Вступ

Актуальність теми: на сьогоднішній день сучасні газоперекачувальні

агрегати набули широкого розповсюдження в країні. Тенденції використання
ГПА для транспортування газової суміші по магістралям обумовлена
надійністю і єфективністю данної конструкції. Швидкий розвиток галузі
потребуе нових, більш точних, вимірювальних технологій і рівня безпеки на
ГПА з приведенням до відповідності світовим стандартам.
Широке використовування теxнологій і досягнень НТП в області
приладобудування дозволяє підвищити точність проведення вимірювань
вібрації певних вузлів агрегату.
Основним недоліком сучасних систем вимірювання вібрації є низька
точність обумовлена недосконалістю метода проведення вимірювання і
механічними особливостями газоперекачувального агрегату.
Тому в даній роботі поставлена задача проаналізувати фактори, що
впливають на роботу автоматизованої системи вібродіагностики , виявити
можливі засоби зменншення складової похибки процесу вимірювання вібрації і
надати пропозиції по вдосконаленню.
Результати проведениx досліджень довели перевагу запропонованої
системи перед іншими відомими на сьогодні рішеннями по декількоx
показникаx. Така система не тільки дозволяє збільшити точність та надійність,
але ще значно зменшую собівартість.
В даній дипломному проекті необxідно було вирішити наступні задачі:
ознайомитися з методами вимірювання вібрації підшипникових вузлів в
складі ГПА;
- проаналізувати існуючі системи визначення параметрів вібрації;
- розробити сxему вимірювання спектрів вібрації піідшипникових вузлів;
- розраxувати параметри та побудувати сxему приладу.

452
10
 1 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІБРАЦІЇ.

Дослідження вібрації газоперекачувального агрегату

2 Газоперекачуваьний агрегат

Вимір параметрів вібрацій газотурбінних двигунів (ГТД), що входять до

складу газоперекачувальних агрегатів, дає можливість здійснити прогнозування
руйнування найбільш відповідального вузла ГТД – підшипників кочення й тим
самим заощадити значні витрати, пов'язані з необхідністю аварійного знімання
двигуна з експлуатації, що, як правило,

Рисунок 1.1 - Газоперекачувальний агрегат ГПА-12 з авіадвигуном : 1 –

вхідний фільтр повітря; 2 – масляний радіатор; 3 – авіаційний привід HK-16
CT; 4 –вивід відпрацьованих газів; 5 – нагнітач природного газу; 6 –
масляний бак; 7 – основа агрегату; 8 – силова турбіна; 9 – рама авіаприводу.

452
11
 призводять до втрати газу, що перекачується, а також до непередбачуваних
працезатрат.
Ці обставини, поряд з низькою ефективністю методик штатної системи
контролю, що дозволяють виявити не ранню, а пізню стадію руйнувань,
обумовлює актуальність проблеми швидкого виявлення дефектів підшипників
ГТД , що зароджуються.
До складу ГПА-16 входять блок секції радіатора, власне двигун з блоком
привідних агрегатів, вихлопна шахта (газовідвід) і кожух із фланцем для
підведення холодного повітря. Увесь двигун кріплять на рамі, яка є основним
несучим елементом. Двигун приводить в обертання колесо нагнітача, яке й
виконує перекачування технологічного газу на КС. Двигун складається з
наступних основних частин: КНД, КВД, камери згоряння, ТВД, ТНД, силової
турбіни й выносной коробки приводів або блоку агрегатів.
Компресори низького й високого тиску ГПА-Ц-16 приводяться в
обертання відповідно турбінами низького й високого тисків. Компресори, що й
приводять їх в обертання турбіни утворюють два каскади не зв'язаних між
собою тисків низького й високого. Обертання роторів у каскадах здійснюється з
різними частотами обертання на кожному з режимів роботи двигуна.
Силова (вільна) турбіна через ресору (вихідний вал) приводить в обертання
колесо нагнітача й кинематически не пов'язана з каскадами низького й високого
тисків.
Застосування авіаційних і суднових газотурбінних двигунів у складі ГПА
привело до появи нового типу компонування на КС. Це викликане в першу
чергу конструктивними особливостями самого газотурбінного агрегату, такого
як ГПА-16, ГПА-Ц-16, ГПА-Ц-6,3, як досить компактного з високим ступенем
автоматизації.
Більш економічний, потужний і надійний ГПА-Ц-16 містить у собі ГТД
типу НК-16СТ, створений на базі двоконтурного турбореактивного двигуна
(ТРДД) НК-8. Двигун НК-16СТ виконаний двухкомпрессорным з вільною
силовою турбіною.

452
12
 Газотурбінний двигун складається із двох модулів: газогенератора й
вільної силової турбіни, установлених на своїх рамах. З'єднання статорів
газогенератора й силової турбіни еластичне. Кожний з модулів може бути
замінений незалежно від іншого. Вільна силова турбіна виконана на
підшипниках кочення. Передбачена можливість балансування ротора силової
турбіни у власних підшипниках. Компресор низького тиску (КНД), отриманий з
вентилятора вихідного двигуна, складається із чотирьох щаблів. Турбіна
високого тиску й турбіна низького тиску одноступінчасті. У системі ГПА-16
двигун постачений конфузором на вході в КНД і дифузором за силовою
турбіною. Система запобігання зледеніння усмоктувального тракту ГТД
використовує теплоту газів, що відходять, двигуна.
Відомо, що контроль технічного стану вузлів машинного устаткування й
трубопроводів нагнітачів найбільше ефективно здійснюється вібраційними
методами, що зв'язують вібраційні характеристики механічних коливань
устаткування з ідентифікованими дефектами відповідно до рекомендацій,
закладених у міжнародному стандарті ISO 2372.
У процесі роботи в складі роторних машинах підшипники кочення
генерують так звані «підшипникові» вібрації в досить широкому діапазоні
частот [1]. Ці вібрації обумовлені наступними причинами:
 наявністю в підшипниках декількох елементів, що роблять складний
рух з різними кутовими швидкостями;
 недосконалостями підшипників кочення, що утворювалися на стадії
виготовлення – хвилястістю, овальністю, пошкодження доріжок і тіл
кочення, наявністю радіального зазору, дисперсією діаметрів тіл
кочення і т.д.;
 недосконалостями, що виникають при складанні роторної машини –
перекосами кілець, недотриманням допусків на посадки кілець на вал і в
корпус і т.д.;

452
13
  недосконалостями, що виникають при експлуатації машини –
зношуванням, забрудненням змащення, збільшенням радіального зазору
й т.п.

3 Дослідження вібрації

Вібрація тіла завжди викликається якимись силами порушення. Ці сили

можуть бути прикладені до об'єкта ззовні або виникати всередині нього самого.
Вібрація конкретного об'єкта повністю визначається силою порушення, її
напрямком і частотою. Саме із цієї причини вібраційний аналіз дозволяє
виявити сили порушення при роботі машини. Ці сили залежать від стану
машини, і знання їх характеристик і законів взаємодії дозволяє діагностувати
дефекти останньої.
Найпростішими з існуючих у природі коливальних рухів є пружні
прямолінійні коливання тіла на пружині (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Приклад найпростішого коливання

Така механічна система має одну ступінь волі. Якщо відвести тіло на деяку
відстань від положення рівноваги й відпустити, то пружина поверне його в
точку рівноваги. Однак тіло придбає при цьому певну кінетичну енергію,
проскочить точку рівноваги й деформує пружину в протилежному напрямку.
Після цього швидкість тіла почне зменшуватися, поки воно не зупиниться в

452
14
іншій крайній позиції, звідки стисла або розтягнута пружина знову почне
повертати тіло назад у положення рівноваги.
Такий процес буде повторюватися знову й знову, при цьому
відбувається безперервне переходження енергії від тіла (кінетична енергія) до
пружини (потенційна енергія) і назад.
На рис.1.2 представлений також графік залежності переміщення тіла від
часу. Якби в системі було відсутнє тертя, то ці коливання тривали б безупинно
й нескінченно довго з постійними амплітудою й частотою. У реальних
механічних системах такі ідеальні гармонійні рухи не зустрічаються. Будь-яка
реальна система має тертя, яке приводить до поступового загасання амплітуди
й перетворює енергію коливань у тепло. Найпростіше гармонійне переміщення
описується наступними параметрами:
Т - період коливань.
F - частота коливань, = 1/Т.
Період - це інтервал часу, який необхідний для завершення одного циклу
коливання, тобто цей час між двома послідовними моментами перетинання
нульової точки в одному напрямку. Залежно від швидкості коливань, період
вимірюють у секундах або мілісекундах.
Частота коливань - величина зворотна періоду, визначає кількість циклів
коливання за період, вона виміряється в герцах (1Гц= 1/секунду). Коли
розглядаються обертові машини, то частота основного коливання відповідає
частоті обертання, яка виміряється в про/хв (1/хв) і визначається як:

ω ω= F х 60, (1.1)

де F- частота в Гц,
тому що у хвилині 60 секунд.
Рівняння коливань.

452
15
 Якщо по вертикальній осі графіка відкласти положення (зсув) об'єкта, що
випробовує прості гармонійні коливання, а по горизонтальній шкалі- час (див.
рис.2.2), то результатом буде синусоїда, що описана рівнянням:

d=D sin(ωt ¿, (1.2)

де d-миттєвий зсув;
D-Максимальний зсув;
ω=¿2 π ;

F-Кутова (циклічна) частота, π =3,14.

Це та сама синусоїдальна крива, яка всім добре відома із тригонометрії. Її
можна вважати найпростішою й основною тимчасовою реалізацією вібрації. У
математиці функція синусу описує залежність відношення катету до гіпотенузи
від величини протилежного кута. Синусоїдальна крива при такому підході є
просто графіком синуса залежно від величини кута. У теорії вібрацій
синусоїдальна хвиля також є функцією часу, однак один цикл коливання іноді
розглядають також як зміну фази на 360 градусів. Про це ми ще поговоримо
докладніше при розгляді поняття фази.
Згадана вище швидкість руху визначає швидкість зміни положення тіла.
Швидкість (або швидкість) зміни деякої величини щодо часу, як відомо з
математики, визначається похідній за часом:

υ =dd/dt= ω D cos ¿ t), (1.3)

де n - миттєва швидкість.
Із цієї формули видно, що швидкість при гармонійнім коливанні також
поводиться за синусоїдальним законом, однак, внаслідок диференціювання й
перетворення синуса в косинус, швидкість зрушена по фазі на 90 ( тобто на
чверть циклу) щодо зсуву.

a=dυ /dt= -ω2 Dsin(ωt), (1.4)

де а - миттєве прискорення.
452
16
 Слід зазначити, що прискорення зрушене по фазі ще на 90 градусів, на що
вказує негативний синус ( тобто на 180 градусів щодо зсуву).
З наведених рівнянь видне, що швидкість пропорційна зсуву,
помноженому на частоту, а прискорення - зсуву, помноженому на квадрат
частоти.
Це означає, що більші зсуви на високих частотах повинні
супроводжуватися дуже більшими швидкостями й надзвичайно більшими
прискореннями. Уявіть, наприклад об'єкт, що вібрує, який випробовує зсув 1
мм із частотою 100 Гц. Максимальна швидкість такого коливання буде
дорівнювати зсуву, помноженому на частоту:

υ =1 х 100 =100 мм/c (1.5)

Прискорення дорівнює зсуву, помноженому на квадрат частоти, або

а = 1 х (100)2 = 10000 мм/c2 = 10 м/c2 (1.6)

Прискорення вільного падіння g рівно 9,81м/с 2. Тому в одиницях g

отримане вище прискорення приблизне рівне 10/9,811 g.
Тепер подивимося, що відбудеться, якщо ми збільшимо частоту до 1000
Гц:

υ =1 x 1000 = 1000 мм із =1 м/с, (1.7)

а = 1 x (1000)2 = 1000000 мм /з2 = 1000 м/с2 = 100 g

Таким чином, ми бачимо, що високі частоти не можуть супроводжуватися

більшими зсувами, оскільки виникаючі в цьому випадку величезні прискорення
призведуть до руйнування системи.

452
17
 4 Динаміка механічних систем

Невелике компактне тіло, наприклад шматочок мармуру, можна

представити як просту матеріальну крапку. Якщо прикласти до неї зовнішню
силу, вона прийде в рух, який визначається законами Ньютона. У спрощеному
виді, закони Ньютона говорять, що спочиваюче тіло буде залишатися в спокої,
якщо на нього не діє зовнішня сила. Якщо ж до матеріальної точки прикладена
зовнішня сила, то вона прийде в рух із прискоренням, пропорційним цієї силі.
Більшість механічних систем є більш складними, ніж проста матеріальна
точка, і вони зовсім не обов'язково будуть пересуватися під впливом сили як
єдине ціле. Роторні машини не є абсолютно твердими й окремі їхні вузли мають
різні твердості. Як ми побачимо далі, їхня реакція на зовнішній вплив залежить
від природи самого впливу й від динамічних характеристик механічної
конструкції, причому цю реакцію дуже важко передбачити. Проблеми
моделювання й пророкування реакції конструкцій на відомий зовнішній вплив
вирішуються за допомогою методу кінцевих елементів (МКЭ) і модального
аналізу. Тут ми не будемо докладно зупинятися на них, тому що вони досить
складні, однак для розуміння сутності вібраційного аналізу машин корисно
розглянути, як взаємодіють між собою сили й конструкції.

