ЗМ 2.2 Концепции развития Диалектика

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПОВІТРЯНИХ СИЛ імені ІВАНА КОЖЕДУБА

Кафедра філософії
ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни “Філософія
(філософія, релігієзнавство, логіка, етика і естетика)”
Змістовий модуль 2.2. Заняття 1-3.
“КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ,
ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕОРІЇ ТА
ПРАКТИКИ”
1
ЛЕКЦІЯ
Змістовий модуль 2.2. Заняття 1.
“ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ:

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ”
2
ПИТАННЯ ЗАНЯТТЯ
1. Основні концепції розвитку: поняття і
загальна характеристика.
2. Діалектика як загальна концепція розвитку:
сутність та основні принципи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка,
етика і естетика): Підручник. – Х. : ХУПС,
2011.
етика і естетика): Навчально-методичний
посібник. – Х. : ХУПС, 2011.
3. Філософія: Підручник. – Харків : Видавництво
ХВУ, 1997.
4. Філософія: Підручник. – МОН України, МОУ.
– За заг. ред. проф. Горлача М.І., проф.
Мануйлова Є.М. – Харків, ТОВ “Модель
Всесвіту”, 2001.
3
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ:
ПОНЯТТЯ І ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА
4
ФІЛОСОФІЯ ГЕРАКЛІТА
За загадковий стиль викладу та песимістичні

погляди його прозвали “Темним”. Єдиний твір,
від якого збереглося декілька десятків
фрагментів-цитат, - книга “Про природу”.
Вогонь є початок або первісна матеріальна

причина миру.
Існують періодичні епізоди світової пожежі,
під час яких космос знищується, щоб
відродитися знову.
ГЕРАКЛІТ Усе є потік.
(544 - 483 роки до н. е.).
Давньогрецький філософ, Тотожність протилежностей.
засновник першої історичної Порушення закону протиріччя.
форми діалектики.
Цей космос, один і той же для всього існуючого, не створив ніякий

бог і ніяка людина, а завжди він був, є і буде вічно живим вогнем,
мірами, що загоряються, і мірами, що потухають. 5
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ
6
КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ
Концепції розвитку – це системи філософських поглядів, які розкривають сутність,
основи, зміст, механізми і спрямованість процесів, що відбуваються у світі.
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ
МЕТАФІЗИЧНА СИНЕРГЕТИЧНА ДІАЛЕКТИЧНА

КОНЦЕПЦІЯ КОНЦЕПЦІЯ КОНЦЕПЦІЯ
РОЗВИТКУ РОЗВИТКУ РОЗВИТКУ
Концепції розвитку розрізняються між собою розкриттям змісту розвитку;

яким чином відбувається розвиток та який його механізм;
чому відбувається розвиток, у чому його джерела та рушійні сили;
яку спрямованість має розвиток.
7
МЕТАФІЗИЧНА
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ
8
ЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ “МЕТАФІЗИКА”
Вчення про надчуттєві, недоступні досвідові

Метафізика
принципи і начала буття (існування світу).
ЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ
Метафізика Синонім філософії.
У переносному розумінні (буденному) вживається

Метафізика для означення чогось абстрактного,
малозрозумілого, умоспоглядального.
Наука про речі, спосіб з’ясування світоглядних

питань (сенс життя, основне питання філософії
тощо), які не піддаються осягненню за допомогою
експерименту та методів конкретних наук.
Концепція розвитку, метод пізнання,

альтернативний діалектиці.
9
ДІАЛЕКТИЧНА І МЕТАФІЗИЧНА КОНЦЕПЦІЇ
Метафізика – це таке розуміння світу, при якому ігноруються або спрощено
розглядаються взаємозв’язки і взаємодії явищ та предметів, а процес розвитку
тлумачиться як кількісне збільшення об’єктів без їх якісної зміни.
Концепції Діалектична Метафізична

концепція концепція
Показники
ДЖЕРЕЛО
Внутрішні протиріччя Зовнішній поштовх
РОЗВИТКУ
Накопичення кількісних
Однобічність розвитку:
ХАРАКТЕР змін, вихід за межі міри,
а) відсутність стрибків;
РОЗВИТКУ виникнення нової якості,
б) тільки стрибки.
збереження спадкоємності.
Розвиток по спіралі,
- циклічність розвитку;
СПРЯМОВАНІСТЬ поступальне, перевага, в
- топтання на місці;
РОЗВИТКУ остаточному підсумку,
- занепад або сходження.
прогресивного розвитку.
10
СИНЕРГЕТИЧНА
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ
11
СИНЕРГЕТИКА
Синергетика (від грецьк. – загальний, діючий узгоджено) – це напрямок
міжгалузевих досліджень, об’єкт яких – процеси самоорганізації у
відкритих системах фізичної, хімічної, біологічної, екологічної й іншої
природи.
Ввів у науковий обіг поняття

“синергетика” наприкінці 60-х років.
ОСНОВНІ ПРАЦІ
1. Синергетика.
2. Тайны природы. Синергетика:
учение о взаимодействии.
3. Информация и самоорганизация.
Макроскопический подход к
сложным явлениям.
ГЕРМАН ХАКЕН
Німецький 4. Синергетика. Иерархии
фізик-теоретик неустойчивостей в
самоорганизующихся системах и
устройствах.
12
СИНЕРГЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ
Синергетика намагається виступити як новий світогляд, світосприйняття,
що докорінно змінює розуміння необхідного (закономірного, визначеного) і
випадкового в самих основах побудови світу.
Система повинна бути відкритою.

Відкрита система повинна бути досить далека від точки
термодинамічної рівноваги.
РОЗВИТОК
Фундаментальним принципом самоорганізації є виникнення нового

порядку і ускладнення систем через флуктуації (випадкові відхилення)
станів їх елементів і підсистем.
Етап самоорганізації наступає тільки у випадку переважання

позитивних зворотних зв’язків, що діють у відкритій системі, над
негативними зворотними зв’язками.
Самоорганізація в складних системах, переходи від одних структур до

інших, виникнення нових рівнів організації матерії супроводжуються
порушенням симетрії.
13
СИНЕРГЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ
Нерівновагомість. Нестабільність. Кризи. Еволюція

Причини
та коеволюція.
Накопичення флуктуацій (відхилень).

