НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
Факультет соціології та права
(повна назва кафедри)

РЕФЕРАТ
На тему: «ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТ УКРАЇНИ»

Виконав: студент ФСП,

Демьохін Владислав Андрійович
Група: СП-91мп

Київ - 2014
 ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Причини виникнення екологічних проблем
РОЗДІЛ 2. Основні екологічні проблеми міст України
2.1 Урбанізація та її вплив на природне середовище
2.2 Забруднення атмосфери міст
2.3 Забруднення питної води в містах
2.4 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст
2.5 Шляхи поліпшення стану міст в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2
 ВСТУП:

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони

вирішальне зумовлені двома факторами — «демографічним вибухом» другої
половини XX ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.
Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали
формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої
промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVIII— XIX ст.,
коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби
виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці.
Початок XXІ ст. — надзвичайно складний, вирішальний період в історії
людства — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації
посилення низки негативних факторів, до яких передовсім належать: занепад
людської моралі; зростання бідності, злочинності; підвищення агресивності;
поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякісних пухлин); деградація
природи; загострення до критичного рівня конфлікту між техносферою та
біосферою.
Безперечно, вирішальна роль у розвитку суспільства майбутнього й
гармонізації відносин між людиною й природою належить сучасній молоді,
тому вкрай необхідним для неї є підвищення рівня екологічної освіти,
осмислення можливих шляхів розвитку суспільства й природи у XXI ст.,
засвоєння складних, але надзвичайно важливих екологічних законів,
принципів функціонування екосистем і біосфери, життєствердних зв'язків
людства зі світом, що оточує його.
Спеціалісти Організації Об'єднаних Націй (ООН), учені-екологи
відомих міжнародних і національних природоохоронних організацій, члени
славнозвісного Римського клубу на підставі наукового аналізу матеріалів про
особливості й тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку
суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про стан і

3
перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і динаміку
забруднень геосфер і стан біосфери зробили дуже невтішні висновки.

РОЗДІЛ 1. Причини виникнення екологічних проблем

Технологічна діяльність людини, наслідком якої є антропогенне

забруднення довкілля, зумовила глобальну екологічну кризу.
Сферою життя людини стала практично вся планета. Попередні
екологічні кризи були лише передумовою для сучасної загальнолюдської
трагедії. Причинами ж сучасної глобальної екологічної кризи є:
нераціональне, споживацьке ставлення людства до природи; забруднення
людської свідомості хибними злочинними ідеями зверхності одних рас,
народів над іншими; мілітаризація, а також підпорядкування цим цілям
наукових пошуків та досліджень.
Старий тип відносин суспільства з природою на сьогодні себе повністю
вичерпав. Людство постало перед альтернативою — або перейти до якісно
нового (тобто п'ятого етапу взаємодії з природою — практичного подолання
відриву людини від природи і протиставлення людини природі, етану
утвердження їх єдності на засадах формування нової системи, яка б
охоплювала і виробництво, і природні процеси, і життєдіяльність людини, і
умови цієї життєдіяльності, або ж, знищивши природу, знищити і саму себе.
Але до практичної реалізації цієї вимоги, на жаль, ще далеко.
Виходячи з нинішнього стану довкілля, найгострішими й
невідкладними є такі екологічні проблеми.
Загроза підвищення температури на планеті внаслідок концентрації
вуглекислого газу та інших хімічних речовин у атмосфері. Вчені вважають,
що навіть незначне збільшення цих речовин може викликати значні (якщо не
катастрофічні) кліматичні зміни з їх трагічними для людства наслідками
(танення льоду Арктики й Антарктиди, підіймання рівня морів та океанів,

