1

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................2
РОЗДІЛ 1..................................................................................................................4
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЄСЛОВА В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА
УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.............................................................................................4
1. 1. Дієслово як самостійна частина мови...........................................................4
1.2. Принципи класифікації дієслів.......................................................................5
1.2.1. Класи дієслів в англійській мові..........................................................7
1.2.2. Класи дієслів в українській мові..........................................................9
РОЗДІЛ 2................................................................................................................11
КОРПУСНИЙ ПІДХІД У ВИВЧЕННІ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ
ЕМОЦІЙ.................................................................................................................11
2.1. Дієслова на позначення емоцій.....................................................................11
2.2. Методологія дослідження..............................................................................12
2.3. Групування дієслів на позначення емоцій за корпусним підходом..........15
ВИСНОВКИ...........................................................................................................20
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................22
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................25
 2

ВСТУП
У центрі пильної уваги мовознавців упродовж останніх десятиліть
перебувають питання, пов’язані із загальною теорією граматичного ладу
мови, з усебічним, комплексним вивченням його компонентів. Граматичний
лад учені справедливо визнають надзвичайно складним явищем. Складність
розуміння теоретичних засад граматичного ладу мови зумовлена передусім
неоднозначним розв’язанням проблеми його системно-структурної
організації, зокрема наявністю різних концептуальних підходів до аналізу
виокремлюваних у ньому граматичних одиниць. Дієслово – універсальний,
складний за будовою та найбільшою кількістю граматичних категорій,
значень, форм і парадигм лексико- граматичний клас слів. Тому його поряд із
іменником у новітніх дослідженнях небезпідставно визначено як центральну
частину мови. Саме в цих двох частинах мови сконцентровано граматичні
категорії роду, числа, відмінка, особи, часу, способу, виду, стану, які в
морфологічному плані відмежовують одну частину мови від іншої. Однак
граматичні категорії в дієслові, порівняно з граматичними категоріями
іменника, мають складніший характер як щодо кількісного вияву, так і щодо
визначення статусу, що випливає із їхнього функціонального призначення в
граматичній системі мови.
Темою роботи є «Дієслова в англійській та українських мовах:
корпусний підхід».
Мета даної роботи – рoзглянути oсoбливoстiвживaння
дiєслiв в aнглiйськiй мoвi, a тaкoж пoрiвняти їх з oсoбливoстями їх вживaння
в укрaїнськiй мoвi.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні
завдання:
1) систематизувати поняття «дієслова» в англійській та українській
мові;
2) висвітлити класифікації дієслів в англійській та українській мові;
3) охарактеризувати дієслова на позначення емоцій;
 3

Предметом дослідження є дієслова в англійській мові та українській

мовах.
Об’єктом дослідження виступають дієслова на позначення емоцій в
англійській мові та українській мовах.
Вибір методів та прийомів дослідження пов’язаний зі специфікою
об’єкта дослідження та конкретними завданнями, що обумовлюються темою
дослідження. З цією метою в роботі використані: 1) принцип комплексності
дослідження, що передбачає вивчення різних сторін аналізованого явища; 2)
принцип вибірковості, застосування якого викликане необхідністю обмежити
коло розглянутих явищ, у зв'язку зі незначним обсягом досліджуваного
матеріалу, і неможливістю охопити всі явища, істотні для характеристики
мовних процесів цього типу.
Теоретичне значення – до слідження поглиблює та розширює знання
про дієслово як частину мови, його класи та категорії. Результати
дослідження можуть бути використані як при вирішенні загальних проблем
вивчення категорії стану дієслова, так і при дослідженні специфіки
функціонування у дискурсі тощо.
Практичне значення полягає у використанні матеріалу дослідження у
теоретичних курсах з англійської та української мов, при підготовці лекцій і
семінарів, для написання курсових і дипломних робіт з філології.
Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів,
висновків, списку використаної літератури і списку використаних джерел.
 4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЄСЛОВА В
АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1. 1. Дієслово як самостійна частина мови

У сучасній лінгвістиці дієслова – об’єкт досліджень багатьох
вітчизняних і зарубіжних науковців. Дієслово це найскладніша одиниця
лексичної системи мови, яка в той же час є центральною одиницею цієї
системи, її домінантою [20, с. 21]. Дієслово виражає динамічну та активну
ознаку, що є властива предметові або виконується ним в процесі її
становлення та розгортання [23, с. 296-297]. Дієслово співвідноситься з дією
або процесуальним станом і таким чином є основною одиницею мови, що
представляє дійсність як рух і за допомогою своїх граматичних категорій
відносить цю дійсність до часу – реального або гіпотетичного, а також до
суб’єкта або об’єкта дії [23, с. 21]. Згідно з Л. Г. Вербою, дієслово – це
«повнозначна, самостійна частина мови, яка означає дію (to build, to run),
стан (to be, to sleep), відчуття (to feel, to smell), процеси мислення (to consider,
to think) [5, с. 6]. Аналогічне визначення надане О. В. Гончаровою в
«Граматиці сучасної англійської мови»: дієслово тлумачиться як «самостійна
частинна мови, яка означає дію, стан, процеси або відчуття» [8, с. 49].
Декілька особливостей дієслова виділяє С. В. Мясоєдова: дієслово – це
частина мови, що: 1) позначає дію чи стан як процес; 2) виражає ці значення
за допомогою категорій способу, стану, часу та особи; 3) виконує в реченні
функцію присудка, іноді підмета; 4) має певні афікси [18, с. 25].
Л. Л. Ткаченко зауважує, що дієслово належить до найбільш складних частин
мови, оскільки основна його функція – предикація [24, с. 34]. Категорійне
значення дієслова зумовлене його предикативною функцією, яка реалізується
у реченні та є властивістю усього речення. На думку М. М. Болдирєва, будь-
яка ознака предиката – це ознака усього речення, а не тільки дієслова,
оскільки тільки він виступає носієм цієї ознаки [1, с. 96].
 5

