Розділ 3

ЕЛЕМЕНТИ АНАЛІТИЧНОЇ ГЕОМЕТРІЇ

1. ПРЯМА НА ПЛОЩИНІ

1.1. Різні види рівнянь прямої на площині.

Пряма на площині геометрично може бути задана різними способа-

ми: точкою і вектором, паралельним даній прямій; двома точками; точкою
і вектором, перпендикулярним до даної прямої, тощо. Різним способам за-
дання прямої відповідають у прямокутній системі координат різні види її
рівнянь.
Нехай пряма (на площині чи в просторі) проходить через задану

точку Мо паралельно заданому ненульовому вектору s , який називається
напрямним вектором прямої. Пряма має безліч напрямних векторів, їхні
відповідні координати пропорційні. Точка Мо і її напрямний вектор цілком
визначають пряму, тому що через точку Мо можна провести лише одну

пряму, паралельну вектору s . Складемо рівняння цієї прямої. Позначимо
через М (рис.1.1) довільну точку прямої і розглянемо радіуси-вектори
    
r0  OM 0 та r  OM точок Мо та М і вектор M 0 M , що лежить на даній
прямій.
      
Оскільки вектори M 0 M  r  r 0 і s колінеарні, то r  r 0  st ,
звідки
  
r  r 0  st . (1.1)

Змінна t у формулі (1.1) може набувати довільних дійсних значень

і називається параметром, а рівняння (1.1) називається векторним параме-
тричним рівнянням прямої.
 Векторне параметричне рівняння прямої має однаковий вигляд і
на площині, і в просторі.
Якщо пряма l розглядається на площині і задається точкою

М0 (х0; у0) та напрямним вектором s = (т; п), то, прирівнюючи відповідні
  
координати векторів r та s  st за формулою (1.1), маємо
x = x0 + mt, y=y o + nt, (1.2)
звідки
x  x0 y  y 0
 (1.3)
m n
Рівняння (1.2) називаються параметричними рівняннями прямої, а
рівняння (1.3) — її канонічним рівнянням.
Зокрема, якщо пряма проходить через точку Мо (х0; у0) паралельно

осі Ох, то її напрямний вектор s =(m; 0), тому рівняння (1.3) наби-
рає вигляду
x  x0 y  y 0
 .
m 0
Як відомо, добуток середніх членів пропорції дорівнює добутку
крайніх членів. Тому маємо (у — у0 ) т = (х — х0 )0, звідки у =у 0. Це і є
рівняння прямої, яка паралельна осі Ох.
Аналогічно, якщо пряма проходить через точку Мо (х0; у0) паралель-
но осі Оу, то її рівнянням є х = х0.
Виведемо рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Якщо пряма
не перпендикулярна до осі Ох, то рівняння (1.3) можна записати у вигляді
n n n
y  y0  ( x  x0 ) або y x  ( y 0  x0 ) .
m m m
т n
Позначивши  k , y0  x  b , дістанемо y  y0  k ( x  x0 ) або
n m
y  kx  b. (1.4)
 n
Відношення k   tg , де α – кут, утворений прямо з додатним
m
напрямом осі Ох (рис. 1.2), називається кутовим коефіцієнтом прямої, а
n
величина b  y 0  x0 - ордината точки перетину прямої з віссю Оу. Якщо
m
пряма проходить через початок координат, то b =0 і рівняння такої прямої
має вигляд y  kx . (1.5)

М0

s
r0

М1
0 r

Рис. 1.2 – Знаходження рівняння Рис. 1.1 – Знаходження вектор-

прямої з кутовим коефіцієнтом ного рівняння прямої

Рівняння (1.4) називається рівнянням прямої, яка проходить через зада-

ну точку і має заданий кутовий коефіцієнт, а рівняння (1.5) — рівнянням пря-
мої з кутовим коефіцієнтом.
Рівняння прямої, яка проходить через дві задані точки M1(x1; y1) та
M2(x2; y2), дістанемо з рівняння прямої, що проходить через точку М1 і має
 
напрямний вектор s  M 1 M 2  ( x 2  x1 ; y 2  y1 ) :
x  x1 y  y1
 . (1.6)
x 2  x1 y 2  y1

Рівняння (1.6) називається рівнянням

прямої, яка проходить через дві задані точки.
Зокрема, якщо пряма проходить через
точки А (а, 0) та В (0; b ), тобто відтинає на
осях відрізки а та b (рис. 1.3), то з рівняння (1.6)
 маємо
x a y 0 x y
Рис. 1.3 – Пряма, що відти-    1 (1.7)
0a b0 a b
нає на осях відрізки а та b

Рівняння (1.7) називається рівнянням прямої у відрізках на осях.

Розглянемо рівняння прямої, яка проходить через задану точку

M1 ( x1 , y1 ) перпендикулярно до заданого ненульового вектора n  ( A; B) .

Візьмемо на прямій l довільну точку М (х; у) і введемо вектор

M 1M  ( x  x1 , y  y1 ) . Оскільки вектори n і M 1M перпендикулярні, то

їх скалярний добуток дорівнює нулю, тобто

A( x  x1 )  B ( y  y1 )  0 (1.8)
Рівняння (1.8) називається рівнянням прямої, яка проходить че-
рез задану точку перпендикулярно до заданого вектора.

Вектор n  ( A; B) називається нормальним вектором прямої.

Пряма має безліч нормальних векторів. Усі вони паралельні, отже, їхні
відповідні координати пропорційні.

1.2. Загальне рівняння прямої та його дослідження

Усі одержані вище рівняння прямої лінії є рівняннями першого
степеня відносно змінних х і у, тобто лінійними рівняннями. Отже, рівняння
будь-якої прямої, яка лежить в площині Оху, є лінійним рівнянням віднос-
но х і у.
Покажемо, що правильним буде й обернене твердження: кожне лі-
нійне рівняння

Ax  By  С  0 (1.9)
з двома змінними х і у визначає на площині в прямокутній системі коор-
динат пряму лінію.
 Дійсно, якщо ( x1 , y1 ) — будь-який розв'язок рівняння (1.9), то
Ax1  By1  С  0 (1.10)
Віднімаючи почленно від рівняння (1.9) рівність (1.10), дістаємо
A( x  x1 )  B( y  y1 )  0 (1.11)
Рівняння (1.11) еквівалентне рівнянню (1.9) і згідно з формулою (1.8)
визначає на площині Оху пряму, яка проходить через точку M1 ( x1 , y1 )

перпендикулярно до вектора n  ( A; B) , тобто рівняння (1.9) також ви-

значає пряму і називається загальним рівнянням прямої. Коефіцієнти А і В
при невідомих х і у загального рівняння є координатами її нормального
вектора.
Кожне з рівнянь (1.2) — (1.8) зводиться до рівняння (1.9), отже, ко-
жна пряма лінія задається рівнянням (1.9), і навпаки, кожне рівняння (1.9)
визначає на площині Оху пряму. Це означає, що кожна пряма — це лінія
першого порядку, і навпаки, кожна лінія першого порядку є пряма.
Дослідимо загальне рівняння, тобто розглянемо окремі випадки роз-
міщення прямої в системі координат Оху залежно від значень коефіцієнтів
А, В і С.
1. Якщо A  0, B  0, C  0 , то рівняння (1.9) зводиться до рів-
няння прямої у відрізках на осях
x y
  1.
C A C B

тобто пряма перетинає осі координат в точках з координатами   C ; 0  та

 A 

 C .
 0; 
 B 

2. Якщо А = 0, то пряма Ву + С = 0 паралельна осі Ох і прохо-

дить через точку  0;  C  оскільки нормальний вектор n  (0, B ) прямої

 B 
перпендикулярний до осі Ох, а координати даної точки задовольняють рі-
вняння прямої.
3. Аналогічно попередньому, якщо В = 0, то пряма Ах + С = 0

паралельна осі Оу і проходить через точку   C ;0  .

 A 

4. Якщо С = 0, то пряма Ах + Ву = 0 проходить через початок ко-

ординат, тому що координати точки О (0; 0) задовольняють рівняння пря-
мої.
5. Якщо А = С = 0, то згідно з попереднім рівняння Ву = 0 або
у = 0 визначає вісь Ох.
6. Якщо В = С = 0, то рівняння Ах = 0 визначає вісь Оу.

1.3. Кут між двома прямими. Умови паралельності і перпендику-

лярності двох прямих
Кут між двома прямими вимірюється кутом між їхніми напрямни-
ми векторами. При цьому слід зазначити, що, вибравши на одній із пря-
мих напрямний вектор, напрямлений в протилежну сторону, дістанемо
другий кут, який доповнює перший до π.
а) Нехай прямі l 1 та l 2 задано канонічними рівняннями
x  x1 y  y1 x  x2 y  y 2
 ; 
m1 n1 m2 n2

і φ – кут між цими прямими:   (l1 , l 2 ) , 0 < φ < π. Оскільки вектори
 
s 1  (m1; n1 ) і s 2  ( m2 ; n2 ) є напрямними векторами даних прямих і

  ( s1 , s2 ) , то (рис. 1.4)
 
s1  s 2 m1m2  n1n2
cos    

2 2 2 2
. (1.12)
s1 s2 m n
1 1 m n
2 2
  
Якщо прямі l1 і l2 паралельні, то вектори s 1 і s 2 теж паралельні,
тому їхні координати пропорційні, тобто
m1 n1
 (1.13)
m2 n2

— умова паралельності двох прямих.

