Практичне заняття № 4

Тема: Мовні норми сучасної української літературної мови. Акцентуаційні та

орфоепічні норми
Мета: з’ясувати поняття про норми української мови та вимову голосних і
приголосних; виокремити складні випадки наголошування слів; практикувати уміння
правильної вимови голосних та приголосних.

Теоретичні питання
1. Поняття норми та класифікація мовних норм (з прикладами порушень норм
різного типу).
2. Акцентуаційні норми. Характеристика наголосу в українській мові.
3. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови.
4. Спрощення в групах приголосних.
5. Чергування у – в, і – й.

Завдання і вправи для домашнього виконання

Завдання 1. Розставте наголос у запропонованих словах.

Бесіда, бородавка, верба, веретено, вітчим, граблі, дихання, дочка, дошка, дрова,
живопис, загадка, колесо, коромисло, кремінь, кропива, літопис, обруч ОБРУЧ, присл.,
розм., рідко. Те саме, що поряд.

ОБРУЧ, а, ч. 1. Зігнута кільцем металева, дерев'яна і т. ін. штаба;

вільха, параліч, перепис, подруга, показ, приятель, решето, рукопис, середина, спина,
столяр, успіх, фартух, циган, ЦИГАН див. цигани.
локшина, курятина, бажаність, центнер, урочистий, шелеснути, дощечка, дещиця,
щілина, зручний, помилка, фольга, чорнослив, начинка, солодощі.

Завдання 2. Усно поясніть правопис слів. Запишіть 3 речення офіційно-

ділового або наукового стилів зі словами, у яких не відбувається спрощення на
письмі.
Якіс..ний, кількіс..ний, шіс..надцять, балас..ний, студен..ський, у кіс..ці,
корис..ний, вартіс..ний, проїз..ний, гіган..ський, учас..ник, випус..ний, ціліс..ний,
дилетан..ський, пропагандис..ський, зап’яс..ний, тритиж..невий, шіс..десят, ус..ний,
фашис..ський, зліс..ний, журналіс..ський, облас..ний, піс..ний, аген..ство, піаніс..ці.
Проїзний квиток Коміренко Олександри видано 2020 року .
Обласну студентів отримало стипендію імені Тараса Шевченка отримало 60
студентів.
Для приготування пісного борщу необхідно додати гриби замість м’яса.
 Завдання 3. Проаналізуйте пари слів. Дослідіть, у яких із них подано різні
значення, а в яких – форми одного слова.
Вболівати – уболівати, вникати – уникати, ввімкнути – увімкнути, ввічливий –
увічливий, враження – ураження, впускати – упускати, вповноваження –
уповноваження, впродовж – упродовж, вслід – услід.

Завдання 4. Уставте замість крапок потрібне службове слово. Обґрунтуйте

свій вибір.
У // В фахівець …в галузі педагогіки, гора Митридат …у Керчі, мова перебуває
…в трьох вимірах, реалізований у… мовленні, слова …в реченні, винахід …у
математиці, скільки мов існує …у світі, подати …в заголовку, мікротема …у
висловлюванні, мовлення …у своєму розвитку, іменник …в однині, текст …у
фонетичній транскрипції.
І // Й мова газет і… журналів, минуле …й майбутнє, мешканці міст …і сіл,
виховання …й освіта, слова і… їхні форми, працювати день і… ніч, велична…й
прекрасна подія, подорож містами …й селами, на берегах річок й… озер, злочин …і
кара, культура мови …й стилістика, наукова …й технічна термінологія.

Завдання 5. З’ясуйте значення запропонованих слів, утворіть

словосполучення
Толерантність, консенсус, ратифікований, резолюція, конформізм, антиципація,
паритет, преамбула, декваліфікація, дискваліфікація.
ТОЛЕРА́НТНІСТЬ, ності, ж., книжн. Властивість за знач. толера́нтний. Страх, як вони [редактори] грають
такими словами, як «толерантність», «моральна тиранія», «патріотизм», «українство» і т. п., обертають їх
на всі боки, як самі хотять (Л. Укр., V, 1956, 139); Спочатку він [шляхтич Левандовський) закликає панів до
толерантності, стриманості, бо терпіння пригнічуваного народу не безмежне (Рад. літ-во, 3, 1971, 37).
КОНСЕНСУС,
-у, ч. Взаємна злагода людей; спільність почуттів і думок. // Відсутність у сторін, що домовляються, запере
чень проти пропозицій, висунутих під час переговорів.
<> Соціологічний консенсус – спільність точок зору різних груп населення з того чи іншого питання.

