МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА

ДИЗАЙНУ

КОНСТРУЮВАННЯ ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисциплін «Конструктивне моделювання одягу» і «Проектування одягу

різного призначення» для студентів напряму 6.051602 «Технологія виробів легкої
промисловості» всіх форм навчання

КИЇВ КНУТД 2012

 УДК 677.6(07)
Конструювання трикотажних виробів: конспект лекцій з дисциплін
«Конструктивне моделювання одягу», «Проектування асортименту одягу різного
призначення» для студентів напряму 6.051602 «Технологія виробів легкої
промисловості» всіх форм навчання. / упор. І.В. Васильєва, М.В. Івасенко – К:
КНУТД, 2012. – 60 с.

Упорядники: доц. І.В. Васильєва

к.т.н. ст. викл. М.В. Івасенко

Рецензент: к.т.н., доц. Полька Т.О

Відповідальний за випуск зав. кафедри ергономіки і проектування одягу д.т.н.,

професор М.В. Колосніченко

Затверджено на засіданні кафедри ергономіки і проектування одягу

Протокол № 2 від 20.09 2012 р.

2
 ЗМІСТ

Лекція 1. Загальні відомості про одяг з трикотажу………………………………...4

1.1 Способи виробництва трикотажних виробів………………………………..4
1.2 Класифікація і асортимент трикотажних виробів…………………………..7
1.3 Стандартизація трикотажних виробів……………………………………..17
Лекція 2. Властивості трикотажу та врахування їх при конструюванні
виробів…………………………………………………………………………....19
2.1. Характеристика основних властивостей трикотажу……………………...19
2.2 Врахування деформації розтягу трикотажу при конструюванні
трикотажних виробів……………………………………………………………..23
2.3 Врахування розтяжності трикотажу при конструюванні виробів………...25
Лекція 3. Особливості проектування одягу з трикотажу…………………………28
3.1 Характеристика методів формоутворення трикотажних виробів…………28
3.1.1 Конструктивний метод формоутворення трикотажних виробів………..28
3.1.2 Технологічний метод формоутворення трикотажних виробів………….28
3.2. Особливості конструктивного устрою базових конструкцій трикотажних
виробів……………………………………………………………………………..31
3.2.1 Побудова конструкцій без виточок або зі зменшеним розхилом виточок
методом шаблонів………………………………………………………………...33
3.3 Особливості розробки конструкцій трикотажних виробів покрою реглан в
залежності від способів їх отримання (кроєні, напіврегулярні, регулярні)…..35
3.4 Особливості розробки конструкцій трикотажних виробів з суцільно
кроєним рукавом………………………………………………………………….36
3.5 Особливості розробки конструкцій комірів стояк з трикотажного
полотна…………………………………………………………………………….38
3.6 Проектування трикотажних виробів прилеглої форми з високоеластичних
полотен……………………….................................................................................40
Лекція 4. Особливості технології виготовлення трикотажних виробів,
які впливають на їх конструктивний устрій………………………………...45
4.1 Особливості технології виготовлення виробів з трикотажних
полотен різної розтяжності……………………………………………………….45
4.2 Вимоги до технології виготовлення трикотажних виробів у відповідності
до галузевих стандартів…………………………………………………………..49
4.2.1 Вимоги до обробки зрізів горловини……………………………………...49
4.2.2 Вимоги до обробки верху, низу виробів і рукавів………………………..51
4.2.3 Вимоги до обробки основних деталей…………………………………….51
4.2.4 Вимоги до тасьми, швейних ниток………………………………………..53
Додатки……………………………………………………………………………54
Список літератури………………………………………………………………...60

3
 Лекція 1

Загальні відомості про трикотажні вироби

Полотно трикотажне (від франц. tricotage) – текстильне полотно, головним

елементом структури якого являється петля. Трикотажне полотно складається з
протягнутих одна в одну петель, утворених з однієї чи багатьох ниток (пряжі),
переплетених між собою у поздовжньому або поперечному напрямках [ДСТУ 2319-
93]. Крім петель у структуру трикотажного полотна можуть бути ведені накиди,
протяжки, відрізки ниток тощо. Синонімом терміну “полотно трикотажне” є
“трикотаж”.
Виріб трикотажний – виріб виготовлений із трикотажного полотна або
суцільнов’язаний, призначений для одягу, головних уборів тощо [ДСТУ 2027-92].

1.1. Класифікація і асортимент трикотажних виробів

З трикотажних полотен виготовляються жіночі, чоловічі та дитячі трикотажні

вироби. Крім того з трикотажних полотен виготовляють білизну, корсетні та верхні
трикотажні вироби.
До білизняних виробів належать фуфайки, труси, блузи, сорочки тощо.
Фуфайка (від народн. куфайка) – трикотажний плечовий одяг, яким укривають
тулуб і частково чи цілком стегна й одягають безпосередньо на тіло чи корсетні
вироби [ДСТУ 2027-92]. Фуфайка може бути з довгими або короткими рукавами.
Зазвичай фуфайка має вшивні довгі або короткі рукава, малу об’ємну форму,
прилеглий силует, проте може бути і іншого конструктивного рішення. Виго-
товляють фуфайки з натуральних і синтетичних трикотажних полотен різних
кольорів та переплетення.
Різновидом фуфайки є футболка, тільник тощо.
Футболка (від англ. football - футбол) – це фуфайка або джемпер з короткими
рукавами, які виготовляють з трикотажного полотна різного волокнистого складу,
прикрашають і оздоблюють різними способами.
Майка (від франц. maillot) – трикотажний плечовий одяг з проймами без
рукавів і застібки, яким укривають тулуб або тулуб і частково стегна [ДСТУ 2027-
92].
Верхні трикотажні вироби для жінок і дівчат виготовляються у відповідності
до ГОСТ 7474-88 “Изделия трикотажные верхние для женщин и девочек”, який
передбачає наступний асортимент: жакети, джемпери, жилети, светри, куртки,
штани, шорти, спідниці, рейтузи, комбінезони, напівкомбінезони, спортивні
костюми, сарафани, сукні, халати, блузки, пальта, сукні-пальта.
Верхні трикотажні вироби для чоловіків і хлопчиків виготовляються у
відповідності до ГОСТ 28039-89 “Изделия трикотажные верхние для мужчин и
мальчиков”, який передбачає наступний асортимент: жакети, джемпери, жилети,
светри, куртки, штани, шорти, сорочки, комбінезони, напівкомбінезони, спортивні
костюми.

4
 Джемпер (від англ. jитреr – стрибати) – трикотажний плечовий верхній одяг
без застібки згори донизу, яким укривають тулуб і частково стегна [ДСТУ 2027-92]
(рис. 1.1). Джемпер спочатку був винятково спортивним одягом. З 20-х рр. XX ст.
джемпер почали носити і як одяг для відпочинку, подорожей та у побуті. Зазвичай
джемпер – це в’язаний з вовни або шовку трикотажний виріб з рукавами без
застібки і коміра, який одягають через голову. Він може бути із застібкою тільки
зверху. Зустрічаються такі види джемпера: джемпер поло, сукня-джемпер, джемпер-
туніка.

а б в г

Рис. 1.1. Типові моделі жіночих трикотажних виробів (а, б – джемпери,

в, г - светри)

Пуловер (від англ. pull-over - одягати через голову) – це трикотажний джемпер

без коміра і застібки, що щільно облягає фігуру.
Светр (від англ. sweat - упрівати) – джемпер із коміром стояк висотою не
менше 5,0 см [ДСТУ 2027- 92]. Зазвичай светр – це джемпер або фуфайка без
застібки з високим коміром, який закриває шию і одягається через голову.
Існує побутова назва трикотажних светрів з тонких вовняних, шовкових,
бавовняних і змішаних пряж, з високим коміром - водолазка. Назва походить,
вочевидь, від частини одягу водолазів.
Анорак – літня трикотажна куртка для занять спортом або відпочинку без
застібки чи з застібкою-блискавкою з капюшоном та кишенею “кенгуру” спереду.
По низу куртки і рукавів може бути вставлений шнурок чи еластична тасьма.
Жакет (від фр. jaquette – куртка) – плечовий верхній швейний або
трикотажний жіночий, дівчачий та трикотажний чоловічий одяг із рукавами,
розрізом або застібкою згори до низу, яким укривають тулуб і частково стегна
[ДСТУ 2027-92] (рис. 1.2).

5
 а б в
Рис. 1.2. Типові моделі жіночих трикотажних жакетів (а – фуфайка, б – жакет з
плоскофангової машини, в – жакет кроєний з трикотажного полотна)

Різновидом рейтузів є лосини – щільно прилеглі до тіла штани, що

виготовляються з трикотажного полотна з лайкрою.
Особливу групу трикотажних виробів складає одяг для новонароджених –
одяг для дітей віком до 9 місяців [ДСТУ 2027-92].
Асортимент одягу для новонароджених:
Льоля (від «лю-лі» – приспів у колискових піснях) – швейний або трикотажний
плечовий білизняний виріб для новонароджених, із розрізом згори до низу який
вдягають безпосередньо на тіло та яким укривають тулуб [ДСТУ 2027-92] (рис. 1.3,
г). Розріз може бути розміщений спереду або ззаду виробу.
Сорочечка – швейний або трикотажний плечовий одяг для новонароджених із
рукавами, розрізом у горішній частині переду або спинки, яким укривають і
частково стегна й вдягають безпосередньо на тіло [ДСТУ 2027-92] (рис. 1.3, д).
Кофточка – швейний або трикотажний плечовий верхній одяг для
новонароджених, дітей ясельної та дошкільної групи з рукавами, розрізом згори до
низу, яким укривають тулуб або тулуб і частково стегна [ДСТУ 2027-92] (рис. 1.3,
а). Іноді у побуті кофточкою називають трикотажний жіночий светр або джемпер,
жіночу блузку або жакет з трикотажного полотна, з застібкою чи без неї.
Повзунки – штани для новонароджених та дітей ясельного віку, які закривають
ступні ніг (рис. 1.3, б). Штани бувають з нагрудником або бретелями [ДСТУ 2027-
92].
Чепчик – швейний або трикотажний головний убір для новонароджених із
зав’язками під підборіддям [ДСТУ 2027-92].
Конверт – швейний або трикотажний виріб, що має форму конверта для сну
та прогулянки новонародженого(рис. 1.3, в). Конверт може бути із каптуром і
рукавами [ДСТУ 2027-92].

6
 а

б в

г д

Рис. 1.3. Асортимент одягу для новонароджених: а – кофточка, б –

повзунки, в – конверт, г- льоля, д - сорочечка

Простиральце – швейний або трикотажний виріб з оздобленням для загортання

новонародженого [ДСТУ 2027-92].
Підгузок – швейний або трикотажний виріб для новонародженого для захисту
пелюшки від забруднення [ДСТУ 2027-92].

1.2. Способи виробництва трикотажних полотен та виробів

Порядок розташування петель в трикотажному полотні називається

трикотажним переплетенням. Петлі розташовуються в площині полотна уздовж,
створюючи петельний стовпчик, або поперек, створюючи петельний рядок. За
кількістю ниток, які беруть участь у створенні одного петельного ряду, трикотажні
полотна поділяються на поперечнов’язані (кулірні) та основов'язані.

7
 а б
Рис. 1.4. Види трикотажних полотен: а – кулірне, б – основов’язане

Поперечнов'язаним (кулірним) (рис. 1.4, а) називається трикотажне полотно, в

якому всі петлі одного ряду створені з однієї або декількох взятих разом ниток.
Після закінчення одного ряду нитка переходить в наступний ряд і збільшує довжину
полотна. В зв'язку з цим поперечнов'язане трикотажне полотно легко розпускається
у напрямку петельних рядків.
В основов'язаному трикотажному полотні (рис. 1.4, б) кожна петля петельного
ряду створена зі своєї окремої нитки. В створенні полотна бере участь система
ниток, яку називають основою. В процесі створення основов'язаного трикотажного
полотна нитки зигзагоподібно переходять в петельні стовпчики, тому петлі мають
деякий нахил. Основов'язане трикотажне полотно не розпускається в напрямку
петельних рядків.
Поперечнов'язане (кулірне) трикотажне полотно буває ручного та машинного
в'язання, основов'язане – тільки машинного. Для виготовлення полотен
використовують трикотажно-в’язальні машини різної конструкції.
В залежності від призначення трикотажні машини можуть мати один, або два
ряди голок, та, відповідно, одну чи дві голичниці. Машини з однією голичницею –
однофонтурні, з двома – двохфонтурними (від франц. la fonture – голичниця).
Відповідно і трикотаж: одинарний, або однофонтурний, двійний, або
двохфонтурний. Голочниця, на якій кріпляться голки може мати плоску, круглу чи
овальну форму. Трикотажні машини поділяються на поперечно - та основов'язальні,
площинно - та круглов'язальні.
На плоско’язальних машинах виготовляють трикотажні полотна або площинні
деталі трикотажних виробів. На круглов'язальних машинах трикотажне полотно або
вироби виготовляються у вигляді трубки (панчохи, білизна або круглі трикотажні
полотна).
В залежності від призначення трикотажні машини можна розділити на
наступні групи: для виробництва білизняних виробів, верхніх, панчішно-

8
шкарпеткових виробів, рукавичних виробів, машини спеціального призначення (для
виробництва беретів, бейок, комірів, мережив, краваток та ін.).
Для здійснення процесу в’язання трикотажна машина повинна бути
обладнана, як привило, такими органами петлетворення: голками, платинами,
пресом та нитководом.
Незалежно від форми і товщини голок суть їх роботи в процесі петлетворення
однакова, та полягає в тому, що на кожну голку в певний момент прокладається
нова нитка, яка в процесі петлетворення протягається крізь “стару” петлю. В
результаті на голці утворюється нова петля. Весь цикл петлетворення складається з
10 операцій (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Процес петлетворення на язичкових голках: а – відтягування, б -

заключення, в - прокладання, г - винесення, пресування, д - нанесення,
є - з’єднання, кулірування, ж - скидання, формування
Оздоблення трикотажного полотна аналогічне
оздобленню тканин та визначається сировинним складом
полотна. В процесі оздоблення трикотажні полотна фарбують,
піддають різним обробкам з метою покращення їх
властивостей та зовнішнього виду.
Трикотажні машини поділяються на класи,
визначаються кількістю голок на одиницю довжини полотна
(на 1 дюйм – 25,4 мм) і обумовлює товщину полотна та
товщину ниток, що використовуються для в'язання (рис. 1.6).
Чим вище клас машини, тим більш тонкі полотна вона
виготовляє.
Групи (типи) трикотажних виробів за класом
обладнання:
1 група 2,5 - 3 клас (фасонні вироби, ручне в’язання);
2 група 5 - 8 клас (жакети, жилети, пальто); Рис.1.6. Схема голочниці
3 група 10 - 14 клас (спідниці, штани, джемпери); круглов’язальної машини
4 група 16 -24 клас (білизняні трикотажні вироби).

