1.

Інтеграційні процеси в Америці

На американському континенті активно розвиваються інтеграційні процеси. Один з них охоплює

США, Канаду і Мексику, які в 1992 році утворили Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі
(НАФТА). Оскільки назване інтеграційне об'єднання є ще порівняно молодим, то ефективність його
діяльності поки що важко оцінити. Однак те, що планується зробити щодо зміцнення взаємозв'язку
економік країн-членів, дає підстави твердити, що НАФТА буде одним з найпотужніших
інтеграційних об'єднань. Вона сьогодні об'єднує територію з населенням майже 380 млн. чоловік і
забезпечує понад 20% обсягу світової торгівлі. При цьому майже 70% мексиканського експорту і
понад 75% канадського експорту надходить в США. Такою ж вагомою є і частка експорту США у
названі країни-партнери.
З метою дальшого зміцнення інтеграційних зв'язків країни-члени передбачають здійснити такі
заходи:

- лібералізувати рух товарів, послуг і капіталів між країнами шляхом зняття у найближчі 15
років майже всіх торгових та інвестиційних перешкод;
- захистити північноамериканський ринок від експансії азіатських та європейських компаній,
які намагаються обійти американські митні перешкоди шляхом реекспорту своїх товарів в
США через Мексику;
- усунути більшість митних тарифів на продукцію сільського господарства (за винятком
обмежень в торгівлі кукурудзою, цукром і деякими овочами та фруктами);
ліквідувати митні перешкоди в торгівлі автомобілями, продукцією текстильної
промисловості;
- здійснити заходи щодо захисту інтелектуальної власності, гармонізації технічних стандартів
і санітарних норм.

В Латинській Америці помітних успіхів щодо розвитку інтеграційних процесів досягла

Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Вона була створена в 1981 році замість діючої з
1961 року Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі (ЛАСТ). Членами ЛАІ є Аргентина, Болівія,
Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. В межах ЛАІ
зберігається поділ на три групи: група країн басейну Ла-Плати, група країн Андського пакту і група
країн Амазонського пакту. Членство відкрите для будь-якої латиноамериканської країни за умови
схвалення Радою міністрів - найвищим органом ЛАІ. В сучасних умовах 15 країн є спостерігачами,
причому серед них - країни різних континентів, в тому числі Росія, Китай, Італія, Іспанія, Швейцарія.
Окремі країни-учасниці ЛАІ є водночас членами інших регіональних організацій. Так, Бразилія,
Аргентина, Уругвай і Парагвай в 1995 році створили зону вільної торгівлі "Меркосур". В 1996 році до
неї приєдналась Болівія. "Меркосур" об'єднує країни, на які припадає майже 69% території
Латинської Америки, понад 50% населення і 60% ВВП регіону. По сукупному обсягу ВВП
"Меркосур" посідає четверте місце в світі після ЄС, НАФТА, Асоціації Азіатсько-Тихоокеанського
економічного співробітництва (АТЕС). Створення "Меркосур" передбачає вирішення таких завдань:

- уніфікувати національне, трудове, міграційне і податкове законодавство країн-членів;

створити механізм регулювання обмінних курсів валют;
- запровадити пріоритетність рішень та правил "Меркосур" над національним
законодавством;
- ліквідувати митні тарифи на рух товарі в межах об'єднання.

В рамках "Меркосур" діє механізм регулярних консультацій на рівні глав країн та урядів, міністрів
закордонних справ, економіки, фінансів, торгівлі, соцзабезпечення.
Розвитку інтеграційних процесів на американському континенті сприяє Карибське співтовариство і
Карибський спільний ринок (КАРІКОМ). Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок були
створені в 1973 році замість Карибської асоціації вільної торгівлі, яка діяла з 1965 року. До складу
цього об'єднання входять 14 невеликих країн Карибського басейну.
Найвищим керівним органом є Конференція глав урядів. Крім того діють Рада Карибського
співтовариства і Рада спільного ринку, комітет керуючих центральних банків, бюджетний комітет,
секретаріат. Діяльність КАРІКОМ спрямована на вирішення таких завдань:
поглиблення економічної інтеграції шляхом розвитку співробітництва в галузі промисловості,
комунікацій, освіти і культури;
запровадження єдиної валюти, координування та уніфікація фінансового законодавства;
сприяння розвитку підприємництва шляхом створення спільного інвестиційного фонду;
сприяння інтеграції з іншими об'єднаннями американського континенту, передусім з об'єднаннями
латиноамериканських країн. Крім КАРІКОМ, в Карибському басейні діє ще одне об'єднання,
членами якого є 7 країн, які входять до складу КАРІКОМ. Таким об'єднанням є Організація східно
карибських держав (ОСКД). Метою її діяльності є розвиток торгівлі і економічного співробітництва,
сприяння розвитку природокористування, соціальний розвиток, авіаційні перевезення та надання
послуг.
При цьому країни-учасники прагнуть усунути всі перешкоди на шляху руху товарів, послуг і
капіталів. В них діє спільна валюта, випуск якої для всіх країн-членів здійснює Східно карибський
центральний банк. Тобто рівень інтеграції в ОСКД дещо вищий, ніж в рамках КАРІКОМ. Все більше
уваги економічній інтеграції на американському континенті приділяє Організація американських
держав (ОАД). Вона була утворена в 1948 році як правонаступник Міжнародного союзу
американських республік, який діяв з 1890 року. Членами ОАД є 3 5 країн Найвищий керівний орган
- Генеральна асамблея, яка складається з представників країн-членів. Причому кожна країна має
один голос. Крім Генеральної асамблеї, діють Консультативна нарада міністрів закордонних справ,
Ради, Міжамериканський правовий комітет, Генеральний секретаріат та спеціалізовані конференції
і організації.
Метою діяльності ОАД є вирішення, головним чином, політичних питань, зокрема таких, як
зміцнення миру та безпеки на континенті зміцнення представницької демократії, відвернення та
врегулювання можливих спорів між країнами-членами, здійснення спільних акцій у випадку агресії,
сприяння співробітництву в економічній та соціально-культурній сферах.
Однак останнім часом ОАД прийняла цілу низку рішень спрямованих на розвиток інтеграційних
процесів. Так, на зустрічі глав держав та урядів в 1994 році було прийнято рішення створити зону
вільної торгівлі Америки, в якій будуть ліквідовані всі перешкоди переміщенню товарів, послуг і
капіталів. Крім того, на цій зустріч країни-члени прийняли План дій для Америки, який включав в
себе такі аспекти:

- збереження та зміцнення американського співтовариства

- демократій;
- сприяння зростанню добробуту шляхом економічної інтеграції та вільної торгівлі;
- подолання злиднів та дискримінації у Західній півкулі;
- забезпечення стабільного розвитку і збереження природного навколишнього середовища
- для майбутніх поколінь.

2. Темпи урбанізації у субрегіонах Америки

Оскільки Америка складається з декількох окремих частин, доцільніше буде розглядати їх окремо.

США: як нам всім добре відомо, США відіграє значну роль у світовій економіці: сюди припадає
близько 14 відсотків світового ВВП, 20 відсотків світової продукції, понад 15 відсотків світового
продовольства і більше 15 відсотків міжнародної торгівлі. Окрім того, практично у кожному виді
економічної діяльності існує хоча б одна компанія-гігант, що походить із США. Але особливо себе
добре США зарекомендували за рахунок вторинного і третинного сектору – що цілком очевидно,
бо це пост індустріальна країна. Враховуючи цей факт, можна сказати, що США повинно мати
високий рівень урбанізації. Аналізуючи карту населення США, не можливо не звернути увагу на
певну особливість: на півдні, західному та східному узбережжі густота стає дуже високою, у той час
як у центрі та на півночі густота невисока. Це пов’язано не лише з виходом до моря, адже саме там
зосереджений промисловий потенціал цієї країни та всі культурні, технологічні та інші центри.
Тому цілком логічно що саме у Північно-східному та Південний регіон є найурбанізованішими, тоді
як Західний не так сильно заселений, а Середній Захід взагалі має менше ніж 40 відсотків
урбанізації. Висновок: урбанізація у США пов’язана з економічними чинниками.

Канада: на відміну від США, Канада, попри такі ж розміри, має вдесятеро менше населення, з чого
одразу слідує, що фактичний рівень чисельності населення невисокий, а проте рівень урбанізації
рівний до США (82 відсотка). Цікаво, що більше половини населення зосереджено саме на кордоні
із США, тоді як північ практично не заселена. Більший природній вплив має північ, а південь
зосереджений на містах і промисловості. Тому тут усе простіше: чим південніше, тим вищий рівень
урбанізації.

Бразилія: це цікава країна, що сильно відрізняється від попередніх двох. Це найбільша країна
Латинської Америки, а проте вона не перевищує розмірами Канаду чи США. Але головною
відмінністю є сировинна база – тут вона надзвичайно висока і її надовго вистачає. Це сприяло
тому, що Бразилія не пост індустріальна країна, а саме індустрістріально-аграрна країна. Тут тісний
зв'язок сировиною та набагато більша частка населення зайнята у первинному секторі, з чого
одразу слідує, що рівень урбанізації має бути невисоким, але це не так. Фішка в тому, що темпи
урбанізації дуже високі – до 2015 вони вже становили 85 відсотків, ані трохи не менше за США чи
Канаду, що викликає питання. Це пояснюється тим, що є спеціальна зона (південь та вся східна
смуга), де концентрація населення дуже високу: тут лише 5 відсотків всієї території, а проживає
більше половини населення. Таким чином стає зрозуміло, чому Бразилія має такий високий рівень
урбанізації.

Примітка: (Пані Марино, я дуже перепрошую що зробив лише про ці країни, бо я на момент
виконання завдання знаходився у селі, без доступу до інтернета, тобто єдине джерело інформації
для цієї половини роботи була лише книга, а ви самі знаєте, як там «багато» потрібних даних.)