19. Що сказано про поганські народи Єгипет, Моав, Єфіопію (Іс 15-20)?

Один із найбільших та найвизначніших проповідників Старого Завіту,

пророк Ісая досить цікаво представляє нам свої провидіння щодо поганських
міст Моаву, Єгипту та Етіопії. Досить цікавим є історія цих могутніх міст, які
перетворились на поганські осередки та асоціювались з гріхом і нечистю.
Народ Моаву та ізраїльтяни ще з давніх часів находились у кровному
зв’язку один з одним (Бут.19,30-38), саме там сказано про зародження
моаветянського народу від коліна Лота, який протягом багатьох століть
воював проти своїх братів. Причиною цих війн стала територія, яка була
поряд із Ізраїлем. Тому Моавитяни досить довгий час вели рівну боротьбу а
навіть інколи і переважали своїх сусідів, беручи верх над ізраїльським
народом. Відомо, що навіть цар Саул воюючи із Моавом не зміг одержати
перемоги, це вдалося тільки Давиду, який заставив моавитян платити йому
данину. Також варто згадати і про царя Соломона, який під впливом своїх
моавських жінок звів пам’ятник богу Хамосу. Тому можемо зробити
висновок, що Моав був справді могутньою, сильною та багатою країною .
Проте навіть таке могутнє місто не вистоїть проти Господа. Коли ассирійці
захопили Ізраїль, то водночас моавитяни раділи цьому, адже позбулись
ворога. Проте Ісая попереджає Моав про біди, які чекають на місто. Саме
Ассирія нападе зненацька та захопить могутню фортецю і знищить всіх хто
буде у цьому місті, нікого не пощадить. Пророк закликає моавитян шукати
захисту у Юдеї. Проте це їм не допоможе, адже гордий та багатий Моав
впаде, а від країни залишиться лише маленький останок. Але навіть сам
пророк Ісая виявляє тугу до моавитян, вважаючи їх народом в жилах якого
тече кров євреїв.
Етіопія включала в себе Єгипет, Судан та північну частину сучасної
Ефіопії. Країна, я якій водилось досить багато різних мух. Ісая відсилає
Ефіопських послів, і не хоче, щоб Ізраїль укладав з ними союз у боротьбі з
Ассирією. Кажучи, що такий народ лише загарбує все на своєму шляху.
Пророк має надію на Господа, і вважає, що тільки Бог може здолати
Ассирійців. Проте Господь не спішить, і дає ассирійцям виконати свою
місію, щоб покарати людей за гріхи, які вони чинять. І тільки тоді народи
признають Його могутність, навіть ефіопи будуть поклонятися Господу.
Під час ассирійської навали досить багато могутніх народів намагались
найти прилисток та захист у Єгипту. Проте сам пророк каже, що це не варто
робити, оскільки єгиптян чекає така ж доля, як і всіх інших народів, яких
підкорять ассирійці. Єгипет був містом, де люди покланялись багатьом
божкам та чинив лихі речі у очах Господніх. Тому Ісая пророкує про розпад
держави, який розпочнеться із власних міжусобиць у країні та втрати надії на
допомогу своїх союзників. Дух єгипетських лідерів впаде, і ні їхні божки, ні
чародії не допоможуть їм. Бажаючи показати кари, які чекають на країну,
Ісая говорить про велику засуху та брак ресурсів, які були досить важливими
для могутніх єгиптян. Держава також славилась своїми мудрецями та
жерцями, які втратять свою силу та не зможуть нічого вдіяти. Прийде день
коли навіть могутній Єгипет буде боятися Господа та через деякий час
прославлятиме Його. Досить впливові люди у Юдеї хотіли підговорити царя
Єзекію про союз із Єгиптом у боротьбі з ассирійцями. Проте Господь
посилає пророка Ісаю, який мав три роки ходити нагим в знак того, що саме
так цар Ассирії забере в полон поганський народ Єгипту.

