НавчпосібникПрикладні Розділи ТНР5

Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”
ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
КОНЦЕВОЙ А.Л., КОНЦЕВОЙ С.А.
ПРИКЛАДНІ РОЗДІЛИ
ТЕХНОЛОГІЇ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
для студентів хіміко-технологічного факультету

напряму 6.051301 – Хімічна технологія
професійного спрямування
«Хімічні технології неорганічних речовин»
Рекомендовано Методичною радою НТУУ «КПІ»
Київ НТУУ «КПІ» 2013

Прикладні розділи технології неорганічних речовин. Навчальний посібник для
студентів хіміко-технологічного факультету напряму 6.051301 – Хімічна технологія
професійного спрямування «Хімічні технології неорганічних речовин».
Укладачі: А.Л. Концевой, С.А. Концевой - НТУУ «КПІ», 2013. – 303 с.
Затверджено Методичною радою НТУУ «КПІ»
(Протокол № 4 від 19 грудня 2013 р.)
Свідоцтво НМУ № Е 13/14–036
ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
ПРИКЛАДНІ РОЗДІЛИ
ТЕХНОЛОГІЇ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
для студентів хіміко-технологічного факультету

напряму 6.051301 – Хімічна технологія
професійного спрямування
“Хімічні технології неорганічних речовин”
Укладачі: Концевой Андрій Леонідович, канд. техн. наук, доцент;

Концевой Сергій Андрійович, канд. техн. наук, ст. викладач
Відповідальний редактор Ю.О. Безносик, канд.техн.наук, доцент.
Рецензенти: Соловйов С.О., докт. хім. наук, с.н.с.
Манчук Н.М., канд. техн. наук, доцент.
За редакцією укладачів
ЗМІСТ
2
Вступ.....................................................................................................................................................4
Розділ 1. Розрахунок властивостей газів та їх сумішей.....................................................................4
Розділ 2. Розрахунок парокисневої газифікації палива.....................................................................7
Розділ 3. Розрахунок стадії нейтралізації у виробництві аміачної селітри....................................18
Розділ 4. Розрахунок водного очищення газу від СО2.....................................................................27
Розділ 5. Розрахунок виробництва кисню з повітря........................................................................32
Розділ 6. Розрахунок контактного апарата окиснення SO 2.............................................................43
Розділ 7. Розрахунок двоступеневої іонітної установки.................................................................49
Розділ 8. Розрахунок трубчатого реактора конверсії природного газу..........................................55
Розділ 9. Розрахунок реакторів парової конверсії СО.....................................................................60
Розділ 10. Розрахунок тонкого очищення газу від СО та СО 2........................................................69
Розділ 11. Розрахунок матеріального балансу синтезу метанолу...................................................76
Розділ 12. Розрахунок відділення синтезу карбаміду......................................................................86
Розділ 13. Розрахунок насосів, вентиляторів та компресорів.........................................................95
Розділ 14. Розрахунок парової конверсії природного газу............................................................107
Розділ 15. Розрахунок матеріального і теплового балансів холодильника – конденсатора.......119
Розділ 16. Розрахунок рівноважних концентрацій іонів у вапнованій воді.................................144
Розділ 17. Розрахунок високотемпературного очищення газу від оксидів азоту........................153
Розділ 18. Розрахунок пом’якшення води реагентним способом.................................................169
Розділ 19. Розрахунок колони синтезу аміаку................................................................................174
Розділ 20. Розрахунок каталітичного окиснення аміаку...............................................................188
Розділ 21. Розрахунок очищення газу від СО2 розчином моноетаноламіну................................199
Розділ 22. Розрахунок котла - утилізатора.....................................................................................213
Розділ 23. Розрахунок розсіювання в атмосфері шкідливих речовин..........................................223
Розділ 24. Розрахунок матеріального і теплового балансів абсорбційної колони.......................226
Розділ 25. Розрахунок матеріального і теплового балансів газового промивача........................239
Розділ 26. Розрахунок процесу електролізу води..........................................................................256
Розділ 27. Розрахунок випарного апарату у виробництві аміачної селітри.................................269
Розділ 28. Розрахунок низькомпературного очищення газу від оксидів азоту............................281
Перелік посилань..............................................................................................................................289
Додаток А Проведення ітераційних розрахунків в середовищі Excel..........................................291
Додаток Б Рішення системи рівнянь в середовищі Excel..............................................................294
Додаток В Контрольні питання для самоперевірки знань.............................................................297
Додаток Г Рекомендована література.............................................................................................302
3
Присвячується пам‘яті професора Плигунова Олександра
Сергійовича, який впродовж трьох десятиріч очолював кафедру ТНР та
ЗХТ і сприяв її всебічному матеріальному і творчому розвитку.
ВСТУП
Підготовка бакалаврів професійного спрямування «Хімічні

технології неорганічних речовин» (ХТНР) передбачає насамперед
вивчення профільних дисциплін. Глибокому опануванню ХТНР
сприяють наукові дослідження в лабораторіях кафедри і інститутах НАН
України, проходження технологічної практики на підприємствах галузі і
виконання багатоваріантних розрахунків на персональних комп’ютерах.
Дисципліна вільного вибору студентів «Прикладні розділи технології
неорганічних речовин» призначена активувати застосування студентами
персональних комп‘ютерів при виконанні технологічних і
конструктивних розрахунків, зокрема, при підготовці дипломного
проекту ОКР «Бакалавр». Адаптація існуючих і розробка нових
алгоритмів сприятиме більш якісному засвоєнню студентами
технологічних аспектів хімічної технології неорганічних речовин.
Поєднання знань студентів в програмуванні і ХТНР спрямовується на
створення алгоритмів і програм конкретних хіміко-технологічних
об‘єктів. Реалізацію алгоритмів і багатоваріантних розрахунків
пропонується виконати в середовищі Excel.
РОЗДІЛ 1. РОЗРАХУНОК ВЛАСТИВОСТЕЙ ГАЗІВ ТА ЇХ

СУМІШЕЙ
Проведення матеріальних, теплових і конструктивних розрахунків

вимагає застосування значень тих чи інших властивостей індивідуальних
газів та їх сумішей. В багатоваріантних розрахунках на персональному
4
комп‘ютері найбільш зручним є представлення значень властивості від
змінних параметрів у згорнутому виді, тобто у виді рівнянь певного
порядку. В довідниках найчастіше надано значення властивості
(теплоємність, теплопровідність, в‘язкість, густина тощо) у вигляді
таблиць, що вимагає апроксимації цих даних рівняннями регресії різного
виду. Практично відсутні у довідникової літературі значення коефіцієнтів
дифузії газів у різних сумішах. Вирішення задач розрахунків властивостей
надано, наприклад, в роботі [1]. Означені проблеми розглядаються в
повному обсязі протягом навчання студентів на кафедрі технології
неорганічних речовин та загальної хімічної технології.
Мета розрахунку: ревізія основних вмінь роботи в середовищі Excel
шляхом застосування стандартних операцій і функцій.
ВИХІДНІ ДАНІ
Розрахункові формули теплоємності газів, кДж/(кмоль∙К) :
Водень – Cp=(6,919+0,000109∙t+0,093∙10^(-6)∙t^2)∙4,19
Азот – Cp=(6,771+0,000815∙t-0,115∙10^(-6)∙t^2)∙4,19
Аміак – Cp=(8,544+0,0041∙t-0,588∙10^(-6)∙t^2)∙4,19
Метан – Cp=(7,957+0,007809∙t-1,1396∙10^(-6)∙t^2)∙4,19
Аргон – Cp=20,82 (теплоємність одноатомних газів не залежить від
температури).
Температура, t 0С: інтервал 100 – 500 , крок 50;
концентрація всіх компонентів суміші, об. % – 20.
РОЗРАХУНОК:
– набрати назву роботи; набрати вихідні дані:
склад суміші, % об.: назва компонента, значення ;
t 0С, значення температур в заданому інтервалі (стовпчиком);
– використати функцію «автосумма» для розрахунку суми концентрацій
компонентів газової суміші, використати функцію «условное
5
форматирование» (виділення кольором комірки, якщо сума не дорівнює
100), і команду «добавить примечание», редагувати примітку («сума
повинна дорівнювати 100»);
– виконати розрахунок теплоємності індивідуальних газів та теплоємності
суміші. Для цього скласти таблицю залежності теплоємності
індивідуальних газів (крім аргону) та суміші (вісь Y) від температури (вісь
Х). Достатньо заповнити відповідними рівнянням перший рядок
(температура 100) і використати авто заповнення (протягування) стовпчика
до температури 500. Для розрахунку теплоємності суміші за правилом
адитивності* до операції авто заповнення передбачити абсолютні
посилання ($) на комірки зі значеннями концентрацій: в набраній формулі
розташувати курсор перед адресою комірки і натиснути клавішу F4;
– побудувати діаграму (точкову) цих залежностей (5 рядів) зі всіма
підписами і назвами рядів, додати лінії тренду і апроксимаційні рівняння;
– виконати розрахунок густини індивідуальних газів та їх суміші (за
правилом адитивності) згідно вихідних даних. За нормальних умов густина
газу (кг/м3) ρ дорівнює відношенню його молярної маси до 22,4.
Залежність густини газу від температури: ρt= ρ∙273/(Т+273);
– за правилом адитивності розрахувати молярну масу газової суміші.
Індивідуальна самостійна робота
Виконати аналогічні розрахунки для газової суміші складу, %об.:
1) SO2 – 5, SO3 – 4, O2 – 7, решта – азот. Інтервал, 0С, 325 – 525, крок 25.
2) NO – 6, NO2 – 3, O2 – 8, решта – азот. Температурний інтервал, 0С, 125 –
300, крок 25.
*Теплоємність суміші газів за правилом адитивності:
Ср = N(Н2)∙Ср(Н2) + N(N2)∙Ср(N2) + N(NH3)∙Ср(NH3) + N(CH4)∙Ср(CH4) +
+ N(Ar)∙Ср(Ar),
де N(і) – об‘ємна (молярна) частка компонента суміші.
6
РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНОК ПАРОКИСНЕВОЇ ГАЗИФІКАЦІЇ
ПАЛИВА
Сучасні технології отримання водню і водень вмисних газів

базуються на використанні природного газу і нафти. Але наукові прогнози
показують, що світове видобування природного газу і нафти може досягти
свого максимуму через 15–25 років з подальшим спадом їх видобування.
Розрахунки, які були проведені вченими різних країн показують, що
реальних запасів нафти на Землі вистачить на 30–40 років, а природного
газу на 20–30 років, запасів же кам’яного вугілля на 200–240 років.
Виходячи з цього, актуальною задачею являється переробка твердого
палива у вуглеводневу сировину і водень шляхом його газифікації. При
цьому, склад генераторних газів, можна варіювати в широких межах.
Газифікація різноманітних марок кам’яного вугілля являється
універсальним методом його переробки. Цю універсальність можна
розглядати у трьох напрямках.
По-перше, газифікації піддаються усякі тверді палива, починаючи з
торфу і самого молодого бурого вугілля і закінчуючи кам’яним вугіллям і
антрацитом, незалежно від їх хімічного складу, складу зольної частини,
домішок сірки, розміру кусків, вологості та інших властивостей.
По-друге, методами газифікації твердого палива можна отримувати
горючі гази любого складу, починаючи від чистих водню, оксиду водню (ІІ),
метану, їх сумішей в різноманітних пропорціях, придатних для синтезу
аміаку, метанолу, оксосинтезу і закінчуючи генераторним (паливним)
газом, який можна використовувати для енергетичних установок
різноманітних типів і призначення.
І по-третє, важливою особливістю методів газифікації твердого
палива є їх масштабні зміни. Газогенераторні установки можуть
обслуговувати великі хімічні комбінати, які випускають мільйони тон у рік
аміаку або метанолу, постачати горючий газ на ТЕЦ і в той же час
7
забезпечувати газом невеликі автономні енергетичні і хімічні установки
(наприклад газогенераторні установки для автомобілів), селища і міста,
невеликі машинобудівні, хімічні та інші заводи.
Взагалі процеси газифікації твердого палива можна розділити на два
основних класи:
 Автотермічні процеси газифікації, при яких теплота, яка
необхідна для проведення ендотермічних реакцій, для нагрівання сполук,
які підлягають газифікації до 900–1200 С, здійснюють за рахунок
спалювання в кисні частини газифікуючого палива до СО 2. Ці процеси
протікають сумісно в об’ємі одного газогенератора.
 В алотермічних процесах газифікації спалювання палива і його
газифікація розподілені і теплота для проведення процесу газифікації
підводиться через стінку всередині єдиного газогенераторного об’єму або
за допомогою автономно нагрітого носія, який вводиться в середовище,
яке газифікується.
Як автотермічні, так і алотермічні процеси газифікації твердого
палива в залежності від його зернистості можуть протікати в щільному
шарі, коли застосовуються великі куски палива, в “киплячому” (псевдо
зрідженому) шарі – дрібнозернисте паливо і в аерозольному потоці –
паливний пил. Склад газових сумішей, які можна отримати при
автотермічних і алотермічних процесах наведені у таблиці 2.1 [2].
8
Таблиця 2.1 – Склад газових сумішей при автотермічному і
алотермічному процесах газифікації твердого палива
№ Склад кінцевого газу, % (об.)

Найменування процесу
п/п СО2 СО Н2 СН4 N2
1 2 3 4 5 6 7
Автотермічні процеси
1 Газифікація дрібнозернистого 19,0 38,0 40,0 2,0 1,0
палива в “киплячому” шарі
(газогенератор Вінклера,
парокисневий процес)
2 Газифікація пилеподібного палива 12,0 56,0 29,4 0,6 2,0
в аерозольному потоці (газогенератор
Копперса–Тотцека, парокисневий
процес)
Алотермічні процеси
3 Газифікація з використанням 0,9 4,3 62,9 31,9 –
атомної теплоти (гелієвий теплоносій,
гідруюча газифікація)
4 Газифікація пилеподібного палива у 1,5 41,8 54,6 0,1 2,0
плазмі водяної пари
Процес газифікації твердого палива можна охарактеризувати як

сукупність гетерогенних і гомогенних реакцій, в результаті яких
утворюється суміш CO, H2, CH4, в якості основних паливних компонентів
цільового газу. Ці реакції достатньо повно описуються рівняннями,
наведеними в таблиці 2.2 [2], які охоплюють усі стадії різноманітних
методів газифікації.
9
Таблиця 2.2 – Реакції, які протікають при газифікації і
гідрогазифікації твердого палива
Тепловий ефект реакції

№
Реакція при стандартних умовах, Qp,
реакції
кДж/моль
1 2 3
Реакції горіння і газифікації
1. C+ O 2  CO 2 +393,6
2. C+ 0,5O 2  CO +110,6
3. CO+ 0,5O 2  CO 2 +283,0
4. C+ H 2O  CO+ H 2 –131,5
5. C+ 2H 2O  CO 2 + 2H 2 –88,8
6. C+ CO 2  2CO –172,5
7. CO+ H 2O  CO 2 + H 2 +41,17
8. H 2 + 0,5O 2  H 2O +286,0
Реакції гідрогазифікації
і термічного розкладу
9. C+ 2H 2  CH 4 +74,9
10. 2C+ 2H 2O  CH 4 + CO 2 –15,9
11. CO+ 3H 2  CH 4 + H 2O +206,4
12. 2CO+ 2H 2  CH 4 + CO2 +247,4
13. CO 2 + 4H 2  CH 4 + 2H 2O +165,4
14. CO+ H 2 + H 2O  CH 4 + CO 2 +116,0
15. C2 H 2 + 2H 2  2CH 4 +202,2
16. CH 4  C+ 2H 2 –74,9
17. C2 H 2  2C+ 3H 2 –83,2
18. C3H8  3C+ 4H 2 –102,1
Закінчення таблиці 2.2

1 2 3
Побічні процеси
19. 0,5S2 + H 2  H 2S +20,1
20. 0,5S2 + CO  COS +143,19
21. S2 + C  CS2 –72,43
22. C+ 0,5H 2 + 0,5 N 2  HCN –131,05
в кДж/кг
10
23. 2Fe+ 3H 2O  Fe 2O3 + 3H 2 +858,3
24. 2Fe+ 3CO 2  Fe 2O3 + 3CO +247,0
25. CaO+ CO 2  CaCO3 +3165,0
Із всіх хімічних реакцій, які протікають у процесах газифікації

твердих палив (таблиця 2.2) найбільше впливають на рівноважний склад
газу реакція повного горіння вуглецю палива (1), реакція Будуара (6),
реакція розкладення водяної пари (4), реакція гідрування вуглецю (9),
реакція водяного газу (7) і реакція метанування оксиду вуглецю (11).
Власно реакціями газифікації вуглецю твердого палива є сильно
ендотермічні реакції (4) та (6). Тому процес газифікації вуглецю твердого
палива потребує підведення значної кількості теплоти посереднім шляхом
(алотермічний процес газифікації). Проведення екзотермічних реакцій
неповного окиснення вуглецю (2) або одночасного спалювання частини
твердого палива (1), що підлягає газифікації, до СО 2 забезпечує
безпосереднє підведення теплоти (автотермічний процес).
В залежності від типу окислювача, який застосовується при
газифікації палива, отримують повітряний, пароповітряний, парокисневий
(автотермічні процеси) або водяний (алотермічний процес) генераторні
гази. Повітряна газифікація вугілля є доступною і дешевою, але
генераторний газ є низько калорійним (великий вміст азоту) і може бути
використаний як паливний. Парокиснева газифікація дозволяє отримати в
апаратах безперервної дії суміш переважно водню і оксиду вуглецю (ІІ) з
подальшою переробкою цього газу на водень або спирти. При газифікації
твердого палива сумішшю пари і збагаченого киснем повітря отримують
технологічний газ – сировину для синтезу аміаку. В цьому випадку газ
містить водень, азот і оксид вуглецю (ІІ) і направляється на парову
конверсію СО з наступною абсорбцією СО2 розчинами моноетаноламіну
або поташу.
11
Складність процесу газифікації виражено реакціями, наведеними в
таблиці 2.2, що обумовлює наступний розрахунок матеріального балансу
не за конкретними рівняннями, а складанням балансів за елементами.
Мета розрахунку: розробка програми матеріального балансу на

прикладі газифікації твердого палива, визначення енергетичних показників
процесу.
В нижче наведеному алгоритмі використано ідентифікатори
аналогічні тим, що використовуються в алгоритмічних мовах.
Пропонується (за бажанням) використати систему адрес, що базується на
застосуванні імен комірок на кшталт _С; CG і таке інше (замість більш
звичних для Excel $А$5; $С$7). Така система адресації має певні переваги
порівняно з абсолютним посиланням ($ „доларовим”) при введенні формул
та пошуку помилок у цих формулах. Проте зауважимо, що при виконанні
операцій автозаповнення («протягування») алгоритми розділів 1, 5 – 9, 11
передбачають саме звичайну систему адрес (В34, С17 тощо).
Приклад надання активній комірці В34 (та, на яку вказує курсор-
прямокутник та координата якої є в полі імені – над коміркою А1) імені
_О2: обрати команду «Вставка | Имя | Присвоить». Замість В34 у полі імені
буде _О2. Знак _ вводиться для того, щоб відрізнити це ім’я від прийнятої
для Excel адресації О2. (Ще простіше розташувати курсор в полі імені,
набрати _О2, натиснути Enter).
Для видалення імені треба обрати ту ж саму команду, у переліку імен
активувати необхідне ім’я та натиснути кнопку «Удалить». При цьому не
обов’язково активувати комірку, ім’я якої видаляється, але це
рекомендується для гарантії того, що це саме те ім’я, яке треба видалити.
Також треба враховувати, що не всі одинарні символи приймаються
Excel за ім’я комірки. Тому рекомендується використовувати символ _
перед іменем. Причиною помилки може стати використання різних мов
12
при наданні імені комірці. Ім’я _О2 (введено в UK) та _О2 (введено в EN)
це є різні ідентифікатори. Саме тому рекомендується використовувати
виключно латинські літери (введено в EN), щоб забезпечити коректний
розрахунок в нелокалізованих (англомовних та інших) версіях Excel.
Таблиця 2.3 – Склад вугілля і генераторного газу
№ Склад вугілля Ідентифікатор в Ідентифікатор %мас.
алгоритмі в Excel
1 Карбон (вуглець) C _C 74,3
2 Водень Н _H 4,75
3 Кисень O _O 13,3
4 Азот N _N 1,05
5 Сірка S _S 0,95
6 зольність ZL _ZL 4,65
7 вологість WP _WP 1,0
№ Склад генераторного газу %об.
1 Оксид вуглецю (II), СО А _А 57,6
2 Оксид вуглецю (IV), СО2 В _В 11,8
3 Водень, Н2 Y _Y 29
4 Сірководень, Н2S K _K 0,3
5 Азот, N2 L _L 1,2
6 Метан, СН4 T _T 0,1
7 Водяна пара WPG _WPG 0
Кількість генераторного газу, м3, М _М 1000.

РОЗРАХУНОК
Функцією «Автосумма» перевірити вірність завдання складу вугілля
і генераторного газу.
Баланс вуглецю.
Вуглець в газі, кг : CG = M ∙ (А + B + T) ∙ 12 / 22,4 /100;
CG = 1000 ∙ (57,6+11,8+0,1)∙12 / 22,4 / 100 = 372,32.
Витрати вугілля, кг: CY = (CG / C) ∙ 100;
CY = (372,32 / 74,3) ∙ 100 = 501,11.
Баланс водню.
13
Водень в газі, кг: HG = M ∙ (Y + 2 ∙ T + K) ∙ 2 / 22.4 / 100;
HG = 1000 ∙ (29+2 ∙ 0,1+0,3) ∙ 2 / 22,4 / 100 = 26,34.
Водень у вугіллі, кг: HY = CY ∙ H / 100 ; HY = 501,11 ∙ 4,75 / 100 = 23,8.
Водень у вугіллі в складі вологи, кг:
HY1 = CY∙WP ∙ 2 /100 /18; HY1= 501,11 ∙ 1 ∙ 2 / 100 / 18 = 0,55.
Необхідно ввести водню з парою, кг:
HD = HG - HY- HY1; HD = 26,34 – 23,8-0,55 = 1,99,
тобто необхідно ввести систему пари, кг:
HP = HD ∙ 18 / 2; HP = 1,99 ∙ 18 / 2 = 17,9.
Баланс кисню.
Кисень в газі, кг: OG = M ∙ (2 ∙ B + A) ∙ 16 / 100 / 22.4;
OG = 1000 ∙ (2 ∙ 11,8+57,6) ∙ 16 / 100 / 22,4 = 580.
Кисень у вугіллі, кг: OY = CY ∙O / 100; OY = 501,11 ∙ 13,3 / 100 = 66,65.
Кисень у вугіллі в складі вологи, кг:
OY1= CY ∙WP / 100∙16/18; OY1= 501,11/100∙16/18=4,54
Необхідна кількість кисню, кг: OD = OG – OY - OY1;
OD = 580 - 66,65 – 4,54= 508,81.
Кисень, що подається з парою, кг: OP = HP ∙ 16 / 18;
ОР = 17,9 ∙ 16 / 18 = 15,91.
Необхідно додатково ввести кисню в складі технологічного кисню, кг:
OO = OD - OP; ОО = 508,81 - 15,91 = 492,9;
або OO1 = OO ∙ 22.4 / 32, м3; ОО1 = 492,9 ∙ 22,4 / 32 = 345,03, м3.
Баланс азоту.
Азот в газі, кг: NG = M ∙ L ∙ 28 / 22.4 / 100;
NG = 1000 ∙ 1,2 ∙ 28 / 22,4 / 100 = 15,0.
Азот у вугіллі, кг:
NY = CY ∙ N / 100; NY = 501,11 ∙ 1,05 / 100 = 5,26.
Надходить з дуттям (технологічний кисень) азоту, кг:
ND = NG - NY; ND = 15,0 - 5,26 = 9,74 ;
14
ND1 = ND ∙ 22.4 / 28, м3; ND1 = 9,74 ∙ 22,4 / 28 = 7,79 м3.
Склад технологічного кисню, що подається на газифікацію, %мас.:
ОО2 = ОО / (ND + OO) ∙ 100; ОО2 = 497,39 / (9,74 + 497,39) ∙ 100 = 98,08
ND2 = ND / (ND + OO) ∙ 100.
Аналогічно розрахувати об‘ємну концентрацію, %об., О2 (ОО3) і N2 (ND3),
у технологічному кисні (поступає з окремого трубопроводу), враховуючи
об‘єми кисню OО1 та азоту ND1.
Баланс сірки.
Сірка в газі, кг: SG = M ∙ K ∙ 32 / 22.4/100;
SG = 1000 ∙ 0,3 ∙ 32 / 22,4 / 100 = 4,28.
Сірка у вугіллі, кг: SY = CY ∙ S / 100;
SY = 501,11 ∙ 0,95 / 100 = 4,76.
Сірка, що виноситься із золою, кг:
DC = SY - SG; DC = 4,76 - 4,28 = 0,48.
Зола, кг: ZLL = CY ∙ ZL / 100; ZLL = 501,11 ∙ 4,65 / 100 = 23,3.
Розрахунок матеріального балансу навести у таблицях 2.4 і 2.5.
Нижча теплотворна здатність вугілля за формулою Менделєєва, кДж/кг:
Qн.в.  (81 C  246  H  26  (O  S )  6  (WP  9  H ))  4,187.
Дані по складу вугілля необхідно підставляти в % мас.

Теплотворна здатність газу, кДж/м3:
Qг.  (30, 4  А  25, 7  Y  85, 7  T  57  K )  4,187. A, Y, T, K підставляються в % об.
M  Qг
Коефіцієнт корисної дії (К.К.Д.) газифікації:  CY  Qн.в. .
Вивчити вплив зольності вугілля в інтервалі 5 – 25% крок 5% на

Qн.в. і К.К.Д. Збільшення зольності компенсувати зменшенням вмісту
вуглецю у вугіллі. Побудувати відповідні діаграми.
Вищенаведений алгоритм передбачає розрахунок на 1000 м3 сухого
генераторного газу. Реально газифікація відбувається з надлишком водяної
пари, що передбачає індивідуальне завдання.
15
Таблиця 2.4 – Матеріальний баланс газифікації. ПРИХІД
Компонент кг % мас. м3 %об.
ВУГІЛЛЯ:
С CG С
O OY О
H HY H
N NY N
S SY S
Вологість WP∙ CY/100 WP
Зольність ZLL ZL
Сума CY ∑
ДУТТЯ:
H2O пар HP HP/E∙ 100 HP1=HP/18∙22,4
Кисень тех- OO + ND (OO+ND)/E∙100 OО1 + ND1 Запов-
нологічний, нити
в т. ч.: самос-
О2 OO OO2 OО1 тійно
N2 ND ND2 ND1
Сума E=HP+OO+ND OO2+ ND2 E1=
HP1+OО1+ND1
Усього CY + E E1 ∑
Таблиця 2.5 – Матеріальний баланс газифікації. ВИТРАТИ

Генератор. газ
CO A∙M/100∙28/22,4 Заповни- A ∙ M/100 A
CO2 B∙M/100∙44/22,4 ти B ∙ M/100 B
H2 Y∙M/100∙2/22,4 самостій- Y ∙ M/100 Y
CH4 T∙M/100∙16/22,4 но T ∙ M/100 T
N2 L∙M/100∙28/22,4 L ∙ M/100 L
H2S K∙M/100∙34/22,4 K ∙ M/100 K
СУМА E2 ∑ М ∑
ЗОЛА ZLL
Сірка з золою DC
Усього E2+ ZLL+DC М
16
Індивідуальна самостійна робота:
1. Виконати аналогічний розрахунок для отримання 1000 м3
генераторного газу вологістю WPG = 10%. Вказівка: перерахувати склад
газу, наданого в таблиці 2.1, з врахуванням водяної пари. Врахувати
кисень і водень в складі вологи генераторного газу в балансових
рівняннях.
2. Виконати аналогічний розрахунок для газифікації рідкого палива
(мазуту). Склад мазуту і отриманого сухого газу прийняти за даними
[3, с.188].
3. Виконати аналогічний розрахунок газифікації рідкого мазуту для
отримання 1000 м3 генераторного газу вологістю WPG = 10%. Вказівка:
перерахувати склад сухого газу з врахуванням водяної пари. Врахувати
кисень і водень в складі вологи генераторного газу в балансових
рівняннях.
РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК СТАДІЇ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ У

ВИРОБНИЦТВІ АМІАЧНОЇ СЕЛІТРИ
Багатотоннажне виробництво аміачної селітри - високоякісного

азотного хімічного добрива – є необхідною і важливою складовою
розвитку сільського господарства і вносить суттєвий вклад в задовольнянні
попиту на азотні добрива на українському і зовнішньому ринках.
Процес нейтралізації відбувається згідно реакції:
17
NH3 + HNO3 = NH4N03 +Q (3.1)
Цей процес здійснюється в апараті (рис. 3.1) використання тепла
нейтралізації (ВТН), призначеного для одержання розчину аміачної селітри
шляхом нейтралізації азотної кислоти концентрацією 56 – 60 % газоподібним
аміаком з використанням теплоти реакції для часткового випарювання води із
розчину під тиском близьким до атмосферного [4]. Це вертикальний
циліндричної форми апарат загальною висотою 11160 мм, який складається із
двох частин: реакційної (діаметром 1600 мм) і сепараційної (діаметром 3600
мм), зроблений із нержавіючої сталі марок 03Х18Н11, 12Х18Н10Т і титану.
Реакційний стакан 1 діаметром 1200 мм і висотою 5300 мм забезпечує час
перебування реагентів в реакційній зоні 0,5-1,0 с. В нижній частині реакційний
стакан має отвори загальною площею 1,5 м 2. Вище отворів розташований
кільцевий барботер газоподібного аміаку 2, який має 6650 отворів діаметром
3 мм. Швидкість проходження аміаку в отворах барботера дорівнює 30-50 м/с.
В апаратах агрегатів АС-67 і АС-72 вище барботера газоподібного аміаку
знаходиться кільцевий барботер азотної кислоти 3 (відстань між барботерами
600 мм) з рівномірно розташованими отворами в нижній частині кільця.
Діаметр отворів 1,5 мм, загальна їх кількість 2150, що забезпечує швидкість
стікання кислоти із отворів 2-3 м/с. Барботери газоподібного аміаку і азотної
кислоти зроблені з титану. В нових апаратах ВТН змінені конструкції
розташування барботерів - аміачний барботер зроблено у вигляді шести
ліхтарів, верхня конічна частина яких перфорована.
18
Рисунок 3.1 – Апарат ВТН
19
Така конструкція дозволяє вільно змінювати барботери, крім того,
поліпшується розподіл аміаку, зменшується забрудненість сокової пари
домішками селітри і кислоти. На рисунку 3.1 зображено апарат ВТН з новими
елементами розподілу аміаку і кислоти. Верхня частина реакційного стакана
закінчується дифузором 4, який забезпечує поступове нарощування швидкості
на виході із стакана, тим самим запобігаючи утворенню гідро-ударів великих
мас суміші пари і рідини. Вивід цієї суміші здійснюється з висоти щілини 70 мм
через завихрювач 5, занурений на 200 мм в розчин. Верхня частина апарата
діаметром 3600 мм являє собою промивних з ковпачковими тарілками, які
мають 180 ковпачків діаметром 150 мм з вільним перетином 1,37 м2. Діаметр
апарата 3600 мм забезпечує швидкість пари по перетину апарата не більше 0,7
м/с при максимально допустимих навантаженнях на апарат.
Конструкція промивної частини передбачає створення двох контурів
зрошування: верхні дві тарілки зрошуються конденсатом сокової пари з
виведенням її з апарата і забезпечують відмивання сокової пари від NH4N03 і
HN03; на нижніх двох тарілках, на які подають кислий 20-25%-ний розчин
аміачної селітри; уловлюється газоподібний аміак із реакційної частини, а
також відбувається деяке випарювання розчину перед його зливом в реакційну
частину апарата. В перших апаратах ВТН були встановлені сітчасті тарілки,
потім вони були замінені на ковпачкові, які забезпечують кращу очистку
сокової пари у великому діапазоні навантажень. На виході з сепараційної
частини сокова пара проходить через сітчастий відбійник 8 діаметром 2200 мм
з вільним перетином 97%. Тиск в апараті 0,12 МПа, температура в реакційній
його частині - до 180 °С. Продуктивність апарата - до 40 т/год по продукту.
Для забезпечення продуктивності цеху встановлюють 2 апарати.
Для зменшення витрат реагентів, насамперед аміаку, з соковою
парою необхідно проводити нейтралізацію при рН менше 7, враховуючи
більш високий парціальний тиск пари аміаку в порівнянні з азотною
кислотою. Подальші стадії виробництва включають додаткову
20
нейтралізацію розчину нітрату амонію аміаком, випарювання розчину,
грануляцію плаву в потоці повітря, охолодження і упаковку продукту.
Важливою складовою процесу є очищення у скрубері повітря на виході з
грануляційної башти від пилу розчином нітрату амонію
Мета розрахунку: складання в електронному вигляді матеріального

та теплового балансів з врахуванням особливостей процесу нейтралізації
в апараті ВТН.
МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС
Концентрація азотної кислоти, % Ак - 50 .
Концентрація аміаку, % - 100 .
Втрати аміаку і азотної кислоти Р - 1% або 0,01 мас. долі.
Розрахунок ведемо на G = 1000 кг NH4NO3 (загальний випадок G кг).
Концентрація одержуваного розчину NH4NO3 , % Сс - 70 .
Увага: при роботі в середовищі електронних таблиць
використовувати адреси відповідних комірок значень концентрації
кислоти і селітри, мас. долі, (змінні параметри), а не сталі 0,5 та 0,7.
Це дозволить проводити багатоваріантні розрахунки.
Теоретична витрата реагентів, кг, згідно реакції (3.1):
100% HN03 А1 = (63 . G)/80 = 787,5
100% NH3 B1 = (17 . G)/80 =212,5
Мас. частки HNO3 і NH4NO3: A = Ак/100 = 0,5;
C =Сс/100=0,7.
Практична витрата, кг, з урахуванням втрат HN03 та NH3 :
100%-ної HN03 A2 = A1 ∙ (1+ Р) = 787,5 ∙ (1+ 0,01) == 795,4
50%-ної HN03 A3 = A2/А =795,4/0,5 = 1590,8
21
100%-вого NH3 B2 = B1 ∙ (1+ Р) ==212,5 ∙ (1+ 0,01) = 214,6
Втрати, кг:
100%-ної HN03 Pa = A2 – A1 = 795,4 – 787,5 = 7,9
100%-вого NH3 Pb = B2 – B1 = 214,6 - 212,5 = 2,1
Загальна кількість реагентів, що поступають в нейтралізатор:
S = A3 + B2 = 1590,8 + 214,6 = 1805,4 кг.
Витрата розчину NH4N03 : C1 = G/C = 1000/0,7 = 1428,6 кг.
При нейтралізації випаровується води:
V = S – (Pa + Pb + C1 ) = 1805,4 - (7,9 + 2,1 + 1428,6) = 366,8 кг.
Результати матеріальних розрахунків звести в таблицю 3.1.
Таблиця 3.1 – Матеріальний баланс стадії нейтралізації.

Прихід кг % Витрата кг %
Аміак B2 B2∙100/S Розчин C1 C1∙100/∑

NH4NO3, в т.ч.
100% NH4NO3 G G ∙100/С1
Н2О С1-G (С1-G)∙100/С1
Азотна A3 A3∙100/S Сокова пара V V∙100/∑
кислота
В тому Втрати
числі
100% A2 (A2/A3)∙100 100% Pa Pa∙100/∑
HNO3 HNO3
H2O A3 – ((A3- NH3 Pb Pb∙100/∑
A2 A2)/A3)∙100
Всього ∑=S Всього ∑
ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС
22
Початкові температури азотної кислоти t1, °С: 30, аміаку t2: 50 .
Ентальпія водяної пари (тиск 117.68 кПа (1,2 кгс/см2), кДж/кг, i = 2684.
Температура насиченої водяної пари під тиском 117,68 кПа (1,2 кгс/см2),
0
С, tп = 103, коефіцієнт температурної депресії  = 1,03.
ПОПЕРЕДНІ РОЗРАХУНКИ
Залежність теплоємності від температури t1 (0C) і концентрації
азотної кислоти Aк (%мас.) – визначається наступним рівнянням:
Ср HNO3 = 3,64656 – 1,775 ∙ 10-2 ∙ Aк + 3,445 ∙ 10-3 ∙ t1 = 3,64656 –
1,775 ∙ 10-2 ∙ 50 + 3,445 ∙ 10-3 ∙ 30 = 2,86 кДж / (кг∙ К) = 2,86 кДж / (кг∙ оС).
Залежність теплоємності аміаку від температури t2 (0C) визначається
наступним рівнянням:
Ср NН3 = (29,8 + 25,48 ∙ 10 -3 ∙ ( t2 + 273) - 1,67 ∙ 10 -5/((t2 + 273)2))/17 = (29,8
+ 25,48 ∙ 10-3 ∙ ( 50 + 273) - 1,67 ∙ 10-5/((50 + 273)2))/17 = 2,237 кДж / (кг∙ К).
Залежність теплоємності від концентрації аміачної селітри Cс
(%мас.) визначається наступним рівнянням:
Ср NH4NO3 = 3,6019 – 9,9973 ∙ 10-3 ∙ Cс – 1,00018 ∙ 10-4 ∙ Cс2 = 3,6019 –
9,9973 ∙ 10-3 ∙ 70 – 1,00018 ∙ 10-4 ∙ 702 = 2,412 кДж / (кг∙ К).
При атмосферному тиску температура кипіння розчину NH4NO3
визначається в залежності від концентрації NH4NO3 - Cс (% мас.) за
формулою:
tкип= 191,6066 – 2,910∙Cс +2,7017∙10-2∙Cс2 = 120 0С (Сс = 70%),
а температура кипіння води tв = 1000С.
Температурна депресія дорівнює: t = tкип - tв = 120 – 100 = 20 0C.
ПРИХІД ТЕПЛОТИ
Теплота, що вноситься азотною кислотою:
23
Q1 = A3 . Ср HNO3 . t1 = 1590, 8 . 2,86 . 30 = 136601 кДж  136,6 МДж.
Теплота, що поступає з аміаком:
Q2 = B2 . Ср NН3 . t 2 = 214,6 . 2,237 . 50 = 24006,46 кДж  24,006 МДж.
При утворенні аміачної селітри в розчині згідно реакції (3.1) тепловий
ефект реакції з достатньою для практичних цілей точністю можна
визначити формулою:
Q=99.36942 - 0.3077∙Ак + 8.297∙10-3∙Ак2 ,
де Ак - концентрація азотної кислоти, % мас.
Знаходимо, що для 50%-ної HNO3 Q = 104,73 кДж/моль або 104,73. 103
кДж/кмоль. При нейтралізації виділяється:
Q3 = Q . 103 . G / 80 = 104,73 . 103 . 1000 / 80 = 1309125 кДж  1309 МДж
Загальний прихід теплоти: Qприх = Q1 + Q2 + Q3 = 136601 +24006,46 +
1309125 = 1469694 кДж  1469,7 МДж
ВИТРАТА ТЕПЛОТИ
Розчин аміачної селітри виносить:
Q1 = C1 . Ср NH4NO3 ∙ tкип = 1428,5 . 2,412 ∙ tкип

Температура кипіння розчину NH4NO3 під тиском 117,68 кПа (1,2 кгс/см2):
tкип = tп + t ∙  = 103 + 20 . 1,03 = 123,6 °С
Q1 = 1428, 5 . 2,412 . 123,6 = 425869 кДж  425,87 МДж
Теплота, що витрачається на випаровування води:
Q2 = V ∙ i = 366,8 ∙ 2684 = 984491 кДж  984,5 МДж

Тепловтратами, обумовленими втратами NH3 і HNO3, нехтуємо.
Отже, витрата тепла (без тепловтрат):Q*вит =Q1+Q2:
Q*вит = 425869 + 984491 = 1410360 кДж
Тепловтрати визначають як різницю між приходом і витратою теплоти:
Qв = Qприх – Q*вит = 1469694 - 1410360 = 59334 кДж  59,3 МДж,
24
що складає ( 59,3 / 1469,7) . 100 = 4,03 % . Qвит= Q*вит + Qв.
Результати теплових розрахунків звести в таблицю 3.2.
Методична вказівка 1. Якщо втрати теплоти менше 5% і більше -
2% - розрахунок зроблений правильно. Якщо втрати теплоти більше 5%
або менше - 2% - повторити розрахунок, при цьому збільшити або
зменшити концентрацію аміачної селітри (використати умовне
форматування, додати примітку на комірці тепловтрат з рекомендацію
щодо напрямку зміни концентрації на підставі власних розрахунків).
Таблиця 3.2 – Тепловий баланс нейтралізації

Прихід МД % Витрата МД %
ж ж
Теплота Q1/ Теплота розчину
Q1
кислоти Q1 Qприх∙100 селітри Q1/Qвит∙100
Теплота Q2/ Теплота випаро-
Q2
аміаку Q2 Qприх∙100 вування води Q2/Qвит∙100
Q3/
Теплота
Q3 Qприх∙100 Тепловтрати Qв Qв/Qвит∙100
реакції
Qприх Qвит
Усього Усього
Виконати розрахунок для концентрації азотної кислоти 56%, 58%,

60%, результати звести в таблицю. Побудувати графік (точкова діаграма)
відповідної залежності впливу концентрації азотної кислоти - CHNO3 (вісь
X) на концентрацію аміачної селітри CNH4NO3 (вісь Y). Навести назви
графіку і кожної вісі (з використанням відповідних підстрочних або
надстрочних індексів).
Методична вказівка 2. Для створення підстрочних (надстрочних)
індексів слід виділити відповідний знак та правою кнопкою «миші»
25
визвати меню «Формат названия оси» та відмітити необхідну опцію у
розділі «Видоизменение».

– знайти варіюванням вихідної концентрації азотної кислоти таке її
значення, що забезпечує отримання 100% плаву селітри.
Методична вказівка 3. Це завдання можна виконати двома
способами: згідно Методичної вказівки 1 або використати надбудову
«Подбор параметра». Для цього в таблиці теплового балансу виділити
комірку «%втрат»,далі ввійти в меню «сервис», активувати діалогове
вікно «Подбор параметра», «установить в ячейке» (комірка вже виділена
- %втрат) «значение» 3 (бажаний відсоток втрат теплоти), «изменяя
значение ячейки» - ввести адресу комірки зі значенням концентрації
нітрату амонію (вихідні дані), натиснути кнопку ОК – отримують
рішення.
– визначити вплив температури реагентів (інтервал 40 – 100°С, крок 20)
на концентрацію аміачної селітри для базового варіанту вихідних даних.
РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ВОДНОГО ОЧИЩЕННЯ ГАЗУ ВІД СО2
26
Очищення газу від оксиду вуглецю (IV) є обов‘язковою стадією
схеми виробництва аміаку і реалізується в промисловості шляхом
хемосорбції розчинами моноетаноламіну або карбонату калію, що
забезпечує глибоке очищення газу від цієї домішки (випадок добре
розчиненого газу). Існує також метод не глибокого, але економічного
очищення від СО2 водою (випадок погано розчиненого газу). Цей метод
базується на різній розчинності компонентів газової суміші і може бути
застосованим для очищення (концентрування) суміші з високим
початковим вмістом СО2 (наприклад, біогазу) і є прикладом фізичної
абсорбції, особливістю якої є розрахунок переносу маси з боку рідини, бо
саме швидкість розчинення СО2 лімітує процес в цілому. Хемосорбційні
методи очищення реалізуються як під близьким до атмосферного тиском,
так і під тиском до 4 МПа. На відміну від них водне очищення можливе
тільки під підвищеним тиском до 3 МПа. Ця вимога визначає спосіб
регенерації відпрацьованого розчину шляхом зниження його тиску у
водяній турбіні. При цьому є економія електроенергії для роботи системи
електромотор - водяний насос, що знаходяться на одному валу з
турбіною. Десорбований у апараті (експанзері) газ зветься експанзерним і
містить до 95% оксиду вуглецю (IV). Перевагою метода є можливість
багатократного використання оборотної води.
Мета розрахунку: визначення параметрів матеріального балансу і
виконання конструктивного розрахунків на прикладі фізичної абсорбції
газу.
В таблицях 4.1 – 4.3 надано вихідні і довідкові дані для розрахунків
згідно запропонованого алгоритму.
Таблиця 4.1 – Вихідні дані
27
Параметри Значення
Витрата газу, м3/год. – RG 16000
Температура, 0С - t 24
Тиск, МПа - P 2,8
Склад сухого газу %об.:
H2 – CH 51,5
N2 – CN 24,7
CO2 – CC1 20,6
CO - CCO 3,0
CH4 – CM 0,2
Конц. CO2 в очищеному сухому газі, %об – CC2 1,8
Ступінь насичення води газами (H2, N2, СО2, 0,7
СO, СН4), що розчиняються (ступінь досягнення
рівноваги), частка – Х
Щільність зрошування, м3 Н2О/(м2∙год) – РО 200
(діапазон 100 – 300)
Таблиця 4.2 - Розчинність газів в залежності від температури при Р = 0.1 МПа,
м3/м3
t H2 N2 CH4 CO CO2
20 0,018 0,016 0,03 0,024 0,79
25 0,0175 0,0145 0,029 0,022 0,76
30 0,017 0,013 0,028 0,02 0,72
Позначення SH SN SM SC0 SC
Розрахунок
за
рівнянням
Таблиця 4.3 – Питома поверхня насадки S, м2/м3

1. Кільця Рашига, розмір діаметр х висота, мм х мм: S
100х100 60
80х80 80
50х50 110
Вибрати Питома поверхня вибраної насадки 80
Побудувати графіки (точкові діаграми) залежності розчинності газів
від температури, для чого використати дані таблиці 4.2. Отримати 2
28
графіки (для СО2 окремо), додати лінію тренда і рівняння апроксимації. Ці
рівняння записати в відповідні комірки табл.4.1 (строчка „розрахунок за
рівнянням”) і використати для розрахунку розчинності при будь-якій
температурі в діапазоні 20 – 300С (в прикладі 240С).
В розрахунках тиск виразити в атм: Р=Р/0,1.
1 Розрахунок розчинення газів
Об'єм газів, нм3, розчинених в 1 м3 Н2О фактично (з урахуванням X) і
з урахуванням залежностей, отриманих за допомогою графіку:
H2 RH=CH∙ SH∙ P∙X/100 = 51,55·(-0,0001·24 + 0,02) 28·0,7/100= 0,177;
N2 RN = CN ∙. SN ∙. P∙X / 100 = 0,0703 ;
CO2 RC = CC1∙SC ∙P ∙ X /100 = ;
CO RCO = CCO∙SCO.∙ P∙X/100 = ;
CH4 RM = CM ∙. SM ∙. P ∙. X / 100 = .
2. Витрата води на очистку, м3/год – L
2.1 Концентрація вуглекислого газу після очистки, об. долі
RG  CC1/100  RC  L CC 2

RG  RR  L 100
де RR = RH + RN + RC + RCO + RM (нм3); RR = .
Вирішити рівняння відносно L, L= (м3/год).
2.2 Витрати газів після абсорбції, м3/год
H2 PA1 = RG ∙ CH / 100 – RH ∙ L = 8063 ;
N2 PA2 = RG ∙ CN /100 – RN ∙L = 3880 ;
CO2 PA3 = RG ∙CC1/100 – RC∙L = ;
CO PA4 = RG ∙CCO/100 – RCO∙L = ;
CH4 PA5 = RG ∙CM / 100 – RM ∙L = .
3 Загальна витрата газу після абсорбції, м3/год
RGK = RG – L ∙. RR = .
4 Склад газу після абсорбції %об.
Н2 : Z1 = (RG ∙CH /100 – RH∙L) / RGK ∙100 = 63,6;
29
N2 : Z2 = (RG ∙CN /100 – RN ∙L) / RGK ∙100 = 30,6;
CO2 : Z3 = (RG ∙CC1/100 – RC ∙L) / RGK ∙100 = 1,8;
;
CO : Z4 = (RG ∙CCO/100 – RCO ∙L) / RGK ∙100 =
CH4 : Z5 = (RG ∙CM /100 – RM ∙L) / RGK ∙100 = .
5 Скласти таблицю матеріального балансу.
Таблиця 4.4 – Матеріальний баланс по газу
Прихід
Компонент м3/год %об.
Н2 RG·CH/100 CH
N2 RG·CN/100 CN
CO2 CC1
RG·CC1/100
CO CCO
CH4 RG·CCO/100 CM
RG·CM/100
Всього RG ∑
Витрата
Н2 PA1 Z1
N2 PA2 Z2
CO2 PA3 Z3
CO PA4 Z4
CH4 PA5 Z5
Всього RGK ∑
6 Розрахунок рушійної сили процесу з боку рідкої фази

У першому наближенні H2O, що надходить в абсорбер, вільна від газів.
Розчинність СО2 (рівноважна), м3/м3 :
Знизу абсорбера RCRB = CC1∙SC ∙P / 100 = 4,38
Зверху абсорбера RCRA = CC2 ∙SC ∙P /100 = 0,38.
Рушійна сила знизу і зверху абсорбера, відповідно:
DCB = RCRB – RC; DCA = RCRA
DCB  DCA
Середня рушійна сила, м3/м3: DC   0, 7528.
ln( DCB / DCA)
Побудувати діаграму для робочої і рівноважної ліній абсорбції:

залежність розчинності СО2 фактичної і рівноважної від її концентрації в
газовій фазі (або парціального тиску).
30
7 Розрахунок швидкості абсорбції за СО2, м3/год
W  RG  CC1/100  RGK  CC 2 /100  3071, 2 .
8 Розрахунок діаметру абсорбера і коефіцієнта KL
SABS = L/PO=5,02 м2; D  4  SABS / 3,14  2,53 м
KL = 0,065·PO0,5 = 0,92 м/год.

9. Розрахунок поверхні і об'єму насадки:
F= W / (KL ∙ DC) = 4438,331 м2 V = F / S =55,48 м3
10. Розрахунок висоти насадки: H = V / SABS = 11,05 м.
11. Співвідношення висоти і діаметру абсорбера: RAP = H / D = 4,37 .
Додати примітку: при значенні менше 2 змінити щільність зрошування
(напрям зміни знайти самостійно). Застосувати умовне форматування.
12. Доповнити таблиці балансів складом експанзерного газу – газ, що
десорбується під час регенерації Н2О при зменшенні тиску води до
атмосферного – кількість десорбованого компоненту дорівнює різниці
об‘ємів на вході і виході в абсорбер, (компонент, м3/год., % об.).

- для розрахунку розчинності газів в залежності від температури
використати функцію „тенденция” (в вікно „новые значения х” ввести
адресу комірки температури абсорбції);
- встановити багатоваріантним розрахунком вплив температури
абсорбції (інтервал 20 – 50 оС, крок 10), щільності зрошування і розміру
насадки (тобто S ) на об'єм насадки.
РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЦТВА КИСНЮ З ПОВІТРЯ
Для процесів у металургійній, хімічній, нафтопереробній

промисловості необхідна значна кількість чистого азоту і технологічного
кисню. Ці продукти одержують методом зрідження повітря і його
31
ректифікації. Разом з цим при ректифікації повітря можуть бути виділені
аргон, криптоно-ксенонова фракція і неоно-гелієва суміш. Набуло
широкого застосування газоподібного технологічного кисню (95–97%-го) у
хімічній та металургійній промисловості, технічного кисню (99,5%-го) для
зварювальних робіт, рідкого кисню в авіації і ракетній техніці, чистого
азоту (99,998%-го) для синтезу аміаку, продувки реакторів і гасіння пожеж
на хімічних виробництвах.
У 1895 році К. Лінде побудував першу установку для зрідження

повітря, дія якої була основана на використанні ефекту ізоентальпного
розширення (дроселювання) і регенерації теплоти в теплообміннику з
протитечією. Академіком П.Л. Капіцею із співробітниками виконано у 1937–
1939 роках роботи зі створення високоефективного турбодетандеру, які
дозволили побудувати потужні установки розділення повітря, котрі
працюють за циклом низького тиску (цикл Капіци).
Експериментально визначені Доджем і Денбаром криві рівноваги

системи кисень-азот показано на рисунку 5.1. Як видно з рисунка, з
підвищенням тиску різниця складів рідкої і парової фаз зменшується. Вона
повністю зникає при критичному тиску. Залежності, що надано на рисунку
5.2, використовуються в рамках цієї теми для розрахунку числа
теоретичних тарілок верхньої і нижньої ректифікаційних колон.
32
Рисунок 5.1 – Криві рівноважної Рисунок 5.2 – Діаграма рівноважного
системи О2-N2 в координатах Т-Х. стану системи N2-О2 для різних значень
Значення Р, МПа: 1 – 0,05; 2 – 0,1; Р, МПа: 1 – 0,1; 2 – 0,2; 3 – 0,4;
3 – 0,5; 4 – 1,0; 5 – 1,5; 6 – 2,0 4 – 0,6; 5 – 1,0; 6 – 1,5; 7 – 3,0; 8 – 4,0
У сучасних великих агрегатах ректифікація рідкого повітря

відбувається в колонах двохкратної ректифікації. Схему такої колони
показано на рисунку 5.3. [2]. Апарат складається з нижньої, верхньої
колони і конденсатора.
Стиснуте повітря подається в нижню частину колони 4, де збирається

збагачене киснем рідке повітря (кубова рідина), що вміщує 35–40 % О 2. Це
рідке повітря дроселюється й подається на відповідну тарілку верхньої
колони 1. Пари піднімаються через тарілки нижньої колони до
конденсатора 2, поступово збагачуючись азотом; збігаючи за тарілками
33
Рисунок 5.3 – Схема рідина збагачується киснем. Газоподібний
ректифікаційної колони азот під тиском конденсується в апараті 2
за рахунок холоду випарювання рідкого
кисню, який одержують у верхній колоні.
Азот стікає у вигляді флегми в нижню
колону і частково попадає в кишені 3
конденсатора, звідки дроселюється і
подається на зрошення верхньої колони.
Збагачене повітря, яке подається в середню
частину верхньої колони, ректифікується,
причому кисень стікає в конденсатор,
газоподібний азот відводиться з верхньої
частини колони.
Тиск у верхній колоні залежить від

опору трубопроводів, теплообмінників,
регенераторів і може знаходитись в межах
0,13–0,15 МПа. При цьому тиску темпе-
ратура кипіння кисню дорівнює 93–94 К.
Тому, щоб відбувалась конденсація азоту в
нижній колоні необхідно створити тиск,
який відповідає температурі конденсації
азоту (96–97 К), тобто такій, що забезпечує
перепад температур мінімум 3 К. Така
температура конденсації азоту відповідає
тиску 0,6 МПа (див. рисунок 5.1), який і
підтримується в нижній колоні.
Наявність у повітрі суттєвої кількості

аргону (0,931 %) здійснює великий вплив на процес ректифікації. Аргон
34
накопичується на середніх тарілках верхньої колони і в деяких установках
відводиться у вигляді аргонової фракції, з якої потім одержують сирий
аргон. Необхідно відзначити, що одночасне одержання азоту високої
чистоти й технічного кисню неможливе без відбирання аргонової фракції.
Число тарілок ректифікаційних колон залежить від необхідної

чистоти продуктів розділення, нижні колони мають від 24 до 36, а верхні –
від 36 до 58 тарілок. Для визначення діаметру колон приймають середню
швидкість пари, яка дорівнює в нижній колоні від 0,15 до 0,25 м/с, а у
верхній – від 0,25 до 0,8 м/с. У колонах великої продуктивності
використовують сітчасті тарілки з одним, двома або трьома переливами.
Відстань поміж тарілками складає 80–160 мм. Тарілки виконують із
перфорованих мідних листів з діаметром отворів 0,8–0,9 м, крок отворів –
3,25 мм.
5.1 Матеріальний баланс установки розділення повітря

Мета розрахунку: визначити кількість та склад потоків рідкого
кисню та відкидного азоту, що відводяться з установки розділення
повітря.
ВИХІДНІ ДАНІ.
Кількість переробленого повітря, м3/год.: П = 8400.
Концентрації О2 в потоках, %об.:
Продукту - кисню …………..…..............хК = 99,7
Відкидного азоту ……………………… уА = 0,5
Кубової рідини ……………………. ......хR = 30,0
Азотної флегми ………………………....хN = 1,5
Повітря .......................................................уП =20,95
Втрати повітря, % ………………………..втр = 5
35
Рівняння загального матеріального балансу (в м3/год)
П = А + Кр → А =П – Кр,
де А – витрата відкидного азоту, Кр – витрата рідкого кисню.
Рівняння матеріального балансу по кисню:
П ∙ уП = А ∙ уА + Кр ∙ хК
На 1 кмоль вихідного повітря (П=1):
1 = А + Кр → А = 1 – Кр
уП = ( 1 – Кр ) ∙ уА + Кр ∙ хК
Кр = (уП - уА) / (хК - уА)
Кр = 0,1981 ( кмоль/кмоль )
А = 0,8019 ( кмоль/кмоль )
Втрати повітря, м3/год.: втр* = П ∙ втр/100 = 420
Кількість рідкого киснюз урахуванням втрат повітря складе, м3/год.:
Кр* = П ∙ (1-втр/100) ∙ Кр = 1580,84
Кількість відкидного азотуз урахуванням втрат повітря складе, м3/год.:
А* = П ∙ (1-втр/100) ∙А = 6399,16
Таблиця 5.1 – Матеріальний баланс установки
Прихід Витрата
Стаття м3/год. %об Стаття м3/год. %об
Повітря, рідкий
в т.ч. П 100 кисень, в т.ч. Кр* розрахувати
Кисень розрахувати уП кисень розрахувати хК
Азот розрахувати 100- уП азот розрахувати 100- хК
відкидний
азот,
в т.ч. А* розрахувати
кисень розрахувати уА
азот розрахувати 100- уА
втрати втр* розрахувати
Всього П 100 Всього П розрахувати
5.2 Матеріальний баланс нижньої колони.
36
Мета розрахунку: визначення кількості та складу потоків кубової
рідини та азотної флегми без врахування втрат повітря.
Рівняння матеріального балансу (на 1 кмоль повітря П* = 1):
П* = R+ N → N = П* – R = 1 – R,
де R - витрата кубової рідини, N - витрата азотної флегми, кмоль/кмоль,
тобто R і N – частка відповідного потоку від загальної витрати повітря.
Рівняння матеріального балансу по кисню:
П* ∙ уП = R ∙ xR + N ∙ хN
уП = ( 1 – N ) ∙ xR + N ∙ хN
N = (уП – xR ) / (хN – xR )
N = 0.3175 ( кмоль/кмоль )
R = 1- N = 0.6825 ( кмоль/кмоль )
Таблиця 5.2 – Матеріальний баланс нижньої колони

Стаття м 3/год. %об Стаття м3/год. %об
Повітря, азотна флегма,
в т.ч.: П 100 в т.ч.: N∙П N ∙100
кисень Розрах. уП кисень Розрах. хN
азот Розрах. 100- уП азот Розрах. 100- хN
кубова рідина, в т.ч. R∙П R∙100
кисень Розрах. хR
азот Розрах. 100- хR
Всього П 100 Всього П Розрах.
5.3 Розрахунок нижньої ректифікаційної колони

Мета розрахунку: розрахунок кількості тарілок нижньої
ректифікаційної колони методом числового інтегрування.
Питома теплота пароутворення азоту при P=0,6 МПа,
qN2 = 4735 кДж/кмоль.
Теплове навантаження конденсатора - випарника, Qкв=3680 кДж/кмоль.
37
К.к.д. тарілки (ступінь досягнення рівноваги), η =0,2.
Крок інтегрування по вмісту азоту в рідині, dх = 0,5%.
Рівняння матеріального балансу нижньої частини колони
g + П* = G + R, звідки g = G + R – П *,
де G - кількість пари азоту, що піднімається по колоні, кмоль/кмоль:
G = Qкв/qN2 = 3680 / 4735 = 0,777;
g - кількість флегми, що стікає по колоні, кмоль/кмоль:
g = G + R – П* = 0,777+ 0,6825 – 1 = 0,4595.
Рівняння матеріального балансу нижньої частини колони по азоту
(x - вміст азоту в рідині, %, y - вміст азоту в парі, %):
g ∙x + П* ∙ (100 - yП )= G ∙ y + R∙ (100 - xR),
Рішення останнього рівняння відносно y дає рівняння робочої лінії
(загальний вид):
y = (g ∙ x)/G + П* ∙ (100 - yП)/G - R ∙ (100 - xR)/G =
= g /G ∙ x + (П* ∙ (100 - yП) - R ∙ (100 - xR))/G.
Після підстановки знайдених вище значень R, G та g отримують
рівняння виду: y = А ∙ х + В, яке використовується для розрахунку y.
Побудувати діаграму 1 для двох пар значень х, y (ряд – робоча лінія).
Вміст азоту в рідині відповідає кубовій рідині (х1) і азотній флегмі (х2).
Кількість теоретичних тарілок N
визначається інтегруванням виразу:
Таблиця 5.3 – Дані для
побудови робочої лінії
х , вміст y, вміст азоту
азоту в в парі, % y2
рідині, % dy
R
N   y*  y
х1 = 100- х y1 = А ∙ х + В y1
х2 = 100- хN y2 = А ∙ х + В
38
Залежність рівноважного вмісту азоту у газовій фазі від його
концентрації в рідкій фазі для тиску 6 атм (див. рисунок 5.2) надано в
таблиці 5.4.
Таблиця 5.4 – Дані для побудови рівноважної кривої
х* 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
у* 0 20 37,5 51 61 70,5 79 86 91,5 96 100
Для отримання рівняння у*= f(х*) побудувати відповідну діаграму

(точкову), передбачити лінію тренда і апроксимувати отриману криву
рівнянням третього порядку. На отриману діаграму нанести також робочу
лінію.
Увага! Якість апроксимації залежить від розрядності коефіцієнтів: після
отримання рівняння регресії виділити його на графіку і збільшити розрядність до
7 знаків після коми.
Числове інтегрування реалізується в лімітах по х від x1 = (100 - хR)
до х2 = (100 - хN) з кроком інтегрування dх=0,5. Кількість кроків
К = 1 + (х2 –х1)/dх = 58. Ліміти інтегрування по у визначаються
значеннями у1 і у2 згідно таблиці 5.3, що розраховуються згідно рівняння
робочої лінії, тобто визначаються лімітами по х. В такому разі крок
інтегрування дорівнює dy = (y2 – y1)/(К-1) = 0,295756.
Фрагмент програми розрахунку числа теоретичних тарілок:
№ кроку хі ; хі* уі уі* Ni= dy/(yі* - yі)
1 70 81,64189 85,557 0,0755
2 70,5 81,93765 85,850 0,0756
57 98 98,20424 99,484 0,2311

58 98,5 98,5 99,7094 0,2445
Число теоретичних тарілок сума Ni = 6,667
Число дійсних тарілок з урахуванням к.к.д. Nд= 34
Розрахунок верхньої ректифікаційної колони
Мета розрахунку: визначення кількості тарілок верхньої
ректифікаційної колони методом числового інтегрування.
39
Концентрації N2 в потоках, %об.:
Кубової рідини ……………………. ......хR = 70,0
Азотної флегми ………………………....хN = 98,5
У відхідному кисні (продукті): хВ =100 - хК = 0,3;
У відхідному азоті: yВ =100 - уА = 99,5.
Середній ККД тарілки у верхній колоні: ККД=0,35;
Кількість теоретичних тарілок N визначається інтегруванням виразу :
Залежність рівноважного вмісту азоту у газовій фазі від його концентрації

в рідкій фазі для тиску до 1,5 атм (див. рисунок 5.2) надано в таблиці 5.5.
Таблиця 5.5 – Дані для побудови рівноважної кривої

х* 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
у* 0 29 48 62 72 79 85 90 94 97 100
Для отримання рівняння у*= f(х*) побудувати відповідну діаграму,

передбачити лінію тренда і апроксимувати отриману криву рівнянням
третього порядку.
Увага! Якість апроксимації залежить від розрядності коефіцієнтів: після
отримання рівняння регресії виділити його на графіку і збільшити розрядність до
7 знаків після коми.
Робоча лінія верхньої ректифікаційної колони складається з двох
відрізків, так як передбачається подача компонентів в двох різних частинах
колони (див. рисунок 5.3).
40
Таблиця 5.6 - Дані для побудови робочої лінії відгінної частини
колони (нижче вводу кубової рідини)
x y
В
х =0,3 0,5
хR =70 85,5
Таблиця 5.7 - Дані для побудови робочої лінії концентраційної

частини колони (вище вводу кубової рідини)
x y
R
х =70 85,5
хN =98,5 В
y =99,5
Концентрація азоту над рідиною в місті вводу кубової рідини y

прийнята рівною y =0,95·y* (згідно з таблицею 5.5 при хR =70 y* = 90;
0,95 - ступінь досягнення рівноваги). За даними таблиць 5.6 і 5.7 в окремих
комірках самостійно розрахувати коефіцієнти А і В рівняння робочої лінії
для кожної з двох її ділянок: yі=Аі∙х+Ві . Це дозволить автоматизувати
багатоваріантні розрахунки зі зміною вихідних даних, зокрема
концентрації кисню в кубовій рідині.
На отриману за даними таблиці 5.5 діаграму 2 нанести також робочу
лінію за даними таблиць 5.6 і 5.7, що складається з двох ділянок робочої
лінії. Для кожної з ділянок робочої лінії діаграми 2 додати лінію тренда і
показати рівняння на діаграмі. Порівняти коефіцієнти рівнянь з
розрахованими самостійно. Зауважимо, що зміна вихідних даних призведе
до зміни коефіцієнтів, значення яких треба вводити у відповідні комірки з
клавіатури, що є не зручним
Числове інтегрування реалізується в лімітах по х від х1= хВ =0,3 до
х2= хN =98,5. На відміну від розрахунку нижньої колони задати спочатку
кількість кроків 50 та розрахувати крок по х: dх=(х2- х1)/(50-1). Такий
підхід є більш гнучким і зручним. Ліміти інтегрування по у визначаються
значеннями у згідно таблиць 5.6 і 5.7, тобто визначаються лімітами по х. В
41
даному випадку крок інтегрування dy = (99,5-0,5)/(50-1). Оскільки робоча
лінія складається з двох ділянок, то розрахунок yі зручно вести за
отриманими рівняннями yі=Аі∙х+Ві за допомогою функції «ЕСЛИ»: умова
х ≤. хR – для першого рівняння, і умова х> хR – для другого.
Кількість дійсних тарілок, штук: Nд.=∑ Nі/ККД.
Фрагмент програми розрахунку числа теоретичних тарілок:
№ кроку хі уі у*і Nі=dy/( у*і - уі)
1 0,3 0,49995 2,319854999 1,110172324
2 2,304081633 2,943927551 7,946804494 0,403849262
3 4,308163265 5,387905102 13,31169759 0,254979944
4 6,312244898 7,831882653 18,42160942 0,190789452
5 8,316326531 10,2758602 23,28361513 0,155323357
47 92,4877551 96,54398531 97,33179634 2,564584761
48 94,49183673 97,5283902 98,22692228 2,892362756
49 96,49591837 98,5127951 99,18544831 3,003640124
50 98,5 99,4972 100,2144496 2,816883089
Nтеор. 28,8683663
Nдійсних 82,48104658
Перевищення 100% рівноважної концентрації на 50 кроці пояснюється

недостатньо високим рівнем апроксимації вихідних даних.

