сепаратора залежить головним чином від мети і цілі поділу, які повинні бути зроблені,
складу флюїду, глибини роботи та очікуваних перебоїв у швидкості потоку. Основні типи
підводних сепараційних систем:
- Гравітаційні сепаратори
- Компактні та динамічні сепаратори
- Напівдинамічні гравітаційні сепаратори
Гравітаційні сепаратори. Підводні гравітаційні сепаратори є найбільш широко

використовуваними у нафтогазовій індустрії і вони використовують принцип гравітаційного
поділу між складовими частинами нафтогазового флюїду. Як показано на рисунку нижче,
найлегша частина фази піднімається вгору за певної швидкості, яка залежить від діаметра крапель
та флюїдної в’язкості. Нафтові краплі з меншим діаметром піднімаються повільніше і якщо час
утримання в сепараторі не достатній, то вода буде виходити з сепаратора перед тим як маленькі
краплі піднімуться з води, щоб сформувати масляний шар.
Циклонні сепаратори. Циклонні сепаратори використовуються в нафтогазовій
промисловості для відділення твердих частинок від газу або рідкого потоку без використання
будь-яких фільтрів шляхом розділення вихрових потоків. Така технологія базується на
використанні відцентрової сили в поєднанні із силою тяжіння для окремих сумішей твердих
речовин і флюїдів. Також така технологія може бути використана для відділення вологої фази із
газового потоку.

131
Рисунок 1 – Трьохфазний гравітаційний сепаратор

Гідроциклонний сепаратор. Сепаратори такого типу використовуються для поділу
двофазних сумішей (газ-рідина, рідина-рідина, рідина-тверді частинки). Гідроциклонні
сепаратори використовують циклічні обертання потоку для розділення і обертання важчих
фракцій суміші в одну сторону і легшу фазу в інакшу. Більш важка фаза рухається назовні і
залишає більш легку частину, яка залишається в середній частині.
Компактнийелектростатичний коагулятор.Це є невелика легка система сепарування,

розроблена Акер Солюшн, яка значно покращує ефективність розділення фаз за рахунок
гравітації. Це досягається за рахунок коагуляції в емульсії водяних крапель, які охоплють нафтові
краплини. Коагуляція відбувається під дією турбулентного потоку емульсії і емульсія піддається
впливу інтенсивного електростатичного поля. Така технологія є досить компактною і
ефективною.
Напівкомпактна гравітаційна система сепарації. Така система включає в себе

використання сепаратора гравітаційного типу з газорідинним компактним циклоном на вході,
звідси і назва напівкомпактна система. Поділ газу відбувається на вході, в той час як поділ рідина-
рідина/тверді частинки відбуваються за рахунок сили тяжіння.
Сепараційна система типу кесон та вертикальна сепараційна система з насосною

станцією (АВСН). Система колодязного типу складається з високого сепаратора, який
встановлюється на свердловину. Система має тангенціальний вхід у високий вузький резервуар,
який приймає великий об’єм видобутого нафтогазового флюїду та подає в електровідцентровий
насос. Вертикальна система сепарації з насосом – це інакший тип сепаратора, який дуже схожий
до сепаратора колодязного типу. ВСН складається з внутрішньої гвинтового насоса , яка
розподіляє тиск усередині та сприяє направленню газової фракції до вихідного патрубку.
Висновки.
Проведений короткий огляд різних систем сепарації, виявлені переваги використання та
недоліки. Для покращення якості попередньо підготовленої нафти необхідно працювати у
напрямку розвитку сепараційних технологій, та, в першу чергу, усунути недоліки існуючих
систем.
Перелік посилань на джерела
1. Subsea Separation and Processing of Oil, Gas & Produced Water Past, Present and Future: Why We
Need It Now. Clifford Neal Prescott; Fluor Offshore Solutions, USA; 13 January 2012.
2. Cline, P. V., J. J. Delfino, and P. S. C. Rao. 1991. “Partitioning of aromatic constituents into water
from gasoline and other complex solvent mixtures.” Environmental Science Technology. Vol. 25,
No. 5: pp. 914-920.
3. Mott, H. V. 1995. “A Model for the Determination of the Phase Distribution of Petroleum
Hydrocarbons at Release Sites.” Ground Water Monitoring Review. Vol. 15, No. 3: pp. 157-167.
4. Hua, G., Falcone, G., Teodoriu, C., and Morrison, G. (2012). Comparison of Multiphase Pumping
Technologies for Subsea and Downhole Applications. Society of Petroleum Engineers.

132
УДК 678.743.2:678.027.3-023.846
ПОРІВНЯЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТРУБ З НПВХ І

ПВХ-О
Найда А.М.,
ТОВ «Калуський трубний завод»
В статті подані результати проведених випробовувань фізико-механічних властивостей

труб з ПВХ і ПВХ-О, а саме на опір падаючого вантажу, межу плинності, відносне видовження,
зміни довжини труб при нагріві, температури розм’якшення по Віка, стійкість до дихлоретану,
стійкість до постійного внутрішнього тиску. Показані переваги труб з ПВХ-О над трубами з ПВХ.
Tests of physical-mechanical properties of PVC pipes or PVC-O, namely, the load resistance drops,
the boundary strength, elongation on heating pipes, Vica temperature, dichloroethane resistance,
resistance to constant internal pressure have been done in the limits of the article. Advantages of PVC have
been shown.
Ключові слова: полімерний матеріал, труба з ПВХ-О, труба з ПВХ, полівінілхлорид, опір
падаючого вантажу, межа текучості, відносне видовження, зміна довжини труб при нагріві,
температура розм’якшення по Віка, стійкість до дихлоретану, стійкість до постійного внутрішнього
тиску.
Труби з непластифікованого полівінілхлориду (НПВХ) в водопостачанні і каналізації прийшли

на заміну труб з чавуну, бетону, залізобетону, поліолефінів. Вони є найкращим шляхом вирішення
проблем зменшення витрат у прокладанні мереж. Труби ПВХ, отримані шляхом орієнтації (ПВХ-
О труби) станють ефективним конкурентом труб з НПВХ.
Завдяки процесу молекулярної орієнтації НПВХ ці труби виділяються значною кількістю
виняткових особливостей серед інших труб, призначених для цієї області застосування.
Непластифікований полівінілхлорид за своєю природою – аморфний полімер, молекули якого
розташовані безладно. Але за певних умов (тиску, температурі і швидкості) при витяжці матеріалу
можлива орієнтація молекул у напрямку витяжки.
В даний час виготовляються труби згаданих двох типів. Але для виробників недостатньо
інформації з порівняння фізико-механічних характеристик і властивостей напірних труб та вихідних
матеріалів, з яких труби виготовляються. Такими є: опір падаючого вантажу, межа плинності,
відносне видовження, зміна довжини труб при нагріві, температура розм’якшення по Віка, стійкість
до дихлоретану, стійкість до постійного внутрішнього тиску.
Результати досліджень та їх аналіз дозволять при проектуванні виробництв оптимально
зробити вибір тип труб з НПВХ або труб з ПВХ-О.
Методи визначення характеристик і властивостей труб з полівінілхлориду, котрі перераховані
раніше, викладені в держстандартах [1-4]. Теоретичні основи з залежностей властивостей і
характеристик від вимог до виробів з полівінілхлориду, умов переробки розглянуто в наукових
працях Тугова І.І., Костиркіної Г.І. [5], Гузеева В.В. [6], Мінскера К.С., Заикова Г.Є. [7], були
використані при проведенні досліджень.
Для проведення експериментальних досліджень брали трубу з НПВХ (зовнішній діаметр de =
90 мм і товщина стінки e = 3,5 мм) і ПВХ-О (de = 110 мм і e = 2 мм), яка була зроблена орієнтацією з
труби НПВХ (de = 90 мм і e = 3,5 мм).
Визначення опору удару падаючого вантажу. Випробування проводились на 10-ти відрізках
довжиною (200  2) мм одного типорозміру для кожної серії ударів: 25, 32, 39, 48, 52, 56, 64, 66, 72,
80. Схематично графік опору удару падаючого вантажу зображений на рис. 1.
Визначення відносного подовження труб при розриві і межі текучості при розтягу. При
випробовуваннях використовували розривну машину GT-AI7000-M. Результати випробовування
наведені на графіку рис.2.
Визначення зміни довжини труб після прогрівання. Результати випробовування наведені на
графіку рис.3.

133
25
Кількість руйнувань
20
15 Труба НПВХ
10 Труба ПВХ-О
5
0
25 32 39 48 52 56 72 80 100 120
Кількість ударів
Рис.1. Графік руйнувань труб з НПВХ і труб з ПВХ-О в аналізі на опір

удару падаючого вантажу
120
Напруження, МПа
100
80
Труба НПВХ
60
Труба ПВХ-О
40
20
0
3
12
16
20
24
28
0
8
6,
9,
Відносне видовження, %
Рис.2. Графік відносного подовження труб при розриві і межі текучості при розтягу труб з
НПВХ і труб з ПВХ-О
6
5
4
Зміна,%
Труба НПВХ
3
Труба ПВХ-О
2
1
0
1 2 3 4 5 6
Зразок
Рис.3. Графік зміни довжини труб з НПВХ і труб з ПВХ-О (150 оС на протязі 20 хв)
Визначення температури розм’якшення за Віка. Визначення температури розм’якшення за

Віка проводили на шести зразках кожного типу труби у вигляді прямокутних сегментів довжиною
(50  5) мм, шириною (15  5) мм і товщиною, рівною товщині стінки гладкої частини труби. Для
випробовування використовувався прилад визначення теплостійкості за Віка. Результати
випробовування наведені на графіку рис.4.
Визначення стійкості до дії дихлоретану. Визначення зміни стійкості до дії дихлоретану
проводили на шести зразках кожного типу труби у вигляді прямокутних сегментів довжиною (50  5)
мм, шириною (15  5) мм і товщиною, рівною товщині стінки гладкої частини труби.
Визначення стійкості при постійному внутрішньому тиску. Стійкість при постійному
внутрішньому тиску труб проводили на зразках труб кожного типорозміру з будівельною довжиною
l ≤ 500 мм.

134
88
Температура за Віка, оС
86
84 Труба НПВХ
82 Труба ПВХ-О
80
78
1 2 3 4 5 6
Зразок
Рис.4. Графік визначення температури розм’якшення за Віка труб з НПВХ і труб з ПВХ-О
Проведені дослідження труб з НПВХ і ПВХ-О показали перспективність розвитку напрямку

виробництва труб з ПВХ-О через їх кращі фізико-механічні характеристики. Проведені дослідження
показали наступні переваги:
1. Опір удару падаючого вантажу труб з ПВХ-О набагато більший опору удару падаючого
вантажу труб з НПВХ. В зону А-Випробовування витримано повністю попала труба з ПВХ-О до 80
ударів, в той час як труба з НПВХ в зону А попала лише при 25 ударах.
2. Межа текучості при розтязі труби з ПВХ-О більша за межу текучості при розтязі труби з
НПВХ на 81%, а відносне видовження менше на 30-35%.
3. Відмінність значень зміни довжин труб з НПВХ і ПВХ-О після прогрівання при температурі
о
150 С на протязі 20 хв незначна, зміна довжини при нагріві труби з НПВХ в середньому на 10-15%
більше за зміну довжини при нагріві труби з ПВХ-О.
4. Відмінність значень температури розм’якшення за Віка труб з НПВХ і ПВХ-О незначна,
значення температури розм’якшення за Віка труби НПВХ в середньому на 5% менше за значення
температури розм’якшення за Віка труби з ПВХ-О.
5. Як труби з НПВХ, так і з ПВХ-О стійки до дії дихлоретану при витримували при
температурі (15  0,5) С на протязі 30 хв.
6. Труба з ПВХ-О позитивно проходить випробовування на стійкість до постійного
внутрішнього тиску при однакових умовах експлуатації з трубою з НПВХ (на які розрахована труба),
а також позитивно проходить випробовування на стійкість до постійного внутрішнього тиску при
ускладнених умовах експлуатації з трубою з НПВХ, а саме збільшеному номінальному тиску, в той
час як труба з НПВХ має негативні результати випробовування.
Список використаних джерел

1. Труби з непластифікованого полівінілхлориду та фасонні вироби до них для холодного
водопостачання. Технічні умови: ДСТУ Б.В.2.7-147:2007 – К.: Міністерство регіонального розвитку
та будівництва, 2007.– 88 с. – (Національний стандарт України).
2. Thermoplastics pipes – Determination of ring stiffness ISO 9969:1994 (Труби з термопластів.
Визначення кільцевої жорсткості)
3. Thermoplastics pipes. Test method for resistance to external blows by the round-the-clock method.
EN 744: 1995. (Труби з термопластів. Метод тестування на стійкість до дії зовнішніх ударів
рівномірно розподілених по периметру)
4. Plastics piping systems for water supply— Unplasticized poly(vinyl chloride) (PVC-U) — Part 1:
General EN 1452 -1. (Системи пластмасових трубопроводів для водопостачання – не пластифікований
полівінілхлорид (НПВХ) – Частина 1. Загальна.
5. Тугов И.И., Костыркина Г.И. Химия и физика полимеров. М.: Химия, 1989.- 432 с.
6. Гузеев В.В. Исследование и разработка композиционных материалов на основе
поливинилхлорида. Диссертация д.т.н. /В.В. Гузеев. – М.: 1979.
7. Минскер К.С., Заиков Г.Е. Достижения и задачи исследований в области старения и
стабилизации ПВХ //Пластические массы. - 2001. - №4. - С. 27-35.

135
УДК 622.276.53
ВІДНОВЛЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НАСОСНИХ ШТАНГ З

ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМИ ДЕФЕКТАМИ
Копей Б.В., Стефанишин А.Б., Стефанишин О.І.

Під час видобування нафти штанговими насосами застосовують велику кількість типів
та конструкцій насосних штанг (ШН). Класичні штанги виготовляються з суцільного
стержня з висадженими на кінцях головками. В процесі експлуатації ШН працюють в
умовах складного напружено-деформаційного стану (розтягування, вигинання і стиснення).
Дія силового навантаження на штанги посилюється корозійним впливом агресивних
складових, в кінцевому рахунку призводить до утворення різного роду дефектів, в тому
числі зносу тіла ШН в результаті їх контакту з насосно-компресорними трубами в процессі
зворотно-поступального руху, забоїни, виразки корозійного походження і т.п. Штангові
колони періодично демонтують, здійснюють контроль їх стану та частина ШН, яка була у
тривалій експлуатації, направляється в ремонт.У цій роботі ми розглянемо використання методу
відновлення технічних характеристик насосних штанг як потенційного вирішення цих проблем.
Технічні умови на ремонт штанг ТУ 3665-032-00217515-04 «Штанги насосні
відновлені» допускають на поверхні відремонтованих штанг поверхневі дефекти глибиною
до 2,0 мм, а загальне зменшення площі поперечного перерізу ШН до 20%. Такі дефекти
знижують несучу здатність штанг, тому їх застосування суттєво зменшує область їх
застосування.
До числа найпоширеніших причин руйнування насосної штанги відноситьс поступове
зростання невеликих початкових тріщин аж до досягнення ними критичної довжини [1].
Відбувається так зване уповільний ріст тріщин в умовах невисоких робочих напружень,
який закінчується катастрофічним крихким руйнуванням, зрозуміло, якщо вчасно не
проведена зупинка і своєчасний ремонт конструкції. Період експлуатації конструкції з
тріщиною, яка розвивається, займає суттєвучастину її ресурсу до руйнування. Механізми
виникнення тріщини різні для різних матеріалів, навантажень, умов експлуатації і т.д.
Відзначимо, що на початковій стадії процессу руйнування майже завжди спостерігається
поступова поява і накопичення мікродефектів, розміри яких можна порівняти з
характерними розмірами мікроструктури (наприклад, величиною зерна).
Більш повне відновлення технічних характеристик ШН і збільшення обсягів ремонту
штанг після тривалої експлуатації можливо методом знімання верхнього шару металу
шляхом проточування, тобто таким чином ліквідація наявних коротких тріщин, що
утворилися в процесі експлуатації. Відомо, що короткі тріщини практично не впливають на
межу втоми сталі і діаграма Кітагави [2] показує, які дефекти можуть бути небезпечні з
точки зору втомної міцності (рис.1).
Внаслідок проведення пластичної деформації поверхневого шару всі дефекти поверхні
закочуються (заліковуються), поверхня прокатаної штанги набуває високої чистоти, виразки
на поверхні ШН повністю усуваються, овальність тіла ШН, що утворюється в результаті
стирання штанги до поверхні насосно-компресорних труб, повністю виправляється, штанги
набувають форму ідеального кола.

136
. Рисунок 1 – Діаграма Кітагави для сталі при циклічному навантаженні до N=106

циклів пороговим розмахом коефіцієнта ΔКth ( межа втоми – Δσвт).
Також доцільно для захисту від корозійної втоми зносу та продовження їх

довговічності використовувати захисні покриття.Особливо необхідно визначити найбільш
ефективний метод захисту від корозії, зносу, корозійної втоми шляхом застосування
покрить. Ізоляція металу від корозійного середовища шаром нанесеного на нього захисного
покриття перешкоджає діяльності гальванічних мікроелементів на поверхні металу і тим
самим захищає від корозії та зносу.Використання захисного покриття є чи не основним
методом боротьби з асфальтосмолистими речовинами(АСПО). Попередження утворення
АСПО досягається нанесенням захисних покриттів на поверхні труб та іншого обладнання, а
також введенням у потік нафти, що видобувається різних інгібіторів.
Тривала міцність і довговічність експлуатації - це найважливіші характеристики, що
використовуються при проектуванні і реалізуються при експлуатації насосних штанг.
Старіння полімерів і руйнування склопластикових насосних штанг призводитьдо аварійної
ситуації в процесі експлуатації нафтової свердловини. Тому є доцільним використання в
процесі ремонту сталевих штанг та насосних штанг з полімерних композиційних матеріалів
(ПКМ) технології їх зміцнення шляхом нанесення захисного поліуретанового покриття чи
склопластикового бандажа. Такі технології дають можливість збільшити ресурс
відремонтованої штанги в процесі подальшої їх експлуатації.
1. Копей Б.В. Насосні штанги свердловинних установок для видобування нафти. /Копей Б.В.,
Копей В.Б., Копей І.Б./- Монографія. - Івано-Франківськ, ІФНТУНГ, - 2009 - 406 с.
2. Kitagawa H, Takahashi S. Applicability of fracture mechanics to very small cracks or the cracks in the
early stages. In Proceedings of the Second International Conference on Mechanical Behavior of Materials.
Metals Park, OH: American Societyfor Metals; 1976. pp 627–631.

137
УДК 622.24.053.
ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНОГО ПРОДУКТУ ANSYS ДЛЯ

УДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЙ ЕЛЕМЕНТІВ БУРИЛЬНОЇ КОЛОНИ
Л.М. Заміховський, О.М. Лисканич
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342)72-71-70,
e-mail: itts@nung.edu.ua
Використання програмного продукту ANSYS для дослідження напруженого стану індикаторів

втоми замкових різьбових з’єднань під дією зовнішніх навантажень є ефективним методом вибору
їх оптимальної конструкції.
Напружений стан індикаторів втоми замкових різьбових з’єднань (ЗРЗ) бурильних труб (БТ)
суттєво залежить від натягу в парі індикатор-ніпель після згвинчування різьбових з’єднань, місця
виконання в ньому концентратора напружень, форми і розмірів самого концентратора.
З використанням пакету прикладного програмного продукту ANSYS були проведені теоретичні
дослідження по встановленню впливу конструктивних особливостей індикаторів втоми ЗРЗ БТ на їх
напружений стан під дією крутних моментів згвинчування ЗРЗ, а також згинальних навантажень,
діючих на контрольовані ЗРЗ, що перебувають в компоновках низу БК. За результатами досліджень
встановлено, що товстостінна ділянка індикатора, яка знаходиться між двома поверхнями, що
контактують з ніпелем, як з охоплюючою деталлю, набуває випуклої форми в процесі згвинчування
ЗРЗ. Це вносить свої корективи при сприйнятті індикатором згинального навантаження. Так, в зоні
концентратора напружень індикатора, яка за звичайних умов згину зазнає стиску, спостерігається
зменшення напружень стиску, а діаметрально протилежна сторона індикатора зазнає ще більшого
випучування згаданої вище ділянки і, тим самим, збільшення напружень розтягу в зоні
концентратора напружень.
Для реалізації механізму збільшення напружень розтягу в поперечних перерізах індикатора в
зоні концентратора напружень під дією згинальних навантажень, прикладених до ЗРЗ,
запропоновано виконати в його товстостінному кільці по обидві сторони від концентратора
тонкостінні елементи, які істотно зменшують жорсткість поперечних перерізів товстостінного
кільця, що зумовлює додаткові деформації самого товстостінного кільця. В цій конструкції
індикатора, яка захищена патентом України [1] і описана в[2], товстостінне кільце у згвинченому
різьбовому з’єднанні контактує з внутрішньою поверхнею ніпеля поверхнями по обидві сторони від
V- подібної кільцевої виточки. При цьому напружений стан у зоні концентратора формується під
дією ніпеля і підсилюється через особливості напружено-деформованого стану тонкостінних
елементів, виконаних по обидві сторони від концентратора.
Механізм сприйняття індикатором втоми зовнішніх згинальних навантажень в поєднанні з
обтискуючими, які зумовлені дією деформованої частини ніпеля під час згвинчування ЗРЗ, добре
пояснює трьохвимірна картина напружено-деформованого стану індикатора, наведена на рис. 1.
Результати дослідження з використанням програмного продукту ANSYS напруженого стану
вдосконаленої конструкції індикатора втоми в околі концентратора напружень під дією моменту
згвинчування, на прикладі з’єднання З-121, наведені на рис. 2.
На прикладі індикатора втоми ЗРЗ бурильних труб показаний алгоритм удосконалення
конструкції елементів БК з використанням програмного продукту ANSYS на базі методу скінченних
елементів під час досліджень їх напруженого стану в залежності від конструктивних і технологічних
чинників.
Літературні джерела:
1. Пат. 111563 України, МПК51G01B7/16. Різьбове з’єднання бурильних труб з індикатором
контролю технічного стану [Текст] / Заміховський Л.М., Лисканич О.М., Джус А.П., Гриджук Я.С.,
Лисканич М.В. (Україна); заяв. 25.06.2015; опубл. 10.05.2016, Бюл. №9.
2. Джус А.П. Індикатори контролю технічного стану елементів бурильної колони [Текст]/ А.П.
Джус, О.М. Лисканич «Східно-європейському журналі передових технологій». – 2012. – №4/7(58). –
с.38–43.

138
а)
б)
а) – еквівалентні напруження; б) – деформації
Рисунок 1 – Отримано з використанням програмного продукту ANSYS трьохвимірна модель
напружено-деформованого стану індикатора втоми
а) б)
Рисунок 2 – Напружений стан в зоні навколо концентратора напружень вдосконаленої конструкції
індикатора втоми: а) – еквівалентні напруження; б) – осьові напруження

139
УДК 622.248.6 : 621.318.2
ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ШТАНГОВИХ

СВЕРДЛОВИННИХ НАСОСІВ
М.Я.Лялюк, Т.П.Венгринюк, Х-М. М. Чичул, А.І.Венгринюк
e-mail: tanay9@i.ua
В умовах наростаючої економічної кризи і падіння нафтових цін актуальність застарілих

проблем нафтогазової галузі тільки збільшується. В першу чергу йдеться про неприпустимо
низький коефіцієнт видобування нафти.
У США, приміром, 82% складає видобуток верстатами-качалками (ВК) з штанговими
глибинними насосами (ШГН), 10% забезпечують газліфти, 4% - заглибні електровідцентрові
насоси (ЗЕВН), інші способи - ще менше. Іншими словами, в США приділяється величезна
увага роботі малодебітних і виснажених свердловин.
Конструкція ШГН виробництва ТОВ "Магістраль" проектувалася з урахуванням їх
використання в свердловинах ускладнених підвищеним вмістом твердих механічних
домішок у відкачуваній рідині. У зв'язку з цим, спочатку, до конструкції насоса
пред'являлися підвищені вимоги по зносостійкості вузлів насоса і ремонтопридатності
устаткування в цілому. В основному, конструктивні зміни, що відрізняють насоси
виробництва ТОВ "Магістраль" від насосів класичної конструкції, торкнулися конструкції
плунжера.
Як відомо, плунжер стандартного ШГН є гладкою трубою, зовнішня бічна поверхня якої
забезпечує ущільнення зазору між плунжером і стінкою циліндра. Присутність у
свердловинній рідині твердих механічних часток, призводить до збільшення динаміки зносу
поверхні плунжера і стінок циліндра і, як наслідок, до зростання величини витоків між
плунжером і циліндром. Зважаючи на той факт, що величина витоків в кільцевому
проміжку, окрім іншого, має пряму пропорційну залежність від довжини зазора (робочої
поверхні плунжера) і пряму кубічну залежність від величини зазору, не маючи можливості
зменшити зазор, збільшують довжину плунжера. Довжина плунжера стандартного
штангового насоса може досягати двох і більше метрів. При такій довжині плунжера, дуже
складно забезпечити змочуваність усієї поверхні плунжера свердловинною рідиною для
виключення сухого тертя між плунжером і циліндром. Для подолання проблеми змащування
поверхонь тертя на поверхні плунжера виконуються кільцеві канавки, в яких скупчується
свердловинна рідина. Таким чином, досягається безперервність рідинної плівки, що
утворюється між поверхнями тертя. Проте, при підвищеній в'язкості свердловинної рідини,
для забезпечення змащування, доводиться збільшувати зазор між плунжером і циліндром.
Збільшення зазору між плунжером і циліндром, окрім проблеми пов'язаної із збільшенням
витоків, має ще одну негативну сторону. У збільшений зазор потрапляють більші тверді
частки, що збільшують динаміку зносу вузлів тертя.
У конструкції насоса виробництва ТОВ "Магістраль" використовується плунжер збірної
конструкції. Як ущільнюючі елементи плунжера використовуються металеві кільця,
виготовлені з незначним ексцентриситетом зовнішньої поверхні і встановлені під кутом
один до одного. В результаті такої зборки, між робочою поверхнею плунжера і стінкою
циліндра утворюються замкнуті порожнини, що накопичують в собі свердловинну рідину і
що перешкоджають розриву змащуючої плівки.
Роздільне виготовлення кілець дозволяє добитися високої точності сполучення
"плунжер-циліндр" за рахунок збільшення точності виготовлення деталей. Підвищення
точності обумовлене зменшенням допусків на обробку, у зв'язку із зменшенням габаритних
розмірів деталей і квалітетів. Крім того, для збільшення точності сполучення деталей, в

140
процесі виробництва застосовується паспортизація циліндрів, що дозволяє добитися при

зборці ходових посадок з мінімальними відхиленнями розмірів.
Зменшення номінальної величини зазору в сполученні плунжера з циліндром
обумовлене прагненням до мінімізації інтенсивності зносу спряжених поверхонь шляхом
виключення проникнення в зазор більших абразивних часток. Проблема вступу змащуючої
рідини в зменшений зазор по всій довжині плунжера вирішується тим, що між стягуванням
плунжера і внутрішньою поверхнею кілець завжди присутні мінімальні протічки. Таким
чином, свердловинна рідина, проникаючи через внутрішні проміжки, поступає до поверхонь
тертя через бічні поверхні кілець. Величину цих витоків можна регулювати шляхом зміни
моменту затягування наконечників плунжера. При використанні насоса в свердловинах з
високов'язкою продукцією, момент затягування зменшується, при видобуванні низьков’язкої
рідини - збільшується.
Зменшення інтенсивності зносу поверхонь тертя дозволяє, крім всього іншого,
зменшити довжину плунжера.
Для досягнення більш рівномірного зносу робочої поверхні плунжера, по обох сторонах
набору кілець встановлюються центруючі опори із зміцненими поверхнями виступів, що
прилягають до стінок циліндра.
Окрім робочих параметрів насоса, збірна конструкція плунжера, також, покращує
експлуатаційні характеристики обладнання. При виході з ладу, пов'язаному з фізичним
зносом, насосів класичної конструкції, відновлення робочої поверхні плунжера вимагає
проведення порівняно складних технологічних операцій в умовах ремонтно-механічної
майстерні. При використанні плунжера з набірною робочою поверхнею, ремонтні роботи
зводяться до заміни зношених кілець і опор. Такий ремонт можна робити навіть в польових
умовах за наявності пересувної ремонтної майстерні.
Дослідно-промислові випробування (ДПВ) штангових глибинних насосів виробництва
ТОВ "Магістраль" проводилися на родовищах НГВУ "Охтирканафтогаз" з метою
підтвердження роботоздатності обладнання і відповідності експлуатаційних характеристик
заявленим виробником вимогам. В ході проведення ДПВ проводилася робота по усуненню
конструктивних недоліків, що виявлялися в процесі експлуатації насосного устаткування.
Основними критеріями оцінки ефективності використання обладнання ТОВ
"Магістраль" були міжремонтний період (МРП) насосів і динаміка зміни об'ємів видобутої
продукції в процесі експлуатації.
Для можливості проведення порівняльного аналізу ДПВ, по свердловинах, на яких
проводилися випробування насосів, НГВУ "Охтирканафтогаз" надали статистичну
інформацію про роботу обладнання інших виробників за такий же період часу.
Практично всі з наданих для проведення ДПВ насосів перевищили середній показник
МРП по НГВУ "Охтирканафтогаз". При цьому експлуатаційні характеристики наданих для
випробувань насосів були порівнянні або перевершували показники насосів, що
застосовувалися раніше на експлуатованих в ході ДПВ свердловинах. В той же час, за
результатами проведення ДПВ, з 9 наданих ТОВ "Магістраль" насосів, жоден не вийшов з
ладу.
Збільшення міжремонтного періоду нафтовидобувного обладнання чинить істотний
вплив на собівартість свердловинної продукції. В першу чергу, зниження собівартості
відбувається за рахунок зменшення кількості ремонтів і пов'язаних з ними витрат. Залежно
від складності ремонту і складу робіт, вартість ремонтних робіт може варіюватися від
300 000 грн. до декількох мільйонів. По-друге, збільшення міжремонтного періоду веде до
зменшення часу простою свердловин, що, в свою чергу, дозволяє збільшити час ефективної
експлуатації свердловин.
Результати економічних розрахунків, показують, що при експлуатації нафтових
свердловин, особлива увага повинна приділятися заходам, спрямованим на збільшення часу
ефективної експлуатації свердловини. Основним показником, що впливає на тривалість

141
безупинної роботи, є міжремонтний період устаткування. За результатами проведення ОПИ

видно, що насосне устаткування виробництва ТОВ "Магістраль" має великий ресурс, ніж
насоси, що експлуатувалися на тих же свердловинах раніше. Крім того, ресурс модернізації і
поліпшення конструкції штангових насосів виробництва ТОВ "Магістраль" далеко не
вичерпаний. В ході випробувань, співробітниками ТОВ "Магістраль" була отримана цінна
інформація, на підставі якої, до конструкції насосів були внесені зміни, що дозволили
поліпшити експлуатаційні характеристики устаткування.
1. Отчет о результатах проведения опытно-промысловых испытаний штанговых глубинных

насосов производства ООО «Магистраль» на месторождениях НГДУ «Ахтырканефтегаз»
ПАО «Укрнафта.
2. Вязкость водонефтегазовой эмульсии и ее влияние на эффективность работы
глубиннонасосных установок. Н.А.Романова, З.З.Алиев, А.Р.Буранчин. – Уфа: Изд-во
«Нефтегазовое дело», №1, том 7. – 2009, С. 43.
3. Расчеты в технологии и технике добычи нефти. / Оркин К.Г., Юрчук А.М. – М.: Недра,
1967. 380 с.
УДК 330.3
МОЖЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ

НАФТОГАЗОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ
І. Б. Галюк, О. Ю. Мацькевич
вул.. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: malira75@mail.ru
Нафтогазова промисловість та рівень її розвитку є важливою складовию енергетичної безпеки

держави. Підвищення ефективності власного нафтогазовидобутку дозволяє зменшувати залежність
України д зовнішніх поставок енергоресурсів.
Сучасні вимоги до основних засобів нафтогазовидобувної промисловості, з огляду на
забезпечення необхідного рівня технологічності, економічності та екологічності діяльності, містять
елементи відносної суперечності впливу на створення та використання нових зразків техніки. Ці
вимоги повинні обов’язковим чином враховуватись при формуванні політики технологічного
оновлення галузі та вдосконалення системи управління в ній.
З однієї сторони, високий рівень прогресивності обладнання і устаткування може забезпечити
підвищення довговічності основних засобів за рахунок покращених конструкційних матеріалів,
створення більш надійних, продуктивних та сталих в роботі конструкцій. З другої сторони,
зростаючі вимоги до якості виробничих процесів вимагають підвищення інтенсивності експлуатації
техніки.
Нафтогазовидобувне обладнання відноситься до категрорії надзвичайно вартісного, а технології
по складності та дороговизні часто прирівнюють з космічними. Вартість сучасної бурової установки
сягає 15-25 млн. дол.США.
На сьогоднішній день на ремонт нафтогазового устаткування і обладнання витрачається
непропорційно значні ресурси – як матеріальні, так і трудові. Сам ремонтний сервіс потребує
організаційно-технічного вдосконалення. Загальна кількість персоналу, яка займається ремонтом
старого обладнання, є значною і складає значну частку чисельності персоналу, зайнятого
безпосереднім процесом видобутку нафти і газу.
Вітчизняне обладнання не забезпечує на сьогодні задоволення зростаючих вимог до технологій
видобутку, особливо на таких складних ділянках як шельфова частина українського сектору Чорного
та Азовського морів, Придніпровський та Прикарпатський регіон/

142
Для виконання більш складних в технічному та технологічному аспекті робіт укладаються угоди
з іноземними компаніями, які мають відповідний досвід та ресурси. Так, в межах Медеховсько-
Голотовщинського і Свиридівського газоконденсатних родовищ їх розвідку і освоєння здійснює
британська компанія Regal Petroleum [1]. Мільківське родовище у Чернігівській області було
розроблене при співпраці з американською компанією Schlumberger, яка здійснювала роботи по
проходці та розробці свердловини, підготовки розчину, конструкції свердловини та робіт по
орієнтації в просторі. [2]. Для проведення видобувних робіт в межах Прикерченської
нафтогазоносної ділянки, стратегічних покладів нафти і газу якої достатньо для забезпечення потреб
України протягом щонайменше ста років, укладено угоду з американською компанією Vanko
Prykerchenska, власниками якої в рівній пайовій участі є Vanko Internatoinal, DTEK Holdings Limited,
Shadowlight Investments Limited, Integrum Technologies Limited [3].
Перспектива інтенсифікації процесів оновлення основних засобів нафтогазовидобувної галузі є
обмеженою. Поступовий ріст інвестицій в галузь відбувається, однак його рівень не забезпечує
можливості якісного технологічного оновлення.
Вирішення даної проблеми в Україні зіштовхується з рядом складнощів, частина яких знову ж
таки ретроспективного характеру:
- існує певний стереотип роботи в галузі, який спирається на попередні досягнення і
результати, що проявляється у використанні вже розвіданих родивищ, більша частина з яких
підходить до межі виснаження.;
- система управління нафтогазовим комплексом перебуває в стані постійного
перетворення.
Усі структурні зміни, як правило, вносять дисбаланс в управління організацією на певний період
часу. У світлі нових підходів до реструктуризації НАК «Нафтогаз України» експерти не поспішають
давати оцінки наслідкам цих процесів;
- питання захисту національних інтересів є ключовим для України з огляду на відносно
нетривалий період незалежності держави та історичні передумови її досягнення.;
- питання технологічного оновлення нафтогазовидобувної галузі не вирішувалось належним
чином на фоні загального уповільнення розвитку промислового сектору та дефіциту
капіталовкладень на відтворення основних засобів і відновлення попередніх рівнів функціонування
підприємств традиційних галузей промисловості України – машинобудування, енергетичної галузі,
легкої та харчової промисловості;
- існуюча законодавча база, яка регулює можливості інвестування сфери нафти і газу, містить
цілий ряд суперечностей та двозначностей положень. Відповідно, співпраця з світовими практиками
нафтогазовидобутку є обмеженою;
- відсутність сучасних вітчизняних технологій нафтогазовидобутку пояснюється наступними
причинами:
1) державні підприємства в межах своїх бюджетів не в змозі оновити техніку і технології дол
рівня, який відповідає вимогам видобутку. Вітчизняні запаси нафти і газу є важковидобувними, а
отже, і «надкоштовними»;
2) малі фірми нафтогазового сектору можуть виконувати лише разові та самі прості роботи.
Фінансових потужностей для забезпечення виконання робіт вищого рівня складності є недостатньо.
Вирішення проблеми є можливим за умови створення, як мінімум двох, великих національних
нафтогазових сервівсних компаній, які повинні розвиватись в умовах конкурентного середовища.
Мова йде не про державні підприємства, а про компаніі, основна частка капіталу яких належить
українським інвесторам. Інеземні компанії можуть виступати як партерами, так і інвесторами. Однак,
контрольний пакет акцій повинен належати українському капіталу.
Конкурентне середовище для нафтогазосервісних компаній створюється за рахунок іноземних
лідерів сервісних постуг, пропозиція яких представлена на українському ринку, та внаслідок
внутрішньої конкуренції між самими команіями. Як конкуренція, так і співпраця з іноземними
сервісними компанями дозволять забезпечити процес обміну технологіями, передачі знань,
запозичення наробок. Внутрішня конкуренція стане поштовхом для нарощування власного
потенціалу компаній.
Захист національних інтересів в даному випадку повинен забезпечуватись не по принципу
«недопуску» іноземних компаній на вітчизняний ринок, а шляхом укріплення власних позицій в
основних нафтогазових сферах: розвідці, бурінні свердловин, освоєнні родовищ, капітальному
ремонті техніки. Тому розвиток вітчизняної наукової роботи, освіти, машинобудівного комплексу –

143
це стратегічні сфери для забезпечення власного технологічного розвитку в нафтогазовидобуванні. І

саме ці напрямки слід розвивати і зміцнювати. В іншому випадку, технологічний розвиток буде
проходити за межами України, а іноземні технології, обладнання і кошти, задіяні в українському
нафтогазовидобутку, будуть забезпечувати відтік фінансових потоків за кордон.
Наявність вітчизняних нафтогазових сервісних компаній – це одна і з складових, яка дозволить
підвищити рівень енергетичної бнзпеки держави шляхом зменшення залежності нафтогазовидобутку
від іноземних підрядчиків.
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
1. Технологічний рівень існуючого парку обладання і устакування нафтогазовидобувної
промисловості не дозволяє вирішувати питання розробки складних покладів нафти і газу, яких в
україні є переважна частина. Процесів інтенсивногог і екстенсивного використання основних
засобів галузі не відбувається.
2. Фінансові можливості існуючих організаційних утворень нафтогазового сектору є
обмежені і не дозволяють вирішити питання інноваційного оновлення матеріальної бази на
необхідному рівні. Послуги іноземних компаній, які виконують частину робіт на договірних засадах,
є надзвичайно вартісними.
3. Для вирішення даного питання необхідно провести організаційні нововведення, наприклад,
створення національних нафтогазових сервісних компаній, які працюють як об’єкти конкурентного
ринкового середовища. ініціативу створення засад для розвитку таких організаційних утворень
повинна взяти на себе держава з подальшим розвитком нафтогазосервісних компаній на умовах
ринкового регулювання діяльності.
4. Створення національних нафтогазосервісних структур дозволить взяти курс на
технологічний рівень розвитку нафтогазової галузі.
Структурні зміни в галузі вже відбуваються, однак вимогою часу є приведення всіх умов
господарювання до тих параметрів, які дозволять забезпечити ефективну роботу нафтогазової
промисловості України на інноваційних засадах технологічного розвитку.
1 Британська Regal Petroleum планує подвоїти видобуток нафти в Україні // РБК-Украина.

Информационное агенство. - Режим доступу до ресурсу: http://www.rbc.ua/.
2 Маковський О. Нафтове відродження // Режим доступу до ресурсу: http://www.vkurse.ua/.
3 Нафтогазова промисловість України // Режим доступу до ресурсу: http://uk.wikipedia.org/.
УДК 621.921.34–2:622.24.05
NUMERICAL STUDY ON PDC DRILL BIT CROWN SHAPE: ROCK

REACTION FORCE OSCILLATION ASPECT
T.O.Pryhorovska
e-mail: pryhorovska@gmail.com
Метою роботи є дослідження взаємозв’язку між кутом нахилу ріжучої частини PDC- долота
та розкидом значень сили реакції породи. Гіпотезою дослідження виступає ідея про те, що
збільшення загальної величини контактної площі різців викликає зменшення розкиду коливань.
Загальна величина контактної площі, в свою чергу, визначається конструктивними параметрами
долота (нахилом лопаті, радіусом різця, параметрами розміщення і т.д.). Для моделювання процесу
руйнування породи PDC-долотами була розроблена кінцево-елементна модель, яка включала настуні
величини: кут нахилу лопаті долота, швидкість різання, глибина різання, реологічна модель
оброблюваного матеріалу, та модель тертя. Спостерігалися наступні тенденції: збільшення
глибини різання викликає збільшення амплітуди коливань, збільшення загальної величини контактної
площі різців викликає зменшення розкиду коливань.

144
This work aimed to relate angle of PDC drill bit crown and drill bit blade oscillation magnitude. It
hypothesize an idea total cutting area increasing is accompanied with rock reaction magnitude
decreasing. Total cutting area, in its turn, is defined by PDC drill bit design options (blade inclination,
cutters radius and placement options, etc.). A finite element model to simulate rock destruction process
by PDC drill bit was developed. The following initial data was stated for simulation: angle of drill bit
blade inclination, cutting speed, cutting depth, rheological model of the processed material, and
frictional model. The follow tendencies were observed: cutting depth increasing causes oscillation
amplitude increasing, total contact area increasing was accompanied with rock reaction magnitude
decreasing.
УДК 622.248.6 : 621.318.2
ПРОЕКТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ МАГНІТНОЇ СИСТЕМИ ЛОВИЛЬНОГО

ПРИСТРОЮ З РАДІАЛЬНО НАМАГНІЧЕНИМИ МАГНІТАМИ
Т. Л. Романишин
e-mail: tarasromanushun@gmail.com
Аварії, що виникають у процесі спорудження та експлуатації свердловин характеризуються

великою різноманітністю, в результаті на вибої залишаються різні за формою та масою металеві
уламки. Ефективність ліквідації аварії визначається в першу чергу правильним вибором ловильного
інструменту.
Магнітні ловильні інструменти використовуються для вилучення із вибоїв свердловин цілих та
зруйнованих доліт, шарошок, лап із шарошками, лопатей, тіл кочення, втраченого озброєння доліт, а
також розширювачів, допоміжного інструменту і сторонніх предметів. Принцип дії магнітних
пристроїв абсолютно відрізняється від інших ловильних інструментів і полягає у створенні
магнітного поля, яке впливає на металеві предмети. Відсутність потреби в попередньому руйнуванні
металевих предметів пристроями магнітної дії значно скорочує тривалість ловильних робіт.
Проведений аналіз відомих конструкцій магнітних пристроїв виявив їх загальні недоліки:
невисока вантажопідіймальна сила, схильність до саморозмагнічування пристроїв з литими
магнітами, швидке зношення робочої поверхні магнітної системи, розсіювання магнітного поля в
зазорах між корпусом і системою, низька надійність утримання видовжених предметів. Зважаючи на
це, в ІФНТУНГ розроблено магнітні ловильні пристрої (ПМЛ) та фрезери-уловлювачі магнітні
(ФУМ) на основі магнітних систем із рідкісноземельними магнітами складу неодим-залізо-бор [1, 2].
Порівняльний аналіз характеристик розроблених пристроїв з відомими на даний час у світі
аналогами дає можливість стверджувати, що пристрої ПМЛ та ФУМ володіють значно вищими
параметрами [3], а дослідно-промислові випробування підтвердили ефективність їх використання під
час ловильних робіт у свердловинах [4].
На ефективність пристроїв на основі постійних магнітів насамперед впливає конструкція
магнітної системи та використані в ній матеріали. У розроблених пристроях ПМЛ та ФУМ
використано броньові системи з трикутною або чотирикутною схемою розміщення постійних
магнітів (рис. 1). Мінімальне розсіювання магнітного потоку відбувається на кутах центрального
магнітопроводу та відкритих торцевих поверхнях магнітів.
Для отримання рівномірного розподілу магнітного поля на робочій поверхні спроектована
магнітна система, що містить постійні магніти у формі сегментів та циліндричні магнітопроводи.
Для створення таких систем потрібно використати радіально намагнічені постійні магніти з
анізотропними властивостями в радіальному напрямку. За останній час відбулися значні зміни в
технології виготовлення магнітотвердих матеріалів, що дало можливість розробити радіально
намагнічені постійні магніти та впровадити їх виробництво.

145
1 – центральний магнітопровід; 2 – постійний магніт;3 – периферійний магнітопровід; 4 – обойма; 5

– допоміжний магніт
Рисунок 1 – Схеми магнітних систем
Для оцінки ефективності розробленої магнітної системи проведено теоретичні дослідження
основної силової характеристики – вантажопідіймальної сили. У середовищі програми Solid Works
побудовано тривимірні моделі магнітних систем зовнішнім діаметром 94 мм із трикутним,
чотирикутним та циліндричним центральними магнітопроводами. Розрахунок проводився методом
скінченних елементів у пакеті програми ANSYS Maxwell 16.0, де вирішувалося завдання
знаходження сили, що діє на феромагнітну плиту для зазору, який задавався параметрично. За
результатами розрахунку були побудовані тягові характеристики – залежність вантажопідіймальної
сили від величини робочого зазору.
Аналіз тягових кривих (рис. 2) дає підстави стверджувати, що вони мають подібний характер –
різке зниження вантажопідіймальної сили зі збільшенням робочого зазору. Це пояснюється тим, що
розроблена магнітна система, як і магнітні системи пристроїв ПМЛ працюють як на уловлення, так і
на утримання феромагнітних предметів. Стрімке зниження сили в системі з чотирикутним
магнітопроводом зумовлене використанням магнітів меншої довжини. Максимальне значення
вантажопідіймальної сили магнітної системи з циліндричним магнітопроводом на 30 % вище, ніж у
системи того ж діаметру із трикутним та чотирикутним центральними магнітопроводами.
9
8
Вантажопідіймальна сила, кН
0
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Робочий зазор, мм
з циліндричним магнітопроводом
Магнітна система: з трикутним магнітопроводом
з чотирикутним магнітопроводом
Рисунок 2 – Тягові характеристики систем діаметром 94 мм
Отже, розроблено магнітну систему на основі рідкісноземельних радіально намагнічених
магнітів з високими силовими та магнітними характеристиками. Дана система може бути
спроектована для будь-якого діаметру ловильних пристроїв, що дозволить розширити межі їх
використання під час проведення аварійно-відновлювальних робіт і профілактичному очищенню
вибоїв свердловин, у тому числі і надглибоких.

146
1 Пат. 99790 Україна, МПК E21B 31/06. Уловлювач магнітний / Є. І. Крижанівський, Л. І.

Романишин, Т. Л. Романишин; заявник і патентовласник Є. І. Крижанівський, Л. І. Романишин, Т. Л.
Романишин. – №а2011 09349; заявл. 26.07.2011; опубл. 25.09.2012, Бюл. № 18. – 6 с.
2 Пат. 100087 Україна, МПК E21B 31/06. Фрезер-уловлювач з рухомою магнітною системою /
Л. І. Романишин, Т. Л. Романишин, І. С. Атаманчук, Є. В. Діброва, Я. С. Білецький, М. С. Білецький;
заявник і патентовласник Л. І. Романишин, Т. Л. Романишин, І. С. Атаманчук, Є. В. Діброва, Я. С.
Білецький, М. С. Білецький. – № а2011 08838; заявл. 14.07.2011; опубл. 12.11.2012, Бюл. № 21. – 5 с.
3 Кваліметричний аналіз магнітних ловильних пристроїв / Т. Л. Романишин, Ю. В. Міронов, Л.
І. Романишин // Матеріали Міжнародної науково-технічної конференції "Нафтогазова освіта та
наука: стан та перспективи", 10-12 грудня 2014 р. : Тези доповідей. – Івано-Франківськ. – 2014. – С.
68-71.
4 Романишин Л. І. Дослідно-промислові випробування магнітних ловильних пристроїв / Л. І.
Романишин, В. В. Гладун, Т. Л. Романишин // Породоразрушающий и металлообрабатывающий
инструмент – техника и технология его изготовления и применения: Сб. науч. тр. — К.: ІНМ ім. В.М.
Бакуля НАН України, 2013. — Вип. 16. — С. 160-164.
УДК 331.45:330.123.72
ДО ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВАЦІЙ
У НАФТОГАЗОВОМУ ОБЛАДНАННІ
Я.Б. Сторож, Н.В. Чумакова
ДУ «ННДІПБОП», вул. Вавілових, 13, м. Київ, 04060, Україна
e-mail: yaroslav.storozh@gmail.com
Впровадження нових технологій виробництва, освоєння новітнього обладнання та устаткування

є невід’ємною частиною інвестиційної та інноваційної стратегії держави. Нафтогазовий комплекс є
одним із передових серед промисловості України, тому запровадження найкращих світових практик
нафтогазової галузі позитивно впливає на динамічний розвиток паливно-енергетичного комплексу та
й економіки країни в цілому.
Сьогодні в Україні нарівні з відсутністю відкриття нових родовищ зі значними запасами маємо
стійку тенденцію до зниження дебітів експлуатаційних нафтових і газових свердловин, що, в свою чергу,
значно впливає на збільшення трудомісткості, тривалості і вартості робіт із підтримання їх у працездатному
стані, кількості необхідних для цього технічних засобів, а також витрат на придбання та утримання цих
засобів. Виконання таких робіт за традиційними технологіями,що передбачають глушіння
продуктивного пласта є довготривалим, більш того, головним недоліком цього є досить висока
імовірність кольматації порового простору продуктивного пласта. На практиці нерідко
продуктивність відремонтованої свердловини внаслідок глушіння виявлялася меншою, ніж
доремонтна. Разом з тим для повернення свердловини до стабільного режиму роботи потрібен
досить тривалий час.
Ще в 1920-х роках у США було винайдено снабінгову технологію проведення робіт у
свердловинах під тиском із герметизованим устям і розроблено її технічне оснащення, що в
комплексі усуває недоліки класичного варіанту із глушінням продуктивного пласта. У 1960 році
снабінгові установки були суттєво вдосконалені впровадженням об’ємного гідроприводу, а в 1980
році їх стали виготовляти на самохідних шасі автомобільного типу, що значно покращило їх
безпечність, мобільність та ефективність. В Україні перші снабінг-установки з’явилися у 1970-х
роках. На сьогодні снабінгові установки можуть бути використані для надання широкого спектру
послуг. За допомогою гідравлічного станка для обертального буріння снабінгова установка може
бути застосована для подрібнення, буріння, бокового буріння, або при виконанні завдань щодо
видалення заглушок, цементу чи поглиблення свердловин.

147
Наразі в Україні застосування снабінгових установок для виконання робіт з освоєння,

капітального та поточного ремонтів газоконденсатних свердловин здійснюється на родовищах,
розташованих на території Харківської області. Раніше такі роботи здійснювалися на тимчасово
окупованих територіях Луганської та Донецької областей.
Ще у 2012 році в рамках пілотного проекту роботи із застосуванням снабінгових установок
виконувались на свердловинах з глибинами від 2 500 м до 3 700 м та тисками, що відповідають
гідростатичним на цих глибинах. Усі роботи, передбачені планами, виконувались під безпосереднім
наглядом представників аварійно-рятувального загону спеціального призначення МНС України у
Полтавській області, які позитивно оцінили отриманий досвід.
Порівнявши між собою функціональні можливості традиційних агрегатів для ремонту,
випробування, освоєння і обслуговування свердловин та снабінгових установок фактично було
підтверджено відсутність операцій, що виконуються технічними засобами першої групи, які не
можуть бути виконані снабінговими установками. За рівних параметрів снабінгові установки мають
меншу масу та габарити, характеризуються кращою монтажездатністю та транспортабельністю,
меншими експлуатаційними витратами. Через кращу технічну оснащеність засобами автоматизації,
контролю і керування технологічними процесами снабінгові установки створюють безпечніші умови
праці експлуатаційного персоналу, вищу культуру виробництва, забезпечують кращу профілактику
аварійності у свердловинах.
За умови належного вибору устаткування та експлуатації його кваліфікованим персоналом
застосування снабінгових технологій не створює більшої фонтанної небезпеки, ніж традиційні
способи із глушінням продуктивного пласта. Навпаки, вони створюють кращі умови охорони надр та
екологічної безпеки поряд із незаперечним та вагомим економічним ефектом, що доведено світовим
досвідом їх впровадження. За тридцять років свого існування в сучасному конструктивному
виконанні та типовій комплектності снабінгові установки стали переважаючим технічним засобом
навіть в тих нафтогазовидобувних регіонах США і Канади, де до того застосовувався потужний парк
традиційних ремонтних агрегатів.
Проте, незважаючи на високу ефективність таких установок та технології, широкому
застосуванню їх в Україні, перешкоджає ряд проблемних питань, пов’язаних із нормативним
забезпеченням.
На сьогодні основним нормативно-правовим актом з охорони праці у цій сфері є Правила
безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України, затверджені у 2008 році. Ці Правила
спрямовані на створення безпечних умов праці на свердловинах, де зберігаються умови
фонтанування або нафтогазоводопроявів при проведенні поточних і капітальних ремонтів, та
вимагають глушіння свердловин за допомогою бурових рідин. Так, згідно з п. 12.4 розділу V
«Буріння нафтових і газових свердловин», глушінню підлягають усі свердловини з пластовим
тиском, що перевищує гідростатичний, у яких (відповідно до виконаних розрахунків) зберігаються
умови нафтогазопроявів при пластових тисках нижчих від гідростатичного. Згідно з вимогами
пункту 12.10 розділу V Правил, свердловини обладнані вибійними клапанами-відсікачами, у яких
планами робіт не передбачене проведення попереднього глушіння, необхідно зупинити, стравити
тиск до атмосферного і витримати в часі не менше трьох годин.
Ізолюючі пробки, що застосовуються при снабінгових технологіях, виконують функцію
аналогічну клапану-відсікачу, і тому після їх встановлення та проведення профілактичних робіт,
спрямованих на перевірку відсутності надлишкового тиску на гирлі свердловини, проводяться
роботи з монтажу снабінгової установки. Демонтаж фонтанної арматури проводиться після
візуального встановлення припинення виділення газу зі свердловини і перевірки сталості рівня
рідини в ній, що відповідає вимогам чинних Правил.
Загалом, чинні Правила безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України не містять
категоричної заборони на проведення робіт з капітального та поточного ремонту нафтових і газових
свердловин без глушіння при надлишковому тиску на усті. Вони лише обмежують такий ремонт
застосуванням колтюбінгових установок, що значно поступаються снабінговим, є набагато дорожчими і
самі собою не гарантують фонтанної безпеки.
Ще у 2013 році спільними зусиллями науковців, підприємців та держслужбовців було ініційовано
внесення змін до чинних Правил безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України. В результаті
чого, опрацювання цього нормативно-правового акта було передбачено планом регуляторної
діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2014 рік. Більше того, було розроблено нову
редакцію Правил, адже, окрім, питань застосування снабінгових установок, Правила було приведено

148
у відповідність до вимог чинного на той час законодавства України. Разом з тим, на реалізацію плану
імплементації актів ЄС до національного законодавства, проект нових Правил було доповнено
положеннями Директиви Ради 92/91/ЄЕС від 03 листопада 1992 року стосовно мінімальних вимог
щодо підвищення рівня безпеки та охорони здоров’я працівників на гірничо-видобувних
підприємствах, де сировина видобувається через свердловини. Зазначений проект було розглянуто
окремими профільними підприємствами НАК «Нафтогаз України», якими надано відгуки. Однак,
процедура погодження цього проекту нормативно-правового акта так і не відбулась у зв’язку з
реорганізацією органів виконавчої влади, в тому числі й Держгірпромнагляду.
Новостворена Державна служба України з питань праці повернулася до питання повторного
розгляду та опрацювання проекту нової редакції Правил у 2016 році. На сьогодні проект Правил та
супровідна документація до нього оприлюднені на офіційному сайті Держпраці з метою отримання
пропозицій та зауважень.
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що застосування в Україні сучасних варіантів технології
проведення робіт у свердловинах можливе за умови внесення відповідних змін у правилах
безпечного ведення робіт на свердловинах, технічної адаптації вітчизняних свердловин для
забезпечення можливості застосування на них снабінгових технологій, проведення навчання та
сертифікації технічного персоналу, який виконуватиме роботи за цими технологіями.
У свою чергу, швидке і широке впровадження снабінгових технологій дасть відчутний ефект в
нафтогазовидобуванні, в соціальній сфері та у національній економіці в цілому.
1. Recommended Practices for Occupational Safety for Oil and Gas Well Drilling and Servicing
Operations, API Recommended Practice 54; American Petroleum Institute, 1220 L Street, NW,
Washington, DC 20005; 202.682.8000; http://www.api.org/.
2. Инструкция по предупреждению газонефтеводопроявлений и открытых фонтанов при
строительстве и ремонте скважин в нефтяной и газовой промышленности. РД 08-254-98, 1998 – 12 с.
3. Правила безпеки в нафтогазодобувній промисловості України. НПАОП 11.1-1.01-08. –
Х.: Форт, 2008 – 188 с.
4. Директива Ради 92/91/ЄЕС від 3 листопада 1992 р. стосовно мінімальних вимог щодо
підвищення рівня безпеки та охорони здоров’я працівників на гірничо-видобувних підприємствах, де
сировина видобувається через свердловини (одинадцята окрема Директива у значенні частини 1
статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС) (ОВ L 348, 28.11.1992, С.9). 1992L0091 – UA – 27.06.2007 – 001.001
– 148.
УДК 622.24.053
ДИНАМІЧНА МОДЕЛЬ ВИВІЛЬНЕННЯ ПРИХОПЛЕНОЇ БУРИЛЬНОЇ

КОЛОНИ МЕТОДОМ ВІБРАЦІЙ
К. Г. Левчук
e-mail: kgl.imp.nan@gmail.com
Запропоновано дискретно-континуальну математичну модель процесу звільнення прихопленої

бурильної колони, що охоплює динамічне збурення, пружну деформацію вільної частини компоновки
бурильних труб, формування навантаження на прихоплену зону та динаміку прихопленої
компоновки бурильних труб. Модель складено для випадку розміщення вібраційного механізму вгорі
бурової вежі, тобто без розкручування бурильної колони. Задачу звільнення бурильної колони
вібраційним методом розв’язано з урахуванням зовнішньої сили, згенерованої вібратором, і сил
опору застряглої труби.
В основу запропонованого методу покладено рівняння поздовжніх і згинальних коливань
пружного стрижня – диференціальні рівняння гіперболічного типу в частинних похідних з двома
незалежними змінними, а також молекулярно-механічну теорію тертя. У процесі розв’язання
систему диференціальних рівнянь зведено до задачі Штурма-Ліувілля з крайовими умовами І та

149
ІІ роду, а далі застосовано метод Фур’є.

Одержано формули для визначення тиску породи на бурильну трубу для різноманітних видів
прихоплень. Сформульовано рекомендації щодо зменшення коефіцієнта тертя за рахунок
використання вібропристроїв.
У підсумку отримано залежності, які дозволяють, скориставшись результатами геофізичних
досліджень у свердловині, оцінити ефективність застосування вібраційних пристроїв для ліквідації
аварій при бурінні, не порушивши міцності труб. Проведено аналіз впливу низькочастотних
коливань на коефіцієнт тертя бурильних труб об стінку свердловини при застосуванні
віброзбурювальних пристроїв.
Надано рекомендації щодо підбору частоти й амплітуди збурювальної сили, що дозволить
звільнити прихоплену колону труб і запобігти їх руйнуванню. Дано пораду розміщувати свердловинні
осцилятори не лише вгорі бурильної вежі, а також вмонтовувати їх у бурильну колону поблизу зони
прихоплення.
Ключові слова: хвильове рівняння, ліквідація прихоплень, вібратор, сили прихоплення, згинальні
коливання, свердловинний осцилятор.
The discrete-continual mathematical model of process of release stuck drilling string which contain
dynamic indignation, elastic deformation of the free part of configuration of drilling pipes, formation of loads of
the stuck zone and dynamics of the taken configuration of drilling pipes has been offered. The model is made for
a case of an arrangement of the vibration mechanism on top that does not demand an untwisting of a drilling
string. The problem of release of a drilling string is solved by a vibration method taking into account the external
force generated by the vibrator, and resisting strengths of the got stuck pipe.
The equation of longitudinal and transverse vibrations of a resilient rod – differential equations of
hyperbolic type in partial derivatives with two explanatory variables, and also the molecular and mechanical
theory of a sliding friction is the basis for the offered method. In the course of the decision the system of
differential equations comes down to a Sturm–Liouville theory with boundary conditions І and ІІ sorts, and the
method of Fourier is applied further.
Formulas for determination of pressure of rock on a drilling pipe for different types of a sticking are
received. Recommendations for the purpose of decrease of a friction coefficient due to use of vibrodevices are
formulated.
In results dependences which allow are received, having used results of geophysical surveys in the well, to
estimate effectiveness of use of vibration devices for accident elimination when drilling, without having broken
durability of pipes. The analysis of influence of low-frequency fluctuations on a friction coefficient between
drilling pipes and a well wall in case of use of the vibrorevolting devices is carried out.
Recommendations concerning selection of frequency and amplitude of the disturbing force are made that
will allow to release the stuck drilling pipes and to prevent their destruction. It is offered to have well oscillators
not only above a boring tower, and also to mount them in a drilling string near a sticking zone.
Key words: wave equation, elimination of stuck, vibrator, a sticking force, transverse oscillations.
УДК 622.240.53
ДО ПИТАННЯ ПРО МІЦНІСТЬ ТА ДОВГОВІЧНІСТЬ БУРИЛЬНИХ ТРУБ

З МЕХАНІЧНИМИ ПОШКОДЖЕННЯМИ, ЯК КОНЦЕНТРАТОРАМИ
НАПРУЖЕНЬ
В.В. Тирлич
ІФНТУНГ,76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, Україна
e-mail: Turluch@rambler.ru
Збільшення видобутку нафти та газу, необхідних для забезпечення національної безпеки,

можливе при бурінні глибоких та надглибоких свердловин, оскільки в основних нафтогазоносних
районах: Дніпровсько-Донецькій впадині та Карпатській нафтогазоносній провінції, вони залягають
на глибинах 6,5 - 7 тисяч метрів і більше.

150
Тому, однією з ключових проблем, при спорудженні таких свердловин, є забезпечення

надійності та довговічності бурильної колони. Покращення цих показників впливає на зменшення
кількості аварій, пов’язаних з відмовами бурильних колон, що в свою чергу приводить до
покращення техніко-економічних показників буріння..
Аналіз аварійності, проведений багатьма дослідниками[1,2] свідчить, що близько 80% аварій з
нарізними трубами було пов’язано з корозійно-втомним руйнуванням. Так, під час роторного
буріння часто зустрічаються руйнування по тілу труби, що має кілька видів: поперечний,
повздовжній та спіральний злами.
Найчастіше зустрічається поперечний злам. В переважній більшості випадків- неконтрольоване
поперечне руйнування тіла труби викликане дією значних статичних навантажень, високими
робочими тисками та критичними розмірами поперечної замкнутої або напівеліптичної тріщини, що
зароджується та розвивається в місцях концентраторів напружень через пошкодження роторними
клинами або наявності в металі труби неоднорідної структури
( неметалеві включення, раковини, закати, волосини), а також у разі порушення технології спуско-
підіймальних операцій. Причиною поломок бурильних труб по тілу можуть бути також і корозійні
виразки та мікротріщини, як на внутрішній, так і на зовнішній поверхні труби, які приводять до
зародження та росту макротріщин.
Спіральний злом завжди починається з поперечної тріщини та має втомний характер.
Повздовжній злам, пов'язаний з дефектами прокату або значними внутрішніми напруженнями,
викликаних порушенням технологічного режиму прокатування та термообробки.
Так , в об’єднанні БУ «Укрбургаз» за 2015-2016 пік було зафіксовано відповідно 29 та18 зломів
бурильного інструменту, в основному по тілу труби. Основною причиною таких зломів можна
назвати утворення мікротріщин з їх стрімким розмивом та подальшим обривом труби, відповідно 24
та 12, що становить близько 80% від усієї кількості. Ще однією причиною зломів можна назвати
втомне руйнування внаслідок значних знакозмінних навантажень. Такі обриви відбувались на
відстані до 1 метра від торця муфти чи ніпеля, а найчастіше в межах від 0,5 до 0,6 метра(13 зломів).
Орієнтовна кількість відпрацьованих годин обірваних труб знаходилась в межах від 6000 до
15000 годин, в тому числі після дефектоскопії від 30 до380 годин. Це свідчить про те, що труби
працювали в свердловині з механічними пошкодженнями, які ставали концентраторами напружень, і
відповідно зменшували термін експлуатації бурильних труб. На дні таких пошкоджень розташовано
шар пластично деформованого( при нанесенні пошкоджень) металу. Цей шар може містити
мікронадриви, від яких в процесі експлуатації зароджуються та розвиваються втомні тріщини, в
залежності від величини, напрямку та характеру експлуатаційних навантажень, що виникають в
процесі буріння та спуско-підіймальних операцій.
Тому, для підвищення надійності експлуатації бурильної колони необхідно розробити та
вдосконалити методи розрахунку на міцність та довговічність бурильних труб з дефектами(
поперечні риски, раковини, корозійні виразки), що враховують характерні особливості пошкоджень:
втрату металу, мікронадриви(мікротріщини) на дні, розвиток втомної тріщини, концентрацію
напружень в нетто-перерізі та біля вершини тріщини.
1. Механіка руйнування і міцність матеріалів: довідн. посіб. / за заг. ред. В.В. Панасюка. – Том 10 :
Міцність та довговічність нафтогазового обладнання / В.І. Похмурський, Є.І. Крижанівський,
В.М. Івасів та ін. – Львів - Івано-Франківськ: Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН
України ; Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 2006. – 1193 с.
2. Івасів В.М. Аналіз причин руйнування елементів бурильної колони / В.М. Івасів, Я.С. Гриджук,
Л.Р. Юрич // Технологический аудит и резервы производства. – 2014. – №6/4 (20). – С. 15 - 17.

151
УДК 622.276.5
РОЗРОБЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ СВЕРДЛОВИННОГО

ДИСПЕРГАТОРА
І. І. Шостаківський , І. В. Вовк
вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, 76019, Україна, e-mail: shostakivsky@gmail.com
На сучасному етапі розвитку галузі гостро постають питання підвищення ефективності

нафтовилучення із пластів.
Відцентрові електронасоси у свердловинах з високим газовим фактором та під час
видобування водонафтових сумішей демонструють очевидне погіршення своїх робочих
характеристик. Дослідженнями встановлено, що у порівнянні з роботою насоса на чистій
девонській нафті при відкачуванні водонафтової емульсії з водовмістом 60%, відбувається
значне зниження продуктивності, а саме у зоні оптимального режиму роботи насоса – на 27%.
Зниження корисного напору насосів в цьому випадку логічно пояснити витратою частини
корисної енергії на підготовку структури суміші.
Одним із способів підвищення ефективності роботи насосів при видобуванні водонафтових
сумішей та нафти із свердловин з високим газовим фактором є використання пристроїв для
попередньої підготовки однорідної суміші за рахунок турбулізації потоку на прийманні насоса.
Такі пристрої одержали назву - диспергатори або турбулізатори.
Диспергатори призначені для подрібнення газових включень в пластовій рідині,
підготовки однорідної газорідинної суміші і подачі її на вхід насоса. Вони встановлюються на
вході насоса замість вхідного модуля. Максимальний допустимий вміст вільного газу на вході
в диспергатор при максимальній подачі – 55 % за об'ємом. При проходженні потоку
газорідинної суміші через диспергатор підвищується її однорідність і ступінь подрібнення
газових включень, завдяки чому покращується робота відцентрового насоса: зменшується його
вібрація і пульсація потоку в насосно-компресорних трубах, забезпечується робота із заданим
ККД. За насосом в НКТ з перекачувальної рідини виділяється вільний газ, який,
розширюючись, здійснює додаткову роботу по підйому рідини зі свердловини. В цілому,
застосування диспергатора сприяє покращенню умов роботи насоса, підвищенню стабільності
його характеристик і збільшенню економічності всієї установки заглибного відцентрового
насоса. Використання турболізаторів також сприяє зменшенню в'язкості суміші і, відповідно,
зниженню гідравлічних втрат у каналі, оскільки, відомо, що втрати тиску в каналі будуть тим
вище, чим більше в'язкість рідини, що перекачується.
На основі аналізу літературних джерел та виробничого досвіду, виходячи з потреби
підвищення ефективності нафтовилучення із пластів авторами була розроблена конструкція
диспергатора, який дозволяє ефективно гомогенізувати нафтогазову суміш для подальшого її
видобування за допомогою електровідцентрового заглибного насоса. Основною перевагою
розробленої конструкції є її простота і, відповідно, можливість виготовлення на підприємствах
України. Попередні дослідження твердотільної моделі диспергатора та поведіки газорідинних
потоків підтверджують працездатність та ефективність розробленої конструкції. Проте, слід
зауважити, що для остаточних висновків щодо доцільності впровадження зазначеної розробки
необхідно провести ряд додаткових, уточнюючих досліджень. Уточнене 3-Д моделювання
дозволить виконати остаточне корегування форми, конфігурації та пропорцій змішувальної
камери для досягнення максимального ефекту.
1 Бочарников В.Ф. Справочник мастера по ремонту технологического оборудования. – М .:
‘‘Инфра – Инженерия’’,2008. – 576с.
2 Федорович Я.Т. Машини і обладнання для видобутку нафти і газу, конспект лекцій.
ІФНТУНГ 2009.
3 Молчанов Г.В., Молчанов А.Г., Машины и оборудование для добычи нефти и газа. – М.:
Недра, 1990.

152
4 Нефтепромысловое оборудование. Справочник / под ред. Бухаленко Е.И. – М.: Недра,

1990.
5 Ивановский В.Н., Дарищев В.И., Сабиров А.А., Каштанов В.С., Пекин С.С.
Оборудование для добычи нефти и газа: В 2 ч. – М: ГПУ Изд-во “Нефть и газ” РГУ нефти и
газа им. И.М. Губкина, 2002. – Ч. 1 – 768 с.
УДК 621
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ

ХАРАКТЕРИСТИК ФЕРОМАГНЕТИКІВ НА ОСНОВІ
МАГНІТОПРУЖНИХ ДАТЧИКІВ МЕХАНІЧНИХ НАПРУЖЕНЬ
Л.С. Шлапак, В.В. Циганчук
вул. Карпатська, 15 м. Івано-Франківськ, Україна, 76019 cigan@i.ua
В статті приводиться інформація про застосування манітного методу контролю напружено-

деформованоо стану стальних металоконструкцій.
Ключові слова: магнітопружні датчики механічних напружень, напружено-деформований стан,
феромагнітні конструкції.
1. Вступ Однією з найважливіших науково-технічних проблем нафтогазової галузі є
забезпечення надійного та безперебійного функціонування систем магістрального трубопровідного
транспорту. Для цього необхідний періодичний контроль технічного стану трубопроводів, в тому
числі контроль напружено-деформованого стану (НДС) металу трубопроводів.
Контроль НДС металу в промислових умовах проводиться технічними засобами, які засновані
на різних фізичних методах (акустичні, електромагнітні, магнітні і т. д.) [1].
В останні роки великий інтерес проявляється до магнітних методів контролю працездатності
сталевих виробів і елементів металлоконструкцій, які засновані на кореляції структурно-чутливих
магнітних параметрів і механічної напруги металу [2].
У практиці технічної діагностики сталевих виробів і металоконструкцій магнітний контроль
НДС металу проводиться із застосуванням технічних засобів, заснованих на реєстрації величини
магнітних шумів, магнітної анізотропії металу, коерцитивної сили і використанні магнітної пам'яті
металу [3,4,5].
Однак існуючим методам і технічним засобам магнітного контролю НДС металу властиві ряд
недоліків: однозначність індикаторів механічної напруги металу по магнітним шумам і магнітній
анізотропії металу лише в області пружної деформації і їх невизначеність в області пластичної
деформації металу; значна похибка (в середньому близько 30%) оцінки величини механічного
напруження металу при пружних деформаціях в умовах практичного застосування магнітної
структуроскопії; необхідність заходів порівняння НДС металу; відсутність технологічних
регламентів магнітного контролю працездатності сталевих виробів (крім підйомних пристроїв і
посудин, що працюють під тиском) [6]. Все це знижує ефективність магнітного контролю НДС
металу і оцінки працездатності сталевих виробів і металоконструкцій .
У зв'язку з цим дослідження і розробка методу локального магнітного контролю НДС металу
елементів корпусного обладнання та металоконструкцій є актуальним завданням.
2. Аналіз сучасних закордонних і вітчизняних досліджень і публікацій
Вплив експлуатаційного навантаження на кінетику накопичення пошкоджень сталей
магістральних трубопроводів досліджено у працях Є.І. Крижанівського, Л.С. Шлапака, О.М.
Карпаша, М.О. Карпаша, Ю.В. Банахевича, Д.Ю. Петрини. та ін.
Істотний внесок в розвиток фізичних методів контролю НДС металу внесли російські і
зарубіжні вчені: Клюєв В.В., Горкунов Е.С., Мужицький В.Ф., Новиков В.Ф., Дубов А. А.,
Сандомирський С.Г., Венгринович В.Л., Hauk V., Santish S., Withers PJ, і ін.
Зокрема, вивченню впливу анізотропії матеріалу трубних сталей на оцінювання величини
напружень ультразвуковим методом присвячена робота [7], а магнітним методом – [8].

153
Розвитку теорії, створення методів та засобів визначення ресурсу безпечної експлуатації

трубопроводів магнітними методами присвячена робота Кузнецова А.Н.[3]
Питанням дослідження впливу дефектів на НДС магістральних нафтопроводів займалися ряд
авторів: А.Я. Недосека, С.К. Фомичев, С.Н. Минаков та інші [9].
Основою неруйнівного магнітоанізотропного методу контролю механічних напружень є
залежність магнітної проникливості феромагнітних матеріалів вимірюваних об’єктів від їх
пружного стану. Розробниками на сьогодні пропонується декілька видів виконання системи для
вимірювання механічних напружень ділянок магістральних трубопроводів та металоконструкцій.
Дослідження залежності магнітних характеристик феромагнетиків від пружних зусиль і
пластичних деформацій розглядалося в роботах Вонсовского С.В., Кондорского Е.И.,
Максимочкина В.И., Мехонцева Ю.Я., Ландмана Р., Керстсна М., Тікадзумі С [10].
3. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми
Проблема зменшення впливу зазору на результати вимірювань, що є основною перешкодою
при використанні всіх без винятку приставних магнітоконтактних перетворювачів.
Відомо, що зміна магнітного опору зазору в стільки разів підвищує похибку вимірювань, у
скільки разів магнітна проникність досліджуваного металу більша за магнітну проникність
середовища зазору.
Вплив зазору, форми і розмірів об'єктів на результати вимірювання магнітних властивостей
речовини розглядались в роботі [5]
4. Постановка задачі
Практичне використання магнітних методів контролю неможливе без створення первинних
перетворювачів, методик перетворення вимірюваного параметра в електричний сигнал і обробки
корисного сигналу [11]. У цій частині, як і в інших методах неруйнівного контролю, важливе
значення мають роботи по вдосконаленню способів отримання інформації, її накопичення, обробки,
архівування та документування [12].
Мета даної роботи - дослідження вихідних характеристик накладних перетворювачів при їх
взаємодії з поверхнею об'єкта контролю з урахуванням конструкції перетворювачів і параметрів, що
впливають на реєстровані сигнали [13].
Дослідити вплив кута повороту осі датчика, локальних змін електромагнітних властивостей та
інших факторів, що впливають на параметри перетворювача.
3. Основний матеріал
Принцип дії магнітопружних датчиків заснований на використанні магнітопружного ефекту -
фізичного явища, що полягає у зміні магнітних властивостей феромагнітних матеріалів під дією
механічних сил.
Переваги магнітопружних датчиків проявляються в найбільшій мірі при вимірюванні
параметрів об'єктів, що працюють в важких умовах експлуатації (прокатні стани, шахтні підйоми,
бурові установки і т. п.)
Конструктивними елементами датчика, здійснюючими механічне перетворення, є зовнішній
механічний перетворювач і чутливий елемент. За допомогою зовнішнього механічного
перетворювача вимірювальний параметр може змінюватися за величиною, знаком або видом.
Аналіз конструктивних схем відомих магнітопружних датчиків дозволяє виділити дві основні
групи:
1. Магнітопружні датчики, в яких використовується зміна магнітних характеристик матеріалу
чутливого елемента в якому-небудь одному або двох взаємно перпендикулярних напрямках. До них
відносяться магнітопружні датчики:
- електричного опору;
- дросельного;
- мостового;
- диференційно-трансформаторного;
- шунтового типів.
2. Магнітопружні датчики, в яких використовується зміна ступеня магнітної анізотропії
матеріалу чутливого елемента. До них відносяться :
- магнітоанізотропні;
- сельсині датчики трансформаторного типу.

154
Принцип дії МД дросельного типу (рисунок 1, а) заснований на зміні повного електричного

опору котушки 1, що живиться змінним струмом і створюючий магнітний потік в чутливому
елементі 3, до якого прикладено вимірюване зусилля.
У магнітопружному датчику електричного опору (рис.1, б) через електроди 1 до чутливого
елементу підводиться змінний струм, а за допомогою електродів 2 вимірюється падіння напруги на
ділянці чутливого елемента 3, яке при незмінному струмі пропорційно електричному опору цієї
ділянки.
Принцип дії магнітопружного датчика мостового типу (рис.1, в) заснований на вимірюванні
різниці повних електричних опорів котушок 1, магнітні осі яких взаємно перпендикулярні.
У магнітопружного датчика шунтового типу (рис.1, г) при відсутності вимірюваного зусилля
магнітний потік, створений котушкою збудження 1, замикається в основному через магнітопровід,
не охоплений вимірюваною котушкою.
Під дією вимірюваного зусилля магнітний опір магнітопровода 3, виготовленого із матеріалу з
позитивною магнітострикцією, в осьовому напрямку зростає, і частина потоку,обумовлена
величиною вимірюваного зусилля, відгалужується в шунтувальний магнітопровід, охоплений
вимірювальною котушкою 2, з якої знімається вихідна напруга.
Рис. 1. Конструктивні схеми відомих магнітопружних датчиків
У котушечному магнітоанізотропному датчику (рис.1, д) сумарний вектор магнітного потоку,

зчепленого з котушкою збудження 1, спрямований всередині чутливого елемента 3 під кутом 45 ° до
векторів головних механічних напружень. Магнітна вісь вимірювальної котушки 2 розташована
перпендикулярно до осі котушки збудження, завдяки чому при відсутності навантаження, яке
вимірюють і повної магнітної ізотропності матеріалу чутливого елемента потокозчеплення з
вимірювальною котушкою 2, а отже, і коефіцієнт взаємоіндукції дорівнюють нулю.
У електроднокотушечному анізотропному датчику (рис. 1, е) через електрод 1 підводиться
змінний електричний струм до чутливого елементу 3; в останньому виникають магнітні потоки
розсіювання, зчеплені з вимірювальними котушками 2. Котушки 2 з`єднанні зустрічно, тому при
повній магнітної ізотропності матеріалу індуковані в цих котушках е.р.с. рівні між собою і вихідна
напруга датчика дорівнює нулю.
Магнітна анізотропія, яка виникла наслідок механічних напружень, призводить до розбалансу
схеми і до появи вихідної напруги.
У електродно-котушечному анізотропному датчику (рис. 1, ж) всередині чутливого елемента 3
при пропущенні через нього змінного струму створюються циркулярні магнітні потоки, які при
повній магнітний ізотропності матеріалу не зчеплені з вимірювальною котушкою 2. При
скручуванні чутливого елемента в цій котушці наводиться е. р. с, тобто, що є функцією
вимірюваного крутного моменту.
У магнітопружних датчиках диференційно-трансформаторного типу (рис. 1, з) магнітний потік,
зчеплений з котушкою збудження 1, розгалужується на два потоки, перший з яких пронизує
магнітопровід 3" з одним, а інший потік – магнітопровід 3' з відмінним від нього характером зміни

155
магнітних характеристик під дією вимірювального навантаження. Один з цих магнітопроводів

умовно названий чутливим, а інший – компенсаційним елементом.
Вибір типу та конструктивної схеми МД визначається вимогами, яким він повинен
відповідати.
До числа цих вимог належать:
1. Велика потужність вихідного сигналу.
2. Перетворення механічної напруги, що виникають у рухомих деталях. У цих випадках з
метою підвищення надійності зазвичай застосовуються безконтактні МД, а чутливий елемент
виготовляється з суцільного матеріалу .
3. Технологічність виготовлення, а також малий розкид вихідних характеристик при серійному
виготовленні МД. Цим вимогам більшою мірою відповідають МД з циліндричними чутливими
елементами.
4. Лінійність перетворення. Оскільки магнітопружне перетворення має принципово нелінійний
характер, то найбільш доцільним є застосування тієї схеми МД, яка забезпечить можливість
лінеаризації вихідної характеристики. Кращі результати в цьому відношенні отримані для
безконтактних МД трансформаторного та диференційно-трансформаторного типів. Метрологія та
вимірювальна техніка
У МПП використовується магнітопружний ефект, який проявляється в тій чи іншій мірі у всіх
феромагнітних матеріалів і полягає в зміні магнітних властивостей феромагнітних матеріалів під
дією пружних механічних напруг. Спільне використання трансформаторного МПП і
магнітоанізотропного перетворювача (МАП) з датчиком Хола дозволило розробити
багатофункціональні датчики механічних величин.
Основний вимірювальний блок приладу - магнітопружний датчик (перетворювач), який являє
собою перетворювач трансформаторного типу, первинна обмотка якого є обмоткою намагнічування,
а вторинна – індикаторною. Прилад створює магнітний потік у контрольованому металі й реєструє
величину його зміни. Величина зміни магнітного потоку пропорційна діючим у виробі значенням
пружних механічних напруг.
Рис.2. Первинний перетворювач Мехонцева
На рис. 2 наведена схема розповсюдженого перетворювача для вимірювання анізотропії

магнітних властивостей, розробленого Ю.Я. Мехонцевим. Перетворювач складається з двох П-
подібних сердечників - намагнічуючого 1 і індикаторного 3 з нанесеними на них обмотками
(збудження і індикаторна) і розташованими один над іншим так, що сліди полюсів на
випробуваному листі 2 утворюють квадрат. У разі вимірювання магнітоізотропного ненапруженого
матеріалу полюси сердечника з індикаторної обмоткою знаходяться в еквіпотенційних точках і
напруга на вимірювальній обмотці дорівнює нулю. При наявності механічної напруги в металі
змінюються умови проходження магнітного потоку між полюсами і в вимірювальної обмотці
виникає ЕРС, по якій можна судити про значення механічної напруги.
Основна мета застосування подібних пристроїв - вимір відносного значення магнітних
характеристик поверхні металу для двох заздалегідь обраних напрямків, які визначаються при
повороті навколо вертикальної осі встановлених на метал перетворювачів. При плоскому
напруженому стані головні напруження розташовані під кутом 90 ° один до одного, і перетворювач

156
магнітної анізотропії повинен порівнювати магнітні властивості також в цих координатних

напрямках.
Перетворювачами магнітної анізотропії можна вимірювати різницю нормальних напружень по
двох взаємно перпендикулярним напрямам і відповідні їй дотичні напруження.
Рис.3. Тарувальна характеристика накладного магнітоанізотропного перетворювача
Методика вимірювань, як правило, передбачає калібрування приладів на зразках (рис.3),

ідентичних за хімічним складом, термообробці і підготовці поверхні, з деталлю, на якій будуть
проводитися вимірювання. Відхилення від цих вимог збільшують помилки, і без того чималі.
Вимірювання обмежені пружними напруженнями приблизно до половини межі текучості. Далі
помилки різко зростають. Застосування перетворювачів обмежена виміром різниці головних
напружень. Роздільне вимірювання головних напружень в даний час дуже складно здійснити.
Удосконалення магнітопружного перетворювача в теперішній час йде в основному шляхом
пошуку матеріалів, що поєднують високу тензочутливість, стабільність коефіцієнта перетворення і
високу механічну міцність.
Застосування датчиків Холу в значній мірі зменшує вплив потоків розсіювання, створюваних
обмоткою збудження, на вихідний сигнал трансформаторного магнітопружного перетворювача.
Магнітоанізотропні перетворювачі відрізняються високою стабільністю і невеликою похибкою.
6. Висновки
Встановлено взаємозв'язок між параметрами дефекту і реєстрованими сигналами магнітного
датчика з урахуванням впливу параметрів, що впливають на реєстровані сигнали.
Отримано градуювальні характеристики з урахуванням впливу параметрів дефекту при різних
режимах контролю, взаємного розташування датчика і об'єкта контролю (ОК), електромагнітних
властивостей металу.
Отримано алгоритми розрахунку залежностей і діаграм для дефектометричної оцінки
поверхневих дефектів.
Дано рекомендації по розміщенню обмоток на осерді і виборі їх параметрів.
7. Література
1. Неразрушающий контроль: Справочник: В 7 т. Под общ. ред. В.В. Клюева. Т. 6: В 3 кн. Кн. 1:
Магнитные методы контроля. /В.В. Клюев, В.Ф. Мужицкий, Э.С. Горкунов, В.Е. Щербинин. Кн. 2:
Оптический контроль. /| В.Н. Филинов, А.А. Кеткович, М.В. Филинов. Кн. 3: Радиоволновой
контроль. /В.И. Матвеев. - М.: Машиностроение, 2004. - 832 с.: ил.
2. Орехов Г.Т. Связь магнитоупругого эффекта с напряжением и деформациями при плоском
напряженном состоянии ферромагнитных материалов // Дефектоскопия.- 1975.- №3.- С. 100 -105.
3. Кузнецов А.Н. Развитие теории, создание способов, средств и технологии определения
ресурса безопасной эксплуатации трубопроводов магнитными методами неразрушающего контроля
: диссертация доктора технических наук :- Москва, 2013.- 211 с.: ил.
4. Применение магнитных методов для оценки нагруженности и поврежденности стали Х70.
Э.С. Горкунов, С.Ю. Митропольская, Д.И. Вичужанин, Е.А. Туева. Физическая механика 13 1(2010).
5. Василенко О.Н. Методы и средства многопараметровой магнитной структуроскопии изделий
с использованием составных разомкнутых магнитных цепей. Автореферат. Екатеринбург, 2014.

157
6. Гуманюк М.Н. Магнитоупругие датчики в автоматике. Киев, «Техніка», 1965. – 154 с.

7. Вплив анізотропії трубних сталей на оцінювання напруженого стану ультразвуковим
методом / Шлапак Л.С., Коваль В.М., Олійник А.П., Дніпренко В.М., Марчук Я.С. // Нафтова і
газова промисловість, 2003. - №1.
8. Горкунов Э.С., Мушников А.Н., Задворкин С.М., Якушенко Е.И. Влияние упругой
деформации растяжением (сжатием), кручением и гидростатическим давлением на магнитные
характеристики трубной стали 09Г2С. ISSN 1310-3946. Научни известия на НТСМ, 2012.
9. А.Я. Недосека, С.К. Фомичев, С.Н. Минаков, А.И. Степаненко, М.Я. Яременко. Особенности
измерения механических напряжений электромагнитным методом в трубопроводах и сосудах
давления газового и нефтяного комплексов. Методические материалы. ISSN 0235-3474. ТД и НК,
1996, №1
10. Мехонцев Ю. Измеритель упругих напряжений. Радио №5, 1958.
11. Шевченко Г.И. Магнитоанизотропные датчики М.: Энергия, 1967. 72с.
12. К.Г. Радутна, А.М. Науменко. Дослідження принципів побудови манітопружних датчиків
механічних напружень з використанням ефекту Хола. Збірник наукових праць Харківського
університету повітряних сил, 2012, вип.4(33).
13. Шлапак Л.С., Циганчук В.В. Модернізація електромагнітного вимірювача механічних
напружень. «Сучасні прилади, матеріали і технології для неруйнівного контролю і технічної
діагностики машинобудівного і нафтогазопромислового обладнання». 2014 р., м Івано-Франківськ
УДК 622.245.73
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИПРОБУВАННЯ
ПРОТИВИКИДНОГО ОБЛАДНАННЯ
І.В.Костриба1, Ю.Р. Мосора1, М.А. Дорохов 2
1
ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, no@nung.edu.ua
2
ТОВ "ДТЕК Нафтогаз", вул. Льва Толстого, 57, м. Київ
Противикидне обладнання є важливою складовою частиною фонтанної безпеки при

спорудженні, освоєнні та ремонті нафтових і газових свердловин.
Основна вимога до противикидного обладнання – забезпечення високої герметизаційної
здатності, яка визначається рядом чинників: рівнем досконалості конструкції складових частин
противикидного обладнання; дотриманням регламентованих норм і правил його монтажу та
випробування; кваліфікованим технічним обслуговуванням; своєчасною перевіркою технічного
стану.
Одним із найбільш достовірних способів перевірки якості і технічного стану противикидного
обладнання є випробування, які зазвичай проводяться на всіх етапах життєвого циклу: в процесі
виготовлення; до і після монтажу; під час експлуатації та ремонту. Однак, слід зазначити ряд
технічних проблем, що мають місце в окремих бурових і нафтогазовидобувних підприємствах
нафтогазової галузі, а також машинобудівних підприємствах при плануванні та проведенні тих чи
інших випробувань противикидного обладнання. До таких слід віднести, перш за все, відсутність
сучасних атестованих випробувальних установок та стендів (наявні випробувальні технічні засоби
часто не відповідають чинним вимогам безпекових нормативних документів). На
ремонтнопрокатних базах деяких бурових і нафтогазовидобувних підприємствах взагалі відсутні
стенди для випробування противикидного обладнання, а випробування проводяться з допомогою
пересувних насосних установок, призначених для нагнітання технологічних рідин в свердловину.
Останні з причин невідповідності режимних параметрів взагалі не рекомендується використовувати
для гідравлічних випробувань виробів з малим об’ємом випробувальних порожнин (превенторів,
засувок, дроселів, хрестовин тощо).
Відсутня також нормативна база та технічні засоби для ресурсних випробувань вузлів
ущільнення плашкових та універсальних превенторів, що необхідно для удосконалення їх
конструкції, підвищення надійності роботи.

158
Також слід відмітити необхідність в автономних малогабаритних переносних випробу-

вальних установках, які можна було б використовувати в польових умовах (на бурових, на
свердловинах, що знаходяться в ремонті тощо).
Слід зазначити, що розроблення та впровадження випробувальних технічних засобів
пов’язано з фінансовими чинниками, що накладає певні обмеження на окремі підприємства. В
зв’язку з цим, доречно при розробленні методик та технічних засобів для випробування
противикидного обладнання дотримуватись засад ресурсозбереження.
Далі наведені деякі випробувальні технічні засоби, що розроблені на кафедрі нафтогазового
обладнання під керівництвом автора публікації і можуть бути запропоновані для освоєння
виробництва.
1) Приустьовий пакер для випробування противикидного обладнання на свердловині. В
процесі буріння свердловин часто виникає необхідність у випробуванні противикидного обладнання
в умовах відкритого необсадженого ствола свердловини. Створення у свердловині за таких умов
випробувального тиску може призвести до поглинання промивної рідини, а інколи навіть до
гідравлічного розриву пласта. Як наслідок, у такому разі неможливо дотримуватись регламентних
вимог процесу випробування змонтованих превенторів. Аналогічна ситуація має також місце при
випробуванні противикидного обладнання перед ремонтом нафтових і газових експлуатаційних
Для відокремлення ствола свердловини від превенторів при їх випробуванні використовують
пакери манжетного типу. На рис. 1 і 2 зображені схема випробування та випробувальний пакер.
Проведені дослідження вузла ущільнення пакера. Розроблені, виготовлені та випробувані та
підприємствах ПАТ «Укрнафта» дослідні зразки пакерів.
Рисунок 1 – Схема випробування змонтованих

преветорів:
1 – кульовий кран; 2 – елеватор; 3 – бурильна труба;
4 – універсальний превентор; 5 – плашковий
превентор; 6 – колонна головка; 7 - пакер
Рисунок 2 – Випробувальний пакер манжетного

типу:
1 – ствол ; 2 – манжета; 3 – опорне кільце; 4 - гайка
2) Пристрій для випробування превенторів після монтажу. Традиційна схема

випробування змонтованого противикидного обладнання передбачає закриття превентора на трубі і
створення під превентором тиску рідини з допомогою пересувної насосної установки, під’єднаної до
маніфольду противикидного обладнання.
Основним недоліком такої схеми випробування є велика вартість випробувальних робіт. Це
пов’язано, перш за все, з довготривалим утримуванням пересувної насосної установки на
свердловині при ускладненнях, що виникають в процесі випробування; інколи значним віддаленням
свердловини від технічної бази підприємства; бездоріжжям в міжсезоння; значними
експлуатаційними витратами. Пропонується більш ефективна схема та пристрій для випробування
змонтованого противикидного обладнання без використання насосної установки. Суть
запропонованої схеми випробування (рис. 3) полягає у тому, що випробувальний тиск під
превентором створюється шляхом переміщення вверх з допомогою бурового гака випробувального
пристрою, який містить самоущільнювальний пакер 7, з’єднувальну трубу 3 та контрольно-
запобіжний пристрій 1. Схема випробування погоджена фахівцями бурових підприємств. Розроблена
конструкторська документація пристрою.

159
Рисунок 3 – Схема випробування

змонтованих преветорів:
1 – контрольно-запобіжний
пристрій; 2 – елеватор; 3 – бурильна
труба; 4 – універсальний превентор;
5 – плашковий превентор; 6 –
колонна головка; 7 - пакер
Рисунок 4 – Переносна
випробувальна установка:
1 – пневмопроводи; 2 –
пневмоприводний насос; 3 – рама;
4 – маніфольд високого тиску
3) Переносна випробувальна установка. Пропонується освоїти виробництво автономних
малогабаритних переносних установок (рис.4) для гідравлічного випробування виробів з невеликим
об’ємом випробувальних порожнин (превенторів, колонних головок, засувок тощо). Особливо
ефективним є використання установок в польових умовах. Установка може комплектуватись одним
або двома пневмонасосами. Джерелом живлення насосів служить повітря від пневмосистеми бурової
установки чи агрегату для ремонту свердловин. Режимні параметри однонасосних установок, що
виготовляються американськими компаніями: продуктивність складає 10 - 13 дм3/хв, робочий тиск
до 140 МПа.
Розроблені принципові схеми насосних установок, розглядаються можливості освоєння їх
виготовлення машинобудівними підприємствами України.
MODERN SOLUTIONS OF MINING MACHINES DEVELOPED IN

DEPARTMENT OF MINING, DRESSING AND TRANSPORT MACHINES,
AGH UNIVERSITY IN CRACOW
Krzysztof Kotwica, Krzysztof Krauze, Antoni Kalukiewicz
AGH University of Science and Technology, Cracow
Summary: Paper deals about new solutions of modern, innovative machines and equipments for
underground mining industry, which were developed in past several years in Department of Mining,
Dressing and Transport Machines, AGH University of Science and Technology, Cracow. Mainly machines
for roadways excavation were presented – innovative solutions and special constructions of double mode
machine: drilling car – side unload loader and machine with exchangeable equipment for floor rock milling
and loading. Few new solutions of mining heads and mining tools, as well as new concept of self propelled
temporary mechanized roadway support and single-cutting head longwall shearer used for thin coal seams
exploitation were described.

160
УДК 622.245.73
ДОСЛІДЖЕННЯ ЖОРСТКОСТІ УЩІЛЬНЮВАЧА УНІВЕРСАЛЬНОГО

ПРЕВЕНТОРА
Ю.Р. Мосора, І.В.Костриба,
ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, yura_mosora@ukr.net
Розвиток сучасної технології і техніки буріння висувають підвищені вимоги до

противикидного обладнання і особливо до універсального превентора, що є одним з
основних елементів контролю над свердловиною в процесі її спорудження.
Підвищені вимоги до універсального превентора привели до розширення
функціональних можливостей його вузла ущільнення, що значно ускладнило режим роботи
гумовометалевого ущільнювача.
Як показує досвід експлуатації універсальних превенторів ущільнювачі не володіють
ще достатньою працездатністю, особливо при складних режимах його навантаження:
закриття превентора при відсутності в свердловині колони труб, проведення спуско-
підймальних операціях при закритому превенторі.
Заслуговує на увагу проблема зменшення габаритів і металоємності універсальних
превенторів, що багато в чому визначається конструктивними параметрами їх вузла
ущільнення та жорсткістної характеристики ущільнювача.
Великі резерви підвищення працездатності універсальних превенторів, зменшення їх
металоємності закладені в оптимізації конструкції ущільнювача. Одним з основних
показників, що визначають оптимальну конструкцію ущільнювача, є кількість і геометричні
параметри армуючих вставок ущільнювача. Вони впливають на жорсткість ущільнювача,
визначають його деформований стан, забезпечують необхідну довговічність ущільнювача
при різних режимах його навантаження.
Відомо, що арматура ущільнювача збільшує його жорсткість при деформації, що веде
до збільшення зусилля обтиску ущільнювача, підвищення діаметральних розмірів
превентора, підвищення його металоємності. Вивчення якісного та кількісного впливу
геометрії арматури ущільнювача на його жорсткість дасть можливість оптимізувати
конструкцію превентора з точки зору зменшення його металоємності.
Для вирішення завдання підвищення працездатності ущільнювача необхідно, перш за
все, мати певну інформацію про його механічну поведінку в процесі герметизації, характер і
закони розподілу деформацій і напружень, що діють в матеріалі ущільнювача, про причини,
характер і закономірності його руйнування. Знаючи ці закони можна приймати ті чи інші
рішення щодо раціонального проектування ущільнювача, що забезпечують його необхідну
працездатність. З огляду на ту обставину, що ущільнювач має складну конструкцію, яка
характеризується наявністю багатьох концентраторів локальних напружень у вигляді різних
канавок, виточок, металевої арматури, особливий інтерес представляє дослідження впливу
геометричних параметрів арматури ущільнювача на його працездатність. Це також дуже
важливо, якщо врахувати, що гума, як конструкційний матеріал, дуже добре працює на
стиск і погано - на розтяг і зсув.
На основі проведених досліджень жорсткістних характеристик ущільнювача можна
зробити наступні висновки та пропозиції щодо їх використання:
- з огляду на специфіку конструкції ущільнювача, режим його роботи, а також
складність вирішення поставленого завдання, показано, що найбільш доцільними є
експериментальні дослідження на моделях ущільнювача.
- обґрунтовано параметри досліджуваних моделей, лабораторної установки, режиму
навантаження;
- розроблено методику дослідження жорсткістних характеристик;

161
- встановлено, що ширина і товщина стрижнів вставок істотно впливають на

жорсткість конструкції ущільнювача, а відповідно на зусилля його обтиску і на
металоємність превентора;
- ширина і товщина стрижнів вставок визначають характер деформованого стану
гуми, впливають на ресурсні показники моделей. Збільшення товщини стрижнів вставок
збільшує ресурсні показники моделей ущільнювача внаслідок зниження величини
концентрації напружень в зоні кріплення гуми до внутрішнього торця стержня.
УДК 622. 24.053
ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ БУРИЛЬНИХ ТРУБ ПРИ БУРІННІ

ГЛИБОКИХ СВЕРДЛОВИН
Копей Б.В., Гладкий С.І., Гергель В.В.
ІФНТУНГ, Карпатська, 15, Івано-Франківськ, 76019, hladky6565@gmail.com
При бурінні свердловин на нафту і газ відбуваються часті поломки бурильних труб, що значно
зменшує час спорудження свердловин.
У складній економічній ситуації вітчизняні підприємства позбавлені можливості купувати
якісні бурильні труби за кордоном. На теперішній час ми повинні прагнути до підвищення
надійності з метою запобігання аварії з бурильними трубами, через які бурові підприємства
нафтогазової промисловості несуть великі збитки. Тому проведення досліджень з визначення
надійності і довговічності бурильних труб, прогнозування ресурсу їх роботи, особливо при бурінні
глибоких свердловин, є актуальним завданням.
Аналіз аварій з бурильними трубами проводився протягом останніх 8 років. Під
спостереженням знаходилось 29 свердловин східного і західного регіонів України. В результаті
спостереження за роботою комплектів бурильних труб отримані дані про їх наробітки до відмов.
Для подальшої роботи з аналізу безвідмовної роботи бурильних труб були взяті свердловини,
на яких аварії відбувались у великій кількості, не менше 10 разів за час дослідження.
Для кожної свердловини було взято час між минулою аварією і наступною в годинах, цей час і
був часом між відмовами. Після чого для кожної свердловини були побудовані гістограми, тобто
було визначено кількість аварій на визначеній ділянці часу та побудовані статистичні криві
ймовірності безвідмовної роботи бурильних труб в залежності від часу. Як приклад, на рис. 1
наведена гістограма та крива ймовірності безвідмовної роботи комплекту бурильних труб однієї із
Рисунок 1 – Гістограма та крива ймовірності безвідмовної роботи комплекту бурильних

труб свердловини
Виконавши цю роботу, визначили статистичну ймовірність безвідмовної роботи труб всіх

комплектів бурильних труб, причому значеннями наробітків більше 2000 годин було знехтувано,
через їх незначну кількість. Гістограма наробітків всіх комплектів бурильних труб наведена на
рис.2.

162
Рисунок 2 – Гістограма наробітків бурильних труб для всіх свердловин
За допомогою експоненційного закону розподілу також знайдено теоретичну ймовірність

безвідмовної роботи бурильних труб. Криві статистичного та теоретичного розподілу ймовірностей
безвідмовної роботи бурильних труб наведено на рис.3.
Рисунок 3 – Статистична (1) та теоретична (2) криві розподілу ймовірностей безвідмовної

роботи бурильних труб
n(t )
Використовуючи вираз λ(t)= побудовано графічну залежність інтенсивності відмов
N (t )t
бурильних труб від часу їх роботи (рис.4).
Рисунок 4 – Інтенсивність відмов бурильних труб
Висновки
Отримано криві статистичної та теоретичної ймовірності безвідмовної роботи бурильних

труб, побудовано графічну залежність інтенсивності відмов бурильних труб від часу їх роботи, яка
свідчить про значне зростання відмов після 2000 годин експлуатації.
1 Копей Б.В. Розрахунок, монтаж і експлуатація бурового обладнання/ Підручник для студентів
нафтових вузів. – Івано-Франківськ: Факел, – 2001, – 446 с.

163
УДК 662.758.2
ПРО ПІДВИЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АВТОМОБІЛЬНОГО

ТРАНСПОРТУ
Ф.В. Козак, В.М. Мельник,.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна, м. Івано-
Франківськ, вул. Карпатська, 15
За останні десятиліття процеси деградації ґрунтового покриву, обумовлені техногенним

забрудненням ґрунтів важкими металами і радіонуклідами, підсилились і несуть велику небезпеку.
Рівень забруднення ними може істотно відрізнятися і залежить від відстані до джерела забруднення
та його характеристик.
Завдання визначення параметрів розповсюдження у повітрі шкідливих компонентів
відпрацьованих газів автомобільного транспорту на теперішній час в основному розв’язана. Таке
розповсюдження для стаціонарних джерел можна дослідити за програмними комплексами ЕОЛ –
2000 v 3.1 та ЕОЛ (ГАЗ) – 2000 v 3.1, які ухвалені міністерством екології та природних ресурсів
України у 2003р [1]. Окрім цього, таке можна зробити за іншими роботами, які виконані
безпосередньо для автомобільного транспорту. Так, зокрема, Бояршинов М.Г. [2] розв’язав задачу
розповсюдження шкідливих компонентів з відхідними газами автомобільних двигунів для ділянки
дороги (однорядної) з непроникним для шкідливих компонентів покриттям. Методика,
запропонована Рузским А.В., дає змогу розрахувати викиди в атмосферу забруднюючих речовин з
відхідними газами автомобільного транспорту на міських магістралях [3]. В подальшому шкідливі
компоненти – важкі метали осідають на поверхні ґрунту вздовж автомобільних шляхів.
Нами була змодельоване та розв’язане завдання проникнення шкідливих компонентів відхідних
газів автомобільних двигунів у ґрунті з коефіцієнтами фільтрації кф та дифузії D і одержане
рівняння:
c2  c1e (l2 l1 ) c c
c x    ( l2 l1 )
 l1 1  2(l2 l1 )  ex
1 e e (1  e ) , (1)
де с(х) – концентрація шкідливих компонентів на довільній глибині х, мг/м3;

с1 та с2 – відомі концентрації шкідливих компонентів на довільній глибині l1 та l2, мг/м3;
ω – коефіцієнт, що дорівнює співвідношенню кф/D.
За одержаним рівнянням (1) можна визначити розповсюдження шкідливих компонентів по
глибині ґрунту за відомих концентрацій на деякій глибині l1 та l2.
Для перевірки одержаного рівняння нами було розроблено експериментальну установку для
дослідження вмісту сполук важких металів у відхідних газах двигуна і зміну їх концентрації у ґрунті
та рослинах під дією відхідних газів двигуна ЗІЛ-130. Для дослідження використано майданчик з
верхнім трав’янистим покривом (рис. 1) площею 1м2. Для даного майданчика відібрано ґрунт –
суглинок з коефіцієнтом фільтрації кф=5,75.10-7 м/с та коефіцієнтом дифузії D=4,4.10-8 м2/с, на
відстані 30 м від проїжджої частини (вул. Набережна в м. Івано-Франківську), на якій інтенсивність
руху транспорту становила на момент досліджень у середньому 32568 авт./добу.
Експериментальний майданчик насичувався відхідними газами двигуна ЗІЛ-130 протягом
п’ятьох діб в загальному – 40 год. із сталим навантаженням двигуна 37 кВт. Швидкість руху
відхідних газів над поверхнею майданчика, що вимірювалася крильчастим анемометром У5 [1],
становила близько  вг=0,3 м/с і забезпечувалася двома вентиляторами ВО 13-284. Рівномірність
розподілу відхідних газів поверхнею експериментального майданчика забезпечувалася розсіювачем,
що має вигляд стальної труби довжиною 1 м з сімома отворами діаметром 0,015 м.
Двигун ЗІЛ-130 поетапно експлуатувався: а) на товарному бензині А-92; б) сумішах сивушних
масел (СМ) – відходах спиртової промисловості з товарним бензином. Технічні та експлуатаційні
характеристика сумішей товарних палив з СМ були досліджені раніше [4,5].

164
Концентрацію цинку та марганцю у відхідних газах двигуна ЗІЛ-130 вимірювали згідно

методики [6] з відносною похибкою визначення від 2,8 до 3,1% для марганцю та 9,2 до 13,3% - для
цинку.
Визначення вмісту важких металів у ґрунті та рослинах проводилися за методикою [7] у
лабораторії Івано-Франківського обласного державного проектно-технологічного центру охорони
родючості ґрунтів і якості продукції. Дана лабораторія атестована Укрспоживстандарт на технічну
комплектність (Свідоцтво про атестацію № А08-116 від 09 червня 2008р.).
Дослідження вмісту сполук свинцю у відхідних газах двигуна не проводилися, оскільки їх
концентрація у товарному бензині А-92 є низькою, а наявні методики не забезпечували належної
точності її визначення у відхідних газах.
Концентрації важких металів виміряні на довільних глибинах для свинцю - 0,15 та 0,2 м, цинку -
0,2 та 0,3 м та марганцю - 0,2 та 0,25 м засвідчують достовірність одержаної теоретичної
залежності. Відхилення концентрацій на зазначених вище глибинах від суцільної кривої
пояснюються похибкою методу вимірювання концентрації даних компонентів у ґрунті та похибками,
що мають коефіцієнти фільтрації та дифузії.
У табл. 1 наведені результати визначення концентрації важких металів у рослинах.
Таблиця 1 – Результати визначення вмісту важких металів у трав’яному покриві
Назва Ср, мг/кг Відносна похибка
компоненту Фоновий Бензин Суміші бензину вимірювання δСр, %
і СМ 10% об.
Свинець 5,3 12,46 8,79 від 12,5 до 14
Цинк 50,44 151,62 104,97 від 5 до 7
Марганець 13,46 14,5 15,22 від 8,5 до 11
Аналіз результатів досліду свідчить, що для свинцю, цинку і марганцю у взірцях ґрунту
концентрація нижча в середньому на 6,6, 9,3 і 9,5% відповідно у порівнянні з його роботою на
товарному бензині. Як зазначалося, це пояснюється більшою концентрацією досліджених шкідливих
компонентів у відхідних газах під час роботи двигуна на бензині у порівнянні з роботою на паливних
сумішах бензину з СМ.
Дослідження концентрації важких металів у рослинах показують, що при використання на
двигуні ЗИЛ-130 паливних сумішей у порівнянні з бензином спостерігається зниження сполук цинку
на 31,3%, свинцю на 41,7% та зростання марганцю на 4,7%.
Отже, теоретично розв’язана задача проникнення сполук Zn, Mn, і Pb відхідних газів у ґрунти та
одержано рівняння, яке дозволяє визначити значення концентрації шкідливих компонентів на
необхідній глибині за відомих концентрацій компонентів на довільній глибині l1 і l2, а також
запропоновано спосіб утилізація СМ у ДВЗ, що дозволяє дещо знизити шкідливий вплив
відпрацьованих газів автомобільного транспорту на навколишнє середовище.
1. Руководство по контролю загрязнения атмосферы РД 52.04.186 – 89. – М.: Гидрометеоиздат,
1989. – 1084 c.
2. Бояршинов М. Г. Оценка влияния придорожного лесного массива на распространение
автотранспортных выбросов / М. Г. Бояршинов // Математическое моделирование. – 2001. – №8. – С.
53–64. – ISSN: 0234-0879.
3. Рузским А.В. Методика расчетов выбросов в атмосферу загрязняющих веществ
автотранспортом на городских магистралях / А.В. Рузский, В.В. Донченко, В.А. Петрухин. – М.:
НИИ Атмосфера, 1996. – 54 с.
4. Мельник В.М. Про альтернативні палива поршневих двигунів нафтогазової галузі / В.М.
Мельник, Ф.В. Козак, Л.І. Гаєва // Науковий вісник ІФНТУНГ. – 2005. – №1. – С. 137-140.
5. Мельник В.М. Утилізація сивушних масел у двигунах внутрішнього згоряння / В.М.Мельник,
Ф.В.Козак, Л.І.Гаєва // Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ. – 2009. – №3(32). – С. 93-
97.
6. Методика расчета концентрации в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в
выбросах предприятий. ОНД-86. Госкомгидромет СССР. – Л.: Гидрометеоиздат, 1987. – 94 с.
7. Методические указания по определению тяжелых металлов в почвах сельхозугодий и
продукции растениеводства. – М.: ЦИНАО, 1992. – 61 с.

