Professional Documents
Culture Documents
2 Істстарфіл
2 Істстарфіл
я
- За П., і світ істини, і світ гадки — це один і той самий світ, який по-своєму
сприймає або ж досконалий (божественний), або ж недосконалий (людський)
суб'єкт. У першому випадку він постає нерухомим й непорушним одним
(єдиним), у другому ж — як мінливе і плинне розмаїття.
- буття мислиться Парменідом як маса речовини, що має форму кулі, яка
лежить нерухомо, а позачасність буття у нього приводиться до формули:
буття завжди цілком у всій своїй сукупності присутнє в сьогоденні
- Створення поняття “буття” спричинило і виникнення поняття “небуття”
- поняття “буття” в Парменіда не є еквівалентним поняттю “все”, що було
властиве грецькій філософії до Парменіда. Воно не є також еквівалентним
поняттю “світ”. Світ Парменід розділяє на дві частини, а буття – це тільки
одна з частин світу
7. Апорії Зенона.
- Метод Зенона не був методом прямого доведення. Зенон доводив від
противного, зводячи до абсурду поглчяд супротивника, протилежний його
власному. З цього випливала істинність тези Зенона. Це значить, що Зенон
користувався законом виключеного третього.
- Міркування Зенона називались «епіхейрема» (у нашому звучанні
«епіхерема»), тобто стислий умовивід, а також «апорія» – непрохідність,
безвихідний стан.
- Своє мистецтво суперечки Зенон застосовував для посоромлення тих, хто
висміював Парменіда за те, що той заперечував очевидне: множину і рух.
- Логічне обґрунтування висновків Парменіда давав Зенон; він пі кре л вав,
що л гі но н мо л во уявляти мн жи ність р чей і д п ще ня р ху – це
пр зв дить до с п ре но тей. За при ц п ми елейської шк ли З нон ро ри-
ває чу т ве і р ц нал не пі на ня (і ти не). На більш в д мим ви л де ням
елейс к го ві к да ня р ху та не мі но ті бу тя є ап рії (л гі ні ускла нен-
ня, «парадокс», «протиріччя») З н на, які доводили, що я що пр пу т ти іс-
н ва ня р ху, то в н к ють с п ре но ті, які не можна розв’язати.
Хоче довести, що лог.існує не те що ми бачимо, а те що мислимо — буття
виключає рух&множинність речей.
1. + Ахіллес&черепаха (рішили в 19ст. Безкінечна сума кінечних велич = буде
кінечною величиною) Вирішується
2. - Стріла (нерухома)
3. + Дихотомія (прогулка до парку, 1/2! рух - безк?) геометрична прогресія
4. - Стадій~км (колісниці)
- Своїми апоріями Зенон зафіксував формальну суперечливість руху.
Заперечення руху базується на прийнятті головної тези елейської філософії
про єдність, сталість і несуперечливість сущого. Оскільки рух виявляється
суперечл вим, він оголошується як такий, що не існує. Такий тип мірку-
вання, що обґрунтовує докази шляхом спростування і побудов ний на
використанні сили заперечення, має назву негативної логіки.
у
и
н
о
ь
о
т
ч
о
є
и
у
е
д
а
и
у
і
ж
о
и
е
н
и
и
ч
ь
а
у
с
з
у
н
е
е
з
о
о
ч
н
с
н
н
с
и
н
с
а
т
е
й
о
о
у
і
к
о
о
о
н
а
ч
д
е
и
у
к
с
с
а
и
ю
д
з
н
Рігведа - збірник гімнів, які формувалися протягом тривалого часу до XII ст.
до а е. У X ст. до а е. з'явилися Брахмани - керівники ведичного ритуалу,
основний з яких - Шатапатхабрахмана (брахмана ста шляхів). Закінчення
ведичного періоду представлено Упанішадами, які відіграли дуже важливу
роль у розвитку релігійно-філософського мислення давньої Індії
- Веди — різноманітна система поглядів та ідей: від образів міфології до
перших спроб створення філософських поглядів на буття, сенс людського
життя. У деяких гімнах простежується прагнення знайти загальний закон,
відображений в «космічному порядку» (рта). Це принцип, який управляє
всім: рухом Сонця і Місяця, зміною пір року, а також народженням, смертю,
щастям людини. У Брахманах висловлюються гіпотези щодо виникнення
світу, розвиваються положення про воду як про першосубстанцію. Вперше
розробляється теорія буття, початковими проявами якого вважаються
різноманітні форми дихання.
