Принципи класифікації етносів. Оскільки у світі проживає близько 4 тисяч
етносів, для їх вивчення необхідно було розробити систему класифікацій, що було здійснено протягом 19-20 ст. В цілому критерії класифікації виходять із сукупності антропологічних ознак, спільного проживання на одній або кількох територіях, типу етнічної спільності, загальних особливостей побуту і культури, спільної історичної долі, мовної спорідненості тощо.
· географічна- найпростіша класифікація, при якій народностей умовно
об'єднують в межах певної території, що є для них спільною. Наймасштабнішим є розділення на народи Астралії та Океанії, народи Європи та Азії, Америки й Африки. Проте більш правильним буде виділяти народи так, щоб окрім території були спільні етрнічні ознаки - мова, віра, історія...Наприклад, народи Північної Європи, які окрім території об'єднує ще й культура (вікінгські саги) й історія.Тому географічна класифікація має допоміжний характер і використовується лише в разі збігу з групуванням народів за іншими критеріями, тобто у рамках великих регіонів.
Близькою до географічної є расова (антропологічна) класифікація, адже також
дає занадто широке порівняння етносів, розділяючи народни на європеоїдні, негроїдні, монголоїдні та астралоїдні, між якими важко встановити певні культурні межі.
· релігійна - класифікація народів за системою їх світоустрою та поглядів
на існування всього у світі. Ознаками народів зі спільної ланки класифікації є їх монотеїзм чи політеїзм, символи, атрибути, обряди, свята і тд. З цього погляду до нас дійшли такі етнічні групи: однобожжя, багатобожжя, національні та світові релігії. За релігійним принципом виділяють такі релігійні форми
1. вірування - окремі, відносно систематизовані уявлення людей про
надприродні сили та зв'язок з ними. Сюди відноситься тотемізм (віра, що людина має прямий зв'язок з певними тваринам, рослинами чи предметами), магія (віра, що виконувані містичні дії впливають на хід подій), фетишизм (поклоніння неживим предметам, ідолопоклоніння), анімізм (уявлення про душу і духів усього, що оточує. Досі практикується в індіанців тропічних лісів басейну річок Амазонки і Оріноко, бушменів і пігмеїв Африки, ряду племен о.Нової Гвінеї, Індонезії, Меланезії) 2. ранні релігії - більш систематизовані вірування, для яких характерно надання значної ролі та статусу людині, яка служить з'єднувальною ланкою з потойбіччям. Шаманізм (віра, що шаман - жрець, духовна людина - у стані екстазу спілкується з духами, лікує та передбачає майбутнє. Зберігся у світогляді Тенгріанських алгишів - тюркський етнос, алтайські та бурятські шамани, у народів Азії, Австралії, Африки, Америки, де є залишки первісного суспільства), політеїстичні релігії, багатобожжя (релігії, що визнають існування двох чи більше відносно незалежних один від одного богів. Приклад - віра українських земель до 998 року - поклоніння Сварогу, Дажбогу, Берегині, Стрибогу, Велесу, Мокоші та багатьом іншим) 3. етнічні (національні) релігії - мають чітко виражену етнічну основу, тобто поширені в межах одного, зрідка кількох етносів. Юдаїзм (поширений переважно серед євреїв та характеризується визнанням єдиним богом Ягве, який був богом племені Юди (звідси назва), віра в Месію (спасителя) і "богообраність євреїв", величезна кількість ритуальних приписів, що охоплюють майже весь побут віруючих. Джерелом віровчення юдаїзму є Старий Заповіт і Талмуд), зороастризм (сповідується гебрами Ірану, парсами Індії та езидами Іраку і Туреччини (субетнос Курдів), індуїзм (поширений в сучасній Індії, Малайзії, Сінгапурі, Фіджі, Гайані, частково у Пакистані, Малайзії, Шрі-Ланці. Політеїстична релігія з головними богами (Брахма, Вішну, Шіва) та пантеоном інших. Ідейним джерелом індуїзму є священні тексти — веди, брахмани, пурани, "Закони Ману", "Махабгарата", "Рамаяна") джайнізм (ще одне вірування на території Індії, що відкидає кастовий поділ. Представник релігії вірять у безкінечний рух душі та рівність усього на землі), сикхізм (монотеїстична релігія Індії, яка відкидає складну обрядовість індуїзму, проповідує покірливість своїм релігійним наставникам (гуру) і пропагує війну всім іновірцям. Конфуціанство та даосизм - національні релігії Китаю; Синтоїзм - Японії. 4. Світові релігії - буддизм, християнство, іслам не слугують криитеріями у класифікації етносів, адже не виділяють окрему етнічну групу, а поєднують собою людей та народи з усіх куточків Землі.
Етнолінгвістична класифікація є можливою завдяки формуванню мовлення
та лінгвістичних особливостей.
Мови народів світу найчастіше класифікуються за генеалогічним (генетичним)
принципом. При цьому вони систематизуються і групуються за близькістю їх основних лексичних фондів та граматичної будови. За рівнем спорідненості генеалогічна класифікація групує мови у сім'ї, у сім'ях ниділяє гілки, у гілках — групи, у групах — підгрупи. Географічне розміщення мовних сімей, гілок, груп і підгруп у ході історичного процесу безперервно змінювалося. Наприклад, до VII ст. арабською мовою користувалося лише населення Аравійського півострова. У ході арабських завоювань вона поширилась на величезних просторах Західної Азії і Північної Африки
Індоєвропейські мови поділяються на три гілки: східну, західну та балто-
слов'янську. Східна гілка індоєвропейських етносів і мов У її складі виділяються такі чотири групи етносів і мов: індопрійська, іранська, вірменська та грецька.
Індоарійська група: мова парсів, циган, кашмірців, непалців, нашаїв,
когистанців та ін.
Іранська група об'єднує такі етноси та народи: таджики, хазараї, галиші, тати, белуджі, таймени, талиші та ін.
Вірменська група представлена лише вірменською мовою.
Грецька група: мова греків, греків-кіпріотів та понтійців.
Західна гілка індоєвропейських етносів і мов. До західної гілки належать
чотири групи мов: італійська, кельтська, германська і албанська.
Італійська група - італійці, французи, португальці, іспанці, сардинці,
Самостійні (ізольовані) мови Серед величезної кількості мов виділяється
кілька таких, які не виявляють генетичних зв'язків з іншими. Нині в Європі до таких мов відносять баскську, в Азії — японську, корейську, айнську (о. Гоккайдо), бурушську (в Кашмірі), юкагірську, нівхську, кетську (в Сибіру), в Америці — тараска (у Мексиці) та ауні (у штаті Нью-Мехіко). Ізольованість мови індіанського племені зунів зумовлена тим, що зуни були винятково ендогамними і не подорожували, не завойовували, не підпадали під чужий нплив, суворо дотримувалися традицій пращурів.