1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»
Кафедра культурології

РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

Особистість в культурі Заходу в постметафізичний період

Шифр галузі,
Організаційно-методична характеристика навчальної дисципліни
найменування галузі знань,
код напряму, напрям
підготовки, освітньо-
Академічна характеристика Структура
кваліфікаційний рівень
Галузь знань: Рік навчання: 4 Кількість годин: 120
03 – гуманітарні науки Семестр: 7 Загальна: 40
Кількість годин на тиждень: 3 Лекції: 28
Спеціальність: Статус курсу: вибіркова Семінарські заняття: 12
Кількість ECTS кредитів: 4 Практичні заняття: 0
034 – культурологія. Самостійна робота: 80
Індивідуальна робота: 0
Освітньо-кваліфікаційний
рівень: бакалавр Вид підсумкового
контролю: залік

Робоча програма складена для бакалаврів за спеціальністю культурологія

Укладач Івашина О.О., старший викладач кафедри культурології

 2

I. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

II. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

Кількість годин
№ Назва теми всього лекцій Семінар- Самостійна
ських та індиві-
занять дуальна
робота
1 Вступ до проблематики курсу. 2 0 10
2 Святий як особистість. 2 2 10
3 Апостол Павло як особистість. 2 2 10
4 Денді як особистість. 2 10
5 Особистість Фрідріха Ніцше. 2 10
6 Робінзон Мішеля Турньє: людина без 2 2 10
Іншого.
7 Особистість Вєнічки Єрофєєва. 2 10
8 Homo eroticus: Катрін М. 2 2 10
9 Зла людина / людина зла 2
10 Особистість Жана Жене. 2 2
11 Людина, яка сміється. 2 2
12 Інтелектуал як особистість. 2 0
13 Гертруда Стайн: шедевр як знання про 2 0
відсутність самості.
14 Типи особистості сучасності: Нарцис. 2 0
15 “Зникнення” особистості за Джойсом. 0
Всього 120 28 12 80

III. ПЛАН ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

МЕТА ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙ

Проведення лекційних занять націлено на донесення теоретичних та наукових знань по
дисципліні, на сприяння розвитку у студентів розумової діяльності і розширення світогляду.

Тема 1. Вступ до проблематики курсу (2 год.)

Роз’яснення теми курсу. Смислове наповнення поняття “особистість”. Кореляція з поняттями
“індивідум”, “індивідуальність”, “людина”. “Постметафізична” стадія культури: визначення
історико-культурних координат. Культурний музей курсу (контекст розгляду теми). Особистість
доби архаїчних культур, античності, середньовіччя, Відродження, Нового часу. Особистість і
романтизм. Буржуа і філістер. Особистість у східних культурах. Особливість розгляду особистості
в “постметафізичний” період. Використання поняття „Іншого””. Поняття ідентичності та його
відмінність від поняття особистості. Філософія особистості: сучасний стан.

Література
1. Одиссей. Человек в истории. Личность и общество. – М., 1990.

2. Штейнер Е. С. О личности, преимущественно в Японии и Китае, хотя, строго говоря, в

Японии и Китае личности не было. // Одиссей. Человек в истории. Личность и общество. –
М.,1990.

3. Баткин Л. М. К Спорам о логико-историческом определении индивидуальности. //

Одиссей. Человек в истории. Личность и общество. – М.,1990.

4. Гуревич А. Я. Еще несколько замечаний к дискуссии о личности и индивидуальности в

истории культуры. // Одиссей. Человек в истории. Личность и общество. – М.,1990.
 3

5. Аверинцев. Риторика и истоки европейской литературной традиции: «Греческая лит-ра и

ближневосточная словесность» - стор.. що стосуються особистості.

6. Гаспаров М. Записи и выписки к слову “личность”.

7. Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. – М., 1977.
8. Аверинцев С.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. – М., 1996.
9. Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. – М., 1988. – с. 57-
59.
10. Буркхардт Я. Культура Италии в эпоху Возрождения. – М., 1996.
11. Буссе Д. История понятий — история дискурса — лингвистическая эпистемология.
Философские замечания по поводу теоретических и методологических основ исторической
семантики в связи с философией личности. // Персональность. Язык философии в русско-
немецком диалоге / Под ред. Н.С. Плотникова, А. Хаардта при уч. В.И. Молчанова. – М.:
Модест Колеров, 2007. – С. 110-138.
12. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М., 1996.
13. Йешке В. Лицо и личность. Заметки по поводу немецкой классической философии. //
Персональность. Язык философии в русско-немецком диалоге / Под ред. Н.С. Плотникова,
А. Хаардта при уч. В.И. Молчанова. – М.: Модест Колеров, 2007. – С. 79-93.
14. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М., 1987.
15. Плотников Н.С. К истории понятия «субъект» в русской мысли. // Интеллектуальный язык
эпохи. История идей, история слов. - М.: НЛО, 2011. - С. 106-116.
16. Штурма Д. Главные особенности философии личности // Персональность. Язык
философии в русско-немецком диалоге / Под ред. Н.С. Плотникова, А. Хаардта при уч.
В.И. Молчанова. – М.: Модест Колеров, 2007. – С. 23-40.

Тема 2. Святий як особистість (2 год.)

Святий у психоаналітичних концепціях: св. Олексій. Трактування фігури св. Олексія в
православній церковній традиції.

Література
1. Беневич Г.И. Житие преподобного Алексия, человека Божия (преодоление чуждости в
контексте церковного предания) // Чужое: опыты преодоления. М., 1999.
2. Иванов С.А. Византийское юродство М.,1994, с.44-47.
3. Черноглазов А.К. Разбитое зеркало // Логос. - 1999. - № 2. - С.269—285.

Тема 3. Апостол Павло як особистість (2 год.)