Найповніше семантико-граматичну природу дієслова відбивають

власне-дієслівні категорії, до яких належать категорії часу, способу і виду:
причому перші дві у новітніх дослідженнях визначено як центральні, а
останню – як центрально-периферійну змішаного типу, оскільки, з одного
боку, вона є семантично мотивованою та непохідною, а з іншого – виявляє
транспозиційний характер. За спостереженням І. Вихованця, категорія виду
відіграє менш помітну роль у конструюванні семантико-синтаксичної та
формально-семантичної структури речення [6, с. 102]. Змішаний характер ця
категорія виявляє також у тому, що, на відміну від категорії часу і способу,
вона може транспонуватися у похідні від дієслова інші лексико-граматичні
класи слів, а саме: віддієслівні іменники (пор. читання – опредметнена дія,
спрямована на завершення, і прочитання – дія завершена); віддієслівні
прикметники (читаний – прочитаний); віддієслівні прислівники (читаючи –
прочитавши). Невласне-дієслівні граматичні категорії – особи, роду і числа –
в дієслові мають похідний характер і залежать від зв’язку дієслова з опорним
іменником, у якому вони є незалежними, непохідними.

1.2. Принципи класифікації дієслів

Своєрідність дієслівної семантики полягає в тому, що, крім власне
процесуальної ознаки, дієслово найчастіше містить у своїй структурі певну
кількість субстанційних сем (суб’єктної, об’єктної, інструментальної та ін.) і
включає до свого значення узагальнене уявлення про типову мікроситуацію,
що описана за допомогою дієслова і відповідних його зв’язків та відношень.
Найважливіші компоненти типової мікроситуації, які начебто «впаяні» в
семантику дієслова, набувають свого конкретного прочитання в типовому
мікроконтексті. Саме тому семантична класифікація дієслівної лексики
мусить бути безпосередньо пов’язаною з типологією дієслівних предикатів,
які є організаційними центрами синтаксичних структур [3]. Семантична
класифікація не може бути простим поділом дієслів на тематичні групи, адже
 6

за критерій поділу обирають можливість / неможливість участі дієслів в

організації моделей того чи іншого типового значення [12, с. 60].
В у цьому розділі розглядається класифікація дієслів в англійській та
українській мові.
Очевидно, що використання лише одного критерію при класифікації
дієслівної лексики не дає змоги вирішення питання, а навпаки, зумовлює
створення штучних класів дієслів і ядерних семантичних категорій, які часто
не відповідають вимогам типологічної об’єктивності. При класифікації
дієслів важко поєднати, з одного боку, вимогу системності і, з іншого боку,
“природності”, оскільки близькість чи схожість дієслів можуть бути
встановлені на підставі різних критеріїв, які перехрещуються між собою [17,
с. 179]. Протиріч, які виникають під час класифікації дієслів, можна
уникнути за допомогою синтезу двох основних підходів – семантичного і
синтаксичного. Синтаксичне поширення дієслівної лексеми (валентність)
значно більшою мірою, ніж це враховують граматики, зумовлене належністю
дієслова до того чи іншого семантичного розряду, а систематизація й
типологія дієслів мусить бути базована на подібності й відмінності в їхньому
лексико-семантичному значенні, у способах їхнього синтаксичного
поширення і в їхній семантико-синтаксичній ролі в структурі речення. Це
можна продемонструвати на прикладі дієслів дії української мови [12, с. 66].
У сучасній лінгвістиці існує безліч різних підходів для пояснення
мовних фактів, одним з підходів є функціональний підхід, який постулює, що
система мови обумовлюється функціями, які він виконує, цілями і умовами
його використання [16, с. 16].
Як відомо, мова – це система взаємодіючих між собою рівнів, де кожен
рівень представлений сукупністю відносно однорідних одиниць, наприклад,
лексичний рівень представлений сукупністю лексичних одиниць. Наявність
відносин між елементами деякої множини і є те, що робить цю безліч
системою, а не простим набором об’єктів, тому лексичні одиниці існують не
 7

ізольовано один від одного, а об'єднуються в лексико-семантичні групи або

поля.
Зв’язки між значеннями слів в семантичному полі розрізняються за
ступенями спільності (синонімія, антонімія, гіпонімія і ін.). А. В. Бондарко
дає таке визначення функціонально-семантичного поля: «Функціонально-
семантичне поле – це конкретно-мовні двосторонні єдності, план змісту яких
включає в себе семантичні елементи в інтерпретації саме цієї мови» [2, с. 21].
А. В. Бондарко вважає, що в основі кожного функціонально-семантичного
поля лежить певна семантична категорія, що представляє собою той
семантичний інваріант, який об’єднує різнорідні мовні засоби і обумовлює їх
взаємодію.