- скласти алгоритм і виконати розрахунок матеріального балансу
верхньої колони (таблиця) з врахуванням втрат повітря в колоні;
- розрахувати діаметр нижньої і верхньої колон за значеннями витрат
пари (матеріальні баланси – врахувати робочі умови) і її лінійної
швидкості (див. теоретичну частину роботи).
РОЗДІЛ 6. РОЗРАХУНОК КОНТАКТНОГО АПАРАТА

ОКИСНЕННЯ SO2
Окиснення SO2 (головна стадія виробництва сульфатної кислоти)

проводиться згідно реакції: SO2 + 0,5O2 ↔ SO3 + Q
42
у присутності каталізатора в стаціонарному (фільтруючому) або
«киплячому» шарі. Швидкість процесу окиснення SO2 у SO3 на
ванадієвому каталізаторі (у нерухомому шарі) описується рівняннями [3]:
0,8
dX K  Xp  X   A  X  273
W     B   (6.1)
d A  X   2  T
A X  A X 
B    1 2
2

K P 2  1 X X
W   1     , (6.2)
A 1  A  X 1  0, 2  X   Kp  (1  X )  B  A X 
2  2 
де Х – ступінь перетворення, частки; τ – час контакту, с;

К – константа швидкості реакції, с-1·атм-1;
А – початкова концентрація SO2, частки об.;
В – початкова концентрація О2, частки об.;
Хр – рівноважна ступінь перетворення, частки;
Р – загальний тиск, атм; Кр – константа рівноваги, атм-0,5.
В даному алгоритмі буде використане рівняння (6.2), яке приймає вид:
dX K  P 1  X   X  
2
       . (6.3)
d A 1  0, 2  X   Kp  (1  X )  

B  A  X  0,5
при   1  A  X  0,5 ; (6.4)
З рівняння (6.3) знаходять час контакту:

X2
A  (1  0, 2  X )
     
2
 dX .
X1 
K  P  (1  X )     
X  (6.5)
 

  Kp  (1  X )  
Рівняння (6.5) розв‘язується числовим інтегруванням (метод

прямокутників), при цьому знак інтегралу ∫ замінюється на знак суми ∑, а
dX на крок інтегрування ∆X.
Мета розрахунку: складання програми числового інтегрування
кінетичного рівняння і визначення параметрів матеріального балансу для
кожного шару реактору.
43
Вихідні онцентрації, частки об.: SO2 - A = 0,07; O2 - B = 0,10;
SO3 - С=0; решта – азот. Витрата газу, м3/год., R = 30800. Загальний тиск,
атм, Р = 1. Кількість кроків інтегрування, N =10.
Таблиця 6.1 – Вихідні дані для кожного шару реактору

Параметр 1 шар 2 шар 3 шар 4 шар
Температура на вході Т1, К 713 726 708 702
Ступінь перетворення, Хк 0,72 0,92 0,97 0,98
Коефіцієнт запасу, Кзап 4 2 1,3 1,35
Ступінь перетворення на вході в 1 шар X1 = 0, на вході в інші шари
X1 дорівнює Хк на виході з попереднього шару.
X k  X1
Крок зміни ступеня перетворення: H  dX  .
N
Адіабатичний розігрів в процесі окиснення SO2 у SO3 враховується
рівнянням:
Ti  T1  Q  ( X i  X 1 ), (6.6)
де Хі – поточне значення ступеня перетворення на і ділянці; Q – коефіцієнт
адіабатичного підвищення температури газу при ступені
перетворення рівній 1
Q = 2329·A0,91 – 7,92; (6.7)
Т1, Тi – початкова і поточна температури, К.
Якщо Ті > 803 K, то константа швидкості Кi = 2,79;
При Тi < 803 K K i  22500  e ( 59870 / Ti / 8,31) .
Цю умову відобразити в програмі Excel функцією „ЕСЛИ” за допомогою

майстра функцій на панелі інструментів (рисунок 6.1).
Константа рівноваги розраховується за формулою:
44
Kpi  10(4905,5 / Ti  4,6455). (6.8)
У формулі (6.5) позначимо:

Di  (1  0, 2  Xi) /( P  Ki  (1  Xi )), Zi  A /(  i  ( Xi / Kpi /(1  Xi )) 2 ).
При цих позначеннях формула (6.5) набуває вигляду:
 i  Di  Zi  H ,    i . (6.9)
Об'єм каталізатора: Vкат  R   Kзап / 3600. (6.10)
Рисунок 6.1 – Застосування функції „ЕСЛИ” в середовищі Excel
X k  X1
1 шар. N=10, H1 = . = (0,72-0)/10 = 0,072. Розрахунок кроку
N
інтегрування тут і надалі здійснити з посиланням на комірки, що містять
значення ступеня перетворення. Не використовувати конкретні цифри – це
не дозволить провести багатоваріантні розрахунки зі зміною ступеня
перетворення.
45
На кожній з 10 ділянок (для кожного з 10 значень Xі) розрахувати
температуру Ті, константу швидкості Кі, константу рівноваги Крі,
коефіцієнт βі, величини Dі, Zі і час контакту τі. Достатньо заповнити
першу строку вказаних розрахунків, а потім копіювати строки кожного
стовпчика «протяжкою» (автозаповнення). На значення А, В, Q, P, T1, H
зробити абсолютні посилання: адреса відповідної комірки в формулах в
вигляді $D$5 (як приклад) або надати цім змінним імена (див. роботу 2).
Потім підсумувати всі значення τі, що визначить загальний час контакту на
1 шарі. Результат: τ = 0,5753 с.
Увага! Використати умовне форматування в комірках Zi: значення
повинні бути більше нуля. Якщо Zi менше 0, то це викликано трьома
причинами: завищені ступінь перетворення або/і початкова температура,
або/і початкова концентрація SO2 на полиці. Додати примітку, що буде
вказувати на ці можливі причини і, відповідно, рекомендації щодо зміни
параметрів для отримання позитивних значень Zi.
Об'єм каталізатора на 1 шарі: Vкат = 30800 · 0, 5753 · 4/3600 = 19,7 м3.
2 шар. N = 10, H2 = dX = (0, 92 – 0,72)/10 = 0,02.
Вся решта розрахунків аналогічна розрахункам на 1 шарі: τ = 0,9217 с.
Об’єм каталізатора на 2 шарі: Vкат = 30800 · 0, 9217 · 2/3600 = 15,77 м3.
3 шар. N = 10, H3 = dX = (0, 97 – 0,92)/10 = 0,005.
Об'єм каталізатора на 3 шарі: Vкат = 30800 · 1, 4034 · 1,3/3600 = 15,61 м3.
4 шар. N = 10, H4 = dX = (0, 98 – 0,97)/10 = 0,001.
Об'єм каталізатора на 4 шарі: Vкат = 12,57 м3. Розрахувати загальний
об‘єм каталізатору.
Приклад оформлення матеріального балансу наведено таблицях 6.2 і 6.3,
де індекс j – номер шару каталізатора. Доповнити таблиці колонками
„кг/год.” і „%мас.”. Перерахунок м3 у кг провести за значеннями густини
46
газу, яка при нормальних умовах дорівнює відношенню його молярної
маси до 22,4.
В рівняннях враховано те, що для кожного шару ступінь
перетворення Хк дано по відношенню до кількості SO2 (А0) на вході в
1-й шар. Прихід на другий і подальші шари дорівнює витраті з
попереднього шару – загальній і по компонентам – використати операцію
присвоєння даних.
Примітка: тільки для 1-го шару L0=R.
Розрахувати ступінь перетворення за SO2 та O2, а також вихід
продукту SO3 за даними приходу і витрати для кожного шару
каталізатора. Порівняти отримані значення і зробити висновок.
Для підвищення точності числового інтегрування провести розрахунок
першого шару з числом кроків N=40. Порівняти результати для N=10.
Таблиця 6.2 – ПРИХІД (на 1-й шар)

Компонент м3/год. %об.
SO2 A0 = R ·A A·100
O2 B0 = R ·B B·100
SO3 C0 =R · С C·100
N2 N0 = R · (1– A – B – C) (1– A – B – C) ·100
Всього ∑= R= L0 ∑
Таблиця 6.3 – ВИТРАТА (з j – го шару)

Компонент м3/год. %об.
SO2 Aj = A0 · (1 – Хкj ) Aj/Lj·100
O2 Bj = B0 – (A0–Aj)/2 Bj/ Lj·100
SO3 Cj = C0+ (A0–Aj) Cj/ Lj·100
N2 Nj = Nj-1 Nj/ Lj·100
Всього ∑=Lj ∑
47
Індивідуальна самостійна робота.
1. Побудувати в середовищі Excel графік (точкову діаграму)
залежності фактичного і рівноважного ступеня перетворення від
температури, а також нанести лінію оптимальних температур (ЛОТ).
1а. Використати результати розрахунків константи рівноваги Крі при
кінцевих температурах Тki для кожного шару каталізатора (і=1, 2, 3, 4).
Рівноважний ступінь перетворення Хрі на виході шару і визначається
методом ітерації з рівняння [3]:
Kp
i
Xp
i 1  0.5  A  Xp
i
Kp 
i
 
B  0.5  A  Xp  P
i .
В цій і наступній формулах А і В – концентрації, частки об.: SO2 та
O2 на вході в реактор. Тобто Хр для кожного шару розраховують по
відношенню до входу на перший шар, власно, як і фактичний ступінь
перетворення. Для організації ітераційного розрахунку необхідно виконати
наступне: меню «Сервис» → «Параметры» → «Вычисления» → відмітити
«итерации», натиснути кнопку ОК.
1б. Для побудови ЛОТ необхідно знайти оптимальні температури,
що забезпечують найбільшу швидкість процесу при заданому ступені
перетворення. Для їх знаходження використовують формулу [3]:
4905,5
Topt i 
 
 
Xk i 1
lg    4,937
  B  0,5  A  Xk i 1  
 (1  Xk i 1 )  
 1  0,5  A  Xk i 1  
2. Вивчити вплив присутності SO3 у вихідному газі на об'єм

каталізатора. Задатися значенням концентрації, частка об'ємна, SO3 у
вихідному газі С = 0,005 та 0,01.
48
РОЗДІЛ 7. РОЗРАХУНОК ДВОСТУПЕНЕВОЇ ІОНІТНОЇ
УСТАНОВКИ
Обробка води методами іонного обміну здійснюється шляхом

фільтрування води крізь шар іоніту – високомолекулярної синтетичної
речовини, яка поглинає з води іони забруднюючих домішок і віддає у
розчин еквівалентну кількість інших іонів зі складу іоніту.
Реакції іонного обміну протікають за рівняннями наступного типу:
2RNa + Ca2+ = R2Ca + 2Na+ (7.1)
2RH + Mg2+ = R2Mg + 2H+ (7.2)
RH + Na+ = RNa + H+ (7.3)
ROH + Cl- = RCl + OH- (7.4)
2ROH + SO42- = R2 SO4 + 2OH- (7.5)
На теплоелектроцентралях в залежності від призачення проводять
пом‘якшення води на Na-катіонітових фільтрах (для теплових мереж) або
демінералізують воду (для отримання перегрітої пари на генерацію
електроенергії) у три ступені – перепуск води через Н-катіонітовий фільтр,
аніонітовий фільтр і фільтр змішаної дії. У випадку демінералізації
відбувається розкладання аніону НСО3– до СО2 завдяки іону Н+, що
виділяється при катіонуванні. Це зменшує навантаження аніонітового
фільтру, а СО2 видаляється з води після катіонітових фільтрів у
декарбонізаторі при вакуумуванні або підвищенні температури води.
Таблиця 7.1 – Перелік змінних
Вихідні дані:
Ідентифікатор розмірність Пояснення
Eробоча г-екв/м3 Робоча ємність смоли
Перепад концентрацій на фільтрі по іонам,
Дельта С мг-екв/кг
що видаляються
В кг/м3 Питомі витрати 100% реагенту
Iрозпуш. л/(с·м2) Інтенсивність розпушення смоли
Tрозпуш. хв Тривалість розпушення
Cрег.р. % Концентрація регенераційного розчину
Aвідмивки м /м3
3 Питомий об’єм води на відмивку
49
Wрег.р. м/год Швидкість регенераційного розчину
Wвідмивки м/год Швидкість відмивки
D м Діаметр фільтра
Nфільт. од. Мінімальне число фільтрів у групі
Hшару м Висота шару іоніту
Розрахункові значення:
Q нетто м3/год. Витрати води нетто
Wфільтрування м/год. Швидкість фільтрування
M рег/добу Кількість регенерацій за добу
Pдоб. кг/добу Добова витрата реагенту
Qв. потреб 3
м /год. Витрати води на власні потреби
Tреген. хв. Час регенерації
Tвідмивки хв. Час відмивки
Tпр. р.р. хв. Час пропускання регенераційного розчину
Tфіл. ц. год. Час фільтроциклу
Fфільтра м 2 Площа фільтра
Pна 1 р. кг Витрати регенеранту на одну регенерацію
Vрег. р. м3 Об’єм регенераційного розчину
Vвідмив. м3 Об’єм відмивного розчину
Vрозпуш. м 3 Об’єм води на розпушення
Qбрутто 3
м /год. Витрати води брутто
Регенерація фільтрів реалізується згідно вказаних вище реакцій в
зворотному напрямку, що обумовлює реагент: розчини хлориду натрію
(реакція (7.1), сірчаної кислоти (реакції (7.2 і 7.3) і гідроксиду натрію
(реакції 7.4 і 7.5). Концентрація регенераційних розчинів підтримується на
рівні 1 – 4% (таблиця 7.2) для запобігання утворення нерозчинних осадів,
що покриватимуть поверхню іонітів і трубопроводів.
Повний цикл іонообмінного фільтру включає робочий період
експлуатації фільтра і період його регенерації, який складається з
розпушення, пропускання регенераційного розчину і відмивки.
Мета розрахунку: визначення параметрів повного робочого циклу
аніонітових і катіонітових фільтрів.
Таблиця 7.2 – Показники роботи фільтрів
Показник Катіоніт Аніоніт Катіоніт Аніоніт
50
1 ступінь 1 ступінь 2 ступінь 2 ступінь
1 2 3 4 5
Eробоча, г-екв/м3 650 900 400 200
ДельтаС,
мг-екв/кг 4,97 1,1 0,1 0,15
В , кг/м3 60 50 60 100
Iрозпуш. , л/(с·м2) 3 3 3 3
Tрозпуш. , хв 10 10 10 10
Cрег.р., % 1 4 3 4
Aвідмивки , м3/м3 5 8 5 9
Wрег.р. , м/год. 10 5 5 5
Wвідмивки, м/год. 10 10 5 5
D, м 2,6 2,6 2 3
Nфільт., од. 3 3 3 2
Hшару , м 2,5 2,5 1,5 1,5
Потужність Qнетто, м3/год 410
РОЗРАХУНОК [5]
Розрахунок установки починають з аніонітового фільтру другої ступені,
тобто з кінця схеми водопідготовки в напрямку початку знесолення, тому
що брутто витрати води в аніонітовий фільтр другої ступені приймають за
нетто витрати у катіонітовому фільтрі другої ступені. Аналогічний
принцип зберігається і для першої ступені. Нагадаємо, що нетто витрати
означають продуктивність фільтра, а брутто витрати враховують також
витрати води на власні потреби – розпушення іоніту, приготування
регенераційного розчину і відмивки іоніту після регенерації.
Результати представити в вигляді таблиці 7.3 безпосередньо під
таблицею вихідних даних 7.2, використовуючи частину «Розрахункові
значення» таблиці 7.1. Тобто розрахунки проводити відразу в відповідних
комірках стовпчика 5 створеної таблиці 7.3.
Fфільтра = 3,14·D2/4 = 7,06858 м2.

P на 1 р. = Fфільтра · Ншару · В =1060,29 кг.
V рег. р. = Pна 1 р./ Cрег.р./10 = 26,5072 м3.
Vвідмив. = Fфільтра · Ншару · Aвідмивки = 95,4259 м3.
51
Vрозпуш. = Fфільтра · Iрозпуш. · Tрозпуш. · 60/1000 = 12,7235 м3.
Wфільтрування = Qнетто/Fфільтра/Nфільт = 29,0016 м/год.
Tфіл.ц. = Ншару · Eробоча/Wфільтрування/Дельта С = 68,9618 год.
Tпр. р. р. = Vрег. р./Fфільтра/Wрег.р. · 60 = 45 хв.
Tвідмивки = Vвідмив./Fфільтра/Wвідмив. · 60 = 162 хв.
Tреген. = Tрозпуш. + Tпр. р. р. + Tвідмивки = 217 хв.
M = Nфільт/Tфіл. ц. · 24 = 0,69604 рег/добу.
Qв. потреб = (Vрег. р. + Vвідмив. + Vрозпуш.) · M/24 = 3,90525 м3/год.
Pдоб. = Pна 1 р. · M = 738 кг/добу.
Qбрутто = Qнетто + Qв. потреб. = 413,905 м3/год.
Далі приймаємо Qнетто(H2ст) = Qбрутто(OH2ст)
Увага! Зауваження: розрахунки в комірках стовпчика 4 (окрім першої
строки), а надалі в комірках стовпчиків 3 і 2, провести авто заповненням
(протягуванням) справа наліво.
Потім Qнетто(ОH1ст) = Qбрутто(H2ст), а Qнетто(H1ст) = Qбрутто(OH1ст)

і провести розрахунок з врахуванням зауваження.
Таблиця 7.3 – Результати розрахунків

Розрахункові дані: H 1ст. OH 1ст. H 2ст. OH 2ст
1 2 3 4 5
Qнетто м3/год =Q2 =Q3 =Q4 =410
Fфільтра м2
Pна 1 р. кг
Vрег. р. м3
Vвідмив. м3
Vрозпуш. м3
Wфільтрування м/год
Tфіл. ц. год
Tпр. р. р. хв
Tвідмивки хв
T реген. хв
M рег/добу
52
Qв. потреб. м3/год.
Pдоб. кг/добу
Qбрутто м3/год. Q1 Q2 Q3 Q4
Вивчити вплив перепаду концентрації ДельтаС по іонам, що

видаляються, на витрати води на власні потреби Qв. потреб і на добові
витрати реагенту Pдоб. Провести багатоваріантні розрахунки для ступені
за вказівкою викладача, результати навести у таблиці. Побудувати
відповідний графік (точкову діаграму).
Методична вказівка. Для побудови на одній діаграмі двох кривих,
значення Y яких значно відрізняються, необхідно після побудови графіка
виділити криву, для якої читання значень Y скрутно, натиснути праву
клавішу миші і в контекстному меню вибрати пункт «Формат рядов
данных», у вкладці «Ось» відзначити значення «Построить ряд по
вспомогательной оси».

Вивчити вплив концентрації регенераційного розчину Cрег.р на
витрати води на власні потреби Qв. потреб і на об‘єм регенераційного
розчину Vрег. р. Провести багатоваріантні розрахунки для ступені за
вказівкою викладача, результати навести у таблиці. Побудувати
відповідний графік (точкову діаграму).
53
РОЗДІЛ 8. РОЗРАХУНОК ТРУБЧАТОГО РЕАКТОРА КОНВЕРСІЇ
ПРИРОДНОГО ГАЗУ
Гетерогенно-каталітичний процес конверсії метану (основного

компоненту природного газу) з водяною парою описується рівняннями:
CH4 + H2O  CO + 3H2 (8.1)
CO + H2O  CO2 + H2 (8.2).
Основна реакція (8.1) відбувається на каталізаторах, що виготовляються
методом просочування гранул носія розчином нітрату нікелю. В результаті
прожарювання утворюється оксид нікелю, що в процесі запуску реактора
відновлюється до нікелю метаном, воднем і оксидом карбону (ІІ). Сучасні
каталізатори цього типу містять від 7,5 до 12 % NiO на керамічному
корундовому носії з α-Al2O3, який застосовується в чистому виді або з
лужними домішками – CaO і MgO (1–15 %). Ці каталізатори є
термостабільними й нечутливими до обробки парою.
Нікелеві каталізатори конверсії метану дуже чутливі до сполук
сірки. Сірководень або сіркоорганічні сполуки, які містяться
у вихідному газі, реагують із каталізатором з утворенням NiS. Сірководень
і органічні сполуки сірки діють на каталізатор однаково, оскільки останні в
умовах процесу конверсії метану перетворюються в Н2S. На сучасних
установках перед конверсією метану передбачається тонка очистка
природного газу від сірчаних сполук за допомогою каталітичного
гідрування сіркоорганічних сполук на каталізаторі, що містить у вихідному
стані оксиди кобальту і молібдену, при температурі біля 670 К. При цьому,
54
сірка виділяється у вигляді H2S, котрий перед тим, як природний газ
подавати на конверсію, поглинається в апаратах адсорбентом, який є
активним оксидом цинку (ZnO) і випускається під маркою ДІАП-10.
Рівняння швидкості конверсії метану під тиском до 4 MПа в
реакторі ідеального витіснення (діаметр труби 134 мм, довжина до 12 м):
dPCH 4 PCH 4  1 PCO  PH32 

  K2   1    , (8.3)
d PH 2  K1 PCH 4  PH 2O 

де Рi – парціальний тиск відповідного компоненту, атм;  – час

контакту, с; К2 – константа швидкості, атм·с-1; К1 – константа рівноваги
реакції (8.1), атм2. Константа К1 розраховується при температурі на виході
Т (див. РОЗРАХУНОК), оскільки саме вихідна температура визначає
значення ступеня перетворення метану Х по реакції (8.1) і ступеня
перетворення СО Y по реакції (8.2).
Примітка. Рівняння (8.3) і значення константи швидкості були
отримані до введення одиниць СІ, тому загальний і парціальний тиск
виражений в атм.
Для спрощення розрахунків реакційного об'єму розрахунок
неізотермічного реактора зводиться до розрахунку ізотермічного реактора
при середній інтегральній температурі Тс, К:
Тс = 68,5  Z0,46 + 823 (8.4)
де Z – довжина реакційної труби, що обігрівається, м.

Константа швидкості розраховується при середній інтегральній
температурі:
lg K2 = 6,3 – 4720/Тс. (8.5)
При загальному тиску Р, атм, початковій кількості метану 1 кмоль
(або м3) та об'ємному (молярному) співвідношенні пара/газ = N з
урахуванням ступеня перетворення метану Х за реакцією (8.1) і ступеня
55
перетворення оксиду вуглецю (II) Y за реакцією (8.2) кількість кмоль (або
м3) і парціальний тиск компонентів конвертованого газу розраховують
згідно таблиці 8.1 [9].
Таблиця 8.1 – Розрахункові формули

Кількість кмоль Парціальний тиск
P  1 X 
nCH 4  1  Х ; PCH 4  ;
1 N  2X
P  X Y
nCO2  Х  Y ; PCO2  ;
1 N  2X
P   X  X Y 
nCO  X  X  Y ; PCO  ;
1 N  2X
P   3X  X Y 
nH 2  3 X  X  Y ; PH 2  ;
1 N  2X
P   N  X  X Y 
nH 2 O  N  X  X  Y ; PH 2O  ,
1 N  2 X
 n  1 N  2X . і
∑Р = Р
Ступінь перетворення метану згідно реакції (8.1) може бути
0
PCH  PCH 4
X тоді dPCH   PCH  dX , де Р0СН4 -
0
представлена у вигляді: 4
0 ,
PCH 4
4 4
P0
0
парціальний тиск метану у вихідній суміші пари і газу, атм, PCH  .
4
1 N
З урахуванням вищенаведених формул рівняння (8.3) приймає вигляд:
 1 X    1 N    X  X  Y    3 X  X  Y   P0 2 
3
dX 1
 K2   1   2
. (8.6)
dt1 P0   3 X  X  Y   K1  1  X    N  X  X  Y    1  N  2 X  
Позначимо S1 функцію, що входить в рівняння (8.6):
S1 
 3 X  X  Y   dX ,
  X  X  Y    3 X  X  Y   P0 2 
3
(8.7)
 1  X   1  2
 K1   1  X    N  X  X  Y    1  N  2 X  
56
яку визначають числовим інтегруванням - ліміти інтегрування від нуля до
Х по Х при фіксованому Y. Значення ступеня перетворення СО Y
визначається положенням рівноваги реакції (8.2), що встановлюється
практично миттєво.
P S
Тоді час контакту, с t1  K   1  N  ,
0 1
V0  t1  T  K 3   1  N 
а об'єм каталізатора, що завантажується в труби: Vкат  ,
3600  P0  273  A  
де V0 - витрата сухої газової суміші, нм3/год.; V0 = (R0+Rавс)•Q/24

R0 - витрата (технологічна) природного газу (ПГ) на 1 т аміаку, м3/т;
Rавс - витрата азотоводневої суміші (АВС); Rавс=0,1•R0, м3/т;
Q - продуктивність за аміаком, т/добу;
Кз - коефіцієнт запасу; А - порозність шару каталізатору, частка;
 - ступінь використання поверхні каталізатора, частка;
Т – температура на виході, К.
4  Vкат
Кількість реакційних труб: ntr  ,
3,14  Z   D  2 B 
2
де D – зовнішній діаметр реакційної труби, м; Z – довжина реакційної

труби, що обігрівається, м; В - товщина стінки труби, м.
Мета розрахунку: визначення часу контакту інтегруванням

кінетичного рівняння, об'єму каталізатора і кількості реакційних труб,
складання матеріального балансу.
Продуктивність за аміаком Q = 600 т/добу. Витрата (тільки на
технологію) природного газу на 1 т аміаку R0 = 666,67 м3. Співвідношення
пара/газ N = 3,7. Тиск процесу Р = 3,2 МПа. Температура на виході Т =
1098 К. Ступінь перетворення CH4 - X = 0,688, CO – Y = 0,344. Розміри
57
труби: зовнішній діаметр D = 0,134 м, товщина стінки B = 0,016 м,
довжина зони Z, що обігрівається = 12 м. Ступінь використання
внутрішньої поверхні каталізатора  = 0,2. Порозність насадки А = 0,5.
Коефіцієнт запасу КЗ = 2. Кількість кроків інтегрування nn = 20.
lgК1 = -9840/Т + 8,343001·lgT– 0,002059·T + 1,78·10-7·T2 -11,96 = 2,3998.
Константа рівноваги К1 = 10lgK1 = 251,082.
Середня інтегральна температура Тс = 68,5· (Z0,46)+ 823 = 1037,84 К.
Константа швидкості К2 = 10(6,3 – 4720/Тс)= 56,505. Тиск Р0 = 10Р = 32 атм.
Крок інтегрування Н = Х/nn =0,688/20= 0,0344.
Обчислюємо для всіх 20 ділянок значення:
Х1i = Х1i-1 + Н; Х2i = (Х1i–Х1i·Y) · (3·X1i+X1i·Y)3·P02;
X3i = K1· (1-X1i) · (N-X1i-X1i·Y) · (1+N+2·X1i)2;
X4i = (3·X1i+X1i·Y)/(1-X1i)/(1-X2i/X3i); S1i = X4i ·H; S1= СУММ(S1i) .
Умова: значення Х4i повинні бути більше 0. Якщо Х4і<0, потрібно
підвищити температуру на виході (Т). Додати примітку, що містить
вказівку на це. Застосувати до комірок Х4i умовне форматування.
Час контакту t1 = P0·S1/K2/(1+N) = 0,34 c, час контакту з урахуванням
ступені використання поверхні каталізатора t2 = t1/  = 1,7 c. Витрата газу
V0 = (R0+0,1·R0) ·Q/24= 18333,43 м3/год. Об'єм каталізатора:
Vкат = t2·V0· (1+N) ·T·KЗ/3600/А/Р0/273=20,435м3.
Кількість труб ntr = (Vкат·4)/(Z·3,14· (D-2·B)2) = 208,5 (у сусідній
комірці використати функцію «округлвверх», число розрядів 0).
Скласти спрощений матеріальний баланс реактора на 1 т аміаку по
вологому і сухому газу (м3/т, % об., кг/т, % мас.) з урахуванням подачі
АВС складу 75% водню і 25% азоту. ПГ прийняти таким, що
складається тільки з метану. АВС додається в кількості 10% від
витрати ПГ. Принцип розрахунку конверсії на 1 кмоль метану
58
викладено в вищенаведеній таблиці 8.1. Творчо використати формули
на витрату природного газу R0 = 666,67 м3, при цьому врахувати
наявність водню і азоту у вихідній суміші (ПГ і АВС).

З метою розрахунку витрати природного газу на спалювання в
міжтрубному просторі печі скласти тепловий баланс реактора на 1 т
аміаку (кДж/т, %). Принцип розрахунку викладено в [9, с. 120 – 122].
РОЗДІЛ 9. РОЗРАХУНОК РЕАКТОРІВ ПАРОВОЇ КОНВЕРСІЇ СО
Після конверсії природного газу (метану) різними окислювачами

(Н2О; СО2; О2) отримують газову суміш, яка складається в основному з
оксиду вуглецю (ІІ) і водню, а також азоту, якщо конвертований газ
призначений на синтез аміаку. Наступною технологічною стадією є
реакція оксиду вуглецю (П) з водяною парою:
СО + Н2О  СО2 + Н2 + 41,2 кДж. (9.1)

Цей процес настільки широко використовується в промислових
умовах, що став одним із найбільш важливих методів отримання водню. А
якщо враховувати те, що в майбутньому вуглеводнева сировина
(природний газ, нафта та інші вуглеводні) буде заміняться кам’яним
вугіллям, запаси якого дуже великі, то ця реакція стане одною з основних
для отримання водню.
Реакція (9.1) в промислових умовах протікає в два ступеня на
каталізаторах в інтервалі температур 673–753 К (на
середньотемпературному каталізаторі СТК) і 453–553 К (на
низькотемпературному каталізаторі НТК) під тиском 0,1–3,0 МПа.
Оскільки, парова конверсія СО протікає без зміни об’єму, то тиск не
впливає на термодинамічну рівновагу (згідно принципу Ле-Шательє), але
59
позитивно діє на збільшення швидкості процесу й продуктивності системи.
Виходу водню сприяють понижені температури, тому конверсію СО
бажано проводити при можливо більш низькій температурі. Зменшення
залишкового вмісту СО може бути досягнуто при зниженні температури
або підвищенні в газі концентрації водяної пари. Нижня температурна
границя визначається умовами конденсації водяної пари.
Температура вздовж шару каталізатора змінюється лінійно за
адіабатичним законом:
0
N CO q
T  T1   x  T1    x, (9.2)
cp
де Т1 - початкова температура, К;
q - тепловий ефект реакції, q = 41200 Дж/моль;
cp - середня теплоємність суміші, cp = 31,4 Дж/(моль∙К);
x – фактична ступінь перетворення, частки;
λ - коефіцієнт адіабатичного розігріву.
Конструкції конверторів СО представлено на рисунках 9.1 і 9.2.
Поличний (аксіальний) реактор є конструктивно простішим. До того ж є
можливість завантаження шару адсорбенту (лобовий шар) для поглинання
сірковмісних сполук. Саме тому ця конструкція застосовується на другому
ступені конверсії, де завантажують низькотемпературний каталізатор НТК,
який є чутливим до каталітичної отрути - сірковмісних сполук.
Перевагою радіальних конверторів є менший гідравлічний опір, що є
пропорційним висоті (товщині) шару каталізатору і квадрату лінійної
швидкості. Фіктивна лінійна швидкість (м/с) визначається діленням
витрати газу (м3/с) на величину площі (м2), перпендикулярну потоку. Саме
ця площа з геометричних причин є більшою для радіальних реакторів і при
однаковій витраті парогазової суміші лінійна швидкість в цьому випадку є
меншою, а гідравлічний опір, відповідно, значно меншим.
60
Рисунок 9.2. Радіальні апарати
конверсії СО
а) – рух ПГС від центру до периферії;
б) – рух ПГС від периферії до центру.
Рисунок 9.1. Аксіальний реактор

конверсії СО з полицями. 1 – каталізатор; 2 – корзина;
1 – вхідний штуцер; 2 – металева 3 – центральна труба; 4 – металева
насадка; 3 – каталізатор; 4 – опорна сітка; 5 – затворний шар насадки.
балка; 5 – вихідний штуцер; 6 – люк для П.Г.С. – парогазова суміш.
завантажування каталізатору; 7 – опора.
П.Г.С. – парогазова суміш.
Мета розрахунку: визначення об'ємів каталізатора числовим

інтегруванням відповідних кінетичних рівнянь, складання матеріального
балансу по сухому і вологому газу.
61
1 СТУПІНЬ
Для розрахунку часу контакту на середньо температурному
каталізаторі використовується рівняння швидкості процесу конверсії [2]:
dx K xp  x
  , (9.3)
d P0  N CO
0
n2  x
де  - приведений час контакту, с; Р0 - тиск, атм;

К - константа швидкості: K  e(17,397 10093,93/ T ) ; (9.4)
xp – рівноважна ступінь перетворення, частки;
n2 - співвідношення СО2/СО в вихідній суміші.
Рівняння (9.3) вирішуємо відносно  методом числового
інтегрування, при цьому температура вздовж шару каталізатора
змінюється за адіабатичним законом - рівняння (9.2). Для розрахунку
константи швидкості на кожному кроці інтегрування використовується
рівняння (9.4), одержане в інтервалі температур 380-500 °С. Рівноважна
ступінь перетворення xp розраховується на кожному кроці інтегрування:
K p   1  n1   n2  n3   K p   1  n1   n2  n3   4   K p  1   n2  n3  K p  n1 
2
xp  , (9.5)
2   K p  1
де n1 - співвідношення пар/СО в вихідній суміші;

n3 - співвідношення Н2 /СО в вихідній суміші.
Константа рівноваги Кр розраховується згідно залежності:
lg Kp  2217,5 / T  0, 297  lg(T )  0, 0003525  T  5, 08 10 8  (T 2 )  3, 26 . (9.5а)
Розрахувавши час контакту  в кінетичній області, визначимо об'єм
каталізатора, враховуючи протікання процесу у внутрішній дифузійній
області:
62
  R1  z
Vкат  , (9.6)

де z - коефіцієнт запасу;  - ступінь використання поверхні

каталізатора;
R1 - витрата парогазової суміші на вході, нм3/с
R   1  N   2240
R1  , (9.7)

24  3600  mH0 2  mCO
0
 xk 
де R – продуктивність за аміаком, т/добу; N - об'ємне співвідношення

пара/газ (не плутати з n1 ) на вході в ступінь; 2240 - витрата водню на 1 т
аміаку, нм3 (з урахуванням 13 % технологічних втрат водню);
mH0 2 , mCO
0
- об'ємна частка Н2 і СО в сухому газі на вході в ступінь.
Розрахунок ступеня перетворення хк в кожному реакторі при
K
заданому значенні mCO - об'ємна часткаСО в сухому газі на виході
реактора:
mCO0
 mCOK
xk  , (9.8)
0
mCO   1  mCOK

Продуктивність за NH3, R = 600 т/добу.
Концентрація в сухому газі на вході, об'ємна частка:
- СО: m0СО = 0,1269;
- CO2: m0CO2 = 0,0759;
- H2: m0H2 = 0,5696.
Співвідношення пара/газ на вході N = 0,588.
Температура на вході Т1 = 645 К.
Кінцевий ступінь конверсії Хк = 0,698.
Ступінь використання поверхні каталізатора  = 0,5.
Коефіцієнт запасу Z = 2. Тиск процесу Ро = 30 атм.
63
Кількість кроків інтегрування КІN = 20.
РОЗРАХУНОК 1 СТУПЕНІ
Концентрації компонентів в парогазовій суміші, об'ємна частка:
N0CO = m0СО /(1+N) = 0,1269/(1+0,588)= 0,08 ;
N0Н2О = N/(1+N) = 0,588/(1+0,588)= 0,37 ;
N0CO2 = m0CO2/(1+N) = 0,0759/(1+0,588)= 0,048 ;
N0Н2 = m0H2/(1+N) = 0,5696/(1+0,588)= 0,36 . Решта – азот.
Коефіцієнт адіабатичного розігріву
λ = 41200· N0CO /31,4 = 41200·0,08/31,4 = 104,8525.
Крок інтегрування Н = Хк/КІN = 0,698/20 = 0,0349.
Температура на виході з першої ділянки згідно з адіабатичним законом
Т=Т1+ λ·X=645+104,8525·0,0349 = 648,66 K.
Десятковий логарифм константи рівноваги згідно (9.5а) lgКр=1,201 при
648,66 К, тоді константа рівноваги Кр=10lgKр=15,89.
Співвідношення:
пара/СО n1 = N/ m0СО =0,588/0,1269=4,634;
CO2/CO n2 = m0CO2/ m0СО =0,0759/0,1269=0,6;
H2/CO n3 = m0H2/ m0СО =0,5696/0,1269=4,49.
K9  (( Kp  (1  n1 )  n2  n3 ) 2  4  ( Kp  1)  (n2  n3  Kp  n1 )).
Xp  ( Kp  (1  n1 )  n2  n3  K 9 ) / 2 /( Kp  1).
Константа швидкості K  e(17,397 10093,93/ T ) .

F  ( P0  N 0 co )  (n2  X ) /( X p  X ) / K . Час контакту τ = F•H.
Розрахувати Х для кожної ділянки по формулі Х i = Хi-1+Н (ліміт Хк). По
цих поточних значеннях розрахувати для кожної ділянки Тi, lgКpi, Крi,
К9i, Хрi, Кi, Fi і час контакту τi (автозаповнення стовпчиків). Загальний
час контакту в реакторі τ = Σ τi=0,2217 с.
Витрата парогазової суміші за рівнянням (9.7): R1= 37,531 нм3/с .
64
Об'єм каталізатора Vкат = τ ·R1·Z /  = 0,2217·37,531·2/0,5 = 33,29 м3.
2 СТУПІНЬ
Швидкість реакції парової конверсії СО на низькотемпературному
каталізаторі в проточному реакторі ідеального витіснення описується
рівнянням [2]:
N CO2  N H 2
N H 2O  N CO 
dNco Kp (9.9)
 K .
d A  N H2O  N CO2
де  - приведений час контакту, с;

Ni - об'ємна частка компоненту в парогазовій суміші;
K, А - кінетичні константи;
Кр - константа рівноваги реакції (9.1).
Визначаємо Ni через початкову концентрацію N i0 відповідного
компоненту і ступінь перетворення х по СО та одержуємо з рівняння (9.9):
N 0
 NCO
0

 x  N H0 2  N CO
0
x 
N 0
H 2O N 0
CO 
x N 0
CO   1 x 
CO2
Kp
dx
K . (9.10)
d N 0
CO 
  A  N 0
H 2O N 0
CO  
x  N 0
CO2 N 0
CO 
 x 
Рівняння (9.10) використовується для розрахунку часу контакту 

методом числового інтегрування. Константа швидкості К і константа А
розраховуються на кожному кроці інтегрування за формулами:
8250
lg K    4, 75; (9.11)
4,57  T
4695
lg A    1,93. (9.12)
4,57  T
65
Продуктивність за NH3, R = 600 т/добу.
Концентрація в сухому газі на вході, об'ємна частка :
СО m0СО = 0,0352; CO2, m0CO2 = 0,1511; H2, m0H2 = 0,6046.
Співвідношення пара/газ на вході N = 0,53.
Температура на вході в ступінь Т1 = 498 К.
Кінцева ступінь конверсії Хк2 = 0,853.
Ступінь використання поверхні каталізатора  = 0,5.
Коефіцієнт запасу Z = 2. Кількість кроків інтегрування КІN = 20.
РОЗРАХУНОК 2 СТУПЕНІ
Концентрації компонентів в парогазовій суміші:
N0CO = m0СО /(1+N) = 0,0352/(1+0,4588)= 0,0241 ;
N0Н2О = N/(1+N) = 0,4588/(1+0,4588)= 0,3145 ;
N0CO2 = m0CO2/(1+N) = 0,1511/(1+0,4588)= 0,1036 ;
N0Н2 = m0H2/(1+N) = 0,6046/(1+0,4588)= 0,4145 . Решта – азот.
Коефіцієнт адіабатичного розігріву λ = 41200· N0CO /31,4 = 31,6655.
Крок інтегрування Н = Хк2/КІN = 0,853/20 = 0,0427.
Приймаємо, що Х=0,0427 (ступінь конверсії на першому кроці). Для
кожної наступної ділянки рахуємо Хi=Xi-1+H.
Для кожного поточного Хi розрахувати Тi, lgКi (9.11), lgАi (9.12), Кi, Аi,
lgКрi (9.5а), Крi, L1i, L2i, Fi і τi . Поточні значення L1i, L2i:
L1i  N 0CO  ( Ai  (N 0 H2O  N 0CO  Xi)  (N 0CO2  N 0CO  Xi)).
L2i  Ki  (N0 CO  (1  Xi )  (N 0H 2O  N 0CO  Xi )  (N 0CO2  N 0CO  Xi )  (N 0H 2  N 0CO  Xi ) / K pi ).
Fi=L1i/L2i. Час контакту для кожної ділянки τi = Fi·H.

Використати автозаповнення стовпчиків («протягування»), при
цьому на незмінні параметри зробити абсолютні посилання.
Загальний час контакту в реакторі: τ = Στi = 0,2075 с.
66
Витрата парогазової суміші R1, нм3/с, на вході в 2 ступінь дорівнює
витраті парогазової суміші на виході з першої ступені, якщо відсутнє
додаткове зволоження: R1= 37,531 нм3/с.
При відсутності даних по перший ступені (тобто розрахунок
починається відразу з 2 ступені) R1 розраховується за рівняння (9.7) при
Хк=Xк2: R1=35,75 .
Об'єм каталізатора, м3:
Vкат = τ ·R1·Z /  = 0,2075·35,7554·2/0,5 = 29,68.
РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНОГО БАЛАНСУ

Для розрахунку об'ємних витрат по компонентах у приході на 1
ступінь використовують загальну формулу: V i  R  Ci , де R – витрата газу,

0
нм3/с; Ci – концентрація компоненту в цьому газі, об. частки.

Для вологого газу у цю формулу підставляємо R1, а для сухого – R2, при
цьому значення R2 знаходимо із системи рівнянь:
RH 2O
N
R2
R1  RH 2 O  R2
Звідки R2=R1-RН2О, при цьому RН2О=N∙R1/(1+N)=

0,588·37,531/(1+0,588)=13,897; R2 = 37,531-13,897 = 23,634 нм3/с.
Виводимо формули для сухого газу в статті приходу:
V 0CO  R2  m 0CO , V 0CO 2  R2  m0 CO 2 , V 0 H 2  R2  m 0 H 2 , V 0 N 2  R2  (1  m 0CO  m0CO 2  m 0 H 2 ).
Для вологого газу:

V 0CO  R1  N 0CO , V 0CO 2  R1  N 0CO2 , V 0 H 2  R1  N 0 H2 , V 0 H 2O  R1  N 0 H 2O ,
V 0 N 2  R1  (1  N 0 CO  N 0CO2  N 0 H2  N0 H2O ).
Розрахунок об‘ємів газу у статті витрат:

V K CO  V 0CO  V 0CO  X k ; V K CO 2  V 0CO 2  V 0CO  X k ;
V K H 2  V 0 H 2  V 0CO  X k ; V K H 2O  V 0 H 2O  V 0CO  X k .
67
Для другої ступені формули для розрахунків матеріального балансу
аналогічні. Результати звести в таблицю: м3, % об., кг, % мас.

- визначити символьні геометричні параметри полиці аксіального
реактору і корзини радіального реактору та вивести рівняння для
розрахунку фіктивної лінійної швидкості;
- вивчити вплив температури суміші на вході в 1 ступінь на об‘єм
каталізатору при фіксованому значенні Хк. Зважити на те, що в кожному
варіанті розрахунку значення Хрі повинне бути більше Хі (відповідну
різницю позначити умовним форматуванням, додати примітку про
необхідність зменшення температури, якщо різниця Хрі - Хі є від‘ємною).
РОЗДІЛ 10. РОЗРАХУНОК ТОНКОГО ОЧИЩЕННЯ ГАЗУ ВІД СО

ТА СО2
Необхідність очищення газу від оксидів карбону обумовлена тим, що

ці кисеньвмисні сполуки є отрутою для залізного каталізатору синтезу
аміаку. Зокрема, СО утворює пентакарбоніл заліза Fe(CO)5. Двооксид
карбону окислює залізо і може утворювати карбамат у реакції з аміаком
(див. розділ 12). Очищення технологічного газу від СО 2 та СО гідруванням
(метануванням за отриманим продуктом) базується на наступних реакціях:
СО2 + 4Н2 = СН4 + 2Н2О + 218 кДж/моль СО2 ; (10.1)
СО + 3Н2 = СН4 + Н2О + 169 кДж/моль СО . (10.2)
Реакції (10.1) і (10.2) в умовах проведення очищення слід розглядати
як незворотні завдяки досить великому тиску і великому надлишку водню,
що дозволяє досягти практично повної очистки газу від СО 2 та СО -
сумарна об’ємна концентрація до 20∙10-4 % (20 ppm – часток на мільйон,
млн.-1, см3/м3).
68
В реальних умовах процес очищення (метанування) проходить в
зовнішньо дифузійній області. Особливості перебігу процесу у цій області
враховано алгоритмом розрахунку зовнішньої поверхні (а зрештою об‘єму)
каталізатору, що базується на рівняння швидкості масовіддачі:
ω = β·∆С·F,
де ω – швидкість процесу за СО2 або СО, кмоль/с;
β – коефіцієнт масовіддачі, м/с;
∆С – рушійна сила процесу, кмоль/м3; F – поверхня контакту фаз, м2.
Розрахунок коефіцієнту масовіддачі базується на рівнянні, що
пов’язує критерій Нусельта Nu = β∙deкв/D з критеріями Рейнольда
Re =Wl∙dекв/ і Прандтля Pr = /D:
Nu = 0.395∙Re2/3∙Pr1/3.
Звідки
0,395 Wl 2 /3  D 2 / 3
1  ,
d екв1/ 3  1/ 3
де deкв – еквівалентний діаметр гранули каталізатору, м;

D – коефіцієнт дифузії відповідного компоненту в газовій суміші, м2/с;
Wl – лінійна швидкість газового потоку, м/с;
 - кінематична в’язкість газової суміші, м2/с.
РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНОГО БАЛАНСУ [8]

Мета розрахунку: визначення витрати та складу очищеного газу.
Витрата вихідного газу V0 = 74795 м3/год.
Об’ємні концентрації після очистки, %: СО2: С5 = 0,0005; СО: O5= 0,002.
Таблиця 10.1 – Склад вихідного газу, Nі, %

газ СО2 СО Н2 СН4 N2 Ar H2O
Концентрація 0,01 0,61 74,52 0,33 23,93 0,31 0,29 Сума
(перевірка
69
вводу даних)
Ni,%
Позначення C0 O0 H0 M0 A0 R0 W0
Об’ємна швидкість газу в метанаторі, Vоб = 10000 год -1. Тиск Р = 34,5 атм.
Температура газу на вході Т0= 573 К.
Діаметр і висота гранули каталізатору: d = 5 мм, h = 5 мм
Коефіцієнт запасу каталізатору Кз =10
Діаметр реактору Dr = 2,5 м. Порозність EPS = 0,5.
M
Густина газів, кг/м3, за формулою.   22.4
:
ρ(СО2)=D1=1,9643; ρ(СО)=D2; ρ(Н2)=D3; ρ(СН4)=D4; ρ(N2)=D5; ρ(Ar)=D6;

ρ (Н2О)=D7.
1 Витрата газів на вході в реактор (метанатор) знаходять за формулою,
м3/год.:
C 0  V0 0, 01  74795
V0 (CO2 )  С1    7, 48 .
100 100
Аналогічно для інших газів:

CO: O1 =456,25; H2 : H1=; CH4 : M1=; N2 : A1=; Ar: R1=; H2O : W1=.
2 Об’ємні концентрації газів до очищення відомі (див. вихідні дані).
3 Витрата газів у метанатор, кг/год.:
m0 (CO2 )  С 2  С1 D1  7, 48 1,9643  14, 693 . Аналогічно для інших газів:
CO: O2=; H2 : =H2 ; CH4: M2= ; N2 : A2= ; Ar: R2= ; H2O: W2=. Сума V2 = .
4 Концентрація газів, %мас.:
C2 14,693
d 0 (CO 2 )  C 3  100  100  0,051196. Аналогічно для інших газів:
V2 28699,463
CO: O3= ; H2 : H3= ; CH4 : M3= ; N2 :A3= ; Ar: R3=; H2O: W3= .
5 Витрата газів, м3/год., після очищення (в першому наближенні
приймається незмінність об‘єму газу в ході реакцій):
Vk(CO2) = C4 = C5∙V0/100 = 0.0005∙74795/100 = 0.374 м3/год.
70
Зміна об‘єму СО2 складає C9 = C1 - C4 = 7,48 – 0,374 = 7,106 м3/год.
Vk(CO) = O4 = O5∙V0/100 = 1,4959 м3/год.
Зміна об‘єму СО складає O9 = O1-O4 =454,7541 м3/год.
Об‘єм Н2, що прореагував: Н9 = 4∙С9+3∙О9 = 1392,686 м 3/год., залишилось
водню: Н4=Н1-Н9=54344,55 м3/год. Згідно реакцій (10.1 і 10.2) об‘єми СН4,
що утворилися: M9=C9+O9=461,8601 м3/год., метану на виході:
M4=M1+M9 =708,6831 м3/год., реакційної води: W9=O9+2∙C9=468,97
м3/год., Н2О на виході: W4=W1+W9=685,875 м3/год.
Сума V4=C4+O4+H4+M4+A1+R1+W4= 73870,84 м3/год.
6 Склад газів після метанатору, % об.:
С 4 100 0,374 100
Ck (CO2 )  С 5    0,0005. Аналогічно для інших газів:
V4 73870,84
CO – O5 =0,002; H2 – H5; CH4 – M5; H2O – W5;

N2 – A5 =(А1∙100)/V4=24, 23; Ar – R5=(R1∙100)/V4= 0, 314.
7 Витрати газу після метанатору (кг/год):
С6=С4∙D1=0,735; O6=1,87; H6=4852,97; M6=506,2; W6=551,17.
Сума V6=C6+O6+H6+M6+W6+A2+R2=28699,48.
8 Концентрація газів після метанатору у масових відсотках:
С7=(C6/V6)∙100=0,00256;O7=(O6/V6)∙100=0,00652;H7=(H6/V6)∙100=;M7=(
M6/V6)∙100=;A7=(A2/V6)∙100=;R7=(R2/V6)∙100=;W7=(W6/V6)∙100=.
Таблиця 10.2 – Матеріальний баланс
Прихід Витрати
Комп. м3/год %об. кг/год % Комп. м3/год %об. кг/год %
СО2 C0 СО2 С5
СО O0 СО O5
Н2 H0 Н2
СН4 M0 СН4
N2 А0 N2
Ar R0 Ar
H2O W0 H2O
71
Всього Vo Всього V4
Умова: якщо концентрація СО2 і СО на виході відрізняється від
заданої, необхідно повторити розрахунок з пункту 5, при цьому замість
Vo підставити V4 (посилання на відповідну комірку) і розрахувати С4 і
О4. Тобто провести ітераційний розрахунок: меню «сервис»,
«параметры», «вычисления», відмітка у полі «итерация», «ОК».
ТЕПЛОВИЙ РОЗРАХУНОК
Мета розрахунку: визначення температури на виході з метанатору,
складання теплового балансу.
1 Середні теплоємності відповідних газів, кДж/(кмоль·К):
B1(CO2 )  (8,76+0,00492  (T0-273)-2,665 10-6  (T0-273) 2 )  4,1868  41,85188082
B 2(CO)=(6,787+0,00092  (T0-273)-1,53 10-7  (T0-273) 2 )  4,1868  29,51371616
B3( H 2 )=(6,919+0,000109  (T0-273)+9,3 10-8  (T0-273)2 )  4,1868  29,14042108
B 4(CH 4 )=(7,957+0,007809  (T0-273)-1,1396 10-6  (T0-273) 2 )  4,1868  42,693369
B5( N 2 )=(7,08+0,000198  (T0-273)+1,065 10-7  (T0-273)2 )  4,1868  29,9313704
B 6( Ar )=20,82 .
B 7( H 2O)  B1(CO2 )  41,85188082.
2 Середня теплоємність газової суміші (за правилом адитивності) на вході

в реактор:
B0  ( B1  C 5  B 2  O5  B3  H 5  B 4  M 5  B5  A5  B 6  R5  B7  W 5) /100  29,59.
3 Температура газу на виході (адіабатичний розігрів), К:

Tk = T0 + 218∙C0/100/B0 ∙1000 + 169∙O0/100/B0 ∙1000 = 608.67
Коефіцієнт 1000 переводить значення теплового ефекту із кДж/моль в кДж/кмоль.
Увага. Якщо температура на виході вища за 720 К, то на вході
завищено вміст СО або (і) СО2 або (і) температура . Зробити умовне
форматування (колір комірки при Tk>720) і додати примітку про
необхідність зміни вихідних даних. В реальних умовах газ в цьому
72
випадку викидається через факельну установку до встановлення
нормативних параметрів.
Рівняння теплового балансу: Q1 + Q2 + Q3 = Q4 + Q5,
де Q1 і Q4 – фізична теплота потоків на вході і виході реактора,
Q1 = Vo/22,4 ∙ (T0 - 273) ∙ В0 , Q4 = V4/22,4 ∙ (Tk - 273)∙ Вк
(Вк – теплоємність суміші при Tk);
Q2 і Q3 – теплота реакції (10.1) і (10.2):
Q2 = 218000∙С9/22,4 , Q3 = 169000∙О9/22,4;
Q5 – втрати теплоти, Q5 = Q1 + Q2 + Q3 - Q4.
Скласти таблицю теплового балансу (прихід і витрата) – стаття,
кДж/год., %.
РОЗРАХУНОК МЕТАНАТОРУ
Мета розрахунку: визначення об‘єму каталізатору, що
завантажується в метанатор.
Вихідні дані
Кінематична в‘язкість газової суміші, м2/с,  =3,93·10-6.
Коефіцієнти дифузії, (м2/с), Dl= DCO 2  5, 76 106 ; Dl = DCO  6, 7 106 .
1 Надходження та витрати газів в перерахунку на робочі умови,
м3/год:
V0  T 0
V0( Р.У .)   4550,36 , Vk(ру) = V4·Tk/273/P = 4773,87.
273  P
2 Концентрації СО2 та СО, кмоль/м3, враховуючи робочі умови:
C1 O1
C (CO 20 )   0, 0000734. , C (CO0 )   0, 00448.
V0( Р .У .)  22, 4 V0( Р.У .)  22, 4
C4 O4
C (CO 2 К )   0, 0000035. , C (COК )   0, 000014.
Vк ( Р.У .)  22, 4 Vк ( Р.У .)  22, 4
Рушійна сила процесу:

С (СО 20 )  С (СО 2к ) С (СО0 )  С (СОк )
С (СО2 )   0, 000023. С (СО )   0, 00077.
 С (СО 20 )  ;  С (СО0 ) 
ln   ln  
 С (СО 2k )   С (СОk ) 
73
3 Еквівалентний діаметр гранули каталізатору, м :
3
3 d2 h
d екв  2 = 0,005723,
1000
де d, h – діаметр та висота гранули, мм.
  Dr 2 2
4 Площа перетину реактору, м : Sr   4,906.
4
5 Лінійна швидкість WL, м/с, при робочих умовах:
V0( р. у.) 4550,36
WL    0,515
S r  EPS  3600 4,90625  0,5  3600
6 Питома зовнішня поверхня каталізатору, м2/м3:

6  (1  EPS ) 6  (1  0,5)
   524,148.
d екв 0,005723571
7 Коефіцієнт масовіддачі  , м/с, для СО2 та СО, відповідно:
0,395 Wl 2 / 3  Dl2 / 3

0,395  Wl  D 2/3 2/3
2   0, 032.
1  l
 0, 0289. d екв1/ 3  1/ 3
d екв1/ 3  1/3
8 Швидкість процесу метанування, кмоль/с:

C1  C 4 O1  O 4
CO 2   0,000088. CO   0, 00564.
22, 4  3600 22, 4  3600
9 Зовнішні поверхні каталізатору, м2, що необхідні для реалізації

процесу:
CO 2 CO
FCO 2  F1   132,8. FCO  F 2   228, 07.
CO 2  C (CO 2)  CO  C (CO)
10 Об’єми каталізаторів, м3 :
F1 F2
Vkat (CO 2)  Vkat1   0, 25. Vkat (CO)  Vkat 2   0, 43.
 
