ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 1

ТЕМА 1:
Предмет і завдання
навчальної дисципліни «Права людини»

1. Предмет навчальної дисципліни.

2. Методи вивчення прав людини.
(СЕМІНАР: Юридична антропологія як теорія і метод вивчення прав людини).
3. Значення вивчення прав людини.
4. Зв'язок теорії прав людини з юридичними науками.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ЛЮДИНИ В ПРАВІ

Немає жодного соціального інституту, соціальної форми, які існували би виключно для
самих себе. Створені зусиллями людини вони призначені обслуговувати її потреби,
задовольняти її інтереси. Повною мірою це стосується і права.
Право замикається своєю природою і функціями на людині, яка як фізична особа
є головним суб’єктом права.
Право не можна зрозуміти, якщо не спробувати поглянути на нього крізь призму
людської природи і сутності.
Людина у спробах набути уявлення про свою сутність і осягнути сенс власного
існування, тим самим наближається до осягнення суті самого права.
При цьому не лише суспільство впливає на людину, але рівною мірою і людина впливає
на все, що міститься у структурах соціально-правової реальності.
Право – антропоморфне 1, людина – юридична.
Для пізнання природи права необхідне пізнання природи як суспільства, так і людини.
Реалії сьогодення переконують нас у тому, що теорія і філософія права потребують
дослідницького, методологічного антропоцентризму, що:
 дозволить зробити свій внесок в онтологію права через пізнання природи людини,
 і навпаки, допоможе збагнути природу людини через пізнання сутності права.

ВІДОБРАЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЛЮДИНИ В КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Так, Конституція України (прийнята на 5 сесії ВРУ 28 червня 1996 р.), закріпивши серед
інших ряд гуманістичних положень, центральне з яких – "людина, її життя і здоров’я,
честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю" (ст. 3), - ставить перед теоретиками і практиками права завдання
їх практичної реалізації.

Реалізація вказаного завдання ускладнюється:

1
Антропоморфі́зм (грец. ανθρωπος - людина;  грец. μορφή - вигляд, форма) - уподібнення
будь-чого до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей
на тварин, рослини, речі та явища навколишнього світу.
 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 2

 множинністю термінології розуміння людини у мові права: (1) людина,

(2) чоловік, (3) індивід (індивідуум), (4) індивідуальність, (5) особа, (6) суб’єкт
права, (7) особистість, (8) громадянин, (9) персона, (10) ніхто, (11) кожен та ін.;
 відсутністю визначення (дефініції) змісту вказаних вище термінів;
 використанням термінів (1) людина, (2) особа, (3) індивід, (4) особистість,
(5) суб’єкт права, (6) громадянин як синонімів;
 поширеністю слововживання терміна "особа" у розумінні "людина" тощо.

Аналіз термінології розуміння людини в праві у Конституції України показує:

a. Багатоманітність слововживання термінів щодо людини: (1) людина, (2) особа,
(3) особистість, (4) громадянин, (5) ніхто, (6) кожен та ін.
b. Відсутність безпосереднього визначення (дефініції) термінів щодо людини.
c. Використання терміна "людина" (частіше, ніж термін "особа" чи "індивід") як
основного (31 раз) (у т.ч. у множині – 8 разів).
d. Найпоширенішим є термін – "громадянин" (75 разів).
 
Завдання для самостійної роботи: Розкрити статистику термінології
правового розуміння людини у
Конституції України 1996 р. (у числовій
формі вказати на кількість
слововживання).
Відповідь:

Слів з "люд"             48
коренем:
"людина"                                31

"люди"                                     10

"оприлюднювати"                 6
"нелюдське"  1

Слів з "особа" 32
коренем:
"посадова(і) особа (и)" 7

"юридичні особи"  2

"фізичні особи" 1
"особи без громадянства" 3
"осіб" 19
Слів "громадянин"  75
Слів "кожен" 24
Слів "ніхто" 16
Слів "особистість"                  2
Слів "індивідуальність"          0

1. Предмет навчальної дисципліни

 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 3
Визначення предмета окреслює ту сферу, в якій виробляються і систематизуються
наукові знання про явища природи і суспільства. У нашому випадку – це певне коло
питань, що підлягає вивченню.

Юриспруденція вивчає право, різні аспекти правозастосовчої діяльності. Розуміння права,

його онтологічної природи – ключова проблема. Як розуміємо сутність права, так і
вибудовуємо свою правозастосовчу діяльність.

Предметом теорії прав людини, - навіть виходячи з самої назви, - є права людини, що
охоплюють різні/всі аспекти індивідуального і
суспільного буття. При цьому сфера інтересів не
обмежується юридичним виміром прав людини. Причина
того – природа самих прав, їх зв'язок із політикою,
мораллю, філософією, релігією, економікою тощо.

