Professional Documents
Culture Documents
Задачи экологическое тема 3
Задачи экологическое тема 3
Задачи экологическое тема 3
Вирішіть справу.
Як указано в Основному законі, норми Конституції України є нормами прямої дії, і тому звернення
громадян до суду для захисту прав, передбачених статтею 50, гарантується. У статті 11 Закону
України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що Україна гарантує
своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Порушені права
громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх
захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України. У статті 1163 ЦК
зазначено: «фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також
юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її
створює. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи
або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до Цивільного кодексу України». Тобто
позов подається в цивільному провадженні до загального суду.
- право на достовірну інформацію про стан довкілля та якість харчових продуктів і предметів
побуту, а також збирання та поширення такої інформації;
- право на безпечні для життя і здоров’я продукти споживання (харчові продукти та предмети
побуту);
Засоби захисту — це дії уповноваженої особи, за допомогою яких остання може вимагати
здійснення захисту своїх екологічних прав від посягань інших суб'єктів (наприклад, подання
позову, скарги, заяви). Способи захисту — це дії державних органів в межах їх компетенції, які
безпосередньо спрямовані на захист екологічних прав громадян (наприклад, визнання права на
екологічну інформацію судом, розгляд земельних спорів радою, опротестування прокуратурою
акта органу державної влади, що порушує екологічні права тощо). Форми захисту — це варіанти
звернення громадян за захистом свого порушеного права, зумовлені відмінностями в діяльності
державних та інших органів по захисту прав у цілому. Тобто громадяни та інші особи вправі
звертатися за захистом своїх екологічних прав до правоохоронних органів, органів
адміністративної чи судової юрисдикції, які зобов'язані в межах своїх повноважень розглянути такі
звернення та застосувати відповідні способи захисту порушених прав.
Конституційний принцип поділу державної влади на три відносно незалежні її гілки передбачив
якісну зміну ролі, авторитету і впливу кожної із влад у сфері вирішення суспільних справ, особливо
у галузі охорони довкілля, забезпеченні екологічної безпеки, що відкрило для громадян нові
юридичні шляхи захисту їхніх екологічних прав та інтересів.
Так, законодавча влада забезпечує нормотворчу форму захисту екологічних прав шляхом
розробки ефективних механізмів їх реалізації. Згідно з Конституцією (ст. 92) виключно законами
України Верховна Рада України повинна визначати: права і свободи людини і громадянина (в тому
числі екологічні), гарантії цих прав; екологічну безпеку; організацію і діяльність органів виконавчої
влади та засоби парламентського контролю за апаратом управління в цій сфері. Наприклад, з
урахуванням вимог ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і тому звернення
громадян до сУДу для захисту прав, передбачених ст. 50, гарантується.
Крім цього, Конституція України гарантує кожному судовий захист будь-яких його прав і свобод (ст.
55), в тому числі екологічних, а також право звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого
Верховної Ради України. Така посада запроваджена відповідно до ст. 101 Конституції України з
метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних (у тому числі
екологічних) прав і свобод людини і громадянина. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради
України визначена Законом України від 23 грудня 1997 р., згідно з яким, зокрема, він має право
приймати до свого розгляду звернення, подане протягом року після виявлення порушення прав і
свобод людини і громадянина. За даними першої щорічної доповіді Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини1, за захистом порушених екологічних прав звертаються громадяни з
усіх регіонів України, переважно з Південно-Східного регіону (Дніпропетровська, Донецька,
Запорізька та Луганська області), де постійно перевищуються нормативи викидів шкідливих
речовин у повітрі та воді, що зумовлює порушення права на безпечне довкілля.
Відповідна роль у механізмі захисту екологічних прав громадян належить Конституційному Суду
України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів про екологічні
права Конституції України і надає їх тлумачення (ст. 147 Конституції України). Зокрема, у справі за
конституційним зверненням громадянки Р. А. Стешиної щодо офіційного тлумачення положення
пункту 1 частини другої ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Конституційний Суд України рішенням від 25
жовтня 2000 р. розтлумачив, що зона відчуження — це територія, яка з 26 квітня 1986 р. охоплює
ту частину радіоактивно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність
евакуації населення у 1986 р. на підставі відповідних актів органів державної влади незалежно від
часу прийняття цих актів та проведення евакуації. Отже, при вирішенні спорів про визнання осіб
потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи таке визначення матиме відповідне
значення при захисті прав громадян такої категорії.
