Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра педагогіки

«Наукова організація праці викладача вищої школи»

Курсова робота студентки __72___ групи

напряму підготовки__01 Освіта____________
спеціальності____011 Науки про освіту______
Артелемейчук Алли Володимирівни
Керівник: кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри педагогіки Мирончук Н.М.___

Національна шкала _______________________

Кількість балів: ________ Оцінка: ECTS _____

Члени комісії:
1. ________________________________ ______________
2. ________________________________ ______________
3. ________________________________ _____________

Житомир – 2018

1
 ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………..…3
Розділ 1. Теоретичні основи наукової організації праці викладача вищої
школи……………………………………………………………………………..…5
1.1. Особливості праці викладача вищої школи…………………………….5
1.2. Змістова сутність наукової організації праці викладача………………8
1.3. Загальні принципи організації наукової праці викладача …………11
Висновок до розділу 1………………………………………………………14
Розділ 2. Практичні основи організації праці викладача вищої школи..16
2.1. Аналіз особливостей організації викладачем педагогічної
діяльності………………………………………………………………...…..16
2.2. Методика наукової організації праці викладача вищої школи…….23
Висновок до розділу 2……………………………………………………..27
Висновки……………………………………………………………………29
Список використаних джерел………………………………………………33
Додатки……………………………………………………………………..35

2
 Вступ
Соціально-економічна ситуація в Україні посилила тенденції, які
пов’язані з підвищенням вимог до фахівців з боку роботодавців, замовників,
споживачів послуг. Криза української освіти носить об’єктивний характер,
оскільки вона є частиною глобального світового освітнього співтовариства.
Процес формування і розвитку майбутнього фахівця залежить від
багатьох факторів, але перш за все від того, хто безпосередньо займається його
підготовкою – педагога.
Складність педагогічної діяльності обумовлена тим, що вона, перш за все,
багатофункціональна. Серед найважливіших функцій викладача, крім функцій
навчання, виховання та розвитку студентів, необхідно виділити науково-
дослідну та методичну роботу. Багато викладачів педагогічну діяльність
поєднують з організаційної завідувачів кафедрами, деканів та їх заступників,
керівників навчальних, методичних відділів та громадською роботою [2, с. 10].
Щоденна розумова робота викладача вищого навчального закладу
пов’язана з великим навантаженням на його психіку, оскільки щохвилини
ставить перед ним все нові, а іноді і важко розв’язні завдання, не залишаючи
часу на обдумування і ухвалення вдалого рішення. У кожного викладача
виникають ситуації, зустріч з якими або очікування яких несе сильне емоційне
забарвлення. Наприклад, у педагогічній діяльності молодих викладачів можливі
такі проблеми:
 нездатність аналізувати професійну діяльність;
 нерозуміння і нездатність враховувати індивідуально-психологічні
особливості студентів;
 нездатність до побудови спілкування не тільки з колегами, але і зі
студентами; невміння володіти своїм емоційним станом.
Для подолання цих труднощів викладачеві рекомендується вивчити
психологію особистості, групи і спілкування. На основі цих знань він зможе
краще пізнати себе, скласти свій психологічний портрет, вивчити і зрозуміти

3
психологічні особливості студентів та студентської групи, удосконалювати
педагогічне спілкування.
Сучасна ситуація розвитку пред’являє жорсткі, різноманітні вимоги до
професійно-педагогічної діяльності, які зростають з приходом на ринок праці
молодих спеціалістів, все розвивається системою ступеневої освіти, державної
акредитації як вузів, так і атестацією фахівців.
Актуальність цієї теми визначається тим, що в системі педагогічної
процесу структура діяльності викладача вищої школи відіграє важливу роль,
дотримуючись якої, він прагне до високого рівня професіоналізму.
Мета: проаналізувати сутнісні характеристики наукової організації праці
викладача вищої школи та визначити практичні методи її формування.
Для досягнення поставленої мети треба вирішити наступні завдання:
1. Охарактеризувати особливості діяльності викладача закладу вищої
освіти.
2. З’ясувати сутність та принципи наукової організації праці викладача.
3. Проаналізувати стан застосування принципів наукової організації праці
викладачами-практиками.
4. Охарактеризувати методи раціоналізації діяльності викладача.
Об’єктом дослідження є наукова організації педагогічної праці,
предметом дослідження – принципи та методи наукової організації праці
викладача закладу вищої освіти.
Методи дослідження: аналіз, синтез, моделювання, дедукція та індукція,
спостереження, порівняння, класифікація, проведення тестування.
Практичне значення роботи: матеріали дослідження можуть бути
використані у організації заходів з оптимізації наукової організації праці
викладачів ВНЗ та у практичній роботі викладачів з самоорганізації.
Структура роботи: робота складається зі вступу, 2 розділів, 5
параграфів, висновків до розділів, висновків до роботи, списку використаних
джерел, додатка.

4
 РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ
1.1. Особливості праці викладача вищої школи
Вища школа, як специфічний соціальний інститут, займає особливе місце
в системі освіти. По-перше, її навчальні заклади призначені для забезпечення,
насамперед, професійної підготовки майбутніх фахівців відповідно до потреб
як суспільства, так і самих учнів. По-друге, викладачі вищих навчальних
закладів мають справу не з дітьми, а з дорослими людьми зі своїми
сформованими цілями і життєвими цінностями, зі своєю морально-етичною
парадигмою. По-третє, однією з найважливіших задач вищої школи є
виконання наукових досліджень відповідно до профілю кафедр. Результати цих
досліджень часто складають основу професійно-кваліфікаційного зростання
викладачів і служать джерел оновлення та вдосконалення змісту навчального
матеріалу. По-четверте, для багатьох вищих навчальних закладів характерною є
ситуація, коли при високому рівні професійної компетенції багатьох викладачів
у них відсутня хоча б якась педагогічна освіта.
Викладач вищої школи є, як правило, і вченим, і педагогом одночасно.
Перша обставина забезпечує високий професійний потенціал викладача,
формований великою і систематичною спеціальною підготовкою, самоосвітою,
самовихованням і самовдосконаленням. Ці процеси включають власні
дослідження, участь в наукових конференціях, регулярне знайомство з науково-
технічною інформацією, шляхом знайомства з новою монографічної
літературою, спеціальними журналами, через Інтернет, відвідуванням
спеціалізованих виставок і т.д.
Друга ж обставина значною мірою залишається невизначеною, оскільки
до недавнього часу багато видів професійної освіти не передбачали спеціальної
психолого-педагогічної підготовки. Тому багато викладачів осягали
закономірності та «секрети» педагогічної діяльності, набували необхідні
знання, вміння та навички тільки в результаті життєвого досвіду та практики

