Текст-Доповідь

Бінарне методичне об’єднання викладачів історії та соціогуманітарних дисциплін,

науково-практична конференція на тему “Ретроперспектива української
революційності: минуле та сучасність”
6 листопада 2019 року
Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Доповідач: Кузнецов О.П. (КЗ ЛОР Львівський фаховий коледж декоративного і

ужиткового мистецтва ім.І.Труша)
Неочікуване.

Розумію, що революція.

Розумію, немає й секунди.

Тому тим більше потрібно на мить зупинитися, видихнути, і кинути оком в себе

Тому Дада Дхармадхікарі: Філософія революції:

Що таке взагалі революція? Радикальна, корінна, глибока. якісна зміна, стрибок у

розвитку суспільства, природи або
пізнання, що породжує відкритий розрив з попереднім станом.

Соціальна революція є наслідком неспроможності правлячого класу провести

соціальні зміни існуючими соціальними засобами. Соціальна революція
проводиться шляхом активізації більшої частини суспільства під цілі соціальних
перетворень і примусу правлячого класу до цих змін.

Бунт роблять маси, революції роблять інтелектуали. Без попередньої

інтелектуальної роботи революції неможливі. Можливий лише бунт - безглуздий і
нещадний. Щоб бунт став революцією, бунту потрібні смисли - нові смисли
оскільки старі смисли обмезсмислюются і призводять до кризи.

Сьогодні політична влада це симулякр, бо здобуття її в процесі революції мало що

вирішує. Політичного лідера, який прийшов до влади, дуже швидко вербують
міжнародні структури інфраструктурно-нормативної влади та корумпують
корпорації і фінансові структури, якщо у нього відсутня позиція і відповідна
програма не тільки системної протидії, але і побудови такої соціальної моделі
суспільства, яка унеможливлює його залежність. Справжня революція є
революцієію. перш за все, інфраструктурно-норматитної влади (інноваційна
конституція, нові інфраструктури), концептуальної лінії (нові смисли, символи та
бренди, нові типи рішень) та комунікаційної влади (нові способи та форми
комунікації).

Оскільки політична влада давно вже не є визначальною, основним питанням будь-

якої революції є смисли, які творяться незалежними інтелектуалами поза
креативним класом. Саме смислу створюють дійсність реальної концептуальної
влади, яка тільки і може надати орієнтири для змін мережевому громадянському
суспільству: відновити свободу думки в комунікації, обмежити вплив
міжнародної інфраструктурно-нормативної влади, стати конкурентом політичній
та корпоративно-банківській владам, створити цілі колективної позитивної
перспективи для суспільства та людства в цілому.

Комунікація може просувати нові смисли лише тоді, коли в ній не панує цензура.
Останнім часом цензура все більше не блокуванням якогось змісту, а
продукуванням і домінуючим просуванням (зусиллями того ж таки креативного
класу) таких змістів, що не дозволяють аналізувати і навіть бачити дії
інфраструктурно-нормативної та економічної влад. Комунікація в умовах Інтернет
перестає належати політічній владі якось інакше, ніж через і обмеження та
блокування.

Отже всі, хто ще досі пропонують захоплювати реполонії політичну владу,

можуть навіть не сподіватися на усіх революції, бо нові політики, які прийдуть
після революції, не зможуть досягти жодної з поставлених смислових цілей. Саме
тому єдиним способом сучасних реклюцій є опора на мережеві громади, поєднані
смислами, які здійснюють комунікацію в нецензурований спосіб і можуть
протистояти глобальній інфраструктурно-нормативній владі, державній та
муніципальній політичній владі, а також корпоративно-фінансовій владі — як
транснаціонального, та і національного рівня.

У чому успіх революції? Чи можна вважати Велику Французьку революцію та

Велику Жовтневу революцію успішними? Багато хто вважає, що так. Водночас
оцінка залежить не від власного на хвилі революційної романтики бачення
революції, а від бачення її в історичній перспективі. Історична ж оцінка
найближча не стільки до культурних здобутків революції, скільки до
цивілізаційних наслідків.

