БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

КИЇВ - 2020
2
 УМОВИ ВИЗНАЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО РЕЙТИНГУ
Кількіс Maксимум балів (за 1), Всього,
Види робіт
ть умови отримання балів

Презентація творчої роботи ТР (на

ТР готують, презентують
1
та відповідають
тему, узгоджену з викладачем), відповіді
14 14
на запитання 2 студенти.
на запитання аудиторії та викладача.

Участь у тематичних дебатах ТД

Дебати командні, по
1 3 дебатанти
(інтелектуальному поєдинку/двобої).
18 у команді.
18

Активна участь у семінарських та змістовні: запитання, доповнення,

практичних заняттях. Заохочувальні 9 виступи, опонування – від 2 до 0 18
бали: балів за семінар

Контрольна робота (тест ) 1 20 20

ВСЬОГО, робота в cеместрі 70
ЗАЛІКОВИЙ ІСПИТ 30
РАЗОМ 100 3
№ Теми ТР (перші 19 тем складніші за останні, тому для кого важлива висока оцінка беруть саме їх)
1 Регулятивний капітал банку (у т.ч. механізм розрахунку та без деталізації субординованого боргу).
2 Субординований борг банку (у т.ч. вимоги щодо залучення, порядок обліку).
3 Нормативи капіталу (у т.ч. періодичність надання звітності, механізм розрахунку).
При підготовці ТР звертайте
4 Нормативи ліквідності (у т.ч. механізм розрахунку, періодичність надання звітності).
5 Нормативи кредитного ризику (у т.ч. періодичність надання звітності, механізм розрахунку).
увагу на актуальність
6 Вимоги щодо здійснення банками інвестицій. Нормативи інвестування.
7 Базель - 1 (ДСТ -Достатньо складна тема).

нормативних документів НБУ,

8 Базель - 3 (ДСТ).
9 Рейтингова система САМЕLSО.
На кожній парі (семінарі) будуть
презентуватись та захищатись 3 ТР, за
оскільки вони регулярно
10 Методика НБУ аналізу фінансового стану позичальника (ДСТ).
таким (ДСТ).
11 Одна з західних методик аналізу та оцінки стану позичальника регламентом:
- презентація ТР (до 10 хвилин);
оновлюються!!!
12 Інструменти хеджування ризиків у банку (ДСТ).
13 Методи управління ризиком ліквідності (ДСТ) - раунд питань-відповідей (до 15 хвилин).

15 Краще їх шукати на сайтах НБУ,

управління процентними ризиками (ДСТ)
Хронометраж жорсткий!!!
14 Основні інструменти управління ризиками кредитного портфеля
Інструменти

або Верховної Ради!!

16 Управління ризиками портфеля ЦП (ДДСТ)
17 Інструменти хеджування валютних ризиків у банку (ДСТ)
Можна запропонувати та узгодити
18 Методи управління активами-пасивами (ДДСТ)
19 VaR методологія оцінки ризиків (ДСТ)
з викладачем власну тему ТР!!!
20 Скоринг в Українських банках.
21 Траст та трастові операції в Українських банках.
Запис на ТР проведе староста
22 Лізинг та огляд ринку лізингу України. групи. Таблицю для запису
надішлю на е-пошту!!!
23 Фінансовий моніторинг в Україні (у т.ч. що таке FATF, сутність, причини виникнення).
24 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
25 Принципи ісламського фінансування. Порівняння ісламського банкування та західного банкування.
26 Іноземний капітал в банківській системі України.
27 Міжбанківський ринок в Україні.
28 Факторинг (у т.ч. види).
4
1. Як Ви оцінюєте роботу керівництва НБУ протягом останніх 5 років, щодо
«розчистки» банківської системи країни: «позитивно», чи «негативно»?
2. Націоналізація «Приватбанку»: «за», чи «проти»?
3. Частка державних банків у банківській системі країни більше 50%, враховуючи
західний досвід, це: «добре», чи «погано»?
4. Чим менше банків, тим краще для України: «так», чи «ні»?
Є можливість замінити окремі теми.
5. Якщо, частка іноземних банків у банківській системі країни більше 50%,
Пропонуйте
враховуючи досвід країн власні
Східної Європи, теми!!!
це: «добре», чи «погано»?
Дебати
6. Власники одного відбудуться
з Європейських на практичних
банків розділилися на дві протилежні групи у
відповіді на питання: чи купувати дешевий Український банк, щоб зайти на
наш ринок узаняттях після
період рецесії? Так, 4,
чи або
ні? Хто5 семінарів.
з них правий? (дві команди
представлятимуть дві вказані групи власників).
7. Ситуація: представники нового банку агітують групу фізичних осіб стати його
клієнтами. Ці фізичні особи раніше втратили гроші у збанкрутілому банку в
Україні і, тому переконані, що тримати гроші в банку – це божевілля. Хто з них
правий? (одна команда грає за банк, інша за групу клієнтів).
8. Державний банк «» та недержавний банк «Υ» ведуть PR битву за кошти
клієнтів – великих промислових корпорацій, тобто переконують корпорації
обслуговуватись саме у їх банку і критикують опонента. Хто з них правий? (одна
команда грає за державний банк, інша за недержавний банк). 5
6
7
8
 Огляд виникнення банків і банківської системи
Наукові праці з економічної історії свідчать, що стародавні аналоги банківських
операцій походять з Месопотамії (Межиріччя) і народилися у храмах Вавилона.
Саме храми були найбільш безпечними місцями для зберігання цінностей, що
замінювали гроші, і товарів, якими надавалися позички, а власники цінностей не
сумнівалися у порядності священиків.

Храми Вавилону,
по суті, були
неприступними
фортецями.

9
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Храми робили дві важливі для людей операції:
– з одного боку, за плату зберігали усі види цінностей (замінники грошей та товари
(зерно, олія, вироби із дорогоцінних металів, тощо)), тобто, вони надавали людям
можливість скористатись аналогами сучасних банківських
сейфів/комірок/депозитів;
– з іншого боку, у храмах за дорученням власників товару надавали за винагороду у
тимчасове користування частини цих товарів (тобто здійснювали перші банківські
операції – позики).

Ці перші позики регулювалися контрактом, що складався у присутності свідків, та

гарантувався особистими гарантіями, або речами. Найдавніший доказ цього, що
датується XXIII ст. до н. е., було знайдено в Північній Месопотамії.
Ті, хто надавав позики, як правило, були великими купцями, або землевласниками.
Залишилася велика кількість листів з цих територій, у яких власник просить Храм
передати певну кількість власного товару (найчастіше — продукти харчування) третій
особі. Такі листи являють собою перші ознаки платіжних доручень.
Збірник законів царя Хамурапі (1704-1662 pp. до н.е.) та документи із Ассирії та
Вавилону свідчать про те, що вже на той час існували перші аналоги сучасних чеків та
векселів,
а форми зберігання активів і кредитні операції регулювалися
законами!!! 10
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Одними з головних позичальників у Ассирії були купці, оскільки їх караванні
подорожі могли тривати кілька років і, тому брати багато харчів не було сенсу. Саме тому,
караванна торгівля між містами значною мірою забезпечувалася кредитними
коштами.
Фінансування цих операцій відбувалося так: ассирійський кредитор (його називали -
тамкару) з Анатолії надавав купцю певну суму аналогу грошей для купівлі товарів в іншому
місті. Після цього останній підтверджував визнання боргу на отриману суму написом
на глиняній дошці (клинописи). У більшості випадків ніяка інша особа участі в
документі не брала.

Клинописні написи щодо позик мали такий текст:

"Він (ім’я) повинен сплатити власнику цієї
дошки до такої-то дати, такі-то цінності".
Дощечка з таким написом була створена, для того,
щоб безумовно одержати певний актив за дощечку
будь-якій особі, що пред’явила її. Це міг бути,
наприклад, управляючий храмом, або його
працівник, або сам кредитор. Тобто, глиняна
дошка була одним з перших боргових
інструментів (аналог векселя).
11
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Якщо кредитору (тамкару) знадобляться гроші до повернення каравану, або якщо він
боїться ризиків чи зазнав втрати внаслідок іншої діяльності, він міг продати свою
вимогу боргу (глиняну дошку) іншому тамкару, який був готовий купити її, за повне
зобов'язання чи нижчу суму (як тепер кажуть – із дисконтом). Тобто вимоги
боргу (аналоги векселів) вже тоді були ліквідними!!!
Це один з найдавніших відомих в історії випадок, коли використовуються
договірні інструменти, хоча вони з'явилися у дивному нині вигляді клинописних
дощок, які циркулювали лише серед обмеженого кола тих тамкару, які були готові
приймати та визнавати їх.

Сьогодні можна сказати, що Вавилон та Ассирія були колискою цілої низки

банківських операцій: позик, депозитів, векселів та інших.

Разом з цим важливим є те, що у Вавилоні та Ассирії позики надавалисяза

рахунок власних коштів, або інших власних активів. Це у теорії банкування
ще не вважається повноцінним банкуванням.

12
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження).
Греція.
, яке трактується і багатьма дослідниками, і
сучасними теоретиками банкування, як позичання не власних, а чужих
грошей третій особі, почалося у древній Греції наприкінці VII ст. до н. е., чому
передувало впровадження в обіг справжніх грошей у Лідії у VII ст. до н. е.
Фінансові службовці царя в Лідії, зокрема, повинні були на місячній основі сплачувати
утримання тисячам найманців. Спочатку ці операції провадились за допомогою виробів із
дорогоцінних металів, наприклад: підставки, котли, амфори, сокири, коси, тощо, що
були замінниками сучасних грошей, які зважували у присутності отримувача, що
потребувало дуже багато часу. Замінники грошей.

13
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження).
Зараз у науковців немає сумнівів, що відповідальні службовці царя прагнули
прискорити цю операцію і, тому, хтось із них, підготував зливки металу стандартної
ваги заздалегідь, а потім, у присутності отримувача, ставив на них царську печатку,
щоб підтвердити вагу та якість металу. Так з’явились перші гроші у вигляді зливків
металу!
Тобто, найбільш достовірна сьогодні теорія свідчить, що гроші, у вигляді
дорогоцінного металу з печатками, виникли не для сприяння комерції,
а для полегшення збирання/здійснення платежів державою і тільки поспіль
почали використовуватися у комерції.

Саме греки першими зрозуміли, що ці нові засоби платежу (метал з

печаткою) можна було вживати і в комерційній діяльності!!!! 14
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Не дивно, що більшість еллінських міст з середини VI ст. до н. е. обрали дуже
зручну монетарну систему розрахунків, яка базувалася на металевих карбованих
грошах, що було набагато простіше у розрахунках, проте кожне місто карбувало монети
власного типу.
У класичний період в Греції було принаймні 1100 міст, які карбували власні
гроші, тому розмаїття типів грошей в обігу було дуже великим. Як наслідок, швидко
виникла потреба у професії обмінювача грошей, або міняйла.

Середньовічні міняйла 15
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Міняйло знав відмінності грошей в обігу, тому міг визначити:
‒ вартість грошей;
‒ обмінний курс;
‒ фальшиві монети.

Існування міняйл вперше підтверджується у 527 р. до н. е. у місті Візантії та 457

р. до н. е. в Афінах. Дуже часто міняйли мали просте походження, навіть з рабів.

Завдяки своїй обізнаності у монетарних справах міняйли мали стати першими

банкірами.

Важко встановити точну дату, коли з'явилася ця діяльність, однак очевидно, що

перехід від професії міняйла грошей до банкіра вже завершився до початку IV ст. до
н.е.

16
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)

Біблія також містить деякі згадки про грошові операції.

Наприклад: Книга Мойсея. Іоана 2. Весілля в Кані галілейській:
(14) І побачив, що в храмі продавали волів, овець та голубів,
і сиділи міняйла грошей.

Вигнання Христом
торгівців із Храму.

17
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Дослідники грошей вважають, що існувало 3 етапи перетворення грецького
міняйла у банкіра.
Перший етап. Коли у стародавній Греції міняйло, крім першої функції – обміну,
здійснював другу важливу функцію – платежі (повернення позики). Позичальник
довіряє свої гроші міняйлу, а це могли бути монети різних міст, тому різної вартості, і просить
його пройти до позикодавця для сплати боргу і підтвердження вартості монет. Міняйло
платить кредитору у присутності позичальника, тобто міняйло відігравав ще роль свідка.

Другим, вважається етап, коли клієнти почали довіряти міняйлам певні суми
грошей для здійснення платежів у майбутньому (наприклад, повернення позики з
відсотками). Це було дуже зручно, особливо для купців, які перебували у довгих подорожах.
Міняйло вчасно здійснював платіж за купця його грошима, які він залишав міняйлу під
відсотки. Отже, другий етап відповідає відкриттю депозитних рахунків у міняйла на яких
кошти чекали платежу.
До цього треба додати, що міняйло, повинен був мати як необхідне обладнання для
зважування та визначення справжності монет, так, і мати у резерві золоті та срібні
зливки, щоб обслуговувати доручення своїх клієнтів.
По-друге, для зберігання усього цього міняйло повинен був, або використовувати
храмові приміщення за плату, або мати власний будинок, кімнату чи льох, захищені від
пожежі та пограбування, де він міг би безпечно зберігати депозити клієнтів.

18
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Однак не тільки надійне місце зберігання мало приваблювати клієнтів. Вони мали
бути впевненими не тільки у безпеці своїх грошей, а й у тому, що вони можуть їх
отримати в будь-який момент. Це означало, що міняйло мав викликати довіру, або
як ми зараз кажемо, мати відповідну репутацію у своїх клієнтів. Про міняйл Ізократ
говорить так: "Чесну репутацію вони мають завдяки своїй професії". До речі, це
другий вид діяльності після священнослужителів, який вимагав порядності!

Хоча міняйло тепер став зберігачем великих сум грошей, він ще не був банкіром; це
відбулося на третьому етапі. Міняйла, що зберігали гроші вкладників, помітили, що
значні обсяги цих депозитів залишалися у них значний час без руху. Це відбувалося
тому, що усі клієнти ніколи не забирали свої активи відразу, а нові депозити часто
компенсували ті, що вилучалися.
Зараз про це кажуть так: «Депозити
250 мають і волатильність, і сталість,
обсяг тобто частина з них коливається, а
Змінна частина
200 інша частина є стабільною“. В
залучених цінностей
150
результаті розуміння цього факту,
еллінські міняйли зробили третій
100 революційний крок, а саме з цієї
50 стабільної частини чужих грошей –
Стабільна частина залучених цінностей з якої
міняйло міг надавати позику чужими грошима!!!
депозитів, міняйло–банкір міг
0
1 11 21 31 41 51 61 71 81 91 Час надавати короткострокову позику
клієнту під відсотки, з чого і робив
основні власні доходи. 19
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Успіх, з яким проводилися такі операції, приваблював інших
міняйлставати міняйлами-банкірами, і це було початком
справжньої банківської справи – надання позик чужими
грошима.
Для міняйли, який став банкіром, у стародавній Греції
використовувався єдиний термін - трапезит. Назва, трапезит,
просто вказувала на людину, що займалася бізнесом за своєю
дошкою чи прилавком, і тому могла використовуватись для
позначення всіх, хто займався будь-якими банківськими
операціями.
Аналогічний феномен бачимо у середньовіччі в Італії. Там також у міняйлів
грошей було кілька назв, однак, коли обмінювач грошей став банкіром у XII
ст., для опису професії залишився тільки один термін — банкерій. Банкерій є
еквівалентом грецького трапезит.
Воно виникло також у XII столітті і походить
від італійського Banca (лавка, або дошка міняйли) та старофранцузського
Banque (скриня). Грецька термінологія залишає у використанні термін
"трапеза".
Слова “банк” та "банкум" та їх похідні використовувалися у всіх мовах світу в
більш чи менш подібній формі для позначення різних типів банківських установ. 20
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
На теренах України також можна прослідкувати розвиток банківської
діяльності та банківського законодавства. Перші законодавчі акти були направлені на
боротьбу з великими відсотками за кредити.
Так, Ярослав Мудрий (980-1054) у створеному ним законодавчому акті "Руська
правда" постановив, що законний відсоток за кредит має бути не вищим 20%
річних, але у випадку з короткостроковими угодами дозволялося укладати їх, виходячи з
40% річних. Якщо стягувалося 60% і більше, накладалося жорстке покарання.

втручання церкви у банкування. Так, у пізньому середньовіччі

найбільш популярною формою споживчого кредиту стали заставні позики під відсотки.
Обсяг позики ніколи не перевищував 60% ринкової вартості застави. А відсоток був дуже
великим, а саме, 40%—65% річних. Не дивно, що люди називали таких кредиторів
лихварями. Вони здобули недобру славу і в очах церкви.
Тому Папою Олександром III на Лютеранському соборі, що проходив у березні
1179 року було взагалі засуджено стягування відсотків. Він також оголосив, що винні у
стягуванні відсотків позбавляються причастя та християнського поховання. У 1274
р. папа Григорій X застосовує за це більш суворе покарання - вигнання з держави.
Церковні ради Ліона (1274) та Відня (1311 та 1392) вирішили за лихварство
накладати великі штрафи, включаючи відлучення від церкви. 21
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Як лихварство переходить до рук іудеїв. Оскільки іудеї не були
християнами, то заборони християнської церкви щодо лихварства їх не стосувалися!!!! Їх
власні закони забороняли їм надавати кредити під відсотки іншим іудеям, а щодо
представників інших конфесій, то іудеї мали вільний спектр дій.
Тобто, важлива роль іудеїв у наданні кредитів була тісно пов'язана із релігійними
амбіціями того часу. Можна стверджувати, що іудеї просто вигідно для себе
використали діюче у Європі у середньовіччі законодавство, яке призвело до того, що
надання заставних кредитів у ці часи стало сферою діяльності переважно іудеїв.
Іудеї були майже єдиними європейськими підприємцями, які надавали заставні позики в
XI та XIII ст.н.е. – тобто вони стали монополістами з банкування в ті часи.
Лихварі іудейського походження дуже активно працювали в Італії, звідки їх діяльність
поширилася на Німецьку імперію. З Італії та берегів Рейну їх діяльність поширювалася і
на інші країни: Іспанію, Францію, Англію та країни сучасного Бенілюксу.
Протягом XIII ст. окремі кредитори-іудеї об’єднувалися і утворювали ломбарди,
або кредитні лавки, які спеціалізувались на грошових справах.
Пізніше, у скрутні часи проти іудеїв-лихварів активно почали виступати не тільки прості
громадяни, але і представники влади, які заборгували великі статки ломбардам. Перші
антисемітські настрої в Європі були пов’язані саме з діяльністю іудеїв-лихварів, тому
ломбарди були вимушені просто закрити багато боргових справ, тільки аби утриматись.
22
 Огляд виникнення банків і банківської системи (продовження)
Перші комерційні банки у сучасному розумінні. В Італії в
Генуї у 1407 році виник перший комерційний банк, який був складовою певної банківської
системи і мав назву: Банк Святого Георгія (Banka di San Georgia).
Одними з найвпливовіших у Європі були банки, діяльність яких пов'язана з керівництвом
католицької церкви, як наприклад, всесвітньо відомий банк Медичі у Флоренції. Головне
його відділення, що знаходилося у Флоренції, мало 19 філій, зокрема у Венеції, Генуї, Ліоні,
Лондоні, Неаполі, Парижі та Римі. Одним з важливих надбань банку Медичі було
з лівою та правою колонками: права – прихід
цінностей (зараз – пасиви), ліва – вихід цінностей (зараз – активи).
Країною-піонером у розвитку банківської системи можна вважати, також, Англію, де
був створений перший у світі центральний банк у 1664 році (Банк Англії, приватний).
У цей час почало активно створюватися банківське законодавство, без якого
неможливо уявити ефективне функціонування банківської системи.
У XVI — XVII століттях в ряді міст Європи (Венеція, Генуя, Мілан, Амстердам, Гамбург)
створюються так звані товариства, або жиробанки (лат. – giro - обіг) для здійснення
між їх членами–
купцями, заможними людьми, тощо. Розрахунки проводились за допомогою

23
 Переходимо до сучасності

грошово-кредитний інститут, який регулює грошовий обіг у готівковій та

безготівковій формах.

1. Організації та раціоналізації грошового обігу.

2. Концентрації вільних ресурсів та капіталів для їх використання у найбільш
ефективних напрямах економіки.

1. Регулювання грошового обігу.

2. Акумулювання грошових ресурсів з різних джерел для їх використання
клієнтами.
3. Розміщення грошових ресурсів (кредити, ЦП) та поставка ліквідності для потреб
економіки (мультиплікація).
4. Посередницька функція (як між клієнтами, між галузями, так і між монетарною
політикою держави та економікою країни (процентні ставки, обов’язкові резерви,
емісія/рестрикція, операції на ринку, тощо)). 24
 країни включає в себе:

– центральний банк;
– всі інші банки, які розміщені на території країни, не залежно від прав
власності та резидентності.

Існує два види банківських систем:

1. централізована розподільна;
2. ринкова (див. порівняльну таблицю).

У 1991 році фінансовим законодавством України була введена ринкова

дворівнева структура банківської системи України.

25
 Централізована банківська система
Ринкова банківська система
(до 1991 року в Україні)
За типом власності
Держава – єдиний власник Різні форми власності на банки
За рівнем монополізації щодо створення банків
Монополія держави на створення банків Монополії держави не має, довільні юридичні та
фізичні особи можуть створити банки
За кількістю рівнів системи
Однорівнева банківська система Дворівнева банківська система (ЦБ та усі інші)

За характером системи управління

Централізована (вертикальна) система Децентралізована (горизонтальна) схема
управління управління
За характером взаємодії банків з державою
Держава не відповідає за зобов’язаннями банків
Держава відповідає за зобов’язаннями банків (крім депозитів фіз осіб у державних банках), як і
банки не відповідають за зобов’язаннями держави
За характером підпорядкованості
Центральний банк – незалежний, державні банки
підпорядковані Уряду, інші комерційні банки
Банки підпорядковані Уряду, або Парламенту
підпорядковані своїм акціонерам, наглядовим
радам, а не Уряду.
За виконанням емісійних та кредитних операцій
Всі ці операції виконуються в державних Емісійні операції виконує тільки Центральний банк,
банках (емісійні можуть не виконуватись операції кредитування – усі банки.
26
 Національний банк України (НБУ) є центральним банком країни і єдиним банком
верхнього рівня. Основними завданнями НБУ, згідно закону України Про НБУ, є:

3. сприяння фінансовій стабільності, в тому числі стабільності

банківської системи, та розвитку економіки країни, за умови, що це не
перешкоджає першим двом завданням.
Його правовий статус, функції, повноваження,
принципи організації визначаються Конституцією України та Законом «Про Національний
банк України».
, має статутний капітал 100 млн.грн. і виступає як
самостійний економічний суб’єкт, що діє в межах власних доходів. Різниця між
доходами та витратами НБУ, після формування резервів та, при необхідності,
поповнення Статутного капіталу, перераховується щорічно на рахунки Мінфіну і є
доходом Бюджету країни.
, не залежно
від форми їх власності, і називаються . Вони надають
відповідні послуги як усім господарюючим суб’єктам країни та приватним особам, так і
один одному.

