Фізра №7

Теоретичні питання

1. Спортивні змагання, як організований захід або сукупність заходів з виявлення кращих

учасників, спрямованих на досягнення високого результату і є перевіркою фізичної,
техніко-тактичної, психологічної, морально-вольової підготовленості спортсменів у
конкретних умовах боротьби суперників, яка виражена конкретним результатом (зайняте
місце, перемога, видовище).

У методичній літературі, періодично в пресі святами часто називають спортивні

змагання, інші масові заходи. Дійсно, добре організовані змагання з парадами відкриття і
закриття, урочистим нагородженням переможців – своєрідні свята спорту. Проте для
фахівця фізкультурно-художнє свято – це комплексний захід який включає в себе не
тільки спортивні, а й художньо-мистецькі фрагменти. За деяких дохристиянських часів
наші пращури вірили у природні сили і богів як живих істот. Вони думали, що ці сили
задобрити, схилити на свій бік і жити під їх опікою.  Люди вірили в магічну силу слова й
руху і цими засобами намагалися забезпечити собі добробут, гарний урожай, приплід
худоби, успішне полювання, щасливе родинне життя, міцне здоровя тощо

         Змагання поділяються на:

         1) основні:

         - календарні, які входять до єдиного календарного плану спортивних заходів і

проводяться згідно затвердженого положення;

         - першості (чемпіонати), які проводяться один раз на рік, а переможцю присвоюється
звання чемпіона;

         - змагання на кубок (при послідовному відборі кращих команд виявляється володар
Кубка у порівняно короткі терміни);

         - відбіркові (турніри претендентів) для виявлення найсильніших команд-учасників

наступного етапу змагань;

         2) допоміжні:

         - контрольні (перевірка готовності до основних змагань);

         - показові (популяризація виду спорту);

         - товариські (перевірка підготовленості у навчально-тренувальному процесі);

         - скорочені (бліц-турніри) і можуть плануватися на вихідні дні, відкриття чи закриття

сезону.

         Також змагання є особистісні, командно-особистісні та командні.

         Суб’єктами спортивного змагання є: організатори; організаційний комітет; учасники
та їх організації; головна суддівська колегія; спонсори; представники інформаційних
джерел; обслуговуючий персонал; уболівальники. 

         Організатори спортивних змагань здійснюють загальне керівництво їх проведенням,

розробляють положення про змагання, обирають організаційний комітет та суддівський
корпус, розподіляють обов’язки, затверджують кошториси, проводять роботу
з PR підтримки (рекламні компанії змагання, прес-конференції, співпраця з
представниками влади), консалтингу (просування комерційного продукту на спортивному
ринку), креативу та дизайну (розробка фірмового стилю змагання, спортивної символіки,
концепцій рекламних компаній), впровадження медіатехнологій (розміщення рекламно-
інформаційних матеріалів у ЗМІ, придбання теле-, радіо- і рекламного часу, продаж прав
трансляції змагань).

         Організаційні комітети:

         - розробляють план підготовки до змагань, сценарій, програму та положення про

спортивні змагання;

         - складають кошторис змагань та подають на затвердження організаторам;

         - контролюють підготовку спортивної бази до змагань у відповідності до правил

конкретного виду спорту;

         - визначають порядок прибуття учасників, розміщення їх за місцем проживання,

проходження мандатної комісії, апробування спортивної споруди;

         - слідкують за порядком проведення змагань та нагородженням переможців;

          - організовують розміщення вболівальників, спонсорів, гостей;

         - сприяють організованому від’їзду учасників;

         - розглядають усі питання, що виникають у ході змагання.

         План підготовки до спортивних змагань включає:

         - визначення спортивної бази та перевірка її відповідності вимогам змагань;

         - перевірку відповідності обслуговуючого персоналу вимогам змагань;

         - розробку сценарію та плану спортивного змагання;

         - збір інформації щодо учасників змагань (склад, приїзд, проживання, від’їзд,
спортивна форма, тренування, вимоги, тощо);

         - підготовку інформації для реклами;

         - підготовку музичного супроводу;

         - підготовку інвентарю та обладнання (або перевірка існуючого на спортивній базі);

         - підготовку документації;

         - підготовку нагороджень переможців та призерів;

         - підбір фотокореспондентів;

         - підбір учасників показових виступів, привітань, музичних пауз;

         - призначення репетицій учасникам шоу-частини змагання.

         Положення про змагання – є коротким викладом правил, певний нормативний акт,

що встановлює порядок, функції, компетенції, обов’язки і організацію відповідного
спортивно-масового заходу. Такий документ обов’язково затверджується керівництвом
організатора змагань та повинен і чітко формулювати наступні пункти:

         - мета і завдання змагань;

         - місце та терміни проведення;

         - керівництво змаганнями;

         - учасники змагань;

         - умови змагань;

         - умови подачі та розгляду протестів;

         - нагородження учасників;

         - умови прийому учасників;

         - форми і терміни подачі заявок;

         - місце і час жеребкування;

         - особливі умови змагань;

         - інформаційне забезпечення;

         - технічне забезпечення;

         - спонсорство.