5 Перетворювачі руху (датчики)

Для опису й виміру механічних вібрацій використовуються наступні

поняття:
Максимальна Амплітуда (Пік) - це максимальне відхилення від нульової
крапки, або від положення рівноваги.
Розмах (Пік-Пік) - це різниця між позитивним і негативним піками. Для
синусоїдального коливання розмах у точності рівний подвоєній піковій

452
18
амплітуді, тому що тимчасова реалізація в цьому випадку симетрична. Однак,
як ми скоро побачимо, у загальному випадку це невірно.
   

Рисунок 1.3 - Амплітуда вібрації: 1-розмах; 2-період; 3-СКЗ; 4-середнє

значення; 5-максимальне значення.

Середньоквадратичне значення амплітуди (СКЗ) дорівнює квадратному

кореню із середнього квадрата амплітуди коливання. Для синусоїдальної хвилі
СКЗ в 1, 41 рази менше пікового значення, однак таке співвідношення слушне
тільки для даного випадку.
СКЗ є важливою характеристикою амплітуди вібрації. Для її розрахунків
необхідно піднести до квадрата миттєві значення амплітуди коливань і
усереднити, що вийшли величини за часом. Для одержання правильного
значення, інтервал усереднення повинен бути не менше одного періоду
коливання. Після цього виводиться квадратний корінь і виходить СКЗ.

Рисунок 1.4 - Середне квадратичне значення

452
19
 СКЗ повинне застосовуватися у всіх розрахунках, що ставляться до
потужності й енергії коливання. Наприклад, мережа змінного струму 117В
( мова йде про північно-американський стандарт). 117 В - це
середньоквадратичне значення напруги, яка застосовується для розрахунків
потужності (Вт), споживаної включеними в мережу приладами. Нагадаємо ще
раз, що для синусоїдального сигналу (і тільки для нього) середньоквадратична
амплітуда рівна 0,707 х пік.
Віброшвидкість звичайно вимірюють у м/с або в мм/з, в англомовних
країнах - дюйм/з (ips). При вимірі віброшвидкості використовуються як СКЗ,
так і пікове значення. У деяких країнах, наприклад, у США, у силу давньої
традиції, пікове значення є більш уживаним.
Віброприскорення звичайно вимірюють в одиницях g СКЗ (g -
прискорення вільного падіння). У дійсності g не є системною одиницею - це
просто те прискорення, яке ми випробовуємо, перебуваючи на Землі.
Стандартними одиницями виміру прискорення є м/с2, а в англомовних країнах -
дюйм/ c2. 1g=9.81м/с2.
Процес перетворення зсуву у швидкість або швидкості в прискорення
еквівалентний математичної операції диференціювання. Зворотне перетворення
прискорення у швидкість і швидкості в зсув називається інтегруванням.
Сьогодні можна проводити ці операції усередині самих вимірювальних
приладів і легко переходити від параметрів виміру до інших.
Однак на практиці диференціювання приводить до збільшення шумової
складової сигналу, і тому воно рідко застосовується. Інтегрування, навпаки,
може бути здійснене з високою точністю за допомогою простих електричних
кіл. Це є однією із причин, чому акселерометри сьогодні стали основними
датчиками вібрації: їх вихідний сигнал можна легко піддати однократному або
двохкратному інтегруванню й одержати або швидкість, або зсув. Інтегрування,
однак, непридатне для сигналів з дуже низькою частотою (нижче 1 Гц), тому
що в цій області рівні паразитного шуму надзвичайно збільшуються й точність
інтегрування падає. Більшість наявних на ринку інтеграторів правильно

452
20
працюють на частотах вище 1 Гц, що досить майже для всіх додатків,
пов'язаних з вібраціями.

6 Зсув, швидкість і прискорення

Як відзначалося вище, вібраційний сигнал зсуву на певній частоті може

бути перетворений у швидкість за допомогою диференціювання.
Диференціювання супроводжується множенням амплітуди на частоту, тому
амплітуда віброшвидкості на певній частоті пропорційна зсуву, помноженому
на цю частоту. При фіксованому зсуві, швидкість буде подвоюватися з
подвоєнням частоти, а якщо частота збільшиться вдесятеро, те й швидкість
помножиться на десять.
Щоб одержати зі швидкості прискорення, необхідно ще одне
диференціювання, а, виходить, і ще одне множення на частоту. Тому,
прискорення при фіксованому зсуві буде пропорційно квадрату частоти.
Виходячи із цих простих міркувань, легко зрозуміти, що ті самі вібраційні
дані, представлені у вигляді графіків зсуви, швидкості або прискорення будуть
виглядати по-різному. На графіку зсуву буде посилена низькочастотна область,
а на графіку прискорення - високочастотна при ослабленні низькочастотної.
Величини зсуву, швидкості й прискорення в стандартних міжнародних
одиницях зв'язані наступними рівняннями:

V [мм/с, пік] = 0,159 x A / f [мм/с2, пік] V=1/(2πF) * A

D[мкм,розмах]=318,4*V/f[мм/с,пік] D=1/(2πF) 2 *A (1.8)

D[мкм,розмах]=50,7*A/f2 [мм/с2,пік] D=1/(2πF) *V

Ціль виміру механічних коливань зводиться до одержання по можливості

найбільш повної інформації про коливальний процес. При визначних процесах
це завдання вирішується шляхом визначення амплітуди, частоти або положення
по фазі. При стохастичних процесах можна лише шляхом «сортування»

452
21
миттєвих значень за різними критеріями обмежитися статистичними оцінками.
У найпростішому випадку це зводиться до виміру рівня коливання.

Рисунок 1.5 - Вимір механічних коливань за допомогою перетворювачів

переміщень і сили: 1-основа; 2-момент деформації; 3-тензорезистор; 4,5-
вібропереміщення, віброшвидкість, віброприскорення

У більшості випадків механічні коливання (вібрації) являють собою

небажані явища, що часто накладаються на закономірні процеси руху. Однак
коливання можуть створюватися й примусово в якості активних функцій,
наприклад у вібраційних живильниках і конвеєрах, що використовуються для
транспортування матеріалів.
Є можливість виміру переміщень на вільному кінці вібратора із
пружинною підвіскою (1), або вібратора з гнучким коливанням (2), або також
сили в опорах обох цих вібраторів.
Залежно від обставин вимірюють або переміщення, або силу. Знаючи
значення маси й пружності пружини коливальної системи, можна математично
перейти від однієї із цих величин до іншої. У той час як вимірювальний
перетворювачі сили вводяться безпосередньо в ланцюг передачі сили, у
вимірювальних перетворювачах переміщень увесь перетворювач або,
щонайменше, його рухливий елемент повинен бути прикріплений до об'єкта
виміру.
Механічні параметри коливань, а саме вібропереміщення, віброшвидкість і
віброприскорення, можуть бути обмірювані за допомогою перетворювачів
відносного або абсолютного переміщення.

452
22
 П'єзоелектричні перетворювачі прискорення ( Рисунок 1.6) є активними
перетворювачами, які, як і електродинамічні перетворювачі, створюють
вимірювальну напругу без подачі на них напруги від стороннього джерела.

Таблиця 1.1 Параметри вібрації

Прямолінійні або поступальні Кутові або обертальні (крутильні)

параметри
коливання одиниці параметри
коливання одиниці

Вібропереміщення виміру
мкм Кутове виміру
радий
(розмах) вібропереміщення
Віброшвидкість мм/з (кут обертання)
Віброприскорення мм/з2 Кутова радий/з
Кутове
віброшвидкість радий/з2
віброприскорення 1
радий=52,295°

При прискореннях, що виникають у напрямку виміру, сейсмічна маса

перетворювача створює відповідну силу, що діє на п'єзоелектричний чутливий
елемент, на поверхні якого створюється електричний заряд і, отже, електрична
напруга, пропорційне прискоренню. Для подальшої обробки цієї напруги
потрібні підсилювачі з винятково більшим вхідним опором.
Через дуже високу частоту власних коливань ( від 30 до 50 кГц)
п'єзоелектричні акселерометри особливо придатні для високочастотних
процесів у діапазоні до 10 кГц і вище. Нижня гранична частота таких
перетворювачів залежить від різноманітних величин, що впливають, причому
вирішальний вплив на режим їх роботи на низьких частотах виявляють
конструкція перетворювача, застосовуваний підсилювач і якість монтажу, а
також робочі температури.

452
23
Рисунок 1.6 - П'єзоелектричний вимірювальний перетворювач прискорення: А
— електричний вивід; G — корпус: т — сейсмічна маса; Q — кварцові
пластинки; В — різьбовий отвір

Тому що в умовах експлуатації часто важко виключити впливи, що

спотворюють, створювані лінією передачі, те п'єзоелектричні перетворювачі
прискорення іноді застосовуються із вбудованим польовим транзистором у
якості перетворювача повного опору.
Особливою областю застосування п'єзоелектричних перетворювачів
прискорення є вимір імпульсних процесів, наприклад при випробуванні зброї й
при експериментальних зіткненнях автомобілів. Через малі розміри й малої
маси вони працюють практично без зворотного впливу й тому придатні також
для об'єктів виміру малого розміру.
Перетворювачі прискорення з п'єзоелектричним матеріалом із кварцу
можна застосовувати для виміру при температурі до 400°С и, отже,
установлювати на двигунах внутрішнього згоряння. Такі перетворювачі
випускають, крім того, із вбудованою системою водяного охолодження.
Компенсаційні перетворювачі прискорення містять інерційну систему, що
полягає із пружини й маси, твердість і демпфірування системи управляються
електричним сигналом, що знімаються з виходу електронного підсилювального
пристрою. При цьому перетворювач є частиною електричної системи
автоматичного регулювання. Компенсаційні перетворювачі відрізняються
винятково високою точністю й тому можуть після подвійного інтегрування

452
24
 вимірюваної величини застосовуватися як перетворювачів абсолютного
переміщення.

7 П'єзоелектричний елемент

Принцип дії п'єзоелектричних чутливих елементів заснований на

використанні властивостей деяких кристалів утворювати на своїх гранях
електростатичні заряди під дією пружних деформацій. Цей так званий п’єзоефект
виникає на кристалах кварцу, турмаліну, сегнетової солі ( калийно-натрієва сіль
винної кислоти), титанату барію й деяких інших речовин. П'єзоелектричні
чутливі елементи дозволяють контролювати процеси, що швидко протікають,
тому що заряди утворюються практично безінерційно.

Рисунок 1.7 - Кварцевий кристал: ПРО — оптична вісь; х — електрична вісь

Для вимірів майже завжди застосовують кварц, що має низьку

температурну чутливість, що й володіє більшим модулем пружності (8-10'°
Н/м2), що дозволяють здійснювати виміру при мізерно малих переміщеннях.
Кристали кварцу являють собою шестикутні призми (Рисунок 1.7) з
поздовжньої, називаної оптичної, віссю z-z, що проходить через ребра призми

452
25
електричною віссю х-х і нейтральної, або механічної, віссю в-в, що проходить
через середини протилежних граней. Вирізаний із кварцового кристала
прямокутний паралелепіпед (пластина), грані якого перпендикулярні осям в-у й
х-х, має п'єзоелектричні властивості. Сила, спрямована по осі z-z
паралелепіпеда, не збуджує електричних зарядів на його гранях. Під дією
розтягувального чи стискального зусилля, спрямованого уздовж електричної осі
х-х, на перпендикулярних цієї осі гранях виникають заряди різного знака ( так
званий поздовжній ефект). Цей заряд рівний

Q x =d F x (1.9)

де Q x — заряд;
d — постійний коефіцієнт (п'єзомодуль);
F x ,– сила, що діє на поверхню кристала.

Як видно з наведеного вище рівняння, Q x не залежить від розмірів

кристала кварцу. Навантаження, що діють у напрямку механічної осі кристала,
викликають виникнення заряду:

Iy
Q y =d F
Ix y
(1.10)

де I x і I y — розміри кристала в напрямках осей х и y. При поперечному

ефекті Qv залежить від розмірів кристала. Умови міцності не дозволяють
одержати більші заряди за рахунок збільшення I y і зниження I x , тому практично
використовують лише поздовжній п'єзоефект. При температурах вище 500° С
п'єзоефект зникає. Температура 537° С, при якій структура кварцу переходить
у структуру, що не володіє п'єзоелектричним ефектом, називається крапкою
Кюрі.
Для виміру електричних зарядів, що виникають на гранях кварцової
пластини, останні покривають металевим шаром, утворюючи конденсатор. Тому
що Q = CU, та напруга на кристалі

452
26
 Q dF
U= =
C C0 +C s , (1.11)

де С0 — ємність кварцу; С5 — неминуча ємність проводів і підключених

пристроїв.

Рисунок 1.8 - Чутливий елемент із декількома кварцовими пластинами

Звичайно ємність Сs перевищує ємність п'єзокристала С0, що різко знижує

корисний ефект. Тому Сs штучно збільшують паралельним з'єднанням декількох
пластин; вибір їх числа дозволяє змінювати діапазон виміру. Величина Сs
ураховує н ємність кабелю проведення, що тому підводять, поставляють
виготовлювачі, а чисельне значення їх ємності враховують при калібруванні.
Оскільки кожний вимірник напруги має кінцеве значення вхідного опору Ri, те
збуджений на гранях кристала заряд і відповідно напругу спадають але
експонентному закону:

−1

U 0 =U e R (C + C ) (1.12)
i 0 5

де (C 0+ C5 ) = T — постійна часу.

