Флора України нараховує понад 27 тисяч видів (гриби і міксоміцети — 15 тисяч, водорості — 5

тисяч, лишайники — 1,2 тисячі, мохи — 800 і судинні рослини — 5,1 тисяч, до яких також входять
найважливіші культурні види, а з урахуванням екзотів, які вирощуються в ґрунті ботанічних садів —
понад 7,5 тисяч видів. З них 826 видів занесено до Червоної книги України (третє видання 2009
року).

Під природною рослинністю зайнято 19 млн га (близько третини території). Найбільше ендемічних,
рідкісних та зникомих видів у Кримських горах і Карпатах, де зосереджена майже половина всіх
ендемічних і близько 30 % усіх рідкісних та загрожених видів.

У процесі виробничої діяльності людини рослинний світ України суттєво змінився: впродовж XVI—
XIX століть у лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більше, ніж у п'ять разів, а площа
найцінніших дубових і букових лісів тільки у XIX сторіччі зменшилася на чверть. У XX сторіччі великої
шкоди було завдано лісам у роки після Другої світової війни в ході відбудови народного
господарства.

Україна займає одне з останніх місць y Європі за площею лісів, при середньоєвропейському
показнику 27 %, лісистість України становить усього 15,7 %. При цьому, якщо прибрати зі
статистичної звітності різні лісосмуги і соснові монокультури, то площа природних і «близько
природних» лісів складе всього близько 10 %. Частка заповідних лісів в Україні є лише 2 %, при
цьому заповідні території в Україні займають — 5,4 %, а в Європі — 15 % [1]. Склад деревних порід у
лісах змінюється під впливом господарської діяльності людини. Насадження цінних порід (дуба
(Quercus), бука (Fagus)) збільшуються, а менш цінних (граба (Carpinus betulus), осики (Populus
tremula)) — зменшуються. Близько половини загального запасу деревини України припадає на
хвойні породи дерев — сосну (Pinus), ялину (смереку) (Рісеа abies), ялицю (Abies).

Ліси України багаті на ягоди, гриби, дикорослі плоди, лікарські рослини. Серед цінних рослин, які
використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 —
науковою медициною. Найпопулярнішими лікарськими рослинами в Україні є: кульбаба лікарська,
звіробій звичайний, материнка звичайна, нагідки лікарські, калачики, хрін, перцева м'ята, кропива
дводомна, вовче тіло болотяне та інші. Найбагатшими на лікарські рослини є райони Полісся та
лісостепу, а також Карпати.
Зміст
 1Сезонні зміни в житті рослин
o 1.1Весна
o 1.2Літо
o 1.3Осінь
o 1.4Зима
 2Значення у культурі
 3Див. також
 4Література
 5Посилання

Сезонні зміни в житті рослин[ред. | ред. код]

Весна[ред. | ред. код]
У багатьох рослин оживають наземні частини. Рослини перебувають у стані цвітіння. Дерев'янисті
форми рослин характеризуються активним рухом мінеральних речовин.

Літо[ред. | ред. код]

Астрономічний кінець весни припадає на 21—22 червня — день літнього сонцестояння. Наявність
великої кількості тепла, вологи, світла сприяють активному розвиткові рослин. Більшість дерев, на
яких достигає насіння запасають органічні речовини. Велика кількість кущів і дерев цвіте. Червень
— період масового цвітіння рослинності луків. Липень — цвітіння водяних рослин. Це
біогеографічне еволюційне пристосування місцевої флори для збереження пилку від дощів.

Осінь[ред. | ред. код]

Дерева готуються до зими — сповільнюється обмін речовин. Листопад сприяє видаленню продуктів
обміну речовин, які накопичуються в листі й отруюють рослину, зберігає рослини від механічних
пошкоджень під дією снігу. Характерна його ознака — різнобарвне листя. Зміна забарвлення — це
наслідок руйнування хлорофілу. Хлорофілові зерна недовговічні. Вбираючи сонячну енергію,
потрібну для процесу фотосинтезу, хлорофіл руйнується і знову утворюється в рослинах, причому
це може відбуватися лише на світлі. Однак, хлорофіл — не єдиний пігмент листя, існує також
жовтий ксантофіл і жовтогарячий каротин. Улітку вони зовсім непомітні, бо замасковані
інтенсивним зеленим забарвленням хлорофілу. Восени, в міру згасання діяльності листка, (у зв'язку
з утворенням в його черешку коркового шару) у ньому сповільнюється, а потім і зовсім
припиняється утворення хлорофілу, натомість руйнування триває. Через це жовті пігменти, яких не
було видно до цього, стають усе помітнішими. Червоні тони характерні для крон кленів (Acer) і осик
(Populus tremula), червоного дуба (Quercus borealis), бруслини (Euonymus verrucosa), скумпії (Cotinus
coggygria). Листя липи (Tilia) й берези (Betula) не має червоних відтінків, воно забарвлюється лише
в жовті й золотисті кольори.

