ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРОФЕСІЙНО – ОРІЄНТОВАНИХ

ДИСЦИПЛІН

Тема 1. Специфіка організаційної роботи у хореографічному

колективі.

Завдання для теоретичної підготовки:

1. Охарактеризувати особливості хореографічного процесу в умовах

шкільного / позашкільного навчального закладу.

Шкільна та позашкільна освіта України законодавчо визначена Законами

України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про загальну середню
освіту», постановами Кабінету Міністрів України й іншими урядовими
документами. Відповідно до цього позашкільна освіта займає важливе місце в
системі безперервної освіти, є її невід’ємною ланкою та спрямована на
створення умов для творчого, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку
дітей і учнівської молоді у вільній від навчання час, підготовку учнів до життя
в соціумі, задоволення їх потреб у різних видах творчої діяльності.
Шкільна та позашкільна хореографічна освіта спрямовує свої зусилля на
естетичне виховання підростаючого покоління зокрема засобами
хореографічного мистецтва й розвиток інтелектуальних, творчих здібностей
особистості дитини на основі надбань культури й мистецтв українського
народу, народних традицій. Позашкільні навчальні заклади у своєму арсеналі
мають усі можливості для художньо – естетичного виховання дітей та
оволодіння основами високого художнього смаку, бажання займатися
улюбленим видом мистецтва.
Навчально – виховний процес у позашкільних навчальних закладах
здійснюється диференційовано відповідно до індивідуальних можливостей,
інтересів, нахилів дитини з урахуванням їх психофізіологічних особливостейю
Стосовно змісту позашкільної освіти – значне місце належить українській
національній ідеї, духовності, демократичним засадам навчання і виховання,
гуманістичним цінностям.
 Основними формами роботи в позашкільних навчальних закладах є гуртки,
групи, студії, секції та інші творчі об’єднання які класифікуються за такими
ознаками: напрямом і змістом діяльності, віком дітей, тривалістю та
стабільністю проведення занять.
Згідно з типовими програмами Міністерства освіти і науки України освіта й
навчання в хореографічних гуртках позашкільних навчальних закладів та
школах здійснюється на трьох рівнях:
• початковий — діяльність спрямована на загальний розвиток вихованців,
виявлення їх здібностей та обдарувань, прищеплення інтересу до творчої
діяльності;
• основний — розвиток інтересів вихованців, допомога у здобутті знань,
набуття практичних навичок й умінь, задоволення потреби в професійній
орієнтації;
• вищий — творчі об’єднання за інтересами для здібних і обдарованих
вихованців, які створюються й діють у позашкільному навчальному закладі
відповідно до діючого законодавства.
На початковому рівні (підготовчі групи) діти ознайомлюються з основами
хореографії. В програмі навчання — ритміка та гімнастика.
Заняття з ритміки мають важливе виховне значення. Вони допомагають
розвиткові музикальності та почуття ритму в дітей. У спеціальних рухах, іграх,
танцях діти цілком сприймають емоційний зміст того чи іншого музичного
твору. Щоб виховати в дітей здібності до емоційного й цілісного сприймання
музики, необхідно ознайомити їх із засобами музичної виразності і навчити
рухатися в характері й темпі музики; точно починати і закінчувати рухи разом з
музикою; передавати рухами динамічні відтінки музики (форте, піано);
виконувати нескладні ритмічні рисунки, розрізняти й виконувати в рухах
музичні тривалості — четвертні, восьмі, половинні ноти; знати музичні розміри
2/4, 3/4, 4/4; розрізняти побудову музичних фраз із затакту.
Значне місце відводиться формуванню правильної постави, виворотності ніг,
танцювального кроку, гнучкості, еластичності суглобів, м’язів і зв’язок, силу
м’язів. Цьому сприяє партерна гімнастика, яка сприяє зміцненню здоров’я,
фізичному розвиткові, коригуванню недоліків постави дитини, загартовуванню
організму, формуванню життєво необхідних рухових навичок. Вправи на
підлозі або партерна гімнастика дозволяють з найменшими витратами енергії
без навантаження на хребет та опорну ногу зосередити увагу на роботі певної
групи м’язів і досягти відразу усіх вищезазначених цілей.
М’язи й суглоби готуються до класичного, народно – сценічного екзерсису,
джаз і модерн танцю, що потребує високого фізичного напруження. Вправи
покликані сприяти виправленню деяких недоліків у корпусі, ногах; розвивати
виворотність ніг, гнучкість хребта, еластичність стоп, поліпшувати розтяжку.
Навчання відбувається за принципом «від простого до складного», в ігровій
формі. Вправи можна називають умовними словами, які в процесі виконання
нагадують предмет або образ, наприклад: «жаба», «кішечка», «кільце»,
«берізка», «місток» і т.д.
На другому — основному рівні (молодші та середні групи) — діти
поступово здобувають «фундамент» знань з класичного й народно – сценічного
танців. Значно розширюється програма, збільшується обсяг вивчених вправ, які
ґрунтуються на матеріалі попередніх років навчання і потребують стійких
навичок володіння руками, спиною, певного рівня координації, добре
поставленого тулуба. Активно вивчаються репертуарні номери.
На третьому рівні — вищому (старші групи) — увага приділяється
розвиткові творчих здібностей кожного учня, досягнення досконалості,
віртуозності, виразності у виконанні вправ класичного й народного танців.
Відбувається знайомство й опанування різних стилів і напрямів сучасного
танцю. Виконуються складніші номери репертуару, що потребують високого
рівня виконавської та акторської майстерності.
Види та форми організації хореографічних занять у школах та ПНЗ:
колективні, групові та індивідуальні заняття.
Види та типи уроків хореографії: навчальний, тренувальний,
контрольний, розминковий, показовий; навчально – тренувальні заняття;
концертні виступи; фестивалі; відвідування музеїв; перегляд театральних
вистав та концертів провідних самодіяльних і професійних хореографічних
колективів (або відео перегляди), обговорення вражень з аналізом побаченого.
Навчальний рік у позашкільному навчальному закладі починається 1
вересня. Комплектування груп здійснюється в період з 1 по 15 вересня, який
вважається робочим часом керівника. Тривалість навчального року в різних
типах позашкільних навчальних закладів установлює Міністерство освіти і
науки України або інший центральний орган виконавчої влади, до сфери
управління якого належить позашкільний навчальний заклад, за погодженням з
Міністерством освіти і науки України. У канікулярні, вихідні та святкові дні
позашкільний навчальний заклад може працювати за окремим планом,
затвердженим керівником цього закладу.
Керівники гуртків працюють відповідно до розкладу занять,
затверджених керівником позашкільного навчального закладу. Обсяг
педагогічного навантаження визначає керівник позашкільного навчального
закладу згідно із законодавством і затверджує для держаних і комунальних
позашкільних навчальних закладів відповідний орган виконавчої влади чи
орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить цей
заклад, а для приватних позашкільних навчальних закладів – засновник
(власник).
Для успішного функціонування хореографічного колективу важливим є
створення матеріальної бази, яка включає:
 приміщення для занять (репетиційний зал) – просторе (5 – 6 м. кв. на
кожного учасника), світле, чисте, легко провітрюване, естетично
оформлене (портрети майстрів хореографічного мистецтва,
композиторів, видатних балетмейстерів, педагогів хореографів, схеми
з методичними матеріалами, танцювальними позами і ін.), з
дерев'яним (палубним) покриттям, обладнане дзеркалами і 2-х
рівневими верстатами (відповідно до вимог), температура повітря
повинна бути приблизно +15 – 16;
 роздягальні і душові кімнати;
 фонди для придбання репетиційного одягу, взуття, костюмів;
  методичне забезпечення навчально-виховного процесу (навчально-
методична література, нотний та наочноілюстративний матеріал
тощо);
 технічне забезпечення (музичні інструменти, відео і аудіоапаратура).
Приміщення та обладнання для зали мають відповідати професійним,
санепідеміологічним і технічно безпечним вимогам.
Робота дитячого хореографічного колективу є багатогранною і поділяється
на декілька етапів, а саме:
- навчально – виховний;
- постановчо – творчий;
- фестивально – конкурсний.
На сучасному етапі розвитку суспільства запорукою процвітання
дитячого хореографічного колективу стає правильна організація навчально –
виховної діяльності.
Отже, специфіка роботи дитячого хореографічного колективу полягає у
створенні сприятливих умов навчання, планомірному та систематичному
проведенні навчально-виховної роботи, своєчасному вирішенні конфліктних
обставин завдяки ініціативній позиції керівника, врахуванні індивідуально –
диференційного підходу до кожного учня, доцільності танцювального
репертуару, використанні цікавого та зрозумілого матеріалу у постановчій
роботі, активній участі дітей у фестивально – конкурсній роботі.
Таким чином, при органічному поєднанні всіх етапів роботи дитячого
хореографічного колективу, здійснюється всебічний і гармонійний розвиток
особистості, формування її індивідуального творчого почерку, професійна
підготовка до самостійної професійної хореографічної діяльності.
В умовах сьогодення спостерігається активізація створення державних та
авторських програм, розрахованих на різні типи дитячих хореографічних
колективів, комплексів, шкіл, що забезпечують ґрунтовну комплексну
хореографічну підготовку його учасникам.
 2 Проаналізувати форми і види аматорських хореографічних
колективів в системі закладів позашкільної освіти (гурток, секція,
клуб, студія, ансамбль, творче об’єднання та ін.., їх диференціація за
видом хореографічної діяльності, віком учасників).

Ознайомлення з хореографічним мистецтвом в Україні здійснюється через

систему аматорських художніх об’єднань – відповідних гуртків, колективів,
студій. З точки зору педагогіки, аматорське хореографічне об’єднання є
педагогічно керованою системою, що функціонує в умовах вільного часу
людини з метою її виховання шляхом залучення до активної творчої
танцювальної практики.

