Міністерство юстиції України

Академія Державної Пенітенціарної служби

КАФЕДРА: Педагогіки та гуманітарних дисциплін

ДИСЦИПЛІНА: Пенітенціарна педагогіка

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ
ЗАВДАННЯ

з теми: «Педагогічна характеристика осіб, які вперше засуджені»

Підготував:
курсант 3 курсу 133 групи
Рапута Д. М.
Перевірив:
доцент кафедри, к.п.н.
Педорич А. В.

Чернігів 2020
 2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….....3

1. Напрямки соціально-виховної роботи із засудженими………………………4

2. Особливості соціально-виховної роботи із засудженими жінками, що

засуджені вперше………………………………………………………………….6

3. Особливості соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення

волі, що засуджені вперше……………………………………………………….7

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………9

СПИСОК ВИКРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………11

 3

ВСТУП

Соціально–виховна робота з людьми, які вже сформувалися як

особистості, мають сталі звички та стійкі стереотипи поведінки є завданням
не простим. До основних специфічних особливостей виховного процесу
можна віднести об'єкти впливу - засуджених, які характеризуються
сформованими моральною і правовою свідомістю, достатньо вираженими
соціальними ролями (стратифікацією), своєрідним ставленням до виховної
роботи, що з ними проводиться. В практичній діяльності співробітників
ДПтСУ все це повинно враховуватись.

Працівники соціально-психологічної служби не мають діяти за

засвоєним алгоритмом, вони повинні вміти використовувати весь арсенал
педагогічних методів та заходів виховного впливу на засуджених з метою їх
корекції та подальшої ресоціалізації. Все це вимагає застосування
перевірених практикою методів та прийомів в роботі, які дозволяють
найбільш ефективно стимулювати засудженого до роботи, в першу чергу, над
самим собою. В більшості випадків, виховні заходи, що проводяться із
засудженими, сприймаються ними як примусові, а тому треба навчитися
спиратися на розумну ініціативу самих засуджених, використовувати
різноманітні підходи та форми проведення виховної роботи
 4

1. Напрямки соціально-виховної роботи із засудженими

Застосовуючи кримінальне покарання, і законодавець, і

правозастосувач, і суспільство в цілому зазвичай розраховують на те, що у
кінцевому підсумку поведінка правопорушника наблизиться до певного
зразка, взірця та не становитиме більше загрози для охоронюваних законом
інтересів. Іншими словами, особа, що відбула кримінальне покарання в ідеалі
не повинна вчиняти більше нових злочинів та інших правопорушень.

Саме тому у науковій літературі та практиці доволі поширеною є

думка, що головною метою процесу виконання кримінальних покарань є
забезпечення досягнення цілей, визначених у ст. 50 КК України [1]:
більшість фахівців називають цілями діяльності ДКВС України саме
забезпечення досягнення цілей покарання. Приміром, одні автори вказують,
що завданнями політики у сфері виконання кримінальних покарань (яка
зазвичай ототожнюється з діяльністю ДКВС України) є у першу чергу
забезпечення реалізації кримінальної відповідальності і досягнення цілей,
визначених у ст. 1 КК України [1](забезпечення охорони прав і свобод
людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської
безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань,
забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам) та цілей
покарання, закріплених у ст. 50 цього Кодексу [1] (кари, виправлення
засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими,
так і іншими особами). У інших джерелах міститься посилання на те, що
головна мета діяльності органів та установ ДКВС України полягає в
забезпеченні умов виконання кримінального покарання, що має стати не
лише карою, але сприяти виправленню та перевихованню засуджених [2, с
126-127].

Відповідно до ст.124 КВК «у колоніях проводиться соціально-

світоглядне, моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-
гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють
 5

становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і

вимогам суспільно корисної діяльності. Соціально-виховна робота із
засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах
на основі психолого-педагогічних принципів і методів» [3].

Основні напрямки соціально-виховної роботи із засудженими

визначаються також Положенням про програми диференційованого
виховного впливу на засуджених. Положення затверджує 8 програм
диференційованого виховного впливу на засуджених: «Освіта», «Професія»,
«Правова просвіта», «Духовне відродження», «Творчість», «Фізкультура і
спорт», «Подолання алкогольної залежності», «Подолання наркотичної
залежності», «Підготовка до звільнення» [4].
 6

2. Особливості соціально-виховної роботи із засудженими жінками,

що засуджені вперше

Станом на 01.10.2019 у 11 виправних колоніях ДКВС України

трималося біля 1,4 тис. засуджених жінок [5].

Питома вага жінки в структурі злочинності незначна, що пояснюється

перш за все соціальною роллю, яку вони грають в суспільстві. Найбільш
схильні до правопорушень жінки у віці 30-50 років. При цьому середній вік
вище у засуджених жінок, чим у чоловіків. Жінки відбувають покарання за ті
ж злочини, що і чоловіки (крадіжка, шахрайство, наркотики, вбивства).

Згідно зі ст.18 КВК, засуджені жінки відбувають покарання у

виправних колоніях мінімального та середнього рівня безпеки [3].

«В колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами

тримання відбувають покарання жінки, засуджені вперше до позбавлення
волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої
тяжкості, а також жінки, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки» [3].

При роботі з ними слід робити акцент на відновлення родинних зв'язків

засудженою, враховувати етичні, демографічні і інші особливості.
Ефективним, як показує практика, є проведення психолого-педагогічних і
соціально-психологічних тренінгів по корекції як індивідуальних, так і
групових особливостей цієї категорії осіб на різних етапах відбування
покарання з метою їх ресоціалізації.