27
 НБУ виконує всі функції, які є майже типовими для центральних банків
розвинутих країн. Основними з них є наступні 8 функцій (створює правила
“гри” та інструменти), а усього їх 33 (згідно до закону України про НБУ):

(регулювання пропозиції та попиту на гроші та кредити (емісія/рестрикція, ставки,

резерви, операції на відкритих ринках));
(має монопольне право на емісію грошей);

(організує валютний ринок та здійснює валютне регулювання і валютний контроль);

(з січня 1994 року в банківській системі України діє СЕП – система

електронних платежів, тобто міжбанківських розрахунків);

(разом з Держказначейством обслуговує Держбюджет країни, надає кредити Уряду,

веде операції з державними цінними паперами);

(клієнтами НБУ, крім Уряду, є комерційні банки, а не господарюючі суб’єкти чи фізичні

особи, які обслуговуються саме комерційними банками);
для банків;
для банків
(ця функція в провідних банківських системах світу, як правило, не належить ЦБ). 28
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
КИЇВ - 2020
30

За організаційно-правовою формою
За формою власності
За колом операцій
За спеціалізацією
За територіальним охопленням
Розподіл на групи
(усього кількість – 76, станом на
01.12.2019)
АТ (акціонерні товариства)
Кооперативні банки
Державні (зараз - 5 банків)
Приватні (100% капіталу не належить державі)
Іноземні (100% капіталу належить нерезидентам)
Змішані (менше 100% капіталу у нерезидентів)
Універсальні
Спеціалізовані
Ощадні
Інвестиційні
Іпотечні
Розрахункові (клірингові)
Місцеві
Регіональні
Національні
Міжнародні
Банки з державною часткою (> 75% Стат кап - держ (5 банків))
Банки іноземних банківських груп ‒ банки, контрольні
пакети акцій яких належать іноземцям (21 банк)
Банки з приватним капіталом (>50% Стат кап у приватних
інвесторів (50 банків)) 31
Основними функціями комерційних банків є наступні чотири:

Їм відповідають 4 основні класи банківських операцій:

(зберігання коштів клієнтів на недепозитних (поточних) рахунках, отримання платежів

на користь клієнтів, здійснення платежів за дорученнями власників коштів, прийняття
та видача готівкових коштів, тощо).
з
метою:
підтримання власної ліквідності, ресурсного забезпечення активних операцій й
забезпечення прибуткової роботи, тобто, вони формують ресурсну базу банку та,
частково, власний капітал і розподіляються на:
1) Депозитні (залучення тимчасово вільних коштів юридичних (крім банків) та
фізичних осіб на різні строкові рахунки).
2) Міжбанківські (в частині залучення коштів від банків, у т.ч. НБУ).
3) Емісійні (випуск банком власних боргових зобов’язань та цінних паперів). 32
 , це операції з розміщення власного капіталу та залучених
коштів, у т.ч.:
1) Кредитні (надання позичальнику в тимчасове користування вільних грошових
коштів на умовах: платності, строковості, забезпеченості, поворотності та
цільового характеру).

2) Інвестиційні (вкладання фінансових ресурсів у цінні папери та інші боргові

зобов’язання).

3) Міжбанківські (в частині наданих позик та розміщених депозитів у інших банках).

4) Формування касових залишків (готівка) та залишків на коррахунках банку.

5) Придбання позаоборотних активів (приміщень, обладнання, техніки, тощо).

, тобто операції без використання наявних

грошових ресурсів, а тільки на підставі знань та набутого банками досвіду, але які
приносять комісійний дохід, у т.ч.:
– Комісійні операції (консультаційні, інформаційні, гарантійні, облікові,
реєстраторські, трастові, тощо).

– Посередницькі операції (брокерські та дилерські послуги, послуги з розміщення

цінних паперів емітентів (андерайтинг), інші операції, в яких банк виступає
посередником). 33
Найбільш АКТИВИ ПАСИВИ (права сторона Найменші
ліквідні (ліва сторона балансу - за
та балансу - джерела коштів) строками
розміщення коштів)
найменш залучення
дохідні і Готівка в касі та сховищі Зобов’язання: та
найменш Кошти на коррахунках банку в НБУ вартістю
Кошти у розрахунках
ризикова та в інших банках (безготівкові) зобов’яза
ні активи Вкладення в цінні папери та інші Кошти (депозити) до запитання ння
боргові зобов’язання (поточні та аналогічні рахунки)
Зобов'язання перед іншими
Депозити в інших банках банками (коррахунки та депозити
інших банків у нас)
Найбільші
Строкові депозити юридичних за
Кредити надані (усі)
Найменш (не банків) і фізичних осіб строками
ліквідні Ощадні вклади (фіз. особи) залучення
та та
найбільш Міжбанківські кредити отримані вартістю
дохідні і Власні боргові зобов’язання та зобов’яза
найбільш ння
цінні папери (крім акцій)
ризикова Вкладення в позаоборотні активи
Власний капітал:
ні (нерухомість, обладнання, тощо)
активи, Статутний капітал (акції)
крім Резерви та інші фонди
(формуються з прибутку)
Нерозподілений прибуток
БАЛАНС АКТИВІВ = БАЛАНС ПАСИВІВ 34
 Балансове рівняння:
АКТИВИ = ПАСИВИ = ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ + ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
ДЖЕРЕЛА КОШТІВ, АБО РЕСУРСНА БАЗА
Просте, але дуже важливе балансове рівняння дозволяє зрозуміти як банк
створює пропозицію грошей. По-перше, у банка є стабільне власне джерело
коштів – це його власний Капітал. По-друге, банк за допомогою пасивних
операцій залучає кошти з ринку на платній основі (зобов’язання). Сума
власного капіталу та залучених пасивів (зобов’язань) створюють ресурсну базу
банку, яка є джерелом для його активних операцій.
Пасиви банку різняться за:

Активи банку відрізняються за:

При цьому, чим вищий рівень ліквідності активу тим менше він
прибутковий, але і менше ризикований. Найбільший прибуток банкам дають
активи у формі довгострокових кредитів та інвестицій у цінні папери. Такі активи, як
правило, вирізняються і високим ступенем ризику. Саме активи українських банків
формують левову частку їхніх доходів (65%-85%, крім Приватбанку, де - 50%).
35
 Тривимірний простір у якому відбувається управління активами.

Дохідність

Висока Стан 2. Активи з

Стан 2 високою дохідністю
мають високі ризики
Циліндр та низьку ліквідність
можливостей

Стан 1. Активи з Стан 3

високою
ліквідністю мають Зона
низькі ризики та оптимальних
низьку дохідність можливостей
..0 Низька Ризикованість
Стан 1
Висока
3
Висока
6
Портфель активів банків, як правило, містить активи усіх трьох станів.
Ліквідність Залежно від агресивності портфеля баланс між ними буде різним. Наприклад,
для агресивного портфеля частка активів біля стану 2 буде більша. Для
помірного портфеля більшою буде частка активів біля стану 3. Для
консервативного портфеля найбільшою буде частка активів близька до стану 1.
 Валові доходи банку прийнято розподіляти на процентні та непроцентні
доходи.

Процентні доходи, це нараховані та отримані проценти за позиками та цінними

паперами.

Непроцентні доходи, це: доходи від комісійних операцій, доходи від валютних
операцій, від інвестиційної діяльності (дивіденди, участь у спільній діяльності,
тощо), від посередницької діяльності, штрафи, пені отримані, тощо.

Валові витрати банку також розподіляються на процентні та непроцентні.

Процентні витрати, це нараховані та виплачені проценти за депозитами та
цінними паперами і борговими зобов’язаннями.

Непроцентні витрати прийнято, в свою чергу розподіляти на 3 складові:

операційні витрати (витрати, що супроводжують банківські операції, а саме:
комісії по послугах та кореспондентських відносинах, витрати по операціях з
цінними паперами, витрати по операціях на валютних ринках, тощо);
адміністративні витрати (витрати на забезпечення функціонування банку
(персонал, господарські, тощо));
інші витрати (штрафи, пені, комісійні витрати минулих періодів, тощо).
3
7
Термін означає суму процентних витрат та
операційних витрат.
 , це різниця між валовими доходами та
валовими витратами банку. Розмір прибутку не слід розглядати як головний
показник діяльності банку, оскільки банк на різних етапах свого розвитку, та
на різних фазах економічного циклу, може мати різні стратегії і, відповідно,
різні плани щодо обсягу прибутку.
Наприклад, на етапі екстенсивного розвитку банк може витрачати великі
кошти на розвиток інфраструктури, мережі установ, тобто нести значні витрати, які
можуть навіть не в повному обсязі покриватися його доходами.
І, навпаки, якщо банк планує залучати значні кошти на фінансових
ринках, він повинен демонструвати якнайкращі показники фінансової звітності
протягом декількох останніх років (для позитивного результату процедури Due
Diligence — «забезпечення належної сумлінності»). В цьому випадку банк
концентрується на щорічній максимізації свого прибутку.
Серед багатьох інших, два класичні показники діяльності банку є:
Показник ROA, або ПНА – прибуток (до формування податків) на активи:
ПНА = ПРИБУТОК / АКТИВИ,
- ефективність роботи банку, скільки прибутку зароблено на кожну гривню активів.
Показник ROE, або ПНК – прибуток (до формування податків) на капітал:
ПНК = ПРИБУТОК / КАПІТАЛ,
показує прибутковість банку для утримувача акцій банку, тобто скільки прибутку
зароблено на кожну гривню капіталу. 38
Наведені в таблиці коефіцієнти рекомендуються як оптимальні
для банків США, Великої Британії та деяких інших країн

Коефіцієнт Оптимальне значення

Прибуток на активи 1,00%
Прибуток на капітал 15,00%
Чистий спред 1,25%
Чиста процентна маржа 4,50%
Дохід (не %) від плати за послуги 1,00%
Чиста операційна маржа (ЧОМ) 6,50%
Управлінські витрати (% від загальних активів)
Витрати на персонал 2,00%
Інші операційні витрати 1,50%
Загальні операційні витрати 3,50%
Витрати на забезпечення під збитки за 0,50%
позиками
Чистий дохід до оподаткування 2,00%

39
1. забезпечення стабільності та надійності банківської системи;

2. захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від

неефективного управління банками та шахрайства;

3. сприяння у створенні конкурентного середовища у банківському

секторі. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за
кредитами, підвищується якість банківських продуктів та послуг, розширюється
їх спектр, запроваджуються нові продукти, банківські технології;

4. забезпечення політики відкритості у діяльності банківського сектора в

цілому і в кожному банку окремо;

5. підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в

банківській системі, забезпечення ефективної діяльності банків і
запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських
послуг.

40
 Головними інструментами економічного регулювання діяльності
банківського сектору з боку НБУ є наступні:
1. обов’язкові резерви (резерви ліквідності) комерційного банку у НБУ
(частина залучених коштів утримується/резервується на
кореспондентському рахунку банку у НБУ для підтримання ліквідності);
Обов’язкові резерви – дозволяють комерційним
банкам підтримувати ліквідність на певному рівні та
забезпечувати своєчасні платежі за вимогами клієнтів.
Гроші на
Обов’язкові резерви - це один із активних
коррах.банків Рівень
інструментів, за допомогою якого НБУ визначає
резервів 1
у НБУ потребу та здійснює регулювання грошової маси в
обігу.
Рівень
резервів 2 Формування обов’язкових резервів
здійснюється в цілому по консолідованому балансу
комерційного банку (юридичної особи) шляхом
утримання відповідної суми коштів у національній
Гроші в Гроші в
валюті на кореспондентському рахунку комерційного
економіці
обігу банку в НБУ за певний період у певному розмірі/частці
від суми залучених коштів (нормативи резервування).
41
 На сьогодні і до 10.03.2020 нормативи резервування коштів на коррахунку є такими
(рішення НБУ від 23.11.2017 № 752 «Про формування та зберігання обов'язкових резервів»:
– 6,5% - за коштами юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах на
вкладах/депозитах до вимоги та коштами на поточних рахунках;
– 3% - за строковими коштами і вкладами (депозитами) юридичних і фізичних осіб у
національній та іноземній валютах.
Такі відсотки від залучених коштів мають бути сформовані у середньому за період
резервування (місяць).

З 10 березня 2020 року нормативи резервування стануть такими (Рішення НБУ № 926-рш
від 12.12.2019 «Про внесення зміни до рішення Правління Національного банку України від
23 листопада 2017 року N 752-рш»):
1. кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб, кошти на поточних рахунках у
національній валюті – 0%;
2. кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб, кошти на поточних рахунках в
іноземній валюті – 10%.
42
Тобто, НБУ, по-перше, дав право банкам самостійно управляти підтриманням гривневих
резервів для забезпечення гривневої ліквідності. Це означає, що банки з березня 2020 року
самі будуть визначати, чого і скільки їм резервувати у гривні, тобто визначати відповідність
обсягів резервування і строковості залучених коштів!!! По-друге, вимоги до валютних
резервів/ліквідності НБУ – навпаки – посилив!!
 Другим важливим інструментом регулювання діяльності банків є:
2. Економічні нормативи.
Економічні нормативи введені з метою мінімізувати основні ризики банкування
(Постанова НБУ №368 від 28.08.2001, «Про затвердження Інструкції про порядок
регулювання діяльності банків в Україні»), згідно вимог Базельського комітету.
Економічні нормативи об'єднані у чотири групи:
Детально щодо
І група – нормативи капіталу;
нормативів ми будемо
II група – нормативи ліквідності; говорити на семінарах.
III група – нормативи кредитного ризику;
IV група – нормативи інвестування.
Фактичні значення економічних нормативів так чи інакше характеризують діяльність
банківської установи рівень її стійності, ліквідності, дають межі ризикованості кредитів та
інвестицій. НБУ встановлює допустимі значення для кожного нормативу і реагує на їх
недотримання банками за допомогою відповідних заходів впливу та санкцій.
Джерелом створення системи нормативів в Україні є Базельська система
управління ризиками банкування (оригінальна назва: Міжнародна конвергенція щодо
вимірювання та вимог до капіталу), адаптована НБУ. В країні зараз діють
нормативи, що відповідають так званому Базелю 1, 2 та 3, тобто трьом редакціям
базельських вимог. 43
Зауваження: Постанову НБУ №368 від 28.08.2001, якою затверджена «Інструкція про
порядок регулювання діяльності банків в Україні» краще брати на сайті
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0841-01, а не на сайті НБУ, де вона у застарілій редакції!!!
 Загалом регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у
таких двох формах:

I. Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
Детально щодо
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. окремих позицій ми
II. Індикативне регулювання: будемо говорити на
1) визначення норм обов'язкових резервів для банків; наступних лекціях та
2) встановлення обов'язкових економічних нормативів; семінарах.
3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних
банківських операцій;
4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентські відносини;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорт та експорт капіталу.

44
 Нагляд здійснюється двома способами:
‒ безвиїзний (дистанційний) нагляд (робота із звітами банку);
‒ виїзне інспектування банків (планове, зараз не частіше 1 разу на рік, може бути позапланове).
Основою інформації, що аналізується по банку, є його баланс та звіти, на підставі яких щорічно
Національний
формується рейтингова банк України
оцінка банку за американською системоюмаєCAMELSOправо (абревіатура від 7
слів). Ця система включає визначення таких понять:
запровадити особливий режим контролю за
‒ якість капіталу (Capital) — оцінка розміру капіталу банку щодо його достатності для захисту
інтересів вкладників діяльністю банку, який є додатковим
та підтримання платоспроможності;
‒ якість активів (Assets) — можливість забезпечення повернення активів;
інструментом банківського нагляду, та
‒ якість управління (Management) — оцінка методів управління банком з погляду ефективності
призначити
його діяльності, методів контролю за дотриманнямкуратора банку.
нормативних актів та чинного законодавства;
‒ дохідність (Earnings)
Куратор — достатність
банку має праводоходів банку
вимагати для його подальшого
виключно розвитку;
в письмовій формі від
‒ ліквідністькерівників — можливість
(Liquidity) банку банку щодо виконання ним як
усунення порушень банківського законодавства, звичайних, так і
непередбачуваних зобов’язань.
виконання нормативно-правових актів Національного банку України,
– чутливість надання
(Sensitivity) – чутливість
письмових до ринкових
пояснень ризиківдотримання
з питань . банківського
– операційні ризики
законодавства, risks) – операційні ризики (ризики
(Оperationalнормативно-правових пов’язані із людським
актів Національного фактором).
банку
Діапазон рейтингової оцінки
України, виконання від – 1,0
CAMELSОвимог (найкраще),удо
та обмежень – 5,0 (найгірше).
діяльності банку,
Банки, які завстановлених Національним
сукупним рейтингом САМЕL банком України,
визначені як а також щодо
«сильні» (оцінка - 1)
та «задовільні» (оцінка - 2), проведення
мають надійний фінансовий
банком стан, операцій.
будь-яких що не викликає сумнівів у органів
нагляду. Банки з рейтингом «посередній» (оцінка - 3) мають слабкий фінансовий стан з
тенденцією до його погіршання, у діяльності можуть мати місце порушення законів та нормативних
актів. Банки з рейтингом (4) та (5) мають ознаки потенційного банкрута, їх фінансовий стан є
загрозливим для вкладників та клієнтів. Для таких банків НБУ застосовує заходи впливу, або
відповідні санкції. НБУ не оприлюднює оцінки CAMELSO, але надає їх самому банку!!! 45
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
КИЇВ - 2020

Канд. ф.-м. наук, ст.викл. Токарчук В.В.

ТЕМА2.

47
‒ Перший - прийняття зборами засновників банку (акціонерів) рішення про створення
акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;
‒ Другий – реєстрація першого (закритого) випуску акцій у НКЦПФР та його оплата;
‒ Третій - реєстрація Статуту банку в НБУ;
‒ Четвертий – реєстрація юридичної особи в органах державної виконавчої влади;
‒ П’ятий - внесення запису в Державний реєстр банків та отримання: банківської ліцензії і
свідоцтва про реєстрацію банку в НБУ.
Згідно діючого законодавства, банки в Україні можуть бути створені у вигляді
акціонерного товариства, або кооперативного банку. Найменування банку має містити
слово ”банк”, а також вказівку на його організаційно правову форму.
Державний банк – це банк 100% статутного капіталу якого належить державі (зараз їх
– 5). Він створюється за рішенням КМ після отримання позитивного висновку НБУ.
Кооперативні банки можуть залучати кошти тільки від своїх учасників, тому, як
правило, вони створюються в межах області, або міста. Мінімальна кількість учасників
кооперативного банку – 50 осіб.
У новій редакції закону
Учасниками (засновниками) банку можуть бути:
«Про банки…», який ще
1. юридичні і фізичні особи;
не підписаний двома
2. резиденти та нерезиденти; Президентами -
3. держава в особі КМ, або уповноважених ним органів. Кооперативних банків не
буде!!!
48
 Учасниками (засновниками) банку не можуть бути:
1. громадські об’єднання, політичні партії;
2. релігійні та благодійні організації;
3. юридичні особи, в яких банк має істотну участь.
Щодо Статутного капіталу комерційного банку, то згідно банківського законодавства
України він формується тільки за рахунок власних коштів засновників і тільки у
грошовій формі. Забороняється використання для формування статутного капіталу
бюджетних коштів (крім державних банків) та коштів, отриманих у кредит.
Розмір статутного капіталу визначається засновниками банку, але не може бути
меншим за нормативні вимоги (а саме, згідно Закону України “Про банки і банківську
діяльність”), зараз (з 04.07.2014) це 500 млн.грн. Діючі банки зобов’язані здійснити
доведення статутного капіталу до 500 млн. грн. за графіком НБУ до 11 липня 2024 року (на
сьогодні і до 01.01.2021 мінімальний Статутний капітал у діючих банків – 200 млн.грн.)

Для завершення 3 кроку створення банку його засновники готують пакет документів,
що подається до НБУ. Вміст пакету та процедура реєстрації банку відповідає Закону
України «Про банки та банківську діяльність» (гл.3). Сама процедура реєстрації
Статуту в НБУ триває 3 місяці (йде перевірка джерел коштів Статутного фонду та
надійності засновників).
Після реєстрації Статуту банку у НБУ розпочинається процедура отримання
банківської ліцензії на проведення базових банківських операцій, яка триває
протягом 2 місяців з дня подання повного пакету документів. Пакет документів та
сама процедура ліцензування регламентовані Положенням «Про ліцензування банків»
(Постанова НБУ №149 від 22.12.2018).
49
 Обов’язковими умовами для отримання банківської ліцензії є наступні 8:
1. Повністю сплачений та зареєстрований статутний капітал.
2. Наявність приміщення, яке відповідає вимогам НБУ.
3. Наявність належного банківського обладнання, інформаційного забезпечення,
комунікацій, захисту інформації, тощо.
4. наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для
забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг;
5. Наявність як мінімум 3 осіб, призначених членами Правління, які мають
відповідну освіту, репутацію та досвід (відповідають вимогам НБУ).
6. відомості про кількісний склад наглядової ради, правління, ревізійної комісії, у
тому числі інформацію щодо ділової репутації членів наглядової ради, головного
бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
7. Наявність внутрішніх нормативних документів банку, що: регламентують
здійснення тих операцій, що ліцензуються та визначають порядок здійснення
внутрішнього контролю і процедуру управління відповідними ризиками.
8. Бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими
Національним банком України.
В разі позитивного рішення НБУ, щодо створення банку та дотримання банком
усіх вимог НБУ щодо банківської ліцензії, Національний банк України вносить відомості
про юридичну особу до Державного реєстру банків і видає засновникам банку
свідоцтво про його реєстрацію одночасно з прийняттям рішення про надання
банківської ліцензії.
50
 До банківських послуг вказаних у ліцензії (згідно ст.47 закону «Про банки і
банківську діяльність») належать:
1) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому
числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу);
2) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від
необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки,
коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний
ризик.
Для проведення окремих операцій (наприклад, валютних, з цінними паперами,
власна інкасація, тощо) банк, крім ліцензії, повинен отримати письмовий дозвіл від
НБУ.
Банк, як будь-яка юридична особа, повинен пройти реєстрацію в органах державної
виконавчої влади і отримати реєстраційну картку з кодом ЄДРПОУ, інформація з якої
передається: органам статистики, податковій службі, Пенсійному фонду та фондам
соціального страхування.