165
УДК 622.276.054
ПРОТЕКТОРИ ДЛЯ НАСОСНИХ ШТАНГ

Федорович Я.Т., Михайлюк В.В., Дейнега Р.О.
ІФНТУНГ, Карпатська, 15, Івано-Франківськ, 76019, no@nung.edu.ua
Під час експлуатації свердловин штанговими насосними установками часто спостерігаються

відмови свердловинного обладнання, особливо колон насосних штанг та колон насосно-
компресорних труб. Найчастіше відмови колони насосних штанг відбуваються на викривлених
ділянках свердловин внаслідок їх тертя до колони насосно-компресорних труб. У результаті
спрацювання матеріалу зменшується поперечний переріз насосної штанги, що призводить до її
обриву [1].
Для підвищення терміну експлуатації як колон насосних штанг, так і колон насосно-
компресорних труб застосовуються спеціальні засоби – протектори [2]. Проаналізувавши існуючі
конструкції протекторів встановлено, що основними їх недоліками є складність та висока
собівартість виготовлення, незначний термін роботи, складність заміни спрацьованого протектора
новим, низька здатність до амортизування ударів колони насосних штанг до колони насосно-
компресорних труб.
З метою усунення цих недоліків запропоновано конструкцію протектора для захисту тіла
насосної штанги від спрацювання та амортизації ударів. Протектор виготовляють із зносостійкої і
нафтостійкої пластмаси (рис. 1), що складається із спіральної пружини 1, на зовнішній поверхні якої
виконана канавка 2 з боковими гранями 3 та 4 [3].
1 – спіральна пружина; 2 – канавка; 3, 4 – бокові грані

Рисунок 1 – Запропонована конструкція протектора
Бокові грані канавки розташовані під гострим кутом відносно дна канавки і спрямовані у
зустрічному напрямку. Крок і внутрішній діаметр пружини вибирається відповідно до залежності:
s < D <Ds , (1)
де s – крок спіральної пружини;
D – діаметр насосної штанги;
Ds – внутрішній діаметр спіральної пружини.
Однак, при роботі колони насосних штанг, коли тіло штанги треться до внутрішньої поверхні
насосно-компресорної труби, насосна муфта також буде піддаватися стиранню. Тому рекомендовано
запропонований протектор використовувати у комплекті з протектором, що встановлюється на
поверхні муфти [4]. Залежно від довжини тертя тіла насосної штанги до насосно-компресорної труби
можна використовувати декілька протекторів, чергуючи при цьому протектори з правою і лівою
навивками, що запобігає перекриванню витків одного протектора витками іншого.
1, 3 – протектори для захисту муфти; 2 – муфта; 4, 6 – протектори для захисту насосної штанги;
5 – насосна штанга
Рисунок 2 – Протекторний захист насосних штанг від спрацювання

166
Під час зворотно-поступального руху колони насосних штанг протектор разом зі штангами
рухається в колоні насосно-компресорних труб. При кожному ході штанг угору і вниз на
викривлених ділянках свердловини і при згинанні колони насосних штанг протектор дотикається
до стінок труб, запобігаючи зношуванню насосних штанг і насосно-компресорних труб. Під час
руху рідини в місці установлення протектора частина її рухається між двома боковими гранями
гвинтової канавки, забезпечуючи при цьому відведення тепла із зони тертя протектора до стінки
насосно-компресорних труб. В момент удару протектора до стінки труби за рахунок розташування
бокових граней канавки під гострим кутом одна до одної відбувається їх пружна деформація і
витіснення рідини із-під них в протилежні сторони, тобто протектор працює також як амортизатор,
зменшуючи ударні навантаження та вібрацію колони насосних штанг.
З метою визначення зусиль, що сприйматимуться боковими гранями протектора виконано
імітаційне моделювання. Для пришвидшення розрахунку використано спрощену тримірну модель
протектора (рис. 3).
Рисунок 3 – Спрощена тримірна модель для імітаційного моделювання
Граничними умовами під час імітаційного моделювання є: фіксування торців насосно-

компресорної труби; навантаження насосної штанги у радіальному напрямку (1000 Н).
Матеріалом для насосної штанги вибрано сталь 20Н2М, а для протектора – поліамід.
На рис. 4 подано результати, отримані імітаційним моделюванням, – розподіл еквівалентних
напружень у поперечному перерізі тримірної моделі.
Рисунок 4 – Розподіл еквівалентних напружень у поперечному перерізі тримірної моделі
Згідно з отриманими результатами при дії навантаження величиною 1000 Н у бокових ребрах
спірального протектора виникає напруження 126 МПа. Оскільки величини зусиль у радіальному
напрямку, що виникають на викривлених ділянках свердловин, є значно вищими, то необхідно
виготовляти спіральні протектори з мінімальним числом витків, рівним 6, або використовувати
декілька протекторів з меншим числом витків.
Висновки
Підвищення ефективності експлуатації колон насосних штанг та насосно-компресорних труб
має важливе значення, оскільки вихід з ладу штангової свердловинної установки часто трапляється з
причини руйнування колони насосних штанг. Використання запропонованих конструкції
протекторів дасть змогу збільшити термін експлуатації як колон насосно-компресорних труб, так і
колон насосних штанг, що, у свою чергу, зменшить кількість ремонтів свердловин, які є досить
високовартісним технологічним процесом.

167
1. Копей Б.В. Анализ отказов и определение параметров надежности насосных штанг по НГДУ
"Долинанефтегаз" // НТИС ВНИИОЭНГ.– 1992. – № 5. – С. 7-10. – Сер. Защита от коррозии и охрана
окружающей среды.
2. Копей Б.В. Насосні штанги свердловинних установок для видобування нафти: Монографія.
/[Копей Б.В., Копей В.Б., Копей І.Б.] – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2009. - 406 с.
3. А.с. 1530740 СССР, МКИ E 21 B 17/10. Протектор для насосных штанг/ Я.Т. Федорович,
И.Я. Петранюк, Ю.С. Сычев, Г.А. Лесовой. - Опубл. 15.02.88, Бюл. № 39.
4. Федорович Я. Т. Оцінка впливузахисних протекторів на покращення роботи насосних штанг
/ В.В.Михайлюк, А.О. Воржеїнова // Міжнар.наук.-техн.конф.ІІМ-2016, 16-20 травня 2016 р,
– м. Івано-Франківськ, 2016. – 356 с.
УДК 622.691.4.052.
АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТУВАННЯ ТЕПЛООБМІННИХ

АПАРАТІВ
С. Я. Петрів
Газотурбінні установки (ГТУ), що використовуються в якості приводу нагнітача природного
газу, найбільш чутливі до зміни технічного стану своїх елементів в порівнянні з іншими типами
теплових двигунів. З погіршенням технічного стану ГТУ для забезпечення потужності, необхідної
для транспорту одного і того ж обсягу газу, як правило, потрібне збільшення витрати паливного газу,
тому основною задачею дослідження та розробки ефективних методів контролю технологічних
параметрів регенераторів (теплообмінних апаратів) газоперекачувальних агрегатів в період
функціонування направлена на своєчасне виявлення дефектів і несправностей, що в свою чергу
забезпечує стабільний робочий процес без втрати потужності газотурбінної установки.
Використання методів діагностування та контролю технічного стану, які дозволяють оптимізувати
режим обслуговування і знизити вартість ремонту обладнання, є одним з найважливіших засобів
підвищення якості, надійності та економічної ефективності експлуатації компресорних установок
магістральних газопроводів.
Основними джерелами погіршення технічного стану ГТУ є:
- забруднення проточної частини осьового компресора;
- збільшення радіальних зазорів в турбомашинах і в кінцевих ущільненнях;
- викривлення і прогар жарової труби камери згоряння і, як наслідок, збільшення
нерівномірності температурного поля на вході в турбіну;
- витік повітря в регенераторі.
В умовах експлуатації для визначення витоків повітря із секцій пластинчастих регенераторів
використовуються такі методи [1]:
- по темпу падіння тиску в заглушених секціях регенератора. Недоліком даного методу є те, що
падіння тиску визначається в заглушених секціях і на непрацюючому агрегаті. Тобто для того, щоб
провести діагностування теплообмінних апаратів необхідно відключити його від
газоперекачувального агрегату в результаті чого ККД зменшується;
- за даними спеціально встановленої мірної шайби в режимі критичного закінчення повітря
через нещільності регенератора по зміні параметрів роботи агрегата, від яких здійснюється відбір
повітря на опресовування. Витік повітря через нещільності регенератора на працюючому агрегаті
можна визначити за допомогою вимірювання концентрації кисню в потоці відпрацьованих продуктів
згоряння до і після регенератора. Зазначений метод базується на тому, що в результаті порушення
герметичності регенератора повітря під тиском 0,4 - 0,6 МПа через нещільності і щілини потрапляє в
потік відпрацьованих газів, що надходять в регенератор після виходу ТНД з тиском 0102 -0103 МПа,
і підвищує зміст в них кисню [1,2].
Крім цього, в умовах експлуатації на різних газопроводах робилися спроби використовувати й
інші способи:

168
- по заміряній площі щілин в секціях регенератора;

- за відомою продуктивності стороннього джерела стислого повітря, що використовується для
опресовування, з перерахунком її на робочі умови роботи регенератора;
- по приросту потужності ГТУ після заварки щілин в секції регенератора.
В умовах експлуатації найбільшого поширення набув метод визначення витоків повітря по
темпу падіння тиску в заглушеній секції регенератора. Для визначення чисельного значення витоків
повітря в заглушеній секції регенератора можна використовувати методику визначення витоків із
замкнутого обсягу [1].
Однак, вище перераховані методи не дозволяють зробити висновок про цілісність досліджуваної
конструкції, тобто в якій саме секції теплообмінника відбувається витік повітря. Оскільки
конструкторські особливості пластинчастих регенераторів не дозволяють легко і швидко визначити
місце розгерметизації, для того, щоб провести ремонтні роботи. Тому пропонується метод
діагностики теплового неруйнівного контролю. Який базується на визначені температурних полів
об’єкта. Після отримання значень температурного поля на поверхні регенератора та побудови
математичної моделі на основі отриманих температурних коефіцієнтів [3], визначити місце
розгерметизації в конструкції регенератора. Однією з переваг даного методу є те, що його можна
здійснювати на працюючому агрегаті та не витрачати додатковий час на пошук дефекту, розбираючи
теплообмінний апарат.
1. Козачанко А. Н. Энергетика трубопровідного транспорта газов. А. Н. Козачанко, В. И.
Никишин, Б. П. Поршаков . – М.: «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. И.М. Губкина – 2001. – 327-
355 с.
2. Поршаков Б.П. Повышение эффективности эксплуатации энергопривода компрессорных
станций. Поршаков Б.П., Лопатин А.С., Назарьина А. М. и др. – М.: Недра, 1992. – 207 с.
3. Заміховський Л.М. Математическое моделирование процесса теплообмена в регенераторе
газоперекачивающего агрегата с использованием аппарата обратных задач. – Л. М. Заміховський, С.
Я. Петрів – Харків: Науковий журнал «ScienceRise», №4/2 (9) 2015. – 49-53 с.
УДК 622.276
СТРУМИННІ НАСОСИ - НОВІ МОЖЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ГОРИЗОНТАЛЬНИХ СВЕРДЛОВИН
Дирів Р.І., Гутак О.І.
Івано-Франківський національний університет нафти і газу,
Україна,76019, Івано-Франківськ вул. Карпатська 15, e-mail: dyrivrostyslav@gmail.com
Досвід впровадження горизонтального буріння показує, що розробка родовищ за допомогою

горизонтальних свердловин дозволяє вирішити цілий комплекс завдань, які були не під силу при
розробці родовищ вертикальними свердловинами. Тому останнім часом все більшого
розповсюдження набуває практика використання горизонтальних свердловин та впровадження
новітніх методів та технічних засобів єксплуатації, до яких і належать струминні насоси.
Метою даної роботи є дослідження особливостей експлуатації горизонтальної свердловини з
використанням струминних насосів.
Для реалізації поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:
- проаналізувати процес проектування експлутації горизонтальної свердловини;
- описати можливі методи дослідження горизонтальних свердловин;
- виконати розрахунок оптимального режиму експлуатації свердловини з використанням
струминного насосу ;
- підібрати обладнання для експлуатації свердловин струминними насосами, збору та
попередньої підготовки продукції.
Дана робота була виконана на базі опрацювання результатів дослідно-промислової експлуатації
горизонтальних свердловин та паралельного аналізу теоретичних матеріалів.
Проаналізовано, що експлуатація горизонтальної свердловини струминним насосом дозволяє
проводити увесь комплекс геофізичних і гідродинамічних досліджень одним спуском

169
свердловинного приладу з герметизуючим вузлом, що дає змогу вивчати властивості пласта та

підібрати оптимальний режим роботи.
Пропонується ідея одночасного використання колтюбінгових установок з установками
струминних насосів, з метою можливості оперативного здійснення дослідження і одночасної
експлуатації горизонтальної свердловини. Колтюбінг – найефективніша на даний момент технологія
доставки геофізичних приладів із застосуванням гнучкої труби, обладнаної трижильним геофізичним
кабелем, з метою проведення досліджень в свердловинах з горизонтальним закінченням, в тому
числі обладнаних компонуванням із змінним внутрішнім діаметром (хвостовиком з
багатоступеневою конструкцією при потребі проведення поінтервального ГРП).
Запропоновано використання обладнання, що забезпечує дистанційне керування процесом
експлуатації горизонтальної свердловини, що дозволяє слідкувати за всіма параметрами роботи
свердловини і оперативно реагувати на їх зміни. Для прикладу наведено схеми розміщення
обладнання фірми «Tech - Flo» та «Weatherford». Установки підготовки нафти фірми «Tech - Flo»
призначені для проведення одночасно процесу сепарації газу, відділення вільної води та
оперативного обліку продукції свердловин. Обладнання фірми «Weatherford» дає можливість
слідкувати за процесом експлуатації та регулювати його дистанційно за допомогою автоматизованих
засувок та ліній зв’язку з робочим центром. Всі дані зареєстровані глибинними приладами
передаються для обробки в центр. Також обладнання забезпечене автоматизованими засувками,
якими можна керувати на відстані.
Нами виконано розрахунок процесу експлуатації гіпотетичної горизонтальної свердловини за
допомогою струминного насоса з такими параметрами:
Струминний насос розміщений на глибині – H = 2000 м;
Діаметр робочої насадки струминного насоса (сопла) – dр.н. = 5 мм;
Діаметр камери змішування – dк.зм. = 8 мм;
Густина потоку робочої рідини – ρр = 1000 кг/м3;
Густина потоку інжектованої рідини – ρін.р = 800 кг/м3;
Густина потоку змішаної рідини – ρзм.р = 900 кг/м3;
Втрати тиску в колоні НКТ – ΔРНКТ = 1,2 МПа/1000 м;
Втрати тиску в затрубному просторі – ΔРЗАТР. = 1,0 МПа/1000 м.
1 – НКТ;
2 – корпус струминного насосу;
3 – пакер;
4 – хвостовик;
5 – каротажний кабель;
6 – дистанційний прилад;
7 – пласт;
8 – фонтанна арматура і лубрикатор;
9 – фільтр;
10 – каротажний підйомник і
лабораторія;
11 – насосний агрегат;
12 – напірна лінія;
13 – викидна лінія (подачі суміші
робочої рідини і пластового флюїду із
свердловини);
14 – лінія подачі рідини в насосний
агрегат;
15 – замірна ємність;
16 – ємність з рідиною глушіння;
17 – допоміжна лінія (подачі рідини
глушіння в насосний агрегат).

170
Рисунок 1 - Обладнання для експлуатації горизонтальної свердловини струминним насосом
За результатами проведених розрахунків встановлено, що для створення депресії тиску на

пласт ΔР = 3 МПа, і для забезпечення відбору дебіту горизонтальної свердловини Qсв.= 6 л/с
необхідно подавати робочу рідину з тиском у викидній лінії поверхневого насоса рівним Рн.а.= 11,76
МПа - на початковій стадії виклику припливу, а потім збільшити тиск подачі до Рн.а= 12,06 МПа.
При цьому витрата робочої рідини становитиме Q р.р. = 18 л/с, а коефіцієнт інжекції насоса – U=0,33.
Отож,пропонується ідея одночасного використання колтюбінгових установок з установками
струминних насосів, з метою можливості оперативного здійснення дослідження і одночасної
експлуатації горизонтальної свердловини. Наголошується, що експлуатація горизонтальної
свердловини струминним насосом дозволяє проводити увесь комплекс геофізичних і
гідродинамічних досліджень одним спуском свердловинного приладу, що дає змогу вивчати
властивості пласта та підібрати оптимальний режим роботи. Також запропоновано використання
обладнання фірм «Tech - Flo» та «Weatherford», що забезпечує дистанційне керування процесом
експлуатації горизонтальної свердловини. Виконано розрахунок параметрів процесу експлуатації
гіпотетичної горизонтальної свердловини за допомогою струминного насосу.
1. Бойко В.С. Розробка та експлуатація нафтових родовищ: Підручник. 3-є доповнене видання –
Київ: “Реал-Прінт”, 2003. – 730 с.
2. Бердин Т. Г. Проектирование разработки нефтегазових месторождений системами

горизонтальных скважин. – М.: Недра, 2001. – 198 с.
3. Research on Jet Pumps for Single and Multiphase Pumping of Crudes by J.C. Corteville 2007,
SPE paper no. 16923
УДК 620.191.33:622.240.53
ВПЛИВ ДЕГРАДАЦІЇ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТАЛЕЙ НА ОЦІНКУ УМОВ

РУЙНУВАННЯ ТРУБ БУРИЛЬНИХ КОЛОН ПРИ СПУСКО-
ПІДІЙМАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ
О.Ю.Витязь, В.В.Тирлич
Національний технічний університет нафти і газу,
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, о.vytyaz@gmail.com
На великій глибині – орієнтовно 6,5-7 тисяч метрів – на території Дніпрово-Донецької западини

і Карпатської нафтогазової провінції є величезні запаси нафти і газу. Проте, буріння на таких
глибинах призводить до суттєвого збільшення кількості аварій, пов’язаних з виходом з ладу
елементів бурових колон. Так, в інтервалі буріння 2500-4500 м кількість відмов зростає у 4,8-5 разів,
а в інтервалі 4500-5000 м – в 9,8 рази. При роторному бурінні, руйнування елементів бурильних
колон пов’язане зі специфікою буріння і спричинене дією на бурильну трубу втомних навантажень
та промивальної рідини, які є причиною зародження та розвитку тріщин. Причому, на великих
глибинах воно визначається домінуючим впливом відповідних силових факторів, тобто величиною,
напрямом та характером експлуатаційних навантажень, що виникають в процесі буріння та спуско-
підіймальних операцій (СПО), які зумовлюють розвиток у місцях пошкоджень тріщин в
поперечному перерізі тіла труби. Тривалість СПО у процесі буріння глибоких свердловин складає до
60 % від загального виробничого часу. Із ростом глибини свердловини різко збільшується об’єм
СПО. За весь період буріння свердловини глибиною 4500-5000 м опускається і підіймається 50000-
80000 свічок.
Тому, розрахунково-експериментальна оцінка умов, при яких потенційно можливе поперечне
руйнування труб бурильної колони із урахуванням при тривалій експлуатації деградації металу, є
актуальною науково-технічною проблемою.

171
Метою даної роботи є оцінювання впливу деградації властивостей металу бурових труб, що
містять зовнішні або внутрішні кільцеві тріщини, на умови їх руйнування під час СПО, ґрунтуючись
на підходах механіки руйнування.
Матеріалом дослідження були фрагменти нової і експлуатованої (23 роки) бурильних труб
ТБПВ з умовним діаметром 127 мм групи міцності “Л”.
Оцінку умов, за яких відбувається руйнування металу труб бурильної колони, здійснювали
експериментально визначаючи величину J Iс . Для цього вирізали по п’ять зразків з фрагментів
експлуатованої бурильної труби розміром 200,0  10,0  8,0 мм та нової бурильної труби розміром
200,0 10,0  9,3 мм. При цьому оцінювали роботу А, витрачену на деформування зразка з
наведеною тріщиною l сер як елемента конструкції, при якій він втрачає свої несучі властивості,
віднесену до нетто площі деформованої поверхні зразка S f
A
J Іc  . (1)
Sf
Характеристики критичної тріщиностійкості (табл. 1) представлені критичним коефіцієнтом

інтенсивності напружень K JC , який обчислювали за допомогою рівняння:
Jс  E
K Jс 
1  μ  ,
2
(2)
де J с – критична тріщиностійкість; E – модуль Юнга ( E  10 11 Па );

μ – коефіцієнт Пуассона (для низьколегованих сталей μ  0,3 ).
Для оцінки умов руйнування труб бурильних колон визначали характеристичну глибину
зовнішньої і внутрішньої корозійно-втомної тріщини a t * , при якій різко зростає швидкість зміни
коефіцієнта інтенсивності напружень K I [1], а отже, і ризик руйнування дефектної бурової труби у
процесі СПО.
Таблиця 1 – Значення критичних коефіцієнтів інтенсивності напружень K Jc металу бурильних
труб групи міцності труби “Л”
Термін K Jc , cep
K Jc
експлуатації,
роки МПа м МПа м
0 145,2 144,7 142,7 135,3 146,2 142,8
23 105,8 98,8 99,9 96,9 93,6 99,0
Встановлено, що руйнування тривало експлуатованих бурових труб групи міцності “Л” із

зовнішньою поперечною кільцевою тріщиною на глибині понад 2,9 км визначається критичною
тріщиностійкістю металу труб, а в інтервалі від 1 км до 2,9 км – показником “опірності елемента
конструкції росту тріщини”, тоді як руйнування нових труб визначається критичною
тріщиностійкістю металу труб на глибині понад 4,5 км, а показником “опірності елемента
конструкції росту тріщини” визначається у інтервалі 1 км до 4,5 км.
Руйнування експлуатованих бурильних труб групи міцності “Л” із внутрішньою поперечною
кільцевою тріщиною на глибині від 1,2 км до 6 км визначається тріщиностійкістю металу труб, а в
інтервалі від 1 км до 1,2 – показником “опірності елемента конструкції росту тріщини”. Руйнування
нових труб цієї ж групи міцності визначається критичною тріщиностійкістю металу труб на глибині
понад 2,1 км, а показником “опірності елемента конструкції росту тріщини” визначається у інтервалі
1 км до 2,1 км.
Висновки

172
Виявлено, що внаслідок деградації спричинених тривалою експлуатацією впродовж 23 років

критичний коефіцієнт інтенсивності напружень K Jс металу бурильної труби групи міцності “Л”
знижується на 30,7%.
УДК 622.276.53.054.4
ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ НАСОСНИХ ШТАНГ, ОСНАЩЕНИХ

ЗАСОБАМИ ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ПАРАФІНОВИХ ВІДКЛАДЕНЬ
А.П. Джус, В.Р. ХаруН, В.В. Буй
ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: andriy_dzhus@i.ua
При механізованому видобутку нафти штанговими свердловинними насосними установками,

доволі часто спостерігається відкладення парафіну на насосних штангах та внутрішніх стінках
колони насосно-компресорних труб (НКТ) [1,2]. Це явище зумовлює зменшення площі перерізу
кільцевого простору між насосними штангами та насосно-компресорними трубами, зростання сил
гідродинамічного та поверхневого тертя і, як наслідок, призводить до суттєвого збільшення
навантажень, що діють на елементи штангової колони. У свердловинах з інтенсивним відкладенням
може спостерігатися повне перекриття каналу, по якому здійснюється підйом пластової рідини
(рис.1) [3].
Довжина частини колони штанг, вздовж якої відбувається відкладення парафіну, складає до 900
м від устя свердловини При цьому товщина відкладень досягає свого максимуму в діапазоні глибин
від 50 до 200 м [4].
Збільшення навантаження на колону штанг внаслідок інтенсивного відкладення призводить до
зростання кількості обривів штангової колони. Нафти родовищ Прикарпаття характеризуються
високим вмістом парафіну (9,5-12,5%) і смол (14,5-17,5%). Авторами роботи [5] здійснено аналіз
виробничих даних за 1999-2002 роки в нафтогазовидобувному управлінні “Долинанафтогаз”. Всього
за вказаний період зафіксовано 704 відмови колон штанг. Із загальної кількості відмов обрив по тілу
насосної штанги становив 16%. На основі аналізу характеру обривів насосних штанг встановлено,
що найбільше число відмов пов’язане з їх руйнуванням по тілу в основному в зоні термічного впливу
на віддалі 40... 250 мм від перехідного бурта головки. На іншій частині тіла насосної штанги
поломки виникають лише в місцях зношення (через зменшення поперечного перерізу) і в місцях
інтенсивної корозії.
Рис.1 Вигляд фрагменту НКТ з перерізом заповненим відкладеннями

Щодо боротьби з відкладеннями слід зазначити, що вона може здійснюватись шляхом їх
попередження та видалення [6]. Причому для видалення застосовуються теплові, механічні та хімічні
методи. Вважається, що найбільш розповсюджений та дієвий метод – механічний, при якому на
штанзі розміщуються нерухомі центратори та рухомі скребки. Конструкції скребків є надзвичайно
різноманітні [7]. Однак спільним є те, що на одній штанзі може встановлюватись 4-6 рухомих

173
скребків, які здійснюють зворотно-поступальний рух вздовж штанги одночасно обертаючись

навколо своєї осі. Таким чином нерухомі центратори очищують поверхню НКТ, а рухомі скребки –
поверхню штанг.
Разом з тим зазначається, що застосування механічних засобів видалення відкладень призводить
до зростання кількості обривів колони штанг, причому основною причиною вважається зростання
навантаження на неї.
Однак, проведений аналіз відбракованих за результатами візуального огляду штанг вказує на
наявність локальних зон зменшення їх поперечного перерізу. Зокрема це стосується штанг, що
містять засоби для видалення парафінових відкладень (рис.2). Причиною цього є конструктивні
особливості монтажу цих засобів. Так як рухомий центратор монтується безпосередньо на тілі
сталевої штанги з невеликим зазором, внаслідок попадання в обмежений простір між тілом штанги і
внутрішньою поверхнею центратора твердих частинок, що містяться в пластовій рідині,
спостерігається абразивне тертя зовнішньої поверхні штанги. Це призводить до появи рисок на тілі
штанги. Також до пошкодження тіла штанг призводить ерозія. Вона зумовлюється бурхливою течією
пластової рідини, що містить тверді частинки, на ділянках біля нерухомих центраторів.
Рис.2 Знос штанги в місці біля нерухомого центратора
Поєднання впливу зазначених чинників обумовлює підклинювання рухомого скребка,

обмеження його осьового переміщення з одночасним обертанням навколо своєї осі. Це призводить
до інтенсивного зносу тіла штанги з утворенням концентраторів напружень. У подальшому в цих
місцях зароджуються втомні тріщини, при розвитку яких відбувається обрив штанг в місцях
встановлення центраторів.
Зважаючи на те, що засобами для видалення парафінових відкладень комплектуються штангові
колони в інтервалах близьких до устя свердловини, доцільним є здійснення оцінки впливу
зменшення поперечного перерізу насосних штанг на рівень приведених напружень у небезпечних
зонах з врахуванням результатів динамометрування кожної свердловини зокрема. При цьому також
необхідно враховувати результати динамометрування впродовж міжремонтного періоду та
відслідковувані при цьому тенденції.
1. Иванова Л. В. Асфальтосмолопарафиновые отложения в процессах добычи, транспорта и
хранения / Л. В. Иванова, Е. А. Буров, В. Н. Кошелев // Нефтегазовое дело. – 2011. – №1. – C. 268-
284.
2. Турбаков М. С. Совершенствование эффективности очистки нефтепроводов от отложений
парафинов / М. С. Турбаков, Е. П. Рябоконь // Вестник ПНИПУ. Геология. Нефтегазовое и горное
дело. – 2015. – №17. – C. 54-62.
3. Application of molded and field installed sucker rod guides -
https://www.lbcg.com/media/downloads/events/405/cop15-day-two-1020-matt-davison-nov-
tuboscope.7007.pdf
4. Персиянцев М.Н. Добыча нефти в осложнённых условиях / М.Н. Персиянцев. – М.: Недра, –
2000. – 652 с.
5. Копей В.Б. Аналіз відмов колон насосних штанг в НГВУ “Долинанафтогаз” / В.Б. Копей, І.І.
Стеліга // Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ. – 2002. – № 4(5). – С.78-80.

174
6. Онищук С. Ю. Сучасні методи профілактики відкладень парафіну на глибинному

обладнанні свердловинної штангової насосної установки / С. Ю. Онищук // Тези допов. VI
Міжнародної. конференції молодих науковців “Інформатика та механіка”, (м. Кам’янець-
Подільський, 6-8 травня 2008 р). – Кам’янець-Подільський, 2008. – С. 53-54.
7. Production Services. Optimize asset value and maximize production efficiency -
http://www.nov.com/Segments/Wellbore_Technologies/Tuboscope/Artificial_Lift_Technologies/Rod_Guid
es/Rod_Guides.aspx
УДК 622.276.53.054.4
ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ШТАНГОВИХ СВЕРДЛОВИННИХ

НАСОСНИХ УСТАНОВОК В ПЕРІОДИЧНОМУ РЕЖИМІ
А.П. Джус, А.Р. Юрич, Т.В. Яців
ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: andriy_dzhus@i.ua
Робота верстатів-качалок характеризується нерівномірним циклічним навантаженням та

змінним моментом інерції. У загальному випадку при роботі штангової свердловинної насосної
установки (ШСНУ) на балансир верстата-качалки в точці підвісу штанг діють наступні сили:
статичні, динамічні та сили тертя.
В кожному окремому випадку навантаження, що діють в точці підвісу штанг, змінюються за
різними залежностями. Характер зміни визначається рядом чинників, зумовлених як параметрами
окремої свердловини, так і обладнання.
Навантаження на голову балансира в експлуатаційних умовах визначається шляхом
динамометрування. Результат такого процесу (динамограма) є залежністю зусиль, що виникають в
системі “плунжер-штанга-полірований шток” від переміщення плунжера (точки підвісу штанг). Саме
вона в даний час є найбільш поширеною формою отримання діагностичної інформації.
Навантаження на полірований шток визначається як параметрами насосної установки і режимом її
роботи, так і станом окремих вузлів глибиннонасосного обладнання.
При експлуатації свердловин, що працюють в постійному режимі, навантаження, що
діють в точці підвісу штанг є постійно повторюваними. Тому процес зрівноваження є
достатньо успішним у більшості випадків і таким, що забезпечує нормальну роботу верстата -
качалки до моменту зміни режиму його роботи.
За результатами аналізу динамограм отриманих на свердловинах як з рі зними, так і з
подібними параметрами можна відмітити, що рівень динамічних навантажень по відношенню
до сумарних змінюється в досить широкому діапазоні. Існують випадки у яких динамічні
навантаження є співрозмірними і навіть значно перевищують гідростатичн і, зумовлені вагою
стовпа рідини над плунжером.
В загальному випадку динамічні навантаження через значну довжину і складний профіль
свердловини є досить різноманітними і такими, що пов’язані із вимушеними, вільними,
параметричними та фрикційними коливаннями колони штанг. За цикл коливання головки
балансира спостерігається два перехідні процеси, пов’язані з переміщенням устьового штока і
збільшенням або зменшенням статичних навантажень. Перехідні процеси - це вільні
коливання колони штанг, амплітуда яких залежить від змушувального зусилля і власної
частоти її коливаннь. Виникнення коливань з власними частотами є характерною особливістю
перехідних процесів у пружній системі. При наявності сил опору ці процеси з часом
затухають. Значні за амплітудою і багатократно повторювані коливання при перехідних
процесах призводять до втомного руйнування металу штанг.
Одним із методів зменшення коливань колони штанг є застосування демпфуючих
пристроїв. Поряд з позитивними результатами використання демпферів присутні і недол іки.
Складність застосування демпферів полягає в тому, що їх параметри підібрані для деякого
рівня зусиль перестають бути ефективними при його зміні. Навіть незначна зміна частоти або

175
параметрів демпфованого об’єкту може призвести до небезпечного збільшенн я амплітуди

коливань.
Іншим способом зменшення динамічних навантажень є збільшення довжини ходу штока і
зниження числа коливань головки балансира. Чим повільніше прикладається змушуюче
зусилля, тим нижчим є рівень динамічних навантажень. Однак швидкість пр икладання
змушуючого зусилля є обмеженою конструктивними особливостями приводів. Використання
довгоходових верстатів-качалок, особливо на родовищах, що знаходяться на пізній стадії
експлуатації, для свердловин невеликої і середньої глибини є економічно нед оцільним. У
зв’язку з тим, що більшість родовищ західного регіону знаходяться саме на пізній стадії
експлуатації значна кількість свердловин обладнаних штанговими свердловинними насосними
установками працюють в періодичному режимі.
Періодично-працюючі ШСНУ характеризуються різними режимами роботи. Період їх
роботи складає від 2 до 12 годин. При цьому в процесі роботи рівень рідини в свердловині
змінюється від його статичного рівня до глибини спуску насоса в свердловину.
Оскільки вага стовпа рідини над плунжером насоса є вагомою складовою навантаження в
точці підвісу штанг, а при її визначенні слід враховувати саме рівень рідини в свердловині, то
внаслідок його зміни в процесі відкачування мінятиметься і змушуюче зусилля. Одночасна
зміна ваги стовпа рідини над плунжером, яка призводить до збільшення статичних
навантажень, і змушуючої сили, від якої залежить рівень динамічних навантажень, призводить
до непередбачуваної зміни рівня сумарних навантажень в точці підвісу штанг впродовж
періоду роботи обладнання.
Підтвердженням сказаного є динамограми зняті на свердловинах, що експлуатуються в
періодичному режимі, з періодом роботи 8 годин впродовж доби, при використанні приводу
UP-12T-3-5500. Як засвідчують динамограми зняті на одній із таких свердловин на початку і
вкінці періоду роботи відбувається зниження рівня від 668 м до 1234 м і збільшення
навантаження в точці підвісу штанг від 59560 Н до 63010 Н. При цьому також фіксувались
значення максимумів сил струму при ході плунжера вверх і вниз. При ході вверх на поча тку
та в кінці періоду роботи вони становили 48 та 55 А, а при ході вниз відповідно 30 та 36 А.
Для свердловини, що працює в аналогічному режимі і характеризується близькими за
значеннями навантаженнями в точці підвісу штанг, нами аналогічно здійснено анал із знятих
на початку і в кінці періоду роботи динамограм та максимумів сили струму при ході плунжера
вверх і вниз. В результаті встановлено, що за період роботи за 8 годин відбувається зниження
динамічного рівня від 1113 м до 1357 м і зменшення навантаженн я від 62730 Н до 59160 Н.
При цьому значення максимумів сил струму при ході плунжера вверх становили 40 та 37 А, а
при ході вниз відповідно 20 та 26 А. Таким чином отримано результат протилежний
попередньому. Зі зменшенням динамічного рівня відбулось зменш ення максимального
навантаження, але в той же час збільшився рівень мінімальних навантажень.
Детальніше аналізуючи характер зміни значень сили струму в обох випадках, слід
зауважити, що у першому випадку коефіцієнт незрівноваженості залишався постійним. У
другому - спостерігалося зменшення різниці між максимумами при зниженні рівня рідини у
свердловині, що свідчило про зниження коефіцієнт незрівноваженості протягом періоду
роботи ШСНУ.
В підсумку слід відмітити, що при періодичному режимі експлуатації свер дловин ШСНУ,
який супроводжується постійною зміною динамічного рівня рідини, практично неможливим є
зменшення динамічних навантажень, що діють на колону штанг та верстат -качалку, шляхом
використання демпфуючих пристроїв.
Іншою особливістю є неможливість забезпечення постійного коефіцієнта
незрівноваженості верстата-качалки, яка зумовлена одночасною зміною протягом періоду
роботи статичних та динамічних навантажень, що призводить до випадків роботи приводів у
незрівноваженому стані.
Зважаючи на це, для періодично експлуатованих свердловин необхідним є виконання
зрівноваження приводів з врахуванням особливостей роботи ШСНУ. Їх оцінку потрібно
проводити за результатами динамометрування та ватметрування, виконаними впродовж
всього періоду роботи установки.

176
УДК 622.24.065
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУ

ТРАЄКТОРІЇ РУХУ ВІБРОРАМИ ВІБРОСИТА
Лях М.М., Федоляк Н.В., Михайлів В.В.
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342) 72-71-01,
e-mail: no@nung.edu.ua
Однією з найважливіших конструктивних ознак вібросит є форма траєкторії руху точок

віброрами, що суттєво впливає на ефективність очищення промивального розчину від вибуреної
породи. В залежності від фізичних властивостей промивального розчину, що очищується на
ситополотні вібросита, будуть змінюватись характеристики руху точок віброрами. Для різних типів
вібросит цей вплив може бути різним і суттєво впливати на якісні показники роботи. Тому
проведення дослідження чинників, що впливають на форму траєкторії руху віброрами є доцільним.
Бурові вібросита генерують колову, лінійну, незбалансовано або збалансовано еліптичну
траєкторію руху точок віброрами в залежності від конструктивних особливостей їх виконання.
Вигляди траєкторій руху віброрами існуючих вібросит відповідають фігурам Ліссажу з
співвідношеннями між періодами частот коливань (власної та вимушеної)  0 :  =1:1 [1]. Траєкторія
руху віброрами має вигляд кола (при зсуві фаз    / 2 ), еліпса (при    / 4 та   3 / 4 ). При
зсуві фаз   0 чи    рух віброрами буде лінійним. В [1] теоретично доведено, що дані
твердження мають місце лише в ідеальних випадках, а в реальних умовах роботи форма траєкторії
руху точок віброрами є складною просторовою фігурою, яка має вигляд квазіатрактора.
Для практичного доведення даного теоретичного твердження проводились експериментальні
дослідження на свердловині Веснянка-112 Хрестищенського ВБР, циркуляційна система якої
обладнана двома віброситами ВС-1 з незбалансовано-еліптичною траєкторією руху. В результаті
досліджень отримано криві траєкторій переміщення точок віброрами (рис. 1).
а) б) в)
Рисунок 1 – Графічна реєстрація кривих траєкторій переміщення точок віброрами на свердловині
Веснянка-112 Хрестищенського ВБР:
а – в зоні задньої пружинної віброопори; б – середина віброрами; в – в зоні передньої пружинної
віброопори
При детальному розгляді графіка (рис.1, в) можемо спостерігати нечіткість ліній, що свідчить
про наявність горизонтальних відхилень від площини реєстрації. Тому можемо відмітити, що
реєстрована траєкторія не є плоскою, як фігури Ліссажу, а об’ємною, як і стверджувалось у
теоретичних дослідженнях.
До того ж, бачимо, що над віброопорми амплітуда коливань віброрами значно вища, аніж
посередині віброрами (20 см від центру мас). Це пояснюється впливом жорсткості пружин на
траєкторію руху точок, і, відповідно, на амплітуду коливань.
Також в результаті теоретичних досліджень було виведено рівняння траєкторії руху віброрами,
яке має вигляд:
 n  n
 m   m  m   y p  b  y p  c  y p  P  cos(  t   )  cos( )  g  (m p   m  m ) ,
 p чi п чi п
 i 1  i 1

177
де y p вертикальна складова переміщення центу мас віброрами; yp - друга похідна вертикальної
складової переміщення центу мас віброрами, що відраховується від положення статичної рівноваги
(вертикальна складова вектора прискорення а); y p - перша похідна вертикальної складової
переміщення центу мас віброрами (вертикальна складова вектора швидкості v ); Р – рушійне
зусилля, створюване електродвигунами, b – коефіцієнт опору переміщенню; с – жорсткість пружних
опор віброрами;  - кут нахилу ситополотна до горизонталі, mр – маса віброрами; m - маса рідкої
n
фази разом з піском та глиною, що рухаються без підкидування; mчі - маса твердої частинки (шламу),
що рухається з підкидуванням; n – кількість частинок, що знаходяться на ситополотні в певний
момент часу;  - частота коливань віброрами.
Дане рівняння відрізняється від класичного тим, що воно враховує вплив на траєкторію руху
кількості промивальної рідини, яка знаходиться в певний момент часу на ситополотні. Оскільки вона
є змінною в часі та залежить від багатьох технологічних факторів, тому в рівняння було введено дві
величини, які є змінні в часі - m та m . Таке твердження випливає з того, що промивальна рідина
n чi
є сукупністю трьох фаз, дві з яких рухаються без відриву від ситополотна (рідина та глина), а тверда
фаза (шлам та зкоагульована глина) – з відривом від ситополотна.
Для підтвердження даних теоретичних міркувань на діючій буровій було проведено дві
експериментальні реєстрації траєкторій руху віброрами вібросита ЛВС-5 Сумського заводу
„Укрнефтьзапчасть”. Перша – на віброситі, яке коливалось без наявності промивальної рідини на
ситополотні, друга – при наявності на ситополоні промивальної рідини. Результати графічної
реєстрації представлені на рис. 2. Доречно відмітити, що експеримент проводився тоді, коли нове
вібросито було змонтоване, яке ще не було в експлуатації, оскільки зношеність робочих вузлів могла
б вплинути на результати досліджень. Дослідження ж при наявності промивальної рідини
реєструвались на максимальній подачі бурових насосів в умовах спорудження даної свердловини (на
початку буріння подача насосів повинна бути максимальною для забезпечення технологічних умов
буріння, а тиск - мінімальним). При таких умовах в результаті експерименту можна візуально краще
побачити зміни амплітуди коливань при наявності на ситополотні промивальної рідини та вплив її
ваги на зміну траєкторії руху точок віброрами.
а) б)
Рисунок 2 – Графічна реєстрація кривих траєкторій переміщення точок віброрами
бурового вібросита ЛВС -5 над передньою лівою пружинною віброопорою:
а – при незавантаженому ситополотні; б – при наявності промивальної рідини на ситополотні.
Аналізуючи зображення, наведені на рис. 2, спостерігається рівномірність руху незавантаженої

віброрами (рис. 2,а) – амплітуда в часі змінюється незначно, її величина залишається майже
незмінною на протязі всієї реєстрації. Зміни амплітуди незначні та можуть бути пов’язані з
стрибками напруги в мережі, яка живить вібратори. На рис.2,б бачимо стрибки ліній графічного
зображення, що свідчить про зміну амплітуди протягом часу реєстрації траєкторії руху точки
віброрами. На основі даного експерименту можемо стверджувати про те, що відбувається вплив
промивної рідини, яка потрапляє на ситополотно, причому цей вплив не є системним, про що
свідчить нерівномірність стрибків кривих реєстрації.
Також проаналізувавши рисунки 1 та 2 можемо підтвердити, що вібросито ВС-1 (рис.1) має
збалансовано-еліптичну траєкторію руху (вершини кривих реєстрації заокруглені при вершинах), а
вібросито ЛВС-5 - лінійну (вершини його кривих реєстрації гострі, що свідчитьь про різку зміну
напряму руху віброрами, що є характерним для лінійного руху.
Отже, в результаті експериментальних досліджень вібросит на реальних діючих бурових
установках було доведено, що сукупність траєкторій руху точок віброрами є просторовими

178
фігурами, про що відмічалось в експериментальних дослідженнях, наведених в [1]. При проведенні

реєстрації кривих траєкторій переміщення відмічено вплив жорсткості пружинних віброопор на
амплітуду коливань, що в значній мірі впливає на її форму. В результаті експерименту відмічено
вплив зміни кількості промивальної рідини, яка знаходиться в досліджуваний момент часу на
ситополотні, на амплітуду коливань, а також і на ефективність очищення промивальної рідини.
1 Лях М.М. Дослідження впливу змінних параметрів на траєкторію руху віброрами бурового
вібросита // М.М. Лях, Н.В. Федоляк // Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ. - 2016. - №
3 (60). - С. 71-78/
УДК 622.242.6
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УСТАТКУВАННЯ ДЛЯ ПРОМИВАННЯ

СВЕРДЛОВИН АЕРОВАНИМИ РОЗЧИНАМИ
Лях М.М., Савик В.М., Молчанов П.О.Сидоренко О.І.
Кінцева мета буріння нафтових і газових свердловин – отримання швидкого припливу нафти та
газу. Величина припливу і тривалість освоєння свердловин залежить від якості промивального
розчину, який використовувався під час розбурювання продуктивного пласта.
Тривалі промислові спостереження і спеціальні дослідження показали, що промивальний розчин
може суттєво вплинути на термін освоєння свердловини і величину припливу нафти та газу. Існує
багато прикладів, коли свердловини, пробурені на неякісному розчині, не давали припливу нафти
або газу, хоча сусідні свердловини, пробурені з промиванням іншими розчинами, працювали з
достатньо високими дебітами.
Оскільки головним фактором, який сприяє проникненню промивальної рідини та її фільтрату у
продуктивний пласт, є надлишковий тиск у свердловині, необхідно при розкритті підтримувати
рівновагу між тисками у свердловині і пласті. Тому густина промивального розчину повинна бути
такою, щоб статичний тиск її стовпа у свердловині дорівнював пластовому у тій точці пласта, де
коефіцієнт аномальності найбільший. Це ж стосується і свердловин із аномально низькими
пластовими тисками (АНПТ), які пробурені на перспективних площах.
Для визначення стану фаз в газорідинній системі використовується показник степені аерації
рідини a, який представляє собою відношення об’ємних витрат газу Qг і рідини Qр при
атмосферному тиску, тобто
Q
а г . (1)
Qp
При а<60 дисперсна система газ – рідина представляє собою аеровану рідину, при а=60…300 –
піну, а при а>300 – туман.
Кратність піни Кп оцінюється відношенням об’єму піни Vп до об’єму рідини Vр, яка містить
піноутворювач, тобто
V . (2)
К  п
п
Vр
Даний показник змінюється в залежності від властивостей використовуваних поверхнево-
активних речовин (ПАР), їх концентрації в розчині і способу отримання піни. До піни відноситься
газорідинна система з кратністю Кп≥3,8; при Кп<3,8 повітряно-рідинна суміш вважається емульсією
газу в рідині.
Будь-яка аерація дозволяє в широких межах регулювати густину промивальної рідини і тим
самим зменшувати або збільшувати гідростатичний тиск на вибій.

179
Піна, у порівнянні з відомими циркулюючими агентами (газ, вода, глинистий промивальні

розчин і т.п.) володіє специфічними властивостями та перевагами. На основі аналізу практики
буріння свердловин отримано ряд переваг при використанні пін [1]:
- порівняно із іншими промивальними розчинами піни дозволяють легко і в широкому діапазоні
регулювати вибійний тиск як в процесі циркуляції, так і в період проведення спуско-підіймальних
операцій за рахунок зміни степені аерації;
- в’язкість піни можна регулювати в широких межах і в деяких випадках вона може значно
перевищувати в‘язкість інших промивальних розчинів;
- використання піни майже повністю запобігає проникненню промивального розчину в пласт за
рахунок закупорюючої дії бульбашок піни;
- значно покращуються умови виносу частин вибуреної породи внаслідок прилипання їх до
бульбашок повітря, а наявність стиснутого повітря в системі приводить до збільшення швидкості
висхідного потоку; це дозволяє зменшити подачу насоса (як показали експерименти, при степені
аерації 20 і більше подачу насоса можна зменшити на 50 %, що приведе до значного зниження
гідродинамічного тиску на стінки свердловин);
- механічна швидкість проходки збільшується внаслідок збереження вибою в чистому вигляді,
адсорбційного зниження твердості породи (ефект Ребіндера), а також зменшення гідродинамічного
тиску на вибій свердловин;
- трьохфазна піна дозволяє зберегти стійкість стінок свердловини в процесі розкриття пластів з
невеликими тисками, так як немає перепадів гідродинамічного тиску на стінки свердловини і
показник фільтрації низький.
Найкращі властивості піни спостерігаються при об’ємній концентрації рідини 2 – 10 %; якщо
рідини більше, то піна розріджується, втрачаючи виносну здатність, а якщо її менше, то в пінному
потоці утворюються газові порожнини з виносною здатністю, як у потоці газу.
Отже, виникає необхідність в розробленні обладнання для приготування піни з необхідними
параметрами. Також необхідно розробити принципову схему обв’язки свердловини, яка забезпечить
первинне розкриття продуктивних горизонтів з АНПТ із невеликими витратами на модернізацію
циркуляційної системи найпоширеніших типів бурових установок.
Приведений аналіз режимів та умов роботи обладнання при бурінні свердловин пінами вказує на
необхідність створення пристрою для приготування піни (піногенеруючого пристрою), який би
задовільняв поданим вище вимогам характеристик використовуваних при бурінні пін: подача
повітря і рідини, їх співвідношення, тиск на гирлі свердловини, густина піни, степінь її аерації,
швидкість потоку піни в затрубному просторі.
Для отримання позитивного результату необхідно провести комплексне дослідження потоків в
різних конструктивних виконаннях піногенеруючих пристроїв. Тому для дослідження процесів рухів
потоків рідини, газу (повітря) і піни необхідно проаналізувати, вибрати найбільш вдалі та розробити
нові перспективні структурні схеми. Деякі з цих схем представлені на рис. 1.
Повітря
1 2
Рідина Піна
3 4 5
1 – сопло із насадкою; 2 – отвори в соплі; 3 –
приймальна камера; 4 – камера змішування; 5 1 – циліндрична вставка; 2 – отвори дифузора;
– дифузор 3 – ежекційна вставка; 4 – камера піноутворення;
а) 5 – сітки
б)
Повітря
Рідина Піна 1 2 3
Повітря 1 2 3 Рідина
1 – форсунка; 2 – камера диспергування; 3 – 4

решітка 1–
ежектор;2 – вихрова камера; 3 – калібруючі
в) сітки; 4 – відвідний канал
г)

180
Рідина
Піна
Повітря 1 2 3 4
Повітря
1 – багатосоплова вставка; 2 – камера попереднього змішування; 3 – камера кінцевого
змішування; 4 – дифузор
д)
Рисунок 2.1 – Структурні схеми змішувача для аерації промивальної рідини
При великих подачах розчину односопловий пристрій є неефективним внаслідок незначної

площі контакту рідини з повітрям. Наявність тільки однієї ступені насичення рідини повітрям дає
низьку якість насичення. Тому в'язка промивальна рідина в даному пристрої не буде проходити
належного перемішування і диспергування суміші до піноутворення.
При розробленні нового перспективного комплексу устаткування для промивання свердловин
керованими розчинами, в т.ч. пінами, крім ефективності технологічного процесу необхідно особливу
увагу звернути на екологічну безпечність використання пропонованого способу і устаткування.
1 Лойцянский Л. Г. Механика жидкости и газа [Текст] / Л.Г. Лойцянский // Дрофа – 2003 – 840 с.
– ISBN: 5-7107-6327-6.
2 Савик В. М. Підвищення ефективності піногенеруючих пристроїв насосно-циркуляційних
систем бурових установок : дис. ... канд. техн. наук : спец. 05.05.12 "Машини нафтової і газової
промисловості" / В. М. Савик. - Івано-Франківськ, 2013. - 209 с.
УДК 621.313.32:622.692.4.052.012
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА НАДІЙНОСТІ РОБОТИ ЧАСТОТНО-

КЕРОВАНИХ ЕЛЕКТРОПРИВОДНИХ НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ
НАФТОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИХ СТАНЦІЙ
І.І. Яремак, В.С.Костишин
e-mail: yaremak_iryna@ukr.net
Сформовано математичну модель електроприводного насосного агрегата

нафтоперекачувальної станції, як об’єкта керування, для комплексного аналізу режимів роботи
станції з можливістю визначення показників ефективності та надійності синхронного
електродвигуна та відцентрового насоса у залежності від витратного навантаження станції при
зміні частоти обертання роторів агрегата.
Формалізована математична модель ефективності та надійності насосного агрегата
нафтоперекачувальної станції у вигляді поліномів третього степеня для різних частот обертання
роторів та витрат робочої рідини, які відображають енергетичний взаємозв’язок між
підсистемами різної фізичної природи. Запропоновано замінити традиційні показники надійності
насосного агрегата, які визначаються тривалістю експлуатації агрегату, на «режимні», що
залежать від його витратного навантаження.
Перевірку адекватності моделей здійснено на прикладі насосного агрегата типу «СТД-5000-2
та НМ-7000-210». Встановлено, що екстремальні значення показників ефективності та надійності
синхронного двигуна та відцентрового насоса досягаються при різних значеннях витратного
навантаження, що вимагає залучення методів багатокритеріальної оптимізації для знаходження
«узгодженого оптимуму» для вибору оптимального режиму роботи нафтоперекачувальної станції.
Виявлено, що для потужних відцентрових насосів з коефіцієнтом швидкохідності ns  150 зміна

181
витратного навантаження практично не впливає на коефіцієнт корисної дії синхронного двигуна,

коефіцієнт завантаження яких залишається високим навіть у режимі неробочого ходу насоса.
Mathematical model of motor drive pumping unit of oil pumping station, as a control object, was
formed for comprehensive analysis of operating modes of the station with the possibility of determining of
efficiency and reliability characteristics of synchronous electric motor and centrifugal pump depending on
flow rate duty of station when speed of rotation of rotors is changing.
Mathematical models of efficiency and reliability of pumping unit of oil pumping station were
formalized in the form polynomials of third degree for different rotor speed and flow rate of working fluid,
which reflect the energy relationship between subsystems of different physical nature. It was suggested to
substitute traditional performance characteristics of pumping unit, which are determined by duration of
exploitation of aggregate, for "regime" one, that depend on its flow rate duty.
Examining of correctness of models was conducted with pumping unit "СТД-5000-2 and HM-7000-
210." It was found that extreme values of efficiency and reliability of synchronous motor and centrifugal
pump are achieved at different values of flow rate duty, which requires involving of multi-objective
optimization methods to find "negotiated optimum" for choosing optimal operating mode of oil pumping
station. It was also revealed, that powerful centrifugal pumps with a coefficient of rapidity, change of flow
rate duty does not substantially affect the load factor of synchronous motor, which remains high even in idle
operating mode.
УДК 622.691
ВИБІР ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ

ВІДКРИТИХ НАФТОГАЗОВИХ ФОНТАНІВ
Лях М.М., Добровольський І.В., Яцишин Т.М.
Відкриті нафтогазові фонтани – це складні аварії, які часто набувають характер стихійного лиха,
потребують для ліквідації великих матеріальних витрат, надлюдських зусиль, ускладнюють
діяльність бурових та нафтогазовидобувних підприємств, а також промислових,
сільськогосподарських господарств, населених пунктів, що розташовані поблизу аварії.
Відкриті фонтани на газових та газоконденсатних родовищах можуть виникнути під час буріння
(рис. 1), капітального ремонту (рис.2) та експлуатації свердловин (рис. 3).
Причини виникнення нафтогазових фонтанів можуть бути різні: геологічні, технічні, людські,
але всі вони приводять до одного наслідку - виникнення складної техногенної аварії.
Рисунок 1 - Відкритий фонтан під час буріння

182
Рисунок 2 - Відкритий фонтан під час Рисунок 3 - Відкритий фонтан на

капітального ремонту експлуатаційній свердловині
Для можливості ліквідації відкритого нафтогазового фонтану необхідно провести демонтаж

пошкодженого гирлового обладнання для створення компактної струмені фонтанування. Ці роботи
які можна віднести до робіт підвищеної складності, оскільки даний вид робіт в основному
проводиться в умовах відкритого полум’я або в умовах вибухонебезпечного середовища. Для
створення компактної струмені необхідно зруйнувати гирлове обладнання у визначеному місці, з
метою виключення розпилювання полум’я на гирлі свердловини та для отримання можливості
проведення подальших робіт на гирлі фонтануючої свердловини.
Роботи на гирлі свердловини, із залученням оперативного складу, можливо проводити лише за
наявності компактного фонтанування, так як при розпиленому фонтануванні можливо знаходитись
на значній відстані по причині відсутності захисних засобів для безпечного проведення робіт.
Найпоширеніший метод демонтажу пошкодженого обладнання з гирла фонтануючої
свердловини - застосування танкової та артилерійської техніки для відстрілювання (механічного
відбивання) гирлового обладнання. Для проведення робіт використовують важкі танки або
артилерійську техніку.
Для проведення пострілів необхідно отримати дозвіл МЗС України, що є досить складною
процедурою, так як враховується топографія місцевості, де розміщена свердловина, і подекуди
просто неможливо проводити постріли з причини близького розміщення населених пунктів, УКПГ
та ін. об’єктів і будівель.
Але основним недоліком демонтажу пошкодженого гирлового обладнання даним методом
являється дуже велика імовірність ушкодження інших елементів гирлового обладнання, що може
суттєво ускладнити процес проведення ліквідації аварії в цілому наприклад колонної головки, так як
процес руйнування абсолютно неконтрольований.
Дана робота направлена на розроблення спеціалізованого обладнання для ліквідації відкритого
фонтану та оптимізації режимів його роботи, з метою у найкоротші терміни провести безпечні та
контрольовані роботи з ліквідації складної техногенної аварії - відкритого фонтану.
Кожен з етапів ліквідації фонтану є невід’ємною і досить відповідальною стадією ліквідації
аварії в цілому, але хотілось звернути особливу увагу на етап демонтажу (розчленування)
пошкодженого гирлового обладнання для створення компактного струменю фонтанування, так як
дані роботи потребують особливо ретельної підготовки, чітких і послідовних дій. Неякісне
виконання даного етапу може привести до тяжких ускладнень в подальшій ліквідації аварії
На основі аналізу різноманітних способів демонтажу пошкодженого гирлового обладнання
встановлено, що найбільш ефективним може бути гідропіскоструминне (гідроабразивне) різання
Ефект гідравлічного різання досягається за рахунок концентрації високого рівня енергії в
струмені рідини, яка витікає з насадки з високою швидкістю під дією великого тиску [1]. При цьому
щільність струмені перевищує міцність матеріалу.
Технологічна схема обв'язки при гідропіскоструминній перфорації обсадних клон (ГПП) для
приготування водопіщаної суміші та нагнітання її до виконавчого органу (перфоратора) наведена на
рис. 4.

183
Рисунок 4 - Принципова схема обладнання при ГПП

1- ємність, 2 - агрегат подачі рідини до піскозмішувача (типу ЦА-320), 3 - піскозмішувач типу
УСП-50, 4 - нагнітальний агрегат високого тиску (типу ACF-700 (1050)), 5 - фільтр.
На даний час протифонтанними службами світу розроблені різні конструкції гідроабразивних

ріжучих пристроїв, за допомогою яких можливо провести відрізання гирлового обладнання при
ліквідації відкритого фонтану [2].
Елемент гирлового обладнання, який необхідно розрізати з метою отримання компактного
фонтанування представляє собою двошарову сендвічконструцію з концентрично розміщених
циліндричних деталей.
Основною задачею відрізання даної складної форми є те, що операція повинна бути проведена
за один прохід, і наприклад, якщо не буде відрізана колона НКТ в середині, а тіло колонної головки
буде відрізано повністю, то під вагою НКТ усе гирлове обладнання переміститься донизу на
величину різа, і все гирлове обладнання залишиться на місці. При цьому ситуація на гирлі буде
значно ускладнена в наслідок розпиленого кільцевого виходу газу з утвореної щілини.
Аналіз конструкцій різака показує, що він повинен максимально виключати місцеві опори
(повороти, звуження), які призводять до зносу самого різака гідроабразивним потоком.
Під час удосконалення обладнання для ліквідації відкритих нафтогазових фонтанів слід також
враховувати температурний фактор, оскільки при горінні фонтану на свердловині виділяється велика
кількість тепла. Це може стати причиною руйнування не тільки гирлового обладнання, а й
устаткування для його демонтажу, що ускладнить не тільки техногенну ситуацію, але й погіршить
екологічну безпеку на території.
1 Григорьянц А.Г. Технологические процессы лазерной обработки. Учебное пособие для вузов.
– М.: Изд-во МТГУ им. Н.Э. Баумана, 2006. – 664 с.
2 http://urpvh.ru/
3 http://www.halliburton.com/en-US/ps/production-solutions/history-of-halliburton.page
УДК 621.
АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ НАФТОГАЗОВОГО

М.Я.Бучинський
ПрАТ «Пласт», вул..Комарова, 11, м.Полтава, Україна, e-mail: buchynskyy@ukr.net
Першочергова задача системи технічної експлуатації машин є забезпечення необхідного рівня

працездатності машин при мінімальних витратах. Нині, поряд зі значним розширенням
номенклатури обладнання, має місце значний розкид вікового складу техніки підприємства.
Відповідно прийнята на багатьох підприємствах галузі система планово-попереджувальних ремонтів
не забезпечує належний рівень технічної готовності обладнання, в багатьох випадках використовує
надлишкові ресурси для виконання технічного впливу (ремонту, обслуговування).
Загалом недоліки системи технічної експлуатації машин викликані недосконалістю системи

184
обліку роботи машин, якістю виконаного технічного впливу на машину, планування ТОіР,
правильністю прийнятих управлінських рішень зі своєчасного проведення технічного впливу,
недостатнім контролем технічного стану.
Машини, що знаходяться в гарантійному періоді експлуатації повинні обслуговуватись згідно
чітких інструкцій виробника, обладнання піднаглядне державним інспекціям - згідно правил їх
безпечної експлуатації. Технічна експлуатація решти машин будується відповідно з нормативними
документами, заводськими інструкціями, рекомендаціями, нормами і правилами, в яких, як правило,
недостатньо повно передбачені корегування режимів технічних впливів у відповідності до умов
використання техніки і її віком.
Профілактичні системи організації ТОіР передбачають виконання технічного впливу в
плановому порядку зі встановленою періодичністю. Вони бувають за напрацюванням, за фактичним
станом, превентивні, комбіновані та індивідуальні.
Індивідуальна стратегія будується оптимальним способом для кожної машини зокрема.
Критеріями оптимальності виступають, для прикладу, показники надійності (напр. коефіцієнт
готовності), технічні (напр. продуктивність), економічні, безпекові, екологічні тощо. Відповідно із
зміною показників в часі (з ростом наробітки, зміною вимог до експлуатаційних умов) адаптуються
(корегуються) і режими ТОіР.
За період 2008…2017 роки, при експлуатації двох дорогокоштуючих компресорних агрегатів
Ajax 2803, один з яких нині має наробітку близько 100 тис.мотогодин, в післягарантійний період їх
роботи було використано адаптивне управління технічним станом агрегатів з використанням
індивідуальної стратегії ТОіР. Порівняно з передбаченими виробниками обсягів виконання робіт в
рекомендованій ними нормативній документації вартості життєвого циклу (LCC) нашим
підприємством, при збереженні необхідних експлуатаційних показників та показників надійності
досягнуто економію близько 30%.
Адаптивне управління технічним станом обладнання використовується і для інших видів
технологічного обладнання підприємства. Воно забезпечує не тільки належну технічну готовність
обладнання, а й економію матеріальних та трудових ресурсів.

185
СЕКЦІЯ C - ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ НАФТИ І ГАЗУ //

SESSION C - OIL AND GAS TRANSPORTATIONAND STORING
УДК 622.692.4
ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ НАСОСІВ З

РЕГУЛЬОВАНИМ ПРИВОДОМ НА МАГІСТРАЛЬНИХ
НАФТОПРОВОДАХ УКРАЇНИ
М. Д. Середюк
e-mail: tzng@nung.edu.ua
Досліджено вплив застосування насосних агрегатів з регульованим приводом на пропускну

здатність та енергоефективність експлуатації магістрального нафтопроводу, що працює зі
значним недовантаженням.
Розроблено методику, яка дає змогу для будь-якої комбінації працюючих насосів, у тому числі з
регульованим приводом, визначити пропускну здатність нафтопроводу, величину вимушеного
дроселювання, загальні витрати потужності та питомі витрати електроенергії на
транспортування нафти. Виявлено можливий діапазон зміни продуктивності та питомих витрат
електроенергії для різних значень обертової частоти у разі встановлення насосного агрегату з
регульованим приводом почергово на кожній нафтоперекачувальній станції (НПС) , а також на всіх
НПС нафтопроводу.
Встановлено, що використання насосів з регульованим приводом доцільно тільки для тих
діапазонів робочих витрат нафти у нафтопроводі, які не можна забезпечити вибором комбінацій
працюючих насосів на НПС.
Розроблено рекомендації щодо енергоефективного застосування насосних агрегатів з
регульованим приводом на НПС нафтопроводу, що працює зі значним недовантаженням.
The influence of use of pump units with adjustable drive on flow capacity and energy efficient operation of
main oil pipeline with significant part load was studied.
The technique, which allows for any combination of operating pumps, including those with adjustable drive,
to determine the flow capacity of the oil pipeline, necessary choking value, total and specific power consumption
for oil transportation, was developed. The possible range of variation of flow capacity and specific power
consumption for different values of revolving frequency in case of installation of pump units with adjustable drive
on each oil pumping station (OPS) and all OPSs of oil pipeline was discovered.
It is established that the use of pumps with adjustable drive is advisable only for those ranges of operating
flow capacity values in the oil pipeline, which cannot be provided by a choice of combinations of operating
pumps on OPSs.
Recommendations for the energy-efficient use of pump units with adjustable drive at OPSs of oil pipeline
that runs with significant part load were developed.

186
УДК 622.692.4
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТИКСОТРОПНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

ВИСОКОВ'ЯЗКОЇ ДОЛИНСЬКОЇ НАФТИ НА ЕКСПЛУАТАЦІЮ
НАФТОПРОВОДУ ДОЛИНА-ДРОГОБИЧ
Л.Д. Пилипів
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел.(0342) 72-71-39,

e-mail: lubomyr.pylypiv@gmail.com
Експлуатація трубопроводів, що транспортують високов'язкі нафти, пов'язана зі значними

труднощами, викликаними в першу чергу особливостями поведінки таких аномальних нафт.
Дослідження реологічних властивостей високов'язкої долинської нафти, що раніше проводилися
різними вченими, стосувалися вивчення впливу температурних, технологічних та режимних
факторів на покращення реологічних та транспортабельних показників нафти [1]. Однак ніким не
розглядався вплив часу на зміну реологічних параметрів долинської нафти. Беручи до уваги
очевидну приналежність високов'язкої долинської нафти до тиксотропних рідин [2], врахування
такого впливу є необхідним для адекватного оцінювання і характеристики її реологічних
властивостей.
Технологія експлуатації єдиного в Україні магістрального нафтопроводу для транспортування
в'язких швидкозастигаючих нафт Долина – Дрогобич передбачає циклічне перекачування партій
нафти з періодичною зупинкою нафтопроводу. Для запобігання «заморожування» трубопроводу
внаслідок суттєвого зростання показників реологічних параметрів нафти в період зупинки
перекачування високов'язка долинська нафта витісняється малов'язкою російською марки РЕС, яка в
міжцикловий період знаходиться в трубі. У випадку тривалих зупинок така технологія виправдана,
оскільки тиксотропні властивості долинської нафти можуть стати суттєвим ускладнюючим фактором
в момент запуску перекачування. Однак, якщо розглядати нетривалі простої нафтопроводу, то
доцільно на основі глибоких реологічних досліджень тиксотропних властивостей високов'язкої
долинської нафти вивчити можливості зупинки перекачування без витіснення малов'язкою нафтою.
При цьому надзвичайно важливим є знаходження оптимального часу спокою, під час якого
реологічні властивості долинської нафти не перевищать критичних значень пускових режимів.
Для визначення ступеня прояву тиксотропних властивостей високов'язкої долинської нафти та
встановлення залежності реологічних показників нафти від часу в лабораторних умовах було
проведено низку реологічних досліджень швидкозастигаючої нафти Долинського родовища. Досліди
проводились з використанням ротаційного віскозиметра Rheotest® 4.1 виробництва фірми Medingen
Gmbh та циркуляційного термостата Julabo F25-МЕ фірми Julabo [2]. Суть експериментів полягала в
наступному. Проби нафти термостатувалися за температури 5 °С (типова температура нафти в
трубопроводі в холодний період року) протягом 6 годин. Ця температура є суттєво нижчою
температури застигання (19÷20 °С), тому і прояв тиксотропних властивостей повинен бути більш
очевидним. Далі необхідно було змоделювати процес «розкачування» нафти під час пускових
режимів роботи НПС Долина.
Така технологія полягає в забезпеченні зрушення партії нафти і її подальшу текучість за рахунок
тривалої дії пускових тисків, значення яких не перевищують максимальних нормативних. Для цього
в реотесті задавалися значення градієнта швидкості зсуву рівними 1 с-1, 100 с-1, 200 с-1, 300 с-1,
протягом 120 с вимірювалася зміна напруження зсуву. Вказані дії моделювали процес руйнування
структурної гратки парафінів в'язкої нафти. Процес відновлення структури нафти можна
прослідкувати під час аналогічних дослідів, але уже при зменшенні градієнта швидкості зсуву від
300 с-1 до 100 с-1 з кроком 100 с-1. Аналіз отриманих результатів реологічних досліджень доцільно
розбити на окремі зони по градієнтах швидкості зсуву. Так найкраще процес руйнування
кристалічної решітки парафіну в початковому етапі пускових режимів може бути змодельований в
зоні низьких градієнтів швидкості зсуву. На рисунку 1 наведені результати експериментальних
досліджень впливу тривалості прикладеного навантаження на напруження зсуву при градієнті
швидкості зсуву 1 с-1.
Шляхом математичного моделювання лінії тренду дослідної кривої отримано аналітичну

187
залежність напруження зсуву (Па) від тривалості прикладених зусиль
Помилка! Джерело посилання не знайдено. . Помилка! Джерело

посилання не знайдено.Помилка! Джерело посилання не
знайдено.Помилка! Джерело посилання не знайдено.Помилка! Джерело
посилання не знайдено.Помилка! Джерело посилання не
знайдено.Помилка! Джерело посилання не знайдено. (1)
Аналіз отриманих за допомогою моделі (1) результатів розрахунків дає змогу зробити висновок,
що при градієнті швидкості зсуву 1 с-1 і за температури 5 °С збільшення тривалості постійного
навантаження до як завгодно великих значень (кілька десятків діб) зможе знизити напруження зсуву
менше ніж до 3 Па.
Аналогічне моделювання було проведено для інших значень градієнта швидкості зсуву.
Наприклад, при градієнті швидкості зсуву 100 с-1 збільшення тривалості постійного навантаження до
як завгодно великих значень не зможе знизити напруження зсуву менше ніж до 28 Па, при 200 с-1 –
не менше ніж 40 Па, 300 с-1 – не менше ніж 48 Па.
Процес релаксації, або відновлення парафінової структури високов'язкої нафти змодельований
на етапі зменшення градієнта швидкості зсуву від 300 до 100 с-1. В цьому випадку відбувається
поступове зрощування кристалів парафіну в міцну просторову ґратку і, як наслідок, погіршення
реологічних параметрів нафти навіть без зниження температури [3,4]. Шляхом моделювання лінії
тренду дослідної кривої отримано аналітичну модель залежності напруження зсуву (Па) долинської
нафти від часу дії навантаження при градієнті швидкості зсуву 200 с -1 за температури 5 °С в період
релаксації
Помилка! Джерело посилання не знайдено.Помилка! Джерело посилання не
знайдено.Помилка! Джерело посилання не знайдено. , Помилка! Джерело посилання не
знайдено. (2)
де τ – тривалість релаксації, с.
Використовуючи отриману модель встановлено, що при збільшенні тривалості відновлення
структурно-механічних властивостей високов'язкої долинської нафти до як завгодно великого
значення (кількох десятків діб) напруження зсуву наближається до 46 Па, причому основне
структуроутворення проходить до 60-тої секунди. Аналогічне моделювання проведене для градієнта
швидкості зсуву 200 с-1, де напруження зсуву при тривалій релаксації досягає 30 Па.
Шляхом проведення ґрунтовних досліджень реологічних властивостей високов'язкої долинської
нафти встановлена її приналежність до класичних тиксотропних рідин. Результати проведених
розрахунків за отриманими аналітичними залежностями в діапазоні робочих температур
магістрального нафтопроводу Долина – Дрогобич показали таке:
- на етапі руйнування структури (пускові умови нафтоперекачувальної станції) в зоні низьких
градієнтів швидкості зсуву (1 с-1) після 10 годин впливу навантаження напруження зсуву знижується
з 30 до 5 Па; хоча напруження зсуву залишається ще значним, це свідчить про суттєве руйнування
кристалічної гратки парафіну;
- в зоні високих градієнтів швидкості зсуву (100 с-1, 200 с-1 і 300 с-1) руйнування структури
навіть протягом значного часу (до кількох десятків діб) не знижує напруження зсуву менш ніж до 28,
40 і 48 Па відповідно; це вказує на неможливість застосування технології простого способу
«розкачування» нафтопроводу для транспортування високов'язкої нафти без її попереднього
підігріву за вказаних температурних умов;
- релаксація високов'язкої долинської за температури 5 °С проходить надзвичайно
інтенсивно; при градієнті швидкості зсуву 200 с-1 80% структури кристалічної решітки парафіну
відновлюється вже після 120 с процесу релаксації;
- забезпечення безаварійних та енергоощадних режимів експлуатації магістрального
нафтопроводу Долина – Дрогобич за температури 5 °С вимагає застосування технології попередньої
підготовки до транспортування (термообробка, попередній підігрів, застосування депресаторів або
розріджувачів);
- за температури 5 °С високов'язку долинську нафту під час зупинки не можна залишати в
обв'язці НПС на тривалий час, а потрібно витісняти малов'язкою російською;

188
- тільки в зоні низьких градієнтів швидкості зсуву за температури 5 °С методом поступового

«розкачування» трубопроводу протягом 10 год можна досягнути значення напруження зсуву, яке
дозволить надати високов'язкій нафті текучості, хоча і без суттєвого збільшення продуктивності
перекачування.
Отримані результати вказали на шляхи подальших досліджень тиксотропних властивостей
високов'язкої долинської нафти, а саме:
- дослідити поведінку долинської нафти в широкому діапазоні температур (від 0 °С до 60 °С);
- дослідити процес релаксації парафінистої нафти в зоні низьких градієнтів швидкості зсуву;
- встановити максимальний час зупинки перекачування нафтопроводом Долина – Дрогобич
без витіснення долинської нафти малов'язкою російською в діапазоні температур від 10 °С до 60 °С;
- визначити тривалість прикладання допустимого навантаження під час пускових режимів
роботи НПС Долина в процесі «розкачування» долинської нафти в діапазоні робочих температур.
1. Овчинников П.Ф. Реология тиксотропных систем / П.Ф. Овчинников, Н.Н. Круглицкий,
Н.В. Михайлов // – Киев: Наукова думка, 1972. – 120 с.
2. Пилипів Л.Д. Дослідження впливу термообробки високов'язкої долинської нафти на її
реологічні та транспортабельні властивості / Л.Д. Пилипів // Нафтогазова галузь України. – 2015. –
№1 (13). – С. 18-20.
3. Modeling the rheological behavior of waxy crude oils as a function of flow and temperature
history / Mendes R., Vinay G., Ovarlez G., Coussot Ph. // Journal of the Society of Rheology, Japan, Society
of Rheology. – 2015. – №59 (3). – pp.703-732.
4. Reversible and irreversible destructuring flow in waxy oils: An MRI study / Mendes R., Vinay
G., Ovarlez G., Coussot Ph. // Journal of Non-Newtonian Fluid Mechanics. – June 2015. – pp.77-86.
УДК 621.64.029
ВПЛИВ ЗАВАНТАЖЕННЯ ГАЗОПРОВОДУ НА

НЕСТАЦІОНАРНІСТЬ ТЕЧІЇ ГАЗУ
В. Б. Михалків, В. С. Скорик
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, mikhalkivv@gmail.com
На даний час недовантаження газотранспортної системи України становить 42,4 % і продовжує

збільшуватись. В процесі падіння продуктивності газопроводу суттєво змінюються режими його
роботи: змінюється тиск і температура газу, проходить перерозподіл потоків газу в системі
газопроводів, змінюється кількість працюючих газоперекачувальних агрегатів та компресорних
станцій. Ці зміни викликають не стаціонарність в роботі газотранспортної системи. Отже виникає
необхідність дослідження режимів роботи газотранспортної системи в період недовантаження. В
якості об’єкта досліджень вибрано західну ділянку газотранспортної системи України, через яку
проходить більше половини газу, призначеного на експорт.
Газотранспортна система (ГТС) України – одна з найбільших у світі газотранспортних систем.
Вона виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також
транзит природного газу через територію України у країни Західної та Центральної Європи.
Газотранспортна система України має протяжність більше 36 тис. км. В неї входять газопроводи
діаметром до 1400 мм, міжниткові перемички, компресорні станції з різним типом приводу, запірна
арматура та ін.. Протяжність газопроводів діаметром більше 1020 мм становить 14 тис. км.
Пропускна здатність газотранспортної системи на вході 288 млрд. м3 на рік, а на виході 178,5 млрд.
м3 на рік, в тому числі у країни Європи 142,5 млрд. м3 на рік. Проте якщо в 2011 р. транзит газу
територією України становив 104,2 млрд. м3, що було нижче запланованого, то за 2013 р. до країн
Європи він склав лише 83,7 млрд. м3 або 58,7 %.. Тенденція зменшення транзиту газу територією
України продовжилася і у 2014 р., об’єм транзиту газу зменшився ще на 27,8 % до 62,2 млрд. м3 на
рік, що становить 42,4 % від максимального завантаження. За квітень 2015 р. транзит газу склав 5,2

189
млрд. м3. Отже можна зробити висновок, що газотранспортна система України працює зі значним
недовантаженням [1].
При аналізі та плануванні функціонування ГТС виникає завдання розрахунку режиму. Якщо
газопровід представити у вигляді послідовності лінійних ділянок (ЛД) і компресорних станцій (КС),
то завдання зводиться до послідовного розрахунку режимів цих технологічних об'єктів. Необхідність
багаторазового розрахунку ЛД і КС виникає також при вирішенні завдань оптимізації транспорту
газу [2, 3]. Таким чином газодинамічний розрахунок ЛД і КС є базовим практично для всіх видів
режимно-технологічних розрахунків, необхідність в яких виникає при аналізі та плануванні режимів
і розвитку ГТС. Вдосконалення методів розрахунку цих технологічних об'єктів дозволить підвищити
ефективність вирішення широкого кола завдань управління ГТС. Гідравлічний розрахунок
інженерної мережі вимагає рішення системи нелінійних рівнянь великої розмірності, а необхідність
теплового розрахунку призводить до організації зовнішньої ітераційної процедури ув'язки
температур, у зв'язку з чим весь розрахунковий цикл вимагає значних витрат машинного часу, тому
такий підхід може бути рекомендований лише для мереж вельми складної структури. Однак на
практиці, як правило, реалізується обмежений набір типів конфігурацій, що призвело до виникнення
низки специфічних методів розрахунку ЛД. Метод "еквівалентування", наприклад, передбачає
подання ЛД у вигляді послідовності елементарних ділянок (ЕД), кожна з яких має кілька
паралельних простих газопроводів, причому відбори (притоки) газу зосереджені на кордонах ЕД.
Кожна ЕД за певними правилами замінюється "еквівалентним" простим газопроводом, і розрахунок
ЛД зводиться до послідовного їх розрахунку. Існують загальні моделі розрахунку мереж з активними
елементами, які можуть бути використані і для розрахунку КС. Так як використання загальних
"мережевих" методів для розрахунку КС призводить до великих витрат машинного часу, ці методи
не набули широкого поширення. Також існують алгоритми засновані на ітераційній процедурі
ув’язки, але сходимисть цих методів досить низька. Подальші дослідження в напрямку створення
ефективних методів розрахунку ГТС привели до створення універсальної методики, що отримала
найменування «автоматизованої імітаційної моделі» [2]. Проте всі методи засновані на розв’язку
громіздких систем диференційних рівнянь і не враховують завантаження газопроводу і перебіг
газодинамічних процесів.
Для проведення досліджень вибрана західна частина газотранспортної системи, яка цілком
відповідає конфігурації загальної системи. Загальна проектна продуктивність обраної ділянки ГТС
становить 111 млрд. м3 на рік [4]. Схема ділянки подана на рисунку 1.
На ділянці можливе вимірювання технологічних параметрів на вході і виході кожної КС, а також
параметри на вході і виході. Для вимірювання використовувались штатні прилади газотранспортних
підприємств. Основними параметрами, що вимірювались, прийнято тиск та витрату газу.
Компримування газу на компресорних станціях здійснюється відцентровими нагнітачами з
приводом від газових турбін та електродвигунів. Необхідно зауважити, що електропривод має
можливість регулювання обертів.
На даній дільниці проводились дослідження режимів роботи шляхом обробки даних
диспетчерської служби за 2013…2015 р. р. усього було проаналізовано більше 450 режимів роботи.
За характером протікання газотермодинамічних процесів в газопроводах їх можна поділити на
стаціонарні, нестаціонарні і квазістаціонарні. Оскільки внаслідок турбулентності руху газу в потоці
спостерігаються пульсації параметрів в часі, то з фізичної точки зору чисто стаціонарні процеси в
газопроводах неможливі, мова може йти лише про квазістаціонарні процеси, математичний опис
яких з певним ступенем вірогідності може бути здійснений на основі моделей стаціонарного руху
газу.
Найбільш складно моделювати неізотермічні неусталені режими течії газу по трубопроводу.
Для опису функціонування складної газотранспортної системи передбачається використання
агрегативного підходу до теорії складних систем [5]. Тому для кожного елемента мережі граничні
умови при х=0 і х=L слід задавати у вигляді рівнянь тиску та температури газу.
Нестацiонарнi процеси в газопроводі при використанні ізотермічної і неiзотермiчної моделі
перекачування порівнювались між собою за критерієм нестацiонарностi режиму руху [1].
Для розрахунку неусталеного неізотермічного режиму транспортування газу по трубопровідних
системах необхідно спочатку визначити початкові розподіли температур, тиску, густини і масової
витрати, у зв'язку з чим потрібно розв'язати відповідну стаціонарну задачу на основі
середньоінтегральних значень вказаних величин. Нестаціонарний процес перекачування газу по

190
трубопроводу описується системою диференційних рівнянь руху, нерозривності та енергії. Крім

того, для стінки трубопроводу та ґрунту використовувались двомірні рівняння теплопровідності.
Вивчення перехідних процесів у газопроводах проводили шляхом аналізу чисельних розв’язків
математичної моделі газодинамічних процесів. Розрахунки проводили при різних значеннях
параметрів перекачування. Нестацiонарнi процеси в газопроводі при різних об’ємах перекачування
зiставленi мiж собою за критерієм нестацiонарностi режиму руху [4].
Аналіз результатів показав, що граничну межу, при якій у модель процесу необхідно проводити
розрахунок з врахуванням нестаціонарності, можна задати критерієм нестацiонарностi Nгр = 3,5 [2].
Якщо для заданого процесу N  Nгр, то нестаціонарність процесу може не враховуватись.
Для досліджень вибиралися дані з експлуатації системи газопроводів на протязі 1986…2015 р.р.,
при зміні ступеня завантаження системи газопроводів від 1,08 у 1988 р. до 0,1 січні у 2008 р. коли
транзит газу територією України припинявся повністю. В результаті досліджень втановлено
взаємозвʼязок між коефіцієнтом завантаження і нестаціонарністю газодинамічного процесу.
Для наглядності введено поняття відносного коефіцієнта нестаціонарності Nв = N/Nгр. Тоді
відносний граничний коефіцієнт нестаціонарності рівний 1. В нашому випадку граничному
коефіцієнту нестаціонарності відповідає завантаження 0,524. Отже при завантаженні газопроводу
менше 0,524 нестаціонарність течії газу можна не враховувати, що значно спрощує розрахунки
режимів роботи.
Список літератури
1 Інтернет- ресурс. http://mpe.kmu.gov.ua/
2 Режим газотранспортних систем / Є.І.Яковлєв, О.С.Казак, В.Б.Михалків, Д.Ф.Тимків,
В.Я.Грудз. - Львів: Світ, 1992. – 170 с.
3 Трубопровідний транспорт газу/М.П.Ковало, В.Я.Грудз, В.Б.Михалків та ін. – Київ:-
АренаЕКО, - 2002. – 600 с.
4 Інтернет ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/Газотранспортна_система_України
5 Растригин Л.А. Введение в идентификацию обьектов управления / Л.А.Растрыгин,
Н.Е.Маджаров. - М.: Энергия, 1977. - 216 с.: ил.
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РУХУ ГАЗОРІДИННИХ СУМІШЕЙ

ПРИ ЗАБРУДНЕННІ ТРУБОПРОВОДУ
Горін П. В.
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська,15, informatik@nung.edu.ua
Вибір оптимального способу очистки систем збору і транспортування нафтогазопромислової

продукції є актуальним як на стадії проектування так і на стадії експлуатації цих систем для
родовищ. Це пов’язано із металоємністю конструкції і відповідними капіталовкладеннями. Аналіз
зібраних даних при експлуатації родовищ дає змогу виділити два основних типи способів відведення
забруднень з порожнини нафтогазопроводів:
- постійної дії (пристрій, що встановлено на трубопроводі і який працює в
квазістаціонарному режимі приймання і відведення забруднень, і за принципом дії і технологічним
процесом подібний до експлуатації сепараторів на УКПН і УКПГ;
- періодичної дії (заходи і пристрої спрямовані на періодичне видалення забруднень з

порожнини трубопроводів по мірі їх накопичення).
Відповідно до технології збір нафтогазопромислової продукції свердловин здійснюється

промисловими трубопроводами, до складу яких на нафтогазових і газоконденсатних родовищах
входять шлейфи свердловин, призначені для транспортування нафти, газу і газового конденсату від
свердловин родовищ до установок збору і підготовки нафти і газу. Розрблені вимоги
розповсюджуються на ці трубопроводи в частині виконання гідравлічних розрахунків. Згідно з ними
гідравлічні розрахунки виконують для:
- газопроводів, що транспортують природний газ в однофазовому стані;

191
- трубопроводів, що транспортують газорідинні суміші (двофазовий потік)

Визначення меж переходів між структурами потоку не нормується. Виходячи з аналізу науково-
технічної інформації визначення меж переходу між структурами потоку основним вимагає
розрахунку критеріїв подібності (числа Фруда та Рейнольдса) та об`ємного газовмісту.
Фактично об’ємний газ показує відсоток газу в газорідинному потоці відносно об’єму
газорідинної суміші:    Qгаз /(Q газ + Q рід ) , тому для однофаз ових газових потоків він буде сягати
1, для однофазових рідинних прямуватиме до 0, для двофазових (за результатами практичних
досліджень знаходитиметься в межах 0,6-0,99). За цим коефіцієнтом обирають однорідність суміші,
але лише після визначення його дійсного значення представленого в алгоритмі нижче.
Отже першим кроком у виборі оптимального методу очистки шлейфів свердловин і
промислових трубопроводів є оцінка структури потоку на основі аналізу швидкісного режиму
експлуатації.
Якщо шлейфи транспортують потік непідготовленого газу в однофазному стані із дуже
незначним вмістом рідини, яка, внаслідок високих швидкостей газу, диспергується в газовому потоці
у вигляді дрібнодисперсних крапель, то констатують, що такий режим течії є типовим для
газопроводів, що транспортують газ із зваженою в його потоці рідиною в однофазовому стані.
Гідравлічний розрахунок таких газопроводів необхідно проводити відповідно до рельєфу місцевості,
якою вони прокладені:
- для рівнинних газопроводів (перепад висот між суміжними точками газопроводу менше 100 м)
із деталюванням розрахунку згідно з вимогам;
- для рельєфних газопроводів (перепад висот більше 100 м) – за методикою проектування
промислових стальних труб.
Другим етапом є аналіз трас прокладання шлейфів, газопроводів, трубопроводів для сумісного
збору і транспортування нафти, газу і води, використовуючи будь-який доступний GIS-ресурс: від
Google Earth до топографічних карт М 1:100000.
Останній крок – це гідравлічний розрахунок, який має підтвердити наявність забруднень на
певній ділянці газозбірної системи, оцінити її якісний і кількісний склад.
Мінімальний набір вихідних даних для виконання гідравлічних розрахунків для вибору
оптимального методу очищення трубопроводів наступний:
- технічна характеристика шлейфів свердловин;
- дані газоконденсатних досліджень (компонентний склад природного газу, густина при
стандартних умовах);
- дані технологічних режимів (тиск, температура природного газу в контрольних точках, дебіт
свердловин, газоконденсатний і газоводяний фактори).
- термін обслуговування нафтогазозбірної системи для трубопроводів «зрілих» родовищ;
- при проектуванні нових родовищ для нових труб малого діаметру рекомендовано приймати
коефіцієнти еквівалентної шорсткості на рівні 0,015.

192
УДК 622.692.4
ВИБІР ДОПУСТИМИХ РЕЖИМІВ РОБОТИ ТРУБОПРОВОДІВ

РЕЗЕРВУАРНИХ ПАРКІВ ПРИ ВНУТРІШНЬОСКЛАДСЬКИХ
ПЕРЕКАЧУВАННЯХ
В.П. Лісафін
Досліджено застосування підпірних насосних агрегатів нафтоперекачувальних станцій

нафтопроводу для внутрішньоскладських перекачувань нафти між окремими резервуарами.
Використання підпірних насосів є вимушеним, оскільки спеціальні насосні агрегати для здійснення
таких операцій на нафтоперекачувальних станціях не передбачаються.
Доведено, що в звʼязку з зміною рівнів нафти в резервуарах, залежно від температури
перекачування, максимальна пропускна здатність внутрішньоскладського трубопроводу може
відрізнятися від мінімальної на 6-7 %. При обчисленнях враховані особливості трубопровідної
обвʼязки нафтоперекачувальних станцій, яка при відносно невеликій довжині має значну кількість
місцевих опорів.
Розроблено алгоритм, який дає змогу обчислювати витрату нафти у трубопроводах з
урахуванням її фізичних властивостей, різниці рівнів нафти у резервуарах, між якими відбувається
перекачування, величину необхідного дроселювання. Останнє є вимушеним через обмеження робочої
зони насосів і безкавітаційного всмоктування. Величина дросельованого напору може досягати
декілька десятків метрів, що з енергетичної точки зору є недопустимим.
Враховуючи останнє, розглядається доцільність використання насосів з регульованим
приводом, що дозволить здійснювати внутрішньоскладські перекачування з мінімальними
енергозатратами.
Application of booster pumps at oil pumping stations for oil pumping between separate tanks was studied.
Use of booster pumps is forced since special pump units for carrying out such operations at the oil pumping
stations are not provided.
It was proved that due to changes of the oil level in tanks, depending on the temperature, the maximum flow
capacity of the tank farm pipeline can differ from a minimum one by 6-7%. In calculations the peculiarities of the
oil pumping stations pipework were taken into account, in particular that with a relatively small length it has a
significant amount of local resistances.
The algorithm that allows to calculate the oil flow rate in pipelines, taking into account its physical
properties, the difference between the levels of oil in the tanks, between which pumping is done and the value of
required throttling, was developed. The latter is forced by the working area limitations of pumps and cavitation-
free suction. The value of throttled head can reach several tens of meters, what is unacceptable from the energy
point of view.
Given the latter, appropriateness of use of pumps with adjustable drive that will allow carrying out tank
farm pumping operations with minimal energy consumption, is considered.

193
УДК 621.64.029
ВПЛИВ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТУ НА ФОРМУВАННЯ АРЕАЛУ ЙОГО

ЗАГАЗОВАНОСТІ ВИТОКАМИ З ГАЗОПРОВОДУ
Дрінь Н.Я.
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (03422) 42342,
Дослідження фільтрації газу в пористому середовищі, викликане появою витоку з газопроводу,

на математичних моделях дозволило встановити закономірності формування ареалу загазованості і
визначити чинники, що мають найбільший вплив на характер процесу. До таких визначальних
факторів слід віднести в першу чергу властивості ґрунту, зокрема величину його проникності, яка в
свою чергу залежить від типу ґрунту, міри його ущільнення та вологості.
Метою даного дослідження є встановлення закономірностей впливу вологості ґрунту і міри його
ущільнення на величину проникності для різних типів ґрунтів, що матиме практичне значення для
вивчення характеру формування ареалу загазованості.
Дослідження проводились експериментальними методами шляхом вимірювання перепаду тисків
на досліджуваному взірці ґрунту і витрати газу з наступною обробкою графіків на основі
результатів вимірювань на основі лінійного закону фільтрації Дарсі. Експерименти проводились для
різних типів ґрунтів (дерново-підзолистих, чорноземних, каштанових, болотних, солончакових,
піщаних) при різних значеннях їх вологості і міри ущільнення. Вологість ґрунту визначалася
масовим показником, тобто відношенням маси води, що додавалася до сухого ґрунту, до його маси.
Щільність ґрунтів визначалася тиском, яким оброблявся взірець перед дослідом.
В результаті проведення експериментів для кожного типу ґрунту побудовано графічні
залежності проникності пористого середовища від вологості та міри ущільнення. Обробка отриманих
на основі методики раціонального планування експерименту з застосуванням лінійної кореляції
дозволила отримати емпіричні моделі, використання яких в комплексі з результатами аналітичних
досліджень дозволить прогнозувати процес формування ареалу загазованості ґрунту , що матиме
практичне значення в задачах діагностування малих аварійних витоків газу з підземних газопроводів.
УДК 622.692.4
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИ

ТРАНСПОРТУВАННІ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
І.Р.Михайлюк, Г.І.Левицька, Т.О.Ваврик
ІФНТУНГ, 76019, м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська, 15, тел.(03422)49358
Найважливішою функцією газотранспортної системи України є забезпечення необхідних обсягів

транспортування газу і безперебійного постачання природного газу споживачам. При проектуванні,
будівництві, експлуатації, реконструкції та модернізації газотранспортної системи, її основних
об'єктів і енерготехнологічного обладнання, що використовується, вирішуються завдання
підвищення надійності експлуатації газотранспортної системи (ГТС) і зниження енергетичних
витрат при магістральному транспорті природного газу.
Серед безлічі проблем, що стоять перед газовою промисловістю і, в значній мірі, що визначають
перспективи її подальшого розвитку, зниження енерговитрат на власні потреби і, зокрема, при
магістральному транспорті природного газу є однією з основних проблем.
Підвищення надійності та зниження енерговитрат при магістральному транспортуванні
природного газу можливе на основі вирішення комплексу енерготехнологічних завдань

194
транспортування природного газу на стадії проектування, будівництва, експлуатації, реконструкції і

модернізації основних об'єктів магістральних газопроводів (МГ).
В технологічних процесах видобутку, транспортуванні та переробки газу в нашій країні
витрачається близько 10% від видобутого природного газу, а також великі обсяги електричної і
теплової енергії. Крім того, перехід в сучасних умовах ряду газопроводів ГТС країни на режими
експлуатації зі зменшеним завантаженням також позначився на зниженні її енергоефективності, що
вимагає проведення спеціальних заходів щодо зниження енергоємності транспорту газу в нових
умовах.
В документі “Енергетична стратегія України на період до 2030 р.” впровадження нових
технологій, сучасних систем контролю, транспортування та споживання енергетичних продуктів є
основним із механізмів вирішення проблеми енергозбереження [1].
Як показує аналіз ресурсів енергозбереження, за рахунок зниження енерговитрат при
транспортуванні газу може бути отримано значний обсяг енергозбереження в галузі [2,3].
При системному підході кожен газопровід розглядається у взаємодії з іншими. Провідною і
маловитратною статтею зниження експлуатаційних витрат при магістральному транспортуванні
природного газу є оптимізація технологічних режимів основних об'єктів газотранспортної системи
(ГТС).
На стадії експлуатації газопроводів, з метою зниження енерговитрат при транспортуванні
природного газу, необхідно розглядати наступні енерготехнологічні завдання:
• оптимізація та раціональне регулювання режимів роботи технологічних ділянок газопроводів,
основних об'єктів та систем, що входять в них, із застосуванням сучасних оптимізаційних
програмно-обчислювальних комплексів;
• енергетично раціональний розподіл навантаження між компресорними станціями (КС);
• визначення енергетичної доцільності відключення компресорних цехів і КС при неповному
завантженні технологічних ділянок МГ;
• оптимізація тиску і температури на виході КС;
• визначення способів збільшення пропускної здатності газопроводів;
• енергетично обгрунтований розподіл навантаження між ГПА в системах компримування КС;
• раціональне регулювання режимів роботи ГПА в системах компримування компресорних
станцій;
• раціональне регулювання апаратів повітряного охолодження (АПО) в системі охолодження
КС;
• регулювання режимів роботи систем очищення природного газу на КС;
• розробка і реалізація методів утилізації відпрацьованих продуктів згоряння ГПА;
• використання перемичок між нитками багатониткових газопроводів;
• використання перемичок між цехами КС.
Аналіз комплексу енерготехнологічних завдань транспортування природного газу показує, що
значна їх частина пов'язана з роботою систем компримування КС. Це пов'язано з тим, що понад 80%
енергетичних витрат при магістральному транспортуванні природного газу припадає саме на
системи компримування, і тому коректні рішення задач формування і реконструкції систем
компримування КС технологічних ділянок МГ, регулювання експлуатаційних режимів роботи цих
систем, вибору, модернізації та регулювання режимів роботи ГПА у цих системах можуть призвести
до суттєвих результатів з енергозбереження при транспортуванні природного газу.
Створення методики і програми енергетичного обстеження систем компримування природного
газу вимагає вирішення комплексу енерготехнологічних завдань і розробки системи критеріїв
зіставлення енергетичної ефективності їх роботи, що можливо тільки на основі аналізу і вибору
коректних математичних моделей процесів, які відбуваються в системах компримування,
теплотехнічного забезпечення розрахунку цих процесів, аналізу можливих енергозберігаючих
заходів і методики техніко-економічного зіставлення та вибору найбільш раціонального методу з
урахуванням технічного стану енерготехнологічного обладнання.
На стадії експлуатації газопроводів доцільно використовувати наступні енергозберігаючі
заходи:
• оптимізація експлуатаційних режимів технологічних ділянок магістральних газопроводів, КС
та їх основних систем із застосуванням сучасних програмно-обчислювальних комплексів;
• підвищення якості робіт з технічного обслуговування і ремонту обладнання КС та

195
Основною і, що особливо важливо, маловитратною статтею експлуатаційних енергозберігаючих

заходів можна вважати оптимізацію технологічних режимів ділянок МГ, КС, основних систем та
енерготехнологічного обладнання КС. Ефект від оптимізації режимів роботи технологічних ділянок
МГ, КС, основних систем та енерготехнологічного обладнання КС залежить від режимів роботи
газопроводу, числа та умов регулювання.
1. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. Схвалено розпорядженням Кабінету
Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 1071-р . – 166 с.
2. Говдяк Р. М. Підвищення енергоефективності газотранспортної системим / Р. М. Говдяк //
Трубопровідний транспорт. – 2011. – № 5(71). – С. 18–19.
3. Пужайло А. Ф. Энергоснабжение и автоматизация энергооборудования компрессорных
станций / А. Ф. Пужайло, Е. А. Спиридонович, В. Н. Воронцов. – Н-Новгород, 2010. – 560 с.
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ КАРТИНИ РУХУ ГАЗОВИХ ПОТОКІВ

ТРІЙНИКАМИ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ
Дорошенко Я. В., Марко Т. І., Дорошенко Ю. І.
e-mail: ya.doroshenko@nung.edu.ua
CFD моделюванням та експериментально досліджено рух газового потоку трійниками

магістральних газопроводів. Дослідження виконувались для різних схем руху газу (газ рухається
магістраллю трійника і з магістралі направляється у відвід трійника; газ рухається відводом
трійника і з нього спрямовується у магістраль трійника, в якій частина газового потоку перетікає
в одну з сторін магістралі, а друга – в іншу; газ рухається відводом трійника і з нього
спрямовується у одну з сторін магістралі трійника).
Розроблено методику CFD моделювання руху однофазних та багатофазних потоків
трійниками, ерозійного зношування трійників з застосуванням програмного комплексу ANSYS Fluent
R17.0 Academic. Математична модель базується на розв’язанні системи рівнянь Нав’є-Стокса,
нерозривності, руху дискретних фаз, рівняння Фінні, замкнених двопараметричною k   моделлю
турбулентності Лаундера-Шарма з відповідними початковими та граничними умовами.
Моделювання руху багатофазних потоків виконувалось Лагранжевим підходом (модель Discrete
Phase Model).
Результати моделювання були візуалізовані в постпроцесорі програмного комплексу побудовою
ліній течії, полів модуля швидкостей та тиску на контурах і в повздовжніх і поперечних перерізах,
заливки модуля швидкостей та тиску в внутрішній порожнині трійників. Визначались точні
значення швидкості, тиску в різних точках внутрішньої порожнини трійників. Виявлено місця
виникнення конфузорних та дифузорних ефектів, вихорів, реверсного руху газу, “застійного
склепіння”, відривання потоку газу від стінки досліджуваних трійників. Побудовано траєкторії
руху крапель конденсату і твердих частинок трійниками в потоці природного газу, які
забарвлювались в кольори, що відповідають швидкості та діаметру крапель і частинок відповідно
до шкали значень. Виявлено місця інтенсивного ударяння дискретних фаз до стінки трубопроводу,
місця інтенсивного ерозійного зношування стінки. Визначено швидкості, кути атаки, діаметри
крапель конденсату та твердих частинок, їх концентрації на стінці в місці ударяння.
Для експериментального виявлення місць ерозійного зношування трійників їх внутрішня
поверхня фарбувалась трьома шарами червоної фарби. Місце інтенсивного ерозійного зношування
трійників визначались шляхом виявленням місць їх внутрішньої поверхні з видаленою двофазним
потоком фарбою.
Такі результати відкривають можливості для оцінювання міцності трійників та визначення їх
залишкового ресурсу.
Отримані результати є корисними для фахівців, які займаються обстеженням магістральних

196
CFD modeling and experimentally studied traffic flow gas T-junctions gas mains. Research carried out
for different traffic patterns of gas (gas movement T-junctions run-pipe and passing to the branch of the T-
junctions; gas movement T-junctions branch and passing at run-pipe, in which part of the gas stream flows
in a party line, and the second – in the another; gas movement T-junctions branch and passing at one party
T-junctions run-pipe).
The method of CFD modeling of single phase and multiphase flows T-junctions, T-junctions erosion
wear using software system ANSYS Fluent R17.0 Academic. A mathematical model based on solving the
Navier-Stokes equations, continuity, discrete movement phases equation Finney, closed two-parameter
model of turbulence Laundera-Sharma with appropriate initial and boundary conditions. Modeling of
multiphase flows enforced Lagrangian approach (Model Discrete Phase Model).
The simulation results were visualized in postprocessor software system construction lines flow,
velocity fields module and pressure contours in longitudinal and transverse sections, filling module speeds
and pressure inside the cavity T-junctions. Determined the exact value of the velocity, pressure at various
points inside the cavity T-junctions. Found confuser place of the diffuser and effects, vortex, reverse gas
flow "stagnant vault" tearing off the flow of gas from the wall T-junctions investigated. We construct the
trajectory of the drops of condensate and particulate T-junctions in the flow of natural gas, which are
painted in colors that match the speed and the diameter of the droplets and particles according to the scale
of values. Found a place of intense collision discrete phases to the pipeline wall, place heavy erosive wear
wall. Detected speed, angles of attack, the diameters of the drops of condensate and particulate
concentrations on the wall in place collision.
To identify pilot sites erosive wear T-junctions dyed their inner surface with three layers of red paint.
Place heavy erosive wear T-junctions determined by identifying the locations of the inner surface of the two-
phase stream removed paint.
These results open the possibility for evaluation T-junctions strength and determination of their
residual life.
The results are useful for professionals involved examination of main pipelines.
УДК 622.692.4
МЕТОД БЕЗТРАНШЕЙНОГО РЕЛАЙНІНГУ ТЕПЛОГАЗОВИХ МЕРЕЖ

Дорошенко Я. В., Поляруш К. А.
Українські теплогазові мережі безнадійно застаріли і їх знос перевищує 75 %. На кожні 100 км

сталевих трубопроводів за один рік в середньому відбувається 55 аварій, причому з кожним роком
стан погіршується. До того ж в Україні практично не розробляються і не впроваджуються
безтраншейні технології ремонту теплогазових мереж міст та населених пунктів. Ці, а також
цілий ряд інших причин обумовлюють особливу необхідність розроблення та масштабного
впровадження безтраншейних технологій реконструкції теплогазових мереж України.
Класифіковано та здійснено аналіз існуючих в світі методів реконструкції теплогазових
мереж. Виділено можливості, особливості, діапазон технічних параметрів, переваги та недоліки
кожного з них. Встановлено, що найрозповсюдженішими на сьогодні у світовій практиці методами
є лайнери (“труба в трубі”, “U-лайнер”, “Swigeling”, протягування полімерної труби з руйнуванням
дефектного трубопроводу, “Прімус Лайн”, “панчоха”). Наведено чинники, які треба враховувати,
під час прийняття рішення про реконструкцію теплогазових мереж лайнерами – протягуванням
нового поліетиленового трубопроводу в дефектний сталевий. Здійснено аналіз існуючих в світі
тягових засобів для протягування нового трубопроводу в дефектний і встановлено, що
реконструкція теплогазових мереж наявними на сьогодні тяговими засобами вимагає багато часу і
значних трудових та фінансових витрат.

197
Розроблено метод реконструкції теплогазових мереж протягуванням поліетиленового

трубопроводу в дефектний сталевий поршнем. Для цього розроблений тяговий поршень та
багатосекційну ущільнювальну систему, яку кріплять до торця дефектного сталевого
трубопроводу. Кількість секцій ущільнювальної системи залежить від тиску в міжтрубному
просторі. Повітря закачують компресором в протягуваний поліетиленовий трубопровід. З
поліетиленового трубопроводу повітря через отвори, виконані в оголовку, поступає в запоршневий і
міжтрубний простір. Оскільки ущільнювальна система не випускає повітря з міжтрубного
простору то тиск за поршнем зростає і він починає рухатись затягуючи за собою новий
поліетиленовий трубопровід в дефектний сталевий.
Виконано моделювання основних технологічних процесів безтраншейної реконструкції
теплогазових мереж розробленим методом. Розроблено методику підбору компресора для
виконання робіт. За розробленою методикою розраховується тиску в запоршневому просторі, при
якому поршень з прикріпленим до нього поліетиленовим трубопроводом буде рухатись. Побудовано
графічні залежності необхідного тиску в запоршневому просторі від довжини ділянки, яка буде
реконструюватись.
Ukrainian heat and gas network obsolete and demolition of more than 75%. For every 100 km of steel
pipes per year average of 55 accidents occur, and every year the condition worsens. Also in Ukraine is
practically not developed nor implemented trenchless repair technology heat and gas networks of cities and
towns. These and a number of other reasons cause need for special development and implementation of
large-scale reconstruction of trenchless technologies heat, gas networks Ukraine.
Classified and analyzed existing in the world methods of reconstruction heat, gas networks.
Highlighted features, features a range of technical features, advantages and disadvantages of each. It was
established that the most widespread today in the world there are methods liners ("pipe in pipe", "U-liner",
"Swigeling" drawing the polymer tube with the destruction of the defective pipeline "Primus Line",
"stocking"). The following factors to be considered while deciding on reconstruction heat and gas networks
liners – pulling in new polyethylene pipe steel defective. The analysis of existing in the world of traction
means for pulling the new pipeline defective and found that reconstruction heat and gas networks available
today traction means requires time and significant human and financial costs.
The method of reconstruction heat and gas networks pulling polyethylene pipeline defective steel pig.
To this end, developed and multisection traction pig sealing system that attaches to the side of the defective
steel pipe. Number of sections of the sealing system depends on the pressure in the annulus. Air is pumped
into the compressor plastic pipe. Polyethylene pipe air through holes made in the headroom, by pig and
enters the shell side. Since the sealing system does not release air from the annulus the pressure on the pig
increases and it begins to move delaying a new plastic pipe to defective steel.
Modeling of core processes trenchless rehabilitation heat and gas networks developed method. The
method for selecting a compressor performance. For developed technique calculated pressure by pig space
in which a pig with attached plastic pipe will move. Built graphics depending by pig required pressure in
the space the length of the section to be reconstructed.
УДК 621.791+620.19:539.42
ЧИСЕЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОТОЧНОГО ТА ГРАНИЧНОГО

СТАНІВ ТРУБОПРОВОДІВ ІЗ ВИЯВЛЕНИМИ ДЕФЕКТАМИ
КОРОЗІЙНОГО СТОНШЕННЯ СТІНКИ НА ОСНОВІ КРИТЕРІЇВ
В’ЯЗКОГО РУЙНУВАННЯ
О.С. Міленін
Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України
03680, м. Київ-150, вул. К. Малевича, 11, тел. (044) 205-24-31, e-mail: asmilenin@ukr.net
Наведено основні положення фізичної та математичної моделей сумісного розвитку

напружено-деформованого стану та пор в’язкого руйнування зварних трубопровідних елементів і

198
посудин тиску з виявленими тривимірними несуцільностями металу (локальними корозійними

втратами металу, макропорами), у тому числі, в області зварних монтажних швів для визначення
характерних особливостей граничного стану дефектних конструкцій. Аналіз напружено-
деформованого стану зварної конструкції проводився на основі скінченно-елементного розв’язання
задачі нестаціонарної термопластичності шляхом простежування пружно-пластичних деформацій
з моменту початку зварювання до повного охолодження конструкції і подальшого навантаження до
граничного стану. В основу континуальної дилатаційної моделі руйнування покладено поетапне
прогнозування мікро- та макропошкодження матеріалу конструкції як при зварюванні, так і при
навантаженні внутрішнім тиском і зовнішнім силовим моментом згину до граничного стану на базі
теорії Гурсона-Твергаарда-Нідлмана. Запропоновано критерії макроруйнування конструкції за
крихко-в’язким механізмом.
Розроблено методи ймовірнісної оцінки напруженого стану трубопровідної конструкції з
позиції схильності до руйнування, що засновані на інтегруванні розрахункового поля головних
напружень в рамках статистики Вейбула. Для коректної кількісної оцінки стану відповідальних
конструкцій на основі комплексного аналізу граничного стану сталевих трубопроводів під
внутрішнім тиском отримано функціональні залежності коефіцієнтів Вейбула від властивостей
металу, а саме від границі текучості та ступеню деформаційного зміцнення.
На прикладі типових випадків експлуатаційної пошкодженості елементів магістрального
трубопроводу типу локальних поверхневих втрат металу в області монтажного зварного шва
досліджено специфіку граничного стану в умовах навантаження внутрішнім тиском і зовнішнім
моментом згину. Показано, що характер взаємодії залишкового післязварювального напруженого
стану металу з експлуатаційними напруженнями від геометричного концентратора має суттєвий
вплив на величину граничного внутрішнього тиску в трубі. Крім того, визначено характер впливу
додаткового моменту згину на несучу здатність ділянки трубопроводу з ізольованим дефектом
локального корозійного стоншення стінки. На основі результатів інтегрального аналізу стану
дефектної ділянки трубопроводу досліджено зміну ймовірності руйнування конструкції від дії
внутрішнього тиску та моменту згину при різних геометричних розмірах дефекту стоншення.
Ключові слова: математичне моделювання, в’язке руйнування, зварний трубопровід,
тривимірний дефект несуцільності, граничний стан, напружено-деформований стан, ймовірність
руйнування.
The main assumptions have been given for the physical and mathematical models of combined
development of the stress-strain state and voids of ductile fracture in welded pipeline elements and pressure
vessels with the detected 3D metal discontinuities (local corrosion metal losses, macropores), including the
ones located in the area of site welds for determination of the characteristic features of defective structures’
limiting state. Analysis of stress-strain state of the welded pipeline section has been carried out based on
finite element solution of the problem of non-stationary thermoplasticity by tracing of elastic-plastic
deformations from the beginning of welding to the complete cooling of the structure and subsequent loading
to the limiting state. The continuum dilatation model of fracture is based on a stepwise prediction of micro-
and macro-damage of material both in welding and under loading with internal pressure and external force
bending moment to the limiting state on the basis of the Gurson-Tvergaard-Needleman theory. The criteria
for macroscopic fracture of structure on a brittle-ductile mechanism have been proposed.
Methods for probabilistic estimation of stressed state of the pipeline structure from the point of view of
fracture susceptibility, which are based on the integration of the calculated field of principal stresses within
the framework of Weibull statistics, have been developed. Functional dependences of Weibull coefficients on
the properties of the metal, namely yield stress and degree of strain hardening, were obtained for correct
quantitative assessment of the state of critical structures based on a complex analysis of the limiting state of
steel pipelines under internal pressure.
Specific features of the limiting state under loading with internal pressure and bending moment have
been investigated based on an example of typical cases of operation damage of main pipeline elements such
as local metal losses in the area of site weld. It was shown that nature of interaction of residual post-weld
stress state of metal with operation stresses from the geometry concentrator significantly affects the value of
limiting pressure in the pipe. Besides, effect of the additional bending moment on load-bearing capacity of
the pipeline section with isolated defect of local corrosion wall thinning has been determined. Change of
fracture probability of the structure as a result of internal pressure and bending moment loading at various

199
geometry dimensions of thinning defect has been investigated based on the results of integral analysis of
state of pipeline defective section.
Key words: mathematical modeling, ductile fracture, welded pipeline, 3D discontinuity flaws, limiting
state, state of stresses and strains, probability of fracture.
УДК 622.692.4
ВПЛИВ ПЕРІОДИЧНИХ СКИДАНЬ НАФТИ НА ПРОПУСКНУ

ЗДАТНІСТЬ МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДІВ
Й. В. Якимів
Досліджено вплив величини періодичних скидань частини нафти на пропускну здатність

магістральних нафтопроводів. Виявлено, що із збільшенням величини скидань зростає
продуктивність на ділянці нафтопроводу до пункту скидання і змінюється режим роботи всього
нафтопроводу.
Нафтоперекачувальні станції більшості вітчизняних нафтопроводів оснащені різнотипними
насосами, напірні та енергетичні характеристики яких суттєво відрізняються, лінійна частина
характеризується складною гідравлічною структурою і певною кількістю перегонів, які
відрізняються гідравлічним опором. Розроблено алгоритм визначення пропускної здатності таких
магістральних нафтопроводів за різних значень витрати скидання і будь-яких комбінацій включення
насосів на станціях.
Встановлено, що за рахунок збільшення величини скидання може змінюватись лімітуюча ділянка,
яка обмежує пропускну здатність всього магістрального нафтопроводу.
Розроблено рекомендації щодо вибору енергоефективних режимів роботи нафтопроводів за
різних значень величини скидання. За критерій енергоефективності прийнято мінімум питомих
витрат електроенергії на перекачування нафти.
The effect of periodic oil discharges value on the flow capacity of oil pipelines was studied. It was
revealed that with the increase of discharge value the flow rate increases in the section of oil pipeline up to
the point of discharging and the mode of the entire pipeline changes as well.
Most oil pumping stations at domestic oil pipelines are equipped with various oil pumps, which have
substantially different pressure and power characteristics; linear part is characterized by a complex
hydraulic structure and a certain number of segments differing in hydraulic resistance. An algorithm for
determining the flow capacity of oil pipelines at different discharge values and any combinations of working
pumps at stations was developed.
It was established that by increasing the value of discharge the limiting section that limits the flow
capacity of entire oil pipeline can be changed.
Recommendations on choosing energy efficient operating modes for oil pipelines at different values of
discharge were made. A minimum value of specific power consumption for oil pumping was adopted as a
criterion of energy efficiency.