У різні епохи проблема прав людини, будучи політико-правовою, набувала або релігійне,
або етичне, або філософське звучання.

ТЕОРІЯ ЧИ НАУКА?!

Звісно, теорія, ще не є наукою. Інституціональне розгортання теорії в науку проходить

декілька етапів:

На першому етапі критично аналізуються чинні нормативні акти і практика

їх застосування, - крізь призму прав людини.
Узагальнюється правозастосовча практика. Поглиблено
вивчаються проблеми, пов’язані з правовим
регулюванням певної групи суспільних відносин.

На другому етапі виникають наукові школи. Структурується система

наукових знань про права людини. Вибудовується досить
чітка аргументація тих чи інших концептуальних засад.

Специфіка вивчення прав людини полягає в тому, що вони не існують самі по собі.
Система знань про права – відкрита. Знання здобуваються на перетині проблематики
філософських, юридичних, економічних, соціологічних, політичних … наук.

На третьому етапі формуються наукові доктрини прав людини.

Переважна більшість учених переконана, що необхідність створення окремої дисципліни

«Права людини» зумовлена такими чинниками:
 Значущість прав людини в житті суспільства потребує визначення загальних
закономірностей цих явищ, що дозволять координувати і впорядковувати
суспільні відносини. Іншими словами, теорія прав людини повинна сформувати ті
принципи, які є ціннісними орієнтирами у сучасному світі.
 Для України надзвичайно важливими є права людини, не декларативні, а реальні;
особливо в період інтеграції в європейські структури, у простір домінування прав
людини.
 У сучасному світі права людини – основа загальнолюдської культури, без
опанування якою неможливо оцінити систему політичних, економічних,
соціальних, психологічних, міжнародних відносин.
 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 4

Запитання: Чи вдасться нам створити в Україні науку про те, що громадяни нашої
держави не поважають, а іноді і не розуміють?!
Відповідь: Крок складний . Можливо, й приречений на провал. Проте, необхідний .
Людству ще не відома жодна ситуація, що не потребує зусиль для
підтримання і захисту прав людини. Й для того, щоб збагнути, наскільки
цінними є права людини, необхідно їх вивчати і зрозуміти.
ПРЕДМЕТ І МЕТОД ДИСЦИПЛІНИ.

Предметом вивчення кожної дисципліни є певна сфера суспільних відносин. Іноді

комплексний характер останніх (суспільних відносин) зумовлює комплексність
і самої дисципліни.

Але, в кожній дисципліні виробляються свої предмет і метод, завдання і функції, а

загалом – утворюється цілісна система понять, що дозволяє говорити про
унікальність тієї чи іншої дисципліни в системі наук.

ЯКЕ ж коло питань актуалізує і вивчає дисципліна «Права людини»?Що є її предметом?

ІСНУЄ ДЕКІЛЬКА ВИЗНАЧЕНЬ ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПРАВА ЛЮДИНИ»

Наприклад, Е.А. Лукашева лаконічно визначає предмет – права людини як одна з

найвищих цінностей людської цивілізації, що охоплює різні аспекти
індивідуального і суспільного буття.

На думку В.М. Капіцина, предмет прав людини як навчальної дисципліни – суспільні

відносини, що формуються з приводу закріплення, регулювання, охорони і
захисту прав і свобод людини.

В рамках проблематики навчальної дисципліни «Права людини» вивчаються:

 права і свободи людини і громадянина;
 закономірності їх історичного розвитку;
 способи імплементації 2 в праві різних держав;
 механізми їх гарантій (національні, регіональні та
універсальні);
 політичні, економічні, соціальні, культурні та інші фактори,
що чинять вплив на права і свободи…

Навчальна дисципліна «Права людини» покликана показати студентам, що права і свободи

людини:
 це складне, багатогранне явище, яке є результатом тривалого історичного розвитку
правової системи людства;
 є фундаментальною соціальною цінністю;
 відображають життєві потреби і можливості розвитку особи, міру її свободи і
відповідальності;
 взаємозв’язок права і закону, прав людини і прав громадянина, прав і обов’язків
людей , обов’язків і відповідальності тощо.

2. Методи вивчення прав людини.

2
Імплемента́ція (лат. impleo - «наповнюю», «виконую») - здійснення, виконання державою
міжнародних правових норм. Кожна держава сама визначає методи і засоби імплементації. У
міжнародному договорі також може бути передбачена необхідність видання закону чи іншого акта для
його здійснення.
 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 5

Предмет як система знань розглядається у визначеному порядку за допомогою правил,

які називаються методами (принципами, підходами).