 
Якщо прямі l1 і 12 перпендикулярні, то вектори s 1 і s 2 теж пер-
пендикулярні і їхній скалярний добуток дорівнює нулю, отже,
m1m2  n1n2  0 (1.14)
— умова пер пен ди кулярн ості двох п рями х .
б) Нехай тепер прямі l1 і l2 задані загальними рівняннями
A1 x  B1 y  C1  0 і A2 x  B2 y  C 2  0 , тоді кут φ між ними дорівнює куту
 
між їхніми нормальними векторами n 1   A1 ; B1  і n 2   A2 ; B2  ; тому
аналогічно випадку а) дістанемо:
1. формулу для кута φ між прямими l1 і 1 2:
A1  A2  B1  B2
cos   ; (1.15)
A12  B12 A22  B22

2. умову паралельності прямих l1 і 12:

A1 B1
 ; (1.16)
A2 B2

3. умову перпендикулярності прямих l1 і 12:

A1  A2  B1  B2  0 . (1.17)
Нехай прямі l1 і l 2 задані рівняннями з кутовими коефіцієнтами
у =k1 x+ b1, у =k2 x+ b 2 , де k1 =tgα1 , k2=tgα2 — кутові коефіцієнти, то
з рис. 1.5 видно, що
tg 2  tg 1 k 2  k1
tg  tg ( 2  1 )   tg  . (1.18)
1  tg 1tg 2 1  k1k 2
 Зауважимо, що формула (1.18) визначає кут, на який треба повер-
нути пряму l1 (проти годинникової стрілки), щоб вона збіглась з прямою
l 2. Якщо прямі l 1 і l2 паралельні, то φ= 0 і tgφ = 0, тому з формули (1.18)
маємо k 2 -k 1 =0. Отже, умовою паралельності двох прямих є рівність
їхніх кутових коефіцієнтів:
k 1 =k 2. (1.19)

Якщо прямі l1 і l2 перпендикулярні, то φ = 90° і tgφ не існує,

тому що знаменник дробу (1.18) дорівнює нулю. Таким чином, умова пе-
рпендикулярності прямих має вигляд
1
k1k 2  1  0 або k 2   . (1.20)
k1

Формули (1.12), (1.15) і (1.18) дають змогу визначити один із двох

суміжних кутів, які утворюються при перетині двох прямих. Другий кут
дорівнює    . Іноді вирази справа в цих формулах записують по мо-

Рис. 1.4 – Кут між прямими Рис. 1.5 – Кут між прямими з ві-
домим кутовим коефіцієнтом

дулю, тоді визначається гострий кут між прямими

Приклади.
1. Знайти кут між прямими Зх – 4y + 1=0 і 5x – 12y+3=0
За формулою (1.12) маємо
3  5  ( 4)  (12) 15  48 63
cos      0,96 , отже   arccos 0,96 .
32  (4) 2 5 2  (12) 2 5  13 65
 2. Скласти рівняння прямої, що проходить через точку (– 8; 1) пара-
лельно прямій 2х – у + 7 = 0.
Приведемо задане рівняння до вигляду (1.5) : у = 2х – 7, отже, ку-
товий коефіцієнт прямої к = 2.
Оскільки шукана і задана прямі паралельні, то за умовою (1.19) їхні
кутові коефіцієнти рівні між собою, тому, скориставшись рівнянням (1.4)
дістанемо у – 1 = = 2 (х + 8) або у – 2х – 17 = 0.

1.4. Відстань від точки до прямої на площині

Нехай задано пряму l рівнянням Ах + Ву + С = 0 і точку
М0 (х0; у0). Відстань d (рис. 1.6) точки М 0 від прямої l дорівнює модулю

M0 проекції вектора М 1М 0 , де M1(x1; y1) - довільна точка


прямої l, на напрям нормального вектора n  ( A; B) . Отже,

 
M 1M 0  n
 Ax0  By0  Ax1  By1
Рис. 1.6 – Відстань d  пр  M 1M 0  
 .
п 2 2
від точки до прямої n A B

Оскільки Ax1+By1+C = 0 , то – Ax1 – By1=C, тому

Ax0  By0  C
d
2 2
(1.21)
A B
З а у в а ж е н н я . Число d завжди додатне, бо це відстань.
Відхиленням δ точки М0 (х0; y0) від прямої Ах + Ву + С = 0 на-
зивається додатне число δ = d, якщо точки М0 і О (0; 0) лежать по різні
сторони від прямої, і від'ємне число δ = - d, якщо ці точки лежать по один
бік від неї. З формули (1.21) випливає, що відхилення

Ax0  By0  C

 A2  B 2

де знак знаменника має бути протилежний до знака С.

 Приклад
Знайти площу квадрата, дві сторони якого лежать на прямих 4х – Зу
– 10 = 0 і 8x – 6y+15=0.
Оскільки задані прямі паралельні, то довжину а сторони квадрата
можна знайти як відстань від довільної точки однієї прямої до другої
прямої. Знайдемо яку-небудь точку на першій прямій. Нехай, напри-
клад, х= 1, тоді 4  1 – Зу – 10 = 0, звідки у = – 2.
Отже, точка М0 (1; – 2) належить першій прямій. За формулою
(1.21) знайдемо відстань від точки Мо до другої прямої:
8 1  6  (2)  15 7 49
d   S  d2  .
2
8  ( 6) 2 2 4

Завдання для самоконтролю

1. Скласти рівняння прямої, яка проходить через задану точку пара-
лельно заданому вектору.
2. Вивести канонічні та параметричні рівняння прямої на площині.
3. Вивести рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом та прямої, яка
проходить через дві точки.
4. Вивести загальне рівняння прямої.
5. Як знайти кут між двома прямими?
6. Вивести формулу для знаходження відстані від точки до прямої.

2. КРИВІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ. ЇХНЯ ФОРМА І

КАНОНІЧНІ РІВНЯННЯ

2 . 1 . П о н я т т я к р и ви х д р у г о г о п о ря д к у
До кривих другого порядку належать такі лінії: коло, еліпс, гіпер-
бола, парабола, рівняння яких у декартовій прямокутній системі координат
є рівняннями другого степеня відносно х і у. Криві другого порядку нази-
вають ще к о н і ч н и м и п е р е р і з а м и , оскільки їх можна дістати як
лінії перетину прямого кругового конуса площинами. Так, якщо перетнути
конус площиною, яка не проходить через вершину конуса і перетинає всі
його твірні, то матимемо еліпс (рис. 2.1, а), якщо перетнути конус площи-
ною, паралельною двом твірним конуса, то дістанемо гіперболу (рис. 2.1, б),
якщо перетнути конус площиною, паралельною одній твірній конуса, то
матимемо параболу (рис. 2.1, в)

Рис. 2.1. – Криві другого порядку

Рис. 2.2 – Коло

2 . 2 К ол о
Означення. Колом називають множину всіх точок площини, відста-
ні яких від заданої точки (центра кола) дорівнюють сталому числу (радіу-
су)
Щоб скласти рівняння кола, центр якого знаходиться у точці О’ (a;b), а
радіус дорівнює R, візьмемо на колі поточну точку М (х; у) і знайдемо за-
лежність між її координатами і відомими параметрами – координатами
центра а, b і радіусом R. (рис. 2.2). Де б не знаходилася точка М на колі,
завжди О'М = R, тобто

O' M  O ' M = ( x  a ) 2  ( y  b) 2  R.

Це є рівняння кола. Проте, щоб звести його до більш зручного виду,

позбавимось радикала:
( x  a ) 2  ( y  b) 2  R 2 . (2.1)
 Якщо центр кола міститься в початку координат, то а = b = 0, і
рівняння кола має такий вид:
x2  y2  R2 (2.2)
Якщо в рівняння (2.1) розкрити дужки і звести подібні члени, діс-
танемо загальне рівняння кола:
x 2  y 2  Ax  By  C  0, (2.3)
де через А – позначено 2а, через В позначено 2b, С  a 2  b 2  R 2 .
Рівняння кола має такі властивості:
1°. Це рівняння другого степеня відносно х і у;
2°. Коефіцієнти при квадратах х і у рівні;
3°. У рівнянні відсутній член з добутком xy.

Приклад.
1. Звести рівняння кола х2+ у 2 + 4х - 6у - 12 = 0 до канонічного
виду.
Щоб записати канонічне рівняння кола, треба його загальне рів-
няння перетворити так, щоб члени з х і у утворили повні квадрати і при
цьому не порушилась еквівалентність рівнянь.
Згрупуємо члени з х і у і доповнимо здобуті вирази до повних квад-
ратів. Дістанемо
( x2 +4х+4)+(у 2 -6y+9).
Ми додали відповідно 4 і 9. Щоб рівняння не змінилося, віднімемо
4 і 9. Тоді
( х2 +4х+4)+(у2 -6y+9)-4-9-12=0, або (х +2) 2 + (y-3) 2 = 25.
Маємо канонічне рівняння кола, центр якого знаходиться в точці
(-2; 3), а радіус дорівнює 5.