5
викладання, а також в результаті осмислення (на жаль, далеко не завжди
критичного) викладацької діяльності своїх педагогів і наукових керівників.
Практична ж необхідність в розробці такої теорії очевидна. Вона
обумовлена, перш за все, такими обставинами. По-перше, склалася
парадоксальна ситуація, коли, з одного боку, стрімко наростаючий обсяг
науково-технічних знань і, відповідно, навчального матеріалу, вимагає
збільшення термінів навчання фахівців, а з іншого - вже і сьогодні у людини
майже третину життя (до 20 25-річного віку) припадає на навчання.
По-друге, необхідність раціонального вирішення протиріччя між
потребою в збільшенні термінів навчання і їх обмеження деякими розумними
межами змушує шукати, розробляти і використовувати нові ефективні форми,
методи і технології організації навчально-виховного процесу.
По-третє, зростання загального обсягу знань як прояв прискорення
науково-технічного прогресу супроводжується природним скороченням циклу
їх старіння та оновлення.
Однією з таких особливостей є існування наукової методології
педагогічної діяльності та необхідність чітких світоглядних позицій викладача
вищої школи. Вони базуються на природній основі і спираються на досягнення
психолого-педагогічної науки, на закономірні зв’язки вищої освіти і його змісту
до потреб суспільства, з науково-технічним і соціальним прогресом.
Як вказує С.І. Архангельський, неодмінною умовою побудови сучасної
теорії навчання у вищій школі є розгляд двох взаємопов’язаних завдань [4]:
1) з’єднання всього досвідченого, емпіричного в навчальному процесі з
доказовими методами сучасної науки, з аксіоматикою і засобами вимірювання;
2) об’єктивний розгляд стану навчального процесу та шляхів його
розвитку.
На наше переконання, сьогодні ці завдання обов’язково повинні бути
доповнені ще двома, які полягають у наступному:

6
 1) аналіз передового досвіду зарубіжної вищої школи, в першу чергу в
сфері організації інженерної освіти, що забезпечив суттєвий відрив економічно
розвинених держав в сфері розробки та використання високих технологій;
4) широке використання в навчальному процесі тих величезних
можливостей його інтенсифікації і одночасно активізації пізнавальної
діяльності студентів, які відкривають інформаційні технології.
В першу чергу відзначимо наступні особливості. По-перше, вищу освіту
носить чітко професійний характер, і відповідно, вибір студентом навчального
закладу і конкретної спеціальності визначається нею самою (можливо, під
впливом батьків, інших родичів або друзів, але ніяк не зазначенням будь-яких
державних органів).
По-друге, в українській вищій школі прийнята система двоступеневої
підготовки. Іншими словами, існують два освітньо-кваліфікаційні рівні:
бакалавр - спеціаліст або бакалавр - магістр. Твердження ж про те, що ця
система є трирівневою, насправді безпідставні, оскільки ті, хто хотів би
отримати диплом магістра або кого кафедра рекомендує до магістратури,
надходять туди безпосередньо після отримання диплома бакалавра, а решта
студентів навчаються за програмою спеціаліста.
По-третє, Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2017 р. №
53 в системі вищої освіти затверджено Перелік напрямів та спеціальностей, за
якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за
відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
По-четверте, організація підготовки студентів з кожної спеціальності
здійснюється у вищих навчальних закладах на основі навчального плану. Він
являє собою нормативний документ, яким визначається перелік всіх
навчальних дисциплін, які використовуватимуться для підготовки майбутніх
фахівців, послідовність їх вивчення, а також бюджет навчального часу в
годинах, що відводяться на вивчення цих дисциплін.
По-п’яте, однією з характерних особливостей педагогічної діяльності у
вищій школі є значна частка самостійної роботи студентів. При значно менших,

7
у порівнянні із середньою школою, обсязі та періодичності контролю рівня
засвоєння знань це створює певні передумови погіршення якості професійної
підготовки.
Нарешті, по-шосте, ще однією особливістю педагогічної діяльності у
вищій школі слід вважати те, що вона здійснюється в умовах досить широких
інформаційних можливостей сучасного студента. Засоби масової інформації,
доступ до Інтернету, наявність різноманітної наукової та навчально-методичної
літератури часто дозволяє йому дізнаватися багато речей раніше викладача.

1.2. Змістова сутність наукової організації праці викладача

Висококваліфікованого педагога характеризує уміння працювати
методологічно обгрунтовано, раціонально, системно, постійно вдосконалюючи
використовувані прийоми і методи для максимального використання я і
розвитку можливостей педагогічного процесу загалом на цих принципах
ґрунтується наукова організація педагогічної праці.
Наукова організація педагогічної праці (НОПП) - система науково
обґрунтованих заходів, спрямованих на вдосконалення педагогічної праці та її
умов, забезпечення максимальної ефективності навчання та виховання за
раціонального використання часу, сил, коштів педагога та студентів.
НОПП охоплює такі проблеми, як економія, раціональне використання
часу, створення і раціональне використання сприятливих умов праці і
відпочинку, максимальна турбота про здоров’я і всебічне вирішення проблем
всіх учасників трудового процесу. Загальний зміст її утворюють НОПП
педагога, НОПП учнів та наукова організація праці педагогічного колективу.
Важливими елементами наукової організації праці вчителя є організація
часу, методика роботи з книгою, техніка фіксації та обробки інформації,
методика відбору і зберігання готової інформації вчителів, які повинні вміти
правильно розраховувати, розподіляти час, уникати формальних заходів,
намагатися поєднувати різні види діяльності (перевірку зошитів і слухання
цікавої передачі), використовувати раціональні методи виконання

