Виходить, я - не бидло i син мiй - не теля!..

В українському мистецтві Іван Карпенко-Карий здобув собі славу

письменника, драматурга та актора. Його сатиричні комедії підіймають
важливі морально-етичні проблеми до таких
відноситься і твір «Мартин Боруля».
Після прочитання цієї комедії відразу замислюєшся над проблемами
суспільства того часу і проблемами сучасного. Чи не однакові вони? Більш
ніж понад ста років як драматург сатирично викриває тогочасні суспільні
порядки бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві, а що
змінилось цього часу? Може тому і досі ця комедія актуальна? Я вважаю, що
кожен з нас зустрічав на своєму шляху такого собі Мартина Боруля, який
заради примари здатен відмовитися
від своїх справжніх моральних цінностей та вдавати з себе велике й обізнане.
Та і таких як повірений Тренделєв, я думаю багато, котрі спеціалізуються на
махінаціях з документами. Батькові сини, як Степан навіщо інтелектуальні
зусилля та старанна праця, якщо можна обманом та хитрістю здобути собі
місто під сонцем. І Марисі сучасні є, котрі найбільше потерпають від витівок
нечесних перед суспільством людей, але ім достатньо стійкої моралі, щоб
протистояти таким.
Коли роздивитися поведінку Мартина більш досканало розумієш, що він
заплутався. Але він так тяжко працював все життя і не хоче такої долі своім
дітям. А тут, ще така образа від дворянина Красовського котрий назвав його
«бидлом». І цей документ, з жахливою помилкою, де вказано, що «Дворянскоє
депутатскоє собраніє» зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і подає на
затвердження до Сенату мов пелена перед очима героя - « Виходить, я - не бидло і син
мій – не теля!». Він робить жахливі речі цурається всього і всіх, що його оточувало.
Намагається все зробити по дворянські. Навіть справжні почуття донькі Мартина не
цікавлять. А сина навчає «... Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги
напамять....трися, трися між людьми-і з тебе будуть люде! Тільки коли знайшли помилку в
документі він ніби народився заново ,, « Чую, як мені легше робиться, наче нова душа
сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала»
Висміявши таку поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль
щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, прадідівських коренів, праці,
народних звичаїв. 

Щоб досягти щастя достатньо бути самим собою.