V kat  К з *(Vkat1  Vkat 2 )  6,88.
11 Спрощений розрахунок за об‘ємною швидкістю:

Vkat = V0/Vоб = 74795/10000 = 7,48 м3.
74
12 Знайти розрахунком вихідну (початкову) концентрацію СО, при
якій температура на виході з реактору сягатиме 673 К. Вихідна
температура T0=623 К.
13 Обґрунтувати (довести розрахунком) кількість конденсованої
водяної пари з очищеного газу перед його подачею на синтез аміаку при
умові його охолодження до 313К (P*=55,3 мм рт.ст. – рівноважний тиск
пари). Рекомендація: використати розрахункову формулу для визначення
V*: N*=P*/P=V*/(V*+Vg), де N*– рівноважна концентрації пари води у
газовій суміші (частка), P – загальний тиск, V* – об’єм водяної пари в
стані рівноваги, Vg – об’єм сухого газу.
- додати до програми розрахунок кінематичної в‘язкості газової суміші
та коефіцієнтів дифузії СО2 і СО. Використати методику розрахунку з
монографії [1].
РОЗДІЛ 11. РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНОГО БАЛАНСУ СИНТЕЗУ

МЕТАНОЛУ
Метанол за значенням та масштабами виробництва є одним з важливих

багатотоннажних продуктів, що випускаються сучасною хімічною
промисловістю. В Україні синтетичний метанол вперше почали випускати
в 1951 році в Сєверодонецьку за технологією під високим тиском. Стрімкі
темпи росту виробництва метанолу обумовлені значними масштабами
його застосування. Метанол є сировиною для виробництва формальдегіду,
диметилтерефталату, синтетичного каучуку. Також він застосовується у
виробництві фотоплівок, амінів, іонообмінних смол та інше. На
сьогоднішній день ведуться розробки по використанню метанолу в якості
моторного палива та в паливних елементах.
Реакція синтезу метанолу під високим тиском:
75
СО + 2Н2 = СН3ОН + Q . (11.1)
Крім основної реакції (11.1) проходять наступні побічні реакції:
2CO + 4H2 = CH3OCH3 + H2O (11.2)
4CO + 8H2 = C4H9OH + 3H2O (11.3)
CO + 3H2 = CH4 + H2O (11.4)
CO2 + 3H2 = CH3OH + H2O . (11.5)
Це обумовлює отримання метанолу-сирцю – суміші метанолу, води,
вищих спиртів і ефірів. Власно метанол отримують при очищенні і
ректифікації метанолу-сирцю. При синтезі метанолу з двокомпонентної
суміші, яка містить тільки СО2 і Н2, спостерігали утворення, поряд з
метанолом, СО. Це стало підставою, у подальшому, вважати, що метанол
утворюється за реакцією (11.1), а оксид вуглецю – за зворотною реакцією
конверсії СО, тобто за реакцією:
СО2 + Н2 = СО + Н2О – 41,13 кДж. (11.6)
На основі термодинамічних досліджень впливу різних факторів на
рівновагу реакції утворення метанолу на різних каталізаторах можна
зробити висновок, що для процесу синтезу на цинк-хромовому каталізаторі
оптимальною є температура 633-653 К і тиск більший ніж 20 МПа
(історично синтез метанолу було здійснено саме при високому тискові). На
низькотемпературному каталізаторі (сучасна реалізація процесу), що
працює в інтервалі температур 493-553 К, є можливість проводити процес
при тисках нижче ніж 10 МПа, при чому, чим нижчою є температура, тим
нижчим підтримують тиск. Слід відзначити, що без каталізатора метанол
практично не утворюється.
АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ [10]

Склад свіжого газу в молярних (об‘ємних) частках:
[CO]с + [Н2]с + [N2]с + [CH4]с + [CO2]с = СОС + НС + АС + МС + СС = 1;
склад циркуляційного газу в молярних (об‘ємних) частках:
[CO]ц + [Н2]ц + [N2]ц + [CH4]ц = СОЦ + НЦ + АЦ + МЦ = 1.
76
Припускаємо, що оксид вуглецю (IV) повністю реагує згідно реакції (11.5)
і синтезований метанол-сирець повністю конденсується.
Загальний вміст інертних газів (азоту і метану) Iц задано:
Iц = АЦ + МЦ , (1)
тому при співвідношенні n = [H2]ц/[CO]ц = HЦ/COЦ
СОЦ= (1 - Iц)/(1+n) (2)
НЦ = (1- Iц)·n/(1+n) (3).
Визначаємо витрату СО (позначимо як СО4, м 3 на 1 т метанолу-
сирцю), що прореагував по реакції (11.4). Це можна зробити за різницею
загальної кількості реакційної води, кмоль, (B=1000  bB/MB) і тої кількості
води, яка отримана за реакціями (11.2, 11.3, 11.5): кількість реакційної
води (кмоль або м3) згідно реакції (11.4) дорівнює кількості СО, що
вступив в реакцію.
bE
Згідно реакції (9.2) утворилося води: В 2  1000  М , по реакції (11.3):
E
3  bC R  CC
В3  1000  , по реакції (11.5): В5  C (кмоль/т). В цих рівняннях:
MС 22, 4
Rс - кількість свіжого (вихідного) газу, нм3/т метанолу- сирцю, bB, bE, bC

– концентрація (мас. частки) води, ефіру і вищих спиртів в метанолі-
сирці, Мв, МЕ, Мс – молярна маса води, ефіру і вищих спиртів (бутанолу).
По реакції (11.4) отримано води:
bB b b R  CC
B 4  B  B 2  B3  B5  1000  (  E  3 C )  C .
MB ME MC 22, 4
Кількість СО, що прореагував по реакції (11.4), або кількість метану М4,

одержаного по реакції (11.4), визначаємо із рівняння (в перерахунку на м3):
bB b b
CO 4  M 4  B 4  22.4  22400  (  E  3  C )  RC  CC , (4)
MB ME MC
Загальний баланс по газу, м3 на 1 т метанолу-сирцю:

Rc = Vмс + Rп + Vр , (5)
77
де Vмс – кількість газу, витраченого на синтез,
Rп - кількість продувного газу,
Vp – кількість розчинених газів в метанолі-сирці.
Витрата газу на утворення метанолу сирцю:
Vмс = СОмс + Нмс + Rс·СС (6).
СОмс - загальна кількість СО, яка необхідна для утворення 1 т метанолу
сирцю. Її розрахунок:
b
1) за реакцією (11.1) з урахуванням (11.5): CO1  22400  М  RС  СС;
М
b
2) за реакцією (11.2): СO 2  22400  2  М ;
E
b
3) за реакцією (11.3): CO3  22400  4  M ;
C
b b b
4) за реакцією (11.4): CO 4  22400  ( M  M  3  M )  RC  CC
B E C
B E C
Підсумовуючи, отримуємо:
bM b b b
COМС  22400  (  E  C  B )  2 RC  CC. (7)
MM М E MC M B
Аналогічно визначають кількість водню НМС, м3, яка необхідна для

утворення 1 т метанолу-сирцю:
b
1) за реакцією (11.1): H 1  2  (22400  M  RC  CC );
M
b
2) за реакцією (11.2): Н 2  22400  4  М ;
E
b
3) за реакцією (11.3): Н 3  22400  8  M ;
C
4) за реакцією (11.4): H 4  3  CO 4;
5) за реакцією (11.5): H 5  3  RC  CC.
Розрахувавши суму, отримуємо:
bM b b b
H МС  22400  (2   E  C  3  B )  2 RC  CC. (8)
MM М E MC MB
78
Згідно рівняння (6) витрата газу (оксиду вуглецю (II) і водню), м3, на
виробництво 1 т метанолу сирцю складатиме:
bM b b
VМС  22400  (3   2  E  4  B )  3RC  CC. (6а)
MM МE MB
Кількість газів, розчинених в 1 т метанолу сирцю, м 3, розраховується

за рівнянням:
Vp = Sco  СОЦ+Sн  НЦ+Sм  МЦ+Sа  АЦ , (9)
де SСО, SН, Sм, Sа – розчинність чистих СО, Н2, СН4, N2, нм3/т, під тиском
300 атм.
Підстановкою рівнянь (6а) і (9) в (5) одержимо:
22400 bМ b b Rп 1
Rc  (3 2 E 4 В )  ( Sсо  СОЦ  Sн  НЦ  Sм  МЦ  Sа  АЦ ). (10)
1  3CC M M МE M В 1  3  СС 1  3СС
Чотири невідомі в цьому рівнянні Rc, Rn, МЦ, АЦ знаходимо наступним

чином: до 2 рівнянь (1) і (10) додаємо ще 2 балансових рівняння.
Баланс інертних газів, враховуючи Іс = АС+МС, In = Іц (згідно
технології синтезу):
Rc  Ic  M 4  Rп  Iп  ( Sм  МЦ  Sа  АЦ ). (11)
Баланс азоту:
Rc  АC  Rп  АЦ  Sа  АЦ . (12)
Систему рівнянь (1), (10 - 12) доцільно вирішити методом ітерацій
(послідовних наближень) відносно Rn, Rс, АЦ, МЦ (див. додаток А).
Після перетворень, позначивши через i номер циклу ітерації, приймаємо
наступний порядок розрахунків:
З рівняння (11):
1
Rпi   K1  Rс( i 1)  ( Ic  CC )  ( Sм  МЦ (i 1)  Sа  АЦ (i 1) )  , (13)
Iц 
bB b b
де K1  22400  (  E  3 C ) .
MB ME MC
79
K 2  Rпi  ( Sм  МЦ ( i 1)  Sа  АЦ ( i 1) )
Rсi  , (14)
1  3CC
b b b
де K 2  22400  (3 M  2 М  4 M )  ( Sсо  СОЦ  Sн  НЦ ).
М Е В
M Е В
Rci  AC
АЦi  . (15)
Rпi  Sa
З рівняння (1): МЦi  Iц  АЦ i . (16)
МАТЕРІАЛЬНІ РОЗРАХУНКИ
Мета розрахунку: визначення об‘ємів і складу потоків циклічної
схеми синтезу метанолу під високим тиском (розрахунок на 1 т).
1. Склад свіжого газу, молярні (об‘ємні) частки: метану МС = 0,01,
азоту АС = 0,02, оксиду вуглецю (IV) СС = 0,012.
2. Склад метанолу-сирцю, масові частки: bМ = 0,915; bЕ = 0,025; bС = 0,01;
bВ = 0,05 (відповідно метанолу, ефіру, вищих спиртів (бутанолу), води).
3. Склад циркуляційного газу, молярні (об‘ємні) частки: інертні гази
Iц = 0,1; співвідношення n = [H2]ц/[CO]ц = HЦ/COЦ = 5.
4. Розчинність чистих газів СО, Н2, N2, CH4 в метанолі-сирці при Р = 300
атм, нм3/т: Sсо = 50; Sн = 30; Sa = 41; Sм = 76.
У циркуляційному газі міститься згідно рівнянь (2) і (3):
СОЦ= (1 - Iц)/(1+n) =0.15; НЦ = (1- Iц)·n/(1+n)=0,75.
У 1 т метанолу сирцю буде розчинено згідно рівняння (9), нм3:
СО: SSCO=Sсо  СОЦ = 50 · 0,15 = 7,5 ; Н2: SSH=Sн · НЦ = 30 · 0,75 = 22,5;
Обчислюємо допоміжні величини: Іс = АС+МС = 0,03;
D1 = bМ/Мм = bМ /32 = 0,0286; D2 = bЕ/МЕ = bЕ /46 = 5,42·10-4;
D3 = bС/Мс = bС /74 = 1,35·10-4; D4 = bВ/Мв = bВ /18 = 27,8·10-4.
80
b b b
З рівняння (13) K1  22400  ( M  M  3  M ) = 22400  ( D 4  D2  3  D3) =40,967.
B E C
B E C
bМ b b
З рівняння (14) K 2  22400  (3  2 Е  4 В )  ( Sсо  СОЦ  Sн  НЦ ) 
MM МЕ MВ
 22400  (3  D1  2  D 2  4  D4)  ( Sco  СОЦ  Sн  НЦ ) =2224,737.
Нульові наближення при i – 1 = 0 : Rc0  К2 = 2224,737
АС 0, 02
АЦ 0   Iц , АЦ 0   0,1  0, 0667;
АС  МС 0, 02  0, 01
МС 0, 01
МЦ 0   Iц , МЦ 0   0,1  0, 0333.
АС  МС 0, 02  0, 01
Ітераційний розрахунок - рівняння (13), (14), (15), (16):

1
Rпi   K1  Rс( i 1)  ( Ic  CC )  ( Sм  МЦ (i 1)  Sа  АЦ (i 1) )  .
Iц 
K 2  Rпi  ( Sм  МЦ ( i 1)  Sа  АЦ (i 1) )

Rсi  .
1  3CC
AC  Rci
АЦ i  . МЦ i  Iц  АЦ i .
Rпi  Sa
Результати ітераційних розрахунків наведено у таблиці 11.1, з якої

видно, що після 4-го циклу ітерацій вже досягнуто необхідної 1% точності.
У середовищі Excel досить заповнити колонки нульового і першого
наближення, а потім «протягнути» рядки до 5-6 циклів ітерації (операція
автозаповнення – виділити 4 рядки стовпчика 1, навести курсор на правий
нижній кут рядка МЦ і «протягнути» 5 – 6 стовпчиків).
Таблиця 11.1 – Ітераційні розрахунки
Величина Значення i – 1
0 1 2 3 4 5
Rп 757,46 878,01 896,5 899,48 900
Rc 2225 2883,6 3000,08 3018,2 3021,1 3021,5
АЦ 0,0667 0,0722 0,0653 0,0644 0,0642 0,0642
МЦ 0,0333 0,0278 0,0347 0,0356 0,0358 0,0358
81
Отримані результати використовуються для складання матеріального
балансу (таблиця 11.2).
У 1 т метанолу сирцю буде розчинено згідно рівняння (9), нм3:
N2: SSA=Sа · АЦ =2,63; CH4: SSM=Sм · МЦ = 2,72 .
За адаптованою формулою (7) розраховують:
COÌ Ñ  22400  ( D1  D 2  D 3  D 4)  2 RC  CC = 645,4.
Визначення концентрації оксиду вуглецю СОС проводять з балансу СО:

COМС  Rп  СОЦ  SСО  СОЦ
COC 
Rc
СОС = (645,4+900 · 0,15+50 · 0,15)/3021,5 = 0,261.
Концентрація водню НС дорівнює: НС = 1 – СОС – АС – МС – СС .
НС = 1 – 0,261 – 0,02 – 0,01 – 0,012 = 0,697.
Перерахунок нм3 в кг і навпаки (табл. 11.2) проводиться з
використанням густини газів за нормальних умов. Перевірка розрахунку:
∑1=∑2+∑3.
Таблиця 11.2 - Зведений матеріальний баланс на 1 т метанолу-сирцю

Компонент Прихід свіжого Витрата
метанолу продувного газу
газу
нм3 кг % об. нм3 кг нм3 кг % об.
СО ? ? СОС ∙100 SSCO ? ? ? СОЦ∙100
H2 ? ? НС ∙100 SSH ? ? ? НЦ∙100
N2 ? ? АС ∙100 SSA ? ? ? АЦ ∙100
CH4 ? ? МС ∙100 SSM ? ? ? МЦ ∙100
CO2 ? ? СС ∙100 --- ---- ---
CH3OH (МС)
в т.ч. --- 1000 ---
СН3ОН
Димет.ефір 1000 bМ
Вищі спирти --- ---
1000 bЕ
Вода 1000 bС
--- --- 1000 bВ --- ---
Разом Rc ∑1 ∑ ∑ ∑2 Rп ∑3 ∑
МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС КОЛОНИ СИНТЕЗУ
82
В колону синтезу надходить суміш свіжого і циркуляційного газів
(склад цирк. газу відповідає складу продувного), з якої згідно реакцій (11.1
– 11.5) синтезується 1000 кг метанолу-сирцю (всі компоненти знаходяться
в стані пари на виході колони, перерахунок об‘ємів в маси проводити при
значеннях густини газів, розрахованих для нормальних умов).
ВИХІДНІ ДАНІ:
– об‘ємна швидкість газу в колоні синтезу, м3/(м3кат∙год), Vоб. = 10000;
– інтенсивність каталізатора за метанолом - сирцем, т/(м3кат∙добу), Інт = 10.
Розрахунок витрати циркуляційного газу
Кількість газу на вході в колону синтезу при нормальних умовах, м 3/т,
Vg = Vоб.∙24/Інт = 10000∙24/10 = 24000.
Кількість циркуляційного газу (потік до змішування з свіжим газом), м 3/т,
Rц = Vg – Rc = 24000 – 3021,5 = 20978,5.
РОЗРАХУНОК СТАТТІ "ПРИХІД"

Використовуючи об’єм і склад циркуляційного газу, об’ємні
частки, розрахувати об’єм кожного компоненту циркуляційного газу, а
потім масу. Далі розрахувати загальні об’єм і масу суміші свіжого і
циркуляційного газу на вході в колону синтезу.
Таблиця приходу має вигляд:
Компо- Прихід
ненти Св. газ. Цирк. газ. Вхід в КС
3 3
нм кг %об нм кг %об нм3 кг %об
CO з Табл.11.2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 СОЦ∙100
H2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 НЦ∙100
N2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 АЦ∙100
CH4 з Табл.11.2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 МЦ∙100
CO2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 з Табл.11.2 – – –
∑
Разом Rc з Табл.11.2 з Табл.11.2 Rц Vg 4
РОЗРАХУНОК СТАТТІ "ВИТРАТА"

Витрату компонентів метанолу-сирцю прийняти за даними таблиці 11.2.
83
Припустити, що оксид вуглецю (IV) повністю реагує за реакцією (11.5).
Розрахунок об’єму СО, м3, СОМС, що витратився на реакції (11.1 –
11.4), провести за формулою (7).
Визначити кількість водню НМС на реакції (11.1 – 11.5), м3,, за
формулою (8).
Азот не витрачається на реакції, тому об’єм і маса не змінюється.
Кількість метану М4, одержаного по реакції (11.4) (в перерахунку на
м3), розрахувати за формулою (4).
Таблиця витрати має вигляд:
Компонент Витрата
3
нм кг %об.
CO
H2
N2
CH4
CO2 – – –
CH3OH з Табл.11.2
димет. ефір з Табл.11.2
вищі спирти з Табл. 11.2
вода з Табл. 11.2
Разом ∑5
Щоб скласти таблицю витрат потрібно визначити:

 кількість СО, який не вступив в реакції (тобто на виході
колони синтезу), м3. Тобто, від загальної кількості СО, що
поступає в колону синтезу, відняти його кількість CO MC,
витраченого на реакції (11.1 –11.4);
 кількість водню в статті витрат розрахувати аналогічно з
врахуванням HMC, м3;
 кількість метану на виході з колони синтезу, м 3, дорівнює
сумі загальної кількості метану на вході в колону і кількості
метану, що утворився по реакції 11.4 (М4).
84
Перевірка розрахунку: ∑4=∑5.
Індивідуальна самостійна робота.

Вивчити вплив вмісту інертних газів Іц в циркуляційному газі (від
Іц = 0,1 до Іц = 0,16; крок 0,02) на показники процесу. За результатами
розрахунку побудувати діаграму залежності витрати свіжого,
продувного і циркуляційного газу від Іц.
РОЗДІЛ 12. РОЗРАХУНОК ВІДДІЛЕННЯ СИНТЕЗУ КАРБАМІДУ
Карбамід (сечовина, рос. мочевина, англ. urea) (NH2)2CO – диамід

вугільної кислоти, у чистому вигляді представляє собою безбарвні
кристали густиною 1330 кг/м3 (при 25 °С), що плавляться при 132,7 °С.
Технічний продукт – білі або жовтуваті кристали у формі голчастих
ромбічних призм. Карбамід – цінне азотне добриво, що містить до 46%
азоту. Його використовують не лише у сільському господарстві, але і в
промисловості для виготовлення карбамідних смол, синтетичного волокна
улірону, а також при очистці нафтопродуктів.
Промисловим методом одержання карбаміду є синтез карбаміду з
аміаку NH3 та оксиду вуглецю (IV) CO2. Цей спосіб розроблено у 1868 році
російським хіміком А.І. Базаровим. Він ґрунтується на реакції:
2NH3 + СO2 СО(NH2)2 + Н2О + 130,9 кДж. (12.1)
Синтез здійснюється в дві стадії. Спочатку із оксиду вуглецю (IV) та
аміаку утворюється карбамат амонію:
2NH3 + СO2 NH2СО–ОNH4 +159 кДж. (12.2)
Потім відбувається його дегідратація:
NH2СО–ОNH4 СО(NH2)2 + Н2О – 28,1 кДж. (12.3)
У присутності води також утворюються вуглеамонійні солі – карбонат
(NH4)2CO2 та гідрокарбонат NH4HCO3 амонію.
85
Реакція утворення карбамата амонію проходить швидко і практично до
кінця. Реакція ж дегідратації карбамата амонію оборотна і визначає вихід
карбаміду. Підвищення температури сприяє протіканню реакції дегідратації, але
при цьому можливе розкладання карбамата амонію.
Перетворення карбамата амонію в карбамід відбувається в рідкій фазі.
Через це процес синтезу ведеться при високих значеннях температури і тиску.
Зону температур і тиску, при яких карбамід знаходиться в рідкій фазі,
зображено на діаграмі стану трифазної системи NH4СООNH2 – СО(NH2)2 – СO2
+ NH3 (рисунок 1).
Рисунок 1 – Діаграма стану системи NH4СООNH2 – СО(NH2)2 –

СO2+NH3
З підвищенням тиску ступінь конверсії карбамата амонію в карбамід
збільшується, зростає також питома продуктивність колон синтезу. При
тиску 154 атм ступінь конверсії складає лише 35%, при 210 атм він зростає
до 51%, при 280 атм – до 57% і при подальшому підвищенні тиску
лишається практично на одному рівні.
86
Швидкість утворення карбамата амонію (при інших однакових
умовах) зростає приблизно пропорційно квадрату тиску. Ця реакція під
тиском порядку 100 атм і при температурі 150 °С протікає практично
миттєво. Тому у виробничих умовах для збільшення питомої
продуктивності колон синтезу доцільно вести процес при високому тиску
(200…280 атм) і температурі 180…200 °С. Завдяки двохкратному
надлишку аміаку рівновага реакції (12.3) зміщується в бік продукту за
рахунок зв‘язування води аміаком.
Мета розрахунку: скласти матеріальний та тепловий баланси з
врахуванням особливостей процесу синтезу з повним рідинним рециклом.
ВИХІДНІ ДАНІ [9]:

1. Співвідношення компонентів на вході в колону
NH3 : СО2 : Н2О = N : C : W ;
N =4,5; C=1; W= 1
2. Кількість карбаміду Gk, на який ведеться розрахунок, кг 1000
3. Втрати карбаміду, %
при дистиляції 2 Ud
при випаровуванні 5 Uy
4. Чистота карбаміду, % 99.5 Zk
5. Склад, % об.:
Експанзерного газу
СО2 97 ZCO2
Інерти 3
Технічного аміаку
NH3 99 ZNH3
Волога 1
6. Ступінь перетворення за СО2, долі од. 0,63 X
87
1 МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС КОЛОНИ СИНТЕЗУ КАРБАМІДУ
На 1 т карбаміду за сумарним рівнянням (12.1) знадобиться NH3 та СО2 :
G(NH3) [на 1 т] =[ 2∙M(NH3)∙Gk/M(СО(NH2)2) ] = 566.66 кг
G(CO2) [на 1 т] =[ M(СО2) ∙ Gk / (M(СО(NH2)2) ] = 733.33 кг
На 1т 99,5% карбаміду необхідно:
G(NH3)99,5 = Zk ∙ G(NH3) [на 1 т] / 100 = 563.83 кг
G(CO2)99,5 = Zk ∙ G(CO2) [на 1 т] / 100 = 729.66 кг
З урахуванням втрат повинно утворитися карбаміду:
G(CO(NH2)2) = Gk ∙ (1+ (Ud+Uy)/100)∙Zk/100 = 1064.65 кг
На його утворення необхідно
G2(NH3) = G(NH3)99.5 ∙ (1+(Uy+Ud)/100) = 603.30 кг
G2(CO2) = G(CO2)99.5 ∙ (1+(Uy+Ud)/100) = 780.74 кг
З урахуванням чистоти вихідних газів, витрата складе:
G3(NH3)= G2(NH3)/( ZNH3/100) = 609.39 кг
G3(CO2) = G2(CO2)/( ZCO2/100) = 804.89 кг
З урахуванням ступеня перетворення за оксидом вуглецю (IV):
G4(NH3) = (N ∙ M(NH3)∙(1+(Uy+Ud)/100)∙Gk∙Zk/100)) /
/ (M(СО(NH2)2) ∙X∙(ZNH3/100))= 2176.41 кг
G4(CO2) = (C∙ M(СО2) ∙ (1+(Uy+Ud)/100) ∙Gk∙ (Zk/100)) /
/ (M(СО(NH2)2) ∙ X ∙ (ZCO2/100))= 1277.60 кг
З експанзерним газом (технічним СО2 ) потрапляє:
G(Інерти) = G4(CO2)– G4(CO2) ∙ (ZCO2/100) = 38.32 кг
G(СО2 )= G4(CO2)– G(Інерти) = 1239.27 кг
З технічним NH3 потрапляє:
G(Волога) = G4(NH3) – G4(NH3) ∙ (ZNH3/100)= 21.76 кг
G5(NH3)= G4(NH3) – G(Волога) = 2154.64 кг
Кількість циркуляційної води [3]:
G(H2O) = (M(H2O)/M(СО2)) ∙ (W/C) ∙ G(СО2) = 506.97 кг
Кількість карбамату:
88
G(Карбамат) = M(karbаmat)/M(CO2) ∙ G(CO2) = 2196.89 кг
Для цього необхідно NH3 у кількості:
G7(NH3) = 2∙M(NH3) / M(karbаmat) ∙ G(Карбамат) = 957.62 кг
Кількість NH3 , що не вступив в реакцію (надлишок):
G8(NH3) = G5(NH3) – G7(NH3)= 1197.02 кг
Утворюється карбаміду із карбамату:
G(СО(NH2)2 )=G(Карбамат) ∙M(СО(NH2)2) ∙ X / M(karbаmat) = 1064.65 кг
Залишається карбамату, що не перетворився у карбамід:
G(Карбамат[залишк]) = G(Карбамат) ∙ (1-X) = 812.85 кг
Таблиця 12.1 – Матеріальний баланс колони синтезу карбаміду

компоненти кг/т % компоненти кг/т %
Техн.аміак: карбамід G(CO(NH2)2)
NH3 G5(NH3) карбамат G(Карбамат[залишк])
H2O G(Волога)
Експан. газ: Реакц. Н2О G(Н2О[сум])
СО2 G(СО2 ) NH3надлишк. G8(NH3)

інерти G(Інерти) інерти G(Інерти)
цирк. вода G(H2O) цирк. вода G(H2O)
Всього 3960.99 Всього Gвитр = 3960.99
Кількість води утвореної за реакцією (11.3):

G(H2O[залишкова])= G(Карбамат) ∙M(H2O) ∙ X / M(karbаmat) = 319.39 кг.
Загалом утворюється води:
G(Н2О[сум]) = G(H2O[залишкова]) + G(Волога) = 341.15 кг.
Отриманні результати звести до таблиці 12.1.
РОЗРАХУНОК РОЗМІРІВ КОЛОНИ

Потужність колони П, т/добу 1000.
89
Густина плаву ρ, кг/м3 900.
Час перебування плаву в колоні τ, хв. 45.
Газовий об‘єм над плавом φ, % 15.
Згідно матеріального балансу з колони виходить плаву, кг/год.:
G(Плав) = Gвитр ∙ П/24
Об’ємна витрата цього плава, м3/год:
Vпл = G(Плав) / ρ
Об’єм плава за τ хвилин його перебування в колоні, м3
Vτ = Vпл ∙ τ / 60
З урахуванням об‘єму газової фази загальний реакційний об‘єм
колони складатиме, м3:
Vр = Vτ ∙ (1+ φ/100)
Діаметр D і висота H колони розраховуються з системи:
  .D2
Vp  H
 4

 H  12

D
За отриманими значеннями діаметру і висоти вибирають стандартну
колону.
2 ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС КОЛОНИ СИНТЕЗУ КАРБАМІДУ
Температура реагентів на вході в змішувач:
технічний аміак, оС 105 t (NH3),
експанзерний газ, оС 35 t (СО2).
Температура в колоні, оС 190 t (колон).
Критична температура, оС 132.9 t (критич).
Розрахунок теплового балансу надано на 1 т карбаміду при подачі в
колону тільки NH3 і CO2 [3]. В нижченаведених рівняннях постійні
90
величини відповідають теплоємності речовини, кДж/(кг·гр), на яку
ведеться розрахунок.
Прихід теплоти, кДж:
– з експанзерним газом при 35оС:
Q1 = (GСО2 + G(Інерти) ) ∙ 1.026 ∙ t (СО2)= 45878.73;
– з аміаком при 105оС
Q2 = G5 NH3 ∙ 553.5 = 1192598.11
де 553.5 – ентальпія рідкого NH3 при 105оС, кДж/кг;
– з H2O, що потрапляє з NH3
Q3 = G(Волога) ∙ 4.19 ∙ t (NH3)= 9575.12;
– з парами води при 105оС
Q4 = G(Волога) ∙ 1.84 ∙ t (NH3)= 4204.82.
Теплота реакції утворення карбамату:
Q5 = G(Карбамат) / M(karbаmat) ∙ (159470 – 77515 ) = 2308290.76,
де 159470 - тепловий ефект утворення твердого карбамату, кДж/кмоль
77515 - тепловий ефект плавлення карбамату, кДж/кмоль.
Вода, що знаходиться в розплаві, утворює аміачної води:
G(NH4OH) = G(Н2О[сум] ) ∙ М(NH4OH) / 18 = 663.36 кг
на цю кількість необхідно NH3:
G(NH3[на р-цію]) = G(NH4OH) ∙ 17 / М(NH4OH) = 322.20 кг
Залишається вільного NH3:
G(NH3[надлишковий]) = G8(NH3) - G(NH3[на р-цію]) = 874.82 кг
Теплота утворення NH4OH:
Q6 = G(NH4OH) ∙ 10634 / М(NH4OH) = 201549.23,
де 10634 – тепловий ефект утворення NH4OH, кДж/кмоль.
Сумарний прихід:
Qпр = Q1 + Q2 + Q3 + Q4 + Q5 + Q6 = 3762096.79.
Витрати теплоти, кДж:
91
– на утворення карбаміду:
Q1* =G(СО(NH2)2 )/ 60 ∙ 18980 = 336784.3,
де 18980 – тепловий ефект утворення карбаміду з карбамату, кДж/кмоль;
– на підігрів аміаку від 105 до 132.9 оС:
Q2* = G5(NH3 ) ∙ (940.7-553.5) = 834280,
де 940,7 та 553.5 – ентальпія рідкого NH3 при 132,9 та 105 оС, кДж/кг;
– на підігрів експанзерного газу від 35 до t критич =132.9 оС:
Q3* = ( G(СО2 )+G(Інерти )) · 1.026· (t критич – t (СО2)) = 128329.4;
– на підігрів карбамату до t колон =190 оС:
Q4* = G(Карбамат) ∙ 1.952 ∙ ( t колон – t критич) = 244864.4;
– на підігрів NH4OH до t колон =190 оС:
Q5* = G(NH4OH) ∙ 4.19 ∙ (t колон - t критич) = 158709.4;
– на підігрів надлишкового NH3 до t колон =190 оС:
Q6* = G(NH3[надлишковий]) ∙ 2.47 ∙ (t колон - t критич) = 123382.2.
Втрати в навколишнє середовище – приймається 5% від приходу:
Q7* = Qпр ∙ 0.05 = 188104.8.
Витрати теплоти без врахування невідомої Q8*:
Qвитр = Q1* + Q2* + Q3* + Q4* + Q5* + Q6* + Q7* = 2014454.
Температура плаву на виході з колони синтезу:
t = (Qпр - Qвитр) / (Gвитр ∙ 2.312 ) = 190.836оС,
де 2.312 – теплоємність плаву. Отримане значення температури
практично співпадає з заданим (190), що свідчить про вірність розрахунку
теплового балансу. При розходженні заданої t (колон) і розрахункової t
температур більше, ніж на 1 градус (при фіксованому значенні ступеня
перетворення Х) повторити розрахунок теплового балансу з новим
значенням температури, що дорівнює середньоарифметичному заданої
t (колон) і розрахункової t температури. Організувати ітераційний
розрахунок за умови: t (колон)=( t (колон) + t )/2.
Теплота, що виводиться з плавом: Q8* = Gвитр ∙ 2.312 ∙ t .
92
Загальна витрати теплоти: Qвитр* = Qвитр + Q8* = 3762096.79.
Заповнити таблицю 12.2.
Таблиця 12.2 – Тепловий баланс відділення синтезу карбаміду

Стаття кДж/т % Стаття кДж/т %
Q1 з експанз. Q1* утворення
Газом карбаміду
Q2 з техничн. Q2* на підігрів
NH3 аміаку
Q3 з H2O Q3* на підігрів CO2
Q4 з парами Q4* на підігрів
води карбамату
Q5 теплота Q5* на підігрів
реакції NH4OH
Q6 утворення Q6* на підігрів
NH4OH надлишку NH3
Q7* втрати в навк.
середовище
Q8* виноситься з
плавом
Всього Qпр. Всього Qвитр*
Вивчити вплив ступеня перетворення Х за СО2 в інтервалі 0,51 – 0,63
з кроком 0,03 на витратні коефіцієнти за NH3 та СО2 і на значення
температури t в колоні. Побудувати діаграму залежності витрат NH3 та
СО2 (основна вісь) та температури t (допоміжна вісь) від Х.

Ввести в програму поліноміальні залежності ентальпії і теплоємності
реагентів від температури за довідниковими даними. При необхідності
зробити апроксимацію довідникових даних в середовищі Excel.
РОЗДІЛ 13. РОЗРАХУНОК НАСОСІВ, ВЕНТИЛЯТОРІВ ТА

КОМПРЕСОРІВ
93
У хімічній промисловості широко застосовують стискання i
транспортування великих кількостей рідини і газів при тисках від
атмосферного до сотень МПа. Кожне виробництво застосовує насоси і (або)
компресори, так зване допоміжне обладнання, без якого робота основного
обладнання неможлива.
Насоси – гідравлічні машини, які перетворюють механічну енергію
двигуна в енергію рідини, що переміщується, збільшуючи її тиск. Різниця
тисків рідини в насосі та трубопроводі зумовлює її рух. Найбільш
розповсюдженими є відцентрові насоси, в яких всмоктування і нагнітання
рідини відбувається рівномірно і безперервно під тиском відцентрової
сили, яка виникає при обертанні робочого колеса з лопатками,
розташованого в спіралеподібному корпусі. В поршневому насосі, які
використовують для створення великих тисків, всмоктування і
нагнітання рідини відбувається при зворотно - поступальному русі поршня
в циліндрі насосу.
Машини для стиснення і переміщення газів називають компресорами.
Відношення кінцевого тиску р2, створюваного компресором, до
початкового р1 при якому відбувається всмоктування, називають ступенем
стиснення, тобто c=р2/р1. В залежності від значення с компресійні машини
діляться на:
- вентилятори (с < 1,15) - для транспортування великих
кількостей газів при низьких тисках;
- газодувки (1,15 < с < 3,0) - для транспортування значних
кількостей газів при істотних гідравлічних опорах системи, у якій
переміщується газ;
- компресори (с > 3,0) - для створення високих тисків. Для створення
тиску нижче атмосферного(при відсмоктуванні газів), тобто вакууму,
можуть бути використані будь-які компресори, але частіше для цієї мети
94
застосовують поршневі i ротаційні вакуум-насоси, які за принципом дії не
відрізняються від компресорів.
Мета розрахунку: визначення основних характеристик і вибір

допоміжного обладнання хімічних виробництв.
1 РОЗРАХУНОК І ВИБІР НАСОСА [11]
Підібрати насос для перекачування води при температурі 20 °С з
відкритої ємності в апарат, що працює під надмірним тиском 0,1 МПа.
Витрата води Q = 0, 012 м3/с. Геометрична висота підйому води 15м.
Довжина трубопроводу на лінії всмоктування 10 м, на лінії нагнітання 40 м.
На лінії нагнітання є два відведення під кутом 120° і 10 відведень під кутом
90° з радіусом повороту, рівним 6 діаметрам труби, і 2 нормальних вентиля.
На всмоктувальній ділянці трубопроводу встановлено 2 прямоточних
вентиля, є 4 відведення під кутом 90° з радіусом повороту, рівним 6
діаметрам труби. Перевірити можливість установки насоса на висоті 4 м над
рівнем води в ємності.
Зауваження: при розрахунках в середовищі треба використовувати
адреси комірок, а не сталі величини. Це дозволить реалізувати
багатоваріантні розрахунки.
а) Вибір трубопроводу.
Для всмоктувального і нагнітального трубопроводу приймемо
однакову лінійну швидкість води ω, що дорівнює 2 м/с. Тоді діаметр
рівний:
d  4Q /( )  4 1, 2 102 /(3,14  2)  0,0874 м
95
Вибираємо сталевий трубопровід зовнішнім діаметром 95 мм і
завтовшки стінки 4 мм. Тоді внутрішній діаметр d = 0,087 м. Фактична
швидкість води в трубі.
  4Q /( d 2 )  4 1, 2 102 /(3,14  0,087 2 )  2,02 м / с.
Приймемо, що трубопровід сталевий, корозія незначна.

б) Визначення втрат на тертя і місцеві опори.
Знаходимо критерій Рейнольдса:
Re   d  /   2, 02  0, 087  998 /(1, 005 10 3 )  173634, 2
де μ - динамічна в'язкість води, Па·с. Це значення критерію Рейнольдса

вказує на турбулентний режим. Абсолютну шорсткість трубопроводу
приймаємо рівною 2·10-4 м. Тоді
e   / d  2 104 / 0, 087  0,0023
Далі одержимо:
560 1/ e  244792,9; 10 1/ e  4371,3; 4371,3  Re  244792,9
Таким чином в трубопроводі має місце змішане тертя (виконується

умова 10 1/ e  Re  560 1/ e) і розрахунок λ слід проводити по формулі:
  0,11(e  68 / Re)0,25  0,11(0,0023  68 /173634, 2) 0,25  0,025
При значеннях Re > 560·1/е: λ= 0,11е0,25

Визначимо суму коефіцієнтів місцевих опорів окремо для
всмоктувальної і нагнітальної ліній.
Для всмоктувальної лінії:
1) Вхід в трубу (приймаємо з гострими краями): ξ1 = 0,5.
2) Прямоточні вентилі: для d = 0,076 м ξα = 0,6,
для d = 0,10м ξα = 0,5.
Інтерполяцією знаходимо для d = 0,087 і ξα = 0,55.
Умножаючи на поправочний коефіцієнт 0,925, одержуємо ξ2= 0,52.
3) Відведення: коефіцієнт А = 1, коефіцієнт В = 0,09;
ξ3 = 0,09.
96
Сума коефіцієнтів місцевих опорів у всмоктувальній
лінії
Σξ= ξ1 + 2∙ξ2 + 4∙ξ3 = 0,5 + 1,04 + 0,36 = 1,9
Втрачений напір у всмоктувальній лінії знаходимо по формулі:
   2,022
2
 l 10
hП      М .С  hП .ВС   0, 025  1,9   0,97 м
 de  2g  0,087  2  9,81
де l, de - відповідно довжина і еквівалентний діаметр трубопроводу.

Для нагнітальної лінії:
1) Відводи під кутом 120 °: А = 1,17, В = 0,09,
ξ1 =0,105. 2) Відведення під кутом 90 °: ξ2
=0,09 (див. вище).
3) Вентилі: для d = 0,08 м ξ= 4,0, для d = 0,1 м ξα = 4,1. Приймаємо для
d = 0,087 м ξ3 = 4,04.
4) Вихід з труби: ξ4=1.
Сума коефіцієнтів місцевих опорів в нагнітальній лінії
Σξ= 2ξ1 + 10ξ2 + 2ξ3 + ξ4= 2·0,105 + 10·0,09 + 2·4,04 +1 = 10,2 .
Втрачений напір в нагнітальній лінії:
hП .НАГ   0, 025  40 / 0, 087  10, 2   (2, 02 2 /(2  9,81))  4,51м
Загальні втрати напору:

hвтр  hП .ВС  hП .НАГ  0,99  4,51  5, 4 м. .
в) Вибір насоса.
Знаходимо напір насоса за формулою:
H  ( p2  p1 ) /  g  H Г  hвтр  0,1 106 /(998  9,81)  15  5,5  30, 6 м.вод.ст.,
де p1 - тиск в апараті, з якого перекачується рідина, р2 - тиск в апараті, в

який подається рідина, різниця тисків дорівнює надмірному тиску, Па;
НГ - геометрична висота підйому рідини.
Напір до 40 м при заданій продуктивності забезпечується відцентровими
насосами.
97
Визначимо корисну потужність насоса:
NП = ρ·g·Q·H = 998·9,81·0,012·30,7 =3594,6 Вт = 3,6 кВт
Приймаючи к.к.д. передачі ηПЕР = 1 і ηН= 0,6 (для відцентрового насоса
середньої продуктивності), знайдемо потужність на валу двигуна:
N = NП/(ηН· ηПЕР)= 3,61/(0,6·1)= 6 кВт
Заданим подачі і напору більше всього відповідає відцентровий насос марки
X 45/31, для якого Q = 1,25·10-2 м3/с, Н = 31 м, ηН = 0,6. Насос забезпечений
електродвигуном АО2-52-2 номінальною потужністю NН = 13 кВт, ηДВ = 0,89.
Частота обертання валу n = 48,3 с-1.
г) Визначення граничної висоти всмоктування.
Розрахуємо запас напору на кавітацію:
h3= 0,3(Qn2)2/3 = 0,3· (0,012·48,32)2/3 = 2,77 м
При 20 °С тиск насиченої водяної пари PT = 2,35·103 Па. Приймемо, що
атмосферний тиск дорівнює p1 = 105 Па, а діаметр всмоктувального патрубка
рівний діаметру трубопроводу. Тоді знайдемо:
Таким чином, розташування насоса на висоті 4 м над рівнем води в ємності
Н ВС  p1 /  g   PT /  g   2 ВС / 2 g  hП .ВС  hЗ   105 /(998  9,81)  (2,35 103 /(998  9,81)  2 2 /(2  9,81)  0,99
2,77)  6 м.
цілком можливе.
Вибір насосів будь-якого призначення можна зробити за каталогом [12].
В деяких виробництвах, наприклад, очищенні газів від СО2 для зменшення
витрат електроенергії на одному валу з насосом і електродвигуном
встановлюють гідротурбіну, що використовує надлишковий тиск рідини
після її використання. Напір гідротурбіни знайдемо за формулою, м:
р2  р1
H  H Г  hвтр ,
g
Визначимо корисну потужність гідротурбіни, кВт:

N кор    g  Q  H /(3600  1000) ,
Приймаючи к.к.д. передачі  пер 1 і к.к.д. турбіни   0,8 , знайдемо

практичну потужність на валу турбіни, кВт:
98
Nt  N кор   пер .
1. РОЗРАХУНОК І ВИБІР ВЕНТИЛЯТОРА [11]

Підібрати вентилятор для перекачування повітря через адсорбер. Витрата
повітря 0,825 м3/с, температура 20 °С. Повітря вводиться в нижню частину
адсорбера. Тиск вихідного повітря і над шаром адсорбенту атмосферне. Сорбент є
частинками, щільність яких PT = 800 кг/м3, середній розмір dЧ = 0,00205 м,
коефіцієнт Ф = 0,8. Висота нерухомого шару сорбенту 0,95 м, порозність ε = 0,4
м3/м3. Внутрішній діаметр адсорбера D = 1,34 м. Довжина трубопроводу від точки
відбору повітря до адсорбера складає 20 м. На трубопроводі є чотири коліна під
кутом 90° і одна засувка.
Визначимо, в якому стані — нерухомому або псевдо зрідженому —
знаходиться шар. Фіктивна швидкість повітря в апараті:
ω0 = 4·Q/(3.14·D2) = 4·0,825/(3,14·1,342)= 0,585 м/с
Розрахуємо критерій Архімеда:
Ar  d 3Ч  g ( T   ) /  2  0, 002053 1, 206  9,81 (800  1, 206) /(1,85 10 5 ) 2  2, 38 105 ,
де ρ, кг/м3, - густина повітря, μ , Па∙с, - динамічна в'язкість повітря.

Визначимо ReО.ПС по наближеній формулі:
Ar 2,38 105
ReО. ПС    60,3.
1400  5, 22 Ar 1400  5, 22 2,38 105
Швидкість початку псевдо зрідження знайдемо по формулі:
Re0. ПС  60,3 1,85 105

ПС    0, 451м / с
dЧ  0,00205 1, 206
Таким чином, ω0 < ωПС, і шар знаходиться в нерухомому стані.

Визначимо критерій Рейнольдса в шарі:
99
2Ф 0 dЧ  2  0,8 0,585  0, 00205 1, 206
Re      69,53.
3(1   )  3  (1  0, 4) 1,85 105
Розрахуємо λ:
133 133
  2,34   2,34  4, 253.
Re 69, 53
Знайдемо гідравлічний опір шару:
3 H (1   ) 0 2 3  4, 253  0,95  (1  0, 4) 1, 206  0, 284 2

pC    7156, 45 Па.
4 3dЧ Ф 4  0, 43  0, 00205  0,8
Приймемо, що гідравлічний опір газорозподільної сітки і інших

допоміжних пристроїв в адсорбері складає 10 % від опору шару. Тоді
гідравлічний опір апарату ΔрА= 7156,45·1,1 = 7872,1 Па.
Приймемо швидкість повітря в трубопроводі ω = 15 м/с. Тоді діаметр
трубопроводу
4Q 4  0,825
d   0, 265 м.
 3,14 15
Критерій Рейнольдса для потоку в трубопроводі:
 d  15  0, 265 1, 206
Re    258829, 25.
 1,85 105
Приймемо сталеві труби, що були в експлуатації. Тоді Δ= 0,15 мм; далі

одержимо:
1,5 104 1 1 1
e  5, 7 104 ;  1764, 64; 10  17646,36; 560  988196, 44;
0, 265 е е е
17646,36<Re=258829,25<988196,44.
Таким чином, розрахунок λ слід проводити для зони змішаного тертя:
1 1 68
(10  Re  560 ) :   0,11(5, 7 10 4  ) 0,25  0, 02.
е e 258829, 25
Визначимо коефіцієнти місцевих опорів.
100
1) Вхід у трубу (приймаємо з гострими краями): ξ1 = 0,5.
2)Засувка: для d = 0,265 м ξ2= 0,18.
3) Коліно: ξ3= 1
4) Вихід з труби: ξ4 = 1 .
Сума коефіцієнтів місцевих опорів: Σξм.с.=ξ1+ξ2 + 4 ξ 3 +ξ4 =
0,5 + 0,18 + 4·1,1 +1= 6,08.
Гідравлічний опір трубопроводу:
    1, 206 152
2
 l 20
pП       М .С.    0, 02  6, 08   1016,3Па.
 de  2  0, 265  2
Надмірний тиск, який повинен забезпечити вентилятор для

подолання гідравлічного опору апарату і трубопроводу,:
Δp = ΔpА + Δpп = 7872,1 +1016,3 = 8888,4 Па
Таким чином, необхідний вентилятор високого тиску. Знаходимо
його корисну потужність:
Nn = ρ·g·Q·H = Q·Δp = 0,825·8888,4 = 7332,9 Вт = 7,333 кВт
Приймаючи ηПЕР= 1; ηН= 0,6, одержимо: N = 7,333/0,6= 12,22 кВт
Вибір вентилятора можна зробити за каталогом [13].
13.3 РОЗРАХУНОК І ВИБІР КОМПРЕСОРА [11]
Теоретична величина роботи Lад (Дж/кг), що витрачається

одноступеневим компресором при адіабатичному (ізоентропному)
стисненні 1 кг газу, може бути порахована за формулою:
 k 1
  k 1

k  p2  k  k  p2  k 
Lад  p11    1  RT    1
k  1  р1   k  1  р1  
1
   
Якщо компресор багатоступеневий, то вводимо в цю формулу n –

число ступенів стиснення:
 k 1
  k 1

k  pкон  kn  k   p  kn

Lад  np11    1  nRT1 
кон
  1

k  1  р1  
k  1  р1 
   
101
Температура газу в кінці процесу адіабатичного стиснення
визначається рівнянням: T2 / T1  ( p2 / p1 )( k 1) / k ,
де к– показник адіабати, рівний Cp/Cv; р1 і р2 (ркон)– початковий і

кінцевий тиск газу, Па; υ1 – питомий об'єм газу при р1 і Т1, м3/кг; R –
газова постійна, 8310/М, Дж/(кг·К), М – молярна маса газу.
Потужність N (кВт), споживана двигуном одноступеневого
компресора, стискаючого G кг газу за 1 год. від р1 до р2, розраховуємо
за формулою:
G  Lад G  (i2  i1 )
N  , де η – загальний к.к.д. компресора; i 2 , i1
3600 1000  3600 1000 
– кінцева і початкова ентальпія (тепломісткість) газу, Дж/кг.

Продуктивність Q (м3/с) поршневого компресора простої дії
визначається за рівнянням:
F S n
Q , де λ – коефіцієнт подачі; F - площа перерізу поршня, м 2;
60
S – довжина ходу поршня, м; n - частота обертання, об/хв.
Коефіцієнт подачі: λ=(0,8 – 0,95)*Ηλ0. Об'ємний к.к.д. компресора
 p  1 m 
0  1   0  2   1 ,
 p1  
 
де ε0- відношення об'єму шкідливого (мертвого) простору циліндра

до об'єму, що описується поршнем; m - показник політропи розширення
стислого газу, що залишився в шкідливому просторі.
Споживана багатоступеневим компресором потужність
розраховується як і для одноступеневого (див. вище). Для повітряних
компресорів іноді користуються рівнянням:
102
pкон
1, 69  GRT1 ln
1, 69  G  Lиз р1 1,69 – встановлений практично
N  ,
3600 1000 3600 1000
коефіцієнт, що враховує відмінність дійсного процесу стиснення повітря
в компресорі від ізотермічного.
Продуктивність багатоступеневого поршневого компресора
визначається продуктивністю першої ступені. Нехтуючи втратою тиску
між ступенями, приблизно число ступенів стиснення n знаходять з
lg pкон  lg р1
рівняння: х n  pкон / р1 , звідки n  lg x
, де х – ступінь стиснення в
одній ступені – дорівнює, за звичай, 3 – 4 для запобігання перегріву газу

і деталей устаткування при стисненні. Відмітимо, що ступінь стиснення
має великі значення при роботі вакуумних насосів (компресорів).
Компресор повинен подавати V=210 нм3/год. метану, стислого до тиску рабс
= 55 кгс/см2. Початковий тиск атмосферний, початкова температура 18 0С.
Визначити: а) число ступенів стиснення і розподіл тиску по ступенях; б)
потужність, що витрачається, приймаючи к.к.д. компресора рівним 0,7; в)
витрату води в холодильниках компресора при нагріванні її на 10 0С.
а) При ступені стиснення, що допускається, в одній ступені ~х = 4
необхідне число ступенів буде рівне:
lg pкон  lg p1 lg pабс
n , в даному випадку n ,
lg x lg x
n  lg 55  2,9  3.
lg 4
Нехтуючи втратою тиску між ступенями, уточнимо ступінь стиснення в

кожній ступені триступеневого компресора:
103
x 3 pабс  3 55  3,8.
Таким чином, розподіл тиску по ступенях:

рпоч ркон
I ступінь 1 3,8
II ступінь 3,8 14,45
III ступінь 14,45 55
б) Теоретична витрата роботи визначається за формулою:

 k 1
  k 1

k  pкон  kn  k   p  kn

Lад  np11    1  nRT1 
кон
  1 .
k  1  р1  k  1  р1 
   
Для метану знаходимо [4]:

к = 1,31; R=8310/MCH4= 8310/16=519,4 Дж/(кг·К); ρ0 = 0,72 кг/м3
(при н.у.: 0 0С і 760 мм. рт. ст.).
Приймаючи, що в проміжних холодильниках метан охолоджується до Т 1
= 30 0С (303 К), одержуємо:
 1,311

1,31  55  1,313 
Lад  3  519, 4  303    1  746381, 6 Дж / кг.
1,31  1  1  
 
Потужність, що витрачається, обчислюємо за формулою:
V  (i2  i1 ) V   0 Lад 210  0, 72  746381, 6
N    44,8кВт.
3600 1000  3600 1000  3600 1000  0,7
в) Для визначення витрати води в холодильниках компресора

знайдемо температуру в кінці стиснення в ступенях II і III, приймаючи,
що в проміжних холодильниках після I і II ступені метан охолоджується
до 303 К. У циліндрі I ступені компресора температура в кінці стиснення
буде дещо нижче, оскільки в I ступінь метан засмоктується не при 30 0С,
а при 18 0С..
k 1
За рівнянням: Т 2 / Т1   р2 
k
, маємо T2  303  3,8  416 К  1430 С.
0,31/1,31
 р1 
104
Приймаючи приблизно питому теплоємність СН4 при значеннях
тиску 3,8; 14,45 і 55 кгс/см2 однаковою і рівною Ср = 2,22 кДж/(кг·К),
знаходимо, що в трьох холодильниках компресора (після I, II і III
ступені) охолоджуюча вода повинна відводити теплоти:
Q  n  V  0  C p  (T2  T1 ) / 3600  3  210  0,72  2, 22 103 (143  30) / 3600  30361Вт.
Ця ж кількість теплоти може бути порахована як теплота,

еквівалентна роботі стиснення (нагадаємо, що Вт = Дж/с):
Q  LадV0 0  746381, 6  210  0, 72 / 3600  31348 Вт.
При нагріванні води на 10 0С витрата її складе:

Q 30361 0, 725  3600
GВ    0, 725кг / с або VB   2, 61м3 / год.
C (t2  t1 ) 4,19 10 10
3
1000
Тут С = 4,19·103 Дж/(кг·К) – питома теплоємність води.

Примітка: в деяких випадках (наприклад, з метою конденсації пари
води, що міститься в газі) проводиться додаткове охолодження газу на
виході з компресора – розрахунки витрат води на охолодження
аналогічні вищенаведеним.
Вибір компресора можна зробити за каталогом [14].

- виконати розрахунок насосного і (або) компресорного обладнання за
даними власного дипломного проекту і представити результати в
пояснювальній записці до проекту. Вирішенню цієї проблеми допоможе
довідниковий кафедральний файл «машини.doc». Вибір машин
реалізується також пошуком в мережі Інтернет, наприклад [12 – 14].
РОЗДІЛ 14. РОЗРАХУНОК ПАРОВОЇ КОНВЕРСІЇ ПРИРОДНОГО

ГАЗУ
Конверсія природного газу у водень здійснюється неповним

окисненням його водяною парою, двооксидом вуглецю або киснем. Процес
105
окиснення основного компонента природного газу (метану) може бути
описаний наступними реакціями:
СН4 + Н2О = CO + 3H2 – 206,4 кДж/моль, (14.1)
СН4 + СО2 = 2СО + 2Н2 – 248,3 кДж/моль, (14.2)
СН4 +0,502 = СО + 2Н2 + 35,6кДж/моль, (14.3)
СО + Н2О = СО2 + Н2 + 41 кДж/моль. (14.4)
На практиці мають справу не з чистим метаном, а з сумішшю його
гомологів (вищими аліфатичними вуглеводнями). Окиснення гомологів
метану протікає аналогічно, але при деяких умовах (низьких температурах
і в присутності каталізаторів) вони ще можуть перетворюватися на метан.
Наприклад, взаємодія гомологів з водяною парою і їх гідрування до метану
може йти за такими реакціями:
С2Нб + 2Н2О = 2СО + 5Н2 – 347,5 кДж,
С3Н8 + ЗН2О = ЗСО + 7Н2 – 498,2 кДж,
С2Н4 + 2Н20 = 2СО + 4Н2 – 226,5 кДж,
С3Н6 + ЗН2О = ЗСО + 6Н2 – 406,1 кДж,
С2Н6 + Н2 = 2СН4 + 65,3 кДж,
С3Н8 + 2Н2 = ЗСН4 + 121,0 кДж.
Вибір окиснювачів і їх можливе співвідношення визначається як
цільовим призначенням процесу конверсії, так і техніко-економічними
показникам. Якщо потрібно одержувати технічний водень, або синтез-газ
без азоту, у якості окиснювачів застосовують суміш водяної пари і кисню.
Коли потрібен технологічний газ для синтезу спиртів, використовують
суміш водяної пари, двооксиду вуглецю та кисню, а для одержання
технологічного газу синтезу аміаку – водяну пару і повітря, іноді збагачене
киснем.
Рівноважний склад конвертованого газу визначається рівновагою
незалежних реакцій (14.1) і (14.4), так як реакція (14.2) являється
похідною, а реакцію (14.3) можна не враховувати як практично
106
необоротну: константа рівноваги в інтервалі температур 327-1127 0С
настільки велика, що концентрація кисню в рівноважній газовій суміші
практично дорівнює нулю.
Аналіз основних реакцій конверсії метану (14.1) і (14.2) показує, ще
конверсія вуглеводнів йде із збільшенням об'єму і з поглинанням тепла.
Відповідно до правила Ле-Шательє хімічна рівновага цих реакцій
зрушується в бік продуктів при підвищенні температури, зменшенні тиску,
збільшенні мольного (об‘ємного) співвідношення пари і двооксиду
вуглецю до метану у початковій суміші.
З технологічної точки зору, щоб одержати газ, який підходить за
складом для синтезу аміаку, повинна бути досягнута висока ступінь
перетворення метану з залишковою концентрацією метану не більше
0,5 % об. Для цього, як показують розрахунки рівноважного складу
конвертованого газу, необхідно використовувати високі температури
(більше 1000 0С), або значно збільшувати витрати водяної пари.
На практиці, через обмеженість міцності металу технологічних
апаратів при високих температурах і тисках, температуру процесу
знижують на першому етапі конверсії до 800-850 0С.
Однак при такому зниженні температури в продуктах реакцій
залишається значна кількість метану. Тому процес конверсії природного
газу проводять в два етапи. Спочатку здійснюють первинну конверсію
природного газу (первинний риформінг) тільки водяною парою за
ендотермічною реакцією (14.1) при температурі до 850 0С, при цьому
розігрів реакційної суміші реалізують спалюванням природного газу в
міжтрубному просторі. На другому етапі проводять вторинну конверсію
(вторинний риформінг) з окисненням залишків метану водяною парою і
киснем повітря при температурі до 1000-1100 0С. За рахунок високої
температури досягається необхідна ступінь конверсії природного газу, а
теплота, необхідна для вторинного риформінгу утворюється за
107
екзотермічною реакцією (14.3) або за рахунок горіння частини водню. При
цьому з повітрям вводиться азот в кількості, потрібній для синтезу аміаку.
Використання надлишку водявої пари над стехіометричним дозволяє
не тільки збільшити ступінь конверсії природного газу, а й уникнути
утворення елементарного вуглецю. Утворений на каталізаторі вуглець в
цьому випадку конвертується водяною парою або двооксидом вуглецю в
оксид вуглецю СО і водень.
Виходячи з економічних міркувань, пов'язаних з використанням
енергії стиснутого природного газу, а також для зменшення розмірів
реакційної апаратури і збільшення швидкості процесу, конверсію
природного газу доцільно проводити при підвищених тисках Р від 1,5 до
4,0 МПа. При таких тисках теж можна досягнути необхідного ступеня
перетворення природного газу, тільки при значно збільшених
співвідношеннях пара/газ N = 3,5÷4.
В таблиці 14.1 наведено орієнтовні значення залишкової
концентрації метану, точний розрахунок можливо здійснити за програмою
кафедри ТНР та ЗХТ в середовищі MathCad.
Таблиця 14.1 – Залежність концентрації метану в конвертованому газі від

температури при Р=3,5 МПа і N=3,7
Температура, К 1083 1093 1098 1103 1108
Конц. метану, % 10,41 9,47 9,02 8,58 8,16
Нижче наведено спрощений адаптований і перероблений нами під

розрозрахунки на персональному комп’ютері алгоритм [9] розрахунку
матеріального балансу, що базується на заданій концентрації метану в
сухому конвертованому газі.
108
Враховуючи складність процесу конверсії, а саме протікання кількох
реакцій, вклад яких важко визначити, і присутність кількох вуглеводнів,
матеріальний розрахунок базується на складанні балансових рівнянь по
елементам. Маса елемента Gi визначається через об‘єм сполуки Vi, в склад
якої елемент входить, і його молярну масу Mi за рівнянням: Gi=Vi∙Mi/22,4.
Вихідні компоненти і продукти реакції є газами, тому сталу 22,4 в
розрахунках для спрощення не вживають – на результаті це, звісно, не
позначається.
14.1 МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС
Мета розрахунку: визначення кількості і складу конвертованого газу.
Об’ємне співвідношення водяної пари до природного газу N= 3,7.
Вміст СН4 у сухому газі на виході, частка об., ССН4k = 0,09. Приймаємо,
що співвідношення між вмістом СО і СО2 у газі після трубчатої печі
відповідає стану рівноваги реакції (14.4) при середній температурі в
реакційних трубах Ткг=1098К .
Для зручності розрахунки провести на 100 м 3 природного газу, склад
якого наведено в таблиці 14.2. Для гідрування стійких органічних сполук
сірки у Н2S до 100 м3 природного газу додають 10 м3 азотоводневої суміші
(АВС), складу наведеному у таблиці 14.2. В результаті отримують
змішаний газ об‘ємом Vзм. Позначимо об‘єми на виході з печі, м3: V –
сухого газу; a – СО2 ; b – СО; c – Н2, а також d – об‘єм водяної пари, що
прореагувала з вуглеводнями.
1. Заповнити таблицю 14.2.
2. В окремій комірці присвоїти в першому наближенні значення V –
об‘єм сухого газу на виході, м3: V=3∙Vзм
3. Об‘єм водяної пари, що подається на конверсію, м3: Vvp=100∙N.
109
Таблиця 14.2 Кількість і склад газів на вході в трубчасту піч.
Компонент Природний Азотоводнева Змішаний газ
газ суміш
3 3
м (%) м % м3 %
СО2 0,08 - - VCO2
СН4 93,7 0,1 1 VCH4
С2Н6 3,2 - - VC2H6
С3Н8 1,14 - - VC3H8
С4Н10 0,32 - - VC4H10
С5Н12 0,09 - - VC5H12
С6Н14 0,02 - - VC6H14
Н2 - 7,416 74,16 VH2
Аr - 0,03 0,3 VAr
N2 1,45 2,454 24,54 VN2
Всього 100 10 100 Vзм
За даними таблиці 14.2 складають баланси по елементам.