Сучасність апостола Павла. Особистість ап. Павла за Аленом Бадью. Особистість через теорію
дискурсів. “Воскресіння” особистості. Автоматичність існування як гріх та смерть особистості за
життя.
Література
1. Бадью А. Этика. Очерк о сознании зла. / Пер. В. Е. Лапицкого. — СПб.: Machina, 2006.
2. Бадью А. Апостол Павел. Обоснование универсализма. - М., СПб., 1999.
3. Бультман Р. Избранное. Вера и понимание. В 2х томах. - М., 2004.
4. Деко, Ален. Апостол Павел. - М., 2005.
5. Жижек С. Політика істини, або Ален Бадю як читач Св. Павла // Жижек С. Дражливий
суб’єкт: відсутній центр політичної онтології. - Київ: ППС-2002, 2008.
6. Послання апостола Павла (до римлян, до коринфян).
7. Шурипа C. Случайная мобилизация // Синий диван. — 2003. — № 3.

Тема 4. Денді як особистість (2 год.)

Стиль життя як особистість. Антропологічні описи денді: Гюїсманс, дез’Ессент, Робер де
Монтеск’ю, Оскар Вайльд, брати Гонкури, Бодлер та ін. Естет та естетизм. Тип сучасного денді.

Література
 4

1. Агамбен Д. В мире Одрадека: искусство и рынок; Божественный Браммел, или Присвоение

ирреальности. // Агамбен Д. Станцы. Слово и фантазм в культуре Запада.
2. Барбе Д'Оревильи. О дендизме и Дж. Браммеле. - М., 2000 (вся).
3. Беньямин В. Париж – столица 19 столетия // Историко-философский ежегодник ’90. –
М.,1991. – C.232-247.
4. Бодлер Ш. Об искусстве. – М., 1986. - C. 303-306, 405-407.
5. Бодлер Ш. Цветы Зла. Стихотворения в прозе. Дневники. – М.,1993.
6. Вайнштейн О. Б. Денди: мода, литература, стиль жизни. - М., 2005 (р. ІІІ: В начале был Дж
Браммель; з р. ХІ про графа де Монтеск'ю).
7. Вайнштейн О. Поэтика дендизма: Литература и мода // Иностранная литература. - 2000. -
N3.
8. Гурмон, Реми де. Книга масок. – Томск,1996.
9. Гюисманс Ж.-Ш. Наоборот. Монтерлан А. де. Девушки. – М.,1990.
10. Жид А. Достоевский. Эссе. – Томск, 1994. - C.144-161.
11. Зонтаг С. Мысль как страсть. – М.,1997. - C. 48-64.

Тема 5. Особистість Фрідріха Ніцше (2 год.)

Феномен “Ніцше”. “Ніцше” як праксис особистості. Amor fati за Ніцше. Необхідність стати
блазнем. Ніцше як перший іммораліст. Лімінальність постаті Ніцше. Тілесність Ніцше. Стратегія
уникнення універсальної культурної матриці самототожності. Патологія “я-присутності”.
Особистість як чисте ковзання.

Література
1. Батай Ж. Внутренний опыт. – СПб., 1997.
2. Гюсс Р. «Вне этики». // Логос. - 2008. - №1(64). - С. 222-227.
(http://www.intelros.ru/pdf/logos_01_2008/12.pdf).
3. Делез Ж. “В чем, по Ницше, тайна Ариадны” // Делез Ж. Критика и клиника. — СПб.:
Machina, 2002. - С. 137-145.
4. Делез Ж. Логика смысла. – М.,1995.
5. Делез Ж. Ницше / Пер. с фр., послесл. и коммент. С. Л. Фокина. — СПб.: Аксиома, 1997.
6. Делез Ж. Платон и симулякр // Новое литературное обозрение. – 1993. – №5. – с.45-64.
7. Ницше Ф. Ecce homo // Ницше Ф. Сочинения в двух томах. – М., 1990.
8. Ницше Ф. Воля к власти. - М.: «REFL-book», 1994.
9. Ницше Ф. Сочинения в двух томах. – М., 1990.
10. Подорога В. Выражение и смысл. – М.,1995.
11. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность (розділ про Ніцше). – М., 1996.
12. Свасьян К. Фридрих Ницше: мученик познания. // Ницше Ф. Сочинения в двух томах. –
М., 1990. - C. 5-45.
13. Слотердайк П. «Мыслитель на сцене. Материализм Ницше» (2, 3 розділи). - М., 2001.
14. Штекелер-Вайтхофер П. Философия подлинной личности у Ницше // Персональность.
Язык философии в русско-немецком диалоге. - М.: Модест Колеров, 2007. - С. 94-109.

Тема 6. Робінзон Мішеля Турньє: людина без Іншого (2 год.)

Особистість без Іншого. Особистість Робінзона в романі Мішеля Турньє «П'ятниця, або
Тихоокеанський лімб».

Література
1. Делёз Ж. «Мишель Турнье и мир без Другого». // Турнье М. Пятница, или Тихоокеанский
лимб. - СПб., 1999. - С. 282–302.
2. Ржевская Н. «Новый миф о Робинзоне». // Турнье М. Пятница, или Тихоокеанский лимб. -
М.: Радуга, 1992. - С. 5-18.
3. Турнье М. Пятница, или Тихоокеанский лимб. - СПб: Амфора, 1999.

Тема 7. Особистість Вєнічки Єрофєєва (2 год.)

 5

Особистість Вєнічки Єрофєєва: “Усе на світі повинно відбуватися повільно і неправильно, щоб не
змогла загордитися, щоб людина була сумна і розгублена”. Вєнічка: людина-міф. Вєнєдікт
Єрофєєв як мовний геній. Протиіронія як головна стратегія Вєнічки. Делікатність як
першофеномен Вєнічки.

Література
1. Дарк О. В.В.Е., или Kрушение языков. // Новое литературное обозрение. – 1997. – №25. –
C. 246-262.
2. Ерофеев В. Библиографический список произведений писателя и работ о нем. – 1996. –
№18. – C. 199-209.
3. Ерофеев В. Москва – Петушки // Весть. – М., 1989. – C. 418-506.
4. Ерофеев В. Оставьте мою душу в покое (Почти всё). – М., 1995.
5. Комароми А. Механизм и смысл противоиронии в поэме Вен. Ерофеева «Москва —
Петушки». // Материалы Третьей международной конференции «Литературный текст:
проблемы и методы исследования». - Тверь: изд-во Тверского ун-та, 2000. - С. 69-75.
6. Левин Ю.И. Семиосфера Венички Ерофеева. // Сборник статей к 70-летию проф. Ю.М.
Лотмана. – Тарту, 1992.
7. Пелевин В. “Икстлан – Петушки. Джон Фаулз и трагедия русского либерализма ». //
Волшебная гора. – М., 1994. – Вып. 2. – С. 348-352.
8. Седакова О. «Венедикт Ерофеев». // Ерофеев В.В. Мой очень жизненный путь. — М.:
Вагриус, 2008. — С. 590-601.
9. Эпштейн М. После карнавала, или Вечный Веничка // Ерофеев В. В. Оставьте мою душу в
покое (Почти всё). - М.: Изд-во АО "Х.Г.С.", 1995.