1.2.1. Класи дієслів в англійській мові

Лексико-семантична класифікація дієслів належить до кола основних
проблем і напрямків сучасної лексичної семантики [10, c. 15-16]. Існує багато
підходів до поділу дієслів на лексико-семантичні групи і, відповідно, на
сьогодні є чимало семантичних класифікацій дієслівної лексики для різних
мов. Аналізуючи різноманітні підходи до класифікації дієслів, виявлення
їхньої типології, зокрема й структурування дієслівної лексики на лексико-
семантичні поля, погоджуємося з висновками дослідників про відсутність
вичерпної й загальноприйнятої типології дієслів у мові. Так, наприклад, Л.
Васильєв, розглядаючи типологію дієслів за семантичним принципом,
зазначає: «Загальноприйнятної класифікації дієслівної лексики, як відомо,
немає, та й навряд чи вона взагалі можлива, оскільки будь-яка класифікація
зумовлюється якимись принципами й аспектами, а вони визначаються цілями
й завданнями дослідження» [4, c. 39]. Беручи до уваги не тільки семантичні, а
й граматичні принципи класифікації дієслів, О. Соколов також підкреслює:
«Одним із складних питань є визначення принципів класифікації дієслівних
лексем. Існують численні досвіди таких класифікацій, хоч задовільного
вирішення не знайдено» [22, c. 100-101]. Водночас такі твердження ще не
 8

означають неможливості здійснення узагальню вальної типології дієслівної

лексики на різноманітних, але єдино визнаних засадничих принципах.
При класифікації дієслів у семантичному аспекті використовуються
головним чином три принципи: 1) денотативний (або тематичний); 2)
парадигматичний; 3) синтагматичний. Денотативний підхід є найбільш
традиційним у сучасній лінгвістиці. Він ураховує передусім природне,
онтологічне розчленування предметів, ознак, властивостей, дій, процесів,
станів тощо, яке відображене у структурі мови. Так, у межах дієслівної
лексики вже давно виділяються та вивчаються такі групи слів, як дієслова
руху, дієслова мовлення, дієслова мислення, дієслова почуттів та деякі інші.
«Виділення таких класів, – як влучно підмітив Л. Васильєв, – опирається на
інтуїцію мовців (зокрема, на інтуїцію дослідника), на їх знання про реальну
дійсність, тобто в кінцевому результаті на екстралінгвістичні фактори» [4, c.
39]. Водночас цей принцип не абсолютизується, а, як слушно зауважив
дослідник, повинен доповнюватися парадигматичним та синтагматичним
принципами. При цьому парадигматичний підхід до типології лексики
здійснюється шляхом виокремлення у значеннях слів (при їх порівнянні з
ідентифікатором) тотожних і диференційних компонентів. Парадигматичний
принцип враховує, на відміну від тематичного, не тільки денотативний, але й
сигніфікативний аспект значень (сем), які класифікуються. Так, наприклад,
каузативні й некаузативні, статальні та інхоативні, результативні і
нерезультативні дієслова, а також інші схожі групи дієслівної лексики,
вичленовуються тільки за парадигматичним принципом, шляхом аналізу
сигніфікативних (тобто категорійних, а не предметних) компонентів у
значеннях дієслів. Широко використовується при класифікації дієслів
синтагматичний принцип, який ґрунтується на врахуванні кількості та якості,
тобто семантичного наповнення, дієслівних валентностей [4, c. 40].
У. Чейф визначає три основні типи дієслів: стан, процес і дія. Щоб
виділити ці типи дієслів, науковець використовує такі пари ознак: наявність/
відсутність агента; змінність/ незмінність концептуалізованої ситуації;
 9

можливість/ неможливість підведення значення предиката під значення

дієслів happen та do [26].

1.2.2. Класи дієслів в українській мові

Для української мови Л. М. Васильев виокремлює десять класів
дієслів:1) дієслова відчуття. 2) дієслова бажання, 3) дієслова сприйняття, 4)
дієслова уваги, 5) дієслова психічного (емоційного) стану, 6) дієслова
емоційного переживання, 7) дієслова емоційного відношення, 8) дієслова
мислення, 9) дієслова знання, 10) дієслова пам’яті. Л. М. Васильєв відзначає,
що перші сім класів пов’язані зі сферою відчуттів, а три останніх – думки,
мислення. Лінгвіст також зробив спробу розмежувати клас дієслів мислення.
До цього класу відносять дієслова із значенням розумового процесу, дієслова
із значенням результату розумового акту, дієслова з ядерним значенням
«уявляти», дієслова з ядерним значенням «вважати», дієслова з ядерним
значенням «вирішувати», дієслова з ядерним значенням «вірити», дієслова з
ядерним значенням «розуміти», дієслова з ядерним значенням «помилятися»
[4].
Для української мови перш за все слід згадати поділ дієслів на
функціонально-семантичні групи В. М. Русанівського. Він виділив 41
семантичну групу дієслів на основі наступних ознак [23, с. 326]:
1) сполучуваність дієслів в особових формах з дієсловами у формі
інфінітива; 2) сполучуваність дієслів у формах різних відмінків з іменниками
(з прийменниками або без); 3) можливість утворення пасивного
дієприкметника від даної дієслівної лексеми.
У Експериментальному синтаксичному словнику під редакцією
Л. Г. Бабенко втілена концепція дієслівних класів слів, їх лексико-
семантичної, граматичної та лексикографічної категоризації, розроблювана
протягом останніх двох десятиліть. Ідеографічний підхід до опису дієслівної
лексики доповнюється семантико-синтаксичним аспектом її розгляду. Це
стало можливим тому, що семантизация дієслів у тлумачному
 10