4
необхідність переселення сотень мільйонів людей з приморських регіонів
тощо).
Руйнування озонового шару Землі — тонкої оболонки, яка міститься у
стратосфері й оберігає все живе від згубної ультрафіолетової радіації Сонця
та жорсткого випромінювання Космосу. Дослідження за допомогою
спеціальних супутників показують, що упродовж останніх 10 років озонова
оболонка стала тоншою на 3 %. Над Антарктидою з'явилася озонова дірка
розміром, який перевищує площу США.
Виснаження кисневого забезпечення Землі, пов'язане з варварською
вирубкою лісів та забрудненням поверхні океанів. Так, тропічний ліс, за
деякими даними, вирубується зі швидкістю майже 20 га за хвилину. Якщо так
триватиме й надалі, то десь через 40—50 років його взагалі не стане. Адже за
рік це становить понад 10 млн. га. За іншими ж, досить приблизними
підрахунками, до середини XXI ст. залишиться лише третина сьогоднішніх
тропічних лісів, тобто головний постачальник земного кисню вироблятиме
його втроє менше, що призведе до загрози існування самого життя.
Крім того одночасно з лісами людство втрачає різноманітні види
рослинного та тваринного світу, що також згубно позначиться на кліматі,
довкіллі і навіть генофонді планети.
Виснаження Світового океану, який поряд з лісами є основним
постачальником кисню. Внаслідок його забруднення нафтою та
нафтопродуктами змінюється його властивість віддзеркалювати (альбедо), що
впливає на енергетичний баланс планети, спричиняє порушення пропорції
вологості
Забруднення навколоземного простору та довкілля сотнями тонн
хімічних сполук і радіоактивних речовин, які мають великі періоди розпаду.
Людство вже знайоме з кількома трагедіями, пов'язаними з цими процесами.
Найболючішою з них є Чорнобиль.
Насамкінець, поступове вичерпання природних ресурсів. На кожного
мешканця розвинутих країн, за неповними даними, щорічно з надр Землі
5
видобувається близько 30 тонн корисних копалин. За нарощування
виробництва такими темпами заліза вистачить людству на 250 років, олова на
35, цинку — на 30, міді — на 29 років. Отже, до 2500 року людство
використає запаси всіх металів, які є на нашій планеті.
Розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з
природою. Людина отримує все необхідне для життя: енергію, продукти
харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну наснагу.
Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки
позитивний вплив, а й призводить і до негативних наслідків. Тому сьогодні
вкрай необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховання
населення.
Відзначальною особливістю людини є розробка і створення знарядь
виробництва і використання їх для впливу на навколишнє середовище.
Біологічна єдність людини і біосфери полягає в тому, що людина є однією з
ланок кругообігу у природі. Речовини, які бере людський організм з
оточуючого середовища (повітря, води, їжі), використовуються у процесі
життєдіяльності, а потім (звичайно, у зміненому вигляді) вони виділяються і
повертаються у зовнішнє середовище, де внаслідок біогеохімічних
перетворень розпадаються на складові елементи, які знову надходять у
біологічний кругообіг.
Поки людство було нечисленним, а його діяльність примітивною, люди
могли впливати на навколишнє середовище тільки локально, тобто істотно не
змінювати біологічного кругообігу речовин у масштабах планети і
динамічної рівноваги в цілому. При цьому середовище самоочищалося, що не
впливало негативно на організм людини та її здоров'я.
Із збільшенням чисельності людства і розселенням його по всій планеті
потреби у природних ресурсах постійно зростають. Людина, щоб забезпечити
свої потреби і поліпшити умови життя, за допомогою запасу знань починає
відбирати у природи все більше її ресурсів, іноді на шкоду собі. На відміну
від інших істот людина бере не тільки ті речовини, які потрібні їй для
6
фізіологічних потреб (кисень, воду, продукти харчування), а й використовує
величезну кількість копалин, лісових та інших матеріалів, потрібних для
функціонування сотень тисяч електростанцій, фабрик, заводів, їхні відходи
потрапляють до навколишнього середовища у кількості, що перевищує
можливості його самоочищення.
Проблема «Людина — біосфера» має два основних аспекти:
1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних
ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо
пошуку нових джерел енергії тощо;
2. Екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і
порушенням біологічної рівноваги у системі людина — біосфера.
На планеті сформувалися регіони, де рівень забруднення біосфери
сягнув загрозливих розмірів. У атмосферу щорічно викидається приблизно 15
млрд. окису вуглецю як наслідок горіння палива та різних видів
господарської діяльності.
В 1991 р. всю територію України було оголошено зоною екологічного
лиха. За два роки до цього спеціалісти-географи Академії наук України
вперше розробили й склали карту стану довкілля за окремими компонентами
природи. Ця карта підтверджує той факт, що, справді, вся територія нашої
країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат, Центрального
Полісся, Полтавщини та східної Вінниччини, характеризується як забруднена
й дуже забруднена, а 15 % території належить до категорії «надзвичайно
забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров'я людей і райони
екологічної катастрофи». В ці 15% входить 30-кілометрова зона навколо
Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, юна, окреслена лінією
Дніпропетровськ — Кіровоград — Кривий Ріг — Нікополь — Запоріжжя, а
також район Донбасу.
Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України
слід розпочинати насамперед із тих регіонів, у яких ситуація напруженіша й
які мають найбільше соціально-екологічне значення для нашої країни.
7
Такими регіонами визнано Донецько-придніпровський, Поліський,
Карпатський та Азово-Чорноморський із річкою Дніпро. В усіх цих регіонах
наявний цілий комплекс екологічних проблем, проте кожний із них має ще й
свою власну головну проблему. В Азово-Чорноморському регіоні — це
забруднення вод, у Донецьке-Придніпровському — техногенне забруднення
атмосфери та ґрунту, на Поліссі — наслідки меліорації й осушування боліт, а
також чорнобильської катастрофи, в Українських Карпатах — винищення й
деградація лісів і полонин.