Тема 8. Homo eroticus: Катрін М. (2 год.)

Особистість Катрін М. в романі Катрін Мілле “Сексуальне життя Катрін М.”. Генрі Міллер, Жорж
Батай, маркіз де Сад, Вітольд Гомбрович, Мілан Кундера та ін. Порнографія як релігійний досвід.

Література
1. Батай Ж. История глаза. – Рига, 1991. – С. 64-103.
2. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
3. Батай Ж. Ненависть к поэзии: Порнолатрическая проза [авторский сб.: «История глаза»,
«Небесная синь», «Юлия», «Невозможное», «Аббат С.», «Divinus Deus»] / Пер. И.
Карабутенко, Е. Гальцовой, сост., предисл. — С. Зенкин, комментарии Е. Гальцовой. - М.:
Ладомир, 1999.
4. Беседа Маруси Климовой с Пьером Гийота. №1-3 // Топос. Литературно-философский
журнал.
5. Бодрийяр Ж. О совращении // Ad Marginem’93. Ежегодник. – М., 1994. – C. 324-353.
6. Брюкнер П. Парадокс любви (Р. 1, 2). - СПб.: Изд-во Ивана Лимбаха, 2010.
7. Вайнштейн О.Б. Розовый роман как машина желаний. // Новое Литературное Обозрение. -
1996. - № 22. - С. 303-331.
8. Вайян Р. Четыре позиции вольнонравия // Над Сеной и Уазой – М., 1985. - C. 400-408.
9. Гольдштейн А. Расставание с Нарциссом. Опыты поминальной риторики. – М.,1997.
10. Гомбрович, Витольд. Девственность и другие рассказы. Порнография. Страницы дневника.
– М., 1992.
11. Зенкин С. Денон, Бальзак, Кундера: от преромантизма до постмодернизма // Иностранная
литература. – 1997. – №5. – C. 174-181.
12. Зонтаг С. Мысль как страсть. – М., 1997.
13. Зонтаг С. Порнографичесое воображение // Вопросы литературы. – 1996. – №2.
14. Кундера М. Бессмертие. – СПб., 1996.
15. Маркиз де Сад и 20 век. – М., 1992.
16. Милле К. Сексуальная жизнь Катрин М. - СПб.: Лимбус-Пресс, 2004.
17. Миллер Г. Тропик Рака. – М., 1992.
18. Танатография Эроса. – СПб., 1994. - С. 91-109, 271-308.
19. Турнье М. Красный карлик // Магия любви. – М., 1992. – С. 491-504.
 6

Тема 9. Зла людина / людина зла (2 год.)

Людина глумлива. Метаморфози агресивності у сучасної людини. Іронія, цинізм та словесний
терор. Перформанси насилля в сучасній культурі. Затвердіння нової соціальності.
Екстраординарність та рутина повсякденних ритуалів як режими сучасної людини.

Література
1. Rorty R. Contingency, Irony and Solidarity. – Cambridge: Cambridge University Press,1991.
2. Арендт Х. Банальность зла. Эйхман в Иерусалиме. — М.: Европа, 2008.
3. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
4. Братья Пресняковы «Европа — Азия»,  «Тероризм», «Половое покрытие», «Изображая
жертву».
5. Галковский Д. Бесконечный тупик. – М., 1997.
6. Жене Ж. Дневник вора. – М., 1994.
7. Жижек С. О насилии. - М. : Европа, 2010.
8. Зюскинд П. Аромат. – К.,1995.
9. Липовецкий М. Театр насилия в обществе спектакля: философские фарсы Владимира и
Олега Пресняковых ресняковых // Новое литературное обозрение. - 2005. - №73 (3). - С.
244-278.
10. Маркиз де Сад и 20 век. – М., 1992.
11. Рорти Р. Случайность. Ирония. Солидарность. – М., 1996.
12. Рыклин М. Террорологики. – Тарту-Москва, 1992.
13. Скорсезе М. «Таксист», 1976.
14. Сорокин В. Свадебное путешествие.
15. Сорокин В. Сердца четырех // Конец века. – 1994. – №5. – с.4-116.

Тема 10. Особистість Жана Жене (2 год.)

Взірцеві самці Жана Жене. Людина як жест. Пошуки неможливої ницості. Святість Жене.

Література
1. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
2. Жене Ж. Богоматерь цветов. – М.,1993.
3. Жене Ж. Дневник вора. - М., 1994.
4. Жене Ж. Кэрель. – СПб., 1995.
5. Жене Ж. Это странное слово¼// Как всегда об авангарде. – М., 1992. – С. 140-149.
6. Зенкин С. Писатель в маске монстра // Иностранная литература. - М., 1993. - N 1. - С. 138-
149.
7. Интервью Ж. Жене журналу «Playboy» // http://www.mitin.com/people/genet/inter.shtml.
8. Мисима Ю. О Жане Жене // Жене Ж. Кэрэль. - СПб.: Инапресс, 1995.
9. Могутин Я. Великий Вор. Жан Жене в России и на Западе // Альманах Риск. - Вып. 1. - М.,
1995.
10. Сартр Ж.-П. Моя перемога є чисто вербальною // Антологія світової літературно-
критичної думки 20 ст. – Львів, 1996. – С. 243-260.
11. щось на вибір з творів Женe

Тема 11. Людина, що сміється (2 год.)

Діоген Сінопський як особистість. Кінік у сучасності. Людина “чорних гумористів” (Джон Барт,
Донліві, Пінчон). Людина глумлива. Метаморфози агресивності у сучасної людини. Іронія, цинізм
та словесний терор.

