ТЕМА

БЕЗРОБІТТЯ ТА ЗАЙНЯТІСТЬ
1. Поняття зайнятості та безробіття.
2. Причини безробіття.
3. Види безробіття.
4. Закон Артура Оукена.

ПОНЯТТЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ

Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення

макроекономічної стабільності. Безробіття є проявом нестабільності
економічного розвитку країни.
Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених у 1983 р. Міжнародною
організацією праці (МОП), усе населення можна поділити на три категорії.
1. Зайняті – це ті люди, які виконують будь яку оплачувану роботу, а також
ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи
відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий
день.
2. Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб
повернутися на попереднє місце роботи. Тобто, людина вважається
безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям одночасно: не має
роботи, робить активні спроби знайти роботу, готова відразу ж приступити
до роботи.
Зайняті та безробітні становлять економічно активне населення або робочу
силу
3. Економічно пасивне населення – це люди до 16 років, ті, хто
перебувають у спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах,
лепрозоріях, виправних закладах), а також дорослі, які, потенційно мають
можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються
з відривом від виробництва, військові строкової служби, перебувають на
пенсії, жінки, які доглядають дитину; мають інвалідність або просто не
шукають роботи).
 Таким чином, усе населення складається з економічно активного населення
(зайнятих та безробітних) та економічно пасивного.
Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного
обігу всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й
такий ресурс, як робоча сила.
Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни,
спрямована на відтворення ВВП та НД. В Україні працездатне населення – це
жінки віком від 16 до 60 років, та чоловіки від 16 до 60 років.
Розрізняють таки основні види зайнятості:
Повна зайнятість – це надання суспільством усьому працездатному
населенню можливість займатися суспільно корисною працею, на основі якої
відбувається індивідуальне (у межах сім’ї) і колективне (за участю підприємств,
держави) задоволення всієї сукупності потреб.
Раціональна зайнятість – ураховує доцільність перерозподілу та
використання трудових ресурсів, здійснюється з метою поліпшення статево-
вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення
окремих регіонів.
Ефективна зайнятість – здійснюється відповідно до вимог інтенсивного
типу перетворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної
результативності, зорієнтована на скорочення обсягів ручної, непрестижної та
важкої праці.
Економічно активне населення включає: осіб найманої праці; самостійних
робітників; осіб, які тимчасово не працюють з об’єктивних причин;
неоплачуваних членів сім’ї у працездатному віці; осіб, які поєднують навчання з
працею на умовах неповного робочого дня; учнів та осіб, які проходять
профпідготовку.
Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до
чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках:

Безробітні
и=  100%, (1)
Робоча.сила
 Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до
чисельності населення у віці від 16 років і старших:
Зайняті
Рівень.зайнятості =  100%, (2)
Особи. у.віці.від16 років.і.старше

Але ці розрахунки приблизні, тому що:

1. Не всі безробітні реєструються на біржі праці;
2. Люди займаються нелегальним бізнесом (наркоторгівля, торгівля зброєю);
3. Існує приховане та сезонне безробіття.
Існують наступні програми, спрямовані на зниження рівня безробіття:
- стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;
- підготовка та перепідготовка робочої сили;
- сприяння найму робочої сили;
- соціальне страхування безробіття.