20. Що стало причиною асирійської неволі згідно Ісаї 5,8-30; 10,1-16

Під час правління царя Йоатама зміцнилось Ізраїльське царство. Господь
перебував із правителем та допомагав йому у всіх війнах. Проте Йоатам
бачив внутрішні негаразди в країні, пов’язані із зміцненням влади
аристократів, які торгували пшеницею. Вони прагнули більшої та більшої
наживи, тому відбирали землі у людей та присвоювали собі. Саме тому
пророк Ісая говорить про горе, яке чекає на Ізраїль через молодих та
амбіціозних аристократів, які дивились на могутність Ассирії та прагнули
союзу із ними. Також Ісая говорить про надмірне використання вина
ізраїльською знаттю, яка часто напивалась та слухала музику забуваючи про
Господа. Вони не вміли розрізняти добро між злом та чхати хотіли на те, що
намагався донести пророк. Отримавши владу такі люди часто були про себе
великої думки, любили брати взятки та надмірно упиватися, відкидали
Господній закон та приписи предків своїх. Такі їхні вчинки стали причиною
гніву Господнього, який призвів до завоювання ассирійцями народу Ізраїлю.
У Іс. (10, 1-16) пророк ще більше намагається пробудити свій народ,
заставити їх навернутись та покинути свої поганські вчинки. Великий акцент
він робить на слові «горе», яке мало повернути совість народу. Ісая
наголошує на несправедливих судах, скривдження вдів та сиріт і обкрадання
їх. Такі вчинки народу ізраїльського та всяких можновладців, які думають
лише про себе та багатство стануть причиною ассирійської неволі як
покарання, яке Господь передвіщає через пророка Ісаї.
21. Чи дійсно Ісая ходив голий три роки? Чому? (Іс 20,2-5)
Ходив нагий тут мається на увазі - оголений, але не повністю голий, а
тільки без верхньої одежі. Деякі біблійні науковці трактують що він ходив і
без сандалей. Пророк робив це на знак про полон Єгипту і Ефіопії.
Асирійський цар поведе своїх захоплених рабів і найманців нагими і босими і
це буде великою ганьбою для єгиптян. З історичного аспекту це пророцтво
збулося при правління ассирійського царя Асардане (681-668 р.до. Р.Х.), який
завдав поразки Тіргаку, правителю Єгипту і Ефіопії. Їх нащадки також
билися за волю, але в обох випадках були програші і таким чином полонених
з Єгипту і Ефіопії було забрано в Ассирію. Це все передбачення пророк
робив з метою в черговий раз навернути народ і показати юдеям, що слід
шукати захисту лише від Господа Бога, а не покладатися на союзи з
чужинцями, які пізніше ніяких добрих наслідків не принесуть. Пророк казав,
що це їм станеться за їхню пишноту і нечистоту. На рахунок трьох років – то
саме це число років є символом повноти часу.

22. Про який останок Ізраїля що навернеться ідеться (Іс 10,21-22)?

В даних цитатах під "Ізраїлем" і "домом Якова", скоріш за все розуміється

Юдея, яка пережила гіркий досвід союзництва з Ассирією. Певна частина
Юдеїв тепер розуміє, що потрібно покладатися лише на Бога. Той, хто вразив
їх (20 вірш), - це Ассирія. Фраза ,,Того дня…’’ може стосуватися кінців світу
і можливого падіння Ассирійського Царства перед правдивим Господом.

Ті рештки, що навернуться у  21-му вірші - це залишок Юдеї, і мова йде про

повернення вірних Єгови з вавилонського полону приблизно через 200 років
після проголошення цього пророцтва Ісаєю. Залишок звернеться –
правильніше трактувати як повернення, тобто звернення по допомогу. Якщо
цей вірш і вірш 23-й читати в історичному контексті, то винищення, про яке в
них говориться, відноситься до того, що треба було пережити Юдеї в
результаті вавилонського вторгнення. Це винищення було визначено
Господом Всемогутнім. Йдеться про виповнення справедливості для всієї
землі. Тут також мається на увазі обидва єврейські царства - те, яке вже
пішло в розсіювання, і те, з яким це буде. Саме слово ,,винищення’’ напевно
треба розуміти в значенні ,,розсіювання’’, яке пізніше призведе до занепаду
єврейської державності.