200
ВПЛИВ ДЕГРАДАЦІЇ НА МІКРОСТРУКТУРУ ТА МЕХАНІЧНІ

ВЛАСТИВОСТІ МЕТАЛУ ЗВАРНИХ ШВІВ РЕЗЕРВУАРІВ ТА ПОСУДИН
ВИСОКОГО ТИСКУ ЗБЕРІГАННЯ НАФТИ
Петрина Д.Ю.
В умовах експлуатації та резервуарів зберігання нафти загалом переважає електрохімічна

корозія їх зовнішніх поверхонь, яка найбільше розвивається у місцях пошкоджень захисних
ізоляційних покрить під впливом ґрунтового електроліту. Корозія внутрішньої поверхні більш
властива промисловим нафтопроводам та резервуарам, що транспортують та зберігають неочищений
продукт, який містить багато домішок.
Останнім часом зварні з'єднання сягають до 80% усіх відмов та поломок резервуарів зберігання
нафти. Це пояснюється їх макро і мікронеоднорідністю за структурою, хімічним складом і
механічними властивостями. Звідси останнім часом значну увагу приділяють вивченню міцності,
пластичності та в'язкості руйнування зварних з'єднань, які представляють собою найбільш
небезпечні місця. Вівчення механічних характеристик пришовної області може дати додаткову
інформацію для прогнозування надійності та довговічності зварних з'єднань.
Досвід експлуатації резервуарних парків нафтових родовищ свідчить [2, 6], що вертикальні
стальні резервуари зберігання нафти, які були відремонтовані ручним електродуговим зварюванням
із заміною вуглецевої сталі на низьколеговану 09Г2C, часто руйнуються за корозійним механізмом,
насамперед, у зоні термічного впливу уторного шва.
Крім того при перевірці пружно-деформованого стану методом скінченних елементів визначено,
що основними концентраторами напруження у вертикальних резервуарах зберігання нафти є врізки
приймально-роздаткових патрубків та зварні з’єднання між обичайками у придонній частині
резервуару. При довготривалій експлуатації внаслідок дії корозії проходить стоншення стінок
резервуарів і, тим самим, збільшення концентрації напруження у зоні ЗЗ.
Технологічний процес зварювання також є причиною початку абсорбції водню в глиб металу та
подальшої водневої деградації. Водень виділяється від розщеплення води, масел, які є на поверхні
листів або труб та потрапляє вглиб зварного з’єднання під час процесу плавлення металу. При
охолодженні зварного шва водень дифузує в зону термічного впливу основного матеріалу. Ця зона
характеризується зміною мікроструктури, завдяки процесам нагрівання і охолодження під час
зварювання, високою міцністю на розтяг та зниженою пластичністю. Відбувається процес
розтріскування матеріалу зони термічного впливу за кілька годин після завершення зварювання. З
огляду на вищевказане, визначення степеню деградації матеріалів резервуарів та посудин зберігання
нафти та розрахунок остаточного ресурсу подальшої їх експлуатації не можливе без глибокого
вивчення цього процесу у зварних з’єднаннях.
Типи ємностей та їх матеріали. Експерименти виконували на сталі Ст.3сп, Ст.3, 20Х, 16ГС.
Дослідження проводили на резервуарі РВС-1000 (40 років експлуатації), установленому в цеху № 1
ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (м. Надвірна Івано-Франківської області), на установці
попереднього скиду пластової води ємність ПЕ 200-16ГС (42 роки експлуатації) та ємність
технологічна (34 роки експлуатації) (ГЗУ, с. Богдани, Чернігівської області).
На фотографіях видні яскраво виражені місця росту тріщини вздовж зварного з’єднання.
Основні дослідження. Стан нового та деградованого металів зварних з’єднань оцінювали найширше
за інтегральними механічними характеристиками, як твердість, міцність і пластичність при
дослідженні на розтяг, ударна в’язкість та статична тріщиностійкість.
Якість зварного з'єднання початково завжди перевіряється вимірюванням твердості поперек
його осі. Як видно з даних, представлених на рис.1, характеристики твердості матеріалу шва (МШ)
вищі за відповідні показники основного металу (ОМ), що відповідає вимогам чинного регламенту на
виконання зварного з'єднання (ЗЗ). Вже після експлуатації резервуарів впродовж терміну більшого
30 років твердість ОМ і ЗТМ знижується, проте найбільшого зниження зазнає зона МШ.
Встановлено, що мікротвердість зварного з’єднання добре корелюється з розміром зерна – зонам
підвищеної мікротвердості відповідають менші розміри зерна.

201
Рис. 3. Стан внутрішніх ЗЗ обичайок та днищ після довготривалої експлуатації

Характер зміни характеристик міцності та пластичності зварних з’єднань резервуарів та посудин
високого тиску під дією тривалої експлуатації досліджувалося різними авторами [1-6]. Аналіз цих
досліджень, дає можливість виділити дві стадії цього процесу: деформаційного старіння, розвитку
пошкодженості. Це проявляється в аномалії механічної поведінки експлуатованого металу:
одночасному зниженні, з одного боку, твердості та міцності, з іншого – ударної в’язкості,
тріщиностійкості, опору корозійному і водневому розтріскуванню, а зменшення відносного звуження
супроводжується підвищенням відносного видовження. Деградована сталь в такому стані створює
небезпеку для подальшої експлуатації резервуарів.
Більш чутливими до експлуатаційної деградації на характеристики резервуарів та посудин
високого тиску є більш жорсткі дослідження на ударну в’язкість та тріщиностійкість.
Більш чутливими до експлуатаційної деградації на характеристики резервуарів та посудин
високого тиску є більш жорсткі дослідження на ударну в’язкість та тріщиностійкість.
Таблиця 2. Механічні властивості різних зон ЗЗ сталі 16ГС (42 роки експлуатації)
 0, 2 , МПа  , KCV ,
Зони ЗЗ Стан металу НВ
МПа % Дж/см2
Вихідний 315 492 118 59 250
ОМ
Експлуатований 306 483 112 54 160
Вихідний 317 488 122 61 180
ЗТВ
Вихідний 319 530 154 51 190
МШ
Висновки:
1) найбільших відносних змін механічних характеристик найбільше зазнала зона ЗЗ порівняно з
основним металом. Зменшення характеристик міцності на всіх ділянках ЗЗ вказує на перехід процесу
деградації до стадії до другої стадії – впливу водню та розвитку пошкоджуваності.;
2) заводські вертикальні шви зберегли достатню міцність на певних ділянках, проте, як було
сказано вище, зміни механічних характеристик залежать від достатньо великого діапазону даних, які
впливають на їх зміну і говорити про конкретні зміни механічних характеристик ЗЗ стосовно їх зон і
робити остаточні висновки проблематично
3) відсутність великої кількості матеріалів такого роду досліджень, їхня неоднозначність, різні
механічні характеристики вихідного металу, та різного терміну експлуатації досліджуваних
матеріалів говорить про важливість подальшого дослідження.
4) необхідно здійснювати періодичний контроль зварних швів ультразвуковою та
радіографічною діагностикою з метою виявлення нових пошкоджень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Крижанівський Є. І., Никифорчин Г. М. Корозійно-воднева деградація нафтових і газових
трубопроводів та її запобігання: наук.-техн. пос. в 3-х т. / Під ред. В. В. Панасюка. – Т. 2: Деградація
нафтопроводів і резервуарів та її запобігання. – Івано-Франківськ: Вид-во Івано-Франк. нац. техн. ун-
ту нафти і газу, 2011. – 447 с.
2. Оценка напряженно-деформированого состояния стального цилиндрического резервуара с
учетом эксплуатационных нагрузок. Мансурова С.М., Тляшева Р.Р., Ивакин А.В., Шайзаков Г.А.,

202
Байрамгулов А.С., ФГБОУ ВПО «Уфимский государственный нефтяной технический университет»,

г. Уфа, Российская Федерация. Нефтегазовое дело: электронный научный журнал. 2014. №1.
3. Нагаев Р.З., Ценев Н.К., Шаммазов Л.М., Лукащук Ю.В., Вдовин Е.А. Влияние дефектов на
режим и сроки безопасной эксплуатации трубопроводов и резервуаров // Нефтегазовое дело. − 2003.
− № 1. − С. 198-204.
4. Corrosion and stress corrosion cracking of exploited storage tank steel / A. Zagórski, H. Matysiak, O.
Tsyrulnyk, et al. // Фіз.-хім. механіка матеріалів. – 2004. – № 3. – С. 113-117.
5. Никифорчин Г.М., Цирульник О.Т. Особливості експлуатаційної деградації конструкційних
металічних матеріалів «в об’ємі» за дії агресивних середовищ // Проблемы прочности. – 2009. – № 6.
– С. 79–94.
6. Барвинко А. Ю. Оценка остаточного ресурса сварных соединений вертикальной стенки
резервуаров после 20-25 лет эксплуатации. Автоматическая
УДК 622.692.4
ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЖИМІВ РОБОТИ МАГІСТРАЛЬНИХ

НАФТОПРОВОДІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ НАСОСІВ З РЕГУЛЬОВАНИМ
ПРИВОДОМ
С. Я. Григорський
Запропоновано удосконалений метод математичного моделювання напірної та енергетичної

характеристик насосних агрегатів магістральних нафтопроводів за зміни обертової частоти
ротора насоса. Для перерахунку використані графічні характеристики насосів, одержані
експериментальним шляхом за номінального значення обертової частоти. Для кожної марки
нафтового насосу визначено мінімальне значення обертової частоти, при якому ще можна
застосовувати теорію подібності відцентрових машин.
Досліджено енергоефективність застосування насосних агрегатів з регульованим
енергоприводом на одній із експлуатаційних ділянок магістрального нафтопроводу “Дружба” з
урахуванням режимних та енергетичних параметрів спільної роботи НПС і лінійної частини.
Розглянуто випадки використання насосів з регульованим приводом як на одній, так і на всіх
нафтоперекачувальних станціях нафтопроводу, що працює зі значним недовантаженням.
Встановлено, що для нафтопроводу, що був об’єктом досліджень, використання насосів з
регульованим приводом доцільно тільки для діапазонів робочих витрат нафти, які не можна
забезпечити вибором комбінацій працюючих насосів на НПС.
Ключові слова: регульований привод, пропускна здатність, питомі витрати електроенергії,
енергоефективність, номінальний режим.
The method of mathematical modeling pressure and energy characteristics of pumping units for oil
pipelines for changing of rotary frequency was improved. For recalculation were used graphic
characteristics of pumps, obtained experimentally for the nominal value of rotational frequency. For each
type of oil pumps were defined minimum value of the rotary frequency at which is possible to use the
application of similarity theory of centrifugal machines.
On the example of operational segment of main oil pipeline "Druzhba" were investigated the use of
energy pumping units with regulated taking into account regime and energy parameters OPS and linear
parts. Cases using pumps with regulated drives on one and on all as well oil pumping stations of oil
pipeline, which has significant part load were investigated.
It was established that the oil pipeline that has been the subject of studies, the use of pumping units
with regulated drive are advisable only for the range of operating flow capacity, which can’t provide a
choice of combinations of working pumps on OPS.
Keywords: regulated drive, flow capacity, specific power consumption, energy efficiency, nominal mode.

203
УДК 622.692.4
АЛГОРИТМІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЖИМІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ ЗА НЕПОВНОГО ЗАВАНТАЖЕННЯ З
УРАХУВАННЯМ РЕВЕРСНИХ РЕЖИМІВ РОБОТИ
М. В. Крихівський, Т. О. Ваврик, Г. І. Левицька, Л. В. Саманів
ІФНТУНГ, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, e-mail: public@nung.edu.ua
Газотранспортна система України (ГТС) складається з 37,6 тисяч км газопроводів різного

призначення та продуктивності, 73 компресорних станцій з 110 компресорними цехами, де
встановлено 703 газоперекачувальні агрегати загальною потужністю 5,4 тисяч МВт, 1607
газорозподільних станцій, 13 підземних сховищ газу та об’єктів інфраструктури. На сході вона
спроможна прийняти до 290 млрд м3/рік, а передати до 175 млрд м3/рік природного газу, в т.ч. 140
млрд. м3 – до країн Західної та Центральної Європи. Складність експлуатації ГТС пов’язана з
неповним її завантаженням, необхідністю використання реверсних режимів і можливими змінами в
структурі. Тому доцільним є розробка методів оптимізації режимів її роботи [1,2].
Газотранспортна система постійно працює в нестаціонарному режимі, що зумовлює змінність її
паливно-енергетичних затрат. Ці затрати є значними і тому важлива її робота в режимах, близьких
до оптимальних. Оптимальна робота газотранспортної системи пов’язана з багатьма факторами:
наявністю достатнього об’єму акумульованого газу в трубопроводах та підземних газосховищ (ПСГ),
сезонністю роботи газосховищ, нерівномірністю відборів з системи та надходження в систему газу
тощо. Вагомим фактором є людський. Вчасне прийняття рішення про зміну режиму транспортування
газу може дати значний економічний ефект. Для швидкого оцінювання діючого режиму, за наявності
певного прогнозу на параметри газу на його входах та виходах, потрібно мати заздалегідь проведені
дослідження на встановлення ділянки оптимальної роботи магістральних газопроводів (МГ).
Зазвичай прогнози справджуються далеко не повною мірою. І тому ділянка оптимальності повинна
формуватися з використанням мінімальної інформації, в умовах існування невизначеності.
Структуру ГТС пропонується описати неорієнтованим графом, вершинами якого будуть
компресорні станції, а ребрами газопроводи. Відношення інцидентності графа з метою використання
інформаційних технологій задамо списком ребер графа [3]. Кожний рядок цього списку відповідає
ребру, в ньому записано номери вершин, інцидентних йому.
Для стратегічного планування експлуатації в оптимальних режимах протягом року необхідно
мінімізувати затрати на транспортування газу, що пропорційні використаній потужності
компресорних станцій. Важливим фактором з точки зору можливості алгоритмізації такого
планування є дискретизація технологічних параметрів ГТС. Що меншим буде часовий інтервал
необхідних розрахунків (наприклад, година), то більшими будуть обсяги алгоритмічнх операцій.
Пропонується обрати таким інтервалом добу, що передбачає забезпечення сталих режимів протягом
24 год.
Характеристики газопроводів (ребер) у такому представленні можна обмежити діаметром,
проектним тиском і ймовірністю аварій. Ці дані реалізуються масивами, номери елементів яких
співставляються з номерами списком ребер графа.
Вершини графа (компресорні станції) характеризуються тисками і витратами входу та виходу та
необхідним для цього енергетичними затратами кожної доби. У деяких вершин може бути
можливість опису властивостей, пов’язаних з підземними сховищами газу. Таку можливість слід
виокремити, що пов’язано з структурою управління ГТС.
Пропонована організація інформації продиктована доступністю комп’ютерних технологій,
якими можлива реалізація цього алгоритмічного підходу до ефективного використання існуючої
ГТС. Розв’язок такої задачі передбачає використання методів математичного програмування.
1. Говдяк Р. М. Підвищення енергоефективності газотранспортної системим / Р. М. Говдяк //
Трубопровідний транспорт. – 2011. – № 5(71). – С. 18–19.
2. Пужайло А. Ф. Энергоснабжение и автоматизация энергооборудования компрессорных станций
/ А. Ф. Пужайло, Е. А. Спиридонович, В. Н. Воронцов. – Н-Новгород, 2010. – 560 с.
3. Майника Э. І. Алгоритмы оптимизации на сетях и графах / Э. І. Майника .– Москва: Мир, 1981.
– 163 с.

204
УДК 622.5
ВПЛИВ ГІДРАВЛІЧНОГО СТАНУ СИСТЕМИ ПРОМИСЛОВИХ
ГАЗОПРОВОДІВ НА РЕЖИМИ РОБОТИ ОБ’ЄКТІВ ГАЗОВИДОБУВНОГО
КОМПЛЕКСУ
М.І. Братах1, Д.Є. Добрунов2, Алі Шкейр2
1
НДІ “УкрНДІГаз”, 61000, м. Харків, Гімназійна наб., 20, тел. (057) 730-46-02,
e-mail: mikhailo.bratakh@.ukr.net
2
НТУ «ХПІ», 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2, тел. (057)707-66-01,
e-mail: dmitriydobrunov@gmail.com
Статтю присвячено підвищенню методів вуглеводневіддачі для родовищ, що працюють у

газовому режимі на виснаження.
Залежно від фазовості і структури потоку фахівці з трубопровідних мереж мають справу
із трьома видами потоків:
- однофазовий газовий;
- дво-, або багатофазовий газорідинний;
- однофазовий рідинний.
Для родовищ, що працюють на виснаження (більш ніж 80% родовищ України), основним
продуктом є природний газ із порівняно невисоким вологовмістом і питомою кількістю рідких
вуглеводнів. Зменшення величини робочого тиску викликає зменшення резерву рушійної сили на гирлі
свердловини, що може привести до унеможливлення видобування готової продукції в заданому
об’ємі.
Метою роботи, є оцінка впливу конфігурації газозбірних мереж, чи зміни їх напрямку на
ефективність роботи нафтогазовидобувного комплексу, враховуючи вплив на обсяги видобутку
газу.
Одним із шляхів підвищення пропускної здатності газопроводу є зменшення гідравлічного опору
трубопроводу. Моніторинг гідравлічного стану трубопроводів із подальшою розробкою заходів
щодо підвищення ефективності їх роботи є одним із першочергових завдань фахівців відділу
транспортування газу.
На формування та локалізацію забруднень в порожнині газопроводу впливають швидкісні та
термодинамічні умови, а також аварійні відмови. Швидкісні умови експлуатації є визначальними
для формування рідинних та механічних утворень в порожнині труби. Термодинамічний режим
роботи трубопроводу є найбільш впливовим чинником на формування мас рідини та гідратів.
Дана робота доводить, що усунення негативного впливу надмірних втрат тиску є
рекомендованим заходом по збільшенню вилучення вуглеводнів з пластів родовищ, що розробляються
в газовому режимі на виснаження. Саме на пошук надмірних втрат спрямовано моніторинг
гідравлічного стану газозбірних систем, що базується на діагностиці параметрів в контрольних
точках. Ці втрати формують резерв робочого тиску на гирлі свердловин, що може бути
спрацьований (зменшений) для прискорення вилучення вуглеводнів.
Ключові слова: газовий режим, гідравлічний опір, втрати тиску,пропускна здатність,
накопичення
The article is devoted to improving methods of hydrocarbons recovery from deposits operating in gas
mode.
Depending on the flow and phase structure of the flow the experts on pipeline networks deal with three
types of flows:
- single-phase (gas);
- two- or multiphase (gas-liquid);
- single-phase (liquid).
For fields that are operated in the gas mode (more than 80% of fields in Ukraine), the main product is
natural gas with relatively low values of specific humidity and determined number of liquid hydrocarbons.
Reducing the size of the working pressure causes a decrease in the driving force at the wellhead, which
leads to failure in the extraction of finished products in a given volume.

205
The aim of the work is to evaluate the influence gas gathering network configuration, or changing of its
direction on the efficiency of oil and gas complex, taking into account the impact on gas production.
One way to increase the capacity of the pipeline is to reduce hydraulic resistance of the pipeline.
Monitoring of pipelines' hydraulic conditions and further development of measures to improve the
effectiveness of their work is one of the priorities of the gas transportation department specialists.
Formation and localization of slugs in the pipeline is affected by speed and thermodynamic conditions.
So does the accidental failure. Speed operating conditions are crucial for fluid and mechanical structures
formation inside pipeline. Thermodynamic operation of the pipeline influences formation of hydrates and
fluid mass.
This work proves that eliminating of the negative impact of excessive pressure loss is a recommended
measure to increase the extraction rate of hydrocarbons from reservoirs operating in gas mode. Hydraulic
conditions monitoring is aimed on searching of excessive losses location, which is based on parameters
diagnostics at the control points. These losses form an operating pressure reserve at the wellhead, which
can be used to accelerate the extraction of hydrocarbons.
Keywords: gas mode, hydraulic resistance, pressure loss, capacity, slugs.
МАРКУВАННЯ НАФТИ МЕТОДОМ ЗБАГАЧЕННЯ РАДІОАКТИВНИМИ

ІЗОТОПАМИ З МЕТОЮ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВМИСНИМ
ВИКРАДЕННЯМ
С.В. Дарморис
ЛВДС «Дрогобич» Філії МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта», 82100, м.Дрогобич, вул. Шевченка,
12, тел. (03-244) 2-03-02, e-mail: ltarasov@druzhba.lviv.ua
Запропонований метод передбачає встановлення на головних нафтоперекачувальних станціях

магістральних нафтопроводів установок збагачення партій нафти радіоактивними ізотопами
безпечного рівня випромінювання. По-перше, це дасть змогу максимально точно відслітковувати
місцезнаходження партії нафти, швидкісь її руху та забезпечить контроль за збереженням її
кількості в умовах послідовного перекачування нафти різних сортів. По-друге, використання даної
методики дозволить створити умови запобігання викраденням нафти невідомими зловмисниками, а
також у разі здійснення злочинного правопорушення відстежити та знайти викрадену частину
партії нафти з обладнанням, інструментами, матеріалами і транспортом, що використовувались
для вчинення правопорушення та відповідно затримати і притягнути до відповідальності
причетних осіб.
Суть методу полягає у частковому збагаченні партій нафти радіоактивними ізотопами
вторинних елементів з безпечним рівнем радіоактивного випромінювання та відносно коротким
періодом напіврозпаду. У підсумку марковану нафту вдасться відстежити за унікальним
випромінюванням, за допомогою супутникового стеження чи безпосереднього відбору проб з
встановленням відповідних параметрів партії нафти.
The suggested method involves the installation of settings that enrich the batches of oil with
radioactive isotopes that assure safe level of radiation on the main oil pumping stations of transmission
pipelines. First of all, it will give the possibility to precisely follow the location of the batches of oil, its
speed and ensure control over the preservation of the quantity in the condition of consistent pump of various
sorts of oil. Secondly, the exploitation of this method will allow to create conditions to prevent theft of oil by
unknown intruders and in case of commitment of criminal offenses, track the stolen part of oil batches with
equipment, instruments, materials and means of transportation that were used for the theft and accordingly
catch and bring to justice persons involved.
The essence of this method consists in the partial processing of oil batches with radioactive isotopes
of secondary elements with safe levels of radiation and relatively short period of half-life. As a result,
marked oil will be tracked by unique radiation, with the help of satellite tracking or direct sampling with
installation of relevant parameters for the certain batch.

206
УДК 622.692.4
CFD МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ЦИКЛОННИХ ПИЛОВЛОВЛЮВАЧІВ

Дорошенко Я. В., Зінич А. І.
Здійснено 3 D моделювання циклонних пиловловлювачів магістральних газопроводів призначених

для очищення природного газу від твердих забруднень (винесеної з свердловин родовищ породи, піску,
окалини, яка відшарувалась від внутрішньої стінки труб, продуктів внутрішньотрубної корозії
тощо). Лагранжевим підходом (модель Discrete Phase Model) в програмному комплексі ANSYS Fluent
R17.0 Academic виконано моделювання руху багатофазних потоків циклонними пиловловлювачами
магістральних газопроводів. Математична модель базується на розв’язанні системи рівнянь Нав’є-
Стокса, нерозривності, руху дискретних фаз, замкнених двопараметричною k   моделлю
турбулентності Лаундера-Шарма з відповідними початковими та граничними умовами.
Результати моделювання були візуалізовані в постпроцесорі програмного комплексу побудовою
ліній течії, полів модуля швидкості та тиску на контурах, в повздовжніх і поперечних перерізах
циклонного пиловловлювача, заливки модуля швидкості та тиску в внутрішній його порожнині.
Визначались точні значення швидкості, тиску в різних точках внутрішньої порожнини циклонних
пиловловлювачів. Побудовано траєкторії руху твердих частинок циклонними пиловловлювачами в
потоці природного газу, які забарвлювались в кольори, що відповідають швидкості та діаметру
частинок відповідно до шкали значень. Виявлено місця інтенсивного ударяння твердих частинок до
стінки пиловловлювача, місця інтенсивного ерозійного зношування стінки. Визначено швидкості,
діаметри твердих частинок, їх концентрації на стінці в місці ударяння.
Двофазний потік, який поступає в пиловловлювач рухається низхідною спіраллю. В центральній
частині пиловловлювача тиск мінімальний. Чим більша швидкість газового потоку, тим більша
різниця тиску між центральною частиною і периферією пиловловлювача. Як було помічено з
отриманих траєкторії руху твердих частинок низхідною спіраллю, забарвлених в кольори, що
відповідають їх діаметру, чим більший діаметр частинок, тим вони ближче до стінки
пиловловлювача. Більшість частинок найбільшого діаметра притискаються до стінки. При
досягненні нижньої частини пиловловлювача газовий потік направляється до його осі змінюючи
напрям і рухається вверх до виходу у вигляді вертикального вихору.
Отримані результати можуть застосовуватись для моделювання, розрахунку, оптимізації,
керування і контролю режимів роботи обладнання для очищення газу магістральних газопроводів,
відкривають можливості для повного і всебічного дослідження ерозійного зношування, міцності
пиловловлювачів магістральних газопроводів.
Done 3 D modeling of cyclone dust collectors designed to gas mains cleaning gas from solid
contamination (wells off the deposits of rock, sand, scale that exfoliated from the inner wall of the pipe
products of in corrosion, etc.). Lagrangian approach (Model Discrete Phase Model) to program complex
ANSYS Fluent R17.0 Academic completed modeling of multiphase flows cyclone dust collector gas mains. A
mathematical model based on solving the Navier-Stokes equations, continuity, discrete movement phases,
closed two-parameter k   model of turbulence Launder-Sharma with appropriate initial and boundary
conditions.
The simulation results were visualized in postprocessor software system construction lines flow,
velocity fields module and pressure contours in longitudinal and transverse sections cyclone dust collector,
filling module speed and pressure in its internal cavity. Determined the exact velocity and pressure at
different points in the inner cavity of cyclone dust collectors. We construct the trajectory of the cyclone dust
collector of solid particles in the flow of natural gas are painted in colors that match the speed and the
diameter of the particles according to the scale of values. Found a place of intense collision particulate dust
collector to the wall, place heavy erosive wear wall. Detected speed diameter solids concentration on the
wall in place collision.

207
Two-phase flow that enters the dust collector moves downward spiral. In central dust collector
pressure is minimal. The higher rate of gas flow, the greater the pressure difference between the central
part and the periphery of the dust collector. As seen from the obtained trajectory solids downward spiral,
painted in colors that correspond to their diameter, the larger the particle diameter, the closer they are to
the wall of the dust collector. Most of the largest particle diameter pressed against the wall. Upon reaching
the bottom of the dust collector gas stream is sent to its axis changing direction and moving up to the exit in
a vertical vortex.
The results can be used for modeling, calculation, optimization, management and control of operating
modes purification of gas transmission pipelines, open up opportunities for a full and comprehensive
investigation erosive wear, durability dust collectors gas mains.
УДК 622.692.4
МОДЕРНІЗАЦІЯ ОБЛАДНАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ

ОБЛІКУ НАФТИ
Я.М. Годованець
ПАТ «Укртранснафта»,тел. 380503537039, godovanets@ukrtransnafta.com
В сучасних реаліях, коли обсяг транзиту нафти по території України значно зменшився, а
обсяги видобутку нафти українських родовищ скорочуються з кожним роком, нагальною стала
проблема підвищення достовірності визначення кількості нафти.
Однією із складових обліку кількості нафти при її транспортуванні є визначення якісних

показників – густини та вмісту баласту. Крім того ще одним показником, який не впливає
безпосередньо на визначення кількості нафти, але визначає ціну на неї, є вміст сірки в нафті.
Аналіз стану та комплектації лабораторного обладнання в лабораторіях показує, що його

оновлення вже довгий час не відбувалося. Наприклад, вимірювання показників густини нафти
здійснюється відповідно до ГОСТ 3900-85 «Нефть и нефтепродукты. Методы определения
плотности» за допомогою ареометрів АНТ-1, межі допустимої похибки якого становлять ± 0,5 кг/м3.
Визначення вмісту сірки в нафті виконується за допомогою рентгенофлуоресцентного аналізатора
сірки Lab-X3500, які експлуатуються вже довший час. В результаті тривалої роботи при проведенні
діагностики пристроїв в сервісних центрах виявляється часткова деградація детектора, роздільна
здатність якого перевищує специфікацію виробника 24%, деградація рентгенівської трубки. Все це
призводить до нестабільної роботи приладу та погіршення достовірності результатів вимірювання.
Тому заміна обладнання лабораторій на сучасні прилади відомих світових фірм, наприклад,
Anton Paar (Австрія), Oxford Instruments (Великобританія), HORIBA Instruments (Японія), тощо.
Точність визначення параметрів цими приладами значно перевищує точність наявних приладів, а
найголовніше, що вони виконують виміри в автоматичному чи напівавтоматичному режимах та
виключають такий суттєвий чинник, як людський фактор. Крім того в них є можливість
автоматичного фіксування результатів кожного заміру, наявність програмного забезпечення для
інтеграції приладів в лабораторну систему управління даними (LIMS) та передача результатів в
інформаційну систему підприємства для використання при автоматизації процесу обліку на
підприємстві.

208
MODEL DEVELOPMENT OF LONG - DISTANCE NATURAL GAS PIPELINE

LEAK DETECTION AND POSITIONING SYSTEM
Jianguo Feng1*, Kai Li1，Chenhe Zhang1, O.M. Susak2 ,Shuli Wang3

1
Lanzhou University of Technology, address (287 Langongping Road, Lanzhou, China)
e-mail: fengjianguo2016@gmail.com
2
Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas , address (15 Karpatska Str, Ivano-
Frankivsk, Ukraine), e-mail: susak52@gmail.com
3
Chang Zhou University, address (Zhong Lou District, Chang Zhou City,Jiangsu Province, China)
e-mail: wsl@cczu.edu.cn
With the rapid development of China's economy, the natural gas demands to be increased year by year.
In order to meet the natural gas supply demanding, natural gas pipeline network construction continues to
expand, and the pipeline continues to grow. As the pipe network expansion and pipeline growing, pipeline
leakage accidents have increased. Therefore, in order to reduce leakage accidents and effectively prevent
the major security incidents as well as ensure safety of people's lives and property, safe and reliable natural
gas leak detection and positioning system is market demand.This paper aims to design a new set of natural
gas pipeline leak detection model device by introducing a new detection method and applying a selective
detection function of the membrane. By using the theoretical and experimental methods, the new detection
model Leak detection and positioning technologycan achieve the functions of leakage monitoring, leak
location and so on. In the application of GPRS remote tool, it can also sent the signals of leak points and
exact leak locations collected to control center to achieve online remote control. The model can further
promote the development China's natural gas pipeline network leakage detection technology and industry.
Key words: natural gas pipeline, pipelineleakage, leakage detection, leakage location, model
development
УДК 622.691
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЦІЛІСНОСТІ ОБ'ЄКТІВ МАГІСТРАЛЬНИХ

ГАЗОПРОВОДІВ ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"
Ю.В. Банахевич1, В.А. Драгілєв2, Р.Ю. Банахевич3
ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», 01021 Україна, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1,e-mail: banakhevich-yv@utg.ua;
1
2
ПП «Інжинірингові технології», 02160 Україна, м. Київ, Харківське шосе, 48, e-mail:
A.Dragilev@krafts.com.ua; 3ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», філія УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ», 79053 Україна,
м. Львів, вул. Рубчака,3, e-mail: banakhevich-ru@utg.ua;
Газотранспортна система є одним з найскладніших об'єктів паливно-енергетичного комплексу,

тому питання пов'язані з підвищенням ефективності її експлуатації і якості забезпечення надійності і,
відповідно, діагностування її об'єктів є актуальними, особливо з урахуванням постійного збільшення
термінів експлуатації. У рішеннях питань такого роду важлива роль відводиться управлінню
цілісністю і централізованого моніторингу фактичного технічного стану об'єктів магістральних
газопроводів (МГ). Тому, свого часу, за завданням тодішнього ще АТ "Укргазпром" та
"Трубопровідною інтеграційною компанією" спільно з угорською фірмою-розробником програмного
забезпечення "РІ LINE", була розроблена концепція і введена в експлуатацію на основі географічної
інформаційної системи (ГІС) система паспортизації та технічного моніторингу лінійної частини МГ

209
«ІСТГН» (Інформаційна система трас газо- нафтопроводів), яка функціонує в ПАТ

«УКРТРАНСГАЗ» і по сьогоднішній день із відповідним наповненням та додатками до неї.
Система оперує атрибутивною інформацією елементів трубопроводу спільно з їх графічним
представленням на картографічному матеріалі. Вона призначена для ведення обліку даних, які
змінюються в часі на лінійній частині газотранспортної системи, для постійного нагляду за
фактичним технічним станом кожного конкретного газопроводу та видачі оперативної інформації
безпосередньо на робоче місце оператора.
У базу даних системи спочатку вводилися наявні дані за весь період експлуатації газопроводу,
які бралися із проектної, виконавчої документації на місцях в лінійно – виробничих управліннях
магістральних газопроводів, а подекуди доводилося займатися і відновленням її в різноманітних
архівах інститутів та установ, що займалися експлуатацією МГ в минулому. Тут слід наголосити на
надзвичайній важливості занесення до баз даних згаданої системи якнайбільше достовірної
інформації про газопровід, щоб при проведенні необхідних розрахунків і правильного прийняття
технологічних рішень не припускатися помилок, оскільки це пов’язано із витратою дуже значних
коштів на проведення ремонту чи реабілітацію газопроводів в майбутньому. Класифікація даних по
темах в Системі ІСТГН зображено на рис.1.
Загальний перегляд дозволяє отримати узагальнюючу інформацію про виробничі підрозділи
підприємства відповідно до адміністративної структури Компанії, розглянути характер місцевості,
по якій прокладено той чи інший газопровід і його об'єкти (кранові вузли, установки ЕХЗ,
газорозподільні станції, тощо), що зображені на цифрових картах.
В підрозділ системи геодезія входять: графічна інформація, яка базується на цифрових
векторних планах трас газопроводів в масштабі 1: 10 000, де відображуються осі магістральних
газопроводів, споруди на них і комунікації, які перетинаються з газопроводами, в межах охоронної
зони.
Підрозділ земельний кадастр включає в себе дані про всіх землекористувачів, чиї
землеволодіння перетинають газопроводи нашої Компанії, а також тип сільськогосподарських угідь,
останні дані про порушення охоронних зон та ін.
В підрозділі зв'язок виконано відображення інформації про об'єкти відомчого зв'язку,
проходження трас зв'язку, розташування і тип використаного обладнання.
Підрозділ технологія містить дані про газопроводи, запірній арматурі, відводи та відгалуження,
майданчики аварійного запасу труб, їх технічні параметри, типи і характеристики труб, кожухів, їх
конструкцію, а також дані із журналів зварювання, інформацію про ізоляційне покриття, хімічні та
фізико-механічні властивості металу труб, креслення, фотографії, тощо.
В підрозділі електрохімзахисту (ЕХЗ) відображено загальний облік і можливість систематичного
поновлення результатів вимірювань стану антикорозійного захисту, паспортні характеристики
установок катодного захисту, установок дренажного захисту, контрольно-вимірювальних пунктів,
анодних полів, їх типи і конструкція, креслення, фотозйомки об'єктів, їх місцезнаходження,
результати сезонних, щомісячних, комплексних корозійних вимірювань. Інформація про стан
катодного захисту трубопроводу і локалізація місць пошкодження ізоляції.
Підрозділ діагностика призначений для відображення результатів внутрішньотрубної
діагностики, разом з тим містить інформацію про аномалії стінок трубопроводу, їх тип і
характеристики, позиції по умовному циферблату тіла труби, розмірах, дефектах металу, аномаліях
внутрішнього діаметра труби, зміни товщини стінки, хомутах, латках, захисних кожухах і ін. Існує
можливість вводити діагностичні дані з різних вимірювальних систем, аналізувати і зіставляти
різнотипні дані, які отримані різними діагностичними методами. Також цей підрозділ включає в себе
систему ROIAMS, структура якої зображена на рисунку 2.
Коротко розглянемо цю систему для більш широкого знання про її необхідність та доцільність
застосування при експлуатації газотранспортної системи ПАТ «УКРТРАНСГАЗ».
Розділ системи оцінка ризиків дозволяє визначити і оцінити активні загрози цілісності
трубопроводу, проводити ранжування цих загроз.
В розділі оцінка дефектів є можливість проводити аналіз і складання звітів за результатами
внутрішньо трубної дефектоскопії, а також виконувати попередню та остаточну оцінку дефектів
газопроводів, їх ранжування по ремонтопридатності і строках ремонту за показниками, які
визначаються відповідними нормативними документами.
Одним з найважливіших розділів є оцінка втрат внаслідок витоків, що дозволяє досить
ефективно розробляти організаційні і технічні заходи по запобіганню відмов та аварій на

210
виробничих підрозділах і складати плани конкретних дій при аварійних ситуаціях на лінійній частині
МГ, компресорних і газорозподільних станціях, пунктах виміру витрати газу, тощо. Крім згаданого
вище цей розділ дає можливість розробляти та впроваджувати заходи проти забруднення
навколишнього середовища, збереження екологічної чистоти довкілля.
Рис.1. Класифікація даних в Системі ІСТГН Рис. 2. Структура системи ROIAMS
В геоаналітичному розділі, який призначений для подання графічно результатів обробки даних з
нанесенням їх на географічну карту, також є можливість проводити сегментацію трубопроводу за
географічними ознаками.
Диспетчер суміщення даних призначений для перетворення і об'єднання даних для подальшого
використання в єдиній системі координат.
Розділ аналізу суміщених даних переймається тим, що надає нам можливість виконувати
операцію, пов'язану з об'єднанням і порівнянням різних видів даних баз системи, виконаних в різний
час, а також дозволяє виконувати їх сегментацію для визначення ступеня деталізації для розділу
«Оцінка ризиків».
До розділу аналіз катодного захисту, відносяться системи, які розміщують дані катодного
захисту газопроводів і дозволяють здійснювати аналіз результатів корозійних досліджень
газопроводу.
Розділ ETL (обмін даними) призначений для завантаження файлів з результатами
найрізноманітніших видів чи типів обстежень і діагностування газопроводів для подальшого їх
аналізу та обробки отриманих баз даних по кожному конкретному газопроводу.
В розділі права користувача використовується модуль для управління правами користувачів
системи ROIAMS, що надає можливість створювати рівні роздачі прав користувачам цієї системи.
Розділ система зберігання документів дозволяє зберігати документи в середовищі програмного
пакету ROIAMS.
Слід зазначити, що описана вище геоінформаційна система «ІСТГН» є каркасом і сховищем
вихідних даних для проведення розрахунків в програмному забезпеченні ROIAMS, а також
інструментом для візуалізації результатів проведених розрахунків на картографічному матеріалі з
високоточною локалізацією потенційно небезпечних ділянок на місцевості.
Тому, можна стверджувати, що використання вище розглянутих систем дозволяє підвищити
якість моніторингу фактичного технічного стану магістральних газопроводів, що в свою чергу
вплине на підвищення ефективності технічного обслуговування, діагностики і ремонту газопроводів,
забезпечить прийняття обґрунтованих, економічно та технічно вивірених рішень щодо підвищення
та підтримання надійності експлуатації лінійної частини магістральних газопроводів і споруд на них,
оптимізації фінансових витрат, матеріалів і трудових ресурсів на експлуатацію газотранспортної
системи.

211
1. Мазур И. И. Безопасность трубопроводных систем / И. И. Мазур, О. М. Иванцов. – М.: Елима,

2004. – 1104 с.
2. Грудз В.Я. Принципи формалізації розрахункової схеми руйнування лінійної частини
магістральних газопроводів / В.Я. Грудз, В.М. Сусак // Нафтова і газова промисловість. – 2007. -
№3. – С. 45-46.
3. Довідник працівника газотранспортного підприємства [Текст] / В.В. Розгонюк [та ін]; ред.
А.А. Руднік ; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". – К. : Росток, 2001. – 1091 с.:
іл.
4. Трубопровідний транспорт природного газу [Текст] / В. В. Розгонюк. – К. : Кий, 2008. – 304 с.
5. Обслуговування і ремонт газопроводів /. [Грудз В.Я., Тимків Д.Ф., Михалків В.Б., Костів В.В.]. —
Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2009. — 711 с.
6. ДСТУ-Н Б В.2.3-21:2008 «Магістральні трубопроводи. Настанова. Визначення залишкової
міцності магістральних трубопроводів з дефектами».
7. СТП 320.30019801.084-2003 «Магістральні газопроводи. Вимоги до обсягів збору даних для
наповнення системи паспортизації магістральних газопроводів».
УДК 622.691.4
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КІЛЬКОСТІ ДЖЕРЕЛ ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ НА

ПРОПУСКНУ ЗДАТНІСТЬ ГАЗОВОЇ МЕРЕЖІ НИЗЬКОГО ТИСКУ
О. В. Іванов
e-mail: ivanov.if@gmail.com
За допомогою розробленого алгоритму та програмного продукту встановлено залежність

пропускної здатності газової мережі від кількості газорегуляторних пунктів. Об’єктом
дослідження стали системи газопостачання низького тиску населених пунктів. Для досягнення
поставленої мети було досліджено залежність пропускної здатності мережі від величини
надлишкового тиску на виході газорегуляторного пункту та залежність мінімального надлишкового
тиску на виході газорегуляторного пункту від обсягу споживання газу мережею.
Для дослідження пропускної здатності газової мережі розрахунок проводився для різних
варіантів величини надлишкового тиску газу на виході газорегуляторного пункту та різної кількості
джерел постачання газу. В результаті отримали величину пропускної здатності газової мережі
залежно від величини надлишкового тиску газу на виході ГРП.
Отримана залежність дає змогу визначити мінімальний надлишковий тиск газу на виході ГРП
при якому забезпечуються необхідна витрата газу та допустимі втрати тиску в мережі.
Можливість зміни фактичних параметрів системи газопостачання дає змогу адаптувати
програмний продукт для будь-яких систем газопостачання та проводити багатоваріантні
розрахунки з метою отримання експлуатаційних параметрів роботи ділянок мережі, пропускної
здатності системи газопостачання.
Ключові слова: газова мережа, газорегуляторний пункт, витрата, пропускна здатність,

енергоефективність.
The dependence of gas network flow capacity on the number of gas distribution points was determined
using the developed algorithm and software. The object of the research was the low pressure gas systems of
settlements. To achieve this goal the gas network flow capacity dependence on the value of the output
overpressure at the gas control point and the dependence of minimum overpressure at the exit point of the
gas control point on gas consumption by the network were studied.
To study the flow capacity of the gas network, calculation was performed for different values of gas
overpressure at the exit of gas control point and different number of gas supply sources. As a result, the

212
value of gas network flow capacity depending on the value of the gas overpressure at the outlet of gas
control point was obtained.
The given dependency makes it possible to determine the minimum excess gas pressure at the outlet of
gas control point provided the necessary gas flow rate and allowable pressure losses in the network.
The ability to change the actual parameters of the gas supply system makes it possible to adapt the
software to any gas networks and to conduct multivariate calculations in order to obtain the operating
parameters of the parts of the network, flow capacity of gas supply system.
Keywords: gas network, gas control point, flow rate, flow capacity, energy efficiency
УДК 622.691.4
ДІАГНОСТУВАННЯ ОСНОВНИХ ВУЗЛІВ ГАЗОМОТОКОМПРЕСОРІВ

МЕТОДАМИ ТЕРМОГРАФУВАННЯ
С.В. Бегін
ІФНТУНГ; 15, вул. Карпатська, м. Івано-Франківськ, 76019.
E-mail: srgg@nung.edu.ua
Одним з найбільш перспективних напрямів технічного діагностування, який швидко

розвивається, є термографія. Термографія ґрунтується на аналізі температурної карти об'єкту
(термограми), яка одержана за допомогою тепловізора або пірометра. За температурною картою
можна складати висновок про внутрішні процеси в об'єкті, зокрема, виявляти їх аномалії, тобто
приховані дефекти і порушення технічного стану. Однак, часто буває потрібно визначити не лише
параметри дефекту, але і узагальнені параметри технічної системи, яки характеризують її
придатність до експлуатації. Перевагою термографії, як засобу технічної діагностики, є
універсальність, дистанційність, швидкодія, висока продуктивність і безпека..
Накопичення експериментальних статистичних даних у цьому напрямку може бути
доповнене теоретичними розрахунками шляхом розробки відповідних теплофізичних моделей та їх
аналізу. Для цього пропонується вирішення таких питань, як створення віртуальних еталонів для
окремих вузлів (підшипники ковзання, циліндропоршнева група, турбокомпресор та ін.)
газомоторного компресору, розробка вирішувальних правил їх бракування і, як наслідок, оцінювання
технічного стану агрегату в цілому.
Метою проведення досліджень є одержання достатнього обсягу термографічної інформації
про основні вузли ГМК, встановлення кореляції між температурою контрольованого вузла і
нормативними параметрами, які характеризують режим його роботи; діагностування технічного
стану вузла; розроблення рекомендацій з впровадження термографічного методу.
Під час дослідження теплових полів компресорних циліндрів ГМК 10ГКН, була приділена
увага перш за все температурі кришок всмоктувальних та нагнітальних клапанів. Були одержані
еталонні термограми справних клапанів, визначені допустимі межі теплових режимів. На підставі
порівнянь були зроблені висновки про технічний стан.
При проведенні кореляції були використані тільки одна пар параметрів: температура
нагнітальних клапанів, виміряна за термограмами, і температура газу на нагнітанні (експлуатаційний
параметр). .
Аналіз температурних полів різних ГПА дозволяє просто і точно визначати додаткові місця
для застосування контактних методів контролю (ультразвукового, вібраційного, вихоротокового т.і.),
що підвищує якість і надійність діагностичної інформації, при скороченні трудових і фінансових
витрат.

213
УДК 622.691
НЕСТАЦІОНАРНІ ПРОЦЕСИ В ГАЗОТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМАХ ЗА

УМОВИ ЇХ НЕПОВНОГО ЗАВАНТАЖЕННЯ
В.Я. Грудз, В. Я. Грудз (молодший)
ІФНТУНГ; 15, вул. Карпатська, м. Івано-Франківськ, 76019. e-mail: snp@nung.edu.ua
При неповному завантаженні складної газотранспортної системи можливі варіації тисків газу в
газопроводах при заданій постійній продуктивності. Діапазон можливих змін тиску обмежується
зверху лінією депресії при максимальному початковому тиску і знизу – лінією депресії при
мінімальному кінцевому тиску. Порушення вказаного діапазону може призвести до руйнування
трубопроводу за рахунок перевищення допустимого тиску або до відмови нормальної експлуатації
відцентрових нагнітачів на КС за рахунок пониження тиску нижче від мінімально допустимого.
Процес формування депресії тиску в кожний поточний момент при зміні величини продуктивності є
нестаціонарним і характеризується коливанням тисків з певною частотою і амплітудою.
Суперпозиція тисків при верхній граничній лінії депресії може призвести до перевищення
початкового тиску, а при нижній граничній лінії депресії – до пониження тиску нижче за
допустимий.
Створена математична модель коливання тиску в газотранспортній системі, викликаного зміною
величини продуктивності за умови неповного завантаження, реалізація якої для умов реальних
газопроводів дозволила встановити амплітудні і частотні характеристики нестаціонарного процесу.
Встановлено, що в низькочастотній області коливань тиску амплітуда може перевищувати значення
в 1 МПа, що призведе до виходу абсолютного значення тиску за межі допустимого інтервалу. Крім
того, слід зважати на факт, що швидкості розповсюдження збурень в газопроводі при високих і
низьких тисках будуть суттєво різними, що вплине на частотні характеристики нестаціонарного
процесу
Виходячи з сказаного, слід зробити висновок, що, незважаючи на характеристики
економічної ефективності транспортування газу при високих тисках, бажано залишити певний запас
можливого амплітудного коливання тисків з метою запобігання виходу абсолютного значення тиску
за межі граничних ліній депресії.
УДК 622.691
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ЗБОРУ

ГАЗУ НА РОДОВИЩАХ УКРАЇНИ
О.О. Філіпчук
Продукція газових і газоконденсатних родовищ України містить пластову воду, конденсат та

тверді частинки винесеної породи, що створює в стовбурі свердловини і трубопроводах системи
збору газу багатокомпонентний потік. Гідравлічний опір кожного з елементів системи збору
залежить від співвідношення фаз у кожному перерізі труби, швидкості газового потоку і фазових
включень. Як відомо, краплі рідини та тверді частинки при відповідному співвідношенні швидкостей
фаз здатні осідати в порожнині трубопроводів і налипати на внутрішню поверхню стінок. Такий
процес у комплексі з температурним режимом трубопроводів призводить до утворення твердих
відкладень в порожнині газопроводів системи збору і рідинних плівок на внутрішній поверхні
насосно-комресорних труб свердловини, що в кінцевому рахунку збільшує гідравлічний опір
комплексу і знижує дебіт свердловин.
Створена математична модель системи збору газу, що включає опис фільтрації газу в
продуктивному пласті, динаміку руху газового потоку в стовбурі свердловини, шлейфах і збірних
колекторах за умов стаціонарного процесу. Реалізація моделі дозволяє оцінити гідравлічну

214
ефективність кожного з елементів системи збору газу, визначити загальний гідравлічний опір
газовому потоку і зниження дебіту свердловин в залежності від його зростання. Розрахунки,
проведені для систем збору газу ряду газових родовищ сходу України, показали, що зниження дебіту
свердловин в реальних умовах збільшення гідравлічного опору системи може становити 17-21% в
порівнянні з ідеальним станом трубопроводів. Тому важливе значення слід приділяти методам
боротьби з рідинними плівками та твердими відкладеннями в порожнині трубопроводів.
Виходячи з сказаного, запропоновано механічні пристрої, які, рухаючись під тиском газу в
свердловині та трубопроводах системи збору газу, забезпечать видалення рідкої фази з насосно-
компресорних труб стовбура свердловини, а також руйнування та винесення твердих відкладень
(зокрема, відкладень солей) з порожнини системи збору газу, що забезпечить підвищення їх
гідравлічної ефективності та призведе до зростання дебіту свердловин.
УДК 622.691
ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛОРІЙНОСТІ ПРИРОДНИХ ГАЗІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ

ВІД КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ
Я. В. Грудз, Л. Т. Гораль, В. П. Гоцуляк
При використанні природного газу як джерела енергії вирішальне значення надається

енергозабезпеченню споживачів, які згідно з планом повинні отримати не стільки заданий обсяг
газової продукції за певний період часу, а потрібну порцію енергії, величина якої визначається
характеристиками енергоспоживання конкретного об’єкта. Натомість різноплановість поставок газу
в розподільчу мережу різними видобувниками зумовлює коливання компонентного складу газової
суміші, до якої окрім вуглеводневих горючих газів можуть входити енергетично інертні гази
(наприклад, азот, вуглекислий газ). В такому випадку слід збільшити витрату газу споживачам, що
вимагатиме збільшення перепаду тисків в мережі і, як наслідок, зростання лінійних швидкостей газу
в трубах.
Як відомо, енергетична характеристика вуглеводневого газу оцінюється його теплотворною
здатністю, яка залежить від співвідношення мас водню і вуглецю в молекулі і оцінюється
відношенням Н/С, збільшення якого веде до зростання питомої масової теплоти згоряння газу. Чим
більша молекулярна маса вуглеводневого газу, тим менша його теплотворна здатність. Для
природних газів, основу яких складає легкий метан в суміші з іншими компонентами, теплотворна
здатність суттєво вища, ніж для суміші важких вуглеводнів. Тому заміна в газовій мережі
природного газу з малою відносною густиною іншим, більш важким газом вимагатиме збільшення
витрати, яка при зростанні відносної густини при інших ідентичних умовах зменшується. Крім того,
зростання витрати газу в трубах сталого діаметру призведе до зростання лінійних швидкостей
потоку, що в свою чергу обумовить зростання гідравлічних втрат тиску. Таким чином, збільшення
відносної густини (молекулярної маси) газової суміші вуглеводнів, викличе зростання енергозатрат
на транспортування газу до споживача.
Створена математична модель газотранспортної мережі дозволяє оцінити витрати енергії на
транспортування газу до споживача в залежності від компонентного складу вуглеводневої суміші,
що дає змогу визначити ефективність подачі газу споживачу при різних його характеристиках.
Розрахунки показують, що коливання властивостей газу, характерні для умов споживання Івано-
Франківська і області, обумовлюють зростання енерговитрат на транспортування на величину до
46% по відношенню до транспортування чистого метану. Тому для забезпечення енергоефективності
системи розподілу газу важливим етапом слід вважати підготовку газу до транспортування.

215
УДК 622.692.4
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНЕРГОВИТРАТНОСТІ СИСТЕМИ

ПРИДНІПРОВСЬКИХ ТА ПІВДЕННИХ МАГІСТРАЛЬНИХ
ТРУБОПРОВОДІВ ЗА УМОВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ НАФТОВИХ ПОТОКІВ
О.М. Бортняк
Проведено аналіз сучасного стану та ступеня завантаженості нафтотранспортної системи

України. Розглянута можливість надходження нафти із альтернативних джерел з метою
відновлення потужностей вітчизняних транзитних нафтопровідних магістралей та сприяння
розвитку нафтопереробної галузі України.
Проведені дослідження енерговитратності нафтотранспортних систем Південних та
Придніпровських магістральних нафтопроводів у разі транспортування іранської нафти марки
Iranian Light та Iranian Heavy, а також легкої азербайджанської нафти Azeri Light за маршрутом
МНТ “Південний” - Кременчуцький НПЗ. Розроблено алгоритм і програмне забезпечення
прогнозування пропускної здатності та енергетичних параметрів роботи магістральних
нафтопроводів, що дає змогу оцінити річні обсяги транспортування нафти та вибрати раціональні
комбінації схем включення насосних агрегатів нафтоперекачувальних станцій з метою підвищення
енергоефективності вітчизняних нафтотранспортних систем.
Встановлено, що у разі реверсного перекачування вуглеводневої сировини нафтотранспортними
системами за напрямком Одеса-Кременчук, реалізація певних режимів експлуатації, за умов
часткового завантаження, призводить до виникнення на певних перегонах перевальних точок та
ділянок із самопливними рухом рідини. Проведено аналіз можливостей та доцільності експлуатації
магістральних нафтопроводів у зазначених режимах, а також обґрунтована необхідність
розроблення технологічних карт з урахуванням руху нафти на низхідних ділянках трубопроводу
неповними перерізом.
На основі проведених досліджень розроблені рекомендації щодо вибору надійних, безпечних та
оптимальних, з точки зору затрат електроенергії на перекачування, режимів експлуатації системи
магістральних нафтопроводів за напрямком Одеса-Кременчук в умовах реалізації проекту
диверсифікації джерел та напрямків надходжень вуглеводневих енергоносіїв.
Study of energy consumption of Prydniprovski and Pivdenni main oil pipelines systems under conditions
of diversification of oil supplies
The analysis of the current state and degree of congestion of the oil transportation system of Ukraine
was done. The possibility of oil supply from alternative sources to restore the power of domestic oil pipeline
transit routes and to promote refining industry in Ukraine was studied.
The studies of energy consumption of oil transportation systems of Pivdenni and Prydniprovski main oil
pipelines were carried out when transporting Iranian oil brands Iranian Light and Iranian Heavy as well as
Azerbaijani light oil Azeri Light through the route MNT "Pivdennyi" - Kremenchuk refinery. The algorithm
and software for forecasting of flow capacity and energy parameters of oil pipelines operation were
developed that makes it possible to estimate the annual volume of transportation of oil and to choose the
rational combination of schemes of working pumping units at oil pumping stations to improve the energy
efficiency of domestic oil transportation systems.
It was found that in the case of reverse pumping of hydrocarbons via oil transportation system in the
Odessa-Kremenchuk direction, implementation of certain modes of operation with partial load causes
appearing of transshipment points and areas with liquid traffic flowing. The analysis of the possibilities and
feasibility of the operation of oil pipelines in these modes were done, as well as the necessity of developing
of technological maps taking into account movement of oil through the downward pipeline segments with
incomplete cross-section.
Based on the carried research, the recommendations on the selection of reliable, safe and optimal
pumping modes in terms of cost of electricity for the operation of oil pipelines in the direction of Odessa-
Kremenchuk for the project of diversification of revenue and sources of hydrocarbons were developed.

216
УДК 622.324.5; 614.8; 504
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІНИ НЕПЕРЕРВНО ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ

ПІДЗЕМНИХ ДІЛЯНОК ТРУБОПРОВОДІВ ЗА ДАНИМИ ПРО
ПЕРЕМІЩЕННЯ ПЕВНОЇ МНОЖИНИ ТОЧОК
Жовтуля Л.Я. Олійник А.П. Яворський А.В. Карпаш М.О.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ,
Україна
Об’єктом контролю, у нашому випадку, є підземний промисловий нафтогазопровід, який

призначений для транспортування нафти, нафтопродуктів чи газу. В процесі експлуатації
нафтогазопроводу під впливом різних шкідливих факторів руйнується його метал і захисне покриття.
Відомо, що сталь труб для підземних нафтогазопроводів повинна задовольняти вимогам існуючих
стандартів стосовно границі міцності, текучості та відносного видовження, виходячи з яких
визначається товщина стінки труби. Згідно із статистичними даними щодо аварійних випадків на
магістральних трубопроводах одним із найнебезпечніших ризиків такого роду - ризики
геодинамічного походження, несвоєчасне виявлення яких може призвести до виникнення
надзвичайної ситуації. В процесі експлуатації трубопровідних систем, геодинамічний фактор
викликає деформування трубопроводу.
Авторами проведено теоретичні дослідження з моделювання процесу деформації трубопроводу,
а саме оцінки діючих значень напружень прогнозування навантажень, що виникають при зсувних
явищах та запропоновано підхід до оцінки геодинамічного ризику магістральних трубопроводів.
При моделюванні процесу деформування підземних ділянок магістральних трубопроводів за
даними про зміну просторової конфігурації їх осі використовується підхід, запропонований в [4] для
надземних ділянок трубопроводів. В даному випадку з використанням експериментальних методів
[1,2,3] визначається геометрична конфігурація осі трубопроводу з деякою точністю в контрольний
момент часу. Вважається, що початкове положення осі трубопроводу є відомим (наприклад з
проектної документації). Єдиною необхідною інформацією про зміну геометрії підземної ділянки є
координати її деформованої осі. Для підземної ділянки трубопроводу складно записати рівняння
рівноваги, оскільки практично неможливо врахувати в цих рівняннях дію масових сил (вага труби;
вага продукту, вага грунту, яка діє на кожний переріз трубопроводу). Для вирішення цієї проблеми
розроблено послідовність математичних
Для реалізації методики оцінки напружено-деформованого стану, що виражається відомими
залежностями, необхідно за експериментально виміряними значеннями координат точок верхньої
твірної, одержати вирази для радіус-вектора будь-якої точки твірної. Для цього використовується
широко відомий апарат інтерполяції з використанням інтерполяційного кубічного сплайну [5,6] або
інтерполяційного кубічного сплайну із згладжуванням експериментальних даних [4].
Безконтактні засоби обстеження підземних нафтогазопроводів з метою виявлення траси їх
пролягання, визначення глибини залягання і діагностування ізоляційного покриття з поверхні землі
застосовуються на зарубіжних і вітчизняних теренах вже більше 20-ти років. Для даних досліджень
використовується трасошукач SeekTech SR-60 який визначає з потрібною точністю положення осі
рубопроводу та глибину залягання. Для визначення координат застосовуються високоточні GPS
прилади. Виміряні дані координат точок верхньої твірної, та початкові координати трубопроводу
дають змогу оцінити діючі значення напружень.
Визначення компонент напруження дозволяє виділяти найбільш небезпечні з точки зору зміни
напруженого стану сектора досліджуваної ділянки, а якщо вважати, що в початковий момент часу
напруження в трубопроводі були рівними нулю, то методика дозволяє оцінювати реальні значення
напружень. Критерієм допустимості напружень може виступати значення межі пружності, або межі
текучості, коли наведені значення є різними для різних типів трубопровідних сталей і визначаються з
довідникової літератури [8]. Слід також зазначити, що описаний підхід до оцінки напруженого стану
підземних трубопроводів є інтегральним, він не вимагає детальної інформації про сили і
навантаження, дія яких на дану ділянку обумовлена вимірами переміщення.

217
Перелік посилань:
1. Баш В. Я. Исследование напряжений и деформаций термоэлектрическим методом / В. Я.
Баш. – Київ: Наукова думка, 1984. – 100 с.
2. Золочевский В. А. экспериментальные в строительстве механике / В. А. Золочевский. –
Москва: Стройиздат, 1983. – 192 с.
3. Клюев В. В. Неразрушающий контроль и диагностика / В. В. Клюев. – Москва:
Машиностроение, 2003. – 656 с. – (3).
4. Олійник, А. П. Математичні моделі процесу квазістаціонарного деформування
трубопровідних та промислових систем при зміні їх просторової конфігурації [Текст] / А.
П.Олійник // Наукове видання. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 320 с.
5. Самарский А. А. Численные методы: Учеб, пособие для вузо / А. А. Самарский, А. В. Гулин.
– Москва: Наука. Гл. ред. физ-мат. лит., 1989. – 432 с.
6. Марчук Г. И. МЕТОДЫ. ВЫЧИСЛИТЕЛЬНОЙ. МАТЕМАТИКИ / Г. И. Марчук. – Москва:
Наука, 1984. – 608 с.
ПРИНЦИПИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ПОТОКІВ ГАЗУ ВЛАСНОГО

ВИДОБУТКУ З РОДОВИЩ ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»
Ю.Л. Фесенко1, С.В. Кривуля2, М.І. Братах2
1
ГПУ «Шебелинкагазвидобування», філія ПАТ «Укргазвидобування», 64250, смт. Донець,
вул. Стадіонна, 9, тел. (05749) 93-9-66, e-mail: shgpu@shgpu.com.ua
2
УкрНДІгаз, філія ПАТ «Укргазвидобування», 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 20,
тел. (057) 733-17-55,e-mail: ukrniigaz@ukrpost.net
Роботу спрямовано на забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів

природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання
природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу, що
передбачено Статтею 3 «Принципи функціонування ринку природного газу» Закону про ринок
природного газу України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 27, ст.234).
Авторами запропоновано статистичний аналіз видобутку, споживання та транспортування
газу територією України і визначено вплив різних учасників ринку природного газу на формування
споживчого кошику споживання енергії в державі. Як частину програми збільшення видобутку
природного газу розглянуто перспективний шлях зміни напрямку газових потоків по системі
міжпромислових та магістральних газопроводів, який позначається на збільшенні видобутку газу за
рахунок формування резервів робочого тиску на гирлі свердловин родовищ, що знаходяться на
завершальній стадії розробки в газовому режимі. Розвідка та розробка нових родовищ передбачить
інтеграцію їх у потужну газотранспортну систему та можливість, використовуючи наявні
магістральні газопроводи, забезпечувати всі регіони України газом власного видобутку. В
перспективі, зважаючи на те, що газопромислові управління в східному та західному регіонах є
найбільшими постачальниками газу, слід розглянути питання розділення газотранспортної мережі
на газопроводи, що транспортують лише газ власного видобутку, газопроводи для
транспортування експортного високонапірного газу і газопроводи для сумісного транспортування
експортних та власних потоків газу. Для українських газовидобувних компаній ефективність
видобування означає незалежність процесу видобування та нарощування його обсягів від зовнішніх
впливів, таких як зміна робочого тиску в магістральних газопроводах, сезонна нерівномірність
споживання газу, посилення вимог щодо якості природного газу власного видобутку, а
переорієнтація ринків збуту передбачає введення в експлуатацію нових або використання існуючих
потужностей (тобто газопроводів) для транспортування власної газопромислової продукції.
Ключові слова: газ природний, потужність, газопровід, тиск, споживання.

218
The work aims to ensure a high level of protection of natural gas consumers’ rights and interests,
including providing primary interest of natural gas supply by the diversification of natural gas flows that is
determined in Chapter 3, "Principles of Natural Gas Market" Law of Ukrainian natural gas market
(Verkhovna Rada (VVR), 2015, number 27, st.234).
Basing on a statistical analysis of production, consumption and transportation of gas through Ukraine
the authors estimated the influence of various market participants on the forming of natural gas
consumption basket. As part of the UGV program of increase of natural gas production a promising way of
change the direction of gas flow through the trunk and transmission lines is considered, Authors stated that
gas production is depended on operating pressure at the wellhead especially for fields that are in the final
stages of development in gas drive mechanizm. Exploration and development of new fields will provide their
integration into a powerful gas transportation system. This creates the possibility of using the existing
transmission lines to ensure that all regions of Ukraine gas can consume natural gas from domestic fields.
Taking into account that main production fields are located in in eastern and western region, the largest gas
suppliers should consider separating gas transmission network pipelines on: lines transporting only
domestic gas, pipelines for transporting export high-pressure gas and lines for combined transportation of
export and domestic gas flows. For the Ukrainian gas producing companies efficient hydrocarbon
production means independence of all processes from external influences, such as changing the operating
pressure in cross-country export pipelines, seasonal unevenness of gas consumption, increasing quality
requirements for natural gas produced from domestic field. Reorientation of markets involves the
introduction of new or the use of existing facilities (eg pipelines) for the natural gas transportation.
Keywords: natural gas, energy supply, gas pipeline, pressure, consumption.
УДК 622.692.4
ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ НАФТОПРОВОДАМИ УКРАЇНИ

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
С.В. Козлов
ПАТ «Укртранснафта», вул.Московська, 32/2, м. київ, 01010,
тел.(044) 2015753, e.mail: kozlov@ukrtransnafta.com
ПОТОЧНИЙ СТАН СИСТЕМИ

Нафтотранспортна система України (НТСУ) відіграє важливу роль у забезпеченні енергетичної
безпеки та створенні умов для стабільного функціонування та розвитку вітчизняної економіки.
Система магістральних нафтопроводів України відіграє інтегруючу роль щодо низки ключових для
енергетичної сфери держави галузей, таких як видобуток нафти, її перевалка на морських нафтових
терміналах, переробка та інші суміжні сфери. Нафтотранспортна сфера є одним із важливих
елементів в інтеграції України до енергетичної інфраструктури ЄС. Це знайшло своє відображення у
засадах Меморандуму про взаєморозуміння щодо Стратегічного Енергетичного Партнерства між
Україною та ЄС 2016 року.
Усі магістральні нафтопроводи знаходяться у технічно справному стані, паспортизовані,
експлуатуються згідно з чинними нормами та правилами, що забезпечує безумовне виконання
контрактних зобов'язань з транспортування нафти на НПЗ України та її транзиту до країн Європи.
Протягом останніх років мало місце значне скорочення обсягів транспортування нафти НТСУ
(з 38,5 млн. т у 2009 році до 15,2 млн. т у 2016 році).
Існує ризик подальшого зниження обсягів транзиту російської нафти територією України в
умовах тенденції її заміщення на ринках ЄС нафтою з Близького Сходу в рамках
загальноєвропейської політики диверсифікації постачання енергоносіїв і диверсифікаційних
стратегій споживачів нафти.

219
ПРІОРИТЕТИ ТА ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ

Ключовими принципами реалізації програми розвитку НТСУ є орієнтація на ринок, економічна
ефективність та прибутковість системи, відповідність корпоративного управління сучасним
стандартам, прозорість бізнес-процесів, гнучкість, мобільність державного регулювання
функціонування системи, диверсифікація бізнесу та орієнтація на перспективні стратегічні
партнерства, інтегрованість в нафтотранспортну політику та політику в сфері безпеки постачань ЄС.
Пріоритети НТСУ включають:
 забезпечення безперебійного транспортування нафти на нафтопереробні підприємства
України та транзиту до ЄС;
 залучення додаткових обсягів транспортування нафти територією України;
 диверсифікація джерел та маршрутів постачання нафти в Україну та її транзиту територією
України;
 впровадження та дотримання найвищих стандартів якості послуг з транспортування нафти.
КЛЮЧОВІ ПРОГНОЗНІ ПОКАЗНИКИ
Динаміка обсягів транспортування нафти через НТС України в майбутньому залежатиме від
споживання нафти нафтопереробними заводами України та від обсягів транзиту.
Обсяг споживання нафти усередині України залежатиме від системної відбудови вітчизняної
нафтопереробної промисловості, відновлення та диверсифікації завантаження НПЗ, створення
конкурентоспроможних тарифних умов у портах України та реформування системи регулювання
функціонування НТСУ з метою її більшої здатності реагувати на зміни на ринках та потреби
споживачів.
ЗАХОДИ НА ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗАВДАНЬ
У рамках виконання стратегічних завдань НТСУ забезпечуватиметься впровадження:
 програм обстеження, ремонтів, будівництва, технічного переоснащення НТСУ;
 системи операційної гнучкості НТСУ з точки зору її відповідності потребам замовників
нафтотранспортних послуг, забезпечення транспортування різних сортів нафти;
 сучасних систем обліку нафти та раннього виявлення випадків незаконного втручання в
роботу НТСУ;
 підвищення енергоефективності;
 технологій транспортування різних сортів нафти та блендингу нафти для кінцевого
споживача;
 високих екологічних стандартів;
 гнучкої системи формування конкурентоспроможних тарифів на транспортування нафти в
Україні та транзитом до країн ЄС, на загальну вартість судозаходу танкерів в порти України;
 участі НТСУ у створенні, підтриманні та розвитку згідно з міжнародними зобов’язаннями
України нафтового сегменту системи МЗНН на основі відповідної державної програми;
 розвитку морських об’єктів нафтотранспортної інфраструктури для забезпечення гнучкості
та мультимодальності постачання нафти та/або нафтопродуктів.
НЕОБХІДНІ УМОВИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ І ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
Базовими передумовами функціонування НТСУ на подальші періоди є:
- підтримання нафтотранспортної системи у належному технічному стані шляхом
передбаченого нормативними документами обслуговування, обстеження, ремонту, технічного
переоснащення обладнання, систем і споруд нафтопровідної системи;
- подальше підвищення ефективності функціонування системи з метою забезпечення її
конкурентоспроможності на ринку нафтотранспортних послуг; (3) ефективне використання
потужностей НТСУ для надійної роботи діючих нафтотранспортних маршрутів та створення нових
напрямів транспортування.

220
УДК 622.692.4
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЧАСТОТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ШВИДКІСТЮ ОБЕРТАННЯ РОТОРА ЕЛЕКТРОДВИГУНА НАСОСНОГО
АГРЕГАТУ НА МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДАХ
А. С. Івоняк
ПАТ «Укртранснафта», вул.Московська, 32/2, м. Київ, 01010,
e-mail: ivonyak@ukrtransnafta.com
Сьогодні активно здійснюється впровадження частотного регулювання швидкістю обертання

ротора електродвигуна (далі – ЧР) в підприємствах водопостачання та теплопостачання. І на цих
підприємствах застосування ЧР показало досить високу економію електрики на транспортування
води чи теплоносія. Зумовлена зазначена економія, насамперед, низьким опором мереж
трубопроводів водопостачання та теплопостачання, а також дуже великою нерівномірністю водо
розбору протягом доби.
Не оминають виробники систем ЧР і нафтопровідний транспорт. Сьогодні вже є приклади
оснащення частотним регулюванням всіх насосних агрегатів магістрального нафтопроводу як
магістральних так і підпірних. Виникає питання ефективності впровадження ЧР у магістральному
транспорті нафти. Всі системи ЧР мають коефіцієнт корисної дії (далі – ККД) в межах 94…96 %.
Якщо нафтопровід працює з продуктивністю близькою до проектної і, наприклад, номінальна
потужність електродвигуна на валу 2500 кВт, то без ЧР електродвигун буде споживати за 1 год з
електричної мережі 2604 кВтгод, а при роботі з ЧР електродвигун вже буде споживати 2741
кВтгод. Різниця становить 137 кВтгод, а це місячна величина споживання електроенергії
середньостатистичною сім’єю, яка витрачається на кожному працюючому агрегаті тільки за
годину роботи.
Слід додатково врахувати, що насосні агрегати різних нафтоперекачувальних станцій, навіть
одного нафтопроводу, можуть бути оснащені як синхронними, так і асинхронними двигунами.
Система ЧР облаштовується тільки для асинхронних двигунів. А кожен нафтопровід має ще й
свої особливості профілю лінійної частини. Для регулювання продуктивності перекачування нафти
на магістральних нафтопроводах України сьогодні широко використовуються змінні робочі колеса
на номінальні продуктивності, що найбільше відповідають потребам виробництва та
забезпечують роботу з високим ККД. Також практикується включення на нафтоперекачувальних
станціях різної кількості насосних агрегатів в роботу. Поєднання цих двох методів дає змогу
забезпечувати транспортування потрібних обсягів нафти, працювати з високими ККД насосних
агрегатів та без дроселювання, яке також призводить до непродуктивних витрат електроенергії.
А оскільки вартість впровадження частотного регулювання на існуючих магістральних
нафтопроводах вимірюється десятками мільйонів гривень, то перед таким впровадженням
необхідно спрогнозувати, скільки ми зможемо економити електроенергії впровадження зазначеної
технології . На сьогодні перші кроки у вирішенні цієї проблеми почали робити науковці кафедри
транспорту і зберігання нафти і газу ІФНТУНГ. Ці перші кроки показали, що без ґрунтовних,
об’ємних, багатоваріантних розрахунків режимних та енергетичних параметрів роботи
нафтопроводів неможливо довести, чи буде економія від впровадження технології ЧР на
конкретній нафтоперекачувальній станції вітчизняного магістрального нафтопроводу.

221
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ ПАРАМЕТРІВ

РОБОТИ БЕЗНАПІРНИХ ДІЛЯНОК МАГІСТРАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ
А. С. Фігун
ПАТ «Укртранснафта» філія МН «Дружба» ЛВДС «Броди», 80643, Львівська обл., с.Смільне,
урочище «Промисловий центр» 6, тел. (03266)34-2-10 , e-mail: afishka83@mail.ru
Під час експлуатації магістральних нафтопроводів та нафтопродуктопроводів, що мають

пересічений профіль траси, нерідко зустрічаються самопливні ділянки, на яких тиск дорівнює
пружності насиченої пари транспортованої рідини. Експлуатація самопливних ділянок
трубопроводів має ряд особливостей. Тому з метою оперативного контролю процесу перекачування
нафти або нафтопродуктів необхідно знати положення самопливних ділянок на трасі, їх довжину та
ступінь заповнення рідиною. Останнє дуже важливе для складання матеріального балансу нафти або
нафтопродукту в порожнині трубопроводу в певний момент часу.
Науковцями [1] розроблена методика визначення місця положення на трасі нафтопроводів
самопливних ділянок, а також ступеня їх заповнення рідиною, що базується на класичних
гідродинамічних підходах. У роботі [2] запропоновані емпіричні залежності, що дозволяють
визначати кількість рідини при безнапірному русі рідини в трубопроводах. При цьому не вказано,
яку точність забезпечують ці формули та яка сфера їх практичного застосування.
Проведений порівняльний аналіз результатів розрахунку параметрів роботи самопливних
ділянок по двох методиках. Дослідження виконані для модельної самопливної ділянки завдовжки 1
км і діаметром 514 мм. При проведенні розрахунків кут нахилу самопливної ділянки  змінювався в
межах від 100 до 500, витрата нафти Q в межах від 25 м3/год до 1300 м3/год. Для проведення
багатоваріантних розрахунків гідравлічних параметрів роботи самопливних ділянок розроблена
комп'ютерна програма Flowrate.
Першим етапом роботи було порівняння результатів розрахунків по двох методиках в області
гідравлічно гладких труб турбулентного режиму. За результатами розрахунків побудовані графічні
залежності ступеня заповнення перерізу самопливної ділянки  від числа Рейнольдса на
самопливній ділянці для фіксованого кута нахилу  (рисунок 1).
Рисунок 1 - Графічна залежність ступеня заповнення перерізу безнапірної ділянки

від числа Рейнольдса (кут нахилу ділянки   200 )
Рисунок 2 ілюструє динаміку зміни відносного відхилення методики розрахунку [1] від
запропонованої нами методики в залежності від числа Рейнольдса на самопливній ділянці.
Максимальне відхилення для даного кута нахилу становить 26 %.
Обробка результатів багатоваріантних розрахунків дала можливість отримати наступну
залежність для запропонованої нами методики [2]

222
  5,146 106   0,4683  Re 4,297 107   2  4,856 105    1,958 103. (1)
Таким чином, використання запропонованої нами методики дає можливість на 15-26 %
уточнити об'єм рідини на самопливних ділянках.
Рисунок 2 - Графічна залежність відносного відхилення методик розрахунку

безнапірних ділянок від числа Рейнольдса (кут нахилу ділянки   200 )
1. Григорський С. Я. Визначення положення та ступеня заповнення самопливних ділянок

магістральних трубопроводів / С. Я. Григорський, М. Д. Середюк // Розвідка та розробка нафтових і
газових родовищ. - 2012. - № 4 (45). - С. 198-209.
2. Лурье М.В. Математическое моделирование процессов трубопроводного транспорта нефти,
нефтепродуктов и газа. – М.: Нефть и газ, 2003. – 325 с.
УДК 622.692.4.052
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ПОСЛІДОВНОГО ТРАНСПОРТУВАННЯ РІЗНИХ СОРТІВ НАФТИ
МАГІСТРАЛЬНИМ НАФТОПРОВОДОМ
І.М. Піта, Ю.О. Кравець
Філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта»,
вул. Липинського, 12, м. Львів, Україна
тел. (0322) 91-97-40, e-mail: mailbox@druzhba.lviv.ua
Системою магістральних нафтопроводів «Дружба» транспортується нафта сорту «URALS» в

країни Європейською Союзу. Південною гілкою нафтопроводу «Дружба», яка проходить територією
України, транспортується нафта в Угорщину, Словаччину та Чехію.
На даний час є актуальним напрямок диверсифікації транзитного потенціалу України, у тому
числі через пропозицію нових маршрутів транспортування нафти [1]. Важливою умовою
ефективного функціонування нафтокоридорів є необхідність транспортування у певному напрямі
нафт різних сортів, обумовлена диверсифікацією джерел їх надходження та різними адресами
кінцевих пунктів, інтегрованих єдиною міжнародною мережею. З вирішенням зазначеного питання
безпосередньо пов’язана проблема збереження якості транспортованого продукту.
Реалізація прогресивної технології послідовного перекачування нафт різних сортів на
нафтопроводах України дасть можливість підвищити ефективність використання окремих

223
трубопроводів та їх мереж, зменшить собівартість транспортування нафти з відповідним

потенціалом нарощування валютних надходжень від обслуговування міжнародних поставок,
дозволить ефективно вирішити питання збереження якості кожного сорту нафти.
Слід зазначити, що експлуатація транзитних нафтопровідних систем, для яких характерні різкі
зміни в режимах роботи технологічного обладнання залежно від фізико-хімічних характеристик
транспортованих нафт, напрямків їх транспортування, дотримання передбачених контрактами
вимог адресних поставок нафти кожного сорту, вимагає додаткових наукових досліджень, бо
зазначені особливості не властиві мононафтовим трубопровідним системам (одне родовище, один
напрямок транспортування).
Метод послідовного перекачування характеризується комплексом специфічних технологічних
параметрів. Більшість із них безпосередньо пов'язані з утворенням суміші у зоні контакту
різносортних рідин. До параметрів послідовного перекачування, які безпосередньо визначаються
інтенсивністю сумішоутворення різносортних рідин, належить об'єм суміші, що утворюється під час
транспортування. В даній роботі аналізуються результати експериментальних досліджень
формування зон суміші за умов послідовного перекачування двох різносортних нафт ділянкою
магістрального нафтопроводу без використання розділювачів.
Початкові дані для експерименту:
 нафтопровід діаметром 530 мм, довжиною 141 км без наявності самопливних ділянок;
 нафта 1 із характеристиками: густина 868,6 кг/м3; в’язкість 20 сСт, вміст сірки 1,73%;
 нафта 2 із характеристиками: густина 850,4 кг/м3; в’язкість 12 сСт, вміст сірки 0,48%;
 продуктивність перекачування 750 м3/год (швидкість 3,62 км/год).
Під час експериментальної перевірки моделі здійснювався контроль зони змішування шляхом:
- фіксації характеристик нафти ультразвуковим давачем;
- систематичного відбору проб нафти та подальшого визначення їх фізико-хімічних
характеристик.
Виконаний згідно [2] розрахунок об’єму суміші, що утворюється для зазначених вище
показників, вказує на утворення суміші об’ємом 245 м3.
Отримані експериментальні дані вказують на утворення суміші об’ємом приблизно 227 м3, що
відповідає проходженню зоною змішування точки вимірювання за 18 хв. За допомогою
ультразвукового давача проводилось вимірювання усереднених для повного внутрішнього перерізу
нафтопроводу параметрів транспортованого продукту.
Одночасно здійснювався відбір нафти через кран, влаштований на верхній твірній
трубопроводу, із наступним вимірюванням густини відібраних зразків нафти та їх аналізом на вміст
сірки.
Було зафіксовано, що нафта, яка рухалась попереду, знаходилась в пристінковій зоні ще
протягом 14 хвилин після закінчення проходження основної партії суміші повним внутрішнім
перерізом трубопроводу на підставі даних ультразвукового давача (рисунок 1).
Рис. 1 Графік фіксації зміни параметрів транспортованої рідини

224
Таким чином експериментально підтверджено, що при турбулентному режимі перекачування

швидкість руху продукту зменшується біля стінок трубопроводу, що спричиняє «вклинювання»
нафти, яка рухається позаду основної партії у нафту, що рухається попереду.
Результати експеримента підтверджують можливість послідовного перекачування різних
сортів нафти вищевказаною ділянкою нафтопроводу із контролем зони змішування ультразвуковими
давачами.
1. Маркевич К. Енергетична безпека України: погляд крізь призму здобутків та викликів / К.

Маркевич – К. - Вісник. Рейтинг. - Випуск № 2-3, 2016 – С. 24- 28.
2. Середюк М.Д. Трубопровідний транспорт нафти і нафтопродуктів: підручник / М.Д. Середюк,
Й.В. Якимів, В.П. Лісафін. - Івано-Франківськ: 2001.- 517 с.
УДК 622.692.4
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПІДІГРІВУ ДОЛИНСЬКОЇ НАФТИ

ПЕРЕД ЗАКАЧУВАННЯМ У НАФТОПРОВІД ДОЛИНА-ДРОГОБИЧ
С.Р. Яновський
ПАТ «Укртранснафта», Філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба»,
79058, м. Львів, вул. Липинського, 12, тел. (032) 2919764, e-mail: mailbox@druzhba.lviv.ua
У світовій практиці використовуються багато методів транспортування високов’язких та

застигаючих нафт, які поділяються на такі групи [1,2,3]:
 перекачування з попереднім покращанням реологічних властивостей;
 перекачування в потоці - носії;
 перекачування з підігрівом.
Найбільш ефективною, відносно простою та недорогою є технологія перекачування
високов’язких нафт з попереднім підігрівом, так зване «гаряче» перекачування. За даної нафта на
головній насосно-тепловій станції нагрівається в теплообмінниках до температури, що забезпечує її
транспортабельні властивості (від 50 оС до 80 оС залежно від реологічних властивостей нафти та
технічних характеристик нафтопроводу), далі закачується з певною продуктивністю у нафтопровід.
При русі нафти нафтопроводом внаслідок теплообміну з навколишнім середовищем температура
нафти зменшується. При значній протяжності нафтопроводу на трасі через кожні 50-100 км
передбачаються проміжні насосно-теплові станції, на яких температура високов’язкої нафти знову
підвищується до значення, необхідного для її транспортування.
При реалізації даного способу перекачування одним із важливих енергоємних технологічних
процесів є підігрів нафти перед закачуванням у трубопровід.
Перекачування з попереднім підігрівом як основний метод транспортування високов’язких
швидкозастигаючих рідин розглядається як еталон: при появі нових методів перекачування
доцільність їх використання визначається в порівнянні з ним. Основним недоліком такої технології є
те, що для його реалізації необхідно весь час, поки здійснюється процес транспортування,
здійснювати підігрів обсягів нафти залежно від продуктивності нафтопроводу. При використанні
для підігріву традиційних джерел це потребує значних енерговитрат.
Відомий спосіб обігрівання об’єктів різного призначення в інфрачервоному діапазоні хвиль.
Такий підігрів є достатньо новим, перспективним, економічним, практичним, з високим – до 96 %
коефіцієнтом корисної дії.
Він має низку переваг порівняно з класичними методами обігріву, а саме: можливість
локального нагріву необхідних зон, значний термін служби, можливість цілодобового використання,
можливість регулювання режимів, відсутність вібрацій, рухомих елементів, мастил тощо.
Застосування інфрачервоного обігріву забезпечує до 40 % економії енергоресурсів. Іншою

225
перевагою інфрачервоних обігрівачів є те, що вони єдині серед інших типів обігрівачів, можуть
здійснювати зональний підігрів. Це дає можливість у різних частинах резервуару, залежно від
температури різних шарів нафти, регулювати режими і забезпечувати розігрів до необхідної
температури всієї маси нафти, в тому числі парафіну, що в ній міститься. Це дає змогу зменшити
затрати електроенергії і тим самим отримати значну економію.
Метою розробки є здешевлення технології перекачування високов’язких нафт або
нафтопродуктів за рахунок використання більш економічного способу підігріву, а саме
інфрачервоного нагрівання. При реалізації запропонованої технології попередньо підготовлена та
перемішана нафта, видобута з Долинських родовищ, заповнює резервуари, обладнані
інфрачервоними підігрівниками.
Останні підігрівають нафту, підтримуючи її на рівні, достатньому для транспортування
нафтопроводом із заданою продуктивністю. Як підігрівники використовуються інфрачервоні
нагрівачі, які розміщують на зовнішній боковій стінці резервуара паралельними ярусами, причому
кількість і потужність інфрачервоних нагрівачів обирають залежно від маси нафти у резервуарі і
необхідної температури підігріву [4].
На рисунку 1 показано принципову схему технологічного процесу підігрівання високов’язкої
нафти, яка складається з резервуара 1, змонтованих на його зовнішній боковій поверхні джерел
інфрачервоного випромінювання (нагрівачів) 2, міксерів 3 та трубопровідних комунікацій.
Технологія підігрівання реалізується таким чином. Видобута високов’язка нафта Долинських
родовищ після підготовки до транспортування (очищення, відділення води, солей тощо) збирається
протягом певного часу (5-7 діб) у резервуар 1. Завдяки технологічним процесам підготовки, нафта,
що надходить у резервуар має температуру від 25 оС до 40 оС залежно від сезону.
Згідно з технологічними розрахунками нафтопроводу Долина-Дрогобич, для здійснення
процесу перекачування долинську нафту необхідно додатково підігріти до температури 55 оС у
літній період і до температури 70-75 оС у зимовий період. Цей підігрів здійснюють інфрачервоні
нагрівачі, які забезпечують заданий температурний режим до кінця циклу перекачування партії
долинської нафти. Рівномірність нагрівання всього об’єму нафти досягається за рахунок
перемішування нижніх шарів з верхніми конвекційними висхідними потоками, а також за
допомогою міксерів 3.
Рисунок 1 – Принципова схема пропонованої технології підігріву долинської нафти
Нагрівання і підтримання температури на заданому рівні здійснюють за допомогою джерел

інфрачервоного випромінювання (нагрівачів) 2, які для рівномірного нагрівання всієї товщі нафти
розміщені по зовнішній боковій поверхні резервуара 1 паралельними ярусами. Кількість нагрівачів
вибирається залежно від об’єму та заданої температури підігріву нафти у резервуарі 1.
Розрахунок показав, що для підігріву 5 тис. м3 нафти, що зберігаються у резервуарі висотою 15
м і діаметром 21 м, загальна потужність інфрачервоних нагрівачів для забезпечення температури 75
о
С у зимовий період має становити 1300 кВт, для температури 55 оС у літній період - 900 кВт.
Для забезпечення рівномірного нагрівання і недопущення утворення парафінових відкладень на
стінках резервуарів передбачена установка міксерів 3, які перемішують нафту, надаючи їй

226
однорідності.
Після формування партії долинської нафти, підігрітої до необхідної температури, розпочинають
цикл її перекачування: нафту подають на підпірні насоси, далі на магістральні насоси і з необхідним
тиском закачують в нафтопровід Долина-Дрогобич. Для протяжних нафтопровідних систем
запропоновані пункти підігріву розташовують по трасі нафтопроводу на відстані 50-100 км
відповідно до результатів теплогідравлічних розрахунків.
Технологія підігріву нафти, що пропонується, має технологічні, екологічні та економічні
переваги, порівняно з існуючими аналогами. У ній реалізується принципи
ресурсоенергозбереження, насамперед, за рахунок високого коефіцієнта корисної дії інфрачервоних
нагрівників, значно вищого за коефіцієнт корисної дії традиційних котлів, що спалюють газ і
одержують пару для підігріву нафти.
Використання корисної моделі матиме екологічний ефект, так як передбачає використання
електричного приводу нагрівників замість котлів для спалювання газу, які забруднюють продуктами
згорання довкілля. Розробка має технологічні переваги, оскільки підвищує експлуатаційну
надійність установки підігріву нафти, спрощує її ремонт та обслуговування.
1. Губин В.Е. Трубопроводный транспорт нефти и нефтепродуктов / В.Е. Губин, В.В. Губин. –
М.: Наука, 1982. – 293 с.
2. Середюк М.Д. Трубопровідний транспорт нафти і нафтопродуктів: підруч.[для студ. вищ.
навч. закл.] / М.Д. Середюк, Й.В. Якимів В.П. Лісафін. – Кременчук, 2002. – 517 с.
3. Тугунов П.И. Транспортирование вязких нефтей и нефтепродуктов по трубопроводам/ П.И.
Тугунов, В.Ф. Новоселов. – М.: Недра, 1973. – 88 с.
4. Пат. 46954 України. МПК (2009), В65G 51/00, В65G 69/20. Спосіб перекачування
високов’язких та застигаючих нафт./ С.Р. Яновський, І.В. Короп, М.Д. Середюк, заявники і
патентовласники Яновський С.Р., Короп І.В., Середюк М.Д. –№ u200907795: заявл. 24.07.2009. Бюл.
№1, 2010.
УДК 622.692.4
БАГАТОВАРІАНТНИЙ АНАЛІЗ РЕЖИМІВ ТРАНСПОРТУВАННЯ

НАФТИ ДІЛЯНКОЮ МАГІСТРАЛЬНОГО НАФТОПРОВОДУ
В.Б. Юрочко, А.С. Штогрин
ПАТ «Укртранснафта», Філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба»,

79058, м. Львів, вул. Липинського, 12, тел. (032) 2919764, e-mail: mailbox@druzhba.lviv.ua
Вартість електроенергії становить одну із основних статей витрат при транспортуванні нафти
магістральними нафтопроводами [1], виходячи із чого існує економічна та виробнича необхідність
оптимального підбору режиму транспортування із врахуванням планових обсягів транспортування
та ремонтів устаткування та перегонів трубопроводів.
Режим транспортування нафти характеризується конкретним переліком ввімкнутих підпірних
та магістральних насосів на нафтоперекачувальних станціях та, при наявності двох паралельних
ниток нафтопроводів (у тому числі байпасних ліній), взаємною конфігурацією використовуваних
перегонів із врахуванням наявних перемичок між нитками [1,2,3].
Конкретний режим транспортування на ділянці для певного типу нафти із характерними
густиною та в’язкістю відповідно забезпечує продуктивність транспортування із питомими
витратами електроенергії на переміщення однієї тони нафти на цій ділянці.
При сталій конфігурації використовуваних ниток нафтопроводів та в’язкості нафти питомі
витрати електроенергії залежать від величини дроселювання на ділянці та математичних моделей
кривих коефіцієнтів корисної дії насосів відносно осі продуктивності. У більшості випадків такі

227
моделі, як і моделі кривої залежності напору насосів від продуктивності, із достатньою точністю
описуються поліномом третього ступеня [1,2,3].
Кількість варіантів режимів роботи ділянки нафтопроводу формуються добутком кількості
унікальних варіантів вмикання насосів та варіантів конфігурації використовуваних на ділянці ниток.
При цьому кількість варіантів вмикання насосів відповідає значенню 2n, де n – кількість
насосів на нафтоперекачувальних станціях ділянки.
У разі двох паралельних ниток трубопроводу кількість варіантів вмикання перегонів:
 для двох ниток однакових діаметрів - 2m, де m – кількість перегонів із паралельними
нитками однакових діаметрів;
 для двох ниток різних діаметрів - 3j, де j – кількість перегонів із паралельними нитками
різних діаметрів.
З метою оперативного пошуку раціональних режимів експлуатації магістрального

нафтопроводу з мінімальними енергозатратами розроблена і апробована у виробничих умовах
комп’ютерна програма із циклічним перебором усіх варіантів режимів роботи ділянки
магістрального нафтопроводу та розрахунком всередині циклу гідравлічних і енергетичних
показників кожного режиму.
При переборі відхиляються режими, які відповідають наступним критеріям:
 відсутність ввімкнутих підпірних насосів на головній станції;
 перевищення кількості працюючих на стації насосів;
 недостатня кількості працюючих насосів;
 перевищення по тиску до регулюючого органу;
 перевищення по тиску на вході станції.
Одержаний в результаті розрахунків масив даних може бути використаний для ефективного
застосування режимів транспортування нафти та планування модернізації обладнання з метою
мінімізації енергозатрат для перспективних обсягів транспортування нафти.
1. Середюк М.Д. Трубопровідний транспорт нафти і нафтопродуктів: підручник/ М.Д.
Середюк, Й.В. Якимів, В.П. Лісафін. - Івано-Франківськ: 2001.- 517 с.
2. Середюк М.Д. Технологічні розрахунки режимів роботи насосних станцій магістральних
трубопроводів: навчальний посібник / Середюк М.Д., Люта Н.В. – Івано-Франківськ:
Факел, 2004. – 151с.
3. Середюк М.Д. Проектування та експлуатація насосних станцій: конспект лекцій / Середюк
М.Д. – Івано-Франківськ, 1995.

228
УДК 539.3:620.178:620.181:620.194
ЗАХИСТ ТРУБОПРОВОДІВ ВІД КОРОЗІЇ СТРІЧКОВИМИ ПОКРИТТЯМИ
Т.П. Венгринюк, А.І. Венгринюк

e-mail: tanay9@i.ua
Розроблено спосіб захисту та зміцнення поверхні сталевих нафтогазопроводів

протикорозійними багатокомпонентними покриттями на стадії їх виготовлення, спорудження,
транспортування та ремонту. Може використовуватись в інших галузях промисловості для
захисту трубопроводів і ємностей від атмосферної , грунтової та інших видів корозії, а також від
механічних пошкоджень.
Спосіб попередження розвитку тріщиноподібних і корозійних дефектів поверхні
трубопроводів, що включає очищення і обробку поверхні труби, нанесення на трубу епоксидної
смоли товщиною 0,5 - 0,25 мм і накладання на неї спіральною навивкою гнучкої стрічки, який
відрізняється тим, що на підготовлену поверхню труби через сопла, встановлені над оброблюваною
ділянкою, методом набризкування наносять спочатку шар епоксидної модифікованої смоли,
наприклад марки ЕД – 10, зверху накладають шар затверджувача на основі амінів, рівномірно
розподіляють компоненти по поверхні труби встановленими на кронштейнах рушниками, на
нанесене епоксидне покриття в напуск намотують скловолокно, наприклад марки Т–10–80, ширина
стрічки якого складає 450 мм, із автоматичним регулюванням заданої величини постійного натягу
стрічки, на отримане склопластикове покриття покомпонентно наносять поліуретанове
покриття, наприклад 3M Scotchkote 352, спочатку – шар підігрітого до 600С компонента А (основи)
поліуретану, а зверху – підігрітого до 150С компоненту Б (затверджувача ) поліуретану із
співвідношенням компонентів 3:1, після чого нанесені компоненти рівномірно розподіляються по
поверхні труби рушником.
Ключові слова: ізоляційне покриття, трубопровід, автоматичне керування, працездатність
трубопроводу.
Нas been developed a method of protection and strengthening of the surface of a steel of oil and gas
pipelines anticorrosive multi-component coatings on the stage of their manufacturing, construction,
transportation, and repair services. Can be used in other industries for the protection of pipelines and tanks
from the atmospheric , soil and other types of corrosion, as well as from mechanical damage.
A way to prevent the development of the трещиноподобных and corrosion defects of the surface of
pipelines, which includes the cleaning and processing of the surface of a pipe, the application of the pipe
epoxy resin with thickness of 0,5 – 0,25 mm and imposing on it the spiral навивкой flexible tape, which is
distinguished by the fact that on the prepared surface of the pipe through the nozzles installed over the
treated area, a method is applied by spraying the first layer of epoxy resin, modified for instance brand ED -
10, layer placed on top of the curing agent on the basis of amines, evenly distribute the components on the
surface of a pipe installed on brackets towels, applied epoxy in the overlap wound fiberglass, for example
brand T-10-80, the width of the ribbon which is 450 mm, with automatic control of desired size constant
tension the tape to the glass and plastic with automatic control of desired size constant tension the tape to
the glass and plastic coating component is applied polyurethane coating, for example 3M Scotchkote 352,
first - layer heated up to 600N component A (basis) of polyurethane, a top - heated up to 150N component B
(hardener ) polyurethane with an aspect ratio of 3 components:1, after which marked the components are
evenly distributed on the surface of a pipe with a towel.
Key words: insulating coating line, automatic transmission, efficiency of the pipeline.

229
УДК 622.692.4
РЕМОНТ ОБЛАДНАННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ НАФТОПРОВОДІВ

О. І. Ірклієвський
ПАТ «Укртранснафта, філія «Придніпровські магістральні нафтопроводи», м. Кременчук,
тел.067-5334899, e-mail: kiai@kpemen.ukrtransnafta.com
Надійна і безвідмовна експлуатація нафтоперекачувального обладнання може бути забезпечена

лише шляхом своєчасного нагляду за ним. Технологічне обладнання магістральних нафтопроводів,
за допомогою якого здійснюється перекачування нафти, внаслідок зношування, старіння і
руйнування окремих деталей і вузлів втрачає свої початкові технічні показники. У процесі
експлуатації насосного агрегату найбільш поширеною причиною погіршення його характеристик є
зношеність деталей щілинного ущільнення робочого колеса. Для попередження передчасних змін
технічних показників обладнання необхідно своєчасно і якісно проводити його технічне
обслуговування і ремонт.
Система технічного обслуговування і ремонту підпірних, основних магістральних і допоміжних
насосів та їх привода, перекривальної арматури передбачає виконання діагностичних контролів,
усіх видів ремонтів виїзними ремонтними і діагностичними бригадами бази виробничого
обслуговування або ремонтними бригадами нафтоперекачувальних станцій.
Діагностичний контроль проводиться на насосних агрегатах, які працюють або виведені з
При поточному ремонті обладнання не відбувається транспортування вузлів насосів на бази
виробничого обслуговування і він здійснюється без відкривання кришки насосів. Середній ремонт
передбачає розбирання насоса без демонтажу з фундаменту, при цьому ротор замінюють новим або
відремонтованим. Ротор, який демонтовано, у зібраному вигляді відправляють на базу виробничого
обслуговування для дефектоскопії і ремонту. Капітальний ремонт насосного агрегату, зазвичай,
виконується працівниками бази виробничого обслуговування. Ремонт фундаменту,стакана
підпірного вертикального насоса, демонтаж і монтаж насоса виконують фахівці виїзної ремонтної
бригади бази виробничого обслуговування.
До початку проведення технічного обслуговування або перед початком ремонтних робіт на
насосному агрегаті, що експлуатується, заміряють вібраційні параметри, контролюють обсяг
витікань з ущільнень, герметичність допоміжних трубопроводів, тиск і температуру підшипників та
інші параметри, що характеризують справність обладнання. Перед виведенням насосного агрегату в
ремонт заміряють тиск,потужність і коефіцієнт корисної дії насосного агрегату. Такі дані необхідні
ремонтній бригаді для цілеспрямованого виконання технічного обслуговування і виконання
ремонтних робіт.
Магістральні і підпірні насосні агрегати, на яких виконані ремонтні роботи, підлягають
обкатуванню. Після поточного ремонту обкатування проводять протягом восьми годин, а після
середнього і капітального ремонтів протягом 72 годин. Під час обкатування контролюють і фіксують
його експлуатаційні параметри, порівнюючи їх значення з параметрами, які мав агрегат до початку
ремонтних робіт На основі таких порівнянь роблять висновок про якість ремонту.. Після
обкатування визначають напірні, енергетичні, віброакустичні характеристики, ККД, температуру
підшипників насосного агрегату і порівнюють зі значеннями, за яких дозволяється експлуатація
агрегату. Ці характеристики і параметри вносяться до бази даних АСУ. Характеристики
визначаються на сталих режимах роботи нафтопроводів або на режимах, близьких до номінальної
подачі насосів.

230
УДК 622.692.4
ОБЛІК НАФТИ В ТРУБОПРОВІДНОМУ ТРАНСПОРТІ

Р. Б. Гуменюк
ПАТ «Укртранснафта, філія «Придніпровські магістральні нафтопроводи», м. Кременчук,
тел.067-4016593, e-mail: grb@kpemen.ukrtransnafta.com
Забезпечення ритмічної роботи трубопроводу з мінімальними енергетичними затратами вимагає

чіткої роботи диспетчерської служби і неможливе без точного обліку кількості нафти, що
перекачується трубопроводом.
Основним засобом кількісного обліку нафти і вихідною ланкою впровадження автоматизованих
систем управління є лічильники.
Для вимірювання кількості нафти в трубопроводах з великою пропускною здатністю застосовують
турбінні лічильники, в яких обертання відбувається за рахунок передачі енергії потоку на лопатки
ротора. Частота обертання турбінки лічильника безпосередньо залежить від швидкості потоку, що
дозволяє визначити витрату в трубопроводі. Для перетворення частоти обертання ротора в потоці
застосовують магнітні та магнітно-індукційні перетворювачі.
Облік нафти здійснюється за допомогою вузлів обліку. На вимірювальній лінії вузла обліку нафти
встановлюється таке технологічне обладнання:
- вхідний електроприводний засув;
- фільтр тонкого очищення;
- струминний випрямляч;
- турбінний перетворювач витрати;
- давач тику;
- давач температури;
- регулятор витрати;
- електроприводний кран з контролем герметичності.
Струминний випрямляч призначений для зменшення турбулентних пульсацій в трубопроводі.
Величина тиску на вимірювальних лініях після турбінного перетворювача витрати підтримується
не менше 0,3 МПа.
Після фільтра тонкого очищення нафта подається на контрольну лінію з відповідним
обладнанням.
Для обліку нафти також використовують ультразвукові методи. Вони базуються на зміні
швидкості поширення ультразвукової хвилі в рідині. При поширенні хвилі за напрямком потоку
швидкість зростає, а проти потоку – зменшується. Цей ефект проявляється в зміні часу поширення
ультразвуку від випромінювача до приймальника в тому випадку, якщо ультразвукова хвиля
поширюється в рідині під деяким кутом до осі трубопроводу.
Застосування лічильників дає можливість здійснювати облік нафти безпосередньо на потоці,
підвищити точність вимірювань, автоматизувати одержання результатів вимірювань, скоротити
персонал, який виконує приймально-здавальні операції.
Кількість нафти при облікових операціях на вузлах обліку визначається в одиницях маси. При
розрахунково-облікових операціях різниця маси брутто і маси баласту визначає масу нафти нетто.
Масу брутто нафти на вузлах обліку нафти вимірюють із застосуванням перетворювачів витрати і
поточних перетворювачів густини. Після обробки даних одержують інформацію про миттєві частоти
перетворювача витрати і витрату нафти, що проходить через вузол обліку в об’ємних і масових
одиницях на електромеханічних лічильниках з погодинною видачею результатів на друк.
Для контролю фактичної наявності нафти на перше число кожного місяця підприємства
магістральних нафтопроводів проводять її інвентаризацію. При цьому обліку піддається нафта, що
знаходить в резервуарах, технологічній обв’язці, лінійній частині та витрати нафти на власні
потреби.