8
запланованого, кооперуватися з іншими вчителями (проведення годин в
паралельних класах) тощо.
Оскільки педагогу доводиться працювати з багатьма літературними
джерелами, він повинен володіти різними видами читання:
 попереднє читання - в процесі читання позначають всі незнайомі,
іншомовні слова, наукові та терміни і поняття, щоб після можна було з’ясувати
їх значення за словником або довідником;
 наскрізне читання - уважне зчитування всього матеріалу, що
застосовується при необхідності охопити весь зміст в розділу, статті, книги;
 вибіркове читання - відбір матеріалу для читання з метою його
поглибленого вивчення;
 повторне читання - передбачає повернення до важливого або не
цілком зрозумілого тексту; аналітичне читання (читання з опрацюванням
матеріалу) - критичний аналіз змісту з метою глибокого його вивчення,
конспектування істотного;
 партитурне читання - динамічне, швидке читання, має мету на
оперативне ознайомлення з книгою (за 1,5-2 год прочитують до 200-300
сторінок);
 змішане читання - застосування різних видів читання залежно від
змісту матеріалу, цілей і завдань його вивчення.
Учитель може заощадити свій час і енергію не тільки за рахунок
раціонального читання, а й уміння робити необхідні замітки: план, тези,
конспект, анотацію, реферат, рецензію, цитату. Зібрану інформацію корисно
записувати на окремих картках, що дозволяє систематизувати її відповідно до
тем уроків чи виховних заходів.
У науковій організації праці педагога важливу роль відіграють режим
дня, робоче місце, техніка організації особистої праці, планування, облік і
контроль. Учні опановують її вони в процесі вивчення НОПП як особливого
навчального предмета, в результаті спроби наслідувати культуру праці педагога
і організації своєї діяльності на принципах. Учням доцільно пропонувати

9
пам’ятки-алгоритми для виконання різних видів навчальної діяльності.
Наприклад, для виконання домашнього завдання вони можуть скористатися
такими порадами:
- на підготовчому етапі роботи («Іди на приступ до роботи!»): наведи
порядок на робочому місці, дістань все необхідне для занять, встановити
послідовність роботи, які регламентують роботу в часі;
- на виконавчому етапі роботи («Дій рішуче!»): усвідом зміст кожного
завдання, згадай поради вчителя, чи не відволікайся, стеж за своїми діями,
дотримуйся режиму праці та відпочинку;
- на завершальному етапі роботи («підбитий підсумки»): перевір якість і
повноту виконаного завдання, доопрацюємо все, що необхідно, врахуй на
майбутнє успіхи і помилки, зроби висновки
Для виконання завдань, які передбачають роботу над помилками, учням
пропонують таку пам’ятку:
1) усвідом, яке правило порушує допущена тобою помилка;
2) повтори правило і напиши пояснення;
3) придумай і напиши кілька прикладів на це правило;
4) перевір, чи немає помилки;
5) попроси когось із батьків або товаришів перевірити написане;
6) якщо сумніваєшся в правильності написаного, проконсультуйся у
вчителя.
Наукова організація праці педагогічного колективу передбачає
організацію творчих пошуків вчителів, поширення їхнього досвіду, втілення
досягнень педагогічної науки в шкільну практику, створення умов для розвитку
здібностей і талантів, виявлення обдарованих дітей, вдосконалення планування
всіх напрямків діяльності школи, обліку та контролю, організація взаємодії
школи з сім’єю та громадськими організаціям.
Кожен напрямок наукової організації праці неможливий без реалізації
певної системи заходів. Організація творчої праці педагогічного колективу
може включати:

10
  вибір теми, визначення мети та завдань;
 підготовку вчителів до колективної творчої роботи;
 розподіл теми на окремі питання для творчої їх обробки групами та
окремими педагогами;
 проектування необхідного досвіду (розробка програмами
дослідження);
 організації цілеспрямованої самоосвіти вчителів і колективних
форм їх роботи відповідно до обраної теми;
 організацію систематичної конкретної допомоги педагогам у їхній
роботі над темами з боку вчених-консультантів;
 узагальнення результатів творчої праці педагогічного колективу на
основі досвіду окремих вчителів.

1.3. Загальні принципи організації наукової праці викладача

Педагогічна діяльність вчителя носить своєрідний характер і не може
бути жорстко обумовлена тимчасовими рамками навчальних занять. Однак
бажанням будь-якого професіонала завжди було досягти максимального
результату правової навченості при мінімальній витраті власних сил, засобів і
часу.
Спроби використовувати наукові принципи в організації освіти з’явилися
в нашій країні відносно недавно. Їх головними завданнями стали:
1. постійне вдосконалення методів і прийомів навчання. При цьому
самі студенти стали використовувати в своїй діяльності більш досконалі методи
навчання (нові комп’ютерні технології, аудіо- та відеоматеріали, системи для
прискореного запам’ятовування певної інформації, практичну діяльність щодо
вдосконалення придбаних навичок).
2. Зміцнення дисципліни навчальної діяльності, починаючи від
виключення нераціональної витрати часу самим педагогом і закінчуючи
систематичної підготовкою до занять студентів, виховання учнів на прикладі
чіткої наукової організації праці викладачів.
11
 Розглянемо основні принципи наукової організації праці вчителя:
1. Принцип оптимальності. Зазвичай він проявляється в створенні
максимально сприятливих умов для проведення конкретного навчального
заняття. Для чіткої організації такого процесу студентів заздалегідь
попереджаються про місце і час проведення заняття, необхідне устаткування
уроку. Педагог при необхідності заздалегідь готує навчальну аудиторію, наочні
матеріали, повідомляє тему для вивчення.
2. Принцип гуманізації. Такий принцип пов’язаний з усуненням
несприятливих впливів на студентів. Тут стає важливим сформувати довірчу
обстановку спілкування з студентами, використовуючи виключно їх позитивні
емоції. Немає сенсу насильно змушувати студентів виконувати певні дії, бо
силові прийоми в організації занять чреваті відторгненням хоча і потрібної
інформації.
3. Принцип економії сил, засобів і часу на організацію навчання. Для
реалізації саме такого принципу доцільно проводити системну підготовку до
занять, прогнозуючи певний результат.
4. Принцип індивідуалізації і конкретності доручення певних справ.
Організовуючи навчання, учитель повинен диференційовано підходити до
кожного з студентів, виявивши початкові його потенційні можливості і
здібності. Пред’являти однакові вимоги до всіх недоцільно, а різноманітність
застосовуваних методів дозволить досягти набагато більших результатів.
5. Принцип плановості доводить, що стихійно-емпіричні, розрізнені
методи навчання, хаотично застосовувані, навряд чи здатні вирішити головні
завдання навчання і виховання сучасних студентів. У зв’язку з цим важливо,
щоб освітній заклад приділяло особливу увагу плануванню в системі навчання,
який передбачає проведення не тільки навчальних курсів, але і позанавчальних
заходів.
6. Принцип єдності теорії та практики навчання. Зміст будь-якої теми
уроку повинно носити практико-орієнтований характер. Таким чином студент
розуміє, що одержувані знання йому вкрай необхідні в житті. Велику допомогу

