Переклад студентки Марії Ковтонюк із книги:

Wolff Ch. Bach Family. The New Grove Composer Biography Series (London
and New York: Macmillan and W.W. Norton, 1983): 372 pp. &emdash;
Multiple reprints.

• German edition (with revisions and additions): Die Bach-Familie (Stuttgart: J.

B. Metzler, 1993): 475 pp.

Музична родина Й. С. Баха.

Ганс Бах
Ганс (або Йоганн) Бах народився 1555 року в Андельсбусі (Форарльберг,
Австрія). Про його юні роки нічого не відомо. З 1585 року був він
шпільманом (скрипачем) та придворним блазнем при Штуттгартському дворі
короля Людвіга Вюртемберзького, у 1593 році пішов слідом за герцогинею
Урсулою Вюртемберзькою до двору у Нюртінгені. Там він пробув до кінця
свого життя. Він помер 1 грудня 1615 року. Очевидно він бував часто в
дорозі, як сам, так і у супроводі разом із придворним штатом. Один із
доручених творів, які стояли під його іменем, Lobspruch zu Weil der Statt 1614
року (текст без нот) мав очевидно стосунок до відвідин Імперського Вільного
містечка, розташованого на північно-східній околиці Шварцвальду. З його
характерними початковими фразами ("Вже більше двадцяти років") твір
нагадує пізній середньовічний тип історичної пісні, чим зокрема займався
Освальд фон Волькенштайн. Від Ганса Баха залишились дві портретні
гравюри, з 1605 та 1617 років, старіша гравюра має надпис:
Тут ти бачиш його, який грає на скрипці - Ганса Баха. Коли ти його
слухаєш, ти сам смієшся. Він грає на скрипці все ж таки на свій лад. І має
трохи бороду Ганса Баха.
 Про його походження нічого не відомо, можливо, у нього були родинні
зв’язки із Бейтом Бахом. Це говорить про те, що Ганс як і Вейт походить з
габсбурзьких земель та протестантської конфесії, що на католицькому Півдні
було зовсім не зрозуміло. У великій колекції картин Карла Філіпа Емануеля
Баха був і його портрет 1617 року. Однак те, що у списку музичної спадщини
К.Ф.Е. Баха він згаданий як "Бах (Ганс), готський музикант“, володіння
Емануелем даною картиною не може розглядатись як ознака приналежності
Ганса Баха до сім'ї. Очевидно Баха сплутано зі шпільманом Гансом Бахом,
який навчався у місті Гота.

Йоганн Крістоф Бах

https://www.youtube.com/watch?v=UR05o4JrUOE

Йоганн Крістоф Бах народився 1642 року в Арнштадті та був хрещений

8 грудня. Цей, можливо, найважливіший представник родини Йоганна
Себастіана отримав музичну освіту у свого батька - Генріха Баха і 20
листопада 1663 року став органістом капели замку в Арнштадті. Майже через
два роки він отримав від міської ради міста Айзенаха у 23 річному віці
запрошення на прослуховування на вакантне місце органіста у церкві
Святого Георга. Після успішного прослуховування 10 грудня 1665 року він
отримав місце та був одразу ж запрошений як гравець на клавесині до
герцогської придворної капели в Айзенасі. Обидві посади він займав аж до
смерті. 2 квітня 1703 року був похований у Айзенасі.
Про діяльність Йогана Крістофа Баха у придворній капелі герцога
Йоганна Георга Захсен-Айзенахського майже нічого не відомо.
Капельмейстером був деякий час з 1675 року Даніель Еберлін, який пізніше
був тестем Георга Філіпа Телеманна (який час від час теж керував
Айзенаською капелою). Йоганн Пахельбель також був членом придворної
капели деякий час (1677-78). Одним із найважливіших партнерів Йоганна
Крістофа був очевидно його кузен, придворний трубач Йоганн Амброзіус
Бах, який майже весь час разом із ним служив при дворі. Відносини між
обома були очевидно близькими, тому що Амброзіус різносторонньо
виконував обов’язки писаря творів Йоганна Крістофа. Навіть молодий
Йоганн Себастіан отримав досвід своїх перших вражень від гри на органі від
свого дядька.
Під час того, як Йоганн Крістоф Бах займав поважне місце при дворі,
між ним та радою міста виникали постійні суперечки, до яких він сам цілком
можливо не був причетним. Звісно слід зазначити, що він під час всього
Айзенаського періоду постійно був вимучений великими сімейними
клопотами, переважно через постійні захворювання дружини та дітей. В
постійних дискусіях з муніципалітетом йшлося здебільшого про питання
заробітної плати, а також вперте відхилення радою надання службового
помешкання, яке йому нарешті було надано від двору. Довгі роки він також
вів суперечки з радою про ремонт, зокрема будівництво нового органу в
церкві св. Георга. Зрештою 1696 року Баху пощастило, проте він не дожив до
завершення у 1707 році роботи Йоганна Крістофа Шгерцінга над відомим
органом, у той час найбільшого інструменту на території тогочасної Тюрингії
(його широкі відгуки про будівництва органу збереглися). Він пішов услід за
своєю дружиною 10 днів після її смерті, яка померла у березні 1703 року й
був похований 2 квітня в Айзенасі.