231
УДК 622.692.4
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ РІШЕННЯ КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ

УСТАТКУВАННЯ ТА МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ РЕЗЕРВУАРА РВСПЛ
20000 МНТ “ПІВДЕННИЙ”
О.В. Витвицький
Філія “Південні магістральні нафтопроводи” ПАТ “Укртранснафта”, 65003, м. Одеса,
вул. Отамана Головатого, 16, тел. (048) 728 48 60,
e-mail: pmn@ukrtransnafta.com
Резервуари, призначені для приймання, розподілу за сортами, тимчасового зберігання, обліку та

відпуску вуглеводневої сировини чи продуктів її переробки, відносять до основних технологічних
об'єктів систем магістрального трубопровідного транспорту нафти чи нафтопродуктів. Від надійної
роботи таких відповідальних інженерних конструкцій залежить не тільки ефективна та безпечна
експлуатація нафтотранспортних систем в цілому, але й екологічний стан району розташування
підприємств трубопровідного транспорту. Вибір відповідного типу резервуару повинен проводитися
згідно з нормативною документацією на основі техніко-економічних обґрунтувань доцільності та
ефективності його використання. Найбільш поширеним типом резервуарів, які використовуються на
нафтоперекачувальних станціях магістральних трубопроводів є резервуари вертикальні сталеві, які з
метою зниження втрат від випаровування обладнуються понтонами або плаваючими покрівлями.
Забезпечення необхідного рівня надійності вертикальних сталевих резервуарів закладається на
етапах їх проектування і монтажу на виробничому об’єкті, а здійснюється на етапі експлуатації, в
процесі якої устаткування та конструктивні елементи резервуарів, навіть в умовах оптимального
технологічного режиму, піддаються впливу суттєвих швидкозмінних температурних навантажень,
підвищених тисків, вакууму, вібрації, нерівномірних опадів та корозії. З метою попередження
виникнення нештатних та аварійних ситуацій, виходу з ладу обладнання та підтримання резервуарів
у нормальному робочому стані необхідно своєчасно проводити їх технологічне обстеженні та
дефектоскопію, за результатами яких складається річний графік капітального ремонту з урахуванням
забезпечення безперебійної роботи резервуарного парку.
Резервуарний парк морського нафтового терміналу МНТ “Південний” складається з десяти
вертикальних сталевих резервуарів з плаваючою покрівлею типу РВСПЛ-20 000. Резервуари
розташовані у два ряди і об’єднані в дві групи, велике каре – шість резервуарів та мале каре –
чотири резервуари. Резервуари в групах відокремлені один від одного обвалуванням.
В результаті проведення експертного обстеження резервуарного парку була встановлена
необхідність капітального ремонту резервуару РВСПЛ-20000 з технологічним номером 1,
побудованого за проектом ВАТ “УкрНДІпроектстальконструкція” і введеного в експлуатацію у 2001
році.
Відповідно до розробленого робочого проекту капітального ремонту зазначеного резервуару у
процесі ведення ремонтних робіт передбачено застосування таких технічних рішень.
В процесі ремонту плаваючої покрівлі, після видалення існуючої центральної частини плаваючої
покрівлі (ЦЧПП), короби виставляються в горизонтальній площині і приводять відмітки нижньої
кромки зовнішнього вертикального кільцевого листа коробів до проектного значення. За
необхідності стійки коробів нарощують або підрізають.
Враховуючи наявність чисельних дефектів коробів плаваючої покрівлі (ПП) виконується їх
ремонт за допомогою зварювання. Місце знаходження і тип дефектів наведено в звіті експертного
обстеження НВФ "ЗОНД".
Ремонт центральної частини плаваючої покрівл (ЦЧПП) передбачає повну (100 %) заміну листів
на нові. Разом з тим існуючі стійки, люки-лази і клапани відрізаються від старої ЦЧПП для
можливості їх повторного використання. Стійки ЦЧПП повторно встановлюються на ті ж місця, що
й до ремонту і опираються на днище через існуючі опорні плити. Під час повторного встановлення
виконується ремонт заклинених стійок шляхом заміни їх опорних труб на нові.
Для отримання проектного ухилу мембрани ПП, що забезпечує відвід води до центру між
стійками встановлюються поздовжні ребра жорсткості із Г-подібного гнутого профілю. Кожне ребро

232
складається з двох монтажних елементів довжиною 4560 м, що укрупнюються стиковими швами з

повним проваром.
Ущільнюючий затвор призначений для герметизації кільцевого простору між понтонним
кільцем плаваючої покрівлі та стінкою резервуару. На теперішній час на резервуарі змонтовано
типовий затвор за проектом ТП-704-10190.85.
Під час обстеження було виявлено залишки парафіну і нафти на коробах, що свідчить про
незадовільну роботу затвору (без скребків) між коробами та стінкою.
Під час проведення капітального ремонту передбачено замінити існуючий бельтінговий затвор
на новий разом зі скребками для зачищення внутрішньої поверхні стінки.
З цією метою запропоновано встановити два ущільнюючі затвори. Первинний затвор типу
Scissor Shoe (PSS 6) з м’яким скребком для парафіну та вторинний низькопрофільний затвор типу
Flex-A-Seal (PSS 20) . Обидва ущільнення – виробництва компанії HMT Rubbaglas.
Підсилення вузла примикання котючої драбини до стінки резервуара та влаштування
підсилюючих підкосів на майданчиках обслуговування напрямних плаваючої покрівлі
Для запобігання руйнуванню вузла кріплення котючих сходів до стінки резервуара, у разі їх
можливого заклинювання в процесі експлуатації, влаштовується просторова рама, яка включає в
себе існуючі стійки на стінці і нові стійки. Нові стійки встановлюються на зовнішньому радіусі
вітрового кільця жорсткості (КЖ). Існуючі стійки на стінці з'єднуються з новими за допомогою
горизонтальних і похилих елементів.
Для сприйняття місцевого навантаження від нових стійок між місцем їх спирання на вітрове КЖ
та стінкою резервуара встановлюються підкоси.
Проектом також передбачено влаштування підсилюючих підкосів на майданчиках
обслуговування напрямних плаваючої покрівлі для забезпечення потрібної фіксації напрямних
зверху і унеможливлення зависання на них технологічних майданчиків обслуговування.
Ремонт системи водовідведення плаваючої покрівлі резервуара повинен проводитися шляхом
встановлення відводів на кінцевих ділянках труб. Існуючий водоприймальний клапан під час
ремонту демонтується і врізається в нову центральну частину плаваючої покрівлі.
Проектом передбачається збільшення величини катетів кутових зварних швів приварювання
підсилюючих листів патрубків та люків-лазів до стінки резервуара. Ремонтні шви - рівноміцні,
щільні та з повним проваром. Кількість патрубків, що підлягають ремонту - 10 шт.
В процесі ремонту виконується видалення бітумно-склотканинного покриття уторного шва
стінки із зовнішньої сторони шляхом піскоструменевого очищення зовнішньої поверхні металу.
Ділянка очищення включає в себе виступаючу назовні частину окрайок вздовж всього
периметра резервуара і нижню частину стінки висотою 400 мм.
Ремонт бетонного вимощення навколо резервуара передбачений шляхом заливки його
радіальних та кільцевих швів пластичним бітумом.
Під час ремонту резервуара виконується влаштування нових підкладних пластин під опори
технологічного обладнання резервуара (технологічний майданчик люка-лаза в ІІІ поясі стінки,
кронштейни горизонтальних і вертикальних трубопроводів та розкоси шахтних сходів) в місцях їх
приєднання до стінки.
Після завершення і прийомки всіх монтажних робіт виконується гідровипробування резервуару
РВСПП-20 000 відповідно до вимог ДБН В.2.6-163:2010 та діючого регламенту.
Гідровипробування проводиться за окремою програмою, яка розробляється монтажною
організацією.
Після гідровипробування виконується антикорозійний захист металоконструкцій резервуара
згідно з окремим проектом. Для захисту внутрішніх поверхонь застосовується покриття Sika
Permacor 128 A, для зовнішніх поверхонь - матеріали фірми Jotun.
Під час капітального ремонту резервуару РВСПП-20 000 передбачений ремонт системи
заземлення плаваючої покрівлі з встановленням конструкцій, які перешкоджатимуть скручуванню та
сплутуванню тросів заземлення з подальшим обривом, а також із забезпеченням їх надійного
кріплення до стінки резервуару. З цією метою проектом передбачено встановлення пристрою
Retractable Grounding Assembly (RGA).
Таким чином, застосування наведених технічних рішень забезпечить резервуару РВСПЛ-20000
технологічним номером 1 подальшу тривалу, надійну, безаварійну, ефективну та екологічну роботу в
межах резервуарного парку МНТ “Південний” філії “Південних магістральних нафтопроводів”.

233
УДК 622.692.4
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТІВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ НАФТОВИХ ПОТОКІВ

ШЛЯХОМ ПОСТАЧАННЯ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ НАФТИ СИСТЕМОЮ
ПІВДЕННИХ ТА ПРИДНІПРОВСЬКИХ МАГІСТРАЛЬНИХ
ТРУБОПРОВОДІВ
Є.М. Куліш
Філія “Південні магістральні нафтопроводи” ПАТ “Укртранснафта”, 65003, м. Одеса,
вул. Отамана Головатого, 16, тел. (048) 728 48 60, e-mail: pmn@ukrtransnafta.com
Магістральний трубопровідний транспорт вуглеводневої сировини, як одну з найважливіших

невід’ємних частин паливно-енергетичного комплексу, без перебільшення можна віднести до
стратегічних об’єктів, які за умов ефективного використання, не тільки вносять значний вклад в
економічний розвиток держави, а й створюють передумови для вирішення проблем її енергетичної
безпеки. Підґрунтям покращення енергетичного становища країни повинно бути належне
використання її транзитного потенціалу та поступове вирішення питання диверсифікації джерел та
шляхів імпорту вуглеводневих енергоносіїв.
Україна володіє потужною нафтотранспортною системою з великими транзитними
можливостями, на її території розташовано шість крупних нафтопереробних заводів, потенційно
здатних не лише забезпечити внутрішній попит на якісні моторні палива, але й експортувати їх до
інших країн. Низький рівень власного видобутку вуглеводневої сировини не дозволяє забезпечити
необхідний рівень завантаженості як транспортних, так і переробних потужностей. Суттєва
залежність від імпорту енергоносіїв, орієнтація практично на одну країну-експортера нафтового
ресурсу і загострення міждержавних відносин з якою призвели до значного скорочення обсягів
надходження вуглеводнів вітчизняними транзитними магістралями. В результаті, на сьогоднішній
день, нафтотранспортна система України використовується не на повну потужність, в експлуатації
знаходяться лише близько 14 % внутрішніх нафтопроводів. Значна частина вітчизняних
трубопровідних мереж простоює, або виведена з експлуатації і на даний час знаходиться у режимі
безпечного утримання.
Зрозуміло, що такий стан системи має негативний вплив на економіку держави в цілому.
Транзит нафти територією України дозволяє отримати чималі додаткові фінансові надходження до
бюджету країни, отже, виважена диверсифікація нафтових потоків є вкрай необхідною не тільки для
відновлення потужностей вітчизняних нафтопровідних транзитних магістралей, а й для розвитку
нафтопереробної галузі України.
Географічне розташування країни та наявність унікальної системи магістральних
нафтопроводів дозволяють забезпечити різні варіанти маршрутів постачання нафти. Зорієнтованість
української нафтотранспортної системи на транзит сприяє зацікавленості в її роботі західних країн –
споживачів, а також країн-експортерів з достатньо великими розвіданими запасами вуглеводневої
сировини, що за певних умов може стимулювати приплив інвестицій в модернізацію самої системи,
а також нафтопереробних заводів та підвищити глибину їх переробки до європейських стандартів.
Нафтотранспортний сектор України представлений трьома потужними системами, розгалужена
мережа трубопроводів яких охоплює практично усю територію країни: магістральні нафтопроводи
“Дружба” – на заході, Придніпровські магістральні нафтопроводи – на сході та Південні магістральні
нафтопроводи – на півдні.
В липні 2016 року президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що його країна зацікавлена у
відновленні роботи українського нафтопроводу Одеса – Броди, як одного з шляхів постачання
каспійської нафти на європейський ринок.
У листопаді 2016 року ПАТ “Укртранснафта” підписала протокол з ПАТ “Укртатнафтою” щодо
намірів щорічного транспортування азербайджанської нафти сорту Azeri Light близько 1,3 млн
тонн від одеського морського нафтового терміналу до Кременчуцького НПЗ в межах трьох років.
Пізніше, у січні 2017 року, нафтопереробна компанія підтвердила свої плани з переробки заявленого
обсягу нафти. Перші партії находжень диверсифікованих потоків сировини на завод здійснювалися
залізничним транспортом. В середині лютого 2017 року “Укртатнафта” почала випуск бензинів, які
відповідають екологічному класу Євро-5.

234
Використання залізничного транспорту для перевезення нафти залишало нафтотранспортні

трубопровідні системи незадіяними. В березні 2017 року в рамках спільних домовленостей між ПАТ
“Укртатнафта” і “Укртранснафта” було реалізоване надходження азербайджанської нафти від МНТ
“Одеса” через нафтоперевальний комплекс ПАТ “Ексімнафтопродукт” та приймально-здавальний
пункт “Одеса” до Кременчукського нафтопереробного заваду. Азербайджанську нафту марки Azeri
Light було закачано в магістраль на одеському ПЗП і через основні нафтоперекачувальні станції
маршруту НПС “Августівка”, НПС “Снігурівка” та НПС “Кременчук” здійснена
доставка до НПЗ Кременчук.
Прокачування здійснювалося у реверсному напрямі для зазначеної нафтотранспортної
магістралі незначними партіями по кілька тисяч тон. Враховуючи, порівняно незначні обсяги
транспортування, перекачування проводилося на понижених режимах експлуатації системи.
Витіснення технологічної нафти сорту Urals, яка на даний момент заповнювала трубопровідну
мережу, вдалося реалізувати шляхом послідовного перекачування нафт різних марок без подальшої
необхідності відбраковки суміші внаслідок її практичної відсутності. Технологічна нафта була
відвантажена залізничним транспортом до ЛВДС “Броди” з подальшим її закачуванням у
магістральні трубопроводи нафтотранспортної системи “Дружба”.
Таким чином, реалізація проекту диверсифікації нафтових потоків та оптимізація маршруту
постачання нафти на Кременчуцький НПЗ створили передумови для забезпечення гарантії
стабільності постачання підприємства сировиною для переробки та зростання обсягів
транспортування нафти системою трубопроводів ПАТ "Укртранснафта". Все це неодмінно
сприятиме наповненню бюджетів усіх рівнів та покращенню економічного та енергетичного
становища країни в цілому.
УДК 681.121
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МАСИ НАФТИ У МАГІСТРАЛЬНОМУ

НАФТОПРОВОДІ
О.М. Ярошенко
Філія «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта»,
вул. Перемоги,32/5, м.Кременчук, Україна
e-mail: mail@ppdmn.com
Облік нафти і нафтопродуктів є одним із пріоритетних завдань як для транспортуючих

компаній, так і для нафтовидобувних і нафтопереробних підприємств.
Перед визначенням маси нафти або нафтопродукту технологічні трубопроводи мають бути
повністю заповнені. Контролювання за їх заповненням здійснюється за допомогою повітряних
кранів, установлених на підвищених ділянках трубопроводу.
У магістральних нафто- і нафтопродуктопроводах густина нафти і нафтопродуктуможе
вимірюватись автоматизованими вимірювачами густини з границями допустимої похибки +- 0,1%.
За відсутності автоматизованих густиномірів густина нафти або нафтопродукту
визначається за пробами, відібраними за допомогою автоматичного пробовідбірника відповідно до
[1,2].
Приведення густини нафти до умов визначення об'єму здійснюється за формулою
 ар

1   t - tар   Р
, (1)
де  - значення густини нафти за показами ареометра, приведене до умов вимірювання об'єму

або густини, кг/м3;
 ар - покази ареометра (з урахуванням поправки на меніск),кг/м3;
 - коефіцієнт об'ємного розширення нафти, 1/град.С;

235
t - значення температури нафти під час вимірювання об’єму (густини) нафти, град.С;
t ap - покази термометра під час вимірювання густини ареометром, град.С;
 - коефіцієнт стискання нафти, 1/МПа;
Р – надлишковий тиск нафти під час вимірювання об’єму (густини), Мпа.
За відсутності автоматизованих густиномірів густину нафти або нафтопродукту
визначають за пробами, відібраними стаціонарним пристроєм за допомогою пробозабірних трубок.
Сумарний об'єм нафти та нафтопродуктів у лінійній частині магістральних трубопроводів,
приведений до атмосферного тиску, визначають за формулою
n
Vтр   kiVділ , (2)
i 1
де Vділ - місткість ділянки трубопроводу діаметром D та довжиною L, що визначається за

градуювальною таблицею,м3;
n - число ділянок трубопроводу, заповнених нафтою або нафтопродуктом;
k i - коефіцієнт i-ої ділянки, що враховує розширення трубопроводу та стиснення нафти або
нафтопродукту від тиску.
Густину нафти або нафтопродукту в лінійній частині магістрального трубопроводу під час
перекачування одного типу, марки і виду визначають як середнє арифметичне значення алтини на
початку та в кінці ділянки трубопроводу.
Температура нафти або нафтопродукту в лінійній частині трубопроводу визначається
вимірюванням у місцях визначення їх густини з подальшим усередненням.
Масу брутто нафти в нафтопроводі визначають як сумарну алла на окремих ділянках
нафтопроводу в тоннах. Одержаний результат округлюють до цілого значення.
n
M тр   M діл , (3)
i 1
де M діл - маса нафти окремої ділянки нафтопроводу.

Масу (брутто) нафти окремої ділянки нафтопроводу визначають за місткістю
нафтопроводу і густиною, яка визначається як середнє арифметичне густини на початку і в кінці
ділянки або береться за середньою густиною в резервуарі або за показами ВОН і приводиться до
температури і тиску в нафтопроводі.
Перед визначенням маси нафти або нафтопродукту технологічні трубопроводи мають бути
повністю заповнені. Контролювання за їх заповненням здійснюється за допомогою повітряних
кранів, установлених на підвищених ділянках трубопроводу.
За наявності самопливних ділянок маса нафти визначається з урахуванням коефіцієнта
заповнення трубопроводу
 сер
M діл  k зVділ , (4)
1000
k з - коефіцієнт заповнення нафтопроводу.
Температура нафти або нафтопродукту в лінійній частині трубопроводу вимірюється у
місцях вимірювання їх густини з подальшим усередненням за кожною ділянкою.
У разі, якщо під час перекачування застосовується підігрівання нафти, середня темпертура
визначається за формулою
1 2
tсер  tпоч  tкін , (5)
3 3
За наявності самопливних ділянок розрахункова ділянка визначається таким чином, щоб
різниця тисків між початковою і кінцевою точками не перевищувала 0,3 Мпа.
Об'єм нафти в лінійній частині магістрального трубопроводу та технологічних
трубопроводах, приведений до атмосферного тиску, визначають за формулою
Vділ  k p ktVгр , (6)
де Vгр - місткість ділянки трубопроводу діаметром D та довжиною L, що визначається за
градуювальною таблицею, м3;

236
k р - коефіцієнт, що враховує розширення трубопроводу та стиснення нафти або нафтопродукту

від тиску;
k t - коефіцієнт, що враховує вплив температури.
Якщо за період часу, що відповідає заповненню вказаної ділянки, на початку ділянки
відбулось змінення густини (приведеної до однієї температури) більше, ніж на 5 кг/м3, середнє
значення густини розраховується за формулою
1 k
 сер  Qj  j ,
Vділ j 1
(7)
де Vділ -місткість трубопроводу;

Q j - об’єм j-ої партії, виміряний на початку ділянки;
 20 - густина j-ої партії, виміряна на початку ділянки;
k - кількість партій, необхідних для заповнення трубопроводу.
Масову частку алласту m, %, що міститься в нафті, розраховують як середньозважене
значення відповідних величин, визначених на початку дільниці нафтопроводу на момент його
заповнення нафтою
1
mтр 
М тр
m Mj j , (9)
де m j - масова частка баласту на початку ділянки нафтопроводу на момент його заповнення, %;

M тр - маса нафти (брутто), що міститься в трубопроводі, т;
M j - маса j-ої партії, т.
Маса нетто нафти в лінійній частині магістрального нафтопроводу і в технологічних
нафтопроводах (фактична наявність нафти) становить
M н  M тр 1 0,01mтр  . (9)

Градуювальні таблиці на лінійну частину трубопроводу і технологічні трубопроводи
складаються за місткістю одного метра трубопроводу, виходячи з внутрішнього діаметра і довжини
дільниці трубопроводу.
Градуювальні таблиці необхідно коригувати при зміненні довжини або діаметра
трубопроводу. До таблиці додають схему трубопроводу з позначенням довжини, внутрішнього
діаметра і товщини стінки трубопроводу.
Якщо на час проведення інвентаризації на ділянці магістрального нафто- і
нафтопродуктопроводу встановлено наявність різних видів і марок нафти або нафтопродуктів, масу
кожного з них визначають за масою закачаних до трубопроводу партій з урахуванням
скидання на пунктах здавання, скидання і підкачування на проміжних станціях та природних втрат
під час транспортування нафти або нафтопродуктів, що містяться у трубопроводі.
1.Стеценко А.А. Засоби вимірювання об’єму та маси сирої нафти / А.А. Стеценко, В.В.
Костильов, О.В. Романько, Ю.О. Кисіль// Методи та прилади контролю якості, № 18.- 2007.
2.Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку
нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Державного
комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008
N281/171/578/155

237
УДК 622.692.4
ВПЛИВ НЕРІВНОМІРНОСТІ ГАЗОСПОЖИВАННЯ НА

НЕСТАЦІОНАРНИЙ ПРОЦЕС, ВИКЛИКАНИЙ ПОЯВОЮ ВИТОКУ ГАЗУ
Стасюк Р.Б., Шиян Т.П., Запухляк Н.М., Кравчук Р.С.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу;
вул. Карпатська15, м. Івано-Франківськ, 76019., E-mail:srgg@nung.edu.ua
Характер споживання газу певним регіоном залежить від споживачів, які поділяються на
промислові, побутові та буферні.
Промислові споживачі газу використовують його як енергоносій чи сировину. В обох випадках
споживання газу на протязі певного періоду часу є стабільним. Побутові споживачі використовують
газ виключно як енергоносій з метою опалення і приготування їжі. Тому характер газоспоживання
міняється на протязі доби і сезону. Буферні споживачі можуть споживати газ в періоди часу, коли є
його надлишок, і переходити на інший вид пального в моменти дефіциту газу.
Загальна картина газоспоживання залежить від співвідношення між категоріями споживачів газу
в даному регіоні. Але при всякій структурі споживання газу для кожного регіону характерна
нерівномірність газоспоживання.
Розрізняють добову і сезонну нерівномірності газоспоживання. Добова нерівномірність
газоспоживання характеризується зміною обсягів споживання газу погодинно на протязі доби.
Науково обґрунтоване визначення планових задач подачі газу в умовах нестаціонарності полягає в
необхідності отримання достовірної інформації про добову, сезонну та інші види нерівномірності
споживання газу. На даний час формуються два основних напрямки прогнозування: зазначивши
нерівномірність споживання газу в задачах проектування та розвитку (перспективне прогнозування)
систем газопостачання; прогноз графіків споживання для керування режимами в реальних системах
транспорту газу (оперативне прогнозування).
Буферні споживачі можуть використовувати різні види енергоносіїв ( в т.ч. і природній газ), їх
використання в регіоні призводить до згладжування нерівномірності газоспоживання.
В момент появи витоку газу з газопроводу газової мережі, нестаціонарний процес, викликаний
цим збуренням, накладається на нестаціонарний процес, викликаний нерівномірністю
газоспоживання. Тому математична модель повинна враховувати всі причини виникнення не
стаціонарності.
Дослідженням нестаціонарних процесів у газопроводах присвячено праці відомих вчених
Бобровського С.А.[1], Грудза В.Я., Тимківа Д.Ф.[2], Щербакова С.А.[3], в яких наведено математичні
моделі нестаціонарних режимів, методи їх реалізації, аналіз технологічних обмежень. Відомі також
роботи Поршакова Б.П.[2], Яковлєва Є.І.[3], в яких аналізується коефіцієнт корисної дії елементів
газотранспортної системи та затрати енергії на транспортування газу
Дослідженням нестаціонарних процесів у газопроводах присвячено багато праць в яких
наведено математичні моделі нестаціонарних режимів, методи їх реалізації, аналіз технологічних
обмежень. Відомі також роботи в яких аналізується коефіцієнт корисної дії елементів
газотранспортної системи та затрати енергії на транспортування газу, однак, в літературі відсутні
дослідження комплексного впливу на нестаціонарність нерівномірності газоспоживання і появи
аварійного витоку газу. Запропоновано залежність яка дозволяє відтворити погодинний характер
газоспоживання регіону при відомій середньодобовій величині газоспоживання та коефіцієнт
добової нерівномірності газоспоживання.
Пропонуються аналітичне дослідження комплексного впливу на нестаціонарність
нерівномірності газоспоживання і появи аварійного витоку газу, та оцінка величини витоку,
починаючи з якої його поява впливатиме на характер нестаціонарного процесу і встановлення
впливу нерівномірності газоспоживання на цю величину.
Різні автори пропонують різноманітні методи апроксимації кривої добового
газоспоживання. Так, в [1] запропонована модель виду
5
Q(t )  Qcp  A sin(i t   ) , (1)
1

238
де Qcp - величина середньодобового газоспоживання; А – амплітудну значення газоспоживання; i -

циклічна частота і-тої гармоніки кривої газоспоживання;  - зміщення екстремального значення
добового газоспоживання.
В [2] приводять апроксимацію кривої газоспоживання у вигляді
Q(t )  Qcp  a sin t  b cos t . (2)
В роботі [3] автори вказують, що внаслідок періодичності вказана функція може бути
апроксимована синусоїдою, параметри якої можна вибрати в залежності від фактичних величин
газоспоживання та динаміки їх зміни для конкретного регіону, тобто
Q(t )  Qcp  Qa sin t . (3)
Для характеристики газоспоживання кожним регіоном вводиться поняття коефіцієнта
добової нерівномірності газоспоживання
k  Qcp / Qmax , (4)
де Qmax , Qcp - відповідно максимальна і середньодобова величини газоспоживання.
Як видно з (3), Qmax  Qcp  Qa . Тоді
k  Qcp / Qmax  Qcp /(Qcp  Qa )  (1  Qa Qcp ) 1
Звідки
Qa  Qcp (1 k  1) (5)
Добова циклічна частота
  2 24   12 (6)
Тоді апроксимаційна крива може бути представлена у вигляді

Q(t )  Qcp (1  (1 k  1) sin t) (7)
12
Загальна картина газоспоживання залежить від співвідношення між категоріями споживачів
газу в даному регіоні. Таким чином, якщо для даного регіону відома середньодобова величина
газоспоживання та коефіцієнт добової нерівномірності газоспоживання то запропонована залежність
(апроксимаційна крива) у вигляді (7) дозволяє відтворити погодинний характер газоспоживання.
. Література
1.Ретинcкий В.C. О методике иccледования режимов работы cложныхмагиcтральных
трубопроводных cетей на ЭВМ/ В. С. Ретинский. – Тр.МИНХ и ГП им.
Губкина,– вып.139. 1979. – 85-100 с.
2. Режимигазотранcпортнихcиcтем/ [Яковлев Е.І., Казак О.C., Михалків В.Б. и др.] –
Львів:Cвіт,1993. – 170 c.
3. Cередюк М.Д. Проектування та експлуатація систем газопостачання населених пунктів:
навч. посібник/ М. Д. Середюк, В. Я. Малик, В. Т. Болонний. –
Івано-Франківськ: Факел, 2003. – 140 c.
УДК 622.691.4
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ ГАЗОВИХ

МЕРЕЖ НИЗЬКОГО ТИСКУ КІЛЬЦЕВОЇ СТРУКТУРИ
А.І. Ксенич
Метою роботи є дослідження експлуатаційних параметрів систем газопостачання з

239
поліетиленових труб та розробка методики прогнозування режимів роботи кільцевих систем

газопостачання з поліетиленових труб з урахуванням їх фактичної енерговитратності .
Досягнення цієї мети вимагає розробляння методів урахування впливу зосереджених відборів
газу та фактичної енерговитратності поліетиленових газопроводів на енергетичні параметри
роботи системи газопостачання.
В процесі розрахунку досліджено вплив зосередженого відбору газу на енергетичні параметри
роботи систем газопостачання низького тиску та величину неточності, що виникає при
неврахуванні даного чинника при гідравлічних розрахунках газових мереж.
Розроблено уточнену методику прогнозування експлуатаційних параметрів роботи систем
газопостачання кільцевої структури з поліетиленових труб з урахуванням їх фактичної
енерговитратності та комп’ютерний алгоритм прогнозування транзитної витрати газу в
кільцевій системі газопостачання довільної конфігурації та складності.
Методика реалізована в програмному забезпеченні, що дає змогу проводити автоматизовані
експлуатаційні розрахунки кільцевих газових мереж низького тиску довільної складності і
конфігурації. Можливість зміни фактичних параметрів системи газопостачання дає змогу
адаптувати програмний продукт для будь-яких систем газопостачання та проводити
багатоваріантні розрахунки з метою отримання експлуатаційних параметрів роботи ділянок
мережі, пропускної здатності системи газопостачання, наявності лімітуючих та аварійних
ділянок.
Ключові слова: газова мережа, витрата, пропускна здатність, енергоефективність.
The aim of the work is to study the operational parameters of gas supply networks made of
polyethylene pipes and to develop a method for prediction of operation modes of ring-shaped gas networks
made of polyethylene pipes taking into account their actual energy consumption.
To achieve this goal methods which take into account the influence of localized gas extraction points
and the actual energy consumption of plastic pipelines on energy parameters of the gas supply systems have
to be developed.
During the process of calculating, the influence of the focused gas extraction point on energy
parameters of the low-pressure gas supply networks and the value of inaccuracy, that occurs when
neglecting this factor in hydraulic calculations of gas networks, was studied.
The improved technique for predicting operating parameters of ring-shaped gas networks, made of
polyethylene pipes, based on their actual energy consumption and computer prediction algorithm for gas
transit flow rate in the ring-shaped gas supply system of any configuration and complexity were developed.
The method is implemented in the software, which provides the automated performance calculation of
annular low pressure gas networks of any complexity and configuration. Ability to change the actual
parameters of the gas supply system makes it possible to adapt the software to any gas supply systems and
to carry out multivariate calculations to obtain the operating parameters of the sections of the network, flow
capacity of the gas supply system, presence of limiting and emergency areas.
Keywords: gas network, flow rate, flow capacity, energy efficiency.
УДК 622.691.4
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТУПЕНЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ

ПРИВОДУ ГПА НА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСУ
ТРАНСПОРТУВАННЯ ГАЗУ
Н.В. Люта
Івано-Франківський національний технічнийуніверситет нафти і газу, вул. Карпатська, 15,м. Івано-
Франківськ, 76019, Україна, тел.72-71-39,e-mail: tzng@nung.edu.ua
В умовах старіння і зносу устаткування газотранспортної системи України (аналіз парку

агрегатів ДК "Укртрансгаз" показав, що ГПА з газотурбінним приводом, які пропрацювали менше
ніж 15 років, становлять лише 32 %) одним із шляхів підвищення економічності й надійності

240
транспортування природного газу за умов обмежених інвестицій є перехід від традиційної

системи експлуатації на нову ресурсозберігаючу експлуатацію за "фактичним станом"[1,2].
Можливість такого переходу, в першу чергу, спирається на ефективні методи математичного
моделювання процесів зносу деталей і елементів відцентрових нагнітачів і газотурбінних
установок газоперекачувальних агрегатів для визначення діагностичних характеристик і
параметрів їх фактичного функціонально-технічного стану за даними штатних засобів вимірів. При
цьому для вирішення завдань оптимізації режимів роботи газотранспортної системи,
порівняльної оцінки і контролю ефективності роботи устаткування, визначення черговості
реновації, ремонтно-технічного обслуговування, нормування витрат газу на власні потреби
необхідні діагностичні характеристики, що визначаються для всього парку встановленого
устаткування на один і той же або близькі моменти часу.
За оцінками фахівців, за рахунок вибору оптимального складу обладнання з урахуванням його
технічного стану можна в нормальних умовах роботи зменшити споживання паливного газу майже
на 5 %. Отже, задача вибору оптимального режиму роботи агрегатів компресорного цеху є
актуальною.
Оптимальний режим роботи КЦ при двоступеневому компримуванні газу відповідатиме
мінімальній сумарній витраті паливного газу.
Для його визначення необхідно провести розрахунки у наступній послідовності. Перш за все
визначаються сталі величини, а саме фізичні властивості природнього газу, коефіцієнти втрат тиску
газу у вхідній та вихідній лініях КС. Далі обчислюється наявна потужність ГТУ.
Також, на основі обробки статистичних даних по фактичних режимах роботи об’єкта апробації
ми встановили, що відбір паливного газу становить приблизно 0,3 % від загального обсягу
транспортування.
Саме цю величину ми приймаємо за початкове значення витрати паливного газу. Подальшим
нашим кроком буде визначення фактичного значення тиску на вході у КЦ. Розрахунок режиму
роботи першої та другої ступені компримування газу здійснюється шляхом багатоваріантного
перебору по обертах машин за алгоритмом описаним у розділі. Із досвіду експлуатації нам відомо,
що друга ступінь має бути менш завантажена, а відносна різниця обертів між двома ступенями
компримування не має перевищувати 10 %, тому ми задаємось додатковим технологічним
обмеженням
0,9n1  n2  n1
Маючи відомі параметри потоку газу на виході другої ступені, обчислюємо приведену до умов
виходу КС витрату газу та значення фактичного тиску на виході станції.
Після цього перевіряється, чи знаходиться у допустимих межах відхилення теоретичного
значення тиску на виході із КС від заданого.
.теор  Pвих.факт  0,001 МПа.
КС КС
Pвих
Якщо умова виконується, то здійснюється перехід до розрахунку витрати паливного газу, у
протилежному випадку змінюються оберти першої або другої ступені компримування та
здійснюється майже повний перерахунок режиму роботи КЦ.
Основним завданням наступного етапу розрахунку є визначення із можливих режимів, що
попадають в область допустимих відхилень по вихідному тиску того, для якого спостерігається
мінімальна сумарна витрата паливного газу.
Отримане значення витрати паливного газу ми віднімаємо від продуктивності на вході КС, та

здійснюємо перерахунок режиму роботи всього КЦ із повторним визначенням qпг

Q  QКС
вх
 qпг .
Уточнення по даному параметру продовжуються, поки не виконається умова
 
qпг  qпгi -1
 1 тис.м3/д.
Оскільки даний розрахунок є доволі громіздким та циклічним, а також передбачаючи
можливість його автоматизації розроблено програмне забезпечення для проведення оптимізаційних
розрахунків.

241
Жаріков В.М. Сучасний стан питання оптимізації режимів роботи газотурбінних

газоперекачувальних агрегатів [Електронний ресурс] / В.М. Жаріков // Вісник двигунобудування. –
2010. – № 2 – 198 с. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vds/2010_2/6.pdf.
Патон Б. Концепція (проект) державної науково-технічної програми «створення промислових
газотурбінних двигунів нового покоління для газової промисловості та енергетики» [Текст] /Б.Патон,
А.Халатов, Д. Костенко, Б.Білека,О. Письменний, А.Боцула, В.Парафійник, В.Коняхін //Вісн. НАН
України.- 2008.- № 4.-С. 3-9.
УДК 620.178
МОДЕЛЮВАННЯ З ПРИРОДНОГО ГАЗУ СТІНКИ ТРУБИ

ГАЗОПРОВОДУ
І.П. Штойко
Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України, 79060, м. Львів, вул.
Наукова, 5, тел. (0322) 229-62-94 e-mail: ivan.shtoyko@gmail.com
Воднева крихкість металу часто виступає причиною передчасного руйнування трубопровідних

сталей. Цей аспект проблеми збереження цілісності трубопроводів розглядають в основному з
огляду на корозійно-механічне руйнування труб з боку зовнішньої поверхні через корозійно-
наводнювальну дію ґрунтового середовища. Для випадку газопроводів наводнювальним середовищем
можна вважати також транспортований газ. В праці приведена математична модель для
визначення розподілу концентрації водню в стінці труби газопроводу за наводнювання з природного
газу (CH4) в результаті його дисоціації. В основу моделі покладені закони Фіка і властивості
хімічного потенціалу системи метал–водень. Оскільки радіус і довжина труби є достатньо великі
порівняно з її товщиною, то задачу дифузії водню розглядали в одновимірному наближенні.
Проведені конкретні розрахунки для газових труб і їх зварних з’єднань із сталі Х70. Показано, що
концентрація водню в металі шва на порядок перевищує концентрацію в основному матеріалі. Це
свідчить про більшу ймовірність зародження там воднево-механічних тріщин, що необхідно
враховувати при розрахунках залишкового ресурсу труб газопроводів.
Hydrogen embrittlement of metal causes often untimely fracture of pipeline steels. This aspect of the
problem of pipeline integrity saving is considered mainly from the point of corrosion-mechanical fracture of
pipes from a side of external surface because of the corrosion-hydrogenated action of soil environment. For
the case of gas pipelines transported gas can be considered also as hydrogenated environment. The
mathematical model for an assessment of hydrogen concentration distribution in pipe wall from natural gas
(CH4) due its dissociation is given in the paper.The Fick’s laws and the properties of chemical potential of
system metal-hydrogen are put in the model base. The task of hydrogen diffusion was resolved in the
unmeasured approximation since a radius and a length of pipe were enough big in comparison with its
thickness. The specific calculations for the gas pipes and its weld joints of X70 steel are given. It was shown
that hydrogen concentration in weld metal is in order higher than in the base metal. It indicates about
higher probability of an initiation there hydrogen-mechanical cracks what should be taking into account at
calculations of residual lifetime of pipes of gas pipelines.

242
УДК 620.193
КОРОЗІЙНА ДЕГРАДАЦІЯ ТРУБНИХ СТАЛЕЙ РІЗНОЇ МІЦНОСТІ

О. І. Звірко
Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України,
79060, м. Львів, вул. Наукова, 5, тел. (0322) 229-62-94/],
e-mail: zvi@ipm.lviv.ua ; olha.zvirko@gmail.com
Сталі магістральних газопроводів України, зважаючи на їх вік, піддаються старінню та

деградації, що зумовлює погіршення їх властивостей, перш за все, механічних. Деградацію
механічних властивостей сталей інтенсифікує корозія, під час перебігу якої виділяється водень, що
абсорбується металом, і метал окрихчується.
Ця робота спрямована на встановлення схильності трубних сталей різної міцності до
корозійної деградації у процесі їх тривалої експлуатації. Проведено комплекс порівняльних
досліджень корозійно-електрохімічної поведінки низьколегованих трубних сталей газопроводів
різних класів міцності у водному розчині NS4, що імітує ґрунтове середовище. Досліджено трубні
сталі трьох класів міцності у різних станах – вихідному та після тривалої експлуатації.
Проаналізовано вплив тривалої експлуатації на корозійно-електрохімічні властивості сталей.
Встановлено, що серед досліджених сталей найнижчою корозивною тривкістю характеризується
сталь 17Г1С (сталь групи міцності Х52), а найвищою корозивною тривкістю володіє сталь Х70 в
обох досліджених станах. Внаслідок тривалої експлуатації суттєво погіршуються корозійно-
електрохімічні характеристики трубних сталей різних класів міцності у середовищі NS4. Виявлено,
що ступінь корозійної деградації, спричиненої тривалою експлуатацією магістральних газопроводів,
є найвищим для високоміцної сталі Х70. Електрохімічна активація трубних сталей, зумовлена їх
тривалою експлуатацією, проявляється у зростанні інтенсивності протікання катодних та
анодних процесів на експлуатованих сталях, збільшенні густини струму корозії, зниженні
поляризаційного опору та зміщенні потенціалу корозії у бік від’ємніших значень для деградованих
сталей порівняно зі сталями у вихідному стані.
Ключові слова: газопровід, експлуатація, деградація, корозія, електрохімічні властивості,
корозійна тривкість.
Ukraine’s gas mains steels, taking into account their age, are sub jected to aging and degradation,
which leads to deterioration of their properties, especially mechanical ones. Degradation of steels
mechanical properties is intensified by corrosion during the course of which hydrogen evolves and it is
absorbed by metal, and the metal has become embrittled.
The present work is aimed to establish susceptibility of pipeline steels with different strength levels to
corrosion degradation during their long-term service. The complex of comparative researches of corrosion
and electrochemical behaviour of low alloyed gas pipeline steels with different strength levels in NS4
aqueous solution, simulated soil environment, was carried out. Pipeline steels with three strength levels in
different states – in the as-received state and after long-term operation were investigated. The influence of
long-term operation on corrosion and electrochemical properties of steels was analysed. It was found that
the 17H1S steel (steel of X52 strength level) was characterized by the lowest corrosion resistance among the
studied steels, and the highest corrosion resistance was typical to the X70 steel in both studied states.
Corrosion and electrochemical characteristics of pipelines steels with different strength levels in the NS4
environment were significantly deteriorated due to long-term service. It was revealed that degree of
corrosion degradation caused by long-term operation of gas mains was the highest for high strength X70
steel. Electrochemical activation of pipeline steels caused by their long-term service manifested in an
increase of intensity of cathode and anode processes on operated steels, in an increase of corrosion current
density, in an decrease of polarization resistance and in a shift of corrosion potential values towards more
negative ones for degraded steels compared with steels in the initial state.
Key words: gas pipeline, operation, degradation, corrosion, electrochemical properties, corrosion
resistance.

243
СЕКЦІЯ D – НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ //

SESSION D – EARTH SCIENCES
УДК 550.4.08
КОМПЛЕКСНІ ГЕОХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

НАФТОГАЗОМАТЕРИНЬСКИХ ПОРІД СЕРЕДНЬОЇ ЧАСТИНИ
ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ
Я.С. Шморг
Інститут геологічних наук НАН Украіни, 01054 м. Київ, вул. О. Гончара 55-б,
іanina.shmorgh@mail.ru
Тематика статті присвяченадослідженням умов утворення вуглеводневих систем в осадовому

комплексі Дніпровсько – Донецької западини та ідентифікації нафтогазоматеринських товщ. На
основі комплексних геохімічних досліджень, здійснених в лабораторії Інституту Нафти і Газу в
Кракові (Польща), визначено основні геохімічні параметри нафтогазоматеринських порід зокрема:
кількість, склад і структуру органічного матеріалу, ступінь катагенетичних перетворень, а
також біомаркери і ізотоповий склад. За результатами досліджень оцінено ступінь генерацийного
потенціалу порід і визначена перспективність осадових комплексів як для традиційних типів
покладів вуглеводнів так і для нетрадиційних.
Ключові слова: геохімічні параметри, кероген, біомаркери, піроліз Rock-Eval.
Complex geochemical studies of the oil and gas-bearing rocks of the middle part of the Dnieper-
Donets Basin
The subject of the article is devoted to the study of the conditions for the formation of hydrocarbon systems
of the sedimentary complex of the Dnieper-Donets Basin and the identification of oil deposits. Based on
complex geochemical studies conducted in the laboratory of the Institute of Oil and Gas in Krakow
(Poland), the main geochemical parameters of oil and gas rocks were determined: the amount, composition
and structure of organic material, the degree of catagenetic transformations, as well as biomarkers and
isotopic composition. Based on the results of the research, an assessment of the possibilities and prospects
for the location of the so-called unconventional hydrocarbon deposits is given.
Key words: Geochemical parameters, kerogen, biomarkers, pyrolysis Rock-Eval.
УДК 551.73:553.98.041(477.5)
СУЧАСНІ МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ НАФТОГАЗОПОШУКОВИХ І

РОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБІТ НА ОБ’ЄКТАХ ЗАХІДНОГО СУБРЕГІОНУ
ДДЗ
І.І.Дем’яненко1, І.І.Дем’яненко2
Український державний геологорозвідувальний інститут
1
04114м. Київ-114, вул. Автозаводська, 78-А. E-mail: demyanenko_i_i@i.ua

2
НАК “Надра України” 03151, Київ-151, пр-т Повітрофлотський,54. E-mail: stif13 @i.ua
According to the results of the analysis of petroleum Geology, practical prospecting and exploration of
oil and gas deposits in different structural-geological conditions of the Western subregion of remote sensing
data, the authors identified a diverse range of modern methodological aspects that contribute to improving
the methodology of exploration, the discovery of new hydrocarbon deposits, the receipt of increased
reserves and a certain increase of efficiency of exploration process for oil and gas.
PETROLEUM, PROSPECTING, EXPLORATION, HYDROCARBON DEPOSITS, RESERVES
GROWTH

244
За результатами виконаного аналізу нафтогазової геології, практичних пошуків і розвідки

покладів нафти й газу в різних структурно-геологічних умовах західного субрегіону ДДЗ, автори
виділили ряд різнопланових сучасних методичних аспектів, сприяючих вдосконаленню методики
пошуково-розвідувальних робіт, відкриттю нових покладів вуглеводнів, отриманню приростів їх
запасів і певному підвищенню ефективності геологорозвідувального процесу на нафту і газ.
НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ, ПОШУК, РОЗВІДКА, ПОКЛАДИ ВУГЛЕВОДНІВ, ПРИРІСТ ЗАПАСІВ
Результати аналізу теоретичних проблем і практики пошуків і розвідки покладів нафти й газу в
різних геологічних комплексах нафтогазоносних регіонів взагалі, і в Дніпровсько-Донецькій
западині (ДДЗ) зокрема, свідчать про те, що серед основних важелів підвищення ефективності робіт
в геологорозвідувальній галузі є різнопланова оптимізація пошуково-розвідувальних робіт.
Дослідження проблеми оптимізації пошуків і розвідки, в процесі яких автори приймають участь
уже не один десяток років, показали, що основою науково-дослідних робіт (НДР) є обґрунтування
поліваріантних геологічних моделей пошуково-розвідувальних об’єктів і, на їх основі, розробка
оптимальних напрямків геологорозвідувальних робіт (ГРР), раціонального розміщення свердловин в
процесі пошуків та розвідки покладів вуглеводнів (ВВ) і отримання приростів запасів.
В процесі виконаних багаторічних авторських досліджень розроблені моделі будови багатьох
структур і родовищ, які знаходяться не тільки в західній частині регіону а й в інших структурних і
нафтогазогеологічних умовах ДДЗ. Серед них Адамівська, Андріяшівське, Безлюдівське,
Василівське, Вишнівське, Володимирське, Довгалівська, Золотихінська, Зимницьке, Іскрівське,
Карайкозівське, Коржівське, Краснозаярське, Котелівсько-Березівське, Липоводолинське,
Луценківське, Нарижнянське, Нинівське, Перекопівське, Південнограківське, Південнопанасівське,
Рудівське, Сахалінське, Скоробагатьківське, Софіївське, Тростянецьке, Холмська, Хухринське,
Червовонолуцьке, Щурівське, Ярмолінцівське, Ярошівське та інші. Наукове обґрунтування моделей
виконувалось на основі побудованих карт, ілюструючих будову палеозойських, мезозойських і
кайнозойських відкладів на різних гіпсометричних рівнях; виконаної попластової кореляції
продуктивних горизонтів; карт загальних і ефективних товщин пористості і нафто- газонасичених
об’ємів.
Реалізація наукових розробок на конкретних об’єктах сприяла відкриттю нових покладів нафти і
газу, отриманню приростів запасів і підвищенню ефективності пошуків і розвідки нафтових і газових
родовищ у відкладах фанерозою. Більше ніж у шестидесяти практичних рекомендаціях, виданих за
результатами НДР, розроблені пропозиції подальшого раціонального розвитку ГРР в ДДЗ на 1982 –
2015 р.р. Впровадження рекомендацій сприяло відкриттю нових покладів ВВ в серпуховських і
візейських відкладах (Нарижнянське, Південнопанасівське, Щурівське та інші родовища),
оптимізації пошукових робіт на структурах і підвищенню ефективності розвідки родовищ
(Андріяшівське, Безлюдівське, Василівське, Вишнівське,
Волошківське, Голотовщинське, Коржівське, Луценківське, Савенківська, Софіївське, Співаківське,
Тростянецьке, Шумське, Ярошівське та інші). Тільки від рекомендацій, впроваджених на
Василівському, Липоводолинському, Луценківському, Нарижнянському, Південнопанасівському,
Рудівському, Свиридівському, і Червонозаводському родовищах, отримано приріст запасів 7,065
млрд. м3 газу і 0,740 млн. т нафти і конденсату, що підтверджено відповідними документами. Ряд
рекомендацій знаходяться на стадії впровадження. Отже, результати науково-дослідних робіт із
проблеми оптимізації пошуків і розвідки покладів ВВ мають прямий вихід на практику
геологорозвідувальних робіт і позитивно сприяють науковому обґрунтуванню процесу пошуків і
розвідки родовищ нафти і газу на об’єктах ДДЗ.
Аналіз сучасного стану та результатів пошуків і розвідки покладів ВВ, оцінка
нафтогазоперспективності стратиграфічних комплексів палеозою, свідчать, що напрямки пошуково-
розвідувальних робіт в даному субрегіоні на найближчі роки слід пов’язувати з вивченням
нижньокам’яновугільних відкладів. Пріоритетне значення в них буде належати продуктивним
горизонтам візейського ярусу – це є першим аспектом сучасних і наступних нафтогазопошукових і
розвідувальних робіт в субрегіоні. Наступним аспектом ГРР в західній частині ДДЗ слід вважати те,
що в серпуховських відкладах є геологічні передумови для виявлення нових покладів ВВ, але за
величиною запасів вони прогнозуються незначними, а вивчення перспективних турнейських
відкладів обмежується зануреними умовами їх залягання та сучасними економічними і технічними
можливостями їх розкриття. Виявлення покладів в указаних комплексах пов’язується з
комбінованими пастками переважно неантиклінальної будови.
Характерним аспектом є і те, що більшість родовищ і продуктивних структур (Прирічна,
Селюхівська, Скоробагатьківська, Південноберестівська, Юхтинська та інші) мають складну будову.
Колектори продуктивних горизонтів представлені як теригенними, так і карбонатними породами і
характеризуються зміною колекторських властивостей порід. Вивчення колекторів є актуальною
проблемою, оскільки від достовірності їх прогнозу нерідко залежить продуктивність пробурених
Значні глибини залягання основних нижньокам’яновугільних продуктивних горизонтів та
невеликі розміри і запаси покладів значно ускладнюють проведення ГРР. За таких обставин їх
ефективність залежить від ступеня обґрунтованості в проектах і своєчасно рекомендованих

245
методичних прийомів при пошуках і розвідці покладів ВВ. Оптимальне розміщення обсягів на
об’єктах глибокого буріння зменшує кількість непродуктивних свердловин, що позитивно впливає
на ефективність ГРР. Тому однією з особливостей і на сучасному етапі вивчення субрегіону є аспект
встановлення оптимального ходу пошукових і розвідувальних робіт на досліджуваних об’єктах за
результатами узагальнення всіх геолого-промислових і польових геофізичних матеріалів із
наступним корегуванням поточних і обґрунтуванням нових геологічних поліваріантних моделей
пошукових і розвідувальних об’єктів. Цей аспект дозволяє об’єктивно оцінювати перспективи
об’єктів, визначати, в певній мірі, їх розміри і запаси виявлених покладів, ступінь їх вивченості і
рекомендувати напрямок подальших робіт на площі. Такі дослідження виконані по Лакизинсько-
Слобідській зоні, Юхтинському та Прирічному об’єктах, за якими створені геологічні моделі будови,
дана оцінка ресурсів і розроблені напрямки подальших нафтогазопошукових і розвідувальних робіт.
Ці та інші пропозиції з оптимізації ГРР, отримані за результатами НДР, передавались у вигляді
рекомендацій виробничим підприємствам для впровадження.
Процес пошуково-розвідувальних робіт в субрегіоні свідчить про те, що основним методом
виявлення і підготовки об’єктів до глибокого буріння є сейсморозвідка. Структурно-геологічні
побудови останньої в більшості підтверджуються даними буріння. Разом із цим картування складко-
побудованих дизьюктивно порушених і мало виражених об’єктів – наступний аспект вимагає
підвищення достовірності сейсмічних побудов, від яких залежить ефективність пошукових і
розвідувальних робіт. Заслуговує на увагу і аспект подальшого розширення комплексування електро-
, магніто-, граві-, і сейсморозвідки та геохімічних досліджень із метою прогнозу контурів
нафтогазоносності та можливих аномалій типу покладів ВВ.
Однією з особливостей нарощення вуглеводневої сировини в субрегіоні є аспект відновлення
робіт на раніше пробурених свердловинах із метою видобутку нафти і газу. Вважається, що при
відповідному геолого-економічному обґрунтуванні рентабельності таких робіт їх результати будуть
сприяти збільшенню видобутку нафтогазової сировини.
Слід також відмітити, що особливістю в проведенні вивчення надр і видобутку корисних
копалин останніх років є аспект отримання спеціальних дозволів на виконання певних робіт на
конкретних ділянках. Це, в цілому, дає можливість на державному рівні контролювати дії
надрокористувача за вимогами робіт, зазначених в ліцензії. Разом з цим існуючий механізм
отримання ліцензій, виконання зобов’язань надрокористувачем і анулювання виданих спецдозволів
потребують подальшого вдосконалення.
УДК 553.98+550.830+550.838
ПРОСТЕЖЕННЯ ЗОНИ ЗЧЛЕНУВАННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ І

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМ ЗА ГРАВІМАГНІТНИМИ
ПОЛЯМИ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Л. С. МОНЧАК, С. Г. АНІКЕЄВ
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна, 76019, м. Івано-
Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342) 727121, Україна
e-mail: geophys@nung.edu.ua
Тектонічне районування територій, простеження розломів та ускладнень поверхні фундаменту

за аномальними геофізичними полями сприяє виявленню та оконтуренню нафтогазоперспективних
зон. Метою роботи є зіставлення морфології гравітаційних і магнітних полів з геологічною і
тектонічною будовою Західного регіону України. Вихідними геофізичними матеріалами слугували
карти гравітаційного і магнітного полів [1, 2]. Сумісна інтерпретація аномальних магнітних і
гравітаційних полів та їх трансформант дає можливість дослідити особливості тектонічної будови та
розломної тектоніки регіону. Перелік характерних ознак прояву структур та розломів у локальних
полях, представлених у вигляді розподілу ізоліній або у рельєфно-тіньовому зображенні, наведено
авторами у роботі [3].
Західні області України включають Волино-Подільську окраїну Східноєвропейської платформи,
Українські Карпати і прилеглі прогини. У гравітаційному полі Карпатського регіону це відображено
у його смугастому характері аномалій і пониженням рівня їх інтенсивності у напрямку до осі
Карпатського регіонального гравітаційного мінімуму, який ускладнено впливом глибинних розломів

246
(скидів у тому ж напрямку) у вигляді гравітаційних сходинок. На Волино-Поділлі ця морфологія у

протилежному північно-східному напрямі поступово стає менш вираженою та втрачає лінійність на
фоні зростання диференційованості поля та інтенсивності локальних аномалій, що зумовлено
зменшенням потужності осадового чохла. У магнітному полі занурення поверхні фундаменту також
відображено загальним пониженням його інтенсивності та диференційованості. Але у аномаліях
модуля повного вектору магнітного поля осадовий чохол та глибинні розломи проявляють себе у
меншій мірі ніж припідняті блоки фундаменту або блоки підвищеної намагніченості, які, особливо
при невеликій глибині залягання їх поверхні, зумовлюють високоінтенсивні аномалії. На основі
аналізу морфологічних рис та рівня інтенсивності гравітаційних і магнітних полів у межах регіону
нами виділено три зони. Перша – східна, яка охоплює Волинську, Рівненську, Тернопільську,
Хмельницьку та частково Чернівецьку області. Друга – центральна, яка охоплює Львівську, Івано-
Франківську та більшу частину Чернівецької області. Третя – це західна (більша) частка
Закарпатської області. На схемі магнітного поля (рис.) Передкарпатський розлом (зона ПР)
простежується слабо. Досить чітко простежується перехідна зона (смуга РР), яка, на нашу думку,
пов’язана з Рава-Руським розломом та відображає його більш складне непрямолінійне простягання
порівняно з тим як показано на схемі тектонічного районування Волино-Поділля у варіанті
Ю. З. Крупського [4]. Зони суттєвих змін характеру гравітаційного та магнітного полів (ЗЗП) майже
співпадають. Відмінність лише у ширині зони. Вона є більш широкою у магнітному полі. Таке
співпадіння дає підстави вважати, що природа зон спільна. Іншими словами, глибинна будова по
обидві сторони цієї зони різна, а поєднання їх у одне ціле відбулось, мабуть, ще у дорифейський час.
Зіставлення цієї зони зі схемою тектонічного районування Ю. З. Крупського [4] показує, що вона
відповідає границі між Східноєвропейською та Західноєвропейською платформами. Ширина цієї
зони становить від 100 км до 10 км. Північно-східна межа ТТЗ за даними Ю. З. Крупського і
О. І. Вислоцької та за смугою зміни морфології гравімагнітних полів практично співпадають,
особливо у північно-західній частині. Отже, у гравімагнітних полях віднайдені реальні докази стику
цих платформ. Звідси випливає висновок, що розвиток Карпатської гірської споруди та
Передкарпатський прогин у межах України пов'язані з Західноєвропейською платформою.
1. Схема гравітаційного поля України. М-б 1:100000/ Нечаєва Т. С., Шимків Л. М., Єнтін В. А. і
ін. – К.: ПДРГП “Північукргеологія”. – 2002.
2. Карта аномального магнітного поля України. М-б 1:100000/ Нечаєва Т. С., Гаркавко В. М.,
Шимків Л. М., Єнтін В. А. – К.: ПДРГП “Північукргеологія”. – 2002.
3. Маєвський Б. Й., Анікеєв С. Г., Мончак Л. С. та ін. Новітні дослідження геологічної будови і
перспектив нафтогазоносності глибоко-занурених горизонтів Українських Карпат/ За ред.
Маєвського Б. Й. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ. – 2012. – 208 с.
4. Крупський Ю. З., Вислоцька О. І. Дослідження простягання зони Тейссере-Торнквіста (ТТЗ)
на території західної України // Геодинаміка. – 2014. – №1(16). – С. 34-42.
Рис. Елементи розломної тектоніки Західних областей України на фоні гравітаційного (А) та магнітного
(Б) полів у рельєфно-тіньових зображеннях (Л. С. Мончак, С. Г. Анікеєв, 2016)

247
INTEGRATED APPROACH FOR GEOTHERMAL RESERVOIR STUDIES:

GEOLOGY, FLUID FLOW AND GEOMECHANICS
Giovanni Sosio1, Ann-Sophie Boivineau1, Oleksandr Burachok1, Rabah Ould Braham1, Elodie
Zordan1, Andreia Mandiuc1, Charidimos Spyrou1, Mounir Belouahchia1, Clement Baujard2,
Eleonore Dalmais2, Albert Genter2
1
Schlumberger GmbH, Guenther-Wagner-Allee 19, D-30179 Hannover, Germany3,
e-mail:oburachok@ s l b .com
2
ES Geothermie, Bâtiment le Belem 5, rue de Lisbonne 67300 Schiltigheim, France
Geothermal reservoirs are characterized by complex geological structures associated with faulted and
fractured formations. Highly conductive fractures are the main flow channels and therefore, are the primary targets
in well placement design. During the reservoir development, reinjection of cold water at high rates will not only
change the stress field but could lead to undesired events like, fault reactivation and potential seismic activity.
Coupling fluid flow and geomechanical simulators allows the assessment of potential impact of reservoir operation on
the subsurface system, notably the change of flow direction and the closure and opening of fracture networks, affecting
the performance of the system as a heat exchanger, and the occurrence of microseismic events due to the reactivation
of faults, impacting public acceptance.
This project demonstrates the construction of a 3D reservoir geomechanical model of the Rittershoffen
(France) geothermal reservoir, based on structural model built by ES Geothermie. At first, petrophysical and
mechanical reservoir properties are obtained from well logs information, then image logs are analyzed to define
the fractures geometries and properties. These results are subsequently upscaled to the reservoir grid to build a
3D static property model, including a discrete fracture network (DFN).
Secondly, the dynamic model is build. The first step is to define initial fluid and stress conditions. Most of
geothermal reservoirs are not in hydrothermal equilibrium therefore one of key task is correct definition of initial
flow and stress boundary conditions. This is done by model tuning to reproduce the temperature and pressure
measurements and initial fluid flow. Similarly, stress boundary conditions are calibrated with well and offset
data, and mechanical simulations are conducted to define the initial state of stress throughout the field.
Finally, mechanical simulations are coupled with reservoir flow simulations to evaluate the change of stress
and strain as a function of fluid and heat flow. Then the model is further calibrated by using historical
production/injection rates, well tests, tracer tests, fluid samples: this concludes the history matching, after which
reservoir is simulated with different scenarios in order to improve the development strategy and evaluate the
performance and risks of the system. Sensitivity analyses are run to assess the impact of poorly constrained
parameters, on the behaviour of the geothermal system, together with different production/injection rates that
impact cold water breakthrough time, fault reactivation and microseismicity.
The ability to model complex phenomena caused by the hydro-thermo-mechanical behavior of the geothermal
system, such as fault reactivation and microseismicity will ultimately allow management of uncertainty and mitigation
of the geothermal project risks.
УДК 553.(477.8)
НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ ПАЛЕОЗОСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ВОЛИНО-

ПОДІЛЬСЬКОЇ НАФТОГАЗОНОСНОЇ ОБЛАСТІ
О.В. Цикаляк
м. Івано-Франківськ, Карпатська 15, 76019, olgaytsykaliak@gmail.com
Одним із перспективних і маловивченим регіоном України є територія Волино-Подільської

нафтогазоносної області. Перспективним напрямком пошуків вуглеводнів на досліджуваній
території є пошук родовищ нафти і газу, пов’язаних з пастками неантиклінального типу (поховані

248
рифи, літологічні, стратиграфічні, літолого-стратиграфічні, тектонічно-екрановані та інші). Особливі

перспективи пов’язуються з рифогенними утвореннями, що виявлені у силурійських відкладах
Волино-Поділля.
Аналіз результатів проведених геологорозвідувальних робіт на території Волино-Поділля дає
підставу стверджувати про присутність у відкладах силурійського віку пасток для нафти і газу
неантиклінального типу, в тому числі, рифогенних споруд, що можуть містити поклади нафти і газу.
Це підтверджується, насамперед результатами буріння. При бурінні розвідувальних свердловин
в межах території досліджень зафіксовані численні нафтогазопрояви. Зокрема, при випробуванні
рифогенних порід скальського горизонту у свердловинах №№ 1, 8, 12-Локачинська, № 1-Павлівська,
№ 2-Марковичі отримано незначні припливи нафти. У свердловині № 1-Володимирівська з відкладів
баговицького горизонту отримано непромисловий приплив газу дебітом 1,4 тис. м3/добу. Окрім того,
на Локачинській площі, з відкладів малиновецького та баговицького горизонтів отримані припливи
пластових вод з великою кількістю розчиненого газу та плівками нафти.
Утворення силуру характеризуються повсюдним поширенням і розкриті численними
свердловинами на площах: Літовезька, Локачинська, Павлівська, Перемишлянська, Лудинська,
Горохівська, Заложецька, Микулинецька, Хмелівська, Коропець-Пишківська, Бучацька, Балучинська,
Лещинська, Колинківська і ін.
Рифові фації в меридіональному напрямку простягаються через все Волино-Поділля від району
м. Володимир-Волинського до околиць м. Чернівці. Вони розкриті свердловинами в районах
Володимир-Волинський-Локачі та Коропець-Пишківці-Бучач. Фація представлена органогенними
вапняками з рештками черепашок брахіопод, голкошкірих, коралів, криноідей, моховаток.
Силурійські органогенні вапняки утворюють, ймовірно, похований бар’єрний риф. Останній
представляє собою переривчасту гряду, що складається з окремих біогермів. Згідно раніше
проведених досліджень, розповсюджені в межах відносно вузької смуги (шириною 15-35 км і
довжиною понад 300 км) субмеридіонального простягання, котра простягається від м. Володимир-
Волинський до м. Чернівці.
В межах рифогенної смуги виділяються окремі морфоструктури – біогерми (можливі пастки для
нафти і газу) з відносно непоганими ємнісними властивостями і достатньою товщиною: Володимир-
Волинська, Горохівська, Бучачська, Верхняківська, Хотинська.
На захід від похованого силурійського рифу простягається область поширення фацій відкритого
шельфу. Вона представлена темно-сірими і чорними аргілітами та мергелями з рідкими прошарками
вапняків (розкрита в розрізах св. №№ 1-Завадівка, 2-Підгайці, 1-Перемишляни, 30-Великі Мости, 1-
Сокаль, 1-Літовеж, 1-Ліщинська, 1 і 15-Лудин).
У розташуванні силурійських рифових споруд (біогермів) Волино-Подільської плити
підтверджено властиву багатьом регіонам закономірність – вони тяжіють до розривних тектонічних
порушень. Так, поховані силурійські рифи тягнуться вздовж Радехівського розлому на відрізку від
Володимир-Волинського розлому до широти Львова, а далі баговицький риф відхиляється на схід і
проходить по зоні Теребовлянського і Збаразького розломів, а скальський риф – до Радехівського
розривного порушення. Як вважають автори генетичний зв'язок між рифовими спорудами і цими
розривними порушеннями обумовлений існуванням шарніроподібного уступу, утвореного на
моноклінальному схилі вздовж згаданих розломів. По різні боки від них протягом силурійського часу
існувала різна тектонічна активність, і в припіднятій більш стабільній їхній частині існували
сприятливі седиментаційні умови для розвитку біоценозу рифобудівних організмів, великі скупчення
яких згодом перетворилися в органогенні споруди. Треба зазначити, що активна тектонічна діяльність у
зоні Теребовлянського і Збаразького розломів продовжувалася або відновлювалася упродовж тривалого
геологічного часу, що суттєво впливало на розподіл фацій та формування рифових систем.
Силурійські породи, як можливі резервуари для нафти і газу, представлені органогенними
вапняками, що поширені в зоні бар’єрного рифу. Вони досліджені у відкладах скальського та
малиновецького горизонтів верхнього силуру та баговицького горизонту нижнього силуру. Породи-
колектори представлені кавернозними та тріщинуватими вапняками і доломітами. Колектори силуру
відзначаються складною будовою пустотного простору – тріщинувато-кавернозно-порового типу. Їх
пористість коливається в досить широких межах від 0,5 % до 17 %, а проникність від 0,01·10-3 мкм2
до 5,33·10-3 мкм2. За результатами проведених досліджень встановлено, що порові і кавернозно-
порові колектори розвинені в органогенних вапняках і вторинних доломітах, а тріщинно-порові в
органогенно-детритових і оолітово-грудкуватих вапняках.

249
Покришками для силурійських рифогенних утворень слугуватимуть слабопроникні горизонти,

які представлені мергелями, аргілітами і глинистими вапняками. Вони простежені в баговицькому,
малиновецькому і скальському горизонтах.
За результатами гідрогеологічних досліджень карбонатних комплексів венлокського,
лудловського та пржидольського ярусів встановлено, що пластові води пов’язані з тріщинно-
кавернозно-поровими колекторами в органогенних вапняках і доломітах східної (мілководно-
шельфової) частини басейну і, в меншій мірі, з вапняками глибокого шельфу на заході. Пластові
води є хлоркальцієвого типу.
Характерна для водоносних горизонтів висока метаморфізація, мінералізація та хлоркальцієвий
тип, вказує на умови утрудненого і навіть досить утрудненого водообміну в силурійських відкладах,
а переваження вуглеводнів у складі водорозчинних газів і припливи нафти при випробуванні
свердловин свідчать про сприятливі умови для накопичення і збереження покладів вуглеводнів у
рифогенних утвореннях силуру.
Формування покладів вуглеводнів в силурійських відкладах відбувалося, як за рахунок
вертикальної міграції із підстилаючих товщ, так і за рахунок латеральної міграції за рахунок
реалізації власного генераційного потенціалу. Можливість існування латеральної міграції
вуглеводнів значно підвищує потенційні перспективи нафтогазоносності літологічних і літолого-
стратиграфічних пасток і, в першу чергу, рифів та біогермів.
Таким чином, перспективність силурійських відкладів на відкриття покладів нафти і газу не
викликає сумнівів і це необхідно враховувати при подальших пошукових роботах.
Аналіз геодинамічних критеріїв нафтогазоносності Волино-Подільської нафтогазоносної області
показав, що одним із перспективних літолого-стратиграфічних комплексів у нафтогазоносному
відношенні є силурійський.
Особливі перспективи пов’язуються з рифогенними утвореннями, що встановлені на трьох
стратиграфічних рівнях (у відкладах баговицького, малиновецького і скальського горизонтів) та
представлені рифовою смугою (похований бар’єрний риф) в межах Волино-Поділля.
Простягання рифової смуги тяжіє до основних великоамплітудних розривних порушень, таких
як: Радехівський, Володимир-Волинський, Теребовлянський та ін., що свідчить про можливу
міграцію вуглеводнів та генерацію їх в покладах.
Для рифогенних карбонатних порід властиві специфічні колекторські властивості (пори,
каверни, тріщини) і відповідно висока щільність запасів нафти і газу за сприятливих умов.
Покришками для пасток вуглеводнів будуть пачки глинистих порід з прошарками глинистих
мергелів.
В межах похованого рифу виявлено ряд морфоструктур (біогермів), які вважаються можливими
пастками для вуглеводнів.
УДК 553.048
ЗАСТОСУВАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ PRMS ДЛЯ ПІДРАХУНКУ

ЗАПАСІВ НАФТИ І ГАЗУ
І.Р. Михайлів, Закарі Абдаллах
м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, iramykhailiv@ukr.net
Будь-яка система класифікації створює єдину базу порівняння і дозволяє знизити суб’єктивність
при проведенні оцінки запасів та ресурсів вуглеводнів. У світі нараховується близько 150
класифікацій у різноманітних національних модифікаціях. Однак, класифікація Petroleum Resources
Management System (PRMS) на сьогодні рахується однією із найдосконаліших і вона широко
використовується у світовій нафтогазовій промисловості [1]. Класифікація розроблена у 1997 р.
Товариством інженерів-нафтовиків, спільно із Світовим нафтовим конгресом та Американською
асоціацією геологів-нафтовиків. У ній детально розглянуті не лише основні визначення та принципи
виділення категорій запасів та ресурсів нафти і газу за різноманітними ознаками, а також описані

250
методи оцінки (підрахунку) видобувних запасів. У результаті такої оцінки визначаються обсяги
нафти і газу, які придатні для промислового використання і є основою проектування подальшої
розробки родовища. Причому класифікацією PRMS для визначення обсягів запасів дозволяється
використовувати не лише детерміністичні методи, але і імовірнісні (табл. 1).
Відповідно, діапазон невизначеності відображає обсяги вуглеводнів, що можуть бути вилучені з
покладу під час реалізації конкретного проекту. При чому, розраховуються найменші, оптимальні та
найбільші оцінки обсягів нафти і газу при умові, що:
- присутня не менша, ніж 90 % імовірність (Р90) того, що обсяги вуглеводнів будуть рівні або
перевищать величину найменшої оцінки;
перевищать величину оптимальної оцінки;
перевищать величину найбільшої оцінки.
В Україні останнім часом також почали застосовувати імовірнісні методи, при чому не лише для
оцінки ресурсів та підрахунку запасів на початкових стадіях вивчення родовища, оскільки вони
виконуються в умовах дефіциту геолого-геофізичної інформації, а і для підрахунку запасів
родовища, що вже перебуває у розробці [2, 3]. Проте, нормативними документами ДКЗ України
використання таких методів не передбачене. У той же час виникає питання щодо доцільності
використання методу Монте-Карло для підрахунку запасів нафти і газу родовища, яке тривалий час
перебуває у промисловій розробці. Оскільки введення родовища в промислову розробку
відбувається за результатами закінченої розвідки і у структурі його запасів спостерігається
переважання розвіданої групи, відповідно величина запасів родовища підрахована об’ємним
методом мала би відповідати “пороговій” оцінці наближеній до максимальної (10 %).
Таблиця 1 – Характеристика методів підрахунку запасів нафти і газу

Групи методів підрахунку запасів
Детерміністичні Імовірнісні
1. Об’ємний 1. Метод статистичного розподілу (Monte Carlo
2. Статистичний Analysis)
3. Матеріального балансу (падіння пластового
тиску)
Характеристика
Поглиблений аналіз усієї наявної на момент Кожний параметр формули підрахунку запасів,
підрахунку геологічної, гефізичної та розглядається як випадкова величина, а запаси
промислової інформації з метою визначення – як функція цих випадкових параметрів, що
та обґрунтування всіх необхідних представляються інтервальною оцінкою (у
підрахункових параметрів; сукупність вигляді гістограми); розраховується імовірність
арифметичних дій за відомими формулами. того, що “істинні” запаси попадуть у заданий
інтервал значень.
Особливості виконання
Вибір одиничного дискретного сценарію на Статистичний аналіз відомих (невідомих)
основі відомих геологічних, технологічних і геологічних, технологічних і економічних
економічних даних. даних.
Результати підрахунку
«Єдине» точкове значення запасів. Інтервал можливих значень запасів
(т. зв. діапазон невизначеності).
З метою співставлення величин запасів нафти підрахованих з об’ємним методом з результатами
імітаційного статистичного моделювання нами методом Монте-Карло виконана оцінка запасів нафти
нижньоменілітового покладу Орів-Уличнянського родовища, з яким пов’язані запаси промислового
значення категорії С1. Родовище розташоване у Дрогобицькому районі Львівської області та
приурочене до першого структурно-тектонічного ярусу північно-західної частини Бориславсько-
Покутської зони Передкарпатського прогину. Відкрите у 1962 р., у 1965 р. введено у ДПР, у 1969 р. –
у промислову розробку. Розвідувальні роботи повністю закінчені у 1972 р., за їх результатами
встановлено наявність двох окремих покладів – Орівського та Уличнянського, які розділені зоною

251
низькопроникних колекторів і контролюються ВНК на різних гіпсометричних рівнях. В основу

останнього підрахунку запасів нафти покладені фактичні геолого-геофізичні та промислові дані по
116 пробурених на родовищі свердловинах. З використанням цих же даних виконано моделювання
обсягів запасів методом Монте-Карло. Кожний з підрахункових параметрів, що входить у відому
формулу М.О. Жданова моделювався за нормальним розподілом у інтервалах, що визначаються
похибкою оцінки цього самого параметру. За побудованим графіком інтегральної імовірності
визначені “порогові” оцінки запасів (рис. 1).
Дані, наведені на рис. 1 показують, що підраховані обсяги запасів нафти складають
приблизно 64 % і є наближеними до “базової” порогової оцінки. Такий результат можна
пояснити, тим, що при підрахунку запасів об’ємним методом використовуються усереднені
значення всіх підрахункових параметрів, а ступінь геологічного вивчення родовища
дозволяє віднести їх до групи розвіданих. Також можна припустити, що у даному випадку
моделювання результатів підрахунку запасів методом Монте-Карло показало, що на
родовищі можливі перспективи щодо збільшення його запасів.
1. Petroleum Resources Management System. SPE, AAPG, WPC, SPEE, 2007. - 47.
2. В. Курганський, В. Колісніченко, В. Маляр. Застосування методу Монте-Карло при
імовірнісних розрахунках, пов’язаних з оцінкою запасів вуглеводневої сировини. Вісни КНУ ім. Т.
Шевченка. Геологія, 4/2009. С. 54-57.
3. Н.С. Ганженко, Т.О. Федченко, Д.О. Петровський, Ю.В. Аніщенко. Застосування методу
Монте-Карло для оцінки ємності порового простору прогнозних нафтогазоперспективних ділянок
Оболонської астроблеми. Нафтогазова галузь України, 2015, № 2. С. 9-13
60 1 00
90
50
80
70 Р (90)=17900 тис. т
40
Р (50)=26700 тис. т
60
Р (10)=34400 тис. т
Частота
30 50
Затверджені запаси
40 складають 24000 тис. т,
20 відповідають 64 %
30 пороговій оцінці
20
10
10
0 0
22300
35500
39900
44300
9100
13500
17900
26700
31100
48700
53100
І н т ер вал оц ін к и зап асів, т и с. т
Рисунок 1 – Результати імітаційного моделювання результатів підрахунку запасів нафти
УДК 550.8:553.98
ПЕРСПЕКТИВИ ВИДОБУТКУ МЕТАНУ ІЗ ВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ

ЛЬВІВСЬКО-ВОЛИНСЬКОГО БАСЕЙНУ
Т.В. Калиній, С.С. Зубашев, Р.І. Вовк
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, grf@nung.edu.ua
Проблема газоносності, природи газів і закономірності розподілу їх у відкладах Львісько-

Волинського басейну є одним з найважливіших питань сьогодення. Досвід багатьох країн свідчить

252
про те, що вугільний метан слід розглядати, як альтернативний енергоносій, співмірний природному
газу. Вугілля залишається на перспективу головним вітчизняним енергоносієм. Разом з тим, у
Національній енергетичній програмі чітко визначено напрямок використання альтернативних видів
енергії, в тому числі, за рахунок залучення метану вугільних родовищ у паливно-енергетичний
баланс держави. Ресурси метану вугільних родовищ України становлять 12 трлн. м3.
Львівсько-Волинський кам’яновугільний (ЛВБ) – це територія розвитку вугленосних відкладів
із пластами вугілля нижнього (візейський та серпухівський яруси – візе, намюр А), а також
середнього (низи башкирського яруса – намюр В, С, низи вест-фала А) карбона, яка розміщена на
крайньому заході України у верхній течії р. Буг. Вугленосні відклади утворюють нижньо-
середньокарбонову вугленосну формацію, яка поділяється на дві підформації. Площа поширення
вугленосного карбону простягається в північно-західному напрямку від міст Львова і Перемишляни
– на півдні до державного кордону з республікою Білорусь, на півночі на відстань понад 200 км при
ширині до 90 км. Північна межа ЛВБ спочатку проходить по Володимир–Волинському (Північному)
розломі, а потім за смугою поширення нижньокам’яновугільних відкладів на західній окраїні
Ковельського виступу, простягається вздовж Польсько-Українського кордону на північ і в районі
Томашовки переходить на суміжню територію Польщі. Східна межа басейну на схід від Луцька
простягається в меридіональному напрямку і на півдні центриклінально замикається південніше м.
Львова. Південно-західна межа має тектонічну природу і співпадає з Рава-Руським розломом. В
межах України західна границя ЛВБ є відкритою і кам’яновугільні вугленосні відклади занурюються
під більш молоді утворення на території Польщі. У вказаних межах загальна площа басейну
перевищує 10000 км2. Територія з промисловою вугленосністю становить близько 1000 км2. ЛВБ є
південно-східним продовженням Люблінського вугільного басейну (ЛБ), який розміщений на
території Польщі. В сукупності вони утворюють генетично єдиний Львівсько-Люблінський басейн,
що розміщений в межах однойменного тектонічного прогину.
Вугленосність кам’яновугільних відкладів Львівсько-Волинського басейну має певну
закономірність зміни як по площі басейну, так і в розрізі цієї товщі. Всі параметри вугленосності
мають властивість закономірно зростати в двох напрямках – з північного сходу на південний захід, в
сторону прогинання Львівсько-Волинської кам’яновугільної западини, в напрямку краю платформи і
досягає своїх максимумів в південно-західній частині басейну (Любельська площа) і зі сходу-
південного сходу на захід-північний захід (паралельно осі кам’яновугільної западини). Такий
характер розподілу вихідної органічної речовини говорить про те, що умови накопичення вугільної
маси і формування вугільних шарів у північній і південно-західній частинах басейну відрізнялися
між собою.
Умови формування вугільних горизонтів на території дослідження змінювалися в південно-
західному напрямку. У північній частині басейну на фоні загального моноклінального падіння
палеозойських порід ця площа на протязі накопичення вугільного матеріалу в тектонічному
відношенні була відносно слаборухомою і занурення її проходило повільно, що забезпечило тривалу
стабільність фізико-хімічних умов середовища і порівняно сильніший біохімічний розклад
органічної речовини, а це позначилося на кількості, будові і потужності пластів вугілля. Вугільних
пластів тут значно менше порівняно з південною частиною басейну, в переважній більшості вони
простої будови, різної потужності – від малопотужних (0,1–0,4 м) до найбільш потужних у басейні
(1,8–2,3 м), з порівняно більшими прошарками вміщуючих порід, що розділяють вугільні пачки в
складному пласті. Спокійний режим нагромадження і первинного розкладу рослинного матеріалу
зумовив невелику кількість генетичних типів вугілля, які складають пласт, і виявився причиною
переважно низької зольності вугілля, що утворилося на цій території.
За опублікованими даними сучасний газогенераційний потенціал по Львівсько-Волинському
басейну у робочих вугільних пластах становить 10912 млн. м3, в тому числі по Червоноградському
геолого-промисловому району 3924 млн. м3 і по Південно-Західному геологічному району 6988 млн.
м3. Згідно з проведеними розрахунками, вугленосна товща басейну вміщує 24355887 млн. м3 метану,
в тому числі у вугільних пластах робочої товщини – 728302 млн. м3, а в пластах неробочої товщини –
1627585 млн. м3 і у вуглевмісних породах – 22 трлн. м3.
Можна говорити про те, що не лише вугільні пласти, а і вуглевмісні породи містять газ у
значних кількостях. Видобування метану газовугільних родовищ було би більш доцільним при
використанні технологій, які дозволяють одночасно використовувати ресурси вугільних пластів та
вмісних порід.

253
В результаті узагальнення літературних джерел і даних досліджень можна зробити наступні

висновки:
• Сучасна газоносність вугільних пластів залежить від трьох процесів: газотворчого потенціалу
вугілля, акумуляції і дегазації вугільних газів.
• Встановлено, що одним з головних постачальників газів на протязі всього метаморфічного
ряду є вітриніт, який із середніх стадій вуглефікації одночасно є і сорбуючим мікро компонентом.
Відносно фюзинітових мікро компонентів зауважимо наступне: вони майже не генерують гази, але
завдяки своїй будові можуть на окремих ізольованих ділянках акумулювати вугільні гази. Так само
на окремих ділянках вугілля, порушеного ендогенною мікро тріщинуватістю.
• Особливу увагу слід приділити перспективному на газ Тяглівському родовищу. Ще з 90-х
років минулого століття по ньому були вперше підраховані запаси метану і визначено місця
закладання експлуатаційних газових свердловин. Запаси становили по вугіллю 2,8 млрд. м3 і по
вмісних породах (пісковики) – 102,5 млн. м3.
• Загальні запаси метану у вугленосній товщі ЛВБ становлять 24355887 млн. м3 в тому числі з
вугільних пластів робочої потужності 728302 млн. м3 та з вугільних пластів неробочої потужності –
1627585 млн. м3.
1. Струєв М. И Львовско-Волынский бассейн. – В кн.: Геология месторождений угля и горючих
сланцев СССР. – Т 1. – М., 1963. – С. 1015–1043.
2. Бобровник Д. П., Балдирєва Т. О., Іщенко О. М.. Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн. –
К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – 144 с.
3. Кравець В. И., Цирюльников А. С.. Газопроницаемость угольных пластов Межреченского
месторождения Львовско-Волынского бассейна // Разработка месторождений полезных ископаемых,
1971. – Вып. 22. – С. 94–106.
4. Іванов О. К., Караваєв В. Я. Природна газоносність візейських відкладів Межиріченського родовища
Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну // Доп. АН УРСР, 1974. – № 1. – С. 13–16.
5. Иванов А. К., Караваев В. Я. О взаимосвязи водо- и газоносности продуктивной толщи
Межреченского месторождения (Львовско-Волынский бассейн) // Уголь Украины, 1974. – № 3. – С. 39–
41.
6. Іванов О. К., Кушнірук В. О. Прогнозна оцінка газозбагаченності нових шахтних полів Львівсько-
Волинського басейну // Геологія і геохімія горючих копалин. Київ: Наук. думка, 1971. – Вип. – 24. – С.
69–74.
7. Иванов А. К.,. Кушнирук В. А, Караваев В. Я. Новые данные о тектонике юго-восточной части
Львовско-Волынского бассейна // Тектоника и полезные ископаемые запада Украинской ССР. – Киев:
Наук. думка, 1973. – С. 21–23.
8. Кушнирук В. А., Иванов А. К., Небольсин В. П. Газоносность угленосной толщи Межреченского
каменноугольного месторождения. – В кн.: Геология и геохимия углей Львовско-Волынского угольного
бассейна. – Киев: Наук. думка, 1967. – С. 5–14.
9. Кушнірук В. О., Іванов О. К., Тесляр Ф. І.. Деякі питання газоносності і хімічний склад газів
Межиріченського кам’яновугільного родовища // Доповіді АН УРСР. – 1967. – № 12. – С. 1064–1067.
10. Иванов А. К., Кушнирук В. А., Караваев В. А.. Изменение химического состава газов угольных
пластов и пород Львовско-Волынского бассейна // Геология и геохимия горючих ископаемых. – 1974. –
Вып. 38.– С. 48–60.
11. Кушнирук В. А, Исаков В. И., Иванов А. К.. К вопросу изучения газоносности каменноугольных
отложений Львовско-Волынского бассейна // Геология и геохимия горючих ископаемых, 1972. – Вып.
30.– С. 84–87.
12. Матвеев А. К. Проблема Львовского карбона // Геология и полезные ископаемые западных областей
УССР. – М.; Л.: Госгеолиздат, 1941. – С. 50–60.
13. Coal-bearing formation of the Lviv-Volyn coal basin. Field Trip Guid / Vitaly Shulga, Ihor Dudok,
Svyatoslav Byk // 7-th European coal conference (Lviv, Ukraine, August 26–29, 2008): Abstracts. – Lviv, 2008.
– Р. 1–60.
14. Струев М. И., Исаков В. И., Шпакова В. Б. и др. Львовско-Волынский каменноугольный бассейн:
Геолого-промышленный очерк. – Киев: Наук. думка, 1984. – 272 с.
15. Лелик Б., Решко М., Гірний Є. та інші. Аналіз газоносності та експресінформація за результатами
робіт початку першого етапу буріння свердловини “А” на Тяглівському родовищі Львівсько-Волинського
басейну // Геотехнічна механіка: міжвід. збірник праць / Ін-тут геотехнічної механіки НАН України.–
Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 17. – С. 119 –123.

254
УДК 553.98
СИСТЕМНА ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ГАЗОНОСНОСТІ ПІВДЕННО-

СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО
ПРОГИНУ
А. В. Ярема
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська 15,
м. Івано-Франківськ, 76019, тел. (03422)4-20-27, grn@nung.edu.ua
Актуальність будь-яких здобутків та відкриттів в окремій галузі знань сьогодні вимірюється

можливістю їхнього теоретико-методологічного чи практичного застосування не лише в цій галузі, а
й у інших. Комплексний характер проблем сучасного світу потребує застосування системного
підходу до вивчення їхніх причин та розробки стратегій вирішення..
Раціональне завдання прогнозу перспектив нафтогазоносності полягає в тому, щоб на підставі
вже сформульованих теоретичних положень і нагромадженого досвіду подати системну оцінку як
систему ідей, задач і методів, які реалізуються в цілісному високотехнологічному процесі
аналітичного прогнозу для подальшого пошуку нафти і газу.
Південно-східна частина Зовнішньої зони Передкарпатського прогину має надзвичайно складну
геологічну будову у зв’язку із історією тектонічного розвитку та осадонакопичення.
В межах досліджуваного району найбільш продуктивними є неогенові відклади, які
представлені утвореннями бадену та нижнього сармату, які залягають з кутовою і стратиграфічною
незгідністю на різновікових породах донеогенової основи (рифею, палеозою, юри і крейди).
Баден представлений тиранською (гіпсоангідритовий горизонт) і косівською світами.
Гіпсоангідритовий горизонт товщиною до 40–50 м складений сірими, темно-сірими, дрібно- і
крупнокристалічними ангідритами, гіпсом з прошарками глин, пісковиків, карбонатних порід і
місцями кам’яної солі.
Косівська світа складена мілководними і континентальними відкладами, утвореними сірими
вапнистими глинами і аргілітами з прошарками пісковиків та алевролітів, рідко мергелів, туфів і
туфітів. Піскуватість розрізу світи низька. Коефіцієнт піскуватості збільшується у напрямку з
північного заходу на південний схід одночасно з нарощуванням потужності світи від 30 до 1200 м.
Пористість змінюється в межах 3,0–27,0 %, а газопроникність (0,0011–63,3)10-15 м2.
Колекторами газу у сарматських відкладах є пісковики і алевроліти. Товщина газонасичених
пластів пісковиків змінюється від 0,1 до 5 м, зрідка досягає 8–10 м. Відкрита пористість порід-
колекторів становить 8–34 %, а проникність – (0,1–2000) ∙ 10-15 м2 [1].
Характерною літологічною ознакою будови продуктивних горизонтів є їхня тонка шаруватість.
Літологічна неоднорідність проявляється як нашарування різних типів порід і як внутрішньошарова
неоднорідність. В даному випадку дрібноуламкові породи (пісковики, алевроліти) у вигляді шарів з
товщинами переважно до 2 м у вертикальному розрізі чергуються з глинистими, в іншому – в шарах
дрібноуламкових порід фіксується неоднорідний розподіл складових: уламків мінералів, глинистий
матеріал тощо.
Складна геологічна будова, низькі ємнісні властивості, заглинизованість та особливості
флюїдонасичення є основною причиною труднощів виявлення та промислової оцінки
газонасиченості колекторів в тонкошаруватих геологічних розрізах.
Серед небагатьох системнопридатних способів прогнозування перспектив нафтогазоносності i
пошуків нафти i газу, є вуглеводнево-газогеохiмiчний метод. Даний метод вважається найбільш
ефективним в послiдовно-узгодженiй структурі нафтогазопошукового процесу через свою природну
системомiсткiсть i системонасиченість [2].
В межах південно-східної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, а саме на
Ключівській, Микитинецькій та Чеканській структурах проведено газогеохімічний прогноз і
системну оцінку газоносності. Робота мала на меті оцінити перспективи газоносності на підставі
системно-аналітичного вивчення критерійних вуглеводнево-газогеохімічних ознак і показників та
видачу рекомендацій для подальших геологорозвідувальних робіт.
Аналіз існуючих уявлень про моделі геологічних будов складок свідчить про певні розбіжності
між ними і реальними структурно-тектонічними об’єктами по декількох параметрах: простягання і

255
ширина складок, розміри тектонічних об’єктів, місцеположення порушень та літологічних і

стратиграфічних неузгоджень, наявність в кожній складці більшого порядку тектонічних блоків
меншого порядку, поділених малоамплітудними поперечними розломами, які мають суттєвий вплив
на перерозподіл нафтогазоносності.
Про те, що, позитивний вплив на фільтраційні властивості порід-колекторів має тріщинуватість,
яка найбільш інтенсивно розвинута в зонах поблизу тектонічних порушень, свідчить факт, що усі
найбільш високодебітні свердловини Яблунівського, Чорногузького та Славецького родовищ
розміщені біля глибинних повздовжніх розломів.
Тому, враховуючи складність геологічної будови, слабку вивченість процесів покладоутворення
і пов’язану з цим неоднорідність колекторських характеристик продуктивних комплексів вважаємо
за доцільне продовжити газогеохімічні та геолого-геофізичні дослідження неогенових відкладів з
метою постановки в межах досліджуваного району подальших пошуково-розвідувальних робіт.
1. Кобранова В. Н. Петрофизика: Учебник для вузов. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Недра,
1986. – 392 с.
2. Ярема А.В. Аналіз результатів газогеохімічного прогнозу перспектив нафтогазоносності для
вибору першочергових нафтогазопошукових об’єктів у межах Бориславського
нафтогазопромислового району / East European Scientific Journal. – Vol. 3 – 4(8), 2016. – P. 165-169.
УДК 550.822+622.276
ПЕРСПЕКТИВИ ГАЗОНОСНОСТІ НИЗЬКОПОРИСТИХ,

ТОНКОШАРУВАТИХ ПІЩАНО-ГЛИНИСТИХ ВІДКЛАДІВ НЕОГЕНУ В
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ (КРУКЕНИЦЬКА ЗАПАДИНА)
ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
А.В Локтєв1, В.Г. Омельченко2
1
Львівський комплексний науково-дослідний центр УкрНДІгазу
вул. Стрийська, 144, Львів, 79026 lkndc1@rambler.ru
2
вул. Карпатська 15, Івано-Франківськ, 76019, ovgeo@ukr.net
На даний час при виділенні порід-колекторів використовуються майже однакові

значення фільтраційно-ємнісних параметрів для вуглеводневих об’єктів,
алемаємотаківипадки, коли одна і та сама за складом і властивостями порода фільтрує газ за
значнонижчимизначеннямипористості і проникності. Узв’язку з цим частина обсягу газу, що
міститься в низькопористих породах-колекторах, не враховується під час підрахунку запасів
і відповідно обсяги вилученого газу на непоодиноких газових родовищах перевищують
підраховані запаси, чого принципово досягти неможливо за будь-якої схеми розробки. Тому
постає питання, яку приймати нижню кондиційну границю породи-колектора, яка
ґрунтується на визначенні таких параметрів, як пористість, проникність і залишкова
водонасиченість. Також для промислової оцінки низькопористих порід-колекторів
необхідно вирішити низку питань прикладного плану, зокрема вивчення речовинного складу
й текстурно-структурних особливостей, моделювання фізико-хімічних процесів взаємодії
технологічних рідин із зоною проникнення пласта, виділення в розрізі газонасичених
об’єктів та оцінка їх продуктивності. Проблема освоєння покладів газу в низькопористих,
низькопроникнихколекторах охоплює широкий спектр геологічних і особливо
технологічних питань як теоретичного так і практичного плану.

256
Про те, що глинисті породи-покришки в певних геологічних умовах мають властивості не

тільки флюїдоупорів, а можуть ще й накопичувати і віддавати флюїди, в тому числі і газ, вказували у
1977 р. В.В. Глушко і С.С.Круглов [1].
Головним пошуковим критерієм при проведенні пошуково-розвідувальних робіт на газ у
Зовнішній зоні Передкарпатського прогину, як правило, довгий час був показник наявності
локальних структур та порід-колекторів і покришок. Вказаний підхід до оцінки перспектив
нафтогазоносності в значній мірі вичерпав себе. До того ж у глинах неогену, яка є
монотонною товщею, дуже важко виділити шари порід, які можуть бути породами-
колекторами для вуглеводнів, і шари порід, що грають роль порід покришок. Але, як
показали результати бурових робіт, в останні роки відклади піщано-глинистої товщі неогену
володіють ще немалими ресурсами вуглеводнів.Зауважимо, що на етапі пошуково-
розвідувальних робіт на газ сучасні методи геофізичних досліджень свердловин не
дозволяють однозначно обґрунтувати їх характер насичення. Керн, як правило, не
відбирається, а проби шламу не досліджуються належним чином. В результаті зазначеного
окремі потужні піщано-глинисті товщі (30-250 м) неогену у Зовнішній зоні
Передкарпатського прогину залишаються не вивченими на предмет їх газонасичення і
оцінки можливих резервів приросту запасів газу та додаткового збільшення його видобутку,
оскільки інтервали глибин з невизначеним характером насичення у більшості випадків не
випробовуються на продуктивність.
Важливе значення приділяє тонкошаруватим породам-колекторам у піщано-глинистій товщі
неогену Зовнішньої зони Передкарпатського прогинуЮ.З. Крупський у роботі [2]. Він звернув увагу
на те, що в інтервалах глинистих порід присутні прошарки піщаних порід, в яких можна очікувати
наявність мікропокладів газу.
О.Ю. Лукін [3] вказує, що в останні роки стрімко росте роль газу малопроникних порід, ресурси
якого колосальні і, можливо поповнюються. Ефективність геологорозвідувальних робіт на газ в
малопроникних породах, як і технологія його вилучення, повинні в більшій мірі залежати від
детальності літологічної вивченості газоносного субстрату.Він виділяє новий перспективний тип
нетрадиційного джерела газу, пов’язаного з так званими ”хибними покришками “ нафтових,
газоконденсатних і газових покладів.
В.О.Федишин [4]вказує на те, що проблема низькопористих,низькопроникних порід-колекторів
актуальна передусім для газових покладів і виключно через те, що вуглеводневий газ істотно
рухоміший за нафту, а різниця в розмірі та будові молекул дає йому можливість переміщатися по
пласту через пори значно меншого діаметра.
Поклади газу в низькопористих породах-колекторах уперше стали освоюватися у США, у той
час, коли були виявлені значні за запасами поклади газу ”центральнобасейнового“ типу в щільних
пісковиках мезозойського віку Скелястих гір та в палеозойських басейнах Північноамериканської
платформи. Зосереджені в них ресурси газу інколи до 10 разів і більше перевищують ресурси
традиційних порід-колекторів. Газонасичені породи мають пористість 10-12%, проникність – у
середньому становить (1-0,1)х10-15 м2.
В Україні поклади газу прогнозуються в низькопористих породах-колекторах депресійних
зон.Так в Дніпровсько-Донецькій западині у нижньо-пермсько-верхньокам’яновугільному,
середньокамя’яновугільному, серпухівському та нижньовізейсько-турнейському продуктивних
комплексах виділено ділянки, які можуть бути перспективними на поклади газу
”центральнобасейнового“ типу. Оцінені видобувні ресурси в названих комплексах до глибини 5000
м у два рази більші за початкові ресурси газу у традиційних породах-колекторах западини.
Поклади газу ”центральнобасейнового“ типу можуть бути відкриті також у Західному
нафтогазоносному регіоні України. За пошуковими критеріями, якими користуються
геологи США, вони прогнозуються в межах центральної частини Крукеницької западини, де
піщано-глинисті відклади неогену перетворені до стадії метакатагенезу[5], який включає
градації МК2,МК3 де температури підстадії МК становлять до + 200-220°С. У Зовнішній зоні
Передкарпатського прогину Крукеницька западина знаходиться на території з підвищеною
інтенсивністю теплового потоку в осадовій оболонці земної кори особливо в північно-
західній і північно-східній частинах території, що є сприятливим для розкладання органічної

257
речовини з виділенням газу, за рахунок дії температур. У 1990-1991 роках за угодою між
Івано-Франківським інститутом нафти і газу (ІФІНГ) і Французьким інститутом нафти в
Карпатському регіоні проводились науково-дослідні роботи, метою яких було виявлення
нафтопродукуючих порід, тобто бітумінозних товщ з застосуванням унікальної, на той час,
експериментальної пересувної геохімічної станції ROCK-AVALE.
За результатами проведених досліджень встановлено, що органічна речовина порід
Карпатського регіону в змозі продукувати нафту і газ, що догори по розрізу утворюють
скупчення нафти і газу промислових категорій, а також утворюють поклади у низько
проникних тонкошаруватих піщано-глинистих товщах, зокрема неогенових відкладів
Зовнішньої зони Передкарпатського прогину.
Методика вилучення газу із щільних тонкошаруватих піщано-глинистих порід-колекторів дуже
близька до методики розробки сланцевого газу іповинна відрізнятися раціональними об’ємами
горизонтального буріння і застосування гідророзриву пластів.
1. Глушко В.В., Круглов С.С. Обоснование направлений поисковнефти и газа в
глубокозалегающих горизонтах УкраинскихКарпат. – Киев: Наук. думка, 1977.– С.83–84.
2. Крупський Ю.З. Геодинамічні умови формування і нафтогазонсністьКарптського та
Волино-Подільського регіонів України. - Київ: Міністерство екології та природних ресурсів.
Державне геологічне підприємство “Західукргеологія”, 2001. – 144 с.
3. Лукін О.Ю. Хибні покришки нафтових та газових покладів – потенціальне джерело
природного газу //Геол. Журн. – 2011. - №4. – С. 7 – 16.
4.Федишин В.О. Наукові засади оцінювання низькопористих колекторів вуглеводневого
газу: Автореф. дис... д-ра геол.. наук: 04.00.17 / Львів. Від. Укр. держ. геол-розв. ін-ту. –
Львів, 2003. – 41 с.
5. Словарь по геологиинефти / Подред.Черникова К.А. – Ленинград: Недра, 1988. – 412 с.
УДК 553.98
ОСНОВНІ ТИПИ ПОРІД-КОЛЕКТОРІВ МИКУЛИЧИНСЬКОГО

РОДОВИЩА ТА ЇХ ПРОСТОРОВЕ ПОШИРЕННЯ
Здерка Т.В.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська, 15,
м. Івано-Франківськ, 76019, тел. (03422)4-20-27, grn@nung.edu.ua
Встановлення переважаючого типу пустотного простору порід-колекторів та відповідно

визначення їх типів має важливе теоретичне і практичне значення. Беззаперечним є той факт, що для
Внутрішньої зони Передкарпатського прогину характерним є розвиток порід-колекторів різних типів
та складне їх просторове поширення у межах локальних нафтогазоносних об’єктів. Це
підтверджується великою кількістю фактичного матеріалу, а також гідродинамічними розрахунками.
Зокрема згідно проведеного нами [1] детального літолого-петрографічного дослідження зразків
порід-колекторів у шліфах і на зразках керна, а також результатів випробування у розрізі свердловин
виділяються розущільнені зон та підвищеною мікро тріщинуватістю порід. Це вказує на розвиток
саме порово-тріщинних колекторів з переважанням пошарової літогенетичної тріщинуватості.
Розвиток таких розущільнених порід-колекторів зумовлює значні припливи нафти. Нами [2] було
виконано розрахунки дебітів для інтервалів випробування горизонту клівських пісковиків у
свердловині 2-Микуличин та підроговикового горизонту у свердловині 21-Микуличин згідно
формули Дюпуї. Результати розрахунків свідчать, що для забезпечення припливів нафти у обсязі
21 м3/добу з розкритого інтервалу клівських пісковиків (-1542,6 – -1602,4 м), ефективна товщина
колекторів у якому становить 23,2 м, середня проникність колекторів має досягати 210-3 мкм2. Для

258
забезпечення припливу нафти з дебітом 8,5 м3/добу у свердловині 21-Микуличин з розкритого

інтервалу підроговикового горизонту (-1506,6 – -1528,4 м) з ефективною товщиною 4,0 м
проникність колекторів повинна становити 14,510-3 мкм2. Слід зазначити, що проникність порід-
колекторів менілітової світи Микуличинського родовища змінюється від 0,1 до 1,010-3 мкм2.
На наявність складного порово-тріщинного типу колекторів у олігоценових відкладах вказують
також дані визначення ємнісно-фільтраційних показників (пористість і проникність) менілітових
нафтоносних відкладів. На рисунку показано розподіл значень проникності менілітових порід-
колекторів деяких родовищ (Микуличинського, Пасічнянського, Південно-Гвіздецького та
Делятинської площі) Надвірнянського нафтопромислового району.
Як видно із рисунка, бімодальний характер розподілу проникності якісно вказує на наявність
двох типів колектора:
– порового, що характеризується низькими значеннями проникності, переважно до 510-3 мкм2;
– тріщинного, проникність якого на порядок вища у порівнянні з гранулярними колекторами
(переважно 5-5010-3 мкм2).
У процесі дослідженні шліфів продуктивної частини Микуличинського нафтового родовища [3]
виходячи із структури пустотного простору та характеру заповнення його вуглеводнями встановлено
наступні особливості нафтонасичення порід-колекторів:
1) Нафтонасичення порід-колекторів порового типу:
– поровий однорідний (масивний);
– поровий неоднорідний.
2) Нафтонасичення порід-колекторів тріщинного типу:
– тріщинний, пов’язаний з діагенетичною тріщинуватістю.
– тріщинний, пов’язаний з епігенетичною тріщинуватістю
– тріщинний, пов’язаний з тектонічною тріщинуватістю
3) Нафтонасичення порід-колекторів змішаного типу.
Рисунок – Гістограма розподілу проникності олігоценових порід-колекторів за результатами

лабораторних досліджень
З метою дослідження просторового поширення порід-колекторів різних типів нами [1]
запропоновано методику створення моделей пластових резервуарів, та виконано моделювання
олігоценового резервуару Микуличинського родовища, з врахуванням результатів літолого-
петрографічних досліджень та гідродинамічних розрахунків.
1 Здерка Т.В. Літогенетична тріщинуватість і нафтоносність олігоценових порід-колекторів
Надвірнянського нафтопромислового району / Т.В. Здерка // Науковий вісник Івано-Франківського
національного технічного університету нафти і газу. – 2009. – №1. – С. 51-61
2 Маєвський Б.Й. Вплив мікротріщинуватості на особливості нафтовилучення із олігоценових
порід-колекторів південно-східної частини Передкарпатського прогину / Б.Й. Маєвський, Т.В. Здерка,
С.С. Куровець // Нафтова і газова промисловість. – 2008. – №6. – С. 33-36

259
3 Дослідження особливостей нафтонасичення олігоценових порід-колекторів Микуличинського

нафтового родовища Передкарпатського прогину / Б.Й. Маєвський, І.Т. Штурмак, Т.В. Здерка і ін. //
Нафтова і газова промисловість. – 2008. – № 1. – С. 7-10
УДК 553.981/982
ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ МОДЕЛІ ТРІЩИНОУТВОРЕННЯ В ПОРОДАХ-

КОЛЕКТОРАХ
І.В. Артим
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел.(03422)72-71-21,
e-mail:viarty1993@gmail.com
У Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні видобуток нафти і газу катастрофічно

знижується. Діючі родовища знаходяться на кінцевих стадіях розробки, продуктивні пласти
виснажуються, об’єкти експлуатації ліквідовуються. За останнє десятиріччя пошуково-розвідувальні
сейсмічні та бурові роботи в регіоні вивчення не тільки скорочувалися, але часто й взагалі не
проводилися. Такий стан справ ставить під загрозу подальше функціонування існуючої
інфраструктури нафтогазовидобутку на зазначеній території.
У зв’язку з цим актуальним є питання дослідження геологічних чинників, що
впливають на формування порід-колекторів, їх фільтраційно-ємнісні властивості та
нафтогазоносність.
При формуванні порід-колекторів у розрізі осадової товщі важливу роль відіграють
геодинамічні процеси, тобто об’єднані в часі та просторі процеси, які впливають не тільки
на деформацію гірських порід та створення структурних форм-пасток, але й на їх
колекторські властивості [1].
Відомо, що утворення тріщин у відкладах проходить на різних стадіях літогенезу як
результат постседиментаційних процесів і під дією тектонічних напруг [2].
Дослідженням тріщинуватості порід-колекторів Карпатської нафтогазової провінції ще
здавна займались геологи-нафтовики. Але при цих дослідженнях тільки незначна роль у
процесах міграції нафти і газу, формуванні покладів вуглеводнів, а особливо під час
розробки родовищ відводилась літогенетичній тріщинуватості.
І.П. Сафронов (1968), досліджуючи колектори Битків-Бабчинського і Долинського
родовищ, вказує, що поряд з тектонічною виділяється ще й «капілярна» тріщинуватість, яка
забезпечує проникність колекторів. У пластових умовах під дією значних тисків і
температур капілярні тріщини перебувають у відкритому стані. Саме такий тип
тріщинуватості, на думку автора, зумовлює рівномірну циркуляцію нафти і газу як
всередині природного резервуару, так і до вибою свердловин. Завдяки мікроскопічним
дослідженням, які були проведені В.М. Бортницькою зі співавторами (1979), було
встановлено широкий розвиток літогенетичних тріщин, що приурочені до поверхні
напластування різних по складу порід. На думку Бортницької літогенетичні тріщини, разом
з тектонічними, приймають активну участь у процесах фільтрації нафти до вибою
свердловини, так як мають гідродинамічний зв`язок [3].
Результати досліджень вказують на те, що відкриті тріщини найчастіше зустрічаються
у піщано-алевритовій флішовій товщі. Оскільки саме прошарки пісковиків та алевролітів
ймовірно є тим каркасом, який бере на себе основні геодинамічні навантаження при
тектонічних рухах, що зумовлює в кінцевому результаті утворення тріщин. Наявність
відкритих та частково відкритих тріщин з присутністю різнотипових вуглеводневих речовин
фіксувалась у шліфах багатьох свердловин [4].