23. Про що говорить Апокаліпсис Ісаї (Іс 24-27)?

Апокаліпсис Ісаї – це уривок з книги пророка Ісаї, а саме з Протоісаї, в якому
змальовано суд над світом та встановлення Царства Божого. Ця частина Ісаї
має певні есхатологічні нотки і належить, ймовірно, до пізньопророцького
періоду(бл.V ст.). Умовно цей уривок можна поділити на таку структуру:
1) Час суду (24)
2) Час благословень у царстві (25-27).

Отож, зосередимося детальніше на першій частині (Час суду):

У цій главі описується майбутнє спустошення та руйнування всієї землі, це
стане всесвітнім покаранням за беззаконня людей. Головна причина такого
руйнування в тому, що люди, які не живуть, як слід, споганили землю, яку
Бог створив доброю. Людство своїми гріхами осквернило добру землю:«вони
переступили закон, порушили устав, зламали завіт відвічний (Іс. 24,5)».
Ніхто не врятується від цієї есхатологічної кари. Також, варто зазначити, що
Боже покарання порівнюється тут із палаючим вогнем, який «пожирає» все і
всіх на своєму шляху. Проте праведники залишаться на землі після
сходження Божої кари, і вони радітимуть, що земля очистилась від
людського гріха. Вони гучними голосом будуть вітати «Господню велич»(Іс.
24,14). А далі настане суд Месії, який судитиме безбожних, «і зберуть їх
докупи, і зв’язаних кинуть у яму, і замкнуть у темниці, і по довгім часі
покарають(Іс. 24,22)». І буде Месія царювати на горі Сіоні і в Єрусалимі як
цар усієї землі.
Тепер перейдемо до другої частини (Час благословень у царстві):
На початку цієї частини є хвалебний псалом Господеві, який порятував свій
народ. Далі Спасіння Божого народу змальовуться тут як «бенкет» на «горі»
Господа сил. Цей «бенкет» буде для всіх народів, який означає, що спасіння
отримають усі віруючі люди з усього світу. Після цього відкуплені
прославлятимуть Господа, співаючи пісню та хвалячи Його за величні Його
діла. У пісні також йтиме мова про певність у тому, що спасіння останку не
буде результатом їхніх власних зусиль, а наслідком Божих діянь заради
Свого народу. Тому вони й надалі покладатимуться на Нього. Після цієї пісні
йде розповідь про Виноградник Господній, а саме про спасіння ізраїльтян та
юдеїв. Тут описується про обітницю захисту Божого народу. Розповідається,
що Бог дбає за свій народ, як батько – настановляє його на праведну дорогу, і
коли той схибив, дає покарання для переосмислення своїх дій та навернення.
Проте Бог ніколи не залишає свого вибраного народу, і навіть під час
покарань та випробувань.
 Підводячи підсумок, варто наголосити, що цей уривок Апокаліпису Ісаї
є актуальним до сьогодні, адже він заставляє нас задуматись, що може нас
очікувати в кінці світу, якщо ми не навернемось та не будемо жити
праведним життям.

24. Що представляє Малий Апокаліпсис (Іс 34-35)?

Малий Апокаліпсис – це уривок з книги пророка Ісаї, який представляє

час Господньої відплати та час Спасіння, який також можна поділити на дві
частини: 1) час покарання; 2) час благословення. На мою думку, «малий» він
називається саме через те, що коротко та дуже вдало підсумовує теми
покарання та спасіння, про що Ісая вже чимало говорив, зокрема у так
званому (Великому) Апокаліпсисі Ісаї, тобто є таким кульмінаційним
моментом в розвитку цих тем Ісаї.