Метод – шлях пізнання, від незнання до знання, від об’єкта до предмета, від проблеми до
її усвідомлення і розв’язання.

Запитання: Про які ж методи йдеться?

Відповідь: Щонайменше про три групи методів, серед яких нас власне поки що цікавить
лише одна (друга група – методи вивчення).

Перша група: методи дослідження:

 використовуються у кваліфікаційній роботі – курсова, дипломна,
дисертаційна;
 розкривають систему логічних зв’язків «причина/наслідок»,
«факт/відносини», «умова/дія» …;

Друга група: методи вивчення:

 нагадують першу групу методів,
 але застосовуються вже до дослідженого предмета;
 не здобуваємо нові знання, а опановуємо вже наявні.

Серед них слід передусім відзначити:

1. Системний метод – осмислення прав і свобод людини як єдиного цілого,
що складається із взаємопов’язаних між собою підсистем прав і свобод.
2. Історичний метод – права вивчаються в їх історичному розвитку. Для того,
щоб зрозуміти сутність прав людини, варто прослідкувати еволюцію ідей
про права людини у різних народів в різні часи. Історія відображає зміни у
становищі людини, в її уявленні про себе, інших й весь світ. Історія –
засновок теорії, її джерело. Теорія – результуюча історії.
3. Порівняльний метод – співставлення явищ і понять, виявлення їх загальних
рис і відмінностей.
4. Соціологічний метод – збір та аналіз емпіричних даних.
5. Логічний метод – фактично вся теорія предмета базується на вказаному
методі – на законах і формах правильного мислення. Предмет вивчається як
стала система. Його розвиток призупиняється у мисленні теоретика:
 Фіксуються ознаки.
 Виокремлюються структури (структурний).
 Визначаються їх функції (функціональний).
 Розкривається цінність для системи в цілому (ціннісний).
 Порівнюються між собою та зі складовими інших систем
(порівняльний).

Третя група: методи правового регулювання:

 стосуються не наукового об’єкта, ні навчальної дисципліни, а предмета
галузі права;
 У нашому випадку існує комплексний інститут – сукупність
однорідних норм, які закріплюють права людини, а також
процедуру і гарантії їх реалізації.
 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 6

 Якщо ж виникне особливий метод правового регулювання для

прав людини, то можна буде говорити й про галузеву визначеність,
про переростання інституту в галузь права.

ДЕЯКІ ВЧЕНІ обґрунтовують можливість виникнення нової галузі права – гуманітарного

права.

ІНШІ ВЧЕНі наголошують, що правове регулювання прав людини запозичує методи з

міжнародного і конституційного права, інших матеріальних і процесуальних галузей.

І ВСЕ Ж ТАКИ є всі підстави дискутувати про певну специфіку гуманітарно-правового

регулювання в практиці міжнародних інституцій, діяльності глав держав, парламентаріїв,
омбудсменів, правозахисників. Серед ознак методу гуманітарно-правового
регулювання можна назвати (в порядку постановки питання):
1. Зближення матеріальних і процесуальних засад.
2. Особливе значення судових прецедентів як для регулювання, так і
захисту прав людини.
3. Поєднання уповноваження і зобов’язання.
4. Широке застосування в юридичній практиці принципів, що випливають із
моральних норм і релігійних приписів, сутності правосуддя, гідності як
природно-правового пріоритету.
5. Застосування універсальних стандартів, закріплених міжнародними
конвенціями.
6. Врахування соціальних реалій різних країн, історичної і культурної
специфіки народів.

ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ, говорячи про методи вивчення прав людини, що в теорії і на практиці
сформувалися два основних підходи до їх аналізу, прихильники яких гостро критикують
своїх опонентів:
I. Позитивістський підхід:
 права людини реально існують лише в рамках політико-
юридичної системи;
 положення конституції абсолютизуються.
ІІ. Природно-правовий підхід:
 права людини притаманні людині апріорі 3, з
народження;
 незалежно від того, реалізуються вони чи ні;
 незалежно від наявності чи відсутності правової
охорони з боку держави.

Протиставлення – контрпродуктивно. Врахувати позитивні моменти вказаних підходів

здатен антропологічний метод (Питання на самостійне опрацювання - Юридична
антропологія як теорія і метод вивчення прав людини).

3. Значення вивчення прав людини.