51
52
 Банк, як незалежна комерційна структура, самостійно будує і структуру свого
управління. Разом з цим, оскільки банки працюють з унікальним товаром – позиченими
грошима, до них повинні бути підвищені вимоги в частині надійності та стійкості. Тому,
управління комерційним банком жорстко регламентоване у частині обов’язкової
наявності вищих органів управління та контролю і виконання ними, відповідних
вимогам НБУ, функцій, а саме, вони формуються відповідно до законів України ”Про
господарські товариства” та ”Про банки і банківську діяльність”.
У країнах із розвинутими банківськими системами існують дві моделі управління
банками:
‒ аутсайдерська (англо-саксонська);
‒ та інсайдерська (Японія).
В аутсайдерській моделі, яка діє в країнах, де банківський капітал розпорошений,
управління складається з трьох складових, або трьох рівнів:
‒ акціонери (тобто власники через Загальні збори акціонерів);
‒ директори (члени Наглядової ради, або просто Ради);
‒ менеджмент (Правління банку).
В інсайдерській моделі, яка діє в країнах, де банківський капітал концентрований, існує
тільки два рівня управління:
‒ акціонери (через Загальні збори акціонерів);
‒ менеджмент (Правління банку). 53
В Україні до 2018 року діяла формально аутсайдерська модель управління, оскільки
формально існувала і Наглядова рада (яка називалася Спостережною радою), але її функції
були дуже обмеженими (про що побачимо далі), особливо у частині управління ризиками. З
2018 року НБУ почав запроваджувати у повному не формальному обсязі
аутсайдерську модель управління банкуванням для комерційних банків.
 НБУ Постановою №64 від 11.06.2018 кардинально змінив засади управління
ризиками в банку, а саме, привів їх до вимог Базелю!
Сам документ НБУ має назву: «Положення про організацію системи управління
ризиками в банках України та банківських групах». Цей документ запроваджує нову
систему протягом усього 2019 року. З лютого 2020 року банківська система має повністю
перейти на нові рейки управління ризиками.
Головним органом банку, який буде опікуватись ризиками стане – Рада банку,
яка повинна буде організувати усю вертикаль управління ризиками та наповнити її
змістом.
Рада банку може створити Комітет управління ризиками, а також їй стане
підпорядковуватись Підрозділ управління ризиками, який раніше був у підпорядкуванні
Правління банку, а також, Рада створить Підрозділ контролю за дотриманням норм
(комплаєнс). Підрозділ внутрішнього аудиту тепер буде опікуватись, головним чином,
оцінкою якості управління ризиками.

54
 Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та ”Про господарські
товариства” в комерційному банку обов’язково повинно діяти 12 нормативних органів
управління та контролю, а саме:
1. Загальні збори акціонерів.
2. Ревізійна комісія.
3. Наглядова рада (Рада банку).
4. Комітет управління ризиками (КУР, створюється за бажанням Ради банку).
5. Підрозділ управління ризиками.
6. Підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс).
7. Підрозділ внутрішнього аудиту.
8. Правління банку.
9. Комітет з управління активами та пасивами (КУАП).
10. Кредитний комітет.
11. Тарифний комітет.
12. Підрозділ з фінансового моніторингу.
Всі інші підрозділи та взаємодія між ними формуються банками самостійно в
межах діючого банківського законодавства та потреб банку.

55
 Загальні збори акціонерів Ревізійна комісія

Підрозділ Підрозділ управління

Рада банку КУР
внутрішнього аудиту ризиками
(Наглядова рада)
Головні управлінські
Підрозділ контролю за
та контролюючі Правління банку дотриманням норм (комплаєнс)
органи/підрозділи

КУАП
Інвестиційн Міжбанківсь Корпоратив Малий та Роздрібний
ий бізнес кий бізнес ний бізнес середній бізнес
Кредитний
комітет бізнес (фіз. особи)

Тарифний Філії та відділення

комітет
Операційна
Підрозділ з підтримка
фінансового Бізнесові підрозділи,
моніторингу Технологічна тобто ті, що
підтримка працюють з клієнтами
Підрозділи
підтримки
Адміністративна банківської
підтримка діяльності

Обов’язкові нормативні органи та підрозділи банку

Виконавчі
підрозділи 56
банку Бізнесові підрозділи та підрозділи підтримки відповідно до потреб банку
 Розглянемо основні функції обов’язкових органів та підрозділів банку.
Загальні збори акціонерів (учасників). Головний орган управління банку. Збирається як
правило 1 раз на рік та вирішує головні стратегічні питання в діяльності банку. До його компетенції
входять:
1. Визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання.
2. Внесення змін до статуту.
3. Рішення про зміну обсягу статутного капіталу.
4. Затвердження річних результатів діяльності банку та розподіл прибутку.
5. Затвердження звітів і висновків ревізійної комісії.
6. Затвердження звітів зовнішніх аудиторів.
7. Призначення та звільнення голови та членів Наглядової ради банку.
8. Прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії,
затвердження ліквідаційного балансу.
Крім зазначених питань, до компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть
бути віднесені також й інші питання, за винятком тих, які законом або статутом віднесені до
виключної компетенції Ради банку (нове!!).
Ревізійна комісія. Це контролюючий орган банку, склад якого формується зі складу учасників
банку, або їх представників, крім працівників самого банку. Основні її функції:
1. За дорученням загальних зборів, Наглядової ради, або учасника із істотною участю в капіталі банку
здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності Правління банку.
2. Складає висновок по річних звітах, у тому числі, внутрішніх та зовнішніх аудиторів, та балансах
банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати
баланс. 57
3. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у
разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань,
вчинених посадовими особами.
 Наглядова Рада (або Рада банку, або Рада директорів) - здійснює контроль за діяльністю
виконавчого органу (Правління банку), захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників
банку. Рада банку (далі - РБ) не бере участі в поточному управлінні банком, але здійснює загальне
керівництво діяльністю банку в період між загальними зборами акціонерів.
Рада банку, згідно положень Постанови НБУ № 64 від 11.06.2018, несе повну відповідальність
за створення комплексної, адекватної та ефективної системи управління ризиками, на які
наражається банк у своїй діяльності, а їх дуже багато!!!
РБ для реалізації своїх завдань щодо побудови системи управління ризиками виконує такі
функції (п. 29 Постанови НБУ № 64 від 11.06.2018):
1) забезпечує функціонування та контроль за ефективністю системи управління ризиками;
2) затверджує внутрішньобанківські документи з питань управління ризиками (на початковому
етапі їх усього 26!!!), та здійснює контроль за їх упровадженням, дотриманням та своєчасним
оновленням (актуалізацією);
3) затверджує перелік (не розмір, а саме перелік) лімітів (обмежень) щодо кожного виду
ризику та процедуру ескалації підрозділами інформації щодо порушень/наближень до граничних
значень лімітів ризиків (ескалація – підняття відповідної інфо на вищий рівень управління);
4) ухвалює рішення щодо запровадження значних змін у діяльності банку (п. 78-79 Постанови
№ 64 від 11.06.2018);
5) затверджує щороку та регулярно переглядає стратегію управління непрацюючими активами
(далі - НПА) та відповідний оперативний план; не рідше ніж один раз на три місяці відстежує прогрес,
досягнутий за попередній період за всіма показниками, визначеними в стратегії НПА та оперативному
плані і за потреби визначає додаткові заходи, необхідні для забезпечення реалізації цієї стратегії;
6) затверджує план відновлення діяльності (Recovery Plan) та забезпечує виконання функцій
щодо відновлення діяльності банку;
58
 7) затверджує призначення та звільнення керівників Підрозділу з управління ризиками (ПУР) та
Підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс) (ПКДН);
8) визначає характер, формат та обсяги інформації про ризики, розглядає управлінську звітність
про ризики та, якщо профіль ризику банку не відповідає затвердженому ризик-апетиту
невідкладно приймає рішення щодо застосування адекватних заходів для пом'якшення ризиків;
9) уживає заходів щодо запобігання конфліктам інтересів у банку, сприяє їх врегулюванню та
повідомляє Національний банк про конфлікти інтересів, що виникають у банку.
Рада банку забезпечує належний рівень документування обговорень та прийнятих рішень, які
мають містити стислий огляд розглянутих питань, надані рекомендації, прийняті рішення з
поіменним голосуванням та особливими думками (за наявності). Банк подає таку документацію
уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.
Рада банку з метою підвищення ефективності управління ризиками має право створити Комітет з
управління ризиками та делегувати частину своїх функцій з управління ризиками до нього.
РБ створює постійно діючий Підрозділ з управління ризиками та Підрозділ контролю за
дотриманням норм (комплаєнс) і забезпечує незалежність цих підрозділів.
Членами Ради банку можуть бути:
1. Учасники (акціонери) банку, або представники учасників банку;
2. незалежні члени Ради банку (далі - незалежні директори, їх визначення дано у ст.53 Закону
«Про акціонерні товариства»).
Кількісний склад РБ визначається статутом банку, але не може становити менше 5 осіб. Члени РБ
не можуть входити до складу Правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на
умовах трудового договору (контракту) або надавати послуги банку відповідно до цивільно-правового
договору. РБ не менш як на одну третину має складатися з незалежних директорів, при цьому
кількість яких має бути не менше 3 осіб (для інших АТ ≥ 2, для державних банків – 6 осіб із 9 членів).
Члени Ради та Правління банку зобов'язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо
конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов'язки в інтересах банку. 59
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
КИЇВ - 2020

Канд. ф.-м. наук, ст.викл. Токарчук В.В.

ТЕМА2.

61
 Загальні збори акціонерів Ревізійна комісія

Підрозділ Підрозділ управління

Рада банку КУР
внутрішнього аудиту ризиками
(Наглядова рада)
Головні управлінські
Підрозділ контролю за
та контролюючі Правління банку дотриманням норм (комплаєнс)
органи/підрозділи

КУАП
Інвестиційн Міжбанківсь Корпоратив Малий та Роздрібний
ий бізнес кий бізнес ний бізнес середній бізнес
Кредитний
комітет бізнес (фіз. особи)

Тарифний Філії та відділення

комітет
Операційна
Підрозділ з підтримка
фінансового Бізнесові підрозділи,
моніторингу Технологічна тобто ті, що
підтримка працюють з клієнтами
Підрозділи
підтримки
Адміністративна банківської
підтримка діяльності

Обов’язкові нормативні органи та підрозділи банку

Виконавчі
підрозділи 62
банку Бізнесові підрозділи та підрозділи підтримки відповідно до потреб банку
 Наглядова Рада (або Рада банку, або Рада директорів) - здійснює контроль за діяльністю
виконавчого органу (Правління банку), захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників
банку. Рада банку (далі - РБ) не бере участі в поточному управлінні банком, але здійснює загальне
керівництво діяльністю банку в період між загальними зборами акціонерів.
Рада банку, згідно положень Постанови НБУ № 64 від 11.06.2018, несе повну відповідальність
за створення комплексної, адекватної та ефективної системи управління ризиками, на які
наражається банк у своїй діяльності, а їх дуже багато!!!
РБ для реалізації своїх завдань щодо побудови системи управління ризиками виконує такі
функції (п. 29 Постанови НБУ № 64 від 11.06.2018):
1) забезпечує функціонування та контроль за ефективністю системи управління ризиками;
2) затверджує внутрішньобанківські документи з питань управління ризиками (на початковому
етапі їх усього 26!!!), та здійснює контроль за їх упровадженням, дотриманням та своєчасним
оновленням (актуалізацією);
3) затверджує перелік (не розмір, а саме перелік) лімітів (обмежень) щодо кожного виду
ризику та процедуру ескалації підрозділами інформації щодо порушень/наближень до граничних
значень лімітів ризиків (ескалація – підняття відповідної інфо на вищий рівень управління);
4) ухвалює рішення щодо запровадження значних змін у діяльності банку (п. 78-79 Постанови
№ 64 від 11.06.2018);
5) затверджує щороку та регулярно переглядає стратегію управління непрацюючими активами
(далі - НПА) та відповідний оперативний план; не рідше ніж один раз на три місяці відстежує прогрес,
досягнутий за попередній період за всіма показниками, визначеними в стратегії НПА та оперативному
плані і за потреби визначає додаткові заходи, необхідні для забезпечення реалізації цієї стратегії;
6) затверджує план відновлення діяльності (Recovery Plan) та забезпечує виконання функцій
щодо відновлення діяльності банку;
63
 7) затверджує призначення та звільнення керівників Підрозділу з управління ризиками (ПУР) та
Підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс) (ПКДН);
8) визначає характер, формат та обсяги інформації про ризики, розглядає управлінську звітність
про ризики та, якщо профіль ризику банку не відповідає затвердженому ризик-апетиту
невідкладно приймає рішення щодо застосування адекватних заходів для пом'якшення ризиків;
9) уживає заходів щодо запобігання конфліктам інтересів у банку, сприяє їх врегулюванню та
повідомляє Національний банк про конфлікти інтересів, що виникають у банку.
Рада банку забезпечує належний рівень документування обговорень та прийнятих рішень, які
мають містити стислий огляд розглянутих питань, надані рекомендації, прийняті рішення з
поіменним голосуванням та особливими думками (за наявності). Банк подає таку документацію
уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.
Рада банку з метою підвищення ефективності управління ризиками має право створити Комітет з
управління ризиками та делегувати частину своїх функцій з управління ризиками до нього.
РБ створює постійно діючий Підрозділ з управління ризиками та Підрозділ контролю за
дотриманням норм (комплаєнс) і забезпечує незалежність цих підрозділів.
Членами Ради банку можуть бути:
1. Учасники (акціонери) банку, або представники учасників банку;
2. незалежні члени Ради банку (далі - незалежні директори, їх визначення дано у ст.53 Закону
«Про акціонерні товариства»).
Кількісний склад РБ визначається статутом банку, але не може становити менше 5 осіб. Члени РБ
не можуть входити до складу Правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на
умовах трудового договору (контракту) або надавати послуги банку відповідно до цивільно-правового
договору. РБ не менш як на одну третину має складатися з незалежних директорів, при цьому
кількість яких має бути не менше 3 осіб (для інших АТ ≥ 2, для державних банків – 6 осіб із 9 членів).
Члени Ради та Правління банку зобов'язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо
конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов'язки в інтересах банку. 64
 До виключної компетенції Ради банку належать такі функції (їх 29) (ст. 39 Закону «Про банки …»):
1. затвердження стратегії розвитку банку відповідно до основних напрямів діяльності,
визначених загальними зборами учасників банку;
2. затвердження бюджету банку, у тому числі бюджету підрозділу внутрішнього аудиту, та бізнес-
плану розвитку банку;
3. визначення і затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління
ними, а також переліку ризиків, їх граничних розмірів;
4. забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її
ефективністю;
5. контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками;
6. затвердження плану відновлення діяльності банку;
7. визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;
8. визначення кредитної політики банку;
9. визначення організаційної структури банку, у тому числі підрозділу внутрішнього аудиту;
10. затвердження внутрішніх положень, що регламентують діяльність структурних підрозділів
банку (раніше це робило Правління банку);
11. призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього
аудиту;
Зеленим кольором позначено функції,
12. здійснення контролю за діяльністю правління банку, внесення пропозицій щодо її
вдосконалення; які були у Спостережної ради, чорним
та червоним
13. визначення порядку роботи та планів підрозділу – новіаудиту
внутрішнього функції.
і контроль за його
діяльністю;
14. визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, затвердження умов
договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;
15. розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам
учасників банку для прийняття рішення щодо нього;
65
16. контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими
органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за
діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою, за результатами
проведення зовнішнього аудиту;
17. прийняття рішення щодо створення дочірніх підприємств та участі в них, їх реорганізації та
ліквідації, ;
18. затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, що укладаються з
членами правління банку та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, встановлення
розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;
19. забезпечення своєчасного надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його
діяльності відповідно до законодавства;
20. скликання загальних зборів учасників банку, підготовка порядку денного загальних
зборів учасників банку, прийняття рішення про дату їх проведення;
21. повідомлення про проведення загальних зборів учасників банку відповідно до
законодавства;
22. прийняття рішення про розміщення банком цінних паперів, крім акцій;
23. прийняття рішення про викуп розміщених банком цінних паперів, крім акцій;
24. прийняття рішення про продаж акцій, раніше викуплених банком;
25. вирішення питань про участь банку у групах;
26. прийняття рішень про вчинення значних правочинів відповідно до законодавства;
27. прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної та/або клірингової установи та
затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;
28. надсилання у випадках, передбачених законодавством, пропозиції акціонерам про придбання
належних їм акцій;
29. затвердження порядку здійснення операцій із пов’язаними з банком особами;
30. здійснення інших повноважень відповідно до статуту. 66
Рада банку зобов'язана повідомляти Національному банку України про конфлікти
інтересів, що виникають у банку.
 Комітет управління ризиками (КУР). Нагадаємо, що Рада банку має право
створити Комітет з управління ризиками та делегувати частину своїх функцій з
управління ризиками до нього. КУР є постійно діючим органом та з метою
забезпечення ефективності функціонування системи управління ризиками виконує такі
функції:
1) виконує функції РБ, які вона поклала на нього;
2) готує та надає звіти не рідше одного разу на квартал про виконання покладених на
нього функцій членам Ради банку;
3) забезпечує виконання інших функцій та повноважень (наприклад, одноразових) з
питань управління ризиками, визначених Радою банку;
4) розробляє, забезпечує розроблення та/або бере участь у розробленні
внутрішньобанківських документів згідно з додатком 2 до Постанови № 64 від
11.06.2018, а також регулярно (не рідше одного разу на рік) переглядає їх з метою
актуалізації та здійснює контроль за їх впровадженням та дотриманням;
5) контролює стан виконання заходів щодо оперативного усунення недоліків у
функціонуванні системи управління ризиками, виконання рекомендацій і зауважень
підрозділу внутрішнього аудиту, зовнішніх аудиторів, Національного банку та інших
контролюючих органів;
6) здійснює контроль за тим, щоб ціноутворення/установлення тарифів на
банківські продукти враховувало бізнес-модель банку та стратегію управління
ризиками. Якщо ціни/ тарифи не покривають ризики банку, то комітет з управління
ризиками повинен розробити заходи та подати їх на розгляд раді банку; 67
Голова комітету з управління ризиками невідкладно ініціює скликання
позачергового засідання Ради банку в разі значного збільшення ризиків банку та
 Підрозділ управління ризиками (ПУР). Постійно діючий структурний підрозділ з
питань аналізу та управління ризиками, що:
1. забезпечує своєчасне виявлення, вимірювання, моніторинг, контроль,
пом'якшення та звітування щодо суттєвих ризиків;
2. здійснює моніторинг рівня та обсягів НПА в цілому, у розрізі портфелів, у
взаємозв'язку з достатністю капіталу;
3. забезпечує моніторинг та попередження порушень показників ризик-апетиту та
лімітів ризику, контролює наближення показників ризиків до ризик-апетиту та
лімітів ризику та ініціює вжиття заходів для попередження їх порушень;
4. готує та надає звіти щодо ризиків Раді банку, КУР не рідше одного разу на
квартал, Правлінню банку - не рідше одного разу на місяць, а в разі виявлення
ситуацій, що потребують невідкладного інформування Ради банку - не пізніше
наступного робочого дня;
5. здійснює постійний аналіз ризиків, на які наражається банк під час своєї
діяльності, з метою підготовки пропозицій з прийняття своєчасних та адекватних
управлінських рішень щодо пом'якшення ризиків;
6. розробляє та підтримує в актуальному стані методики, інструменти та моделі,
що використовуються банком для аналізу впливу різних факторів ризиків на
фінансовий стан, капітал та ліквідність банку;
7. впливає на прийняття рішень, що наражають банк на значні ризики, та за
потреби вживає всіх можливих заходів щодо належного інформування Ради банку,
Комітету з управління ризиками, Правління банку з метою запобігання прийняттю таких
рішень;
8. здійснює стрес-тестування;
68
9. обчислює профіль ризику банку (оцінює рівень вразливості банку, тобто оцінює
ті ризики, які банк вже взяв на себе);
10. готує висновки щодо ризиків, які притаманні новим продуктам та значним змінам
у діяльності банку, до моменту їх впровадження для прийняття управлінських рішень;
11. готує висновки щодо ризиків, які притаманні як новим кредитам, так і змінам за
діючими кредитами, для прийняття управлінських рішень щодо надання нових кредитів чи
внесення змін до діючих кредитних договорів;
12. забезпечує координацію роботи з питань управління ризиками між структурними
підрозділами банку;
13. надає пропозиції Раді банку та Правлінню банку щодо пом'якшення впливу
ризиків (у розрізі кожного виду) на фінансовий стан, капітал та ліквідність банку
шляхом ініціювання встановлення та/або перегляду лімітів на окремі види
банківських операцій та послуг. Підрозділ з управління ризиками має право надавати
інші пропозиції щодо пом'якшення впливу;
14. розробляє, бере участь у розробленні внутрішньобанківських документів.
Керівник підрозділу з управління ризиками несе відповідальність за діяльність цього
підрозділу, має право бути присутнім на засіданнях Правління банку, комітетів та
інших колегіальних органів, утворених Правлінням банку, та накладати заборону
(вето) на рішення цих органів, якщо реалізація таких рішень призведе до порушення
встановленого ризик-апетиту та/або затверджених лімітів ризику, а також в інших
випадках, установлених Радою банку, та невідкладно інформує Раду банку або
Комітет з управління ризиками про такі рішення.
69
 Підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс): з метою забезпечення
ефективності функціонування системи управління ризиками виконує такі функції контролю за
дотриманням норм (комплаєнс):
1) забезпечує організацію контролю за дотриманням банком норм законодавства,
внутрішньобанківських документів та відповідних стандартів професійних об'єднань, дія яких
поширюється на банк;
2) забезпечує моніторинг змін у законодавстві та відповідних стандартах професійних
об'єднань, дія яких поширюється на банк, та здійснює оцінку впливу таких змін на процеси та процедури,
запроваджені в банку, а також забезпечує контроль за імплементацією відповідних змін у
внутрішньобанківські документи;
3) забезпечує контроль за взаємовідносинами банку з клієнтами та контрагентами з метою
запобіганню участі та/або використанню банку в незаконних операціях;
4) забезпечує управління ризиками, пов'язаними з конфліктом інтересів, що можуть виникати
на всіх рівнях організаційної структури банку, прозорість реалізації процесів банку та в разі виявлення
будь-яких фактів, що свідчать про наявність конфлікту інтересів у банку, інформує Раду банку та/або
уповноважений колегіальний орган Ради банку;
5) забезпечує організацію контролю за дотриманням банком норм щодо своєчасності та
достовірності фінансової та статистичної звітності;
6) забезпечує організацію контролю за захистом персональних даних відповідно до
законодавства України;
7) надає роз'яснення керівникам банку на їх запит з питань дотримання банком законодавства та
відповідних стандартів професійних об'єднань, дія яких поширюється на банк;
8) забезпечує проведення навчання та обізнаність працівників банку щодо дотримання норм
законодавства, відповідних стандартів професійних об'єднань, дія яких поширюється на банк, культури
управління ризиками, ураховуючи кодекс поведінки (етики);
9) забезпечує координацію роботи з питань управління комплаєнс-ризиком між структурними
підрозділами банку; 70
 10) забезпечує функціонування системи управління ризиками шляхом здійснення своєчасного
виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування і надання рекомендацій щодо
пом'якшення комплаєнс-ризику;
11) забезпечує організацію контролю за відповідністю процесів щодо управління НПА законодавству
України та внутрішньобанківським документам;
12) уживає всіх можливих заходів з метою запобігання прийняттю рішень, що наражають банк на
значний комплаєнс-ризик, і здійснює належне інформування керівників банку;
13) повідомляє Національний банк про підтверджені факти неприйнятної поведінки в
банку/порушення в діяльності банку та конфлікти інтересів, що виникли в банку, якщо Радою
банку не були застосовані заходи щодо їх усунення. Інформація про підтверджені факти неприйнятної
поведінки в банку/порушення в діяльності банку та про конфлікти інтересів, що виникли в банку, надається
керівником підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс) структурному підрозділу
Національного банку, що здійснює нагляд за банками;
14) готує висновки щодо комплаєнс-ризику, який притаманний новим продуктам та значним
змінам у діяльності банку, до моменту їх упровадження для прийняття своєчасних та адекватних
управлінських рішень;
15) готує висновки стосовно комплаєнс-ризику для ухвалення кредитних рішень щодо кредитів
пов'язаним із банком особам;
16) здійснює контроль за відповідністю системи компенсацій та відшкодування, що запроваджена в
банку, а також процедур притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників банку, вимогам
законодавства України;
17) готує та надає звіти щодо комплаєнс-ризику Раді банку, комітету з управління ризиками не
рідше одного разу на квартал, Правлінню банку - не рідше одного разу на місяць, а в разі виявлення
ситуацій, що потребують невідкладного інформування Ради банку, - не пізніше наступного робочого дня;
18) обчислює профіль комплаєнс-ризику; 71
19) бере участь у розробленні внутрішньобанківських документів;
20) бере участь у дослідженні подій внутрішнього та зовнішнього шахрайства.
 Керівник підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс), несе відповідальність
за діяльність цього підрозділу, має право бути присутнім на засіданнях Правління банку,
комітетів та інших колегіальних органів, утворених правлінням банку, і накладати заборону
(вето) на рішення цих органів, якщо реалізація таких рішень призведе до порушення вимог
законодавства, відповідних стандартів професійних об'єднань, дія яких поширюється на
банк, конфлікту інтересів, а також в інших випадках, установлених Радою банку, та
невідкладно інформує Раду банку та/або комітет з управління ризиками про такі рішення.
Підрозділ внутрішнього аудиту. Підпорядкований Раді банку і є органом
оперативного контролю за поточною діяльністю банку. НБУ погоджує кандидатуру керівника
підрозділу внутрішнього аудиту. Рішення про звільнення керівника підрозділу
внутрішнього аудиту приймає РБ, якщо це рішення не з його ініціативи, воно в
обов'язковому порядку погоджується з Національним банком України. Основні його функції:
1) перевіряє наявність та оцінює ефективність роботи систем управління ризиками,
відповідність цих систем видам та обсягам здійснюваних банком операцій, і
внутрішнього контролю банку;
2) перевіряє процес оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків банку;
3) здійснює моніторинг дотримання керівниками та працівниками банку вимог
законодавства і внутрішніх положень банку, затверджених Радою банку;
4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;
5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової
звітності; 72
6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;
7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків
працівниками банку;
8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і
виникнення конфлікту інтересів у банку;
 9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади
та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;
10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.

