Professional Documents
Culture Documents
Геометрія 10 клас Нелін Є.П. PDF
Геометрія 10 клас Нелін Є.П. PDF
3)
Н49
Нелін Є.П.
Н49 Геометрія (профільний рівень) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед.
освіти / Є. П. Нелін. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. — 240 с. : іл.
ISBN 978-617-09-4358-3
УДК [37.016:514](075.3)
Інтернет-підтримка
Електронні матеріали
до підручника розміщено на сайті
interactive.ranok.com.ua
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПІДРУЧНИКОМ
Підручник має чотири розділи, кожний з яких складається з пара-
графів. Параграфи зазвичай містять такі структурні блоки.
Довідкові таблиці наведені на початку більшості параграфів і вміщу-
ють основні означення, ознаки та властивості розглядуваних понять теми,
систематизацію теоретичного матеріалу та способів діяльності з цим ма-
теріалом у формі спеціальних орієнтирів з розв’язування завдань. Радимо
опрацювати цей матеріал у першу чергу, а вже після цього переходити до
наступного блоку.
Пояснення й обґрунтування являють собою докладне викладення те-
оретичного матеріалу, наведеного в таблицях. Таке подання навчального
матеріалу (спочатку структурованого у вигляді таблиць, а потім описа-
ного детально) дозволить вам вибрати свій власний рівень ознайомлення
з обґрунтуваннями, будуючи власну освітню траєкторію.
Приклади розв’язування задач ознайомлять вас із основними ідеями
щодо розв’язування задач, допоможуть усвідомити й засвоїти способи дій
з основними геометричними поняттями, набути необхідних предметних
компетентностей. Для того щоб виділити орієнтовні основи діяльності
з розв’язування завдань (загальні орієнтири), у прикладах власне розв’я
зання супроводжуються коментарями, які допоможуть вам скласти план
розв’язування аналогічних завдань.
Розв’язання Коментар
Як можна записати розв’язання Як можна міркувати під час
задачі. розв’язування такої задачі.
4 Як користуватися підручником
Для того щоб підручник допоміг вам повною мірою, радимо ознайо-
митися із системою умовних позначень:
початок обґрунтування твердження;
закінчення обґрунтування твердження;
початок розв’язання задачі;
закінчення розв’язання задачі;
запитання до учнів;
Розділ 1
ВСТУП ДО СТЕРЕОМЕТРІЇ
§ 1§1. ПАКСІОМИ
ОНЯТТЯ ПРО АКСІОМАТИЧНИЙ МЕТОД У ГЕОМЕТРІЇ.
ПЛАНІМЕТРІЇ. АКСІОМИ СТЕРЕОМЕТРІЇ
ТА НАЙПРОСТІШІ НАСЛІДКИ З НИХ
Таблиця 1
1. Аксіоми планіметрії
II. Аксіоми взаємного розміщення точок
I. Аксіоми належності
на прямій і площині
B
A a A B C a
ABC = n° , A A
n° > 0°
C C
n° C
B a A n° B
O B
180°
C D CAB = n° — єдиний
O AOB = AOC + COB
(0° < n < 180°)
COD = 180°
IV. Аксіома існування трикутника, що дорівнює даному
C C1
a
A1B1C1 = ABC
A B A1 B1
V. Аксіома паралельних прямих
B Через точку B можна провести на пло-
a B ∉a щині не більш як одну пряму, паралель-
ну даній.
§ 1. Поняття про аксіоматичний метод у геометрії. Аксіоми планіметрії. Аксіоми стереометрії... 7
Закінчення табл. 1
2. Аксіоми стереометрії
Ілюстрація Формулювання
M
Яка б не була площина, існують точки, що належать цій
a площині, і точки, які не належать їй.
A A ∈α ; M ∉α .
a b a
C Через дві прямі, що перетинаються, можна провести пло-
щину, і до того ж тільки одну.
Властивості
8 Розділ 1. Вступ до стереометрії
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
а б в г
S
F E
A D
д B C е ж з
Puc. 1.1
Строге означення тіла та його поверхні буде дано в курсі геометрії 11 класу.
*
§ 1. Поняття про аксіоматичний метод у геометрії. Аксіоми планіметрії. Аксіоми стереометрії... 9
оскільки ми почнемо працювати з деяки- Многогранник, дві грані якого — рів-
ми видами многогранників у 10 класі, то ні n-кутники, а всі інші n граней — па-
запропонуємо означення, що спираються ралелограми, називають n-кутною при-
на наочно-інтуїтивні уявлення. змою. Рівні n-кутники називають основа-
Многогранником називатимемо обме- ми призми, а паралелограми — бічними
жене тіло, поверхня якого складається гранями.
зі скінченного числа плоских многокут- Куб і прямокутний паралелепіпед є
ників. Кожний із цих многокутників на- окремими випадками чотирикутної призми.
зивають гранню многогранника, сторони Пірамідою називають многогранник,
многокутників — ребрами многогранника одна з граней якого — плоский многокут-
(рис. 1.2). ник, а решта граней — трикутники, що
мають спільну вершину (рис. 1.1, г–д).
Діагональ Вершина Трикутні грані називають бічними гра-
нями піраміди, спільну вершину бічних
Грань граней — вершиною піраміди, а много-
кутник — основою піраміди. Відрізки, що
сполучають вершину піраміди з вершина-
ми її основи, називають бічними ребрами
Ребро
піраміди. Піраміду називають n-кутною,
якщо її основою є n-кутник.
Puc. 1.2 Піраміду називають правильною,
якщо її основою є правильний многокут-
Вершинами многогранника називають ник, а всі бічні ребра рівні.
вершини його граней. Відрізок, що спо- Наприклад, якщо в піраміді SABCDEF
лучає вершини многогранника, які не на- (рис. 1.1, д) ABCDEF — правильний ше
лежать одній грані, називають діагоналлю стикутник і SA = SB = SC = SD = SE = SF ,
многогранника. то це правильна шестикутна піраміда.
Зображаючи многогранники, невиди- Трикутну піраміду іноді називають
мі ребра (які закриті передніми граня- тетраедром (рис. 1.1, г). Тетраедр, усі
ми) виконують штриховими лініями (див. грані якого — правильні три-
рис. 1.1 і 1.2). Як буде показано далі, під кутники, називають пра-
час креслення многогранників слід збе- вильним.
рігати паралельність відповідних ребер,
тому, наприклад, на зображенні куба чи
прямокутного паралелепіпеда всі грані
є паралелограмами (див. рис. 1.1, а і б).
Нагадаємо, що всі грані куба —
квадрати, а всі грані прямо-
кутного паралелепіпе-
да — прямокут-
ники.
10 Розділ 1. Вступ до стереометрії
*
Зауважимо, що крім суто геометричних понять у планіметрії та стереометрії використовують де-
які основні (неозначувані) поняття, спільні й для інших розділів математики, наприклад понят-
тя «множина».
§ 1. Поняття про аксіоматичний метод у геометрії. Аксіоми планіметрії. Аксіоми стереометрії... 11
Відомості з історії
Стосовно геометрії ідеї Аристотеля реалізував давньогрець-
кий математик Евклід (III ст. до н. е.) у своєму трактаті
з геометрії «Начала». Протягом 2000 років це творіння Евкліда
було єдиним посібником, за яким навчали геометрії; від нього
йшли й усі задуми подальшого досконалішого обґрунтування
геометрії. Слід зазначити, що система сформульованих Евклі-
дом аксіом (постулатів) потребувала вдосконалення, оскільки
була неповною, а тому доведення нерідко «грішили» звер-
ненням до наочності.
Кропітка праця в галузі математики дозволила створити Фелікс
науковий аксіоматичний метод побудови геометрії. Велика Клейн
роль у цьому належить відомим німецьким математикам Фе
ліксу Клейну (1849—1925) і Давиду Гільберту (1862—1943).
Давид
У 1899 р. з’явилося видання «Основ геометрії» Гільберта, де
Гільберт
він побудував аксіоматику таким чином, що логічна структу-
ра геометрії стала абсолютно прозорою.
12 Розділ 1. Вступ до стереометрії
с торони дорівнював сумі квадратів двох вами — a, b, c, ... або двома точками, що
інших сторін». Іноді замість терміна «не- лежать на прямій. Площини позначатиме-
обхідно і достатньо» використовують та- мо малими грецькими буквами — α , β,
кож словосполучення «тоді і тільки тоді». γ , ..., а зображатимемо у вигляді парале-
У цьому разі останнє твердження буде лограмів або довільних замкнених облас-
сформульовано так: «Трикутник буде пря- тей (рис. 1.3). Ці способи зображення від-
мокутним тоді і тільки тоді, коли ква- повідають наочному уявленню про площи-
драт однієї сторони дорівнює сумі квадра- ну як про гладеньку поверхню стола, озера
тів двох інших сторін». (рис. 1.4) тощо. При цьому площину уяв-
Отже, наявність у формулюванні тео- ляють необмеженою в усі боки, ідеально
реми (чи завдання) словосполучення «тоді рівною і такою, що не має ніякої товщини.
і тільки тоді» вимагає доведення як пря- Озеро Синевир, яке називають «Морським
мої, так і оберненої теорем. Оком» Карпат, утворилося внаслідок зем-
летрусу більш ніж 10 тис. років тому. Воно
3 Основні поняття стереометрії розташоване на висоті 989 м над рівнем
моря, його площа — близько 5 га, най-
Основними фігурами в просторі є точ більша глибина — 24 м. Озеро входить до
ка, пряма і площина. Як і в курсі плані- складу Національного природного парку
метрії, точки в просторі будемо позначати «Синевир», на території якого в 2011 р.
великими латинськими буквами A, B, C, було створено єдиний в Україні реабіліта-
D, ..., а прямі — малими латинськими бук- ційний центр для бурих ведмедів.
Зауважимо, що властивості
площин і прямих, зафіксовані
в аксіомах, часто використову-
ються у практичній діяльності.
На рисунках проілюстрова-
но застосування аксіоми 2 (по-
ясніть чому).
ють уточнення для використання в стереометрії, наведено в таблиці без поділу на стовпчики.
16 Розділ 1. Вступ до стереометрії
Таблиця 2
Аксіоми планіметрії
Аксіоми планіметрії за системою Уточнені формулювання
О. В. Погорєлова для використання в стереометрії
I. Аксіоми належності
І1. Я
ка б не була пряма, існують точки, І1. Яка б не була пряма, існують точки,
що належать цій прямій, і точки, які що належать цій прямій, і точки, які
не належать їй. не належать їй.
B Ця аксіома у стереометрії набуває дещо
іншого змісту — докладіше це буде роз-
A a глянуто далі.
I2. Через будь-які дві різні точки можна провести пряму, і до того ж тільки одну.
C D b
II2. П
ряма розбиває площину на дві пів- II2. Пряма, яка належить площині, роз-
площини. биває цю площину на дві півплощини.
III. Аксіоми вимірювання та відкладання відрізків і кутів
ожний відрізок (рис. а) має певну довжину, більшу за нуль. Довжина відрізка
III1. К
дорівнює сумі довжин частин (рис. б), на які він розбивається будь-якою його вну-
трішньою точкою.
A a B A B C
AB = a , a > 0 AC = AB + BC
а б
III2. Н
а будь-якій півпрямій від її початкової точки можна відкласти відрізок даної
довжини (OA = m ), і до того ж тільки один.
O m A
ожний кут має певну градусну міру, більшу за нуль (рис. а). Розгорнутий кут до-
III3. К
рівнює 180° (рис. б). Градусна міра кута дорівнює сумі градусних мір кутів, на які
він розбивається будь-яким променем, що проходить між його сторонами (рис. в).
A A
C
180°
C D
n° C B
B O O
A B A1 B1
A1B1C1 = ABC
V. Аксіома паралельних прямих
V1. Ч
ерез точку, що не лежить на даній прямій, мож- V1. На площині через дану точ-
на провести не більш як одну пряму, паралельну ку, що не лежить на даній
даній. прямій, можна провести не
B більше як одну пряму, па-
a
ралельну даній.
Відомості з історії
Погорєлов —— автор підручників з усіх
Олексій Васильович Погорєлов (1919— основних розділів геометрії для вищих на-
2002) —— видатний вітчизняний математик, вчальних закладів. Ці підручники вирізня-
учений зі світовим ім’ям, академік Націо- ються оригінальністю викладу матеріалу та
нальної академії наук України, заслужений математичною строгістю. Багато й успішно
діяч науки і техніки України. Олексій Васильович працював також над
Рідкісне поєднання математичного та ін- питаннями вдосконалення шкільної мате-
женерного талантів визначило коло науко- матичної освіти. Створений ним підручник
вих інтересів О. В. Погорєлова. Його праці з геометрії спрямовано на розвиток логіч-
належать до геометрії «в цілому», основ ного мислення та здібностей учнів.
геометрії, теорії диференціальних рівнянь На будівлі Харківського національного уні-
у часткових (частинних) похідних, теорії верситету ім. В. Н. Каразіна, де навчався
стійкості пружних оболонок, питань кріо- і працював О. В. Погорєлов, установлено
генного електромашинобудування. меморіальну дошку.
A B A
D
A Уявіть, що в деякій си
a a a′ стемі аксіом теорему 1.1
a прийнято за аксіому. Чи
B B залишиться при цьому
a теоремою теорема 1.2?
а б
Puc. 1.13 Puc. 1.14
Відомості з історії
На виняткове значення властивості про розбиття площиною простору на два
півпростори чи не вперше звернув увагу всесвітньо відомий український
математик Михайло Васильович Остроградський. Він створив підручник
з елементарної геометрії, який мав величезний вплив на викладання гео-
метрії впродовж усього XIX ст.
Народився М. В. Остроградський у селі Пашенівка Кобеляцького повіту
Полтавської губернії (тепер це Козельщинський район Полтавської області)
у родині дрібного поміщика. З діда-прадіда Остроградські належали до
козацької старшини, а сам рід, за легендою, походив від знаменитих волин-
ських державників і просвітителів князів Острозьких; звідси й прізвище ——
Остроградські. Михайло Остроградський навчався спочатку в Полтавській
20 Розділ 1. Вступ до стереометрії
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Нехай дано пряму a в просторі і точ- Спочатку побудуємо площину, яка про-
ку B, яка не лежить на ній. Через пря- ходить через дані пряму і точку. Потім
му a і точку B проведемо площину (за доведемо, що всі прямі, які перетинають
теоремою 1.1 ця площина єдина). Нехай дану пряму і проходять через дану точку,
довільна пряма b проходить через точку B лежать у цій площині.
і перетинає пряму a в точці A (рис. 1.16). Для коректного доведення слід також
упевнитися, що побудована площина єдина.
22 Розділ 1. Вступ до стереометрії
Вправи 1.1.° Поясніть, чому стіл, який має три ніжки, обов’язково стійкий,
а про стіл із чотирма ніжками цього стверджувати не можна.
1.2.° (Жарт.) Три мухи одночасно злетіли з кришки стола. Чи можуть
вони знову опинитися в одній площині?
§ 1. Поняття про аксіоматичний метод у геометрії. Аксіоми планіметрії. Аксіоми стереометрії... 23
1.3.° Чи можна провести площину через три точки, які лежать на одній
прямій? Відповідь поясніть, спираючись на відповідні аксіоми чи
наслідки з них.
°
1.4. Скільки площин може проходити через три дані точки?
1.5. Доведіть, що площина і пряма, яка не лежить на ній, або не пере-
тинаються, або перетинаються в одній точці.
1.6. Доведіть, що існує пряма, яка перетинає дану площину.
1.7. Точка M належить площині α , а точка N не належить їй. Чи на-
лежить площині α середина відрізка MN? Поясніть відповідь, спи-
раючись на відповідні аксіоми чи наслідки з них.
1.8. Дайте відповідь на запитання, спираючись на відповідні аксіоми
чи наслідки з них. Чи є правильним, що можна провести площину
через будь-які:
1) дві точки;
2) три точки;
3) чотири точки?
°
1.9. Скільки площин можна провести через одну пряму? Обґрунтуйте
свою відповідь.
°
1.10. Чи можуть дві площини мати:
1) тільки одну спільну точку;
2) тільки дві спільні точки?
°
1.11. Чи можуть дві різні площини мати дві різні спільні прямі?
1.12. Як розташовані дві площини, якщо в кожній із них лежить один
і той самий трикутник?
1.13. Доведіть, що існує площина, яка перетинає дану площину.
1.14. Точки A, B, C, D не лежать в одній площині. Доведіть, що прямі AC
і BD не перетинаються.
1.15. Дано площину α і квадрат ABCD. Чи може площині α належати:
1) тільки одна вершина квадрата;
2) тільки дві його вершини;
3) тільки три вершини?
1.16.* Дві вершини трикутника належать площині α . Чи належить цій
площині третя вершина, якщо відомо, що даній площині належить:
1) точка перетину медіан трикутника;
2) центр вписаного в трикутник кола?
1.17.* Чи кожна точка кола належить площині, якщо відомо, що цій пло-
щині належать:
1) дві точки кола;
2) три точки кола?
1.18.* Чи правильно, що через три прямі, які попарно перетинаються,
проходить єдина площина?
1.19.* Дано дві прямі, які перетинаються. Доведіть, що всі прямі, які
перетинають обидві дані прямі і не проходять через точку їх пере-
тину, лежать в одній площині.
1.20.* Три площини мають спільну точку. Чи є правильним твердження,
що всі ці площини мають спільну пряму? Скільки прямих можна
отримати у разі попарного перетину цих площин?
24 Розділ 1. Вступ до стереометрії
I. АКСІОМИ НАЛЕЖНОСТІ
I1. Через кожні дві точки можна провести I4. На кожній площині лежать принаймні
пряму, і до того ж тільки одну. три точки та існують хоча б чотири
точки, які не лежать в одній площині.
I2. На кожній прямій лежать принаймні
I5. Якщо дві точки даної прямої лежать
дві точки. Існують хоча б три точки,
на даній площині, то і сама пряма ле-
які не лежать на одній прямій.
жить на цій площині.
I3. Через кожні три точки, які не лежать I6. Якщо дві площини мають спільну точ-
на одній прямій, можна провести пло- ку, то вони мають ще одну спільну точ-
щину, і до того ж тільки одну. ку (а отже, і спільну пряму).
V. АКСІОМА ПАРАЛЕЛЬНОСТІ
V1. Через дану точку поза даною прямою можна провести на пло-
щині не більш як одну пряму, що не перетинає дану, тобто не
більш як одну пряму, паралельну даній.
У наведеній системі аксіом III група містить в одній площині і не перетинають її, то
аксіоми руху, які запропонував на початку одержимо іншу систему аксіом. Це система
XX ст. німецький математик Ф. Шур. Д. Гіль- аксіом геометрії Лобачевського, що є теж
берт до числа основних понять замість руху несуперечливою. У ній аксіома паралельно
ввів поняття «конгруентність». Відповідно до сті не залежить від решти аксіом евклідової
цього в системі аксіом Гільберта III група геометрії.
містить п’ять аксіом конгруентності фігур.
Здавалося б, нова аксіома суперечить
За допомогою основних визначають решту
звичайним уявленням. Проте за належно-
понять евклідової геометрії. Усі твердження
го розуміння і ця аксіома, і вся геоме-
про властивості геометричних фігур, що їх
трія Лобачевського мають цілком реальний
не містять аксіоми, повинні бути доведені
сенс. Її створив і розвинув визначний уче-
суто логічним виведенням із цих аксіом. На-
ний М. І. Лобачевський, який уперше по-
ведена система аксіом евклідової геометрії
відомив про неї в 1826 р. Дещо пізніше
має властивості повноти і несуперечності.
з тією ж теорією виступив угорський учений
Якщо в аксіоматиці евклідової геометрії за- Я. Больяї, тому геометрію Лобачевського
мінити аксіому паралельності (через дану називають іноді геометрією Лобачевсько-
точку поза даною прямою можна прове го —— Больяї. Її називають також неевклідо-
сти на площині не більш як одну пряму, вою геометрією, хоча термін «неевклідова
що не перетинає дану, тобто паралель геометрія» має ширше значення, включаю-
ну даній) на твердження, що через точку, чи й інші теорії, що виникли слідом за гео-
яка не лежить на даній прямій, проходять метрією Лобачевського і засновані також на
хоча б дві прямі, що лежать з даною зміні аксіом евклідової геометрії.
§ 1. Поняття про аксіоматичний метод у геометрії. Аксіоми планіметрії. Аксіоми стереометрії... 27
Як уже відзначалося, у зв’язку з аксіоматичною побудовою геометрії при-
родно виникають три питання:
1. Чи є не суперечливою прийнята нами система аксіом, тобто чи не
можуть із неї бути виведені шляхом логічних міркувань два наслідки,
які суперечать один одному?
2. Чи є повною система аксіом, тобто чи не можна її поповнити новими
аксіомами, які не суперечили б уже прийнятим і не випливали б із них?
3. Чи є незалежними прийняті аксіоми, тобто чи не випливають деякі
аксіоми з інших?
Векторний метод
Приклад
План Розв’язання
2. Спробуємо скласти
Із AMC : AC = AM 2 + CM 2 = x 2 + 252 = x 2 + 625 . Щоб
рівняння (чи систему
скласти рівняння, скористаємось тим, що центр вписано-
рівнянь) з уведеним
го кола лежить у точці перетину бісектрис: AO — бісек-
невідомим.
триса кута BAC. Тоді AO є також і бісектрисою AMC .
За властивістю бісектриси внутрішнього кута трикутника
AC CO x 2 + 625 15
(див. п. 3 табл. 3) = , тобто = .
AM OM x 10
4. Користуючись знай 1
деною величиною, даємо Тоді S ABC = AB ⋅ CM = AM ⋅ CM = 25x = 250 5 (см2).
2
відповідь на запитання
задачі.
Відповідь: 250 5 см2.
30 Розділ 1. Вступ до стереометрії
Закінчення табл. 3
3. Використання методу площ для розв’язування геометричних задач
Зміст деяких прийомів розв’язування задач за допомогою методу площ
Приклад
План Коментар
Щоб знайти відношення Нехай AD = la — бісектриса трикутника ABC зі сторонами
відрізків BD і DC, спро- AB = c , AC = b і ∠ BAD = ∠ CAD = α , BD = m , DC = n . Тоді,
буємо знайти відношення
1 1
площ трикутників ABD з одного боку: S ABD = cla sin α , S ACD = bla sin α
і ACD зі спільною вер- 2 2
шиною A, основами яких 1
cla sin α A
S ABD c
є дані відрізки (тоді, і = 2 = . (1)
і висота цих трикутників, S ACD 1 b
bla sin α aa
проведена з вершини A, 2
буде спільною). З іншого боку: c b
1 1
S ABD = mha , S ACD = nha a
2 2
1
S ABD mha
m m n
і = 2 = . (2) B D C
S ACD 1 n
nha
2
Прирівнюючи праві частини виразів (1) і (2), одержуємо
m c
= , що і потрібно було довести.
n b
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
У курсі планіметрії 7–9 класів ви до розв’язування кількох планіметричних
розглянули значну кількість геометрич- задач у різних площинах.