9
 Основний показник структури трикотажного полотна – переплетення.
Трикотажне переплетення – це порядок взаємного розташування ниток в петлі та
чергування петель в петельному рядку і стовпчику трикотажного полотна, що
визначає його структуру, зовнішній вигляд та властивості. Трикотажне
переплетення характеризуються формою петель та їх взаємним розташуванням.
Всі види трикотажних переплетень поділяються на три класи:
Головні переплетення: кулірні – гладь, ластик, виворотне; основов’язані –
ланцюжок, трико, атлас. Такі переплетення мають найпростішу структуру і надають
полотну гладку поверхню.
Гладь – одинарне
поперечнов’язане переплетення, петлі
якого вздовж петельних рядків
утворені послідовно однією ниткою
(рис.1.7, а). Гладь має високу
розтяжність, яка в ширину в 1,6 разів
більша, ніж в довжину. Головний
недолік – розпускальність.
а б
Рис. 1.7. Головні переплетення: а – гладь,
б – ластик 1+1

Ластик – подвійне поперечнов’язане

(кулірне) переплетення, в якому обидва боки
складаються з лицьових та виворотних
петельних стовпчиків, чергування яких
називається рапортом (1+1, 3+2) (рис.1.7, б).
Ластик 1+1 розпускається тільки в напрямку,
а зворотному в’язанню (обрізаний знизу край
такого виробу не розпускається). Ластики
застосовують при виготовлені білизняних
виробів, у верхніх трикотажних виробах – при
виготовленні деталей: жакетів, светрів, рейтуз
тощо, а також для виготовлення бейок, поясів,
напульсників, бортиків для панчішно-
шкарпеткових виробів.
Похідні від головних переплетень:
б похідна гладь, інтерлок, сукно, шарме, трико,
Рис. 1.8. Похідні переплетення: а – трико-сукно, трико-шарме, шарме-ланцюжок
похідна гладь, б – похідний ластик та інші (рис.1.8). Похідними називаються
(інтерлок) переплетення, які утворюються при
комбінуванні двох, трьох та більше головних
переплетень так, що в проміжках між сусідніми петельними стовпчиками головного
переплетення розташовуються один чи два петельних стовпчики такого ж
переплетення. В результаті утворюються нові види переплетень з новими
властивостями, які, за рахунок більшої щільності менше розпускаються.
10
 Візерункові переплетення створюються комбінуванням головних та похідних
пере плетень, застосовують для отримання полотен з кольоровими, рельєфними та
ажурними ефектами (рис.1.9).

а б

в г д

є ж
Рис. 1.9. Візерункові переплетення: а – плюшеве, б – платироване (покривне),
в – пресове, г – футероване, д – жакардове, є – філейне, ж – ажурне
Застосування візерункових механізмів дозволяє створювати на трикотажних
полотнах рисунки будь-якої форми та розміру: смужки, горохи, геометричні фігури,
орнаменти, фігури людей, пейзажі тощо. А введення автоматичного відбору голок та
автоматичного переносу петель надає можливість створювати складні ажурні
переплетення, що імітують мереживо та гіпюр. Візерункові переплетення
розділяються на наступні види: поперечноз’єднані, поздовжньоз’єднані,

11
платировані, плюшеві, футеровані, утокові, пресові, жакардові, філейні, зі зсувом,
ажурні, ананасні, непові, нерівномірні, перев’язані, перевиті, кіперні.
В межах кожного класу переплетення поділяються на поперечно- та
основов'язані, одинарні та подвійні (рис. 1.10).

Рис. 1.10. Класифікація трикотажних переплетень

12
 Різноманіття споживчих властивостей трикотажних виробів досягається
застосуванням різних видів пряжі та ниток, які бувають елементарними,
комплексними, крученими, текстурованими.
За способом виготовлення трикотажні вироби поділяють – на кроєні,
напіврегулярні, регулярні, суцільнов’язані та комбіновані.
Кроєні трикотажні вироби виготовляють з деталей, викроєних з полотен
різних переплетень, що виготовляються на плоских та круглих машинах. На плоских
машинах виготовляється плоскі трикотажні полотна, на круглих – у вигляді трубки.
Перевагою способу є можливість отримання моделей різної складності, істотним
недоліком є великий відсоток відходів при розкрої (20-26%).
Напіврегулярними називаються вироби, які виготовляються з так званих
купонів. В таких виробах на деталях підкроюють лише ділянки горловини, пройми,
окату рукава (рис. 1.11).

– лекала деталей, які розкладено на купонах

– міжлекальні відходи від розкрою купонів

Рис. 1.11. Схема розташування лекал деталей на купонах для

виготовлення трикотажних виробів напіврегулярним способом

Трикотажні вироби в’яжуть на подвійних круглих машинах – інтерлок,

ластичних, фангових, оборотних (жакардових), плоскофангових оборотного типу,
що мають механізми, які дозволяють переходити від вироблення одного виду
переплетення до іншого з утворенням на початку кожного купону краю, що не
розпускається (заробітку). Купони в’яжуться на машинах у вигляді безперервної
стрічки, в якій один купон відділений від іншого розділовим рядком одинарного
в’язання, який видаляється при розділенні купонів вручну. Купони з
круглов’язальної машини – це трубка полотна, що складається з заробітку (ластик
1+1, 2+2), основної частини (задане переплетення), відробітку та розділового рядку.
13
 При виготовленні комплекту купонів для однієї моделі виробу враховується
довжина кожної деталі (стану светру чи сукні, рукава), а також кількість деталей,
яка може бути викроєна з одного купону. Правильний підбір в’язальних машин за
діаметром та точний розрахунок необхідної довжини купонів дозволяє різко
скоротити відходи при розкрої. Ширина купону дорівнює ширині деталі, або деталь
укладається ціле число разів в купон.
Перевагою купонного способу в’язання перед кроєним полягає в тому, що
після підкрою деталі не потребують підшивання нижніх країв (низу полочки,
спинки, спідниць та рукавів), окрім того, пояс виробу чи манжети можуть бути
вироблені іншим переплетенням, ніж стан виробу, причому ця обробка складає
єдине ціле зі станом чи рукавом.
Регулярні трикотажні вироби – вив'язують повністю (рис. 1.12). Деталі таких
виробів майже не потребують підкрою, тому відходи сировини при цьому способі
виготовлення не більше 3–5%.

а б в
Рис. 1.12. Схема в’язання деталей регулярних виробів: а – спинка,
б – полочка, в – рукав
В’язання деталей регулярних трикотажних виробів здійснюється на
плоскофангових та котонних машинах. На відміну від напіврегулярного способу,
окрім міцного заробітку здійснюється в’язання контурів деталей у відповідності до
заданої форми (рис. 1.13). В деталях, отриманих на котонних машинах, виконується
підкрій лише вирізу горловини, а в деталях з плоскофангових машин окрім
горловини, виконується незначний підкрій пройми та окату рукава.
Нижній край, як правило, заробляють на початку в’язання, а інші контури
утворюються за рахунок зміни кількості голок, тобто збавок та прибавок петель в
процесі в’язання. Деталі майже не потребують додаткових розкрійних операцій та
з’єднуються без обметування країв на швейних машинах ланцюгового стібка.

14
 При звуженні полотна крайні, а інколи і сусідні з ними петлі чи петлі
всередині деталі знімають з голок та переносять на інші голки, що залишаються в
роботі. Отримані в такий спосіб краї деталей мають гладку лінію та дуже зручні для
зшивання еластичними швами. При в’язанні пройми, верхнього окату рукава
виконують групову збавку петель: вимикають одночасно 15-20 голок та з усіх
вимкнених голок скидають петлі, не закріплюючи їх. В результаті, на краях деталей
утворюються яскраво виражені уступи, величина яких залежить від кількості голок,
що вимикаються та від того, через скільки петельних рядків виконують збавку.
Коли розширюють полотно шляхом прибавки голок, на бокових краях деталей
утворюються маленькі уступи, що складаються з петель утворених на голках, які
вмикаються. Вони помітні на бічних контурах деталей. Тому, коли необхідно
отримати виріб з естетичними еластичними швами або з рівними щільними краями,
під час в’язання деталей виконують не прибавку, а збавку петель.
Регулярним способом отримують дрібні деталі (кишені, коміри, клапани,
бейки, пояси та ін.), що використовуються при виготовленні кроєних трикотажних
виробів.

а б
Рис. 1.13. Процеси збавки (а) і прибавки (б) петель для
отримання контурів деталей виробів

Регулярні трикотажні вироби в’яжуть на машинах подетально: перед або

пілочки, спинку або рукава, комір, бейку, кишені або клапани. На плоско-фангових
машинах та подвійних котонних в’язання деталей здійснюється повністю на одній
машині.
Для полегшення процесу виготовлення трикотажних виробів застосовують
деякі технологічні прийоми. Так, наприклад, вже під час в’язання можна намітити
розташування ліній підгину борту, відгину манжети та місця розташування кишені
на виробі. Правильний чіткий підгін борту по петельному стовпчику буде
забезпечений, якщо при в'язанні на плоско фанговій машині вивести голку з роботи
по всій довжині. Трикотаж в цьому місці неначе переломиться на інший бік (рис.
15
1.14). У напульсниках, комірах, манжетах точний згин в одинарному переплетенні
забезпечують ряди меншої щільності; в подвійному – по лінії відгину можна
пров'язати 2-4 рядка переплетенням валик з лицьового боку. Це переплетення
забезпечує чітку лінію згину. У виробах, де використовуються накладні кишені,
точність пришивання забезпечує вистав голок (відмітка бокових ліній). Обробка
горловини трубчатою гладдю забезпечує більш рівномірну посадку.
Перед початком в’язання оператор отримує технологічну карту параметрів
виготовлення деталей на машині. По закінченню в’язання деталі комплектуються та
потрапляють на підготовчі операції, де відбувається зшивання бічних країв. Ці
операції необхідні для здійснення процесу обробки виробів, який включає в себе
запарювання на формах або у вільній формі. Після 2-3 діб витримки, виконують
розкрій виробу.
Комбінованими називають вироби, в яких поєднуються кроєні та в'язані
деталі.
Суцільнов’язані – вироби, форма яких досягається при в’язанні виробу в
автоматичному режимі. Виготовлення таких виробів вимагає мінімальної кількості
швейних операцій (безшовна технологія). Така технологія прийшла з панчішно-
шкарпеткового виробництва і є найбільш складною, а для верхніх виробів вимагає
застосування плоско-фангових електронних в’язальних машин останнього
покоління, що мають систему обрізання та захоплення нитки. Сфера застосування
цієї технології величезна – нижня білизна, одяг для плавання, спорту та активного
відпочинку. Все більше застосовується технологія з’єднання деталей плоскими
швами, що значно підвищує якість та естетичний вигляд виробів.

а б в
Рис. 1.14. Вив’язування ліній підгину борту (а),
відгину манжети (б) та місця розташування кишені на виробі (в)

16
 1.3. Стандартизація трикотажних виробів

Розмірна стандартизація трикотажних виробів здійснена відповідно до діючої

типології фігур населення. У зв'язку з розтяжністю трикотажних полотен по ширині
полотна варіації фігур не враховуються; проектування здійснюється на фігури II
повнотної групи.
Розміри трикотажних виробів на товарному ярлику позначаються по-різному в
залежності від асортиментної групи, до якої належить виріб. Розмір жіночих суконь
позначається повними значеннями трьох провідних ознак: зросту, обхвату грудей
третього, обхвату стегон з врахуванням виступу живота (наприклад, 158-96-104).
При цьому передбачений випуск виробів в 6 ростах (від 146 до 176).
Для джемперів, жакетів, блузок вказуються зріст і обхват грудей третій, при
чому інтервал по росту складає не 6, а 12 см, тобто вироби випускаються в
подвійних ростах (наприклад: 158,164-96-…). Спідниці також випускаються в
подвійних ростах, але окрім зросту вказується обхват стегон (наприклад, 170, 176-
…- 104).
Для поясних трикотажних виробів величина обхвату грудей не вказується. Для
жіночих штанів вказується лише обхват стегон, в чоловічих – талії. Для купальних
костюмів I виду (одиничних) – зріст, обхват грудей, обхват стегон (з інтервалом по
зросту 12 см, наприклад 146, 158-88-96); купальних костюмів П вигляду (подвійних)
– обхвати грудей третій і четвертий, а також обхват стегон (наприклад, 88-72-96).
Для чоловічих сорочок проставляються зріст, обхват шиї, обхват грудей (наприклад,
182, 188-42-100).
Верхні трикотажні вироби промислового виробництва виготовляють на типові
фігури відповідно до діючої розмірної типології населення. Верхні трикотажні
вироби для жінок виготовляють на зрости типових фігур: 146, 152, 158, 164, 170, 176
см (ОСТ 17-326-81) (табл. 1.1) [3]. При цьому куртки, джемпери, жилети, светри,
жакети, блузки, спідниці та шорти виготовляють на спарені зрости типових фігур, а
саме: 146, 152 см; 158, 164 см; 170, 176 см. Сукні, сарафани, халати, сукні-пальта,
штани, рейтузи виготовляють на типові фігури кожного із зазначених ростів.
Верхні трикотажні вироби для жінок виготовляють наступних розмірів за
розмірною ознакою "обхват грудей третій ” (ОгІІІ) – від 88 до 140 см. Міжрозмірна
різниця для верхніх трикотажних виробів жіночих складає 4 см. Міжростова різниця
для верхніх жіночих трикотажних виробів складає:
– за довжиною джемперів, жилетів, светрів, жакетів, блузок, спідниць – 4,0 см;
– за довжиною коротких плечових виробів – 2,0 см;
– за довжиною шорт – 2,0 см;
– за довжиною довгих рукавів перелічених плечових виробів – 4,0 см;
– за довжиною суконь, сарафанів, халатів, суконь-пальт – 3,0 см;
– за довжиною довгих рукавів суконь, халатів, суконь-пальт – 2,0 см;
– за довжиною штани та рейтузів – 4,0 см.
Верхні трикотажні вироби для чоловіків виготовляють на наступні зрости
типових фігур: 158, 164, 170, 176, 182, 188 см (ОСТ 17-325-86) [5]. При цьому
куртки, джемпери, жилети, светри, жакети, сорочки, шорти виготовляють на спарені
зрости типових фігур, а саме: 158, 164 см; 170, 176 см; 182, 188 см. Штани
17
виготовляють на типові фігури кожного із зазначених ростів. Верхні трикотажні
чоловічі вироби виготовляють наступних розмірів за розмірною ознакою "обхват
грудей третій ” (ОгІІІ) – від 88 до 140 см. Міжрозмірна різниця для верхніх
трикотажних виробів чоловічих складає 4,0 см. Міжростова різниця для верхніх
трикотажних чоловічих виробів складає:
– за довжиною курток, джемперів, жилетів, светрів, жакетів, сорочок – 4,0 см;
– за довжиною коротких плечових виробів – 3,0 см;
– за довжиною шорт – 2,0 см;
– за довжиною довгих рукавів перелічених плечових виробів – 4,0 см;
– за довжиною штани – 4,0 см

Таблиця 1.1
Маркування верхніх жіночих і чоловічих виробів

Вид виробу Зріст типової Обхват Обхват Обхват

фігури, см грудей, стегон, см талії, см
Чоловіки Жінки см
Костюми, комплекти 158 88, 92
виробів чоловічі 164 96, 100
170 104, 108 Не
176 - 112, 116 - вказується
182 120
188
Костюми і комплекти 146 88, 92 96, 100 Не
жіночі з штанами 152 96, 100 104, 108 вказується
158 104, 108 112, 116
- 164 112, 116 120, 124
170 120 128
176
Костюми, комплекти 146, 152 88, 92 96, 100 Не
жіночі зі спідницями 158, 164 96, 100 104, 108 вказується
170, 176 104, 108 112, 116
- 112, 116 120, 124
120, 124 128, 132
128, 132 136, 140
136, 140 144,148
Жакети, джемпери (м, 158, 164 146, 152 88, 92 Не
ж), жилети, светри, 170, 176 158, 164 96, 100 вказується
куртки 182, 188 170, 176 104, 108 -
112, 116
120

18
 Лекція 2.

