Ю. О.

Карпенко
І
т
>,
о.

Вступ се

до мовознавства

• Загальні засади
мовознавства
• Фонетика,
фонологія,
графіка,
орфографія
• Лексикологія
• Граматика
 Серія заснована
в 1999 році

альма
матер

І %

:
'1**І

Ю. О. Карпенко

Вступ
до мовознавства
Підручник

Киш
Видавничий центр «Академія» / V
•.'006
 ББК 81.Укр
К26
Зміст
\

Міністерство освіти і •ауяп

БІБЛІОТЕКА
[ІЩЕМНОУШЇНСЬКИА з-РЖШИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІИРСИШ КОЛЕСА)
і м П УШіПіСЬКОГО

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів І. Загальні 1.1. Мовознавство як наука
(Лист № 14/18.2—1181 від 26.05.2005 р.) ІПСІІДИ Предмет мовознавства.
моиознавства
У підручнику розкрито теоретичні засади мовознавства, сут­ Система мовознавчих дисциплін 8
ність його основних напрямів, розглянуто природу, функції, будо­ Проблематика мовознавства 12
ву і розвиток мови, подано класифікації мов. Особливу увагу при­
ділено характеристиці фонетики, фонології, графіки, орфографії, Методологічна основа мовознавства 15
лексикології, граматики як розділів мовознавства. Зв'язки мовознавства з іншими науками 18
Уміщені в кінці тем запитання і завдання, а також короткий
словник лінгвістичних термінів сприятимуть кращому засвоєнню 1.2. Напрями мовознавства
матеріалу.
Порівняльно-історичне мовознавство 20
Підручник адресовано студентам вищих навчальних закладів,
учителям. Типологічне мовознавство 24
Ареальна лінгвістика 25
Функціональна лінгвістика 27
Рецензенти:
Психолінгвістика 29
доктор філологічних наук, професор В. О. Горпинич;
доктор філологічних наук, професор В. М. Манакін 'Соціолінгвістика 31
Когнітивна лінгвістика 33
1.3. Природа, функції і будова мови
Мова як суспільне явище 36
Знаковий характер мови 38
Мова і інші засоби спілкування 41
Загальнонародна мова і її диференціація 44
Мовна ситуація 51
I5ВN 966-580-208-9 © Ю. 0. Карпенко, 2006 Мова і мислення 53
© ВІД «Академія», оригінал-макет, 2006 Мова і мовлення 59
 Функції мови 61 Диференційні й інтегральні
Система і структура мови 64 ознаки фонем 162
Фонологічна система 164
Основні одиниці мови і їх функції 67
1.4. Походження і розвиток мови 2.5. Графіка і орфографія
Походження мови 70 Мова і письмо 166
Сутність розвитку мови 73 Предметне письмо 167
Синхронія і діахронія 77 Піктографія 169
Зовнішні причини мовних змін 78 Ідеографія і її розвиток 170
Внутрішні причини мовних змін 84 Звукове письмо 173
Графіка 176
1.5. Класифікації мов 86
Орфографія. Принципи орфографії 178
Генеалогічна класифікація мов 87
Типологічна класифікація мов 97 3. Лексикологія 3.1. Слово і його значення
Соціолінгвістична класифікація мов 105 Слово як одиниця мови 182
Типи слів 184
2. Фонетика, 2.1. Звуки мови, їх класифікація 109
фонологія, Межі слова 186
Фонетика як наука про звуки мови 110
графіка, Слово і його варіанти 187
орфографія Фізичний аспект у вивченні звуків 112
Значення слова 189
Фізіологічний аспект у вивченні звуків 116
Слово, поняття, концепт 190
Голосні і приголосні звуки 121
Семантика і референція 192
Класифікація голосних звуків 123
Загальні і власні назви 193
Класифікація приголосних звуків 126
Внутрішня форма слова 196
2.2. Фонетичне членування
мовленнєвого потоку 3.2. Полісемія
Склад 133 Розвиток значення слова 198
Дифтонги 135 Метафора і метонімія 201
Наголос 137 3.3. Лексико-семантична система мови
Інтонація 139 Сутність лексико-семантичної
2.3. Фонетичні зміни системи мови 204
Комбінаторні звукові зміни 141 ^'Синоніми 207
Позиційні звукові зміни 147 \/Антоніми 209
Спонтанні звукові зміни 150 Омоніми і суміжні з ними явища 210
Історичні і живі звукові зміни 151 Стилістичні шари лексики 214
Фонетичні закони 152 Термінологія 216
Фонетична транскрипція 154 3.4. Розвиток лексичної системи мови
2.4. Фонологія Історизми і архаїзми 219
Фонологія як наука про фонеми 156 Неологізми 221
Фонема і звук 158 Запозичення 225
Фонема і її алофони 160 Табу і евфемізми 230
 3.5. Розділи лексикології

