Professional Documents
Culture Documents
Підручник Вища математика в прикладах і задачах В.Ю. Клепко PDF
Підручник Вища математика в прикладах і задачах В.Ю. Клепко PDF
В. Ю. Клепко
В. Л. Голець
ВИЩА МАТЕМАТИКА
В ПРИКЛАДАХ
І ЗАДАЧАХ
2ге видання
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів
Київ
“Центр учбової літератури”
2009
1
Клепко В.Ю., Голець В.Л. Вища математика в прикладах і задачах
ББК 51(075.8)
УДК 22.1я73
К 48
Гриф надано
Міністерством освіти і науки України
(Лист № 14/18.2 –516 від 10.03.2005)
Рецензенти:
Майборода Р. Є. — доктор фізико+математичних наук, професор Київського
національного університету імені Тараса Шевченка;
Єфіменко С. В. — кандидат фізико+математичних наук, доцент Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
2
Передмова
Посібник «Вища математика в прикладах і задачах» для студентів
економічних спеціальностей створено з огляду на сучасні вимоги
щодо істотного підвищення рівня фундаментальної математичної
підготовки таких фахівців і посилення прикладної її спрямованості.
Посібник ставить своєю метою допомогти студенту самостійно
оволодіти розв’язуванням задач та прикладів з курсу вищої мате+
матики. Це визначило структуру посібника. В кожному розділі
(главі, параграфі) подано короткі теоретичні відомості та формули,
необхідні для розв’язку задач, наводиться значне число детально ро+
зібраних задач з указаними методами їх розв’язку; в кінці пропо+
нується ряд задач для самостійного розв’язку з наведеними відпо+
відями. Наприкінці кожного розділу наводиться добірка прикладних
задач економічного змісту з докладними розв’язками, а також про+
понується система вправ для самоконтролю, що мають, зокрема, і
прикладну спрямованість. Серед розв’язаних задач немало таких,
які можна назвати типовими; в будь+якому випадку ознайомлення
з ними дозволяє студенту при самій мінімальній допомозі зі сторо+
ни викладача оволодіти основними методами розв’язку задач дано+
го розділу. Ця обставина особливо важлива для студентів, які нав+
чаються заочно.
Як правило, в посібнику наводяться нескладні задачі. Автори
свідомо намагаються уникнути задач підвищеної складності, так як
ставили перед собою мету навчити студента розв’язувати основні
задачі, дати деякий мінімум, необхідний для засвоєння студентом
вимог вузівської програми курсу вищої математики для економіч+
них спеціальностей. Разом з тим робота з даним посібником дає
можливість більш поглибленого вивчення предмету.
Слід відзначити, що посібник з’явився в результаті досвіду ро+
боти його авторів в вузах. Його автори на протязі багатьох років
працювали на кафедрі вищої математики Київського технологічно+
го інституту легкої промисловості та кафедрі алгебри та геометрії
Чернівецького Державного університету, а тепер працюють на ка+
федрі вищої математики Київського економічного інституту менед+
жменту.
3
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Автори
4
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§1 0 0 ... 0 ·
¨ ¸
¨0 1 0 ... 0 ¸
E ¨0 0 1 ... 0 ¸ .
¨ ¸
¨ ... ... ... ... ... ¸
¨0 0 0 ... 1 ¸¹
©
5
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
A.
n разів
§ 2 2 1· §2 1 0· § 1 2 1·
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
А = ¨1 0 3 ¸, В = ¨ 1 1 2 ¸ , С= ¨ 2 1 0 ¸
¨ 4 3 2 ¸ ¨3 2 4¸ ¨ 1 1 3 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
знайти матриці А + В, АТ, С2, АВ, ВА.
Розв’язок.
§ 2 2 1· §2 1 0· § 4 3 1·
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
А + В = ¨1 0 3 ¸ + ¨ 1 1 2 ¸ = ¨ 2 1 5 ¸ ;
¨ 4 3 2 ¸ ¨3 2 4¸ ¨ 7 1 6 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
7
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
T
§ 2 2 1· §2 1 4 ·
¨ ¸ ¨ ¸
АТ = ¨ 1 0 3 ¸ = ¨ 2 0 3 ¸ ;
¨ 4 3 2 ¸ ¨0 3 2 ¸
© ¹ © ¹
§ 1 2 1· § 1 2 1·
¨ ¸¨ ¸
С = СС = ¨ 2 1 0 ¸ ¨ 2 1 0 ¸ =
2
¨ 1 1 3 ¸ ¨ 1 1 3 ¸
© ¹© ¹
§ 1 1 2 2 1(1) 1 2 2 1 1 1 1(1) 2 0 1 3 ·
¨ ¸
= ¨ 2 1 1 2 0(1) 2 2 1 1 0 1 2(1) 1 0 0 3 ¸ =
¨ 1 1 1 2 3(1) 1 2 1 1 3 1 1(1) 1 0 3 3 ¸
© ¹
§ 6 3 4 ·
¨ ¸
= ¨ 4 5 2 ¸ ;
¨ 2 2 10 ¸
© ¹
§ 2 2 1· § 2 1 0 ·
¨ ¸¨ ¸
АВ = ¨ 1 0 3 ¸ ¨ 1 1 2 ¸ =
¨ 4 3 2 ¸ ¨ 3 2 4 ¸
© ¹© ¹
§ 4 2 3 2 2 2 0 4 4 · § 3 2 0 ·
¨ ¸ ¨ ¸
= ¨ 2 0 9 1 0 6 0 0 12 ¸ = ¨ 11 7 12 ¸ ;
¨ 8 3 6 4 3 4 0 6 8 ¸ ¨ 11 11 2 ¸
© ¹ © ¹
§ 2 1 0 · § 2 2 1·
¨ ¸¨ ¸
ВА = ¨ 1 1 2 ¸ ¨ 1 0 3 ¸=
¨ 3 2 4 ¸ ¨ 4 3 2 ¸
© ¹© ¹
8
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 4 1 0 4 0 0 2 3 0 · § 5 4 1 ·
¨ ¸ ¨ ¸
= ¨ 2 1 8 2 0 6 1 3 4 ¸ = ¨ 9 4 0 ¸ .
¨ 8 3 16 6 0 12 3 6 8 ¸ ¨ 24 6 11¸
© ¹ © ¹
Помічаємо, що AB z BA .
Матриці дають змогу скорочувати записи та застосовувати одна+
кові міркування для різних об’єктів.
Задача 1.2. Підприємство випускає продукцію двох видів, вико+
ристовуючи при цьому сировину трьох типів. Витрати сировини на
§5 4·
¨ ¸
виробництво продукції задаються матрицею S = (sij) = ¨ 3 1 ¸ ,
¨2 3¸
© ¹
де sij — кількість одиниць сировини і+того типу, що використовуєть+
ся на виготовлення одиниці продукції j+того виду. План щоденного
випуску продукції передбачає 90 одиниць продукції першого виду і
120 одиниць продукції другого виду. Вартість одиниці кожного типу
сировини відповідно дорівнює 8, 5 і 10 гр. од. Визначити загальні
витрати сировини V, необхідної для щоденного випуску продукції, а
також загальну вартість С цієї сировини.
Розв’язок. Запишемо план випуску продукції у вигляді матриці
§ 90 ·
Р= ¨ ¸ . Тоді загальні витрати сировини планового випуску про+
© 120 ¹
дукції можна знайти як добуток матриці S і Р, тобто:
§5 4· § 5 90 4 120 · § 930 ·
¨ ¸ § 90 · ¨ ¸ ¨ ¸
V = SP = ¨ 3 1 ¸ ¨ ¸ = ¨ 3 90 1 120 ¸ = ¨ 390 ¸ .
¨ 2 3 ¸ © 120 ¹ ¨ 2 90 3 120 ¸ ¨ 540 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
Отже, для щоденного випуску продукції використовуються 930,
390 і 540 одиниць сировини першого, другого та третього типів відпо+
відно.
9
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 930 ·
¨ ¸
С = QV = 8 5 10 ¨ 390 ¸ = 8 930 5 390 10 540 = (14700).
¨ 540 ¸
© ¹
Зауважимо, що застосування матриць в цій задачі привело до
унаочнення, спрощення і компактності обчислень.
§7 4· §1 0 1 ·
§ 1 1 6 · ¨ ¸ ¨ ¸
А= ¨ ¸, В = ¨8 1¸ , С = ¨ 3 1 2 ¸
© 2 3 4 ¹ ¨ 3 2¸ ¨ 0 2 3 ¸
© ¹ © ¹
обчислити 2АТ – 3В, АВ+Е, АВ – С.
Приклад 1.4. Для матриць
§ 2 1· § 3 2 4 · §1 0 1 ·
А= ¨ ¸, В= ¨ ¸, С= ¨ ¸
© 1 1 ¹ ©0 1 8¹ © 2 3 7 ¹
обчислити 2В – 3С, А(В + С), ВСТ + А2.
Приклад 1.5. Для матриць
§ 3 4 5· § 2 3 4 · § 1 1 3 ·
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
А = ¨ 1 1 0 ¸ , В = ¨0 1 2 ¸, С = ¨ 2 4 6 ¸
¨ 2 1 6 ¸ ¨ 1 1 1¸ ¨ 4 2 2 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
обчислити 4А – 3В + С, АТ + ВТ, АВ, ВА, ВС + А2.
Приклад 1.6. Обчислити визначник матриці, яка є добутком двох
даних матриць:
10
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§4·
¨ ¸
§ 1 3· §2 5 · ¨3¸
а) ¨ ¸¨ ¸; б) 1 2 3 4 ¨ ¸ ;
© 6 2 ¹ © 3 1¹ 2
¨ ¸
©1¹
§ 1 2· § 2 1·
§ 1 0 2 · ¨ ¸ ¨ ¸ § 1 1 2 ·
в) ¨ ¸ ¨ 1 3 ¸ ; г) ¨ 3 4 ¸ ¨ ¸.
© 3 5 4 ¹ ¨ 4 2 ¸ ¨ 1 2 ¸ © 0 4 3 ¹
© ¹ © ¹
Задача 1.7. У цеху підприємства випускають продукцію трьох
видів, використовуючи при цьому сировину двох типів. Витрати си+
ровини на виробництво продукції задається матрицею
§ 10 12 9 ·
S = (sij) = ¨ ¸,
© 6 8 4¹
де sij — кількість одиниць сировини і+того типу, що використовуєть+
ся на виготовлення одиниці продукції j+того виду. План тижневого
випуску продукції передбачає 200 одиниць продукції першого виду,
100 одиниць продукції другого виду та 120 одиниць продукції треть+
ого виду. Вартість одиниці кожного типу сировини відповідно дорів+
нює 2 грн та 4 грн. Визначити загальні витрати сировини V, необхідні
для тижневого випуску сировини, а також загальну вартість цієї
сировини.
Задача 1.8. У меблевому магазині найбільшим попитом корис+
туються дві моделі письмових столів, виготовлених на різних фаб+
риках. На перевезення першої моделі витрачають 10 грн, а другої —
15 грн. При цьому витрати робочого часу на виробництво цих моде+
лей становить відповідно 6 год. і 5 год. Відомо, що на місяць запла+
новано витратити 1200 грн на перевезення цих моделей, а робочий
час на їх виробництво обмежений 480 год. Скільки цих моделей
магазин повинен замовити на фабриках щомісяця для того, щоб ви+
користати заплановані кошти на перевезення та ресурси робочого
часу на їх виготовлення?
11
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
12
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§1.2. Визначники
R R R R R R
+ –
–
R R R R R R
R R R R R R
13
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
14
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
a21 a22
+ а13 .
(1.4)
a31 a32
3 7 5
' = 1 2 3 .
4 2 11
Розв’язок. Зробимо це двома способами:
а) Обчислимо визначник розкладаючи його за елементами треть+
ого рядка (користуючись властивістю 8).
7 5 3 5
' = а31А31 + а32А32 + а33А33 = 4(–1)3+1 + 2(–1)3+2 +
2 3 1 3
3 7
+ (–11)3+3 = 4 1((–7)3 – 5(–2)) + 2(–1)(3 3 — 5 1) +
1 2
+ (–11)1((3(–2) – (–7)1) = –44 – 8 – 11 = –63.
б) В цьому випадку утворимо нулі у другому рядку (бо в ньому
є одиниця, або ж вибирається той рядок (чи стовпчик), в якому є
пропорційні елементи). Для цього до елементів другого стовпчика
додамо елементи першого, попередньо помноживши їх в уяві на 2,
потім до елементів третього стовпчика додамо елементи першого
стовпчика, помножені перед тим на –3. Значення визначника при
цьому, згідно властивості 7, не зміниться.
15
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 7 5 3 7 3 2 5 3(3) 3 1 4
' = 1 2 3 = 1 2 1 2 3 1(3) = 1 0 0 =
4 2 11 4 2 4 2 11 4(3) 4 10 23
1 4
= а21А21 + а22А22 + а23А23 = 1А21 + 0А22 + 0А23 = 1(–1)2+1 +
10 23
+ 0 + 0 = –1(23 + 40) = –63.
Приклад 1.12. Обчислити визначник третього порядку
1 2 3
'= 1 4 7 .
2 6 13
Розв’язок. Перетворимо визначник таким чином, щоб нижче від
головної діагоналі всі елементи його стали нулями. Тоді визначник
дорівнює добутку діагональних елементів.
Знайдемо різницю першого і другого рядків, а потім помножимо
перший рядок на 2 і віднімемо від третього рядка. Дістанемо визначник
1 2 3 1 2 3
'= 1 4 7 = 0 2 4.
2 6 13 0 2 7
Віднявши другий рядок від третього, дістанемо:
1 2 3 1 2 3 1 2 3
'= 1 4 7 = 0 2 4 = 0 2 4 1 2 3 6.
2 6 13 0 2 7 0 0 3
1 2 1 2
3 0 1 5
'= .
1 2 0 3
2 4 1 6
16
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
1 2 1 2
4 2 0 7
'= .
1 2 0 3
1 2 0 8
Переставимо місцями перший і третій стовпчики:
1 2 1 2
0 2 4 7
'= .
0 2 1 3
0 2 1 8
Додамо другий рядок до третього і четвертого рядків і винесемо
спільний множник елементів третього і четвертого рядків:
1 2 1 2 1 2 1 2
0 2 4 7 0 2 4 7
'=
5 10 5 3 0
= .
0 0 0 1 2
0 0 3 15 0 0 1 5
Віднявши третій рядок від четвертого, одержимо:
1 2 1 2
0 2 4 7
' = 5 3 (5 3) 1 2 1 3 90 .
0 0 1 2
0 0 0 3
17
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 4 5 25 8 3 7 8 3
1.14. 1 22. 1.15. 3 4 1 . 1.16. 3 1 4.
13 7 4 2 5 2 2 6 5
11 5 6 3 2
1 3 9 1
1.17. 1 2 3 . 1.18. 2 10 5 . 1.19. 7 12 5 .
7 4 4 4 1 3 2 3 2
20 3 7 1 2 3 3 2 1
1.20. 5 6 1 . 1.21. 9 5 7 . 1.22. 7 4 8 .
2 4 3 8 4 3 9 2 3
4 5 5 2 1 4 1 2 3
1.23. 10 3 . 1.24. 14 3 0. 1.25. 2 8 15 .
7 11 2 6 2 1 1 3 6
4 5 3 6 4 2 1 2 3
1.26. 4 02 . 1.27. 12 3 1 . 1.28. 2 9 4 .
2 11 6 6 0 1 5 1 3
18
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§1 4 2·
¨ ¸
Приклад 1.29. Знайти ранг матриці А = ¨ 2 5 4 ¸ .
¨3 1 6¸
© ¹
Розв’язок. Ця матриця третього порядку, отже, її ранг не може бути
більшим трьох. Визначник третього порядку дорівнює нулю:
1 4 2
' det A 2 5 4 0,
3 1 6
1 4
але існує мінор другого порядку z 0 . Ранг матриці А дорів+
2 5
нює двом, r(A) = 2.
§4 5 7 2 8·
¨ ¸
Приклад 1.30. Знайти ранг матриці А = ¨ 1 4 3 8 1 ¸ .
¨ 2 3 5 7 1¸
© ¹
Розв’язок. Ця матриця має розмір 3 u 5 , тому її ранг не більший
4 5 7
3. Існує визначник третього порядку 1 4 3 14 z 0 . Отже,
2 3 5
r(A) = 3.
19
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 2 3 5 3 2 ·
Приклад 1.31. Знайти ранг матриці А = ¨ 3 4 3 1 3 ¸ .
¨ ¸
¨ ¸
© 5 6 1 3 5 ¹
Розв’язок. Розділимо елементи першого рядка на 2, одержимо
еквівалентну матрицю (ранг цієї матриці дорівнює рангу вихідної):
§ 1 3 2 5 2 3 2 1 ·
А ~ ¨3 4 3
¸
1 3 ¸ .
¨
¨5 6 1 3 5 ¸¹
©
Віднімемо з другого і третього рядків перший рядок, помноже+
ний відповідно на 3 і 5, одержимо:
§1 3 2 52 3 2 1·
¨
А ~ 0 1 2 9 2 ¸
¨ 7 2 0 ¸.
¨ 0 3 2 27 2 21 2 0 ¸
© ¹
Віднімемо від третього рядка другий, помножений на 3.
§ 1 3 2 5 2 3 2 1·
¨ ¸ § 1 3 2 5 2 3 2 1 ·
А ~ ¨ 0 1 2 9 2 7 2 0 ¸ ~ ¨ ¸.
¨0 ¸ © 0 1 2 9 2 7 2 0 ¹
© 0 0 0 0¹
r(A) = 2.
20
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§1 0 1 2·
Приклад 1.32. Знайти ранг матриці А = ¨ 2 1 1 0 ¸ .
¨ ¸
¨1 1 1 1¸
© ¹
Розв’язок. Перетворимо в нулі всі елементи першого рядка, крім
першого елементу, для чого перший і другий стовпчики залишаємо
без зміни, замість третього стовпчика запишемо різницю між пер+
шим і третім стовпчиком, а замість четвертого — суму четвертого і
першого, помноженого на (–2).
§1 0 0 0 ·
¨ ¸
А ~ ¨ 2 1 1 4 ¸ .
¨ 1 1 0 1 ¸
© ¹
Далі без зміни залишаємо перший і третій стовпчики, замість дру+
гого запишемо різницю між третім і другим стовпчиками, а замість чет+
вертого — суму четвертого стовпчика і третього, помноженого на –4.
§1 0 0 0·
А ~ ¨ 0 0 1 0 ¸ .
¨ ¸
¨0 1 0 1¸
© ¹
І, нарешті, остаточна перетворимо останній стовпчик на нулі. Замість
нього запишемо різницю між другим і четвертим стовпчиками.
§1 0 0 0·
А ~ ¨ 0 0 1 0 ¸ .
¨ ¸
¨0 1 0 0¸
© ¹
Одержана матриця містить три ненульових елемента, тобто r(A) = 3.
21
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§2 1 3 1· § 2 3 1·
1.33. ¨ 1 2 2 3 ¸ . 1.34. ¨ 1 1 1¸ .
¨ ¸ ¨ ¸
¨3 3 1 4¸ ¨ 3 2 1¸
© ¹ © ¹
§ 1 1 2 3·
§ 1 1 1 1· ¨ ¸
5 1 7 2¸
1.35. ¨ 2 0 1 3 ¸ . 1.36. ¨ .
¨ ¸ ¨4 1 1 1¸
¨ 3 1 2 2 ¸ ¨ ¸
© ¹
© 10 1 10 6¹
§1 2 4 3 ·
¨ ¸ § 1 2 1 0 ·
3 5 6 4 ¸
1.37. ¨ . 1.38. ¨ 4 3 ¸
7 11¸ .
¨4 5 2 3 ¸ ¨
¨ ¸ ¨ 5 1 6 11¸
8 24 19 ¹ © ¹
©3
§1 2 1 2·
¨ ¸ § 0 4 10 1 ·
¨0 1 2 3¸ ¨
4 8 18 7 ¸
¸
1.39. ¨ 1 2 1 0¸ . 1.40. ¨ .
¨ ¸ ¨ 10 18 40 17 ¸
¨1 3 1 1¸ ¨ ¸
¨2 5 0 1 ¸¹ © 1 7 17 3 ¹
©
§2 0 2 0 2·
¨ ¸ §1 2 3 4 5·
0 1 0 1 0¸
1.41. ¨ . 1.42. ¨ 2 1 ¸
0 0 2¸ .
¨2 1 0 2 1¸ ¨
¨ ¸ ¨0 3 6 8 8¸
© ¹
©0 1 0 1 0¹
22
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 1 0 2 1·
¨ ¸
А = ¨3 0 1 2 ¸ .
¨4 0 3 1 ¸
© ¹
1.44. Використовуючи метод елементарних перетворень, знайти
ранг матриці
§ 1 1 2 3 4·
¨ ¸
5 1 7 2 1¸
А= ¨ .
¨4 1 1 1 1¸
¨ ¸
© 10 1 10 6 6¹
23
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 2 5 1·
¨ ¸
А = ¨ 3 3 4 ¸ .
¨1 2 3 ¸
© ¹
24
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
2 5 1
' det A 3 3 4 = –68.
1 2 3
3 4 5 1
А11 = (–1)1+1 = –17; А21 = (–1)2+1 = –17;
2 3 2 3
5 1 3 4
А31 = (–1)3+1 = 17; А12 = (–1)1+2 = –5;
3 4 1 3
2 1 2 1
А22 = (–1)2+2 = 7; А32 = (–1)3+2 = –11;
1 3 3 4
3 3 2 5
А13 = (–1)1+3 = 9; А23 = (–1)2+3 = 1;
1 2 1 2
2 5
А33 = (–1)3+3 = –21.
3 3
Обернена матриця має вигляд:
§ 17 17 17 ·
1 ¨ ¸
А =–
–1
5 7 11¸ .
68 ¨¨
© 9 1 21¸¹
Матриця А–1 знайдена правильно, тому що:
25
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 34 25 9 34 35 1 34 55 21 ·
1 ¨ ¸
=–
68 ¨ 51 15 36 51 21 4 51 33 84 ¸ =
¨ 17 10 27 17 14 3 17 22 63 ¸
© ¹
§ 68 0 0 · §1 0 0·
1 ¨ ¸ ¨ ¸
=– 0 68 0 ¸ = ¨ 0 1 0 ¸ .
68 ¨¨
© 0 0 68 ¸¹ ¨0 0 1¸
© ¹
Приклад 1.46. Знайти матрицю А–1, обернену до матриці
§2 3 2 ·
¨ ¸
А = ¨ 1 2 3 ¸ .
¨3 4 1 ¸
© ¹
Розв’язок. Оскільки визначник матриці
2 3 2
' det A A 1 2 3 = 4 + 8 – 27 – 12 – 3 + 24 = –6 z 0,
3 4 1
то для матриці А існує обернена матриця А–1. Знайдемо алгебраїчні
доповнення елементів матриці А.
2 3 1 3
А11 = (–1)1+1 = 14; А12 = (–1)1+2 = –10;
4 1 3 1
1 2 3 2
А13 = (–1)1+3 = –2; А21 = (–1)2+1 = 5;
3 4 4 1
2 2 2 3
А22 = (–1)2+2 = –4; А23 = (–1)2+3 = 1;
3 1 3 4
26
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
3 2 2 2
А31 = (–1)3+1 = –13; А32 = (–1)3+2 = 8;
2 3 1 3
2 3
А33 = (–1)3+3 = 1.
1 2
Тоді
§2 3 2 · § 14 5 13 · § 1 0 0 ·
¨ ¸ 1 ¨ ¸ ¨ ¸
¨ 1 2 3 ¸ ( 6 ) ¨ 10 4 8 ¸ = ¨ 0 1 0 ¸ .
¨3 4 1 ¸ ¨ 2 1 1 ¸¹ ¨© 0 0 1 ¸¹
© ¹ ©
Задача 1.47. У цеху підприємства виготовляють дві моделі жіно+
чого одягу. На виготовлення першої моделі витрачають 2 м тканини,
на виготовлення другої — 3 м. При цьому витрати робочого часу на
виробництво цих моделей становить відповідно 4 год. та 5 год. Відо+
мо, що тижневий запас тканини 100 м, а робочий час обмежено 190
год. Скласти такий план тижневого виготовлення цих моделей одя+
гу, при якому повністю використовуються ресурси (тканину і робо+
чий час).
Розв’язок. Позначимо через х1 і х2 кількість одиниць тижневого
випуску першої та другої моделей відповідно. За умовою задачі скла+
демо систему лінійних рівнянь:
2 x1 3 x 2 100 .
®
¯4 x1 5 x 2 190
Розв’яжемо цю систему матричним способом. Запишемо її в мат+
ричному вигляді:
АХ = В,
27
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§2 3· § 100 · § x1 ·
де А= ¨ ¸, В = ¨ ¸, Х = ¨ x ¸ .
©4 5¹ © 190 ¹ © 2¹
Для матриці А знайдемо обернену матрицю А–1. Оскільки:
2 3
det А = = 10 – 12 = –2, А11 = 5, А12 = –4, А21 = –3, А22 = 2.
4 5
Тоді
1 § A11 A21 · 1 § 5 3 · § 5 2 3 2 ·
А–1 = ¨ ¸= ¨ ¸=¨ ¸.
| A| © A12 A22 ¹ 2 © 4 2 ¹ © 2 1 ¹
Розв’язок системи є
§ 5 2 3 2 · § 100 · § 250 275 · § 25 ·
Х= ¨ ¸¨ ¸=¨ ¸ = ¨ ¸.
© 2 1 ¹ © 190 ¹ © 200 190 ¹ © 10 ¹
х1 = 25, х2 = 10.
Отже, для використання ресурсів щотижня треба виготовити 25
одиниць першої і 10 одиниць другої моделі одягу.
§ 2 2 3 · § 1 2 1·
§ 1 2· ¨ ¸ ¨ ¸
1. ¨ ¸. 2. ¨ 1 1 2 ¸. 3. ¨ 1 3 2 ¸.
©3 4¹ ¨ 2 1 1 ¸ ¨ 5 2 4 ¸
© ¹ © ¹
28
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 1 1 3 · § 4 1 3 · § 3 2 1·
¨ ¸
4. ¨ 3 2 2 ¸. 5. ¨ 3 2 ¸
5 ¸. 6. ¨ 2 1 2 ¸ .
¨ ¨ ¸
¨ 1 1 5 ¸ ¨2 2 4 ¸ ¨ 1 3 1 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
§1 2 3 · § 1 2 1·
¨ ¸
7. ¨ 1 3 5 ¸ . 8. ¨ 2 1 1¸ .
¨ ¸
¨1 2 4 ¸ ¨ 1 3 1¸
© ¹ © ¹
1.49. З’ясувати, чи існує матриця, обернена матриці
§ 1 1 2 ·
¨ ¸
А = ¨ 1 1 2 ¸ .
¨1 1 4 ¸
© ¹
Якщо існує, знайти її. Виконати перевірку АА–1 = Е.
1.50. Розв’язати матричне рівняння:
§ 3 1· §4 0·
¨ ¸Х= ¨ ¸.
© 1 2 ¹ © 5 2¹
29
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
30
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ x1 · § b1 ·
¨ ¸ ¨ ¸
¨ x2 ¸ ¨ b2 ¸
Х = ¨ ... ¸ , В = ¨ ... ¸
¨ ¸ ¨ ¸
© xn ¹ © bn ¹
— матриці+стовпчики невідомих та вільних членів, то систему (1.5)
можна записати в матричній формі так:
АХ = В. (1.8)
Використовуючи властивості оберненої матриці, маємо:
А–1АХ = А–1В ЕХ = А–1В Х = А–1В. (1.9)
З формули (1.9) випливає твердження: щоб знайти розв’язок
системи (1.5), потрібно знайти обернену матрицю А–1 (це можливо,
бо ' z 0 ), а потім помножити на матрицю В. Результат цієї дії і дає
розв’язок системи (1.5), записаної у вигляді (1.9).
ІІІ. Метод Гауса. Цей метод базується на послідовному виклю+
ченні невідомих і зведенні системи рівнянь до трикутного або трапе+
цієвидного виду. Розглянемо цей метод більш докладно. Припусти+
мо, що в системі (1.5) а11 z 0 (якщо є а11 = 0, то змінюємо порядок
рівнянь, вибравши першим таке рівняння, в якому коефіцієнт при х1
не дорівнює нулю).
Перший крок: поділимо обидві частини першого рівняння систе+
ми на а11; помноживши одержане рівняння спочатку на а21, а потім
на а31 і так далі, віднімемо відповідно перше рівняння від другого,
третього та інших рівнянь системи.
31
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
a a a a b1
° x1 12 x 2 13 x 3 14 x 4 ... 1n x n
a11 a11 a11 a11 a11
°
° a12 a b
° 0 (a22 a21 ) x 2 ... (a2 n 1n a21 ) x n b2 1 a21
® a11 a11 a11
° ................................... .
°
° a12 a1n b1
°0 (an 2 a an1 ) x 2 ... (ann a an1 ) x n bn a an1
¯ 11 11 11
2 x1 3 x 2 x 3 6,
°
® 3 x1 4 x 2 2 x 3 20,
°
¯5 x1 6 x 2 4 x 3 12.
Розв’язок.
І. Метод Крамера. Знаходимо визначник системи ' , розкладаю+
чи його за елементами першого рядка:
2 3 1
4 2 3 2 3 4
' = 3 4 2 = 2 – (–3) +1 = 2(16 –
6 4 5 4 5 6
5 6 4
— 12) + 3(12 + 10) + (–18 – 20) = 8 + 66 – 38 = 36.
Знаходимо визначники '1 , ' 2 , ' 3 .
6 3 1 3 3 1 3 0 1
'1 = 20 4 2 = –2 10 4 2 = –2 10 6 2 =
12 6 4 6 6 4 6 0 4
33
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 1
= (–2)(–6) = 12(12 – 6) = 12 6 = 72.
6 4
2 6 1 2 3 1 2 3 1
' 2 = 3 20 2 = –2 3 10 2 = –2 3 10 2 =
5 12 4 5 6 4 11 14 0
2 3 1
7 4 7 2
= –2 7 4 0 = –2 1 = (–2)(–2) =
11 14 11 7
11 14 0
= 4(49 – 22) = 4 27 = 108.
2 3 6 2 3 3 2 0 3
'3 = 3 4 20 = (–2) 3 4 10 = (–2) 3 6 10 =
5 6 12 5 6 6 5 0 6
2 3
= (–2)(–6) = 12(2 6 – 5 3) = 12(–3) = –36.
5 6
Тоді:
'1 72 '2 108 'n 36
х1 = = = 2; х2 = = = 3; х3 = = = –1.
' 36 ' 36 ' 36
ІІ. Матричний спосіб. Матриця А з коефіцієнтів при невідомих
для заданої системи рівнянь має вид:
§ 2 3 1 ·
¨ ¸
А = ¨ 3 4 2 ¸ .
¨ 5 6 4 ¸
© ¹
Шукаємо алгебраїчні доповнення до кожного елемента матриці:
4 2
А11 = = 4 4 –(–6)(–2) = 16 – 12 = 4.
6 4
34
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
3 2
А12 = – = –(3 4 – 5(–2)) = –(12 + 10) = –22.
5 4
3 4
А13 = = 3(–6) – 5 4 = –18 – 20 = –38.
5 6
3 1
А21 = – = –((–3)4 – (–6)1) = –(–12 + 6) = 6.
6 4
2 1
А22 = = 2 4 – 5 1 = 3.
5 4
2 3
А23 = – = –(2(–6) – 5(–3)) = –(–12 + 15) = –3.
5 6
3 1
А31 = = (–3)(–2) – 4 1 = 6 – 4 = 2.
4 2
2 1
А32 = – = –(2(–2) – 3 1) = –(–4 – 3) = 7.
3 2
2 3
А33 = = 2 4 – 3(–3) = 8 + 9 = 17.
3 4
Щоб отримати обернену матрицю А–1 необхідно алгебраїчні до+
повнення до елементів рядка записати у відповідний стовпчик, по+
передньо поділивши їх на визначник матриці А.
§ 4 6 2 ·
¨ 36 36 36 ¸
¨ ¸
22 3 7 ¸
А = ¨
–1
.
¨ 36 36 36 ¸
¨ ¸
¨ 38
3 17 ¸
¨ 36 36 ¸¹
© 36
35
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 6 ·
¨ ¸
Стовпчик вільних членів В = ¨ 20 ¸ .
¨ 12 ¸
© ¹
Розв’язок системи шукаємо так:
§ 4 6 2 ·
¨ 36 36 36 ¸ § 6 ·
§ x1 · ¨ ¸
¨ ¸ 22 3 7 ¸¨ ¸
Х = ¨ x 2 ¸ = А–1В = ¨ 20 ¸ =
¨x ¸
¨ 36 36 36 ¸ ¨¨
© 3¹ ¨ ¸ 12 ¸¹
¨ 38 3 17 ¸ ©
¨ 36
© 36 36 ¸¹
3 1
° x1 2 x 2 3 x 3 3,
°
® 3 x1 4 x 2 2 x 3 20,
°5 x 6 x 4 x 12.
° 1 2 3
¯
Віднімемо з другого рядка перший, помножений на –3, а з третьо+
го рядка перший, помножений на –5:
36
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
3 1
° x1 x 2 x 3 3,
2 3
°
° 9 3
® 0 (4 ) x 2 (2 ) x 3 20 9,
° 2 2
° 15 5
°0 (6 2 ) x 2 (4 2 ) x 3 12 15.
¯
3 1
° x1 2 x 2 3 x 3 3,
°
° 17 7
®0 x2 x3 29,
° 2 2
° 3 3
° 0 2 x2 2 x3 6.
¯
Помножимо друге і трете рівняння на 2.
3 1
° x1 2 x 2 3 x 3 3,
°
® 0 17 x 2 7 x 3 29,
° 0 3x 3x 6.
° 2 3
¯
Поділимо останнє рівняння системи на 3 і поміняємо місцями
друге та трете рівняння. Розв’язок системи при цьому не зміниться,
але коефіцієнт при х2 у другому рівняння буде дорівнювати одиниці.
3 1
° x1 2 x 2 3 x 3 3,
°
® 0 x 2 x 3 1,
° 0 17 x 7 x 29.
° 2 3
¯
Помножимо друге рівняння на –17 та додамо його до третього:
37
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 1
° x1 2 x 2 3 x 3 3,
°
® 0 x 2 x 3 2,
° 0 24 x 24.
° 3
¯
З останнього рівняння знаходимо
х3 = –1.
З другого рівняння
х2 = 2 – х3 = 2 – (–1) = 2 + 1 = 3.
З першого рівняння
3 1 3 1 9 1
х1 = –3 + х2 – х3 = –3 + 3 – (–1) = –3 + + =
2 2 2 2 2 2
10
= –3 + = –3 + 5 = 2.
2
Відповідь: х1 = 2; х2 = 3; х3 = –1.
Метод Гауса застосовується також і для розв’язання системи
лінійних рівнянь, в яких кількість рівнянь менша кількості невідомих.
Приклад 1.51. Розв’язати систему лінійних рівнянь трьома спо+
собами: метод Крамера, матричний спосіб, метод Гауса.
2 x1 3 x 2 x 3 0,
°
® 2 x1 x 2 3 x 3 4,
°3 x 2 x x 2.
¯ 1 2 3
Розв’язок.
2 3 1
1 3 2 3 2 1
' = 2 1 3 =2 –3 +1 = 2(1 1 – 2 3) –
2 1 3 1 3 2
3 2 1
—(2 1 – 3 3) + 1(2 2 – 3 1) = 2(–5) – 3(–7) + 1 = –10 + 21 + 1 = 12.
38
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
0 3 1
4 3 4 3 4 1
'1 = 4 1 3 = 0 –3 +1 = –3(4 1–2 3) +
2 1 2 1 2 2
2 2 1
+ (4 2–2 1) = (–3)(–2) + 6 = 6 + 6 = 12.
2 0 1
4 3 2 3 2 4
'2 = 2 4 3 = 2 –0 +1 = 2(4 1 –2 3) +
2 1 3 1 3 2
3 2 1
+ (2 2 – 4 3) = 2(–2) + (4 – 12) = –4 –8 = –12.
2 3 0
1 4 2 4 2 1
'3 = 2 1 4 = 2 –3 +0 = 2(1 2–2 4) –
2 2 3 2 3 2
3 2 2
— 3(2 2 – 3 4) = 2(–6) – 3(–8) = –12 + 24 = 12.
Знаходимо невідомі х1, х2, х3.
'1 12 ' 12 ' 12
х1 = = = 1; х2 = 2 = – = –1; х3 = n = = 1.
' 12 ' 12 ' 12
Отже, х1 = 1, х2 = –1, х3 = 1.
ІІ. Матричний спосіб. Шукаємо розв’язок системи у вигляді
Х = А–1В,
§2 3 0· §0· § x1 ·
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
де А = ¨ 2 1 4 ¸ , В = ¨ 4 ¸ , Х = ¨ x2 ¸ .
¨3 2 2¸ ¨ 2¸ ¨x ¸
© ¹ © ¹ © 3¹
Обернена матриця А–1 матриці А існує, якщо det A= ' z 0 (така
матриця називається невиродженою). Оскільки ' =12 z 0, то шукає+
мо матрицю А–1. Для цього знаходимо алгебраїчні доповнення Аij
елементів матриці А.
39
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 3 2 3 2 1
А11 = = –5; А12 = – = 7; А13 = = 1;
2 1 3 1 3 2
3 1 2 1 2 3
А21 = – = –1; А22 = = –1; А23 = – = 5;
2 1 3 1 3 2
3 1 2 1 2 3
А31 = = 8; А32 = – = –4; А33 = = –4.
1 1 2 3 2 1
Отже,
§ 5 1 8 · § 4 16 ·
¨ 12
12 12 ¸ ¨ 0 ¸
12 12
§ x1 · ¨ ¸ §0· ¨ ¸ §1·
¨ ¸ ¨ 7
1
4 ¸¨ ¸ ¨ 4 8 ¸ ¨ ¸
Х = ¨ x2 ¸ =А В= ¨
–1 4 = 0 ¸ = ¨ 1¸ .
12 12 12 ¸ ¨ ¸ ¨ 12 12
¨x ¸ ¨ ¸ ¸ ¨
¨ ¸ ¨1¸
© 3¹
¨¨ 1 5 4 ¸ ©2¹ ¨ 20 8 ¸ © ¹
¸ ¨ 0 ¸
© 12 12 12 ¹ © 12 12 ¹
Одержуємо, що х1 = 1, х2 = –1, х3 = 1.
ІІІ. Метод Гауса. Щоб в першому рівнянні при х1 стояв коефіцієнт
рівний одиниці, розділимо всі члени цього рівняння на 2, а потім
помножимо одержане рівняння по черзі на –2 і –3 і складемо з дру+
гим і третім рівнянням відповідно. Одержимо:
3 1
° x1 2 x 2 2 x 3 0,
°
® 0 2 x 2 2 x 3 4,
° 5 1
° 0 x 2 x 3 2.
¯ 2 2
Щоб у другому рівнянні при х2 стояв коефіцієнт, рівний одиниці,
розділимо всі члени цього рівняння на –2, а потім помножимо його
5
на і складемо з третім рівнянням. Одержимо:
2
40
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
3 1
° x1 2 x 2 2 x 3 0,
°
® 0 x 2 x 3 2,
° 0 0 3 x 3.
° 3
¯
Звідси випливає, що х1 = 1, х2 = –1, х3 = 1.
5 x1 x 2 x 3 5, 3 x1 4 x 2 x 3 4,
° °
1. ® x1 x 2 x 3 3, 2. ® 2 x1 3 x 2 x 3 1,
°2 x 3 x x 0. °
¯ 1 2 3 ¯ x1 x 2 2 x 3 3.
3 x1 x 2 2 x 3 1, 5 x1 x 2 3 x 3 7,
° °
3. ® x1 2 x 2 x 3 1, 4. ® x1 2 x 2 x 3 5,
°2 x 3 x x 2. °2 x 3 x 2 x 4.
¯ 1 2 3 ¯ 1 2 3
2 x1 x 2 3 x 3 3, 4 x1 3 x 2 2 x 3 1,
° °
5. ® x1 x 2 2 x 3 2, 6. ® 2 x1 x 2 3 x 3 1,
° x x x 0. ° x 2 x x 3.
¯ 1 2 3 ¯ 1 2 3
2 x1 x 2 3 x 3 5,
°
7. ® x1 2 x 2 2 x 3 17,
° x x 3 x 4.
¯ 1 2 3
41
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
42
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
x1 x 2 3 x 3 1,
° 2 x x 2 x 1,
° 1 2 3
®
° 1 x x 2 x 3 3,
°¯ x1 2 x 2 3 x 3 1.
§1 1 3 ·
¨ ¸
¨2 1 2 ¸
А = ¨1 1 1¸
¨ ¸
©1 2 3 ¹
не може бути більшим 3.
Перетворимо матрицю А, помноживши елементи останнього ряд+
ка відповідно на –1, –2, –1 і додавши їх до елементів першого, дру+
гого і третього рядків:
§ 0 1 0 ·
¨ ¸
¨ 0 3 4 ¸
А~ ¨ .
0 1 4 ¸
¨ ¸
© 1 2 3 ¹
Обчислимо мінор третього порядку
0 3 4
0 1 4 = 8 z 0.
1 2 3
Отже, r(А) = 3.
Обчислимо ранг розширеної матриці:
43
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§1 1 3 1· § 0 1 0 2 · § 0 5 8 0 ·
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
¨2 1 2 1 ¸ ¨ 0 3 4 4 ¸ ¨ 0 3 4 1¸
А* = ¨ ~ ~ .
1 1 1 3 ¸ ¨ 0 1 4 2 ¸ ¨ 0 7 12 0 ¸
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
©1 2 3 1 ¹ © 1 2 3 1 ¹ © 1 1 1 0 ¹
Обчислимо мінор четвертого порядку, розклавши його по елемен+
там першого стовпчика, а мінор третього порядку — по елементам
третього стовпчика.
0 5 8 0
0 3 4 1 5 8 0
5 8
0 7 12 0 = – 3 4 1 = 7 12 z 0.
1 1 1 0 7 12 0
Отже, r(A*) = 4.
Ранги матриць А і А* не співпадають, досліджувана система не
сумісна.
Приклад 1.54. Дослідити систему і розв’язати її, якщо вона сумісна.
x1 2 x 2 x 3 3,
°
® x1 3 x 2 x 3 1,
°
¯3 x1 4 x 2 x 3 5.
Розв’язок.
§ 1 2 1 · § 1 2 1 ·
¨ ¸ ¨ ¸
А = ¨ 1 3 1¸ ~ ¨ 2 1 0 ¸ .
¨ 3 4 1¸ ¨ 4 2 0 ¸
© ¹ © ¹
1 2 1
2 1 0 2 1 1 2
= = 0, = 5 z 0.
4 2 0 4 2 2 1
Отже, r(А) = 2.
44
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 1 2 1 3 ·
¨ ¸
А* = ¨ 1 3 1 1 ¸ .
¨ 3 4 1 5 ¸
© ¹
Легко переконатися, що r(А*) = 2.
За теоремою Кронекера–Капеллі система сумісна і містить два
незалежних рівняння. За ці два рівняння можна прийняти перші два
рівняння системи, оскільки
1 2
z 0.
1 3
Тоді
2
x2 ( x 3 1)
x1 2 x 2 3 x3 5
® .
¯ x1 3 x 2 1 x3
x1
1
(11 x 3 )
5
Система має безліч розв’язків.
1 2
Відповідь: ( (11 – х3); (х3 – 1); х3).
5 5
Приклад 1.55. Чи сумісна система?
x1 x 2 3 x 3 1,
° 2 x x 2 x 1,
° 1 2 3
®
° x1 x 2 x 3 3,
°¯ x1 2 x 2 3 x 3 1.
§1 1 3 ·
¨ ¸
¨2 1 2 ¸
А= ¨
1 1 1¸
¨ ¸
©1 2 3 ¹
не може бути більшим 3.
45
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 0 1 0 ·
¨ ¸
0 3 4 ¸
А ¨ ,
¨ 0 1 4 ¸
¨ ¸
© 1 2 3 ¹
0 3 4
0 1 4 = –8 z 0.
1 2 3
Отже, r(А) = 3.
Обчислимо ранг розширеної матриці.
§1 1 3 1· § 0 1 0 2 ·
¨ ¸ ¨ ¸
¨2 1 2 1 ¸ ¨ 0 3 4 4 ¸
1 1 3 ¸ ¨ 0 1 4 2 ¸
А* = ¨ ;
1
¨ ¸ ¨ ¸
©1 2 3 1¹ © 1 2 3 1 ¹
0 5 8 1
5 8 0
0 3 4 1 5 8
3 4 1 = z 0.
0 7 12 0 = 7 12
7 12 0
1 1 1 0
Отже, r(А*) = 4.
Ранги матриць А і А* різні, тому досліджувана система не сумісна.
Приклад 1.56. Розв’язати однорідну систему, використовуючи
метод Гауса:
2 x1 3 x 2 x 3 0,
°
® x1 x 2 x 3 0,
°
¯3 x1 2 x 2 2 x 3 0.
46
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 2 3 1 · §1 1 1·
¨ ¸ ¨ ¸
А = ¨ 1 1 1 ¸ ¨ 2 3 1 ¸ .
¨ 3 2 2 ¸ ¨ 3 2 2 ¸
© ¹ © ¹
r(А) = 2 < n = 3, n — число невідомих. Система має нетривіальний
розв’язок. Ставимо у відповідність матриці спрощену систему:
x1 x 2 x 3 0,
®
¯ 5 x 2 x 3 0,
де х1, х2 — основні елементи (базисні), х3 — вільна змінна.
Тоді,
x3 4
x x3 x3 ,
x1 x 2 x 3 , °° 1 5 5
® ®
¯ 5 x2 x3 , ° x3
x2 .
°̄ 5
Загальний розв’язок:
4 x3
х1 = – х3; х2 = – ; х3 R.
5 5
Якщо перепозначити вільну змінну х3 = С, отримаємо загальний
розв’язок у вигляді.
4 C
х1 = – С; х2 = – ; С R.
5 5
Підставивши отриманий розв’язок у систему переконаємось у
правильності одержаного розв’язку.
47
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
4 x1 2 x 2 2 x 3 4 x 4 2, 7 x1 3 x 2 2,
° °
1.57. ® 2 x1 x 2 x 3 2 x 4 1, 1.58. ® x1 2 x 2 3,
° 4 x 2 x 2 x 3 x 3. °4 x 9 x 11.
¯ 1 2 3 4 ¯ 1 2
5 x1 x 2 2 x 3 x 4 7, x1 8 x 2 3,
° °
1.59. ® 2 x1 x 2 4 x 3 2 x 4 1, 1.60. ® 2 x1 x 2 1,
° x 3 x 6 x 5 x 0. °4 x 7 x 4.
¯ 1 2 3 4 ¯ 1 2
x1 x 2 2 x 3 x 4 x5 1, x1 2 x 2 1,
° °
1.61. ® x1 5 x 2 9 x 3 8 x 4 x 5 0, 1.62. ® 3 x1 x 2 4,
°3 x x x 4 x 3 x 4. ° 2 x x 1.
¯ 1 2 3 4 5 ¯ 1 2
2 x1 3 x 2 x 3 5 x 4 0, x1 7 x 2 4 x 3 14,
°3 x x 2 x 7 x 0, ° 2 x x x 5,
° 1 2 3 4 °
1.63. ®4 x x 3 x 6 x
1 2 3
0, 1.64. ®
° 1 2 3 4
° x1 2 x 2 x 3 3,
°¯ x1 2 x 2 4 x 3 7 x 4 0. °¯ x1 3 x 2 x 3 6.
x1 x 2 x 3 6,
2 x1 x 2 3 x 3 x 4 1, ° 2 x x x 3,
° ° 1 2 3
1.65. ® 4 x1 2 x 2 5 x 3 3 x 4 3, 1.66. ®
°4 x 2 x 3 x 5 x 5. ° x1 x 2 2 x 3 5,
¯ 1 2 3 4
°¯3 x1 6 x 2 5 x 3 6.
4 x1 x 2 3 x 3 2, 4 x1 2 x 2 3 x 3 5,
° °
1.67. ® 3 x1 x 2 2 x 3 3, 1.68. ® 3 x1 4 x 2 2 x 3 1,
°2 x 2 x x 1. ° x x x 1.
¯ 1 2 3 ¯ 1 2 3
48
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
2 x1 x 2 2 x 3 3, 2 x1 3 x 2 x 3 5,
° °
1.69. ® x1 3 x 2 x 3 2, 1.70. ® x1 2 x 2 3 x 3 1,
°3 x x 2 x 3. °3 x 2 x 2 x 4.
¯ 1 2 3 ¯ 1 2 3
x1 2 x 2 x 3 12,
°
1.71. ® 2 x1 x 2 x 3 11,
° x 3 x x 15.
¯ 1 2 3
x1 2 x 2 4 x 3 3 x 4 0,
8 x1 3 x 2 4 x 3 0, ° 3x 5x 6x 4x
° ° 1 2 3 4 0,
а) ® x1 x 2 x 3 0, б) ®
° 4 x1 x 2 0. ° 4 x1 5 x 2 2 x 3 3 x 4 0,
¯
¯°3 x1 8 x 2 24 x 3 19 x 4 0.
49
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§1.6. Вектори
a+b
a+b
b b
b b
Правило трикутника Правило паралелограма
Рис. 1.1.
50
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
2) сполучний
( a + b ) + c = a + ( b + c );
3) для кожного вектора a існує протилежний (– a ), такий, що
a + (– a ) = 0 ;
4) a + 0 = a ;
5) для будь+яких двох векторів a і b виконуються нерівності:
|a + b | d |a | + |b | ,
|a – b | d |a | + |b | .
Якщо вектор a утворює кут M з віссю ОХ (рис. 1.2), то проек,
цією вектора a на вісь називається величина
1) O ( P a ) = P ( O a ) = ( OP ) a ;
2) ( O P ) a = O a + P a ; (1.15)
3) O ( a + b ) = O a + O b .
Будь+який вектор a = {ах, ау, аz}. z M3
можна записати у вигляді:
a = ах i + ау j + аz k , (1.16)
де i , j , k — одиничні вектори, ах i ,
k
ау j , аz k називаються компонентами i j у
вектора a (рис. 1.3).
M1
OM1 = OM 3 + M 3 M 2 + M 2 M1 = M2
х
= ах i + ау j + аz k . Рис. 1.3.
52
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
ab ax bx ay by az bz
cos ( a, b ) = cos M = = . (1.20)
ab ax2 ay2 az2 bx2 by2 bz2
Звідси випливає умова перпендикулярності двох векторів: якщо
a A b , то a b = 0 або в координатній формі:
ахbx + ayby + azbz = 0 . (1.21)
Серед властивостей скалярного добутку відмітимо як більш ужи+
вані такі:
1) a b = b a ;
2) a ( b + c ) = a b + a c ;
3) O a b = O ( a b ) = a O b .
Векторним добутком вектора a на вектор b називається
вектор c = a u b , який має такі властивості:
1) довжина вектора c дорівнює добутку довжин співмножників
на синус кута між ними: | c | = | a | | b | sin M ;
2) вектор c перпендикулярний до векторів a і b ; c b
i j k
° ay az ax az ax ay ½°
c = a u b = ax ay az = ® ;– ; ¾ . (1.22)
°̄ by bz bx bz bx by °¿
bx by bz
Мішаним або скалярно,векторним добутком трьох векторів
a , b , c називається векторний добуток векторів a і b , скалярно
помножений на вектор c , тобто [ a u b ] c .
Якщо вектори a , b , c — компланарні, тобто розташовані в одній
площині або на паралельних площинах, то їх мішаний добуток дорів+
нює нулю.
