Professional Documents
Culture Documents
вісник КНУ
вісник КНУ
ми, як "обмін", "участь", "об'єднання", "спілкування" і "на- 4. Емельянов В. В. Ритуал в древней Мессопотамии / Владимир
Владимирович Емельянов. – СПб. : Азбука-классика; Петербургское
явність спільної віри". Це визначення використовує давню Востоковедение, 2003. – 320 с.
ідентичність і спільні корені термінів "спільність", "спілку- 5. Леви-Стросс К. Структурная антропология / Клод Леви-
вання", "співтовариство" і "комунікація". Ритуальне бачен- Стросс. – М. : Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 512 с.
ня комунікації спрямовано не в бік поширення повідом- 6. Лич Э. Культура и коммуникация: Логика взаимосвязи символов.
К использованию структурного анализа в социальной антропологи /
лень в просторі, але в напрямку підтримки спільноти в Эдмунд Лич. – М. : Восточная література, 2001. – 142 с.
часі; це не акт розповсюдження інформації, а наявність 7. Лотман Ю. М. Семиосфера / Юрий Михайлович Лотман. – СПб. :
спільних переконань і вірувань. Якщо архетипний випадок Искусство–СПБ, 2000. – 704 с.
8. Малиновский Б. Научная теория культуры / Бронислав Малиновс-
спілкування згідно з трансмісійним баченням є поширення кий. – М. : ОГИ, 2005. – 184 с.
повідомлень у просторі з метою контролю, архетипний 9. Ритуал – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
випадок ритуальної комунікації є священною церемонією, http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_culture/621/%D0%A0%D0%98%D0%A2
що приваблює людей до взаємного спілкуванні та об'єд- %D0%A3%D0%90%D0%9B.
10. Ритуал в языке и коммуникации : сб. ст. – М. : Знак, 2013. – 496 с.
нання" [14, с.12, 15]. Отже, основою ритуалу можна вва- 11. Топоров В. Н. Мировое дерево: Универсальные знаковые ком-
жати його комунікативну реляційну, об'єднавчу функцію, плексы / В Топоров. – М : Рукописные памятники Древней Руси, 2010. –
яка визначає такі його параметри, як комунікативна Т. 2. – 496 с.
12. Тэрнер В. Символ и ритуал / Виктор Тэрнер. – М. : Наука, 1983. –
ситуація, правила спілкування, комунікативні ролі, суспі- 277 с.
льні смисли. Вважаємо, що вивчення ритуалу у соціоко- 13. Уорнер У. Живые и мертвые / Уильям Уорнер. – М. ; СПб. : Уни-
мунікативному аспекті є актуальною перспективою пода- верситетская книга, 2000. – 671 с.
льших досліджень, передусім в аспекті визначення лінгво- 14. Carey J. W. Communication as culture. Essays on Media and Society /
James W. Carey. – New York. ; London : Rutledge, 2009. – XXVII. – 206 p.
прагматичних особливостей його копмонентів та механіз- 15.Goffman E. The Nature of Deference and Demeanor / Erving Goffman
мів функціонування. // American Anthropologist. – 1956. – № 58. – Р. 473–502.
16.Harrison J. E. Ancient Art and Ritual [Електронний ресурс] / Jane Ellen
Список використаних джерел Harrison. – Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/17087/17087-h/17087-
1. Ван Геннеп А. Обряды переходов. Систематическое изучение обря- h.htm
дов / Арнольд ван Геннеп. – М. : Восточная литература, 1999. – 198 с. 17. Ritual. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
2. Гоффман И. Представление себя другим в повседневной жизни http://www.britannica.com/EBchecked/topic/504688/ritual.
/ Ирвин Гофман. – М. : КАНОН-пресс-Ц; Кучково поле, 2000. – 304 с. надійшла до редколегії 25.09.14
3. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в
Австралії / Еміль Дюркгайм. – К. : Юніверс, 2002. – 423 с.
УДК 811.111.25
Ніна Марченко, канд. філол. наук, доц.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
Розглядається вплив соціального чинника на історичний розвиток німецької мови. Зміни, які відбуваються у мові чин-
никами розвитку суспільства. Водночас діалекти німецької мови, які все частіше використовуються у процесі спілкування,
демонструють риси архаїчності. Попри це, носії мови їх усвідомлено вживають у своєму мовленні задля власної ідентифі-
кації та порозуміння з іншими. Сучасні тенденції появи новітніх утворень на всіх рівнях мови виявляють труднощі в їх-
ньому сприйнятті та розумінні, що є причиною тенденцій до збідніння мови.