4. Сума карбону у перерахунку на С1 (на метан) у вуглеводнях
змішаного газу:
VC= VCH 4  VC 2 H 6  2  VC 3H 8  3  VC 4 H10  4  VC 5H12  5  VC 6 H14  6 ; (1)
VC= 93.8  3.2  2  1.14  3  0.32  4  0.09  5  0.02  6  105.47 .
5. Баланс по С (вміст карбону в СО2, СН4, С2Н6, і т.д.):

VCO 2  VC  a  b  CCH 4k  V ;
об‘єм СО2 в газі на виході, м3

a  VCO 2  VC  CCH 4k  V  b; (2)
Розрахунок а здійснюється з посиланням на комірку, в якій розраховується
b за рівнянням (8).
6. Баланс по Н2:
Сума водню у перерахунку на Н у вуглеводнях змішаного газу:
VH= VH 2  VCH 4  2  VC 2 H 6  3  VC 3H 8  4  VC 4 H10  5  VC 5H 12  6  VC 6 H14  7
VH= 7.416  93.8  2  3.2  3  1.14  4  0.32  5  0.09  6  0.02  7 =211,456
Баланс приходу і витрати по Н2:
VH  Vvp  c  CCH 4k  V  2  (Vvp  d );
110
об‘єм водяної пари, що прореагувала з вуглеводнями
d  VH  c  CCH 4k  V  2; (3)
7. Баланс по О2:
VCO 2  Vvp  0.5  a  0.5  b  0.5  (Vvp  d );
a  VCO 2  0.5  b  0.5  d ; (4)

8. Об’єм сухого газу на виході із трубчатої печі дорівнює:
V  a  b  c  CCH 4k  V  VAr  VN 2 .
Звідки об‘єм Н2 в газі на виході:
c  VAr  VN 2  a  b  (1  CCH 4k )  V ; (5)
Визначаємо об‘єм Н2 в газі на виході с, підставляючи а з рівняння (2)
в рівняння (5) :
c  VAr  VN 2  VCO 2  VC  V ; (6)
9. Підставляючи значення с в рівняння (3), отримаємо рішення відносно
об‘єму водяної пари, яка прореагувала з вуглеводнями:
d  VH  VAr  VN 2  VCO2  VC  (1  2  CCH 4k ) V ;
(7)
10. Праві частини рівняння (4) і рівняння (2) рівні:
VCO 2  0.5  b  0.5  d = VCO 2  VC  CCH 4k  V  b ;
 0.5  b  0.5  d = VC  CCH 4k  V  b ;
об‘єм СО в газі на виході:

b  (VC  CCH 4k  V  0.5  d ) / 0.5 ;
Підставляють значення d (рівняння (7)) у вище наведене рівняння

розрахунку b і отримують рішення відносно об‘єму СО в газі на виході b:
b  (VC  CCH 4k V 
; (8)
 0.5  (VH  VAr  VN 2  VCO2  VC  (1  2  CCH 4k )  V )) / 0.5
11. Рівняння константи рівновага реакції (14.4):
[CO2 ]  [ H 2 ] VCO2  VH 2
Kp   .
[CO]  [ H 2O] VCO  VH 2O
(9)
111
де lg Kp  2217,5 / T  0, 297  lg(T )  0,0003525  T  5, 08 10 8  (T 2 )  3, 26 .
Контроль: значення Кр =0.9737 при Т=Ткг=1098К.
Після підстановки у рівняння (9) вище наведених позначень отримають
вираз розрахункового значення константи рівноваги Крр:
a c
Kpp  . (10)
b  (Vvp  d )
Для рішення рівняння (10) використати значення Vvp за п.3, с – з

рівняння (6), d – з рівняння (7), b – з рівняння (8), а з рівняння (2).
Визначити точне (в порівнянні з прийнятим наближенням за п.2) значення
V – об‘єм сухого газу на виході за допомогою надбудови «Підбір
параметра»: в окремій комірці розрахувати значення Кр-Крр, що повинно
дорівнювати 0 при підборі параметру V (комірка за п.2).
Контрольний розрахунок: V = 364,3 м3.
12. Підставити значення V у рівняння (2), (6) – (8) і визначити об’єми
всіх компонентів конвертованого газу на виході з трубчатої печі, м 3.
Контрольний розрахунок:
а = 36,3; b = 36,4; c = 254,8; d =108,9.
Звести одержані дані в таблицю 14.3 і заповнити її.
За даними таблиці 14.3: співвідношення пара : газ n в
Vvp-d
конвертованому газі дорівнює: n  ;
V
ступінь конверсії СН4 (по С1 у вуглеводнях змішаного газу) складає, %:
(VC  VCH 4kg )
Xc  100
1 VC , де VCH 4kg =V∙ССН4k.
Таблиця 14.3 – Об’єм і склад конвертованого газу після трубчатої печі

Компонент Вологий газ Сухий газ
3 3
м об.% м об.%
СО2 a
СО b
Н2 c
СН4 V∙ССН4k
112
Аr VAr
N2 VN2
Н2О Vvp - d - -
Всього Vкг V
14.2 ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС ТРУБЧАТОЇ ПЕЧІ

Мета розрахунку: визначення кількості природного газу на
спалювання в міжтрубному просторі печі первинного риформінгу.
Температура парогазової суміші на вході в піч t0=5250С, конвертованого
газу на виході з реакційних труб tкг = 8250С. Температура димових газів на
виході з радіаційної зони tдг=10400С. Середня теплоємність сухого
змішаного газу від 0 до 5250С, кДж/(м3∙град), Срзм=2,1717. Середня
теплоємність водяної пари від 0 до 525 0С, кДж/(м3∙град), Срvp=1,596.
Середня теплоємкість вологого конвертованого газу на виході від 0 до
8250С, кДж/(м3∙град), Cpкг=1,5814. Середня теплоємність вологих димових
газів від 0 до 10400С, кДж/(м3∙град), Срдг = 1,518.
Рівняння теплового балансу трубчатої печі:
Q1  Q2  Q3  Q4  Q5  Q6 ,
де Q1 – фізична теплота парогазової суміші на вході; Q2 – теплота, яка

виділяється при спалюванні х м3 природного газу; Q3 – витрата теплоти на
хімічні реакції; Q4 – фізична теплота парогазової суміші на виході; Q5 –
фізична теплота димових газів; Q6 – втрати теплоти в оточуюче
середовище.
Прихід теплоти
Зауваження: приймаємо в першому наближенні, що об‘єм, м3,
природного газу на спалювання в міжтрубному просторі печі х дорівнює
50% природного газу на конверсію, тобто х=50 (внести значення у
відповідну комірку).
113
Фізична теплота парогазової суміші на вході, кДж:
Q1 = Vзм ∙ Срзм ∙ t 0 + Vvp ∙ Срvp ∙ t 0.
Для визначення теплотворної здатності газу приймаємо наступні
довідникові значення теплотворної здатності окремих вуглеводнів
(кДж/м3):
СН4 – 35840; С2Н6 – 63760; С3Н8 – 91020; С4Н10 – 118650; С5Н12 – 146080.
Нижню теплотворну здатність 1 м 3 природного газу можна
розрахувати, використовуючи дані таблиці 14.2, кДж
(розрахувати з посиланням на відповідні комірки таблиці 14.2 –
склад природного газу, що може змінюватись):
q  0.937  35840  0.032  63760  0.0114  91020  0.0032 118650  0.0011 146080  37200 .
Температура природного газу і повітря, які надходять на спалювання в

горілках, приймається рівній 00С – фізична теплота з паливним газом
дорівнює 0, тоді теплота горіння природного газу в міжтрубному просторі,
кДж:
Q2  q  x  37200  x (кДж).
Тепловий ефект реакції визначається з різниці: Q3   QК   QН ,

де  QК – алгебраїчна сума теплоти утворення сполук в кінцевій
парогазовій суміші (конвертованому газі);  QН – алгебраїчна сума
теплоти утворення сполук в початковій парогазовій суміші.
Приймаємо наступні довідкові значення теплоти утворення (  Н)
сполук при 00С (кДж/м3): СО2 –17547; СО –4932; Н2О 10789; СН4 –3295;
С2Н6 –3697; С3Н8 –4517; С4Н10 –5489, С5Н12 – 6364.
Тоді витрата теплоти хімічних реакцій з урахуванням таблиць 14.2 і
14.3 (розрахунок з посиланням на відповідні комірки цих таблиць
– склад природного і конвертованого газів, що може
змінюватись) дорівнює, кДж:
114
Q3  36, 023 17547  36.76  4932  32, 764  3295  261,35 10789  0, 08 17547 
93,8  3295  3.2  3697  1, 4  4517  0,32  5489  0.11  6364  350  10789 
 580940.6.
Знак мінус свідчить про загально відому ендотермічність процесу
парової конверсії.
Всього надходить теплоти, кДж: Qpr = Q1 + Q2+ Q3.
Витрата теплоти
Фізична теплота парогазової суміші на виході, кДж:
Q4 = Vкг ∙ Cpкг ∙ tкг.
Визначимо склад і кількість димових газів.
При згоранні утворюються димові гази, кількість і склад яких
визначається реакціями повного окиснення вуглеводнів. Так, для метану і
етану:
СН4 +2О2 = СО2 + 2Н2О ;
С2Н6 +3,5О2 = 2СО2 + 3Н2О.
Написати самостійно реакції горіння інших гомологів метану (згідно
даних таблиці 14.2) і використати відповідні стехіометричні коефіцієнти в
подальших розрахунках. Теоретична витрата О2 на спалювання 1 м3
природного газу з врахуванням його складу (таблиця 14.2) і стехіометрії
реакцій (розрахувати з посиланням на відповідні комірки таблиці
14.2 – склад природного газу, що може змінюватись в залежності
від родовища), м3:
0,938  2  0,032  3,5  0,0114  5  0.0032  6.5  0.0009  8  0.0002  9,5  2.073 .
Витрата повітря на спалювання при коефіцієнті надлишку повітря   1,25 :
2.073  1,25
 12.34 м3; в тому числі: N2= 12.34  0.78  9.625 м3;
0,21
Ar  12.34  0.01  0.123 м3; O2  12.34  0.21  2.59 м3.
Розрахувати залишок кисню, кількість утворених СО2 і Н2О і результати

звести в таблицю 14.4.
Таблиця 14.4 – Склад димових газів
115
Компонент м3 об.%
СО2
О2
N2
Ar
H2O
Всього Vдг 100
Звідси фізична теплота димових газів, кДж :

Q5 = Vдг ∙ x ∙ Срдг ∙ tдг.
Втрати теплоти в оточуюче середовище Q6 за практичними даними
приймаємо рівними 83740 кДж на 100 м3 природного газу, що подається на
парову конверсію.
Загальна витрата теплоти, кДж :
Qvyt = Q4+Q5+Q6.
Рівняння теплового балансу печі: Qpr=Qvyt, або Qpr-Qvyt=0.
Визначити точне (в порівнянні з прийнятим наближенням згідно
наведеного вище зауваження) значення х за допомогою надбудови «Підбір
параметра»: в окремій комірці розрахувати значення Qpr-Qvyt, що повинно
дорівнювати 0 при підборі параметру х (комірка згідно зауваження).
Контрольний розрахунок: х = 65 м3, тобто при згоранні 65 м3 природного
газу виділяється Q2 = x ∙ q кДж теплоти.
Результати надати в таблиці 14.5.
Таблиця 14.5 - Тепловий баланс трубчатої печі
Прихід теплоти Кількість Витрата теплоти з печі Кількість

в піч кДж % кДж %
З сумішшю З парогазовою
природного газу та сумішшю на виході з
Q1 Q4
водяної пари при t0 печі при tкг
Теплота спалювання З димовими газами з

природного газу Q2 печі при tдг Q5
116
Теплота реакції при Втрати в оточуюче
00С Q3 середовище Q6
Всього Всього

1. Вивчити вплив температури на виході з реактору на показники
матеріального і теплового балансів: виконати розрахунок для температур
Ткг=1083К і Ткг=1108К. Використати дані таблиці 14.1.
2. Розрахувати теоретичну температуру продуктів при адіабатичному
спалюванні природного газу. Використати вихідні дані і окремі результати
даного розділу.
3. Вивчити вплив температури димових газів на виході з радіаційної
зони на кількість приодного газа, що подається на спалювання. Виконати
розрахунок при значеннях tдг=9400С та tдг=9900С.
РОЗДІЛ 15. РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНОГО І ТЕПЛОВОГО

БАЛАНСІВ ХОЛОДИЛЬНИКА – КОНДЕНСАТОРА
Процес виробництва неконцентрованої нітратної (азотної) кислоти

контактним окисненням аміаку складається з двох основних стадій:
одержання оксиду азоту (II) і переробки його на нітратну (азотну) кислоту.
На другій стадії перебігає процес окиснення NO до вищих оксидів азоту з
подальшим поглинанням їх водою.
Перша стадія в загальному вигляді описується рівнянням:
4NH3 + 5O2 = 4NO + 6H2O + 907,3 кДж, (15.1)

При цьому підтримується співвідношення О2 : NH3 = 1,7 – 2, що визначає
концентрацію аміаку у аміачно-повітряній суміші 11 – 9%.
Друга стадія – окиснення оксиду азоту (II) у вищі оксиди і переробка
їх на азотну кислоту може бути наведена у вигляді таких рівнянь:
117
2NO + O2 =2NO2 + 124,0 кДж, (15.2)
3NO2 + H2O = 2HNO3 + NO + 136,2 кДж. (15.3)

Сумарна реакція, без урахування побічних реакцій, які перебігають з
утворенням елементарного азоту, може бути представлена рівнянням:
NH3 + 2O2 = HNO3 + H2O + 421,2 кДж. (15.4)
Кількість кисню, необхідного на другій стадії одержання азотної
кислоти – окисненні оксиду азоту (ІІ) і поглинанні оксидів азоту водою,
визначається реакцією:
NO + 0,75O2 +0,5H2O = HNO3,
з якої виходить, що мольне співвідношення О 2 : NH3 на цій стадії повинне
складати не менше 0,75 – згідно реакції окиснення аміаку (15.1) з 1 об‘єму
аміаку утворюється 1 об‘єм оксиду азоту (ІІ). З врахуванням реакції (15.1),
згідно якої стехіометричне співвідношення О2 : NH3 = 1,25, мінімальне
співвідношення цих компонентів дорівнює 0,75+1,25=2 – дивись також
рівняння (15.4). В поглинальні колони до нітрозних газів додатково
додають повітря, щоб для прискорення процесу підтримувати певний
надлишок кисню (до 2,53 % об. О2 у відхідних газах). Розрахунки
кислотоутворення за киснем можна здійснювати також за рівняннями:
NO2 +0,25O2 + 0,5H2O = HNO3
NO + NO2 + O2 +H2O = 2HNO3
Процес одержання розведеної азотної кислоти в холодильнику-
конденсаторі і абсорбційній колоні можна описати реакціями (15.2), (15.3),
а також такими хімічними рівняннями:
2NO2 + H2O  НNO2 + НNO3 + 116 кДж;
N2O4 + Н2О  НNO2 + НNO3 + 59 кДж;
N2O3 + Н2О  2НNO2 + 55,4 кДж;
3НNO2  НNO3 + 2NO + Н2О – 75,8 кДж.
118
Сумарною реакцією, яка визначає рівноважну концентрацію
отриманої кислоти і, отже, швидкість поглинання оксидів азоту, є реакція
(15.3).
У даному процесі азотиста кислота є проміжною сполукою. Вона є
нестійкою та розкладається. При цьому температура впливає на механізм
перебігу даного процесу:
2НNO2  NO + Н2О + NO2 (при Т  283 К);
3НNO2  H   NO3  2NO  H 2O (при Т  298 К).
Згідно з реакцією (15.3) тільки 2/3 NO2, що поглинувся,
перетворюються на кислоту, а оксид азоту (II), що при цьому утворився,
повинен бути знову окиснений киснем та повернений у процес. Таким
чином, у реальних умовах процес кислотоутворення складається з
безперервних процесів поглинання та окиснення оксидів азоту, що
реалізуються в абсорбційних колонах з числом тарілок порядку 50.
Результатами неодноразових досліджень установлено, що процес
переробки NOx в цілому визначається швидкістю реакції його окиснення.
Залежно від умов охолодження і окиснення в газовій фазі можуть
знаходитись оксиди азоту з різним ступенем окиснення. Всі вони, за
винятком оксиду азоту (ІІ), реагують з водою.
З NO2 і N2O4 утворюються еквівалентні кількості азотної та азотистої
кислот. Практично не має значення, що реагує з водою – NO 2 чи N2O4,
оскільки швидкість їх взаємного перетворення є дуже великою, а кількість
азотистої та азотної кислот, що утворюються з NO2 та N2O4 є однаковою.
Більшість дослідників, при визначенні тих чи інших параметрів процесу
окиснення оксиду азоту (ІІ), перераховують N 2O4 на NO2. Такий умовний
перерахунок допускається, тому що при заданій температурі
співвідношення кількостей NO2 та N2O4 є визначеним.
119
При утворенні азотної кислоти за реакцією (15.3) оксиду азоту (ІІ)
повинно окиснюватися в 1,5 рази більше, ніж його вводять в цикл.
Коефіцієнт k, що враховує збільшення кількості NO:
k  1  1 3   1 3    1 3   ...  1,5 моль .

2 4
Константу рівноваги реакції (15.3)

2
pNO  pHNO
Kp  3
3
(15.5)
pNO 2
 pH2O
доцільно розглядати як добуток двох частинних констант – K p  K1  K 2 ,

де
pNO
K1  3 ; (15.6)
pNO 2
2
pHNO
K2  3
. (15.7)
pH 2O
120
Константа рівноваги Кр залежить тільки від температури, а частинні
константи К1 та К2 залежать і від вмісту кислоти в розчині. Для практичних
9
8
7
6
/ p3NO2) NO/p3 NO2)
1
5
2
4 3
NO 1 =lg(p
4
3 5
lgK
6
2
lgK1=lg(p
7
8
1 9
10
0 11
12
-1 13
273 293 313 333 353
T, K
Рисунок 15.1 – Частинні константи К1 рівноваги реакції поглинання NO2

Т, К
водними розчинами азотної кислоти при CHNO3 , % мас.:
1 – 5; 2 – 10; 3 – 15; 4 – 20; 5 – 25; 6 – 30; 7 – 35;
8 – 40; 9 – 45; 10 – 50; 11 – 55; 12 – 60; 13 – 65
цілей розрахунок рівноваги реакції зручніше проводити за частинним
рівнянням (15.6). Значення К1 для різних концентрацій азотної кислоти, за
даними Г. Бердика та Е. Фрида, наведено на рис. 15.1.
Рівноважний ступінь поглинання оксиду азоту (ІV) розчинами
азотної кислоти при 308 К наведено на рис. 15.2. З цієї діаграми випливає,
що при парціальному тиску оксиду азоту (ІV) 0,01 МПа одержання азотної
кислоти, що має концентрацію більше ніж 60 % НNO3, практично
неможливо.
121
Для розчину HNO3 з масовою концентрацією 30–80 % рівняння для
розрахунку К1 має вигляд
2 4
lg K1  10, 27  7, 464  10  T  0,128  CHNO  4, 68  10  T  CHNO ; (15.7)
3 3
За даними А. Тихонова для розчинів кислоти менше 60% значення

константи рівноваги К1 визначається рівнянням:
lg K1  21, 98  0,1047  CHNO  0, 0464  T. (15.8)
3
в обох рівняннях Т – температура, К; СHNO3 – концентрація азотної

кислоти у розчині, % мас.
100
80
11
60
n, %
10
40 9
8
1
7
20
6
2
3 4 5
0
0 10 20 30 40 50 60 70 80
С HNOз ,%
СHNO3, %
Рисунок 15.2 – Залежність рівноважного ступеня абсорбції оксиду азоту

(IV) різної концентрації при атмосферному тиску і Т = 308 К
від концентрації азотної кислоти при СNO , % об.: 2
1 – 0,1; 2 – 0,5; 3 – 1,0; 4 – 3,0; 5 – 5,0; 6 – 10,0;
122
7 – 20,0; 8 – 30,0; 9 – 40,0; 10 – 50,0; 11 – 60,0
У холодильнику-конденсаторі (ХК) продовжується охолодження

нітрозного газу (НГ), а також проходять процеси окиснення NO в NO 2,
конденсація водяної пари та утворення азотної кислоти.
15.1 Спрощений розрахунок матеріального балансу

Мета розрахунку: визначити склад і витрату нітрозного газу і
кислого конденсату на виході апарату.
Процес кислотоутворення відбувається під час конденсації
реакційної води, що утворилася згідно реакції (15.1), у холодильнику -
конденсаторі (ХК), описується згідно реакції (15.3). В даному розрахунку
нехтується окиснення NO до NO2, виходячи з того, що середня
температура в ХК складає 430 К і не сприяє процесу окиснення.
Таблиця 15.1 – Склад вихідного газу
Компонент м3/год %об. кг/год %мас.
NO 0,94
NO2 8,25
O2 2,58
N2 73,61
H2O VH2Ov 14,63
Всього Vv=58950 ∑ ∑ ∑
Тиск Р – 6,3 атм; температура газу на виході Т- 320+№, К;

СHNO3 = 40% (в першому наближенні); ступінь досягнення рівноваги
R – 0,8.
АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ
1. Заповнити таблицю 15.1.
123
Для визначення кількості води на виході з ХК використати значення
парціального тиску пари води, мм рт. ст., розрахованого з рівняння:
ln PH 2 0  -5299,245/T-0,03048  C HNO3 +21,662
Концентрація парів води на виході з ХК, частка об.: сН2О=РН2О/(760∙Р).
2. Нехтуючи зміною об‘єму газової суміші в ХК (в окремій комірці

vux
привласнити Vn.g = Vv), витрата пари води на виході в першому наближенні
дорівнює, м3/год:
VHvux
20
 cH 2 0  Vnvux
.g
(VH 2Ov  VHvux ) 18

Масова витрата води, що конденсується, кг/год: GH O  2O
.
2
22.4
3. Маса утвореного в ХК моногідрату, кг/год:
СHNO 3  GH 2O
xHNO3 
С
100  СHNO 3  HNO 3
18 .
126
Розрахувати склад конденсату і результати надати в вигляді таблиці 15.2.

Таблиця 15.2 – Склад конденсату
Компонент кг/год %мас.

HNO3 xHNO3 СHNO3
18
GH 2Ok on  GH 2O  xHNO3  CH 2Ok on  GH 2Okon 100 / mkon
Н2О 126
Всього: ∑= mkon ∑
4. Розрахувати склад нітрозного газу (НГ) на виході з ХК в

першому наближенні і результати подати у вигляді таблиці 15.3.
Таблиця 15.3 – Склад НГ на виході з холодильника-конденсатора
124
Компонент
м3/год %об. кг/год %мас.
NO
vux
VNO  mvux NOv  22.4 / 30 vux
CNO vux
mNO  mNOv  xHNO3  30 /126
NO2
vux
VNO2
 mNO
vux
2
 22.4 / 46 vux
CNO 2
vux
mNO 2
 mNO2v  3  46  xHNO3 /126
O2 VOvux
2
 mOvux2  22.4 / 32 mOvux2  mO2v
N2 VNvux
2
 mNvux2  22.4 / 28 mNvux2  mN2v
H2O VHvux
2O
mHvux2O  VHvux
2O
18 / 22.4
Всього Vnvux
. g розр. ∑ ∑ ∑
5. Частинна константа рівноваги К1 одержання HNO3 згідно
 vux 
 PNO   CNO 10000 
рівняння (15.6) дорівнює: lg K1  lg  3 
 lg
 C vux 3  P 2  ,
 PNO 2 
 NO2   
vux vux
де CNO , CNO - рівноважні концентрації NO, NO2 над розчином HNO3, %об.;
2
6. Визначити рівноважну концентрацію кислоти С рHNO3, %, з рівняння

(15.8):
(21,98  0, 0464  Tnvux
. g .  lg K1 )
С p
HNO3 
0,1047
Практична концентрація азотної кислоти дорівнює:

pr
СHNO3
 СHNO
p
3
R.
pr
7. Якщо С HNO не збігається з раніш узятим значенням СHNO 3 (дивись
3
вихідні дані), розрахунок повторюється з п.1 при концентрації кислоти

СHNO 3  СHNO
p
3
. Організувати ітераційний розрахунок: «Сервис» 
”Параметры”  вкладка „Вычисление”  відмітити „Итерации”.

Алгоритм проведення ітераційного розрахунку:
а) виділити комірку, в якій введено СHNO 3 (початкове значення 40);
б) за допомогою клавіатури ввести «=»;
pr
в) виділити комірку у якій розраховано значення С HNO ; 3
д) натиснути на клавішу „Enter”;
125
pr
г) перерахунок проведено, і нове значення С HNO є дійсною 3
концентрацією HNO3.
Провести ітераційний розрахунок також за витратою нітрозного
vux vux
газу на виході апарату, починаючи з пункту 2: Vn.g = Vn.g розр. (відповідний
адрес комірки таблиці 15.3).
1. Виконати розрахунок, починаючи з п.6, за рівнянням
(15.7). Порівняти розрахунки рівноважної концентрації
азотної кислоти за рівняннями (15.7) і (15.8).
15.2 Постадійний розрахунок процесів
Приклад розрахунку наведений для схеми під єдиним тиском 7,3
атм зі збільшеною на 5 т/год продуктивністю.
Мета розрахунку: визначення складу і витрати газу після
окиснення NО та кислотоутворення, складу і витрати кислого
конденсату на виході з холодильника-конденсатора.
продуктивність по моногідрату (МНГ) НNО3: G0 = 20 т/год;
vx .
температура НГ на вході в ХК: Tn. g . = 563 К і виході Tнвих .
. г . =323К;
ступінь абсорбції оксидів азоту: х = 0,985; тиск: Р= 0,73 МПа;

кількість утвореного моногідрату до ХК: Gg  0 т/год;
ступінь досягнення рівноваги: R =0,85.
Таблиця 15.4 - Склад вихідного нітрозного газу
Компонент Позначення %об.
NO CNO 0,939
NO2 CNO2 8,246
O2 CO2 2,579
H2O C H 2O 14,630
N2 CN2 решта
Всього 100,0
126
Таблиця 15.5 – Параметри ХК
Параметри ХК Позначення
Діаметр кожуха, мм ( d0 ) 1600
Довжина трубок, мм ( 0)
l 4000
Зовнішній діаметр трубок, мм ( dT ) 25
Товщина стінки трубки, мм (S ) 2,5
Кількість трубок ( N0 ) 1512
Алгоритм розрахунку матеріального балансу окиснення NO
Розрахувати за продуктивністю виробництва витрату нітрозного
газу, що надходить у ХК, м3/год:
(G0  Gg ) 1000  22.4 100 (20  0) 1000  22, 4 100
V0  ; V0   78599,91.
63  x  (CNO  CNO2 ) 63  x  (0,939  8, 246)
Визначити склад газу на вході і результати розрахунку представити

в вигляді таблиці.
Таблиця 15.6 – Склад вихідного газу

Компонент
NO VNOp  V0  CNO /100 CNO mNOp  VNOp  30 / 22.4
NO2 VNO2 p  V0  C NO2 /100 CNO2 mNO2 p  VNO2 p  46 / 22.4
O2 VO2 p  V0  CO2 /100 CO2 mO2 p  VO2 p  32 / 22.4
N2 VN 2 p  V0  CN 2 /100 CN2 mN 2 p  VNO2 p  28 / 22.4
H2O VH 2Op  V0  CH 2O /100 C H 2O mH 2Op  VH 2Op 18 / 22.4
 m p  mNOp  mNO2 p 
Сума V0 100
 mO2 p  mN 2 p  mH 2Op
Таблиця 15.7 – Склад вихідного газу (контрольний розрахунок)

127
NO 738,05 0,939 988,46 1,00
NO2 6481,35 8,246 13309,91 13,48
O2 2027,09 2,579 2895,85 2,93
N2 57854,25 73,606 72317,82 73,23
H2O 11499,17 14,63 9240,40 9,36
Сума 78599,91 100,00 98752,44 100,00
Розрахувати окисний об’єм ХК, м3:

Vok  0.785  (d 0 2  ( N 0  dT 2 ))  l0 109 ;
Vok  0.785  (16002  (1512  252 ))  4000 109  5,07 .
Об’ємна витрата газу при робочих умовах, м3/с:
V0  Tln  0,101
Vob  ,
3600  273  P
де Tln - середня логарифмічна температура НГ, К;

Tnvx. g..  Tnvux
.g .
.
563  323
Tln  ; Tln   431,94 ;
Tnvx. g.. 563
ln ln
Tnvux
.g.
.
323
78599  431,94  0,101

Vob   4, 78 .
3600  273  0, 73
Час перебування НГ у ХК, с:

Vok 5, 07
 ;   1, 061 .
Vob 4, 78
5. Ступінь окиснення NO, α, визначити з рівняння:

  

K c  (b  a) 2  
 b  a     1
 ln 

  0 , (15.9)
  1     a  1  a   
  b 
де K c  K p   ( P 10) ;
2
Кр – константа швидкості реакції, атм-2∙с-1;

 705  Tl n  273  CNO CO
Kp  4.2   ; a  ; b 2 ;
 36  Tln  273  2 100 100
128
а – половина початкової концентрації NO, частки;
b - початкова концентрація кисню, частки.
Розрахувати Кс, Кр, a, b.
Ступінь окиснення визначити за допомогою надбудови «Підбор
параметра»: «Сервис»  надбудова «Подбор параметра»,
«Установить в ячейке:» – посилання на комірку, в якій набрано рівняння
(15.9); «Значение:» – ввести 0; «Изменяя значение ячейки:» – посилання на
комірку, що містить шукане α (адреса цієї комірки використана при
наборі рівняння (15.9); ОК .
УВАГА! При зміні вихідних даних необхідно знову звернутися до
надбудови для перерахунку нового значення ступеня перетворення.
В контрольному розрахунку α розраховане за допомогою надбудови
«Подбор параметра» і складає 0,0741. Вагомий вплив на значення ступення
окиснення має тиск. Так для Р=0,63 МПа, що спостерігається в
промислових умовах, α =0,049
Складається матеріальний баланс ХК після окиснення NO, не
враховуючи конденсацію водяної пари і абсорбцію NO2 в конденсаті.
Результати розрахунків представити в вигляді таблиці 15.8.
Отримане значення ступення окиснення свідчить про практичну
відсутність процесу окиснення за заданими вихідними даними: порівняйте
склади газу до і після окиснення.
З метою автоматизації розрахунку α виконати наступні операції,
використуючи функцію „ЕСЛИ”:
а) скласти наступну таблицю з двох комірок:
α(ЕСЛИ) Вираз (15.9)

1 2
б) В комірці «1» ввести вираз: =ЕСЛИ («2»<0; «1»+0,0001; «1»-0,0001).

Замість цифри «2» вставити абсолютне посилання на адресу комірки «2»,
129
цифри «1» – на комірку «1». В комірку «2» ввести вираз (15.9). Відомі
величини b, a, Кс ввести в рівняння шляхом абсолютних посилань на
розраховані значення, а невідому змінну α ввести посиланням на комірку
«1» таблиці.
Для використання функції ЕСЛИ виконуються наступні операції:
В комірці «1» ввести: = далі виконати ВСТАВКА  ФУНКЦИИ 
категорія „Логические”  ЕСЛИ. В «лог_выражение» вводиться
абсолютне посилання на комірку 2, в „значение если истина” – посилання
на комірку «1»+0,0001, в „значение если ложь” – посилання на комірку «1»
- 0,0001. ОК.
В контрольному розрахунку α розраховане за допомогою функції
«ЕСЛИ» дорівнює 0,0740. При зміні вихідних даних перерахунок α
ведеться автоматично.
Підвищення точності розрахунку: ввести «1»+/-0,00001. Виконати
СЕРВИС  Параметры  Вычисления. Відмітити «итерации» (якщо не
відмічено), змінити «Предельное число итераций» на 10000. ОК.
Таблиця 15.8 – Склад газу після окиснення
NO VNOv  VNOp  (1   ) CNOv  VNOv 100 / Vv mNOv  VNOv  30 / 22.4
NO2 VNO2 v  VNO2 p  VNOp   CNO2v  VNO2v 100 / Vv mNO2v  VNO2v  46 / 22.4
O2 VO2v  VO2 p  VNOp   / 2 CO2v  VO2v 100 / Vv mO2v  VO2v  32 / 22.4
N2 VN 2 v  VN2 p CN 2v  VN 2v 100 / Vv mN 2v  VNO2v  28 / 22.4
H2O VH 2Ov  VH 2Op CH 2Ov  VH2Ov 100 / Vv mH 2Ov  VH 2Ov 18 / 22.4
Сума Vv=Σ Σ Σ
130
Таблиця 15.9 – Склад газу після окиснення (контрольний
розрахунок) для α =0,0741
NO 683,39 0,87 915,26 0,93
NO2 6536,01 8,32 13422,16 13,59
O2 1999,76 2,55 2856,80 2,89
N2 57854,25 73,63 72317,82 73,23
H2O 11499,17 14,64 9240,40 9,36
Сума 78572,58 100,00 98752,44 100,00
Алгоритм розрахунку матеріального балансу кислотоутворення

1. В першому наближенні прийняти концентрацію утвореної в ХК
нітратної кислоти СHNO3 = 40 %.
2. Для визначення кількості водяної пари в газі на виході з ХК
використати значення парціального тиску пари води, мм рт. ст.:
ln PH 2 0  -5299,245/Tnvux
. g . -0,03048  C HNO3 +21,662
.
3. В першому наближенні витрата газу з ХК

. g  Vv
Vnvux
приймається рівній витраті газу після окиснення (виконується
переприсвоєння).
Порядок переприсвоєння:
vux
а) виділити комірку, у якій необхідно розрахувати Vn.g ;
131
в) виділити комірку, у якій розраховано значення Vv;
д) натиснути „Enter”.
ln P
4. Парціальний тиск пари води, атм: PH 0  e / 760
2
H2 0
Концентрація пари води на виході з ХК, об. частка: сН2О=РН2О/(Р∙10),

де 10 – коефіцієнт перерахунку МПа в атм.
Тоді витрата пари води з ХК, м3/год: VH 0  cH 0 Vn. g
vux vux
2 2
5. Масова витрата води, що конденсується, кг/год:

(VH 2Ov  VHvux
2O
) 18
GH 2O 
22.4
Витрата утвореного в ХК моногідрату рівна, кг/год:
СHNO 3  GH 2O
xHNO3 
С 18
100  СHNO 3  HNO 3
126
Провести розрахунок складу конденсату в першому наближенні і
результати представити в вигляді таблиці 15.10.
Таблиця 15.10 – Склад конденсату

HNO3 xHNO3 СHNO3
18
GH 2Ok  GH 2Ovux  xHNO3 
Н2О 126 CH 2Okon  GH 2Ok 100 / mkon
Всього: mkon  xHNO3  GH 2Ok ∑
Таблиця 15.10а – Склад конденсату (контрольний розрахунок)

HNO3 5295,784 40,0
Н2О 7943,675 60,0
Всього: 13239,459 100,0
6. Розрахувати склад НГ на виході з ХК в першому наближенні

(СHNO3 = 40 %) і результати подати у вигляді таблиці 15.11.
132
Таблиця 15.11 – Склад НГ на виході з холодильника-конденсатора.
Компонент
NO VNO  m NOv  22.4 / 30CNO  VNO 100 / Vn. g mNO  mNOv  xHNO3  30 /126
vux vux vux vux vux vux
NO2 VNO2  mNO2  22.4 / 46 CNO2  VNO2 100 / Vn. g mNO2  mNO2 v  3  46  xHNO3 /126
vux vux vux vux vux vux
O2 VOvux
2
 mOvux2  22.4 / 32 COvux
2
 VOvux
2
100 / Vnvux
.g mOvux2  mO2v
N2 VNvux
2
 mNvux2  22.4 / 28 CNvux2  VNvux
2
100 / Vnvux
.g mNvux2  mN2v
H2O VHvux
2O
CHvux2O  VHvux
2O
100 / Vnvux
.g mHvux2O  VHvux
2O
18 / 22.4
vux
Сума ∑= Vn. g ∑ ∑ ∑
Таблиця 15.11а – Склад НГ на виході з холодильника-конденсатора

(контрольний розрахунок)

NO 1624,86 2,47 2176,16 2,54
NO2 3711,59 5,64 7622,02 8,91
O2 1999,76 3,04 2856,80 3,34
N2 57854,25 87,84 72317,82 84,57
H2O 672,23 1,02 540,19 0,63
Сума 65862,70 100,00 85512,98 100,00
7. Частинна константа рівноваги одержання HNO3 згідно рівняння (15.6):

 vux 
 PNO   CNO 10000 
lg K1  lg   lg
3 
 C vux 3  P 2  ,
 PNO 2  
 NO2  
133
vux vux
де CNO , CNO - рівноважні концентрації NO, NO2 над розчином HNO3,
2 2
об’ємні частки; Р – загальний тиск, атм.

 2, 47 10000 
lg К1  lg  2 
 0, 413
 5, 64  (0, 73 10) 
3
Визначити концентрацію азотної кислоти у стані рівноваги, %:

(21.98  0.0462  Tnvux
. g .  lg K1 )
С p
HNO3 
0.1047
(21,98  0, 0462  323  0, 413)
p
СHNO   63, 464 .
3
0,1047
Практична концентрація азотної кислоти рівна:

pr
С HNO3
 С HNO
p
3
R; pr
СHNO3
 63, 464  0,85  53,944 %
pr
Якщо С HNO 3
не збігається з раніш заданим СHNO 3 , розрахунок
повторюється з п.2 при концентрації кислоти СHNO 3  СHNO

pr
3
, тобто
проводиться ітераційний розрахунок.
а) виділити комірку, в якій введено СHNO 3 (початкове значення 40);
pr
в) виділити комірку у якій розраховано значення С HNO ; 3

pr
г) перерахунок проведено, і нове значення С HNO 3
є дійсною
концентрацією HNO3.
. g  Vv ) / Vn. g  0.05,
(Vnvux vux
8. Якщо
v
то виконується переприсвоєння. Комірці, у якій введено значення V ,
vux
n g .
присвоїти адресу комірки, у якій розраховано значення V (таблиця
15.11), тобто виконати ітераційний розрахунок.
134
а) виділити комірку, в якій введено число Vv;
в) виділити комірка у якій розраховано значення Vvuxn.g.;
г) перерахунок проведено, і нове значення Vvuxn.g. є дійсним об’ємом
вихідного газу.
Отже, після проведення переприсвоювань значень СHNO 3 і Vvuxn.g
. перераховані значення величин складають:
С0 = 49,205 %; PH O  0, 0563 атм ; VH O  500,354 м / год ;
vux 3
2 2
GH 2O  8838,332 кг / год ; x  7520,804 кг.год ;

lg К1  0,997 ; СHNO
p
3
 57,888 % ; СHNO
pr
3
 49,205 % .
Результати остаточних розрахунків наведені нижче.
Таблиця 15.12 – Склад конденсату (контрольний розрахунок)

HNO3 7520,804 49,205
Н2О 7763,932 50,795
Всього: 15284,736 100,000
Таблиця 15.13 – Склад НГ на виході з холодильника-конденсатора

NO 2020,42 3,11 2705,92 3,24
NO2 2524,91 3,89 5185,09 6,21
O2 1999,76 3,08 2856,80 3,42
N2 57854,25 89,14 72317,82 86,64
H2O 500,35 0,77 402,07 0,48
Сума 64899,71 100,00 83467,71 100,00
Розрахунок теплового балансу
135
Метою розрахунку теплового балансу є визначення кількості
оборотної води, яка потрібна на охолодження НГ у ХК.
ВИХІДНІ ДАНІ (ДОДАТКОВІ):
- тепловтрати: %vtrat  3% ;
- розігрів охолоджувальної води:   8C .
Розрахувати кількість фізичної теплоти, що вноситься у ХК з НГ,
кДж/год.:
Q1  (Tnvx. g..  273)   (VNOp  VO2 p  VO2 p )  C pn(.Og .2 , NO , N 2 )  VH 2Op  C pn(.Hg .2O )  VNO2 p  C pn(.NO  / 22.4 ,
vx . vx . vx .
T T T g.
 2)

vx .
T
де C p (O , NO , N ) - середня молярна теплоємність двоатомних газів при
n. g .
2 2
Tnvx. g.. , кДж/(кмоль∙град);
T vx . vx .
C pn(.Hg .2O ) - середня молярна теплоємність пари води при Tn. g . ,
кДж/(кмоль∙град);
vx .
T g. vx .
C pn(.NO2)
- середня молярна теплоємність оксиду азоту (ІV) при Tn. g . ,
кДж/(кмоль∙град).
Теплоємності газів визначити за допомогою емпіричних
залежностей:
C p ( O2. , NO , N 2 )  (7.08  0.000198  (T  273)  0.0000001065  (T  273) 2 )  4.1868 ;
C p ( NO2 )  (7.947  0.00339  (T  273)  0.000000282  (T  273) 2 )  4.1868 ;
C p ( H 2O )  (7.76  0.001548  (T  273)  0.000000114  (T  273) 2 )  4.1868 ;
Tnvx. g .
C p ( O2. , NO , N 2 )  (7.08  0.000198  (563  273)  0.0000001065  (563  273) 2 )  4.1868 
 29.920 ;
Tnvx. g .
C p ( NO2 )  (7.947  0.00339  (563  273)  0.000000282  (563  273) 2 )  4.1868 
 37.289 ;
136
Tnvx. g .
C p ( H 2O )  (7.76  0.001548  (563  273)  0.000000114  (563  273) 2 )  4.1868 
 34.329 .
 (738.05  2027.09  57854.25)  29.920 6481.35  37.289 11499.17  34.329 

Q1       290 
 22.4 22.4 22.4 
 31722003,91 кДж / год.
Кількість теплоти, що виділяється під час утворення безводної

азотної кислоти відповідно до реакції (15.3), кДж/год:
136200  VNO2
Q2  ,
3  22, 4
де VNO - витрата NO2 на утворення моногідрату за реакцією (15.3),

2
м3/год.
VNO2  3  xHNO3  22.4 /126
VNO2  3  7520,804  22, 4 /126  4011,10 м3 / год
Q2 = 8129630,47 кДж/год
Кількість теплоти, що виділяється при розбавленні 1 кмоль
безводної азотної кислоти, кДж/кмоль:
 
2
Q0  (31, 412  0, 0667  C pr HNO3  0, 0038  C pr HNO3 ) 1000
Q0  (31, 412  0,0667  49, 205  0, 0038   49, 205  ) 1000  25493,77
2
Прихід теплоти при розбавленні безводної азотної кислоти до

пр
концентрації CHNO , кДж/год: 3
xHNO3
Q3  Q0
63
25493, 77  7520,84
Q3   3043391,537 .
63
Теплота реакції окиснення NO в NO2, кДж/год.
124000  (VNO2 p  VNO2v )
Q4 
2  22, 4
124000  (738, 05  683,39)

Q4   151293,92
2  22, 4
137
Кількість теплоти, що виділяється при конденсації парів води,
кДж/год:
Q5  (663  Tnvux
. g .  273)  4,187  GH 2O
.
Q5  (663  323  273)  4,187  8838,332  22684737, 48 .
Прихід теплоти, кДж/год

Q pr .  Q1  Q2  Q3  Q4  Q5 ;
Qpr.=31722003,91+8129630.947+3043391.537+151293.92+22684737.48=65731057,79 .
Розрахувати кількість фізичної теплоти, що виноситься з ХК з НГ,
кДж/год.
 vux 
vux . vux . vux .
Tn . g . Tn . g . Tn . g .
Q6  (Tnvux
. g .  273)  (VNO  VO2  VN 2 )  C p ( O2 , NO , N 2 )  VH 2O  C p ( H 2O )  VNO2  C p ( NO2 ) / 22.4 ,
. vux vux vux vux
 
vux .
T
де C p (O , NO , N ) - середня молярна теплоємність двоатомних газів при
n. g .
2 2
Tnvux .
. g . , кДж/(кмоль∙град);
T vux . vux .
C pn(.Hg .2O ) - середня молярна теплоємність пари води при Tn. g . ,
T vux .
C pn(.NO
g.
2)
- середня молярна теплоємність оксиду азоту (ІV) води при
Tnvux .
. g . , кДж/(кмоль∙град).
Tnvux
C .g.
p ( O2. , NO , N 2 )  (7.08  0.000198  (323  273)  0.0000001065  (323  273) 2 )  4.1868 
 29.685 ;
Tnvux
C .g.
p ( NO2 )  (7.947  0.00339  (323  273)  0.000000282  (323  273) 2 )  4.1868 
 33.979 ;
Tnvux
C .g.
p ( H 2O )  (7.76  0.001548  (323  273)  0.000000114  (323  273) 2 )  4.1868 
 32.812 .
Q6  4328039, 783 кДж / год
Фізична теплота нітратної (азотної) кислоти, кДж/год

Q7  mkon  (Tnvux
. g .  273)  C p ( HNO3 ) ,
.
C p ( HNO3 ) - теплоємність кислоти, кДж/(кмоль∙ºС);
138
mkon - масова витрата кислого конденсату на виході з ХК, кг/год (див
табл. 15.12).
С p ( HNO3 )  (1.006  0.0126  C HNO
pr
3
 0.0001635 C HNO
pr
3
  2

 0.0000009024 C HNO
pr
3
 3
 4.187
С p ( HNO3 )  (1.006  0.0126  49.205  0.0001635   49.205   0.0000009024   49.205   4.187 

2 3
 2,82 .
Q7  15284, 736  (323  273)  2,82  2157884,56
Втрати у навколишнє середовище, кДж/год:

Q8  Q pr .  %vtrat /100 , Q 8  65731057, 79  3/100  1971931, 73 .
Отже, витрата теплоти без врахування відбору теплоти

охолоджувальною водою становить, кДж/год:
Qv.  Q6  Q7  Q8
Qv  4328039, 783  2157884,56  1971911,33  8457856, 078 .
Кількість теплоти, що пішла на нагрівання води, кДж/год.

Q9  Q pr .  Qv. Q9  65730377,71  8457856, 078  57273201,71 кДж/год
Загальна витрата теплоти становить, кДж/год:

Qvutr  Q6  Q7  Q8  Q9 .
Витрата оборотної води на охолодження газу в ХК, т/год.:

Q9 8457856, 07
RH 2O  ; RH 2O   1704,56 ,
1000  4.2   4, 2  8
де 4,2 – теплоємність води, кДж/(кг∙ºС).

Витрата оборотної води на охолодження газу в ХК, т/т мнг:
RH 2O 1704,56
R ' H2O  , R'H O   85, 228
G0 2
20
Результати розрахунків представити у вигляді таблиць 15.14 і 15.15.
Таблиця 15.14 – Прихід теплоти

Стаття МДж/год %
Фізична теплота НГ на вході Q1/1000
Теплота реакції утворення Q2/1000
139
HNO3
Теплота розбавлення HNO3 Q3/1000
Теплота реакції окиснення
Q4/1000
NO
Теплота конденсації парів
Q5/1000
води
Всього: Qpr . /1000
Таблиця 15.15 – Витрата теплоти
Фізична теплота НГ на
Q6/1000
виході
Фізична теплота кислоти Q7/1000
Втрати теплоти Q8/1000
Теплота на нагрів води Q9/1000
Всього: Qvutr /1000
Таблиця 15.16 - Прихід теплоти у ХК (контрольний розрахунок)

Фізична теплота НГ на вході 31722,00 48,26
Теплота реакції утворення HNO3 8129,63 12,37
Теплота розбавлення HNO3 3043,39 4,63
Теплота реакції окиснення NO 151,29 0,23
Теплота конденсації парів води 22684,74 34,51
Всього: 65731,06 100
Таблиця 15.17 - Витрати теплоти у ХК (контрольний розрахунок)

Фізична теплота НГ на вході 4328,04 6,58
Фізична теплота кислоти 2157,88 3,28
Теплота на нагрів води 57273,20 87,13
Втрати теплоти 1971,93 3,00
Всього: 65731,06 100,00
140
Виконати розрахунки холодильників-конденсаторів 1 і ІІ ступеней схеми
виробництва азотної кислоти АК-72 згідно вище наведеного алгоритму.
Вихідні дані для розрахунку ХК 1 ступені схеми АК-72:

Продуктивність по НNО3: G0 = 50 т/год;
vx .
Температура НГ на вході до холодильника-конденсатора: Tn. g . = 462 К;
vux .
Температура НГ на виході з холодильника-конденсатора: Tn. g . = 333 К;
Ступінь адсорбції оксидів азоту: х = 0,9993; Тиск: Р= 0,39 МПа;
Кількість утвореного моногідрату до ХК: Gg  0 т/год ;
Таблиця 15.18 - Склад вхідного НГ (І ст.АК-72).
NO CNO 3,1247
NO2 CNO 2 6,2510
O2 CO 2 3,9544
N2 CN 2 72,4644
H2O CH O 2 14,2055
Сума 100 100,00
Таблиця 15.19 – Параметри ХК (І ст.АК-72)

Діаметр кожуха, мм d0 2200
Довжина трубок, мм l0 5000
Зовнішній діаметр трубок, мм dT 25
Товщина стінки трубки, мм S 2
Кількість трубок N0 4064
Зауваження: для розрахунку окисного об’єму в постадійному

розрахунку скористатись формулою, м3: Vok  0.785  (dT  2S ) 2  N 0  l0 109
Тепловтрати: %vtrat  3% . Розігрів охолоджувальної води: R7  7 C .
Ступінь досягнення рівноваги: R =0,9.
Вихідні дані для розрахунку ХК ІІ ступені схеми АК-72:
141
Продуктивність по НNО3: G0 = 50 т/год.
vx .
Температура НГ на вході до холодильника-конденсатора: Tn. g . = 433 К.
vux .
Температура НГ на виході з холодильника-конденсатора: Tn. g . = 333 К.
Ступінь абсорбції оксидів азоту: х = 0,9993; Тиск: Р= 1,1 МПа.
Кількість утвореного моногідрату до ХК: Gg  20, 48 т/год .
Таблиця 15.20- Склад вхідного НГ (ІІ ст.АК-72).