Правління банку. Головний виконавчий орган банку, який реалізує завдання,

поставлені Загальними зборами акціонерів та РБ. Його роботою керує голова
Правління. Він несе персональну відповідальність за діяльність банку.
Голова Правління банку має право брати участь у засіданнях РБ з правом
дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи
банку.
До компетенції правління банку належить вирішення усіх питань, пов’язаних з
керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної
компетенції Загальних зборів учасників та Ради банку, тобто: управляє поточною
діяльністю банку та формуванням необхідних фондів, резервів, несе
відповідальність за: ефективність діяльності банку, його прибутковість,
стабільність, формування та виконання планів та програм банку. Приймає рішення
щодо видачі великих (більше 10% Статутного фонду) кредитів. Його засідання
проводяться, як правило, не рідше 2 разів на місяць.

73
 Комітет з управління активами та пасивами (КУАП). У старій структурі
управління ризиками, до впровадження «Положення про організацію системи управління
ризиками в банках України та банківських групах», яке затверджене Постановою НБУ №
64 від 11.06.2018 - це був центральний орган банку з управління ризиками. У новій
структурі управління ризиками (тобто після введення в дію Постанови №64) цей
комітет, по суті, передав значну частину своїх функцій Раді банку, але залишив
функцію оптимізації структури активів-пасивів банку.
Кредитний комітет. Розробляє та впроваджує кредитну політику банку.
Оперативно управляє якістю кредитно-інвестиційного портфеля банку та усіма
видами відповідних ризиків. Щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції
щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення. Приймає
рішення щодо доцільності надання великих та нестандартних позик, інвестицій (які є за
межами повноважень підрозділів банку), тощо. Збирається, як правило, 1 раз на тиждень.
Тарифний комітет. Щомісячно аналізує ринкову конкурентоздатність діючих
тарифів, встановлює та змінює тарифи за непроцентними операціями, відповідає за
політику банку з питань непроцентних доходів та рівень відповідних ризиків. 74
Підрозділ з фінансового моніторингу. Основна функція - розробляти,
впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу
та програм його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування
тероризму і купівлі зброї масового знищення (згідно до вимог FАТF). Для цього
підрозділ розробляє: правила фінмоніторингу, програми ідентифікації клієнтів,
критерії оцінки ризику проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання)
доходів одержаних злочинним шляхом, тощо. В банку цю роботу очолює та координує
заступник Голови Правління. У філіях – заступник керуючого філією.
 Крім управлінської структури банки будують фінансову структуру, або структуру
центрів фінансової відповідальності (ЦФВ). Фінансова структура дає можливість
адекватно оцінювати діяльність усіх, у т.ч. не бізнесових підрозділів банку. Вона
визначає які підрозділи банку є центрами прибутку (ЦП) і, які є центрами інфраструктури
(ЦІ) (або центрами витрат), та закріплює за центрами прибутку відповідні планові
показники, як за продажами, так і за чистим операційним доходом (ЧОД).

ЦФВ

Центри прибутку Центри інфраструктури

(ЦП)
(бізнес підрозділи банку, у
т.ч. філії, відділення)
Мають планові показники, зокрема:
 за часткою ринку;
 за обсягами продажів;
 за обсягами доходів;
 за ЧОД;
 за якістю послуг.
(ЦІ) (центри витрат)
(керівництво та підрозділи підтримки)
1. Мають надавати якісні послуги ЦП,
які є внутрішніми клієнтами для ЦІ.
2. Мають сприяти підвищенню якості
послуг зовнішнім клієнтам банку.
3. Мають сприяти оптимізації витрат
на себе.
75
 Чистий операційний дохід (ЧОД) підрозділу банку враховує як всі його прямі
операційні доходи та витрати, так і трансферні доходи/витрати.

ЧОД підрозділу = (операційні %Доходи - операційні %Витрати ) +

+ (операційні не%Доходи - операційні не%Витрати) +
+ (трансферні доходи – трансферні витрати).

Трансферні доходи/витрати є чисто управлінськими, вони виникають

в результаті перерозподілу ресурсів у середині банку.

А саме, діє такий принцип: усі ресурси, що залучені підрозділами з ринку

умовно викуповуються у них казначейством банку за трансферними
(внутрішніми) цінами (ставки внутрішньої купівлі ресурсів bid). А усі
підрозділи, що розміщують кошти, також умовно купують їх в середині
системи у казначейства банку за трансферними (внутрішніми) цінами
(ставки внутрішнього продажу ресурсів offer). Ставки bid та offer
встановлюються КУАП, або Правлінням банку і повинні бути такими, що: по-
перше, враховують ринкову ситуацію; по-друге, дозволяють ефективним
підрозділам бути прибутковими. Тому, по-перше, ставка offer завжди не
нижча за ставку bid. По-друге, ставка bid повинна бути не нижча за ставки
ринку ресурсів, а ставка offer не вища за кредитні ставки на ринку!!!
76
 Підрозділи Казначейство Казначейство
банку умовно
залучення умовно
продають кошти банку продає кошти
підрозділам
казначейству банку
за ціною bid розміщення за
ціною offer

Підрозділи Підрозділи
залучення розміщення
Залучені Кошти на
коштів кошти розміщення коштів
Підрозділи банку Підрозділи банку
залучають розміщують кошти
кошти з ринку за на ринку за ринковою
ринковою ціною ціною розміщення
залучення (РЦЗ) (РЦР)

77

Трансферний дохід Підрозділу залучення = (Ціна bid)  Обсяг залучення

Чистий % дохід Підрозділу залучення = (Ціна bid - РЦЗ)  Обсяг залучення
Трансферні витрати Підрозділу розміщення = (Ціна offer)  Обсяг розміщення
Чистий % дохід Підрозділу розміщення = (РЦР - Ціна offer)  Обсяг розміщення
 Якщо не зробити платним внутрішній перерозподіл ресурсів, тобто вважати, що є
тільки прямі доходи та витрати, пов’язані з ринком, тоді підрозділи, які залучають кошти
завжди будуть збитковими, оскільки вони будуть нести тільки витрати!!!
Якщо ж внутрішній перерозподіл ресурсів зробити платним, тоді підрозділ, що
залучає кошти може також стати прибутковим, оскільки в нього окрім операційних
витрат за залученими коштами, з’являться значні трансферні доходи.
А підрозділ, що розміщує кошти буде не тільки отримувати доходи за розміщення, а
також нести умовні (трансферні) витрати на вартість розміщених коштів, тому, для
ефективної діяльності підрозділу, ставки розміщення на ринку повинні бути вищими за
трансферну ставку offer.
Один, і той самий підрозділ, може як залучати, так і розміщувати кошти
одночасно, наприклад, філія. Якщо філія спеціалізується на залученні коштів і мало їх
розміщує, вона надлишок коштів буде умовно передавати казначейству і все рівно може
бути високодохідною саме через трансферні доходи від казначейства. Інша філія може,
навпаки більше розміщувати кошти, ніж залучати, в такому випадку вона буде нестачу
коштів умовно купувати у казначейства і мати трансферні витрати від цієї операції.
Таким чином фінансова структура банку, яка використовує платний перерозподіл
ресурсів всередині банку, тобто використовує трансферні доходи/витрати, дозволяє
більш об’єктивно оцінити результати діяльності бізнес підрозділів банку і, тому
будувати більш справедливу систему їх мотивацій та матеріального стимулювання
персоналу.

78
 Банк має право створювати та відкривати представництва, філії та відділення і
повинен тільки повідомити про це НБУ (раніше діяла дозвільна система) із запевненням,
щодо виконання усіх вимог НБУ для їх відкриття. Вказані підрозділи не мають статусу
окремої від банку юридичної особи, а є його відокремленими структурними
підрозділами.
Представництво банку діє від імені банку на підставі окремого положення і
фінансується банком.
Представництва не мають права здійснювати суто банківську діяльність, а
тільки представляти та захищати інтереси банку (як правило, просувають інтереси
банку у певному регіоні, країні). Представництво вважається зареєстрованим після
внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.
Банки, що не виконують норматив щодо регулятивного капіталу не мають
права відкривати представництва.
Філії та відділення банку здійснюють банківську діяльність від імені банку. На
відміну від представництв, які діють без права виконувати банківські операції, філії та
відділення банку мають право здійснювати банківські операції, передбачені
відповідними положеннями про них та на підставі дозволу, наданого банком, у межах
отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу, за винятком операцій, для
проведення та обліку яких у філії та відділенні немає належних умов.
Філія є балансовим підрозділом банку, тобто її операції відображаються на
окремому балансі (який є складовою загального (консолідованого) балансу банку).
Філія може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та
мати окремий кореспондентський рахунок, або працювати за консолідованим
кореспондентським рахунком банку, це вирішується самим банком. 79
 Відділення банку є безбалансовим підрозділом банку. Банк може створювати
відділення як на балансі банку (юридичної особи), так і на балансі філії.
Умови створення філії та відділення (згідно ст.53 Положення про ліцензування
банків, № 149 від 22.12.2018):
1. Банк не віднесено до категорії проблемних.
2. Відкриття банком відокремленого підрозділу є економічно обґрунтованим і
відповідає стратегії та бізнес-плану банку.
3. До банку не застосовано обмежень на відкриття відокремлених підрозділів.
4. Здійснення діяльності на підставі положення, затвердженого уповноваженим
органом банку.
5. Банк має технічні та інші умови для здійснення відокремленими підрозділами
відповідних видів діяльності, надання банківських та інших фінансових послуг та
забезпечення їх належного обліку відповідно до вимог законодавства України.
6. Приміщення відокремленого підрозділу відповідає вимогам нормативно -
правових актів Національного банку з питань організації захисту приміщень та
державним будівельним нормам, правилам і стандартам із питань створення
безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших
маломобільних груп населення;
Головні цілі створення філіальної мережі банку:
1. наблизити послуги банків до клієнтів;
2. збільшити територіальну та географічну охопленість послугами банку;
3. розширити базу для залучення клієнтів та їх коштів;
4. мати певну частку на регіональних ринках; 80
5. зробити бренд банку впізнаваним для широкого загалу клієнтів.
 Слово ”ризик” походить від італійського risico – загроза, небезпека, невизначеність.
Його зміст можна трактувати так – через невизначеність неможливо точно передбачити
настання певної події, а тільки з певною ймовірністю. Невизначеність означає
багатоваріантність у майбутніх подіях, або обставинах, чи факторах і, як наслідок,
результатах. Причому частина з майбутніх подій може бути із знаком «+», тобто приносити
позитивні результати, інша частина із знаком «-», тобто давати негативні наслідки. Саме
негативні наслідки (результати) у майбутньому і пов’язують із терміном ризики
(загрози, небезпеки). Тобто, ризики слід розглядати, як потенційні загрози, які, або
реалізуються, або можуть і не реалізуватися, оскільки ризики - категорія ймовірнісна!!!
Банківський ризик визначається як: характеристика банківської
діяльності, що відображає невизначеність її результату внаслідок
невизначеності як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Банківський ризик
вимірюється імовірністю виникнення збитків, або додаткових втрат або
недоотримання доходів, або невиконання стороною договірних зобов'язань
унаслідок впливу негативних внутрішніх та/або зовнішніх факторів.
Очевидно, що банківські ризики пов’язані із тим загальнолюдським фактом, що
неможливо точно спрогнозувати, яким буде світ, економіка, фінанси, клієнти навіть у
недалекому майбутньому, наприклад, завтра, або через тиждень, не кажучи вже про місяць,
чи рік. Ця загальна невизначеність породжує невизначеність і у результатах банківської
діяльності (надалі - банкуванні). Якими можуть бути наслідки від реалізації банківських
ризиків? 81
В банкуванні ризики пов’язують, перш за все, із фінансовими втратами, які
можуть виникнути як результат реалізації ризиків (пара: ризики – втрати).
 Оскільки ризики постійно супроводжують банкування, повністю уникнути
їх, у принципі, не можливо, тому необхідно навчитись ними управляти, або,
як кажуть приймати їх.
Прийняття ризиків – одне з основних умінь сучасного банкування. За
прийняття ризиків банки отримують премію у вигляді доходу. Банки
мають успіх тільки тоді, коли прийняті ними ризики розумні,
контрольовані і знаходяться в межах їх фінансових можливостей і
компетенції.
Оскільки банки працюють в основному з чужими грошима, то вони
повинні знизити ризикованість своєї діяльності значно нижче ніж інші види
бізнесу, чому?
Підприємці ризикують тільки власними грошима, а банки ризикують і
власними (Статутний капітал), і чужими (Зобов’язання) грошима, обсяг
яких значно перевищує обсяг власних грошей. Тому управління ризиками
в банку є одним з ключових напрямків фінансового менеджменту.
Протягом поточного 2019 року, українські банки були зобов’язані побудувати
сучасну ефективну систему управління ризиками банку, відповідно до вимог
історичної Постанови НБУ №64 від 11.06.2018, яка створена на базі
принципів та вимог Базельского комітету і стала базовим документом і в
розбудові самої системи, і в сучасному управлінні ризиками банкування. 82
 НБУ, у вказаній Постанові, визначив 6 видів ризиків, які банки повинні
комплексно оцінювати, а саме:
1) кредитний ризик; Баланс банку має дві складові: банківська книга і торгова
книга. У торговій книзі містяться активи та пасиви для
2) ризик ліквідності; продажу та хеджування, усі інші у банківській книзі!!
3) процентний ризик банківської книги (імовірність виникнення збитків,
або додаткових втрат, або недоотримання запланованих доходів
унаслідок впливу несприятливих змін процентних ставок на банківську
книгу);
4) ринковий ризик (курси, вартість інструментів, стан економіки);
5) операційний ризик (недоліки у процесах, дії працівників, тощо);
6) комплаєнс-ризик (недотримання законодавства, конфлікт
інтересів);
7) інші суттєві види ризиків, на які банк наражається під час своєї діяльності.
Банки у процесі оцінки усіх видів ризиків зобов’язані враховувати
ризик концентрації своїх активів та зобов'язань
у розрізі:
1) одного боржника/контрагента та групи пов'язаних контрагентів; 83
2) бізнес-ліній і продуктів;
3) видів економічної діяльності та географічних регіонів;
 4) пов'язаних із контрагентами осіб, чиї фінансові результати залежать
від одного виду діяльності чи основного продукту;
5) класів боржників/контрагентів, що визначаються відповідно до вимог
Положення НБУ № 351;
6) видів забезпечення виконання боржниками та контрагентами своїх
зобов'язань;
7) видів валют.

Ризику концентрації протидіє:

диверсифікація по усіх указаних вище видах та
розрізах активів

84
 Регулятивний капітал банку (РК), згідно Постанови НБУ № 368 від 28.08.2001
(«Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в
Україні»), РК є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним
призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків,
які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту
вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Навіщо поряд із Статутним капіталом та Власним капіталом вводити іще один

вид капіталу? Відповідь дав Базельський комітет, а саме:

Окрім Статутного та Власного капіталу є інші інструменти, які

також можуть захистити банк і, які усі разом групуються у:
Регулятивний капітал

85
 Згідно вказаної (№ 368 від 28.08.2001) постанови НБУ РК обчислюється так:

Регулятивний = Основний + Додатковий – Вирахування 1

капітал капітал капітал – Вирахування 2
(капітал 1 рівня) (капітал 2 рівня)

фактично додаткові фінансова

Основний
капітал = сплачений
зареєстрован
+ внески
акціонерів
+ допомога
акціонерів
+
ий Статутний у статутний банку
капітал капітал

прибуток, розкриті резерви капітальний нематер збитки

спрямова і фонди, інструмент з іальні минулих
ний на створені або умовами активи років та
+ збільшенн
+ збільшені за
+ списання/ко
- за
- збитки
я рахунок нверсії мінусом поточно
статутного нерозподіленого суми го року
капіталу прибутку, у т.ч. амортиз
емісійні різниці ації

Власний
капітал
86
 Додатковий капітал складається з таких елементів:
результат переоцінки результат поточного та звітного року
основних засобів, (прибуток), що зменшений на суму:
Додатковий = що включався до + 1. нарахованих доходів, неотриманих +
капітал суми регулятивного понад 30 днів із дати їх нарахування,
капіталу банків за зменшених на суму сформованих під
них резервів;
станом на 31.12.2010
2. непокритого кредитного ризику
(різниця між Кредитним ризиком та
сформованими під нього резервами,
згідно Постанови НБУ № 351 від
Інструменти швидкого 30.06.2016 ).
поповнення РГ
субординований нерозподі капітальний
борг, що лений інструмент з
+ враховується до
+ прибуток
+ умовами
капіталу минулих списання/ко
років нверсії,
який
включаєтьс
Обсяг додаткового капіталу має обмеження, а саме: я до
додаткового
100% Основного капіталу ≥ Додатковий капітал капіталу 87
 Вирахування 1 складається з таких елементів:

балансова балансова вартість балансова

вартість акцій та інвестицій в вартість
Вирахування 1 = інших ЦП з + асоційовані та
дочірні компанії, а
+ вкладень
в інші
нефіксованим
Вважається, що у прибутком, що також балансова банки на
випущені вартість вкладень у умовах
разі настання
банками та капітал інших субордино
проблем у банку
обліковуються у установ у розмірі 10 і ваного
реальну вартість більше відсотків їх боргу
банку за
усіх складових В 1 статутного капіталу;
справедливою
буде знецінено, та вартістю
втрачено!!!
балансова балансова балансова балансова
вартість акцій вартість ЦП,
вартість вартість
що не
(паїв) власної позалістинг цінних
перебувають
+ емісії, що + в обігу на + ових цінних + паперів
прийняті в фондових паперів, які недиверсиф
забезпечення біржах та які обліковуют ікованих
наданих банком обліковують ься за інвестиційн
кредитів (інших ся за
справедлив их фондів
справедливо
вкладень) ою вартістю
ю вартістю
88
 Вирахування 2 складається з таких елементів: Це норматив
капіталу Н9!!

сукупна сума всіх вимог банку до

пов’язаних з банком осіб*, та сума
Вирахування 2 = -
всіх фінансових зобов’язань,
наданих банком щодо пов’язаних з
банком осіб

25% * (Основний + Додатковий – Вирахування 1)

- капітал капітал

Якщо: Вирахування 2 > 0, тоді воно враховується у формулі Регулятивного капіталу.

Якщо: Вирахування 2 ≤ 0, тоді воно дорівнює нулю у формулі Регулятивного капіталу.
89
* - пов’язані з банком особи визначено у: Статті 52 «Закону Про банки…» та Постанові НБУ № 315
від 12.05.2015 «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб».
 Капітальний інструмент з умовами списання/конверсії (КІУС/К) - це
капітальний інструмент із строком погашення не менше ніж 50 років, який
містить умови щодо припинення зобов’язань банку за інструментом шляхом
списання, або конверсії в разі настання тригерної події.
Умови використання КІУС/К (Постанова НБУ №368 від 28.08.2001):
1. вимоги Інвестора за Інструментом у разі ліквідації банку задовольняються в
останню чергу після задоволення вимог інших кредиторів банку, уключаючи за
субординованим боргом;
2. основна сума Інструменту в разі настання тригерної події, повністю або частково
підлягає:
‒ списанню на безповоротній основі - повне або часткове припинення зобов’язань банку
за основною сумою Інструменту;
‒ або конверсії в прості акції банку - повне або часткове припинення зобов’язань банку
за основною сумою Інструменту шляхом спрямування коштів за припиненими
зобов’язаннями на придбання простих акцій банку додаткової емісії. Конверсія
здійснюється відповідно до вимог законодавства України, чинних на дату настання
тригерної події. 90
Для визначення тригерної події необхідно визначити показник достатності
основного капіталу для визначення тригерної події (далі - ПДОКТП), який
обчислюється так:

ПДОКТП = Основний (без КІУС/К) : (Активи + Позабалансові зобов’яз)

капітал (зважені на Коеф. Кредит. Ризику)
Тригерна подія визначається так (Постанова НБУ №368 від 28.08.2001):

Тригерна подія = коли ПДОКТП ≤ 1) 6,25% - ПДОКТП, визначеного НБУ;

або 2) понад 6,25% - значення ПДОКТП,
визначеного самим банком.