1.
Семасіологія 232
Ономасіологія 234
Ономастика 235
Етимологія 238
Фразеологія 241
Лексикографія 246 Загальні засади мовознавства
4.1. Загальна характеристика
граматики 257
Об'єкт і розділи граматики 258
Граматичне значення 259
Граматична категорія. Граматичний
спосіб. Граматична форма 261
4.2. Морфологія
Сутність морфеми 265
Види морфем • 268
Морфеміка 271
Зміни морфемного складу слова 274
Способи вираження граматичних
значень 277 У процесі свого розвитку людство виробило для
Морфонологія і словотвір 287 спілкування й пізнання навколишньої дійсності ду­
Частини мови 297 же зручний засіб — мову, яка безперервно розвива­
4.3. Синтаксис ється, змінюється, збагачується разом з поступом
Словосполучення і синтагма 301
самого людства. Цей засіб легко засвоїти, неважко
користуватися ним у життєвій практиці. Але піз­
Речення 307 нати, усвідомити його сутність, будову, Організа­
Граматичне і актуальне цію, тобто осмислити його теоретично, нелегко.
членування речення 313 Потреби пізнання мови зумовили появу спеціальної
Текст 314 науки — мовознавства. Почавши з простих, навіть
4.4. Розвиток граматичної примітивних спроб класифікації явищ мови, мово­
знавство виросло в складну, розгалужену, багато­
системи мови 316
компонентну науку. Вона займається як теоретичним
Короткий термінологічний словник 320 осмисленням мови, так і забезпеченням практично­
Література 332
го її використання, як з'ясуванням особливостей
людської мови взагалі, так і виявленням специфіки
кожної мови зокрема, як вивченням буття, функціо­
нування мови, так і дослідженням Ті розвитку, істо­
ричних змін. Суспільна значущість мовознавства з
часом зростає, оскільки людство розкриває нові ас­
пекти використання мови, глибше усвідомлює її цін­
ність і можливості.
 8 Загальні засади мовознавства
1.1. Мовознавство як наука
З XIX ст. мовознавству я к науці притаманна багато-
компонентність, що в и я в л я є т ь с я у його в і д г а л у ж е н н я х ,
д л я я к и х характерна тенденція до виокремлення у са­
мостійні н а у к и . Нині мовознавство є не просто єдиною
наукою, а сукупністю споріднених н а у к , я к і мають
спільний предмет вивчення — мову, але розглядають
цей предмет з різних точок зору або вивчають різні його
компоненти. Мовознавча н а у к а фактично витворила ці­
лу систему мовознавчих дисциплін.
Предмет мовознавства.
Система мовознавчих дисциплін
Зацікавлення феноменом мови, а отже, й зародження
первісного мовознавства, почалося приблизно шість ти­
сяч років назад. Воно зумовлене виникненням писемнос­
ті в Месопотамії, де жерці намагалися систематизувати
граматику шумерської мови, та створенням ієрогліфів у
Давньому Єгипті. В Індії мовознавство досягло значного
розвитку у з в ' я з к у з потребою забезпечення недоторкан­
ності сакральних ведійських гімнів, що передавалися
усним ш л я х о м , і літературної мови санскриту. Відома
д а в н ь о і н д і й с ь к а г р а м а т и к а « В о с ь м и к н и ж ж я » була
створена Паніні в V ст. до н. є. Можна стверджувати, щ о
в цей час започатковано мовознавство я к н а у к у , оскіль­
к и тоді ж (V—IV ст. до н. є.) активно з а й н я л и с я пізнан­
н я м мови давньогрецькі філософи Платон (427—347
до н. є.) та Арістотель (384—322 до н. є.).
/ Мовознавство, або лінгвістика (лат. Ііп£иа — мова), — наука про
\сутність, будову, функціонування і розвиток мови.
Мовознавство досліджує людську мову загалом і всі
існуючі конкретні мови я к її різноманітні в и я в и , інди­
відуальні втілення.
Предмет мовознавства. Предметом мовознавства є
мова в усіх її виявах та аспектах. Це багатогранне я в и ­
ще, я к о м у притаманні певні ознаки. Оскільки мова
складається із сукупності різних одиниць, то її м о ж н а
в и з н а ч и т и я к систему фонетичних, лексичних і грама­
тичних засобів. Звуковий х а р а к т е р мови є підставою
назвати її системою членороздільних звукових з н а к і в .
Мішознавство як наука 9
Для мови характерні безперервний розвиток, тісний
ііп'язок з мовленням, здатність виразити будь-яку інфор­
мацію. Мова має велике значення д л я людини, оскільки
имПезпечує її потреби в обміні інформацією, спілкуванні,
пізнанні світу. Усе пізнане набуває мовного в и р а ж е н н я ,
шісріплюється в мові і завдяки цьому не забувається, за­
лишаючись серед здобутків людства. Без мови суспіль-
гтио не могло б існувати.
Мова — система фонетичних, лексичних, граматичних засобів,
яка розвивається і забезпечує потреби людини у спілкуванні та
пізнанні.
Мовою послуговуються усі люди, але це не означає,
що всі вони є мовознавцями. Навіть практичне оволо­
діння к і л ь к о м а мовами ще не свідчить про те, що люди­
ни — мовознавець. Щоб ним стати, необхідно опанувати
мову науково, в її розвитку, з в ' я з к а х , пізнати її законо­
мірності — істотні й регулярні причинові з в ' я з к и м і ж
пнищами та властивостями мови. Існують специфічні
(притаманні окремим мовам), а т а к о ж загальні (харак­
терні д л я багатьох мов) закономірності. Хоч мовознав­
ство виникло д у ж е давно й досягло величезних успіхів у
і-нос.му розвитку, ні в у к р а ї н с ь к і й , ні в будь-якій і н ш і й
моїй світу не встановлено всіх закономірностей її функ­
ціонування й розвитку. Крім того, д е я к і мови вивчені
побіжно або й зовсім не вивчені.
За різними даними, у світі існує 2 9 9 6 , 5651 або 6 8 0 9
мон. Однак ці п і д р а х у н к и відносні, тому що не з а в ж д и
идмсться р о з м е ж у в а т и мови й д і а л е к т и . Так, т і л ь к и на
острові Нова Гвінея, де спостерігається н а й в и щ а кон­
центрація мов у світі, виокремлюють від 300 до 1000
мон. Н а й б і л ь ш п р и й н я т н о ю є д у м к а , що на земній к у л і
існує м а й ж е 6000 мов. Лінгвістиці відомо і багато з н и к ­
лих, мертвих мов. Одні з н и х , н а п р и к л а д л а т и н с ь к а ,
;і(юрсглись у в е л и к і й кількості текстів і добре вивчені,
під і н ш и х , зокрема троянської, не з а л и ш и л о с ь н і я к и х
г.ПІДІВ.
Усі мови мають свою с п е ц и ф і к у , але к о ж н а з них є
.шсобом с п і л к у в а н н я певного народу чи народів, мовою
'ІІОДСЙ, відображає р е а л ь н и й світ. Це м о ж л и в е з а в д я к и
тому, щ о , к р і м відмінних ознак, мови мають т а к о ж
• цільні ознаки, мовні універсали, які характери­
зують людську мову взагалі. Н и м и є, н а п р и к л а д , звуко-
ний характер мови, її членороздільність, існування в
моні морфем, слів і речень, власних і загальних назв,
10 Загальні засади мовознавства
різних за своїм змістом і граматичними властивостями
частин мови. Крім того, існують спільні ознаки, прита­
манні багатьом, але не всім мовам: категорія числа (сад —
сади), категорія роду (зелений — зелена — зелене).
Мовні універсали (лат. ипмегзаііз — загальний) — спільні ознаки,
притаманні всім або багатьом мовам.
Універсали, я к і властиві к о ж н і й мові світу, назива­
ють абсолютними, а ті, що наявні в багатьох, однак
не в усіх мовах, — статистичними. Б і л ь ш а части­
на (понад сто) встановлених мовних універсалій стосу­
ється фонетичного рівня мови. Фонетичними уні-
версаліями є такі закономірності: носовий голосний
завжди з ' я в л я є т ь с я внаслідок з н и к н е н н я носового при­
голосного; у к о ж н і й мові є склади зі структурою приго­
лосний + голосний.
Існують т а к о ж граматичні (наприклад, усі мови,
я к і мають двоїну, мають і множину), семантичні
(зокрема, в усіх мовах слова можуть я к звужувати, так і
розширювати своє значення) й м і жр і в не в і універ­
сали (наприклад, кількість фонем у мовній системі і в
окремій морфемі є обернено пропорційною, тобто чим
більше в мові фонем, тим коротші в ній морфеми). Ц я
універсалія пов'язує фонологічний рівень з морфологіч­
ним. У мовознавстві виокремився спеціальний н а п р я м —
лінгвістика універсалій, що вивчає спільні оз­
наки людської мови.
Система м о в о з н а в ч и х д и с ц и п л і н . У мовознавчій на­
уці ф у н к ц і о н у ю т ь різні д и с ц и п л і н и , зокрема конкрет­
не і загальне, теоретичне і п р и к л а д н е мовознавство.
Конкретне мовознавство вивчає окремі мови.
Так, існує у к р а ї н і с т и к а (досліджує у к р а ї н с ь к у мову),
полоністика (наука про польську мову), богемістика
(наука про чеську мову) та ін. Але д л я більшості мов
наукового вчення про них поки що не створено. До сфе­
ри д о с л і д ж е н н я конкретного мовознавства н а л е ж и т ь
т а к о ж в и в ч е н н я сімей і груп споріднених мов: наприк­
лад, індоєвропеїстика вивчає індоєвропейські мови,
славістика — с л о в ' я н с ь к і мови.
Загальне мовознавство присвячене людській
мові загалом. Воно вивчає загальні особливості, власти­
вості, закономірності мови, а т а к о ж вияви і реалізацію
їх у к о н к р е т н и х мовах, формулює і розв'язує спільні
проблеми мон, установлює загальні закони будови й
розвитку мов на базі вивчення окремих мов.
Монознавство як наука 11
У конкретному і загальному мовознавстві виокрем-
люють теоретичне і прикладне мовознавство. Теоре­
тичне мовознавство з'ясовує сутність і природу
мови, її будову й організацію, функціонування і розви­
ток. Воно вивчає мову я к я в и щ е . П р и к л а д о м напрацю-
іишь теоретичного мовознавства може слугувати к н и г а
українських лінгвістів Івана Вихованця (нар. 1935) та
Катерини Городенської (нар. 1948) «Теоретична морфо­
логія української мови». Прикладне мовознав-
с т в о займається в и р і ш е н н я м завдань практичного ви­
користання мови. Р о з у м і н н я рідної мови її носіями щ е
по означає оволодіння нею. Щоб опанувати письмову
форму мови, навчитися логічно й стилістично доскона­
ло висловлювати свої д у м к и , людина повинна спеці-
лльно вивчати мову. Розроблення м е т о д и к и в и в ч е н н я
мови є сферою п р и к л а д н о г о мовознавства. До його
проблематики н а л е ж а т ь т а к о ж створення та удоскона­
лення письма і спеціальних форм передавання мови —
транскрипції (точного запису звуків мови), стенографії
(іпнидкого і точного записування за допомогою скоро­
чень й умовних знаків) тощо. З н а ч н у увагу п р и д і л я є
прикладне мовознавство науковому вивченню та ко­
ментуванню н а й р і з н о м а н і т н і ш и х т е к с т і в , п и т а н н я м
перекладу. В а ж л и в и м з а в д а н н я м цієї мовознавчої дис­
ципліни є створення мовних довідників та словників
для загального к о р и с т у в а н н я .
П р и к л а д н е мовознавство тісно п о в ' я з а н е з логопе­
дією — наукою про недоліки вимови та методи їх ліку-
нлння. Відомості з мовознавства потрібні л і к а р я м д л я
лікування афазій — різних видів утрати здатності гово­
рити чи розуміти мову.
До проблем прикладного мовознавства у XX ст. до­
мучилось ч и м а л о н о в и х , п о в ' я з а н и х з к о м п ' ю т е р о м
(моїше спілкування людини з м а ш и н о ю , автоматичне
роанізнавання усних і письмових текстів, автоматичні
методи нагромадження та оброблення інформації, ма­
шинний переклад).
«Вступ до мовознавства» є початковим курсом за­
пільного мовознавства, основою засвоєння і н ш и х мо-
поіїїіішчих дисциплін. У цьому курсі розглядаються най-
іетотпіші проблеми мовознавства, особливості рівнів
МОІІН, пояснюються лінгвістичні терміни, я к і є інстру­
ментом осмислення мовних я в и щ . «Вступ до мовознав-
етип» дає. відповідь на п и т а н н я «що?» (Що є в мові, і що
г. н мовознавстві?), а курс «Загальне мовознавство»,
 12 Загальні засади мовознавства
я к и й завершує вивчення лінгвістичних дисциплін, дає
змогу розібратись у п и т а н н я х «чому?» і «як?» (Чому в
мові відбуваються певні процеси, чому вона має саме та­
к и й вигляд? Я к досягають лінгвістичних результатів?).
Мовознавство має в суспільстві й у світі багато сфер
використання, оскільки мова виконує різні суспільні,
етноідентифікаційні, комунікативні, пізнавальні, куль­
турологічні, художньо-естетичні з а в д а н н я . Та й самих
мов є багато, причому значна їх частина мало дослідже­
на або й зовсім не вивчена. Тому суспільна потреба у мо­
вознавчих дослідженнях зростає.
Проблематика мовознавства
Мовознавство досліджує «вічні проблеми», що є ос­
новою цієї н а у к и . У підході до них щоразу з ' я в л я ю т ь с я
нові аспекти, нові концепції — і розробка одержує нові
стимули. Н а п р и к і н ц і XIX ст., після величезних осяг­
нень порівняльно-історичного мовознавства, багатьом
лінгвістам здавалося, що мовознавчу н а у к у м а й ж е за­
вершено. Однак несподівано заявив про себе швейцар­
ський мовознавець Фердінанд де Соссюр (1857—1913)
вченням про мовну систему, знаковість мови, чітку опо­
зицію мови і мовлення — з ' я в и в с я структуралізм, що
запропонував нові проблеми д л я д о с л і д ж е н н я . Напри­
кінці X X ст. в и н и к когнітивізм, я к и й дав змогу пізнава­