Властивості трикотажних полотен

та врахування їх при конструюванні виробів

2.1. Характеристика основних властивостей трикотажних полотен

Трикотажні полотна мають ряд цінних властивостей: вони м’які, еластичні, не

заважають рухам людини, навіть при щільному приляганні. Трикотажні полотна
стійки до стирання і майже не зминаються, добре драпіруються, мають високі
гігієнічні властивості – велику повітропроникність (в 8-9 разів більшу ніж у тканин)
і гігроскопічність, добрі теплозахисні властивості. Структура трикотажного полотна
і його властивості визначаються переплетенням, параметрами і фактурою.
Властивості трикотажних полотен грають важливу роль в рішенні задач
конструювання трикотажних виробів. До основних з них відносяться:
Розпускання - це здатність вільних петель висковзувати одна з одної при
натягуванні нитки, яка їх створює, та при обриві нитки в петлі. При руйнуванні
петлі, розірванні нитки може розпуститись увесь стовпчик (ефект „біжать петлі”).
Це може відбуватись також і при розкроюванні деталей.
Розпускання полотна залежить від виду трикотажного переплетення.
Найбільші розпуск альні властивості мають полотна переплетення гладь (рис. 1.15)
та виворітне.
Розпускання залежить також від товщини, сировинного складу та структури
пряжі (ниток), щільності в'язання та виду оздоблення полотна. Більш щільне
трикотажне полотно розпускається менше, ніж менш щільне. Меншу здатність до
розпускання, завдяки силам тертя, мають
трикотажні полотна, вироблені з пухнастої
або фасонної пряжі, з текстурованих ниток.
При збільшенні щільності трикотажного
полотна збільшується прорубування ниток в
кроєних трикотажних виробах і виникає
загроза розспуску петель (особливо в
полотнах з віскозної та ацетатної пряжі).
Апретування, каландрування, ворсування
полотен зменшує їх розпускання.
Розпускання більш характерне для
поперечнов’язаних трикотажних полотен.
Основов'язані трикотажні полотна можуть
розпускатися лише уздовж петельних
стовпчиків у напрямку, зворотному в'язанню.
В кроєних трикотажних виробах для Рис. 1.15. Розпуск кулірної гладі
зменшення розпускання та спускання петель
всі зрізи ретельно обметують спеціальними краєобметувальними швами, а також
вживають заходи для запобігання прорубування ниток голкою швейної машини при
пошитті виробів.
19
 В залежності від ступеню розпускання використовують різні види
з'єднувальних швів. У виробах з полотен, що сильно розпускаються, перед
розкроєм необхідно вздовж контуру деталі прокласти строчку ланцюгового стібка, а
модель повинна мати мінімум членувань.
Задача проектувальника – передбачати мінімальну кількість швів у моделі,
проектувати достатні припуски на шви (не менше 1,0 см), застосовувати зшивально-
обметувальне обладнання при виготовленні
виробів.
Прорубка трикотажного полотна
(пошкодження швейною голкою) (рис. 1.16)
можлива через неправильно підібрану голку,
жорсткість трикотажного полотна, що
набувається при обробці, відбілюванні та
неправильному технологічному режимі. Це
негативна властивість, яка приводить до
руйнування петлі (нитки) голкою під час
зшивання деталей. Як результат цього –
Рис. 1.16. Прорубка трикотажного
розпускання. Цей недолік усувається
полотна
підбиранням голки відповідного номера.
Закручування – характерна негативна
властивість для трикотажних полотен одинарних переплетень, яка ускладнює
процеси розкрою та зшивання деталей. Чим більше пружність нитки та щільність
в'язання, тим сильніше закручується полотно. Ступінь закручування залежить від
виду волокна та переплетення. Гладке трикотажне полотно із вовняної пряжі має
закручування сильніше, ніж з бавовни, через більшу пружність вовни, ніж бавовни.
Закручування трикотажного полотна може виникати в напрямку петельних рядків та
петельних стовпчиків. Найбільше закручування мають полотна з переплетень гладь,
ланцюжок, трико та атлас. Зменшенню закручування сприяє апретування,
каландрування та вирівнювання ширини, а також стабілізація полотен, які
виготовлені з термопластичних ниток парою. Також для зменшення закручування в
виробах вздовж вільних країв деталей (бортів, відльоту коміру тощо) вив’язують
декілька рядків іншим більш стабільним переплетенням або пришивають додаткові
планки та тасьму.
Задача проектувальника – передбачати достатні припуски на шви, оскільки
закручений край зрізується краєобметувальною машиною під час обметування і як
наслідок викликає звуження виробів порівняно з проектними вимірами.
Усадка – проявлення релаксаційних процесів, величина відносної зміни
довжини або ширини після проведення деяких операцій (розкрою, шиття, волого-
теплової обробки, експлуатації) або по закінченню якого-небудь часу (в процесі
в'язання та оздоблення, фарбування, сушки, каландрування). Величина усадки
залежить від режиму в'язання та оздоблювального обладнання. Величина усадки для
кроєних трикотажних виробів по довжині коливається в межах 1-15%, і повинна
бути врахована як при моделюванні виробів так і при розробці остаточних лекал
додаванням додаткових припусків на усадку відповідно до показника Ку –

20
коефіцієнта усадки за даними дослідження полотна. Усадка полотна може
відбуватись як у поздовжньому так і у поперечному напрямках.
Показником якості, що характеризує усадку є зміна лінійних розмірів після
різних обробок. Так трикотажні полотна з бавовни та віскозного волокна під час
прання змінюють свої лінійні розміри так: в поздовжньому напрямку зменшуються,
а в поперечному збільшуються. При конструюванні такої білизні необхідно
передбачити деякі звуження виробів за шириною та невеликі припуски по довжині з
урахуванням величини усадки полотна.
Товщина також впливає на конструкцію виробу. Товщина білизняних виробів
в залежності від виду переплетення та сировини складає від 0,36 до 0,92 мм, верхніх
від 2,3 до 5 мм. При конструкції виробів з полотен товщиною більше 3 мм
передбачений припуск на товщину (табл. 2.1).

Таблиця2.1
Запропоновані величини припусків на товщину трикотажного полотна

Вид полотна Товщина, см Припуск, см

з круглов’язальних машин 10 кл. 0,35 1,1
з круглов’язальних машин 8 кл. 0,39 1,2
з плоско-фангових машин 8 кл. 0,46 1,4
Будь-які полотна ≥ 0,3 товщина × 3

Перекіс петельних стовпчиків – негативна властивість трикотажних

полотен, яка погіршує процес розкрою, зовнішній вигляд, викликає деформацію
виробів при експлуатації. Допустима величина кута перекосу – 4-8° залежно від
виду полотна. Засоби усунення – використання пряжі з різним крученням, трощених
ниток в два кінці.
Оптичними властивостями трикотажних полотен є колір, блиск, характер
візерунка, фактура. При конструюванні ці властивості відіграють важливу роль,
оскільки створюються умови різноманітного відображення світла поверхнею. Форма
одягу теплих та світлих тонів або з блискучою поверхнею сприймається об'ємніше і
здається більших розмірів, ніж одяг із темних та холодних тонів.
Здатність трикотажу до формування – це здатність його покривати тіло
людини без утворення складок, зморшок, перекосів завдяки високій розтяжності.
Здатність до формування певним чином ускладнює процеси конструювання
трикотажних виробів. З іншого боку, вона дозволяє проектувати вироби з
мінімальною кількістю формотворних елементів.
Пілінгування – утворення пілей на поверхні полотна в результаті стирання.
Пілінг характеризує властивість полотна утворювати на своїй поверхні пухкі кульки
(пілі) із сплутаних волокон. Полотна з вмістом синтетичних та вовняних волокон
більш схильні до пілінгування, ніж з бавовняних та віскозних.
Розтяжність – під дією навантаження трикотажне полотно розтягується та
деформується, але після його зняття може частково або повністю відновлювати
форму. Розтяжність – основна властивість трикотажних полотен, яка відрізняє їх від

21
інших матеріалів для одягу, приводить до зміни форми та лінійних вимірів виробів у
процесі їх виготовлення та експлуатації.
Розтяжність трикотажних полотен складає повну деформацію, що
утворюється з умовно-пружної деформації (усадки) і з умовно-залишкової. Ці види
деформації розтягу виникають в процесі виготовлення і експлуатації виробів. Їх
також обов’язково необхідно враховувати при проектування трикотажних виробів.
Розтяжність трикотажного полотна може відбуватися за трьома напрямками:
довжиною, шириною та діагоналлю. Розтяжність по одній з осей носить назву
одноосновної. Розтяжність полотна по довжині (вздовж петельних стовпчиків)
називається повздовжньою одноосновною розтяжністю, по ширині (вздовж
петельних рядів) – поперечною одноосновною розтяжністю, а в напрямку діагоналі
– перекосом. Серед гладких одинарних переплетень найбільшу розтяжність має
кулірна гладь (як за довжиною так і за шириною).
Деформація – це процес зміни лінійних параметрів полотна при розтягнені
його в повздовжньому або поперечному напрямку або одночасно в обох напрямах.
Повна деформація розтяжності трикотажного полотна складається з пружної,
еластичної та пластичної. Розтяжність може бути пружною та непружною
(залишковою). Після зняття навантаження доля деформації розтягу трикотажного
полотна, так звана умовно-пружна деформація, яка для більшості полотен складає
60-90% повної деформації, зникає. Значна частина високоеластичної і пластичної
деформації, яка представляє собою умовно-залишкову деформацію і проявляється в
процесі використання виробів спотворюючи його форму і зовнішній вигляд –
залишається.
На пружно-пластичні властивості трикотажних полотен впливає не лише вид
переплетення, але й сировинний склад пряжі.
Від значення пружної, еластичної та пластичної деформації трикотажного
полотна буде залежати величина припуску на свободу облягання. Чим більше
значення пружної деформацій, тим краще виріб облягає фігуру та довше зберігає
початкову форму.
Найбільша пружність у вовни, натурального шовку, деяких синтетичних
волокон. Введення в полотно еластомерних ниток дозволяють отримувати полотна з
розтяжністю до 500%. Більшість трикотажних полотен мають різну ступінь
розтяжності за довжиною та шириною. Трикотажні полотна за розтяжністю
розділяють на 3 групи (розглянемо нижче).
Пружнє видовження (пружна деформація) трикотажного полотна при його
розтягуванні – властивість, що в більшій мірі визначає його застосування.
Трикотажні вироби з пружнім видовженням зручні в носінні, тому що вони добре
облягають тіло, не заважають рухам та не втрачають своєї первинної форми після
зняття навантажень. Трикотажні полотна з вовняних волокон характеризуються
значним пружнім видовженням, що дає можливість таким полотнам повертати свою
первісну форму після розтягнення. Трикотажні полотна з бавовняних і віскозних
волокон мають добрі показники видовження, але малу пружність. Полотна з
ацетатних волокон характеризуються більшою пружністю, внаслідок чого вироби з
них в процесі носіння краще зберігають форму, ніж вироби з віскозних полотен.

22
 Здатність трикотажних полотен до деформування під дією навантаження
впливає на процеси виготовлення виробів, тому настил полотен перед розкрійними
операціями необхідно робити без натягування полотна для запобігання зміни
розмірів викроєних деталей. Під час зшивання необхідно застосовувати високо
еластичні шви, щоб запобігти їх руйнуванню під час носіння.
Під дією маси виробу в переплетеннях з рухливою структурою, особливо з
важкої, гладкої, слизької пряжі або ниток (наприклад, віскозних), петлі витягуються.
Тому виріб з великою масою може значно подовжитися (витягнутись), а по ширині
скоротитися (звузитися). Якщо деталі виробу проектуються з трикотажних полотен
різних переплетень, вони можуть мати різну розтяжність як за довжиною, так і за
шириною. Все це необхідно враховувати при розробці конструкції.

2.2 Врахування деформації розтягу трикотажу при конструюванні

трикотажних виробів

При конструюванні виробів з трикотажних полотен необхідно враховувати їх

розтяжність. Її слід брати до уваги при виборі припусків на вільне облягання чи
звуження по ширині виробу. Розтяжність трикотажного полотна призводить до
розширення деталей в поперечному напрямку та зменшенню їх довжини.
Розтяжність полотна визначає габаритні розміри деталей виробів, а також
конструктивні особливості, наприклад: можливість створення виробів прилеглого
силуету без виточок.
В залежності від ступеня розтяжності за шириною під дією однакових
динамічних навантажень (600 г) всі трикотажні полотна розділені на 3 групи (згідно
ГОСТ 28554-90) (табл. 2.2). Показник розтяжності визначається у відсотках за
стандартною методикою (ГОСТ8847-85).
Таблиця 2.2
Групування трикотажних полотен за розтяжністю

Групи Розтяжність Переплетення полотна

розтяжності полотен за
полотен шириною, %
(стандартна методика
ГОСТ 8847-85)
1 група Від 0 до 40 Полотна пресових переплетень з
круглофангових машин
2 група Від 40 до 100 Полотна з плоскофангових та
круглофангових машин
3 група Більше 100 Ажурні полотна, полотна з синтетичних
волокон з плоскофангових та
круглофангових машин, полотна з
додаванням еластичних ниток

При деформації розтягу в трикотажних полотнах проявляються як пружні так і

пластичні властивості. Пружність трикотажних полотен забезпечує збереження
23
форми та лінійних вимірів виробів під час експлуатації. Пластичність трикотажного
полотна приводить до накопичення залишкових деформацій, яка перешкоджає
збереженню форми та вимірів виробів під час експлуатації.
Різні полотна мають різну здатність до накопичення залишкової деформації,
але відомо, що більша її частина проявляється у перші 3 дні експлуатації виробів.
Через 7 днів експлуатації приріст залишкової деформації практично припиняється і
не спостерігається надалі [9].
Показник залишкової деформації Ез (в літературі російською мовою Еу.о –
“условно-остаточная деформация”, за ГОСТ 8847-85 російською мовою Ен –
“необратимая деформация”). Показник розтяжності та показник залишкової
деформації Ез визначається за методикою – ГОСТ 8847-85. За здатністю
накопичувати залишкові деформації полотна поділяються на 3 групи (табл. 2.3).

Таблиця 2.3
Групи трикотажних полотен у
відповідності до величини залишкові деформації

Групи полотен Показник залишкової деформації Ез, %

Група малих деформацій Від 0 до 2,0
Група малих деформацій Від 2,1 до 5,0
Група малих деформацій Від 5,1 і більше

При проектуванні одягу з трикотажних полотен використовують не тільки

позитивні, але й від’ємні величини припусків. Наприклад, в корсетних виробах, що
найбільш щільно прилягають до тіла, для коригування окремих ділянок фігури
(живота, талії) надаються від’ємні припуски. Одяг з відносно малим видовженням
при розтягненні (малорозтяжні трикотажні полотна) конструюють з позитивними
припусками до поперечних розмірів. Вироби прилеглих силуетів конструюють з
нульовими або від’ємними припусками за шириною виробів.
При визначенні значення мінімально-необхідного припуску до поперечних
розмірів трикотажних виробів враховується зручність експлуатації (максимально-
допустимий тиск одягу на тіло людини, дихання, що не порушує, кровообіг і
свободи рухів), стійкість розмірів і форми виробу в процесі носіння, відсутність
спотворення малюнка і фактури полотна.
Розтяжність трикотажних полотен враховується в теперішній час в основному
при визначенні прибавки на свободу до ширини виробу. Так, ГОСТ 7474-88
“Изделия трикотажные верхние для женщин и девочек. Общие технические
условия” для полотен різних груп розтяжності рекомендує застосовувати наступні
мінімально необхідні прибавки:
• для полотен 1 групи розтяжності +2,0...+4,0 см;
• для полотен 2 групи – 0...+2,0 см;
• для полотен 3 групи – звуження по ширині виробу від 2,0 см до 26 %.
Однак такі рекомендації є надто загальними і не дозволяють в повній мірі
використати властивості трикотажного полотна для створення формостійкого одягу

24
високої якості. В таблиці 2.3 наведено величини мінімальних конструктивних
прибавок за шириною і довжиною в залежності від групи розтяжності полотен.

