До основних завдань психології можна віднести: 1) виявлення і опис

конкретних фактів психічного життя; 2) пояснення психічних фактів шляхом

розкриття психологічних закономірностей і законів; 3) з'ясування механізмів
прояву психологічних закономірностей і законів; 4) відпрацювання та
уточнення категоріального апарату психологічної науки.

Функції психіки
Психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та
комунікативну функції.
Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при
виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і
переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти
дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі
ситуації, вдосконалює способи діяльності.
Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах
оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному
рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та
вольових зусиль на досягнення поставленої мети.
Мотиваційна функція психіки пов'язана зі спонуканням працівника до
активності та підтримання останньої на певному рівні.
Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні
працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації
спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.
Сензити́вний вік — найсприятливіший вік для
розвитку психічних функцій, що визначають
психічний розвиток дитини і мають вирішальне
значення для її навчання та виховання.
(сприймання, мовлення, пам'яті тощо). Вперше цей
термін застосував італійський педагог Марія
Монтессорі.
Дошкільний вік — це сензитивний період для
формування особистості дитини, набуття нею
першого соціального досвіду, розвитку емоцій,
почуттів. В цей вік вона оволодіває загальними
знаннями, уміннями, в набутті психічних якостей,
необхідних для життя (оволодіння мовою,
сприймання, уява, мислення, орієнтація в просторі й
часі). Усі новоутворення дошкільного віку є не сумою
знань, а певним рівнем пізнавальної активності,
самостійності та творчості.
Сензитивність молодшого шкільного віку полягає в
тому, що відбувається перехід від ігрової діяльності
до навчальної, постановка, під керівництвом педагогів
завдань, вимагає розвитку вольових зусиль для їх
вирішення.
Підлітковий період — сензитивний для розвитку
потреб, спрямованості особистості, оформлення
ідеалів. Формується самооцінка, самосвідомість,
потреба пізнати себе як особистість. Виникає потреба
у самовираженні, значимості для інших, намагання
бути на рівних з дорослими; посилюється статева
ідентифікація.
Юнацький вік є сензитивним для становлення та
закріплення ціннісних орієнтацій як стійкої структури
особистості, значною мірою визначаючи стосунки
людини з навколишнім світом у подальшому
дорослому житті. В результаті проходить
самовизначення свого місця у світі.