NO CNO 0,7328
NO2 CNO2 5,5537
O2 CO2 4,1404
N2 CN2 87,8175
H2O C H 2O 1,7556
Таблиця 15.21 – Параметри ХК (ІІ ст.АК-72)

Діаметр кожуха, мм d0 1800
Довжина трубок, мм l0 4000
Зовнішній діаметр трубок, мм dT 25
Товщина стінки трубки, мм S 2
Кількість трубок N0 2693
Тепловтрати: %vtrat  3% ; Розігрів охолоджувальної води: R7  7 C ;

Ступінь досягнення рівноваги: R =0,9.
РОЗДІЛ 16. РОЗРАХУНОК РІВНОВАЖНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ

ІОНІВ У ВАПНОВАНІЙ ВОДІ
Промислова водопідготовка являє собою комплекс операцій, які

забезпечують очищення води  видалення з неї шкідливих домішок, що
перебувають у молекулярно розчинному, колоїдному та завислому стані.
142
Основні операції водопідготовки: відстоювання, фільтрування,
пом’якшення, демінералізація, нейтралізація, дегазація та знезараження.
Для пом’якшення води, тобто для її очищення від кальцію та магнію,
використовують термічні, реагентні, іонообмінні та комбіновані методи. За
реагентами, які використовуються для пом’якшення розрізняють наступні
способи: вапняний (гашене вапно), содовий (кальцинована сода),
натронний (гідроксид натрію) та фосфатний (тринатрійфосфат).
Реагентні методи дозволяють перевести розчинні у воді сполуки кальцію
та магнію у майже нерозчинні. Як реагенти для пом’якшення води
використовують вапно, кальциновану соду, гідроксиди натрію або барію,
щавлеву кислоту, фосфати натрію тощо. Серед реагентних методів найбільше
розповсюджений вапняно-содовий метод. Сутність його полягає в процесах, що
описують такими рівняннями:
Ca HCO3  2  Ca OH  2  2CaCO3  2 H 2 O ; (16.1)
Mg ( HCO3 )  2Ca(OH ) 2  Mg (OH ) 2  2CaCO3  2 H 2 O ; (16.2)
MgSO4  Ca (OH ) 2  Mg (OH ) 2  CaSO4 . (16.3)
Сода усуває некарбонатну кальцієву твердість води:
CaCl 2  Na 2 CO3  CaCO3  2 NaCl ; (16.4)
CaSO4  Na 2 CO3  CaCO3  Na 2 SO4 . (16.5)
Повністю усунути твердість води реагентними методами неможливо

через те, що такі сполуки, як СаСO3 та Мg(ОН)2, все ж розчиняються у воді.
Тому вапняно-содовий метод застосовують, якщо природну воду треба
пом’якшити до відносно неглибокої залишкової твердості (приблизно 1
ммоль/дм3). Більш глибокого пом’якшення води можливо досягти
використовуючи фосфатний (реагентний) або іонообмінний метод.
Вапнуванням, сполученим з коагуляцією, досягається видалення
заліза з поверхневої води, видалення органічних речовин, зниження
колірності води і часткове видалення кремнію.
Коагулюванням називається технологічний процес обробки води
реагентами, що завершується коагуляцією її колоїдних домішок.
143
Коагуляція є фізико-хімічним процесом злипання колоїдних часток і
утворення грубо дисперсних пластівців, що випадають в осад і
видаляються з води осадженням їх в освітлювачах або фільтруванням на
освітлювальних фільтрах. Реагенти, які застосовуються для коагулювання,
називаються коагулянтами.
Ефект освітлення коагульованої води в освітлювачах нижче, ніж в
освітлювальних фільтрах. З іншого боку, доцільне застосування
освітлювальних фільтрів можливо тільки при незначному вмісті у воді
грубо дисперсних домішок. Тому звичайно застосовується двоступінчате
освітлення води: а) коагулювання і затримка суспензії в освітлювачі зі
зниженням її вмісту до 8 – 12 мг/кг; б) наступне глибоке освітлення
фільтруванням коагульованої води, що містить тонко дисперсні завислі
частинки, що не встигли осісти в освітлювачах.
У результаті процесів коагулювання й освітлення збільшується
прозорість води, знижується її окислюваність і відбувається її
знебарвлення. При правильно проведених режимах коагуляції води
видаляється приблизно 60 – 80% органічних речовин.
Для здійснення технологічного процесу коагулювання колоїдних
домішок, що містяться у воді, як коагулянти застосовуються
сірчанокислий алюміній Al2(SO4)318 H2O, сульфат феруму (ІІ) FeSO47H2O і
хлорид заліза (ІІІ) FeCl3. При сполученні процесів вапнування і коагуляції
застосовують сульфат феруму.
У результаті реакцій гідролізу
Al2(SO4)3 + 6 H2O  2Al(OH)3 + 3H2SO4 ;
FeCl3 + 3H2O  Fe(OH)2 + 3HCl;
FeSO4 + 2H2O  Fe(OH)2 + H2SO4
і наступного окиснення гідроксиду феруму (ІІ) розчиненим у воді киснем:
4Fe(OH)2 + O2 + H2O  4Fe(OH)3
144
утворяться майже нерозчинні у воді гідроксиди алюмінію та феруму (ІІІ),
що є нестійкими компонентами колоїдної системи.
Приведені реакції гідролізу можуть протікати лише за умов, якщо
сірчана або соляна кислота, що утворюється при цьому, буде частково
нейтралізована гідрокарбонатами кальцію та магнію, що містилися у воді,
а при їхній відсутності чи недостатній кількості – лужними реагентами,
що додаються у воду: вапняним молоком Са(ОН) 2, розчинами соди Na2CO3
чи гідроксиду натрію NaOH з доведенням pН до оптимальної величини,
наприклад, за реакцією:
H2SO4 + Ca(OH)2  CaSO4 + 2H2O
Як коагулянт при вапнуванні застосовується, як правило, залізний
купорос FeSO47H2O, тому що FeCl3 значно корозійно активніше, а
застосування сірчанокислого алюмінію неможливо через амфотерні
властивості останнього в лужному середовищі при рН = 9 – 10,3, при
якому йде процес вапнування: осад гідроксиду алюмінію розчиняється і це
збільшує концентрацію іонів алюмінію у воді, що не бажано.
Гідроксид феруму (ІІІ) має амфотерні властивості. Наведена вище
реакція окислювання гідроксиду феруму (ІІ) в гідроксид феруму (ІІІ) в
кислому і нейтральному середовищах протікає повільно, і процес
коагуляції не завершується в очисних спорудах. Завдяки тому, що при
рН > 8 швидкість цього процесу підвищується, необхідно одночасно з
введенням у воду сірчанокислого феруму додавати луг, сполучаючи
коагуляцію з вапнуванням води. У цьому випадку реакція утворення
гідроксиду феруму (ІІІ) може бути зображена наступним чином:
4FeSO4 + 4Ca(OH)2 + O2 + 2H2O  4Fe(OH)3 + 4CaSO4.
Для прискорення процесу коагуляції застосовуються підігрів
коагульованої води до 30 – 40 С та перемішування її, завдяки чому
колоїдні частки забруднень і коагулянту зазнають більш частих і сильних
зіткнень, що призводить до їх злипання. Однак перемішування не повинне
145
відбуватися занадто енергійно, щоб не роздрібнити утворені пластівці.
Підвищення температури понад 40С погіршує ефект освітлення внаслідок
більш швидкого броунівського руху колоїдних часток і гальмування
адсорбції їх пластівцями. Для прискорення процесу коагуляції широке
застосування одержав поліакриламід (ПАА) – поверхнево активна
речовина. Додавання ПАА в коагульовану воду після утворення пластівців
коагулянту на тому рівні апарата, де завершено перемішування й утворені
пластівці, навіть у дуже маленьких дозах (0,5 – 2,0 мг/кг) значно укрупнює
й збільшує вагу пластівців коагулянту, що призводить до прискорення
їхнього осадження і дає можливість підвищити швидкість підйому води в
освітлювачах і їхню продуктивність. Розрив між введенням вапна і ПАА
повинен бути не менш ніж 2 – 3 хв. ПАА випускається у вигляді
гелеподібної маси (8 – 10%) і застосовується у вигляді розчину 0,1 – 0,2%-
вої концентрації.
Мета розрахунку: розробити програму і визначити рівноважний

склад попередньо очищеної води розчином вапна.
Ведеться розрахунок рівноважних концентрацій іонів у воді,
підданій спільній коагуляції і вапнуванню. Розчин соди не використано з
економічних міркувань. Хімізм процесу описується рівнянням (16.1) –
(16.3). Вихідними параметрами для розрахунку є іонний склад води,
термодинамічні константи, що характеризують вуглекислотну рівновагу
води, концентрація вуглекислого газу у вихідній воді, доза коагулянту і рН
вапнованої води.
Склад вихідної води, мг-екв/дм3:
[Na+ ] - 0,69; [Ca2+ ] - 5,23; [Mg2+ ] - 0,92; [Cl- ] - 1,44;
[SO4 2- ] - 2,99; [HCO3 - ] - 2,39; [NO3 - ] - 0;
- вміст розчиненого СО2 у вихідній воді - [СО2] = 0,023 мг-екв/дм3;
146
- температура води - t = 36,6С;
- добутки розчинності СаСО3 і Mg(OH)2 - ДР1 = 3,810-9 і
ДР2 = 7,110-12 , відповідно;
- доза коагулянту (сульфат феруму) - Дк = 0,7 мг-екв/дм3;
- рН вапнованої води - рН = 10,2;
Вміст іонів Na+, Cl- і NO3- залишається незмінним.
Іонна сила вапнованої води задається у першому наближенні,
моль/дм3, І1=0,011.
Перевірка електронейтральності вихідної води: сума концентрацій
катіонів = 0,69+5,23+0,92= 6,84; сума концентрацій аніонів =
1,44+2,99+2,39=6,82. Розбаланс 0,02, що допустимо.
Загальний вміст вуглекислоти у вихідній воді:
СО2 = [НСО3-] + [СО2] = 2,39 + 0,023 = 2,413 мг-екв/дм3.
Іонний добуток води:
KW = 10(-4780,13/ T - 0,019559  T + 7,856) ,
де Т - температура води, К. Т=36,6+273=309,6.
KW = 10(-4780,13/ 309,6 - 0,019559  309,6 + 7,856) = 10-13,64 = 2,29510-14.
Константа дисоціації Н2СО3 по першій ступіні:
К1 = 10(-2599,75/ Т - 0,023775  Т + 9,4375) =
= 10(-2599,75/ 309,6 - 0,023775  309,6 + 9,4375) =10-6,32 = 4,78210-7.
Константа дисоціації Н2СО3 по другій ступіні:
К2 = 10(-2593,5/ Т - 0,020982  Т + 4,6292) =
= 10(-2593,5/ 309,6 - 0,020982  309,6 + 4,6292) = 10-10,24 = 5,70510-11.
Вміст SO42- у вапнованій воді:
SO4в = [SO42-] + Дк = 2,99 + 0,7 = 3,69 мг-екв/дм3.
Коефіцієнт активності одновалентних іонів:
147
F1 = 10(-0,51   I1 /(1 + 1,4   I1 )) =
= 10(-0,51   0,011 /(1 + 1,4   0,011 )) = 10-0,047 = 0,898.
де I1 - іонна сила вапнованої води в першому наближенні, моль/дм3.
Коефіцієнт активності двовалентних іонів:
F2 = 10(4  (-0,51)   0,011 /(1 + 1,4   0,011 )) = 10-0,187 = 0,651 .
Активність Н+:
АН = 10(-рН) = 10-10,2 = 6,3110-11 .
Нормальність ОН-:
ОН1 = 1000  KW / AH / F1 =
=1000  2,29510-14 / 6,3110-11 /0,898 = 0,4050 мг-екв/дм3.
Рівноважна концентрація іонів Mg2+:
Mg1 = 2000  ДР2  (АН)2 / (KW)2 / F2 =
= 2000  7,110-12  (6,3110-11)2 / (2,29510-14)2/0,651 = 0,165 мг-екв/дм3.
Через активність іонів кальцію можна виразити їхню концентрацію,
концентрації карбонатів і гідрокарбонатів. Підстановка цих і інших
значень концентрацій іонів у рівняння електронейтральності перетворює
останнє в квадратне, коефіцієнти якого А, В і С:
А(АСа)2 + В  АСа + С = 0 .
Корінь цього рівняння - активність іонів кальцію АСа.
Розрахунок коефіцієнтів рівняння:
А = 2000 / F2 = 2000 / 0,650 = 3073,218 ;
B = 1000  AH / F1 + Mg1 + Na1 - SO4В - Cl1 - NO31 - OH1 =
= 1000  6,30910-11/0,898 + 0,165 + 0,69 - 3,69 - 1,44 - 0 - 0,4054 = - 4,6801;
С = -1000  ДР1  (АН / К2 / F1 + 2 / F2) =
= 1000  3,810-9  (6,3110-11/5,70510-11/0,898 + 2/0,651 ) = -1,64 10-5;
Розрахунок активності іонів Са2+ шляхом вирішення квадратного
рівняння:
Аса = ( -В +  В2 - 4  А  С )/(2  А) =
148
= (4,6801+  (-4,6801)2 - 4  3073,218  (-1,6410-5)/(2 3073,218) = 0,00153.
Вміст Са2+ у вапнованій воді, мг-екв/дм3:
Са1 = 2000  Аса / F2 = 2000  0,00153 / 0,651 = 4,6909 .
Вміст СО32- у вапнованій воді, мг-екв/дм3:
СО31 = 2000  ДР1 / Аса / F2 = 2000  3,810-9/0,00153 / 0,651 = 0,00765 .
Вміст НСО3- у вапнованій воді, мг-екв/дм3:
НСО31 = 1000  АН  ДР1 / Аса / К2 / F1 =
=1000  6,3110-11  3,810-9/0,00153 /(5,70510-11)/ 0,898 = 0,003066 .
Вміст СО2 у вапнованій воді, мг-екв/дм3:
СО21 = АН  НСО31  ДР1 / Аса / К1 / F1 =
= 6,3110-11  0,003066  3,810-9/0,00153 / (5,70510-11)/0,898 = 1,12110-12 .
Іонна сила розчину в другому наближенні, моль/дм3:
I2 = 0,0005  ( 2 (Ca1 + Mg1 + SO4В + CO31) + Na1 +
+ HCO31 + Cl1 + NO31 + OH1 + AH / F1) =
= 0,0005  ( 2  (4,6909+ 0,165 + 3,69 + 0,00765) +
+ 0,69 + 0,003066 + 1,44 + 0 +0,4050 + 6,3110-11/0,898 ) = 0,009822.
Уточнене значення іонної сили розчину I2, відхилення якого від
попереднього значення I1 менш чим на 1% служить ознакою закінчення
розрахунку. Інакше варто повторити розрахунок з новим значенням іонної
сили розчину – організувати ітераційний розрахунок (див. додаток А).
Різниця між загальною вихідною вуглекислотою і загальною
вуглекислотою вапнованої води визначає масу карбонату кальцію, що
випав в осад, мг/дм3:
gСаСО3 = 50,04  (СО2 - СО21 -НСО31 - СО31/2 ) =
= 50,04  ( 2,413-1,12110-12- 0,003066 - 0,00765 / 2) = 120,40.
Маса гідроксиду магнію, що випала в осад, визначається з
балансового рівняння по іонах магнію, мг/дм3:
gMg(OH)2 = 29,16  ([Mg2+ ] - Mg1) = 29,16  (0,92 - 0,165) = 22,02 .
149
Зауваження. Іони магнію переходять в осад при певному значенні
рН. При рН менших за рН випадання іонів магнію в осад розрахунок стає
не коректним. Порівняйте масу гідроксиду магнію, що випала в осад
gMg(OH)2, з вихідною Mg(OH)2вих = 29,16  [Mg2+ ] . Для комірки розрахунку
gMg(OH)2 використайте функцію Если»: якщо gMg(OH)2> Mg(OH)2вих
прийняти gMg(OH)2=0.
Доза вапна на проведення процесу осадження іонів кальцію
розраховується з балансу іонів кальцію в системі: вихідний кальцій + доза
вапна = кількість кальцію у карбонаті кальцію + кальцій вапнованої води.
ДвCa = Са1 + gСаСО3/50,04 - [Ca2+ ] =
= 4,6909+120,40 / 50,04 - 5,23 = 1,867 мг-екв/дм3.
Враховуючи спільне вапнування і коагуляцію, реальна доза вапна
СаО буде більшою і крім осадження карбонату кальцію треба враховувати
вміст СО2 (реакція з гідроксидом кальцію) у вихідній воді, дозу коагулянту
і можливе осадження гідроксиду магнію.
За результатами розрахунків навести склад вапнованої води.
Контрольний розрахунок в середовищі Excel надано в наступній таблиці.
Для порівняння навести склад вихідної води під таблицею 16.1.
Таблиця 16.1 – Рівноважний склад вапнованої води, мг-екв/дм3

Na+ Ca2+ Mg2+ Cl- SO42- HCO3- NO3- СО32- СО2 ОН-
0,69 4,69 0,16 1,44 3,69 0,003 0 0,007 0 0,403
Перевірка електронейтральності вапнованої води:

сума концентрацій катіонів = 0,69+4,69+0,16 = 5,54;
сума концентрацій аніонів = 1,44+3,69+0,003+0,007+0,403 = 5,54.
Розбаланс в третьому знаку після коми, розрахунок зроблено правильно.
Не враховано у вапнованій воді наявність іону феруму, що внесений з
коагулянтом: цей іон переходить практично весь в осад.
150
1. Розрахувати значення рНв вихідної води і дозу вапна для
підвищення до значення рН=10,2.
2. Визначити реальне значення дози вапна за даними
розрахунку.
3. Виконати багатоваріантний розрахунок в діапазоні рН від
8,5 до 10,5 з кроком 0,5. Встановити рН початку випадання
іонів магнію в осад.
4. Виконати багатоваріантний розрахунок в діапазоні дози
коагулянту Дк від 0,3 до 0,8 з кроком 0,1. Аналізувати вплив
дози коагулянту на склад вапнованої води. Зробити висновок
щодо раціональної дози коагулянту.
151
РОЗДІЛ 17. РОЗРАХУНОК ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНОГО
ОЧИЩЕННЯ ГАЗУ ВІД ОКСИДІВ АЗОТУ
Актуальним з екологічної точки зору для технології нітратної

(азотної) кислоти є процес нейтралізації шкідливих викидів в атмосферу.
Способи зменшення викидів в атмосферу оксидів азоту з відхідними
газами треба вибирати за конкретними умовами виробництва. Можна,
наприклад, встановити труби висотою понад 150 м для розсіювання
відхідних газів з розведенням їх повітрям за допомогою ежектора;
застосовувати абсорбційні або каталітичні методи знешкодження.
З метою санітарного очищення відхідних газів, що містять оксиди
азоту, в останній час широко використовується каталітичне відновлювання
оксидів азоту природними та іншими паливними газами.
Викидні гази, що містять 2÷4 % об. кисню та залишки оксидів азоту
(NO+NO2), попередньо підігрівають гарячими нітрозними газами до 670 К,
потім змішують з природним газом, горіння якого забезпечує перебіг
реакції при температурі 973÷1070 К. Як каталізатор застосовують 2%
паладій на оксиді алюмінію (АПК-2), платину на носії та хромонікелевий
каталізатор.
При цьому перебігають наступні процеси і реакції. При неповному
згорянні метану утворюється водень і оксид вуглецю (ІІ):
CH 4  0,5O2  CO  2 H 2  35,154 кДж (17.1)
Відновлювачі, наприклад водень, реагують на каталізаторі з оксидом азоту за
реакцією:
2 NO  2 H 2  N 2  2 H 2O  332,85 кДж (17.2)
NO2  2  H 2  0,5 N 2  2  H 2O  275,73 кДж (17.3)
Аналогічно реагують з оксидами азоту СО і метан.
Утворені за реакцією (17.1) Н2 і СО при наявності кисню реагують з
ним, утворюючи відповідно пари води і СО2, підвищуючи температуру
газового середовища:
152
CO  0,5O2  CO2  285,34 кДж (17.4)
H 2  0,5O2  H 2O  242,35 кДж (17.5)
Тільки після повного перебігу реакції (17.1) можлива взаємодія метану з
оксидами азоту згідно реакцій
2 NO2  CH 4  2 N 2  CO2  H 2O  443 кДж;
4 NO  CH 4  2N 2  CO2  2 H 2O.
В схемі виробництва HNO3 під єдиним тиском температура газового
середовища підвищується від 480 до 760оС також за рахунок реакції
повного згоряння додаткової кількості метану та його гомологів в камері
згорання, при цьму додається в камеру додаткове повітря:
CH 4  2O2  CO2  2 H 2O  804,58 кДж (17.6)
C2 H 6  3,5O2  2CO2  3H 2O  1430,05 кДж (17.7)
C3 H 8  5O2  3CO2  4 H 2O  1879,47 кДж (17.8)
C4 H10  6,5O2  4CO2  5H 2O  2662,45 кДж; (17.9)
C5 H12  8O2  5CO2  6 H 2O  3280,09 кДж. (17.10
Витрата метану на каталітичне очищення викидних газів

азотнокислотних виробництв складає 120÷130 м3/т HNO3 (враховано
витрату на підігрів газу перед каталітичним очищенням), втрати паладію –
0,05 г/т HNO3.
Гази, що мають після контактного реактора температуру 973 К,
прямують для розширення в газову турбіну, на одному валу з якою
розташовано компресор повітря, та у котел-утілізатор для отримання пари.
Мета розрахунку: скласти в електронному виді матеріальний і

тепловий баланси очищення відхідного газу від оксидів азоту.
Таблиця 17.1 – Ідентифікатори вихідних даних
Іденти- Значення Розмір- Параметр
153
фікатор ність
Q0 50 т/год продуктивність лінії за моногідратом
CO 0,85 частка ступінь окислення за реакцією (17.1)
CP 0,94 частка ступінь відновлення за реакціями (17.2) і (17.3)
CA 0,993 частка загальний ступінь абсорбції оксидів азоту
CK 0,96 частка ступінь конверсії аміаку
співвідношення СН4:О2 у суміші, що надходить
R 0,56 м3/м3
у реактор очистки
Таблиця 17.2 – Склад природного газу, що подається в реактор

каталітичної очистки
Вміст, об.
Компонент
%
φ(CH4) 92,791
φ(C2H6) 4,912
φ(C3H8) 0,393
φ(C4H10) 0,188
φ(C5H12) 0,150
φ(CO2) 0,226
φ(N2) 1,34
Всього 100
Таблиця 17.3 – Склад газу після абсорбційної колони

Вміст, об.
Компонент
%
φ(NO) 0,0069
φ (NO2) 0,0374
φ (O2) 2,4484
φ (H2O) 0,4581
φ (N2) 97,0492
Всього 100
Таблиця 17.4 – Молярні маси реактантів

Молярна маса,
Компонент
г/моль
М(CH4) 16
М(C2H6) 30
М(C3H8) 44
154
М(C4H10) 58
М(C5H12) 72
М(CO) 28
М(N2) 28
М(NO) 30
М(NO2) 46
М(O2) 32
М(H2O) 18
М(H2) 2
М(CO2) 44
М(HNO3) 63
МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС РЕАКТОРА КАТАЛІТИЧНОГО

ОЧИЩЕННЯ [18]
Мета розрахунку: визначення витратних коефіцієнтів і складу газу
після очищення.
На підставі сумарної реакції синтезу азотної кислоти
NH 3  2O2  HNO3  H 2O
витрата повітря на отримання заданої кількості 100%-вої кислоти Q0
розраховується за наступною формулою, м3/год:
Q0  1000  22,4  2  1,12
V0' = ,
M HNO3  CA  CK  0,21
де 1,12 – надлишок кисню; 0,21 – концентрація кисню в повітрі, частка.

50  1000  22,4  2  1,12
V0'   198923,33 .
63  0,993  0,96  0,21
Об’єм газу після абсорбційної колони визначається вмістом азоту, що
поступає з повітрям тому, що об’єм азоту залишається практично
незмінним в ході процесів окиснення аміаку і кислотоутворення.
Витрата вихлопних газів, що надходять із абсорбційної колони, м3/год:
0,79  V0'  100
V0  .
 (N 2 )
де 0,79 – концентрація азоту у повітрі, частка.
155
0,79  198923,33  100
V0   161927,588 .
97,0492
Об’єми відповідно NO, NO2, O2, H2O, N2 у вихлопному газі після
абсорбційної колони, м3/год:
V0   ( NO) 161927,588  0,0069
V ( NO )    11,173;
100 100
V0   ( NO2 ) 161927,588  0,0374
V ( NO2 )    60,56.
100 100
Аналогічно визначити V (O2 ); V ( H 2O); V ( N 2 ).
Масові витрати відповідно NO, NO2, O2, H2O, N2 у вихлопному газі
після абсорбційної колони, кг/год:
V ( NO)  M ( NO )
G ( NO )   14,96;
22.4
V ( NO2 )  M ( NO2 )
G ( NO2 )   124,36.
22.4
Аналогічно визначити G (O2 ); G ( H 2O); G ( N 2 ).
Сумарна масова витрата компонентів вихлопного газу, кг/год:
Gсум  G ( NO)  G ( NO2 )  G (O2 )  G ( H 2O )  G ( N 2 )  202835,96.
Масові частки відповідно NO, NO2, O2, H2O, N2 у вихлопному газі

після абсорбційної колони, % мас.:
G ( NO)
 ( NO)   100  0,0073;
Gсум
G ( NO2 )
 ( NO2 )   100  0,0613.
Gсум
Аналогічно визначити  (O2 );  ( H 2O);  ( N 2 ).

Результати розрахунку надати в таблиці 17.5
Таблиця 17.5– Склад газу після абсорбційної колони
Компонент м3/год % об. кг/год % мас.
NO 11,17 0,0069 14,96 0,0074
156
NO2 60,56 0,0374 124,37 0,061
O2
H2O
N2
Всього 161927,59 100,00 202835,96 100,00
Розрахунок витрати природного газу

Витрата метану з природним газом, м3/год:
Vï .ã. (CH 4 )  V (O2 )  R,
V (O2 ) – витрата кисню у вихлопному газі, м3/год;
R – співвідношення СН4:О2 за реакцією (17.1), зазвичай підтримують на
рівні 0,52…0,56. При R =0,56 об’ємна витрата метану в природному газі:
Vп.г . (CH 4 )  3964,64  0,56  2220,2 м3 / год;
Масова витрата метану в природному газі, кг/год:
Vп.г . (CH 4 )  M (CH 4 ) 2220,19  16
Gп.г (CH 4 )    1585,85;
VM 22,4
Витрата природного газу в реактор каталітичної очистки, м3/год:
Vп.г . (CH 4 )  100
V (прир.г.)  ,
 (CH 4 )
де  (CH 4 ) – об’ємна частка метану в природному газі.%.
2220,19  100
V (прир.г.)   2392,08 м3 / год;
92,721
Об’ємна витрати С2Н6, С3Н8, С4Н10, С5Н12, CО2, N2, відповідно, з
природним газом, м3/год:
V (прир.г.)   (С2 H 6 )
Vп.г . (C2 H 6 )   117,52;
100
V (прир.г.)   (С3 H 8 )
Vп.г . (C3 H 8 )   9,4.
100
Аналогічно визначити Vп.г . (C4 H10 ); Vп.г . (C5 H12 ); Vп.г . (CO2 ); Vп.г . ( N 2 ).
157
Масова витрати С2Н6, С3Н8, С4Н10, С5Н12, CО2, N2, відповідно, з
природним газом, кг/год:
Vп.г . (C2 H 6 )  M (С2 H 6 )
Gп.г . (C2 H 6 )   157,4;
VM
Vп.г . (C3 H 8 )  M (С3 H 8 )
Gп.г . (C3 H 8 )   18,47.
VM
Аналогічно визначити Gп.г . (C4 H10 ); Gп.г . (C5 H12 ); Gп.г . (CO2 ); Gп.г . (N 2 ). -
Таблиця 17.6 – Витрата природного газу в реактор очистки

Компонент м3/год % об кг/год % масс.
CH4 2220,20 92,79 1585,85 86,39
C2H6 117,53 4,91 157,40 8,58
C3H8 9,40 0,39 18,47 1,01
C4H10
C5H12
CO2
N2
Всього 2392,68 100,00 1835,61 100,00
Таблиця 17.7 – Зведена таблиця матеріального балансу процесу (прихід)

Компонент м3/год % об кг/год % мас
NO 11,17 0,01 14,96 0,0073
NO2 60,56 0,04 124,37 0,0608
O2
H2O
N2
CH4
C2H6
C3H8
C4H10
C5H12
CO2
158
N2
Всього 164320,27 100,00 204671,57 100,00
Розрахунок процесів окиснення і відновлення в реакторі

Витрата компонентів за реакцією (17.1), м3/год:
V 1 (O2 )  Vп.г . (CH 4 )  CO  0,5  943,58;
V 1 ( H 2 )  Vп.г . (CH 4 )  CO  2  3774,33;
V 1 (CO )  Vп.г. (CH 4 )  CO  1887,16,

де СО – ступінь окислення метану, частка.
V 7 (O2 )  Vп.г . (C2 H 6 )  3,5  411,35;
V 7 (CO2 )  Vп.г . (C2 H 6 )  2  235,05;
V 7 ( H 2O)  Vп.г . (C2 H 6 )  3  352,58,
де Vï .ã. (C2 H 6 ) – витрата С2Н6 у природному газі, м3/год.

V 8 (O2 )  Vп.г . (C3 H 8 )  5  47,02;
V 8 (CO2 )  Vп.г . (C3 H 8 )  3  28,2;
V 8 ( H 2O)  Vп.г. (C3 H 8 )  4  37,61,
де Vï .ã. (C3 H 8 ) – витрата С3Н8 у природному газі, м3/год.

V 9 (O2 )  Vп.г. (C4 H10 )  6,5  29,24;
V 9 (CO2 )  Vп.г . (C4 H10 )  4  17,99;
V 9 ( H 2O )  Vп.г . (C4 H10 )  5  22,49,
де Vï .ã. (C4 H10 ) – витрата С4Н10 у природному газі, м3/год.

V 10 (O2 )  Vп.г . (C5 H12 )  8  28,71; ;
159
V 10 (CO2 )  Vп.г . (C5 H12 )  5  17,95;
V 10 ( H 2O )  Vп.г . (C5 H12 )  6  21,53,
де Vï .ã. (C5 H12 ) – витрата С5Н12 у природному газі, м3/год.

V 2 ( H 2 )  V ( NO )  CP  10,5;
V 2 ( N 2 )  V 2 ( H 2 )  0,5  5,2;
V 2 ( H 2O)  V 2 ( H 2 )  10,5.
V 3 ( H 2 )  2  V ( NO2 )  CP  113,85;
V 3 ( N 2 )  V 3 ( H 2 )  0,5  28,46;
V 3 ( H 2O)  V 3 ( H 2 )  113,85.
V 4 (O2 )  V 1 (CO )  CO  0,5  802,05;
V 4 (CO2 )  V 1 (CO )  CO  1831,48  0,85  1604,09;
де V 1 (CO) – витрата оксиду вуглецю, що утворився за реакцією (17.1),

м3/год.
Витрата компонентів за реакцією (17.5):
V 5 (O2 )  (V 1 ( H 2 )  V 2 ( H 2 )  V 3 ( H 2 ))  CO  0,5  1551,23;
V 5 ( H 2O)  (V 1 ( H 2 )  V 2 ( H 2 )  V 3 ( H 2 ))  CO  3102,47,
де V 1 ( H 2 ) – витрата водню, що утворився за реакцією (17.1), м3/год,
V 2 ( H 2 ), V 3 ( H 2 ) – витрата водню за реакціями (17.2), (17.3), м3/год.

Сумарна витрата кисню, м3/год:
Vсум (O2 )  V 1 (O2 )  V 4 (O2 )  V 5 (O2 )  V 7 (O2 )  V 8 (O2 )  V 9 (O2 )  V 10 (O2 )  3813,18.
Сумарну витрату кисню за реакціями окислення порівняти з
витратою кисню з вихлопним газом. Якщо отримане значення Vñóì (O2 )
160
більше, тоді співвідношення СН4:О2 зменшити і розрахунок повторити
спочатку. Після розрахунку процесів горіння і відновлення визначити
склад очищеного газу на виході з реактора каталітичної очистки.
Залишковий вміст кисню Vзал(O2), м3/год:
Vзал (O2 )  V (O2 )  Vсум (O2 )  3964,64  3813,18  151,44;
Враховуючи, що за технологією весь кисень вступає в реакції,

розраховуємо витрату компонентів за реакцією (17.6), м3/год:
V 6 (CH 4 )  Vзал (O2 )  0,5  151,44  0,5  75,72;
V 6 (CO2 )  Vзал (O2 )  0,5  151,44  0,5  75,72;
V 6 ( H 2O )  Vзал (O2 )  151,44.

Склад очищеного газу на виході з реактора (витрати відповідно NO,
NO2, CH4, CO, H2, CO2, N2, H2O), м3/год:
V2 ( NO)  V ( NO)  (1  CP)  0,67;
V2 ( NO2 )  V ( NO2 )  (1  CP)  3,63;
V2 (CH 4 )  V (CH 4 )  (1  CO )  V 6 (CH 4 )  283,3;
V2 (CO)  V 1 (CO)  (1  CO )  283,07;
V2 ( H 2 )  (V 1 ( H 2 )  V 2 ( H 2 )  V 3 ( H 2 ))  (1  CO)  547,49;
V2 (CO2 )  Vп.г. (CO2 )  V 4 (CO2 )  V 6 (CO2 )  V 7 (CO2 )  V 8 (CO2 )  V 9 (CO2 ) 

V 10 (CO2 )  1984,42;
V2 ( N 2 )  Vп.г . ( N 2 )  V ( N 2 )исх.газ  V 2 (N 2 )  V 3 ( N 2 )  157215,21;

V2 ( H 2O)  V ( H 2O )  V 2 ( H 2O)  V 3 ( H 2O)  V 5 ( H 2O)  V 6 ( H 2O )  V 7 ( H 2O ) 
 V 8 ( H 2O)  V 9 ( H 2O)  V 10 ( H 2O)  4554,3.
Загальна об’ємна витрата, м3/год:

V2 сум  V2 ( NO )  V2 ( NO2 )  V2 (CH 4 )  V2 (CO)  V2 ( H 2 )  V2 (CO2 ) 
 V2 ( N 2 )  V2 ( H 2O)  164846,11.
Частки об’ємні відповідно NO, NO2, CH4, CO, H2, CO2, N2, H2O, % об.:
161
V2 ( NO )
2 ( NO)  100  0,0004;
V2 сум
V2 ( NO2 )
 2 ( NO2 )   100  0,002204.
V2 сум
Аналогічно визначити 2 (CH 4 ); 2 (CO); 2 ( H 2 ); 2 (CO2 ); 2 ( N 2 );

2 ( H 2O).
Масові витрати відповідно NO, NO2, CH4, CO, H2, CO2, N2, H2O,
кг/год:
M ( NO ) 30
G2 ( NO)  V2 ( NO)   0,67   0,897;
22.4 22,4
M ( NO2 ) 46
G2 ( NO2 )  V2 ( NO2 )   3,63   7,46.
22.4 22,4
Аналогічно визначити G2 (CH 4 ); G2 (CO); G2 ( H 2 ); G2 (CO2 ); G2 ( N 2 );
G2 ( H 2O).
Загальна масова витрата, кг/год:
G2 сум  G2 ( NO)  G2 ( NO2 )  G2 (CH 4 )  G2 (CO )  G2 ( H 2 )  G2 (CO2 )  G2 ( N 2 ) 
 G2 ( H 2O)  204671,6.
Масові частки відповідно NO, NO2, CH4, CO, H2, CO2, N2, H2O % мас.:
G2 ( NO)
2 ( NO)   100  0,000439;
G2 сум
G2 ( NO2 )
2 ( NO2 )   100  0,003647.
G2 сум
Аналогічно визначити 2 (CH 4 ); 2 (CO); 2 ( H 2 ); 2 (CO2 ); 2 ( N 2 );

2 ( H 2O).
Склад очищеного газу на виході з реактора представлений в таблиці
17.8.
Таблиця 17.8 – Склад очищеного газу на виході з реактора
Компонент м3/год % об кг/год % мас
162
NO 0,67 0,0004 0,90 0,0004
NO2 3,63 0,0022 7,46 0,0036
CH4
CO
H2
CO2
N2
H2O
Всього 164846,1 100,00 204671,57 100,00
Розрахунок об’єму та маси каталізатора АПК-2

V0 164320,27
VК    8,21 м3 , GК  VK  1,2  8,21  1,2  9,85 т,
20000 20000
де V0 – витрата вихлопних газів, що надходять з абсорбційної колони,
м3/год; 1,2 – насипна щільність каталізатору, т/м3; 20000 – об’ємна
швидкість газу, м3/(м3год).
Як другий шар застосовується активований оксид алюмінію Аl2O3
такого самого об’єму.
ТЕПЛОВІ РОЗРАХУНКИ [18]

Мета розрахунку: визначення температури газу на виході з
реактора.
Температура вихлопного газу після підігрівача tвх=480 оС (Т1=753 К).
Температура природного газу tпр.г.=20 оС.
Оскільки природний газ займає всього 1,5 % від загального об’єму
речовин, що входять до реактора каталітичної очистки і можна вважати,
що він миттєво нагрівається до tвх.
Теплоємність за температури Т=Твх, K, компонентів газової суміші,
Дж/(моль∙К):
Cp( NO)=29,58  3,85  103  T  0,59  105 / T 2  32,37;
163
Cp(O2 )  31, 46  3,39  103  T  3,77  105 / T 2  33,35;
Cp(CH 4 )  14,32  74,66  103  T  17, 43  10 6  T 2  60,66;
Cp(C2 H 6 )  5,75  175,11  103  T  57,85 106  T 2  104,81;
Cp(C3 H 8 )  1,72  270,75  103  T  94,48  10 6  T 2  152,02;
Cp(CO2 )  44,14  9,04  103  T  8,54  105 / T 2  49,44;
Cp( H 2 )  27, 28  3, 26  103  T  0,5 105 / T 2  29,82;
Cp( H 2O )  30  10,71  103  T  0,33  106  T 2  38,25;
Cp  N 2   27,88  4,27  10 3  T  31,10;
Cp  NO2   41,16  11,33  103  T  49,69;
Cp(C4 H10 )  18, 23  303,56  103  T  92,65 106  T 2  194, 28;
Cp (C5 H12 )  6,9  425,93  103  T  154,39 10 6  T 2  240,08;
Cp  CO   28,41  4,1  103  T  0,46  105 / T 2  31,42.
Середня теплоємність газу розраховується за правилом адитивності,

C pприхід  N ( NO)  Cp( NO)  N ( NO2 )  Cp ( NO2 )  N (O2 )  Cp (O2 ) 
 N ( H 2O)  Cp ( H 2O )  N ( N 2 )  Cp ( N 2 )  N п.г. (CH 4 )  Cp (CH 4 ) 
 N п.г. (C2 H 6 )  Cp(C2 H 6 )  N п.г. (C3 H 8 )  Cp(C3 H 8 )  N п.г . (C4 H10 )  Cp (C4 H10 ) 
 N п.г. (C5 H12 )  Cp(C5 H12 )  N п. г. (CO2 )  Cp (CO2 )  N п.г. ( N 2 )  Cp ( N 2 )  31,66,
де Ni – об’ємна доля компонента в приході матеріального балансу.
Прихід теплоти в реактор з вихлопним газом після підігрівача,
кДж/год:
Q1  (V ( NO)  Cp( NO )  V ( NO2 )  Cp ( NO2 )  V (O2 )  Cp( NO2 )  V ( N 2 )  Cp ( N 2 ) 
tвх
 V ( H 2O)  Cp( H 2O))  108226453,50,
22.4
де Vі – витрата компонентів вихлопного газу, м3/год.
Прихід теплоти з природним газом, кДж/год:
164
Q2  (Vп.г . (CH 4 )  Cp (CH 4 )  Vп. г. (C2 H 6 )  Cp (C2 H 6 )  Vп.г . (C3 H 8 )  Cp (C3 H 8 ) 
Vп.г . (C4 H10 )  Cp (C4 H10 )  Vп.г . (C5 H12 )  Cp (C5 H12 )  Vп.г . (CO2 )  Ср(CO2 ) 
tвх
 Vп.г. ( N 2 )  Ср ( N 2 ))   3244615,45.
22, 4
Теплота реакцій горіння за реакціями (17.1, 17.2, 17.3, 17.6, 17.7,
17.8, 17.9, 17.10), відповідно, кДж/год:
QP1
Q3  VСН4  CO  1000  2961671,6;
22.4
QP7
Q4  VС2Н6  1000  7503207,41;
22.4
QP8
Q5  VС3Н8  1000  788978,77;
22.4
QP9
Q6  VC4 H10  1000  534658,75;
22.4
QP10
Q7  VC5 H12  1000  525550,424;
22.4
QP2
Q8  VNO  1000  CP  156062,41;
22.4
QP3
Q9  VNO2  1000  CP  700739,026;
22.4
QP6
Q10  V 6
NO2  1000  2719935,74.
22.4
Теплота реакцій відновлення за реакціями (17.4, 17.5), кДж/год:
QP4
Q11  СО  CO
1
 1000  20433545,8;
22.4
QP5
Q12  ( Н  NO  NO )  CO
1
2
2
 33566331;
3
2
22.4
Загальний прихід теплоти, кДж/год:
Q13  Q1  Q2  Q3  Q4  Q5  Q6  Q7  Q8  Q9  Q10  Q11  Q12  181361750.
165
Втрати теплоти беремо такими, що дорівнюють 3% загального
приходу теплоти, кДж/год: Q15  Q13  0,03=5440852,49.
Витрати теплоти з очищеним газом, кДж/год:
Q14  Q13 – Q15  175920897.
Результати розрахунків теплового балансу зведені в таблицю 17.9.
Середня теплоємність газу після реактора каталітичної очистки,
C pвитрата  N 2 ( NO )  Cpвих ( NO )  N 2 ( NO2 )  Cpвих ( NO2 )  N 2 (CH 4 )  Cpвих (CH 4 ) 
 N 2 (CO)  Cpвих (CO )  N 2 ( H 2 )  Cpвих ( H 2 )  N 2 (CO2 )  Cpвих (CO2 ) 
 N 2 ( N 2 )  Cpвих ( N 2 )  N 2 ( H 2O )  Cpвих ( H 2O )  32,71,
де Cpâèõ (i ) – теплоємність компонентів, що виходять з реактора

каталітичної очистки, розраховано при температурі tвих+273 (реалізовано
ітераційний розрахунок).
Таблиця 17.9 – Тепловий баланс реактора каталітичної очистки

Стаття кДж/год % Стаття кДж/год %
108226453,50 59,67 175920897,34 97,0
Q1 Q14
0
Q2 3244615,45 1,79 Q15 5440852,49 3,00
Q3 2961671,60 1,63
Q4 7503207,41 4,14
Q5 788978,77 0,44
Q6 534658,75 0,29
Q7 525550,42 0,29
Q8 156062,42 0,09
Q9 700739,03 0,39
Q10 2719935,74 1,50
Q11 20433545,76 11,27
Q12 33566330,99 18,51
166
Всього 181361749,83 100,00 Всього 181361749,83 100
Температура очищеного газу на виході із реактора, ºС:

Q14  22.4 175920897,69  22,4
tвих   1  730,
V2 сум  С pвитрата 164846,11  32,70
де V2ñóì – витрата газу із реактора каталітичної чистки, м3/год; C pâèò ðàò à –
середня теплоємність газу на виході з реактора каталітичної очистки,

Дж/(моль∙К).
Розрахувати потужність газової турбіни, в якій розширяється очищений
газ з параметрами, що визначені вище наведеним розрахунком. Використати
рівняння, що наведені в підрозділі 13.3 для стиснення газу в компресорі,
враховуючи значення коефіцієнта корисної дії турбіни 0,7, що зменшує
практичну потужність порівняно з теоретичною.
РОЗДІЛ 18. РОЗРАХУНОК ПОМ’ЯКШЕННЯ ВОДИ РЕАГЕНТНИМ

СПОСОБОМ
Реагентні методи дозволяють перевести розчинні у воді сполуки кальцію

та магнію у майже нерозчинні. В якості реагентів для пом’якшення води
використовують вапно, кальциновану соду, гідроксиди натрію або барію,
щавлеву кислоту, фосфати натрію тощо. Серед реагентних методів найбільше
розповсюджений вапняно-содовий метод. Сутність його полягає в процесах, що
описують такими рівняннями:
Ca  HCO3  2  Ca  OH  2  2CaCO3  2 H 2O ; (18.1)
Mg ( HCO3 )  2Ca(OH ) 2  Mg (OH ) 2  2CaCO3  2 H 2 O ; (18.2)
MgSO4  Ca (OH ) 2  Mg (OH ) 2  CaSO4 . (18.3)
Також відбувається видалення вільної вуглекислоти:
CO2 + Ca(OH)2  CaCO3  + H2O;
Сода усуває некарбонатну кальцієву твердість води:
CaCl 2  Na 2 CO3  CaCO3  2 NaCl ; (18.4)
167
CaSO4  Na 2 CO3  CaCO3  Na 2 SO4 . (18.5)
Повністю усунути твердість води реагентними методами неможливо
через те, що такі сполуки, як СаСO3 та Мg(ОН)2, все ж розчиняються у воді.
Тому вапняно-содовий метод застосовують, якщо природну воду треба
пом’якшити до відносно неглибокої залишкової твердості (приблизно 1
ммоль/дм3). Більш глибокого пом’якшення води можливо досягти
використовуючи фосфатний (реагентний) або іонообмінний метод.
Відстоювання води є природним процесом, при якому завислі у воді
грубо дисперсні частинки з густиною, що перевищує густину води,
осаджуються під дією сили тяжіння. Освітлення води шляхом
відстоювання здійснюється в освітлювачах. Освітлення води шляхом
фільтрування полягає в пропусканні її через освітлювальні фільтри,
завантажені зернистим фільтруючим матеріалом, що затримує грубо
дисперсні домішки води. Освітлення води без введення в неї реагентів
застосовується в тих випадках, коли вона забруднена тільки грубо
дисперсними речовинами. Звичайно ж поверхневі води містять значну
кількість колоїднодисперсних речовин з діаметром частинок менше 100
мкм, що не осаджуються в освітлювачах і не затримуються
освітлювальними фільтрами.
Для повного освітлення води, що містить колоїднодисперсні
речовини, необхідне укрупнення їхніх частинок, що досягається методом
коагуляції.
Коагулюванням називається технологічний процес обробки води
реагентами, що завершується коагуляцією її колоїдних домішок.
Коагуляція є фізико-хімічним процесом злипання колоїдних часток і
утворення грубо дисперсних пластівців, що випадають в осад і
видаляються з води осадженням їх в освітлювачах або фільтруванням на
освітлювальних фільтрах. Реагенти, які застосовуються для коагулювання,
називаються коагулянтами. Як коагулянт при вапнуванні застосовується,
168
як правило, залізний купорос FeSO47H2O, тому що хлорне залізо значно
корозійно активніше, а застосування сірчанокислого алюмінію неможливо
через амфотерні властивості останнього в лужному середовищі (рН = 9,5 –
10,3), в якому йде процес вапнування.
Для прискорення процесу коагуляції широке застосування одержав
флокулянт поліакриламід (ПАА). Додавання ПАА в коагульовану воду
навіть у дуже маленьких дозах (0,5 – 2,0 мг/кг) значно укрупнює й
збільшує вагу пластівців, що призводить до прискорення їхнього
осадження і дає можливість підвищити швидкість підйому води в
освітлювачах і їхню продуктивність.
Для попередньої підготовки води для потреб теплових станцій
зазвичай не використовують соду (суттєво збільшує собівартість обробки)
і реалізують цей процес в апараті, що називається освітлювачем. Глибоке
пом’якшення або знесолення реалізується іонним обміном на відповідних
фільтрах. Теоретичні засади процесів підготовки води дивись також в
розділах 7 і 16.
Мета розрахунку: розробити програму і визначити витратні
коефіцієнти і склад попередньо очищеної води розчином вапна та
коагулянту.
Склад вихідної води, мг-екв/дм3:
[Ca2+] = 5,23; [HCO3-] в.в. = 2,39;
[Na+] = 0,69; [NO3-] = 0;
[Mg2+] = 0,92; [SO42-] = 2,99.
Кількість зважених речовин Сзв.р.=141 мг/дм3;
вміст вуглекислоти СО2 в.в=21 мг/ дм3
Продуктивність установки без урахування витрати води на власні
потреби освітлювача і механічних фільтрів складає: Q = 225 м3/год.
169
Приймаємо дозу коагулянту, Дк = 0,7 мг-екв/дм3, дозу ПАА, ДПАА = 1
мг/дм3, залишкову лужність [HCO3-]зал = 0,7 мг-екв/дм3, вапнування
проводять при рН=9,5. Масова концентрація вапняного молока, Св.м =5%.
Дозу вапна СаО визначаємо за рівнянням:
Дв. = [CO2]в.в. + [HCO3-]в.в. - [HCO3-]зал. +Дк. .
де [CO2]в.в. = СО2 в.в. / ЕСО2 ,
ЕСО2 - еквівалентна маса СО2, мг-екв/моль, що дорівнює 22;
Дк. - доза коагулянту, мг-екв/дм3.
Дв. = 21/22 + 2,39 - 0,7 + 0,7 = 3,34 мг-екв/дм3.
Вапном осаджується НСО3- у кількості :
[HCO3-]осадж. = [HCO3- ]в.в. - [HCO3-]зал. = 2,39 - 0,7 =1,69 мг-екв/дм3.
У першу чергу з катіонів осаджується Са2+ .При прийнятому
дозуванні вапна кількість кальцію в оброблюваній воді дорівнює кількості
кальцію у вихідній воді плюс внесене з вапном :
[Са2+ ]вап.в. = [Ca2+]в.в. + Дв. = 5,23 + 3,34 = 8,57 мг-екв/дм3.
Кальцій осаджується у вигляді СаСО3, зв'язуючись згідно реакції
(18.1) з іонами НСО3- у еквівалентній кількості, при цьому разом з кальцієм
в складі гідрокарбонату осаджується еквівалентна кількість кальцію, що
поступає з вапняним молоком, тобто:
[Са2+ ] осадж.= 2[ НСО3-]осадж. =21,69 = 3,38 мг-екв/дм3 .
Залишковий вміст кальцію у вапнованій воді :
[Са2+]зал. = [Ca2+]вап..в. - [Са2+ ] осадж. = 8,57 – 3,38 = 5,19 мг-екв/дм3.
Вміст Mg2+ (до рН=9,5 реакція (18.3) не протікає в умовах вапнування
води) і Na+ в обробленій воді залишається незмінним. Не враховано у
вапнованій воді наявність іону заліза, що внесений з коагулянтом: цей іон
переходить практично весь в осад у вигляді гідроксиду. Вміст сульфатів
збільшується за рахунок дозування коагулянту FeSO4:
170
[SO42-]вап.в. = [SO42-]в.в. + Дк. = 2,99 + 0,7 = 3,69 мг-екв/дм3.
Вміст хлоридів і нітратів у воді не змінюється.
Кількість шламу, мг/дм3, що утвориться при вапнуванні з
коагуляцією, визначається за рівнянням [16]:
Qш. = Сзв.р. + 50  (2[HCO3-]осадж. + СО2 в.в/22.) + 76  Дк. ,
де 50 і 76 – молярна маса еквіваленту карбонату кальцію і коагулянту
безводного сульфату заліза, відповідно.
Qш. = 141 + 50  (21,69 +21/22) + 76  0,7 = 411 мг/дм3 (411 г/м3).
Витрата вапна СаО, кг/год, визначається за формулою, кг/год:
Qв.год = 28Q1,1Дв./1000 = 282251,13,34/1000 = 23,15,
де 28 - еквівалентна маса СаО (доза вапна розрахована саме на оксид
кальцію), мг-екв/моль. Тут і далі коефіцієнт 1,1 враховує необхідний
надлишок.
Витрата вапняного молока Са(ОН)2 визначається за рівнянням:
Vв.год = Qв.год  100/1000/Св.м./в.м. ,
де Св.м. - масова концентрація вапняного молока, % ;
в.м. - густина вапняного молока, кг/м3 ; в. =1040.
Vв.год = 23,15  100/5/1040 = 0,445 м3/год..
Витрата води (густина 1 т/м3) для приготування вапняного молока:
VН2Ов.м. = Vв.год  в.м. – Qв.год/1000 =
=0,445  1,04 – 23,15/1000 = 0,44 т/год= 0,44 м3/год.
Витрата коагулянту визначається за формулою, кг/год.:
Qк.год = Q  1,1  Ек  Дк./1000,
де Ек - еквівалентна маса безводного коагулянту FeSO4, г-екв/моль, Ек=76.
Qк.год = 225  1,1  76  0,7/1000 = 13,17 кг/год.
Витрата 5%-го розчину коагулянту визначається за формулою, м3/год:
Vк.год = Qк.год  100/1000/Ск./к. = 13,17  100/5/1048 = 0,25 м3/год.,
де Ск. - концентрація безводного коагулянту, %;
171
к. - густина 5%-го розчину коагулянту, кг/м3, к.=1048.
Витрата води для приготування розчину коагулянту:
VН2Ок = Vкгод  к. - Qкгод = 0,25  1048 – 13,17 = = 248,8 кг/год = 0,25 м3/год.
Витрата 100% ПАА, кг/год:
QПААгод. = Q  1,1  ДПАА/1000 == 225  1,1 1/1000 = 0,2475 кг/год.
Витрата 0,1 %-ного розчину ПАА, що дозується, м3/год:
VПААгод. = QПААгод.  100 /0,1/ПАА = 0,2475  100/0,1/1005 = 0,246,
де ПАА=1005 - густина 0,1%-го розчину коагулянту, кг/м3.
Витрата води для приготування розчину ПАА:
GН2ОПАА = VПААгод  ПАА - QПААгод = 0,246  1005 – 0,2475 = 247 кг/год;
VН2ОПАА ≈ 0,25 м3/год.
Скласти порівняльну таблицю складу води до і після вапнування.

1. За вихідними даними вище наведеного розрахунку, але при рН=10,2
(осаджуються іони магнію), розрахувати рівноважний склад
вапнованої води за алгоритмом і програмою розділу 16. Використати
рівноважний склад як практичний і виконати розрахунки за вище
наведеним алгоритмом.
2. За вихідними даними вище наведеного розрахунку, але при рН=10,2
(осаджуються іони магнію), розрахувати склад вапнованої води за
даними посібника [16].
3. Порівняти результати двох розрахунків. Зробити висновки.
РОЗДІЛ 19. РОЗРАХУНОК КОЛОНИ СИНТЕЗУ АМІАКУ
Синтез аміаку з водню описується оберненою рівноважною реакцією:
172
яка протікає зі зменшенням об'єму і виділенням тепла.
Підвищення тиску і зниження температури, відповідно до принципу
Ле-Шателье, сприяє зміщенню рівноваги цієї реакції убік утворення
продукту реакції. Максимальний вихід аміаку згідно реакції синтезу
досягається при співвідношенні водень/азот близьким до 3. Присутність
інертних домішок метану і аргону у суміші рівнозначна зниженню
загального тиску, із збільшенням їх концентрації зсув рівноваги реакції
відбувається в бік вихідних компонентів і швидкість реакції зменшується.
У промисловості для підвищення швидкості реакції процес здійснюється
при підвищених температурах і тиску та в присутності каталізаторів.
Найбільшу каталітичну активність виявляють залізні каталізатори,
промотовані оксидами Al2O3 , K 2O , CaO (додаткові MgO або SiO2 ), отримані
відновленням з оксиду заліза.
Колона синтезу аміаку є основним технологічним апаратом
відділення синтезу аміаку. Тепловий баланс колони розраховується на
основі даних загального матеріального балансу відділення синтезу.
Принципове розташування колони синтезу аміаку у відділенні синтезу
аміаку представлено на рисунку 19.1. Представлення технологічного вузла
колони синтезу на рисунку 19.1 є спрощеним, оскільки відображає лише
вхідний та кінцевий потоки, не розкриваючи ходу газу у колоні. Важливо
відзначити точки 8 і 9 схеми, що визначатимуть параметри матеріальних
потоків на вході і виході колони синтезу.
173
Рисунок 19.1 – Принципова схема відділення синтезу аміаку
Важливим параметром при здійсненні синтезу аміаку є

співвідношення витрат у колоні синтезу (рисунок 19.2) за основним ходом
та байпасами. Роль байпасів полягає в регулюванні температурного
режиму колони. Це є важливим для забезпечення максимального виходу
продукту та попередження спікання каталізатора.
1 – теплообмінник, 2 – перший шар каталізатора, 3 – другий шар

каталізатора, 4 – третій шар каталізатора, 5 – корпус високого тиску
Рисунок 19.2 – Схема матеріальних потоків у колоні синтезу
174
Розрахунок колони синтезу визначається концентрацією аміаку, яку
бажають отримати на виході: чим більша концентрація на виході, тим
більше перегрів останньої полиці на задану продуктивність і заданим
температурним профілем. Тому, якщо потрібно отримати іншу
концентрацію аміаку на виході з колони, потрібно задатися іншим
температурним профілем (див. вихідні дані), або ускладнювати колону
додатковим теплообмінником.
Мета розрахунку: складання теплового балансу колони синтезу
аміаку і верхнього теплообмінника, проведення матеріального і
конструктивного розрахунків процесу на полицях.
1. Вектори параметрів вихідного та кінцевого потоків
Таблиця 19.1 – Склад газу на вході в колону синтезу (Точка 8)
Компонент кг/год. м3/год %об.

H2 46006,2648 515270 64,69
N2 214695,902 171757 21,56
CH4 42279,3045 59191 7,43
Ar 45550,7643 25508,4 3,20
NH3 18797,383 24768,3 3,10
Всього 367329,619 796495 100
Таблиця 19.2 – Склад газу на виході з колони синтезу (Точка 9)
Компонент кг/год. м3/год. %об.

H2 34976,9 391741 54,85
N2 163225 130580 18,28
CH4 42279,3 59191 8,28
Ar 45550,8 25508,4 3,57
NH3 81297,4 107121 15
Всього 367330 714142 100
2. Початкові температури газових потоків
175
Початкова температура газового потоку в точці 8 tпоч = 170 °С. Кінцева
температура газового потоку в точці 9 (перше наближення) tкінц = 400°С.
3. Температурний профіль колони синтезу:

Полиця t входу, °С t виходу, °С
1 400 530
2 460 530
3 405 480
4. Продуктивність за аміаком R0 = 62.5 т/год.
5. Тиск Р = 320 атм.
АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ.
ЗАГАЛЬНИЙ ТЕПЛОВИЙ РОЗРАХУНОК

За температури у точці 8 (tпоч, °С) значення теплоємкості компонентів
суміші будуть наступні за температури Тр8= tпоч+273 = 443 К,
кДж/(кмоль∙К):
3 6 2 (19.1)
Cp8H2  28.8  0.27610
  Tp8  1.17010
  Tp8
3 6 2 (19.2)
Cp8N2  26.4  7.6 10
 Tp8  1.44510
  Tp8
3 6 2 (19.3)
Cp8NH3  33.6  2.9 10  Tp8  2.14 10  Tp8
3 6 2 (19.4)
Cp8CH4 14.15  75 10  Tp8  17.5410
  Tp8
Теплоємність одноатомного газу аргону не залежить від температури

і дорівнює 20,82 кДж/(кмоль∙К).
Аналогічні розрахунки проводимо за температури у точці 9 (tкінц).
Після чого за правилом адитивності розраховують теплоємність суміші у
точках 8 і 9.
Далі розраховуємо теплоту, яку внесе газова суміш у точці 8.
176
(19.5)
Тепловий ефект реакції Q _ r (кДж/кмоль аміаку) розраховується за

емпіричною формулою в залежності від середньої температури на полицях
колони TemIN, К, що розраховується за значеннями вектору
температурного профілю колони синтезу Тр:
TemIN=273+(400+530+460+530+405+480)/6 (19.6)

Q _ r : [9157.1   0.545 
840.6 459734000 
 4 (19.7)
  P  5.34  TemIN  2.525 10  TemIN 
2
 TemIN TemIN 3 
1.692 106  TemIN 3 ]  4.1868
Перераховуємо тепловий ефект реакції на (кДж/год), помноживши
значення Q _ r на продуктивність та поділивши на молярну масу аміаку.
R0 1000  Q _ r (19.8)
Q _ REACT :
17.03
Таким чином загальний прихід теплоти в колону синтезу складається
зі значень, розрахованих за формулами (19.8) та (19.5).
Нарешті розраховують температуру кінцевого потоку (°С) в точці 9, враховуючи
2% втрати теплоти:
(19.9)
Отримане значення кінцевої температури підставити у вихідні дані і

розрахунок повторюється, потрібно виконати декілька ітерацій, поки
різниця між заданою (вихідною) та розрахованою буде менше 1 градуса.
РОЗРАХУНОК БАЙПАСНИХ ПОТОКІВ

Згідно рисунка 19.2 з метою підтримки заданого температурного
профілю передбачено можливість подачі холодного байпасного потоку на
вхід першої полиці (в разі перегріву газу у верхньому теплообміннику) і,
177
головне, на змішування з газом після першої та другої полиць. Для
визначання об’ємних витрат потоків після першої та другої полиць, що
забезпечують температурний режим колони, складають систему трьох
рівнянь за умови приблизної рівності теплоємності потоків:
G0 = G1 + G1b + G2b – загальний баланс колони;
Tp1,2  Tp2,1 530  460
G1b  (G1 )   (G1 )  – байпас після першої полиці;
Tp2,1  Tпоч 460  170
Tp2,2  Tp3,1 530  405

G2b  (G1  G1b )   (G1  G1b )  – байпас після другої полиці,
Tp3,1  Tпоч 405  170
де G0 – загальна витрата газу, м3/год (з матеріального балансу), G0 = Vпоч;

G1 – витрата основного потоку газу (вхід на першу полицю), м3/год;
G1b, G2b – витрата байпасного газу, м3/год.
Можливі 2 способи вирішення системи трьох рівнянь.
1. Систему рівнянь вирішують методом ітерації.
Початкове наближення G1=0,7·G0. Далі знаходять за вище
наведеними рівняннями послідовно G1b, G2b і уточнене значення G1уточ= G0-
G1b-G2b. Після чого присвоїти в комірці початкового наближення G 1= G1уточ.
При необхідності звернутися до Сервис→Параметры→Вычисления і
відмітити «итерации». Перевага: при зміні вихідних даних перерахунок
здійснюється автоматично.
2. Систему рівнянь вирішують за допомогою надбудови «Подбор
параметра».
Початкове наближення: G1 = 0,7·G0; - для коефіцієнту 0,7 виділити
окрему комірку. Далі знаходять послідовно G1b, G2b і суму G0=G1+G1b+G2b. В
комірці, де розраховане значення суми витрат, звернутись до надбудови
«Подбор параметра», задати «Значение» G0, змінюючи при цьому комірку
першого наближення (0,7). Недолік: при зміні вихідних даних необхідно
знову і знову викликати надбудову.
Результати наведено в таблиці 19.3.
178
Таблиця 19.3 – Об’ємні витрати основного і байпасних потоків
Параметр м3/год. % об.

Основний потік 418835,73 52,58
Перший байпас 101098,28 12,70
Другий байпас 276560,64 34,72
Всього 796494,66 100
Маючи об’ємну витрату основного потоку та його склад,
розраховуємо витрати компонентів на першу полицю, м3/год.:
V(H2) = G1·%(H2)вході/100 = 418835,728·64,69/100 = (19.10)
270954,1805
Розрахунок об’ємних витрат інших компонентів проводять

аналогічно формулі (19.10).
Таблиця 19.4 – Склад газу на вході першої полиці
Компоненнт кг/год м3/год %об

H2 24192,34 270954,18 64,69
N2 112897,57 90318,06 21,56
CH4 22232,52 31125,53 7,43
Ar 23952,81 13413,57 3,20
NH3 9884,58 13024,39 3,11
Всього 193159,83 418835,73 100
Маючи температури на вході і виході першої полиці з

температурного профілю колони, а саме t вх = 400 °С, t вих = 530 °С,
розрахувати:
1. Теплоємності компонентів за tвх та t вих аналогічно рівнянням
(19.1 – 19.4).
2. Теплоємність газової суміші за правилом адитивності для газу на
вході на першу полку.
3. Кількість теплоти яку внесе газова суміш аналогічно рівнянню
(19.5).
179
4. Середню температуру полиці t сер = (t вх + t вих)/2.
5. Задатися в пустій комірці кількістю синтезованого аміаку
(наприклад, 10 т/год) на даній полиці.
6. Теплоту, яка виділиться внаслідок реакції аналогічно рівнянню
(19.7).
7. Кінцеву температуру аналогічно формулі (19.9), кінцевий об’єм
брати, як об’єм на вході в полицю (перше приближення). Якщо вона
відрізняється від 530°С, то за допомогою функції підбору параметру
визначаємо кількість синтезованого аміаку за умови рівності
температури 530.
8. Витрату і склад газу на виході з першої полиці (перше наближення).
Розрахунок проводимо стехіометричний, знаючи кількість
синтезованого аміаку на даній полиці , коли буде відомий склад газу,
теплоємність газової суміші на виході з полиці розраховується за
правилом адитивності, аналогічно пункту 2.
9. Знаючи теплоємність газової суміші та склад, кількість газу на
виході з полиці, розраховують кінцеву температуру (19.9), але тепер
вже посилання йде на кількість об’єму газу на виході з полиці.
10. Розрахована температура буде відрізнятися від 530, тому потрібно
знову зробити підбір параметру, задатися температурою 530, змінюючи
кількість синтезованого аміаку.
Таблиця 19.5 – Склад газу на виході з першої полиці
Компоненнт кг/год. м3/год. % об.

H2 20237,76 226662,94 58,22
N2 94442,89 75554,31 19,41
CH4 22232,52 31125,53 7,99
Ar 23952,81 13413,57 3,44
NH3 32293,84 42551,88 10,93
Всього 193159,83 389308,24 100
180
Витрата газу на другу полицю розраховується за рівнянням:
V(H2) = V(H2)вих.1полки + G1байпасу·%(H2)вході/100 (19.11)
Інші об’ємні витрати розраховуються аналогічно.
Таблиця 19.6 – Склад газу на вході на другу полицю.

H2 26077,29 292065,679 59,56
N2 121694,03 97355,22 19,85
CH4 27598,99 38638,58 7,88
Ar 29734,53 16651,33 3,39
NH3 34679,77 45695,70 9,32
Всього 239784,61 490406,52 100
Теплові та матеріальні розрахунки проводять за температур, якими

задавались температурним профілем (див. вихідні дані), аналогічно
методиці наведеній вище.
Після проведення матеріального і теплового розрахунку маємо
отримати склад та витрату газу з третьої полиці і він повинен співпадати з
складом газу в точці 9 (таблиця 19.2). Якщо він не співпадає, то
викликаємо підбор параметра на комірку відсоткового вмісту аміаку на
виході з третьої полки, та задаємо там значення (в даному випадку 15), а
змінювати потрібно кількість синтезованого аміаку на третій полиці.
Після підбору параметру можливе те, що температура газової суміші на
виході збільшилася до 485°С, для більш точного розрахунку підставимо
отримане значення 485 замість 480, яке задане профілем колони.
Таблиця 19.7 – Склад газу на виході з третьої полиці.
181
H2 34976,846 391740,679 54,855
N2 163225,283 130580,226 18,285
CH4 42279,304 59191,026 8,288
Ar 45550,764 25508,428 3,571
NH3 81297,421 107121,307 15,000
Всього 367329,619 714141,667 100
Правильність даного розрахунку підтверджує не тільки співпадіння

даних таблиці 19.7 і таблиці 19.2, а й виконані наступні розрахунки
теплового балансу верхнього теплообмінника.
РОЗРАХУНОК ВЕРХНЬОГО ТЕПЛООБМІННИКА

Верхній вбудований в колону теплообмінник призначений для
підігріву основного потоку на вході першої полиці до температури
запалення каталізатору. Саме тепловим балансом і визначається ця
температура.
Для складання теплового балансу потрібно розрахувати:
1. Теплоємність газової суміші основного потоку на вході в
теплообмінник за температури t1=200°С: газова суміш розігрілася на
30°С від 170°С під час підйому основного потоку по кільцевому
зазору між корпусом високого тиску та каталізаторною коробкою.
2. Кількість теплоти Q1, яку внесе в міжтрубний простір основний потік
аналогічно рівнянню (19.5).
3. Теплоємність газової суміші та кількість теплоти Q3, яку внесе в
трубний простір суміш після третьої полиці за температури t3=480°С
(див. вихідні дані температурного профілю)
4. Теплоємність суміші та кількість теплоти Q4, яку винесе газова
суміш з трубного простору аналогічно рівнянню (19.5). Температура
цього потоку після теплообмінника t4=368°С визначена з теплового
балансу колони синтезу.
182
5. Температуру t2 основного потоку на виході з міжтрубного простору,
(температуру, з якою газ поступає на першу полицю) з рівняння
теплового балансу теплообмінника Q1+Q2=Q3+Q4. В останньому
рівнянні Q2 - кількість теплоти, яку винесе газова суміш з
міжтрубного простору – визначається аналогічно рівнянню (19.5).
При цьому теплоємність розрахувати при температурі 400 °С, що
відповідає бажаній температурі на вході першої полиці. Якщо
розрахована температура t2 буде відрізнятися менше, ніж на 5
градусів, то даний теплообмінник зможе задовольнити умови
температурного профілю.
РОЗРАХУНОК ОБ’ЄМУ КАТАЛІЗАТОРУ

Маючи матеріальний баланс по полицям колони, можна розрахувати
кількість каталізатору необхідну для колони синтезу заданої потужності.
Спочатку розраховуємо константу рівноваги:
 2074,8  (19.12)
  2, 4943  log  Tceri     Tceri  1,8567 10  Tceri  ,
7
log Kpi   2
 Tceri 
Тут і далі індекс і змінюється від 1 до 3 (нумерація полиць.