ідеографічному словнику здійснювалася з опорою на один формульний

запис, що включає дієслово-ідентифікатор лексико-семантичної групи слів і
максимум лексичних репрезентантів диференційних ознак, необхідних для
розкриття семантики дієслова. У результаті всі дієслова було поділено на такі
групи та підгрупи: 1) дія і діяльність (рух суб’єкта, переміщення об’єкта,
розміщення, фізичний вплив на об’єкт, творча діяльність, інтелектуальна
діяльність, мовленнєва діяльність, соціальна діяльність, фізіологічна дія,
звучання); 2) буття, стан, якість (буття, якісний стан); 3. ставлення
(взаємовідношення, володіння, міжособистісні відносини, соціальні
відносини) [15, с. 113].
Оскільки емоції – це специфічні форми взаємодії людини та середовища,
вони допомагають познайомитись зі світом та визначити своє місце у ньому.
Емоції самі по собі неприступні для безпосереднього спостереження.
Перетворити їх на слова дуже важко. Визначити слово, яке означає емоцію,
майже неможливо. Це можна пояснити двома способами – вказати звичну
ситуацію для цієї людини, де є однакові емоції, або порівняти дві події.
Універсальність певних емоцій простежується через типові вирази серед
представників різних націй і культур, що дає можливість розглядати їх як
вроджені рефлекси. Процес емоційного відображення регулює емоції,
оскільки вони допомагають відображати світ у мові завдяки тому, що вони
виражають важливість предметів світу для мовця та слухача.
Як бачимо, серед дослідників немає уніфікованого підходу до
семантичної класифікації дієслівної лексики. Застосування різноманітних
принципів чи їх комбінацій до класифікації й типології дієслів призводить до
виділення її різноманітних лексико-семантичних, лексико-тематичних груп
та полів.
 11

РОЗДІЛ 2
КОРПУСНИЙ ПІДХІД У ВИВЧЕННІ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ
ЕМОЦІЙ

2.1. Дієслова на позначення емоцій

Одним з найголовніших питань емотивної лінгвістики є розмежування
понять «емоційність» та «емотивність». На сьогодні емоційність
розглядається як психологічне поняття, тобто як здатність індивіда відчувати
емоції і почуття і виражати їх різними способами (завдяки мімічним рухам,
жестам, нейрон-фізичній реакції, а також вербально). Емотивність є мовною
категорією і об’єднує тільки мовні засоби вираження емоцій. Однак в різних
дослідженнях можна помітити вузьке і широке розуміння категорії
емотивності. В першому випадку до неї належать лише мовні засоби
безпосереднього вираження емоцій, в другому – усі можливі засоби
вербального вираження емоцій (і засоби вираження, і засоби називання
емоцій) [11, с. 48].
Емотивність як лінгвістична категорія (і в вузькому, і в широкому
розумінні) охоплює багаторівневі засоби позначення емоцій. Такі дієслова
називаються емотивними. Емоційні дієслова можна розділити на дві лексико-
семантичні групи: «дієслова емоційного стану» і «дієслова емоційного
ставлення».
До лексико-семантичної групи «емоційного стану» належать дієслова із
значенням іспитувати певне емоційне ставлення; бути, знаходитись в
певному стані. Особливість цих дієслів полягає в тому, що вони називають
протяжні у часі, замкнуті у суб’єкті емоційні стани, наприклад англ. enjoy –
насолоджуватись, deplore – засуджувати; укр. турбуватись, радіти.
Значення цих лексем можна уявити за допомогою наступної формули
тлумачення «Я почуваю / знаходжусь в якому-небудь емоційному стані» або
«я переживаю певну емоцію».
 12

Iснують інші класифікації дієслів емоційного стану. Щодо семантичної

класифікації дієслів, іх можна поділити на позитивні та негативні.
К. О. Киричок в своєму дослідженні розглядає дієслова позитивного стану і
пропонує наступну лексико-семантичну стратифікацію дієслів позитивного
емоційного стану: щастя, радість, веселощі, захват, задоволення, чарівність,
інтерес, наснага, спокій та душевне хвилювання. Дослідниця також зауважує,
що семантичні групи дієслів приведення об’єкту в різні емоційні стани
характеризується різними ознаками дієслівної семантики. Наприклад,
дієслова приведення у стан захвату та наснаги характеризуються наявністю у
значенні дієслів семи «посилення емоційної активності» об’єкту, яка означає
збільшення емоції. Ознакою дієслів наснаги є поняття «вогонь», а саме від
лексеми з цим значенням утворені дієслова англ. іnflame – запалювати; укр.
запалювати, що вказує на дуже високий ступінь почуття, яке каузується
[14]. Також, до дієслів емоційного стану належать лексеми, які називають
нейтральні емоційні стани, тобто ті, які не є пов’язаними зі станом
задоволення або незадоволення, наприклад, в англійській мові цей стан
виражений дієсловами англ. astonish – уражати, surprise – здивувати, amaze
– вразити, marvel – здивувати; укр. вразити, здивувати [11, с. 51].

2.2. Методологія дослідження

Сьогодні корпусна лінгвістика та корпуси мовних даних посідають
неабияке місце у навчанні та вивченні мов, відкривають нові перспективи для
проведення нових лінгвістичних досліджень, допомагають з’ясувати, які
зміни відбуваються в мові під впливом різноманітних зовнішніх факторів.
О. Демська-Кульчицька зауважує що «нові напрями розвитку
мовознавчої науки характеризуються високим рівнем технологічності, що
забезпечує лінгвістиці особливе місце в сучасному інформаційному світі» [9].
Широкі можливості комп’ютерів і комп’ютерних мереж сприяють і
зумовлюють необхідність якісно нових засобів опрацювання інформації, які
будуть перспективно розвиватися, особливо у напрямі інтелектуалізації [25].
 13

