Індивідуальний розвиток організмів

1 .1) Індивідуальний розвиток організмів 2) Здатніть організму до відновлення

2.Б
3.В
4.А
5.Б
6.БГ
7.ВЕ
8.Б
9.В
10. 1) В 2) Б 3) А 4)Г
11. 1) В 2) Б 3) Г 4) А
12. 1) Б 2)В 3)А
13. Подвійне запліднення – це процес злиття двох сперміїв з двома різними клітинами:
один спермій зливається з яйцеклітиною, а другий – із центральною клітиною. Цей вид
запліднення властивий лише квітковим рослинам.
У зав'язі маточки на насіннєвій ніжці розташований насінний зачаток, у якому виділяють
покриви – інтегументи і центральну частину – нуцелус. На верхівці є вузький канал –
пилковхід, що веде до зародкового мішка. І саме через цей отвір у більшості квіткових
рослин пилкова трубка вростає у насінний зачаток. Досягши яйцеклітини, кінчик пилкової
трубки розривається, з неї виходять два спермії, а вегетативна клітина руйнується. Один із
сперміїв зливається із яйцеклітиною з утворенням зиготи, а другий – із центральною
клітиною, з якої буде утворюватися ендосперм із запасом поживних речовин. Таким
чином, два спермії зливаються із двома клітинами зародкового мішка, тому запліднення у
квіткових рослин отримало назву "подвійне запліднення". З часу потрапляння пилинки на
приймочку маточки до процесу подвійного запліднення у різних рослин проходить від 20-
30 хвилин до кількох діб. Отже, в насінному зачатку внаслідок подвійного запліднення у
квіткових рослин утворюються зигота і запліднена центральна клітина.

Біологічне значення запилення і утворення пилкової трубки у квіткових рослин: 

транспортування сперміїв у насінний зачаток до зародкового мішка.

Отже, зі спермагенної клітини пилкового зерна утворюються дві статеві клітини

(спермії), які по пилковій трубці потрапляють до зародкового мішка, розташованого в
насінному зачатку.  

14. Непрямий розвиток, або розвиток з метаморфозом широко поширений серед

безхребетних, є він і у нижчих хребетних (асцидій, частини риб, амфібій). Серед
безхребетних розвиток з метаморфозом зустрічається у губок, кишковопорожнинних,
паразитичних плоских червів, немертин, нематод, багатощетинкових червів (polychaeta),
більшості ракоподібних, комах, молюсків, напівхордових, голкошкірих.

При такому типі розвитку з яйця виходить личинка, зовні не схожа на дорослу особину.
Після певного періоду життя личинка починає перетворюватися на дорослу особину, цей
процес називається метаморфозом.

Так, непрямий розвиток має свої переваги. Наприклад, личинкова стадія може бути
пристосована для розселення (досить часто сппостерігається у сидячих форм), для
живлення (в цьому випадку доросла форма, як правило, пристосована для розмноження),
для пошуку нового хазяїна (у паразитичних форм). Наявність личинки і дорослої форми,
які ведуть різний спосіб життя, дозволяє одному виду по-суті зайняти дві екологічних
ніші, що збільшує еволюційну пластичність виду. А тому в частини живих організмів
непрямий тип розвитку зберігається. Більш того, деякі живі організми (наприклад,
комахи) знову переходять від прямого титпу ровитку до непрямого.