Біфуркація (момент нестійкості, коли система обирає
подальший шлях еволюції).
ПАРАМЕТРИ
Форми
Фазові переходи. Мимовільні переходи системи в
новий стан.
Нелінійність, лавиноподібні процеси. Самоорганізація.
Вірогіднісна випадковість. Можливий випадок

(з’явлення низки можливостей та їх відбір).
Властивості
Детермінованість (окремі сфери універсуму).
Малі впливи, випадок, аттрактори. Параметр

Фактори порядку. Вплив процесів на мікрорівні через
мезорівні на макрорівні.
Прояв багаторівневого цілого, нерівного у сумі

Результати частин. Нова нерівновагомість, необоротність,
невідповідність замислу, ускладнення.
14
ДІАЛЕКТИКА
ЯК ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ:
СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ
15
ДІАЛЕКТИКА: СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ
Термін діалектика (грецьке dialektike) – розмова, бесіда, діалог, обмін думками,
зіткнення зустрічних суджень. У первісному розумінні – це майстерність
розумової поведінки, вміння й мистецтво захистити або спростувати те чи інше
твердження шляхом зіставлення його з іншими, протилежними йому
висловлюваннями.
ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДІАЛЕКТИКИ
Епоха Німецька
Антична Сучасна
Відродження та класична
епоха філософія
Нового часу філософія
Відбувається
Діалектика
розвиток основних Діалектика як
Відбувається розглядається на
елементів наука була розвита
зародження матеріалістичних
діалектики, та систематизована
діалектики як засадах як наука
розвиток на ідеалістичних
науки про загальні
діалектики як засадах
закони розвитку
науки
16
ЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ ДІАЛЕКТИКА
ОБ’ЄКТИВНА СУБ’ЄКТИВНА
ДІАЛЕКТИКА
ДІАЛЕКТИКА ДІАЛЕКТИКА
Процеси руху та розвитку, взаємодії Процес і результат відображення

та взаємообумовленості, що об’єктивної діалектики у свідомості,
відбуваються у природі, суспільстві діалектика як наука.
та мисленні.
ІСТОРИЧНІ ФОРМИ ДІАЛЕКТИКИ
Стихійна, наївна
Ідеалістична Матеріалістична Негативна
діалектика давніх
діалектика діалектика діалектика
мислителів
17
СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ДІАЛЕКТИКИ
Діалектика – це вчення про найбільш загальні закони руху та розвитку

природи, суспільства та мислення, теорія і метод пізнання явищ об’єктивної
дійсності і свідомості.
ПРИНЦИПИ ЗАКОНИ
ДІАЛЕКТИКИ
ДІАЛЕКТИКА ДІАЛЕКТИКИ
КАТЕГОРІЇ ДІАЛЕКТИКИ
18
ПРИНЦИПИ ДІАЛЕКТИКИ,
ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕОРІЇ
ТА ПРАКТИКИ
19
ПРИНЦИПИ ДІАЛЕКТИКИ
Принципи діалектики – найбільш загальні уявлення про світ і вимоги до
його пізнання, які відображають основи процесів, що відбуваються у світі,
його єдність і багатоманітність.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИНЦИПІВ
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

ДІАЛЕКТИКИ ДІАЛЕКТИКИ
Принцип загального зв’язку.

Принцип розвитку та руху.
Принципи діалектики, що зумовлені єдністю трьох Вимоги законів і

аспектів діалектики категорій діалектики
(онтологічного, гносеологічного та логічного)
Принципи
Принципи Принципи
діалектики як
діалектики як діалектики як
вчення про закони
вчення про буття вчення про пізнання
та форми мислення
(онтологія) (гносеологія)
(логіка)
20
ПРИНЦИП ЗАГАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ,
ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ
ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
21
ПРИНЦИП ЗАГАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ
Принцип загального зв’язку відображає універсальний взаємозв’язок і
взаємообумовленість предметів і процесів дійсності.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВ’ЯЗКІВ
Об’єктивність Загальність Багатоманітність Універсальність
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВ’ЯЗКІВ
ЗА РІВНЯМИ ЗВ’ЯЗКУ ЗА ФОРМАМИ ЗВ’ЯЗКУ
22
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВ’ЯЗКІВ ЗА РІВНЯМИ
Зв’язок – це будь-які форми з’єднання,

ЗВ’ЯЗОК взаємозалежності, взаємообумовленості,
взаємодії предметів і процесів.
Відношення – окремий клас зв’язку, який вказує

ВІДНОШЕННЯ на залежність, у т.ч. опосередковану кінцевих
ВИДИ ЗВ’ЯЗКІВ
результатів тих або інших процесів дійсності:

відношення спорідненості;
відношення схожості;
відношення відмінності;
відношення рівності, нерівності.
Взаємодія – це пряма та активна форма зв’язку

ВЗАЄМОДІЯ предметів, процесів і явищ, у результаті якого
відбуваються їх взаємні зміни.
Закон – це суттєві, внутрішньо стійкі, необхідні,

ЗАКОН загальні і повторювані властивості і
відношення дійсності.
23
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВ’ЯЗКІВ ЗА ФОРМАМИ
Механічні зв’язки.
У відповідності до основних видів Фізичні зв’язки.
матерії та форм її руху Хімічні зв’язки.
Біологічні зв’язки.
Соціальні зв’язки.
За характером основних форм буття Просторові зв’язки.