В межах сім’ї він вважався найповажнішим музикантом,

«далекоглядним композитором». В надрукованому некролозі Йоганна
Себастіана Баха 1754 року його згадують як такого, який «був сильним у
вираженні хороших думок, а також у слові. Він сідав за орган, наскільки тоді
це дозволяли тодішні смаки не тільки галантно та співаючи, але й незвично
та повнозвучно». Також його згадано таким, «який ніколи не грав з менш ніж
п’ятьма обов’язковими голосами». Пізніше Йоганн Себастіан виконував у
Лейпцигу деякі мотети та вокальні концерти, як і Карл Філіп Емануель Бах у
Гамбурзі.
Хоча Йоганн Крістоф Бах у першу чергу був органістом та гравцем на
клавесині, зберігся лише малий запас його творів для клавішних
інструментів. Це свідчить про нього загалом як про вмілого композитора,
який був схожий до стилю тогочасного Пахельбеля, не зважаючи на те, що
він був загалом менш педантичним. Його органні хорали (і в першу чергу
фіксовані імпровізації) вказують на те, що він був перш за все майстром
малої форми, які проявляються під час його мистецького потенціалу що
раніше в давніх варіативних творах для клавесину. Вокальні твори, особливо
його мотети та концерти, відзначаються різноманітним способом постановки.
Вокальні концерти отримували здебільшого тісну симфонію з яскраво
вираженими середніми голосами. Хоча вокальні частини як правило технічно
не дуже вимогливі і розраховані в хронічних секціях для використання у
шкільних церковних хорах, інструментальні частини виявляються найбільш
вимогливими і часто вимагають надзвичайно віртуозної гри сольної скрипки
(наприклад ламетос або весільні концерти Моя подруго, ти найгарніша). 22-
голоса кантата на день Святого Михаїла, Es erhub die Streit, який особливо
оцінив Йоганн Себастьян і Карл Філіп Еммануїл, є одним з
найпопулярніших творів вокальної музики кінця 17 століття. Часто
подвійні хорові мотети в основному дотримуються традиційної центрально-
німецької моделі висловлювання та хорового мотету (зі співучою мелодикою
і часто жвавим чергуванням великої і сольної групи). Безсумнівно такий
жанр отримав визнання у творах Йоганна Крістофа Баха та його брата
Йоганна Міхаеля. Переважним в обох випадках є старший тип пропозиції, в
якому чергуються акордні та імітаційні секції - представлені в мотеті Der
Gerechte, ob er gleich zu zeitlich stirb, що також є особливо вражаючим
прикладом виразної гармонії Йогана Крістофа. Новий тип могет з рухомими
голосами (до мелісматичних 16-х) та вільний концентрований рух
зустрічаються у творах Sei getreu bis in den Tod та Der Mensch, vom Weibe
geboren. В результаті малої кількості оригінальних документів і з огляду на
невелику кількість збережених робіт, хронологічний порядок збережених
повних творів Йоганна Крістофа Баха неможливий.