РАТИФІКА́ЦІЯ, ї, жін., дипл. Затвердження верховним органом державної

влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами. До
відання Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів
державної влади та органів державного управління належать:.. представництво СРСР у
міжнародних зносинах, укладання, ратифікація і денонсація договорів СРСР з іншими
державами (Конституція СРСР, 1963, 6).

РЕЗОЛЮ́ЦІЯ, ї, жін.
1. Рішення, постанова, прийняті, ухвалені з'їздом, зборами і т. ін. внаслідок обговорення будь-яких
питань. Тактичні резолюції приймаються партійним з'їздом для того, щоб точно визначити політичну
поведінку партії (Ленін, 11, 1970, 8); Резолюція була коротка: «За три дні обсіятись» (Яків Качура, Вибр.,
1953, 208); Партійні збори тим часом закінчувались. Головуючий .. вже накидав проект резолюції (Юрій
Смолич, Мир.., 1958, 237).
2. Напис службової особи на заяві, доповідній записці, ділових паперах, в якому міститься коротке
рішення з приводу викладених у цих документах питань.
 Накладати (накласти) резолюцію (резолюції) див. накладати.
3. розм. Розпорядження, висновки з приводу чого-небудь. Тільки, прошу, напишіть, яка їй [«Шотландській
легенді»] від Вас [М. Драгоманова] резолюція вийде, бо все-таки «за своєю дитиною серце
болить»... (Леся Українка, V, 1956, 103); — Звий собі гніздо он там у терню на могилі.. — Одержавши таку
резолюцію, Синиця зараз успокоїлася (Іван Франко, IV, 1950, 136).
КОНФОРМІ́ЗМ, у, чол. Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів
у поведінці, безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил, безумовне
схиляння перед авторитетами. Справжній колектив виховує свідому солідарність
особи з своїми цілями та ідеалами на відміну від конформізму — пристосування
заради того, щоб не залишитися в ізоляції, не нажити неприємностей (Знання та
праця, 10, 1973, 19).
Антиципáція (лат. antocipatio — заздалегідь складене поняття) може означати:

 передбачення чи здогад;
 передчасна дія, передчасне настання якого-небудь явища;
 уявлення, що склалося заздалегідь (упередження);
 сплата грошей за борговим зобов'язанням до встановленого реченця (терміну);
 поява ознак хвороби раніше, ніж звичайно це відбувається;
ПАРИТЕ́Т, у, чол.
1. юр. Принцип рівності, рівноправності сторін у чому-небудь.
2. ек. Стійке співвідношення у золоті грошових одиниць різних країн.
ПРЕА́МБУЛА, и, жін.
1. Вступна частина якого-небудь важливого документа — законодавчого акта, міжнародного договору,
декларації тощо, в якій викладено обставини чи підстави його проголошення, укладення і т. ін.
2. жарт. Вступ до чого-небудь. Куди там! Старий.. тільки договорював преамбулу. Він аж тремтів,
знайшовши вдячного слухача (Юрій Яновський, I, 1954, 132); Оцю преамбулу, сказать, Ми пишемо
свідомо, — Щоб вам докладно показать, І хто ми є, і що ми (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 126).
ДЕКВАЛІФІКА́ЦІЯ, ї, жін. Втрата кваліфікації, спеціальних знань і досвіду.
ДИСКВАЛІФІКА́ЦІЯ, ї, жін., книжн. Позбавлення кваліфікації на підставі визнання кого-небудь
нездатним або негідним займатися якоюсь спеціальністю;
//  спорт. Позбавлення спортсмена права брати участь в змаганнях. Під час змагань було проведено 392
бої, з яких 192 закінчились перемогами за очками, ..40 — дискваліфікацією за порушення правил
змагань (Спорт на Україні, 1958, 18).