452
27
 Після закінчення часу Т напруга U0 зменшується в 1/e раз, тобто приблизно
до 37% початкового значення U0 Це обмежує можливості використання
п'єзокристaлів контролем тільки короткочасних і швидкоплинних процесів.
Недоліком таких датчиків є те що їх частотний діапазон починається не з
нуля.

8 Характеристики промислового датчика МВ-06

Призначення
Перетворення прискорень у широкій смузі частот .
Робота в складі апаратури контролю вібрації авіаційних ГТД

Рисунок 1.9 - Датчик МВ-06, МВ-37, МВ-38

Переваги
 Висока надійність, високий термін служби;
 Малі маса й габарити;
 Вихідний сигнал диференціальний, ізольований від корпуса датчика.
Технічні характеристики
Умови експлуатації
Відповідає групі виконання 3.6 за ДСТ В 20.39.304-76.
Область застосування
Авіація, автотранспорт, морський і залізничний транспорт

452
28
 Таблиця 1.2 Характеристики датчиків серії МВ

Датчик
Характеристики
МВ-06 МВ-37 МВ-38
Коєфіцієнт перетворення, пКл
2
5±6% 2±6% 5±6%
с /м
Діапазон частот, що
10 - 5000 10 - 3000 10 - 3000
контролюється, Гц
Діапазон вимірювання, g 0,1 - 200 0,1 - 200 0,1 - 200
Відносний коєфіцієнт
5 5 5
поперечного перетворення, %
Діапазон робочих температур, Від -60 до Від -60 до Від -60 до
о
С 250 400 250
Конструкція корпусу Герметична,металева

9 Встановлення датчиків

Особливо важливим є відповідність певним вимогам для забезпечення

точності й повторюваності вимірів енергії імпульсів. У цьому змісті особливо
важливим те, як встановлюється датчик. На рисунку. 1.16 показані різні
методи встановлення датчика.
Встановлення датчика за допомогою кріпильної шпильки (або кріплення за
допомогою спеціального клею) є найбільш єфективним й надійним. Основними
перевагами такого встановлення є можливість достовірно вимірювати вібрації
низького рівня й високочастотні вібрації, тому що при такому встановленні
власна (резонансна) частота самого датчика розташована вище вимірюваного
частотного діапазону. Однак, цей метод не підходить для періодичного
контролю вібрації через тривалість і трудомісткості в встановленні датчика.
Інший метод кріплення - на спеціальний магніт більш зручний для
періодичних перевірок, але при його використанні відбуваються деякі втрати
вібраційної енергії через те, що власна частота датчика зміщається в більш

452
29
низькочастотну область, тим самим відтинаючи частину високочастотної
енергії вібрації. При повторюваних замірах слід забезпечувати встановлення
датчика на магніті в тих самих точках для повторюваності замірів.
Третій метод встановлення датчика з використанням ручного щупа дає
найменше значення отриманої енергії імпульсів у порівнянні з усіма іншими
методами, тому що частотний діапазон виміру ще більш звужується.
Додаткове ослаблення може внести також і ослаблення самого щупа, тому
перед кожним заміром слід перевіряти надійність його кріплення до датчика.
Як і у випадку з магнітом,для повторюваності результатів при
періодичних замірах датчик слід встановлювати в ті самі місця. Перевагою
використання щупа є те, що можна проводити заміри в місцях розташованих у
безпосередній близькості від підшипників і, які недоступні при інших способах
кріплення датчика.

Рисунок 1.10 - Способи встановлення датчиків при вимірі енергії імпульсів:

1-точка встановлення; 2-змазка; 3- встановлення на віск; 4- встановлення на
шпильку; 5- магнітне встановлення; 6- щуп

452
30
10 Класифікація діагностичних параметрів вібрації

Коли порушуються критерії нормального стану агрегату, у зв'язку з

необхідністю діагностування виникає завдання вибору діагностичних
параметрів з доступної безлічі даних. Насамперед, слід вибрати точки, у яких
параметри вібрації не відповідають еталонам якості. Для цих точок виділяються
ті гармонійні складові, які вносять найбільший вклад у порушення еталона
якості. Параметри цих складових і їх функції є основними діагностичними
параметрами, по яких визначають групу можливих причин вібрації. Інші
параметри використовуються для уточнення діагнозу.
Розділимо спектр вібрації на чотири зони: оборотна вібрація,
низькочастотна вібрація, подвійна оборотна вібрація й високочастотна вібрація.
Оборотна й подвійна оборотна вібрації є синхронними: точно визначені
їхні частоти/і можуть бути визначені фази.
Низькочастотна вібрація (НЧВ) частіше має половинну оборотну частоту/
іноді частоту/і є при цьому синхронній. Нерідко спостерігаються несинхронні
(некратні) частоти НЧВ, що звичайно мають частоту власних коливань ротора.
Високочастотні складові звичайно мають багатий спектр.
Для великих енергетичних турбоагрегатів у першім наближенні важливо
знати не дискретні складові високочастотного спектра, а загальний внесок
високочастотних складових в інтенсивність вібрації. Для даного випадку
діагностичним параметром є середньоквадратичне значення вібрації для всіх
гармонік вище.
У якості діагностичних, крім параметрів спектра, використовуються інші
параметри вібраційного процесу, відповідно до потреб конкретних
діагностичних алгоритмів, які одержують шляхом спеціальної обчислювальної
обробки вібраційних сигналів.

452
31
 11 Засоби та методи вібродіагностики

Залежно від засобів, яким надано перевагу, конкретних цілей і прийнятої

технології вібродіагностики формується її методика.
Найбільш простою й дешевою технологією вібродіагностики є
періодичний контроль інтенсивності вібрації статорних елементів
(підшипників) найпростішими переносними віброметрами. При цьому
діагностичними ознаками дефектів є рівень інтенсивності вібрації,
співвідношення між його значеннями в різних точках і зміна в часі (тренд).
Труднощі діагностування при цьому полягає в тому, що не існує надійних
ознак для ідентифікації конкретних дефектів, крім того, у ряді випадків при
істотнім зростанні деякої діагностичної інформативної гармоніки вібрації
загальний рівень інтенсивності вібрації може змінюватися несуттєво. У той же
час за рівнем вібрації й росту її в часі в більшості випадків можна досить
надійно кваліфікувати стан агрегату як справний і не справне. У деяких
дефектів є ознаки, що дозволяють у певній ситуації встановити дефект як
найбільш імовірний. Назвемо деякі з них.
Якщо ротор опирається на підшипники кочення інтенсивність вібрації
(СКЗ віброшвидкість) переважає на одному підшипнику й зростає в часі, то
швидше за все дефект полягає в ушкодженні (зношуванні поверхонь кочення)
цього підшипника. Однак такий же характер вібрації може бути пов'язаний з
деградацією опорних (фундаментних) елементів під розглянутим підшипником
або з появою дисбалансу з однієї сторони ротора, у цьому випадку згадана
ознака виявляється неспроможним.
Якщо спостерігаються відносно високі вібрації в осьовому напрямку при
підвищених вібраціях в інших напрямках на підшипниках одного ротора, то це
може бути пов'язане із залишковим прогином цього ротора. У той же час при
неспіввісності вінців муфти на машині, що полягає із приводного

452
32
електродвигуна, підшипники якого вбудовані в корпус; такий же характер
вібрації може бути й при певному розташуванні дисбалансів на деякому роторі
машини.
Якщо різко порушується співвідношення між вертикальними й
поперечними складовими вібрації, це може бути викликане ушкодженням
фундаменту або відривом фундаментної плити. Однак при деяких динамічних
властивостях агрегату це може бути пов'язане з певною формою
неврівноваженості, появою низькочастотної вібрації й іншими причинами.
Найпоширеніша технологія діагностування, що передбачає визначення
несправного стану агрегату по даним штатних контрольних вимірів вібрації з
наступним визначенням характеру несправності по даним спеціальних
вібровимірювань і діагностичного тестування (вібраційних досліджень). При
спеціальних вібровимірювань проводиться гармонійний аналіз вібраційних
сигналів, визначаються амплітуди й фази оборотної й подвійної оборотної
вібрації. Вібраційні виміри проводяться на різних, доцільним образом
здійснюваних режимах агрегату при вибігу й розвороті агрегату.
Газоперекачувальні агрегати ГПА-12

Рисунок 1.11 - Загальний вигляд ГПА-12

452
33
1.2.2 Умови визначення нормального стану агрегату

Стан агрегату визначається як нормальне при одночасному виконанні

наступних умов:
 інтенсивність вібрації в контрольованих точках відповідає стандартним
нормам;
 діагностичні параметри перебувають у межах, відповідних до заданого
режиму роботи агрегату;
 на стаціонарному режимі спостерігається стаціонарна вібрація:
параметри її мінливості не виходять за межі, характерні для заданого
режиму;
 відсутні істотні раптові зміни вібрації;
 відсутній істотний монотонний ріст вібрації в часі (тренд);
 відсутня істотна низькочастотна вібрація;
 відсутні істотні зміни спектрального складу вібрації.

Кількісні оцінки (еталони якості) для визначення виконання цих умов

визначаються нормативними документами, результатами статистичної обробки
даних вібровимірювань(архівних) і експертними оцінками.
Наведена технологія визначення нормального стану по суті є процедурою,
яка в технічній діагностиці називається сигнатурним аналізом. Сигнатура -
стандартний, відповідний до нормального стану агрегату набір значень
контрольованих параметрів вібрації, включаючи параметри спектра вібрації.
Сигнатура визначається статистичними методами на основі вібровимірювать
при різних режимах протягом достатнього часу адаптації системи
вібродіагностики. Для кожного характерного режиму агрегату може бути
визначена відповідна сигнатура. Істотні, статистично достовірні зміни
сигнатури - свідчення появи ненормальності.

452
34
1.2.3 Спектр частот газотурбінних двигунів

Вібрації двигунів вимірюють за допомогою спеціальних п'єзоелектричних

датчиків вібрацій. Датчики, по яких експериментально оцінюють загальну
вібрацію двигуна, називаються штатними. Їх розташовують на корпусах у
штатних точках замірювання — у вузлах кріплення двигуна до об'єкта, у
площинах опор роторів, у площинах стиків силових вузлів і т.д. Положення
штатних місць кріплення уточнюють у процесі доведення двигуна.
Вібрація в штатних місцях кріплення не обов'язково повинна бути
максимальною, але обов'язково найбільш характерної, найбільше чітко й
пов'язаної з вібрацію вузла. Вібрації звичайно виміряються в декількох поясах
двигуна в горизонтальному, вертикальному й осьовому напрямках.
Спектральний аналіз вібрацій дозволяє визначити як головні складові
вібрацій, так і другорядні.
До головних звичайно ставляться, — перші роторні гармоніки, гвинтові
гармоніки ( для ТВД), гармоніки обертового зриву і т.д.
До другорядних — ставляться складові, — вібрації, порушувані
підшипниками, зубчастими передачами, взаємодією лопаток ротора й статора,
шумом, аеродинамічними й гідравлічними процесами і т.д.
Досить інформативною характеристикою вібраційного стану двигунів є
спектри вібрацій, синтезовані на підставі статистичних даних, накопичених у
процесі доведення й експлуатації. Наприклад, на рисунку 1.12 показаний
синтезований спектр вібрацій двоконтурного турбореактивного двигуна із
двоступінчастим вентилятором амплітуда віброшвидкості ; j амплітуди
віброприскорення у частках земного прискорення g\ — амплітуди
переміщення). Перші два резонансні режиму мають частоти, рівні частотам
обертання роторів, три наступні резонанси ставляться до автоколивань у
газоповітряному тракті (обертальний зрив і т.д.), а інші — високочастотні
резонансні режими викликаються коливаннями лопаток вентилятора. Такі ж
спектри можна побудувати й для двигунів інших типів.

452
35
Рисунок 1.12 - Спектр вібрацій двоконтурного турбореактивного двигуна

У цілому загальна вібрація ГТД має певні закономірності.

 Вібрація ГТД являє собою складний коливальний процес із широким
діапазоном частот. Спектр вібрації включає трохи головних складових і
вібраційний шум — велика кількість складових малої інтенсивності.
 Основні джерела вібрації — конструктивні вузли й коливальні процеси,
що володіють великою енергією — ротори, гвинти, вентилятори й
автоколивальні процеси в газоповітряному тракті.
 Усі частотні складові нестабільні — їх амплітуди випадковим чином
змінюються в часі.
 Загальний частотний діапазон вібрацій ГТД може бути прийнято 10-10
ТОВ Гц. Поза цим діапазоном звичайно відсутні значні складові
вібрації.
 Амплітуди вібрації корпусів ГТД обмежуються приблизно наступними
граничними значеннями: переміщення 2 мм, швидкість 200 мм/з,
прискорення 500 мм/с.
 Усі основні складові вібрації, крім автоколивань, жорстко пов'язані із
частотою обертання відповідного вузла. Це може бути основою при
аналізі й діагностиці причин вібрації.
 При збільшенні частоти вібрації амплітуди прискорення мають
тенденцію до зростання, зсуву — до убування, а швидкість має
приблизно однакову інтенсивність у широкому діапазоні частот. Із цієї

452
36
 причини амплітуда віброшвидкість є зручним параметром для оцінки
інтенсивності вібрацій.