         Приклад положення про змагання представлений у додатку А, В  

         На основі розробленого положення складається програма спортивних змагань, де

міститься опис вправ, за якими будуть змагатися спортсмени чи команди. Приклад
програми змагань представлено у додатку Б.
         Для проведення спортивних змагань готується сценарій, в якому точно і детально
(покроково) розписується початок, хід та завершення змагань. Сценарій включає в себе:

         - інформацію про спортивну споруду та її оформлення;

         - інформацію про музичний супровід змагань; - схему розташування уболівальників,

гостей, суддів, учасників;

         - схему місця проведення нагородження;

         - розклад та наповнюваність пауз між зустрічами, стартами, тощо;

         - хід самих змагань;

         - інформацію про місце та час проведення прес-конференцій.

         Приклад сценарію змагань представлено у додатку Б, Г.

         Учасники та їх організації приймають участь у змаганнях на підставі офіційного

запрошення організаторів. Організації-учасниці повинні підтвердити свою участь та
оформити заявку на участь спортсменів чи команди за встановленою формою, а також
забезпечити спортсменів єдиною формою, проїздом до місця змагань, коштами на житло
та харчуванням. Кількість учасників та офіційних осіб від організації- учасниці
визначається положенням про змагання. 

         Головна суддівська колегія складається із осіб, які мають певні знання та навички з
виду спорту, за яким проводяться змагання, володіють правилами та умінням їх
трактувати в умовах протиборства суперників і пройшли відповідну підготовку отримали
суддівську ліцензію. Набираються і готуються судді із числа кваліфікованих спортсменів,
тренерів даного виду спорту чи громадських активістів. Завданням суддівської колегії на
змаганнях є забезпечення умов об’єктивного визначення переможців та призерів, а також
запланованого ходу змагань.

До головної суддівської колегії входить:

         - головний суддя;

         - комісар змагань;

         - судді, що безпосередньо обслуговують змагання, які підзвітні тільки головному

судді;

         - секретаріат, який відповідає за технічне забезпечення змагань: оформлює

протоколи; слідкує за точністю інформації на табло; перевіряє склад учасників; фіксує
порушення правил у ході змагань; відповідає за зупинки, затримки, непорозуміння на
старті, фініші чи під час гри або вправ.          Спонсорська допомога може бути надана у
вигляді підтримки організаторам змагань через виділення коштів та інших ресурсів.
Спонсорська допомога надається в обмін на рекламний простір заходу чи частину
попередньої реклами події. Все це повинно проводитися з вигодою для обох сторін, а
також з розрахунком на майбутній розвиток співпраці. Змагання забезпечуються
необхідними ресурсами у вигляді продукції, в грошовій формі або іншими способами.
Спонсори отримують прибуток від реклами їх товарів і послуг, зростає упізнаності їх
бренду серед учасників заходу та глядачів, а також формується позитивне відношення до
бренду.

         Розмір спонсорської допомоги повинен відповідати масштабу заходу. Не дивлячись

на бажання і готовність потенційних спонсорів надати допомогу, вигода повинна значно
перевищувати інвестиції у змагання.

         Чим більша кількість учасників бере участь у змаганнях, тим більший інтерес
викликає захід у потенційних спонсорів. Пояснення просте: час і зусилля, що додаються
для надання спонсорської підтримки заходу у 150 чоловік приблизно дорівнює часу і
зусиллям, необхідним для заходу в 1500 учасників.

         Очевидно, що прибуток для спонсора значно вище від заходу з великою кількістю
учасників. Всі значні заходи піддаються ретельному вивченню з боку потенційних
спонсорів з метою оцінки їх рентабельності. Але існує безліч місцевих компаній і
організацій, готових надати спонсорську підтримку, не залежно від розмаху і значущості
заходу. Будь- яка компанія, бізнес якої може бути підтриманий учасниками заходу, є
відмінним кандидатом на надання матеріальної або грошової допомоги.

         Представники засобів масової інформації (ЗМІ) запрошуються на змагання для

висвітлення підготовки та ходу спортивного заходу, щоб забезпечити максимальне їх
висвітлення. Організатори змагань розсилають у редакції газет і журналів, інформаційні
агентства, теле- і радіокомпанії прес-релізи, в яких висвітлюють наступне:

         - дату, час, місце і всі необхідні деталі заходу;

         - історію даної події;

         - спортивну карту (схему) змагань;

         - список вірогідних учасників;

         - список місцевих фаворитів;

         - перелік призів;

         - склад спонсорів.

         Напередодні змагань для представників засобів масової інформації може бути

проведена прес-конференція. Під час змагання організовується прес-центр, а у ході
змагань – спеціальні зони для роботи ЗМІ. Важливо, щоб результати змагань були
доступні пресі якомога раніше, а також надана можливість для коротких інтерв’ю у
лідерів чи представників команд. Для організації прес-конференцій запрошення
розсилаються у всі ЗМІ, які можуть бути зацікавлені у темі.