Зима[ред. | ред. код]

Астрономічний початок зими 21—22 грудня — день зимового сонцестояння. У цей час на північну
півкулю припадає найменша кількість сонячних променів. Рослини взимку перебувають у стані
глибокого спокою. Сніг, як поганий провідник тепла захищає рослини від переохолодження.
Однорічні рослини гинуть, залишаючи насіння, яке здатне витримувати наднизькі температури (-
270 °C). У багаторічних рослин гине наземна частина, а підземна залишається (коріння, бульби,
цибулини). Стовбур і гілки дерев вкриті корою, в якій упродовж життя відкладається особлива
кіркова тканина, яка відмокає й заповнюється повітрям й зберігає від переохолодження стовбур.

Значення у культурі[ред. | ред. код]

Образи рослинного світу є важливою складовою символіки українського фольклору. У національній
традиції символічне значення багатьох дерев і рослин близьке до загальноєвропейського. Так, дуб
уособлює силу і довговічність, сосна — життєву силу, плодючість, верба (Salix) вважається
прадеревом життя і асоціюється з пробудженням природи і весною. Національним символом
України є калина (Viburnum opulus), яка поєднує в собі символіку сонця, вогню, неперервності роду,
дівочої краси та вічної любові.

Див. також[ред. | ред. код]

 Список дикорослих корисних рослин України
 Рослини Червоної книги України

Література[ред. | ред. код]

 Атлас дерев та кущів заходу України / Укл. Т. М. Бродович, М. М. Бродович. — Львів: Вища
шк., 1973. — 240 с.
 Визначник рослин України: учбовий посіб. для студ. біол. спец.ун-тів, пед. ін-тів. — 2-е вид.,
випр. і допов. — К. : Урожай, 1965. — 878 с.
 Визначник рослин Українських Карпат / Відп. ред. В. І. Чопик. — К. : Наукова думка, 1977. —
434 с.
 Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева і кущі. Голонасінні. Довідник / М.
А. Кохно, С. І. Кузнєцов, В. І. Гордієнко, Г. С. Захаренко. — К.: Вища школа, 2001. — 207 с. : іл.
— ISBN 966-642-052-X .
  Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева і кущі. Покритонасінні: довідник /
[Кохно М. А., Пархоменко Л. І., Зарубенко А. У. та ін.] ; за ред. М. А. Кохна. — К.:
Фітосоціоцентр, 2002. — 448 с.
 Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева і кущі. Покритонасінні: довідник /
[Кохно М. А., Трофименко Н. М., Пархоменко Л. І. та ін.] ; за ред. М. А. Кохна та Н. М.
Трофименко. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 716 с.
 Короткий визначник вищих рослин УРСР: посібник для серед. шк. / О. Д. Вісюліна, М. В.
Клоков. — К. : Рад. шк., 1948. — 352 с.
 Рослинний світ Українських Карпат: Чорногора: екологічні мандрівки / Ю. Нестерук ; наук.
ред. К. Малиновський. — Львів: БаК, 2003. — 520 с.
 Шкільний визначник рослин / Ю. Я. Єлін, Л. Г. Оляніцька, С. І. Івченко. — 2-е вид., доп. — К. :
Радянська школа, 1988. — 368 с.

Посилання[ред. | ред. код]

 Флора України // Фармацевтична енциклопедія
 Рослинність України
 Довідник назв судинних рослин України (Directory names of plants of Ukraine)
 Охорона рослинного світу // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко
(відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. —
720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
 Рослинний світ // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп.
ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с.
— ISBN 966-7492-05-2.