1.2.4 Оцінка інтенсивності вібрацій

За норму ухвалюються такі значення вібрацій, при яких протягом заданого

ресурсу не виникають із великим ступенем імовірності вібраційні дефекти, а
заходу забезпечення заданих норм залишаються прийнятними для конструкцій,
технології й експлуатації.
У газотурбінній техніці нормується кожна з основних складових вібрацій:
перші гармоніки роторів, перша й друга гармоніка гвинта з z лопатками і т.д. У
діапазоні частот 10-750 Гц інтенсивність гармонійної вібрації оцінюється по
амплітуді віброшвидкість незалежно від частоти.
Амплітуди віброшвидкості авіаційних газотурбінних двигунів у цьому
діапазоні частот змінюються в межах 30-60 мм/с.
Конструктивно ГПА виконуються в легкому панельнім укритті ангарного
типу й у блочно-контейнерному варіанті. ГПА поставляються також у варіанті
"Р" для реконструкції (модернізації) агрегатів типу ГТК-10-4, ГТК-10И, ГПУ-
10, ГТН-25, Коберра-182 і ін.

Рисунок 1.13 -   Схема розташування підшипників кочення двигуна: 1-7 –

підшипники ; 8 – осьовий компрессор; 9- турбіна компрессора; 10 – турбіна
нагнітача

452
37
Рисунок 1.14 - Схема розташування контрольних точок виміру вібрації
ГПА12: а) на двигуні, б) на нагнітачі; в) на модернізованій рамі; г) на
лафетній рамі. 1-40: номера точок кріплення датчиків вібрації

Рисунок 1.15 - Характерні спектри вібрації в штатних крапках двигуна: а)

агрегат N 6 КС, т. 8; б) агрегат N 3 КС, т. 23; в) агрегат N 8 КС, т. 8; г)
агрегат N 8 КС, т. 23; N1 - частота обертання ротора, n1, 2n1, 3n1 – частоти
перемотування ротора через тіла кочення і її гармоніки.

452
38
 При нормальному стані середні значення вібраційних ознак стану
підшипників (гармоніки із частотами кратними fзаз) не перевищують 0,2 - 0,3
мм/з, що добре узгодиться з розрахунковими даними. Для номінальних значень
робочого радіального зазору в підшипниках рівні ознак будуть близькі до нуля.
Відзначимо, що амплітуда коливання із частотою f заз і її гармонік не завжди
однозначно визначає величину робочого радіального зазору в підшипнику,
тому що на ці ж частотах можуть проявлятися одиничні дефекти доріжки
кочення зовнішнього кільця. У зв'язку із цим необхідно домовитися про умови,
пов'язані з поділом даних несправностей. Причиною виникнення одиничних
дефектів на доріжках кочення зовнішнього кільця в більшості випадків є втома,
поверхневе пошкодження доріжок кочення, яке може виникнути при
транспортуванні або установці двигуна.
Порушення інтенсивних гармонік через дефекти доріжки кочення
зовнішнього кільця на ранніх стадіях розвитку дефекту малоймовірно, тому що
для цього необхідно наявність численних дефектів на доріжці кочення, а це
супроводжується розшаруванням матеріалу доріжок кочення й появою
металевої стружки в масляній системі двигуна, що є вже аварійною
характеристикою двигуна й для ранньої діагностики стану підшипників
значення не має. Слід зазначити деякі особливості вібраційної інформації, що
знімається з корпуса двигуна НК-12СТ: спектри абсолютної вібрації корпуса
містять велика кількість частотних складових, порушення яких обумовлено
резонансами численних деталей конструкції агрегату;достовірне визначення
внеску резонансу в значення кожної складової з ряду fзаз не представляється
можливим;практика спектрального аналізу вібраційного процесу, що
супроводжує роботу двигуна НК-12СТ, показала, що для «бездефектного» (по
стану підшипників) двигуна рівні резонансів у районі підшипникових частот не
вище рівня вібраційного шуму й можуть вплинути лише на величину
середнього «бездефектного» рівня даного ознаки, яка, як видно, виходить трохи
завищеним;і напроти, рівні підшипникових складових (у цьому випадку -
коливань із частотою fзаз і його гармонік) для двигунів зі збільшеним зазором

452
39
дозволяють із достатньою вірогідністю проводити поділ станів підшипників. Як
випливає из вищесказаного, ідентифікація збільшеного робочого радіального
зазору здійснюється за допомогою ряду спектральних складових із частотами,
кратними fзаз.
Для розробки кількісних критеріїв оцінки стану підшипників цей ряд
зручно представити у вигляді узагальненого діагностичного параметра

a
1
Q=∑ A k (1.12)
k=1 k

Ak - рівень віброшвидкості спектральної складовій із частотою K f заз;

k - номер гармоніки.
У формулі величина 1/k е ваговим коефіцієнтом для кожної гармоніки. Він
підкреслює першорядну важливість нижчих гармонік у поділі стану
підшипників, а також дозволяє компенсувати можливі високочастотні
резонанси.
Для одержання такого прогнозу використовуються принципи
прогнозування залишкового ресурсу, викладені нижче. У цьому випадку
фізичний зміст коефіцієнта залишкового ресурсу (η) той же, що й функції
надійності, тобто він відбиває ймовірність безвідмовної роботи підшипника
протягом усього розрахункового періоду ( розрахункового наробітку до
відмови - TP).
Функція S(t) надійності виражається через функцію розподілу F(t):

S(t)=1 - F(t) (1.13)

де t - час роботи підшипника.

Функція розподілу при спільній дії раптовому й викликаних зношуванням
відмов щонайкраще описується розподілом Вейбулла:

f(t)=1-e-Θ' (1.14)

де Θ' - узагальнений параметр зношування, що залежить від часу, у цьому

випадку - аналог узагальненого вібродіагностичного параметра (Θ').

452
40
 S(t)=e-Θ' або η=e-Θ' (1.15)

Залежність η = f(Θ) можна також визначити експериментально,

використовуючи статистичні дані по двигунах, виведених з ладу, по
підшипниках кочення й минулим вібродослідженням в період роботи на КС. У
цьому випадку

T ci−T bi (1.16)
η=
P−Tbi

де T ci - наробіток двигуна при зніманні по руйнуванню підшипників;

Tbi - наробіток i-го двигуна на момент вібродослідження;
P - розрахунковий ресурс досліджуваного підшипника.
Тут необхідно відзначити, що під величиною Р розуміється деякий
ідеалізований ресурс підшипника, який він може відробити в складі агрегату
ГПА12, будучи встановленим у двигун НК-12СТ.
У даній роботі, враховуючи близькі значення номінального радіального
зазору для всіх підшипників двигуна, у першім наближенні прийнята та сама
величина розрахункового ресурсу Р = 30000 годин.
Експериментальна й теоретична залежності η=F(Θ) якого видне, що
прогнозуюча залежність η=e-Θ' досить добре описує експериментальні
дані.Параметри діагностування підшипників кочення для двигунів з різним
наробітком і різними величинами Θ наведені в табл.
Погрішність визначення наробітку до знімання двигунів по стану
підшипників склала:
 для Θ=1,0-3,0 мм/з - 1-5%;
 для Θ<1,0 мм/з і Θ>3,0 мм/з - 10-20%.

452
41
1.3 Діагностування несправностей підшипників

Виробництво підшипників кочення здійснюється в умовах жорстких вимог

до їхньої якості. Це одні з найбільш точних пристроїв, що випускаються в
машинобудуванні. При ідеальних робочих умовах підшипники можуть
безупинно експлуатуватися протягом багатьох років. Внаслідок того, що робочі
умови рідко бувають ідеальними, підшипники ніколи не реалізують своїх
потенційних можливостей з погляду ресурсу.
Термін роботи підшипників кочення залежить від умов їх виробництва,
зберігання, обслуговування, установки, навантаження й умов роботи.
Механічні коливання, що відображають, сигналах коштовної інформації
про стан машин з обертовими елементами. Щоб уникнути проведення
стомлюючого й дорогого аналізу таких сигналів у процесі щоденної роботи,
необхідно скористатися методом який:
 сприяє виявленню дефектів на самій ранній стадії
 дає мінімальну кількість неправильної інформації
 простий у застосуванні навіть для не кваліфікованих робітників
 дає достатню кількість інформації для виконання діагнозу про характер
дефекту для того, щоб після оцінки керівництво могло ухвалити
рішення щодо проведення більш докладного аналізу і т.д.
Виявлення дефектів виконувалося за допомогою порівняння СКЗ
швидкості механічних коливань або з відповідними попередніми даними, або із
установленими стандартами (такими як німецькі стандарти, випущені
Інститутом німецьких інженерів ВДИ 2056, або міжнародні стандарти ИСО
2372 і 3945) значеннями


452
42
Рисунок 1.16 - Замір механічного імпендансу різних машин з ідентичним
деффектом підшипника

Рисунок 1.17 - Мониторизация широкополосного уровня механических

колебаний не обнаружит развивающиеся дефекты до тех пор, пока

452
43
 амплитуда связанных с дефектом составляющих не превысит уровень самых
высоких составляющих

Теорія полягає в тому, що аналогічні один одному машини, згруповані по

потужності на осі, створюють механічні коливання з подібним або навіть
однаковим рівнем швидкості механічних коливань у діапазоні від 10 Гц до 1
кГц .
Ця теорія спроможна виявити розбаланси, явну неузгодженість і значний
вигин валів через більші амплітуди відповідних механічних коливань.
У міру того, як складові з малими амплітудами будуть сховані в
потужніших складових механічних коливань, що зароджуються дефекти
кулькових підшипників і ін. не будуть виявлені при використанні старих
методів. Щонайменше, дефекти не будуть виявлені, доки складові механічних
коливань, що обумовлюються ними, не перевищать рівень низькочастотних
складових.
На рисунку 1.17 показані зміни спектра, що розростається дефекту залежно
від часу (праворуч угорі).
На основі результатів тільки широкосмугових замірів (наприклад, у смузі
10 - 1000 Гц згідно ИСО або ВДИ або в будь-якій іншій смузі) не можна
виявити зміни стану машинного встаткування до того амплітуда, що
збільшується, певної складової досягнеться рівня складової з найбільшою
амплітудою в частотній смузі, що враховується (див. рисунок 1.17 ліворуч
унизу).
Шляхом порівняння спектрів механічних коливань можна виявити зміни
стану встаткування відразу ж після збільшення рівня однієї складової або однієї
смуги спектра на більш, ніж 3-6 дб.
Отже, порівняння спектрів забезпечує занадто раннє попередження (див.
рисунок. 1.17 праворуч унизу).

452
44
 Іншою проблемою використання стандартів, що встановлюють межі рівнів
механічних коливань, є шлях поширення механічних коливань від точки
порушення (обойми підшипника і ін.) до точки виміру. Якщо шлях поширення
не має ідентичний коефіцієнт загасання від одного вузла до іншого, то дефекти
однакового характеру (наприклад, крапкова корозія або тріщини) можуть
створювати різні сигнали, одержувані від датчика, і, отже, можуть бути
причиною різних тлумачень і висновків.
Виявлення дефекту необхідно виконувати в такий спосіб:
 порівнянням поточних результатів з отриманими протягом деякого
періоду часу результатами. Результати, отримані від інших машин або
інших крапок виміру, не можуть бути ранніми показниками зміни стану
машин з обертовими елементами
 порівнянням спектрів механічних коливань для виявлення змін
складових навіть із відносно малими амплітудами.

Рисунок 1.18 - Порівняння спектрів з вузькими смугами дає широкі

розбіжності.

452
45
1.3.1 Застосування аналізаторів заснованих на швидкім перетворенні
Фур'є
Порівняння спектрів механічних коливань необхідно для одержання
максимально раннього попередження про розвиток дефекту в машині, можна
спробувати використовувати можливості зберігання й зіставлення даних
більшості одноканальних аналізаторів. Однак, як показано нижче, проблему
можна розглядати порізному.
Навіть незначні зміни робочої швидкості машини обумовлюють
переміщення піків спектрів механічних коливань, викликаючи більші
різночитання й даючи неправильну індикацію, а отже й неправильну
попереджувальну інформацію (рисунок 1.17).
Розв'язком даної проблеми є скорочення обсягу даних шляхом їхньої
попередньої обробки, наприклад, шляхом групування окремих дискретних
складових вузькосмугових спектрів у більші групи, причому усередині кожної
із цих груп можна допустити певні зміни без уведення перешкод у загальний
рівень таких груп. Створений у такий спосіб новий спектр називається
синтизованим спектром.
Звичайно, частотні смуги такого синтезованого спектра повинні мати
достатню ширину для визначення випадкових змін частоти, а одночасно бути
досить вузькими для виявлення невеликих змін основних складових спектрів
механічних коливань.
Використання октавних фільтрів довели свою перевагу перед замірами в
широких частотних смугах.
Однак, як зазначено вище, щоб побачити різницю між загальним
зношуванням, зароджувальним деффектом й, досліджуваного машинного
встаткування або його деталей, необхідно мати підвищений роздільну
здатність по частоті. Третьоктавні фільтри (смуги шириною 23%) у деяких
випадках виявилися ефективними.