260
Через невизначеність типу колектора, особливостей його порового простору та

геологічної будови ділянок чи покладу в цілому унеможливлюється кількісне моделювання
будови і режиму роботи нафтогазових родовищ з метою прогнозування продуктивності
свердловин. Ключовим моментом для цього є визначення розподілу проникності, що й
визначає неоднорідність резервуару. Традиційні геологічні моделі, які зводяться до
побудови комплекту карт пористості, піскуватості і т.п. не допомагають у вирішенні
питання точного і детального вивчення резервуару у випадках складної будови або високого
ступеня роздробленості родовища.
Найбільш інформативними методами дослідження особливостей мікротріщинуватості
у процесі проведення геологорозвідувальних робіт є мікроскопічні дослідження. Досить
ефективним є комплексування мікроскопічних досліджень порід-колекторів з іншими
методами (петрофізичними, геофізичними та гідродинамічними) [5].
Тому нами розробляється модель, в якій буде досліджено тріщиностійкість піщано-
алевритової товщі при різних параметрах антикліналі. Для цього першим етапом було
дослідження механічних властивостей даних порід. А саме таких, як границя пружності,
значення модуля пружності, коефіцієнт пластичності питома, об’ємна робота руйнування,
питома контактна робота руйнування. Вирішено розробляти 2D модель, яка продемонструє
залежність тріщиностійкості від геометричних характеристик антикліналі. Результати даних
досліджень дадуть змогу якісніше проводити пошуки скупчень нафти і газу в
Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні.
Використані літературні джерела:

1. Бойко Г.Е. Тектоногенез и нефтегазоносность осадочных бассейнов / Г.Е. Бойко. – К.:
Наук. думка, 1989. – 204 с.
2. Маєвський Б.Й./ Прогнозування перспектив нафтогазоносності глибокозанурених
горизонтів Передкарпатського прогину з використанням геологостатистичного моделювання /
Б. Й. Маєвський, В. Р. Хомин, Т. В. Здерка [et al.] // Геоінформатика. – 2007. – № 1. – С. 54-61.
3. Бортницкая В.М. Некоторые факторы формирования коллекторов палеогена
Предкарпатского прогиба / В.М. Бортницкая, В.В. Глушко, Р.М. Новосилецкий // Нефт. и
газовая пром-сть. – 1979. – № 2. – С. 10-13.
4. Lithogenetic fracturing of Oligocene reservoir-rocks of the pre-Carpathian depression / B.Y.
Mayevskiy, T.V. Zderka, S.S. Kurovets, A.V. Yarema // Journal of Hydrocarbons Mines and
Environmental Research. – 2010. – №16 – P. 53-59.
5. Дослідження особливостей нафтонасичення олігоценових порід-колекторів
Микуличинського нафтового родовища Передкарпатського прогину / Б.Й. Маєвський, І.Т.
Штурмак, Т.В. Здерка і ін. // Нафтова і газова промисловість. – 2008. – № 1. – С. 7-10.
УДК553.981 : 550.835 (477.87)
АНАЛІЗ БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН В МЕЖАХ МУКАЧІВСЬКОЇ ПІДЗОНИ

ЗАКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
М.І. Медвідь
e-mail: medvid.maryana@mail.ru
Закарпатська газоносна область була виокремлена в складі Карпатської нафтогазоносної

провінції наприкінці 80-х років минулого століття після відкриття Русько-Комарівського,
Станівського, Солотвинського та Королівського родовищ. У тектонічному відношенні відкриті

261
родовища приурочені до центральної зони антиклінальних складок, яка поділяється Вигорлат-

Гутинським вулканічним пасмом на дві підзони Мукачівську і Солотвинську[2].
Мукачівська підзона на сьогодні залишається однією з перспективних у плані газоносності в
Україні, але не дивлячись на виконаний обсяг досліджень вона залишилась недостатньо вивченою.
Проте, на думку науковців перспективи відкриття нових покладів вуглеводнів тут ще не вичерпані.
На сьогодні власнена території Мукачівської підзониопошуковано більше 10 площ та відкрито
два газових родовища - Русько-Комарівське і Станівське.
У межах Русько-Комарівського родовища загалом пробурено тринадцять свердловин (1-, 2-, 4-,
5-, 6-, 7-, 8-, 9-, 11-, 15-, 21-, 22-, 23-РК), у яких випробувано 60 об'єктів. Промислово
газонасиченими виявилися відклади верхнього бадену і нижнього сармату. Об'єкти підрахунку
запасів газу виділені в горизонтах Л-1, Д-1, Д-2, Д-3, Д-4, Д-5, Б-1, Б-2, Б-4, Б-5.
В нижньосарматських утвореннях виділені продуктивні горизонти Л-1 (луківськасвіта) та Д-1,
Д-2, Д-3, Д-4, Д-5 (доробратівськасвіта)[3]. Луківський продуктивний горизонт (Л-1) представлений
у вигляді потужної пачки пісковиків, які поділяються двома 15-20 метровими пачками алевролітів з
прошарками глин на три частини.Продуктивний горизонт Д-1 пов’язаний з покрівельною частиною
теригенних відкладів доробратівської світи сармату. Від вище залягаючих пісковиків луківської
світи він відокремлений потужною товщею глин, аргілітів і туфітів, які служать покришкою для
вуглеводнів. Поклад газу відкритий у склепінній частині припіднятого блоку Русько-Комарівської
структури свердловинами 2-, 4-, 9-РК.Відклади горизонту Д-2 представлені двома пачками
пісковиків, що розділені між собою 10-метровим глинисто-аргілітовим шаром, який витриманий по
площі Русько-Комарівської структури і служить надійною покришкою.Продуктивний горизонт Д-3
починається 25 метровою глинистою пачкою, а вище по розрізу залягає піщано-глиниста товща.
Всього в розрізі горизонту виділено три потужних пласти пісковику, які на окремих ділянках
з’єднуються між собою (св. 7-, 11-РК).Горизонт Д-4 – це потужна товща піщано-алевролітових і
глинистих відкладів. Глинисті прошарки не витримані по площі, що обумовило гідродинамічний
зв’язок між піщаними пластами.Горизонт Д-5 представлений глинисто-алевролітовими відкладами з
поодинокими і малопотужними піщаними прошарками.
У баденських відкладах Русько-Комарівського родовища виділені три продуктивних горизонти:
Б-1, Б-2, Б-4 і Б-5[3]. Вони залягають в межах глибин 1370-1750 м. Газові поклади виявлені в
інтервалах глибин 1370-1640 м. Покрівельна частина горизонту Б-1 – це глинисто-алевролітова
пачка. Нижня складена піщаними пластами. Горизонт Б-2 представлений глинисто-алевритовими
відкладами з прошарками пісковиків. Горизонт Б-4 складений перешаруванням аргілітів і алевролітів
з прошарками пісковиків. Горизонт Б-5 залягає безпосередньо на магматичних утвореннях і
характеризується значною піскуватістю.
Станівське родовище було відкрито пошуковою свердловиною №2-Яблунівська глибиною 2600
м. Промислово газонасиченими виявилися відклади нижнього сармату, де при випробуванні
інтервалів 310-390 і 422-456 м дебіт газу становив 115,8 тис. м3/добу[1]. Вище (238-292 м) отримано
газ (15,3 тис. м3/добу) з водою. Літологічно розріз родовища представлений терешульським
конгломератом, туфами новоселицької світи, соленосно-глинистими відкладами тереблянської світи
і над сольовими теригенними відкладами бадену і сармату.
Таким чином відкриття Русько-Комарівського і Станівського родовищ показало, що територія
Мукачівської підзони належить до промислово газоносних, що спонукало до проведення пошукових
робіт на інших площах.
Так, на Бородівсько-Новосільській площі з метою пошуків скупчень вуглеводнів
промислового значення пробурено пошукову свердловину № 1-Бородівсько-Новосільська глибиною
1950 м в межах склепінної частини Західного блоку Новосільської антиклінальної структури[5]. В
процесі буріння свердловини 1-БН проводилось випробування чотирьох об’єктів. Перспективи
газоносності пов’язувались з відкладамибадену та сармату.
Перший об’єкт випробувано в інтервалі глибин 1433-1458 м (покрівельна частина відкладів
терешульської світи) - отримано приплив розгазованої пластової води дебітом 61,79 м3/добу.
Пластовий тиск на глибині 1438 м склав 14,93 МПа. Відклади представлені туфо-алевролітами,
щільними та ущільненими пісковиками. При випробуванні другого обєкту в інтервалі глибин 1246-
1229 м (новоселицькасвіта) - припливу флюїду не отримано[5]. Відклади представлені
туфітами.Третій об’єкт розкрито перфорацією в інтервалі глибин 1068-1035 м
(нижньотереблянськапідсвіта), де отримано приплив розгазованої пластової води дебітом 7,3
м3/добу, густиною 1100 кг/м3[5]. Відклади представлені пісковиками глинистими, алевролітами. В

262
результаті випробування четвертого об’єкта в інтервалах 1027-1023, 1017-1012 м

(нижньотереблянськапідсвіта) отримано приплив пластової води дебітом 3,9 м3/добу густиною 1060
кг/м3. Відклади являють собою ущільнені пісковики[5].
Інтерпретація геофізичних матеріалів дозволила встановити, що пласти-колектори в інтервалі
глибин 1500-1950 м безперспективні. Основною причиною від’ємних результатів при проведенні
геологорозвідувальних робіт є не підтвердження екрануючих властивостей поперечного
тектонічного порушення, що розбиває Новосільську структуру на два блоки.
На Чорнопотіцькій площі пробурено пошукові свердловини №№ 1, 2-Чорнопотіцькі глибинами
1403 м та 2800 м. Свердловиною № 1-Чорнопотіцька було опошуковано склепінну частину
структури по відкладах доробратівської та луківської світ міоцену. Літологічно у розрізі
свердловини переважають ущільнені і глинисті пісковики та алевроліти. За результатами
випробування десяти об’єктів у семи з них отримано припливи пластової води різної інтенсивності
(від 2,3 м3/добу до 86 м3/добу) , з інших трьох об’єктів будь-яких припливів флюїдів отримано не
було[4].
Свердовиною № 2-Чорнопотіцька опошукувано на наявність вуглеводнів склепінну частину
Чорнопотіцької структури в підсольовому комплексі міоцену та в покрівельній частині складчастого
фундаменту. За результатами випробувань нафтогазоносних пластів не виявлено. Лише один пласт
було інтерпретовано «з невизначеним характером насичення» який в процесі випробування виявився
«сухим»[4].
В обох глибоких пошукових свердловинах отримано від’ємні результати. Основною причиною
яких є відсутність витриманої по площі товщі кондиційних порід-покришок.
На Віньківській площі пробурено дві пошукові свердловини №№ 1, 4-Віньківські глибиною
2005 м і 1804 м відповідно, які розкрили осадові відклади у дещо несприятливих структурно-
тектонічних умовах. Покладів вуглеводнів не виявлено. Основні перспективи площі пов’язувалися з
пісковиками, алевролітами та туфоалевролітами баденського, сарматського та левантинського
ярусів, які промислово газоносні на Русько-Комарівському родовищі.
Розріз сведловина №1-Віньківська представлявляє собою чергування пісковиків, алевролітів та
туфо-алевролітів, а сведловини №4-Віньківська – піщанистих алевролітів, туфів та аргілітів[6]. В
результаті буріння встановлено що весь розріз розкритий свердловинами обводнений. Основною
причиною негативних результатів проведення пошуково-розвідувальних робіт на площі є відсутність
пасткоформуючих умов через неспроможність екранування тектонічними порушеннями.
Загалом, в межах Мукачівської підзонипробурено більше 60 свердловин. Однак не дивлячись на
те, що на цій ділянці відкрито два газових родовища при випробуванні більшості пробурених
свердловин отримали негативний результат. Основним завданням на сьогодні є все ж таки
встановити причини відсутності покладів, які пов’язуються з не простеженням колекторів,
екрануючими властивостями тектонічних порушень. В той же час для підтвердження або
спростування цих висновків потрібно проводити детальну переінтерпретацію даних для пошуків
нових родовищ.
1. Атлас родовищ нафти і газу України:у VI т. Т. V: Західний нафтогазоносний регіон /
Українська нафтогазова академія. – Львів: Центр Європи, 1998 р. – 711 с.
2. Хоменко В.І. Глибинна будова Закарпатського прогину / Хоменко В.І. – Київ: Наукова думка,
1971. – 230 с.
3. Уточнений проект промислової розробки Русько-Комарівського газового родовища [Текст] :
звіт про НДР (закл.) / ПП «НВФ ГЕОНАФТОГАЗПРОЕКТ»; відповід. виконавець О.О. Дмишко. -
Звіт за договором 1. – Львів. – 2015 р. – 205 с.
4. Звіт за результатами пошукового буріння на Чорнопотіцькій площі [Текст] : звіт про НДР
(закл.) /ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»; Керівник НДР А.В. Локтєв. - Звіт за договором № 100
ЛВ/2015-2015. - Львів. – 2015 р. – 164 с.
5. Звіт за результатами пошукового буріння на Бородівсько-Новосільській площі [Текст] : звіт
про НДР (закл.) /ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»; Керівник НДР А.В. Локтєв. - Звіт за договором
№100 ЛВ/2013-2013. - Львів. – 2013 р. – 104 с.
6. Звіт про результати геологорозвідувальних робіт на газ на Віньківській площі [Текст] : звіт
про НДР (закл.) / Дочірня компанія «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»; відповід. Виконавець Р.П. Русиняк.
– Київ. – 2009 р. – 213 с.

263
УДК 551.2:553.983
ПЕРСПЕКТИВИ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ ЛЬВІВСЬКОГО

ПАЛЕОЗОЙСЬКОГО ПРОГИНУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
В.Г. Омельченко, В.І. Дербаль, М.О. Карпенко
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, ovgeo@ukr.net
Шифр роботи: «ПРОГНОЗ».

Актуальність: Нарощування ресурсної бази для Національної енергетики тісно пов’язане із
відкриттям нових покладів та родовищ нафти і газу. Львівський палеозойський прогин – один із
перспективних районів, де у надрах знаходиться потужній потенціал нафтогазових ресурсів.
Мета: На основі комплексного аналізу матеріалів дистанційних зйомок та геолого-геофізичних
даних дослідити елементи геотектоніки, структуро-контролюючі тектонічні порушення, які
визначають розподіл нафтогазоносності Львівського палеозойського прогину.
Завдання наукової роботи: Проаналізувати результати комплексних геолого-геофізичних
досліджень: дешифрування космічних зображень земної поверхні, структурних побудов по основних
перспективно газоносних комплексах, тектонічного районування Львівського прогину та визначити
перспективні ділянки.
Використані методи: Контрастно-аналоговий, морфометричний, морфографічний,
ландшафтно-геоіндикаційний, палеоструктурний, морфоструктурного аналізу, математичної
статистики.
Загальна характеристика наукової роботи.
Структура роботи: Зміст, вступ, основна частина (4 розділи), висновки, список використаної
літератури.
Ключові слова: Східно-Європейська платформа, південно-західна окраїна, Львівський прогин,
нафтогазоносність, тектонічні порушення, неотектоніка, геодинамічна активність, дистанційні
дослідження.
УДК 553.982/981
ОСОБЛИВОСТІ РОЗУЩІЛЬНЕННЯ ТЕРИГЕННИХ ПОРІД-КОЛЕКТОРІВ

ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ
C.С.Куровець, Б.Й. Маєвський
вул. Карпатська 15, Івано-Франківськ, Україна
e-mail: grn@nung.edu.ua
Процеси, що пов’язані з розущільненням порід в надрах Землі далеко ще не всі в достатній мірі
досліджені. Загальновідомо, що з глибиною пористість має загальну тенденцію до зменшення.
Як відомо початкова пористість глин на поверхні складає близько 80%. У результаті збільшення
з глибиною тиску і температури пористість глин зменшується до 35-10%. Подальше ущільнення
глин пов’язане з витісненням глинистих матеріалів в проміжки між більш стійкими глинами, що
призводить до зменшення пористості до 10 %. Початкова пористість рихлого, добре відсортованого
піску сягає 38-45 %. Пористість зцементованого пісковику в найкращому випадку може сягати 30%.
Пісковики з різною пористістю зустрічаються на різних глибинах незалежно від віку порід. Тим не
менш з збільшенням глибини кількість прошарків високо пористих пісковиків зменшується.
Зменшення пористості порід під дією температури та тиску з збільшенням глибини пов’язано з

264
обезводненням осадових порід і відтисненням пластових флюїдів в зони менших температур та

тисків (дефлюїдизація).
На багатьох нафтових і газових родовищах України спостерігається погіршення колекторських
властивостей порід-колекторів на крилах складок, що ускладнює розробку та випробування
пошукових свердловин. В структурах з аномально високими пластовими тисками також відмічається
збільшення ущільнення порід до крил складок. В склепінних частинах таких структур (Старуня,
Дзвиняч) часто зустрічається зовсім розущільнені відклади (800-1000 м) Ця закономірність виражена
на Бориславському, Долинському, Битківському та Гвіздецькому родовищах. Особливої уваги при
вивченні розущільнення порід в структурах з АВПТ заслуговує наявність неущільнених глинистих
порід на значних глибинах в присклепінних частинах антиклінальних складок.
Закономірність зменшення пористості і проникності з глибиною характерна для всіх
нафтогазоносних провінцій України [1]. Результати узагальнення і статистичної обробки
колекторських параметрів встановлено, що коефіцієнти кореляції між коефіцієнтом пористості і
глибиною залягання піщано-алевритових порід для Зовнішньої і Внутрішньої зон Передкарпатського
прогину рівні відповідно –0,67 і –0,54. Коефіцієнти кореляції між проникністю і глибиною для зон
Передкарпатського прогину рівні відповідно –0,74 і –0,51. Найчіткіше закономірність зміни
пористості і проникності з глибиною виражена для порід неогену, які літифіковані до стадії МК-3 і
зазнали незначних катагенетичних перетворень. В девонських відкладах, які знаходяться на стадії
глибинного катагенезу, залежності колекторських параметрів порід-колекторів від глибини
залягання не спостерігається.
Основними процесами погіршення колекторських властивостей на стадії глибинного
катагенезу є структурні перетворення, які відбуваються з неоднаковою інтенсивністю у колекторах
різного мінерального складу. Пісковики з підвищеним вмістом глинистого матеріалу поступово
втрачають ефективну пористість і проникність.
Загальні тенденції в зміні коефіцієнта пористості з глибиною розглянемо для неогенових
відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину Найбільш чутливі до ущільнення в
теригенних розрізах глинисті породи. У міру того, як збільшується глибина залягання, зростає
геостатичний тиск вищезалягаючих порід та підвищується температура, глини ущільнюються і
перетворюються в аргіліти.
В глинах пористість змінюється, в основному, в результаті механічного ущільнення. Хімічні
процеси в порах глин в процесі катагенезу відіграють невелику роль.
Для глинистих порід неогену Крукеницької западини Передкарпатського прогину, які перебувають
на стадії початкового катагенезу, рівняння Езі має вигляд:
КпН = 36,6 е-0,57Н,
де Н – глибина залягання порід в км. В даному випадку коефіцієнт необоротного ущільнення
рівний 40,7· 10-4 см2/кг.
Дещо по-іншому відбувається ущільнення піщано-глинистих порід з глибиною. Пористість
глинистих пісковиків і алевролітів зменшується, в основному, за рахунок ущільнення глинистого
матеріалу і цементувальної маси. Обкатаність гранулярних кварцових зерен і їх висока механічна
міцність обумовлює меншу піддатливість піщано-алевритових порід до ущільнення.
Експериментально зменшити коефіцієнт пористості однорідних добре відсортованих пісків до
значень менше 25,9 % без розтріскування зерен не вдається. Проте, в природних пісковиках, які
піддалися тривалій дії геологічного тиску, спостерігається значне зменшення пористості з глибиною
без руйнування кластичних зерен. В умовах тривалої дії гірського тиску збільшується розчинність
мінерального скелета в точках контактів зерен, де розвиваються найбільші напруження, оскільки
згідно з принципом Ріккіша односторонньо стиснений кристал інтенсивніше розчиняється.
Розчинена речовина випадає на поверхнях зерен, які перебувають у менш напруженому стані, і тим
самим зменшують об’єм порового простору. Піщано-глинисті породи з різним вмістом глинистої і
карбонатної компонент мають неоднакові ємнісно-фільтраційні параметри на стадії седиментогенезу
і в процесі занурення на великі глибини ущільнюються з різною інтенсивністю. Необоротний
коефіцієнт ущільнення зростає зі збільшенням відносної глинистості піщано-алевритових порід і
зменшується у міру покращення відсортованості псамітової фракції. Характер зміни пористості і
проникності піщано-алевритових порід неогену в Крукеницькій западині Передкарпатського
прогину приблизно описується рівняннями регресії:
Кп = 99,59 – 23,865·lgH – 0,63·С – 0,158·Сгл; R = 0,898
LgKпр = 18,557 – 4,93·lgH – 0,85·lnC – 0,03·Cгл; R = 0,786

265
де Cгл і С – ваговий вміст глинистого і карбонатного матеріалу.

Звідси випливає, що коефіцієнт необоротного ущільнення кварцових пісковиків з мінімальним
вмістом глинистого і карбонатного цементу рівний 36,9·10-4 см2/кг. Ці залежності дозволяють
прогнозувати максимальну пористість пісковиків при їхньому зануренні на глибині.
Проведені нами дослідження на родовищах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину
вказують на те, що різниця у мінеральному складі та інтенсивності вторинних перетворень
нижньосарматських пісковиків зумовлює широкий діапазон зміни їх пористості.
Склад глинистих мінералів баденських і нижньосарматських порід у межах глибин 1487-
3805 м подібний. Приблизно з глибин 2650-2850 м як у баденських, так і в нижньосарматських
відкладах кількість монтморилоніта різко зменшується. Основне місце у складі глинистої частини
займають змішаношарові утворення з однаковим співвідношенням пакетів гідрослюди і
монтморилоніту (г/м = 1,5/1). З глибиною в складі глин переважає гідрослюда – до 80% [2]. У
процесі переходу монтморилоніту у гідрослюду звільняється значна кількість «міжшарової» води (у
монтморилоніті її вміст становить 24 %, а в гідрослюдах – до 10 %).
З глибиною ступінь катагенетичних перетворень осадових відкладів зростає, і відповідно,
погіршуються фільтраційно-ємнісні властивості порід-колекторів. Завдяки дегідратації щільність
неогенових відкладів починає зростати і вони літифікується до аргілітоподібних верствуватих товщ.
Витіснення з глин міжшарової води та їх літифікація супроводжується формуванням у літологічно
обмежених резервуарах АВПТ [3], що зумовлює поряд з вторинними перетвореннями утворення
різного типу вторинної ємності (особливо тріщинуватості) і відповідно покращення фільтраційно-
ємнісних властивостей порід-колекторів.
Для утворення колектора в щільних породах необхідні достатня кількість рідини та
відповідний тиск, що можливо в шаруватих породах з чергуванням щільних і глинистих прошарків.
При збільшенні тиску глинисті породи є постачальниками води, яка в щільних прошарках зменшує
їх міцність та викликає розущільнення. За таких умов повинно втримуватись відповідне
співвідношення потужності прошарків для даної глибини, будь-які відхилення можуть вивести
систему з рівноваги і процес зміни ємнісно-фільтраційних властивостей може проходити в напрямку
розущільнення чи, навпаки, ущільнення. Отже, тонкошаруватий характер розрізу відкладів є
важливою передумовою формування корисної ємності в ослаблених зонах на границях різних
літотипів, що веде до формування пошарової тріщинуватості. Такій характеристиці розрізу найбільш
відповідають відклади менілітового віку, продуктивні товщі яких представлені в основному
перешаруванням малопотужних зцементованих піщаників, аргілітів або інших малопроникних
шарів, складених алеврито-піщаними різновидностями та аргілітовими прошарками, де неможливо
говорити про рівномірність, ізотропність гранулярної порової системи чи її наявність як такої.
Покращення ємнісно-фільтраційних властивостей пов'язане зокрема з геодинамічними процесами
розвитку Карпатського регіону, в результаті яких властивостей колектора можуть набути різні
відклади у відповідних умовах їх розвитку та залягання, не зважаючи на їх літологічну
характеристику.
1. Куровець I.М. Оцінка впливу геологічних факторів на петрофізичні властивості теригенних

колекторів / I.М. Куровець, Г.Й. Притулка // Геологія i геохімія горючих копалин. – 2001. – № 4. – С.
81-92.
2. Маевский Б.И. Геолого-геохимические условия формирования и пространственного
размещения залежей газа и нефти Внешней зоны Предкарпатского прогиба: автореф. дис. канд.
геол.-мин. наук: спец. 04.00.17 «Геология нефти и газа», 1973. – 22 с.
3. Щерба В.М. Газовые месторождения Предкарпатья / В.М. Щерба, И.С. Павлюх, А.С. Щерба.
– Киев: Наук. думка, 1987. – 148 с.

266
УДК 552.578.3
СЛАНЦЮВАТІ ПОРОДИ СПАСЬКОЇ СВІТИ НИЖНЬОЇ КРЕЙДИ ЯК

ПЕРСПЕКТИВНІ ОБ'ЄКТИ ОТРИМАННЯ ВУГЛЕВОДНІВ
Мазур А.П., Боднарчук В.С.
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел (034) 224 01 17, електронна адреса:
volodymyr_bodnarchuk@i.ua
У зв'язку з виникненням можливості видобування вуглеводнів з ущільнених сланцюватих

порід, з'являється необхідність їх детального дослідження, особливо на території України. Раніше
дані товщі вважались лише нафто-материнськими. На даний час у світі доведено, що збагачені на
органічну речовину відклади можуть бути одночасно як материнськими породами так і породами-
колекторами. У Західному регіоні України найбільш збагаченими органічною речовиною є чорного
кольору сланцюваті породи менілітової світи олігоцену та спаської світи нижньої крейди. Вказані
відклади найбільш поширені в межах Внутрішньої зони Передкарпатського прогину (менілітова
світа), Скибової зони Карпат (менілітова та спаська світи) та зони Кросно (спаська світа). Саме
на спаській світі нижньої крейди, яка знаходиться в межах Кросненської зони, акцентована
основна увага у даній праці, її детальне місцезнаходження, літологічні та петрографічні
особливості. Надається грунтовна характеристика мінерального складу гірських порід у
виготовлених шліфах. Детально описана присутня вуглефікована органічна речовина у чорних
сланцюватих породах спаської світи. Також надається характеристика всіх інших важливих
мінеральних включень перспективних порід, які траплялись у шліфах виготовлених з порід в межах
досліджуваних регіонів. Матеріал поданий у статті є вихідним для продовження грунтовних
геологічних та геофізичних досліджень в межах виділених перспективних територій, а також в
подальшому можливого отримання промислових припливів вуглеводнів газового ряду.
Ключові слова: мінеральний склад, органічна речовина, сланці.
In connection with arising of possibility of hydrocarbons extraction from compactioned shale rocks,
appears necessity for detailed research, especially on territory of Ukraine. Layers are before given were
considered only as source-rocks. At nowadays it is well-proven in the world, that this deposits are enriched
on organic matter can be simultaneously not only source-rocks but also reservoir-rocks. In the Western
region of Ukraine most enriched on organic material are black shales of menilite suite of Oligocene and
spass suite of Low Cretaceous. Deposits are indicated most widespread within the limits of Interior zone of
Precarpathian foredeep (menilite suite), Skybova zone of Carpathians (menilite and spass suites) and
Krosno area (spass suite). Exactly on spass suite of Low Cretaceous which is within the limits of Krosno
area, basic attention is accented in this work, detailed on it's location, lithologic and petrographic features.
There is also given description of mineral composition of the mountain rocks in the microsections. And there
is also in detail described present of coaled organic material in the black shale rocks of spass suite.
Description is also about all other important mineral including of perspective rocks, which happened in
microsections made from rocks within the limits of the investigated regions. Material that are given in the
article are the basement materials for continuation of further geological and geophysical researches within
the limits of the distinguished perspective territories, and also in future possible receiption of industrial gas
yields.
Key words: mineral composition, organic material, shales
THE APPLICABILITY RANGE OF NET MODEL FOR PORE SPACE OF

UNCONVENTIONAL ROCKS
Such Piotr, Cicha–Szot Renata
Net model is relatively simple and efficient tool for flow description through pore space of
conventional reservoir rocks. Its concept is based on dividing of pores space volume into two part: one

267
created by pore bodies, the second created by pore channels. It is possible with the use of fractal analysis of
cumulative pore size distribution curves. Additionally, microscopic analyses give so called connectivity
factor (number of pore channels joining single pore body with other ones). Such data, can be applied
directly to Hagen - Pouisele formula.
Such procedure can be applied also for unconventional reservoir rocks like tight sandstone reservoir
rocks. Even microporous sandstones have regular pore space which can be described using net model.
Some problems may occur for carbonate tight rocks, because of space heterogeneity but generally it is still
possible to apply this kind of model.
Situation change when we take into consideration shale reservoir rocks or coal rocks. These kind of
rocks have nanoporous pore space. For pores lower than 100 nm model of fluids flow changes. Moreover,
adsorption, capillary condensation and diffusion phenomena occurs. It is possible to perform fractal
analyses for these rocks but its results show that range of pore radiuses 5 – 100 nm is characterized by two
or three fractal numbers. This fact make impossible to applicate net model for such kind of pore space.
Proof of application fractal analyses for part of pore space of such kind of rocks build by pores greater than
100 nm also fail because of inability to obtain unequivocal value of fractal number. Additionally, these
rocks show great space heterogeneity so even for small number of samples for which we estimate fractal
number connectivity factor change in very great range, not quite physical (for example 0.03).
Performed analyses showed that net model of pore space can be applied only to tight, regularly
created rocks and more heterogeneous tight rocks has to be described using other flow models based on
Knudsen diffusion and Darcy law.
ANALYSIS OF PORE SPACE OF SHALE ROCK USING MICROSCOPIC

METHODS
Grzegorz Leśniak,
Oil and Gas Institute-National Research Institute Cracow, Poland
The paper presents comprehensive study of the Polish shale rock formation samples microstructure
combined with mineralogy. Recently FIB/SEM technique, for pore space morphology and its 3D
reconstruction, appeared as a method more and more frequently used by leading companies providing
geological services. This work shows SEM and FIB/SEM data as a powerful tools for pore space extensive
examination.
The permeability in shale rock depends on the existing pores and their mutual relationship and
distribution of organic matter. Where mineral pores (interP) dominates pore network will be well
connected. Continuous migrated organic matter with OM pores create well connected pore network.
For the description the pore space SEM (Qemscan) analyzes, FIBSEM and reconstruction the pore
space (3D) were performed. The workflow applied in this study contain thin section (classic petrology) and
mineralogical composition (Quemscan) analyzes. On the basis of these two analyzes regions to high
resolution images (HRI) were selected. Based on HRI, FIB SEM 3D imaging was conducted. For each
sample 2-4 HRI and 2-3 FIBSEM analyzes were performed.
In all samples a mixed pore network (Loucks et al., 2009) is dominant with the presence of
interparticle pores (interP), intraparticle pores (intraP) and pores in organic matter (OM) (Loucks et al.
2009, 2012).
Intraparticle pores are located in clay agregates, in pyrite framboids between crystals of pyrite,
dissolution-rim pores. Interparticle pores are located between grains and between clay platelets. Organic-
Matter pore are located in organic matter. OM in shale rock are present as organic matter (depositional)
and bitumen (migrates in mineral pores).The pores in the organic matter are formed in both in-place
organic matter and in migrated organic matter. In OM pores distinguished sponge OM pore texture, bulb
OM pore texture, fracture in bitumen and solid bitumen without pores. Migrated bitumen cemented mineral
pores.

268
СЕКЦІЯ E – ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА

ЕНЕРГЕТИКА // SESSION E – ENERGY EFFICIENCY AND
ALTERNATIVE ENERGY
УДК 621.316:519.853
ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ І ПАРАМЕТРІВ КОМПЕНСУВАЛЬНИХ

ПРИСТРОЇВ В СИСТЕМАХ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
НАФТОГАЗОВОЇ ГАЛУЗІ
Соломчак О. В., Романюк Ю. Ф.
76019, Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15, тел. 0342-727172, e-mail : epeo@nung.edu.ua
Метою роботи є подальший розвиток і вдосконалення методу оптимальної компенсації

реактивної потужності в системах електропостачання (СЕП) з використанням алгоритмізації
оптимізаційних задач і застосування сучасної обчислювальної техніки, спрямованих на зниження
втрат електроенергії, покращення якості та надійності електропостачання технологічних комплексів
НГП, зменшення собівартості видобутку паливно-енергетичних ресурсів, а також розроблення
практичних алгоритмів нелінійного програмування, адаптованих до конкретних завдань оптимізації
СЕП НГП.
Вибір засобів компенсації реактивної потужності проводиться на підставі порівняння
ефективності різних джерел реактивної потужності. Проте невирішеним залишається питання
комплексного використання таких джерел. Дана робота присвячена розробленню комплексної
математичної моделі оптимальної компенсації реактивного навантаження споживачів з
використанням методів нелінійної алгоритмізації.
Розглянемо методику вибору джерел реактивної потужності за умовою економічності. Такими
джерелами можуть бути конденсаторні батареї (КБ), синхронні генератори (СГ), синхронні двигуни
(СД) та інші джерела.
Вихідними даними для розрахунків є принципова схема і параметри розподільчої мережі,
графіки активних і реактивних навантажень або їх характеристики.
Критерієм вибору оптимальної потужності КП є мінімум сумарних дисконтованих витрат Вдс, на
величину яких впливає зміна технічних та економічних показників, зокрема вартість втрат
електроенергії на генерацію реактивної потужності різними джерелами та її передачу мережею до
місця споживання.
У загальному випадку в пункт А мережі реактивна потужність може бути передана від
декількох джерел (рисунок 1). Задача вибору найекономічніших джерел та їх оптимальної
потужності для компенсації реактивного навантаження споживачів зводиться до мінімізації функції
сумарних дисконтованих витрат, зумовлених генерацією і передачею реактивної потужності від усіх
n джерел до вузла А мережі:
n
Вдс   ( В0 к  В1кQк  В2 кQк 2 ), (1)
к 0
де Qк – реактивні потужності джерел, к = 1, 2 …, n; B0к – стала складова дисконтованих витрат; B1к,

B2к – питомі витрати, величина яких залежить від типу КП і параметрів розподільчої мережі.
На величину генерованої джерелами реактивної потужності Qк накладається ряд обмежень. Для
синхронних машин верхня межа визначається умовою допустимих теплових режимів для статора і
ротора. Для КБ верхня межа потужності не обмежується (теоретично батарея може бути вибрана
будь-якої потужності), а нижня межа дорівнює нулю, так як КБ не може споживати реактивну
потужність з мережі. Крім того, повинна задовольнятися умова балансу реактивної потужності у

269
вузлі А, а навантаження елементів розподільчої мережі не повинні перевищувати допустимих

значень.
Врахуємо такі обмеження:
Q1  QTmax ;
Q2  N г Qгmax ;
(2)
Q3  N сд Qсдmax ;
Q1  Q2  Q3  Q4  Q A ,
max
де QT – максимальна реактивна потужність, яка може бути передана через трансформатор у режимі
найбільших навантажень без збільшення встановленої потужності трансформатора; Qгmax ,Qсдmax -
максимальні значення реактивних потужностей, які можуть генерувати СГ і СД при їх
номінальному навантаженні; Q A – реактивна потужність, що споживається у вузлі А мережі.
Рисунок 1 - Схема передачі реактивної потужності від джерел до вузла А
Поставлена задача є задачею нелінійного програмування і може бути розв’язана методом Лагранжа.
Проте цей метод застосовується тільки для задач з обмеженнями у формі рівностей. За наявності
нерівностей задача розв’язується у декілька етапів.
Для розв’язання задачі без обмежень-нерівностей запишемо функцію Лагранжа
L  B01  B11Q1  B21Q12  B12Q2  B22Q22  B13Q3  B23Q32  B14Q4  B24Q42 
(3)
 Q1  Q2  Q3  Q4  QA .
Пошук абсолютного екстремуму функції Лагранжа, який відповідає оптимальному розподілу
потужності джерел, здійснимо шляхом її диференціювання та прирівняння до нуля часткових
похідних. Розв’язавши цю систему рівнянь, визначимо значення потужностей Qк , які відповідають
екстремуму функції (1) з врахуванням обмеження-рівняння системи (2).
Якщо одержаний розв’язок не задовольнятиме рівняння обмеження у формі нерівностей, то
необхідно почергово замінювати їх рівностями і повторно розв’язувати задачу.
Висновки
1. Тип і оптимальна потужність найекономічніших джерел компенсації реактивного навантаження
споживачів можуть бути визначені з використанням методу невизначених множників Лагранжа
та врахуванням технічних обмежень, заданих у вигляді нерівностей за умови забезпечення
балансу реактивних потужностей.
2. Критерієм вибору оптимальної потужності джерел є мінімум дисконтованих витрат на
генерацію та передачу реактивної потужності з врахуванням капітальних вкладень на
встановлення компенсувальних пристроїв, витрат на їх експлуатацію та вартості втрат
електроенергії.

270
3. Загальна задача оптимізації потужності джерел зводиться до покрокового розрахунку з

фіксацією граничної потужності тих джерел, для яких оптимальні значення виходять за межі
граничних.
4. Від’ємне значення оптимальної потужності джерела свідчить про недоцільність використання
цього джерела для компенсації реактивної потужності споживача. Ця потужність повинна бути
скомпенсована за рахунок інших джерел.
5. Оптимальний варіант компенсації реактивного навантаження передбачає комплексне
використання всіх наявних джерел. Порівняння варіантів компенсації окремо від кожного
джерела є неправильним.
6. Розрахунки показали, що немає універсального вирішення проблеми вибору джерел для
компенсації реактивної потужності навантаження споживачів. Все залежить від вибраної схеми
електропостачання, технічних характеристик джерел, обмежень щодо генерування реактивної
потужності синхронними двигунами, вартості електроенергії та вартості конденсаторних
установок. У кожному конкретному випадку оптимальна схема компенсації буде різною.
1. Соломчак О. В. Методика вибору та порівняння варіантів компенсації реактивної потужності.
Івано-Франківськ: ІФНТУНГ. - 2005. - 29 с.
2. Романюк Ю. Ф. Електричні системи та мережі: навч. посібник [Текст] / Ю. Ф. Романюк. – К.:
Знання, 2007. – 292 с.
УДК 621.311.1: 621.315
ОПТИМІЗАЦІЯ ТОПОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНИХ СИСТЕМ

ПІДПРИЄМСТВ НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВОЇ ГАЛУЗІ
Романюк Ю. Ф., Соломчак О. В.
76019, Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15, тел. 0342-727172, e-mail : epeo@nung.edu.ua
Одним з важливих питань на стадії проектування нафтопромислових об’єктів є вибір

оптимальної схеми зовнішнього електропостачання споживачів [1]. Авторами розроблена методика
вибору оптимальної конфігурації траси магістральної електричної мережі нафтопромислу за
критерієм мінімальних дисконтованих витрат, які враховують капітальні вкладення на її
спорудження й витрати на експлуатацію та вартість втрат електроенергії в магістральній мережі.
Для заданого розміщення трансформаторних підстанцій (ТП) і центра живлення (ЦЖ) та
заданої потужності споживачів ТП потрібно визначити координатами вузлів магістральної мережі,
яка відповідає мінімуму дисконтованих витрат та проаналізувати вплив складових цих витрат на її
конфігурацію. На рисунку 1 зображена оптимізована схема магістральної мережі нафтопромислу
напругою 10 кВ з трьома ТП, потужність навантаження яких становить 320, 420 і 340 кВ·А
відповідно.

271
Рисунок 1
Дисконтовані витрати для i – ої ділянки магістральної мережі [2]
  e %  Si2 
Bi    1 K0i  r0iЦ вх   li  cili , (1)
 100 E 
2
EU ном 
де l i – довжина i – ої ділянки;
ci – питомі дисконтовані витрати, які відповідають виразу у квадратних дужках (1).
Сумарні дисконтовані витрати для цієї мережі можна записати у вигляді
n

B   cвi ( ai  xi )2  ( bi  yi )2  cмi ( xi  xi1 )2  ( yi  yi1 )2 ,
i 1
 (2)
де cвi , c мi – питомі дисконтовані витрати, визначені згідно з виразом (1) для відгалужень від
магістралі та магістральних ділянок мережі.
Внаслідок мінімізації цільової функції дисконтованих витрат одержані аналітичні вирази для
визначення оптимальних координат вузлових точок магістральної лінії:
cв i ailмi 1lмi  cмi xi 1lмi 1lв i  cмi 1xi 1lмilв i

xi  ; (3)
cв ilмi 1lмi  cмilмi 1lв i  cмi 1lмilв i
cв i bi l м i 1l м i  c м i y i 1l м i 1l в i  c м i 1 yi 1l м i l в i

yi  . (4)
cв i l м i 1l м i  c м i l м i 1l в i  c м i 1l м i l в i
У результаті проведеного розрахунку виявилось, що дисконтовані витрати для оптимального
варіанта магістральної мережі зменшуються на 4 % порівняно з варіантом приєднання відгалужень
під прямим кутом до магістралі, прокладеної в напрямку центра електричних навантажень (ЦЕН)
(на рис. 1 показано пунктиром). Порівняно з варіантом радіальної мережі живлення ТП
дисконтовані витрати для оптимального варіанта магістральної мережі зменшуються на 40 %, а
відносно варіанта із заходом магістральної лінії на ТП - на 2,2 % (на рис.1 ці схеми не показані).
Проаналізовано вплив капітальних витрат (K0), вартості електроенергії (Цвх) та потужності (S) й
характеру навантаження споживачів на конфігурацію магістральної мережі.
З підвищенням вартості електроенергії Цвх координати вузлових точок магістральної мережі
зміщуються в бік джерела живлення та споживачів з більшим навантаженням. При цьому довжина
магістральних ділянок зменшується, а довжина відгалужень збільшується. У результаті
зменшуються сумарні втрати потужності в магістральній мережі, хоча загальна довжина ліній
збільшується. Таким чином забезпечується мінімум дисконтованих витрат при заданій вартості
електроенергії.

272
У разі збільшення вартості ліній K0 магістральної мережі потрібно мінімізувати їх довжину,

тобто координати вузлових точок магістралі потрібно змістити так, щоб зменшилась сумарна
довжина ліній та їх вартість. При цьому забезпечується мінімум дисконтованих витрат при заданій
питомій вартості ліній та вартості втрат електроенергії.
Щодо впливу форми графіків навантаження споживачів на конфігурацію магістральної мережі,
то зі збільшенням часу використання найбільшого навантаження Тнб , та відповідно часу найбільших
втрат τ, збільшуються втрати електроенергії в лініях. З метою зменшення цих втрат потрібно
зменшити довжину найбільш завантажених магістральних ділянок мережі, тобто координати
вузлових точок магістральної лінії потрібно змістити в бік джерела живлення та споживачів з
більшим навантаженням. При цьому сумарні втрати електроенергії в магістральній мережі
зменшаться (хоча сумарна довжина ліній та дисконтовані витрати збільшяться, як і у випадку
збільшення вартості електроенергії). У кінцевому результаті дисконтовані витрати для заданих умов
будуть мінімізовані.
Таким чином, оптимальна конфігурація магістральної мережі залежить від геометричного
розташування знижувальних підстанцій і центра живлення, потужності та характеру навантаження
споживачів, капітальних вкладень на спорудження мережі та витрат на її експлуатацію й купівельної
вартості електроенергії. Мінімум дисконтованих витрат відповідає оптимальному співвідношенню
складових цих витрат, одна з яких пропорційна капітальним вкладенням, а інша залежить від
вартості втрат електроенергії.
Під час порівняння варіантів схем електричних мереж потрібно враховувати надійність
електропостачання. Найбільш надійними є радіальні схеми розподільчих електричних мереж, проте
їх вартість може значно перевищувати вартість магістральних мереж.,
Запропоновану методику можна застосовувати під час проектування електричних мереж
нафтопромислових районів, розподільних мереж енергопостачальних компаній, промислових
підприємств та інших споживачів.
1. Романюк Ю. Ф. Выбор оптимальной конфигурации магистральных распределительных

электрических сетей нефтепромысловых районов [Текст] / Ю. Ф. Романюк, С. С. Шнерх,
Я. Н. Николайчук, М. С. Бабчук //«Нефтепромысловое строительство», №12, 1977. – С. 19-21.
2. Методика определения экономической эффективности капитальных вложений в
энергетику.
ГКД - 340000002-97. – К. : Минэнерго Украины, 1997. - 103 с.
3. ик [Текст] / Ю. Ф. Романюк. – К.: Знання, 2007. – 292 с.
УДК 622.691.24
РОЗРОБКА МЕТОДІВ КЕРУВАННЯ СКЛАДНОЮ

ГАЗОТРАНСПОРТНОЮ СИСТЕМОЮ ПРИ РІЗНИХ РЕЖИМАХ
ЗАГРУЗКИ
Костів Я. В.
e-mail: informatik@nung.edu.ua
Пропускна здатність складної системи газопроводів є функцією параметрів режиму і

основним виробничим показником, який характеризує ступінь використання газопроводів за
призначенням.
Складна газотранспортна система містить ряд газопроводів, що утворюють лінійну частину,
та ряд компресорних станцій, які в сукупності представляють послідовно та паралельно з’єднані
ланки, і від характеристик яких залежить величина пропускної здатності. В зв’язку зі сказаним на
величину пропускної здатності мають вплив характеристики кожної з компресорних станцій і кожної
з лінійних ділянок.
Для визначення величини пропускної здатності простих газопроводів необхідно
користуватися ітераційною процедурою.
Для складних газотранспортних систем задача значно ускладнюється, оскільки кожна
лінійна ділянка характеризується своїм значенням пропускної здатності, а продуктивність кожної з

273
компресорних станцій, що залежить від їх основного обладнання, схеми та параметрів режиму

роботи, повинна відповідати пропускній здатності системи.
Аналітичні дослідження показують, що подальший розвиток складних газотранспортних
систем в Україні повинен бути направлений на збільшення пропускної здатності системи
Крім того необхідне впровадження прогресивних технологій, експлуатації технологічного
обладнання, впровадження інформаційно-керуючих систем на основі сучасних програмно-технічних
комплексів, керованих механізмів, нового обладнання, систем телеметричного контролю параметрів
роботи устаткування, а також якісних і обґрунтованих математичних моделей для технологічних
розрахунків різних варіантів режимів роботи газопроводів для їх раціональної експлуатації.
Керування режимами роботи газотранспортних систем здійснюється як правило за рахунок
керуючих рішень, що приймаються на компресорних станція до таких методів регулювання слід
віднести відключення або повторне включення компресерної станції в цілому, відключення або
повторне включення окремого газоперекачувального агрегату (ГПА), зміну технологічної схеми їх
сумісної роботи, регулювання швидкості обертання роторів ГПА, перепуск газу з вихідної лінії на
вхідну. Однак , різні методи регулювання мають різну технологічну ефективність та екологічну
оправданість. Так, метод регулювання режимів роботи компресорної станції шляхом байпасування з
технологічної точки зору має високу ефективність, однак екологічно не оправдований, оскільки
призводить до перевтрат енергії на компримування. Тому до вибору методів регулювання режиму
роботи газотранспортної системи повинен бути комплексний підхід.
Керування режимами роботи системи транспорту газу може здійснитись за рахунок керуючих
впливів, що приймаються на компресорних станціях. Як керуючі фактори можуть розглядатися
газоперекачувальні агрегати. До зміни режиму приводить зміна технодогічної схеми включення
ГПА та зміна параметрів функціонування одиночного агрегату, яку здійснюють шляхом
регулювання швидкості обертання його ротору
Керування режимами роботи системи транспорту газу може здійснитись за рахунок керуючих
впливів, що приймаються на компресорних станціях. Як керуючі фактори можуть розглядатися
газоперекачувальні агрегати. До зміни режиму приводить зміна технологічної схеми включення ГПА
та зміна параметрів функціонування одиночного агрегату, яку здійснюють шляхом регулювання
швидкості обертання його ротору. Отже загальна схема керування може бути умовно розділена на
дискретну та неперервну.
УДК 629.113-59.001.4
ВПЛИВ ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ КАНАЛІВ ЗА РІЗНОЇ ТОВЩИНИ ДИСКОВИХ

ГАЛЬМ АВТОБУСА НА ВИПРОБУВАННЯХ
І.Я. Захара к.т.н.
Франківськ, вул. Карпатська, 15
Динаміка і якість гальмування залишаються одними з найважливіших показників автомобіля.

Відомо, що гальмівна система сучасного АТЗ повинна мати достатню енергоємність, тобто бути
здатною перетворювати в теплоту задану кількість енергії протягом заданого часу без неприпустимої
зміни вихідних показників.
Для дослідження впливу товщини дисків на температурний режим гальм на випробуваннях І
проводились порівняння вентильованих та невентильованих гальм з номінальною товщиною диска
h=0,046 м та збільшеного – до h=0,062 м. Товщина вентиляційних каналів у дисках збільшеної
товщини приймалась рівною 1/3 від загальної товщини диска, що отримано на підставі
статистичного аналізу параметрів дисків існуючих конструкцій гальм автобусів досліджуваного

274
класу. Менші від номінальної товщини диски не порівнювались з огляду неможливості створити в
них вентиляційні канали з умов забезпечення їх міцності.
На рис. 1 і 2 показані результати порівняльних досліджень температурних режимі
вентильованих та невентильованих гальм з різною товщиною дисків за різних середніх густин
теплового потоку на випробуваннях І[1].
Рис. 1 Межі зміни температур за нагріванням (1) та охолодженням (2)

дискових гальм автобуса на випробуваннях І за різних товщин диска
при α=50 Вт/м2град та Qс=1×106 Вт/м2
З їх розгляду видно, що гальма з вентильованими дисками виходять на термостабілізацію вже
після 10–12 циклів гальмувань, а невентильовані – в кінці випробувань.
Слід зазначити, що вентильовані гальма досягають стабілізації та однакового температурного
режиму за різних товщин дисків, а для невентильованих спостерігається нижча на 2–3% температура
в кінці випробувань І для дисків більшої товщини. Досягнуті температури порівнюваних гальм в
кінці випробувань І наведені на рис. 3.
Слід зазначити, що невентильовані дискові гальма автобуса досягають термостабілізаційного
ефекту в кінці попереднього етапу випробувань І за всіх товщин досліджуваних дисків, причому
диски товщиною 46 мм мають на 2–3% вищу температуру, ніж диски товщиною 62 мм. Крім того, за
всіх досліджуваних густин теплового потоку та товщин дисків вентильовані гальма мають на 8–11%
нижчу температуру, ніж невентильовані, в кінці попереднього етапу випробувань І.
Важливим висновком слід вважати, що вентильовані дискові гальма автобуса А-172 мають
достатню енергоємність на випробуваннях І, оскільки не досягають критичних температур для
металокерамічних накладок[2].
1. Гудз Г.С. Вплив товщини вентильованих та невентильованих дисків гальм автобуса на
термостабілізаційний ефект при випробуваннях 1 /Г.С.Гудз, Б.І.Кіндрацький, І.Я.Захара //Вісн.
Севастопольського нац. техн. ун-ту. Серія: Машинобудування та транспорт .– Севастополь, 2011,
вип. 121.– С. 46-49.
2. Металлические порошки и порошкове материалы: Справочник: Электронная библиотека /
Б.Н. Бабич, [и др.]; под ред. Ю.В. Левинского. – М.: ЭКОМЕТ, 2005. – 520с.

275
Рис. 2 Межі зміни температур за нагріванням (1) та охолодженням (2)

дискових гальм автобуса на випробуваннях І за різних товщин диска
при α = 50 Вт/м2град та Qс=2×106 Вт/м2
Рис. 3. Залежність температур від товщини диска вентильованих та невентильованих гальм

автобуса в кінці випробувань І при α=50 Вт/м2град та різних значеннях Qс (Вт/м2 )
УДК 621.311.16
КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ

ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
М.Б. Слободян
вул.Карпатська, 15, м.Івано-Франківськ, Україна, e-mail: slobodyan-nb@utg.uа
Швидке та неминуче зростання вартості енергоресурсів на світових ринках, а також в Україні

потребує від споживачів застосування енергозберігаючих технологій і методів, що дають змогу
суттєво знизити їх споживання. Підприємства газотранспортної системи належать до промислових

276
споживачів, які споживають значні обсяги природного газу, для забезпечення виробничих потреб, а
отже потенціал для енергоощадності є великим і подекуди не повністю використовується.
Безсистемний підхід до споживання первинних енергоресурсів та перетворених видів енергії,
експлуатування морально та фізично застарілого устатковання суттєво впливає на формування
дефіцитного енергетичного балансу як на підприємствах зокрема, так і в економіці загалом.
Природний газ досі займає значну частку в енергобалансі споживання паливно-енергетичних
ресурсів нашої країни. За показником енергоємності продукції Україна є однією із найгірших
економік на континенті – на одиницю виробленої продукції у доларовому вираженні ми витрачаємо
найбільше енергії.
Не виключенням у цій ситуації є і газотранспортна система (ГТС) України, яка для підвищення
енергетичної ефективності роботи із безперебійного транспортування природного газу, потребує
насамперед, значних інвестиційних коштів, а також системного підходу в сфері енергозбереження.
Не секрет, що на сьогодні існує значний потенціал та потреба у впровадженні комплексного та
системного управління енергоресурсами в ГТС.
В управлінні магістральних газопроводів "ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ" експлуатується великий
парк застарілого і неефективного устатковання, що використовує природний газ як паливо, і такий
стан справ є характерним, на жаль, і для інших філій ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», тобто для всієї ГТС
України.
Сьогодні завдяки науково-технічному прогресу та відкритістю світового ринку для вітчизняного
споживача створюється унікальна можливість рухатися в унісон з розвинутими країнами в сфері
використання новітніх та передових технологій на виробництвах.
Крім того, на діяльність промислових підприємств накладаються прийняті на національному
рівні, світові та європейські вимоги до обмеження викидів парникових газів (Кіотський протокол та
Паризька кліматична угода) – і підприємства ГТС також повинні у своїй діяльності в сфері
енергоощадності керуватись принципами сталого розвитку та мінімізації викидів.
Хоча УМГ "ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ" у своїй роботі й керується принципами енергоощадності,
оптимізації виробничого процесу транспортування газу із впровадженням енергозберігаючих заходів
та технологій, для більшого ефекту, враховуючи кліматичні вимоги та принципи сталого розвитку,
необхідно розробити і затвердити єдиний (базовий) комплекс заходів та проводити його системне
впровадження на усіх ланках виробничого процесу транспортування газу з регулярним
моніторингом.
Підвищення енергетичної ефективності на об’єктах газотранспортної системи в свою чергу
сприятиме досягнення таких цілей, як:
- зниження викидів парникових газів;
- раціональне використання ресурсів (зменшення споживання вичерпних енергетичних
ресурсів);
- сталий розвиток ГТС в цілому, в тому числі завдяки використанню відновних джерел
енергії.
Таким чином, для підвищення енергетичної ефективності на об’єктах газотранспортної системи
пропонується застосовувати такий комплекс заходів:
1. Створення служби енергоменеджменту, наділеної реальними повноваженнями в частині:
- формування базового енергетичного балансу підприємства (системи) та відповідного кадастру
викидів парникових газів;
- контроль та моніторинг закупівель енергетичного обладнання;
- участь в прийнятті рішень щодо матеріального стимулювання працівників за економію
паливно-енергетичних ресурсів;
- контроль за дотриманням встановлених показників енергоспоживання, тощо;
- супровід впровадження енергозберігаючих заходів.
2. Комплектація служби енергоменеджменту кваліфікованими працівниками, а саме:
- фахівцями у сфері електротехнічного устатковання;
- фахівцями у сфері теплотехнічного устатковання.
3. Проведення комплексного енергоаудиту усіх структурних підрозділів з метою охоплення
усіх об’єктів ГТС за типами, сферою використання тощо.
4. Розроблення корпоративного плану сталого енергетичного розвитку ГТС із розбиттям по
кожному структурному підрозділу, заходами та з горизонтом планування щонайменше 5-7 років.

277
Заходи повинні включати як конкретні розрахунки щодо очікуваних обсягів скорочення

використання енергії (викидів), відповідальних за їх виконання та планових інвестицій.
5. Регулярний моніторинг виконання заходів і досягнення запланованих показників економії
енергоресурсів, скорочення викидів парникових газів.
Таким чином головним завданням служби енергоменеджменту є скорочення витрат на
виробництво продукції за рахунок зниження видатків на паливно-енергетичні та інші ресурси.
Служба енергоменеджменту повинна забезпечити:
• створення цілісної картини споживання та виробництва паливно-енергетичних ресурсів
(ПЕР) та води на підприємстві;
• створення системи обліку та контролю за споживанням ПЕР та води;
• проведення регулярного аналізу ефективності споживання ПЕР та води;
• розроблення та впровадження енергоощадних заходів; при цьому першочергову увагу слід
приділяти розробленню та запровадженню організаційних, тобто практично безвитратних, а також
швидкоокупних маловитратних заходів;
• на постійній основі забезпечувати візуальною та іншою, зокрема - кількісною інформацією
щодо рівня споживання та витрат на ПЕР і воду керівництво підприємства.
• брати участь у налагодженні процесу бюджетування на підприємстві тощо.
У подальших етапах цього наукового дослідження буде приділено окрему увагу згаданим
питанням щодо стану досліджень у цій сфері в світі, формування планів сталого енергетичного
розвитку ГТС, розроблення та техніко-економічний розрахунок заходів в цих планах, їх апробації
тощо.
УДК 621.314
МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРОБУРА

М. Й. Федорів, І. В. Гладь, І. Д. Галущак, І. М. Михайлів
e-mail: ghladj@ukr.net
Найперспективнішим способом буріння, який забезпечить збільшення дебету нафти і газу при
спорудженні нових та продовження експлуатації законсервованих родовищ в геологічних умовах
Прикарпаття є електробуріння похило скерованих та горизонтально розгалужених свердловин.
Аналіз енергетичних характеристик та статистичних даних процесу буріння свердловини
електробуром показав, що втрати потужності та енергії в системі електропостачання
електробура є значними і в першу чергу обумовлені недосконалістю струмовідводу системи «два
проводи - труба».
З метою підвищення енергоефективності та надійності функціонування електротехнічного
комплексу для електробуріння пропонується модернізація системи електропостачання електробура
шляхом впровадження системи струмопідводу на постійному струмі з використанням
занурювального перетворювача частоти напруги живлення електробура. Модернізована система
включає в себе поверхевий випрямляч, від якого електроенергія передається жилами кабелю і
колоною бурильних труб на постійному струмі до розміщеного безпосередньо над електробуром
занурювального частотного перетворювача з векторним керуванням. Таким чином забезпечується
плавне регулювання швидкості обертання долота в широкому діапазоні, зменшуються втрати
потужності у струмопідводі та підвищується експлуатаційна надійність електробуріння.
The most promising method of drilling, which provides for an increase in the debit of oil and gas in the
construction of new and prolongation of exploitation of canned deposits in the geological conditions of the
Carpathian Mountains is the drilling of obliquely directed and horizontally branched wells.
The analysis of the energy characteristics and statistical data of the drilling process with electric drills

278
showed that the power and energy losses in the electrical power supply system of the electric drill are
significant and, first of all, due to the imperfection of the current lead of the "two wires-pipe" system.
In order to improve energy efficiency and reliability of the electrical complex operation proposed
modern electric drill power supply system through the introduction of electrical power supply system DC
using a submersible transducer frequency voltage electric drill.
The upgraded system includes surface rectifier, from which electricity is transmitted over the cable
wires and drill string DC submersible to a frequency converter with vector control, which is installed
directly above the electric drill. This provides smooth control of rotation speed in a wide range of reduced
power loss in the current leads and increases operating reliability of electric drilling.
УДК 621.311:681.5
ПІДВИЩЕННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОЇ СУМІСНОСТІ ОДНОФАЗНИХ

ФОТОЕЛЕКТРИЧНИХ СИСТЕМ В МЕРЕЖІ
І. В. Гладь, Я. В. Бацала
76019, Івано-Франківськ, Карпатська, 15, (0342) 72-71-72, e-mail: batsala2012@gmail.com
Проведено аналіз якості електроенергії та електромагнітної сумісності підключених до

мережі однофазних фотоелектричних систем в розподільних мережах. Експериментальні
дослідження показали, що наявність фотоелектричних систем з'єднаних з мережею може
привести до зниження параметрів якості напруги живлення, таких як коливання напруги,
коефіцієнтів гармонійних спотворень, флікера напруги і коефіцієнта потужності. Показано
ймовірність виникнення коливних енергообмінних процесів та необхідність експериментального
визначення імпедансу мережі для адекватного моделювання та підвищення електромагнітної
сумісності однофазних фотоелектричних систем.
Ключові слова: сонячна електростанція, інвертор, показники якості, електромагнітна
сумісність, реактивна потужність.
Розвиток «зеленої енергетики» кардинально змінить конфігурацію електричних мереж, тому

визначальним є питання знаходження оптимального місця приєднання фотоелектричних систем до
мережі. Крім того, при збільшенні розгалуженості локальних електромереж з сонячними
електростанціями необхідно застосовувати Smart-Grid для керування перетоками потужності через
непостійну величину генерації електроенергії. Основною метою власника джерела генерації є
забезпечення максимального прибутку від реалізації електроенергії, що може досягатися за умов
оптимізації добового режиму груп електростанцій та оптимального керування ними з застосуванням
систем автоматизованого керування на базі локальних систем [1]. Ускладнює сумісну роботу джерел
відновлювальної енергетики з енергосистемою залежність від природних факторів (час доби,
хмарність, пора року), проте поєднання певних видів генерації дозволить підвищити економічну
ефективність.
Експериментальні дослідження підтверджують, що величина потужності джерел
відновлювальної енергії впливає на перетоки потужності, а підключення джерела генерації потрібно
виконувати максимально близько до споживача, що дозволить мінімізувати втрати при передачі
електроенергії. Крім того, за допомогою показників ефективності доцільно визначати максимальну
потужність генерування в окремих вузлах, що забезпечить зменшення втрат електроенергії та
вирівнювання профілю напруги в електромережі [2,3].
При дослідженнях на фотоелектричній системі в Івано-Франківську при генерації в фазу В
коефіцієнт потужності і реактивна потужність практично не змінювалися, однак при переключені
даної системи генерації в фазу С відбулося коливання значень реактивних потужностей зсуву та
спотворення, яке припинилося після вимкнення інвертора. Крім того вимірювальний комплекс
зафіксував таке ж коливання значення коефіцієнта потужності, що може призвести до проблем з

279
засобами компенсації реативної потужності. Значення сумарного коефіцієнта гармонійних

спотворень на першому етапі досліджень в фазі В під час генерації становило 5-7 %, а на третьому
етапі під час генерації в фазу С THD струму збільшився до діапазону 21-31 %, що не відповідає
нормованим значенням.
Рисунок 1 – Графіки зміни повної, активної та реактивної потужностей зсуву і спотворення

підприємства
Вирішення задачі узгодження параметрів та підвищення електромагнітної сумісності

електротехнічних комплексів з фотоелектричними джерелами дозволить покращити роботу
електротехнічного обладнання, систем релейного захисту та автоматики та підвищить надійність та
енергоефективність елементів енергосистеми.
1. Лежнюк П. Д. Оптимізація режиму розподільних електричних мереж з розосередженими

джерелами електроенергії. [Текст] / П. Д. Лежнюк, О. А. Ковальчук, В. В. Кулик // Наукові праці
Донецького національного технічного університету. 2011. №11(186). – с. 250-254.
2. Кузьмик О. В. Аналіз впливу розосередженого генерування на режим роботи розподільних
електричних мереж. [Текст] / О. В. Кузьмик, В. О. Комар // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво».
2014. №25. – с. 108-113.
3. Бекиров Э.А. Анализ энергетических параметров систем электроснабжения при использовании
возобновляемых источников энергии [Текст] / Э.А Бекиров. – Энергосбережение. Энергетика.
Энергоаудит , 2013. №8 (114). – 230-237 с.
4. Сиромаха С.С. О необходимости учета режима роботы и импеданса системы электроснабжения
при моделировании резонанса токов [Текст] / С.С.Сиромаха, Д.С. Осипов, В.Т. Черемисин //
Современные проблемы науки и образования. – 2014. – № 5. – 8 с. – ISSN 1813–503X. Режим доступу
до журн.: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=15252

280
УДК 620.179
ТЕХНІЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ УДОСКОНАЛЕНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ЕКСПРЕС-

КОНТРОЛЮ ТЕПЛОТИ ЗГОРЯННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
І.І. Височанський1, А.В. Яворський2, М.О. Карпаш2, О.М.Карпаш2
1
ПАТ «Івано-Франківськгаз», вул. Ленкавського, 20 м. Івано-Франківськ, 76010, тел. 501622
pat@ifgas.com.ua,
2
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15,
тел. 50-47-08, tdm@nung.edu.ua
Розглянуто структурна схема, конструкція і характеристики приладу для експрес-контролю

питомої теплоти згорання природного газу, що реалізує кореляційний метод вимірювання. В основі
принципу дії приладу є оброблення інформації ультразвукового перетворювача та давача
концентрації діоксиду вуглецю у вимірювальній камері і розрахунку питомої теплоти згоряння
природного газу за допомогою розроблених алгоритмів штучних нейронних мереж.
Наведено результати випробувань приладу для експрес-контролю питомої теплоти згорання
природного газу, як для відібраної у пробовідбірник газової проби, так і безпосередньо на газовій
мережі низького тиску, тривалість виконання вимірювання складає не більше 5 хв, що є цілком
достатнім для практики.
Показано, що за результатами випробувань, розроблений прилад відповідає засобам
вимірювальної техніки 3-го класу (відповідно до ДСТУ ISO 15971:2014), відповідно дозволяє
використовувати розроблений ЗВТ для задачі експрес-контролю теплоти згоряння природного газу.
Ключові слова: якість природного газу, теплота згоряння, експрес-контроль, природний газ,
кореляція.
Principal scheme, design and features of the instrument for rapid measurement for specific calorific
values of natural gas which embodies earlier developed correlative method. Idea of the method lays in
processing of data received from ultrasonic transducer and carbon dioxide sensor in the measurement
conduit and further calculation of specific heat capacity using artificial neural networks.
Results of the experimental trials of the instrument are presented for separate gas samples taken and
for inline measurements. Typical duration of the measurement cycle is 5 minutes which is satisfactory for
industrial applications.
Trail results demonstrated accordance of the developed instrument for 3rd class devices (according to
DSTU ISO 15971:2014) and possible application areas of the embodied technology.
Key words: natural gas quality, heat capacity, rapid measurement, natural gas, correlation.
УДК 621.18
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РЕКУПЕРАТОРІВ ДЛЯ

ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ДАХОВИХ КОТЕЛЕНЬ
В. Д. Миндюк, І. Р. Ващишак
E-mail: tinlaven@gmail.com
В Україні частка централізованого опалення у загальній структурі теплопостачання на

сьогодні є найбільшою і становить близько 42%. Частка місцевих і автономних або, як їх
називають, індивідуальних систем опалення, становить близько 30%.

281
Наявні системи централізованого теплопостачання мають свої проблеми, пов'язані

здебільшого зі зношеністю основного обладнання і спричиненими великими втратами
енергії та високою аварійністю теплових мереж. Використання децентралізації дозволяє
краще адаптувати систему теплопостачання до умов споживання теплоти конкретного
обслуговуваного нею об'єкту, а відсутність зовнішніх розподільних мереж практично
виключає невиробничі втрати теплоти при транспортуванні теплоносія. В автономній
системі опалення теплогенератор, теплопроводи і опалювальні прилади конструктивно
об'єднані в один пристрій і відповідно відбувається отримання тепла, його перенесення в
системі і теплопередача в будинок.
Однак поряд з перевагами, які мають споживачі децентралізованого опалення, існує ряд
недоліків:
– необхідність додаткової площі, відведеної під будівництво автономної котельні;
– розбалансування системи циркуляції теплоносія при переході від централізованого
типу опалювальної системи до автономного без заміни теплообмінників і гідравлічної
системи (рисунок 1);
а) б)
Рисунок 1 – Результати тепловізійних обстежень теплообмінників на вході (а) та на виході (б)
опалювального контуру після переходу на автономну систему опалення без заміни гідравлічної системи
(відстань між теплообімнниками по контуру становить 30 м)
– неекологічна робота котельні. Для газової котельні, що працює автономно, доведеться

додатково обладнати систему відводу відпрацьованих газів, щоб якомога більше знизити
димові викиди в атмосферу, отримавши необхідне значення ГДК (гранично допустимих
концентрацій);
– висока вартість.
Критерієм вибору системи теплопостачання для конкретного об‘єкту повинні служити
економічні розрахунки або вимоги замовника по забезпеченню надійного (безперебійного)
теплопостачання, яке забезпечує високий рівень комфортності.
Дахові котельні - порівняно недороге і ефективне рішення, що дозволяє заощадити на
монтажних роботах і додатковому обслуговуючому персоналі. Однак, як і всі технічні
пристрої, дахові котельні мають свої недоліки, які полягають в певних обмеженнях, які
встановлені регламентуючими документами. Але навіть за наявності існуючих недоліків,
популярність даних систем опалення зростає з кожним днем, оскільки проведені розрахунки
[1] показують, що вартість 1 Гкал тепла, виробленого даховими котельнями, в середньому в
1,4 рази нижче вартості теплової енергії, що виробляється централізованими системами
опалення.
За технологічною схемою котельні допускається проектувати в комплексі з
альтернативними джерелами теплової енергії (сонячними колекторами, тепловими
насосами, теплогенераторами перетворення кінетичної енергії води в теплову тощо),
котлами з електричним підігрівом, електричними водонагрівачами, у тому числі
накопичувальними, а також з агрегатами одиночної потужності не більше ніж 25 МВт для
когенерації, тригенерації [2].
Теплова ефективність роботи котлів визначається за формулою [3]:

282
Qп.  Gвод  с рвод   tвод  

  tвод
(1)
де ср вод – питома теплоємність води, Дж/(кг·К); Gвод – витрата води через котлоагрегат: Gвод
= = 1235 кг/год; ср вод = 4,19 кДж/(кг·К).
При цьому витрата палива В, м3/год
Qп.
B
  k .a .
Q pp
. (2)
З вищенаведених формул видно, що для підвищення енергоефективності роботи котельні
доцільним є збільшення температури теплоносія на вході в котел. Для цього пропонується
встановлення рекуператора пластинчатого типу для підвищення температури теплоносія викидними
газами котельні.
Рекуператор – теплообмінник поверхневого типу, який використовує теплоту із стороннього
джерела. У рекуператорі теплообмін здійснюється безперервним чином через стінку, яка розділяє
теплоносії. Рекуператор рекомендується встановити за котлом на лінії виходу димових газів для
попереднього підігріву теплоносія (води) перед котлом.
На рисунку 2 подано рекомендовану схему встановлення рекуператора.
Рисунок 2 – Схема підключення рекуператора
Таке конструктивне рішення дозволяє підвищити температуру теплоносія на вході в котел до

(25 – 30) °С (підтверджено лабораторними випробуваннями рекуператорів) при незмінному
тепловому навантаженні котла.
Проведемо перевірочний розрахунок з урахуванням запропонованого рішення у вигляді
встановлення рекуператора. Без рекуператора температуру теплоносія на вході в котел приймають
tвх1 = 15 °С, зі встановленим рекуператором tвх2 = 25 °С.
Кількість корисно використаної теплоти без (Qп1) та з наявним рекуператором (Qп2)
розраховуємо за формулою 1:
Qп1 = 1235·4,19·(70 – 15) = 284605,75 кВт;
Qп2 = 1235·4,19·(70 – 25) = 232859,25 кВт.
Витрати палива розраховуємо за формулою 2:
В1 = 284605,75/(37333·0,932) = 8,18 м3/год;
В2 = 232859,25/(37333·0,932) = 6,69 м3/год,
де Qp – розрахункова нижча теплота згорання палива (природного газу): Qp= Qpр=37333КДж/м3;
ηк.а. – розрахунковий ККД котельного агрегату, яки для дахових модульних котелень становить: ηк.а.=
93,2%.
Різниця витрати палива до встановлення рекуператора, та після встановлення
ΔВ = В1 – В2 = 8,18 – 6,69 = 1,49 (м3/год).
Розрахунок показав, що встановлення рекуператора для попереднього підігріву теплоносія за
рахунок гарячих викидних газів котельні, істотно зменшує витрату палива.

283
1 Івоса О. Дослідження енергоефективності і конкурентоздатності дахових котелень на
ринку теплопостачання / ІV Всеукраїнська студентська науково - технічна конференція
"ПРИРОДНИЧІ ТА ГУМАНІТАРНІ НАУКИ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ". – Тернопіль, ТНТУ
ім. І. Пулюя. – 2011. – С.246.
2 ДБН В.2.5-77:2014 Котельні – Київ: Мінрегіон України, 2014 р. – 61 с.
3 Любарець О. П., Зайцев О. М., Любарець В. О. Проектування системи водяного
опалення: посiбник для проектувальникiв, iнженерiв i студентiв технiчних ВНЗ – Київ, 2010
р. – 200 с.
УДК 621.314
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

ЗАНУРЮВАЛЬНОГО ЕЛЕКТРОДВИГУНА НАСОСУ
О. І. Кіянюк, І. В Гладь
e-mail: sanyto@ukr.net
Пективним способом нафтовидобутку при експлуатації родовищ є використання

занурювальних електропривідних відцентрових насосів.
Аналіз енергетичних характеристик та статистичних даних процесу нафтовидобутку із
свердловини показав, що втрати потужності та енергії в системі електропостачання
занурювального електродвигуна є значними і в першу чергу обумовлені недосконалістю
струмовідводу системи «два проводи - труба».
З метою підвищення енергоефективності функціонування електротехнічного комплексу для
нафтовидобутку пропонується удосконалення системи електропостачання занурювального
електродвигуна насосу шляхом впровадження системи струмопідводу на постійному струмі з
використанням занурювального перетворювача частоти і напруги. Система включає в себе
поверхевий випрямляч, від якого електроенергія передається жилами кабелю і колоною насосно-
компресорних труб на постійному струмі до розміщеного безпосередньо над електродвигуном
занурювального частотного перетворювача. Таким чином забезпечується плавне регулювання
швидкості обертання насосу в широкому діапазоні, зменшуються втрати потужності у
струмопідводі та підвищується енергоефективність нафтовидобутку.
The use of submersible electric drive centrifugal pumps is a promising way of oil production in the
exploitation of deposits.
The analysis of the energy characteristics and statistical data of oil production process with electric
drive centrifugal pumps showed that the power and energy losses in the electrical power supply system of
the electric drive are significant and, first of all, due to the imperfection of the current lead of the "two
wires-pipe" system.
In order to improve energy efficiency of the electrical complex operation proposed modern electric
drive centrifugal pumps power supply system through the introduction of electrical power supply system DC
using a submersible transducer frequency voltage electric drive.
The upgraded system includes surface rectifier, from which electricity is transmitted over the cable
wires and pipe string DC submersible to a frequency converter, which is installed directly above the electric
motor. This provides smooth control of pump rotation speed in a wide range of reduced power loss in the
current leads and increases energy efficiency of oil production.

284
УДК 662.738.2
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИТРАТИ ПАЛИВА ПРИ ВИКОРИСТАННІ
ТЕХНІЧНИХ НАНОПРИСАДОК ДО ОЛИВИ В ДВИГУНАХ
АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
В. С. Дмитренко, П. О. Драганець, В. В. Негрич

Франківськ, вул. Карпатська, 15, e-mail: trans@nung.edu.ua
В Україні існує проблема зменшення витрати моторних олив і палив при експлуатації рухомого
складу автомобільного транспорту. Вирішують цю проблему використанням різних технічних
наноприсадок до моторних олив, що забезпечує зменшення тертя і зносу та витрати оливи і палива в
Мета роботи: дослідити вплив технічної наноприсадки XAДO- 1 Stage до оливи в
двигуні на витрату оливи і палива при експлуатації автомобіля на скрапленому газі пропан-
бутан (ДСТУ 4047-2001).
Так, наноприсадки Wаgner Microceramik до олив дають зменшення тертя і зносу
деталей двигуна і економію оливи та палива до 15 %, зниження шуму в двигуні і викидів СО
і СН, дію протягом 60000 км пробігу або 1000 годин експлуатації [1].
Наноприсадка Nano Energizer, працюючи в моторній оливі на дизельному двигуні
автомобіля Fiat scudo на протязі 10 000 км пробігу скоротила витрату палива з 7л / 100 км
до 5.5…6 л / 100 км пробігу та знизила шумність двигуна у 5 разів і викидів СО і СН в 3…4
рази. Використовують в автомобілях з системою мащення ємністю 4…10 л і пробігом
більше
3000 км, а заміну оливи здійснюють через 30000 км [2].
Технічна алмазо-фулеренова наноприсадка «60000» компанії «Алмей» зменшує витрату палива
на 10...30 %, збільшує термін служби моторної оливи до 60000 км без заміни оливного фільтра,
збільшує термін служби деталей в 5...8 разів, сприяє вирівнюванню компресії в циліндрах двигуна та
збільшує її значення на 2одиниці, а також знижує шуми та вібрації при роботі двигуна в 2 рази [3].
Додавання мінерального антифрикційного композиту Nanoprotec до оливи М-12Г2к збільшує
граничне навантаження до утворення задиру на 40%. На режимах 50…80% навантаження
застосування технічної добавки Nanoprotec збільшує ефективний ККД двигуна та зменшує питому
ефективну витрату палива на 8…11% [4]
Ревіталізант XAДO-- 1 Stage для двигуна є інноваційний продукт третього покоління
ревіталізантів XADO, що відкриває нові можливості захисту і відновлення вузлів двигуна
[5].
Постановка задачі. Таким чином, технічні нанодобавки до олив забезпечують
зменшення витрати палива і шкідливого впливу на довкілля рухомим складом
автомобільного транспорту. Але вплив технічних нанодобавок XADO 1 Stage на витрату
оливи та палива в двигуні з газобалонним устаткуванням недостатньо досліджувався. Тому
це питання є актуальним і вимагає відповідних досліджень.
Обєкт досліджень: автомобіль Audi – 100 з газобалонною установкою,
Устаткування і прилади: витратомір палива на газобалонній установці автомобіля, ємність для
доливу оливи на вигорання, компресометр Intertool AT-4001.
Метод дослідження: експлуатаційні випробування двигунів у процесі експлуатації автомобіля
на лінії.
Методика дослідження: Перед дослідженням проводилось технічне обслуговування
автомобіля. Перед застосуванням ревіталізанта для зменшення витрати палива здійснюється
очищення двигуна, від забруднень, ї із застосуванням очисних засобів (очисник ХАДО Fita Flusk).
Дякуючи очиснику повертається до 70% втраченого металу на місце, тобто це є засіб не тільки для
промивання, але і для захисту від зносу виробника. Відновлює він також рухомість оливозйомних і
компресійних кілець, усуває ефект залипання в гідрокомпенсаторі, очищує систему вентиляції

285
картера, відновлює і захищає від зносу тертьові деталі, збільшує потужність двигуна і зменшує
витрату палива.
Промивну олива зливають, а двигун заправляють напівсинтетичною оливою Leol SAE 10W-40
APJ SI/CG-4, що призначена для високофорсованих двиунів. Двигун знаходився в технічно
справному стані. Методика використання нанодобавки ХАДО-1Stage була такою: двигун
розігрівають до робочої температури; зливають відпрацьовану оливу, промивною оливою ХАДО
промивають двигун, замінюють оливний фільтр; заливають в двигун 4 літра свіжої оливи SAE 10W-
40 API SJ/CG-4; витискують нанодобавку Хадо-1 Stage у заправну місткість системи мащення
двигуна Audi-100, рівну 4 л. При цьому одразу здійснюється обробка всіх частин двигуна для
підтримання робочої кондиціонованої поверхні деталей в оптимальному працездатному стані.
Оцінка витрати оливи і палива здійснювалась в процесі експлуатації автомобіля.
Результати дослідження: Під час досліджень в даному двигуні при заливанні нанодобавки
ХАДО- 1 Stage зменшилася витрата оливи на вигорання у 2 рази і склала 105 г/1000 км, а компресія
збільшилася на 0,05…0,07МПа. Витрата палива пропан-бутану без використання нанодобавки
склала 12,6 л/100 км, а при використанні нанодобавки витрата пропан-бутану зменьшилася і склала
11,5 л/100 км. Тобто зменшення витрати палива при використанні нанодобавок склало 8,1%. Відмов
двигуна автомобіля під час дослідження не виявлено.Робота гідро компенсаторів, яка
супитрроводжувалася шумом відновилася через 300…500 км пробігу двигуна. Після проведення
досліджень було виявлено що, якщо витрата оливи на вигорання складає до 200 мл на 1000 км, це
дорівнює зносу ЦПГ двигуна 20%, якщо витрата більше то результату від заливання нанодобавок
не буде. Результати цього дослідження щодо зменшення витрати палива шляхом використання
технічної нанообавки до оливи впроваджені на ауді 10 .
Перелік посилань на використані джерела

1. Nano Wagner Електронний ресурс nano wagner .com.
2. Nano Energiser Електронний ресурс nano energiser.com.
3. Присадка «60 000» [Електронний ресурс]: http://www.almay-nano.com.ua/production.
4. Нанопротек: расчет экономии [Електронний ресурс]: http://www.nanoprotec.ua/pages/28.
5. ХАДО-1Stage Електронний ресурс xado-1Stage com.
УДК 620.9
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ТРАНСПОРТУ ГАЗУ З ВИКОРИСТАННЯМ
ПАРОКРАПЕЛЬНИХ НАГРІВАЧІВ
І. Р. Ващишак1, С. П. Ващишак2 , В.Д. Миндюк1,
1
2
ДП Український державний центр радіочастот; 30,б, вул. Січових стрільців, м. Івано-Франківськ,
76000.
E-mail: savchyn.ira@gmail.com
Створення комфортних умов для працівників технологічних об’єктів транспорту газу в

осінньо-зимовий період залежить, насамперед, від роботи систем опалення. Аналіз систем
опалення, які використовуються у приміщеннях технологічних об’єктів газотранспортної
системи, особливо віддалених, показав, що вони мають низький рівень енергетичної
ефективності [1].
З метою підвищення енергоефективності, рівня екологічної безпеки, надійності,
уніфікації системи живлення та управління пропонується електрична система опалення з

286
використанням парокрапельних нагрівачів (теплових трубок). ККД теплових трубок сягає

98% [2, 3].
Оскільки теплові трубки створюють значні конвективні потоки, їх доцільно розміщати у нішах
під вікнами для запобігання проникненню холодного повітря. Теплопередача випромінюванням
дасть змогу додатково нагріти стіни і стабілізувати температурний режим у зоні вікон. Однак,
розміщення теплових трубок на стінах приміщення, крім його прогріву, створить значну циркуляцію
пороху, що може негативно впливати на самопочуття людей. Для запобігання цьому і для обігріву
внутрішніх поверхонь стін у приміщенні пропонується застосувати плінтусне опалення. Плінтусна
система опалення розміщується вздовж поверхні стіни замість звичайного плінтуса. Нагрівачами у
такій системі є горизонтально розміщені теплові трубки. Ефективність плінтусної системи зумовлена
“ефектом Коанда”, який полягає в тому, що потік теплого повітря, витікаючи з вузької щілини,
розміщеної біля стіни, “прилипає” до стіни, передаючи їй теплову енергію. Подальший рівномірний
розподіл теплової енергії по приміщенню здійснюється вже від поверхонь стін, що створює у ньому
комфортний мікроклімат.
Радіатор плінтусного опалення представляє собою алюмінієвий короб з двома вузькими
щілинами по всій його довжині. Одна з них розміщується внизу біля підлоги, а інша – у верхній
частині радіатора біля самої стіни. Холодне повітря проникає в радіатор з нижньої щілини,
нагрівається і підіймається вгору через верхню щілину. Однак, за рахунок дії “ефекту Коанда”
повітря не розсіюється, а розподіляється вздовж поверхні стіни, нагріваючи її. Після цього вже стіна
випромінює накопичене тепло всією своєю площею (рисунок 1).
Рисунок 1 - Робота плінтусної системи опалення

Оскільки при роботі плінтусної системи опалення конвекція не має практичного значення, то
нагрівачі не повинні нагріватись до високих температур. Під час роботи поверхня алюмінієвого
короба не повинна нагріватись до температури більше за +40оС. При цьому поверхня стіни
нагріється до +33…+37 оС. Поверхня ж нагрівача повинна нагріватись максимум до + 70 оС. Для
прогрівання кутів у приміщеннях, особливо тих кімнат, стіни яких виходять на вулицю, доцільно
застосувати довгі вертикально розміщені теплові трубки. Це запобігатиме появі грибка і зволоження
в кутах приміщення.
Отже, запропонована енергоефективна система опалення містить короткі вертикальні стінові
алюмінієві парокрапельні нагрівачі з профільованими ребрами, розміщені під вікнами, довгі
вертикальні алюмінієві парокрапельні нагрівачі з профільованими ребрами, розміщені в кутах
приміщення та горизонтальні плінтусні парокрапельні нагрівачі в алюмінієвих коробах зі щілинами,
розміщені вздовж стін приміщення (рисунок 2). При цьому в зоні розміщення вертикальних
нагрівачів плінтусні нагрівачі ставити недоцільно.

287
Рисунок 2 – Енергоефективна система опалення з використанням парокрапельних нагрівачів
Перевагами запропонованої системи опалення є:

значна енергоефективність внаслідок застосування як нагрівальних елементів парокрапельних
нагрівачів;
економія теплоносія та електроенергії;
висока надійність парокрапельних нагрівачів;
мінімальна кількість конвективних потоків (тільки в необхідних зонах), що запобігає
циркуляції пилу по приміщенню;
рівномірний температурний розподіл у всьому об’ємі приміщення;
значний термін експлуатації елементів системи опалення;
простота обслуговування;
можливість живлення нагрівачів системи опалення від різних джерел енергії.
Якщо доповнити запропоновану енергоефективну систему опалення системою вентиляції, то
можна створити систему мікроклімату, яка дозволить підтримувати необхідний рівень комфорту в
приміщенні в будь-яку пору року.
1. Ващишак І.Р. Енергоефективність системи комбінованого опалення на основі
парокрапельних нагрівачів / І.Р. Ващишак, Х.З. Онуфрак, С.П. Ващишак //
Приладобудування: стан і перспективи: 15-та міжнар. наук-техн. конф., Київ, 17-18 травня
2016 р.: зб. тез доп. – Київ, 2016. – С. 188-189.
2. Ващишак І.Р. Дослідження теплових трубок для систем опалення лабораторій
нафтогазового комплексу / І.Р. Ващишак, В.В. Гапоненко, С.П. Ващишак // Нафтогазова
енергетика 2015: 4-та міжнар. наук-техн. конф., Івано-Франківськ, 21-24 квітня 2015 р.: зб.
тез доп. – Івано-Франківськ, 2015. – С. 289-293.

288
3. Ващишак І.Р. Шляхи підвищення енергоефективності будівель об’єктів нафтогазового

комплексу / І.Р. Ващишак, О.П. Ващишак, А.В. Яворський // Науковий вісник Івано-
Франківського національного технічного університету нафти і газу. – 2014. – №1/36. – С.
176-184.
УДК 622.273:548.562
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗРОБКИ ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДІВ

ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ СВЕРДЛОВИННОГО
ГІДРОВИДОБУТКУ
М.Л. Зоценко, Л.О. Педченко, М.М. Педченко*
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка;
36011, м. Полтава, пр. Першотравневий, 24; e-mail: pedchenkomm@ukr.net
Мета. Обґрунтування і розроблення принципових схем, прийнятних для існуючого

рівня техніки, способів видобування і транспортування природного газу газових або
газогідратних морських родовищ та підвищення їх ефективності шляхом максимального
зниження енерговитрат, у результаті комплексного врахування теплофізичних властивостей
і параметрів взаємодії складових системи, в межах покладу, що розробляється.
Новизна. Обґрунтовано можливість вилучення газогідрату із продуктивного пласта без
витрати енергії на дисоціацію шляхом створення умов його перекристалізації у результаті
сумісної дії затоплених струменів морської води у суміші з абразивним матеріалом та
пульсацій тиску. Обґрунтовано можливість вилучення газу із залишку газогідрату в пульпі
за рахунок низькопотенційної енергії морської води та зміни її тиску з глибиною.
Результати. Запропоновано технологію вилучення газогідрату із продуктивного пласта
без витрати енергії на фазовий перехід. Розглянуто питання їх збагачення, безпосередньо на
місці залягання газогідратовмісних порід. Запропоновано дисоціацію залишку газогідрату в
породі здійснювати за рахунок низькопотенційної енергії морської води. Запропоновано і
обґрунтовано основні елементи технологічного комплексу видобування, транспортування та
зберігання газу морських газових і газогідратних родовищ на основі газогідратних
технологій.
Ключові слова: свердловинний гідровидобуток, газогідратний пласт, дисоціація, збагачення,
фазовий перехід.
Purpose. Substantiation and the development of principled schemas, acceptable to the existing
technique, methods of production and transportation of natural gas of the offshore fields of gas or
gas hydrates. Improving their efficiency by way maximum reduction of the energy consumed is the
result of complex consideration of thermal properties and parameters of interaction of the
components system within the deposit what is developing.
Originality. Ability to extract gas hydrates from the productive reservoir without the energy
consumption for the dissociation, by creating conditions of its recrystallization as a result
compatible actions of flooded streams of sea water in a mixture with an abrasive material and
pressure fluctuations, is proved. Ability to extract natural gas from residue of gas hydrates in the
pulp at the expense of low energy of seawater and changes of its pressure with depth is proved.
Findings. The technology of gas hydrates withdrawing with the productive reservoir without
energy consumption for the phase transition is proposed. The question of enrichment directly in
situ of rocks what containing gas hydrates is considered. Dissociation of residue of the gas hydrates

289
in the rock must be implemented at the expense low potential energy of sea water. Key elements of
the technological complex production, transportation and storage of gas offshore fields of the gas
and gas hydrate on the basis of gas hydrate technology are proposed and proved.
Keywords: downhole hydraulic production, gas hydrate layer, dissociation, concentration,
phase transition.
УДК 621.311
ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАЛОДЕБІТНИХ ГЛИБИНОНАСОСНИХ
І.Б. Копей, А.І. Венгринюк
ІФНТУНГ,76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15
e-mail: andriy5338@mail.ru
Собівартість видобутку нафти, доля енергетичних витрат складає більше 30%. Заходи, які
приймаються по їх зниженню за рахунок збільшення об’ємів впровадження енергозберігаючих
техніки і технологій створили стійку тенденцію зниження норми розходу електроенергії на 1 т
видобутої нафти, тобто питомої норми.
Питома норма розходу електроенергії – важливий показник, який визначає роботу в області
енергозбереження. Аналіз динаміки цього показника за 1995-2015 роки визначив характерні
особливості роботи по енергозбереженню за цей період. До 2000 року норми розходу електроенергії
на 1 тону видобутої нафти постійно збільшувалися, середньо річний приріст склав близько 4%. Після
2000 року норма розходу електроенергії почала знижуватися [1].
Пізня стадія розробки нафтових родовищ характеризується зменшенням дебітів нафтових
свердловин, що експлуатуються механізованим способом. Сумарне електроспоживання, яке
приходиться на долю механізованого фонду, складає 72% електроспоживання нафтовидобувного
комплексу.
Середня тривалість експлуатації нафтової свердловини не перевищує 20 років. За цей час
нафтопромислове обладнання і способи експлуатації змінюються декілька разів, що пояснюється в
першу чергу не фізичним зносом обладнання, а зміною дебіта свердловини. Дійсно, тривалість
експлуатації свердловини можна розділити на чотири періоди: фонтанування; експлуатація з дебітом
більше 100 т⁄добу (високодебітний); експлуатація з дебітом до 100 т⁄добу (середньодебітний);
експлуатація з дебітом менше 3 т⁄добу (малодебітний). Високодебітний, середньодебітний і
малодебітний періоди експлуатації здійснюються механізованим способом видобутку нафти.
Виявлено вплив періоду експлуатації на схемотехнічне рішення і параметри електрообладнання і
електроприводу свердловинних насосів. Високодебітний період характеризується застосуванням
установок відцентрових насосів (УЕВН). Свердловини з середнім та малим дебітом експлуатуються
за допомогою свердловинної насосної установки (СНУ).
Таким чином для кожного періоду експлуатації свердловини доцільно мати спеціальний набір
нафтопромислового обладнання, яке дозволяє при мінімальних експлуатаційних витратах отримати
максимальну нафтовіддачу.
Зниження дебітів нафтових свердловин, що експлуатуються механізованим способом, викликає
ріст парка експлуатаційного обладнання завищеної продуктивності. Приведення у відповідність
параметрів і характеристик нафтопромислового обладнання з періодом експлуатації нафтової
свердловини задача дуже важлива. В умовах досить високого темпу приросту малодебітних
свердловин актуальність її зростає.
Розглянемо вирішення даної задачі на прикладі створення економічного приводу для
малодебітних свердловин.

290
Коли свердловина починає стабільно працювати в малодебітному режимі, верстати-качалки на

них бажано перевести на роботу з малим числом качань (1-2 хв-1) і найменшими експлуатаційними
витратами.
Існує два варіанта зниження числа качань балансира верстата-качалки: збільшення
передавального відношення приводу верстата-качалки; застосування малообертового двигуна.
Передавальне відношення в приводі верстата-качалки може бути змінено підвищенням
передавального відношення редуктора; зменшенням діаметра ведучого шківа приводу;
застосуванням двоступеневої пасової передачі; використання малообертового двигуна.
Як правило, передавальне відношення клинопасової передачі в приводі верстата-качалки рівне
5, але допускається його збільшення до 6,7 [2], що може бути отримано зменшенням діаметра
ведучого шківа до 1000 мм. Цей спосіб найбільш легко реалізується. Однак його застосування
дозволяє охопити фонд малодебітних свердловин з мінімальними дебітами до 1,6-2,5 м3⁄добу, що
складає близько 47% малодебітних свердловин.
У випадку застосування двоступеневої пасової передачі передавальне відношення в приводі
верстата-качалки може бути підвищене до необхідної величини. Однак при цьому знижується к.к.д.
свердловинної штангової установки, який визначається як добуток к.к.д. його складових частин.
При введенні двоступеневої клинопасової передачі її загальний к.к.д знижується на 20%.
Суттєвим недоліком варіанту з двоступеневою пасовою передачею ж необхідність корінної зміни
конструкцій верстата-качалки (виготовлення шківів, проміжного вала, конструкції для його
вдосконалення.
Число качань балансира може бути знижено при використанні малообертового електродвигуна.
Електродвигун з частотою обертання 500 хв-1 придатний для обладнання свердловини з дебітом 1 – 3
м3⁄добу. При цьому відпаде необхідність зміни конструкції верстата-качалки.
Для оцінки економічної ефективності використання малообертових двигунів в порівнянні з
іншими методами зниження числа качань балансира необхідно задати к.к.д. СШН, активну і
реактивну потужність приводу.
При аналізі варіантів зниження числа качань балансира слід враховувати зміну к.к.д. і cosφ при
малому завантаженні електродвигуна при двоступеневій клинопасовій передачі і зменшення к.к.д. і
cosφ в малообертових двигунах.
Потужність, необхідна для підйому рідини з свердловини, прямо пропорційна числу качань
балансира. При заміні електродвигуна з синхронною частотою обертання 1000 хв-1 електродвигуном
з синхронною частотою обертання 500 хв-1 його потужність може бути знижена в 2 рази (з
врахуванням перевірки пускових режимів). Тому, не дивлячись на низький к.к.д. у малообертового
двигуна, рівний 0,8, втрати енергії в ньому менші, ніж у встановлених на верстатах-качалках
високообертових двигунах, так як потужність останніх в 2 рази вище. К.к.д. малообертового (0,8) і
високообертового двигунів при малому завантаженні (0,88). У високообертовому двигуні втрати
приблизно на 4 % вище, ніж малообертовому. Також загальний к.к.д. передачі від вала двигуна до
балансира при двоступінчастій клинопасовій передачі нижче на 20%.
Модернізації верстатів-качалок передбачають лише ступінчасте зниження числа качань
балансира. Для отримання повної відповідності між реальним дебітом свердловини в даному
проміжку часу і кількістю піднятої рідини необхідно мати можливість планового регулювання числа
качань. Найбільш оптимальним рішенням цієї задачі є використання перетворювачів частоти.
Використання малообертового асинхронного двигуна (частота обертання 500 хв-1) замість
високообертового асинхронного двигуна (частота обертання 1000 хв-1) забезпечить наступні
переваги: потужність електроприводу верстата-качалки знижується в 2 рази; втрата електроенергії в
електродвигуні зменшується на 5%; норма розходу електроенергії на 1 т видобуваємої нафти
знижується на 52%; відпадає необхідність в зміні конструкції верстата-качалки для отримання
режиму роботи з числом качань балансира менше чотирьох (від 1 до загальний к.к.д. установки
підвищується на 18%, так як не потрібне двоступеневе редукування.
1. Методика расчета норм расхода электрической енергии на добычу нефти. РД 39-3-934-83. –
М.: Недра, 1983. – 100 с.
2. Меньшов В.Г., Суд И.И., Яризов А.Д. Электрооборудование нефтяной промышленности. –
М.: Недра, 1990. – 180 с.

291
УДК 681.518:5
ОЦІНКА ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНОГО

ОБЛАДНАННЯ ЗАСОБАМИ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ
Я.І. Заячук, О.В. Мойсеєнко, Б.В. Пашковський
ІФНТУНГ, вул. Карпатська,15, Івано-Франківсьу, Україна
e-mail:ksm@nung.edu.ua
Пропонується модифікований метод ранжування газоперекачувальних агрегатів (ГПА) [1], до

існуючих параметрів, додано індекс концентрації газів у вихлопних, обчислений, як узагальнений
показник індексів концентрацій азоту і вуглецю, який обчислюється за формулою [2]:
' '
C NO CCO
Kp  x
ном
 ном (1)
C NOx
CCO
' '
де C NOx , CCO - концентрації оксидів азоту і вуглецю у вихлопних газах, мг/нм3, приведених до
умовної концентрації кисню 15%;
ном
C NOx
– номінальна приведена концентрація оксидів азоту, мг/нм3;
ном
CCO – номінальна приведена концентрація оксидів вуглецю, мг/нм3.
Для лінгвістичної змінної «індекс концентрації» використано 5 термів. Проведено опитування
експертів та побудовано усереднені функції належності за допомогою методів статистичної обробки
інформації та парних порівнянь (рис 1).
1
0.9
0.8
0.7 L (опит.)
ML (опит.)
0.6 M (опит.)
MH (опит.)
0.5 H (опит.)
L (порівн.)
ML (порівн.)
0.4
M (порівн.)
MH (порівн.)
0.3
H (порівн.)
0.2
0.1
0
0.75 1.05 1.35 1.65 1.95 2.25 2.55 2.85
Рис. 1 – Зведені функції належності індексу концентрації отримані методами опитування

експертів та парних порівнянь
ГПА представлений, як нелінійний об’єкт із сімома входами і одним виходом. Використовуючи

отриману базу знань шляхом заміни змінних на їх функції належності, а операцій І та АБО - на
операції  і  був отриманий зв’язок між функціями належності входів і виходів:
 ( y )  a j1  [  j1 ( x1 )   j1 ( x2 )  ...   j1 ( xn )] 
dj
a j 2  [  j 2 ( x1 )   j 2 ( x2 )  ...   j 2 ( xn )]  ... 
 a jp  [  jp ( x1 )   jp ( x2 )  ...   jp ( xn )], j  1, m
В результаті математичних перетворень отримана зручна для розрахунків формула, яка дозволяє
обчислити узагальнений коефіцієнт технічного стану ГПА при фіксованих значеннях факторів
впливу

292
m
[ y  ( j  1)  ]  
dj
( y)
j 1
y m
.

dj
( y)
j 1
Для розробки структури моделі оцінки узагальненого технічного стану пропонується

універсальний апроксиматор, який описує залежність між входами і виходом моделі за допомогою
експертної матриці знань, яка відповідає нечіткій базі знань. Нечітка апроксимація об'єкта дозволяє
обчислити функції належності аналітично за формулою:
1
 jp ( xi )  2
, i  1, n, j  1, m, p  k j ,
 x  b jp 
1   i jp i 
 ci 
де, bi jp , сijp параметри настройки даної функції належності: b - координата максимуму; с - параметр
концентрації (стиснення-розтягування) графіка функції (рис. 2). Були обчислені параметри
настройки функцій належності і самі функції.
Рис. 2 - Модель функції належності
Таблиця 1 Параметри налаштування (b, c) функцій належності

Терми x1 x2 x3 x4 x7 x6 x7
L - - (0.26; 7.35) (4.23; 1.24) (0.54; 5.44) (0.24; 1.65) (0.26; 9.25)
ML (4.65; 7.34) (3.34; 6.60) (0.26; 1.24) (0.76; 4.24) (0.26; 4.2) (0.47; 1.94) (3.24; 3.68)
M (0.13; 2.14) (0.26; 1.24) (0.68; 9.54) (0.8; 9.56) (0.56; 18.4) (4.23; 6.24) (8.06; 8.23)
MH (8.54; 4.57) (4.26; 8.24) (0.29; 1.28) (0.24; 1.65) (8.46; 6.44) (7.36; 9.52) (8.36; 4.64)
H (2.66; 7.46) (4.45; 5.29) - - - - -
На засадах нечіткої логіки знайдено нульовий розв’язок системи нечітких логічних рівнянь, яка
може бути сформульована таким чином: необхідно знайти вектор
 (c)   (c1 ),  (c2 ),...,  (cn ),
що задовольняє обмеження
 (ci ) [0;1], i  1, n ,
де C  (c1 , c2 ,..., cn ) множина вхідних факторів, від яких залежить технічний стан ГПА. За
допомогою генетичних алгоритмів здійснено пошук інтервалів ступенів важливості причин  (ci ) та
побудовані функції належності вхідних параметрів технічного стану ГПА.

293
1. Горбійчук М. І. Експертна система оцінки технічного стану газоперекачувального обладнання

на основі нечіткої логіки [Текст] / Я. І. Заячук, М. І. Горбійчук // Нафтогазова енергетика. – 2010. –
№2 (13). – С. 77 – 80.
2. Пашковський Б. В. Визначення кількості термів для нечіткого опису індексів концентрації
оксидів азоту і вуглецю у вихлопних, як параметрів узагальненого показника технічного стану
газоперекачувального агрегату [Текст] / Б. В. Пашковський, М. І. Горбійчук // П’ята науково-
практична конференція студентів і молодих учених "Методи та засоби неруйнівного контролю
промислового обладнання", 24-25 листопада 2015, Івано-Франківськ — 2015. — С. 156-157.
УДК 006.91:681.121
НОВІ ПІДХОДИ ДО СТАТИСТИЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ ПОХИБОК

ПОБУТОВИХ ЛІЧИЛЬНИКІВ ГАЗУ ПРИ ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Т.В.Лютенко
76019, м.Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15
E-mail: feivt@nung.edu.ua
На сьогоднішній день в Україні актуальною є проблема раціонального використання

природного газу як практичного напрямку енергозбереження. Одним із шляхів вирішення цього
питання є забезпечення точного обліку природного газу, що зумовило встановлення більше семи
мільйонів побутових лічильників газу (ПЛГ) у побутових споживачів. Поряд з цим недостатньо
вивченим є питання стабільності метрологічних характеристик ПЛГ, зокрема похибки. Адже її
визначення при періодичній повірці після певного терміну експлуатації ПЛГ опосередковано
характеризує втрати газу газозбутових організацій.
Відомі результати експериментальних досліджень ПЛГ [1] стосуються досліджень обмеженої
кількості лічильників (трьох типів типорозміру G4 по 15 штук), які здійснені на еталонній установці
ПАТ «Івано-Франківськгаз».
Наведені результати статистичних досліджень є неповними, оскільки не відображають зміну
похибки з врахуванням статистичних характеристик для конкретного типорозміру ПЛГ, наприклад, з
оцінкою середнього квадратичного відхилення зміни похибки. Також на даний час є відсутніми
алгоритми, які би враховували кількість лічильників з конкретним діапазоном похибки порівняно з
загальною кількістю досліджуваних лічильників. Середньоарифметичне значення експериментально
визначеної статистичної похибки ПЛГ на певній витраті є недостатньо правильним. Так, наприклад,
наявність похибки мінус 15 % на одній досліджуваній витраті одного лічильника при визначенні
середнього значення цієї похибки для певної вибірки досліджуваних ПЛГ може звести її до нуля при
встановленні похибки плюс 1% на такій самій витраті для 15 лічильників. Тому арифметичне
сумування без враховування кількості лічильників, яким властива похибка може бути в багатьох
випадках недостатньо коректним.
Метою даного дослідження є розробка нових підходів до статистичного оцінювання і
узагальнення результатів експериментальних досліджень ПЛГ під час їх періодичної повірки з
використанням статистичного аналізу і можливості здійснення на цій основі кількісної оцінки
технічного стану ПЛГ при їх експлуатації.
За основу статистичного дослідження вибрані результати повірки ПЛГ на еталонній установці
ПАТ «Івано-Франківськгаз». При цьому був вибраний поділ лічильників по діапазону зміни похибок.
За таких умов були вибрані три діапазони зміни похибок ПЛГ за мінімальної витрати: діапазон
додатньої похибки  Q1 min від 0 до плюс 3% при Qmin (діапазон 1), діапазон від’ємних значень похибок
 Q2 min при Qmin від 0 до мінус 15% (діапазон 2) і діапазон від’ємних значень похибок  Q3 min при Qmin

294
від мінус 15 до мінус 30% (діапазон 3). Графічна ілюстрація отриманих закономірностей зміни
похибок ПЛГ типу SAMGAS G4 (виробник м.Рівне) подана на рис.1.
5
δ, %
0
-5
-10
-15
-20
РЯД 1 Samgas G4 РЯД 2 Samgas G4 РЯД3 Samgas G4
-25
0 1 2 3 4 5 6 7
Q, м3/год
Рисунок 1 - Графічна ілюстрація зміни похибки ПЛГ для діапазонів 1(ряд 1), 2 (ряд 2), 3 (ряд 3),
вибраних за мінімальної витрати Qmin
Для кількісного узагальнення похибки лічильника, яка є різною для різних значень робочих
витрат, відомою є формула для визначення його середньозваженої похибки [2]:
n n
 СЗ   (Qі / Qmax ) і /  (Qі / Qmax ) , (1)
i 1 i 1
де n – кількість досліджуваних витрат;  і - похибка на і-тій витраті Qі ;  СЗ - середньозважена

похибка.
При цьому якщо Qі = Qmax , то у їхньому співвідношенні замість коефіцієнта 1 необхідно
застосовувати ваговий коефіцієнт 0,4 [2].
Застосування цієї метрологічної оцінки передбачає її визначення для окремого лічильника і
характеризує насамперед якість їхнього технічного рівня при виготовленні на заводі-виробнику.
Оскільки в кожний вибраний діапазон похибки попадає різна кількість лічильників, то
доцільно запровадити поняття середньозваженої комплексної статистичної похибки  CЗК , яка буде
узагальнювати не тільки похибки лічильників на різних витратах, але і буде враховувати статистичну
кількість лічильників, яким властиві конкретні вибрані діапазони похибок:
n n
Qі Q
 CЗК   (  iCЗ
C
) / ( і ) , (2)
i 1 Qmax i 1 Qmax
де  iCЗ
C
- середньозважена витратна статистична похибка для i-ої досліджуваної витрати ПЛГ, яка
визначається з формули:
d d
 iCЗ
C
  j N j /
j 1
N j 1
j . (3)
В (3) значення  j визначається як середнє арифметичне значення похибки для вибраного

кожного із j-тих діапазонів зміни витрат. Значення N j стосується кількості лічильників, для яких
обчислювалася середня похибка згідно вибраного діапазону зміни витрат, кількість діапазонів яких
відповідає d (в нашому випадку d=3).
Для наведеного графіка (рис.1) числові значення кількості лічильників і їх похибок для
вибраних трьох діапазонів її зміни є наступними: N1=81,  Q1 min =0,5%,  01.2Q max =2,25%,  Q1 max = -
0,12%; N2=206,  Q2min = - 6,02%,  02.2Q max = 1,38 %,  Q2max = - 1,08%, N3=72,  Q3 min = -19,72%,  03.2Q max =
0,75%,  Q3 max = -1,53%.
Підставлення числових значень у формули (2) і (3) дає можливість розрахувати значення
середньозважених витратних статистичних похибок  iCЗ
C
= -7,296% (при Qmin ),  iCЗ
C
=1,445% (при
0,2Qmax ),  iCЗ
C
=0,285% ( при Qmax ), а також комплексну статистичну похибку  CЗК =0,587%.

295
Запропонований новий підхід щодо кількісної оцінки середньозважених похибок ПЛГ, які
базуються на статистичних даних результатів повірки ПЛГ, відкриває практичні напрями для
реалізації нового об’єктивного підходу щодо оцінювання технічного стану ПЛГ в умовах
експлуатації. Числове значення середньозваженої комплексної статистичної похибки також може
бути критерієм для об’єктивного оцінювання передремонтного технічного стану ПЛГ.
1. Середюк О.Є. Експериментальні дослідження і моделювання метрологічних характеристик
побутових лічильників газу / О.Є. Середюк, Б.І. Прудніков, В.С. Вощинський, Т.В.Лютенко
//Всеукраїнська семінар-нарада «Облік природного газу та метрологія» , 21-25 вересня
2015р., Одеса: збірка доповідей. – Київ: НАК «Нафтогаз України». – 2015. – С.24 – 27.
2. Лічильники газу мембранні. Загальні технічні умови. ДСТУ EN 1359:2006 (EN 1359:1998,
IDT). – [Чинний від 2007-01-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – IV, 45 с.
УДК 681.121.83
НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ

ПРИРОДНОГО ГАЗУ
О.Є. Середюк, Н.М. Малісевич
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, feivt@nung.edu.ua
Враховуючи сучасні тенденції зростання цін на енергоносії, в тому числі і на природний газ
актуальнішими стають вимоги до його якості. Вимоги до якісних характеристик природного газу, а
також підходи до їх визначення в Україні відрізняються від закордонних, насамперед країн ЄС.
Згідно з чинним нормативним документом України [1] якість продукції характеризується
сукупністю характеристик продукції, які стосуються її здатності задовольняти встановлені і
передбачені потреби. Стосовно природного газу, то його якість визначається компонентним складом,
який формує основні споживчі характеристики газу. З 1987 року, в т.ч. в Україні, на сьогодні чинним
є міждержавний стандарт [2], який визначає фізико-хімічні характеристики природного газу,
найважливішими серед яких є теплота згорання та число Воббе, що характеризує можливість
взаємозаміни природного газу. На відміну від іноземного стандарту [3] і гармонізованого з
європейським стандартом [4] у [2] не регламентовані значення відносної густини природного газу,
метанового числа, а також вмісту у ньому метану, азоту та водяної пари. Водночас в [3] вже
нормуються значення відносної густини в діапазоні (0,555 – 0,680), об'ємний вміст метану не менше
ніж 80 %, азоту і вуглекислого газу разом – не більше 10 %.
Визначення компонентного складу природного газу в Україні та за кордоном відбувається
шляхом хроматографічного аналізу. Нормативний документ [5] конкретизує вимоги, яким має
відповідати аналітичний метод для повного та розширеного аналізу природного газу. Останній дає
змогу кількісно виміряти вміст не тільки окремих компонентів, але і гексанової вуглеводневої
фракції та обчислити на цій базі фізичні властивості газу. Незважаючи на те, що вищі вуглеводні
впливають на зміну теплоти згорання та густини, менше ніж на 0,3 % та 0,004 % відповідно, їх
потрібно виявляти для оцінювання долі гексанової фракції.
Нормативний документ [6], що складається з шести частин, описує методи аналізування
природного газу із заданими рівнями невизначеності. Цей підхід зручний для обчислення
теплотворної здатності та інших адитивних фізичних властивостей газу із певною невизначеністю.
Перша частина надає настанови щодо аналізування природного газу для визначення молярних
часток його головних компонентів. У другій частині задані характеристики вимірювальних систем і
статистичний підхід до оброблення даних, а також обчислення помилок для визначення
невизначеностей у молярних часток компонентів газу. Третя і подальші частини документа містять

296
опис різних методик проведення спеціалізованих аналізів, які можуть бути застосовані тільки з
урахуванням вимог першої та другої частин міждержавного стандарту.
За кордоном застосовують нормативний документ [7], який в Україні є гармонізованим з [5] і
стосується методу оцінки ефективності аналітичних систем, призначених для аналізу природного
газу. Оцінка ефективності конкретизує методики досліджень, які можуть повинні бути застосовані
до вибраної аналітичної системи, включаючи метод, обладнання і відбір проби.
Теплота згорання природного газу в Україні згідно з [2] не повинна бути меншою, ніж 31,8
МДж/м3 (за температури 20 °С та абсолютного тиску 101325 Па). В Європі згідно з стандартом [8]
природний газ поділяють на три групи L, E і H за числом Воббе відповідно від 39,1 до 54,7 Мдж/м3,
але за температури 15 °С та абсолютного тиску 101325 Па. При цьому газові прилади також
поділяються на категорії, що визначаються відповідно до типу газу і тиску, для яких вони
призначені. В кожній країні, відповідно до місцевих умов газопостачання (компонентний склад газу і
його тиск), повинні використовуватися тільки рекомендовані категорії приладів, які функціонують
на газі певних груп. Це в свою чергу забезпечує правильне їх функціонування і запобігає
виникненню позаштатних ситуацій при роботі газового обладнання.
В Україні нормативними документами регламентовано визначення теплоти згорання двома
способами: розрахунковим [9, 10] і за результатами спалювання газу [11, 12]. Найбільш поширеним є
метод [9, 10], що базується на використанні даних про компонентний склад природного газу,
отриманих за допомогою хроматографічного аналізу.
Згідно з [11] теплоту згорання визначають шляхом спалювання в калориметрі виміряного об’єму
газу і вимірюванні тепла, яке виділяється при цьому. На основі отриманих даних розраховують вищу
теплоту згорання природного газу.
Прямий метод визначення питомої теплоти згорання природного газу за [12] полягає у
спалюванні в калориметричній бомбі (при постійному об’ємі) в середовищі стиснутого кисню
певного об’єму газу і визначенні кількості тепла, яке виділяється при його згоранні.
Не менш важливим якісним показником природного газу є метанове число [16], яке
характеризує здатність газу до згорання без детонації. Велике метанове число означає високу
стійкість до детонації, яка, в свою чергу, означає високу ефективність, і більш низькі викиди CO2 при
згоранні. Газ із надто низьким метановим числом може привести до пошкодження двигуна
внутрішнього згорання або привести до втрат в ефективності його застосування.
Важливим якісним параметром природного газу є його вологість. При високій вологості газу
може утворюватися конденсат на внутрішніх поверхнях газового обладнання, що є джерелом таких
проблем, як зниження пропускної здатності, корозії металу, утворення кристалогідратів та інших, а
також зменшення нижчої теплоти згорання, що як наслідок, приводить до збільшення його
споживання нагрівальними приладами для досягнення однакової ефективності обладнання.
В Україні є чинним стандарт [13], який визначає три методи для визначення кількості водяної
пари та точки роси вологи: конденсаційний, електролітичний та абсорбційний. В той же час в Європі
застосовують стандарт [14], який описує метод визначення кількості води в природному газі під
тиском більшим, ніж 1 МПа. Також метод підходить для аналізу газу, що містить гідроген сульфід з
вмістом води 10 мг/м3 або більше. Серія європейських стандартів [15] описує процес визначення
кількості води в природному газі кулонометричним методом, який полягає у титруванні дослідного
зразка розчином Карла Фішера, відповідно до абсорбційного методу [13].
Найбільш актуальним, на наш погляд на сьогоднішній день, критерієм якості природного газу є
оцінювання його енергетичної цінності [17], про що свідчать останні результати профільних нарад у
сфері метрології та обліку природного газу за сприяння і організації НАК «Нафтогаз України».
З проведеного аналізу слід відмітити необхідність впровадження і дотримання сучасної
української нормативної бази в сфері якості природного газу, яка повинна бути гармонізованою з
європейськими нормами, з метою досягнення сучасних вимог щодо забезпечення якісних
характеристик природного газу, а також збільшення при цьому точності їх визначення для
покращення обліку природного газу.
1. Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення: ДСТУ 2925-94. – [Чинний від
1996-01-01]. – К.: Держстандарт України, 1995. – 32 с.
2. Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения: ГОСТ
5542-87. – [Введен с 1988-01-01]. – М.: ИПК Издательство стандартов, 2000. – 3 с. –
(Межгосударственный стандарт).