РОЗДІЛ 2. Основні екологічні проблеми міст України

2.1 Урбанізація та її вплив на природне середовище

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного

виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості
тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових
галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення.
Сучасні великі міста — це центри зосередження багатогалузевої
промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених
житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського
населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На
неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.
Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного,
соціального та суб'єктивного характеру, а саме:
• наявність місць роботи та можливість зміни роботи;
• зосередження закладів науки та культури;
• забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;
• можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови
життя;
• розвиток міжнародної та регіональної культури.
8
 Визначимо основні небезпеки життя в урбанізованому середовищі.

2.2 Забруднення атмосфери міст

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт,

енергетичні системи міста та промисловість.
У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це
вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх
токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більше 1 млн.
вантажних автомобілів та близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного
забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%,
Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. За останній час в міському
повітрі виріс об'єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але
найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві
сполуки. Їх вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не
пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок
між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок чого середня
швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих
автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4
рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить
до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і
тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський
автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання
палива, він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє
середовище. В Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю
0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15.
Міста — основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних
формах. Досить широко використовується викопне паливо — кам'яне вугілля,
нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення

9
міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень
енергія потрапляє у формі електрики, газу, парового опалення.
Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських
мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо
відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка
потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись токсичною.
Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є
чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої
втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті,
порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.
Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95%
свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові
приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень.
Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США,
повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж
зовні.
Причини забруднення повітря приміщень: забруднення від спалювання
деревини, вугілля в камінах; невентильовані гази від газових плит та
водонагрівачів; аерозолі; очисники, які містять хлор або аміак; лакові та
воскові покриття підлог; зволожувачі повітря; розпилювачі від комах
(інсектициди); дим від цигарок.
Інші токсичні матеріали — олійні фарби і розчинники, килимовий клей,
меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.
Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:
• ефективний засіб проти токсинів — домашні рослини;
• замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в
тарілку і поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих
приміщення (холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з
харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;
• замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;
10
 • робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також
провітрювання;
• обладнати кухню витяжною шафою;
• не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими
засобами.

2.3 Забруднення питної води в містах

Питна вода — найважливіший фактор здоров'я людини. В крани

міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних
глибин. Найчистіша — підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але
для великих міст цієї води не вистачає.
За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин,
водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає
25 млн. осіб.
У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро-
і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні
компоненти питної води незмінні — гідрокарбонатні, сульфатні та солі
кальцію, магнію та натрію. З мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк,
з макроелементів залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати
ГДК.
Частки ґрунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки,
їх різноманіття величезне.
Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить
декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях.
Способи очищення забруднених вод можна об'єднати в наступні групи:
механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні,
комплексні.
Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні
води підлягають біологічному очищенню (мікроорганізми) для остаточної
11
очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення здійснюється в
біофільтрах, в аеротенках, в біотенках тощо.
Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись
різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон,
збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиті та ін.).
Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:
• термічна (скип'ятити);
• за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону,
марганцевокислого калію);
• впливом іонів благородних металів (зазвичай використовується
срібло);
• фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або
ультразвуку).
Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з
кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли
практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем
забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання.
Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і
першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних
захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. А внаслідок хлорування в питній
воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу
перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Окрім того, в питну
воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів,
сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню
ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень
захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні
відомо близько 100 хвороб, які «дарує» нам питна вода.
Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять
пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді «срібній», через
те що срібло вбиває мікроорганізми. Але срібло — це метал, який здатний
12
накопичуватись в організмі людини, зокрема, в нирках. Сьогодні можна
сказати, що «срібна» вода є лікувальним засобом, який може допомогти при
лікуванні деяких хвороб тільки у випадку її вживання в певних дозах і
нетривалий час. Як альтернативу питній воді використовувати її просто
недопустимо.
Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті
збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі
артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі
метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода
містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів,
сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що звичайно вимагає
додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає
вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й
довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні
захворювання у людей — отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як
правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише
додатковим джерелом водопостачання.
У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та
колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні
зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних
повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в
наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