матерії Часові (історичні) зв’язки.
ВИДИ ЗВ’ЯЗКІВ
Генетичні зв’язки.
За системних характером явищ, Структурні зв’язки.
закономірностей виникнення, Причинні зв’язки.
розвитку та функціонування систем Функціональні зв’язки.
Речовинно-енергетичні зв’язки.
У відповідності до того, який
Інформаційні зв’язки.
відбувається обмін у процесі взаємодії
Внутрішні та зовнішні зв’язки.
Суттєві та несуттєві зв’язки.
Основні та неосновні зв’язки.
За характером прояву
Головні та другорядні зв’язки.
Прямі та опосередковані зв’язки.
24
ЗВ’ЯЗКИ, ЯКІ ІСНУЮТЬ У СФЕРІ ВІЙСЬКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВ’ЯЗКІВ
Зв’язки організації Зв’язки Зв’язки

Збройних Сил функціонування Збройних розвитку Збройних
Сил Сил
Зв’язки протидії :
за масштабом; Зв’язки, що зумовлені
моделлю взаємозв’язку
за формами та способами
Зв’язки армії та суспільства.
здійснення бойових дій;
субординації. за метою та технічними Зв’язки, що зумовлені
засобами. досягнутим рівнем
Зв’язки розвитку суспільства.
Зв’язки взаємодії.
координації. Зв’язки, що зумовлені
Зв’язки, які характеризують розвитком військової
розвиток військової справи у справи.
системі усіх факторів, що діють
та впливають на нього.
25
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПУ ЗАГАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ
Виявляти всю суму факторів та зв’язків, які

надають вплив та взаємопов’язані з явищем
або процесом, що аналізується.
Проаналізувати сукупність зв’язків з точки
зору їх рівня (відношення, взаємодія, закон).
ЗНАЧЕННЯ
зору характеру прояву (внутрішні та зовні,

суттєві та несуттєві, основні та неосновні,
прямі та опосередковані та ін.).
зору системного характеру явищ,
закономірностей виникнення, розвитку та
функціонування систем (генетичні,
структурні, причинні, функціональні).
У плануванні будь-якої діяльності,
враховувати усю систему факторів, які будуть
надавати вплив на результати (наслідки).
26
ПРИНЦИП РОЗВИТКУ,
27
ПРИНЦИП РОЗВИТКУ
Принцип розвитку відображає мінливий характер буття світу, речей і
процесів, загальну тенденцію змін від простого до складного, від нижчого до
вищого, поступовість і спадкоємність у змінах і перетвореннях.
Рух – найбільш загальне поняття, що охоплює всі

процеси, які відбуваються в світі, починаючи від
РУХ простого механічного пересування і закінчуючи
найбільш складними змінами, які відбуваються у мозку
людини та суспільному житті.
ВИДИ ПРОЦЕСІВ
Зміни – це такий процес, в ході якого у предмета

зникають окремі сторони, властивості та елементи,
ЗМІНИ зберігаються або з’являються інші (зміна властивостей,
структури, функцій, зв’язків, предметів).
Розвиток – це особливого роду зміни руху, які

передбачають спрямованість, незворотній характер,
РОЗВИТОК тенденцію змін від простого до складного, від нижчого до
вищого.
28
СПРЯМОВАНІСТЬ РОЗВИТКУ
СПРЯМОВАНІСТЬ
ПРОГРЕС РЕГРЕС
Прогрес – означає такі зміни,

Регрес – використовується для
які виражають рух від нижчого
означення руху, який
до вищого, від старого до
спрямований до старого, до
більш досконалого і нового,
попередніх ступенів розвитку,
яке означає сходячий
попередніх форм.
напрямок розвитку.
29
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПУ РОЗВИТКУ
Розглядати явища з точки зору того, що вони

знаходяться у безперервному процесі змін та
розвитку.
Підходити до всіх явищ з конкретно-

ЗНАЧЕННЯ
історичних позицій.
Враховувати, що всі явища містять у собі не

тільки засади сучасного, але й зачатки нового
та залишки минулого.
Визначати специфіку різних стадій, етапів,

періодів процесу розвитку та його
спрямованість.
Враховувати, що в кожному розвитку, який

має прогресивну спрямованість є елементи
регресивного розвитку і навпаки.
Виявляти закони розвитку.
30
ЛЕКЦІЯ
ПРАКТИКИ”
31
ЛЕКЦІЯ
“ЗАКОНИ ДІАЛЕКТИКИ,
ПРАКТИКИ”
32
1. Поняття і система законів діалектики.
2. Основні закони діалектики: сутність, зміст і
значення для військової теорії та практики.
2011.
ХВУ, 1997.
33
ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЗАКОНІВ
34
Закони діалектики – це суттєві, необхідні, стійкі та повторювані зв’язки
між явищами та процесами природи, суспільства та мислення, що
визначають характер і напрямок їх змін та розвитку.
ОБ’ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР ЗАГАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР
СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕР ЗАКОНІВ ДІАЛЕКТИКИ
ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ МІЖ
СИСТЕМНИЙ ХАРАКТЕР
СОБОЮ
35
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАКОНІВ
ОСНОВНІ ЗАКОНИ НЕОСНОВНІ ЗАКОНИ

ДІАЛЕКТИКИ ДІАЛЕКТИКИ
Закон єдності та боротьби

протилежностей
Вимоги зв’язків між явищами
Закон взаємного переходу та процесами природи,
кількісних та якісних змін суспільства та мислення, що
відображаються основними
категоріями діалектики.
Закон заперечення заперечення
36
ЗАКОН ЄДНОСТІ ТА БОРОТЬБИ
ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ,
37
ЗАКОН ЄДНОСТІ ТА БОРОТЬБИ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ
Всім речам, явищам і процесам властиві протилежності, у результаті
взаємодії яких виникають суперечності, що дають внутрішній імпульс до
змін, є джерелом і рушійною силою розвитку на певному етапі зникнення
старого і народження нового.
А В А В
СУПЕРЕЧНІСТЬ
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ
ПРЕДМЕТІВ, ПРОЦЕСІВ ТА ЇХ СКЛАДОВИХ
тотожність відмінність протилежність суперечність

38
КЛАСИФІКАЦІЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
Суперечності – це відношення між протилежностями, їхня єдність і
боротьба.
ФАЗИ ВИЗРІВАННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
Становлення Загострення Вирішення

суперечностей суперечностей суперечностей
моменти рівності;
моменти збігу;
моменти рівнодення
ВИДИ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
Основні Головні Внутрішні Необхідні

та та та та
неосновні другорядні зовнішні випадкові
39
ОСНОВНІ ВИДИ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
Суперечності, які визначають всі інші суперечності й

Основні виконують провідну роль у розвитку процесів даного
типу.
Суперечність, що визначає сутність розвитку предмету,