Література
1. Barth J. The End of the Road. – Penguin Books, 1971.
2. Donleavy J.P. A Singular Man. – Penguin Books, 1966.
3. McHale B. Constracting Postmodernism. – L., N.Y., 1992. - С. 61-141.
 7

4. Pynchon Th. Gravity’s Rainbow. Picador, 1975.

5. Pynchon Th. Vineland. – A Minerva Paperback, 1992.
6. Антология кинизма. - М., 1984. (Про Діогена)
7. Барт Дж. Плавучая опера. – М.,1995.
8. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
9. Галковский Д. Бесконечный тупик. – М., 1997.
10. Донливи Дж.П. Волшебная сказка Нью-Йорка. – СПб., 1995.
11. Донливи Дж.П. Самый сумрачный сезон Сэмюэла С. // Иностранная литература. – 1997. –
№2. – С. 165-195.
12. Лоренц К. Агрессия (так называемое “зло”). – М., 1994.
13. Нахов И. Философия киников. - М., 1982.
14. Післямови до збірки А. Жаррі.
15. Рыклин М. Террорологики. – Тарту-Москва, 1992.
16. Слотердайк П. Критика цинического разума. - Екатеринбург, Издательство Уральского
университета, 2001.
17. Сорокин В. Сердца четырех // Конец века. – 1994. – №5. – С. 4-116.
18. Ямпольский М. Физиология символического. Кн. I. Возвращение Левиафана:
Политическая теология, репрезентация власти и конец Старого режима. - М.: НЛО, 2004.
(Розділ: Антимімесис)

Тема 12. Інтелектуал як особистість (2 год.)

Людвіг Вітгенштейн і Вальтер Беньямін як культурні герої ХХ століття. Вітгенштейн: людина
стилю. Беньямін: кращий критик в німецькій літературі. Невдача як стиль. Найдивніший марксист.
Беньямін як фланер.

Література
1. Rorty R. Contingency, Irony and Solidarity. – Cambridge University Press, 1991.
2. Арендт Х. Вальтер Беньямин // Арендт Х. Люди в тёмные времена. — М.: МШПИ, 2002.
3. Арендт Х. Люди в темные времена. - М., 2003.
4. Витгенштейн Л. Философские работы. Часть 1. – М., 1994.
5. Джонсон П. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы. – тт.1, 2. – М., 1995.
6. Єрмоленко В. Оповідач і філософ. Вальтер Беньямін та його час. - Київ: Критика, 2011.
7. Рорти Р. Историография философии: четыре жанра // Рассел Б. История западной
философии. – Новосибирск, 1994. – кн.3. – С. 305-330.
8. Рорти Р. Случайность. Ирония. Солидарность. – М., 1996.
9. Руднев В. Предисловие к статье Джона Уиздома “Витгенштейн об индивидуальном языке”
// Логос. – 1994. – №6. – С. 260-261.
10. Сокулер З.А. Людвиг Витгенштейн и его место в философии 20 в. – Долгопрудный, 1994.
11. Эдмондс Д., Айдиноу Дж. Кочерга Витгенштейна. - М.: Новое литературное обозрение,
2004.
12. Ямпольский М.Б. Сообщество одиночек: Арендт, Беньямин, Шолем, Кафка: [лекция]. —
М.: Изд-во Ипполитова, 2004.

Тема 13. Гертруда Стайн: шедевр як знання про відсутність самості (2 год.)
Гертруда Стайн як “перша леді” європейського авангарду. Метаморфози сповіді в творчості Г.
Стайн. Автопортрет як винахід. Дзеркальні структури в “сповіді” Гертруди Стайн. Рівні існування
Г. Стайн в тексті “Автобіографії”: персонажі - геніальна письменниця, Чорна Королева, реальний
автор, стиль та мовна стихія тексту.

Література
1. Иностранная литература. - 1999. - №7 (статті про Гертруду Стайн).
2. Михайлин В. «Автопортрет Алисы в зазеркалье» // Новое Литературное Обозрение. - 2002.
- №56. - С. 274-295.
 8

3. Стайн Г. Автобиография Элис Б. Токлас. Пикассо. Лекции в Америке. - М., 2001.

4. Стайн Г. Портреты и повторы // Стайн Г. Автобиография Алисы Б. Токлас; Автобиография
Элис Б. Токлас. Пикассо. Лекции в Америке. - М., 2001.
5. Стайн Г. Поэзия и грамматика // Ad Marginem’93. Ежегодник. – М.,1994. – С. 249-302.
6. Стайн Г. Что такое шедевры и почему их так мало? // Логос. – 1994. – №6. – С. 327-339.
7. Штекелер-Вайтхофер П. « Философия подлинной личности у Ницше» // Персональность.
Язык философии в русско-немецком диалоге [Научный сборник] / Под редакцией Н.С.
Плотникова и А. Хаардта при участии В.И. Молчанова. - М.: Модест Колеров, 2007. - С.
94-138.

Тема 14. Типи особистості сучасності: Нарцис (2 год.)

Симбіотик-шизонарцис як постмодерністський психотип. Нарцисизм як інструмент соціалізації та
контролю, що саморегулюється. Культ інтимності в сучасній культурі.

Література
1. Гольдштейн А. Расставание с Нарциссом. Опыты поминальной риторики. – М., 1997.
2. Гройс Б. Утопия и обмен. – М., 1993. - С. 71-112.
3. Жолковский А.К. Блуждающие сны. – М., 1992. С. 288-313
4. Лимонов Э. Это Я – Эдичка // Глагол. – 1990. – №2.
5. Лимонов Э. Русское. Стихотворения. - М., 2003.
6. Липовецки Ж. Нарцисс, или Стратегия пустоты (гл. 3) // Липовецки Ж. Эра пустоты. -
СПб., 2001.
7. Смирнов И.П. Бытие и творчество. – СПб., 1996.
8. Смирнов И.П. Психодиахроника. Психоистория русской литературы от романтизма до
наших дней. – М., 1994. - С. 317-351.
9. Соколов Саша. Палисандрия // Глагол. – 1992. – №6.
10. Фільм «Піаністка».

Тема 15. “Зникнення” особистості за Джойсом.

