Міністерство освіти України

Київський національний торговельно –

економічний університет

Реферат
З дисципліни : «Правознавство»
На тему : «Поняття, джерела та завдання сімейного права України»

Виконала студентка
1 курсу 4 групи ФТМ
Шевель Анастасія

Київ 2020

1
 ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………………………………………
1.Поняття сімейного права……………………………………………………………………………..
2.Система сімейного законодавства………………………………………………………………
3.Джерела сімейного права……………………………………………………………………………
4.Завдання сімейного права……………………………………………………………………………
5.Принципи сімейного права………………………………………………………………………….

2
 ВСТУП
Згідно з частиною 3 ст. 51 Конституції України та частиною 1 ст. 5 Сімейного
Кодексу України держава охороняє сім'ю, материнство, батьківство, створює
умови для зміцнення сім'ї. Серед основних принципів державної сімейної
полiтики виділяють наступні: суверенiтет i автономія сім'ї, вільні можливості у
прийнятті рішень щодо свого розвитку; виокремлюваний підхід до надання
державою гарантiй соціального захисту сім'ї; паритетна рівновага та
партнерство між жінками і чоловіками в усіх сферах життя; соціальне
партнерство сім'ї та держави; пріоритетність інтересів кожної дитини
незалежно від того, в якiй сім'ї вона виховується та наступність поколінь.

Сімейне право — це система правових норм, спрямованих на врегулювання

особистих немайнових та майнових відносин між: подружжям, батьками та
дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та
підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями та інших
сімейних відносин між членами сім'ї та родичами.

Предметом науки сімейного права є:

-норми, сукупність яких утворює це право як галузь права;

-сімейне законодавство;

-сімейні правовідносини, практика розгляду та вирішення сімейно-правових

спорів;

-вивчення історії розвитку сімейного законодавства і науки сімейного права,

що має пізнавальний характер і, водночас, практичний;

-вивчення сімейного законодавства зарубіжних країн з метою запозичення

позитивного досвіду.

3
Відносини в українській сім’ї завжди мали духовні та моральні пріоритети.
Обов’язок поважати одне одного та турбуватися про рідних є чи не
найголовнішим у подружньому житті та одним із визначальних принципів
створення сім’ї, закладений ще нашими предками. Сучасні відносини, що
виникають між молодими людьми, не завжди націлені на створення сім’ї, в
якій би панували любов, довіра та доброта. Глобалізаційні процеси в
суспільстві ведуть до знецінення первинної мети створення сім’ї та принципів
життя в громаді. Для того щоб не допустити надмірної демократизації
подружнього життя та негативних наслідків, які можуть виникнути на цьому
підґрунті, існує галузь права – сімейне право України.

4
 1.Поняття сімейного права
Під сімейним правом розуміють, насамперед, сукупність правових норм, які
регулюють особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини, що
виникають зі шлюбу, споріднення та взяття дітей на виховання.

Згідно Сімейного кодексу України такими відносинами є:

- особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, батьками та

дітьми, усиновлювачими та усиновлюванними, між матір'ю та батьком щодо
виховання дитини.

- відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнучками,

рідними братами, сестрами.

- немайнові або майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у

цьому кодексі.

По-друге, сімейне право розглядають, як сімейне законодавство, тобто

систему сімейно-правових нормативних актів, розташованих залежно від їх
юридичної сили у певному порядку.

По-третє, сімейне право визначають як правову науку, тобто систему знань

про сімейно-правові явища.

По-четверте, сімейне право розуміють як навчальну дисципліну, яка є

системою взаємопов’язаних поглядів, висновків, суджень щодо її предмета –
сімейного права як галузі або підгалузі права, сімейного законодавства,
науки сімейного права.

Словосполучення (термін) «сімейне право» використовується для позначення

різного роду понять. По-перше, про сімейне право говорять як про сукупність
(систему) норм, що

5
регулюють сімейні відносини. По-друге, іноді сімейним правом називають
сукупність

(систему) нормативних актів, що містять сімейно-правові норми, тобто

сімейне законодавство.

По-третє, сімейним правом іменують сукупність (систему) знань про сімейно-

правові явища, тобто науку («сімейне

право» як наука).

6
 2.Система сімейного законодавства
Система сімейного законодавства виражена головним чином у системі
Сімейного кодексу. Система сімейного права складається з двох частин:

Загальної і Особливої.

Загальна частина містить загальні норми, які поширюються на всі сімейно-

правові відносини. До них належать норми про: предмет, законодавство,
мету і завдання, принципи, суб'єкти сімейних правовідносин та ін.

Особлива частина - це сукупність інститутів, кожен з яких регулює

визначений різновид сімейних відносин. Система сімейного права є
специфічною тому, що складається з інститутів, яких немає в інших галузях
права. До основних із них належать: шлюб (порядок його реєстрації і
припинення), правовідносини (правовідносини подружжя, правовідносини
батьків і дітей, правовідносини інших членів сім'ї), усиновлення, опіка і
піклування, реєстрація актів цивільного стану.

Отже, система сучасного сімейного права – це структура, елементами якої є

сімейно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності

Шлюб ґрунтується па вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен має рівні права і
обов'язки у шлюбі та сім'ї. Ст.51 Конституції України.

Сімейне право містить в собі ряд інститутів, які органічно пов'язані між собою
загальними принципами.

Система сімейного законодавства виражена головним чином в системі

сімейного Кодексу і відображає об'єктивно існуючу систему сімейного права.

Наукове пізнання системи права включає в себе пізнання закономірностей,

формування і взаємозв'язок окремих його структурних частин.