У випадках, коли використані всі національні засоби правового захисту, кожен має право
звертатися за захистом своїх порушених прав і свобод до відповідних органів міжнародних
судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є
Україна (ст. 55 Конституції України). З метою сприяння громадянам України звертатися до таких
органів у центральній газеті державної виконавчої влади «Урядовий кур'єр» (1998, 27 серпня)
опубліковані Правила звернення в Європейську комісію з прав людини.
Закон України «Про звернення громадян» (1996 р.) визначив загальний адміністративний порядок
оскарження колегіальних і індивідуальних дій (рішень) державних органів, органів місцевого
самоврядування, установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, засобів масової
інформації, посадових осіб, у результаті яких: порушено права і законні інтереси чи свободи
громадян (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і
законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або
його незаконно притягнуто до відповідальності.
Способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання
правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке
існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку; 6) зміна правовідношення; 7)
припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій
чи бездіяльності органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого
самоврядування, їх посадових чи службових осіб. Суд може задовольнити цивільне право або
інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК).
Визначте порядок відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і
здоров’я довкілля.
ЕКОЛОГІЧНА ШКОДА
- шкода, завдана навкол. природ, середовищу та його природ, ресурсам. Вона не лише тягне за
собою суто екол. наслідки, а й негативно позначається на здоров'ї людей та стані економіки.
Справи про стягнення Е. ш. розглядаються заг. і арбітраж, судами. Порядок їх розгляду регулюється
цив.-процес, зак-вом. Відшкодування Е. ш. має свою специфіку, зумовлену особливостями навкол.
природ, середовища як екол. системи, а також формами виявлення Е. ш. Саме тому в даній сфері
не завжди спрацьовує принцип реального стягнення завданої шкоди. Значну частину у питомій
вазі Е. ш. становлять неодер-жані доходи, а також витрати на відтворення природ, ресурсів і
відновлення екологічної рівноваги.
Задача №7
Вирішіть справу.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений у ст. 16 Цивільного кодексу
України. Стаття 9 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування положень
даного кодексу до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних
ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Отже,
відносини у сфері захисту екологічних прав громадян України потрапляють у сферу правового
регулювання Цивільного кодексу України. Таким чином, норми цивільного права відіграють
особливу роль у забезпеченні захисту екологічних прав громадян України, оскільки способи
захисту екологічних прав випливають із загальних способів захисту цивільних прав. Способами
захисту екологічних прав громадян України є: визнання права; припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування майнової та моральної
(немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; їхніх
посадових і службових осіб. Слід зазначити, що перелік способів захисту прав та інтересів, що
закріплений у ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним про що свідчать положення ч. 3
ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої суд може захистити цивільне право або
інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ефективність захисту
порушеного права часто залежить від того, яким способом суб'єкт буде його захищати, а вибір
конкретного способу залежить від особливостей права, що порушено, конкретних правовідносин,
їх суб'єктного складу та повинен бути оптимальним та ефективним за його кінцевим результатом.
Одним із найбільш ефективних способів захисту екологічних прав громадян України є
відшкодування майнової шкоди. Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» передбачає положення щодо відшкодування шкоди в екологічному
праві, відповідно до ч. 1 якої шкода, 83 Актуальні проблеми держави і права заподіяна внаслідок
порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає
компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та
незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості
природних ресурсів. Окрім відшкодування майнової шкоди як способу захисту екологічних прав
громадян України достатньо поширеними способами захисту є: визнання права; припинення дії,
яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади
або органу місцевого самоврядування. Особа має право на власний розсуд обрати спосіб захисту
екологічних прав чи їх сукупність, і даний вибір є вкрай важливим для отримання позитивного
кінцевого результату з захисту екологічних прав.