них задач та їх розв’язань різними мето- За вимогою геометричні задачі можна
дами. Дамо короткий огляд розглянутих поділити на такі типи: на доведення, на об
типів задач та методів їх розв’язування, числення, на побудову, на дослідження. За-
оскільки вони застосовуються і в стерео- дачі кожного із цих типів розв’язують різни-
метрії. Так, розв’язування значної кіль- ми методами, які умовно поділяють на гео
кості стереометричних задач можна звести метричні та аналітичні (див. п. 1 табл. 3).
§ 2. Методи розв’язування геометричних задач 31
Нагадаємо, що значна частина тео- метод «ключового» трикутника. За цим
рем курсу планіметрії відносилася до методом у даній фігурі потрібно знайти
геометрії трикутника. Це не випадково, трикутник (або декілька трикутників),
оскільки розв’язування багатьох задач до дослідження якого (яких) зводиться
зводиться до розгляду одного чи декіль- розв’язування задачі. Інколи з цією ме-
кох трикутників. Тому, говорячи про гео- тою спочатку слід виконати якусь додат-
метричні методи розв’язування планіме- кову побудову, наприклад у чотирикутни-
тричних задач, можна умовно виділити ку провести діагональ.
Доведення
1) Нехай прямі a і b паралельні. Припу
стимо, що пряма c, яка перетинає пря-
му a в точці A, не перетинає пряму b
(рис. 2.2).
Він
A a повинен
бути досить ла-
c
конічним. Слід зобража
b
ти лише «функціонуючі» части
ни геометричних фігур. Так, наприклад,
Puc. 2.2 якщо в задачі розглядають радіус описа-
ного кола, то часто можна не зображати
коло (а зобразити тільки його центр і ра-
2) Отже, пряма c паралельна прямій b.
діус). Але якщо в умові задачі йдеться
Але тоді через точку A проходять дві
про точку кола, то його зображення може
прямі a і c, паралельні прямій b, що су-
бути корисним для розв’язання. Необхід
перечить аксіомі паралельних прямих.
но уникати надмірного ускладнення ри
3) Таким чином, наше припущення є не- сунка. Для цього можна, наприклад, ви-
правильним, і пряма c обов’язково пе- конати виносні рисунки, що зображають
ретне й пряму b. фрагменти даної конфігурації. З іншого
Приступаючи до розв’язування геоме- боку, корисно безпосередньо на рисунку
тричної задачі, слід ураховувати, що май- вказувати числові чи буквені значення лі-
же кожна геометрична задача потребує нійних або кутових величин. Зазначимо,
індивідуального підходу, винахідливості що є такі задачі, у процесі розв’язування
та інтуїції. Проте можна дати деякі за- яких доводиться уточнювати особливості
гальні рекомендації, що будуть корисними конфігурації, яка розглядається, та пере-
під час розв’язування багатьох задач. робляти початковий рисунок таким чином,
Розв’язування практично будь-якої гео що остаточного вигляду він набуває лише
метричної задачі починають з рисунка. одночасно із закінченням розв’язування.
Розв’язання Коментар
Нехай у трапеції ABCD (рис. 2.3) Спробуємо виділити «ключовий» трикут-
AB = CD , AD = 21 см, BC = 9 см, BK = 8 см ник для розв’язування задачі. Для цього
( BK ⊥ AD ) . Якщо коло проходить через проведемо діагональ BD трапеції і згадає-
чотири точки A, B, C, D, то воно також мо, що коло, яке проходить через верши-
проходить через будь-які три з цих точок ни трикутника ABD, є описаним навколо
і тому збігається з колом, описаним навко- трикутника.
ло трикутника ABD.
34 Розділ 1. Вступ до стереометрії
Знайдемо радіус кола, описаного навколо Обчислити його радіус можна за кількома
трикутника ABD. Якщо CM — друга висота формулами (див. «Систему опорних фактів
даної рівнобічної трапеції, то, ураховуючи курсу планіметрії», табл. 11), зокрема:
рівність прямокутних трикутників ABK та a abc
R= та R = .
DCM і те, що AD BC і BCMK — прямо- 2sin A 4S
кутник, одержуємо: З цих формул вибираємо ту, для якої лег-
21 − 9 ко знайти всі величини, що входять до її
AK = MD = = 6 (см).
2 abc
запису: R = . (Одну сторону трикутни-
Тоді з ABK: AB = AK 2 + BK 2 = 10 (см). 4S
ка ABD дано за умовою, а дві інші легко
Із прямокутного трикутника BKD:
визначити з відповідних прямокутних три-
BD = BK 2 + KD 2 = 17 (см). кутників.)
B C
Таким чином, радіус кола, описаного
навколо трикутника ABD (отже, і навколо
трапеції ABCD), дорівнює:
AB ⋅ BD ⋅ AD AB ⋅ BD ⋅ AD
R= = = 10,625 (см).
4S ABD 1
4 ⋅ AD ⋅ BK
2 A K M D
Відповідь: 10,625 см. Puc. 2.3
Розв’язання Коментар
§§ 33.
НАЙПРОСТІШІ ЗАДАЧІ НА ПОБУДОВУ ПЕРЕРІЗІВ
МНОГОГРАННИКІВ Таблиця 4
Переріз многогранника площиною
Означення і зміст побудови Приклад
Приклад
Побудуйте переріз призми ABCA1B1C1 площиною, яка A1
проходить через точки K, M, N, де M ∈ AA1 , N ∈ AC
і точка K лежить у грані AA1B1B . M
C1
Розв’язання K
1. Розглянемо допоміжну площину AA1B1B . Слід B1
A
цієї площини на площині основи — пряма AB. N
2. У допоміжній площині розглянемо пряму MK, C
яка лежить у площині перерізу. Точка її перетину B
з площиною ABC лежить на прямій AB — це точ-
A1
ка H (а точка перетину з ребром BB1 — точка L).
3. Тоді точка H лежить і в площині перерізу, M
C1
і в площині ABC. За умовою точка N теж ле-
жить і в площині перерізу, і в площині ABC. B1 K
A
Отже, площина перерізу перетинає площину осно- N
ви по прямій HN (слід січної площини на площи- L
C
ні ABC), яка перетинається з прямою BC у точці T. T B
4. Сполучаючи відрізками точки перетину січної
H
площини з ребрами призми, одержуємо чотири-
кутник MNTL — шуканий переріз.
38 Розділ 1. Вступ до стереометрії
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
B1 C1 B1 C1 D
D
M
A1 D1 A1 D1 H
M M
M B C E B C
A C A B
H
A D A D
B C
Puc. 3.4 Puc. 3.5 Puc. 3.6 Puc. 3.7
E D D1 C1
S L A1 B1
K
B C
M
L B D C
K A K
A D M
M N A B
C
Puc. 3.8 Puc. 3.9 Puc. 3.10
42 Розділ 1. Вступ до стереометрії
R
M
P P P M R M
M
R M
R P R M
M M
B1 R C1 B1 P C1 B1 C1
M M
A1 D1 M A1 A1
R D1 D1
B C B C B P C
R
M P R
A D A D A D
P M ∈пл. BB1C1 M ∈пл. A1B1C1
M ∈пл. A1B1C1
Puc. 3.20 Puc. 3.21 Puc. 3.22 Puc. 3.23
§ 3. Найпростіші задачі на побудову перерізів многогранників 43
3.16. Ребро правильного тетраедра MABC дорівнює 18. Точки P і K є від-
повідно серединами ребер AM і BM, а точка T ділить ребро MC
у відношенні MT : TC = 4 : 1 . Знайдіть відстань від вершини C до
прямої перетину площин TPK і ABC.
3.17. У кубі ABCDA1B1C1D1 довжина ребра дорівнює 4. Точка M належить
ребру AA1, AM = 3 , точка P належить ребру СС1, PC1 = 1 , точка K ді-
лить ребро DD1 у відношенні 1 : 3, починаючи від точки D. Знайдіть
відстань від вершини B до прямої перетину площин KMP і ADC.
А MK В BM
B1 C1
Б AK Г Площини не перетинаються
A1 M
12. Точки E, F і K є серединами ребер AB, CC1 і AD куба D1
ABCDA1B1C1D1 відповідно (рис. 4). Скільки ребер куба пе- K
B C
ретинає площина EFK?
А 3 В 5 A D
Б 4 Г 6
Puc. 3
Навчальний проект
АКСІОМИ СТЕРЕОМЕТРІЇ
Учні та учениці класу об’єднуються в три групи: «Досліджу- B1 C1
ємо історію», «Опановуємо математику», «Застосовуємо на прак-
тиці». A1 D1 F
Робота першої групи присвячена дослідженню виникнення
і розвитку сучасної системи аксіом. B C
E
Робота другої групи стосується альтернативних систем аксіом.
A D
Метою роботи третьої групи є практичне застосування теоре- K
тичних тверджень системи аксіом евклідової геометрії.
Результати роботи над проектом кожна група оформлює у ви- Puc. 4
гляді комп’ютерної презентації.
§ 3. Найпростіші задачі на побудову перерізів многогранників 45
Розділ 2
§ 4§4. РЩО
ОЗМІЩЕННЯ ДВОХ ПРЯМИХ У ПРОСТОРІ: ПРЯМІ,
ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ, ПАРАЛЕЛЬНІ ПРЯМІ, МИМОБІЖНІ ПРЯМІ
Таблиця 5
Розміщення двох прямих у просторі
Дві прямі
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Мимобіжні прямі
Якщо дві прямі лежать в одній площині, то, як відомо
a з курсу планіметрії, вони або перетинаються, або паралельні
(див. відповідні рисунки в табл. 5). У стереометрії можли-
b вий ще один випадок: прямі не лежать в одній площині і не
A
перетинаються (див. рисунок в табл. 5 та рис. 4.1).
a
Означення. Дві прямі в просторі називаються мимобіж-
ними, якщо вони не лежать в одній площині.
Будемо казати також, що два відрізки мимобіжні, якщо
Puc. 4.1 вони лежать на мимобіжних прямих.
Наприклад, у кубі ABCDA1B1C1D1 (рис. 4.2) ребра DD1
і B1C1 мимобіжні.
Наступну теорему називають ознакою мимобіжних пря
B1 C1
мих, оскільки вона визначає достатні умови для того, щоб
A1 прямі були мимобіжними.
D1
Теорема 4.1. Якщо одна пряма лежить у даній площині,
B C а друга пряма перетинає цю площину в точці, яка не
належить першій прямій, то ці прямі мимобіжні.
A D Доведення. Нехай пряма b лежить у площині α ,
Puc. 4.2 а пряма a перетинає площину α в точці A, яка не нале-
жить прямій b (рис. 4.1). Якщо припустити, що прямі a і b
лежать в одній площині, то в цій площині лежить і точ-
ка A (яка належить прямій a). Але через пряму b і точку A
§4. Розміщення двох прямих у просторі: прямі, що перетинаються, паралельні прямі, мимобіжні прямі 47
роходить єдина площина, тому розглядуваною площиною буде
п D
площина α . Тоді пряма a повинна лежати в площині α , що
суперечить умові. Отже, прямі a і b не лежать в одній площині,
тобто вони мимобіжні.
Наприклад, у піраміді ABCD (рис. 4.3) ребра AD і BC мимо- A B
біжні, оскільки пряма BC лежить у площині ABC, а пряма AD
перетинає цю площину в точці A, яка не належить прямій BC.
C
Puc. 4.3
Наочне уявлення про мимобіжні прямі дають дві прямолі-
нійні дороги, одна з яких проходить по естакаді, а інша — під
естакадою, та різні елементи будівельних конструкцій.
a
Теорема 4.2. Через точку в просторі, яка не лежить на
даній прямій, можна провести пряму, паралельну даній,
b B
a і до того ж тільки одну.
Розв’язання Коментар
Оскільки прямі a і b перетинаються, Спочатку, користуючись властивістю, що
через них можна провести єдину площи- через дві прямі, які перетинаються, мож-
ну a. Нехай деяка пряма c паралельна на провести площину, і до того ж тільки
прямій a і перетинає пряму b в точці B одну, побудуємо площину, яка проходить
(рис. 4.7). Проведемо в площині α через через дані прямі.
точку B пряму c′ a . Але за теоремою 4.2 Потім доведемо, що будь-яка пряма, яка
через точку B проходить єдина пряма, па- перетинає одну пряму і паралельна другій,
ралельна прямій a. Отже, пряма c збіга- лежить у цій площині.
ється з прямою c′ , тобто пряма c лежить
у площині α .
c′ c
B Зауваження. Одержаний результат можна коротко
сформулювати так: усі прямі, які паралельні між со-
a a b бою і перетинають дану пряму, лежать в одній пло-
щині.
Puc. 4.7
B1 B1
M1 M1
a A1 a A1
a б
Puc. 4.8
50 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Оскільки паралельні прямі AA1 , BB1, Для побудови рисунка до задачі потрібно
MM1, які перетинають пряму AB, лежать використати результат задачі 1. Оскільки
в одній площині, то точки A1, M1 і B1 пряма AA1 перетинає пряму AB, а прямі
MM1 і BB1 паралельні прямій AA1 , то всі
лежать на одній прямій (рис. 4.8, б), і ми
вони лежать в одній площині b (рис. 4.8, а).
одержуємо плоский чотирикутник ABB1A1,
Тоді площина b перетинає дану площину a
який є трапецією ( AA1 BB1 ) .
по прямій A1B1 , на якій лежать усі спіль-
За умовою точка M — середина відріз-
ні точки цих площин, зокрема і точка M1.
ка AB і MM1 AA1 . Тоді за теоремою Фа-
Отже, на рисунку точки A1, M1 і B1 по-
леса точка M1 — середина A1B1 . Отже,
винні лежати на одній прямій (рис. 4.8, б).
MM1 — середня лінія трапеції та
Фактично після побудови правильного ри-
AA1 + BB1 8+6 сунка одержуємо планіметричну задачу
MM1 = = = 7 (см).
2 2 в площині β.
Відповідь: 7 см.
Розв’язання Коментар
Нехай ABCD — даний просторовий чотирикут- Для того щоб скласти план розв’я
ник, а точки A1, B1 , C1 і D1 — середини його сто- зування, достатньо згадати, що
рін (рис. 4.9). коли два відрізки перетинаються
B і точкою перетину діляться на-
B1 впіл, то їхні кінці є вершинами
A1 C паралелограма (для якого ці від-
різки є діагоналями).
A Тому для доведення твердження
C1
D1 задачі достатньо довести, що кін-
D ці даних відрізків є вершинами
Puc. 4.9 паралелограма, а потім викори
стати властивість діагоналей па-
Тоді A1B1 — середня лінія трикутника ABC, отже,
ралелограма.
1
A1B1 AC і A1B1 = AC . Аналогічно C1D1 — се-
2
редня лінія трикутника ACD, отже, C1D1 AC
1
і C1D1 = AC . Тоді за теоремою 4.3 A1B1 C1D1
2
(і тому A1B1 і C1D1 лежать в одній площині) і, крім
того, A1B1 = C1D1 . Таким чином, чотирикутник
A1B1C1D1 лежить в одній площині і дві його проти-
лежні сторони паралельні й рівні. Отже, це пара-
лелограм, а тому його діагоналі A1C1 і B1D1 пере-
тинаються і точкою перетину діляться навпіл.
§4. Розміщення двох прямих у просторі: прямі, що перетинаються, паралельні прямі, мимобіжні прямі 51
°
4.10. Запишіть пари паралельних ребер:
1) у прямокутному паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 ;
2) у призмі ABCA1B1C1 ;
3) у правильній піраміді SABCD.
4.11. Доведіть, що через дві паралельні прямі проходить єдина площина.
4.12. Доведіть, що всі прямі, які перетинають дві дані паралельні пря-
мі, лежать в одній площині.
4.13. Відомо, що в площині пряма, яка перетинає одну з двох пара-
лельних прямих, перетинає і другу. Чи буде це твердження пра-
вильним і для простору?
4.14. Доведіть, що коли площина перетинає одну з двох паралельних
прямих, то вона перетинає і другу пряму.
°
4.15. Прямі a і b не лежать в одній площині. Чи можна провести пря-
му c, паралельну і прямій a, і прямій b?
52 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
Таблиця 6
Взаємне розміщення прямої та площини в просторі
Пряма та площина
a
a
A a
a a
aα
Ознака Властивість
a
b
a
a
54 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Наочне уявлення про пряму, паралель-
Згадаємо, як можуть розміщуватися ну площині, дає деяке спортивне знаряд-
пряма і площина одна відносно одної. дя. Наприклад, гімнастична перекладина
Пряма може лежати в площині, тобто паралельна площині підлоги.
всі точки прямої належать площині. Пря-
ма може перетинати площину, тобто мати
з площиною тільки одну спільну точку.
Нарешті, пряма може не перетинати пло-
щину, тобто не мати з площиною жодної
спільної точки (див. схему в табл. 6).
Означення. Пряма і площина назива-
ються паралельними, якщо вони не ма-
ють жодної спільної точки.
Будемо вважати також, що відрізок
паралельний площині, якщо він лежить
на прямій, паралельній площині.
Наступна теорема пов’язує поняття паралельності пря-
мої та площини з поняттям паралельності двох прямих і ви-
значає достатню умову паралельності прямої та площини.
Розв’язання Коментар
Твердження неправильне, оскільки, напри- Якщо якесь твердження не викону-
клад, у кубі ABCDA1B1C1D1 (рис. 5.4) пряма DC ється, то, для того щоб його спро
паралельна площині AA1B1B , але не паралельна стувати, достатньо навести хоча б
прямій AA1 , яка лежить у цій площині (прямі DC один приклад, коли умова твер-
і AA1 мимобіжні). дження виконується, а висновок —
B1 C1 ні (так званий «контрприклад»).
Для такого прикладу можна вико-
A1 D1 ристати відомі геометричні фігури,
зокрема многогранники.
B C
A D
Puc. 5.4
Розв’язання Коментар
Позначимо дану площину через α (рис. 5.5). Для того щоб скласти план
Оскільки AB α і площина ABC перетинає α по розв’язування, спочатку необхідно
A1B1 , то A1B1 AB . Тоді A1B1C ABC . врахувати твердження теореми 5.2:
A1 B1 A1C A1 B1 3 якщо площина проходить через
Отже, = , тобто = . пряму, паралельну іншій площині,
AB AC 10 5
і перетинає цю площину, то пря
Таким чином, A1B1 = 6 (см). ма їх перетину паралельна даній
Відповідь: 6 см. прямій. Далі слід обґрунтувати, що
пряма A1B1 паралельна прямій AB.
A Потім можна використати відомий
B із планіметрії опорний факт: пря
A1 ма, паралельна стороні трикутни
B1 ка, відтинає трикутник, подібний
даному.
a
Puc. 5.5
a
Задача 3 Дано дві мимобіжні прямі (рис. 5.6, а). Проведіть че-
рез одну з них площину, паралельну другій.
Розв’язання Коментар
Таблиця 7
Розміщення двох площин у просторі
Дві площини
a
a a
b
Паралельність площин
Означення Ознака
a
a Якщо a a1 , b b1
Дві площини називаються b (a і b лежать в α
паралельними, якщо вони і перетинаються,
не перетинаються. a1 b
a1 і b1 лежать у β),
b1 то α β .
A C
a
a a a
b b
g B D
b b
g
Якщо α β і γ Якщо AB CD і α β
перетинає α по a, C ∈α , C ∈α ,
(A
Якщо β α і γ α , γ перетинає β по b, B ∈β , D ∈β ),
то β γ . то a b . то AB = CD .
60 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Розглянемо питання про взаємне роз- Якщо площини α і β паралельні, то
міщення двох площин. Як відомо, якщо записують: α β . Говорять також, що пло-
дві площини мають спільну точку, то вони щина α паралельна площині β або пло-
перетинаються по прямій, що проходить щина β паралельна площині α .
через цю точку. Звідси випливає, що дві
площини або перетинаються по прямій,
або не перетинаються, тобто не мають жод-
Наочне уявлення про паралельні
ної спільної точки (див. схему в табл. 7).
площини дають стеля та підлога кімна-
Означення. Дві площини називаються ти; поверхня води, налитої в акваріум,
паралельними, якщо вони не перетина- і його дно.
ються.
Puc. 6.2
Теорема 6.2 (властивість паралельних площин). Якщо дві
паралельні площини перетинаються третьою, то прямі
перетину паралельні. g
Доведення. Нехай площина γ перетинає паралельні a
площини α і β по прямих a і b відповідно (рис. 6.3). Дове- a
демо, що прямі a і b паралельні. Дійсно, вони лежать в одній
площині — площині γ . Крім того, вони лежать у площинах b
α і β, які не перетинаються, отже, і прямі a і b не перети- b
наються. Значить, вони паралельні.
Розглядаючи означення і ознаку паралельності площин
Puc. 6.3
та властивість паралельних площин, ми припускали існуван-
ня таких площин. Доведемо це.
Розв’язання Коментар
Нехай дано прямокутний паралелепіпед Для того щоб довести паралельність гра-
ABCDA1B1C1D1 (рис. 6.7). ней паралелепіпеда, достатньо довести
паралельність площин, у яких лежать
B1 C1 ці грані. А для доведення паралельно
сті площин достатньо використати озна-
A1 ку їх паралельності, тобто довести, що
D1
дві прямі, які перетинаються, однієї
B C площини відповідно паралельні двом
прямим другої площини.
Нагадаємо, що всі грані прямокутно-
A D го паралелепіпеда — прямокутники
(а в прямокутнику протилежні сторони
Puc. 6.7
попарно паралельні).
Розв’язання Коментар
Для складання плану побудови достат-
1. Т
очки M і N лежать і в січній площині,
ньо згадати, що в прямокутному парале-
і в грані ABB1 A1 , тому січна площина
лепіпеді протилежні грані попарно па-
перетинає цю грань по відрізку MN
ралельні, отже, ABB1 A1 DCC1D1 . Січна
(рис. 6.8, б).
площина, яку задано трьома точками
2. Оскільки DCC1D1 ABB1 A1 , то січна пло-
K, M, N, перетинає площину ABB1 A1
щина перетинає грань DCC1D1 по пря-
по прямій MN. Тому паралельну їй
мій, яка проходить через точку K і па-
площину DCC1D1 вона перетинатиме
ралельна прямій MN. Проводимо через
по прямій, яка паралельна прямій MN
точку K відрізок TE MN ( T ∈ DD1 ,
і проходить через точку K.