ти мову в нових аспектах. Розвиток лінгвістики засвід­
чує, що мова я в л я є собою невичерпний об'єкт пізнання.
Сучасне мовознавство розв'язує такі в а ж л и в і проб­
леми:
1. З ' я с у в а н н я сутності мови. Ц я проблема хвилює
мовознавців ще з часів античності. Відповідь на запи­
т а н н я «Що таке мова?» слід ш у к а т и в іншому запитан­
ні — «Навіщо мова потрібна л ю д я м ? » . Оскільки мова є
д у ж е с к л а д н и м я в и щ е м , то в поглядах учених на її сут­
ність з а в ж д и існував та й досі існує різнобій. Відомо
м а й ж е сто визначень мови. Сутність її пізнана д у ж е
глибоко, однак не до к і н ц я .
2. З ' я с у в а н н я походження мови. Ц я проблема поро­
дила багато гіпотез і суперечок. Донині триває обгово­
рення різних поглядів на походження мови. Ц і л к о м
зрозуміло, що в и н и к н е н н я мови зумовлене потребою в
ній, потребою у спілкуванні. Однак досі не до к і н ц я
Мовознавство як наука 13
іі'исовано, з допомогою я к и х конкретних механізмів за­
довольнялися ці потреби.
3. Дослідження особливостей і причин розвитку мо-
ІІИ. Полягає вона в розгляді закономірностей і рушій­
них сил розвитку мови, вивченні внутрішніх і зовніш­
ніх факторів мовних змін.
4. Визначення структури мови. Мова є д у ж е склад­
ною системою, я к а побудована з різнотипних мовних
одиниць. Мовознавство з'ясовує сутність ц и х одиниць,
їх функціональне н а в а н т а ж е н н я .
5. Вивчення особливостей організації мови. Воно пе­
редбачає розгляд взаємодії, взаємозв'язків мовних оди­
ниць, відношень м і ж ними. Не м о ж н а в в а ж а т и остаточ­
но розв'язаною проблему кількості мовних рівнів. З в ' я з ­
ки між ними, а т а к о ж м і ж компонентами одного рівня
можуть реалізуватися інтралінгвально (в м е ж а х самої
мови) або ж екстралінгвально (виходити за її межі).
6. З ' я с у в а н н я місця існування мови. У процесі роз­
в'язання цієї проблеми в и н и к а л и різні д у м к и . Не зовсім
переконливим є т в е р д ж е н н я , що мова існує у словни­
ках, г р а м а т и к а х , лінгвістичних п р а ц я х , о с к і л ь к и там
подані т і л ь к и її описи. Російський мовознавець Олек­
сандр С м и р н и ц ь к и й (1902—1954) в в а ж а в , що мова ре­
ально існує в комунікації. Однак в а к т а х с п і л к у в а н н я
мова л и ш е використовується. Мабуть, найбільш прий­
нятною є думка, що мова існує в свідомості людей, носіїв
цієї мови, й існуватиме доти, доки живуть ці носії. Кож­
на людина вносить у неї суб'єктивний компонент. Тобто
мова існує у вигляді сукупності ідіолектів (грец. ісіі-
о.ч — свій, самобутній і сїіаіекіоз — розмова, наріччя) —
і ндивідуальних мов, к о ж н а з я к и х п р и т а м а н н а л и ш е од-
пій людині. Але розбіжності ідіолектів є м і н і м а л ь н и м и
і по зачіпають основ мови, не порушують її єдності.
7. Встановлення д ж е р е л а життєвої с и л и мови. У то­
му, що одні мови функціонують, розвиваються, а інші
зникають, в и р і ш а л ь н у роль відіграють зовнішні обста­
вини, історичні умови, наявність чи відсутність дер­
жавності. Так, к і л ь к і с т ь палеоазійських мов помітно
їмсншилася передусім унаслідок русифікаторської по­
літики царизму, а згодом радянської влади, що викрес­
лили з історії ч и м а л о народів Сибіру. Але багатовікове
отуречення вірменської та грузинської мов, полонізація
і русифікація української мови не призвели до їх зник­
нення. На життєвість мови, її збагачення й повноцін­
ний, н е з а л е ж н и й розвиток впливають кількість носіїв
 14 Загальні засади мовознавства
мови, сила етнічної самоідентифікації, любов до своєї
мови і Вітчизни.
8. К л а с и ф і к у в а н н я мов. У н а ш час н а й к р а щ е розроб­
лені і мають найбільше наукове значення групування
мов за спорідненістю (генеалогічна к л а с и ф і к а ц і я ) та бу­
довою (типологічна к л а с и ф і к а ц і я ) .
9. Визначення оптимальних методів дослідження мо­
ви. Так, вивчення історії мови здійснюють за допомогою
порівняльно-історичного методу та методу внутрішньої
реконструкції, при дослідженні певного етапу функціо­
нування мови використовують описовий та експеримен­
тальний методи, д л я обрахунків частотності, пошире­
ності, продуктивності мовних я в и щ застосовують ста­
тистичний і кількісний (квантитативний) методи.
10. Встановлення з в ' я з к і в мовознавства з і н ш и м и
н а у к а м и . Вони в и я в л я ю т ь с я переважно у взаємодії, ос­
к і л ь к и дані з мовознавства використовують багато на­
ук, а н а п р а ц ю в а н н я цих наук істотно прислужуються
мовознавству. Н а п р и к л а д , на сучасному етапі розвитку
лінгвістика розв'язує проблему механізмів співвідно­
ш е н н я мовлення, говоріння — того, що виходить з моз­
к у л ю д и н и н а з о в н і , озвучується (1іп£ііа уегЬаІіа), і
п а м ' я т і , ментального лексикону — того, щ о знаходить­
ся в мозку людини (Нп^иа іпепіаііє). Д л я в и р і ш е н н я
цього надскладного п и т а н н я в ж е недостатньо з в ' я з к і в із
психологією та фізіологією. Тут потрібні нейронауки
(нейрологія, нейрофізіологія, нейропсихологія), тобто
н а у к и , що вивчають мозок і всю центральну нервову
систему та її ф у н к ц і о н у в а н н я . Так на стику мовознав­
ства та нейронаук в и н и к новий мовознавчий н а п р я м —
нейролінгвістика. Співробітництво мовознавства з різ­
н и м и н а у к а м и нерідко призводить до появи подібних
стикових н а у к . Зокрема, давно й успішно функціонує,
особливо в діалектології, лінгвогеографія, існують та­
к о ж психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвостатис-
т и к а тощо.
1 1 . З ' я с у в а н н я практичної користі мовознавства.
Проблему цю вирішує прикладне мовознавство. Ш к о л а ,
бізнес, р е к л а м а , створення роботів і штучного інтелек­
ту, інтернет, різні форми з в ' я з к у , в тому числі косміч­
ного, — в усіх цих сферах так чи так використовується
мовознавство.
Головні проблеми мовознавства стосуються не тіль­
к и всебічного вивчення мови, а й виходять за її м е ж і ,
охоплюють пізнання людини, етносу, людства, всього
Мовознавство як наука 15
гніту. А д ж е мова є перевіреним, надійним засобом піз-
ппння, і мовознавство має з ' я с у в а т и , я к діє цей засіб.
Мова я в л я є собою т а к о ж найвагомішу ознаку етносу,
нації, тому мовознавство причетне до р о з в ' я з а н н я ши­
рокого кола а к т у а л ь н и х у сучасній Україні національ­
них проблем.
Методологічна основа мовознавства
Мовознавство, я к і інші н а у к и , послуговується пев­
ними методологією і методами дослідження мови.
Методологія мовознавства. Методологією є основні
:шсади і н а п р я м и дослідження. Мовознавча методологія
• її ирається к&діалектику — філософську н а у к у про
иайзагальніші з а к о н и розвитку природи, суспільства і
мислення.
Оскільки розвиток є формою існування мови, то за
допомогою д і а л е к т и к и м о ж н а зрозуміти її сутність і го­
ловні з а к о н о м і р н о с т і . Ф у н д а м е н т а л ь н і д і а л е к т и ч н і
принципи (зокрема, в з а є м о з в ' я з к у та взаємозумовле­
ності я в и щ ; єдності та боротьби протилежностей я к ру­
шійної сили розвитку; загального, окремого й одинич­
ного) забезпечують дослідження організації, функціо­
нування та розвитку мови.
П р и н ц и п єдності та боротьби протилежностей вті-
л юсться вмов них антиноміях (грец. апілпоіша —
суперечність у законі) — протиріччях, щ о постійно ви­
рішуються, але не можуть бути р о з в ' я з а н и м и остаточно
(протиріччя м і ж мовцем і слухачем, мовою і Мовлен­
ням). На основі п р и н ц и п у загального, окремого й оди­
ничного м о ж н а усвідомити р і з н и ц ю м і ж з а г а л ь н и м и
(•ловами, щ о в и р а ж а ю т ь загальне та окреме, і власними
назвами, що в и р а ж а ю т ь одиничне.
Отже, основою мовознавчої методології є філософія.
На т в е р д ж е н н я м українського м о в о з н а в ц я Степана Бев-
:існка ( 1 9 2 0 — 2 0 0 5 ) , саме з а в д я к и філософії стає мож­
нії ним р о з в ' я з а н н я т а к и х н а й в а ж л и в і ш и х загальнотео­
ретичних проблем мовознавства, я к суспільна природа
мини, її сутність, в з а є м о з в ' я з о к з м и с л е н н я м , похо­
д ж е н н я , с п е ц и ф і к а і х а р а к т е р її історичного розвитку
тощо.
Однак методологія окреслює л и ш е загальний підхід,
шеазус п р а в и л ь н и й н а п р я м д о с л і д ж е н н я , а конкретна
 нанааинаа
16 Загальні засади мовознавства
інтерпретація мовних фактів здійснюється за допомо­
гою методів дослідження.
Методи дослідження мови. Методом дослідження є
спосіб пізнання предмета чи явища. Український мо­
вознавець Віталій Русанівський (нар. 1931) визначає
метод як процедуру виявлення й опису специфічних
особливостей предмета чи явища або певної його сторо­
ни, що дає змогу одержати нові знання про будову пред­
мета, його властивості, особливості їх виявів тощо. У
мовознавстві використовують багато методів, що зумов­
лено складністю його предмета дослідження — мови.
За метою дослідження мови виокремлю­
ють описові, або дескриптивні (лат. сіеесгірйо — опис), і
реконструктивні методи.
О п и с о в і м е т о д и . Ці методи оперують мовними
фактами, які можна безпосередньо спостерігати. Вони
призначені для переліку і класифікування досліджува­
них мовних явищ. До описових методів належать:
— експериментальний (лат. ехрегіог — випробовую)
метод: найбільше його використовують при досліджен­
ні фонологічного, рідше — інших рівнів мови;
— дистрибутивний (лат. сІізгл-іЬиііо — розподіл) ме­
тод: полягає в класифікуванні мовних форм за їх розпо­
ділом у тексті одна відносно одної;
— статистичний (лат. зіа^из — стан) метод: за допо­
могою спеціального математичного апарату досліджує
кількісний аспект мовних явищ.
Р е к о н с т р у к т и в н і м е т о д и . Вони дають змогу
на базі мовних фактів, що піддаються безпосередньому
спостереженню, відновити мовні факти, які неможливо
безпосередньо спостерігати. До реконструктивних мето­
дів належать:
— порівняльно-історичний метод: застосовують для
відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мо­
ви в минулому;
— метод внутрішньої реконструкції: за відомими
фактами певної мови дає змогу відновити давніші неві­
домі її факти.
Реконструктивні методи використовують не лише
при дослідженні історичного розвитку мови. Ними є
практично всі методи вивчення мовної системи. Це зу­
мовлене тим, що безпосередньо спостерігати можна
тільки мовлення, а саму мову необхідно з нього реконс­
труювати. Якщо одиниці мовлення (наприклад, звук)
спостережувані, то одиниці мови (наприклад, фонема)
Мовознавство як наука 17
реконструйовані. У процесі встановлення мовних уні-
морсалій теж використовують реконструктивні методи.
За шляхами досягнення мети виокремлю­
ють індуктивний (лат. іпсіисіло — уведення) і дедуктив-
н ий (лат. сіесіисіііо — відведення) методи дослідження
мови.
І н д у к т и в н и й м е т о д . Він полягає в тому, що на
основі окремих фактів формулюють загальні положен­
ня, роблять висновок про загальне.
Д е д у к т и в н и й м е т о д . Дає змогу на базі загаль-
них положень, що мають достовірний характер (або
сприймаються як такі), формулювати твердження, роби­
ти висновки відносно окремих фактів, інтерпретації їх.
Індукція і дедукція тісно пов'язані між собою, взає-
мообумовлюють одна одну в діалектичному пізнанні
дійсності. Так, мовознавець досліджує окремі факти і
робить на їх підставі узагальнення (індукція), а далі ці
узагальнення застосовує для пізнання нових конкрет­
них фактів (дедукція). Індукція і дедукція водночас мо­
жуть бути прийомами описових та реконструктивних
методів. Однак у ряді методів переважає індукція (на­
приклад, в експериментальному), а в інших — дедукція
(наприклад, у методі внутрішньої реконструкції). Вза­
галі, в мовознавстві індуктивний шлях пізнання є пере-
нажаючим.
За способом дослідження м о в и виокремлю­
ють синхронічний і діахронічний методи.
С и н х р о н і ч н и й м е т о д . Він забезпечує вивчен­
ня мови загалом чи окремих її компонентів на одному
часовому зрізі. За допомогою цього методу встановлю­
ють зв'язки досліджуваного об'єкта з іншими у межах
однієї мовної-системи, зумовленість цього об'єкта, мо-
тивованість окремого (об'єкта) цілим (системою).
Д і а х р о н і ч н и й м е т о д . Полягає в дослідженні
мови загалом чи її компонентів у процесі історичного
розвитку і встановленні причинно-наслідкових зв'язків
між попереднім і наступним станом досліджуваного
явища. Опертя на систему, на мовну організацію для діа­
хронічного методу не менш важливе, ніж для синхро­
нічного методу.
Отже, основними методами вивчення мови є описові
і реконструктивні, індуктивний і дедуктивний, синхро­