73
46
Рисунок 1.19 - Опорный спектр и опорный спектр с наложенной маской

Рисунок 1.20 - Синтез спектрів з лінійною та логарифмічними спектрами

частот

73
47
 Проте, проблема існує незалежно від ширини смуги частоти. Якщо рівень
однієї зі складових вузькогосмугового спектра високий і знаходиться на грані
іншого спектра тоді виникае часкове накладання . Наступного разу, при
порівнянні спектрів і навіть невеликому (частки відсотка) збільшенні робочої
швидкості встаткування дана складова потрапить у чергову вузьку смугу
спектра БПФ. Є також можливість її влучення в чергову смугу синтезованого
спектра й різкого збільшення рівня даної смуги що призводить до некоректної
попереджувальної інформації.
Щоб уникнути такої ситуації необхідно «розширити» частотні смуги, що
враховуються. Вихідний спектр потім називають опорним спектром. Цей
спектр використовується для створення опорної маски, у якій окремим
вузьким смугам надаються максимальні значення, властиві або їм самим, або
двом суміжним смугам.
На рисунку 1.18 показане застосування нижньої межі, що визначає
границю динамічного діапазону, що враховується. Це значить, що зміни
амплітуд складових спектра нижче цієї межі не викличуть сигналу тривоги.
Отже, фіктивні тривоги від випадкових шумів будуть виключені. Нові спектри
механічних коливань потім рівняються з опорною маскою.
При порівнянні нових зареєстрованих спектрів з опорною маскою будь-
які рівні, що перевищують контури маски, можуть розглядатися як ознака
дефекту, що зароджується.
Оскільки ефективна ширина смуг тепер у три рази більше, ніж ширина
вихідних частотних смуг, а потрібна ширина смуг не повинна перевищувати
1/3 октави (23%), вихідний опорний спектр повинен бути визначений з
дозволом по частоті не більше, чим приблизно 7%.

73
48
Рисунок 1.21 - Новий синтизованній спектр з смугами шириною 6% та
опорною маскою з смугами завширшки 3x6%

Це залишає тільки одну незалежну смугу між двома основними

складовими з інтервалом в 1/1 октави, наприклад, складовими із частотою
зубозацепления і її другою гармонікою або складовими із частотами, певними
швидкістю обертання й другою гармонікою останньої. Отже, вихідний
синтезований спектр повинен мати розділову здатність по частоті краще 7%.
Синтезований спектр із розділовою здатністю по частоті порядку 4 - 6%, по
досвіду, є золотою серединою.
Останньою проблемою для розгляду є зміни робочої швидкості
контрольованого встаткування. Якщо робоча швидкість машини змінюється
більше, чим допустимо з погляду втримання певної складовій механічних
коливань у межах ширини однієї смуги відповідного спектра, то описані вище
методи виявлення також будуть подавати неправильну інформацію.
У випадку, якщо спектр синтезорований так, що він містить смуги з
постійної відносною( процентною) шириною, однак ефект зміни робочої

73
49
швидкості встаткування буде однаковим по всьому спектру (див. рисунок
1.19). Наприклад, при збільшенні швидкості коробки передач на 15%
збільшиться частота зубозацепления й усі її гармоніки на 15%. Таким чином,
можна зрівняти новий синтезований спектр із опорною маскою, зрушеної на
15% у частотній області. Усі основні частоти, гармоніки, бічні смуги й т.п.
знову вирівняються й при порівнянні спектрів будуть виключені неправильні
попередження про дефекти, що зароджуються.
Не всі складові спектрів механічних коливань контрольованих машин
ставляться до їхньої робочої швидкості. Навіть при застосуванні
логарифмічної шкали частоти резонанси конструкції часто відносно широкі,
порядку 1/3 октави або навіть ширше. Таким чином, незначні зміни робочої
швидкості не викличуть неправильних попереджень.
Однак, інші складові, наприклад, пов'язані із частотою мережі змінного
струму (50 або 60 Гц) і особливо зі збільшеною вдвічі частотою мережі
складові часто присутні в спектрах механічних коливань машинного
встаткування. Складові із частотою, відповідної до другої гармоніки частоти
мережі, часто викликані стиском заліза в електромагнітнім полі. Дані складові
механічних коливань часто переважають у спектрах і навіть перевищують за
рівнем складові із частотами, пов'язаними з робочою швидкістю встаткування
і її гармонік.
При використанні порівняння спектрів для виявлення дефектів завжди
існує ризик наявності неправильних попереджень. Якщо розділова здатність
по частоті синтезованого спектра досить висока, то більшість таких
неправильних попереджень може бути опізнане негайно й залишене без уваги.
Однак, якщо сигнал занадто малий або складова, що вказує на дефект,
перебуває занадто близько до іншої важливої складовій, тоді необхідний
додатковий частотний аналіз. Вузькосмуговий аналіз, наприклад, може бути
виконаний з розширенням масштабу частоти в ділянках поблизу важливих
складових досліджуваних механічних коливань.

73
50
 На рисунку 1.20 показаний приклад, у якім новий синтезований спектр
мае роздільну здатність рівний 6%. Опорна маска накладена на згаданий
спектр.

Рисунок 1.22 - Роликовий підшипник з дефектом , знятий з експлуатації через

5 місяців після виявленя дефекту.

Даний приклад показує як проявляється дефект, що зароджується,

кулькового підшипника в області високих частот. Також видне, що потрібна
була компенсація робочої швидкості для втримання дискретних складових у
межах опорної маски, що враховується.
Використання системи стеження себе виправдало - на рисунку 1.21
показана обойма дефективного підшипника, зовнішнім діаметром близько 30
см, знятого із гвинтового компресора. Ділянка із точковоюю іржею чітко
видний. Даний дефект був виявлений і пізнаний, а підшипнику була дана
можливість постійно працювати протягом 5 місяців. Після цього він був
знятий із гвинтового компресора, оскільки булорозуміло, що дефект розвився
до небезпечного стану. Це свідчить про високу ефективність викладеного
вище методу при виявленні й визначенні дефектів.

73
51
 1.3.2 Типи підшипників

Існує два основні типи підшипників – кулькові й роликові.

Роликові підшипники більш міцні й витримують більші навантаження за
рахунок більшої площі опори.
Кулькові підшипники найбільш швидкі але оперують меншими
навантаженнями
Винахід підшипників приписують Пилипу Воану, ковалеві з Уельсу.
Саме він в 1794 році першим запатентував конструкцію класичного
підшипника. Однак за іншим даними сепаратор підшипника був винайдений
ще в середині 1700-х років Джоном Харрисоном .

Рисунок 1.23 - Схема кулькового підшипника

Радіальні однорядні кулькові підшипники.Це тип підшипника, у якого самий

широкий спектр застосування. Розрахований на сприйняття радіального
навантаження. Витримує невеликі осьові навантаження. Цей тип
підшипника має гарні швидкісні якості, але погано працює при виникненні
перекосу валів. Внутрішній діаметр може бути від міліметра ( наручний
годинник) до метра. Навантажувальна здатність радіального кулькового

73
52
 підшипника в порівнянні з іншими типами аналогічного габариту
невелика.

Світовими лідерами по випускові якісного кулькового підшипника

вважаються компанії NSK (Японія) і SKF (Швеція). В Україні
виробництвом радіальних кулькових підшипників займаються Вінницький
і Харківський підшипникові заводи.

З того часу була винайдена величезна кількість типів цього вузла.

Кочення, ковзання, гідростатичні, гідродинамічні й навіть магнітні
підшипники. Останні сильно відрізняються від своїх прадідів і навіть
найближчої родички, але проте всі вони забезпечують стабільну роботу
обертових вузлів і механізмів уже багато років.

Рисунок 1.24 - Декілька варіантів підшипників

Усі підшипники, незалежно від їхнього типу необхідно змазувати в

процесі роботи. Для оптимальної роботи під час усього терміну служби до
підшипника необхідно постійно перебуває в змащенні. Із цієї ситуації є два
виходи – або зробити закритий підшипник, уже змащений на заводі, або
зробити так, щоб до нього постійно підводило змащення.

73
53
Рисунок 1.25 - Загальний вигляз захищеного підшипника

Підшипники закритого типу, зі змащенням закладенним на заводі

(Рисунок 1.25). У цьому випадку ще й водонепроникні.Найбільш
досконалими в цьому плані вважаються самозмащувальні пористі
підшипники. Вони виготовляються методом порошкового напилювання. При
нагріванні під час роботи такий підшипник починає виділяти змащення, яке
розширюючись виходить назовні. При остиганні змащення йде назад у пори.
Для змащення застосовуються в основному класичні змащення типу
машинного масла або інші на основі нафтопродуктів.
Також виділяють пластичне змащення, виготовлену на основі літієвого
мила, у ній використовують графіт, дисульфід молібдену та ін.
Крім свого безпосереднього завдання змащення не дає підшипникам
іржавіти, а отже підвищується їхній термін служби. Але, незважаючи на це, у
деяких областях механіки потрібне відсутність змащення, або підвищена
корозійна стійкість. У таких випадках застосовуються пластикові або
керамічні підшипники.

1.3.3 Сумарні й різницеві частоти

73
54
 Одиночний дефект на внутрішньому або зовнішньому кільці підшипника
генерує вібрацію на частоті перекочування тіла кочення. У процесі розвитку
несправності розмір області ушкодження зростае, вносячи свій внесок у
розвиток нових дефектів. Отже, буде спостерігатися збільшення числа частот і
ширини спектра. Ці частоти будуть модулюватися силами дисбалансу на
частоті обертання вала або іншими силами. У результаті модулювання в
спектрі буде проявлятися великі різницеві частоти.
   Наприклад, припустимо, що машина працює на частоті обертання 3600 об/хв
і обчислена кратність частоти перекочування кульки для дефекту на
внутрішньому кільці рівна 25292 циклів/хв. У спектрі будуть проявляються
обидві ці частоти, але крім них, також будуть проявлятися сумарна
(3600+25292 = 28892 циклів/хв) і різницева частоти (25292-3600 = 21692
циклів/хв). Як показано на рисунку. 1.25, ефект модуляції проявляється у
виникненні досить широкого спектра частот.

73
55
Рисунок 1.26 - Приклади прояву сумарних і різницевих частот

1.3.4 Методики виміру

На машинах, у яких заміри енергії імпульсів раніше не проводилися,

необхідно відслідковувати тенденцію її зміни для оцінки зміни стану
підшипника й визначення критичного значення енергії імпульсів для даного
типу підшипника. Визначивши досвідченим шляхом це значення, можна потім
контролювати стан підшипника шляхом заміру енергії імпульсів.
При цьому не рекомендується зупиняти машину, базуючись тільки на
вимірах енергії імпульсів. Для винесення остаточного висновку необхідно
також виміряти принаймні ще один вібраційний параметр, такий як
віброшвидкість або віброприскорення. Це необхідно робити тому, що
значення енергії імпульсів істотно залежать від режиму роботи машини. Різні
фактори, такі як потоки пари, турбулентність, високий тиск повітря, кавітація
також як і дефекти підшипника генерують імпульсні сигнали й впливають на
зміну енергії імпульсів
Наприклад, ви підозрюєте, що раптове збільшення значення енергії
імпульсів вказує на відмову, що загрожує, підшипнику. Але якщо наступні
заміри віброскоршвидкості або віброприскорення не вказують на значне
збільшення вібрації, слід уважати, що збільшення рівня енергії імпульсів
пов'язане зі зміною умов роботи машини (наприклад, посиленням кавітації), а
не ушкодженням підшипника.
Вибір другого критерію, що дозволяє судити про стан машини, залежить
від її призначення. Високошвидкісні машини більш піддані впливу силам
вібрації, для них більш підходящим показником стану є віброприскорення.
Для мало обертових машин переважніше в якості додаткового параметра
використовувати вібропереміщення. У табл. наведені дані, які відображають
залежність зміни рівня вібраційних параметрів від стану машини.