Соціальні революції супроводжуються жертвами серед обивателів, серед

правлячого класу, серед інтелектуалів, які активно підтримують чи активно
виступають проти революції. Ефективність соціальної революції може бути
оцінена як максимальні досягнення при мінімумі жертв. Революції також
призводять до економічного спаду, руйнування міст та інфраструктур,
екзистенційних випробувань населення і т.д. Проте питання про людські жертви
революції с найболючішим, оскільки існують історичні прецеденти культурного
захоронення соціальної архаїки не шляхом людських жертв.
Давайте подивимося на революції та громадянські війни країн, що претендували
на світове лідерство впродовж останніх чотирьохсот років. Цей схематичний
огляд не є вичерпним, так що прошу істориків не дуже перейматися. Водночас
пропонований огляд дає уявлення про тенденції, які достатні для висновків. Всі
цифри взято з відкритих джерел, які є більш-менш авторитетними.
Англія. Англійська революція (1640-1660) була не першою (першою була
Нідерландська буржуазна революція (1566 1609)), проте була однією з
найвпливовіших. Англійська революція почалася з замовлення Єлизавети І нового
соціального проекту "науки" Френсісу Бекону ("Новий органон", 1620). Події
1640-1660 вже наслідок золотого століття Єлизавети I. Жертвами громадянської
війни (1642-1651) були 100 000 солдатів, більшість яких померли від висипного
тифу. Англійська революція не знищувала аристократів і інтелектуалів в таких
кількостях, як пізніше французька чи російська революції. Англійська революція
призвела до створення лібералізму і утилітаризму, що стали основним ідейними
течіями економіки вільного світу до теперішнього часу. Революція відкрила шлях
промисловому перевороту науковому піднесенню і колоніальному розвитку, що
перетворив Англію на Великобританію (1707). Експорт знань і технологій в
колонії привів зокрема до незалежності США, і в перспективі до виникнення
англо-американської цивілізації, домінуючої в світі і сьогодні.

США. Війна за незалежність (США - Британія) або Американська революція 1775-

1783 рр. Всього 8000 вбиті. 17000 померли від хвороб. Ця революція привела до
прийняття Американської конституції в 1787 році, першої сучасної конституції.
Принципи демократії цієї конституції мали не менш сильний вплив на світ, ніж
принципи французької Декларації. Громадянська війна в США 1861-1865 рр.
призвела до жертв з обох сторін (Північ і Південь) - 258000 жителі півдня, 360222
сіверян (всього 618222 людини). Проте за останніми даними - близько 750 000
чоловік. Втрати на фронта Другої світової війни США були менші. Громадянська
війна призвела до скасування рабства, прискореного розвитку промислового і с/г
виробництва. Конституція США була прийнята раніше французької, але справила
в той час ка Езрогу менший вплив через віддаленість США.

Франція. За чверть століття з 1789 до 1814 (реставрація) революція зжерла від 3,5
до 4,5 млн. чоловік при населенні Франції 25 млн. чоловік. До часу Революції
населення Франції становило 25 млн. чоловік, Великобританії — 11 млн..
Німеччини – 24 млн., а до кінця XIX століття відповідно: 38 млн., 37 млн. і 56
млн.; тобто населення Німеччині зросло у два з гаком рази, Великобританії —
навіть в три з гаком, а Франції — всього лише на 50 відсотків. Причому у
французькій революції гинули в значній мірі аристократи та інтелектуали. Ідеї
французької революції були втілені найбільш повно в США (Алексіс де Токвіль
"Демократія в Америці"). Однак Франції знадобилося 2 імперії і 5 республік, щоб
до теперішнього часу набути сучасну форму демократії. Франція так і не стала
rеrемоном, ні світовим, ні європейським. хоча у неї для цього були всі можливості.