12
в системі практичної реалізації придбаних знань надає практика роботи при
освітніх установах.
7. Принцип постійного і доброзичливого контролю за системою
засвоєння понять і придбанням умінь. Проведення поточного і підсумкового
контролю правових знань і умінь студентів дозволяє систематизувати отриману
правову інформацію, вчасно виявити існуючі прогалини і заповнити їх, а також
перевірити вірність обраних методів навчання.
Важливою умовою ефективності наукової організації праці є
стимулювання пізнавальних інтересів студентів.
Педагогічна діяльність вчителя містить кілька компонентів:
- організаторський - педагог організовує процес навчання праву, планує
діяльність учнів. При підготовці до уроку вчитель продумує, з чого його
почати, які пізнавальні завдання можна запропонувати. Вчитель повинен
звернути увагу на те, що однакові за змістом уроки можуть відрізнятися за
методикою їх проведення.
- Гностичний. При підготовці до уроку вчитель осмислює зміст
навчального матеріалу; формулює дидактичну мету; визначає тип уроку, його
структуру. Вибираються джерела знань (текст навчальної лекції, документ), на
основі яких прогнозується робота. Учитель продумує питання та завдання з
теми, яка була вже вивчена (необхідно поглибити і систематизувати знання
учнів). Цей компонент передбачає постійне пізнання вчителем змісту курсу,
нових технологій навчання.
- Конструктивний - педагог самостійно «вибудовує» систему
навчання, продумує логіку викладу матеріалу, становить програми, аналізує
особливості складу студентів, визначає домінуючий характер діяльності учнів і
т. д.
- Комунікативний - учитель домагається встановлення зворотного
зв’язку, взаєморозуміння і узгоджених дій з студентами.
Результативність навчання визначається і умінням вчителя організувати,
провести урок.

13
 Виділяють 4 рівня здійснення такої діяльності:
1. Найвищий. Вчитель здатний проектувати, досягати результату
навчання з урахуванням труднощів, які можуть виникати у студентів.
2. Високий. Вчитель включає студентів у творчу роботу. Організовується
раціональний режим роботи на уроці.
3. Середній. Вчитель обмежується виявленням знань, умінь студентів під
час опитування.
4. Низький. Педагог дотримується поурочного планування, не думає, як
досягти результату.
Головне - дисципліна на уроці. Педагог повинен працювати на
найвищому та високому рівні організації праці.

Висновок до розділу 1
У першому розділі проведено теоретичний аналіз основ наукової
організації праці викладача вищої школи.
Так було розглянуто особливості праці викладача вищої школи та
з’ясовано, що педагогічна діяльність викладача вищої школи, підкоряючись
загальнодидактичним принципам і закономірностям, виходить з цілей і
характеру навчально-виховного процесу професійної підготовки та
особистісного розвитку майбутнього фахівця, з самих особливостей вищої
освіти і його організації.
Було проаналізована змістова сутність наукової праці викладача.
Педагогічна діяльність вчителя містить кілька компонентів:
- організаторський;
- гностичний;
- конструктивний;
- комунікативний.
Було розглянуті загальні принципи організації наукової праці викладача:
1. Принцип оптимальності.
2. Принцип гуманізації.

14
 3. Принцип економії сил, засобів і часу на організацію навчання.
4. Принцип індивідуалізації і конкретності доручення певних справ.
5. Принцип плановості доводить, що стихійно-емпіричні, розрізнені
методи навчання, хаотично застосовувані, навряд чи здатні вирішити головні
завдання навчання і виховання сучасних студентів.
6. Принцип єдності теорії та практики навчання.
7. Принцип постійного і доброзичливого контролю за системою
засвоєння понять і придбанням умінь.
Виділено 4 рівня здійснення педагогічно-оптимальної діяльності:
1. Найвищий. Вчитель здатний проектувати, досягати результату
навчання з урахуванням труднощів, які можуть виникати у студентів.
2. Високий. Вчитель включає студентів у творчу роботу. Організовується
раціональний режим роботи на уроці.
3. Середній. Вчитель обмежується виявленням знань, умінь студентів під
час опитування.
4. Низький. Педагог дотримується поурочного планування, не думає, як
досягти результату.
Головне - дисципліна на уроці. Педагог повинен працювати на
найвищому та високому рівні організації праці.
Таким чином, наукова організація педагогічної праці (НОПП) – це
система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на вдосконалення
педагогічної праці та її умов, забезпечення максимальної ефективності
навчання та виховання за раціонального використання часу, сил, коштів
педагога та студентів. Висококваліфікованого педагога характеризує уміння
працювати методологічно обгрунтовано, раціонально, системно, постійно
вдосконалюючи використовувані прийоми і методи для максимального
використання я і розвитку можливостей педагогічного процесу загалом на цих
принципах ґрунтується наукова організація педагогічної праці.

15
 РОЗДІЛ 2
ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ
ШКОЛИ

2.1. Аналіз особливостей організації викладачем педагогічної

діяльності
Нами було здійснено експериментальне дослідження особистості
педагогів вищої школи і умов здійснення їх науково-дослідницької роботи.
Дослідження було проведено на базі Житомирського державного
університету ім. Івана Франка. Усі респонденти отримали базову вищу
педагогічну освіту, багато хто з них мають ступінь кандидата наук. Вікові
рамки випробовуваних обмежуються 23-60 роками. Кількість опитаних 40 осіб.
Методичним інструментарієм вивчення психологічних особливостей
викладачів вищої школи послужив експериментальний тест, розроблений та
адаптований власноруч на основі тесту «Визначення схильності до
самовдосконалення». Бланк тесту подано у додатку.
Зміст тверджень і проектні завдання узгоджувалися з близькими до
досліджуваним ознаками питаннями психологічних і психотерапевтичних
методик.
Тест розроблявся для вимірювання рівнів розвитку аутоздібностей та
фактора зовнішньої сфери. Питання орієнтовані на оцінку проявів несвідомої
сфери. Їх кількість визначалося необхідністю досягнення високої точності
вимірюваного властивості і достатністю при диференціюванні одного рівня від
іншого.
Гіпотеза дослідження: наукова організація праці має вплив на
задоволеність професійними здобутками та стає одним з мотивуючих чинників.
Крім того, наукова організація праці може бути чинником, що запобігає
професійному та емоційному вигорянню, від якого часто потерпають
представники педагогічних професій.