Банк може встановити

Подія відбулася 5 та більше разів
більш жорсткі вимоги до
поспіль за останні 30 календарних днів! граничного значення
ПДОКТП

91
 ГРАФІК включення КІУС/К (основної суми) до капіталу банку:

Строк до закінчення дії До основного До додаткового

Договору для КІУС/К капіталу (ОК) капіталу (ДК)

Більше 15 років 100% 0%

Від 15 до 14 років 80% 20%
Від 14 до 13 років 60% 40%
Від 13 до 12 років 40% 20%
Від 12 до 11 років 20% 80%
Від 11 до 4 років 0% 100%
Від 4 до 3 років 0% 80%
Від 3 до 2 років 0% 60%
Від 2 до 1 року 0% 40%
Менше 1 року 0% 20%
Тобто: 92
 КІУС/К - за строками не коротший інструмент, ніж Субординований борг (СБ);
 КІУС/К – до 11 років він збільшує тільки ДК, від 11 до 15 років він збільшує і ОК, і ДК. Більше
15 років, тільки ОК, а СБ завжди – тільки ДК!
 Мінімальний розмір РК банку (Н1), що отримав банківську ліцензію до 11 липня 2014
року, має становити:

120 мільйонів гривень - до 17 червня 2016 року;

200 мільйонів гривень - з 11 липня 2017 року
300 мільйонів гривень - з 01 січня 2021 року;
400 мільйонів гривень - з 11 липня 2022 року;
500 мільйонів гривень - з 11 липня 2024 року.

93
 Крім управлінської структури банки будують фінансову структуру, або структуру
центрів фінансової відповідальності (ЦФВ). Фінансова структура дає можливість
адекватно оцінювати діяльність усіх, у т.ч. не бізнесових підрозділів банку. Вона
визначає які підрозділи банку є центрами прибутку (ЦП) і, які є центрами інфраструктури
(ЦІ) (або центрами витрат), та закріплює за центрами прибутку відповідні планові
показники, як за продажами, так і за чистим операційним доходом (ЧОД).

ЦФВ

Центри прибутку Центри інфраструктури

(ЦП)
(бізнес підрозділи банку, у
т.ч. філії, відділення)
Мають планові показники, зокрема:
 за часткою ринку;
 за обсягами продажів;
 за обсягами доходів;
 за ЧОД;
 за якістю послуг.
(ЦІ) (центри витрат)
(керівництво та підрозділи підтримки)
1. Мають надавати якісні послуги ЦП,
які є внутрішніми клієнтами для ЦІ.
2. Мають сприяти підвищенню якості
послуг зовнішнім клієнтам банку.
3. Мають сприяти оптимізації витрат
на себе.
94
 Чистий операційний дохід (ЧОД) підрозділу банку враховує як всі його прямі
операційні доходи та витрати, так і трансферні доходи/витрати.

ЧОД підрозділу = (операційні %Доходи - операційні %Витрати ) +

+ (операційні не%Доходи - операційні не%Витрати) +
+ (трансферні доходи – трансферні витрати).

Трансферні доходи/витрати є чисто управлінськими, вони виникають

в результаті перерозподілу ресурсів у середині банку.

А саме, діє такий принцип: усі ресурси, що залучені підрозділами з ринку

умовно викуповуються у них казначейством банку за трансферними
(внутрішніми) цінами (ставки внутрішньої купівлі ресурсів bid). А усі
підрозділи, що розміщують кошти, також умовно купують їх в середині
системи у казначейства банку за трансферними (внутрішніми) цінами
(ставки внутрішнього продажу ресурсів offer). Ставки bid та offer
встановлюються КУАП, або Правлінням банку і повинні бути такими, що: по-
перше, враховують ринкову ситуацію; по-друге, дозволяють ефективним
підрозділам бути прибутковими. Тому, по-перше, ставка offer завжди не
нижча за ставку bid. По-друге, ставка bid повинна бути не нижча за ставки
ринку ресурсів, а ставка offer не вища за кредитні ставки на ринку!!!
95
 Підрозділи Казначейство Казначейство
банку умовно
залучення умовно
продають кошти банку продає кошти
підрозділам
казначейству банку
за ціною bid розміщення за
ціною offer

Підрозділи Підрозділи
залучення розміщення
Залучені Кошти на
коштів кошти розміщення коштів
Підрозділи банку Підрозділи банку
залучають розміщують кошти
кошти з ринку за на ринку за ринковою
ринковою ціною ціною розміщення
залучення (РЦЗ) (РЦР)

96

Трансферний дохід Підрозділу залучення = (Ціна bid)  Обсяг залучення

Чистий % дохід Підрозділу залучення = (Ціна bid - РЦЗ)  Обсяг залучення
Трансферні витрати Підрозділу розміщення = (Ціна offer)  Обсяг розміщення
Чистий % дохід Підрозділу розміщення = (РЦР - Ціна offer)  Обсяг розміщення
 Якщо не зробити платним внутрішній перерозподіл ресурсів, тобто вважати, що є
тільки прямі доходи та витрати, пов’язані з ринком, тоді підрозділи, які залучають кошти
завжди будуть збитковими, оскільки вони будуть нести тільки витрати!!!
Якщо ж внутрішній перерозподіл ресурсів зробити платним, тоді підрозділ, що
залучає кошти може також стати прибутковим, оскільки в нього окрім операційних
витрат за залученими коштами, з’являться значні трансферні доходи.
А підрозділ, що розміщує кошти буде не тільки отримувати доходи за розміщення, а
також нести умовні (трансферні) витрати на вартість розміщених коштів, тому, для
ефективної діяльності підрозділу, ставки розміщення на ринку повинні бути вищими за
трансферну ставку offer.
Один, і той самий підрозділ, може як залучати, так і розміщувати кошти
одночасно, наприклад, філія. Якщо філія спеціалізується на залученні коштів і мало їх
розміщує, вона надлишок коштів буде умовно передавати казначейству і все рівно може
бути високодохідною саме через трансферні доходи від казначейства. Інша філія може,
навпаки більше розміщувати кошти, ніж залучати, в такому випадку вона буде нестачу
коштів умовно купувати у казначейства і мати трансферні витрати від цієї операції.
Таким чином фінансова структура банку, яка використовує платний перерозподіл
ресурсів всередині банку, тобто використовує трансферні доходи/витрати, дозволяє
більш об’єктивно оцінити результати діяльності бізнес підрозділів банку і, тому
будувати більш справедливу систему їх мотивацій та матеріального стимулювання
персоналу.

97
 Банк має право створювати та відкривати представництва, філії та відділення і
повинен тільки повідомити про це НБУ (раніше діяла дозвільна система) із запевненням,
щодо виконання усіх вимог НБУ для їх відкриття. Вказані підрозділи не мають статусу
окремої від банку юридичної особи, а є його відокремленими структурними
підрозділами.
Представництво банку діє від імені банку на підставі окремого положення і
фінансується банком.
Представництва не мають права здійснювати суто банківську діяльність, а
тільки представляти та захищати інтереси банку (як правило, просувають інтереси
банку у певному регіоні, країні). Представництво вважається зареєстрованим після
внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.
Банки, що не виконують норматив щодо регулятивного капіталу не мають
права відкривати представництва.
Філії та відділення банку здійснюють банківську діяльність від імені банку. На
відміну від представництв, які діють без права виконувати банківські операції, філії та
відділення банку мають право здійснювати банківські операції, передбачені
відповідними положеннями про них та на підставі дозволу, наданого банком, у межах
отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу, за винятком операцій, для
проведення та обліку яких у філії та відділенні немає належних умов.
Філія є балансовим підрозділом банку, тобто її операції відображаються на
окремому балансі (який є складовою загального (консолідованого) балансу банку).
Філія може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та
мати окремий кореспондентський рахунок, або працювати за консолідованим
кореспондентським рахунком банку, це вирішується самим банком. 98
 Відділення банку є безбалансовим підрозділом банку. Банк може створювати
відділення як на балансі банку (юридичної особи), так і на балансі філії.
Умови створення філії та відділення (згідно ст.53 Положення про ліцензування
банків, № 149 від 22.12.2018):
1. Банк не віднесено до категорії проблемних.
2. Відкриття банком відокремленого підрозділу є економічно обґрунтованим і
відповідає стратегії та бізнес-плану банку.
3. До банку не застосовано обмежень на відкриття відокремлених підрозділів.
4. Здійснення діяльності на підставі положення, затвердженого уповноваженим
органом банку.
5. Банк має технічні та інші умови для здійснення відокремленими підрозділами
відповідних видів діяльності, надання банківських та інших фінансових послуг та
забезпечення їх належного обліку відповідно до вимог законодавства України.
6. Приміщення відокремленого підрозділу відповідає вимогам нормативно -
правових актів Національного банку з питань організації захисту приміщень та
державним будівельним нормам, правилам і стандартам із питань створення
безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших
маломобільних груп населення;
Головні цілі створення філіальної мережі банку:
1. наблизити послуги банків до клієнтів;
2. збільшити територіальну та географічну охопленість послугами банку;
3. розширити базу для залучення клієнтів та їх коштів;
4. мати певну частку на регіональних ринках; 99
5. зробити бренд банку впізнаваним для широкого загалу клієнтів.
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
КИЇВ - 2019

Канд. ф.-м. наук, доц. Токарчук В.В.

ТЕМА2.

10
1
 Базельський Комітет (БК) утворений у 1974 році у м. Базель із представників банківського
нагляду 10 країн Європи. Сьогодні його авторитет зріс, тому у його складі вже є 28 країн з усього
світу. Головна мета БК – розробляти та пропонувати стандарти щодо управління ризиками у
банкуванні. На сьогодні вже є 3 великі узагальнюючі документи, які умовно називаються:
Базель 1, Базель 2 та Базель 3 і є основними стрижневими стандартами у питаннях оцінки та
управління банківськими ризиками. Третя угода БК повністю була впроваджена у ЄС у 2019
році. Висока якість документів БК розширяє географію їх використання, так на сьогодні вже 48
країн світу користуються Базельськими стандартами в управлінні ризиками банкування.
Українські банки сьогодні працюють в межах вимог Базель 1 з окремими елементами Базелю 2
та 3, які продовжують розширятися. Європейські банки нерезиденти в Україні, як дочірні для
Європейських банків, працюють, як правило, в умовах Базеля 3.

Щодо Базелю 1 (1988 – 1998), то його головна ідея полягає у стандартизації регулятивних
положень за принципом: «однаковий ризик, однакові правила, однаковий капітал для усіх
банків (курсив мій)». На той час це була проривна ідея. Базель 1 враховував кредитні та, пізніше,
ринкові ризики. Разом з цим у нього були обмеження, що піддавалися критиці, а саме: стандартизація
контрагентів («стрижка під один гребінь» надійних та ненадійних клієнтів), неврахування схем
сек’юритизації, обмежене коло забезпечень, не враховував операційні ризики, тощо. Усе це призвело
до потреби розробки нового Базелю.

Перша версія Базелю 2 з’явилася у 2004 році і повна версія у 2006 році, вона інтегрувала
Базель 1 з усіма правками. В Базелі 2 до кредитних та ринкових ризиків додали операційний ризик та
ризик сек’юритизації. Базель 2 складається з 3 частин-опор, а саме:

10
 БАЗЕЛЬ 2

ОПОРА 1 ОПОРА 2 ОПОРА 3

Вимоги до Посилення Прозорість та ринкова

мінімального банківського нагляду, дисципліна:
розміру капіталу яке включає:
для покриття:
- кредитних ризиків - оцінка ризиків та - розкриття банками
(нові підходи); підвищення резервів фінансової звітності
- ринкових ризиків для окремих банків для широкого загалу;
(деякі зміни); (охопити ризики, що - 3 принципи
- операційних не охоплені у опорі 1); оприлюднення
ризиків (нове); - інтенсивний та інформації:
- ризиків постійний контакт з - істотність;
сек’юритизації банками; - періодичність;
(нове). - дискреційні* елементи - конфіденційність.
нагляду.

* дискреційний - той, що діє за власним розсудом.

10
3
 Що нового у Базелі 2 в оцінці ризиків?:
1. Формула для адекватності капіталу залишилася старою із новим начинням, а саме:
Береться з таблиці
(Регулятивний капітал 1, 2, 3 рівнів) відповідно до
(Загальна сума зважених активів) ≥ 8%, де підходу
n
(Загальна сума зважених активів) = ∑ (EAD)n*(Risk Ratio)n
1
У Базелі 1 тут була балансова вартість активу Нові
2. Застосовується вартість активу у дефолті (клієнта) (Exposure at Default – EAD),
замість балансової вартості активу, яка визначається за формулою:

ЕАD = (балансова вартість активу) – (усі сформовані резерви під нього)

3. Для обрахування коефіцієнтів ризику (Risk Ratio) для активів у Базелі 2
застосовується 3 підходи:
1) Стандартизований (із зовнішніми рейтингами).
2) Базовий IRB (із внутрішніми рейтингами - Internal Ratings Based Approach – IRB).
3) Вдосконалений IRB (із внутрішніми рейтингами та статистикою за останні не менше 7
років по втратах від дефолту).
Чим більше номер підходу, тим вищий рівень менеджменту, і менший обсяг резервів!!!
4. Використання визнаних зовнішніх рейтингів.
10
5. Дозволялися нові інструменти пом’якшення ризиків (наприклад, нові неттінги). 4
1. Стандартизований підхід. Мінімальний розмір регулятивного капіталу є таким:
n з формули для адекватності капіталу
РKmin= 8% * ∑ (EAD)n*(Risk Ratio)n
ПСП – початковий строк погашення.
(RR)

Чим нижче
рейтинг
(рух зліва
на право),
тим вище
ймовірність
дефолту.

1
0
 1. Стандартизований підхід (продовження). Зв’язок між визнаним
рейтингом та ймовірністю дефолту – прямий!
Імовірність
дефолту
Для високих рей-
тингів імовірність
дефолту майже не
змінюється протя-
гом 10 років!!!
Тобто ринкові
ризики вражають
перш-за-все
компанії з
низькими
рейтингами!!!

років
років
Через:
рік

Рейтинг (за даними Mody’s Investor Service.)

10
(www.lesechos.fr/snfo/medias/200050753.pdf)
6
 2. Базовий IRB (із внутрішніми рейтингами) можуть застосовувати банки з
прогресивним менеджментом, які здатні виконати 10 вимог органів нагляду:

 до рівня менеджменту,
 до рівня використаних моделей оцінки ризиків,
 володіння статистикою не менше 5 років,
 використання мінімум 8 рейтингових класів,
 обов’язкова оцінка внутрішнім та зовнішнім аудитом рейтингової
системи банку,
 постійне її вдосконалення, тощо.

10
7
 2. Базовий IRB (продовження):
Для ризиків активів маємо:
n

(Загальна сума зважених ризиків) = ∑ (EAD)n*(Risk Ratio)n

1

У цьому підході застосовується нове визначення коефіцієнту ризику, а саме, він тепер
має 3 складові: Задаються за типом
боржника
(Risk Ratio) = (LGD) * (VaR) * (M), де Обчислюється банком за
заданими формулами

- LGD – (Loss Given Default) – рівень/ставка втрат в разі дефолту боржника

(частка активу, яка може бути втрачена в разі дефолту боржника, наприклад,
втрата вартості застави боржника);
- VaR – вартість ризику (Value-at-Risk), або максимально можливі потенційні
збитки від активу за певний період (часовий горизонт) із заданою імовірністю
(довірчий інтервал), яка вираховується для активу із строком погашення 1 рік та
99,9% рівнем однобічного інтервалу надійності (задається формулою, де ключові
величини - імовірність дефолту позичальника - PD (Probability of Default), та
фактор кореляції – R, які банки обчислюють самостійно). VaR – це верхня межа.
- M – ефективний строк погашення (Maturity) (є формула) (фактично М в інтервалі 1 ÷ 3,45).

10
8
 PSE – Public-sector Entity - установи державного сектору;
Коефіцієнт ризику для IRB підходу. MDB - Multilateral development bank - Міжнародний банк розвитку

клієнта,

HVCRE - High-volatility commercial real estate

10
9
 Базель 2 враховує також оцінку операційних ризиків, які визначаються як потенційні
збитки в результаті неадекватних, або помилкових внутрішніх процесів, дій співробітників та
систем, або зовнішніх подій. Для їх оцінки також застосовується 3 підходи, а саме:
1. Базовий індикативний.
2. Стандартизований.
3. Вдосконалений.
Чим вище номер підходу, тим вище рівень управління операційними ризиками, і тому, нижчий
обсяг відповідних резервів.

1. Базовий. Формула для обрахунку резерву має такий вигляд:

3
∑ (Щорічний чистий валовий дохід (ЩЧВД) (коли він ≥ 0))
1
(Обсяг резерву)1 = 15% *
(кількість років, коли ЩЧВД ≥ 0)

2. Стандартизований. Діяльність банку розподіляється на 8-бізнес ліній. Для кожної лінії

обчислюється валовий чистий річний дохід. Кожна лінія має власне значення β –
фактору від 12% до 18%:
3 8

(Обсяг резерву)2 = (⅓) * ∑ ∑ [(Валовий чист дохід бізнес лінії)k* βk]n

n=1 k=1

3. Вдосконалений. Банк будує власну систему оцінки операційних ризиків, яка

11
задовольняє регулятора.
Критика Базелю 2:
1. Великий та складний документ (більше 800 сторінок з багатьма формулами).
2. Багато винятків, оскільки намагалися створити документ для усіх країн.
3. Стандартизований підхід підвищує роль Рейтингових агентств (купівля
рейтингів).
4. Дороге впровадження (наприклад, за оцінками Райффайзенбанку, його витрати
сягнуть - €100 млн., а за оцінками PWC, витрати банків ЄС – €20-30 млрд.).
5. Не має стандартизації для Вдосконаленого підходу щодо оцінки операційних
ризиків.

11
Тема 3.

11
 Платіжний оборот це процес руху платіжних інструментів (розрахункових
документів), які використовуються в країні.

В Україні платіжними інструментами крім готівкових та безготівкових коштів є

інші грошові інструменти про які мова буде далі, наприклад: чеки, векселі,
акредитиви, тощо.

Платіжний оборот відбувається трьома шляхами:

1. готівкові платежі – платіж готівкою між суб’єктами ринку поза банками;
2. напівготівкові платежі - платіж готівкою між суб’єктами ринку через банк, тобто
необхідна наявність банківського рахунку, або у платника, або у отримувача коштів,
або у обох;
3. безготівкові платежі – платежі відбуваються шляхом записів на рахунках клієнтів в
банках на підставі платіжних інструментів (документів), тобто і платник, і отримувач
коштів для цього повинні мати банківські рахунки.
Основна частина платіжного обороту (напівготівкові та безготівкові платежі) між
економічними суб’єктами ринку відбувається за допомогою платіжної системи.

Платіжна система в широкому розумінні — це сукупність визначених законом:

1. учасників платіжної системи;
2. платіжних інструментів (розрахункових документів);
3. механізмів, процедур, норм та правил а також їх застосування всіма суб’єктами
11
платіжного обороту.
3
 Учасниками платіжної системи є усі, хто потребує платежів чи отримання коштів.
Банки грають подвійну роль в платіжних системах.
По-перше, вони беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі платежів.
По-друге, вони беруть участь у них як посередники в платежах, які: створюють різні
платіжні інструменти і доставляють платежі від платника до одержувача, тобто банки є
“приводними пасами” всього платіжного обороту.
Як діє платіжна система?
Якщо платіж між клієнтами одного банку, тоді все рухається в межах банку, а саме платіж
рухає внутрішня платіжна система (ВПС) банку.
Якщо платіж за межі банку, тоді працює система міжбанківських розрахунків - це система
безготівкових платежів між банківськими рахунками за грошовими вимогами та
зобов’язаннями, які ініціюються банками, або їх клієнтами.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись двома шляхами:
‒ через систему електронних платежів (СЕП) НБУ – це державна платіжна система, яка
забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків у електронній формі між установами банків
на території України (по-суті, СЕП - це закрита електронна пошта в межах України);
‒ через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками (телекс, SWIFT).
Якщо мова йде про корвідносини з банками за межами України, то діє тільки цей шлях.
Що рухається між банками у СЕПі?
Відповідь – електронний розрахунковий документ (ЕРД), який містить необхідні
реквізити та інформацію про обсяг та дії з коштами. ЕРД має вигляд файлу, тому може
передаватися електронною поштою та зберігатися на електронних носіях.
Для здійснення розрахунків за допомогою СЕП НБУ банк відкриває
кореспондентський рахунок у НБУ. 11
 Рух електронного розрахункового документу (ЕРД)
РРП – ЦРП –
регіональна центральна
розрахункова розрахункова
палата НБУ ЦРП НБУ палата НБУ
Кошти між банками
РРП1 НБУ можуть рухатися
або через РРП2 НБУ двома шляхами: або
через СЕП НБУ, або
Платіжні
Кор.Рах. через прямі
інструмен Кореспондентські
ти Рахунки. ЕРД є
підставою для:
Банк1
Банк 2 Банк 3 1.списання/зарахува
або ння коштів на
рахунках клієнтів
Кор. (пасиви);
Рах. Записи на 2. Для
рахунках списання/зарахуван
ня коштів на
клієнтів
коррахунках банків
(активи).
Клієнт 1 Клієнт 2 Клієнт 3 Клієнт 4

Клієнт 1 та Клієнт 2 – клієнти одного банку, тому ЕРД рухається в межах цього банку.
Клієнт 1 та Клієнт 3 – клієнти різних банків одного регіону, ЕРД рухається в межах регіону.
Клієнт 1 та Клієнт 4 - клієнти різних банків і різних регіонів. ЕРД рухається між регіонами
11
та банками.
5
 Основні принципи здійснення безготівкових платежів (розрахунків):
1. правовий режим здійснення розрахунків і платежів (всі деталі жорстко
регламентовано та контролюються);
2. здійснення платежів тільки через установи банків, або банківські платіжні
термінали, чи систему клієнт-банк, чи інтернет, або мобільний-банкінг;
3. обов’язкове зберігання коштів на рахунках у банках;
4. вільний вибір форм (інструментів) розрахунків;
5. проведення платежів тільки за наявності вільних коштів клієнтів (за
виключенням рахунків з овердрафтом та кредитних карток);
6. відповідальність клієнтів за достовірність змісту платіжного документу.

Основні плюси безготівкових платежів (розрахунків):

1. прискорення обігу грошових коштів;
2. зменшення потреби у готівці;
3. зменшення операцій поза банками;
4. зменшення витрат на проведення касових операцій та збереженні готівки.