Таблиця 2.3
Рекомендовані величини мінімальних конструктивних
прибавок за шириною і довжиною трикотажних полотен

Групи розтяжності полотен Прибавка за Прибавка за

шириною, см довжиною, %
1 група +2 1
2 група 0 2-2,5
3 група –2 3-5

Величина мінімально необхідного припуску на свободу пройми залежить від

властивостей матеріалу. Наприклад, для жіночих суконь з тканин її величина
складає 2...2,5 см, а з трикотажного полотна, залежно від його властивостей, може
бути значно менше, навіть від’ємна. У трикотажних виробах з розтяжних полотен
пройму навіть для класичних вшивних рукавів проектують вужчою, ніж у виробах з
тканини, оскільки при вшиванні рукава саме нижні ділянки пройми, що визначають
її ширину, і відповідні їм ділянки окату рукава розтягуються більш за все.
Способи побудови креслень деталей одягу з трикотажних полотен залежать
від розтяжності полотна і способу виробництва трикотажних виробів. Виконання
базової конструкції трикотажного виробу так само, як і одяг з тканин, включає
побудову базисної сітки креслення і нанесення на неї контурів основних деталей.
При побудові креслень деталей одягу з полотен 1-ої групи розтяжності вони
можуть бути без змін і доповнень.
При проектуванні одягу з полотен 2-ої групи розтяжності побудова
виконується, як і в першому випадку. Прибавки можуть мати як позитивні так і
від’ємні значення, вироби проектуються без плечових, а часто і без нагрудної
виточок. Посадки матеріалу на необхідних ділянках закріпляються кромкою.
Особливістю побудови конструкції щільно прилеглого трикотажного виробу з
полотна 3-ої групи розтяжності є розрахунок конструкції з врахуванням відсотка
звуження.

2.3 Врахування розтяжності трикотажного полотна при конструюванні виробів

Розтягова деформація трикотажного полотна ε після зняття навантаження

складається з пружної εу, еластичної εе і пластичної εп (залишкової). Доля зникаючої
частини деформації, так звана умовно-пружна деформація (εу.у) для більшості
полотен складає 60...90%. Значна частина еластичної і пластичної деформацій є
умовно-залишковою деформацією εу.о, яка виявляється в процесі експлуатації,
спотворюючи форму виробу.
Величина і характер розтяжності трикотажних полотен залежать як від виду
переплетення, так і від пряжі. Тому у кожному конкретному випадку необхідно
проводити фізіко-механічні дослідження полотна. Значення деформації, розраховане
25
не у відсотках, а в частинах, називається коефіцієнтом деформації (К). Так, при ε у.о
= 2% К у.о = 0,02; при ε у.у=60% К у.у = 0,6.
При умовно-залишковій деформації понад 6% не
можна гарантувати, що виріб збереже форму (якщо
лише він не буде досить вільним). Умовно-залишкова
деформація враховується при розробці креслень лекал
щільно прилеглих виробів. Для цього контури деталей
переносяться на окремі листи паперу. На перенесених
контурах спинки і пілочки проводиться ряд
горизонталей (рис. 2.1.).
На перетині контурів спинки і переду (з осями
координат х) позначають допоміжні точки а, б, в, г, д.
Точку а на проймі відмічають на відстані не менше 5см
від плечових зрізів П1. Між основними точками
приймається відстань від 1,5 до 5 см в залежності від
кривизни пройми. З точок контурів, а також з вершин
бокових зрізів опускають перпендикуляр на лінії
середини спинки і середини переду. Точки перетину
перпендикуляра – а, б, в, г, д; потім знаходять
положення точок а2, б2, в2, г2, д2, які визначають
конфігурацію лекал з урахуванням умовної залишкової
деформації.
Для визначення відрізків аа1, бб1, вв1, гг1
використовують формули:
хn = xв (1 − К зд ) Рис. 2.1. Модифікація
Кзд – коефіцієнт залишкової деформації. конструкції с урахуванням
l − l0 умовно-залишкової деформації
ε уз
К зд = ; ε уз = ⋅ 100%
100 l0
хп – координата точки похідної конструкції, яку необхідно знайти, і яку
визначають з розгортки, побудованої з урахуванням умовної залишкової деформації.
хв – координата тієї ж точки вихідної конструкції, але побудована без
урахування умовної залишкової деформації.
Кзд – коефіцієнт, який показує, на яку долю зменшується розмір розгортки при
його розрахунку з урахуванням умовної залишкової деформації (табл. 2.4.).
Абсциси розгорток виконані з урахуванням умовної залишкової
деформації трикотажного полотна:

а1а2 = аа1 (1 − К зд ) ; б1 б 2 = бб1 (1 − К зд ) ; в1 в 2 = вв1 (1 − К зд ) ; г1 г 2 = гг1 (1 − К зд )

У прилеглих виробах з полотен середньої і великої розтяжності об'ємну форму

можна отримати за рахунок деформаційних властивостей трикотажного полотна, не
удаючись до виточок. При розробці конструкцій виробів з полотен середньої
розтяжності виточки замінюються посадкою (краще всього на тасьму). Посадка
зрізів деталей не повинна створювати помітних складок або зморшок у виробі. При
26
розробці конструкцій трикотажних виробів з врахуванням пружної деформації
(тобто з від’ємними припусками до вимірів обхватів) використовують креслення
базової конструкції виконане з нульовою прибавкою до СгIII, нагрудною верхньою і
плечовою виточками. На першому етапі перетворення такої конструкції виконують
її сплощення і переведення частини плечової виточок в пройму, та заміні її другої
частини на спинці посадкою по плечовому зрізу. На другому етапі сплощення
конструкції частина нагрудної виточки переводиться в пройму, а друга її частина
(до 1,5см) в боковий зріз та, також, замінюється посадкою. Далі виконується зміна
конструкції рукава у відповідності до зміненої пройми. На наступному етапі
уточнюють положення на всіх конструктивних ділянках, використовуючи при
перерахунку коефіцієнти бажаного звуження.

Таблиця 2.4
Групи трикотажних полотен у відповідності до величини Кзд

Умовне Вид полотна Величина Кзд

позначення групи εуз, %
полотен
Ластичні переплетення з плоско- 2 0,02
Малих деформацій фангових і круглов’язальних машин; з
напіввовняної і чисто вовняної пряжі
Переплетення гладь, фанг, напівфанг, 4 0,04
жакардові, пресові; з натуральної пряжі;
Середніх з плоско-фангових і круглов'язальних
деформацій машин
Машини інтерлок, основов'язальні, 4 0,04
рашель; начісні полотна
Великих Полотна з синтетичних ниток і пряжі 6 0,06
деформацій

Звуження на різних ділянках по довжині деталі може бути різним. Це

залежить від бажаного ступеня прилягання виробу до фігури, виду переплетення,
його щільності, заправки і класу в'язальної машини.
При цьому потрібно враховувати, що розтягування полотна по ширині веде до
його укорочення по довжині. Тому необхідно експериментально визначити
величину (%) зменшення поздовжніх розмірів при розтягуванні, та збільшувати
довжину виробу.
При зшиванні плечових зрізів в них повинні прокладатися тасьма або крайова
смужка полотна, довжина якої дорівнює проектованій довжині плечового шва у
виробі, надітому на фігуру (з врахуванням припусків на шви ушивання рукава і
коміра). При цьому доволі часто довжина плечового зрізу пілочки проектується
дещо менших розмірів.

27
 Лекція 3

Особливості проектування одягу з трикотажних полотен

3.1 Характеристика методів формоутворення трикотажних виробів

Спосіб формоутворення деталей залежить від конфігурації поверхні

відповідної ділянки (випукла або увігнута), властивостей матеріалів, напрямку моди
тощо. Для трикотажних виробів велике значення при виборі елементів
формоутворення має група розтяжності трикотажного полотна, спосіб виготовлення
виробу (кроєні, напіврегулярні, регулярні) та засоби збереження форми готових
трикотажних виробів. Розрізняють наступні методи формоутворення деталей одягу з
трикотажних полотен:
- конструктивний (механічний);
- технологічний:
- комбінований

3.1.1 Конструктивний метод формоутворення трикотажних виробів

Конструктивний метод (механічний) забезпечує отримання об’ємно-
просторової форми деталей за рахунок їх повного або часткового членування на
частини конструктивними, конструктивно-декоративними лініями і виточками.
Головною перевагою методу є можливість отримання поверхні форми будь-якої
складності. Для цього методу характерним є стійке закріплення будь-якої форми і її
стійкість при експлуатації виробу. Найчастіше конструктивний метод
застосовується для формоутворення виробів з трикотажних полотен 1 групи
розтяжності, а способи отримання форми не відрізняються від способів, які
використовують у виробах з інших текстильних матеріалів.

3.1.2 Технологічний метод формоутворення трикотажних виробів

Технологічний метод формоутворення здійснюється за рахунок наступних
властивостей:
а) за рахунок формотворних властивостей матеріалів (фізико-механічний);
б) за рахунок пластичних властивостей волокон (фізико-хімічний);
При отриманні об’ємно-просторової форми трикотажного виробу за рахунок
дії на його сітчасту структуру – переплетення, відбувається формоутворення за
рахунок рухомості переплетення (фізико-механічна дія). В трикотажних виробах під
дією зовнішніх факторів змінюється форма петлі, що забезпечує отримання
необхідної об’ємно-просторової форми.
Формоутворення відбувається за рахунок перекосу трикотажного полотна,
що супроводжується його поперечним розтягуванням. Найбільшими можливостями
формоутворення за рахунок цього методу характеризуються полотна 3 групи
розтяжності. При формоутворенні трикотажних виробів за рахунок перекосу
полотна проблемою стає забезпечення стабільності та збереження форми виробу в
готовому виді. Для збереження отриманої форми по краям деталей необхідно
прокласти тасьму або зріз однієї з деталей, що входить в шов, і не повинен мати
28
посадку. Цей спосіб формоутворення є більш економічним в порівнянні з
конструктивним бо не потребує додаткового використання виточок та швів.
Для отримання об’ємно-просторової форми трикотажного виробу за рахунок
пластичних властивостей волокон – фізико-хімічна дія на полотно, застосовуються
ті ж самі способи, що і до інших текстильних матеріалів, а саме:
- суха теплова обробка;
- волого-теплова обробка (відпарювання, відтягування, дублювання,
запрасування, пресування, припрасування, розпрасування, спрасування,
фальцування).
Пластичні властивості трикотажного полотна визначають певні особливості
проектування виробів з нього. Можна виділити наступні випадки використання
пластичних властивостей трикотажних полотен для отримання бажаної
об’ємнопросторової форми виробів:
– Вплив на „тонку ” структуру трикотажного полотна
При проектуванні трикотажних виробів конструктивні елементи
формоутворення (виточки) замінюються посадкою. За допомогою спрасування
зменшується розмір певних ділянок деталей вздовж зрізів та утворюється опуклість
на суміжній частині деталі. При цьому для багатьох трикотажних полотен типовим є
значно більший коефіцієнт посадки у порівнянні з текстильними матеріалами. В
трикотажних виробах посадка проектується на деталі спинки вздовж лінії плечового
зрізу (1,0-1,2см), на деталі пілочки виконується частковий перенос нагрудної
виточки (1,0-1,5см) у лінію бокового зрізу, на деталі рукава по лінії окату рукава, на
деталях поясних виробів по лінії талії. Величина посадки по зрізах деталей
фіксується тасьмою і закріплюється волого-тепловою обробкою. Цей спосіб
формоутворення застосовується для трикотажних виробів з полотен усіх груп
розтяжності.
Як правило для формоутворення трикотажних виробів не використовують
такі технологічні методи формоутворення, як пресування і волого-теплову обробку з
додаванням хімічних засобів (форніз і фронтальне дублювання – пресування з
одночасним дублюванням).
– Зміна переплетення та щільності в’язання
Особливим для трикотажного полотна є отримання необхідної об’ємно-
просторової форми за рахунок зміни переплетення та щільності в’язання. Цей
метод формоутворення використовується для створення об’ємної форми або,
навпаки, щільно прилеглої форми на окремих ділянках виробу: по низу жакетів,
джемперів, светрів, по лінії талії в сукнях, щільне прилягання у верхній частині
поясних виробів та розширення до низу для трикотажних виробів напіврегулярного
та регулярного способів виготовлення з трикотажних полотен 2 та 3 груп
розтяжності. З цією ж метою можуть використовуватися деталі з полотен з різним
ступенем розтяжності з різного обладнання, наприклад: манжети, пояси, коміри з
плоско-фангового обладнання до кроєних з полотна спортивних курток.
Отримати необхідну форму в’язаного одягу чи його деталей можна вже в
процесі в’язання. Один зі способів полягає у використанні різного ступеня
пружності трикотажних переплетень. Широкі можливості надає комбінація в
одному виробі різних переплетень, поєднання переплетень з різним ступенем
29
пружності за шириною. Наприклад, якщо необхідно надати сукні, спідниці, частині
рукава чи берету розширену або звужену форму або зв’язати шлярки чи волани, то
достатньо переключити машину з виробки одного переплетення на інше.
З одних тих самих машин можна отримувати полотна різні за шириною. Так,
наприклад, ластик 1+1 ширший за ластик 2+2. Пресові переплетення (фангові,
напівфангові), забезпечують більшу ширину, ніж ластичні. Низ виробу та манжети
можуть в'язатись переплетенням неповного ластику (2+1, 2+3, 2+2). Це
переплетення має високу пружність та стискує виріб по всій ширині.
Отримати форму деталей можна також за рахунок сировини різної пружності.
В цьому випадку можна отримати ще й декоративний ефект.
– Використання властивостей розтяжності трикотажного полотна
Цей спосіб формоутворення трикотажних виробів передбачає зменшення
розмірів деталей виробів відносно розмірів фігури і використовується при
проектуванні трикотажних виробів з полотен ІІІ групи розтяжності. Він є найбільш
економічним, так як у виробах відсутні додаткові лінії членування деталей та
виточки. Форма готового трикотажного виробу фіксується розмірами фігури
людини в процесі експлуатації.
– Завдання контурів деталей
Цей спосіб використовується при проектування регулярних трикотажних
виробів з полотен ІІ групи розтяжності. В залежності від можливостей котонного
обладнання задається певна конфігурація деталей напівфабрикату за рахунок
зменшення довжини петельних рядів по краю або в середині деталі. Задані складні
конфігурації пройми, головки рукава, лінії плеча та ін. в регулярних та
напіврегулярних виробах на плоских машинах можна отримати шляхом зміни
кількості петель, що розташовуються за шириною відповідних деталей. Для цього
зменшують чи збільшують кількість голок, що включені в роботу.
При проектуванні трикотажних виробів часто використовується одночасно
декілька методів та способів формоутворення в залежності від особливостей
виробництва та груп розтягування трикотажних полотен.
Розробку нових моделей одягу з трикотажних полотен, як правило, кожне
підприємство галузі виконує самостійно за методом типового проектування.
Найчастіше на цих підприємствах виготовляються і самі трикотажні полотна,
купони або напівфабрикати. Сам метод складається з декількох етапів і має
структуру, яка показана на рис. 3.1.