Якщо відомі координати співмножників a = {ах, ау, аz}, b = {bх, bу, bz},
c = {сх, су, сz}, то мішаний добуток обчислюється за формулою:
ax ay az
[ a u b ] c = bx by bz . (1.23)
cx cy cz
ax ay az
bx by bz = 0.
cx cy cz
54
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
3) координати вектора b = M1 M 2 u M 3 M 4 ;
4) об’єм піраміди з вершинами в точках М1, М2, М3, М4.
Розв’язок.
1) За формулою (1.14) знаходимо
M1 M 2 = {x2 – x1; y2 – y1; z2 – z1} = {–1–3; 0–2; 2–(–1)} = {–4; –2; 3},
2 M1 M 2 = {–8; –4; 6},
M1 M 2 M 3 M 4 (4) 7 (2) 8 3 3
cos M = = =
M1 M 2 M 3 M 4 (4)2 (2)2 32 72 82 32
28 16 9 35
= = | –0,588.
16 4 9 49 64 9 29 122
Оскільки косинус кута від’ємний, то кут M тупий.
3) Координати векторного добутку знаходимо за формулою (1.22):
i j k
2 3 4 3 4 2
b = 4 2 3 = i – j + k =
8 3 7 3 7 8
7 8 3
55
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
4 2 3
1 1 19 1
V = |[ a u b ] c | = 5 3 1 = =3 .
6 6 6 6
4 5 4
ний до вектора a .
56
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
= 3 i – 4 j + 2 k . Обчислити npc ( a + b ).
1.84. Вектор x , компланарний вектору a = (6; –8; –7,5), утво+
рює з віссю Oz гострий кут. Знаючи, що x = 50, знайти його коор+
динати.
1.85. Знайти довжину вектора a = 20 i + 30 j – 60 k і його на+
прямні косинуси.
1.86. Дано вершини трикутника А(3; 2; –3), В(5; 1; –1) і С(1; –2; 1).
Знайти його зовнішній кут при вершині А.
1.87. Вектори a і b утворюють кут M = 2 3 S ; знаючи що
| a | = 3, | b | = 4, обчислити: 1) (3 a – 2 b )( a + 2 b ); 2) ( a – b )2.
1.88. Дано точки А(–1; 5; –10), В(5; –7; 8), С(2; 2; –7), D(3; –2; 6).
Перевірити, що вектори AB і CD колінеарні. Знайти який з них
довший і у скільки разів, як вони напрямлені — в один чи в проти+
лежні боки.
1.89. Знайти об’єм V тетраедра з вершинами А(1; 2; 3), В(4; 4; 4),
С(2; 6; 4), D(2; 3; 6).
57
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ x1 ·
¨ ¸
¨ x2 ¸
Вектор+стовпчик X = ¨ ... ¸ z 0 називається власним вектором
¨ ¸
© xn ¹
квадратної матриці А nго порядку, що відповідає власному значенню
O , якщо він задовольняє матричному рівнянню АX = O X, або (А –
O Е)X = 0.
Тут Е — одинична матриця n+го порядку, а О — нульовий век+
тор+стовпчик. При умові, що X z 0, одержуємо характеристичне
рівняння для визначення власних значень O :
det(A – O E) = 0. (1.24)
Координати власного вектора Xі, що відповідають власному зна+
ченню Oi , є розв’язком системи рівнянь:
§ 2· § 3 ·
і O2 = –1 і два власних вектора, рівних X1 = ¨ ¸ і X2 = ¨ ¸ (з
©1¹ ©1¹
точністю до постійного множника).
59
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 2 0 1 ·
¨ ¸
А = ¨ 1 1 1 ¸ .
¨ 1 0 2 ¸
© ¹
Розв’язок. Характеристичне рівняння
2 0 1
1 1 1 = 0.
1 0 2
Розкривши визначник отримаємо:
(1 – O )[(2 – O )2 – 1] = 0,
(1 – O )(1 – O )(3 – O ) = 0,
(1 – O )2(3 – O ) = 0,
O1 = O2 = 1, O3 = 3.
Корінь O1 = 1 — кратний, показник кратності r = 2, корінь
O3 = 3 — простий, r = 2.
Система рівнянь для визначення власних векторів має вигляд:
(2 O ) x1 x 3 0,
°
® x1 (1 O ) x 2 x 3 0,
° x (2 O ) x 0.
¯ 1 3
x1 x 3 0,
°
® x1 x 3 0, ^ x1 x 3 = 0 , ^ x1 x3 .
° x x 0.
¯ 1 3
60
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§0· §1·
¨ ¸ ¨ ¸
X1 = ¨ 1 ¸ ; X2 = ¨ 0 ¸ .
¨0¸ ¨1¸
© ¹ © ¹
Одержали два лінійно незалежні власні вектори. Уся сукупність
векторів, що відповідають власному значенню O1 = 1 має вигляд:
§0· §1·
O1 ¨ ¸ ¨ ¸
X = ¨ 1 ¸ С1 + ¨ 0 ¸ С2, С1, С2 R, |С1| + |С2| z 0.
¨0¸ ¨1¸
© ¹ © ¹
2) O2 = 3, r = 1:
(2 O ) x1 x 3 0, x1 x 3 0,
° °
® x1 (1 O ) x 2 x 3 0, ® x1 2 x 2 x 3 0,
° x (2 O ) x 0. ° x x 0.
¯ 1 3 ¯ 1 3
§ 1 ·
O3 ¨ ¸
X = ¨ 1 ¸ С, С R, С z 0.
¨1¸
© ¹
61
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 1 1 1·
§ 3 2 ·
1.94. ¨ ¸. 1.95. ¨ 0 1 0 ¸ .
© 4 3 ¹ ¨ ¸
¨ 1 1 1 ¸
© ¹
§ 1 2 2 · § 2 1 2 ·
1.96. ¨ 2 2 4 ¸ .
¨
1.97. 5 3 3 .
¸
¨ ¸ ¨ ¸
¨ 2 4 2 ¸ ¨ 1 0 2 ¸
© ¹ © ¹
1.98. Знаючи характеристичні числа матриці А, знайти характе+
ристичні числа матриці А–1.
62
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
4O 12
= 0, або O 2 – 15 O – 100 = 0.
12 11 O
Корені рівняння O1 = 20, O2 = 5 є власними значеннями. Отже,
рівняння лінії перетворюється до виду 20( x c )2 – 5( y c )2 = 20, або
( x ')2 ( y ')2
– =1. Одержана лінія — гіпербола.
1 4
Властивості квадратичної форми (1.30) пов’язані з власними чис+
лами матриці А.
Приклад 1.101. Привести до канонічного виду рівняння лінії
17х2+12ху+8у2–20=0.
Розв’язок. Група старших членів цього рівняння утворює квадра+
§ 17 6 ·
тичну форму 17х2+12ху+8у2. Її матриця А = ¨ ¸.
© 6 8¹
Власними значеннями будуть числа O1 = 5, O2 = 20. Отже, квад+
ратична форма 17х2+12ху+8у2 перетворюється до виду 5( x c )2 +
+20( y c )2, а дане рівняння — до виду 5( x c )2 + 20( y c )2 — 20 = 0, або
( x ')2 ( y ')2
+ = 1. Це є еліпс.
4 1
1.103. x12 4 x1 x 2 2 x1 x 3 4 x 22 x 32 .
1.104. x1 x 2 x 2 x 3 x 3 x1 .
1.105. x12 2 x1 x 2 2 x1 x 3 2 x1 x 4 x 22 2 x 2 x 3 4 x 2 x 4 x 32 2 x 42 .
1.106. x12 x1 x 2 x 3 x 4 .
65
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
66
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ y1 ·
¨ ¸
y2
Y = ¨ ¸ — матриця загальної потреби в ресурсах;
¨ y3 ¸
¨ ¸
© y4 ¹
§ 1 3 0,5 2 ·
¨ ¸
А = ¨ 1,5 2 3 1 ¸ — матриця норм витрат ресурсів;
¨ 2 1 1 0,5 ¸
© ¹
§ х1 ·
¨ ¸
¨ х2 ¸
X = ¨ х ¸ — матриця кількості виробів (за видами).
3
¨ ¸
х
© 4¹
§ 10 ·
¨ ¸
¨2¸
При X = ¨ ¸ із рівняння Y = АX отримаємо:
8
¨ ¸
©4¹
67
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ y1 · § 10 ·
¨ ¸ § 1 3 0,5 2 · ¨ ¸ § 28 ·
¨ y2 ¸ ¨ ¸ 2
1 ¸ ¨ ¸ = ¨¨ 47 ¸¸ ,
Y = ¨ y ¸ = ¨ 1,5 2 3 ¨8¸
¨ ¸ ¨© 2 1 1 0,5 ¸¹ ¨ ¸ ¨© 32 ¸¹
3
© y4 ¹ ©4¹
тобто для виготовлення заданої кількості деталей кожного виду не+
обхідно 28 одиниць матеріалів, 47 одиниць робочої сили, 32одиниці
електроенергії.
Приклад 1.109. У наступній таблиці у вибраних одиницях наве+
дено склад вітамінів в харчових продуктах П1, П2, П3:
Вітаміни
Продукти
А В С D
П1 0,5 0,5 0 0
П2 0,3 0 0,2 0,1
П3 0,1 0,1 0,2 0,5
1. Скільки вітамінів кожного виду міститься в раціоні, що включає 5
одиниць продукту П1, 10 одиниць продукту П2 і 8 одиниць продукту П3?
2. Враховуючи тільки вартість вітамінів у кожному продукті з
розрахунку відповідно 10, 20, 25 і 50 грош. од. за одиницю кожного
виду продукту.
3. Підрахувати вартість раціону, склад якого наведено у п. 1.
Розв’язок. Введемо такі позначення: А = (5 10 8), а1і — кількість
одиниць продукту і+того виду в раціоні, і = 1,3 ;
§ 0,5 0,5 0 0 ·
¨ ¸
В = ¨ 0,3 0 0,2 0,1 ¸ , bij — кількість вітамінів jго виду в
¨ 0,1 0,1 0,2 0,5 ¸
© ¹
§ 10 ·
¨ ¸
¨ 20 ¸
С = ¨ ¸ , сj1 — вартість одиниці вітаміну j+того виду.
25
¨ ¸
© 50 ¹
68
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ d11 ·
¨ ¸
¨ d 21 ¸
1. Позначимо D = ¨ d ¸ , dj1 — кількість вітамінів j+того виду,
31
¨ ¸
© d 41 ¹
що містяться в раціоні. Тоді АВ = D.
§ f11 ·
¨ ¸
2. Позначимо F = ¨ f21 ¸ , fi1 — вартість одиниці продукції і+того
¨f ¸
© 31 ¹
§ 10 ·
§ 0,5 0,5 0 0 ·¨ ¸ § 5 10 · § 15 ·
¨ ¸ ¨ 20 ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
F = ¨ 0,3 0 0,2 0,1 ¸ ¨ ¸ = ¨ 3 5 5 ¸ = ¨ 13 ¸ .
25
¨ 0,1 0,1 0,2 0,5 ¸ ¨ ¸ ¨ 1 2 5 25 ¸ ¨ 33 ¸
© ¹ © 50 ¹ © ¹ © ¹
§ 15 ·
¨ ¸
S = (5 10 8) ¨ 13 ¸ = 75 + 130 + 264 = 469.
¨ 33 ¸
© ¹
Приклад 1.110. З деякого листового матеріалу необхідно викрої+
ти 200 заготовок типу А, 260 — типу В і 290 — типу С.
69
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 x1 2 x 2 x 3 200,
°
® x1 6 x 2 2 x 3 260,
°4 x x 5 x 290.
¯ 1 2 3
x1 6 x 2 2 x 3 260,
°
®3 x1 2 x 2 x 3 200,
°4 x x 5 x 290.
¯ 1 2 3
70
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 1 6 2 260 · §1 6 2 260 ·
¨ ¸ ¨ ¸
¨ 3 2 1 200 ¸ ¨ 0 16 5 580 ¸
¨ 4 1 5 290 ¸ ¨ 0 23 3 750 ¸
© ¹ © ¹
§ ·
¨1 6 2 260 ¸ § 1 6 2 260 ·
¨ ¸ ¨ ¸
¨ 0 16 5 580 ¸ ¨ 0 16 5 580 ¸ .
¨ 23 23 ¸ ¨ 0 0 1 20 ¸
¨ 0 0 3 5 750 580 ¸ © ¹
© 16 16 ¹
Запишемо спрощену систему у відповідність розширеній матриці
x1 260 6 30 2 20 40,
x1 6 x 2 2 x 3 260, °
° ° 580 5
® 16 x 2 5 x 3 580, ® x2 20 30,
° ° 16 16
¯ x 3 20.
°̄ x 3 20.
§a·
2 ¨ ¸
(1 qt q t ) ¨ b ¸ = yt.
¨c¸
© ¹
Підставимо задані значення з таблиці:
§a·
° ¨ ¸
° (1 10 100) ¨ b ¸ 100,
°° ¨ ¸
©c¹
®
° §a·
°(1 20 400) ¨ b ¸ 150.
° ¨ ¸
°¯ ¨c¸
© ¹
Одержимо систему:
a 10b 100c 100,
®
¯a 20b 400c 150.
Розв’яжемо її методом Гауса:
§ 1 10 100 100 · § 1 10 100 100 ·
¨ ¸¨ ¸.
© 1 20 400 150 ¹ © 0 10 300 50 ¹
Ранг матриці системи і ранг розширеної матриці співпадають і
рівні 2. Система сумісна. Так, як n = 3, то система має безліч розв’яз+
ків:
a 10b 100c 100, a 10(5 30c) 100 100c,
® ®
¯ 10b 300c 50. ¯ b 5 30c.
a 50 200c,
°
® b 5 30c,
° c R.
¯
72
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
73
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Введемо позначення:
74
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
= (S , S , …, S )T,…, O
O = (S , S , …, S )T. Отже, кожний елемент
2 12 22 n2 n 1n 2n nn
75
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 0,93 0,21·
Е–А= ¨ ¸.
© 0,12 0,85 ¹
Оскільки det(Е – А) = 0,7653 z 0, то
1 § 0,85 0,21 ·
S = (Е – А)–1 = ¨ ¸.
0,7653 © 0,12 0,93 ¹
§ 144 ·
За умовою вектор кінцевого продукту Y = ¨ ¸ . Тоді вектор
© 73 ¹
валового випуску Х визначається так:
76
Розділ I. Лінійна та векторна алгебра
§ 15 10 20 50 ·
¨ ¸
А = (аik) = ¨ 20 25 10 17 ¸ ;
¨ 35 50 30 45 ¸
© ¹
§ 97 54 75 200 ·
¨ ¸
В = (bik) = ¨ 83 102 49 79 ¸ ,
¨ 71 210 150 180 ¸
© ¹
де аik, bik, (і = 1,3 , k = 1,4 ) — накопичені з початку року обсяги пе+
ревезень одним літаком і+того типу на авіалінії k+того виду відпові+
дно 30 квітня і 1 вересня деякого року. Знайти обсяги перевезень,
здійснених літаками кожного типу на кожній авіалінії за минулий
період.
1.114. Підприємство випускає три види продукції, яка характе+
ризується матрицею – планом X = (10 7 4). При випуску про+
дукції використовується 5 видів сировини:
§ 5 10 3 9 2 ·
¨ ¸
А = (аik) = ¨ 4 8 5 6 8 ¸ ,
¨ 6 12 4 3 10 ¸
© ¹
де аik – витрати k+того виду сировини на одну одиницю і+того виду
продукції. Матриця С = (7 4 5 10 2) задає вартість однієї оди+
ниці кожного виду сировини. Визначити: а) необхідну кількість оди+
ниць сировини кожного виду для забезпечення плану; б) вартість для
одиниці кожного виду продукції; в) загальну вартість сировини при
виконанні плану випуску X.
1.115. Підприємство випускає продукцію трьох видів А, В, С.
Рівень випуску лімітується обмеженістю ресурсів. Дані наведено в
таблиці:
77
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Норми витрат на
Запас
Ресурси одиницю продукції
ресурсу
А В С
Сировина, кг 24 5 7 4
Матеріали, кг 75 10 5 20
Обладнання, од 10 5 2 1
Записати в матричній формі умови, яким повинен задовольняти
план випуску продукції, припускаючи повне використання ресурсів.
Знайти план випуску продукції.
1.116. Цех випускає три види виробів І, ІІ, ІІІ. Застосовуючи три
виробничих процеси: штампування, складання і фарбування. Інтен+
сивність (в людино+годинах за період) даних процесів складає відпо+
відно 40, 40 і 80, а трудомісткість кожного процесу при виробництві
продукції задається матрицею
§2 2 1·
¨ ¸
А = аij = ¨ 1 4 1 ¸ ,
¨1 6 4¸
© ¹
де аij — кількість людино+годин, необхідних для і+того процесу об+
робки одиниці виробу j+того виду. а) Написати в матричній формі
систему рівнянь, яка характеризує рівність потужностей, що вико+
ристовуються, і наявних для кожного процесу. б) Яким буде впуск
кожного виду продукції, якщо потужності кожного процесу обробки
використовуються повністю?
1.117. В економіці і господарській діяльності важливу роль
відіграє припущення, що механізм ринкової конкуренції змінює ціну
на продукт настільки, що попит і пропозиція зрівноважуються. При+
пустимо, що функція попиту на холодильники протягом певного
часу має вигляд х1 = 12000 – 0,2х2, де х1 — ціна холодильника, а х2 —
відповідна їхня кількість. Нехай функція пропозиції має вигляд:
х1 = 300 – 0,1х2. При яких значеннях х1 і х2 настає рівновага?
78
Розділ II. Аналітична геометрія
Z
III II
IV I
O Y
VII VI
V
X
VIII
Рис. 2.1.
79
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
B
y
О Y
x
A
X
Рис. 2.2.
Координати точок, що розміщені в різних частинах, мають на+
ступні знаки:
Таблиця 2.1.
Октанти
Координати
І ІІ ІІІ ІV V VI VII VIII
Абсциса + – – + + – – +
Ордината + + – – + + – –
Апліката + + + + – – – –
80
Розділ II. Аналітична геометрія
d ( x 2 x1 )2 ( y2 y1 )2 . (2.1)
Якщо ж точки М1(x1; y1; z1) та М2(x2; y2; z2) належать трьохмірно+
му простору R3, то відстань між двома точками визначається за фор+
мулою:
d ( x 2 x1 )2 ( y2 y1 )2 ( z2 z1 )2 . (2.2)
81
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
82
Розділ II. Аналітична геометрія
Y Із рівності трикут+
N ників ONE i OMD маємо,
що OD = NE, а MD = OE.
P
Так як за умовою абсци+
са OD точки М дорівнює
M а, а її ордината MD = b то
ми приходимо до виснов+
ку, що точка N має абсци+
b су OE = MD = b, а орди+
E нату NE = OD = a.
Отже, координатами
O a D X
точки N служать числа b
Рис. 2.4. та a: N(b; a).
Задача 2.3. Знайти відстань між точками M1(4; –5) і M2(7; –1).
Розв’язок. За формулою (2.1) для відстані d між двома точками,
якщо взяти в ній x1 = 4; x2 = 7; y1 = –5; y2 = –1, одержуємо:
d (7 4)2 ( 1 ( 5))2 32 42 9 16 25 5 .
Задача 2.4. Задана точка Р(3; 5; 2). Знайти координати точки,
що симетрична з точкою Р:
1) відносно початку координат;
2) відносно площини xOz;
3) відносно осі Oy.
Розв’язок.
1) Точка Р лежить в І октанті, симетрична їй точка відносно по+
чатку координат Р1 буде знаходитися в VII октанті. Її координати –
Р1(–3; –5; –2).
2) Точка Р2, симетрична точці Р відносно площини xOz, буде зна+
ходитися в IV октанті, отже, її координата Р2(3; –5; 2).
3) Точка Р3, симетрична точці Р відносно осі Oy, буде знаходити+
ся в VІ октанті, отже, її координати Р3(–3; 5; –2).
Задача 2.5. Показати, що один із внутрішніх кутів трикутника
А(3; 5; 3), В((2; –1; 4), С(0; –2; 1) тупий.
Розв’язок. Знайдемо довжини сторін трикутника за формулою (2.2):
d ( x 2 x1 )2 ( y2 y1 )2 ( z2 z1 )2 .
83
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
2 9
y 3 y 5 3 y 6.
1 4
1
3 3
Точка Р має координати Р(5/2; 6).
Задача 2.9. Визначити координати кінця відрізка АВ, якщо відо+
мо, що його початок в точці А(–1; 2; 4) і точка М(2; 0; 2) відтинає від
нього третю частину.
85
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 1
1 xB 2 yB 4 zB
2 2 ; 0 2 ; 2 2 ,
1 1 1
1 1 1
2 2 2
та розв’язавши одержані рівняння, знайдемо:
3 1 1
2 1 xB , xB 4; xB 8;
2 2 2
2 1 1
0 2 yB ; yB 2; yB 4 ;
3 2 2
3 1 1
2 4 zB ; zB 1; zB 2.
2 2 2
В(8; –4; –2).
Задача 2.10. Задано дві вершини трикутника: А(–3; –2; 2),
В(4; 1; –2). Знайти третю вершину С, знаючи, що середина сторони
АС лежить на осі Oy, а середина сторони ВС — на площині xOz.
Розв’язок. Позначимо середину сторони АС буквою М. Так як вона
лежить на осі Oy, то її координати М(0; yM; 0). Середину сторони ВС
позначимо як N, яка лежить на площині xOz, N(xN; 0; zN). Скористав+
шись формулами поділу відрізка навпіл, одержимо:
x A xC 3 xC
xM ; 0 ; хс = 3;
2 2
z A zC 2 zC
zM ; 0 ; zc = –2;
2 2
86
Розділ II. Аналітична геометрія
yB yC 1 yC
yN ; 0 ; yc = –1.
2 2
С(3; –1; 2).
2
+b
kx
2
M
у=
x + b1
у = k1
О X
Рис. 2.5.
90
Розділ II. Аналітична геометрія
A1 B1
то умовою паралельності буде рівність , а перпендикуляр+
A2 B2
ності є А1А2 + В1В2 = 0.
Координати точки перетину двох прямих визначаються шляхом
розв’язання системи рівнянь цих прямих:
A1 x B1 y C1 0
®
¯ A2 x B2 y C2 0
'x 'y
x , y , (2.14)
' '
де
A1 B1 C1 B1 A1 C1
' , 'x , 'y .
A2 B2 C2 B2 A2 C2
Відхиленням G заданої точки М0(х0; у0) від заданої прямої
Ах + Ву + С = 0 є довжина перпендикуляру, який опущено із цієї
точки на пряму, взята зі знаком плюс, якщо задана точка і початок
координат лежить по різні сторони від заданої прямої, і зі знаком
мінус, якщо вони лежать по одну сторону від прямої.
Відхилення G обчислюється за формулою:
Ax0 By0 C
G .
r A2 B 2
Відстань d від точки М0(х0; у0) до прямої Ах + Ву + С = 0 є абсолют+
на величина відхилення точки М0(х0; у0) від прямої Ах + Ву + С = 0.
Ax 0 By0 C
d . (2.15)
A2 B 2
91
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
х 0 3
у 2 4
Таким чином, через одержані дві точки, координати яких В(0; 2)
та А(3; 4) будуємо пряму (рис. 2.6).
Другий спосіб. Оскільки
задана пряма містить вільний Y
член, то така пряма перети+ А
нає обидві координатні осі, а
так, як положення прямої
визначається координатами
двох точок, то достатньо зна+ В
ти точки перетину прямої з
координатними осями. Щоб
знайти точку перетину пря+
С О Х
мої з віссю Оу, а задане рів+
няння підставимо х = 0 (будь+ Рис. 2.6.
яка точка, що лежить на осі
Оу, має абсцису, що дорівнює 0). Тоді –3у + 6 = 0, звідти у = 2.
Якщо покласти у = 0, отримаємо точку перетину прямої з віссю Ох:
2х + 6 = 0, х = –3. Позначимо одержані точки В(0; 2) і С(–3; 0).
Будуємо точки В і С та проводимо через них пряму (рис. 2.6).
Задача 2.22. Побудувати пряму 4х – у = 0.
Розв’язок. Так як вільний член рівняння дорівнює нулю, то пря+
ма проходить через початок координат. Якщо ми задамо довільне
92
Розділ II. Аналітична геометрія
3 у–3=0
x+4=0
–4 О
X
Рис. 2.8.
3
вигляду, розв’яжемо його відносно у: 4у = 3х + 12, у = х + 3. Ба+
4
3
чимо, що тут кутовий коефіцієнт прямої k , а величина відрізка,
4
що відтинає пряма на осі ординат b = 3.
Необхідно запам’ятати, якщо рівняння прямої задано в загально+
му вигляді (2.6), то кутовий коефіцієнт цієї прямої легко одержати,
якщо розділити коефіцієнт при х на коефіцієнт при у і взяти одер+
жану частку з оберненим знаком:
A 3 3
k .
B 4 4
2) У відрізках на осях рівняння прямої має вигляд (2.8)
x y
1.
a b
Щоб одержати величини Y
відрізків, що відтинає пряма
на координатних осях, вико+
наємо перетворення:
3х – 4у + 12 = 0
3х – 4у = –12
3x 4y 12 b=3
12 12 12
x y
1. О Х
4 3
3) Побудова: а = –4; b = 3 a = –4
(рис. 2.9). Рис. 2.9.
Y
С(–7; 11) 11
В(3; 5)
–7 О Х
А(1;+1)
Рис. 2.10.
95
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Нехай
х1 = 1, у1 = –1;
х2 = –7, у2 = 11.
Підставимо в рівняння (2.10):
x 1 y 1 x 1 y 1 x 1 y 1
або
7 1 11 1 8 12 2 3
3(х – 1) = –2(у + 1) 3х – 3 = –2у – 2 3х + 2у – 1 = 0 (АС).
Для знаходження рівняння сторони ВС беремо В(3; 5) та С(–7; 11).
Нехай
х1 = 3, у1 = 5;
х2 = –7, у2 = 11.
Підставимо в рівняння (2.10):
x 3 y 5 x 3 y 5 x 3 y 5
або
7 311 5 10 6 5 3
3(х – 3) = –5(у – 5) 3х – 9 = –5у + 25 3х + 5у – 34 = 0 (ВС).
Задача 2.27. Знайти кути та площу трикутника, сторони якого
задано рівняннями: 5х – 2у – 11 = 0; х + 2у + 5 = 0; х – 2у + 1 = 0.
Розв’язок. Побудуємо заданий трикутник.
Позначимо його вершини буквами А, В, С. Рівняння першої сто+
рони АВ є х – 2у + 1 = 0. Кутовий коефіцієнт прямої АВ
A 1 1
kAB = = = .
B 2 2
Рис. 2.11.
96
Розділ II. Аналітична геометрія
5 1
kAC kAB
2 2 2 8,
tg A
1 kAC kAB 5 1 9 9
1
2 2 4
8
A arctg .
9
1 1
kAB kBC 2 2 1 4,
tg B
1 kAB kBC 1 1 3 3
1
2 2 4
4
B arctg .
3
1 5
kBC kAC
2 2 3
tg C 12 ,
1 kCB kAC 1 5 1
1
2 2 4
C arctg12 .
97
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
98
Розділ II. Аналітична геометрія
За умовою перпендикулярності:
1 1 7
k2
= .
k1 3 3
7
Знаходимо рівняння шуканої прямої за формулою:
у – у0 = k(х – х0),
7
у + 1 = (х – 5),
3
3(у + 1) = –7(х – 5),
3у + 3 = –7х + 35,
7х + 3у – 32 = 0.
Шукане рівняння прямої: 7х + 3у – 32 = 0.
Задача 2.30. Знайти проекцію точки М(–8; 12) на пряму, що
проходить через точки С(2; –3) та D(–5; 1).
Розв’язок. Рівняння прямої СD знайдемо за формулою (2.10):
x x1 y y1
,
x2 x 1 y2 y1
x 2 y3
,
5 2 1 3
4(х – 2) = –7(у + 3),
4х – 8 = –7у – 21,
4х + 7y + 13 = 0.
Проекцією точки М на пряму СD буде основа перпендикуляра,
який опущений із точки М на пряму СD. Рівняння перпендикуляра
MN можна знайти за формулою у – у0 = k(х – х0), так як координати
точки М задано, а кутовий коефіцієнт, згідно умові перпендикуляр+
ності дорівнює:
1 1 7
k2 = ;
k1 4 4
7
7
у – 12 = (х + 8);
4
100
Розділ II. Аналітична геометрія
7х – 4у + 104 = 0.
Одержали рівняння 7х – 4у + 104 = 0 перпендикуляра MN.
Розв’язавши систему рівнянь MN i CD знайдемо проекцію точки
М на пряму CD.
7 x 4 y 104 0
®
¯4 x 7 y 13 0
7 4
' = 49 + 16 = 65;
4 7
104 4
'x = –728 – 52 = – 780;
13 7
7 104
'y = –91 + 416 = 325.
4 13
Використовуючи формули (2.14) знаходимо х та у:
'x 780
x 12 ;
' 65
'y 325
y 5.
' 65
Шукана точка N(–12; 5).
Задача 2.31. Знайти відстань між двома паралельними прями+
ми:
3х + 4у – 12 = 0
3х + 4у + 13 = 0.
Розв’язок. Шукану відстань ми знайдемо як відстань від довіль+
ної точки однієї прямої до другої прямої. Візьмемо на першій прямій
довільну точку, наприклад точку з абсцисою х = –4, її ордината буде:
3(–4) + 4у – 12 = 0; 4у = 24; у = 6.
Отже, на першій прямій вибрана точка М0(–4; 6). Знайдемо
відстань від точки М0(х0; у0) до заданої другої прямої Ах + Ву + С = 0
за формулою (2.15):
101
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Ax 0 By0 C
d .
A2 B 2
3( 4) 4
6 13 12 24 13 25
d 5 (лін. од.).
32 42 25 5
Задача 2.32. Задано вершини трикутника А(12; 4), В(0; 5),
С(–12; –11). Знайти:
1) довжини сторін;
2) рівняння сторін;
3) рівняння висоти, що проведена з вершини В;
4) довжину цієї висоти;
5) рівняння медіани, що проведена із вершини А;
6) точку перетину висоти, що проведена із вершини В, та медіа+
ни, що проведена з точки А;
7) рівняння бісектриси кута С;
8) центр ваги трикутника;
9) кут С;
10) площу трикутника.
Розв’язок.
1) Довжини сторін визначимо за допомогою формули відстані між
двома точками:
d ( x1 x 2 )2 ( y1 y2 )2 ;
x 12 y 4 x 12 y 4 x 12 y 4
(АВ)
0 12 5 4 12 9 4 3
3х – 36 = –4у – 16 3х + 4у – 20 = 0 (АВ);
x 0 y 5 x y 5 x y 5
(ВС)
12 0 11 5 12 16 3 4
4х = 3у – 15 4х – 3у + 15 = 0 (ВС);
x 12 y4 x 12 y 4
(АС)
12 12 11 4 24 7
7(х – 12) = 24(у + 4) = 0 7х – 84 = 24у + 96
7х – 24у – 180 = 0 (АС).
2) Щоб скласти рівняння висоти, яка проведена із точки В на
сторону АС, необхідно знати кутовий коефіцієнт висоти.
Спочатку знайдемо кутовий коефіцієнт сторони АС
A 7 7
k1 .
B 24 24
З умови перпендикулярності двох прямих k1 k2 1 знайдемо
кутовий коефіцієнт висоти BD:
Y
В
5
К
L
–12 12 Х
М
Е А
F
С –11
Рис. 2.12.
103
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 24
k2 = .
k1 7 7
24
Складемо рівняння висоти, скориставшись формулою:
у – у0 = k(х – х0),
24
у–5= (х – 0),
7
7у – 35 = –24х,
24х + 7у – 35 = 0 (BD).
4) Для знаходження довжини BD використаємо формулу (2.15):
Ax0 By0 C
d ,
A2 B 2
за допомогою якої знайдемо відстань від точки В(5; 0) до прямої АС
7х – 24у – 180 = 0 (АС)
7 0 24 5 180 300 300
d BD 12 .
7 (24)
2 2
49 576 25
5) Для знаходження рівняння медіани АМ потрібно знайти коор+
динати точки М.
x B xC 0 (12)
xM 6 ;
2 2
yB yC 5 (11)
yM 3 .
2 2
Координати точки М(–6; –3).
Рівняння медіани АМ знаходиться як рівняння прямої, що про+
ходить через дві точки А(12; –4) та М(–6; –3).
x 12 y4 x 12 y 4
х – 12 = –18(у +4)
6 12 3 4 18 1
х –12 = –18у – 72 х + 18у + 60 = 0 (АМ).
6) Щоб знайти координати точки F перетину висоти BD та меді+
ани AM, необхідно розв’язати систему рівнянь цих прямих:
104
Розділ II. Аналітична геометрія
24 x 7 y 35 0
®
¯ x 18 y 60 0
24 7
' = 432 –7 = 425;
1 18
35 7
'x = 630 + 420 = 1050;
60 18
24 35
'x = –1440 – 35 = –1475;
1 60
'x 1050
x | 2,47 ;
' 425
'y 1475
y | 3,47 .
' 425
Шукана точка перетину F(2,47; –3,47).
7) Для знаходження рівняння бісектриси внутрішнього кута С
необхідно знайти координати точки K. Згідно властивості бісектри+
си внутрішнього кута трикутника, яка ділить сторону АВ в відно+
AK AC AC 15 5
шенні O , знаходимо O . Знаходимо ко+
KB CB CB 20 4
ординати точки K за формулами:
4
12 0
xA O xB 5 12 12 4 16
xK ,
1 O 4 9 9 3
1
5 4
5 9
4 5
y A O yB 4 4
уК = yK 1.
1 O 5 9
1
4 4
105
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
16
Шукана точка K( ; 1).
3
Знаходимо рівняння бісектриси внутрішнього кути С:
x 12 y 11 x 12 y 11 3(x 12) y 11
16 1 11 52 12 52 12
12
3 3
3( x 12)
y 11
9(х + 12) = 13(у + 11)
13 3
9х + 108 = 13у + 143 9х – 13у – 35 = 0 (СК).
8) Центр ваги трикутника Е визначається за формулами:
x A x B xC yA yB yC
x ; y ;
3 3
12 0 12 4 5 11 10
xE 0; yE .
3 3 3
1
Шукана точка центру трикутника Е(0; 3 ).
3
9) Величину кута С знаходимо за формулою:
kBC kAC
tg C .
1 kBC kAC
3 7
З розв’язаного вище маємо: kBC = ; kAC = ; тоді
4 24
4 7 32 7
3 24 24 18 3
tg C .
4 7 18 7 24 4
1
3 24 18
3
Величина кута C arctg .
4
106
Розділ II. Аналітична геометрія
108
Розділ II. Аналітична геометрія
2.3.1. Коло
Колом називається геомет+ Y
ричне місце точок площини, які
рівновіддалені від однієї і тієї ж М(х; у)
точки цієї площини (рис. 2.13).
Рівняння кола з центром r
С(a; b) і радіусом r має вигляд:
С(а; b)
(х – а)2 + (у – b)2 = r2. (2.16)
У випадку, коли центр кола
знаходиться в початку коорди+ О Х
нат, рівняння має вигляд:
х2 + у2 = r2. Рис. 2.13.
Коло — рівняння другого
порядку. Загальне рівняння кривої другого порядку:
Ах2 + 2Вху + Су2 + Dx + Ey + F = 0
являє собою коло, якщо коефіцієнти при квадратах координат рівні
між собою А = С, і якщо відсутній член з добутком координат ху,
тобто В = 0.
2.3.2. Еліпс
Еліпсом називається геометричне місце точок, сума відстаней яких
до двох фіксованих точок, що називаються фокусами, є величина ста+
ла і дорівнює 2а (рис. 2.14). Канонічне рівняння еліпса має вигляд:
x 2 y2
1 , (b2 = а2 – с2) . (2.17)
a 2 b2
Координати фокусів еліпса F1(c; 0) i F2(–c; 0). Відстань між фоку+
сами дорівнює 2с. Точки перетину еліпса з осями координат А1(а; 0),
А2(–а; 0) і В1(0; b), B2(0; –b) — називаються вершинами еліпса.
Відрізки А1А2 = 2а, В1В2 = 2b — називаються осями еліпса.
c
Ексцентриситет еліпса e 1.
a
109
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
M(x; y) B1
x = a/H
r1 r2
A1
A2 F2 O F1 X
x = –a/H
B2
Рис. 2.14.
2.3.3. Гіпербола
Гіперболою називається геометричне місце точок, для кожної із
яких абсолютне значення різниці відстаней до двох заданих точок,
що називаються фокусами, є величина стала і дорівнює 2а (рис. 2.15).
Канонічне рівняння гіперболи має вигляд:
110
Розділ II. Аналітична геометрія
Рис. 2.15.
x 2 y2
1 , (b2 = c2 – a2). (2.18)
a 2 b2
Координати фокусів гіперболи F1(c; 0) i F2(–c; 0). Відстань між
фокусами дорівнює 2с.
Точки перетину гіперболи з віссю абсцис А1(а; 0), А2(–а; 0) нази+
ваються дійсними вершинами. Відстань А1А2 = 2а називається дійсною
віссю гіперболи.
Точки В1(0; b), B2(0; –b) називаються уявними вершинами, а
відрізок В1В2 = 2b — уявною віссю гіперболи.
c
Ексцентриситет гіперболи e ! 1.
a
Відстані r1 та r2 точки М(х; у) гіперболи до його фокусів назива+
ються фокальними радіусами цієї точки і визначаються за форму+
лами:
r1 = eх – а, r2 = eх + а,
за умови, що точка М(х; у) лежить на правій вітці гіперболи.
111
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Дві прямі, які паралельні уявній осі гіперболи і знаходяться від неї
a
на відстані називаються директрисами гіперболи. Їхні рівняння:
e
a2 a2
x , x .
c c
Прямі, які визначаються рівняннями:
b b
y x, y x,
a a
називаються асимптотами гіперболи.
Дві гіперболи, що задані рівняннями:
x 2 y2 x 2 y2
1; 1,
a 2 b2 a 2 b2
називаються спряженими. Вони мають спільні асимптоти.
Якщо вісі гіперболи рівні, тобто а = b, то гіпербола називається
рівнобічною, або рівносторонньою. Її рівняння має вигляд:
х2 – у2 = а2.
Її асимптотами служать бісектриси координатних кутів.
Якщо за вісі координат прийняти асимптоти рівносторонньої
гіперболи, то її рівняння приймає вигляд:
a2
ху = k, де k .
2
2.3.4. Парабола
Параболою називається геометричне місце точок рівновіддале+
них від заданої точки — фокуса та заданої прямої — директриси
(рис. 2.16).
Канонічне рівняння параболи має вигляд:
у2 = 2рх, (2.19)
де р — відстань від фокуса до директриси. Вершина параболи знахо+
диться в початку координат, віссю симетрії є вісь абсцис.
112
Розділ II. Аналітична геометрія
Y
M(x; y)
N
D O F(p/2;0) Х
х = –p/2
Рис. 2.16.
p
Координати фокуса F( ; 0). Рівняння директриси DN має вигляд:
2
p
x .
2
p
Фокальний радіус М(х; у) параболи дорівнює: r = х + .
2
Ексцентриситет парабо+ Y
ли вважається рівним оди+
ниці, e = 1.
Якщо віссю симетрії
параболи служить вісь ор+
динат (рис. 2.17), то рів+ F(0; q )
няння параболи має виг+ 2
ляд:
х2 = 2qу. (2.20)
Рівняння директриси в
цьому випадку: О Х
q
y . y
q
2 2
Рис. 2.17.
113
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 2x y2 4 y
звідки: (х – 1)2 + (у + 2)2 = 25.
Порівнюючи одержане рівняння з рівнянням (2.16) приходимо
до висновку, що це рівняння визначає коло, центр якого має коорди+
нати С(1; –2), r2 = 25, а r = 5.
Задача 2.53. Скласти рівняння кола, що проходить через точки
М1(–1; 1) і М2(1; –3), якщо центр його лежить на прямій 2х – у +1 = 0.
Рішення. Канонічне рівняння кола:
(х – а)2 + (у – b)2 = r2.
114
Розділ II. Аналітична геометрія
°2a b 1 0, °2a b 1 0.
¯ ¯
Віднімемо від першого рівняння друге.
Одержимо систему:
4a 8b 8 0,
®
¯2a b 1 0.
Тепер віднімемо від першого рівняння друге, помножене на 2:
4a 8b 8 0,
®
¯4a 2b 2 0.
Отримаємо:
5
.
–3b = 5, b
3
Підставивши отримане значення b у рівняння 2a – b + 1 = 0,
одержимо значення параметру а:
5
1
b 1 3 4
a .
2 2 3
§ 4 5·
Таким чином, координати центра кола знайдено: С ¨ ; ¸ .
© 3 3¹
115
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
c 2 5 5
Ексцентриситет еліпса H .
a 6 3
Задача 2.56. Велика вісь еліпса дорівнює 8, а відстань між ди+
ректрисами дорівнює 16. Знайти рівняння еліпса. Чому дорівнює його
ексцентриситет?
Розв’язок. Для знаходження рівняння еліпса необхідно знайти його
піввісі а ти b. За умовою 2а = 8, а = 4.
Піввісь b знаходимо із співвідношення b2 = а2 – с2, а с можна
знайти, використовуючи відстань між директрисами
a2
d1d2 = 2 = 16,
c
a2 42
c 2.
8 8
Таким чином, b2 = 42 – 22 = 16 – 4 = 12.
x 2 y2
Одержуємо рівняння еліпса: 1.
16 12
c 2 1
Ексцентриситет еліпса e .
a 4 2
117
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
81 1
81 1 ° 2
2
1, 81 9
°° 4a 2 b2 1, ° 4a § 2 ·
° °° 4a 2 4a 2 1,
® ® ¨ a¸ ®
©3 ¹
°b 2 a. ° °b 2 a.
¯° 3 °b 2 a. ¯° 3
°̄ 3
72
°° 4a 2 1, a 2 18, a 3 2,
° °
® ® 2 ® 2
°b 2 a. °̄b a. °b a.
°̄ 3 3 ¯ 3
118
Розділ II. Аналітична геометрія
x2 y2
1.
(2 3)2 62
119
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Отримуємо рівняння:
x 2 y2
1.
12 36
Задача 2.59. Скласти рівняння параболи, знаючи, що парабола
симетрична відносно осі Ох, проходить через точку М(1; –4) і поча+
ток координат.
Розв’язок. Канонічне рівняння параболи, що симетрична віднос+
но осі Ох, вершина якої знаходиться в початку координат є у2 = 2рх.
Для складання рівняння необхідно знайти значення параметра р. Так
як парабола проходить через точку М(1; –4), то координати цієї точ+
ки задовольняють рівнянню параболи:
(–4)2 = 2р 1, 16 = 2р, р = 8.
Звідси у2 = 16х.
Задача 2.60. Обчислити довжину сторін правильного трикутни+
ка, який вписаний в параболу у2 = 2рх.
Розв’язок. Трикутник АОВ розміщений симетрично відносно осі
параболи. Одна із його вершин співпадає з вершиною параболи, а
протилежна сторона — перпендикуляр до осі параболи (рис. 2.18).
За умовою задачі +AOB рівносторонній. Кут AOB 60D , то
AOD 30D . Нехай координати точки А(х; у). З +DOA маємо
AD
tg 30D , тобто:
OD Y A
y 3 3
, y x.
x 3 3
Отже, точка А має координа+ D
3 О F X
ти А(х; x ).
3
Ця точка лежить на пара+
болі, її координати задовольня+
B
ють рівнянню параболи. Звідти:
Рис. 2.18.
120
Розділ II. Аналітична геометрія
2
§ 3 · x2
¨¨ x ¸¸ = 2рх; = 2рх; х2 = 6рх; х = 6р.
© 3 ¹ 3
Тоді
OD 6p
OA 4p 3 .
cos 30o 3
2
Довжина сторін трикутника a 4p 3 .
2) у2 = –6х;
3) х2 = 6у;
4) х2 = –6у;
а також їх фокуси та директриси. Написати рівняння директрис.
2.72. Скласти рівняння параболи, вершина якої знаходиться в
початку координат. Знаючи, що:
1) парабола розміщена симетрично відносно осі Ох і проходить
через точку М(9; 6);
2) парабола розміщена симетрично відносно осі Ох і проходить
через точку Р(–1; 3);
3) парабола розміщена симетрично відносно осі Оу і проходить
через мочку Q(1; 1);
4) парабола розміщена симетрично відносно осі Оу і проходить
через мочку R(4; –8).
2.73. Скласти рівняння параболи і її директриси, якщо парабола
проходить через точки перетину прямої х + у = 0 і кола х2 + у2 – 4х = 0
і симетрична відносно осі Оу.
2.74. Відстань між двома торговими організаціями дорівнює 8 км.
Знайти рівняння множини всіх можливих місцезнаходжень баз, які
обслуговують ці організації, якщо відомо, що сума відстаней від бази
до них повинна бути постійною та дорівнювати 20 км.
2.75. Відстань між двома заводами, що виробляють однакову
продукцію, дорівнює 400 км. Транспортні витрати на перевезення
продукції від заводу А складають 2 грош. од. за 10 км, а від заводу
В — 3 грош. од. за 10 км. Визначити межу районів, для яких однако+
во вигідно придбання продукції та підприємстві А, так і на підпри+
ємстві В.
123
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
124
Розділ II. Аналітична геометрія
1
° x y 10 x 2 y 20
® 2 ®
°¯ x y 5 ¯ x y 5
Рис. 2.19.
y 15; x 10 .
Графіки витрат дозволяють зробити висновок:
а) коли x [0, 10], тобто x < 100 км, транспортні витрати у пере+
везення автотранспортом нижче витрат перевезення залізничним
транспортом;
б) коли x [10, f ], тобто x > 100 км, більш рентабельним буде
залізничний транспорт.
126
Розділ II. Аналітична геометрія
Рис. 2.20.
127
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 y 2 = 2 (300 x )2 y 2 ;
x2 + y2 = 360000 – 2400x + 4x2 + 4y2;
(x – 400)2 + y2 = 2002.
Це коло. Таким чином, для споживача всередині кола вигідніше
купувати у пункті В, поза колом — у пункті А, а на колі — однаково.
Задача 2.81. Компанія виробляє вироби A та продає їх по 2 до+
лари за кожний. Керівництво компанії встановило, що сума уВ за+
гальних щотижневих витрат (в доларах) на виготовлення виробів А
кількістю x (тисяч одиниць) має таку закономірність:
yB 1000 1300 x 100 x 2 .
Визначити щотижневу кількість виготовлення та продажу виробів
А, яка забезпечує рівновагу витрат та доходу.
Розв’язання. Доход від продажу x тисяч виробів A вартістю 2
долари за кожний буде:
yД 2000 x .
Для рівноваги доходу та витрат треба щоб виконувалась рівність:
128
Розділ II. Аналітична геометрія
130
Розділ II. Аналітична геометрія
2.5.1. Площина
Будь+яке рівняння першого степеня з трьома змінними визначає
площину. І навпаки, будь+яка площина визначається рівнянням пер+
шого степеня відносно змінних координат, які задають довільну точ+
ку площини.
S N1 u N 2 ,
або
B1 C1 C1 A1 A1 B1
S i j k.
B2 C2 C2 A2 A2 B2
134
Розділ II. Аналітична геометрія
Отже,
B1 C1 C1 A1 A1 B1
l , m , n .
B2 C2 C2 A2 A2 B2
x lt x1 ;
°
® y mt y1 ;
° z nt z ,
¯ 1
135
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x x1 y y1 z z1
Кут між прямою та площиною Ax + By +
l m n
+ Cz + D = 0 визначається за формулою:
Al Bm Cn
sin M . (2.38)
A B2 C 2 l 2 m 2 n2
2
136
Розділ II. Аналітична геометрія
x x1 y y1 z z1
Для визначення точки перетину прямої і
l m n
площини Ax + By + Cz + D = 0 необхідно розв’язати систему рівнянь:
Ax By Cz D 0
°
® x x1 y y1 z z1
°̄ l m n
Рівняння прямої записуємо в параметричній формі:
x = lt + x1; y = mt + y1; z = nt + z1.
Ці значення х, у, z підставимо в рівняння площини. З останнього
виразу знаходимо значення t:
Ax1 By1 Cz1 D
t .
Al Bm Cn
Підставляючи знайдене значення t в рівняння x = lt + x1, y = mt + y1,
z = nt + z1, знаходимо координати точки перетину.
x x1 y y1 z z1
Умова, при якій пряма лежить в площині
l m n
Ax + By + Cz + D = 0 визначається наступними рівняннями:
Al Bm Cn 0
® (2.39)
¯ Ax1 By1 Cz1 D 0
137
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 x1 y2 y1 z2 z1
l1 m1 n1 0.
l2 m2 n2
138
Розділ II. Аналітична геометрія
або
x 3 y 0 z 4
2 2 2 0.
2 4 6
Розв’язавши визначник, одержимо шукане рівняння площини:
х – 2у + z – 7 = 0.
Задача 2.93. Обчислити відстань d від точки Р(–1; 1; –2) до
площини, що проходить через три точки М1(1; –1; 1), М2(–2; 1; 3) і
М3(4; –5; –2).
Розв’язок. Складемо рівняння площини, що проходить через три
задані точки М1(1; –1; 1), М2(–2; 1; 3) і М3(4; –5; –2). Використаємо
формулу (2.23):
x 1 y 1 z 1
2 1 11 3 1 0;
4 1 5 1 2 1
x 1 y 1 z 1
3 2 2 0.
3 4 3
Розкривши визначник, одержимо рівняння площини
2х – 3у + 6z – 11 = 0.
А тепер обчислимо відстань d від точки Р(–1; 1; –2) до площини
2х – 3у + 6z – 11 = 0. Використаємо формулу (2.32):
2(1) 3(1) 6(2) 11 28 28
d 4.
2 (3) 6
2 2 2 7 7
d = 4 (од. довж.).
Задача 2.94. Скласти рівняння площини, що проходить через
точку перетину трьох площин 2х – у – z – 1 = 0, х + 2z – 4 = 0,
х – у = 0, через початок координат і через точку Р(7; 1; 2).
139
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2 x y z 1 0,
°
® x 2 z 4 0,
° x y 0.
¯
Знайдемо визначник системи:
2 1 1
' 1 0 2 = 1 – 2 + 4 = 3.
1 1 0
1 1 1
'x 4 0 2 = 4 + 2 = 6.
0 1 0
Таким чином:
'x 6
x 2 ; х = 2.
x 3
Із третього рівняння системи знайдемо, що
у = х, у = 2.
Із другого рівняння системи знаходимо z:
4 x 42
z 1 , z = 1.
2 2
Точка перетину трьох заданих площин М(2; 2; 1).
Для знаходження рівняння шуканої площини використаємо фор+
мулу (2.23).
x 0 y 0 z 0
20 2 0 1 0 0.
70 1 0 20
140
Розділ II. Аналітична геометрія
Спростивши, маємо:
x y z
2 2 1 0.
7 1 2
Розкривши визначник, одержимо рівняння шуканої площини:
х + у – 4z = 0.
Задача 2.5.95. Знайти канонічне рівняння прямої:
3 x 2 y 4 z 11,
®
¯2 x y 3 z 1.
Розв’язок. Нехай х1 = 1, тоді маємо:
3 1 2 y 4 z 11 2 y 4 z 8,
® ®
¯2 1 y 3 z 1 ¯ y 3 z 1.
Від першого рівняння віднімемо друге, помножене на 2:
2 y 4 z 8,
®
¯2 y 6 z 2.
