Пам'ять

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку. Якщо сприймання - це

початковий етап пізнавального процесу, то пам'ять - це відображення об'єктивної
реальності, але тієї, що діяла в минулому. За певних умов матеріал минулого може
бути більш або менш точно відтворений знову.

Пам'ять складається з трьох процесів:

1) запам'ятовування, або закріплення інформації (фіксація);
2) збереження, або утримання інформації (ретенція);
3) відтворення інформації (репродукція).
Вважають, що пам'ять людини має морфофункціональні передумови для засвоєння
необмеженого обсягу інформації. Про безмежні можливості людської пам'яті свідчать
численні факти, відомі нам з історії. Особливо добре пам'ять була розвинена у
стародавніх народів. Так, книги Вед зберігалися протягом восьми століть у пам'яті
народу Індії.

З існуючих теорій пам'яті на сьогодні загальновизнаною є хімічна, згідно з якою

імпульси, що надійшли з периферії до кори головного мозку, спричиняють у нервових
клітинах зрушення їх хімічного складу; у цьому процесі відіграє певну роль РНК, яка
неначе шифрує інформацію і надалі є "місцем її зберігання".

Міцні зв'язки, що дають змогу згадувати, утворюються у людини з 4-5 років. Пам'ять у
дітей має переважно чуттєвий характер, де основна роль належить емоціям. Розвиток
пам'яті великою мірою залежить від умов життя, виховання, навчання. Осмислене
запам'ятовування в основному розвивається у дітей разом з мовленням. У шкільні
роки розвивається здатність до запам'ятовування абстрактно-словесного матеріалу. З
віком дедалі більше виявляється логічна переробка запам'ятовуваного матеріалу, його
систематизація, узагальнення, що створює передумови міцнішого запам'ятовування
інформації.

Серед процесів пам'яті особливе місце належить запам'ятовуванню. Процес фіксації

інформації триває від кількох секунд до кількох годин. Запам'ятовування пов'язане з
кодуванням інформації, що надходить до мозку, в молекулах РНК. Запам'ятання
предметів, явищ, дій, вчинків, думок і почуттів за ступенем активності може бути
мимовільним і довільним. Мимовільне запам'ятовування ґрунтується на створенні
тимчасових зв'язків переважно на рівні першої сигнальної системи, і тому воно
здебільшого не таке міцне, а довільне - на рівні другої сигнальної системи, воно
стійкіше.

Пам'ять до деякої міри вибіркова. Не все, що сприймається, однаково

запам'ятовується. Найкраще запам'ятовується те, що було пов'язане з досягненням
поставленої мети. В підлітковому віці пам'ять характеризується переходом від
домінування механічного запам'ятовування до смислового. При цьому
перебудовується сама смислова пам'ять - вона набуває логічного характеру з
обов'язковим включенням мислення. Разом з формою змінюється і зміст того
матеріалу, який необхідно запам'ятати: стає доступнішим запам'ятовування
абстрактного матеріалу.

Увага

Увага - це виборча спрямованість свідомості людини на певні предмети і явища. Воно

не є процесом відображення дійсності, а являє собою одну зі сторін психічної
діяльності - її динаміки. Увага забезпечується за рахунок наявності в кожен даний
момент в корі великих півкуль головного мозку ділянки (вогнища) з підвищеною
нервовою збудливістю, пануючого (домінуючого) над іншими частинами кори. В
результаті цього і здійснюється зосередження свідомості людини на певних предметах
і явищах.

Увага характеризується наступними властивостями:

- Концентрація, що представляє собою здатність людини зосереджуватися на
головному в його діяльності
- Вибірковість - зосередження на найбільш важливих предметах;
- Розподіл - можливість людини мати у свідомості одночасно кілька різнорідних
об'єктів
- Обсяг, що характеризується кількістю об'єктів або їх елементів сприйняті в один
момент;
- Інтенсивність, що визначається відносно більшою витратою нервової енергії на
виконання даного виду діяльності,
- Стійкість - здатність затримуватися на сприйнятті даного об'єкта;
- Відволікання, що представляє найчастіше наслідок відсутності інтересу до об'єкта
або діяльності.
Увага може бути навмисним, зосередженим і ненавмисним.
Навмисне (довільне) увагу - це увага, яке виникає в результаті свідомих зусиль
людини, спрямованих на краще виконання тієї чи іншої діяльності.
Зосереджена увага - це увага, спрямоване на якийсь один об'єкт або вид діяльності.
Ненавмисне (мимовільне) увагу - це увага, що викликається зовнішніми причинами,
тобто тими чи іншими особливостями об'єктів, що впливають на людину в даний
момент. Такими причинами можуть бути інтенсивність роздратування, новизна і
незвичність об'єкта.

Розвиток сприйняття пам’яті та увуаги

Щоб процес запам’ятовування протікав якнайпродуктивніше, дотримуйтеся таких
правил:

■ намагайтеся ставитися до матеріалу, який ви запам’ятовуєте, не байдуже, а з

великим емоційним інтересом;
■ навчіться зосереджувати свою увагу на досліджуваному предметі;

■ намагайтеся зрозуміти матеріал, формуйте в себе свідомий вольовий намір

запам’ятати його;

■ осмислено повторюйте матеріал, користуйтеся смисловими опорами, смисловим

співвіднесенням та смисловим групуванням;

■ учіть і повторюйте невеликими дозами, краще вчити по одній годині сім днів, аніж
сім годин поспіль за один день;

■ після фізики вчіть історію, після літератури — математику: пам’ять любить

різноманітність;

■ у ході запам’ятовування записуйте ключові слова, малюйте схеми, діаграми,

графіки;

■ якщо одержали завдання у вівторок, а відповідати треба в п’ятницю, не чекайте до

четверга: вивчіть одразу, а напередодні тільки повторіть.

Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганого навчання. Увага — це

спрямованість свідомості на певний об’єкт. Без уваги неможливий процес навчання.
Свою увагу слід тренувати й розвивати. Привчати себе уважно працювати в
найрізноманітніших умовах. Розподіл уваги допомагає нам виконувати дві або більше
дії одночасно.