16
 Перевірка достовірності вимірюваних параметрів проводилася на
якісному рівні методом кореляційного аналізу з близькими до предмету
вивчення окремими шкалами, використовуваними в тестах.
Аналіз відповідей на 1 питання «Чи застосовуєте Ви методи наукової
організації праці?» Розподіл відповідей у 2-й групі показано в таблиці 2.1. та на
мал. 2.1.
Таблиця 2.1
Результати опитування з 1 питання
«Чи застосовуєте Ви методи наукової організації праці»
Так (%) Ні (%)
53,9 46,1

56

54

52

50

48 53.9

46

44 46.1

42
Так (%) Ні (%)

Мал.. 2.1.1. Результати опитування по питанню «Чи застосовуєте Ви методи наукової організації
праці»

Аналіз відповідей показав, що:

 53,9 % респондентів використовують методи наукової організації
праці,
 46,1 % опитаних викладачів визнають, що не використовують їх.
Таким чином, більшість викладачів усвідомлює необхідність та
раціональність наукової організації праці, що має вплив на задоволеність

17
професійними здобутками та бути одним з мотивуючих чинників. Крім того,
наукова організація праці може бути чинником, що запобігає професійному та
емоційному вигорянню, від якого часто потерпають представники педагогічних
професій.
Відповіді на 2 питання «Які принципи наукової організації праці Ви
застосовуєте в роботі» представлені у таблиці 2.1 та на мал. 2.1
Таблиця 2.1
Результати опитування по 2 питанню «Які принципи наукової
організації праці Ви застосовуєте в роботі»
Принцип %
оптимальності 54
гуманізації 45
економії сил, засобів і часу на організацію навчання 87
індивідуалізації і конкретності доручення певних 65
справ
плановості 76
єдності теорії та практики навчання 78
постійного і доброзичливого контролю за системою 77
засвоєння понять і придбанням умінь.

100
80
60
40 87 76 78 77
54 65
20 45
0

Мал.. 2.1.2. Результати опитування по питанню «Які принципи наукової організації праці Ви
застосовуєте в роботі»

Таким чином, результати дослідження показали, що більшість викладачів

застосовують принципи наукової організації в своїй педагогічній праці.

18
 1. Принцип оптимальності застосовує 54 % опитаних. Він
проявляється в створенні максимально сприятливих умов для проведення
конкретного навчального заняття. Для чіткої організації такого процесу
студентів заздалегідь попереджаються про місце і час проведення заняття,
необхідне устаткування уроку. Педагог при необхідності заздалегідь готує
навчальну аудиторію, наочні матеріали, повідомляє тему для вивчення.
2. Принцип гуманізації застосовує 45 % опитаних. Такий принцип
пов’язаний з усуненням несприятливих впливів на студентів. Тут стає
важливим сформувати довірчу обстановку спілкування з студентами,
використовуючи виключно їх позитивні емоції. Немає сенсу насильно
змушувати студентів виконувати певні дії, бо силові прийоми в організації
занять чреваті відторгненням хоча і потрібної інформації.
3. Принцип економії сил, засобів і часу на організацію навчання
використовує 87% опитаних. Для реалізації саме такого принципу доцільно
проводити системну підготовку до занять, прогнозуючи певний результат.
4. Принцип індивідуалізації і конкретності доручення певних справ
застосовує 65 % опитаних. Організовуючи навчання, учитель повинен
диференційовано підходити до кожного з студентів, виявивши початкові його
потенційні можливості і здібності. Пред’являти однакові вимоги до всіх
недоцільно, а різноманітність застосовуваних методів дозволить досягти
набагато більших результатів.
5. Принцип плановості доводить, що стихійно-емпіричні, розрізнені
методи навчання, хаотично застосовувані, навряд чи здатні вирішити головні
завдання навчання і виховання сучасних студентів використовує 76 %
опитаних. У зв’язку з цим важливо, щоб освітній заклад приділяло особливу
увагу плануванню в системі навчання, який передбачає проведення не тільки
навчальних курсів, але і позанавчальних заходів.
6. Принцип єдності теорії та практики навчання застосовує 78 %
опитаних. Зміст будь-якої теми уроку повинно носити практико-орієнтований
характер. Таким чином студент розуміє, що одержувані знання йому вкрай

19
необхідні в житті. Велику допомогу в системі практичної реалізації придбаних
знань надає практика роботи при освітніх установах.
7. Принцип постійного і доброзичливого контролю за системою
засвоєння понять і придбанням умінь використовує 77 % опитаних. Проведення
поточного і підсумкового контролю правових знань і умінь студентів дозволяє
систематизувати отриману правову інформацію, вчасно виявити існуючі
прогалини і заповнити їх, а також перевірити вірність обраних методів
навчання.
Це означає, що наукова організація праці з одного боку, безпосередньо
пов’язана з розвиненим інтересом до предмету професійної діяльності, а з
іншого - сприяє підтримці і cудячи за результатами опитування в кращу
сторону.
Таким чином, наукова організація праці має вплив на задоволеність
професійними здобутками та стає одним з мотивуючих чинників. Крім того,
наукова організація праці може бути чинником, що запобігає професійному та
емоційному вигорянню, від якого часто потерпають представники педагогічних
професій.
Відповіді на 3 питання «Чи властива вам хаотичніть у роботі чи
організованість» представлені у таблиці 2.1.3. та на малюнку 2.1.3.

Таблиця 2.1.3.
Результати опитування по 2 питанню «Чи властива вам хаотичніть у
роботі чи організованість»
Так (%) Ні (%)
35 65

20
 70

60

50

40

65
30

20
35

10

0
Так (%) Ні (%)

Мал.. 2.1.3. Результати опитування по питанню «Чи властива вам хаотичніть у роботі чи
організованість»

Тільки 35 % визнають, що вони неорганізовані та їм властива

хаотичність, а більшість викладачів (65%) визнають, що вони працюють
організовано, і що хаотичність їм не властива.
Тобто більшість педагогів визнають необхідність організованості праці та
їм не властива хаотичність. Адже хаотичність в роботі педагога сприятиме
професійному та емоційному вигорянню, від якого часто потерпають
представники педагогічних професій. Такі результаті підтверджують, що
наукова організація праці є одним з «супутників» педагогічно праці та має
вплив на задоволеність професійними здобутками та стає одним з мотивуючих
чинників. Крім того, наукова організація праці може бути чинником, що
запобігає професійному та емоційному вигорянню, від якого часто потерпають
представники педагогічних професій.
Респондентам також було запропоновано відповісти на питання «Як часто
Ви зважаєте на раціональність праці». Результати відображені в таблиці 2.1.4.
та на малюнку 2.1.4.

21
 Таблиця 2.1.4.
Результати опитування по 4 питанню «Як часто Ви зважаєте на
раціональність праці»
Так (%) Ні (%)

75 25

80

70

60

50

40
75
30

20
25
10

0
Так (%) Ні (%)

Мал.. 2.1.4. Результати опитування по питанню «Як часто Ви зважаєте на раціональність праці?»