10z = 10, z1 = 1.
у = 1 + 3z – 2х, у = 1 + 3 – 2 = 2, у1 = 2.
Отримали точку площини М1(1; 2; 1).
Знайдемо вектор S :
2 4 4 3 3 2
S i j k 10i 17 j k .
1 3 3 2 2 1
Маємо l = –10, m = 17, n = –1.
Користуючись формулою (2.34), одержуємо канонічне рівняння
прямої:
x 1 y2 z 1 .
10 17 1
Задача 2.96. Скласти канонічне та параметричне рівняння, що
проходять через точки М1(3; –5; 2) та М2(1; –1; –4).
141
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 3 t,
°
® y 5 2t , t (f; f)
° z 2 3t .
¯
Задача 2.97. Скласти рівняння прямої, що проходить через точ+
x 2 y3 z 1
ку М1(2; –3; 4) і перпендикулярно до прямих і
1 1 1
x 4 y 0 z 4
.
2 1 3
Розв’язок. Рівняння шуканої прямої є:
x 2 y3 z 4
.
l m n
Задані прямі мають напрямні вектори:
S1 = {1; –1; 1} i S 2 = {2; 1; 3}.
Так як шукана пряма перпендикулярна до заданих прямих, то за
напрямний вектор її можна прийняти векторний добуток S1 u S 2 :
i j k
S ª S1 S2 º 1 1 1 4i j 2k ,
¬ ¼
2 1 3
142
Розділ II. Аналітична геометрія
або
S = {l; m; n} = {–4; –1; 2}.
Звідси буде, що координати напрямного вектора шуканої прямої
дорівнюють: l = –4, m = –1, n = 2.
Шукана пряма має рівняння:
x 2 y3 z 4
,
4 1 2
або
x 2 y3 z 4
.
4 1 2
Задача 2.98. Знайти координати точки перетину прямої
x 1 y2 z 2
з площиною 3х – у + 2z + 5 = 0.
2 1 1
Розв’язок. Представимо рівняння прямої в параметричній формі.
Прирівняємо кожне з співвідношень, які входять в рівняння прямої,
до параметра t:
x 1 y2 z2
t; t; t;
2 1 1
x = 2t + 1; y = t – 2; z = t + 2.
Підставимо ці значення х, у, z в рівняння площини:
3(2t + 1) – (t – 2) + 2(t + 2) + 5 = 0,
6t + 3 – t + 2 + 2t + 4 + 5 = 0,
7t + 14 = 0,
t = –2.
Одержане значення t = –2 є значенням параметру в точці пере+
тину прямої з площиною. Підставляємо це значення в параметричні
рівняння прямої:
x = 2t + 1; y = t – 2; z = t + 2,
одержуємо:
х = 2(–2) + 1 = –3, у = –2 – 2 = –4, z = –2 + 2 = 0 — точку перетину
прямої з площиною.
Отже, пряма перетинає площину в точці М(–3; –4; 0).
143
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 y 1 z 3
° ,
® 1 3 4
°¯ x 3 y 4 z 13 0.
x 2 y 1 z 3
Рівняння прямої представляємо в парамет+
1 3 4
ричній формі. Одержимо: x = t + 2, y = 3t – 1, z = –4t + 3. Одержані
значення х, у, x підставляємо в рівняння площини:
t + 2 + 3(3t – 1) – 4(–4t + 3) – 13 = 0,
t + 2 + 9t – 3 + 16t – 12 – 13 = 0,
26t – 26 = 0, t = 1.
Значення параметра t = 1 підставимо в рівняння
x = t + 2, y =3t – 1, z = –4t + 3.
Маємо:
144
Розділ II. Аналітична геометрія
x = 1 + 2 = 3, y = 3
1 – 1 = 2, z = –4
1 + 3 = –1.
Отже, проекція точки на площину є точка М1(3; 2; –1).
Задача 2.100. Скласти рівняння площини, що проходить через
x 1 y3 z
точку М1(1; 1; –2) і пряму .
2 1 5
Розв’язок. В шуканій площині повинні знаходиться точка
x 1 y3 z
М1(1; 1; –2) та пряма . Виберемо в шуканій пло+
2 1 5
x 1 y3 z
щині точку М(х; у; z). Якщо пряма лежить в шу+
2 1 5
каній площині, то точка Р(1; 3; 0) заданої прямої знаходиться в пло+
щині, а напрямний вектор S = {2; –1; 5} паралельний шуканій
площині. Розглянемо вектори: M1 M = {x – 1; y – 1; z + 2},
x 1 y 1 z 2
0 2 2 0.
2 1 5
Розкриваємо визначник:
10(х – 1) + 0(z + 2) + 4(y – 1) – 4(z + 2) – 2(x – 1) – 0(y – 1) = 0;
8(x –1) + 4(y – 1) – 4(z + 2) = 0;
2(x – 1) + (y – 1) – (z + 2) = 0;
2x + y – z – 5 = 0.
Ми отримали рівняння шуканої площини.
145
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 1 y2 z 1 2 x y 4 z 2 0
і ® .
2 3 6 ¯4 x y 5 z 4 0
x 1 y 1 z
2.111. Знайти точку перетину прямої з площи+
1 2 6
ною 2х + 3у + z – 1 = 0.
146
Розділ II. Аналітична геометрія
x y7 z 2
2.112. Знайти проекцію точки Р(2; –1; 3) на пряму .
3 5 2
2.113. Знайти проекцію точки Р(5; 2; –1) на площину 2х – у + 3z +
+23 = 0.
2.114. Обчислити відстань d від точки Р(2; 3; –1) до прямої
x 5 y z 25
.
3 2 2
2.115. Скласти рівняння площини. яка проходить через точку
x 4 y3 z
Р(3; 1; –2) і через пряму .
5 2 1
2.116. Скласти рівняння площини, яка проходить через пряму
x 2 y3 z 1
і перпендикулярну до площини х + 4у – 3z + 7 = 0.
5 1 2
2.117. Скласти рівняння площини, що проходить через дві пара+
лельні прямі
x 2 y 1 z 3 x 1 y2 z3
і .
3 2 2 3 2 2
2.118. Знайти точку Q, що симетрична точці Р(1; 3; –4) відносно
площини 3х + у – 2z = 0.
2.119. Знайти точку Q, що симетрична точці Р(2; –5; 7) відносно
прямої, що проходить через дві точки М1(5; 4; 6) і М2(–2; –17; –8).
2.120. Скласти рівняння перпендикуляра, який опущений із точ+
x 1 y z 2
ки Q(2; 3; 1) на пряму .
2 1 3
147
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
F1 ( x , y) 0
°
° F2 ( x , y) 0
®
°... ... ... ...
° F ( x , y) 0
¯ m
Областю розв’язання системи нерівностей називається множина
всіх точок, координати кожної із них задовольняють всім нерівнос+
тям системи.
Перерізом кількох множин точок називається множина точок,
кожна із яких належить всім множинам, що перетинаються. Очевид+
но, областю розв’язання системи нерівностей служить переріз обла+
стей розв’язання кожної із нерівностей системи.
Областю розв’язків, системи лінійних нерівностей
A1 x B1 y C1 0,
°
° A2 x B2 y C2 0,
®
°... ... ... ... ...
° A x B y C 0,
¯ m m m
149
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 y 0,
°
® x y 9 0,
°2 x y 3 0.
¯
Якщо замість строгих нерівностей (< або >) розглядати не строгі
нерівності ( d або t ), то в визначеній ними області включаються і
границі цих півплощин.
Наприклад область розв’язків нерівностей:
x 2 y d 0,
°
® x y 9 d 0,
°
¯2 x y 3 d 0.
є область, що обмежена трикутником АВС, включаючи як її
внутрішні, так і граничні точки, тобто і точки відрізків АВ, ВС, АС.
150
Розділ II. Аналітична геометрія
2 x1 5 x 2 t 10;
°
° x1 d 3;
®
°3 x1 3 x 2 d 12;
° x 2 x t 12.
¯ 1 2
x1 x1 d 6;
°
®3 x1 5 x 2 t 15;
° x t 1.
¯ 2
151
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Х2
5
(l2) (l1)
2
C
A
–5 –2 О 3 4 Х1
–1
(l3)
D
(l4)
Рис. 2.21.
3 x1 2 x 2 d 6;
°
° x1 5 x 2 d 5;
®
° x1 t 0;
° x t 0.
¯ 2
152
Розділ II. Аналітична геометрія
Х2
(l1)
1
(l3)
–6 О 5 Х1
(l2)
Рис. 2.22.
–5 –2 О Х1
Рис. 2.23.
153
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x1 x 2 d 7, x1 2 x 2 t 4,
° ° x1 4 x 2 d 4,
°2 x1 3 x 2 d 4, °2 x1 x 2 t 4, °
а) ® б) ® в) ® x1 t 0,
° x1 t 1, ° x1 t 0, ° x t 0;
° x t 0; ° x t 0; ¯ 2
¯ 2 ¯ 2
x1 2 x 2 t 6, x1 2 x 2 d 10,
° °
2 x1 3 x 2 d 13, °3 x1 x 2 t 8, ° x1 2 x 2 t 2,
° ° °
г) ® x1 x 2 t 6, д) ® x1 x 2 d 3, е) ®2 x1 x 2 d 10,
°4 x x d 16; ° x t 0, ° x t 0,
¯ 1 2
° 1 ° 1
°¯ x 2 t 0; °¯ x 2 t 0.
154
Розділ II. Аналітична геометрія
X x 2 y2
1.
Рис. 2.25. a 2 b2
Z О X
Y
O
X Рис. 2.26.
Y
2.7.4. Еліпсоїд
Еліпсоїдом називається поверхня, канонічне
(найпростіше) рівняння якої має вигляд (рис.
2.28):
Рис. 2.27.
156
Розділ II. Аналітична геометрія
Z x 2 y2 z2
1
a 2 b2 c 2
О Відрізки а, b, с — називаються
півосями еліпсоїда.
Y
Рис. 2.28.
2.7.5. Гіперболоїди Z
а) Однопорожнинний гіперболоїд.
Однопорожнинним гіперболоїдом (рис. 2.29)
називається поверхня, канонічне (найпростіше)
рівняння якої має вигляд:
О Y
Z x 2 y2 z2
1.
a 2 b2 c 2 X
б) Двохпорожнинний гіпер+
болоїд.
О Двохпорожнинним гіпербо, Рис. 2.29.
X Y
лоїдом (рис. 2.30) називається
поверхня, канонічне рівняння якої має вигляд:
x 2 y2 z 2
1.
Рис. 2.30. a 2 b2 c 2
2.7.6. Параболоїди
Z
а) Еліптичним параболоїдом (рис. 2.31) нази+
вається поверхня, канонічне (найпростіше) рівнян+
ня якої має вигляд:
X О Y
x 2 y2
2z . Рис. 2.30.
p q
157
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Рис. 2.32.
Рис. 2.33.
буде F(x, r y 2 z 2 ) = 0.
Аналогічні правила будуть мати місце і по відношенню до повер+
хонь, які утворюються обертанням плоских ліній навколо інших
координатних осей.
Приклади: 1) Рівняння поверхні, що утворюється обертанням
x 2 z2 x 2 z2 y2
еліпса 1 навколо осі Ох, буде 1 (еліпсоїд
a2 c2 a2 c2
обертання).
2) Рівняння поверхні, що утворюється обертанням гіперболи
x 2 z2 x 2 z2 y2 y2 z 2 x 2
1 навколо осі Ох буде 1 , або 1
a2 c2 a2 c2 c2 c2 a2
(двохпорожнинний гіперболоїд).
y2 z2
° 1
® 25 9 .
°x 0
¯
Щоб одержати рівняння поверхні, яка утворена обертанням елі+
пса, що розміщений в площині yOz, навколо осі Оу, необхідно в
160
Розділ II. Аналітична геометрія
y2 z 2
° 1,
® 9 16
° x 0.
¯
Щоб скласти рівняння поверхні, утвореної обертанням гіпербо+
ли, що знаходиться в площині yOz, навколо осі Oz, необхідно в рівнян+
( x 2 y 2 )2 z 2 x 2 y2 z2
1 , або 1.
9 16 9 16
Отже, одержуємо однопорожнинний гіперболоїд обертання:
x 2 y2 z2
1.
9 9 16
161
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
162
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
163
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
ірраціональному числу 2 .
Для цього на відрізку ОА
2
побудуємо квадрат та його діа+
–1 0 1 2 Х гональ ОС = 2 . Накреслимо
О А М
коло радіусом ОС. Тоді точка
М перетину дуги кола з віссю
Ох відповідає числу 2 .
Кожному дійсному числу
Рис. 3.1. відповідає одна точка на чис+
ловій осі та навпаки.
Множина Х, елементи якої задовольняють нерівності а d х d b,
називаються відрізком (або сегментом) [a; b]; нерівності а < x < b –
інтервалом (а, b); нерівності а d х < b або а < х d b називаються
півінтервалами відповідно [a, b) і (a, b]. Поряд з цим розглядаються
нескінчені інтервали та півінтервали ( f , a), (b, f ), ( f , f ), ( f , a]
i [b; f ). Надалі всі вказані множини ми об’єднаємо терміном про+
міжок Х.
164
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
x1 x1
.
x2 x2
165
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
166
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Y
4і 3 + 4і
–2 + 3і 3і
0 + 2і 2і
і
4 + 0і
–і
–4 –3 –2 –1 0 1 2 3 4 5 Х
–2і
–3 – 2і –3і
–4і
Рис. 3.3.
або |a + bi|. b
Приклад 3.11. r
r = |3 + 5i| = 3 2 52 = 34 = 5,83;
0 а А Х
r = |1 + i| = 12 12 = 2 = 1,41;
Рис. 3.4.
r = |0 + 7i| = 7.
Кут M між віссю Ох і відрізком ОМ, де точка М зображає комп+
лексне число a + ib, називається аргументом комплексного числа
a + ib (рис. 3.4).
Кожне відмінне від нуля комплексне число має нескінчену
кількість аргументів, які відрізняються один від одного на 2S k . Для
числа 0 аргумент не визначений.
Аргумент M комплексного числа a + ib визначається формулами:
b a b
tg = ; cos M = ; a z 0.
; sin M =
a a b 2 2
a b2 2
169
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
a
cos M = ;
a b2
2
b
M = arctg ; a z 0.
a
Зображення комплексного числа у вигляді z = r(cos M + i sin M )
називається тригонометричною формою комплексного числа.
Приклад 3.14. Записати комплексне число 1 + і у тригономет+
ричній формі (рис. 3.6).
Y
Згідно з формулами маємо: 1+ і
1
S
r = 11 = 2 ; M .
4
Отже,
S S
z= 2 (cos + i sin ). 0 1 Х
4 4
Рис. 3.6.
Додавання і віднімання комплексних чисел
простіше і зручніше виконувати, коли вони задані в алгебраїчній формі.
Для інших алгебраїчних дій зручніша тригонометрична форма.
Наприклад, добуток двох чисел
z1 = r1 (cos у1 + і sin у1) і z2 = r2(cos у2 + і sin у2)
подається так:
z1z2 = r1r2(cos (у1 + у2) + і sin (у1 + у2)).
S S 2 2
z1 = cos + i sin = +i ;
4 4 2 2
X
S S 2 2
z2 = cos( + p) + i sin( + p) = – –i .
4 4 2 2
Рис. 3.7.
Одержані значення z1 і z2 показані на рис. 3.7.
z = r e iM .
Справді, нехай r — модуль комплексного числа z = a + ib , а M —
головний аргумент. Тоді:
z = r (cos M + і sin M ).
Беручи до уваги формулу Ейлера, дістаємо:
z = r e iM .
Приклад 3.18. Обчислити дійсне значення іі.
Розв’язок.
i
§ i S2 · i2
S
S
ii ¨e ¸ e 2
e 2
.
© ¹
172
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
1 i 3 3
г) (3 – і 3 )3; д) ( – ).
2 2
Приклад 3.23. Записати в тригонометричній формі комплексні
числа:
1) z = –1 – i 3 ; 2) z = –1 + i 3 ;
3) z = – 3 – i; 4) z = –2 + 2i;
5) z = 3 – i.
Приклад 3.24. Обчислити степені, застосовуючи формулу Муавра:
1) (1 + і 3 )5; 2) (–2 + 2і)6;
3) (–1 + і 3 )60; 4) (– 3 – і)5.
Приклад 3.25. Знайти всі значення:
а) 4
1 i ; б) 2 2 3i ;
в) 5
2 2i .
Приклад 3.26. Знайти всі корені рівняння:
1) z5 – 1 + i 3 = 0; 2) z5 + 3 + i = 0;
3) z5 – 1 – i = 0; 4) z5 + 3 – i = 0.
173
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
монотонно зростаючою;
строго монотонно зростаючою;
1. Функція y = f(x) називається монотонно спадною;
строго монотонно спадною;
якщо для кожної пари х1, х2 Х (х1<х2)
f(x1) d f(x2);
f(x1) < f(x2);
виконується нерівність f(x1) t f(x2);
f(x1) > f(x2).
парною;
непарною;
2. Функція y = f(x) називається загального виду (ні парна,
ні непарна)
f ( x ) f (x) ½
¾
f ( x ) f ( x )¿
якщо для кожного х із Х
не виконується жодна
з попередніх властивостей
Приклади. у
1. Парність (рис. 3.8). Осьова симетрія.
2. Непарність (рис. 3.9). Симетрія відносно
точки (наприклад, точки О).
3. Функція загального виду: ні парна, ні не+ О х
парна (рис. 3.10).
Функція y = f(x) називається періо
дичною, якщо існує відмінне від нуля чис+
у
ло Т, таке, що для всіх значень х з області
визначення Х виконується рівність:
f(x + T) = f(x).
О х
Число Т називається періодом фун
кції. Рис. 3.9.
Ілюстрація періодичності — рис. 3.11.
175
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
О х О х
Рис. 3.10. Рис. 3.11.
Геометрична інтерпретація
Графіки двох взаємно обернених у
функцій симетричні відносно бісектриси
квадрантів І та ІІІ (рис. 3.13). у=х
Приклад.
Знайдемо функцію, обернену до О х
у = –2х + 4 (рис. 3.14).
Замінимо у на х, а х на у:
–1
–2у = х – 4,
або Рис. 3.13.
у = –0,5 + 2.
176
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
F f Dg f ( g ( x )) .
Рис. 3.15.
Приклади.
1) у = sin3 x — це композиція двох функцій:
y = F(u) = u3 i u = sinx;
2) y = sin x3 — це композиція двох функцій:
y = F(u) = sinu i u = x3.
177
178
ПоказA Х Y Парність Монотонність ПеріодиA Графік
ник стеA чність
пеня
a = n, ( f ; f ) ( f ; f ) , Непарна, Зростаюча на Неперіо+ y y
n N якщо n – не+ якщо n – не+ ( f ; f ) , якщо n – дична
парне; парне; парна, непарне; спадна на
(0; f ) , якщо якщо n – пар+ ( f ;0] і зростаюча на
не х x
n – парне; [0; f ) , якщо n – пар+
не n – непарне n – парне
a = –n, ( f ; 0) * (–f;0) * Непарна, Якщо n – парне, зрос+ Неперіо+
n N (0; f ) (0; f ) , якщо якщо n – не+ таюча на ( f ;0) і дична
парне; парна, спадна на (0; f ) ; як+
n – непарне;
якщо n – пар+
(0; f ) , якщо що n – непарне, спадна
не
n – парне на ( f ;0) * (0; f )
Основні формули:
1. a0 = 1, a z 0 .
2. axay = ax+y.
3. ax : ay = ax–y.
y
4. a x = axy.
5. (ab)x = axbx.
Основні формули:
§x·
1. loga1 = 0, a > 0, a z 1 . 4. loga ¨ ¸ = logax – logay.
2. loga(xy) = logax + logay. ©y¹
3. logaa = 1. p
5. log a r bp = logab.
r
179
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
–1 –1
y = sin x y = cos x
Y Y
y = tg x y = ctg x
180
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Основні формули:
1. sin2 x + cos2 x = 1.
1 1
2. 1 + tg2 = ; 1 + ctg2 x = ; tg x ctg x = 1.
cos 2 x sin 2 x
3. sin 2x = 2sin x cos x;
cos 2x = cos2 x – sin2 x = 2cos2 x – 1 = 1–2sin2x;
2tg x
tg 2x = .
1 tg 2 x
1 cos2 x 1 cos2 x
4. sin2 x = ; cos2 x = .
2 2
5. sin 3x = 3sin x – 4sin3 x; cos 3x = 4cos3 x – 3cos x;
3 tg x tg 3 x
tg 3x= .
1 3 tg 2 x
6. sin(x r y) = sin x cos y r cos y sin x;
cos(x r y) = cos x cos y B sin x sin y.
tg x r tg y
7. tg(x r y) = .
1 B tg x tg y
1
8. sin x cos y = [sin(x + y) + sin(x – y)];
2
1
cos x cos y = [cos(x + y) + cos(x – y)];
2
1
sin x sin y = [cos(x – y) – cos(x + y)].
2
xy xy
9. sin x + sin y = 2 sin cos ;
2 2
xy xy
sin x – sin y = 2sin cos ;
2 2
181
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
xy xy
cos x + cos y = 2cos cos ;
2 2
xy xy
cos x – cos y = – 2sin sin ;
2 2
sin( x r y)
tg x r tg y = .
cos x cos y
x x
2tg 1 tg 2
10. sin x = 2 ; cos x = 2;
x 2 x
1 tg 2 1 tg
2 2
x x
2tg 1 tg 2
tg x = 2 ; ctg x = 2.
2 x x
1 tg 2tg
2 2
§S · §S ·
11. sin ¨ r D ¸ = cos D ; cos ¨ r D ¸ = B sin D ;
©2 ¹ ©2 ¹
sin S r D = B sin D ; cos S r D = –cos D ;
§S ·
12. tg ¨ r D ¸ = B ctg D ; tg S r D = r tg D ;
©2 ¹
§S ·
ctg ¨ r D ¸ = B tg D ; ctg S r D = r ctg D .
©2 ¹
182
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Основні формули:
S D
1. arcsin D = –arcsin( D ) = arccos D = arctg .
2 1D 2
S D
2. arccos D = S – arccos( D ) = – arcsin D = arcctg .
2 1D 2
S D
3. arctg D = –arctg( D ) = – arcctg D = arcsin .
2 1D 2
S D
4. arcctg D = S – arcctg( D ) = – arctg D = arccos .
2 1D 2
Графіки Y
S
Y 2
Y
S S O
2 X
S
2 S
2
–1 O 1 X –1 О 1 Х у = arctg x
S Y
2
S
у = arcsin x у = arccos x S
2
у = arcctg x O X
183
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
e x e x e x e x
VII. Функції ch x = , sh x = називаються гіпербо,
2 2
e x e x e x e x
лічним косинусом і синусом, а функції th x = x , cth x = x
e e
x
e e x
відповідно гіперболічним тангенсом і котангенсом.
Для гіперболічних функцій справджуються співвідношення:
1. ch2x – sh2x = 1.
2. sh 2x = 2sh x ch x.
3. th x cth x = 1.
sh x
4. th x = .
ch x
Наведемо графіки головних гіперболічних функцій:
Y Y
3
1 S
4
2
–1 О 1 Х
–1 1
–2 –1 O 1 2 X
y = sh x y = сh x
Y
Y
1
3
O 2
–1 1 X
1
–1
O
–4 –3 –2 –1 1 2 3 4 X
–1
y = th x
–2
–3
y = cth x –4
184
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Алгебраїчні Трансцендентні
функції функції
Раціональні Ірраціональні
функції функції
1, x ! 0;
°
4. y = sign x = ®1, x 0; — знак числа (рис. 3.19).
° 0, x 0.
¯
Y
Y
2
1
O
О Х –2 –1 1 2 3 X
–1
Рис. 3.16.
–2
Рис. 3.17.
Y Y
1
1
–1 О 1 2
–2 –1 О 1 2 Х
Рис. 3.18. –1
Рис. 3.19.
186
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
5
бути q = ae–2p; p ln .
q
5x x 2
Приклад 3.7. Знайти область визначення функції y lg .
4
Розв’язок. Підкореневий вираз повинен бути невід’ємний:
5x x 2
lg t 0.
4
189
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Звідки:
5x x 2
t 1 , або х2 – 5х + 4 d 0.
4
Розв’язавши нерівність, одержуємо: 1 d х d 4.
Приклад 3.8. Знайти область визначення функції
x 3
у = arcsin – lg(4 – x).
2
Розв’язок. Згідно з властивостями оберненої тригонометричної та
логарифмічної функції маємо:
x 3
°1 d d1 2 d x 3 d 2 2 3 d x d 2 3
® 2 ® ®
°¯ 4 x ! 0 ¯ x4 ¯ x4
1 d x d 5
®
¯ x 4
1 4 5 Х
Отже, 1 d х d 4.
191
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2
1 1
О Х –1 O X –1 O X
Рис. 3.24.
ax + b cx + d
ad
ax + ad a + b c
c c cx d
b – ad
c
Одержали
ad
b
ax b a c ;
y
cx d c cx d
а bc ad 1
y .
с c2 d
x
c
d a
Позначимо тепер х + = х1, і у – = у1, будемо мати
c c
bc ad 1 Y1
y1
c 2 x1 Y
або
b
bc ad a
x1 y1
c2 О1 Х1
— це рівностороння гіпер+
бола. Новий початок коор+ О Х
– ab
динат О1 знаходиться в
точці з координатами:
d a
x0 ; y0 (рис. 3.25).
c c Рис. 3.25.
Приклад 3.30. Побудувати графік дробово+лінійної функції
2x 3
y .
3x 4
Розв’язок. Чисельник дробу 2х + 3 правої частини рівняння поді+
лимо на його знаменник 3х + 4 за правилом ділення многочленів:
193
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2х + 3 3х + 4
2х + 8 2
3 3
1
3
Таким чином,
1
2x 3 2
y 3 .
3x 4 3 3x 4
В знаменнику другого дробу винесемо за дужки 3 і одержимо,
що права частина даного рівняння може бути записана так:
2 1
y ,
3 4
9( x )
3
2 1
або у– = .
3 9( x 4 )
3
4 2
Тепер позначимо через х1 = х + ,у =у– .
3 1 3
Тоді одержуємо, що новий початок координат знаходиться в точці
4 2
з координатами х0 = , у0 = ,
3 3 Y1 Y
§ 4 2·
O1 ¨ ; ¸ , а в перетвореному
© 3 3¹ 3
4
вигляді задане рівняння запишеть+
ся так: O1 X1
1 1 32 O X
y1 , або x1 y1
,
9 х1 9
а це рівняння рівносторонньої
гіперболи відносно її асимптот
(рис. 3.26). Рис. 3.26.
194
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
2 x 2, якщо х 1;
°°
® 1 x , якщо 1 d х d 1;
2
y
° 2х 2, якщо х ! 1.
°̄
Розв’язок. Графіком функції у = –2х – 2 для значень х < –1 є
пряма лінія, на якій необхідно взяти промінь, відповідний аргументу
х на інтервалі (f; 1) .
Y
Графіком функції y 1 х 2 для y = 2x – 2
y =–2x –2
значень –1 d х d 1 частина кола х + у = 1,
2 2
196
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Рис. 3.31.
1 x
4) y ; 5) y x 2 4 x 3 ; 6) y ;
x 2 4x x 2 3x 2
x 1 1
7) y = arcsin ; 8) y ; 9) y ;
4 x x x x
197
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 3 2x
10) y x 2; 11) y = 3 x + arcsin ;
lg(1 x ) 5
12) y = x 1 + 2 1 x + x2 1 ;
3
13) y lg( x 3 x ) ; 14) y = lg(sin(x–3)) + 16 х 2 ;
4x 2
15) y = sin x + 16 x 2 .
3.37. Яка із елементарних функцій має такі властивості: f(1) = 0;
f(a) = 1; f(x y) = f(x) + f(y)?
3.38. Яка елементарна функція має такі властивості: f(0) = 1;
f(1) = а; f(x+y) = f(x) f(y)?
3.39. Побудувати графіки функцій, знаючи графік функції у = х2.
х2 1
1) y = 2x – 5; 2) y = 3 –
2
; 3) y = (x – 2)2 – 1.
2 2
3.40. Побудувати графіки функцій:
1) y = x2 – 4x + 3; 2) y = |x2 – 4x + 3|; 3) y = x2 – 4|x| + 3;
4) y = |x – 4|x| + 3|; 5) |y| = x2 – 4x + 3.
2
° 1 x , якщо х d 0;
3) y ®
°̄1 3 х , якщо х ! 0.
х 1
° ( х 3), якщо х z 1;
4) y ® х 1
° 1, якщо х 1.
¯
198
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
няє нерівність xn d b, то a d b.
6. Про «охоплену» послідовність або теорема «про двох міліціо+
нерів».
Нехай виконується нерівність хn d un d yn . Якщо послідовності {хn}
і {уn} збіжні, причому lim x n a , і lim yn a , то послідовність un
n of n of
lim yn b , то:
n of
2) lim cx n c lim x n ca ;
n of n of
§ xn · lim x n a
n of
4) lim ¨ ¸ = = , якщо b z 0.
nof
© yn ¹ lim yn b
n of
201
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
lim yn f .
n of
(1)n 1
або (1 ) 1 H . Тобто H виконується при n >10. Анало+
n n
гічно для H = 0,01 |an – 1|<0,01 при n >100.
1
Для кожного H >0 нерівність |an – 1|< H або H виконується
n
1
при n > .
H
203
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
Отже, при будь+якому H ! 0 існує такий номер N = (або рівний
H
1
цілій частині ), що для всіх n >N (при H = 0,1 для n >10, при
H
H = 0,01 для n >100 і т.д.) виконується нерівність |an – 1|< H , а це
означає, що lim an 1 .
n of
204
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Отже, для всіх номерів більших, ніж 199 при H = 0,005, буде
4n
виконуватися нерівність 2 H . Починаючи з 200 члену всі
2n 1
1 1
члени послідовності будуть знаходитись в інтервалі (2 – ;2+ ),
200 200
тобто в інтервалі (1,995; 2005).
4n
Таким чином, lim 2.
nof
2n 1
Приклад 3.47. Користуючись означенням границі послідовності,
(1)n 1
довести, що послідовність з загальним членом x n має гра+
n
ницю рівну нулю.
Розв’язок. Запишемо ряд членів послідовності:
1, 1 1 1 1 1
2 , 3 , 4 , 5 , 6 , ...
Знайдемо вираз для члена N в залежності від H . Для будь+якого
(1)n 1 1
n >N маємо 0 H , або H .
n n
1
Розв’язавши нерівність відносно n, одержуємо n ! . Отже, за N
H
1
можна брати число (або будь+яке більше число). Таким чином,
H
ª1º 1
для будь+якого H ! 0 існує таке число N = « » , що при n > N =
¬H ¼ H
(1)n 1
виконується нерівність 0 H . Це означає, що границею
n
заданої послідовності є число нуль.
205
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2 (1)n
д) lim( n 2 1 n) 0 ; ж) lim 0.
n of n of n
206
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
207
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Y
b+H 2G
y = f(x)
b M
f(x) 2H
лежать f(x)
тут b–H
0 a–G a a+G X
усі х=а
лежать
тут
Рис. 3.33.
при якому для всіх х, що задовольняють нерівності а < x < а + G маємо
|f(x) – b2| < H .
Позначається:
lim f ( x ) b2 .
x oa 0
208
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
границя lim f ( x ) b.
x oa
M(x) lim M ( x ) A
3) lim = x oa = , якщо B z 0 .
x oa \ (x) lim\ ( x ) B
x oa
209
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
arctg ax a
3) lim = .
xo0
bx b
Друга визначна границя
x
§ 1·
lim ¨ 1 ¸ = е.
x of
© x¹
Наслідки:
1
1) lim (1 D )D = е;
xo0
x
§ 1· 1
2) lim
xof ¨
1 ¸ = ;
© x¹ e
1
1
3) lim
xo0
(1 D )D = ;
e
x
§ k·
4) lim
xof ¨
1 ¸ = еk.
© x¹
1
5) lim (1 kD )D = еk.
x o0
Число е — ірраціональне: е = 2,7182818... Логарифм за основою е
називається натуральним логарифмом і позначається ln.
210
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
2x 3
Приклад 3.50. Знайти lim .
x o3 3 7x
Розв’язок. За теоремами про границі маємо:
lim(2 x 3) 2lim x 3 2
3 3
lim 2 x 3 = x o3 = x o3 = =
3 1
= .
x o3
3 7x lim(3 7 x ) 3 7lim x 3 7
3 24 8
x o3 x o3
1 3 n 2n 2
Приклад 3.51. Знайти lim .
nof 1 n2
Розв’язок.
1 3 n 2n 2 1 3
2
1 3 n 2n 2
n 2
n2 n
lim = lim = lim =
nof 1 n2 nof 1 n2 nof 1
1
n2 n2
1 3 1 3
lim( 2) lim 2 lim lim 2
nof n 2 n nof n nof n nof 002
= = = = –2.
1 1 0 1
lim( 2 1) lim 2 lim1
nof n nof n nof
211
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
9n 2 2n 3
Приклад 3.52. Знайти lim .
nof 5n 2 7 n 4
f ½
Розв’язок. Переконавшись, що маємо випадок ® ¾ , поділимо
¯f ¿
чисельник і знаменник на n2 (найвищий степінь n). Знаходимо:
9n2 2n 3 2 3
9 2
9n 2n 3
2
n 2
n n =
lim = lim = lim
nof
5n 2 7 n 4 nof 5n 2 7n 4 nof 7 4
5 2
n2 n n
2 3 2 3
lim(9
2 ) lim 9 lim lim 2
=
nof n n = n of n of n n of n = 9 0 0 = 9 = 1,8.
7 4 7 4 500 5
lim(5 2 ) lim5 lim lim 2
nof n n n of n of n n of n
2 4 6 8 ... 2n
Приклад 3.53. Знайти lim .
nof 1 3 5 7 ... (2n 1)
f ½
Розв’язок. Маємо невизначеність ® ¾ . Тут чисельник дробу є
¯f ¿
сума n членів арифметичної прогресії, а знаменник є сума (n + 1)
членів другої арифметичної прогресії. Перетворюємо ці прогресії за
відомими формулами. Одержуємо:
2 2n
n
2 4 6 8 ... 2n 2
lim lim
= nof =
nof 1 3 5 7 ... (2n 1) 1 2n 1
(n 1)
2
n 1
= lim = lim = 1.
nof n 1 n of
1 1
n
212
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
tg 2 x
Приклад 3.54. Знайти lim .
xo
S
ctg( x S4 )
4
Розв’язок.
tg 2 x f ½ sin 2 x sin( x S4 )
limS = ® ¾ = lim =
xo
4
ctg( x S4 ) ¯f ¿ x o cos2 x cos( x 4 )
S S
4
sin( S4 x ) 1 1 1 1 1
= limS = limS = = .
xo
4
2sin( 4 x )cos( 4 x )
S S
2 x o cos( 4 x )
S
4
2 1 2
n
Приклад 3.55. Знайти границю lim .
n of
n 1
2
0 ½
® ¾ ).
¯0 ¿
Якщо знаходиться границя дробу, чисельник і знаменник якого
многочлени, які в граничній точці перетворюється в нуль, то згідно
теореми Безу обидва многочлени розділяться без залишку на х – а,
тобто такий дріб можна скоротити на х – а.
x 2
Приклад 3.56. Знайти lim .
x o2 x2 4
Розв’язок. Спочатку переконаємося, що границю функції не мож+
на знайти безпосередньо підстановкою змінної. Що при вказаному
213
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2 x 2 11x 5
Приклад 3.57. Знайти границю lim .
x o5
3 x 2 14 x 5
0 ½
Розв’язок. Переконавшись, що маємо невизначеність ® ¾ , розк+
¯0 ¿
ладаємо чисельник і знаменник дробу на множини, як квадратний
тричлен, за формулою ax2 + bx + c = a(x – x1)(x – x2), де х1 і х2 —
корні тричлена.
2х2 – 11х + 5 = 0,
D = 11 – 4 2 5 = 121 – 40 = 81,
2
11 9 2 1 11 9
x1 = = = , x2 = = 5.
4 4 2 4
1
2х2 – 11х + 5 = 2(x – )(x – 5).
2
3x2 – 14x – 5 = 0,
D = 72 + 3 5 = 64,
78 1 78
x1 = = , x2 = = 5.
3 3 3
1
3x2 – 14x – 5 = 3(x + )(x – 5).
3
214
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
sin 2 x
Приклад 3.58. Знайти границю lim .
x oS 1 cos 3 x
Розв’язок.
1 x 1
Приклад 3.59. Знайти границю lim .
x o0
x
Розв’язок. З’ясувавши спочатку, що при вказаному значенні аргу+
менту задана функція перетворюється в відношення двох нескінчен+
0 ½
но малих величин (випадок ® ¾ ), перетворимо дріб таким чином,
¯0 ¿
щоб скоротити її на множник, який прямує до нуля. Знищимо ірра+
ціональність в чисельнику шляхом помноження чисельника і зна+
менника на (1 + x 1 ), а потім скоротимо дріб на х:
1 x 1 (1 x 1)(1 x 1)
lim = lim =
x o0 x x o 0
x (1 x 1)
1 ( x 1) x 1 1
= lim = lim = lim = .
x o0 x (1 x 1) x o 0 x (1 x 1) x o0
1 x 1 2
215
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2 x
Приклад 3.60. Знайти границю lim .
xo4 3 2x 1
f ½
Розв’язок. Маємо невизначеність виду ® ¾ . Помножимо чисель+
¯f ¿
ник і знаменник на добуток (2 + x )(3 + 2 x 1 ), а потім скоро+
тимо дріб на 4 – х:
2 x (2 x )(2 x )(3 2 x 1)
lim = lim =
x o4
3 2x 1 x o4
(3 2 x 1)(3 2 x 1)(2 x )
(4 x )(3 2 x 1) (4 x )(3 2 x 1)
= lim = lim =
x o4
(9 2 x 1)(2 x ) xo4
(8 2 x )(2 x )
(4 x )(3 2 x 1) (3 2 x 1) 33 3
= lim = lim = = .
x o4
2(4 x )(2 x ) x o4
2(2 x ) 24 4
3
x 6 1
Приклад 3.61. Знайти lim .
xo7 x 7
Розв’язок. Тут і границя чисельника і знаменника дорівнює нулю,
0 ½
тобто маємо невизначеність ® ¾ . Перенесемо ірраціональність із чи+
¯0 ¿
сельника в знаменник. Скористуємося відомою формулою алгебри
(а – b)(a2 + ab + b2) = a3 – b3.
Отже, для того, щоб одержати в чисельнику різницю кубів, необ+
хідно його помножити на 3
( x 6)2 3 x 6 1 . Помноживши і
знаменник на цю величину, одержуємо:
x 6 1 lim ( 3 x 6 1)( 3 ( x 6) 3 x 6 1)
3 2
lim = x o7 =
x o7 x 7 ( x 7)( 3 ( x 6)2 3 x 6 1)
216
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
x 6 1
= lim =
x o7
( x 7)( 3 ( x 6)2 3 x 6 1)
x 7
= lim =
x o7
( x 7)( ( x 6)2 3 x 6 1)
3
1 1 1
= lim = = .
x o7 3
( x 6) x 6 1
2 3 111 3
§ 1 4 ·
Приклад 3.62. Знайти lim ¨ 2 ¸.
x o2
© x 2 x 4¹
Розв’язок. Аналізуючи умову задачі, бачимо, що при вказаній
поведінці аргументу функція представляє різницю двох додатних
нескінченно великих величин (випадок {f; f} }). Після цього пере+
творимо задану функцію до вигляду дробу, чисельник і знаменник
якого одночасно прямує до нуля або нескінченності. Тим самим ви+
падок знаходження границі функції {f; f} зводиться до випадку
0 ½ f ½
® ¾ або ® ¾ . Виконаємо віднімання дробів і одержаний дріб ско+
¯0 ¿ ¯f ¿
ротимо на (х – 2):
§ 1 4 · x 24 x 2
lim ¨ 2 ¸ = lim = lim =
x o2
© x 2 x 4 ¹ xo2 ( x 2)( x 2) xo2 ( x 2)( x 2)
1 1
= lim = .
xo2 x 2 4
217
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Приклад 3.63. Знайти lim x x 2 5 x .
x of
Розв’язок. Якщо розглядати задану функцію як дробову зі знамен+
ником, рівним одиниці, та позбавившись від ірраціональності в чисель+
нику, а потім розділивши чисельник і знаменник дробу на х, маємо:
lim x x 2 5 x = lim ( x x 5 x )( x x 5 x ) =
2 2
x of xof
x x 2 5x
x 2 x 2 5x 5 x 5
= xlim
of
= lim = lim =
x x 2 5x x of
x x 2 5x x of
1 1 5x
5
= = –2,5.
11
sin kx
Приклад 3.64. Знайти lim .
x o0 sin lx
Розв’язок.
sin kx
kx
sin kx kx kx k
lim = lim = lim = .
x o0 sin lx x o0 sin lx xo0 lx l
lx
lx
sin kx sin lx
lim та lim рівні одиниці.
xo0
kx x o0 lx
218
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
x2
Приклад 3.65. Знайти lim .
x o0 1 cos x
Розв’язок. Перетворимо тригонометричну функцію
x
1 cos x 2sin 2 .
2
2
x
2 2
x x 4
lim = lim = 2lim =
x o0 1 cos x x o0 x 2 x o0 x 2
2sin sin
2 2
x x
= 2lim
2 lim 2 = 2 11 = 2.
xo0 x x o0 x
sin sin
2 2
cos kx cos lx
Приклад 3.66. Знайти lim .
x o0 x2
Розв’язок. Перетворимо формулу
kl kl
cos kx – cos lx = –2sin x sin x.
2 2
kl kl
cos kx cos lx 2sin x sin x
lim = lim 2 2 =
x o0 x2 x o0 xx
k 2 l 2 l 2 k2
= = .
2 2
219
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
kl kl
sin x sin x
lim 2 2
та lim рівні одиниці.
x o0 kl x o0 kl
x x
2 2
Sx
Приклад 3.67. Знайти lim (1 x )tg .
x o1 2
Розв’язок. Встановивши, що при вказаній зміні аргументу функ+
ція представляє добуток нескінченно малої величини на нескінчен+
но велику величину (невизначеність {0 f} ), перетворимо її до виду
дробу, чисельник і знаменник якого одночасно прямує до нуля або
нескінченості.
Sx
(1 x )sin
Sx 2 =
lim (1 x )tg = lim
x o1 2 x o1 Sx
cos
2
Sx (1 x ) (1 x )
= lim sin lim = 1 lim =
x o1 2 x o1 Sx x o1 S Sx
cos sin( )
2 2 2
S
(1 x )
2 2 2 2
= lim = 1 = .
S xo1 S S S
sin (1 x )
2
220
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
xof
© x¹ D o0
x
§ x 1·
Приклад 3.68. Знайти lim ¨ ¸ .
x of
© x 1¹
1 x
Розв’язок. Тут основа степеня f ( x ) o 1 , коли x o f , а
1 x
показник степеня x o f . Має місце випадок невизначеності виду
{1f } .
x x x
§ x 1· § x 111 · § x 1 2 ·
lim ¨ ¸ = lim ¨ ¸ = lim ¨ ¸ =
x of
© x 1 ¹ x of
© x 1 ¹ x of
© x 1 x 1¹
2x
§ x ·
x 1 x 1
2x
§ 2 · ¨ § 2 · 2
¸
= lim 1 = lim 1 = lim e 1 =
x
x of ¨ x 1 ¸¹ x of ¨ ¨ x 1 ¸¹ ¸
© © x of
© ¹
2x
2x 2
lim lim x lim
x of x 1 x of 1 1 2
x of x 1
=e = e x
= e x
= e .
3 x 2
§ 4x 1 ·
Приклад 3.69. Знайти lim ¨ ¸ .
x of
© 4x 3 ¹
Розв’язок.
3 x 2 3 x 2 3 x 2
§ 4x 1 · § 4x 3 3 1 · § 4x 3 4 ·
lim ¨ = lim ¨
x of 4 x 3 ¸
= lim ¨ =
© ¹ x of
© 4x 3 ¸
¹ x of 4 x 3
© 4 x 3 ¸¹
221
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
4(3 x 2)
§ 4 x 3
· 4 x 3
¨ § · 4
¸ 12 x 8
¨ 1 ¸ 12 x 8
= lim ¨ ¨ 1 ¸ lim
¸ = lim (e 1 ) 4 x 3 = e x of 4 x 3 =
x of ¨ 4 x 3 ¸ x of
¨¨ ¸ ¸
¨© 4 ¹ ¸
© ¹
12 x 8
x
lim
x of 4 x 3 12 3
= e x
= e 4
= e .
5x
x 2 1
Приклад 3.70. Знайти lim 3 x 2 .
xo1
Розв’язок.
5x 5x 5x
x 2 1
lim 3 x 2
x 2 1 ( x 1)( x 1)
x o1
= lim 1 3 x 1 2 = lim 1 3( x 1) =
x o1 xo1
15 x
= lim e x 1 = e x o1 x 1 = e 2 .
15 x lim
= lim 1 3( x 1) 3( x 1)
1 15 x
x 1
15
xo1 x o1
1000n3 3n2 3
n 3 2n 1
3.73. lim . 3.74. lim .
nof 0,001n4 100n2 1 nof
n2
n 3 2n 1 3 n 4 1
3.75. lim .
nof 4
n 6 6 n5 2 5 n 7 3 n 4 1
n! (n 2)! (n 1)!
3.76. lim . 3.77. lim .
nof (n 1)! n ! nof (n 3)!
222
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
x2 5 x 2 2x 1 .
3.80. lim . 3.81. lim
x o2
x2 3 x o1
x3 x
x 3 3 x 2 2x 2x 2 5x 7
3.82. lim . 3.83. lim .
xo2
x2 x 6 xo1
3x 2 x 2
x2 x 6 8x 3 1
3.84. lim . 3.85. lim1 .
x o3
2 x 2 x 21 xo 2 6x 2 5x 1
x3 x 2 § 1 3 ·
3.86. lim . 3.87. lim ¨ 2 ¸
.
x o1 x3 x2 x 1 xo1
©1 x 1 x ¹
x 1 2 2x 1 3
3.88. lim . 3.89. lim .
x o3
x 2 1 x o4
x 2 2
2x 7 5 2 x
3.90. lim . 3.91. lim .
x o9
3 x x o4
6x 1 5
1 3 x 1 2x
3
1 x 3 1 x
3.92. lim . 3.93. lim .
xo0 x x2 xo0 x
3.94. lim ( x 1 – x 1 ).
2 2
3.95. lim ( x 2 1 x ).
xof x orf
1 cos x 1 cos3 x
3.96. lim . 3.97. lim .
x o0
x2 xo0 x sin 2 x
1 sin x cos x tg D sin D
3.98. lim . 3.99. lim .
x o0
1 sin x cos x D o0 D3
cos(a x ) cos(a x )
3.100. lim .
xo0 x
223
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 cos 8 x arctg 2 x
3.101. lim . 3.102. lim .
xo0 1 cos 4 x xo0 5x
cos x cos 3 x sin( x 1)
3.103. lim . 3.104. lim .
xo0
x sin 2 x xo1
1 x2
2 x 4 x 3
§ x 7· § 3x 4 ·
3.105. lim ¨ ¸ . 3.106. lim ¨ ¸ .
xof
© x 5¹ xof
© 3x 5 ¹
x 5
3.107. lim ¨
§ 3x · . 3.108. lim x
1 2x .
¸
x of
© 3x 2 ¹ xo0
x 1
§ 2x 5 ·
3.110. lim 2 x 3 x 2 .
3x
3.109. lim ¨ ¸ .
xof
© 2x 1 ¹ x o2
x o1 x o1
3.115. limS
S4 x . 3.116. lim
1 sin x 1 sin x
.
xo 4 sin( S x )
3
4
x o0 tg x
2x
1 cos 3 x x 2 4
3.117. lim . 3.118. lim 3 x 5 .
x o0 x o2
x sin 2 x
224
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
225
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
lim f (x ) z f ( x 0 ) ½
x o x 0 0 °
°
lim f (x ) z f (x 0 ) ¾ неусувний розрив І+го роду
x o x0 0
°
lim f (x ) z lim f (x ) °
x o x 0 0 x o x0 0 ¿
1
Приклад 3.119. Знайти точки розриву функції y .
x 4
2
1
Розв’язок. Функція y визначена при всіх значеннях х,
x2 4
крім х = r 2. Ця функція елементарна, через це вона неперервна на
226
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
всій області свого визначення: f < х < –2, –2 < x < 2, 2 < x < f .
Вона не визначена в точках х1 = 2 і х2 = –2, але визначена поблизу
цих точок. Задана функція в точках х1 і х2 має розриви. Знайдемо
односторонні границі заданої функції при прямуванні аргументу х
до точок розриву зліва і справа.
1
а) lim y = lim = f ,
x o20 xo20 x 4
2
но великою;
1
lim y = lim = f ,
x o20 x o20 x 4
2
так як при
x o 2 0 величина Y
х2 – 4 є від’ємною
нескінченно малою
величиною, а обер+
нена її величина
1 –2 0 2 Х
є від’ємною
x 4
2 1
4
нескінченно вели+
кою;
Рис. 3.34.
227
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
lim y = lim = f ,
x o 2 0 x o2 0 x 4
2
но великою.
Отже, в точці х = 2 функція має нескінчений розрив. Див. рис.
3.34.
| x 1|
Приклад 3.120. Знайти точки розриву функції y x 1 і
x 1
стрибок функції в точці розриву.
Розв’язок. Задана функція визначена і неперервна на всій числовій
осі крім точки х = –1. Із цього слідує, що в точці х = –1 функція має
розрив.
Дослідимо цю точку розриву
| x 1| ( x 1)
lim ( x 1) = lim ( x 1 ) = lim (–х – 1) = 0.
x o10 x 1 xo10
x 1 x o10
| x 1|
lim ( lim ( x 1 x 1 ) = lim (х – 1) = –2.
x 1) = x o
x o10
x 1 10
x 1 x o10
x 1, при x 1
y ® . –1 0 1 Х
¯ x 1, при x ! 1
Її графік зображено на рис. –2
3.35.
Рис. 3.35.
228
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
2 x , при 0 d х d 1,
°
f ( x ) ® 4 2 х , при 1 x 2,5,
°2 x 7, при 2,5 d x f.
¯
знайти точки розриву та стрибки функції в точках розриву, побуду+
вати графік.
Розв’язок. Неелементарна функція f(x) визначена для всіх зна+
чень х t 0. Вона може мати розрив в точках х = 1 і х = 2,5, де
змінюється її аналітичний вираз. У всіх інших точках своєї області
визначення f(x) неперервна, так як кожна із формул, якими вона
задана, визначає собою елементарну функцію, неперервну в своєму
інтервалі зміни аргументу х.
Дослідимо точки х = 1 і х = 2,5:
а) lim f(x) = lim 2 x = 2;
xo10 xo10
229
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Y
2
y = 4 – 2x
y 2 x
y = 2x – 7
0 1 2 2,5 3 3,5 X
–1
–2
Рис. 3.36.
x 2 1
в) y x ; г) y ;
| x 2| x 3x 2 4x
3
x , при х d 1,
1 °
д) y e ;
x 1
ж) y ® 2
°¯ х 1 , при х ! 1.
230
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
231
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
5000
100
40000 (т) .
12,5
3 задача. Знайти вираз даного числа у відсотках іншого (так зва+
не відсоткове відношення двох чисел). Ділимо одне число на інше
(знаходимо їх відношення) і результат помножуємо на 100.
Приклад 3.127. Плановий видобуток нафти має становити 160
млн т фактичний видобуток досяг 164 млн т. На скільки відсотків
був виконаний план видобутку нафти?