“Моллі” як архетип жінки. Самоідентифікація жінки за Джойсом. Негарантованість відносин як
гарантія особистості? Жінка як атлас чоловічих бажань.

Література
1. Гомбрович В. Девственность и другие рассказы. Порнография. Страницы дневника. –
М.,1992.
2. Джойс Д. Улисс. – М.,1994. – т.3.
3. Зимовец С. Молчание Герасима. – М.,1996. - с. 55-81.
4. Сиксу Элен. Две статьи о Джойсе // Комментарии. – 1995. – №5. – с.193-205.
5. Хоружий С.С. “Улисс” в русском зеркале // Джойс Д. Улисс. – М.,1994. – ч.3. – с.447-519.

ІV. ПЛАН ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ,

ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

МЕТА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ТА

ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ
Семінарські практичні та лабораторні заняття є сполучною ланкою між лекційними
заняттями та самостійною роботою і мають на меті поглиблене засвоєння теоретичних понять
і термінів з дисципліни та набуття практичних навиків.
В процесі семінарських, практичних та лабораторних занять з’ясовується ступінь
засвоєння понятійно-термінологічного апарату та основних положень предмету, вміння
розкривати конкретну тему, аналізувати і узагальнювати ключові питання курсу, розв’язувати
конкретні ситуації.
 9

Одним з важливих завдань проведення занять є отримання студентами навиків

публічних виступів і дискусій, а також аналітичного та обґрунтованого підходу до розв’язання
складних питань і відпрацювання можливих рішень у майбутній професійній діяльності.

Семінар 1. Святий як особистість.

1. Святий у психоаналітичних концепціях: св. Олексій.
2. Трактування фігури св. Олексія в православній церковній традиції.

Література
а.) основна:
1. Беневич Г.И. Житие преподобного Алексия, человека Божия (преодоление чуждости в
контексте церковного предания) // Чужое: опыты преодоления. М., 1999.
2. Черноглазов А.К. Разбитое зеркало // Логос. - 1999. - № 2. - С.269—285.

Семінар 2. Апостол Павло як особистість.

1. Сучасність апостола Павла.
2. Особистість ап. Павла за Аленом Бадью.
3. Особистість через теорію дискурсів.
4. “Воскресіння” особистості.
5. Автоматичність існування як гріх та смерть особистості за життя.
Література
а.) основна:
1. Бадью А. Этика. Очерк о сознании зла. / Пер. В. Е. Лапицкого. — СПб.: Machina, 2006.
2. Бадью А. Апостол Павел. Обоснование универсализма. - М., СПб., 1999.
3. Жижек С. Політика істини, або Ален Бадю як читач Св. Павла // Жижек С. Дражливий
суб’єкт: відсутній центр політичної онтології. - Київ: ППС-2002, 2008.
4. Послання апостола Павла (до римлян, до коринфян).
5. Шурипа C. Случайная мобилизация // Синий диван. — 2003. — № 3.

Семінар 3. Денді як особистість.

1. Стиль життя як особистість.
2. Антропологічні описи денді: Гюїсманс, дез’Ессент, Робер де Монтеск’ю, Оскар Вайльд,
брати Гонкури, Бодлер.
3. Естет та естетизм.
4. Тип сучасного денді.

Література
а.) основна:
1. Барбе Д'Оревильи. О дендизме и Дж. Браммеле. - М., 2000 (вся).
2. Беньямин В. Париж – столица 19 столетия // Историко-философский ежегодник ’90. –
М.,1991. – C.232-247.
3. Бодлер Ш. Об искусстве. – М., 1986. - C. 303-306, 405-407.
4. Бодлер Ш. Цветы Зла. Стихотворения в прозе. Дневники. – М.,1993.
5. Вайнштейн О. Б. Денди: мода, литература, стиль жизни. - М., 2005 (р. ІІІ: В начале был Дж
Браммель; з р. ХІ про графа де Монтеск'ю).
6. Вайнштейн О. Поэтика дендизма: Литература и мода // Иностранная литература. - 2000. -
N3.
7. Гюисманс Ж.-Ш. Наоборот. Монтерлан А. де. Девушки. – М.,1990.
8. Зонтаг С. Мысль как страсть. – М.,1997. - C. 48-64.

б.) додаткова:
1. Гурмон, Реми де. Книга масок. – Томск,1996.
 10

2. Жид А. Достоевский. Эссе. – Томск, 1994. - C.144-161.

Семінар 4. Особистість Фрідріха Ніцше.

1. Феномен “Ніцше”.
2. “Ніцше” як праксис особистості.
3. Amor fati за Ніцше.
4. Необхідність стати блазнем.
5. Ніцше як перший іммораліст.
6. Лімінальність постаті Ніцше.
7. Стратегія уникнення універсальної культурної матриці самототожності.
8. Патологія “я-присутності”.
9. Особистість як чисте ковзання.

Література
а.) основна:
1. Гюсс Р. Вне этики // Логос. - 2008. - №1(64). - С. 222-227.
(http://www.intelros.ru/pdf/logos_01_2008/12.pdf).
2. Делез Ж. В чем, по Ницше, тайна Ариадны // Делез Ж. Критика и клиника. — СПб.:
Machina, 2002. - С. 137-145.
3. Делез Ж. Ницше / Пер. с фр., послесл. и коммент. С. Л. Фокина. — СПб.: Аксиома, 1997.
4. Ницше Ф. Ecce homo // Ницше Ф. Сочинения в двух томах. – М., 1990.
5. Ницше Ф. Воля к власти. - М.: «REFL-book», 1994.
6. Ницше Ф. Сочинения в двух томах. – М., 1990.
7. Свасьян К. Фридрих Ницше: мученик познания. // Ницше Ф. Сочинения в двух томах. –
М., 1990. - C. 5-45.
8. Слотердайк П. Мыслитель на сцене. Материализм Ницше (2, 3 розділи). - М., 2001.
9. Штекелер-Вайтхофер П. Философия подлинной личности у Ницше // Персональность.
Язык философии в русско-немецком диалоге. - М.: Модест Колеров, 2007. - С. 94-109.

б.) додаткова:
1. Батай Ж. Внутренний опыт. – СПб., 1997.
2. Делез Ж. Логика смысла. – М.,1995.
3. Подорога В. Выражение и смысл. – М.,1995.
4. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность (розділ про Ніцше). – М., 1996.