Результати опитування свідчать про те, що для більшості викладачів

зважають на раціональність праці у професійній діяльності вище 75%.
Більшість викладачів, які в ході трудової діяльності виявляють бажання
домогтися успіху в роботі, відчувають позитивні емоційні переживання в
зв’язку з очікуваним успіхом, стверджують наявність розумових і практичних
дій, спрямованих на те, щоб домогтися успіху, мають розвинений внутрішній
самоконтроль, працюють раціонально.
Більшість педагогів, які не працюють раціонально не прагнуть до
досягнення успіху у трудовій діяльності, побоюються того, що їх спіткає
невдача, відчувають негативні емоційні переживання у зв’язку з очікуванням
невдачі, цілеспрямовано вибирають для себе або занадто складні, або занадто
прості завдання.

22
 Результати емпіричних досліджень дозволяють класифікувати професійні
«траєкторії» по таким трьом групам:
1) ситуативна: професійний розвиток зупинено на освоєнні початкових
простих трудових навичок, інтелектуальна переробка інформації мінімальна
або відсутня, виражена пасивність, можливий регрес особистості;
2) репродуктивна: професійне розвиток орієнтований на досягнення рівня
професійної підготовки, яке демонструють найближчим оточенням фахівця;
3) активно-пошукова: рушійні сили мотиваційно-творчої природи
активізують перетворює підхід особистості до умов середовища; в цьому
випадку траєкторія професійного розвитку має характер або стабільно
зростаючий, або нерівномірно зростаючий, при якому сплески досягнень
переважають над зонами пасивності.
Таким чином, гіпотеза дослідження про те, що наукова організація праці
має вплив на задоволеність професійними здобутками та стає одним з
мотивуючих чинників. Крім того, наукова організація праці може бути
чинником, що запобігає професійному та емоційному вигорянню, від якого
часто потерпають представники педагогічних професій, доведена.

2.2. Методика наукової організації праці викладача вищої школи

Оптимізація факторів навчального середовища сприяє вдосконаленню
умов праці учнів та вчителів.
Умови праці – це сукупність виробничих, економічних, соціальних та
інших факторів трудового середовища, що впливають на здоров'я я і
працездатність людини в процесі праці.
На сучасному етапі історичного розвитку суспільства в сфері освіти і
виховання використовують поняття «ергономіко-педагогічні умови праці».
Ергономіко-педагогічні умови праці – це сукупність специфічних
факторів, що впливають на обсяг і тривалість навчально-інформаційного,
психофізіологічного та емоційного навантаження в процесі навчально-виховної
діяльності вчителів і студентів.

23
 Сутність цього поняття більш конкретизована порівнянні із загальним
визначенням умов праці, мова йде не тільки про навчальний процес, а й
навантаження на психофізіологічну сферу учасників навчального процесу.
Педагогічна ергономіка зосереджена на оптимізації умов праці студентів,
оскільки від їх якості залежить їх здоров’я, зацікавленість і здатність
засвоювати навчальний матеріал. Значний вплив на формування та підтримки
якості умов навчання можуть здійснювати учителем.
У педагогічній ергономіці виділяють наступні умови праці: санітарно-
гігієнічні, методичні, психофізіологічні та естетичні.
Санітарно-гігієнічні умови праці. Вони охоплюють такі елементи:
- освітлення (природне, штучне);
- мікроклімат (фізичні параметри: температура, відносна вологість,
швидкість руху повітря; іонізації, хімічний склад повітря);
- звукове наповнення (шум)
Людина може переносити помірні зміни зовнішніх умов без помітного
погіршення своїх властивостей, оскільки її організм завдяки механізмам
саморегуляції здатний підтримувати стан життєдіяльності на оптимальному
рівні (гомеостаз). Однак часто зміни зовнішніх умов можуть перевищувати
можливості регуляційних механізмів, в результаті чого порушується діяльність
центральної нервової системи, органи в почуттів, м’язів, залоз, викликає
погіршення психофізіологічних показників людини. З метою профілактики
таких небажаних наслідків в навчального середовища пред’являють санітарно-
гігієнічні вимоги, до змісту яких знижує або навіть повністю виключає
негативний вплив на студентів і вчителів.
Освітлення. Навчальні приміщення та робочі місця максимально
сприятливо висвітлюють, що має велике значення для забезпечення
працездатності учнів. Недостатнє освітлення пригнічує психіку і гостроту зору і
слуху, а отже, працездатність і якість навчальної діяльності.
Умови до освітлення мають дотримуватися наступних критеріїв:
- достатність;

24
 - рівномірність в часі і просторі;
- відсутність тіней на робочому місці і ймовірності засліплення;
- уникнути перегріву приміщення.
Для освітлення шкільних приміщень використовують природне і штучне
освітлення.
Природно освітлення. Воно є найкращим за біологічними властивостями
для очей людини, однак для створення оптимальних умов навчання природне
освітлення теж нормують, дотримуючись таких вимог:
а) вікна класів, кабінетів і лабораторій (крім кабінетів креслення і
малювання) орієнтують на південь, південний схід або схід, при необхідності
застосовують сонцезахисні пристрої. Рекомендоване освітлення із заходу та
сходу;
б) для максимально тривалого проникнення сонячних променів в
приміщення вікна повинні бути витягнутими по горизонталі і розташованими
ближче до стелі, а від підлоги - на висоті 75-80 см;
в) вікна повинні мати достатні розміри і якісне скло (показник
світлопропускання не менше 80%), а міжвіконні проміжки не повинні
перевищувати 30-50 см.
Гігієнічна оцінка природного освітлення визначають комплексом
показників: коефіцієнтом природного освітлення, світловим коефіцієнтом,
кутом світлового прорізу, кутом падіння світла, коефіцієнтом заглиблення.
Коефіцієнт природного освітлення (КПО) - це відношення освітленості (в
люксах) горизонтальній поверхні на робочому місці до освітленості розсіяним
світлом горизонтальної поверхні поза будівлею, виражене у відсотках (для
навчальних приміщень не менше 1,25-1,50%.
Світловий коефіцієнт - це відношення загальної площі заскленої поверхні
вікон до площі підлоги в приміщенні (в навчальних приміщеннях - більш як
0,20; в житлових кімнатах - більше 0,12)
Кут світлового прорізу - кут, під яким видно небо з точки на робочому
місці (не менше 5 °). Цей показник залежить від зони розриву, тобто відстані