2.3. Еліпс
 Означення. Е л і п с о м називають множину точок площи-
ни, сума відстаней яких від двох фіксованих точок площини, які нази-
ваються фокусами, є величина стала.
Нехай F 1 і F 2 — фокуси еліпса, а М —
його довільна точка (рис.7.3). Відрізки F1М і
F2М називають ф о к а л ь н и м и радіу с а м и
точки М еліпса, суму їх позначають через 2а, а
Рис.2.3 – Еліпс відстань між фокусами F1 F2 — через 2с. Очевидно,
що 2а > 2с, тобто а > с (сторона F1 F 2 трикутника F1 МF2 менша суми
двох інших сторін F1 М і F2 М).
Виберемо на площині декартову прямокутну систему координат
так: за вісь Ох візьмемо пряму, що проходить через точки F1 і F2, а вісь
Оу проведемо перпендикулярно до осі Ох через середину відрізка F1 F2.
Тоді фокуси еліпса відносно цієї системи координат матимуть коорди-
нати F1 (c,0) і F2 (c,0) . Координати поточної точки М позначимо х і
у. За формулами відстані між двома точками обчислимо довжини
фокальних радіусів точки М.
Дістанемо:

F1 М = ( x  c) 2  y 2 ; F2 М = ( x  c) 2  y 2 .

За означенням еліпса

( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2  2a. (2.4)
Це, по суті, і є рівняння еліпса. Щоб звести його до зручнішого ви-
гляду, перенесемо перший радикал у праву частину і піднесемо обидві
частини рівняння до квадрата. Матимемо

( ( x  c ) 2  y 2 ) 2  (2a  ( x  c ) 2  y 2 ) 2 ,

(х + с)2 + у2 = 4а2 — 4а ( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2 ,

a ( x  c) 2  y 2  a 2  cx.
 Піднісши обидві частини рівняння до квадрата та виконавши від-
повідні перетворення, дістанемо
х2 (а2 — с2)+a2y2 = а2 (а2 — с2).
Позначимо
а2 — с2 =b2(а >с).
Тоді
b2х2+а2у2 = а2b2.
Поділивши обидві частини рівняння на а2b2, матимемо
x2 y 2
  1. (2.5)
a 2 b2
Рівняння (2.5) є наслідком рівняння (2.4). Можна довести, що ці рі-
вняння еквівалентні.
Рівняння (2.5) називають к а н о н і ч н и м рівнянням
е л і п с а . Еліпс є крива другого порядку.
Щоб дослідити форму еліпса, розв'яжемо рівняння еліпса відно-
сно у. Матимемо
b
y a 2  x2 . (2.6)
a

При |х| > а значення у є уявними, тому для еліпса x  a . Згі-

дно з рівнянням (2.6), вісь Ох є віссю симетрії еліпса. Справді, кожному
значенню х відповідає два значення у, що мають однакові модулі і
протилежні знаки. Оскільки до рівняння (2.6) змінна х входить у квад-
раті, то еліпс симетричний відносно осі Оу. Еліпс перетинає вісь Ох
у точках A1 (а; 0) і А2 (-а; 0) і вісь Оу - у точках В1 (0; b) і В2 (0; -b),
які називаються в е р ш и н а м и еліпса. Якщо x збільшується від 0
до а, то |у| зменшується від b до 0 (рис. 2.4). Відрізки A ] A 2 = 2а і
В 1 В 2 = 2b нази вають д о в ж и н а м и о с е й еліпса, 2а — д о в -
ж и н а в е л и к о ї о с і , 2b — д о в ж и н а м а л о ї о с і (а > b), а і b
— параметри еліпса — називають відповідно м а л о ю і в е л и к о ю
п і в о с я м и еліпса. Внаслідок того, що еліпс має дві взаємно перпе-
ндикулярні осі симетрії Ох і Оу, він має центр симетрії — точку О,
яку називають центром еліпса.
Якщо в рівнянні еліпса а = b, то дістаємо рівняння кола. От-
же, коло є окремим випадком еліпса. У загальному випадку, коли
a  b , еліпс має форму овалу з двома взаємно перпендикулярними
осями симетрії. Вся крива вміщується в прямокутник із сторонами 2а
і 2b. Сторони прямокутника дотикаються до еліпса в його вершинах
Означення. Ек с ц е н т р и с и т е т о м еліпса називають
відношення відстані між його фокусами до довжини його великої осі:
2c c
 = . (2.7)
2a a
При цьому c<a, отже,  < 1. Через ексцентриситет еліпса мо-
жна виразити відношення його півосей:

b a 2  с2 с2
  1  2  1  e2 .
a a a
Звідси при збільшенні  , тобто при наближенні його до одини-
ці, відношення півосей еліпса — зменшується, отже, еліпс стає дедалі
більш розтягнутим вздовж осі Ох овалом.
Означення. Д и р е к т р и с а м и еліпса називають дві прямі пе-
рпендикулярні до фокальної осі еліпса і розміщені симетрично відносно
a
центра еліпса на відстані від нього.

x2 y 2 a
Директриси еліпса 2  2  1 мають рівняння x   , вони
a b 
a
еліпс не перетинають. Справді,  a , оскільки  <1.

 Теорема. Відношення фокальних радіусів довільної точки
еліпса до відстаней цієї точки від відповідних директрис є величина
r
стала і дорівнює ексцентриситету еліпса, тобто  .
d
Доведення. Нехай М (x; y) – довільна точка еліпса (рис.2.5).
Визначимо її фокальні радіуси:

r1  ( x  c) 2  y 2 , r  ( x  c)2  y 2 .

Складемо систему рівнянь

 r12  r22   4 cx ,

 r1  r2  2 a

і розв’яжемо її
 ( r1  r2 )( r1  r2 )   4 cx ,

 r1  r2  2 a ,
Рис. 7.5 – Директриси еліпса
 c
r1  r2  2 x,
або  a  r1  a  x, r2  a  x.
r  r  2 a ,
1 2

a a
Знайдемо відстані d1 точки М до директриси x  і d2 - директриси x   :
 
a a  x a a  x
d1  x , d2  x .
   
r1 a  x r a  x
Тоді   , 1    , ч. т. д.
d1 a  x d1 a  x
 

2 . 4 . Г і п е р б ол а
Означення. Г і п е р б о л о ю називають множину точок
площини, різниця відстаней яких від двох фіксованих точок площини,
які називаються фокусами, є величина стала.
 Нехай М  довільна точка гіперболи,
Y
а F 1 і F 2  її фокуси (рис. 2.6).
M
Відрізки F1М і F2М називають
ф о к а л ь н и м и р а д і у с а м и точки
М гіперболи. Позначимо різницю їх
F1 O F2 X
Рис. 7.6 – Означення гіперболи

через ±2а (+2а, якщо F 1 М > F 2 М, і —2а, якщо F 1 М < F 2 М). Відстань
між фокусами F1 F2 позначимо через 2с. Очевидно, що 2а < 2с, тобто
а< с (сторона F1 F2 трикутника F1 МF 2 більша від різниці двох інших
сторін F1 М і F2 М).
Виберемо на площині декартову прямокутну систему координат так:
за вісь Ох візьмемо пряму F 1 F 2 , а вісь Оу проведемо перпендикулярно до осі
Ох через середину відрізка F 1 F 2 (див рис.). Фокуси гіперболи у цій системі
координат будуть, очевидно, F1(с, 0) і F2 (—с, 0). Координати поточної точ-
ки М позначимо через х і у. За формулами відстані між двома точками об-
числимо довжини фокальних радіусів точки М. Дістанемо:

F1 M  ( x  c) 2  y 2 , F2 M  ( x  c ) 2  y 2 .

Згідно з означенням гіперболи

( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2  2a (2.8)
(знак «мінус» матиме місце при х > 0, і знак «плюс» — при х < 0), рів-
няння (2.1) є фактично рівнянням гіперболи. Зведемо його до зручнішого
виду. Перенесемо другий радикал у праву частину і піднесемо обидві части-
ни рівняння до квадрата. Матимемо

( ( x  c ) 2  y 2 ) 2  ( 2a  ( x  c ) 2  y 2 ) 2 ,

( x  c) 2  y 2  4a 2  ( x  c) 2  y 2  ( x  c ) 2  y 2 .