         Обслуговуючий персонал змагань включає в себе:

         - медичних працівників;

         - охорону;

         - персонал спортивної споруди (директор, чергові, контролери, прибиральниці,

електрики, сантехніки, тощо).

         Завданням обслуговуючого персоналу є забезпечення умов проведення змагань,

відповідно до правил та положення. Кожний із працівників обслуговуючого персоналу
повинен відповідати за свій розділ роботи, добре володіти професійними навичками, мати
спеціальний одяг, знати програму змагань і уміти діяти у раптово виникаючих ситуаціях.

         Уболівальники спортивного змагання розташовуються на спеціально відведених для

них місцях, при цьому можуть вільно переміщуватися на усій території Глядачі можуть
мати технічні засоби уболівання, окрім заборонених правилами чи санітарними нормами.

         Спортивні свята – це заходи активно-пізнавального характеру на спортивну тематику

з використанням фізичних вправ, змагань, конкурсів, атракціонів, номерів самодіяльності,
показових виступів. Якщо у спортивних змаганнях головним є спортивне протиборство
учасників, то у спортивних святах акцент здійснюється на розважальну та пізнавальну
частину програми.

         Особливе значення має оформлення фізкультурного свята на відкритому

майданчику, причому це стосується і стадіону і міської площі і великої лісової
галявини. Справа у тому, що оформлення (заповнення) величезних відкритих просторів
має певні обмеження, як технічні, так і бюджетні .

         Принципово організація спортивного змагання і спортивного свята не відрізняється.

Однак, необхідно зауважити, що спортивні свята – це більше шоу, ніж суперництво
учасників, яке наповнене атмосферою розважального масового видовища.

         Спортивні свята можуть проводитися у вигляді:

         - рухливих ігор (додаток А, Б, Г);

         - олімпіад, які поєднують у собі вікторини та змагання з олімпійських видів спорту;

         - ігрові свята, що включають бліц турніри з одного або декількох видів спортивних
ігор у поєднанні з конкурсами та показовими виступами;

         - марафони (теле- , шоу-, бігові, тощо);

         - тематичні спортивні вечори, які будуються на обговоренні проблем спорту з фото-
та відеодемонстрацією;

         - зустрічі, що мають на меті живе спілкування із провідними спортсменами міста,

регіону, країни;
         - зльоти, конференції, які організовуються для обміну досвідом та демонстрації
досягнень кращих представників спортивно-масової чи туристичної діяльності.

         Комплексні спортивно-масові заходи – це залучення населення до систематичних

занять фізичним вправами та активного відпочинку людей через організацію місць
постійного чи тимчасового тривалого збору учасників. До комплексних спортивно-
масових заходів відносяться спортивні та туристичні табори, а також спортивні та
туристичні клуби.

         Спортивні та туристичні табори – це організація на тривалий термін місця збору

спортсменів чи туристів з метою більш інтенсивної підготовки та активного відпочинку. У
таборах необхідно підтримувати два режими рухової діяльності – тренувальний та
оздоровчий. Тренувальний режим включає систематичні тренування відповідно до
програми підготовки певної категорії спортсменів чи туристів, а оздоровчий режим – види
фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи. Перевагою таборів є те, що їх
учасники постійно знаходяться на місці розташування табору, при цьому здійснюються
більш інтенсивні тренувальні заняття, формується колектив (команда), розкриваються
різні здібності особистісні якості учасників, розвиваються їх пізнавальні інтереси. Якщо
спортивні чи  туристичні табори об’єднують у собі декілька видів спорту чи видів
спортивного туризму, то план роботи табору розробляється з урахуванням побажань усіх
груп учасників.

         До плану входять:

         - навчально-тренувальні заняття (тренувальні);

         - спортивні змагання та свята;

         - фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, загартування, комплексні

види);

         - культурно-масові заходи.

         Спортивні та туристичні клуби – це організації з надання спортивно- масових або

спортивно-туристичних послуг населенню з метою задоволення потреб активного
відпочинку та спортивного вдосконалення.

На ринку спортивно-оздоровчих послуг виділяють два типи клубів:

         - при підприємствах (як структурні підрозділи або на базі майна підприємства), які
надають послуги лише працівникам підприємства;

         - самостійні підприємницькі суб’єкти, як і надають послуги не тільки працівникам

підприємства, але й іншим категоріям населення.

         Спортивний туризм – вид спортивно-масових заходів, в основі яких змагання на

маршрутах, що включають подолання перешкод у природному середовищі (перевалів,
вершин, порогів, каньйонів, печер, тощо) і на дистанціях, прокладених у природному
середовищі та на штучному рельєфі.
         Отже, загальношкільні фізкультурно-масові і спортивні заходи проводяться з метою
повноцінного вирішення завдань фізичного виховання, формування здорового способу
життя школярів, підвищення рухової активності, спортивних досягнень учнів. 