11
 Платіжний інструмент (розрахунковий документ) – паперовий, або
електронний (у вигляді файлу), чи інший носій інформації стандартної
форми, що слугує банкам правовою підставою для здійснення
безготівкових, чи касових операцій.

Кожен розрахунковий документ строго уніфікований, має єдину для

всієї країни стандартну форму та визначений набір реквізитів, тобто
перелік полів, які треба заповнити.

В Україні використовується достатньо широкий спектр стандартних

розрахункових документів, які мають свої особливості, окремі умови, вимоги і всі
вони пов’язані виключно з потребами клієнтів. Найбільш вживані з них є
наступні розрахункові документи:

11
7
1.Платіжне доручення - розпорядження клієнта про платіж коштів з його
рахунку на інший рахунок, або готівкою через касу банку іншому клієнту.

11
2.Платіжна вимога - документ про примусове стягнення, або договірне
списання з рахунків платників.

11
3. Платіжна вимога-доручення - комбінований документ з двох частин: верхня
вимога постачальника до покупця оплатити поставку, нижня – доручення
покупця своєму банку перерахувати кошти на користь постачальника.

12
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
КИЇВ - 2019

Канд. ф.-м. наук, доц. Токарчук В.В.

Тема 3.

12
4. Банківська платіжна
картка (персоніфікований
платіжний інструмент).
Вона надає можливість
корис-тувачу здійснити
безготів-кові розрахунки з
оплати товарів/послуг,
проведення платежів на
користь іншого клієнта
через банківські термі-
нали, або інтернет-банкінг,
а також отримувати готівку
у банкоматах та установах
банків, або поповнювати
власний карт-ковий
рахунок через термінал чи
депозитний банкомат.

12
5. Вексель (безумовне грошове зобов’язання векселедавця перед
векселетримачем).

12
6. Розрахунковий чек. Розрахункові чеки виготовляються банкнотно-монетним
двором НБУ на спеціальному папері і брошуруються у чекові книжки по 10, 20 або 25
чеків. Клієнт відкриває чековий рахунок, замовляє у своєму банку чекову книжку (тобто
емітентом чеків є банк) і депонує на чековому рахунку відповідну суму коштів. Клієнт
сам заповнює чек для розрахунків з постачальником. Розрахунковий чек, це –
розпорядження власника чекового рахунка (чекодавця) банку (емітенту чека)
оплатити чекотримачу суму коштів, вказану у чеку. Тобто чек це форма платіжного
доручення, яким можна розраховуватись із контрагентами.

12
6. Розрахунковий чек (продовження).
Зворотній бік чека.

12
6
6. Розрахунковий чек (продовження).
Приклад схеми розрахунку чеком
поставка товару
як домовились, тобто, наприклад,
6 або 13 як записали в договорі (контракті)

Постачальник 1 Отримувач
(чекотримач) товару/платник
(чекодавець)
5
8 або 12 7 4 2 12
7
Банк Банк-емітент
9
чекотримача: чеків:
8 - якщо партнери – депонує
обслуговуються в 11 3 кошти на
одному банку, од- чековому
разу зараховує рахунку
кошти на рахунок чекодавця;
Ризики: на 6 кроці ризикує постачальник, оскільки може
постачальника;
не отримати реальні гроші через неякісний чек, або – перевіряє
9 якщо ні – споча- недостатність коштів на чековому рахунку. На 13 кроці 10 достовірність
тку, передає чеки ризикує чекодавець (отримувач товару), оскільки може не
до банку-емітента отримати продукцію через непорядність постачальника.
отриманих чеків
чеків Хто діє першим (кошти, чи товар) – той ризикує!!!
 Приклад схеми розрахунків з використанням чеків (продовження):
1  укладання контракту, або договору, де вказано розрахунок за поставку товару чеком.
2  Заява чекодавця банку на видачу чекової книжки та доручення банку про депонування
коштів на чековому рахунку.
4  Чекодавець отримує чекову книжку і повідомлення банку про депонування коштів на
чековому поточному рахунку.
5  Платник передає/пересилає постачальнику заповнений від руки банківський чек
(розрахунковий документ).
6 або 13 - Постачальник відвантажує покупцеві товар (або одразу після отримання чеку (5), або
після зарахування коштів (13), як домовились, тобто, наприклад, записали в угоді).
7  Чекотримач здає чеки у свій банк, де вони перевіряються.
8  Якщо банк чекотримача і банк-емітент чеку це один банк, то кошти списуються з чекового
рахунку отримувача продукції (чекодавця) і зараховуються на рахунок постачальника
(чекотримача) одразу.
9  Якщо банк чекотримача і банк-емітент чеку це різні банки, чеки передаються (інкасуються)
спецзв’язком до банку емітента чеків.
10  Банк перевіряє достовірність отриманих чеків.
11  Банк-емітент списує кошти з чекового рахунку чекодавця (отримувача) і перераховує їх банку
постачальника, або користується кореспондентськими рахунками. 12
12  Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника. 8
 Якщо готівкові кошти банки тримають у касі та у власному грошовому сховищі,
то де банки тримають безготівкові грошові кошти?
.
кореспондентськими рахунками банків
Банківські установи, які відкрили один одному кореспондентські рахунки називаються
банками-кореспондентами (Б-К), а їх відносини – кореспондентськими відносинами.
Кореспондентські відносини можуть встановлюватись як в межах країни, так і з
іноземними банками. Через кореспондентські рахунки банки виконують різні
операції, у тому числі, і за дорученнями клієнтів.
Кореспондентський НОСТРО рахунок – це рахунок нашого банку відкритий у іншому
банку (наш рахунок у Вас, актив нашого балансу).
Кореспондентський ЛОРО рахунок – це рахунок іншого банку у нашому банку (Ваш
рахунок у нас, пасив нашого балансу).
Зрозуміло, що кошти на рахунку ЛОРО у балансі одного Б-К є коштами на
рахунку НОСТРО у балансі іншого Б-К і навпаки.

Б-К 1 Б-К 2

Лоро Б-К 1 = Ностро Б-К 2 Ностро Б-К 1 = Лоро Б-К 2

Взаємне відкриття
коррахунків
12
 7. Банківський переказ (БП) - доручення банку до свого закордонного банку-
кореспондента виплатити певну суму грошей експортеру (отримувачу переказу) за рахунок
імпортера (переказодавця) із вказуванням способу відшкодування банку експортера
виплаченої суми. БП може бути двох видів: авансовий, або по факту відвантаження.
Приклад схеми розрахунків 1 – укладання експортно-імпортного контракту
з використанням БП
Експортер, 1
Імпортер 13
(переказоотримувач) (переказодавець)
Бенефіціар 5 0
поставка товару відповідно 2 – платіжне доручення
4 - зарахування
до умов контракту (?) та заява на БП із
коштів на зазначенням його виду
рахунок від БІ до БЕ, як Б-К іде платіжне та, наприклад, митна
експортера 4 доручення, або інше
2 декларація, якщо БП по
розпорядження, але не гроші!!! факту відвантаження

Банк БЕ БІ 3 Банк імпортера

3
експортера (БЕ) кордон (БІ) (списує відповідну
(отримувача суму з рахунку імпортера
Лоро БІ Ностро БЕ (переказодавця) та веде
переказу) розрахунок з БЕ (3 варіанти))
корвідносини

ВАЖЛИВО: для здійснення БП банки-кореспонденти, як правило, не “ганяють кошти” через кордон, а

користуються коштами на ЛОРО-НОСТРО рахунках один у одного (ось чому потрібні корвідносини). Так
зарахування суми переказу на рахунок банку експортера може здійснюватись банком імпортера, наприклад, такими
3 способами: перший – зарахування на рахунок НОСТРО банку експортера у банку імпортера відповідної суми;
другий - зарахування на рахунок НОСТРО банку експортера у третьому банку банком імпортера відповідної суми,
за умови, що банк імпортера має корвідносини з таким банком; третій - надання права банком імпортера
дебетувати його ЛОРО рахунок у банку експортера Ностро
на сумуБЕ
переказу. Ризики – є, і очевидні! Хто діє першим
8. Інкасо (collection) - доручення експортера своєму банку одержати від імпортера
платіж, або підтвердження того, що платіж буде проведений у встановлений термін на
підставі оброблених банком імпортера комерційних/фінансових документів експортера
(рахунок-фактура, інвойс, коносамент, транспортна накладна, тощо), які будуть передані
банком імпортера покупцю/імпортеру проти його платежу, або проти підтвердження ним
платежу (чеки, переказні векселі, тобто акцепту, який може бути підкріплений ще гарантією
банку), відповідно до отриманих від клієнта (експортера) інструкцій, які містяться в інкасо.
Існує два види інкасо, а саме:
 Чисте інкасо, тобто банк обробляє тільки фінансові розрахункові документи, які не
супроводжуються комерційними документами (останні можуть бути передані покупцю за межами
банку, наприклад поштою);
 Документарне інкасо, яке, у свою чергу, може бути також двох типів, коли:
 банком обробляються і фінансові розрахункові документи, і комерційні документи;
 обробляються тільки комерційні документи, які не супроводжуються фінансовими
документами (вони передаються клієнту за межами банку).
Зауваження 1. Якщо обробка фінансових документів (платіжних інструментів) для банків є
природнім завданням, то обробкою різних комерційних документів банки раніше взагалі не
займалися (наприклад, перші 6 платіжних інструментів). З метою розширення переліку
корисних для клієнтів операцій банки, з середини минулого сторіччя, почали активно
впроваджувати нові платіжні інструменти, які дозволяють клієнтам зменшити рівень
власних комерційних ризиків, а банкам, отримати додаткові доходи. Серед них: різні види
інкасо, документарні акредитиви, факторинг, тощо. Ці продукти вимагають від банків
13
фахової роботи не тільки з фінансовими, а саме з комерційними документами.
 8. Інкасо (продовження).
Зауваження 2. Інкасо за своєю суттю являє собою угоду, відокремлену від
договору купівлі-продажу (контракту), або іншого договору, на якому він може
базуватися. Тому банки ніяким чином не зобов’язані займатися такими договорами,
навіть якщо в інкасо є посилання на договір. Крім цього, за операціями з інкасо усі
сторони операції мають справу тільки з документами, а не з товарами, чи послугами,
або іншими видами виконання зобов’язань.
Приклад схеми розрахунків з використанням документарного інкасо (експорт-імпорт):
Транспортна компанія/
пункт призначення

2 3 експортно- 9 10
імпортний
кордон
контракт
Експортер 1
Імпортер
(принципал,
(платник) 13
довіритель)
4 2
12 6 7 8
11
Банк Банк імпортера
експортера 5 (Інкасуючий
корвідносини
(Банк-ремітент) Банк)
 8. Інкасо (продовження).
1  укладання зовнішньоекономічного контракту з інкасовою формою розрахунків;
2  відвантаження товару;
3  передача транспортних та інших документів на товар експортеру;
4  відкриття інкасо та передача експортером банку комплекту фінансових та
комерційних документів на товар відповідно до інкасового доручення;
5  після перевірки фінансових та комерційних документів банком, згідно інструкцій
довірителя, вони, разом з інструкціями, пересилаються до інкасуючого банку;
6  інкасуючий банк перевіряє документи та інформує платника (імпортера), щодо
прибуття документів та умови їх передачі (згідно інструкцій (експортера));
7  банк-імпортера отримує платіж, або акцепт (чек, вексель, тощо) від платника
(імпортера), згідно інструкцій експортера;
8  банк передає документи на товар платнику (імпортеру);
9  імпортер передає документи транспортній компанії, або у пункт призначення для
отримання товару;
10  передача товару імпортеру;
11  переказ платіжного доручення на суму платежу від інкасуючого банку, до банку
експортера із вказуванням способу відшкодування банку експортера отриманої суми
(наприклад, один із 3 способів, як у банківському переказі) та саме відшкодування;
12  зарахування банком-емітентом суми платежу на рахунок експортера.
13
8. Інкасо (продовження).
Зауваження 3. В інкасо виписані вимоги до банку імпортера, щодо перевірки
наявності усіх документів, та умов, на яких імпортер отримає документи на товар.
Зауваження 4. В літературі, або у назвах банківських продуктів вітчизняних банків
можна зустріти такі терміни, як: експортне інкасо та імпортне інкасо. Вони, по суті,
відносяться до одного й того ж процесу, але з різних його боків.
А саме, якщо банк експортера обробляє вимоги та документи від свого клієнта-
експортера, і передає їх далі до банку імпортера (випускає інкасо), то цей продукт
інколи називають - імпортне інкасо (документи та вимоги направляються імпортеру).
Якщо, ці ж самі документи приходять до банку клієнта-імпортера (інкасуючого
банку) і він їх обробляє, отримує за них плату (або акцепт) від імпортера і направляє її
до банку експортера (тобто, приймає інкасо), то цей продукт інколи називають -
експортне інкасо (платіж повертається до експортера).
Зрозуміло, що ці дві назви не є назвами різних продуктів, вони тільки
відображають, де ведеться обробка документів – у банку, що випускає інкасо
(імпортне), чи у банку, який його приймає (експортне). Тому один і той самий банк
може бути, як банком-ремітентом для клієнтів-експортерів, так і інкасуючим банком,
для власних клієнтів-імпортерів, тобто працювати як з імпортними, так і з експортними
інкасо.
Розрахунки за інкасо регулюються Уніфікованими правилами з інкасо в
13
редакції 1996 року (публікація Міжнародної торгової палати №522).
 8. Інкасо (продовження).
До особливостей документарного інкасо відносяться наступні позиції:
1. два банки – експортера та імпортера – є не просто посередниками, або
переказувачами коштів, як було для перших 7 продуктів, а є учасниками (третьою
стороною) торгівельних відносин, хоч іще не повноправними (як буде для акредитива);
2. банк експортера не зобов’язаний перевіряти правильність оформлення документів,
він відповідає тільки за їх наявність та відповідність переліку у інкасовому доручені;
3. інкасуючий банк відповідає тільки за те, що:
 пакет документів на товар у відповідності до інструкцій експортера переданий
імпортеру (платнику) після оплати, або акцепту;
4. інкасуючий банк не бере на себе ніяких зобов’язань щодо:
 якості оформлення документів на товар, а тільки за їх наявність, перелік та зовнішній
вигляд, відповідно до інструкцій експортера;
 розбіжностей щодо кількості та якості товарів;
13
 платежів на користь експортера, в разі, якщо імпортер їх не здійснив; 5
 банкудокументарного
Переваги експортера направлені
інкасокошти, сплачені імпортером.
Недоліки документарного інкасо
1. Менш ризикований інструмент, ніж 1. Імпортер не може перевірити товар до його оплати, тому
банківський переказ. він може отримати пошкоджений/неякісний товар.
2. Оплата товару здійснюється після його 2. Значний розрив у часі фізичного відвантаження товару та
відвантаження, або перетину кордону. отримання платежу за нього (товарний кредит імпортеру від
3. Відносно невеликі (порівняно з експортера).
акредитивом) витрати (до 0,3% вартості 3. Ризик виникнення неплатоспроможності покупця
контракту). (імпортера) за час проведення операції.
Тема 3.

13
 9. Документарний акредитив (Documentary Credit, Letter of Credit (L/C) - це
зобов’язання банку, яке він надає за дорученням свого клієнта-платника (імпортера),
оплатити платіжні вимоги його контрагента-постачальника (експортера) за умови
дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки та платежу. Тобто,
по-перше, акредитив “генерує”, або ініціює імпортер, на відміну від інкасо, яке
“генерувалося”, або ініціювалося експортером. По-друге, цей інструмент
використовує банк, як третього повноправного партнера у торгівельних відносинах,
оскільки банк зобов’язаний оплатити власні платіжні вимоги.
У світовій торгівлі до 80% платежів здійснюється за допомогою акредитива. Це
пов’язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є
найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментом забезпечення платежів,
але і найбільш дорогим. Тому, його застосовують, як правило, на початковому етапі
співпраці торгівельних партнерів, коли рівень довіри ще не визначений, тобто, ще не
пройшов перевірку практикою.
Крім цього, так само, як інкасо, акредитив за своєю суттю являє собою угоду,
відокремлену від договору купівлі-продажу (контракту), або іншого договору, на
якому він може базуватися. Тому банки ніяким чином не зобов’язані займатися
такими договорами, навіть якщо в акредитиві є посилання на договір. За операціями
з акредитивом усі сторони операції мають справу тільки з документами, а не з товарами,
чи послугами, або іншими видами виконання зобов’язань.
Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та
звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація
13
Міжнародної торгової палати №500).
 9. Документарний акредитив (продовження).
Приклад схеми розрахунків з використанням документарного акредитиву:

Транспортна компанія/
пункт призначення
6 7 16 17
експортно-
імпортний
контракт
Експортер 1 Імпортер
(продавець, (платник,
бенефіціар) аплікант)

кордон
8 2 12 13
5 14 15 9
4
Банк-емітент
Виконуючий
10 (банк
(авізуючий)
імпортера,
банк
платника)
(банк 13 3
Операція –
експортера)
9 Операції - 11 12
Операція - корвідносини
 9. Документарний акредитив (продовження).
1  укладання контракту із акредитивною формою розрахунків;
2  подання імпортером заяви на відкриття акредитиву та депонування коштів на окр.рах;
3  банк-емітент відкриває акредитив;
4
5
банку із дорученням йому
 пересилка акредитива авізуючому

6 авізувати акредитив;
7  банк авізує акредитив та повідомляє експортера про відкриття та умови акредитива;
8  якщо умови акредитиву відповідають контракту, експортер відвантажує товар;
9  експортер отримує товарні документи від транспортної компанії;
10
 експортер передає комплект документів до виконуючого банку;
 банк здійснює перевірку документів на відповідність умовам акредитиву;
11
 у разі відповідності документів умовам акредитиву, виконуючий банк відсилає
12
документи та вимогу про відшкодування коштів на адресу банку-емітента;
 банк-емітента здійснює перевірку документів на відповідність умовам акредитиву;
13
 у разі відповідності документів умовам акредитиву, банк-емітент списує з окремого
14
рахунку імпортера суму платежу;
15  кошти між банками імпортера та експортера відшкодовуються через коррахунки; 14
16 17
9. Документарний акредитив (продовження). Основні види:
акредитивів:
Відкличний Може бути змінений, або відмінений у будь-який момент банком-емітентом,
за наказом імпортера без згоди експортера.
Безвідкличний Може бути змінений, або відкликаний тільки за згоди експортера.
Непідтверджений Оплата за акредитивом гарантована тільки банком-емітентом акредитиву.
•
Підтверджений Оплата за акредитивом гарантована крім банка-емітента іншим банком.
Покритий 1.При його відкритті, клієнт-імпортер надає у розпорядження банку-емітенту
відповідні кошти - покриття (це кошти імпортера зарезервовані у його банку).
2. Банк-емітент акредитиву надає у розпорядження виконуючого банку
відповідні кошти (резервує кошти на його рахунку, робить покриття).
Непокритий Не виконані умови попереднього пункту.
Револьверний Автоматично поновлюється в міру його виконання на початкову суму, або
(поновлюваний) поновлюється після закінчення визначеного періоду часу на певну суму.
Кумулятивний Револьверний акредитив, який використовує попередньо невикористані суми
від загальної суми акредитиву.
Переказний Дає право експортеру уповноважити банк, що здійснює оплату, передати
право на отримання оплати партнерам експортера.
Компенсаційний Новий акредитив, який відкритий на базі вже існуючого на користь іншого
експортера.
З червоним Передбачає виплату авансу експортеру до того, як він подасть документи,
застереженням передбачені умовами акредитиву. 14
 9. Документарний акредитив (продовження).
Переваги документарного акредитиву
1. Усуває ризик неплатежу з боку покупця, оскільки
оплата гарантується банком-емітентом акредитиву.
2. Дає змогу використовувати кредитоспроможність та
репутацію банків-посередників для обох контрагентів.
3. Передбачає ретельну та неупереджену перевірку
банками документів, на основі яких здійснюється
платіж.
4. Дає змогу мінімізувати ризики країн, місцевих
законів, тощо.
5. Надає імпортеру можливість отримати більш
тривалий комерційний кредит, ніж при інших формах
розрахунків.
6. Авізування акредитиву через банк захищає
експортера від підробки та фальшивих акредитивів.
Недоліки документарного акредитиву
1 . Імпортер не може перевірити товар до його
оплати, тому він може отримати
пошкоджений/неякісний товар.
2. Акредитивна форма розрахунків є найбільш
дорогою (загалом може бути до 3% від
вартості контракту).
3. При покритому акредитиві кошти імпортера
відволікаються на весь час його дії.
4. Строк дії акредитиву в Україні – до 15 днів.
14
• Частина платіжного обороту (а саме,
напівготівковий та безготівковий рух коштів)
відбувається з використанням платіжних
інструментів через банківські рахунки клієнтів.

• Основні види банківських рахунків для клієнтів:

•Зауваження: в Україні діє мультивалютність
рахунків, тобто на одному рахунку клієнта
обліковуються його кошти у будь-яких валютах
(на субрахунках), з якими працює банк:
1. Поточний рахунок (або рахунок до
запитання, аналоги: у США – чековий, у
14
Німеччині – жирорахунок) – відкривається
4. Кредитний (позичковий) рахунок – це
рахунок для обліку кредитів.
5. Рахунок у цінних паперах – це рахунок для
обліку цінних паперів.
• Банківські рахунки клієнтів є складовою
частиною так званого - “ Плану рахунків
бухгалтерського обліку банків України ”, який
затверджується постановою НБУ та містить усі
рахунки для бухгалтерського обліку операцій,
що здійснюються банками. 14
4
 Касові операції банку – це операції банку, які пов’язані з обслуговуванням
готівкового обігу (напівготівкових платежів).
До чисто касових операцій належать тільки наступні 6 операцій:
1. приймання готівки в національній та іноземні валюті;
2. видача готівки в національній та іноземні валюті;
3. приймання готівки від клієнтів для переказу і виплати отримувачу;
4. обмін непридатних до обігу банкнот (монет) на придатні;
5. валюто-обмінні операції;

6. операції з банківськими металами (БМ) (золото, платина , срібло,

паладій).
• Існує багато інших банківських операцій, які також проходять через касу, наприклад:

комунальні платежі, отримання кредиту готівкою,

внесення депозиту готівкою, тощо. Але усі вони не є чисто касовими, а є такими, що
частково проходять через касу. (Це важливо, наприклад, для фінансової структури
банку при розподілі доходів/витрат між підрозділами банку).

• 10,4%, за 2019
Готівковий обіг (М0/ВВП) в Україні за 2018 рік становив

вже 8,9%, тоді як у розвинених країнах не більше 2-4%!!! Частка145

Тема 3.