Звідси  a ( x  c ) 2  y 2  a 2  cx.
 Піднесемо обидві частини рівняння до квадрата. Розкривши дужки
та виконавши відповідні спрощення, дістанемо
х2 (с2 — а2) — а2у2 = а2 (с2 — а2). (2.9)
Позначимо с 2 – a2 = b2 (c>a)
Тоді b2x2 – a2y2 = a2b2.
Поділивши обидві частини рівняння на а2b2 матимемо
x2 y 2
 1 (2.10)
a2 b2
– канонічне рівняння гіперболи. Це рівняння другого степеня відносно
х і у. Для дослідження форми гіперболи розв'яжемо рівняння гіперболи
відносно y:
b 2
y x  a2. (2.11)
a
При x  a значення у уявні, тому для гіперболи x  a . Вісь Ох є
віссю симетрії гіперболи. Справді, кожному значенню х відповідає два
значення у, які мають однакові модулі та протилежні знаки.
Оскільки до рівняння (2.3) х входить у квадраті, то гіпербола симетри-
чна відносно осі Оу. Гіпербола перетинає вісь Ох у двох точках А1(а; 0) і
A2(а; 0), а вісь Оу  у двох уявних точках В1(0; іb) і В2(0;—іb). Точки
A1 і A2 називають д і й с н и м и , або просто в е р ш и н а м и г і п е р -
б о л и . Відрізок А1А2 = 2а називають д о в ж и н о ю д і й с н о ї осі
гіперболи. Точки В1 і В2 називають у я в н и м и в е р ш и н а м и гіпе-
рболи. Відрізок довжиною 2b називають у я в н о ю в і с с ю гіперболи.
Відрізки а і b — параметри гіперболи — це відповідно дійсна і уявна
півосі гіперболи. Через те що гіпербола має дві взаємно перпендикуля-
рні осі симетрії Ох і Оу, вона має центр симетрії — точку О, яку нази-
вають ц е н т р о м гіперболи.
Якщо в рівнянні гіперболи | х | = а, то у — 0, якщо | х | зростає,
прямуючи до нескінченності, то і у також необмежено зростає. Всере-
дині смуги, обмеженої двома паралельними прямими х = ±а, немає
жодної точки гіперболи. Гіпербола складається з двох нескінченних ві-
ток, симетричних відносно осей Ох і Оу. Кожна з цих віток перетинає
вісь Ох у вершині гіперболи. Вершина поділяє вітку на дві симетричні
відносно осі Ох частини, які при зростанні | х | необмежено віддаляють-
ся від осі Ох . Розглянемо ще рівняння
x2 y 2 x2 y 2
  1 , або  2  2  1. (2.12)
a 2 b2 a b
Воно виражає гіперболу, для якої вісь Оу є дійсною, а Ох - уявною.
Для гіперболи (2.12) довжина дійсної півосі дорівнює b, уявної а, фоку-
си лежать на осі Оу, с 2 = а 2 +b 2 , отже, маємо F 1 (0;с) і F2 (0;с). Гі-
x2 y 2 x2 y 2
перболи   1 і   1 , називають с п р я ж е н и м и .
a2 b2 a 2 b2
Означення. А с и м п т о т о ю к р и в о ї називають таку пряму
з властивістю, що точка, яка віддаляється по кривій у нескінченність,
необмежено наближається до цієї прямої.
b
Теорема . Прямі y   x є асимптотами гіперболи.
a
Д о в е д е н н я . Візьмемо на гі-
x2 y2
перболі   1 точку M0(x0; y0) і дове-
a2 b2
демо, що, коли точка, рухаючись по гіпе-
рболі, прямує в нескінченність, то вона не-
обмежено наближається до асимптоти
Рис. 2.7 – Асимптоти гіперболи
b
(прямої y  x ), тобто МоL  0 при хо   (рис. 2.7). Для цього досить
a
показати, що МоN  0. Справді, М0N > М0L, M 0 N Oy , тоді МоL і пого-
тів прямує до нуля. Точка N має координати N (х0; уN). Виразимо коорди-
нати у0 і уN точок М0 і N через х0:
b 2 b
y0  x0  a 2 , a yn  x0 .
a a
Отже,
b b 2
M 0 N  yn  y0  x0  x0  a 2 .
a a
Зауваження. Оскільки гіпербола симетрична відносно осей коор-
динат, то розглядатимемо тільки одну її чверть, саме, ту, де х > 0, у > 0
Покажемо, що M 0 N  0 при x0   . Справді ,
2 2 2 2
b b ( x0  x0  a )( x0  x0  a )
M0N  ( x0  x02  a 2 )  
a a 2
( x0  x0  a 2

b a2 ab
  .
a x 2  x02  a 2 ) x0  x02  a 2

b
Отже, МоL  0 при х   і пряма y  x є асимптотою гіпербо-
a
b
ли. Те саме можна сказати і про пряму y   x . Теорему доведено.
a
Обидві асимптоти проходять через центр гіперболи. Вітки гіперболи
розміщені у вертикальних кутах між цими прямими. В середині кутів про-
x2 y 2
ходить вісь Ох для гіперболи   1 і вісь Оу — для спряженої гіпе-
a2 b2
x2 y 2
рболи   1 (рис 2.8). Геометрична суть параметрів а і b для гіпе-
a 2 b2
x2 y 2
рболи   1 така. Якщо побудувати прямокутник із сторонами 2а і 2b,
a2 b2
симетричний відносно координатних осей, то дві його протилежні сторони
дотикаються до гіперболи у вершинах, а діагоналі прямокутника, якщо їх
продовжити, є асимптотами гіперболи. Асимптоти гіперболи значною мі

рою характеризують її форму.

Означення. Ексцентриситетом гіперболи називають відношення
відстані між її фокусами до довжини її дійсної осі:
2c c
   1, (2.13)
2a a
де с> а.
Рис. 7.8 – Спряжена гіпербола Рис. 7.9 – Директриси гіперболи
Через ексцентриситет гіперболи можна виразити відношення уявної
півосі до дійсної

b c2  a2 c2
  2
 1   2  1.
a a a
Ексцентриситет гіперболи характеризує її форму. Справді, для гі-
b
перболи  > 1. Чим ближче воно до 1, тим менше відношення . Отже,
a
тим менший кут, який утворює асимптота з віссю Ох, тобто тим повільні-
ше відхиляється гіпербола від осі Ох.
Означення. Директрисами гіперболи називають прямі, які перпенди-
a
кулярні до дійсної осі гіперболи і знаходяться на відстані від початку ко-

ординат( рис 2.9) .
x2 y2 a
Рівняннями директрис гіперболи 2
 2  1 є x   , а гіперболи
a b 
x2 y 2 b
2
 2  1 є y   . Директриси гіперболу не перетинають. Справді, гі-
a b 
 x2 y2
пербола 2  2  1 відтинає на осі Ох відрізки , що дорівнюють а, ексце-
a b
a b
нтриситет гіперболи більше одиниці, отже,  a . Аналогічно, b.
 
Теорема. Відношення довжин фокальних радіусів кожної точки гіпе-
рболи до відстаней цієї самої точки від відповідних директрис є величина
стала і дорівнює ексцентриситету гіперболи. (Довести самостійно).

2 . 5 . П а ра б ол а
Означення. П а р а б о л о ю називають множину точок площини, від-
стань яких від фіксованої точки площини, яка називається фокусом, дорівнює
відстані від фіксованої прямої, що називається директрисою.
Нехай F — фокус параболи, а пряма l — її директриса (рис.2.10).
Візьмемо на площині таку декартову прямокутну систему координат,
щоб вісь Ох проходила через фокус F перпендикулярно до прямої l, а вісь Оу
була перпендикулярною до осі Ох і поділяла б
відрізок осі Ох між фокусом і директрисою по-
полам. Позначимо відстань фокуса від директри-
p
си через р. Тоді координати фокуса є F  ,0  ,
2 

Рис. 7.10– Парабола p

а рівняння директриси є x   . Координати
2
поточної точки М позначимо через х і y FM=ML . Визначаємо довжини
цих відрізків
p 2 p
FM  ( x  )  y 2 ; ML  x  .
2 2
Отже,
p p
(x  )2  y 2  x  . (2.14)
2 2

Рис. 2.12. – Різні види парабол

є рівнянням параболи. Щоб спростити його, піднесемо обидві частини рі-
вняння (2.14) до квадрата:
p 2 2 2 p2
( x  )  y  x  px 
2 4
Після спрощення дістанемо
y2=2px (2.15)
Можна довести, що рівняння (2.14) і (2.15) рівносильні.
Рівняння (2.15) називається канонічним рівнянням параболи. Отже
парабола є лінія другого порядку.
Дослідимо форму параболи. Оскільки рівняння (2.15) містить змінну
у в парному степені, то парабола симетрична відносно осі Ох. Тому доста-
тньо розглянути лише ту її частину, яка лежить у верхній півплощині. Для
цієї частини y  0 , тому з рівняння (2.15) дістанемо

y   2 px . (2.16)
З цієї рівності випливає, що парабола розміщена справа від осі Оу,
тому що при x  0 вираз (2.16) не має змісту. Значення x  0, y  0 задо-
вольняють рівняння (2.16) , тобто парабола проходить через початок коор-
динат. Із зростанням х значення у також зростає . Отже змінна точка
М(х, у) параболи, виходячи з початку координат із зростанням х, рухається по
ній вправо і вверх.
Виконавши симетричне відображення розглянутої частини параболи
відносно осі Ох, матимемо всю параболу (рис 2.10).
Вісь симетрії параболи називається її віссю; точка перетину осі з пара-
болою – вершиною параболи; число, яке дорівнює відстані фокуса від директ-
риси – параметром параболи. Віссю параболи, заданої рівнянням (2.15), є вісь
Ох, вершиною – точка О (0,0) і параметром число – р.
З’ясуємо вплив параметра р на форму параболи. Якщо в рівнянні (2.15)
p
покласти x  , то відповідні значення ординати y   p , тобто маємо на па-
2
 p p
раболі дві симетричні відносно осі абсцис точки M 1  ; p , M 2  ; p  . Відс-
2  2 
тань між цими точками дорівнює 2р і збільшується з зростанням р. Отже па-
раметр р характеризує „ширину” області, яку обмежує парабола.
Рівняння y 2  2 px, x 2  2 py , x 2  2 py , у яких параметр р  0 визна-
чають параболи, зображені на рис. 2.12.
Оскільки для параболи ML=d, де d – відстань точки параболи до ди-
ректорії, а MF = r  фокальний радіус точки параболи, то
r
 1   , тобто вважають що ексцентриситет параболи дорівнює одиниці.
d