ПРИЧИНИ БЕЗРОБІТТЯ

Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не

вирішивши її, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.
Аналіз причин безробіття дають багато економічних шкіл. Одне із
найбільш ранніх пояснень дано англійцем економістом – священиком Т.
Мальтусом (кінець ХVІІІ ст.). Він помітив, що безробіття викликають
демографічні причини, коли темпи зростання населення перевищують темпи
зростання виробництва. Недолік цієї теорії у тім, що вона не може пояснити
виникнення безробіття у країнах з низькою народжуваністю.
К. Маркс (друга пол. ХІХ ст.) вважав, що з технічним прогресом зростає
маса і вартість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це
призводить до відносного відставання попиту на працю від темпів
нагромадження капіталу, що є причиною безробіття. Також однієї з причин
безробіття К. Маркс вважав циклічність розвитку.
Дж. Кейнс помітив, що із зростанням національного доходу не весь доход
споживається, його частина йде на заощадження, але вони не обов’язково стають
інвестиціями. При падінні стимулів до інвестування виробництво не зростає і
навіть може зменшуватися, що приводить до безробіття.
А. Пігу обґрунтував тезу, що на ринку праці діє недосконала конкуренція.
Підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату одному
висококваліфікованому фахівцю і при цьому скоротити робочий персонал.

ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ
Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного
населення не має можливості використати робочу силу.
Фрикційне безробіття відображає плинність кадрів, пов’язану зі зміною
робочих місць, місця проживання, а також працівників у тих галузях, де
тимчасове звільнення є нормою без впливу на загальний рівень доходу людей,
наприклад, будівництво.
У період НТП такий рух стає неминучим і більш інтенсивним. Якоюсь
мірою це безробіття бажане, тому що робітники переходять з низькооплачуваної
роботи на більш високооплачувану.
Фрикційне безробіття має короткостроковий характер.
Структурне безробіття виникає під впливом структурних диспропорцій
на ринку праці, тобто коли з’являються невідповідність між попитом і
пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та
іншими ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або
зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується. Виникає ситуація, коли
структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок
чого з’являється структурне безробіття.
Структурне безробіття більш довгострокове і є серйознішою проблемою,
ніж фрикційне безробіття.
Інституціональне безробіття пов’язане з тим, що іноді надмірні соціальні
виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати,
недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина
працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, збільшуючи тим
самим загальну кількість безробітних.
 Циклічне безробіття виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є
результатом зниження сукупного попиту на робочу силу.
Добровільне безробіття викликане тим, що у будь-якому суспільстві є
люди, що за своїм психічним складом та з інших причин не хочуть працювати.
Приховане безробіття – це коли люди формально працюють, але
фактично не працюють або займають зайві робочі місця.
Таке безробіття характерне для сільського господарства, різноманітних
управлінських структур з нераціонально великим штатом, а також в цілому для
країн соціалізму, які навмисне створювали зайві робочі місця, щоб уникнути
відкритого безробіття. Так, у СРСР у 1930 р., коли закрилась остання біржа праці,
приховане безробіття за деякими даним становило 10-15% від числа працюючих.
Приховане безробіття також було притаманне Україні у 90-х роках, коли
люди вважаються працюючими задля продовження стажу праці, а фактично
перебували у довгострокових (річних та більше) відпустках за власний рахунок.
Природний рівень безробіття – це коли існує фрикційне та структурне
безробіття, а циклічне дорівнює нулю; тоді кажуть, що у країні досягнута повна
зайнятість, тобто максимальний рівень зайнятості.
Ця концепція у 1968 р. вперше була запропонована М. Фрідменом і
незалежно від нього була розроблена Едмундом Фелпсом. Слово „природний”
означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне
безробіття можна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики.
На величину природного рівня безробіття впливає ряд факторів:
- демографічний фактор;
- існуючий рівень мінімальної заробітної плати;
- вплив профспілок тощо.
Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник
циклічного безробіття.
Для кожної країни природний рівень безробіття різний, він коливається від
5,5% до 6,5% і залежить від рівня соціальної забезпеченості населення і системи
підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційних служб зайнятості тощо. Але
в усіх випадках природний рівень безробіття не означає 100%-вої зайнятості.
 Природний рівень безробіття виникає за збалансованості ринку робочої
сили, тобто коли кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних
робочих місць. Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає
показник циклічного безробіття.
Реальний обсяг національного продукту, виробленого за умов існування
природного рівня безробіття, називають виробничим потенціалом економіки.
Циклічне безробіття, крім соціальних негараздів, призводить до втрат у
обсязі реального ВВП.