Сьогоднішня Франція це споживацька країна, без претензій на світове

інтелектуальне лідерство. Остання спроба французького інтелектуального
лідерства — постмодерністська інтелектуальна революція 60-70-х років, яка
здійснила критику модерністського проекту. Остання французька недореволюція
(1968) з її головним постмодерністським гаслом "Забороняти забороняється" стала
основою нового індивідуалістичного руху розгнузданої вседозволеності та
споживацтва. Постмодернізм відтоді став глобальною філософією, але в силу
дефіциту конструктивних ідей не зміг здійснити жодні соціальні перетворення.
окрім сумнівного надання прав різним традиційно упослідженим верства —
емігрантам та секс-меншинам. Нинішня світова криза — наслідок еклектичного
постмодерністського проекту. Постмодернізм як ідейна течія навіть на десяту
частину не несе на собі того позитивного цивілізаційного потенціалу, який несли
ідеї Великої Французької революції.

Німеччина. Німці, які запізнилися до розподілу колоній, розв'язали в XX столітті

дві світові війни, перша з яких закінчилася революцією в 1918 р. і породила
Веймарську республіку (1919-1933), друга (1939-1945) закінчилася розділом
Німеччини. Перша світова війна забрала приблизно 10 млн. життів. Друга світова
війна забрала близько 55 млн. життів. Німеччина більше всіх інших країн загубила
чужих життів за власні соціальні перетворення. Німеччина 30-40 -х років XX
століття була світовим науковим лідером. Але після поразки у Другій світовій
війні багато німецьких знань і технічних винаходів цього періоду вкрали
переможці (США, СРСР, Великобританія), Націонал-соціалісти репресували
(відправляли в концентраційні табори) і знищували як обивателів, так і
інтелектуалів. Сьогодні Німеччина це бюргерська країна, яка вже не мріє ні про
державну велич, ні про інтелектуальне лідерство. Сьогоднішня Німеччина
виробляє товари і послуги для суспільства споживання. Спроба Німеччини
(Хабермас) реалізувати проект об'єднаної Європи на противагу англо
американському домінуванню в світі поки не є успішною.

Росія. З 1917 по 1923 рік померло 29,5 млн. чоловік. Приблизно половина з них —
жертви громадянської війни. З 1929 по 1933 рік померло 18,4 млн. чоловік,
приблизно половина з них жертви репресій. З 1934 по 1938 рік померли 9,6 млн.
чоловік. Отже міф 1937 року про масові репресії не підтверджується. (В.Кожинов
"Россия. Век ХX-й."). Однак в 1937 році в СРСР репресували саме інтелектуалів,
восначальників і менеджерів вищої ланки. Росія демонструє найвищу ціну у
власних людських життях за соціальну революцію. Найголовнішим досягненням
СРСР є те, що СРСР був світовим науковим лідером у 60-70-ті роки ХХ століття.
Другим цивілізаційного рівня досягненням є космічна експансія СРСР в 60-80-ті
роки ХХ століття. У 1991 році СРСР розпався і перестав існувати як цивілізаційне
утворення. Наукове лідерство втрачено разом із самою наукою. Космічні
досягнення після радянської доби Росія намагається зберігати за допомогою
міжнародного співробітництва. Імперські ідеї відродження СРСР все ще
розбурхують уяву російських інтелектуалів і політиків.
Найбільш ефективною була англійська революція і пов'язана з нею культурно
американська революція: 1) був запропонований новий цивілізаційний проект
(наука (Френсіс Бекон), обгрунтований прагматичною філософією (Бентам (англ.),
Пірс (амер.), Джеймс (амер.), Дьюї (амер.); 2) був започаткований масштабний рух
передачі знань та культури в Європі — Просвітництво, що досягло найбільшого
розвитку у XVIII ст. у Франції; 3) майже не знищували інтелектуалів; 4) знищили
взагалі мінімальну кількість людей порівняно з іншими революціями; 5)
забезпечили випереджальний розвиток англійської та американської
промисловості і домінування на міжнародному ринку. Англо-американське
домінування у світі сьогодні є наслідком ефективних революцій в Англії та США.
Найменш ефективними були війни і революції Німеччини: 1) знищили найбільшу
кількість людей у світі; 2) привели до розчленування Німеччини після другої
світової війни; 3) привели до знищення великої кількості німецькіх інтелектутів;
4) призвели до того, що плодами науково-технічних досягнень Німеччини 30-40-х
років скористалися країни-переможш, а не Німеччина;
5) Німеччина втратила цивілізаційний потенціал.