Вихідна конструкція Вихідна

певної групи конструкція певної
розтяжності з групи розтяжності
НМ вшивними рукавами НМ
похідних покроїв

Рис. 3.1. Схема розробки нових моделей (НМ) при

типовому проектуванні трикотажних виробів
Базові конструкції для трикотажних виробів розробляються окремо для
полотен І, ІІ, ІІІ груп розтяжності. Для врахування величини розтяжності з різних
30
видів сировини і переплетень застосовується метод послідовного наближення
(метод примірки). Метод наколки використовують для отримання і уточнення
форми та розмірів окремих елементів виробів (комірів, бейок, кишень та ін.), а
також для отримання бажаної об’ємної та силуетної форми виробів у цілому.

3.2. Особливості конструктивного устрою базових конструкцій

трикотажних виробів

Величини конструктивних прибавок для трикотажних виробів залежать не

лише від напрямку розвитку моди, але й від групи розтяжності трикотажних
полотен (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Рекомендовані величини конструктивних прибавок для
виробів з трикотажних полотен в залежності від групи розтяжності полотна

Найменування Група розтяжності Прибавка до Прибавка до

виробу полотна напівобхвату грудей напівобхвату
СгIII, см стегон Сс, см
Жакет, жилет I +1,0…+5,0 -
II -1,0…+3,0 -
III -4,0…0,0 -
Джемпер, I +1,0… +5,0 -
светр II -3,0… -1,0 -
III -6,0… -2,0 -
або ширина виробу за
зразком
Куртка, I +3,0… +7,0 -
джемпер II +1,0… +5,0 -
спортивні III ширина виробу за -
зразком
Сукня, I +3,0…+5,0 +2,0…+4,0
сарафан II +0,0…+2,0 +0,0…+1,0
III -2,0 - або ширина виробу менша 0 і за
за зразком зразком
Спідниця I - 0…+3,0
II - -1,0…+1,0
III - ширина виробу за
зразком
Штани I - 0…+2,0
II - -3,0…+0,0
III - ширина виробу за
зразком
Рейтузи II від 40%до 60%) - -10,0… - 8,0
II (більше 60%) - -11,0… -9,0
III - -15,0…-12,0
31
 Конструкції трикотажних плечових і поясних виробів мають деякі відмінності
від конструкцій виробів з тканин, що пов’язано зі специфічними властивостями
трикотажних полотен.
Так в конструкціях трикотажних виробів при їх побудові середню лінію
спинки по лінії талії не відводять. Форма спини при цьому забезпечується за
рахунок властивостей полотна. Цим же пояснюється відсутність плечової виточки
спинки, яка, як правило, замінюється посадкою (Ппос = 1,0-1,5см), при цьому її
величина більша ніж у виробах з тканин (Ппос = 0,5-1,0см). Плечова виточка
будується лише для групи розмірів з обхватом грудей більшим 128,0см.
Необхідність щільного облягання опорної поверхні спинки з урахування
властивостей трикотажного полотна визначає і особливості знаходження плечової
точки спинки. Для цього використовують не збільшення розмірної ознаки Впк на
відповідну прибавку Пвпк (як для виробів з тканин), а навпаки, зменшують на
величину Пвпк, яка для трикотажних виробів носить назву величини корегування
плечового зрізу: де Пвпк = 0,6-1,5см. Чим більша розтяжність полотна, тим більша ця
величина.
Особливості побудови креслеників базової конструкції з урахування
властивостей трикотажних полотен проявляється і при знаходженні точки вершини
горловини пілочки. Як відомо, процес знаходження балансової точки горловини
пілочки складається з двох етапів: а) спочатку проектується пониження лінії талії до
1,0см, б) знаходиться вища точка горловини пілочки. На відміну від виробів з
тканин для трикотажних виробів пониження лінії талії не проектується (воно
присутнє лише для групи великих розмірів і визначається після знаходження вищої
точки горловини переду). Пониження лінії талії для групи великих розмірів складає
від 0,5 до 1,5см. Іноді по боковому зрізу пілочки трикотажного виробу нижче лінії
талії проектується посадка, яка забезпечує пониження по лінії талії або низу.
Прибавка до розмірної ознаки довжини талії переду Пдтп для виробів з тканин,
як відомо, складається з прибавки до довжини лінії талії спинки (Пдтс) і припуску на
упрацювання та товщину пакету матеріалу. В залежності від виду тканини, виду
асортименту і застібки ця величина може коливатися від 0,5см до 2,5см.
Розтяжність і еластичність трикотажних полотен, як показує досвід, можуть
забезпечити правильне положення балансових точок виробу на фігурі людини
навіть при використанні лише розмірних ознак. Вищу точку горловини пілочки
знаходять для трикотажних виробів шляхом відкладання з точки центру грудей на
кресленику насічки градусом, який дорівнює різниці розмірної ознаки висота грудей
і довжини горловини спинки.
Нахил плечових ліній спинки і пілочки проектується однаковим, або на
пілочці збільшується на 0,5-1,0см.
В базовій конструкції плечового одягу з трикотажних полотен І, а іноді і ІІ
груп розтяжності мають нагрудну виточку. Але розхил її на рівні обхвату грудей
першого зменшується. Величина цього зменшення залежить від виду трикотажного
полотна і складає: для виробів з полотен з плоскофангових машин всіх видів
переплетень 1,5см, для полотен з круглофангових машин, машин інтерлок і
основов’язальних – 1,0см

32
 Для трикотажних виробів, деталі яких отримані підкроєм з купонів
(напіврегулярних) обов’язковим є горизонтальне положення лінії низу виробу і низу
рукава. Горизонтальність низу виробу і рукавів є обов’язковою умовою для
регулярних виробів. Для кроєних виробів лінія низу може мати складну форму.
Основні відмінності при розробці креслеників деталей рукавів залежать від
способу отримання останніх і проявляються в побудові ліній ліктьового і
переднього зрізів.
Для трикотажних виробів, які викроюються з трикотажних полотен лінії
ліктьового і переднього зрізів мають різний характер. Так лінія ліктьового зрізу є
опуклою, а переднього – увігнутою (рис. 3.2, а). Для напіврегулярних виробів, які
викроюються з купонів, де можливо виконати підкрій по ліктьовому і передньому
зрізу вони можуть мати однакову конфігурацію (рис. 3.2,а).
Для деталей напіврегулярних трикотажних виробів, які отримано з плоско-
фангових машин у вигляді напівфабрикатів, кресленик рукава на ділянці від низу до
основи окату повинні бути симетричними відносно вихідної вертикалі (рис. 3.2, б).
Така форма деталі обумовлено тим, що на плоско-фанговій машині проводиться
автоматичне відключення з роботи однакової кількості голок з лівого і правого країв
деталі. Ділянки деталей, які в’яжуться при виключених з роботи голках можуть бути
різної форми – прямі, увігнуті або опуклі. Це пов’язане з тим, що з роботи можна
одночасно виключати різну кількість голок з кожного краю деталі.

а б
Рис. 3 .2 Кресленики рукавів трикотажних виробів: а) – для кроєних і
напіврегулярних трикотажних виробів, які отримано з купонів б) для
напіврегулярних з плоскофангових машин і регулярних трикотажних виробів

3.2.1 Побудова конструкцій без виточок або зі зменшеним розхилом

виточок методом шаблонів
Конструкція без нагрудної виточки часто використовується в трикотажних
виробах різної форми з матеріалів з різними властивостями і проектується в
наступній послідовності:
33
 - поєднуються точки 36 і 341/
- на подовженні вертикалі з точки 341/ відкладають вгору величину посадки
по боковому шву /341/- 341/// = 1,0-1,5см, потім поєднують точки 36 і 341//;
- з точки 36 проводять дугу R= /36-352/ вправо до перетину з лінією /36-161/ в
точці 261 і вліво до перетину з лінією /36 і 341//.
- зменшують величину розхилу нагрудної виточки по дузі /261-261// на
величину розхилу виточки, яку переведено в бокову лінію (кут 341/, 36, 341//
– виміряти по хорді дуги);
- від точки 352 вгору по дузі відкладають розхил нагрудної виточки, що
залишився - /261-261///, і отримують точку 352/. Якщо перенос виточки
здійснюється для проектування посадки або спрасування по лінії пройми, то
треба пам’ятати, що для будь-якого матеріалу є її гранична величина.
Наприклад, для трикотажних полотен II групи розтяжності, як правило,
можлива посадка не більше 2,5см. Якщо розхил виточки, що отримано,
перевищує граничну величину посадки (спрасування), то довжина пройми
збільшується, форму виробу за рахунок цього стає більш пласкою;
- від точки 352/ як з центру вліво вверх проводять дугу R= /352-14/// і на ній
ставлять насічку R=/14//- 161/// + /161-16/ – (довжина плечової лінії) з точки
16 і отримують точку 14’’’;
- проводять лінію пройми – плавну криву через точки 341/, 352, 14/// і
плечову лінію – /16-14////;
- на бокових лініях спинки і пілочки на відстані 5,0-10,0см вище лінії талії
поставити монтажні позначки.

а б в

Рис 3.3 Проектування конструкції пілочки без нагрудної виточки

В виробах з великими конструктивними прибавками посадку по боковій лінії

можна не проектувати, а весь розхил нагрудної виточки перенести в пройму (рис.
3.3 б,в). При цьому необхідно збільшити нахил плечової лінії на 1,0см.
В трикотажних регулярних і напіврегулярних виробах з чітко вираженим
вертикальним рисунком верхні ділянки пройми оформлюються вертикальними
34
лініяли і співпадають з напрямом петельних стовпчиків. Плечові лінії спинки і
пілочки можуть проектуватися однакової довжини для суміщення рисунку по
плечовому шву, у зв’язку з чим припуск на посадку для створення опуклості на
ділянці лопаток не дається, що не погіршує якість
посадки виробів на фігурах завдяки достатній
розтяжності такого трикотажу (рис. 3.3в).
У виробах невеликих об’ємів з класичною
формою рукава для запобігання зайвих заломів в
області пройми пілочки її довжину зменшують за
рахунок збільшення нахилу плечової лінії (пунктирна
лінія на рис. 3.3 в).
У виробах прилеглого силуету з полотен
середньої і великої розтяжності об’ємну форму можна
отримати за рахунок деформаційних властивостей
трикотажу не використовуючи виточки. При розробці
конструкцій виробів з полотен середньої
Рис. 3.4 Оформлення лінії
розтяжності виточки замінюють посадкою,
яку краще фіксувати тасьмою. Посадка пройми трикотажного виробу при
зрізів деталей не повинна утворювати переносі розхилу нагрудної виточки
в пройму
помітних зборок або зморшок на виробі. В
результаті посадки змінюється форма петель на полотні (петлі сплющуються,
збільшуючись в протилежному тисненню напрямі). Це приводить до деякого
розширення деталі поперек посадки, в зв’язку з чим контур деталі треба
відкоригувати (рис 3.4).
Нагрудну виточку переводять в точку контуру пройми, яка є найменше
віддаленою від центру (це забезпечує найменшу величину посадки по лінії пройми).

3.3 Особливості розробки

конструкцій комірів стояк з трикотажного полотна

У трикотажних виробах конструкція коміра стояк залежить від розтяжності

полотна, висоти і міри прилягання до шиї. Для розтяжних полотен (типу ластик)
конструкція коміра – прямокутник заввишки рівний висоті коміра, і завдовжки
рівний довжині горловини виробу з врахуванням розтяжності полотна коміра і
бажаної міри його прилягання до шиї (зазвичай 2/3 – 1/2 довжини горловини) (рис
3.5).

Рис.3.5 – Зовнішній вигляд та конструкція трикотажних комірів стояк

35
 3.4 Особливості розробки
конструкцій трикотажних виробів покрою реглан в залежності від
способів їх отримання (кроєні, напіврегулярні, регулярні)

Конструкцію рукава реглан для напіврегулярних виробів отримують з

використанням методу шаблонів. Креслення спинки і пілочки попередньо
модифікуються так, як і для виробів з тканини (рис. 3.6, а).

7'
7 6'
6

B08 B8
B7 B07
Bo2 О1
B2 B1 Bo1

а б
Рис. 3.6 Схема моделювання конструкції реглан для регулярних і
напіврегулярних трикотажних виробів ІІ і ІІІ груп розтяжності:
а) – схема моделювання спинки і пілочки вихідної конструкції;
б) схема моделювання рукава вихідної конструкції

Верхні ділянки спинки і пілочки, які відрізаються, прикладають до деталі

вшивного рукава таким чином, щоб вони суміщувалися по плечовому зрізу спинки, і
ця лінія співпадала з вертикаллю ОО1 (рис 3.6, б). Після цього проводять
оформлення лінії рукава реглан на рівні точок 6, 7, В7, В8, в2 и в1.Величини
розширення на рівні цих точок різні, а саме:
6-6/ = 0,6-0,8 см
7-7/ = 0,3-0,5 см
В7В07 = 0,8-2,5 см
В8В08 = 1,8-3,2 см
В1В01 = В2В02 = 0,5 см
Для кроєних виробів рукав реглан можна проектувати з виточкою по
плечовому зрізу (рис. 3.7, б) або двохшовний. Розхил виточки (р.в.) вибирають
таким чином, щоб він не перевищував 12,0-15,0см (р.в. = 15,0см встановлюють для
рукавів реглан більш чіткої форми, наприклад для реглан-погон, реглан-кокетка).
36
Розподіл розхилу виточки між передньою і задньою частиною рукава
нерівномірний: для передньої частини = 0,5р.в +1,0см, для задньої –=0,5р.в – 1,5см.

а б
Рис. 3.7 Схема моделювання конструкції реглан для кроєних
трикотажних виробів І і ІІ груп розтяжності: а) схема моделювання спинки і
пілочки вихідної конструкції; б) схема моделювання рукава вихідної
конструкції

Для трикотажних виробів характерним є так званий плоский рукав реглан

(рис.3.8). Для виробів з рукавом покрою реглан характерна більша об’ємність в
порівнянні з вшивним рукавом. В зв’язку з цим прибавка на поглиблення пройми
Пппр проектується на 1,0-1,5см більшою, ніж у виробах з вшивним рукавом. Також
проводять підвищення кінцевої точки плечової лінії на 1,0-1,5см. Довжину рукава
знаходять по лінії, яка продовжує плечову: ПОЗ = Друк= Дрзап+ Пдрзап (рис 3.8, а).
На наступному етапі визначають ширину рукава внизу ОЗМ1 = Шрук.н. Точку М1
з’єднують з точкою Г5. З точки Г5 встановлюють перпендикуляр до лінії ПОЗ і
отримують точку О1. Кут Г1Г5О1 ділять навпіл і проводять лінію до перетину з
лініями горловини спинки і пілочки. Отримані лінії є лініями пройми «плаского»
рукава реглан. Конструкція рукава, яку отримують шляхом розгортання задньої
частини рукава вздовж лінії А2О3 представлено на рисунку 3.8, б.