Завдання для самоконтролю

1. Що називається колом? Вивести рівняння кола з центром в точ-
ці М0(х0,у0) і радіусом R.
2. Що називається еліпсом? Вивести канонічне рівняння еліпса.
3. Дослідити форму еліпса і побудувати його.
4. Що називається гіперболою? Вивести канонічне рівняння гіпер-
боли.
5. Дослідити форму гіперболи і побудувати її.
6. Вивести рівняння асимптот гіперболи.
7. Що називається параболою? Вивести канонічне рівняння пара-
боли.
8. У чому полягає характерна особливість директрис еліпса, гіпер-
боли і параболи
.
3. ПЛОЩИНА В ПРОСТОРІ

3.1. Загальне рівняння площини та його дослідження

Нехай в прямокутній системі координат Оxyz задано площину П

(рис. 3.1) точкою М0 (х0; у0; z0) і вектором n  ( A; B; C ) , перпендикулярним
до цієї площини. Візьмемо на площині точку М (х; у; z) і знайдемо вектор

M 0 M  ( x  x0 ; y  y0 ; z  z 0 ) . При будь-якому положенні точки М на
 
площині П вектори n і M 0 M взаємно перпендикулярні, тому їхній ска-
лярний добуток дорівнює нулю, тобто

A( x  x0 )  B ( y  y0 )  C ( z  z 0 )  0 (3.1)

або
Ax  By  Cz  D  0 , (3.2)

де D   Ax0  By0  Cz 0 .
Рівняння (3.1) називається рівнянням площини, яка проходить через

точку М0 (х0; у0; z0) перпендикулярно до вектора n  ( A; B; C ) , а рівняння
(3.2) — загальним рівнянням площини.

Вектор n  ( A; B; C ) називається нормальним вектором площини.
Кожна площина має безліч нормальних векторів. Усі вони паралельні між
собою, а їхні координати пропорційні. Отже, всяка площина в прямокут-
ній системі координат визначається рівнянням першого степеня.
Покажемо тепер справедливість оберненого твердження: всяке рів-
няння першого степеня
Ax  By  Cz  D  0 (3 . 3)

з трьома змінними х, у і z задає в прямокутній системі

координат Охуz площину.

Нехай задано довільне рівняння (3.3) і (х0, у0, z0)

— будь-який розв'язок цього рівняння, тобто

Рис. 3.1 – Площина

у просторі Ax0  By0  Cz 0  D  0 . (3.4)
Віднявши від рівняння (3.3) рівність (3.4), дістанемо
 А(х – х0) + В(у – у0) + С(z – z0)=0. (3.5)
Рівняння (3.5) еквівалентне рівнянню (3.3), і згідно з формулою
(3.1) визначає в просторі площину, яка проходить через точку М0 (х0; у0 ;

z0) перпендикулярно до вектора n  ( A; B; C ) . Отже, рівняння (3.5) та-
кож визначає площину.
Таким чином, кожне алгебраїчне рівняння першого степеня із
змінними х, у і z є рівнянням площини.
Дослідимо загальне рівняння площини.
1. Якщо в рівнянні (3.3) D= 0, то воно набирає вигляду
Ax  By  Cz  0 .
Це рівняння задовольняє точка О (0; 0; 0). Отже, якщо в загаль-
ному рівнянні площини відсутній вільний член, то така площина прохо-
дить через початок координат.
2. Якщо А= 0, то рівняння (3.3) набирає вигляду
By  Cz  D  0

і визначає площину, нормальний вектор якої n  ( 0; B; C ) перпенди-

кулярний до осі Ох. Отже, якщо в загальному рівнянні площини коефіці-

єнт при змінній х дорівнює нулю, то таке рівняння визначає площину, що
паралельна осі Ох.
Аналогічно рівняння Ax  Cz  D  0 визначає площину, паралель-
ну осі Оу, а рівняння Ах + Ву + С= 0 – площину, паралельну Оz.
3. Якщо А = 0, B=0, C  0 , D  0 , то рівняння (3.3) набирає
D
вигляду Cz  D  0 або z   . З випадку 2 випливає, що це рівнян-
C
ня визначає площину, яка паралельна осям Ох і Оу (коефіцієнти при х і у
дорівнюють 0), тобто площину, паралельну площині Оху.
Аналогічно площина Ву + D = 0 паралельна площині Охz, а
площина Ах + D= 0 паралельна площині Оуz.
 4. Якщо в рівнянні (3.3) А =D= 0, то площина By  Cz  0 прохо-
дить через вісь Ох. Справді, згідно з попереднім, при D = 0 площина
проходить через початок координат, а при А = 0 — паралельно осі Ох,
отже, проходить через вісь Ох.
Аналогічно площина Ax  Cz  0 проходить через вісь Оу, а пло-
щина Ax  D  0 - через вісь Оz.
5. Якщо в рівнянні площини A = B = D = 0, то площина Сz = 0
або z = 0 збігається з площиною Оху.
Аналогічно площина Ах = 0 або х = 0 збігається з площиною
Оуz, а площина у = 0 – з площиною Охz.

Приклад
1. Скласти рівняння площини, яка проходить через точку М (1; 2; 3)

перпендикулярно до вектора n  (  1;  3; 1 )
Шукане рівняння знаходимо за формулою (3.5)
 1  ( x  1)  (3)  ( y  2)  1  ( z  3)  0 або x + 3y – z – 4 = 0 .

3.2. Рівняння площини, що проходить через три точки. Рівняння

площини у відрізках на осях
Нехай на площині П задано три точки: M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) ,
M 2 ( x2 ; y 2 ; z 2 ) , M 3 ( x3 ; y3 ; z3 ) , які не лежать на одній прямій. Ці точки одно-

значно визначають площину. Знайдемо її рівняння.

Візьмемо на площині довільну точку М (х; у, z) і знайдемо вектори
 
M 1M 3  ( x3  x1 ; y3  y1 ; z3  z1 ) , M 1M  ( x  x1; y  y1 ; z  z1 ) ,

M 1M 2  ( x2  x1 ; y2  y1 ; z 2  z1 ) .

Ці вектори лежать в площині П, тобто вони компланарні. Оскі-

льки мішаний добуток компланарних векторів дорівнює нулю, то
   
M 1 M M 1 M 2 M 1 M 3  0 або

x x1 y y1 z z1
x2 x1 y2 y1 z2 z1 = 0
x3 x1 y3 y1 z3 z1 (3.6)
Маємо рівняння площини, що проходить через три точки. Зокре-
ма, нехай площина відтинає на осях Ох, Оу, Оz відрізки а, b, с, тобто про-
ходить через точки А (а; 0; 0), В (0; b; 0) і С (0; 0; с). Підставляючи коор-
динати цих точок у формулу (3.6) і розкриваючи визначник, дістанемо

x y z
xbc  yac  zab  abc  0 або    1. (3.7)
a b c

Рівняння (3.7) називається рівнянням площини у відрізках на осях. Ним

зручно користуватись при побудові площини.

Приклади.
1. Написати загальне рівняння площини, що проходить через точки
М1 (1; 2;3), М2(– 1; 0; 2), М3 (– 2; 1; 0).
Підставимо координати точок у рівняння (3.6):
x 1 y 2 z 3
2 2 1 = 0
3 1 3
Розкладемо визначник за елементами першого рядка :
2 1 2 1 2 2
(x 1) (y 2) + (z 3) = 0
1 3 3 3 3 3
Обчислюючи визначники другого порядку, знаходимо шукане рівняння:
( x - 1) 5 – ( y – 2 ) 3 + ( z – 3 ) ( – 4 ) = 0 або 5x – 3y – 4z + 13 = 0 .
2. Побудувати площину Зх – 2у + 4z – 12 = 0.
Запишемо задане рівняння у відрізках на осях. Для цього перене-
семо у праву частину вільний член і поділимо на нього обидві частини
x y z
рівняння:    1, звідки a = 4, b = – 6, c = 3.
4 6 3
 Знаючи відрізки, які відтинає площина на осях координат, легко
побудувати площину (рис. 3.2).