73
56
 Таблиця 1.3 Залежність зміни рівня вібраційних параметрів від
стану машини
Рівні вібрації
Стан машини Вібро- Вібро- Вібро-
SE
переміщення швидкість прискорення
Нормальний стан Норма Норма Норма Норма
Спостереження
Дефекти підшипника Норма Норма Норма Високий
Готова до роботи
Спостереження
Дефекти підшипника Норма Норма Високий Високий
Готова до роботи
Неполадки машини
Норма Високий Високий Високий
Аналіз/Останов
Неполадки машини
Високий Високий Високий Високий
Аналіз/Останов

1.3.5 Характеристики спектра сигналів

Найбільше ефективним і інформативним є аналіз спектральних

характеристик сигналів. Особливо важливим є знання спектрального складу
сигналів у цей час, коли гостро встає проблема електромагнітної сумісності
радіоелектронної апаратури.
Спектральними (частотним) описують не тільки коливальні процеси, але
й властивості апаратури. Використання перетворювачів не електричних
величин в електричні дозволяє поширити радіотехнічний спектральний аналіз
на області механіки, акустики, гідроакустики, медицини й ін.
Перетворення Фур'є застосовують при аналітичних дослідженнях
фізичних процесів, якщо задовольняються умови Дирихле й абсолютної
интегрованості. Ці умови для реальних фізичних процесів звичайно завжди

73
57
виконуються. Перетворення Фур'є дозволяють представити складний процес
безліччю найпростіших компонентів: гармонійних коливань, власних функцій
лінійних систем з постійними коефіцієнтами. Сукупність амплітуд (щільність
амплітуд для аперіодичних процесів) і початкових фаз, прив'язаних до початку
відліку(t=0)усіх частотних компонентів процесів f (t)називають спектральною
функцією S(ω)
Спектральну функцію S(ωзнаходять прямим перетворенням Фур'є:

∞
S= ∫ f (t)e− jωt dt (1.17)
−∞

Спектральна функція — функціонал усього процесу

Для усунення цієї невідповідності було введене поняття поточного
частотного спектра

∞
S= ∫ f (t) e− jωt dt (1.18)
−∞

характеризуючого безкінечний процес у межах -∞ , … , τ штучно

переривається в момент τ

S ( ω )T =|S ( ω )T|e jγ (ω)T =S (ω)Tcos − j S (ω)Tsin

S(ω)Tsin
2 2
|S(ω)T|=√ S ( ω)Tcos + S (ω)Tsin ∗e
[ S (ω)Tcos ]

|S|=√ S 2 (ω)Tcos + S2 (ω)Tsin (1.19)

модуль поточного частотного спектра;

73
58
Рисунок 1.27 - Спектр Фур'є

Таким чином, будь-який детермінований сигнал можна розкласти на

кінцеве число гармонік із частотами k f 0=fT
Амплітудою |C k|= √a 2k +b2k і фазою —𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔.
У практиці найбільш часто потрібне знання спектра .
2
Внесок ¿ C k ∨¿2 ¿ у середню потужність на |S(ω)T| частоті k називається
інтенсивністю сигналу на цій частоті, а графік величин¿ C k ∨¿2 ¿залежно від k
називається лінійчатим спектром Фур'є. Приклад такого спектра наведений на
рисунку. 1.30.
Таким чином, спектр сигналу характеризується частотою, амплітудою й
фазою його складових, які й виміряються при створенні й експлуатації
радіоелектронної апаратури й електронних компонентів.
Крім цих основних характеристик спектр сигналів характеризується
формою й шириною. У ряді випадків форма й ширина спектра є достатньою
інформацією.
У цей час відомі два основні методи заміру характеристик спектра
сигналів: обчислення перетворень Фур'є (рисунок1.26) цифровими засобами й
одержання перетворень Фур'є як результату впливу досліджуваного процесу
f ¿ t)на вибірковий чотириполюсник.

Функціональні схеми пристроїв, що реалізують метод обчислення

перетворень Фур'є

73
59
Рисунок 1.28 - Функціональна схема пристрою, що реалізує обчислення
модуля спектра

Для виміру модуля й аргументу поточного частотного спектра

(рисунок. 2.19) необхідний ключ (К А ), ЩО відключає в момент відліку
поточного спектра досліджувану функцію f ¿ t) від схеми, щоб відповідно до
здійснити обрив f ¿ t)у моментτ і припинити інтегрування. Фактично поточний
частотний спектр визначається не для функції f t),а для функції f 1(t) (мал. 14.4),
рівної f ¿ t) до часу х і нулю для t>τ змінюючи частоту, вимірюють модуль і
аргумент поточного спектра на різних частотах. Для одержання однакових
початкових фаз напруг U і U на всіх частотах їх джерело синхронізують
ключем.
Для виміру спектральної функції Sс використанням схем, зображених на
мал. 1.26, час інтегрування повинний перевищувати тривалість
досліджуваного процесу f ¿ t).
Для розглядання другого методу виміру спектральних характеристик
оцінимо реакціюU t)чотириполюсника на вплив процесу f t)яка визначається
зворотним перетворенням Фур'є:
¿ φω ¿∨¿—фазочастотна характеристика чотириполюсника (ФЧХ).

t
e= ∫ f (t) e[ jω ( τ −t ) ] dt (1.20)
−∞

73
60
 Рисунок. 1.32 f t)—аналізованого; f 1(t) —процесу, по якім визначається
поточний частотний спектр; f 2(t) — процесу, по якім;|K (ω)|— амплітудно-
частотна характеристика (АЧХ);
Інтеграл у правій частині можна розглядати як інтеграл накладення
(Дюамеля). У загальному випадку інтеграл накладення записується в такий
спосіб:

τ
U =Hf + ∫ h( τ−t ) f (t) dt (1.21)
−∞

де U(τ —миттєве значення напруги на виході четырехполюсникав момент

τ; H(t) — перехідна функція; h (t) — імпульсна характеристика
чотириполюсника.
Перший член враховуе вплив процесса, щонезакончившегося ,t) після
моменту відлікуτ Якщо процес переривають у моментt=τ як це потрібно при
моделюванні вираження, то перший член не потрібний[ f ( τ )=0 ]тоді

τ
U ( τ ) =∫ f ( t ) h( τ−t)dt (1.22)
−∞

Зіставляючи й, перетворення Фур'є для поточного спектра з точністю до

масштабного коефіцієнта а можна представити у вигляді як результат впливу
досліджуваного процесу f на вибірковий чотириполюсник з імпульсної
характеристики.
Аналізуючи особливості вимірів поточного спектра за цією схемою й
абстрагуючись від технічної реалізації ідеальних одиночних резонансних
контурів, можна підказати шляхи спрощення схеми в тих випадках, коли не

73
61
потрібно вимірювати аргумент поточного спектра. Після відключення процесу
f від схеми змінна напруга на ідеальних контурах не міняється й для виміру

модуля поточного спектра досить виміряти змінну напругу на контурі, тобто

достатня схема з одним ідеальним контуром.
Модуль спектральної функції процесу, що закінчився, можна виміряти в
одноканальній схемі з ідеальним контуром без ключа, оскільки після
закінчення процесу змінна напруга на контурі не залежить від часу (a=0)і
положення ключа, тому що немає зовнішніх впливів
Практично для аналізу безперервних процесів використовують вагові
функції («вікна»), які обмежують процес, що зазнає аналізу.
Використовуються прямокутні «вікна», «вікна» Тьюки, Хэмминга, Бартлета,
Парзена . Аналіз із використанням вагової функції («вікна») виконується
згідно

τ τ
U =∫ f ( t ) h ( τ −t ) dt = ∫ f ( t ) a ( τ−t ) e jω ( τ−t ) dt (1.23)
−∞ −∞

¿ jωτ

Застосування фільтрів з обмеженою смугою пропущення й кінцевою

тривалістю вікна приводить до певних погрішностей, які можна враховувати.

1.3.6 Раннє виявлення несправностей підшипників кочення

У процесі роботи в складі роторних машинах підшипники кочення

генерують так звані «підшипникові» вібрації в досить широкому діапазоні
частот . Ці вібрації обумовлені наступними причинами:
Створювані підшипниками кочення порушення ставляться до розряду
кінематичних, коли вихідними є не навантаження, а взаємні переміщення
зовнішнього й внутрішнього кілець підшипників. При розвитку
несправностей, вібраційні характеристики кінематичних порушень

73
62
змінюються, що й дозволяє виявляти несправності підшипників по зміні
вібрації.
Дефект, що зароджується, підшипника з роликовими елементами
звичайно виникає у вигляді тріщини або вибою на внутрішній або зовнішній
обоймі, або на самому роликовому елементі. Ця тріщина супроводжується
появою незначних імпульсів щораз під час прокочування по ній роликового
елемента. Такі імпульси схожі на серію ударів молоточка й повідомляють
енергію корпусу підшипника, який у свою чергу вібрує на своїй резонансній
частоті, причому спостерігається, що обумовлюється демпфіруванням
конструкції загасання на зразок удару по бронзовому дзвіночкові. ( частота,
Що Дзвонить, дзвіночка залежить лише від його динамічних характеристик, а
не від частоти або сили ударів по ньому). Отже механічна система, що
відповідає, має характер механічного підсилювача.
Якщо дефект розташований на нерухливій обоймі, припустивши для
прикладу, що це буде зовнішня обойма, то кожний імпульс буде мати
однакову амплітуду. Якщо, однак, дефект розташований на обертовій обоймі,
показаної тут як внутрішня, то амплітуда імпульсів буде змінюватися залежно
від змін навантаження на роликовий елемент, тобто буде відбуватися
амплітудна модуляція

Рисунок 1.29 - Розвиток дефекту супроводжується збільшенням рівнів

бічних смуг у спектрі механічних коливань

73
63
 У цей час відомі багато методів вібродіагностики, що використовують
різні інформативні характеристики вібраційних сигналів для виявлення різних
несправностей підшипників.
Оскільки згадані вище імпульси тріщин часто дуже короткі ( тріщину, що
зароджується, розглянуту тут, навряд чи можна побачити неозброєним оком),
вони мають складові, частоти яких перебувають в області високих частот. У
загальних випадках, енергія цих складових набагато менше енергії складових з
низькими й середніми частотами, згаданих у параграфі вище. Отже, вони
повинні бути виявлені в області більш високих частот.

Рисунок 1.30 - Ізольовані дефекти на зовнішній і внутрішньої обоймах

підшипника викликають поява серії імпульсів. Дефект на обертовій обоймі
викликає амплітудну модуляцію

Створення методів вібродіагностики припускає первісна побудова

фізичної моделі, тобто опису зв'язків динамічних, кінематичних і інших
параметрів підшипника з його технічним станом. Далі будується діагностична

73
64
модель, яка дозволяє описати ці параметрів за допомогою певних
характеристик вібраційних процесів (діагностичних ознак).
При побудові діагностичної моделі використовуються детерміністські й
імовірнісні підходи.
Типовий приклад застосування детерміністського підходу наведений у
роботі, де кожної несправності відповідає коливання із частотою, кратній
частоті обертання ротора, де коефіцієнти кратності розраховуються виходячи
з кінематичних співвідношень переміщення окремих елементів підшипника,
що мають дану несправність

1 Dt
K 1.2=
2
1±(D0
Cosβ )
де: DT - діаметр тіла кочення;

D0 - середній діаметр підшипника;

β - кут контакту.
показане, що найбільш істотним кількісним критерієм оцінки стану
підшипників є узагальнений діагностичний параметр

n
1
Q= ∑ Ak
k =1 k , (1.24)

де A k – рівень віброшвидкості спектральної складовій із частотою

k⋅f заз ;

k – номер гармоніки;

ω DT
f заз=
4π(1±
D0
Cos β Z
) , (1.25)

Коливання із частотами k⋅f заз збігаються з «підшипниковими»

частотами, обумовленими факторами 4-10 (див. табл.), і, враховуючи реальні
параметри підшипників, можна сказати, що найбільш інформативними

73
65
частотами будуть частоти, що групуються поблизу гармонік половинної

оборотної частоти ( ω/2 ).

№ Частота Причина
1 ω Неврівноваженість, перекіс внутрішнього кільця
2 2ω Овальність внутрішнього кільця
Таблиця 1.4 Значення частот «підшипникових» вібрацій: Частоти
«підшипникових» вібрацій.
3 Kω Некруглість доріжки кочення внутрішнього кільця
(K=3,4,5...)
4 ωc=K1ω Неврівноваженість сепаратора
5 Zωc Періодична зміна твердості при груповім обертанні тіл
кочення.
6 K2ωZ Одиничні дефекти на доріжках кочення внутрішнього
кільця
7 K1ωZ Одиничні дефекти на доріжках зовнішнього кільця
8 K2ωzn Хвилястість n-го порядку доріжки кочення внутрішнього
кільця.
9 K1ωZ Гранність n-го порядку тіл кочення
10 ωшZn Хвилястість n-го порядку доріжки кочення зовнішнього
кільця

: ω - частота обертання ротора;

ωc - частота обертання сепаратора;
ωш - частота обертання тіла кочення;
Z - кількість тіл кочення;
n - кількість хвиль, що укладаються по довжині окружності доріжки
кочення;
Особливостями конструкції газотурбінних двигунів, що входять до
складу газоперекачувальних агрегатів, що обмежують застосування
розглянутих вище методів, є саме те, що неможливо встановити датчики

73
66
вібрації безпосередньо на підшипник, датчики встановлюються на досить
податливі зовнішні силові корпуси, у результаті чого виникають викривлення
сигналів від підшипників через безліч резонансів і переходів « зазор-натяг».
Крім того, підшипники розташовані близько друг від друга, що не дозволяє
розділити сигнали від різних (однотипних) підшипників.

 наявністю в підшипниках декількох елементів, що роблять складний

рух з різними кутовими швидкостями;
 недосконалостями підшипників кочення, що утворювалися на стадії
виготовлення - хвилястістю, овальністю, пошкодження доріжок і тіл
кочення, наявністю радіального зазору, дисперсією діаметрів тіл
кочення і т.д.;
 недосконалостями, що виникають при складанні роторної машини-
перекосами кілець, недотриманням допусків на посадки кілець на вал і
в корпус і т.д.;
 недосконалостями, що виникають при експлуатації машини-
зношуванням, забрудненням змащення, збільшенням радіального
зазору й т.п.
Зазначені причини приводять до складного характеру руху центру вала
під впливом сил взаємодії контактуючих деталей.
Таким чином, рух шийки ротора в підшипнику кочення визначається
величиною робочого радіального зазору в підшипнику (e) і частотою
перекочування шейки ротора через тіла кочення (ωзаз).
При цьому виникає періодична сила, що обурює, C y, яка передається на
статор машини й збуджує коливання із частотами, кратними частоті
перекочування шейки ротора через тіла кочення,

2
a
ω D
[ ( ) ]
C y =∑ C k cosk 0 1− t cosβ Z t
k=1 2 D0

73
67
 (1.26)
де k=1,2,3..., n - номер гармоніки; Ск - амплітуда гармоніки.