де – Тсер знаходиться, як середнє арифметичне, між температурою на
вході та виході з полиці; β = 1,256∙10-4 та І = -2,1986 – емпіричні
коефіцієнти.
За допомогою функції підбору параметрів необхідно знайти
рівноважний ступінь перетворення x pi за формулою:
L3
 
d
 L3 
   NH 3 i vhid  N 2i vhid  x pi  
P  L1 
K pi    ,
1 N i d  L1  L2 
L2 (19.13)


2 vhid
 x pi 
L1  
N 2i vhid  N 2i vhid  x pi 
  H 2i vhid  N 2i vhid  x pi  
L1 

де для реакції синтезу аміаку стехіометричні коефіцієнти L1 = 0,5;

L2 = 1,5; L3 = 1; зміна кількості моль d = -1,
183
Після того, як буде відомий рівноважний ступінь перетворення, розраховується
рівноважна концентрація аміаку на даній полиці:
L3
NH 3 i vhid  N 2i vhid  x pi 
L1 NH 3 i vhid  N 2i vhid  x pi  2 (19.14)
X ri  
d 1  N 2i vhid  x pi  2
1  N 2i vhid  x pi 
L1
Час контакту газової суміші визначають за рівнянням Тьомкіна-Пижова

в інтегральній формі [8], годин:
Xi
1
 ni  
Xi0 Ks   1  b  X i 
2,5
  1 Xi 
3
 X ri 2
Xi 2 
dX i ,
(19.15)
  4 
P 0,5   1  I inert    1  b  X r i   1  b  X i  
1,5 4
 Xi
Числовим інтегруванням за методом прямокутників вирішити рівняння
(19.15) авто заповненням (протягування стовпчиків):

Xi
Xi
 ni   ,
Ks   1  b  X i    1  X i   
2,5 3 2 2
Xi  Xi 0 X ri Xi (19.16)
   4 
P 0,5   1  I inert   X i   1  b  X r i   1  b  X i  
1,5 4
170000  1  1 
723,16 8,31  Tceri 723,16 
де Ks - константа швидкості, Ks  9400  e ;
Tceri
1  I inert
коефіцієнт b  ; I inert - концентрація інертних газів (метану і аргону),
1  I inert
частка; Р – тиск, атм.
Увага! При підстановці в рівняння (19.16) значення рівноважної
концентрації аміаку X r i не переплутайте його з рівноважним ступенем
перетворення x pi .
Межі інтегрування: початкова концентрація аміаку Xi0 (вхід на полицю)
та кінцева концентрація аміаку Xi (вихід з полиці). Кількість кроків N
184
прийняти рівною 20. Значення кроку інтегрування ∆Xі=( Xi- Xi0)/N.
Рекомендується знаменник рівняння (19.16) при числовому інтегруванні
розбити на кілька множників для запобігання помилки при наборі досить
складної формули.
Об’єм каталізатора на полиці визначається за формулою:
, (19.17)
де Vвходу полки – витрата газу на вході полиці, м3/год..

На основі виконаних розрахунків об’ємів каталізатору вибирається
стандартна колона синтезу на задану продуктивність за довідковими [17]
або промисловими даними.

1. За вище наведеним алгоритмом і довідковим даним [17] розрахувати
колону синтезу аміаку з чотирма полицями (кількість байпасів
збільшується до 3).
2. Скласти систему трьох рівнянь за умови різних значень теплоємності
основного і байпасних потоків. Розв’язати систему і порівняти
результати.
3. Розрахувати товщину стінки, кришки і днища стандартної колони
синтезу.
РОЗДІЛ 20. РОЗРАХУНОК КАТАЛІТИЧНОГО ОКИСНЕННЯ

АМІАКУ
При окисненні аміаку (перша стадія виробництва нітратної кислоти)

на різних каталізаторах і в залежності від умов ведення процесу можна
отримати оксид азоту(II), оксид азоту (I) та елементарний азот:
4NH3 + 5О2 = 4NO + 6Н2О + 907,3 кДж (20.1)
185
4NH3 + 4О2 = 2N2О + 6Н2О + 1104,9 кДж (20.2)
4NH3 + 3О2 = 2N2 + 6Н2О + 1269,1 кДж (20.3)
Крім вище згаданих реакцій можливі і інші побічні реакції, які
протікають з утворенням азоту без участі каталізатору. Так оксид азоту(II),
що утворився по реакції (20.1) може розкладатися по реакції
2NO = N2 + О2 + 180,6 кДж (20.4)
або взаємодіє з аміаком
4NH3 + 6NO = 5N2 + 6H2О + 1810,5 кДж (20.5)
Аміак, що поступає з аміачно-повітряною сумішшю (АПС), може
розкладатися до молекулярних азоту та водню::
4NH3 = N2 + 3Н2 -91,6 кДж (20.6)
Водень згорає з утворенням парів води.
Таким чином. для проведення процесу окиснення аміаку з метою
отримання оксиду азоту (II) потрібен не тільки активний, але й досить
селективний каталізатор.
Визначальною стадією всього процесу окиснення являється
швидкість дифузії кисню до поверхні каталізатору. Отже, каталітичне
окиснення аміаку на платиновому каталізаторі протікає в зовнішній
дифузійній області.
Реакція розкладу оксиду азоту (II) може протікати відразу після
появи NO в газі, але швидкість цієї реакції набагато менше швидкості
реакцій (20.1) -(20.3). Тому її вплив спостерігається на ділянці кінетичної
кривої після максимуму (рисунок 20.1).
186
Рисунок 20.1. Вихід NO від часу контактування (t=850°C,
P=0.44МПа та V=4 м/с)
Реакція окиснення аміаку на металах починається при відносно
низьких температурах, наприклад, на чистій платині при температурі
195°С. Сплави Pt-Rh мають температуру запалювання тим вище, чим
більше родію в сплаві. Для сплавів які містять 7-10% Rh, вона складає
220-240°С. Паладій знижує температуру запалювання (Тзап чистого Pd
дорівнює 100 C).
Максимальний вихід NO спостерігається при 900-920°C. На чистій
платині він досягає 96%, на сплавах Pt-Rh та Pt-Rh-Pd складає 98%
(рисунок 20.2). При цих температурах другим продуктом окиснення
являється азот. Азот утворюється в результаті реакції (20.3) на стінках
апарату до надходження АПС на каталізатор та реакції (20.4) або (20.5)
після утворення оксиду азоту(II). Оскільки при атмосферному тиску та
підвищенню температури від 800 до 900°C вихід збільшується в незначній
мірі, а втрати дорогоцінної платини суттєво зростають, процес окиснення
аміаку в промислових установках проводили при температурі 800°С. При
середніх тисках (0,3-0,5МПа) окиснення проводять при 850-870°С і при
високих тисках (0,7-1,0 МПа) температура процесу підвищується до
900-920°С.
187
Рис.20.2-Залежність вихіду NO від температури
Реакції (20.1 - 20.3) протікають з виділенням теплоти. Розрахунками

було встановлено, що при окисненні 1% аміаку киснем повітря до NO
повинен проходити розігрів газової суміші на 70 С. В реальних умовах ця
величина визначається вмістом аміаку та водяних парів в АПС, ступенем
протікання побічних реакцій, втратами тепла та складає 66-68°С на кожен
процент окисненого аміаку. Так як нижня межа вибухонебезпечності
вмісту аміаку в АПС складає приблизно 14%, зазвичай підтримують
концентрацію аміаку в АПС в межах 9,5-11,5%.
Однією з умов досягнення високого ступеня контактування є
повна однорідність аміачно-повітряної суміші, що надходить на
каталізаторні сітки. Ретельне змішування газів дозволяє не тільки досягати
високого ступеня контактування, але й запобігає можливість вибуху.
Конструкція та об’єм змішувача повинні в повній мірі забезпечувати гарне
змішування газів без потрапляння аміаку на каталізатор окремими
струменями.
Схема розташування каталізатора в контактному апараті наведена на
рисунок 20.3. Діаметр контактного апарата в системах, що працюють під
тиском 0,716 МПа складає 2,2 м.
188
Газ
2
3
4
5
6
Рисунок 20.3 – Схема розташування каталізатора в контактному апараті:

1 – розподільні грати; 2 – корпус апарата; 3 – платиноїдна сітка;
4 – шар неплатинового каталізатора; 5 – насадка; 6 – опорні грати;
7 – кишеня для термопари
Теплота гарячих нітрозних газів, що покидають контактний апарат,

використовується для одержання пари в котлі – утилізаторі.
РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНОГО БАЛАНСУ [18]

Мета розрахунку: визначити витрату і склад газу на виході з
контактного апарату.
Продуктивність схеми за 100%-вою кислотою, Т 20 т/год
Ступінь конверсії аміаку, 1 0,96

Ступінь абсорбції оксидів азоту,  2 0,9993
Тиск в конверторі, P 0,39 МПа
Вміст NH3в суміші, яка надходить на конверсію, С 9,7%
Сумарна реакція утворення HNO3, не враховуючи побічні реакції,

описується рівнянням:
189
NH3 + 2O2 = HNO3 + H2O (20.7)
Теоретична витрата аміаку Т на 1 тону HNO3 (100%) згідно рівняння
(20.7) складає, кг
M ( NH 3 )
T  1000,
M ( HNO3 )
де M ( NH 3 ) -молярна маса аміаку, г/моль;

M ( HNO3 ) -молярна маса азотної кислоти, г/моль.
17
T 1000  269,84 .
63
Враховуючи ступінь конверсії та адсорбції фактична витрата N
аміаку складе, кг:
T 269,84
N , N  281, 28.
1   2 0,96  0,9993
Витрата аміаку за одну годину складе m( NH 3 ) , кг:

m( NH 3 )  N  Q m( NH 3 )  281, 28  20  5625, 63.
Витрата аміаку за одну годину в перерахунку на кількість кмоль

аміаку:
m( NH 3 ) 5625, 63
n( NH 3 )*  , n( NH 3 )*   330,92.
M ( NH 3 ) 17
Годинна витрата повітря складає, кмоль:

n( пов )  n( NH 3 )*  (100  C ) / C , n( пов )  330.92  (100  9, 7) / 9, 7  3080, 62.
Вважаючи, що об’ємна (молярна) частка кисню у повітрі становить

0,21 та азоту – 0,79 (разом з аргоном), визначимо n(O2 ) - годину витрату
кисню, кмоль:
n(O2 )  n( ïîâ )  0,21, n(O2 )  3080, 62  0, 21  646,93.
Година витрата кисню складе m(O2 ) , кг:

m(O2 )  n(O2 )  M (O2 ),
де M (O2 ) -молярна маса кисню, кг/кмоль:

m(O2 )  646,93  32  20701, 77.
Відповідно година витрата азоту n( N 2 ) складе, кмоль:
190
n( N 2 )  n( пов )  0, 79, n( N 2 )  3080, 62  0, 79  2433, 69.
Година витрата азоту m( N 2 ) складе, кг:

m( N 2 )  n( N 2 )  M ( N 2 ),
де - M ( N 2 ) -молярна маса азоту, кг/кмоль.

m( N 2 )  2433, 69  28  68143,35.
Кількість (в м3) кисню та азоту на 1 т моногідрату (мнг) V1 :
V1  22,4  (n( N 2 )  n(O2 )) / Q, V1  22, 4  (646,93  2433, 69) / 20  3450, 296.
Кількість газу, що надходить на конверсію К, кмоль за годину:

K  n( NH 3 ) *  n(O2 )  n( N 2 ), K  330,92  646,93  2433, 69  3411,54.
Кількість газу, що надходить на конверсію L , кг за годину:

L  m( NH 3 )  m(O2 )  m( N 2 ), L  5625, 63  20701, 77  68143,35  94470, 76.
Об’ємна (молярна) частка аміаку в суміші газів P1 становить, %об.:

n( NH 3 ) * 330,92
P1  100, P1  100  9, 7 ,
K 3411,54
що співпадає з вихідними даними і свідчить про правильність виконаних

розрахунків.
Об’ємна (молярна) частка кисню в суміші газів P2 становить, %об.:
n(O2 ) 646,93
P2  100, P2  100  18,963.
K 3411,54
Об’ємна (молярна) частка азоту в суміші газів P3 становить, %об.:

n( N 2 ) 2433, 69
P3  100, P3  100  71,337.
K 3411,54
Масова частка аміаку в суміші газів, % мас.:

m( NH 3 ) 5625, 63
G1  100, G1  100  5,954.
L 94470, 76
Масова частка кисню в суміші газів, % мас.:

m(O2 ) 20701, 77
G2  100, G2  100  21,91.
L 94470, 76
Масова частка азоту в суміші газів, % мас.:
191
m( N 2 ) 2433, 69
G3  100, G3  100  71,33.
L 94470, 76
За реакцією (20.1) кількість NO M1 на 1 т мнг буде становити,

кмоль:
M 1  n( NH 3 )*  1 , M 1  330,92  0,96  317, 68.
Маса NO N1 буде становити, кг:

N 1  M 1  M ( NO ),
де M (NO ) -молярна маса NO, кг/моль;

N1  317, 68  30  9530, 48.
Кількість азоту X1, що утворюється за реакцією (20.3) складає,

кмоль за годину:
X 1  n( NH 3 )*  (1  1 ) / 2, X 1  330,92  (1  0,96) / 2  6, 62.
Кількість пари води M3, що утворюються за реакціями (20.1, 20.3),

M 3  n( NH 3 ) * 1,5, M 3  330,92 1,5  496,38
Маса пари води N3 складе, кг за годину:

N 3  M 3  M ( H 2 O),
де M ( H 2O ) -молярна маса води, кг/моль;

N 3  496,38 18  8934,83.
За обома реакціями (20.1, 20.3) кількість кисню X2, що прореагував,

X 2  n( NH 3 )* 1, 25  1  (n( NH 3 )*  0, 75  (1  1 )),
X 2  330,92 1, 25  0,96  (330,92  (0,75  (1  0,96))  407, 03.
У нітрозному газі лишилося кисню M2 , кмоль за годину:

M 2  n(O2 )  X 2 , M 2  646,93  407, 03  239,90.
Маса кисню в нітрозному газі N2 , кг за годину:

N 2  M 2  M (O 2 ), N 2  239,90  32  7676,79.
Загальна кількість азоту M4 в нітрозному газі, кмоль за годину:
192
M 4  n( N 2 )  X 1 , M 4  2433, 69  6, 62  2440,31.
Маса азоту в нітрозному газі, кг за годину:

N 4  M 4  M ( N 2 ), N 4  2440,31 28  68328, 66.
Загальна кількість речовин M , кмоль за годину:

M  M1  M 2  M 3  M 4
M  317, 68  239,90  496, 38  2440,31  3494, 27.
Об’ємний (молярний) вміст NO P4 в суміші газів, %:

M1 317, 68
P4  100, P4  100  9, 09.
M 3497, 27
Об’ємний вміст O2 в суміші газів, %:

M2 239,90
P5  100, P5  100  6,86.
M 3894, 27
Об’ємний вміст H2O в суміші газів, %:

M3 496,38
P6  100, P6  100  14, 21.
M 3894, 27
Об’ємний вміст N2 в суміші газів, %:

M3 2440,31
P7  100, P7  100  69,84.
M 3894, 27
Загальна маса продуктів реакцій, кг за годину:

N  N1  N 2  N 3  N 4 ,
N  9530, 48  7676, 79  8934,83  68328, 67  94470, 76.
Масова частка NO в суміші газів, %:

N1 9530, 48
G4  100, G4  100  10, 09.
N 94470, 75
Масова частка O2 в суміші газів, %:

N2 7676, 79
G5  100, G4  100  8,13.
N 94470, 75
Масова частка Н2O в суміші газів, %:

N3 8934,83
G6  100, G6  100%  9, 46.
N 94470, 75
Масова частка N2 в суміші газів, %:
193
N4 68328, 66
G7  100, G6  100  72,33.
N 94470, 75
Всі розрахунки, які були проведені вище, представлені в таблиці

(20.1)
Таблиця 20.1 - Матеріальний баланс конверсії аміаку
3 3
Компонент м /год %об. кг/год %мас. Компонент м /год %об. кг/год %мас.
NH3 7412,60 9,7 5625,63 5,95 NO 7116,09 9,09 9530,48 10,09
O2 14491,24 18,963 20701,78 21,91 O2 5373,75 6,87 7676,79 8,13
N2 54514,68 71,337 68143,35 72,13 H2O 11118,89 14,21 8934,83 9,46
N2 54662,93 69,84 68328,66 72,33
Всього 76418,52 100 94470,76 100,00 Всього 78271,67 100,00 94470,76 100,00
ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС [18]

Мета теплового балансу: розрахувати температуру АПС на вході в
контактний апарат.
Вихідними даними для розрахунку є результати матеріального
балансу і задана температура нітрозних газів tк=860°С.
Температура АПС визначається з рівняння теплового балансу:
Q1  Q2  Q3  Q4  Q5 .
Наступні розрахунки розкривають сенс Qi.

Прихід теплоти Q1 реакції окиснення аміаку (20.1), кДж/год.:
Q1  907300  1  n( NH 3 )* / 4,
де 907300 – тепловий ефект реакції (20.1), кДж/кмоль;

1 -степінь конверсії аміаку, частки;
n(NH 3 )* - витрата аміаку, кмоль/год.:

Q1  907300  0,96  330,92 / 4  72113972.
Прихід теплоти Q2 реакції окиснення аміаку (20.3) кДж/год.:

Q2  1269100  (1  1 )  n( NH 3 )* / 4,
де 1269100 –тепловий ефект реакції (20.3), кДж/кмоль.

Q2  1269100  (1  0,96)  330,92 / 4  4199368б1.
Теплоємність NH3 в залежності від температури t, °С, визначається
194
за рівнянням, кДж/(кмоль∙гр.):
cNH 3  4,1868  (8,5439999  t  (0.0041  0, 000588 /1000  t )),
Теплоємність двоатомних газів О2, N2 та NO в залежності від

температури t, °С, становить, кДж/(кмоль∙гр.):
c  4,1868  (7, 08  t  (0, 000198  0, 0001065 /1000  t )).
Теплоємність Н2О, кДж/(кмоль∙гр.):

cH 2O  4,1868  (7, 76  t  (0, 001548  0, 000114 /1000  t )).
Розрахувати теплоємність NO, О2, N2 , Н2О та теплоємність суміші ck

за правилом адитивності за температури конверсії t=tк.
Розрахувати фізичну теплоту нітрозних газів Q4, кДж/год., за
рівнянням:
Q4 = M∙ck∙tk ,
де M – витрата нітрозного газу, кмоль/год.;
ck – теплоємність нітрозного газу, кДж/(кмоль∙гр.).
Фізична теплота АПС Q3, кДж/год., визначається за рівнянням:
Q3 = K∙c0∙t0 ,
де K – витрата АПС, кмоль/год.;
c0 – теплоємність АПС, кДж/(кмоль∙гр.);
t0 – невідома температура АПС, °С.
Втрати теплоти Q5 прийняти за рівнянням, кДж/год.:
Q5  Q4  0,01,
Фізична теплота АПС Q3, кДж/год., визначається за рівнянням:

Q3  Q4  Q5  Q1  Q2 .
Подальші розрахунки виконати в наступному порядку.

1. Розрахувати теплоємність NН3, N2, О2 і суміші газів c0 за правилом
адитивності при температурі АПС t0=200 (перше наближення);
2. Температура АПС становить
t0 = Q3/(c0∙K),
де К - витрата АПС, кмоль/год.
195
3. Якщо розрахована температура (друге наближення) відрізняється від
першого наближення більше, ніж на 2 градуси, необхідно повторити
розрахунок з п. 1 (організувати ітерацію).
Результати розрахунків, що проведено вище, наведені в таблиці 20.2
Таблиця 20.2 - Тепловий баланс конверсії аміаку

Прихід Вихід
Стаття кДж/год. % Стаття кДж/год. %
Теплота реакції утворення Теплота нітрозних
72113971,8 74,99 95210352 99,0
NO газів
Теплота реакції утворення
4199368,13 4,37 Втрати теплоти 952103,52 1,0
N2
Фізична теплота АПС 19849115,5 20,64
Всього 96162455,5 100 Всього 96162455,5 100

1. Виконати розрахунки для вихідної концентрації аміаку в АПС, що
дорівнює 9% і 10,5%. Розрахувати співвідношення кисень/аміак
для цих і базової вихідних концентрацій. Побудувати діаграму
(точкову) залежності температури АПС від концентрації в ній
аміаку.
2. Доповнити алгоритм розрахунком температури повітря при
температурі аміаку до змішування 40°С і температурі t0 АПС, що
визначена з теплового балансу конвертора.
РОЗДІЛ 21. РОЗРАХУНОК ОЧИЩЕННЯ ГАЗУ ВІД СО2 РОЗЧИНОМ

МОНОЕТАНОЛАМІНУ
196
При взаємодії СО2 з моноетаноламіном (МЕА) відбуваються
наступні реакції:
CO2  2 RNH 2  H 2 O  ( RNH 3 ) 2 CO3 ,
CO2  ( RNH 3 ) 2 CO3  H 2 O  2 RNH 3 HCO3 ,
де R – HOCH2CH2.
Ці рівняння демонструють спрощену сумарну схему поглинання
(абсорбції) СО2 розчином МЕА, кінцевими продуктами взаємодії яких є
карбонат і гідрокарбонат моноетаноламіну. Останні при зміні температури
(підвищення) і тиску (зменшення) легко дисоціюють на вихідні реагенти,
що дозволяє легко проводити регенерацію поглинального розчину.
Концентрацію МЕА підтримують в межах 10 – 20%мас. Хоча
підвищення концентрації МЕА і сприяє підвищенню поглинальної здатності
та зменшенню циркуляції розчину, але збільшення концентрації МЕА сприяє
також підвищенню швидкості побічних реакцій і корозії. Крім того, при
концентрації вище 30 %мас. помітно підвищується в'язкість розчину.
Температура процесу повинна бути на рівні 40ºС, так як підвищення
температури призводить до зсуву рівноваги в бік розкладу
моноетаноламонію. Підвищення температури збільшує корозію обладнання.
Зниження температури обмежене, так як при низьких температурах
сповільнюється процес досягнення рівноваги. Підвищення тиску збільшує
ступінь карбонізації α (кількість абсорбованого СО2 (кмоль) одним кмоль
розчину МЕА – в розрахунках позначена як х). Тиск процесу абсорбції
обумовлений тиском газів, що виходять з апаратів парової конверсії СО.
Чим вища концентрація СО 2 у насиченому розчині, тим менша його
циркуляція, і, відповідно, нижче витрати тепла на регенерацію. Збільшення
ступеня карбонізації легко досягається зменшенням кількості циркулюючого
розчину. Але треба враховувати, що при α > 0,5 швидкість хімічної реакції
значно зменшується, а рівноважний тиск СО2 над розчином швидко
збільшується, тому ступінь карбонізації більше 0,5 можна досягти лише при
197
абсорбції під тиском і при тривалому перебуванню реакційної суміші в
абсорбері. Підвищення ступеня карбонізації призводить до збільшення
швидкості побічних реакцій і корозії.
1 – абсорбер; 2 – сепаратор; 3 – регенератор; 4 – кип’ятильник; 5 –

насос; 6 – теплообмінник; 7 – холодильник.
Рисунок 21.1 – Схема однопотокового очищення газу від оксиду
карбону (IV) розчином МЕА.
В промисловості використовують однопотокові (рисунок 21.1) –

розчин подається в абсорбер і регенератор одним потоком – і багато
потокові схеми очищення - розчин подається в абсорбер і регенератор
двома або трьома потоками. Останні є більш складними, але більш
економічними і ви користуються в багатотоннажних виробництвах – 1360
т/добу за аміаком і більше.
Згідно з рисунком 21.1 протиточний абсорбер представляє собою
вертикальний колонний апарат з трьома шарами насадки, кожна з яких
представляє кільця Рашига або Палля або сідлоподібні насадку Інталокс
198
різного розміру. Розділення насадки на три решітки виправдано з
механічної точки зору: велика маса насадки розподіляється на три решітки.
Для очищення технологічних газів велике поширення одержали
масообмінні апарати з нерегулярною (засипаною навалом) насадкою
різного типу. Такі апарати забезпечують високу надійність експлуатації в
широкому діапазоні навантажень по газу й рідині, що важливо для
агрегатів великої одиничної потужності. Переваги сідлоподібної насадки
і кілець Палля обумовлені тим, що більш рівномірна в порівнянні з
кільцями Рашига порозність зменшує можливість каналоутворення,
сідлоподібна насадка й кільця Палля можуть працювати при більш
високих навантаженнях у порівнянні з кільцями Рашига. Переваги
зазначених насадок перед кільцями Рашига особливо очевидні при
збільшенні щільності зрошення, що робить їх перспективними для
процесів очищення під підвищеним тиском.
Основні вимоги до абсорберів МЕА-очищення зводяться до
наступного:
1) високий ступінь насичення хемосорбенту, що забезпечує високі
техніко-економічні показники процесу; при цьому необхідно
враховувати наявність в абсорбері декількох зон, що різко
відрізняються кінетичними закономірностями; так, при ступені
карбонізації х > 0,45 середня швидкість абсорбції помітно нижче, ніж при
малих х, що обумовлено протіканням порівняно повільних хімічних
реакцій;
2) високий ступінь вилучення СО 2 з газу (залишковий вміст СО2 не
повинен перевищувати 0,01%);
3) незначний гідравлічний опір;
5) стабільність у роботі та легкість регулювання параметрів.
199
Мета розрахунку: складання матеріального і теплового балансів,
визначення параметрів апаратурного оформлення хемосорбційного
процесу очищення технологічного газу від СО2.
МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС
Продуктивність по аміаку П =600 т/добу.
Температура МЕА на вході Твх =313 К.
Концентрація МЕА на вході в абсорбер СМЕА =18% мас.
Кінцева концентрація СО2 Wк(СО2) = 0,01%.
Ступінь карбонізації розчину на вході х вх= 0,1.
Ступінь карбонізації розчину на виході х вих= 0,5.
Тиск у абсорбері Рабс= 2,5 МПа або Р'абс = 25 атм.
Діаметр абсорберу D = 2,54 м.
Об'ємна доля компонентів у вихідній суміші, %:
W(СО2) = 17,54; W(СО) =0,499; W(Н2) = 61,454; W(СН4) = 0,269;
W(N2) = 19,729; W(Ar) = 0,259; W(H2O) = 0,25.
Молярні маси компонентів суміші, кг/кмоль:
М(СО2) = 44; М(СО) = 28; М(Н2) = 2; М(СН4)= 16; М(N2) = 28;
М(Ar) = 40; М(Н2О) = 18; М(МЕА)= 61.
Густина газів при нормальних умовах ρ, кг/м3:
ρ(СО2) = 1,964; ρ(СО) = 1,25; ρ(Н2) = 0,089; ρ(СН4) = 0,714;
ρ(N2) = 1,25; ρ(Ar) = 1,785; ρ(Н2О) = 0,804.
1. Витрата водню R, що необхідна для підтримання заданої
продуктивності по аміаку з урахуванням надлишку 13%, що пов’язаний з
його втратою на стадіях технологічного процесу виробництва аміаку,
м3/добу:
200
П  1000  3  M ( H 2 )  1,13
R= 2  М ( NH 3 )   ( H 2 ) = 1344349.
2. Витрата вихідного газу, що подається на очищення, V0, м3/год :

R 100
V0 = W ( H 2 )  24 = 91149.
3. Витрата СО2, Q(СО2), м3/год:

V0  W (CO2 )
Q(СО2) = = 15987;
100
або Q"(СО2) = Q(CO2 )   (CO2 ) = 31399 кг/год.
Аналогічно розраховуються витрати інших компонентів суміші (CO, H2,
CH4, N2, Ar, Н2О).
4. Витрати газу до очищення Q"г, кг/год:
Q"г= Q"(СО2)+Q"(СО)+Q"(Н2)+Q"(СН4)+Q"(N2)+Q"(Ar)+Q"(Н2О) =60211.
5. Витрати очищеного газу (в першому наближенні) Vк, м3/год:
V0  100  W (CO2 ) 
Vк= 100  W (CO ) = 75169.
k 2
6. Кількість поглинутого СО2 в першому наближенні дорівнює зміні об’єму

газу, м3/год: ∆V= V0  V k .
Густина розчину МЕА, ρ(МЕА), кг/м3:
ρ(МЕА) = 1157.767  0.357  CМЕА  0,533  Т вх = 997,364.
Молярна концентрація водного розчину МЕА, См(МЕА), кмоль/м3:
 ( МЕА)  С ( МЕА)
См(МЕА) = М ( МЕА) 100 = 2,94.
Витрати розчину МЕА, L(МЕА), м3/год:

V
L(МЕА) = 22.4  C ( МЕА)   Хвих  Хвх  = 611.
Витрати розчину МЕА на вході в абсорбер, L'(МЕА), кг/год:

L'(МЕА) = ρ(МЕА)· L(МЕА) = 604401;
L( МЕА)  С ( МЕА)
або L"(МЕА) = М ( МЕА) 100
= 1783,5 кмоль/год.
Витрати МЕА до абсорбції, Q"(МЕА), кг/год:
201
L( МЕА)  С ( МЕА)
Q"(МЕА) = = 108792.
100
7. Витрати СО2 з розчином МЕА до абсорбції, В'(СО2), кг/год:
В'(СО2) = Хвх  L( МЕА)  М (СО2 ) = 7847.
Витрати Н2О з розчином до абсорбції, В'(Н2О), кг/год:
В'(Н2О) = L( МЕА)  Q( МЕА)  В(СО 2 ) = 487761,6;
B( H 2 O )
або В(Н2О) = = 487,8 м3/год.
1000
8. Витрати СО2 з газом після очистки, Д(СО2), м3/год:
Vk  Wk (CO2 )
Д(СО2) = = 7,517; або Д'(СО2) = Д (СО2 )   (СО2 ) = 14,76 кг/год.
100
Кількість поглинутого СО2 П(СО2), м3/год:
W (CO2 ) V 0
П(СО2)=  Д (СО2 ) = 15980;
100
або П'(СО2) = П(СО2)·ρ(СО2)= 31384,7 кг/год.
Починаючи з пункту 6, організувати ітераційний розрахунок:
привласнити у відповідній комірці ∆V = П(СО2) і перерахунок відбудеться
автоматично. Для організації ітерації: «Сервис», «Параметри»,
«Вычисления», відмітити «итерации», ОК.
9. Кількість абсорбованих компонентів газової суміші при робочих
умовах далі визначається за їх розчинністю у воді при нормальних умовах
– перша цифра в чисельнику.
Кількість поглинутого СО, П(СО), м3/год:
  W (CO)
0.0165  B( H 2O)  273  Pабс
П(СО) = Tвх 100 = 0,88;
або П'(СО) = П(СО)·ρ(СО) = 1,1 кг/год.

Кількість поглинутого Н2, П(Н2).м3/год:
 W ( H 2 )
0.0153  B( H 2O)  273  Pабс
П(Н2) = Tвх 100
= 100;
або П'(Н2)= П(Н2)·ρ(Н2) = 8,9 кг/год.
202
Кількість поглинутого СН4, П(СН4), м3/год:
 W (CH 4 )
0.02369  B( H 2O)  273  Рабс
П(СН4) = Tвх 100
= 0,68;
або П'(СН4) = П(СН4)·ρ(СН4) = 0,48 кг/год.

Кількість поглинутого N2, П(N2), м3/год:
 W  N 2 
0.011 В ( Н 2О)  273  Рабс
П(N2) = = 23,1;
Т вх 100
або П'(N2) = П(N2)· ρ(N2) = 28,9 кг/год.

Кількість поглинутого Ar, П(Ar), м3/год:
  W ( Ar )
0.0252  В( Н 2О)  273  Рабс
П(Ar) = Т вх 100
= 0,69;
або П'(Ar) = П(Ar)· ρ(Ar) = 1,24 кг/год.
10. Витрати СО після очищення Д(СО), м3/год:
Д(СО) = Q(CO) - П(СО) = 453,96;
або Д'(СО) = Д(СО)· ρ(СО) = 567,4 кг/год.
Аналогічно розраховують витрати Н2, СН4, N2 і Ar після очищення.
11. Тиск пари води Р(Н2О) в газі після очищення визначають за наступним
рівнянням, атм:
20.4897  ( 5156 )
Tвх
Р(Н2О) = e = 0,072.
760
Молярна частка Н2О, N( H2O), в очищеному газі складає:
P ( H 2O )
N(H2O) = P = 0,0029.
абсорбера
Витрати Н2О після очищення, Д(Н2О), м3/год:

Vk  N ( H 2O ) Д ( Н 2 О ) 18
Д(Н2О) = 1  N ( H O) = 217,6; або Д'(Н2О) = 22,4
= 174,9 кг/год.
2
Таким чином сконденсувалося водяної пари, кг/год.:

∆Д= Q"(Н2О) - Д'(Н2О) = 8,65.
Таблиця 20.1– Матеріальний баланс процесу очищення по газу (фрагмент)
203
Прихід
3
Компонент м /год % кг/год %
СО2 15987,49 17,54 31399,425 52,15
СО
Н2
СН4
N2
Ar
Н2О
Сума 91148,73 100 60211,34 100
Витрата
3
Компонент м /год % кг/год %
СО2 7,5 0,010 14,74 0,05
СО
Н2
СН4
N2
Ar
Н2О
Сума 75031,70 100 28777,09 100
12. Витрати газу після очищення Дг, м3/год:

Дг = Д(Н2О)+ Д(СО)+ Д(СО2)+Д(Н2)+Д(СН4)+Д(N2)+Д(Ar) = 75033.
Результат не співпадає з розрахованим вище в п.5 Vк= 75169, тому
необхідно організувати ітераційний розрахунок, починаючи з п. 5:
привласнити у відповідній комірці Vк = Дг і перерахунок відбудеться
автоматично. Для організації ітерації: «Сервис», «Параметри»,
«Вычисления», відмітити «итерации», ОК.
Отримані дані занести до таблиці 20.1.
Кількість поглинутих компонентів суміші П'комп, кг/год:
П'комп = П' (СО)+ П' (СО2)+П' (Н2)+П' (СН4)+П' (N2)+П' (Ar) = 31425,6.
Витрати розчину МЕА на виході із абсорбера Ф(МЕА), кг/год:
204
Ф(МЕА) = П'комп + L'(МЕА) + ∆Д = 641019.
Отримані дані занесено до таблиці 20.2, в якій спрощено, без хімізму
процесу, надано склад МЕА і СО2.
Таблиця 20.2 - Матеріальний баланс процесу очищення по МЕА

Прихід МЕА
Компонент кг/год %
МЕА 109725 18
Н2О 491945 80,7
СО2 7914,6 1,3
Сума 609585 100
Витрати МЕА
Компонент кг/год %
МЕА 109725 17,12
Н2О 491953,8 76,75
СО2 39299,3 6,13
СО 1,1 0,0002
Н2 8,98 0,0014
СН4 0,49 0,0001
N2 29,1 0,0045
Ar 1,25 0,0002
Сума 641019,36 100
Перевірка по масі газу і розчину: прихід =

60211,34+609585=669796,34 кг; витрата = 28777,09 + 641019,36 =
669796,45 кг.
ТЕПЛОВІ РОЗРАХУНКИ
Розрахунок теплового балансу процесу очищення зводиться до
розрахунку температури розчину на виході із абсорбера Твих, К:
П (СО2 )  44  Q
Tвих  Tвх  = 336,5 К,
22.4  Ф( МЕА)  СМЕА
де Q – тепловий ефект абсорбції (Q = 1918 кДж/кг СО2);
205
C МЕА - середня теплоємність МЕА ( C МЕА = 4 кДж/(кг·К).
РОЗРАХУНОК НАСАДКОВОГО АБСОРБЕРА

Метою розрахунку є визначення висоти насадки при заданому
діаметрі абсорберу і за результатами матеріальних і теплових
розрахунків.
В абсорбері знаходиться три шари насадки: нижній шар –
поліпропіленові кільця Палля розміром 50 мм, два наступних – керамічні
сідла типу Інталокс розміром 50 мм. Розрахунок по зонам (шарам)
ведеться, починаючи з верхньої зони, в яку подається регенерований
розчин МЕА.
Об‘ємний коефіцієнт масопередачі при ступені карбонізації х менше
0,3 прийнято рівним 0,0051 м3/(м3·год·Па), при 0,3<х<0,5 – 0,00153
м3/( м3·год·Па), при х>0,5 – 0,001175 м3/( м3·год·Па) [19].
Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА визначається за
рівняннями, що апроксимують довідкові дані [8], при цьому для більш
точних розрахунків вид рівняння визначається інтервалом ступеня
карбонізації.
В розрахунках параметрів абсорберу не враховується розчинення
всіх газів окрім двооксиду карбону.
Верхня зона
Ступінь карбонізації у нижньому перерізі приймаємо хн = 0,104.
Ступінь карбонізації у верхньому перерізі за вихідними даними хв = 0,1.
Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА у верхньому перерізі зони Р 0,
кПа:
P0  e34.68 2.682925LN ( xв ) 0.0422613CМЕА (10672,8/ Твх ) = 0,0017.
де концентрація розчину СМЕА виражено у %мас.

Об'єм поглинутого СО2 за годину в зоні F1v, м3:
F1v  ( хн  хв )  СМЕА  L( МЕА)  22, 4 = 161.
206
Температура розчину у нижньому перерізі зони Т1, К:
F1v  44 1918
T1  Tвх 
  F1v  44 / 22.4) = 313,25.
22.4  4  ( LМЕА
Витрата очищеного газу – верхній переріз зони, м 3/год: Vк = 75031,70

(привласнити відповідній комірці таблиці матеріального балансу (стаття
витрат).
Концентрація СО2 у нижньому перерізі зони Y1, %:
 V W (СО2 ) 
Y1   k k  F1v  100 /  Vk  F1v  = 0,224.
 100 
Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА у нижньому перерізі зони P1,
кПа:
P1  e34.68 2.682925LN ( xн ) 0,0422613СМЕА (10672,8/ Т1 ) = 0,002.
Парціальний тиск СО2 у верхньому перерізі зони Р'в, МПа:

Wk ( CO2 )
P в   Pабс = 0,00025.
100
Парціальний тиск СО2 у нижньому перерізі зони, Р'н, МПа:
Y1
P н   Рабс = 0,00555.
100
Рушійна сила у верхньому перерізі зони P в , Па :
P в  Рв106  Р 0 103 = 248,26.
Рушійна сила у нижньому перерізі зони P н , Па:

Р н  Рн106  Р1 103 = 5596.
P н  Р в
P 
Середня рушійна сила Р , Па:  Р н  = 1716,7.
ln 
в 
 Р 
F
Висота насадки в зоні Н1, м: Н1  K  P  0.785  D 2 = 3,7,
1v
де коефіцієнт масопередачі прийнято К1 = 0,0051 м3/(м3·год·Па).
Середня зона
Ступінь карбонізації у нижньому перерізі хн = 0,25.
207
Ступінь карбонізації у верхньому перерізі хв = 0,104.
Об'єм поглинутого СО2 за годину в зоні F1s, м3 :
F1s  ( хн  хв )  СМЕА  LМЕА  22, 4 = 5882.
Концентрація СО2 у верхньому перерізі зони,Yв, %: дорівнює концентрації

СО2 у нижньому перерізі верхньої зони Yв = Y1 = 0,224 (виконати
присвоєння).
Витрата газу у верхньому перерізі зони F2s, м3/год.:
F2 s  F1v  Vk  75330.
Концентрація СО2 у нижньому перерізі зони Yн, %:

 F Y 
Yн   2 s в  F1s  100 /  F2 s  F1s  = 7,45.
 100 
Температура розчину у нижньому перерізі зони Т2, К:

F1s  44 1918
T2  T1 
  F1s  44 / 22.4) = 322,17.
22.4  4  ( LМЕА
Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА у верхньому перерізі зони

дорівнює рівноважному тиску СО2 над розчином МЕА у нижньому
перерізі верхньої зони, Р1 кПа: Р1 = 0,002.
Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА у нижньому перерізі зони Р 2,
кПа:
P2  e34.68 2.682925LN ( x ) 0,0422613С (10672,8/ Т ) = 0,053.
н МЕА 2

Yв
P в   Pабс = 0,0056.
100
Парціальний тиск СО2 у нижньому перерізі зони Р'н, МПа:
Yн
P н   Рабс = 0,186.
100
Рушійна сила у верхньому перерізі зони P в , Па: P в  Рв106  Р1 103 =
5596.
Р н  Рн106  Р2 103 = 186229.
208
P н  Р в
P 
Середня рушійна сила Р , Па:  Р н  = 51537.
ln 
в 
 Р 
F1s
Висота насадки в зоні Н2, м: Н2  = 4,4,
K1  P  0.785  D 2
Нижня зона
Ступінь карбонізації у нижньому перерізі хн = 0,5.
Ступінь карбонізації у верхньому перерізі хв = 0,25.
Об'єм поглинутого СО2 за годину в зоні F1n, м3:
F1n  ( хн  хв )  СMЕА  L( МЕА)  22, 4 = 10073.
Витрати газу у верхньому перерізі зони F2n, м3/год.: F2 n  F1s  F1v  Vk 
81212,6.
Концентрація СО2 у верхньому перерізі зони дорівнює концентрації СО 2 у
нижньому перерізі середньої зони, %: Yв = 7,45 (виконати відповідне
присвоєння).
Концентрація СО2 у нижньому перерізі зони Yн, %: Yн = 17,54 (вихідні
дані)
Температура розчину у верхньому перерізі зони дорівнює температурі
розчину у нижньому перерізі середньої зони Т3 = Т2 та розрахувати її за
F  44 1918
рівнянням, К: T3  Tвих  22.4  4  ( L  F  44 / 22.4) = 322.
1n
МЕА 1n
Обидва результати мають бути близькими за значенням – перевірити це.

Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА у верхньому перерізі зони Р 1,
кПа:
P1  e34.68 2.682925LN ( xн ) 0,0422613СМЕА (10672,8/ Т3 ) = 0,054.
Рівноважний тиск СО2 над розчином МЕА у нижньому перерізі зони Р 2,

кПа:
(34.63367  7.651067ln( Xн )  2,6590910 Свх ( МЕА)   8902,809 / Т 
2
P2  e вих
= 9,36.
209
Yв
P в   Pабс = 0,186.
100
Парціальний тиск СО2 у нижньому перерізі зони, Р'н, МПа:
Yн
P н   Рабс = 0,4385.
100
Рушійна сила у верхньому перерізі зони P в , Па:
P в  Рв106  Р1 103 = 186229.

Р н  Рн106  Р2 103 = 432231.
P н  Р в
P 
Середня рушійна сила Р , Па:  Р н  = 292170.
ln 
в 
 Р 
F
Висота насадки в зоні: Н 3  K  P  0.785  D 2 = 4,47.
1n

Загальна висота насадки Н, м: Н = Н1+Н2+Н3 = 12,6. Промисловий абсорбер
Черкаського ВАТ «Азот» має загальну висоту насадки до 14 м, тож маємо
10% запасу.
Побудувати залежність (точкова діаграма) робочого і рівноважного
тиску СО2 від ступеня карбонізації для трьох зон.
Розрахунок товщини стінки абсорберу
Pабс  D 1000
Товщина стінки абсорберу, мм: S  c;
2        Pабс
де с – прибавка на корозію, мм, с=5; [σ] – допустима напруга, МПа, для

сталі 16ГС [σ] = 107 МПа; φ – коефіцієнт міцності шва, φ=0,82.
2.5  2, 452 1000
S  5  41 мм.
2 107  0.82  2.5
Виконати розрахунки для ступеня карбонізації відпрацьованого
розчину х=0,6. Варіювати значеннями х у верхньому і нижньому перерізі
зон з метою отримання мінімальної висоти насадки.
210
РОЗДІЛ 22. РОЗРАХУНОК КОТЛА - УТИЛІЗАТОРА
Практично всі виробництва технології неорганічних речовин

реалізуються за енерго-технологічними схемами, тобто з максимальним
використанням теплоти газових сумішей і розчинів та енергії матеріальних
потоків під тиском. Котли-утилізатори азотних виробництв призначені для
охолодження газових технологічних потоків з одночасним виробництвом
водяної пари для енергетичних і технологічних потреб. Особливістю
котлів-утилізаторів, що відрізняє їх від котлів ТЕЦ, є відсутність топкових
камер. Як правило, ці котли працюють на механічно чистих, але хімічно
агресивних газах з великими тепловими навантаженнями. Можливе при
цьому протікання хімічних реакцій між компонентами газового потоку в
об‘ємі котла (наприклад, окиснення аміаку у виробництві нітратної
кислоти). За котельною схемою застосовують котли газотрубні (газ
поступає в трубний простір, вода подається в між трубний простір),
водотрубні (вода поступає у трубний простір) з природною циркуляцією і
водотрубні з двохступінчатою сепарацією пари в горизонтальних
плівкових сепараторах, при цьому тиск отриманої пари: максимальний 10
МПа – в багатотанажних агрегатах синтезу аміаку, мінімальний 0,29 МПа
– у виробництві карбаміду. Найбільша кількість котлів-утилізаторів
працюють при 1,3 – 1,8 МПа або 3,9 МПа. По сумарній продуктивності за
парою превалюють котли-утилізатори, що працюють при 10 і 3,9 МПа з
отриманням пари енергетичних параметрів, здатної для використання в
парових турбінах, що розташовують на одному валу з компресорами
(насосами) і електродвигунами.
Водяна пара виробляється в котлах-утилізаторах насиченою
(рівновага з рідиною) і перегріта. За способом використання пара буває
«глухою» (теплопередача через стінку) і «гострою» (безпосередній контакт
з середовищем, що нагрівається).
211
22.1 Розрахунок котла-утилізатора синтезу аміаку
В даному підрозділі розглянуто котел-утілізатор (КУ), який служить
для охолодження газу, що виходить з колони синтезу аміаку, та отримання
насиченої пари.
Мета розрахунку: визначення витрати насиченої пари, що
утворюється, при заданих параметрах газу і необхідної поверхні
теплообміну котла - утилізатора.
Витрата газу в котел-утілізатор, Vg , нм3/год 234600
Температура газу на вході КУ, Tgв , К 653
Температура газу на виході КУ, Tgвих , К 473
Температура живільної води, Tвж , К 373
Тиск насиченої пари, що утворюється в КУ, Рр , МПа 3,9
Тиск газу, Р, МПа 31
Склад газу на вході КУ,%об.:
аргон 3,51
водень 52,90
азот 17,63
аміак 18,00
метан 7,96
Густина газової суміші за робочих умов, r, кг/м3 67,0
Динамічна в’язкість газової суміші, m, Па∙с 2,35E-05
Теплопроводність газової суміші за робочим тиском, l, Вт/(м∙град) 0,1524
Середня теплоємність газу на вході КУ, Cpв , кДж/(кмоль∙град) 33,25
Середня теплоємність газу на виході КУ, Срвих , кДж/(кмоль∙град) 32,81
Коефіцієнт тепловіддачи для економайзерної зони, aЕ, Вт/(м2∙К) 5700
Коефіцієнт тепловіддачи для випарної зони, aВ, Вт/(м ∙К)
2
12400
Внутрішній діаметр газової труби, d, м 0,021
Кількість труб в секції, N 24
Товщина стінки газової труби, h, м 0,0045
Теплопроводність матеріалу стінки, lст , Вт/(м2∙К) 16,86
Термічний опір матеріалу стінки, rст , м2∙К/Вт 0,00086
Площа поверхні теплообміну стандартного котла-утілізатора, F2, м2 254
212
ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ УТВОРЕНОЇ НАСИЧЕНОЇ ПАРИ
Кількість теплоти Q, що йде на утворення пари, Вт (Дж/с):
Q = Vg ∙ ((Tgв - 273) ∙ Cpв – (Tgвих - 273) ∙ Срвих)) /(22,4 ∙ 3,6) ,
де Vg - витрати газової суміші , що поступає в трубки, нм3 /год;
Tgв, Tgвих - температура газу на вході та виході з КУ, K
Cpв, Срвих - середня теплоємкість газової суміші на вході і виході з КУ, кДж/
(кмоль∙град).
Враховуючи тепловтрати (5%) і коефіцієнт 3,6 перерахунку розмірності Вт
у кДж/год, кількість отриманої пари G, кг / год:
G = Q ∙ 3,6 ∙ 0,95 / (Ip - Iв) ,
де Ip - ентальпія водяної пари при тиску насиченої пари Р р (визначається
тиском живільної води) і температурі Тпари, кДж / кг;
Iв - ентальпія живільної води при температурі Tвж, кДж / кг.
Ентальпії пари і води визначаються за рівняннями:
Ip = 965,1145 + 7,326818 ∙ Тпари - 7,302975 ∙ 10-3 ∙ Т2пари;
Ів = -1155,369 + 4,219625 ∙ Tвж.
Температура насиченої пари, що утворюється, Тпари знаходиться як
функція тиску Рр (МПа) цієї пари, К:
Тпари = 379,52 + 74,044 ∙ Рр – 11,295 ∙ Рр2 + 0,5961∙ Рр3
і повинна бути меншою за T gв. Залежності Ip, Ів, Тпари отримані нами
апроксимацією довідкових даних.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОВЕРХНІ ТЕПЛООБМІНУ КОТЛА - УТИЛІЗАТОРА

Попередньо вибирається газотрубний чотирьохсекційний
горизонтальний котел з характеристиками, наданими у вихідних даних.
Такий КУ застосовують в схемі синтезу аміаку потіжністю 600 т/добу.
Витрата газу V2, що проходить по трубкам, за робочих умов, м3/год:
V2 = Vg ∙ Tgср/(Р ∙10 ∙ 273),
213
Тgср = (Тgв + Тgвих)/2,
де Тgср - середня температура газу в трубках, К;
Р - тиск газу, МПа.
Лінійна швидкість газової суміші в трубках W (враховано наявність
4 секцій), м /с:
W = V2/(0,785 ∙ 3600 ∙ d2 ∙ 4 ∙N),
де d - внутрішній діаметр труб, м;
N - кількість труб в секції.
Коефіцієнт тепловіддачі від газу до стінки труби a, Вт/(м2 ∙ К):
a = Nu ∙ l/d2.
Критерій Нусельта: Nu = 0,023 ∙ Re0,8 ∙ Pr0,4
Критерій Рейнольдса: Re = W ∙ d ∙ r/m
Критерій Прандтля: Pr = Cpkg ∙ m∙1000/l
де Cpkg, r, l, m - відповідно теплоємність (кДж/(кг∙град)), густина (кг/м3),
теплопровідність (Вт/м∙град), динамічна в’язкість (Па∙с) газової суміші при
тиску Р і температурі Tgср.
При розрахунку критерія Прандтля задана теплоємність
перераховується в кДж/(кг∙град) як Cpkg = (Cpв + Срвих )/(2∙Мсум), де Мсум -
молярна маса суміші – розрахувати за правилом адитивності.
Коефіцієнт теплопередачі розраховується окремо для випарної К В та
економайзерної (підігрівання води до кипінні) зон К Е, Вт/(м2∙К) за
рівнянням:
КВ(Е) = 1/(1/a + h2/lст + rст + 1/aВ(Е)),
де lст - теплопровідність матеріалу стінки, Вт/(м2∙К);
rст - термічний опір забруднення стінок, (м2∙К)/Вт;
h2 - товщина стінки труби, м;
aВ(Е) - коефіцієнти тепловіддачі для випарної (В) та економайзерної (Е) зон
в міжтрубному просторі.
214
Для розрахунку приймається середнє значення загального
коефіцієнту теплопередачі К = (КЕ+КВ)/2, Вт/(м2∙К). Середня різниця
температур в КУ DТсер визначається параметрами потоків води (пари) і
газу.
Tgв ¾¾¾® Тgвих
Тпари ¬¾¾¾ Tвж
DТсер = (DТ1 + DТ2)/2 ,
де DТ1 = Tgв - Тпари; DТ2 = Тgвих - Tвж.
Необхідна площа теплообміну F в КУ, м2:
F = Q/(K∙DТсер).
В ході розрахунку порівнюється розрахована поверхня теплообміну з
прийнятою стандартною поверхнею горизонтального КУ (розрахувати
запас поверхні, %). В випадку, якщо розрахункове значення F перевищує
прийняту стандартну F2, то рекомендуються заходи зменшення
розрахункової F: підвищити температуру газу на виході із КУ T gвих або
понизити температуру живільної води Tвж, цим самим підвищити
температурний напір в КУ. Але обидва заходи зменшать продуктивність за
парою (самостійно довести це).
1. Варіюванням температури на виході із КУ Tgвих і
температури живільної води Tвж знайти умови отримання
максимальної кількості пари в рамках поверхні стандартного
КУ.
2. Розрахувати за нормальних умов (див. розділ 1)
теплоємність і густину окремих компонентів газової суміші,
теплоємність і густину газової суміші за правилом
адитивності та густину суміші за робочих умов r, кг/м3.
Порівняти результат з вихідними значеннями параметрів.
215
22.2 Розрахунок котла-утилізатора виробництва нітратної кислоти
Котел Г-420БПЕ – це горизонтальний двоходовий газотрубний
теплообмінник з прямими трубками. В об’ємі котла частково проходить
реакція окислення оксиду азоту в двооксид азоту з виділенням теплоти.
Склад газу на вході до КУ:

Статті приходу
Компонент 3
нм /год. %об.
NO 5387,2 9,37
O2 3490,1 6,07
N2 39311,1 68,41
H2O 9275,1 16,14
Разом 57463,5 100
Температура нітрозного газу на вході до КУ, °С: tвх  900.
Температура нітрозного газу на виході з КУ, °С: tвмх  315.
Тиск в КУ, атм.: Р = 7,3. Товщина трубок, м:S = 0,003.

Діаметр трубок, м: dтр = 0,05. Довжина трубок, м: lтр = 6,3.
Кількість трубок: nтр = 480.
Температура живильної води на вході до КУ, °С: tвх  140.
H O 2
Тиск одержаної пари, атм., Рпари = 15.

Температура перегрітої пари на виході із КУ, °С: tпари  250.
Ентальпія живильної води, кДж/кг: іводи =589,93.

Ентальпія пари, кДж/кг: іпари =2922,428.
Втрати теплоти в навколишнє середовище 2%.
216
Розрахунок матеріального балансу КУ
Мета розрахунку: визначення ступеня окиснення оксиду азоту,

складання матеріального балансу.
Середня температура нітрозних газів, °С:

tвих  tвх 900  315
t    557,24.
tвих 900
ln ln
tвх 315
Вільний об’єм котла-утилізатора, м3

Vвіл  Vтр  0,785   d тр  2  S   l тр  n тр  0,785   0,05  2  0,003  6,3  480  4,6.
2
Витрата нітрозного газу в робочих умовах, м3/с:

Vнг   t  273 57463,58   557,24  273
V0    6,65.
3600  273  P 3600  273  7,3
V 4,6
Час перебування газу в котлі-утилізаторі, с:   V  6,65  0,69.
віл
Константа швидкості реакції окиснення оксиду азоту(ІІ), атм-2·с-1:

705  t 705  557,24
К  4,2   4,2   1,04613.
36  t 36  577,24
Ступінь окиснення α можна визначити із рівняння:

  
1   b  a     1 
K   P 2     ln  .
 b  a  2  1     a 1  a



  b 
Половинна початкова концентрація оксиду азоту(ІІ) становить, частка:

0
C NO 9,37
a   0,0469.
2 100 2 100
Початкова концентрація кисню, частка:
CO0 2 6,07
b   0,0607.
100 100
Тоді рівняння для визначення ступеня окиснення набуде вигляду:
  
  0,0607  0,0469     
1 1
0   ln   1,04613  0,69  7,3 2.
 0,0607  0,0469  2  1     0,0469  0,0469 
  1    0,0607 
  
217
За допомогою функції «Підбір параметра» знаходимо, що ступінь
окиснення становить 0,095.
В результаті окиснення утворюється оксиду азоту(IV), нм3/год.:
V NO2  V NO
0
   5387,2  0,095  513,96.
Витрата кисню, на виході із котла-утилізатора, нм3/год.:

VO2  VO02  0,5  V NO
0
   3490,1  0,5  5387,2  0,095  3233,15.
Витрата оксиду азоту(ІІ) на виході із котла-утилізатора, нм3/год.:

V NO  V NO
0
 1     5387,2  1  0,095  4873,24.
Дані заносимо до таблиці матеріального балансу.

Таблиця 1.1 – Матеріальний баланс котла-утилізатора
Компо- Статті приходу Статті витрат
3 3
нент нм /год. %об. кг/год %мас. нм /год. %об. кг/год %мас.
NO 5387,21 9,37 7215,01 10,49 4873,24 8,52 6526,66 9,49
NO2 0,00 0,00 0,00 0,00 513,96 0,90 1055,46 1,53
O2 3490,14 6,07 4985,91 7,25 3233,15 5,65 4618,79 6,71
N2 39311,10 68,41 49138,87 71,43 39311,10 68,72 49138,87 71,43
H2O 9275,14 16,14 7453,24 10,83 9275,14 16,21 7453,24 10,83
Разом 57463,58 100,00 68793,03 100,00 57206,60 100,00 68793,03 100,00
Мета розрахунку: визначення витрати живильної води (витрати

отриманої пари) і складання теплового балансу.
Нижче надано контрольний розрахунок. Деякі значення можуть
дещо відрізнятися від вашого розрахунку. Теплоємність двоатомних газів
О2, N2 та NO в залежності від температури t, °С, становить,
кДж/(кмоль∙гр.):
c  4,1868  (7, 08  t  (0, 000198  0, 0001065 /1000  t )).

cH 2 O  4,1868  (7, 76  t  (0, 001548  0, 000114 /1000  t )).
218

c NO2  4,1868  7,947  0,00339  t  0,000000282  t 2 . 
Теплоємність компонентів на вході та виході із КУ, кДж/(кмоль∙гр.):
Компонент Вхід Вихід
O2, N2, NO 30,75 29,95
NO2 37,86
H2O 37,94 34,48
За правилом адитивності розраховуємо теплоємність нітрозного газу на

вході та виході із котла-утилізатора, кДж/(кмоль∙гр.):
0
C NO  CO0 2  C N0 2 C0 9,37  6,07  68,41 16,14
cвх  cвх   cНвх2О  H 2O  30,75   37,94   31,91;
100 100 100 100
C NO  CO 2  C N 2 C C NO 2
cвих  cвих   cНвих2О  H 2O  c NО
вих
2  ;
100 100 100
8,52  5,65  68,72 16,21 0,9
c вих  29,95   34,48   37,86   30,75.
100 100 100
Прихід теплоти з нітрозними газами, МДж/год.:

Vвх  cвх  t вх 57463,58  31,91  900
Q1    73673,3.
22,4  1000 22,4  1000
Теплота реакції окиснення оксиду азоту(ІІ), МДж/год.:

0
V NO  5387,2  0,095
Q2  61,655   61,655   1,41.
22,4  1000 22,4  1000
Теплота, що вноситься із живильною водою, МДж/год.:

G п  іводи G п  589,983
Q3    0,58998  G п .
1000 1000
Теплота, що виноситься нітрозними газами, МДж/год.:

Vвих  c вих  t ивх 57206,6  30,75  315
Q4    24740,94.
22,4  1000 22,4  1000
Втрати теплоти в навколишнє середовище, МДж/год.:

Q5  0,02   Q1  Q2  Q3   0,02   73673,3  1,41  0,58998  G п   1473,5  0,0118  G п .
Теплота, що виноситься перегрітим паром із КУ, МДж/год.:

Gп  іпари Gп  2922,482
Q6    2,9225  Gп .
1000 1000
219
Запишемо рівняння теплового балансу і вирішимо його відносно кількості
отриманого пару Gп , кг/год.: Q1  Q2  Q3  Q4  Q5  Q6 ;
73673,3  1,41  0,58998  Gп  24740,94  1473,5  0,0118  Gп  2,9225  G п ;
2,34497  G п  47460,29; Gп  20239, 2.
За відомою витратою пари розрахуємо, МДж/год.:

Q3  0,58998  G п  0,58998  20239,2  11944,47.
Q5  1473,5  0,0118  G п  1473,5  0,0118  20239,2  1712,38.
Q6  2,9225  G п  2,9225  20239,2  59165,9.
Таблиця 1.2 – Тепловий баланс

Стаття МДж/год. % Стаття МДж/год. %
Теплота нітрозних Теплота нітрозних
73673,317 86,048 24740,945 28,896
газів газів
Теплота окиснення
1,415 0,002 Втрати теплоти 1712,384 2,000
NO
Теплота з
11934,472 13,951 Теплота з паром 59165,875 69,104
живильною водою
Разом 85619,204 100,000 Разом 85619,204 100,000
Визначити за довідковими даними температуру живильної води на вході
до КУ за значенням її ентальпії. Збільшити температуру живільної води до
температури кипіння за заданим тискои і розрахувати продуктивність Ку
за перегрітою парою.
РОЗДІЛ 23. РОЗРАХУНОК РОЗСІЮВАННЯ В АТМОСФЕРІ

ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН
Жодне виробництво неорганічних виробництв не забезпечує викид

шкідливих речовин з концентрацією нижче гранично допустимої
середньодобової ГДКс.д., мг/м3. Тому після очищення викидний газ
розсіюється в атмосфері за допомогою труб відповідної висоти. Можливе
небезпечне забруднення приземного шару атмосфери визначається за
найбільшою розрахованою приземною концентрацією шкідливих речовин
220
Сm, мг/м3, яка може встановитися при несприятливих метеорологічних
умовах. Максимальна приземна концентрація шкідливих речовин Cm за
методикою ДІАП (державний інститут азотної промисловості), мг/м3:
235  M T (23.1)
Cm  ,
K1  V0  He 2
де МТ – витрата оксидів з джерела, г/с (по суті це гранично допустимий

викид ГДВ),
K1 - поправка на зміну максимальних концентрацій внаслідок
усереднення з переходом від короткочасного відбору проб газу до
півгодинного (для NO2 K1=2,0; для CO K1=1,0);
V0 – швидкість вітру на висоті 10 м від землі, V0 = 1 м/с;
Hе – ефективна висота викиду – сумарне значення, що дорівнює висоті
труби Н та висоті підйому газів над трубою h , м, Hе=Н+ h .
Використання формули (23.1) також дозволяє розрахувати гранично
допустимий викид (визначається екологічними органами для кожного
джерела забруднювання) за заданим значенням висоти труби і
максимальної приземної концентрації шкідливих речовин.
Висота підйому газів над трубою, м:
h  1,9  D  U 0 (V0   )
де D - діаметр труби, м; U0 - швидкість газу, м/с;
 - коефіцієнт виміру швидкості вітру з висотою,  = 1,5 (Н=30 – 120 м).
Для визначення швидкості газу розраховують витрату газу в робочих
умовах, м3/c:
Q1 
 273  t   Q ,
273  P  3600
де Q – витрата газу за нормальних умов (за даними матеріального
балансу), м3/год; Р –тиск газу, атм; t – температура, оС.
Швидкість газу в робочих умовах, м/с:
U 0  Q1  0, 785  D 2 
221
Відстань від труби до точки земної поверхні, в якій спостерігається максимальна
концентрація оксидів, м:
X  He CZ
де Сz = 0,05 - коефіцієнт розсіювання в вертикальному напрямі.
Витрата NО, який викидається в атмосферу, кг/год:
A1  N1  30  Q  100  22, 4 
де N1 - об’ємна частка NO в газі, %.
Витрата NO2, кг/год:
A2  N 2  46  Q  100  22, 4 
де N2 - об’ємна частка NO2 в газі, %.
Витрата CO, який викидається в атмосферу, кг/год:
A3  N 3  28Q 100  22,4 
де N3 – об’ємна частка CO в газі, %.
Витрата NO в перерахунку на NO2 (перерахунок в стійку форму оксиду
азоту (IV), саме для якої значення ГДК надано в довідниках), г/c:
M T 1  A1  46  1000  30  3600
Витрата NO2 и СО, г/c:
M T 2  A2  1000 3600 M T 3  A3  1000 3600
Суму величин МТ = МТ1 + МТ2 використати для розрахунку

максимальної приземної концентрації оксидів азоту CmNO2 за рівнянням
(23.1), а значення МТ2 – для розрахунку максимальної приземної
концентрації оксиду карбону CmCO. За тим же рівнянням. Після розрахунку
максимальної приземної концентрації Cm для кожного шкідливого
компонента (NO2 і СО) порівнюють отримане значення Сm з ГДКс.д.. Якщо
Сm більше ГДКс.д., розрахунок треба повторити при більшому значенні
висоти труби Н (організувати ітераційний розрахунок). Важливою є
відстань Х від джерела, на якому виконується ця умова: чим вона більше,
тим розсіювання більш ефективне. Бажано, щоб відстань Х
перебільшувала 1500 м.
222
Мета розрахунку: визначити максимальну концентрацію шкідливих
речовин на прикладі оксидів азоту та карбону у поверхні землії при
заданих висоті і діаметрі труби.
t = 190 - температура газу в трубі, °С;
Q = (100000 - 1000N) - витрата вихлопного газу, нм3/год;
Н = 60 – передбачувана висота труби (перше наближення), м;
D = 2,4 - діаметр труби, м; Р = 1,03 - тиск газу, атм.
N1 = 0,00035 - об’ємна частка NO в газі, %.
N2 = 0,0019 - об’ємна частка NO2 в газі, %.
N3 = 0,1476 - об’ємна частка CO в газі, %.
Значення ГДКс.д: для NO2 ГДКс.д. = 0,085 мг/м3; для СО ГДКс.д = 1 мг/м3.
Додаткове завдання: перерахувати концентрацію NO2 і СО у викидному
газі з розмірності %об. в мг/м3 і порівняти з відповідними ГДКс.д.