3
Апріорі (лат. a priori - первісно) - те, що передує досвіду, є філософським терміном.
Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі - само
собою зрозуміло.
 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 7
Метою викладання навчальної дисципліни «Права людини» є:
 Підвищення рівня правової культури студентів – майбутніх спеціалістів, від
професійності діяльності яких залежить гарантованість прав людини.
 Формування гуманістичного світогляду студентів, навиків ставлення до
людини як мети своєї діяльності, а не засобу.
 Глибоке розуміння своїх і чужих прав та свобод як найвищих індивідуальних
й соціальних цінностей.

Досягненню вказаних цілей викладання навчальної дисципліни сприяє вирішення таких

завдань:
 Професійна педагогічна допомога в опануванні громадянами знаннями про
права людини.
 Сприяння прояву і посиленню у громадян почуття поваги до людей, їх прав,
інтересів і гідності.
 Вироблення навиків самостійного захисту своїх прав і свобод від будь-якого
свавілля.
 Набуття впевненості у спорах з органами державної влади і третіми
особами.

Вивчення прав людини повинно бути стимулом і умовою всезагального пошуку

людської гідності. Самостійно людина не в змозі зрозуміти міжнародної політики уряду
своєї країни або іншої держави, не говорячи вже про розуміння сутності прав людини.
Крім того, набуті вами знання є сутнісним потенціалом для впливу, як члена суспільства,
на політику уряду.

Звісно, вивчення дисципліни «Права людини» не повинно, та і не може розпочинатися з «нуля».

Основне завдання – допомогти Вам навчитися систематизувати вже наявні знання та опановувати
нові знання в сфері прав людини.

Без розуміння онтологічної сутності прав людини неможливо розбудувати «суверенну і

незалежну, демократичну, соціальну, правову державу» (ст. 1 Конституції України). Права
людини, їх захист і дотримання – фундаментальний принцип правової, демократичної держави.

Права людини, як предмет дослідження юридичних наук, мають своєю кінцевою метою
практичний результат, який повинен відобразитися:
 у покращенні стану людини і громадянина,
 розширенні меж їх свободи,
 примноженні матеріальних засобів, необхідних для забезпечення цих прав,
 удосконаленні організаційних засобів забезпечення реалізації прав людини і громадянина.

Як наслідок, можна стверджувати:

По-перше, прав людини і громадянина треба вчити всі верстви
населення, вчити наполегливо й досконало, на високому
освітянському та професійному рівні.
По-друге, вчити треба не тільки й не стільки «прав» як таких (саме
життя змушує людину, як правило, самостійно вивчати і
знати свої права), скільки вивчати механізми їх реалізації та
захисту.

4.Зв'язок теорії прав людини з юридичними науками.

СОЦІАЛЬНІ НАУКИ.
 ТЕМА 1: Предмет і завдання навчальної дисципліни 8

Однією з центральних теоретичних проблем є співвідношення людини як носія гідності

(предмет етики), суб’єкта свободи (предмет філософії, політології, теорії права …) та її
прав (предмет майже всіх юридичних наук). З використанням потенціалу всіх
суспільних наук ця проблема може бути вирішена.

Інша проблема: універсальний механізм гарантій прав людини, який охоплює

міжнародний і внутрішньодержавний механізми. В юриспруденції ця проблема є
предметом, передусім, двох наук – міжнародного публічного права і конституційного
права. Тому для вивчення універсального механізму слід узагальнити теорії цих наук.

Ключове значення має і проблема реалізації прав людини в різних країнах. Жодна
суспільна наука своїми силами не в змозі пізнати цей суперечливий процес. Виникає
потреба у висновках політології, соціології, культурології, етики, естетики, економічної та
юридичної науках тощо. І не просто у висновках чи запозиченнях, а в узагальненні знань,
інтеграції їх творчого потенціалу.

Спробуйте вирішити проблеми правомірності смертної кари і клонування людини,

штучного переривання вагітності, охорони навколишнього природного середовища, права
на свободу вільного пересування і багато інших!!! У Вас/Нас виникнуть труднощі, навіть
при визначенні переліку наук, сфери інтересів яких торкаються ці проблеми!!! Не
говорячи вже про наявність або відсутність справжніх професіоналів у кожній з них!!!

ЮРИДИЧНІ НАУКИ

Права людини і громадянина пронизують всю правову науку. Права людини вивчаються
усією наукою про державу і право.

Усі державно-правові явища, в кінцевому рахунку, кристалізуються в правах людини.

Усі норми права можна класифікувати на:

 права та обов’язки, які закріплюють можливості особи;
 та організаційні норми, які і є засобами забезпечення реалізації
суб’єктивних прав і обов’язків людини й громадянина.

Права людини, в рамках нашої дисципліни, розглядаються:

1. Як історія прав людини: еволюція як явища.

2. Як юридична догматика прав людини: закріплення як норми.

3. Як філософія прав людини: удосконалення як ідеї.