Середню соціальну ефективність мали революції у Франції та Росії: 1) мали

ідейний вплив не весь світ, але не дуже ефективно впливали на власні країни; 2)
знищували та репресували інтелектуалів; 3) дали поштовх до культурного та
науково-технічного розвитку у своїх країнах; 4) здійснили важливі цивілізаційні
кроки в 60-70-ті роки ХХ століття - у Франції постструктуралізм-постмодернізм, в
СРСР світове наукове лідерство, космічна експансія та СМД-методологія.
Сьогодні Франція і Росія с під гнітом англо-американського домінування.

Окремо можна сказати про індійський національно-визвольний рух (1920-1950),

який зовсім не був революцією. З усіх соціальних перетворень це найбільш
взірцеве. У цьому русі брали участь всі страти та соціальні групи суспільства. Це
був масштабний та довгостроковий рух, який очолювався Індійським
Національним Конгресом, загальнонаціональною партією. Ідеологом руху був
Махатма Ганді, який розробив філософську доктрину, впливову і досі сатьяграха.
Жертв практично нема. Сьогодні за номінальним обсягом валового внутрішнього
продукту Індія займае 10-с місце в світі, а за обсягом ВВП, перерахованим за
паритетом купівельної спроможності - третє місце.

Такий короткий огляд різних революційних перетворень показує прості істини: 1)

чим менше жертв в революції, тим краща довгострокова перспектива країни в
цивілізаційному плані; 2) чим менше революція жертвує інтелектуалами та більше
дослухається до них, тим більше досягнень вона може мати; 3) висока соціальна
ефективність революції у власній країні може привести до її світового
домінування; 4) дуже низька соціальна ефективність революції рано чи пізно
приведе до руйнування країни (Німеччина, СРСР) чи довгих поневірянь країни
(Франція).

В загальному вигляді можна сказати, що успіх революції прямо залежить від

здатності правлячого класу країни до соціальних інновацій, які випрацьовуються в
самому суспільсті (власними інтелектуалами), публічно просуваються в
суспільстві, враховують інтереси всіх соціальних груп та сміливо і водночас
поступово впроваджуються. Найбільше зусиль революціонери мають докласти не
стільки до впровадження інновацій, скільки до роботи по культурному
захороненню і утилізації соціальної архаїки.

Революції відбуваються не на Майдані. Революції відбуваються у мисленні і

мотиваціях. Мислення та мотивації змінюється повільно. Змусити людей змінити
мислення і мотивації, не тільки залишивши їх в живих, але і включивши в
соціальний процес інновацій – це головне завдання будь-якої успішної революції.

Якщо ви хочете розпочати революцію в цій країні, то повинні запитати себе, хто її
започаткує? Чи це буде Держава? Чи Капіталіст із силою грошви? Чи, може,
Солдат із мечем? Якщо це буде солдат, то він домінуватиме у революції. Якщо
капіталіст, то він будуватиме свою революцію. А якщо держава, то її структури
можуть роздутись до нечуваних розмірів і поглинути все людське.

Тому ми самі повинні знайти чорноробів революції. Це першочергова проблема,

яку ми повинні розв'язати. На все Воля Божа але давайте сподіватись і вірити, що
молодь цієї країни не захоче шукати деинде. У лексиконі молоді немає слів на
кшталт "неможливо" та "поразка". Можуть бути невдачі, але невдачі не е
поразками. Невдачі повинні спонукати до це більших зусиль.
 Список літератури:
1. Сергій Дацюк - Альтернативи Революції або філософія протесту 2013-2014
років в Україні, частина 3. - 31 січня 2014 року, Українська правда.
2. Сергій Дацюк - Внутрішній брахман революції або філософія протесту 2013-
2014 років в Україні, частина 1. - 15 січня 2014 року, Українська правда.
3.Тарас Возняк – Філософія роволюції – 20 січня 2014 року, Українська правда.