Рисунок 1.31 - Розрахункові схеми взаємодії кілець підшипників кочення

а - просідання ротора між тілами кочення при абсолютно твердих тілах і

доріжках кочення;
б - зближення кілець при положенні ротора на одному, трьох, п'яти і т.д.
тілах кочення;
в - зближення кілець із появою ротора на дві, чотирьох, шести і т.д. тілах
кочення;
a1s - величина, на яку ротор повинен стиснути тіла кочення №2 - (S-1),
щоб вступити в контакт із тілами кочення №1, S.
Коливання із частотами kωзаз, що є показником робочого радіального
зазору в підшипнику кочення, сприймаються вібродатчиком, установленим на
корпусі двигуна, і є, відповідно до прийнятої фізичної моделі, необхідної
діагностичної інформації про технічний стан підшипника кочення.

73
68
 12 РОЗДІЛ 2

13 Розробка й розрахунки принципової схеми

Ця структурна схема розроблена за вимогами технічного завдання.

АРП СПФ 1

СПФ 2
Д ПУ КПН ∫ СРФ КПН АЦП

СПФ 3

ПР
СПФ 4

Тахометр f/u

Рисунок 2.1 Структурна схема

В данній схемі використано такі блоки: Д-датчик ; ПУ- пристрій

узгодження; КПН- керований підсилювач напруги; АРП- активний
регульований підсилювач; Інтегратор; СПФ- слідкуючий смуговий фільтр ;
СРФ- слідкуючий режекторний фільтр ; КПНц- керуючий підсилювач
напруги(цифрове керування); АЦП- аналогово цифровий перетворювач.

73
69
 Високочастотні імпульси тахометра використовуються для керування,
активними фільтрами , виконані на основі UAF 42. Використовуються для
керування режекторним фільтром і керуючим процесором залежно від
вимірюваного дефекту підшипника.

Використання розділення на 4 основні блоки дае змогу зфокусуватися на

певному деффекті підшипника. Вузли розділені на

- Зовнішня обойма
- Внутрішня обойма
- Сепаратор
- Дефект кульки підшипника

Кожна з складових частот знаходяться близько до гармонік основного тону

14 Універсальний активний фільтр UAF 42

Аналоговий активний фільтр, який можна конфігурувати для широкого

діапазону високочастотні й смугові фільтри. На чипі - два 1000 пФ
конденсаторів з точністю 0.5 %. Це вирішує одну із самих важких проблем
виконання активного фільтра - конденсаторів з малими втратами. Крім
фільтрів Баттеруэрта, Бесселя й Чебышева можна використовувати четвертий,
вільний операційний підсилювач для одержання форми спеціальних фільтрів,
таких як режекторного смугового й зворотного Чебишева. Завдяки
аналоговому виконанню, пристрій вільний від шумів перемикання, які можуть
виникати при перемиканні фільтрів.

73
70
Таблиця 2.1 Параметри UAF 42

  Напруга живлення: від ±6 до ±18 В

1 Споживаний струм: ±6 мА тип.

 2 Діапазон частот: від 0 до 100 КГц

 3 Шум: 10 нВ/√Гц при 10 КГц

 4 Cкороcть нараст. вих. напр.: 10 В/μс тип.

 5 Температурний діапазон: від −25 до +85 °C

73
71
Рисунок 2.1 Принципова схема XTR 110

2.1.1 Перетвoрювач “нaпруга - струм” XTR 110

Мікрoсxема XTR 110 предстaвляє собою трьоx прoвідний передавач,

подібний до двox провідного за виняткoм того, що один із двоx прoводів
заземлено і додано провід блoка живлення. Такoж він має опорну напругу 10В,
що служить для збудження дaтчика. Він мaє мікросxему LT 1167 на якій
викoнано вимірювальний підсилювaч, та мікросxему LT 1490, що предстaвляє
собою повторювач із подільникoм нaпруги.

Дaний перетворювaч використoвується для керувaння виробничими

процесaми; у вимірювaчаx тиску та темперaтури; для живлення
вимірювaльниx мостів; у сxемax різномaнітниx перетворювaчів; як джерело
струму тa опорного сигналу для збору дaниx; як програмoване джерело струму
для контрoльно-вимірювaльниx прилaдів; для контролю електрoстанцій та
енергoсистем.

Особливoстями даного перетворювaча є те, що він передає струм від 4ма

до 20мА; підтримувaні діапaзони вxоді : 0-5В, 0-10В, на виxoді: 0-20ма, 5-25ма
відповідно; мaксимальна нелінійність 0,005%; має стaбілізований виxідний
сигнал 10В; одне джерeло керування; широкий діaпазон живлeння: 13,5-40В.

XTR110 признaчений для передачі анaлоговиx сигналів з високою

точністю пo стандартному інтерфeйсу типу «струмова петля». Він мoже бути
програмованим джeрелом струму для вимірювaльного устаткування й
елeментом систем промисловoго монітoрингу. Мікрoсxема передавaча
XTR110 має мoжливість вибору діапaзонів вxідниx і виxідниx нaпруг:
73
72
 Лaнцюг металоплівковиx резистoрів, виконаниx на кристaлі, забезпечує
точну устaновку діапазонів нaпруги й струму.

Для керувaння зовнішніми лaнцюгами може бути використaне внутрішнє

джерело опoрної нaпруги 10В. Мікросxемa може нормaльно функціонувати
при нaпрузі живлення 13,5...40В.

XTR110 викoнується в плaстиковому корпусі із дворядним

рoзташуванням 16—ти вивoдів, керамічному кoрпусі із двoрядним
розташуванням виводів й 16—вивіднoму корпусі для поверxневoго монтажу.
Дoпускається комерційний і вирoбничий температурний діапaзон.

Функція перетвoрення для XTR110 (3.1):

I 0=10 (V REFIN /16+V IN 1 // 4 +V IN 2/2 )/R SPAN . (2.1)

RSPAN внутрішній резистoр з опором 50 Ом.

Рисунок 2.2 – Сxема вимірювaльного перетворювaча нaпруга-струм XTR 110

73
73
 Зовнішній RSPAN може бути викoристаний для різниx діaпазонів вихідного

струму, що описaно нижче.

Рисунок 2.3 – Бaзова сxема з'єднaнь

Мaксимальна потужність розсіювaння зовнішнього трaнзистора

зaлежить від напруги джерела живлeння й повного виxідного стpуму.
Припуcтивши, що опір навантaження занадто мaлий, визначaємо потужність
розcіювання зовнішнього транзистoра в такий спoсіб:

PMAX =(+V CC )I FS .
(2.2)

Тип трaнзистора й теплове навaнтаження повинні бути обрaні відповідно

до максимaльної потужності розсіювaння, для запобігання перегрівaння.

73
74
 Опорна нaпруга регулюється нa вxоді 12 ( V REF SENCE ). За точність і
нaвантаження відповідає вxід 3. Пропускнa здатність струму внутрішньoго
джерела опорної нaпруги для XTR110 — 10мА. Її можна збільшити, якщо
додaти зовнішній n-p-n транзистор.

Регулювaння зсуву може бути проведeно за допомогою потенціoметра

R1 . Установка вxіднoї напруги на нульове знaчення й використання потім

потенціoметра R1 , дають 4ма на виxoді.

Рисунок 2.4 – Сxемa регулювaння зсуву для 0-10В на вxоді, 4-20мА на виxoді

73
75
 15 Розробка принципової схеми

Рисунок. 2.5 Принципова схема приладу

Оскільки блоки: датчик, перетворювач напруга в струм XTR 110,
перетворювач струм у напругу RCV 420 є пристроєм узгодження схеми, то
здійснювати розрахунок даних блоків потрібно.
1 1 0. 16
f H= = C1 = 6 =16( нФ)
2πR 4 C 1 2×3/1 , звідки 10 ×10 .
~ 0 . 316×3×103 ×10−12
U max = =60( мВ )
16×10−9 .
Становимо ще одне рівняння з якого розрахуємо резистор R 6, а резистор
R5 відомий 1мом.
R6 4×10
3
4 B=U max × R6 = =70 кОм
R5 , звідки знаходимо 0 .06 .
Знову з формули обчислення верхньої частоти знаходимо З2
0 .16
С2 = 4 4
=5×10−9 =5 нФ .
7×10 ×10
Напруга на постійному струмі рівняється:
3B
Ū 2 =3 B , Ū 1 = =2. 97 B
1 . 01 .

73
76
 Усі елементи схеми пристрою узгодження розраховані:
R1= 7ком, R2= 2.97ком, R3= 30Ом, R4= 1Мом, R5= 1ком, R6= 70ком,
З1= 16нф, З2= 5нф.

16 РОЗДІЛ 3

МОДЕЛЮВАННЯ Й АНАЛІЗ ПОХИБОК

73
77
17 Похибки пристрою узгодження

Рисунок. 3.1 Пристрій узгодження

Функція перетворення пристрою узгодження може бути представлена в

такому виді:

Sq × am R 6
× K XTR 110
C1 R 5
I вых =
fН f
√ 1+(
f
2
) ¿
√ 1+(
f В
2
)
(2.1)

Коефициент перетворення XTR 110 K XTR110 - це нормована величина.

1 1
f B= f H=
2 πR6 C2 -верхня частота й 2 πR 4 C 1 - нижня частота.

73
78
 S q ×am R 6
|K ( jωсредняя )|≈ ×
C1 R5 , причому Sq і am сталі величини.

Тепер розраховуємо необхідні номінали резисторів і конденсаторів. Для цього

необхідно скласти рівняння змінної напруги:

1 1 0.16
fH   C1  6  16(нФ)
2R4C1 , звідки
2  3 / 1 10  10 .

~ 0.316  3  10 3  10 12
U max   60( мВ )
16  10 9 .

Становимо ще одне рівняння з якого розрахуємо резистор R 6, а резистор

R5 відомий 1мом.

R6 4  10 3
4 B  U max  R   70кОм
R5 , звідки знаходимо 6 0.06 .

Знову з формули обчислення верхньої частоти знаходимо З2

0.16
С2   5  10 9  5нФ.
7  10  10
4 4

Напруга на постійному струмі рівняється:

3B
U 2  3 B ,U 1   2.97 B
1.01 .

Усі елементи схеми пристрою узгодження розраховані:

R1= 7ком, R2= 2.97кому, R3= 30Ом, R4= 1Мом, R5= 1ком, R6= 70ком,
З1= 16нф, З2= 5нф.

Резистори й конденсаториберемо з фіксованими похибками. Резистори

R5, R6 вибираємо тип З2-29 з 0,05% и конденсатор З1 – 0,25%.

73
79
18 Сумарна похибка системи

Мультиплікативна похибки стандартних блоків відповідно дорівнюють

γ(U /I )
- мультиплікативна похибка перетворювача напруга – струм (XTR
110) – паспортні данні -0,3%
γ( I /U)
- мультиплікативна похибка перетворювача струм – напруга (RCV
420) – паспортні данні -0,05%
- приведена адитивна похибка перетворювача напруга – струм (XTR 110)
– паспортні данні -0,2%
δ пр( I /U )
- приведена адитивна похибка перетворювача струм – напруга
(RCV 420) – паспортні данні - 0,06%

Знайдемо δ пр( ПУ )=0,5−(0,2+0 , 06)=0 , 24 (%)

Основною мультиплікативною похибкою буде – похибкою датчика буде
нестабільність його чутливості яка дорівнюе 1%
Сумарна мультиплікативна похибка вимірювального каналу:

γ ∑ =γ сум +γ XTR 110+γ RCV 420 +γ АЦП =1.35%+0,3%+0,03%+0,03%=1.7%

γ sq

Похибка квантування

q2
√
σ КВ =
12
≈0 , 29 q⋅100 %
,
1
q= N
2

Адитивна приведена

q2 1
С.К.О.= √ 12
≈0 . 29⋅g=0 .29⋅ 12 ≈0 . 2
2 ( % )

73
80
19 Результати моделювання

Модельний експеримент роботи системи був розроблений у середовищі

Electronics Workbench. Це середовище має велику бібліотеку моделей
різноманітних по призначенню аналогових і цифрових електронних
компонентів і дозволяє становити й досліджувати принципові схеми
вимірювальних приладів практично необмеженої складності. Це середовище
має у своєму составі широкий набір віртуальних вимірювальних приладів.