Рис. 3.2 – Площина, яка відтинає Рис. 3.3 – Кут між площинами
задані відрізки на осях

3.3. Кут між двома площинами. Умови паралельності і перпе-

ндикулярності двох площин
Нехай задано дві площини П1 і П2 відповідно рівняннями
A1 x  B1 y  C1 z  D1  0 , A2 x  B2 y  C2 z  D2  0 .

Двогранний кут між площинами вимірюється лінійним ку-


том, який дорівнює куту між нормальними векторами n 1  ( A1 ; B1 ; C1 )

і n 2  ( A2 ; B2 ; C2 ) цих площин (рис. 3.3). Отже,

 
n1  n2 A1 A2  B1 B2  C1C2
cos    
 . (3.8)
n1 n2 A12  B12  C12 A22  B22  C 22

Якщо площини П1 і П2 перпендикулярні, то скалярний добуток

їхніх нормальних векторів дорівнює нулю, тобто рівність
А1А2 + В1В2 + С1С2 = 0 (3.9)
є умовою перпендикулярності площин.
Якщо площини П1 і П2 паралельні, то координати нормальних век-
торів пропорційні, тобто умовою паралельності площин є рівність відношень
 A1 B1 C1
  .
A2 B2 C 2

Приклад
Знайти кут між площинами 2х + у + Зz – 1 = 0 і х + у — 2+5=0.
За формулою (3.8) маємо
2  1  1  1  3  (1)
cos    0.
2 2  12  32 12  12  ( 1) 2

отже, дані площини перпендикулярні.

3.4. Відстань від точки до площини

Якщо задане рівняння Ах + Ву + Сz + D = 0 площини П і точка
М0 (х0; у0; z0), що не лежить на цій площині, то відстань d від точки М0 до
площини П знаходиться за формулою
Ax0  By0  Cz 0  D
d (3.10)
A2  B 2  C 2

Доведення формули (3.10) таке саме, як і формули (1.21).

Приклад
Знайти висоту АН піраміди, з вершинами в точках А (–1; 2; –1), В (1; 0; 2),
С(0; 1; – 1), D(2; 0; – 1).
За формулою (3.6) знаходимо рівняння площини, що проходить че-
рез точки В, С, D:
x 1 y 0 z 2
1 1 3 = 0
1 0 3
звідки Зх + 6у + z – 5 = 0.
Висоту АН знайдемо як відстань точки А (– 1; 2; – 1) від площини
ВСD за формулою (3.10):
 3  (1)  6  2  1  ( 1) 8
AH   .
32  6 2  12 46

Завдання для самоконтролю

1. Записати і дослідити загальне рівняння площини.
2. Вивести рівняння площини, яка проходить через дві точки.
3. Вивести рівняння площини у відрізках на осях.
4. Як обчислити кут між двома площинами? Які умови паралельності
і перпендикулярності двох площин?
5. Вивести формулу для обчислення відстані від точки до площини.

4. ПРЯМА ЛІНІЯ В ПРОСТОРІ

4.1. Різні види рівнянь прямої в просторі

Як уже зазначалося раніше, коли пряма задана точкою і напрямним
вектором, то її векторне параметричне рівняння (як на площині, так і в
   
просторі) має вигляд (1.1): r  r 0  st , де r – радіус-вектор змінної точки
 
М прямої; r 0 – радіус-вектор заданої точки М0 , s – ненульовий напрям-
ний вектор прямої; t – параметр.
Нехай у просторі в прямокутній системі координат задано пряму

точкою М0 (х0; у0; z0) і напрямним вектором s = (т; п; р). Візьмемо дові-
льну точку М (х; у; z) цієї прямої (рис. 3.1). Тоді аналогічно тому, як було
знайдено формули (1.2), (1.3) і (1.4), дістаємо:
1) параметричні рівняння прямої в просторі:

х = х0 + тt, у = у0 + пt, z = z0 + рt; (4.1)

2) канонічні рівняння прямої в просторі:

x  x0 y  y0 z  z0
  ; (4.2)
m n p
 3) рівняння прямої в просторі, яка проходить через дві задані
точки M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) і M 2 ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) :

x  x1 y  y1 z  z1
  . (4.3)
x2  x1 y 2  y1 z 2  z1

У рівняннях (4.1) – (4.3) одна або дві координати напрямного вектора

можуть дорівнювати нулю (випадки т = п = р=0 та x2 – x1 = y2 – y1= z2

– z1= 0 неможливі, бо за означенням s  0 ). Якщо m  0 , n  0 , p  0 ,

то напрямний вектор s перпендикулярний до осі Ох, тому рівняння
x  x0 y  y0 z  z0
 
0 n p

визначає пряму, перпендикулярну до осі Ох.

Рис.4.1 – Пряма у прос-

торі
Рис. 4.2 – Пряма, як перетин
двох площин

Аналогічно рівняння, в яких лише n=0 або р = 0, визначають

прямі, перпендикулярні до осі Оу або Оz.
Якщо m  n  0 , p  0 , або m  p  0 , n  0 , або n  p  0 ,
m  0 , то рівняння (4.2) визначають прямі, відповідно паралельні осям
Оz, Оy, Ох.
 Розглянемо тепер випадок, коли пряма в просторі задається перети-
ном двох площин. Відомо, що дві непаралельні площини перетинаються по
прямій лінії. Отже; система рівнянь двох площин
A 1 x + B 1 y + C 1 z + D 1 = 0;
(4.4)
A2 x + B 2 y + C 1 z + D 2 = 0

нормальні вектори яких n 1 = A 1 ;B 1 ;C 1 i n 2 =(A 2 ;B 2 ;C 2 ) не колінеарні,

визначає в просторі пряму лінію.
Рівняння (4.4) називаються загальними рівняннями прямої в просторі.
Щоб від загальних рівнянь (4.4) перейти до канонічних рівнянь
(4.2), потрібно знайти точку М0 (х0; у0; z0) на прямій і її напрямний век-

тор s= (m; n; p ) . Для знаходження точки Мо одну з її координат, напри-

клад, х = х0 беруть довільною, а дві інші визначають із системи
B1 y  C1 z   D1  A1 x0
 (4.5)
B2 y  C 2 z   D2  A2 x0
B1 C1
Ця система матиме розв'язок за умови, що  . Якщо ця
B2 C2
умова порушується, то в системі (3.5) довільне значення надають змін-
ній у або змінній z.

Для знаходження напрямного вектора s врахуємо, що нормальні

вектори n 1 і n 2 даних площин перпендикулярні до прямої (рис. 4.2).


Тому за вектор s можна взяти їхній векторний добуток:

i j k
s = n 1 n 2 = A1 B1 C1 .
A2 B2 C2 (4.6)
Приклад
 x + y z = 0;
Звести рівняння прямої до канонічного ви-
2x y + 3z + 5 = 0
гляду.
Знайдемо яку-небудь точку М0 (х0; у0; z0) на даній прямій. Для цього
покладемо в обох рівняннях х = 0 і розв'яжемо систему
y z 1 = 0;
y + 3z + 5 = 0
звідки z = –2, у = –1. Отже, точка М0 (0; –1; –2) належить даній пря-

мій. Напрямний вектор s знаходимо за формулою (4.6):

i j k
s= 1 1 1 = 2i 5j 3k.
2 1 3
x y 1 z  2
Канонічні рівняння заданої прямої мають вигляд   .
2 5 3

4.2. Кут між двома прямими. Умови паралельності і перпен-

дикулярності прямих
Нехай прямі l1 і l2 задано рівняннями
x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y 2 z  z 2
  ;   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2

Кут між цими прямими (рис. 3.3) дорівнює куту φ між їхніми напрям-
 
ними векторами s 1  (m1; n1 ; p1 ) і s 2  (m2 ; n2 ; p 2 ) , тому аналогічно (1.12)
дістанемо:
1) формулу для кута φ між прямими l1 і l2:

 
s1  s2 m1m2  n1n2  p1 p2
cos    
 ; (4.7)
s1 s 2 m12  n12  p12 m22  n22  p22

2) умову паралельності прямих l1 і l2:

 m1 n p
 1  1;
m2 n2 p2

3) умову перпендикулярності прямих:

m1m2  n1n2  p1 p2  0

Рис. 4.3 – Кут між двома прямими

Приклади
 x  2t
 2x + y z 1= 0;
1. Знайти кут φ між прямими  y  2  t і .
 z  2  3t 2x y + 3z + 5 = 0

Знаходимо напрямні вектори даних прямих:

s 1 = (2; 8; 4 ) і s 2 = (2; - 1; 3).

Оскільки s 1 s 2 = 0, то φ = 90о .
2. При яких значеннях т1 і п2 прямі
x y  2 z 1 x 1 y  5 z  3
  і  
m1 2 4 1 n2 2

паралельні?
3 умови (2) маємо
m1 2 4 m1 2
  ;  2;  2, звідки m1=2, n2= – 1.
 1 n2  2  1 n2

4.3. Відстань від точки до прямої у просторі. Відстань між дво-

ма мимобіжними прямими.
 Нехай є точка M 0 ( x0 , y 0 ) і пряма l задана своїми канонічними рі-
x  x1 y  y1 z  z1
вняннями   . Знайдемо відстань від точки M 0 ( x0 , y 0 )
m n p
до прямої l (рис. 4.4).