E ∈CC1 ).
Для того щоб виконати побудову, слід
3. Сполучаючи відрізками точки перети-
урахувати також, що пряма MN пара-
ну січної площини з ребрами призми,
лельна площині DCC1D1 і в цій площині
одержуємо чотирикутник MNET —
через точку K можна провести пряму,
шуканий переріз.
паралельну даній прямій.
Puc. 6.8
64 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
Задача 3 У піраміді ABCD через дану точку M на ребрі AD (рис. 6.9, а) про-
ведіть площину, паралельну площині грані DBC.
Розв’язання Коментар
D D
a б
M M
B K B
A A
T
C C
Puc. 6.9
Задача 4 Доведіть, що через дві мимобіжні прямі проходить єдина пара па-
ралельних площин.
Розв’язання
a
a A b1
Нехай дано дві мимобіжні прямі a
і b. Виберемо на них відповідно довіль- a1
ні точки A і B (рис. 6.10).
b B b
Puc. 6.10
§6. Паралельність двох площин 65
Розв’язання Коментар
Проведемо через точку B пряму a1, паралельну пря- Для доведення існування фігур
мій a, а через точку A — пряму b1 , паралельну пря- достатньо побудувати ці фігури.
мій b. Через прямі a і b1 , які перетинаються, про- Тому проведемо через дані прямі
ведемо площину α , а через прямі a1 і b, які також паралельні площини. Для цього
перетинаються, — площину β. За ознакою паралель- достатньо використати ознаку
ності площин α β . паралельності площин, тобто
Припустимо, що через прямі a і b проходить ще одна забезпечити паралельність двох
пара паралельних площин α ′ і β′ (рис. 6.11). прямих, що перетинаються, од-
нієї площини відповідно двом
a′ прямим другої площини. (Нага-
a
даємо, що дві прямі, що перети-
наються, однозначно визначають
a площину.)
g b′ Єдиність побудованих площин до-
a2
b B ведемо методом від супротивного.
a1 b Щоб отримати суперечність, по-
будуємо додаткову площину, яка
Puc. 6.11 перетинає побудовані паралель-
ні площини (за теоремою 6.2 ця
Проведемо через пряму a і точку B, яка не лежить площина перетинає паралельні
на ній ( B ∈β ), площину γ . Ця площина перетинає площини по паралельних пря-
мих).
паралельні площини α і β по паралельних пря-
мих a і a1, а паралельні площини α ′ і β′ — по
паралельних прямих a і a2 . Отримуємо, що через
точку B у площині γ проведено дві різні прямі a1
і a2 , паралельні прямій a, що неможливо. Отже,
пара паралельних площин, які проходять через дані
мимобіжні прямі, — єдина.
A1
B1 C1 S
C1
B1 K A1 C1
A1 D1 b B1
A
M B C
A C
C
B a B
A D
Puc. 6.13 Puc. 6.14 Puc. 6.15
68 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
R R
R P
M
R
M
P P P M P R M
M
Puc. 6.16 Puc. 6.17 Puc. 6.18 Puc. 6.19 Puc. 6.20
P P B1 R C1
P R D1
A1
R M
M B
C
R R P
M M M P
A D
Puc. 6.21 Puc. 6.22 Puc. 6.23 Puc. 6.24 M ∈пл. BB1C1
Puc. 6.25
B1 P C1 B1 C1 B1 C1 B1 C1
M P M R
A1 M A1 A1 A1
D1 D1 D1 D1
B C B P C M B P B M
R P C C
R R
R
A D A D A D A D
M ∈пл. A1B1C1 M ∈пл. A1B1C1 Puc. 6.28 R ∈пл. ABC P ∈пл. AA1B1
Puc. 6.26 Puc. 6.27 Puc. 6.29 R ∈пл. A1B1C1
M ∈пл. DD1C1
Puc. 6.30
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Імпосибілізм — від
англ.
— не мо жливість.
impossibility
Puc. 7.22
F F'
F'' D1 C1
A1
B1
A1 D1 C1
B1
D
D A C
C
A B B
Розв’язання Коментар
Ні, не може, оскільки в трапеції прямі, на Щоб спростувати дане твердження,
яких лежать бічні сторони, перетинаються. використаємо метод доведення від су-
Отже, точка перетину цих прямих повинна противного.
проектуватися в точку перетину їх проекцій, Припустимо, що паралельною проек-
тобто в точку перетину прямих, на яких ле- цією трапеції є паралелограм. Спи-
жать протилежні сторони паралелограма-про- раючись на властивості паралельного
екції. Але це неможливо, оскільки протилежні проектування та властивості трапеції
сторони паралелограма лежать на паралельних і паралелограма, одержимо супереч-
прямих, тобто не перетинаються. ність із якоюсь із цих властивостей.
*
Часто центральне проектування ще називають перспективою.
78 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Нехай на гіпотенузі AB рівнобедреного пря- На етапі аналізу умови задачі розгля-
мокутного трикутника ABC побудовано ква- даємо фігури-оригінали та виділяємо
драт ABDE так, що вершина C розташована такі їх властивості, які зберігають-
всередині квадрата (рис. 7.29, б). Тоді точка C ся при паралельному проектуванні
є точкою перетину його діагоналей (оскільки (паралельність прямих і відношення
діагоналі квадрата, а також катети AC та BC відрізків однієї прямої чи паралель-
рівнобедреного прямокутного трикутника ABC них прямих).
утворюють кути по 45° зі стороною AB). Отже, Зокрема, після з’ясування того, що
точка C — середина діагоналей BE і AD. у квадраті ABDE (рис. 7.29, б) точ-
Однак в результаті проектування середина від- ка C — середина відрізків BE і AD,
різка проектується в середину проекції відрізка. складаємо план побудови:
Тому продовжимо сторони A1C1 і B1C1 за точ- продовжити сторони A1C1 і B1C1 за
ку C1 та відкладемо C1D1 = A1C1 і C1E1 = C1B1. точку C1 і відкласти відрізки, що
Послідовно сполучаючи точки A1, E1, D1, B1 від- дорівнюють відповідним сторонам
різками, одержуємо чотирикутник A1B1D1E1 даного трикутника, так, щоб точ-
(рис. 7.29, в) — шукане зображення квадра- ка C1 була серединою діагоналей
та ABDE. A1D1 і B1E1 побудованого чотири-
кутника A1B1D1E1 .
A
A1 B1
A1 B1
E C B
C1
C1
E1 D1
D
a б в
Puc. 7.29
Puc. 7.30
§ 7. Паралельне проектування. Зображення плоских і просторових фігур у стереометрії... 79
Розв’язання Коментар
Розглянемо трикутник-оригінал ABC (рис. 7.30, б). На етапі аналізу умови зада-
За умовою катети трикутника пропорційні числам чі розглядаємо фігуру-оригінал
3 і 4. Якщо позначити коефіцієнт пропорційності і пробуємо визначити такі її влас-
через k, то BC = 3k , AC = 4k . Тоді за теоремою Пі- тивості, які зберігаються при па-
фагора AB = 5k . ралельному проектуванні (пара-
Центр O вписаного кола є точкою перетину бісек- лельність прямих і відношення
трис CE і AD трикутника ABC. За властивістю бі- відрізків однієї прямої чи пара-
сектриси трикутника маємо: лельних прямих).
Центр вписаного кола розташо-
BE BC 3 ваний у точці перетину бісек-
= = .
AE AC 4 трис, а бісектриса трикутника
ділить протилежну сторону на
При паралельному проектуванні зберігається від- частини, пропорційні прилеглим
ношення відрізків однієї прямої. Тому якщо сторонам. Тому для побудови бі-
E1 і D1 — проекції точок E і D відповідно, то сектрис достатньо знайти відно-
шення відповідних сторін даного
B1 E1 BE 3 C1 D1 CD 4 прямокутного трикутника.
= = і = = .
A1 E1 AE 4 B1 D1 BD 5 Одержуємо план побудови: крім
даного відношення катетів, зна-
Отже, будуємо точки E1 і D1 , які відповідно ділять йти відношення катета і гіпоте-
дані відрізки A1B1 і B1C1 у вказаних відношеннях нузи та побудувати бісектриси,
(рис. 7.30, в). Сполучивши точки C1 і E1 та A1 ураховуючи, що відношення від-
і D1 відрізками, дістаємо зображення C1E1 і A1D1 різків однієї прямої при пара-
бісектрис трикутника ABC і точку O1 їх перети- лельному проектуванні зберіга-
ну — шукане зображення центра кола, вписаного ється.
в трикутник ABC.
A
E1
A1 B1
E
O1
O D1
б C D B в C1
Puc. 7.30
Puc. 7.31
80 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Нехай в даному колі (рис. 7.31, б) діаметри AB На етапі аналізу умови задачі роз-
і CD перпендикулярні (перетинаються в цен- глядаємо фігуру-оригінал і пробу-
трі O, який є серединою кожного з них). ємо виділити такі її властивості,
Проведемо дві хорди KM і ET перпендикулярно які зберігаються при паралельному
до діаметра AB (тоді ET KM CD ). Ураховуючи, проектуванні (паралельність пря-
що діаметр, перпендикулярний до хорди, ділить мих і відношення відрізків однієї
її навпіл, дістаємо точки L і N, що є серединами чи паралельних прямих). На цьому
хорд ET і KM відповідно. Оскільки при проек- і ґрунтується план розв’язування
туванні зберігається паралельність прямих і про- (іноді для його складання доводить-
екцією середини відрізка є середина проекції від- ся виконувати на оригіналі якісь до-
різка, будуємо шукані зображення таким чином. даткові побудови).
1. На зображенні кола проводимо дві довільні Оскільки на рис. 7.31, а немає на-
паралельні хорди E1T1 і K1M1 (рис. 7.31, в). віть зображення центра кола, то для
2. Через середини L1 і N1 цих хорд проводи- його отримання достатньо побудува-
мо хорду A1B1 — шукане зображення діаме- ти зображення довільного діаметра
тра AB кола. (серединою якого і буде зображення
3. Через середину O1 хорди A1B1 паралельно центра).
хорді K1M1 проводимо хорду C1D1 , яка і є зо- Розглядаючи коло-оригінал на
браженням діаметра CD, перпендикулярного рис. 7.31, б, згадуємо такі власти-
до діаметра AB. вості діаметра, які можна викори
стати під час проектування. Зокре-
A ма, діаметр, перпендикулярний до
хорди, ділить її (а отже, і паралель-
A1 ну їй хорду) навпіл.
D1
O1 M1 Складаємо план побудови: на зобра
O
C D T1 женні кола провести довільні па-
N1 ралельні хорди; через їх середини
N L1
K M C1 провести зображення діаметра; че-
B1
E L T K1 E1 рез середину одержаного відрізка
провести хорду, паралельну першим
б B в двом хордам.
Puc. 7.31
°
7.3. Якою фігурою може бути паралельна проекція:
1) прямокутника; 2) паралелограма; 3) трапеції?
°
7.4. Чи може паралельною проекцією прямокутника бути:
1) квадрат; 2) паралелограм; 3) ромб; 4) трапеція?
°
7.5. Чи є правильним, що проекцією ромба, якщо він не проектується
у відрізок, завжди буде ромб? Коли це твердження виконується?
°
7.6. Чи є правильним, що в результаті паралельного проектування
трикутника завжди:
1) медіани проектуються в медіани;
2) висоти проектуються у висоти;
3) бісектриси проектуються в бісектриси?
°
7.7. Дано паралельну проекцію трикутника. Як побудувати проекції
медіан цього трикутника?
°
7.8. Дано паралельну проекцію трикутника. Як побудувати проекції
середніх ліній цього трикутника?
7.9. Чи може проекцією трапеції з основами 4 см і 8 см бути трапеція
з основами 2 см і 6 см? Відповідь поясніть.
7.10. Чи може паралельною проекцією двох непаралельних прямих
бути пара паралельних прямих? Якщо може, то наведіть при-
клад таких прямих.
7.11. Які з властивостей ромба є правильними і для зображення цього
ромба? Які можуть не зберегтися?
7.12. Які властивості прямокутника є правильними і для його проекції?
7.13. Побудуйте довільний паралелограм A1B1C1D1 і, прийнявши його
за паралельну проекцію квадрата ABCD, побудуйте проекцію:
1) центра кола, описаного навколо квадрата ABCD;
2) перпендикуляра OM, проведеного з центра O квадрата ABCD
на сторону AD.
7.14. Побудуйте довільний трикутник A1B1C1 і, прийнявши його за
паралельну проекцію трикутника ABC зі сторонами AB = 2 см,
BC = 6 см, AC = 5 см, побудуйте зображення бісектриси трикут-
ника, проведеної з вершини B.
82 Розділ 2. Паралельність прямих і площин у просторі
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
D1 L C1 D1 L C1
F
B1
A1 B1 A1 E
X
L1
K D C K D C
M A M
A B H X1 B
й тіні, з’явився об’єм. Взагалі картини стали Наступним кроком практичного застосування
нагадувати сучасні фотографії. Як приклади перспективи стало відкриття фотографії, яка
можна згадати картини Яна ван Ейка та Яна поєднала можливості отримання та фіксації
Вермера (рис. 8.14, 8.15). Одним із секре- зображення предметів у зменшеному розмі-
тів художників того часу стало використання рі, але в точних пропорціях і кольорах. Так
оптичних пристроїв, зокрема камери-обскури з’явився спосіб одержання зображень, який
(рис. 8.16). Підтвердженням цього є значне не потребував довгої та стомлюючої праці
збільшення шульг на картинах внаслідок дзер- художників (рис. 8.18).
кального зображення (рис. 8.17).
Puc. 8.14. Ян ван Ейк Puc. 8.15. Ян Вермер Puc. 8.17. Йоганн Петрус
«Портрет подружжя «Молочниця» ван Хорсток «Обман»
Арнолфіні»
Розділ
Розділ 3 3
Перпендикулярність прямих і площин у просторі
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ ПРЯМИХ
І ПЛОЩИН У ПРОСТОРІ
У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ВИ:
ознайомитеся з основними поняттями та властивостями
перпендикулярності прямих і площин у просторі, кутами
в просторі;
навчитеся застосовувати ці поняття і властивості
для розв’язування геометричних задач на доведення,
на обчислення відстаней і кутів у просторі;
зможете ознайомитися з узагальненням понять відстані
в геометрії та геометричного місця точок, відомих вам
із курсу планіметрії
94
Перпендикулярні прямі (a ⊥ b )
b a b'
b O
90° 90°
A
a a'
(a; b ) = 90°
(a; b ) = 90°
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Як зазначалося в розділі 2, дві прямі Як і на площині, дві прямі в просторі,
в просторі можуть лежати в одній площині що перетинаються, називаються перпен-
(коли вони перетинаються або паралельні) дикулярними, якщо вони перетинаються
або не лежати в одній площині (тоді вони ми- під прямим кутом. Вважають, що кут
мобіжні). Дамо означення кута між прями- між двома паралельними прямими (чи
ми в просторі для кожного з цих випадків. прямими, що збігаються) дорівнює нулю.
Дві прямі, які перетинаються, утворю- Також вважатимемо, що два відрізки
ють суміжні і вертикальні кути. Вертикаль- перпендикулярні, якщо вони лежать на
ні кути дорівнюють один одному, а суміж- перпендикулярних прямих.
ні кути доповнюють один одного до 180°. Якщо позначити кут між прямими,
які лежать в одній площині, через ϕ , то
Означення. Кутом між двома прямими, з наведеного означення випливає, що
що перетинаються, називається най- 0° ϕ 90° .
менший із кутів, утворених променя- Наприклад, у кубі ABCDA1B1C1D1
ми цих прямих, із вершиною в точці (рис. 9.1) ребра, що перетинаються, пер-
їх перетину. пендикулярні, діагональ A1B грані куба
утворює з її ребрами кути по 45°.
§ 9. Кут між прямими в просторі. Перпендикулярні прямі 95
Використовуючи властивості паралельного проектування, D1 C1
доведемо таку теорему.
A1
Теорема 9.1. Кут між прямими, що перетинаються, до- B1
рівнює куту між прямими, які паралельні даним прямим
і перетинаються. D
C
Доведення. Випадок, коли прямі лежать в одній площи-
ні, розглядався в планіметрії. Нехай прямі a і b перетинають-
ся в точці O і лежать у площині α , а відповідно паралельні A B
їм прямі a1 і b1 ( a1 a і b1 b ) перетинаються в точці O1 і ле-
жать у площині β (рис. 9.2). За ознакою паралельності пло- Puc. 9.1
щини α і β паралельні.
Розглянемо паралельне проектування в напрямі прямої OO1
на площину β . Оскільки площина, яка проходить через пря- b a
мі a і OO1 , перетинає площину β по прямій a1 , а площина, O
що проходить через прямі b і OO1 , — по прямій b1 (поясніть a
чому), то проекціями прямих a і b на площину β є прямі a1
і b1 відповідно. Але за властивостями паралельного проекту- b1
O1
вання, якщо плоска фігура F (наприклад, менший із кутів,
a1
утворених променями прямих a і b, з вершиною в точці O) b
лежить у площині α , паралельній площині проекцій β , то її
проекція на площину β дорівнює фігурі F.
Отже, кут між прямими a і b дорівнює куту між прями- Puc. 9.2
ми a1 і b1 .
Розв’язання Коментар
Ні, це твердження неправильне, На запитання «Чи є правильним тверджен
якщо всі три прямі не лежать в одній ня?» відповідь може бути ствердною («Так»),
площині. тоді потрібно довести це твердження для
Наприклад, у кубі ABCDA1B1C1D1 (див. всіх можливих випадків. Якщо відповідь
рис. 9.5) прямі AA1 і BC перпендику- «Ні», то достатньо навести хоча б один
лярні до прямої AB, але не паралельні приклад, коли це твердження не викону
(вони мимобіжні, оскільки не лежать ється (так званий контрприклад для даного
в одній площині). твердження). Цей приклад можна сконструю-
вати самому або знайти його серед елементів
відомих фігур.
D1 C1
Задача 2 У кубі ABCDA1B1C1D1 (рис. 9.5) знайдіть кут
між прямими A1C1 і B1C .
A1 B1
D C
Puc. 9.5 A B
Розв’язання Коментар
Розглянемо площину, яка проходить Прямі A1C1 і B1C — мимобіжні. Щоб знай
через паралельні ребра куба A1B1 і DC — ти кут між ними, можна провести через до-
вона перетинає паралельні грані куба вільну точку простору паралельні їм прямі
AA1D1D і BB1C1C по паралельних пря- або (що роблять частіше) через точку однієї
мих A1D і B1C . Отже, A1D B1C , але прямої — пряму, паралельну другій прямій.
тоді кут між мимобіжними прями- Відповідну паралельну пряму можна буду-
ми A1C1 і B1C дорівнює куту між пря- вати в просторі, що не завжди просто. Та-
мими A1C1 і A1D . Сполучаючи точки D кож цю пряму можна одержати як елемент
і C1 відрізком, отримуємо рівносторон- даного многогранника. Для цього достатньо
ній трикутник A1C1D (його сторони до- згадати, що довільна площина перетинає па-
рівнюють одна одній як діагоналі рівних ралельні грані куба по паралельних прямих.
квадратів). Звідси C1 A1D = 60° .
Отже, ( A1C1; B1C ) = 60° .
Відповідь: 60°.
§ 9. Кут між прямими в просторі. Перпендикулярні прямі 97
§ 10.
§ 10 ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ ПРЯМОЇ ТА ПЛОЩИНИ
Таблиця 10
x1 b
x c
a a
a b a
a
b
Якщо a b і a ⊥ α ,
Якщо α β і a ⊥ α ,
то b ⊥ α .
то a ⊥ β .
Якщо a ⊥ α і b ⊥ α ,
Якщо α ⊥ a і β ⊥ a ,
то a b .
то α β .
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Перпендикулярність прямої та площини. а a
У попередньому параграфі ми розглянули перпендикуляр-
ність прямих у просторі.
a x
Означення. Пряма називається перпендикулярною до площи-
ни, якщо вона перпендикулярна до будь-якої прямої, що
лежить у цій площині. б a
Відрізок називатимемо перпендикулярним до площини,
якщо він лежить на прямій, перпендикулярній до цієї площини. x
Позначають перпендикулярність прямої a і площини α a
так: a ⊥ α або α ⊥ a . Отже, за означенням, якщо a ⊥ α і до-
вільна пряма x лежить у площині α , то a ⊥ x (рис. 10.1, а, б). Puc. 10.1
100 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
O b B
x X
c
x'
a C
Puc. 10.3 D
III. З
робити висновок про пер- Таким чином, прямі a′ і x ′ перпендикулярні. Але
пендикулярність прямих тоді перпендикулярні й прямі a і x, а це означає, що
a′ і x ′ , a і x та прямої a пряма a перпендикулярна до площини α .
і площини α .
Puc. 10.7 Теорема 10.5 (ознака паралельності площин). Дві різні пло-
щини, перпендикулярні до однієї й тієї самої прямої, пара-
лельні.
Розв’язання Коментар
Нехай SABC — правильна піраміда Щоб довести перпендикулярність
(рис. 10.8). двох мимобіжних прямих SA і BC,
S можна довести перпендикулярність
однієї з них до площини, у якій ле-
жить друга пряма.
Нагадаємо, що піраміда називаєть-
ся правильною, якщо її основою
A C є правильний многокутник, а всі
M бічні ребра рівні.
B
Puc. 10.8
§ 10. Перпендикулярність прямої та площини 103
Розв’язання
Задача 2 Доведіть, що через дану точку прямої можна провести одну і тільки
одну перпендикулярну до неї площину.
Розв’язання Коментар
Нехай a — дана пряма і A — точка на ній (рис. 10.9). Щоб одержати площину,
Проведемо через пряму дві площини, а в них — через перпендикулярну до даної
точку A прямі b і c, перпендикулярні до прямої a. Пло- прямої, можна використати
щина α , яка проходить через ці прямі, перпендикуляр- ознаку перпендикулярності
на до прямої a за ознакою перпендикулярності прямої прямої та площини і побуду-
і площини (теорема 10.1). вати дві прямі, що перпен-
Доведемо, що ця площина єдина. Припустимо, що крім дикулярні до даної прямої
площини a існує інша площина a,, яка проходить через і перетинаються. Але буду-
точку A і перпендикулярна до прямої a (рис. 10.10). вати перпендикулярні прямі
зручно в площині. Тому до-
a цільно побудувати спочатку
дві різні площини, які про-
a g ходять через дану пряму,
а потім у кожній із них про-
A B b'
A вести пряму, перпендикуляр-
ну до даної прямої.
c b
a a′ b
Задача 3 Доведіть, що через дану точку площини можна провести одну і тіль-
ки одну перпендикулярну до неї пряму.
