Споживацьке суспільство влаштоване так, що ми постійно прагнемо

більшого, ніж маємо: модніший одяг, кращу машину, телефон останньої

моделі та інше. На мою думку якщо у тебе є де жити, спати, що та з ким їсти,
то ти щаслива людина і не треба «стрибати вище своєї голови», тобто краще
насолоджуватись тим, що маєш.
По-перше, якщо людина відчуває себе щасливою, не треба прагнути
більшого, бо можна зруйнувати те, що маєш.
Яскравим прикладом може бути ситуація, яка сталась у творі Л. Українки
«Лісова пісня».Головний герой твору Лукаш мав кохання до Мавки. Це було
щастя, бо вона не така, як всі, здатна любити самовіддано. Але він , не без
впливу матері, захотів матеріального чогось. Мавка не була тою, котра може
жати колосочки, бо вони промовляють до неї. Килина – звичайна селянська
робітнича вдова, та, хто могла б йому створити умови для комфортного
існування, але без духовного зв’язку. Він погнався за «комфортом» і тим
самим втратив Мавку та, мабуть, свої почуття. Тобто зруйнував те, що мав.

По-друге, коли щаслива людина прагне ще кращого, то перестає цінувати те,

що мала і перетворюється в людину, якій матеріальна цінність понад усе.

Прикладом може бути мій дядько Андрій. Він одружився ще бідним

студентом за великим коханням. і був абсолютно щасливий. йому пощастило
вдало розгорнути свій бізнес. То була торгівля спортивними тренажерами.
Він заробляв, щоб забезпечити сім’ю, але поступово його заробітки
переросли в накопичення. і зараз його ніщо не радує, у нього все є, але він
перестав радіти своїй дружині і тому, що має. Для нього тепер на першому
місці його бізнес, крім цього, він більш нікого не помічає.

Отже, для людини головним повинне бути, те що вона має. А гроші і

матеріальні збереження, або щось більше не важливі, тому не потрібно за
цим гнатися. Це й є ті самі спокуси на життєвому шляху, котрі являються
пастками долі. Тільки, оминув їх усі, можна вважати себе по справжньому
щасливою людиною!
По-друге,