25
між вікнами і об’єктами, які заступають світло (будинки, дерева і т.д.). Зона
розриву повинна становити 2-3 висоти закритого об’єкту.
Кут падіння світла - кут у вертикальній площині, під яким видно засклену
площу вікна з точки на робочому місці (не менше 27 °).
Коефіцієнт заглиблення - відношення висоти верхнього краю вікна від
підлоги до глибини (ширини) приміщення (не менше 0,5 2 штучних освітлення.
Ним користуються для освітлення приміщень в похмурі дні і темний час доби.
Штучне освітлення повинно недоліки в порівнянні з природним, наприклад,
позбавлене ультрафіолетової та інших складових спектру.
В навчальних приміщеннях рекомендується використовувати
люмінесцентні лампи, мінімальна санітарна норма освітлення звичайного
навчального місця яких становить 300 люксів, а в кабінетах - 400 люксів.
Загальна потужність всіх люмінесцентних ламп в класі має бути не менше 1200.
Вт. З метою продовження терміну придатності люмінесцентних ламп не
рекомендується вимикати їх при прогріві, тому часте виключення і включення
призводить до пошкоджень. При необхідності природне і штучне освітлення
використовують одночасно. При цьому ряди ламп у вікна і протилежної стіни
включають залежності від інтенсивності природного освітлення. Використання
відкритих ламп (без світильників) заборонено, так як це викликає головний біль
і швидку втому.

26
 Висновок до 2 розділу
В даному розділі було проведено практичний аналіз основи організації
праці викладача вищої школи.
Нами була зроблена спроба експериментально-психологічного
дослідження особистості педагогів вищої школи і умов здійснення їх науково-
дослідницької роботи.
Дослідження було проведено на базі Житомирського державного
університету ім. Івана Франка. Кафедри соціальних технологій та педагогічної
майстерності. Всі респонденти отримали базову вищу педагогічну освіту,
багато хто з них мають ступінь кандидата наук.
В ході дослідження було з’ясовано, що наукова організація праці має
вплив на задоволеність професійними здобутками та стає одним з мотивуючих
чинників. Крім того, наукова організація праці може бути чинником, що
запобігає професійному та емоційному вигорянню, від якого часто потерпають
представники педагогічних професій.
Було розроблено рекомендації щодо результатів дослідження та
з’ясовано, що на сучасному етапі історичного розвитку суспільства в сфері
освіти і виховання використовують поняття «ергономіко-педагогічні умови
праці».
Ергономіко-педагогічні умови праці – це сукупність специфічних
факторів, що впливають на обсяг і тривалість навчально-інформаційного,
психофізіологічного та емоційного навантаження в процесі навчально-виховної
діяльності вчителів і студентів. Сутність цього поняття більш конкретизована
порівнянні із загальним визначенням умов праці, мова йде не тільки про
навчальний процес, а й навантаження на психофізіологічну сферу учасників
навчального процесу.
Педагогічна ергономіка зосереджена на оптимізації умов праці студентів,
оскільки від їх якості залежить їх здоров’я, зацікавленість і здатність
засвоювати навчальний матеріал. Значний вплив на формування та підтримки
якості умов навчання можуть здійснювати учителем.

27
 Умови праці – це сукупність виробничих, економічних, соціальних та
інших факторів трудового середовища, що впливають на здоров'я я і
працездатність людини в процесі праці.
Таким чином, гіпотеза дослідження про те, що наукова організація праці
має вплив на задоволеність професійними здобутками та стає одним з
мотивуючих чинників. Крім того, наукова організація праці може бути
чинником, що запобігає професійному та емоційному вигорянню, від якого
часто потерпають представники педагогічних професій, доведена.

28
 Висновки
В даній курсовій роботі було досліджено наукову організацію праці
викладача вищої школи.
Мета роботи була: визначення структури наукової організація праці
викладача вищої школи.
Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні завдання:
1. Проаналізувано структуру наукової діяльності викладача вищого
навчального закладу.
2. Розглянуто структуру наукової діяльності викладача в навчальному
процесі, а також види взаємодії і педагогічний процес в цілому.
3. Визначено структуру наукової діяльності викладача у вищому
навчальному закладі.
В ході дослідження даної теми, ми з’ясували, що структура діяльності
викладача своєрідна. Зміст структури розкривають особливості її компонентів:
цілі, мотиви і способи.
Результатом мети - є досягнення високої успішності студентів,
формування у них необхідних знань, умінь і навичок.
У першому розділі проведено теоретичний аналіз основ наукової
організації праці викладача вищої школи.
Так було розглянуто особливості праці викладача вищої школи та
з’ясовано, що педагогічна діяльність викладача вищої школи, підкоряючись
загальнодидактичним принципам і закономірностям, виходить з цілей і
характеру навчально-виховного процесу професійної підготовки та
особистісного розвитку майбутнього фахівця, з самих особливостей вищої
освіти і його організації.
Було проаналізована змістова сутність наукової праці викладача.
Педагогічна діяльність вчителя містить кілька компонентів:
- організаторський;
- гностичний;
- конструктивний;

29
 - комунікативний.
Було розглянуті загальні принципи організації наукової праці викладача:
8. Принцип оптимальності.
9. Принцип гуманізації.
10. Принцип економії сил, засобів і часу на організацію навчання.
11. Принцип індивідуалізації і конкретності доручення певних справ.
12. Принцип плановості доводить, що стихійно-емпіричні, розрізнені
методи навчання, хаотично застосовувані, навряд чи здатні вирішити головні
завдання навчання і виховання сучасних студентів.
13. Принцип єдності теорії та практики навчання.
14. Принцип постійного і доброзичливого контролю за системою
засвоєння понять і придбанням умінь.
Виділено 4 рівня здійснення педагогічно-оптимальної діяльності:
1. Найвищий. Вчитель здатний проектувати, досягати результату
навчання з урахуванням труднощів, які можуть виникати у студентів.
2. Високий. Вчитель включає студентів у творчу роботу. Організовується
раціональний режим роботи на уроці.
3. Середній. Вчитель обмежується виявленням знань, умінь студентів під
час опитування.
4. Низький. Педагог дотримується поурочного планування, не думає, як
досягти результату.
Головне - дисципліна на уроці. Педагог повинен працювати на
найвищому та високому рівні організації праці.
Таким чином, наукова організація педагогічної праці (НОПП) – це
система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на вдосконалення
педагогічної праці та її умов, забезпечення максимальної ефективності
навчання та виховання за раціонального використання часу, сил, коштів
педагога та студентів. Висококваліфікованого педагога характеризує уміння
працювати методологічно обгрунтовано, раціонально, системно, постійно
вдосконалюючи використовувані прийоми і методи для максимального