Як зазначила О. І. Смашнюк, «дослідивши великий обсяг інформації, що

міститься в корпусі, можна отримати повне уявлення щодо досліджуваного
явища і певної мови в цілому. Велика кількість створених корпусів дає змогу
отримати дані аналізу писемного чи спонтанного мовлення, мовлення певної
вікової, гендерної, соціальної чи етнічної групи, інформацію про особливості
певного діалекту» [34, с. 63].
Одним із основних підходів до аналізу мовних даних у корпусній
лінгвістиці є конкорданси. Загалом конкорданс – це спеціалізована
лінгвістична прикладна програма, за допомогою якої здійснюється
автоматична вибірка заданих мовних одиниць з електронних текстів,
проводиться дослідження корпусу за обраним словом, словосполученням чи
фразою [13]. Є. А. Карпіловська описує існування фундаментальних
конкордансів, які становлять скарбницю знань про вживання в текстах тієї чи
іншої мовної одиниці, і дослідницьких, що підпорядковані розв’язанню
конкретного завдання) [13, с. 83]. Залежно від технічних можливостей
конкорданс може надавати інформацію про частотність вживання і
сполучення тієї або іншої мовної одиниці, а також дає змогу звертатися до
конкретного тексту, в якому був знайдений приклад, і демонструє слова,
словосполучення чи фрази в центрі комп’ютерного екрану, разом зі словами,
що стоять перед і після них, ліворуч і праворуч [13].
Вибране слово, що видається в центрі екрану, відоме як “вузлове”. Лінії
конкордансу видають інформацію хаотично, але її можна сортувати, щоб
вона надходила за алфавітним порядком, чи групами, які вибрані та
організовані для ілюстрації певної особливої поведінки заданого слова чи
фрази [27, p. 39]. Така методика і система пошуку даних, з одного боку,
суттєво спрощує пошук матеріалу, з іншого боку, вимагає глибокого знання й
творчого використання різних підходів, методик лінгвістичних досліджень.
Корпусна лінгвістика поступово створює свою метамову, з’являються певні
суто «корпусні» принципи досліджень, наприклад, класифікація фактів і
мовних явищ як “центральних – типових – прототипових», що дає змогу
 14

побачити різницю в значенні, досліджувати деталі. Така класифікація

базується на розбіжностях між системними та функціональними/
комунікативними особливостями мовних одиниць, що були виявлені завдяки
дослідженням у корпусній лінгвістиці [27]. Тож із створенням корпусів
мовних даних «зросла можливість отримання відомостей щодо
функціонування та вживання мови» [7, с. 46].
Визначення корпусної лінгвістики як лінгвістичної теорії базується, по-
перше, на визнанні тексту головним об’єктом теоретичної рефлексії у
мовознавстві [19, с.14]. По-друге, на послідовному висхідному аналізі, який
починається з дослідження емпіричних даних і власне відрізняє корпусну
лінгвістику від інших фундаментальних лінгвістичних теорій [31, с. 138-39].
Однак, як лінгвістична теорія сучасна корпусна лінгвістика отримала
остаточне визначення завдяки чіткому розмежуванню корпусно-базованої
(corpus-based) і корпусно-керованої методології (corpus-driven) досліджень.
Корпусно-базований підхід передбачає використання корпусу текстів у
якості ілюстративного матеріалу на підтвердження заздалегідь висунутої за
інтуїцією дослідника гіпотези. При цьому дослідження корпусу здійснюється
за кількісними та якісними параметрами на основі теоретичних припущень,
базованих не на корпусних даних [30, с. 115]. Натомість корпусно-керований
підхід, або нео-Фьорзіанський [29, c. 242], передбачає побудову
лінгвістичного опису безпосередньо на корпусних даних. У цьому випадку
основні докази ґрунтуються на встановлених в корпусі повторюваних
моделях і розподілі частот текстових одиниць [30, с. 115].
Таким чином, корпусно-керована методологія дослідження передбачає
застосування суто емпіричного підходу й неможливість редагування
отриманих результатів на користь заздалегідь сформульованих теоретичних
припущень. Корпусно-кероване дослідження здійснюється через ітеративний
аналіз корпусу відповідно до його внутрішніх лінгвістичних особливостей,
які не можуть бути встановлені апріорно, а мають бути виведені
безпосередньо з корпусу [30, с. 115]. Остаточним результатом застосування
 15

корпусно-керованого підходу є повне генерування з корпусу моделі мови,

тобто побудова нової лінгвістичної теорії. І хоча, на думку В. Тойберта, на
сьогодні сформовано лише контури нової теорії, саме завдяки власній
методології досліджень корпусна лінгвістика може претендувати на
науковість [31, с. 139-140].

2.3. Групування дієслів на позначення емоцій за корпусним підходом

Слова-емоції описують оцінки, почуття, дії та ситуації. Емоції не просто
ірраціональні, вони, навпаки, включають мислення та розум. Почуття можна
визначити як тілесні відчуття, такі як біль, відчуття задоволення або відчуття
втоми. Емоції – це не просто сенсація. Емоції є ключовими факторами
соціальної взаємодії, оскільки вони пов’язують людей та покращують
креативність, здоров’я та інші аспекти життя.
Дослідивши представлення емоцій у художніх текстах, ми визначимо
такі основні корпуси емоцій, які присутні у досліджуваних творах, як:
радість, смуток, любов/симпатія, огида, гнів, страх та ін.
Емоція радості визначається як емоція великого захоплення або щастя,
спричинена чимось надзвичайно добрим чи задовольняючим; гостре
задоволення; піднесення тощо [28]. Це джерело чи причина гострого
задоволення чи захоплення; прояв радості; святкова веселість [28]. У романі
«Великий Гетсбі» емоція радості відображається такими дієсловами як англ.
smile, adore, to be glad, enjoy, like, rejoice, to laugh etc.; укр. радіти,
веселитися, сміятися та ін., наприклад:
– He smiled – and suddenly there seemed to be a pleasant significance in
having been among the last to go, as if he had desired it all the time [34, с. 58];
– ‘I adore it!’ exclaimed Daisy. ‘The pompadour! You never told me you had
a pompadour – or a yacht.’ [34, с. 100];
– ‘One of the men was talking with curious intensity to a young actress, and
his wife after attempting to laugh at the situation in a dignified and indifferent way
 16