7
 3.Джерела сімейного права
До джерел сімейного права відносяться нормативно-правові акти, які в
сукупності становлять сімейне законодавство. Загальні засади правового
регулювання сімейних відносин визначені в:

1. Конституції України (ст. 32, 41, 51, 52) - загальні засади правового
регулювання сімейного законодавства.

2. Законах України, які є найважливішими джерелами сімейного права,

оскільки вони містять норми, що закріплюють правовий механізм
регулювання сімейних правовідносин тощо. Закони України «Про охорону
дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї». Окреме місце посідають
Цивільний кодекс України (ст. 8, 20; ч. 2 ст. 72; ч. 2 ст. 129; ч. З ст. 138; ч. З ст.
139) та Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р. (чинний з 1 січня
2004 р.).

3. Укази і нормативні розпорядження Президента України.

4. Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України.

5. Договори, якими регулюються сімейні відносини (укладання шлюбного

договору, виховання дітей тощо).

6. Звичай.

7. Міжнародні договори (Конвенція ООН про права дитини тощо).

8
 4.Завдання сімейного права
Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 10 січня 2002
р., є основним джерелом сімейного права України. Завдання СК полягає у
врегулюванні сімейних відносин. СК України складається з таких розділів:

Розділ 1 "Загальні положення" визначає завдання СК та засади регулювання

сімейних відносин, містить визначення основних термінів, які застосовуються
у тексті закону, регулює питання здійснення сімейних прав, виконання
сімейних обов'язків та захисту сімейних прав.

Розділ 2 "Шлюб. Права і обов'язки подружжя" встановлює умови вступу до

шлюбу, порядок його укладення, припинення і визнання недійсним, регулює
особисті немайнові та майнові відносини подружжя.

Розділ 3 "Права та обов'язки матері, батька і дитини" встановлює порядок

визначення походження дитини, регулює особисті немайнові та майнові
відносини між дитиною та її батьками.

Розділ 4 "Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського

піклування" закріплює норми, що стосуються усиновлення, опіки, піклування,
патронату. Законом України від 23 лютого 2006 р. "Про внесення змін до
Сімейного кодексу України" цей розділ доповнено також главою 20і
"Прийомна сім'я" та главою 202 "Дитячий будинок сімейного типу". Раніше ці
дві форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування,
регулювалися окремими підзаконними нормативними актами.

Розділ 5 "Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів" спрямований на

врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між бабою,
дідом, онуками, правнуками, братами, сестрами, мачухою, вітчимом,
пасинком і падчеркою.

9
Розділ 6 "Особливості усиновлення дітей громадянами України, які
проживають за її межами, та іноземцями" врегульовує питання, пов'язані з
усиновленням іноземцями дитини, яка є громадянином України, та з
усиновленням дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні. Усі інші види
сімейних відносин за участю іноземців регулюються Законом України "Про
міжнародне приватне право", який набув чинності з 1 вересня 2005 року та
іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами
(наприклад Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном, укладеної у м.
Нью-Йорк 20 червня 1956)

Розділ 7 "Прикінцеві положення" визначає момент набуття чинності

Сімейного кодексу та положення відповідно до яких нормативно-правові
акти мають відповідати положенням Кодексу. Також визначається, що Розділ
V "Акти громадянського стану" Кодексу про шлюб та сім'ю України зберігає
свою чинність у частині, що не суперечить Сімейному кодексу, до прийняття
спеціального закону. Сама процедура державної реєстрації актів
громадянського стану в Україні регулюється Наказом Міністерства юстиції
України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 "Про затвердження. Правил
державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".

10
 5.Принципи сімейного права
Принципи сімейного права — це основні засади, керівні Ідеї, відповідно з
якими здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин.
Одним з принципів сімейного права є одношлюбність (моногамія), тобто
громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі. Це
закріплюється в ст.17 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу визначає ст.51

Конституції України і ст.15 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Цей принцип
означає, що вибір дружини, чоловіка громадянами України здійснюється за
власним бажанням осіб. Разом з тим суть цього принципу і в тому, що
держава стане на захист інтересів особи, право якої на вільний вибір
дружини, чоловіка буде порушено.

Принцип свободи при укладенні шлюбу нерозривно пов'язаний з іншою

основною засадою сімейного права — із свободою розірвання шлюбу. Але
свобода розірвання шлюбу знаходиться під контролем держави (ст.38 КпШС).

Оголосивши першим декретом свободу розірвання шлюбу, держава перш за

все мала на увазі надати жінкам, що зареєстрували шлюб у дореволюційний
період, можливість розірвати ті кайдани, які їх оплутали, і вийти з-під
жорстокої влади чоловіка.

Проте зловживання правом на розлучення не було б сумісне з інтересами

держави по зміцненню сім'ї, покращанню справи виховання дітей. Тому
розірвання шлюбу поставлено під контроль держави і хоча як при судовому,
так і при спрощеному адміністративному, через органи РАГСу, розірванні
шлюбу свобода на розлучення зберігається, але попереджується
самовільність, в галузі громадських відносин, що завдає великої шкоди
подружжю, а особливо дітям.

11
Четвертим принципом сімейного права є принцип повної рівності чоловіка і
жінки в особистих і майнових правах. Це визначають ст.ст.21, 24, 51
Конституції України та ст.З КпШС України.

Ще одним з найважливіших принципів є принцип моральності і матеріальної

підтримки нужденних членів сім'ї. Правове освітлення цього принципу
здійснюється аліментними зобов'язаннями (п.2 ст.51 Конституції, ст.32
КпШС), а саме: батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а
повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Крім цього, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного на
випадок потреби, а в разі відмови в такій підтримці той з подружжя, що
потребує матеріальної допомоги, має право по суду одержувати утримання
від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право
зберігається і після розірвання шлюбу.

12