Дитячий хореографічний колектив – це:

1) цілісна педагогічна система, яка має своєрідну структуру, навчальний

процес якої спрямований на отримання учнями хореографічних знань, умінь,
навичок і розвиток якостей, пов’язаних зі сферою почуттів: моральних
(доброзичливість, чуйність, емпатія, стриманість, справедливість), естетичних
(почуття краси, зокрема танцювальних рухів, музики), художніх (художній
смак, відчуття композиційної довершеності хореографічних творів);

2) широко доступна організація освіти, яка надає дітям та юнацтву

додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, вмінь і навичок з
хореографічного мистецтва, а також забезпечує потреби особистості у творчій
самореалізації та організації змістовного дозвілля;

3) група об’єднаних загальною метою і завданнями людей, що досягли в

процесі спільної танцювальної діяльності певного рівня розвитку;

4) форма масового залучення дітей та молоді до занять хореографією, яка є

дієвим засобом 40 розповсюдження масової танцювальної культури;

5) співдружність індивідуальностей з урахуванням їх танцювальних даних і

вікових особливостей, об’єднаних загальною художньо-творчою задачею, в
рішенні якої значну роль грають педагогічні умови, створені керівником
хореографічного колективу.

В хореографічному колективі формується особливий тип міжособистісних

відносин, для яких характерні: висока згуртованість; колективістське
самовизначення; колективістська ідентифікація; соціально важливий характер
мотивації міжособистісних виборів; висока референтність членів колективу у
ставленні один до одного; об’єктивність у покладанні й прийнятті
відповідальності за результати спільної танцювальної діяльності. У сучасній
педагогіці «сучасним колективом» називається група дітей, для якої характерна
спільна, відповідним чином організована та спланована, діяльність.

У системі позашкільної освіти дитячі колективи прийнято називати

гуртками, під якими розуміють творчі об’єднання, які забезпечують надання
позашкільної освіти одного профілю за одним рівнем навчання, терміном та
програмою.

Діяльність хореографічних колективів визначають за класифікаційними

характеристиками: за ознаками, видами, формами.

Класифікаційні ознаки хореографічних колективів:

 рівень професійної підготовки керівника та хореографічних здібностей

вихованців (професійні, аматорські);

 цільова спрямованість (навчальна, концертна діяльність);  віковий загал

учасників (хореографічні колективи, дитячі хореографічні колективи).

Класифікація хореографічних колективів за видами:

 ансамбль народно-сценічного танцю;  ансамбль сучасного спортивно

бального танцю;  ансамбль сучасної хореографії;

 ансамбль естрадного танцю;

 фольклорно-хореографічні ансамблі;
  танцювальні групи при народних хорах, ансамблях пісні і танцю;

 балетні студії;

 шоу-групи та шоу-балети;

 змішані колективи, що включають декілька видів хореографічного

мистецтва (театри танцю, естрадно-спортивні та ін.).

Класифікація за неординарними ознаками:

 державний хореографічний колектив (статус);

 національний хореографічний колектив (статус);

 академічний хореографічний колектив (статус);

 заслужений хореографічний колектив (звання);

 народний хореографічний колектив (звання);

 зразковий і показовий дитячий хореографічний колектив (звання).

Почесні звання самодіяльним хореографічним колективам в Україні

присвоюються за вагомий внесок у справу виховання учнівської молоді,
відродження і примноження надбань національної культури та художньої
спадщини українського народу, високий художній рівень.

Класифікація за формою:

 професійні хореографічні колективи України: хореографічні колективи

(Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені П.
Вірського); хореографічні групи при народних хорах (Національний
заслужений академічний український народний хор України імені Г. Вірьовки;
заслужений академічний Закарпатський народний хор України Закарпатської
обласної філармонії); ансамблі пісні і танцю (академічний ансамбль пісні і
танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії); фольклорні ансамблі
(Український академічний фольклорно-етнографічний ансамбль «Калина» (м.
Київ), Заслужений академічний фольклорноетнографічний ансамбль
«Славутич» Дніпропетровського обласного комунального підприємства
культури;

 аматорські хореографічні колективи України: хореографічні колективи при

мистецьких навчальних закладах (театр народного танцю «Заповіт» Харківської
державної академії культури); дитячі хореографічні колективи при навчальних
закладах (народний хореографічний ансамбль «Сонечко» Житомирської міської
школи хореографічного мистецтва, Зразковий ансамбль народного танцю
«Росток» Київської дитячої школи мистецтві № 3); хореографічні колективи
при палацах культури (Заслужений самодіяльний ансамбль пісні і танцю
України «Лтава» імені В. Міщенка Полтавського міського будинку культури;
Заслужений ансамбль танцю України «Юність» Державного палацу культури
естетичного виховання учнівської молоді (м. Львів); зразковий дитячий
ансамбль танцю «Джерельця Карпат» Закарпатського обласного будинку
культури профспілок (м. Ужгород).

За Положенням про позашкільний навчальний заклад (від 6 травня 2001

року) творчі об’єднання позашкільного навчального закладу класифікуються за
трьома рівнями:

- початковий рівень (творчі об’єднання, діяльність яких спрямована на

загальний розвиток вихованців, виявлення їх здібностей та обдарувань,
прищеплення інтересу до творчої діяльності);

- основний рівень (творчі об’єднання, які розвивають інтереси вихованців,

дають їм знання, практичні уміння та навички, задовольняють потреби у
професійній орієнтації);

- вищий рівень (творчі об’єднання за інтересами для здібних і обдарованих

вихованців).

Хореографічним колективам, які мають досягнення в галузі танцювального

мистецтва, надаються звання: «Зразкові художні колективи» (не менше п’яти
років роботи); «Народні художні колективи» (мають звання Зразковий і
працюють понад 8 років). Звання присвоюється за вагомий внесок у справу
виховання учнівської та студентської молоді, відродження і примноження
надбань національної культури та художньої спадщини українського народу,
високий художній рівень.
 Завдання для практичної роботи :

1. Ознайомитися і проаналізувати документацію хореографічного

колективу (журнал відвідування учасників, облік концертних
виступів, графік роботи колективу).

Перелік документації керівника хореографічного колективу

позашкільного навчального закладу:
— Журнал планування та обліку гурткової роботи;
— Навчальна програма з позашкільної освіти;
— Робочий навчальний план;
— План виховної роботи;
— Заяви батьків про вступ в ПНЗ;
— Список гуртківців;
— Особова справа учня ПНЗ;
— Репертуарний план;
— Конспект заняття;
— Сценарій (план проведення) виховного заходу;
—Журнал реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності.

