Міністерство Освіти

Національний технічний університет України “Київський

політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”
Теплоенергетичний факультет
Кафедра автоматизації проектування енергетичних процесів і
систем

Звіт з лабораторної роботи №2

Дисципліна: Комп’ютерна схемотехніка та архітектура
комп’ютерів.

Варіант №26

Виконав: студент групи ТМ-01 Тіщенко Анастасія

“24”10. 2020 р.

Київ
2020
Мета роботи:
Закріплення знань і отримання практичних навичок отримання
мінімальних аналітичних форм представлення перемикальних
функцій; побудови комбінаційних схем для їх реалізації в заданому
елементному базисі.
Короткі відомості з теорії:
Комбінаційними називаються функціональні вузли (блоки),
логічний стан виходів яких залежить тільки від комбінації логічних
сигналів на входах в певний момент часу. Комбінаційні вузли та
блоки цифрових систем або збираються з окремих інтегральних
схем, що виконують функції елементів ТА-НІ, АБО-НІ, ТА-АБО-
НІ, «Виключаюче» АБО та ін., або виготовляються у вигляді систем
інтегральних схем, або входять до складу великих та надвеликих
інтегральних схем. Початковими даними (технічним завданням)
для проектування комбінаційного вузла є його функціональний
опис та вимоги до основних електричних параметрів.
Функціональний опис комбінаційного вузла зазвичай задається у
вигляді таблиці істинності або алгебраїчного виразу. Процес
проектування розбивається на декілька послідовних етапів: 1) вибір
елементної бази та способу реалізації; 2) мінімізація заданої
логічної функції; 3) перетворення мінімізованої логічної функції та
синтез логічної схеми; 4) синтез електричної схеми; 5) аналіз та
оптимізація електричної схеми. Вибір елементної бази визначається
вимогами, пропонованими до електричних параметрів
комбінаційного вузла: швидкодією, потужністю, що споживається,
завадостійкістю та ін. Аналіз логічних елементів та отримані на
його основі рекомендації з їхнього застосування дозволяють
проектувальнику після оцінювальних розрахунків вибрати той або
інший варіант схеми базового елемента, виходячи з вимог
технічного завдання. При цьому визначається також можливий
спосіб реалізації проектованого вузла: 1) елементна реалізація на
базі готових схем логічних елементів, що випускають серійно у
вигляді малих інтегральних схем або входять до складу
функціональних бібліотек для проектування великих та надевликих
інтегральних схем; 2) компонентна реалізація – шляхом розробки
оригінальної схеми, яка найбільшою мірою задовольняє вимоги
технічного завдання. Елементна база та спосіб реалізації
проектованого пристрою можуть бути визначені в технічному
завданні, наприклад, шляхом визначення серії мікросхеми, на базі
якої даний пристрій повинен бути побудований. 1. Постановка
задач аналізу та синтезу комбінаційних схем. Технічним аналогом
булевої функції в обчислювальній техніці є так звана комбінаційна
схема (КС), на вхід якої надходять і з виходу знімаються електричні
сигнали у вигляді одного з рівнів напруги, що відповідають
значенням логічного 0 і логічної 1. Для з'ясування, що ж таке
комбінаційна схема, розглянемо схему S, що має m входів і n
виходів. На її входи можуть бути подані набори значень вхідних
змінних Xi{0,1}, i  1,m , а на виходах формуються вихідні змінні
Yj{0,1}, j  1,n . Схема S називається комбінаційною, якщо кожну
з n функцій її виходів Y1,Y2, ..., Yn можна представити як булеву
функцію вхідних змінних X1, X2, ..., Xm. Комбінаційна схема
описується за допомогою системи рівнянь, де Fi – булева функція
Як випливає з визначення комбінаційної схеми, значення вихідних
змінних Yj у довільний момент часу однозначно визначаються
значеннями вхідних змінних .
Структурно комбінаційна схема може бути представлена як
сукупність елементарних логічних схем – логічних елементів (ЛЕ).
ЛЕ виконують над вхідними змінними елементарні логічні операції
типу ТА, АБО, ТА-НІ, АБО-НІ і т.д. Число входів логічного
елемента відповідає числу аргументів відтвореної їм булевой
функції. Графічне зображення комбінаційної схеми, при якому
показані зв'язки між різними елементами, а самі елементи
представлені умовними позначеннями, називається
функціональною схемою. В ході розробки комбінаційних схем
доводиться вирішувати задачі аналізу і синтезу. Задача аналізу
полягає у визначенні статичних і динамічних властивостей
комбінаційної схеми. У статиці визначаються булеві функції,
реалізовані комбінаційною схемою по відомій їй структурі. У
динаміці розглядається здатність надійного функціонування схеми
в перехідних процесах при зміні значень змінних на входах схеми,
тобто визначається наявність на виходах схеми можливих
небажаних імпульсних сигналів, що не випливають безпосередньо з
виразів для булевих функцій, реалізованих схемою. Задача синтезу
полягає у побудові з заданого набору логічних елементів
комбінаційної схеми, що реалізує задану систему булевих функцій.
Рішення задачі синтезу не є однозначним, можна запропонувати
різні варіанти комбінаційних схем, що реалізують ту саму систему
булевих функцій, але відрізняються за тими чи іншими
параметрами. Розробник комбінаційних схем з цієї множини
варіантів вибирає один, виходячи з додаткових критеріїв:
мінімальної кількості логічних елементів, необхідних для реалізації
схеми, максимальної швидкодії і т.і. Існують різні методи синтезу
комбінаційних схем, серед яких найбільш розроблений канонічний
метод.
Виконання завдання:
На зображенні ми можем побачити таблицю істинності та 2 метода
отримання формули: метод діаграми Вейча та метод за домогою
карт Карно. Також ми можемо побачити, що 2 формули є повністю
однаковими, а це означає, що ми все зробили правильно. На мою
думку, метод за допомогою діаграми Вейча є складнішим через те,
що можно легко заплутатися переписуючи в саму таблицю 1.
Сама схема, яка співпала з таблицею істинності!!!!!!!
Компіляція та перевірка ПЛИС:
1-Analysis and Synthesis
2- Fitter

3-Time Quest Timing Analyzer

Вивод: Під час лабораторної роботи було отримані мінімальні
аналітичні форми представлення функцій у разних базисах за
допомогою двох методів: Квайна-МакКласки та карт Карно.
Обидва методи показали однакові результати, що свідчить про
правильність виконання усіх обчислювальних операцій. У ході
аналізу і синтеза ми переконались, що схема зібрана правильно, це
також підтвердила функціональна симуляція. Також ми дізналися,
що в реальних умовах ПЛІС буде працювати з затримкою у 3 нс по
схемі.