164
100 102,5% .
160
232
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Отже,
Аn = А(1 + ni).
Приклад 3.128. Якщо А = 5000, а відсоткова ставка р = 4, то
накопичена протягом трьох років сума буде така:
А3 = 5000(1 + 3 0,04) = 5000 1,12 = 5600.
Якщо відсоток початкового числа додається до цього числа, а далі
відсоток нараховується на утворену суму, тобто на більше число, то
говорять про складні відсотки.
Складемо таблицю:
k, років 0 1 2 3 4
Аk 250 103 5 105 106 2 106 4 106
234
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
3.6.6. Дисконтування
Наведені вище формули зв’язують змінні величина А, Аn, i, n,
p
де і = , р — процентна ставка. Знаючи три з них, можна знайти
100
четверту.
Наприклад, з основної формули для нарахування складних
p n
відсотків Аn = А(1 + ) , після нескладних перетворень, отримає+
100
мо наступні формули:
§ 1
·
ln An ln A ¨ § An · n ¸
n ; p = 100 ¨ ¸ 1 ;
ln(1 100 ¨¨ © A ¹ ¸¸
p
)
© ¹
p –n An
A = An(1 + ) = .
100 p n
(1 )
100
Відмітимо, що операція знаходження первісного вкладу А нази+
вається дисконтуванням. Значення А називають також сучасним
значенням для Аn–. Різницею D між кінцевою сумою Аn–, та сумою А,
що дисконтується, називається дисконтом:
D = Аn– – A.
Якщо грошові кошти А вкладати під прості відсотки на n років
за питомою відсотковою ставкою і, то остання сума буде така:
Аn– = А(1 + nі).
Отже, дисконтовані грошові кошти становитимуть:
An
A .
1 ni
У разі складних відсотків маємо: Аn = А(1 + і)n, а дисконтоване
значення грошової суми:
An
A .
(1 i)n
235
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1
Коефіцієнт Q = p називають коефіцієнтом дисконту.
1 i 1 100
236
Розділ III. Вступ до математичного аналізу
Задача 3.133. Сума 800 тис грош. од. інвестується на 3 роки під
складні відсотки за ставкою 80% річних. Знайти нарощену суму за
цей період.
Розв’язок. Скористаємося формулою Аn = А(1 + і)n, де n = 3,
p 80
A = 800 тис грош. од., p = 80%, i = = = 0,8.
100 100
A3 = 800(1 + 0,8)3 = 800(1,8)3 = 800 5,832 = 4665,5 (тис грош. од.).
Задача 3.134. При одній і тій же відсотковій ставці за схемою
неперервного нарахування відсотків вкладник С через 2 роки одер+
жує 1000 грош. од., вкладник Д через 4 роки одержує 600 грош. од.
Знайти відсоткову ставку р, якщо первісний вклад вкладника С вдвічі
більше, ніж вклад вкладника Д.
Розв’язок. Скористаємося формулою Аn = Аеіn. Тоді А2 = А(С)е2і;
А4 = А(Д)е4і. Позначимо через А(С) і А(Д) — початкові вклади вклад+
ників С і Д відповідно. Звідси А(с)= А2е–2і; А(Д)=А4е–4і. Враховуючи,
що А(С) = 2А(Д), маємо:
1000 е–2і = 1200 е–4і.
Звідси
1
е2і = 1,2; 2і = ln 1,2; i = ln 1,2 = 0,09116; p = i100% = 9,1%.
2
237
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
238
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
'y
Приклад 4.1. Шляхом знаходження границі lim знайти
' x o0 'x
похідні наступних функцій:
1
1) y ; 2) у = cos 3x.
x
Розв’язок. Користуючись вказаними загальними правилами для
безпосереднього знаходження похідної, послідовно знаходимо:
1
1) Для функції y :
x
1
І) y 'y ;
x 'x
239
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 'x
ІІ) 'y = – = ;
x 'x x x ( x 'x )
'y 'x
ІІІ) = ;
'x x ( x 'x )
'y 'x 1
IV) y c = lim = lim ( ) = 2.
' x o0 'x ' x o 0 x ( x 'x ) x
2) Для функції у = cos 3x.
І) y 'y cos 3( x 'x ) ;
3 3
ІІ) 'y cos 3( x 'x ) cos 3 x 2sin(3 x 'x )sin 'x ;
2 2
3 3
2sin(3 x 'x )sin 'x
'y 2 2
ІІІ) = ;
'x 'x
3
'y sin 'x
3 2
IV) y c = lim = 2 lim sin(3 x 'x ) lim =
' x o0 'x ' x o0 2 ' x o0 'x
3 3
sin 'x
= 2sin 3 x lim 2 2 = 2sin 3 x 3 3sin 3 x .
' x o0 3 2
'x
2
4. (Cu)c C ucx .
5. (uv)c ucx v uvcx .
§ u ·c ucx v uvcx
6. ¨ ¸ ,
©v¹ v2
(Тут С — стала величина, u, v — функції аргументу х, що мають
похідні).
7. Нехай y = f( M (x)) — складна функція, тобто y = f(u), а u = M (x).
Якщо для відповідних один одному значень х і u існують похідні
fuc(u) i uxc M c( x ) , то існує похідна від у по х, причому
yxc fuc(u) uxc ( x ) .
Користуючись цим співвідношенням, таблицю формул диферен+
ціювання можна подати так:
a a
8. y ; ycx ucx (a — стала величина).
u u2
9. а) y = un; yxc nu n1 uxc .
1
б) y u; yxc uxc .
2 u
10. y = sinu; yxc cos u uxc .
11. y = cosu; ycx sin u ucx .
1
12. y = tgu; yxc uxc .
cos 2 u
1
13. y = ctgu; yxc uxc .
sin 2 u
1
14. y = arcsinu; yxc uxc .
1 u2
241
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
15. y = arccosu; ycx ucx .
1 u2
1
16. y = arctgu; yxc uxc .
1 u2
1
17. y = arcctgu; yxc uxc .
1 u2
18. a) y = au; yxc a u ln a uxc ;
б) y = eu; yxc e u uxc .
1
19. a) y = logau; yxc uxc ;
u ln a
1
б) y = lnu; yxc uxc .
u
20. a) y = uv; де u M(x) , v \ (x) ,
yxc v u v 1 uxc u v ln u vxc .
Приклад 4.2. Знайти похідні; користуючись формулами диферен+
ціювання:
8
1) y = x2 – 5x + 4; 2) y ;
x2
5 1 1
3) y = x + – 2 + ;
3
x x 3x 3
x2
5) y = ; 6) y = (5x3 + 4x2 + 8)4;
x2 1
3
7) y = 3
2 x4 ; 8) y = ;
(3 x 5)32
242
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1
, обчислити f c(1) ;
x
9) f(x) = 3 + + 6 x
25 x
1 x
10) y = sin 2x2; 11) y = tg ;
x
12) y = 3sin2x; 13) y = sin35x cos53x;
14) y = arcsin2x; 15) y = arctg x ;
16) y = arccos 3x; 2
17) y = arctg4 3 x ;
2
3x
18) y = 4sin ; 19) y = e x 2 x 3 ;
3
arcsin x
20) y = e ; 21) y = lncos3x;
23) y = ln( x 1 x ) ;
2
22) y = ln5ctg4x;
1 tg M
24) y = ln 4 ; 25) y = xx.
1 tg M
Розв’язок.
1) y c ( x 2 5 x 4)c (
x 2 )c (5 x )c 4c x 5 1 0
2
2x 5 .
за формулою (3) за формулами (9 а ; 4; 1)
§ 8 ·c 8 8 16
1) yc ¨ 2 ¸ 4 ( x 2 )c 4 2 x .
©x ¹ x
x
x3
за формулами (8; 9 а )
243
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 5 2 1
+ 2x–3 – x–4 = – + 3 – .
2 x 3
3 x 4 x x4
3) За формулою (5) маємо при u = 3x 2 + 5 ax – 2 a 2 ,
v a2 3 x 2
y c (3 x 2 5ax 2a 2 )c a 2 3 x 2 (3 x 2 5ax 2a 2 )( a 2 3 x 2 )c
1
(6 x 5a) a 2 3 x 2 (3 x 2 5ax 2a 2 ) 6Nx
2 a2 3 x 2
похідна
підкореневого
похідна квадратного виразу
кореня
Після спрощення:
5a 2 30ax 2 27 x 3
yc .
a2 3 x 2
5) Використовуючи формулу (6), одержуємо:
dy § x 2 ·c ( x 2 )c( x 2 1) x 2 ( x 2 1)c 2 x ( x 2 1) x 2 2 x
dx ¨© x 2 1 ¸¹
= = = =
( x 2 1)2 ( x 2 1)2
2x 3 2x 2x 3 2x
= = .
( x 1)
2 2
( x 1)2
2
3
6) yc 4(5 x 3 4 x 2 8) (5 x 3 4 x 2 8)c 4(5 x 3 4 x 2 8)3 u
u(15 x 8 x ).
2
1 1
1 1
7) yc ( 3 2 x 4 )c ((3 x 4 ) 3 )c (3 x 4 ) 3 (2 x 4 )c
3
2
1 4x 3
(3 x 4 ) 3 4 x 3 .
3 3 3 (2 x 4 )2
244
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
похідна дробу з
сталим чисельником
§ 1 ·c
1 1 1
f c( x ) (3 x 25 x 6 x )c 3 x ln 3 ¨ ¸ 25 x ln 2 (5 x )c
2
©x¹
1
§ 1 ·c 1
§ 1 · 5 x
1
§ 1 1 ·
6 ln6 ¨ x 2 ¸
x2
3 ln 3 ¨ ¸ 2 ln 2 (5) 6 ln6 ¨ x 2 ¸
x x2
© ¹ © x¹ ©2 ¹
1 1x 1 x 2 12
1
5 x
3 ln 3 5 2 ln 2 6 x ln6.
x2 2
§ 1 x ·c 1 § 1 x ·c 1 1 x (x 1)1
yc = ¨ tg = ¨ x ¸ = =
© x ¸¹ 2 x 1 © ¹ 2 x 1 x2
cos cos
x x
1 1
= .
x2 x 1
cos2
x
245
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
15) yxc (arctg u)cx ucx .
1 u2
Запам’ятаємо, що похідна функції y = arctgu дорівнює дробу, в
якому чисельник дорівнює 1, а знаменник дорівнює 1 плюс квадрат
функції, що стоїть під знаком арктангенса, і дріб домножується на
похідну цієї функції.
y = arctg x ,
1 1 1 1
yc = ( x )c = = .
1 ( x ) 2
1 x 2 x 2 x (1 x )
16) y = arccos23x.
246
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
§ 1· 6arccos 3 x
= 2arccos 3x ¨ 3¸ = .
¨ 1 (3 x )2 ¸¹ 1 9x 2
©
17) y = arctg4 3 x .
c c
yc = arctg 4 3 x = 4arctg3 x arctg 3 x =
3
§ · § · 1 1 1
= 4arctg3 3 x ¨ ¸
© 1 ( x ) ¹
1
3 2 x c = 4arctg
3 33
x ¨
© 1 (
1
3
x )2 ¸
¹ 3
x3 =
4arctg 3 3 x 1 4 arctg 3 3 x
= = .
3(1 3 x 2 )
3
x2 3 3 x 2 (1 3 x 2 )
sin 2 3 x
18) y 4 .
За формулою (18а) маємо:
sin 2 3 x 2
)c = 4sin ln 4 (sin 2 x )c = 4sin
2
y c = (4 3x 3x
ln 4 2sin 3 x (sin 3 x )c =
2 2
= 4sin 3x
ln 4 2sin 3 x cos3 x 3 = 3sin6 x 4sin 3x
ln 4 .
x 2 x 3
19) y e .
За формулою (18б) маємо:
yc = e x 2 x 3
c=e x 2 x 3
c
x 2 x 3 =e x 2 x 3
2 x x 3 2
1
( x 2 x 3)c =
x 2 x 3
x 2 x 3 1 (2 x 1)e
= e (2x + 1) = .
2 x2 x 3 2 x2 x 3
3
20) y e arcsin x
.
247
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
yc = e
arcsin 3
x
c = e arcsin 3 x
( arcsin 3 x )c =
x ) (arcsin x )c
3
= e arcsin x
(–3arcsin2 =
§ ·
= e arcsin
3
x
(–3arcsin2 x ) ¨
1
¸
¨ 1( x)2 ¸
x c =
© ¹
3
= e (arcsin2 x) = .
1 x 2 x 2 x x2
21) y = lncos3x.
1
За формулою (19б), якщо y = lnu, то y c uc . Тобто одержати
u
похідну від функції lnu, де и – функція х, потрібно одиницю поділи+
ти на функцію и, яка стоїть під знаком логарифму, одержаний дріб
слідує помножити на похідну цієї функції.
1 1
yc = (lncos3 x )c = (cos3 x )c = (–sin 3x) 3 = –3tg3x.
cos 3x cos3x
22) y = ln5ctg4x.
Тут спочатку диференціюється степінь логарифму, а потім береть+
ся похідна від логарифмічної функції.
yc = (ln 5 ctg 4 x )c = 5ln4ctg 4x (ln ctg 4 x )c =
1 § 1 · § sin 4 x 1 ·
= 5ln4ctg4x ¨ sin 2 4x ¸ 4 = –20 ln ctg 4x ¨ cos4 x sin 2 4 x ¸ =
4
ctg 4x © ¹ © ¹
20 ln 4 ctg 4 x 40 ln 4 ctg 4 x
= = .
sin 4 x cos 4 x sin 8 x
23) y ln( x 1 x 2 ) .
yc ln x 1 x2 c = x 11 x x 1 x c =
2
2
248
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1 § 1 · 1 § x ·
= ¨1 2x ¸ = ¨1 ¸ =
x 1 x © 2 1 x
2 2
¹ x 1 x ©
2
1 x2 ¹
1 1 x2 x 1
= = .
x 1 x2 1 x2 1 x2
1 tg M
24) y ln 4 .
1 tg M
Спочатку перетворимо задану функцію згідно властивостям ло+
гарифмів, а потім диференціюємо за формулами.
1
y= ((ln(1 + tg M ) – ln(1 – tg M )).
4
1 1
yc = (ln(1 tg M ) ln(1 tg M ))c = (ln(1 tg M )c ln(1 tg M )c) =
4 4
1 1 1 1§ 1 § 1 ·
= ( (1 tg M )c – (1 tg M )c ) = ¨ ¨ ¸–
4 1 tgM 1 tgM 4 © 1 tgM © cos2 M ¹
1 § 1 ·· 1 1 § 1 tg M 1 tg M ·
– ¨ 2 ¸ ¸ = cos 2 M ¨ ¸ =
1 tgM © cos M ¹ ¹ 4 © (1 tg M )(1 tg M ) ¹
1 1 2 1 cos2 M 1
= = = .
4 cos M 1 tg M
2 2
2 cos M (cos M sin M ) 2cos 2M
2 2 2
25) y = xx.
Задана функція є показникові+степенева функція y = uv, де
u M ( x ) , v \ ( x ) , похідна якої знаходиться за формулою:
y xc v u v 1 uxc u v ln u vxc .
yc ( x x )c x x x 1 ( x )c x x ln x ( x )c = x xx–1 1 + xxlnx 1 =
= xx + xxlnx = xx(1 + lnx).
249
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 1
lny = ln(x – 1) + ln(x + 1) + ln(x – 2),
2 3
3 1
(ln y)cx (ln( x 1) ln( x 1) ln( x 2))c ,
2 3
1 1 3 1 1 1 2x 2 3 x 1
yc = + + = ,
y x 1 2 x 1 3 x 1 ( x 2 1)( x 2)
2x 2 3x 1 2x 2 3x 1
yc = y (х – 1) 3 ( x 1) ( x 2) =
2
=
( x 2 1)( x 2) ( x 2 1)( x 2)
250
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
2x 2 3x 1
= .
3
( x 1)( x 2)2
б) y = y = (sinx)cos x;
lny = ln((sinx)cos x) = cosxln(sinx),
(ln y)c (cos x ln(sin x ))c (cos x )c ln sin x cos x (ln sin x )c
1
= – sinxlnsinx + cosx cosx,
sin x
1 cos 2 x
yc = –sinxlnsinx + ,
y sin x
cos2 x cos2 x
yc = y(–sinxlnsinx + ) = (sinx)cos x(–sinxlnsinx + ).
sin x sin x
x2 x 1 1 x2
1) y ; 2) y ;
x2 1 x
3) y 1 x3 ; 4) y = ctg 3 1 x 2 ;
5) y = x4 tg2x; 6) y = sin2(cosx);
7) y = ecosxsin2x; 8) y = log3(x2 – 1);
9) y = x arccosx; 10) y = ln(arccos2x);
11) y = (1 + ln sinx)2; 12) y = arcsin2(ln(a2 + x2));
x § 1 ln x ·
13) y = arcctg ; 14) y = sin2 ¨ ¸;
1 x 3
© x ¹
x x
15) y = x 2 1 + ln( x x 2 1 ); 16) y = (x2 + 4)arctg ;
2 2
251
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3
2x
17) y 2arcsin ; 18) y = arсctg3e–5x;
1 ln(2 x 3) x
19) y e arctg ; 20) y = x 4 x + 4arcsin
2
;
2
32) y = ln(xsinx 1 x );
2
31) y = x3arctgx3;
x 2(3 x )4
33) y ; 34) y = xlnx;
( x 1)5
ln( ax 2 bx c )
35) y e ; 36) y = ln arctg 1 x 2 ;
arcsin 4 x
37) y = arctg(ln(ax + b)); 38) y ;
1 4x
( x 2)2 3 x 1
39) y = 10xtgx; 40) y ;
( x 5)3
1
41) y (2 x ) x ; 42) y = ln arcсtg ;
1 x
252
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
ay x 2
yc .
y 2 ax
б) xy = yx.
Прологарифмуємо обидві частини даного рівняння (за основою
е), потім продиференціюємо по х, розглядаючи у як функцію х.
ln xy = ln yx,
yln x = xln y,
( y ln x )cx ( x ln y)cx ,
253
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
xy ln y y 2 y( x ln y y)
yc = 2 = .
xy ln x x x ( y ln x x )
ytc
yxc = .
x tc
Похідна другого порядку визначається за формулою:
dyc
d 2 y dyc
= = dt .
dx 2 dx dx
dt
S dy d2y
Приклад 4.6. Знайти при t похідні та функції
4 dx dx 2
x cos t t sin t
®
¯y sin t t cos t .
Розв’язання.
dy yc
1) = t .
dx x tc
Знайдемо
x tc (cos t t sin t )ct = –sin t + sin t + t cos t = t cos t,
ytc (sin t t cos t )ct = cos t – cos t + t sin t = t sin t,
dy t sin t
= = tg t,
dx t cos t
dy S
= tg = 1.
dx t S 4
4
d ( y ') d 1
d2y (tg t ) 1
2) = dt = dt =
cos2 t = .
dx 2 dx t cos t t cos t t cos3 t
dt
255
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
d2y 1 1 1 16 8 2
S = S = = = = .
dx 2 t cos 3 S S § 2 ·
3
S 2 2 S 2 S
4 4 4
4 ¨© 2 ¸¹ 4 8
dy d 2y
Приклад 4.11. Знайти похідні та від функцій, що зада+
dx dx 2
но параметрично.
x 1 t2 x a(t sin t )
1) ® ; 2) ® ;
t t ¯ y a(1 cos t )
3
¯y
t 1
°° x t ; x ln(1 t 2 )
3) ® 4) ® ;
°y t 1 ¯y t arctg t
°̄ t
1 t2
°° x
x M (1 sin M ) t2 1
5) ® ; 6) ® t ;
¯ y M cos M °y
¯° t2 1
x e t sin t
7) ® .
¯y e t cost
258
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
260
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
261
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
у – у1 = (х – х1).
f c( x1 )
Приклад 4.14. Скласти рівняння дотичної та нормалі:
1) до параболи у = х2 – 4х в точці, де х1 = 1;
2) до кривої у = 3х4 – 5х2 + 4 в точці х1 = –1, у1 = 2;
3) до кривої 4х3 – 3ху2 + 6х2 – 5ху – 8у2 + 9х + 14 = 0 в точці
М1(–2; 3).
Розв’язок.
1) Підставимо в рівняння параболи задану абсцису точки дотику
х1 = 1 і знайдемо її ординату:
у1 = 12 – 4 1 = –3.
Для визначення кутового коефіцієнту дотичної знайдемо по+
хідну yc із рівняння параболи та обчислимо значення похідної в
точці х1 = 1.
yc ( x 2 4 x )c 2 x 4 ,
yc(1) = 21 – 4 = –2.
Підставляючи в рівняння дотичної х1, у1, yc(1) , одержуємо рівнян+
ня дотичної:
у –(–3) = –2(х – 1)
або
2х + у + 1 = 0,
і рівняння нормалі
1
у+3= (х – 1)
2
або
х – 2у – 7 = 0.
2) Перевіримо, чи задана точка М1(–1; 2) є точкою дотику:
3(–1)4 – 5(–1)2 + 4 = 3 – 5 + 4 = 2
Знаходимо кутовий коефіцієнт дотичної:
y c = 12х3 – 10х,
k = y c(1) = 12(–1)3 – 10(–1) = –12 + 10 = –2.
262
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
Рівняння дотичної:
у – 2 = –2(х + 1),
2х + у = 0.
Рівняння нормалі:
1
у–2= (х + 1),
2
2у – 4 = х + 1,
х – 2у + 5 = 0.
3) Перевіривши, що задана точка М1(–2; 3) лежить на кривій,
тобто є точкою дотику, знаходимо кутовий коефіцієнт дотичної.
Рівняння кривої задане в непевному виді. Знаходимо похідну за
правилом диференціювання непевної функції.
12х2 – 3у2 – 6ху y c + 12х – 5у – 5х y c – 16у y c + 9 = 0,
12 x 2 3 y 2 12 x 5 y 9
yc ,
6 xy 5 x 16 y
263
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
S sin S 2cos S
y cx (t = ) = 2 2 = 1 = 1 .
2 2sin 3cos S
S 2 2
2 2
Рівняння дотичної:
1
у–2= (х – 3),
2
2у – 4 = х – 3,
х – 2у + 1 = 0.
Рівняння нормалі:
у – 2 = 2(х – 3),
у – 2 = –2х + 6,
2х + у – 8 = 0.
264
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
° x2 3 cos t S
в) до еліпса ® в точці, де t = .
°̄ y 2sin t 6
265
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
'y
Із визначення похідної f c( x ) = lim та границі змінної
' x o0 'x
'y
слідує, що = f c( x ) D або 'y f c( x )'x D'x , де D o 0 ,
'x
якщо 'x o 0 , тобто приріст функції може бути представлений в
вигляді суми двох доданків. Перший доданок f c( x )'x містить
приріст 'x незалежної змінної в першому степені, тобто він лінійний
відносно 'x . Цей перший доданок є головною частиною приросту
функції.
Головна частина приросту функції y, лінійна відносно приросту
незалежної змінної, називається диференціалом функції і позна+
чається знаком dy:
dy f c( x )'x .
Диференціал незалежної змінної х дорівнює її приросту dy 'x .
Через це
dy f c( x )dx ,
тобто диференціал функції дорівнює її похідній, помноженій на ди+
ференціал незалежної змінної. Отже, щоб знайти диференціал якої+
небудь функції, необхідно знайти похідну цієї функції і помножити
її на диференціал незалежної змінної.
2. d(u r v) = du r dv.
3. d(u v) = udv + vdu.
§u· vdu udv
4. d ¨ ¸ = .
©v¹ v2
268
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
S 1
arctg 0,98 | + (–0,02) | 0,7754.
4 2
269
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
0 ½ f ½
4.5.1. Випадки ® ¾ та ® ¾
¯0 ¿ ¯f ¿
Випадки знаходження границь:
0 ½
1) ® ¾ — коли функція являє відношення двох нескінченно ма+
¯0 ¿
лих величин;
f ½
2) ® ¾ — коли функція являє відношення двох нескінченно ве+
¯f ¿
ликих величин.
Згідно правилу Лопіталя в цих випадках можна замінити відно+
шення функцій відношенням їх похідних, тобто якщо M1 ( x ) та
M2 ( x ) одночасно прямують до нуля або до нескінченості при x o a
або x o f , то
M1 ( x ) M c (x)
lim = lim 1 .
M2 ( x ) M2c ( x )
Якщо остання границя існує або дорівнює нескінченості, то вона
буде дорівнювати шуканій границі. Якщо ж відношення похідних
270
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
0 ½ f ½
також буде являти випадок ® ¾ або ® ¾ , то можна знову застосу+
¯0 ¿ ¯f ¿
вати правило Лопіталя, якщо це корисно, до одержання результату.
Приклад 4.22. Знайти границю:
x 3 5x 2 2x 8
lim .
x o1 x 4 2 x 3 16 x 2 2 x 15
Розв’язок. Якщо в заданий дріб підставити –1 замість х, то одер+
0 ½
жимо «невизначеність» виду ® ¾ . Застосуємо правило Лопіталя
¯0 ¿
одержуємо:
x 3 5x 2 2x 8 3 x 2 10 x 2 15 5
lim = lim = = .
x o1 x 2 x 16 x 2 x 15
4 3 2 x o1 4 x 6 x 32 x 2 24 8
3 2
e x e x 2x
Приклад 4.23. Обчислити lim .
x o0 x sin x
Розв’язок. Якщо замінити в даному дробу х нулем, то одержує+
0 ½
мо «невизначеність» виду ® ¾ . Застосуємо правило Лопіталя: за+
¯0 ¿
мінимо чисельник і знаменник дробу їх похідними, потім ще раз і
ще раз їх похідними і прийдемо до знаходження границі нового
відношення.
e x e x 2x e x e x 2 e x e x
lim = lim = lim =
x o0 x sin x x o0
1 cos x x o0 sin x
e x e x 11
= lim
x o0
= = 2.
cos x 1
tg 3 x
Приклад 4.24. Обчислити limS .
xo 2 tg 5 x
271
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
S
Розв’язок. При x o функції tg 3x i tg 5x — величини нескінчен+
2
f ½
но великі, тобто ми маємо «невизначеність» виду ® ¾ . Застосуємо
¯f ¿
правило Лопіталя, тобто замінимо відношення функції відношенням
їх похідних і будемо знаходити границю цього нового відношення.
3
tg 3 x 2 3cos2 5 x 2
3 lim cos 5 x
limS = limS cos 3 x = lim
x o S2 5cos 2 3 x
= S 2 =
x o 2 tg 5 x xo 2 5 5 x o 2 cos 3 x
cos 2 5 x
2 2 2
3 § cos5 x · 3 § cos5 x · 3 § 5sin 5 x ·
= lim S ¨ ¸ = ¨ lim ¸ = ¨ lim ¸ =
© 2 3sin 3 x ¹
S
© 2 cos 3 x ¹
S
5 2 © cos 3 x ¹
x o
5 x o 5 x o
2 2
3 25 § sin 5 x · 5§ 1 · 5
= ¨ lim ¸ = ¨ ¸ = .
5 9 © 2 sin 3 x ¹
x o S
3 © 1 ¹ 3
4.5.2. Випадки 0 f та f f
Випадки знаходження границь
3) ^0 f` — коли функція являє добуток нескінченно малої ве+
личини на нескінченно велику величину;
4) ^f f` — коли функція являє різницю двох додатних не+
скінченно великих величин.
В цих випадках знаходження границі функції зводиться до ви+
0 ½ f ½
падку ® ¾ або ® ¾ шляхом перетворення функції до виду дробу.
¯0 ¿ ¯f ¿
Приклад 4.25. Знайти границі:
1) lim x ctg 2 x ;
x o0
272
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
§ 1 x ·
2) lim ¨ ¸.
x o1
© ln x x 1 ¹
Розв’язок. Встановивши, що має місце випадок 0 f або f f ,
перетворимо функцію до виду дробу, чисельник і знаменник якого
одночасно прямують до нуля або до нескінченості, а потім застосо+
вують правило Лопіталя:
x 1 cos 2 2 x 1
1) lim x ctg 2 x = lim = lim = lim = .
x o0 x o0 tg 2 x x o0
2 1 xo0 2 2
cos2 2 x
§ 1 x · § x 1 x ln x · 1 ln x 1
2) lim ¨ ¸ = lim ¨ ¸ = lim =
xo1
© ln x x 1 ¹ xo1
© ( x 1)ln x ¹
x o1 ln x xx1
x ln x 1 ln x 1
= lim = lim = .
xo1 x ln x x 1 x o1 2 ln x 2
4.5.3. Випадки 1f , f 0 та 00
Випадки знаходження границі:
5) 1f — коли функція являє степінь, основа якого прямує до оди+
ниці, а показник — до нескінченності;
6) f0 — коли функція являє степінь, основа якого прямує до не+
скінченності, а показник – до нуля;
7) 00 — коли функція являє степінь, основа та показник якої пря+
мує до нуля.
Ці випадки знаходження границі функції зводяться до випадків
0 ½ f ½
0 f а потім до випадку ® ¾ або ® ¾ наступним шляхом: функ+
¯0 ¿ ¯f ¿
ція логарифмується та спочатку знаходять границю її логарифма, а
потім за знайденою границею логарифма знаходять і границю самої
функції.
Приклад 4.26. Знайти границі:
273
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
xS
tg 1
§ x· 2a
1) lim ¨ 2 ¸ ; 2) lim (ln x ) x .
x oa
© a¹ x of
Розв’язок.
xS
tg
§ x· 2a
1) lim ¨ 2 ¸ . Встановивши, що має місце випадок 1f , по+
x oa
© a ¹
xS
tg
§ x·
значимо, що y ¨ 2 ¸
2a
. Потім прологарифмуємо отриману
© a¹
функцію:
xS
tg
§ x· 2a xS x
ln у = ln ¨ 2 ¸ = tg ln(2 – ).
© a¹ 2a a
Знайдемо границю її логарифма
xS x)
ln(2 a
x
lim tg ln (2 – ) = lim =
x oa 2a a x oa 1
tg xS
2a
1 ( 2 ) 1
x a
2 a 2 ax
= lim = lim =
x oa
21xS ( 12 xS ) S x oa 1 S
tg cos 2a sin 2 xS 2a
2a 2a 2a
2a sin 2 xS
2a = 2a 1 = 2 .
= lim
S x o a 2a x S a S
2 2
ln y . Знаходимо границі функції lim y = e S .
S x oa
xS
tg
§ x· 2a 2
Отже, lim ¨ 2 ¸ = eS .
x oa
© a¹
274
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1
2) lim (ln x ) x . Встановивши, що має місце випадок f0 , вико+
x of
наємо перетворення:
1 1
1
у = (ln x ) x ; ln y = ln (ln x ) x = ln ln x;
x
ln ln x 1
lim (ln y) = lim = lim = 0,
x of x of x x of x ln x
lim (ln y) = 0;
x of
lim y = e0 = 1,
x of
1
Отже, lim (ln x ) x = 1.
x of
x3 x2
ex x 1
e x e x 6 2
3) lim ; 4) lim ;
x o0
sin x cos x xo0 x2
cos x 1
2
ln x
5) lim ; 6) lim (xne–x);
x o0 ln sin x x of
tg x
§1·
9) lim ¨ ¸ ; 10) lim (ех + х)1/х.
x o0
©x¹ x of
275
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
276
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
277
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
f ( n1) (4x )
Rn = xn+1.
(n 1)!
Формула Маклорена (М) дає розклад функції по степеням самої
незалежної змінної.
n n
1 1 1 1
=
n
n f(a) + f c(a) (
n
¦x
i 1
i –
n
na) +
2n
f cc(a) ¦ ( x i a) .
i 1
2
278
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
Оскільки
n
1 1
f cc(a) ¦ ( x i a) = V 2 ,
2
2n i 1 2
маємо
1 2
y = f(a) + V .
2
sin(T x 2n3 S )
+ (–1) n+1 2 x2n+1, 0 < T < 1.
(2n 3)!
3. Розклад за формулою Тейлора функції у = cos x в точці х0 = 0.
Насамперед обчислимо:
y = cos x; y(0) = 1;
yc = –sin x; y c(0) = 0;
ycc = –cos x; ycc(0) = –1;
yccc = sin x; yccc(0) = 0;
= cos x; y y(iv) = 1;
(iv)
……… ………
Далі за формулою Тейлора (Т) дістаємо:
1 2 1 4 1 6 1 8 1 2n
cos x = 1 – х + х – х + х – … + (–1)n x +
2! 4! 6! 8! (2n)!
cos(T x (n 1)S ) 2n+2
+ (–1)n+1 x , 0 < T < 1.
(2n 2)!
yc P (1 x )P 1 ; y c(0) P;
ycc P ( P 1)(1 x )P 2 ; ycc(0) P (P 1) ;
y ccc P ( P 1)( P 2)(1 x )P 3 ; y ccc(0) P ( P 1)( P 2) ;
............ ...........
За формулою Тейлора (Т) отримаємо розклад:
P P (P 1) P (P 1)(P 2)
(1 x )P = 1 + х+ х2 + х3 + ... +
1! 2! 3!
P (P 1)(P 2)...(P k 1)
+ хk + ...
k!
280
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1 1 2 2! 3 n1 (n 1)!
ln(1+x) = х– х + х + ... + 1 хn
1! 2! 3! n!
або
1 2 1 3
ln(1+x) = х – х + х + ... + хn + R.
2 3
281
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
'К
lim = К c( x ) .
' t o0 'x
Граничні витрати виробництва збігаються зі швидкістю зміни
витрат виробництва. Величина К c( x ) характеризує наближено до+
даткові витрати на виробництво одиниці додаткової продукції.
2. Позначимо U(x) виторг від продажу х одиниць товару.
Граничним виторгом називається границя
'U ( x )
lim = U c( x ) .
' t o0 'x
3. Нехай виробнича функція у = f(x) встановлює залежність ви+
пуску продукції у від витрат ресурсу х.
Граничним продуктом називається границя
'f ( x )
lim = f c( x ) .
' t o0 'x
4.7.2. Еластичність
'x 'y
ту і функції відповідно. Складемо відносні прирости змінних і .
x y
'y
Границя відношення відносного приросту функції до відпо+
y
'x
відного відносного приросту аргументу при умові, що абсолют+
x
ний приріст аргументу 'x прямує до нуля, називається еластич
ністю функції у = f(x) по змінній х і позначається символом
283
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 'y ·
¨ y ¸ x 'y x
Ех(у) = lim ¨ 'x ¸ = 'lim = f c( x ) .
t o0 'x
' t o0
¨¨ ¸¸ y y
© x ¹
x
Ех(у) = f c( x ) . (21)
f (x)
Еластичність Ех(у) показує наближено, на скільки відсотків
зміниться значення функції у = f(x) у разі зміни незалежної змінної
х на 1% (з х до х + 0,01х).
Формулу (21) можна переписати у вигляді:
y
Ех(у) = f c( x ) : .
x
Це означає, що для функцій випуску у = f(x) еластичність дорів+
нює відношенню граничного виробництва ресурсу до його середньо+
го значення виробництва.
Приклад 4.28. Знайти Ех=2(f(x)), якщо f(x) = 3х + 4.
Розв’язок. Еластичність заданої функції обчислюємо за формулою:
x x 3x
Ех(f(x)) = f c( x ) = 3 = .
f (x) 3x 4 3x 4
Знайдемо Ех=2(f(x)).
32
Ех=2(f(x)) = = 0,6.
32 4
Це означає, що при збільшенні х з 2 до 2,02 значення функції
зростає на 0,6%.
1. Якщо |Ех(f(x))| < 1, то функція називається нееластичною
(відносний її приріст спадає).
2. Якщо |Ех(f(x))| > 1, то функція називається еластичною (віднос+
ний її приріст зростає).
Властивості:
f ( x )E x ( f ( x )) r g ( x )E x ( g ( x ))
1) Ех(f(x) r g(x)) = ;
f (x) r g(x)
284
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1
Приклад 4.29. Нехай функція попиту лінійна d = 5 – p, то
2
p § 1· p
Еp(d) = – ¨ ¸ = .
5 1 p © 2 ¹ 10 p
2
1
Якщо р = 2, то Еp(d) = . Це означає, що при збільшенні ціни на
4
1
1% попит спадає на %. Якщо р = 5, показник еластичності дорів+
4
нює 1. Збільшення ціни з 5 до 5,05 призводить до зменшення попиту
на 1%. Якщо р = 9 попит зменшується на 9%.
Вважають, що попит еластичний, якщо підвищення ціни на 1% відпо+
відає підвищенню попиту більш ніж на 1%, тобто Еp(d) > 1, попит ней+
тральний, якщо Еp(d) = 1, попит нееластичний, якщо Еp(d) < 1.
Іншими словами, попит на товар еластичний, якщо невелика зміна
ціни товару веде до значної зміни попиту на товар. Коли зміна ціни
веде до порівняно невеликої зміни величини попиту, попит являєть+
ся нееластичним.
Дослідимо динаміку виручки при різних видах попиту.
Виручка від продажу даного товару при ціні р складає
u = p d(p).
Гранична виручка дорівнює
du p
= d(p) + p d c( p) = d(p)(1 + ) = d(p)(1 – Еp(d)).
dp d ( p)
286
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
du
а) Якщо попит еластичний, тобто Еp(d) > 1, то 0 , і з підви+
dp
щенням ціни виручка від продажу товару понижається.
du
б) При нейтральному попиту Еp(d) = 1, 0 , і виручка прак+
dp
тично не залежить від ціни.
в) При нееластичному попиті (0 < Еp(d) < 1) виручка збільшуєть+
du
ся з ростом ціни, так як в цьому випадку ! 0.
dp
Із розглянутого вище видно, що знання еластичності попиту на
даний товар дозволяє прогнозувати направлення зміни виручки під
впливом росту або зниження ціни. Очевидно, що кожній фірмі вигід+
но, щоб попит на її продукцію був як можна більш нееластичним,
так як в такій ситуації існує можливість призначення порівняно
високі ціни.
Еластичність пропозиції визначається аналогічно еластичності
попиту. Для диференційованої функції S = S(p) формула еластич+
ності приймає вигляд
p dS
Еp(S) = .
S ( p) dp
На відміну від формули еластичності попиту у формулі еластич+
ності пропозиції відсутній знак «–». Це пов’язано з тим, що з ростом
ринкової ціни на товар пропозиції на цій товар зростають. Кожному
підприємству вигідно реалізувати свою продукцію, через це S = S(p) —
dS
зростаюча функція і ! 0.
dp
Пропозиція називається еластичною, якщо Еp(S) > 1, нееластич+
ною, якщо 0 < Еp(S) < 1, і нейтральною, якщо Еp(S) = 1.
Ціна, при якій величина попиту дорівнює величині пропозиції,
називається ціною рівноваги.
В точці М величина попиту дорівнює величині пропозиції, р —
ціна рівноваги.
287
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
d(p)
d(S)
d = d(p)
S = S(p)
S(p) = d(p) M
0 p P
Рис. 4.3.
У нашому випадку
x2
у(х) = К(х) = 20х – ;
20
x x 2(200 x )
Ех(К) = 2
(20 – )= ;
x 10 400 x
20 x
20
2 100 2
Е100(К) = = | 0,67;
300 3
2 180 18
Е20(К) = = | 0,95.
380 19
Отже, якщо при обсязі випуску 100 одиниць кількість продукції,
що випускається, збільшиться на 1%, тобто на 1, то відносні витрати
виробництва збільшаться приблизно на 0,67%; при обсязі 20 одиниць
збільшення випуску продукції на 1% призведе до збільшення віднос+
них витрат приблизно на 0,95%.
Задача 4.31. Залежність між витратами виробництва у і обсягом
продукції х, що випускається, виражається функцією у = 50х – 0,05х3
(грош. од). Визначити середні і граничні витрати, якщо обсяг про+
дукції 10 од.
Розв’язок. Функція середніх витрат (на одиницю продукції) ви+
ражається відношенням
y
у1 = = 50 – 0,05х2,
x
у1(10) = 50 – 0,05 102 = 45 (грош. од.).
Граничні витрати:
yc = 50 – 0,05 3х2; yc(10) = 35 (грош. од.).
Отже, якщо середні витрати на виробництво одиниці продукції
складають 45 грош. од., то граничні витрати, тобто додаткові витрати
на виробництво додаткової одиниці продукції при даному рівні ви+
робництва (обсязі продукції, що випускається у кількості 10 од.),
складають 35 грош. од.
289
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
6p 2p
Ep(q) = ; Ep(S) = .
( p 2)( p 8) 2 p 1
Для ціни рівноваги р = 2 маємо:
E2(q) = –0,3; E2(S) = 0,8.
Оскільки отримані значення еластичності за абсолютною вели+
чиною менші одиниці, то і попит, і пропозиція даного товару при
ціні рівноваги нееластичні відносно ціни. Це означає, що зміна ціні
не призведе до різкої зміни попиту і пропозиції.
Так, при збільшенні ціни р на 1% попит зменшиться на 0,3%, а
пропозиція збільшиться на 0,8%.
в) При збільшенні ціни р на 5% від рівноважної попит зменшуєть+
ся на 5 0,3 = 1,5%, отже, прибуток зростає на 3,5% (5% – 1,5% = 3,5%).
Задача 4.34. Як пов’язані граничні і середні витрати підприєм+
ства, якщо еластичність повних витрат дорівнює одиниці?
Розв’язок. Нехай повні витрати підприємства у виражаються фун+
кцією у = f(х), де х – обсяг продукції, що випускається. Тоді середні
y
витрати у1 на виробництво одиниці продукції у1 = . Таким чином,
x
x
Ех(у1) = Ех( ) = Ех(у) – Ех(х) = Ех(у) – 1.
y
За умовою Ех(у) = 1, отже Ех(у1) = 1 – 1 = 0. Це означає, що зі
зміною обсягу продукції х середні витрати на одиницю продукції не
x
міняються, тобто у1 = = с, звідки у = сх.
y
Граничні витрати підприємства визначаються похідною y c c.
Отже, y c y1 , тобто граничні витрати рівні середнім витратам. (По+
мітимо, що отримане твердження справедливе тільки для лінійних
функцій витрат).
Задача 4.35. Фірма планує випускати сонячні батареї. На основі
досліджень була встановлена залежність попиту q від ціни р за батарею:
q = 100 000 – 200p,
291
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Проведемо ці дослідження.
1. Формуємо z(x), знаходимо z c( x ) і, розв’язавши рівняння
z c( x ) = 0, знаходимо критичну точку.
Врахуємо, що
1 2 1 2
U(x) = 50х – х, К(х) = х + 14х + 800;
10 50
z(x) = U(x) – К(х);
z c( x ) = U c( x ) – К c( x ) = 0; U c( x ) = К c( x ) ;
1 1 6
50 – х= + 14; х = 36;
10 25 25
х = 150 — критична точка.
2. Знаходимо z cc( x ) і визначаємо її знак при х = 150:
1 1 6
z cc( x ) = U cc( x ) – К cc( x ) = – =– < 0, x .
5 25 25
Отже, х = 150 – точка максимуму функції z(x), тобто оптималь+
ний обсяг виробництва складає 150 одиниць продукції.
3. Знаходимо максимальний прибуток виробництва, тобто zmax = z(150).
1
При х = 150 ціна р = 50 – 150 = 35; валовий прибуток
10
U = 35 150 = 5250.
Витрати виробництва
1
К(х) = 1502 + 14 150 + 800 = 450 + 2100 + 800 = 3350.
50
Максимальний від продажу прибуток
zmax = 5250 – 3350 = 1900.
Задача 4.37. Виробник реалізує свою продукцію за ціною р за
одиницю, а витрати при цьому задаються кубічною залежністю
S(x) = ax + O x3 (a < p, O > 0). Знайти оптимальний для виробника
обсяг випуску продукції і відповідний йому прибуток.
Розв’язок. Позначимо обсяг продукції, що випускається, через х.
Складемо функцію прибутку С(х) = рх – (ах + O х3), де рх — валовий
293
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
pa
при х1 = ;
3O
§ pa ·
C cc ¨¨ x1 ¸¸ < 0 (в даному випадку C cc( x ) < 0 при будь яко+
© 3O ¹
pa
му х > 0), отже, при х1 = прибуток С(х) максимальний.
3O
4. Знаходимо максимум функції (тобто максимальний розмір при+
бутку)
§ p a · 2( p a) p a
C max ¨¨ x1 ¸= .
© 3O ¸¹ 3 3O
Задача 4.38. Капітал в 1 млрд. грош. од. може бути розміщений
у банку під 50% річних або інвестований у виробництво, причому
ефективність вкладення очікується у розмірі 100%, а витрати зада+
ються квадратичною залежністю. Прибуток оподатковується в р%.
При яких значеннях р вкладення у виробництво є більш ефективни+
ми, ніж чисте розміщення капіталу у банку?
Розв’язок. Нехай х (млрд. грош. од.) інвестується у виробництво,
а 1–х — розміщується під відсотки. Тоді розміщений капітал через
рік стане рівним
50 3 3
(1 – х)(1 + ) = – х,
100 2 2
294
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
§ p · 3
2 ¨1 ¸
© 100 ¹ 2;
Ac( x ) = 0 при х0 =
§ p ·
2a ¨ 1 ¸
© 100 ¹
p
Acc( x ) = –2а(1 – ) < 0, тобто х0 — точка максимуму.
100
Щоб х0 [0, 1]? Необхідно виконати умову
p 3
0 < 2(1 – ) – < 1, або р < 25.
100 2
295
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
297
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
298
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
299
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Нехай цими точками будуть точки з абсцисами х1, х2, х3, ... , хn, які
знаходяться в інтервалі (а, b).
3. Всі критичні точки розташовано в порядку зростання їх абс+
цис в інтервалі (а, b): а < х1 < х2 < х3 < ... < хn < b.
4. Всередині кожного із інтервалів (а, х1), (х1, х2), ... (хn, b) взяти
будь+яку точку і встановити в цій точці знак першої похідної функції
(похідна зберігає знак в кожному інтервалі між двома сусідніми кри+
тичними точками).
5. Розглянути знак f c( x ) в двох сусідніх точках, переходячи
послідовно зліва направо від першого інтервалу до останнього. Якщо
при такому переході знаки f c( x ) в двох сусідніх інтервалах різні, то
екстремум в критичній точці є, і буде максимум, якщо знак змінюєть+
ся з + на –, а мінімум, якщо знак змінюється з – на +. Якщо ж в двох
сусідніх інтервалах має місце збереження знаку першої похідної, то
екстремуму в розглянутій критичній точці немає.
6. Знайти значення функції в точках, де вона досягає екстремуму
(екстремальні значення функції).
302
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
-2 таблицю.
В третьому рядку під знаком «–»
-4
другого рядка ставимо знак « 2 »,
-6
який означає спадання функції, а
-8 під знаком «+» ставимо « / » —
– 374
-10 знак зростання функції. В третьо+
му рядку вносятся також значення
Рис. 4.4. мінімуму і максимуму функції.
Тепер проведемо розв’язок за
другим правилом (дослідимо функцію на екстремум за допомогою
другої похідної).
У нас критичні точки вже визначені: х1 = 0, х2 = –1, х3 = 3.
Знайдемо другу похідну, одержуємо: y cc = 3х2 – 4х – 3, і згідно
другому правилу визначаємо знак другої похідної в кожній кри+
тичній точці:
304
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
17
f cc(1) = 4 > 0; функція має мінімум при х1 = 0, fmin(–1) = ;
12
f cc(0) = –3 < 0; функція має максимум х2 = –1, fmax(0) = 2;
37
f cc(1) = 12 > 0; функція має мінімум х3 = 3, fmin(3) = .
4
Дамо відповідь на друге запитання: визначити найбільше і най+
менше значення функції на відрізку [–2; 4].
Цей відрізок містить у собі всі критичні точки. Значення в кри+
тичних точках уже обчислені. Обчислимо значення функції на кінцях
відрізка, тобто f(–2) і f(4):
16 2
f(–2) = і f(4)= .
3 3
Порівнюючи ці значення функції зі значеннями в критичних
16
точках, ми бачимо, що найбільшим із цих значень буде f(–2) = ,
3
37
а найменшим — f(3) = , тобто найбільше значення функція
4
досягає на лівому кінці відрізка при х = –2, а найменшого — в кри+
тичній точці х = 3.
Приклад 4.50. Дослідити на максимум і мінімум функції:
1) y x 1 x2 ;
2) у = 2 3 x 5 – 5 3 x 2 + 1.
Розв’язок.
1 1 2x 2
yc = 1 1 x 2 + х (–2х) = .
2 1 x2 1 x2
305
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
0,5 y y c = 0,
1 2x 2
= 0,
0 1 x2
-1,00 -0,71 0,00 0,71 1,00x
1 – 2х2 = 0,
1
-0,5 х1,2 = r .
2
Рис. 4.5.
При значеннях х3,4= r 1 по+
хідна не існує. Але критичними точками являються тільки точки х1
1 1
= | 0,71 і х2 = | 0,71: вони знаходяться всередині області
2 2
існування функції у, яка являється відрізком [–1; 1], і в них задана
функція неперервна.
Точки х3 = 1 х4 = –1 не являються критичними, так як вони зна+
ходяться не в середині області визначення функції, а на її межах.
Дослідимо критичні точки по знаку похідної y c сусідніх з ними
точках. Складемо таблицю.
1 1 1 1 1 1
х [–1; ) ( ; ) ( ; 1]
2 2 2 2 2 2
yc – 0 + 0 –
1 1
у 2 min / max 2
2 2
1 1 1 1 1
му х = , де уmin = у( )= 1 ( )2 = – , і точ+
2 2 2 2 2
1 1 1 1 1
ку максимуму х = , де уmах = у( )= 1 ( )2 = .
2 2 2 2 2
Див. рис. 4.5.
306
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
Із таблиці слідує,
Y
що функція у має дві 5
ку максимуму х = 0, 3
де у max = у(0) = 1, і 2
точку мінімуму х = 1, 1
де у min = у(1) = –2. X
0
Побудуємо графік,
,2
,8
,6
,4
2
4
6
8
2
4
6
8
2
2
6
8
0
3
2,
2,
0,
0,
0,
0,
1,
1,
1,
1,
2,
2,
рис. 4.6. 3,
-1
-0
-0
-0
-0
-2
Приклад 4.51. Об+
числити найменше та -3
найбільше значення -4
x
8) y = ; 9) f(x) = ln 1 x 2 + arctg x;
ln x
x2
10) f(x) = ln(1 + x) – ; 11) f(x) = x2ln x;
2
x3
12) f(x) =
3
2 x 3 3 x 2 36 x ; 13) f(x) = ;
( x 2)( x 3)
2 23
14) f(x) = x 6x 7 ;
3
3 2
15) f(x) = (x2 – 2x)ln x – x + 4x.
2
Приклад 4.54. Знайти екстремуми функції
x4 x3
у= – – 7х2 + 24х + 1.
4 3
Спочатку за першим правилом, потім за другим, а потім найбільше і
найменше значення функції на відрізку [–5; 2].
Приклад 4.55. Визначити найбільше і найменше значення
функції:
а) f(x) = x4 – 2x2 + 3 на відрізку [–2; 1];
4 x2
б) f(x) = на відрізку [–1; 3];
4 x2
в) f(x) = x3 – 3x2 – 9x + 35 на відрізку [–4; 4];
г) f(x) = x3 – 9x2 + 24x – 10 на відрізку [0; 3];
д) f(x) = x – 2ln x на відрізку [1; е];
е) f(x) = x2ln x на відрізку [1; е];
є) f(x) = 3
2x 2 + 1 на відрізку [–2; 1].