14
 Валютні цінності, це такі цінності до яких валютним законодавством країни встановлено
особливий режим їх обігу на території країни і особливий режим при перетині ними її кордонів.
Валютними цінностями в Україні є:
1. валюта України (гривня);
2. іноземна валюта;
3. платіжні інструменти;
4. цінні папери номіновані у гривні, або іноземній валюті;
5. банківські метали.
це –

сукупність уповноважених: банків, бірж, інвестиційних компаній, брокерських контор,

які здійснюють валютні
• Міжнародний операції.
валютний ринокУповноважені
функціонує заустанови – мають
допомогою: відповідні
телеграфних, ліцензії.
телефонних, телексних,
електронних та інших комунікаційних систем, які зв’язують між собою банки різних країн, що
здійснюють міжнародні розрахунки та інші валютні операції (наприклад, SWIFT - Society for Worldwide
Interbank Financial Telecommunications).
• В Україні операції з іноземною валютою можуть здійснювати не всі банки, а тільки уповноважені
банки, тобто ті, які отримали відповідну ліцензію від НБУ.
Купівля/продаж іноземної валюти банками в Україні здійснюється:
• на міжбанківському ринку, у т.ч. у НБУ, на валютних біржах, у т.ч. міжнародних, або у клієнтів
банків.
• Учасниками міжбанківського валютного ринку та валютної біржі, згідно діючого законодавства є: НБУ,
уповноважені банки та інші уповноважені фінансові установи.
Звичайні клієнти банків, тобто ЮО та ФО, не є учасниками валютного ринку!!!
14
 Види валютних операцій:
Поставка валюти у день укладання контракту
Поставка валюти на другий робочий
день після дня укладання контракту.

Поставка валюти у будь-який робочий Поставка валюти на

1.Відкриття та ведення валютних рахунків
Поставка валюти наступного робочого
дня після дня укладання контракту.
клієнтів.
день, починаючи з третього робочого
дня після дня укладання контракту.
умовах tom із її
зворотнім викупом у
визначений день та за
визначеним сьогодні
курсом у майбутньому.

2.Встановлення кореспондентських відносин з

іноземними банками.
3.Операції з торгівлі іноземною валютою на
внутрішньому та зовнішньому валютних
ринках, наприклад:
tod, tom, spot, forward, swap – конверсійні
контракти між клієнтами у вигляді безумовних
зобов’язань, умови (у т.ч. усі курси валют)
визначаються у контрактах; 14
•Тема 4.

15
0
ПАСИВИ = ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ + ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

РЕСУРСНА
БАЗА
Ресурсна база
Пасиви, ресурсна база, або ресурси банку – це
сукупність грошових коштів,
Власний капітал які знаходяться у
Зобов’язання
розпорядженні банку і використовуються для
Статутний Позичені кошти
проведення
капітал активних операцій.
Залучені кошти Пасиви це –
ДЖЕРЕЛО!
Резерви, Кошти Кошти банків
Форму фонди Юр. Осіб
ються
з (крім банків) Депозитні
Нерозподіл.
прибут сертифікати
ку прибуток Кошти
Фіз. осіб Банківські 15
облігації 1
• Власний банку - це кошти, внесені
капітал
акціонерами банку (статутний капітал) та
кошти, що утворені в процесі роботи банку -
прибуток і фонди, які формуються з нього.
Прибуток і фонди створюються не менше
року, по закінченні якого ще необхідне
рішення зборів акціонерів, щодо розподілу
прибутку. Тому швидке нарощування
власного капіталу можливе тільки за рахунок
збільшення статутного капіталу банку, 15
2
наприклад, шляхом емісії власних акцій
банку (для АТ).
• – це кошти залучені банком на
Залучені кошти
первинному ринку, тобто від Депозит фізичних осіб
– кошти, або
Фіз. особи банківські метали (БМ),
За (ФО), та/або юридичних
вкладниками Юр. особи осіб (ЮО)
внесені(ненабанків).
банківський
рахунок клієнтами для
•За резидентністю Резиденти
Класифікація депозитів: зберігання та використання,
відповідно до режиму
Не Резиденти
рахунку. Тобто, депозитом
Національна вважається будь-який
рахунок, відкритий клієнту,
За валютністю Іноземна
на якому зберігаються його
БМ кошти, або БМ (це роз-
ширене трактування тер-
До запитання (на вимогу)
За строком міну депозит, яке досить
Строковий часто зустрічається у літе-
Безстроковий ратурі).
За порядком Періодично Депозитна операція - це
сплати % Авансом операція залучення коштів,
Після закінчення строку або БМ на депозит, у тому
числі через розміщення
За Прості % депозитних (ощадних)
сертифікатів.
капіталізацією % 15
Складні %
Залучені кошти (продовження).
(або на вимогу, або онкольні
Депозити до запитання

депозити) - це кошти, або БМ які залучені на

депозит без визначеного строку їх
повернення, вони можуть довільно, у будь-
який час та у будь-яких сумах поповнюватись,
або у будь-який час зніматись власником
депозиту в межах залишку. Депозити на
вимогу призначені для здійснення поточних
розрахунків та платежів (оборотний капітал) і
розміщуються в банках на поточних рахунках,
як юридичними (крім банків), так і фізичними
особами. 15
• як найбільш дешеві
Депозити до запитання (продовження)

ресурси банку, як правило, становлять

найбільшу частку у залучених коштах
банку!!!
• З одного боку, зрозуміло, що депозити до
запитання є найбільш нестабільними та
найменш прогнозованими коштами
банку. Тому для забезпечення їх
волатильності банкам необхідно тримати
достатній обсяг високоліквідних активів.
• З іншого боку, для цих депозитів діє два 15
механізми, які призводять до того, що у не
5
250 З клієнтами, у яких можуть бути значні
Млн.грн. коливання коштів на депозитах, як
правило, ведеться робота щодо
Перехідні зони (кінці кварталів, або графіків таких коливань.
бізнесові періоди, або сезонні піки,
200
тощо). Завдання ефективних
управлінців – передбачити ці зоні!!!

Обсяг залишків
коштів на депозитах
150

до запитання

100

40% - 60%
50
Для оцінки незнижувальних рівнів
коштів використовують різні методи.
40% - 60% Наприклад, метод коефіцієнтів: осідання,
середнього терміну тримання коштів, тощо.
0
1 11 21 31 41 51 61 71 81 91
Час, умовні одиниці
15
• (депозити на
Залучені кошти (продовження). Строкові депозити
визначений термін, або вклади для фіз. осіб) –
це кошти, які зберігаються на депозитних
рахунках у банку протягом терміну,
визначеному, як правило, у договорі з
клієнтом (ЮО або ФО) на відкриття рахунку.
• Особливості строкового депозиту:
1.фіксований наперед визначений строк їх
зберігання як для фізичних, так і для юридичних
осіб, тому легко прогнозована динаміка їх змін;
2.не використовуються для здійснення поточних
платежів;
15
 Ресурсна база

Власний капітал Зобов’язання

Статутний Залучені кошти Позичені кошти

капітал

Резерви, Кошти Кошти банків

Форму
фонди Юр. Осіб
ються
з (крім банків) Депозитні
прибу Нерозподіл. сертифікати
тку Кошти
прибуток
Фіз. осіб Банківські
облігації

15
8
• – це кошти мобілізовані від інших
Позичені кошти
банків, або мобілізовані банками за рахунок
розміщення власних цінних паперів Лоро
(крім
акцій) (тобто, це кошти, залучені з раху
вторинного
нки

ринку).
• Кошти банків – це кошти запозичені у НБУ, або у

інших банках, у т.ч. нерезидентах.

• Види коштів банків:
1.депозити до запитання (коррахунки, кошти в
розрахунках);
2.строкові депозити інших банків;
3.кредити, отримані від інших банків (овернайт,
15
• Позичені кошти (продовження).
• - це борговий цінний
Депозитний (ощадний для ФО) сертифікат

папір стандартного вигляду, який, за своїми

фінансовими умовами, як правило, дуже
схожий на строковий депозит. Він має корисні
особливості:
‒ по-перше, має всі ознаки строкового депозиту;
‒ по-друге, депозитні сертифікати можуть бути як
іменні, так і на пред’явника;
‒ по-третє, депозитні сертифікати на пред’явника
мають достатньо високу ліквідність, оскільки
можуть бути використані як: засіб у розрахунках,
16
0
у вигляді застави, тобто обертаються на
 • Відносна вартість зобов’язань

• Вартість різних видів зобов’язань банку

визначається багатьма факторами, серед них
головні:
1.строк;
2.валютність (в якій валюті);
3.ситуація на ринку;
4.оперативність в отриманні коштів;
На однаковий строк
5.витрати на підготовку до залучення коштів.
• Банківські зобов’язання за зростанням
вартості, зазвичай, можна розташувати так:
16
1
•Тема 5.

16
3
• Активи банків , це – кошти банку розміщені у:
кредити, ЦП, депозити в інших банках,
необоротні активи, касові залишки, тощо з
Дохідність
метою
Яку структуру активів за
отримання
дохідністю та ризикованістю
доходу.
матиме банк визначають його Висока Стан 2. Активи з
• Вони мають три головні характеристики:
менеджери, залежно
стратегії: за консервативною
від
Стан 2 високою дохідністю
мають високі ризики
стратегією буде більше Циліндр
дохідність,
активів біля станів 1 та 3; за можливостейризикованість, ліквідність.
та низьку ліквідність
агресивною стратегією буде
більше
та 3.
Найбільш
активів біля станів 2 ліквідні активи, як правило,
найменш
Стан 1. Активи з
високою
дохідні та
Стан 3найменш ризиковані і
навпаки.
ліквідністю мають
низькі ризики та
Оптимальні пропорції
Зона
оптимальних
між різними
складовими
низьку дохідність
активів ..0таНизька пасивів визначаються
можливостей
Ризикованість
за
Стан 1
допомогою різних підходів та методів. Висока

Висока
16
Ліквідність 4
 вірити
• Термін “кредит” походить від латинського
“creditum” – .

• Тобто довіра була і є головною

властивістю відносин між кредитором і
позичальником. Якщо ви не вірите, що
кредит повернеться, ви ніколи не дасте
гроші.
• Між термінами “кредит” та “позика”,
згідно Цивільного кодексу, є відмінності.
Позика, більш загальне поняття, це
передача позикодавцем позичальнику
або грошей, або речей; або у власність,
16
• Кредитні операції банку є, як правило,
головним джерелом його доходів (в
Україні, як правило, 70%-85% для
універсальних банків), з одного боку, та
є найбільш ризикованими операціями, з
іншого, тому їх проведення дуже
ретельно організовано і жорстко
підпорядковано відповідним
принципам та правилам.
• Загальновизнані принципи кредитування направлені на
збереження основної суми кредиту і
процентів за ним, а саме, це:
1. Зворотність (поверненість). 16
 ‒ до запитання (онкольний);
‒ строковий:
1 За строком користування ‒ короткостроковий (до 1 року);
‒ середньостроковий (1- 5 років);
‒ довгостроковий (понад 5 років).
‒ забезпечений, наприклад:
‒ заставою;
2 За забезпеченням ‒ гарантією чи порукою;
‒ страхуванням;
‒ незабезпечений (бланковий).
‒ на виробничі цілі;
‒ торгівельний;
3 За призначенням ‒ інвестиційний;
‒ споживчий;
‒ іпотечний, тощо.
‒ у разовому порядку;
4 За методом надання ‒ кредитна лінія;
‒ гарантія.
‒ у розстрочку;
5 За методом погашення ‒ одноразове по закінчені строку;
‒ після закінчення обумовленого періоду (проектне фінансування).

‒ двосторонній (1 кредитор – 1 позичальник);

‒ консорціумний (або - синдикований - декілька кредиторів, але
6 За кількістю кредиторів один лідер, який веде переговори та збирає суму кредиту);
‒ паралельний (декілька кредиторів-лідерів). 16
• На початку року кожен банк України зобов’язаний затвердити важливий документ: Кредитну
політику. У ній встановлюються: принципи, правила, процедури та усі кроки процесу
кредитування та їх терміни. Як правило, основні кроки такі (для нестандартних
кредитів): Для стандартних кредитів
1. Розгляд кредитної заявки клієнта (пакету документів). усе простіше, п.2-6 відсутні
2. Переговори з клієнтом (за необхідності, уточнення деталей).
3. Визначення кредитного ризику позичальника (якщо попередньо ОК’, тоді п.4).
4. Структурування кредиту, тобто визначення банком основних його параметрів, а саме:
‒ виду кредиту;
‒ суми кредиту;
‒ забезпечення кредиту;
‒ порядку видачі та погашення кредиту;
‒ ціни кредиту, тощо.
5. Підготовка рішення Кредитного комітету (за необхідності) та кредитного договору.
6. Повідомлення клієнту про затверджені умови кредитного договору.
7. Укладання (підписання) договору.
8. Надання кредиту.
9. Формування банком резерву на відшкодування кредитних ризиків.
10. Контроль за своєчасним погашенням кредиту та процентів.
11. Контроль за цільовим використанням кредиту.
12. Контроль за збереженням забезпечення за кредитом.
13. Повернення кредиту з процентами та закриття кредитної справи.

• Тобто процес кредитування закінчується не на етапі видачі кредиту (п.8), а на етапі

16
• З середини 2016 року НБУ (постанова
№351 від 30.06.2016) введено нову
ідеологію щодо оцінки кредитних ризиків
банками України, яка у повній мірі
відповідає Базелю 2. А саме поняття
кредитоспроможність клієнта, яке було цільовою функцією

і метою оцінки у попередній методиці НБУ,

що діяла протягом останніх майже 20 років,
було замінене на поняття розмір кредитного ризику
позичальника. Постанова запроваджує вдосконалені

підходи до оцінки очікуваних втрат від

кредитного ризику та ґрунтується на Базельських
16
принципах банківського нагляду. 9
 Важливою особливістю нової ідеології є поєднання чітких
деталізованих правил та загальних принципів оцінки кредитного ризику,
що передбачає можливість використання як банку, так і
регулятора. В результаті,

Для аналізу ризиків пов’язаних із позичальником банки сьогодні

використовують різні методики.
По-перше, це методика НБУ.
По-друге, існують загальновизнані методики оцінки ризиків позичальника:
система , тощо. Назви систем оцінки, це
абревіатури ключових понять, які застосовуються при проведенні оцінки. Будь-
який поважний банк та консалтингова компанія, а тим більше, рейтингове
агентство, мають власну систему оцінки ризиків позичальників, що є їх ноу-хау.
Методику НБУ обов’язково застосовують всі банки в Україні, оскільки на її
підставі визначаються норми резервування для кожного кредиту і
ведеться звітність по кредитному портфелю для НБУ. Крім неї банки можуть
використовувати інші, більш жорсткі методики оцінки, наприклад вказані вище.

1
7
 – це сукупність усіх діючих позик наданих банком на
даний момент. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле
і складова активів банку.
Основними параметрами управління кредитним портфелем є дохідність і ризикованість.
Якщо дохідність кредитного портфеля виміряти достатньо просто, як суму усіх
отриманих доходів від складових портфелю за певний період віднесену до середнього
обсягу портфеля за цей період.
То, рівень ризикованості кредитного портфеля оцінюють по різному. Найбільш вживаним
підходом є оцінка ризикової вартості (VаR). Це ймовірнісна величина, яка відображає
максимально можливі збитки від зміни вартості кредитного портфеля за певний період
часу із заданою ймовірністю. Оцінку VаR здійснюють різними методами. VаR дає верхню
(максимальну) границю можливих втрат.
• Крім VаR однією із загально визнаних простих, але показових характеристик якості
кредитного портфеля є частка безнадійних кредитів у ньому. Оптимальне значення
цього показника не повинно перевищувати 5%. В результаті наслідків дії останньої
економічної кризи в банках України цей показник сягнув двозначних значень і знаходиться в
інтервалі 18% - 60% (за формальними звітними цифрами).
З теорії відомо, що якщо частка безнадійних кредитів досягає значення вище 35%, то банк
самостійно не зможе подолати втрату платоспроможності, тому НБУ пішов по шляху допомоги
комерційним банкам в кризовий час і надав їм довгострокове рефінансування.
• Основними інструментами управління ризикованістю кредитного портфеля є:
17
диверсифікація, лімітування, резервування, страхування, сек’юритизація,
1. Кредит (надання клієнту одноразово усіх коштів у тимчасове користування під процент).
2. Кредитна лінія (використання фіксованої суми кредитних коштів (ліміт кредитної
межах
лінії) в визначеного загального строку з одним фіксованим процентом для
всієї лінії, тобто, кошти використовуються в довільний час і довільними частинами у
межах ліміту лінії, але усі кошти разом з процентами повертаються до кінця строку дії
лінії).
3. Траншева кредитна лінія (використання кредитних коштів в межах ліміту кредитної
лінії і визначеного строку, але різними за строком і процентною ставкою траншами, усі
кошти повертаються до кінця строку дії лінії).
4. Овердрафт (банк в межах ліміту, визначеному у договорі з клієнтом, дозволяє йому
проводити платежі на суму, яка перевищує залишок на поточному депозиті клієнта (сума
овердрафту). Овердрафт погашається клієнтом автоматично, коштами, які
зараховуються на його депозит до запитання).
5. Вексельний кредит (банк видає простий, або переказний вексель надійному клієнту
для використання його в якості інструменту платежу. Вексельний кредит діє до першого
пред’явлення векселя банку для оплати, з цього моменту він переходить у звичайний
кредит).
6. Врахування (дисконт) векселів (придбання векселя з дисконтом до настання
строку платежу за ним з метою отримання повної суми від повного погашення векселя).
7. Авалювання векселів (надання банком поручительства за вексельним
зобов’язанням шляхом надпису на векселі (індосаменту). Банк як вексельний поручитель
(аваліст) несе солідарну відповідальність за векселем нарівні з особою, за яку він
поручається і отримує за це комісію. Аваль може бути наданий як за векселедавця, так
172і
8. Гарантія (банк бере на себе грошове зобов’язання перед третьою особою (бенефіціаром)
заплатити кошти за клієнта банку (принципала) у випадку невиконання останнім своїх
зобов’язань перед бенефіціаром у повному обсязі, або частково за умови виконання
бенефіціаром усіх вимог, передбачених умовами гарантії). Гарантія переходить у звичайний
кредит для принсіпала, коли не він, а банк виконує зобов’язання перед бенефіціаром.
8, або 11

Банк гарант Авізуючий

9
(банк принсіпала) 3
банк
(банк бенефіціара)
1 2 10 Поставка
7? 4 8 9, або 12
товару
6
Принсіпал Бенефіціар
5
(клієнт банку, (постачальник
отримувач Господарські
товару, послуги)
товару, послуги) відносини
(контракт)
- видача гарантії принсіпалу та повідомлення про це бенефіціару;
17
- рух коштів.
3
- настання гарантійного випадку з повідомленням про це принсіпалу;
9. Факторинг (походить від “factor” – агент, посередник). Така схема, за якої банк
авансує експортера на термін розстрочки платежу імпортера, за умови, що
експортер переуступає банку права вимоги боргу від імпортера.
Факторинг – це операція з переуступки експортером банку з дисконтом
неоплачених грошових вимог (векселів, гарантій, тощо), які виникають між
контрагентами (експортером-імпортером) в процесі реалізації продукції на умовах
комерційного кредиту (такі умови можуть мати місце в разі використання в якості
інструментів платежу, наприклад: інкасо, або документарного акредитиву, що розглянуті
на попередніх лекціях). Тобто факторинг дозволяє прискорити отримання частини
обігових коштів експортером.
При факторинговій операції банк за суму дисконту бере на себе низку ризиків
експортера, а саме: кредитний, ліквідності, інфляційний та валютний. При
факторингу постачальник (експортер) може отримати від банку авансування у вигляді
кредиту в розмірі 60% - 95% від суми заборгованості. Залишок суми мінус банківські
комісії та проценти за кредит клієнт постачальник отримає після повної сплати
одержувачем вартості продукції.

17
4
10. Лізинг (походить від “to lease“ – “брати в оренду”, “винаймати” ), це відносини між
юридичними особами, що виникають у разі оренди майна і супроводжуються
укладанням лізингового договору. Банк, або лізингова компанія (лізінгодавець)
придбаває устаткування та передає його у користування лізінгоодержувачу за
встановлену регулярну плату (схожий на довгострокову оренду з можливістю
викупу). Відмінність лізингу від оренди полягає у наступному:
‒ строк фінансового лізингу, як правило, прив’язаний до строку повної амортизації
майна. При оперативному лізингу строк оренди коротший за строк амортизації;
‒ по закінчені строку лізингу лізингоодержувач має першочергове право викупити
майно;
‒ лізингодавець купує майно для лізингу, як правило, за замовленням
лізингоодержувача.
Основні переваги лізингу:
1. 100% кредитування (при звичайному кредиті частку вартості майна дебітор повинен
сплатити сам).
2. Вартість лізингу не розглядається як кредитна заборгованість, тобто не
обліковується у балансі лізингоотримувача. Для лізінгоотримувача це просто
регулярні поточні витрати.
3. Майно за лізингом отримати простіше ніж отримати кредит. Заставою за лізингом є
саме лізингове майно!!
Основні недоліки лізингу:
1. Не можна брати у лізинг землю та ЦМК (цілісний майновий комплекс).
2. Вартість лізингу вища за вартість кредиту на такий же термін (через ризики зносу
майна та відсутністю додаткової, крім лізингового майна, застави).
17
Тема 6.
 Цінні папери (ЦП) – це грошові документи, що засвідчують право
володіння або позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх
випустила, та їх власником. ЦП передбачають:
- виплату доходу у вигляді: дивідендів, або процентів, або різниці між вартістю
розміщення та номіналом ЦП;
- або можливість передачі грошових та інших прав, що визначаються цими
документами, іншим особам.
Ринок ЦП, або фондовий ринок – складова фінансово-економічної системи
країни, яка забезпечує вільний обіг коштів у вигляді ЦП, сприяє раціональному
розміщенню фінансових ресурсів, створює умови для конкуренції та обмеження
монополізму.
Основних функцій фондового ринку три:
Перша – мобілізація грошових коштів на найбільш перспективних
високодохідних напрямках економіки.
Друга - доступ до більш дешевих, порівняно з банківськими кредитами,
коштів.
Третя – інформаційна. Вона полягає у тому, що ситуація на ринку ЦП
1
(котирування ЦП) дає інвесторам інформацію про економічну кон’юнктуру в країні
тобто орієнтири для вкладень капіталу. 7
 Види основних ЦП в Україні:
1. акції (участь у статутному фонді АТ, дає право на управління та
одержання прибутку);
2. облігації (державні, місцеві, підприємств, засвідчує внесення
власником ЦП грошових коштів і зобов’язання емітента ЦП
відшкодувати власнику ЦП номінальну вартість в передбачений термін
з виплатою вказаних відсотків, або тільки номінальну вартість, якщо
розміщуються зі знижкою (дисконтом) від номіналу);
3. сертифікати (ощадні, іпотечні);
4. векселі;
5. казначейські зобов’язання (ЦП мінфіну для населення);
6. приватизаційні папери (державні ЦП, які засвідчують право
власника ЦП на безкоштовне отримання в процесі приватизації
частини майна, землі, житлового фонду (випущені в період
приватизації держмайна в Україні)).