ВИДИ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
Головні процесу або явища на тому або іншому етапі.
Суперечності, що виражають взаємини між

Внутрішні протилежними елементами усередині деякої системи.
Суперечності між системами, між системою й

Зовнішні навколишнім середовищем.
Суперечності, що пов’язані із протилежностями, які

Необхідні відображають відношення між сталим, незмінним у
структурі предметів, процесів або явищ, світу в цілому.
Суперечності, що пов’язані із протилежностями, які

Випадкові відображають відношення між рухомим, мінливим у
структурі предметів, процесів або явищ, світу в цілому.
40
СПЕЦИФІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ
СУПЕРЕЧНОСТІ
Суперечності у Суперечності у
Суперечності в
засобах збройної способах збройної
управлінні військами
боротьби боротьби
Обсяг інформації та час на

Засоби нападу та Наступ та оборона. її обробку.
засоби захисту.
Час обробки інформації та
Зосередження та
точність, обґрунтованість
Засоби виявлення розосередження.
рішення.
та засоби знищення
та ін. Вогонь та рух та ін. Централізація та
децентралізація управління.
41
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНУ ЄДНОСТІ ТА
БОРОТЬБИ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
Вимагає виявлення в процесі пізнання

уявного “роздвоєння” єдиного об’єкта,
визначення протилежностей в його
складових, розкриття складності й
ЗНАЧЕННЯ
суперечливості діючих у ньому сил і

тенденцій.
Вказує на необхідність виявлення у великій

сукупності суперечностей саме специфічні
суперечності, що притаманні для даного
об’єкта, розрізняти внутрішні й зовнішні,
основні й неосновні, головні й другорядні
суперечності.
Допомагає розрізняти етапи й фази

виникнення й загострення суперечностей,
вірно визначати момент для їхнього
вирішення, знаходити найбільш відповідні
цьому моменту засоби й методи.
42
ЗАКОН ВЗАЄМНОГО ПЕРЕХОДУ
КІЛЬКІСНИХ ТА ЯКІСНИХ ЗМІН,
43
ЗАКОН
ВЗАЄМНОГО ПЕРЕХОДУ КІЛЬКІСНИХ ТА ЯКІСНИХ ЗМІН
Властивість - це сторона
ЛЬОТНІ предмета, або явища, що ТЕХНІЧНІ
ХАРАКТЕРИСТИКИ спричиняє їхнє розходження ХАРАКТЕРИСТИКИ
або подібність із іншими
речами або явищами
ЯКІСТЬ КІЛЬКІСТЬ
ВЛАСТИВОСТІ
Кількість – це зовнішня
визначеність речі, яка
виражається в числах і
Якість – внутрішня
величинах, що вказують,
визначеність речі, цілісна
Су-34 скільки цих предметів та
сукупність стійких ознак,
їхніх складових,
властивостей, що
властивостей та зв’язків,
роблять річ саме такою, а
які їхні розміри,
не іншою. ОЗБРОЄННЯ
тривалість існування,
інтенсивність змін, темп
перетворень та ін.
МІРА
Міра – це кількісні границі існування предмета, у яких він залишається
самим собою, не перетерплюючи якісних змін. 44
ЗАКОН ВЗАЄМНОГО ПЕРЕХОДУ КІЛЬКІСНИХ ТА
ЯКІСНИХ ЗМІН
Кількісні зміни, що постійно накопичуються, перебільшив відому міру з
необхідністю призводять до якісних змін, які в свою чергу призводять до
нових кількісних перетворень.
А В А В А В стрибок
стрибок В
суперечність міра
КЛАСИФІКАЦІЯ СТРИБКІВ
За За За За
масштабами спрямованістю тривалістю характером
протікання протікання протікання протікання
Стрибок – це момент, форма і спосіб переходу до нового якісного стану.

45
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНУ ВЗАЄМНОГО
ПЕРЕХОДУ КІЛЬКІСНИХ ТА ЯКІСНИХ ЗМІН
Вимагає здійснення кількісно-якісного

аналізу процесів війни та військової
справи.
ЗНАЧЕННЯ
Орієнтує на визначення межи

існування предметів та процесів, що
досліджуються, у попередній якості.
Вказує на необхідність урахування

виду та спрямованості майбутнього
стрибка.
Вимагає ретельного планування

практичної діяльності, спрямованої на
здійснення будь-яких перетворень.
46
ЗАКОН ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ,
47
СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Заперечення – це перехід речі, предмету або процесу до нової якості,
зумовлений розвитком властивих їй внутрішніх й (або) зовнішніх
суперечностей.
ВИДИ ЗАПЕРЕЧЕНЬ
ДІАЛЕКТИЧНЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ НЕДІАЛЕКТИЧНЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Деструктивне Деструкція – це припинення існування даного конкретного

заперечення об’єкта, його небуття як цілісної системи.
Зняття – це діалектичне заперечення, при якому перехід

Зняття системи з одного якісного стану в інший супроводжується
збереженням і включенням до складу нової якості деяких
елементів, властивостей та ланок її структури.
Трансформація Трансформація – це зміна функцій системи або її елементів,

зміна структури системи.
48
ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДІАЛЕКТИЧНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Об’єктивність Відносність
заперечення заперечення
Загальність ХАРАКТЕРНІ Змістовність

заперечення РИСИ заперечення
Іманентність Визначеність
заперечення заперечення
49
Діалектичне заперечення не є абсолютним
Нове ніколи не виникає
і повним знищенням старого, воно передбачає
із нічого, так би
збереження у новому позитивних рис і
мовити, на пустому
властивостей старого, тобто передбачає
місці
спадкоємність у розвитку
ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТИЧНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Діалектичне заперечення не є
Діалектичне заперечення означає
останнім, тобто нове з часом
перемогу нового над старим
старіє і заперечується новітнім
50
ЗАКОН ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Розвиток йде через ланцюг діалектичних заперечень, які зумовлюють
заперечення старого і утвердження нового, зв’язок, спадкоємність між новим
і старим, утримання позитивного і тенденцію незворотного, спіралеподібного
розвитку з повторенням попереднього на більш високому рівні.
А В А В А В В
К1 К2 К3
51
ЕЛЕМЕНТИ, ЧЕРЕЗ ЯКІ РОЗКРИВАЄТЬСЯ ЗАКОН
трансформація
троїчність зняття
розвиток
по спіралі
ЕЛЕМЕНТИ поступовість
“повернення
нібито до деструкція
старого” перманентність
заперечення
52
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
ЗАКОНУ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Дозволяє глибоко зрозуміти внутрішню