2.4 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

Для мешканців міста шум — справа звичайна. Досить часто людина

навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні
міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює
підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять
холодильники і пральні машини, в під'їздах — ліфти. Цей перелік можна
13
продовжити. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не
шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більше
шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні ЗО років у всіх великих
містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази.
Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст
захворюваності. Експерти вважають, що в великих містах шум скорочує
життя людини на 8-12 років.
Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у
зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них
трапляється утричі частіше. Зростає також загальна захворюваність.
Особливо вражає вплив шуму на міських жителів. Якщо на 100 тисяч
сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця
цифра виростає в 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст
втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі — в 2 рази пізніше). Під
впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти
стають більш агресивними та вередливими.
Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели
термін — «шумова хвороба». Симптомами цієї хвороби є головний біль,
нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим
зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих
міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні
рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становить 55
вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий
внесок у звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним
рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі в 80 дБ.
Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум
має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев
коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив
інтенсивного шуму. При дії шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При
цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.
14
 Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі
організми, включаючи людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато.
Насамперед, необхідно суворо дотримуватись чинних нормативів. На
сьогодні на вулицях великих міст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того
щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з
удосконалення самої техніки. Конструктори працюють над малошумними
двигунами й транспортними засобами, житлові забудови віддаляють від
вуличних магістралей, останні відокремлюють від будинків бетонними
екранами, поліпшують покриття.
Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева,
які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно
знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.
До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація.
Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт,
будівельна техніка, промислові установки.
Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100
м. Найбільш потужне джерело вібрації — залізничний транспорт. Коливання
грунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро
інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м.
Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні
випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового
діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура,
телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч
знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке
працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до
збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то
наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома,
навіть загроза виникнення стенокардії. Найбільш небезпечним
випромінювання є тоді, коли людина (а особливо дитина) спить.

15
 Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й
не потрібно. Головне — дотримуватись певних правил:
• у спальні не варто встановлювати комп'ютер, «базу» для
радіотелефона, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та
акумуляторів;
• телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з
електромережі;
• електронний будильник не повинен стояти в головах;
• потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від
часу треба звертатися до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

2.5 Шляхи поліпшення стану міст в Україні

Роблячи підсумки, можна сказати, що екологічна ситуація залишається

вкрай складною, навантаження на навколишнє середовище зростає.
Забруднення і виснаження природних ресурсів й надалі загрожує здоров'ю
населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.
Зростають площі еродованих земель, посилюються процеси
підкислення, засолення, ущільнення, підтоплення, забруднення та засмічення
ґрунтів, зменшується вміст гумусу.
У населених пунктах скорочуються площі зелених насаджень,
руйнуються системи захисних лісових смуг уздовж залізниць, автомобільних
шляхів та каналів.
Водні ресурси використовуються нераціонально, продовжується їхнє
забруднення та виснаження. Наявні очисні споруди працюють неефективно,
почастішали аварійні скиди забруднених зворотних вод. Продовжує зростати
диспропорція між потужностями водопостачання та водовідведення.
Забруднення повітря в більшості міст за окремими показниками
перевищує встановлені нормативи. Зростає частка автотранспорту в
загальному забрудненні атмосфери.
16
 Залишається невирішеною проблема збирання, обробки, знешкодження
та видалення відходів, зростає засміченість територій побутовими відходами.
Таким чином, назріла нагальна потреба ефективного і прискореного
розв'язання в нашій країні завдань екологічної безпеки соціально-
економічного розвитку та переведення національної економіки на модель
сталого й екологобезпечного функціонування вже в найближчій перспективі.
Головна мета сучасного етапу національної політики — суттєве
поліпшення стану навколишнього середовища України в антропосфері,
соціосфері, техносфері, біосфері, атмосфері, гідросфері, літосфері та інших
компонентів, створення еколого-економічних передумов для сталого або
збалансованого розвитку нашої держави.
Виділяється 7 пріоритетів:
- забезпечення екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного
захисту населення та довкілля;
- мінімізація впливу наслідків аварії на ЧАЕС;
- поліпшення екологічного стану річок, зокрема, басейну Дніпра та
якості питної води;
- стабілізація і поліпшення екологічної ситуації в містах та
промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
- будівництво нових та реконструкція чинних потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд;
- запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів, поліпшення
їхнього екологічного стану;
- формування збалансованої системи природокористування;
- збереження біологічної та ландшафтної різноманітності. Стратегічні
напрями державної політики на найближчі роки:
Безпека в антропосфері: екологізація всіх сфер життєдіяльності
населення в контексті національної безпеки України, реалізація концепції
екологічної освіти, впровадження системи професійної екологічної
підготовки державних службовців і керівників та інше.
17
 Безпека в соціосфері: вдосконалення законодавчої бази, гармонізація
екологічного законодавства з європейським, підсилення екологічної складової
в загальному процесі переходу країни до сталого розвитку; недопущення
неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій,
речовин, матеріалів, генетично модифікованих продуктів тощо.
Безпека техносфери: вдосконалення та поширення інформації про стан
об'єктів підвищеної небезпеки, запобігання виникненню надзвичайних
ситуацій, підвищення ступеня захисту населення та інше.
Безпека атмосфери: пом'якшення впливу глобальних змін клімату,
транскордонної міграції забруднень на стан повітряного басейну України;
впровадження екологічно безпечних технологій, поліпшення екологічного
стану повітря в містах і промислових центрах.
Безпека гідросфери: запровадження інтегрованого управління водними
ресурсами, прискорення переходу до управління водокористуванням за
басейним принципом; поліпшення екологічного стану річок та підземних вод
України, якості питної води.
Отже, Україна має різноманітний природно-ресурсний потенціал та
вирізняється ландшафтним різноманіттям. Окремі види природних ресурсів
протягом багатьох років зазнавали масштабної екстенсивної експлуатації і
тепер потребують дбайливого та ощадливого ставлення до себе. Особливо це
стосується земельних, водних та лісових ресурсів. Водночас багатство
окремих видів ресурсів, значний трудовий і науковий потенціал,
працездатність народу України, сприятливий клімат і географічне положення,
певна розвиненість промислового комплексу — все це створює умови для
сталого зростання економіки України. Але сьогодні потрібно також
усвідомити необхідність зберегти гідні умови життя для майбутніх поколінь.