297
3. Specification for general purpose natural gas: AS 4564-2005. Published by Standards Australia, GPO
Box 476, Sydney, NSW 2001, Australia, ISBN 0 7337 6880 64.
4. Natural gas. Quality designation: ISO 13686:2013. [Чинний від 2013-06]. – 48 p.
5. Природний газ. Розширений аналіз. Метод газової хроматографії: ДСТУ ISO 6975:2012.
[Чинний від 2013-07-01]. – К.: Мінекономрозвитку України, 2013 – 24 p.
6. Природний газ. Визначення складу із заданою невизначеністю методом газової хроматографії:
ДСТУ ISO 6974-1…5:2007. – [Чинний від 2008-10-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2008.
7. Natural gas. Performance evaluation for analytical systems: ISO10723:2012. [Чинний від 2012-12].
– 32 p.
8. Test gases. Test pressures. Applience categories: EN 437:2003. [Чинний від 2003-05]. – 39 p.
9. Газы горючие природные. Расчетный метод определения теплоты сгорания, относительной
плотности и числа Воббе: ГОСТ 22667-82. – [Введен с 1983-07-01]. – М.: Изд-во стандартов, 2006. –
3 с. – (Межгосударственный стандарт).
10. Газ природный. Методы расчета физических свойств. Определение физических свойств
природного газа, его компонентов и продуктов его переработки: ГОСТ 30319.1-96. – [Введен с 2000-
01-01]. – К.: Госстандарт Украины, 1999. – 16 с. – (Межгосударственный стандарт).
11. Газы горючие природные. Метод определения теплоты сгорания водяным калориметром:
ГОСТ 27193-86. – [Введен с 1988-01-01]. – М.: Стандартинформ, 2006. – 9 с. – (Межгосударственный
стандарт).
12. Газы природные горючие. Метод определения удельной теплоты сгорания: ГОСТ 10062-75.
[Введен с 1976-07-01]. – М.: Стандартинформ, 2006. – 19 с. – (Межгосударственный стандарт).
13. Газы горючие природные. Методы определения содержания водяных паров и точки росы
влаги: ГОСТ 20060-83. – [Чинний від 1984-07-01]. – М.: ИПК издательство стандартов, 2004. – 12 с.
14. Natural gas. Determination of water content at high pressure: ISO 11541:1997. – [Чинний від
1997-02]. – 8 p.
15. Natural gas. Determination of water by the Karl Fischer method: ISO 10101-1…3:1993. – [Чинний
від 1993-09].
16. Natural gas. Calculation of methane number: ISO/TR 22302:2014. – [Чинний від 2014-07]. – 11 p.
17. Природний газ. Визначення енергії: ДСТУ ISO 15112:2009. – [Чинний від 2011-01-01]. – К.:
Держспоживстандарт України, 2010. – 48 с. – (Національний стандарт).
UDK 621.6.05
USE OF HOT WATER FOR HEATING HIGH VISCOSITY OIL AND

PETROLEUM PRODUCTS IN TANKS
A. Anderson
Odesa National Academy of Food Technologies, Kanatna str. 112, Odesa, Ukraine
e-mail: ayanderson1992@gmail.com
There is a problem of heating fuel oil and high viscosity oil in tanks. Dark oil products (fuel
oil, VGO) entering the tanks at a temperature of 60-70°C, which must be maintained constant for
shipment of petroleum products. This high temperature due to the high pour point, which can reach
40°C. In order to prevent freezing of petroleum products at its pumping, it should be heated
Today, most of oil terminals in Ukraine are used to heat the oil in tank by steam. The main
problem for these companies is outdated transportation systems of steam, which is not using high
temperature condensate formed after condensation of steam in the heat exchanger. To collect and
transport the condensate it is necessary to design system of returning and using of condensate,
which is quite expensive at the present time.

298
Use of another type of coolant - overheated hot water is offered. In some cases it is possible to
transfer boilers to hot water mode, i.e. at existing facilities instead of steam, boiler can produce
overheated hot water. In our view, the use of hot water in the case of heating fuel oil in the tanks is
competitive in the economic and technical point of view.
To do this calculation was adopted vertical steel tank TVS-10000m3, which stores fuel oil
brand M-100. Was calculated required amount of thermal energy for its heating, considering the
heat loss from the body of the tank [1]. For the average daily temperature in November this value is
3,5 GJ/h.
Consider the heat exchange between oil fuel oil and heat exchanger in the tank in two cases: 1)
for heat transfer agent - overheated water at a temperature 120°C, 2) for heat transfer agent -
saturated steam with a temperature 150 ° C.
The equation for heat exchanger is as follows:
Q
F
K  t
where, KПомилка! Джерело посилання не знайдено. – heat transfer coefficient, W/m2·K; F –
heat exchanger area, m2; t – log mean temperature difference, °С; Q – capacity of heat
exchanger, W.
Determine how differs heat transfer area for heating oil products by steam and by hot water in
heat exchanger for the same capacity. For this, we consider each part of the equation (2).
1. Heat transfer coefficient Помилка! Джерело посилання не знайдено.
1
K
1  1
 st 
 FO  st  HTA
where,  FO Помилка! Джерело посилання не знайдено. – heat transfer coefficient from fuel
oil to the wall of the heat exchanger, W/m2·K;  HTA Помилка! Джерело посилання не
знайдено. – heat transfer coefficient from heat transfer agent (steam or hot water) to the wall of
heat exchanger, W/m2·K;  st Помилка! Джерело посилання не знайдено. – thickness of wall
of exchanger, m; st – thermal conductivity of steel, W/m·K.
In the case of heating fuel oil when storage it in tanks, from the side of fuel oil observed
viscous gravity mode in which the calculated heat transfer coefficient is in the range of 30-60
W/m2·K. The heat transfer coefficient for water and steam in the turbulent flow is much greater
than in viscous gravity mode for fuel oil. So determining factor in the formula (2) is the  FO . Thus,
the heat transfer coefficient of steam and water in this case is almost the same:
K steam  K water
2. Log mean temperature difference Помилка! Джерело посилання не знайдено.
Define log mean temperature difference by formula (3) for two heat transfer agents with
temperature parameters shown in Fig. 1. It should be noted that the calculation of the temperature
difference for steam divided into two stages: stage 1 - condensation of steam; Stage 2 – cooling of
condensate [2].

299
Fig. 1 – Temperature flows for “fuel oil – overheated water” and “fuel oil – steam”
t b  t l
t 
 t 
ln b 
 t l 
The calculations showed that log mean temperature difference for steam in this case is 25%
higher than for water.
Basing on the above calculations, we can write:
water
Fexchanger steam
/ Fexchanger  1,25
For the accepted parameters of heat transfer agent to transfer heat in an amount of 3.5 GJ/h:
Overheated water (Помилка! Джерело посилання не знайдено.=40°C) – 20,8 m3/h.
Saturated steam (h=2734 кДж/кг) – 1,5 tons/h.
However, the increase in the surface area of heat in existing reservoirs is not always possible
and appropriate. Consider how much will be different levels of heating fuel oil when replacing the
coolant from steam to hot water at the existing heat exchanger.
The heat exchanger of tank consists of ten sections of steel pipe nominal diameter DN100. The
total area of the heat exchanger - 328m2. Calculate the daily rate of heating fuel oil in the tank, as
this is an important parameter for the storage of petroleum products in tanks.
Calculations showed that the full tank TVS-10000m3 with thermal insulation, which stores fuel
oil brand M-100 daily level of heating in case of using steam is 1-1,2°C/day (during the winter).
When replacing steam to overheated water with temperature 120°C daily rate of heating will be
0,7-0,9°C/day.
Thus, the transition from steam to water at the existing equipment will reduce the daily rate of
heating of 1-1,2°C/day up to 0,7-0,9°C/day.
Using of saturated steam for heating oil, as compared to hot water, is characterized by a high
heat removal and less heat exchange surface.
Using of saturated steam in a heat exchanger to heat the high viscosity oil products
economically feasible if the condensate that forms after heat exchangers would not be used.
It is possible to transfer existing heat exchangers in tanks from steam to hot water.
Comparative reduce of heat removal and temperature of oil products practically does not affect its
rheological properties.
Recommended to equip oil terminals boilers, which can run in the steam and water production
mode.
1. Андерсон А.Ю., Кологривов М.М. Подогрев мазута в резервуаре геотермальной

энергией /Промышленная теплотехника. – 2015, - Том 37. - № 7. – С. 201-207.
2. Безгрешнов А.Н. Расчет паровых котлов в примерах и задачах. Уч. пособие для ВУЗов /
А.Н. Безгрешнов, Ю.М. Липов, Б.М. Шлейфер. – М.: Энергоатомиздат, 1991. – 240с.

300
УДК 622.276.53.05-886
МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ АСФАЛЬТО-СМОЛИСТО-ПАРАФІНОВИХ

ВІДКЛАДЕНЬ НА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИВОДА
СВЕРДЛОВИННОЇ ШТАНГОВОЇ УСТАНОВКИ
Райтер П.М., Харун В.Р.
ІФНТУНГ, 76019, м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська, 15
e-mail: petro.raiter@gmail.com
При видобуванні нафти з свердловин з високим вмістом парафіну важливим постає питання
розрахунку зростання навантаження внаслідок відкладення парафіну на стінки насосно-
компресорних труб та штангову колону, оскільки такі відкладення призводять до значного росту
навантаження привода.
Енергоспоживання електродвигуна привода свердловинної штангової насосної установки
залежить від значення сили, що діє в точці підвіски штанг [1]. Тому вивчення питання зростання
зусилля є актуальною задачею. Одним з негативних факторів, які сприяють зростанню навантаження
привода виступає зміна динамічного рівня рідини, що міститься в експлуатаційній колоні, тобто за
трубами НКТ. Така зміна відбувається в свердловинах з періодичним режимом експлуатації,
кількість яких в усьому світі є значною. Іншим типом свердловин у яких можливе зростання
навантаження привода в процесі експлуатації, а отже й зміна величини споживаної потужності є
свердловини з асфальто-смолисто-парафіновими відкладеннями (АСПВ).
Для оцінки зміни навантаження розглянемо складові формули [2]:
Fmax  Fст(в )  Fін (в )  Fвібр (в )  Fтер(в )
(1)
Fmіn  Fст( н)  Fін ( н)  Fвібр ( н)  Fтер( н)
F ,F
де, Fmax , Fmin - максимальне та мінімальне значення сили корисного опору; ст( в ) ст( н ) -
статичні (постійні) навантаження спричинені вагою штанг у рідині та силою гідростатичного тиску
стовпа рідини, що знаходиться в насосно-компресорних трубах (НКТ), на плунжер глибинного
F ,F
насосу; ін( в ) ін( н ) - інерційні навантаження спричинені прискоренням колони штанг у верхній та
F ,F
нижній мертвих точках та інерцією стовпа рідини в момент початку його руху; віб ( в ) віб ( н ) -
F ,F
вібраційні складові навантаження, викликані коливаннями колони штанг; тер( в ) тер( н ) - сили
тертя, які складаються з тертя штанг об труби та плунжера об стінки циліндра насоса, а також сил
гідравлічного опору та гідравлічного тертя штанг у рідині.
Відкладення АСПВ призводять до зростання сил гідравлічного опору та сил тертя, тобто
останньої складової формули (1). Результати досліджень на нафтових промислах свідчать про
можливість відкладень парафіну до значень, які відповідають максимальній вантажності привода.
Тому проведені розрахунки привода UP12T, максимальна вантажність якого складає 120кН,
оснащеного двигуном 30кВт, допустимий крутний момент редуктора – 55 кНм.
Оскільки закон зміни навантаження при відкладенні АСПВ є невідомим, то використаємо
кілька припущень:
1) діапазон зміни сили тертя можливий до значень коли сили тертя прирівнюються до ваги
колони штанг;
2) відкладення парафіну відбуваються рівномірно – закон зростання навантаження лінійний;
3) відкладення парафіну відбуваються нерівномірно – закон зростання навантаження
нелінійний.
Розрахунки проводились для наступних параметрів глибинного обладнання:
Колона штанг – двоступінчата, глибина підвіски насосу 1456 м, довжина ходу плунжера - 3 м,
привод – балансирний двоплечий верстат-гойдалка UP12T, кількість обертів кривошипа- 6,5 об/хв. В
першому наближені розрахунки виконані з припущення, що парафін відкладається рівномірно
вздовж всієї колони штанг, а це призводить до збільшення сил гідродинамічного тертя та сил тертя
штанг по НКТ. Тобто лінійно зростає остання складова формули (1). Значення сили тертя
приймалось у відсотках від ваги колони штанг, яка складала Gшт = 42,88кН (таблиця 1).

301
Таблиця 1 Залежність силових параметрів привода від сили тертя

% Gшт Fmер,к H Fmax,к H Fmin, кH M крмах , кНм Рдв, кВт
1 0,42 54,1 35,4 30 7,06
5 2,14 55,8 33,6 32,3 8,35
10 4,28 58,0 31,5 33,0 9,9
20 8,57 62,3 27,2 37,8 13,2
30 12,86 66,56 22,92 41,56 16,4
40 17,15 70,85 18,63 45,79 19,65
50 21,44 75,14 14,35 50,2 22,9
80 35,6 89,3 0,2 67,5 33,52
Сила тертя у 1% Gшт відповідає нормальній роботі штангової колони, 80%Gшт – зависанні
колони штанг у парафіновій пробці. Як видно з таблиці вміст АСПВ призводить до двох негативних
наслідків у роботі привода. По-перше в 4,75 разів зросла споживна потужність двигуна, по-друге
максимальний крутний момент на кривошипі зріс у 2,25 раза і перевищив допустиме значення 55
кНм для редуктора.
Зростання потужності відповідає лінійному закону залежності відкладення АСПВ, проте така
залежність може бути нелінійною. Такі твердження можна висунути аналізуючи залежність зміни
дебіту свердловини при парафінуванні [3]. Відповідно досліджень автора відкладання АСПВ
відбувається нерівномірно як по стовбурі свердловини, так і в часі. Параметром, який свідчить про
величину парафінових відкладень, виступає дебіт сверловини, мінімальне значення якого свідчить
про настання часу проведення депарафінізації свердловини. В такому випадку, аналізуючи криву
падіння дебіту отримають нелінійний закон зміни потужності приводного двигуна (рис.1).
Рис.1 Лінійна та нелінійна залежності потужності двигуна

Таким чином енергоефективність привода свердловинної штангової насосної установки
залежить від кількості відкладень АСПВ і аналізуючи споживану потужність двигуна та дебіт рідини
можна визначити кількість відкладень і вибрати необхідний час депарафінізації свердловини.
1. Райтер П.М., Харун В.Р. Диагностика режима энергопотребления приводного двигателя
скважинной штанговой насосной установки при изменении динамического уровня жидкости в
скважине // ХХХ Международная конференция “Дефектоскопия 15” “NTD Days 2015”: Созопол –
2015. – Т1– с.40-42.
2. Бойко В.С., Кондрат Р.М., Яремійчук Р.С. Довідник з нафтогазової справи. – К.: Львів,
1996. – 620с.
3. Люшин С.Ф. Борьба с отложениями парафина при добыче нефти / [С.Ф. Люшин, В.А.
Рассказов, Д.М. Шейн-Али и др.]. – М. : Государственное научно-техническое издательство
нефтяной и горно-топливной литературы, 1961. – 95 с.

302
УДК 004.942:62-83
BOND GRAPH МОДЕЛЬ ЕЛЕКТРОПРИВОДНОГО ВІДЦЕНТРОВОГО

НАСОСНОГО АГРЕГАТУ ІЗ УТОЧНЕНИМ ВРАХУВАННЯМ
МЕХАНІЧНИХ ВТРАТ
В. С. Костишин, П. О. Курляк
76019, Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15, тел. 0342-727172, e-mail : pkurlyak@gmail.com
Метою роботи є уточнення Bond Graph моделі електроприводного відцентрового насосного

агрегату (ЕВНА) магістральних нафтопроводів, для розрахунку його робочих характеристик за
каталоговими даними залежно від зміни витратного навантаження Q Д та частоти обертання
робочого колеса насосу з урахуванням фізичних властивостей рідини.
Очевидно, що незворотні механічні втрати зумовлені ефектом тертя і повинні виділятися у
вигляді тепла на активному опорі rмех . Тому однозначно реактивна складова опору xмех  0 . Крім
того, проведені дослідження показали, що механічні втрати залежать від витрати Q Д і мають
ном
мінімальне значення N мех у номінальному режимі роботи агрегату. На основі комплексної заступної
схеми відцентрового насоса [1] баланс потужностей у насосі можна представити у вигляді
NC  N К  N H  NQ  N мех , (1)
де N C - споживана з валу приводного двигуна потужність ЕВНА; N К - корисна гідравлічна

потужність на виході насосу [1], яка передається з робочою рідиною у напірний трубопровід;
N H , NQ , N мех - відповідно потужності гідравлічних, об’ємних та механічних втрат у ЕВНА.
'
Запишемо вираз для внутрішньої потужності N Т у вигляді
NТ'  N К  N H  NQ . (2)
З другого боку, згідно заступної схеми насосу [1] ця потужність визначається добутком
NТ'  gHТ' QТ' . (3)
Крім того, на основі спільного розгляду (1) та (2) отримаємо вираз споживаної потужності у
вигляді суми внутрішньої потужності та механічних втрат, що ілюструє еквівалента заступна схема
насосу [1]
NC  NТ'  N мех . (4)
Проведені дослідження дали змогу представити модель механічних втрат у насосі наступними
залежностями
N мех  N мех
const
 N мех
var
. (5)
Постійна (при незмінній швидкості обертання робочого колеса) складова цих втрат N мехconst
показує потужність незалежних від витратного режиму незворотних дисипативних втрат дискового
тертя, тертя в підшипниках і тертя ущільнення валу. Вона рівна значенню потужності механічних
ном
втрат у номінальному режимі роботи насосу N мех , яке зазвичай не перевищує 5-7% від усієї
споживаної потужності відцентрового насосу (ВН) і з врахуванням законів подібності [2]
визначається у системі відносних одиниць як
N мех ном 
k n3 1   мех
ном
.
*  N мех* 
const
(6)
 ном


303
де  ном та  мех
ном
- відповідно значення повного та механічного ККД насосу у номінальному режимі
роботи.
Крім цього у відцентровому насосі є змінні втрати N мех var
, зумовлені відхиленням робочого
режиму від номінального, що супроводжується ударним зіткненням рідини з робочою поверхнею
лопаті. Їх теж можна умовно віднести до механічних втрат тому, що вони ілюструють дисипативні
теплові процеси у ВН. Ці втрати N мех var
представимо у вигляді квадратичної функції
2
N мех
var нх
 ном  Q Д*
*  N мех*  N мех* 

 k  1 .  (7)
 n 
нх
де N мех* - відносне значення механічних втрат в режимі неробочого ходу [3].
Очевидно, що безударний вхід рідини у робоче колесо ВН N мех var

 0 має місце лише у
номінальному режимі роботи. Це зумовлено тим, що зміна втрат напору ВН на удар при відхиленні
від безударного режиму зростає майже лінійно [3], що визначає відповідну зміну втрат потужності за
параболічним законом.
Запропонована модель ВН легко адаптується до сучасних комп’ютерно-орієнтованих
інтерактивних інструментів (20-sim, тощо), призначених для моделювання динамічних режимів
роботи мехатронних технічних систем, якими безперечно є насосні станції магістральних
нафтопроводів. Тому розроблену графо-енергетичну Bond Graph модель ЕВНА [4], яка складається з
асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором, відцентрового насосу та запірної арматури,
доповнено віткою механічних втрат у ВН (рис.1). Дана вітка в моделі відображена у вигляді
нелінійного активного опору Rmex , величина якого є квадратичною функцією витратного
навантаження ВН (підмодель Q2 ). Модель ЕВНА представляє собою позначений і напрямлений
граф (рис.1), потоки енергії між елементами якого позначені стрілами. Такі зв’язки представлені
двостороннім потоком енергетично-спряжених змінних зусилля e(t ) і потоку f (t ) . Енергетичні
змінні e(t ) і f (t ) знаходять відповідність у кожній із трьох фізичних підсистемах ЕВНА, а саме: в
електричній підсистемі змінною зусилля є напруга u (t ) , а змінною потоку – струм i (t ) , відповідно в
механічній - крутний момент  ( t ) і кутова швидкість (t ) ротора машини, а в гідравлічній – тиск
p(t ) та об’ємний розхід рідини Q(t ) . Добуток цих змінних рівний миттєвій потужності P(t ) у
визначений момент часу t , а велична енергії E (t ) , яка передається через порт елемента, визначена
як інтеграл по часу від потужності P(t ) .
PORT_1 PORT_2
w
I L_mHQ
R_mech R Q2 R_tryba
R R_dH I L_dH
R
Rg Qimp
Himp Qimp HT QT Hd
f MGY 1 OSK e f 1 e f 0 0 1 1 e f 1 R
Qd R_zasyv
w1 1 I
L_dQ
H2 R R_klapan
Centrifugal pump R R_dQ
Рисунок 1 – Фрагмент Bond Graph моделі ЕВНА, із врахуванням вітки

механічних втрат
Такий підхід дав змогу отримати залежності потужності N С та ККД  ЕВНА від витрати Q Д
за його каталоговими даними із врахуванням властивостей робочої рідини (густини  та
кінематичної в’язкості ), що відкриває шлях до підвищення ефективності його роботи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

304
1. Костишин В.С. Моделювання режимів роботи відцентрових насосів на основі електро-

гідравлічної аналогії / В.С. Костишин. – Івано–Франківськ: Факел, 2000. – 163 с.
2. Streeter V. Handbook of Fluid Dynamics / V. Streeter. – New York: McGraw-Hill, 1961.
3. Kostyshyn, V.S. and Kurlyak, P.O. (2015). “Simulation of performance characteristics of
centrifugal pumps by the electro-hydrodynamic analogy method”, Journal of Hydrocarbon Power
Engineering. Vol. 2, Issue1, p. 24-31
4. Курляк П.О. Моделювання динамічних режимів роботи електроприводних відцентрових
насосних агрегатів магістральних нафтопроводів на основі методу Bond Graph: автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.09.03 “ Електротехнічні комплекси та системи” /
П.О. Курляк. – Вінниця, 2012. — 22 с.
УДК 620.92
АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В

УКРАЇНІ
Михайлів М. І.1 Головко В. В.2 Михайлів І. М.3 Жукевич О. В.4
1
ІФНТУНГ, кафедра ЕП та ЕО, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел.
+380505531399; e-mail: mikhailivm@ukr.net
2
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ вул. Північний Бульвар, 7, тел. +380939542876,
e-mail: holovkov@ukr.net
3
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Північний Бульвар, 7, тел. +380630742824,
e-mail: sadejku.sdgadfh@yandex.ua
Внаслідок аналізу споживання електроенергії було визначено, що сумарна кількість

електроенергії, яка була вироблена ВДЕ за 2014 рік становить 2007,6 млн кВт·год, з них:
- вітроенергетика – 1171,5 млн кВт·год (58,35 %);
- сонячна енергетика – 485,2 млн кВт·год (24,16 %);
- мала гідроенергетика – 250,7 млн кВт·год (12,49 %);
- біомаса/біогаз – 39,3 млн кВт·год (5 %).
Відповідно до встановлених потужностей електростанцій, які працюють на ВДЕ:
- вітроенергетика – 513,9 МВт;
- сонячна енергетика – 818,9 МВт;
- мала гідроенергетика – 80,3 МВт;
- біомаса/біогаз – 49,1 МВт;
- всього – 1462,2 МВт.
Серед встановлених потужностей електростанцій, які працюють на ВДЕ можна виділити
такі області:
- сонячна енергетика: Одеська область – 257 МВт (31,38 %); Херсонська область – 347
МВт (42,37 %);
- вітроенергетика: Запорізька область – 200 МВт (38,91 %);
- мала гідроенергетика: Вінницька область – 19,5 МВт (24,28 %);
- біомаса /біогаз: Кіровоградська область – 26,7 МВт (54,37 %).
After power consumption analysis, it was determined that the total amount of electricity that
was produced by renewables in 2014 is 2007.6 million kWh, including:
- wind energy – 1171.5 million kWh (58.35 %);
- solar energy – 485.2 million kWh (24.16 %);
- small hydro – 250.7 million kWh (12.49 %);

305
- biomass/biogas – 39.3 million kWh (5 %).

According to the installed capacity of power stations that run on renewable energy:
- wind energy – 513.9 MW;
- solar energy – 818.9 MW;
- small hydro – 80.3 MW;
- biomass/biogas – 49.1 MW;
-in average – 1462.2 MWh.
Among the installed capacity of power stations that run on renewable energy sources can be
identified the following areas:
- solar energy: Odessa region – 257 MW (31.38 %); Kherson region – 347 MW (42.37 %);
- wind energy: Zaporizhia region – 200 MW (38.91 %);
- small hydro: Vinnytsia region – 19.5 MW (24.28 %);
- biomass/biogas: Kirovograd region – 26.7 MW (54.37 %).
Вследствие анализа потребления электроэнергии было определено, что суммарное

количество электроэнергии, которая была произведена ВИЭ 2014 год составляет 2007,6
кВт·ч, из них:
- ветроэнергетика – 1171,5 миллионов кВт·ч (58,35 %);
- солнечная энергетика – 485,2 миллионов кВт·ч (24,16 %);
- малая гидроэнергетика – 250,7 миллионов кВт·ч (12,49 %);
- биомасса/биогаз – 39,3 миллионов кВт·ч (5 %).
Согласно установленных мощностей электростанций, работающих на ВИЭ:
- витроенергетика – 513,9 МВт;
- солнечный энергетика – 818,9 МВт;
- малая гидроэнергетика – 80,3 МВт;
- биомаса/биогаз – 49,1 МВт;
- всего – 1462,2 МВт.
Среди установленных мощностей электростанций, работающих на ВИЭ можно
выделить следующие области:
- солнечный энергетика: Одесская область – 257 МВт (31,38 %); Херсонская область –
347 МВт (42,37 %);
- витроенергетика: Запорожская область – 200 МВт (38,91 %);
- малая гидроэнергетика: Винницкая область – 19,5 МВт (24,28 %);
- биомаса/биогаз: Кировоградская область – 26,7 МВт (54,37 %).
УДК 620.179.14
ІНДУКЦІЙНИЙ МЕТОД КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ

МАТЕРІАЛІВ
О.С. Криницький, О.Є. Середюк
вул. Карпатська 15, м. Івано-Франківськ, 76019, Україна
e-mail: feivt@nung.edu.ua
За останні роки термоелектричні явища отримують все більшого широкого

практичного застосування для прямого перетворення теплової енергії в електричну,

306
ефективність процесу якого істотно залежить від властивостей матеріалів,

використовуваних для виготовлення термоелектричних модулів. Одним із основних
параметрів для оцінки якості термоелектричних матеріалів є термоелектрична добротність
Z, яку можна обчислити згідно формули:
Z  S 2 /  , (1)

де S – коефіцієнт Зеєбека,  – питома електропровідність матеріалу, – теплопровідність
матеріалу.
На даний час відома велика кількість різноманітних засобів та пристроїв для
вимірювання даних параметрів [1]. Традиційно використовують зондові методи, в яких
застосовуються паяні або притискні контакти, через які пропускають постійний або змінний
струми, і при цьому здійснюють опосередковані вимірювання вказаних параметрів із
формули (1). Однак практика їх застосування пов'язана з рядом складностей, зумовлених
фізичними властивостями поверхні досліджуваних матеріалів у місцях формування
контактів. Крім того, за цих умов може мати вплив контактних явищ, які викликають
побічні ефекти, що можуть спотворювати результати вимірювань.
Метою роботи є розроблення більш простішого у конструктивній реалізації методу
для вимірювання термоелектричної добротності термоелектричних матеріалів із
застосуванням безконтактних методів вимірювання за допомогою високо частотних полів
[2, 3].
Для реалізації вказаного напряму досліджень найбільшого поширення отримали
індуктивні давачі, у яких як інформаційний параметр вибрано добротність контуру.
Добротність вимірювального контуру Q (якщо електричними втратами
конденсатора знехтувати) із індуктивністю L і активним опором R можна представити у
вигляді:
L
Q , (2)
R
де  – циклічна частота струму збудження коливань у вимірювальному контурі.
Якщо чисельник і знаменник (2) домножити на квадрат струму збудження I 2 ,
отримаємо формулу для визначення добротності вимірювального контуру через потужність:
LI 2 Pr
Q 2
 , (3)
RI Pa
де I – сила струму в контурі, Pr – реактивна потужність, Pa – активна потужність.
При реалізації пропонованого індукційного методу контролю якості
термоелектричних матеріалів необхідно до конструктивного складу котушки індуктивності з
обмоткою 2 внести зразок 4 напівпровідникового матеріалу (рис. 1).
Рисунок 1. Схематичне зображення індуктивного перетворювача при контролі якості

термоелектричних матеріалів:
1 – осердя феромагнітної котушки, 2 – обмотка збудження, 3 – нагрівні елементи,

307
4 – досліджуваний зразок.
При наявності у вимірювальному індукційному контурі контрольованого
термоелектричного зразка при контролі його якості необхідно враховувати потужність
електричних втрат Pa 0 . Це дає можливість застосувати таку формулу:
Pr
Qo1  (4)
Pa  Pa 0
В загальному випадку втрати Pa 0 відповідають електричній потужності, яка
виділяється в об’ємі контрольованого зразка при наявності в ньому індукційних струмів
Фуко і наявних при цьому ефектів Джоуля і Пельтє. Для компенсації даних ефектів
необхідно застосовувати два нагрівачі 3, які створюють однорідний тепловий потік крізь
зразок.
Використовуючи представлені співвідношення (1)-(3), а також враховуючи значення
і вид струму який проходить через обмотку вимірювального контуру індуктивного
перетворювача можна записати формулу для визначення термоелектричної добротності
напівпровідникових матеріалів:
1 Q  Qo1
Z (5)
T Q  Qo 2
де Q – добротність контуру без зразка, Qo1 – добротність контуру із зразком, Qo 2 –
добротність контуру із зразком при протіканні змінного струму протилежної полярності.
Висновки.
Отримана залежність для визначення добротності дає можливість отримати
закономірності її зміни як якісного параметра термоелектричних матеріалів в залежності
добротності вимірювального контуру (перетворювача) при прямій і зворотній полярності
напруги живлення з врахуванням температури нагріву досліджуваного матеріалу. Це
дозволяє експериментальним методом оцінювати якість матеріалів для подальшого їх
застосування в термоелектричних генераторах.
1. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства / Л.И.

Анатычук. – К.: Наукова думка. – 1979. – 797с.
2. Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий: Справочник. В 2-
х книгах. Кн.2/ Под ред. В.В.Клюева. – М.: Машиностроение, 1986. – 352с.
3. Ащеулов А.А. Бесконтактный метод определения эффективности
термоэлектрических материалов. / А.А. Ащеулов // Технология и конструирование в
электронной аппаратуре. – 2009. – №2(80). – С. 43-45.
УДК 621.313.32:622.692.4.052.012-83:004.942
РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА НАДІЙНОСТІ

МАГІСТРАЛЬНИХ НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ НА ЗАСАДАХ
СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ
І.І. Яремак, В.С.Костишин
e-mail: yaremak_iryna@ukr.net
На засадах системного підходу сформовано структурно-функціональну схему

нафтоперекачувальної станції, як об’єкта керування, яка містить три послідовно з’єднані насосні

308
агрегати. Встановлено, що підвід енергії в електродвигун та насос здійснюється двоканально.

Визначено енергетичні входи-виходи складових насосного агрегата. З’ясовано, що ефективність та
надійність роботи агрегатів нафтоперекачувальної станції прямо залежить від витратного
навантаження станції. Розраховано показники ефективності синхронного двигуна та
відцентрового насоса в усталених режимах роботи. Загальновживані показники надійності двигуна
та насоса (ймовірність безвідмовної роботи, середнє напрацювання до відмови, інтенсивність
відмов тощо) визначити складно, оскільки відсутні достатні статистичні відомості про причини і
частоту виходу їх з ладу в різних умовах завантаження. У зв’язку з цим, показником надійності
синхронного двигуна вибрано коефіцієнт запасу його статичної стійкості, а відцентрового насоса –
коефіцієнт, який є функцією віброшвидкості постійної вібрації його обертових частин.
Для побудови математичних моделей застосовано систему відносних одиниць, яка дала змогу
спростити аналіз режимів електричних та гідравлічних машин та встановити загальні
закономірності їхньої поведінки в різних режимах роботи. Розраховано показники ефективності та
надійності роботи насосного агрегата, залежність яких від витрати апроксимовано поліномами
третього степеня та представлено графічно. Встановлено, що екстремальні значення цих
показників досягаються при різних значеннях витратного навантаження, тому необхідно
вирішувати задачу оптимального керування режимами роботи насосних агрегатів за критеріями
ефективності та надійності із залученням методології багатоцільової оптимізації.
On the basis of a systematic approach, there was formed the structural and functional scheme of oil
pumping station, as a control object, which contains three pump units connected in series. It was found that
electric motor and pump are energy-supplyed by dual channels. Energy inputs and outputs of components
of the pump unit were also determined. It was found that the efficiency and reliability of units of oil pumping
station directly depends on flow rate duty of the station. Еfficiency characteristics of synchronous motor and
centrifugal pump in the steady operation conditions were calculated as well. Common reliability parameters
of the motor and pump (probability of trouble-free operating, average time to failure, failure rate, etc.) are
difficult to determine, because there are no sufficient statistic data on the causes and frequency of failures
in different conditions. In this regard, parameter of reliability of synchronous motor is factor of assurance
of its static stability; and a factor, which is a function of vibration velocity of constant vibration of its
rotating parts for centrifugal pump.
System of relative units was used to build mathematical models, which made it possible to simplify the
analysis of modes of electric and hydraulic machines and to establish common patterns of their behavior in
various operating modes. There was calculated efficiency and reliability parameters of the pump unit,
dependence of which on the flow rate was approximated by polynomials of the third degree and presented
on graph. It was found that extreme values of these parameters are achieved at different values of flow rate
duty, so it is needed to solve the problem of optimal control of operating modes of pumping units by criteria
of efficiency and reliability involving methodology of multi-optimization.
УДК 621.438.622
ОПТИМАЛЬНІ ДОСТОВІРНІ ІНТЕРВАЛИ ПРИ ІНФОРМАЦІЙНОМУ

АНАЛІЗІ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ
М. Я. Дволітка
e-mail: public@ifdtung.if.ua
Існує велика кількість підходів і обчислювальних прийомів для побудови точкових

значень досліджуваних параметрів. Однак якими б хорошими властивостями ці оцінки не
володіли, наприклад, незмінністю і ефективністю, все ж в ряді випадків, які мають велику
практичну цінність, виявляється недостатнім схарактеризувати якість і надійність

309
виробів тільки за допомогою точкових оцінок. Взагалі порівняння точкових та інтервальних

оцінок можна проводити по двох каналах: можна акцентувати увагу на поганих
властивостях точкових оцінок (не завжди вдається відшукати незмінну, ефективну оцінку;
при малому обсязі статистики навіть ефективна оцінка виявляється досить нестійкою),
можна підкреслити зручність інтервальних оцінок, основна перевага полягає в тому, що
вони створюють найближчу форму представлення результатів експерименту, і, що
найголовніше, в чисто психологічному плані ця форма ближча інженерному сприйняттю,
так як в кінцевому підсумку дає міру досягнення мети, поставленої перед експериментом, і
ефективність цього експерименту.
Основним завданням статистичного експерименту є зняття невизначеності, яка
існує до його проведення. Якщо під мірою надійності або ефективності мати на увазі
ймовірність досягнень мети, поставленої перед системою, то невизначеність перед
експериментом формується тим, що на безлічі гіпотез експерименту (про величину
шуканої ймовірності) не визначена достатньо змістовна система переваг. Якщо
постулювати існування апріорної ймовірності на чисельних гіпотезах, то максимальна
невизначеність формується рівномірною апріорною щільністю.
There is a number of approaches and techniques to build up point estimates of the studied
parameters. However, no matter how good these assessments have been, for example,
immoderation and efficiency, yet in a number of cases of great practical interest it turns out to be
insufficient to characterize the quality and reliability of products only with the help of point
estimates. In general, comparison of point and interval estimates can be carried out by two
channels: one can focus on the poor properties of point estimates (it is not always possible to find
an unbiased, effective estimate for a small amount of statistics even an effective estimate is very
unstable), but it is possible to emphasize the convenience of interval estimates, The merit of which
lies in the fact that they create a foreseeable form of presenting the results of the experiment, and
most importantly, in purely psychological terms this form is closer to the engineer Nome
perception as it ultimately gives a measure to achieve the goal set before the experiment and the
effectiveness of this experiment.
The main task of the statistical experiment is the removal of indeterminacy existing prior to
the event. If the probability of achievement of the goal set before the system is meant as a measure
of the reliability of the goal, then the uncertainty over the experiment is formed by the fact that a
set of hypotheses of the experiment is formed by the fact that a sufficient substantive system of
preferences is not defined on the set of hypotheses (about the magnitude of the sought probability).
If you postulate the existence of a priori probability measure on the set of hypotheses, the maximum
uncertainty generated a priori uniform density.

310
УДК 622.691.4.052.012
ОЦІНЮВАННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ВИМІРЮВАННЯ ЧАСТОТИ

ПУЛЬСАЦІЙ ТИСКУ І ТЕМПЕРАТУРИ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ГАЗІВ
ДВИГУНІВ ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРАННЯ
Б.В. Долішній, Н.Б. Клочко
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул.Карпатська, 15, Івано-
Франківськ, Україна
e-mail: bdolishniy@gmail.com
Проблемі енергозбереження надається пріоритетне значення не тільки в межах України, але й у

світовому масштабі. Вона є актуальною для більшості галузей господарства і гострота її
посилюється поступовою вичерпністю видобувного енергетичного палива: природного газу, нафти
та вугілля. У зв’язку з цим невідворотним є завдання раціонального використання енергетичних
ресурсів з мінімальними втратами. До таких втрат слід віднести втрати теплової енергії, якими
супроводжується робота теплових двигунів, зокрема газомотокомпресорів. Двигуни внутрішнього
згорання, поршневі та з газотурбінним наддувом, є найбільш поширеними тепловими двигунами.
Їхня встановлена потужність орієнтовно в 10 раз перевищує потужності всіх стаціонарних
електростанцій [1]. Відпрацьовані гази газомотокомпресорів, які володіють значним запасом
теплової енергії в силу того, що їхня температура досягає вище 300°С, можуть бути використані для
нагріву теплоносія технологічних приміщень. Для моделювання процесу теплообміну у відхідному
тракті була створена лабораторна установка на базі дизельного двигуна Д21А.
Дослідження нестаціонарних умов теплообміну характеризуються значно складнішим
математичним описом і базуються на результатах експериментального вивчення процесів
теплообміну в залежності від параметрів даного процесу, наприклад, тиску і температури.
Експериментальні дослідження пульсацій тиску і температури течії відпрацьованих газів дизеля
виконувалися на фіксованих частотах обертання колінчастого валу двигуна, які практично повністю
охоплюють його робочий діапазон від 600 хв-1 до 1600 хв-1 з дискретністю 100 хв-1. Для точного
задання фіксованих частот обертання використовувався регулятор подачі палива. При цьому
дослідження проводилися для двох умов роботи дизеля: навантаженого і ненавантаженого. Режим
постійності умов навантаження при різних обертах колінчастого валу двигуна контролювався за
показами витратоміра повітря та манометра, під’єднаних до відхідного тракту повітряного
компресора.
Обробка осцилограм з метою кількісної оцінки зміни амплітуди пульсацій тиску і температури
від режимів роботи двигуна здійснювалася за таким розробленим алгоритмом [1,2]:
N p V p , (1)
 
p
Lp
Nt  Vt , (2)
t 
Lt
де p , t – частоти зареєстрованих пульсацій тиску і температури відповідно, Гц; Lp , Lt – довжини
вздовж осцилограми вибраних Np i Nt значень пульсацій тиску і температури відповідно, мм; Vp, Vt –
швидкість руху діаграмної стрічки самописця, мм/с.
Невизначеність вимірювання частоти пульсацій тиску і температури формується невизначеністю
вимірювання кожного з параметрів, що входять у формули (1)-(2). При цьому обтяженість кожного
вимірюваного значення аргументів складовими типу А і В зумовлювала необхідність її детального
аналізу з метою конкретизації їх виду і впливу на результати вимірювань [3]. Враховуючи, що
визначення частоти пульсацій здійснювалося для кожної осцилограми, то невизначеність uΘv, яка
залежала від непостійності швидкості руху діаграмної стрічки визначалася технічними
характеристиками самописця і її віднесено до типу В. Невизначеність числа пульсацій тиску uNp
оцінювалася за типом А середнім квадратичним відхиленням, оскільки відлік числа пульсацій
проводився для одної осцилограми багаторазово. Вимірювання довжини реалізації вибраних для
дослідження пульсацій містило дві складові невизначеності: типу В uLp, яка визначалася класом
точності засобу вимірювання лінійних розмірів (довжини ділянки осцилограми), а також
невизначеності типу А uLp, яка залежала від правильності й точності відліку цієї довжини

311
дослідником. Ці чотири складових формували сумарну стандартну невизначеність вимірювання

частоти пульсацій тиску.
Враховуючи, що кількість пульсацій коливань Np обчислювалася візуально за осцилограмою
(число вибиралося близько 15-20), то невизначеність їх відліку була практично відсутня і не
враховувалась при обчисленні сумарної невизначеності. Використовуючи для відліку довжини
пульсацій штангенциркуль типу ШЦ з ціною поділки 0,1 мм, і приймаючи методичну складову
невизначеності відліку довжини Np вибраних пульсацій ±0,2 мм на підставі результатів
експериментальної обробки осцилограм довжиною (200 – 250) мм [1] отримали такі значення
складових невизначеності за типом А і В відповідно: u A  0,001, u B  0,0003.
Lp Lp
Згідно паспортних даних застосовуваного самописця типу Н3030-4, переміщення діаграмної

стрічки здійснювалося з похибкою 0,5%, яка фактично характеризувала невизначеність самописця
типу В [3]:
0,005
uB   0,004
v 1,1  3
Тому значення сумарної невизначеностей типу А і В становить:
uc  u 2A  u B2  0.0041.
Для проведених експериментальних досліджень, зважаючи на ефективне число ступенів
свободи [3], коефіцієнт охоплення k для ймовірності 0,95 дорівнює 1,96. Таким чином, розширена
невизначеність становить:
uc  0.00411.96  0.008.
Для отриманих результатів дослідження пульсацій тиску та температури відпрацьованих газів,
які виконувались на експериментальній установки для дослідження тепловіддачі пульсуючих
потоків відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згорання проаналізовано джерела
невизначеності та розраховано розширену невизначеність вимірювання частоти пульсацій тиску і
температури, що дозволить здійснити метрологічний аналіз результатів дослідження.
1. Долішній Б.В. Підвищення ефективності використання теплоти відпрацьованих газів

газомотокомпресорів : дис. ... канд. техн. наук, : спец. 05.15.13 "Нафтогазопроводи, бази та сховища"
/ Долішній Богдан Васильович; ІФНТУНГ - Івано-Франківськ, 2003. - 179 с.Долішній
2. Б.В. Дослідження пульсацій потоків відхідних газів дизеля / Б.В. Долішній, Ф.В. Козак //
Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ. – 1999. – Т.4. – № 36. –С.120-124.
3. Захаров И.П. Теория неопределенности в измерениях: Учебное пособие / И.П. Захаров, В.Д.
Кукуш – Харьков: Консум, 2002. – 256 с.
УДК 502.057
ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ СТУПЕНЮ

ЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ ВИКИДАМИ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ
Баран С.В., Кучірка Ю.М., Чеховський С.А.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська 15,
м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: sergijbaran41@gmail.com
Актуальність. Складною проблемою сьогодення при видобутку та переробці нафти чи

нафтопродуктів є вчасне реагування на їх можливий викид у природні водойми, які
знаходяться на території України, а також за її межами. Вчасна реакція на такі події
дозволяє зберегти життя та здоров’я населення, які знаходяться в цьому регіоні. Особливо
актуальним це питання є для населення, яке одержує питну воду з таких водойм де вчасна
реакція на виявлення нафти у водоймі суттєво підвищує безпеку у цих зонах.

312
Крім того, не менш важливим завданням є постійний екологічний моніторинг

параметрів річок та прилеглих до них територій щодо оцінки та мінімізації впливу
свердловин, бурових машин, а також інших небезпечних промислових об’єктів з видобутку
чи переробці нафти (в т.ч. з метою реагування на аварійні ситуації на них), які можуть мати
шкідливий вплив на цей регіон.
Постановка проблеми. На сьогоднішній день у світі розроблено ряд систем, які
призначені для вирішення таких завдань [1-2]. Разом з тим, враховуючи дві ключові
проблеми їх функціонування у важкодоступних місцях, а саме відсутність зовнішнього
електропостачання та провідних систем передачі даних, вони часто базуються на
застосуванні сонячних панелей для забезпечення власного електроживлення та (або)
акумуляторних збірок [2]. З метою передачі даних ці системи традиційно використовують
супутниковий GPS зв’язок, а також GSM/GPRS мережу мобільних операторів, які доступні у
цьому регіоні.
Разом з тим, застосування сонячних панелей вимагає встановлення таких
вимірювальних модулів тільки на відкритій місцевості, що зумовлює їх легку доступність
для крадіжки, пошкодження, несанкціонованого втручання в їх роботу. Також недоліком
використання сонячної енергії є суттєва залежність вихідної потужності сонячних панелей
від пори року, погоди, періоду дня, неможливість вимірювання в нічний час. В той же час
більшість систем призначені для сигналізації наявності нафти чи нафтопродукту у водоймах
є вузько спеціалізовані для таких задач.
Застосування супутникового GPS зв’язку з метою періодичної передачі вимірювальних
даних веде до високого енергоспоживання, а також є досить дороговартісним інструментом
у порівнянні з GSM/GPRS передачею. Остання є суттєво більш енергоефективна, проте вона
може застосовуватися лише на території з покриттям мережі GSM/GPRS.
Запропоноване рішення. Проаналізувавши вище описані недоліки запропоновано
енергонезалежну систему моніторингу ступеню забруднення водойм викидами нафти і
нафтопродуктів. Основною перевагою такої системи є застосування спеціального
низькооборотного гідрогенератора для забезпечення автономного енергоживлення такої
вимірювальної системи. Розроблена конструкція гідрогенератора уможливлює його роботу
при низьких швидкостях течії природніх водойм, наприклад, річок і таким чином не вимагає
втручання в «життєдіяльність» природньої водойми. Така вимірювальна система фіксовано
занурюється на невеликій відстані від дна водойми, що дозволяє приховати її від
стороннього втручання, а також здійснювати вимірювання та сигналізацію в реальному часі
(на наявність нафти чи нафтопродуктів давачем FP 360 sc, швидкості течії, рівня,
температури водоймища тощо). Калібрування та випробування основних вимірювальних
давачів даної системи проводилось на дистанційній лабораторії фізичних величин [3].
Структурна схема даної системи зображена на рисунку 1. Її функціонування (враховуючи
відносну сталість швидкості течії водоймища) практично не залежить від сезону, пори року,
дня чи ночі. Передача даних від вимірювального модуля здійснюється через GSM/GPRS
мережу через незначну вартість та низькі енергозатрати такої передачі. Запропоноване
програмне забезпечення дозволяє здійснювати періодичне вимірювання та передачу даних
на інтернет-сервер у високоефективному режимі використання електроживлення, а також
відразу робити розрахунок невизначеності та за вимогою користувача зберігати дані за будь
який період часу на свій ПК. Крім того, інтернет-сервер забезпечує виведення
вимірювальних даних користувачу у графічному режимі (рисунок 2) з прив’язкою до
відповідного вимірювального модуля, використовуючи Google Maps API.
1. FP 360 sc датчик нефтепродуктов [електронний ресурс] Режим доступу:

http://www.ecoinstrument.ru/upload/iblock/895/FP360sc%20RUS.pdf
2. Датчик нефтепродуктов ROW [електронний ресурс] Режим доступу: http://www.terra-
ecology.ru/products/datchiki_nefteproduktov/ datchik_ nefteproduktov_row/

313
3. Y. Kuchirka, M.Petriv, S.Baran, D. Ursutiu, C. Samoila - "Online Teaching and Laboratory Course
on Measurement Methods", International Journal of Online Engineering, vol. 12, No 3, 2016.(DOI:
10.3991/ijoe.v12i03.5233).
Рисунок 1 – Структурна схема запропонованої системи
Рисунок 2 – Веб-інтерфейс запропонованої системи

314
УДК 005:620.91
СИСТЕМНИЙ АСПЕКТ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Т.М. Орищин
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна, 76019, м. Івано-
Франківськ, вул. Карпатська, 15, кафедра фінансів, тел. +380 (342) 50 45 74, e-mail: fin.@nung.if.ua
Тенденції взаємовідносин природи і суспільства викликають необхідність формування новітніх

підходів через призму створення нової системи управління природними ресурсами, базованої на
інноваційних технологіях. Домінантами даної системи є:
- економічна та екологічна доцільність використання і відтворення природних ресурсів;
- оптимізація споживання, виробництва та пошук нових моделей природокористування;
- обґрунтування нормативно-правової бази використання природно-ресурсного потенціалу.
При цьому ресурсний потенціал суб’єктів господарювання, регіонів та держави необхідно
виокремлювати як самостійний об’єкт управління, матеріальною основою якого є конкретні види
ресурсів з їх біологічними, фізичними та функціональними властивостями.
Високий рівень глобалізації та поглиблення зв’язків між усіма сферами діяльності
зумовлює нагальну потребу в розробці нових методів управління соціально-економічними
процесами на національному та міжнародному рівні. Таким новітнім напрямом є програмний метод
управління соціально-економічними процесами різних рівнів і призначення, термінів виконання та
спрямованості відповідних програм. Суспільна значимість та висока вартість втілення таких програм
актуалізують проблеми вивчення умов, заходів і засобів їх реалізації [1].
Загальновідомо, що енергетичний комплекс держави – це складне поєднання виробничо-
організаційних структур, які формують певну систему для задоволення енергетичних потреб
суспільства і забезпечення енергетичної безпеки держави. Категорія “система” в науковому аспекті є
певною множиною елементів, що перебувають у взаємовідносинах і взаємозв’язку, у стані цілісності
і єдності. У цьому сенсі екосистема та соціальна система такі ж реальні, як і довкілля та людина [2].
Загальна теорія систем усі процеси та явища розглядає як системи. Такий підхід відповідає
певній упорядкованості, яка властива як природі, так і суспільним інституціям, і має значення з
гносеологічного та методологічного погляду. Дослідження теоретичних аспектів формує структуру
наукового пізнання складних соціально-економічних процесів і дозволяє приймати ефективні
управлінські рішення щодо них.Управління паливно-енергетичними ресурсами передбачає
необхідність розгляду сутності категорії “система”, сучасних математичних методів і технологій у
забезпеченні функціонування та ефективного управління соціально-економічними системами.
Системний підхід у дослідженні певного процесу або явища передбачає врахування
якнайбільшого числа внутрішніх зв’язків і зовнішніх чинників, які характеризують досліджувану
систему. Враховуючи складність і чисельність явищ і процесів матеріального світу, їх взаємозв’язків,
необхідно виділити певні межі досліджуваного об’єкта.
Системний аналіз розглядає досліджуваний об’єкт як цілісне утворення, яке функціонує в
умовах дій зовнішнього середовища, чинники якого безпосередньо або опосередковано впливають
на нього. Методологія системного аналізу ґрунтується на визначальних особливостях системи, серед
яких – цілісність, відносна відокремленість від зовнішнього середовища, структурованість і
цілеспрямованість функціонування.
За характером взаємодії із зовнішнім середовищем розрізняють замкнені та відкриті системи.
Замкнена система має високий ступінь незалежності від навколишнього середовища і чітко
окреслені межі. В свою чергу, відкрита система взаємодіє з навколишнім середовищем і повинна
пристосовуватись до змін у ньому з метою подальшого функціонування.
Сучасна теорія систем представляє певні концепції для характеристики тих чи інших об’єктивно
наявних властивостей систем. Їх використовують для встановлення зв’язків між елементами системи
на певному рівні їх взаємодії і між визначеними об’єктами сукупностей елементів.
Сукупності поєднаних і чітко узгоджених між собою елементів системи утворюють ієрархічні
структури в межах системи. Це забезпечує стабільність функціонування системної сукупності і
структурування організації взаємодії її складових. Взаємодіючи та розвиваючись, елементи та

315
структури системи формують нові агрегативні властивості системи. В той же час, володіючи
відносною самостійністю, елементи та структури внаслідок агрегування забезпечують її цілісність та
певну стабільність розвитку. З іншого боку, наявна система через внутрішні взаємозв’язки впливає
на стан окремих складових елементів і визначає можливу спрямованість їх дій.
Отже, досягнення певної мети, задля якої створювалась система, відбувається завдяки
функціонуванню кожного елемента в системі в тих межах, які окреслені функціонуванням системи
як цілісної сукупності. Системний підхід створює можливості для визначення та вивчення нових
якостей кожного елемента. Дослідження існуючих взаємозв’язків між елементами та структурування
в системі дозволяють глибше зрозуміти її сутність. Розгляд явищ і процесів як системних утворень
уможливлює розбудову таких методологічних підходів до їх вивчення, які дозволять виявити
закономірності розвитку систем, зумовлених функціонуванням окремих елементів і їх структур.
Відкриті системи необхідно вивчати, виходячи із особливостей зв’язків з навколишнім
середовищем і можливостей пристосування до змін у ньому. Здатність системи динамічно реагувати
на зміни у зовнішньому середовищі визначає її еволюцію і залежить від складності та організації
системи. Взаємодія системи з мінливим середовищем вимагає механізмів її адекватної перебудови, а
для рукотворних систем ще й моделей системи, її зовнішнього середовища та прогнозування
очікуваних змін. Достатньої узгодженості системи із середовищем можна досягнути шляхом змін у
структурі системи, якщо це можливо, змін у самому середовищі чи поєднанням даних двох шляхів.
Мета створення відповідної системи обумовлює напрями взаємодії елементів та системи як
об’єднання таких елементів. Забезпечення функціонування таких напрямів обумовлює створення й
дослідження об’єднань елементів системи-структур. В основі формування структури лежить
головний зв'язок як складова зв’язків, які обумовлюють мету існування системи. Поряд із ним існує
сукупність інших зв’язків між елементами. Оскільки головний зв'язок характеризує відношення
елементів, то структуру можна визначити як їх сукупність, що утворюють певну множину.
Вивчення ієрархічних зв’язків біологічних, екологічних й інших природних систем та їх
формування для рукотворних систем має на меті створення методологічних засад ефективного
управління різноманітними системами. Варто зазначити, що дослідженню різних аспектів
функціонування ієрархічних структур присвячено багато наукових праць [3,4]. В керованій системі
ієрархічна структура представляє узагальнення функцій опрацювання інформації та прийняття
управлінських рішень в соціально-економічних, виробничих та інших інституціях. Зменшення
невизначеності у процесі прийняття рішень викликають необхідність розбудови ієрархічної
структури з метою підвищення якості управління. Досягнення оптимізації управління керованою
системою вимагає певної децентралізації управління.
Децентралізація управління сприяє зменшенню невизн6аченості, яка пов’язана з накопиченням
та обробкою інформації. Однак у певних випадках децентралізація може бути джерелом
невизначеності, обумовленої невідповідністю власних цілей деякої частини системи інтересам
системного утворення в цілому. Саме це зумовлює пошук оптимального рівня децентралізації з
раціональним розподілом функцій прийняття рішень і розподілу відповідальності між центральною
та підпорядкованими ланками системи.
Перелік використаних джерел
1 Інноваційна стратегія українських реформ/А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах,
В.П.Семіноженко – К.: Знання України, 2002. -336с.
2 Приходько М.М., Приходько М.М.(молодший) Управління природними ресурсами і
природоохоронною діяльністю. Івано-Франківськ: «Фоліант», 2004. -847 с.
3 Ульянченко О.В. Дослідження операцій в економіці. Підручник. –Харків: Гриф, 2002. -580с.
4 Экономико-математические методы и модели.: Учебное пособие /Н.И.Холод, А.В.Кузнецов,
Я.Н.Жихар и др.; Под общей ред. А.В.Кузнецова. -2-е изд. –МН.:, БГЭУ, 2000. -412с.

316
УДК 665. 612:622.691.2
ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СПОСОБІВ

ВИДОБУВАННЯ ГАЗУ З ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДІВ
Овецький С. О., Витязь А.О.
e-mail: oveckuj@gmail.com
Оцінка енергетичного балансу різних методів видобування газу з газогідратних

покладів, таких як метод зниження тиску, термічний метод, метод хімічного та фізико-
хімічного впливу на структуру гідрату, метод заміщення тощо, є одним з основних способів
визначення ефективності різних технологій видобування [1].
За думкою багатьох дослідників основною перешкодою розвитку запропонованих
технологій видобування газу з газогідратних родовищ є надто високі витрати енергії на їх
здійснення [2].
Яскравим прикладом такої оцінки є видобування газу на родовищі Маллік (Канада) у
2002 році за допомогою теплового метода – на отримання теплової енергії (тепловим
агентом виступала тепла вода з температурою на вибої біля 500С) та її доставки до
продуктивного горизонту витрачено 2486000 МДж енергії [3]. Отриманий в результаті
здійснення даної технології газ у об’ємі 470 м3 при його спалюванні здатний надати 14946
МДж теплоти (при мінімально допустимому значенні нижчої теплоти згоряння природного
газу 31,8 МДж/м3), що свідчить про від’ємну енергетичну ефективність та недоцільність
використання даного методу видобування газу з газогідратних родовищ на сучасному етапі
розвитку технології.
Другим прикладом застосування оцінки енергетичної ефективності методів
видобування газу з газогідратних родовищ є розрахунок даних параметрів за результатами
видобування газу на морському гідратному родовищі біля півострова Ацумі у 2013 році
Японською державною корпорацією нафти, газу і металів (JOGMEC) за допомогою метода
зниження тиску. Енергетичні витрати на здійснення даної технології склали 34690000 МДж
[4], а отриманий обсяг газу – біля 10 тис. м3 дозволить отримати енергію у кількості 318000
МДж, що очевидно свідчить про недосконалість даної технології.
Технологія заміщення метану у гідратній гратці іншим гідратоутворюючим газом,
таким як сірководень або вуглекислий газ, здійснена у 2012 році СonocoPhillips на
північному схилі Аляски [5], може бути також оцінена за допомогою визначення
енергетичного балансу. Очевидно, що додаткові енергетичні втрати повинні з’явитися
внаслідок необхідності отримання газів заміщення у промислових масштабах. Однак, не слід
забувати про певний екологічний ефект впровадження даної технології, який можна оцінити
тільки за допомогою розрахунку економіко-екологічної ефективності.
Суттєве покращення енергетичного балансу спостерігається при використанні
розробленого авторами [6] методу видобування газу з газогідратних покладів з
використанням енергії підводних грязьових вулканів. При використанні даної технології
енергетичні витрати буде зведено до мінімуму, оскільки дана технологія не потребує
окремого підігріву теплоносія або запровадження спеціально отриманих газів заміщення, а
використовує природну енергію підводних грязьових вулканів.
В результаті проведених досліджень встановлено, що методи видобування засновані
на використанні природної енергії підводних грязьових вулканів мають очевидну перевагу
за співвідношенням енергетичних витрат та отриманої кількості енергоносія перед іншими
методами видобування газу з морських газогідратних родовищ. При отриманні додаткових
промислових даних стосовно методу заміщення при розробці газогідратних родовищ можна
буде оцінити і його енергетичну ефективність.

317
1. Zheng, Rong Chong. Review of natural gas hydrates as an energy resource: Prospects and
challenges [Text] / Rong Chong Zheng, She Hern Bryan Yang, Ponnivalavan Babu, Praveen Linga,
Xiao-Sen Li // Applied Energy. – 2016. –Volume 162. – P. 1633 – 1652.
2. Chen, Jun. Energy-efficient methods for production methane from natural gas hydrates
[Text] / Jun Chen, Yan-Hong Wang, Xue-Mei Lang, Shuan-Shi Fan // Journal of Energy
Chemistry. – 2015. – Volume 24, Issue 5. – P. 552 – 558.
3. Dallimore, S.R. Four decades of gas hydrate research and development at Mallik site,
Mackenzie Delta, Northwestern Territories, Canada / S.R. Dallimore, K. Yamamoto, F. Wright //
Presentation held at the 'International Symposium on Methane Hydrate Resources – from Mallik to
Nankai Trough' in Tokyo, 2010.
4. Yamamoto, Koji. Overview and introduction: Pressure core-sampling and analyses in the
2012–2013 MH21 offshore test of gas production from methane hydrates in the eastern Nankai
Troug [Text] /Koji Yamamoto// Marine and Petroleum Geology. – 2015. – Volume 66, Part 2. – P.
296 – 309.
5. Deusner, C. Methane Production from Gas Hydrate Deposits through Injection of
Supercritical CO2 [Text] / Christian Deusner, NikolausBigalke, Elke Kossel and Matthias Haeckel
// ENERGIES. – Kiel, Germany : GEOMAR, Helmholtz Centre for Ocean Reserch. – 2012. – № 5.
– P. 2112 – 2140.
6. Клименко В. В. Про метод видобування метану з донних газогідратних покладів з
використанням викидів підводних вулканів / В. В. Клименко, О.Ю. Витязь, С.О. Овецький //
Матеріли ІІ Міжнародної науково-технічної конференції "Газогідратні технології у
гірництві; нафтогазовій справі; геотехніці та енергетиці", 09-11 листопада 2016 р. – Дніпро,
2016. – С. 8 -9.
УДК 681.518.54
КОНТРОЛЬ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИХ

АГРЕГАТІВ НА БАЗІ ШТУЧНИХ НЕЙРОМЕРЕЖ
Л.М. Заміховський, В.В. Павлик
Сьогодні забезпечення безперебійної і високоефективної поставки природного газу для

споживачів нашої держави і за кордон залишається найважливішим завданням систем
транспорту та зберігання природного газу і передбачає надійну і ефективну роботу
основного обладнання компресорних станцій (КС) – газоперекачувальних агрегатів (ГПА).
Враховуючи тривалий термін експлуатації ГПА (понад 30 років), підвищення їх
економічності, ефективності експлуатації, якості ремонту і обслуговування передбачає
своєчасне технічне обслуговування та ремонт ГПА, продовження ресурсу їх експлуатації без
шкоди для показників ефективності, що вимагає використання сучасних методів і технічних
засобів діагностування ГПА в режимі реального часу.
В роботі аналізуються відомі методи діагностування ГПА стосовно ГТК 25і «Нуово-
Піньйоне» з врахуванням розробленого акустичного методу діагностування його осьового
компресора і обгрунтовується необхідність розробки новітніх методів діагностування
технічного стану ГТК 25і «Нуово-Піньйоне» з використання сучасних інформаційних
технологій, зокрема штучних нейронних мереж (ШНМ).

318
Розглядаються теоретичні засади використання ШНМ для визначення технічного стану

ГПА ГТК 25і «Нуово-Піньйоне». Засноване на нейронній мережі виявлення дефектів
розглядають як проблему розпізнавання образів, яка базується на виборі засобів, а також
вимірюваннях. Основна увага приділяється виборі архітектури ШНМ та відповідних
вимірювальних приладів, які дадуть можливість досягти високого ступеня розпізнавання
станів і їх узагальнення. Спочатку для розв’язання цієї проблеми розглядається робота
класичної архітектури ШНМ та її елементів, а саме – багатошарова перцептронна мережа
(MLP), мережа з квантуванням вектора навчання (LVQ), модульна багатошарова
перцептронна мережа і мережа на основі радіальної базисної функції. Реалізовані структури
нейронної мережі навчаються класифікувати дефектні і працездатні стани на основі
інформації, яку отримали від різних приладів
Перевага штучних нейронних мереж полягає в наступних теоретичних аспектах: вони є
самоадаптованими мережами до вхідних даних, якими є технологічні параметри ГПА, а
також його віброакустичні процеси, генеруємі вузлами і елементами в процесі експлуатації
ГПА, тому нейронні мережі можуть перебудувати свою роботу у відповідності з даними без
будь-якої апріорної інформації про ГПА. При вирішенні задачі контролю технічного стану
ГІІА засобами для навчання виступають попередні дані досліджуваних вхідних параметрів
та відповідні їм вихідні відомості про стан ГІІА.
В роботі розглядається процедура побудови двошарової ієрархічної ШНМ прямого
поширення, що тренується за алгоритмом зворотного поширення похибки. В прихованому
шарі використовується сигмоїдальна функція активації, в вихідному шарі – функція SoftMax.
Навчання методом зворотного поширення похибок такої ШНМ допускає два проходження
по всіх ШНМ - прямий прохід (від вхідного шару до вихідного для отримання
результуючого вихідного сигналу) і зворотний прохід (від вихідного шару до вхідного для
коригування вагових зв'язків ШНМ). Побудова ШНМ проводиться з використанням
програмного пакету MATLAB, зокрема GUI - графічного інтерфейсу користувача Network
Pattern Recognition Tool. за допомогою якого створюється двошарова мережа прямого
поширення з одним прихованим шаром і вихідним шаром.
Для навчання штучної мережі використовувалися інформація про віброакустичний
стан осьового компресора ГТК 25і «Нуово-Піньйоне» до його ремонту, після ремонту та
після періоду тривалої його експлуатації, яку отримують з використанням розробленої
вимірювальної системи.
Показано, що метод діагностування ГПА ГТК 25і «Нуово-Піньйоне» на базі штучних
нейронних мереж дозволяє підвищити достовірність контролю його технічного стану та
може застосований для контролю технічного стану інших типів ГПА.
УДК 681.518.54
УПРАВЛІННЯ РОБОТОЮ ГАЗОПЕРЕКАЧУВАЛЬНИХ АГРЕГАТІВ З

ВРАХУВАННЯМ ЇХ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ
Л.М. Заміховський, Н.І.Іванюк
Підвищення експлуатаційної надійності і ефективної роботи газотранспортної системи

неможливе без ефективної і надійної роботи газоперекачувальних агрегатів (ГПА), що може

319
бути забезпечено шляхом як оптимізації роботи ГПА, так і контролем їх поточного

технічного стану.
Останнє вимагає використання сучасних методів і технічних засобів діагностування
ГПА в режимі реального часу, а також систем автоматичного управління (САУ) режимами
роботи ГПА, побудованих на базі новітніх апаратно- програмних засобів, що виключають
людський фактор і забезпечують швидку і правильну реакцію на зовнішні дії. При цьому
актуальною є задача розробки САУ роботою ГПА з врахуванням його фактичного
технічного стану.
Режими роботи ГПА визначаються як параметрами роботи відповідного компресорного
цеху (обсяг транспортованого газу, ступінь підвищення тиску, температура навколишнього
повітря і т.д.), так і технічним станом вузлів та елементів самого ГПА. В той же час постійно
змінюються як умови роботи компресорних станцій (КС) в силу сезонних варіацій обсягів
транспортованого газу, так і структурні параметри технічного стану вузлів та елементів ГПА
в процесі їх напрацювання.
Досвід експлуатації ГПА показує, що оптимізація режимів роботи ГПА і допоміжного
обладнання КС неможлива без використання інформації про фактичний технічний стан
вузлів та елементів ГПА.
Проведений в роботі аналіз методів і технічних засобів діагностики показав, що
сьогодні серед найбільш розповсюджених методів діагностики ГПА - методів
параметричної, віброакустичної та трібодіагностики, методи віброакустичної діагностики
мають більшу перевагу. В той же час відсутня методологія визначення комплексної оцінки
технічного стану ГПА.
Наведений аналіз САУ ГПА показав наявність на КС достатньо значної кількості
різноманітних САУвід різних виробників, десятки протоколів обміну з різними типами
інтерфейсу і ін, що не дозволяє підвищити точність вимірювання параметрів роботи ГПА,
яка визначає ефективність вирішення задачі оптимізації транспорту газу, а також врахувати
технічний стан ГПА.
Виходячи з викладеного, в роботі обґрунтовується необхідність розробки уніфікованих
САУ ГПА на базі апаратно-програмних засобівSimatic S7, що передбачає встановлення на
кожному ГПА та на загальностанційному обладнанні системи з модулями вводу-виводу
аналогових та дискретних сигналів, двох модулів зв’язку та системи гарантованого
живлення. Центральні процесорні модулі, які встановлюються в приміщенні диспетчерської,
підключаються до системи гарантованого живлення та промислової комп’ютерної мережі. В
якості верхнього рівня системи автоматизації (візуалізація технологічних процесів,
диспетчерське управління обладнанням, архівування даних, аварійні повідомлення,
адміністрування прав доступу, забезпечення промислових комунікацій) повинна
застосовуватись SCADA-система, яка встановлюється на робочі станції в промисловому
виконанні.
Для визначення технічного стану вузлів і елементів ГПА пропонується використати
систему вібродіагностики на базі PLCSimaticS7-1200 (CPU1212CAC/DC/Rly) –
програмованого логічного контролера, SM1281 ConditionMonitoring – модуля для
вимірювання параметрів вібрації з комплектом акселерометрів, який має чотири сенсорних
канали VIB для моніторингу сигналу вібрації та один цифровий вхід для вимірювання
віброшвидкостіта включає середовище проектування TIA Portal V13SP1
«Siemens».Додатково можуть використовуватися ще два аксклерометра типу АР21 (фірма
ОКТАВА+ Company), які через мультиплексор дозволяють контролювати вібростан
компресорів низького і високого тисків, турбіни низького тиску та силової турбіни
нагнітача.
Така система діагностування забезпечить її пряму інтеграцію в запропоновану систему
автоматичного управління ГПА і диспетчерського управління КС на основі SimaticS7-1200
та уніфікованих апаратно-програмних засобів і процедур, що дозволитьоптимізувати
режими роботи ГПА за їх технічним станом.

320
УДК 681.3.07
СИСТЕМА ЗБОРУ, ОБРОБКИ І ПЕРЕДАВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ

ПАРАМЕТРІВ ТОВАРНО-СИРОВИННОГО ПАРКУ ПАТ «НАФТОХІМІК
ПРИКАРПАТТЯ» З ФУНКЦІЯМИ ДИСТАНЦІЙНОГО
ПАРАМЕТРУВАННЯ
Л.М.Заміховський, М.Я.Николайчук, І.Т.Левицький
Наведені результати проектування, реалізації і досліджень при вирішенні задач побудови

розподілених систем збору, обробки і передавання даних для товано-сировинних парків об’єктів
нафтогазовидобувного і –переробного комплексу на основі сучасних інформаційних технологій,
апаратно-програмних засобів і комунікацій.
Система призначена для вимірювання рівня, температури, витрати, об’єму та маси речовин в
резервуарах, що є необхідною умовою для реалізації функцій керування виконавчими механізмами
(електроприводна та –пневматична запірна арматура, насоси, ін.), а також забезпечує електронне
архівування технологічних параметрів, аварійну сигналізацію та документообіг.
Основні технічні характеристики системи:
- апаратно-програмні засоби концерну Simatic S7 «Siemens»;
- технологічні вимірювання (рівень до 20 м, температура, витрата, об’єм, маса);
- комунікації (PROFIBUS, Industrial Ethernet, GSM, HART, WEB-інтерфейс);
- можливість побудови розподіленої клієнт-серверної топології;
- можливість розширення і модернізації.
Склад системи:
- первинні перетворювачі технологічних параметрів;
- програмований логічний контролер (PLC Simatic S7-1200);
- верхній рівень керування на базі SCADA WinCC «Siemens».
Верхній рівень на базі SCADA WinCC включає:
- головне стартове вікно;
- функціональну схему розміщення технологічних об’єктів товарно-сировинного парку
(рис. 1);
- рівні груп резервуарів (рис. 2).
Рисунок 1 – Функціональна схема розміщення технологічних об’єктів товарно-сировинного парку №3

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»

321
Функціональна схема (див. рис. 2) включає групи резервуарів з нумерацією та позначенням виду
сировини та нафтопродукту.
Рисунок 2 – Мнемосхема системи збору, обробки і передавання технологічних параметрів

товарно-сировинного парку №3 ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»
На рівні групи резервуарів (див. рис. 2) здійснюється відображення основних технологічних
параметрів (рівня, температури, об’єму, питомої ваги, маси) сировини і нафтопродуктів, архівні дані
і вивід аварійних повідомлень.
В процесі реалізації системи, досліджено інформаційні процеси комунікаційного середовища на
базі шини Profibus-DP, що забезпечило стабільну комунікацію між диспетчерським пунктом і
технологічними об’єктами по існуючій двопровідній лінії зв’язку до 1 км.
Система введена в експлуатацію в 2016 р., пройшла апробацію, має позитивні відгуки і
передумови для розширення топології і функціональних можливостей.
Система може застосовуватись в режимі інформаційно-вимірювальної, або бути розширеною до
інформаційно-керуючої системи на підприємствах нафтогазовидобувної і -переробної галузей,
підприємствах з транспортування і зберігання нафти та нафтопродуктів, автозаправних станціях,
харчовій промисловості.
1. Заміховський Л.М., Николайчук М.Я. Сучасні апаратно-програмні засоби для організації
автоматизованих систем управління товарно-сировинними паркаим // Матеріали міжнародної
науково-технічної конференції «Проблеми і перспективи транспортування нафти і газу». –
ІФНТУНГ, Івано-франківськ. - 2012. - С. 153-155.
2. Заміховський Л.М., Николайчук М.Я. Автоматизована система управління резервуарними
парками. Інтелектуальний продукт вчених, винахідників і раціоналізаторів Прикарпаття, 2011.
Каталог перспективних винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських
пропозицій. Довід. вид. Редакційна колегія: В.В.Попович, Б.І.Середюк, Л.М.Шляхтич,
Т.В.Тиховська, В.М.Когуч. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 34-35.
3. Николайчук М.Я. Організація і дослідження елементів комунікаційного середовища WEB-
орієнтованих систем управління розподіленими технологічними об’єктами // Методи та прилади
контролю якості. 2014.- №2(33). - С. 133-138.
4. Николайчук М.Я. Організація і впровадженя компонентів промислового зв’язку для WEB-
орієнтованих систем управління технологічними об’єктами. Інтелектуальний продукт вчених і
винахідників Прикарпаття. Щорічний каталог найвагоміших винаходів, корисних моделей і
промислових зразків. Довід. вид. Редакційна колегія: Б.І.Середюк, В.В.Попович, Л.М.Шляхтич,
В.М.Когуч. – Івано-Франківськ, 2015. - С. 71-77.

322
СТЕНДОВІ ДОПОВІДІ / POSTER SESSIONS
УДК 330.824+339.166.2:622.279
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ГАЗУ

А.О. Устенко, І.В. Перевозова, О.Я. Малинка
e-mail: mik@nung.edu.ua
Зобов'язання, взяті Україною після приєднання її у 2010 році до Енергетичного Співтовариства,

передбачають проведення комплексних структурних реформ в енергетиці, спрямованих на
інтеграцію країни до європейського енергетичного простору, в тому числі і стосовно ринку
природного газу. Успішне проведення такої структурної реформи є запорукою досягнення реальної
енергетичної незалежності держави при поступальному розвитку енергетичного сектору в умовах
верховенства права, який є екологічно безпечним та сприяє сталому розвитку суспільства [1] та
створення необхідних передумов для переходу до наступних стадій інтеграції з перспективою
подальшого повноправного членства в ЄС.
Важливою умовою лібералізації енергетичних ринків є запровадження на законодавчій основі в
Україні реформування системи ціноутворення на енергоресурси, в т. ч. і на природний газ,
знаходження балансу між соціальними пріоритетами та економічною доцільністю.
Проблеми лібералізації та регулювання ринку природного газу є змістом досліджень багатьох як
іноземних, так і вітчизняних науковців. Зокрема, цій темі присвячено праці І. Андріянової, Г. Габбе,
Ф. Давидовського, П. Еберхардта, А. Зарді, М. Кавешнікова, К. Кліпа, А. Конопляника, Р. Локателлі,
Ж. Марку, Г. Мюдріха, А. Стасяк, та ін. Серед вітчизняних науковців проблеми газотранспортної
промисловості України та напрями вдосконалення управління нею висвітлені в публікаціях Є. Бойка,
С. Влада, В. Гайця, Л. Гораль, О. Гудими, М. Данилюка, Б. Данилишина, І. Діяка, А. Єрьоменка, Є.
Крижанівського, А. Мизовця, Н. Писар, Л. Уніговського, О. Чалого, А. Шевцова, та багатьох інших.
Дослідженню загальносвітового досвіду лібералізації енергетичних ринків присвячено праці Л.
Бєляєва, В. Джангірова, А. Новікова та ін.
Світовий досвід показує, що до цього часу не розроблено єдиної оптимальної моделі
функціонування енергоринку або підходу до ціноутворення та торгівлі енергоресурсами, а
інституційні зміни відбуваються з різною глибиною та інтенсивністю. Визначальними при цьому є
особливості структурної будови національних енергетичних ринків, наявність різних економічних,
організаційних, юридичних бар’єрів та різний ступінь приватизації енергетичних підприємств.
Український ринок сьогодні є значною мірою монополізованим, неринкові механізми
газопостачання продовжують діяти, при тому, що законодавством закладені дуже прогресивні
норми, які дозволяють створити відкритий лібералізований внутрішній ринок.
Встановлено об’єктивні підстави процесу лібералізації ринку газу України, що передбачає
відкриття широких можливостей для їх освоєння різними господарюючими суб'єктами. Це шлях
формування конкурентних структур в тих секторах економіки і на тих ринках, для яких була
характерна повна монополія держави. Мова йде про зняття різного роду заборон і усунення бар'єрів,
що перешкоджають доступу на той чи інший ринок конкурентів.
Отже, лібералізація, не зачіпаючи безпосередньо власності державних підприємств, сприяє
утворенню нових господарюючих суб'єктів, діяльність яких так чи інакше викликає конкуренцію.
Лібералізація енергетичної сфери – це політичний і регуляторний процес, який приносить
конкуренцію в колишні електроенергетичні і газові монополії.
Регулювання ринку газу передбачає подальшу розробку та вдосконалення «правил гри» для
підприємств-учасників газового ринку та споживачів, які в нових умовах мають реалізувати своє
право на вільний вибір постачальників.
Нами запропоновано контури концептуальної структурно-функціональної моделі процесу
лібералізації ринку газу України, в основі якої лежить модель процесу праці як основа уніфікації, як
сфера утворення функцій управління (рис. 1). Дану модель складають такі основні підсистеми: «Х» –

323
цільова підсистема, «Y» – забезпечуюча підсистема, «ХY» – нормативно-законодавча підсистема,

«Z» – керуюча підсистема[2,3].
Кожна із наведених підсистем може бути описана власними техніко-економічними
показниками, які інтегруються в синтетичні критерії управління процесом лібералізації.
Рис. 1. Концептуальна структурно-функціональна модель процесу лібералізації ринку

газу

1. Савицький О. Україна та Енергетичне Співтовариство. Критерії відповідності енергетичної
політики України вимогам Договору про заснування Енергетичного Співтовариства
(аналітична доповідь) [Електронний ресурс] / Олег Савицький // Національний екологічний
центр України. – 2014. – Режим доступу : http://necu.org.ua/wp-
content/uploads/EN_COM_analys_V222.pdf.
2. Устенко А. О.Холістична концепція управління інтегративною соціально-економічною
системою підприємства : автореф. дис. ... д-ра екон. наук / А. О. Устенко. – Львів, 2013. – 40
с.
3. Устенко А. О. Уніфікована інформаційно-керуюча система управління [монографія] / А. О.
Устенко. – Івано-Франківськ : Креатив, 2012. – 338 с.

324
УДК 621.311.16 006.037
ЦІЛІ ТА ЕТАПИ ПОБУДОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ

СТАНДАРТИЗАЦІЇ В ГАЗОТРАНСПОРТНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ
А.М. КЛЮНЬ, М.О. КАРПАШ
ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», вул.Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, Україна, ІФНТУНГ, вул.Карпатська, 15,
м.Івано-Франківськ, Україна e-mail: klyun-am@utg.uа
У 2011 році Україна приєдналася до Договору про заснування Енергетичного співтовариства

[1]. У зв’язку з цим Кабінет міністрів України своїм розпорядженням від 03.08.2011 № 733-р
затвердив План заходів щодо виконання зобов’язань у рамках Договору про заснування
Енергетичного співтовариства, приділивши особливу увагу приведенню нормативно-правової бази з
питань загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу у відповідність до
вимог Директиви 2003/55/ЕС, визначенню умов та розробленню правил доступу до системи
транспортування природного газу з урахуванням вимог Регламенту ЄС № 1775/2005 Європейського
парламенту та Ради від 28.09.2005, розробленню заходів із убезпечення постачання природного газу
відповідно до вимог Директиви 2004/67/ЕС тощо.
У рамках проведення в Україні адміністративної реформи в 2011 році відбулися значні зміни
в системі технічного регулювання, а саме запроваджено європейську практики відокремлення
регуляторних функцій від наглядових і дозвільних. Так функції затверджувати нормативно-правові
акти покладено лише на міністерства; а наглядові і дозвільні функції – переважно на інші самостійні
центральні органи виконавчої влади (інспекції, служби, агентства), діяльність яких Кабінет Міністрів
координує і спрямовує через відповідних міністрів.
Підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом (ЕС), Україна взяла на себе
зобов’язання вжити «необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності з технічними
регламентами ЄС та системами стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності
та ринкового нагляду ЄС та зобов’язується дотримуватися принципів та практик, викладених в
актуальних рішеннях та регламентах ЄС» і поступово впровадити «звід Європейських стандартів
(EN) як національні стандарти, зокрема гармонізовані європейські стандарти, добровільне
застосування яких вважається таким, що відповідає вимогам законодавства, зазначеного у Додатку
III до цієї Угоди» [2, ст. 56].
На виконання своїх зобов’язань Україна у 2014-2015 роках внесла докорінні зміни у
національне законодавство в сфері стандартизації, технічного регулювання та енергетики,
прийнявши нові версії Законів України «Про стандартизацію» [3] та «Про технічні регламенти та
оцінку відповідності» [4] та Закон України «Про ринок природного газу» [5], який відповідає
Третьому енергопакету ЄС. Згідно із прикінцевими положеннями цих Законів унесено зміни в інші
закони та нормативно-правові акти (НПА) України, а також у нормативні документи, які базуються
на зазначених НПА.
З огляду на ці докорінні зміни таким розгалуженим та високотехнологічним компаніям як
ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» слід планувати свою технічну політику, впроваджуючи та розвиваючи
корпоративні системи стандартизації, які б враховували сучасні вимоги національних систем
технічного регулювання та стандартизації.
Основними цілями політики ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у сфері стандартизації є:
- забезпечувати промислову, пожежну, екологічну, енергетичну безпеку, безпеку праці та
цивільний захист у структурних підрозділах Товариства;
- підвищувати якість та конкурентоспроможність послуг з транспортування та зберіганні газу,
які надає Товариство, зокрема на європейському ринку газу;
- сприяти збереженню пріоритетних ринків для Товариства, торгово-економічного, науково-
технічного і технологічного партнерства;
- сприяти застосовуванню через технічні регламенти та документи зі стандартизації
інноваційних технологій, а також знань і досвіду, накопичених в Товаристві;
- забезпечувати відповідності процесів транспортування та зберігання газу вимогам
міжнародних та європейських стандартів;

325
- сприяти усуненню технічних бар'єрів в торговельних відносинах Товариства зі своїми

контрагентами, як на європейській арені, так і всередині країни.
Основними напрямками стандартизації в Товаристві в такому разі визначено:
а) створення сучасної інфраструктури стандартизації в Товаристві, що забезпечує: участь
структурних підрозділів Товариства в розробленні технічних регламентів та НПА і забезпечення їх
дотримання в своїй діяльності; участь в національній, європейській та міжнародній стандартизації
роботою у відповідних технічних комітетах стандартизації (рисунок 1); створення і розвиток системи
стандартизації ПАТ «УКРТРАНСГАЗ»; підтвердження відповідності послуг, що їх надає
Товариство, вимогам міжнародних та європейських стандартів, зокрема і на системи керування, а
також умовам їх застосовування; створення єдиної інформаційної системи Товариства з технічного
регулювання та стандартизації на базі сучасних автоматизованих систем;
Робота в ТК стандартизації фахівців

ПАТ «УКРТРАНСГАЗ»
Фахівці служби стандартизації ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» беруть
активну участь у роботі таких ТК стандартизації:
ТК 146 «Матеріали,
ТК 133 «Газ ТК 19 «Науково-
обладнання, технології
природний», технічна
та споруди для
функції термінологія»,
нафтогазової
секретаріату якого функції
промисловості»,
покладено на секретаріату якого
функції секретаріату
Український покладено на
якого покладено на
науково-дослідний Національний
Івано-Франківський
інститут університет
національний технічний
природних газів «Львівська
університет нафти і
(м. Харків) політехніка»
газу
Рисунок 1 – Участь ПАТ «Укртрансгаз» в технічних комітетах
б) підготовка (підвищення кваліфікації) фахівців, що розробляють нормативні документи, а

також фахівців, які безпосередньо їх використовують.
Реалізація політики в зазначених напрямках забезпечить відповідність послуг з транспортування
та зберігання газу, що їх надає Товариство, а також умов виробничої діяльності інтересам
Товариства, вимогам безпеки, потребам ринку і споживачів.
Українська національна система стандартизації не поступається за широтою охоплення системам
стандартизації економічно розвинених країн. При цьому весь масив чинних документів зі
стандартизації є величезною і погано структурованою сферою, яка містить десятки тисяч документів,
тому суб'єкти господарювання можуть не підозрювати про їхнє існування та їхній статус. У ПАТ
«УКРТРАНСГАЗ», який використовує в діяльності понад 6700 стандартів різних рівнів, стоїть
завдання оперативно відслідковувати та структурувати весь масив нормативно-технічної
документації. Класифікацію стандартів, що їх ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» використовує у своїй
виробничій діяльності, за рівнями прийняття подано на рисунку 2.
Окрім того, на цей час навіть на рівні законодавчих актів України документи зі стандартизації
названо абсолютно по-різному - нормативні документи, стандарти, інструкції, методики, вимоги,
нормативи, норми тощо. Низький ступінь гармонізації українських стандартів з міжнародними та
європейськими (у середньому 40% ), зокрема, у нафтогазовій промисловості України, до якої
належить ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», не є прийнятною в сучасних умовах, так як одним з основних
принципів державної політики України у сфері стандартизації є принцип «пріоритетності
прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики
як національних» [3, ст. 4].
Рівень гармонізації документів, розроблених і чинних в ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», з міжнародними
(європейськими) документами, у цілому, за попередніми оцінками, ще дуже низький і потребує
значної роботи. Питання гармонізації документів, що діють в ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в різних
секторах його діяльності, потребує додаткового аналізу, прийняття за його результатами потрібних

326
рішень з метою приведення документів у відповідність до вимог законодавства про технічне

регулювання, стандартизування і потребами ПАТ «УКРТРАНСГАЗ».
Класифікація стандартів, використовуваних у

виробничій діяльності ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» за рівнями
прийняття
Загалом у фонді 6700
НД
Рисунок 2 – Стандарти, використовувані в ПАТ «Укртрансгаз»
Стандарти організацій не є елементом національної системи стандартизації. Згідно з [3, ст. 16]
суб’єкти господарювання України самостійно розв’язують всі питання розробляння, затверджування,
обліку, змінювання та скасування своїх стандартів. Зазначені питання вирішують у ПАТ
«УКРТРАНСГАЗ» розроблянням комплексу основоположних стандартів Системи стандартизації
Товариства.
Для ефективного реформування діяльності зі стандартизації в ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» треба
розв’язати такі завдання:
1. Забезпечити розвиток системи стандартизації Товариства, адаптованої до вимог і запитів її
підрозділів та ринку. Розробити структуру системи стандартизації та функції її учасників з
використанням попереднього досвіду в газовій промисловості та Товариства, а також вітчизняного і
європейського (міжнародного) досвіду.
2. Удосконалити правила і процедури розробляння і впроваджування стандартів у Товаристві, що
конче потрібно у зв’язку із впровадженням на національному рівні цілої низки нових
основоположних стандартів ДСТУ 1.0:2015 – ДСТУ 1.15:2015, підвищити рівень гармонізації
розроблюваних та застосовуваних у Товаристві документів зі стандартизації з європейськими
(міжнародними) документами.
3. Створити механізм розробляння (участі в розроблянні) стандартів всіх рівнів приймання,
застосовуваних у Товаристві, з метою сприяти дотриманню вимог технічних регламентів та інших
національних НД і спрямованих на підвищення рівня безпеки небезпечних виробничих об'єктів, з
урахуванням ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру,
запобігання можливості терористичних актів, а також у сферах промислової, пожежної, екологічної,
енергетичної безпеки, безпеки праці та цивільного захисту.
4. Забезпечити застосовування для розробляння стандартів системних методів планування.
5. Створити умови для пріоритетного використовування міжнародних та європейських
стандартів в інтересах Товариства і виконання її зобов'язань в Україні та за кордоном.
6. Створити економічну модель системи стандартизації, що відповідає поточним економічним
умовам і забезпечує залучення всіх заінтересованих сторін до робіт зі стандартизації та їх
фінансування.
Розв’язанню поставлених завдань сприятиме:

327
а) на рівні міжнародної (європейської) стандартизації: активній участі ПАТ

«УКРТРАНСГАЗ» в роботі за відповідними напрямками технічних комітетів Міжнародної
організації зі стандартизації (ISO), Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), Європейського
комітету зі стандартизації (CEN), а також використовування досвіду таких зарубіжних країн як
національні стандарти Німеччини (DIN), Великобританії (BS), Канади (CSA), організацій і товариств
(ASME, NACE, ASTM, API, DNV), реалізованого в розроблених ними нормативних документах,
досвіду провідних європейських газотранспортних операторів (E-ON - Німеччина,
Eustream – Словаччина, PGNiG – Польща та інші);
б) на рівні національної стандартизації: активній і постійній участі ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в
роботі технічних комітетів стандартизації, що їх створив (створює) Національний орган
стандартизації України, за такими пріоритетними для Товариства напрямками, як магістральний
трубопровідний транспорт, ремонт і будівництво, протикорозійний захист, зварювання, екологія та
захист довкілля, сировина, матеріали, обладнання для нафтогазової промисловості тощо,
впровадження потрібних в діяльності міжнародних, європейських і сучасних національних
стандартів;
в) на рівні корпоративної стандартизації: розвитку діяльності зі стандартизації в Товариства в
межах глобального реформування національної системи стандартизації, пріоритетному розроблянню
стандартів організації, взаємопов'язаних з усім комплексом чинних у ПАТ «УКРТРАНСГАЗ».
Література.
1. Закон України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування
Енергетичного співтовариства» від 15.12.2010 № 2787-VI. – Режим доступу :
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2787-17
2. Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським
Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони // Урядовий портал
(Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України). — Режим доступу :
http://www.kmu.gov.ua/kmu/docs/EA/00_Ukraine-EU_Association_Agreement_(body).pdf
3. Закон України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII. — Режим доступу :
4. Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII. —
Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/124-19
5. Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII. — Режим доступу :
УДК 622.279.4
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГІДРОРОЗРИВУ ПЛАСТА НА

РОДОВИЩАХ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ
О.В. Файфер1, Г.А. Продайко2
1
Хрестищенське відділення бурових робіт, 63343, Харківська обл., Красноградський р-н, с.
Наталине, вул. Промислова, 7; тел. (050) 905-54-18, e-mail: fayferx@mail.ru
2
Полтавський коледж нафти і газу Полтавського національного технічного університету ім.
Юрія Кондратюка, 36002, м. Полтава, вул. М.Грушевського, 2а;
тел. (067) 697-81-04, e-mail: laithemmer@gmail.com
Швидкий темп розвитку промисловості змушує безперервно працювати над приростом паливно-
енергетичної бази як гаранту енергетичної незалежності та стабільності нашої держави. Україна має
усі види паливно-енергетичної сировини, і одну з ключових ролей безперечно відіграють вуглеводні.
Але наша країна забезпечена енергоресурсам приблизно лише на 50 %, а відтак необхідним є
раціональне та ефективне їх використання.

328
Як відомо, більшість нафтогазових родовищ Дніпровсько-Донецької западини на даний час

знаходяться на кінцевій стадії розробки. Найбільші родовища були відкриті ще в середині минулого
століття і експлуатуються понад 50 років. Тому на сьогодні актуальним питанням є відкриття нових
родовищ вуглеводнів та вживання заходів для збільшення продуктивності на тих родовищах, які вже
знаходяться в експлуатації.
Майже усі нові родовища вуглеводнів Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), що
відкриваються на даний час, приурочені до глибин 4-6 км і супроводжуються значними
складнощами при бурінні та розробці. Відомо, що зі збільшенням глибини породи-колектори
ущільнюються і їх колекторські властивості погіршуються. На великих і надвеликих глибинах при
механічному ущільненні та дії вторинних процесів породи-колектори втрачають свої колекторські
властивості і можуть перетворюватися на флюїдоупори. Однак, існують сильно ущільнені породи-
колектори з низькими ємнісно-фільтраційними властивостями мезозойського і навіть
кайнозойського віку. Також важливу роль у формуванні покладів вуглеводнів відіграє однорідність
колекторів, яка стає суттєвим фактором при збільшенні глибини залягання пласта. Тому при
наявності покладів на великих глибинах зростає потреба у впровадженні додаткових заходів з
метою збільшення нафтогазовіддачі пласта.
До негативних факторів при бурінні і розробці відносять і кольматацію пласта з відкладенням у
привибійній зоні забруднюючих речовин, що погіршують проникність колектора, а відтак і
продуктивність свердловини.
Усі ці явища змушують застосовувати на нафтогазових родовищах ДДЗ різноманітні методи
інтенсифікації притоку вуглеводнів до свердловини, серед яких і гідророзрив пласта.
Гідравлічний розрив пласта (ГРП) є одним з найефективніших і доволі поширених методів
обробки привибійноїзони пласта свердловини для збільшення її продуктивності [1-3]. Оснований на
створенні у привибійній зоні пласта дренованої ділянки для легшого проходження вуглеводнів до
вибою. Перед застосуванням ГРП необхідно велику увагу приділити промисловим дослідженням
свердловини, накопиченню промислових даних про їх проведення та аналізу отриманих результатів
для якісного проведення інтенсифікації. Зазвичай після проведення ГРП дебіт свердловини різко
зростає.
У нафтогазовій промисловості України технологію ГРП застосовують з 1954 року [4].
Важливою складовою успішності процесу ГРП є якість розривної рідини та пропанту, який
закачують в утворені тріщини для утримання їх в розкритому стані. Направлення тріщин може бути
як горизонтальне, так і вертикальне, і залежить від глибини залягання пласта – до 1000 м в
основному утворюються горизонтально спрямовані тріщини, більше 1000 м – вертикальні. Довжина
тріщин при потужному ГРП сягає 100-120 м.
В сучасній практиці у якості пропанту застосовують кварцовий пісок фракції 0,6-1,2 мм або
синтетичний пропант середньої та високої міцності. Також використовують пропанти з полімерним
покриттям. Пісок використовують в основному при гідророзриві пластів, у яких напруга стиску не
перевищує 40 МПа і глибині 2500 м. Керамічні пропанти середньої міцності (алюмосилікатні
пропанти на основі каоліну та магнезіально-силікатні) застосовують при напрузі стиску до 69 МПа і
глибині 3500 м. Пропанти високої міцності (алюмосилікатні пропанти на основі бокситу)
застосовують при напрузі стиску до 100 МПа і глибинах, що перевищують 3500 м. Міцність
пропанту знижується при збільшенні розміру його зерна. Кварцовий пісок являється найбільш
економічним розклинюючим агентом при ГРП, але при великих тисках являється мало ефективним.
У якості робочої рідини використовують розчини на водній основі з додаванням
високомолекулярних полімерів, рідше для карбонатних порід – солянокислотні розчини. Найчастіше
використовують водний розчин з введенням природного полімеру гуару.
Оскільки усі геологорозвідувальні роботи, проведені перед процесом ГРП, носять більш
прогнозний характер, то спочатку у свердловині виконують міні-гідророзрив пласта, який дає
уявлення про реальне поводження пласта через аналіз кривих зміни тисків.
Так, на трьох родовищах ДДЗ було заплановано проведення потужного гідророзриву пласта
(ПГРП) – Західно-Старовірівському, Ланнівському та Західно-Соснівському. У процесі буріння на
даних площах відбулася кольматацію привибійної зони свердловин через осадження глинистої кірки
на стінках свердловин, отриманий дебіт не перевищував 2-3 тис.м3/д. При такому дебіті свердловини
не можуть вийти на режим промислової експлуатації і є нерентабельними.
На Західно-Старовірівському родовищі гідророзриву пластів підлягали горизонти верхнього
карбону свердловин №№ 109, 110. Свердловина № 109 випробувалась в інтервалах глибин 3980-

329
4015 м (продуктивний горизонт Г-12). Загальна потужність пласта не перевищує 30 м, колекторами

виступають пісковики з питомим опором 7 Омм, пористість пласта коливається в межах 9,5-12 %.
Початковий дебіт склав 2 тис. м3/д. При повторному випробуванні збільшення дебіту не отримано.
Свердловина № 110 випробувалась в інтервалах 3925-4138 м. Продуктивні горизонти (Г-13, Г-
12, Г-11) представлені пісковиками газонасиченими, питомий опір їх 10-11 Омм, пористість
коливається у межах 6,5-10,5 %. При випробуванні отримано слабкий приплив газу – до 1
тис.м3/д.
На Ланнівському родовищі для проведення ГРП підготовано дві свердловини №№ 313, 314.
Свердловина № 313 випробувалась в інтервалі глибин 3790-3450 м в горизонтах картамишської світи
пермі (А-8) та гжельського ярусу верхнього карбону (Г-8). Загальна потужність пластів склала 327 м,
колекторами виступають пісковики газоносні та газонасичені з питомим опором 6-30 Омм,
пористість коливається в межах 6-14 %, коефіцієнт нафтогазонасиченості – 0,78-0,88. При
випробуванні свердловина дала слабкий приплив газу.
Свердловина № 314 випробувалась в інтервалі глибин 3930-3438 м картамишської світи пермі
(А-8, А-6) та гжельського ярусу верхнього карбону (Г-8). Загальна потужність пластів склала 279 м,
товща складена пісковиками з перешаруванням алевролітів слабогазонасичених, колекторські
властивості горизонтів: питомий опір 7-14 Омм, пористість 3-11,5 %, коефіцієнт
нафтогазонасиченості – 0,7. При випробуванні початковий дебіт склав 1 тис. м3/д.
На Західно-Соснівському родовищі для проведення ГРП підготована свердловина № 73.
Продуктивні горизонти стратиграфічно приурочені до картамишської світи пермі (А-8, А-7-8).
Загальна потужність продуктивної товщі 17 м, складений пісковиками, пористість їх коливається у
межах 4-12,5 %, коефіцієнт нафтогазонасиченості 0,67, питомий опір 9-13 Омм. Початковий дебіт
свердловини склав 20,8 тис. м3/д.
При приготуванні гелю для проведення ГРП у водний розчин вводили гелеутворювач, дизельне
паливо, деемульгатор, стабілізатори глин і солей, зшивач, деструктор (в тому числі і капсульований)
та пропант фракції 20/40 і 30/50. Усі складові вводилися у необхідній кількості згідно виконуваних
робіт – нагнітального тесту, міні-ГРП та основного ГРП. Усі складові змішувалися у змішувачі-
блендері та за допомогою насосних агрегатів через блок маніфольдів подавалися у свердловину.
У результаті проведення ГРП на свердловинах Західно-Старовірівського газоконденсатного
родовища було закачано пропанту у обсязі 40 т на кожну свердловину і отримано суттєве збільшення
дебіту по свердловині № 110, що складає 105,5 тис.м3/д, свердловина № 109 дала приток у обсязі
21,5 тис. м3/д. Планується освоєння свердловини № 110 колтюбінговою установкою.
На свердловинах Ланнівського газоконденсатного родовища було закачано пропанту в обсязі 28
т для свердловини № 313 та 40 т і 60 т для двох об’єктів свердловини № 314. Після ГРП дебіт по
свердловині № 313 складав 107,1 тис.м3/д, по свердловині № 314 – 87,4 тис.м3/д. Планується
освоєння обох свердловин колтюбінговою установкою.
По свердловині № 73 Західно-Соснівського газоконденсатного родовища отримано значні
результати після проведення ГРП – 169,5 тис.м3/д.
Отже, досвід проведення ГРП на даних родовищах свідчить, що при використанні сучасної
спецтехніки, технології та якісних матеріалів і залученні висококваліфікованих спеціалістів для
проведення даного виду робіт вдасться не тільки скоротити число «сухих» свердловин, а й досягти
максимального видобутку вуглеводнів при мінімальних капітальних вкладеннях та витратах на
експлуатацію свердловин.
1. Усачев П. М. Гидравлический разрыв пласта / П. М. Усачев. – Москва: Недра, 1986.
2. Булатов А.И., Качмар Ю.Д., Макаренко П.П., Яремийчук Р.С. Освоениескважин:
Справочноепособие / Под ред. Р.С. Яремийчука. – Москва: ООО "Недра-Бизнесцентр", 1999. – 467 с.
3. Жданов С.А. Проектирование и применениегидроразрыва пласта в системескважин / С.А.
Жданов, С.В. Константинов // Нефтяноехозяйство. 1995. – №9. – С. 24-25.
4. Желтов Ю.П., Христианович С.А. О гидравлическом разрыве нефтеносного пласта // Изв. АН
СССР. ОТН. – 1955. – №5.

330
УДК 504.05
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ЗМЕНШЕННЯ ТЕХНОГЕННОГО

ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ НА КІНЦЕВІЙ СТАДІЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
НАФТОВИХ РОДОВИЩ
Я.М. Семчук, Е.Е. Скиба
ІФНТУГ, вул.Карпатська, 15, Elichka_jan@mail.ru
Розробка нафтових родовищ, особливо на кінцевій стадії характеризується різноманітною дією

на довкілля: відбуваються зміни природного стану його компонентів - поверхневих та підземних вод,
ґрунтів, атмосферного повітря. Ці зміни можуть призвести до значних непередбачених наслідків.
Запобігання можливого негативного впливу на довкілля при експлуатації нафтових родовищ та
збереження життєво забезпечуючих функцій природного середовища в даний час розглядається як
одна з найважливіших і актуальніших проолем.
Відомо, що нафту, конденсат, природний газ видобувають у складі суміші із пластовими
водами, які представлені, у більшості випадків, високомінералізованими водами та розсолами
хлоридного типу, які з різних причин та різними шляхами можуть забруднювали природні води.
При забрудненні водоносних горизонтів формуюіься ареали сольових
Забруднень, які з часом збільшуються у розмірах і захоплюють ділянки чистих. Природних вод.
Прискорює цей процес наявність діючих водозаборів підземних вод, у зоні яких вплив фільтрації
відбувається з підвищеними швидкостями. Проблема сольового забруднення пластовими водами
виникла у межах Північно-Долинського нафтоконденсатного родовища, де у навколишніх селах
Яворів та Гузіїв концентрація солей у прісних водах зросла до 6,5 г/дм, що призвело до
неможливості їх споживання.
Хімічне забруднення хлоридами справедливо можна вважати найбільш складним для вивчення
та небезпечним для довкілля, оскільки навіть після ліквідації його джерел природне відновлення
підземних вод може наступити тільки через десятки років. Найбільші проблеми забруднення
природного середовища мінералізованими розсолами проявляються на кінцевій стадії розробки
родовищ, де застосовується система підтримки пластового тиску.
Вибір і актуальність роботи зумовлені ще і тим, що у Прикарпатті знаходяться на завершальній
стадії розробки ще десятки нафтових родовищ, а існуючі в практиці методи та засоби не завжди
ефективні, крім того, в окремих випадках, не можуть бути використані для захисту підземних вод від
забруднень.
Аналіз експлуатації нафтових родовищ показав, що на кінцевій стадії розробки вони є
екологічно небезпечними об’єктами; у межах Північно-Долинського нафтоконденсатного родовища
у навколишніх селах Яворів та Гузіїв зафіксовано значне сольове забруднення підземних вод (до 6,5
г/дм3), що призвело до неуможливлення їх споживання, така ситуація вимагала розробки
природоохоронних методів та засобів.
У початковий момент часу після виникнення джерела забруднення водоносного пласта його
координати можна визначити, крім запуску індикаторів, на основі хімічного аналізу відібраних проб:
найбільша концентрація солей вкаже на близькість до джерела забруднення.
Для визначення координат нафтової свердловини, як джерела забруднення підземних вод нами
розроблено метод, технологічно суть його зводиться до наступного. Якщо в водоносному горизонті
помічено забруднення питної води продукцією нафтових свердловин, то логічно визнати, що
джерелом забруднень є одна з нафтових свердловин, стовбур якої пошкоджено процесами корозії. У
такому випадку необхідно створити інтенсивний відбір води з пласта у певній його точці (точковий
стік), який викличе фільтрацію води в водоносному горизонті. Точковим стоком може бути одна з
криниць, з якої здійснюється відбір води потужним занурювальним насосом. У точках можливого
збору інформації про рівні (напори) в водоносному пласті необхідно проводити безперервну
реєстрацію рівня води в часі.
Враховуючи інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови родовища найбільш ефективним
способом є спорудження навколо експлуатаційних свердловин — джерел забруднення водоносного
горизонту ін’єкційних завіс.
Вибір матеріалу для її спорудження є дуже важливим. До тампонажних матеріалів для

331
ін’єкційних завіс пред’являється низка підвищених вимог, обумовлених довготривалим

знаходженням в агресивному середовищі, що представлене хлоридами натрію, магнію і їх водами
різної концентрації.
Основні вимоги зводяться до наступного:
1. Висока стійкість до агресивного середовища стосовно хімічного складу пластових вод.
2. Збереження міцності та адгезивних властивостей протягом періоду, що по тривалості
відповідає терміну експлуатації нафтового родовища.
3. Водонепроникність протягом довгого періоду часу.
4. Порівняно невелика вартість та не дефіцитність.
Матеріалом для спорудження завіси, враховуючи гранулометричний склад та фільтраційні
властивості водоносного горизонту у межах родовища є цементний розчин на розсолі NaCI
(хлористого натрію) з добавкою розчину силікату натрію.
Граничний радіус R розповсюдження тампонажного розчину у грунтах водоносного горизонту
із окремої свердловини розраховуємо за формулою:
k П  Р   в
R  Rсв  ,м
b   c   в    тТ
де Rce - радіус тампонажної свердловини, м;
kП - коефіцієнт проникності грунтів, м2;
ρв - густина води, т/м ;
μв - коефіцієнт динамічної в'язкості середовища, кг/(м·с)
ρс - густина цементної суспензії, т/м3;
ΔР - тиск в ізоляційному шарі;
b - емпіричний коефіцієнт, b=5,1;
δ- середнє значення коефіцієнту розкриття пор у грунті, м;
mТ - коефіцієнт проникнення цементної суспензії у пори грунту, м/с.
Тоді:
1,27  1010  1,15  105  1,0 1,46  105
R  0,05   0,05   2,65  0,05  2,7 м.
5,1  1,2  0,001 0,001  0,03 5,5  106
Радіус тампонажної ін’єкційної завіси навколо нафтової свердловини, яка є джерелом
забруднення підземних вод, визначаємо графо-аналітичним методом, враховуючи розрахунковий
радіус поширення тампонажного цементного розчину - 2,7 м. Потім графічно визначаємо на плані, у
масштабі 1:100, що з таким радіусом навколо нафтової свердловини необхідно пробурити 4
тампонажні свердловини, розміщення свердловин на відстані 4 м планують таким чином, щоб
контури поширення тампонажного розчину у водоносному горизонті із сусідніх свердловин
перетиналися і ширина "тампонажного замка" була не менше 2 м. У подальшому, по зовнішніх
точках перетину кіл проводимо коло, радіус якого і буде радіусом ізоляційної ін’єкційної завіси. У
даному випадку він становить 3,5 м.
Радіус тампонажної завіси можна оцінити і аналітично за формулою:
R=K·δ·ΔP/PТР
де К=1,5-2,0 – коефіцієнт запасу міцності;
Приймаючи пластичну міцність тампонажного розчину через 10 хв. Після закачки рівною
РТР=4800 Па= 4,8·10-3 МПа, одержимо радіус тампонажної завіси:
1,5    P 1,5  103  11,35
R   3,5 м.
PTP 4,8  103
У даному випадку, радіус тампонажної завіси, розрахований графічно, співпадає з
розрахунковим значенням.
Отже, в ізотропно-тріщиноватому середовищі форма ізоляційної завіси навколо нафтової
свердловини має вигляд циліндра висотою 6 м та радіусом 3,5 м коефіцієнт водопроникності завіси
становить (1-1,5)·10-3 мкм2/добу.
Проаналізовані методи захисту підземних вод та способи створення ін’єкційних завіс навколо
джерел забруднення. Розроблена методика знаходження координат нафтової свердловини (джерела
забруднення підземних вод) на основі реалізації тиску у водоносному горизонті та за даними
польових гідродинамічних досліджень. Вибрані тампонажний матеріал та його склад для

332
спорудження ін’єкційної протифільтраційної завіси та приведені лабораторні дослідження міцності

та проникності цементного каменю. Встановлено, що при неперервній фільтрації води при тиску 0,5
МПа коефіцієнт водопроникності становить (1-2)·10-3 мкм2, а міцність на стиснення цементного
каменю (вік 22 доби) складає 30-50 МПа. Розрахований граничний радіус поширення тампонажного
матеріалу у грунтах водоносного горизонту; для умов Північно-Долинського нафтоконденсатного
родовища він становить 2,7 м. Проведено розрахунок протифільтраційної завіси навколо нафтової
свердловини - джерела забруднень підземних вод графо-аналітичним методом.
1. Дослідження особливостей формування забруднень гідросфери у
нафтовидобувних регіонах Е.Е. Скиба, XIII Міжнародна науково-технічна конференція
“Проблеми екологічної безпеки” м.Кременчук 6-8 жовтня 2015 р.
2. Аналіз досліджень особливостей формування забруднень у підземних водах нафтовидобувних
регіонів. Я.М. Семчук, Е.Е. Скиба, Л.Я. Савчук. Вісник КрНУ ім. Остроградського №5 (94) 2015
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Кременчук: КрНУ,
2015.-Випуск 2/2015 (20).
ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИБОЕЛЕКТРИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В

МЕТАЛОПОЛІМЕРНИХ ПАРАХ ФРИКЦІЙНИХ ВУЗЛІВ
НАФТОГАЗОВОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТРАНСПОРТУ
С.І. Криштопа
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, е-mail: rettes@mail.ru
Сучасна наука накопичила велику кількість інформації про природу тертя та механізми
зношення металевих та полімерних матеріалів. Але проблема з’ясування природи процесів тертя
металополімерних фрикційних пар ще далека від остаточного вирішення. Значну роль під час
фрикційної взаємодії металополімерних пар відіграють електричні процеси. В процесі тертя,
внаслідок електричних процесів, які протікають на фрикційному контакті металополімерних
трибосистем, відбуваються суттєві зміни властивостей поверхневих шарів металополімерних
матеріалів, що істотно впливає на їхні фізичні, механічні та трибологічні характеристики.
Як об'єкт випробувань були прийняті фрикційні вузли барабанно-колодкових гальм (БКГ)
нафтогазового технологічного транспорту. Для дослідження фрикційних вузлів БКГ
використовувався гальмівний стенд КИ-8964 ГОСНИТИ. Стенд
моделі КИ-8964 ГОСНИТИ призначений для визначення
технічного стану гальмівних систем автомобілів шляхом
вимірювання гальмівної сили. Для реєстрації даних зміни
потенціалів в контактах парах тертя на персональний
комп’ютер, контактні поверхні підключалися до ноутбука
через аналого-цифровий перетворювач USB Oscilloscope (рис.
1). Потенціал в контактах пар тертя реєструвався за
допомогою програмного забезпечення USB Oscilloscope.
Під час тертя спостерігається локальний контакт
мікровиступів, при цьому під час контакту електрони
Рисунок 1 – Аналого-цифровий переміщуються з одного тіла до другого. Різниця потенціалів
перетворювач USB Oscilloscope
двох тіл виникає внаслідок переходу електронів через контакт
від тіла з меншою енергією виходу електронів до тіла з більшою енергією. При цьому електрони
можуть переходити як від діелектрика до металу, так і навпаки, заряджаючи діелектрик як
позитивно, так і негативно. Також на різницю потенціалів суттєво впливає різниця температур
контактуючих тіл. Якщо одне з тіл нагрівається більше, то з нього в друге тіло спрямовуються
термоструми. Заряди контактуючих тіл мають різні знаки, але однакову величину. На рис. 2

333
проілюстровані одержані залежності електричного потенціалу пар тертя переднього (рис. 2 а) та

заднього (рис. 2 б) БКГ агрегату АОРС-60 від поверхневої температури фрикційної накладки при
різних питомих навантаженнях.
U, а)
U, б)
мВ х х
мВ х хх
х ох о
20 х ох х о 10 х о о
1 х х о х о
о о 1 х
15 хо о
хох о 8о х о х
10 хо 2 о ох х х х х о
о
2
хо 6 о о
х о
5 ох ох о
4
0
700 t, оC
0
200 300 400 500 600 200 250 300 350 400 450 t, оC
Рисунок 2 а, б – Залежності електричного потенціалу фрикційних пар переднього (а) та

заднього (б) БКГ агрегату АОРС-60 від поверхневої температури накладок: 1 – при питомому
навантаженні p  0,15 МПа ; 2 – при питомому навантаженні p  0,2 МПа
Збільшення потенціалу на контакті при збільшенні температури накладок пояснюється тим, що

при нагрівання збільшується енергетичний рівень електронів матеріалу накладки, що призводить до
зростання різниці потенціалів на контакті. В діапазоні 380-400 оС спостерігається істотне зростання
потенціалу на контакті. Це пояснюється початком переходу звязуючого в рідку фазу та зменшенням
електричного опору в контакті. При температурах 550-600 оС інтенсивність зростання потенціалу на
контакті падає. Це пов’язано з зменшенням рідкої фази в контакті, що призводить до збільшення
електричного опору в контакті та зниження емісії електронів. Як випливає з рис. 2 б для фрикційної
пари сірий чавун СЧ 20 – шифр 1-43-60А БКГ агрегату АОРС-60 маємо ситуацію, коли гальмівний
барабан заряджається позитивно відносно фрикційних накладок. Деяке локальне зниження
потенціалу в контакті в діапазонах до 330 та вище 400 оС при збільшенні температури накладок
пояснюється тим, що для матеріалу шифру 1-43-60А накладки при нагрівання зменшується
енергетичний рівень електронів, що призводить до зниження різниці потенціалів на контакті. При
цьому, зростання потенціалу на контакті в діапазоні 330-400 оС пояснюється різким падінням
електричного опору.
Розглянемо залежність електричного потенціалу, що утворюється на контактуючих поверхнях,
від ємності металевого фрикційного елемента. Як
24
тільки починає відбуватись процес фрикційної
U, взаємодії через контактну поверхню, то починається
мВ 4 3 переміщення електронів, внаслідок чого барабан та
16
12
накладка поступово заряджаються протилежними за
8
2 знаком зарядами. При цьому величина заряду
4
1 залежить від ємності металевого елементу. Для
0
дослідження залежності електричного потенціалу,
0 3 6 9 12 15 τ, хв. що утворюється на контактуючих поверхнях, від
ємності металевого фрикційного елемента, для
Рисунок 3 – Графічна залежність випробовувань були змодельовані наступні
електричного потенціалу, що утворюється
на контактуючих поверхнях пари тертя компонування: гальмівний барабан ізольований від
БКГ агрегату АОРС-60 від часу маточини колеса та колісного диска; гальмівний
фрикційної взаємодії при питомому барабан ізольований від маточини колеса та не
навантаженні p  0,15 МПа : 1 – ізольований від колісного диска; маточина
гальмівний барабан ізольований від ізольована від шасі автомобіля; всі елементи не
маточини колеса та колісного диска; 2 – ізольовані (серійна конструкція). Графічна
гальмівний барабан ізольований від залежність електричного потенціалу, що
маточини колеса та не ізольований від утворюється на контактуючих поверхнях, від
колісного диска; 3 – маточина ізольована
від шасі агрегату; 4 – всі елементи не ємності металевого елемента та часу фрикційної
ізольовані (серійна конструкція) взаємодії проілюстрована на рис. 3.