Ключові слова: динамічний, статичний, діахронічний, синхронічний, мова, суспільство, мовні відносини, позамовний
чинник.
Мовознавчі дослідження, розпочаті в ХІХ ст., сфор- яка перебувала і перебуває під впливом дії позамовних
мували та закріпили порівняльно-історичні студії мов, в чинників. Актуальність студії полягає в тому, що в ній
основі яких були порівняльний, етимологічний, типоло- зосереджується увага на єдності статичного і динаміч-
гічний методи дослідження, зовнішня та внутрішня ре- ного явищ у процесі розвитку будь-якої мови індивідуу-
конструкція тих або інших складових мови і т.д. І якщо ма, під впливом позамовних чинників розвитку суспіль-
друга половина ХХ ст. переважним чином позиціонува- ства як у минулому, так і в сьогоденні. Мета дослі-
ла себе з дослідженнями мови на рівні структур, метою дження полягає у розгляді ролі впливу суспільного чин-
яких була цілковита систематизація мовних одиниць ника на стан та динаміку розвитку сучасної німецької
заради стандартизації тієї або іншої літературної мови, мови. Об'єктом дослідження є суспільні чинники впли-
то в ХХІ ст. мовознавчі студії все частіше і частіше зве- ву на мовні явища в історичному минулому, на певні
ртаються до розгляду питань стану тієї або іншої мови, особливості сучасного стану німецької мови та на певні
© Марченко Н., 2014
ISSN 1728–2683 ІНОЗЕМНА ФІЛОЛОГІЯ. 1(47)/2014 ~ 51 ~
аспекти динаміки її розвитку. Предметом дослідження таке – німецька мова?". Науковець К.-Х. Гьотерт, дослі-
є взаємозв'язок німецьких діалектів і стандартизованої джуючи історію німецької мови задля того, аби знайти
німецької мови у життєдіяльності сучасного німецько- відповідь на запитання щодо причин сучасних проблем
мовного суспільства у контексті взаємовпливу на рівні у сфері функціонування німецької мови, ставить зустрі-
"людина – мова – суспільство", що зумовлює поєднання чне запитання: "Чи можна історію німецької мови роз-
синхронічних та діахронічних аспектів мовознавчих до- глядати як біографію? І чи взагалі доречне таке порів-
сліджень німецької мови. няння життя людини з мовознавчими проблемами? І що
Жодна мова у світі не є гомогенною мовою, оскільки можна очікувати в майбутньому від такого взаємозв'яз-
вона володіє варіативністю парадигматичних та синта- ку?" [11, с.17]. Дослідник мови У. Маас стверджує те,
гматичних зв'язків, обумовлених діахронічними та син- що не можна розглядати історію німецької мови у фор-
хронічними аспектами розвитку мови. Мова змінюється маті "біографічного епосу", а лише у форматі розвитку
не лише на всіх мовних рівнях, а й на рівні своїх варіа- мовних відносин / відносин у мові (нім. "die Entwicklung
тивних моделей. У сфері власного функціонування мо- der sprachlichen Verhältnisse") [12, с.15] в історичному
ва індивідуума ніколи не характеризувалася статикою, минулому того або іншого народу. Таким чином, необ-
навпаки – характеризувалася динамікою у своєму роз- хідно вивчати мовні відносини і на сучасному етапі роз-
виткові й у своєму стані, оскільки ота трансцендентність витку мови. Метафоричне порівняння історії мови зі
мислення індивідуума протиставлялася трансценден- життєписом людини і з поняттям "відносини" із галузі
тальності його ж таки мислення, що в сукупності відпо- соціології та міжкультурної комунікації вибудовує відно-
відало усвідомленню і розумінню індивідуума своєї зда- сно нову паралель розуміння історії мови того або ін-
тності думати й говорити, користуючись при цьому ві- шого народу. Адже кожна людина має свою біографію,
домими назвами. А завдяки своєму асоціативному мис- написану нею самостійно у хронологічному і локально-
ленню індивідуум спроможний іменувати щось нове або му вимірах, а "біографія", або ж історія народу, потре-
ж перейменовувати відоме, тому було визначено, що бує у тих же самих вимірах великої кількості індивідуу-
будь-яка мова на будь-якому етапі свого розвитку мів у мікро- та макромоделях суспільного буття. Щоб
"утворює єдність статичного і динамічного" [7, с.375]. нині не говорили про роль тієї або іншої особистості в