broke down entirely and resorted to flank attacks –at intervals ‘I hope I never
will,’ she answered [34, с. 64];
– Вона ніколи не вміла радіти, але тогочас якась сила підняла Дарусю
на ноги і закружляла поміж могилами, похиленими хрестами, аж напнулася
спідниця… [33, с. 11];
– Але люди чомусь не веселилися, хіба що мовчки і неосудливо дивилися
на молоденьких солдатів, що намагалися крутити в танці кількох сільських
дівчат та молодиць, та стиха перешіптувалися між собою [33, с. 53];
– Директор засміявся: - Степане, ти привів Івана до школи восьмий
клас закінчувати? [33, с. 19].
Емоція смутку визначається як вираз горя чи нещастя [28]. Ця емоція
категоризується переважно за допомогою фразових дієслів як англ. filled with
(tears), to be sorry, to be upset та ін.; укр. сумувати, журитися, печалитися,
тужити наприклад:
– ‘Well, come then.’ The hair in his nostrils quivered slightly and as he
shook his head his eyes filled with tears’ [34, с. 183];
– ‘I’m sorry, madame, but we can’t furnish it – it’s far too hot to touch this
noon!’ [34, с. 122];
– Чому дерево має сумувати, коли пригріває осіннє сонечко, коли
Дарусю не шугає біль у мозок? [33, с. 5];
– І вже перед відходом додому зажурився Цвичок не на жарти: у чому
ж він покажеться перед Дарусині очі? [33, с. 28];
– А як зникає дух – тоді за вмерлою людиною тужиш все менше і
менше, поки не перестаєш тужити зовсім [солодка даруся, с. 10].
Емоція любові/захоплення визначається як стан сильного позитивного
почуття до кого-небудь [28]. Дієслова у цій групі категоризуються на такі як
англ. to admire, to adore, to like, to love та ін.; укр. захоплюватися, вражати,
дивуватися, зачарувати та ін. наприклад:
– I couldn’t forgive him or like him, but I saw that what he had done was, to
him, entirely justified [34, с. 111];
 17

– Her gray, sun-strained eyes stared straight ahead, but she had deliberately
shifted our relations, and for a moment I thought I loved her [34, с. 36];
– Несла молоко, кисляк, сметану, сир – усе зсипане і збите в одну
трилітрову банку – клала коло хреста і дивувалася несказанно: від
учорашніх її попоїдків справді мале що лишилося [33, с. 12].
Емоція огиди визначається як виражена відраза, викликана чимось
надзвичайно несмачним або неприємним [28]. Ця емоція категоризується за
допомогою таких дієслів як англ. to hate, to dislike, to disguise; укр.
ненавідити, гидувати, зневажати, наприклад:
– “I know you didn’t mean to, but you did do it. That’s what I get for
marrying a brute of a man, a great, big, hulking physical specimen of a—” “I hate
that word hulking,” objected Tom crossly, “even in kidding” [34, с. 8].
– I disliked him so much by this time that I didn’t find it necessary to tell him
he was wrong [34, с. 89].
– It was the only compliment I ever gave him, because I disapproved of him
from beginning to end [34, с. 95].
– Давай іншим разом… – Роман сам не свій, очі долу, мнеться, як свіжа
шкіра. – Отак мені череду перегидити! – Льонька плюнув і пішов до корів. –
Ану мені! Тварюки! Гайда! Гайда! [32, с. 13].
Емоція гніву визначається як сильне почуття невдоволення і, як правило,
антагонізму [28]. Ця емоція категоризується за допомогою дієслів, в тому
числі фразових, як to hate, kill, to be angry, to hiss та ін.; сердитися,
гніватися, злитися, наприклад:
– He was crazy enough to kill me if I hadn’t told him who owned the car [34,
p. 191]
– Angry as I was, as we all were, I was tempted to laugh whenever he opened
his mouth. The transition from libertine to prig was so complete’ [34, c. 139];
– She appeared suddenly at his side like an angry diamond, and hissed ‘You
promised!’ into his ear’ [34, p. 57].
– ‘I hate careless people. That’s why I like you.’ [34, p. 64];
 18

– ‘Anything I hate is to get my head stuck in a pool,’ mumbled Miss

Baedeker. ‘They almost drowned me once over in New Jersey.’ [34, p. 114];
– Тю, я дурна, – розсердилася. – Дядько Роман подумає, що я слова
тримати не вмію. Ото сказано – місяць терпимо, так і буде [32, с. 30].
– Іще трохи! Впаду, а зроблю! І татко злитися не буде за ліфчика…
Тільки б Микола погодився продати за олію! – сама до себе [32, с. 26].
Емоція страху визначається як неприємна часто сильна емоція,
спричинена очікуванням або усвідомленням небезпеки; приклад, цієї емоції -
стан, позначений цією емоцією; тривожне занепокоєння; глибоке шанування
і трепет особливо до Бога; причина тривоги [28]. Ця емоція категоризується
за допомогою дієслів англ. to be afraid of, to cry, to suffer, to fear та ін.; укра.
боятися, лякатися, сполошити, тремтіти (від страху), наприклад:
– ‘And if you think I didn’t have my share of suffering – look here, when I
went to give up that flat and saw that damn box of dog biscuits sitting there on the
sideboard I sat down and cried like a baby. By God it was awful’ [34, p. 191];
– “That drugstore business was just small change,” continued Tom slowly,
“but you’ve got something on now that Walter’s afraid to tell me about” [34, p.
83];
– От дурненька! Зовсім не страшно. То я від щастя… Ніхто мене не
вб’є. Тітка Раїса пустого язиком намолола, а ти й перелякалася [32, с. 30];
– Тепер боявся, щоб її не сполошили ці злі і недобрі люди, яких судьба
нещасного подеколи займала гостріше, ніж своя, власна [33, с. 26];
– Маленька, така сама дрібна, як за дівки, вона спускала ноги вниз і,
розвівши руки в боки, трималася долонями за камінь, ніби боялася, що хтось
її зараз потягне вниз [33, с. 57].
У сукупності дієслова на позначення емоцій у досліджуваних текстах
можна згрупувати таким чином (Таблиця 2.3.1; Таблиця 2.3.2):
Таблиця 2.3.1
Корпус дієслів на позначення емоцій в англомовному
досліджуваному тексті
 19