         Загальне організаційно-методичне забезпечення масової фізкультурної та спортивної

роботи на місцях покладається на органи народної освіти, фізкультурно-спортивну
організацію, які спрямовують зусилля колективів загальноосвітніх шкіл на поліпшення
постановки фізичного виховання учнів, розвиток масовості й ефективності позакласної та
позашкільної фізкультурної та спортивної роботи. Організатор позакласної та
позашкільної виховної роботи несе службову відповідальність за проведення
фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів у школі. Безпосередніми її виконавцями є
учні та вчителі фізичної культури. 
2. У футболі існують три основні системи розіграшів: - колова; - з вибуванням; -
змішана. За цією системою всі команди, що беруть участь у змаганнях, зустрічаються
одна з одною двічі: на власному полі і на полі суперника. ... Переможцем змагань
оголошується команда, яка за час змагань набрала найбільшу кількість очок.
Завдання:
1. Дайте визначення поняттю змагання.
Змагання — зустріч для здобуття першості (титулу чемпіона або призера) з якого-небудь
виду спорту.
2. Що включає в себе 1 етап організації та проведення змагань?
Перший етап - підготовка до змагання: підготовка спортивної бази; складання положення
про змагання та відправлення його майбутнім учасникам; реклама - афіші, плакати,
інформація у пресі, на радіо і телебаченні тощо; замовлення готелю чи іншого житла для
проживання учасників і суддів; створення організаційного комітету по проведенню
змагань і розподіл обов'язків між його членами; підготовка заходів, що стосуються
культурної програми, а також процедури відкриття змагань.
3. Які розділи має мати положення про змагання?
Положення про змагання з баскетболу має такі розділи:
1. Мета і завдання. Мета змагань (зміцнення здоров'я учасників, підбиття підсумків
навчальної роботи, популяризація баскетболу, формування збірної команди для участі в
змаганнях вищого рангу). Завдання залежить від масштабу і виду змагань.
2. Місце і термін проведення: місце (база), де проводяться змагання; числа певного місяця
і року.
3. Керівництво змаганнями: організація, що проводить змагання, суддівська колегія.
4. Учасники змагань: назви команд, вік учасників, їх кваліфікація; кількість учасників, які
вносяться в заявку.
5. Умови проведення змагань: системи розіграшу; порядок визначення переможця. Як
правило, у баскетболі за перемогу команда отримує 2 очки, за поразку - 1 очко, за неявку -
0 очок. У випадку, коли дві чи більше команд наберуть однакову кількість очок, перевага
надається тій команді, у якої кращі:
- результати в особистих зустрічах;
- різниця закинутих і пропущених м'ячів;
- більше перемог;
- більша кількість закинутих м'ячів.
Коли всі ці показники рівні, переможець може бути визначений шляхом жеребкування.
6. Нагородження команд та учасників. Як правило, команди нагороджуються вимпелами
та грамотами, а гравці грамотами та медалями відповідних гатунків. Можливо також
нагородження гравців і тренерів команд цінними призами.
7. Умови прийому команд: організація, що фінансує змагання; дата приїзду і від'їзду
команд; умови проживання і харчування.
8. Форми та терміни подання заявок і перезаявок, порядок оформлення команд та
учасників (форма заявок команд може додаватися до положення).
10. Місце та час проведення жеребкування.
Положення про змагання затверджується керівником організації, що проводить змагання.
До положення про змагання додається кошторис витрат, який складається з таких
розділів:
1. Найменування змагань.
2. Терміни та місце проведення.
3. Кількість судців.
4. Кількість учасників (в тому числі немісцевих): витрати на їх розміщення, харчування,
проїзд.
5. Витрати на оренду залу.
6. Витрати на рекламу - афіші, плакати тощо.
7. Транспортні витрати.
8. Канцелярські витрати.
9. Витрати на оплату обслуговуючого персоналу.
4. З яких розділів складається кошторис витрат?
1. Найменування змагань.
2. Терміни і місце проведення.
3. Кількість суддів (в тому числі немісцевих), витрати на їх розміщення, харчування,
проїзд.
4. Кількість учасників (в тому числі немісцевих), витрати на розміщення, харчування,
проїзд.
5. Витрати на медичне обслуговування.
6. Витрати на оренду спортивних споруд.
7. Витрати на рекламу – афіші, плакати тощо.
8. Транспортні витрати.
9. Канцелярські витрати.
10. Витрати на оплату обслуговуючого персоналу
5. Що включає в себе 2 етап організації та проведення змагань?
Другий етап - безпосереднє проведення змагання: допуск команд до змагання; проведення
жеребкування; затвердження календаря змагання, практичне проведення ігор.
Допуск до змагання здійснює мандатна комісія згідно з положенням про змагання.
Відповідальність за допуск несуть головний суддя змагання, головний лікар змагання і
представник мандатної комісії.
Жеребкування здійснюється з метою присвоїти командам певні номери, які
використовуються при складанні календаря змагання. Застосовується два способи
жеребкування: загальне жеребкування (усіх команд водночас); розсіювання команд.
Розсіювання команд дозволяє сформувати підгрупи (коли у змаганні бере участь велика
кількість команд і воно проходить у два етапи: спочатку ігри у підгрупах, а потім - фінал)
приблизно однакові за силами.
Використовуються дві схеми розсіювання: за жеребкуванням і "змійка". Якщо
розсіювання провадиться за жеребкуванням, береться кількість команд, яка відповідає
кількості підгруп, і між ними кидається жереб для розподілу цих команд по підгрупах.
Далі у такій же послідовності розподіляється за жеребом наступна група команд.
За умов розсіювання за схемою "змійка" командам присвоюються номери відповідно до їх
місця, яке вони зайняли на попередніх змаганнях. Далі ці команди згідно з присвоєними
їм номерами розподіляються по підгрупах. Наприклад, схема розподілу 12 команд на дві
підгрупи буде мати такий вигляд:

Відповідно до системи розіграшу і підсумків жеребкування команд складається і

затверджується календар змагання.
6. Які Ви знаєте системи розіграшу?
Олімпійська система
Система Макмагона
Швейцарська система
Кругова система

7. За підсумками змагань зі спортивного туризму готуються відповідні звіти про

змагання.

1.6.2. По змаганнях спортивних туристських походів кожна команда- учасниця

змагань після закінчення походу готує звіт про похід за встановленою формою і
надає його до МКК в установлені терміни.

Звіт може бути усним (з фотопідтвердженням) або письмовим згідно з вказівкою

маршрутно-кваліфікаційної комісії (МКК) і повинен надавати відомості про
маршрут, локальні перешкоди і способи їх подолання, заходи безпеки тощо.

Після закінчення календарного року МКК всіх рівнів подають у МКК вищого рівня, а
ЦМКК – до Виконкому Федерації спортивного туризму України, щорічні звіти про
кількість СП та учасників в них по кожному виду туризму.

1.6.3. За підсумками змагань з видів спортивного туризму, чемпіонатів (першостей)

спортивних походів Головна суддівська колегія готує та подає письмовий звіт про
змагання.

Відповідає за підготовку та своєчасне подання звіту про змагання головний суддя

змагань, безпосередню підготовку звіту здійснює (забезпечує) головний секретар
змагань.

1.6.3.1. Звітпро змагання може бутияк повний,так іскорочений.

Звіти про змагання зберігаються у відповідних організаціях не менше 5 років.

Повний звіт не пізніше як через 15 календарних днів після закриття змагань

подається для розгляду та зберігання до організації, що забезпечувала
безпосередню підготовку та проведення змагань.

Скорочений звіт про змагання затверджується організацією, яка затверд-жувала

Положення про змагання. Обсяг скороченого звіту визначається організацією
(керівним органом), яка (який) затверджувала Положення про змагання.

По міжнародних та всеукраїнських змаганнях готуються як повний, так і

скорочений звіти. Повний звіт зберігається в організації, яка безпосередньо
проводила змагання. Скорочений звіт про такі змагання не пізніше 15 днів після
закриття змагань подається до відповідної центральної колегії суддів змагань
Федерації спортивного туризму України, яка у подальшому подає його на розгляд
Виконкому Федерації.

Скорочений звіт по регіональних змаганнях подається до колегій суддів

територіальних федерацій спортивного туризму не пізніше п’ятнадцяти
календарних днів після закриття змагань.
По усіх інших змаганнях подається скорочений звіт до організації, що проводить
змагання, яка самостійно встановлює обсяг та терміни подання звіту.

1.6.3.2. Повний звіт про змагання включає в себе:

 звіт головного судді змагань за встановленою формою (додаток 4);

 звіт судді-інспектора змагань (додаток 5);

 Положення про змагання;

 наказ (розпорядження) про проведення змагань;

 зміни та доповнення до Положення;

 Умови змагань;

 склад головної суддівської колегії;

 оціночна відомість суддівської колегії

 іменні заявки команд;

 схеми та описи дистанцій; *

 контрольні карти, лоції дистанцій змагань; *

 протоколи дистанцій, етапів, видів програми (форма протоколу для

всеукраїнських змагань додається – додаток 6);

 зведені протоколи змагань;

 акти здачі-прийомки дистанцій; *

 протести;

 протоколи засідань ГСК, апеляційного журі.

*) Поширюється на змагання з видів спортивного туризму та очні змагання

туристських спортивних походів.

1.6.3.3. Протоколи змагань, затверджені ГСК та оформлені відповідно

до встановлених вимог є підставою для присвоєння спортсменам спортивних
розрядів.

1.6.3.4. Звіти головного судді та судді-інспектора міжнародних та всеукраїнських

змагань розглядаються та затверджуються Виконкомом Федерації, регіональних
змагань – президією (виконкомом) територіальної федерації спортивного туризму.
Одночасно із затвердженням звітів дається оцінка роботи головного судді та судді-
інспектора змагань.

+1.6.3.5. Звіт головного судді місцевих та відомчих змагань розглядається та

затверджуються організацією, що проводить ці змагання з одночасною оцінкою
роботи головного судді. Одночасно із звітом головного судді змагань
заслуховується звіт судді-інспектора та дається оцінка його роботи.