Парадоксальне твердження, що немовби й суперечить історії того або іншого народу, але всі усвідомлюють те,
логічному мисленню індивідуума, однак відповідає істи- що історія народу й історія країни творилася і твориться
ні його еволюційного розвитку, а отже, стану й розвитку народом. Так само й мова – формувалася, стверджу-
його мови. Без мови, без мислення індивідуума не мо- валася й розвивалася завдяки тому ж таки народові і
жна уявити ані його еволюцію, ані еволюцію його мови. заради екзистенції відносин у суспільстві в цілому і мо-
Отож, час від часу виникає запитання: Чи є історія будь- вних відносин у ньому, зокрема. Необхідними умовами
якої мови та її сучасний стан статичним явищем, чи такого явища і такого процесу є існування трьох чинни-
навпаки, динамічним, або ж еволюційним? Адже біль- ків життєдіяльності будь-якого суспільства (табл. 1):
шість сучасних мовознавчих досліджень намагаються 1) їхня індивідуальна та соціальна дія індивідуумів;
розглядати мову як явище, що вже відбулося, і як яви- 2) існування контактів між індивідуумами на різних
ще, що постійно змінюється. Прикладом можуть послу- соціальних рівнях;
жити дві найновітніші монографії германістів К.-Х. Гьо- 3) їхня взаємодія між собою та між іншими соціаль-
терта (нім. "Deutsch: Biografie einer Sprache", 2010) та У. ними групами й іншими спільнотами, наслідком чого
Мааса (нім. "Was ist Deutsch? – Die Entwicklung der вибудовуються відносини на міжособистісному, суспі-
sprachlichen Verhältnisse in Deutschland", 2012), в яких льному та міжкультурному рівнях.
автори прагнуть дати відповіді на запитання: "Що ж це
Таблиця 1
Мова і суспільство у взаємодії з індивідуумом
Індивідуальна та соціальна дія індивідуума ► Контакти між індивідуумами ► Взаємодія індивідуумів на соціальному рівні
↕ ↕ ↕
Мовна дія / мовлення Мовні контакти / мовні зв'язки ► Мовна взаємодія
↓ ↓ ↓
Мовна комунікація /спілкування Мовні відносини ► Міжкультурна комунікація
Усі складові життєдіяльності суспільства і суспільств – цінності, етнологічні характеристики та риси народу,
контакт / зв'язок → дія → взаємодія → відносини – по- етнографічні ознаки тієї або іншої спільноти;
слуговуються мовою, за допомогою якої вибудовуються – 3) на рівні культури етносу (функціонують певні
мовна дія / мовлення → мовні контакти / мовні зв'язки → правові норми й правила у структурно-суб'єктивній вза-
мовна взаємодія → мовні відносини / мовне спілкування / ємодії "індивідуум – мова – суспільство" відповідно до
мовна комунікація, що, в свою чергу, потребує визначено- культури мови, функціонує літературна мова, яка не
го соціального й етнічного поля функціонування мови і завжди є рівнозначним поняттям стандартизованій чи
відповідно діяльності людини на таких рівнях: уніфікованій мові) позиціонує себе в межах культурного
1) на індивідуальному рівні (свідомість / самосвідо- надбання того або іншого етносу;
мість індивідуума), що включає в себе родинні традиції, 4) на рівні взаємодії як засобу взаємозв'язків індиві-
які ґрунтуються, насамперед, на традиціях та звичаях дуумів на мікро- та макрорівнях (міжособистісний зв'я-
певної спільноти на певній території, на її віруваннях, зок, колективна взаємодія, взаємодія між спільнотами),
на її уявленнях про дійсність, на дотриманні історично що є традиціоналізованими, тобто такими, які послуго-
сформованих родинних цінностей; вуються історично сформованими взаємозумовленими
2) на суспільному (об'єднавчому) рівні (суспільна діями та шляхами взаємодії безпосередньо на рівні
свідомість певної спільноти), що включає в себе націо- мови та суспільних відносин;
нальну / етнічну / спільну для усіх ідею, характеризу- 5) на рівні можливостей реального світу на мікро-
ється традиціями та звичаями народу, містить моральні та макрорівнях (індивідуальний та суспільний), який,
~ 52 ~ В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
передусім, тісно пов'язаний як з матеріальним буттям різного роду чинників буття суспільства / суспільств та
індивідуума, так і з матеріальним буттям певного суспі- індивідуума / індивідуумів.