Отож, розгляньмо першу частину (час покарання)(Іс 34):

В цій частині Господь немов закликає народ послухати, що їх очікує, та
описує майбутнє покарання народів, що зійде на всіх. Далі описується
покарання Едому, яке Ісая використав немов взірець Божого покарання світу.
Ісая пророкує, що внаслідок Божої кари, яка зійде на едоміїв, їхня земля
вкриється сіркою та палаючою смолою. Земля застане пустинею на багато
років. Міста та селища Едому заселятимуть птахи і дикі звірі. І наприкінці
глави пророк підкреслює, що саме така доля спіткає Едом, тому що так
говорить Господь.
Тепер розгляньмо другу частину (час благословення)(Іс 35):
В цій частині головним чином описується благословення землі та людей
майбутнього, яке настане після Божого суду та кари. Це той бажаний час,
якого так чекав ізраїльський народ ще з моменту, коли Бог пообіцяв його
Авраамові. Це той стан, до якого повсякчас прагне усе людство. Земля стане
багатою та родючою, даватиме рясний урожай. Люди зціляться від
різноманітних недуг: сліпі прозрять, глухі почують, кульгаві зможуть
стрибати, німі заговорять. Світ стане чистим та добрим. І все це дасть Месія.
Праведні прочани знову простуватимуть у Єрусалим, славлячи та хвалячи
Бога, адже матимуть вічну радість, бо усвідомлять, що все це Бог для них
учинив. Вони радітимуть Господом зате, що подарував їм спасіння.
25. Чому Ізраїль має пройти через катастрофи?
Як відомо, Ісая свої пророцтва писав для юдейського народу, проте він часто
наводив Північне Ізраїльське царство як приклад того факту, що Бог карає
Своїх грішних людей. У 9 главі пророк Ісая описує пророцтво щодо
покарання Ізраїля. Це послання написане тоді, коли Північне царство вже
перебувало у доволі скрутному становищі. Падіння Ізраїлю (у 722 році до
Хр.) мало стати пересторогою для юдеїв і переконати їх, що Бог бере активну
участь у справах Свого народу. Юдеї мали б зрозуміти, що вони також
будуть знищені, якщо продовжуватимуть діяти так, як люди Півночі.
Ізраїльтяни знали про наближення покарання, однак цього було замало, аби
вони знову навернулися до Бога. Вони вважали, що ці труднощі лише
тимчасові, і з ними можна впоратися самостійно, проте помилились. Зовсім
скоро вони стануть здобиччю ворогів: «Арама зі сходу, а філістимлян із
заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом» (Іс 9:11). І це було Господнє
діяння. Та навіть це покарання не вгамує Божий гнів, бо люди й надалі не
бажатимуть усвідомити свою гріховність. Тому Бог каратиме їх знову і знов.
Це підкреслюється рефреном, який повторюється тричі у наступних віршах:
«Але по всьому тому гнів Його не відвернувся, Його рука ще піднята» (Іс 9:
11, 16, 20; 10:4). Це повторення підкреслює наслідки Божого сильного гніву
та засвідчує певність подальшого покарання.
Пророк поскаржився, що хоча Північне царство і страждало від Божого гніву
та Його руки, «все ж таки народ не повернувся» до Нього. Тому мешканці
Півночі страждатимуть ще більше. Ізраїль був наче дитина, яка вперто не
бажає слухати своїх батьків, а тому щораз отримує суворіше покарання (пор.
Іс 9:12). Небажання ізраїльтян навернутися до Бога матиме за наслідок
найсуворіше (з усіх можливих) покарання. Увесь народ – від багатого до
бідного, від старця до юнака – зазнає вигнання, «бо всі вони безбожні й
злосливі; на устах у кожного безглуздя» (Іс 9:16). Тому Бог покарає їх.
Людська «злоба» змальовується у Іс 9:17 як величезне полум’я, що
«пожирає» народ, від якого «аж стовпами дим іде вгору». Покарання зійде на
ізраїльтян не лише від Бога (Іс 9:10) та з боку їхніх ворогів (Іс 9:11), але й
також зсередини. Цей народ знищить себе сам своїми ж грішними ділами.
Адже «ніхто» з них «не щадить і брата свого» (Іс 9:18), вони «гризуть …
їдять» одні одних (Іс 9:19), та навіть цілі племена ворогують між собою (Іс
9:20).
На противагу справедливості та праведності Месії (Іс 9:5-6), корумповані
очільники Ізраїлю перекручували і справедливість, і праведність. Тому Ісая
проголосив «горе (Іс 3:9) тим», хто так чинив. Читачі мали усвідомити, що це
«горе» також стосується їх, якщо вони чинять як їхні очільники. Далі
перелічено шість гріхів ізраїльських очільників, які, зокрема, видавали
«несправедливі закони» та писали «приписи жорстокі». І те, і інше було
неприйнятним, адже ізраїльтяни мали турбуватися одні про одних як члени
однієї Божої спільноти, яку Бог порятував з єгипетського рабства. Окрім
того, вони відправляли «вбогих без правосуддя», позбавляли їх «права»,
ображали «удовиць» та обдирали «сиріт». Усі зазначені тут гріхи
красномовно засвідчували прагнення ізраїльських очільників до наживи за
рахунок людей, які не могли захистити свої права. А це суворо заборонялося
Законом (Вих. 22:22; 23:6; Втор. 15:7-8; 24:17-18; див. Іс. 1:17). Саме за таку
поведінку вони й підуть у неволю (Іс 10:3-4). «Коли насуне погибель
здалека» (тобто з Ассирії), ніхто не захоче їм допомогти, як колись вони
відмовляли у допомозі потребуючим. І в Своєму гніві Бог покарає їх.
Бог дав покарання не задля знищення народу, а для його покаяння і
навернення; щоб ізраїльський народ зрозумів свою гріховність,
зарозумілість, нечестивість і повернувся до Господа, який є їх єдиним
спасінням і охороною.