8. Олімпі́йські і́гри (грец. οἱ Ὀλυμπιακοί Ἀγῶνες) — міжнародні спортивні змагання, які

проводяться кожні чотири роки під переглядом Олімпійських ігор називаються олімпійськими.
Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.
Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки,
в рік кратний чотирьом (наприклад : 2012-2016-2020 і т.д) . Зимові Олімпійські ігри об'єднують
зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й
зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової
Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після
літніх.
Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 776 року до нашої ери по 393 рік
нашої ери. Барон П'єр де Кубертен заснував у 1894 році Міжнародний олімпійський
комітет (МОК). МОК з тих пір став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого
визначаються Олімпійською хартією.
Еволюція олімпійського руху в 20-му і 21-му століттях призвела до певних змін в Олімпійських
іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для
спортсменів із фізичними вадами, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх
спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та
технологічних реалій 20-го століття. В результаті, Олімпійські ігри змістилися від чисто
любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів.
Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного
спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у
1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело
до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках.
Олімпійські ігри зародилися в Стародавній Греції, де вони проводилися раз на чотири роки у
місті Олімпія і були визначною подією в житті стародавніх греків. Ігри були
заборонені римськими імператорами як поганські з метою утвердження християнства.
Олімпійські ігри античності були низкою змагань, що проводилися між представниками
кількох міст-держав і царств Стародавньої Греції, які мали, здебільшого, атлетичний характер,
а також змагання борців та перегони колісниць. На час Олімпійських ігор всі воєнні конфлікти
між містами-державами, які брали участь у змаганнях, припинялися до їх закінчення.
Походження цих Олімпіад оповито легендами. Один з найпопулярніших міфів
родоначальниками ігор називає Геракла і його батька Зевса. Згідно з легендою, це Геракл
першим називав ігри «Олімпійськими» і встановив звичай проводити їх кожні чотири роки.
Легенда стверджує, що після здійснення дванадцяти подвигів Геракл побудував Олімпійський
стадіон на честь Зевса. Після завершення будівництва, він пройшов по прямій 200 кроків і
назвав цю відстань «стадій» (грец. στάδιον, лат. stadium, «етап»), який пізніше став одиницею
відстані. Інший міф пов'язує перші ігри з важливою давньогрецькою традицією під назвою
екехерія (грец. ἐκεχειρία) — олімпійським перемир'ям.
Найпоширенішою датою початку Олімпійських ігор античності є 776 рік до н. е.,. Це базується
на написах, знайдених в Олімпії, в яких названі переможці бігу, що проводився кожні чотири
роки починаючи з 776 р. до н. е. Стародавні ігри включали бігові дисципліни, п'ятиборство (що
складалося із стрибків, метання диску і списа, змагання з бігу та боротьби), бокс,
боротьбу, панкратіон, і кінні змагання. За переказами, першим олімпійським чемпіоном
був Coroebus, кухар з міста Еліс.
Олімпійські ігри мали важливе релігійне значення, включаючи поряд із спортивними
подіями ритуальні жертвопринесення на честь Зевса (чия знаменита
статуя роботи Фідія стояла в храмі в Олімпії) і Пелопа, божественного героя і міфічного царя
Олімпії. Пелоп був відомий завдяки колісничним перегонам з королем Еномаєм з Піси.
[12]
 Переможцями змагань захоплювалися і увічнювали їх у віршах і статуях. Ігри проводилися
кожні чотири роки, і цей період, відомий як Олімпіада, греки використовували як одну з
одиниць вимірювання часу. Ігри були частиною циклу, відомого як Панеллінські ігри, в які
входили Піфійські ігри, Немейські ігри, і Істмійські ігри.
Олімпійські ігри досягли розквіту в 6-ому і 5-ому століттях до нашої ери, а потім поступово
втрачали значення, оскільки владу і вплив в Греції завоювали римляни. Немає єдиної думки
про те, коли ігри офіційно закінчилися, найпоширеніша дата 393 р. н. е., коли
імператор Феодосій I оголосив, що всі язичницькі культи і практики будуть ліквідовані. Ще
згадується дата 426 р. н. е., коли його наступник Феодосій II наказав знищити всі грецькі
храми. Після занепаду, Олімпійські ігри не проводилися до кінця 19 століття.
Першою вагомою спробою наслідування Олімпійських ігор античності була L'Olympiade de la
République, національний олімпійський фестиваль, який проводився щорічно з 1796 по 1798
рік у революційній Франції.[17] Конкурс включав в себе декілька дисциплін з давньогрецьких
Олімпійських ігор. З ігор 1796 року почалося введення метричної системи в спорті.
У 1850 році доктор Вільям Пенні Брукс започаткував Олімпійський клас у Мач-
Венлок, Шропшир, Велика Британія. У 1859 році доктор Брукс змінив назву на Олімпійські
Ігри Венлока. Це щорічне спортивне свято продовжується до сьогодні. Олімпійське
Товариство Венлока було засноване д-ром Бруксом 15 листопада 1860 року.
Від 1862 до 1867 року Ліверпуль проводив щорічний Grand Olympic Festival. Розроблені
Джоном Галлі і Чарльзом Меллі, у співпраці з доктором Бруксом, ці ігри були елітарними за
своєю природою, змагатися могли тільки джентльмени. Програма Ігор в Афінах 1896 року була
подібною до програма Ліверпульського фестивалю, що не дивно, оскільки д-р Брукс включив
дисципліни національних Олімпійських ігор 1859 року в Афінах до програми Олімпійських Ігри
Венлока і переніс у програму в Ліверпуль. У 1865 році Галлі, Брукс і Е. Равенштайн заснували
Національну Олімпійську асоціацію в Ліверпулі, попередника Британської олімпійської
асоціації. Його засновницькі статті послужили основою для міжнародної Олімпійської хартії.
[24]
 У 1866 році національні Олімпійські ігри Великої Британії були організовані в Кришталевому
палаці в Лондоні.
Найважливішими церемоніями Олімпійських ігор є церемонія відкриття, церемонія
нагородження олімпійських чемпіонів та призерів та церемонія закриття.
Церемонія відкриття Олімпійських ігор — масове театралізоване шоу, яке приваблює до себе
найбільшу телевізійну аудиторію. Кожна країна-організатор намагається в цьому шоу показати
світу свою культуру. Церемонію відкриття зазвичай проводять на Олімпійському стадіоні.
Окрім яскравої театралізованої вистави до її складу входить парад олімпійців. За традицією
парад відкривають олімпійці Греції, а замикають олімпійці країни-організатора. Ігри урочисто
відкривають високопоставлені урядовці країни-організатора. Представники олімпійців та
суддів приносять олімпійську присягу. Підіймається олімпійський прапор. На знак відкриття
ігор в чаші над Олімпійським стадіоном запалюється олімпійський вогонь, принесений
олімпійською естафетою.
На церемонії закриття ігор замість впорядкованого параду олімпійці різних країн виходять
на стадіон єдиним натовпом, змішавшись між собою. Таку традицію започаткували
на Мельбурнській Олімпіаді 1956. Церемонія закриття Олімпіади містить у собі передачу
олімпійського прапора делегації країни-організатора наступних Ігор.