льства і який, чи не найтісніше, перебуває під впливом
Таблиця 2
Етнічне та соціальне поля функціонування мови індивідуума
1. На індивідуальному 2. На суспільному рівні 3. На рівні культури етносу
рівні
↓ ↓ ↓ ↓ ↓
1.1. Свідомість / 2.1. Суспільна 3.1 Матеріальний 3.2. На рівні 3.3. Функціонування мови
самосвідомість свідомість / історична чинник буття взаємодії на рівні культури мови
пам'ять індивідуума індивідуумів / культури мовлення
/ суспільства / суспільств
↓ ↓
1.1.1. Родинні традиції, 2.1.1. Етнічна / національна ідея,
родинні цінності, традиції і звичаї народу,
уявлення про дійсність, моральні цінності народу
вірування
П'ять найважливіших рівнів, в межах яких існує індиві- 1) за принципом взаємодії, коли суспільний характер
дуум, функціонує суспільство, в межах яких утверджува- мови трансформується у дійсність у взаємозв'язку з
лася й розвивалася мова кожного етносу як один із голо- діяльністю людини;
вних чинників його ідентифікації, в межах яких вона і нині 2) за принципом сутності мови, коли відбувається
функціонує, своєрідна для кожного народу. Отож, мова як об'єктивація свідомості індивідуума, відбувається ко-
головний засіб спілкування є загальним концептом для дифікація суспільного досвіду, суспільних традицій та
індивідуума, а мова індивідуумів як головний ідентифіка- суспільних цінностей" [13, c.17-18].
тор для цілої спільноти індивідуумів є індивідуальним кон- Кожна мова є гетерогенною, що проявляється у її рі-
цептом для цілого народу. Мова людини на мікро- і мак- зноманітних варіантах, які, в свою чергу, визначаються
рорівнях є сутністю і явищем буття індивідуума, групи ін- поширенням у просторі тих або інших мовних одиниць
дивідуумів та суспільства і визначається індивідуальними (напр., у формі діалектів) та суспільною сферою їх ви-
та суспільними, або ж загальними, ознаками свого буття. користання (напр., у формі соціолектів). Нині ж відомо,
Якраз історія кожної мови демонструє індивідуальні озна- що діалекти були первинними у творенні будь-якої су-
ки, в той же час, для кожної сучасної мови притаманними часної мови, адже вони розвивалися та стверджували-
є тенденції до загального концепту. Кожна мова має "два ся упродовж своєї мовної історії. Будь-яка сучасна ко-
хронологічних виміри – сучасний та минулий" [14, c.9], в дифікована мова існує відносно короткий проміжок часу
яких вона досліджується 1) як система та її стан у певному (переважним чином – з початку ХХ ст.), що зумовлено,
проміжку часу та 2) як процес – що детерміновано у мово- насамперед, 1) розвитком економічних відносин у сус-
знавстві як синхронічні та діахронічні аспекти дослідження пільстві (конвеєрне виробництво друкованих одиниць –
мови [6, c.19]. В. Шмідт стверджує, що "поняття синхронії газет, журналів, книг тощо та потреба в інженерах, які б
та діахронії з методологічної точки зору необхідно віднос- працювали на індустріалізованих підприємствах), а та-
но чітко розрізняти, проте така диференціація не завжди кож 2) усвідомленим рівнем здобуття освіти у тому ж
відповідає дослідженням мови, оскільки кожен стан мови є таки суспільстві, яке потребувало великої кількості ін-
динамічним, є станом мови у русі і водночас кожен період дивідуумів, які не тільки "споживають" друковану та
у розвитку мови характеризується статичністю, бо є струк- іншу вироблену продукцію, а й завдяки своєму рівню
туризованим і систематизованим, що з свого боку вимагає освіченості створюють нові матеріальні блага, таким
і уможливлює використання синхронічного та діахронічно- чином, розбудовуючи кожне суспільство, його культуру і
го методів дослідження мови. Стабільність і варіативність розвиваючи іншого індивідуума. Прикладом може по-
як поняття незмінності та видозміни і як суттєві ознаки служити історичний розвиток України та Німеччини.