M0
d

S
M1
Рис. 4.4 – Відстань від точки до прямої.


Побудуємо на векторах S і M1M0 як на сторонах паралелограм.

Тоді, з одного боку його площа дорівнює S = d  S , а з другого боку

 S  M 1M 0
S = S  M 1 M 0 . Отже, d   .
S

Нехай дві мимобіжні прямі l1 і l2 задано рівняннями

x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y 2 z  z 2
  ;   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2

Знайдемо відстань між ними, тобто довжину спільного перпенди-

куляра. Для цього проведемо через пряму l2 площину, паралельну пря-
мій l1 . Ця площина проходить через точку М2 (х2 ,у2 ,z2) і її нормальним
  
вектором ми можемо вважати вектор N  S1  S 2 . Отже, рівняння цієї
 
площини M 2 M  S1  S2  0 , де точка M(x,y,z) – точка площини з поточними
координатами. Тоді, зрозуміло, що шукана відстань між мимобіжними
прямими – це відстань від точки М1 до побудованої площини, отже
 
M 2 M1  S1  S2
d   .
S1  S2
З геометричної точки зору, відстань між мимобіжними прямими – це

висота паралелепіпеда, побудованого на векторах S 1 , S 2 і M 1 M 2 , де
 
S1  m1 , n1 , p1, S2  m2 , n2 , p2  i M1M 2  x2  x1 , y2  y1 , z2  z1 як на ребрах.

4.4. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпен-

дикулярності прямої і площини
Кут між прямою l і площиною П за означенням є кут між пря-
мою l і її проекцією на площину П. Нехай площина П і пряма l за-
дані рівняннями
x  x0 y  y 0 z  z 0
Ах + Ву + Сz + D = 0 і   .
m n p
Позначимо гострий кут між прямою l (рис. 4.4) і її проекцією l1 на

площину П через φ, а кут між нормальним вектором n  ( A; B; C ) площини

П і напрямним вектором s  ( m; n; p ) прямої l – через .

Я кщ о   90 o то   90 o –  , том у sin   cos  ; я кщ о ж   90 o ,

то     90 o і sin    cos  . Отже, в будь-якому випадку sin   cos .

Рис. 4.4 – Кут між прямою Рис. 4.5 – Перпендикулярність прямої і

і площиною площини
  
ns
Але cos    тому кут між прямою і площиною знаходиться
ns
за формулою

 
n s Am  Bn  Cp
cos   
 . (4.8)
n s A2  B 2  C 2 m 2  n 2  p 2

Якщо пряма l паралельна площині П, то вектори n i s пер-

пендикулярні, тому n s= 0
Am + Bn + Cp = 0
- умова паралельності прямої і площини.
Якщо пряма l перпендикулярна до площини П, то вектори

n i s паралельні, тому співвідношення

A B C
 
m n p

є умовою перпендикулярності прямої і площини.

4.5. Деякі задачі на пряму і площину у просторі.

Задача 1. Через задану точку М0 (х0; у0; z0) провести пряму l, пе-
рпендикулярну до площини П, заданої рівнянням Ах+Ву+Сz+D = 0
Розв’язок. Оскільки пряма l перпендикулярна до площини П, то
напрямним вектором прямої l можна взяти нормальний вектор площини

П: s = n = (A; B;C ) Тому згідно з формулою (4.2) рівняння прямої l

x  x0 y  y 0 z  z 0
має вигляд   .
A B C
Задача 2. Через задану точку М0 (х0; у0; z0) провести площину, пе-
x  x1 y  y1 z  z1
рпендикулярну до прямої l, заданої рівняннями   .
m n p
 Нормальним вектором площини П може бути напрямний (рис. 4.5) ве-
 
ктор прямої l: n  s  ( m; n; p ) тому рівняння площини П має вигляд
m ( x  x0 )  n ( y  y 0 )  p ( z  z 0 )  0.

Задача 3. Через точку М0 ( x0; у0; z0 ) і пряму l, задану рівняння-

x  x1 y  y1 z  z1
ми   , провести площину П.
m n p
Розв’язок. Нехай М (х; у, z) – довільна точка площини П (рис. 4.6),
а М1 (х1; у1; z1) – задана точка прямої l. Тоді вектори
 
M 1 M 0  ( x0  x1 ; y 0  y1 ; z 0  z1 ) , M 1 M  ( x  x1 ; y  y1 ; z  z1 ) і напрямний век-

тор s  ( m; n; p ) прямої компланарні, тому рівняння площини П має
вигляд
x  x1 y  y1 z  z1
x0  x1 y 0  y1 z 0  z1  0 .
m n p

 М
 S2
М0 S

М1 S1
М М1

Рис. 4.6. Рис. 4.7.

Задача 4. Провести площину через дві прямі, що перетинаються.

Рис. 4.6.
Розв’язок. Нехай дві прямі l1 і l2 задано рівняннями
x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y 2 z  z 2
  ;   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2

Точка М (х; у, z) – довільна точка площини П (рис. 4.7), а М1 (х1; у1; z1) –
 
задана точка прямої l1. тоді вектори S1  m1 , n1 , p1, S2  m2 , n2 , p2  і вектор
M 1 M  ( x  x1 , y  y1 , z  z1 )  компланарні. Тоді рівняння площини має ви-
гляд
 x  x1 y  y1 z  z1
m1 n1 p1  0.
m2 n2 p2

Задача 5. Провести площину через дві паралельні прямі.

Розв’язок . Так як прямі паралельні,
М
S то їх напрямні вектори колінеарні.
От- же ми можемо скористуватися тільки одним
з М1 них. Нехай точка М(x,y,z) –довільна точка пло-

М2
щини з поточними координатами. Тоді вектори

M 2 M1 , M 2 M , S компланарні і рівняння
Рис. 4.8.
x  x2 y  y2 z  z2
площини має вигляд x1  x2 y1  y 2 z1  z 2  0
m2 n2 p2

Задача 6. Знайти проекцію точки М0 (х0; у0; z0) на площину П

задану рівнянням Ах + Ву + Сz + D = 0.
Розв’язок. Через точку М0 проведемо пряму, перпендикуляр-
ну площині П (див. Задачу 1). Знаходимо точку перетину площини П
та прямої  Р. Ця точка і являється проекцією точки М0 на площину П.
Задача 7. Знайти точку М1 , симетричну точці М0 відносно площині П.
Розв’язок. Спочатку, знаходимо точку Р – проекцію точки М0 на
площину П. Нехай точка М1 має координати (х1; у1; z1). Так як точка Р –
середина відрізку М0М1 , то x1  2 x P  x0 ; y1  2 y p  y 0 ; z1  2 z p  z 0 .

Задача 8. Знайти проекцію точки М0 ( x0; у0; z0 ) на пряму, задану

x  x1 y  y1 z  z1
своїми канонічними рівняннями   .
m n p

Розв’язок. Проведемо через точку М0 ( x0; у0; z0 ) площину, перпе-

ндикулярну даній прямій (див. Задачу 2). Далі, знаходимо точку перети-
ну – Р даної прямої та побудованої площини. Це і є проекція точки на
пряму.

Задача 9. Знайти точку М1 , симетричну точці М0 відносно прямої

x  x1 y  y1 z  z1
  .
m n p
Розв’язок. Знаходимо точку Р – проекцію точки М0 ( x0; у0; z0 ) на
дану пряму. Далі, ураховуючи, що точка Р – середина відрізка М0М1 ,
знаходимо точку М1 (х1; у1; z1) (див. Задачу 7).

5. ПОВЕРХНІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ

5.1. Поняття поверхні другого порядку

Поверхнею другого порядку називається множина точок, прямокутні
координати яких задовольняють рівняння виду
Ax 2  By 2  Cz 2  Dxy  Exz  Fyz  Gx  Hy  Kz  L  0 (5.1)
де принаймні один з коефіцієнтів A, B, C , D, E , F відмінний від нуля.
Рівняння (5.1) називається загальним рівнянням поверхні другого по-
рядку. До поверхонь другого порядку належать, зокрема, циліндричні та ко-
нічні поверхні, поверхні обертання, сфера, еліпсоїд, однопорожнинний та
двопорожнинний гіперболоїди, еліптичний та гіперболічний параболоїди.
Розглянемо ці поверхні та їх канонічні рівняння.

5.2. Циліндричні поверхні.