37
 А2
А2

П О1

Г1 Г5 О1
М1

О3
М1 М 1'
а б
Рис. 3.8 Схема моделювання конструкції «плаского» рукава реглан для
кроєних трикотажних виробів ІІ і ІІІ груп розтяжності:
а) – схема моделювання спинки і пілочки вихідної конструкції;
б) схема моделювання рукава вихідної конструкції

3.5 Особливості розробки

конструкцій трикотажних виробів з суцільнокроєним рукавом

Конструкції з суцільнокроєними рукавами з пласким вирішенням деталей

можуть мати різну ступінь об’ємності форми, яка визначається прибавкою на вільне
облягання по лінії грудей (Пг). Конструкції великої об’ємної форми мають прибавку
на вільне облягання по лінії грудей більшу 5,0 см (Пг > 5,0), конструкції середньої
об’ємної форми мають прибавку на вільне облягання в межах 3,0 – 5,0 см включно
(5,0 ≥ Пг ≥ 3,0), конструкції малої об’ємної форми – меншу 3,0 см (Пг < 3,0). Для
розробки базових конструкцій малої об’ємної форми залежно від групи розтяжності
полотна рекомендуються наступні прибавки на вільне облягання по лінії грудей:
- для полотен І групи розтяжності Пг = +2,0 см;
- для полотен ІІ групи розтяжності Пг = 0 см;
- для полотен ІІІ групи розтяжності Пг = –2,0 см.
Побудова креслення деталей базової конструкції джемпера жіночого з
суцільнокроєними рукавами з пласким вирішенням деталей спинки і переду
виконується на основі пласких деталей базової конструкції з вшивними рукавами та
нормальною довжиною лінії плеча.
Конструкція трикотажного виробу м’якої форми з суцільнокроєним рукавом
(рис.3.9) здійснюється з використання базової конструкції без нагрудної виточки
(нагрудна виточка перенесена в пройму) в наступній послідовності:

38
- перевіряють положення бокової лінії – ширина деталей спинки і пілочки
повинна бути однаковою на рівні глибини пройми;
- накладають деталі пілочки і спинки одна на одну, суміщуючи точки Т3 і Т4
на лініях бокових ліній і точки А1 і А3 вершин горловини спинки і пілочки,
якщо вершини горловини знаходяться на різній висоті, необхідно перевести
плечову лінії, не змінюючи сумарну довжину горловини спинки і пілочки;
- зменшують глибину горловини спинки шляхом підйому основи горловини
спинки на 0,5-1,0см вгору /А-А// = 0,5-1,0см.

А1
А2
А А3
А’

О3

М1

Т4
Рис. 3.9 Конструкція трикотажного виробу м’якої форми
з суцільнокроєним рукавом

- проводять рукавно-плечову лінію як продовження плечової лінії спинки і

пілочки (рукавно-плечова лінія може проводитися під невеликим нахилом до
плечової лінії, а нахил плечової лінії може бути зменшеним до
горизонтального положення в залежності від бажаної форми виробу);
- відкладають від вершини горловини вздовж рукавно-плечової лінії сумарну
величину ширини плеча і довжини рукава і отримують точку О3;
- проводять з точки О3 лінію, яка перпендикулярно рукавно-плечовій лінії,
одкладають на ній відрізок /О3-М1/ = Шр.н., де Шр.н. – ширина рукава внизу по
моделі;
- поєднають точки М1 і Т4 плавною лінією;
- при проектуванні рукава на манжеті у виробах з малорозтяжних полотен низ
рукава можна оформити плавними кривими (випуклою на задній половинці
і увігнутою – на передній);
- оформлюють рукавноплечову лінію спинки шляхом її паралельного
переміщення її на 0,5-0,7см вгору;
- оформлюють рукавноплечову лінію пілочки шляхом її паралельного
переміщення її на 0,5-0,7см вниз.

39
 3.6 Проектування трикотажних виробів прилеглої форми з
високоеластичних полотен

Для отримання об’ємної форми трикотажних виробів і їх деталей в процесі

в’язання застосовують різні переплетення, види сировини, різну розстановку голок,
не проектуючи при цьому виточок, зборок і т.п. Лінії переходу від одного
переплетення до іншого, які створюють форму, є конструктивними.
При отриманні об’ємної форми регулярним і напіврегулярним способом
в’язання трикотажних виробів кількість з’єднувальних швів повинна бути
мінімальною, контури деталей повинні мати просту конфігурацію, лінії низу
повинні бути горизонтальними, так як нижні ряди купонів і в’язаних деталей
запрацьовуються в процесі їх в’язання. Основними властивостями трикотажних
полотен, що враховуються при формоутворенні трикотажних виробів, є розтяжність,
еластичність, прорубка, закручування, вони пояснюють невелику кількість форм і
простоту покроїв трикотажних виробів.
Ступінь розтяжності трикотажних полотен треба враховувати при виборі
конструктивного рішення трикотажного одягу різного призначення, вона визначає
габаритні розміри деталей і можливість створення прилеглої форми виробів без
виточок. Різні ступені прилягання отримуються з трикотажних полотен підвищеної
еластичності.
Трикотажні полотна I групи розтяжності являють собою формостійкі полотна
з малорозтяжними переплетеннями з основов’язальних машин. Конструктивне
рішення виробів з формостійких трикотажних полотен в більшості аналогічні
конструктивному рішенню виробів з тканин.
Об’ємна форма виробів з трикотажних полотен II групи розтяжності може
бути створена за рахунок розподілення розхилу виточок з наступною посадкою
таких ділянок.
Найбільш розтяжні трикотажні полотна III групи розтяжності мають високу
еластичність, завдяки чому вироби з цих полотен можуть щільно облягати фігуру,
тому їх можна проектувати без нагрудної, плечової і талієвих виточок.
В наш час на стадії розробки конструкції вибору межи звуження проводяться
необґрунтовано без урахування специфіки ситуацій використання такого одягу на
основі лише практичного досвіду розробника або чисто інтуїтивно. Це приводить
до значного збільшення часу на розробку виробів із-за додаткової макетної
проробки шляхом великої кількості примірок. Крім того, просте перебирання
можливих варіантів не може забезпечити створення високоеластичного одягу з
урахуванням всіх вимог, які висуваються до нього. Високоеластичні матеріали для
спортивного і повсякденного одягу повинні забезпечити щільне облягання,
одночасно створюючи визначені компресійні впливи для підтримки необхідного
тонусу м’язів будь-якої людини, в тому числі і спортсменів. При цьому тиск одягу
з високоеластичних матеріалів не повинен перевищувати рівень допустимого.
Істотно ускладнює процеси проектування і виготовлення одягу з
високоеластичних матеріалів непередбачуваність поведінки матеріалів, які
отримують підприємства в основному від закордонних постачальників. Матеріали,
схожі за переплетенням, поверхневою щільністю, сировинним складом, та масовій
40
долі поліуретанових (ПУ) волокон, при технологічній переробці проявляють зовсім
різні властивості і можуть призводить навіть до спотворення форми і розмірів
готових виробів.
Аналіз наукової літератури показав, що розробки в області проектування
одягу з високоеластичних матеріалів охоплюють дуже вузький асортимент виробів:
корсетних, панчішно-шкарпеткового асортименту, лікувальних еластомерних
бинтів, наколінників тощо. Ряд робіт присвячено розробці і дослідженню нових
високоеластичних матеріалів, без розглядання цих властивостей на різних стадіях
проектування. Необхідна інформація про властивості високоеластичних матеріалів,
які є сьогодні в основному в сучасній технічній літературі, носить рекламний
характер. Нормативну документацію для проектування високоеластичних
трикотажних виробів можна застосовувати лише до обмеженої групи волокон
(основов’язаний трикотаж) і вона дуже застаріла.
Недостатній об’єм наукових досліджень в цій галузі приводить до того, що
вітчизняні виробники спортивного і побутового одягу з високоеластичних
матеріалів відчувають значні труднощі практично на всіх етапах проектування.
Вирішення проблеми проектування сучасного спортивного одягу з
високоеластичних матеріалів відбувається в наш час шляхом розглядання окремих
задач, що неминуче впливає на якість спортивного і побутового одягу, що
розробляється, і значно сповільнює процес проектування. На сьогодні встановлено,
що від пропозиції ідеї нового виробу до створення експериментального зразка
проходить іноді більше року, без будь яких гарантій успіху товару на ринку.
Швейні підприємства отримують матеріали від постачальників у
відповідності до нормативно-технічної документації або з сертифікатами якості,
однак інформації про матеріали і їх властивості в цих документах недостатньо, що
викликає ряд проблем при виробництві одягу з високоеластичних матеріалів.
Однією з проблем внаслідок пружних властивостей ПУ ниток, є прагнення їх до
релаксації після припинення дії різного роду навантажень. З досвіду роботи
промислових підприємств відомо, що в основному ці зміни відбуваються ще в
технологічному процесі при виготовленні як матеріалів, так і одягу з них.
Якість виготовлення одягу з високоеластичних матеріалів пов’язана перед
усім з якісним рівнем технології і сучасними технічними засобами. Забезпечення
якості такого одягу неможливо без обґрунтованого вибору критеріїв якості
технологічних процесів, параметрів технологічної обробки матеріалів і
забезпечення вимог до функціонування технічних характеристик при
гарантованому збереженні їх на протязі значного експлуатаційного періоду.
Відомо, що одяг з високоеластичних трикотажних полотен має ряд цінних
унікальних властивостей. Висока розтяжність цих матеріалів дозволяє забезпечити
повну свободу рухів людини, а щільне облягання фігури – виключає утворення
зморшок і складок, які приводять до потертостей і навіть до травм, і збільшити
„обтічність” для швидкісних видів спорту. Високі пружні властивості
високоеластичних матеріалів дозволяють створювати певний тиск одягу на тіло
людини, тим самим забезпечити необхідний тонус м’язів.
Аналізуючи літературні джерела було виявлено, що на території України та
країн СНГ сьогодні немає опублікованої методики побудови конструкції одягу з
41
 високоеластичних матеріалів, крім методики побудови одягу для фітнесу “Мюллер
та син”. З налізу систем побудови конструкцій фуфайок, майок, трусів і шортів з
трикотажних полотен за методиками різних авторів, виявлено, що більшість з них
пропонують одержання конструкції плечового одягу з трикотажного еластичного
полотна, який щільно прилягає до тіла людини, шляхом моделювання вихідної
базової конструкції з вшивним рукавом і нагрудною виточкою, що побудовані з
нульовими конструктивними прибавками, шляхом розмоделювання нагрудної
виточки і паралельним звуженням деталей.
Побудова конструкції щільноприлеглого трикотажного виробу з полотна III
групи розтяжності (розрахунок конструкції з врахуванням відсотка звуження)
представлена на рис.3.10.

Рис. 3.10. Схема перетворення конструкції з нульовими прибавками в

конструкцію з відємними прибавками:
контур креслення конструкції з нульовими прибавками
контур креслення з від’ємними прибавками

На першому етапі виконують ті ж перетворення, що і для проектування

виробів ІІ групи розтяжності. Наступним етапом є вибір відсотка звуження в
залежності від виду переплетення, щільності, заправки і класу машини.
Рекомендуються наступні орієнтовні величини відсотка звуження: для переплетення
ластик 2+2 – 30-40%, 3+3 — до 50%, 4+4 — більше 50%.
Залежно від об'єму по плечовому поясу частина конструкції вище за пройму
розраховується по основному відсотку звуження або на 5% менше основного.
Основний відсоток звуження рукава — на 5-10% менше за основний відсоток
звуження виробу. Окат рукава розраховується на 5% менше основного відсотка
звуження рукава. Далі виконують перерахунок найбільш характерних
конструктивних точок на кресленні з врахуванням вибраного відсотка звуження.
42
 Для остаточної побудови конструкції трикотажного виробу з врахуванням
відсотка звуження в отримане креслення вносяться наступні корективи: кінець
плечового зрізу на спинці і переді піднімають на 1,0-2,0 см (щоб уникнути
надмірного нахилу плечових зрізів в лекалах), внаслідок цього для зберігання
довжини пройми її глибину піднімають відповідно на таку ж величину.
ε уп
уn = y (1 − К уп );
l − l0
К уп = ; ε уп = ⋅100% ,
100 l0
де уп – координата точки конструкції, побудованої з урахуванням умовної
пружної деформації;
у – координата тієї ж точки, але побудована без урахування умовно-пружної
деформації;
Куп – коефіцієнт, який показує, на яку долю збільшується довжина ділянки
конструкції виробу при урахуванні умовно-пружної деформації (табл. 3.2).

Таблиця 3.2
Величина коефіцієнту Куп в залежності від виду полотна
Вид полотен Величина εуп, % Куп
З чистововняної і напіввовняної
пряжі з машин інтерлок і 3 0,03
круглов’язальних
З напіввовняної і бавовняної пряжі з
2 0,02
рашель машин
Еластичні полотна з машин інтерлок 5 0,05
Начісні полотна з покривною
5 0,05
ниткою еластик

Рекомендується різна величина звуження конструкції на різних ділянках по

довжині. Величина звуження у відповідності до рекомендацій залежить від
бажаного ступеня прилеглості виробу до фігури людини, виду переплетення, його
щільності, сировинного складу ниток і класу в’язальної машини. Наприклад для
різних переплетень трикотажного полотна рекомендовано звуження в процентах:
ластик 2+2 – 30-40%, ластик 3+3 – до 50%, а ластик 4+4 – більше 50%.
Рекомендовано на ділянках конструкції такі співвідношення: частина конструкції
вище лінії пройми розраховується із звуженням на 5%, а рукав – на 5-10% менше
основного звуження. Так як розтягнення полотна по ширині приводить до його
укороченні по довжині, то по довжині виробу треба додати додаткову прибавку,
яку уточнюють під час примірки. Цю прибавку додають, як правило, лише до
габаритної величини довжини деталі. Змінами по вертикалі координат точок
нехтують, а кінці плечових ліній і основи пройми підіймають на 1,5-2,0см.
Максимальна величина звуження виробів по ширині на рівні лінії грудей для
полотен ІІ групи розтяжності, складає 8-16%, для полотен ІІІ групи розтяжності –
18-21%. Розподіл від’ємної прибавки Пг між конструктивними ділянками однаковий
для всіх полотен: 34% – до ширині спинки, 51% – до ширини пілочки (переду),
15% до ширини пройми. Величина прибавки на свободу пройми по глибині для
43
полотен будь-якої розтяжності знаходиться в межах 1,0-1,5см, що забезпечує
необхідну вільність рухів людини і комфортність виробів.
Шершньовою Л.П і Ларіною Л.В. надаються рекомендації щодо прибавок по
лінії грудей в залежності від розтяжності трикотажних полотен (табл.3.3.).

Таблиця 3.3
Характеристика групи розтяжності полотна і рекомендованих величин
конструктивних прибавок

Група Розтяжність Прибавки по ширині,

розтяжності полотна по Переплетення полотна см
полотна ширині, % Середнє Рекомен-
значення довані
величини
Рашелеві і рашель-
І група 0 - 40 вертелочні, пресові з +2,0 +5,0 – +7,0
круглофангових машин
Полотна с
ІІ група 40 - 100 плоскофангових і 0 +3,0 – +5,0
круглофангових машин
Ажурні полотна, полотна
Більше 100% з синтетичних волокон з
ІІІ група
плоскофангоих і -2,0 +1.0 – -2,0
круглофангових машин

На кафедри ЕПО КНУТД було проведено ряд експериментальних досліджень,

які дали змогу визначити величини конструктивних прибавок необхідні для
проектування з еластичних трикотажних полотен в залежності від величини
розтяжності (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Оптимальні величини конструктивних прибавок необхідні для проектування з
еластичних трикотажних полотен в залежності від величини розтяжності

Розтяж- Прибавка Прибавка Прибавка Прибав- Прибав- Прибав-

ність по лінії до ширини до ка по ка по ка до
полотна грудей спинки ширини лінії лінії обхвату
% Псг3, см Пшсп, см переду талії Пст, стегонї плеча
(пілочки) см Псб, см Поп, см
Пшп см
51-60 -3,5 – -4,0 -1,0 – -1,4 -1,8 – -2,0 +1,0 -2,0 -2,0
61-70 -4,0 – -5,0 -1,5 – -1,7 -2,1 – -2,5 0 -3,0 -2,5
71-80 -5,0 – -5,5 -1,7 – -1,9 -2,6 – -2,9 -0,5 -4,0 -3,0
81-90 -5,5 – -6,5 -1,9 – -2,1 -2,9 – -3,2 -1,0 -5,0 -3,5
91-110 -6,5 – -8,0 -2,2 – -2,7 -3,3 – -4,1 -2,0 -7,0 -4,0
111-125 -8,0 – -9,3 -2,8 – -3,1 -4,3 – -4,7 -2,5 -8,0 -4,5
44
 Лекція 4.