Розв’язання Коментар
Нехай α — дана площина і A — точка на ній Для побудови шуканої прямої
(рис. 10.11). можна використати результат по-
Проведемо в площині α через точку A дві прямі b передньої задачі і отримати цю
і c. Проведемо через точку A перпендикулярні до пряму як перетин двох площин,
них площини ( γ ⊥ b і β ⊥ c ). Вони перетнуться по кожна з яких буде перпендику-
деякій прямій a, перпендикулярній до прямих b лярною до якоїсь прямої даної
і c. Отже, пряма a перпендикулярна до площини α площини. Тому зручно спочат-
за ознакою перпендикулярності прямої і площини. ку провести в даній площині дві
Доведемо, що ця пряма єдина. Припустимо, що, прямі, які перетинаються в даній
крім прямої a, існує інша пряма a′ , яка проходить точці, а потім виконати вказані
через точку A і перпендикулярна до площини α побудови.
(рис. 10.12). Для того щоб обґрунтувати пер-
a' пендикулярність прямої a перети-
a a ну побудованих площин до прове-
дених прямих b і c, потрібно ви-
g b ϕ користати означення прямої, пер-
пендикулярної до площини ( b ⊥ γ ,
отже, b ⊥ a і c ⊥ β , таким чином,
c ⊥ a ).
A Єдиність побудованої прямої до-
A a водимо методом від супротивного.
a c b Після припущення про існування
b
ще однієї прямої, яка проходить
Puc. 10.11 Puc. 10.12 через дану точку перпендикуляр-
но до даної площини, розглядаємо
Проведемо через прямі a і a′ площину ϕ . Вона пе- ще одну площину, у якій отрима-
ретне площину α по деякій прямій b, перпендику- ємо суперечність із відомим фак-
лярній до прямих a і a′ , а це неможливо. том планіметрії.
Отже, пряма, яка проходить через дану точку пло-
щини і перпендикулярна до цієї площини, єдина.
Розв’язання Коментар
Оскільки дві прямі, перпендикулярні до За зображенням просторової конфігура-
площини α , паралельні, то AC BD , отже, ції (рис. 10.13) ми не можемо визначи-
ABDC — трапеція (рис. 10.13, а). За умовою ти, чи лежить чотирикутник ABDC в од-
AC ⊥ α , тоді AC ⊥ CD , тобто трапеція ABDC ній площині (отже, не знаємо, чи можна
прямокутна. Проведемо у трапеції ABDC із до його елементів застосовувати відомі
точки B перпендикуляр BK до сторони AC з планіметрії співвідношення).
(рис. 10.13, б).
§ 10. Перпендикулярність прямої та площини 105
A
B A
a
K B
D
C
C D
а б
Puc. 10.13
§ 11.
§ 11 ПЕРПЕНДИКУЛЯР І ПОХИЛА.
ТЕОРЕМА ПРО ТРИ ПЕРПЕНДИКУЛЯРИ
Таблиця 11
Перпендикуляр і похила
У просторі На площині
AO — перпендикуляр
A A
a
O
B
O B a
AO — відстань від точки A
до площини α ; AO — відстань від точки A до прямої a;
AO ⊥ α ; O ∈α ; AO ⊥ α ; O ∈α ;
OB — проекція похилої AB на площину α OB — проекція похилої AB на пряму a
A A
AB — похила
AO < AB (перпендикуляр
a є коротшим від похилої)
AB = AC ⇔ BO = OC
O
B C AB > AC ⇔ BO > OC B O C
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
A Поняття перпендикуляра і похилої в просторі вводять аналогіч-
но до відповідних понять на площині (табл. 11).
a
Нехай дано площину α і точку A, яка не належить площині.
Проведемо пряму a, що проходить через цю точку перпендикулярно
до площини α . Точку перетину прямої a з площиною α позначимо
O через O (рис. 11.1). Відрізок AO називають перпендикуляром, про-
a
веденим із точки A до площини α , точку O — основою перпендику
Puc. 11.1 ляра.
§ 11. Перпендикуляр і похила. Теорема про три перпендикуляри 109
Розв’язання Коментар
Нехай у трикутнику ABC через центр O описа- У даній конфігурації фактично
ного кола проведено пряму a, перпендикулярну з точки M, вибраної на даній пря-
до площини ABC (рис. 11.5). мій, проведено до площини три-
Розглянемо довільну точку M ∈a . Сполучаємо кутника перпендикуляр та похилі
точку M із точками A, B, C відрізками. Похилі (рис. 11.5). Тому доцільно вико-
MA, MB і MC мають рівні проекції ристати відповідні властивості, які
( AO = BO = CO як радіуси описаного кола), отже, пов’язують довжини похилих, про-
ці похилі дорівнюють одна одній: MA = MB = MC , ведених з однієї точки до однієї
тобто точка M рівновіддалена від вершин трикут- площини, та їх проекцій.
ника.
a M
A B
O
C
Puc. 11.5
§ 11. Перпендикуляр і похила. Теорема про три перпендикуляри 111
Розв’язання Коментар
Нехай дано ромб ABCD і точку S, розташовану поза Оскільки відстань від точ-
площиною ромба. Проведемо з точки S перпендику- ки до площини вимірюють за
ляр SO до площини ABCD та перпендикуляри SK, перпендикуляром, то ми ма-
SM, SN, SL на сторони ромба (рис. 11.6). Тоді за умо- ємо фактично перпендикуляр
вою SO = 8 м і SK = SM = SN = SL = 10 м. і похилі до площини і можемо
S використати відповідні власти-
вості, які пов’язують довжини
похилих, проведених із однієї
точки до однієї площини, та їх
проекцій.
B L Щоб обґрунтувати, що одержа-
N C ні проекції похилих є саме ра-
діусами вписаного в ромб кола,
O зручно використати теорему
A K про три перпендикуляри.
M D Для обґрунтування того, що
трикутник SOK є прямокут-
Puc. 11.6 ним, достатньо використати
Беручи до уваги, що рівні похилі, проведені з однієї означення прямої (SO), пер-
точки до однієї площини, мають рівні проекції, отри- пендикулярної до площини
муємо: OK = OM = ON = OL . Оскільки SK ⊥ DC , то (ABCD), — тоді пряма SO пер-
OK ⊥ DC за теоремою про три перпендикуляри. Ана- пендикулярна до будь-якої пря-
логічно OM ⊥ AD , ON ⊥ AB , OL ⊥ BC . Тоді точка O мої площини ABCD, зокрема до
рівновіддалена від усіх сторін ромба і є центром кола, прямої OK.
вписаного в ромб*, а OK — радіус цього кола. Із пря-
мокутного трикутника SOK ( SO ⊥ пл. ABCD , отже,
SO ⊥ OK ): OK = SK 2 − SO 2 = 102 − 82 = 6 ( м ).
Відповідь: 6 м.
Розв’язання Коментар
Точка O є точкою перетину діагоналей ромба, відрізки OL та OM лежать на одній прямій, LM —
*
D C
A B
Puc. 11.7
§ 12.
§ 12 КУТ МІЖ ПРЯМОЮ ТА ПЛОЩИНОЮ
Таблиця 12
B a
a O
a
BO — проекція AB
на площину α
AO ⊥ α aα
⇔ (a; α ) = 0° a⊥α ⇔ (a; α ) = 90°
ABO — кут між пря- a лежить в α
мою AB і площиною α
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
У стародавні часи для визначення курсу корабля
моряки орієнтувалися по зірках. Для цього вимірюва-
ли кут, що утворював із площиною горизонту промінь,
який ішов від даної точки до відомої зірки.
Сьогодні в практичній діяльності людині часто до-
водиться визначати кут нахилу прямих і площин до
даної площини (див. рисунки).
Дамо означення кута між прямою і площиною,
а в наступному параграфі — кута між площинами.
Означення. Кутом між похилою і площиною назива-
*
Розв’язання Коментар
Нехай дано точку A, з якої до площини α Оскільки відстанню від точки до пло
проведено дві похилі AB і AC (рис. 12.3). щини є довжина перпендикуляра, про
Проведемо з точки A перпендикуляр AO до веденого з цієї точки до площини, то
площини α . За умовою AO = a . Оскільки на рисунку до задачі слід зобразити
проекціями похилих AB і AC є відповідно крім похилих перпендикуляр, проведе-
відрізки OB і OC, то кут ABO — кут між ний із даної точки до даної площини
похилою AB і площиною α , а ACO — кут (рис. 12.3). Перш ніж проводити обчис-
між похилою AC і площиною α . За умовою лення, в розв’язанні необхідно обґрун
ABO = 45° і ACO = 30° . Оскільки AO ⊥ α , тувати, що дану відстань (від точки
то AO ⊥ OB і AO ⊥ OC . до площини) і дані кути (між похили-
Із прямокутного трикутника AOB: ми і площиною) позначено правильно.
AO У процесі обчислення слід указувати,
AB = =a 2 . з якого трикутника визначаємо еле
sin 45°
менти, і, якщо він прямокутний, пояс
нювати чому.
§ 12. Кут між прямою та площиною 117
a
45° B
O
30°
a C
Puc. 12.3
Розв’язання Коментар
Нехай ABCD — даний правильний тетра- Нагадаємо, що в правильному тетраедрі
едр. Проведемо перпендикуляр DO до пло- всі грані є правильними трикутниками,
щини ABC (рис. 12.4). Тоді AO — проекція тому всі його ребра дорівнюють одне
ребра AD на площину ABC, отже, DAO — одному. Оскільки кутом між похилою
кут між ребром AD і площиною ABC. Оскіль- і площиною називається кут між цією
ки в правильному тетраедрі всі ребра дорів- похилою та її проекцією на площину, то
нюють одне одному (нехай DA = DB = DC = AB
для = BC = AC
побудови = x між ребром AD і пло-
кута
DA = DB = DC = AB = BC = AC = x ), то похилі DA, DB, щиною ABC (рис. 12.4) достатньо побуду-
DC є рівними, а значить, рівні й їхні про- вати проекцію AD на площину ABC. Для
екції: AO = BO = CO . цього потрібно провести перпендикуляр
із точки D до площини ABC.
A O
Puc. 12.4 C
*
Нагадаємо, що задачу на знаходження кута вважають розв’язаною, якщо знайдено градусну
міру кута або будь-яку його тригонометричну функцію.
118 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
§ 13.
§ 13 ДВОГРАННИЙ КУТ. КУТ МІЖ ПЛОЩИНАМИ
Таблиця 13
1. Двогранний кут
Грань
a
Двогранний кут — фігура, утворена двома півплощинами
Грань α і β зі спільною прямою c, що їх обмежує.
b Півплощини α і β — грані двогранного кута,
c
а пряма c — ребро двогранного кута.
Ребро
Якщо внаслідок перетину площин усі утворені двогранні кути дорівнюють один одному (усі
*
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Двогранний кут
Півплощину в просторі можна вважати просторовим анало
гом променя. Тоді аналогом кута між променями на площині
буде кут між півплощинами.
Означення. Двогранним кутом називається фігура, утворена
двома півплощинами зі спільною прямою, що їх обмежує
(рис. 13.1).
Розв’язання Коментар
Нехай SABC — правильний тетраедр Нагадаємо, що у правильному тетра
(рис. 13.9). едрі всі грані є правильними трикут
S никами, тому всі його ребра рівні між
собою. Для побудови лінійного кута дво
гранного кута при ребрі BC зручно вико
ристати практичний спосіб 1 і отримати
A C у гранях двогранного кута два перпен
дикуляри до ребра, проведені з однієї
M точки M (рис. 13.9).
B Слід мати на увазі, що, проводячи пер
Puc. 13.9 пендикуляри з точок S і A до прямої BC,
Візьмемо точку M — середину ребра BC потрібно буде доводити, що їхні основи
і сполучимо її відрізками з точками S і A. попадають в одну точку. Щоб уникнути
У правильному тетраедрі всі ребра дорівню цього, зручно взяти середину відріз
ють одне одному (нехай SA = SB = SC = ACка= BC BC,= сполучити
AB = x відрізками цю точку
A = SB = SC = AC = BC = AB = x ). Отже, трикутники SBC з точками S і A, а потім довести, що
і ABC — правильні, а їх медіани SM та AM дійсно отримано перпендикуляри до BC.
є відповідно і їх висотами, тобто SM ⊥ BC та Необхідно також урахувати, що в запро
AM ⊥ BC . Тоді SMA — лінійний кут дво понованій задачі на обчислення не дано
гранного кута при ребрі BC (нехай довжини жодного відрізка. Тому для її
x 3
розв’язання зручно ввести невідомий
SMA = ϕ ). Оскільки SM = AM = (як відрізок (і, крім того, позначити шука
2
висоти правильних трикутників), то за тео ний кут через ϕ ).
ремою косинусів із трикутника SMA:
SA 2 = AM 2 + SM 2 − 2 AM ⋅ SM ⋅ cosϕ ,
3x 2 3x 2 3x 2
тобто x 2 = + − ⋅ cosϕ .
4 4 2
1
Звідси cosϕ = .
3
1
Відповідь: cosϕ = .
3
126 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Проведемо перпендикуляр CO з точки C Для того щоб знайти відстань від точки C
до площини α , тоді CO — відстань від точ до площини α (рис. 13.10), необхідно
ки C до площини α (рис. 13.10). провести перпендикуляр до площини α
C (CO ⊥ α ) . Тому побудову кута між пло
щиною трикутника і площиною α зруч
но виконати способом 2 побудови ліній
ного кута. У цей спосіб ми завжди отри
муємо лінійний кут двогранного кута як
a гострий кут прямокутного трикутника.
A Отже, величина одержаного гострого лі
O
M нійного кута завжди дорівнює величині
кута між площинами, у яких лежать гра
B ні розглядуваного двогранного кута.
Puc. 13.10
У площині α проведемо OM ⊥ AB і сполу
чимо відрізком точки C і M.
Тоді CM ⊥ AB за теоремою про три перпен
дикуляри, тобто CMO — лінійний кут
двогранного кута при ребрі AB, отже,
CMO = 60° .
У рівнобедреному прямокутному трикутни
ку висота CM є одночасно і медіаною, тому
1 c
AM = AB = . Тоді з прямокутного три
2 2
c
кутника ACM: CM = .
2
Із прямокутного трикутника CMO
( CO ⊥ OM , оскільки CO ⊥ α ):
c 3
CO = CM ⋅ sin60° = .
4
c 3
Відповідь: .
4
Задача 3 (Теорема про три синуси). Якщо величина двогранного кута дорів-
нює γ , а пряма, яка лежить в одній із граней двогранного кута,
перетинається з його ребром під кутом α і утворює з площиною
другої грані кут β , то sin β = sin α ⋅ sin γ . Доведіть.
§ 13. Двогранний кут. Кут між площинами 127
Розв’язання Коментар
Нехай задано двогранний кут з ребром BC Якщо на рисунку AB — задана пря
і гранями ϕ і π (рис. 13.11). ма, то кут між цією прямою і пло
щиною ϕ — це кут між прямою та
A її проекцією на площину. Щоб отри
мати цю проекцію, проведемо пер
p пендикуляр AH ⊥ ϕ (тоді потрібний
кут — це ∠ ABH ).
H Далі для побудови лінійного кута за
g j даного двогранного кута доцільно
a b
C використати другий практичний спо
B сіб побудови лінійного кута (провес
Puc. 13.11 ти HC ⊥ BC , з’єднати точки A і C
У грані p також задано пряму AB, яка утворює і використати теорему про три пер
з ребром BC кут α , тобто ∠ ABC = α . пендикуляри).
Проведемо перпендикуляр AH ⊥ ϕ . Тоді BH — Оскільки умовою задачі не задано
проекція AB на площину ϕ і ∠ ABH — кут на жодного відрізка, то введемо невідо
хилу прямої AB до площини ϕ , тобто ∠ ABH = β . мий відрізок, наприклад, AB = c , що
З точки H проведемо перпендикуляр до ребра дозволить перетворити цю задачу на
двогранного кута: HC ⊥ BC . За теоремою про доведення в задачу на обчислення.
три перпендикуляри AC ⊥ BC . Отже, ∠ ACH — Введення невідомого передбачає
лінійний кут двогранного кута і ∠ ACH = γ . складання рівняння, для чого мож
Нехай AB = c (де c > 0 ). на один і той самий відрізок (напри
Із прямокутного трикутника ABH: клад, AH) двома способами виразити
AH = AB ⋅ sinβ = c ⋅ sinβ . (1) через невідомий відрізок (спочатку
Із прямокутного трикутника ABC: з трикутника ABH, а потім з «лан
AC = AB ⋅ sin α = c ⋅ sinα . цюжка» трикутників ABC і ACH).
Із прямокутного трикутника ACH:
AH = AC ⋅ sinγ = c ⋅ sinα ⋅ sinγ . (2)
Прирівнюючи значення AH за формулами (1)
і (2), одержуємо: c ⋅ sinβ = c ⋅ sinα ⋅ sinγ . Враховую
чи, що c ≠ 0 , маємо: sin β = sin α ⋅ sin γ .
Вправи 13.1. Який кут утворює ребро двогранного кута з будь-якою прямою,
яка лежить у площині його лінійного кута?
13.2. На рис. 13.12 зображено двогранний кут із ребром BC. Укажіть
лінійний кут цього двогранного кута, якщо AP ⊥ пл. ABC і в три
кутнику ABC C = 90° .
13.3. В основі піраміди OABCD (рис. 13.13) лежить квадрат ABCD.
Бічне ребро OB перпендикулярне до площини основи. Укажіть
лінійний кут двогранного кута з ребром CD.
O
P
B
C
A B
K M
A D
C
Puc. 13.12 Puc. 13.13
13.4. Півплощини, у яких лежать два рівнобедрених трикутники зі
спільною основою, утворюють двогранний кут. Чи є правильним
твердження, що медіани, проведені до спільної основи трикутни
ків, утворюють лінійний кут двогранного кута?
13.5. Трикутник MAB і квадрат ABCD розміщені таким чином, що від
різок MB є перпендикуляром до площини квадрата. Величину
якого кута можна вважати кутом між площинами AMD і ABC?
13.6. Дві площини перетинаються під кутом 30°. Точка A, яка лежить
в одній із цих площин, віддалена від другої площини на відстань a.
Знайдіть відстань від цієї точки до прямої перетину площин.
13.7. У кубі ABCDA1B1C1D1 знайдіть кут нахилу площини ADC1 до
площини ABC.
13.8. Катети прямокутного трикутника дорівнюють 7 м і 24 м. Знай
діть відстань від вершини прямого кута до площини, яка прохо
дить через гіпотенузу й утворює з площиною трикутника кут 30°.
13.9. Через сторону AB трикутника ABC проведено площину α під ку
том 60° до площини трикутника. Висота CD трикутника ABC до
рівнює a. Знайдіть відстань від вершини C трикутника до пло
щини α .
13.10. Через катет BC = a рівнобедреного прямокутного трикутника
ABC проведено площину α , яка утворює з площиною трикутни
ка кут 30°. Знайдіть відстань від вершини A до площини α .
13.11.* Доведіть, що площина, яка перетинає паралельні площини, пере
тинає їх під однаковими кутами.
13.12. Знайдіть кут між площинами, якщо точка, яка лежить на одній
із них, віддалена від прямої перетину площин удвічі далі, ніж
від другої площини.
§ 13. Двогранний кут. Кут між площинами 129
13.13. Рівнобедрені трикутники ABC і ABD зі спільною основою AB ле
жать у різних площинах, кут між якими дорівнює α . Знайдіть
cosα , якщо:
1) AB = 24 см, AC = 13 см, AD = 37 см, CD = 35 см;
2) AB = 32 м, AC = 65 м, AD = 20 м, CD = 63 м.
13.14. Два рівнобедрені трикутники мають спільну основу, а їх пло
щини утворюють кут 60°. Спільна основа дорівнює 16 м, бічна
сторона одного трикутника — 17 м, а бічні сторони другого пер
пендикулярні. Знайдіть відстань між вершинами трикутників,
протилежними до спільної основи.
13.15.* У квадраті ABCD через вершину D паралельно діагоналі AC про
ведено площину α , яка утворює з діагоналлю BD кут 60°. Знай
діть кут між площиною квадрата і площиною α .
13.16.* З точок A і B, які лежать на різних гранях двогранного кута,
проведено перпендикуляри AA1 і BB1 до ребра кута. Знайдіть:
1) довжину відрізка AB, якщо AA1 = a , BB1 = b , A1B1 = c і дво
гранний кут дорівнює α ;
2) двогранний кут α , якщо AA1 = 3 , BB1 = 4 , AB = 7 .
13.17.* Ребро куба дорівнює a. Знайдіть площу перерізу куба площиною,
що проходить через сторону основи, якщо кут між цією площи
ною і площиною основи дорівнює:
1) 30°; 2) 60°.
13.18. Через центр O правильного трикутника ABC проведено до його пло
щини перпендикуляр MO, AB = a 3 . Кут між прямою MA і пло
щиною трикутника дорівнює 45°. Знайдіть кут між площинами:
1) AMO і BMO; 2) BMC і ABC.
13.19.* Усі ребра правильної трикутної призми дорівнюють одне одно
му. Знайдіть кут між площиною основи призми і площиною, яка
проходить через протилежні вершини бічної грані і середину ре
бра, протилежного до цієї грані.
13.20.* Доведіть, що коли всі двогранні кути при основі піраміди дорів
нюють один одному, то основою піраміди є многокутник, у який
можна вписати коло, і вершина піраміди проектується в центр
цього кола.
§ 14.
§ 14 ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ ПЛОЩИН
Таблиця 14
Перпендикулярність двох площин
Означення
Зміст
a перетинає b по прямій c, γ ⊥ c ,
α ⊥ β ⇔ ∠g( αперетинає
;β ) = 90° a по прямій a, α ⊥ β ⇔ ∠( α;β ) = 90°
a g перетинає b по прямій b, a ⊥ b
g
b
b c
Ознака Властивість
b b
b a b a
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Поняття кута між площинами дозволяє означи
ти перпендикулярність площин.
Розв’язання Коментар
а б
Puc. 14.3
Розв’язання Коментар
За означенням лінійного кута двогранно Для доведення перпендикулярності двох
го кута його площина γ перпендикулярна площин можна використати ознаку пер
до ребра c двогранного кута (рис. 14.4). Але пендикулярності площин, а для цього
кожна грань ( α і β ) двогранного кута про достатньо з’ясувати, що одна з площин
ходить через пряму c, перпендикулярну до проходить через пряму, перпендикуляр
площини γ . Отже, за ознакою перпендику ну до другої площини.
лярності площин γ ⊥ α і γ ⊥ β .
c
a b
Puc. 14.4
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
b a
A
g O
Puc. 14.6
134 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
§ 15.
