Доповідь на тему

«Перспективи розвитку легкої промисловості»

Підготувала учениця 9-а класу:

Пєчєрік Яна

В Україні легка промисловість почала формуватися в другій половині ХІХ ст.

Саме тоді з’явилися перші шкіряні заводи у Києві та Бердичеві, джутова
фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові. Підприємства легкої
промисловості на початку ХХ ст. більше походили на кустарні майстерні та
мали незначний обсяг виробництва. Проте вже через півстоліття, коли було
збудовано низку потужних підприємств, галузь розвивалася прискореними
темпами. Наприкінці ХХ ст. легка промисловість посідала вагоме місце в
економіці України. Її частка у структурі промислового виробництва становила
майже 12%. Проте в останні роки спостерігається суттєве скорочення обсягів
її виробництва (менше 1% у структурі промисловості України в 2015 р.).

Підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі

трудові ресурси та джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на
території всієї України. Однак легка промисловість завжди відставала від
потреб суспільства щодо асортименту, якості й обсягів виробництва
продукції, а в наш час перебуває у глибокій кризі, її частка у промисловому
виробництві скоротилась.
Провідна роль у завоюванні зовнішніх ринків збуту вже кілька років належить
ТОВ «Текстиль-контакт», ПАТ «Україна» (м. Житомир), ПАТ «Черкаський
шовковий комбінат», ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно», ВАТ
«Рівнельон», ТОВ «Любава-Грація» (Черкаси), ПАТ «Трикотажна фірма «Роза»
(м. Київ), ПАТ «Софія»(м. Бровари) та ін. 

За випуском продукції перше місце посідає текстильна

промисловість .

У виробництві вона використовує рослинні (бавовна, льон, коноплі),

тваринні (вовна, шовк) та хімічні волокна. Із рослинних та тваринних
волокон виробляють натуральні тканини, що мають
добрі вентиляційні, терморегуляційні та антисептичні властивості.
Хімічні волокна отримують із природних (штучні волокна) та
синтетичних (синтетичні волокна) полімерів. Вироби з них зберігають
форму і майже не зминаються. Залежно від сировини в текстильній
промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне
виробництва.
Бавовняна тканина «дихає» (пропускає повітря), добре вбирає вологу,
приємна на дотик, комфортна до тіла, досить тепла та не
електризується. Однак вона легко зминається, вироби з неї швидко
втрачають зовнішній вигляд, линяють. Щоб покращити окремі
характеристики бавовняних та інших натуральних тканин і здешевити
виробництво, до них додають хімічні волокна.
 Легка промисловість ділиться на різні галузі

Бавовняна галузь України об’єднує прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове

виробництва. Галузь працює на привізній сировині, що надходить переважно
з Узбекистану та  Єгипту. Основними центрами галузі є Херсон, де
працює найпотужніший в Україні бавовняний комбінат, Тернопіль, Донецьк,
Нікополь (ниткова фабрика), Чернівці. Є також великі підприємства цієї галузі
є в Києві, Харкові, Львові, Полтаві, що орієнтуються у розміщенні на жіночі
трудові ресурси. 

Вовняна галузь охоплює підприємства з первинної переробки вовни,

виробництва вовняної пряжі та тканин. Сировиною для виробництва
вовняних тканин є власна та привізна, переважно з Австралії, вовна. Вовняні
тканини виробляють у Чернігові (концерн “Чексіл” – одне з найбільших
підприємств Європи), Луганську, Кривому Розі, Дунаївцях (Хмельницька
область), Сумах, Харкові, Одесі. Виробництво килимів з вовни та синтетичних
волокон здійснюється у Богуславі (Київська область), Києві та Черкасах.

Лляна галузь охоплює виробництво тканин побутового та технічного

призначення  (пожежні рукави, пакувальні матеріали тощо). В Україні
налічують більш як 30 льонозаводів та 2 льонокомбінати. Первинна
переробка льону здійснюється на невеликих льонозаводах, що тяжіють до
сировини. Вони розміщені на півночі країни, де зосереджені найбільші посіви
льону-довгунця (Житомирська, Рівненська, Львівська і Чернігівська області.
Безпосередньо ж лляні тканини виготовляють на льонокомбінатах у Рівному
та Житомирі. 

Конопледжутова галузь працює як на власній, так і на імпортній сировині.

Основною її продукцією є мішковина, пакувальні матеріали, канати, шпагат
тощо. Ще з кінця ХІХ ст. провідними центрами даної галузі є Харків (канатна
фабрика) та Одеса (джутова фабрика).

Шовкова галузь виробляє шовкову пряжу та тканини з неї. Сировиною є

натуральні, штучні та синтетичні волокна. Основні центри галузі – Київ,
Черкаси та Луцьк.
Швейна галузь посідає друге місце у складі легкої промисловості за вартістю
виробленої продукції. Швейна промисловість має повсюдне поширення. Її
підприємства є багатьох містах України, майже в кожному районному центрі.
Найпотужнішими центрами швейної промисловості є зазвичай великі міста
(Київ, Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці), де зосереджено по
кілька швейних фабрик зі значною кількістю зайнятих. Нині українська
швейна промисловість працює здебільшого на замовлення іноземних фірм,
використовуючи нашу дешеву робочу силу. Левова частка виробленої
продукції направляється на експорт.

Трикотажна промисловість займається виготовленням трикотажних

тканин, білизни, в'язаних виробів, шкарпеток і панчіх із натуральних та
хімічних волокон. У своєму розміщенні повністю орієнтується на споживача.
Великі підприємства є в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Миколаєві, Чернівцях,
Житомирі.