Семінар 5. Робінзон Мішеля Турньє: людина без Іншого.

1. Особистість без Іншого.
2. Особистість Робінзона в романі Мішеля Турньє «П'ятниця, або Тихоокеанський лімб».

Література
а.) основна:
1. Делёз Ж. «Мишель Турнье и мир без Другого». // Турнье М. Пятница, или Тихоокеанский
лимб. - СПб., 1999. - С. 282–302.
2. Ржевская Н. «Новый миф о Робинзоне». // Турнье М. Пятница, или Тихоокеанский лимб. -
М.: Радуга, 1992. - С. 5-18.
3. Турнье М. Пятница, или Тихоокеанский лимб. - СПб: Амфора, 1999.

Семінар 6. Особистість Вєнічки Єрофєєва.

1. Особистість Вєнічки Єрофєєва: “Усе на світі повинно відбуватися повільно і неправильно,
щоб не змогла загордитися, щоб людина була сумна і розгублена”.
2. Вєнічка: людина-міф.
3. Вєнєдікт Єрофєєв як мовний геній.
4. Протиіронія як головна стратегія Вєнічки.
5. Делікатність як першофеномен Вєнічки.
 11

Література
а.) основна:
1. Ерофеев В. Библиографический список произведений писателя и работ о нем. – 1996. –
№18. – C. 199-209.
2. Ерофеев В. Москва – Петушки // Весть. – М., 1989. – C. 418-506.
3. Ерофеев В. Оставьте мою душу в покое (Почти всё). – М., 1995.
4. Комароми А. Механизм и смысл противоиронии в поэме Вен. Ерофеева «Москва —
Петушки». // Материалы Третьей международной конференции «Литературный текст:
проблемы и методы исследования». - Тверь: изд-во Тверского ун-та, 2000. - С. 69-75.
5. Седакова О. Венедикт Ерофеев // Ерофеев В.В. Мой очень жизненный путь. — М.:
Вагриус, 2008. — С. 590-601.
6. Эпштейн М. После карнавала, или Вечный Веничка // Ерофеев В. В. Оставьте мою душу в
покое (Почти всё). - М.: Изд-во АО "Х.Г.С.", 1995.

б.) додаткова:
1. Дарк О. В.В.Е., или Kрушение языков. // Новое литературное обозрение. – 1997. – №25. –
C. 246-262.
2. Левин Ю.И. Семиосфера Венички Ерофеева. // Сборник статей к 70-летию проф. Ю.М.
Лотмана. – Тарту, 1992.
3. Пелевин В. Икстлан – Петушки. Джон Фаулз и трагедия русского либерализма //
Волшебная гора. – М., 1994. – Вып. 2. – С. 348-352.

Семінар 7. Homo eroticus: Катрін М.

1. Особистість Катрін М. в романі Катрін Мілле “Сексуальне життя Катрін М.”.
2. Генрі Міллер, Жорж Батай, маркіз де Сад, Вітольд Гомбрович, Мілан Кундера та ін.
3. Порнографія як релігійний досвід.

Література
а.) основна:
1. Батай Ж. История глаза. – Рига, 1991. – С. 64-103.
2. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
3. Батай Ж. Ненависть к поэзии: Порнолатрическая проза [авторский сб.: «История глаза»,
«Небесная синь», «Юлия», «Невозможное», «Аббат С.», «Divinus Deus»] / Пер. И.
Карабутенко, Е. Гальцовой, сост., предисл. — С. Зенкин, комментарии Е. Гальцовой. - М.:
Ладомир, 1999.
4. Беседа Маруси Климовой с Пьером Гийота. №1-3 // Топос. Литературно-философский
журнал.
5. Бодрийяр Ж. О совращении // Ad Marginem’93. Ежегодник. – М., 1994. – C. 324-353.
6. Брюкнер П. Парадокс любви (Р. 1, 2). - СПб.: Изд-во Ивана Лимбаха, 2010.
7. Вайнштейн О.Б. Розовый роман как машина желаний. // Новое Литературное Обозрение. -
1996. - № 22. - С. 303-331.
8. Гомбрович, Витольд. Девственность и другие рассказы. Порнография. Страницы дневника.
– М., 1992.
9. Зонтаг С. Мысль как страсть. – М., 1997.
10. Зонтаг С. Порнографичесое воображение // Вопросы литературы. – 1996. – №2.
11. Маркиз де Сад и 20 век. – М., 1992.
12. Милле К. Сексуальная жизнь Катрин М. - СПб.: Лимбус-Пресс, 2004.
13. Миллер Г. Тропик Рака. – М., 1992.
14. Танатография Эроса. – СПб., 1994. - С. 91-109, 271-308.
15. Турнье М. Красный карлик // Магия любви. – М., 1992. – С. 491-504.

б.) додаткова:
1. Вайян Р. Четыре позиции вольнонравия // Над Сеной и Уазой. – М., 1985. - C. 400-408.
2. Гольдштейн А. Расставание с Нарциссом. Опыты поминальной риторики. – М.,1997.
 12

3. Зенкин С. Денон, Бальзак, Кундера: от преромантизма до постмодернизма // Иностранная

литература. – 1997. – №5. – C. 174-181.
4. Кундера М. Бессмертие. – СПб., 1996.

Семінар 8. Зла людина / людина зла.

1. Людина глумлива.
2. Метаморфози агресивності у сучасної людини.
3. Іронія, цинізм та словесний терор.
4. Перформанси насилля в сучасній культурі.
5. Затвердіння нової соціальності.
6. Екстраординарність та рутина повсякденних ритуалів як режими сучасної людини.