§ 15 ОРТОГОНАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
Таблиця 15
B A1
a
A1
a Sпроекції = Sфігури ⋅ cosϕ,
де ϕ — кут між площиною фігури
a ⊥ a
і площиною проекції
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Означення та найпростіші екцій, є деяка пряма a′ . Якщо пряма a
властивості ортогонального паралельна площині проекцій, то її про
проектування. екція a′ паралельна прямій a.
Проекцією паралельних прямих є па
Означення. Паралельне проектування ралельні прямі (якщо прямі не перпенди
в напрямі прямої, перпендикулярної
кулярні до площини проекцій та площина
до площини проектування, називаєть-
даних прямих не перпендикулярна до пло
ся ортогональним проектуванням.
щини проекцій).
Якщо пряма a, яка задає напрям про
Відношення довжин відрізків, які ле
ектування, перпендикулярна до площи
жать на одній прямій (або на паралель
ни α (див. рисунок у табл. 15), то про
них прямих), зберігається під час пара
ектуючі прямі (наприклад, AA1 a ) теж
лельного проектування.
будуть перпендикулярними до площи
Якщо плоска фігура F лежить у пло
ни α . Інакше кажучи, проекцією точки
щині, паралельній площині проекцій, то
буде основа перпендикуляра, проведено
її проекція F ′ на цю площину дорівнює
го з даної точки до площини (звичайно,
фігурі F.
якщо точка лежить на площині проекцій,
Ортогональною проекцією кола, яке
то вона збігається зі своєю проекцією).
не перпендикулярне до площини проекцій,
Якщо вказаним чином побудувати про
є еліпс (рис. 15.1).
екцію кожної точки фігури, то одержимо
проекцію самої фігури. Наприклад, якщо D
площина даного n-кутника і площина про D1
F
екцій не перпендикулярні, то проекцією a A B
n-кутника є n-кутник (див. приклади, на
ведені в табл. 15). C C
1
Оскільки ортогональне проектування F' D' D'1
є окремим випадком паралельного проек A' B'
тування, то воно має всі його властивості, a C' C'1
обґрунтовані в § 7. Нагадаємо їх.
Ортогональною проекцією прямої a, Puc. 15.1
яка не перпендикулярна до площини про
138 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Позначимо кут між площинами прямо Як уже було зазначено, для знахо
кутника і ромба через ϕ . дження кута достатньо знайти будь-яку
Оскільки Sпрямокутника = 6 ⋅ 8 = 48 (см2), його тригонометричну функцію, а для
1 цього використати співвідношення між
Sромба = ⋅ 6 ⋅ 8 = 24 (см2), площами фігури та її ортогональної про
( )
2
то за формулою площі ортогональної про екції Sпроекції = Sфігури ⋅ cosϕ .
екції Sпроекції = Sфігури ⋅ cosϕ одержуємо: Для того щоб знайти площу ромба, слід
пам’ятати, що вона дорівнює півдобутку
Sромба = Sпрямокутника ⋅ cosϕ , тобто
діагоналей.
24 = 48 ⋅ cosϕ .
1
Звідси cosϕ = , отже, ϕ = 60° .
2
140 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Нехай дано прямий кут ABC, розміщений Розглядаючи даний прямий кут ABC
так, що пряма BC паралельна площині проек та його проекцію A1B1C1 (рис. 15.4),
цій α , і A1B1C1 — ортогональну проекцію кута слід звернути увагу на те, що для до
ABC на площину α (рис. 15.4). ведення перпендикулярності прямих
Якщо BC α , то B1C1 BC . Тоді за озна B1C1 і A1B1 можна довести перпенди
ченням кута між мимобіжними прямими кулярність прямої B1C1 до площини
( B1C1; AB) = ( BC; AB) = ABC = 90° , тобто A1B1B . При цьому корисно врахува
B1C1 ⊥ AB . Оскільки проектування ортогональ ти властивість паралельного (а отже,
не, то BB1 ⊥ α , отже, BB1 ⊥ B1C1 . За ознакою і ортогонального) проектування: пря
перпендикулярності прямої і площини одержу ма, паралельна площині проекцій,
ємо B1C1 ⊥ пл. A1B1BA . проектується в паралельну їй пряму
Таким чином, B1C1 ⊥ A1B1 , тобто A1B1C1 = 90° , (якщо BC α , то BC B1C1 ).
що і потрібно було довести.
B C
A1
B1 C1
a
Puc. 15.4
°
15.7. Чи може ортогональною проекцією трикутника бути:
1) відрізок; 2) квадрат?
15.8.* Кожна з ортогональних проекцій фігури F на дві взаємно пер
пендикулярні площини — квадрат. Чи випливає з цього, що
фігура F — куб?
15.9. Чи може ортогональна проекція кута (відмінного від розгор
нутого):
1) бути меншою від цього кута;
2) дорівнювати куту;
3) бути більшою за цей кут?
15.10.* Чи може ортогональна проекція квадрата бути:
1) прямокутником; 2) паралелограмом; 3) трапецією?
°
15.11. Якою фігурою є ортогональна проекція прямокутного паралеле
піпеда на площину, паралельну його основі?
15.12. Діагоналі ромба дорівнюють 10 см і 4 см. Площина ромба утворює
з площиною проекцій кут 60°. Знайдіть площу проекції ромба.
15.13. Знайдіть площу проекції фігури F на площину α , яка утворює
кут 30° із площиною даної фігури, якщо фігурою F є:
1) квадрат, діагональ якого дорівнює 3 см;
2) правильний трикутник зі стороною a;
3) ромб, сторона якого дорівнює a, а кут — 45°.
15.14. Знайдіть кут між площиною трикутника і площиною проекцій,
якщо площа проекції цього трикутника:
1) у два рази менша від площі самого трикутника;
2) дорівнює площі трикутника?
15.15. Проекцією квадрата зі стороною a на деяку площину є ромб зі
стороною b і гострим кутом α . Знайдіть кут між площинами ква
драта і ромба.
15.16. Доведіть, що в результаті ортогонального проектування рівнове
ликі трикутники, які лежать в одній площині, мають рівновели
кі проекції.
15.17. Площа грані правильного тетраедра дорівнює S, а площа її про
екції на другу грань — Q. Знайдіть відношення Q : S .
15.18.* Доведіть, що проекцією правильного тетраедра на площину, па
ралельну двом його мимобіжним ребрам, є квадрат. Чи є пра
вильним обернене твердження?
15.19.* Якою може бути найбільша площа ортогональної проекції пра
вильного тетраедра з ребром a?
142 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
§ 16.
§ 16 ВІДСТАНІ МІЖ ФІГУРАМИ
Таблиця 16
F1 A1
F X1
B
A2
X2
A X F2
ρ ( A; F ) = AB ρ ( F1; F2 ) = A1 A2
K
A
M b
a M M
O
a
a
KM = ρ ( K; α ) B
KM = ρ ( K; α )
KM = ρ ( K; α )
Відстань (r) між паралельними Відстань (r) між паралельними
прямою і площиною площинами
a A B
b
a a
a α , A ∈a β α , B ∈β
ρ (a; α ) = ρ ( A; α ) ρ (β; α ) = ρ ( B; α )
ρ (a; α ) = ρ ( A; α )
Позначення відстані між точкою A і площиною a (та між іншими фігурами) у вигляді
*
b AB ⊥ a , AB ⊥ b
B ρ (a; b ) = AB
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
a O
a A a
O a O A B
Приклад 6. Відстань від центра кола Оскільки площина D1DB перетинає пло
до самого кола дорівнює радіусу. Усі точ щину ABCD по прямій DB, то основою шу
ки кола розташовані на одній відстані від каного перпендикуляра є точка O ∈ BD .
центра, отже, усі вони є найближчими до Тоді за теоремою Фалеса точка O —
нього. середина* відрізка BD. Отже, відстань від
точки M до площини ABCD дорівнює дов
Зазначимо, що в деяких задачах бу жині відрізка MO — середньої лінії три
ває важливим указати на зображенні 1 a
кутника D1DB : MO = DD1 = .
просторової фігури основу перпендикуля 2 2
ра, проведеного із заданої точки до пло
щини. Тоді доводиться використовувати Прийом 2. Для того щоб визначити
практичні прийоми визначення відста відстань від точки до площини, можна
ні від точки до площини, які наведено через дану точку провести площину, пер
в табл. 16. пендикулярну до даної площини, а потім
у побудованій площині провести перпен
Прийом 1. Якщо в якомусь місці в да дикуляр із даної точки на пряму перети
ній конфігурації вже маємо перпендику ну розглядуваних площин.
ляр до даної площини, то достатньо Дійсно, за теоремою 14.2 проведений
через дану точку провести пряму, пара відрізок буде перпендикулярним до даної
лельну цьому перпендикуляру, і визна площини, тобто він і є відстанню від даної
чити точку перетину цієї прямої з даною точки до цієї площини.
площиною. Наприклад, щоб розв’язати поперед
Дійсно, якщо одна з двох паралельних ню задачу — у кубі ABCDA1B1C1D1 з ре
прямих перпендикулярна до площини, то бром a (див. рис. 16.5) знайти відстань
і друга пряма перпендикулярна до цієї від середини діагоналі куба BD1 — точ
площини. ки M — до площини ABCD, достатньо по
Нехай у кубі ABCDA1B1C1D1 з ребром a мітити, що площина BD1D перпендику
(рис. 16.5) потрібно знайти відстань від се лярна до площини ABCD (оскільки вона
редини діагоналі куба BD1 — точки M — проходить через ребро D1D ⊥ пл. ABCD ).
до площини основи ABCD. Далі слід провести з точки M перпендику
ляр MO до прямої BD перетину розгляду
D1 C1 ваних площин (якщо пл. BD1D ⊥ пл. ABCD
і MO ⊥ BD , то MO ⊥ пл. ABCD ). Це і буде
B1
A1 відстань від точки M до площини ABCD.
M Оскільки MO D1D (як прямі, перпенди
кулярні до однієї площини), подальше
D C розв’язування — таке саме, що і наведе
O не вище.
A B
2 Відстань між фігурами
Puc. 16.5
Ми вже визначили відстань від точки
до фігури. Але часто потрібно розв’язати
Для цього достатньо згадати, що всі загальніше завдання — знайти відстань
бічні ребра куба перпендикулярні до пло між двома фігурами, наприклад визначити
щини основи, зокрема D1D ⊥ пл. ABCD , відстань між берегами річки (рис. 16.6),
і провести через точку M пряму MO D1D . щоб побудувати міст. Ясно, що для цього
*
Будуючи зображення, слід ураховувати, що діагоналі квадрата точкою перетину діляться навпіл
і в результаті проектування середина відрізка зображуватиметься серединою проекції відрізка,
тому на рисунку точка O фактично повинна бути точкою перетину діагоналей BD і AC.
§ 16. Відстані між фігурами 147
необхідно шукати найближчі точки фігур, тобто найкоротший F1
серед усіх відрізків, що сполучають точки цих фігур. X1
Точки A1 і A2 фігур F1 і F2 (рис. 16.6, 16.7) називаються A1
їх найближчими точками, якщо для будь-яких точок X1 ∈ F1
і X2 ∈ F2 виконується нерівність A1 A2 X1X2 .
A2 X2 F2
Відстанню між двома фігурами називається відстань між
найближчими точками цих фігур (якщо такі точки є).
Відстань від точки до фігури є окремим випадком відстані
між фігурами, коли одна з фігур — точка. Puc. 16.6
Відстань між фігурами іноді будемо позначати ρ ( F1; F2 ) , де
F1 і F2 — дані фігури.
F1 A1
Нагадаємо, що в планіметрії відстанню між двома паралель X1
ними прямими називається відстань від будь-якої точки однієї
прямої до іншої прямої (оскільки всі відстані від точок однієї A2
з паралельних прямих до другої прямої однакові), яка дорівнює X2
довжині спільного перпендикуляра до цих прямих. F2
Оскільки в просторі дві паралельні прямі лежать в одній
площині, то це означення відстані між двома паралельними пря Puc. 16.7
мими можна використовувати і для простору.
*
Нагадаємо, що знак «→» у наведених записах означає: «проекту
ється в» (див. § 7).
152 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
Розв’язання Коментар
Нехай дано відрізок AB, який не перети Ще до побудови рисунка до задачі слід
нає площину α , і точку M — його середи згадати, що відстань від точки до пло
ну (рис. 16.22). Проведемо з точок A, B, M щини вимірюють за перпендикуляром,
перпендикуляри до площини α (відповід проведеним із даної точки до площини,
но AA1 , BB1 , MM1 ). а також те, що прямі, перпендикулярні
Оскільки прямі, перпендикулярні до од до однієї площини, паралельні одна од
нієї площини, паралельні одна одній, то ній. Тоді, розглядаючи дані точки й осно
AA1 BB1 MM1 . Таким чином, одержуємо ви відповідних перпендикулярів, ми фак
ортогональну проекцію відрізка AB на пло тично одержимо паралельну (точніше,
щину α . Оскільки точка M — середина AB, ортогональну) проекцію даного відрізка
то точка M1 — середина A1B1 . Отже, на площину. А оскільки проекцією від
MM1 — середня лінія трапеції AA1B1B різка є відрізок (а проекцією його середи
( AA1 BB1 ) , тому ни — середина відрізка-проекції), то на
AA1 + BB1 6,3 + 2,7 відповідному рисунку (рис. 16.22) основи
MM1 = = = 4,5 ( м ). перпендикулярів будуть розміщені на од
2 2
Відповідь: 4,5 м. ній прямій.
A
M
B
M1 B1
a A1
Puc. 16.22
Розв’язання Коментар
Нехай SABC — правильна піраміда (рис. 16.23) Нагадаємо, що піраміда називаєть
і SO — її висота ( SO ⊥ пл. ABC ). Оскільки в пра ся правильною, якщо її основою є
вильній піраміді бічні ребра рівні: SA = SB = SC , правильний многокутник, а всі біч
то їх проекції на площину ABC теж дорівнюють ні ребра дорівнюють одне одному.
одна одній: OA = OB = OC . Тоді точка O є центром Центр правильного многокутника
описаного навколо основи кола, який збігається одночасно є і центром описаного
з центром правильного многокутника. навколо цього многокутника кола.
§ 16. Відстані між фігурами 153
Розв’язання Коментар
Нехай SABC — правильний тетраедр (рис. 16.24). Нагадаємо, що в правильному
S тетраедрі всі бічні грані — рів
ні правильні трикутники (і за
умовою всі ребра дорівнюють a).
K Щоб одержати відстань між
мимобіжними прямими SA та
A C BC, розглянемо площину SAM
M (де точка M — середина ребра
B BC). Вона буде перпендикуляр
ною до BC (і проходитиме че
Puc. 16.24
рез другу пряму SA). Тоді, щоб
Візьмемо середини M і K мимобіжних ребер BC і SA отримати спільний перпендику
відповідно і сполучимо відрізками точку M із точка ляр до двох даних прямих, до
ми S, A і K, а точку K — також із точками B і C. статньо в побудованій площині
Оскільки в правильному тетраедрі всі грані є рівними SAM із точки M провести пер
правильними трикутниками, то BK = KC і SM = AM пендикуляр до другої прямої.
(як медіани рівних трикутників). Ураховуючи, що Ураховуючи, що цей перпен
в рівнобедреному трикутнику SAM медіана MK дикуляр у рівнобедреному три
є і висотою, одержуємо, що MK ⊥ SA . Крім того, кутнику SAM (SM = AM ) буде
MK ⊥ BC (як медіана і висота рівнобедреного трикут і медіаною, можна скласти та
ника BKC). Отже, MK — спільний перпендикуляр до кий план додаткових побудов:
мимобіжних ребер SA і BC, відповідно, це і є відстань 1) сполучити середини двох
між ними. мимобіжних ребер даного пра
Якщо ребро правильного тетраедра дорівнює a (на вильного тетраедра відрізком;
a 3 2) використовуючи відповід
приклад, SA = a ), то SM = (як висота правиль
2 ні рівнобедрені трикутники
ного трикутника зі стороною a). в кожній із площин, які про
Із прямокутного трикутника SKM ходять через побудований відрі
a 2 2 a 2 зок і одне з ребер, довести, що
SK = : MK = SM − SK = . цей відрізок є спільним перпен
2 2
дикуляром до розглядуваних
a 2 мимобіжних ребер.
Відповідь: .
2
154 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
Коментар
Для того щоб знайти відстань між із деякої точки прямої до площини AB1D1 .
прямою і площиною, спочатку слід Для цього можна побудувати площину,
з’ясувати їх взаємне розміщення. За перпендикулярну до площини AB1D1 , що
ознакою паралельності прямої і пло перетне BD в деякій точці M, а потім із
щини отримуємо, що BD пл. AB1D1 . точки M провести перпендикуляр до пря
Оскільки відстань між паралельними мої перетину цих площин.
прямою і площиною можна вимірювати Для обчислення необхідних елементів
від будь-якої точки прямої до площини, зручно використати виносні рисунки фігур
то нам потрібно провести перпендикуляр у розглядуваних площинах.
Розв’язання
Оскільки в прямокутному паралелепіпеді
ABCDA1B1C1D1 (рис. 16.25) діагоналі основ BD і B1D1 D1 C1
паралельні (як прямі перетину паралельних площин пло K
щиною BB1D1D ), то пряма BD і площина AB1D1 пара A1 B1
лельні. Проведемо перпендикуляр AM ⊥ BD . Оскільки
AA1 ⊥ пл. ABCD , то AA1 ⊥ BD . Тоді BD ⊥ пл. MAA1 . Беру
чи до уваги, що B1D1 BD , одержуємо B1D1 ⊥ пл. MAA1 .
Площина MAA1 проходить через пряму AA1 , па T D
C
ралельну площині BB1D1D , отже, пряма MK їх пере
M
тину паралельна AA1 . Площина MAA1 перетинає та
кож паралельні площини основ по паралельних прямих: A B
A1K AM . Оскільки AA1 ⊥ пл. ABCD , то AA1 ⊥ AM ,
отже, AMKA1 — прямокутник. Puc. 16.25
Проведемо з точки M перпендикуляр MT до пря
мої AK перетину перпендикулярних площин MAA1
і AB1D1 . Тоді MT ⊥ пл. AB1D1 , отже, MT — відстань між
прямою BD і площиною AB1D1 . D C
Із прямокутного трикутника ABD (рис. 16.26), у якому
AB = 1 см, AD = 2 см, одержуємо: BD = AB2 + AD 2 = 5 .
1 1
Маємо: S ABD = AB ⋅ AD = BD ⋅ AM , M
2 2
1 1 2
тобто ⋅1 ⋅ 2 = ⋅ 5 ⋅ AM . Отже, AM = .
2 2 5 A B
Із прямокутного трикутника AMK (рис. 16.27),
у якому MK = AA1 = 3 , одержуємо: Puc. 16.26
7
AK = AM 2 + MK 2 = .
5
§ 16. Відстані між фігурами 155
1 1 A1 K
Маємо: S AKM = AM ⋅ MK == AK ⋅ MT ,
2 2
1 2 1 7 6
тобто ⋅ ⋅6 = ⋅ ⋅ MT . Отже, MT = .
2 5 2 5 7
6 T
Відповідь: см.
7
A M
Puc. 16.27
Запитання
1. Поясніть, яку точку фігури вважають найближчою до даної точки;
які точки двох фігур вважають найближчими.
2. Дайте означення відстані:
1) від точки до фігури;
2) між двома фігурами.
3. Дайте означення відстані:
1) від точки до прямої;
2) від точки до площини;
3) між паралельними прямими;
4) між паралельними прямою та площиною;
5) між паралельними площинами;
6) між мимобіжними прямими.
Обґрунтуйте, що в кожному з цих випадків як відстань дійсно ви
бирають відстань між найближчими точками фігур.
4. Поясніть, як практично можна визначити відстань від точки до
площини. Проілюструйте ці практичні способи на каркасній моделі
куба.
5. Дайте означення висоти:
1) піраміди;
2) призми.
Укажіть на моделі висоту прямокутного паралелепіпеда.
6. Поясніть, яка призма називається прямою. На моделі прямої при
зми вкажіть її висоту.
7. Дайте означення спільного перпендикуляра до двох мимобіжних
прямих. Проілюструйте його на моделі.
8.* Доведіть, що спільний перпендикуляр до двох мимобіжних прямих
існує, і до того ж єдиний.
9. Поясніть на прикладах різні способи знаходження відстані між ми
мобіжними прямими.
156 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
F2 F1
O
F1 O2
O1 A X1
A
B X2
a
X1
B X2
Puc. 16.28 Puc. 16.29 Puc. 16.30
§ 16. Відстані між фігурами 159
16.43. Точка M, яка лежить поза площиною даного прямого кута, від
далена від вершини кута на відстань a, а від його сторін — на
відстань b. Знайдіть відстань від точки M до площини кута.
16.44. З вершин A і B гострих кутів прямокутного трикутника ABC
проведено перпендикуляри AA1 і BB1 до площини трикутни
ка. Знайдіть відстань від вершини C до середини відрізка A1B1 ,
якщо A1C = 4 м, A1 A = 3 м, B1C = 6 м, B1B = 2 м і відрізок A1B1
не перетинає площину трикутника.
16.45. У кубі ABCDA1B1C1D1 з ребром, яке дорівнює a, знайдіть від
стань:
1) від точки A до площини BB1D1 ;
2) від прямої A1C1 до площини ABD;
3) між протилежними гранями куба;
4) між прямими B1C і AA1 ;
5) від точки A до площини A1BD ;
6) між прямими AC і B1D1 ;
7) між площинами A1BC1 і ACD1 .
16.46. В основі піраміди SABCD лежить квадрат ABCD зі стороною, яка
дорівнює 12. Грані SBA і SBC перпендикулярні до площини осно
ви. Висота піраміди дорівнює 5. Знайдіть відстань між прями
ми BC і SD.
16.47.* Відстань між мимобіжними діагоналями двох суміжних граней
куба дорівнює 2. Знайдіть ребро куба.
16.48. У кубі ABCDA1B1C1D1 з ребром, що дорівнює 1, точка M —
середина відрізка CD, а точка N — середина відрізка CC1 . Знай
діть відстань між прямими AN і BM.
16.49. В основі прямої призми ABCA1B1C1 лежить правильний трикут
ник ABC (така призма називається правильною). Знайдіть від
стань між прямими AB1 і BC, якщо всі ребра даної призми до
рівнюють a.
16.50.* На прямій l у просторі послідовно розташовані точки A, B і C
такі, що AB = 18 і BC = 14 . Знайдіть відстань між прямими l і m,
якщо відстані від точок A, B і C до прямої m дорівнюють 12, 15
і 20 відповідно.