Йоганн Міхаель Бах

https://www.youtube.com/watch?v=4fZVHFJ6V08

Йоганн Міхаель Бах народився 9 серпня 1648 року у місті Арнштадт. Як

і його старший брат Йоганн Крістоф отримав він від свого батька - Генріха
Баха солідну освіту. Він також навчався у кантора Арнштадта, ознака для
раннього пробудженого інтересу до вокальної музики. У 1665 році він
вперше пішов слідами брата та отримав посаду органіста каплиці замку в
Арнштадті. Тоді після успішного прослуховування 5 жовтня 1673 року він
став наступником Йоганна Ефлера - міським органістом в Геррені (Ефлер був
попередником Йоганна Себастіана Баха в якості органіста у замку в
Ваймарі). Йоганн Міхаель також взяв на себе почесну посаду в
адміністративному відділенні в Геррені, а також працював над
виготовленням інструментів.
Він помер у Геррені 17 травня 1694 року. Його молодша дочка, яка
проживала у Арштадті- Марія Барбара (народжена у Геррені 20 жовтня
1684 року), вийшла заміж 17 жовтня 1707 року за свого віддаленого
кузена Йоганна Себастіана Баха.
У рукописі Ради Геррену описано Йоганна Міхаеля як спокійного,
сором’язливого та мистецько-досвідченого суб’єкта, в сім'ї він вважався
почесним композитором. Фактично, у цьому відношенні він майже не
відставав від свого старшого брата Йоганна Крістофа. Особливо в області
хорового мотету, якому він присвятив себе з особливою інтенсивністю, він
створив роботи великого значення. Але також його строфічні арії з
обов'язковим комплектом інструментів і мистецькими та виразними
риторнелями є складовими безперечного рангу. Помітною у своїй музичній
мові є його дифузна, природна і музично переконлива декламація, незалежно
від того, чи це біблійний текст, хорові вірші чи вільна поезія. Як і у його
брата, на передньому плані у нього перебуває старший тип мотету, що
набирає мелодію та більш акордного спрямування. Наприклад, з мотетом Sei
lieber Tag willkommen, він також звернувся до більш нової, меншої
орфографії з мелістичними пасажами. Його твори для подвійного хору чітко
звертаються до традицій, наприклад, Псалтирів Давида, але в той же час
виходить зі її межі. Особливу актуальність у своїх образах і безпосередній
музичної виразності можна прослідкувати у 9-ти голосому похоронному
мотеті, який очевидно помилково віднесли Йоганну Баху. Його вокальні
концерти менш протяжні, ніж його брата, але Йоганн Міхаель віддав
перевагу поліфонічному, часто надзвичайно витонченому використанню
оркестру зі вступом віртуозної срикпки. Основні композиції Йоганна Баха
збереглися в органних хоралах.

Вони поширювалися переважно в районі Центральної Німеччини та

показували таким чином спорідненість з відповідними творами Йоганна
Пахельбеля.
Недавні знахідки з джерел збільшили кількість збережених хорових
опрацювань Йоганна Міхаеля втричі. Хоча число все ще значно нижче, ніж
раніше наявний фонд з понад 70 творами, все ж таки це дозволяє оцінити
важливість Баха як композитора органної музики. Таким чином, в
центрально- німецькому репертуарі внаслідок різноманітних і фігурних
хоралів, жанру панування Пахельбеля та його школи, діяло невелике
зміщення акценту на користь вже загиблого у віці 48 років Йоганна Міхаеля
Баха. Передусім у вигляді чотири голосного органного хоралу з cantus firmus
у високих тонах, а також у вільних комбінаціях форм Бах показує себе
цілком незалежним композитором, вплив якого, мабуть, мав вплив на
молодого Йоганна Себастіана зокрема. Гербер пише: «У цій грі
гірослуховується велика різносторонність і різноманітність, і ніщо не
зрівняється з іменем Баха».
Йоганн Ніколаус Бах
https://www.youtube.com/watch?v=PucM3pB_ACU

Йоганн Ніколаус Бах - син Йоганна Крістофа народився 1669 року у

Айзенасі і був хрещений 17 жовтня. Після початкової базової музичної
освіти, отриманою вдома, Йоганн переїхав в 1690 році в університет Єни.
Крім того, він брав музичні заняття у Йоганна Ніколауса Кнюпфера, у сина
Лейпцизького керівника хору Святого Фоми Себастіана Кнюпфера. Після
поїздки до Італії, про мету і тривалість яких ми не повідомляємо, він став
послідовником Кнюпфера та у 1694 році став органістом міської церкви Єни.
Його зусилля, як і Кнюпфера, одночасно виконувати свої обов'язки у
колегіумі, не були успішні через небажання навчатися в університеті. Тільки
з 1719 року він міг виконувати подвійну місію міського та університетського
органіста. Його призначення на посаду органіста в церкві Святого Георга
міста Айзенаха у 1703 році як наступника його батька він відхилив у той час,
ймовірно, перш за все через кращу зарплату, яку він отримував в Єні.
Ймовірно, він мав зв’язок зі своїм племінником Йоганном Готфрідом
Бернхардом. З 1745 р. через поважний вік його усунули від обов’язків.
Йоганн Себастьян Бах називав його старійшиною всіх живих Бахів. Також
Йоганн Себастіан повідомив Йоганна Готфріда Вальтеращо букви "бах"
мелодійні у своєму порядку. (Ця ремарка зробила винахідником
Лейпцігського пана Баха) була виправлена, адже саме ця ремарка стосувалася
Йоганна Ніколауса. Він помер у старшому віці у Єні 4 листопада 1753.