мови утворюють діалектичну єдність, яку позначають по- Потужний розвиток освіти ("зарання українського шкіль-
няттям динамічної єдності" [13, c.29]. Звичайно, аналізую- ництва" [5, с.289]) та інших видів мистецтва середньо-
чи сучасний стан мови та її розвиток у минулому можна вічної Київської Русі прославив давньоруську державу
помітити тенденції її розвитку й у майбутньому. Такі тен- по всьому світові, бо вже в ХІІ ст. на українських тере-
денції простежуються на прикладі будь-якої мови, а особ- нах побутувало прислів'я: "Солодкий є медяний сік і
ливо на прикладі історії німецької мови та її сучасного цукор, але солодший від обох є книжний розум" [5,
стану, оскільки всі мовні явища минулого і сучасного тісно с.289], окрім того, освітній рівень населення сприяв
пов'язані насамперед з впливом на них позамовних чин- економічному зростанню та укріпленню давньоруської
ників, а нині вже можна стверджувати й те, що суспільні феодальної держави. Відомо, що фіксація будь-якого
явища були головними чинниками історії творення мови, її прислів'я означає те, що воно існувало тривалий про-
утвердження і її сучасної екзистенції у теперішньому стані, міжок часу, спочатку в усному мовленні індивідуума, а
а також є визначальними чинниками її розвитку в майбут- згодом, як усталена мовна одиниця, стає набутком фік-
ньому. Усе той же видатний німецький філолог В. Шмідт сованих джерел, що підтверджує лише історичні свід-
ще у 60-ті рр. ХХ ст. наполягав на концепції розгляду мови чення про ранній розвиток освіти на території Київської
як суспільного явища, зазначаючи, що "мова і мовленнєва Русі. Однак, подальша геополітика сусідніх держав у
комунікація є суспільними явищами лише у поєднанні з різні часи мала на меті зниження рівня освіти українст-
позамовними чинниками, тому їх передусім потрібно ро- ва, віддалила книжну (церковнослов'янську) мову від
зуміти і описувати у взаємозв'язку з історією, культурою, народної, що також вплинуло у певні хронологічні зрізи
економікою, правом, релігією. Історія мови, як і вся історія, не лише на хід історії країни, а й на розвиток українсь-
є частиною історії суспільства…, оскільки мова та мовна кої мови в історичному минулому та на її теперішній
комунікація пов'язана з історією розвитку людини за таки- стан (напр., процеси полонізації та русифікації). А німе-
ми принципами: цька мова, яка у книжному варіанті у середньовічні часи
перебувала під впливом латини, вже на етапі пізнього
Середньовіччя у різних центрах розвитку книжництва та
ISSN 1728–2683 ІНОЗЕМНА ФІЛОЛОГІЯ. 1(47)/2014 ~ 53 ~
церковного шкільництва розпочала фіксацію своїх мов- ді на емоційно-психологічному рівні вирізнитися не тіль-
них одиниць на мові, якою розмовляли на тій чи іншій ки від людей старшого віку, а й вирізнятися у колі своїх
території уперемішку з латинськими словами, тому з однолітків. І такий емоційно-психологічний аспект в
діахронічної точки зору німецька мова як літературна асоціативному уявленні та сприйнятті несхожості одних
мова у письмовій та усній формі основується на мовних індивідуумів стосовно інших або ж групи індивідуумів
формах певних локальних діалектів, що мають спільні стосовно іншої групи та виокремлення одних стосовно
графічні риси, в цілому, проте не завжди спільну фоно- інших існував у свідомому чи несвідомому утворенні,
логічну інтерпретація, зокрема, що й стало причиною сприйнятті та використанні мовних одиниць в історич-
появи та укріплення значної кількості діалектів на німе- ному минулому. І якщо в минулому відбувалося виок-
цькомовній території. І якщо стандартизація та уніфіка- ремлення певних спільнот у межах певних територіаль-
ція української мови, яка в своїй основі мала здебіль- них одиниць, то нині цей процес відбувається у межах
шого фольклорну основу, відбувалася під впливом на- певних соціумів. Отож, німецька мова є щонайменше
ціонально-визвольного руху наприкінці ХІХ та на почат- гомогенною мовою, оскільки її можна розглядати не
ку ХХ ст., попри те, що українська мова була зрозумі- лише у плані територіально-географічних діалектних
лою для усіх українців, бо існувала вона, здебільшого, в форм (діалектизми та регіоналізми), а й у плані соціа-
усній формі, тобто в народному середовищі, хоч і на льної варіативної диференціації (соціолекти). Таке усві-
території різних державних утворень, то ці ж процеси у домлення сучасного стану мови спричинює інтенсивний
німецькій мові відбувалися з об'єднавчою метою німе- розвиток соціолінгвістичних досліджень мови і не лише
цькомовних земель в єдину державу, в якій має існува- стосовно соціолектичних структуролізованих систем у
ти одна уніфікована мова [13, с.145], однак діалекти на мові, а насамперед, стосовно позамовних чинників
німецькомовній території збереглися і розвивалися й впливу на появу регіоналізмів та соціолектів у мові, на-
надалі, оскільки вони теж існували в усній формі і теж віть попри те, що теперішні соціолінгвістичні студії інко-
лише в народному середовищі, оскільки індивідуум ли вважають "продовженням діалектології", а у голо-
"бажав" розмовляти й спілкуватися зрозумілою для ньо- вних завданнях соціолінгвістів вбачають дослідження
го мовою. Попри те, що у середині ХХ ст. на німецьких "систематичної коваріації між мовними структурами та
теренах провадилася інша політика – політика цензури соціальними структурами" (нім. "Kovariation", анг.