Журнал планування та обліку роботи – один з основних документів

керівника гуртка, який відображає навчально-виховну роботу. Одночасно це
й важливий фінансовий документ, на підставі якого заповнюють табель
обліку робочого часу та здійснюють нарахування заробітної плати.
Згідно з номенклатурою справ, журнал зберігають в архіві не менше 5
фінансових років. Протягом цього часу його можуть перевірити
контролюючі органи. Записи в журналі педагог має вести регулярно. До
п’ятого числа кожного місяця він повинен здавати журнал на перевірку зав.
відділом. Журнал затверджує директор установи.
Структура журналу планування та обліку роботи гуртка складається з
таких розділів:
1) вказівки до ведення журналу планування та обліку роботи гуртка;
 2) мета й основний зміст роботи;
3) план роботи гуртка на І (ІІ) півріччя навчального року;
4) відомості про членів гуртка;
5) облік відвідування (І, ІІ півріччя);
6) облік роботи гуртка (І, ІІ півріччя);
7) висновки та зауваження до роботи гуртка.
Журнал планування та обліку гурткової роботи заводиться для кожної
групи гуртка окремо на весь навчальний рік та літній період. Перед
заповненням журналу необхідно познайомитись із посадовими обов’язками
керівника гуртка та вказівками до ведення журналу планування та обліку
роботи. Журнал заповнюється керівником гуртка після кожного проведеного
заняття. Усі записи в журналі повинні вестися чітко і розбірливо державною
мовою кульковою ручкою чорного кольору, відповідно до норм правопису.
На обкладинці журналу вказується повна назва гуртка, повна назва
закладу та навчальний рік. Керівник гуртка зазначає своє прізвище, ім’я, по
батькові та прізвище, ім’я старости групи, початок та закінчення ведення
журналу.
На наступній сторінці записується назва гуртка, повна назва навчальної
програми з позашкільної освіти, ким і коли вона затверджена
(рекомендована чи схвалена до використання), рівень та рік навчання, мета і
короткий зміст роботи гуртка.
Нижче зазначається розклад роботи гуртка по місяцях на І, ІІ півріччя та
літній період. Зміни в розкладі роботи гуртків допускаються на
початкукожного семестру та напередодні літнього періоду і затверджуються
наказом директора навчального закладу. Журнал підписує керівник закладу.
Свій підпис ставить керівник гуртка. Підписи розшифровуються.
У розділі «Мета й завдання гуртка» розкривають основні освітні,
розвиваючі та виховні завдання, а також ті цілі, які ставить педагог на
конкретний навчальний рік.
Плани роботи гуртка заповнюються обов’язково в кожному журналі
відповідно до обраної навчальної програми з позашкільної освіти.
 У розділах «План роботи гуртка» зазначаються теми занять, кількість
годин, відведених для їх вивчення, записуються календарні строки (число і
місяць року), коли буде вивчатися тема.
Керівник гуртка планує роботу на кожне заняття окремо. Дати занять
записуються за календарем (включаючи дні канікул ЗОШ), планування
роботи гуртка в дні державних свят суворо заборонено. План роботи на
півріччя планується і записується у журналі у відведених для цього
сторінках. Внизу керівник гуртка ставить свій підпис та розшифровує його.
«План роботи гуртка» обов’язково затверджується директором навчального
закладу, у строки зазначені у плані роботи закладу. Нумерація темзанятьз
першого півріччя продовжується у другому півріччі.
У розділі «Відомості про гуртківців» заповнюються в обов’язковому
порядку всі графи (крім дати та причини вибуття з гуртка) до початку
гурткових занять – до 15 вересня. Слід звернути увагу: прізвища, імена та
по-батькові дітей записуються повністю, в жодному разі не допускаються
ласкаві та скорочені імена дітей. В останній графі можна відмічати дітей, які
належать до пільгових категорій. Протягом року відомості про членів гуртка
можуть оновлювати: дописувати новоприбулих, навпроти прізвищ вибулих
записувати дату й причину вибуття.
У розділі «Облік відвідування» записується список вихованців (Прізвище
та повне ім’я дитини), який надалі переписується з урахуванням руху дітей
на кожній наступній сторінці журналу даного розділу. Також записується
число, місяць проведення заняття. Керівник гуртка в дні занять групи
перевіряє присутність дітей та вживає такі умовні знаки: 80 був відсутній з
невідомої причини – «нб», був відсутній з поважної причини – «пов», був
хворий – «хв». У розділі «Облік роботи гуртка» після кожного заняття
записується дата, тема та короткий зміст заняття, його тривалість та
ставиться підпис керівника гуртка. У випадку, коли заняття гуртка не
проводилися з поважної причини (лікарняний, відпустка без збереження
зарплати, навчальна сесія, відрядження, карантин), запис у даному розділі
робиться, лише замість підпису керівника гуртка вказується причина. Разом
з тим, з метою виконання програми, пропущений матеріал вивчається в
обов’язковому порядку шляхом ущільнення тем. Навчальна програма
повинна бути виконана в повному обсязі протягом навчального року.
Кількість записаних годин має повністю відповідати тижневому
навантаженню керівника гуртка та табелю робочого часу. Облік робочого
часу в дні відсутності дітей (на випадок карантину, на підставі наказів
відділу освіти) керівник гуртка веде у розділі «Масова та суспільно-корисна
робота», вказуючи дату, зміст основної діяльності, кількість годин, підпис.
Обов’язково протягом навчального року керівник гуртка веде розділи
«Методична та практична допомога», «Список готових робіт», «Реєстрація
інструктажів з безпеки життєдіяльності».
У розділі «Масова і суспільно-корисна робота» записуються проведені
масові заходи у гуртку, участь вихованців у загальних заходах
позашкільногонавчального закладу, виконана суспільнокорисна робота
тощо. Розділ «Методична та практична допомога» складається з семи граф:
записується дата, вказується вид наданої допомоги, назва школи чи
установи, якій надається допомога, кількість годин та число присутніх (за
необхідністю).
У розділі «Реєстрація інструктажів з безпеки життєдіяльності» на першій
сторінці записується список вихованців гуртка, навпроти своїх прізвищ
вихованці, які досягли 81 14-річного віку, ставлять підписи, що підтверджує
засвоєння ними інструктажу, ставиться підпис керівника гуртка, що є
підтвердженням його проведення.
Журнал планування та обліку роботи систематично перевіряється
адміністрацією закладу. Результати перевірки заносяться до розділу
«Висновки та зауваження до роботи гуртка». Якщо під час перевірки
виявлені зауваження до роботи гуртка, керівник гуртка повинен їх усунути у
вказаний термін, поставити дату усунення зауваження та підпис. В кінці
журналу керівник гуртка заповнює річний звіт вкінці I, II семестрів та за
літній період. Керівник гуртка ставить свій підпис під річним цифровим
звітом, який розшифровується.
 Перелік питань, які розкриває керівник гуртка у звіті:
 Аналіз виконання навчальної програми та досягнення поставленої
мети.
 Наповнюваність гуртка та збереження контингенту.  Аналіз охоплення
дітей у залежності від віку (за класами).
 Аналіз охоплення дітей пільгового контингенту: сироти, напівсироти,
діти із багатодітних сімей, дітичорнобильці, діти із малозабезпечених сімей,
пересиленці.
 Форми і методи інновації, які використовуються під час навчально-
виховного процесу.
 Організаційно-масова робота (бесіди, екскурсії, виставки, конкурси,
свята і т.д.). Нові форми.
 Результативність і досягнення (участь у міських та обласних заходах). 
Работа з обдарованими дітьми, її результативність.
 Работа щодо охорони життя та здоров’я дітей.
 Работа з батьками, їх допомога.  Проведення відкритих занять (дата,
тема).
Журнал зберігається в позашкільному навчальному закладі протягом
усього навчального року. Виносити журнал за межі навчального закладу
заборонено. Після закінчення навчального року журнал здається в архів, про
що адміністрація робить запис 82 на останній сторінці. На титульній
сторінці журналу вказують назву гуртка та назву установи позашкільної
освіти, а також навчальний рік, прізвище керівника гуртка та старости, якого
обрано загалом гуртківців і який є помічником керівника з організаційних
питань. Список гуртківців заповнюється керівником гуртків окремо на
кожну групу. Обов’язковим є заповнення усіх полів. Записи ведуться
акуратно, чітко, прізвища дітей бажано записувати в алфавітному порядку.
На затвердження директору списку подаються разом з батьківськими
заявами у двох примірниках. Один – зберігається у директора, інший у
робочій папці керівника гуртків. Протягом року, якщо гуртківців вибувають
чи прибувають. У списки гуртківців керівником гуртка вносяться відповідні
корективи на основі наказу, заяви батьків та записів у журналі обліку
гурткової роботи. Списки гуртківців ведуться і в електронному варіанті.
Списки гуртківців складаються керівником гуртків до 15 вересня. Заява на
вступ до позашкільного навчального закладу – основний документ на
зарахування дитини на навчання до позашкільного закладу.
Особова справа (картка вихованця) заповнюється керівником гуртків при
вступі дитини в гурток і ведеться протягом усього перебування дитини в
ПНЗ. Записи ведуться чітко, акуратно, містять лише достовірну інформацію.
План виховної роботи керівник гуртка може вести у довільній формі.
Проте обов’язковими розділами є:
 Мета та завдання виховної роботи
 Методична проблема керівника гуртка
 Склад органу дитячого самоврядування  Склад батьківського комітету
 Участь у закладових масових заходах
 Проведення виховних заходів у гуртку
 Робота з батьками гуртківців
 Організація роботи з безпеки життєдіяльності План роботи повинен
бути складеним до 30 вересня на весь навчальний рік та директором закладу.
Зберігається план виховної роботи в робочій папці керівника гуртків
протягом навчального року.
Керівник гуртка планує виховну роботу відповідно до профілю гуртка,
методичних рекомендацій щодо виховання підростаючого покоління та
плану роботи закладу на рік. З метою всебічного розвитку вихованців
керівник гуртка планує екскурсії, походи, конкурсно-розважальні програми,
ігри, які проводитиме з дітьми протягом навчального року. До плану
виховної роботи заноситься перелік обов’язкових інструктажів з
вихованцями, який передбачено планом роботи закладу на навчальний рік,
дати їх проведення.
Також педагог планує заходи, які відображатимуть роботу з батьками
протягом навчального року. Керівник гуртка обов’язково проводить
організаційні (на початку навчального року) та звітні (в кінці навчального
року) батьківські збори. Також можливе проведення конкурсно-
розважальних програм, занять для батьків тощо. Усі ці заходи мають бути
відображені у плані роботи.
Репертуарний план колективу розподіляється на 2 види: діючий і
перспективний. Він може складатися в вигляді таблиці.
Концертна діяльність також може плануватися у вигляді таблиці. Така
форма планування буде зручною як для працівників позашкільного закладу
(організатори, художня рада) так і для звітності керівника, який по
закінченню навчального року може визначити результативність планування
та запиту організаторів концертних програм на танцювальний репертуар
колективу.
Вся документація колективу «Ремікс» оформлена належним чином,
заняття проводяться згідно навчального плану, у журналі відмічаються
присутні на кожному занятті.
 2. Проаналізувати функції керівника дитячого хореографічного
колективу (діагностична, організаторська, навчальна, виховна,
балетмейстерська, прогностична, комунікативна, естетична,
соціально – педагогічна).