§ 17.
§ 17 ГЕОМЕТРИЧНІ МІСЦЯ ТОЧОК У ПРОСТОРІ
Таблиця 17
Фігура F — ГМТ,
1. Якщо точка M ∈ F, то М має дану властивість.
які мають дануα ⊥ β ⇔ ∠(α;β ) = 90°
2. Якщо точка М має дану властивість, то M ∈ F.
властивість
На площині У просторі
1. ГМТ, розташованих на даній відстані R від точки O (рівновіддалених від даної точки)
M
M F
A K B
A K B
a
F
Фігура F — площина α , що проходить через
Фігура F — серединний перпенди
середину відрізка AB перпендикулярно
куляр до відрізка AB.
до нього.
3. ГМТ, рівновіддалених від двох 3. ГМТ, рівновіддалених від двох площин,
прямих, що перетинаються що перетинаються
F M
M
F
F
Фігура F складається з бісектрис
усіх кутів, утворених при перетині Фігура F складається з бісекторних півплощин (пів
даних прямих. площин, які ділять двогранні кути навпіл і прохо
дять через ребро двогранних кутів) усіх двогранних
кутів, утворених при перетині даних площин.
§ 17. Геометричні місця точок у просторі 161
Закінчення табл. 17
4. ГМТ, рівновіддалених від вершин трикутника
M
B
B
O
A A
O
F C
C
Фігура F — центр описаного Фігура F — пряма, яка перпендикулярна
навколо трикутника кола, F = O . до площини трикутника і проходить через
центр описаного навколо трикутника кола.
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Поняття геометричного місця ігури F і обґрунтування двох взаємно
ф
точок простору обернених тверджень:
У планіметрії геометричним місцем 1) якщо точка M належить фігурі F, то
точок (ГМТ) називали фігуру, що скла вона має дану властивість;
дається з усіх точок площини, які мають 2) якщо точка M має дану властивість,
певну властивість. Найпростіші з таких то вона належить фігурі F.
ГМТ площини наведено в лівому стовпці
табл. 17. Нагадаємо їх. Замість другого твердження можна
1) ГМТ, розташованих на даній відста доводити еквівалентне йому твердження,
ні R від даної точки O, є коло радіуса протилежне до першого: якщо точка не
R із центром у точці O. належить фігурі F, то вона не має даної
2) ГМТ, рівновіддалених від двох даних властивості.
точок, є пряма, перпендикулярна до
відрізка, яка сполучає ці точки і про 2 Основні геометричні місця точок
ходить через його середину. простору
3) ГМТ, рівновіддалених від двох прямих, Розглянемо ГМТ простору, які мають
що перетинаються, є пара перпенди ту саму властивість, що і відповідні ГМТ
кулярних прямих, які містять бісек на площині.
триси кутів, утворених при перетині
даних прямих. I. Геометричним місцем точок простору,
4) ГМТ, рівновіддалених від вершин три розташованих на даній відстані R від
кутника, складається з однієї точ даної точки O, є сфера радіуса R із
ки — центра описаного навколо три центром у точці O (рис. 17.1).
кутника кола.
Аналогічно до поняття ГМТ на площи
ні означають і поняття ГМТ у просторі. O R
Означення. Геометричним місцем то-
чок простору називається фігура, яка
складається з усіх точок простору, які
мають певну властивість. Puc. 17.1
Як і в планіметрії, розв’язання за
вдання на знаходження ГМТ складаєть Це твердження випливає з означення
ся з висування гіпотези про вид шуканої сфери.
162 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
Коментар
Спочатку розглянемо площину α , у якій лежать дані
паралельні прямі (рис. 17.5). ГМТ площини, рівновідда
лених від двох паралельних прямих a і b в цій площині,
буде пряма m, яка паралельна даним прямим і прохо
дить посередині між ними (тобто ділить відстань AB між B b
даними прямими навпіл: AK = BK ). Тоді ГМТ відповід a
них точок простору обов’язково буде включати пряму m. K m
Розв’язання
Доведемо, що ГМТ простору, рівновіддалених
від двох даних паралельних прямих a і b, є площи-
на γ , яка перпендикулярна до площини α , визна-
ченої даними прямими, і ділить навпіл відстань між g
ними (і містить пряму m площини α , яка паралель
на даним прямим і проходить посередині між ними) M
(рис. 17.6).
1. Нехай точка M ∈γ . У площині γ проведемо a B b K m a
перпендикуляр MK ⊥ m . Оскільки γ ⊥ α , то
MK ⊥ α . Проведемо через точку K в площині α A
пряму AB ⊥ m ( A ∈a , B ∈b ). Оскільки m a b ,
то AB ⊥ a і AB ⊥ b . Ураховуючи, що AK = BK ,
маємо рівність відповідних похилих: AM = BM .
Puc. 17.6
Використовуючи теорему про три перпендикуля
ри, одержуємо, що AM ⊥ a і BM ⊥ b , тобто точ
ка M рівновіддалена від прямих a і b.
§ 17. Геометричні місця точок у просторі 165
Коментар
Розв’язання
Доведемо, що ГМТ простору, рівновіддале-
них від двох прямих a і b, які перетинаються, є
пара взаємно перпендикулярних площин α і β ,
які перпендикулярні до площини γ даних пря-
мих і проходять через бісектриси кутів, утворених b
цими прямими (рис. 17.8). A
a
1. Нехай точка M належить якійсь із указаних
площин α чи β , наприклад, M ∈α . (Площина M
α проходить через пряму m, яка містить бісек N b
триси двох вертикальних кутів, утворених при g
перетині прямих a і b.) У площині α прове O
T m
демо перпендикуляр MT ⊥ m . Оскільки α ⊥ γ , n K
то MT ⊥ γ . Проведемо з точки T в площині γ a
перпендикуляри TK ⊥ a і TN ⊥ b . За властиві
стю бісектриси кута TK = TN . Тоді MK = MN
Puc. 17.8
(як похилі, що мають рівні проекції). Вико
ристовуючи теорему про три перпендикуляри,
одержуємо: MK ⊥ a і MN ⊥ b , тобто точка M
рівновіддалена від прямих a і b.
Розв’язання
Розглянемо довільну пряму c, яка перетинає a
дані мимобіжні прямі a і b (рис. 17.9). Ураховуючи c O
результат, отриманий у задачі 2, одержуємо, що
ГМТ простору, кожна з яких рівновіддалена від
прямих a і c, є певна пара площин α1 і β1 . Ана
логічно ГМТ простору, кожна з яких рівновіддале b
на від прямих c і b, є певна пара площин α 2 і β 2 . Puc. 17.9
§ 17. Геометричні місця точок у просторі 167
Вправи 17.1. Знайдіть геометричне місце основ похилих даної довжини, про
ведених із даної точки до площини.
17.2. Знайдіть ГМТ простору, віддалених від даної площини a на дану
відстань h.
17.3. Знайдіть ГМТ простору, рівновіддалених від двох даних пара
лельних площин.
17.4. Знайдіть ГМТ простору, рівновіддалених від сторін трикутника.
17.5.* Знайдіть ГМТ простору, рівновіддалених від прямих, які містять
сторони трикутника.
17.6. Дано площину і точку, що їй не належить. Знайдіть ГМТ просто
ру, які поділяють навпіл усі відрізки, один кінець яких збігаєть
ся з даною точкою, а другий «пробігає» всі точки даної площини.
168 Розділ 3. Перпендикулярність прямих і площин у просторі
B D
Puc. 17.13 b F
Розділ 4
КООРДИНАТИ, ВЕКТОРИ
ТА ГЕОМЕТРИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ
У ПРОСТОРІ
У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ВИ:
ознайомитеся з прямокутною системою координат,
векторами і рухами у просторі, їх основними властивостями
та пов’язаними з ними формулами, рівняннями площини
і сфери;
навчитеся розв’язувати стереометричні задачі
за допомогою координатного і векторного методів
172
§ 18.
§ 18 РЯМОКУТНА ДЕКАРТОВА СИСТЕМА КООРДИНАТ
П
У ПРОСТОРІ
Таблиця 18
Декартові координати
1. Прямокутна система координат
На площині У просторі
z
y A2(0;b;c)
A(a;b)
b A3(a;0;c)
A(a;b;c)
O
O a x a b y
A1(a;b;0)
x
O y
O x
x
C — середина AB
C — середина AB
x1 + x2 y1 + y2 x1 + x2 y1 + y2 z1 + z2
xc = yc = xc = yc = zc =
2 2 2 2 2
4. Рівняння сфери
Рівняння кола Рівняння сфери
y z
R
x2 + y2 = R2 O R
O x2 + y2 + z2 = R2
y
x
4. Рівняння сфери
Рівняння кола Рівняння сфери
z
y
O1(a;b) O1(a;b;c)
R R
O x O y
x
( x − a )2 + ( y − b )2 = R 2 ( x − a )2 + ( y − b )2 + ( z − c )2 = R 2
Центр кола — точка O1 (a; b ) . Центр сфери — точка O1 (a; b; c) .
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
*
Нагадаємо, що за означенням координатної осі на кож
ній із них вибрано одиничний відрізок.
174 Розділ 4. Координати, вектори та геометричні перетворення у просторі
лою A1 A2 = (x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 .
У просторі справедлива аналогічна формула.
A1
Відстань між точками A1 ( x1; y1; z1 ) і A2 ( x2 ; y2 ; z2 ) z A2
у просторі обчислюється за формулою
C
A1 A2 = (x2 − x1 ) + (y2 − y1 ) + (z2 − z1 )
2 2 2
.
O
y
Доведення. Спочатку розглянемо випадок, коли A'2
A'1
пряма A1 A2 не паралельна осі Oz. Проведемо через точ x
ки A1 і A2 прямі, паралельні осі Oz. Вони перетнуть
площину xOy у точках A1′ і A2′ (рис. 18.6). Ці точки ма Puc. 18.6
ють ті самі координати x, y, що й точки A1 і A2 (а ко
ордината z у них дорівнює нулю). Тоді на площині xOy
точки A1′ і A2′ мають координати A1′ ( x1; y1 ) , A2′ ( x2 ; y2 )
x1 + x2
x= Зауваження. Якщо пряма A1 A2 паралельна осі Oz, то
2
y1 + y2
абсциси й ординати точок A1 і A2 відповідно дорівнюють
y= одна одній і теорему Фалеса застосовувати не можна. Але
2
безпосередня підстановка показує, що одержані формули за
z1 + z2 лишаються правильними і в цьому випадку.
z=
2
4 Рівняння сфери.
Нагадаємо, що сфера складається з усіх точок просто
ру, віддалених від однієї точки — центра — на відстань,
( x − a )2 + ( y − b )2 + ( z − c )2 = R 2 що дорівнює радіусу (див. § 1). Якщо центр сфери — точка
O1 ( a; b; c ) , а точка M ( x; y; z ) належить сфері (рис. 18.9), то
з означення сфери одержуємо, що O1 M = R . Тоді O1 M 2 = R 2
або в координатах: ( x − a ) + ( y − b ) + ( z − c ) = R 2 .
2 2 2
z
Це рівняння називається рівнянням сфери з центром
O1(a;b;c) у точці O1 ( a; b; c ) і радіусом R.
R M(x;y;z) =
Дійсно, координати кожної точки сфери задовольняють
O y наведене рівняння, і навпаки, якщо координати точки M
x задовольняють рівняння ( x − a ) + ( y − b ) + ( z − c ) = R 2 , то
2 2 2
x 2 + y 2 + z2 = R 2
Розв’язання Коментар
Спочатку побудуємо ортогональну проекцію Нагадаємо, що за означенням осей ко
заданої точки A ( 2; 3; 5 ) на площину xOy — ординат на кожній із них вважається
заданим і одиничний відрізок (як на
точку A1 ( 2; 3; 0 ) . Для цього відкладаємо на
рис. 18.11). Це дозволяє в будь-якій
осі Ox відрізок OAx = 2 і проводимо в пло координатній площині побудувати точ
щині xOy пряму Ax A1 Oy . На осі Oy відкла ку з даними координатами. При цьому
даємо відрізок OAy = 3 і проводимо в площи слід ураховувати, що на зображенні
(паралельній проекції) просторової фі
ні xOy пряму Ay A1 Ox . На перетині прямих гури перпендикулярність прямих може
Ax A1 і Ay A1 одержуємо точку A1 , з’єднуємо не зберігатися, але обов’язково збері
її з точкою O і проводимо пряму A1 A Oz . гається паралельність прямих. Тому,
описуючи побудови точок за їх коор
Після цього на осі Oz відкладаємо відрізок
динатами, слід використовувати па
OAz = 5 і проводимо пряму Az A OA1 . Пере ралельність відповідних прямих осям
тин прямих Az A і A1 A дає зображення шу координат.
каної точки A (рис. 18.12).
z
z Az
A
1 1 1 1 Ay
1 0 y Ax 1 0 y
x x A1
Розв’язання Коментар
Точки площини xOy мають координату z, Слід урахувати, що для точок, які ле
яка дорівнює нулю. Тому тільки точки B і E жать в координатних площинах, одна
лежать у площині xOy. Точки площини yOz з координат обов’язково дорівнює
мають координату х, яка дорівнює нулю. нулю (див. рисунок у першому рядку
Отже, точки C і E лежать у площині yOz. табл. 18), а для точок, які лежать на
Точка на осі Oz має дві координати (х і y), осях координат, — дві координати до
які дорівнюють нулю. Тому тільки точка C рівнюють нулю.
лежить на осі Oz. Точка на осі Oу має дві ко
ординати (х і z), які дорівнюють нулю. Тому
тільки точка E лежить на осі Oy.
Розв’язання Коментар
Середина діагоналі AC має координати Для розв’язування можна скористатися
1+5 4 +2 7 +3 такою ознакою паралелограма: якщо діа
; ; , тобто ( 3; 3; 5 ) . гоналі чотирикутника перетинаються
2 2 2
Середина діагоналі BD має координати і точкою перетину діляться навпіл, то
2+ 4 4 +2 1+ 9 цей чотирикутник є паралелограмом.
; ; , тобто ( 3; 3; 5 ) . В даному випадку достатньо перевірити,
2 2 2
Як бачимо, діагоналі AC і BD мають спіль чи збігаються середини діагоналей AC
ну середину, значить, вони перетинаються і BD (тобто чи однакові координати цих
і точкою перетину діляться навпіл, отже, точок, які можна обчислити за форму
ABCD — паралелограм. лами координат середини відповідного
відрізка).
Розв’язання Коментар
Нехай шукана точка D в площині xOy має Оскільки за умовою точка D міститься
координати D ( x; y; 0 ) . Тоді в площині xOy, то її третя координата
дорівнює нулю, тобто точка D має коор
DA 2 = ( x − 0 ) + ( y − 2 ) + ( 0 + 2 ) ;
2 2 2
динати ( x; y; 0 ) .
DB2 = ( x + 2 ) + ( y − 0 ) + ( 0 − 2 ) ;
2 2 2
Також за умовою DA = DB = DC .
DC 2 = ( x − 0 ) + ( y + 2 ) + ( 0 − 0 ) .
2 2 2
Розв’язання Коментар
Радіус заданої сфери За означенням сфери відстань від центра
сфери до довільної її точки дорівнює радіусу
R = AB = ( 2 + 1) + ( 4 − 4 ) + ( 3 + 1) = 5 .
2 2 2
сфери, тому радіус сфери можна знайти як
відстань між точками A і B, а після цього ви
Тоді рівняння шуканої сфери:
користати рівняння сфери з центром ( a; b; c )
( x + 1)2 + ( y − 4 )2 + ( z + 1)2 = 25 . і відомим радіусом R:
( x − a )2 + ( y − b )2 + ( z − c )2 = R 2 .
§ 19.
§ 19 ВЕКТОРИ В ПРОСТОРІ
Таблиця 19
Вектори
a Довжину цього відрізка називають довжи
B ною (модулем, абсолютною величиною)
A
вектора.
Означення. Вектором називають
a = AB
напрямлений відрізок.
Координати вектора на площині Координати вектора у просторі
a A2(x2;y2) a A2(x2;y2;z2)
A1(x1;y1) A1(x1;y1;z1)
a ( a1; a2 ) , де a1 = x2 − x1 , a2 = y2 − y1 a ( a1; a2 ; a3 ) ,
де a1 = x2 − x1 , a2 = y2 − y1 , a3 = z3 − z1
a = a12 + a22
a = a12 + a22 + a32
Рівні вектори
a b
a = b
a=b ⇔
вектори a і b однаково напрямлені.
У координатах
на площині у просторі
a1 = b1
a = b
a ( a1; a2 ) = b ( b1; b2 ) ⇔ 1 1 a ( a1; a2 ; a3 ) = b ( b1; b2 ; b3 ) ⇔ a2 = b2
a2 = b2 a3 = b3
B
b
a b T
M
A C
a +b C
K
a +b
AB + BC = AC c
+c
B
Правило паралелограма D
b
a O
A
a a +b
OM = OA + OB + OC
b
Різниця векторів
на площині у просторі
a ( a1; a2 ; a3 ) − b ( b1; b2 ; b3 ) =
a ( a1; a2 ) − b ( b1; b2 ) = c ( a1 − b1; a2 − b2 )
= c ( a1 − b1; a2 − b2 ; a3 − b3 )
C
a a –b
A b B
AC − AB = BC
на площині у просторі
C
B При λ > 0 вектор λa і вектор a одна
ково напрямлені.
A B
A При λ < 0 вектор λa і вектор a проти
лежно напрямлені.
C
λa = λ ⋅ a
AC = λ AB
184 Розділ 4. Координати, вектори та геометричні перетворення у просторі
Закінчення табл. 19
Колінеарні вектори
Означення. Ненульові вектори називаються колінеарними,
c якщо вони лежать на одній прямій або на паралельних
a
прямих.
d Колінеарні вектори або однаково напрямлені, або проти
b
лежно напрямлені.
e f m n
b b b
a і b колінеарні ⇔ b = λa ⇔ 1 = 2 = 3
a1 a2 a3
(відповідні координати пропорційні)
Скалярний добуток векторів
b
ϕ a
a ⋅ b = a ⋅ b ⋅ cos ϕ
Скалярний добуток векторів дорівнює
добутку їх довжин на косинус кута між ними.
У координатах
на площині у просторі
a ( a1; a2 ) ; b ( b1; b2 ) a ( a1; a2 ; a3 ) ; b ( b1; b2 ; b3 )
a ⋅ b = a1 ⋅ b1 + a2 ⋅ b2 a ⋅ b = a1 ⋅ b1 + a2 ⋅ b2 + a3 ⋅ b3
Скалярний добуток векторів дорівнює
сумі добутків однойменних координат.
b
a При a ≠ 0 і b ≠ 0 a ⋅ b = 0 ⇔ a ⊥ b
Розкладання вектора
на площині у просторі
m — довільний вектор площини, m — довільний вектор простору,
a і b — неколінеарні вектори. a , b і c — некомпланарні (тобто не паралельні
одній площині) вектори.
Завжди існує розкладання: Завжди існує розкладання:
m = αa + βb ( α і β — єдині) m = αa + βb + γc ( α , β і γ — єдині)
bb
m
gc
m
c bb
b
b
aa a
a aa
§ 19. Вектори в просторі 185
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Векторна рівність
a ( a1; a2 ; a3 ) + b ( b1; b2 ; b3 ) = c ( a1 + b1; a2 + b2 ; a3 + b3 )
AB + BC = AC
+ b ( b1; b2 ; b3 ) = c ( a1 + b1; a2 + b2 ; a3 + b3 ) доводиться так само, як і на площині.
A ( x1; y1; z1 ) ,
( 2 2 2 )
Доведення. Нехай B x ;y ;z ,
B C ( x3 ; y3 ; z3 ) — дані точки (рис. 19.3). Вектор AB має ко
ординати ( x2 − x1; y2 − y1; z2 − z1 ) , вектор BC має координати
C ( x3 − x2 ; y3 − y2 ; z3 − z2 ) . Тоді вектор AB + BC має координа
ти ( x3 − x1; y3 − y1; z3 − z1 ) . А це і є координати вектора AC .
Отже, вектори AB + BC і AC дорівнюють один одному.
A Нагадаємо, що обґрунтований спосіб отримання суми двох
векторів називають «правилом трикутника» додавання век
Puc. 19.3 торів.
Суму двох ненульових векторів зі спільним початком зо
B C бражують діагоналлю паралелограма, побудованого на цих
векторах («правило паралелограма») (рис. 19.4). Дійсно,
AB + BC = AC , а BC = AD , отже, AB + AD = AC .
Суму трьох ненульових векторів зі спільним початком, які
A D не лежать в одній площині, зображують діагоналлю паралеле
піпеда, побудованого на цих векторах («правило паралелепі
Puc. 19.4 педа») (рис. 19.5).
Доведення. Дійсно, якщо вектори a , b , c відкладені
T від точки O (як на рис. 19.5), то через кінець кожного век
M тора можна провести площину, паралельну площині, яка
проходить через два інших вектори. Утвориться чотирикут
C на призма (паралелепіпед), усі грані якої — паралелогра
K
a +b
B
D Означення. Різницею векторів a ( a1; a2 ; a3 ) і b ( b1; b2 ; b3 ) на-
b зивається такий вектор c ( c1; c2 ; c3 ) , який у сумі з векто-
O
A a ром b дає вектор a : b + c = a .
Звідси знаходимо координати вектора c :
Puc. 19.5
c ( a1 − b1; a2 − b2 ; a3 − b3 ) .
Означення. Протилежним до ненульового вектора a нази-
a ( a1; a2 ; a3 ) − b ( b1; b2 ; b3 ) = c ( a1 − b1; a2 − b2 ; a3 − b3 )
вається вектор −a , абсолютна величина якого дорівнює
− b ( b1; b2 ; b3 ) = c ( a1 − b1; a2 − b2 ; a3 − b3 ) абсолютній величині вектора a , а напрям є протилежним
до напряму вектора a .
§ 19. Вектори в просторі 187
З означення протилежного вектора випливає: якщо век
тор a має координати a ( a1; a2 ; a3 ) , то вектор −a має координа
ти −a ( −a1; − a2 ; − a3 ) . Тоді a + ( −a ) = 0 і різницю векторів a і b a − b = a + ( −b )
можна записати так: a − b = a + ( −b ) .
Означення. Добутком вектора a ( a1; a2 ; a3 ) на число λ назива-
ється вектор λa = ( λa1; λa2 ; λa3 ) .
Для будь-яких векторів a ( a1; a2 ; a3 ) , b ( b1; b2 ; b3 ) , c ( c1; c2 ; c3 )
виконуються такі властивості, аналогічні властивостям чисел:
B C
bb Розкладання вектора в просторі
m за трьома некомпланарними
векторами
b
Означення. Три ненульових векто-
A a aa D ри називаються компланарними, якщо
вони лежать в одній площині або па-
Puc. 19.7 ралельні одній площині.