логіку і загальний напрямок розвитку
процесів соціальної та військової
діяльності.
ЗНАЧЕННЯ
Орієнтує на пізнання нового у процесах

розвитку, вимагає оволодіння усім
прогресивним у галузі військової справи.
Застерігає від нігілістичного підходу до
вирішення будь-яких завдань практичної
Допомагає виявити спрямованість, форму
розвитку, стимулює наукове
передбачення командира.
Сприяє розвитку у офіцерських кадрів
соціальної та військово-професійної
активності.
53
ЛЕКЦІЯ
ПРАКТИКИ”
54
ЛЕКЦІЯ
“КАТЕГОРІЇ ДІАЛЕКТИКИ,
ПРАКТИКИ”
55
1. Поняття і система категорій діалектики.
2. Основні категорії діалектики: сутність, зміст
і значення для військової теорії та практики.
2011.
ХВУ, 1997.
56
СИСТЕМА КАТЕГОРІЙ ДІАЛЕКТИКИ,
57
КАТЕГОРІЇ ДІАЛЕКТИКИ
Категорії філософії – це найбільш загальні фундаментальні положення, що
відображають найбільш суттєві, закономірні зв’язки і відношення реальної
дійсності та пізнання.
КЛАСИФІКАЦІЯ КАТЕГОРІЙ
Категорії, що відображають Категорії, що

Категорії, що
відображають і
відображають глибинну сутність матерії,
найбільш
найбільш загальні свідомості і процесу пізнання загальні
характеристики
характеристики
матерії та свідомості.
процесу пізнання
необхідність сутність причина

випадковість явище наслідок
одиничне частка
особливе ціле
загальне цілісність
елемент можливість зміст
система дійсність форма
58
КАТЕГОРІЇ “ПРИЧИНА” І “НАСЛІДОК”,
59
ПРИЧИНА І НАСЛІДОК
Причинно-наслідковий зв’язок носить загальний характер – все має свою
причину, причому будь-яка причина виступає як наслідок іншої причини, а
наслідок як причина інших наслідків.
ПРИЧИНА НАСЛІДОК
Причина – ПРИВІД УМОВИ

це філософська Наслідок –
категорія, яка це те, що виникає під
вживається для впливом причини,
Подія, що
позначення того безпосередньо
Явища, які що породжується
явища (або можуть бути відповідною
передує іншій
необхідними для
сукупності явищ), які події,
наступу даної взаємодією речей або
передують іншому, уможливлює її сторонами того
події але самі по
появу, але не
обумовлює й породжує й не
собі його не самого утворення
викликає його викликають
визначає її.
60
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН
ВИДИ ПРИЧИН
Основні, Головні, Внутрішні, Необхідні, Об’єктивні, Загальні ,

не основні другорядні зовнішні випадкові суб’єктивні специфічні
ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ
У ЗБРОЙНІЙ БОРОТЬБІ
Залежність
Залежність Залежність
бойових дій від
Залежність результатів перемоги від
відповідності
способів збройної збройної боротьби зосередження
характеру
боротьби від від взаємодії основних зусиль
управління цілям
засобів її ведення військ за місцем, на вирішальному
і засобам збройної
часом й цілям напрямку
боротьби
61
ХАРАКТЕР ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ
Причинно-наслідковий зв’язок має загальний

характер.
Причинний зв’язок явищ має об’єктивний та

ХАРАКТЕР
закономірний характер.
Причина в часі передує наслідку й викликає його.

Одна й таж причина може призвести до різних
наслідків.
Залежно від умов те саме явище може

породжуватися різними причинами.
Зв’язок причини й наслідку носить характер

взаємодії (не тільки причина породжує наслідок,
але й наслідок може діяти на причину).
У процесі взаємодії причина й наслідок можуть

мінятися місцями.
62
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ
Розкривати всю сукупність факторів, що

обумовлюють ті або інші процеси.
При аналізі причин визначати привід й умови,

відрізняти причини від приводу та умов.
ЗНАЧЕННЯ
При аналізі причинно-наслідкових зв’язків

розрізняти характер різних зв’язків, визначати
– внутрішні, необхідні, суттєві, головні, прямі
причини.
Вказує на те, що в результаті дії однакових

причин можливі різноманітні наслідки.
Орієнтує на необхідність створення у

практичній діяльності усіх компонентів
причинно-наслідкового зв’язку для досягнення
визначеної мети.
63
КАТЕГОРІЇ “НЕОБХІДНІСТЬ” І
“ВИПАДКОВІСТЬ”, ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ
ВІЙСЬКОВОЇ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
64
НЕОБХІДНІСТЬ І ВИПАДКОВІСТЬ
Категорії “необхідність” і “випадковість” відображають прояв
універсальності зв’язку предметів і процесів з точки зору наявності необхідних
передумов їхнього буття.
ЯВИЩЕ
НЕОБХІДНІСТЬ ВИПАДКОВІСТЬ
або
ПРОЦЕС
Необхідність – це стійкий зв’язок Випадковість – це те, що виникає
явищ і процесів, що визначає їхню під дією побічних, другорядних
закономірну зміну й розвиток, це те, причин, що може відбутися, а може й
що неминуче повинне відбутися. не відбутися, поступившись місцем
іншому.
ЗАКОНОМІРНОСТІ
ДИНАМІЧНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ СТАТИСТИЧНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ
Така форма необхідного причинного Така закономірність, що представляє

зв’язку, при якій взаємини між причиною собою діалектичну єдність необхідних і
й слідством однозначні. випадкових ознак.
65
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ НЕОБХІДНОСТІ ТА ВИПАДКОВОСТІ
Зв’язок необхідності та випадковості

має загальний характер.
Зв’язок необхідності та випадковості

ХАРАКТЕР
має об’єктивний та закономірний

характер.
Необхідне і випадкове перебувають в

органічному взаємозв’язку, є
моментами того самого явища.
Випадковість є формою прояву й

доповнення необхідності.
У процесі руху й розвитку

випадковість може перетворитися в
необхідність, а необхідність може стати
випадковим.
66
НЕОБХІДНІ ЗВ’ЯЗКИ У ПРОЦЕСАХ ВІЙНИ
Залежність ходу й результату війни від

співвідношення економічних сил держав
(коаліцій), що воюють.
НЕОБХІДНІСТЬ У ВІЙНІ

співвідношення соціальних потенціалів держав

співвідношення політичних потенціалів
держав (коаліцій), що воюють.