Організатором, керівником, вихователем хореографічного колективу є

балетмейстер – педагог, що веде організаційну, навчально – тренувальну,
виховну роботу, формує репертуар колективу, концертно – гастрольну
діяльність.
Керівник хореографічного колективу – це передова людина свого часу,
людина високої культури і глибоких знань, яка досконало володіє основами
професійної майстерності. Від його світогляду та естетичних позицій залежать
напрямки діяльності всього творчого колективу. Він повинен розбиратися в
складних явищах сучасного мистецтва, відрізняти прогресивні тенденції від
помилкових, шкідливих. Повинен вміти мислити хореографічними образами,
бути мислителем, психологом і педагогом.
На сьогодні діяльність керівника танцювального колективу
характеризується багатоаспектністю і визначає ряд функцій, які він повинен
виконувати:
1) організаційно – керівна (керівник-хореограф виступає організатором
колективу і керує його функціонуванням);
2) навчально – виховна (керівник навчає виконавській майстерності та
відповідає за духовно – естетичне виховання учнів);
3) розвиваюча (керівник відповідає за всебічний розвиток учнів шляхом
рівноцінного фізичного, емоційного, естетичного, інтелектуального,
креативного виховання);
4) балетмейстерська (керівник є головним його балетмейстером –
постановником, за виключенням колективів, або танцювальних номерів, для
яких працюють запрошені балетмейстери);
5) репетиторська (керівник здійснює репетиційний процес, виконуючи
функції головного педагога-репетитора);
 6) концертно – виконавча (керівник планує та здійснює виступи на
концертах, виховних та суспільних заходах, участь у конкурсах, фестивалях).
Діагностична функція (від гр. diagnosis – розпізнавання, бачення)
педагогічної діяльності керівника колективу пов'язана з розпізнаванням і
вивченням істотних ознак освіченості, їх комбінування, форм вираження як
реалізованих цілей освіти. Оцінка знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку
учня дає змогу глибше вивчити протікання навчально – виховного процесу,
встановити причини, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня
розвитку рис і якостей особистості; визначити фактори, які сприяють
успішному здійсненню цілей хореографічної освіти. Діагностика можлива за
умови спостережливості педагога, за наявності уміння "вимірювати" знання,
уміння, навички, вихованість і розвиток учня, правильно діагностувати
педагогічні явища.
У нерозривному зв'язку з постановкою мети і діагностуванням
здійснюється прогнозування; воно виражається в умінні педагога передбачати
результати своєї діяльності в конкретних умовах і виходячи з цього визначити,
що і як потрібно робити. Педагог, який не вміє заглядати вперед, не розуміє, до
чого він прагне, уподібнюється бреде навмання подорожньому, який може
досягти мети тільки випадково.
Орієнтаційно – прогностична функція. Управління педагогічним
процесом в дитячому хореографічному колективі передбачає орієнтацію на
чітко представлений у свідомості кінцевий результат. Знання суті і логіки
педагогічного процесу, закономірностей вікового та індивідуального розвитку
учнів дозволяють прогнозувати (гр. prognosis – передбачення розвитку чогось,
що базується на певних даних), як учні сприйматимуть матеріал, перебуваючи
під впливом життєвих уявлень, який учнівський досвід буде сприяти глибшому
проникненню в суть виучуваного явища; що саме учні зрозуміють неправильно.
Педагогічне прогнозування передбачає також бачення тих якостей учнів, які
можуть бути сформовані за певний проміжок часу.
Дана функція педагогічної діяльності вимагає уміння керівника колективу
прогнозувати розвиток особистості – розвиток її якостей, почуттів, волі і
поведінки, враховувати можливі відхилення у розвиткові; прогнозувати хід
педагогічного процесу: наслідки застосування тих чи інших форм, методів,
прийомів і засобів навчання та виховання.
У ході прогнозування необхідно дати відповіді на такі запитання:
- Що маємо роботи на початку?
- Що хотіли б отримати в ідеалі?
- Що для цього необхідно зробити?
- Який для цього повинен бути резерв? (матеріальний, людський тощо).
Наприклад, прогнозування є основою для створення навчальної програми
– моделі майбутньої діяльності.
Конструктивно – проектувальна функція діяльності керівника
хореографічного колективу органічно пов'язана з орієнтаційно –
прогностичною. Її суть у конструюванні та проектуванні змісту навчально-
виховної роботи, в доборі способів організації діяльності учнів, які найповніше
реалізують зміст і викликають захоплення учнів спільною діяльністю. Вона
вимагає від педагога вмінь переорієнтовувати цілі і зміст освіти та виховання
на конкретні педагогічні завдання; враховувати потреби й інтереси учнів,
можливості маеріальної бази, власний досвід та інше; визначати основні і
другорядні завдання на кожному етапі педагогічного процесу.
Спираючись на сприятливий прогноз, педагог приступає до складання
проекту навчально – виховної діяльності. Діагноз, прогноз, проект стають
підставою для розробки плану навчально – виховної діяльності – їм
завершується підготовчий етап педагогічного процесу. Хороший педагог не
увійде в клас без продуманого у всіх деталях, чіткого, забезпеченого всім
необхідним плану.
Організаторська функція діяльності керівника хореографічного
колективу потребує умінь організовувати діяльність колективу і залучати до неї
учнів. Для цього необхідно вміти розвивати в учнів, вихованців стійкий інтерес
до навчання хореоргафічному мистецтву, працелюбності, формувати потребу в
знаннях, озброювати основами наукової організації навчальної праці;
організовувати соціально – орієнтовані етичні, трудові, естетичні, та інші
виховні справи; розвивати в учнів ініціативу планувати спільну роботу, вміти
розподіляти доручення, проводити інструктаж, координування спільної
діяльності; створювати спеціальні ситуації для здійснення вихованцями
моральних вчинків.
Організаційна діяльність педагога – хореографа пов'язана з залученням
дітей в намічену роботу, співробітництвом з ними в досягненні наміченої мети.
Керівник колективу – головне джерело інформації для учнів. Він знає все про
все, а своїм предметом, педагогікою, методиками і психологією володіє
досконало.
Навчальна функція передбачає забезпечення керівником колективу
освітніх потреб учнів: засвоєння початкових знань, основних понять,
елементарних уявлень про види і жанри хореографії, особливості художньо –
образної мови хореографічного мистецтва у взаємозв’язку з синкретичними
мистецтвами; - розширення художньо – естетичного світогляду, опанування
елементарних художніх умінь, навичок у практичній діяльності; набуття
початкового досвіду, створення хореографічних образів упроцесі власної
діяльності.
Не менш важливим моментом в діяльності керівника є його виховна
функція. Виховання в колективі здійснюється за допомогою методів, які
являють собою певну систему роботи керівника з учасниками в процесі
навчально – виховної роботи. Особливу роль відіграє особистість керівника,
його професійний авторитет.
- виховання в учнів естетичного та емоційно – цілісного ставлення до
хореографічногомистецтва;
- виховання здатності сприймати, інтерпретувати, оцінювати хореографічні
твори, висловлюючи особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки
та оцінки;
- виховання хореографічних інтересів, смаків, морально – естетичних
ідеалів, потреб у художньо – творчій самореалізації та духовно – естетичному
самовдосконаленні.
 Художній керівник колективу сам є прикладом для наслідування. Своїми
діями, поведінкою, характером, манерою спілкування, своєю захопленістю
створює настрій творчого натхнення, тобто таку обстановку, при якій кожен
учасник колективу може показати все, на що він здатний як танцюрист, як
людина.
Особливу увагу керівник повинен приділяти вихованню дисципліни в
колективі.
Більшість художніх керівників самі є і балетмейстером, і автором, і
постановником, і репетитором в одній особі у своїх колективах. Саме в цьому
проявляється балетмейстерська функція.
Балетмейстерська робота в танцювальному колективі – це гармонійний
розвиток пластики тіла учасників засобами хореографії. Навчання основ
класичного танцю прищеплює почуття форми, художній смак, сприяє
фізичному вдосконаленню.
Художній керівник повинен володіти знаннями і здібностями режисера –
постановника, мати глибокі знання та вміння з балетмейстерської роботи
(вимоги до дитячого репертуару, закони драматургії та композиції танцю,
системи запису танців, методику роботи над постановою танців, їх сценічним
оформленням та інше); щоб правильно вибудувати номер або програму
концертного виступу колективу. Він повинен володіти допитливим розумом і
жагою до знань, займатися самоосвітою: багато читати (спеціальної та
художньої літератури), відвідувати музеї та виставки, концерти і театральні
прем'єри, тобто знайомитися з визначними досягненнями інших мистецтв, що
розширює кругозір, розвиває розум і художній смак. Висока професійна і
загальнокультурна освіта необхідна художньому керівникові нашого часу.
Комунікативно – стимуляційна функція педагогічної діяльності
керівника хореографічного колективу пов'язана з великим впливом, що його
здійснює на учнів особистісна чарівність учителя, його моральна культура,
вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі відносини з учнями,
власним прикладом пробуджувати їх до активної навчально – пізнавальної,
трудової та інших видів діяльності. Ця функція включає прояв любові до дітей,
теплоту і турботу про них, що в поєднанні характеризує стиль гуманних
взаємовідносин. Функція досить гостро ставить проблему професійного росту
педагога, його сумлінної роботи над підвищенням свого наукового рівня і
набуттям рівня моральної досконалості.
Комунікативна функція передбачає:
• встановлення ділових і неформальних особистих стосунків з окремими
учнями і групами учнів;
• ділове спілкування з іншими педагогами та адміністрацією освітнюого
закладу;
• контакти з державними і громадськими організаціями;
• налагодження взаємодії з батьками учнів;
• уміння знаходити меценатів (спонсорів) тощо.
Педагог – хореограф постійно займається естетичним вихованням дітей,
щоб вони були всебічно підготовлені до художнього сприйняття і творення
дійсності. У основі цього виховання лежить формування любові до своєї
національної культури, народної творчості, інтересу і розуміння краси
навколишнього світу, спілкування.
Керівник дитячого хореографічного колективу має навчити вихованців
сприймати об’єкт естетично, бачити і розуміти сутність і глибинний зміст
художнього твору, через емоції передавати побачене. Педагог повинен
розвивати здатність аналізувати естетичні об’єкти: хореографічні рухи,
ритмічні образи в музиці, вчити знаходити потрібний сценічний грим до танцю,
підбирати костюм для виконання хореографічного номера; вчити давати
обґрунтовану естетичну оцінку танцю; висловлювати власні думки щодо його
виконання; відображати рухами образний характер музики; передавати
мімікою, жестами, позами різноманітну гаму почуттів.
Крім своїх безпосередніх професійних функцій, педагог виконує функції
громадські, цивільні, сімейні. Соціально – педагогічні функції керівника
хореографічного колективу конкретизуються в професійних функціях. Духовне
відтворення людини, створення особистості – найважливіша соціальна функція
і призначення педагога в суспільстві. Сприяючи формуванню людини як творця
всіх матеріальних і духовних цінностей і як основної духовної цінності
суспільства, педагоги безпосередньо впливають на розвиток продуктивних сил
суспільства, долучають підростаюче покоління до всіх досягнень світової
культури і створюють тим самим, передумови для подальшого прогресу
людства.
Педагог допомагає вихованцям пристосуватися до мінливої
соціокультурної ситуації сучасного суспільства. Виконує роль «двигуна» в
суспільстві, каталізатора (прискорювача) громадського прогрессу. Передає
досвід історичного минулого суспільства перспективному майбутньому,
виконуючи роль «акумулятора», що накопичує в собі соціальний досвід.
Педагог виступає як фахівець, що оцінює культуру суспільства, досвід
суспільних відносин, взаємин і поведінки людей. Педагог – це особа,
уповноважена суспільством представляти світ молоді перед старшим
поколеніем. Ще одна, чи не головна, соціальна функція педагога – формування
духовного світу молоді відповідно до принципів та цінностей конкретного
суспільства.
Сьогодні праця керівника дитячого хореографічного колективу та її
успішність вимагає великого обсягу знань, умінь та навичок не тільки з
фахових дисциплін, але з основ психології, педагогіки, менеджерсько –
продюсерської діяльності тощо. Тому, педагог – хореограф постійно повинен
вчитися, переосмислювати нові життєві реалії, систематизувати свої фахові
знання та, удосконалюючи набутий досвід, застосовувати все це у своїй
практичній діяльності.
У нинішніх умовах діяльність керівника хореографічного колективу
відбувається на чотирьох основних напрямах: організаційна; навчально-
тренувальна та виховна робота, формування репертуару, концертно-гастрольна
діяльність. Усі ці види діяльності тісно переплітаються між собою та
спрямовані на досягнення загального успіху й визнання нашої роботи.

