тіінних жанрів наших днів, виконуючи роль усного щоденника.

В новинах
відображуються події місцевого життя, переважно драматичного і трагічного
зміст)'. Набагато рідше предметом зображення бувають побутові, легендарні,
епічні, сатиричні або гумористичні теми.
“Новини” - народна назва. У фольклористиці ці пісні називають
“співаиками-хроніками”. Термін був запропонований О. І. Деєм у 1969 р.” З
музичного боку співанкп-хронікн досліджувала С. Й. Грица41. Термін відтінює
головні риси жанру - здатність у пісенній формі (співанка) швидко і з
документальною достовірністю (хроніка) відгукуватися на явища, які
привертають увагу.
У румунському фольклорі також е пісні, що відіграють подібну роль в
сучасному музичному процесі. Там вони називаються “усними газетами”. У
західних слов'ян (чехів, словаків, поляків) побутують пісні, змістом яких
бувають місцеві новини. Зовні вони можуть нагадувати балади. Західно-
слов’янські фольклористи відносять їх до розряду “ярмаркових пісень” (де вони
часто виконувалися). У західнослов'янськії! фольклористиці твори, які
типологічно відповідають українським співанкам-хронікам, звуться “но-
велістичними піснями".
Балади, як відомо, відтворюють драматичні події життя. В них застосо-
вуються засоби узагальнення і типізації (конфлікт “типізованих" невістки і
свекрухи; смерть безіменного козака, дівчини), а опуклість образів поси-
люється гіперболою і навіть фантастикою. Балада загострює увагу на пере-
живанні факту. В противагу баладам, співанкп-хронікн “реєструють" самі факти і
подають їх майже без прикрас.
Розквіт жанру співанок-хронік припадає на XIX - XX ст. хоч окремі з них
відомі з XVI - XVII ст. За змістом співанки-хроніки утворюють три тематичні
розділи: з історичною підосновою, соціально-побутові, побутові.
Співанки з історичною підосновою близькі до історичних пісень. Буває, що
не вдається однозначно визначити їх жанрову належність. Такими є співанки
про Олексу Довбуша, Лук’яна Кобилицю, про революціонерів, що діяли у 2 0 -
30-ті роки XX ст. в західних областях України. Проте на відміну від історичних
пісень, де відтворюється епіко-героїчний бік подій, автори співанок-хронік
більшу увагу приділяють побутовим подробицям та особистій долі історичних
осіб.

” Дей О. 1. Свіваїїки-хронікн як жанр народної поезії // Розквіт економіки і культури Радянської

Буковини. Матеріали конференції, присвяченої 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної
революції. Львів. 1969. С. 101 106.
** Граца С. Й. Функція МУЗИЧНОГО сук-мента в сиі№інках-хроніках//Сиіванкн-хроиікн. Новини. - К..
1972. С. 54-75. ‘
 В соціально-побутових співанках-хроніках розкривається життя різних
верств народу - селян, рекрутів, конфлікти на економічному ґрунті Тому ця
група деякою мірою наближається до соціально-побутових жанрів. Наприклад.
співанка “Про жовнірську долю” споріднена з козацькою піснею “Козака несуть,
і коня ведуть” (відомою в обробці М. Леоігговпча).
Найбільшою і найактивнішою на сьогодні е група побутових співанок-
хронік. Поштовхом до їх створення служать нещасні випадки, родинні драми,
непоправні вчинки, вдіяні під впливом пристрастей. Співанка "Про шандаря"
підказала І. Франку ідею створення драми “Украдене щастя".

§85. Форма. Мелодика.

Співанки-хроніки створюються та поширюються в ареалі “коломийкового

мислення", через що більшість з них мас складочисловий розмір (4 + 4 + 6).
Дуже рідко зустрічається розмір (6 + 6). Строфи співанок-хронік виключно
дворядкові двох різновидів - АА або АБ. Наспів, як правило, не буває надто
стабільним, у процесі виконання він варіюється. Тому дворядкові строфи
нерідко мають вигляд варіативного ряду: АБ-А'Б'-А-'Б-'тощо. Це видно на
прикладі співанки “Про Довбуша". де наспів другої строфи варіюється:
83
к
ІІІвкдко.Гонірком.• - І2К

ні най - кр» - ша на - ша с.іа - на їдав-ні* ,іа - віті б» -

Стианки-хротки, с. 81