співвідношення духовних потенціалів держав

співвідношення військових потенціалів
(військових сил) держав (коаліцій), що
воюють.
67
МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙ
“НЕОБХІДНІСТЬ” ТА “ВИПАДКОВІСТЬ”
В аналізі процесів, фактів і подій виявляти

причини, що зумовлюють їхнє виникнення й
зміну.
Визначати чи є ці причини необхідними або

випадковими.
ЗНАЧЕННЯ
У будь-якому процесі, факті, події розрізняти

єдність “необхідного” й “випадкового”.
У процесі організації та планування будь-якої

діяльності забезпечувати, щоб наслідок
наступив з необхідністю.
У процесі організації та планування будь-якої

діяльності ураховувати можливі випадки, які
можуть вплинути на наслідок, визначати заходи
щодо нейтралізації випадкових впливів, які
можуть надавати на них вплив.
68
КАТЕГОРІЇ “СУТНІСТЬ” І “ЯВИЩЕ”,
69
СУТНІСТЬ ТА ЯВИЩЕ
Категорії “сутність” і “явище” відображають прояв універсальності
зв’язку зовнішньої і внутрішньої сторони предметів і процесів.
СУТНІСТЬ ПРЕДМЕТИ ЯВИЩЕ

або
ПРОЦЕСИ
Сутність – це сукупності Явище – це зовнішня сторона
внутрішніх, стійких і визначальних предметів і процесів, форма
зв’язків, що відображають основні вираження (прояву) їхньої
риси й тенденції розвитку об’єктів і сутност.і
процесів.
РІВНІ СУТНОСТІ
Сутність першого Сутність другого Сутність третього

порядку порядку порядку
70
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ СУТНОСТІ ТА ЯВИЩА
Зв’язок сутності та явища має загальний

характер.
Зв’язок сутності та явища має об’єктивний та

ХАРАКТЕР
Сутність й явище перебувають у діалектичній

єдності.
Сутність й явище безпосередньо не

збігаються.
Сутність глибше явища, а явище багатше

сутності.
Явище більш мінливе та рухливе, а сутність

більш стійка, менш рухлива.
71
“СУТНІСТЬ” ТА “ЯВИЩЕ”
У процесі пізнання процесів, на основі аналізу

явищ, виявляти їхню сутність, а саме розкривати
сукупність внутрішніх, стійких і визначальних
зв’язків і відносин між різними елементами
ЗНАЧЕННЯ
процесів й утворень, що досліджуються.
У процесі пізнавальної діяльності рухатись від

пізнання явищ до пізнання їхньої сутності, до
більш глибокого проникнення в сутність
предметів і процесів.
При визначенні сутності прагнути до пізнання

сутності найглибшого рівня.
При виявленні сутності розрізняти сутність і

видимість.
72
КАТЕГОРІЇ “ЗМІСТ” І “ФОРМА”,
73
КАТЕГОРІЇ “ЗМІСТ” І “ФОРМА”
Категорії “зміст” і “форма” відображають прояв універсальності зв’язку
зовнішньої і внутрішньої сторони предметів і процесів.
ЗМІСТ ПРЕДМЕТИ ФОРМА

або
ПРОЦЕСИ
Зміст – це сукупності усіх складових Форма – це спосіб існування та
елементів, властивостей, подій, вираження змісту, його
утворень даного предмету, процесу та організації та структури.
явища.
ВИДИ ФОРМИ
ВНУТРІШНЯ ФОРМА ЗОВНІШНЯ ФОРМА
74
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ ЗМІСТУ ТА ФОРМИ
Зв’язок змісту і форми має загальний

характер.
Зв’язок змісту і форми має об’єктивний та
Зміст і форма перебувають у нерозривній
ХАРАКТЕР
єдності.
Перебуваючи в нерозривній єдності, форма й
зміст однак повністю не збігаються.
Перебуваючи в єдності, форма й зміст
взаємодіють, взаємно зумовлюють одна одну.
Форма надає активний вплив на зміст.
Зміст і форма відносно самостійні, між ними
немає жорсткого й однозначного зв’язку.
Форма й зміст взаємно переходять одна в
одну.
75
“ЗМІСТ” І “ФОРМА”
Орієнтують на те, що усі предмети, явища та

процеси мають певну форму та зміст.
Вимагають не обмежуватися визначенням

ЗНАЧЕННЯ
тільки внутрішньої або зовнішньої форми, а

враховувати їхню діалектичну єдність.
Здійснювати змістовний та формальний

підхід у пізнавальній та практичній
Постійно аналізувати стан взаємодії змісту та

форми, своєчасно визначати необхідність
змін, що зможуть забезпечити їхній
подальший та більш ефективний розвиток.
76
КАТЕГОРІЇ “ОДИНИЧНЕ”, “ОСОБЛИВЕ” І
“ЗАГАЛЬНЕ”, ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ
77
КАТЕГОРІЇ “ОДИНИЧНЕ”, “ОСОБЛИВЕ” І “ЗАГАЛЬНЕ”
Кожний предмет, процес або їхня сукупність (окреме) є органічною

єдністю трьох груп властивостей – одиничних, особливих і загальних.
ПРЕДМЕТИ
ОДИНИЧНЕ або ОСОБЛИВЕ
ПРОЦЕСИ
Одиничне – сукупність Особливе – сукупність

властивостей окремих властивостей окремих
предметів (групи тотожних), предметів (групи тотожних), яка
яка надає їм індивідуальність притаманна для певної
і дозволяє відрізняти від сукупності зазначених
інших. ЗАГАЛЬНЕ предметів (вид, клас) і дозволяє
відрізняти від інших предметів.
Загальне – сукупність властивостей окремих предметів (групи тотожних), яка притаманна

для безлічі одноманітних явищ або предметів.
78
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ ОДИНИЧНОГО, ЗАГАЛЬНОГО ТА
ОСОБЛИВОГО
Зв’язок має загальний характер.