Виконати за вищенаведеним алгоритмом розрахунки по SO2: вміст у
вихлопному газі 0,01%, ГДКс.д = 0,05 мг/м3.

БАЛАНСІВ АБСОРБЦІЙНОЇ КОЛОНИ
Процес переробки оксидів азоту в абсорбційній колоні є заключним

етапом виробництва нітратної кислоти, після якого вирішуються
екологічні проблеми каталітичним очищенням від оксидів азоту шляхом їх
відновлення до азоту. Фізико - хімічні основи кислотоутворення надано в
розділі 15. На рисунку 24.1 наведена схема матеріальних потоків. Кислий
конденсат (потік 3) направляється на тарілку з приблизно тією ж
концентрацією нітратної кислоти.
223
1 – нітрозний газ із холодильника-конденсатора; 2 - конденсат HNO3 із
холодильника-конденсатора; 3 – продукційна нітратна кислота;
4 – хвостові гази; 5 – зрошувальна вода
Рисунок 24.1 – Схема матеріальних потоків абсорбційної колони:
Розрахунок за наступним алгоритмом проводиться для колони

схеми, що працює під єдиним тиском 0,716 МПа (продуктивність 15 т/год.,
47 тарілок).
Окиснення NO в NO2 відбувається за реакцією:
2NO+O2=2NO2+124 кДж (24.1)
Процес кислотоутворення описується реакцією:
3NO2 + H2O  2НNO3 + NO + 136,2 кДж (24.2)
2NO2  2N2O4 (24.3)
Процес прямого кислотоутворення з оксидів азоту описується
такими рівняннями реакцій:
NO + 0.75 O 2 + 0.5 H 2 O = HNO3  120.6 МДж / моль (24.4)
NO 2 + 0.725 O2 + 0.5 H 2O = HNO3  63,97 МДж / моль (24.5)
В подальших розрахунках абсорбційна колона розглядається як
«чорна скринька»: не враховуються багатоступеневі процеси окиснення
NO під тарілками і абсорбція NO2 на тарілці.
МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС [18]
224
Мета розрахунку: визначити витрату води на утворення кислоти в колоні
і витрату вихлопного газу за заданим ступенем переробки оксидів NOx в
азотну кислоту.
Продуктивність агрегату по МНГ, т/год: Q0=15.
Концентрація азотної кислоти на виході з колони, %: C0=57.
Витрата HNO3, що поступає з холодильника-конденсатора (ХК), кг/год:
mXK=12510.
Масова частка HNO3 у конденсаті з ХК ІІ, %: cXK=44,5.
Ступінь перетворення NO в NO2, частки: x=0,975.
Склад газу на вході в АК, %:
CNOvx := 1,13; CNO2vx := 3,75; CO2vx := 4,33;
CH2Ovx := 0,73; CN2vx := решта.
Розрахунок матеріального балансу газової фази

В колону з конденсатом з ХК надходить HNО3 і Н2O відповідно,
кг/год:
cXK 44,5
mKX  mXK  ; mKX  12510   5566,95;
100 100
mH 2OKX  mXK 
100  cXK  ; mH 2OKX  12510 
100  44,5  6943,05.
100 100
Визначається витрата води, що міститься в продукційній кислоті, т/год:
mH 2Opr  Q0 
100  C 0 ; mH 2Opr  15 
100  57  6,45.
100 100
Кількість нітрозного газу, що повинна надійти з ХК, щоб

забезпечити задану продуктивність колони, м3/год:
Vng 0 
 Q0 1000  mKX   22,4 100 ; Vng 0 
15 1000  mKX   22,4 100  70491,24.
63  x   CNOvx  CNO 2vx  63  0,975  1,13  3,75
Витрата компонентів газової суміші на вході в АК, м3/год:

CNOvx CNO2vx
V _ NOvx  Vng 0  ; V _ NO 2vx  Vng 0  .
100 100
225
Аналогічно за іншими компонентами.
Витрата компонентів газової суміші на вході в АК, кг/год:
M _ NO M _ NO2
mNOvx  V _ NOvx ; mNO2vx  V _ NO2vx .
22,4 22,4
Аналогічно за іншими компонентами.

Масова витрата нітрозного газу на вході в АК, кг/год:
Emngvx  mNOvx  mNO 2vx  mO 2vx  mH 2Ovx  mN 2vx;
Emngvx  90624,67.
Результати розрахунків зводяться в таблицю 24.1.
226
Таблиця 24.1 – Склад газу на вході в колону

mNOvx·100/
NO VNOvx CNOvx mNOvx Σmngvx
mNO2vx·100/
NO2 VNO2vx CNO2vx mNO2vx Σmngvx
mO2vx·100/
O2 VO2vx CO2vx mO2vx Σmngvx
mN2vx·100/
N2 VN2vx CN2vx mN2vx Σmngvx
mH2Ovx·100/
H2O VH2Ovx CH2Ovx mH2Ovx Σmngvx
Сума Vng0 100,00 Σmngvx 100,00
Таблиця 24.2 – Склад газу на вході в колону (контрольний розрахунок)

NO 796,551 1,13 1066,809 1,18
NO2 2643,422 3,75 5428,455 5,99
O2 3052,271 4,33 4360,387 4,81
N2 514,586 0,73 413,507 0,46
H2O 63484,41 90,06 79355,52 87,57
∑ 70491,24 100,00 90624,67 100,00
Витрата NO, NO2, м3/год:

VNOvux  V _ NOvx  1  x  ;
VNO 2vux  V _ NO 2vx  1  x .
Витрата О2, м3/год :

VO 2vux  V _ O2vx  0,75  x  V _ NOvx  0,25  x  V _ NO 2vx.
Витрата N2, H2O, м3/год: VN2vux=V_N2vx., VH2Ovux=V_H2Ovx.
Результати зводяться до таблиці 24.3.
227
Таблиця 24.3– Об’ємний та масовий склади нітрозного газу на виході з АК
VNOvux  100 30
NO VNOvux mNOvux  VNOvux 
Vvuxyt 22.4
VNO 2vux  100 46
NO2 VNO 2vux mNO 2vux  VNO 2vux 
Vvuxyt 22.4
VO 2vux 100 32
O2 VO 2vux mO 2vux  VO 2vux 
Vvuxyt 22.4
VN 2vux 100 28
N2 VN 2vux mN 2vux  VN 2vux 
Vvuxyt 22.4
VH 2Ovux 100 18
H2O VH 2Ovux mH 2Ovux  VH 2Ovux 
Vvuxyt 22.4
 mvux  mNOvux 
Всього Vvuxyt 100  mNO 2vux  mO 2vux 
 mN 2vux  mH 2Ovux
Таблиця 24.4 – Об’ємний та масовий склади нітрозного газу на виході з АК

NO 19,91 0,03 26,67 0,03
NO2 66,09 0,10 88,51 0,11
O2 1825,46 2,77 2444,81 2,96
N2 63484,41 96,31 79355,82 96,07
H2O 514,59 0,79 689,18 0,83
Всього 65910,46 100,00 82604,68 100,00
Розрахунок матеріального балансу по рідкій фазі

Утворилось МНГ в АК, кг/год:
228
mMNG 
 V _ NOvx  V _ NO2vx   VNOvux  VNO2vux   63.
22,4
Всього МНГ, кг/год: EMNG  mMNG  mKX .

Витрата води, що витратилась на утворення кислоти в АК, кг/год:
18
mH 2O  mMNG  .
63  2
Необхідна витрата води на зрошення, кг/год:
 Q0 1000  100  C 0  V _ NOvx  V _ NO2vx   18  mH 2OKX ;
mH 2Ozr    0,5  x  
 18  C 0 22,4 
mH 2Ozr  5720,32.
Масова витрата води, що міститься в продукційній кислоті:

100  C 0
mH 2Oprod  Q 0  1000   11315,79.
C0
Загальна витрата води, кг/год:

EmH 2OVut  mH 2Ozr  mH 2OKX
Витрата рідкої фази складає, кг/год:

EmVut  mH 2O  Q 0 1000  mH 2Oprod .
Всього прихід, кг/год:

Em Pr  mH 2Ozr  mH 2OKX  EMNG  27663,37.
Одержується продукційної кислоти, кг/год:

Q 0  1000  100
mK   26315,79.
C0
Матеріальний баланс представлено в таблиці 24.5.
229
Таблиця 24.5 – Матеріальний баланс рідкої фази
ПРИХІД кг/год. %мас. ВИТРАТА кг/год. %мас.
Продукційна
води: mK
кислота
із вода з
mH 2OKX  100
конденсато mH2OKX EmH 2 POVut
продукційно mH2Opr
м з ХК ю кислотою
МНГ з
на mH 2Ozr  100
mH2Ozr продукційно Q0*1000
зрошення EmH 2 POVut
ю кислотою
вода на
EmH 2OVut  100
Всього EmH2OVut Em Pr
утворення mH2O
HNO3
кислоти:
з mKX  100
конденсато mKX EMNG
м з ХК
утвореної в mMNG  100
mMNG
абсорбері EMNG
EMNG  100
Всього EMNG Em Pr
EmH 2OVut  100
Em Pr
Разом EmPr mMNG  100 Разом EmVut
+
EMNG
230
Таблиця 24.6 – Матеріальний баланс рідкої фази (контрольний розрахунок)
ПРИХІД кг/год. %мас.
ВИТРАТА кг/год. %мас.
Продукційна
води: 26315,79 95,13
кислота
із вода з
конденсатом 6943,05 54,83 продукційною 11315,79 43
з ХК кислотою
МНГ з
на зрошення 5720,32 45,17 продукційною 15000 57
кислотою
вода на
Всього 12663,37 45,78 утворення 1347,58 4,87
HNO3
кислоти:
з
конденсатом 5566,95 37,11
з ХК
утвореної в
9433,05 62,88
абсорбері
Всього 15000 54,22
Разом 27663,37 100 Разом 27663,37 100
Перевірка правильності розрахунку провести по масі за загальним

матеріальним балансом АК, що представлений у таблиці 24.7.
Таблиця 24.7 – Загальний матеріальний баланс

ПРИХІД т/год Витрата т/год
Нітрозний газ на mngvx Нітрозний газ на  mvux
вході 1000 виході з АК 1000
Кислота, що Кислота mK
поступає з ХК mXK продукційна 1000
Додаткова вода на mH 2Ozr
зрошення 1000
mngvx mH 2Ozr  mvux  mK
+
Всього 1000 1000 Всього 1000
231
Таблиця 24.8 – Загальний матеріальний баланс (контрольний
розрахунок)
Нітрозний газ на виході з
Нітрозний газ на вході 90,62 АК 82,60
Кислота, що поступає з ХК 12,51 Кислота продукційна 23,32
Додаткова вода на
зрошення 5,72
Всього 108,85 Всього 108,92
ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС [18]

Мета розрахунку: визначення витрати води на охолодження
розчину на нижніх тарілках АК.
Температура конденсату з ХК, К - TkXK  333;
Температура води на зрошення, К - Т zr  308;
Температура НГ на вході в абс. колону, К - Tng  324.2;

vx
Температура НГ на виході з абс. колону, К - Tng  303;

vux
Температура продукційної кислоти, К - TkPr  325;

Тепловтрати, % - 3;
Розігрів охолоджуючої води, К – ∆Т = 7.
ПРИХІД ТЕПЛОТИ
Розрахувати кількість фізичної теплоти, що вноситься у АК з нітроз
ним газом (НГ), МДж/год.
 V _ NOvx  V _ O2vx  V _ N 2vx   C Tnvx. g . 
p ( O 2 , NO , N 2 ) 
 
Q1  Tnvx.g .  273   
  V _ H 2Ovx  C Tnvx.g .  V _ NO 2vx  C Tnvx.g .
  /  22,4  1000,

 p( H 2O) p ( NO 2 ) 
232
,
де C pn(.Og .2 , NO , N 2 ) ,
T vx T vx
C pn(.Hg .2O )
T vx
C pn(.NO
g.
2)
- середня молярна теплоємність
vx
двоатомних газів, водяної пари і оксиду азоту (ІV), відповідно, при Tn. g . ,
Теплоємності газів визначаються за допомогою емпіричних
Tnvx. g .
C p ( O2. , NO , N 2 )  (7.08  0.000198  (Tnvx.g .  273)  0.0000001065  (Tnvx. g .  273) 2 )  4.1868
T vx
C pn(.NO
g.
2)
 (7.947  0.00339  (Tnvx. g .  273)  0.000000282  (Tnvx. g .  273) 2  4.1868
T vx
C pn(.Hg .2O )  (7.76  0.001548  (Tnvx. g .  273)  0.000000114  (Tnvx. g .  273) 2  4.1868
Таблиця 5.9 - Теплоємність компонентів газу на вході в колону

При Т на
Середня молярна теплоємність, вході в
кДж/(кмольК) апарат
O2, N2, NO 29,696
NO2 33,996
H2O 32,820
Після підстановки всіх значень: Q1  4814,464.
Кількість теплоти, що виділяється при розбавленні 1 кмоль

безводної азотної кислоти, кДж/кмоль:
Q02  (31,412  0,0667  C 0  0,0038  C 0 2 )  1000  22867,7.
Прихід теплоти при розбавленні безводної азотної кислоти до

концентрації C0, МДж/год.:
mMNG
Q2  Q02   3424,002.
63  1000
Tеплоємність кислоти з ХК, кДж/(кг град):

cKXK  (1,006  0,0126  CXK  0,0001635  CXK 2  0,0000009024  CXK 3 )  4,187 
 2,887.
Кількість теплоти, що вноситься з кислотою з ХК , МДж/год.:
233
cKXK
Q3  mXK  (TkXK  273)   2167,093.
1000
Кількість фізичної теплоти, що вноситься зі зрошувальною водою з

теплоємністю 4,18 кДж/(кг град), МДж/год.:
Tzr  273
Q4  (mH 2Ozr  mH 2O)  4,18   639,732.
1000
Теплота реакції утворення HNO3 з NO2 за реакцією (24.5), МДж/год:
63970 V _ NO 2vx  VNO2vux 
Q5    7360,366.
1000 22,4
Теплота реакції утворення HNO3 з NO за реакцією (24.4), МДж/год:

120600 V _ NOvx  VNOvux 
Q6    4181,36.
1000 22,4
Прихід теплоти, МДж/год:

Q pr  Q1  Q2  Q3  Q4  Q5  Q6  22587,02.
ВИТРАТА ТЕПЛОТИ
Розрахувати кількість фізичної теплоти, що виноситься з АК з
викидними газами, МДж/год.
 VNOvux  VO2vux  VN 2vux  C Tnvux. g. 
 
Q7  Tnvux. g .  273   
p ( O 2, NO , N 2) 
  VH 2Ovux  C Tnvux. g .  VNO2vux  C Tnvux. g.

 p ( H 2O ) p( NO 2)
  /  22,4 1000 ,


,
vux vux vux
де C Tp (O , NO , N ) , C Tp ( H O ) , C Tp ( NO ) - середня молярна теплоємність

n. g .
2 2
n. g .
2
n. g .
2
vux
двоатомних газів, водяної пари і оксиду азоту (ІV), відповідно, при Tn. g . ,
кДж/(кмоль∙град) – розраховуються за вище наведеними емпіричними
формулами.
Таблиця 24.10 - Теплоємність компонентів газу на виході з колону
Середня молярна теплоємність, При Т на
кДж/(кмольК) виході
NO, O2 , N2 29,671
NO2 33,697
H2O 32,684
Після підстановки всіх значень: Q7  2621,616.
Tеплоємність продукційної кислоти, кДж/(кмоль град):
234
CpHNO3  (1.006  0, 0126  С 0  0, 0001635  С 02  0, 0000009024  С 03 )  4,187  2, 7.
Фізична теплота азотної кислоти, МДж/год:

Q8  mK  TkPr  273  CpHNO3
1000
 3735,074.
Втрати у навколишнє середовище, МДж/год:

Q pr
Q9  Vtratu   667,611 .
100
Кількість теплоти на нагрівання охолоджувальної води, МДж/год:
Q10  Q pr  Q7  Q8  Q9  15552,72.
Загальна витрата теплоти, МДж/год:

Qvut  Q7  Q8  Q9  Q10  22587,02.
Витрата охолоджувальної води з теплоємністю 4,2 кДж/(кг град) в

теплообмінні елементи на тарілках АК, т/год і т/тМНГ:
Q10 RH 2O1
RH 2O1   529,004; RH 2O 2   35,27.
4,2  T Q0
Результати розрахунків зводяться до таблиць 24.11 і 24.12

Фізична теплота НГ на вході АК Q1
Теплота розбавлення кислоти Q2
Фізична теплота конденсату з ХК Q3
Фізична теплота зрошувальної води Q4
Теплота за реакцією (24.5) Q5
Теплота за реакцією (24.4) Q6
Всього Qpr ∑

Фізична теплота газу на виході АК Q7
Фізична теплота кислоти Q8
235
Втрати теплоти Q9
Теплота на нагрів охолоджувальної води Q10
Всього Qvut ∑
Таблиця 24.13 – Тепловий баланс (контрольний розрахунок)

Прихід теплоти Витрата теплоти
Стаття МДж/год % Стаття МДж/год. %
Фізична
Фізична теплота
теплота НГ
4814,464 21,32 газу на виході з 2621,616 11,61
на вході в
АК
АК
Теплота
Фізична теплота
розбавлення 3424,002 15,16 3735,074 16,53
кислоти
кислоти
Фізична
теплота
2167,092 9,59 Втрати теплоти 677,610 3
конденсату
з ХК
Фіз. теплота
води на 639,7317 2,83
зрошення
Теплота на
Теплота за
нагрів
реакцією 7360,365 32,59 15552,715 68,86
охолоджувально
(24.5)
ї води
Теплота за
реакцією 4181,359 18,51
(24.4)
Всього 22587,02 100 Всього 22587,01658 100

1. В промислових умовах скоріше невідома витрата кислого конденсату
з ХК, але контролюється витрата води на зрошення АК, наприклад,
mH 2Ozr = 5700 кг/год. Для вище наведених вихідних даних переробити
алгоритм з метою розрахунку витрати кислого конденсату з холодильника-

конденсатора.

БАЛАНСІВ ГАЗОВОГО ПРОМИВАЧА
236
Газовий промивач (ГП) є елементом схеми АК-72
багатотоннажного виробництва нітратної (азотної) кислоти і призначений
для охолодження і промивання нітрозного газу (НГ) від нітрит-нітратних
солей циркулюючою нітратною кислотою, утвореною в холодильнику-
конденсаторі та й самому ГП [15]. В комбінованій за тиском схемі АК-72
холодильник-конденсатор першої ступені і газовий промивач працюють
під тиском до 0,39 МПа, а холодильник-конденсатор другої ступені і
абсорбційна колона – під тиском до 1,1 МПа.
Окиснення NO в NO2 відбувається за реакцією:
2NO+O2=2NO2+124 кДж (25.1)
Процес кислотоутворення, що відбувається під час конденсації
реакційної води у ГП, описується реакціями:
3NO2 + H2O  2НNO3 + NO + 136,2 кДж (25.2)
2NO2  2N2O4 (25.3)
Процес кислотоутворення з оксидів азоту описується наступними
рівняннями:
NO + 0.75 O2 + 0.5 H 2 O = HNO3  120.6кДж (25.4)
NO 2 + 0.25 O2 + 0.5 H 2 O = HNO3  63,97кДж (25.5)
Сумарне рівняння (25.6)=(25.4)+(25.5) має вид:
NO2+NO +O2 +H2O = 2НNO3 +184,57 кДж (25.6)
Увесь процес кислотоутворення можна поділити на дві основні стадії:
1)окиснення NO, яке в свою чергу, відбувається як у газовій та рідкій
фазах, так і на поверхні контакту фаз, при цьому у процесі бере участь NO,
що надходить з нітрозним газом у відділення абсорбції, та NO утворений в
процесі кислотоутворення (див. сумарну реакцію (25.2);
2)взаємодія оксидів азоту різних форм з азотною кислотою та водою
як в газовій, так і в рідкій фазах.
При утворенні азотної кислоти оксиду азоту (ІІ) повинно
окислюватися в 1,5 рази більше: вихідний 1 моль NO утворює при
237
окисненні 1 моль NO2 (реакція (25.1), який, в свою чергу, утворює 1/3 моль
NO за реакцією (25.2), що після повторного окиснення за реакцією (25.1)
утворює 1/3 моль NO2. Після абсорбції утворюється знову NO в кількості
1/3∙1/3 і так далі. Коефіцієнт k, що враховує збільшення кількості NO:
k  1  1 3   1 3    1 3   ...  1,5 моль .

2 4
(25.7)
Відповідно збільшується витрата кисню згідно реакції (25.1).
Таким чином, у реальних умовах процес кислотоутворення складається з
безперервних процесів поглинання та окиснення, число яких визначається
рядом технологічних параметрів, наприклад кількістю тарілок. Так,
газовий промивач обладнаний 3 або 4 тарілками, а абсорбційна колона має
до 50 тарілок. Результатами неодноразових досліджень установлено, що
процес переробки NOx в кислоту в цілому визначається швидкістю реакції
окиснення NO. Див. також теоретичний матеріал розділу 15.
25.1 МАТЕРІАЛЬНИЙ БАЛАНС [18]
Мета розрахунку: визначення витрати моногідрату HNO3, який
утворюється в газовому промивачі, витрати додаткової води на
зрошування, витрати і складу нітрозного газу на виході апарату.
загальний тиск в апараті, МПа – р = 0,38;
продуктивність за моногідратом (МНГ) НNО3, т/год; – G0 =50;
кількість конденсату, що поступає з ХК І ступені, т/год - mk =28,079;
концентрація нітратної кислоти із ХК І ступені, % - CHNO k = 41,16; 3
кількість кислоти на зрошення mzr .=240 т/год;

концентрація нітратної кислоти на зрошення, % - CHNO zr = 40; 3
ступінь абсорбції, частки одиниці – х =0,9993.
Таблиця 25.1 - Склад газу на вході в газовий промивач

NO CNO 4,72
238
NO2 CNO2 3,69
O2 CO2 4,52
N2 CN2 84,41
H2O CH2O 2,66
Сума ∑ 100,00
ПОПЕРЕДНІ РОЗРАХУНКИ
Витрата нітрозного газу на вході в ГП, м3/год:
(G0  mHNO3k ) 1000  22.4 100
V0  ,
63  x  (CNO  CNO2 )
де C NO , C NO 2 - об’ємна частка NO та NO2 у НГ на вході до апарату, % об.;

х – загальний ступінь абсорбції у схемі, частки;
mHNO3k - кількість моногідрату, що утворилась у ХК, т/год.
Кількість МНГ і води, що потрапляють з конденсатом, т/год:

mHNO3k  (mk  CHNO3k /100) , mH 2Ok  (mk  (1  CHNO3k ) /100) ,
mHNO3k  (28, 079  41,16 /100)  11,56 ,
mH 2O k  (28, 079  (100  41,16) /100)  16,522 .
Кількість МНГ і води із зрошувальною кислотою, т/год:
mHNO3 zr  (mzr  CHNO3 zr /100) mH 2Ozr  (mzr  (1  CHNO3 zr ) /100)
mHNO3 zr  (240  40 /100)  96 ; mH 2Ozr  (240  (100  40) /100)  144 .
Склад нітрозного газу на вході в ГП представлені в таблиці 25.2.

(формульні вирази) і таблиці 25.3 (контрольний розрахунок).
Таблиця 25.2 – Об’ємний і масовий склади нітрозного газу на вході в ГП
NO VNOp  V0  CNO /100 CNO mNOp  VNOp  30 / 22.4 % NOmp  mNOp 100 /  m p
239
NO2 VNO2 p  V0  C NO2 /100 C NO2 mNO2 p  VNO2 p  46 / 22.4 % NO2 mp  mNO2 p 100 /  m p
O2 VO2 p  V0  CO2 /100 CO2 mO2 p  VO2 p  32 / 22.4 %O2 mp  mO2 p 100 /  m p
N2 VN 2 p  V0  C N2 /100 C N2 mN 2 p  VNO2 p  28 / 22.4 % N 2 mp  mN2 p 100 /  m p
H2O VH 2Op  V0  CH 2O /100 CH 2O mH 2Op  VH 2Op 18 / 22.4 % H 2Omp  mH 2Op 100 /  m p
 m p  mNOp  mNO2 p  mO2 p 

Сума V0 ∑ ∑
 mN2 p  mH 2Op
Таблиця 25.3 – Об’ємний та масовий склади нітрозного газу на
вході в ГП (контрольний розрахунок)

NO 7676,64 4,72 10281,22 4,94
NO2 6001,44 3,69 12324,39 5,92
O2 7351,36 4,52 10501,94 5,04
N2 137285,03 84,41 171606,29 82,43
H2O 4326,24 2,66 3476,45 1,67
Сума 162640,72 100 208190,28 100
На рисунку 25.1 наведено схему газового і рідкого потоків.
240
б
в
а - загальна схема матеріальних потоків; б - схема для визначення
кількості HNO3, що поступає в абсорбційну колону; в – схема для
визначення кількості води, що необхідна для зрошення.
Рисунок 25.1 – Схеми матеріальних потоків.
РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ
вміст NO на виході з ГП – C k NO = 2,79%;
k
вміст NO2 на виході з ГП – C NO =4,02%;
2
необхідна концентрація кисню в НГ на вході в компресор (перед

абсорбційною колоною), % – J=5.
241
Для визначення складу газу на виході з апарату задаються
початковим наближення об’єму газу на виході. Приймається, що Vk = V0, .
В першому наближенні визначається склад газу на виході.
Витрата NO, NO, м3/год:
VNO2k  Vk  C k NO2 /100
VNOk  Vk  C k NO /100
витрату О2 можна розрахувати 2 способами, м3/год :

- згідно рівнянь (25.5-25.6):
VO2 k  VO2 p  0.75  (VNOp  VNOk )  0.25  (VNO2 p  VNO2k ) ;
- згідно рівнянь (25.1, 25.2) з врахуванням коефіцієнта k (див.

рівняння (25.7):
 VNO2 p  VNO2 k  k
VO2k  VO2 p  (VNOp  VNOk )   .
 3  2
витрата N2, м3/год: VN2k=VN2.

Для визначення витрати води використовується значення
парціального тиску водяної пари, що розраховується за формулою,
отриманою апроксимацією довідникових даних.
ln PH 2 0  -5299, 245 / Tnvux
. g . - 0, 03048  C HNO3  21, 662
vux
В останньому рівнянні прийняти Tn. g . = 315 К, яке уточнюється в
теплових розрахунках (підрозділ 25.2). Концентрація азотної кислоти на
зрошення СHNO3 = CHNO zr = 40%. 3
Парціальний тиск водяної пари, атм:

ln PH 2 0
PH 2 0  e / 760.
Концентрація пари води, %:
242
сН2О=РН2О∙100/(Р∙10);
та її об‘ємна витрата на виході з ГП, м3/год:
VH 2 0 k  сH 2 0  Vk /100. .
Уточнений об’єм нітрозного газу на виході:
Vkytoch.  VNOk  VNO2k  VO2k  VN 2k  VH 2Ok
.
Після чого виконується ітераційний розрахунок: комірці, у якій
k
введено значення V , присвоїти адрес комірки, у якій розраховано
ytoch.
k
значення V . Організація ітераційного розрахунку: «Сервис, Параметри,
Вычисления», відмітити «итерации», ОК.
Результати розрахунків представлено в таблиці 25.4 (формульні
вирази) і таблиці 25.5 (контрольний розрахунок).
ємний та масовий склади нітрозного газу на виході з ГП

Таблиця 25.4 – Об’
Компонен
т
NO VNO k C k NO mNOk  VNO k  30 / 22.4 % NOmk  mNOk 100 /  mk
NO2 VNO2 k C k NO2 mNO2k  VNO2k  46 / 22.4 % NO2 mk  mNO2 k 100 /  mk
O2 VO2k VO2k∙100/ Vik mO2 k  VO2k  32 / 22.4 %O2 mk  mO2k 100 /  mk
N2 VN2k VN2k∙100/ Vik mN2k  VN2k  28 / 22.4 % N2 mk  mN2k 100 /  mk
243
H2O VH 2 0 k CH 2 0 mH 2Ok  VH 2Ok 18 / 22.4 % H 2Omk  mH 2Ok 100 /  mk
Сума Vkytoch. ∑ ∑ ∑
ємний та масовий склади нітрозного газу на виході з ГП

Таблиця 25.5 – Об’
Компонент м³/год %об кг/год %мас
NO 4349,21 2,79 5824,835 2,915
NO2 6266,604 4,02 12868,92 6,441
O2 4922,077 3,157 7031,539 3,519
N2 137285 88,067 171606,3 85,892
H2O 3062,752 1,965 2461,14 1,232
Сума 155885,7 100 199792,7 100
РОЗРАХУНОК МАТЕРІАЛЬНОГО БАЛАНСУ РІДКОЇ ФАЗИ
Згідно реакції (25.6) кількість, кмоль, утвореного моногідрату НNO 3
дорівнює кількості газу (NO2+NO), що прореагував, кмоль.
Баланс складається згідно рисунка 25.1(б). Матеріальний баланс за
МНГ представлений в таблиці 25.6.
кількість конденсату, що поступає з ХК І ступені, т/год - mk =28,079;
концентрація нітратної кислоти із ХК І ступені, % - CHNO k = 41,16; 3
кількість кислоти на зрошення mzr .=240 т/год;

концентрація нітратної кислоти на зрошення, % - CHNO zr = 40. 3
Таблиця 25.6 - Матеріальний баланс за МНГ – стаття прихід

МНГ, що поступає з
mHNO3 zr CHNO3 zr
зрошувальною кислотою, т/год = mzr ∙ /100
mHNO3k CHNO3k
МНГ, що поступає з ХК, т/год = mk ∙ /100
m p
HNO3  ((VNOp  VNO2 p ) 
МНГ, що утворився в ГП, т/год (VNOk  VNO2 k ))  63 / 22.4 /1000

p
Всього: ∑МНГ= mHNO zr + mHNO k + m
3 3 HNO3
244
МНГ, що утворився в ГП, т/год:
m p HNO3  ((VNOp  VNO2 p )  (VNOk  VNO2 k ))  63/ 22.4 /1000
p
HNO3
m = ((7676,64+6001,44)-(4349,21+6266,60))·63/22,4/100 = 8,61 т/год;
∑МНГ = 96+11,56+8,61= 116,17 т/год.

Таблиця 25.7 - Матеріальний баланс за МНГ – стаття прихід
ПРИХІД т/год
МНГ, що поступає зі зрош. кислотою 96,00
МНГ, що поступає з ХК 11,56
МНГ, що утворився в ГП 8,61
Всього: 116,17
Матеріальний баланс по воді складається згідно схеми рисунок

25.1(в) і представлений у таблиці 25.8.
Таблиця 25.8 - Матеріальний баланс по воді

Вода, що
Вода, що поступає mH 2Ozr пішла на m x. p .H 2O  mHNO
p
/ 2 / 63 18
з зрош. кислотою, утворення 3
кислоти
Вода, що поступає mH Ok
з ХК, т/год 2
Вода на
виході з ГП, m H O  H 2O p  m H O
vux x. p .
Вода, що m kond H O  (VH Op  VH Ok )  2 2
конденсується в 2 2
т/год
2
ГП, т/год  18 / 22.4 /1000

Всього: ∑Н2Ор Всього: ∑Н2Оv
Таблиця 25.9 - Матеріальний баланс по воді (контрольний розрахунок)

Вода, що пішла
Вода, що поступає зі на утворення
зрош. кислотою 144,00 кислоти 1,23
245
Вода на виході з
Вода, що поступає з ХК 16,52 ГП 160,31
Вода, що конденсується
в ГП 1,02
Всього: 161,54 Всього: 161,54
Концентрація кислоти на виході з ГП, %:

vux
Сvux HNO3 = ∑МНГ/(∑МНГ+ m H 2O )∙100.
Сvux HNO3 = 116,17/(116,17+ 160,31) ∙100 = 42,02 .
Витрата МНГ, що поступає в абсорбційну колону (на виході з ГП), т/год:
kolona
GMNG  МНГ  mHNO3 zr
= 116,17-96=20,17 .
Витрата води, що поступає в абсорбційну колону (на виході з ГП), т/год:

2 O  G MNG  (100  C HNO 3 ) / C HNO 3
G Hkolona kolona vux vux kolona
H2O
G = 20,17·(100-42,02)/42,01 = 27,83 .
Витрата кислоти на виході з ГП, т/год:

G HNO 3  G MNG  G H 2 O
kolona kolona kolona
. kolona
HNO3
G = 20,17+27,83 = 48,00 .
Витрата води з колони, що повертається на зрошення, т/год:

GHzr2O  mHNO3 zr  (100  CHNO
vux vux
3 ) / C HNO 3
zr
H2O
G = 96·(100-42,02)/42,02 = 132,47 .
Необхідна витрата додаткової води для зрошення, т/год:

D
G HD 2O  GHzr2Ozr  G Hzr2O H2O
G = 144-133,47 = 11,53 .
Результати розрахунків зведено в таблицю 25.10. Доповнити

таблицю стовпчиками %мас.
Таблиця 25.10 – Матеріальний баланс рідкої фази
Прихід т/год Витрата т/год
kolona
МНГ, в т.ч.: ∑МНГ МНГ, в т.ч.: mHNO3 zr + GMNG
МНГ з кислотою зрошення mHNO3 zr МНГ в абс. колону
kolona
GMNG
МНГ з кислотою із ХК 1ст. mHNO3k МНГ на зрошення mHNO3 zr
m x. p. H 2O + GHkolona
2O +
МНГ, що утворився в ГП m p HNO3 Вода, в т.ч.:
Gzr H2O
Вода, в т.ч.: ∑Н2Ор вода в абс. колону GHkolona
2O
246
mH 2Ozr води на виході з ГП, яка
з кислотою зрошення Gzr H2O
повертається на зрошення
з кислотою із ХК 1ст. mH 2Ok
вода, що витрачається на m x. p . H 2O
вода, що конденсувалась в m kond утворення МНГ
H 2O
ГП
Σ2= mHNO zr +
3
kolona x. p .
Всього: Σ1=∑МНГ+∑Н2Ор Всього: GMNG + m H 2O +
mH 2Ozr GHkolona
+ 2O
Таблиця 25.11 – Матеріальний баланс рідкої фази (контрольний
розрахунок – додано стовпчики %мас.)
Прихід т/год %мас. Витрата т/год %мас.
МНГ, в т.ч.: 116,17 41,83 МНГ, в т.ч.: 116,17 41,83
МНГ з к-тою зрош. 96 34,56 МНГ в абс. колону 20,17 7,26
МНГ з к-тою із ХК
1ст. 11,55 4,16 МНГ на зрош. 96 34,57
МНГ, утв. в ГП 8,61 3,10 Вода, в т.ч.: 161,53 58,16
Вода, в т.ч.: 161,53 58,16 вода в кол. 27,83 10,02
з к-тою зрошення 144 51,85 вода на вих. з ГП 132,47 47,70
з к-тою із ХК 1ст. 16,52 5,94
вода, конд. в ГП 1,01 0,36 Вода на утв. МНГ 1,23 0,44
Всього 277,70 100 Всього 277,71 100
За даними табл. 25.11 концентрація кислоти на виході ГП дорівнює, %:

Сvux HNO3 =116,17∙100/(116,17+ 161,55 -1,23) = 42,02.
Витрата додаткового повітря на змішування з газом на виході з ГП
перед компресором нітрозного газу, м 3 / год :
J  COk 2 Vkytoch.
VD  ,
100 0.206  J
100
де J - необхідна об'ємна частка O2 в НГ на вході в компресор, % , J =5

C k O2 - об'ємна частка O2 в НГ на виході з ГП, %
3
VNG - об'ємна витрата нітрозного газу на виході з ГП, %.
0,206 – концентрація O2 у додатковому повітрі, частки об.
Витрата O2, N2 і H2O в додатковому повітрі, м 3 / год :
DO2  VD  0,206 ; DN 2  VD  0,776 ; DH 2 O  VD  0,018
247
VD = ((5-3,16)/100)·(1555885,7/(0,206-5/100)) = 18411,58;
DO2 = 18411,58·0,206 = 3792,79;
DN2 = 18411,58·0,776 = 14287,39;
DH 2O = 18411,58·0,018 = 331,41.
Таблиця 25.12 – Склад газу після додавання повітря

NO VNOk CNOk  VNOk 100 / Vk
NO2 CNO2 k  VNO2k 100 / Vk

VNO2k
O2 VO2k=V3O2+ DO 2
J
N2 CN2k  VN2k 100 / Vk

VN2k=V3N2+ DN 2
H2O CH 2Ok  VH 2Ok 100 / Vk

VH2Ok=V3Н2О+ DH 2O
Сума Vк ∑
Таблиця 25.13 – Склад газу після додавання повітря (контрольний

розрахунок – додано стовпчики кг/год, %мас.)
Компонент м³/год %об. кг/год %мас.
NO 4349,2 2,5 5824,8 2,60
NO2 6266,6 3,6 13428,4 6,0
O2 8714,8 5 12449,8 5,56
N2 151572,4 87,0 189465,5 84,62
H2O 3394,1 1,9 2727,5 1,22
Сума 174297,1 100 223896 100
Перевірка правильності розрахунку по масі.

Баланс для перевірки складається на основі схеми потоків (рис. 25.2).
Таблиця 25.14 – Перевірка розрахунку по загальній масі потоків
Нітрозний газ з ХК І
ступені  mp Нітрозний газ на виході з ГП  mk
248
Кислота, що поступає з
ХК І ступені mk
kolona
Вода, що додається до Кислота на виході з ГП GHNO 3
кислоти зрошення GHD 2O

Всього: Σ Всього: Σ
Рисунок 25.2 - Схема для перевірки розрахунків

Згідно рисунка 25.2 «проререагований газ» – газ в ХК 2 ступены.
Таблиця 7.15 – Перевірка розрахунку по загальній масі потоків (контрольний
розрахунок)
№ №
ПРИХІД потоку т/год Витрата потоку т/год
Нітрозний газ з ХК І 1 Нітрозний газ на виході з 2
ступені 208,19 ГП 199,79
Конденсат, що 3 6
поступає з ХК І Кислота, що поступає в
ступені 28,08 абсорбційну колону 48,01
Вода, що додається до 8
кислоти зрошення 11,53
Всього: 247,80 Всього: 247,80
25.2 ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС [18]

Мета розрахунку: визначення температури нітрозного газу на
виході з ГП.
249
Температура кислоти зрошення на вході з ГП, К - T vx.k . zr . =305;
температура кислоти на виході з ГП, К - T vux.k = 326;
vx
температура нітрозного газу на вході в ГП, К - Tn. g . = 325;
тепловтрати, %vtrat , % - 3.
Розраховується кількість фізичної теплоти, що вноситься у ХК з НГ,
МДж/год.
Q1  (Tnvx. g .  273)  (VNOp  VO2 p  VN2 p )  C pn(.Og .2 , NO , N 2 )  VH 2Op  C pn(.Hg .2O )  VNO2 p  C pn(.NO  /(22.4 1000),
vx vx vx
T T T g.
 2)

vx
T vx
де C p (O , NO , N ) - середня молярна теплоємність двоатомних газів при Tn. g . ,
n. g .
2 2
vx
T vx
C pn(.Hg .2O ) - середня молярна теплоємність пари при Tn. g . , кДж/(кмоль∙ град);
T vx vx
C pn(.NO
g.
2)
- середня молярна теплоємність оксиду азоту (ІV) при Tn. g . ,
кДж/(кмоль∙ град).
Теплоємності газів визначаються за допомогою емпіричних
Tnvx. g .
C p ( O2. , NO , N 2 )  (7.08  0.000198  (Tnvx. g .  273)  0.0000001065  (Tnvx. g .  273) 2 )  4.1868 =
=(7.08+0.000198·(325-273)+0.0000001065·(325-273)^2)·4.1868=29.687 кДж/(кмоль·год);
T vx
C pn(.NO
g.
2)
 (7.947  0.00339  (Tnvx. g .  273)  0.000000282  (Tnvx. g .  273) 2 )  4.1868 =
=(7.947+0.00339·(325-273)+0.000000282·(325-273)^2)·4.1868=34.007 кДж/(кмоль·год);
T vx
C pn(.Hg .2O )  (7.76  0.001548  (Tnvx. g .  273)  0.000000114  (Tnvx. g .  273) 2 )  4.1868 =
=(7.76+0.001548·(325-273)+0.000000114·(325-273)^2)·4.1868=32.825 кДж/(кмоль·год);
Q1=(325-273)·[(7676,64+7351,36+147285)·29,687+4326,24·32,825+6001,44·34,007]/22,4/1000 =
=11295,65 МДж/год.
250
Кількість теплоти, що виділяється під час утворення безводної
азотної кислоти - Q2 і одночасного окиснення NO - Q3, відповідно до
реакції (25.6), МДж/год:
p
2 3 HNO3
Q +Q = m ·184,57∙1000/126,
p
HNO3
де m – масова витрата МНГ, що утворився в ГП, т/год.
2 3
Q +Q =8,61·184,57·1000/126 =12616,14.
Фізична теплота, що вноситься з азотною кислотою, МДж/год:

Q4  mk  (Tnvx. g .  273)  cHNO3k ,
mk - масова витрата конденсату з ХК, т/год;
cHNO3k - теплоємність кислоти, що надходить з ХК, кДж/(кг∙град);

2 3
cHNO 3 k  (1.006  0.0126  СHNO 3 k  0.0001635  СHNO 3 k  0.0000009024  СHNO3 k )  4.187 =
=(1,006-0,0126·42,02+0,0001635·42,02^2-0,0000009024·42,02^3)·4,187= 2,924;
Q4= 28,079·52·2,924= 4268,985 МДж/год.
Фізична теплота, що вноситься з кислотою на зрошення, МДж/год:
Q5  mzr  (T vx.k . zr .  273)  сHNO3 zr ,
cHNO3 zr - теплоємність кислоти зрошення, кДж/(кг ∙град);
mzr - масова витрата кислоти на зрошення, т/год.
cHNO3 zr  (1.006  0.0126  CHNO3 zr  0.0001635  CHNO3 zr 2  0.0000009024  CHNO3 zr 3 )  4.187 =
=(1,006-0,0126·40+0,0001635·40^2-0,0000009024·40^3)·4,187= 2,955;
5
Q = 240·(305-273)·2,955= 22697,13 МДж/год.
Теплота, що виділяється при конденсації парів води (емпірічна

формула), МДж/год:
Q6  (663  Tnvx.g .  273)  4.187  m kond H 2O = (663-325+273)·4,187·1,02=2597,413 МДж/год.
Прихід теплоти, МДж/год, Qpr .  Q1  Q2  Q3  Q4  Q5  Q6 ;
251
Qpr.=11295,65+12616,14+4268,985+22697,31+2597,413=53475,5.
Фізична теплота, що виноситься з кислотою на виході з ГП, МДж/год:
Q7  mkon  Tkvux  273  c HNO3 ,
cHNO3 - теплоємність кислоти, що виходить з ГП, кДж/(кг ∙град);
mkon - масова витрата кислоти (конденсату) з ГП, т/год.
c HNO3  (1.006  0.0126  C  0.0001635  C 2  0.0000009024  C 3  4.187 ,
де С – концентрація кислоти на виході з промивача, %. С = Сvux HNO3

сHNO3= (1,006-0,0126·40,02+0,0001635·40,02^2-0,0000009024·40,02^3)·4,187= 2,923.
Q7= 277,71 ·(326-273)·2,923= 43033,06 МДж/год.
Втрати теплоти у навколишнє середовище: Q8  Q pr .  %vtrat /100 ;

Q8=53475,5·3/100=1604,265 МДж/год.
Отже, витрата теплоти за виключенням фізичної теплоти нітрозних
газів становить, МДж/год: Qv.  Q7  Q8
Qv =43033,06+1604,26=44637,33.
Фізична теплота нітрозних газів на виході з ГП, МДж/год: Q9  Q pr  Qv
Q9= 53475,5-44637,33= 8838,171.
З іншого боку кількість фізичної теплоти, що виноситься з ГП з НГ,

МДж/год:
vux
Q9= Vkytoch. ∙ C Tp ∙ (Tn.g .  273) /(22,4∙1000),

n. g . vux
vux
T vux
де C p n. g .
- середня молярна теплоємність газу на виході з ГП при Tn. g . ,
кДж/(кмоль∙град). Коефіцієнт 1000 переводить кДж у МДж.
Теплоємність суміші спрощено визначимо за теплоємністю для
двохатомних газів, що превалюють в газовій суміші, кДж/(кмоль∙ град):
T vux
. g .  273)  0.0000001065  (Tn. g .  273) )  4.1868 ,
C pn . g .  (7.08  0.000198  (Tnvux vux 2
де ( Tn. g .  273 ) – температура, оС, нітрозного газу на виході з апарату -

vux
невідома величина. В першому наближені
252
. g .  273 = ( T k . zr . + Tn. g . )/2 -273=(305+325)/2 -273= 42 С.
Tnvux vx . vx о
vux
T
Теплоємність суміші згідно вищенаведеної формули C p = 29,68. n. g .
vux
Значення Tn. g . в другому наближенні визначається як, оС:
vux
. g .  273) = Q9∙1000/( Vk
(Tnvux ∙ C Tpn. g . /22,4) =42,73.
ytoch.
Розрахунок теплоємності з новим значенням (Tn.g .  273) практично не

vux
vux
змінює C p . Розрахунок температури газу на виході апарату в третьому

T n. g .
наближені: t = 42,73 оС. Результати розрахунків зводяться до таблиць 25.17

і 25.18.
Фізична теплота нітрозного газу Q1 Q1 100 / Qpr .
Теплота реакції утворення HNO3 і (Q2  Q3 ) 100 / Q pr .
Q2+Q3
окиснення NO
Фізична теплота конденсату Q4 Q2 100 / Q pr .
Фізична теплота кислоти на зрошення Q5 Q6 100 / Q pr .
Теплота конденсації парів води Q6 Q5 100 / Q pr .
Всього: Q pr . ∑

Фізична теплота кислоти Q7 Q7 100 / Qv.
Втрати теплоти Q8 Q8 100 / Qv.
Фізична теплота нітрозного газу Q9 Q9 100 / Qv.
Всього: ∑ ∑
Таблиця 25.19 - Прихід теплоти (контрольний розрахунок)

Фізична теплота нітрозного газу 11295,65 21,12
253
Теплота реакції утв.HNO3 і окис.NO 12616,15 23,59
Фізична теплота конденсату 4268,98 7,98
Фізична теплота кислоти на зрошення 22697,31 42,44
Теплета конденсації парів води 2597,41 4,85
Всього 53475,5 100
Таблиця 25.20 – Витрата теплоти (контрольний розрахунок)

Фізична теплота кислоти 43033,06 80,47
Втрати теплоти 1604,265 3
Фізична теплота нітрозного газу 8838,171 16,53
Всього 53475,5 100
Таблиця 25.21 – Вплив складу вихідного газу (ступеня окисненості)

на показники роботи промивача
№ розрахунку
Склад газу на вході, % 1 2 3
NO 4,72 4,5 4,2
NO2 3,69 3,9 4,4
Ступінь окисненості 0,439 0,464 0,512
Результати розрахунку
Склад газу на виході, % 1 2 3
NO 2,79 2,5 2
NO2 4,02 4,2 4,7
Ступінь окисненості 0,59 0,62 0,7
Кількість МНГ, що утворився у ГП, т/год 8,614 9,116 9,846
Концентрація кислоти на виході з ГП,% 42,02 42,13 42,30

Висновок: при практично однаковій сумарній концентрації оксидів
азоту у вихідному газі саме ступінь окисненості вихідного газу визначає
кількість утвореного моногідрату і його концентрацію – чим більше
ступінь окисненості, тім більше продуктивність промивача за
моногідратом і тім більше його концентрація.
РОЗДІЛ 26. РОЗРАХУНОК ПРОЦЕСУ ЕЛЕКТРОЛІЗУ ВОДИ
254
При проходженні електричного струму через розчини електролітів
на електродах відбувається розряд іонів і протікають пов’язані з цим
хімічні реакції. Процес електролізу води з отриманням водню та кисню
описується наступним сумарним рівнянням:
H 2 O  H 2  0,5O2  285,83 кДж . (26.1)
Чисту воду не можна безпосередньо піддавати електролізу, тому що

її електропровідність дуже мала. Питома електропровідність водопровідної
води близька до 10-3 Ом-1∙см-1. Тому при електролізі використовують водні
розчини електролітів – кислот, лугів, солей. Окрім високої
електропровідності, яка дозволить знизити втрати напруги на подолання
омічного опору електроліту в комірці, електроліти, що застосовуються для
електролізу води, повинні мати доступну ціну, такий іонний склад, щоб на
катоді протікав тільки процес утворення водню (це визначається
значенням електрохімічного потенціалу відповідної реакції відновлення
або окиснення), а на аноді – кисню та бути мало агресивними.
Змінюючи склад, концентрацію та температуру електроліту та
підбираючи умови, що визначають перенапругу (перш за все – матеріал
електродів), можна змінювати перебіг електродних процесів у бажаному
напрямку.
У промислових процесах електролізу води у теперішній час
застосовують лише лужні електроліти – калію та натрію гідроксиди. Під
час тривалої експлуатації установок електролізу води в розчині
електроліту накопичуються сторонні іони, що вносяться з домішками
гідроксидів та домішками живильної води. Тому періодично розчин
електроліту треба замінювати або очищувати.
255
Енергетичний баланс комірки
Електроліз води з виділенням газоподібних водню та кисню завжди
спряжений з перебігом термодинамічно незворотних процесів. Напруга
розкладу, тобто мінімальна напруга на комірці, за якої стає можливим
процес електролізу з виділенням водню та кисню у вигляді газових
пухирців, залежить від складу, температури та інтенсивності
перемішування електроліту та від матеріалу електродів.
Фактичну напругу E на комірці у процесі електролізу води можна
зобразити наступним чином [21].:
E   e а  eк   к   а  екп  ед  IRе  IRд  IR м , (26.2)
де eк і eа – термодинамічні зворотні значення потенціалів катода та анода,

В;
 к і  а – перенапруги виділення водню на катоді та кисню на аноді, В;
екп і ед – величини концентраційної та дифузійної поляризації, В;
I – сила струму, А;
Rе , Rд та Rм – опори електроліту, діафрагми, металевих провідників та
контактів у комірці, Ом.
Теоретична напруга розкладання

Теоретична напруга розкладання Е0 визначається різницею
термодинамічно зворотних потенціалів анода та катода:
E0  eа  ек . (26.3)
Рівноважні потенціали катода та анода визначаються за законом
Нернста:
2,3RT 2,3RT
eк  ек0  lg aH    pH ; (26.4)
F F
2,3RT 2,3RT
eа  еа0  lg aH   1,23  pH , (26.5)
F F
256
де ек0 – стандартний потенціал катода, В;
еа0 – стандартний потенціал анода, В;
R – універсальна газова стала, Дж/(моль∙К);
T – температура, К;
F – стала Фарадея, Кл/моль;
a H+ – активність іону в розчині, моль/дм3.
Перенапруги виділення водню та кисню

Перенапруги виділення водню на катоді та кисню на аноді – значні
складові загального балансу напруги електролітичної комірки. Їх величини
залежать від багатьох факторів: матеріалу електрода, стану його поверхні,
густини струму, температури, складу та концентрації електроліту,
наявності у ньому різноманітних домішок, тривалості проведення процесу
електролізу. Це перешкоджає встановленню точних залежностей і часто
призводить до значних розбіжностей результатів різних дослідників.
На всіх металах перенапруга зростає зі збільшенням густини струму.
Зі збільшенням температури перенапруга виділення водню та кисню
зазвичай знижується приблизно в однаковій мірі на різних металах.
Температурний коефіцієнт перенапруги водню та кисню для багатьох
металів знаходиться в інтервалі 2… 4 мВ/град. З підвищенням температури
від кімнатної до 70… 80 °С у більшості випадків перенапруга знижується
на 30… 40 %.
Для практичних цілей зазвичай використовують експериментально
встановлені значення перенапруг водню та кисню на різних електродних
матеріалах.
257
Концентраційна та дифузійна поляризації
Концентраційна поляризація виникає у зв’язку зі змінами концентрації
електроліту в ході процесу електролізу. Величина концентраційної електрорушійної
сили (ЕРС) може бути розрахована за формулою:
RT C1 (26.6)
екп  ln ,
nF C2
де C1 і C2 – концентрації електроліту відповідно у катодному та анодному

просторах електролізера.
ЕРС дифузійної поляризації виникає на границі поділу аноліта та
католіта через різницю чисел переносу аніона tа та катіона tк .
RT C1 (26.7)
ед   t а  t к  ln .
nF C 2
Спад напруги в електроліті та діафрагмі

При проходженні струму через електролітичну комірку
спостерігається спад напруги, пов’язаний з подоланням опору електроліту
та діафрагми, що відділяє анодний простір від катодного. Спад напруги,
обумовлений подоланням опору електроліту, залежить від густини та
довжини шляху струму в електроліті, від його питомого опору. Якщо
електроди плоскі та розташовані паралельно один до одного , то при
однакових розмірах анода і катода можна прийняти, що густина струму однакова по
всьому перетину комірки. При цьому спад напруги на подолання опору електроліту
може бути визначений з виразу:
гl (26.8)
IRe  iS  i г l ,
S
де I – струм на комірці, А;
i – густина струму, А/м2;
S – перетин комірки, м2;
258
 г – питомий опір електроліту з урахуванням його збільшення за рахунок
газонаповнення, Ом∙м;
l – відстань між поверхнями електродів, м.
Питомий опір електроліту залежить від ступеня його газонаповнення:
 г  K , (26.9)
де K – коефіцієнт збільшення питомого опору електроліту;

 – питомий електричний опір чистого електроліту, Ом∙м (довідкове
значення).
Під газонаповненням розуміють відношення об’єму вологого газу,
розподіленого у вигляді пухирців в електроліті, до загального об’єму
газонаповненого електроліту:
b
VГ (26.10)
VР  VГ
,
де b – газонаповнення, частки;
VГ і V Р – об’єми газової та рідкої фаз в електроліті, м3.
Коефіцієнт підвищення опору електроліту через вміст у ньому
газових пухирців залежить не тільки від густини струму та конструкції
комірки, але і від температури та в’язкості електроліту, що визначається
його концентрацією, та деяких інших факторів.
Питомий опір розчину електроліту залежить також від його
температури та концентрації. Як функція температури питомий опір може
бути визначений з виразу:
t  18 
1 (26.11)
1     t  18  .
Значення температурного коефіцієнта  залежить від концентрації

електроліту.
259
Діафрагма, що зазвичай застосовується для розділення газів, створює
додатковий опір на шляху струму. Опір діафрагми Rд , Ом∙м2, визначається
опором електроліту в її порах та товщиною діафрагми та залежить також
від її пористості та характеру пор:
Rд  lK д , (26.12)
де  – питомий опір електроліту, Ом∙м;

lд – товщина діафрагми, м;
K д – коефіцієнт збільшення опору діафрагми, що враховує пористість

діафрагми та структуру її пор.
Співвідношення концентрацій лугу у католіті та аноліті, С1/С2 – 1,1.
Усереднене значення числа переносу гідроксогрупи, ta – 0,7.
Питомий опір розчину електроліту при 18 °С  18  0,01481 Ом∙м.
Температурний коефіцієнт питомого опору електроліту   0,015 град-1.
Коефіцієнт газонаповнення (коефіцієнт збільшення питомого опору
електроліту ), К – 1,5.
Навантаження за струмом – 11000 А.
Відстань між електродами – 0,0095 м.
Площа основного листа електрода за винятком площі, що зайнята
анкерами – 3,461 м2.
Площа діафрагми – 3,135 м2.
Коефіцієнт збільшення опору діафрагми – 1,5.
Товщина діафрагми – 0,0035 м.
Алгоритм розрахунку
260
1. Теоретична напруга розкладання.
Розраховується за термодинамічним рівнянням, що зв’язує напругу розкладання
зі зміною ізобарного потенціалу хімічної реакції, що відбувається на електродах:
G (26.13)
E0  ,
zF
де E 0 – теоретична напруга на електродах, В;

G – вільна енергія Ґіббса, Дж/моль;
z – кількість електронів, що передається відновником окиснику.
Значення ΔG у свою чергу визначається з рівняння:
G  H  TS , (26.14)
де H – зміна ентальпії у ході реакції розкладу води, Дж/моль;

T – температура проведення реакції, К;
S – зміна ентропії, Дж/(моль∙К).
Залежність ΔН від температури описується рівнянням (26.16), дані

для розрахунків за яким наведено у таблиці (26.1).
b
H T0  H 298
0
 a   T  298 
2
  1
 T 2  298 2  c    
1 
,
(26.15)
 T 298 
де H T0 – зміна ентальпії у ході реакції при температурі Т, Дж/моль;

H 298
0
– зміна ентальпії у ході реакції при стандартній температурі,
Дж/моль;
a , b , c  – різниці значень коефіцієнтів рівнянь C p  f  T  для продукту
0
та вихідних речовин.
Таблиця 26.1 – Значення термодинамічних величин учасників

реакції [22]
Компонент a b∙103 cʹ∙10-5 ΔH298, кДж/моль ΔS298, Дж/(моль∙К)
Н2 27,28 3,26 0,5 0 130,52
О2 31,46 3,39 -3,77 0 205,04
Н2О 39,02 76,6 12,0 -285,83 65,95
261
Δ 3,99 -71,68 -13,34 285,83 167,09
Для розрахунку ΔS в залежності від температури використовується

наступне рівняння:
 T   1 1  (26.16)
S T0  S 298  a  ln   b   T  298  c    2 
0
,
 298  T 298 2 
де S T0 — зміна ентропії у ході реакції при температурі Т, Дж/(моль∙К);

S 298
0
— зміна ентропії у ході реакції при стандартній температурі,
Дж/(моль∙К).
2. Перенапруги газів.
Розраховуються на основі емпіричних даних з [21]:
 перенапруга водню при 80 °С – 0,345 В;
 перенапруга кисню при 80 °С – 0,340 В;
 температурний коефіцієнт перенапруги водню та кисню –
0,003 В/град.
Відповідно, розрахунки перенапруг при інших температурах
проводяться за рівняннями:
 к  0,345   80  t   0,003 ; (26.17)
 а  0,340   80  t   0,003 , (26.18)
де t — температура проведення процесу, °С.