Література
а.) основна:
1. Арендт Х. Банальность зла. Эйхман в Иерусалиме. — М.: Европа, 2008.
2. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
3. Братья Пресняковы «Европа — Азия»,  «Тероризм», «Половое покрытие», «Изображая
жертву».
4. Галковский Д. Бесконечный тупик. – М., 1997.
5. Жижек С. О насилии. - М. : Европа, 2010.
6. Липовецкий М. Театр насилия в обществе спектакля: философские фарсы Владимира и
Олега Пресняковых ресняковых // Новое литературное обозрение. - 2005. - №73 (3). - С.
244-278.
7. Маркиз де Сад и 20 век. – М., 1992.
8. Рорти Р. Случайность. Ирония. Солидарность. – М., 1996.
9. Рыклин М. Террорологики. – Тарту-Москва, 1992.
10. Скорсезе М. «Таксист», 1976.
11. Сорокин В. Свадебное путешествие.
12. Сорокин В. Сердца четырех // Конец века. – 1994. – №5. – с.4-116.

б.) додаткова:
1. Жене Ж. Дневник вора. – М., 1994.
2. Зюскинд П. Аромат. – К.,1995.
3. Rorty R. Contingency, Irony and Solidarity. – Cambridge: Cambridge University Press,1991.

Семінар 9. Особистість Жана Жене.

1. Взірцеві самці Жана Жене.
2. Людина як жест.
3. Пошуки неможливої ницості.
4. Святість Жене.

Література
а.) основна:
1. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
2. Жене Ж. Богоматерь цветов. – М.,1993.
3. Жене Ж. Дневник вора. - М., 1994.
4. Жене Ж. Кэрель. – СПб., 1995.
5. Интервью Ж. Жене журналу «Playboy» // http://www.mitin.com/people/genet/inter.shtml.
6. Мисима Ю. О Жане Жене // Жене Ж. Кэрэль. - СПб.: Инапресс, 1995.
7. Могутин Я. Великий Вор. Жан Жене в России и на Западе // Альманах Риск. - Вып. 1. - М.,
1995.
8. щось на вибір з творів Женe
 13

б.) додаткова:
1. Жене Ж. Это странное слово¼// Как всегда об авангарде. – М., 1992. – С. 140-149.
2. Зенкин С. Писатель в маске монстра // Иностранная литература. - М., 1993. - N 1. - С. 138-
149.
3. Сартр Ж.-П. Моя перемога є чисто вербальною // Антологія світової літературно-
критичної думки 20 ст. – Львів, 1996. – С. 243-260.

Семінар 10. Людина, яка сміється.

1. Діоген Сінопський як особистість.
2. Кінік у сучасності.
3. Людина “чорних гумористів” (Джон Барт, Донліві, Пінчон).
4. Людина глумлива.
5. Метаморфози агресивності у сучасної людини.
6. Іронія, цинізм та словесний терор.

Література
а.) основна:
1. Антология кинизма. - М., 1984. (Про Діогена)
2. Барт Дж. Плавучая опера. – М.,1995.
3. Батай Ж. Литература и Зло. – М., 1994.
4. Галковский Д. Бесконечный тупик. – М., 1997.
5. Донливи Дж.П. Волшебная сказка Нью-Йорка. – СПб., 1995.
6. Донливи Дж.П. Самый сумрачный сезон Сэмюэла С. // Иностранная литература. – 1997. –
№2. – С. 165-195.
7. Нахов И. Философия киников. - М., 1982.
8. Післямови до збірки А. Жаррі.
9. Рыклин М. Террорологики. – Тарту-Москва, 1992.
10. Слотердайк П. Критика цинического разума. - Екатеринбург, Издательство Уральского
университета, 2001.
11. Ямпольский М. Физиология символического. Кн. I. Возвращение Левиафана:
Политическая теология, репрезентация власти и конец Старого режима. - М.: НЛО, 2004.
(Розділ: Антимімесис)
12. Barth J. The End of the Road. – Penguin Books, 1971.
13. Donleavy J.P. A Singular Man. – Penguin Books, 1966.
14. Pynchon Th. Gravity’s Rainbow. Picador, 1975.
15. Pynchon Th. Vineland. – A Minerva Paperback, 1992.

б.) додаткова:
1. Лоренц К. Агрессия (так называемое “зло”). – М., 1994.
2. Сорокин В. Сердца четырех // Конец века. – 1994. – №5. – С. 4-116.
3. McHale B. Constructing Postmodernism. – L., N.Y., 1992. - С. 61-141.
 14

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№ Форма
Завдання Література
теми контролю
1 Філософія особистості: Персональность. Язык философии в
сучасний стан. русско-немецком диалоге / Под ред.
Н.С. Плотникова, А. Хаардта при уч.
В.И. Молчанова. – М.: Модест
Колеров, 2007.
2 Святий як особистість. Лурье В.М. Введение в критическую
агиографию. - СПб.: Axioma, 2009.

3 Гріх та смерть Бультман Р. Избранное: Вера и

особистості за життя понимание. Том I—II. – М.:
(ап. Павло). «Российская политическая
энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. —
С. 60-104.

4 1. Стиль життя як Вайнштейн О. Б. Денди: мода,

особистість. литература, стиль жизни. - М., 2005.
2. Тип сучасного Вайнштейн О. Поэтика дендизма:
денді. Литература и мода // Иностранная
литература. - 2000. - N3.

5 Тілесність Ніцше. Делез Ж. Ницше / Пер. с фр., послесл.

и коммент. С. Л. Фокина. — СПб.:
Аксиома, 1997.

6 Особистість без Іншого. Турнье М. Пятница, или

Тихоокеанский лимб. - СПб:
Амфора, 1999.

7 Семиосфера Венички Левин Ю.И. Семиосфера

Ерофеева. Венички Ерофеева // Сборник
статей к 70-летию проф. Ю.М.
Лотмана. – Тарту, 1992.

8 Сучасні porn studies. Логос. - 2012. - № 6(90).

9 Людина зла. Арендт Х. Банальность зла. Эйхман в

Иерусалиме. — М.: Европа, 2008.
 15

10 Взірцеві самці Жана Жене. Интервью Ж. Жене журналу

«Playboy» //
http://www.mitin.com/people/genet
/inter.shtml.
Жене Ж. Это странное слово¼//
Как всегда об авангарде. – М.,
1992. – С. 140-149.
Зенкин С. Писатель в маске
монстра // Иностранная
литература. - М., 1993. - N 1. - С.
138-149.
9.
11 Іронія, цинізм та Слотердайк П. Критика
словесний терор. цинического разума. -
Екатеринбург, Издательство
Уральского университета, 2001.