334
Як видно з рис. 3, чим менша металоємність, а отже і електрична ємність металевого

фрикційного елементу, тим менше він електризуються і навпаки. При значній ємності металевого
елементу, коли він заземлений через раму, додатній або від’ємний заряд, що переходить на
а) полімерну накладку, безперервно відновлюється у металі
1,30
δ, мм
завдяки великій електроємності системи „металевий
2
1,10
фрикційний елемент – шасі автомобіля”. При цьому, під
час фрикційної взаємодії пари тертя, електричні заряди у
0,90
1
полімері накопичуються. Для зменшення електризації, а
отже і зносу фрикційного вузла, металевий елемент
0,70 необхідно ізолювати від шасі автомобіля. Під час
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 n фрикційної взаємодії така пара тертя також буде
б) заряджатися. Але досить швидко металевий елемент
0,90 перестане віддавати заряди полімерному. Не з’єднаний із
δ, мм 2 шасі автомобіля, він буде вести себе як заряджене тіло,
0,70
електричне поле якого буде перешкоджати проходженню
0,50
1 зарядів через контакт метал-полімер. Тому у випадку
ізоляції металевого елемента інжектування великого
0,30
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 n
заряду у полімерний елемент стає неможливим.
Перейдемо до розгляду зношення робочих
Рисунок 4 а, б – Закономірності зміни поверхонь полімерних накладок трибосистем. Одним з
величин лінійного зношування
поверхонь барабана переднього (а) та основних експлуатаційних параметрів пар тертя є
заднього (б) БКГ агрегату АОРС-60: інтенсивність зношення їх поверхонь. При проведенні
1 – для ізольованого гальмівного експериментальних досліджень була встановлена
барабана; 2 – серійного фрикційного залежність електричного потенціалу, що утворюється на
вузла контактуючих поверхнях, від ємності металевого
фрикційного елемента. Більшість конструкцій, які
містять в собі фрикційні вузли з металополімерними парами, є заземленими (наприклад, бурові
лебідки) або ізольовані від поверхні Землі, але мають досить велику метало-, а отже і електричну
ємність (агрегати на автомобільному шассі). Для дослідження залежності ізоляції металевого
фрикційного елементу на зношування поверхонь фрикційних накладок були змодельовані наступні
компонування: гальмівний барабан не ізольований (заземлений) та гальмівний барабан ізольований
від маточини колеса. На рис. 4 проілюстровані закономірності зміни величин лінійного зношування
поверхонь накладок БКГ з ізольованим та неізольованим металевим фрикційним елементом.
Дослідження зносу проводились для десятьох точок накладки. Встановлено, що лінійне зношування
поверхонь фрикційних накладок для БКГ з ізольованим металевим барабаном, в середньому, на 15-
20 % менше, ніж зношування поверхонь накладок гальма з серійною конструкцією неізольованого
металевого гальмівного барабана.
УДК 622.24 + 621.694.2
ОБҐРУНТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМІВ РОБОТИ

СТРУМИННОГО НАСОСА ДЛЯ ПРОМИВАННЯ ПІЩАНИХ КОРКІВ
О.В.Паневник, І.Ф. Концур, Д.О. Паневник
76019 м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, e-mail: gidro@nung.edu.ua
Перспективним способом ліквідації піскових корків є промивання свердловин з використанням

струминних насосів. Ці насоси надійні, здатні працювати в агресивному середовищі та мають просту
конструкцію. Існуючі технології використання при промиванні піскових корків струминних насосів
вимагають застосування подвійної колони підйомних труб. Це суттєво зменшує ефективність даного

335
способу ремонту свердловин. В Івано-Франківському національному технічному університеті нафти

і газу розроблений струминний насос із змінним характером гідравлічних зв’язків між елементами
ежекційної системи. Така конструкція пристрою для промивання піскових корків допускає залежно
від умов використання змінювати характер розподілу потоків в гідравлічній системі струминного
насоса і дозволяє його застосування в свердловинах обладнаних одинарною колоною насосно-
компресорних труб. Математична модель робочого процесу ежекційної системи із змінним
характером розподілу потоків передбачає попереднє експериментальне визначення напірної
характеристики струминного насоса. Це суттєво ускладнює проектування конструкції пристрою для
промивання піскових корків та прогнозування режиму його роботи. Крім того, наявна математична
модель не враховує можливості роботи струминного насоса в кавітаційному режимі. Остання
обставина унеможливлює встановлення граничних умов ефективного використання пристрою для
промивання піскових корків.
Метою досліджень є підвищення ефективності процесу промивання піскових корків за
рахунок зростання точності прогнозування режиму роботи струминного насоса. Поставлена мета
може бути досягнута шляхом заміни емпіричної напірної характеристики струминного насоса
теоретичною залежністю, а також встановленням граничних параметрів експлуатації ежекційної
системи за умови її роботи в докавітаційному режимі.
В процесі моделювання робочого процесу струминного насоса використовуємо рівняння його
напірної характеристики, запропоноване Соколовим Е.Я., Зінгером Н. М. і засноване на збереженні
кількості руху рідини в камері змішування
h
12 
 22
f р1
 2 2 i 2 f р1


2   32  
1  i 2    Pк , (1)
K сн  f р2 fi2 K сн   Pр
де 1, 2, 3, 4Помилка! Джерело посилання не знайдено. — коефіцієнти швидкості насадки,
камери змішування, дифузора, всмоктувальної лінії;
KснПомилка! Джерело посилання не знайдено. — геометричний параметр струминного насоса;
Помилка! Джерело посилання не знайдено. Помилка! Джерело посилання не знайдено.fр1, fр2 — площа перерізу робочого потоку
на виході з робочої насадки та вході в камеру змішування;
fi2Помилка! Джерело посилання не знайдено. — площа інжектованого потоку на вході в камеру
змішування;
Помилка! Джерело посилання не знайдено.h, iПомилка! Джерело посилання не знайдено. —
відносний напір та коефіцієнт інжекції струминного насоса;
ΔPк Помилка! Джерело посилання не знайдено.— гідравлічні втрати, пов'язані із звуженням
робочого струменя перед входом в камеру змішування;
ΔPрПомилка! Джерело посилання не знайдено. — гідравлічні втрати в робочій насадці
струминного насоса.
Остання складова рівняння (1) визначається методом послідовних наближень.
Pк

1 /  4 2 i 2 ; (2)
Pр  
2
1
 K сн  
 
1  Pк / Pр  
f р1
f р2

 1  Pк / Pр ;  (3)
f р1 1
 . (4)
fi 2 f р2
K сн 
f р1
Рівняння характеристики гідравлічної системи струминного насоса, отримане на основі

визначення тисків в характерних перерізах ежекційної системи має вигляд

336
1
h 4
, (5)
d  1
1  0,0246 вс  2
 d рн  i
 
де dвсПомилка! Джерело посилання не знайдено. — діаметр всмоктувальної лінії перед клапаном;
dрн Помилка! Джерело посилання не знайдено.— діаметр робочої насадки струминного насоса.
Спільний розв’язок рівнянь (1), (5) дозволяє визначити режим роботи струминного насоса в
процесі його роботи в складі пристрою для промивання піскових корків.
В процесі моделювання кавітаційного режиму роботи струминного насоса необхідно скласти
систему рівнянь для визначення тиску у вихідному перерізі робочої насадки. Після порівняння
величини тиску у вихідному перерізі з величиною тиску насичених парів рідини можна зробити
висновок про імовірність роботи струминного насоса в кавітаційному режимі. В процесі аналізу
кавітаційного режиму роботи струминного насоса використовуємо рівняння Бернуллі.
Мінімально допустиму за умов виникнення кавітації глибину розміщення струминного насоса
в свердловині визначаємо за формулою
8  1 1 
 Q 2р   4 
 2  d рн d кв 
4
H н min    (6)
8  з Q 2р 1  i 2
g 
 2 d ке  d кз 3 d ке  d кз 2
Для наближених розрахунків втрати тиску в колоні НКТ визначаємо для робочої, а не змінної
витрати, тобто в рівнянні для визначення HнminПомилка! Джерело посилання не знайдено.
приймаємо i=0Помилка! Джерело посилання не знайдено. . Це дозволяє суттєво спростити
використання отриманого рівняння. Коефіцієнт лінійного гідравлічного опору також визначається
для витрати робочого потоку. Розв’язок даного рівняння відносно витрати QрПомилка! Джерело
посилання не знайдено. дозволяє для фіксованої глибини розміщення струминного насоса в
свердловині HнПомилка! Джерело посилання не знайдено. визначити максимально допустиму
витрату робочого потоку QрmaxПомилка! Джерело посилання не знайдено., яка відповідає
виникненню кавітації. В цьому випадку для розв’язку даного рівняння необхідно застосувати метод
послідовних наближень, оскільки коефіцієнт λзПомилка! Джерело посилання не знайдено., у свою
чергу, залежить від витрати робочого потоку. Коефіцієнт λз Помилка! Джерело посилання не
знайдено. визначаємо за стандартною методикою, яка передбачає попередній розрахунок швидкості
потоку та числа Рейнольдса.
Аналіз отриманих залежностей показує, що мінімально допустима глибина розміщення
струминного насоса зростає при збільшенні витрати робочого потоку та зменшенні діаметра робочої
насадки.
Проведені дослідження дозволили сформулювати наступні висновки.
1. Використання для моделювання робочого процесу струминного насоса рівняння
збереження кількості руху рідини в камері змішування струминного насоса та рівняння
гідравлічного зв’язку між елементами ежекційної системи дозволяє прогнозувати режим роботи
пристрою для промивання піскових пробок та підвищити ефективність його експлуатації.
2. Дослідження можливості роботи ежекційної системи в кавітаційному режимі дозволило
визначити співвідношення критичних значень глибини розміщення струминного насоса в
свердловині та величини робочої витрати. Отримані аналітичні залежності дозволяють встановити
границі використання струминного насоса в свердловині.

337
УДК 622.24 + 621.694.2
ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ ЗМІШУВАНИХ ПОТОКІВ НА РЕЖИМ РОБОТИ

СВЕРДЛОВИННОЇ ЕЖЕКЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
Д.О. Паневник
76019 м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, e-mail: gidro@nung.edu.ua
Основними перевагами використання гідроструминного способу нафтовидобутку є

широкий діапазон витрат струминного насоса, працездатність в похило орієнтованих
свердловинах, тривалий міжремонтний період експлуатації, можливість заміни
свердловинного гідроструминного обладнання без участі бригади поточного ремонту.
Подальше удосконалення гідроструминногоспособу експлуатації свердловин дозволяє
підвищити ефективність нафтовидобування і є актуальною задачею.
Сучасні технології нафтовидобування передбачають використання двох типів
свердловинних ежекційних систем: з поверхневим та глибинним силовим приводом. В
ежекційних системах з глибинним приводом у вигляді електровідцентрового або штангового
насоса однофазні змішувані потоки надходять з продуктивного горизонту та мають
однакову температуру. Використання наземного силового приводу передбачає змішування
потоків з різними температурами. Джерелом високотемпературного ежектованого потоку є
продуктивний горизонт, а низькотемпературна нафта надходить з устя свердловини та
формує робочий потік струминного насоса. Різниця температур робочого та ежектованого
потоків здійснює безпосередній вплив на характер їх змішування і робочий процес
свердловинного струминного насоса.
Незважаючи на значний об’єм проведених теоретичних досліджень процеси
теплообміну в проточній частині струминного апарата тривалий час враховуються виключно
при застосуванні газових або рідинно-газових ежекторів. В 90-х роках минулого століття
розроблена методика розрахунку свердловинного струминного насоса для відбору
газорідинних сумішей, яка враховує термогазодинамічні перетворення в процесі дегазації
пластової нафти. Основна мета використання даної методики полягає у визначенні
оптимальних умов експлуатації струминного насоса свердловинної тандемної установки.
Запропонована методика вимагає наявності значної кількості інформації стосовно
властивостей флюїдів, а також зміни їх тиску і температури в процесі фазових перетворень і
не може використовуватись під час змішування однофазних потоків.
Метою проведених досліджень є визначення впливу різниці температур змішуваних
потоків на режим роботи свердловинної ежекційної системи та розробка методики
розрахунку напірної характеристики струминного насоса з поверхневим джерелом робочого
агента.
В практиці розрахунку режиму роботи свердловинного струминного насоса найбільш
часто застосовують аналітичну модель, розроблену в ВТІ ім. Ф.Е. Дзержинського
Е.Я.Соколовим і Н.М.Зінгером, які удосконалили та привели до сучасного вигляду рівняння
П.Н.Каменева. Метод ВТІ дозволяє моделювати робочий процес струминного насоса за
наявності різнофазних змішуваних потоків. Враховуючи, що струминний насос працює в
свердловині за наявності твердих та газоподібних включень для розрахунку його робочого
процесу найбільш часто використовують теоретичну напірну характеристику, отриману за
методикою Е.Я.Соколова, Н.М.Зінгера.
Взаємозв’язок між напором струминного насоса і співвідношенням температур
змішуваних потоків визначається її впливом на густину робочого та інжектованого
середовища. У відповідності з формулою Д.Н.Менделеєва запишемо

338
 i15
i 
 
; (1)
1   t ti  15
 p15
p 

1   t t p  15 , (2)
де i15 ,  p15 – густина нафти відповідно інжектованого та робочого потоків при температурі
t=15C;
t— коефіцієнт температурного розширення нафти;
tі,tр —температура відповідно інжектованого та робочого потоків.
Густину змішаного потоку визначаємо із врахуванням очевидних співвідношень
m p  mi  pV p   iVi  p Q p t   i Qi t  p Q p   i Qi
з     , (3)
Vз Vз Qз t Qз
де m p , mi - маса відповідно робочого та інжектованого потоків;
V p ,Vi ,Vз - об’єми робочого, інжектованого та змішаного потоків;
t – проміжок часу;
Qр, Qі, Qз — витрати робочого, інжектованого та змішаного потоків.
Враховуючи визначення коефіцієнта інжекції запишемо Qi  Q p і ; Qз  Q p  Qі  Q p 1  i 
Тоді формулу для визначення густини змішаного потоку отримаємо у вигляді

 р  i
з  . (4)
1 i
Отримане рівняння відповідає фізичному змісту процесу змішування потоків. Дійсно, у
випадку, колир= і, густина змішаного потоку приймає значенняз= р= і.У випадку, коли
підсмоктування інжектованого потоку відсутнє, тобто i  0 густина змішаного потоку приймає
значенняз= р.
Враховуючи, що для робочого потоку використовують нафту, яка видобувається на даній
свердловині, можна записати  і15   p15 . Тоді враховуючи формули (1), (2) останнє рівняння
представимо у вигляді
15  1 i 
з    .

1  і 1   t t p  15
 
1   t ti  15    (5)
Рівняння напірної характеристики струминного насоса містить співвідношення густин потоків

в окремих лініях ежекційної системи. Співвідношення густини робочого та інжектованого потоків
може бути визначено використанням рівнянь (1)-(2)
p


1   t ti  15 
i 
1   t t p  15
.
 (6)
Враховуючи, що t i  t p співвідношення густин робочого та інжектованого потоків визначаємо

використовуючи рівняння (2),(5)
p 1 і
 . (7)
з    
1   t t p  15  1   t t p  15 
1
  
 1 
 i 1   t ti  15

Аналіз отриманих рівнянь для реальних умов використання струминного насоса в свердловині
показує,що зміна густини пластового флюїду під дією температури не перевищує 1%. Зокрема, для
значень параметрів рівнянь (11),(12) : i  3,0 ; t p  30 C ; ti  50 C ;  t  0,00072 1

.
град
Співвідношення густин становить

339
p p
 1,014 ;  1,0107 .
i з
Таким чином, зважаючи на незначний вплив температури на густину нафти, можна
стверджувати, що отримані Соколовим Е.Я. рівняння характеристики струминного насоса з
достатнім степенем точності можуть використовуватись для високотемпературних свердловин.
ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ БЕЗСТРІЧКОВОГО НАСОСА КОЧЕННЯ

Д.П.Прокопенко
ІФНТУНГ, Deniss_2005@ukr.net
Американський винахідник Д.Вілкс вперше розробив на рівні винаходів цілу гаму

механізмів, у більшості з яких відсутнє кінематичне тертя ковзання. Їх ККД наближається до
одиниці. Суттєвою відміною цих механізмів є наявність роликів, які S-подібно розділені тонкою
пружною стрічкою . Але обмеження тіл кочення тільки роликами та наявність стрічки знижує
межі застосування механізмів цього типу.
Його спроба використати двохконтурне торкання ступеневих роликів з метою відмови від
застосування стрічки є невдалою із-за неможливості позбавитися кінематичного ковзання між
ними. Крім цього, поза увагою автора залишився аналіз можливості появи вертіння з ковзанням
торців роликів, наприклад, у роламайтових підшипниках кочення.
Не вивченим також є питання, чи можливо створити дезаксіальний безстрічковий механізм з
одноконтактними парами роликів при умові відсутності кінематичного тертя ковзання. Крім
цього, поза його увагою залишився варіант виконання механізму роламайтового типу при
наявності дезаксіалу.
Усе це вимагає створення теоретичної бази для пошуку діапазону існування механізмів із
залежним контуром тіл кочення без кінематичного ковзання.
Уявимо собі, що у природі існують такі співвідношення параметрів, що опорні тіла кочення у
взаємодії з нерухомою напрямною розділені без стрічки сепаруючими тілами кочення кочення
також у взаємодії з нерухомою напрямною так, щоб обидві напрямні розташовані дезаксиально
(рис.1) і хоча би одна напрямна має лекальну форму замкненої поверхні змінного радіуса r i,
наприклад, для сепаруючого тіла у вигляді нерухомого кулачкового шипа.
Позначимо миттєву вісь обертання опорного та сепаруючого тіла літерою П21, опорного
радіуса r1 з напрямною – Р13 радіуса R, сепаруючого радіуса r2- Р2в(рис 1).
Рисунок 1 – Розрахункова схема

340
Сепаруюче тіло повинно напрямлятися шипом.

З умови відсутності кінематичного ковзання опорного та сепаруючого тіл кочення одне по
одному потрібно, щоб точка Р2в розташувалася на лінії, яка з’єднує точки П21 і Р13.
Це можливо якщо задовольняється співвідношення:

П21 Р31 1
 . (1)
П21 Р2 в 2
Із закономірностей планетарного руху тіл кочення маємо
 R 
1  1    1 (2)
 r1  2
і
 ri 
2  1    2 , (3)
 r2 
де, 1 і 2 - кутові швидкості обертання центрів О1 і О2 тіл кочення.
Підставляючи (2) і (3) в (1) отримуємо після перетворень

ri   r1  R   1  r2 . (4)
2
Для пошуку ri використовуємо формулу кривини плоскої кривої у точці Р2i
( x p 2i , y p 2i )
3
1  y '
  2
2
 
ri  
p 2i
''
. (5)
y p 2i
dy20 ri dp
Приймаємо y 'p 2i  p , тоді y ''p 2i  p '  і 3
 dx p 2i . Тоді після перетворень
dx p 2i
(1  p ) 2 2
отримуємо, що координати центра кривизни Оі шипа мають вигляд
  x p 20 

p  1  p2
;  

y 
1  p2
.
p 20
p' p'
Після перетворень отримуємо
  C1  const ,
  C2  const.
Вирази  і характерні для кола, рівнянням якого є
 yP 20  C2   ri2   xP 20  C1 
2 2
або
 yP 20  C2    xP 20  C1   ri2 (6)
2 2
Центр цього кола розташований у точці з координатами xP 20  С1, yP 20  С2 .

Звідси видно, що механізм із кінематичним ланцюгом замкнутим тілами кочення без ковзання з
напрямними змінного радіуса кривизни, здійснити не можливо, а шип повинен бути аксіальним.
1. Пат 108050 Україна, МПК F16H39/02-39/42, H 01 F 7/24. Електромагнітний гідронасос кочення
[Текст]/Воробйов М.С., Прокопенко Д.П.; патентовласник Івано-Франківський національний
університет нафти і газу. заяв.05.03.00; опуб. 10.03.15. Бюл. №5.

341
2. Norman, Carlisle (February 1968). "The Amazing Rolamite – It Opens the Door for 1000
Inventions". Popular Mechanics.
3 Бронштейн И.Н., Справочник по математике/ И.Н. Бронштейн, К.А. Семендяв: М.:Наука, 1979-
720с.
УДК 622.276.53.05-886
ВПЛИВ НЕРІВНОМІРНОСТІ ОБЕРТАННЯ КРИВОШИПА ВЕРСТАТА-
ГОЙДАЛКИ НА КІНЕМАТИКУ РУХУ ТОЧКИ ПІДВІСУ КОЛОНИ ШТАНГ
В.М.Сенчішак, В.Я.Попович, В.В.Буй
ІФНТУНГ; 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел. (0342) 727147,
e-mail: mechmach@nung.edu.ua
Штангова насосна експлуатація свердловин займає ведуче місце серед інших способів
видобування нафти. Широке застосування обумовлене їх відносною простотою і зручністю
експлуатації мало- і середньо дебітних свердловин.
Питання кінематики і динаміки верстатів-гойдалок достатньо ґрунтовно розглянуті у роботах
[1,2]. Методи розрахунку кінематичних і динамічних параметрів побудовані на уточнених але дещо
спрощених залежностях, які допускають деякі відхилення від реальних показників. Але з появою
ЕОМ появилась можливість виконувати обчислення кінематичних і динамічних параметрів
відмовившись від прийнятих спрощень. Так, у роботі [3] авторами запропонований метод
дослідження кінематики просторового важільного механізму приводу верстата-гойдалки засобами
векторної алгебри.
Гармонійний закон руху точки підвісу штанг зменшує динамічні і вібраційні навантаження на
всі вузли верстата-гойдалки. Прискорення колони штанг при цьому найменші. Досягти гармонійного
закону переміщення штанг можна при відповідному співвідношенні довжин кривошипа і шатунів
верстата-гойдалки [1] і рівномірному обертанні кривошипа. Перша умова, у сучасних балансирних
верстатах-гойдалках, конструктивно вирішена. У реальних умовах експлуатації штангової установки
навантаження на балансир суттєво впливає на обертальний рух кривошипа, і як результат, на
кінематику руху точку підвісу колони штанг.
Щоб оцінити реальний закон руху колони штанг, необхідно знати реальну кутову швидкість і
кутове прискорення кривошипа.
При дослідженні руху точки підвісу штанг необхідно розв’язати дві задачі. У першій задачі
визначають закон руху кривошипа з урахуванням реальних навантажень у точці підвісу штанг.
Потім, знаючи реальну кутову швидкість і прискорення кривошипа, визначають кінематичні
параметри точки підвісу колони штанг.
B,Str 3
Дослідження закону руху виконувались для lCB
верстата-гойдалки 7СК12-2,5–5600. На рис.1 C
3 lCE
зображена розрахункова схема механізму привода l AB Sgb
верстата-гойдалки. Sb
Е
Закон руху кривошипа досліджувався за
S2
рівнянням записаним у диференціальній формі [4] 2
d  2 dJ зв b Fsht
J зв 1  1  M звр  M зв
0
, (1) Spr
dt 2 d 2
1
де  - середня кутова швидкість кривошипа, A Skr 1 а x
N
рад/с;  - кут повороту кривошипа, рад.; J зв - ω1
O
зведений до кривошипа момент інерції мас ланок Рисунок 1 – Кінематична схема
привода верстата-гойдалки, мас колони штанг і верстата-гойдалки
рідини, кг∙м2.

342
У правій частині рівняння руху кривошипа верстата-гойдалки (1) входять, зведені до

кривошипа, обертовий момент рушійних сил електродвигуна M звр і сил опору, ваги ланок і
о о
противаг М зв . Зведений момент сил опору М зв визначається з урахуванням реального
навантаження у точці підвісу колони штанг, яке взяте з динамограми записаної під час роботи
верстата-гойдалки.
Зведений до кривошипа момент рушійних сил M звр визначений з урахуванням механічної
характеристики електродвигуна.
Рівняння (1) розв’язане числовим методом запропонованим проф. Г. Г. Барановим [5], зміст його
полягає у тому, що кут повороту 1 ланки зведення розбивається на достатньо малі інтервали  ,
що приймаються за крок інтегрування. У кожному інтервалі задані функції зведених моментів
рушійних сил M звр і сил опору М зв о
приймаються постійними, а зведений момент інерції J зв
міняється лінійно.
Тоді величина d1 приросту швидкості може бути замінена різницею 1i 1  1i  , а величина  
 
dJ зв приросту зведеного моменту інерції – різницею J зв i 1  J зв i  , де i і i  1 - два положення
ланки зведення, які відповідають початку і кінцю інтервалу  .
Враховуючи вищенаведене рівняння (1) матиме вигляд
  
2 J зв 1i 1  1i   1i  J зв i 1  J зв i   

2 M звр i   M зв
0
i 
 . (2)

1i 
Розв’язуємо рівняння (2) відносно невідомої швидкості i 1
1i 1 
M р
зв i   M зв
0

i  

3J зв i   J зв i 1
1i  . (3)
J зв i 1i  2 J зв i 
За формулою (3) крок за кроком виконувались обчислення кутової швидкості 1i  і отримано
функцію 1  11  , графік якої зображений на рис. 2.
Обертальний рух кривошипа нерівномірний. Найбільша кутова швидкість становить
1max  0,474c 1 , а найменша - 1min  0,418c 1 . Кутова швидкість рівномірного обертального руху
1, c 1 1, c 2
0 60 120 180 240 300 360 0 60 120 180 240 300 360
1, град 1, град
Рисунок 2 – Залежність кутової швидкості Рисунок 3 – Залежність кутового прискорення
кривошипа від кута його повороту кривошипа від кута його повороту
кривошипа 1ср  0,45 с 1 . Графік кутового прискорення кривошипа наведений на рис. 3.

За допомогою програмного пакету Mathcad і складеного алгоритму була обчислена швидкість
руху точки підвісу штанг з урахуванням нерівномірності обертання кривошипа.

343
Результати вказують на те, що

нерівномірність руху кривошипа мало впливає W , м с2
на швидкість руху точки підвісу штанг. В
окремих положеннях кривошипа максимальна 1
різниця між цими швидкостями не перевищує
5% . Такі ж результати отримані автором у
роботі [6]. 2
На рис. 4 наведені результати досліджень
прискорення точки підвісу колони штанг.
Суцільною лінією зображене прискорення
точки підвісу штанг при нерівномірному 1, рад
обертанні кривошипа (графік 1), максимальне Рисунок 4 – Графіки прискорень точки
н
підвісу колони штанг:
прискорення становить Wmax  0,688 м с 2 , а 1) – для нерівномірного руху;
пунктирною лінією зображено прискорення 2) – для рівномірного руху.
р
при рівномірному обертанні кривошипа (графік 2), Wmax  0,302 м с 2 .
З графіків (рис.4) видно, що нерівномірний рух кривошипа збільшує більше ніж у два рази
максимальне прискорення колони штанг в її крайніх положеннях. Значить, інерційні навантаження
на балансир зростають у стільки ж разів.
Список використаних джерел.
1. Чичеров Л. Г. Нефтепромысловые машины / М.: Недра, 1983. – 308 с.

2. Дреготеску Н. Д. Глубинно-насосная добыча нефти: Перевод с румынского П. А. Петрова /
М.: Недра, 1966. – 417 с.
3. Сенчішак В.М. Дослідження кінематики і динаміки важільного механізму верстата-гойдалки
[Текст] / В. М. Сенчішак, В. Я. Попович, О. В. Прозур // Розвідка та розробка нафтових і газових
родовищ. – 2016. - № 4(61) - с. 55-64.
4. Артоболевский И. И. Теория механизмов и машин: Учеб. для втузов. – 4-е изд. / М.: Наука,
1988. – 640 с.
5. Баранов Г. Г. Курс теории механизмов и машин / М.: Машиностроение, 1967.–508 с.
6. Дубей О. [Текст] // Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ. – 2016. - № 4(61) - с.
55-64.
УДК 330.3:622.32
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ

ПІДПРИЄМСТВ
С. В. Король
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 76019, м. Івано-
Франківськ, вул. Карпатська, 15, e-mail: KorolSV@i.ua
Складна ситуація на вітчизняних підприємствах в період кризи, відсутність необхідного

розвитку і навіть стабільності відображає недостатньо враховані можливості чи
невикористані ресурси. Сучасний стан газорозподільних підприємств (ГРП) набуває
особливого значення, зважаючи на теперішні умови фінансово-політично-військової
ситуації, коли Україна потребує чи не найбільшого залучення інвестицій за всю історію
існування. Тому сфера нафтогазової промисловості в євроінтеграційних умовах вимагає
особливої уваги науковців, які можуть поглибити підходи до розуміння економічної

344
сутності газорозподільних підприємств та першочергового вирішення їх проблем з

інвестиційних позицій в напрямі енергоефективності.
Оскільки частина газових ресурсів використовується ГРП на власні потреби, частина
втрачається у процесі транспортування, зберігання, то для визначення раціональності
використання витрат цих підприємств, предметом аналізу повинна бути структура витрат за
напрямами їх виникнення та використання, зокрема: витрати на виробництво, виконання
робіт та реалізацію послуг; витрати на надання послуг споживачам; витрати на
обслуговування системи газопостачання.
Кожна з цих груп може диференціюватись за елементами, відтак, основними цільовими
орієнтирами ГРП повинні бути: логістика, управління фінансами, планування і управління
виробництвом, управління взаємовідносинами з партнерами і клієнтами, управління
розподілом газових потоків, сервісне обслуговування, матеріальне стимулювання,
управління якістю.
На нашу думку, основним серед усіх цільових орієнтирів є управління якістю, оскільки
саме від неї залежить наскільки ефективно будуть реалізовані всі інші орієнтири. Ми
вважаємо, що продукти ГРП завжди будуть в попиті, при цьому мають забезпечуватись
стандартні параметри якості, серед яких: калорійність (теплота згорання), тиск, вологість,
температура, ступінь (коефіцієнт) стискування, безперервність, енергоефективність,
надійність, інноваційність [1-4]. Враховуючи теперішні реалії української економіки, коли
впроваджені жорсткі бюджетні обмеження щодо використання коштів на капітальні
потреби, можна стверджувати, що не дивлячись на ймовірність позитивних зрушень в
далекоглядній перспективі, в короткотерміновому періоді, ситуація з рівнем
енергоефективності газорозподільних підприємств може ускладнитись [5, с.122].
Ключовою умовою енергоефективного виробництва є достатність його фінансування.
Це пов’язано з тим, що розвиток та функціонування паливно-енергетичного комплексу
потребує значних інвестиційних ресурсів. Незважаючи на актуальність і нагальність
завдання розширеного фінансування заходів енергозбереження, економічна сутність та
структура цілісної системи фінансування недостатньо глибоко розроблена [6, с.200].
При цьому основними інвестиційними проектами стосовно енергоефективності та
енергозбереження є програми енергозбереження, які розробляються на ієрархічних рівнях,
від державного до підприємницького. Основною умовою фінансування таких програм є
забезпечення інвестиційними ресурсами.
Але в умовах обмеженості обігових коштів підприємств, залучення інвестицій у сферу
енергозбереження, на впровадження енергозберігаючої техніки та технологій є основною
проблемою в економіці України. Формуванню дієвої і ефективної системи фінансування
енергозберігаючих проектів передує встановлення: умов та напрямів використання фондів
енергозбереження, визначення вимог щодо безпроцентного та пільгового кредитування,
встановлення першочерговості інвестування, особливості застосування лізингових операцій
для придбання енергозберігаючого обладнання тощо. Основним джерелом наповнення
фондів енергозбереження і, відповідно, фінансування заходів є частина прибутку звільнена
від оподаткування в період зростаючої вартості енергоресурсів. Найважливішою умовою
ефективного фінансування заходів енергозбереження є заохочення суб’єкта
підприємницької діяльності до використання енергоощадних технологій. До
найефективніших стимулів можна віднести: пільгове кредитування, податкові пільги,
преміювання працівників. Основний акцент на фінансування енергозбереження
зорієнтований на власні кошти підприємств, що є властивим для ринкової економіки, проте
необхідно врахувати, що газотранспортні підприємства є державними, а тому й
фінансування енергозбереження на цих підприємствах повинно, в першу чергу,
здійснюватися за рахунок державних коштів [6, с.203].
Тому в умовах нестачі інвестиційних ресурсів виявлення резервів і напрямів
енергоефективності та енергозбереження має особливе значення.

345
Зважаючи на вище зазначене вважаємо за доцільне визначити енергоефективні

напрями, що сприятимуть розвитку газорозподільних підприємств, серед яких:
- розроблення та впровадження енергозберігаючих технологій;
- постійне дослідження об’єктів та умов фактичних витрат газу;
- розроблення методики індивідуального нормування витрат паливного газу;
- аналіз локальних та системних резервів енергозбереження;
- впровадження більш економічних ГТД;
- автоматизація регулювання та керування га газорозподільних мережах;
- розроблення енергозберігаючих технологій та технічних рішень для окремих об’єктів;
- обстеження технічного стану обладнання газорозподільних мереж;
- розроблення методів та комп’ютерних програм оптимізації режимів роботи ГРП;
- підвищення економічності роботи ГРП;
- впровадження автоматизованих систем комерційного обліку енергоносіїв;
- впровадження когенераційних установок для виробництва електричної та теплової
енергії.
Відтак в умовах сьогодення функціонування ГРП з позицій формування
енергоефективної та енергозберігаючої економіки розглядається в аспекті раціонального
споживання енергоресурсів, що представлено розробленням та впровадженням
енергозберігаючих заходів на основі ефективного фінансування. Тому для зниження
енергоємності кожного окремо взятого виробництва та національної економіки загалом
створюють програми енергозбереження та енергоефективності на кожному ієрархічному
рівні, в яких вже закладені джерела та механізми фінансування, проте, проведені
дослідження показують, що й досі фінансування енергозбереження на газорозподільних
підприємствах здійснюється неефективно, що й призводить до зниження ефективності
енергозберігаючої політики.
1. Алфімов Д. В. Структурно-змістовний контент поняття технології [Електронний
ресурс] / Д. В. Алфімов. // Наук. вісн. Донбасу. – 2011. – № 3 (15). – Режим доступу:
http://almamater.luguniv.edu.ua/magazines/elect_v/NN15/index.htm.
2. Аналіз ефективності застосування ГРП на «Майському» родовищі [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://ukrbukva.net/page,18,51649-Analiz-effektivnosti-primeneniya-
GRP-na-Maiyskom-mestorozhdenii.html.
3. Закон України «Про енергозбереження» // Відомості Верховної Ради України. – 01
липня 1994 року, №74/94-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/
4. Через газотранспортну систему транспортується якісний природний газ [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://utg.ua/utg/media/news/2015/3/cherez-gazotransportnu-sistemu-
transportutsya-yaksnij-prirodnij-gaz.html.
5. Гораль Л. Т. Орієнтири для розвитку газорозподільних підприємств України / Л. Т.
Гораль, С. В. Король // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія
«Економіка»: зб. наук. пр. / Ред. кол.: Черничко Т. В. (гол. ред.) та ін. – Мукачево:
Мукачівський державний університет, 2016. – Випуск 1 (5). – С. 120-124.
6. Гораль Л. Т. Джерела і механізми фінансування енергозберігаючих заходів на
підприємствах газотранспортної галузі / Л. Т. Гораль, В. І. Шийко, О. П. Сергєєв // Вісник
Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2014. - № 3(2). - С. 200-204.

346
THE ECONOMICAL SOLUTION FOR THE PIPELINE TRANSPORTATION

OF VISCOUS CRUDE USING THE HEATERS IN PUMPING STATIONS
Benmounah Amar
Department of Transport and Equipment of Hydrocarbons.
Faculty of Hydrocarbons and Chemistry. UMBB Boumerdes 35000. Algeria
amarbenmounah@yahoo.fr
Abstract - There are several possibilities to transport the viscous crude by pipeline. The best known are
the transportation of the product mixed with a diluent and the transport with heating of the product.
In the 1st case the disadvantages are:
a) Reduction of the efficiency of transport caused by the diluent product
b) Harm the environment in the event of loss of the product.
c) Increase in the cost of transport.
In the 2nd case the major drawback lies in the selection and dimensioning of stations pumping and heating
of the viscous oil
The original idea of this paper is to suggest a new variant of the reduction of the heavy crude oil
viscosity by heating where the difference lies in the type of suggested method. Indeed, it is to practice
heating inside pumping stations. The distances and the type of pump, with motor drive, will be chosen on the
basis of thermal and hydraulic calculations that will determine the optimal distance of reheating.
It is suggested to set heaters in storage tanks in pumping stations at the optimal distance between the
heating (and pumping) stations. The advantage of this process is to save heating energy and pumping. So
the crude oil will retain its initial properties. The used theory is based on the thermal and hydraulic
calculations of the oil pipeline to determine reheating range, the temperature corresponding to the flow
regime change for a given oil type (each type of product has its own temperature limit of heating), the
generated load losses, the number of heating, pumping stations and the necessary thickness of insulation to
maintain as far as possible the heat in the oil pipeline.
Keywords - Viscosity, Heating, Efficiency, Environment, Economy of transport.
УДК 622.244
ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ПОПЕРЕДНЬОЇ ОЦІНКИ ВЕЛИЧИНИ

ПОЧАТКОВИХ ЗАПАСІВ ГАЗУ.
М.М. РОЙ
Полтаввський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка,
просп.Першотравневий, 24, м. Полтава, Україна
e-mail: ongp1@ukr.net
Спосіб попередньої оцінки початкових запасів газу може бути використаний для
оперативного підрахунку газу в газоносному об’єкті, що досліджується.
В промисловій практиці існують способи підрахунку запасів газової продукції. До них
належать, наприклад, спосіб підрахунку об’ємним методом або спосіб підрахунку за падінням тиску.
Обидва способи мають наступні недоліки: перший спосіб потребує значного об’єму підготовчих
робіт, необхідність визначення коефіцієнта газовіддачі  г , який може змінюватись в межах від
0, 66 % до 50 % і залежить від особливостей геологічної будови покладу газу, оскільки даних з
цього питання недостатньо; другий спосіб - неможливо застосувати його у випадку водонапірного
режиму та необхідність проведення двох досліджень з інтервалом певного проміжку часу. З метою

347
усунення вказаних недоліків автором розроблено такий спосіб попередньої оцінки величини
початкових запасів газу, який забезпечує: спрощення методики підрахунку за рахунок зменшення
об’єму вихідних даних; зменшення значного об’єму геофізичних досліджень (достатньо лише одного
режиму дослідження, який поєднує роботу свердловини на режимі та закриття свердловини для
зняття КВТ).
Задача вирішується наступним чином:
- спочатку вимірюють сумарний відбір газу за період збудження припливу газу, продувок і
дослідження свердловини в атмосферних умовах, Vam , м3 ;
- потім початкову величину пластового тиску та величину пластового тиску після
дослідження, відповідно Pпл , Pпл1 , Па;
- термодинамічну температуру до дослідження і після завершення дослідження, Tпл , Tпл1 , К;
- визначають коефіцієнти стисливості газу в пластових умовах до дослідження і після
завершення дослідження zпл , zпл1 , безрозмірний
- на основі вказаних вихідних даних проводять попередню оцінку величини початкових
запасів газу за формулою [Патент України № 110657]:
Рпл zпл1Tпл1
Vат  Vam
Pпл zпл1Tпл1  Pпл1 zплTпл
Запропонована модель підрахунку може використовуватись у промислових умовах.
2. The method of preliminary estimation of initial gas supplies can fathers used for the operative
count of gas supplies in a gas-bearing object which is probed.
There are methods of gas products count in commercial practice. To them belong, for example,
volume method calculation or method of count to A-dipping pressure. Both they have the certain failings: a
first method requires the considerable volume of first-minings and necessity of determination of gas
recovery coefficient  g , which can change from 0, 66 % to 50 % and depends on the features of gas bed
geological structure, as information through this question not enough; it is impossible to apply the second
method in the water-pressure mode case, in addition requires the leadthrough of two researches with the
interval of some time interval. With the purpose of removal of the indicated failings an author developed
such method of preliminary estimation of size of openings gas stocks which provides: simplification of
method of count due to diminishing of basic data volume, and diminishing of considerable geophysical
researches volume (only enough one mode of research, which consists of work of well on the mode and
closing of well for the removal of repressuring curve, RPC).
A task decides as follows:
- at first measure total gas extraction for period of excitation of gas influx, blowing out and research
of well in atmosphere terms, Vat , m ;
3
- then measure the initial size of stratal pressure and size of stratal pressure after research,
accordingly, TS , TS 1 , K ;
- determine the coefficients of gas compressibility in stratal terms to research and after completion
of research, z s , z s1 , dimensionless;
- coming from the indicated basic data conduct the preliminary estimation of size of initial gas
supplies on a formula [Patent of Ukraine ¹ 110657]:
РS zS1TS1
Vat  Vat
PS zS1TS1  PS1 zS TS
The offered model of calculation can be used pilot-scale.

348
EVALUATION OF GEOMECHANICAL AND ACUSTIC PROPERTIES OF

SHALES USING DRILL CUTTINGS AS THE WAY TO BETTER
UNDERSTAND THE FORMATION
P. Budak, R. Cicha-Szot
Oil and Gas Institute-National Research Institute
Recent discoveries of potential shale gas resources in Silurian formation require a profound
understanding of their stratigraphy, mainly in order to identify the best strata for horizontal drilling and
hydraulic fracture treatment. An extensive conductive hydraulic fracture is essential to impose a pressure
drop in the formation and produce hydrocarbons at an economic rate. Diversified mechanical properties of
rocks can have a significant impact on hydraulic fracture geometry. There are several laboratory methods
used for the evaluation of mechanical properties which are based mainly on acoustic wave techniques, each
having its advantages and disadvantages. However, in order to apply laboratory velocity data to log
interpretation, it is necessary to know quantitatively the values of the velocities due to the different
frequencies employed during acoustic well logging (several hundred hertz to about 100 kHz) and laboratory
measurements (0.1 to several megahertz).
This paper presents a set of sample shale data from the Silurian formation. They represent a wide range of
petrophysical and mechanical properties. The acoustic wave velocity distribution versus wave frequency
ranging from kilohertz to megahertz was analyzed. Moreover, the correlation between wave velocities and
mineral composition as well as the results of impedance spectroscopy are shown.
The difference between the velocities obtained from well logs and laboratory measurements for each
of the analyzed depths was 18 and 12% for the P- and S-waves, respectively. This shift may be related to
different pressure conditions, which may affect wave velocities, as well as the difference in saturation of
shale samples. For selected formations, correlation with mineral composition and porosity was observed.
The results clearly show the occurrence of carbonates and quartz in the form of both cement and detrital
grains. The presented analysis of both geophysical and laboratory data makes it possible to develop a
proper methodology for selecting cores or cutting samples for laboratory measurements. Moreover, the
estimated correlations will allow extrapolation of determined trends in other prospecting regions.
NMR LABORATORY MEASUREMENTS OF VARIOUS TYPES OF

SEDIMENTARY ROCKS USING 2, AND 23 MHZ SPECTROMETERS
Jolanta Klaja1, Katarzyna Drabik1, Marek Dohnlik1, Piotr Kulinowski2
1
Oil and Gas Institute - National Research Institute, Cracow, POLAND
2
Institute of Technology, Pedagogical University of Cracow, POLAND
Application of nuclear magnetic resonance (NMR) for evaluation of rock core samples requires
taking into account their specific features, e.g. pore size, illite composition, filtration properties,
concentration of iron containing minerals. Therefore, the authors concentrated on several aspects of
porosity assessment and fluid typing for various clastic sedimentary rock samples. The measurements were
performed using 2, and 23 MHz NMR core analyzers equipped with various probeheads. 1D as well as 2D
relaxation times distributions were obtained. Samples of various sedimentary rocks, i.e. shale, mudstone and
sandstone samples, revealed different patterns in T1-T2 relaxation times distributions (T1-T2 maps)
depending on lithology and petrophysical properties for samples in their native unpreserved state as well in
brine saturated state. The measurements give possibility to assess porosity and water saturation.
Key words: nuclear magnetic resonance, porosity, water saturation.

349
SOIL RADON (222RN) CONCENTRATION AS A TOOL FOR MAJOR

TECTONIC LINES DETERMINATION IN THE POLISH PART OF THE
CARPATHIAN MOUNTAINS.
Leszek Jankowski (1), Sylwia Kowalska (2), Rafał Skupio (2), Marek Dohnalik (2)
(1) Polish Geological Institute - National Research Institute, Kraków,
(2) Oil and Gas Institute – National Research Institute, Kraków, Poland, e-mail: kowalska@inig.pl.
One of the essential elements of a petroleum system in the Carpathian mountains and a place where
circulation process of fluids and bitumen occurs are major fault zones. These zones tend to be reservoir
seals or reservoir migration paths. Recognition of fault type, its strike and locking depth, as well as tectonic
system regime, are crucial element for seismic interpretation process. Radon concentration measurements
(RAD7 portable spectrometer device) in soil was tested as a tool to verify regional importance and precise
localization of the most important tectonic zones in the Polish part of the Carpathians. Measurements ware
conducted in the areas with well documented tectonic system by means of cartographic field works: in the
Lanckorona – Żegocina zone, the Bieszczady melange zone in the Grajcarek tectonic zone, in the Pieniny
Klippen Belt and in the area of Węglówka – the northern border-zone of the Central Carpathian’s
Depression. The obtained results allowed not only for precise localisation of analysed fault zone, but it was
also possible to define their hierarchy in Carpathian orogenic wedge. Obtained data show enormous
differences of radon exhalation intensity between fault zones and surrounding regions. Our studies showed,
that the Grajcarek tectonic zone is much more important migration pathway than normal fault separating
Podhale Flysch from the Pieniny Klippen Belt region, as it was fought before. The Grajcarek fault zone,
similarly to the Bieszczady melange, seems to be major tectonic zone responsible for creation of the huge
tectonic melange of the Pieniny Klippen Belt.
Key words:
Radon concentration, Carpathian, faults, oil and gas deposits
INDUSTRIAL MANAGEMENT OF USED DRILLING FLUIDS
M. Uliasz, T. Steliga, S. Błaż, G. Zima, P. Jakubowicz

uliasz@inig.pl, steliga@inig.pl, blaz@inig.pl, zima@inig.pl, jakubowicz@inig.pl
When drilling a borehole the most frequently used drilling fluids are bentonite and polymer clayless,
i.e. inhibited with properties limiting the hydration of clay and shale rocks and for completion of reservoir
rocks levels (drill-in fluid), with different compositions and properties.
After drilling a section of a borehole, each of these fluids, along with the carried out drillings
(borings), constitutes drilling waste, the amount of which is significant and depends both on the depth and
the volume of borehole. The analyses conducted on the basis of industrial data showed that for one linear
meter of a vertical borehole the amount of produced drilling waste is at the level of approx. 0.6 m3, while
their basic part amounting to approx. 60 – 80% comprises used drilling fluids as liquid waste, whereas the
remaining part comprises solid waste in the form of borings “covered” with drilling fluid and hydrated
sediment removed from the borehole wall. The results of chemical analyses of the produced drilling waste
show that it poses a potential threat to the environment as it contains significant amounts of contaminants
such as: insoluble substances, dissolved solids (TDS), SPCz, chloride and sulphate ions, dissolved organic
carbon (DOC), heavy metals and radioactive elements.
In connection therewith, INiG - PIB has attempted to bind the entirety of drilling fluids containing, in
the liquid phase, dispersed polymers and scrubbing materials used to prepare it and to process

350
technological parameters while drilling, and the dispersed clay minerals particles coming from the drilled
rocks. Based on a series of conducted laboratory tests with the use of waste drilling fluids varying in
composition, rheological properties, density and content of chemical contamination, it was proven that,
using a suitable set of binding agents such as soluble glass - Portland cement or soluble glass - hydraulic
binder with a commercial name of Silment, it is possible to perform a colloid suspension solidification
process of such drilling fluids in a solid having a specific compression strength and a limited ability to elute
dangerous substances.
Based on the waste drilling fluids solidification technology developed by INiG - PIB, bentonite
drilling fluid was subjected to the solidification process. To solidify 1 cubic meter of waste bentonite drilling
fluid with a density of 1.12 kg/dm3, characterized by low rheological and structural parameters, minor
salinity, high filtration and pH values and containing more than 4% active parts of bentonite, a binding
agent composition was used, containing: 4% of soluble glass and 25% of portland cement, as well as 4% of
soluble glass and 35% of Silment.
The compression strength teste performed during the solidification process of this drilling fluid of the
samples of an intermediate obtained in the 7th, 14th and 28th day, showed a systematic increase in the
values over time. The obtained results of compression strength of samples, the binding process of which took
place at a max temp. of 10°C, solidifed using a composition of an agent containing 35% of Silment, fell
within the range of 0.6 to 0.775 MPa, while when adding 25% of Portland cement - from 0.4 to 0.425 MPa.
The tests of water leachate elution from filter sediment of waste drilling fluid and solidified drilling fluid at
1 kg s.m. of sediment: 10 dm3 of H2O and toxicity tests of this leachate proved that over time (up to 28 days),
in samples containing Silment, a significant reduction in the amount of elution of dangerous substances
from the obtained solid was marked, as well as reduction in the toxicity of the leachate.
The conducted industrial trial showed that in order to solidify the waste bentonite drilling fluids it is
possible to use an agent composition containing Silment. The solidification process of the used drilling
fluids can be one of the ways of managing the liquid waste obtained in significant amounts during drilling
works. The developed agent composition for solidification of the used drilling fluids should be considered as
an effective agent to bind the entirety of the waste drilling fluids making up liquid and solid phase. The
obtained intermediate can be used for utility purposes such as recultivation of surface excavations and
filling of underground excavations or even for strengthening of road surfaces of e.g. local roads.
THE ANALYSIS OF THE CHANGES MECHANICAL PARAMETERS OF

CEMENT SLURRIES FOR UCGS (CAVERN UNDERGRUND GAS
STORAGE DEPENDING ON THE DURATION OF EXPOSURE
mgr inż. Łukasz Kut
Oil and Gas Institute-National Research Institute kut@inig.pl
Sealing casings in salt layers requires the use of specially developed cement slurries recipes, which
received the cement stones are characterized by an increased resistance to the corrosive effects of salt
therefore, it is very essential to carry out detailed examination on the selection of appropriate formulas.
Developing an appropriate recipes requires to take action and implementation of innovative laboratory
research on selection of the most appropriate types of chemicals and sealing materials affecting the
improvement of mechanical properties of cement stones. The goal of this study was the analysis of the
impact salt environment on changes technological parameters of cement stones in time. Cement stones
samples were long-term seasoning (12 months)in the full saturated brine and technological properties were
examined for a predetermined period of time. Interpretation of obtained results allows to identify
appropriate cement slurries formulas with potential application in sealing of underground gas storage in
salt cavern.
Developed and selected recipes thanks to proper rheological and mechanical parameters can be
successfully used during such procedures. The aim of laboratory tests were to develop cement slurries based
on fully saturated brine as mixing water that can be used during sealing the casings in salt layers.

351
УДК 620.191.33:620.194.8
ПРОГНОЗУВАННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТРИВАЛО ЕКСПЛУАТОВАНИХ

НАФТОГАЗОПРОВОДІВ
Р. С. Грабовський, І. Я. Федорович, О. М. Лепак
Національний технічний університет нафти і газу,
76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, igorrrf@bigmir.net
Магістральні нафтогазопроводи після тривалої експлуатації зазнають суттєвих локальних

корозійних пошкоджень у вигляді виразок та борозенок. Крім того, в ході їх тривалої експлуатації
виникають та поширюються корозійно-механічні дефекти різних форм та розмірів, серед яких
найнебезпечнішими є корозійно-втомні тріщини. Під впливом корозивних середовищ, температури,
пульсації робочих тисків тощо вони розвиваються, порушуючи цілісність трубопроводу. Зазначимо
також, що тривала експлуатація зумовлює деградацію механічних та корозійно-механічних
властивостей сталей трубопроводів, особливо характеристик опору крихкому руйнуванню [0]. Тому
визначення впливу форми, розміщення та орієнтації поверхневих тріщиноподібних дефектів,
робочих середовищ та умов навантаження на характер їх розвитку у стінках труб експлуатованих
нафтогазопроводів є актуальною науково-технічною проблемою.
Метою даної роботи є оцінювання закономірностей розвитку поверхневих тріщиноподібних
дефектів у стінках труб нафтогазопроводів у залежності від їх форми та робочих середовищ, що
ґрунтується на підходах механіки руйнування.
Під час досліджень використали методику аналітично-числової оцінки кінетики та зміни форми
корозійно-втомних тріщиноподібних дефектів [0]. Умови експерименту максимально відображали
експлуатаційні умови (корозивне середовище, деґрадаційні процеси та навантаження). Діаграми
циклічної тріщиностійкості одержали шляхом випробування балкових зразків, виготовлених із
фрагментів експлуатованих труб нафтопроводу “Дружба” (47 років, сталь 10Г2БТЮ3) та
газопроводу “Київ-Західна Україна” (41 рік, сталь 17Г1С). Випробування проводили на повітрі і в
корозивному середовищі ( рН 6, 7 ) NS4 (0,483 NaHCO3 g/l; 0,120 KCl; 0,137 CaCl2; 0,131 MgCl2·H2O),
яке слугувало моделлю ґрунтової води. Температура досліджуваних середовищ була постійною
T  20C. Частота циклічного навантаження синусоїдальної форми становила 1 Гц, а коефіцієнт
асиметрії – Rн  0 – для нафтопроводу та Rг  0,8 – для газопроводу.
У таблиці 1 наведено значення констант степеневої залежності Паріса [0].
Таблиця 1 – Характеристики циклічної тріщиностійкості експлуатованих сталей нафтогазопроводів
Система С, K th , K fc , K I min
“метал труби –
середовище”
м
цикл

 МПа м 
n n
МПа м  МПа м 
n n
R
K I max
10Г2БТЮ3 - повітря 3,24 10-18 5,44 39,31 130,19 0

10Г2БТЮ3 - NS4 7,50 10-40 17,19 48,16 98,28 0
17Г1С - повітря 9,12 10 -13
3,62 8,59 41,87 0,8
17Г1С - NS4 4,96 10-14 5,14 10,93 37,12 0,8
Вивчали два типи найбільш характерних форм тріщиноподібних дефектів, що виявляються в

процесі технічного діагностування трубопроводів: технологічні риски, продовгуваті експлуатаційні
боріздки (канавки) розглядали в інтервалі 1 100  a c i  1 10 , а корозійні виразки – в інтервалі
1 10  a c i  1 3 .
Оцінювали також міцність та ризик руйнування експлуатованих нафтогазопровідних труб за
показником “опірність елемента конструкції (труби) поширенню тріщини”. Крім того, визначали
глибину корозійно-втомної тріщини, тобто характерний для системи “метал труби – середовище”

352
параметр a t * , починаючи з якого різко зростає швидкість зміни dK I da коефіцієнта
інтенсивності напружень K I [0].
Аналіз отриманих результатів засвідчує: 1) що розвиток продовгуватих півеліптичних тріщин
1 100  а сі  1 20 відбувається насамперед за умови різкого зростання параметра  dK I da  , тоді як
для “коротких” півеліптичних тріщин 1 10  а с і  1 3 параметр dK I da змінюється незначно. Як
наслідок, за умови  a t  *   ath t  , різко зростає швидкість поширення тріщини. Також із зменшенням
співвідношення a c i значення параметра a t  * знижується, що свідчить про знеміцнення матеріалу.
2) тривалість експлуатації трубопроводів (деґрадація металу труб) та середовище (NS4) суттєво
впливають на швидкість поширення тріщин. Оскільки у металу нафтопроводу “Дружба” в
середовищі вона в 1,93 раза більша, ніж на повітрі, а для металу газопроводу “Київ-Західна Україна”
– у 1,35 рази відповідно.
Таким чином, продовгуваті півеліптичні корозійно-втомні тріщини 1 100  а с і  1 20 більш
небезпечні, ніж “короткі” тріщини з формою у вигляді корозійної виразки 1 10  а с і  1 3 . Також
встановлено, що гранична форма півеліптичної тріщини в логарифмічній системі координат
практично лінійно зв’язана з її початковою формою
 a c t  B    a c 0 
m
. (1)
Аналіз взаємозв’язку початкових та граничних форм півеліптичних тріщин для досліджуваних

магістральних нафтогазопроводів дає підставу стверджувати, що між ними існує певна критеріальна
залежність. Це дає змогу інтерпретувати результати їх технічного діагностування, а також оцінити
небезпечність виявлених дефектів та ризик руйнування трубопроводів.
Висновки
Запропоновано методику оцінювання поведінки поверхневих тріщиноподібних дефектів та
експлуатаційних середовищ, що ґрунтується на підходах механіки руйнування та враховує зміну
форми дефекту під час його розвитку. Вона дає можливість виокремити потенційно небезпечні та
потенційно безпечні корозійно-втомні тріщини; оцінити кінетику їх розвитку і залишкову
довговічність (кількість циклів до руйнування) нафтогазопроводу.
1. Механіка руйнування і міцність матеріалів: довідн. посіб. / За заг. ред. В. В. Панасюка. – Том 13:
Працездатність матеріалів і елементів конструкцій з гострокінцевими концентраторами напружень /
І. М. Дмитрах, Л. Тот, О. Л. Білий, А. М. Сиротюк. – Львів: СПОЛОМ, 2012. – 316 с.
2. Грабовський Р. С. До оцінки кінетики росту втомних тріщин в стінках трубопроводів /
Р. С. Грабовський, В. С. Лужецький, Т. М. Горб’як // Машинознавство. – 2005. – №4 (94). – С. 7-10.
УДК 622.24.058
ОЦІНКА ДИНАМІЧНОЇ ДІЇ МАХОВИХ МАС БУРИЛЬНОЇ КОЛОНИ

Гриджук Я.С.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 76019, Івано-Франківськ,
Карпатська, 15, тел. (0342) 717967, jaroslav.gridzhuk@gmail.com.
Вибір оптимальних параметрів режиму буріння є одним із основних факторів, які впливають
на покращення техніко-економічних показників при спорудженні свердловин. Така особливість
обумовлюється сучасними вимогами щодо точності та швидкості проводки свердловин, а також
вартості метра проходки. На даний час використовують різні методи для оптимізації процесу буріння
шляхом аналізу показників ефективності через регулювання режимно-технологічних параметрів в

353
режимі реального часу [1]. До них належить метод, що базується на оцінці питомої механічної
енергії руйнування гірських порід в процесі поглиблення вибою свердловини. За різними даними
ефективність процесу буріння, тобто коефіцієнт корисної дії, складає лиш 30-40%. Як засвідчує
більшість досліджень, основною причиною цьому є втрата підведеної потужності на подолання сил
тертя, внаслідок складних умов роботи бурильної колони в стовбурі свердловини. На зменшення
ефективності процесу руйнування породи на вибої вагомий вплив також мають коливання бурильної
колони. Таким чином, механічна енергія, яка доводиться для руйнування породи вибою свердловини
становить близько 30% від загальноприведеної на усті.
Проте, без уваги більшості дослідників залишається факт втрати частини енергії на обертання
мас прогнутих ділянок бурильної колони. Передусім це стосується роторного способу буріння, при
якому бурильна колона у свердловині зазнає поперечної деформації вздовж її осі, від дії як осьового
навантаження, так і крутного моменту. Використовуючи прийоми зведення мас [2], маси прогнутих
ділянок колони можна розглянути як зосереджені в точках найбільшого прогину. Із збільшенням
стріли прогину бурильної колони у свердловині збільшуються відстані між центрами поперечних
перерізів із зосередженими масами та віссю виробки. Це в свою чергу призводить до збільшення
моментів інерції поперечних перерізів прогнутих ділянок бурильної колони та затрат кінетичної
енергії на їх обертання.
Бурильна колона є механічною системою, яка служить для передачі крутного моменту від
ротора до долота та одночасного створення осьового навантаження на долото. З певним
припущенням її можна розглянути як механізм з поступово нарощуваним кінематичним ланцюгом
[3]. Регулювання коливань швидкостей ланок такого механізму при його усталеному режимі роботи
зазвичай виконується відповідним підбором зосереджених (махових) мас. Задля збільшення
ефективності ці маси необхідно підібрати так, щоб вони могли акумулювати всі прирости кінетичної
енергії механізму, які мають місце у випадку коли робота рушійних сил є більшою за роботу сил
опору. Якщо ж робота сил опору переважатиме роботу рушійних сил, акумульована масами ланок
кінетична енергія надалі повинна бути віддана механізму назад. Таким чином, підбором мас частин
бурильної колони можна частково вирішити задачу регулювання періодичних та випадкових
коливань при її усталеному режимі роботи. Разом з тим можна вирішити обернену задачу: за відомих
зосереджених мас прогнутих ділянок визначити кінетичну енергію, яка затрачається на їх обертання,
і водночас, уточнити величину кінетичної енергії, необхідної для обертання бурильної колони в
цілому.
1. Молдавцев С.А. Динаміка шарошкового долота і бурильного інструменту в процессі буріння
[Текст] / С.А. Молдавцев, В.І. Векерик. – Івано-Франківськ: Факел, 2006. – 182с.
2. Зиновьев В.А. Основы динамики машинных агрегатов [Текст] / В.А. Зиновьев, А.П. Бессонов. –
М.: Машиностроение, 1964. – 239с.
3. Артоболевский И.И. Теория механизмов и машин [Текст] / И.И. Артоболевский. – М.: Наука,
1965. – 776с.
УДК 622.692.4
ОЦІНКА ЗМІНИ НАВАНТАЖЕНОСТІ ТРУБОПРОВОДІВ НА ДІЛЯНКАХ

ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПІДЗЕМНИХ СХОВИЩ ГАЗУ
Крижанівський Є.І., Тараєвський О.С.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська, 15, м.
Івано-Франківськ, 76019, Україна
Одним із найважливіших технологічних елементів газотранспортної системи (ГТС)

України, який забезпечує її надійну та безперебійну роботу, є підземні сховища газу (ПСГ).

354
Розміщення підземних газосховищ на західному кордоні України дає змогу транспортувати

газ із них порівняно швидко практично в будь-яку країну Європи. ПСГ це складна система,
основними елементами якої є пласт – колектор зв’язаний з поверхневим обладнанням та
трубопровідною обв’язкою сховища. Режими роботи цих об’єктів на відміну від газових
родовищ нестабільні в часі, що ускладнює їх надійну експлуатацію. Навантаження на
трубопроводи змінюються під впливом факторів порушених земель ПСГ. Для забезпечення
експлуатаційної надійності трубопроводів необхідно здійснювати моніторинг їх
навантаженості.
Для цього проведені експериментальні дослідження з використання методу ПІЕМПЗ
на трубопровідній обв’язці Богородчанського ПСГ (рис.1). Зокрема була вибрана ділянка
неподалік ПСГ, вибір її обумовлений наявністю конструктивних елементів, таких як
повороти та відводи, а також наявністю чотирьох транзитних трубопроводів.
Вивчення ПСГ даним геофізичним методом дало можливість отримати уточнену
інформацію щодо розподілу підвищеного рівня напружень гірських порід і зон їх релаксації,
для визначення меж території з можливим розвитком деформаційних процесів, а також
визначити просторову неоднорідність в загальному полі механічних напружень.
Рисунок 1 – Технологічна схема обв’язки трубопроводів на ПСГ Богородчни.
Експеримент проводили при різних заповненнях газосховища, тобто при різних

внутрішніх тисках. Важливість проведеного натурного експерименту полягала в можливості
виявити небезпечні зони при різних режимах роботи газопроводу та його структури,
прослідкувати залежності зміни інтенсивності ПІЕМПЗ зі зміною завантаженості. При
різних тисках порівнювались результати в одних і тих же точках. Отримані дані (рис.2) дали
можливість стверджувати, що найбільше аномалій зафіксовано конкретно на таких
елементах як поворот та відвід (пікети 197-203, рис.2) газопроводу Богородчани – Долина.
На основі проведеної порівняльної оцінки можна зробити висновок, що зміна режимів
експлуатації ПСГ викликає зміну частоти інтенсивності ПІЕМПЗ в місцях гірського масиву
де розміщені складні конструктивні елементи трубопроводів. Це пояснюється тим, що
деформації трубопроводу передаються гірському масиву. Порушення цілісності гірського
масиву посилює цей вплив, як концентратор напружень.
Таким чином використання методу ПІЕМПЗ є надійним чутливим інструментом для
виявлення локальних глибинних напружень, що виникають на територіях з порушеною
рівновагою, незалежно від природи їх виникнення.

355
Рисунок 2 – Повний вектор інтенсивності поширення ПІЕМПЗ на ділянці з поворотами

та відводами підземних газопроводів.
УДК 621.643
РАНЖУВАННЯ ҐРУНТІВ ЗА НЕБЕЗПЕКОЮ РОЗВИТКУ КОРОЗІЙНО-

МЕХАНІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ТРУБОПРОВОДАХ
Л. Я. Побережний, А.І. Станецький, М.С. Полутренко, В. Б. Запухляк
Івано-Франківськ, УКРАЇНА.email: lubomyrpoberezhny@gmail.com
Згідно теорії ранжування, всі джерела загроз мають різну ступінь небезпеки, яку можна
кількісно оцінити, провівши їх ранжирування. При цьому оцінка ступеня небезпеки проводиться за
непрямими показниками, вибір яких напряму прив’язаний до умов роботи об’єкта. У нашому
випадку для оцінки тривалої дії експлуатаційних середовищ на трубопровід потрібно
відштовхуватися від показників, які б служили маркерами зміни його стану.Для прийняття
управлінських рішень на газопроводах необхідно проводити порівняння експлуатаційних середовищ
за сумарним показником імовірності розвитку небезпечних процесів (корозії, втрати несучої
здатності тощо) з подальшим їх ранжуванням. За результатами проведених експериментів нами
запропоновано ранжувати усі досліджувані середовища за наступними характеристичними
величинами:абсолютна величина приросту деформації;відносна величина приросту деформації;кут
нахилу завершальної ділянки кривої деформації.Значення відповідного характеристичного
показника на повітрі приймаємо рівним одиниці та розраховуємо за ним відносні показники (бали)
для інших випадків. Потім шляхом сумування балів за всіма характеристичними показниками
отримуємо кінцевий ранг для кожної комбінації «сталь-середовище-напруження» та визначаємо
найнебезпечніші. Проведено ранжування у групі нейтральних ґрунтових електролітів (табл. 1).
Таблиця 1 – Хімічний склад модельних середовищ для корозійних випробовувань
№ Концентрація, Тип грунтового

356
МС моль/л електроліту
NaCl Na2SO4
1 0,01 -
2 0,05 - хлоридний
3 0,1 -
4 0,005 0,005
хлоридно-
5 0,025 0,025
сульфатний
6 0,05 0,05
Для поглибленого аналізу отриманих результатів доцільно представити їх у графічному
вигляді (рис. 1-4). Такий методичний підхід дасть змогу кращого унаочнення і спростить виділення
найнебезпечніших типів ґрунтових електролітів [1, 2].Порівняльний аналіз експериментальних даних
у графічному вигляді показує більшу схильність тривалоексплуатованої сталі 19Г до втрати
показників опору деформаціям, особливо за рівнів номінальних напружень 420 та 510 МПа. Для
подальшого порівняльного аналізу величини впливу хімічного складу ґрунтового електроліту та
експлуатаційних напружень доцільно використовувати не лише абсолютні показники деформації, а й
величини її приросту у відсотках.
а б
Рисунок 1 – Відносні показники рівня деформації у МС: а – 17ГС, б – 19Г
Аналіз величин приросту деформації вказує на дуже небезпечну тенденцію. У той час, як
сталь 17ГС демонструє невисокі показники, для сталі 19Г спостерігаємо значні відносні прирости,
навіть за мінімального рівня номінальних напружень. Така тенденція свідчить про підвищені ризики
виникнення ушкоджень та втрати цілісності труби, особливо в МС2 та МС6. Аналіз відносних
показників кутів нахилу кривих деформації дав змогу виявити спільну для обох
тривалоексплуатованих сталей тенденцію – при мінімальному рівні номінальних напружень у МС2,
МС3 та МС4 високі показники нестаціонарності процесу, тобто є прихована розвитку корозійно-
механічних процесів з невеликою швидкістю, що ускладнює їх виявлення при проведенні
моніторингових заходів, оскільки дані сусідніх вимірювань відрізнятимуться не значно.
а б
Рисунок2 – Відносні показники рівня приросту деформації у МС:а – 17ГС, б – 19Г.

357
Інша виявлена нами небезпека пов’язана із різкою активізацією небажаної деформації у МС5
та МС6 за високих рівнів напружень. А беручи до уваги підвищену локалізацію корозійних процесів
у цих середовищах виникають ризики втрати стійкості оболонки труби та спонтанного руйнування.
а б
Рисунок3 –Відносні показники кутів нахилу деформаційних кривих у МС:а – 17ГС, б – 19Г.
Додавши бали характеристичних показників отримаємо дані для ранжування нейтральних ґрунтових
електролітів за небезпекою розвитку корозійно-механічних процесів (рис. 4).
а б
Рисунок4 –Ранжування нейтральних ґрунтових електролітів за небезпекою розвитку корозійно-

механічних процесів: а – 17ГС, б – 19Г
Висновки:Розроблено методику ранжування ґрунтів за небезпекою розвитку корозійно-механічних

процесів та запропоновано в якості характеристичних показників кут нахилу завершальної ділянки
деформаційної кривої, абсолютний та відносний прирости деформації. Встановлено, що для сталей
17ГС та 19Г найнебезпечнішими є модельні середовища 2, 5 та 6.Зафіксовано істотно більший вплив
терміну експлуатації на чутливість до впливу корозивного середовища для сталі 19Г, особливо у
області підвищених навантажень.
1. Побережний Л.Я. Ранжування ґрунтів за небезпекою втрати несної здатності трубопроводами на пізній
стадії експлуатації / Л.Я. Побережний, А.І. Станецький // Науковий вісник НЛТУ України. – 2016. – Вип.
26.1.- С. 280-286.
2. Побережний Л. Я. Корозійно-механічна деградація магістральних газопроводів / Л. Я. Побережний, А.
І. Станецький // Нафтова і газова промисловість. – 2011. – №1. – С. 36-38.

358
УДК 502.174.3:620.9
КОМПЛЕКСНА МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ

ТРУБОПРОВОДУ В УМОВАХ ТРИВАЛОЇ ДІЇ АГРЕСИВНИХ
СЕРЕДОВИЩ ІЗ ІМІТАЦІЄЮ РІЗКИХ АЦИКЛІЧНИХ ПЕРЕВАНТАЖЕНЬ
Л.Я. Побережний1, В.С. Цих1, А.В. Яворський1, Л.Я. Побережна2
(1) ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, Івано-Франківськ, Україна
(2) ІФНМУ, вул. Галицька, 2, Івано-Франківськ, Україна
email: lubomyrpoberezhny@gmail.com
В процесі багаторічної експлуатації матеріал трубопроводу істотно змінює свої фізико-механічні

властивості, що призводить до формування в конструкції трубопроводу складнопрогнозованого і
важкоконтрольованого напружено-деформованого стану, дослідження якого представляють
науковий та практичний інтерес. Важливого значення набуває створення перспективних методичних
підходів, заснованих на моделюванні роботи елементів конструкції, забезпечуючи при цьому
ефективний контроль стадійного процесу деформації та руйнування за визначальними параметрами.
Знайшла подальший розвиток автоматизована випробовувальна система з ЕОМ(рис. 1), для
комплексного дослідження в кінетиці деформації, руйнування та електродного потенціалу матеріалу
трубопроводу [1], що включає установку МВ-1К (рис. 2) для випробовувань зразків-моделей,
лабораторний комп’ютер, цифровий самописець для мостових датчиків фірми Mtech, пристрій для
сканування поверхонь руйнування з подальшим опрацюванням отриманих цифрових відбитків у
графічному редакторі з використанням комп’ютерної бази даних та металографічний мікроскоп
Cole-Parmer А48405-25.
Рисунок1 – Загальна схема лабораторного комплексу

Згідно розробленої методики:
- на першому етапі здійснюється докладний аналіз взаємодії системи „матеріал – конструкція –
навантаження і впливи”;
- на другому – виготовляються зразки-моделі (рис. 3) з матеріалу визначених ділянок трубопроводу,
або окремо взятих труб, з метою ефективного використання теорії структурної подібності;
- на третьому – вибираються схеми навантаження та режими випробовувань з метою досягнення на
зразках-моделях, з попередньо визначеною конфігурацією, імітації роботи досліджуваного матеріалу
в конструкції;
- на четвертому етапі проводять планування та реалізацію експерименту, основна мета якого –
розкриття взаємозв’язку процесів деформації та руйнування трубопроводів, виходячи із основних
положень механіки руйнування та трибофатики;
- на п’ятому етапі (проводиться за необхідності) вивчається вплив ациклічних короткотривалих
навантажень (газогідратних пробок [2], перепадів тиску (гідроудару) та перевантажень (зсувів та
просідань грунту) на довговічність та тріщинотривкість матеріалу труб;

359
- на шостому етапі проводиться фрактографічний аналіз зламів дослідних зразків на

металографічному та електронному мікроскопах.
Методика забезпечує: статичне навантаження зразка-моделі за схемою чотириточкового згину
та циклічне із симетричним циклом напружень при додатковому його обертанні, з частотою
0,1…1Гц; комбіноване статичне навантаження чистим; низькочастотне навантаження із заданим
коефіцієнтом асиметрії циклу R; дослідження масштабного фактору, змінюючи довжину чи діаметр
робочої частини зразка-моделі; вивчення впливу рідких робочих середовищ на поведінку матеріалу
трубопроводу при вибраній схемі та заданих режимах навантаження, використовуючи знімну робочу
камерута аргентумхлоридний електрод порівняння; синтез газогідратів при експлуатаційних
термобаричних умовах та наступні корозійні і корозійно-механічні випробовування в умовах
утворення і впливу газогідратів; проведення порівняльних досліджень несучої здатності зразків-
моделей зварного з’єднання та з концентраторами напружень при статичному та низькочастотному
навантаженні у повітрі, морській воді, рідких нафтопродуктах тощо; проводити програмоване
ациклічне перевантаження дослідних зразків; проводити квазівипадкове перевантаження
(визначається лише діапазон часу перевантаження, а конкретний момент прикладення навантаження
випадково генерується в його межах).
Також розроблено оригінальне програмне забезпечення, яке дозволяє, крім стандартних
можливостей запису вимірюваних величин у файл та одночасної побудови графічних залежностей в
режимі реального часу, регулювати частоту вимірів в залежності від швидкості зміни вимірюваного
параметра. Це дозволяє якісно відстежити швидкоплинні процеси і, одночасно, не засмічувати
вихідний файл записом великої кількості значень. Програма також забезпечує одночасне зняття
даних з двох каналів (при необхідності легко перейти до чотириканальної схеми) з можливістю
регулювання частоти вимірів для кожного каналу індивідуально.

-E0 6 N
4 7 8 10
5 9 11
3
12
13
2 lр
14
1
15
16
а б
Рисунок2 – Загальний вигляд (а) та схема (б) установки МВ-1К
130
60
50 1 45
R 6,4
5 +-0,01
10 +-0,01
а
8
60
б
Рисунок3 – Конструкції зразків для випробовувань на установці МВ-1К (а), для монтування в реактор
для синтезу газових гідратів (б)
Висновки:Запропоновано та експериментально апробовано комплексну методику фізичного

моделювання роботи матеріалу довгомірних конструкцій в умовах тривалої дії експлуатаційних
середовищ.Впровадження практичних напрацювань, які базуються на розроблених методичних

360
підходах, забезпечить вчасне виявлення ділянок з підвищеною небезпекою аварійності та зменшить

збитки шляхом попередження позаштатних ситуацій.
1. Крижанівський Є. І. Методологія дослідження деформації та руйнування трубопровідних систем / Є. І.
Крижанівський, Л. Я. Побережний // Матеріали ІІІ міжнародної конференції „Механіка руйнування матеріалів і
міцність конструкцій”. - Львів. - 2004. - С. 419-424.
Побережний Л.Я. Вплив газогідратів на довговічність сталі трубопроводу / Л.Я. Побережний, А.В. Грицанчук,
В.В. Грицанчук // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2015.
– Вип. 25.8. – С. 226-231.
УДК 621.643
ВПЛИВ ТРИВАЛОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ГІДРАТОУТВОРЕННЯ НА

ДОВГОВІЧНІСТЬ МАТЕРІАЛУ ШЛЕЙФІВ
Л.Я. Побережний, А. В.Грицанчук, М.П. Мазур
Франківськ, Карпатська, 15, mazur@nung.edu.ua
З розвитком нафтогазової промисловості необхідно розв’язувати проблеми охорони

навколишнього середовища, оскільки ґрунт, вода, повітря, які виступають безпосередніми
факторами технологічного процесу, зазнають несприятливої трансформації, і тільки зниження або
усунення негативних наслідків гарантує екологічну та економічну безпеку.
Закупорка газовими гідратами промислових газопроводів в осінньо-зимовий період завжди
супроводжується сприятливими термодинамічними умовами середовища, високим тиском та
низькою температурою транспортування. Газові гідрати утворюються при високому тиску і низькій
температурі в результаті фізичного поєднання молекул води і деяких малих молекул рідких
вуглеводнів, таких як метан, етан, пропан та мають льодоподібну форму з кристалічною решіткою
характерною для твердих речовин. Для того щоб в газопроводах не утворювалися гідрати, вологість
газу повинна бути мінімальною.
Метою роботи є дослідження впливу газових гідратів та тривалої експлуатації на довговічність
матеріалу шлейфів газових свердловин.
Найбільше родовищ у Талалаївсько-Рибальському –46, Глинсько-Солохівському – 50 та
Руденківсько-Пролетарському – 31 нафтогазоносному районах. У Антонівсько-Білоцерківському
нафтогазоносному районі відомо два родовища, північного борту – 20. В газоносних районах:
Рябухинсько-Північно-Голубівський – 15, Машівсько-Шебелинський – 18, Співаківський – 2,
Кальміус-Бахмутський – 1, Красноріцький – 7 родовищ. На Монастирищенсько-Софіївському
нафтоносному районі – 14 родовищ. На рис. 1 наведено розподіл існуючих родовищ Східного
нафтогазоносного регіону.
Нами проведено аналіз температурного розподілу по регіону в цілому, та встановлено, що
найтеплішою областю в східному регіоні виступає Луганська обл., а найхолоднішою – Сумська.
З урахуванням кількості родовищ по всіх областях було підраховано усереднену температуру
повітря в році, що стосуються нафтогазових регіонів з найвищими ризиками утворення гідратних
корків. З праці [1] випливає, що найвищі ризики розвитку процесів гідратоутворення зосереджені на
родовищах Машівсько-Шебелинського, Північного борту та Глинсько-Солохівського
нафтогазоносних районів. Тому, для поглибленого вивчення впливу дії газових гідратів та тривалої
експлуатації визначимо ефективний коефіцієнт концентрації.
Для внутрішньотрубної корозії промислових трубопроводів характерною є значна локалізація
корозійних процесів з утворенням корозійних пітів та виразок (рис. 2). Теоретичні і
експериментальні дослідження показують, що в зоні різкої зміни форми пружного тіла
(концентратора), тобто механічні пошкодження (каверни, тріщини, виточки, корозійні ураження),
виникають підвищені напруження. Наявність концентраторів напруження суттєво впливає на процес

361
втомного руйнування [2]. Для оцінки впливу концентрації на міцність матеріалу вводиться
ефективний коефіцієнт концентрації, який дорівнює відношенню руйнівного навантаження зразка
без концентратора до руйнівного навантаження зразка з таким же перерізом з концентратором
напружень. У випадку досліджуваних нами вирізок труб залежно від геометрії дефекту ефективний
коефіцієнт концентрації напружень становив від 1,41 до 4,32.
Рисунок 1 – Схема Східного нафтогазоносного регіону із зазначенням кількості родовищ
а б
в г
Рисунок 2 – Характер корозійних ушкоджень внутрішньої та зовнішньої поверхонь
трубопроводу: а – верхня внутрішня частина; б – нижня внутрішня частина; в – середня внутрішня
частина; г – зовнішня поверхня.

362
Отже, з отриманих результатів розрахунку коефіцієнтів концентрації випливає, що реальні

навантаження в трубі з дефектами, що ініційовані газовими гідратами в декілька разів перевищують
номінально-розрахункові, що й зумовило вибір діапазону механічних напружень для втомних та
корозійно-втомних випробовувань, результати яких наведені в табл.1.
Таблиця 1 – Результати втомних та корозійно-втомних випробовувань
Кількість циклів
Вид випробовувань Різновид зразків
σа = 240 МПа σа = 400 МПа
Втомні
після витримки в газовому гідраті 153000 1835
Корозійно-втомні
після витримки в газовому гідраті 92000 1730
Висновки:
1. Проаналізовано структуру Східного нафтогазоносного регіону за районами та родовищами із
структуруванням їх за типами покладів вуглеводнів.
2. Вибрано діапазон рівнів навантажень для втомних випробовувань з урахуванням концентрації
напружень.
3. Показано, що внаслідок гідратної корозії довговічність матеріалу труб може зменшуватися до
20%.
1. Грицанчук А. В. Аналіз небезпек утворення гідратних корків у викидних лініях
свердловин / А. В. Грицанчук. // Матеріали науково-практичної конференції "ЕКОГЕОФОРУМ -
2017". – 22-25 березня 2017. – С. 179–181.
2. Андрюсяк А. В. Методи визначення впливу пошкоджень на працездатність
нафтопроводу / А. В. Андрюсяк. // Фізико-технічні проблеми транспорту та зберігання енергоносіїв.
– 2008. – С. 23–25.
УДК 622.276.054
КОМПОНЕНТНО-ОРІЄНТОВАНЕ МОДЕЛЮВАННЯ КІНЕМАТИКИ

МЕХАНІЗМІВ МОВОЮ PYTHON НА ПРИКЛАДІ МЕХАНІЗМУ
ВЕРСТАТА-ГОЙДАЛКИ
В. Б. Копей
ІФНТУНГ, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна, 76019
e-mail: vkopey@gmail.com
Комп'ютерне імітаційне моделювання кінематики і динаміки механізмів дозволяє суттєво

підвищити ефективність їх проектування. Для спрощення побудови складних моделей доцільно
використовувати прості компоненти, тобто застосовувати компонентно-орієнтований підхід.
Найбільш відомим сучасним засобом компонентно-орієнтованого моделювання мультидоменних
динамічних систем є мова Modelica [1, 2]. Її недоліки випливають з її спеціалізованого характеру -
мову важко швидко освоїти програмістам, що володіють якою-небудь імперативною мовою
програмування.
В даній роботі поставлено завдання реалізувати компонентно-орієнтований підхід для
моделювання кінематики механізмів універсальною імперативною мовою програмування Python.

363
Опишемо принципи побудови програми для моделювання кінематики механізмів на прикладі

механізму верстата-гойдалки СКД8-3-4000.
Наведений нижче клас Frame описує множину однотипних компонентів-ланок механізмів,
крайні точки яких задані координатами x1, y1, x2, y2, а довжина - змінною L. Функція eqs()
повертає систему рівнянь, яка описує поведінку компонента. В даному випадку система містить
тільки одне рівняння, яке описує незмінну відстань L між точками. Функція plot() рисує
компонент у вигляді лінії за допомогою графічної бібліотеки matplotlib.
class Frame:
def __init__(self,x1,y1,x2,y2,L):
self.x1,self.y1,self.x2,self.y2,self.L=x1,y1,x2,y2,L
def eqs(self):
eqs=[]
eqs+=[(self.x2-self.x1)**2+(self.y2-self.y1)**2-self.L**2]
return eqs
def plot(self):
plt.plot([self.x1,self.x2],[self.y1,self.y2],'ko-')
Наступний клас Connector описує множину однотипних компонентів, які являють собою
шарнірне з'єднання двох ланок. Тут e1,e2 - дві ланки, які з'єднуються точками 2 і 1 відповідно.
Функція eqs() повертає систему рівнянь, яка описує рівність координат точок з’єднання
(e1.x2=e2.x1, e1.y2=e2.y1). Функція plot() рисує компонент у вигляді червоної точки.
class Connector:
def __init__(self,e1,e2):
self.e1,self.e2=e1,e2
def eqs(self):
eqs=[]
eqs+= [self.e1.x2-self.e2.x1]
eqs+= [self.e1.y2-self.e2.y1]
return eqs
def plot(self):
plt.plot([self.e1.x2],[self.e1.y2],'ro')
Аналогічно можна розробити клас Connector2, який описує нерухоме з'єднання двох ланок.
Його функція eqs() крім рівнянь, які наведені у класі Connector, повинна повертати рівняння,
яке описує рівність кутів повороту ланок (tg a1 = tg a2).
Наступний клас System описує систему компонентів - плоский механізм. Тут e - список
компонентів механізму. Функція eqs() повертає систему усіх рівнянь, які описують поведінку
механізму. В цю систему рівнянь автоматично додаються рівняння кожного компонента системи.
Функція plot() рисує механізм шляхом виклику функції plot() усіх компонентів системи.
class System:
def __init__(self,e):
self.e=e
def eqs(self):
eqs=[]
for ei in self.e:
eqs+= ei.eqs()
return eqs
def plot(self):
for ei in self.e:
ei.plot()

364
На основі розроблених класів створимо об’єкти: кривошип (fr0), шатун (fr1), заднє плече
балансира (fr2), переднє плече балансира (fr3), шарнір між кривошипом і шатуном (con0),
шарнір між шатуном і балансиром (con1), нерухоме з'єднання плечей балансира (con2), механізм
верстата-гойдалки (s).
fr0=Frame(x1=0.0,y1=0.0, x2=0.81371,y2=0, L=0.81371)

fr1=Frame(x1=0.81371,y1=0, x2=0.65,y2=3, L=3.0)
fr2=Frame(x1=0.65,y1=3, x2=-1.345,y2=3.01195, L=2.0)
fr3=Frame(x1=-1.345,y1=3.01195, x2=-3.6,y2=3, L=2.29)
con0=Connector(fr0,fr1)
con1=Connector(fr1,fr2)
con2=Connector2(fr2,fr3)
s=System([fr0, fr1, fr2, fr3, con0, con1, con2])
Для симуляції руху верстата-гойдалки можна поступово змінювати кут повороту кривошипа від
початкового значення до кінцевого з невеликим кроком, наприклад у циклі while. Тіло цього циклу
повинно містити команди обчислення координат точки кривошипа за кутом його повороту, виклик
функції розв’язування системи рівнянь об’єкта s, запису або візуалізації результатів (s.plot()) та
збільшення кута на крок. Для розв’язування системи рівнянь можна використати функцію root() з
пакету scipy.optimize [3], яка розв’язує систему чисельним методом Левенберга-Марквардта.
Функція root() потребує наближених значень коренів, які можна взяти з попередньої ітерації.
Результатом симуляції будуть значення невідомих координат точок механізму в різні моменти часу.
Після цього можна розрахувати швидкості і прискорення точок шляхом диференціювання
результатів функціями diff() або gradient() з пакету scipy [3].
Запропоновані принципи можуть бути розвинені у повноцінну систему моделювання кінематики
і динаміки складних механізмів будь-якого типу без необхідності застосування спеціалізованих
засобів моделювання. Для цього необхідно розробити компоненти, які описують кінематичні пари
різного типу. Розроблена програма може бути використана для експрес-аналізу кінематики
механізмів верстатів-гойдалок нового типу.
1. Modelica and the Modelica Association [Electronic resource]. – Mode of access:

https://modelica.org/
2. Fritzson, Peter A. Principles of object oriented modeling and simulation with Modelica 3.3: a
cyber-physical approach / Peter Fritzson. - 2nd edition. - Wiley-IEEE Press, 2014. - 1256 p.
3. SciPy v0.18.1 Reference Guide [Electronic resource]. – Mode of access:
https://docs.scipy.org/doc/scipy/reference/
УДК 622.276.054
ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ МОДЕЛІ СВЕРДЛОВИННОЇ ШТАНГОВОЇ

НАСОСНОЇ УСТАНОВКИ ДЛЯ СЕРЕДОВИЩА
MAPLESOFT MAPLESIM 7
В. Б. Копей1, Б. В. Копей1, О. О. Кузьмін2
1
ІФНТУНГ, 76019, м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська, 15, тел. (0342) 72-71-26, e-mail:
vkopey@gmail.com
2
НГВУ «Долинанафтогаз», 77503, м.Долина, Івано-Франківської обл., вул. Промислова 7, тel: (03477)
22-552; 22-535, e-mail: kuzmin_a.a@rambler.ru

365
Побудова адекватної математичної моделі СШНУ є складним завданням оскільки на її роботу

впливає велика кількість різноманітних чинників. Існуючі моделі неточні або складні для
використання і модифікації. Метою даної праці є розробка принципів побудови моделей СШНУ з
високим рівнем адекватності та можливістю простої їх модифікації і удосконалення. Розроблено
математичну модель СШНУ в середовищі компонентно-орієнтованого моделювання складних
динамічних систем Maplesoft MapleSim 7. Модель побудована за допомогою таких компонентів
MapleSim як кругла труба, інерція рідини, зворотний клапан, гідравлічний циліндр, поступальна
постійна сила, маса, поступальна пружина з демпфером, поступальне тертя. Застосування
компонентно-орієнтованого підходу дозволяє спростити модифікацію моделі СШНУ під час
додання в модель нових можливостей чи зміни її частин. Це спрощує застосування і розвиток
моделі широким колом спеціалістів. Виконано оцінку адекватності моделей шляхом порівняння
теоретичних та практичних динамограм. Розроблена модель може бути використана для
різностороннього аналізу і оптимізації СШНУ.
Ключові слова: динамічна модель, колона насосних штанг, верстат-гойдалка, компонентно-
орієнтоване моделювання, динамограма, оптимізація
Building of adequate mathematical model of the sucker rod pumping system is a difficult task because a
large number of different factors affect its operation. Existing models are inaccurate or difficult to use and
modify. The aim of this work is to develop the principles of building of sucker rod pumping system models
with a high level of adequacy and the possibility of easy modifications and improvements. The mathematical
model of the sucker rod pumping system has developed in the component-oriented modeling software for
complex dynamic systems Maplesoft MapleSim 7. Model is built using such MapleSim components as
Circular Pipe, Fluid Inertia, Check Valve, Hydraulic Cylinder, Translational Constant Force, Mass,
Translational Spring Damper, Translational Friction. Applications of the component-oriented approach
helps to simplify modification of the model if new features appear in the model or its parts are changed. This
simplifies application and development of the model for wide range of specialists. Also we have evaluated
the adequacy of the model by comparing the theoretical and practical dynamometer cards. The developed
model can be used for comprehensive analysis and optimization of sucker rod pumping system.
Keywords: dynamic model, sucker rod string, pumping unit, component-oriented modeling,
dynamometer card, optimization
УДК 622.276.054
ІМІТАЦІЙНА МОДЕЛЬ СВЕРДЛОВИННОЇ ШТАНГОВОЇ НАСОСНОЇ

УСТАНОВКИ НА ОСНОВІ АБСТРАКТНИХ АВТОМАТІВ
В. Б. Копей
ІФНТУНГ, 76019, м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська, 15, тел. (0342) 72-71-26, e-mail:
vkopey@gmail.com
Існуючі імітаційні динамічні моделі свердловинних штангових насосних установок постійно

розвиваються шляхом додання в них нових можливостей. Удосконалення таких моделей доволі
трудомістке і вимагає відповідних математичних знань у дослідника. Одним з шляхів вирішення цієї
проблеми є застосування імітаційних моделей на основі абстрактних автоматів та автоматного
програмування для їх реалізації. Описано принципи побудови такої моделі, колона насосних штанг
якої представлена у вигляді системи автоматів, які з’єднані пружно-демпферними зв’язками.
Окремий автомат являє собою уявний вузол колони, у якому зосереджена маса секції колони, її вага
та інші сили. Функція переходу автомата визначає його поведінку і намагається повернути
автомат у стан з рівновагою сил на ньому. Модель дозволила отримати динамограми установок з
сталевими та склопластиковими колонами, форма яких відповідає практичним динамограмам.
Розроблена автоматна модель є простою для розуміння і модифікації, дозволяє моделювати явища,

366
які важко сформулювати в термінах диференціальних рівнянь. Модель реалізовано програмою, яка
виконана в стилі автоматного програмування популярною мовою Python, не потребує
спеціалізованих засобів моделювання чи сторонніх бібліотек та допускає паралельні обчислення.
Модель може бути використана для оптимізації параметрів свердловинних штангових насосних
установок і як основа для побудови складніших моделей.
Ключові слова: агентне моделювання, автоматне програмування, колона насосних штанг,
динамограма, Python
Existing dynamical simulation models of sucker rod pumping system are continuously evolving by
adding new features. Improvement of such models is time-consuming and requires appropriate
mathematical knowledge among researchers. One solution to this problem is the use of simulation models
based on the abstract machines and automata-based programming for their implementation. The principles
of the building of model of rod string, which is represented as system of abstract machines connected by an
elasto-damper links, has proposed. One abstract machine is an imaginary rod node, in which is
concentrated the mass of the section, its weight and other forces. The transition function of automaton
defines its behavior and trying to return the automaton to a state of equilibrium of forces on it. The model
allowed to obtain the dynamometer cards for steel and fiberglass columns, the shape of which corresponds
to practical dynamometer cards. Designed automaton model easy to understand and modify, allows to
model phenomena that are difficult to formulate in terms of differential equations. The model is implemented
by the program, which is designed by the automata-based programming style in Python language and does
not require any special modeling tools or third-party libraries and allows parallel computing. The model
can be used to optimize parameters of sucker rod pumping systems and as a basis for building more
complex models.
Keywords: agent-based modelling, automata-based programming, sucker rod string, dynamometer
card, Python
УДК 330.322.2:622.323
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД ОЦІНЮВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАФТОВИХ РОДОВИЩ
У. Я. Витвицька, І. В. Андрійчук
У сучасних політичних та економічних реаліях одним із найважливіших завдань забезпечення

енергетичної незалежності нашої держави є збільшення ступеня використання наявних паливно-
енергетичних ресурсів.
Значна кількість нафтових родовищ в Україні, котрі відрізняються гірничо-геологічними
умовами видобування та властивостями вуглеводнів, зумовлюють потребу у виборі найбільш
привабливих об’єктів, які можуть забезпечити найкращі перспективи розробки та найвищу
ефективність інвестицій. У цьому контексті удосконалення існуючих методичних засад оцінювання
інвестиційної привабливості нафтових родовищ дасть змогу нафтовидобувним підприємствам
формувати адекватну стратегію і тактику подальшої діяльності, розробляти та реалізовувати
ефективні організаційно-економічні рішення.
Метою даного дослідження є удосконалення методичних засад оцінювання
інвестиційної привабливості нафтових родовищ. Відповідно до поставленої мети
запропоновано алгоритм, який передбачає виконання наступних етапів:
1. відбір критеріїв оцінки;
2. проведення кореляційно-регресійного аналізу;
3. трансформація якісних оцінок переваги одного показника перед іншим у кількісні оцінки
методом попарного порівняння;

367
4. визначення коефіцієнта інвестиційної привабливості.

Для оцінки інвестиційної привабливості родовищ потрібно використати підхід, який би
враховував усі сторони ефективності процесу видобування вуглеводнів.
Нафтові родовища з точки зору їх інвестиційної привабливості можна оцінити багатьма
критеріями, які доцільно об’єднати у чотири групи: геолого-фізичні, фізико-хімічні, технологічні та
економічні (табл.1) [1, С.60].
Таблиці 1 – Групи та критерії оцінювання інвестиційної привабливості нафтових родовищ
Групи Критерії
Розмір родовища; запаси родовища; складність геологічної будови;
Геолого-фізичні тип колектора і його властивості; глибина залягання продуктивних
горизонтів; площа нафтогазоносності; середня ефективна нафто насичена
товщина; середня нафтонасиченість; пластовий тиск і пластова
температура; коефіцієнт нафтовилучення
Склад нафти; вміст парафіну; вміст сірки; вміст смол; густина в
Фізико-хімічні пластових і стандартних умовах; в’язкість у пластових стандартних
умовах; молекулярна маса; температура застигання; температура кипіння;
вміст газу; тиск насичення розчиненим газом; об’ємний коефіцієнт
Стадія та режим розробки; параметри сітки експлуатаційних
Технологічні свердловин; темп відбору; річний видобуток нафти, газу, рідини;
накопичений видобуток нафти, газу, рідини; обводненість нафти; газовий
фактор; сумарне запомповування; фонд видобувних свердловин; фонд
нагнітальних свердловин
Економічні Витрати на видобуток одиниці нафти і газу; питомі капітальні
вкладення у розробку родовища; рентабельність видобутку
Значний вплив на ефективність розробки родовища і на забезпечення максимального обсягу

видобутку нафти з пластів мають природні умови. Вони зумовлюють вибір бурового обладнання
та способів експлуатації свердловин, системи розробки покладів, розмір інвестицій та
експлуатаційних витрат на видобування вуглеводнів. Як свідчить практичний досвід, урахування
при оцінюванні інвестиційної привабливості саме природних особливостей родовищ дає змогу
уникнути прийняття помилкових рішень та сприятиме досягненню проектних показників, зокрема
запланованих обсягів нафтовидобутку.
Різноманітність природних умов, а також їх мінливість зумовлюють необхідність проведення
оцінки інвестиційної привабливості родовища в цілому та покладу (експлуатаційного об’єкту) в його
межах [2].
Для визначення інвестиційної привабливості родовищ, розробка яких вже здійснюється,
доцільно використовувати такі критерії: величину залишкових видобувних запасів (категорій
А+В+С1), складність геологічної будови, глибину залягання продуктивних горизонтів, режим
розробки, в’язкість нафти, вміст в ній сірки, парафінів, асфальтенів і смол. Щодо покладу
(експлуатаційного об’єкту), то доцільно використовувати пористість, проникність, ефективну
товщину, нафтогазонасиченість, коефіцієнт нафтовилучення, обводненість нафти та спосіб
експлуатації свердловин.
Кожен з критеріїв (окрім складності геологічної будови, яка поділяється на три рівні) за
кількісною чи якісною ознакою розбито на п’ять рівнів – від максимально сприятливого для
здійснення ефективної розробки до найбільш несприятливого.
Для виявлення факторів, в яких закладено найбільші резерви підвищення ефективності розробки
нафтових родовищ, і визначення їх кількісного впливу необхідно використати метод кореляційно-
регресійного аналізу. Його застосування у процесі визначення рівня інвестиційної привабливості дає
змогу серед багатьох критеріїв відібрати найбільш суттєві [3].
Для забезпечення репрезентативності оцінювання ступеня впливу зазначених критеріїв
використовують відповідні коефіцієнти вагомості, значення яких доцільно визначати на основі
попередньо проведеного кореляційно-регресійного аналізу та методу попарних порівнянь,
використовуючи при цьому шкалу трансформації якісних оцінок переваги одного критерію перед
іншим у кількісні оцінки [4].

368
Визначення рівня інвестиційної привабливості родовища (покладу, експлуатаційного об’єкта)

слід здійснювати за допомогою коефіцієнта інвестиційної привабливості [2]:
K ІП   Оі  Ві , (1)
де КІП – коефіцієнт інвестиційної привабливості родовища (покладу, експлуатаційного об’єкта);
Оі – оцінка і-ого критерію за відповідною кількісною чи якісною ознакою;
Ві – вагомість і-ого критерію з точки зору впливу на ефективність геолого-технологічних
проектів для забезпечення більшого ступеня вилучення вуглеводневої сировини з надр, визначення
якої слід здійснювати на основі попередньо проведеного кореляційно-регресійного аналізу та методу
попарних порівнянь.
Отже, застосування удосконалених методичних засад оцінювання інвестиційної привабливості
об’єктів нафтовидобування сприятиме підвищенню ефективності організаційно-управлінських
рішень щодо доцільності вкладення інвестиційних ресурсів у розробку нафтових родовищ.
1. Оцінка ефективності інвестицій у розвідку і розробку нафтових родовищ. Монографія /За

ред. Витвицького Я. С. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2006. – 248 с.
2. Витвицька У.Я. Ефективність інвестицій у дорозробку нафтових родовищ України:
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.07.01 / Уляна Ярославівна Витвицька;
Інститут економіки. – К, 2002. – 21 с.
3. Андрійчук І. В. Альтернативні паливно-енергетичні ресурси: економічні засади. [монографія
(за ред. Козоріз М.А.)] / І. В.Андрійчук, У. Я. Витвицька. – Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2008. –
190 с.
4. Оберемчук В. Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій/ В. Ф. Оберемчук – К.:
МАУП, 2000. – 128 с.
УДК 620.192
ПІДВИЩЕННЯ ТОЧНОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ

МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ ВИКОРИСТАННЮ УЛЬТРАЗВУКОВИХ
ФАЗОВАНИХ РЕШІТОК
О.В. Попович, В.Я.Попович, Л.Я Жовтуля
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська, 15, 76019,
Україна, e-mail: olya.popovuch@gmail.com
Аналіз причин виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру на об’єктах

нафтогазової промисловості за останні роки показав, що майже у половинні випадків вони мають
технічний характер – незадовільний технічний стан споруд, конструкцій, обладнання та інженерних
мереж [1]. Ключовими параметрами, що визначають технічний стан металоконструкцій є виявлення
дефектів матеріалу, контроль фізико-механічних та фізико-хімічних характеристик і контроль
геометричних характеристик. Для одержання достовірних результатів розрахунку залишкового
ресурсу металоконструкцій тривалої експлуатації, що є основною задачею при визначенні
технічного стану, необхідно знати не тільки актуальні фізико-механічні та фізико-хімічні показники,
інформацію про наявність дефекту, а й вид дефекту і його дійсні розміри. Після виявлення дефекту
матеріалу і його місцезнаходження важливою задачею неруйнівного контролю є визначення його
типу та розмірів.

369
Ультразвукові методи контролю (УЗК) займають домінуюче положення серед існуючих методів
контролю та ідентифікації дефектів [2]. Недоліком УЗК, крім необхідності розробки спеціальних
методик і технологічних карт при дефектоскопії виробів різних типів, є складна інтерпретація
результатів контролю. Результатом контролю ультразвуковими дефектоскопами з п'єзоелектричними
перетворювачами (ПЕП) є луно-сигнал від відбивача, який характеризується амплітудою. Даний
сигнал не є достатнім для визначення реальних розмірів чи місцезнаходження дефекту, більше того
дефекти різного типу можуть давати однаковий за
амплітудою сигнал.
Тому для оцінки технічного стану
металоконструкцій, виявлення дефектів і
визначення їх типу та розмірів, необхідно
підвищити інформативність ультразвукового
контролю. Тому пропонується використання
сучасних технічних засобів УЗК, методу
ультразвукових фазованих решіток (УЗФР) та
когерентної обробки результатів контролю.
Для підвищення інформативності та
достовірності контролю металоконструкцій [3]
пропонується застосування акустичних методів
контролю з використанням УЗФР (рис.1), який
передбачає проведення таких основних етапів:
- підготовка об’єкту контролю та
налаштування технічних засобів;
- проведення пошукового контролю за
допомогою методу відбиття;
- контроль з УЗФР з когерентною обробкою
інформації.
Метою пошукового контролю є виявлення в
металоконструкціях порушень цілісності, їх
кількості, орієнтовних координат розташування,
умовних розмірів. Завданням контролю за
допомогою УЗФР є проведення оцінки Рисунок 1 – Алгоритм удосконаленого
допустимості виявлених несуцільностей, методу контролю
встановлення їх характеру та дійсних розмірів.
Для проведення експериментальних досліджень і формування відповідності акустичних
зображень дефектам виготовлено дослідний зразок стикового зварного з’єднання (рис. 2). Дві
пластини розміром 275×120 мм, товщиною 11 мм виготовлені з сталі 09Г2С і зварені за допомогою
ручної зварки. На дослідний зразок нанесені штучні дефекти, що імітують найбільш небезпечні
дефекти «несплавлення» (2,0×2,0 мм), «непровар» (2,0×3,0 мм), «підріз» (3,0×1,0 мм).
а) б)
Рисунок 2 - Контроль зварного з’єднання в пошуковому режимі а) і в режимі УЗФР б).