Індивідуальне завдання. Виконують ті, хто бажає мати додаткові бали (5 балів).
Прочитайте твердження О. Пономарева. Доведіть, що українська мова є
евфонічною. Назвіть основні закони милозвучності мови, проілюструйте їх власними
прикладами.
Про українську мову кажуть, що вона евфонічна, приємна на слух. Але
милозвучність нашої мови створюється багатьма компонентами, вона потребує
належної фонетичної організації. Евфонія вимагає свідомого уникання незграбності в
поєднанні звуків, послідовного й неухильного дотримання норм правильної вимови.

Основні закони милозвучності української мови

Звуки в мовному потоці поєднуються не будь-як, а за певними, властивими даній
мові правилами, законами.
Звуки в словах та реченнях організовуються так, щоб їх було легко вимовляти і
щоб вони були розбірливі для того, хто слухає. Це одна з найважливіших умов
милозвучності мови.
Цій вимозі підпорядковані всі українські слова, і далеко не завжди їй відповідають
запозичені слова. Щоб переконатися в цьому, досить вимовити вголос українське і
запозичене слова: повітряний і аероіонізатор (з
грецької), спонукання і інстинкт (з латинської), крапка і пункт (з
німецької), охорона і ар’єргард (з французької), розбійник і гангстер (з
англійської).
Основні закони милозвучності української мови
Правило Приклади
Українська мова уникає вона йде (пор. він іде), буду ввечері (пор. був увечері), павук (п
збігу голосних. Збіг рос. паук), руїна (пор. рос. руина).
голосних в українських
словах допустимий
лише на межі префікса виорати, приозерний, переінакшити.
і твірної основи:
а) запорозький (запорож+ський), французький (француз+ський
кравецький (кравець+ський), ткацтво (ткач+ство) (див. Змін
приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий) -ств(о));
б) їжджу (а не “їзджу”), щепа (а не “счепа”), козаччина (а не
“козацьчина”) (див. Уподібнення приголосних за місцем творенн
Українська мова уникає в) радісний (радість+ний), проїзний (проїзд+ний), дошка (а не
важкого для вимови “дощка”) (див. Спрощення в групах приголосних);
збігу приголосних:
г) щастя (а не “щасття”), Поволжя (а не “Поволжжя”), жовчю (а
“жовччю” і не “жовч’ю”) (див. Подовжені м’які приголосні)
ґ) розібрати (роз+брати), надіслати (над+слати), підігріти
(під+гріти) (див. Правопис і та и в префіксах);
д) сказав усе (а не “сказав все”), він іде (а не “він йде”).
Якщо доводиться
вибирати між збігом
голосних і збігом
приголосних, то, як
росте вглиб і вшир (а не “росте углиб і ушир”), вірю в
правило, насамперед
справедливість (а не “вірю у справедливість”).
усуваємо збіг
голосних (хай навіть
при цьому виникне збіг
приголосних):
а вони — утікати; а ти — іди додому; роман-епопея Л.Толст
Допускається збіг
“Війна і мир”, роман І. С. Тургенева “Батьки і діти”, (після
голосних, якщо між
слів війна, батьки робиться невелика пауза, бо названі тут поня
ними є пауза (тоді
протиставляються);
пауза важить, що й
але: море й степ, гори й долини (після слів море, гори такої
приголосний):
паузи нема).
Щоб уникнути важких
для вимови збігів
однакових Сумний був час; товариші мої пішли у військо. (Леся Українка.)
приголосних, перед в, На алеї парку з’явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з
ф, св, зв, тв, дв, сф і мітлою в руках. (Л.Дмитерко.)
под. навіть після
roлосних вживаємо у:
 Основні закони милозвучності української мови
В іншомовних словах
та в деяких словах
переважно книжного був на Уралі, вступив до інституту, виконав вправу, уклали
походження нема угоду.
чергування у — в, і — 
й:
Відхилення від цих
правил допускається
лише в художній
літературі, де це
1. Яка упевненість в ході швидкій гримить. (В. Сосюра.)
зумовлено вимогами
2. Курява на вулицях вляглась. (І. Нечуй-Левицький.)
ритму, але й тут
порушення
милозвучності мови
небажане:

Завдання для аудиторної роботи

Завдання 1. В українській мові є багато слів, які мають подвійний наголос

залежно від їх лексичного значення. Утворіть із ними словосполучення або
речення.
ТИповий
ТипОвий
ПрОшу
ПрошУ
ВИгода
ВигОда
Об'Єднання
Об'єднАння
ПОділ
ПодІл

Завдання 2. Доберіть до прикметників іменники, словосполучення

запишіть. Поставте наголос у поданих прикметниках.
Простий, господарський, валовий, найважливіший, добовий, податковий,
довгостроковий, пересічний, договірний, сором'язливий, новий, черговий, фаховий,
складний, прибутковий, збитковий, людський, численний, обопільний,
взаємовигідний, госпрозрахунковий, найважливіший, урочистий, зручний,
магістерський, виразний, вишиваний,експертний

Завдання 3. Утворіть від поданих слів прикметники, поясніть процес

спрощення в українських та іншомовних словах.
Фашист, процент, парламент, студент, швидкість, нацист, користь, первісність,
гігант, цілісність, депутат, рідкість, расист, щастя, захист, честь, ненависть, президент,
випуск, гігант, кар’єрист, кількість, тиждень, область, якість, хвастатися, об’їзд,
зап’ястя, інтелігент, кістка, вартість, безсмертя, аванпост, захист, контраст, вартість,
журналіст, користь, баласт.

Завдання 4. Прочитайте текст, дотримуючись норм орфоепії та

наголошування.
Теплого весняного дня хороше гуляти вулицями міста. Можна багато часу
проводити, споглядаючи все навкруги: ось маляр фарбує стовпи біля колії трамвая; ось
агент з продажу нерухомості із запалом переконує в чомусь клієнта, сидячи в тісному
бістро, де спритний бармен з усього розмаху наливає якийсь напій у склянку заміжній
пані із чарівною усмішкою, а дочка хазяїна закладу дає вказівки офіціантам; ось
пройшла пара з правового коледжу, із задоволенням куштуючи різні солодощі:
різнокольорові льодяники, пиріжки з кизиловим джемом, хрумке печиво з арахісом;
ось донька з матір’ю, ідучи з центрального оптово-роздрібного складу-магазину,
несуть пакунки з легким літнім одягом, бавовняними та шовковими сукенками й
вишиванками; ось кілька авторів, кружляючи навколо статуї в центрі парку,
добирають влучний заголовок до нового видання ілюстрованого каталогу витворів
живопису та архітектури; ось одинадцять учнів зупинилися біля адресно-довідкового
столу і навперейми розповідають один одному про подорож за течією Дніпра на
теплоході; ось дрібний торговець, тримаючи в руках лоток із кульковими ручками,
брелоками, штемпелями, гучним голосом рекламує свій товар…
Цей перелік можна було б продовжувати, але достоту відомо, що краще один раз
побачити, ніж сто разів почути.
Завдання 5. Яке значення у запропонованих фразеологізмів? У якій професійній
ситуації використання такого фразеологізму можливе?
Був кінь, та з’їздився; хоч у вухо бгай; ставити крапку над «і»; позичити очей у
Сірка; скринька Пандори; ще теляти немає, а циган з довбнею; знати пана по халявах;
накрити мокрим рядном.
Це цікаво. Походження фразеологізму «знати пана по халявах»

Раніше належність людей до майнових станів розрізняли за кольором чобіт. Червоні чоботи носили
багаті люди, жовті – люди середнього достатку, найбідніші мали чорні чоботи, а то й зовсім були
безчобітними. Той, хто хотів виділитися серед бідняків, але вдосталь грошей не мав, купував собі чоботи
двох кольорів. Коли дорогі чоботи зношувались, до кольорової халяви пришивали чорну нижню частину й
продавали дешевше від жовтих чи червоних. «Панів», які їх купували, справді було видно по халявах.