нічний і діахронічний. Правильно обраний метод до­
слідження дає змогу ефективно й успішно досягти нау­
кових результатів. .
| Міністерство •СЛІТН і шцим І
 18 Загальні засади мовознавства
Зв'язки мовознавства з іншими науками
Мова я к засіб с п і л к у в а н н я обслуговує всі сфери жит­
т я і діяльності людей. Тому мовознавство п о в ' я з а н е я к
із суспільними, так і з природничими н а у к а м и .
Оскільки мова є суспільним я в и щ е м , мовознавство
н а л е ж и т ь до суспільних, тобто гуманітарних (лат. пи-
т а п і і а з — людство), наук — наук про людину. Воно
п о в ' я з а н е з т а к и м и суспільними н а у к а м и , я к народо­
знавство, історія, археологія, етнографія, соціологія,
психологія, логіка, літературознавство.
З в ' я з о к мовознавства з народознавством — на­
укою про народ, його п о х о д ж е н н я , світосприйняття —
зумовлений тим, що мова є основною ознакою народу.
Дані з народознавства використовують д л я р о з в ' я з а н н я
проблеми в и н и к н е н н я мови та з ' я с у в а н н я всіх етапів її
розвитку. У мові, я к зазначав у к р а ї н с ь к и й мовознавець
Юрій Шевельов (1908—2002), найглибше закодована
народна ментальність, щ о є вагомим фактором я к д л я
мовознавства, так і д л я народознавства.
Мовознавство тісно п о в ' я з а н е з історією. Так, у
лексичному складі мови відображені певні історичні
ф а к т и , н а п р и к л а д записані в літописі назви східно­
с л о в ' я н с ь к и х племен, з я к и х сформувалася українська
н а ц і я : поляни, сіверяни, деревляни, уличі, тиверці, дулі-
би, волиняни, бужани, білі хорвати. Спільні д л я індоєв­
ропейських мов назви свійських тварин {корова, вівця,
свиня, кінь, собака, осел, коза) та к у л ь т у р н и х рослин
(горох, ріпа, морква, льон, жито) свідчать про рівень
р о з в и т к у господарства індоєвропейців до поділу їх на
окремі етнічні групи. Давні запозичення слів вказують
на історичні к о н т а к т и певного народу.
Археологія — н а у к а , я к а досліджує історію сус­
пільства за в и я в л е н и м и під час розкопок п а м ' я т к а м и
матеріальної культури, — сприяє вивченню історії мо­
в и . Лінгвісти розшифровують віднайдені археологами
писемні п а м ' я т к и , а т а к о ж написи, зроблені на старо­
давніх предметах.
Мовознавство п о в ' я з а н е з етнографією, я к а ви­
вчає побут і культуру різних народів (етносів). Дані ет­
нографії допомагають у вивченні говірок, з'ясуванні
значення та походження слів, я к і стосуються побуту,
к у л ь т у р и (напр.: чурек, лаваш, коровай).
З в ' я з о к мовознавства із соціологією — наукою
про закономірності р о з в и т к у і ф у н к ц і о н у в а н н я сус-
Монознавство як наука 19
нільства, соціальних систем — зумовлений тим, що мо-
іш с суспільним я в и щ е м . У мові відображена соціальна
диференціація народу. Д л я сучасної У к р а ї н и в а ж л и в е
лиачення мають соціологічні дослідження, п о в ' я з а н і з
мовою с п і л к у в а н н я етнічних м е н ш и н , ставленням до
української мови.
Взаємозв'язок мовознавства й психології — нау­
ки про психічну діяльність людини — полягає в тому,
що процеси мовлення, його с п р и й н я т т я і розуміння ма­
ють психічну природу. Оскільки мова є засобом мислен­
ня, то мовознавство тісно п о в ' я з а н е з логікою — нау­
кою про закони, форми та прийоми м и с л е н н я .
Найбільш помітний з в ' я з о к мовознавства з літе-
ратурознавством . Мова є будівельним матеріа­
лом, першоелементом л і т е р а т у р и . Мовознавство на­
стільки тісно переплітається з літературознавством, щ о
ці дві дисципліни об'єднані в комплексну н а у к у про
слово — філологію.
Мовознавство п о в ' я з а н е т а к о ж із природничими на­
уками, зокрема фізіологією, анатомією, медициною, фі-
аикою, математикою, семіотикою, географією.
З в ' я з о к мовознавства з фізіологією, анатомі­
єю і медициною ґрунтується на тому, що ці н а у к и
вивчають будову та функціонування апарату мовлення,
мозку. Фізика, зокрема, її розділ акустика, вивчає
звукові к о л и в а н н я , а отже, створює теоретичні засади
для дослідження звуків мовлення. Математика за­
безпечує наукове вивчення кількісного аспекту мови і
мовлення. Оскільки мова н а л е ж и т ь до знакових систем,
то мовознавство п о в ' я з а н е із семіотикою, я к а ви­
вчає загальні властивості знакових систем. Відомості з
географії допомагають встановити територію поши­
рення мови та окремих мовних я в и щ .
О т ж е , мовознавство х а р а к т е р и з у є т ь с я т і с н и м и
з в ' я з к а м и із суспільними і природничими н а у к а м и . Да­
ні з ц и х наук допомагають у дослідженні мовних я в и щ .
Водночас відомості з мовознавства широко використо­
вують я к суспільні, так і природничі н а у к и .
Запитання. Завдання
1 . Охарактеризуйте предмет мовознавства як науки.
2. У чому полягає специфіка різних мовознавчих дисциплін?
 20 Загальні засади мовознавства
3. Які проблеми розв'язує сучасна лінгвістика?
4. Що є основою мовознавчої методології?
5. Охарактеризуйте методи дослідження мови.
6. У чому полягають зв'язки мовознавства з гуманітарними і при­
родничими науками?
1.2. Напрями мовознавства
Дослідження мови здійснюють у різних напрямах,
які змінюють один одного. Проте вони можуть і співіс­
нувати, оскільки доповнюють один одного. Кожен лін­
гвістичний напрям скерований передусім на якийсь
один аспект мови, однак певною мірою досліджує й інші
її аспекти, охоплюючи, отже, всю мову. Напрями мо­
вознавства різняться також своїми підходами, «робочи­
ми механізмами», тобто апаратом і методикою роботи з
мовним матеріалом.
Порівняльно-історичне мовознавство
На схожість різних мов лінгвісти звернули увагу
давно, а крок від констатації схожості до ідеї спорідне­
ності мов зробили в XVI ст. французький гуманіст Гві-
лельм Постеллус (1510—1581) у праці «Про спорідне­
ність мов» та нідерландський філолог Йозефус Скалігер
(1540—1609) у праці «Міркування про європейські мо­
ви». Вивченням споріднених мов займається порівняль­
но-історичне мовознавство.
Порівняльно-історичне мовознавство — напрям лінгвістики,
який за допомогою порівняльно-історичного методу досліджує
споріднені мови.
Основними завданнями цього напряму є встановлен­
ня спорідненості мов, знаходження системи доказів на
її підтвердження, а також з'ясування того, як і в якій
мірі факт спорідненості мов розкриває історію та специ­
фіку кожної з них.
Спорідненість мов. Унаслідок розселення носіїв од­
нієї мови і послаблення контактів між ними ця мова мо­
же розпастися на кілька мов. Такі поділи, чергуючись із
процесами зближення мов, повторюються багато разів,
Н.ііфями мовознавства 21
унаслідок чого з'являються групи мов, що є споріднени­
ми, нащадками однієї прамови.
Споріднені мови — мови, які є продовженнями однієї прамови й
у яких незапозичені корені та афікси перебувають у регулярних
відповідностях, що зумовлені фонетичними законами.
Спорідненість мов не тотожна їх схожості. Схожість
може бути наслідком запозичень. Так, існування у ко­
рейській мові багатьох запозичень з китайської не озна­
чає, що вони споріднені. Наявність в українській мові
слів алгебра, алкоголь, альков, альманах, близьких за
звучанням і змістом до арабських слів аль-габр, аль-кухль,
аль-кубба, аль-манах, свідчить не про спорідненість цих
мов, а про опосередковані запозичення з арабської мови в
українську. Схожість мов може бути випадковою, на­
приклад, рос. хороми (великий дім) і япон. хірома (зал)
випадково збіглися за звучанням і змістом.
Спорідненими є ті мови, походження яких від єди­
ної мови-предка може бути науково доведеним. Існує
три критерії спорідненості мов: лексичний, морфологіч­
ний і фонетичний.
Лексичний критерій спорідненості мов.
Споріднені мови мають багато спільних за походженням
слів. Наприклад, укр. вода, земля, вогонь, день, ніч, голова,
нога, брат, мати і пол. іаоа'а, гіетіа, о§іеп, йгіеп, пос, §іота,
по§а, Ьгаі, таіка походять, відповідно, від прасл. *иосІа,
*2ет]а, *о§пь, *а'ьпь, *покіь, *§оІиа, *по§а, *Ьгаігь, *таіі.
Зручність використання лексичного критерію спо­
рідненості мов полягає в тому, що він стосується най­
помітніших одиниць споріднених мов — слів. Недолі­
ком його є те, що за факт спорідненості можна прийня­
ти запозичення. Дуже давно запозичені слова важко
відрізнити від успадкованих від прамови слів, напр.:
укр. хліб, плуг, тин запозичені з германських мов.
Морфологічний критерій спорідненості
м о в . Його основою є віднайдення у словах різних мов
спільних словозмінних морфем, які майже ніколи не за­
позичуються. Тому наявність у словах певних мов мате­
ріально і функціонально тотожних флексій є надійним
доказом спорідненості цих мов. Так, чеський лінгвіст
Бедржих Грозний (1879—1952), що успішно розшифру­
вав у 1915 р. хеттські клинописні тексти, встановив
кілька закінчень, зокрема флексію -ап (знахідний від­
мінок однини іменників). На базі цих обмежених даних
він дійшов висновку про індоєвропейське походження
 22 Загальні засади мовознавства
хеттської мови, хоч на той час існувала д у м к а про її
близькість до к а в к а з ь к и х мов. Пізніші досягнення хет-
тології підтвердили висновок Б . Грозного.
Фонетичний критерій спорідненості
м о в . Оскільки звуковим змінам притаманна регуляр­
ність, то співвідношення фонем у споріднених мовах
т е ж має бути р е г у л я р н и м . Закономірна зміна єдиного
успадкованого матеріалу породжує регулярні фонетич­
ні відповідності у споріднених мовах. Н а п р и к л а д , [б] й
[а] (довгі) в п р а с л о в ' я н с ь к і й мові п е р е й ш л и в [а], а [б] й
[а] (короткі) — в [о]. В германських мовах, н а в п а к и , [б]
й [а] перейшли в [о], а [б] й [а] — в [а]. Ці закономірні
зміни спричинили відповідності слов'янського [о] гер­
манському [а] (рос. боль — давньоверхньонім. Ьаіо (зло),
у к р . голий — давньоверхньонім. каїо (лисий)); слов'ян­
ського [а] германському [о] (укр. лапа — гот. Іоіа (доло­
ня), у к р . калина — давньоверхньонім. Іюіипіаг (бузи­
на)). У споріднених мовах певному звукові за певних
умов має відповідати т і л ь к и один і н ш и й звук. Наприк­
лад, українському [і] за умови його чергування з [о]
(кінь — коня) відповідає л и ш е російське [о] (укр. кінь —
рос. конь). Фонетичний критерій спорідненості мов є
н а й п е р е к о н л и в і ш и м , але водночас і н а й в а ж ч и м д л я за­
стосування. Його складність полягає в п о ш у к а х регу­
л я р н и х фонетичних співвідношень, а переконливість
зумовлена т и м , що наявність регулярних фонетичних
співвідношень однозначно засвідчує спорідненість мов,
п о в ' я з а н и х т а к и м и співвідношеннями.
Порівняльно-історичний метод дослідження спорід­
нених мов. Вивчення споріднених мов здійснюють за
допомогою порівняльно-історичного методу. Розробле­
н и й він на основі дослідження індоєвропейських мов.
Н а п р и к і н ц і XVIII ст. а н г л і й с ь к и й мовознавець Вільям
Д ж о у н з (1746—1794), вивчаючи санскрит, дійшов вис­
новку, що ц я мова споріднена з давньогрецькою, латин­
ською та готською. Н і м е ц ь к и й мовознавець Ф р а н ц
Бопп (1791 — 1867) у 1816 р . підтвердив цей висновок,
установивши генетичну тотожність дієслівної парадиг­
ми санскриту, давньогрецької, латинської, давньопер­
ської та готської мов.
У досліджені індоєвропейських мов д а т с ь к и й лін­
гвіст Расмус Раск (1787—1832) орієнтувався на гене­
тичну тотожність флексій. Він довів спорідненість м і ж
ісландською, грецькою, латинською і балто-слов'ян-
с ь к и м и мовами. У формуванні фонетичного критерію
Напрями мовознавства 23
споріднених мов найвизначнішу роль відіграли німецький
лінгвіст Якоб Грімм (1785—1863), я к и й досліджував
германські мови та вніс у п о р і в н я н н я мов історичний
елемент, і російський мовознавець Олександр Востоков
(1781 —1864), що залучив до порівняльно-історичного
вивчення с л о в ' я н с ь к і мови. Н і м е ц ь к и й мовознавець
Вільгельм фон Гумбольдт (1767—1835) 1820 р . у допо­
віді «Про порівняльне вивчення мов стосовно р і з н и х
епох їх розвитку» теоретично обґрунтував з а в д а н н я по­
рівняльно-історичного мовознавства та його існування
я к окремої лінгвістичної д и с ц и п л і н и . Отже, Ф. Б о п п ,
Р. Р а с к , Я . Грімм, О. Востоков, В. фон Гумбольдт є за­
сновниками порівняльно-історичного мовознавства та
відповідного методу дослідження споріднених мов.
В удосконаленні порівняльно-історичного методу
в з я л и участь н і м е ц ь к і мовознавці. З о к р е м а , Август
Потт ( 1 8 0 2 — 1 8 8 7 ) розробив індоєвропейську порів­
няльну фонетику та з а к л а в наукові основи етимології,
Фрідріх Діц (1794—1876) започаткував порівняльно-іс­
торичне вивчення романських мов. З новітніх досягнень