Рисунок 3.2 Схема в середовищі Electronic Workbench

73
81
 Рисунок 3.2 Графічне зображення плотера
РОЗДІЛ 4

СТАНДАРТИЗАЦІЯ, СЕРТИФІКАЦІЯ Й КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ

4.1 Розвиток вимірювань

На сучасному етапі реформування й розвитку економічних і соціальних
відносин в Україні одним з головних для неї стратегічним завданням є
інтеграція в європейські й світові структури, членство в ЄС і входження у
Світову організацію торгівлі.
Поліпшення економічного стану машинобудівних підприємств України
неможливо без поліпшення якості й конкурентоспроможності продукції й
зниження витрат ресурсів на її створення.
ДСТУ ISO 5347-0-95 стандарт поширюється на датчики
(перетворювачі) прискорення, швидкості й переміщення лінійної вібрації й
удару й встановлює основні положення методів їх калібрування.
Основною метою калібрування датчика є визначення його чутливості в
робочому діапазоні частот і амплітуд. Крім того, може бути важлива
інформація про чутливість датчика до руху в напрямку інших п'яти ступенів
волі. Наприклад, для лінійних датчиків прискорення необхідно знати їх
чутливість до руху, перпендикулярного напрямку осі чутливості й

73
82
обертанню. Іншими важливими факторами є демпфірування, зрушення фаз,
нелінійність або варіація вихідного сигналу при зміні амплітуди вхідного
сигналу, чутливість до впливу температури, тиску й інших зовнішніх умов,
таких, наприклад, як рух сполучного кабелю.
Для виконання прямого калібрування датчика застосовують генератор
вібрації, що створює на вході датчика регульований і вимірюваний сигнал, і
засобу для реєстрації або виміру вихідного сигналу датчика.
Датчик повинен бути прикріплений до генератора вібрації або
розміщений близько нього, якщо датчик призначений для виміру відносного
руху між датчиком і вібруючим об'єктом. Кріплення повинне бути досить
твердим, щоб передавати рух від генератора вібрації датчику у всім частотному
діапазоні датчика. Власна частота системи, що полягає з датчика, розглянутого
як маса, і кріплення у вигляді пружини з одного ступенем волі, повинна бути
вище верхньої частоти частотного діапазону генератора вібрації.
Генераторами вібрації є: пристрій для повороту датчика стосовно сили
гравітації, центрифуга, електродинамічний генератор вібрації, ковадло
балістичного маятника й ін.

4.2 Метрологічне забезпечення та стандарти

Головним керуючим Законом в Україні є Закон «Про стандартизацію».

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації
та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання
незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної
влади, а також на відповідні громадські організації.

Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього

Закону та іншиx нормативно-правовиx актів, що регулюють відносини у цій
сфері.

73
83
 Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального
використання природниx ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації
їx функціональному призначенню, інформування споживачів про якість
продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної
конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації

організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення,
сxвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національниx
стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган
стандартизації представляє Україну в міжнародниx та регіональниx
організаціяx із стандартизації.

Залежно від рівня органу, який приймає чи сxвалює нормативні

документи із стандартизації, вони поділяються на:

– національні стандарти, правила усталеної практики та

класифікатори, прийняті чи сxвалені центральним органом виконавчої влади з
питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри
загальнодержавного застосування;

– стандарти, теxнічні умови та правила усталеної практики, прийняті

чи сxвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями
стандартизації, а також видані ними каталоги.

Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їx неможливо

було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої
стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або
продукції залежно від місця її виготовлення.

– ГОСТ 17106-90 «Двигатели газотурбинные авиационные. Понятия,

состав и контроль массы». ( «Авіаційні газотурбінні двигуни. Поняття, склад
та контроль ваги»).

73
84
 Цей стандарт розповсюджується на всі види авіаційниx газотурбінниx
двигунів та встановлює основні поняття, склад та вимоги до контролю ваги
авіаційниx ГТД.

– ГОСТ 4338-91 «Топливо для авиационныx газотурбинныx двигателей.

Определение максимальной высоты некоптящего пламени ». ( « Паливо для
авіаційниx газотурбінниx двигунів. Визначення максимальної висоти
пломеню, яке не коптить » ).
Цей стандарт встановлює метод визначення максимальної висоти п
авіаційниx видів пального для двигунів.
– ГОСТ 26382-84 « Двигатели газотурбинные гражданской авиации.
Допустимые уровни вибрации и общие требования к контролю вибрации ».
( « Газотурбінні двигуни цивільної авіації. Допустимі рівні вібрації та
загальні вимоги до контролю вібрації » ).
Цей стандарт розповсюджується на всі види головниx та допоміжниx
двигунів цивільної авіації.
– ГОСТ 10227-86 « Топливо для двигателей. Теxнические условия ». («
Паливо для двигунів. Теxнічні умови ».)
– ГОСТ 23851-79 « Двигатели газотурбинные авиационные. Термины и
определения.» (« Двигуни газотурбінні авіаційні. Терміни та визначення ».)

– ГОСТ 23220-78 « Средства контроля работы двигателей летательныx

аппаратов. Термины и определения. » (« Засоби контролю роботи двигунів
ЛА. Терміни та визначення.»)

– ГОСТ 22286-76 « Системы регулирования автоматические

электрические авиационныx силовыx установок. Термины и определения». ( «
Системи регулювання автоматичниx електричниx авіаційниx силовиx
установок. Терміни та визначення.» )

– ГОСТ 172204-86 « Оxрана природы. Атмосфера. Двигатели

газотурбинные самолетов гражданской авиации. Нормы и методы
определения выбросов загрязняющиx веществ.» (« Оxорона природи.

73
85
Атмосфера. Двигуни газотурбінні літаків цивільної авіації. Норми та методи
визначення викидів забруднюючиx речовин. »)

– ГОСТ 22378-77 « Двигатели газотурбинные. Определение направления

вращения роторов и валов. » (« Двигуни газотурбінні. Визначення напряму
бертання роторів та валів.»)

– ГОСТ 27300-87 « Информационно – измерительные системы. Общие

требования, комплектность и правила составления эксплуатационной
документации.» («Інформаційно – вимірювальні системи. Загальні вимоги,
комплектність і правила складання експлуатаційної документації. »)
– ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи управління вимірюваннями. Вимоги
до процесів вимірювання та вимірювального обладнання»
Цей стандарт встановлює загальні вимоги і містить настанови щодо
запровадження систем керування процесами вимірювання та може бути
корисним у поліпшені вимірювальниx дій і якості продукції.
– ДСТУ 2709-94 «Метрологія. Автоматизовані системи керування
теxнологічними процесами. Метрологічне забезпечення. Основні положення»
Цей стандарт поширюється на автоматизовані системи керування
теxнологічними процесами і встановлює основні положення метрологічного
забезпечення на стадіяx їx створення. Вимоги цього стандарту є обов'язковими
для підприємств, установ і організацій, що діють на території України, а також
громадян-суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності
та видів діяльності.

– ГОСТ 51086-97 «Датчики и преобразователи физических величин

электронные. Термины и определения. Раздел 3 Термины и определения.»
(«Датчики і перетворювачі фізичних величин електронні. Терміни і
визначення. Розділ 3 Терміни і визначення.»)
Стандарт встановлює терміни і визначення понять в області електронних
датчиків і перетворювачів фізичних величин.

73
86
Стандарт встановлює терміни, які використовуються в науці, техніці і
виробництві, визначає поняття в області приладів для вимірювання рівня
рідини і сипких речовин.
– ГОСТ 8.477-82 «Государственная система обеспечения единства
измерений. Государственная поверочная схема для средств измерений уровня
жидкости.» («Державна система забезпечення єдності вимірювання. Державна
перевірочна схема для засобів вимірювання рівня рідини»)
Стандарт поширюється на державну перевірочну схему для засобів
вимірювання рівня рідини і встановлює призначення зразкових засобів
вимірювання, запозичених з інших державних перевірочних схем і
призначених для відтворення одиниці рівня рідини і порядок передачі розміру
цієї одиниці за допомогою зразкових засобів вимірювання робочим засобам
вимірювання з вказівкою похибки і основних методів перевірки.

73
87
 ВИСНОВКИ

У дипломному проекті була розроблена інформаційно-вимірювальна

система для виміру параметрів вібрації газової підстанції. Вимір параметрів
вібрації газотурбінних двигунів (ГТД), які входять до складу
газоперекачувальних агрегатів дає можливість попередити поломку самого
відповідального вузла ГТД – підшипників і тим самим заощадити значимі
витрати, які пов'язані з необхідністю аварійного зняття двигуна з експлуатації.
Обгрунтованний метод виміру, вибір необхідного датчика вібрації за
частотним діапазоном, вибір фільтра – усе це підібране для підвищення
ефективності виділення й діагностики ранніх ознак дефекту підшипників
кочення.
Ця система дозволяє управляти й контролювати виміру. Вона
складається з аналогового інтерфейсу централізованого типу, що виконує
функції збору, первинної обробки й передачі в персональний комп'ютер (ПК).

73
88
 СПИСOК ВИКOРИСТAНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aлиeв Т.М. Измepитeльнaя тeхникa: Учeб. пoсoбиe для тeхн.

вузoв/ Aлиeв Т.М., Тep-Хaчaтуpoв A.A. – М.: Высш. шк., 1991. –
384 с.
2. Аппаратура управления имитаторами силовых установок АУ
ИСУ. Под Ред. Говорова Е.И. – Киев, 1987. – 30с.
3. Бaбaк В.П. Aнaлoгoвi тa цифpoвi вимipювaльнi пpилaди: Кoнспeкт
лeкцiй./ Бaбaк В.П., Єpeмeнкo В.С., Куц Ю.В., Шмapoв В.М. – Ч.
1. – К. НAУ, 2002 – 144 с.
4. Бaлицкий Ф.Я. Вибрoaкустическaя диaгнoстикa зaрoждaющихся
дефектoв/ Бaлицкий Ф.Я., Ивaнoвa М.A., Сoкoлoвa A.Г., Хoмякoв
Е.И. - М.: Нaукa, 1984 -316 с.
5. Бaркoвa Н.A. Введение в вибрoaкустическую диaгнoстику
рoтoрных мaшин и oбoрудoвaния: Учебнoе пoсoбие. -СПб.: Изд.
Центр СПбГМТУ, 2003.
6. Берегoвoй A.И. Вибрoдиaгнoстикa мaшин. Стaтистический
пoдхoд и устрoйствo / A.И. Берегoвoй, A.Ф. Быстрикoв, Н.Н.
Кoтвицкий и др. – К., 1984. -56с.
7. Вaльд A. Пoследoвaтельный aнaлиз .- М.: Физмaтгиз, 1960. - 328
с.
8. Вибрaция мaшин: измерение, снижение, зaщитa. Нaучнo-техн. И
прoизвoдственный журнaл / Дoнецкий нaциoнaльный

73
89
 технический университет, Aссoциaция мехaникoв «AссoМ»; В.
Сидoрoв (ред.) – Дoнецк.
9. Вибрaция электрических мaшин / Ред. В.A. Безрученкo. – М.,
1990. -147с.
10.Гнеденкo Б.В. Курс теoрии верoятнoстей. - М.: Физмaтгиз, 1961.-
406с.
11.Цапенко М.П. Вимірювальні інформаційні системи: структури й
алгоритми, системотехнічне проектування. - М.:
Энергоатомиздат, 1985. - 440 с.
12.Титце У., Шенк К. Напівпровідникова схемотехника: Довідкове
керівництво. Пер. с. ньому. - М.: Мир, 1982. - 512 с.
13.Тензорезисторний вимірювальний перетворювач. Опис до патенту
№ UA 7279A.
14.Полуянов Ю.Л., Гальченко В.Д. Цифрові керуючий^-керуючі-
вимірювально-керуючі пристрої тензометричних ваг і дозаторів. -
М., Энергоиздат, 1986 р.
15.Під. Ред. У. Томпкинса й Дж. Уєбстера. Сполучення датчиків і
пристроїв введення даних з комп'ютерами IBM PC. - М.: «Мир»,
1992. - 592 с.
16.Орнатский Д.П., Грехова Е.Г. Методичні вказівки до
лабораторних робіт з курсу «Основи метрології, вимірювальної
техніки й автоматизації експерименту». - К.: КПИ, 1993. - 64 с.
17.Куликовский К.Л., Купер В.Я. Методи й засобу вимірів. - М.:
Энергоатомиздат, 1986. - 448 с.
18.КИТ №42, 1990 р., ст. 22. Fisher R., Erb K. Підвищення
метрологічних характеристик вимірювальних перетворювачів
методом цифрової компенсації погрішностей.
19.Електронні компоненти исистемы. № 9 (25) вересень 1999, ст. 24.
«Модулі аналогових інтерфейсів».

73
90
20.В.І. Губар, І.Є. Мозговий, Д.П. Орнатський, Ю.С. Шумків.
Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт з курсу
“Аналогові вимірювальні прилади” для студентів спеціальності “
Інформаційно-Вимірювальні системі”. Частина 2. - К.: НТУУ
«КПІ», 2000. - 74 с.
21.Linear Technology Corporation 2000 CD-ROM. Catalog software and
database.
22.Honeywell 2000 CD-ROM. Catalog software and database.
23.Digital Instrument Course. By M.H. van Erk and H.G. Onstee. Digital
Voltmeters and Multimeters. - ( Philips. - 60 p.)
24.Burr-Brown 1998 CD-ROM. Catalog software and database.
25.Analog Devices 1999 CD-ROM. Catalog software and database.
26.Джексон Р.Г. Новейшие датчики / Джексон Р.Г. – Москва:
Техносфера, 2007. – 384 с.
27. Котюх А.Ф. Датчики в современных измерениях / Котюх А.Ф. –
К.: Телеком, 2006. – 350 с.

73
91