Дієслово на позначення емоції Кількість випадків

Радість 1245
Щастя 2672
Відраза 43
Гнів 1873
Страх 1561

Таблиця 2.3.2
Корпус дієслів на позначення емоцій в україномовному
досліджуваному тексті
Дієслово на позначення емоції Кількість випадків
Радість 3837
Щастя 4857
Відраза 312
Гнів 1948
Страх 899

Таким чином, аналіз корпусу фактичного матеріалу в англійській та

українській мовах демонструє, що в англійській мові із семантикою
позитивних емоцій є більш продуктивними, аналогічно як і в українській
мові. Це пов’язано з тим, що у художніх текстах, автор як правило
намагається створити позитивну атмосферу. Вживання дієслів на позначення
емоцій допомагає зробити художній текст динамічним.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:

 20

1. Дієслово являє собою складну, ієрархічно організовану систему

основних форм. Дієслівні словоформи здатні виражати широкий спектр
граматичних значень від предикативних до атрибутивних.
2. Дієслово – частина мови, яка позначає процесуальну ознаку. Причому
це значення реалізується і як дія, і як стан, і як відношення. Дане значення
виражається в граматичних категоріях виду, стану, відмінку, часу, особи.
3. У синтаксичному плані дієслово є, як правило, присудком. Дієслово,
втім, може виступати і в ролі підмета і другорядних членів речення. Дієслово
– самостійна словесна номінативна частина мови, яка будучи ядерним
компонентом думки, виконує функцію предиката і позначає ознаку суб'єкта
думки у висловлюваннях або ознаку як таку. Дієслово виражає предикативне
значення у рамках слова.
4. У мові існує багато дієслів на позначення емоцій. Емоція – це
особлива, своєрідна форма пізнання та відображення дійсності, де людина
виступає як об’єктом, так і суб’єктом пізнання.
5. Емоція може бути визначена як оцінка, яка викликає почуття та дії в
певному контексті. Емоції відіграють величезну роль у нашому житті як у
нашому повсякденному досвіді, так і в згадуванні значущих подій у нашому
минулому. Актуальність емоцій для мови та лінгвістики розглядається з
трьох точок зору: концептуалізація емоцій; вираження емоцій; та
обґрунтування мови.
6. Емоція відноситься до автоматичного процесу оцінки змін у собі та
навколишньому середовищі. Оцінки багатовимірні, але складаються
принаймні з валентності (приємна / неприємна зміна) та збудження
(готовність до дії). Оскільки вони є фундаментальними, вони встановлюють
порядок денний для переконань, бажань та дій. Як такі, вони важливі для
виявлення та спілкування.
7. Емоційні слова описують оцінки, почуття, дії та ситуації. Емоції не
просто ірраціональні, вони, навпаки, включають мислення та розум. Почуття
 21

можна визначити як тілесні відчуття, такі як біль, відчуття задоволення або

відчуття втоми. Емоції - це не просто сенсація.
8. Емоції є ключовими факторами соціальної взаємодії, оскільки вони
пов’язують людей та покращують креативність, здоров’я та інші аспекти
життя. Слово емоція включає широкий спектр поведінки, що спостерігається,
виражених почуттів та змін у стані тіла.
9. Аналіз показує, що в англійській та українській мовах, переважають
дієслова на позначення позитивних емоцій, серед яких домінують дієслова на
позначення емоції радості, щастя. Серед негативних емоцій провідне місце
посідає емоцію гніву.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 22

1. Болдырев Н. Н. Категориальное значение глагола: Системный и

функциональный аспекты. / Н. Н. Болдырев. – М.: Книжный дом
«ЛИБРОКОМ», 2009. – 176 с.
2. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола (значение и
употребление): Пособие для студентов / А.В. Бондаренко. – М.: Издательство
«Просвещение», 1971. – 239 с.
3. Булыгина Т. В. Семантические типы предикатов / Т. В. Булыгина, О.
Н. Селиверстова, Н. А. Ишевская и др.; отв. ред. О. Н. Селиверстова. – М.:
Наука, 1982. – 365 с.
4. Васильев Л. М. Семантика русского глагола / Л. М. Васильев. – М.:
Высшая школа, 1981. – 184 с.
5. Верба Л. Г. Граматика сучасної англійської мови: Довідник / Л. Г.
Верба. – Київ: ТОВ «ВП Логос М», 2006. – 342 с.
6. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. –
К.: Наук. думка,1988. – 256 с.
7. Гвишиани Н. Б. Корпусная лингвистика и граматика речи / Н. Б.
Гвишиани, О. Ю. Герви // Вестн. Моск. унта. – М., 2001. – № 2. – С. 46-62.
8. Граматика сучасної англійської мови: навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів денної та заочної форм навчання / О. В.
Гончарова, Є. Д. Коротенко, Т. З. Косовська, Н. І. Ковальова. – Краматорськ :
ДДМА, 2009. – 208 с.
9. Демська-Кульчицька О. Що нового в науці про мову ? [Електронний
ресурс] / О. Демська-Кульчицька. – Режим доступу:
http://www.kulturamovy.org.ua/KM/pdfs/Magazine61-16.pdf
10. Дієслово в лексикографічній системі: Моногр. / О. Г. Рабулець,
Н. М. Сухарина, В. А. Широков, К. М. Якименко; НАН України; Укр. мов.-
інформ. фонд. – К.: Довіра, 2004. – 259 с.
11. Довгаль А. В. Семантические особенности глаголов со
значениями «эмоциональное состояние» и «эмоциональное отношение» / А.
В. Довгаль // Acta Germano- Slavics VI, 2015. – С. 48-52.
 23

12. Золотова Г. А. Коммуникативная грамматика русского языка / Г.