- Філософське обґрунтування індуїзму міститься в шести системах (веданта,
санкх'я, йога, ньяя, вайшешика, міманса), які орієнтувались на авторитет Вед.
24. Моїзм.
- Поширеним філ.напрямом був моїзм, що дістав свою назву за ім'ям
засновника Мо-Ді (479-391 рр. до н. е.). Головна увага в моїзмі приділяється
проблемам соціальної етики, в якій все суворо регламентовано. Фізична
праця в школі Мо-Ді забезпечувала харчами її учнів. Сенс навчання у школі
вбачався в ідеях загальної любові і успіху, взаємної корисності. Теоретичне
дослідження - зайва розкіш; прагматична доцільність, закладена в трудовій
діяльності, є необхідністю. Мо-Ді визнавав небесну волю, яка мала впливати
на утвердження моїстичних принципів.
- Цзоу-Янь створив концепцію розвитку світу, в основу якої закладено п'ять
елементів, що змінюють один одного: вода, вогонь, дерево, метал, земля.
Елементи змінюються відповідно до свого характеру, визначуваного силою.
За допомогою цієї сили вони переборюють опір один одного в такому
порядку: земля; дерево, що перемагає землю; метал, який перемагає дерево;
вогонь, який перемагає метал; вода, яка перемагає вогонь; знову земля, яка
перемагає воду.
26. Софісти.
- перші платні вчителі філософії
- пі н ше с фі мом ст ли н з в ти ф л. на р мок, пре ста н ки як го о но ну
ув гу пр д л ли вмінню в к ри товувати знання у ди к с ях
- при цип с фі тів, сфо м ль в ний Пр т г ром, о н чав: «Людина – м ра
всіх р чей»
- Те, що пр н сить л д ні з д в ле ня – до ре, а те, що спр ч няє стра дан-
ня, – п г но. У м жах т рії пі на ня б г то хто з с фі тів ст ли р л т ві та-
ми. Так, Го гій вв жав, що в т рії пі на ня д ють три т зи. Пе ша: н ч го не
і нує. Др га: коли щось і і нує, пі н ти й го н мо л во. Тр тя: коли й мож-
л во пі н ти, то п р д ти і п я н ти і ш му неможливо. Та с фі ти вч ли не
тіл ки р т р ці і ф л с фії, а й за м л ся м т м т кою, п з єю, м з кою,
а тр н м єю, дослідженням мови
- Софісти поклали початок критичному ставленню до традицій, звичаїв,
вірувань греків. Але їх вчення містило й небезпечні тенденції. Якщо людина
сама творець своїх звичаїв, то кожен може претендувати на їх створення.
Творчість стає свавіллям. Подібні висновки з вчення софістів робилися як їх
безпосередніми послідовниками, так і послідовниками, віддаленими від них
на цілі століття.
- Найвідомішими серед них були Протагор, Горгій, Антифонт, Продік, Гіппій,
Лікофрон.
о
о
і
р
о
з
и
я
с
е
а
е
і
ю
е
а
о
а
и
р
о
е
о
у
а
и
с
а
и
о
о
о
о
а
е
а
з
с
о
о
с
и
з
й
н
н
і
а
а
з
н
и
о
а
н
п
о
а
о
а
я
о
б
а
і
е
е
а
ж
з
и
о
д
а
и
с
с
у
е
в
і
о
и
и
е
е
а
і
о
и
р
с
о
е
у
я
і
и
с
и
і
и
о
ж
с
в
- До гас дійшло 36 Платонових творів, котрі видав Трасил Олександрійський,
придворний астролог імператора Тиберія, та розбив на 9 тетралогій.
Поширеною на сьогоднішній день є така їхня класифікація:
- 1)Процес та смерть Сократа: Апологія, Критон, Федон
- 2)Діалоги із софістами: Протагор, Іон, Гипій більший, ...менший
- 3)Діалоги, пов'язані з конкретними особами, темами та поняттями: Горгій,
лахет
- 4)Ідейні діалоги: бенкет(платон), менон, держава
- 5)Ідейно-критичні діалоги: парменід, теетет, софіст
- 6) листи 13листів
о
а