12 Інтелектуал як особистість. Арендт Х. Люди в тёмные времена.

— М.: МШПИ, 2002.
Ямпольский М.Б. Сообщество
одиночек: Арендт, Беньямин, Шолем,
Кафка: [лекция]. — М.: Изд-во
Ипполитова, 2004.

13 Гертруда Стайн: шедевр як Михайлин В. «Автопортрет Алисы в

знання про відсутність зазеркалье» // Новое Литературное
самості Обозрение. - 2002. - №56. - С. 274-
295.
Стайн Г. Автобиография Элис Б.
Токлас. Пикассо. Лекции в Америке.
- М., 2001.

14 Нарцис як особистість Гольдштейн А. Расставание с

Нарциссом. Опыты поминальной
риторики. – М., 1997.
Липовецки Ж. Нарцисс, или
Стратегия пустоты (гл. 3) //
Липовецки Ж. Эра пустоты. - СПб.,
2001.

15 “Зникнення” особистості Джойс Д. Улисс. – М.,1994. – т.3.

за Джойсом Сиксу Элен. Две статьи о Джойсе //
Комментарии. – 1995. – №5. – с.193-
205.
Хоружий С.С. “Улисс” в русском
зеркале // Джойс Д. Улисс. – М.,1994.
– ч.3. – с.447-519.
 16

ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№ Назва теми Кількіст

ь годин
1 Філософія особистості: сучасний стан. 10
2 Святий як особистість. 10
3 Гріх та смерть особистості за життя (ап. Павло). 10
4 Стиль життя як особистість. Тип сучасного денді. 10
5 Тілесність Ніцше. 10
6 Особистість без Іншого. 10
7 Семиосфера Венички Ерофеева. 10
8 Сучасні porn studies. 10
9 Людина зла.
10 Взірцеві самці Жана Жене.
11 Іронія, цинізм та словесний терор.
12 Інтелектуал як особистість.
13 Гертруда Стайн: шедевр як знання про відсутність самості
14 Нарцис як особистість
15 “Зникнення” особистості за Джойсом
Всього 80

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

ТЕМАТИКА ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ

1. Знайти та описати сучасний відповідник денді.

VI. ФОРМИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

МЕТА І ФОРМИ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ

Мета поточного контролю – оцінити ступінь засвоєння теоретичного і практичного матеріалу та
рівень знань студентів з відповідних розділів дисципліни.
Згідно до методики рейтингової оцінки поточний рейтинг студента розраховується як сума балів
за всіма видами практичних завдань (плюс показники відвідування лекційних та практичних занять)
нарощується протягом семестру.
Студенти, поточні знання яких оцінені на “незадовільно” (0-29 балів), вважаються не
атестованими і до екзамену з дисципліни не допускаються. Студенти, які за роботу в семестрі та на
екзамені набрали 30-59 балів мають право на перескладання.

МЕТА І ФОРМИ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Підсумковий контроль знань здійснюється наприкінці семестру шляхом складання екзамену
(заліку).
До екзамену допускаються студенти, які мають необхідний рівень поточних знань.
Екзамен проводиться в письмовій або змішаній формі, по завданнях які складені на основі
програми курсу та мають однаковий рівень складності.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Особистість доби архаїчних культур, античності, середньовіччя, Відродження, Нового

часу.
2. Особистість у східних культурах.
3. Філософія особистості: сучасний стан.
4. Святий у психоаналітичних концепціях: св. Олексій.
5. Сучасність апостола Павла.
6. Автоматичність існування як гріх та смерть особистості за життя.
7. Стиль життя як особистість.
 17

8. “Ніцше” як праксис особистості.

9. Ніцше як перший іммораліст.
10. Тілесність Ніцше.
11. Особистість Робінзона в романі Мішеля Турньє «П'ятниця, або Тихоокеанський лімб».
12. Особистість Вєнічки Єрофєєва.
13. Делікатність як першофеномен Вєнічки.
14. Homo eroticus.
15. Порнографія як релігійний досвід.
16. Метаморфози агресивності у сучасної людини.
17. Екстраординарність та рутина повсякденних ритуалів як режими сучасної людини.
18. Особистість Жана Жене.
19. Кінік у сучасності.
20. Іронія, цинізм та словесний терор.
21. Людина глумлива.
22. Людина “чорних гумористів” (Джон Барт, Донліві, Пінчон).
23. Беньямін як фланер.
24. Людвіг Вітгенштейн і Вальтер Беньямін як культурні герої ХХ століття.
25. Беньямін: кращий критик в німецькій літературі.
26. Гертруда Стайн як “перша леді” європейського авангарду.
27. Метаморфози сповіді в творчості Г. Стайн.
28. Симбіотик-шизонарцис як постмодерністський психотип.
29. Культ інтимності в сучасній культурі.
30. “Зникнення” особистості за Джойсом.
31. Самоідентифікація жінки за Джойсом.
32. Жінка як атлас чоловічих бажань.
VIІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ, УМОВИ ВИЗНАЧЕННЯ
НАВЧАЛЬНОГО РЕЙТИНГУ

Рівень поточних знань студентів оцінюється відповідно до методики рейтингової оцінки.

Сутність методики полягає у визначенні поточного рейтингу студента, що розраховується як сума балів
за всіма видами практичних завдань та результатами самостійної роботи і нарощується протягом
семестру.

КРИТЕРІЇ СКЛАДАННЯ ЕКЗАМЕНУ (ЗАЛІКУ)

За результатами складання екзамену (заліку) якість підсумкових знань студента оцінюється за
рейтинговою системою та трансформується в національну шкалу та шкалу ЕСТS

Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали

оцінювання в національну 4-бальну шкалу та шкалу ЕСТS.
За шкалою За національною шкалою За шкалою
університету ECTS
Екзамен Залік
91 – 100 5 A
(відмінно) (відмінно)
81 – 90 B
4 (дуже добре)
71 – 80 (добре) C
Зараховано
(добре)
66 – 70 D
3 (задовільно)
60 – 65 (задовільно) E
(достатньо)
 18

FX
30 – 59
(незадовільно – з можливістю
2 повторного складання)
Не зараховано
(незадовільно) F
1 – 29
(незадовільно – з обов’язковим
повторним курсом)