Таким чином, соціально-виховна роботи із засудженими жінками

здійснюється в різних напрямках та формах різними методами, серед яких
переважають: переконання, приклад, вправа, доручення, привчання, довіра та
заохочення. Активно застосовуються всі програми диференційованого
виховного впливу, залучаються численні державні та недержавні організації.
 7

3. Особливості соціально-виховної роботи із засудженими до

позбавлення волі, що засуджені вперше

Станом на 01.10.1019 у 7 УВП максимального рівня безпеки

знаходилося понад 1,6 тис. засуджених, у 32 УВП середнього рівня безпеки
для неодноразово засуджених – біля 14,8 тис. осіб, у 27 УВП середнього
рівня безпеки для вперше засуджених – біля 9,7 тис. осіб, у 7 УВП
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання – біля 1,1 тис.
осіб, у 4 УВП мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання
– понад 0,4 тис. осіб [5].

Відповідно до ст.18 КВК, «засуджені до позбавлення волі відбувають

покарання у виправних колоніях:

• мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -

засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності,
злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній
середнього рівня безпеки;

• мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - вперше

засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості;
засуджені, переведені з виховних колоній;

• середнього рівня безпеки - вперше засуджені до позбавлення волі за

тяжкі та особливо тяжкі злочини; особи, які раніше відбували покарання у
виді позбавлення волі; засуджені за вчинення умисного злочину середньої
тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені,
переведені з колоній максимального рівня безпеки [3].

Відповідно до кримінально-правової характеристики слід враховувати

характер скоєного злочину та криміногенну зараженість особистості [6, с.30].
 8

Робимо висновок, що в колоніях мінімального рівня безпеки

відбувають покарання так звані найменш небезпечні для суспільства
засуджені, адже туди направляються ті, хто вчинили злочин вперше або ті,
хто вчинили злочини невеликої тяжкості та їм подібні. Це особи, у яких ще є
шанс змінити своє життя і зійти з «кримінальної стежки». В цьому випадку
саме в колоніях мінімального рівня безпеки створена найпридатніша для
виправлення і ресоціалізації засудженого атмосфера: тут засудженому
надається можливість проживання за межами УВП, де здійснюється
максимальне спілкування з зовнішнім світом, а також тут створені найкращі
умови для зниження і можливого недопущення у подальшому
постпенітенціарного рецидиву з боку таких засуджених. В такому виді
колоній створюються найбільш сприятливі умови проживання; режим, який
встановлений в виправних колоніях цього виду, дуже близький до умов
відбування покарання у виправних центрах, в яких тримаються особи,
засуджені до обмеження волі (ст. 59 КВК України); класифікація засуджених
здійснюється серед осіб, поведінка яких є найменш загрозливою для соціуму
[7, с. 55-56].
 9

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши вище викладене можна зробити такі висновки:

1. Процес виховного впливу в умовах позбавлення волі являє собою

сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів впливу на засуджених. До
об'єктивних факторів можна віднести житлово-побутові умови, які повинні
бути створені в установах кримінально-виконавчої системи для виправлення
правопорушників, а також матеріальна і виробнича база. Суб'єктивні - це
цілеспрямована діяльність персоналу, співробітників, їх професійна і
психолого-педагогічна майстерність, уміння пізнати особистісні риси
засудженого, знайти і правильно використовувати найбільш дієві засоби для
його виправлення і ресоціалізації.
У колоніях проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне,
санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що
сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим
нормам і вимогам суспільно корисної діяльності.
Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних,
групових і масових формах на основі психолого- педагогічних принципів і
методів (ст. 124 КВК).
2. Активно застосовуються всі напрямки, методи виховної роботи,
програми диференційованого виховного впливу, залучаються численні
державні та недержавні організації. Основними засобами морально-етичного
виховання засуджених жінок є бесіди, тренінги, диспути, перегляд та
обговорення відеофільмів та книжок.
3. Основними напрямками соціально-виховної роботи із
засудженими до позбавлення волі є трудове, правове, фізкультурно-
оздоровче, духовне та санітарно-гігієнічне. Менш виражені заходи морально-
етичного, естетичного та соціально-світоглядного виховання. Серед методів
виховної роботи із засудженими переважають переконання, приклад,
 10

привчання, доручення, критика, заохочення та стягнення. До роботи із

засудженими залучаються державні та недержавні організації.
 11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. № 2341-III.

Поточна редакція від 28.04.2020 р. Портал Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 21.05.2020).
2. Козаченко О. В., Стрельцова Є. Л. Правовий вплив на
неправомірну поведінку: актуальні грані: монографія. Миколаїв: Іліон. 2016.
768 с.
3. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 березня 2003 р.
№ 1129-IV. Поточна редакція від 16.01.2020 р. Портал Верховна Рада
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (дата звернення:
21.05.2020).
4. Про затвердження положень про програми диференційованого
виховного впливу на засуджених:Наказ Міністерства юстиції України від 16
травня 2016 р. № z0727-16. Портал Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 (дата звернення:21.05.2020).
5. Загальна характеристика ДКВС України. URL:
https://kvs.gov.ua/2019/harakteristika/01.10.2019.pdf(датазвернення:21.05.2020).
6. Костенко В.А., Мандра В.І., Основи пенітенціарної педагогіки і
психології:навч. посібник. Біла Церква. 2003. 101 с.
7. Осапенко К.С. Правова регламентація виконання покарання у
виді позбавлення волі у виправних колоніях мінімального рівня безпеки:
дис..к.ю.н. 12.00.08/ Національний юридичний університет імені Ярослава
Мудрого. Харків. 2018. 184 с.