190 Розділ 4. Координати, вектори та геометричні перетворення у просторі
Розв’язання Коментар
Знайдемо координати заданих векторів: 1) Рівні вектори мають рівні відповідні ко
ординати. Тому для розв’язання задачі
AB (1; − 6; 7 ) , BC ( −5; 2; − 1) , DC (1; − 6; 7 ) ,
знайдемо координати вказаних векторів
AD ( −5; 2; − 1) . Тоді: і виберемо з них пари рівних векторів
(для знаходження координат вектора
1) AB = DC і BC = AD ; треба від координат кінця вектора від
няти відповідні координати початку).
2) AB = 12 + ( −6 ) + 72 = 86 ,
2
2) Якщо a ( a1; a2 ; a3 ) , то a = a12 + a22 + a32 .
BC = ( −5 ) + 22 + ( −1) = 30 .
2 2
Задача 2 Дано вектор a ( 2; 3; − 2 ) . Знайдіть координати колінеарного йому
вектора, початком якого є точка A ( −1; 2; 4 ) , а кінець належить
площині xOy.
Розв’язання Коментар
Нехай кінцем шуканого вектора є точка M ( x; y; 0 ) . Спочатку врахуємо, що у точки,
яка лежить на площині xOy,
Тоді вектор AM має координати AM ( x + 1; y − 2; − 4 ) . третя координата дорівнює
Колінеарні вектори мають пропорційні відповідні ко нулю, а потім — що відповідні
x +1 y −2 −4 координати колінеарних векто
ординати, тому = = . рів пропорційні.
2 3 −2
Звідси x = 3 , y = 8 . Тоді шуканий вектор має коорди
нати AM ( 4; 6; − 4 ) .
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Нехай задані точки мають координати Нагадаємо, що коли точки A, B, C ле
A ( x1; y1; z1 ) , B ( x2 ; y2 ; z2 ) , C ( x; y; z ) і точ жать на одній прямій, то вектори, які
ка C ділить відрізок AB в заданому відношен визначаються парами цих точок, є ко
AC лінеарними та, у разі однаково напрям
ні = λ (де λ > 0 ). Тоді AC = λ ⋅ CB , тобто лених векторів, пов’язані співвідношен
CB
ням b = λ ⋅ a , де коефіцієнт λ дорівнює
( x − x1; y − y1; z − z1 ) = λ ⋅ ( x2 − x; y2 − y; z2 − z ) .
відношенню довжин векторів b і a . За
Прирівнюючи відповідні координати,
писуючи рівність b = λ ⋅ a в координатах,
отримуємо: x − x1 = λ ( x2 − x ) ; y − y1 = λ ( y2 − y ) ;
одержимо потрібні співвідношення між
z − z1 = λ ( z2 − z ) . координатами заданих точок.
Тоді координати точки C такі:
x1 + λx2 y1 + λy2 z1 + λz2
x= , y= , z= .
1+ λ 1+ λ 1+ λ
Задача 5 Визначте кути трикутника ABC, якщо його вершини мають коорди
нати A (1; 5; 3 ) , B ( 3; 3; 2 ) , C ( 3; 6; 5 ) .
Розв’язання Коментар
Кут A трикутника ABC дорівнює куту між Для визначення кутів трикутника мож
на використати те, що ці кути дорівню
векторами AB і AC .
ють кутам між відповідними векторами.
Знайдемо координати цих векторів:
Наприклад, кут A дорівнює куту між
AB ( 2; − 2; − 1) , AC = ( 2; 1; 2 ) .
векторами AB і AC . Із формули ска
Тоді скалярний добуток
лярного добутку a ⋅ b = a ⋅ b ⋅ cos ϕ отри
AB ⋅ AC = 2 ⋅ 2 + ( −2 ) ⋅1 + ( −1) ⋅ 2 = 0 . муємо, що косинус кута між ненульови
Але якщо скалярний добуток дорівнює
ми векторами a і b можна обчислити
нулю, то вектори перпендикулярні, отже,
A = 90° . Кут B трикутника ABC дорівнює a ⋅b
за формулою cos ϕ = .
куту між векторами BA ( −2; 2; 1) і BC ( 0; 3; 3 ) . a ⋅ b
§ 19. Вектори в просторі 193
Задача 6 Вектори a і b одиничної
довжини утворюють кут 120°. Знайдіть
довжину вектора a + 2b .
Розв’язання Коментар
Нехай m = a + 2b . Тоді Для знаходження довжини вектора іноді
2
2 можна використовувати формулу a 2 = a ,
2
m = m 2 = (a + 2b ) = a 2 + 4a ⋅ b + 4b 2 = 2
записавши її справа наліво: a = a 2 . Отри
2 2 муємо такий план розв’язування:
= a + 4 a ⋅ b ⋅ cos120° + 4 b =
1) позначити заданий вектор a + 2b через m ;
1
= 12 + 4 ⋅1 ⋅1 ⋅ − + 4 ⋅12 = 3 . 2) знайти скалярний квадрат вектора m
2 (який дорівнює квадрату довжини век
Отже, m = 3 , тобто a + 2b = 3 . тора m );
3) знайти довжину вектора m .
§ 20.
§ 20 ПЕРЕТВОРЕННЯ В ПРОСТОРІ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ
Таблиця 20
Перетворення фігур
І. Рухи
1. Симетрія
X l
X X' X'
X M
O M
X'
l XX ′ ⊥ α , XM = MX ′
F X
X X'
Y M a
O
Y'
F' O
X'
l
X' X X'
M
O F F'
X
X X'
M
OX ′ = OX
Y Y'
l
XX ′ ⊥ l , XM = MX ′
§ 20. Перетворення в просторі та їх властивості 197
Продовження табл. 20
2. Поворот
навколо точки на площині навколо прямої в просторі
F
X a
F'
a X'
X' O
X
b
a
O β ⊥ a , OX ′ = OX , XOX ′ = α
OX ′ = OX , XOX ′ = α
3. Паралельне перенесення
на площині у просторі
F' F'
F Y' F Y'
X'(x + a;y + b) X'(x + a;y + b;z + c)
Y Y
X(x;y) X(x;y;z)
Закінчення табл. 20
Гомотетія
Властивості
1. При гомотетії відрізок відображається в паралельний йому відрізок (або
у відрізок, який лежить із заданим відрізком на одній прямій), X ′Y ′ XY .
2. При гомотетії площина відображається в паралельну їй площину (або
в ту саму площину, якщо центр гомотетії лежить у заданій площині або
якщо k = 1 ).
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
F F'
F F'
X Y' X' X Y' X'
Y
Y
Z'
*
Фактично поняття перетворення в геометрії має той самий зміст, що і поняття функції в курсі
алгебри і початків аналізу. Тобто для перетворення однієї фігури в іншу потрібно встановити від
повідність між точками цих фігур, при якій кожній точці першої фігури відповідає єдина точка
другої фігури.
§ 20. Перетворення в просторі та їх властивості 199
Поняття перетворення й руху для фігур у просторі озна
чаються так само, як і на площині. Дослівно так само, як
і для руху на площині, обґрунтовується, що при русі в про
сторі прямі переходять у прямі, промені — в промені, відріз a
ки — у відрізки і зберігаються кути між променями. A Z C
Новою властивістю руху в просторі є те, що рух перево-
дить площини в площини. Доведемо цю властивість. Y
Нехай α — довільна площина (рис. 20.3). Позначимо a X
на ній будь-які три точки A, B, C, які не лежать на одній пря B
мій. Унаслідок руху вони перейдуть у три точки A ′ , B′ , C′ ,
які також не лежать на одній прямій. Проведемо через них a'
A'
площину α′ . Доведемо, що унаслідок даного руху площина a′
α переходить у площину α′ . Z'
C'
Нехай X — довільна точка площини α . Проведемо через Y'
неї яку-небудь пряму a в площині α , що перетинає трикут B' X'
ник ABC у двох точках Y і Z. Пряма a перейде унаслідок руху
в деяку пряму a′ . Точки Y і Z прямої a перейдуть відповідно
в точки Y ′ і Z ′ , що належать трикутнику A ′B′C′ , а значить, Puc. 20.3
і площині α′ . Отже, пряма a′ лежить у площині α′ . Таким
чином, довільна точка X площини α унаслідок руху пере
ходить у точку X ′ прямої a′ , а значить, і площини α′ , що
й потрібно було довести.
Як і на площині, дві фігури в просторі називають рівни
ми, якщо вони рухом переводяться одна в іншу (див. озна
чення рівних фігур у § 1).
Так само як і на площині, означають перетворення симе
трії відносно точки і прямої.
Puc. 20.11
§ 20. Перетворення в просторі та їх властивості 201
Симетрія широко використовується на практиці, у будів
ництві й техніці (рис. 20.12).
Puc. 20.12
Puc. 20.13
x ′ = x + a , y′ = y + b ,
z′ = z + c
F'
Так само як і на площині, доводяться
такі властивості паралельного перенесення. F Y'
1) Паралельне перенесення є рухом. X'(x + a;y + b;z + c)
2) При паралельному перенесенні точки Y
зміщуються по паралельних (або таких,
X(x;y;z)
що збігаються) прямих на одну і ту саму
відстань (рис. 20.18). (У цьому випад
ку часто кажуть, що точки зміщують
ся на один і той самий вектор XX ′ ).
Puc. 20.18
3) При паралельному перенесенні кожна
пряма переходить у паралельну їй пря
му (або в себе).
4) Які б не були точки А і A ′ , існує єдине
паралельне перенесення, при якому точ a a
ка A переходить у точку A ′ . b
Новою для паралельного перенесення
в просторі є така властивість:
5) При паралельному перенесенні в про- a' a′
сторі кожна площина переходить або b'
в себе, або в паралельну їй площину.
Puc. 20.19
§ 20. Перетворення в просторі та їх властивості 203
Доведення. Дійсно, нехай α — до
вільна площина (рис. 20.19). Проведемо
в цій площині дві прямі a і b, які пере O
тинаються. При паралельному перенесен
ні прямі a і b переходять або в себе, або B
в паралельні прямі a′ і b′ . Площина α A
переходить у деяку площину α′ , що про a C
ходить через прямі a′ і b′ . Якщо площи
на α′ не збігається з площиною α , то за A' B'
ознакою паралельності площин вона пара C'
лельна α , що й потрібно було довести. a′
Puc. 20.20
4 Подібність просторових фігур.
Перетворення подібності в просторі
визначається так само, як і на площині.
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Підставляючи у формули паралельного Урахуємо координатні формули пара
перенесення координати точок А і A ′ , тобто лельного перенесення, при якому точ
x = 4 , y = 5 , z = 3 та x′ = 3 , y′ = −2 , z′ = 7 , ка ( x; y; z ) = ( 4; 5; 3 ) переходить у точку
одержуємо рівняння 3 = 4 + a , −2 = 5 + b , ( x′; y′; z′) = ( x + a; y + b; z + c ) = (3; − 2; 7 ) .
7 =3+c .
Звідси a = −1 , b = −7 , c = 4 .
Розв’язання Коментар
При паралельному перенесенні точки зміщу
Порівняємо
координати векторів AB
і CD : AB ( −4 ) , CD ( 3; − 3; − 4 ) .
3;− 3; ються по паралельним (або таким, що збіга
Оскільки AB = CD , то доходимо виснов ються) прямим на одну й ту саму відстань,
ку, що при тобто точки зміщуються на один і той самий
паралельному перенесенні
вектор a . Отже, якщо при паралельному
на вектор AB точка A переходить у точ
ку B, а точка C — у точку D. перенесенні точка A переходить у точку
B,
а точка C — у точку D, то вектори AB і CD
повинні бути рівними.
§ 21.
§ 21 РІВНЯННЯ ПЛОЩИНИ
Таблиця 21
Рівняння площини
z ax + by + cz + d = 0 — рівняння площини α
n
α ⊥ n ( a, b, c )
M(x0;y0;z0)
a Якщо площина α проходить через точку M ( x0 ; y0 ; z0 )
O
і α ⊥ n ( a; b; c ) , то рівняння площини α :
x y
a ( x − x0 ) + b ( y − y0 ) + c ( z − z0 ) = 0
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
У курсі планіметрії було показано, що пряма на площині за
дається рівнянням ax + by + c = 0 , в якому а, b, c — дійсні числа,
причому a і b одночасно не дорівнюють нулю. У просторі справед
лива аналогічна теорема.
Теорема 21.1. Площина в просторі задається рівнянням
ax + by + cz + d = 0 , де a, b, c, d — дійсні числа, причому a, b, c
одночасно не дорівнюють нулю і є координатами вектора n ,
перпендикулярного до цієї площині, який називається векто-
ром нормалі.
Доведення. Нехай точка M ( x0 ; y0 ; z0 ) належить площи
z n ні α і n ( a; b; c ) — перпендикулярний до цієї площини вектор
A (рис. 21.1). Тоді довільна точка A ( x; y; z ) належатиме цій площині
M в тому і тільки тому випадку, коли вектор MA (x − x0 ; y − y0 ; z − z0 )
a
O буде перпендикулярним до вектора n , тобто їх скалярний добуток
y дорівнюватиме нулю: n ⋅ MA = 0 . Записуючи скалярний добуток
x
розглянутих векторів за допомогою координат, одержимо рівняння
Puc. 21.1 a ( x − x0 ) + b ( y − y0 ) + c ( z − z0 ) = 0 , яке задає шукану площину α . Роз
кривши дужки і позначивши −ax0 − by0 − cz0 = d , одержимо необ
хідне рівняння площини α , а саме: ax + by + cz + d = 0 .
Розглянемо також питання про взаємне розташування в про
сторі площин, заданих своїми рівняннями.
Зазначимо, що дві площини в просторі паралельні або збіга
ax + by + cz + d = 0 —
ються, якщо їх нормалі n1 і n2 колінеарні, тобто для деякого чис
рівняння площини
ла λ виконується рівність n2 = λn1 .
Для площин, заданих рівняннями a1x + b1y + c1z + d1 = 0
і a2 x + b2 y + c2 z + d2 = 0 , вектори нормалей мають координати
n1 (a1; b1; c1 ) і n2 (a2; b2; c2 ) . Тому такі площини паралельні або
збігаються, якщо для деякого числа λ виконується рівність
a2 = λ ⋅ a1 , b2 = λ ⋅ b1 , c2 = λ ⋅ c1 . При цьому, якщо d2 = λ ⋅ d1 , то рів
няння a1x + b1y + c1z + d1 = 0 і a2 x + b2 y + c2 z + d2 = 0 визначають одну
й ту саму площину. Якщо ж d2 ≠ λ ⋅ d1 , то ці рівняння визначають
паралельні площини.
§ 21. Рівняння площини 209
Якщо площини не паралельні і не збі-
гаються, то вони перетинаються по прямій
і кут ϕ між ними дорівнює куту між пря- • α : a1x + b1y + c1z + d1 = 0 ;
мими, які містять їх нормалі n1 ( a1; b1; c1 )
β : a2 x + b2 y + c2 z + d2 = 0 .
і n2 ( a2 ; b2 ; c2 ) .
α β , якщо a2 = λ ⋅ a1 , b2 = λ ⋅ b1 , c2 = λ ⋅ c1 ,
Обґрунтуйте наведене твердження само-
стійно. d2 ≠ λ ⋅ d1 .
Цей кут можна обчислити за форму- n1 ⋅ n2
• ϕ = ∠ ( α; β ) , cos ϕ = .
n1 ⋅ n2 n1 ⋅ n2
лою cos ϕ = .
n1 ⋅ n2
• α ⊥ β , якщо n1 ⋅ n2 = a1a2 + b1b2 + c1c2 = 0 .
Зокрема, площини перпендикулярні
тоді і тільки тоді, коли скалярний добуток
векторів n1 і n2 дорівнює нулю, тобто вико
нується рівність n1 ⋅ n2 = a1a2 + b1b2 + c1c2 = 0 .
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Якщо пряма AB перпендикулярна до шу
Оскільки AB ⊥ α , то вектор AB ( 2; 3; 2 )
каної площини α , то будь-який ненульо
є вектором нормалі для площини α . За вий вектор на цій прямій (наприклад,
формулою a ( x − x0 ) + b ( y − y0 ) + c ( z − z0 ) = 0 вектор AB ) буде вектором нормалі для
одержуємо: 2 (x − 1) + 3 ( y + 1) + 2 (z − 3) = 0 . площини α . Тоді достатньо за формулою
a ( x − x0 ) + b ( y − y0 ) + c ( z − z0 ) = 0 записати
Звідси 2x + 3y + 2z − 5 = 0 — шукане рів
рівняння площини, що проходить через
няння площини α . точку A перпендикулярно до вектора нор
малі AB .
210 Розділ 4. Координати, вектори та геометричні перетворення у просторі
Розв’язання Коментар
Нехай рівняння шуканої площини має вигляд Запишемо рівняння площи
ax + by + cz + d = 0 . Якщо точки A, B, C належать цій ни в загальному вигляді:
площині, то їхні координати задовольняють рівняння ax + by + cz + d = 0 .
площини. Далі врахуємо, що площина
Отримуємо систему рівнянь: проходить через точки A, B,
a ⋅ 0 + b ⋅1 + c ⋅ 0 + d = 0 ( для точки A ) , C, отже, координати цих то
a ⋅1 + b ⋅ 0 + c ⋅ 0 + d = 0 ( для точки B ) ,
чок задовольняють рівняння
a ⋅1 + b ⋅1 + c ⋅1 + d = 0 ( для точки C ) . площини.
Звідси b = −d , a = −d , c = d . Тоді рівняння площини ABC
має вигляд: −dx − dy + dz + d = 0 , або x + y − z − 1 = 0 (після
скорочення на −d ≠ 0 ).
Розв’язання Коментар
Для знаходження відстані від точки Щоб знайти відстань від точки M до пло
M ( x0 ; y0 ; z0 ) до площини α (рис. 21.2) щини α , проведемо перпендикуляр MK
проведемо перпендикуляр MK ⊥ α (точ до площини α і врахуємо, що вектор нор
ка K ( x; y; z ) — основа перпендикуляра). малі n також перпендикулярний до цієї
площини. Оскільки два перпендикуляри до
Вектор нормалі n ( a; b; c ) також перпен
дикулярний до площини α , тому векто однієї площини паралельні (або лежать на
одній прямій), то вектори MK і n колі
ри MK і n колінеарні, отже, MK = λn .
неарні, отже, MK = λn . Але рівні вектори
Ураховуючи, що MK (x − x0 ; y − y0 ; z − z0 ) ,
мають рівні відповідні координати. Запи
λn = ( λa; λb; λc ) , отримуємо:
шемо вектори MK і λn у координатах та
x − x0 = λa, x = x0 + λa, прирівняємо відповідні координати. Ураху
ємо, що відстань MK від точки M до пло
y − y0 = λ b, Звідси y = y0 + λb,
z − z0 = λc. z = z0 + λc. щини α дорівнює довжині вектора MK
Оскільки точка K належить площи і MK = λ ⋅ n . Для знаходження значен
ні α , то координати цієї точки задо ня λ скористаємося тим, що точка K на
вольняють рівняння площини α , тобто лежить площині α , отже, координати цієї
a ( x0 + λa ) + b ( y0 + λb ) + c ( z0 + λc ) + d = 0 . точки задовольняють рівняння площини α .
Зауважимо, що за умовою коефіцієнти a, b,
Тоді ax0 + by0 + cz0 + d = −λ ( a 2 + b2 + c2 ) . c одночасно не дорівнюють нулю, тому сума
ax0 + by0 + cz0 + d a 2 + b2 + c2 ≠ 0 (і завжди є додатною).
Звідси λ = − .
a2 + b2 + c2
§ 21. Рівняння площини 211
Розв’язання
Ураховуючи, що MK = λ ⋅ n
і n = a 2 + b2 + c2 , отримуємо: z n(a;b;c)
MK = MK = λ ⋅ n =
M(x0;y0;z0)
ax0 + by2 + cz0 + d
= − ⋅ a 2 + b2 + c2 =
a 2 + b2 + c2 K(x;y;z)
ax0 + by0 + cz0 + d x O y
= ⋅ a 2 + b2 + c2 = a
2 2 2
a +b +c
ax0 + by0 + cz0 + d Puc. 21.2
= .
2 2 2
a +b +c
Розв’язання Коментар
Відстань від точки A до площи Для знаходження відстані від точки A ( x0 ; y0 ; z0 )
ни α дорівнює: до площини α , заданої рівнянням
ax0 + by0 + cz0 + d ax + by + cz + d = 0 , скористаємося формулою
ρ ( A; α ) = =
a 2 + b2 + c2 ax0 + by0 + cz0 + d
.
4 ⋅ 2 − 3 ⋅ ( −5 ) + 12 ⋅ 1 + 17 52 a 2 + b2 + c2
= = =4.
4 2 + ( −3 ) + 122
2 13
§ 22.
§ 22 АСТОСУВАННЯ КООРДИНАТ І ВЕКТОРІВ
З
ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СТЕРЕОМЕТРИЧНИХ ЗАДАЧ
Таблиця 22
1. Переклад геометричних фактів на векторну мову
і векторних співвідношень на геометричну мову
Твердження Твердження
№ Рисунок
геометричною мовою векторною мовою
1 B Прямі паралельні
a A D ab Вектори колінеарні:
(прямі a і b AB = λCD
b C не збігаються)
2
A C ∈ AB Вектори колінеарні:
C
AB AB = λ AC
= λ
O B AC або OC = pOA + (1 − p ) ⋅ OB
3 m
B а) AC = CB ;
AC m n
=
CB n n m
C б) OC = OA + OB
m+n m+n
4 C
A M — середина AB; 1
M K
K — середина CD MK = ( AC + BD )
B D 2
5
C
B
M M — точка перетину 1
медіан ABC . OM = ( OA + OB + OC )
O — довільна точка 3
A O
6
A
D
Прямі перпендикулярні AB ⋅ CD = 0
B
a⊥b ( AB ≠ 0 , CD ≠ 0 )
b C a
§ 22. Застосування координат і векторів до розв’язування стереометричних задач 215
Продовження табл. 22
Твердження Твердження
№ Рисунок
геометричною мовою векторною мовою
7
B 2
a 2 = a , де a = AB , a = a
a (в координатах:
A a AB = a
a = xa2 + ya2 — на площині;
a = xa2 + ya2 + za2 — у просторі)
8
B a ⋅b
cos ϕ = ,
a ⋅ b
BAC = ϕ
ϕ b C де AB = a , AC = b ,
A
ϕ — кут між векторами a і b
9
gC A D ∈пл ABC ; а) CD = αCA + βCB ;
D C ∉ AB
прямій AB; б) OD = αOA + βOB + (1 − α − β ) OC
O B O — довільна точка
Закінчення табл. 22
1 ⋅ 1 + ( −1) ⋅ 0 + 0 ⋅ 1 1
4. Знайдемо кут ϕ : cos ϕ = = .
