Анкета літературного героя

1. Знайомство з героєм (хто? звідки? якого роду?)

Еліза Дулітлл - проста дівчина віком 18-20 років з

бідного району Лондона, що працювала квіткаркою
та не мала необхідної підтримки з боку батька, що
також був представником нижчого класу мешканців
Лондона. Вперше вона постає перед нами звичайною дівчиною, трохи
вульгарною, з відсутністю усіх манер, притаманних панянкам
тогочасного суспільства, невмінням подати себе як особистість та
найшіршим було її мовлення. І усі ці недоліки разом із, на перший
погляд, малопривабливою зовнішністю не дають дівчині по
справжньому самотужки розкрити свій потенціал. Але ж усе змінюється
рано чи пізно. Так і героїня твору, погодившись на дивний
експеримент, змінила своє життя.

2. Персонаж епізодичний, другорядний чи ​

головний​
.​
(необхідне підкреслити)

3. Чи є прототип? Якщо так, то хто?

Прототипом Елізи Дулітл є героїня давньогрецького міфу Галатея.

4. Чи відповідає портрет героя його внутрішньому світові?

Аргументуйте.

Портрет Елізи Дулітлл є дуже динамічним так само як і характер та

внутрішній світ дівчини. Як я вже зазначила, на початку це була особа,
що представляла нижчий клас суспільства, але протягом твору героїня
«розквітла», як зовнішньо так і духовно. Загалом на кожній зі своїх
стадій розвитку Еліза органічно змінювалась внутрішньо та зовнішньо.
І нарешті це стала така собі панянка, що могла легко вести світські
бесіди та гідно поводитись в суспільстві. Але все ж на відміну від
герцогинь і інших дам вищого суспільства вона не втратила своєї
доброти, працьовитості, наполегливості та простодушності.
5. Характер персонажа (статичний чи динамічний?). Аргументуйте.

Характер Елізи пережив три стадії свого становлення: 1. Період

невиразної збіднілої квіткарку, що й двох слів зв‘язати до купи не
могла;
2. Через три місяці експерименту вона вже починає більш-менш
розумітись в модному вбранні і виглядає як справжня пані, але її
характер ще не повністю сформований і все ж трохи видає її
походження.
3. Наприкінці твору у четвертій дії коли шедевр професора Генрі
Хіггінса вже майже готовий ми бачимо абсолютно іншу Елізу. Тепер
вона справжня леді яка має чудове мовлення, зовнішній вигляд і
найголовніше вона відчуває себе особистістю, що варта уваги
суспільства.

6. Проблеми, які порушує автор через цей образ, їх актуальність.

Головною проблемою, порушеною у творі, є соціальна нерівність. Ми

бачимо, що, закінчивши навчання у професора філології Еліза так і
залишилась бідною дівчиною ні з чим. В умовах того, що вона має вже
характер і манери панянки, дівчина просто розчарована і в розпачі не
знає, що робити далі. Але вона не хоче залишатись іграшкою в руках
Хіггінса, бо він не переставав бачити в ній дівчину-квіткарку і сам
часто забував про елементарні правила поведінки з дамою і ображав
Елізу. Цю прірву між соціальними станами тогочасної Англії і показує
нам автор, бажаючи висвітлити її в повній мірі і безумовно подолати.
Не менш важливою проблемою є освіта. Бернард Шоу показує, якою
необхідною для людини є правильна освіта і саме завдяки її може
відбутись тотальне перевтілення.

8. Мова як засіб самовираження героя.

У цьому творі мова відіграє чи не найважливішу роль у становленні
Елізи. Бо найперше на що звертає увагу автор у відмінностях між
соціальними прошарками це мова. Коли дівчина змогла правильно
висловлюватись та позбулась жахливого акценту вона стала
почуватись, набагато вільніше у бесідах і її вже не можливо було
відрізнити від дам з вищого суспільства.

11. Ставлення до нього автора й інших дійових осіб.

Спочатку Еліза Дулітлл викликала у людей відразу і не бажання

спілкуватись з нею. Та наприкінці твору світ нарешті побачив
прекрасну дівчину, що могла зачарувати своєю мовою, манерами
будь-кого, окрім професора Хіггінса. Він чи не єдиний хто ставився до
дівчини лише як до своєї іграшки, що наспрвді не мало великої
цінності. Також варто звернути увагу на ставлення батька до героїні.
Він ніколи по-справжньому не любив свою доньку. Коли вона була на
навчанні він і тут знайшов для себе вигоду, почавши вимагати гроші за
Елізу. Автор ставиться до пані Дулітлл мабуть з певним співчуттям і
бажанням того, щоб вона все ж змогла розкрити свій потенціал і
досягти у піду в житті. Адже саме через її образ розкриті гострі
проблеми суспільства, що дуже непокоїли Бернарда Шоу.

12. Моє сприйняття героя, над чим змусив замислитись.

Це героїня мене дійсно залишила небайдужою. Вона пройшла неабияке

випробування і довела, що потрібне лише бажання та наполеглива
праця для того, щоб досягти будь яких вершин. Адже людський
потенціал невичерпний і ніхто не знає чого зможе досягти доки не
спробує.