ЗАКОН АРТУРА ОУКЕНА

Для визначення величини цих втрат використовують так званий закон
Артура Оукена (1929 – 1979) – американського дослідника у галузі
макроекономіки, що виразив математичну залежність між рівнем безробіття та
відставанням при зростанні ВВП.
Закон Артура Оукена
При зростанні рівня безробіття на 1% вище природного рівня безробіття
тягне за собою недовиробництво ВВП на 2,5%.
Наприклад:
Рівень безробіття дорівнює – 8,3%, рівень природного безробіття складає
6%.
Тоді приріст безробіття складатиме: 8,3% – 6% = 2,3%
Тобто недовиробництво ВВП буде 2,3% * 2,5% = 5,75%.
Закон Оукена відображає взаємозалежність між ринком благ і ринком
праці. Він описує залежність між короткостроковим рухом реального ВВП та
змінами рівня безробіття.
У формалізованому вигляді закон А. Оукена можна записати так:
Y * −Y
=  (u − u *), (3)
Y*

де Y* – потенційний національний доход в умовах повної зайнятості;

Y – фактичний рівень національного доходу;
и – фактичний рівень безробіття;
и* – рівень природного безробіття;
  – коефіцієнт Оукена.
З наведеної формули (3) можна вивести залежність об’єму випуску
продукції від рівня фактичного безробіття та зобразити схематично так звану
криву Оукена.
Крива Оукена (рис. 1) виражає Y(u) взаємозалежність між рівнем
фактичного безробіття (u) і величиною відхилення фактичного національного
доходу (Y) від національного доходу за умов повної зайнятості (Y*).

Y* A
Y1 B
Y2 C

u* u1 u2 u
Рис. 1. Графік кривої Оукена
В умовах повної зайнятості, цьому відповідає точка А (рис. 1), об’єм
виробництва дорівнює Y*, а природний рівень безробіття відповідає u*.
Якщо зайнятість зменшується, цьому відповідає точка В, то об’єм
виробництва знижується до рівня Y1, а фактичний рівень безробіття становить
u1. Аналогічно знаходиться точка С. Таким чином, з графіку бачимо, що об’єм
виробництва – це функція, що зменшується від природного рівня безробіття.
Зрушення кривої Оукена (рис. 1) відбувається внаслідок двох причин:
- по-перше, при зміні величини національного доходу за умов повної
зайнятості (Y*) (при збільшенні (Y*) крива переміщується вгору, і навпаки –
при зменшенні (Y*) – вниз);
- по-друге, при зменшені норми природного безробіття (u*) (при збільшені (u*)
крива Оукена переміщується праворуч, і навпаки при – зменшені (u*) –
ліворуч).
Втрати, пов’язані з циклічним розривом, вищі, ніж відхилення фактичної
зайнятості від умов повної зайнятості з таких причин:
- існування прихованого безробіття, тому що не всі безробітні реєструються на
біржі праці;
- не всі зайняті в умовах високого безробіття працюють повний робочий день;
- за так званими вимушеними відпустками в умовах високого рівня безробіття;
- знижується середня продуктивність праці через приховане безробіття в
умовах економічної кризи тощо.

ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ БЕЗРОБІТТЯ

Безробіття – це не тільки економічна проблема, а й соціальна, яка може
призводить до наступних явищ:
- відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу
ВВП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов
повної зайнятості;
- збільшення податків у суспільстві (для покриття зростаючих виплат допомоги
по безробіттю);
- скорочення сукупного попиту;
- відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних
соціальних верств населення;
- втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне зниження
заробітної плати або нові звільнення;
- зниження життєвого рівня тих, хто втратив робочі місця;
- втрата самоповаги, моральний занепад, можливий розпад сім’ї;
- погіршення фізичного і психологічного стану – підвищується рівень
серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств;
- громадське та політичне безладдя, соціальна та політична напруженість у
суспільстві.