Педагог хореографічного колективу «РЕМІКС» намагається виконувати

всі функції керівника, зазначені вище, працює над собою, прагне досягти
розуміння з вихованцями та створити сприятливу атмосферу для виховання
дітей.
 3. Підготувати і провести профорієнтаційний захід для ознайомлення
вихованців хореографічного колективу з професією хореографа.

«Його Величність Танець »

Сценарій заходу

Мета: естетичне виховання дітей, ознайомлення з професією хореографа.

Завдання:
1. Організація змістовного дозвілля дітей.
2. Розширення кругозору учнів в області танцювального мистецтва.
3. Створення умов для виховання художнього смаку і любові до прекрасного.
4. Профорієнтація.

Вчитель . Доброго вечора, шановні друзі, гості, шанувальники музичного,

танцювального мистецтва.
Звучить пісня Б.Окуджави «Музикант»

Музика супроводжує людину протягом усього життя - від народження й до

поховання. Її люблять діти…
Без музики не можуть жити театр, кіно, фонтани…
Без музики не могла б жити і хореографія.
Перед початком нашого вечора ми провели експрес-опитування і задали питання:
"Що вам подобається в танцювальному мистецтві?".
Відповіді були такі: "Це красиві рухи", "гарна музика", "грація, яскраві
костюми", "танець викликає відчуття насолоди", "приносить радість" і т.д. В кожній
вашій відповіді є слово "краса!"
Отже, сьогоднішній вечір ми присвячуємо красі, красі танцю - найбільш
хвилюючому, найбільш піднесеному і прекрасному із всіх мистецтв, оскільки танець -
не просто відображення життя, танець - це життя!
Звучить музика.
 Вчитель . Мистецтву танцю навчає надзвичайно творча, з багатогранним
баченням світу людина – хореограф.
І сьогодні, щоб відчути всю специфіку цієї професії, спробувати передати свої
вміння та досвід іншим, вам, діти, пропонується наступна гра «Повтори за мною».
Мета гри – дати дітям можливість відчути на собі увагу дітей, спробувати
навчити їх новим рухам, організувати учасників у спільну діяльність.
Умови гри.
Діти стають у коло, музика для кожного, хто виходить в центр («ведучого-
хореографа») змінюється. Під музику, яка звучить, ведучий показує три рухи, яким
навчає всіх учасників гри. По черзі «ведучі» змінюються.

Вчитель .Сьогодні я хочу ознайомити вас з видатними хореографами XXI

століття. Ці люди досягли висот в своїй професії, їх вклад в мистецтво відіграв
важливу роль. (слайди)
Вчитель . А тепер проведемо інтелектуальну вікторину на тему
хореографічного мистецтва.

Питання для вікторини.

1. Муза танцю в грецькій міфології? (Терпсихора.)
2. Назвіть найдавніший вид народного танцювального мистецтва. Виконується і
сьогодні. (Хоровод.)
3. Як звали вчителя танців у казці Ю.Олеши "Три товстуни"? (Раздватрис.)
4. Вальс із хіта О.Розенбаума - ... (Бостон.)
5. Коли відзначається Міжнародний день танцю? (29 квітня)
6. В Аргентині 11 грудня танцюють всі. Адже цього дня спеціальним декретом
уряду оголошено національним святом і називається він... (Свято танго.
"Аргентинське танго" - відомий і улюблений у всьому світі танець.)
7. Танець з криками "Асса!" - ... (Лезгинка.)
8. Як називають партнера в танці? (Кавалер)
Орденоносець.
Лауреат.
 Кавалер.
Кавалерист.
10. Найприємніший для артистів шум під час вистави - це ... (Оплески).
11. Сама балетна спідниця - це ... (Пачка.)
12. Яка якість має бути у хорошої балерини?
Виворотність.
Вертлявість.
Спритність.
Неповороткість.
13. На думку Ілзе Лієпи, «танець допомагає зробити красивою не тільки тіло,
але і ...». (Душу)

Ведуча.

Проходить час, немов одна година.

Завжди в турботах жила людина.
Та у дні свята і дозвілля
Веселий танець заводив довкілля.
Проходить час, за роком рік.
Нехай між нами розтане сніг.
І хай на нашій великій планеті
Танцюють люди мов птахи у злеті.

Перегляд Відеозапису «Вальс» (Джонатан Вілкінс та Катюша Демідова)

 Тема 2. Навчально-тренувальна робота у хореографічному колективі

Завдання для теоретичної підготовки:

1. Ознайомитися з призначенням, методичними вимогами, змістом,

принципами добору навчально-тренувальних вправ в системі
хореографічної підготовки.

Призначенням навчально-тренувальних вправ є стимулювання низки

фізіологічних функцій організму. Це, насамперед, стосується діяльності
серцево-судинної і дихальної систем. У результаті проведення тренажу швидко
підвищується загальний тонус організму, пожвавлюється діяльність серцево-
судинної системи, внаслідок чого ліквідуються осередки застійної, депонованої
крові, зокрема, у черевній порожнині. Посилюється функція дихання:
збільшується його глибина, поліпшується легенева вентиляція. Покращується
також і діяльність шлунково-кишкового тракту, нирок, поліпшуються процеси
обміну речовин тощо.

Методичні вимоги до навчально-тренувальних вправ:

 чітка система поточних завдань, щоб уникнути проявів стихійності і

випадковості у навчанні;
 простий, посильний для певного віку матеріал;
 урахування віку дітей;
 послідовне підвищення вимог до якості виконання, поступове
ускладнення й збільшення обсягу матеріалу від молодшого до старшого
віку;
 Організаційна діяльність – це перша ланка, з якої починає функціонувати
хореографічний гурток, діяльність якого забезпечує перелік законів
(Закон України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Положення про
 позашкільний навчальний заклад»), що виводять організаційну роботу в
правову площину та регулюють діяльність творчих об’єднань.
 Організація роботи ХК базується на відповідних принципах (принцип –
від лат. початок, основа – першооснова, те, що лежить в основі певної
теорії, вчення, науки, світогляду тощо):
  принцип гуманізації визначає пріоритет формування гуманної,
людяної, доброзичливої особистості, здатної до творчої самореалізації;
передбачає створення умов для виявлення обдарованих і талановитих
учнів;
  принцип багатоукладності та варіативності передбачає можливість
широкого вибору змісту, форм і засобів навчання та виховання,
запровадження поліваріативності навчальних програм, поглиблення і
розширення їх практичної спрямованості;
  принцип єдності культури і освіти передбачає орієнтування на
вітчизняні та світові мистецькі, зокрема хореографічні, цінності як
духовні надбання людства; орієнтування на національні пріоритети
освіти дітей в Україні;
  принцип використання педагогічного потенціалу мистецтва
(виховний, мотиваційний, комунікативний, творчоспонукальний,
інформативно-пізнавальний, гедоністичний, релаксаційний, естетико-
культорологічний);
  принцип взаємозв'язку процесу виховання і навчання спрямований
на вирішення виховних завдань в процесі хореографічних занять та
розширення світогляду учнів в процесі проведення виховної роботи;
  принцип виховання в діяльності передбачає формування
особистісних якостей в процесі хореографічної діяльності; виховання в
колективі та через колектив;  принцип колективної праці передбачає
розвиток у дітей почуття причетності до суспільного життя та праці
дорослих, виховання колективізму, громадської активності та свідомої
дисципліни;  принцип стимулювання передбачає підтримку успіхів
учасників колективу в навчанні, творчості та самоосвіті;
   принцип міждисциплінарності й інтеграції передбачає взаємовплив
різних видів хореографії та видів мистецтва;
  принцип доступності передбачає добір змісту хореографічного
навчання, який відповідає віковим особливостям учнів, рівню їх
хореографічних здібностей;
  принцип природовідповідності, особистісноорієнтованого,
індивідуально-диференційованого підходу до дитини (орієнтація на
особистісні, вікові особливості дітей, статеві відмінності хлопчиків і
дівчаток);
  принцип самостійності і активності особистості полягає у
забезпеченні психолого-педагогічної атмосфери, яка сприяє виявленню,
розвитку і реалізації учнями пізнавальної самостійності, творчої
активності, прояву обдарованості і таланту;
  принцип практичної спрямованості передбачає набуття учнями
певних допрофесійних умінь і навичок;
  принцип систематичності і послідовності передбачає плановість
організації роботи, виключає прояв випадкових заходів;
  принцип комплексності передбачає вплив на всі сторони особистості
учня з метою всебічного та гармонійного його розвитку;
  принцип добровільності передбачає право вибору учнями творчого
колективу за власним бажанням;
  принцип регіональності передбачає ознайомлення з культурними
надбаннями свого регіону, включення в зміст танцювального репертуару
номерів, які б відображали особливості культурних традицій відповідного
краю;
  принцип самобутності колективу відображає його неповторність та
оригінальність.