[13, с.165] і не тільки в суспільному житті НДР чи ФРН, а "covariation") [15, с.252].
й у мовній політиці, діалекти продовжували "свою ходу" Будь-яка мова є динамічною системою у своєму ста-
в життєдайності суспільного життя і знову ж таки, пере- тичному стані, оскільки мова змінюється, розвивається,
дусім, в усній формі. На території України відбувалися певною мірою навіть удосконалюється… і, водночас, як
інші процеси: під гаслом підвищення освітнього рівня, зазначають мовознавці, зазнає процесу збідніння, однак
підвищення рівня культури мови українців, а саме – з її соціальна функція як найголовнішого засобу спілкуван-
метою утвердження літературної мови як єдиного "зро- ня залишається незмінною константою. Позамовні чин-
зумілого" засобу спілкування на тлі укріплення так зва- ники впливу на мову завжди були спричинені, передусім,
ної "дружби народів" провадилася свідомо чи несвідомо міграцією народів, контактами між ними, які впливають
нав'язана русифікація української мови, яка набула ду- на всі сфери діяльності людського суспільства, а така
же уніфікованого стану, що навіть, певною мірою, поча- "взаємодія спричинює зміни", як зауважував Ю.О. Жлук-
ла відрізнятися від літературної мови. Що пояснюється тенко [4, с.44]. Тому у німецькомовному середовищі нині
віяннями часу, тобто пристосуванням до сучасного бур- з'явився ще один "різновид" німецької мови – "Kanak-
хливого технологічного розвитку. Однак буття і діяль- deutsch", якою користуються німецькі громадяни чужозе-
ність українця на індивідуальному рівні навіть у сукуп- много походження і мовні одиниці якої детермінують як
ності з іншими індивідуумами, переважним чином, усві- соціолекти. Відомо, що закономірності мовних змін хара-
домлено демонструвало, передусім, свою приналеж- ктеризуються, по-перше, стабільністю та тривалістю іс-
ність до етнічної культури, її традиційність в українсь- нування структури однієї мови, тобто наявністю статич-
кому побутуванні і, особливо, в мові, де перевага від- них ознак у мовних явищах, які все ж таки характеризу-
давалася в усному спілкуванні місцевим діалектам як ються динамічністю, що пояснюється змінами у мові,
головному чиннику виокремлення індивідуума від ін- однак, такі зміни не спроможні відбуватися швидко, а
ших. Відповідно, місцеві діалекти мають чітко вираже- саме – за допомогою "ривків", оскільки будь-який "ри-
ний етнічний характер у представленні як традиційної вок"призводить до того, що так звана "оновлена форма
національної культури, так і найновітнішої, переплете- слова чи оновлена синтаксична конструкція" не може
ної з давніми етнічними елементами. І якщо індивідуум відразу "прижитися" у мові, і потребує певного проміжку
говорить літературною мовою, то на фонологічному часу задля сприйняття її індивідуумом та задля її функ-
рівні можна розпізнати, мешканцем якого краю він є. А у ціонального використання. Зміни у формі "ривків" у мов-
Німеччині, як стверджують мовознавці, наприкінці ленні індивідуума демонструють явище збідніння і мови, і
ХХ ст. діалекти німецької мови "набули відносно нового мовлення, і відповідно процесу спілкування, тому мова
статусу" у форматі друкованої продукції, оскільки пере- досить-таки швидко здатна втрачати свою головну функ-
важна кількість регіональної преси виходить на діалекті цію засобу спілкування за такого стану речей, коли один
тієї чи іншої місцевості, почали друкуватися також книги не розуміє іншого, коли адресата і адресанта (суб'єктів
на місцевих діалектах, а художні фільми "рясніють" не комунікації) може замінювати якийсь технічний пристрій.