370
В результаті пошукового контролю отримано дефектну карту експериментального зразка

(координати дефектів та їх умовні розміри) та акустичні зображення (результат когерентної обробки
виміряних значень акустичного поля, розсіяного дефектом) трьох внутрішніх дефектів, що є
результатом контролю з використанням УЗФР. Акустичні зображені було передано за допомогою
USB-порту до ПК і проведено обробку за допомогою розробленого програмного алгоритму та
визначено розміри та типи дефектів (табл.1).
Таблиця 1 – Результати експериментальних досліджень зварного з’єднання зі штучними

дефектами
Дефект Реальні розміри Пошуковий контроль Контроль з УЗФР
Розміри Глибина Розміри Глибина Розміри Глибина
дефекту, залягання, дефекту, залягання, дефекту, залягання,
мм мм мм мм мм мм
Несплавлення 2,0×2,0 2,1 3,0×3,0 2,2 2,1×2,3 2,24
Непровар 2,0×3,0 7,0 2,0×2,0 6,8 2,4×2,9 7,22
Пора 1,0×1,0 1,0 2,0×1,0 1,8 1,2×1,1 1,64
Важливим етапом запропонованого методу контролю є опрацювання акустичних зображень,

отриманих в процесі контролю з УЗФР. З метою класифікації дефектів відповідно до вигляду
акустичних зображень реальних дефектів було проведемо експериментальні дослідження зразків
зварних з’єднань. Після опрацювання акустичних зображень виготовленого зразка і елементів
трубопроводів зі зварними з’єднаннями, сформовані характеристики акустичних зображень для
класифікації дефектів на пласкі та об’ємні.
У ході виявлення дефектів типу порушення цілісності критично важливо визначити тип дефекту
(об’ємний чи плаский) та його фактичні (еквівалентні) розміри. Це пояснюється тим, що пласкі
дефекти, як правило, є тріщинами і здатні розвиватись, а отже несуть загрозу подальшій безпечній
експлуатації. Об’ємні ж дефекти, розміри яких у трьох координатах є співрозмірними, як правило, не
є концентраторами напружень.
Застосування розробленого методу контролю дасть змогу не тільки більш точно визначати
технічний стан металоконструкцій, а й дасть змогу проаналізувати і запобігти неконтрольованому
поширенню дефекту та виходу з ладу металоконструкції тривалої експлуатації.
….…………………………….
….…………………………….
1. Богданов Е.А. Основы технической диагностики нефтегазового оборудования: Учеб. пособие

для вузов / Е.А. Богданов – М.: Высш. школа, 2006. – 279 с.: ил.
2. Попович О.В. Аналіз акустичних методів ідентифікації та визначення параметрів дефектів
металоконструкцій //О.В. Попович, М.О. Карпаш / Розвідка та розробка нафтових і газових
родовищ/Всеукраїнський щоквартальний науково-технічний журнал, № 2(51).-2014.-С.141-148.
3. Popovych O, Karpash M. Ultrasonic phased array application during technical diagnostics of oil and
gas industry elements. Научные известия. Научные известия “NDT days 2015” / SCIENTIFIC
PROCEEDINGS. XXІІI (Болгария), №2 (165). – 2015. – С. 26 – 28.
УДК 622.692.4
МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ СИСТЕМ

СКЛАДНИХ ПЕРЕХОДІВ ТРУБОПРОВОДІВ
Н.Б. Слободян
ІФНТУНГ, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, 15, тел.(03422) 42157
e-mail: slobodyan_nazar@mail.ru

371
Система газопостачання в Україні є надзвичайно складною енергетичною та металоємністною

конструкцією, яка характеризується великою потужністю, значною довжиною, складною
структурою, різним віком і технічним станом магістральних газопроводів. Старіння газопроводів,
велике число відмов і ушкоджень на лінійній частині серйозно ускладнюють процес технологічної
експлуатації об’єктів газотранспортної системи, збільшують непродуктивні матеріальні витрати.У
цих умовах набуває актуальності завдання щодо забезпечення надійності функціонування
газотранспортних систем із метою безперебійного постачання газу, зниження втрат газу, запобігання
аваріям, відмовам, забрудненню навколишнього середовища.
Система трубопроводів представляє собою складну розгалужену чи закільцьовану мережу, траса
якої перетинає ряд природних чи штучних перешкод, що вимагає проектування і спорудження
різних конструкцій переходів, які являються аварійно небезпечними зосередженими об'єктами на
трасі. Тому до напружено-деформованого стану труб на переходах ставляться особливі вимоги,
особливо в процесі обслуговування та проведення ремонтних робіт. Методи, що застосовуються для
магістральних газопроводів, в ряді випадків застосувати неможливо через брак інформації. Тому
необхідно|розробити систему, яка б дозволила контролювати стан переходів трубопроводів в процесі
обслуговування та ремонту за умов неповної інформації про їх напружено-деформований стан.
Забезпечити якісний ремонт систем складних переходів трубопроводів можна шляхом
удосконалення методики розрахунку їх напружено- деформованого стану.
Наукова новизна полягає у дослідженні термогазодинамічних процесів у багатонитковому
газопроводі на переходах, з метою визначення експлуатаційних факторів, що впливають на
напружено-деформований стан труб в процесі проведення обслуговування і ремонту. Створення
функціональної математичної моделі напружено-деформованого стану трубопроводу на переходах
дозволить аналітично оцінити і прогнозувати міцність і стійкість трубопроводів в процесі
обслуговування.
Була запропонована методика розрахунку напружено-деформованого стану і перевірки міцності
переходів трубопроводів за допомогою комп’ютерного моделювання. Методика дає змогу визначати
“слабкі” місця конструкції, прогнозувати довговічність та поведінку переходу після внесення
конструктивних змін (ремонт, реконструкція, модернізація), підвищити якість його обслуговування.
Завдяки отриманим результатам були створенні методика , алгоритми і програми розрахунку
раціонального обслуговування переходів магістральних газопроводів.
УДК 622.692.4
РОЗРОБКА МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ РЕВЕРСНИХ РЕЖИМІВ

СИСТЕМ ГАЗОПОСТАЧАННЯ
С. Р. Стефанишин
e-mail: stefanyshynsvyat@gmail.com
Газотранспортна система являє собою складну розгалужену чи закільцьовану систему.

Газотранспортна система України займає друге місце у світі за сумарною довжиною газопроводів
та перше місце за їхньою щільністю. В залежності від потреб споживачів перекачування газу на
різних ділянках мережі може різко змінюватися в часі. Унікальність нашої системи також в тому,
що можливі варіанти реверсного перекачування у зворотному напрямку. Така здатність нашої
системи є одним з варіантів диверсифікації джерел поступлення газу в Україну, що за умов відомої
політичної ситуації дозволяє Україні відмовитися від прямих поставок російського газу,
користуючись натомість реверсним перекачуванням його зі Словаччини.
Реверсне перекачування газу вимагає корекції параметрів режиму роботи газопроводів і аналізу
міцності трубопроводів з перерозподілом тисків. Тому необхідно розробити систему, яка б
дозволила контролювати стан трубопроводів у процесі обслуговування та ремонту за умов

372
реверсного перекачування.
Наукова новизна полягає у дослідженні термогазодинамічних процесів у багато нитковому
газопроводів за умов реверсного режиму перекачування з метою визначення експлуатаційних
факторів, що відповідають моделі напружено-деформованого стану трубопроводу. Це дозволить
аналітично оцінити і прогнозувати міцність і стійкість трубопроводів.
УДК 620.19.636.4
ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО

ПРОЦЕСУ ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ЛЕГУВАННЯ ЗА РАХУНОК
КОМПЕНСАЦІЇ СПРАЦЮВАННЯ ЛЕГУЮЧИХ ЕЛЕКТРОДІВ
В.Я. Шиманський
м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15
Одним з представників електрофізичних методів, який має високий потенціал широкого

використання для зміцнення деталей в різних галузях є електроіскрове легування. Цей метод
дозволяє наносити шари покриттів з будь яких струмопровідних матеріалів і сплавів, композиційних
сполук. Нанесені шари з цих матеріалів міцно тримаються основи, не деформують деталей, не
змінюють мікро- та макроструктури основи. Цей метод не потребує попередньої обробки та
спеціальної підготовки поверхонь, а технологічна апаратура для його реалізації проста та
малогабаритна.
Для підвищення продуктивності процесу нанесення покриттів електроіскровим легуванням на
поверхні деталей широко використовують багатоелектродні головки. Але при певних позитивних
перевагах вони мають і ряд недоліків:
- компенсація спрацювання електродів вимагає зупинки технологічного процесу, що призводить до
непродуктивного використання робочого часу;
- сам процес компенсації спрацювання достатньо кропіткий, оскільки вимагає виставлення
однакової довжини робочих частин легуючих електродів. Крім того, оскільки довжини робочих
частин легуючих електродів у межах допуску відрізняються, то в початковий період роботи
спостерігається певна нестабільність технологічного процесу, що викликає зниження якості
легування;
- специфічна (спіралевидна) форма електродів та необхідність у їх розгинанні накладає обмеження
у використанні в якості легуючого матеріалу з малою пластичністю, наприклад, твердих сплавів,
композитів тощо;
- при спрацюванні електрода змінюються умови взаємодії легуючого електрода із оброблюваною
поверхнею, і як наслідок - понижується стабільність процесу: зменшується товщина покриття,
неконтрольовано змінюється шорсткість поверхні тощо.
Задача усунення недоліків полягає у розробці конструкції багатоелектродної головки для
електроіскрового легування, використання якої підвищить надійність та стабільність технологічного
процесу, за рахунок компенсації спрацювання легуючих електродів.
Поставлена задача вирішується тим, що у багатоелектродній головці для електроіскрового
легування, яка містить несучий диск, легуючі електроди, які встановлені на несучому диску з
можливістю повороту відносно осей паралельних осі обертання несучого диска, оправку, на якій
встановлено несучий диск, привід обертання оправки у вигляді електродвигуна, та струмознімач,
запропонована головка додатково містить обмежувально-захисний диск жорстко закріплений на
оправці, пружину, розміщену між несучим та обмежувально-захисним диском, сам несучий диск
встановлений на оправці з можливістю провертання та осьового переміщення відносно неї, головка

373
містить також кільцевий електромагніт закріплений на торцевій кришці електродвигуна, втулку з

феромагнітного матеріалу, встановлену співвісно оправці з можливістю осьового переміщення по
напрямних стрижнях, закріплених на торцевій кришці електродвигуна, крім того головка оснащена
обмежувачами, закріпленими на обмежувально-захисному диску з можливістю взаємодії із
легуючими електродами, а втулка із феромагнітного матеріалу встановлена із можливістю взаємодії
із торцевою поверхнею несучого диску.
Введення у конструкцію головки для електроіскрового легування обмежувально-захисного
диску з обмежувачами, закріпленими на ньому, забезпечує провертання легуючих електродів
відносно осей паралельних до осі обертання головки і, як наслідок – компенсацію спрацювання
легуючих електродів.
Встановлення несучого диску на оправці з можливістю провертання та осьового переміщення
відносно неї, забезпечує основний технологічний рух – обертання електродів, та певне відносне
кутове зміщення відносно обмежувально-захисного диску для провертання легуючих електродів.
Кільцевий електромагніт разом з втулкою із феромагнітного матеріалу виконують роль рушія
(приводу) для пригальмовування несучого диску з метою компенсації спрацювання легуючих
електродів.
Оснащення несучого диску накладкою, розміщеною на його торці з можливістю взаємодії із
торцевою поверхнею втулки із феромагнітного матеріалу, і виготовлену із фрикційного матеріалу
ретинаксу, забезпечує стабільність процесів тертя між ними, що, в свою чергу, сприятиме
підвищенню надійності та технологічній стабільності процесу електроіскрового легування, який
буде реалізуватися з використанням запропонованої багатолектродної головки.
УДК 005.32:331.101.3
МОТИВАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ ЗМІН
Полянська А. С., Григорович Ю. О.,
Івано-Франківський Національний Технічний університет нафти і газу,
вул. Карпатська, 15, Україна, e-mail: reg@nung.edu.ua
Одним із основних завдань менеджера є забезпечення виконання поставленого завдання з

допомогою найманих працівників. В сучасному світі чи не найважливіша роль в успішному
функціонуванні підприємства належать його працівникам. Проте кожна людини має певні потреби,
які примушують її чинити ті чи інші дії. У сукупності такі дії називають мотивацією. Відтак
визначальним інструментом роботи менеджера є мотивація. Мотивація є складною категорією, яка
лежить у площині економічних, організаційних, соціальних, психологічних факторів.
На сучасному етапі розвитку економіки надзвичайно важливим стає творче, продуктивне,
інтелектуальне ставлення працівника до своєї роботи, спрямоване на досягнення високих показників
діяльності підприємства. Усвідомлення змісту мотивації праці не тільки як матеріальної складової
заохочення до роботи, але і інструменту управління, що змінює ставлення людини до своєї праці,
спонукає відповідальніше ставитися до своїх обов’язків, докладати більше зусиль до виконання
роботи є важливою передумовою підвищення ефективності підприємства, а в умовах динамічних
змін – інструментом заохочення до реалізацій непростих, але вожначас життєво важливих змін. Тому
мотивація праці персоналу, створення умов для його зацікавленості в результатах діяльності
підприємства на сьогодні є важливим питанням розвитку підприємства і заслуговує на особливу
увагу.
Розуміння змісту мотивації – головний показник професійної майстерності успішного керівника.
Знання про поведінку людей – необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізувати власні
потреби та запобігти певним ускладненням, коли виникають конфліктні ситуації щодо поєднана
інтересів підприємства та його персоналу. Завдання керівника успішного підприємства полягає в
тому, щоб мотиваційні цілі кожного з працівників у великій мірі співпадали з інтересами фірми і

374
вели в кінцевому результаті до успіху підприємства. Добре спланована система мотивації дозволяє
суттєво підвищувати ефективність роботи персоналу, збільшувати об’єми продажу, покращувати
виробничий процес та обслуговування клієнтів без додаткових матеріальних затрат з боку компанії.
Адже, коли працівник виконує свої посадові обов’язки із задоволенням, а цілі розвитку підприємства
включають саморозвиток персоналу загалом, коефіцієнт корисної дії кожного працівника зростає в
декілька разів. Натомість відсутність мотивації, як правило, веде до втрати підприємством цінних
працівників і у критичних випадках може спричинити взагалі його кизовий стан. Крім того,
невдоволені працівники є ідеальним джерелом поширення негативної інформації про компанію, а це,
у свою чергу, завдає вже прямої шкоди діловій репутації підприємства, відновити яку досить важко.
Питання мотивації широко розглядаються зарубіжними та вітчизняними науковцями у контексті
змістових і процес них теорій мотивацій у менеджменті. До найяскравіших представників змістовних
теорій зараховують А. Маслоу, Д. Мак Клеланда та Ф. Герцберга. Процесний підхід до мотивації
спирається на теорію очікування Віктора Врума, теорію справедливості Стейсі Адамса, а також
об’єднану модель мотивації Портера–Лоулера та інших науковців. На сьогодні науковці, які
досліджують питання мотивації персоналу організації звертають увагу на те, що матеріальні стимули
та зовнішні винагороди не завжди витримують конкуренцію із такими мотиваторами, як визнання,
повага, розуміння між керівниками і їх підлеглими.
Про зміщення пріоритетів від фінансових до нефінансових мотиваторів у світовій практиці
свідчать дослідження, які проводились відомою консалтинговою компанією McKinsey. Респонденти
надали перевагу таким нефінансовим мотиваторам як похвала та відзнаки безпосередніх керівників
(67 %) респондентів, що визнали дієвість даного мотиватора), увага від керівників, наприклад, один
на один розмови (63 %), можливості очолювати проекти або цільові групи (62 %). Натомість такі
традиційні фінансові стимули як грошові премії (60 %), підвищення базової заробітної плати (52 %),
а також акції або опціони на акції (35 %) отримали менший рейтинг. Такі результати опитування
свідчать про важливість усвідомлення працівниками їх цінності для компанії, прагнути до створення
можливостей для кар'єрного зростання. Ці теми постійно повторюються в більшості досліджень по
способам мотивації і зацікавленості співробітників [1].
Безперечно, керівники підприємств повинні вміло комбінувати різні методи мотивації задля
досягнення успіху, не концентруючись лише на матеріальній складовій. Це підтверджує
дослідження, викладене у праці К. Гурової. Соціологи шляхом анкетування визначали ступінь
важливості для працівників різних стимулів до праці. В умовах вітчизняної економіки за ступенем
важливості методи мотивації персоналу розподілилися таким чином: заробітна плата на думку 19,3
% респондентів так само важлива для працівників, як і перспективи кар’єрного зростання (17,9 %),
що стало визначальними інструментами мотивації; неабияку роль відіграють наявність соціального
пакета (12,5 %) та можливості зростання (12,2 %) [2].
Ще одним прикладом реалізації системи мотивації як інструмента управління на підприємстві в
умовах змін є НАК «Нафтогаз» – один з найбільших роботодавців України. На підприємствах, що
входять до групи, та в компанії ПАТ «Укрнафта» працює понад 80 тис. осіб, а разом з працівниками
регіональних газорозподільчих компаній, в яких НАК «Нафтогаз» володіє міноритарними частками,
– понад 100 тис. осіб. З призначенням нового керівництва, в політиці компанії щодо роботи з
персоналом відбулися ґрунтовні зміни, які відображають стратегічні задачі компанії. Зокрема, була
розроблена та прийнята нова HR-стратегія, яка реалізується за такими напрямами: підвищення
організаційної ефективності, побудова ефективних HR-процесів, зміна управлінських практик,
підвищення рівня залученості та мотивації працівників. Важливим кроком стало створення та
прийняття компанією Кодексу корпоративної етики, в якому викладено стратегію, місію, цінності,
норми ділової поведінки, основні принципи і стандарти роботи компанії. На сьогодні багато зусиль
докладається до побудови вертикальних комунікацій і встановлення відкритого діалогу
співробітників з керівництвом компанії. Метою цієї роботи є забезпечення якісного інформаційного
обміну в компанії та залучення співробітників до формування й реалізації стратегії компанії [3].
Прикладом впливу мотивації на розвиток вітчизняних підприємств в умовах динамічних змін
може слугувати досвід компанії ПАТ «Укргазвидобування». На підприємствах, що входять до
складу Товариства, працює майже 21 тисяча осіб. Одним із головних стратегічних завдань нового
менеджменту ПАТ «Укргазвидобування» стало його перетворення на прозору ефективну
компанію відповідно до кращих міжнародних практик управління. В умовах необхідності змін
компанія змінює політику щодо роботи з персоналом, розробляється нова HR-стратегія, що

375
дозволить вибудувати прозору і мотиваційну кадрову політику, яка включатиме реалізацію таких
напрямів діяльності підприємства: залучення висококваліфікованих фахівців, максимальне сприяння
професійному та кар'єрному зростанню співробітників, можливість для самореалізації, підвищення
організаційної ефективності, прозорий добір співробітників на конкурсних умовах, зміна
управлінських практик, підвищення рівня залученості та мотивації працівників, створення
комфортних умов праці й гарантія гідного рівня заробітної плати та соціального забезпечення. Для
реалізації програми зі збільшення власного видобутку газу ПАТ «Укргазвидобування» неухильно
дотримується вимог законодавства України до умов праці своїх співробітників та є соціально-
відповідальною компанією. На підприємстві визначена прозора політика мотивації, яка є
невід’ємним додатком Колективного договору підприємства та орієнтована на ринок праці України.
Як відзначає керівництво з управління персоналом ПАТ «Укргазвидобування», хоча на сьогодні
зарплати в компанії і не досягають рівня оплати праці комерційних компаній, але вже досить
успішно конкурують [4]. Так, середньомісячна зарплата на підприємствах групи НАК «Нафтогаз» у
порівнянні із заробітною платою у промисловості України у 2014-2015 роках була більшою у 1,65
рази протягом 2014 року та відповідно у 1,54 рази – у 2015 році [5].
Таким чином, мотивація була і залишається важливим інструментом заохочення персоналу
будь-якої організації до ефективної роботи. При цьому, важелем впливу на хорошого спеціаліста є не
тільки підвищення заробітної платні, але і формування ефективної системи взаємовідносин між
керівництвом та працівниками, а також формування мотиваційної системи. Керівник компанії
обов’язково повинен долучатися до мотивації персоналу. Тоді і персонал, і керівництво
працюватимуть, як єдина команда, допомагаючи один одному досягати своїх цілей. Навіть, якщо
через певний період працівник залишить підприємство, де він довгий час пропрацював у хорошій
команді, він в таких умовах швидше за все розповсюджуватиме позитивну інформацію про
компанію.
На наш погляд, правильна система мотивації на підприємстві має поєднувати найкращий досвід
існуючих систем мотивації у вітчизняній та зарубіжній практиці, висновки з праць науковців, а
також побажання роботодавця та працівників.
1. Martin Dewhurst, Matthew Guthridge, Elizabeth Mohr. Motivating people: Getting beyond
money. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mckinsey.com/business-functions/
organization/our-insights/motivating-people-getting-beyond-money
2. Гурова К. Д. Формування системи мотивації персоналу підприємства в умовах глобалізації /
К. Д. Гурова // Бізнес-інформ. – 2010. – № 4. – С. 102-104.
3. Офіційний сайт НАК «Нафтогаз України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.naftogaz.com/
4. Офіційний сайт ПАТ «Укргазвидобування». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ugv.com.ua/about/career
5. Річний звіт НАК «Нафтогаз України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.naftogaz.com. – С. 132.

376
УДК 622.691.4
УДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБУ КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ

ТРУБОПРОВОДІВ
1В. Б. Запухляк, 1Л. Я. Побережний, 1Н. М. Запухляк, 2О. М. Марчук

1
E-mail: srgg@nung.edu.ua
2
ПрАТ “ПВІ ЗІТ “Нафтогазбудізоляція””; 14, вул. М. Гречки, м. Київ, 04136.
E-mail: ngsi@ukr.net
Капітальний ремонт лінійної частини магістральних трубопроводів часто полягає в

заміні старої і дефектної ізоляції та у відновленні пошкодженої корозією стінки труби.
Причому, найбільш економним та ефективним ремонтом є ремонт без зупинки
транспортування продукту.
З метою проведення реконструкції і розвитку газонафтотранспортних систем, а також
для проведення ремонтів лінійної частини без зупинки перекачування продукту виникає
необхідність у вдосконаленні старих та створенні нових технік і технологій для ремонту
трубопроводів під тиском.
Для виконання капітального ремонту газонафтопроводів застосовують наступні
методи:
1) ремонт трубопроводу в траншеї з підкопуванням під трубу;
2) ремонт трубопроводу з підйомом і укладанням його на бермі траншеї;
3) ремонт трубопроводу з підйомом і укладанням на лежаки в траншеї.
Проте, перша схема перешкоджає циклічності виконання робіт, а наступні дві є
небезпечними, з точки зору виникнення додаткових напружень в трубопроводі під тиском,
який піднімається трубоукладачами. При виконанні відповідних розрахунків, прийнято
припущення, що напруження і деформації при підйомі трубопроводу знаходяться в межах
пружної роботи матеріалу труби. За статистикою ремонтних робіт, можна побачити, що дане
припущення вірне, адже матеріал труби повністю витримував додаткові напруження (не
розривався) при підніманні та утриманні тіла труби трубоукладачами.
Але, з проведеного аналізу існуючої методики розрахунку напружено-деформованого
стану (НДС) при ремонті трубопроводів з підйомом, випливає, що:
- обов'язкову вимогу симетричності схеми підйому при практичній роботі ремонтної
колони можна забезпечити тільки теоретично;
- через симетричності схеми підйому в методиці багато припущень рівності (висоти
підйому, зусиль підйому, згинальних напружень, відстаней між трубоукладачами, особливо
викликає сумнів рівність ділянки між трубоукладачами і ділянкою від крайнього
трубоукладача до опори нитки на ґрунт).
Оскільки, при реальному ремонті існує багато факторів, які не враховуються при
проведенні розрахунку і можуть призвести, як до винекнення небезпечних напружень в
трубопроводі, так і до аварійних ситуацій в ремонтній колоні. Тобто, це: різні відстані між
трубоукладачами; часто ремонт трубопроводу на схилі; наїзд трубоукладача на перешкоду
чи потрапляння у виїмку і втрата стійкості та ін. Тому потрібно виконати дослідження
кожної ситуації, її вплив на НДС трубопроводу, та спрогнозувати безпеку виконання тих чи
інших робіт при капітальному ремонті трубопроводу або запропонувати альтернативну
схему ведення ремонтних робіт, використання якої, унеможливить виникнення приведених
обставин.
Поставлена задача – спростити схему переізоляції магістральних трубопроводів під
час капітального ремонту, а також зробити її ефективнішою та продуктивнішою за

377
стандартну схему. Водночас із підвищенням продуктивності має знижуватись вартість

проведення переізоляції з використанням даної схеми.
Запропонована схема представляє собою комплекс із будівельних машин та n
підтримуючих механізмів, які будуть знаходитись під трубопроводом протягом усього часу
переізоляції трубопроводу. Дана схема переізоляції приведена на рисунку 1.
1 - трубопровід; 2 - нерухома частина підтримуючого механізму; 3 - нижня рухома частина

підтримуючого механізму на гусеничному ходу; 4 - металево-резинові гусениці; 6 - тяговий
канат; 7 - очисна машина; 8 - машина для нанесення ґрунтовки; 9 - ізоляційна машина
Рисунок 1 – Схема переізоляції з використанням підтримуючих механізмів
Запропонована схема працює наступним чином. На проблемній ділянці розробляється
котлован. Потім, трубопровід в одному місці припіднімають за допомогою трубоукладачів і
під нього заводять підтримуючий механізм, який переміщується на іншу позицію. Далі
заводять ще один механізм, який з’єднується канатом з попереднім. І так, один за одним під
трубопровід встановлюється потрібна кількість підтримуючих механізмів, що сполучені між
собою. Між них встановлюється обладнання для ремонту ізоляції.
На протяжній ділянці магістрального трубопроводу даний технологічний потік
працює наступним чином: спереду рухається землерийна машина, яка розкриває
трубопровід; паралельно з нею, по обидва боки рухаються бульдозери, які тягнуть
підтримуючі механізми; а в кінці – машина для підбивання ґрунту та бульдозер, який
засипає траншею.
Підтримуючий механізм складається з трьох частин (див. рис. 1): нижньої (3), яка
рухається по дну траншеї; середньої (2), яка служить рамою; верхньої (4), яка підтримує
трубопровід та «рухається» по ньому.
Така схема, на нашу думку, дозволить уникнути всіх негативних моментів, що
наведені вище. Але її практичне застосування необхідно підтверджувати відповідними
теоретичними розрахунками.
УДК 621.532.4
АНАЛІЗ АВАРІЙНИХ ВТРАТ НАФТИ ЧЕРЕЗ ДЕФЕКТНІ ОТВОРИ В

ПРОМИСЛОВИХ ТРУБОПРОВОДАХ
Л. В. Возняк, Г. М. Кривенко, М. П. Возняк
ІФНТУНГ; вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, 76019. E-mail: vozniak@tvnet.if.ua
На підвищення безпеки функціонування промислових трубопроводів акцентується особлива

увага.
Нафтогазопромислові трубопроводи є зв’язуючими елементами в технологічній схемі
видобування та підготовлення до транспорту нафти, природного газу та газового конденсату. Їх
загальна протяжність співпадає з протяжністю магістральних трубопроводів.
Одними з основних принципів концепції забезпечення безпеки трубопроводів є:
- організація безпечного функціонування трубопроводів;
- оперативний аналіз найбільш небезпечних граничних станів[1].
Ці складові одночасно орієнтують на напрямки наукових досліджень та перелік задач, які
необхідно розв’язувати.
Оскільки промислові трубопроводи експлуатуються не один десяток літ, то особливу увагу
потрібно приділяти стану їх внутрішньої поверхні.

378
Причини відмов трубопроводів висвітлено у багатьох роботах, зокрема, Р. М. Говдяка, В. Я.

Грудза, Б. Є. Патона, І. І. Мазура, О. М. Іванцова, Я. Ю. Кондратьєва, Я. М.Семчука, Л. С. Шлапака,
С. Є. Кутукова, В. Д. Шияна та інших.
Однією з основних причин виникнення аварій є дефекти в тілі труби, характер розподілу яких
встановлюється за результатами діагностування.
Незважаючи на успіхи у дослідженні питань безпечної експлуатації промислових
трубопроводів, все ж виникає ряд труднощів при визначенні можливих аварійних витікань
вуглеводневих енергоносіїв. Адже кількість нафти, що витікає з дефектного отвору, є випадкова
функція, що залежить від випадкових величин.
Слід зауважити, що дані дефектні отвори створюють загрозу для довкілля. Тому потрібно
завчасно проводити заходи щодо забезпечення безаварійної експлуатації промислових
трубопроводів.
Оскільки дефекти нерівномірно розподілені вздовж трубопроводу, то відповідні заходи із
попередження аварійних ситуацій можуть бути прийняті лише на основі інформації про фактичний
стан промислового нафтопроводу – про його дефекти.
Для прогнозування аварійних втрат використано матеріали діагностування ділянки
трубопроводу, проведена класифікація даних дефектів. Наприклад, на одній з ділянок
трубопроводу в результаті діагностування інтелектуальним поршнем виявлено дефекти у
тілі труби різної довжини та глибини.
За результатами діагностування трубопроводу на основі аналізу нормативів оцінки
небезпечності дефектів виділено три групи з огляду безпеки експлуатації даної ділянки.
Найбільш небезпечним є дефект, у якого втрати металу максимальні як по глибині, так і по
довжині (група 1).
Але необхідно віднести другу групу дефектів до небезпечних також, а не через деякий час
(короткий чи тривалий, у залежності від швидкості протікання корозії), коли ця нова кількість більш
чисельна, стане вже недопустимою, – і після повторного діагностування ділянку трубопроводу знову
треба буде ремонтувати [2].
Виходячи з аналізу аварійності, у залежності від обсягу нафти, що витікає, слід виділити два
типи аварійних витікань:
а) через корозійні свищі і пошкодження з характерним розміром до 15 мм (витік першого типу);
б) через тріщини, що утворилися у тілі унаслідок заводських дефектів, механічних пошкоджень,
помилок під час експлуатації або відмови обладнання (витік другого типу).
З аналізу аварійних витоків нафти слідує, що для прогнозування наслідків аварії приймається
частка витоків першого типу 70% від загальної кількості розгерметизації, а другого типу - 30%.
Розмір дефектних отворів у цьому випадку може варіюватися від декількох сантиметрів до повного
(гільйотинного) розриву труб.
У процесі експлуатації промислових трубопроводів небезпечними є малі дефекти, що
виникають внаслідок корозії металу труби. Еквівалентна площа таких свищів не перевищує Sекв.≤10-4
м2 незалежно від діаметра трубопроводу.
Для прогнозування кількості нафти, що може витекти з дефектного отвору, використано
інформацію, одержану внаслідок статистичної обробки результатів діагностування трубопроводів.
Визначено за локальною формулою Маура-Лапласа ймовірність того, що дефекти, які є в тілі труби,
створюють загрозу безпечній експлуатації промислових трубопроводів.
Як відомо, вплив на навколишнє середовище промислових трубопроводів проявляється
протягом усього експлуатаційного періоду.
Оскільки основною формою впливу магістрального нафтопроводу на навколишнє середовище є
забруднення при витіканні нафти з дефектних отворів ґрунтів, водного середовища та атмосфери,
тому для підвищення екологічної безпеки експлуатації нафтопроводів необхідно прогнозувати
виникнення аварійних ситуацій та ймовірну кількість нафти, що може витекти з дефектного отвору у
випадку виникнення аварійної ситуації. А для цього слід прогнозувати, яка кількість рідини може
витекти з аварійного отвору, та наперед проводити заходи щодо запобігання виникнення відмов.
Однак, для визначення втрат нафти виникають певні труднощі. Кількість нафти, що витікає з
дефектного отвору, є випадкова функція, що залежить від таких випадкових величин, як розміри, та

379
місцезнаходження отвору; інтервалу часу з моменту виникнення аварії до часу перекриття

трубопроводу.
Коефіцієнт витрати отвору  - емпірична величина, що залежить від форми отвору,
властивостей середовища, куди витікає рідина.
Тому нами запропоновано методику визначення аварійних втрат нафти у залежності від
параметрів дефектного отвору. При цьому для визначення коефіцієнта витрати при витіканні через
некруглий отвір використовується залежність, яка запропонована авторами [3].
Визначено максимально можливі аварійні розливи нафти при виникненні дефектних отворів у
тілі труби різних розмірів та площу забруднення території.
Виконано порівняльний аналіз втрат нафти через дефектні отвори різних еквівалентних площ.
Результати розрахунків свідчать, що кількість аварійних втрат залежить від еквівалентної площі
отвору, режиму роботи промислового трубопроводу, перепаду тиску у промисловому трубопроводі.
Тому для безпечної експлуатації промислових трубопроводів необхідно, щоб дефекти в тілі
труби будь-якого походження, які виявлені засобами діагностування, були усунені у ході проведення
ремонту ще до того, як вони стануть небезпечними.
Необхідно коригувати втрати тиску в трубопроводах із значним терміном експлуатації для
попередження виникнення аварійних ситуацій.
Отже, для безпечної експлуатації трубопроводів необхідно знати характер розподілу тисків при
будь-яких режимах експлуатації. Маючи результати діагностування поверхні трубопроводів та
розподіл тисків за різних витрат можна скоригувати робочі тиски та зменшити ризик виникнення
аварійних ситуацій.
1 Мазур И.И. Безопасность трубопроводних систем /И.И.Мазур,О.М.Иванцов.-М.: ИЦ

«ЕЛИМА», 2004.-1104 с.
2 Возняк М.П. Дослідження ризиків небезпеки під час експлуатації магістральних
нафтопроводів/М.П.Возняк, Л.В.Возняк, Г.М.Кривенко// Прикарпатський вісник НТШ,Число.1(5)
Івано-Франківськ-2009 С.263-268.
3 Вплив чинників на технічнийт ризик у ході експлуатації
нафтопроводів/Г.М.Кривенко,Я.М.Семчук, М.П.Возняк, Л.В.Возняк//Розвідка та розробка нафтових і
газових родовищ.- 2008.- 4(29).- С.108-111.
УДК 622.276.53:054
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ЗВОРОТНОГО КЛАПАНА

УЕВН ДЛЯ ВИДОБУТКУ НАФТИ
Гладкий С.І., Бурда М.Й., Шпак Д.С.

ІФНТУНГ, Карпатська, 15, Івано-Франківськ, 76019, hladky6565@gmail.com
На території України, зокрема, на родовищах нафти східної частини, широко застосовуються

установки електровідцентрових насосів, оскільки там більшість свердловин є високодебітними.
Відцентрові насоси легше запускаються при нульовій подачі, тобто при закритій засувці.
Згідно характеристик заглибних відцентрових електронасосів відомо, що насос споживає найменшу
потужність при нульовій подачі й максимальному напорі. При максимальній подачі й нульовому
напорі насос, як правило, споживає максимальну потужність, яка на 20…40 % і більше перевищує
номінальну. Для полегшення запуску заглибного електронасоса застосовують зворотний клапан.
Як показують дослідження при встановленні зворотного клапана разом із заглибним насосом
всередині колони насосно-компресорних труб, при аварійному відключенні насосу і закриванні
відповідно клапана всередині колони утворюються пустоти У результаті цього при наступних

380
запусках насосу можливе перевантаження і вихід з ладу його електродвигуна. Крім того, стовп
рідини під клапаном може піти у зворотному напрямку, що призведе до роботи насосу у турбінному
режимі.
Також до недоліків відомих конструкцій зворотних клапанів можна віднести відсутність
надійної фіксації плунжера у крайньому верхньому положенні. Тому підвищення надійності роботи
клапана в електровідцентрових насосах є актуальною задачею.
За результатами проведених в даному напрямку досліджень та аналізу запатентованих
технічних рішень, для підвищення ефективності роботи зворотного клапана, розроблено
конструкцію [1], яка забезпечує більш надійну фіксацію клапана у крайньому положенні, що
збільшує ресурсу роботи його ущільнюючих елементів за рахунок розосередження зносу по всій
робочій поверхні запірного елементу – плунжера.
Поставлена задача вирішується тим, що у зворотному клапані для свердловинного насосу, який
містить циліндр із вхідним, вихідним і розвантажувальним отворами, плунжер у вигляді стакана з
двома взаємно перпендикулярними поверхнями ущільнення і штоком пропущеним з можливістю
переміщення через сальник, закріплений у кришці циліндра. Згідно винаходу новим є те, що він
додатково містить кронштейни закріплені на кришці циліндра, фіксатор положення штока
виконаний у вигляді магнітної системи з кільцевого магніту, закріпленого на кронштейнах з
можливістю взаємодії із диском у крайньому відкритому положенні. Це забезпечує надійну фіксацію
штока, причому стабільність зношування фіксатора не залежить від наробітку клапана, а саме – від
зносу сальникового ущільнення.
Запропонована конструкція зворотного клапана дозволяє збільшити ресурс роботи клапана,
його надійність та більш раціональну експлуатацію.
1.Пат. 113926 С2 України, МПК F04B47/02. Зворотний клапан для свердловинного насоса /Бурда
М.Й., Гладкий С.І., Павелюк М.В., Шпак Д.С. Заявл. 25.01.16; Опубл. 27.03.17, Бюл. №6. –6 с.
УДК 670.191.33
АНАЛІЗ КІНЕТИКИ ДИНАМІЧНОГО ПОШИРЕННЯ ТРІЩИНИ В ТРУБІ

МАГІСТРАЛЬНОГО ГАЗОПРОВОДУ ЯК ЦИКЛІЧНОГО
ВИПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ
Я.В. Литвиненко1, П.О. Марущак1, Л.Я. Побережний2, Д.Я. Баран1
1
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя,
вул. Руська 56, 46001, Україна, e-mail: Maruschak.tu.edu@gmail.com
2
Івано Франківський національний технічний університет нафти і газу,
Україна, вул. Карпатська 15, 76000
На даний час активно розвиваються методи оцінювання тріщиностійкості металу магістральних

нафто- та газопроводів. Проте, більшість з цих методів, нажаль не відтворюють реальних умов
роботи газопроводу, вони є як правило порівняльними, або оціночними. Сучасні магістральні нафто-
та газопроводи виготовляють з сталей підвищеної міцності, методики оцінювання тріщиностійкості
яких ще до кінця не розроблені.
Найбільш інформативним є проведення натурних випробувань ділянок труб за умови
динамічного старту тріщини[1, 2]. Такі експерименти враховують вплив температури, напружено-
деформованого стану, кінетику руйнування, масштабні чинники та ін. Суттєвим недоліком таких
випробувань є їх висока вартість, що вимагає поглибленого вивчення результатів та обробки
експериментальних даних. Створення моделей руйнування натурних об’єктів дозволить провести
теоретичне та експериментальне узагальнення результатів та запропонувати заходи з можливого
запобігання, або зниження імовірності аварійного руйнування нафто-та газопроводів.
Відомо, що умови руйнування магістральних газопроводів, методи їх випробування та критерії
оцінювання тріщиностійкості трубних сталей мають певні спільні ознаки. Зокрема, їм притаманна

381
значна енергоємність процесу руйнування, яка визначається властивостями трубної сталі. Слід
зазначити, що старт тріщини, за високих швидкостей поширення тріщини, забезпечує крихке
руйнування, проте із збільшенням довжини тріщини та пониженням тиску газу, значний вплив
спричиняють в’язкі властивості матеріалу труби.
Сучасні методи тензометрії дозволяють проводити запис швидкості поширення тріщини за
натурного випробування труби, що є передумовою поглибленого аналізу її кінетики. Проте,
залишається актуальним створення ефективних комп'ютерних систем автоматизованої обробки
одержаних сигналів з формуванням попереднього фізико-механічного висновку про закономірності
руйнування об’єкту. Отже, розвиток підходів моделювання кінетики динамічного поширення
тріщини в трубі є основою створення нових технологічних підходів виготовлення труб підвищеної
міцності із збереженням високої в’язкості матеріалу [1].
Метою даної роботи є використання математичної моделі циклічного випадкового процесу та
розробка на її основі наукових підходів аналізу кінетики динамічного руйнування труб
магістральних газопроводів, з урахуванням стохастичної та циклічної природи цього процесу.
Розглядали кілька стадій динамічного руйнування труби магістрального газопроводу:
- утворення первинної тріщини та її старт – стрімке поширення тріщини під впливом
внутрішнього тиску у трубі;
- ріст тріщини, за якого зростає її довжина та знижується швидкість поширення, внаслідок
зміни напружено-деформованого стану;
- «стабілізація» швидкості поширення тріщини внаслідок «самоорганізації» процесу
руйнування матеріалу труби.
- втрата стійкості та кінцеве руйнування труби.
Це дозволило запропонувати підхід до математичного опису кінетики динамічного поширення
тріщини, який полягає у використанні адитивної математичної моделі у вигляді
V (, l )  f (l )   (, l ) ,   Ω, l  R , (1)
де  (, l ) − циклічний випадковий процес як модель циклічної компоненти сигналу; f (l ) −
детермінована функція, що відображає тренд зниження швидкості динамічного руйнування труби від
відстані на яку поширилась тріщина;
3
f (l )   cn  l n , l  R , (2)
n 0
де c n − коефіцієнти поліноміальної функції (2).

Першим етапом обробки експериментальної залежності «швидкість динамічного поширення
тріщини – довжина руйнування» є процедура виділення функції тренду  f (l ), l  R та циклічної
компоненти  (, l ),   Ω, l  R . Процедура вилучення тренду полягає у використанні методу
найменших квадратів.
Циклічна компонента визначалась шляхом віднімання функції тренду  f (l ), l  R від
циклічного процесу V (, l ) , а саме:
 (, l )  V (, l )  f (l ) ,   Ω, l  R , (3)
Одиничні натурні випробування труб не дозволяють повністю відтворити умови руйнування,
вздовж всіє траєкторії підростання тріщини, за умов її динамічного поширення. Це може бути
досягнуто шляхом моделювання цього процесу та створення відповідних підходів опису
закономірностей росту тріщини. Структура такого опису кінетики поширення тріщини має бути
фізично коректною та математично обґрунтованою, рис. 1.

382
2 3
Рис. 1. Структурна схема розробленого алгоритму:

1 – ввід даних; 2 – визначення тренду (опис поліномом 3-го порядку); 3 – визначення тренду (опис
експоненційною функцією); 4 – визначення коефіцієнтів трендової компоненти; 5 – усунення тренду; 6 –
сегментація циклічної компоненти; 7 – статистична обробка циклічної компоненти; 8 – моделювання процесу
поширення тріщини; 9 – оцінка похибок моделювання.
Запропоновано метод опису динамічного руйнування труби магістрального газопроводу на

основі моделі циклічного випадкового процесу для задач обробки та моделювання кінетики її
поширення.Розроблено алгоритм та створений пакет комп'ютерних програм, що ґрунтуються на
запропонованій математичній моделі аналізу зонної-просторової двовимірної структури росту
тріщини вздовж її траєкторії.
1. F. Oikonomidis, A. Shterenlikht, C. E. TrumanPredictionofcrackpropagationandarrestin X100
naturalgastransmissionpipelineswiththestrainratedependentdamagemodel (SRDD). Part 1: a
novelspecimenforthemeasurementofhighstrainratefracturepropertiesandvalidationofthe SRDD modelparameters
//InternationalJournalofPressureVesselsandPiping. – 2013. – Vol. 105-106. – P. 60–68.
2. F. Oikonomidis, A. Shterenlikht, C.E. TrumanPredictionofcrackpropagationandarrestin X100
naturalgastransmissionpipelineswith a strainratedependentdamagemodel (SRDD). Part 2:
Largescalepipemodelswithgasdepressurisation // InternationalJournalofPressureVesselsandPiping – 2014. – Vol.
122. – P. 15–21.
УДК 533.24.083+338.51
ОСОБЛИВОСТІУТЕПЛЕННЯ ПОРИСТИМИ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИМИ

МАТЕРІАЛАМИ БУДІВЕЛЬЛІНІЙНИХ ВИРОБНИЧИХ УПРАВЛІНЬ
Л.П. Шумська, О.М. Зотова, А.Т. Маркін
ПКНГПолтНТУ, 36021, м. Полтава, вул. М. Грушевського, 2а, тел./факс(0532)63-81-48,
e-mail:pkng@ukr.net.
Висвітлено механізми реалізації державної політики у сфері енергетики, що спрямовані на

стимулювання підвищення енергоефективності та упровадження енергозберігаючих технологій.
Розглядаються особливості тепловологісних процесів у виробничих будівлях, аналізуються
методи утеплення огороджуючих конструкцій, перебіг теплових і вологісних процесів, що
відбуваються в огороджувальних конструкціях виробничих будівель.

383
Запропоновано рівняння теплового балансу повітряного середовища виробничих

приміщень,теплового балансу променевих теплових потоків повітряного середовища виробничих
приміщень.
Звідси для оцінки кількісного ефекту утеплення виробничої будівлі створено математичну
модель перехідних теплових процесів у виробничих будівлях, побудована система рівнянь теплового
балансу еквівалентного опалювального приладу водотрубної системи опалення.
Отриману інформацію закладено в основу методики розрахунку параметрів мікроклімату у
будівлях лінійних виробничих управлінь магістральних газопроводів.
Розглянуто доцільність здійснення утеплення виробничих будівель пористими
теплоізоляційними матеріалами, а саме: адміністративної будівлі, операторної, складу паливно-
мастильних матеріалів,циркуляційної насосної, будівель лінійно-експлуатаційної служби, ремонтної
групи, котельні.
Ключові слова: енергозбереження, енергоефективність, теплоізоляційні вироби, математичне
моделювання, огороджувальна конструкція, теплопровідність, тепловологісні процеси.
One of the topical requirements nowadays is to increase the energy efficiency of buildings,
implemented primarily by increasing their thermal protection.
Features of thermal and humidity processes experimentally in the laboratory conditions and in existing
buildings are studied in the article.
A mathematical model was created for more detailed study of these processes. Methods of insulation
constructions envelope, thermal and moisture flow of processes occurring in the building constructions
envelope based on the obtained data were analyzed.
Gained information is taken as a basic method for microclimate indoors calculation.
The article also describes the opportunities of warming of the industrial premises with new porous
insulation materials.
Key words: energysaving, energy efficiency, heat-insulation materials, mathematical modelling
covering construction, thermal conductivity, heat-and-mass transfer..
УДК 620.179
ВИЗНАЧЕННЯ НАПРУЖЕНЬ У СТІНКАХ ПОСУДИН, ЩО ПРАЦЮЮТЬ
ПІД ТИСКОМ
А.М. Карпаш1, М.О. Карпаш2, Н.Л. Тацакович2
1
ТОВ «Науково-виробнича фірма «Зонд», м. Івано-Франківськ, вул. Микитинецька, 5а
2
e-mail: ankarpash@gmail.com
Визначення напружень та контроль напруженого стану технологічного обладнання підвищеної

небезпеки на об’єктах промисловості, а також у процесі їх експлуатування завжди являлось
актуальним питанням. Результати контролю та визначення рівня напружень давали змогу
експлуатуючим організаціям прогнозувати безпечні режими роботи та планово проводити
модернізацію та оновлення обладнання.
У спеціалізованих лабораторіях, з відповідним сучасним обладнанням, визначення напружень у
металі об’єкту контролю досягло досить високого рівня, з великим відсотком достовірності
результатів. Але для відображення повної картини про стан об’єкту, що експлуатується, цього не
достатньо, оскільки у лабораторних умовах визначення напружень проводять, в основному, на
модельних зразках, на яких неможливо врахувати усі фактори впливу, які є присутніми у реальних
умовах експлуатування і які відіграють вагому роль у безпечній та надійній роботі обладнання.
Тому, особлива увага, як науковців так і представників експлуатуючих організацій приділяється
визначенню і контролю рівня напружень у металоконструкціях у польових умовах, а особливо без
зупинки експлуатації технологічного обладнання. Це, в свою чергу, забезпечить безперервний
робочий процес, зменшить витрату часу на складні лабораторні дослідження, зменшить фінансові та
трудові людські ресурси.

384
З аналізу відомих методів визначення та контролю напружень [1] встановлено, що деякі із

небагатьох інформативних параметрів, які можна отримати шляхом вимірювання засобами
неруйнівного контролю є чутливими до зміни структури металу, навантажень, напружень та інших
факторів впливу. Це говорить про те, що за одним або за декількома інформативними параметрами
можна досліджувати напруження та процеси їхньої зміни.
Також з результатів аналізу методів неруйнівного контролю випливає той факт, що на практиці
визначення напружень в металоконструкціях зводиться до одного, інколи двох методів [2,3], тобто
напруження визначають на основі одного або двох інформативних параметрів, а при оцінці
фактичного технічного стану об’єктів підвищеної небезпеки чимало чинників, набутих у ході
тривалої експлуатації (залишкові напруження й деформації, зміни у мікроструктурі, старіння, втома,
деградація, міжкристалічна корозія, явище наклепу, складні умови експлуатації), які впливають на
стан металоконструкції, не враховуються, результатом чого є спотворення реальних даних, що
характеризують стан об’єкту.
Альтернативним виходом із ситуації, що склалася на шляху визначення та контролю напружень
у польових умовах є застосування багатопараметрового контролю, головним завданням якого є
ретельний підбір і виокремлення необхідних інформативних параметрів, які є чутливими до багатьох
факторів впливу і за якими можна найбільш точно та правильно визначати і прогнозувати рівень
напруженого стану у металевих конструкціях або її окремих конструктивних вузлах чи елементах.
Така стратегія розвитку нового комплексного підходу до визначення та контролю рівня
напружень у металевих конструкціях є запропонована і перевірена експериментальними
дослідженнями. У роботах [4, 5] описані алгоритми проведених експериментів, метою яких є
наближене відтворення процесу зміни рівня та визначення напруженого стану у робочих об’єктах
підвищеної небезпеки. Експериментальні дослідження діляться на два етапи: перший етап полягав у
отриманні із експериментального зразка шляхом вимірювання масштабного комплексу
інформативних параметрів (твердості, коерцитивної сили, акустичних властивостей, питомого
електричного опору, індуктивного параметра І2 з частотою вимірювання 13 та 25 кГц та магнітного
параметра І1) та виокремленні найбільш чутливих для подальших досліджень; головним завданням
другого етапу є моделювання та виготовлення дослідних зразків (посудин, що працюють під
тиском), проведення випробування за наперед складеним алгоритмом збільшення навантаження, під
час якого потрібно отримати необхідний комплекс структурночутливих інформативних параметрів
для подальшого опрацювання та формування результатів експерименту.
Після опрацювання отриманих результатів вимірювання першого етапу отримали на виході 4
параметри для подальших досліджень (твердість, коерцитивна сила, питомий електричний опір та
магнітний параметр І2). Результатом другого етапу експериментальної роботи є дослідження
виокремлених 4 інформативних параметрів за якими можна характеризувати рівень напруженого
стану технологічного обладнання. Проведено графічний та кореляційний аналізи, встановлено та
проаналізовано характер зв’язку виміряних інформативних параметрів залежно від прикладеного
навантаження. Отримані масиви інформативних параметрів були опрацьовані за раніше
запропонованою методологією з використанням штучних нейронних мереж [6], основними етапами
яких є: підготовка даних, формування та тренування нейромережі, тестування, перевірка на
невідомих даних. Нейромережі було створено для 3-ох та 4-ох параметрів (твердість, коерцитивна
сила та питомий електричний опір) та чотирьох (додано до трьох попередніх магнітний параметр І2).
Результати тестування даних у нейромережі представлені на рисунку 1.
а) б)
Рисунок 1 – тестові результати перевірки нейромережі по визначенні напруження σ тест (сині – тестові
значення) у порівнянні до розрахункового напруження σр (червоні – розраховані значення) в залежності
від тиску випробування Р: а – для 3-ох параметрів, б – для 4-ох параметрів
Використання штучних нейронних мереж дало можливість отримати апроксимовану залежність

у аналітичному вигляді – матричне рівняння із функціями перетворення та ваговими коефіцієнтами,
що змінюються в процесі навчання нейронної мережі.
Отримані результати дослідження показали, що похибка визначення напруження за трьома
інформативними параметрами є меншою за похибку визначення напруження за чотирма
параметрами і складає 6,04 %, що не перевищує 12% на нових зразках посудин під тиском.

385
Після проведення експериментів та аналізу результатів досліджень була проведена промислова

апробація нового підходу до визначення напружень у виробничих умовах реальних експлуатуючих
об’єктів нафтогазового комплексу, а саме на підприємствах ДП «УКРАВТОГАЗ» (об’єкт контролю –
акумулятор газу) та ПАТ «УКРСПЕЦТРАНСГАЗ» (об’єкт контролю – цистерна для
транспортування зрідженого газу). Результати апробації представлені у таблиці 1.
Таблиця 1 – Результати розрахованих значень напружень
Акумулятор газу (балон для метану) №1 Акумулятор газу (балон для метану) №2 Цистерна
№п/п
Р, МПа σр, МПа σе, МПа Р, МПа σр, МПа σе, МПа Р, МПа σр, МПа σе, МПа
1 10,0 83,3 85,6 10,0 83,3 90,9 1,5 93,6 95,4
2 15,0 125,0 128,6 15,0 125,0 131,1 2,0 124,8 127,9
3 20,0 166,7 170,1 20,0 166,7 173,0 2,5 156,0 164,8
Середня відносна похибка, МПа 4,3% Середня відносна похибка, МПа 9,1% Середня відносна 6,3%
похибка, МПа
σр – розраховане значення напруження за ГОСТ – 14249-89;
σе – значення напруження розраховане за комплексом виміряних інформативних параметрів.
За результатами промислової апробації встановлено, що метод визначення напружень може
використовуватися на об’єктах промисловості.
1. Карпаш А. М. Особенности применения современных методов контроля для определения
напряженно-деформированного состояния металлических конструкций / А. М. Карпаш, Н. Л.
Тацакович, Е. Р. Доценко // “NDT days 2016” / SCIENTIFIC PROCEEDINGS. XXXІ, №1 (187). – 2016.
С. 319-324;
2. Ващишак С. П. Cовременные подходы к определению физико-механических характеристик
металлов объектов нефтегазового комплекса / С. П. Ващишак, А. М. Карпаш // “NDT days 2012” /
SCIENTIFIC PROCEEDINGS. XXVII, №1 (133). – 2012. С. 260-264;
3. Карпаш А. М. Аналіз відомих методів контролю фізико-механічних характеристик металу /
А. М. Карпаш // Нафтогазова енергетика. – 2012. – №1(17). – С. 70-82;
4. Карпаш А. М. Експериментальні дослідження та практика визначення залишкового ресурсу
металоконструкцій довготривалої експлуатації з врахуванням напруженого стану / А. М. Карпаш //
Матеріали 8-ї Національної науково-технічної конференції «неруйнівний контроль та технічна
діагностика – UkrNDT-2016) (22-24 листопада 2016 р.) – м. Київ: УТ НКТД. – 2016. С. 193-196;
5. Карпаш А. М. Особливості експериментальних модельних об’єктів та постановка
експерименту для визначення напружено-деформованого стану металоконструкцій за комплексом
інформативних параметрів / А. М. Карпаш // Нафтогазова енергетика. – 2016. – №1(25). – С. 91-101;
6. Хайкин С. Нейронные сети: полный курс / С. Хайкин. – М.: Вильямс, 2006. – 1104 с. – ISBN
5-8459-0890-6.
УДК 620.9.662.7
АНАЛІЗ ПАЛИВНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ДВИГУНІВ

ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ НА БІОГАЗІ З ВІДХОДІВ
ТВАРИННИЦТВА
Л.І.Гаєва, Т.В.Дикун
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 76019,
м.Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15, http://nung.edu.ua/, admin@nung.edu.ua
Актуальність проблеми використання альтернативних палив для двигунів внутрішнього

згоряння не викликає сумніву. Одним з перспективних джерел енергії для ДВЗ є біогаз з відходів та
вторинних продуктів тваринництва. Біогазові технології розвиваються досить швидкими темпами.
Провідне місце у виробництві біогазу займає Китай. КНР забезпечує 20% національних потреб в
енергії за рахунок біогазу. Друге місце з виробництва газу займає Індія, де ще в 1930-ті рр. була
прийнята перша у світі програма з розвитку біогазової технології. Сьогодні щоденне виробництво
біогазу в Індії становить 2,5-3,0 млн. м3.
За даними статистики щорічно в країнах ЄС утворюється побутових і сільськогосподарських
відходів в обсязі 143-172 млн. т умовного палива. З них 20-30 млн. т. умовного палива можуть бути
утилізовані сьогодні.

386
До 2020 року в Європейській практиці близько 75% біогазу буде вироблятися з відходів
сільського господарства. Серед Європейських країн з високими темпами розвитку ринку біогазу
варто виділити Данію, Німеччину, Великобританію, Швецію, Італію. Наприклад, в Данії до 20%
енергії спалювання забезпечує біогаз. Значно повільніше ринок біогазу розвивається в США,
незважаючи на велику кількість ферм у країні, діє тільки 200 біопромислових заводів і до 2020 року
їх кількість буде доведена до 220.
Попри високий потенціал біогазової галузі в Україні її розвиток все ще залишається на
початковій стадії. Основна причина цього – відсутність будь-якої державної підтримки галузі.
Перший великий біогазовий комплекс на відходах тваринництва з’явився ще в 1993 році на
свинофермі комбінату «Запоріжсталь».
У вересні 2011 року було розпочато будівництво біогазової установки на свинокомплексі в
с. Копанки Івано-Франківської області. Відкриття біогазового заводу ТОВ «Даноша» в м. Калуші
Івано-Франківської області у вересні 2013 року дозволила вирішити проблему утилізації відходів
цього свинокомплексу та дає можливість забезпечити його електроенергією власного виробництва.
Аналіз міжнародного досвіду свідчить, що біогаз з відходів тваринництва можна
використовувати як альтернативне паливо для автомобільних двигунів.
Усереднений компонентний склад біогазу з продуктів тваринництва складає, % об.: 53÷70 – СН4;
30÷40 – СО2; 0÷3 – H2S; сліди (≤ 0,1) водню, аміаку і оксидів азоту.
Біогаз не має неприємного запаху, його нижча теплота згоряння 25 МДж/м3. Один метр
кубічний біогазу еквівалентний 0,7-0,8 кг умовного палива.
При використанні біогазу з відходів тваринництва концентрація енергії в 1м3 горючої суміші
при коефіцієнті надлишку повітря є менша, складає тільки Qг.с.=2000 2200 кДж/м3 (при вмісті
метану 62%). Для бензиноповітряної суміші в цьому випадку Qг.с.(б)= 3600 кДж/м3 , а для
газоповітряної суміші – Qг.с.(г)= 3400 кДж/м3 . Тобто зниження теплоти в 1 м3 горючої суміші
двигунів для біогазу з відходів тваринництва складає 42%, а для метану (природний газ) – тільки 8%.
Ефективна потужність двигунів знижується на 15-20% порівняно з стандартним мінеральним
паливом. В результаті цього питома ефективна витрата палива для двигуна автомобіля ЗИЛ – 130 у
порівнянні з стандартним паливом буде значно більша (рис.1).
Через те, що біогаз завжди містить вологу, сірководень, щоб уникнути корозії автомобільних
двигунів, їх необхідно вилучати на стадії очищення біогазу. Від вологи його очищають у
конденсаційних ємностях, збудованих у трубопроводах біогазу. Методи очищення біогазу від
сірководню можуть бути поділені на біологічні і хімічні. З хімічних найпоширеніші методи з
додаванням хлориду заліза до зброджувальної сировини за реакцією:
(1)
Цей метод легко реалізується і має високу ефективність.
Адсорбційний метод заснований на адсорбції сірководню при проходженні біогазу через ємність із
гранулами оксиду заліза за реакцією:
(2)
Перевагами даного методу є простота, дешевизна, легкість в обслуговуванні та експлуатації.
Недоліки його полягають у великій кількості теплоти, що виділяється при регенерації гранул і
чутливості методу до вмісту вологи у біогазі.
Мікробіологічний метод полягає у добавці в метантенк, у зону, де накопичується біогаз, певної
кількості повітря (4-5 % об. від біогазу). Метод заснований на біологічному аеробному окисненні
сірководню до елементарної сірки групою спеціальних мікроорганізмів. У біогазі протікає така
реакція:
(3)

387
1– біогаз; 2 – бензин
Рисунок 1 – Залежність питомої ефективної витрати палива для двигуна ЗИЛ – 130 від числа
обертів для біогазу з відходів тваринництва і стандартного бензину
Ефективність очищення біогазу цим методом складає 80-90%. Метод простий у реалізації, має
найнижчі капітальні та експлуатаційні витрати.
З наведеного аналізу робочого процесу ДВЗ на біогазі з відходів тваринництва можна зробити
наступні висновки:
- Україна має не повністю задіяний потенціал джерела енергії – виробництва біогазу з відходів та
вторинних продуктів тваринництва;
- при використанні біогазу з продуктів тваринництва знижуються енергетичні і техніко-
експлуатаційні показники роботи ДВЗ. Для запобігання зменшення цих показників (Ne, ge) доцільно
використовувати суміш біогазу з природним газом;
- так як біогаз з відходів тваринництва містить вологу і сірководень, то при високих температурах і
тисках вони вступають в реакцію з металами конструкції двигунів і тому степінь очищення його
повинна бути високою.
Дані дослідження будуть служити основою для подальшого аналізу техніко-експлуатаційних і
економічних показників роботи ДВЗ на біогазі з відходів виробництва.
Перелік посилань на джерела
1. Гелетуха Г.Г. Перспективы производства тепловой энергии из биомассы в Украине /
Г.Г. Гелетуха, Т.А. Железная, Е.Н.Олейник // Промышленная теплотехника. – 2013. – Т.35, №5. –
С.48-55.
2. European Biogas Association (Електронний ресурс) – режим доступу: http: // european-biogas.eu.
3. Генкин К.И. Газовые двигатели / К.И. Генкин. – М.: Машиностроения, 1987. – 196с.
4. Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні / Г.М.Калетник. – К.: Аграрна наука, 2008. –
464с.

388
УДК 621.317.791
ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ ЯКОСТІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ

РОБОТИ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ НАФТОГАЗОВИХ КОМПЛЕКСІВ
І.Д. Галущак, Я.О. Бажан, М.С. Воскобойников
вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна 76019
Із вводом в народне господарство нових технологічних процесів, пов’язаних з використанням

потужних несиметричних, нелінійних і швидкозмінних навантажень, погіршуються показники якості
електроенергії. Зниження показників якості електроенергії в системах електропостачання викликає
негативні наслідки, серед яких найбільш вагомими є: збільшення втрат активної потужності та
електроенергії; скорочення терміну служби електрообладнання; збільшення капітальних вкладень в
системи електропостачання; порушення нормального режиму протікання технологічних процесів,
що супроводжуються зниженням якості та кількості випущеної продукції.
Перші три види наслідків мають місце в основному електротехнічному обладнанні систем
електропостачання, до якого відносяться: асинхронні та синхронні машини, силові трансформатори,
силові конденсатори, лінії електропередач, освітлювальні пристрої.
Збільшення капіталовкладень в систему електропостачання зумовлене необхідністю
встановлення в ній більш потужного електрообладнання порівняно з тим, яке потрібне за умовами
симетричного та синусоїдного режиму.
Взаємний вплив показників якості електричної енергії проявляється по-різному. Розглянемо
вплив показників якості електроенергії на роботу електротехнічного обладнання.
При відхиленні напруги змінюються значення вихідного параметру електроприймача,
наприклад, корисна потужність на валу електродвигуна, освітлення в електроосвітлювальній
установці чи температура в електротермічній печі. Зміна напруги приводить до зміни споживаної
електроприймачем потужності.
Залежність споживаної потужності електроприймача від напруги називають статичною
характеристикою навантаження за напругою. У загальному випадку ця залежність є нелінійною.
Узагальнені статичні характеристики для вузлів навантаження напругою 610 кВ визначаються за
наступними формулами:
Kp = 0,83 0,3·Ku + 0,47·Ku2;

4,2 9,5  5,3 
KQ    Кu    1  Ku 2 , (1)
tg ном tg ном  tg ном 
де K p , K Q - регулюючі коефіцієнти статичних характеристик за активною та реактивною
потужностями;
U - відносна зміна напруги.
Ku 
U ном
Втрати потужності в лініях живлення можна визначити за наступними формулами
Pu 2  Qu 2 Kp  Puном 2  K Q  Qu ном 2
P  R R, (2)
U 2
Ku  U ном
2
де Pu , Qu - значення активної та реактивної потужності при заданій напрузі.

Враховуючи статичні характеристики, визначимо відносні втрати потужності в мережах
живлення при відхиленні напруги від номінальної. Результати розрахунків заносимо в таблицю 1.
Таблиця 1  Результати розрахунків відносних втрат потужностей
Ku 0,9 0,95 1 1,05 1,1
Kp 0,9407 0,969 1 1,033 1,0687
KQ 0,71 0,858 1 1,238 1,47
P3 0,961 0,963 1 1,074 1,185
Аналіз отриманих результатів показує, що:

 представлення статичних характеристик з недостатньою точністю чи їх неврахування може
привести до значних похибок при розрахунках та оптимізації режимів роботи систем
електропостачання;

389
 неврахування статичних характеристик приводить до відносної похибки у визначенні втрат

потужності в мережах живлення до 20% і більше;
 не завжди потужності в мережах зменшуються при збільшенні напруги (із-за росту споживаної
двигунами і трансформаторами реактивної потужності).
Проведений аналіз гістограм вузлів навантаження (ВН) показав, що коефіцієнт завантаження
основної частини електрообладнання низький, а фактичні відхилення напруги часто перевищують
допустимі (+ 10% в мережах живлення 6  35 кВ, + 5%  в розподільчих мережах 380 ) межі, як
правило в додатну сторону.
У святкові, вихідні дні та в нічні години напруга в низьковольтних мережах на 10% і більше
перевищує номінальну.
Це можна пояснити недооцінкою впливу рівня напруги на електроспоживання, а також
бажанням підвищити стійкість системи електропостачання (СЕП).
Момент обертання і ковзання асинхронних двигунів залежать від напруги на їх затискачах.
При зниженні напруги ускладнюється пуск двигунів і знижується швидкість обертання, що
призводить до зменшення продуктивності механізмів і збільшення струмів, тобто до збільшення
втрат в мережі. При підвищенні напруги росте споживання реактивної потужності, прискорюється
старіння ізоляції (наприклад, 1% підвищення напруги збільшує споживання реактивної потужності
на 3%). Поява в мережі несиметрії напруги призводить до значного збільшення втрат активної
потужності в обмотках двигуна внаслідок низького опору струмам зворотної послідовності і до
зниження обертового моменту двигуна. Опір зворотної послідовності асинхронних двигунів в 5-7 раз
менший опору прямої послідовності, тому допустима для двигунів несиметрія напруги обмежується
значенням 2%, в протилежному випадку різко зменшується термін служби двигунів. Так, несиметрія
напруги в 2% скорочує термін на 10,8%, при 4% - термін служби скорочується вдвічі. Для
синхронних двигунів скорочення терміну служби при несиметрії 2% складає 16,2%, для
трансформаторів – 4%, конденсаторів – 20%; причому в синхронних двигунах втрати в роторі і його
перегрів від несиметрії напруги вищі чим в статорі. При несиметрії напруги 2% струм зворотної
послідовності асинхронного двигуна зростає до 15%, втрати в двигуні – на 8%, а додатковий нагрів
обмотки з ізоляцією класу А досягає 5 0С, що є досить значним враховуючи те, що додатковий нагрів
обмотки двигуна з ізоляцією класу А на 8 0С скорочує термін його служби вдвічі. Якщо несиметрія
досягає 5%, струм зворотної послідовності зростає до 38%, втрати до 50%, а перегрів – до 30 0С.
Зменшення обертового і пускового моментів асинхронного двигуна при несиметрії напруги
пропорційно квадрату коефіцієнта несиметрії напруги. Понад 20% асинхронних двигунів виходять з
ладу в результаті роботи в несиметричному режимі [2].,
Також дуже негативно впливає на роботу обертових машин зниження інших показників якості
електричної енергії. Так вищі гармоніки викликають в двигунах підвищення втрат активної енергії за
рахунок більш високого опору обмоток струмам підвищеної частоти.
Додаткові втрати активної потужності викликають додаткове нагрівання обмоток синхронної
машини. Особливо небезпечні перегріви обмоток збудження, які можуть призвести до прискореного
виходу з ладу електрообладнання.
Також негативно впливає на роботу обертових машин зниження інших показників якості
електричної енергії. При зменшенні напруги понад 10% термін служби асинхронного двигуна
скорочується вдвічі.
Встановлення обгрунтованих значень напруги на затискачах споживачів є одним із засобів
раціонального використання електричної енергії, підвищення економічної роботи
електрообладнання. При цьому в процесі експлуатації електрообладнання може виникнути
необхідність регулювання напруги в різних умовах балансу активних потужностей. Так, якщо в
енергосистемі є в наявності резерв активної потужності, то регулювання напруги здійснюється для
забезпечення мінімуму втрат активної потужності і енергії, забезпечення стійкої роботи вузлів
навантаження. В умовах тимчасового дефіциту потужності може виникнути доцільність
підтримування пониженої напруги в допустимих межах, при яких досягається часткове зниження
споживання активної потужності в відповідності з їх СХ. В цьому випадку виникає необхідність в
аналітичному визначенні оптимальної напруги в мережі підприємства і в оцінці технічної
допустимості цієї напруги за іншими показниками.
1. Галущак І.Д. Підвищення надійності та ефективності функціонування електротехнічного
комплексу для електробуріння / Федорів М.Й., Галущак І.Д., Гладь І.В. // "Нафтогазова енергетика",
м. Івано-Франківськ, 2006. - № 1(1), – С. 41-43.
2. Костишин, В. С. Дослідження ефективності перетворення енергії в електроприводних
турбомашинах [Текст] / В. С. Костишин, П. О. Курляк // Збірник тез доповідей Міжнародної
науково-технічної конференції молодих учених та студентів «Актуальні задачі сучасних
технологій». – м.Тернопіль, 2014. – С. 252-253.

390
УДК 621.317.791
ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАСОСНИХ

УСТАНОВОК НАФТОГАЗОВИХ КОМПЛЕКСІВ
І.Д. Галущак, А.З. Дика, І.І. Князевич
вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, Україна 76019
Розглядають наступні шляхи енергозбереження в електроприводі, в тому числі і насосних

установок:
- удосконалення процесу вибору потужності двигунів. Двигун заниженої потужності швидко
виходить з ладу, а двигун завищеної потужності використовує енергію неефективно, тобто з
високими питомими втратами в самому двигуні (низький ККД). Тому вирішення цієї задачі є досить
важливим;
- перехід на енергозберігаючі двигуни, в яких за рахунок збільшення маси активних матеріалів
(заліза, міді) підвищуються номінальні значення ККД і cos.. Це доцільно застосовувати, коли
двигун працює з практично постійним навантаженням. Доцільність створення і застосування
енергозберігаючих двигунів в приводах повинна оцінюватись з врахуванням додаткових витрат;
- створення спеціальних додаткових технічних засобів, що забезпечують зменшення негативного
впливу на енергетичні показники відхилення навантаження від номінального.
- перехід від нерегульованого електроприводу до регульованого. Частотно–регульований
електропривід дозволяє заощаджувати на непродуктивних втратах енергії. Отже застосування,
наприклад, частотно–регульованого електроприводу призводить до заощадження від 5 до 30 %
електроенергії за рахунок підтримання роботи електроприводу в режимі оптимального ККД. Це
досягається тим, що перетворювач автоматично відстежує споживання струму, розраховує
навантаження і знижує вихідну напругу. В результаті знижуються втрати в обмотках електродвигуна
і збільшується його ККД.
Перехід на частотно-регульоваий електропривід обумовлений підвищенням технічного рівня
обладнання, в якому використовується електропривід, що дає можливість раціонального вирішення
енергетичних завдань.
По-перше, при переході до регульованого електроприводу економія енергії часто досягається не
за рахунок власного приводу, а за рахунок того процесу, який привід обслуговує, причому економія
інколи в багато раз перевищує власне споживання електроприводу.
По-друге, специфіка конкретних завдань така, що немає універсально хороших рішень і
інженеру доводиться в кожному випадку шукати з великого набору можливостей одну. Крім того
дуже обмежений набір серійно випущених комплектних електроприводів, які б підходили до заміни.
Для реалізації цього завдання електродвигуни отримують живлення від керованих силових
напівпровідникових перетворювачів струму. Нині найбільше поширення знайшли електроприводи
постійного струму з використанням тиристорних перетворювачів змінного струму в постійний та
частотно-керовані асинхронні електроприводи, де застосовуються так звані перетворювачі частоти з
проміжною ланкою постійного струму.
При цьому електропривод впливає на форму напруги мережі (спотворення напруги) та її діюче
значення (спад напруги), а також на розподіл активної та реактивної потужності (сosφ) оскільки саме
ці параметри нормуються національними та міжнародними стандартами. Слід зазначити, що
проблема впливу електроприводу на роботу мережі та оточуючого електрообладнання є значно
ширшою, ніж безпосередній вплив на нормовані показники, котрі характеризують якість
електроенергії. Нині говорять про проблему електромагнітної сумісності (ЕМС) електроприводів, під
якою розуміють здатність електроприводу нормально працювати в електромагнітному середовищі,
не вносячи недопустимих електромагнітних завад для іншого обладнання, котре перебуває у цьому
середовищі.
Пристрої, що забезпечують об'ємну витрату, такі як вентилятори, насоси та компресори як і
раніше, часто застосовуються без регулювання числа обертів. При цьому витрата контролюється за
допомогою дроселювання, вентилів або клапанів. В разі, якщо витрата не регулюється зміною числа
обертів, двигун безупинно працює з повним навантаженням. Система без регулювання числа обертів
більшу частину часу витрачає значну частку енергії марно. Регулювання числа обертів двигуна за
допомогою перетворювачів частоти дає можливість економії енергії до 70%. Зупинимося
детальніше на порівнянні з іншими способами енергозбереження. Зміна (регулювання) режиму
роботи насоса здійснюється:
- напірною або приймальною засувкою;

391
- зміною числа працюючих насосів;

- зміною частоти обертання електродвигуна (з допомогою ПЧ).
Аналіз:
- при регулюванні засувкою із зменшенням витрати води ККД насоса зменшується, а значення
натиску зростає. Отже, із зменшенням витрати води питома витрата електроенергії швидко зростає;
- якщо числом насосів, то ККД двигуна і насоса незмінно. Тиск через зменшення витрати і
втрат в мережі знижується; питомі витрати електроенергії також знижуються; при частотному
регулюванні електродвигуна ККД насоса і електродвигуна із зменшенням витрати знижуються,
натиск також знижується;
- витрата підвищується прямо пропорційно числу обертів, у той час як тиск тримається
пропорційно квадрату числа обертів. Найважливіший пункт відносно економії енергії полягає в
тому, що споживання електроенергії пропорційне третьому ступеню числа обертів(“в кубі”). Це
означає, що навіть мінімальне зниження числа обертів може привести до великої економії в
споживанні електроенергії.
Вибір тієї чи іншої моделі, яка описує зміни показників надійності функціонування
технологічного обладнання, є найважливішим етапом процедури прогнозування. Спрощення моделі
призводить до зменшення точності прогнозу часу настання відмови. Зайве ускладнення моделі може
привести до нестійкості алгоритму ідентифікації. Крім того, необхідно враховувати, що ступінь
складності моделі залежить не тільки від ідентифікуючого параметра, але і від рівня похибки
проведення первинних вимірювань.
Таким чином, можна скласти багатокритеріальну задачу вибору оптимального рівня складності
моделей, що описують зміну показників надійності нафтогазовидобувного обладнання в часі.
При виборі методу вирішення поставленого завдання висунемо дві додаткові умови.
По-перше, шукана модель повинна володіти передбачуваними властивостями, тобто при
екстраполяції впродовж деякого проміжку часу її значення не повинні «розгойдуватись». Це умова
дає обмеження на ступінь складності функції.
По-друге, будемо припускати, що обсяг вибірки даних, на якій будується модель, невеликий.
Це пов'язано з тим, що найбільш достовірна інформація про відмови технологічного обладнання, що
зберігається в базах даних сучасних ІВС, охоплює часовий інтервал в 5-6 років. Подібний обсяг
інформації не перевищує 1020 життєвих циклів (пуск в експлуатацію - нормальна експлуатація -
старіння і знос - заміна - ремонт) роботи технологічного обладнання нафтових промислів.
Економічні вигоди частотного регулювання особливо істотні для приводів, що працюють в
повторно-короткочасному режимі, де має місце часта зміна напрямку обертання з інтенсивним
гальмуванням.
Для здійснення частотного регулювання кутової швидкості знаходять застосування
перетворювачі, на виході яких по необхідному співвідношенню або незалежно міняється як частота,
так і амплітуда напруги. Перетворювачі частоти можна розділити на електромашинні і вентильні. У
свою чергу електромашинні перетворювачі можуть бути виконані з проміжною ланкою постійного
струму і безпосереднім зв'язком. В останніх використовують колекторних машину змінного струму,
на вхід якої подають змінну напругу з постійною частотою і амплітудою, а на виході її отримують
напругу з регульованою частотою і амплітудою. Електромашинні перетворювачі з безпосереднім
зв'язком практичного застосування не отримали.
Як уже роз'яснювалось раніше, при оцінці витрат і періоду амортизації повинна враховуватися
економія від використання перетворювачів частоти. Програми розрахунку потенціалу економії
витрат електроенергії пропонують оцінку економії при інвестиціях у перетворювачі частоти.
Програми розрахунку опираються в порівнянні на найбільш вживані звичайні методи регулювання,
такі як регулювання витрати за допомогою дросельних клапанів для вентиляторів, або вентилів та
регулювання ввімкненням/вимикненням для насосів.
У якості ціни одиниці електричної енергії повинна вказуватися фактична ціна для одержання
найбільш точного розрахунку. Години роботи завжди оцінюються за рік. Цей розрахунок походить із
припущення у використанні 80% у рік з типовими виробничими циклами кондиціювання повітря.
1. Крижанівський Є.І. Підвищення ефективності роботи електроприводних агрегатів в
нафтогазовій промисловості [Текст] / Є.І. Крижанівський, В. С. Костишин, О.М. Карпаш //
Нафтогазова енергетика. - Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2007. – №3(4) – С.31-37. – ISSN 1993-9868.
2 Галущак І.Д., Маленкович В.О. Дослідження енергоефективності систем електрообладнання
об’єктів нафтогазового комплексу». Матеріали міжнародної проблемно-наукової міжгалузевої
конференції «Інформаційні проблеми комп’ютерних систем, юриспруденціх, енергетики, економіки,
моделювання та управління (ПНМК-2012)» 7-10 червня 2012 р. Випуск №8, – м. Бучач, 2012.

392
ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ДЛЯ СУМІСНОГО ЗБОРУ

НАФТИ, ГАЗУ, КОНДЕНСАТУ І ВОДИ
Горін П. В.
Долинський газопереробний завод, 78431, с. Пнів
Більшість нафтопроводів, продуктопроводів, конденсатопроводів, що прокладено на

промислових площах, працюють із неповним завантаженням (неповним заповненням порожнини
трубопроводу рідинним продуктом), а отже частина трубопроводу буде заповнена газом.
Такі трубопроводи називають трубопроводами, що транспортують двофазове середовище. За
умови потрапляння в порожнину трубопроводу води, окрім газової та рідинної вуглеводневої фази,
з’являється третя фаза – водна, внаслідок чого активні корозійні та ерозійні процеси зношення
внутрішньої поверхні трубопроводу призводять до появи ще однієї фази – твердих відкладів. Саме
тому виникає необхідність розробки алгоритму, спрямованого на вирішення проблеми розрахунку
параметрів гідравлічного стану трубопроводів, що транспортують багатофазове середовище.
Більшість із досліджень, що стосуються руху газорідинного потоку, стосувались здебільше
визначення його структури [1]. Як нормативні документи, на кшталт
ВСН 51-3, із інструкціями з гідравлічного розрахунку промислових трубопроводів для газорідинних
сумішей [2], так і останні технічні рішення [3], пропонують визначати градієнт падіння тиску по
кожній із досліджуваних ділянок. Як результат, ці документи можливо використати лише для
періоду проектування трубопровідної системи і режимів роботи насосів або компресорів або ж для
отримання якоїсь величини кінцевого тиску, яка, на думку авторів, є оптимальною для даного
гідравлічного стану системи. Представлені рішення в такому вигляді не дають змогу оцінити
процеси перерозподілу мас рідини, амплітуду коливання робочого тиску, визначити місця утворення
газових шапок і водних пробок в порожнині трубопроводу. Отже, необхідно розробити алгоритм
основним завданням якого є визначення реальних структурних форм течії багатофазового
середовища і обрання для кожної з них оптимального методу відведення забруднень. В основу
алгоритму покладено розрахунок гідравлічних параметрів трубопроводів, що перекачують
газорідинні суміші, представлений в ВСН 51-3, доповнений методиками УкрНДІгазу [4], що
базуються на обробці теорій А.К. Галлямова і А.І. Чарного щодо визначення межі розділу скупчень
рідини в понижених ділянках трубопроводу.
Список літератури
1. Клапчук О.В., Славинский В.П. Экспериментальные исследования структуры турбулентного
потока в гладких и шероховатых трубах // «Разработка месторождений, промысловая и заводская
обработка газа, транспорт газа», вып. 1 «ч. 2». – Москва, 1974. - С. 48-61.
2. Инструкция по гидравлическому расчету промысловых трубопроводов для газожидкостных
смесей. Москва: ВНИИГАЗ, 1980. - 22 с.
3. Калашников О.В. Расчетные и действительные перепады давления при двухфазном
транспорте нефти и газа/ О.В. Калашников// Экотехнологии и ресурсосбережение: Научно-
технический журнал, вып. 1, НАН Украины. - Киев, 2001. - С. 9-13.
4. Пат. UA 36414 U, МПК(2006) F17D Спосіб визначення гідравлічного стану газопроводів, які
транспортують газорідинні суміші/ Дячук В.В.,
Капцов І.І., Стецюк С.М., Сушко Г.М., Світлицький С.М., опубл. 27.10.2008, Бюл. № 20.

393
УДК 622.276.004
РОЗРАХУНОК ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ШТАНГОВИХ НАСОСНО-ЕЖЕКТОРНИХ УСТАНОВОК ДЛЯ
НАФТОВИХ СВЕРДЛОВИН
О.Я. Дубей
м. Івано-Франківськ, Україна 76019
е-mail: olgadubej@gmail.com
Для подолання ряду ускладнень, які можуть траплятися при експлуатації нафтових свердловин
установками штангових насосів (погіршення роботи насоса аж до зриву його подачі та зупинки
видобування, зниження динамічного рівня у свердловині) було запропоновано додатково встановити
рідинногазовий ежектор над динамічним рівнем свердловини. У такому випадку робочий потік в
ежекторі (свердловинний флюїд) захоплюватиме нафтовий газ із затрубного простору. Це дозволить
отримати такі позитивні результати: корисно використати потенціальну енергію затрубного
нафтового газу свердловини, стабілізувати роботу штангового насоса, уникнути коливання
динамічного рівня у свердловині, полегшити підйом свердловинної продукції на поверхню за
рахунок зменшення густини змішаного потоку після ежектора, зменшити навантаження на колону
штанг та споживання електроенергії.
Запропоновану тандемну установку було вирішено впровадити у нафтовій свердловині 753-Д
НГВУ «Долинанафтогаз», для якої були відомі її основні робочі та геометричні параметри.
Використовуючи задані параметри свердловини, відомі методи Поетманна-Карпентера і
Баксендела, а також числовий метод Адамса-Крилова для розв’язання їх диференціальних рівнянь,
знайдено розподіл тиску і температури між вибоєм і точкою підвісу насоса, точкою підвісу насоса і
устям свердловини. Разом з тим отримано числові значення густини газоводонафтової суміші та
вільного нафтового газу, його витратного газовмісту, середньоінтегральної швидкості руху
газорідинної суміші для різних перерізів свердловини між точкою підвісу насоса та її устям. Всі
обчислення були здійснені за допомогою розроблених мною комп’ютерних програм [1].
В основу визначення доцільності використання ежектора у свердловині вище їх динамічного
рівня було покладено такі дві умовами:
 весь газ, який надходить у затрубний простір свердловини протягом доби, повинен
проходити через ежектор. Це забезпечуватиме стабільність динамічного рівня свердловини;
 місце встановлення ежектора у свердловині та його геометричні параметри повинні бути
такими, щоб забезпечити якнайбільше зменшення навантаження на колону штанг.
З метою дотримання першої умови знайдено витрату затрубного газу через ежектор за його
термобаричних умов ( p зат  1,83 МПа, Т зат  297 К (середня температура)) Qгз  0,913103 м3/с, а
також його густину  зат  14,86 кг/м3. Щоб забезпечити відбір газу із затрубного простору, витрата
якого рівна Qгз , необхідно забезпечити певний тиск у приймальній камері ежектора. Цей тиск
знайдено із розв’язку такого рівняння:
2  k 1 
 p р1  k 2k p зат
  p р1  k 
  с2 f ін2 
2
Qгз  1   p
 k 1 
 ,

(1)
 p зат    зат  
зат
 
де  c – коефіцієнт тертя в отворі між затрубним простором свердловини і приймальною камерою
ежектора (  c =0,955); f ін – площа поперечного перерізу отвору зворотного клапана (було прийнято
d ін =4 мм і f ін  0,1257104 м2); k – коефіцієнт адіабати (k=1,33). В результаті отримано
p p1  1,786106 Па.
Для дотримання другої умови вибрано інтервал глибин можливого розташування ежектора у
свердловині (h = (610…890) м) при динамічному рівні свердловини 753-Д hд  1243,3 м. При уявній
установці ежекторів у свердловині в перерізах цього інтервалу і прийнятті параметрів робочого
потоку ежектора рівними відповідним параметрам свердловини у цих перерізах, визначено
параметри на виході ежекторів, використовуючи їх рівняння [2], а далі застосовано метод Баксендела
для визначення розподілу тиску та температури від ежектора до устя свердловини.
Встановлено при такому дослідженні, що тиск на усті свердловини буде тим більшим, чим
меншим є відношення f 3 f p1 і чим глибше встановлено ежектор у свердловині. Вплив другого
фактора на зміну тиску на усті свердловини є незначним у порівнянні з впливом величини

394
відношення f 3 f p1 . Якщо тиск при цьому дослідженні ежекторів на усті свердловини є більшим за
заданий устєвий тиск p г свердловини, то це означає, що при реальному встановленні такого
ежектора у свердловині у тому ж перерізі, тиск на його вході буде нижчий за тиск у цьому ж перерізі
без ежектора. А це у свою чергу вказує на те, що у цьому випадку тиск на виході штангового насоса
буде менший ніж тиск у випадку відсутності ежектора.
У зв’язку з цим було вибрано чотири високонапірні ежектори з малим відношенням f 3 f p1
( f 3 f p1 =3). При реальному встановленні цих ежекторів у свердловині на глибинах вибраного
діапазону та її устєвому тиску p г =0,5 МПа отримано зменшення тиску у перерізах свердловини на
вході в ежектори у порівнянні з тиском у цих же перерізах за відсутності ежекторів. Зокрема, для
ежекторів, встановлених відповідно на глибинах Lе = 700 і 870 м вказане зменшення склало
p( 700 ) =1,03 МПа (рис. 1) і p( 870 ) =1,75 МПа (рис. 2) (на рисунках ці зменшення тиску зображені
відрізками b'b).
1 – без ежектора; 2 – з ежектором ( f 3 f p1 = 3) і

1 – без ежектора; 2 – з ежектором ( f 3 f p1 = 3);
тиском на усті р г = 0,5 МПа;
3 – з ежектором при р р = 5,38 МПа
3 – з ежектором при р р = 3,9079 МПа
Рисунок 2 – Розподіл тиску в свердловині
Рисунок 1 – Розподіл тиску в свердловині між між штанговим насосом та устям
штанговим насосом та устям
Використовуючи метод Баксендела для цих двох ежекторів між перерізами їх встановлення та
виходом штангового насоса, отримано зменшення тиску на виході СШН на 1,32 МПа у випадку
розташування ежектора на глибині 700 м і 1,96 МПа – на глибині 870 м (на рис. 1 і рис. 2 ці
зменшення зображені відрізками c'c).
Таким чином, найбільш раціонально в свердловині 753-Д встановити високонапірний ежектор з
f 3 f p1 =3 (високонапірний) на глибині 870 м. Геометричні параметри цього ежектора, знайдені у
процесі дослідження, такі: діаметр вихідного отвору сопла d с =3,88 мм, камери змішування
d кз =6,72 мм, вихідного отвору дифузора d д =18,01 мм і кут конуса дифузора α=8°.
Таким чином для запропонованої свердловини 753-Д НГВУ «Долинанафтогаз» було
розраховано оптимальний режим її експлуатації тандемною установкою штанговий насос –
нафтогазовий ежектор, який забезпечуватиме покращення роботи свердловинного обладнання та
зменшення капіталовкладень у видобування нафти.
1. Дубей О.Я. Підвищення ефективності установок свердловинних штангових насосів шляхом
застосування нафтогазових ежекторів. Спец. 05.05.12 – Машини нафтової та газової промисловості:
Дис… на здоб. н. с. к. т. н. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2016. – 218 с.
2. Дубей О.Я. Рівняння високонапірного нафтогазового ежектора / О.Я. Дубей // Збірник
монографій «Научные ответы на вызовы современности – 2016». Том 2. – Одесса. – С. 114-129.

395
УДК 553.38
ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТОВЩ ДЕВОНУ В ПІВДЕННО-
ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ:
СЕДИМЕНТАЦІЙНІ І ГЕОХІМІЧНІ ДАНІ
Валерій Омельченко1, Павєл Косаковскі2, Яцек Матушкєвіч2
1
Iвано-Франківський національний технічний університет нафти і газу,
Навчально-науковий інститут «Інститут геології та геофізики»,
вул. Карпатська 15, м. Івано-Франківськ, Україна, 76019, e-mail: ovgeo@nung.edu.ua
2
Краківська гірничо-металургійна академія імені Станіслава Сташиця ,
Факультет геології, геофізики та охорони навколишнього середовища,
алея Міцкевича 30, 30-059, м. Краків, Польща, kosak@agh.edu.p , jamat@geol.agh.edu.pl
Від початку видобутку нафти і газу людство цікавить питання походження цих флюїдів. Існує
два погляди на походження нафти і газу – органічний та неорганічний. Органічний базується на
пошуку у розрізі осадових порід так званих нафтогазоматеринських, що продукують нафту і газ. Для
того щоб оцінити продукуючу здатність гірських порід необхідно оцінити ступінь дозрілості
органічної речовини, яка міститься у потенційно нафтогазоматеринських гірських породах. Для
цього проводять дослідження гірських порід на спеціальних лабораторних установках, але перед цим
необхідно вивчити геологічні передумови території, належність її до нафтогазоносних басейнів,
наявність пасток та умов формування покладів нафти і газу.
Девонські відклади південно-західної частини Східно-Європейської платформи нами
вважаються як можливо нафтогазоматеринські породи, що можуть продукувати нафту і газ. Вони
розповсюджені в межах Львівського палеозойського і Боянецького ранньодевонського прогинів
Волино-Подільської нафтогазоносної області.
Девонські відклади широко розповсюдженні в мажах Волино-Подільської нафтогазоносної
області. Залягають вони узгоджено на силурійських відкладах. Представлені девонські відклади
всіма трьома відділами – нижнім, верхнім і середнім. Потужність девонських відкладів змінюється
від 0-10 м до 3500 м і більше.
Відклади нижнього девону складені морськими, лагунними та континентальними фаціями.
Товщина відкладів нижнього девону в західній частині регіону сягає 2000 м. За літологією відклади
нижнього девону складені теригенними і карбонатними породами. Карбонатні породи переважають
в нижній частині товщі. У верх по розрізу поступово збільшується кількість і товщина глинисто-
піщаних прошарків, які переважають у верхній частині.
Карбонатні породи представлені вапняками з прошарками седиментаційних доломітів. Вапняки
сірі та темно-сірі, мікрокристалічні, іноді дрібнокристалічні, масивної текстури. З органогенних
залишок найбільш часто зустрічаються фрагменти брахіопод, пелеципод і остракод, уривки
водоростей. Як правило у вапняках присутні домішки теригенного матеріалу вміст якого складає 5-
15%. Доломіти сірі, іноді з коричнюватим відтінком, дрібнозернисті, щільні.
Пісковики сірі, світло-сірі, часто з зеленуватим відтінком, дрібно- та середньозернисті, кварцові
і кварц-польовошпатові, як правило з домішкою глинистого матеріалу. Текстура пісковиків масивна,
рідше шарувата. Уламковий матеріал напівобкатаний. Тип цементації – поровий і контактово-
поровий. Склад цементу в основному карбонатний і карбонатно-глинистий.
Алевроліти сірі і зеленувато-сірі, кварцево-польовошпатові, середньозернисті, рідше
крупнозернисті, масивні, іноді шаруваті. Тип цементації поровий і контактово-поровий, переважно
кременисто-гідрослюдистого складу, рідше карбонатний.
Аргіліти – темно-сірі, сірі іноді чорні. В нижній частині розрізу вапнисті. В верхній частині
розрізу в аргілітах присутня теригенна домішка, вміст якої може сягати 30-40%. Зустрічаються
скупчення піриту.
Відклади середнього девону розповсюдженні практично на всій території Волино-Подільської
нафтогазоносної області. Товщина відкладів середнього девону змінюється від 0-120 м на сході до
250-280 м в західній найбільш зануреній частині регіону. Середньодевонські відклади залягають на
різних стратиграфічних рівнях нижнього девону і формують вже нову структуру – Львівський
палеозойський прогин.
Формування середньодевонських відкладів проходило в умовах дуже мілководного морського
басейну при трансгресивно-регресивному режимі. В періоди максимальних регресій переважала
теригенна седиментація, при максимумі трансгресії – карбонатна, на початкових етапах регресії і
трансгресії формувалися евапоритові породи. В зв’язку з чим в регіональному плані літологічний
склад порід змінюється наступним чином: в межах південної і південно-західної частин території
переважають вапняки і доломіти, в межах північної і центральної розріз представлений чергуванням
карбонатних, теригенних і евапоритових порід, в східних і південно-східних – евапоритових і
карбонатних порід.
Відклади верхнього девону представлені карбонатними і теригенно-карбонатними утвореннями
товщиною від 50 до 1150 м.
Літологічно представлені вторинними доломітами і доломітизованими вапняками, у верхній

396
частині аргіліти з прошарками вапняку що вміщують лінгулами, конхостраками, гастраподи з

одиничними форамініферами і харофітами. Органогенні залишки подекуди складають 50-85%
породи. Серед рифоутворюючих визначені корали-сірінгопори, представлені форамініферами,
голкошкірими, криноідеями, брахіоподами, остракодами, тентакулітами, гастроподами,
пелециподами, цианеями та харофітами.
В девонських відкладах південно-західної частини Східно-Європейської платформи
спостерігаються підвищенні значенні вмісту розсіяної органічної речовини (РОР), особливо у
відкладах середнього і верхнього девону. В утвореннях середнього девону відклади з підвищеним
вмістом органічної речовини (ОР) локалізуються в основному в центральних частинах і західних
частинах регіону, але кількість хлороформного бітуму в них не перевершує 0,01 %. На східному
борті басейну органічна речовина перетворена в умовах протокатагенезу, в західній частині – до
стадії мезокатагенезу. У верхньодевонських відкладах встановлено високий вміст РОР (до 4,03 %),
численні примазки нафти, але покладів вуглеводнів поки що не виявлено. Практично в межах всього
регіону ступінь катагенетичного перетворення органічної речовини в верхньодевонських породах не
перевищує стадію протокатагенезу. В процесі геологічного розвитку регіону частково реалізувати
свій генераційний потенціал змогли лише відклади середнього девону, які на кам’яновугільній
період в західній частині регіону опинилися в головній зоні нафтоутворення.
Таким чином виявлені поклади газу (Великомостівське і Локачинське) сформувалися за рахунок
міграції з нижчезалягаючих комплексів нижнього палеозою.
Для оцінки генераційного потенціалу девонських відкладів нами було проведено лабораторні
дослідження методом піролізу на установці Rock-Eval. Вимірювання для піролізу Rock-Eval Модель
II були проведені після процесу, описаного Espitalié та ін. (1985). В результаті досліджень у
лабораторії Rock-Eval ми отримали інформацію про кількість органічного вуглецю в зразку, його тип
і ступінь зрілості за результатами випробування 25 зразків керну, які були відібрані у двох
свердловинах.
В результаті піролізу отримали інформацію про кількість та якість органічної речовини.
Вивчення її геохімічних характеристик проводили на зразках керна з урахуванням
палеогеографічного положення свердловин. В результаті аналізу отриманих даних серед вмісту
вуглеводнів, переважають сингенетичні вуглеводні на що вказує індекс продуктивності, значення
якого становлять від 0,04 до 0,47, з середнім показником понад 0,2. Вміст органічного вуглецю в
потенційно нафтогазоматеринських породах досягає 4,7 мас.%, тим не менше, зразки близько 1
мас.% є домінуючими (в середньому становить 1,0 мас.%), що вказує на наявність добре
продукуючих нафтогазоматеринських порід. Аналогічним чином, визначений вуглеводневий
потенціал (Rock -Eval S1+S2), в уже згадуваних породах є низьким. Вміст вуглеводнів сягає 12,1 мг
ВВ/г породи, але середній показник становить всього 0,9 мг ВВ/г породи. В деяких випадках
спостерігаються значення характерні для хороших або навіть дуже хороших нафтогазоматеринських
порід, відповідно до критеріїв, розглянутих Peters і Cassa (1994), це є показником добрих генеруючих
властивостей девонських порід. Для кількісної оцінки генеруючих порід був використаний індекс
водню (HI). На відміну від вмісту OР і вуглеводнів, значення HI дуже низькі, як правило близько 100
мг ВВ/г ОР (в середньому 70 мг HC-г ОР). Не спостерігається пряма кореляція між вмістом OР,
вмістом вуглеводнів або літологічним типом і значенням індексу водню. Звичайно, виміряні
значення вмісту ОР і вуглеводнів вказує на хороший генеруючий потенціал порід. З іншого боку,
вуглеводневий потенціал HI є дуже низьким, а також відсутність нафтових скупчень в девонських
відкладах підтверджують наявність бідних генеруючих порід в девонських відкладах. Генетичний
тип органічної речовини в девонських аргілітах був визначений за результатами піролізу на
установці Rock-Eval. Геохімічні дослідження і кореляція між основними величинами з цього аналізу,
тобто між температурою Tmax і індексом водню HI, вказують на переважання газового типу III
керогену. Наявність II типу керогену (нафтового), спостерігалось у двох зразках, де HI склав до 400
мг ВВ/г ОР. Термічну зрілість керогену оцінювали за температурою Tmax. Вимірювання при
значеннях Tmax, які змінюються від 432 до 463°С, вказують на те, що органічна речовина перебуває
у повній термічній зрілості інтервалу «нафтового вікна». Значення Tmax максимальних
палеотемператур показують, що вони в діапазоні від 65 до 100°С і в зоні з найвищою зрілістю
органічної речовини, навіть в діапазоні 100 - 120 ° С була досягнута (Gaupp і Batten, 1985). Загалом,
після аналізу всіх отриманих геохімічних параметрів слід стверджувати, що органічна речовина
девонських відкладів знаходиться в стадії зрілості, який відповідає інтервалу «нафтове вікно» і може
бути джерелом вуглеводнів для потенційних покладів в осадовому розрізі досліджуваної території.
Помяновская Г.М. Стратиграфия девона Волыно-Подольской окраины Восточно-Европейской
платформы//Стратиграфия УССР. Т. «Девон». К.: Наукова думка, 1974.С.7-14, 36-83.
Espitalié, J., Deroo, G., Marquis, F., 1985. La pyrolyse Rock Eval et ses applications. Revue de
I'Institut Francais du Petrole 40, 755–784.
Gaupp, R., Batten, D.J., 1985. Maturation of organic matter in Cretaceous strata of the Northern
Calcareous Alp. Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie - Monatshefte 3, 157-175.
Peters, K.E., Cassa, M.R., 1994. Applied source rock geochemistry. [In]: Magoon, L.B., Dow W.G.
(Eds.), The Petroleum System - from source to trap. AAPG Memoir 60, 93-120.

397
УДК 692.24
ВПЛИВ СПОСОБУ ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ СЕРЕДНЬОГО

ПЛАСТОВОГО ТИСКУ НА РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ РОБОТИ ПСГ
МЕТОДОМ ГОДОГРАФА
П. Р. Гімер
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 15, вул. Карпатська,
м. Івано-Франківськ, 76019, Україна, e-mail: gidro@nung.edu.ua
Метод годографа є доволі ефективним інструментом аналізу роботи підземних сховищ газу
(ПСГ) створюваних у виснажних газових і газоконденсатних родовищах або у водоносних пластах.
Запропонований вперше ще в 1971 р. [1], він отримав подальший розвиток і широко
використовується як у вітчизняній, так і у зарубіжній практиці [2, 3]. Базується метод на
використанні залежності між зведеним пластовим тиском (можна у безрозмірному вигляді) і
наявним у пласті газом (згідно облікових даних ПСГ) [4]. Така залежність, отримана на основі
рівняння стану реального газу, має вигляд:
p пл  T 
p   пл Vст , (1)
z  p атм  TстVпл 
де p — безрозмірний зведений пластовий тиск; p пл — абсолютний пластовий тиск газу в
газосховищі, Па; pатм = 101325 Па — атмосферний тиск; z — коефіцієнт надстисливості
природного газу; R — газова стала природного газу, Дж/(кг∙K); Tпл — пластова температура, K;
Tст = 293,15 K — стандартна температура; Vпл — об’єм газу в пластових умовах, м3; Vст — об’єм
газу за стандартних умов, м3.
Графік залежності p  f ( Vст ) дозволяє не тільки наочно представити взаємозв’язок між
експлуатаційними параметрами роботи ПСГ, але й дає можливість оцінити ефективність роботи
пластової частини ПСГ. Зокрема, пряма лінійної апроксимації цієї залежності протягом річного
циклу роботи ПСГ дозволяє визначити величину активно працюючого порового об’єму пласта ПСГ і
об’єм газу в застійних зонах, в яких накопичується малорухомий газ, забезпечуючи при цьому
потенційний підпір тиску в газосховищі.
Але, як показує досвід, результати аналізу методом годографа досить сильно залежать від
прийнятого способу визначення величини середнього пластового тиску ПСГ. Прикладом може бути
аналіз проведений для одного з ПСГ України, створеного у виснаженому газовому родовищі.
Особливістю цього ПСГ є наявність центральної зони з розвиненою сіткою експлуатаційних
свердловин. Ця зона є активно задіяна в процесі циклічної експлуатації сховища. В ході створення і
експлуатації ПСГ в пласті були сформовані також периферійні застійні зони, в яких накопичився
певний об’єм газу. В той же час після створення ПСГ було виявлено гідродинамічний зв'язок з двома
невеликими газовими родовищами, які, після завершення розробки, утворили додаткові застійні зони
для даного сховища.
В ході експлуатації даного ПСГ, після розбурювання додаткових свердловин в центральній зоні,
було змінено методику підрахунку середнього пластового тиску в сховищі з метою більш повного
врахування величини середнього тиску в цих застійних зонах. Якщо раніше для визначення цього
тиску використовувалися дані щодо тисків в п’яти робочих свердловинах і двох спостережних
свердловин у периферійних застійних зонах, то тепер набір свердловин змінився.
Середній тиск почали визначати за замірами тиску в 14-ти свердловинах робочої зони і чотирьох
спостережних свердловинах, які відображають тиск в застійних зонах і двох сусідніх газових
родовищах. Причому використовувався наступний алгоритм: спочатку визначалося середнє
значення тиску в робочій зоні, а потім визначалося середнє арифметичне з цього тиску і тисків в
чотирьох спостережних свердловинах. Оскільки середній пластовий тиск повинен визначатися як
середньозважений по об’єму, то цей підхід, коли тиск в робочій зоні складає 1/5 частку середнього
тиску, означає, що поровий об’єм робочої зони теж мав би складати 1/5 від загального порового
об’єму ПСГ з врахуванням порового об’єму всіх застійних зон.
Подальший аналіз роботи ПСГ методом годографа показав, що новий спосіб визначення
пластового тиску не відображає дійсну картину розподілу газу в пласті. На рисунку 1 побудовані
годографи двох послідовних річних циклів експлуатації ПСГ 1 і 2. Для циклу 1 ще
використовувалась стара методика розрахунку середнього тиску за даними семи свердловин, а для
циклу 2 — нова методика, для якої використовували дані 18-ти свердловин. Нахил середньої лінії
для цих двох циклів дуже різко міняється, відображаючи збільшення активного порового об’єму
майже вдвічі, що є нереальним. А це означає, що співвідношення між об’ємом робочої зони і пласта,
яке використано в новій формулі розрахунку середнього тиску було вибрано невірно.

398
Подальші розрахунки величини активного порового об’єму даного ПСГ і об’єму його робочої
зони виконані на основі кривих годографу, показали, що загальний поровий об’єм газосховища з
врахуванням порового об’єму приєднаних газових родовищ приблизно в два рази більше об’єму
робочої зони. Виходячи з цього нами була запропонована формула для перерахунку величини
середнього тиску в ПСГ на основі інформації про пластовий тиск в робочій зоні і про середній тиск в
сховищі за промисловими даними у вигляді:
pпл  1  1,25x  p роб .з .  1,25x  pсер (2)
де x = 0,5 — відношення порового об’єму робочої зони до порового об’єму пласта в цілому;
pроб.з. — пластовий тиск в робочій зоні зосередженого розміщення свердловин;
pсер — середній пластовий тиск, що був визначений за промисловими даними для 18-ти
На рисунку 1 побудований годограф роботи ПСГ для циклу 2 з використанням значень
середнього пластового тиску перерахованих на основі промислових даних за формулою (2). Нахил
середньої лінії (лінія циклу 2 (перерахована)) відображає тепер незначне зменшення активного
порового об’єму в порівнянні з попереднім роком, що відповідає дійсній динаміці роботи ПСГ у цей
період.
Таким чином, хоча метод годографу і є доволі простим і ефективним інструментом аналізу
роботи ПСГ, він вимагає дуже зваженого підходу до вибору вихідних даних і коректного вибору
такої методики розрахунку середнього пластового тиску, яка буде враховувати реальне
співвідношення між окремими частинами пластової системи представленими тисками відповідних
спостережних свердловин.
Рисунок 1 — Вплив зміни методики визначення середнього пластового тиску на годограф ПСГ
1. Баранов А. В. Использование метода экспериментального изучения движения газового объема в
пластовых условиях подземных хранилищ газа / А. В. Баранов, В. Е. Карачинський // Развитие
газовой промышленности Укр.ССР. — М. : Недра — 1971, выпуск VI (II). — С. 114-118.
2. Гімер П. Р. З історії розвитку методів аналізу циклічної експлуатації ПСГ / П. Р. Гімер, Р.
В.Кохтюк // Науковий вісник ІФНТУНГ. —– 2004. — №2(8). — С.107-110. — ISSN 1993-9965.
3. Tek M. R. Natural Gas Underground Storage : Inventory and Deliverability / M. R. Tek. — Penn-Well
Publishing Co., 1996. — 425 p.
4. Гімер Р. Ф. Підземне зберігання газу. Частина 1: Створення підземних сховищ газу / Р. Ф. Гімер,
П. Р. Гімер, М. П. Деркач. — Львів : Центр Європи, 2007. — 224 с. — ISBN 978-966-7022-73-0.


Zbirnyk 2017 F

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Zbirnyk 2017 F

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Zbirnyk 2017 F

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE

Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas

Oil and Gas Power Engineering 2017

Розміщено тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції

Тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції «Нафтогазова

In the author's edition

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Нафтогазова енергетика 2017

ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ / PLENARY SESSION

СЕКЦІЯ A - РОЗРОБКА НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ //

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

TECHNOLOGICAL PROPERTIES OF DRILLING FLUIDS FOR REDUCING THE

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ БОРИСЛАВСЬКОГО

СЕКЦІЯ B - НАФТОГАЗОВЕ ОБЛАДНАННЯ //

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

СТАН І ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ОГЛЯДІВ ТА

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ШТАНГОВИХ

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ НАСОСНИХ ШТАНГ, ОСНАЩЕНИХ ЗАСОБАМИ ДЛЯ

СЕКЦІЯ C - ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ НАФТИ І ГАЗУ //

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

ЧИСЕЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОТОЧНОГО ТА ГРАНИЧНОГО СТАНІВ

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНЕРГОВИТРАТНОСТІ СИСТЕМИ ПРИДНІПРОВСЬКИХ ТА

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

Н.В. Люта ................................................................................................................................... 239

СЕКЦІЯ D – НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ //

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

C.С.Куровець, Б.Й. Маєвський ................................................................................................ 263

СЕКЦІЯ E – ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА

ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ І ПАРАМЕТРІВ КОМПЕНСУВАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ В

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗРОБКИ ГАЗОГІДРАТНИХ ПОКЛАДІВ ПРИ

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

СИСТЕМА ЗБОРУ, ОБРОБКИ І ПЕРЕДАВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ

СТЕНДОВІ ДОПОВІДІ / POSTER SESSIONS

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

THE ANALYSIS OF THE CHANGES MECHANICAL PARAMETERS OF CEMENT

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

УДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБУ КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ТРУБОПРОВОДІВ

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ / PLENARY SESSION

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬ-НИЙ ТЕХНІЧНИЙ

Університет здійснює підготовку фахівців для нафтогазового комплексу та суміжних галузей

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

енергоносіїв та забезпечення максимально широкої диверсифікації шляхів і джерел постачання

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

HOW TO BUILD A BRIDGE SLOWLY BUT STEADILY? – BUILDING

Міжнародна науково-технічна конференція International Scientific and Technical Conference

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ПАТ «УКРНАФТА»

Видобуток вуглеводневих ресурсів є одним із ключових завдань розвитку економіки будь-якої

ГАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ КРИПТО-ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