у розвитку порівняльно-історичного методу в а ж л и в о ю є
п р а ц я російських мовознавців Тамаза Гамкрелідзе і
В'ячеслава Іванова «Индоевропейский язьік и индоев-
ропейцьі».
Нині порівняльно-історичний метод широко застосо­
вують при вивченні не лише індоєвропейських мов, а й ін­
ших сімей мов. Цей метод і досі залишається найрезуль­
тативнішим засобом діахронічного дослідження мов.
Порівняльно-історичний метод — система науково-дослідни­
цьких прийомів, які використовують при вивченні споріднених
мов з метою відтворення не зафіксованих у писемних пам'ятках
мовних одиниць, розкриття закономірностей їх розвитку.
Метою порівняльно-історичного методу є історія мо­
ви. Так, закон відкритого складу діяв у п р а с л о в ' я н с ь к і й
мові задовго до появи писемних п а м ' я т о к с л о в ' я н с ь к и х
мов і без застосування порівняльно-історичного методу
не міг бути відкритий.
Порівняльно-історичний метод має такі обмеження
та недоліки:
а) застосування л и ш е щодо споріднених мов. Порів­
няльно-історичний метод неможливо використати при
дослідженні мов, я к і не мають споріднених (наприклад,
корейська). Це обмеження особливо відчутне при ви­
вченні розвитку прамов. Т а к , індоєвропейська прамова
 24 Загальні засади мовознавства
порівняльно-історичним методом реконструйована до­
сить повно. Однак вона теж розвивалась, мала свою іс­
торію. А для відтворення цієї історії порівняльно-істо­
ричний метод уже не придатний;
б) реконструювання праформ у одній хронологічній
площині, хоч вони, можливо, існували неодночасно.
Так, для праслов'янської мови реконструюються не-
членні (короткі) і членні (повні) прикметники, напр.:
*1ь£-ькг, *1ьпеп'ь та *1ь§'ьк'ьіь (легкий), *1ьпепт>іь (льня­
ний), хоч відомо, що спочатку розвинулися нечленні
форми прикметників, а вже пізніше з них утворилися
членні форми;
в) прямолінійність, зведення мовних розбіжностей
до єдиної праформи, хоч кожна мова, а отже, й прамова,
не могла не мати діалектних різновидів;
г) адресування прамові результатів незалежного роз­
витку споріднених мов. Так, на перший погляд нім. Наиз
(дім) та англ. Ноизе (дім), у вимові [паиз], свідчать, що
дифтонг [аи] треба ВІДНОСИТИ ДО прагерманської мови.
Однак письмово засвідчена давня форма цього слова —
Низ — вказує, що у прагерманській мові дифтонга тут
не було, що дифтонгізація відбулася з однаковим ре­
зультатом у німецькій та англійській мовах уже після
її розпаду.
Незважаючи на ці недоліки, порівняльно-історичне
мовознавство виявилося настільки результативним, що
деякі лінгвісти вважали навіть, що наукове мовознав­
ство виникло тільки з появою цього напряму. Він дав змо­
гу реально осмислити розвиток та поширення мов, знач­
но поглибив можливості реконструювання історичного
минулого мов і наблизив науку до розв'язання проблеми
постання окремих мов і людської мови загалом.
Типологічне мовознавство
Усі мови відображають ту саму об'єктивну дій­
сність. Вони служать для спілкування та пізнання і ма­
ють звукову матерію. Ці та інші вияви близькості різ­
них мов дають змогу зіставляти їх незалежно від факту
спорідненості або неспорідненості. Якщо при порів­
няльно-історичному аналізі споріднених мов встанов­
люють їх генетичну тотожність та історичні зміни, то
при зіставленні мов, не орієнтованому на їх спорідне-
Напрями мовознавства 25
кість, встановлюють спільні та відмінні ознаки цих
мов, їх тип — структурну організацію. Зіставним син­
хронічним (на одному часовому зрізі) дослідженням
мов за типом їх будови займається типологічне мово-
анавство.
Типологічне мовознавство — напрям лінгвістики, що досліджує
ступінь структурної близькості або розбіжності мов незалежно від
наявності чи відсутності генетичних зв'язків між ними.
Поняття «мовний тип» має частковий і загальний
зміст. Його частковий зміст полягає у зіставленні мов за
одним аспектом, наприклад за порядком слів (змінний
чи сталий, ступінь фіксованості, місце означення від­
носно означуваного слова тощо), за характером наголо­
су (динамічний, музичний чи кількісний, рухомий чи
постійний). Загальний зміст мовного типу стосується
дослідження різних мов у цілому. Віднесення мови до
певного загального типу означає включення її до типо­
логічної класифікації мов.
Типологічне мовознавство виникло зі спроб групу­
вання різних мов світу за їх загальним типом. Започат­
кував цей напрям лінгвістики німецький мовознавець
Фрідріх Шлегель (1772—1829), який у 1808 р. поділив
мови на флективні й нефлективні. Його брат, лінгвіст
Август Шлегель (1767—1845) у 1818 р. сформулював і
обґрунтував ідею трьох типів мов: флективні (мови
цього типу він поділив на синтетичні й аналітичні),
афіксуючі та аморфні (без афіксів). В. фон Гумбольдт
виокремив чотири типи мов: флективний, аглютиную-
чий (афіксуючий), ізолюючий та інкорпоруючий. Тер­
мін А. Шлегеля «аморфний» він цілком слушно замі­
нив на «ізолюючий» (кореневий): коренева китайська
мова не є аморфною — вона має граматичні форми, ви­
ражені іншими засобами.
Отже, засновниками типологічного мовознавства,
що виокремилось як напрям лінгвістики на початку
XIX ст., є брати Фрідріх та Август Шлегелі, а також
Вільгельм фон Гумбольдт.
Ареальна лінгвістика
Кожна мова функціонує на певній території й актив­
но взаємодіє з поширеними на сусідніх територіях мова­
ми. Унаслідок тривалого контактування різні мови мо-
 26 Загальні засади мовознавства
жуть настільки зближуватися між собою, що неспорід-
нені мови починають сприйматись як споріднені (набу­
та спорідненість), а віддалено споріднені — як близь-
коспоріднені. Проблемами взаємодії географічно су­
міжних мов займається просторова, тобто ареальна
(лат. агеа — площа, простір), лінгвістика.
Ареальна лінгвістика — напрям мовознавства, що вивчає поши­
рення мовних явищ і процесів у просторі внаслідок міжмовної чи
міждіалектної взаємодії.
Виникла ареальна лінгвістика в другій половині
XIX ст. її засновник німецький мовознавець Йоганнес
Шмідт (1843—1901) не виходив за межі порівняльно-
історичного методу, а намагався лише удосконалити
його. Замість традиційного погляду на розвиток спо­
ріднених мов як на постійну дивергенцію, тобто роз­
пад прамови сім'ї на прамови груп, які продовжують
розпад на окремі мови, він висунув теорію хвиль ,
згідно з якою первісно між європейськими мовами чіт­
ких меж не існувало (лінгвістична безперервність) і
мовні зміни хвилеподібно поширювалися серед них,
зближаючи ці мови між собою. Подальший розвиток цієї
теорії призвів до з'ясування форм просторового існуван­
ня мови, розроблення методу лінгвістичної геог­
рафії (що став основним інструментом ареальної лін­
гвістики), однак не зміг заперечити ідеї спорідненості
мов та існування прамови. Російський мовознавець
Борис Серебренников (1915—1989) стверджував, що
досягнення ареальної лінгвістики тільки дають мож­
ливість уявити процес утворення груп споріднених
мов, але цей напрям мовознавства не усуває прамовної
гіпотези.
По-новому підійшов до проблеми ареальної лінгвіс­
тики російський, згодом чеський мовознавець Микола
Трубецькой (1890—1938). Він зосередив увагу на мов­
них контактах, запозиченнях, тобто на реальній взає­
модії географічно суміжних мов. М. Трубецькой дійшов
висновку, що припущення про постання індоєвропей­
ської сім'ї мов шляхом конвергентного розвитку (збли­
ження унаслідок контактування) початково неспорідне-
них мов не менш вірогідне, ніж існуюча думка про роз­
виток індоєвропейських мов дивергентним шляхом з
єдиної прамови. Виокремивши шість основних ознак
індоєвропейських мов, він стверджував, що певна мова
внаслідок тривалих конвергентних або дивергентних
ІІіиірями мовознавства 27
:імін може стати індоєвропейською або, навпаки, — пе­
рестати бути індоєвропейською.
У 1923 р. М. Трубецькой висловив ідею про мовний
СОЮЗ.
МОВНИЙ СОЮЗ — територіально-історична спільність мов, що істот­
но зблизилися за своєю структурою та матеріальним складом, зай­
маючи суміжні території й тривалий час перебуваючи у взаємодії.
Прикладом мовного союзу є балканські мови (болгар­
ська, македонська, грецька, румунська, албанська), які
мають багато спільних граматичних ознак (наявність
постпозитивного артикля, редукція (лат. гесіисеге —
скорочувати) відмінкових форм, однакове утворення
майбутнього часу) й істотну лексичну подібність. Сту­
пінь схожості мов у межах союзу може бути різним, од­
нак їх спільність обов'язково має охоплювати, крім лек­
сики, граматику й фонетику, більш-менш однаково
проявлятись у всіх належних до союзу мовах.
Ареальна лінгвістика по-новому підійшла до розу­
міння факту географічної суміжності мов. Особливо
ефективним стало вивчення нею діалектів однієї мови
(складання діалектологічних атласів), а також вияв­
лення і тлумачення ознак мовних союзів. Без ареальної
лінгвістики неможливо науково усвідомити ті різнома­
нітні мовні процеси, що відбуваються на суміжних те­
риторіях.
Функціональна лінгвістика
Кожна мова має поверхневу (зумовлену формою) і
глибинну (зумовлену змістом) структури. Порівнявши
речення Мені було весело, Я був веселим, Веселість охо­
пила мене, можна зробити висновок, що вони різні за
будовою, але дуже близькі за змістом. Поверхнево,
структурно це різні речення. Перше є односкладним, ін­
ші два мають підмет і присудок, але в них ці головні
члени речення фактично міняються місцями. Глибин­
но, за своєю суттю ці три речення мають однаковий
зміст. В усіх трьох реченнях ідеться про те, що суб'єкт
(виражений займенником І особи однини у різних від­
мінках — давальному, називному та знахідному) пев­
ний час був у радісному настрої. Словосполучення пра­
ця людини та опрацювання літератури, навпаки, ма­
ють однакову будову, однакову поверхневу структуру,
 28 Загальні засади мовознавства
але протилежний глибинний зміст. Родовий відмінок
першого словосполучення виражає діяча, суб'єкта дії, і
це сполучення слів можна перебудувати в речення Лю­
дина працює. Родовий відмінок другого словосполучен­
ня означає об'єкт, на який скерована дія.
Пізнати глибинну структуру мови можна на основі
дослідження семантики на її різних рівнях, тобто фун­
кціонального аспекту мови. Цим займається функціо­
нальна лінгвістика (граматика).
Функціональна лінгвістика — напрям мовознавства, який ви­
вчає функціональне (семантичне) навантаження мовних одиниць,
їх функціональні закономірності.
Започатковано цей напрям працями українського
мовознавця Олександра Потебні (1835—1891) та поль­
сько-російського лінгвіста Яна Бодуена де Куртене
(1845—1929). Цей напрям розробляли також російські
мовознавці Лев Щерба (1889—1944) та Іван Мєщанінов
(1883—1967). Отже, функціональна лінгвістика виник­
ла наприкінці XIX ст., однак активно розвиватися по­
чала лише в другій половині XX ст.
Цей напрям мовознавства нині успішно розробля­
ють російський мовознавець Олександр Бондарко
(нар. 1930) та українські лінгвісти Іван Вихованець
(нар. 1935), Анатолій Загнітко (нар. 1954), Олександр
Бондар (нар. 1952).
Специфікою функціональної лінгвістики є вивчення
та опис закономірностей функціонування граматичних
одиниць, які беруть участь у передаванні змісту речен­
ня. Вона здійснює дослідження у двох напрямах — від
значення до форми (від функцій до засобів) і від форми
до значення (від засобів до функцій). Поєднання цих
двох напрямів, що, відповідно, відображають точку зо­
ру мовця і слухача, дає змогу з'ясувати глибинні струк­
тури мови та пов'язати їх з поверхневими.
Важливим досягненням функціональної лінгвісти­
ки є запровадження О. Бондарком поняття «функціо­
нально-семантичне поле», яке відображає систему різ-
норівневих мовних одиниць, що виконують семантичну
функцію. У функціонально-семантичному полі беруть
до уваги мовні одиниці морфологічного, лексичного і
синтаксичного рівнів. Кожне поле має свій центр і пери­
ферію.
За наявністю предикативного (дієслово), предметно­
го (іменник), квалітативно-квантитативного (прикмет-
ІІ.ііфями мовознавства 29
мик та числівник) і обставинного (прислівник) ядер
О. Бондарко виокремив чотири функціонально-семан-
тнчні групи полів. До предикативного належать, зокре­
ма, модальні поля (форми вираження відношення мов­
ця до мовленого), поле стану (вираження інформації
про активний чи пасивний стан процесу), поле темпе­
ра льності (вираження часу дії повідомлюваного).
Маючи такі функціонально-семантичні єдності різ­
них рівнів, можна вийти у мовлення, у конкретне ви­
словлення з конкретною структурою через виокрем­
лення с е л а к т и ч к и х категорій — компонентів
того чи іншого функціонально-семантичного поля — та
простеження засобів їх матеріалізації в мовленнєвому
потоці.
Функціонально-семантичне поле, поєднуючи одини­