Особливості технології виготовлення трикотажних виробів, які

впливають на їх конструктивний устрій

4.1 Особливості технології виготовлення виробів з трикотажних полотен

різної розтяжності

Технологія виготовлення одягу з трикотажних полотен відносно проста, але

вимагає дотримання ряду правил, що враховують властивості трикотажних полотен
(рис. 4.1.).

Рис. 4.1. Схема типової послідовності збирання швейних виробів з

трикотажних полотен
45
 Для трикотажних виробів характерним є доволі велика усадка виробів, як під
час виготовлення, так і після вологої обробки. На жаль, часто трикотажні вироби
після прання коротшають і розширюються. Це трапляється з виробами з
трикотажного полотна, що не пройшло належної обробки, оскільки при пранні
відбувається релаксація (усадка після мокрих обробок) полотна, витягнутого при
в’язанні, обробці, намотуванні в рулони. Для отримання виробів заданих розмірів і
форми, стабільних при експлуатації, дуже важливе ретельне дотримання
технологічних режимів на всіх етапах виробництва полотна і виробів, а також облік
особливостей трикотажного полотна при розробці конструкцій.
Особливістю трикотажних виробів є, також, властивість збільшення окремих
їх ділянок під дією власної ваги. Наприклад, подовження довжини рукавів, або
ширини плечової ділянки та горловини спинки під час носіння, або висіння виробу
на вішаку для трикотажних виробів з полотен ІІ і ІІІ груп розтяжності. Все це,
також, потрібно прослідковувати і враховувати при проектуванні виробів.
Недоліком трикотажних полотен є можливість їх прорубування голкою при
пошитті. Тому потрібно особливо ретельно підбирати голки до швейних машин.
Рекомендується використовувати голки № 65-75 високої якості або спеціальні голки
для трикотажних полотен з округлим кінцем. Тиск притискної лапки швейної
машини має бути мінімальним. Деталі з трикотажного полотна зшивають на трьох-
чотирьохнитковій обметувальній машині. Якщо трикотаж вироблений з об'ємної
пряжі або з ворсом, він пропарюється і висушується без прасування.
При виготовленні одягу з трикотажних полотен для поліпшення зовнішнього
вигляду та підвищення формостійкості окремих деталей використовують
прокладкові клейові та неклейові матеріали. Трикотажні полотна, продубльовані
клейовими прокладковими матеріалами, повинні максимально зберігати свої
властивості, але в той же час бути пружними та зберігати конструктивну форму.
Тому для виробів з трикотажних полотен більшою мірою рекомендується
використовувати еластичні або біеластичні, тонкі або середні за товщиною
прокладкові матеріали (залежно від щільності та товщини полотна) з крапковим
клейовим покриттям.
Клейові прокладкові матеріали мають флізелінову або трикотажну (з
поліаміду, поліефіру або їхні комбінації) основу. Ці прокладкові матеріали не
надають трикотажним виробам жорсткості після дублювання, а тільки стабілізують
форму та дозволяють зберегти еластичність і пластичність, характерні для
трикотажних полотен. Деталі прокладок повинні розтягуватися у тому ж напрямку
ниток, що й трикотажне полотно, у протилежному випадку може відбутися фіксація
певних ділянок виробу до повного зникнення їхньої розтяжності. Прокладкові
матеріали великої поверхневої щільності (більше 40 г/м2) можуть бути використані
при пошитті виробів з формостійких полотен, вироблених з високооб’ємних
текстурованих ниток або з вовняної та напіввовняної пряжі.
Для виробів з трикотажних полотен, що мають ворс з виворотної сторони,
варто вибирати прокладкові матеріали з більш інтенсивним клейовим покриттям з
високою подвійною точкою, тому що в цих полотнах у першу чергу з клейовою
прокладкою з’єднується ворс. У випадку використання прокладкового матеріалу з
менш інтенсивним клейовим покриттям вони приклеюються тільки до волокон
46
ворсу, не досягаючи самих ниток полотна. Це надалі приведе до відшаровування та
зсуву прокладок.
Для виробів з начісних трикотажних полотен, сильно заворсованих з
виворотної сторони, застосування клейових прокладок може бути взагалі
недоцільно. У цих випадках при необхідності використовуються прокладкові
матеріали без клейового покриття.
Для укріплення краю та інших критичних ділянок в одязі з трикотажних
полотен використовують клейові кромки, які розкроєні під кутом 45°, 12° або 8° до
поздовжньої нитки. Також, можливе використання готової косої бейки з тонкого
клейового флізеліну шириною 12 мм, з посиленою строчкою або тасьмою на
відстані 4 мм від краю бейки. Використання бейки дозволяє фіксувати форму
горловини або пройми, зберігаючи еластичність трикотажного полотна.
У якості підкладки рекомендується використовувати трикотажні основов´язані
полотна з капронових, віскозних та ацетатних ниток.
Особливості моделі багато в чому визначаються технологічними
можливостями не лише в'язального, але і швейного устаткування. Наявне
обладнання і методи швейної обробки визначають величини припусків на шви, а
також конструктивне рішення виробу.
Деталі одягу з трикотажних полотен найчастіше з’єднують за допомогою
ниткових швів, виконаних машинними строчками (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Шви, які застосовуються при виготовленні швейних виробів
з трикотажних полотен

Найменування Умовне Строчка Характеристика і

шва позначення використання
шва
1 2 3 4
Кетельний Одно- або Характеризується
двониткова розтяжністю, м’якістю,
кетельна невеликою товщиною,
ланцюгового стібка відсутністю рубця
Накладний з Двониткова Для застрочування
закритим човникового або кроєних накладних
зрізом ланцюгового стібка карманів, кокеток
Шов у стик Чотриьо-, шести- Характеризується
або дев’ятиниктова великою міцністю і
плоска еластичністю
Накладний з Двониткова Для пришивання
відкритим зигзагоподібна мережив, тасьми,
зрізом човникового або застрочування накладних
ланцюгового стібка суцільно кроєних кишень,
Двониткова з’єднання деталей
човникового або білизняного і верхнього
ланцюгового стібка одягу
47
 Продовження таблиці 4.1
1 2 3 4
Настрочний Човникового або Одним закритим
ланцюгового стібка зрізом
Трьохниткова пласка
Крайові: відгин Однониткова потайна Для підшивання
з відкритим ланцюгового низу рукавів і
зрізом переплетення виробів
Двониткова човникового
або ланцюгового
Двониткова
краєобметувальна
Трьохнитоква пласка і ін.

Впідгин з Двониткова човникового Для обробки низу

закритим або ланцюгового стібка виробу і рукавів,
зрізом Трьохнитоква пласка і ін. розрізу рукавів в
сорочка тощо
Обшивний Двониткова човникового Використання при
або ланцюгового стібка обробці кроєних
комірів, клапанів,
манжет тощо

Найбільш відповідають властивостям трикотажних полотен шви, виконані

строчками ланцюгового стібка, які за рахунок своєї еластичності створюють кращі
комфортні умови при носінні одягу.
Шви в трикотажних виробах, за рідким виключенням, при експлуатації
повинні розтягуватися разом з полотном. Інакше шви або лопаються, або
погіршують споживчі властивості виробу.
Зрізи деталей, щоб уникнути спуску петель, найчастіше обметуються перед
обробкою або в її процесі. Існує величезний парк швейного устаткування,
спеціалізованого на обробку різних видів трикотажу і виконання різних строчок,
швів і вузлів трикотажних виробів. Наприклад, на зшивально-краєобметувальних
машинах (оверлоках) практично неможливо отримувати чіткі кути, тому кути
округляють. У виробах з поперечнов’язаного трикотажу середньої і великої
розтяжності недоцільно проектувати зшивні шви в поперечному і близькому до
нього напрямі, оскільки вони будуть сильно розтягнутими.
При необхідності введення, наприклад кокетки, для якісного виконання вузла
її з'єднання з основною деталлю слід використовувати спецмашини, створюючи
строчки без розтягування трикотажного полотна і можливого спуску петель,
наприклад кетельні або одну з багатониткових плоскошовних.
Найдосконаліший спосіб обробки горловини, деталей виробів – кетлювання
(кетельна машина). Для кетлювання необхідно, щоб ділянка виробу, яка буде

48
прикетльовуватись, мала ділянку трубчатої гладі, яка буде охоплювати зріз виробу з
2-х сторін, створюючи чистоту обробки.
З метою запобігання розтягу плечових швів збоку пілочок, верхньої частини
пройми, лінії горловини та борту зрізи зшиваються із наперед нарізаною по довжині
шва бавовняною тасьмою, пайовою смужкою полотна, латексу, альпак, кіперну.
Для запобігання обсипання зрізів в процесі виготовлення та експлуатації
основні деталі обметують або обкантовують.
В деталях зрізи обметують на краєобметувальних машинах або обкантовують
поздовжньою бейкою на однонитковій машині ланцюгового стібка кетельним швом,
у з’єднувальних швах – на зшивально-обметувальних машинах ланцюгового стібка.
У виробах з плоскофангових машин деталі пілочок можуть бути вив'язані в
різних напрямках. У такому випадку з’єднання цих частин доцільно виконувати
методом прикетлювання, для цього поздовжня деталь повинна закінчуватися
здвоєною кулірною гладдю.
Інші особливості виготовлення трикотажних виробів, величини технологічних
припусків, які необхідні для монтажу і обробки виробів з трикотажних полотен,
особливості прокладання тасьми, вимоги до обробки основних деталей, верху, низу
виробів і рукавів визначено ГОСТом 26115-84 «Изделия трикотажные верхние.
Требования к пошиву». Виконання вимог цього стандарту при проектуванні і
виробництві трикотажних виробів забезпечує їх якість і при подальшій експлуатації.

4.2 Вимоги до технології виготовлення трикотажних виробів у

відповідності до галузевих стандартів

4.2.1. Вимоги до обробки основних деталей

1. З’єднання плечових зрізів повинно виконуватися на трьохнитковій
краєобметувальній машині з прокладанням тасьми.
Допускається не прокладати тасьму у виробах:
– від 44 до 64-го розміру по обхвату грудей включно;
– з подвійною кокеткою та плечовими поздовжніми планками;
– з рукавами суцільнокрійними і реглан;
– з полотен І групи розтяжності;
– з основов’язальних полотен ажурних, філейних переплетень;
– при з’єднанні на машині ланцюгового стібка (для виробів з полотен І
групи розтяжності), чотирьох–, п’ятиниткових краєобметувальних.
2. З’єднання деталей виробів, що мають крупну петельну структуру
(візерунчасті переплетення, полотна з фангових машин низьких класів та ін.) з
синтетичних ниток і пряжі, повинно виконуватися на машині п’яти– , чотирьох–, чи
трьохнитковій краєобметувальній (при ширині не менше 0,7 см) чи ланцюгового
стібка з обметуванням зрізів чи без обметування зрізу у виробах з заробленим краєм.
3. При з’єднанні бокових і рукавних зрізів на машині трьохнитковій
краєобметувальній і ланцюгового стібка у виробах з полотен крупної петельної
структури, а також при розташуванні петельних стовпчиків в поперечному
напрямку полотен ІІ і ІІІ груп розтяжності повинна прокладатися тасьма.

49
 Допускається не прокладати тасьму при з’єднанні зрізів на чотирьох–,
п’ятинитковій краєобметувальній машині.
4. Борти жакетів, блуз, сарафанів і інших виробів повинні бути оброблені
підбортами, планками, бейками у відповідності з затвердженим зразком.
При обробці виробів з відрізними чи суцільнокрійними підбортами по лінії
розташування петель та ґудзиків повинна прокладатися тасьма чи прокладка.
Допускається не прокладати тасьму чи прокладку в борта виробів з полотен І
групи розтяжності, а також з полотен ІІ групи, розтяжність яких вздовж борта не
перевищує 40% у виробах від 44 до 60-го розміру по обхвату грудей включно.
Внутрішні зрізи підбортів і обшивок повинні бути обметані чи застрочені
швом впідгин з відкритими чи закритими зрізами.
У виробах з полотен І групи розтяжності з полотен переплетень, що мало
розпускаються з хімічних ниток внутрішні зрізи підбортів і обшивок, а також інші
дольові зрізи не обметуються.
5. Технологія обробки карманів, хлястиків, пасків, манжетів, застібок.
Інших дрібних деталей, вузлів повинна відповідати затвердженому зразку.
У верхні підігнуті краї накладних карманів спортивних штанів, окрім виробів
з полотен І групи розтяжності повинна прокладатися тасьма чи прокладка при
застосуванні машини човникового стібка.
У виробах з полотен переплетень, що мало розпускаються, допускається не
обметувати внутрішні зрізи накладних карманів та у скритих місцях прорізних
карманів.
6. З’єднання вшивних рукавів з виробом на трьохнитковій крає
обметувальній машині повинно виконуватися з прокладанням тасьми у верхню
частину окату рукава.
Допускається не прокладати тасьму у виробах:
– від 44 до 6-го розміру по обхвату грудей включно;
– із заниженою лінією пройми;
– з полотен І групи розтяжності;
– з полотен ІІ групи розтяжності при узгодженні зі споживачем, окрім
полотен з неоднорідним переплетенням (глазкові, з окремими пресовими петлями,
філейні, ажурні та ін.), а також з полотен рихлих структур.
– з основов’язальних полотен ажурних, філейних переплетень;
– при з’єднанні на машині ланцюгового стібка (чи човникового – для
виробів з полотен І групи розтяжності), чотирьох–, п’ятиниткової
краєобметувальної.
7. Спідниці прямого покрою підвищеної якості повинні виготовлятися на
підкладці з тканини чи трикотажного основов’язального полотна з синтетичних
ниток. Допускається виготовлення без підкладки спідниць з основ’язального
полотна, окрім філейних.

50
 4.2.2. Вимоги до обробки зрізів горловини
1. Технологія обробки комірів, зрізів горловини виробів повинна
відповідати затвердженому зразку.
2. По горловині спинки повинна бути прокладена тасьма при з’єднанні
поперечних комірів з полотен ІІІ групи розтяжності на трьохнитковій
краєобметувальній машині, а також у виробах з полотен крупних рихлих петельних
структур.
У виробах від 44 до 60-го розміру по обхвату грудей включно тасьма не
прокладається, при цьому шов з’єднання повинен бути розпошитий чи настрочений.
Допускається не прокладати тасьму при з’єднанні комірів з полотен ІІІ групи
розтяжності з виробами з полотен І і ІІ групи розтяжності і комірів з полотен І групи
розтяжності з виробами з полотен крупних рихлих петельних структур.
Шов з’єднання комірів, виконаний на трьохнитковій краєобметувальній
машині без прокладання тасьми, повинен бути розпошитим чи настроченим (для
полотен І групи розтяжності).
У виробах з комірами типу стійка чи светрах шов з’єднання по горловині
спинки виконується без прокладання тасьми і не розпошивається.
3. З’єднання комірів і непідкроєних бейок у виробах підвищеної якості з
плоских машин, виготовлених з чистововняної та напіввовняної пряжі, повинно
виконуватися на кетельних і інших видах машин, що імітують кетлювання.
Допускаються інші види обробок при узгодженні зі споживачем.