Загальний принцип побудови комплексу тренажу полягає в тому, щоб

забезпечити участь основних м'язових груп у русі, що своєю чергою активно
впливає на роботу внутрішніх органів. При виконанні хореографічних
комплексних вправ потрібно також звертати увагу на дихання.
Складання комплексу тренажу містить низку послідовних етапів. Передусім
визначають його загальну тривалість відповідно до фізичної підготовленості й
рухових можливостей учнів.
Далі визначається зміст і послідовність виконання вправ. Однак, незалежно
від вибору вправ і послідовності їх виконання, урок або заняття повинно мати
суворо визначену структуру: підготовчу (розігрів), основну і заключну частину.

Після оволодіння основними вправами можна збільшувати навантаження за

рахунок кількості повторень, зміни темпу виконання та музичного супроводу
(4/4, 2/4, 3/4).
 2. Проаналізувати специфіку та призначення екзерсису у колективі
сучасного та естрадного танцю.

В основі навчальної танцювальної підготовки учня лежить система

підготовчих вправ класичного танцю. Він вважається головним у процесі
підготовки виконавців. І це закономірно, оскільки класичний танець і його
школа є єдиною всеосяжною системою виховання людського тіла, існує вже
більше чотирьохсот років. Екзерсис, заснований на класичному танці, давно
довів право на перше місце в освоєнні танцювального мистецтва. Ця система є
найбільш розробленою, стрункою і продуманою. Вправи класичної системи
дуже послідовні, кожне з них має свою певну задачу. Вправи класичної системи
не тільки тренують тіло людини, вони збагачують її і запасом рухів, які стають
виразним засобом танцю. Помилково думати, що тренаж класичного танцю
необхідний лише майбутнім класичним танцівникам і танцівницям. Він дає
розвиток і навички, вкрай потрібні для всякого роду сценічних танців. У
системі хореографічної освіти він залишається основою основ, і на викладання
його доводиться звертати дуже пильну увагу. Які б нововведення ні привносив
в хореографію час, які б сучасні напрямки не з'являлися в танці, класичний
екзерсис є стрижнем, на основі якого розвиваються інші танцювальні
екзерсиси.

Ця система рухів, покликана зробити тіло дисциплінованим, рухливим і

прекрасним, перетворює його в чуйний інструмент, слухняний волі
балетмейстера і самого виконавця. 

Основи класичного танцю настільки універсальні, що навіть досвідчені

танцюристи інших танцювальних напрямків не припиняють занять класикою.
Заняття класики корисні дуже для дітей. З раннього віку закладається
правильна постава і поступово виправляються різні випадки викривлень хребта.
На уроці класичного танцю у дітей виробляється відповідальність перед
справою, якою вони займаються, а також повага до мистецтва.
 Займаючись тренажем, учень розігріває суглобово-зв'язковий апарат,
попереджаючи цим розтягування і вивихи при розучуванні і виконанні
складних танцювальних рухів. Класичний екзерсис біля станка важливий для
танцівників, перш за все тим, що виробляє правильну постановку і стійкість
корпусу, який при екзерсисі повинен триматися на опорній нозі з прямою
підтягнутою спиною. Як вказує професор А. Я. Ваганова, «правильно
поставлений корпус - основа для будь-якого па». «Правильно поставлена спина
дає абсолютну свободу руху». Тому завдання класичного екзерсису -
домогтися належної постановки корпусу і спини. Класичний екзерсис біля
верстата розвиває і зміцнює також весь суглобово-м'язовий апарат тіла, дає
правильну постановку голови, рук і ніг, виробляє точність, свободу,
еластичність і координацію рухів. Крім того, класичний верстат значною мірою
допомагає звільнитися від наявних фізичних недоліків: сутулості, перекосу
плечей, опущення шийного хребця, клишоногості і т.п. Разом з тим вправи
екзерсису сприяють розвитку сили, витривалості і спритності, а також
зібраності уваги, тобто якостей, необхідних для танцівника.

Крім сприяння фізичному вихованню учня, класичний верстат переслідує

і завдання суто танцювального характеру. Він повинен виробити в учнів
основні технічні навички, необхідні для виконання різних танців.
Отже, основне завдання класичного екзерсису біля верстата полягає в тому,
щоб шляхом доцільно підібраних, постійно повторюваних тренувальних вправ
допомогти учням розвинути тіло і навчитися вільно і пластично управляти
своїми рухами.
 Завдання для практичної роботи

1. Розробити комплекс навчально-тренувальних вправ для розвитку

різних груп м’язів у вихованців хореографічного колективу.

Розминка по колу.

1) Крок на півпальцях по 1 п.н., руки зібрані в замок за спиною,

ускладнюємо високим підняттям колін;
2) Біг на півпальцях;
3) Стрибки по 6 п.н.;
4) Біг з високим підняттям колін, на «3» - пауза, фіксуємо високо підняте
коліно;
5) Кидок ногою на 90гр і вище на кожен крок – вперед та вбік.

Вправи на середині зали.

1) Утримуємо тіло на півпальцях – 6 п.н., руки підняті вгору – 10 рахунків;

2) Releve на двох ногах, по черзі, руки на поясі по 6 п.н, по 1 п.н., по 2 п.н.
3) Plie по 2 п.н., руки підняті вгору– 10 рахунків. Наступні 10 р.
ускладнюємо вправу підняттям на півпальці в Plie.
4) Стрибаємо з 6 п.н. в 2-гу, руки зібрані в замок, піднімаємо їх знизу вгору.
5) Боковий мах ногою на 90 гр. і вище, опорна нога в цей час сідає в Plie.
6) Ноги широко розкриті, тягнемось двома долонями до підлоги.
7) 6 п.н., долоні опущені на підлогу, коліна втянуті, присідаємо – встаємо,
залишаючи руки на підлозі.
8) Руки нахрест зібрані на плечі, робимо коло тулубом.

10) Руки підняті вправо вбік, ноги в 2 невиворітній п.н. різкі нахили вниз,
переводимо руки вліво. Повторюємо 10 разів.

11) Руки зібрані за спину в замок, нахили вниз, виводячи руки вперед.

12) Рухи кругові руками - згинаємо в ліктях, не згинаємо, велике коло.

13) Кругові оберти головою.

Вправи par terre.

1) Робота над стопами. Натягуємо стопи – скорочуємо. Руки і підлогу

опущені.
2) Ноги витягнуті вперед, руки в 1 поз. – відкриваємо в 3-тю з поворотом
корпуса вправо-вліво.
3) Ноги зігнуті, руки під колінами, їх обіймають. Випрямляємо ноги –
лягаємо в складку, повертаємось в вихідне положення, фіксуємо рівні
ноги над підлогою. Повтор вправи 8 разів.
4) Сидимо в положенні «метелик», лягаємо вперед, руки витягти впред,
сісти рівно, відкрити ноги всторони за стопи. Повтор вправи 8 разів.
5) В.п. – на спині, руки всторони, ноги разом, над підлогою на 90гр. 2 рази
згинаємо ноги в колінах – випрямляємо, 2 рази скорочуємо стопи.
Повторити вправу 8 разів.
6) В.п. на животі, руки зігнуті в ліктях, ноги разом, стопи натягнуті, 2 р.
згинаємо ноги в колінах, напружуючи м’язи, 2 р.
7) В.п. на спині, руки всторони, ноги підняті на 90 градусів, натягнуті стопи
6-1 позиції, скорочені стопи 6-1 позиції. Повторюємо 10 р.
8) В.п. на животі, руки зігнуті в ліктях, ноги разом, стопи натягнуті.
Згинаємо по черзі ногу в коліні виворітно, невиворітно – опускаємо.
9) В.п. на животі, руки зігнуті в ліктях, ноги разом, стопи натягнуті.
Згинаємо одразу дві ноги в колінах виворітно, розкриваємо в сторони,
зводимо разом зі скороченими стопами.
10) Поперечний шпагат – утримуємо 20 рахунків.
11) В.п. на животі витягуємо тулуб на руках, відводимо плечі назад,
дивимось вгору, витягуємо руки вперед, робимо різкий мах вгору правою
ногою. Повтор по 8 разів кожною ногою.
12) В.п. на животі, руки витягнуті вздовж тулуба, затримати ноги над
підлогою та верхню частину тулуба 10 сек. Повторити.
13) В.п.сидячи, ноги разом, стопи натягнуті, руки в 3 п., лягаємо на
підлогу, піднімаємось – лягаємо в складку. Повторити 10 разів.
14) В.п. на боку, махи ногою по 10 р. кожною, затяжки.
15) В.п. сидячи, ноги разом, витягнуті вперед, затяжки на кожну ногу
вперед.
16) Сидячі на колінах випрямлюємо праву ногу вперед, руки опускаємо
до підлоги, нахиляємось до рівної ноги – зафіксувати положення.
Повторити на ліву ногу.
17) Напівшпагат, руки вперед - лежим 10 сек. На кожну ногу,
відводимо руки назад – прогин по 10 сек. На кожну ногу.
18) Повздовжні шпагати.