309
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2V 4S R 3
2V
S c(R) 4S R ;
R2 R 2
310
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
4V
S cc(R)
4S (R z 0),
R2
і при будь+якому R маємо, що S cc(R) ! 0 . Із рівняння S c(R) 0
V
маємо, що 4S R 3 – 2V = 0 i R 3 . Так як S cc(R) ! 0 , то значен+
2S
V
ня R 3 є значенням мінімуму функції, а разом з тим і наймен+
2S
шим значенням. Запишемо значення h:
V V V
h= = = 23 , тобто h = 2R.
S R2 § V ·
2
2S
S ¨¨ 3 ¸¸
© 2S ¹
Таким чином, на виготовлення циліндра заданого об’єму піде
найменша кількість матеріалу, якщо взяти висоту циліндру, рівну
діаметру.
Задача 4.57. Вікно має форму прямокутника, завершеного
півкругом. Визначити розміри вікна, щоб вікно пропускало найбіль+
шу кількість світла, при заданому периметрі.
Розв’язок. Нехай периметр вікна є задане
число Р, необхідно знайти R i h, щоб площа
вікна була найбільшою.
1
Площа вікна S = S R 2 + 2Rh, де 1 S R 2 — h
2 2
площа півкруга, 2Rh — площа прямокутника.
Маємо функцію двох незалежних змінних. Ви+
разимо h через R. 2R
Р = S R + 2R + 2h,
Рис. 4.7.
P S R 2R
h= .
2
Отже, площа вікна
311
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 P S R 2R S R2
S= S R 2 + 2R = PR – 2R2 – ;
2 2 2
S R2
S(R) = PR – 2R2 – .
2
Знаходимо
S c(R) = P – 4R – S R;
S c(R) = 0;
P – 4R – S R = 0;
P
R= ;
4 S
S cc(R) = –4 – S < 0.
P
А це означає, що при R = функція S(R) має максимум
4 S
знайдемо h.
P P
P S 2
h=
4 S 4 S = P .
2 4S
Таким чином, щоб вікно пропускало найбільшу кількість світла,
необхідно, щоб ширина вікна була в два рази більша за висоту.
Задача 4.58. Витрати на паливо для пароплава ділиться на дві
частини. Перша із них не залежить від швидкості і дорівнює 480
гривен за годину. А друга частина витрат пропорційна кубу швид+
кості, причому при швидкості 10 км/годину ця частина витрат дорів+
нює 30 гривен за годину. Необхідно знайти, при який швидкості сума
витрат на 1 км шляху буде найменшою.
Розв’язок. Позначимо через х (км/год) — швидкість пароплава.
Тоді друга частина витрат дорівнює kx3, де k — коефіцієнт пропорцій+
ності. Для визначення k підставимо х = 10, тоді: 30 = 1000k, звідки
30
k= = 0,03.
1000
312
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1
Пароплав пройде 1 км шляху за годин. Витрати на паливо
x
1 1
будуть рівні: 480 + 0,03х3 .
x x
Необхідно знайти найменше значення функції
1
f(x) = 480 + 0,03х2
x
на проміжку (0; f ).
Знайдемо першу похідну:
1
f c( x ) = –480 + 0,06х.
x2
480
Якщо f c( x ) = 0, то х3 = = 8000, а х = 20.
0,06
Перевіримо, що при х = 20 функція f(x) досягає мінімального
значення.
1
f cc( x ) = 960 + 0,06;
x3
1
f cc(20) = 960 + 0,06 > 0.
8000
Отже, при швидкості 20 км/год загальна сума витрат на 1 км
шляху буде найменшою.
314
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
317
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
318
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
перегину
перегин
перегин
нема
f(x) крива крива крив крива
вгнута вгнута опукла вгнута
2 2
2 x x
ycc = –2 e x – 2х e x (–2х) = –2 e
2
+ 4х2 e .
Знаходимо критичні точки другого роду:
2 2
ycc = 0, –2 e x + 4х2 e x = 0;
2
–2 e x (1 – 2х2) = 0;
1 – 2х2 = 0;
1 2
, х= r х2 =
.
2 2
Складемо таблицю зміни знаків ycc .
1 1 1 1 1 1
х ( f ; ) ( ; ) ( ; f )
2 2 2 2 2 2
f cc( x ) + 0 – 0 +
пере+
пере+
гин
гин
f(x)
крива вгнута крив опукла крива вгнута
319
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Знаходимо
1 1
упер(х = )= ; Y
2 e 1 2
у = e x
1 1
упер(х = )= .
2 e
Отже, крива має дві точки пе+
–1 1
0 1
2
1 Х
2
1 1 1 1
регину: ( ; )і ( ; ). Рис. 4.10.
2 e 2 e
Див. рис. 4.10.
4.8.10. Асимптоти
Асимптотою кривої називається така пряма, до якої необмеже+
но наближається точки кривої при необмеженому віддаленні її від
початку координат. Крива може наближатися до своєї асимптоти
тими ж способами, як і змінна до своєї границі: залишаючись з однієї
сторони від асимптоти або з різних сторін, кілька раз перетинаючи
асимптоту і переходячи з однієї сторони на другу.
Розрізняють асимптоти: вертикальні, горизонтальні і похилі.
Для знаходження асимптот керуються наступними правилами:
а) Якщо при х = а крива y = f(x) має розрив ІІ+го роду, тобто
якщо при х o а – 0 або при х o а + 0 функція прямує до нескінче+
ності (того чи іншого знаку), то пряма х = а являється вертикаль+
ною асимптотою;
320
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
x 2 6x 3
f (x) x 3 x 2 6x 3
k = lim = lim = xlim =
x of x x of x of x 2 3x
2x 6 2
= xlim = lim = 1, k = 1.
of 2x 3 x of 2
321
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 6x 3
b = lim (f(x) – kx) = lim ( – х) =
x of x of
x 3
x 2 6x 3 x 2 3x 3 3x 3
= lim = xlim = lim = –3.
x of x 3 of
x 3 x of 1
Підставляючи знай+
8 y дені значення k і b в
7
рівняння похилої асимп+
6
тоти, одержимо: у = х – 3.
х=3
5
4 Інших похилих асимптот
3 немає, так як при х o f
2
1
значення k і b будуть та+
x кими ж. Крива зображена
0
+2 +1 +1 0 1 2 3 4 5 6 7 на рис. 4.11. Асимптоти
+2
+3 x 2 6x 3
+4 x 6x 3
2 кривої у = є
+5
y
x 3 x 3
у=х–3 +6 прямі х = 3 та у = х – 3.
+7
+8 1
2) у = (рівнобічна
x
Рис. 4.11.
гіпербола)
а) Визначимо вертикальну асимптоту; для цього знаходимо ті
1
значення х, поблизу яких f(x) = необмежено зростає за абсолют+
x
ною величиною. Таким значенням 6
Y
буде х = 0, тобто це вісь Оу (рис.
4
4.12).
б) Знаходимо горизонтальні 2
асимптоти X
0
1 +3 +2 +1 0 1 2 3
lim f(x) = lim = 0; +2
xof x of x
+4
1
lim f(x) = lim = 0, +6
xof x of x
Рис. 4.12.
322
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
x 1
b = lim (f(x) – kx) = lim хех = lim x
= lim x = 0.
x of x of x of e xof e
Отже при х o f крива має горизонтальну асимптоту у = 0
(вісь Ох).
4) у = ln(4 – х2). 2 Y
а) Крива має дві вертикальні 1,5
х=2
r
х = 2 вона має нескінчені розриви. 0,5
X
в) Похилих асимптот крива не +2,2 +1,6 +0,8
0
0 0,8 1,6 2,2
має, так як її областю визначення +0,5
Рис. 4.13.
2x 2 x 3
5) у = ; 6) у = хе–х;
x 6
ln x
7) у = х + .
x
ex
3) у = 3
6x2 x3 ; 4) у = ;
x
x2
1 x2
5) M ( x ) = e 2
; 6) у = .
2S ln x
Розв’язок.
1) у = х(х + 1)3.
324
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
y 0 y 0 y 0
® ® ®
¯y x ( x 1)3 ¯x 0, ( x 1) 3
0 ¯x 0, x 1
б) з віссю Оу:
x 0 x 0 x 0
® 3 ® 3 ® .
¯y x ( x 1) ¯ y 0(0 1) ¯y 0
V. Знайдемо асимптоти графіка функції:
а) вертикальних асимптот немає.
б) Похилі у = kx + b.
f (x) x ( x 1)3
k = lim = lim = lim (х + 1)3 = rf .
x orf x x orf x x orf
325
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 1
х ( f ;–1) –1 (–1; ) ( ;f)
4 4 4
yc – 0 – 0 +
0 min
у 2 екстремуму 2 27 /
немає 256
1 1 1 27
ymin(х = ) = ( + 1)3 = .
4 4 4 256
VІІ. Знаходимо точки перегину та інтервали вгнутості або опук+
лості графіка функцій:
y cc = 2(х + 1)(4х + 1) + 4(х + 1)2 = 2(х + 1)(4х + 1 + 2х + 2) =
= 2(х + 1)(6х + 3) = 6(х + 1)(2х + 1).
1
y cc = 0; (х + 1)(2х + 1) = 0; х1 = –1; х2 = .
2
Складемо таблицю
1 1 1
х ( f ;–1) –1 (–1; ) ( ;f)
2 2 2
ycc + 0 – 0 +
1
0
у крива крива 16 крива
перегин
вгнута опукла перегин вгнута
1 1
упер(х = –1) = 0; упер(х = )= .
2 16
VІІІ. Побудуємо графік. (Рис. 4.14).
x3
2) у = .
2( x 1)2
І. Знайдемо область визначення заданої функції. Функція визна+
чена при всіх значеннях х, крім х = –1, при якому знаменник дробу
перетворюється в нуль. Отже функція визначена на інтервалах ( f , 1)
і (–1, f ).
326
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
= f ; 0,4
x3 0,2
lim y = lim = X
x o10 x o10 2( x 1)2 +2 +1,6 +1,3 +1 +0,7 +0,4
0
+0,1 0,2 0,5
= f . А
В+0,2
ІІІ. З’ясуємо, чи є функ+
Рис. 4.14.
ція парною, чи непарною або
періодичною:
x3
f(х) = ,
2( x 1)2
( x )3 x3
f(–х) = = .
2( x 1)2 2( x 1)2
f(x) z f(–x); f(x) z –f(–x).
Отже, функція є ані парною, ані непарною. Функція неперіодична.
ІV. Знаходимо точки перетину графіка з осями координат:
а) з віссю Ох:
y 0 y 0
° 3 ° y 0 y 0
® x ® x3 ® 3 ®
°y 2( x 1)2 ° 2( x 1)2 0 ¯x 0 ¯x 0
¯ ¯
б) з віссю Оу:
x 0 x 0
° ° x 0
® x3 ® 03 ®
°y 2( x 1)2 °y 2(0 1)2 ¯y 0
¯ ¯
327
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
V. Знаходимо асимптоти:
а) Вертикальні асимптоти знаходимо прирівнюючи знаменник до
нуля:
2(х + 1)2 = 0, х = –1.
б) Горизонтальні асимптоти знаходимо так:
x3 3x 2 6x
lim y = lim = lim = lim = rf ,
x orf x orf 2( x 1)2 x orf 4( x 1) x orf 4
2x 2 1
= lim = lim = ;
x of 4( x 1) xof 4 2
x3 1
b = lim (f(x) – kx) = lim ( – х) =
x of x of 2( x 1)2
2
x 3 x ( x 1)2 2 x 2 x 1 2 x 2 x
= lim = lim = lim =
xof 2( x 1)2 xof 2( x 1)2 2 x of ( x 1)2
1 4 x 1 1 4 1
= lim = lim = (–2) = –1.
2 x of 2( x 1) 2 xof 2 2
1
Похила асимптота одна: у = х – 1.
2
VІ. Знаходимо точки екстремуму та інтервали зростання та спа+
дання функції.
Знаходимо похідну:
3 x 2 2( x 1)2 x 3 4( x 1) 2 x 2 ( x 1)(3 x 3 2 x )
yc = = =
4( x 1)4 4( x 1)4
x 2 ( x 3)
= .
2( x 1)3
328
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
x 2 ( x 3)
= .
2( x 1)3
Знайдемо критичні точки:
x3
1) yc = 0, = 0, х1 = 0, х2 = –3.
2( x 1)2
2) yc = f , (х + 1)3 = 0, х = –1,
але при х = –1 функція невизначена.
Розбиваємо область визначення критичними точками на інтер+
вали і встановлюємо інтервали монотонності та екстремуми:
f –3 –1 0 f
Складемо таблицю:
х ( f ;–3) –3 (–3;–1) –1 (–1; 0) 0 (0; f )
yc + 0 – + 0 –
не існує
max не ек+
у / 27 2 / стре+ /
8 мум
(3)3 27
уmax(х = –3) = = .
2(3 1)2
8
VІІ. Знаходимо точки перегину та інтервали вгнутості та опук+
лості кривої:
(2 x ( x 3) x 2 )2( x 1)3 ( x 2 ( x 3)6( x 1)2 ) 3x
y cc = = .
4( x 1)6
( x 1)4
329
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3x
= 0, х = 0.
( x 1)4
Розбиваємо область визначення функції критичними точками х
= 0 та х = –1 на інтервали і встановлюємо інтервали опуклості та
вгнутості криої та точки перегину кривої.
f –1 0 f
Складемо таблицю:
х ( f ;–1) –1 (–1; 0) 0 (0; f )
yc
не існує
– – +
у перегин
03
y x 0 0 =0
2(0 1)2
Це точка О(0; 0).
2 Y
х = –1
X
0
+4,5 +4 +3,5 +3 +2,5 +2 +1,5 +1 +0,5 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5
+1
+2
1
x x 1
2
+3
278
+4
+5
+6
+7
Рис. 4.15.
330
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
3) y 6x2 x 3 .
3
y 0 y 0
® 2 ® ;
¯ x (6 x ) 0 ¯ x1 0, x2 6
б) з віссю Оу:
° x 0 ° x 0 x 0
® ®3 ®
°̄ y
3
6x 2 x 3 °̄ 6 x x
2 3
0 ¯y 0
f (x) 3
6x 2 x 3 6x 2 x 3
k = lim = lim = lim 3
=
x orf x x orf x x orf x3
6
= lim 3 1 = –1;
x orf x
331
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
( 3 6 x 2 x 3 x )( 3 (6 x 2 x 3 )2 x 3 6 x 2 x 3 x 2 )
= lim =
x orf 3
(6 x 2 x 3 )2 x 3 6 x 2 x 3 x 2
6x 2 x 3 x 3
= lim =
x orf 3
(6 x 2 x 3 )2 x 3 6 x 2 x 3 x 2
6x 2
= lim
x2 =
x orf
(6 x 2 x 3 )2 x 3 6 x 2 x 3 x 2
3 2
x6 x2 x
6 6
= lim = = 2.
x orf
36 x 12 x x
4 5
6x x 6 2 3 3
3
6
3 3 3 1
x x x
Отже, у = –х + 2 — похила асимптота.
VІ. Знаходимо yc і визначаємо критичні точки:
1
12 x 3 x 2 4x x 2
yc = (6 x 2 x 3 ) 3 )c = = .
3 3 (6 x 2 x 3 )2 3
(6 x 2 x 3 )2
1) Із рівняння yc = 0:
4x x 2
= 0, 4х – х2 = 0,
3
(6 x 2 x 3 )2
х(4 – х) = 0, х1 = 0, х2 = 4.
2) yc = f , 6х2 – х3 = 0, х2(6 – х) = 0, х3 = 6.
х1 = 0, х2 = 4, х3 = 6 — критичні точки.
Розбиваємо область визначення критичними точками на інтер+
вали і за знаком похідної в цих інтервалах встановлюємо інтервали
монотонності та екстремуми:
332
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
§ 4x x 2 ·c
y cc = ¨ ¸ =
¨ 3 (6 x 2 x 3 )2 ¸
© ¹
2 1
(4 2 x ) 3 (6 x 2 x 3 )2 (4 x x 2 ) (6 x 2 x 3 ) 3 (12 x 3 x 2 )
= 3 =
3
(6 x x )
2 3 4
24 x 2 8
= = .
3x 23
x (6 x )
4 5 3
x (6 x )5
4
ycc z 0, ycc = f ,
х (6 – х) = 0, х1 = 0; х2 = 6 — критичні точки другого роду.
4 5
333
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
6 Y
23 4
2
X
0
+2,5 +2 +1,5 +1 +0,5 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 4,5 5 5,5 6 6,5 7
+2
+4
у=2–х
+6
Рис. 4.16.
упер (х = 6) = 3
6(6)2 63 = 0.
VІІ. Побудуємо графік:
ex
4) y .
x
І. Функція визначена для будь+якого х, крім х = 0, тобто в інтер+
валах ( f , 0) і (0; f ).
ІІ. Знайдемо точки розриву та її односторонні границі в точках
розриву:
х = 0.
ex
lim y = lim = f ,
x o0 0 x o00 x
ex
= f . lim y = lim
x o0 0 x o00 x
334
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
ex
x
k1 = lim
f (x)
= lim
x = lim e = f .
x of x x of x x of x 2
ex
f (x) lim x ex
k2 = lim = x of = lim = 0,
x of x x x of x 2
ex
b = lim (f(x) – kx) = lim = 0.
x of x of x
у = 0 (похила асимптота співпадає з гризонтальною).
VІ. Визначемо точки екстремуму та інтервали зростання та спа+
дання функції.
§ ex ·c e x x e x e x ( x 1)
yc = ¨ ¸ = = .
© x ¹ x2 x2
Знаходимо критичні точки:
335
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
e x ( x 1)
1) Із рівняння yc = 0, тобто = 0, слідує, що х = 1.
x2
2) yc = f при х = 0, але при х = 0 функція не визначена. Таким
чином, функція має критичну точку х = 1. Область визначення
функції поділимо на інтервали ( f ; 0),(0; 1), (1; f ).
Складемо таблицю:
х ( f ; 0) 0 (0; 1) 1 (1; f )
yc – – 0 +
не
у 2 існує 2 mіn е /
Отже, уmin(1) = е,
VІІ. Знайдемо точки перегину та інтервали опуклості та вгнутості
кривої:
§ e x ( x 1) ·c e x ( x 2 2 x 2)
y cc = ¨ ¸ = .
© x2 ¹ x3
Знайдемо критичні точки другого роду.
e x ( x 2 2 x 2)
З рівняння = 0, враховуючи, що ех z 0, то х2 – 2х
x3
+ 2 = 0, але дискріменент квадратного рівняння менший за нуль.
Отже, немає дійсних значень х, при яких друга похідна дорівнює 0.
Знайдемо значення х, при яких y cc f . Таким единим значенням
являється х = 0. але точка перегибу при х = 0 не може бути, так як
при х = 0 задана функція не існує. Отже, точка перегибу графіка
функції не існує.
Для визначення інтервалів опуклості та вгнутості графіка функції
розглянемо знак y cc на інтервалах ( f , 0) і (0; f ).
y cc < 0 на ( f , 0), крива опукла;
y cc > 0 на (0; f ), крива вгнута.
336
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
Y
10
8
6
4
e
2
X
0
+3 +2,5 +2 +1,5 +1 +0,5+2 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3
+4
+6
+8
+10
Рис. 4.17.
M ( x ) = e 2
= e ,
2S 2S
так як M ( x ) = M ( x ) .
Графік функцій симетричний відносно осі ординат.
337
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
ІV. При х = 0 значення M ( x ) = | 0,4.
2S
Точок перетину з віссю Ох немає, так як M ( x ) z 0.
V. Знайдемо асимптоти:
1 2
x2
lim M ( x ) = lim e = 0.
x orf x orf
2S
Отже, вісь Ох (у = 0) є горизонтальною асимптотою кривої.
VІ. Знайдемо точки екстремуму та інтервали монотонності.
Знаходимо першу похідну функції:
1 2
x2
M c( x ) = –х e = –х M ( x ) .
2S
Очевидно, M c( x ) >0 для х <0 і M c( x ) <0 для х>0.
При х = 0 функція досягає максимуму Mmax = M (0) | 0,4.
VІІ. Знаходимо точки перегину та інтервали опуклості та вгну+
тості кривої.
Друга похідна функції має вигляд:
M cc( x ) = – M ( x ) – х M c( x ) = – M ( x ) + х2 M ( x ) = M ( x ) (х2 – 1).
Так як M ( x ) >0, то знак M cc( x ) залежить від знаку х2 – 1. Кри+
тичних точок буде дві. Це х = –1 і х = 1.
Схема знаків другої похідної має вигляд:
х ( f ; –1)
–1 (–1; 1) 1 (1; f )
M cc( x ) + 0 – 0 +
точка точка
M( x)
перегину перегину
вгнута опукла вгнута
0,24 0,24
VІІІ. Побудуємо графік. Рис. 4.18.
x2
6) y .
ln x
І. Функція визначена в інтервалах х (0; 1) (1; f ).
ІІ. Точками розриву функції є точки х = 0 та х = 1.
338
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
0,5 Y
0,4
0,3
0,24
0,2
0,1
X
0
+2 +1,5 +1 +0,5 0 0,5 1 1,5 2
Рис. 4.18.
x
Отже, похилих асимптот немає.
339
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
340
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
як d c( p) =–4p e 2 p2
менше 4
нуля. Темп зростання
функції
1
2
d cc( p) = 4 e 2 p (4р2 – 1) e X
+0,5 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4
1 +2
від’ємний, якщо р < , і до+
2
1 +5
датний, якщо ціна більше .
2
1 +8
Це означає: для р <попит
2
спадає більш повільно, а Рис. 4.19.
1
коли ціна перевищує , попит спадає більш швидко.
2
1 1
На проміжку (0; ) графік попиту опуклий, а на ( ; f ) — вгну+
2 2
1 12
тий. Точка ( ; e ) — точка перегину (рис. 4.20) для більш точної
2
побудови графіка обчислимо: d(0) = 1, d(1) | 0,1.
Виторг від реалізації товару за ціною р становить:
2
V(p) = pd(p) = p e 2 p грошових одиниць.
Похідна цієї функції:
2 1 1
V c( p) = e 2 p (1 – 4р2) додатна, якщо р < , і від’ємна для р > .
2 2
Це означає, що з ростом ціни виторг спочатку збільшується (незважаючи
341
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1,2 Y
1
2
d(p) = e 2 p
0,8
0,6
0,4
0,2
0,1
X
0
+0,1 0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5
Рис. 4.20.
1
на падіння попиту) в при р = досягає максимального значення,
2
1 1 12
що дорівнює: Vmax = V( )= e | 0,3. Подальше збільшення ціни
2 2
не має рації, так як воно веде до скорочення виторгу.
2
Темп зміни виторгу V cc( p) = 4р e 2 p (4р2 – 3) додатній, якщо р >
3 3
, і від’ємний, поки р < .
2 2
Проаналізуємо схему знаків першої та другої похідних:
1 1 1 3 3 3
р (0; ) ( ; ) ( ; f )
2 2 2 2 2 2
V c( p) + 0 – –0,47 –
V cc( p) – – 0 +
0,2
зростає 0,3 спадає спадає
V(p) точка
опукла max опукла вгнута
перегину
342
Розділ IV. Диференційне числення функції однієї змінної
1
На проміжку (0; ) функція зростає більш повільно. Відповідна
2
частина графіка опукла. Як вже ми визначили, подальше підвищен+
ня ціни невигідно. Спочатку виторг спадає з від’ємним темпом для
3
р< | 0,9,
2
а потім темп спадання V(p) стає додатним. Для р > 0,9 виторг спа+
дає все швидше та наближається до нуля при необережному зрос+
3
танні ціни. На проміжку ( ; f ) функція V(p) вгнута. В точці
2
3
( ; 0,2) графік перегинається (див. рис. 4.21).
2
0,35 V (p )
0,3
0,25
0,2
0,15
0,1
0,05
X
0
+0,1 0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5
Рис. 4.21.
343
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x
13) у = ; 14) у = х2е–х;
ex
x2
15) у = х – ln(х + 1); 16) у = х2 e ;
17) у = ln(х2 + 1); 18) у = х3е–х;
1 ln x
19) у = ; 20) у = х + .
e 1
x
x
344
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
wz 2y
= 2 .
wy x y2
Приклад 5.3. z = xy.
Розв’язок.
wz
= yxy–1,
wx
wz
= хy ln x.
wy
346
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
x
Приклад 5.5. z = .
y
Розв’язок.
wz 1
= ,
wx y
wz x
= 2,
wy y
1 x
dz = dx – 2 dy.
y y
Приклад 5.6. z = x 2 y.
Розв’язок.
wz 1 y
= 2,
wx 2 x
wz
= x 2 y ln2,
wy
1
dz = 2 ydx + x 2y ln2dy.
2 x
w2 z w § wz · w2 z w § wz ·
, ¨ ¸.
wx wy wy ¨© wx ¸¹ wywx wx © wy ¹
Останні дві похідні називаються мішаними і вони рівні між со+
бою за умови їх неперервності.
347
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
wz wz
Знайти частинні похідні та функції двох змінних.
wx wy
5.7. z = x2 – y2. 5.8. z = xy .
5.9. z = tg(x – y). 5.10. z = sin(x2 + y2).
5.11. z = ln(x3 – 2xy). 5.12. z = e x– y.
5.13. z = 2sin(x + y). 5.14. z = sin x – cos y.
5.15. z = 2sin xy. 5.16. z = 3cos(x2y3).
5.25. z = x 2 y2 . 5.26. z = x 2 y2 .
348
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
y wz wz
5.28. z = x arctg , x +y = 0.
x wx wy
w2 z w2 z
5.29. z = ln(x2 + y2), + = 0.
wx 2 wy 2
y w2 z w2 z
5.30. z = arctg , + = 0.
x wx 2 wy 2
wz wz
5.31. z = ln(x2 + xy + y2), x +y = 2.
wx wy
2 2
§ wz · § wz ·
5.32. z = x y ,
2 2
¨ ¸ + ¨ wy ¸ = 1.
© wx ¹ © ¹
wz wz
5.33. z = ln(e x + e y), + = 1.
wx wy
w2 z w2 z
5.34. z = e xcos y, + = 0.
wx 2 wy 2
w2 z w2 z
5.35. z = e xy, x2 – y2
= 0.
wx 2 wy 2
y wz wz
5.36. z = x ln , x +y = z.
x wx wy
wz
Похідна функції z = f(x, y) за напрямком l (cos D , sin D )
wl
обчислюється за формулою
wz wz wz
= cos D + sin D ,
wl wx wy
а обчислена в точці М(х, у) дає швидкість зміни функції в напрямку
в точці М.
349
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ wz wz ·
Вектор ¨ , ¸ називається градієнтом функції в точці М, він
© wx wy ¹
направлений в сторону найскорішої зміни функції і позначається так:
§ wz wz · wz wz
grad z = ¨ , ¸ i j.
© wx wy ¹ wx wy
Геометрично рівняння z = f(x, y) задає деяку поверхню. Щоб
уявити собі вигляд поверхні перетнемо її площиною z = C (стала) і
таке рівняння f(x, y) = С задає в площині хОу криву, яка в економіці
називається ізоквантою. Якщо на ізокванті взяти деяку точку М(х0, у0),
то вектор+градієнт в цій точці буде перпендикулярним до ізокванти.
wz
Задача 5.37. z = x2 – xy + 2y. Знайти в точці М(1; 3) в на+
wl
§ 1 1 ·
прямку l ¨ ,
¸.
© 2 2¹
Розв’язок.
wz wz
= 2х – у, = 2 1 – 3 = –1,
wx wx M
wz wz
= –x + 2, = –1 + 2 = 1.
wy wy M
wz wz wz 1 1
= cos D + sin D = –1 +1 = 0.
wl M
wx wy 2 2
350
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
wz wz Y
M
M = –2, M = –4, 2
wx wy
1
grad z M = (–2; –4)
MN = grad z M .
–1 0 1 X
4 –1
Задача 5.39. z = , точка
x y2
2
Розв’язок.
wz 4 wz 8 8
= 2 2х, = ,
wx ( x y 2 )2 wx
M
(1 4)2 25
wz 4 wz 16
= 2у, = .
wy ( x y 2 )2
2
wy M
25
§ 8 16 ·
grad z = ¨ ; ¸.
© 25 25 ¹
4
Рівняння ізокванти в загальному вигляді = С. Вибере+
(x y2 )
2
351
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
lx ly
cos D = , sin D = .
l l
§ 3 1·
5.40. z = ln 2 x 2 2 y 2 , l = ¨¨ , ¸¸ , M0(1; –1).
© 2 2¹
§ 3 1·
5.41. z = 2x2 – 3y2, M0(0; –2), l = ¨ , ¸¸ .
¨
© 2 2¹
§1 3·
5.42. z = x3 + y3 – 3xy, M0(2; 1), l = ¨ , ¸¸ .
¨
©2 2 ¹
5.43. z = 3x2 – 2xy, M0(0; 1), l = (3; 4).
5.44. z = x3 – y3 + x, M0(1; 1), l = (–1; 0).
5.45. z = 2x3 – 3y2, M0(2; 0), l = (0; 1).
§ 1 1 ·
5.46. z = 2xy + 6x – y, M0(2; –1), l = ¨ ,
¸.
© 2 2¹
5.47. z = x2y3 – 3x2y, M0(0; 1), l = (2; 1).
5.48. z = 5x4 – 4y3, M0(–1; 1), l = (2; 0).
5.49. z = –x2 – xy2 + 1, M0(2; 3), l = (0; –2).
352
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
дz
°° дx 0
®
° дz 0
°̄ дy
Нехай M0(x0; y0) — критична точка. Позначимо через A, B, C відпо+
відно значення:
2
д2 z д2 z д z
, , в точці M0.
дx 2 дxдy дy 2
Якщо
1) ' AC B2 ! 0 , то функція досягає
max z(x0; y0) при A < 0,
min z(x0; y0) при A > 0;
2) ' AC B2 0 , то екстремуму немає;
3) ' AC B2 0 — сумнівний випадок, потрібні додаткові дос+
лідження.
Важливими є задачі на умовний екстремум, коли шукається ек+
стремум функції z = f(x; y) при умові, що змінні x та y зв’язані рівнян+
ням зв’язку M (x, y) = 0.
Така задача зводиться до дослідження на безумовний екстремум
функції Лагранжа L ( x , y, O ) .
L f ( x , y) OM ( x , y) ,
де число O називається множником Лагранжа.
Після виключення O досліджуємо на екстремум функцію Лаг+
ранжа, як функцію двох змінних L(x, y).
353
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
354
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
y
° 1 0,
®2 x
°
¯ x 2y 6 0
Розв’язком цієї системи є числа x = 4, y = 4.
Знаходимо другі частинні похідні функції:
д2 z y д2 z д2 z 1
, 2 , .
дx 2 4 x 3
дy 2 дxдy 2 x
Знайдемо значення других частинних похідних в точці (4, 4).
д2 z 1 д2 z д2 z 1
x 4 A , x 4 C 2 , x 4 B .
дx 2 y 4
8 дy 2 y 4
дxдy y 4
4
1 1 3
' AC B 2 ! 0,
4 16 16
A > 0, отже існує max функції Z, max = Z(4; 4) = 12.
Приклад 5.52. Дослідити на екстремум функцію двох змінних
z x 3 8 y 3 6 xy 1 .
дz дz
Розв’язок. Знаходимо перші частинні похідні функції , .
дx дy
дz дz
3x 2 6y , 24 y 2 6 x .
дx дy
Запишемо систему двох рівнянь з двома невідомими
°3 x 2 6 y 0
®
°̄24 y 6 x 0
2
x 1
x 0 °
® та ® 1
¯y 0 °̄ y 2
355
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
x y 0 °° x 2
® та ®
¯x y 1 0 °y 1
°̄ 2
Критична точка буде мати координати:
M (1 2;1 2) , O 1 .
L( x ; y) x 2 y 2 ( x y 1) .
Lxc 2 x 1 , Lyc 2y 1 ,
cc
Lxx 2 cc
A , Lyy 2 C,
356
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
cc
Lxy 0 B,
тоді
' AC B 2 4 ! 0, A ! 0 ,
отже існує min функції
min z z(1/ 2;1/ 2) 1/ 4 1/ 4 1/ 2 .
357
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ n 2 · § n · n
°¨ ¦ x i ¸ k ¨ ¦ x i ¸ b ¦x y i i
°© i 1 ¹ ©i1 ¹ i 1
® n
°§ x · k bn
n
°¨© ¦ ¦
i ¸ yi
¯ i1 ¹ i 1
358
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
n n
Розв’язок. Знайдемо необхідні для розрахунків суми ¦x , ¦y
i 1
i
i 1
i ,
n n
¦ x i yi , ¦x
i 1
i
2
, склавши допоміжну таблицю:
i 1
хі уі хіуі хі2
17,28 527 9279,36 298,598
17,05 524 9104,70 290,702
18,30 550 10065,00 334,890
18,80 555 10434,00 353,440
19,20 560 10752,00 368,640
18,50 552 10212,00 342,250
¦ 109,13 3288 59847,06 1988,520
Система нормальних рівнянь має вигляд:
1988,52k 109,13b 59847,06
®
¯109,13k 6b 3288
Розв’язавши систему, знайдемо
k = 12,078, b = 328,28.
Тоді
y = 12,078 x + 328,28.
Таким чином, із збільшення ціни нафти на 1 грошову одиницю
індекс акцій нафтових компаній в середньому зростає на 12, 078 ум. од.
359
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
360
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
361
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
дy
— гранична ефективність чинника хі;
дx i
x дy
E xi (у) = — еластичність випуску у відносно чинника хі.
y дx i
x2
Приклад 5.69. Потік пасажирів z виражається функцією z = ,
y
де х — число жителів, у — відстань між містами. Знайти частинні
похідні і пояснити їхній зміст.
дz 2x
Розв’язок. Похідна = показує, що при одній і тій же
дx y
відстані між містами збільшення потоку пасажирів пропорційне под+
дz x2
воєному числу жителів. Похідна = 2 показує, що при одній
дy y
і тій же чисельності жителів збільшення потоку пасажирів обернено
пропорційне квадрату відстані між містами.
Приклад 5.70. Для випуску деякого товару визначена виробнича
функція f(x, y) = 20х + 10у – 2у2 + 4х2 + 3ху, де х та у — чинники
виробництва. Визначити: а) закон зміни виробничої функції; б) ела+
стичність функції за кожним чинником; в) коефіцієнт еластичності
за чинниками при х = 1, у = 1.
Розв’язок.
а) Щоб визначити зміну виробничої функції за чинниками х і у,
дf дf
треба знати частинні похідні та .
дx дy
дf дf
= 20 + 8х + 3у; = 10 – 4у + 3х.
дx дy
362
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
363
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
дz
= 4ху + 3у2 + 3х2;
дx
дz
= 2х2 + 6ху.
дy
Тоді
x (4 xy 3 y 2 3 x 2 )
Ex(z) = ;
2 x 2 y 3 xy 2 x 3
y(2 x 2 6 xy)
Ey(z) = .
2 x 2 y 3 xy 2 x 3
Знайдемо значення Ex(z) і Ey(z) в заданій точці (1; 1):
10 8
Ex(z) = | 1,67; Ey(z) = | 1,33.
6 6
Із зростанням витрат живої праці на 1% обсяг виробництва
збільшиться приблизно на 1,67%, а із зростанням витрат уречевленої
праці на 1% обсяг виробництва збільшиться приблизно на 1,33%.
Приклад 5.72. Фірма виробляє два види товарів G1 i G2 і продає
їх за ціною 1000 грош. од. та 800 грош. од відповідно. Обсяги випус+
ку товарів Q1 i Q2. Функція витрат має вигляд:
С = 2Q12 + 2Q1Q2 + Q22.
Знайти такі значення Q1 i Q2, за яких прибуток, отриманий
фірмою, максимальний. Знайти цей прибуток.
Розв’язок. Сумарний прибуток від продажу товарів G1 i G2 буде:
R = 1000Q1 + 800Q2.
Прибуток, який отримає фірма, позначимо П. Він являє собою
різницю між прибутком R і витратами С, а саме:
П = R – C = (1000Q1 + 800Q2) – (2Q12 + 2Q1Q2 + Q22);
П(Q1,Q2) = 1000Q1 + 800Q2 – 2Q12 – 2Q1Q2 – Q22.
Треба Знайти максимум цієї функції. Для знаходження стаціо+
нарних точок знаходимо частинні похідні першого порядку від
функції П(Q1,Q2) і прирівняємо їх до нуля:
364
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
дП
= 1000 – 4Q1 – 2Q2,
дQ1
дП
= 800 – 2Q1 – 2Q2.
дQ2
д2 П д2 П д2 П
А= = – 4; В= = – 2; С = = – 2.
дQ12 M0 дQ1дQ2 M0 дQ22 M0
366
Розділ V. Диференціальне числення функції багатьох змінних
367
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1. ³ f ( x )dx c x
f ( x ) або d ³ f ( x )dx f ( x )dx . (6.2)
368
Розділ VI. Інтегральне числення
v n1
1. ³ v dv = n
+ C, n z 1 .
n 1
1c . ³ dv = v + C.
dv
2. ³ v
= ln|v| + C.
dv
6. ³ sin 2
v
= –ctg v + C.
7. ³ tg vdv = – ln|cos v| + C.
8. ³ c tg vdv = ln|sin v| + C.
av
³ a dv =
v
9. + C.
ln a
³ e dv
v
9c. = e v + C.
dv 1 v
10. ³v 2
a 2
= arctg + C.
a a
dv 1 va
11. ³v 2
a 2
= ln
2a v a
+ C.
dv 1 av
11c . ³a 2
v 2
= ln
2a a v
+ C.
369
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
dv v
12. ³ a v
2 2
= arcsin
a
+ C.
dv
13. ³ v ra
2 2
= ln| v v 2 r a 2 | + C.
dv v
14. ³ sin v = ln tg
2
+ C.
dv §v S ·
15. ³ cos v = ln tg ¨ ¸ + C.
©2 4¹
v 2 a2 v
16. ³ a 2 v 2 dv =
2
a v2 +
2
arcsin + C.
a
v a2
17. ³ v 2 r a 2 dv =
2
v ra
2 2
r
2
ln| v v 2 r a 2 | + C.
370
Розділ VI. Інтегральне числення
³
Приклад 6.2. ( x 5)7 dx представляє формулу (1) при v = x + 5;
dv = dx; n = 7, згідно якої маємо:
( x 5)71 ( x 5)8
³ ( x 5) dx =
7
+С= + С.
7 1 8
Приклад 6.3. ³ 5
(3 x 4)2 dx представляє формулу (1) при
2
v = (3x – 4); dv = 3dx; n = , згідно якої маємо:
5
2
2 1
2
1 1 (3 x 4) 5
³ 3 ³
(3 x 4)5
dx = (3 x 4) 5
3 dx = +C=
3 2
1
5
7
1 (3 x 4)5 5
7
5 5
= +C= (3 x 4)5 + C = (3 x 4)7 + C.
3 7 21 21
5
371
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
xdx
Приклад 6.4. ³ 36 5 x 2
представляє формулу (2) при v = 36 –
dx
Приклад 6.5. ³ 36 5x 2
представляє формулу (10) при v = x 5 ;
1 1 x 5 1 x 5
= arctg +C= arctg + C.
5 6 6 6 5 6
dx
Приклад 6.6. ³ 5x 2
36
представляє формулу (11) при v = x 5 ;
1 x 5 6
= ln + C.
12 5 x 5 6
dx
Приклад 6.7. ³ 5 36 x 2
представляє формулу (12) при v = 6x;
1 6x
= arcsin + C.
6 5
dx
Приклад 6.8. ³ 36 x 2 5
представляє формулу (12) при v = 6x;
1
= ln|6x + 36 x 2 5 | + C.
6
³ (2 5
x 3 2 x 7)dx = ³ 2 5 xdx – ³ ( 3 2xdx + ³ 7dx =
1 1
1 1
x5 x3
= 2³ x 1 5 dx – 3 2 ³ x dx + 7 ³ dx = 2
13
– 32 + 7x + C =
1 1
1 1
5 3
2x 6 / 5 3
x4/3 5 3 3 2 4/3
= – 2 + 7x + C = x6/5 – x + 7x + C =
6/5 4/3 3 4
5 33 2
= 5
x6 – 3
x 4 + 7x + C.
3 4
373
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Приклад 6.10.
(2 x 1)3 dx (2 x )3 3(2 x )2 3 2 x 1
³ x x
= ³ x x
dx =
8 x 3 / 2 12 x 6 x 1/ 2 1 § 8 x 3 / 2 12 x 6 x 1/ 2 1 ·
= ³ x 3/2 dx = ³ ¨ 3 / 2 3 / 2 3 / 2 3 / 2 ¸ dx =
© x x x x ¹
1
1
x 2
= 8 ³ dx + 12³ x dx + 6 ³ x 1dx + ³ x dx = 8x + 12
1 2 3 2
+
1
1
2
3
1
x 2 2
+ 6 ln|x| + + C = 8x + 24 x + 6 ln|x| – + C.
3 x
1
2
Приклад 6.11.
³ (e
x
e x )2 dx = ³ (e 2 x 2e x e x e 2 x )dx = ³e
2x
dx – 2³ dx +
1 2x 1 1
³e ³
2 x
+ dx = e (2dx ) – 2x – ³ e 2 x (2dx ) = e2x – 2x –
2 2 2
1 –2x
– e + C.
2
Приклад 6.12.
x3 § x 3 · xdx dx
³x 2
5
dx = ³ ¨ 2 2 ¸dx =
© x 5 x 5 ¹
³x
2
5
+ 3³ 2
x 5
=
1 2 xdx dx 1 3 x 5
= ³ + 3³ = ln|x2 – 5| + ln + C.
2 x 5
2
( x ) ( 5)
2 2
2 2 5 x 5
Приклад 6.13.
sin 2 x 1 cos2 x § 1 cos 2 x ·
³ tg xdx = ³ cos2 x ³ cos2 x ³ © cos2 x cos2 x ¸¹dx =
2
dx = dx = ¨
374
Розділ VI. Інтегральне числення
dx
= ³ cos 2
x
– ³ dx = tg2x – x + C.
dx xdx
6.16. ³ 7 3x . 6.17. ³ 5 3x 2
.
dx dx
6.18. ³ 3 7x 2
. 6.19. ³ 5 7x 2
.
dx dx
6.20. ³ 5x 2
3
. 6.21. ³ 9x 2 5
.
dx xdx
6.22. ³ 4x 2
7
. 6.23. ³ (5 3 x 2 3
)
.
dx
³ ³e
5 x
6.24. . 6.25. dx .
7x 4 2
sin xdx
³7 ³
x3
6.26. x 2 dx . 6.27. .
x
2 33 x2 5 x 3
x2 4 x
6.28. ³ x3
dx . 6.29. ³ x
dx .
(1 x )3 x§ e x ·
6.30. ³ 3
x
dx . 6.31. ³ ¨© x 2
e 1 ¸dx .
¹
375
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 1 1 · 3x 4
6.34. ³ ¨© 3
x 2
¸ dx.
x x¹
6.35. ³x2
4
dx .
x 1 dx
6.36. ³ 1 x 2
dx. 6.37. ³ cos 2
x sin 2 x
.
x x
³ sin ³ cos
2 2
6.38. dx . 6.39. dx .
2 3
§ 2 3 · 3 5 x2
6.40. ³ ¨¨ 1 x 2
¸¸dx .
1 x2 ¹
6.41. ³ 5 x 2 dx .
©
x3 1 x sin 2 x 3 x cos x
6.42. ³ x 1
dx . 6.43. ³ x cos x
dx .
x 2 5x 6 5x 2
6.44. ³ x 3 dx . 6.45. ³x2
4
dx .
x 1 x 2 dx
6.46. ³ x2 1
dx . 6.47. ³ x2 1 .
x 4 dx dx
6.48. ³ x2 3 . 6.49. ³ x(3 2ln x ) 2
.
arctg x 2
6.50. ³ 1 x2
dx .
376
Розділ VI. Інтегральне числення
u ln x , dv dx
1
du
x
dx , v ³ dx x
377
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 x 1 x
+
5 ³ cos5xdx = cos 5x +
5 25 ³ cos5 x 5dx = cos 5x +
5
1
+ sin 5x + C.
25
³ (x 3 x 5)e 2 x dx .
2
Приклад 6.53.
Розв’язок. Нехай
u x 2 3 x 5, dv e 2 x dx
1 2x 1 2x
du (3 x 3)dx , v ³e 2³
2x
dx e 2dx e
2
Одержуємо
1 2x 2 1
³ (x 3 x 5)e 2 x dx = ³ 2e
2
e (x + 3x – 5) – 2x
(2 x 3)dx =
2
1 2x 2 1
2 ³
= e (x + 3x – 5) – (2 x 3)e 2 x dx .
2
До останнього інтеграла знову застосуємо формулу інтегрування
частинами.
u 2 x 3, dv e 2 x dx
1 2x
du 2dx , v e
2
378
Розділ VI. Інтегральне числення
1 2x 1 1 2x
³ (2 x 3 x )e ³2e
2x 2x
dx = e (2x + 3) – 2dx = e (2x + 3) –
2 2
1 2x
– e + C.
2
Отже, одержуємо:
1 2x 2 1 1
³ (x 3 x 5)e 2 x dx =
2
e (x + 3x – 5) – ( e2x(2x + 3) –
2 2 2
1 2x 1 1 1
– e + C) = e2x(x2 + 3x – 5) – e 2x(2x + 3) + e2x + C =
2 2 4 4
1 2x 2
= e (x + 2x – 6) + C.
2
Приклад 6.54. ³ x arctg xdx .
Розв’язок.
u arctg x , dv xdx
1 x2
du
1 x2
dx , v ³ xdx 2
Одержуємо:
x2 x2 1 x2
³ x arctg xdx = 2 arctg x – ³ 2 1 x 2
dx =
2
arctg x –
2
1 x
– ³
2 1 x
2
dx.
x2 1 x2 1 § 1 x2 1 ·
³ 1 x 2 dx = ³ 1 x 2 dx = ³ ¨© 1 x 2 1 x 2 ¸dx =
¹
§ 1 · 1
= ³ ¨©1 1 x 2 ¸dx =
¹ ³ dx – ³1 x 2
dx = x – arctg x + C.
379
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Звідки
x2 1 x2
³ x arctg xdx = 2
arctg x – (x – arctg x + C) =
2 2
arctg x –
1 1 x2 1 x
– x + arctg x + C = arctg x – + C.
2 2 2 2
³e
ax
Приклад 6.55. cos bxdx .
Розв’язок. В цьому прикладі двократне застосування інтегруван+
ня частинами приведе до інтегралу, який мали за умовою.
u e ax , du e ax adx
³e
ax
cos bxdx = 1 =
dv cos bxdx , v ³ cos bxdx b
sin bx
1 ax 1 1 ax a ax
³ b sin bxe b ³
ax
= e sin bx – adx = e sin bx – e sin bxdx .
b b
До останнього:
u e ax , du e ax adx
1
dv sin bxdx , v ³ sin bxdx cos bx
b
1 1 1
³e ³ b cos bxe
ax ax
sin bxdx = – cos bx – adx = – cos bx +
b b
a ax
b³
+ e cos bxdx .
1 ax a 1 a
= ³ e ax cos bxdx = e sin bx – ( eaxcos bx + ³ e ax cos bxdx ) =
b b b b
1 ax a a2
= e sin bx + 2 eaxcos bx – 2 ³ e ax cos bxdx .
b b b
380
Розділ VI. Інтегральне числення
³ ³ x cos3 xdx .
3
6.58. x ln xdx . 6.59.
x x
6.60. ³ sin 2
dx . 6.61. ³ x sin xdx .
x 2
ln 2 x
³ x 2 dx . ³x
2
6.62. 6.63. sin 4 xdx .
381
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x
³ x e 2 dx . ³x e
2 2 3x
6.64. 6.65. dx .
³ cos ln xdx . ³e
3x
6.70. 6.71. sin 2 xdx .
x sin 3 x
6.74. ³ ln(16 x
2
9)dx . 6.75. ³ cos 3
3x
dx .
382
Розділ VI. Інтегральне числення
dx
Приклад 6.77. ³4 x3x
.
383
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Повернемося до інтегралу
t 3 dt §1 2 1 1 1 64 · 6 6
6 ³ 4t 1 = 6 ³ ¨© 4 t 16 t 64 4t 1 ¸¹dt = 4 ³ t 2dt – 16 ³ tdt +
6 6 dt 3 t3 3 t2 3 3 1
+
64 ³ dt –
64 ³ 4 t 1
= – +
2 3 8 2 32
t– ln|4t + 1| + C.
32 4
6
Повернемося до змінної x = t6, де t = x.
dx 1 6 3 3 6 2 3 6 3
³4 x x 3
=
2
( x) –
16
( x) +
32
x –
128
ln|4 6 x +1| + C =
1 3 3 3 6 3
= x – x + x– ln|4 6 x +1| + C.
2 16 32 128
ln tg x
Приклад 6.78. ³ sin x cos x dx .
Розв’язок. Нехай t = ln tg x, тоді
1 1 dx
dt = 2
dx = .
tg x cos x sin x cos x
Розглядаємо:
ln tg x dx t2
³ sin x cos x dx = ³ ln tg x sin x cos x = ³ tdt =
2
+C=
(ln tg x )2
= + C.
2
x 1 dx
6.79. ³x x 2
dx . 6.80. ³ 1 x
.
xdx x
6.81. ³ x x 3
. 6.82. ³ 3
x 4x
2
dx .
384
Розділ VI. Інтегральне числення
dx 1 ln x
6.83. ³ 1 3
x 1
. 6.84. ³ x ln x
dx .
1 4x dx
6.85. ³x 3 x
dx. 6.86. ³ 2 3
5x 1
.
dx dx
6.87. ³ 32 3
1 3x
. 6.88. ³2 x 4 33 x 4
.
(4 x )dx 2 x
6.89. ³x 2 5x
. 6.90. ³x 5x 1
dx .
dx dx
6.91. ³ x 4 x 3
. 6.92. ³ x ln x .
xdx
6.93. ³ 1 x
.
b 2 c b2 b 2 4ac b2
= a((x + ) + – ) = a((x + ) + )=
2a a 4a 2 2a 4a 2
b 2
= a((x + ) r k2).
2a
Подальше інтеграли вказаних видів можна звести до формул
інтегрування.
385
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 3
Приклад 6.95. ³x
2x 5
2
dx .
1 2x 6 2 2 1 § 2x 2 62 ·
³ dx = ³ ¨ 2 2 dx =
2 x 2x 5
2
2 © x 2 x 5 x 2 x 5 ¸¹
1 2x 2 1 8 1
2 ³ x 2 2x 5
= dx + ³ 2 dx = ln|x2 – 2x – 5| +
2 x 2x 5 2
1 8 1 dx
+ 8³ 2 dx = ln|x2 – 2x – 5| + 4 ³ 2 .
2 x 2x 5 2 x 2x 5
В останньому інтегралі виділимо повний квадрат:
386
Розділ VI. Інтегральне числення
6 .
2
x2 – 2x – 5 = x2 – 2x + 1 – 1 – 5 = (x – 1)2 –
та застосуємо формулу (11).
x 3 1 dx
³x 2
2x 5
dx = ln|x2 – 2x – 5| + 4 ³
2 ( x 1)2 ( 6)2
=
1 1 x 1 6
= ln|x2 – 2x – 5| + 4 ln +C=
2 2 6 x 1 6
1 2 x 1 6
= ln|x2 – 2x – 5| + ln + C.
2 6 x 1 6
dx
Приклад 6.96. ³
2 6 x 9x 2
.
1
Позначимо через u = 3x + 1, a = 3 , звідки 3dx = du, dx = du
3
dx 1/ 3du 1 u 1 3x 1
³ ( 3) (3 x 1)
2 2
= ³( 3)2 u 2
=
3
arcsin
3
+ C = arcsin
3 3
+
+ C.
5x 3
Приклад 6.97. ³
x 2 4 x 10
dx .