Присяга
На церемонії відкриття олімпійських ігор вибрані представники атлетів та суддів
складають олімпійську присягу.

Споруди
Впродовж Ігор атлети проживають в Олімпійському селищі.
Основною спортивною спорудою ігор є Олімпійський стадіон. Крім головного Олімпійського
стадіону змагання проводяться в інших спорудах: на стадіонах, у басейнах, стрільбищах тощо,
які отримують право називатися «олімпійськими»

Види спорту
Докладніше: Олімпійські види спорту
В програму Олімпійських ігор входять 33 види спорту, що включають 52 дисципліни.
Загалом в окремих змагання розігрується близько 400 медалей.
До програми Пекінської Олімпіади 2008 року входило 28 видів спорту. Відтоді з
олімпійської програми виключено бейсбол та софтбол, тому на Лондонській
Олімпіаді 2012 року проводились змагання тільки з 26 видів спорту. На Зимових
Олімпіадах проводяться змагання з 7 видів спорту.

Спортсмени
Учасників Олімпійських ігор називають олімпійцями. Початково, олімпійцями, як і на
Олімпійських іграх древності, могли бути тільки чоловіки. Жіночі змагання були включені в
програму Олімпіад, починаючи з Олімпійських ігор 1928 року.
Довгий час Олімпійські ігри вимагали строгого аматорського статусу спортсменів. Однак,
під впливом реальностей сучасного життя, враховуючи те, що спорт високих досягнень
вимагає максимальної віддачі і повної зайнятості, від вимоги аматорства спортсменів
стали відмовлятися. Починаючи з 1970-х років, МОК переклав рішення про допуск
професіональних спортсменів на міжнародні федерації відповідних видів спорту. До
сьогодні єдиним видом спорту, який зберігає любительський статус, є бокс, швидше
завдяки відмінності правил від професіонального боксу.
Починаючи з Ігор 1992 року в Барселоні, кількість олімпійців обмежена певним числом.
Для участі в Олімпіаді спортсмен чи команда повинні отримати олімпійську ліцензію.
Правила відбору встановлюються окремими федераціями видів спорту.

Україна на Олімпійських іграх

Олімпіада на національній монеті
Докладніше: Україна на Олімпійських іграх
Українські спортсмени виступають на Олімпійських іграх окремою командою,
починаючи із Зимової Олімпіади 1994 року. До цієї дати українці брали участь в іграх у
складі олімпійських збірних Російської імперії, Польщі, Чехословаччини, Радянського
Союзу та Об'єднаної команди (в 1992 році). Першим українцем на І Олімпіаді 1896
року був Микола Ріттер, на ІІ Олімпіаді 1900 брав участь Петро Заковорот.
Керівництво олімпійським спортом в Україні здійснює Національний олімпійський
комітет України. Чимало українців носять горде звання олімпійського чемпіона
(дивіться статті Українські олімпійські чемпіони та Список олімпійських чемпіонів
України). Першою олімпійською чемпіонкою незалежної України стала
фігуристка Оксана Баюл.
Загалом, Українська національна олімпійська дружина виборола 96 медалей на літніх
Олімпіадах і 5 медалей на зимових Олімпіадах. Найуспішніші види — гімнастика, легка
атлетика та боротьба.

