Реформація в Німеччині.

В ХVІ ст. стався переворот в католицькій церкві. Називався він Реформацією.

Реформа́ція (від латин. reformatio – перетворення, виправлення) - широкий
суспільний рух у Європі в ХVІ-ХVІІ ст., спрямований проти католицької церкви.
Реформація передбачала перегляд основних догматів католицької церкви.

Головним центром Реформації стала Німеччина.

Німеччина – складова частина Священної Римської імперії, що являла собою нестійке
об'єднання міст, князівств і земель.
На початку ХVІ ст. спостерігається розвиток господарського життя Німеччини, але
середньовічний світогляд забороняв торгівлю і підприємництво.
Панувала особиста залежність селян від феодалів.
В свідомості бюргерів витало передчуття наближення кінця світу.
Панівне становище католицької церкви.

Людиною, що виступила проти католицької церкви, став німецький священик Мартін

Лютер (1483-1546 рр.).
«Я не приймаю влади пап і церковного собору, тому, що вони суперечать один одному,
моя совість в полоні лише у слова Божого»

«95 тез» – документ М. Лютера, що започаткував Реформацію.

Основні положення:
Людина рятується лише своєю вірою.
Спасіння можна досягти лише Божою милістю і воно не залежить від якихось «заслуг».
Єдиним авторитетом у справах віри є Священне Писання, Боже слово.
Вимога самостійності німецької церкви.

Папа оголосив вчення Лютера єрессю, церква почала знищувати книги Лютера. У
відповідь Лютер спалив папську буллу, а Папу оголосив Антихристом.

Висновки:
На початку XVI ст. події в німецьких землях стали причиною виникнення
реформаційного руху, спрямованого проти діяльності католицької церкви в Європі.
Виступ М. Лютера започаткував Реформацію в Німеччині, яка поширилася в інші країни
Європи.
Народна Реформація, прихильниками якої була більшість незаможних верств населення,
зазнала поразки в роки Селянської війни.