тільки діалектними лексемами, а й соціолектами та ре- Прикладом може послужити уривок із книги американсь-
гіоналізмами, що викликає певні труднощі розуміння кого фізика та програміста німецького походження Йо-
мови у німецькомовних носіїв. Напр., молодь не завжди зефа Вайценбаума, який працював над темами дослі-
розуміє діалектні форми, а люди старшого віку – моло- дження штучного інтелекту, розробив програму "Еліза",
діжну лексику. Із огляду на колишній стан розвитку ні- за допомогою якої комп'ютер спілкувався з людиною. Ще
мецької мови і німецької держави, коли Німеччина як у 1976 р. світ побачила його праця "Computer Power and
єдина країна не існувала, а існувала у межах великої Human Reason" (укр. "Могутність комп'ютера та інтелект
кількості роз'єднаних у окремі держави країн, можна людини"), в якій він уперше не тільки оприлюднив діалог
пояснити існування великої кількості діалектів на німе- комп'ютерної програми "Еліза" та людини, а й розкрити-
цькомовних теренах, однак екзистенція різнобарвної кував штучний інтелект та застерігав про небезпеку роз-
палітри соціолектної лексики на фоні діалектів у моло- гляду "комп'ютера як непередбачуваного знаряддя". Ось
діжному середовищі пояснюється спрямованістю моло- невеликий діалог з книги:
~ 54 ~ В І С Н И К Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
під час виступу перед виборцями будь-який політик діяльності людини; а також частотне використання діа-
буде використовувати діалектизми, регіоналізми та со- лектів у літературних творах та художніх фільмах). І
ціолекти, аби привернути до себе увагу та продемонст- якщо внутрішні процеси розвитку мови, переважним
рувати і своє приналежність до народних мас. Відомо чином, демонструють дві його еволюційні складові, згі-
також і те, що з часів Якоба Грімма (кінець ХУІІІ ст. – дно слів Л. Булаховського, а саме – "диференціацію та
початок ХІХ ст.) сформувалася думка, що літературною інтеграцію" мовних явищ [2, с.264] у процесі функціону-
мовою може бути лише її письмова форма, а усна фо- вання мови, то певні сучасні позамовні чинники "нав'я-
рма – розмовний варіант мови та місцевий діалект, зують" лише інтеграційні процеси у змінах для сучасно-
якими розмовляли в минулі часи "на селі" неосвічені го розвитку мови, що не завжди служить її збагаченню,
селяни, – є меншовартісною та зіпсованою мовою [3, а навпаки спричинює її збідніння. Однак кожен етнос
с.99-111]. Як ми розуміємо, у часі така оцінка повністю відрізняється від іншого, насамперед, своєю мовою, і
нівелювалася у свідомості індивідуума. На сучасному своєю культурою, тому, як і будь-який етнос, так і будь
етапі функціонування мови така точка зору не може вже яка мова "вимагає" існування тих ідентифікуючих чин-
вважатися гуманною та й взагалі науковою, оскільки ників у життєдіяльності свого народу, спроможних відрі-
якраз розмовний варіант мови безумовно вважається зняти її від інших народів, оскільки "мовна територія
"останньою метамовою" індивідуума [10, с.47], за допо- фактично є культурною територією" [8, с.192] прожи-
могою якої він як індивідуум не тільки спілкується, не вання того або іншого народу, тобто головним виразни-
тільки демонструє форму власного реального існування ком того або іншого етносу.
свідомості, а й форму свідомості суспільства, що й до-
повнює погляд В. Гумбольдта з ХІХ ст. поглядом з на- Список використаних джерел
1. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства /
ступних століть відносно ролі мови як соціального фе- Л. А. Булаховський. – К. : Рад. шк., 1956. – 248 с.
номену та суспільного явища. Окрім того, спілкуючись 2. Булаховський Л. А. Загальне мовознавство / Л. А. Булаховський.//
рідною мовою – діалектом, незалежно від рівня освіти, Вибр. пр. : у 5 т. / Л. А. Булаховський. – К.: Наук. думка, 1975. – Т. 1. – 495 с.