1 + ( −1) + 0 ⋅ 1 + 0 + 1
2 2 2 2 2 2 2
1
Оскільки cos ϕ = і кут ϕ гострий (як кут між прямими), то ϕ = 60° .
2
Відповідь: 60°.
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Розв’язання Коментар
1. Н
ехай у піраміді ABCD всі грані — правиль Використаємо схему розв’язування
ні трикутники, тобто всі ребра дорівнюють a геометричних задач векторним ме
і всі плоскі кути — 60° (рис. 22.6). Щоб до тодом.
вести, наприклад, що мимобіжні ребра AD 1. Перекласти вимогу задачі век
і BC перпендикулярні, достатньо довести, що торною мовою — використову
скалярний добуток векторів AD і BC дорів ючи табл. 22, згадуємо, що для
нює нулю. доведення перпендикулярності
відрізків достатньо довести, що
D скалярний добуток відповідних
векторів дорівнює нулю.
a
b B 2. Вибрати три некомпланарних
вектори як базисні — частіше
A за все ці вектори вибирають
c
такими, що виходять з однієї
C точки.
Puc. 22.6 3. Виразити вектори, зазначені
на кроці 1, через базисні.
2. Виберемо три некомпланарних вектори як ба
4. Довести записане на кроці 1 спів
зисні: AD = a , AB = b , AC = c (довжини цих відношення або знайти його зна
векторів дорівнюють a і кути між кожною па чення і перекласти результат
рою векторів — 60°). геометричною мовою (для пере
3. Виразимо вектори, вибрані в п. 1, через базисні: кладу зручно знов скористати
AD = a , BC = c − b . ся співвідношеннями табл. 22).
§ 22. Застосування координат і векторів до розв’язування стереометричних задач 221
Розв’язання Коментар
Нехай діагональ AC1 паралелепіпеда ABCDA1 B1C1 D1 Вимогу задачі векторною мо
вою можна записати так:
перетинає площину A1 BD в точці M (рис. 22.7). Оскіль 1
AM = AC1 .
ки вектор AM колінеарний вектору AC1 , то AM = λ AC1 . 3
За правилом паралелепіпеда AC1 = AB + AD + AA1 . Звід Виберемо як базисні три не
(
си AM = λ AC = λ AB + AD + AA =
1 1
= )
λ AB + λ AD + λ AA1 . компланарних вектори, які
зображуються ребрами пара
D1 C1 лелепіпеда, що виходять з од
нієї точки, і запишемо векто
A1 B1 ри AM і AC1 через базисні.
M Потім використаємо векторну
D C умову належності точки M
площині A1 BD (сума коефі
A B цієнтів розкладання векто
Puc. 22.7 ра AM за некомпланарними
векторами AB , AD , AA1 до
Але M ∈пл. A1 BD , тоді сума коефіцієнтів розкладання
рівнює одиниці).
вектора
AM за некомпланарними векторами AB , AD ,
AA1 дорівнює одиниці, тобто λ + λ + λ = 1. Тоді 3λ = 1
1 1 1
і λ = . Отже, AM = λ AC1 = AC1 і тому AM = AC1 .
3 3 3
6. Знайдіть координати вектора DC , якщо C (11; − 7; 5) , D (13; 2; − 4 ) .
А DC ( 2; 9; − 9 ) В DC ( 24; − 5; 1)
Б DC ( −2; − 9; 9 ) Г DC ( −2; − 9; 1)
(
Б B 0; 1; 2 2 ) Г D ( 3; − 3; 0 )
225
14. При якому значенні m вектори a (2; m; 5) і b ( −4; 6; 2m ) перпендику
лярні?
1 1
А − Б –2 В 2 Г
2 2
15. Знайдіть кут між векторами a ( −2; 0; 2 ) і b ( 0; 2; 2) .
А 60° Б 120° В 45° Г 135°
16. Укажіть рівняння площини, паралельної площині 2x − 5y + 3z − 7 = 0 .
А 4x + 10y + 6z + 9 = 0 В 10x − 25y − 15z − 1 = 0
Б 6x − 15y + 9z + 13 = 0 Г 4x − 10y + 3z − 7 = 0
17. Укажіть рівняння площини, перпендикулярної до площини
3x + 2y − 4z + 5 = 0 .
А 4x − 3y + z + 9 = 0 В 2x − 4y − 5z − 1 = 0
Б 3x − 5y + 2z + 13 = 0 Г 2x + 3y + 3z − 7 = 0
Марія Ґаетана Аньєзі (1718—1799) —— ві- дійсний член Міжнародної академії історії на-
дома італійка, яка займалася математични- уки. І. Г. Башмакова провела аналіз «Начал»
ми дослідженнями, перша у світі професор Евкліда, досліджувала доробок Архімеда та
математики. Вона вивчала геометрію та ба- Діофанта. Ізабелла Григорівна писала вірші,
лістику, диференціальне й інтегральне чис- перед нею завжди стояв вибір між матема-
лення тощо. Одна з кривих, яку вивчала тикою та поезією.
Аньєзі, отримала її ім’я —— «локон Аньєзі».
Клер Вуазен (нар. 1962) —— французька до-
Ніна Карлівна Барі (1901—1961) була однією слідниця, спеціаліст у галузі комплексної алге-
з перших жінок, що вчилися на фізико-мате- браїчної геометрії, професор Колеж де Франс
матичному факультеті Московського універси- (це звання вважається одним із найвищих до-
тету. Вона досліджувала теорію множин, мала сягнень у французькій вищій освіті), член Фран-
великі заслуги у вивченні тригонометричних цузької Академії наук, іноземний член Академії
рядів. У 1935 р. Н. К. Барі було присуджено деі Лінчеї (старішої академії наук Італійської
ступінь доктора фiзико-математичних наук. республіки) і Національної академії наук США.
Ізабелла Григорівна Башмакова (1921— К. Вуазен у 2016 р. отримала золоту медаль
2005) —— дослідниця математичних проблем, Національного центра наукових досліджень ——
доктор фізико-математичних наук, професор, найвищу наукову нагороду Франції; у 2017 р.
стала Лауреатом наукової премії Шао.
Марина Сергіївна В’язовська (нар. 1984) —— народила-
ся в Києві, навчалась у Київському природничо-науковому
ліцеї № 145, брала участь у математичних олімпіадах. По-
тім навчалась на механіко-математичному факультеті Київ-
ського національного університету імені Тараса Шевченка,
у період 2002—2005 рр. щороку займала призові місця на
Міжнародній студентській олімпіаді з математики. Марина
В’язовська розв’язала задачу про найщільніше пакування
куль (її поставив у 1611 р. німецький учений Й. Кеплер)
у 8-вимірному та (у співавторстві) 24-вимірному просторах,
за що отримала в 2016 р. премію Салема, а в 2017 р. ——
премію Математичного інституту Клея.
М. С. В’язовська
227
Ніна Опанасівна Вірченко (нар. 1930) —— українська вчена, яка до-
сліджувала математичні проблеми, доктор фізико-математичних наук,
професор, академік-секретар відділення математики АН ВШ України,
віце-президент АН ВШ, член Українського, Американського, Австралій-
ського, Бельгійського, Единбурзького, Лондонського математичних това-
риств. Н. О. Вірченко —— Заслужений працівник освіти України, авторка
понад 500 наукових і науково-методичних праць, зокрема 20 книжок,
виданих українською, російською, англійською та японською мовами.
Олена Степанівна Дубинчук (1919—1994) народилася на Вінниччині,
після закінчення школи навчалася на механіко-математичному факультеті
Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Потім працювала
в школах, з 1951 р. —— у Київському державному педагогічному інституті, Н. О. Вірченко
з 1954 р. —— у Науково-дослідному інституті педагогіки УРСР. Олена Степа-
нівна займалася проблемами методики викладання математики в загально-
освітніх школах, професійних навчально-виховних закладах і педагогічних
вузах. Вона авторка понад 200 наукових праць, серед яких є підручники,
навчальні посібники, збірники задач, тематико-поурочні плани та статті.
Софі Жермен (1776—1831) —— французька дослідниця, яка займалася
проблемами математики, а також філософією та механікою, зробила ва-
гомий внесок у диференціальну геометрію та теорію чисел. Саме про неї
написав видатний математик К. Ф. Гаусс: «Жінка через свою стать і наші
забобони зустрічається зі значно важчими перешкодами, ніж чоловік,
опановуючи складні наукові проблеми. Але коли вона долає ці бар’єри
і поринає в таємниці світобудови, вона безумовно виявляє благородну
О. С. Дубинчук
сміливість, винятковий талант і високу геніальність».
Ета Зубер (1933—2002) —— американська пе- ська —— авторка праць із математичного аналізу
дагог, математик, одна з двох перших афро- (диференціальні рівняння і аналітичні функції),
американок, яким була присуджена ступінь механіки й астрономії, перша жінка, яка отри-
доктора філософії з математики у США. Вона мала звання професора математики в Європі.
присвятила викладацькій діятельності 37 років Ніколь Ель Каруї (нар. 1944) —— французька
життя. Е. Зубер була Почесним членом Асоціа- жінка-математик, працює в галузі розвитку фі-
ції жінок-математиків, у 2001 р. Американська нансової математики. Вона — одна з найдіяль-
асоціація сприяння розвитку науки удостоїла ніших математиків, які почали інтенсивно про-
доктора Е. Зубер Фалконер своєї премії за ба- сувати фінансову математику у Франції. Зокре-
гаторічні досягнення і життєвий внесок у науку. ма, курси, які проводить Ель Каруї, вважають
Софія Василівна Ковалевська (1850—1891) —— найпрестижнішими в цій галузі. Дослідження
математик, письменниця і публіцистка, професор Ніколь Ель Каруї присвячені моделюванню
Стокгольмського університету. С. В. Ковалев- фінансового ринку та керівництву ризиками.
a
1 2
b 3
1. За двома сторонами і кутом між ними 4
a b , якщо Якщо a b , то
∠1 = ∠ 3, ∠1 = ∠ 3,
2. З
а стороною і двома прилеглими до неї або
∠1 = ∠ 4,
кутами. ∠ 1 = ∠ 4,
∠ 2 + ∠ 3 = 180°
або
∠ 2 + ∠ 3 = 180°
3. За трьома сторонами
Площа чотирикутника
Довільний чотирикутник Прямокутник Квадрат
d d
j b j a
d2 d
d1 d
a a
S = ab S = a2
1 1 1
S= d1d2 sin ϕ S= d 2 sin ϕ S= d2
2 2 2
1 2 3
sin α 0 1 0 –1 0
2 2 2
3 2 1
cosα 1 0 –1 0 1
2 2 2
tg α 3 не не
0 1 3 0 0
3 існує існує
ctg α не іс 3 не не
3 1 0 0
нує 3 існує існує
230 Відповіді до вправ
ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ
§ 1
1.2. Так. 1.3. Так. 1.4. Одна або безліч. 1.7. Ні. 1.8. 1) Так; 2) так;
3) ні. 1.9. Безліч. 1.10. 1) Ні; 2) ні. 1.11. Ні. 1.12. Збігаються.
1.15. 1) Так; 2) так; 3) ні. 1.16. 1) Так; 2) так. 1.17. 1) Ні; 2) так.
1.18. Ні. 1.20. Ні, не обов’язково. Одну або три. 1.21. 1) AA1 і AB;
AB і BB1 і т. д.; 2) AA1 , A1 D1 , A1 B1 ; A1 B1 , BB1 , B1C1 і т. д.;
3) площини AA1 B1 B і A1 B1C1 D1 , площини ABCD і AA1 B1 B і т. д.;
4) пло-щини ABD, ABB1 , ADD1 ; площини ABC, ABB1 , BCC1 і т. д.
1.35. 1; 5; 7; 10; безліч.
§ 2
§ 3
3.1. 1) Точка C; 2) пряма CC1 . 3.2. 1) Точка B; 2) пряма BC. 3.8. Ні.
3.16.12
3 3 . 3.17. 5 2 .
Тест № 1. 1. Б. 2. В. 3. В. 4. Б. 5. Б. 6. Г. 7. В. 8. А. 9. Г. 10. Б.
11. А. 12. В.
§ 4
§ 5
§ 6
§ 7
7.1. Відрізок або трикутник. 7.2. 1) Так; 2) так; 3) так. 7.3. 1) Від-
різок або паралелограм; 2) відрізок або паралелограм; 3) відрізок
або трапеція. 7.4. 1) Так; 2) так; 3) так; 4) ні. 7.5. Ні. Твердження
виконується, якщо площина проекцій паралельна площині ромба.
7.6. 1) Так; 2) ні; 3) ні. 7.7. Провести медіани цього трикутника.
7.8. Провести середні лінії цього трикутника. 7.9. Ні. 7.10. Так.
7.11. Наприклад, паралельність протилежних сторін зберігається;
рівність сусідніх сторін не зберігається. 7.12. Наприклад, паралель-
a+b+c
ність протилежних сторін зберігається. 7.17. 1) 6 см; 2) .
3
7.19. 3,5.
§ 8
8.1. 1) Так; 2) так; 3) так; 4) ні; 5) ні. 8.2. 1) Так; 2) так; 3) так;
4) так; 5) ні; 6) ні. 8.3. 1) Так; 2) ні. 8.4. 1) Так; 2) так; 3) ні.
8.5. Ромбом. 8.6. Паралелограм (точніше прямокутник).
232 Відповіді до вправ
Тест № 2. 1. В. 2. Г. 3. В. 4. Г. 5. А. 6. В. 7. А. 8. Б. 9. А. 10. В.
11. Б. 12. В. 13. В. 14. Б. 15. Г. 16. Г. 17. А. 18. В.
§ 9
9.1. 1) 90°; 2) 60°. 9.2. 45°. 9.3. 60°. 9.4. Безліч. 9.5. Одну. 9.6. Безліч.
9.8. 1) 90°; 2) 0°; 3) 90°. 9.9. 1) 45°; 2) 60°. 9.10. 60°. 9.11. 60°, 60°, 60°.
9.12. 1) 6,5 см; 2) 15 см; 3) a 2 − b2 + d 2 . 9.13. 90°. 9.14. Прямі
b і c мимобіжні або перетинаються, кут між ними дорівнює 90°.
9.15. Прямі b і c мимобіжні або перетинаються, кут між ними до-
2a
рівнює 30°. 9.18. 60°. 9.20. . 9.22. 3a .
2
§ 10
§ 11
§ 12
1 1 2
12.13. 30°. 12.14. arctg = arcctg 2 = arcsin = arccos . 12.16. 45°.
2 3 3
12.17. 30°. 12.18. a 2 . 12.19. a. 12.20. 30°. 12.21. Кут нахи-
лу висоти, проведеної на основу трикутника, до площини α .
3
12.23. sin ϕ = sin β .
2
§ 13
§ 14
14.19. 1,3 м. 14.20. 1,7 м. 14.21. 1) 45°; 2) cos ϕ = 0, 2 . 14.22. a cos2ϕ .
15
14.23. 1) 4 73 ; 2) 12. 14.24. 1) 30 ; 2) sin ϕ = . 14.25. 1) Так;
10
2) так; 3) ні. 14.26. 8 (1 + 3 ) та 16 2 .
§ 15
DD1 = 6 ; P = 20 ; S = 4 34 .
§ 16
a 6 a 6 a 2
16.1. 30°. 16.2. 1) a 2 ; 2) ; 3) . 16.3. a. 16.4. 1) a; 2) .
2 3 2
2a 3 a+b
16.5. . 16.6. b2 − a 2 . 16.7. 1) 4,25 см; 2) 6,75 см; 3) .
3 2
a−b a
16.8. 1) 1,05 см; 2) 0,65 см; 3) . 16.10. 6 м. 16.11. . 16.12. 5 м
2 2
a 2 a 2
і 3 м. 16.13. c2 + b2 − a 2 . 16.17. 1) a; 2) ; 3) a; 4) a; 5) ;
2 2
a 6
6) . 16.18. a sin α . 16.19. Площина, яка паралельна даним
6
площинам і лежить між ними на відстані, що дорівнює половині від-
4h 2 + 2a 2 a2
стані між даними площинами. 16.20. . 16.21. b2 − .
2 3
a
16.22. arccos . 16.23. C — точка перетину відрізка AB1 , де B1 —
3b
точка, яка лежить на промені BO ( BO ⊥ α і O ∈ a ), причому
d2
BO = BO1 . 16.24. 2 м. 16.25. 2 2 м. 16.26. a 2 + b2 . 16.27. a2 − .
8
Відповіді до вправ 235
16.28. 1) Так; 2) ні; 3) так; 4) ні. 16.30. 23 м. 16.31. 10.
16.32. 5 або 9. 16.33. 90°. 16.34. 8, 8, 8. 16.35. 4, 4, 4, 8.
16.36. 1) Мимобіжні; 2) паралельні; 3) 5. 16.37. 1) 3 7 ;
2) 3 3 . 16.40. 0,36 м або 0,44 м. 16.41. 0,06 м або 0,26 м.
an am a 2
16.42. або . 16.43. 2b2 − a 2 . 16.44. 4 м. 16.45. 1) ;
m+n m+n 2
2a a 8
2) a; 3) a; 4) a; 5) ; 6) a; 7) . 16.46. 4 . 16.47. 2 3 .
3 3 13
a 30
16.49. . 16.50. 12.
8
§ 17
17.1. Коло. 17.2. Дві площини, які паралельні даній площині і роз-
ташовані на відстані h від неї. 17.3. Площина, яка паралельна даним
площинам і лежить посередині між ними. 17.4. Пряма, яка перпен-
дикулярна до площини трикутника і проходить через центр кола,
вписаного в даний трикутник. 17.6. Площина, яка паралельна даній
площині і розташована від неї на відстані, що дорівнює половині
відстані від даної точки до даної площини. 17.7. Площина, яка пер-
пендикулярна до даної прямої і проходить через дану на ній точку.
Тест № 3. 1. А. 2. В. 3. В. 4. Г. 5. В. 6. Б. 7. В. 8. Б. 9. А. 10. Б.
11. А. 12. Г. 13. Б. 14. В. 15. Г. 16. А. 17. В. 18. А.
§ 18
18.8. 1) Площина, яка паралельна площині yOz і прохо-
дить через точку (1; 0; 0 ) ; 2) пряма, яка паралельна осі Oz
і проходить через точку (1; 1; 0 ) . 18.14. Правильний. 18.15. C ( 0; 0; 0 ) .
18.19. B ( 0 − 1; 3 ) . 18.23. ( −0,25; 0,25; 0) . 18.24. ( −2; − 2; − 2) , ( 2; 2; 2 ) .
18.30. 1) ( x − 1) + ( y − 2 ) + ( z + 1) = 5 ; 2) ( x − 1) + ( y − 2 ) ++ ( z + 1) = 8 ;
2 2 2 2 2 2
3) ( x − 1) + ( y − 2 ) + ( z + 1) = 5 .
2 2 2
§ 19
19.23. ≈ 52 с.
§ 20
20.2. Так. 20.4. Так. 20.6. 1) 3; 2) 9. 20.8. 1) 3; 2) 9.
20.11. 1) 7; 2) 7. 20.12. 1) 3; 2) 4. 20.13. 1) 3; 2) 3. 20.31. 1) ( 2; − 7; − 3 ) ,
(2; 7; 3) , ( −2; − 7; 3) ; 2) ( −3; 4; − 1) , ( −3; − 4; 1) (3; 4; 1) ; 3) (5; − 3; − 7 ) ,
(5; 3; 7 ) , ( −5; − 3; 7 ) . 20.32. 1) ( −2; 7; − 3) ; 2) (3; − 4; − 1) ; 3) ( −5; 3; − 7 ) .
20.33. a = −1 , b = −2 , c = 5 . 20.34. ( 2; − 4; − 1) .
§ 21
§ 22
1
22.1. 1) Паралелограм; 2) трапеція. 22.3. 90°. 22.4. arccos .
219
3 1 b
22.10. arccos . 22.11. arccos . 22.12. 60°. 22.13. arccos .
41 3 2 ( a2 + b2 )
1 1 1 2 1
22.14. 1) arccos ; 2) arccos ; 3) arccos . 22.15. . 22.16. .
4 4 4 3 3
Тест № 4. 1. Б. 2. Б. 3. Г. 4. Г. 5. В. 6. Б. 7. Г. 8. В. 9. В. 10. Б.
11. В. 12. 1–Б, 2–Г, 3–А, 4–Д. 13. Б. 14. Г. 15. А. 16. Б. 17. Г.
237
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
А О
Аксіома 10 Ознака мимобіжних прямих 46
Аксіоматичний метод 10 — паралельності площин 60
Аксіоми стереометрії 13 — — прямої та площини 54
— перпендикулярності площин 131
В — — прямої та площини 100
Вектор 185 Операції над векторами в просторі 186
Відстань між мимобіжними прямими 149
Ортогональне проектування 137
— — точками у просторі 175
— — точкою та площиною 109, 145 П
— — точкою та прямою 145 Паралельне перенесення у просторі 202
— — паралельними площинами 147 — проектування 70
— — — прямою та площиною 147
Паралельні площини 60
— — фігурами 146
— площина та пряма 54
Г — прямі 47
Геометричне місце точок 161 Переріз многогранника 38
Перпендикуляр 108
Д Перпендикулярні площини 130
Двогранний кут 122 — пряма та площина 99
Довжина вектора 185 Піраміда 9
Достатня умова 11 Площа ортогональної проекції
многокутника 138
З Площина проекцій 70
Зображення фігур 74 — січна 38
Похила 109
К
Призма 9
Кут між векторами 188
Прямокутна декартова система
— — мимобіжними прямими 95
координат у просторі 173
— — площинами 124
— — похилою і площиною 115
Р
— — прямими 94
Рівні фігури 14
Координати середини відрізка 176
Рівняння площини 208
— точки 175
— сфери 176
— вектора 185
Координатний і векторний методи
С
розв’язування задач 214
Симетрія відносно площини
Л у просторі 200
Лінійний кут двогранного кута 122 — — точки у просторі 199
Січна площина 37, 84
М Скалярний добуток векторів 188
Метод слідів 38, 84 Стереометрія 8
Методи розв’язування геометричних задач 28
Мимобіжні прямі 46 Т
Многогранник 9 Теорема про три перпендикуляри 110
Н Ф
Необхідна умова 11 Фігура неплоска 8
238
ЗМІСТ
Як користуватися підручником . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Навчальне видання
НЕЛІН Євген Петрович