387
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
5 2 5 6 5 6
(5x + 3) = ( (5x + 3) = (2x + ) = (2x + 4 + – 4) =
2 5 2 5 2 5
5 14 5
= ((2x + 4) – ) = (2x + 4) – 7.
2 5 2
5x 3 5 / 2(2 x 4) 7 5 2x 4
³ x 4 x 10
2
dx = ³ x 4 x 10
2
dx =
2 ³ dx –
x 4 x 10
2
dx 5 2x 4 dx
–7 ³ = ³ dx – 7 ³ =
x 4 x 10
2 2 x 4 x 10
2
( x 2)2 6
5 dt 5 t
=
2 ³ t
– 7ln|x + 2 + x 2 4 x 10 | + C =
2 1/ 2
–
– 7ln|x + 2+ x 2 4 x 10 | + C = 5 x 2 4 x 10 –
– 7ln|x + 2 + x 2 4 x 10 | + C.
dx 4x 1
6.100. ³ 9x 2
6x 4
. 6.101. ³ 4x 2
4x 5
dx .
x 2 dx
6.102. ³x 2
7 x 12
dx . 6.103. ³ 4x 3 x 2
.
dx (3 x 1)dx
6.104. ³ 2 6x 9x 2
. 6.105. ³ x 2 2x 2
.
( x 3)dx
6.106. ³ 3 2x x 2
.
388
Розділ VI. Інтегральне числення
Pn ( x )
Дріб називається раціональним, якщо його чисельник
Qm ( x )
Pn(x) та знаменник Qm(x) є многочлени. Раціональний дріб називаєть+
ся правильним, якщо найвищий показник степеня його чисельника n
менший від найвищого степеня знаменника m. У противному випад+
ку дріб називається неправильним. Інтегруються лише правильні
дробі. Неправильний раціональний дріб, у якого степінь чисельника
вищий або дорівнює степені знаменника, можна діленням чисельни+
ка на знаменник представити його у вигляді суми многочлена та
правильного раціонального дробу, в якого степінь чисельника ниж+
чий за степінь знаменника.
Наприклад. Задано неправильний дріб
4x 4 4x 5
.
x 2 2x 1
Поділимо чисельник на знаменник:
4x4 – 4x + 5 «x2 – 2x + 1
—
4x – 8x + 4x «4x2 + 8x + 12
4 3 2
8x3 – 4x2 – 4x + 5
—
8x3 – 16x2 + 8x
12x2 – 12x + 5
—
12x2 – 24x + 12
12x – 7
Отримали:
4x 4 4x 5 12 x 7
= 4x2 + 8x + 12 + 2 .
x 2 2x 1 x 2x 1
Найпростішими раціональними дробами І, ІІ, ІІІ та ІV називають
правильні дроби вигляду:
A
I. .
x 2
389
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
A
II. , (k t 2, ціле додатне число).
( x a )k
Ax B p2
III. , ( q 0) .
x 2 px q 4
Ax B p2
VI. , (k t 2, ціле додатне число і q 0 ).
( x 2 px q)k 4
p2
Умова q 0 означає, що квадратний тричлен x2 + px + q не
4
має дійсних коренів і на множники не розкладається.
Розглянемо інтегрування найпростіших раціональних дробів.
Інтеграли від найпростіших раціональних дробів І+го та ІІ+го типів
знаходять методом безпосереднього інтегрування.
A dx
І. ³ x a dx A³
x a
A ln x a C . (6.8)
A ( x a) k 1 A
ІІ. ³ ( x a) k
dx A³ ( x a) k dx A
k 1
C
(k 1)( x a)k 1
. (6.9)
A (2 x p) Ap dx
= ³
2 x px q
2
dx + (В –
2
)³ 2
x px q
=
A 2B Ap dx
=
2
|ln x2 + px + q| +
2 ³ p p2
=
(x )2 (q )
2 4
p
A 2B Ap 1 x
= |ln x2 + px + q| + arctg 2 +C=
2 2 4q p2 4q p 2
2 2
390
Розділ VI. Інтегральне числення
A 2B Ap 2x p
= ln|x2 + px + q| + arctg + C. (6.10)
2 4q p2 4q p 2
Pn ( x )
правильний дріб, можна знайти (виразити через елементарні
Qm ( x )
функції) шляхом розкладу на доданки, які завжди приводяться до
Pn ( x )
формул інтегрування. Будь+який правильний раціональний
Qm ( x )
дріб розкладається на суму найпростіших раціональних дробів, кое+
фіцієнти яких можна знайти методом невизначених коефіцієнтів.
Вигляд найпростіших дробів визначається коренями знаменника
Qm ( x ) . Можливі наступні випадки:
1. Корені знаменника тільки дійсні та різні числа, тобто
Qm(x) = (x – a1)(x – a2) … (x – an).
Pn ( x )
В цьому випадку правильний дріб розкладається на суму
Qm ( x )
найпростіших дробів 1+го типу:
Pn ( x ) A1 A2 Am
......
Qm ( x ) x a1 x a2 x am ,
де A1, A2,…, An — невизначені коефіцієнти, які знаходяться з тотож+
ності, що написана вище.
2. Корені знаменника тільки дійсні числа, причому деякі з них
кратні, тобто
Qm(x) = (x – a) ... (x – b)i .
391
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Pn ( x )
Тоді правильний дріб розкладається на суму найпрості+
Qm ( x )
ших дробів 1+го та 2+го типів:
Pn ( x ) A B B2 Bi 1 Bi
..... 1 ...... i 1
.
Qm ( x ) x a x b ( x b)2
( x b) ( x b)i
Де невизначені коефіцієнти A, …, B1, B2, …, Bi–1, Bi знаходяться з
тотожності, що написана вище.
3. Корені знаменника дійсні числа, причому деякі з них кратні,
крім того знаменник містить квадратний тричлен, який не розкла+
дається на множники, тобто
Qm(x) = (x – a)(x – b)i(x2 + px + q).
Pn ( x )
В цьому випадку дріб розкладається на суму найпрості+
Qm ( x )
ших дробів І+го, ІІ+го та ІІІ+го типів
Pn ( x ) A B B2 Bi 1 Bi Mx N
1 ... i 1
2 ,
Qm ( x ) x a x b ( x b)2
( x b) ( x b) x px q
i
392
Розділ VI. Інтегральне числення
x 2 2 x 2 x 2 2x 2 A B C
.
x 3 2x 2 8 x x ( x 2)( x 4) x x 2 x 4
Невідомі коефіцієнти A, B, C будемо знаходити методом невиз+
начених коефіцієнтів. Для цього праву частину одержаної вище
рівності необхідно привести до спільного знаменника. Отримаємо
x 2 2x 2 A( x 2)( x 4) B x ( x 4) C x ( x 2)
=
x 3 2x 2 8 x x x 2 x 4
A( x 2)( x 4) Bx ( x 4) Cx ( x 2)
= =
x ( x 2)( x 4)
Ax 2 2 Ax 8 A Bx 2 4 Bx Cx 2 2Cx
= .
x ( x 2)( x 4)
Знаменники в обох частинах рівні, тому і чисельники повинні
бути рівні, тобто
x2 – 2x + 2 = Ax2 + 2Ax – 8A + Bx2 + 4Bx + Cx2 – 2Cx,
x2 – 2x + 2 = (A + B + C)x2 + (2A + 4B – 2C)x – 8A.
Остання рівність можлива лише тоді, коли коефіцієнти при од+
накових степенях х в обох частинах рівності рівні, тобто
x2 A B C 1 ½
°
x 2 A 4 B 2C 2¾
x 0
8 A 2 °
¿
Отримали систему рівнянь, з якої знаходимо невизначені коефі+
цієнти
4
°° B C 5
®
°2 B C 3
°̄ 4
1 1 13
А= , B ,C .
4 6 12
393
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 13
x 2 2x 2 4 dx 6 dx + 1 dx
³ x 3 2x 2 8 x dx ³x ³ x 2 ³ x12 4 dx = 4 ³ x
+
1 dx 13 dx 1 1 13
+
6 ³ x 2 + 12 ³ x 4 = 4 ln|x| + 6 ln|x – 2| + 12 ln|x + 4| + C.
2x 2 5x 8
Приклад 6.108. ³ dx .
( x 1)3 ( x 2)2
Розв’язок. Підінтегральна функція — це правильний нескоротний
раціональний дріб, знаменник якого містить лише дійсні корені, тому
цей дріб розкладається на суму найпростіших дробів І+го та ІІ+го типу.
2x 2 5x 8 A B C D E
.
( x 1)3 ( x 2)2 ( x 1) ( x 1) ( x 1) ( x 2) x 2
3 2 2
394
Розділ VI. Інтегральне числення
9
Нам залишилось визначити коефіцієнти B, C, E. Тепер будемо
порівнювати коефіцієнти при однакових степенях х в лівій та правій
частинах рівності. Коефіцієнти при x4 в лівій частині дорівнює
нулю(x4 в лівій частині відсутній), а в правій C + E. Через це C + E = 0.
Вільний член в лівій частині дорівнює –8, а в правій
4A – 4B + 4C – D – 2E.
На основі цього отримуємо друге рівняння:
4A – 4B + 4C – D – 2E = –8,
1 10
в якому A та D відомі ( A ; D ) , маємо
9 27
97
2B 2C E .
27
Ми порівняли саме вільні члени, тому що це можливо зробити,
не виконуючи множення та піднесення до степені у правій частині
рівності.
Для того щоб отримати третє рівняння для визначення B, C і E,
знову повернемося до способу задання частинних значень.
Якщо x = 2, отримуємо:
2 22 + 5 2 – 8 = 16A + 16B + 16C + D + 4E.
1 10
Знаючи, що A ,а D , це рівняння прийме вигляд
9 27
77
4 B 4C E .
27
Таким чином, для визначення B, C і E отримали систему рівнянь:
395
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
° CE 0
°
° 97
® 2B 2C E
° 27
° 77
°̄4 B 4C E 27
Розв’язавши систему, отримаємо:
29 13 13
B , C , E .
27 27 27
Отже, маємо:
1 29 13 10 13
A , B , C , D , E .
9 27 27 27 27
Тепер розклад підінтегральної функції має вигляд:
1 29 13 10 13
2x 2 5x 8 9 27 27 27 27 .
( x 1)3 ( x 2)2 ( x 1)3 ( x 1)2 ( x 1) ( x 2)2 ( x 2)
Інтегруючи цю рівність, отримуємо:
2x 2 5x 8 1 dx 29 dx
³ ( x 1)3 ( x 2)2 dx = – 9 ³ ( x 1)3 + 27 ³ ( x 1)2 –
13 dx 10 dx 13 dx 1
– ³
27 x 1
+ ³
27 ( x 2)2
+ ³
27 x 2
= – ³ ( x 1)3 dx +
9
29 13 10 13
+
27 ³ ( x 1)2 dx –
27
ln|x – 1| +
27 ³ ( x 2)2 dx +
27
ln|x + 2| =
1
1 ( x 1)2 29 ( x 1)1 13 10 ( x 2)
=– + – ln|x – 1| + +
9 2 27 1 27 27 1
13 1 29 1 13
+ ln|x + 2| + C = – – ln|x – 1| –
27 18( x 1)2
27 ( x 1) 27
396
Розділ VI. Інтегральне числення
10 13
– + ln|x + 2| + C.
27( x 2) 27
x 3 4 x 2 2x 1
Приклад 6.109. ³ x4 x
dx .
x3 A B M 1, ½ B M 0, M 2,
° ° ° N 0,
x2 B M N 4,° ° B M N 4, °
¾ ® ®
x B N 2, ° ° B N 2, ° B 2,
x0 A 1. °¿ °¯ A 1, °¯ A 1.
dx dx 2x 1 1
= ³ – 2³ + ³x dx = ln|x| – 2ln|x + 1| +
x x 1 2
x 1
2x 1 dx
+ ³x 2
x 1
dx + ³x 2
x 1
= ln|x| – 2ln|x+1| + ln|x2 – x + 1| +
dx
+ ³ 1 3
= ln|x| – 2ln|x + 1| + ln|x2 – x + 1| +
( x )2 ( )2
2 2
1 x1
+ arctg 2 + C = ln|x| – 2ln|x + 1| + ln|x2 – x + 1| +
3 3
2 2
2 2x 1
+ arctg + C.
3 3
x5 x4 8 3x 2 8
6.112. ³ dx . 6.113. ³ 3 dx .
x 3 4x x 4x 2 4x
2x 4 2x 2 3 x x 2
6.114. ³ ( x 1)( x 2)( x 3)dx . 6.115. ³x 3
2x 2
dx .
398
Розділ VI. Інтегральне числення
2x 2 5x 1
6.116. ³ x 3 2 x 2 x dx .
dx
6.117. ³ (x 2
3)( x 2 2)
.
2 x 3 5 x 2 x 4
6.118. ³ ( x 1)2 ( x 2)2 dx .
3 x 2 15
6.119. ³ ( x 1)( x 2
4 x 13)
dx .
x 2 7 x 11
6.120. ³ ( x 1)( x 2 6 x 10) dx .
2 x 2 6 x 19
6.121. ³ ( x 2 1)( x 2)2 dx .
(2 x 2 8 x 27)
6.122. ³ ( x 3)2 ( x 2 2) dx .
(2 x 2 4 x 3)
6.123. ³ ( x 2 x 1)( x 2 2) dx .
4x 2 7x 2
6.224. ³ ( x 2 x 1)( x 2 4) dx .
( x 2 1)dx
6.125. ³ x3 3x2 3x 1 .
2x 2 5
6.226. ³ x 4 5 x 2 6 dx .
5x 1
6.127. ³x 3
3x 2
dx .
399
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³ sinkxsinlxdx
Інтеграли вигляду ³ sin kx cos lxdx ; ³ cos kx cos lxdx ; ³ sin kx sin lxdx ,
де l та k — дійсні числа, l z k, знаходяться за допомогою формул:
1
sinkx coslx = (sin(k – l)x + sin(k + l)x); (6.11)
2
1
coskx coslx = (cos(k – l)x + cos(k + l)x); (6.12)
2
1
sinkx sinlx = (cos(k – l)x – cos(k + l)x). (6.12)
2
1 1 1
=
2 ³ (sin(4 x ) sin10 x )dx = ³ sin 4 xdx + ³ sin10 xdx =
2 2
1 1 1 1 1
=
2 4 ³ sin 4 x 4dx +
2 10 ³ sin10 x10dx = cos 4x –
8
1
– cos 10x + C.
20
Приклад 6.129.
2x 1 2x 2x
³ sin 2 x sin 3
dx = ³ (cos(2 x ) cos(2 x
2 3 3
))dx =
400
Розділ VI. Інтегральне числення
1 4x 1 8x 1 3 4x 4
= ³ cos dx – ³ cos dx = ³ cos dx –
2 3 2 3 2 4 3 3
1 3 8x 8 3 4 3 8
–
2 8
³ cos
3 3
dx = sin x –
8 3 16
sin x + C.
3
2dt 2dt
dx 1 t2 1 t2
³ 2sin x cos x = ³ 2t 1 t 2 = ³ 4t 1 t 2 =
2
1 t2 1 t2 1 t2
dt dt 1 t 2 5
=2 ³t 2
4t 1
= 2³
(t 2) 5
2 =2 ln
2 5 t 2 5
+C=
1 tg x 2 5
= ln 2 + C.
x
5 tg 2 5
2
402
Розділ VI. Інтегральне числення
³ sin
5
Приклад 6.131. x cos 4 xdx .
Розв’язок.
³ sin x cos xdx = ³ sin x sin x cos xdx = ³ (sin 2 x )2 sin x cos 4 xdx =
5 4 4 4
³ ³ ³ ³
4 8
= – (1 2u 2 u 4 )u 4 du = – u du + 2 u 6 du – u du =
Знайти інтеграли.
³ sin
4
Приклад 6.132. xdx .
Розв’язок.
2
§1 ·
³ sin xdx = ³ (sin x ) dx = ³ ¨© 2 (1 cos 2 x ) ¸¹ dx =
4 2 2
1 1 1
³ 4 (1 2cos 2 x cos 4 ³
=
2
2 x )dx = dx – ³ cos 2xdx +
2
403
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 1 1 1
+
4 ³ cos 2 2 xdx = x – sin2x +
4 4 4 ³ 2 (1 cos 4 x )dx =
1 1 1 1 1 1
=
4
x – sin2x +
4 8 ³ dx + ³ cos 4 xdx = x – sin2x +
8 4 4
1 1 3 1 1
+ x+ sin4x + C = x – sin2x + sin4x + C.
8 32 8 4 32
Розв’язок.
dz dz
dx 1 z2 1 z2
³ 4 3cos2 x 5sin 2 x = ³ 1 z2
= ³ 4 4 z2 3 5z2 =
43 5
1 z2 1 z2 1 z2
dz 1 1
= ³ 9z2
1
= arctg 3z + C = arctg (3tg x) + C.
3 3
404
Розділ VI. Інтегральне числення
³ tg
5
Приклад 6.134. xdx .
Розв’язок.
dz z 5 dz
³ tg xdx = ³ z 1 z2 ³ 1 z2
5 5
= ;
z5 |z2 + 1
z + z |z3 – z + z/(z2 + 1)
5 3
–z3
–z3 – z
z
z 5 dz z z
³ 1 z 2 = ³ ( z z z 2 1)dz = ³ z dz ³ zdz ³z
3 3
– + dz =
2
1
z4 z2 1 tg 4 x tg 2 x 1
= – + ln|z2 + 1| + C = – + ln|tg2x + 1| + C =
4 2 2 4 2 2
tg 4 x tg 2 x
= – – ln|cos x| + C.
4 2
405
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x
³ cos ³ sin
5 2
6.139. xdx . 6.140. dx .
4
³ cos ³ sin
2 3
6.141. 3 xdx . 6.142. 3 xdx .
dx
³ tg ³ 2 3cos x .
4
6.143. xdx . 6.144.
dx dx
6.145. ³ 5 4sin x . 6.146. ³ 3sin x 2cos x 1 .
dx 9 tg x
6.147. ³ 4 tg x 4 ctg x . 6.148. ³ 7 sin 2
x cos 2 x
dx .
dx (2 tg x )dx
6.149. ³ (9 10 tg x )sin 2 x . 6.150. ³ (2sin x 5cos x ) 2
.
dx (1 7 tg x )dx
6.151. ³ 7 4 tg x . 6.152. ³ 2sin 2
x cos 2 x 3
.
406
Розділ VI. Інтегральне числення
m r
6.5.1. Інтеграли вигляду ³ R(x, x n ,..., x 5 )dx
m r
Розглянемо інтеграл ³ R( x , x n ,..., x 5 )dx , де R — раціональна
функція своїх аргументів. Інтеграл такого вигляду знаходиться за до+
помогою підстановки:
x = tk; dx = ktk – 1dt, (6.19)
m r
де k — спільний знаменник дробів , ..., .
n s
x
Приклад 6.153. Знайти інтеграл ³ 3
x 4x
2
dx .
1 2 1
Розв’язок. Спільний знаменних дробових показників , ,
2 3 4
змінної х дорівнює 12. Виконаємо підстановку x = t12, dx = 12t11dt,
12
t= x . Одержимо:
x t 12 t 6 12t 11dt
³ 3
x2 4 x
dx = ³ 3
(t 12 )2 4 t 12
12t 11dt = ³ t8 t3 =
t 17 dt t 14 dt
= 12 ³ t 3 (t 5 1) = 12 ³ t5 1 .
Одержали неправильний дріб. Необхідно виділити цілу частину.
407
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
t14 |t5 – 1
t – t |t9 + t4 + t4/(t5 – 1)
14 9
t9
t9 – t4
t4
t 14 dt t4
³ t5 1 ³ )dt = 12 ³ t 9 dt + 12 ³ t 4 dt +
9 4
12 = 12 (t t
t5 1
t4 t 10 t5 12 5 6
+ 12 ³ t 51 dt = 12
10
+ 12
5
+
5
ln|t – 1| + C = ( 12 x )10 +
5
12 12 5 12 6 12
+ ( x) + ln|( 12 x )5 – 1| + C = 6
x5 + 12
x5 +
5 5 5 5
12 12 5
+ ln| x – 1| + C.
5
§ m r
·
¨ § ax b · n § ax b · s ¸ dx
6.5.2. Інтеграли вигляду ³ R x , ¨ ,..., ¨
¨ © cx d ¸¹ ¸
© cx d ¹ ¸
© ¹
§ m r
·
¨ § ax b · n § ax b · s ¸ dx , де
Інтеграли вигляду ³ R x , ¨ ,..., ¨
¨ © cx d ¸¹ ¸
© cx d ¹ ¸
© ¹
a b
z приводяться до раціональної функції за допомогою підста+
c d
ax b m r
новки = tk, де k — спільний знаменник дробів , ..., .
cx d n s
408
Розділ VI. Інтегральне числення
1 1 x
Приклад 6.154. Знайти інтеграл ³x 2
x
dx.
1 x
Розв’язок. Виконаємо підстановки t2 = , звідки
x
1 2tdt
x= , dx = 2 .
t 1
2
(t 1)2
1 1 x 2 2tdt t3
³ x2 x ³ ³
2 2
dx = (t 1) = –2 t dt = –2 +C=
(t 2 1)2 3
3
2 § 1 x ·
=C– .
3 ¨© x ¸¹
³x 4 x 2 dx .
2
Приклад 6.155.
Розв’язок. Застосовуємо підстановку x = a sin t, одержуємо
x x
dx = 2cos tdt, і якщо sin t = , то t = arcsin .
2 2
409
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³x
2
4 x 2 dx = ³ (2sin t)2 4 4sin2 t 2cos tdt = ³ 4sin2 t 4cos2 tdt =
1 cos 4t
= 4 ³ sin 2tdt = 4 ³ dt = 2 ³ dt – 2 ³ cos4tdt =
2
2
1 x 1 x
= 2t – sin4t + C = 2arcsin – sin4(arcsin ) + C =
2 2 2 2
x x
= 2arcsin + (x2 – 2) 4 x 2 + C.
2 4
dx
Приклад 6.156. ³ (36 x 2 )3
.
1 1 x 1 x
= sin t + C = sin(arctg ) + C = + C.
36 36 6 36 36 x 2
x 2 25dx
Приклад 6.157. ³ x4
.
5
Розв’язок. Застосовуємо підстановку x , одержуємо
cos t
5sin tdt 5 5 5
dx , якщо x , cos t = , t = arccos .
cos2 t cos t x x
410
Розділ VI. Інтегральне числення
2
§ 5 · sin t
¨ cos t ¸ 25 52 sin tdt
x 2 25dx © ¹ 5sin t cos t
³ x4
= ³ § 5 ·
4
cos2 t
dt = ³ 4 1 2
=
¨ cos t ¸ 5 cos t
© ¹ cos 4 t
1 1 sin 3 t 1 5
25 ³
2
= sin t cos tdt = +C= sin3(arccos ) + C =
25 3 75 x
1 ( x 2 25)3
= + C.
75 x3
x 1 4 x
6.160. ³ 4
x3 1
dx . 6.161. ³x x
dx .
dx x 1
6.162. ³( 4
x 3 1) x 3
. 6.163. ³ 2x 1
dx .
1 x2 dx
6.164. ³ dx . 6.165. ³x 2
x2 9
.
x4
x 2 dx dx
6.166. ³ 25 x 2 . 6.167. ³x 3
x 8
.
x 2 dx dx
6.168. ³ (4 x 2
) 4x 2 . 6.169. ³ (9 x 2
) 9 x2
.
x 2 36
6.170. ³ 16 x 2 dx . 6.171. ³ x4
dx .
411
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³ f ( x )dx = – ³ f ( x )dx .
a
(6.23)
b
412
Розділ VI. Інтегральне числення
³ f ( x )dx = 0.
a
³ f ( x )dx =
a
³ f ( x )dx +
a
³ f ( x )dx . (6.24)
c
³ ( f1 ( x ) f2 ( x ) f3 ( x ))dx =
a
³ f1 ( x )dx +
a
³ f ( x )dx
a
2 – ³ f ( x )dx . (6.25)
3
a
³ kf ( x )dx = k ³ f ( x )dx .
a
(6.26)
a
³ f ( x )dx = f( [ )(b – a)
a
(теорема про середнє). (6.27)
413
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2
= –2 + 2 1 = 2 – 2.
2
Приклад 6.174.
5 5
dx dx x 2 5
³
2 5 4x x 2
= ³
2 9 ( x 2) 2
= arcsin
3 2
=
52 22 S
= arcsin – arcsin = arcsin 1 – arcsin 0 = .
3 3 2
Приклад 6.175.
0 0
dx dx 0
³1 x 2 2 x 2 = ³ ( x 1)
1
2
1
= arctg(x + 1)
1
=
S
= arctg 1 – arctg 0 = .
4
414
Розділ VI. Інтегральне числення
Приклад 6.176.
16 16
dx ( x 9 x )dx
³0 x 9 x
= ³(
0 x 9 x )( x 9 x )
=
16 16 16
( x 9 x )dx 1 1
³0 x 9 x = 9 ³0 ( x 9 x )dx = 9 ³ ( x 9)
1/ 2
= dx +
0
16
1 1 ( x 9)3 / 2 16 1 x 3 / 2 16 2 16
³ x dx = ( x 9)3
1/ 2
+ + = +
9 0 9 3/2 0 9 3/2 0 27 0
2 16 2 2
+ x3 = ( (16 9)3 – (0 9)3 ) + ( 163 – 03 ) =
27 0 27 27
2 2 2
= (125 – 27) + 64 = 162 = 12.
27 27 27
Приклад 6.177.
2 2
dx dx
³1 x x 3 = ³ x (1 x
1
2
)
;
1 A Mx N A Ax 2 Mx 2 Nx
= + = ;
x (1 x 2 ) x 1 x2 x (1 x 2 )
A + Ax2 + Mx2 + Nx = 1;
x2 A M 0½ M 1,
°
x N 0 ¾ N 0,
x 0
A 1 °
¿ A 1.
1 1 x
= – ;
x (1 x ) x 1 x 2
2
2 2 2 2 2
dx dx xdx 1
³1 x (1 x 2 ) ³1 x – ³1 1 x 2 = ln|x| 1 – 2 ln|1+ x2| 1 = ln2 – ln1 –
=
415
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 3 1 1 1 8
– ln5 + ln2 = ln2 – ln5 = (ln8 – ln5) = ln .
2 2 2 2 2 2 5
³ (2 x x 5)dx . ³ (x 4 x )dx .
3 2 3
6.178. 6.179.
2 2
1 13
dx dx
6.180. ³2 (11 5x )3 . 6.181. ³ 2
5
(3 x )4
.
9
y 1 1
dx
6.182. ³
4 y 1
dy . 6.183. ³x 2
4x 5
.
0
S
3
xdx 4
dx
6.184. ³ 2
2
x 1
. 6.185. ³ cos
S
2
x
.
6
2 2
x 3 dx
6.186. ³0 x 2 4dx . 6.187. ³x
1
2
5x 4
.
S S
x x x 3x
6.188. ³ sin
0
2
cos dx .
2
6.189. ³ cos 2 cos
0
2
dx .
1 3 1
dx dx
6.190.
0,5
³ 8 2x x 2
. 6.191. ³
0 3 2x x 2
.
S 2 1
2
dx sin dx
S
6.192. ³ . 6.193. ³ x .
S 1 cos x 1 x2
2 S
416
Розділ VI. Інтегральне числення
S S
4 2
sin x
³0 cos2 x dx . ³ sin
2
6.194. 6.195. 2 xdx .
0
S
2 3
dx
³S cos x cos xdx . ³ 2x
3
6.196. 6.197. .
2
2
3x 2
2
417
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³ f ( x )dx
a
перетворюється за допомогою підстановки x = M (t ) в
29 3
( x 2)2
Приклад 6.198. Обчислити ³ 3
3
3
( x 2)2
dx .
x 3 29
t 1 3
418
Розділ VI. Інтегральне числення
Одержуємо
29 3
( x 2)2 3
t 2 3t 2 dt 3
t 4 dt
3
t4 9 9
³3 3 3 ( x 2)2 dx = ³1 3 t 2 = 3 ³1 3 t 2 = 3 ³1 3 t 2 dt =
3
§ t4 9 9 · 3
9 3
³1 © 3 t 2 t 2 3 ¸¹
³1 ³
2
=3 ¨ dt = 3 (t 3 )dt = 3 t 2 dt –
t 3
2
1
3 3
9 t3 3 3 27 t 3
³
– 9 dt + 27 ³1 t 2 ( 3)2 dt = 3
3 1
– 9t +
1 3
arctg
31
=
1
3 1
= 27 – 1 – 27 + 9 + 9 3 (аrctg – arctg )=
3 3
§S S · S 16 3 3S
=8+9 3¨ ¸ =8+9 3 = .
©3 6¹ 6 2
4
xdx
Приклад 6.199. Обчислити ³ 1
1 x
.
2
§ t2 1 1 · 2
§ 1 · 2 2
3 9
+ 2ln 3 – 2ln 2 = 1 + 2(ln 3 – ln 2) = 1 + 2ln = 1 + ln .
2 4
S
2
dx
Приклад 6.200. Обчислити ³ 2 cos x .
0
x
Розв’язок. Замінюючи змінну за допомогою підстановки tg = t,
2
1 t2 2dt
знайдемо cos x = , dx = , та нові межі інтегрування t1 = 0
1 t 2
1 t2
S
при x1 = 0, та t2 = 1 при х2 = .
2
S 2dt
2 1 1
dx 1 t 2 = 2 dt = 2 arctg t 1 =
³0 2 cos x ³0 1 t 2 ³0 t 2 3
=
3 30
2
1 t2
2 1 0 2 S S
= (arctg – arctg )= ( – 0) = .
3 3 3 3 6 3 3
3
( x 3 1)dx
Приклад 6.201. Обчислити ³x
1
2
4 x2
.
x 1 3
x S S
t = arcsin
2 6 3
420
Розділ VI. Інтегральне числення
S S
3
( x 3 1)dx 3
((2sin t )3 1)2cos tdt 3
(8sin 3 t 1)dt
³x
1
2
4 x2
= ³ (2sin t )
S
2
4 (2sin t )2
= ³ 4sin 2 t =
S
6 6
S S S S
3 3
1 dt 3 1 3
= 2 ³ sin tdt +
S
4 ³S sin 2 t = –2cos t S
– ctg t
4 S
=
6 6 6 6
S S 1 S S 1 3
= –2(cos – cos )– (ctg – ctg ) = –2( – )–
3 6 4 3 6 2 2
1 3 7
– ( – 3) = – 1.
4 3 2 3
S
10
Приклад 6.202. Обчислити ³ ( x 3)sin 5 xdx .
0
S
1 S S 1 1 2
=– ( + 3)cos 5 + (0 + 3)cos 5 0 + sin 5x =
5 10 10 5 25 0
421
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 S 30 S 3 1 S 1
= ( )cos + cos 0 + sin 5 – sin 5 0 =
5 10 2 5 25 10 25
1 S 30 3 1 1 3 1 16
= ( )0 + 1 + 1 – 0 = + = = 0,64.
5 10 5 25 25 5 25 25
1
Приклад 6.203. Обчислити ³ arcsin xdx .
0
Розв’язок.
u arcsin x , dv dx
1
du dx , v x
1 x2
1 1
xdx
³
1
³ arcsin xdx = xarcsin x –
0
0
0 1 x2
= 1 arcsin 1 –
1 S
– 0 arcsin 0 + 1 x2 0 = – 1.
2
1
Приклад 6.204. Обчислити ³ x arctg xdx .
0
Розв’язок.
u arcctg x , dv xdx
dx x2
du
1 x2
, v ³ xdx 2
Застосовуючи до заданого інтеграла формулу інтегрування час+
тинами, одержимо:
1 1 1
x2 1 x 2 dx 1 S 1 x2 11
³ x arctg xdx =
0 2
arctg x –
0 ³0 2 1 x 2 = 2 4 – 2 ³ 1 x2
dx =
0
422
Розділ VI. Інтегральне числення
S 1
1 1
dx S 1 1 1 S 1
= – ( ³ dx – ³ ) = – (x – arctg x ) = – (1 – 0 –
8 2 0 0
1 x 2
8 2 0 0 8 2
S 1 S S 1 S S 1 S 2
– arctg 1 + arctg 0) = – (1 – ) = – + = – = .
8 2 4 8 2 8 4 2 4
e
³ ln
2
Приклад 6.205. Обчислити xdx .
1
Розв’язок. Нехай
u ln 2 x , dv dx
1
du 2ln x dx , v x
x
e e e
e 1
³ ln xdx = xln2x ³ 2ln x xdx = eln2e – 1ln21 – 2 ³ ln xdx =
2
–
1 x
1 1 1
³
= e – 2 ln xdx =
1
u ln x , dv dx
1
du dx , v x
x
e e
e 1
³
= e – 2 ln xdx = e – 2(xln x
1
1
– ³ x xdx ) = e – 2(eln e – 1ln 1 –
1
e
– x ) = e – 2e + 2e – 2 = e – 2.
1
Пригадаємо, що ln 1 = 0, ln e = 1.
423
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
5 9
xdx xdx
6.206. ³
0 1 3x
. 6.207. ³
4 x 1
.
4 5
dx xdx
6.208. ³ 1
0 2x 1
. 6.209. ³
1 4x 5
.
S
ln 5
ex ex 1 2
dx
6.210. ³
0 ex 3
dx . 6.211. ³ 1 sin x cos x .
0
0 a
dx x
6.212. ³ 1 3
x 1
. 6.213. ³ x cos a dx .
a
1
S
2 4
ln x
³1 x 5 dx . ³ x tg
2
6.214. 6.215. xdx .
0
2 e
ln 2 x
6.216. ³ x ln( x 1)dx .
1
6.217. ³1 x 2 dx .
S
1 2
3 2
dx 4 x2
6.220. ³x
1
2
1 x2
. 6.221. ³
1 x2
dx .
³ x ln(1 x
2
6.222. )dx .
0
424
Розділ VI. Інтегральне числення
Рис. 6.1.
Якщо функція f(x) скінчене число
раз змінює знак на відрізку [a; b], то відрізок [a; b], необхідно розді+
лити на частини, в кожній із яких функція зберігає один і той же
знак. При знаходжені площі фігури, що обмежена такою неперерв+
ною кривою, необхідно дотримуватись такого правила знаків: площі,
що знаходяться над віссю Ox, беруться зі знаком плюс, а площі, що
розміщені під віссю Ox, зі знаком мінус або обчислити інтеграл від
абсолютного значення функції.
Якщо плоска фігура
обмежена двома непе+
рервними кривими, рів+
няння яких у прямокут+
них координатах y = f1(x)
і y = f 2(x), причому
скрізь на відрізку [a; b],
f2(x) t f1(x), та двома
прямими x = a та x = b
(рис. 6.2), то площа виз+ Рис. 6.2.
начається за формулою:
b
S ³ f ( x ) f ( x )dx .
a
2 1
(6.32)
425
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
u ln x , du dx
x
dv dx , V ³ dx x
Отримали:
l l
l 1 l
S ³ ln xdx
1
x ln x ³ x dx
1 1 x
l ln l 1ln1 x
1
l l 1 1 (кв.од.)
426
Розділ VI. Інтегральне числення
° y x
® 2
x x2 x x3 x3 x 0 x1 = 0, x2 = 1.
°̄ y x
Отже, 0 d x d 1, а площа фігури буде:
1
2 3 x3 1 2 1 1
³ ( x x )dx x )
2
S ( (кв.од.).
0
3 3 0 3 3 3
Задача 6.225. Обчислити площу фігури, що обмежена лініями
y = 4 – x2 і y = x2 – 2x.
Розв’язок. Побудуємо фігуру,
площу якої необхідно обчислити:
а) y = 4 – x2 — є парабола, вер+
шина якої знаходиться в точці
O1(0; 4). Парабола перетинає вісь
Ox у точках (2; 0) і (–2; 0), а вісь
Oy у точці (0; 4).
б) y = x2 – 2x — є парабола, вер+
шина якої знаходиться у точці
O2(1; –1). Парабола перетинає вісь
Ox у точках (0; 0) і (2; 0), а вісь Oy Рис. 6.5.
у точці O(0; 0).
в) Визначимо точки перетину парабол. Розв’яжемо систему
рівнянь:
° y 4 x
2
® 4 – x2 = x2 – 2x 2x2 – 2x – 4 = 0, x2 – x – 2 = 0.
°̄ y x 2 x
2
Межі інтегрування: –1 d x d 2.
г) Визначимо площу фігури, використовуючи формулу 6.32.
2 2 2
³
(4 x 2 ) ( x 2 2 x ) dx ³ (4 2 x 2 x )dx 4 ³ dx
2
S
1 1 1
2 2
2 x3 2 x2 2
– 2 ³ x dx 2 ³ xdx
2
4x 2 2 4 2 4(1)
1 1
1 3 1 2 1
427
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2 2 16 2
23 (1)3 22 (1)2 84 4 1 9 (кв. од).
3 3 3 3
428
Розділ VI. Інтегральне числення
5 1 3
5
1 1 1 1 (9 x 5) 2 5
= ³ 9 x 5dx = ³ (9 x 5) dx =
2
=
22 22 2 9 3/2 2
1 5 1
= (9 x 5)3 = ( 403 133 ) | 7,63 (лін.од).
27 2 27
2 2 2
Задача 6.242. Обчислити довжину дуги кривої x 3 y 3 2 3, де
0 d x d 2.
Розв’язок. Знайдемо yc :
1 1
2 x 3
2 y 3
yc 0 ,
3 3
звідки
429
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1
x 3
y 3
yc .
1 1
y 3
x 3
2 1 2 2 1 2
2 3 1 1 1 x 3 2 2 3
2 3
³ 1
dx 2 3
³x 3
dx 2 3
2 0
3
2
3 (лін. од).
0 x 3 0
3
Задача 6.243. Обчислити довжину дуги кривої x = a(t – sin t),
y = a(1 – cos t), де 0 d t d 2S .
Розв’язок. Скористуємося формулою (6.34). Знайдемо:
x tc (t sin t ) , ytc (1 cos t ) .
Отримуємо:
2S 2S
³ a(1 cos t )
2
l
0
(a sin t )2 dt ³
0
a 2 (1 2cos t cos2 t sin 2 t )dt
2S 2S 2S
t
a ³ 2 2cos tdt a ³ 2(1 cos t )dt a ³ 2 2sin 2 dt
0 0 0
2
2S
t t 2S
= 2a sin dt ³
0
2
2a 2 cos
20
4a(cos S cos 0)
x 2 ln x
6.244. Обчислити довжину дуги кривої y , де
4 2
1d x d 2.
430
Розділ VI. Інтегральне числення
° x (t 2 2)sin t 2t cos t
, де 0 d t d S .
®
°̄ y (2 t 2 )cos t 2t sin t
6.252. Обчислити довжину дуги кривої, що задана параметрич+
ними рівняннями:
x 3(2cos t cos 2t )
® , де 0 d t d 2S .
¯y 3(2sin t sin 2t )
431
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x t2
° , де 0 d t d 3.
® t3
°y t
¯ 3
432
Розділ VI. Інтегральне числення
§ b y b· 3
§ b3 b3 · § 2b ·
S a2 ¨ y 2 ¸ S a2 ¨ b b ¸ S a 2 ¨ 2b
© b 3b b
¹ © 3b 2 3b 2 ¹ © 3 ¸¹
4 4 2
S a2 b S a b (куб. од).
3 3
Задача 6.256. Обчислити об’єм тіла, утворенного обертанням
навколо осі Ox фігури, що обмежена лініями 2y = x2, 2x + 2y – 3 = 0.
Розв’язок. Обмежена даними А Y
лініями фігура ОАВ, (рис. 6.8),
при обертанні навколо осі Ox ут+
ворює тіло, об’єм якого можна
знайти, як різницю об’ємів тіл,
утворених обертанням навколо
осі Ox трапецій A 1 ABB 1 і
В
A1AOBB1. Об’єм V1 , утворений
А1 0 В1 Х
обертанням трапецій A1ABB1,
знаходимо за формулою (6.35). Рис. 6.8.
x2 1 1
S ( x 1,5)3 1 91
V1 S ³ y dx S ³ (1,5 x ) dx
2 2
S ³ ( x 1,5)2dx S.
3 3 3
x1 3 3
Шуканий об’єм: V = V1 – V2 ,
91 61 272 2
V V1 V2 S S S 18 S (куб. од.).
3 5 15 15
434
Розділ VI. Інтегральне числення
x4 1 x5 1 1 1 1 1 1
2S 2S 2S 2S 2S ( ) 2S 0,1S (куб.од).
4 0 5 0 4 5 4 5 20
435
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
436
Розділ VI. Інтегральне числення
u ³ f (t )dt
t1
— обсяг продукції, що випускається за проміжок
³ (1 t )e
3t
u dt .
0
4
u 1 t, du dt
³ (1 t )e
3t
U= dt = 1 3t =
dv e 3 t dt , v ³e
3t
0
dt e
3
4
1 3t 4 1 5 12 1 1 4
³3e
3t
= (t + 1) e – dt = e – – e3t =
3 0 0 3 3 9 0
1 12 1 1
= (5e – 1) – (e12 – 1) = (14e12 – 2) | 2,53 105 (ум. од.).
3 9 9
437
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³
50000 = 7000 tdt ;
0
T
2 T 2
³ 7000
0
tdt = 7000 t3/2 = 7000 T3/2;
3 0 3
2 3/2
50000 = 7000 T ;
3
50000 3
T3/2 = = 10,71; T = (10,71)2/3 = 4,86 (року).
7000 2
У такому випадку:
1 3 1 x3 x2 3
3 ³0
f ([ ) = (3 x 2
4 x 1)dx = (3 4 x) =
3 3 2 0
1 3 3 1
= (x + 2x2 + x) = (27 + 18 + 3) = 16 (грош. од.),
3 0 3
тобто середнє значення витрат дорівнює 16. Визначимо, при якому
обсязі продукції витрати приймають це значення, тобто розв’яжемо
рівняння
3x2 + 4x + 1 = 16, або 3x2 + 4x – 15 = 0.
Враховуючи, що обсяг продукції не може бути від’ємним, з ос+
таннього рівняння маємо:
2 4 45 2 7 5
[ =x= = = ,
3 3 3
5
тобто [ одиниць продукції.
3
³ f (t )e
it
K dt . (6.41)
0
1 –0,08t 3 1 3 0,08 t 1
= (10 + t)(
0,08
e
0
+ ³
0,08 0
e dt ) =
0,08
(13e–0,24 – 10) –
1 1 1
– e–0,08t 3 = – (13e–0,24 – 10) – (e–0,24 – 1) |
0,08 0,08
2 2
0 0,08
| 30,5 (млрд. грош. од).
441
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 0,8
лад, якщо х = , а у = , то
2 4
y=x
це означає, що 50% населен+ 0,6
ня сплачує 25% загального 0,4 15 1
y 2
x x
прибуткового податку. Якщо 16 16
у = 0,7, коли х = 0,9, то це оз+ 0,2
начає, що 90% населення
сплачує 70% прибуткового
податку. У загальному випад+ 0 0,2 0,4 0,6 0,8 1 X
ку х та у дробові частини
Рис. 6.10.
цілого (0 d х d 1; 0 d у d 1)
і у є функцією від х, тобто у = f(x).
Будемо вважати, що не має осіб, які не сплачують прибуткового
податку, тобто f(0) = 0 і весь прибутковий податок сплачує 100%
населення, тобто f(1) = 1. Графік функції y = f(x), яка описує дійсний
розподіл прибуткового податку, називають кривою Лоренца.
Припустимо, що крива Лоренца задана рівнянням
15 2 1
у= x + x, (див. рис. 6.10).
16 16
Коли х = 0,2, маємо:
15 1
у= (0,2)2 + 0,2 = 0,05.
16 16
442
Розділ VI. Інтегральне числення
15 2 1
У випадку кривої Лоренца вигляду у = x + x коефіцієнт
16 16
нерівності розподілу податку буде:
1 1
15 2 1 15 15
L = 2 ³ (x x x )dx = 2 ³ ( x x 2 )dx =
0
16 16 0
16 16
1
15 15 § x 2 x 3 ·1 15 1 1 5
16 ³0
=2 ( x x 2
)dx = ¨ ¸0 = ( – )= .
8 © 2 3 ¹ 8 2 3 16
443
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
0 0 0
5/3
t 8 9
= (12t – 3 ) = 96 – 32 = 38,9 (млн. грн).
5/3 0 5
Задача 6.273. Стратегія розвитку. Компанія повинна обрати одну
із двох можливих стратегій розвитку: 1) вкласти 10 млн. грн у нове
обладнання і одержувати 3 млн.грн прибутку кожного року на про+
тязі 10 років; 2) закупити на 15 млн.грн більш досконале обладнан+
ня, яке дозволить одержати 5 млн.грн прибутку щорічно на протязі
7 років. Яку стратегію треба обрати компанії, якщо номінально об+
лікова щорічна ставка 10%.
R
Розв’язання. Якщо f(t) є прибуток за час t і r є номінальна
100
облікова щорічна ставка, то дійсне значення загального прибутку за
T
³ f (t )e
rt
час між t = 0 та t = T дорівнює dt .
0
446
Розділ VI. Інтегральне числення
447
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
448
Розділ VI. Інтегральне числення
b
ba
³ f ( x )dx |
a n
(у1 + у2 + ... + уn). (6.43')
449
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
або
b
b a y0 yn
³ f ( x )dx |
a n
(
2
+ у1 + у2 + у3 + ... + уn–1). (6.44)
1 1
x y x y
x x
x0 = 1,0 y0 = 1,0000 x6 = 1,6 y6 = 0,62500
x1 = 1,1 y1 = 0,90909 x7 = 1,7 y7 = 0,58824
x2 = 1,2 y2 = 0,83333 x8 = 1,8 y8 = 0,55556
x3 = 1,3 y3 = 0,76923 x9 = 1,9 y9 = 0,52632
x4 = 1,4 y4 = 0,71429 x10 = 2,0 y10 = 0,5000
x5 = 1,5 y5 = 0,66667
За першою формулою прямокутників (4.43) одержуємо:
2
dx
³
1
x
| 0,1(у0 + у1 + ... + у9) = 0,1 7,1877 = 0,71877.
451
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
arctg x
6.287. ³
0
x
dx .
³e
x2
6.288. dx .
0
452
Розділ VI. Інтегральне числення
f c f c b
³
f
f ( x )dx = ³
f
f ( x )dx + ³ f ( x )dx = lim ³ f ( x )dx + lim ³ f ( x )dx .
c
a of bof
c
a
453
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
f
dx
Приклад 6.289. Обчислити інтеграл ³x
1
2
1
або встановити його
розбіжність.
Розв’язок. Згідно з означенням невласного інтеграла маємо:
f b
dx dx b
³1 x 2 1 = lim
b of ³
1 x 1
2 = lim arctg x = lim (arctg b – arctg 1) =
bof 1 bof
S S S
= – = .
2 4 4
S
Отже, цей інтеграл існує, збіжний і дорівнює .
4
f
dx
Приклад 6.290. Встановити збіжність або розбіжність ³x
1
p
.
1
° , p !1
= ® p 1 .
° f, p 1
¯
Отже, при р > 1 інтеграл збіжний, а при p < 1 — розбіжний.
Розглянемо випадок р = 1.
f b
dx dx b
³1 x = lim
b of ³ x
= lim ln|x| = lim ln b + ln 1 = f .
bof 1 bof
1
f
dx
Таким чином, при р = 1 інтеграл ³
1
x
— розбіжний.
f
dx
Одержали, що інтеграл ³x
1
p
збіжний при p>1, і розбіжний при p d 1.
454
Розділ VI. Інтегральне числення
f
³e
x
Приклад 6.291. Обчислити dx або встановити його роз+
f
біжність.
0 f
³ e dx і ³e
x x
Розв’язок. Дослідимо на збіжність інтеграли dx .
f 0
0 0
0
of ³
³ e dx = alim
x
e x dx = lim ех = lim (е0 – еа) = 1,
aof a aof
f a
f f
³e ³e
x x
тобто dx є розбіжним. Отже, і інтеграл dx є розбіжним.
0 f
f x2
³e 2
dx = 2S , іншими словами площа S під кривою Гаусса
f
x2
1
y e на інтервалі ( f ; f ) дорівнює 1 (див. рис. 6.14).
2
2S
У випадку необмеженої на [a; b] функції f(x) її точки розриву
можуть бути на лівому кінці або на правому кінці, або в середині
проміжку інтегрування [a; b]. У цих випадках невласні інтеграли
визначаються так:
b bе b b
³ f ( x )dx = lim
е o0 ³
a
f ( x )dx ; ³ f ( x )dx = lim е o0 ³ f ( x )dx ;
a а aе
455
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
2S
x2
1
y e 2
2S
S=1
0 X
Рис.6.14.
и c е ' b
³ f ( x )dx = lim
а
е 'o 0 ³ f ( x )dx + lim
е ''o0 ³ f ( x )dx .
a c е ''
1
° , p 1
= ® p 1 .
° f, p t 1
¯
456
Розділ VI. Інтегральне числення
f 1
dx
³ e dx ; ³
2 x
в) г) ;
3
0 0 x
3 f
dx dx
д) ³ ; ж) ³x ;
0
( x 1)2 f
2
2x 2
1 3
xdx
з) ³ ln xdx ;
0
и) ³
2
3
x2 4
;
0 6
dx
³ xe ³
x
і) dx ; ї) .
f 2
3
(5 x )2
457
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³³ f ( x, y)dxdy = ³ dx
V
³ f ( x , y)dy . (6.46)
a M1 ( x )
458
Розділ VI. Інтегральне числення
³
конати зовнішнє (друге) інтегрування Ф( x )dx . В результаті цього
a
³³ f ( x , y)dxdy = ³ dy
V
³ f ( x , y)dx . (6.47)
c M1 ( y )
y M N
вається внутрішнім. Тут межі
інтегрування є функції змінної
у. При обчисленні внутрішнь+ c
ого інтегралу в підінтегральній
функції потрібно у розглядати 0 X
як величину сталу, а х — Рис. 6.16.
змінну. В результаті першого
(внутрішнього) інтегрування одержуємо функцію аргументу у. Після
M2 ( y )
того, як ця функція визначена Ф( y)
M1 ( y )
³ f ( x , y)dx , необхідно ви+
d
конати зовнішнє (друге) інтегрування ³ Ф( y)dy .
c
³³V ( x y 3 )dxdy ,
3
Задача 6.295. Обчислити подвійний інтеграл
1
якщо область V обмежена лініями y = x; y = x; x = 4. Цей же
2
інтеграл обчислити, змінивши порядок інтегрування.
Розв’язок. Зобразимо на рисунку область V .
Y Y
y=x y=x
C 4 C
N
1
y= x V2 1
2 2 A y= x
B V1 B 2
M
0 х 4 Х 0 4 Х
Рис. 6.17.
³³ ( x y )dxdy = ³ dx ³ (x
3 3 3
y 3 )dy .
V 0 1
x
2
1
x
2
x
y4 x 1 1 1 47 4
³ ( x y )dy = (x3y +
3 3
) 1 = x3(x – x) + x4(1 – )= x.
1 4 2x 2 4 16 64
x
2
³ 64 x
4
dx = 47 x 4 = 47 4 = 752 .
0 64 5 0 64 5 5
Отже,
4 x
752
³³ ( x y )dxdy = ³ dx ³ (x y 3 )dy =
3 3 3
.
V 0 1
x
5
2
462
Розділ VI. Інтегральне числення
³³V ( x y 3 )dV ,
3
Задача 6.296. Обчислити подвійний інтеграл
0 d x d 2; Y
°
® x 1
°̄0 d y d 2 .
y = x/2
³³V ( x y 3 )dV = x=2
3
2 x/2
³ ³ (x y 2 )dy .
