ПРОСТА ДИСПОЗИЦІЯ ================= ст. 369 (Давання хабаря), 1 ч.

ст. 126 (Відповідальність за викрадення людини), ч. 1 ст. 146 (Позбавлення

волі або викрадення людини), ч. 1 ст. 125 (Умисне легке тілесне ушкодження)

(Називає злочинне діяння без розкриття його ознак) Прим. Така диспозиція
має місце у випадках однозначного розуміння злочину; Зміст суспільне
небезпечного діяння в загальних рисах досить зрозумілий і без опису його
ознак у законі.

ОПИСОВА ДИСПОЗИЦІЯ =============== ч. 1 ст. 127 (Катування), ч. 1

ст. 185 (Крадіжка), ч. 1 ст. 186 (Грабіж), ч. 1 ст. 187 (Розбій)

(Описує найбільш суттєві ознаки злочинного діяння) Прим.  Описовими є

більшість диспозицій статей Особливої частини КК.

БЛАНКЕТНА ДИСПОЗИЦІЯ ============= ст. 421, ст. 435, ст. 387, ст. 192
(Не називаючи конкретних ознак злочину, або називаючи тільки частину з
них, відсилає для встановлення їх змісту до інших НПА, що не є
кримінальним законом)

ВІДСИЛОЧНА ДИСПОЗИЦІЯ ============= ст. 122, ст. 403, ст. 435, ст.
445.

(Відсилає нас до іншої статті, або іншої частини статті кримінального

кодексу, яка називає злочин, або визначає його ознаки)

ЗМІШАНА ДИСПОЗИЦІЯ ============= ст. 210, ст. 231, ч. 1 ст. 328

(Поєднує у собі декілька видів диспозицій) Прим.  У одній своїй частині це
прості або описові диспозиції, в іншій - бланкетні або відсилочні.
Принцип вини (винної відповідальності) в законі визначений наступним
чином: «Злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне
діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину» (ч. 1 ст. 11
«Поняття злочину» КК України). Принцип вини як принцип кримінального
законодавства  бере початок з фундаментального положення римського
права: «Немає злочину, немає покарання без вини»
(«Nullum crimen, nulla poena sine culpa») і розглядається в післяреформенній
кримінально – правовій літературі через призму норм «Розділу V. Вина та її
форми» Загальної частини КК України.

Принцип вини забезпечує межі необхідного і достатнього інкримінування

особі наслідків, які виникли в результаті вчиненого нею злочину.

Принцип вини має самостійне етичне і конституційне походження, чим і

зумовлене його особливе місце серед інших принципів кримінального права.
Цей принцип заснований на тому психологічному аспекті, що центральною і
головною у злочині є воля суб’єкта. Невинне заподіяння шкоди
характеризується відсутністю волі, що виключає відповідальність за таке
спричинення щкоди. На принципі винної відповідальності базується
презумпція невинуватості. Принцип вини, по суті, означає, що вітчизняне
кримінальне законодавство відкидає можливість об’єктивного
інкримінування, тобто притягнення до кримінальної відповідальності за
думки, певні переконання, випадкове заподіяння шкоди. Узагалі цей принцип
передбачає, що які б не настали тяжкі наслідки, яка б діяльність не була
суспільно небезпечною, без вини вони не інкримінуються особі, яка їх
заподіяла. Більше того, принцип вини покладено в основу можливості та
необхідності не лише притягнення особи до кримінальної відповідальності, а
й призначення справедливого покарання за вчинене суспільно небезпечне
діяння, передбачене КК України, а також у застосування інших заходів
кримінально-правового та кримінального процесуального впливу, звільнення
від кримінальної відповідальності тощо.