26. Як представлений пророк Ісая в літургійній традиції нашої Церкви?

Пророк Ісая вважається «п’ятим Євангелистом» та «Апостолом Старого
Завіту». Дуже часто Церква посилається на сказані слова пророком. Мало не
на кожному богослужінні є посилання на тексти, символи чи на саму особу
Ісаї. Тому думаю буде цікаво розглянути використання текстів пророка Ісаї у
літургійній традиції УГКЦ.
Вечірня: Як відомо, добовий цикл богослужінь розпочинається з Вечірньої.
На Великій Вечірній після прокімена є читання із Святого Письма, яке
називається Паремія. Дуже часто ці читання беруться із Старого Завіту,
зокрема із книги пророка Ісаї. Як відомо, найбільш оригінальне їх
використання є у часі Великого Посту, зокрема в Страсний тиждень, і на
свято Різдва Христового. Використані тексти набувають символічних
значень. Наприклад, у Велику П’ятницю на Вечірній з виставлення
Плащаниці Церква використовує на читаннях тексти з Ісаю про Слугу
Господнього, який страждає (Іс 52:13-15, 53:1-12). Це один з
найпопулярніших уривків, які використовує Церква на своїх богослужіннях в
часі Страсного тижня (6 Час у Велику П’ятницю). У своїй книзі пророк Ісая
свідчить про страждання Слуги Божого, в який Церква бачить страждання
Ісуса Христа. Саме тому, в часі Страсного тижня, Церква в особливий спосіб
намагається підкреслити, що Ісус Христос є істинним Месією, якого було
провіщено ще в Старому Завіті, а Його страждання є ідентично описані
пророком Ісаєю.
В часі Різдва Христового на різних богослужіннях Церква читає три
месіанських пророцтва: про Еммануїла (Іс 7, 14-16), про дитя, яке народилось
(Іс 8,23-9,6), і про паросток із кореня Єссея (Іс 11,1-10). В них Церква вбачає
пророцтво про народження Спасителя Ісуса Христа, і в такий спосіб хоча
показати, що з приходом Месії у малому дитяті для всього світу прийшло
спасіння, яке провіщав Ісая.
Повечір’я: На Великому Повечір’ї, яке служиться 4 рази на рік (Різдво,
Богоявлення, Благовіщення, Страсну П’ятницю), Церква використовує
піснеспів «З нами Бог», який переплітається зі стихами, які взяті з книги
пророка Ісаї (Іс 8-9). В одне з найвизначніших свят в році ми в особливий
спосіб намагаємось підкреслити, що у цих святах нам об’явився Бог, який був
провіщений ще пророками і якому ми, як його народ, маємо віддати честь і
славу.
Часи: Тексти з книги пророка Ісаї використовуються на 6 Часі впродовж
Великого посту.
Божественна Літургія: Як відомо, Божественна Літургія святого Івана
Золотоустого і Василія Великого умовно поділяється на 3 частини:
Проскомидія, Літургія Слова і Літургія Жертви. Церква використовує тексти
і символи пророка Ісаї у своїй традиції. Зокрема, наприклад, на Проскомидії,
коли пресвітер вирізає копієм просфору з чотирьох сторін близько від печаті,
що є на просфорі зверху, священник при цьому відчитує слова Ісаї (53: 7-8):
«Немов ягня на заколення, ведено його. І як агнець непорочний перед тим,
