Вступ 1-3; звинувачувальна промова 4-10; плач 11-16; погроза 17-20

1. Слово Господнє, що було до народу під час пошесті, пандемії року двітисячі двадцятого.

2. Слухайте це ви, старі і молоді, вважайте всі мешканці краю українського! Не було давно такого у
нашім краю. Бога будемо просити щоб не було більше такого.

3. А ці всі події передайте пильно дітям і дальшому родові вашому; нехай і вони знають як
поводити себе під час такої скрути.

4. Не до вподоби були вчинки і думки ваші Господеві, отож і зіслав на вас Господь такі
випробовування.

5. І зіслав Господь на Україну і весь світ пошесть, і вмерла велика кількість народу.

6. Але і це не зупинило вас! Ви не ходете до храму Божого, але дивитеся в себе по своїх домах
трансляції, а по ринках блудних і місцях торгівельних та людних ви розходжуєте.

7. Засуджуєте священослужителів і левітів за те що законів державних і правил пошести не

дотримуються, самі ж тих законів не знаєте, бо й самі не дотримуєтеся.

8. Вигідно вам сидіти в день недільний по домах ваших, бо не треба долати відстань до храму
Божого, але на полях ваших сієте і жнете, і долаєте відстань хто у п’ять, а хто у десять верств
більше.

9. Без Ісуса Христа – Сина Божого живете, бо боїтеся через утвар церковну нечистотою себе
заразити.

10. Кажу бо вам! Не утвар церковна людину заражує, а слова і думки, які ви собі вигадує як
оправдання щоб не приймати жертву недільну.

11. Як сумно було коли свято велике наступило! Усі брами і ворота храму зачинені були, і кошика
великоднього не було як посвятити. Бо пошесть накрила край наш.

12. Дороги українські сумні, бо немає прочан на свято Пасхи. Зідхає старший й молодий,
священство сумно свято зустрічає. І бояться всі пошесті згубної.

13. Князі народні раду чинять, думають як то би припинити проказу, щоб не розповсюджувалася
вона далі.

14. Ой горе нам, що свято з пов’язками на своїх лицях зустрічаємо! Горе що навідатися до друзів
близьких не можемо, бо не знаємо чи й у їхньому домі пошесті немає .

15. Стогне увесь наш народ, бо заборонили виходити кожному до збіжжя свого й заробити на хліб
насушний! Стогне і князів засуджує, що закони поганські вони видали.

16. Вдома ми сидимо, бо пошесті боїмося! Легше тим що по домах своїх та в селах проживають.
Бо з міст тепер народ наш по селах своїх рідних сховку шукає. Бо охорона в містах ходить, тих, що
законів пандемії не дотримують, карає.

17. Горе вам, ті що обманюєте народ Божий, кажучи: цей прокажений, а цей нечистий,
заробляючи на тому монети золоті і срібні!

18. Горе вам, що наживаєтеся на людському горі і на пошесті, яку так розголошуєте, хоча насправді
не є вона аж такою страшною!

19. Горе і вам, що неправдиву новину народу подаєте. Бо покладає вся спільнота на вас надію і
вірить у брехню вашу як у правдиве пророцтво і не здогадується що ви лжепророки.
20. Всіх вас буде Господь судити за те що не змогли час пошесті і випробувань прожити гідно!