3. Концентраційна поляризація.
Розраховується за формулою (26.6).
4. Дифузійна поляризація.
Розраховується за формулою (26.7), при цьому ta + tk=1.
5. Спад напруги.
За залежністю (26.11) розраховується питомий опір електроліту.
Розрахунок спаду напруги в електроліті проводиться на основі формул
(26.8) та (26.9). Густину струму, А/м2 (відношення сили струму до площі
262
перетину, який він проходить) в електроліті та у діафрагмі розрахувати
самостійно.
Спаду напруги у діафрагмі визначається як добуток опору
діафрагми, розрахованого за залежністю (26.12), та густини струму, що
проходить через неї.
6. Загальна напруга на комірці.
Загальною напругою є сума усіх вище розрахованих складових –
пункти 1 - 5. Крім того, для врахування втрат напруги на опорах металевих
частин електролізера та витоків струму отримана величина має бути
збільшена мінімум на 5 %.
Виконати розрахунок напруги на комірці для температурного
інтервалу 25… 95 °С з кроком 5 °С. Побудувати графік (точкову діаграму)
залежності напруги на комірці від температури електроліту.
Матеріальні розрахунки
Мета розрахунку: визначення витратних коефіцієнтів.

Температура в електролізері t  90 °С.
Напруга на комірці E  2,36 В (за результатами вище наведеного
розрахунку при заданій температурі в електролізері).
Вихід за струмом   0,98 .
Кількість комірок в електролізері N  160 .
Тиск газів на виході з електролізера P  760 мм рт. ст.
Масова частка калію гідроксиду в електроліті – 30 %.
Витрата газів, що утворюються в електролізері, розраховується за
законом Фарадея:
263
1
I  M   
z ,
m
nF
де m – маса отриманої на електроді речовини, г;

 – час, с;
1
M   – еквівалентна маса речовини (молярна маса еквіваленту);
z
З урахуванням виходу за струмом  і кількості комірок в

електролізері, а також густини газу отримуємо наступні витрати водню і
кисню, нм3/год:
I  N  11000  160  0,98
VH 2  0,418   0,418   720,97 ;
1000 1000
I  N  11000  160  0,98

VO2  0,209   0,209   360,48 .
1000 1000
Маса води, що розкладеться за годину, кг/год.:

I  n  11000  160  0,98
G Hт2O  0,336   0,336   579,53 .
1000 1000
Кількість води, що буде унесено у вигляді водяної пари:
 
G Hун2O  V H 2  VO2  0,805 
p
P
  720,97  360,48  0,805 
355
760
 406,65 кг/год,
де 0,805 — густина водяної пари, зведена до нормальних умов, кг/м3;

p — парціальний тиск водяної пари над 30 % розчином КОН при
температурі 90 °С, мм рт. ст;

P — загальний тиск, мм рт. ст.
Споживча потужність комірки, кВт:

I  E 11000  2,36
w   25,96 .
1000 1000
264
Питома витрата електроенергії постійного струму, кВт∙год/м3 Н2:
E 2,36
W    5,76 .
0,418 0,418  0,98
Або за іншою формулою:
w  n 25, 96 160
W   5, 76.
VH 2 720,97
Для визначення питомої витрати електроенергії змінного струму

необхідно враховувати коефіцієнт корисної дії перетворювальної
підстанції (на сучасних перетворювальних підстанціях з
напівпровідниковими випрямлячами, він сягає значень 0,95… 0,97):
W 5,76
W зм    5,94 кВт∙год/м3 Н2.
 пс 0,97
Теплові розрахунки
Метою теплового балансу є визначення кількості теплоти, що

необхідно відвести з електролізеру для підтримки заданої температури.
Температура живильної води на вході в електролізер tжив  25 °С.
Температури газів і водяної пари на виході tе = 90 °С.
Температура живильної води із газозбірника tг  35 °С.
Теплоємність водню CH = 1,28 кДж/(м3∙град);
2
кисню CO = 1,30 кДж/(м3∙град).
2
води CH O = 4,18 кДж/(кг∙град)
2
водяної пари при 90 °С CH O = 35,5 кДж/(кмоль∙град)

2
п
Алгоритм і контрольний розрахунок теплового балансу

електролізера подано у вигляді таблиці 26.2.
265
Розрахувати витрату охолоджувальної води при її розігріві на 10
градусів.
Довести значення коефіцієнтів 0,418, 0,209 та 0,336 у матеріальних
розрахунках.
Довести вид формули для розрахунку питомої витрати
електроенергії постійного струму W.
Таблиця 26.2 – Тепловий баланс електролізера
Значення
Формула для розрахунку,
Стаття , Частка, %
кДж/год
МДж/год
Джоулева теплота Q1  3600  I  N   E  E0t 90 
Із живильною водою з
Q2  GHун2O  t г  СH 2O
газозбірника
Із живильною водою Q3  GHт2 O  t жив  СH 2 O
Загальний прихід Q  Q1  Q2  Q3
Витрата теплоти

З воднем Q1  VH 2  C H 2  tе

З киснем Q2  VO2  CO2  tе
Фізична теплота 
Q3  G Hун2O  C H п  te
2O
водяної пари
Втрати теплоти через
Q4  0, 03  Q 3
стінки
Теплота, відведена від
електроліту

Q5  Q  Q1  Q2  Q3  Q4 
Загальна витрата Q '  Q1  Q2  Q3  Q4  Q5

1. Провести розрахунок теоретичної напруги розкладання Е0 за
рівнянням (26.3) для температурного інтервалу 25… 95 °С з кроком 5 °С.
266
Врахувати при цьому значення температурного коефіцієнту води, що
дорівнює (-0,0008) В/град.
РОЗДІЛ 27. РОЗРАХУНОК ВИПАРНОГО АПАРАТУ У

ВИРОБНИЦТВІ АМІАЧНОЇ СЕЛІТРИ
Перша стадія виробництва аміачної селітри – нейтралізація нітратної

кислоти аміаком – розглянута в розділі 3. Після донейтралізації розчин
подається на випарювання до стану плава з подальшою його грануляцією.
Випарювання розчину NH4NO3 до стану плаву концентрацією трохи
менше (99,5÷99,7) % здійснюється під тиском, близьким до атмосферного,
за допомогою насиченої пари Рнадл = (1,2÷1,4) МПа і протиточної продувки
гарячим повітрям, що подається у випарний апарат .
Гріюча пара подається в міжтрубний простір кожухотрубної частини
апарату і в змійовики на сітчастих тарілках, забезпечуючи підведення
теплоти, необхідної для випаровування води з розчину. Продувка через
сітчасті тарілки і трубки апарату гарячим повітрям дозволяє здійснити
процес масообміну. Останній забезпечується шляхом відводу маси водяної
пари з розчину аміачної селітри в потік сухого повітря. Попередній підігрів
повітря до температури процесу дозволяє інтенсифікувати випаровування
розчину.
Розчин аміачної селітри, що надходить у випарний апарат,
рівномірно розподіляється на верхній трубній решітці по внутрішній
поверхні трубок теплообмінної частини апарату. У нижню частину
випарного апарату нагнітається повітря, нагріте до (175÷190)С. Повітря,
проходячи вгору через нижні тарілки і по трубках випарного апарату,
вступає в контакт з розчином селітри. Розчин, стікаючи по трубках
теплообмінної частини апарату, випаровується приблизно до масової
267
частки аміачної селітри (99÷99,5) %, після чого потрапляє в нижню
частину апарату, де проходить послідовно через три провальні
концентраційні тарілки (на тарілках є змійовики, в які подається водяна
пара). Температура плаву, що виходить з випарного апарату сягає
(175÷185)С. Вміст аміачної селітри в плаві після концентраційної частини
сягає 99,8 %.
Пароповітряна суміш, що містить домішки NH4NO3 і NH3, виходить з
випарного апарату і надходить у промивач пароповітряної суміші. Тут на
трьох сітчастих тарілках відбувається промивка пароповітряної суміші
розчином NH4NO3, що містить нітратну кислоту. Матеріальні і теплові
баланси апарату за трьома зонами надано в посібнику [23].
Нижче за текстом нами пропонується розглядати випарний апарат як
«чорний ящик» і враховувати тільки вхідні і вихідні потоки маси і теплоти.
Мета розрахунку: складання в середовищі Excel матеріального та
теплового балансів процесу випарювання.
Потужність виробництва по готовому продукту Gвих = 60000 кг/год.
Концентрація розчину селітри перед випарним апаратом Свх = 93%.
Концентрація розчину селітри після випарного апарату Свих = 99,8%.
Температура розчину селітри перед випарним апаратом tвх = 1600С.
Температура плаву після випарного апарату tвих =1800С.
Температура гріючої насиченої пари tпар =190,70С.
Температура гарячого повітря на вході в випарний апарат tпвх = 1800С.
Температура гарячого повітря на виході з випарного апарату tпвих = 700С.
Відносна вологість повітря, частка φ=1.
Температура атмосферного повітря t= 00С
268
Попередні розрахунки
Оскільки повітря, яке надходить у випарний апарат, містить в собі
вологу, необхідно цю кількість вологи знайти. Вологовміст повітря dпов:
(27.1)
де Рп – парціальний тиск водяної пари у вологому повітрі, Па; Рб–

барометричний тиск атмосфери, 101325 Па; 0,622 – відношення газової
сталої, Дж/(кг∙К), сухого повітря (287,1) до газової сталої пари (461,49).
Парціальний тиск водяної пари у вологому повітрі Рп знаходиться як
добуток тиску насиченої водяної пари Рн та відносної вологості повітря φ.
Тиск насиченої водяної пари Рн залежить тільки від температури. Для даних умов
[1]:
(27.2)
де a і b для води дорівнюють 17,504 та 241,2 відповідно.
Для оптимальної роботи випарного апарату витрата повітря складає 0,42 кг/(1 кг
готового продукту). Необхідно перерахувати на власну потужність:
(27.3)
де Rвх. – кількість повітря, яке подається в апарат, кг/год.
Кількість води dзаг (кг/год) визначається із рівняння:
(27.4)
де Rвх. – кількість повітря, яке подається в апарат, кг/год.
Отже, витрата сухого повітря Rсух буде визначатись як різниця між
витратою повітря і кількістю води в повітрі
(27.5)
Об'ємна витрата сухого повітря в робочих умовах на вході в апарат при 180°С:
(27.6)
де Тпвх – температура повітря на вході в апарат, К; Тну – температура

за нормальних умов, 273 К; 1,293 – питома вага повітря, кг/м3.
269
Об'ємна витрата повітря на виході із випарного апарату Vвих
розраховується аналогічно формулі при температурі повітря на виході з
випарного апарату Твих:
(27.7)
За практичними даними, втрати аміачної селітри з повітрям, яке

виходить із трубчатки bтр = 10 г/м3 сухого повітря, а із випарного апарата
становлять bвих = 2 г/м3 сухого повітря [2]. Втрата аміачної селітри з
трубчатки з сухим повітрям розраховується за формулою:
(27.8)
Аналогічно втрати аміачної селітри з самого апарату:

(27.9)
Виходячи з цього, знайдемо кількість аміачної селітри, яка вийшла з трубчатки,

але не вийшла з випарного апарату, тобто вловилась у промивній частині:
(27.10)
Приймемо, що із цієї кількості селітри на промивних тарілках

утворюється 65%-ний розчин, який повертається у випарний апарат:
(27.11)
Знайдемо необхідну кількість води для утворення цього розчину:

(27.12)
Матеріальний розрахунок
На рисунку 27.1 зображена схема випарника з матеріальними
потоками.
270
L – потік води (витрата), який подається на промивку; Rвх, Rвих – потік
(витрата) вхідного і вихідного повітря; Gвх, Cвх вхід розчину селітри
(витрата і концентрація); Gвих, Cвих – вихід плаву селітри (витрата і
концентрація).
Рисунок 27.1 – Схема матеріальних потоків
Окрім води та нітрату амонію в плаві міститься нітрат магнію. Для спрощення
розрахунку, кількість магнезіальної добавки залишається сталою протягом всього
процесу і на стадії випарювання ніяк не впливає на систему. Вміст магнезіальної
добавки в перерахунку на готовий продукт становить 0,4%:
(27.13)
Розрахуємо кількість NH4NO3 з урахуванням магнезіальної добавки:

(27.14)
Кількість води у плаві становитиме:

(27.15)
Під час випарювання деяка частина аміачної селітри розкладається за

рівнянням:
NH4NO3 = NH3 + HNO3
За практичними даними ця кількість становить 0,1% від потужності:
271
(27.16)
.
За стехіометрією знайдемо маси утвореного аміаку та азотної кислоти:
(27.17)
;
(27.18)
де 17,031; 63,012 та 80,043 – молярні маси аміаку, азотної кислоти та

нітрату амонію відповідно.
Отже, проходячи через випарний апарат, розчин втрачає деяку
кількість аміачної селітри, що видувається повітрям Ввих та розкладається
на аміак та азотну кислоту Врозк (Втр за рівнянням (27.8)не враховуємо,
оскільки така сама кількість аміачної селітри у вигляді розчину повертається назад у
випарний апарат). Звідси можна розрахувати кількість нітрату амонію на вході:
(27.19)
.
Знаючи концентрацію на вході знаходимо кількість початкового
розчину Gвх та кількість води у ньому H2Oвх:
(27.20)
(27.21)
.
Знаючи кількість води в початковому та кінцевому розчинах, можна знайти
кількість води, яка випарувалась в процесі:
(27.22)
.
Потік води, який подається на промивку (L на рисунку), окрім Lвод

включає в себе Lнас – кількість води для насичення пароповітряної суміші,
яка надходить на промивку. Для її знаходження потрібно знайти вологовміст повітря
на виході з трубної частини випарного апарата:
272
(27.23)
.
За діаграмою І-Х [4] було знайдено вологовміст Х = 0,246 при φ = 1

(100%). Отже, кількість води, необхідної для насичення пароповітряної суміші:
(27.24)
.
При складанні таблиці матеріального балансу потрібно врахувати те, що після

донейтралізатора у розчині залишається деяка кількість аміаку, а саме 0,015% від
готового продукту:
(27.25)
.
Таблиця 27.1 – Матеріальний баланс апарату

Компонент кг/год % Компонент кг/год %
93%-вий р.АС в т.ч. Gвх 99,8%-вий р.АС в т.ч. Gвих
- NH4NO3 ACвх - МД - NH4NO3 ACвих
- Mg(NO3)2 МД - Mg(NO3)2 МД
- H2O Н2Овх - H2O Н2Ових
NH3 NH3вх HNO3 з розч. HNO3розк
Повітря в т.ч Rвх ППС в т.ч. Rвих
- сухе повітря Rсух - сухе повітря Rсух
- H2O dзаг - H2O Н2Овип+dзаг+ Lнас
Вода в промивник: L - NH4NO3 Ввих
- на насич. ППС Lнас - NH3 NH3вх+ NH3розк
- на утв. 65% р. АС Lвод - - -
Разом ∑ Разом ∑
Компонент кг/год % Компонент кг/год %
93%-вий р.АС в 64520,90 70,58 99,8%-вий р.АС в 60000 65,64
т.ч. т.ч.
NH4NO3 59764,44 92,63 NH4NO3 59640 99,4
273
Mg(NO3)2 240,00 0,37 Mg(NO3)2 240 0,4
H2O 4516,46 7,00 H2O 120 0,2
NH3 9,00 0,01 HNO3 з розч. 47,23 0,05
Повітря в т.ч 25200,00 27,57 ППС в т.ч. 31367,33 34,31
сухе повітря 25105,23 99,62 сухе повітря 25105,23 80,04
H2O 94,77 0,38 H2O 6175,89 19,69
Вода в промивник: 1684,66 1,84 NH4NO3 64,44 0,21
на насич. ППС 1545,87 91,76 NH3 21,77 0,07
на утв. 65% р. АС 138,79 8,24
Разом 91414,56 100,00 Разом 91414,56 100,00
Тепловий розрахунок
Тепловий розрахунок полягає у знаходженні кількості гріючої пари,
необхідної для отримання готового продукту заданої концентрації. Для
спрощеного розрахунку приймаємо те, що теплота від пари передається
лише за рахунок теплоти конденсації. Потоки залишаються ті самі, що на
рисунку 27.1.
1. Потік Gвх.
З розчином аміачної селітри концентрацією 93%:
(27.2
6)
де Ср1 – питома теплоємність 93%-го розчину аміачної селітри, кДж/(кг·град),

яка знаходиться за правилом адитивності. Теплоємність води залежить від
температури:
(27.2
7)
274
Теплоємність аміачної селітри знаходиться за табличними даними: після
проведення апроксимації табличних даних виведена наступна залежність теплоємності
від температури:
(27.2
8)
Отже, теплоємність 93%-вого розчину аміачної селітри:
(27.2
9)
2. Потік Rвх.
Розраховуємо прихід теплоти з пароповітряною сумішшю, як суму приносу
теплоти сухим повітрям та вологою в повітрі:
(27.30)
(27.31)
де Ср2пов – теплоємність повітря, 1,022 кДж/(кг∙град); і1 – тепловміст

перегрітої пари при 180°С, 2777,1 кДж/кг.
3. Потік L.
Знаходимо прихід теплоти з водою для насичення та утворення розчину. Для
цього приймемо, що вода має температуру 100°С. Теплоємність води знайдемо за
формулою:
(27.3
2)
(27.3
3)
Витрати теплоти
275
4. Потік Gвих.
З 99,8%-им плавом аміачної селітри:
(27.3
4)
Для цього знову розраховуємо теплоємність:
(27.3
5)
(27.3
6)
(27.3
7)
5. Потік Rвих.
З пароповітряною сумішшю, як суму приносу теплоти сухим повітрям та
вологою в повітрі:
(27.3
8)
(27.3
9)
де Ср5пов – теплоємність повітря, 1,009 кДж/(кг∙град); і2 – тепловміст

перегрітої пари при 70°С, 2626,8 кДж/кг.
Визначимо теплоту Qпар, яка приноситься гріючою парою. Для цього
спочатку заповняємо таблицю 27.2.
Таблиця 27.2 – Тепловий баланс

З 93% розч. АС Q1 З 99,8% розч. АС Q4
276
З повітрям Q2= Q2.1+ Q2.2 З ППС Q5= Q5.1+ Q5.2
З водою на промивку Q3 Втрати теплоти 5
З гріючою парою 20000000 - - -
Разом ∑ Разом ∑
Для початкового наближення записуємо значення кількості теплоти,

що надходить у випарний апарат з гріючою парою Qпар = 20000000
кДж/год, а втрати теплоти розраховуэмо за формулою:
Qвтр = Q1 + Q2 + Q3 + Qпар – Q4 – Q5 (27.4

0)
Втрати теплоти не повинні перевищувати 5%. За допомогою

надбудови «Підбір параметра» знаходимо кількість теплоти, яка вноситься
гріючою парою: в комірці втрати теплоти (%) встановити 5%, змінюючи
при цьому значення в комірці з гріючою парою (кДж/год).
Результати розрахунку надано в таблиці 27.3.
Таблиця 27.3 – Контрольний розрахунок

З 93% розч. АС 22446382,06 50,31 З 99,8% розч. АС 24388200,79 54,66
З повітрям 4881531,52 10,94 З ППС 17996004,68 40,34
З водою на промивку 711532,81 1,59 Втрати теплоти 2230752,47 5,00
З гріючою парою 16575511,55 37,15
Разом 44614957,94 100 Разом 44614957,94 100
Знаходимо кількість необхідної пари, кг/год:
(27.4
2)
де r – тепловміст пари при 1,275 МПа і 190,7°С, 2785,39 кДж/кг.
277
Розрахувати сумарну витрату гріючої пари, яка подається у випарний
апарат при концентрації розчину аміачної селітри на вході в апарат 91% та
92%. Побудувати залежність з трьох точок витрати гріючої пари від
концентрації розчину селітри на вході в апарат Vг.п. = f (CрАС). Зробити
відповідні висновки.
РОЗДІЛ 28. РОЗРАХУНОК НИЗЬКОМПЕРАТУРНОГО ОЧИЩЕННЯ

ГАЗУ ВІД ОКСИДІВ АЗОТУ
Оксиди азоту – високотоксичні речовини: гранично допустима

концентрація (ГДК) NO2 в атмосферному повітрі населених пунктів
дорівнює 0,085 мг/м3 [17]. У вітчизняних азотнокислих установках для
очищення викидних нітрозних газів в якості відновників використовується
аміак або природний газ. В першому випадку процес відновлення не
супроводжується виділенням значної кількості теплоти.
Високотемпературне каталітичне очищення, широко поширене в
сучасній технологій, має певні недоліки. Насамперед, витрати природного
газу є суттєвими внаслідок «випалювання» кисню (його вміст у викидних
газах складає 2,5 - 3,0%). В зв’язку з цим був розроблений і застосовується
в різноманітних виробництвах спосіб низькотемпературного каталітичного
селективного відновлення оксидів азоту. Особливістю селективного
каталітичного відновлення оксидів азоту є те, що відновник, що
використовується, реагує лише з NO x і не взаємодіє з присутнім в газі
киснем. Таким реагентом, що застосовується в промисловій практиці,
слугує газоподібний аміак.
Не дивлячись на те, що аміак набагато дорожчий від метану, він
витрачається лише на відновлення оксидів азоту і при понижених
температурах не взаємодіє з киснем, тому витрата аміаку в багато разів
278
менша, ніж метану. В цьому полягає основна відмінність методу очищення
газу від оксидів азоту за допомогою аміаку від методу очищення газу за
допомогою природного газу.
Селективна взаємодія аміаку лише з оксидами азоту забезпечує
низькотемпературне (200-350°С) протікання процесу на алюмо-
ванадієвому каталізаторі АВК-10 (V2O5 нанесеному на Al2O3). Оксид та
двооксид азоту реагують з аміаком з рівною швидкістю. Присутній кисень
виявляє активуючу дію на реакцію утворення азоту.
Основними недоліками низькотемпературної каталітичної очистки є
необхідність дозування в газ після абсорбційних колон невеликих
кількостей аміаку з забезпеченням рівномірного розподілу його по потоку
газу та можливість утворення після очищення нітрит-нітратів амонію. Для
запобігання останнього підтримують температуру газів, що викидаються в
атмосферу (після рекупераційних турбін), вище 180-200 °С. Але
зауважимо, що очищений газ підігрівається за рахунок спалювання
природного газу перед подачей на турбіну в реконструйованих схемах під
єдиним тиском 0,716 МПа для забезпечення необхідної потужності газової
турбіни.
Основні реакції процесу:
4NH3+6NO=5N2+6H2O+1810,6 кДж, (28.1)

8NH3+6NO2=7N2+12H2O+2734 кДж, (28.2)
4NH3+3O2=2N2+6H2O+1268,8 кДж. (28.3)
Мета розрахунку: складання матеріального та теплового балансів

низькотемпературного каталітичного очищення газу від оксидів азоту.
Розрахунок матеріального балансу

279
Продуктивність агрегату за моногідратом становить G = 15 т/год.
Об’ємна витрата викидного газу після абсорбційної колони R газу = 66300,78
м3/год. Вміст оксидів азоту в газі після реактору становить φ(NОх)=0,005%.
Таким же приймаємо і об’ємний відсоток аміаку φ(NH3) = 0,005%.
Таблиця 1.1 – Склад газу на виході з абсорбційної колони

Компонент Вміст, % об.
NO 0,115
NO2 0,042
O2 2,816
N2 96,247
H2O 0,780
Всього 100
Розрахунок
Нехтуючи незначною зміною об’єму при додаванні аміаку і
відновленні, витрата оксидів азоту з газом на виході із реактора
селективної очистки, м3/год.:
R( газу)   ( NO x ) 66300,78  0,005
R( NO x )    3,315.
100 100
Прихід (об’ємні витрати) складових компонентів газу із абсорбційної

колони, м3/год.:
R( газу)  0 ( NO) 66300,78  0,115
V1 ( NO)    76,256;
100 100
R( газу )   0 ( NO 2 ) 66300,78  0,042
V1 ( NO2 )    27,85;
100 100
R( газу )   0 (O2 ) 66300,78  2,816
V1 (O2 )    1867,03;
100 100
R( газу )   0 ( N 2 ) 66300,78  96,247
V1 ( N 2 )    63812,51;
100 100
280
R( газу )   0 ( H 2 O) 66300,78  0,78
V1 ( H 2 O)    517,15.
100 100
Масові витрати складових компонентів газу на виході із

абсорбційної колони, кг/год.:
V1 ( NO)  M ( NO) 76,25  30
G1 ( NO)    102,12;
Vм 22,4
V1 ( NO 2 )  M ( NO 2 ) 27,85  46
G1 ( NO 2 )    57,18;
Vм 22,4
V1 (O2 )  M (O2 ) 1867,03  32

G1 (O2 )    2667,19;
Vм 22,4
V1 ( N 2 )  M ( N 2 ) 63812,51  28
G1 ( N 2 )    79765,64;
Vм 22,4
V1 ( H 2 O )  M ( H 2 O) 517,15  18
G1 ( H 2 O )    415,56.
Vм 22,4
Витрата оксидів азоту, які необхідно відновити, м3/год.:

1 ( NO)  1 ( NO2 ) 0,115  0,042
V NOx  R ( газу )   R NOx  66300,78   3,315  100,777.
100 100
В тому числі, м3/год.:

V1 ( NO) 0,115
V ( NO )  V NOz   100,777   73,818;
V1 ( NO)  V1 ( NO2 ) 0,115  0,042
V ( NO 2 )  V NOx  V ( NO )  100,777  73,818  26,959.
Витрата аміаку з газом, м3/год.:

R ( газу )   ( NH 3 ) 66300,78  0,005
V1 ( NH 3 )    3,315.
100 100
V1 ( NH 3 )  M ( NH 3 ) 3,315  17
G1 ( NH 3 )    2,52.
Vм 22,4
Витрата аміаку за реакцією (28.1), м3/год.:

V ( NO )  4 73,818  4
V 2 ( NH 3 )    49,211 .
6 6
Витрата аміаку за реакцією (28.2), м3/год.:

V ( NO 2 )  8 26,959  8
V3 ( NH 3 )    35,946.
6 6
281
Припустимо, що на побічну реакцію взаємодії з киснем витрачається
10% аміаку, м3/год.:
V 4 ( NH 3 )  V2 ( NH 3 )  V3 ( NH 3 )   0,1   49,211  35,946   0,1  8,516.
Загальна витрата аміаку, м3/год.:

V заг ( NH 3 )  V1 ( NH 3 )  V2 ( NH 3 )  V3 ( NH 3 )  V4 ( NH 3 )  3,315  49,211  35,946  8,516  96,99.
Утворюється N2 та H2O за реакціями (28.1) та (28.2), м3/год.:

5 7 5 7
V N 2  V NO   V NO 2   73,828   26,959   92,97;
4 8 4 8
6 12 6 12
V H 2O  V NO   V NO 2   73,828   26,959   127,74.
4 8 4 8
Витрачається кисню за реакцією (28.3), м3/год.:

3 3
VО2  V 4 ( NH 3 ).  8,516   6,39.
4 4
Утворюється N2 та H2O за реакцією (28.3), м3/год.:

2 2
V N'  V 4 ( NH 3 ).  8,516   4,26;
2
4 4
6 6
V H' 2O  V4 ( NH 3 ).  8,516   12,77.
4 4
Отримані дані заносимо до таблиці матеріального балансу.
Таблиця 3.1 – Матеріальний баланс очищення

Статті приходу Статті витрат
Компонент
м3/год %об. кг/год. %мас. м3/год %об. кг/год. %мас.
NO 76,25 0,11 102,12 0,12 2,428 0,0036 3,252 0,004
NO2 27,85 0,04 57,18 0,07 0,887 0,0014 1,821 0,002
O2 1867,03 2,81 2667,19 3,21 1860,643 2,801 2658,062 3,199
NH3 96,99 0,15 73,61 0,09 3,315 0,005 2,516 0,003
N2 63812,51 96,11 79765,64 96,01 63909,737 96,199 79887,171 96,155
H2O 517,15 0,78 415,56 0,50 657,656 0,990 528,474 0,636
Всього 66397,7 100,0 83081,3 100,0 66434,67 100,0 83081,30 100,0
Розрахунок витратних коефіцієнтів

Витратний коефіцієнт аміаку на відновлення 1 кг NO за реакцією
(28.1) становить:
282
G 2 ( NH 3 ) V2 ( NH 3 )  17 49,212  17
 NO ( NH 3 )     0,38 кг NH3/1 кг NO.
G ( NO) V ( NO)  30 73,818  30
Витратний коефіцієнт аміаку на відновлення 1 кг NO2 за реакцією (28.2)

становить:
G3 ( NH 3 ) V3 ( NH 3 )  17 35,946  17
 NO ( NH 3 )     0,49 кг NH3/1 кг NO2.
2
G ( NO 2 ) V ( NO 2 )  46 26,959  46
Об’єм каталізатора, м3, що завантажується в реактор, дорівнює

відношенню витрати газу, м3/год до об’ємної швидкості газу, год-1:
R( газу )
Vkat  .
Vob
Об’ємна швидкість газу становить Vob =15000 год-1.
Об’єм каталізатору дорівнює:
66397,7
Vkat   4, 42 м3.
15000

Температура газу на вході в реактор приймається рівною 236°С.
Температуру газової суміші на виході з реактора каталітичної
очистки розраховуємо за наступною формулою:
1 ( NO ) 1 ( NO 2 )  1 (O 2 )
 q1  q2  q3
t кінц  t поч  100  X NO  100  X NO2  100  X O2 , (28.4)
Cp Cp Cp
i
де - об’ємна частка відповідного компоненту в газовій суміші; Xi –
100
ступінь перетворення за відповідним компонентом; C pi – середня
Q р  ції  103
теплоємність газової суміші, кДж/(кмоль·°С); qi  – питомий
ni
тепловий ефект реакції, кДж/кмоль.

Q1 р  ції  10 3 1810,6  10 3
q1    301766,67;
n( NO) 6
Q2  р ції  10 3 2374  10 3
q2    395666,67;
n( NO2 ) 6
283
Q3 р ції  10 3 1268.8  10 3
q3    422933,33;
n(O2 ) 3
1 ( NO)   кінц ( NO) 0,0115  0,0036

X NO    0,968;
1 ( NO) 0,0115
1 ( NO2 )   кінц ( NO2 ) 0,042  0,014

X NO2    0,968;
1 ( NO2 ) 0,042
V (O2 ) 6,39
X O2    0,0034.
V1 (O2 ) 1867,03
Теплоємності компонентів газової суміші при температурі 236°С

розраховуємо за рівнянням, кДж/(кмоль·°С):
c'
Сp  a  b T 
T2
Коефіцієнти a, b, c' наведені в таблиці 28.4.

Таблиця 28.4. – Коефіцієнти для розрахунку теплоємності [22]
Компонент a b·103 c'·10-5

NH3 29,8 25,48 1,67
NO 29,58 3,85 -0,59
NO2 42,93 8,54 -6,74
O2 31,46 3,39 -3,77
N2 27,84 4,27 -
H2O 30 10,71 0,33
1,67  10 5
С p( NH 3 )  29,8  25,48  10 3  236   32,81;
236 2
0,59  10 5
С p ( NO)  29,58  3,85  10 3  236   29,67;
236 2
6,74  10 5
С p ( NO 2 )  42,93  8,54  10 3  236   32,84;
236 2
3,77  10 5
С p (O2 )  31,46  3,39  10 3  236   25,49;
236 2
С p( N 2 )  27,84  4,27  10 3  236  28,84;
0,33  10 5
С p( H 2 O)  30  10,71  10 3  236   33,12.
236 2
Теплоємність, кДж/(кмоль·°С), газової суміші розраховуємо за
правилом адитивності:
284
 ( NH 3 )  ( NO )  ( NO2 )  (O2 )
C p  C p ( NH 3 )   C p ( NO)   C p ( NO 2 )   C p(O2 )  
100 100 100 100
(N 2 )  ( H 2 O)
 C p( N 2 )   C p( H 2 O)  
100 100
0,146 0,115 0,042 2,81 96,11
 32,81   29,67   32,84   25,49   28,85  
100 100 100 100 100
0,78
 33,12   28,8.
100
Отже, температура газової суміші на виході з реактору каталітичної
очистки за рівнянням (28.4) становить, °С:
0,115  301766,67 0,042  395666,67 2,81  422933,33
t кінц  236   0,968   0,968   0,0034  254,6.
100  28,8 100  28,8 100  28,8

Розрахувати потужність газової турбіни, в якій розширяється
очищений газ з параметрами, що визначені вище наведеним розрахунком.
Врахувати підігрів очищеного газу до температури 700°С. Використати
рівняння, що наведені в підрозділі 13.3 для стиснення газу в компресорі,
враховуючи значення коефіцієнта корисної дії турбіни 0,7, що зменшує
практичну потужність порівняно з теоретичною. Визначити температуру
газу після газової турбіни (адіабатичне розширення).
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
285
1. Бретшнайдер С. Свойства газов и жидкостей. М.- Л. Химия, 1966. –
535 с.
2. Товажнянський, Л.Л. Технологія зв’язаного азоту. Підручник
/Л. Л.Товажнянський, О.Я Лобойко, Г.І. Грін., І.О. Слабун. – Харків:
НТУ “ХПІ”, 2007. - 536 с.
3. Справочник азотчика. Том 1 / Под ред. Е.Я. Мельникова.– М.:
Химия, 1967. – 492 с.
4. Производство аммиачной селитры в агрегатах большой единичной
мощности / Под ред. В.М.Олевского – М.: Химия, 1990. – 286 с.
5. Мартынова, О.И. Водоподготовка: Расчеты на персональном
компьютере / О.И. Мартынова, А.В. Никитин, В.Ф. Очков и др. – М.:
Энергоатомиздат, 1990. – 216 с.
6. Васильєв, Б.Т. Технология серной кислоты. / Б.Т. Васильев, М.И.
Отвагина. – М.: Химия, 1985. – 480 с.
7. Глизманенко, Д.Л. Получение кислорода. М.: Химия, 1972.– 752 с.
8. Концевой, А.Л. Алгоритмизация расчётов в производстве аммиака:
Учеб. пособие /А.Л. Концевой, Н.П. Гамалей. – Киев: УМК ВО, 1991. –
104 с.
9. Атрощенко, В.И. Методы расчетов по технологии связанного азота.
/ В.И. Атрощенко, В.И. Конвисар, И.И. Гель перин, А.Я. Лобойко.Киев:
Вища школа, 1978. - 312 с.
10. Житков, Б.А. Алгоритмизация расчетов в химической технологии.
/ Б.А. Жидков., А.Г. Бондарь. Киев: Вища школа, 1970. - 272 с.
11. Павлов, К.Ф. Примеры и задачи по курсу процессов и аппаратов
химической технологии. / К.Ф. Павлов, П.Г. Романков, А.А. Носков. –
Л.: Химия, 1987. – 576 с.
12. Спеціалізована насосна компанія http://www.tehnomash.com.ua
13. Холдинг «Вентоборудование» www.ukrvent.com;
http://www.ventpromtorg.ru/catalog/vent/; www.donvent.com.ua.
286
14. Портал компресорного обладнання http://compressors.in.ua/
15. Производство азотной кислоты в агрегатах большой единичной
мощности / Под ред. В.М. Олевского - М. : Химия, 1985. - 398 с.
16. Белан, Ф.И. Водоподготовка: Расчеты, примеры, задачи [Текст]
/ Ф.И. Белан. – М.: Энергия, 1980. – 256 с.
17. Жаворонков, Н. М. Справочник азотчика: В 2 ч. / под ред. Н.М.
Жаворонкова. - М.: Химия, 1986. – Ч. 1. - 512 с.
18. Концевой, А. Л. Алгоритмізація і програмування розрахунків у
виробництві азотної кислоти. Навч. посібник / А. Л. Концевой , В. Г. Жук.
– К.: НМК ВО, 1992. – 116 с.
19. Семенова, Т. А. Очистка технологических газов / под ред. Т.А.
Семеновой. – М.: Химия, 1977. – 488 с.
20. Концевой, А. Л. Методические указания по алгоритмизации и
программированию технологических и конструктивных расчетов
отделения синтеза аммиака / А. Л. Концевой, Ю.И. Резникова. – Киев,
КПИ, 1993. – 44 с.
21. Якименко, Л. М. Электролиз воды [Текст] / Л. М. Якименко,
И. Д. Модылевская, З. А. Ткачек. — М.: Химия, 1970. – 264 с.
22. Равдель, А. А. Краткий справочник фізико-химических величин.
Издание девятое [Текст] / Под ред. А. А. Равделя и А. М. Пономаревой. —
СПб.: Специальная Литература, 1998. – 232 с.
23. Лобойко, О. Я. Методи розрахунків у технології неорганічних
виробництв (т.1. Зв’язаний азот): підручник / О. Я. Лобойко,
Л. Л. Товажнянський, І. О. Слабун та ін. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2001. – 512 с.
Додаток А
ПРОВЕДЕННЯ ІТЕРАЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ В СЕРЕДОВИЩІ EXCEL
287
В розрахунках з технології неорганічних речовин досить часто
(наприклад в розділах 3, 10, 11, 12, 14, 15, 16 даного навчального
посібника) необхідно задавати початкове наближення параметру, значення
якого уточнюється подальшими розрахунками. При реалізації ручного (на
калькуляторі) розрахунку мова йде про метод послідовних наближень, або
ітераційний метод. В середовищі Excel є можливість автоматизувати
ітераційні розрахунки, що демонструється наступними прикладами.
Приклад 1. Для розв’язку наступного рівняння
P = 0.0005∙(2∙(31/P+30/P+29/P)+1) відносно Р необхідно:
1. Включити підтримку ітераційних розрахунків (рис. 1)
 В меню Сервис вибрати команду Параметры, а потім — вкладку
Вычисления.
 Встановити прапорець Итерации.
 В полі Предельное число итераций ввести кількість ітерацій для
виконання при обробці формул. Чим більше число ітерацій, тим
більше часу необхідно для перерахунку листа.
 В полі Относительная погрешность ввести відносну похибку
обчислювань. Чим менше похибка, тим більше час перерахунку
листа и точніше результати обробки формул.
2. В комірці начального наближення змінної (В2, рис. 2, а) створити
зв’язок з коміркою розрахунку змінної (В4, рис. 2, а). При
розрахунку значення змінної Р використовуються допоміжні
змінні r, t, y, для отримання значення яких треба використати
значення Р (в якості якого підставляється змінна Р1).
3. Результат розрахунку надано на рис. 2, б.
288
Рисунок А.1 – Вікно підтримки ітераційних розрахунків
а)
б)
Рисунок А.2 – Приклад виконання ітераційного розрахунку (а) і результати

розрахунку (б)
289
Приклад 2.
Попередні зауваження. Ітераційні розрахунки систем рівнянь в
середовищі Excel мають певні особливості:
а) система рівнянь може сходитися і мати рішення або розходитися і не
мати рішення;
б) пошук коренів системи рівнянь може бути реалізовано двома способами
– автозаповненням («протягуванням») або взаємним посиланням шуканих
величин. В останньому випадку необхідно виконати наступне: меню
«Сервис» → «Параметры» → «Вычисления» → відмітити «итерации»,
натиснути кнопку ОК.
Рисунок А.3 – Приклад виконання ітераційного розрахунку взаємним

посиланням шуканих величин
На вище наведеному рисунку А.3 – копії листа Excel – представлено

реалізацію випадків а (приклад 1) і б (приклад 2). Щоб краще зрозуміти
обидва способи рішення системи рівнянь виконати самостійно розрахунок
за зразком рисунка.
290
Додаток Б
РІШЕННЯ СИСТЕМИ РІВНЯНЬ В СЕРЕДОВИЩІ EXCEL
Розглянемо порядок реалізації на прикладі розрахунку рівноваги

парової конверсії метану, що описується послідовними реакціями:
СН4+Н2О ↔ СО + 3Н2 - Q, (Б.1)
СО + Н2О ↔ СО2 +Н2 + Q. (Б.2)
Залежність константи рівноваги від рівноважного парціального тиску
компонентів Pi описується рівняннями:
PCO  PH 23 PCO 2  PH 2
K1  K2  . (Б.3)
PCH 4  PH 2O PCO  PH 2O
Залежність константи рівноваги від температури Т для кожної

реакції має вид:
11672
lg K1   13.11 ;
T
2217,5
lg K 2   0, 297  lg T  0, 3525 10 3  T  0, 0508 10 6  T 2  3, 26 .
T
Введемо позначення: х – кількість моль метану, що прореагувала;

y – кількість моль СО, що прореагувала. Вихідні дані: кількість метану 1
моль, водяної пари N0 моль, відсутні продукти реакцій.
В стані рівноваги кількість моль компонентів ni складає:
nСН4=1-х; nH2O=N0-x-y; nH2=3x+y; nCO=x-y; nCO2=y;
∑n= N0+1+2x.
Ті ж самі рівняння отримаємо, якщо кількість компонентів задавати в м3.
Парціальний тиск компонента в стані рівноваги: Рі=n i∙P/∑n, де Р –
загальний тиск, атм. Система рівнянь (Б.3), що має бути розв‘язаною,
приймає вид:
( x  y )  (3x  y )3  P 2
K1  0 ; (Б.4)
(1  x )  ( N 0  x  y )  ( N 0  1  2 x) 2
291
y  (3 x  y )
K2   0. (Б.5)
( x  y)  ( N 0  x  y)
Для кращого засвоєння метода виконати наступні завдання.

Варіант Б1. Вихідна кількість моль (м3): n0СН4 – 1; N0 - 2. Температура
Т, К – 1073+2№. Тиск Р, атм – 1+0,1№.
Варіант Б.2 Кількість моль (м3): n0СН4 – 1; N0 – 3.5. Температура Т, К
– 1073+2№. Тиск Р, атм – 30+0,1№.
Порядок розрахунку
Нижче наведено приклад реалізації – надано фрагмент листа Excel.
1. Ввести вихідні дані. Розрахувати К1 і К2 – комірки В5 і Е5.
2. Ввести в дві окремі комірки, наприклад, Н4 і Н5 значення x і y
(кількість СН4 і СО, що прореагували, відповідно), що дорівнюють 0.
3. Вести в дві комірки (наприклад, J4 та J5) ліві частини виразів (Б.4) і
(Б.5), відповідно, з посиланням на комірки, що містять значення x і y
(Н4 і Н5), констант рівноваги (В5 і Е5), співвідношення пара/газ N0
(В7) і загального тиску Р (В3).
4. Встановити курсор на комірці J4, ввійти в меню «Сервіс», запустити
надбудову «Підбір параметра», ввести у вікно «Значення» 0,
отримати в комірці Н4 значення x.
5. Встановити курсор на комірці J5, ввійти в меню «Сервіс», запустити
надбудову «Підбір параметра», ввести у вікно «Значення» 0,
отримати в комірці Н5 значення y.
6. Повторити декілька раз пункти 4 і 5 до задовільного збігу (не зміни)
отриманих значень x і y з попереднім розрахунком.
7. Розрахувати кількість моль ni компонентів в стані рівноваги за вище
наданими формулами і рівноважні концентрації, %, у вологому
Сі=ni∙100/(N0+1+2x) і сухому газі Сi= ni∙100/(1+3x+y).
292
Зауваження: при х дуже близьким до 1 виконання п. 6 дає неприйнятні
результати – необхідно обмежитися одно- або дворазовим виконанням
п. 4.
Фрагмент листа Excel (результати дещо округлені)
1 A B C D E F G H J
2 T= 1105K
3 P= 2atm
4 lgKp1= 2,54710 lgKp2= -0,022 x= 0,98609 -0,08186
5 Kp1= 352,455 Kp2= 0,951 y= 0,19524-8,15E-06
6 n0СН4= 1
7 N0= 2
8 Рівноважний склад конвертованого газу
9 Вологий газ Сухий газ
10 компонент моль % компонент моль %
11 СН4 0,002798 0,28СН4 0,0028 0,335
12 Н2О 0,16465 16,46Н2О 0
13 СО 0,159056 15,91СО 0,1591 19,041
14 Н2 0,63423 63,42Н2 0,6342 75,924
15 СО2 0,039266 3,93СО2 0,0393 4,700
16 1 100 0,8353 100
Додаток В
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
Рекомендована література, що зазначена в кінці кожного питання,

надана в додатку Г.
1. Розрахунок властивостей газів та їх сумішей: теплоємності,
293
густини, середньої молярної маси. Поглиблене питання: розрахунок
в‘язкості газів та їх сумішей; розрахунок коефіцієнту дифузії газу для
довільної газової суміші. [1, 2]
2. Реакції газифікації твердого палива, склад генераторного газу в
залежності від його призначення і складу окиснювачів. Способи
компенсації ендотермічних ефектів при газифікації. Принцип розрахунку
матеріального і теплового балансу процесу парокисневої газифікації
твердих палив: баланс карбону, водню, кисню. Вплив складу палива на
теплотворну здатність генераторного газу. ККД газифікації. [5, 8, 18]
3. Принцип розрахунку матеріального і теплового балансу
виробництва аміачної селітри: необхідність перерахунку матеріального
балансу в залежності від результатів теплового балансу. Вплив
концентрації азотної кислоти на концентрацію розчина селітри.
Конструкція і принцип дії апарату ВТН (використання теплоти
нейтралізації) у виробництві нітрату амонію. Можливість отримання
селітри без упарювання. Конструкція і принцип дії випарного апарату
схеми АС-72. Алгоритм розрахунку матеріального і теплового балансів.
[6, 7, 8, 17]
4. Очищення технологічного газу від двооксиду вуглецю. Фізична
абсорбція: переваги і недоліки, розрахунок рушійної сили для прямого
току і протитоку. Принцип конструктивного розрахунку абсорбції оксиду
вуглецю (IV) водою. Вплив параметрів насадки та лінійної швидкості
(густини зрошування) на розміри апарату. Хемосорбційні методи: реакції,
переваги і недоліки. Хімічна абсорбція: розрахунок рушійної сили для
прямого току і протитоку. Тарілчасті і насадкові абсорбери, переваги і
недоліки. Ескізи конструкції. [8, 9, 10, 11]
5. Види твердості води. Необхідність пом‘якшення або
демінералізації води в залежності від її призначення. Реакції іонного
294
обміну двоступеневої іонітної установки. Реакції регенерації іонітів.
Обґрунтування значень концентрації регенеративних розчинів. Принцип
розрахунку двохступеневої підготовки води. Вплив зміни вихідних даних
на результати розрахунку. [13, 14]
6. Необхідність контактних апаратів окиснення оксиду сульфуру (IV)
з кількома шарами каталізатору. Реалізація теплообміну. Графік
залежності Х, Хр =f(T). Розрахунок ЛОТ і можливість її реального
використання. Принцип розрахунку матеріального і теплового балансу
окиснення оксиду сірки. Кінетичний розрахунок об‘єму каталізатора.
Вплив концентрації вихідних газів на параметри процесу. [3, 4]
7. Методи концентрування (збагачення) газових сумішей. Методи
одержання низьких температур, їх зображення на T – S діаграмі. Принцип
дії компресійної і абсорбційної холодильної установки. Обґрунтування
різних значень тиску в нижній і верхній ректифікаційних колонах при
розділенні повітря. Призначення і конструкція конденсатору. Принцип
розрахунку матеріального балансу ректифікації повітря. Рівноважна і
робоча лінії, розрахунок числа теоретичних тарілок. [7, 8, 15, 18]
8. Методи конверсії природного газу (для отримання азотоводневої
суміші, водню, газу для синтезу метанолу). Реакції, умови реалізації,
порівняння, переваги і недоліки. Трубчаті реактори парової конверсії
природного газу – ескіз, обґрунтування конструкції (зони радіаційна і
конвективна – їх призначення). Ескіз реакційної труби. Графік залежності
Х, Хр =f(T) для екзо- і ендотермічних реакцій з теплообміном з
оточуючим середовищем. Принцип кінетичного розрахунку об‘єму
каталізатору парової конверсії метану. Вплив концентрації вихідних газів
на параметри процесу. [5, 8, 9, 11, 18]
9. Поличні і радіальні реактори конверсії СО: ескіз конструкції,
переваги і недоліки. Необхідність двоступеневої конверсії. Графік
295
залежності Х=f(T). Каталізатори конверсії. Кінетичний розрахунок об‘єму
каталізатору двохступеневої парової конверсії оксиду вуглецю (II). Вплив
концентрації вихідних газів на параметри процесу. [5, 8, 9, 11, 18]
10. Тонка очистка газу від оксидів карбону (метанування) –
необхідність, реакції, конструкція апарату, область протікання процесу.
Графік залежності Х=f(T). Розрахунок коефіцієнту масовіддачі – вивести з
критеріальних рівнянь Нусельта, Рейнольда, Прандтля. Принцип
розрахунку об‘єму каталізатора. Вплив розміру гранул каталізатору та
лінійної швидкості на об‘єм каталізатора (апарату). [5, 8, 9, 10, 11, 18]
11. Синтез метанолу сирцю під високим і середнім тиском – можливі
реакції, каталізатори, конструкції реакторів. Вихід метанолу і шляхи його
підвищення. Конструкція реактору. Графік залежності Х, Хр=f(T).
Принцип розрахунку матеріального балансу синтезу метанолу під високим
тиском. Вплив концентрації інертних газів на параметри процесу – витрати
свіжого, продувного та циркуляційного газів. [8, 12]
12. Реакції синтезу карбаміду. Обґрунтування високого тиску.
Необхідність рециклу. Схеми синтезу з рециклом повним і частковим –
порівняння, недоліки і переваги. Конструкція і принцип дії апарату
синтезу карбаміду. Особливості стрипінг процесу. Принцип розрахунку
матеріального і теплового балансу процесу в колоні синтезу. [6, 7, 8, 17]
13. Розрахунок і вибір допоміжного обладнання хімічних
виробництв.
Компресори поршневі і відцентрові – ескізи конструкції, принцип
дії, недоліки і переваги. Необхідність багатоступеневого стиснення газів.
Ступінь стискання та її використання для розрахунку числа ступіней
стискання. Насоси поршневі і відцентрові – ескізи конструкції, принцип
дії, недоліки і переваги. Висота всмоктування рідини – теоретична і
реальна, її значення для води. Явище кавітації. Методи створення вакууму.
296
Воднокільцеві вакуумні насоси: принцип дії, ескіз, необхідність
барометричного ящика. Вентилятори осьові і відцентрові – ескізи
конструкції, принцип дії, недоліки і переваги. [16]
14. Одно- і двоступінчасті методи конверсії природного газу:
принцип організації, переваги і недоліки. Вплив виду окислювача на склад
і призначення конвертованого газу. Рівновага парової конверсії. Метод
розрахунку рівноважного складу. [5, 8, 9, 11, 18]
15. Хімічна схема виробництва неконцентрованої нітратної (азотної)
кислоти. Визначення кількості конденсату водяної пари за умов процесу.
Рівновага процесів окиснення оксиду азоту (ІІ) і абсорбції оксиду азоту
(ІV) водою. Метод розрахунку рівноважного складу при абсорбції водою.
Вплив технологічних параметрів на концентрацію кислоти в
холодильнику-конденсаторі і абсорбційній колоні. [6, 7, 8, 17, 18]
16. Хімізм процесу попереднього пом‘якшення води. Види
коагулянтів і механізм їх дії. Вплив дози коагулянту на процес освітлення
води. Вплив значення рН на повноту осадження іонів кальцію і магнію.
Принцип розрахунку дози вапна. Електронейтральність, іонна сила,
активність та принципи їх використання в розрахунках очищення води.
[13, 14]
17. Методи очищення викидних газів від оксидів азоту, переваги і
недоліки. Хімізм високотемпературного каталітичного очищення. Хімізм
низькотемпературного каталітичного очищення. Використання
надлишкового тиску очищеного газу. Принцип розрахунку матеріального і
теплового балансів очищення. [6, 7, 8, 17, 18]
18. Фізико-хімічні основи синтезу і конденсування аміаку. Вплив
концентрації інертів в циркуляційному газі на показники процесу.
Необхідність організації постійної продувки. Шляхи застосування
продувного газу. Можливі конструкції ректорів. Організація теплообміну в
297
реакторах. Графік залежності фактичного і рівноважного ступеня
перетворення від температури і тиску у багато поличній колоні синтезу.
Принцип розрахунку об’єму каталізатору. [5, 8, 9, 11, 18]
19. Хімічна схема виробництва неконцентрованої нітратної (азотної)
кислоти. Фізико\хімічні основи конверсії аміаку. Обґрунтування
співвідношення кисень/аміак. Каталізатори процесу конверсії. Область
протікання і рівняння швидкості конверсіі. Конструкція конвертора.
Принцип розрахунку матеріального і теплового балансів. [6, 7, 8, 17, 18]
20. Методи очищення газів від оксида карбону (IV), область
застосування, переваги і недоліки. Конструкції абсорберів, область
застосування, переваги і недоліки. Принцип кінетичного розрахунку
насадкового абсорберу. Методи збільшення швидкості абсорбції.
[9, 10, 11, 18]
21. Виробництво водню електролізом води. Теоретичні основи і
конструкція електролізерів. Методи зниження споживання електроенергії
при електролізі. [8, 18, 19]
22. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин і гранично
допустимий викид та їх використання в розрахунках розсіювання
(розрахунках висоти труби). [17]
23. Виробництво водяної пари в котлах-утилізаторах (КУ).
Відмінність КУ від котлів ТЕЦ. Конструктивні особливості КУ. Пара
насичена і перегріта, «остра» і «глуха». Теплота фазового переходу
(випаровування): розрахунок за довідковими даними, залежність від
тиску пари. [6]
Додаток Г
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
для вивчення технологічних і розрахункових аспектів дисципліни,

в тому числі для пошуку відповідей на питання додатку В
298
1. С. Бретшнайдер. Свойства газов и жидкостей. Л.: Химия, 1966 – 536 с.
2. Краткий справочник фізико-химических величин / Под ред. А. А.
Равделя и А. М. Пономаревой. Изд. 8-е. Л.: Химия, 1983 – 233 с.
3. Васильев Б.Т., Отвагина М.И. Технология серной кислоты. – М.: Химия,
1985.– 480 с.
4. Справочник сернокислотчика /Под ред. К.М. Малина. –М.: Химия,
І971.–744 с.
5. Справочник азотчика /Под ред. Е.Я. Мельникова. Т.1 –М.:Химия, 1986. -
512 с.
6. Справочник азотчика /Под ред. Е.Я. Мельникова. Т.2 –М.:Химия, 1987. -
464 с.
7. Методи розрахунків у технології неорганічних виробництв (ч.1.
Звязаний азот) / Під ред. О.Я. Лобойка. – Харків: НТУ «ХПІ», 2001– 512 с.
8. Технология связанного азота / Атрощенко В.И., Алексеев А.Н., Засорин
А.П. и др. – М.: Химия, 1985. – 326 с.
9. Производство аммиака /Под ред. В.П. Семенова. – М.: Химия, 1985. –
368 с.
10. Очистка технологических газов /Под ред. Т.А. Семеновой –/М.: Химия,
1977. – 488 с.
11. Яновський М.А., Демиденко І.М., Мельников Б.І., Лобойко О.Я.,
Корона Г.М. Технологія аміаку. Навчальний посібник. – Дніпропетровськ:
УДХТУ, 2004. – 300 с.
12. Караваев М.М., Мастеров А.П. Производство метанола. – М.: Химия,
1973. – 160 с.
13. Белан Ф.И. Водоподготовка: Расчеты, примеры, задачи. – М.: Энергия,
1980.– 256 с.
299
14. Громогласов А.А., Копылов А.С., Пильщиков А.Ц. Водоподготовка:
процессы и аппараты. – М.: Энергоатомиздат, 1990. – 272 с.
15. Глизманенко Д.Л., Получение кислорода, изд. 5-е, М.: Химия, 1972 г. –
752 с.
16. Касаткин А.Г. Основные процессы и аппараты химической технологии.
– М.: Госхимиздат, 1960. – 783 с.
17. Производство азотной кислоты в агрегатах большой единичной
мощности /Под ред. В.М.Олевского - М. : Химия, 1985. - 398 с.
18. Технологія зв’язаного азоту. Підручник/Л. Л.Товажнянський, О.Я
Лобойко та ін. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2007. - 536 с.
19. Якименко, Л. М. Электролиз воды [Текст] / Л. М. Якименко,
И. Д. Модылевская, З. А. Ткачек. — М.: Химия, 1970. — 264 с.
300

НавчпосібникПрикладні Розділи ТНР5

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

НавчпосібникПрикладні Розділи ТНР5

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

НавчпосібникПрикладні Розділи ТНР5

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

КОНЦЕВОЙ А.Л., КОНЦЕВОЙ С.А.

для студентів хіміко-технологічного факультету

Рекомендовано Методичною радою НТУУ «КПІ»

Київ НТУУ «КПІ» 2013

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

для студентів хіміко-технологічного факультету

Укладачі: Концевой Андрій Леонідович, канд. техн. наук, доцент;

Підготовка бакалаврів професійного спрямування «Хімічні

РОЗДІЛ 1. РОЗРАХУНОК ВЛАСТИВОСТЕЙ ГАЗІВ ТА ЇХ

Проведення матеріальних, теплових і конструктивних розрахунків

Сучасні технології отримання водню і водень вмисних газів

№ Склад кінцевого газу, % (об.)

Процес газифікації твердого палива можна охарактеризувати як

Тепловий ефект реакції

Закінчення таблиці 2.2

Із всіх хімічних реакцій, які протікають у процесах газифікації

Мета розрахунку: розробка програми матеріального балансу на

Кількість генераторного газу, м3, М _М 1000.

Дані по складу вугілля необхідно підставляти в % мас.

Вивчити вплив зольності вугілля в інтервалі 5 – 25% крок 5% на

Таблиця 2.5 – Матеріальний баланс газифікації. ВИТРАТИ

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК СТАДІЇ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ У

Багатотоннажне виробництво аміачної селітри - високоякісного

Мета розрахунку: складання в електронному вигляді матеріального

Таблиця 3.1 – Матеріальний баланс стадії нейтралізації.

Аміак B2 B2∙100/S Розчин C1 C1∙100/∑

Теплота, що вноситься азотною кислотою:

Розчин аміачної селітри виносить:

Q1 = C1 . Ср NH4NO3 ∙ tкип = 1428,5 . 2,412 ∙ tкип

Q2 = V ∙ i = 366,8 ∙ 2684 = 984491 кДж  984,5 МДж

Таблиця 3.2 – Тепловий баланс нейтралізації

Виконати розрахунок для концентрації азотної кислоти 56%, 58%,

Індивідуальна самостійна робота:

РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ВОДНОГО ОЧИЩЕННЯ ГАЗУ ВІД СО2

Таблиця 4.1 – Вихідні дані

25 0,0175 0,0145 0,029 0,022 0,76

30 0,017 0,013 0,028 0,02 0,72

Таблиця 4.3 – Питома поверхня насадки S, м2/м3

6 Розрахунок рушійної сили процесу з боку рідкої фази

Побудувати діаграму для робочої і рівноважної ліній абсорбції:

KL = 0,065·PO0,5 = 0,92 м/год.

Індивідуальна самостійна робота:

РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЦТВА КИСНЮ З ПОВІТРЯ

Для процесів у металургійній, хімічній, нафтопереробній

У 1895 році К. Лінде побудував першу установку для зрідження

Експериментально визначені Доджем і Денбаром криві рівноваги

У сучасних великих агрегатах ректифікація рідкого повітря

Стиснуте повітря подається в нижню частину колони 4, де збирається

Тиск у верхній колоні залежить від

Наявність у повітрі суттєвої кількості

Число тарілок ректифікаційних колон залежить від необхідної

5.1 Матеріальний баланс установки розділення повітря

5.2 Матеріальний баланс нижньої колони.

Таблиця 5.2 – Матеріальний баланс нижньої колони

5.3 Розрахунок нижньої ректифікаційної колони

Для отримання рівняння у= f(х) побудувати відповідну діаграму

Для отримання рівняння у= f(х) побудувати відповідну діаграму,