1
7
 Банківські операції на ринку ЦП, згідно діючого законодавства,
формують 4 групи:
1. Емісійні (випуск банками власних ЦП (акцій, облігацій, сертифікатів,
векселів) з метою залучення коштів).
2. Інвестиційні (вкладання коштів банків у ЦП інших емітентів з метою
одержання прибутку від управління такими ЦП).
3. Посередницькі (операції з ЦП в інтересах та за дорученням своїх клієнтів:
‒ андерайтинг (гарантоване первинне розміщення на ринку ЦП клієнтів);
‒ брокерські (операції купівлі-продажу ЦП за дорученням клієнтів на фондовій
біржі);
‒ трастові (управління портфелем ЦП клієнта);
‒ консалтингові.

4. Інфраструктурні:
‒ реєстраторська діяльність (ведення реєстрів власників ЦП);
‒ депозитарна діяльність (зберігача ЦП);
‒ розрахунково-клірингова діяльність за угодами щодо ЦП.
18
 Трастові операції (trust – довіра) - це операції з довірчого управління за дорученням
клієнта і у його інтересах з: грошовими активами, майном, ЦП та здійснення інших послуг.
Управління грошима, майном та ЦП, як правило, пов’язане із виконанням:
1. операцій обліку цінностей; Нерухомість виробничого та
2. операцій збереження цінностей, невиробничого характеру
3. операцій оптимального розміщення грошових коштів,
4. відповідного фінансового аналізу, тощо. Майнові права

Рухоме майно
Основні об’єкти трастових операцій
Грошові кошти
Трастові операції прийнято розподіляти на два типи:
довірче управління та агентські послуги. ЦП
1. Повний траст (довірче управління) – це такі відносини між власником майна (якого ще
називають бенефіціаром, або довірителем) і довіреною особою (або агентом), ким може бути, як
банк, так і спеціалізована трастова компанія, коли, згідно договору, довірена особа отримує від
власника право на повне розпорядження (управління) його власністю, тобто агент (банк) діє на
свій розсуд, з метою досягнення певного результату, визначеного в договорі з бенефіціаром.
Сліпий траст (Blind Trust) – вид повного трасту, в якому довіреній особі заборонено надавати
бенефіціарам будь-яку інформацію щодо управління капіталами трасту протягом усього часу
управління (ним, як правило, користуються багатії у цивілізованому світі, що стають держчиновниками,
щоб уникнути конфлікту інтересів).
2. Частковий траст (агентські послуги) – це такі відносини, коли агент (банк) відповідає тільки за
якість виконання окремих розпоряджень клієнта (довірителя), тобто в цьому випадку банк діє самостійно
1
тільки в межах окремих розпоряджень. 8
.
Основні види трастових операцій

Довірче управління Агентські послуги

Для фізичних Для юридичних Для фізичних Для юридичних

осіб осіб осіб осіб

Управління Управління майном,

майновими правами, Операції на ринку ЦП
активами,
майном згідно портфелем активів
договору Одержання доходів за ЦП
Управління
коштами
Передача недержавних Зберігання та
активів, майна пенсійних фондів передача грошових
у спадок та інших цінностей
Управління
інвестфондами та
Опіка над компаніями Оформлення
майном доручень та
недієздатних Управління благодійними нотаріальні послуги
осіб та іншими спец фондами
Послуги депозитарію 18
2
 Проектне фінансування - це довгостроковий кредит, умовами якого передбачено
погашення кредиту тільки за рахунок притоку коштів, отриманих за рахунок впровадження
проекту, а не з будь-яких інших джерел!!! Поштовхом до нього стали кредитні лінії МБРР та
ЄБРР, які надавалися під конкретні програми уповноваженими банками.
Проектне фінансування дає реальну можливість здійснити модернізацію, або реконструкцію
діючого виробництва, організувати виробництво нової продукції, здійснити комплексне
фінансування довгострокових інвестиційних проектів для досягнення стратегічних цілей бізнесу.
Проектне фінансування забезпечує:
1. фінансування масштабних проектів за рахунок ресурсів, що можуть бути залучені з
міжнародних ринків капіталів;
2. можливість використання схем консорціумного кредитування з великими українськими та
іноземними банками;
3. можливість використання комбінованих джерел фінансування, а також застосування
декількох продуктів одночасно, що дозволяє оптимізувати схему фінансування та здійснити
кредитування на більш привабливих для клієнтів умовах.
Проектне фінансування дає такі переваги:
1. на відміну від звичайного комерційного кредитування, де об’єктом аналізу є вся фінансово-
господарська діяльність позичальника, при проектному фінансуванні аналізується тільки проект
та здатність позичальника його реалізувати;
2. джерело погашення боргу за таким кредитом – доходи, які генерує сам проект;
3. можливість встановлення гнучкого графіка погашення кредиту, враховуючи особливості
реалізації проекту (пільговий період на погашення тіла кредиту);
4. комплексний та гнучкий підхід до формування забезпечення за кредитом з можливістю
поетапного його оформлення. 1
8
 Банкнотно-монетний двір НБУ окрім друкування грошей виготовляє
монети з дорогоцінних та напів дорогоцінних металів. Такі монети в Україні називають
пам’ятними монетами. Аналогічні монети вироблені іноземними монетними дворами за
межами України називають – інвестиційними монетами. В Україні пам’ятні та інвестиційні
монети продаються через каси банків.
Ціни, за якими банки реалізують пам’ятні та інвестиційні монети, встановлюються
ними самостійно. Ці ціни, як правило, відрізняються від номіналу монети,
викарбуваному на ній. Основними клієнтами, що цікавляться монетами є нумізмати.
Нумізматична цінність монети не завжди пропорційна вмісту дорогоцінного металу в ній. Рідкі
монети дуже цінні. Для відомих монетних дворів світу (Австралія, Канада, Велика
Британія, Греція) виробництво інвестиційних монет є окремим бізнесом.
. Банківські метали - основні: золото, срібло,
платина, паладій доведені до найвищих проб. Стандартними пробами для банківських
металів є:
‒ для золота – 995,0;
‒ для срібла – 999,0;
‒ для платини і паладію – 999,5.
Проба металу означає кількість часток хімічно чистого дорогоцінного металу на 1000
часток лігатурної маси. Лігатурна маса, це фактична загальна маса сплаву, або порошку,
що містить дорогоцінний метал. Маса банківського металу повинна бути виражена або в
грамах, або у тройських унціях (1 тройська унція = 31,1034807 грама).
Операції з банківськими металами на внутрішньому ринку: приймання/продаж
банківських металів (БМ) у сертифікованих зливках (СЗ), ведення рахунків у БМ, розмін
БМСЗ, конвертація БМСЗ, кредитування під заставу БМ, приймання брухту банківських 18
металів, тощо.
 Де українські банки беруть банківські метали? Є два джерела: або на МВРУ
(міжбанківський валютний ринок України (це інші банки, або секція металів
Універсальної товарної біржі)), або на міжнародних ринках (за наявності відповідного
письмового дозволу НБУ).
На Лондонській біржі торги золотом проводять лотами по 150 кг у стандартних зливках по
12,5 кг. В Україні операції клієнтів з купівлі/продажу банківських металів здійснюються
через каси банків у вигляді зливків, або порошку у скляних ампулах чи пластикових
колбах з маркуванням на них виробника та наявності відповідного сертифікату
виробника. Оптовими покупцями дорогоцінних металів є ті, для яких воно є промисловою
сировиною (виробники прикрас, посуду, електроніки, тощо), або ті, хто буде виробляти мірні
зливки.
Найбільш популярними в Україні для фізичних осіб є мірні зливки вагою від 1 г до 1 кг (1,
3, 5, 10, 20, 50, 100, 500 г, 1 кг). Продукування мірних зливків проводять афінажні компанії, які
з стандартних зливків (12,5 кг) виробляють мірні зливки.
На мірних зливках афінажні компанії проставляють: пробу, вагу, серійний номер, рік
виготовлення, та тавро афінажної компанії.
Афінажні компанії, що внесені до спеціального списку, зареєстрованого
Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів (LBMA), або які є учасниками
Лондонського ринку платини та паладію (LPPM), називають - визнаними виробниками.
Найбільш відомі визнані виробники мірних зливків банківських металів знаходяться в
Німеччині, Швейцарії та Нідерландах.
В Україні немає визнаних виробників мірних зливків, тому найбільшою популярністю у
фізичних осіб користуються мірні зливки, завезені з Європи. Разом з цим, українські афінажні
підприємства виробляють зливки найвищої проби, які підтверджують це відповідним
сертифікатом і можуть продаватись банками. Але клієнту продати такий зливок іншому банку 18
буде важко, особливо за кордоном.
 У країнах з розвинутою банківською системою існує три основні моделі іпотечного
ринку. Дві з них дворівневі і одна має один рівень.
Американська модель – дворівнева. На першому рівні існує дві великі
установи, що мають гарантії уряду: Федеральна національна іпотечна асоціація (Fannie
Mae), Федеральна корпорація житлового кредитування (Freddie Mac).
На другому рівні - всі банки, які видають іпотечні кредити. Як працює ця система?
Установи другого рівня працюють з клієнтами, тобто видають їм іпотечні кредити (під
заставу житла). Установи першого рівня викуповують у банків другого рівня всі пакети
документів про заставу (іпотеку) і випускають під них власні іпотечні облігації (які забезпечені
гарантіями Уряду) та розміщують їх на вторинному ринку. Виручені кошти спрямовуються
ними на новий викуп застави у банків другого рівня. Таким чином банки другого рівня
отримують ліквідність для видачі нових іпотечних кредитів. Так працює найдієздатніший ринок
іпотеки.
Гроші Банк 1 рівня
Банк 2 Гроші за (Fannie Mae, Freddie Mac)
іпотеку
Клієнт 1
рівня Іпотека 1
Іпотека 1 Іпотека 2 Гроші
Іпотека 2 Іпотека N
Клієнт 2
...

Іпотечні облігації
…

(Гарантовані Урядом США)

Іпотека N
Клієнт N Міжнародний ринок
18
капіталу
 Європейська модель – однорівнева. В Європі створюються
спеціалізовані іпотечні банки, які підтримуються державою. Ці іпотечні банки і
видають кредити, і самостійно випускають іпотечні облігації. Обіг цих облігацій та
діяльність іпотечних банків регулюється окремим законодавством. Ринком для таких
облігацій є міжнародний ринок капіталу.

Гроші Спеціалізований
Іпотечний банк

Клієнт 1 Іпотека 1
Іпотека 2
Клієнт 2
Іпотека N

Клієнт N
Гроші

Іпотечні облігації
(гарантовані Урядом)

Міжнародний ринок
капіталу 18
7
 Австралійська модель – дворівнева. Вона є комбінацією американської та
європейської моделей, а саме, є як державні іпотечні установи, які викуповують іпотеку
у банків та емітують облігації під них, так і приватні банки, які і видають іпотечні кредити, і
самостійно випускають іпотечні облігації під заставу іпотеки. Ринком для іпотечних
облігацій є міжнародний ринок капіталу.
Найбільш ефективно працює американська модель іпотечного ринку. Вона найбільш
збалансована та диверсифікована. Частину ризиків бере на себе 1 рівень, частину 2
рівень.
Гроші
Банк 1 рівня
Банк 2 Гроші (державна іпотечна
рівня Іпотекаустанова)
Клієнт 1
1
Іпотека 1 Іпотека 2
Іпотека 2
Клієнт 2 Іпотека N Гроші

Іпотека N Іпотечні
облігації
Клієнт N Іпотечні Гроші
облігації

Міжнародний ринок капіталу

18
8
 Дистанційне обслуговування клієнтів, або – електронний банкінг (ЕБ) впроваджується
банками для економії витрат часу клієнтів, а саме, клієнтам банків надається можливість
здійснення окремих банківських операцій без відвідування банку. Це стало можливим завдяки
розвитку телекомунікаційних та інтернет технологій в кінці минулого століття.
Історично першою системою ЕБ була система телефонного банкінгу. Вона була, по суті,
чисто інформаційною. Для її реалізації потрібен звичайний телефон з тональним набором. За
допомогою голосового меню та натискання відповідних кнопок клієнт отримує необхідну йому
інформацію про стан свого рахунку, про послуги банку у вигляді голосових повідомлень, або
факсограм. Для отримання конфіденційної інформації клієнту необхідно ввести свій логін (ім’я
користувача) та пароль у тональному режимі.
Потім з’явилася система клієнт-банк. За допомогою цієї системи клієнт може управляти своїм
рахунком, тобто мати доступ до стану рахунку, формувати платіжні документи, з свого робочого
місця за допомогою: комп’ютера, телефонної лінії, спеціального обладнання (модемний зв’язок з
мережею банку), програмного забезпечення, дискет з електронними ключами, тощо. Ця система є
більш захищеною, ніж інтернет банкінг і активно застосовується клієнтами банків сьогодні!
Розвиток інтернет технологій дозволив впровадити мобільний банкінг, або інтернет банкінг.
В їх класичному вигляді клієнт може управляти коштами на своєму рахунку з будь-якого місця світу
де є інтернет. За допомогою стандартної пошукової системи (браузера) ви потрапляєте на
вебсторінку банку в інтернеті. Далі, через банківський сервер ви отримуєте всю необхідну вам
банківську інформацію та доступ до своїх рахунків. Звичайно для цього ви повинні мати свій логін,
пароль, інколи отримати через SMS динамічний одноразовий пароль, який генерується кожного
разу при вході в систему. Альтернативою може бути спеціальний брелок з кодами, або
комп’ютерна програма на окремому електронному носії, так звана флеш-пам’ять. 18
Для підтримки ЕБ банки створюють так звані контакт-центри, або кол-центри (call center) –
9
центри для обробки звернень клієнтів за всіма доступними каналами зв’язку, в першу чергу
телефоном та інтернетом.
 Банківська платіжна карта (БПК) - персоніфікований платіжний інструмент, який
дає можливість користувачу картки здійснювати безготівкові розрахунки з оплати
товарів/послуг, управляти рахунком через платіжні термінали, а також отримувати готівку у
відділеннях банків та банкоматах (англійська назва банкомату - АТМ - Automatic Teller
Machine, або - АВМ - Automatic Banking Machine, або - PBM - Payment Banking Machine).
БПК прив’язана до поточного карткового рахунку клієнту в банку.
Банківська платіжна карта - це пластикова пластина стандартних розмірів (85 х 54 х
0,75 мм), яка забезпечує ідентифікацію особи на яку вона зареєстрована (ім’я власника
картки) та містить: логотип банку-емітента картки, логотип платіжної системи, що
обслуговує картку, строк дії картки, номер картки та інші закодовані конфіденційні дані.
Номер картки складається з 16 цифр: перші шість – код банку-емітента картки, наступні
дев’ять – номер карткового рахунку клієнта в банку-емітента, остання цифра – контрольна.
Кодування інформації на картці робиться фізичними методами: штрих-кодом, магнітною
смугою, або електронним чіпом.
Найбільш поширені БПК - з магнітною смугою. На смузі є 3 доріжки. На перших двох
зберігається інформація про власника та банк-емітент картки. Але на цій картці не має
інформації про залишок коштів на картковому рахунку.
Картки з чіпом (мікросхемою), або смарт-картки містять і смугу, і чіп, і тому крім
ідентифікаційних даних про клієнта, містять ще й інформацію про суму коштів, на
картковому рахунку в банку, можливі ліміти, тощо. БПК з чіпом дозволяють робити платежі
навіть у тих випадках, коли не має зв’язку з банком емітентом. Смарт-картки більш
захищені від можливого шахрайства та підробок.
190
 Картки з магнітною смугою
За типом ідентифікації
Картки з чіпом і магнітною смугою

Міжнародні
За територією Внутрішні

Дебетна
За способом розрахунків Дебетно-кредитна (з овердрафтом)
Кредитна

Корпоративні
Приватні
За типом клієнту
Зарплатні
Пенсійні

За додатковим Інтернет-картка (віртуальна)

функціоналом Дисконтна 19
 Платіжна система для пластикових карток (ПСПК) — це сукупність правил,
процедур та технічної інфраструктури, що забезпечує проведення фінансових транзакцій
та взаєморозрахунків між учасниками системи, яка реалізована з використанням
пластикових карток. ПСПК автономна та відокремлена від БПС (банківської платіжної
системи).
В Україні діють як міжнародні платіжні системи, так і національна система – НСМЕП –
національна система масових електронних платежів. Вона розробляється та впроваджується за
допомогою НБУ, який вклав в неї багато часу та грошей. Разом з цим НСМЕП не знайшла
великого поширення в Україні.
НСМЕП не змогла стати конкурентом визнаним міжнародним платіжним системам, таким
як: VISA International, Europay International, MasterCard International, American Express.
Для того, щоб емітувати БПК відповідної міжнародної системи треба стати членом цієї
системи.
Особливістю карток цих систем є розподіл їх на класи. Всі системи мають два базових
класи. VISA має – Classic і Gold. MasterCard – Standart і Gold. American Express – Mass і Gold.
Клас картки може визначати величину страхового депозиту, внесеного при одержані картки.
Ніякої функціональної різниці між картками різного класу не має, крім престижності. Крім
основних класів можуть бути картки різних підкласів: Basic, Silver, Platinum, тощо. Платіжні
системи стимулюють власників своїх карток престижного класу шляхом укладання
певних дисконтних програм з торгівельними мережами, ресторанами, готелями,
перевізниками, тощо.
Разом з БПК клієнт отримує конверт з пін-кодом - персональним ідентифікаційним кодом,
який відомий тільки держателю картки і необхідний при її використанні. Видана клієнту БПК є
власністю банку-емітента. А держатель картки тільки має право її використовувати.

19
2
 Для ініціювання розрахунків за допомогою пластикових карток необхідна наявність технічних
пристроїв: пос-терміналів, платіжних терміналів та банкоматів.
Пос-термінал (від (POS) Point of sale, або Point of service – точка продажу, обслуговування)
– технічний пристрій, призначений для автоматичного зчитування інформації з платіжної картки,
та встановлення зв’язку з процесинговим центром, банком-емітентом, банком-еквайром. За
допомогою пос-терміналу (Ви їх бачите у торгівельних мережах на касах) ініціюється
безготівковий рух коштів від покупця до продавця.
Основні учасники платіжної системи карткових розрахунків:
1. Банк-емітент – банк, який випускає платіжні картки відповідної платіжної системи. Укладає з
клієнтом договір на обслуговування його операцій з карткою та відкриває йому картковий
рахунок.
2. Держатель БПК – клієнт банку, який використовує картку для проведення платежів, або інших
операцій згідно договору з банком.
3. Банк-еквайр – банк, в якому відкрито поточний рахунок торгівельної (сервісної) організації, з
яким укладено договір на приймання до оплати платіжних карток та який здійснює технологічне та
інформаційне обслуговування торгівця.
4. Торговець - торгівельна, або сервісна компанія, яка приєдналася до платіжної системи з
метою надати можливість своїм клієнтам розраховуватись за допомогою платіжних карток. Для
цього торговець відкриває в банку-еквайра відповідний рахунок.
5. Процесинговий центр - учасник платіжної системи, який здійснює: процедуру авторизації,
моніторинг, збір, оброблення, зберігання і надання членам платіжної системи та розрахунковому
банку платіжних повідомлень за операціями з картками.
6. Розрахунковий банк – банк платіжної системи (VISA, Europay, MasterCard, American Express)
у якому відкрито кореспондентські рахунки банку-емітента та банку-еквайра, через які він виконує
взаєморозрахунки між ними.

193
. 2
Держатель БПК Торговець (POS), АТМ
7
3
4
6
5 Процесинговий
1 12
центр
8 8

9 9 9
Банки- Банк-еквайр
емітенти

10 Розрахунковий банк 11
(платіжна система:
VISA, MasterCard, інші) 19
4
 Кроки розрахунків:
1. Держатель відкриває рахунок та отримує картку у банку-емітенті.
2. Держатель пред’являє платіжну картку для оплати товарів чи послуг.
3. Касир торгівця перевіряє, чи картка належить її пред’явнику та формує авторизаційний запит
у процесинговий центр через пос-термінал. Касир набирає на клавіатурі терміналу суму платежу
та дані з картки.
4. Процесинговий центр перевіряє наявність картки у стоп-листі, визначає за номером картки
банк-емітент та пересилає йому запит.
5. Банк-емітент перевіряє достатність коштів на картковому рахунку, блокує необхідну суму та
дає підтвердження авторизації до процесингового центру, тобто дозвіл на проведення операції.
6. Процесинговий центр передає результат авторизації на пос-термінал.
7. Пос-термінал друкує 2 екземпляри квитанції. Один екземпляр квитанції залишається у
торговця, другий віддають клієнту, крім цього, клієнт отримує товар.
8. В кінці робочого дня на пос-терміналі формують журнал проведених операцій, який у вигляді
файлу надсилають у процесинговий центр та банк-еквайр.
9. Після отримання від торговців файлів підтвердження проведених ними протягом дня
операцій, процесинговий центр сортує операції по банках-емітентах та надсилає кожному з них ту
частину, яка містить номери його карток. Таку ж інформацію процесинговий центр надсилає до
банку-еквайру та розрахункового банку.
10. Банк-емітент списує зарезервовані суми з карткових рахунків, де вони були заблоковані, та
перераховує їх на свій кореспондентський рахунок у розрахунковому банку.
11. Розрахунковий банк перераховує суму платежу з коррахунку банку-емітента на коррахунок
банку-еквайра.
19
12. Банк-еквайр зараховує отриману суму на поточний рахунок торгівця.
5
 Великі банки в Україні мають власні процесингові центри, тобто банк-емітент, або
банк-еквайр і процесинговий центр можуть бути однією юридичною особою. Крім
цього існують автономні самостійні процесингові центри, і авторизація може здійснюватись
через декілька процесингів.
Банк-емітент може встановлювати певні обмеження на операції з карткою,
наприклад :
− ліміт на суму однієї покупки (транзакції),
− ліміт на суму готівки з банкомату,
− ліміт на суму списання коштів з карткового рахунку протягом однієї доби.
Мета обмежень, як правило, мінімізувати втрати від шахраїв, що отримали доступ
до карткового рахунку. Якщо у клієнта виникає потреба у перевищені ліміту, це робиться
або через інтернет банкінг, або через контакт-центр банку, шляхом спілкування з
працівником контакт-центру, який вас ідентифікує за допомогою персональних даних та
кодових слів і потім одноразово змінить відповідний ліміт.
Протягом дії картки клієнт може поповнювати картковий рахунок або готівкою
через касу, чи депозитний банкомат, або безготівковим способом, шляхом платіжних
доручень чи переказів з поточного рахунку на картковий рахунок, тощо.
На одному картковому рахунку може бути відкрито декілька платіжних карток,
наприклад на членів сім’ї, при цьому, як правило, використовуються ліміти на кожну картку.
Клієнт може отримати виписку про стан карткового рахунку, або про проведені ним
платежі та зарахування на цей рахунок.
19