30
використання я і розвитку можливостей педагогічного процесу загалом на цих
принципах ґрунтується наукова організація педагогічної праці.
В другому розділі було проведено практичний аналіз основи організації
праці викладача вищої школи.
Нами була зроблена спроба експериментально-психологічного
дослідження особистості педагогів вищої школи і умов здійснення їх науково-
дослідницької роботи.
Дослідження було проведено на базі Житомирського державного
університету ім. Івана Франка. Кафедри соціальних технологій та педагогічної
майстерності. Всі респонденти отримали базову вищу педагогічну освіту,
багато хто з них мають ступінь кандидата наук.
В ході дослідження було з’ясовано, що наукова організація праці має
вплив на задоволеність професійними здобутками та стає одним з мотивуючих
чинників. Крім того, наукова організація праці може бути чинником, що
запобігає професійному та емоційному вигорянню, від якого часто потерпають
представники педагогічних професій.
Було розроблено рекомендації щодо результатів дослідження та
з’ясовано, що на сучасному етапі історичного розвитку суспільства в сфері
освіти і виховання використовують поняття «ергономіко-педагогічні умови
праці».
Ергономіко-педагогічні умови праці – це сукупність специфічних
факторів, що впливають на обсяг і тривалість навчально-інформаційного,
психофізіологічного та емоційного навантаження в процесі навчально-виховної
діяльності вчителів і студентів. Сутність цього поняття більш конкретизована
порівнянні із загальним визначенням умов праці, мова йде не тільки про
навчальний процес, а й навантаження на психофізіологічну сферу учасників
навчального процесу.
Педагогічна ергономіка зосереджена на оптимізації умов праці студентів,
оскільки від їх якості залежить їх здоров’я, зацікавленість і здатність

31
засвоювати навчальний матеріал. Значний вплив на формування та підтримки
якості умов навчання можуть здійснювати учителем.
Умови праці – це сукупність виробничих, економічних, соціальних та
інших факторів трудового середовища, що впливають на здоров'я я і
працездатність людини в процесі праці.
Таким чином, гіпотеза дослідження про те, що наукова організація праці
має вплив на задоволеність професійними здобутками та стає одним з
мотивуючих чинників. Крім того, наукова організація праці може бути
чинником, що запобігає професійному та емоційному вигорянню, від якого
часто потерпають представники педагогічних професій, доведена.

32
 Список використаних джерел
1. Блан, Л. Организация труда / Л. Блан. - М.: КД Либроком, 2011. - 82
c.
2. Бухалков, М.И. Организация и нормирование труда: Учебное
пособие / М.И. Бухалков. - М.: ИЦ РИОР, 2013. - 137 c.
3. Бухалков, М.И. Организация и нормирование труда: Учебник для
вузов / М.И. Бухалков. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 380 c.
Бычин, В.Б. Организация и нормирование труда: Учебное пособие / В.Б. Бычин,
Е.В. Шубенкова, С.В. Малинин. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 248 c.
4. Дистанційне навчання. Умови застосування. Дистанційний курс. За
ред. В.М. Кухаренка. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2001. – 282 с.
5. Дьюї Дж. Моральні принципі в освіті. – Львів: Літопис, 2001. – 32 с.
6. Ивановская, Л.В. Управление персоналом: Теория и практика.
Организация, нормирование и регламентация труда персонала: Учебно-
практическое пособие / Л.В. Ивановская. - М.: Проспект, 2013. - 64 c.
7. Кремень В.Г. Модернізація системи освіти як важливий чинник
інноваційного розвитку держави // Проблеми та перспективи формування
національної гуманітарно-технічної еліти. – Вип. 1 (5). – Харків: НТУ “ХПІ”,
2003. – С. 3-9.
8. Леженкина, Т.И. Научная организация труда персонала: учебник. /
Т.И. Леженкина. - М.: Маркет ДС, 2013. - 352 c.
9. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / Авт.
колектив: В Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін. Кн. 1: Пріоритет
інтелекту. – К.: Навч. книга, 2004. – 638 с.
10. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021
року : Указ Президента України від 25.06.2013 року №344/2013. –   
[Електронний ресурс].  –  Режим 
доступу :  http://www.president.gov.ua/ru/documents/15828.html.
11. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / Авт.
колектив: В Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін. Кн. 2: Освіта і

33
наука. Творчий потенціал державо- і культуротворення. – К.: Навч. книга, 2004.
– 672 с.
12. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні
технології: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр “Просвіта”;
Пошуково-видавниче агентство “КнигаПам’яті України”, 2000. – 368 с.
13. Пономарьов О.С. Морально-етичні аспекти професійної
педагогічної діяльності // Наукові праці. Педагогічні науки. – Миколаїв: МГДУ
ім. П. Могили, 2003. – Вип. 15.
14. Пономарьов О.С. Фундаменталізація освіти в контекті моделі
фахівця ХХІ століття // Фундаменталізація вищої технічної освіти як умова
випуску конкурентоспроможних фахівців: Зб. наук. праць. – Харків: НТУ
“ХПІ”, 2001.
15. Романовський О.Г., Бабаєв В.М., Пономарьов О.С. Проблеми
формування особистості лідера. – Харків: Майдан, 2000. – 193 с.
16. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. – Ростов н/Д: Феникс,
2000.
17. Товажнянський Л.Л., Романовський О.Г., Пономарьов О.С.,
Черваньова З.О. Педагогіка управління. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2003.
18. Хмельницький О.О. Інформаційна культура сучасного фахівця
//Творча особистість у системі неперервної професійної освіти: Матеріали
Міжнар. наук. конф. – Харків: ХДПУ, 2000. – С. 390–393.
19. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002. –
560 с.
20. Pedagogica managementului: Objectul pedagogicei managementului.
Functiile pedagogice in structura activitatii de conducere / L. Tovazhnyanskiy, N.
Ilias, V. Babaev, A. Romanovskiy, A. Ponomaryov. – Petrosani: Editura Universitas,
2004. – 130 p.

34
 Додатки
Бланк анкети для діагностики

1. Чи застосовують Ви методи наукової організації праці?

_____________________________________________________
2. Які методи наукової організації праці Ви застосовуєте?
__________________________________________________________

3. Чи властива вам хаотичніть у роботі чи організованість ?

________________________________________________________
4. Як часто Ви зважаєте на раціональність праці?
_________________________________________________________

35