2. Провести фрагмент уроку з тренажу на матеріалі класичного танцю.

(відео)
 Тема 3. Методи і прийоми хореографічної роботи у дитячому
танцювальному колективі.

Завдання для теоретичної підготовки:

1. Ознайомитися з основними компонентами методичної системи

роботи педагога-хореографа у позашкільному дитячому
танцювальному колективі, проаналізувати критерії добору методів і
прийомів навчання хореографії.

Засобами танцювального мистецтва прищеплюється любов до всього

красивого, витонченого. Саме така мета стоїть перед викладачами
хореографічних відділів, загальноосвітніх шкіл та керівників танцювальних
гуртків, оскільки естетичне виховання треба починати у ранньому віці.
Викладачам хореографії завжди варто пам’ятати, що танець, як мистецька дія,
не може бути беззмістовним, бо він, як і всі види мистецтва, сприяє вивченню
дійсності, допомагає формуванню світогляду.

Хореографічне виховання неможливо собі уявити без піклування про її

фізичний розвиток. Танцюрист, який легко володіє корпусом і легко координує
рухи, повніше і глибше розкриває зміст танцю. Кожен хореографічний твір
вимагає від учня емоційності, творчої активності, мобілізації всіх його
фізичних і духовних сил. Завдання педагога-хореографа полягає в тому, щоб
невпинно підвищувати хореографічну культуру дітей, знайомлячи їх з кращими
зразками танцювального мистецтва, з життям і діяльністю провідних
хореографів, танцюристів і художніх колективів. Діти, які систематично
займаються хореографією, набувають гарної, стрункої постави, легко і граційно
рухаються. При цьому зникають такі фізичні вади, як сутулість, ходьба з
піднятими плечима, похилена голова, розмашиста хода і т.п. Крім того педагог-
хореограф повинен навчити своїх підопічних основ танцювального мистецтва,
дати їм необхідні знання, навики, танцювальну техніку, враховуючи вікові
властивості учнів.
 Важливим моментом організації роботи колективу є його комплектація.
Набір у колектив проходить за принципами: масовості, добровільності, обліку
вікових особливостей і територіального принципу.

Форми та методи набору в колектив: реклама у засобах масової інформації

(радіо, телебачення, газети, журнали), розповсюдження рекламних буклетів про
набір у колектив; концертні виступи з оголошеннями про набір, бесіди з дітьми
і батьками в школах і дошкільних установах та ін.

Організація художньої діяльності забезпечується добором методичних

прийомів, що викликають у дітей бажання творчості. До них належать:

1.Показ. Він полягає в тому, що приступаючи до вивчення нового руху,

пози, самостійного руху рук, голови, корпусу, педагог супроводжує його
точним показом, який обов’язково повинен мати зміст і образ. При такому
показі рух набуває певної естетичної форми. У показі педагог виконує рух у
закінченому вигляді, а тоді переходить до розбору його деталей. Цей метод
можна назвати методом розчленування руху. Тільки після послідовного
вивчення всіх деталей педагог поєднує їх і працює над формою всього руху.
Змістовний, точний показ зосереджує увагу дитини, добре впливає на всі
органи чуттів і, насамперед на розумову діяльність. З початком руху у дітей
одночасно починається розвиток образного мислення, уявлення про час і
простір. І.Сеченов зазначав, що жоден рух не буває без мислення, а роль образу
він розцінював як регулятор поведінки. Саме тому завдання педагога при показі
полягає в тому, щоб навчити дітей просто бачити рух, але, головним чином,
дати в ньому образне розуміння усієї форми шляхом спостереження за його
розвитком. Необхідно, домогтися, щоб вивчаючи рух, діти творчо
висловлювали свої почуття, пояснювали один одному, як його потрібно
виконувати. Це веде до чіткішого уявлення образу руху, що в свою чергу,
впливає на розвиток фантазії, яка допомагає дитині глибше розкрити свій
духовний світ. Якщо ж вона не розуміє фор- ми руху і педагогові не вдається
добитися цього розуміння, то дитина не зможе правильної виконати, що в
подальшому призведе до зниження якості виконання і змісту танцю, тобто
танець втратить своє виховне значення. При неувазі до змісту, образу танцю
творчість дітей стає беззмістовною і формальною. Починаючи з перших занять,
дітей треба вчити спочатку основного – серйозного сприйняття та точного
відтворення.

2.Зразок – це правильне, емоційне, виразне і красиве виконання

педагогом завдання, яке він ставить перед дітьми. Зразком може бути
танцювальна фраза з двох-трьох рухів, частина хороводу, танцю, етюду, гри.
При показі зразка застосовується метод цілісної вправи. У своєму виконанні
педагог образно розкриває зміст і значення кожного уривка так, щоб у дитини
з’явилось бажання його виконати. Тільки за такої умови діяльність дитини буде
творчою. Показуючи зразок, педагогу треба разом з дітьми аналізувати його
деталі, знаходити в них вже вивчені і знайомі їм рухи і те, як ці рухи пов’язані
між собою. Такий процес навчання сприяє міцному засвоєнню матеріалу,
стимулює розумову діяльність і є передумовою якісного виконання. Після
аналізу педагог повторює виконання зразка, а потім пропонує дітям самим
виконати його по пам’яті. Перші зразки повинні бути короткими і простими,
але поступово, в процесі практичної діяльності і в залежності від віку, вони
ускладнюються і стають довшими.

3.Словесний метод – це уміння користуватися словом. Методичні

прийоми показ і зразок не можуть існувати без словесних пояснень, вказівок.
Психологічна сила впливу слова і інтонація, з якою воно сказане, відкривають
перед педагогом великі можливості у спілкуванні з дітьми. Вчасно і до речі
сказані слова стимулюють ініціативу, активність, спонукають до дії,
спрямовують увагу на те головне, що треба відтворити в завданні, зміцнюють
упевненість дитини в своїх діях. Слово може бути великим стимулятором, але
ним можна і паралізувати діяльність дитини, убити її віру в себе. Саме тому
користуватися словом і інтонацією педагог повинен обережно і артистично,
щоб не прин6изити, не образити дитину, яка в дошкільному віці дуже вразлива
і надовго може замкнутися в собі. Давати дітям завдання або робити
зауваження слід доброзичливо, в голосі педагога повинно звучати бажання
допомогти дитині поступово розкрити у кожному завданні іноді ще не відомі їй
самій можливості.

4.Музичний супровід. Музика є одним з найсильніших засобів

виховання. Коли дитина слухає її у неї, незалежно від бажання і свідомості,
виникають певні думки, почуття, образи; збагачується емоційна сфера, яка
впливає на якість виконання рухів. Музика допомагає формувати осанку,
розвиває координацію, знімає втому. Вона викликає процеси збудження і
гальмування. Високої культури рухів, на що й спрямовані заняття з хореографії,
не можна досягти без відповідного щодо якості музичного матеріалу. Добирати
його рекомендується з класичних і сучасних творів, зарубіжної музики, а також
народної у професійній обробці. За своїм змістом ці твори повинні відповідати
внутрішньому світові дитини, відповідати характеру рухів і розвиткові образів.
Виховати у дитини справжню потребу в музиці, любов до неї, музичний смак –
одне з важливих завдань педагога, і починається це виховання з музичного
оформлення уроку. Послідовність і ускладнення матеріалу від уроку до уроку з
урахуванням вікових особливостей дітей – головне, чим треба керуватися у
доборі музичних творів. Завдання це складне, вимагає перспективного річного
планування, виходячи з якого педагог складає поурочні плани, що витікають
одне з одного.

5.Ігровий метод змагання. Суть його полягає в тому, що педагог

підбирає для дітей таку гру, зміст якої передбачає змагання їх між собою на
краще виконання того чи іншого завдання. Гру можуть придумати і самі діти. 6.
Метод виховання підсвідомої діяльності. Повноцінна творча діяльність не може
протікати без участі підсвідомості. Чим багатша підсвідомість, тим яскравіше,
несподіваніше у момент творчого процесу вона підкаже рішення, яке не
підкаже свідомість. Виховання підсвідомої діяльності починається з
дошкільного віку, і відбувається воно шляхом накопичення вражень – зорових,
слухових, чуттєвих. Велику роль у цьому процесі відіграють прогулянки, під
час яких діти вивчають рідну природу, вчаться бачити і відчувати її красу;
читання казок, дитячих оповідань, втілення на заняттях казкових образів,
знайомство з книжковими ілюстраціями, альбомами репродукцій живопису для
дітей тощо.

Кожен колектив має цільну педагогічну програму на весь період занять в

колективі, на декілька років і на кожен рік окремо. Крім того, на кожну групу
окремо. Такий підхід до роботи в дитячому хореографічному колективі буде
сприяти розвитку кращих людських якостей, таких як дружба, повага до
старших, уважне відношення старших до молодших, хлопців до дівчат, буде
формувати свідому дисципліну та культуру поведінки, сприяти фізичному
росту та артистизму. Керівник хореографічного колективу повинен враховувати
і психофізичні особливості дітей. У дітей дошкільного і підготовчого класу, (за
віком), увесь кістково-м’язовий апарат, а також і зв’язковий, ще дуже слабкі,
перебувають у стадії розвитку, і тому не можна перевантажувати їх. У цьому
віці недостатньо розвинена ступня (23 градуси), а в молодших стопи тримають
майже паралельно. Розгортання ступні з віком поступово збільшується.
Зважаючи на це, на заняттях не можна форсувати формування виворітності, а
проводити їх варто в не виворітних позиціях. З віком у дитини розвивається і
стрибок. Швидкість рухів залежить від швидкості протікання фізіологічних
процесів у нервово-м’язовому апараті і центральних відділах нервової системи.
Паралельно з віком, розвитком дитини, зростає і швидкість ходи.