Літні олімпійські ігри

Мапа столиць літніх Олімпійських ігор. Країни, які приймали одні літні
Олімпійські ігри зафарбовані зеленим, країни, в яких ігри відбулися принаймні
двічі — синім кольором.
Рік Ігри Місто Країна
1896 I Олімпійські ігри Афіни Королівство Греція
1900 II Олімпійські ігри Париж Французька республіка
1904 III Олімпійські ігри Сент-Луїс США
1908 IV Олімпійські ігри Лондон Велика Британія
1912 V Олімпійські ігри Стокгольм Швеція
1916 VI Олімпійські ігри (скасовано) Берлін Німецька імперія
1920 VII Олімпійські ігри Антверпен Бельгія
1924 VIII Олімпійські ігри Париж Французька республіка
1928 IX Олімпійські ігри Амстердам Нідерланди
1932 X Олімпійські ігри Лос-Анджелес США
1936 XI Олімпійські ігри Берлін Третій Рейх
1940 XII Олімпійські ігри (скасовано) Гельсінкі Фінляндія
XIII Олімпійські ігри
1944 Лондон Велика Британія
(скасовано)
1948 XIV Олімпійські ігри Лондон Велика Британія
1952 XV Олімпійські ігри Гельсінкі Фінляндія
1956 XVI Олімпійські ігри Мельбурн Австралія
1960 XVII Олімпійські ігри Рим Італія
1964 XVIII Олімпійські ігри Токіо Японія
1968 XIX Олімпійські ігри Мехіко Мексика
1972 XX Олімпійські ігри Мюнхен Федеративна Республіка Німеччина
1976 XXI Олімпійські ігри Монреаль Канада
1980 XXII Олімпійські ігри Москва СРСР
1984 XXIII Олімпійські ігри Лос-Анджелес США
1988 XXIV Олімпійські ігри Сеул Республіка Корея
1992 XXV Олімпійські ігри Барселона Іспанія
1996 XXVI Олімпійські ігри Атланта США
2000 XXVII Олімпійські ігри Сідней Австралія
2004 XXVIII Олімпійські ігри Афіни Греція
2008 XXIX Олімпійські ігри Пекін Китайська Народна Республіка
2012 XXX Олімпійські ігри Лондон Велика Британія
2016 XXXI Олімпійські ігри Ріо-де-Жанейро Бразилія

Зимові олімпійські ігри

Мапа столиць зимових Олімпійських ігор. Країни, які приймали одні

зимові Олімпійські ігри зафарбовані зеленим, країни, в яких ігри відбулися
принаймні двічі — синім кольором.

Рік Ігри Місто Країна

Французька
1924 I Зимові Олімпійські ігри Шамоні
республіка

1928 II Зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц Швейцарія

1932 III Зимові Олімпійські ігри Лейк-Плесід США

Гарміш-
1936 IV Зимові Олімпійські ігри Третій Рейх
Партенкірхен

(V) Зимові Олімпійські ігри Гарміш-

1940 Третій Рейх
(скасовано) Партенкірхен

(V) Зимові Олімпійські ігри

1944 Кортіна-д'Ампеццо Королівство Італія
(скасовано)

1948 V Зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц Швейцарія

1952 VI Зимові Олімпійські ігри Осло Норвегія

1956 VII Зимові Олімпійські ігри Кортіна-д'Ампеццо Італія

1960 VIII Зимові Олімпійські ігри Скво-Веллі США

1964 IX Зимові Олімпійські ігри Інсбрук Австрія

1968 X Зимові Олімпійські ігри Гренобль Франція

1972 XI Зимові Олімпійські ігри Саппоро Японія

1976 XII Зимові Олімпійські ігри Інсбрук Австрія

1980 XIII Зимові Олімпійські ігри Лейк-Плесід США

1984 XIV Зимові Олімпійські ігри Сараєво Югославія

1988 XV Зимові Олімпійські ігри Калгарі Канада

1992 XVI Зимові Олімпійські ігри Альбервіль Франція

1994 XVII Зимові Олімпійські ігри Ліллехамер Норвегія

1998 XVIII Зимові Олімпійські ігри Нагано Японія

2002 XIX Зимові Олімпійські ігри Солт-Лейк-Сіті США

2006 XX Зимові Олімпійські ігри Турин Італія

2010 XXI Зимові Олімпійські ігри Ванкувер Канада

2014 XXII Зимові Олімпійські ігри Сочі Росія

2018 XXIII Зимові Олімпійські ігри Пхьончхан Південна Корея