ці різних рівнів у одному висловленні, узгоджує їх се­
мантичні категорії. Так, можна сказати: Він часто при­
ходив до нас, однак неправильним буде речення Він час­
то прийшов до нас, адже семантика прислівника часто
заперечує граматичне значення одноразової дії. Вислов­
лювання Одного разу він прийшов до нас правильне, ос­
кільки його лексичне і граматичне наповнення узго­
джуються між собою.
Функціональна лінгвістика не просто виявляє при­
пустимі й неприпустимі сполучення, а вивчає форми і
засоби поєднання компонентів висловлення для вира­
ження найрізноманітніших варіантів відображення
думки.
Психолінгвістика
Психологія як наука про закономірності і форми
психічної діяльності та лінгвістика поєднали свої зу­
силля у пізнанні мови, оскільки вона теж належить до
психічної діяльності. Мова, зберігаючись у мозку люди­
ни, реалізується при потребі комунікації як породжен­
ня розумових спроможностей мовця і сприймається
слухачем відповідно до його психічних особливостей та
настанов. Якщо для психології мовленнєва діяльність є
чи не найцікавішим (і найскладнішим) об'єктом ви­
вчення, то для лінгвістики психологічний підхід дає
змогу проникнути за межі мовлення, у процеси, які пе-
 зо Загальні засади мовознавства
редують ц і й діяльності, тобто у процеси породження
мовленнєвих актів у свідомості людини.
Психологічний напрям у мовознавстві виник у XIX ст.
З а п о ч а т к у в а л и його н і м е ц ь к и й лінгвіст Гейман Штейн-
таль (1823—1899) та в і т ч и з н я н и й мовознавець Олек­
сандр Потебня. Пізніше психологічні аспекти мови та
мовленнєвої діяльності розглядали у своїх п р а ц я х й ін­
ші вчені, зокрема російський психолог Лев Виготський
(1896—1934) у книзі «Мьішление и речь» (1934).
По-новому синтез психології й лінгвістики втілився
у психолінгвістиці, що сформувалась я к окремий на­
п р я м мовознавства у 50—60-ті роки XX ст.
Психолінгвістика — напрям мовознавства, що вивчає процеси
породження, формулювання, звукового вираження і сприйняття
мовлення.
Психолінгвістика вивчає мовлення я к діяльність,
процеси мовлення з т о ч к и зору його організації, меха­
н і з м и у т в о р е н н я та с п р и й н я т т я м о в л е н н я , тобто дослі­
д ж у є ж и в у д и н а м і ч н у р е а л і з а ц і ю мовної системи в
процесі мовленнєвої д і я л ь н о с т і . Ц е й н а п р я м мово­
знавства з а й м а є т ь с я т а к о ж д о с л і д ж е н н я м впливу мис­
л е н н я , всієї психічної діяльності людини на мовлення
і, н а в п а к и , впливу мовлення на п с и х і ч н у діяльність за­
галом і м и с л е н н я з о к р е м а . П р е д с т а в н и к а м и психолін­
гвістичного напряму є американські мовознавці
Ч а р л ь з Осгуд ( 1 9 1 6 — 1 9 9 1 ) , Д ж о з е ф Грінберг ( 1 9 1 5 —
2001), Н о а м Х о м с ь к и й (нар. 1928), російські психоло­
ги та л і н г в і с т и Олександр Л у р і я ( 1 9 0 2 — 1 9 7 7 ) , М и к о л а
Ж и н к і н ( 1 8 9 3 — 1 9 7 9 ) , Олексій Леонтьєв (нар. 1936),
у к р а ї н с ь к і мовознавці М а р г а р и т а М у р а в и ц ь к а (1934—
1998), Віктор Л е в и ц ь к и й (нар. 1938), Валерій Волков
(нар. 1951).
За т в е р д ж е н н я м М. Муравицької, психолінгвістика
розглядає, к р і м понять «мова» і « м о в л е н н я » , я к над­
звичайно важливий складник категорію мовця —
п р е д с т а в н и к а певної етнічної спільності й одночасно
у н і к а л ь н у мовну індивідуальність. Тому цей н а п р я м
мовознавства і визначають нині я к н а у к у про мовну сві­
домість. Мовна свідомість не тотожна ні системі
мови, ні процесу мислення, вона є основним компонен­
том особистості мовця і забезпечує відображення й тво­
рення ним реального і уявного світів за допомогою мови.
Мовна свідомість індивіда вносить у його мовлення
певні особливості, індивідуальні уподобання і певні об-
ііініішми мовознавства 31
мкження (офіцер ліпше знає військову термінологію,
між піаніст, і навпаки), внаслідок чого у кожного мовця
формується його ідіолект — індивідуальні особливості
мого мовної свідомості. Водночас мовець є представни­
ком певного етносу, певної нації, на нього діють націо-
ішльні менталітет і світосприйняття, що забезпечує єд­
ність мови етносу. Тут уже йдеться не про індивідуальні
пполекти, а про народну мову — грузинську, україн-
• і.ку, т а д ж и ц ь к у , англійську тощо.
Я к щ о носієм ідіолекту є окрема людина, то носієм
конкретної мови є народ, а людської мови загалом —
ііюдство. Н а найвищому рівні визначають не о з н а к и ок­
ремих мов, а спільні особливості, притаманні людській
моїй загалом. Ці три рівні (людина, народ, людство) є
об'єктом з а ц і к а в л е н н я психолінгвістики. Усе, що від-
ьунається в мові, спочатку випробовується в мозку лю­
дини, у її психіці. Психолінгвістика своїми досліджен­
нями і спеціальними експериментами дає змогу глибо­
ко розібратися в мовних процесах.
Соціолінгвістика
Мова створена суспільством й існує д л я задоволен­
ня його потреб у спілкуванні, а т а к о ж д л я передавання
інформації від п о к о л і н н я до п о к о л і н н я . Змінюються
потреби суспільства — змінюється і мова. Формована
т и с я ч о л і т т я м и , вона має свою організацію, систему й
ипкріпила в собі народне світобачення, національну
ментальність. А це означає, що мова, в я к і й втілено
досвід м и н у л и х п о к о л і н ь , в п л и в а є на с у с п і л ь с т в о .
Створена структурою конкретної мови к а р т и н а світу
певною мірою регламентує поведінку людей та їх сві­
тосприйняття.
На початку XX ст. Ф. де Соссюр запропонував поділ
мовознавства на внутрішню і зовнішню лінгвістику.
Іі ну тр ішня лінгвістика, або і н тр алінгвіс-
ш ик а (лат. іігЬга — всередині), вивчає побудову й орга-
пізацію мови загалом та різних її рівнів зокрема. Зов­
нішня лінгвістика, або екстра лінгвістик а
(лат. ехі;га — зовні), р о з г л я д а є з в ' я з к и мови з і н ш и м и
я в и щ а м и . О с к і л ь к и мова є с о ц і а л ь н и м я в и щ е м , то всі
її з в ' я з к и ф а к т и ч н о з в о д я т ь с я до взаємодії із сус­
пільством. Тому з о в н і ш н я л і н г в і с т и к а в и в ч а є мову
 32 Загальні засади мовознавства
як соціальне явище. Дослідженням цього аспекту мови
Ф. де Соссюр започаткував соціолінгвістику.
Соціолінгвістика — напрям мовознавства, що вивчає суспільну
зумовленість виникнення, функціонування і розвитку мови, меха­
нізм взаємодії мови і суспільства.
Соціолінгвістичний напрям розробляли французь­
кі мовознавці Антуан Мейє (1866—1936) та Жозеф
Вандрієс (1875—1960). Останній вважав, що, тільки
вивчаючи соціальну роль мови, можна збагнути її сут­
ність. Продовжили розвиток соціолінгвістики у XX ст.
російський лінгвіст Розалія Шор (1894—1939) книгою
«Язьік и общество» (1926), російські мовознавці Євген
Поліванов (1891 —1938), Віктор Жирмунський
(1891 — 1971), Борис Ларін (1893—1963), Віктор Виног-
радов (1894—1969), Федот Філін (1908—1982), україн­
ські лінгвісти Юрій Жлуктенко (1915—1990), Олек­
сандр Мельничук (1921—1997), Віталій Русанівський
(нар. 1931), Орест Ткаченко (нар. 1825), Валерій Аку-
ленко (нар. 1925), Олександр Тараненко (нар. 1949).
Наприкінці XX — на початку XXI ст. дослідження в га­
лузі соціолінгвістики значно розширилися. Як зазначає
російський лінгвіст Федір Березін, намічений зв'язок
між мовознавством та соціологією дасть змогу повніше
з'ясувати характер причинових відношень між мовою і
суспільством.
На сучасному етапі розвитку соціолінгвістики спо­
стерігається все глибше її проникнення у ті сфери, які
ще у другій половині XX ст. вважали цариною дослі­
джень внутрішньої лінгвістики. Розгортання студій
цього напряму мовознавства призвело і до його розме­
жування. Так, якщо дослідженням впливу суспільства
на мову, як і раніше, займається соціолінгвістика, то
для вивчення впливу мови на суспільство сформовано
окремий напрям мовознавства — прагматику
(грец. рга§тпа — справа, дія) як практичний, приклад­
ний компонент семіотики (вчення про знаки).
Основними досягненнями соціолінгвістики кінця
XX — початку XXI ст. є розробка вчення про мовний
стан і мовні ситуації, а також створення на ґрунті цих
напрацювань соціолінгвістичної класифікації мов. Ни­
ні в Україні проблеми соціолінгвістики особливо акту­
альні, оскільки необхідно вживати дійові заходи для
збереження української мови, яка має статус держав­
ної, але на значній частині території України за поши­
ренням поступається російській.
ІІ.нірями мовознавства 33
Когнітивна лінгвістика
У другій половині XX ст. лінгвісти почали активно
шівчати зв'язок мови з ментальною (розумовою) діяльніс­
тю людини, що стало основою формування когнітивної
лінгвістики. Представниками цього напряму лінгвісти­
ки є американські мовознавці Ноам Хомський, Джордж
Лакофф (нар. 1941), Чарльз Філлмор (нар. 1929), Воллес
Чейф (нар. 1927), а також російські лінгвісти Юрій Сте-
панов (нар. 1930), Ніна Арутюнова (нар. 1923), Валерій
Дем'янков (нар. 1948). В Україні когнітивною лінгвіс­
тикою займаються Світлана Жаботинська (нар. 1953),
Олена Селіванова (нар. 1961), Ольга Воробйова(нар. 1952),
Лариса Бєлєхова (нар. 1948), Наталія Бардіна (нар.
1954) й Тетяна Ковалевська (нар. 1960). Цей напрям мо-
познавства є складовою частиною когнітології —
науки про пізнавальні процеси, яка виникла у другій
половині XX ст.
Предметом дослідження когнітивної лінгвістики є
ісогніція (лат. со^пШо — пізнавання) — процес і ре­
зультат ментальної діяльності людини. Когніція поля­
гає в обробленні й збереженні інформації. Вона є меха­
нізмом, що формує світобачення.
Пізнавальна діяльність людини здійснюється різни­
ми шляхами, має різні форми й механізми, але провід­
ним когнітивним інструментом є мова. Когнітивна лін­
гвістика вивчає особливості репрезентації і збереження
знань у ментальному лексиконі, тобто в мові
мозку, у свідомості людини, а також їх вербалізу-
вання — використання у процесі мовлення.
Головним поняттям когнітивної лінгвістики є
«концепт» (лат. сопсеріиз — думка, поняття). Він
поєднує зовнішні форми пізнання, передусім мову, з
ного внутрішнім чинником — ментальним лексико­
ном. На думку російської лінгвістки Олени Кубрякової
(нар. 1927), концепти є «квантами» знань, що виника­
ють у процесі побудови інформації про об'єкти та їх
властивості, даними про те, що індивід знає, припускає,
думає, уявляє про об'єкти світу.
Концепти існують у ментальному лексиконі людини.
Утворення їх і є основною формою роботи мозку з інфор­
мацією. Вони матеріалізуються за допомогою мовлення.
Мовними відповідниками концептів є слова, морфеми,
усталені словосполучення. Наприклад, слово криголам
містить три концепти: крига, ламати й криголам.
2 Вступ до мовознавства
 34 Загальні засади мовознавства
К о г н і т и в н а л і н г в і с т и к а д о с л і д ж у є м е ж о в і пробле­
м и : я к в і д б у в а є т ь с я процес м о в л е н н я і я к а підготовча
р о з у м о в а робота д л я цього з д і й с н ю є т ь с я ; я к почуте
у с в і д о м л ю є т ь с я с л у х а ч е м , у п о р я д к о в у є т ь с я в його
пам'яті, осмислюється і поєднується з уже наявною у
нього і н ф о р м а ц і є ю . П р и ц ь о м у основною сферою ви­
в ч е н н я к о г н і т и в н о ї л і н г в і с т и к и є не с т і л ь к и сама ме­
ж а між мисленням і мовленням, скільки процеси, що
в і д б у в а ю т ь с я в м е н т а л ь н о м у л е к с и к о н і до того, я к
м о в е ц ь з а г о в о р и в , ч и п і с л я того, я к с л у х а ч почув ска­
зане.
Когнітивна лінгвістика — напрям мовознавства, який розглядає
мову як когнітивний механізм, систему концептів, що забезпечує
збереження, перебудування інформації в ментальному лексиконі,
використання її в мовленні.
Порівняно з і н ш и м и н а п р я м а м и мовознавства, я к і
досліджують сутність мови, її організацію, мовні з в ' я з ­
к и , когнітивна лінгвістика вивчає мову і мовлення в ін­
шому аспекті, оскільки намагається з ' я с у в а т и особли­
вості, притаманні їм до здійснення акту мовлення.
Досліджує когнітивна лінгвістика т а к о ж особливос­
ті п і з н а н н я людиною об'єктивної дійсності за допомо­
гою мови. З'ясовано, що інформація, я к а надходить у
м е н т а л ь н и й л е к с и к о н , к л а с и ф і к у є т ь с я , перетворюється
на к о н ц е п т и . Тобто відбувається концепту аліза-
ція — процес формування концептів. Сукупність кон­
цептів утворює концептосферу — концептуальну
к а р т и н у світу індивіда. Перероблення інформації, щ о
надходить до свідомості л ю д и н и , полягає і в катего-
ризації — об'єднанні, узагальненні варіантів з н а н н я
про певний об'єкт, ієрархізації концептів ш л я х о м по­
р і в н я н н я , ототожнення, встановлення подібності фраг­
ментів інформації.
Операції концептуалізації та катетеризації вимага­