18
19
ВИСНОВКИ:

Розвиток людства з його технічними можливостями виявився для

біосфери подібним до вибуху, тому що біосфера адаптована до повільних і
поступових впливів.
Проблема збереження життя постає досить гостро. Її вирішення
потребує кардинальних змін не тільки матеріального характеру, але й
переосмислення людиною власних цінностей. Не дивлячись на прогрес
технологічного процесу посилюється демографічна криза. Але порівняно з 18
19 століттями спостерігається деяке зростання чисельності населення у XX
столітті, причиною цього стало поліпшення харчування та санітарно-
гігієнічних умов, що запобігає виникненню багатьох епідемій, а також заходи
щодо зниження дитячої смертності.
Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей
є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями
проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на
здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит
сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених
напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених
насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять
шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних,
магнітних, іонізаційних полів.
Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони
життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних
продуктів харчування та питної води, контроль і запобігання забруднення
повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізація та захоронення
нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також
соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного «життєвого»
простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених
забрудненням та інші.
20
 Унаслідок непропорційного розміщення продуктивних сил територія
України, її природне середовище постійно зазнають значних техногенних
навантажень, які у 4-5 разів перевищують аналогічні навантаження у
розвинених державах.
Найбільше техногенне навантаження на територію характерне для
таких індустріально розвинених областей, як Донецька, Дніпропетровська,
Київська, Луганська, Запорізька.
Наслідки аварії на ЧАЕС стали довготривалим фактором радіаційної
небезпеки для населення на значній території України. Площа зони
радіоактивного забруднення із щільністю 1 Кі/км 2 і вище становить більше 45
тис. км2.

21
 Список використаної літератури:

1. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Пробний підручник

для учнів 10 –11 класів. – К.: Либідь, 2000. – 336 с.
2. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з
курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.
3. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика /А.Б.
Качинський, Г.А. Хміль. — К.: НІСД, 1997. — 127 с.
4. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. – Суми:
ВТД “Університетська книга”, 2003. – 416 с.
5. Кондратюк Є.М., Харкота Г.І. Словник-довідник з екології. К., 1987.
6. Костецький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право,
економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного
середовища в Україні). — К., 2001.
7. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.
8. Ситник К.М., БрайонА.В., Городецкий А.В. Биосфера, экология, охрана
природы. К., 1980.
9. Стегній О.Г. Неурядові екологічні організації України: сучасний стан і
перспективи розвитку (за рез. нац. соціол. досл.). — К.: Наук, думка, 1996. —
111 с.
10. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячо-літь/А.С.
Філіпенко,В.С. Будкін,А.С. Гальчинський та ін. — К.:Либідь, 2002. - 470 с.
11. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції
та перспективи: (Кол.моногр.)/ Г.В. Щокін, М.В. Попович, М.С. Кармазіна та
ін.; За заг. ред. В.Г. Щокіна, М.Ф. Головатого - К.: МАУП, 2000. - 384 с.
12. Хилько М.І. Екологічна культура: стан та проблеми формування. — К.:
Знання, 1999. — 36 с.
13. Экологические движения в странах Запада / Аспекты теории и
практики. — М.: Прогресе, 1990. — 258 с.

22