А. Золотова, Н. К. Онипенко, М. Ю. Сидорова. – М.: Ин-т русского языка
РАН им. В. В. Виноградова, 2004. – 544 с.
13. Карпіловська Є. А. Вступ до прикладної лінгвістики:
комп’ютерна лінгвістика / Є. А. Карпіловська. – Донецьк: Юго-Восток, 2006.
– 188 с.
14. Киричок Е. А. Глаголы каузации положительного
эмоционального состояния в немецком, французском, английском, русском
языках, Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література.
Методика викладання: науковий журнал / голов. ред. В. Д. Каліущенко. –
Донецьк: ДонНУ, 2013. Т. 10 № 2(29). – 156 с.
15. Кульчицький І. М. Огляд підходів до семантичної класифікації
дієслівної лексики / І. М. Кульчицький // І. М. Кульчицький, М. О. Лукач //
Наукові записки. Серія «Філологічна», 2013. – С. 112-114.
16. Майсак Т. А. Типология грамматикализации конструкций с
глаголами движения и глаголами позиции / Т.А. Майсак. – М.: Языки
славянских культур, 2005. – 480 с.
17. Мустайоки А. Теория функционального синтаксиса: От
семантических структур к языковым средствам: [монография] / Арто
Мустайоки. – М. : Языки славянской культуры, 2006. – 512 с.
18. Мясоєдова С. В. Англійська мова. Граматичний довідник для
студентів юридичних вищих навчальних закладів / С. В. Мясоєдова. – Х.:
Право, 2005. – 72 с.
19. Плунгян В. А. Корпус как инструмент и как идеология: о
некоторых уроках современной корпусной лингвистики / В. А. Плунгян //
Русский язык в научном освещении. – М., 2008. – № 2 (16). – С. 7-20.
20. Русский семантический словарь. Толковый словарь,
систематизированный по классам слов и значений. РАН Ин-т рус. яз.; Под
общей ред. Н. Ю. Шведовой. – М.: РАН Ин-т рус. яз., 2007. – 952 с.
 24

21. Смашнюк О. І. Маркери емоційності у спонтанній комунікації (на

матеріалі Британського наці. корпусу текстів) : дис.... канд. філол. наук: 10.
02. 04 «Германські мови» / Смашнюк Оксана Іванівна. – К., 2008. – 238 с.
22. Соколов О. М. Имплицитная морфология русского языка:
[монография] / О. М. Соколов. – Нежин: Гідромакс, 2010. – 184 с.
23. Сучасна українська літературна мова: морфологія / за заг. ред.
акад. АН УРСР І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – 583 с.
24. Ткаченко Л. Л. Теоретична граматика англійської мови: курс
лекцій для студентів IV курсу напряму підготовки 6.020303. Філологія. Мова
та література (англійська). – Херсон: РВВ «Колос» ХДАУ, 2012. – 80 с.
25. Широков В. А. Корпусна лінгвістика : [монографія] / В. А.
Широков, О. В. Бугаков, Т. О. Грязнухіна, О. М. Костишин, М. Ю. Кригін, Т.
П. Любченко, О. Г. Рабулець, О. О. Сидоренко, Н. М. Сидорчук, І. В.
Шевченко, О. О. Шипнівська, К. М. Якименко. – К.: Довіра, 2005. – 471 с.
26. Чейф У. Значение и структура языка / Уоллес Чейф. – М.:
Прогресс, 1975. – 482 с.
27. Hunston S. Corpora in Applied Linguistics / S. Hunston. – Cambridge.
– 2002. – 254 p.
28. Merriam-Webster dictionary [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.merriam-webster.com/dictionary/
29. McEnery T. Corpus Linguistics / T. McEnery, A. Wilson. –
Edinburgh: Edinburgh University Press, 2001. – 235 p.
30. Mukherjee J. The state of the art in corpus linguistics: three book-
length perspectives / J. Mukherjee // English Language and Linguistics. – Vol. 8.1.
– Cambridge University Pres, 2003. – P. 103-119.
31. Teubert W. Linguistique de corpus: un alternative / Semen. Critical
Discourse Analysis I. Les notions de context et d’acteurs sociaux / par Adиle
Petitclerc, Philippe Schepens. – Vol. 27. – Presses Universitaires de Franche
Comtй. – Collection Analles Littйraires, 2009. – P. 130-152.
 25

СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ

32. Дашвар Л. Село не люди [Електронний ресурс] / Л. Дашвар. –
Режим доступу: https://litportal.ru/avtory/luko-dashvar/kniga-selo-ne-lyudi-
217484.html
33. Матіос М. Солодка Даруся [Електронний ресурс] / М. Матіос. –
Режим доступу: https://royallib.com/book/matos_marya/solodka_darusya.html
34. Fitzgerald F. Scott, The Great Gatsby [Електронний ресурс] /
Fitzgerald F. Scott. – Режим доступу: http://www.planetebook.com/ebooks/The-
Great-Gatsby.pdf