ють суб'єктивного розуміння людиною одержуваної ін­
формації. Концептосфера к о ж н о ї людини має свою спе­
ц и ф і к у . Однак потреби комунікації, взаєморозуміння
людей значною мірою стирають ці розбіжності. Концеп­
ти з індивідуальних стають загальноетнічними, утворю­
ючи єдину д л я відповідної мови концептуальну картину
світу. Проте суб'єктивний їх компонент певною мірою
зберігається, що зумовлене антропоцентризмом мови.
Мову створено людьми і д л я людей. Тому кожна мова
орієнтована передусім на задоволення потреб людства.
Ііішрчми мовознавства 35
і (скільки воно об'єднує окремих людей, то антропоцен-
і |ІІІ;ІМ включає певні суб'єктивні моменти.
З наявністю суб'єктивного елементу в ментальному
іеіссиконі пов'язане профілювання . Цей термін ви-
і ористовують у двох значеннях. А м е р и к а н с ь к и й мово-
і швець Рональд Лангакер (нар. 1942) назвав профілю-
< нішям процес зміни значення слів і, відповідно, одного
опцепта на і н ш и й або породження існуючим концеп-
• >м нового концепта. Польський мовознавець Єжи Барт-
іміський (нар. 1939) та його учні переосмислили зна­
мення цього терміна. Вони розробили вчення про профі-
юііання я к зміну погляду на той самий концепт, його
ціпки, вагомості у сприйнятті різних етносів у різні пе­
ріоди історичного розвитку. П р е д с т а в н и к и польської
когнітивної ш к о л и використовували п о н я т т я «профі-
щоипння» у своїх п р а ц я х : «Зміни стереотипу н і м ц я в
Польщі та їх і с т о р и к о - к у л ь т у р а л ь н е з у м о в л е н н я » ,
«Стереотип н і м ц я й а н г л і й ц я у Франції та в П о л ь щ і » ,
•Спроба профілювання поняття шлях на підставі фразео­
логізмів польської мови».
Нині когнітивна лінгвістика є одним із найперспек-
і•ишііших н а п р я м і в мовознавства. Вона озброєна найно-
иііпими з н а н н я м и (зокрема, к о м п ' ю т е р н и м и технологі-
НМІІ), дає змогу глибоко пізнати існування, організацію
мини в людській свідомості, к о н к р е т н і механізми по­
родження актів мовлення і всі етапи роботи цих меха­
нізмів.
Запитання. Завдання
1. Які мови є спорідненими?
2. Охарактеризуйте критерії спорідненості мов.
3. Хто започаткував порівняльно-історичне мовознавство?
4. На яких засадах грунтується типологічне мовознавство?
5. Які проблеми розв'язує ареальна лінгвістика?
6. У чому полягає сутність мовного союзу?
7. Що вивчає функціональна лінгвістика?
Н. Які завдання вирішує психолінгвістика?
'). У чому полягають відмінності між внутрішньою і зовнішньою
НІМІ містиками?
10. Охарактеризуйте «концепт» як основне поняття когнітивної
МІМІ ШСІИКИ.
11. Що є предметом дослідження когнітивної лінгвістики?
 36 Загальні засади мовознавства
1.3. Природа, функції
і будова мови
Крім реального світу, що оточує людину, і мислено-
го (віртуального) світу, я к и й міститься в свідомості лю­
дини, існує ще й світ мови. Він — єднальна л а н к а м і ж
реальним і внутрішнім світами, охоплює обидва ці сві­
ти, відображаючи й поєднуючи їх, роблячи набутком
усього людства. М о ж н а не бути в Японії, не бачити вул­
к а н а К і л і м а н д ж а р о , але прочитавши чи почувши розпо­
віді про них, легко їх у я в и т и .
Мова обслуговує людство, будучи суспільним я в и ­
щ е м . Вона має свої внутрішні з а к о н и , будову, виконує
певні функції. Удосконалюючись протягом тисячоліть,
мова стала засобом з необмеженими властивостями,
я к и й м о ж е задовольнити потреби людини у спілкуванні
й пізнанні світу.
Мова як суспільне явище
Проблема природи мови ц і к а в и л а лінгвістів здавна.
Одні з них в в а ж а л и її природним я в и щ е м , інші — сус­
пільним.
Н і м е ц ь к и й мовознавець Август Ш л е й х е р (1821 —
1868) стверджував, що мова є своєрідним організмом,
я к и й народжується, ж и в е за біологічними з а к о н а м и ,
розвивається, старіє і, нарешті, вмирає. П р и х и л ь н и к и
ідеї про природний х а р а к т е р мови наводили на користь
своїх поглядів такі аргументи: мова властива не т і л ь к и
л ю д я м , а й тваринам; певним расам людей відповідають
певні мови; існування я в и щ а дитячої мови (слів).
Представники соціологічного н а п р я м у в мовознав­
стві в в а ж а л и мову с у с п і л ь н и м я в и щ е м , з д о б у т к о м
людства. Вони спростували аргументи, я к і нібито свід­
ч и л и про те, що мова є природним я в и щ е м .
Мова не властива тваринам. Багато з них володіє
певними звуковими сигналами, що несуть я к у с ь інфор­
м а ц і ю . 'Так, курка одними з в у к а м и кличе курчат, і н ш и ­
ми — повідомляє про знесене я й ц е , ще і н ш и м и — вира­
ж а є свій переляк. Ш и м п а н з е використовує понад 60
звукових сигналів. Однак такі звукові сигнали не є сло­
в а м и , а отже, і мовою. Це біологічні я в и щ а , що ґрунту-
ІІ|іи|юла, функції і будова мови З?
ніться переважно на безумовних і частково на умовних
рефлексах. Те, що спілкування тварин не є мовою, запЄф.
|н"іус думку про природний характер м о в и . , /-,'*,
1 Іомилковим. є т а к о ж твердження про з в ' я з о к м і ж '
гномою і расою.1 Негри, я к і ж и в у т ь у СІЛА (афроамери-
кшіці), розмовляють англійською мовою, хоча нале­
жить до негроїдної раси. Д и т и н а розмовляє мовою лю­
дей, серед я к и х вона зросла і від я к и х засвоїла її. Відо­
мо чимало випадків, коли немовлята виростали серед
носіїв чужої мови, і з а в ж д и вона ставала д л я них рід­
ною. Я к правило, носіями однієї мови є представники
1>і:ших рас, а люди однієї раси розмовляють к і л ь к о м а
монами. Отже, природний х а р а к т е р рас не означає, щ о
мова т е ж є природним я в и щ е м .
Мовознавці давно звернули увагу на те, щ о п е р ш і
іміова м а л е н ь к и х дітей однакові н е з а л е ж н о від їх ет­
нічної н а л е ж н о с т і . Ц е двоскладові слова типу мама,
пиба, вава з і д е н т и ч н и м и в і д к р и т и м и с к л а д а м и , я к і
побудовані з губного або м ' я к о г о передньоязикового
приголосного і ш и р о к о г о голосного з в у к а , н а й ч а с т і ш е
|н|. Т а к а особливість д и т я ч и х слів справді зумовлена
природою, недостатнім оволодінням дитиною мовлен­
ні ним а п а р а т о м . Т а к , губні з в у к и м а л ю к відтворює ра­
ніше, н і ж я з и к о в і . Вимова я з и к о в и х звуків починаєть-
і н :» м ' я к и х , о с к і л ь к и при їх утворенні я з и к п р и т и с к а ­
ється до піднебіння з більшою силою. Отже, губні і
м'які передньоязикові з в у к и легше відтворювати, н і ж
інші приголосні. З голосних звуків дитині н а й л е г ш е
иимовляти [а]: достатньо р о з к р и т и я к н а й ш и р ш е рот.
Ідентичність складів зумовлена т и м , щ о у ж е опанова­
ний, вимовлений склад л е г ш е повторити, н і ж будува­
ти новий.
Хоч звучання д и т я ч и х слів у різних мовах однакове,
проте їх значення не збігається. Н а п р и к л а д , слово мама
н українській, російській, іспанській, арабській мовах
шипите «мати», а в грузинській — «батько», у давньо­
грецькій татта — і «мати», і «баба», у турецькій —
«їжа». Слово баба в у к р а ї н с ь к і й означає «бабуся», у
ряді т ю р к с ь к и х мов — «дідусь», але в турецькій —
оПмтько». Слово неня в у к р а ї н с ь к і й мові означає «ма­
ги », н російській няня — « ж і н к а , що доглядає дитину»,
и турецькій непе — «бабуся», в іспанській пепе — «ди­
тини», в команчській папа — «біль», в нівхській папа —
«їжа». Малюки вкладають у звукосполучення, я к і їм
пшілсгше вимовити, те з н а ч е н н я , про я к е вони довіду-
 38 Загальні засади мовознавства
ються від дорослих. Діти навчаються мови від оточую­
чих, а не засвоюють її від природи. І
Опановують мову л и ш е люди. Інші істоти (зокрема,
папуги) можуть навчитися відтворювати чимало слів
або ц і л и х фраз, однак вони не володіють мовою свідомо,
я к людина. Тому є підстави стверджувати, щ о здатність
до опанування мови з а к л а д е н а в людині на біологічно­
му, генному рівні. Н а у к а відкрила окремий мовний ген,
я к и й відповідає за здатність до оволодіння мовою. Од­
нак біологічна основа мови (як і самої людини) не запе­
речує її суспільного х а р а к т е р у .
Особливість мови я к суспільного я в и щ а полягає в
тому, щ о вона є засобом спілкування людей. У м е ж а х
одного суспільства більшість людей послуговується од­
нією мовою. Однак у певних п р о ш а р к а х суспільства,
я к щ о вони хочуть відмежуватися від загалу, з ' я в л я є т ь ­
ся тенденція до мовного в и д і л е н н я £ Т а к , російське дво­
рянство, розмовляючи французькою мовою, й україн­
ська знать, спілкуючись польською, а згодом росій­
ською мовою, н а м а г а л и с я т а к и м чином відгородитися
від народу. /
Отже, Мова не є природним я в и щ е м , вона має яскра­
во в и р а ж е н и й суспільний х а р а к т е р . Про суспільну сут­
ність мови свідчить те, щ о вона тісно пов'язана із сус­
пільством, є однією з істотних його ознак. Поза суспіль­
ством вона стає мертвою, а жодне суспільство без мови
існувати не м о ж е .
Знаковий характер мови
У процесі ж и т т є д і я л ь н о с т і люди використовують
різні з н а к и та їх системи. П р и к л а д а м и знакових систем
є світлофор, дорожні з н а к и , п ' я т и б а л ь н а (або дванадця-
тибальна) система оцінювання знань, форми ввічливос­
ті. До знакових систем н а л е ж и т ь і мова.
Знак — матеріально виражене умовне і довільне позначення чо­
гось.
З н а к и не слід ототожнювати із симптомами, тобто
п р и к м е т а м и . Зокрема, морозяний візерунок на вікні
свідчить, що надворі холодно. Але він є симптомом, а не
з н а к о м . З н а к и створюються й існують т і л ь к и в сус­
пільстві. Будь-що може стати знаком, я к щ о люди про
це домовляться. Так, букет квітів на вікні є звичайним
і|іи|іпд,і, функції і будова мови 39
предметом, гарною річчю, оздобою п о м е ш к а н н я . Але за
НІДІІОНІДНОЇ домовленості цей букет може стати знаком,
мм|иі:и[иком умовної інформації («Заходьте, ш л я х віль­
ній» або, н а в п а к и , «Явка провалена, рятуйтесь» тощо).
иж(!, д л я з н а к а характерні такі властивості, я к умов­
ність і довільність.
У м о в н і с т ь з н а к а . Полягає вона в наявності зго­
ні, домовленості суспільства чи його частини про інфор-
кіцію, я к у виражає знак. Червоний вогник світлофора
• мімічає «стій!» л и ш е тому, що суспільство наділило йо-
кі таким змістом. Н е в а ж к о у я в и т и собі іншу домовле-
ііісгь: «шлях вільний».
Мові я к знаковій системі т а к о ж притаманна умов­
ність. Щоправда, домовленість про значення слів не є
нчшосередньою. Вона складалася внаслідок розвитку
успільства. Історичні умови, різні обставини п р и з в е л и
(о того, що в конкретній мові за певним я в и щ е м я к йо­
го :шак з а к р і п и л а с я певна назва. Так, російське слово
конфеша, чеське ЬопЬбп, українське цукерка називають
т і ї самий предмет. Умовність не означає, що один мов­
нії іі знак м о ж н а замінити і н ш и м . Слово корова не мож­
нії замінити словом кінь. Однак і н а к ш і суспільні умови
розпитку цілком могли б надати наведеним словам ін­
шого змісту. Свідченням цього є генетично споріднене і
і'.чоже за звучанням до українського корова латинське
• ново сегоиз, я к е означає «олень».
Д о в і л ь н і с т ь з н а к а . Вона передбачає відсут-
н ість органічного, внутрішнього з в ' я з к у м і ж предметом
і його позначенням (знаком), м і ж ідеєю про предмет
(кмістовим боком знака) та звуковим виразником цієї
Ідеї (формальним боком знака). З н а к не породжується
предметом, а довільно приписується йому. Мовним зна­
ним, зокрема словам, т а к о ж характерна довільність. Як­
ої! назва речі породжувалася нею, то к о ж н а річ на світі
мала б ту саму назву і, відповідно, не було б різних мов.
Довільність немотивованих, тобто не утворених від
пішого слова (непохідних), слів незаперечна. Мовознав­
ці зіткнулися з проблемою довільності мотивованих
(похідних) слів. Н а п р и к л а д , слово кінь є немотивоване,
доцільне. А слова конина, конюх, коник (комаха) утво­
рені від слова кінь. Такі слова т е ж є довільними, незва­
жаючи на свою мотивованість. К о н и к а назвали так за
вдатність цієї к о м а х и до в е л и к и х стрибків. Тут довіль­
ності немає. Але ж у к о н и к а є багато і н ш и х властивос­
тей, і будь-яку м о ж н а було б обрати д л я назви. Росій-
 40 Загальні засади ііШ|іп/іп функції і будова мови 41
ська назва к о н и к а кузнечик ґ р у н т у є т ь с я на здатності 4ІТМИ обмежену сферу застосування і за її м е ж а м и не ді-
та явища тощ для йог
Цієї к о м а х и утворювати х а р а к т е р н і звуки. У вибогі .іііь, •• исеосяжною знаковою системою, що не має обме-
:я Г :ГдГльн£г '
Т ЖЄ
п^? , ' М
° Ва Єз н а к о в о ю
° °-^ -
системою, о с к і л ь к и д л я усіх
'ічіиь у иикористанні.

