За випадком долі, 43-pічний Вікентій Хвойка, що половину свого життя займався

агрономією, поринаE в археологію. Однак далі просте зацікавлення переростає у

справжне покликання Хвойки. Працюючи ефективно більш ніжу 50 місцях Укрaїни,
археолог здобуває звання основоположника української археології та першовідкривача.
Bін досліджує територію, де віднаходить крем'яні вироби та кістки мамонтів,
встановлюючи, що ця площа сягає 9000 квадратних метрів, а датування знахідок
належить часам палеоліту. Так Вікентій Хвойка відкриває Кирилівську стоянку. А вже
через кілька років - трипільську культуру, одну з перших неолітичних землеробських
культур. Сенсаційні розкопки викликали неабиякий резонанс у дослідників, вносячи
корективи у сформований наприкінці XIX століття погляд на історичний розвиток
світових цивілізацій. Однак ще одним гучним досягненням Хвойки, яке поряд з іншими
увійшло до праць про первісні часи, підручників з історії та археології, стало
відкриття «Полів поховань». Тобто культури Середнього Придніпров'я, у виділяє
періоди: зарубинецький та черняхівський, що хронологічно змінюють один одного.
Звідси цілком закономірний факт: як відкривач історичних пластів та пам'яток, член
десятка наукових організацій, Вікентій Хвойка відіграє важливу роль у створенні
Київського музею старожитностей та мистецтв (нині - Національний музей історії
України), стаючи у ньому першим хранителем археологічного відділу, на левову долю
якого припадають знахідки з його ж розкопок.