Зв’язок має об’єктивний та закономірний
характер.
“Одиничне”, що виражає специфічні ознаки

ХАРАКТЕР
окремих предметів й явищ, завжди постає у

своїй власній ролі – ролі одиничного.
“Особливе” є сполучною ланкою між

одиничним і загальним.
“Загальне” може виступати у двох ролях: у

своїй власній ролі – ролі загального, коли
вказує на подібність, і в ролі особливого
стосовно більш ширшого загального, коли
вказує на розходження.
“Найбільш загальне” – завжди виступає у своїй

власній ролі.
79
“ОДИНИЧНЕ”, “ОСОБЛИВЕ” І “ЗАГАЛЬНЕ”
Визначають логіку пізнавальної діяльності –

рух від пізнання одиничного до загального.
Визначають механізм пізнання нового на

ЗНАЧЕННЯ
засадах використання попереднього досвіду

та знань.
Орієнтують на необхідність забезпечення

єдності колективного й індивідуального
підходу у навчанні та вихованні.
Орієнтують на необхідність застосування

диференційованого підходу до різних
категорій військовослужбовців у процесі
навчально-виховної діяльності.
80
КАТЕГОРІЇ “ЧАСТКА”, “ЦІЛЕ” і
“ЦІЛІСНІСТЬ”, ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ
81
КАТЕГОРІЇ “ЧАСТКА”, “ЦІЛЕ” і “ЦІЛІСНІСТЬ”
Кожний предмет або процес у залежності від ступеня взаємозв’язку їхніх
складових постає як ціле або цілісність.
ПРЕДМЕТИ
ЧАСТКА або ЦІЛЕ
ПРОЦЕСИ
Ціле – це предмет, процес або

Частка – це предмет, процес явище, який містить у собі інші,
або явище, які входить до органічно пов’язані між собою
складу іншого предмету, утворення і має властивості, які
процесу або явища і є не зводяться до суми
елементом його змісту. властивостей його часток.
ЦІЛІСНІСТЬ
Цілісність – це об’єкти, що мають складну внутрішню структуру і характеризуються тим, що

у результаті взаємодії їхніх часток виникають нові властивості не тільки в об’єкта (цілого) у
цілому, але й у кожної із його часток, властивості, які відображають характер об’єкта.
82
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ ЧАСТКИ, ЦІЛОГО І ЦІЛІСНОСТІ

характер.
Ціле й частки завжди припускають одна

ХАРАКТЕР
другу.
Будучи єдністю часток, ціле якісно

відрізняється від суми властивостей часток,
що його утворють.
Частка й ціле взаємно переходять одна в

другу.
Ціле й частка при їхніх взаємодіях

виконують різну роль.
Частки в процесі взаємодії мають відносну

самостійність.
83
“ЧАСТКА”, “ЦІЛЕ” І “ЦІЛІСНІСТЬ”
Вимагає виявляти сукупність часток, що складають

зміст предметів (процесів).
Вимагає визначати характер взаємозв’язку частин,
що утворюють об’єкти, з метою з’ясування рівня
його організації – рівень “цілого” або “цілісності”.
ЗНАЧЕННЯ
Вимагає виявляти не тільки загальні

закономірності предметів (процесів), але й
закономірності часток, що входять до їхнього
складу.
Вказує, що якщо предмет (процес) входить до
складу утворення, яке має цілісний характер,
враховувати наявність у нього нових властивостей,
які не притаманні їм під час самостійного існування.
Вимагає у плануванні (організації) діяльності,
забезпечувати органічний взаємозв’язок форм,
методів і напрямків роботи для досягнення нею
рівня “цілісності”.
84
КАТЕГОРІЇ “МОЖЛИВІСТЬ” і
“ДІЙСНІСТЬ”, ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ
85
КАТЕГОРІЇ “МОЖЛИВІСТЬ” І “ДІЙСНІСТЬ”
Кожний предмет або процес є органічною єдністю минулого, сучасного і
майбутнього, що відображає діалектику можливого та дійсного.
МОЖЛИВІСТЬ ДІЙСНІСТЬ
ПРЕДМЕТИ
або
Можливість – це об’єктивна ПРОЦЕСИ Дійсність – це здійсненна,
тенденція розвитку предмету реалізована можливість, тобто
(процесу), що заснована на те, що реально існує.
наявності умов для її реалізації.
Реальні (конкретні) можливості Формальні (абстрактні) можливості
Можливості, що зумовлені дією об’єктивних Можливості, що зумовлені дією об’єктивних

закономірностей і для перетворення яких у законів, однак вони відображають несуттєву
дійсність є необхідні умови. тенденцію розвитку дійсності і для реалізації
яких відсутні необхідні умови.
Загальні Одиничні
86
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ МОЖЛИВОСТІ ТА ДІЙСНОСТІ

характер.
Органічно взаємопов’язані між собою і
ХАРАКТЕР
відображають об’єктивні характеристики буття –

наявність протилежностей, що розвиваються і
перебувають у єдності.
У процесі розвитку можливість і дійсність
перетворюються одна у другу.
Провідною стороною єдності є дійсність, яка є
реалізованою можливістю і являє джерело нових
можливостей.
У будь-якому предметі (процесі) є не одна, а
безліч можливостей, кожна з яких може бути
реалізована залежно від цілого ряду внутрішніх і
зовнішніх факторів.
87
“МОЖЛИВІСТЬ” І “ДІЙСНІСТЬ”
При аналізі предметів (процесів та бойової

обстановки) з’ясовувати усю сукупність протиріч,
що їм притаманні.
Виявляти об’єктивні закономірності і тенденції
розвитку предметів (процесів), усю сукупність
ЗНАЧЕННЯ
факторів, що надають вплив на цей розвиток.