2
= dx 0 1 2 Х
0 0
Рис. 6.18.
Обчислимо внутрішній
інтеграл, в якому х вважаємо сталою.
x /2 x
y3 2 x ( x / 2)3 13 3
³
0
( x 2 y 2 )dy = (x2y + ) = x2 +
3 0 2 3
=
24
x.
Отже,
2
13 3 13 x 4 2 13
³³ ( x y )dV = ³0 24
3 3
x dx = = .
V 24 4 0 6
Використаємо для обчислення подвійного інтегралу
0 d y d 1;
®
¯2 y d x d 2.
1 2
³³ ( x y )dV = ³ dy ³ (x y 2 )dx .
3 3 2
V 0 2y
Так як
2
x3 2 8 8y3
³ ( x y )dx = (
2 2
+ у2х) = ( + 2у2) – ( + 2у3) =
2y
3 2y 3 3
464
Розділ VI. Інтегральне числення
8 14 3
= + 2у2 – у,
3 3
то
1
§8 14 3 · 8 2y3
³³V V ³0 ¨© 3
3 3
( x y )d = 2 y 2
y ¸dy = ( у + –
3 ¹ 3 3
7 y4 1 13
– ) = .
6 0 6
Задача 6.297. Знайти площу фігури, що обмежена лініями
у = 4 – х2, 3х – 2у – 6 = 0, за допомогою подвійного інтеграла.
Розв’язок. Якщо фігура, обме+
жена лініями, рівняння яких Y
віднесені до прямокутної системи C 4
координат, то площа такої фігури y = (3x–6)/2
обчислюється за формулою
S ³³V dxdy . Побудуємо цю фігу+
ру. Лінія у = 4 – х2 — парабола, 0 B X
лінія 3х – 2у – 6 = 0 є пряма (рис.
x2
y =y4=–x/2
6.19).
Розв’язавши систему рівнянь –3
y 4 x2,
®
¯3 x 2 y 6 0,
знайдемо координати точок пере+ A
тину параболи з прямою
Рис. 6.19.
y 4 x2,
°
® 3x 6
°y ,
¯ 2
3x 6
= 4 – х2; 2x2 + 3x – 14 = 0;
2
465
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
7 33
x1 = ; x2 = 2; y1 = ; y2 = 0.
2 4
7 33
Маємо точки А( ; ) і В(2; 0).
2 4
Необхідно обчислити площу фігури АВС. В області АВС змінна
3x 6
у змінюється від значень у = на прямій АВ до значення
2
у = 4 – х2 на параболі АСВ. (Знайдено межі для внутрішнього інтег+
7
рування). Змінна у змінюється від хА = до хВ = 2. (Знайдено
2
межі для зовнішнього інтегрування). Таким чином, за формулою
S= ³³ dxdy
ABC
одержуємо:
2 4 x2 2 2
4 x
S= ³³
ABC
dxdy = ³ dx ³
3 x 6
dy =
³ dx у 3 x 6
=
7 / 2 7 / 2 2
2
2 2
3x 6 3x
= ³ (4 x 2
2
)dx = ³
7 / 2
(7 x 2
2
)dx =
7 / 2
x3 3x 2 2 7 8 343 3 49
= (7х – – ) 7 = (7 2+ 7 – – –3+ )=
3 4 2 2 3 24 4 4
1331 35
= = 27 (кв. од).
48 48
466
Розділ VI. Інтегральне числення
³³ e
xy
б) dxdy ; (0 d x d 1; 0 d y d 1);
D
x2
в) ³³D 1 y2 dxdy ; (0 d x d 1; 0 d y d 1).
y2
Задача 6.299. Обчислити подвійний інтеграл ³³V x 2 dxdy , де об+
1
ласть V обмежена лініями у = х; у = x ; х = 1.
3
Задача 6.300. Обчислити подвійний інтеграл ³³V ( x y)dxdy , де
3
область V обмежена лініями: х = 0; у = х (х t 0); у = 4 – (х – 1)2.
2
Цей же інтеграл обчислити, змінивши порядок інтегрування.
³³V ( x y)dxdy ,
2
Задача 6.301. Обчислити подвійний інтеграл
1
де область s обмежена лініями: у = х; у = 2х; ху = 2 (х > 0).
2
Задача 6.302. Подвійним інтегралом обчислити площі фігур, що
задані лініями:
а) xy = 4; y = x; x = 4;
б) y2 = 4 + x; x + 3y = 0;
в) y = ln x; x – y = 1; y = –1;
г) y = x + 2; y2 = x; –2 d y d 2;
д) y = sin x; y = cos x; x = 0;
ж) 3x2 = 25y; 5y2 = 9x.
467
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
468
Розділ VII. Диференційні рівняння
469
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x 2 y2 C
,
2 2 2
або
х2 + у2 = С,
і загальним інтегралом даного рівняння буде сім’я кіл з центром в
початку координат.
dy y
Приклад 7.2. Розв’язати рівняння .
dx x
Розв’язок. Очевидно, що y { 0 буде розв’язком цього рівняння.
Нехай y z 0 . Тоді приведене рівняння можна записати у вигляді
dy dx
.
y x
Інтегруючи, одержимо:
ln |y| = ln |x| + ln C, або у = Сх.
Ми знайшли загальний розв’язок рівняння. При С = 0 загальний
розв’язок запишеться у вигляді:
у = 0.
Отже, значення у = 0 не буде особливим розв’язком цього рівняння.
Приклад 7.3. Розв’язати рівняння y c = (х – у)2 + 1.
Розв’язок. Тут легко здогадатися, яку потрібно зробити заміну
змінних, щоб звести це рівняння до рівняння з відокремленими
змінними. Робимо заміну х – у = z. Продиференціюємо цю рівність
по х, вважаючи, що у і z – функції від х.
1 – yc = z c , y c = 1 – z c .
І задане рівняння запишеться у вигляді:
1 – z c = z + 1,
z c = –z, z z 0 ,
dz
dx ,
z
ln |z| = –x + ln C,
470
Розділ VII. Диференційні рівняння
z = Ce–x.
Повернемось до початкової функції:
х – у = Се–х,
у = х – Се–х.
Це є загальний розв’язок приведеного рівняння.
7.6. y c tgx – у = а.
7.7. xy c + у = у2.
7.8. x 1 y 2 dx y 1 x 2 dy 0.
7.9. (1 + ех)у y c = ех.
7.10. (ху2 + х)dx + (y – x2 y c )dy = 0.
7.11. y c = 10х+у.
7.12. х2уdx + x3dy = 0.
471
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
472
Розділ VII. Диференційні рівняння
dx
z + xz c = tg z + z, ctg z dz = ,
x
dx
³ ctg zdz ³ x
ln C ,
ln |sin z| = ln |x| + ln C,
sin z = Cx,
z = arcsin (Cx),
y = x arcsin (Cx).
Зауваження. Сталу С беремо у різних виглядах, щоб простіше
виглядав розв’язок.
Приклад 7.22. Розв’язати диференційне рівняння
у2dx + (x2 – xy)dy = 0.
Розв’язок. Формально це рівняння можна записати у вигляді:
2
§y·
dy y2 dy ¨ ¸
, ©x¹ ,
dx xy x 2 dx y
1
x
і тут вже, очевидно, що воно є однорідним диференціальним рівнян+
y
ням. Виконаємо заміну z , отримаємо:
x
z xz c =
z2
;
z 1
z2
xz c = z;
z 1
z2 z2 z
xz c = ,
z 1
z
xz c = ,
z 1
473
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
7.26. xy c = y + y2 x 2 .
y
7.27. xy c = y ln .
x
y2
7.28. y c = 2.
x2
2 xy
7.29. y c = .
x y2
2
x y
7.30. y c = .
y x
7.31. xy c – у = x 2 y2 .
7.32. у2 + x y c = xyy c .
2
y y
7.33. y c = + сos .
x x
474
Розділ VII. Диференційні рівняння
y Ce ³
p ( x ) dx
. (7.16)
Формулою (7.16) дається загальний розв’язок рівняння (7.15).
Загальний розв’язок рівняння (7.14) є сумою двох доданків: за+
гального розв’язку відповідного однорідного рівняння (7.15) і част+
кового розв’язку неоднорідного рівняння.
475
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 2 x2 x3
= C1x + x ³x x dx = C1
x + x
2
= C1
x +
2
.
u x
du dx
1 1
³ e 2 x dx = 4( xe2x – ³ 2e
2x 2x
С(х) = 4 xe dx = dv dx ) =
2
1 2x
v e
2
476
Розділ VII. Диференційні рівняння
e2 x
= 2xe2x – 2 + C1.
2
Підставивши знайдене С(х) в (*), одержимо
у = e–2x[e2x(2x – 1) + C1] = C1e–2x + 2x – 1.
1
Приклад 7.36. Розв’язати диференціальне рівняння y c = .
2x y 2
Розв’язок. Це рівняння не є лінійним диференційним рівнянням
відносно функції у, але воно стає лінійним, якщо за функцію прий+
мемо х, а незалежною змінною вважатимемо у. Перепишемо рівнян+
ня у вигляді:
dx
= 2x – y2,
dy
dx
– 2x = –y2.
dy
Тепер його можна розв’язувати по загальній схемі.
478
Розділ VII. Диференційні рівняння
у1 = eDx соs E x ;
Dx
у2 = e sin E x .
В окремих випадках, коли f(х) має вигляд
Dx
f(x) = e (a0 + a1x + a2x2 + ... + anxn),
частковий розв’язок шукається методом невизначених коефіцієнтів
в залежності від того, чи число D є коренем характеристичного
рівняння чи ні.
уч = eD x (b0 + b1x + b2x2 + ... + bnxn), коли D не є коренем харак+
теристичного рівняння.
уч = eD x (b0 + b1x + b2x2 + ... + bnxn)х, коли D — простий корінь
характеристичного рівняння.
уч = eD x (b0 + b1x + b2x2 + ... + bnxn)xа, коли D — кратний корінь
характеристичного рівняння.
480
Розділ VII. Диференційні рівняння
1
2a 1; °a ;
® ® 2
¯2a b 0; °¯b 1.
Отже, частковий розв’язок неоднорідного рівняння буде мати
вигляд
1 2
учн = ех( х – х).
2
А тепер запишемо загальний розв’язок неоднорідного рівняння
1 2
узн = узо + учн = С1 + С2ех + ех( х – х).
2
482
Розділ VII. Диференційні рівняння
° y x x y0
° 0
®
° yc (**)
y
°̄ x x 0 1
483
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
dx
°° dt a11 x a12 y
® . (7.21)
° dy a21 x a22 y
°̄ dt
Є два основні методи знаходження загального розв’язку таких
систем:
1) зведення системи (7.21) до одного рівняння другого порядку;
2) метод Ейлера.
Перший метод проілюструємо на прикладі.
dx
°° dt x 2 y,
®
° dy 4 x 3 y.
°̄ dt
Розв’язок. Диференціюємо перше рівняння по t, потім підставляє+
мо в одержане рівняння замість y c праву частину другого рівняння
системи.
x cc = x c + 2 y c = x c + 2(4х + 3у) = x c + 8х + 6у =
= x c + 8х + 3( x c – х) = 4 x c + 5х,
1
де замість у підставляємо з першого рівняння системи ( x c – х).
2
Остаточно
x cc – 4 x c – 5 = 0.
484
Розділ VII. Диференційні рівняння
485
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
dx
°° dt x 2 y,
®
° dy 4 x 3 y.
°̄ dt
Запишемо систему (7.23) і характеристичне рівняння (7.24)
(1 O )a1 2a2 0
®
¯4a1 (3 O )a2 0
1 O 2
0 або O 2 – 4 – 5 = 0,
4 3O
звідки
O1 = –1; O2 = 5.
При O = –1 2а1 + 2а2 = 0. Позначимо а1 = С1, тоді а2 = –С1.
° x (1) C1e t ,
® (1)
°̄ y C1e t .
Аналогічно підставляємо O2 = 5
–4а1 + 2а2 = 0,
а1 = С2,
а2 = 2С2.
° x (2) C 2 e5 t ,
® (2)
°̄ y 2C 2 e5 t .
Остаточно
° x x (1) x (2) C1e t C2 e5t ,
®
°̄ y y(1) y (2) C1e t 2C 2 e5t .
486
Розділ VII. Диференційні рівняння
dx
°° dt x 5 y,
®
° dy 2 x y.
°̄ dt
Розв’язок. Складемо характеристичне рівняння системи
1 O 5
0 , або O 2 + 9 = 0.
2 1 O
Коренями характеристичного рівняння будуть числа O1,2 r 3i .
Тому
° x a1e 3 it ,
® 3 it
°̄ y a2 e .
Запишемо перше рівняння (7.23). Воно матиме вигляд
(1 – 3і)а1 – 5а2 = 0.
Розв’язком цього рівняння будуть, наприклад, числа а1 = 5,
а2 = 1 – 3і. Тому
x 5(cos t i sin 3t )
®
¯ y (1 3i)(cos3t i sin 3t ) .
Якщо комплексна функція є розв’язком системи з дійсними ко+
ефіцієнтами, то окремо дійсна і уявна частина розв’язку будуть роз+
в’язком системи. Отже розв’язком системи є
x 5(C1 cos t C2 sin 3t )
®
¯ y C1 (cos3t sin 3t ) C2 (cos3t sin 3t ) .
Приклад 7.62. Розв’язати систему диференційних рівнянь
dx
°° dt x y,
®
° dy x 3 y.
°̄ dt
487
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
° x (a1 b1t )e 2t ,
®
°̄ y (a2 b2 t )e .
2t
dx dx
°° dt 2x y °° dt xy
7.63. ® 7.64. ®
° dy 3x 4y ° dy y 4x
°̄ dt °̄ dt
dx dx
°° dt x 8y °° dt xy
7.65. ® 7.66. ®
° dy xy ° dy 2 x 3 y
°̄ dt °̄ dt
488
Розділ VII. Диференційні рівняння
dx dx
°° dt x 3y °° dt x 5 y 0
7.67. ® 7.68. ®
° dy 3x y ° dy x y 0
°̄ dt °̄ dt
dx dx
°° dt 2x y 3x y
°° dt
7.69. ® 7.70. ®
° dy 4y x ° dy 4x y
°̄ dt °̄ dt
dx dx
°° dt 2y 3x °° dt 5x 3y
7.71. ® 7.72. ®
° dy y 2x ° dy 3 x y
°̄ dt °̄ dt
489
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
dAt dAt
dt
= kAt; ³ At
³ kdt ; ln |A | = –kt + ln |C|;
t
At At
ln = –kt; = e–kt; At = Ce–kt.
C C
Для визначення довільної сталої С використовуємо початкову
умову Аt = А0 при t = 0: А0 = Се–k0, С = А0, At = А0e–kt. Отриманий
частинний розв’язок дає відповідь на питання даної задачі.
Приклад 7.74. Нехай y(t) — кількість продукції, що випускаєть+
ся галуззю за час t; р — ціна продукції. Сума інвестицій (коштів, на+
правлених на розширення виробництва) І(t) пропорційна прибутку
ру(t) з коефіцієнтом пропорційності m (m = cos t; 0 < m < 1). Підви+
щення швидкості випуску продукції пропорційне збільшенню інвес+
тицій з коефіцієнтом пропорційності K . Вимагається знайти кількість
продукції, що випускається галуззю за час t, якщо в початковий
момент часу t = t0 у = у0.
Розв’язок. У відповідності з умовою
490
Розділ VII. Диференційні рівняння
I(t) = mpy(t),
y c = K I(t),
або
y c = K mpy(t).
K
Позначимо k = mp. Тоді рівняння приймає вигляд
y c = kу.
Маємо рівняння з відокремленими змінними
dy
= ky,
dt
dy
= kdt,
y
ln |y| = kt + ln |C|,
y = Cekt.
Враховуючи, що y |t t0 = y0, тоді
y0 Ce kt0 ,
C y0 e kt0 .
Звідси y y0 e k ( t t0 ) .
Приклад 7.75. Нехай попит і пропозиція на товар визначаються
відповідно співвідношеннями q = 4 pc – 2p + 39, S = 44 p c + 2p – 1,
де р — ціна товару; — тенденція формування ціни (похідна ціни за
часом). Нехай також в початковий момент часу ціна р за одиницю
товару складала 1 грош. од. Виходячи з вимоги відповідності попиту
пропозиції, знайти закон зміни ціни в залежності від часу.
Розв’язання. Для того щоб попит відповідав пропозиції, необхід+
но виконання рівності
4 p c – 2p + 39 = 44 + 2p – 1.
Звідси
10 p c + р – 10 = 0.
Маємо диференційне рівняння з відокремленими змінними:
491
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
dp
–10 = р – 10,
dt
dp dt
,
p 10 10
t
ln |p – 10| = + ln |C|,
10
p 10 t
ln = ,
C 10
p 10
= e–0,1t,
C
p = Ce–0,1t + 10.
Враховуємо, що р|t=0 = 1, тоді
1 = С + 10, С = –9,
p = –9e–0,1t + 10.
Отже, щоб між попитом і пропозицією збереглася рівновага, не+
обхідно, щоб ціна змінювалася відповідно до отриманої формули.
Приклад 7.76. Нехай попит і пропозиція на товар визначаються
співвідношеннями
q = 2 p cc – p c – p + 15, S = 3 p cc + p c + p + 5,
де р — ціна на товар, p c — тенденція формування ціни, p cc — темп
зміни ціни. Нехай також у початковий момент часу р(0) = 6,
q(0) = S(0) = 10. Виходячи з вимоги відповідності попиту пропо+
зиції, знайти залежність ціни від часу.
Розв’язок. Виходячи з вимоги відповідності попиту пропозиції,
маємо
q = S,
Отже,
2 p cc – p c – p + 15 = 3 p cc + p c + p + 5,
звідки одержуємо лінійне неоднорідне диференційне рівняння дру+
гого порядку зі сталими коефіцієнтами:
p cc + 2 p c + 2р = 10.
492
Розділ VII. Диференційні рівняння
493
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
494
Розділ VIII. Ряди
¦U
n 1
n = U1 + U2 + U3 + ... + Un + ...
називають числовим рядом (або просто рядом). Числа U1, U2, U3, ...,
Un, ... називаються членами ряду, U1 — перший член, U2 — другий
член, ... , Un — n+й або загальний член ряду. Для того, щоб задати ряд
(8.1), досить задати його загальний член. Наприклад, взявши
1
Un = , Un = (–1)n+1, Un = n (n = 1, 2, 3, ...),
n(n 1)
дістанемо відповідно ряди:
1 1 1 1
+ + + ... + + ..., (8.2)
1 2 2 3 3 4 n(n 1)
1 – 1 + 1 – 1 + ... + (–1)n+1 + ..., (8.3)
1 + 2 + 3 + ... + n + ... (8.4)
З кожним рядом вигляду (8.1) будемо пов’язувати (ставити у
відповідність) суми
S1 = U1,
S2 = U1 + U2,
S3 = U1 + U2 + U3,
............................., (8.5)
Sn = U1 + U2 + U3 + ... + Un,
..................................,
які називаються частковими сумами цього ряду. Часткові суми ряду
утворюють деяку числову послідовність його часткових сум Sn. Ряд
495
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
496
Розділ VIII. Ряди
f
a + aq + aq2 + ... + aqn–1 + ... = ¦ aq
n 1
n 1
. (8.6)
498
Розділ VIII. Ряди
499
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
Розв’язок. Спільний співмножник для кожного члену ряду
3
винесемо за дужки:
1 1 1 1 1
(1 + + 2 + 3 + ... + n 1 + ...).
3 2 2 2 2
В дужках одержали ряд, що являє собою нескінченно спадну гео+
1
метричну прогресію, знаменник якої q = . Сума членів нескінчен+
2
но спадної геометричної прогресії
a 1
S= = = 2.
1 q 1 1
2
Отже, сума заданого ряду
1 2
S= 2= .
3 3
Приклад. 8.3. Перевірити, чи виконується необхідна умова
f
2n
збіжності ряду ¦n
n 1
2
1
.
2n
Розв’язок. Загальний член заданого ряду є Un = . Знайдемо
n2 1
границю загального члена Un при необмеженому зростанні його но+
мера n:
2n
2n n2 = 0.
lim U n = lim = lim
n of n of n 1
2 nof 1
1 2
n
500
Розділ VIII. Ряди
2n 1
Розв’язок. Загальний член заданого ряду є Un = . Знайде+
3n 2
мо границю загального члена, при необмеженому зростанні його
номера n:
1
2
2n 1 n = 2
lim U n = lim = lim z 0.
n of n of 3n 2 n of 2 3
3
n
Необхідна ознака збіжності заданого ряду не виконується. Через
це заданий ряд розбігається.
1 1 1 1
б) + + + ... + + ... =
1 3 35 57 (2n 1)(2n 1)
f
1
= ¦ (2n 1)(2n 1) .
n 1
501
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3 5 2n 1 f
2n 1
б) 1 +
4
+
9
+ ... +
n2
+ ... = ¦n 1 n2
;
n f
1 2 3 2n
в)
112 +
1 2 2 +
1 3 2 + ... +
1 n2
+ ... = ¦ 2n 1 ;
n 1
f
1 2 3 n n
г) + +
1001 2001 3001
+ ... +
1000 n 1
+ ... = ¦ 1000 n 1 ;
n 1
3 4 n 1 f
n 1
д) 2 +
2
+
3
+ ... +
n
+ ... = ¦
n 1 n
.
502
Розділ VIII. Ряди
Розв’язок. Ряд
1 1 1 1
1+ + + + ... + + ...
2 3 4 n
розбігається, так як його члени, починаючи з другого, більше відпо+
відних членів гармонічного ряду
1 1 1 1
1+ + + + ... + + ...
2 3 4 n
який, як відомо розбігається.
f
збігається. Якщо ряд ¦V
n 1
n
розбігається при 0 < b < f , то і ряд
¦U
n 1
n
розбігається.
f
1
Приклад 8.9. Дослідити на збіжність ряд ¦ (1 cos
n 1 n
).
Розв’язок. Позначивши
504
Розділ VIII. Ряди
1 1
Un = (1 – cos ) і Vn = ,
n n
знайдемо границю:
1 2 1
U 1 cos n 2sin 2 n
lim n = lim = lim 1 =
n of V nof 1 nof
n n n
sin 2 1 n sin 2 1 n 2 1
= 2 lim 1 2 lim
nof 1 2 = 2 2 = 2 .
nof
2 n 2 n
f
1
Оскільки ряд ¦ n , будучи гармонічним рядом, розбігається, то
n 1
f
1
розбігається і заданий ряд ¦ (1 cos
n 1 n
).
f
4n 3
Приклад 8.10. Дослідити на збіжність числовий ряд ¦ .
n 1 n 3n
505
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
4n 3 4n 1
Тут Un = ; Un+1 = .
n3 n (n 1)3 n1
4n 1
U n1 (n 1)3n1 4n 1 n 3n
lim = lim = lim lim =
nof U nof 4n 3 nof 4n 3 nof
(n 1) 3n1
n
n *3n
n 3n 1 n 1
= 1 lim = lim = .
nof
(n 1) 3n1 3 n of n 1 3
1
Таким чином, l = < 1, отже, заданий ряд збігається.
3
f
nn
Приклад 8.11. Дослідити на збіжність числовий ряд ¦
n 1 n!
.
nn (n 1)n 1
Тут Un = , Un+1 = .
n! (n 1)!
(n 1)n1
U n1 (n 1)! (n 1)n1 n ! (n 1)n (n 1)n !
lim = lim n = lim = lim =
nof Un nof n nof (n 1)! n n nof n !(n 1)n n
n!
506
Розділ VIII. Ряди
n n
§ n 1· § 1·
= lim ¨ ¸ = lim ¨ 1 ¸ = е.
nof
© n ¹ n of
© n¹
Таким чином, l = е > 1 і, отже, заданий ряд розбігається.
то:
1) у випадку l < 1 ряд збігається,
2) у випадку l >1 ряд розбігається.
f
1) якщо невласний інтеграл ³ f ( x )dx
1
збігається, то збігається і
ряд (8.15);
2) якщо невласний інтеграл розбігається, то розбігається і ряд
(8.15).
f
n
Приклад 8.13. Дослідити на збіжність ряд ¦ (n 1)
n 1
3
.
x
Розв’язок. Маємо, що f(x) = . Знаходимо невласний інтег+
( x 1)3
рал
f f b b
x x x 11
³1 f ( x )dx = ³1 ( x 1)3 dx = lim
bof ³
1 ( x 1)
3
dx = lim ³
bof
1 ( x 1)
3
dx =
b b b b
dx dx
= lim ³ – lim ³ = lim ³ ( x 1)2 dx – lim ³ ( x 1) dx =
3
1 ( x 1) 1 ( x 1)
bof 2 bof 3 bof bof
1 1
1 b 1 b 1 1 3
= – lim + lim =0+ +0– = .
bof x 1 1 bof 2( x 1) 1
2
2 8 8
3
Невласний інтеграл дорівнює (збігається), отже, збігається і
8
заданий ряд.
508
Розділ VIII. Ряди
Розв’язок.
f 1
1
а) Маємо ряд ¦
n 1 n(n 1)
, його загальний член Un =
n(n 1)
.
f
1
порівняння виберемо геометричний ряд ¦3
n 1
n1
, який є збіжним.
1
Загальний член останнього ряду Vn = . Маємо Un < Vn, так як
3n1
1 1
n1
< n1 . Отже, заданий ряд збігається.
n3 3
f
1 1
в) Задано ряд ¦ sin n , його загальний член U
n 1
n
= sin
n
. Викори+
1
sin
Un n = 1 > 0,
lim = lim
nof Vn n of 1
n
f
1
так як гармонічний ряд ¦n n 1
розбіжний, то і заданий ряд розбіж+
ний.
509
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
Розв’язок.
f
n3 n3 (n 1)3
а) Задано ряд ¦
n 1 2
n
. Тут Un
=
2n
, Un+1
=
2 n 1
. Знайдемо
U n1
lim .
nof U
n
(n 1)3 3
U n1 n 1 2n (n 1)3 1 § n 1·
lim = lim 2 3 = lim = lim ¨ ¸ =
nof Un n of n nof 2n1 n 3 2 nof © n ¹
2n
3
1 § 1· 1 1
= lim ¨ 1 ¸ = 1 = < 1.
2 n of
© n¹ 2 2
Отже, ряд збігається.
f
3n n ! 3n n ! 3n1(n 1)!
б) Задано ряд ¦
n 1 n
n
. Тут Un
=
nn
, Un+1
=
(n 1)n1
. Знай+
демо
3n1(n 1)!
U n1 (n 1)n1 3n1 (n 1)! n n
lim = lim = lim =
nof Un nof 3n n ! nof 3 n (n 1)n1 n !
nn
1 1
lim n U n = lim n n
= lim = 0 < 1,
nof nof (ln n) nof ln n
1
інтегральну ознаку Коші. Маємо f(x) = . Знаходимо не+
(2 x 3)2 / 3
власний інтеграл
f b
1 1 b
bof ³
³2 (2 x 3)2 / 3 dx = lim (2 x 3)2 / 3 dx = lim 3(2x – 3)1/3 =
2
bof 2 2
3 b 3 3
= lim 3
2x 3 = ( lim 3
2b 3 – 1) = f = f.
bof 2 2 2 bof 2
Невласний інтеграл розбігається. Отже, розбігається і заданий ряд.
511
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
f f
n! n2
в) ¦ 10
n 1
n
; г) ¦3 n
;
n 1
f
S f
(n 1)!
д) ¦ n tg
n 1 2 n1
; ж) ¦ n
n 1 2 n!
;
f
f
S n3
з) ¦ n2 sin 2n
; и) ¦
n 1 (2n)!
.
n 1
f
S f
1
в) ¦ sin
n 1
n
2 n
; г) ¦ arctg
n 1
n
n
.
f f
1 1
в) ¦
n 1 3n 1
; г) ¦ 1 n
n 1
2
;
f f
1 1
д) ¦ (2n 1)(2n 3) ; ж) ¦ n ln n .
n 2
n 1
512
Розділ VIII. Ряди
513
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
2) lim Un = lim = 0.
nof nof n(n 1)2
Отже, ряд збігається.
1
Знайдемо lim |Un| = lim = 0.
nof nof n 2n
1 1 1 1
> 2 > 3 > ... > (–1)
n+1
> ...
2 22 32 n 2n
Даний ряд збігається. З’ясуємо як? Напишемо ряд, складений із
абсолютних величин даного ряду
1 1 1 1 1
+ 2 + 3 + ... + n + + ...
2 22 32 n2 (n 1) 2n1
Одержали знакододатний ряд. Застосуємо ознаку Даламбера.
1
U n1 ( n1)2n 1 n 2n 1 n
lim = lim = lim n1 =
lim =
nof
Un nof 1
n*2n
nof (n 1)2 2 nof n 1
515
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1
= 1 = < 1.
2 2
Отже, ряд (8.23) збігається абсолютно.
1 1 1
б) –1 + – + ... + (–1)n + ...
2 3 n
1
Un = (–1)n .
n
1
Знайдемо lim |Un| = lim = 0.
nof nof n
1 1 1
1> > > ... > (–1)n > ...
2 3 n
Даний ряд збігається. З’ясуємо як? Запишемо ряд, складений із
абсолютних величин членів даного ряду
1 1 1
1+ + + ... + + ...
2 3 n
Одержаний ряд є розбіжним. Отже, заданий ряд збігається умовно.
2n 1
;
1 f
1 1 1 1
б) 1 –
3 2
+ 2 – 2 + ... + (–1)n+1
5 7 (2n 1)2
+ ... = ¦ (1)
n 1
n1
(2n 1)2
;
3 4 5 n 1 f
n 1
в) 2 –
2
+
3
–
4
+ ... + (–1)n+1
n
+ ... = ¦ (1)
n 1
n1
n
.
516
Розділ VIII. Ряди
Розв’язок.
f
1
а) Члени заданого знакопереміжного ряду ¦ (1)
n 1
n1
2n 1
спа+
1
= lim (ln(2b – 1) – ln 1) = f .
2 bof
Одержали, що ряд з додатними членами розбігається. Отже, за+
даний ряд збігається неабсолютно.
б) Заданий ряд
1 1 1 1
1 – 2 + 2 – 2 + ... + (–1) (2n 1)2 + ...
n+1
3 5 7
задовольняє умовам ознаки Лейбніца, так як його члени спадають
по абсолютному значенню
1 1 1 1
1> > > > ... > (–1)n+1
(2n1)2 >...
32 52 7 2
і
517
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
lim |Un| = lim = 0.
nof nof (2n1)2
Через це заданий ряд збігається. З’ясуємо, як збігається. Дослідимо
f
1
ряд з додатними членами ¦ (2n 1)
n 1
2
, що складений із абсолютних
1 1 1
= ( lim – 1) = .
2 bof 2b 1 2
Ряд з додатними членами збігається. Отже, заданий ряд збігаєть+
ся абсолютно.
в) Члени заданого ряду
3 4 5 n 1
2– + – + ... + (–1)n+1 + ...
2 3 4 n
спадають по абсолютному значенню
3 4 5 n 1
2> > > > ...> (–1)n+1 > ...,
2 3 4 n
але
1
1
n 1 n =1 z 0
lim |Un| = lim = lim
nof nof n nof 1
не задовольняє умові ознаки Лейбніца. Отже, заданий ряд розбігається.
518
Розділ VIII. Ряди
1 1 1 1 f
1
б) – +
ln 2 ln 3 ln 4
– ... + (–1)n+1
ln(n 1)
+ ... = ¦ (1)
n 1
n 1
ln(n 1)
;
1 f
1 1 1 1
в) –1 +
2
–
3
+
4
– ... + (–1)n
n
+ ... = ¦ (1)
n 1
n
n
;
f
1 1 1 1 1
г) –
2
+
6
–
12
+ ... + (–1)n
n(n 1)
+ ... = ¦ (1)
n 1
n
n(n 1)
;
f
1 1 1 1 1
д) 1 –
2 3
+ 3 – 3 + ... + (–1)n+1
4 6 (2n)3
+ ... = ¦ (1)
n 1
n 1
(2n)3
.
519
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
або
f
¦ a (x x )
n 0
n 0
n
= а0 + а1(x – x0) + а2(x – x0)2 + ... + an(x – x0)n + ..., (8.25)
an1
L = lim , (L = lim n
| an | ).
nof an nof
Тоді
520
Розділ VIII. Ряди
an1 x n1 a
lim n = |x| lim n1 = |x| L.
nof an x nof an
Звідси за ознакою Даламбера ряд (8.24) збігається при |x| L < 1 і
1
розбігається при |x| L > 1. Отже, якщо |x| < , то ряд (8.24) збігаєть+
L
1
ся, а якщо |x| > , то розбігається. Таким чином радіус збіжності
L
степеневого ряду визначається формулою
1 an
R= = lim . (8.26)
L nof an1
Якщо до ряду застосовується ознака Коші, то, міркуючи аналог+
ічно, одержуємо наступну формулу
1 1
R= = . (8.27)
L lim n | an |
nof
1
a n n 1 1
R = lim n = lim 1 = lim = lim (1 + ) = 1.
nof a
n 1
nof n of n nof n
n1
Отже, інтервалом збіжності ряду буде (–1; 1). Розглянемо
збіжність ряду на кінцях інтервалу збіжності. При х = 1 одержуємо
f
1
ряд ¦ (1)
n 1
n 1
n
. Цей знакопереміжний ряд за ознакою Лейбніца
2n x n
+ + ...
(2n 1)2 3n
Розв’язок. Маємо
2n1 x n1 2n x n
Un(x) = ; Un+1(x) = .
(2n 1)2 3 n1 (2n 1)2 3n
В силу ознаки Даламбера заданий степеневий ряд буде збіжним
для тих значень, для яких
U n1 ( x ) 2n | x |n 2n1 | x |n1
lim = lim : =
n of U n (x) nof
(2n 1)2 3 n (2n 1)2 3 n1
522
Розділ VIII. Ряди
3 3
тобто |x| < . Отже, радіус збіжності R = , а інтервал збіжності
2 2
3 3
( ; ).
2 2
Тепер з’ясуємо поведінку ряду на кінцях інтервалу збіжності.
3
В лівому кінці, при х = , заданий степеневий ряд перетворюєть+
2
ся в числовий ряд
1 1 1
1– 2
+ 2 – 2 + ...,
3 5 7
3
який збігається за ознакою Лейбніца. В правому кінці, при х = ,
2
одержуємо ряд
1 1 1
1+ 2
+ 2 + 2 + ...,
3 5 7
який збігається.
Таким чином, заданий степеневий ряд збігається на відрізку
3 3
[ ; ].
2 2
Приклад 8.24. Знайти область збіжності степеневого ряду
f
(x 8)3n
¦
n 1 n2
.
Розв’язок. Маємо
( x 8)3 n ( x 8)3 n3
Un = ; Un+1 = .
n2 (n 1)2
Знайдемо
523
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
( x 8)3 n3
U n1 ( x ) (n 1)2 n2 ( x 8)3 § n ·
2
lim = lim = lim = |x + 8|3 lim ¨
U n (x) ( x 8)3 n (n 1) 2 ¸ =
© n 1¹
nof nof nof nof
n2
= |x + 8|3 1 < 1.
Звідки
|x + 8|3 < 1, |x + 8| < 1, –1 < x + 8 <1, –9 < x < –7.
Дослідимо межі інтервалу. При х = –9 одержуємо числовий зна+
(1)3 n (1)n
копереміжний ряд з загальним членом an = = , який
n2 n2
збігається згідно ознаки Лейбніца. При х = –7 одержуємо ряд з додат+
1
ними членами an = . Досліджуючи його за інтегральною ознакою
n2
f f
dx dx 1 b 1
³1 x nof ³ x 2 = lim
2 = lim
bof
( ) = lim ( + 1) = 1,
x 1 bof b
1
f (n) (a 4(x a)
+ (x – a)n,
n!
має свою границю нуль, коли n o f , тобто lim Rn(x) = 0.
nof
526
Розділ VIII. Ряди
x2 x3 xn
+ 1+х+
+ ... + + ...
2! 3! n!
Знайдемо радіус збіжності одержаного ряду
an (n 1)!
R = lim = lim = lim (n + 1) = f .
nof an1 nof n! nof
528
Розділ VIII. Ряди
x3 x5 x 2 n1
arctg x = x – + – ... + (–1)n+1 + ..., де х (–1; 1).
3 5 2n 1
Два степеневих ряда можна почислено додавати і множити (за
правилом множення многочленів). При цьому інтервалом збіжності
одержаного нового степеневого ряду буде сукупність всіх точок, в
яких одночасно збігаються обидва ряди. Степеневий ряд в інтервалі
його збіжності можна почленно інтегрувати, а в середині інтервалу
збіжності можна почленно диференціювати.
529
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
Приклад 8.26. Розкласти в ряд Тейлора функцію f(x) = при
x
а = –2.
Розв’язок. Обчислимо значення заданої функції і її похідних при
х = а = –2.
1
f(x) = x–1; f(–2) = ;
2
1!
f c( x ) = –1x–2; f c(2) = ;
22
2!
f cc( x ) = 1 2x–3; f cc(2) = ;
23
3!
f ccc( x ) = –1 23x–4; f ccc(2) = ;
24
4!
fІV(x) = 1 2 3 4x–5; fІV(–2) = ;
25
........................... .................................
n!
f(n)(x) = (–1)nn!xn–1; f(n)(–2) = .
2n1
Підставимо ці значення в ряд Тейлора (Т) для заданої функції,
одержуємо:
1 1 1! 2! 3!
= – 2 (х + 2) – 3 (х + 2)2 – 4 (х + 2)3 – ... –
x 2 2 1! 2 2! 2 3!
n! 1 x 2 ( x 2)2 ( x 2)3
– (х + 2)n
– ... = – (1 + + + +
2n1 n ! 2 2 22 23
( x 2)n
+ ... + + ...).
2n
530
Розділ VIII. Ряди
Розв’язок. В розкладі
x2 x3 xn
ln(1 + x) = x – + – ... + (–1)n+1 + ...,
2 3 n
замінимо х на –х. Одержимо
x2 x3 xn
ln(1 – x) = – х – – – ... – – ...
2 3 n
Тепер
1 x x2 x3 xn
ln = ln(1 + x) – ln(1 – x) = (x – + – ... + (–1)n+1 + ...) –
1 x 2 3 n
x2 x3 xn x3 x5 x 2 n1
– (–х – – – ... – – ...) = 2(x + + + ... + + ...)
2 3 n 3 5 2n 1
Область збіжності ряду (–1; 2).
Приклад 8.29. Розкласти в ряд Маклорена функцію f(x) = cos2 x.
1
Розв’язок. Відомо, що cos2 x = (1 + cos 2x). Розклад функції
2
cos 2x в ряд Маклорена легко можна отримати, замінивши в фор+
мулі (8.30) х на 2х:
(2 x )2 (2 x )4 (2 x )6 (2 x )2 n
cos 2x = 1 – + – + ... + (–1)n + ...
2! 4! 6! (2n)!
Одержуємо, що
1 (2 x )2 (2 x )4 (2 x )6 (2 x )2 n
cos2 x = (1 + (1 – + – + ... + (–1)n + ...)),
2 2! 4! 6! (2n)!
звідки:
2x 2 23 x 4 25 x 6 22 n1 x 2 n
cos2 x = 1 – + – + (–1)n + ...
2! 4! 6! (2n)!
Область збіжності одержаного ряду ( f; f ).
532
Розділ VIII. Ряди
7.36. f(x) = 3
8 x3 .
533
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
Приклад 8.37. Обчислити 4
з точністю до 0,001.
e
Розв’язок. Використаємо ряд
x2 x3 xn 1
1
ех = 1 + х + + + ... + + ... 4 = e 4 .
2! 3! n! e
1
Отже, в цьому ряду необхідно взяти х = . Одержимо знакопере+
4
міжний ряд:
2 n1
1
1 1 § 1· 1 § 1·
e 4 =1– + ¨ ¸ + ... + (–1)n–1 ¨4 ¸ + ... =
4 2! © 4 ¹ (n 1)! © ¹
n1
1 1 1 1 § 1·
=1– + – + ... + (–1)n–1 ¨4 ¸ + ...
4 32 384 (n 1)! © ¹
Якщо для обчислення взяти n перших членів, то, враховуючи,
що ряд знакопереміжний, похибка від відкидання решти членів бу+
де менше абсолютної величини першого відкинутого члена, тобто
534
Розділ VIII. Ряди
1 § 1 ·n
Rn < . За умовою повинно бути одержане число з точністю
n ! ¨© 4 ¸¹
до 0,001, тобто загальна похибка від відкидання членів і від округ+
лення повинна бути менше 0,0005. якщо зберегти перші чотири чле+
на, то похибка від відкидання всіх останніх членів на основі ознаки
4
1 §1·
Лейбніца R4 < ¨ ¸ < 0,00016, через це:
4! © 4 ¹
2 3
1 1 1 § 1· 1 § 1·
| 1 – + ¨ ¸ – ¨ ¸ | 0,799.
4
e 4 2! © 4 ¹ 3! © 4 ¹
Обчислити з округленням треба тільки останній додаток. Якщо
зберегти чотири десятичні знаки, то похибка округляється не більше
0,00005. Найвища межа загальної похибки дорівнює 0,00021. Отже,
1
4
| 0,799.
e
Приклад 8.38. Знайти наближене значення соs 10° з точністю до
0,0001.
S
Розв’язок. Переведемо градусну міру в радіанну 10°= | 0,1745.
18
Скористуємося розкладом cos х в степеневий ряд
x2 x4 x6 x 2 n 2
cos x = 1 – + – + ... + (–1)n–1
+ ...
2! 4! 6! (2n 2)!
Одержуємо
2 4
§S · §S ·
S ¨ 18 ¸ ¨ 18 ¸
cos 10° = cos =1 – © ¹ + © ¹ – ...
18 2! 4!
цей ряд є рядом Лейбніца, через це, прийнявши за наближене зна+
чення cos 10° суму перших двох членів розкладу, виконаємо похиб+
ку R3 за абсолютною величиною меншу третього члена
535
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
4
§S ·
¨ ¸ (0, 2)4
© 18 ¹
|R3| < < < 0,0001.
4! 24
Таким чином,
2
§S ·
¨ 18 ¸ (0,1745)2
cos 10° | 1 – © ¹ | 1 – | 0,9948.
2! 24
536
Розділ VIII. Ряди
1
§ 1 ·4 1 1 3 1 3 7
2 ¨ 1 ¸ = 2(1 + – 2 + – ...).
© 16 ¹ 4 16 4 8 16 4 8 12 163
Щоб визначити, скільки необхідно взяти перших членів цього
знакопереміжного ряду для обчислення 4 17 з точністю до 0,0001,
обчислимо декілька послідовних перших членів ряду: а1 = 1; а2 |
0,01562; а3 | –0,00037; а4 | 0,00001. Згідно властивості знакоперем+
іжного збіжного ряду, якщо обмежитися сумою трьох перших членів
ряду, то похибка шуканого наближеного значення кореня буде мен+
шою 2а4 | 20,00001 < 0,0001. Отже,
4
17 | 2(1 + 0,1562 – 0,00037) | 2,0305.
1/ 4
sin x
Приклад 8.40. Обчислити інтеграл ³
0
x
dx з точністю до
0,00001.
sin x
Розв’язок. Невизначений інтеграл ³ x
dx не виражається че+
Так як
5
1 §1· 1
¨ ¸ = < 0,00001,
5 5! © 4 ¹ 614400
то за ознакою Лейбніця, щоб виконати задану точність, досить взяти
суму перших двох членів:
3
1/ 4
sin x 1 1 §1·
³
0
x
| – ¨ ¸ = 0,25 – 0,00087 = 0,24913.
4 3 3! © 4 ¹
1 1/ 4
³ sin ³e
2 x2
в) xdx ; г) dx .
0 0
538
Розділ VIII. Ряди
S
1
аn =
S ³ f ( x )cos nxdx
S
(n = 1, 2, 3, ...); (8.35)
S
1
bn =
S ³ f ( x )sin nxdx
S
(n = 1, 2, 3, ...).
539
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
2S
де а0 =
S ³ f ( x )dx ;
0
2S
аn =
S ³ f ( x )cos nxdx ,
0
(n = 1, 2, 3, ...).
S
2
де bn =
S ³ f ( x )sin nxdx ,
0
(n = 1, 2, 3, ...).
540
Розділ VIII. Ряди
1
° , (S x 0)
f (x) ® 2 .
°¯ 1, (0 x d S )
Розв’язок. Обчислимо коефіцієнти Фур’є функції f(x):
S
1 § § 1·
0 S
· S
1 1 1 0
а0 =
S S³ f(x)dx = ¨ ³ ¨ ¸dx ³1dx ¸ = ( х
S © S © 2 ¹ S 2 S
+х )=
0 ¹ 0
1 1 1
= ( S + S)= ;
S 2 2
S S
1 § § 1· ·
0
1
¨ ³ ¨ ¸ cos nxdx ³1cos nxdx ¸ =
S ³S
аn = f ( x )cos nxdx =
S © S © 2 ¹ 0 ¹
1 1 0
1 S
= ( sin nx + sin nx ) = 0;
S 2n S n 0
S S
1§ § 1· ·
0
1
bn =
S ³ f ( x )sin nxdx = ¨ ³ ¨ ¸ sin nxdx ³ 1sin nxdx ¸ =
S © S © 2 ¹
S 0 ¹
1 1 0 1 S 3(1 (1)n )
= (cos nx – cos nx ) = ;
S 2n S n 0 2S n
так як cos S n = (–1)n, то
b2k = 0, (k = 1, 2, 3, …),
3
b2k+1 = , (k = 1, 2, 3, …).
S (2k 1)
Функція f(x) задовольняє умовам Дирихле, а через це розкла+
дається в свій ряд Фур’є. Отже, в кожній точці неперервності:
541
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 3 f sin(2k 1) x
f(x) = + ¦ .
4 S k0 2k 1
Приклад 8.43. Розкласти в ряд Фур’є функцію f(x) = x (–S < x < S ).
Розв’язок. Задана функція задоволь+
няє умовам Дирихле і через це може Y
бути розкладена в ряд Фур’є. На інтер+
валі (– S < x < S ) функція f(x) = x —
непарна (див. рис. 8.1). Звідси слідує, що
ряд Фур’є цієї функції буде містити
тільки синуси. S 0 S X
Знайдемо bn.
2S
bn =
S ³ f ( x )sin nxdx
0
= Рис. 8.1.
S u x, du dx
2
= ³ x sin nxdx = 1 =
S 0 dv sin nxdx , v ³ sin nxdx cos nx
n
21 S 1S 2 1 S
n ³0
= ( cos nx + cos nxdx ) = ( cos nx +
S n 0 S n 0
1 S 2 1 2
+ sin nx )= S (–1)n = (–1)n+1 ;
n 2 0 S n n
2
bn = (–1)n+1 .
n
Отже,
f f
2 sin nx
x= ¦ (1)n1 sin nx = 2 ¦ (1)n1 .
n 1 n n 1 n
В розгорнутому вигляді, надаючи n значення 1, 2, 3, ... , одержуємо:
sin x sin 2 x sin 3 x sin 4 x
x = 2( – + – + …).
1 2 3 4
542
Розділ VIII. Ряди
S S S
2 2 2 x2
= S;
S ³0 S ³0
a0 = f ( x )dx = xdx =
S 2 0
S S
2 2
an =
S ³ f ( x )cos nxdx =
0
S ³ x cos nxdx
0
=
u x, du dx
= dv sin nx =
cos nxdx , v ³ cos nxdx 1
n
543
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
S S S
1 2 2 2 1
= (x sin nx –
S n ³
S 0
sin nxdx ) = (0 + 2 cos nx ) =
S n 0
0
0, якщо n парне
2 °
= (cos np – 1) = ® 4 .
Sn 2
°̄ S n 2 , якщо n непарне
Отже,
S 4 1 1 1
|x| = – (cos x + cos 3x + cos 5x + …+ cos(2n + 1)x + …).
2 S 9 25 (2n 1)2
544
Розділ VIII. Ряди
2S
1
аn =
S ³ f ( x )cos nxdx ;
0
2S
1
bn =
S ³ f ( x )sin nxdx .
0
2S 2S
1 1 x2
а0 =
S ³
0
xdx =
S 2 0
= 2S ;
2S
1
аn =
S ³ x cos nxdx = 0;
0
2S
1 2
bn =
S ³ x sin nxdx = n .
0
545
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
S x
Приклад 8.46. Функцію f(x) = – розкласти в ряд коси+
4 2
нусів на інтервалі (0; S ).
546
Розділ VIII. Ряди
S S
S 0 S X
2 2
S
4
Рис. 8.3.
S S
2 S x 2 S x2 2 S2 S2
S ³0 4 2
а0 = ( )dx = ( х – ) = ( – ) = 0.
S 4 2 0 S 4 4
S S 1
S u , du dx
2 x S 4 2 2
аn = ³ ( )cos nxdx =
S 0 4 2 1
=
dv cos nxdx , v ³ cos nxdx n
sin nx
S
2 S
x sin nx S
1 sin nx 1 S
³ S n ³0
= (( – ) – dx ) = sin nxdx =
S 4 2 n 0 0
2 n
S
cos nx cos S n 1 1 1 1
=– =– + 2 = – (–1)n 2 = (1 – (– 1)n);
Sn 0
2
Sn 2
Sn Sn 2
Sn S n2
2
a2k = 0; a2k+1 = .
S (2k 1)2
Отже,
547
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
S x 2 f cos(2k 1) x
– = ¦ .
4 2 S k 0 (2k 1)2
1 1
Приклад 8.47. Функцію f(x) = S – x розкласти в ряд си+
2 2
нусів на інтервалі (0; S ). Y
Розв’язок. Продовжуючи S
цю функцію непарним чином, 4
як показано на рис. 8.4. пунк+
тиром, будемо мати:
S 0 S X
2
S
S x S
bn =
S ³ ( 2 2 )sin nxdx = 4
0 Рис. 8.4.
S x 1
u , du dx
2 2 2
= cos nx =
dv sin nxdx , v ³ sin nxdx
n
S S
x cos nx
2 S 1 cos nx
= (–( – )
S 2 2 n 0
– ³ 2 (
0 n
)dx ) =
S
1 sin nx 1
= – = .
n Sn 0
2
n
Отже,
f
1 1 sin 2 x sin 3 x sin nx
– x = sin x + + +…= ¦ .
2 2 2 3 n 1 n
548
Розділ VIII. Ряди
1 l
S nx
bn =
l ³ f ( x )sin
l
l
dx . (8.40)
а коефіцієнти
2 l
S nx
bn =
l ³ f ( x )sin
l
l
dx .
549
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1
4
S nx 1 2 S nx 4
S nx
an =
2 ³ f ( x )cos
0
2
dx = ( ³ 6cos
2 0 2
dx + ³ 3 x cos
2
dx ) =
2
2 4
1 12 S nx 2x S nx 4 S nx
= ( sin + 3( sin + 2 2 cos ) )=
2 Sn 2 0 Sn 2 S n 2 2
6
= (1– cos pn), n z 0.
S n2
2
4 2 4
1 1 2 4
1 3x 2
a0 =
2 ³0 f ( x )dx =
2 ³0
( 6dx + ³2 3 xdx ) =
2
(6x +
2 2
) = 15.
0
1
4
S nx 2
S nx 4
S nx
bn = ³ f ( x )sin dx = 1 ( ³ 6sin dx + ³ 3 x sin dx ) =
2 0
2 2 0 2 2
2
2 4
1 12 S nx 4 S nx 2x S nx
= ( cos + 3( 2 2 sin – cos ) )=
2 Sn 2
0 S n 2 Sn 2 2
550
Розділ VIII. Ряди
1 6
= (12(1 – cos np) + 3(4cos np – 8)) = .