індивідуум почуває себе й усвідомлює себе вільним, 3. Жирмунский В. М. История немецкого языка / В. М. Жирмунский. –
М. : Высш. шк., 1965. – 406 с.
відділеним від так званої "робочої рутини" спілкування 4. Жлуктенко Ю. О. Мовні контакти / Ю. О. Жлуктенко. – К. : Вид-во
літературною мовою у формі канцелярської мови, яка Київ. ун-ту, 1966. – 135 с.
все більше і більше нагадує мовні штампи. На думку Г. 5. Крип'якевич І. Велика історія України від найдавніших часів
/ І. Крип'якевич. – К. : Глобус, 1993. – Т. 1. – 352 с.
Хаармана, ще з епохи Середньовіччя для більшості 6. Марченко Н. В. Історичний аспект наукових досліджень німецької
європейських народів притаманна "суспільна свідо- мови / Н. В. Марченко // Мовні і концептуальні картини світу. – 2007. –
мість, орієнтована на мову кожного народу" [10, с.25], Вип. 22, ч. 2. – С. 12–20.
попри те, що цей спосіб відношення до світу індивідуу- 7. Семчинський С. В. Загальне мовознавство / С. В. Семчинський. –
К. : АТ "ОКО", 1996. – 392 с.
ма в подальші часи (а це і кінець ХІХ ст., і середина 8. Bynon Th. Historical Linguistics / Th. Bynon. – Cambridge : University
ХХ ст., і початок ХХІ ст. – М.Н.) значною мірою політи- Press, 1996. – 310 p.
зували. А мова кожного народу є його етнічним іденти- 9. Kronhaus M. Sprachverfall und Sprachpflege / M. Kronhaus // Die
Macht der Sprache. – München : Langenscheidt Verlag, 2008. – S. 85–89.
фікатором, є виразником його культури, що має свою 10. Duden Deutsch – Englisch – Europäisch: Impulse für eine neue
історію, своє сьогодення і має мати своє майбуття. З Sprachpolitik. – Mannheim ; Leipzig ; Wien ; Zürich ; Dudenverlag, 2002. –
огляду на історичний шлях розвитку німецької мови та 384 s.
на її сучасний стан можна дійти висновку, що тенденції 11. Göttert K.-H. Deutsch: Biographie einer Sprache / K.-H. Göttert. –
Berlin : Ullstein Buchverlage, 2011. – 400 s.
в мові відбуваються під дією впливу як зовнішніх, так і 12. Maas U. Was ist Deutsch? Die Entwicklung der sprachlichen
внутрішніх чинників розвитку суспільства – у глобаль- Verhältnisse in Deutschland / U. Maas. – München : Wilhelm Fink Verlag,
ному та локальному вимірі. Обидва ці виміри мають 2012. – 532 s.
13. Schmidt W. Geschichte der deutschen Sprache / W.Schmidt. –
подвійний вплив на мову – вплив позамовних та внут- Stuttgart : S. Hirzel Verlag, 2004. – 410 s.
рішньомовних чинників на зміни у мові, одним з голо- 14. Schweikle G. Germanisch-deutsche Sprachgeschichte im Überblick
вних яких є суспільний чинник впливу, який чинить пев- / G. Schweikle. – Stuttgart ; Weimar : Verlag J.B. Metzler, 2002. – 283 s.
ний тиск і на внутрішньомовні зміни у мові (напр., част- 15. Vater H. Einführung in die Sprachwissenschaft / H. Vater. – München
: Wilhelm Fink Verlag, 2002. – 336 s.
кове нівелювання форм артикля у сучасному мовленні; 16. Brockhaus AG. – 2007. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
узуальне використання німецькомовними носіями та http://www.brockhaus.de
тими, хто оволодіває мовою, англіцизмів у всіх сферах Надійшла до редколегії 25.09.14
SOCIAL FACTOR IN THE HISTORY OF THE GERMAN LANGUAGE AND ON THE PRESENT DAY
The article deals with the social factor of the influence on the history of the German language in the movement of the interconnection "society –
language" and its influence on the German language in the present time. This process could be seen as the problem of international and local
dimensions for all languages. The modern linguistically picture in German demonstrates at firstly the tendencies to use of dialects both local or
regional dialects and social dialects to perceive and to understand other people. At the same time, the modern linguistically formations were not
being perceived and understood by the all members of society.
Key words: dynamic, static, diachronic, synchronistic, language, society, linguistically relations, extralinguistic factor.