У процесі аналізу можливих напрямів розвитку
процесів визначати усю сукупність можливостей,
якими вони володіють, відрізняти реальні та
формальні, загальні та одиничні можливості.
Під час прийняття рішення відрізняти можливість
від неможливості, враховувати наявність
об’єктивних передумов для досягнення визначеної
цілі.
У процесі планування діяльності створювати
умови, необхідні для її успішної реалізації.
88
КАТЕГОРІЇ “ЕЛЕМЕНТ”, “СИСТЕМА” І
“СТРУКТУРА”, ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ
89
КАТЕГОРІЇ “СИСТЕМА, “ЕЛЕМЕНТ” І “СТРУКТУРА”
Кожний предмет або процес, який постає як цілісне утворення,
складається із окремих елементів і має певну структуру.
ПРЕДМЕТИ
СИСТЕМА або ЕЛЕМЕНТ
ПРОЦЕСИ
Система – це певним чином Елемент – це відносно стійка,
впорядкована і відмежована якісно визначена реальність,
безліч взаємодіючих що перебуває у взаємозв’язку з
елементів, що утворюють іншими відносно стійкими,
деяку цілісну єдність. якісно визначеними
СТРУКТУРА реальностями і утворює разом
з ними цілісну систему.
Структура – це внутрішня організація системи, яка є способом взаємозв’язку, взаємодії

елементів, що утворюють систему.
Наявність елементів, що Характер зв’язку між Наявність цілісності в утворенні, що

становлять дану систему елементами системи має вид системи
90
ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКУ ЕЛЕМЕНТІВ І СТРУКТУРИ

характер.
Структура системи перебуває у прямій

ХАРАКТЕР
залежності від складності системного

утворення та числа елементів, що становлять
ту або іншу систему.
Зумовлена природою елементів, структура

активно діє на них, інтегрує і надає їм
спільності, зумовлює виникнення нових
властивостей, що не були їм властивими.
Виступаючи в органічній єдності елементи,

разом з тим, мають певну відносну
самодіяльність.
91
“СИСТЕМА”, “ЕЛЕМЕНТ” І “СТРУКТУРА”
Здійснювати системний підхід, пов’язаний з

виявленням сукупності елементів, що входять до
об’єкту, і визначенням місця даного об’єкта у більш
широкій системі.
ЗНАЧЕННЯ
Визначати чи є об’єкт, що досліджується, системою,

чи входить він до складу іншої системи й чи
поширюється на нього характеристика “цілісності”.
Здійснювати структурно-функціональний підхід

при аналізі досліджуваних об’єктів, предметів і
процесів.
Добиватися у будь-якому виді діяльності

системного характеру, як у плані єдності форм,
методів і засобів, так і в плані систематичності.
92

ЗМ 2.2 Концепции развития Диалектика

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ЗМ 2.2 Концепции развития Диалектика

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОВІТРЯНИХ СИЛ імені ІВАНА КОЖЕДУБА

Змістовий модуль 2.2. Заняття 1-3.

Змістовий модуль 2.2. Заняття 1.

“ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ:

За загадковий стиль викладу та песимістичні

Вогонь є початок або первісна матеріальна

Цей космос, один і той же для всього існуючого, не створив ніякий

МЕТАФІЗИЧНА СИНЕРГЕТИЧНА ДІАЛЕКТИЧНА

Концепції розвитку розрізняються між собою розкриттям змісту розвитку;

Вчення про надчуттєві, недоступні досвідові

Метафізика Синонім філософії.

У переносному розумінні (буденному) вживається

Наука про речі, спосіб з’ясування світоглядних

Концепція розвитку, метод пізнання,

Концепції Діалектична Метафізична

Ввів у науковий обіг поняття

Система повинна бути відкритою.

Фундаментальним принципом самоорганізації є виникнення нового

Етап самоорганізації наступає тільки у випадку переважання

Самоорганізація в складних системах, переходи від одних структур до

Нерівновагомість. Нестабільність. Кризи. Еволюція

Накопичення флуктуацій (відхилень).

Вірогіднісна випадковість. Можливий випадок

Малі впливи, випадок, аттрактори. Параметр

Прояв багаторівневого цілого, нерівного у сумі

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДІАЛЕКТИКИ

Процеси руху та розвитку, взаємодії Процес і результат відображення

ІСТОРИЧНІ ФОРМИ ДІАЛЕКТИКИ

Діалектика – це вчення про найбільш загальні закони руху та розвитку

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

Принцип загального зв’язку.

Принципи діалектики, що зумовлені єдністю трьох Вимоги законів і

Об’єктивність Загальність Багатоманітність Універсальність

ЗА РІВНЯМИ ЗВ’ЯЗКУ ЗА ФОРМАМИ ЗВ’ЯЗКУ

Зв’язок – це будь-які форми з’єднання,

Відношення – окремий клас зв’язку, який вказує

результатів тих або інших процесів дійсності:

Взаємодія – це пряма та активна форма зв’язку

Закон – це суттєві, внутрішньо стійкі, необхідні,

За характером основних форм буття Просторові зв’язки.

Зв’язки організації Зв’язки Зв’язки

Виявляти всю суму факторів та зв’язків, які

зору характеру прояву (внутрішні та зовні,

Рух – найбільш загальне поняття, що охоплює всі

Зміни – це такий процес, в ході якого у предмета

Розвиток – це особливого роду зміни руху, які

Прогрес – означає такі зміни,

Розглядати явища з точки зору того, що вони

Підходити до всіх явищ з конкретно-

Враховувати, що всі явища містять у собі не

Визначати специфіку різних стадій, етапів,

Враховувати, що в кожному розвитку, який

Виявляти закони розвитку.

Змістовий модуль 2.2. Заняття 1-3.

Змістовий модуль 2.2. Заняття 2.

ОБ’ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР ЗАГАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР

СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕР ЗАКОНІВ ДІАЛЕКТИКИ

ОСНОВНІ ЗАКОНИ НЕОСНОВНІ ЗАКОНИ

Закон єдності та боротьби

Закон заперечення заперечення

тотожність відмінність протилежність суперечність

ФАЗИ ВИЗРІВАННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