2S n nS
Шуканий розклад заданої функції має вигляд:
15 12 Sx 1 3S x 1 5S x
f(x) = + 2 (cos + cos + cos + …) –
2 S 2 9 2 25 2
6 Sx 1 2S x 1 3S x
– (sin + sin + sin + …).
S 2 2 2 3 2
Цей розклад справедливий на всій області визначення даної
функції: в інтервалі (0; 2) сума ряду S(x) = 6, а в інтервалі (2; 4) S(x)
= 3х. В точці розриву х = 2, де функція не визначена
1
S(2) = ( lim f(x) + lim f(x)) = 6.
2 x o 2 0 x o2 0
Y X
–3 –2 –1 0 1 2 3 4 5
–1
–2
Рис. 8.5.
1 1
( x 1)2
a0 = ³ ( x 1)dx = 2
= –2;
1 1
1 1 1
an = ³ ( x 1)cos nS xdx =
1
³ x cos nS xdx – ³ cos nS xdx
1
=
1
551
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
1 1 1
x sin S nx sin nS x sin S nx
1
1
=
Sn
– ³1 nS dx – S n = 2 2 cos npx
n S
= 0;
1 1 1
1 1 1
bn = ³ ( x 1)sin nS xdx =
1
³ x sin nS xdx –
1
³ sin nS xdx
1
=
1 1
x cos S nx
1
cos nS x cos S nx
=
Sn 1
+ ³1 nS dx + S n 1 =
1
1 sin nS x 1
= (cos nS + cos( nS )) + + (cos nS –
nS n S
2 2
1 nS
2(1)n
– cos( nS )) = .
nS
Зокрема,
2 2 2
b1 = , b2 = , b3 = ,…
S 2S 3S
Ряд Фур’є для функції f(x) має вигляд:
2 sin x sin 2 x sin 3 x sin nx
x – 1 = –1 + ( – + – ... + (–1)n+1 + …).
S 1 2 3 n
S x
Приклад 8.51. Розкласти в ряд Фур’є функцію f(x) = в
2
інтервалі (S ; S ) .
552
Розділ VIII. Ряди
x
Приклад 8.53. Розкласти в ряд Фур’є функцію f(x) = в інтер+
2
валі (0; 2S ).
Приклад 8.54. Розкласти в ряд Фур’є функцію f(x) = 2х – 3 в
інтервалі (–3; 3).
Приклад 8.55. Розкласти в ряд Фур’є функцію
1, якщо 3 x 0,
f (x) ®
¯ 2, якщо 0 d х 3.
Приклад 8.56. Розкласти в ряд Фур’є функцію f(x) =|х| – 1 в
інтервалі (–2; 2).
Приклад 8.57. Розкласти в ряд Фур’є функцію
0, якщо 2 d x d 0,
f (x) ®
¯ x , якщо 0 d х d 2.
553
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ 7 24 11 · § 5 1 3 ·
§ 6 8 9 · § 12 31· ¨ ¸ ¨ ¸
¨ ¸ , ¨ 5 51¸ . 1.5. ¨ 2 3 0 ¸ , ¨1 2 0¸ ,
© 2 6 4 ¹ © ¹ ¨ 9 5 25 ¸ ¨9 2 5¸
© ¹ © ¹
§ 11 0 15 · § 17 1 34 · § 27 29 25 ·
¨ ¸ ¨ ¸ ¨ ¸
¨ 2 4 2 ¸ , ¨ 3 1 12 ¸ , ¨ 6 3 3 ¸ . 1.6. –340; 20; 55; 0.
¨ 10 1 0 ¸ ¨ 0 6 1 ¸ ¨ 18 6 57 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
§ 1 1 1 ·
§ 2 1 · ¨ ¸
1.41. 3. 1.42. 2. 1.43. 2. 1.44. 3. 1.45. ¨ ¸ , ¨ 5 4 7 ¸ ,
© 3 2 1 2 ¹ ¨ ¸
© 3 2 4 ¹
§ 16 21 10 21 1 21· § 67 1 7 47 ·
¨ ¸ ¨ ¸
¨ 27 37 1 7 ¸ , ¨ 13 14 4 7 11 14 ¸ , оберненої не
¨ 17 21 8 21 5 21 ¸ ¨ 5 14 1 7 1 14 ¸¹
© ¹ ©
554
Відповіді до задач та прикладів
§ 7 34 5 34 3 34 · § 2 2 1 · § 2 1 1 ·
¨ ¸ ¨ ¸, ¨ ¸.
існує,
¨ 4 34 2 34 8 34 ¸ , ¨ 1 1 2 ¸ ¨ 1 0 1 ¸
¨ 5 34 11 34 7 34 ¸ ¨ 1 0 1 ¸ ¨ 5 1 3 ¸
© ¹ © ¹ © ¹
§12 12 0 ·
¨ ¸ § 12 7 2 7 ·
1.46. 1 2 1 6 1 3 . 1.47. ¨ ¸ . 1.52. (1;1;1), (–1;0;1),
¨ ¸ © 9 7 6 7 ¹
¨ 0 ¸
1 6 1 6 ¹
©
(0;1;1), (1;2;0), (1;1;0), (–1;1;0), (3;–5;2). 1.57. (0;x2; 9 7 + x2; 1 7 ).
1.58. (– 5 17 ; 23 17 ). 1.59. Система не сумісна. 1.60. Система не
сумісна. 1.61. ( 5 4 + 1 4 х3 – 3 4 х4 – х5; – 1 4 + 7 4 х3 + 7 4 х4;0;0;0).
1.62. (1;–1). 1.63. Система не сумісна. 1.64. (1;–1;2). 1.65. (x1;–4 +
+2x1 – 4x4;–1 – x4;x4). 1.66. Система не сумісна. 1.67. ( 30 41 ;– 53 41;
– 5 41 ). 1.68. (–1;1;1). 1.69. (0;1;–1). 1.70. (2;0;–1). 1.71. (2;3;4).
1.72. ( 1 5 C;– 4 5 C;C), (8C1 – 7C2 ;–6C1 + 5C2;C 1;C 2). 1.76. 22 .
20 20
1.77. AB =(–4;3;–1), BA =(4;–3;1). 1.78. npa b = , npb a = .
3 7
1 2 2
1.79. arccos 2 7 . 1.80. a 0 = i + 3 j + k . 1.81. | a + b | = | a – b |= 13.
3 3
1.83. –4. 1.84. (–24;32;30). 1.85. | a | = 70, cos D = 2 7 , cos E = 3 7 ,
cos J = 6 7 . 1.86. arccos 4 9 . 1.87. –61, 37. 1.88. Вектор AB в 2
26
рази довший вектора CD ; вони напрямлені в один бік. 1.89. .
6
§1· § 1·
1.92. O1 = 2, O2 = 3, X1 = С ¨ ¸ , X2 = С ¨ ¸ , С z 0. 1.93. O1 = 3, O2 = –1,
© 1¹ ©2¹
§ 1· § 1 · § 1·
X1 = С ¨ ¸ , X2 = С ¨ ¸ , С z 0. 1.94. O1 = 1, O2 = –1, X1 = С ¨ ¸ ,
© 1¹ ©1¹ © 1¹
555
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§1· § 1·
§ 2· ¨ ¸ ¨ ¸
X2=С ¨ ¸ , С z 0. 1.95. O1 = 0, O2 = 1, O3 = 2, X1 = С ¨ 0 ¸ , X2 = С ¨ 1¸ ,
©1¹ ¨1¸ ¨ 1¸
© ¹ © ¹
§1· § 2C1 2C 2 ·
¨ ¸ ¨ ¸
X 3 = С ¨ 0 ¸ , С z 0 . 1.96. O1 = O2 = 2, O3 =–7, X1 = ¨ C2 ¸,
¨ 1¸ ¨ C1 ¸
© ¹ © ¹
§ C · §C ·
¨ ¸ ¨ ¸
|С1|+|С2| z 0, X2 = ¨ 2C ¸ , С z 0. 1.97. O1 = O2 = O3 = –1, X1 = ¨ C ¸ , С z 0.
¨ 2C ¸ ¨ C ¸
© ¹ © ¹
1.102. y12 + y22 + y32 , у1 = х1 + х2, у2 = х2 + 2х3, у3 = х3. 1.103. y12 + y22 + y32 ,
1 1
у1 = х1, у2 = х2 – 2х3, у3 = х1 + х3. 1.104. y12 – y22 – y32 , у1 = х1+ х2+х3,
2 2
1 1
у2 = х1 – х3, у3 = х3. 1.105. y12 + y22 – y32 , у1 = х1 – х2 + х3 – х4,
2 2
у2 = х2 + х3 + х4, у3 = х2 – х3 + 2х4, у4 = х4. 1.106. y12 – y22 + y32 – y42 ,
1 1 1 1 1 1
у1 = х 1 + х2, у 2 = х2, у 3 = х3 + х4, у4 = х3 х4. 1.113.
2 2 2 2 2 2
§ 82 44 55 150 ·
¨ ¸ . 1.114. а) (102 204 81 144 116); б) (184 161 160);
¨ 63 77 39 62 ¸
¨ 36 160 120 135 ¸
© ¹
в) 3607. 1.115. (1 1 3). 1.116. а) АX = В, X = (х1 х2 х3)Т, В = (40 40 80)Т;
б) (10 5 10). 1.117. (4200; 39000).
556
Відповіді до задач та прикладів
x 2 y2 x 2 y2 2 10 x 2 y2
4) + = 1; 5) + = 1. 2.68. 1) ; 2) . 2.69. 1) – =1;
20 4 9 5 2 5 9 16
2 2
x 2 y2 x2 y x2 y2 x2 y
2) – = 1; 3) – = 1; 4) – = 1; 5) – = 1;
4 5 64 36 36 64 32 8
557
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x2 y2 2 3
6) x2 – y2 = 16; 7) – = 1. 2.70. 1) ; 2) 2 . 2.71. 1) x = ;
18 8 3 2
3 3 3
2) x = ; 3) y = – ; 4) y = . 2.72. 1) y2 = 4x; 2) y2 = –9x; 3) x2 = y;
2 2 2
x 2 y2
4) x = –2y. 2.73. x = –2y; 2y – 1 = 0. 2.74.
2 2
+ = 1. 2.75. x2 +
100 84
+ y2 – 1440x + 288000 = 0. 2.82. 1500. 2.83. y = 0,7x + 8,4. 2.84. 5.
2.85. При x > 400 більш економічні перевезення другим видом транс+
порту. 2.86. y = 0,5x + 150. 2.87. Споживачам, що знаходяться всере+
дині круга (x – 83,3)2 + y2 d 66,72, доцільніше купувати на В, поза
кругом — на А. 2.88. Всередині круга (x + 62,5)2 + y2 d 37,52 будуть
купувати на підприємстві А, поза кругом – на В. 2.89. Всередині круга
(x + 12,5)2 + y237,52 будуть купувати на підприємстві А, поза кругом —
на В. 2.90. (x + 100)2 + y2 = 2002. 2.101. x + 3y – 4z – 21 = 0. 2.102. x+
+ 4y – 2z – 2 = 0. 2.103. x + y + z – 4 = 0. 2.104. 2x – y + z – 5 = 0.
2.105. 6 . 2.106. 2x + 3y + z – 11 = 0. 2.107. (1;–1;2). 2.108.
3 x 2 y 0, x 1 y 2 z 0
® 2.109. = = . 2.110. 90°. 2.111. (2;–3;6).
¯ z 4. 1 9 7
2.112. (3;–2;4). 2.113. (1;4;–7). 2.114. 21. 2.115. 8x – 9y – 22z – 59 = 0.
2.116. 11x – 17y – 19z + 10 = 0. 2.117. 6x – 20y – 10z + 1 = 0.
x 2 y 3 z 1
2.118. (–5;1;0). 2.119. (4;1;–3). 2.120. = = .
3 3 1
3 5 3 5
з) 28. 3.21. 1) z = + i ; Re z = ; Im z = ; 2) z = i; Re z = 0,
7 7 7 7
558
Відповіді до задач та прикладів
х = 1, х = 0 і х = 4; д) в точці х = –1 Y
має розрив другого роду так, як
1 1
lim e x 1 = 0; а lim e x 1 = f ;
x o10 x o10
1
ж) функція розривна в точці х = –
1, де її стрибок дорівнює –2, а в –1 0 Х
точці х = 1 її стрибок нескінчений.
1 x2 1 3x 2 3x 2 2x
4.4. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ;
( x 2 1)2 2 x 3
2 1 x 3
3 sin 1 x 2 3 (1 x 2 )2
2 3
2 x 4 sin x
5) 4x3 tg2x + ; 6) –sin xsin(2cos x); 7) ecos x(sin2x – sin3x);
cos 3 x
2x 1 x 2 arccos x 2 x 2
8) ; 9) ; 10) ;
(x 1)ln3
2
2 xx 3
arccos 2 x 1 4 x 2
4 x arcsin(ln(a 2 x 2 )) 1
11) 2(1 + ln sin x)ctg x; 12) ; 13) ;
(a x ) 1 ln (a x )
2 2 2 2 2
1 x2
ln x 2 1 ln x 2x 2 3 x
14) 2
sin(2( )); 15) ; 16) 2(x arctg + 1);
x x 2 x 1
2 2
3
2arcsin 2x
ln 2 6 arcsin 2 2 x 9e 3 x arcctg 2 e 3 x
17) ; 1 8) ;
1 4x 2 1 e 6 x
1 ln(2 x 3)
earctg
19) ; 20) 2 4 x 2 ;
(2 x 3)(2 ln(2 x 3)) 1 ln(2 x 3)
560
Відповіді до задач та прикладів
40 2 x sin x
21) ; 22) (x2 + 1)sin x ( – cos x ln(x2 + 1));
2x 3 1 4x 2 x2 1
1 3 x 2 cos 4 x
23) (ln x )x ( + lnln x ); 24) –4(1 – 4 x3)cos 4x ( +
ln x 1 4x 3
1
1 § 3
sin 4x ln(1 – 4x )); 25) (1 ctg 3 x ) x ¨
3
–
x © sin 3 x (sin 3 x cos3 x )
1
ln(1 ctg 3 x ) · ctg 3 arctg e 3 x e 3 x 2arctg
; 27 ) x ;
– ¸ ; 2 6)
x ¹ (1 e ) (arctg e )
6 x 3 3 x 2 1 x 2
x
2e arcsin 2 x (ln x 1)ln2 ln x 3
28) ; 29) 2
2 ; 30) ;
1 4x 2 ln x 2 3x 9x3
3x5 1 x ( x 2 32 x 73)(3 x )3
31) 3x2arctg x3+ ; 32) – +ctg x; 33) ;
1 x6 x 1 x2 2( x 1)6 x 2
ln( ax 2 bx c )
ln x; 35) (2ax b)e
34) 2x ln x–1
;
2(ax bx c) ln(ax 2 bx c)
x a
36) ; 37) ;
arctg 1 x (2 x ) 1 x
2 2 2 (ax b)(1 ln 2 (ax b)
4 § 1 4x · x
38) ¨
2 ¨ + arcsin 4x ¸ ; 39) 10xtg xln10(tgx + );
(1 4 x ) © 1 4 x ¹ cos 2 x
2( x 2)( x 2 11x 1) § x ln 2 x ·
40) ; 41) (2x) x
¨¨ + ¸;
3( x 5) 43
( x 1)2
© x 2 x ¹
1
42) ; 43) 2sin x(xsinxcosx2 + cosxsinx2);
1
(2 2 x x )arctg
2
1 x
561
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
§ x ·
x 2 ctg x2
¨ 4ctg 2 ln tg 2 x ¸
44) ; 45) (tg 2 x ) ¨ ¸.
2 x 3 3 (1 x x 3)2 ¨¨ sin 4 x 2sin 2 x ¸¸
© 2¹
1 ye xy 1 y( x 3 y) sin( x y) y cos x
4) = ; 5) ;
xe xy 3 x ( x 3 y) 3 sin x sin( x y) sin y
y(1 x ) 2 x ye xy 2 x y( x 2 y 2 ) 3t 2 1
6) ; 7) = . 4.11. 1) ;
x (2 y 1) xe xy 2 y x ( x 2 y 2 ) 2 y 2t
t t cos M M sin M 1 t2
2) ctg ; 3) –1; 4) ; 5) ; 6) ;
2 2 1 sin M M cos M t (2 3t t 2 )
1 tg t 6 x (2 x 2 1) 2x x
7) . 4.12. a) ; б) 2 + 2arctg x; в) ;
1 tg t ( x 1)
2 3
1 x (1 x 2 )3
a2 arcsin x x 1 x 2
г) ; д) . 4.16. a) 2x – y + 5 = 0,
(a 2 x 2 )3 (1 x 2 )3
x + 2y – 5 = 0; б) 4x – 3y + 1 = 0, 3x + 4y – 18 = 0, 4x + 3y + 1 = 0,
3x – 4y – 18 = 0; в) x + y – 4 = 0, x – y – 2 = 0. 4.17. (3;4), (–3;–4).
2ln 3 § 1 2arctg x ·
4.20. 1) 5 ln tg x
sin 2 x dx ; 2) ¨ ¸ dx ;
© 2 arcsin x 1 x
2 1 x2 ¹
§
1
2 2 · 5e5 x (2e5 x 1)
3) ¨ 3 x2
ln 3 9 x 2
¸ dx; 4) dy= dx; якщо х = 0
¨ x2 x ¸¹ 1 e10 x
©
1
і dx = 0,1, то dy = 0,25. 4.21. a) 0,0100; б) 1,9895. 4.27. 1) 1; 2) ;
2
562
Відповіді до задач та прикладів
2x(1 x)
3) 2; 4) 1; 5) 1; 6) 0; 7) 0; 8) 1; 9) 1; 10) e2. 4.39. 1) Ex(y)= ,
1 2x x 2
1
E1(y) = 0; 2) Ex(y) = 5x, E1(y) = 5, E0(y) = 0, E2(y) = 10; 3) Ex(y)= ,
ln x
1
E10(y)= | 0,4343; Ee(y) = 1, E e4 ( y) = 0,25; 4) Ex(y) = 1 – 2x2,
ln10
E 1( y ) = –1, E 2( y ) = –7 . 4.40. 1) E 10 ( K ) | 0,91; E 50 ( K ) | – 0,33;
2) E1(K) | 0,87; E2(K) | 1,25. 4.41. 1,5. 4.42. 146 од. 4.43. 9 грош. од.,
p(3 4 p) 1
7 грош. од. 4.44. Ep(q)= , E1(q)= . 4.45. a) 3 грош. од.;
2 p 3 p 8
2
9
б) Ep(q) = –0,75, Ep(s) = 1; в) 1,25%. 4.46. 1. a) x = 20; b) E2(K) | 0,039;
E50(K) | 1,788; 2. a) x = 50; b) E5(K) = 0,0198; E25(K) = 0,4. 4.47. 3. 4.53.
1) функція зростає на інтервалі (f; f) ; 2) функція зростає на інтер+
валах ( f ;–2) (1; f ), спадає на інтервалі (–2;1); 3) функція зрос+
тає на інтервалі (–1; 1), спадає на інтервалах ( f ;–1) (1; f );
4) спадає на інтервалі ( f ;0), зростає на інтервалі (–0; f ); 5) спадає
на інтервалах ( f ;0) (0;1), зростає на інтервалі (1; f ). 4.54. 1) точка
х1 = 0 — точка максимуму, f(0) = 1, точка х2 = 1 — точка мінімуму,
f(1) = 0; 2) точка х1 = 1 — точка максимуму, f(1) = 1, точка х2 = 3 —
точка мінімуму, f(3) = –3; 3) точка х1 = 0 — точка мінімуму, f(0) = 0,
точка х2 = 1 — точка максимуму, f(1) = 7 9 , точка х3 = 4 — точка
128
мінімуму, f(4) = ; 4) точка х1 = –1 — точка максимуму, f(–1) = 0,
3
1 331
точка х2= — точка мінімуму, f(–1/5)= 1 , точка х3 = 1 —
5 3125
не є точкою екстремуму; 5) точка х = 0 — точка мінімуму, f(0) = 0;
6) точка х = r2 — точка мінімуму, f( r2 ) = 4; 7) точка х1= 0 — точка
4
мінімуму, f(0) = 0, точка х2 = 2 — точка максимуму, f(2) = ;
e2
8) точка х = e — точка мінімуму, f(e) = e; 9) точка х=–1 — точка
563
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
S 1
мінімуму, f(–1) = ln 2 – ; 10) екстремумів немає; 11) точка х= —
4 e
1 1
точка мінімуму, f( ) = ; 12) точка х1= –3 — точка, максиму+
e 2e
му, f(–3)=3 3 3 , точка х2 = 2 — точка мінімуму, f(2)= 3 44 ; 13) точка
х1 = 1 – 19 — точка мінімуму, f(1– 19 ) | –14, точка х2= 1+ 19 —
точка максимуму, f(1+ 19 ) | 5,5; 14) точка х1 = 0 — точка максиму+
2
му, f(0) = 0, точка х2 = 1 — точка мінімуму, f(1)= ; 15) точка х1=1 —
3
точка максимуму, f(1) = 2,5, точка х2 = e — точка мінімуму,
e(4 e) 365
f(e)= | 1,76. 4.55. х1 = –4 — точка мінімуму, f(–4) = ,
2 3
67 85
х2 = 2 — точка максимуму, f(2)= , х3 = 3 — точка мінімуму, f(3) = ,
3 4
67 365
на відрізку [–5;2] унайбільше= у(2) = , унайменше= у(–4) = – . 4.56.
3 3
5
a) min f(x)=f( r1 )=2, max f(x)=f(–2)=11; б) min f(x)=f(3)= ,
[ 2;1] [ 2;1] [ 1;3] 13
max f ( x ) =f (0)=1; в) min f ( x )=f (–4)=–41, max f ( x ) =f (–1)=40;
[ 1;3] [ 4;4] [ 4;4]
2 2 3
=f(0)=1, max f(x)=f(–2)=3. 4.60. x= a, V= a . 4.61. 3,6 i 4 cм.
[ 2;1] 3 27
V
4.62. Радіус основи дорівнює висоті R= 3 . 4.63. Довжина сторінки
S
564
Відповіді до задач та прикладів
a 1
30 см, а ширина — 20 см. 4.64. =2. 4.65. AP=l–a ctg D , де cos D = .
h m
4.70. 1) точка перегину (1;–2), при f < x < 1 крива опукла, а при
1 < x < f крива вгнута; 2) точки перегину (–3;294) і (2;114), при
f < x < –3 та 2 < x < f крива опукла, а при –3 < x < 2 крива
вгнута; 3) крива вгнута на всій області визначення: f < x < 2 і
2 < x < f ; 4) точка перегину (0;2), при х < 0 крива вгнута, а при
x > 0 крива опукла. 4.72. 1) горизонтальна асимптота у=0, верти+
кальні асимптоти х=–2 та х=2; 2) горизонтальна асимптота у=1, вер+
тикальна асимптота х=–4; 3) горизонтальна асимптота у=0, верти+
2
кальна асимптота х=0; 4) вертикальна асимптота х= , похила
3
1 3
асимптота у= х– ; 5) вертикальна асимптота х=–6, похила асимп+
2 4
тота у= 2х– 11; 6) горизонтальна асимптота у=0 при x o f ;
7) вертикальна асимптота х=0, похила асимптота у=х. 4.74. 1) виз+
начена: х (f; f) ; графік симетричний відносно початку коорди+
1 1
нат; уmax= при х = 1, уmin= при х=–1; точки перегину графіка
2 2
3
( 3; ); асимптота у=0; 2) визначена: х( f ;–1) (–1;1) (1; f );
4
графік симетричний відносно осі ординат; уmin=1 при х=0; максимумів
немає; точок перегину немає; асимптоти х= r1 , у=0; 3) визначена:
х ( f ;–1) (–1;1) (1; f ); графік симетричний відносно почат+
ку координат; екстремумів немає; точка перегину (0;0); асимптоти
х= r1 , у=0; 4) не визначена при х= r1 ; графік симетричний відносно
осі ординат; уmax=0 при х=0, мінімумів немає; при х < –1 зростає; при
х > 1 спадає; точок перегину немає; асимптоти х= r1 , у=1; 5) визна+
1
чена: х ( f ,0) (0; f ); уmin=3 при х= ; максимумів немає; точка
2
565
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
3
2
перегину ( ;0); асимптота х = 0; 6) визначена: х ( f ;0) (0; f );
2
графік симетричний відносно осі ординат; уmin= 2 при х = r1 ; макси+
мумів немає; точок перегину немає; асимптота х=0; 7) визначена:
х ( f ,1) (1; f ); уmin=–1 при х=0; максимумів немає; точка пере+
1 8
гину ( ; ); асимптоти х=1, у=0; 8) визначена: х ( f , 3 )
2 9
( 3 ; 3 ) ( 3 ; f ); графік симетричний відносно початку
координат; уmax= –4,5 при х = 3, уmin= 4,5 при х = –3; точка перегину (0;0);
асимптоти х= 3 , х= 3 , у=– х; 9) визначена: х( f ;1) (1; f );
27 3
уmin= при х=
; максимумів немає; точка перегину (0;0);
4 2
асимптотa х = 1; 10) визначена: х ( f ;1) (1; f ); уmax=0 при х=0,
43 2
уmin= 4 при х= 3 4 ; точка перегину ( 3 2 ; 3 2 ); асимптоти х=1,
3 3
у=x; 11) визначена: х (f; f) ; графік симетричний відносно осі
27 1
ординат; уmax=0 при х=0, уmin= при х= r ; точка перегину ( r1 ;0),
8 2
при х | 0,7 і х | r0,26 ; асимптот немає; 12) визначена: х ( f ;–1)
2
(–1; f ); уmax= при х=5, уmin=0 при х=1; абсциси точок переги+
27
1
ну 5 r 2 3 ; асимптоти х=–1, у=0; 13) визначена: х (f; f) ; уmax=
e
2
при х=1, мінімумів немає; точка перегину (2; ); асимптота у=0;
e2
4
14) визначена: х (f; f) ; уmax= при х=2; уmin=0 при х=0; абсциси
e2
566
Відповіді до задач та прикладів
1
но осі ординат; уmax= при х= r1 ; уmin=0 при х=0; абсциси точок
e
5 r 17
перегину r ; асимптота у=0; 17) визначена: х (f; f) ;
2
графік симетричний відносно осі ординат; уmin=0 при х=0; максимумів
немає; точки перегину ( r1 ; ln 2); асимптот немає; 18) визначена:
27
х (f; f) ; уmax= при х=3; мінімумів немає; абсциси точок пере+
e3
гину 0 і 3 r 3 ; асимптота у=0; 19) визначена: х ( f ;0) (0; f );
екстремумів немає; графік немає точок перегину; асимптоти х=0, у=0,
у=–1; 20) визначена: х (0; f ); екстремумів немає; точка перегину
3 3 3 32
(e 2 ;e 2 + e ); асимптоти х=0, у=х.
2
wz wz wz 1 wz 1 1
5.7. =2x, =–3y2. 5.8. = y, = x. 5.9. z cx = 2 ,
wx wy wx 2 xy wy 2 xy cos (x y)
1
z cy =– . 5.10. z cx =2x cos( x 2 + y 2) , z cy = 2 y cos( x 2+ y 2 ) .
cos ( x y)
2
3x 2 2y 2 x
5.11. z cx = , z cy = 3 . 5.12. z cx =e x–y , z cy = –e x – y .
x 2 xy
3
x 2 xy
5.13. z cx = 2sin(x+y)ln2cos(x+y), z cy = 2sin(x+y)ln2cos(x+y). 5.14. z cx = cos x,
z cy = sin y. 5.15. z cx = 2ycos xy, z cy = 2xcos xy. 5.16. z cx = –3 2xy3sin(x2y3),
567
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x
z cy = –3 3x2y2sin(x2y3). 5.17. dz=2xy4dy + 4x2y3dy. 5.18. dz = dx+
x 2 y2
y
+ dy. 5.19. dz= ex–2ydx – 2ex–2ydy. 5.20. dz = cos(x–y)(ydx+xdy).
x y2
2
x2
5.21. dz = 2xlnydx + dy. 5.22. dz = (2xy – y2)dx + (x2 –2xy)dy.
y
1 1 1 1 1 x
5.23. dz= dx– dy. 5.24. dz= dx– 2 dy.
2 xy 2 xy x x
cos 2 y cos 2 y
y y
x y x y
5.25. dz= dx+ dy. 5.26. dz= dx– dy.
x 2 y2 x 2 y2 x2 y2 x 2 y2
wz 3 1 § 1 1· wz
5.40. ( M0) = , gradz| M0 = ¨ ; ¸ . 5.41. (M0) = 6,
wl 4 © 2 2¹ wl
wz 3
gradz| M0 = (0;12). 5.42. (M0) = (3– 3 ), gradz| M0 = (9;–3). 5.43.
wl 2
wz 6 wz 1
(M0)= , gradz| M0 = (–2;0). 5.44. (M0) = , gradz| M0 = (2;3).
wl 5 wl 2
wz wz 7
5.45. (M0) = 0, gradz| M0 = (24;0). 5.46. (M0) = , gradz| M0 = (4;3).
wl wl 2
wz wz
5.47. (M0) = 0, gradz| M0 = (0;0). 5.48. (M0)= –20, gradz| M0 = (–20;–12).
wl wl
wz
5.49. (M0) = 12, gradz| M0 = (–13;–12). 5.54. zmax z(20;30) 500 .
wl
5.55. zmax z(10;50) 2850 . 5.56. zmax z(40;30) 700 .
568
Відповіді до задач та прикладів
2 1 1
6.14. 3 7x + C. 6.15. + C. 6.16. C – ln|7 – 3x|.
7 3(7 3 x ) 3
1 1 x 7 1 5x 7
6.17. C– ln|5–3x2|. 6.18. arcsin +C. 6.19. ln +
6 7 3 2 35 5x 7
1 x 5 1
+ C. 6.20. arctg + C. 6.21. ln| 3 x 9 x 2 5 | + C.
15 3 3
1 2x 7 1 1
6.22. ln + C. 6.23. 2 2 + C. 6.24. ln|x 7 +
4 7 2x 7 12(5 3 x ) 7
3
1 1 7 x
+ 7 x 4 | + C. 6.25. C – e–5x. 6.26. C –
2 . 6.27. C – 2cos x .
5 3 ln7
4 6 4
6.28. + 18 6 x + 5ln|x| + C. 6.29. 6
x7 – 4
x 3 + C.
x 7 3
3 3
18 9 6 1
6.30. x2 + 6
x7 +
3
x5 + 6
x 7 + C. 6.31. ex + + C.
2 7 5 13 x
569
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
ax 2 2
6.32. + + C. 6.33. –ctg2x – tg2x + C. 6.34. 3 3 x + + C.
ln a x x
3 x 2
6.35. ln|x2–4| – ln + C. 6.36. – 1 x 2 + arcsinx + C.
2 x 2
1 1 1 3 2x
6.37. tg2x – ctg2x + C. 6.38. x – sin x + C. 6.39. x + sin + C.
2 2 2 4 3
3 x
6.40. 2arctg x – 3arcsin x + C. 6.41. arctg – ln| x 5 x 2 | + C.
5 5
x2 2 3 ( x 2)2
6.42. – x + x + C. 6.43. –2cos x + 3 3 x + C. 6.44. + C.
2 3 2
5 x
x2 1 + ln| x x 1| + C.
2
6.45. ln|x2+4| – arctg + C. 6.46.
2 2
x3 3 3 x 3
6.47. x – arctg x + C. 6.48. + 3x + ln + C.
3 2 x 3
1 arctg 2 x
6.49. + C. 6.50. + 2arctg x + C. 6.56. C –
2(3 2ln x ) 2
ln | x | 1 1 –2x 3 3
– . 6.57. C – e (2x + 1). 6.58. x 4 (ln|x|–1) + С.
x 4 4
1 1
6.59. xsin 3x + cos 3x + C. 6.60. –x ctg x + ln |sin x| + C.
3 9
x x ln2 x 2ln x 2
6.61. 4sin – 2 x cos + C. 6.62. C – – – .
2 2 x x x
x
1 x x2
6.63. cos 4x + sin 4x – cos 4x + C. 6.64. –2 e 2 (x2 + 4x + 8) + C.
32 8 4
570
Відповіді до задач та прикладів
e3 x x2 1 1
6.65. (9x2 – 6x + 2) + C. 6.66. + x sin2x + cos2x + C.
27 4 4 8
x3 1 x3 x2 x 1
6.67. ln |1+x| – + – + C. 6.68. x arctgx – ln|1+x2|–
3 9 6 3 2
1 5x 2 2 2 x 4 x
– arctg2x + C. 6.69. 2 (x – + 2 ) + C. 6.70. (coslnx+
2 ln5 ln 5 ln 5 2
e3 x
+ sinlnx) + C. 6.71. (3sin2x – 2cos2x) + C. 6.72. x arctg 4 x 1 –
13
1 (x 3)3 2 2 2
– 4 x 1 + C. 6.73. (ln (x+3) – ln|x+3| + ) + C.
16 3 3 9
3 4x x 1
6.74. x ln|16x2+9| – 2x + arctg + C. 6.75. 2
– tg3x+
2 3 6cos 3 x 18
x 2
+ C. 6.79. 2 x 2 + 2 arctg + C. 6.80. 2( x – ln( 1 x ))+
2
66 x5 33 x2
+ C. 6.81. x + + + 2 x + 3 3 x + 6 6 x + 6ln | 6 x 1 |+
5 2
6 6 5 3
+ C. 6.82. ( x + 2 12 x 5 + 2ln | 12 x 5 –1) + C. 6.83. (x+1)2/3 –
5 2
–3( x+ 1)1/3 + 3ln|1+ 3 x 1 | + C. 6.84. 2 1 ln x + ln |ln x| +
1 3 x 3
+2ln| 1 ln x –1| + C. 6.85. 8 3 x + ln + C.
3 3 x 3
3 3 6 1
6.86. (5 x 1)2 – 3
5x 1 + ln| 3 5 x 1 2 | + C.
10 5 12
1 3 9
6.87. 3
(1 3 x )2 + + 3
1 3x + ln | 2 3 1 3 x 3 | + C.
4 4 8
571
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
9 27 81
6.88. x 4 +
3
x 4 + 6
x 4 + ln| 2 6 x 4 3 | + C.
4 4 8
2 2 5x 2 2
6.89. 2 5x + 2 2 ln + C. 6.90. – 5x 1 +
5 2 5x 2 5
5x 1 1
2ln + C. 6.91. 2 x – 12 3 x + 96 6 x – 384ln| 6 x +4| + C.
5x 1 1
1 x 5
6.92. ln |ln x| + C. 6.93. x – 2 x + 2ln| x +1| + C. 6.98. ln + C.
3 x 2
1 2x 1 1 3x 1 1
6.99. arctg + C. 6.100. arctg + C. 6.101. ln|4x2–
4 2 3 3 3 2
1 2x 1 ( x 4)2
–4x+5| + arctg + C. 6.102. ln + C. 6.103. arcsin(x – 2)+
4 2 | x 3 |
1 3x 1
+C. 6.104. arcsin + C. 6.105. 3 x 2 2 x 2 – 4ln|x+1+
3 3
x 1
+ x 2 2 x 2 | + С. 6.106. C – 3 2x x 2 – 4arcsin .
2
| x 1 | 3 2 1
6.110. ln + C. 6.111. ln|3x+1| + ln|2x–3| – ln|x| + C.
2x 1 11 33 3
x3 x2 x 2 ( x 2)5
6.112. + + 4x + ln + C. 6.113. 2ln|x| + ln|x+2| +
3 2 ( x 2)3
10 1 27
+ + C. 6.114. x2 – 4x + ln|x+1| + 2ln|x–2| + ln|x+3| + C.
x 2 2 2
1 x 2 2 1 x 3
6.115. + ln + C. 6.116. lnCx(x–1) + . 6.117. ln –
x x x 1 10 3 x 3
572
Відповіді до задач та прикладів
1 x 2 2
– arctg + C. 6.118. C – – ln|x+1| – – ln|x+2|.
5 2 2 x 1 x 2
x 2 x 2 6 x 10
6.119. ln|x–1|(x +4x+13) – 2arctg
2
+ C. 6.120. ln +
3 | x 1|
x2 1 3
+5arctg(x–3) + C. 6.121. ln + 3arctg x – + C.
( x 2)2
x 2
3 1 x
6.122. – 2ln |x–3| + ln |x2+2| + arctg + C.
x 3 2 2
11 x2 2 1 x 1 2x 1
6.123. ln 2 + arctg – arctg + C.
6 x x 1 3 2 2 3 3
3 x x 1
2
1 2x 1
6.124. ln + arctg + arctg x + C.
2 x2 4 3 3
2x 1 1 x 2
6.125. ln| x – 1 | – + C. 6.126. ln +
( x 1)2
2 2 x 2
1 x 3 x 2 2
+ ln + C. 6.127. ln – + C. 6.135. C –
2 3 x 3 x 1 x 1
1 1 x 1 5 1 1
– (cos 4x + cos 8x). 6.136. 3(sin + sin x) + C. 6.137. ( sin 2x –
8 2 6 5 6 2 2
1 cos 3 x 2sin 3 x
sin 8x) + C. 6.138. –cos x + + C. 6.139. sin x – +
8 3 3
sin 5 x 1 x 1 1
+ + C. 6.140. x – sin + C. 6.141. x + sin 6x + C.
5 2 2 2 12
1 1 tg 3 x
6.142. x– sin 6x + C. 6.143. – tg x + x + C.
2 12 3
573
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
x x
1 5 tg 5 tg 4
2
2 + C. 6.145. arctg 2
6.144. ln + C.
5 x 3 3
5 tg
2
x
132 3 tg
2 4 3
6.146. ln + C. 6.147. x– ln|tg x + 2| +
2 3 tg x 3 2 3 25 25
2
2 3 9 7 tg x 1
+ – ln|cos x| + C. 6.148. ln –
5(tg x 2) 25 2 7 7 tg x 1
1 1 tg x
– ln | 7tg 2x– 1 | + C. 6.149. ln + C. 6.150. C –
14 18 10 tg x 9
9 1 7 4
– – ln|2tg x+5|. 6.151. x + ln|7+4tg x| +
4(2 tg x 5) 4 65 65
4 1 5 tg x 7
+ ln|cos x| + C. 6.152. arctg + ln|5tg2x+2| + C.
65 10 2 10
3
6.158. 3
x 2 + 2 x + 3 3 x + 6 6 x + 6ln| 6 x –1| + C.
2
6
x 4 4 4 4 3
6.159. 6ln + C. 6.160. x3 – ln| x +1| + C.
6
x 1 3 3
( 2 x 1)3 1
+4ln| 4 x 3 1 | + C. 6.163. – 2 x 1 + C.
6 2
574
Відповіді до задач та прикладів
(1 x 2 )3 x2 9 25 x
6.164. C – . 6.165. + C. 6.166. arcsin –
3x 3 9x 2 5
x 1 3
ln| ( x 8) –2 3 x 8 +4|+
2
– 25 x 2 + C. 6.167. –ln| 3 x 8 +2| +
2 4
1 3
x 8 1 x x
+ arctg . 6.168. – arcsin + C.
2 3 3 4x 2 2
1 x x x
+ C. 6.170. 2 + 8arcsin + C.
2 16 x
6.169.
9 9 x2 4
1 ( x 2 36)3 1 7
6.171. 3
+ C. 6.178. 19 . 6.179. 0. 6.180. .
108 x 6 72
2 1 1
6.181. –5( 5 16 1 ). 6.182 . 7 . 6.183. arctg . 6.184. ln 2 .
3 7 2
3 3 3S ln 2 1 5
6.185. . 6.186. + . 6.187. ln . 6.188. 1. 6.189. 0.
3 8 2 3 4
S S S
6.190. . 6.191. . 6.192. 2. 6.193. 1. 6.194. 2 1 . 6.195. .
6 6 4
4 1 4
6.196. . 6.197. ln . 6.206. 4. 6.207. 7 + ln4. 6.208. 2 – ln2.
3 5 3
7
6.209. . 6.210. 4 – S . 6.211. ln2. 6.212. 1,5(ln4–1). 6.213. 0.
16
15 ln 2 S 1 S2 3 1 5
6.214. – . 6.215. – ln2 – . 6.216. ln3 – . 6.217. 2 – .
256 64 4 2 32 2 4 e
1 3 S2 3 2 3 S
6.218. – . 6.219. – . 6.220. 2– . 6.221. 3– .
4 4e 2
8 2 3 3
575
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
5 2
6.222. ln2 – 1. 6.226. 5 (кв.од.). 6.227. 4,5 (кв.од.). 6.228. 4 (кв.од.).
24 3
3 2
6.229. 30 (кв.од.). 6.230. 24 (кв.од.). 6.231. 10 (кв.од.). 6.232. (4 –
8 3
112 5
–ln27) (кв.од.). 6.233. 7 (кв.од.). 6.234. 5 (кв.од.). 6.235. 9 (кв.од.).
9 24
1 2 1
6.236. 21 (кв.од.). 6.237. 2( S ) (кв.од.). 6.238. (кв.од.).
3 3 8
2 1 3 1
6.239. 10 (кв.од.). 6.240. (кв.од.). 6.244. + ln2 (л.од). 6.245. 1+
3 3 4 2
3 1 9 2 1
+ ln (л.од). 6.246. 3 + ln (л.од). 6.247. 2 (л.од). 6.248. ln3 (л.од).
2 2 5 3 2
S3
6.249. 8 (л.од). 6.250. 15 (л.од). 6.251. (л.од). 6.252. 48 (л.од).
3
6.253. 2 3 (л.од). 6.258. S 2 (куб.од). 6.259. 19,2S (куб.од).
S 14 16
6.260. (куб.од). 6.261. S (куб.од). 6.262. S (куб.од).
2 3 15
8 S 2S
6.263. S (куб.од). 6.264. (куб.од). 6.265. (куб.од).
3 5 3
S 2S 5
6.266. (e4 + e–4 – 2) (куб.од). 6.267. (куб.од). 6.274. 17; .
2 3 3
91 1 17 3 17
6.275. 61; . 6.276. ln + 5. 6.277. ln + 4. 6.287. 220.
3 14 4 13
19
6.279. 910. 6.280. 348,88. 6.281. 800. 6.282. a) 4,8%; ; б) 4,96%; 0,313.
60
6.283. 1,5. 6.284. a) P1 = 61,47; P2 = 66,42; друга стратегія краще;
576
Відповіді до задач та прикладів
y 1
7.4. x2(1 + y) = C. 7.5. x2 + y2 = lnCx2. 7.6. y = Csin x – a. 7.7. Cx = .
y
ex 1
7.8. 1 x 2 1 y 2 C . 7.9. y2 – 1 = 2ln . 7.10. 1 + y2 = C(1 – x2).
e 1
C ex 1
7.11. 10x + 10–y = C. 7.12. y = . 7.13. y = x. 7.14. y2 – 1 = 2ln .
x e 1
x 2
7.15. 1 + y2 = 2(1–x2). 7.16. 10x + 10–y = 11. 7.17. y = e . 7.18. y = –2x.
y
= ln(C x y ). 7.24. ylny + x = Cy.
2 2
7.19. y = –x. 7.23. arctg
x
7.25. y = xtgCx. 7.26. 2Cy = C2x2 + 1. 7.27. y = xe1+Cx. 7.28. y – 2x = Cx2(y+x).
y
7.29. x2 + y2 = Cy. 7.30. y2 = x2(2ln|Cx|). 7.31. x2 = C2 + 2Cy. 7.32. e x = Cy.
S x2
1
kS ), kZ. 7.37. y = e x (c
2
7.33. y = x(2arctgCx + ) . 7.38. y = Cx2 e x +
2 2
+ x2. 7.39. y = (x + C)(1 + x2). 7.40. y = Cx2 + x4. 7.41. y = (2x + 1)(C+
577
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
© 6 36 ¹
7.65. x = C1e–t + C2e3t, y = 2C1e–t – 2C2e3t. 7.66. х = 2С1е3t – 4C2e–3t, y =
=С1е3t + C2 e3t. 7.67. x = e2t(C1cos t + C2sin t), y = e2t((C1 + C2)cos t +
+(C1 – C2)sin t). 7.68. x = et(C1cos 3t + C2sin 3t), y = et(C1cos 3t – C2sin 3t).
7.69. x = (2C2 – C1)cos 2t – (2C1 + С2)sin 2t, y = C1cos 2t + C2sin 2t.
7.70. x = (C1 + C2t)e3t, y = (C1 + C2 + C2t)e3t. 7.71. x = (C1 + C2t)et, y =
=(2C1 – C2 + 2C2t)et. 7.72. x = (C1 + 2C2t)e–t, y = (C1 + C2 + 2C2t)e–t.
N
7.73. x = (C1 + 3C2t)e2t, y = (C2 – C1 – 3C2t)e2t. 7.88. x = .
1 (J 1)e Nkt
1 1 1 4x x2 x2
7.89. y = x + – e . 7.90. y = 50000x – . 7.91. V(x)= +
4 16 16 2 2
+ 100x + 25000. 7.92. y = xa.
3 1 3 1 1 1 1
8.5. a) S= ; Sn= ( – ); б) Sn= ( 1 ); S= . 8.6. a) Не
4 2 2 n2 2 2n 1 2
виконується; б) Виконується; в) Виконується; г) Не виконується;
д) Не виконується. 8.17. а) Збіжний; б) Розбіжний; в) Розбіжний;
г) Збіжний; д) Збіжний; ж) Збіжний; з) Збіжний; и) Збіжний. 8.18.
а) Збіжний; б) Збіжний; в) Збіжний; г) Збіжний. 8.19. а) Збіжний;
578
Відповіді до задач та прикладів
22 n1(2n 1)!
;
f
22 n1 x 2 n x5 x7
(f; f) 8.32. ¦ (1)
n 1
n1
(2n)!
; (f; f) . 8.33. х3 –
2
+
3
+…+
x 2 n1 1 f
xn 1
+ (–1)n+1
n
; (–1;1). 8.34.
3
¦ ((1)
n 1
n1
2n 1)
n
= x – x2 +
2
5 4 1 1 x2 1 x4
+ x3 – x + … – < x < . 8.35. 1 + ( – + … +
4 2 2 2 2 4
3 6
1 3 ... (2n 3) x 2 n 1 §x· 2 §x·
+ (–1)n+1 +…). 8.36. 2 – 2( ¨2¸ – ¨2¸ +
2 4 ... (2n 2)2n 3 © ¹ 36 © ¹
3n
2 5 ... (3n 4) § x ·
+ … + (–1) n+1
¨2¸ + … ), (–1<x<1). 8.41. a) 40,87;
3n n ! © ¹
579
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
12 f
(1)n1 S nx 1
8.54. 2x – 3 = –3 +
S ¦
n 1 n
sin
3
. 8.55. f ( x ) = – –
2
§ S 5S ·
6 ¨ sin 3 x sin S x sin
3
x ¸
– ¨ + + + … ¸ . 8.56. |x| –1=
S ¨ 1 3 5 ¸
¹
©
§ S S S
8 ¨ sin x sin 3 x sin 5 x · 1
= 2 ¨ 2 + 2 + 3 +… ¸¸ . 8.57. f(x) = +
S ¨ 1 2
3 2
5 2
¹ 2
©
§ Sx
cos
2 (1)n 1
f
S nx 2 f
(1)n S nx 1 4 ¨
+ 2 ¦ cos – ¦ sin = – 2 ¨ 2 +
S n1 n 2
2 S n 1 n 2 2 S ¨¨ 1 2
3S x 5S x · § Sx 2S x 3S x
cos cos ¸ 2 ¨ sin sin cos
2 + 2 ... 2 – 2 + 2 –
+ + ¸+ ¨
32 52 ¸ S ¨ 1 2 3
¹
©
4S x ·
cos ¸
– 2 + ...¸ .
4 ¸
¹
580
Відповіді до задач та прикладів
582
Зміст
ЗМІСТ
Передмова ........................................................................................ 3
584
Зміст
585
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
586
Зміст
587
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
588
Зміст
³
6.4.1. Інтеграли вигляду sin kx cos lxdx ; ³ cos kx cos lxdx ;
³
6.4.3. Інтеграли вигляду sin m xcos n xdx ............................................. 402
6.4.3.1. Розв’язання прикладів ............................................................ 403
6.4.4. Інтеграли вигляду ³ R(sin 2 x ,cos 2 x )dx .................................... 404
6.4.4.1. Розв’язання прикладів ............................................................ 404
6.4.5. Інтеграли вигляду ³ R(tg,ctg x )dx ............................................ 405
6.4.5.1. Розв’язання прикладів ............................................................ 405
6.4.6. Приклади для самостійного розв’язку ........................................ 406
589
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
³
6.5.1. Інтеграли вигляду R( x , x n ,..., x 5 )dx ...................................... 407
6.5.1.1. Розв’язання прикладів ............................................................ 407
§ m r
·
§ ax b · n § ax b · s
6.5.2. Інтеграли вигляду ³ R ¨ x , ¨ ¸ ,..., ¨ ¸
¸ dx ...... 408
¨ © cx d ¹ © cx d ¹ ¸
© ¹
6.5.2.1. Розв’язання прикладів ............................................................ 409
6.5.3. Інтеграли, що потребують тригонометричної підстановки ..... 409
6.5.3.1. Розв’язання прикладів ............................................................ 409
6.5.4. Приклади для самостійного розв’язку ........................................ 411
§ 6.6. Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтеграла.
Формула Ньютона+Лейбтіца ................................................................ 412
6.6.1. Найпростіші властивості визначеного інтеграла ...................... 412
6.6.2. Розв’язання прикладів .................................................................... 414
6.6.3. Приклади для самостійного розв’язання .................................... 416
§ 6.7. Методи підстановки та інтегрування частинами у визначеному
інтегралі .................................................................................................... 418
6.7.1. Розв’язання прикладів .................................................................... 418
6.7.2. Приклади для самостійного розв’язку ........................................ 424
§6.8. Геометричні застосування визначенних інтегралів .......................... 425
6.8.1.Обчислення площ плоских фігур .................................................. 425
6.8.1.1. Приклади розв’язання задач .................................................. 426
6.8.1.2. Задачі для самостійного розв’язку ....................................... 428
6.8.2. Обчислення довжини дуги кривої ............................................... 428
6.8.2.1. Приклади розв’язання задач .................................................. 429
6.8.2.2. Задачі для самостійного розв’язку ....................................... 430
6.8.3. Обчислення об’єму тіл обертання ................................................ 432
6.8.3.1. Приклади розв’язування задач .............................................. 433
6.8.3.2. Задачі для самостійного розв’язку ....................................... 435
§ 6.9. Економічні задачі, що зводяться до обчислення визначених
інтегралів .................................................................................................. 437
6.9.1. Економічний зміст визначеного інтеграла ................................. 437
6.9.2. Знаходження капіталу за відомими інвестиціями .................... 438
6.9.3. Знаходження середнього часу, затраченого на виготовлення
виробу ................................................................................................ 439
6.9.4. Розрахунок початкової суми за її кінцевим результатом ........ 440
6.9.5. Коефіцієнт нерівномірного розподілу прибуткового податку .... 442
6.9.6. Максимізація прибутку за часом .................................................. 444
590
Зміст
591
Клепко В.Ю., Голець В.Л. «Вища математика в прикладах і задачах»
592
Клепко В.Ю., Голець В.Л. Вища математика в прикладах і задачах
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
ВИЩА МАТЕМАТИКА
В ПРИКЛАДАХ
І ЗАДАЧАХ
2ге видання
Навчальний посібник
Керівник видавничих проектів Б.А. Сладкевич
Комп’ютерна верстка Є.А. Ткаченко
Дизайн обкладинки Б.В. Борисов
Коректор – С. С. Савченко
594