Селянська реформа 19 лютого селяни ставали особисто вільними;
1861 р. селяни отримували громадянські права; основним власником землі оголошувався поміщик; передбачалося проведення викупної операції; до укладання з поміщиком викупної угоди селяни перебували в стані тимчасовозобов'язаних; держава сплачувала лише 75-80% вартості селянського наділу грошима чи цінними паперами поміщику, а решту – селянин самотужки; виплачена державою сума стягувалася з селян протягом 49 років у розмірі 6% річних.
Фінансова реформа 1860 р. створено Державний банк і
Міністерство фінансів; створення в губерніях незалежних контрольних палат, що перевіряли місячні видатки; удосконалено податкову систему; збережено для селян і міщан подушну подать.
Цензурна реформа 1865 р. ліквідовано попередню цензуру
для творів невеликого обсягу, центральної періодики, урядових і наукових видань; цензурні установи підпорядковувалися Міністерству внутрішніх справ; посилився контроль в провінції за виданнями, призначеними для масового читача; 1876 р. – Емський указ. Військова реформа 1862- країну поділено на 15 військових 1874 рр. округів; ліквідовано попередню систему рекрутських наборів; у 1874 році запроваджено загальну військову повинність; зменшено термін служби, передбачено відстрочку; почалося масштабне переозброєння армії; створена мережа військових навчальних закладів; проведено реорганізацію Військового міністерства.
Земська реформа 1864 р. створення виборних органів
місцевого самоврядування в губерніях і повітах; земства складалися з розпорядних і виконавчих органів; до земств входили представники землевласників і селян; діяльність земств обмежувалася господарськими і культурними функціями; членами земств ставали переважно дворяни, поміщики; контроль за діяльністю земств здійснювали царські чиновники.
Освітня реформа 1864 р. запроваджено єдину систему
безкоштовної початкової освіти; доступ до середньої гімназійної освіти надавався представникам усіх станів; навчання в середніх і вищих навчальних закладах залишалося платним; започатковано мережу вищих навчальних закладів освіти для жінок; 1863 рік - Валуєвський циркуляр. Судова реформа 1864 р. ліквідовано становий, негласний суд; проголошувалася незалежність суду від адміністрації; запроваджувався єдиний для всіх станів гласний суд; вводився інститут присяжних засідателів, посади прокурора та адвоката; сприяння утвердженню ідеалів правової держави; збережено особливі волосні суди для селян, духівництва, військових; збережено тілесні покарання для селян, в'язнів, штрафбатів.
Міська реформа 1870 р. у містах виникали безстанові
органи міського самоврядування – думи; дума опікувалася благоустроєм міста, охороною здоров'я, народною освітою тощо; жорсткий майновий ценз позбавляв можливості робітників, службовців та інтелігенції брати участь в роботі думи; діяльність думи контролювалася губернатором, що міг скасувати будь-яке її рішення.
Висновок: опинившись у другій половині ХІХ ст. на межі економічного
та політичного банкрутства, Російська імперія у ході цих реформ майже відновила свої позиції в Європі. Отже, можна сказати, що ці реформи не перетворили Росію на розвинену державу, але допомогли їй стати на шлях індустріалізації.