4.2.3. Вимоги до обробки верху, низу виробів і рукавів

1. Верх штанів, рейтуз, шортів і спідниць повинен бути оброблений швом
впідгин, паском, зароблений на машині у відповідності із затвердженим зразком.
2. Низ виробів і рукавів повинен бути оброблений швом впідгин, бейкою,
каймою, окантований, зароблений на машині у відповідності із затвердженим
зразком.
Допускається не підгинати:
– низ виробів з полотен типу “плісе” і “гофре”;
– низ блуз, суконь, спідниць з полотен І групи розтяжності, переплетень,
що мало розпускаються (при цьому зрізи повинні бути обметані) при узгодженні зі
споживачем.
3. При застрочуванні верхніх і нижніх зрізів на двохнитковій
краєобметувальній машині на лицьовому боці дитячих виробів, виготовлених з
полотен з вовняної пряжі та сполук з хімічними нитками, величина малопомітних
прохватів степків не повинна перевищувати 0,2 см.
4. Зрізи пришивних штрипок з основного полотна в штанах, рейтузах
повинні бути обметані чи застрочені з накладанням зрізів чи розташуванням зрізів у
стик на машині плоского стібка.
Зрізи суцільнокрійних і пришивних (імітуючих суцільнокрійні) повинні бути
оброблені швом впідгин на машині плоского стібка, у виробах з начісного полотна
повинні бути обметані на трьохнитковій краєобметувальній машині чи оброблені
впідгин.
51
 Зрізи суцільнокрійних штрипок і імітуючі суцільнокрійні штрипки в рейтузах
двуластичного напіввовняного полотна можуть бути обметані.
5. Розмір підгину верхніх і нижніх зрізів виробів повинен відповідати
вказаному в табл. 4.2, а у виробах з білизняних полотен – в табл. 4.3

Таблиця 4. 2
Величини припусків на підгин низу виробів різних
асортиментних груп верхніх трикотажних виробів

Вид виробу Розмір підгину, не менше, см

вироби низ рукавів
верху низу
Жакет, джемпер, жилет, – 2,0 2,0
куртка
Штани 3,0 2,0 –
Штани спортивні, рейтузи 2,0 2,0 –
Комбінезони 2,0 2,0 2,0
Шорти 2,0 2,0 –
Спідниця 2,0 2,0 –
Блузка – 1,0 2,0
Сукня, сарафан – 4,0 2,0
Сукня-пальто – 4,0 2,5

Таблиця 4.3
Величини припусків на підгин низу виробів різних
асортиментних груп трикотажних виробів з білизняних полотен

Найменування операції Розмір підгину, не менше, см

верху, вирізу пройм і низу виробу чи
горловини рукавів
Застрочування зрізів без 1,0 1,5
прокладання еластичної
тасьми
Застрочування зрізів без
прокладання еластичної
тасьми шириною, см:
від 0,6 до 1,0 1,5 1,5
« 1,0 « 1,4 2,0 –
« 1,4 « 2,5 2,5 –
Розмір підгину низу спідниць, суконь, сарафанів, окрім виробів прямого
силуету вовняної і напіввовняної пряжі, встановлюється у відповідності зі
встановленим зразком.
Допускається розмір підгину низу довгих вузьких рукавів суконь, низу
спортивних штанів і рейтуз з суцільнокрійною штрипкою – не менше 1,0 см; низу
52
виробів, рукавів, вирізу горловини, оброблених на двонитковій (двоголковій)
машині ланцюгового стібка з одночасним прокладанням тасьми – не менше 1,5 см.
Петля для заміни і регулювання еластичної тасьми чи стрічки повинна бути
обметана або залишено оброблений отвір довжиною не більше 1,5 см, у виробах з
котонних машин – не більше 2,5 см при розмірі підгину до 3,5 см і не більше 3,5 см
при розмірі підгину до 4,5 см.
Застрочування низу виробів (спідниць, суконь, сарафанів) покращеної якості з
індексом “Н”, виготовлених з вовняної або напіввовняної пряжі, повинно
виконуватися на машині потайного стібка. Допускаються інші види обробок.

4.2.4. Вимоги до тасьми, швейних ниток

1. Для запобігання зрізів від розтягу повинна застосовуватися ткана
(плетена) тасьма або її замінники (трикотажна тасьма, у вигляді шнура,
основов’язальна бейка з хімічних ниток зі зрізами, що не розпускаються, кроєна
дольова подвійна чи одинарна бейка з обметаним зрізом з основного полотна та ін.).
Допускається не обметувати зрізи одинарної бійки у виробах з полотен
переплетень, які мало розпускаються.
2. При виготовленні виробів повинні застосовуватися швейні нитки і
пряжа, які відповідають нормативно-технічній документації.
У голках швейних машин повинні застосовуватися:
– швейні бавовняні нитки для трикотажного виробництва лінійної
щільності не більше 13×3 текс, а також синтетичні швейні нитки, натуральний шовк;
– в петельниках та розкладниках – пряжа та нитки, з котрих виготовлено
виріб, бавовняні нитки лінійної щільності не більше 13×3 текс.
Для з’єднання деталей виробів на кетельній машині повинні застосовуватися
пряжа і нитка, з якої виготовлено виріб.
Допускається застосовувати:
– в петельниках та розкладниках бавовняну пряжу лінійної щільності 25
×2текс; 18,5×2 текс; 15,4×2 текс, а також синтетичні швейні нитки, натуральний
шовк, бавовняні швейні нитки з числом складень більше 3х;
– у голках пряжу, з якої виготовлено виріб, при обробці виробів на
двонитковій краєобметувальній машині.
3. Еластична тасьма, що прокладається у верх і низ виробів повинна бути
шириною, см, не менше: при прокладанні в один ряд:
2,0 – у верх спідниць і штанів для дорослих і підлітків, окрім штанів і
спідниць, виготовлених з основов’язальних полотен;
1,0 – в верх спортивних штанів і рейтуз, низ рукавів;
0,8 – в низ штанів для дорослих, у вироби для дітей;
1,2 – для інших виробів;
при прокладанні в два і більше рядів:
0,8 – у виробах для дорослих;
0,6 – у виробах для дітей;
1,5 – в верх спідниць і штанів з основов’язальних полотен для дорослих і
підлітків.

53
 ДОДАТКИ

Табл. Д.1- Види і параметри стібків, строчок і швів для виготовлення трикотажних виробів

Найменування Вид і параметри строчки Вид і параметри шва

операції, Вид стібка Кількість стібків на 5,0 Вид шва Ширина шва в готовому
см строчки, не менше вигляді, см
1 2 3 4 5 6
1 Обметування зрізів Двох-, трьохнитковий 18 – –
деталей, виробів (одноголковий)
краєобметувальний
2 Обметування низу Трьохнитковий (одноголоковий) 25 – –
спортивних штанів з краєобметувальний
начісного полотна,
рейтуз з дволастичного
вовняного полотна з
суцільнокроєною
штрипкою, зрізів
54

пришивних штрипок
3 Обметування петель для Трьохнитковий (одноголоковий) 20 – –
заміни еластичної тасьми краєобметувальний.
Двонитковий (одноголоковий) 20 стібків на 1,0 см
ланцюговий та човниковий строчки при подвійному
зигзагоподібний. обметуванні та
одинарному з
прокладанням тасьми,
прокладки з тканини чи
полотна
26 стібків на 1,0 см
строчки при одинарному
обметуванні

54
 1 2 3 4 5 6
4 Обметування петель для Двонитковий (одноголковий) 20стібків на 1,0 см – –
застібки ланцюговий та човниковий строчки при подвійному
зигзагоподібний. обметуванні та
одинарному з
прокладанням каркасної
нитики
5 Пришивання ґудзиків Однонитковий (одноголоковий) і 26 стібків на 1,0 см – –
двонитковий ланцюговий та строчки при одинарному
човниковий обметуванні 6-9 уколів в
кожний отвір

6 Покладання –
оздоблювальної строчки
по поздовжньому
перегину передніх
половинок спортивних
55

штанів (стрілки):
без прокладання тасьми Трьохнитковий (двоголковий) 20 0,3–0,5
плаский
Двонитковий (одноголковий) 22 0,1–0,3
ланцюговий прямий
з прокладанням тасьми Двонитковий (одноголковий) 0,1–0,3
човниковий прямий 22
7 З’єднання (зшивання, Трьохнитковий (одноголоковий) 20 Зшивний 0,3–0,5
пришивання, вшивання) краєобметувальний. 20 (мононитка) для 0,7–0,8
деталей виробів полотен з синтетичних для полотен з крупною
гладких та петельною структурою з
текстурованих ниток і синтетичних ниток, при
пряжі (крім виробів з розташуванні петельних
дволастичних полотен з стовпчиків в поперечному
поліакрилонітрільної напрямку полотен ІІ і ІІІ
пряжі) груп розтяжності.
55
 1 2 3 4 5 6
Однонитковий (одноголоковий) 18 Зшивний 0,3–0,5
крає обметувальний для з’єднання при прокладанні канатів
деталей виробів з запрацьованими 25 0,3–0,5
краями
Чотирьох- п’ятинитковий 20 Те ж
(двоголоквий) краєобметувальний
Двонитковий (одноголоковий) 22 «» 0,5–0,7
ланцюговий прямий
0,5–1,5
0,3–1,0
при з’єднанні деталей
Двонитковий (одноголковий) 22 «» виробів з запрацьованими
човниковий прямий (для полотен І краями
групи розтяжності)
56

0,5–1,5
0,3–1,0
при з’єднанні деталей
Трьох–, чотирьохнитковий (двох–, 20 Накладний виробів з запрацьованими
тьохголковий) плоский для краями
з’єднання деталей кроєних з 0,1–0,
запрацьованими краями з по лицьовому боку виробу
прокладанням матеріалів для 0,1–0,3
обробки (тасьм, бейок та ін.) і без по виворотній стороні
них виробу
8 Настрочування дрібних Двонитковий (одноголковий) 22 Накладний По моделі
деталей на основні ланцюговий прямий
деталі (карманів, Чотриьохнитковий (двоголковий) 22 Те ж Те ж
застібок “блискавка”, ланцюговий прямий
штрипок і ін..) Дванадцятинитковий По моделі «» «»
(шостиголковий),
дванадцятинитковий
(одинадцятиголковий)
ланцюговий прямий
56
 1 2 3 4 5 6
Двонитковий (одноголковий) 30 «» «»
човниковий і ланцюговий
зигзагоподібний
Трьохниктовий (двоголковий), 20 «» «»
чотирьохнитковий
(трьохголковий), п’яти–,
шестинитковий
(чотриьохголковий) плоский
9 Прокладання По моделі По моделі Настрочной «»
закріплюючої строчки,
настрочування
закріплюючих та
декоративних деталей
10 Настрочування швів, Двонитковий (одноголковий) 22 Настрочной По моделі
виконаних на човниковий та ланцюговий
краєобметувальній Двонитковий (одноголковий) 18 Те ж Те ж
машині човниковий зигзагоподібний
11 Распошивання швів, Трьохниктовий (двоголковий)20 Розпоши- «»
виконаних на плоский 18 для виробів з вальний
краєобметувальній начісного, плюшевого та
машині подібних полотен
16 при розпошиванні
швів, виконаних з
тасьмою
12 Обкантування деталей Двонитковий (одноголковий) 20 Обканту- «»
59

виробів човниковий та ланцюговий вальний

прямий 25
Двонитковий (одноголковий) Те ж «»
човниковий та ланцюговий
зигзагоподібний 20 «»
Тьор–, чотирьох–, шестинитковий «»
(двох–, трьохголковий) плоский
57
 1 2 3 4 5 6
13 Прикетлювання деталей Двонитковий і трьохнитковий Петля в петлю «» «»
виробів (одноголковий) ланцюговий
кетельний
Однонитковий (одноголковий) Те ж «» «»
ланцюговий кетельний у
відповідності із затвердженим
зразком В залежності від Обканту- По моделі
Двонитковий (одноголковий) поверхневої щільності вальний
ланцюговий, що імітує кетельний полотна (за зразком)
14 Закріплення кінців швів, Двонитковий (одноголковий) 22 Накладний Не більше 0,7 см
еластичної тасьми, човниковий прямий 15 при закріпленні
обробних деталей плечових накладок
(аплікацій, бантиків та
ін.), плечових накладок
15 Обробка країв низу і Дво–, трьохнитковий 18 Шов впідгин Ширина шва (розмір
верху виробів і рукавів, (одноголковий) підгину по табл. 4. 2)
вирізу пройм і горловини краєобметувальний 10 З попереднім Те ж
Однонитковий (одноголковий) обметуванням зрізів чи в Те ж
ланцюговий потайний виробах з заробленими
краями
16 без попереднього
обметування (для
основов’язаних полотен
з хімічних ниток )
Двонитковий (двоголковий) 22
ланцюговий з одночасним «» «»
прокладанням еластичної тасьми
Двонитковий (одноголковий) 22
човниковий та ланцюговий «» «»
прямий (для виробів з начісного,
основ’язального і інших видів
полотен І групи розтяжності)
58
 1 2 3 4 5 6
Двонитковий (одноголковий) 30 Шов відгин Ширина шва (розмір
човниковий та ланцюговий підгину по табл. 4, 3)
зигзагоподібний
Трьох–, чотирьохнитковий (двух–, 20 Те ж Те ж
трьохголковий), п’ятинитковий
(трьохголковий) плоский
16 Обробка країв низу і Трьохнитковий (двоголковий) 20 «» Те ж
верху спортивних плоский у поєднанні з
виробів з прокладанням двонитковим ланцюговим степком
еластичної тасьми в два
ряди
17 Обробка зрізів Трьох-, чотирьохнитковий (двух-, 20 «» Те ж
пришивних штрипок із трьохголковий), п’ятинитковий
основного полотна (трьох голковий) плоский

Примітка: Параметри стібків, строчок і швів не вказаних в табл. 1 встановлюються технічним описом на модель.

59
 Список літератури

1. ГОСТ 17037-85. Изделия швейные и трикотажные. Термины и

определения. – В сборнике "Швейные изделия бытового назначения". М.:
Издательство стандартов, 1988. – С 9-21.
2. Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Термины
и определения. Том 8. М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1990. –140 с.
3. ОСТ 17-326-81. Изделия швейные, трикотажные, меховые. Типовые
фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды.
4. ГОСТ 7474-88. Изделия трикотажные верхние для женщин и девочек.
Общие технические условия.
5. ОСТ 17-325-86. Изделия швейные, трикотажные, меховые. Фигуры
мужчин типовые. Размерные признаки для проектирования одежды.
6. ГОСТ 28554-90. Полотно трикотажное. Общие технические условия.
7. ГОСТ 8847-85. Полотна трикотажные. Методы определения разрывных
характеристик и растяжимости при нагрузках, меньше разрывных.
8. ГОСТ 261155-84 Изделия трикотажные верхние. Общие технические
условия.
9. Карцева А.А. Особенности конструирования изделий из трикотажа. М.:
Легкая индустрия, 1969. – 112 с.
10. Кузнецова Л.А., Казакова З.Ф., Карцева А.А. Конструирование
трикотажных изделий. М.: Легкая индустрия, 1972. – 264 с.
11. Сухарев М.И., Бойцова А.М. Принципы инженерного проектирования
одежды. М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1981. – 272 с.
12. Карцева А.А. Особенности конструирования изделий из трикотажа. М.:
Легкая индустрия, 1969. – 112с.
13. Шершнева Л.П., Ларькина Л.В. Конструирование одежды: Теория и
практика: Учебное пособие. — М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2006. – 288 с.
14. Булатова Е.Б., Евсеева М.Н. Конструктивное моделирование одежды. –
М.: Легкая пром-сть, 2004. – 224 с.

60