Циліндричною поверхнею називають поверхню, утворену множиною
прямих (твірних), які перетинають задану лінію L (напрямну) і паралельні
заданій прямій l.
Розглянемо випадок, коли твірні циліндричної поверхні паралельні осі
Oz, а напрямна лежить у площині Oxy.
Нехай задане рівняння
 f ( x, y )  0 (5.2)
яке в площині Oxy визначає деяку лінію L – множину точок M(x, y), коор-
динати яких задовольняють це рівняння. Дане рівняння задовольняють та-
кож координати всіх точок N(x, y, z) у яких дві перші координати х і у збі-
гаються з координатами будь-якої точки лінії L , а третя координата z  до-
вільна, тобто тих точок простору, які проектуються на площину Oxy в точ-
ки лінії L. Всі такі точки лежать на прямій, яка паралельна осі Оz і перети-
нає лінію L в точці M(x, y). Сукупність таких прямих і є циліндричною пове-
рхнею. Таким чином, рівняння (5.2) визначає в просторі циліндричну повер-
хню, твірні якої паралельні осі Оz . а напрямна L в площині Oxy задається
тим самим рівнянням f ( x, y )  0 .

Аналогічно, рівняння f ( x, z )  0 , в якому відсутня змінна у, визначає в

просторі циліндричну поверхню, твірні якої паралельні осі Оу, а напрямна L
в площині Охz задається тим самим рівнянням f ( x, z )  0 ; рівняння
f ( у, z )  0 визначає в просторі циліндричну поверхню, твірні якої паралельні
осі Oх.

Приклади.
Поверхня, яка визначається рівнянням x 2  y 2  R 2 , є циліндричною і
називається прямим круговим циліндром. Її твірні паралельні осі Оz, а на-
прямною в площині Oxy є коло x 2  y 2  R 2 (рис. 5.1. а).

x2 y2
Поверхня, яка визначається рівнянням 2  2  1 є циліндричною і
a b
називається еліптичними циліндром (рис. 5.1 б).
x2 y2
Циліндрична поверхня, яка визначається рівнянням 2  2  1 , на-
a b
зивається гіперболічним циліндром (рис. 5.1. г).
 Циліндрична поверхня, яка визначається рівнянням y 2  2 px , назива-
ється параболічним циліндром (рис. 5.1. в).
 а) б)

в) г)

Рис. 5.1.

5.3. Поверхні обертання.

Поверхню, утворену обертанням заданої плоскої кривої L навколо
заданої прямої (осі обертання), яка лежить в площині кривої L , назива-
ють поверхнею обертання. Для того, щоб дістати рівняння поверхні обер-
тання кривої навколо якої-небудь координатної осі, треба в рівнянні кривої
залишити без зміни координату, яка відповідає осі обертання, ф другу ко-
ординату замінити на квадратний корінь із суми квадратів двох інших ко-
ординат, взятий із знаком + або  .
 Приклад
Знайти рівняння поверхні обертання параболи z  y 2 , x  0 навколо
осі Oz .
У рівнянні параболи треба залишити без зміни координату z , а за-

мість координати у підставити в рівняння  x 2  y 2 : z  x 2  y 2 . Отже ми

дістали рівняння кругового параболоїду (рис. 5.2.).

Рис. 5.2. Рис. 5.3.

5.4. Конічні поверхні

Конічною поверхнею називається поверхня, утворена множиною
прямих, що проходять через задану точку Р і перетинають задану лінію L .
При цьому лінія L називається напрямною конічної поверхні, точка Р – її
вершиною, а кожна з прямих, які утворюють конічну поверхню – твірною.
Приклад
Скласти рівняння конічної поверхні з вершиною в точці О (0,0,0) і з
напрямною L , заданою рівнянням
X Y
  1, Z c.
a2 b2
Нехай М (x, y, z) – довільна точка конічної поверхні, а N (X, Y, Z) –
точка перетину твірної ОМ і лінії L. Канонічні рівняння прямої ОМ мають
 x y z x y
вигляд   . Оскільки Z  c  X  c , Y  c . Підставляючи ці
X Y Z z z
значення Х і  в перше з рівнянь напрямної L , дістанемо шукане рів-
няння:
с2 x2 c2 y2 x2 y2 z2
 1     0.
a2z2 b2z2 a2 b2 c2
При a  b напрямною L є коло X 2  Y 2  a 2 , Z  c , а рівняння коніч-

x2 y2 z 2
ної поверхні має вигляд    0 . Ця поверхня називається пря-
a2 a2 c2
мим круговим конусом (рис. 5.3.).

5.5. Сфера
Сферою називають множину всіх точок простору, рівновіддалених
від заданої точки, яка називається центром сфери. Відрізок, який сполу-
чає центр сфери з її довільною точкою називається радіусом сфери. рів-
няння сфери з центром в точці O1 (a, b, c) і радіусом R має вигляд

( x  a ) 2  ( y  b) 2  ( z  c ) 2  R 2 (5.3)
Зокрема, якщо центр сфери збігається з початком координат, то рів-
няння такої сфери має вигляд (рис. 5.4)
x2  y2  z2  R2 .
Якщо в рівнянні (5.3) розкриємо дужки, то дістанемо загальне рів-
няння сфери
x 2  y 2  z 2  Ax  By  Cz  D  0 (5.4)

Це рівняння має таки властивості:

Рівняння (5.4) є рівняння другого степеня відносно x, y, z, отже
сфера це поверхня другого порядку.
Коефіцієнти при x2, y2, z2 рівні між собою.
У рівнянні відсутні члени з добутками x y, х z, і y z.
 Проте не всяке рівняння виду (5.4), яке задовольняє вказаним умо-
вам, зображує сферу.

Рис. 5.4. Рис. 5.5.

5.6. Еліпсоїд
Еліпсоїдом називається поверхня, яка деякій прямокутній системі
координат визначається рівнянням
x2 y 2 z 2
   1. ( 5.5)
a2 b2 c2
Рівняння (5.5) називається канонічним рівнянням еліпсоїда. Дослі-
дити форму еліпсоїда можна методом перерізів паралельних координат-
ним площинам. Розглянуті перерізи надають нам можливість зобразити
еліпсоїд, як замкнуту овальну поверхню (рис. 5.5). Величини a, b, с нази-
ваються півосями еліпсоїда. Якщо будь-які дві півосі рівні між собою, то
триосний еліпсоїд перетворюється в еліпсоїд обертання, а якщо три півосі
рівні між собою – у сферу.

5.7. Однопорожнинний гіперболоїд

Однопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня, яка в деякій
прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y 2 z 2
   1. (5.6)
a2 b2 c2
 Рівняння (5.6) називається канонічним рівнянням однопорожнинно-
го гіперболоїда. Досліджують рівняння (5.6) методом паралельних перері-
зів. Переринаючи однопорожнинний гіперболоїд площинами, паралельни-
ми площині Оху, дістанемо в перерізі еліпси. Якщо поверхню (5.6) перети-
нати площинами х = т або у = т , то в перерізі дістанемо гіперболи.
Детальний аналіз цих перерізів показує, що однопорожнинний гіпер-
болоїд має форму нескінченної трубки, яка необмежено розширюється в
обидва боки від найменшого еліпса, по якому однопорожнинний гіпербо-
лоїд перетинає площину Оху (рис. 5.6.).

Рис. 5.6. Рис. 5.7.

5.8. Двопорожнинний гіперболоїд

Двопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня, яка декарто-
вій прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y2 z 2
   1 (5.7)
a2 b2 c2
Рівняння (5.7) називається канонічним рівнянням двопорожнинного гіпер-
болоїда.
Метод паралельних перерізів дає змогу зобразити двопорожнинний
гіперболоїд, як поверхню, яка складається з двох окремих порожнин (звід-
си назва двопорожнинний), кожна з яких перетинає вісь аплікат і має фор-
му опуклої нескінченної чаші (рис. 5.7).

5.9. Еліптичний параболоїд

Еліптичним параболоїдом називається поверхня, яка в деякій прямо-
кутній системі координат визначається рівнянням
x2 y2
z 2  2 . (5.8)
a b
Він має форму нескінченної опуклої чаші (рис. 5.8.). лініями паралельних
перерізів еліптичного параболоїда є параболи або еліпси. Якщо a  b , то
ми дістанемо круговий параболоїд або параболоїд обертання.

Рис. 5.8. Рис. 5.9.

5.10. Гіперболічний параболоїд

Гіперболічним параболоїдом називається поверхня, яка в деякій
прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y2
z 2  2 , (5.8)
a b
що є канонічним рівнянням гіперболічного параболоїда. Ця поверхня має
форму сідла (рис. 5.9).
Лініями паралельних перерізів гіперболічного параболоїда є гіпербо-
ли або параболи.
 Запитання для самоконтролю

1. Вивести канонічні та параметричні рівняння прямої в просторі і

рівняння прямої, яка проходить через дві точки.
2. Написати загальні рівняння прямої. Як перейти від загальних рів-
нянь прямої до канонічних?
3. Як знайти кут між двома прямими? Написати умови паралельності
і перпендикулярності двох прямих у просторі.
4. Як знайти кут між прямою ї площиною? Які умови паралельності
і перпендикулярності прямої та площини?
5. Що називається поверхнею другого порядку?
6. як скласти рівняння конічної поверхні, заданою вершиною і на-
прямною лінією?
7. Скласти і охарактеризувати рівняння сфери.
8. Які поверхні другого порядку ви ще знаєте? Перелічите їх та дайте
їх визначення.