що стриже його, безголосний, так і він не відкриває уст своїх. У смиренні
його суд над ним відбувся. А про рід його хто оповість?» Все це нам
пригадує страсті Христові.
На Анофорі є пісня: «Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля
слави Твоєї, осанна во вишніх. Благословен, хто йде в ім’я Господнє, осанна
во вишніх», яка складається з двох частин: перша – це частина Старого
Завіту, де пророк Ісая розповідає, що бачив небо і Бога на високому престолі,
оточеного серафимами, які співають: «Свят, свят, свят Господь Саваот, повне
небо і земля слави Твоєї…» (Іс.6,3). До цієї частини серафимської пісні
додають другу частину з Нового Завіту, яку співали єврейські діти Ісусові під
час в’їзду в Єрусалим: «…осанна на висотах. Благословен, хто йде в ім’я
Господнє, осанна на висотах». Поєднуючи дві частини пісні, ми немовби
разом від імені земної і небесної Церкви, від світу ангелів і людей,
прославляємо Бога, а також це показує, що літургія поєднує два світи у
служінні Богові – ангельський і людський, як і дві частини Святого Писання,
Старий і Новий Завіт. Таке поєднання вказує на те, що для Бога немає нічого
неможливого, що він може поєднувати взаємні протилежності, як і час
підвладний Йому, а на Нього впливу немає.
Для причащання вірних використовують позолочену ложечку. Як у видінні
пророка Ісаї ангел узяв кліщами вуглину й торканням до уст пророка очистив
його (пор. Іс. 6), так ложечкою священик подає вірним пречисте Тіло і чесну
Кров Христа на очищення від гріхів. Після того, як ієрей причастив усіх
вірних мовить потиху: «Оце діткнулося уст ваших, і відійме беззаконня ваші,
і гріхи ваші очистить», хоча цього і не вказано в правилах, але це вже суто
українська традиція. Ці слова мовив Серафим, коли торкнувся уст Ісаї (Ісая 6,
6-7). Так ще раз Церква намагається підкреслити, що через приймання Тіла і
Крові Господньої ми очищаємося від наших гріхів.
Що цікаво, то з іменем пророка Ісаї, а також його пророцтвом тісно
пов’язане таїнство Вінчання. Адже подвиг християнського подружжя
розкриваються у тропарях, які співають перед зніманням вінців. У першому
тропарі: «Ісає, ликуй, Діва мала в утробі і родила Сина Еммануїла, Бога й
чоловіка» – Церква радіє здійсненню пророцтва Ісаї про прихід Бога-
Еммануїла в нове подружжя і Його перебування в ньому, як домашній церкві.
Отже, це ще не весь перелік того, де можна зустріти тексти і символи
пророка Ісаї. Проте, взявши до уваги, використання Ісаї у літургійній
традиції УГКЦ можна зробити висновок, що цей пророк і його тексти є
досить шановані у нашій Церкві. Образи Дитя-Спасителя і Страждаючого
Слуги є улюбленими, оскільки в ній вбачається прообраз Ісуса Христа. В
покликанні Ісаї Церква підкреслює зустріч людини з Богом, де вона мала
змогу бачити Його славу і в такий спосіб отриманні символи інтерпретує у
своїй традиції.