У своїй роботі педагог-хореограф не повинен перевтомлювати дітей

невідповідними їхнім психофізіологічним можливостям темпами і тривалістю
занять. Точність відтворення м’язового напруження у дітей 7-10 років ще не
велика, а у молодших – просто мала, як і здатність нервової системи до
тривалого, безперервного збудження нервових центрів при постійному
напруженні. Виходячи з цього, педагогові необхідно пам’ятати, що тривалі
навантаження під час вивчення танцю в одному і тому ж ритмі давати не
рекомендується, потрібно чергувати їх з фазами переключення, у вигляді більш
легких м’язових зусиль.
 2. Проаналізувати зміст і стуктуру хореографічних занять в умовах
позашкільної освіти.

Керівники гуртків працюють відповідно до розкладу занять, затверджених

керівником позашкільного навчального закладу. Обсяг педагогічного
навантаження визначає керівник позашкільного навчального закладу згідно із
законодавством і затверджує для держаних і комунальних позашкільних
навчальних закладів відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування, до сфери управління якого належить цей заклад, а для
приватних позашкільних навчальних закладів – засновник (власник).

Тривалість одного заняття в позашкільному навчальному закладі

визначають навчальні плани та програми з урахуванням психофізіологічного
розвитку й допустимого навантаження для різних вікових категорій й становить
для вихованців: віком від 5 до 6 років – 30 хв.; віком від 6 до 7 років – 35 хв.;
старшого віку – 45 хв. Короткі перерви між заняттями є робочим часом
керівника гуртка та визначаються режимом щоденної роботи позашкільного
навчального закладу. Перерозподіл або зміну педагогічного навантаження
протягом навчального року здійснює керівник позашкільного навчального
закладу в разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами,
передбаченими робочим навчальним планом, а також за письмовою згодою
педагогічного працівника з дотриманням законодавства про працю. Керівник
хореографічного колективу не має права самоусуватись від виконання
професійних обов’язків, крім випадків, передбачених законодавством. Керівник
підлягає атестації, як правило, один раз на п’ять років відповідно до порядку,
встановленого Міністерством освіти і науки України.

У початкових мистецьких навчальних закладах (школах естетичного

виховання) кількісний склад визначається типовими навчальними планами
затвердженими Міністерством культури України. Під час прийому учасників до
хореографічного колективу керівник разом з викладацьким складом: 
проводить співбесіду, визначає пропорційність фізичних параметрів і загальну
фізичну підготовку дитини, перевіряє відчуття ритму, координацію рухів; 
визначає рівень хореографічної підготовки;  формує групи за списками; 
призначає загальні збори колективу.

Заняття з дітьми можна проводити у груповій та індивідуальній формі. Та

при будь-якому варіанті основним залишається урок, мета якого – ознайомити,
навчити, закріпити. Воно має будуватися на різноманітному матеріалі, який
подобається дітям, оскільки одноманітна діяльність стомлює їх. Не слід також
довго затримувати увагу дітей на одному рухові, тому що вона у них ще
нестійка. Між складовими частинами уроку треба робити паузи, щоб
переключити увагу дітей.

Побудова уроку. Починати його слід з 3-5-хвилинною «розминкою».

«Розминка» - це підготовка до початку уроку, нею починається емоційне
проникнення в образ, активізується уява для загального звільнення у дітей
рухової реакції – вони вчаться у рухах переживати музику. Урок, як правило,
складається з трьох частин, кожна з яких має бути не затягнутою і цікавою.

Перша частина уроку: розучування рухів у ігрових завданнях.

Друга частина уроку: молодша група – вільні ігри за вибором дітей,

середня – ігри за придуманими самостійно сюжетами, старша – розучування
етюдів до танців.

Третя частина уроку: молодша група – ритмічні завдання, спочатку без

супроводу, а пізніше – із супроводом; середня – ігрові етюди до танцю; старша
– розучування частин танцю.

За бажанням педагога може бути і четверта частина уроку: молодша

група - прослуховування музики до наступного ігрового завдання або ритмічної
вправи; середня – показ самостійно підготовленого завдання; старша – показ
самостійно створеного етюду або маленького танцю.

Кожна частина уроку повинна включати повторення попереднього і

виклад нового матеріалу з обов’язковим його закріпленням. Кожна частина
уроку повинна ставити конкретні завдання, пов’язані між собою і спрямовані на
виконання програми в цілому. Новий матеріал краще подавати в невеликому
обсязі, з наростанням ступені складності, повторюючи його до свідомого
засвоєння дітьми.
 Завдання для практичної роботи:

1. Скласти план-конспект хореографічного заняття

План-конспект хореографічного заняття у колективі естрадного та

сучасного танцю «РЕМІКС» (для дітей віком 7-9 років)

«Магія Весни»

План заняття

1). Уклін

2). Розминка

3). Тренаж

4). Музично-ритмічні ігри

5). Повторення вивчених номерів

6). Розучування комбінації танцю

Хід заняття

1. Уклін

В.п. – V п.н., руки в підготовчій позиції.

1-2 – права нога batman tendu вбік, пр..рука в 2 п., ліва – 3 п.

3-4 – degage вбік, руки в 2 п.

5-6 – ліва нога закривається в v п. попереду, руки в підготовчу п.

7-8 – підняти погляд en face

Відтворити в зворотньому порядку.

 2. Розминка по колу.

Використовуємо атрибут - обруч « ріжки травневого жучка». Діти

«перевтілюються» в травневих жучків, уявляють, що вони літають по зеленій
весняній галявині, грає весела музика.

- Крок на півпальцях
- Крок на п’ятку
- Біг на півпальцях
- Біг з високим підняттям колін
- Крок по 6 п.н. в пліє
- Стрибки по 6 п.н.

3. Тренаж.

Всі «жучки» знаходять собі «листочок» (килимок), на якому виконують вправи

на зміцнення та розтягнення м’язів.

1) Натягуємо стопи – скорочуємо. Руки у підлогу опущені.

2) Ноги витягнуті вперед, руки в 1 поз. – відкриваємо в 3-тю з поворотом
корпуса вправо-вліво.
3) Ноги зігнуті, руки під колінами, їх обіймають. Випрямляємо ноги –
лягаємо в складку, повертаємось в вихідне положення, фіксуємо рівні
ноги над підлогою. Повтор вправи 8 разів.
4) Сидимо в положенні «метелик», лягаємо вперед, руки витягти впред,
сісти рівно, відкрити ноги всторони за стопи. Повтор вправи 8 разів.
5) В.п. на животі, руки зігнуті в ліктях, ноги разом, стопи натягнуті.
Згинаємо по черзі ногу в коліні виворітно, невиворітно – опускаємо.
6) В.п. на животі, руки зігнуті в ліктях, ноги разом, стопи натягнуті.
Згинаємо одразу дві ноги в колінах виворітно, розкриваємо в сторони,
зводимо разом зі скороченими стопами.
7) Поперечний шпагат – утримуємо 20 рахунків.
8) В.п. на животі витягуємо тулуб на руках, відводимо плечі назад,
дивимось вгору, витягуємо руки вперед, робимо різкий мах вгору правою
ногою. Повтор по 8 разів кожною ногою.
9) В.п. на животі, руки витягнуті вздовж тулуба, затримати ноги над
підлогою та верхню частину тулуба 10 сек. Повторити.
10) В.п.сидячи, ноги разом, стопи натягнуті, руки в 3 п., лягаємо на
підлогу, піднімаємось – лягаємо в складку. Повторити 10 разів.
11) В.п. на боку, махи ногою по 10 р. кожною, затяжки.
 12) В.п. сидячи, ноги разом, витягнуті вперед, затяжки на кожну ногу
вперед.
13) Сидячі на колінах випрямлюємо праву ногу вперед, руки опускаємо
до підлоги, нахиляємось до рівної ноги – зафіксувати положення.
Повторити на ліву ногу.
14) Напівшпагат, руки вперед - лежим 10 сек. На кожну ногу,
відводимо руки назад – прогин по 10 сек. На кожну ногу.
15) Повздовжні шпагати.

«Жучки» стрибають на середині зали:

Pas soute, Changement de pieds.

4. Танцювальна гра «Квіткова галявина».

Всі діти отримують штучні квіти, розташовуються в шахматному
порядку по залу, кожен запам’ятовує своє «місце». Під музику,
враховуючи її характер, рухаються по залу, коли музика зупиняється –
«квіточки на галявинці» займають свої початкові позиції.

Музично-ритмічна гра «Звуки весни».

Вчитель включає запис звуків природи, притаманні весні, діти
відгадують, що це за звук, рухами його передають.
Наприклад : шум вітру (хитають руками, немов кроною дерева), краплі
дощу (стрибають легко, як краплинки по землі) і т.д.

5. Повторення вивчених номерів.

«Квіткові феї», «Комахи на Дні народженні».

6. Розучування комбінації танцю «Невгамовні».

1-4 – 4 кроки вперед;

5-8 – 3 підскоки, вистрибнути в 2-гу не виворітну позицію, руки підтягуються в

кулачках до стегон – хлопок перед собою – до стегон – відкриваються в
сторони;

1-4 – «замок» над головою: 2 рази опустити нахрест до правого-лівого коліна,

підняти руки знову в гору;

5-6 – 6 п.н., 2 долоні зібрати внизу перед собою

7-8 – пауза

1-4 – 3 кроки з високим підняттям колін, поворот спиною;

5-6 – дві руки вгору – махи вправо – вліво;

7-8 – поворот обличчям.

 2. Провести заняття з хореографії у позашкільному танцювальному
колективі з використанням інноваційних методів хореографічного
навчання.

Уривки відео з проведених раніше занять та відео танцювальних номерів, які

входять до конспекту, зазначеного вище, додаються.