слів (немотивованих і м о т и в о в а н и х ) , а т а к о ж і н ш и х Мопа і інші засоби спілкування

п з н а ч у щ и х о д и н и ц ь х а р а к т е р н і умовність ГдовТль
I Ірпмітивні засоби спілкування ж и в и х істот виник­
о с я ж Й с 1 ™ ^н 1^в 0е 1 с3 а1л ™ С И С Т Є М М 0 В а в і Д Р і з н я є т ь с я все- ли р і ш і т е від людини і мови. Проте форми спілкування
™ , % ' У Р ь н і с т ю . Інші знакові системи ма- ширші не є мовою.
У Ф Є Р У ДІЇ
м о ж н а он1ню к ° - Н а п Р * ™ ' світлофором не Моїм відрізняється від к о м у н і к а т и в н и х систем у
?™к о ш н ю в а т и з н а н н я , трагічно з а в е р ш и л а с ь би ширші т а к и м и о з н а к а м и : її правила передаються ш л я -
спроба замінити дорожні з н а к и формами ввічливості чом ііивчення, а не успадковуються; мові притаманна
Мова е складною знаковою системою. Окремі їїзНаТи і рпмптична структурованість, завдяки чому нові вислов-
^ило Р 1 Є В Ж И В а ю т ь с я ізольовано: мовний ? н а к , я к пра 'ІІІІІІМШІЯ творяться за аналогією до в ж е утворених ви-
вило є компонентом ширшого висловлення, я к е я в л я є •• цшініовань або ж ш л я х о м їх перебудови; у ч а с н и к и мов-
собою знаковий л а н ц ю ж о к (речення або текст? іи>і комунікації можуть і передавати мовні сигнали, і
н і с т ю Д ™ Т Т З Н а К ' • з о к Р е м а мовний, є двобічною сут- іді'ржувати їх, тобто при мовній комунікації н а я в н и й
3 МіСтовий
фоТмаліниі , (™, щ о вона виражає) і ІІІІПОГ, а у тварин діалогу немає.
(
ти ЧІП 7' Ч И М в и Р а ж а є Т ь с я її зміст) аспе\к-
( Людина може с п і л к у в а т и с я не т і л ь к и за допомогою
Г 3 „' а чи ваІТ* ™йН З М І С Т у ) в и й н я т о щ е н а з и в а т и •VI <> її її. Суспільство створило і немовні засоби спілку-
начиючим П ' & И ° Г ° Ф ° Р М У ( П Л а Н в и Ра*<ення) ~оз- іиіііпя.
ззміст, н а ч е ^ н Я а/ Созначуючим
м і с 7 ?значення, 1 Х М ВНИХ ЗНакаХ
° — звучання. Р о с і й с ьмк иєй
« в ч у в а н и Ііербальні засоби спілкування. Мова є вербальним
н и є Т Г Ц Ь Ю Р І Й М а С Л О В ( 1 9 1 4 - 1 9 9 0 ) у книзі < В ™ І мит. УОГЬШП — слово) засобом с п і л к у в а н н я . Спочатку
в и е в я з н к о з н а н и е » означуюче називає експонен- шипі існувала л и ш е у звуковій формі, тобто реалізувала-
т ом (лат. ехропепз - той, що виставляє д л я огляду) м V процесі мовлення і с п р и й м а н н я на слух. Мову мож­
о і а л ^ Г а Л Ь Н И Й а С П Є К Т З Н а к а ' т о б т о означуюче є м 2 е - нії пуло сприймати т і л ь к и у час її з в у ч а н н я і на відстані,
? о Т с н ™ н И я Р о Т „ Н Н Я М З Н а К а ' о б о в ' я з к о в о ю умовою йо- і мкої її можна було почути. Д л я подолання ц и х обме­
Ш Р П І !
ДНаК У М е ж а х м о в и я к
знакової системи т е ш , звукової мови в и н а й ш л и письмо. З а в д я к и сучас­
ним т е х н і ч н и м засобам (телефон, т е л е в і з о р , р а д і о ,
матеріальним в и р а ж е н н я м з н а к а може бути й відсут
н у в а Ь н В н И я Р а ^ Г Н Я - Н а Цьому ґрунтується, н а п р и к л а д . ї - комп'ютер) звукова мова може долати будь-які відстані,
с!ов^7п ИХ
* л е к с 1 й - У відмінковій парадигмі фіксуватися, зберігатися протягом тривалого часу (маг­
вого в ? Л м і н к Г Р РОДОВОГО
> Давального, орудного і місце- нітофонна стрічка, дискета тощо). Однак подолання в
лТ.Л Д , В ° Д Н И Н И м а ю т ь матеріально в и р а ж е н у нині час обмежень звукової мови не звузило сфери за­
флексію, а форми називного і знахідного в і д м і н к и одУ стосування письма.
ї л е к с і 7 ю Д Л Ь ° В У ф Л Є К С І Ю - Т о б т о У м е ж а х парадигми
м
II а основі письмової форми мови розвинулися інші її
флексією стає її відсутність. спеціальні форми, я к і н а л е ж а т ь до вербальних засобів
0 ж е н знак
^ системи відрізняється від іншого дифе- спілкування. Н и м и є:
ренц ги ними ознаками. Відсутність о з н а к и - т е ж азбука Морзе (позначення букв за допомогою ком-
Г о г і ^ Г а Г н ^ Г н ° Д Н І Г 3 Д и Ф е Р - Ц І Й н и х ознак мов гіі націй крапок і тире; використовують у телеграфному
п а л е н н я Г « п п а Я В Н 1 С Т Ь а ? ° відсутність матеріального ви­ передаванні інформації);
р а ж е н н я (маркованість/немаркованість). анбука Б р а й л я д л я сліпих (запис висловлення ре-
Моря С1 „ 3 о НаКИ -1 з н а к о в і системи є засобом с п і л к у в а н н я 'іі.сфними к р а п к а м и , я к і відтворюють алфавіт і сприй­
Мова, на відміну від інших знакових систем, я к і мають маються на дотик);
 42
Загальні засади мовознавстві
— ручна азбука д л я глухонімих (відповідниками
букв у ній є різні конфігурації пальців);
— морська сигналізація;
— різні види стенографії ( ш в и д к и й запис усної мови
за допомогою скорочень та умовних позначень);
— н а й р і з н о м а н і т н і ш і форми тайнопису, зокрема
розвідницькі ш и ф р и .
Отже, мова, будучи всеосяжним засобом спілкуван­
н я , породжує р я д вторинних вербальних засобів — гра­
фічних. З в у к и заступаються літерами чи і н ш и м и писа­
н и м и з н а к а м и і сприймаються з допомогою не слуху, а
зору. З а л е ж н о від потреб такі з н а к и можуть сприймати­
ся на дотик, набувати різних зорових форм, але все це —
вербальне спілкування, що трансформує т і л ь к и означу­
юче, не зачіпаючи означуваного.
Невербальні засоби с п і л к у в а н н я . Окрім вербальних
засобів спілкування, люди використовують і невербаль­
ні. До них н а л е ж а т ь м і м і к а і жести, сигнали або систе­
м и сигналів, д е я к і види мистецтва.
М і м і к а і ж е с т и . Вони є основними невербальни-
м и засобами с п і л к у в а н н я . Міміка — зміна виразу об­
л и ч ч я , рух лицевих м ' я з і в . Вона в и я в л я є т ь с я спонтан­
но й розмито, але загалом досить виразно передає харак­
тер і почуття людини. Так, насуплені брови в и р а ж а ю т ь
незадоволення, відтягування к у т и к а губ (здебільшого
лівого) вказує на незгоду. Підморгування має з а л е ж н о
від ситуації різні з н а ч е н н я .
Жести — р у х и тілом, п е р е в а ж н о р у к а м и , я к і ма­
ють певне з н а ч е н н я , в и р а ж а ю т ь певні п о ч у т т я і супро­
в о д ж у ю т ь звукове м о в л е н н я або використовуються ок­
ремо від нього. Ж е с т а м и є, н а п р и к л а д , з н и з у в а н н я
п л е ч и м а , що в и р а ж а є сумнів або н е з н а н н я , ствердне
ч и заперечне п о х и т у в а н н я головою, помах р у к о ю , щ о
означає «ходіть сюди».
У міміці і жестах є і н с т и н к т и в н и й , підсвідомий
ш а р , що регулюється першою сигнальною системою
(наприклад, мімічний вираз, щ о позначається слово­
сполученням «роззявити рота», сміх і сльози), і усві­
д о м л ю в а н и й , регульований волею, в и к о н у в а н и й під
контролем розуму ш а р (уклін, п о т и с к а н н я р у к и , кіль­
каразове похитування випростаним вказівним пальцем
вперед — назад, я к е в и р а ж а є докір). Усвідомлювані
ж е с т и і мімічні вирази легше передаються словами і, от­
ж е , б л и ж ч і до мови, н і ж інстинктивні. Обидва ш а р и мі-
, /и, функції і будова мови 43
МІкн і жестів є невербальними засобами спілкування,
ІІПГІІІІПТО д а в н і ш и м и за мову.
Нпнченням м і м і к и і жестів я к засобів спілкування
ний мнеться пара лінгвістика — розділ мовознав-
И'им, що вивчає невербальні засоби мовної діяльності.
С и г н а л и а б о с и с т е м и с и г н а л і в . Ці невер-
'ь' м,иі засоби с п і л к у в а н н я мають технічну природу,
і і'мими сигналами є гудок на заводі, сирена ш в и д к о ї
>моги, зображення виробу, що продається чи виго-
іясться на певному підприємстві, емблема, лейбл
.ірна е т и к е т к а з фірмовим знаком), бренд (назва
ми чи її виробу, за я к о ю судять про я к і с т ь продук-
До систем сигналів н а л е ж а т ь світлофор, д о р о ж н і
.и, залізничні з н а к и , наукова символіка. Усі ці не­
цільні засоби с п і л к у в а н н я м о ж н а р о з ш и ф р у в а т и за
імогою мови. Т а к , зелений вогник світлофора озна-
«шлях в і л ь н и й » , а ж о в т и й — «будь о б е р е ж н и м » .
' ні пали і системи сигналів є відповідно з н а к а м и і зна­
ком и ми системами.
Д е я к і в и д и м и с т е ц т в а . Мистецтво є специ­
фічною формою суспільної свідомості, що відображає
дійсність у художніх образах. Усі його види н а л е ж а т ь
до засобів с п і л к у в а н н я . Винятково вербальну форму
мис тільки література. У театрі (у тому числі й опері) і
кіно поряд з і н ш и м и матеріальними засобами створен­
ії н художніх образів в а ж л и в у роль відіграє мова. Але іс­
нують і такі види мистецтва, я к і не використовують мо-
Гак, у живописі засобами створення художніх обра-
<•. колір і малюнок, у графіці — малюнок, ш т р и х ,
лотінь, у скульптурі — об'ємно-просторові форми, у
•, .міці — звукоінтонація, у балеті — танець. Тут мовни­
ми елементами є л и ш е назви творів.
Звичайно, невербальні види мистецтва так чи і н а к ш е
іііпГязані з мовою: їх твори м о ж н а описати (лібрето (сло-
ІІГІ'ІІИЙ текст) балетів, різні огляди, рецензії, праці мис-
ті'іі/і'нознавців), певним чином осмислити через мову.
()диак рівнозначно, адекватно передати мовою твір будь-
икого невербального мистецтва неможливо. Словами
можна виразити л и ш е с п р и й н я т т я , в р а ж е н н я , розумін­
ня мистецького твору. Х у д о ж н и к , скульптор, компози­
тор та ін. звертаються до людей, спілкуються із суспіль-
("піом невербально, за допомогою притаманних їхньому
инду мистецтва матеріальних засобів розкривають гли-
Гіипу і красу ж и т т я , людських почуттів, задовольняючи
•чтетичні потреби людей і створюючи естетичні ідеали.
 їм] Загальні засади мовознавства
Як засоби спілкування всі види мистецтва, міміка і
жести, сигнали і сигнальні системи поступаються мові,
її перевага у всеосяжності, придатності д л я передаван­
н я найрізноманітнішої інформації.
Загальнонародна мова і її диференціація
* Мовою користується увесь народ, вона є загальнона­
родною, спільним надбанням нації. Д л я кожної окремої
мови х а р а к т е р н а диференціація, тобто існування пев­
них варіацій (різновидів). Н и м и є літературна мова, діа­
л е к т и , просторіччя, койне, с у р ж и к .
Літературна мова. Вищою формою загальнонародної
мови є літературна мова. Д л я неї характерні такі ознаки:
— наявність двох форм: усної і писемної. Літератур­
на мова (як виняток) може т а к о ж існувати л и ш е в усній
формі — у вигляді заучуваних фольклорних або сакраль­
них текстів (наприклад, ведійська мова). Однак її вико­
р и с т а н н я без писемної форми функціонально обмежене,
а розвиток ускладнений;
— унормованість, або к о д и ф і к а ц і я ;
— з а г а л ь н о п р и й н я т і с т ь , тобто загальнообов'язко­
вість, норм;
— п о ш и р е н н я на всій мовній території;
— наддіалектний характер;
— стилістична диференціація.
Літературних мов існує менше, н і ж загальнонарод­
них, тому щ о багато з останніх (переважно з незначною
кількістю носіїв) не мають своєї писемності і, отже, лі­
тературної форми.
Літературна мова — унормована форма загальнонародної мови,
яка характеризується існуванням усного-'і писемного варіантів,
розвинутої системи стилів і обслуговує усі сфери діяльності сус-
\ пільства.
Існування літературної мови вимагає відповідного
рівня організації суспільства та його освітніх установ,
своїх знавців і користувачів, наявності сфер д л я її вико­
р и с т а н н я . Оволодіння нормами літературної мови всіма
суспільними верствами є ознакою культурності. Без лі­
тературної мови неможливе повноцінне функціонуван­
ня держави.
Літературна мова формується на основі певного діа­
лекту (діалектів) загальнонародної мови.
і|рц|кіда, функції і будова мови 45
Діалекти. Н и ж ч и м и формами загальнонародної мо­
щі с. діалекти. Вони, порівняно з літературною мовою,
миють обмежену сферу застосування і є більш варіатив­
ними. Я к і інші засоби с п і л к у в а н н я , діалекти мають
< мої норми, проте їм не притаманна чітка наукова коди­
фікація. Вивчення діалектів є в а ж л и в и м джерелом Іс­
т р і ї мови, етнографії та історії народу.
Діалект (грец. діаіектоз — говір, наріччя) — форма загальнона­
родної мови, яка є засобом спілкування на певній території або
обслуговує певну соціальну групу людей.
Виокремлюють територіальні і соціальні діалекти.
Т е р и т о р і а л ь н і д і а л е к т и . Н и м и є локальні ва­
ріації загальнонародної мови, я к і мають фонетичні,
граматичні та лексичні особливості. Так, на південному
сході України к а ж у т ь буря, на півночі — бура, а на пів­
денному заході — буріш. Н а півдні Росії акають — нена-
голошені [о], [а] вимовляють я к [а], звук [г] — я к щ і л и н ­
ний: [палава]. Н а півночі Росії, н а в п а к и , окають, тобто
нснаголошені [о], [а] вимовляють я к і н а л е ж и т ь — [о] та
|и|, а звук [г] — я к проривний: [голова]. Н а півночі Ні­
меччини в у л и ц ю називають Зігаре, а на півдні — Саззе.
Р о з м е ж у в а н н я понять «територіальний діалект» і
«мова» іноді в и к л и к а є труднощі. Воно ґрунтується на
ііласне мовних ознаках: територіальні діалекти однієї
мови характеризуються високим ступенем близькості,
носії різних діалектів легко розуміють один одного.
Лінгвістичним показником, що дає змогу розмежува­
ти діалект і мову, є мовні зміни, зокрема фонетичні. Од­
на фонетична зміна не може відбуватися одразу в різних
мовах, але може охоплювати територію різних діалектів
однієї мови. П о к и межі певних діалектів є проникними
для фонетичних змін, ці діалекти н а л е ж а т ь одній мові.
Якщо така проникність зникає, то це означає, що відпо-
нідні діалекти є різними мовами. Так, вторинне пом'як­
шення приголосних, що відбулося в XI ст. у мові північної
частини Київської Русі, не проникло на південь: україн­
ська мова і досі має тверді приголосні перед [є], а збере­
ження твердості перед [і] призвело до його злиття з [ьі]
(пор.:рос. село, білор. сяло (із [с7]) і у к р . село (із [с]); рос. си­
пнії, син, білор. сіні, сьін і у к р . синій, син). З іншого бо­
ку, перехід у к р а ї н с ь к и х [о], [є] в [і] розпочався т е ж у
XI ст. внаслідок занепаду р е д у к о в а н и х з в у к і в , але на
північ не п р о н и к . Ц е свідчить про те, що в XI ст. укра­
їнська мова в ж е в и о к р е м и л а с я з давньоруської мови.
 46
Загальні засади мовознавства
Основою розмежування мови і діалекту можуть бути
історичні обставини і умови формування. -Наприклад,
-нижньонімецькі (північні) і верхньонімецькі (південні)
говори (діалекти)- відрізняються настільки, н а с к і л ь к и
польська мова відрізняється від чеської або російська
від української. Чотири основні діалекти китайської
мови (північний, у, мінь, юе) мають щ е глибші відмін­
ності — більші, наприклад, н і ж р і з н и ц я м і ж україн­
ською і чеською мовами. Носії різних діалектів тут без
перекладача не розуміють один одного. Із суто політич­
них, а не лінгвістичних міркувань у XX ст. молдавську
та румунську мови тривалий час в в а ж а л и різними, і ли­
ше після розпаду Радянського Союзу стало відомо, що
^молдавська мова насправді є не мовою, а діалектом ру­
мунської мови.
Крім с п р и я т л и в и х ч и н е с п р и я т л и в и х історичних
обставин, д л я розмежування мови і діалекту важливе
значення має і почуття етнічної само ідентифікації. *Угі~
китайці вважають себе саме к и т а й ц я м и , і тому їхні чо­
тири діалекти, що лінгвістично м а л и б бути визнані різ­
н и м и мовами, залишаються діалектами китайської мо­
ви. У лінгвістичному відношенні нідерландська мова
значно б л и ж ч а до н и ж н ь о н і м е ц ь к и х говорів, н і ж остан­
н і до верхньонімецьких. -Однак різна етнічна самоіден-
т й ф і к а ц і я нідерландців і німців, зумовлена їхньою істо­
рією та ментальністю, спричинила те^іно нідерландська
й німецька мови є різними мовамилТТолітика русифіка­
ції століттями спиралася на тезу, що українська і біло­
руська мови — це діалекти російської. І саме розбіжнос­
ті етнічної самоідентифікації, народної ментальності
дали змогу у к р а ї н ц я м і білорусам зберегти свої м о щ ц і
Територіальні діалекти є повноцінними засобами
с п і л к у в а н н я . Будучи л о к а л ь н и м и різновидами однієї
мови, вони не роз'єднують етнос, а об'єднують його.
Слушним є т в е р д ж е н н я мовознавців, що діалект — те­
риторіальне відображення часу, а д ж е мова безперервно
змінюється. На різних територіях ці зміни, я к правило,
мають р і з н и й темп, переважно п о в і л ь н і ш и й , н і ж у літе­
ратурній мові. Тому діалекти зберігають д у ж е давні
мовні ф а к т и . Російський мовознавець Олексій Шахма-
тхш -(1864—1920) в в а ж а в , що д л я історії мови дані діа­
лектів є в а г о м і ш и м и за свідчення писаних п а м ' я т о к .
С о ц і а л ь н і д і а л е к т и . Це корпоративні форми
с п і л к у в а н н я , я к і є засобом умисного в і д м е ж у в а н н я від
загальнонародної мови. Вони обов'язково включають
і||іи|ш;і.і, функції і будова мови 4>;
щось специфічне, не притаманне загальнонародній мо-
пі, кокрема запозичення з різних мов, слова з особливим
іІІІП'К'ННЯМ ТОЩО.
До соціальних діалектів н а л е ж и т ь жаргон. Його різ­
ні шилами є сленг (молодіжний жаргон), арго (конспіра-
іпіший або к р и м і н а л ь н и й , злодійський жаргон).
Жаргон (франц. ]аг£оп — незрозуміла, нерозбірлива, первісно —
пташина, мова) — різновид мови окремої, відносно стійко)' соці­
альної групи, об'єднаної соціальним станом, віком, професією, ін-
іересами, який вирізняється лексикою та вимовою.
Використовують ж а р г о н и невеликі соціальні про­
шарки. Ці соціальні діалекти в и н и к л и не стільки д л я
того, щоб приховати свої розмови від і н ш и х людей,
гкільки д л я соціального в и о к р е м л е н н я , наголошування
іш своїй належності до певної суспільної групи.
У минулому поширеними були дворянський, злодій­
ський і ж е б р а ц ь к и й (лірницький) ж а р г о н и . Відомий та­
кож богемний жаргон, я к и м р о з м о в л я л и митці, щ о ве­
ли л е г к о в а ж н и й спосіб ж и т т я . Н и н і існують учнівський
і студентський ж а р г о н и , я к і часто називають сленг СІ­
ЛІ а (англ. з1ап§ — жаргон). Збереглися й досі тюремно-
кримінальний ж а р г о н , або арго (франц. аг£оі — ж а р ­
гон), основою якого є російська мова (по фене ботать
олпачає «говорити на тюремному жаргоні»), і військо-
ний жаргон.
Ж а р г о н и різних соціальних груп, ґрунтом я к и х є
українська мова, дослідив у к р а ї н с ь к и й мовознавець з
діаспори Олекса Горбач (1918—1997). Він розумів це
явище д у ж е розширено, включаючи до складу арго сло­
на з експресивним забарвленням. Т а к , до вояцького
жаргону О. Горбач відносить слова башка, макітра (го­
лова), пацан (хлопчик), тьопати (йти), придибати
(прийти) тощо.
Специфікою жаргону є наявність певної кількості
особливих слів або переосмислених ч и деформованих
слів літературної мови. Я к з а у в а ж и в у к р а ї н с ь к и й мо-
ноянавець Леонід Б у л а х о в с ь к и й (1888—1961), «своєрід­
ністю вони завдячують самому лексичному складу, не
підрівняючись в і н ш и х відношеннях від звичайної мови
інших суспільних груп населення». Т а к , у злодійсько­
му жаргоні слово купити вживалось у значенні «вкрас­
ти» (відоме п р и с л і в ' я : Купив та й насилу втік). Ж а р ­
гонна фраза могла бути зовсім незрозумілою для сторон­
ніх людей і нерідко саме тому й у ж и в а л а с ь . Н а п р и к л а д ,
 48 Загальні засади мовознавства
ж е б р а ц ь к а (лірницька) фраза Годі сухмаї кусморити,
хоч ставреників накурляю (Г. Хоткевич) означає «Годі
сухарі гризти, хоч вареників наварю». В о к р е м и х ж а р ­
гонах слова утворюються за допомогою п е р е с т а в л я н н я
складів (даво замість вода), в і д к и д а н н я к р а й н і х літер
слова (так, імовірно, утворився термін «арго» від понят­
т я «жаргон»). Ж а р г о н и є не окремими м о в а м и , а л и ш е
засобами мовного виокремлення ч и мовної конспірації.
Вони не мають загальнонародного х а р а к т е р у , викорис­
товуються кількісно обмеженими соціальними групами.
Просторіччя, койне і суржик. Різновидами загально­
народної мови, я к і займають проміжне місце м і ж діалек­
том і літературною мовою, є просторіччя, койне і суржик.
П р о с т о р і ч ч я . Воно х а р а к т е р и з у є т ь с я некодифі-
кованістю і неунормованістю. Своєю некодифікованіс-
тю просторіччя відрізняється від літературної мови, а
відсутністю територіальних і соціальних обмежень що­
до поширеності — від діалектів (має н а д д і а л е к т н и й ха­
рактер). Цьому різновиду загальнонародної мови при­
таманні лексичні (уп'ять, ружжо), фонетичні (шо, хвер-
ма, радіво) і граматичні (тудою, літра) особливості.
Просторіччя — форма загальнонародної мови, яка охоплює всі
мовні явища, що не є діалектними й літературними, і не має тери­
торіального або соціального обмеження.
До просторіччя відносять неправильні форми, тобто
в я к и х порушені літературні норми (укр. звиняйте,
транвай, рос. местов нет, много делов), а т а к о ж згрубі­
лі, з н и ж е н і форми (укр. варнякати, базікати, верзти,
бовкнути). Просторіччям є і так звані одесизми (їх іно­
ді називають «одеською мовою»). Вони утворилися пе­
р е в а ж н о ш л я х о м п р о н и к н е н н я в розмовну російську
мову елементів української та і н ш и х мов (за всю Одессу,
я с вас смеюсь, слушай сюда, холодно в ноги тощо). По­
дібні прояви просторіччя спостерігаються не т і л ь к и в
Одесі, а і в і н ш и х містах У к р а ї н и , де російська мова
к о н т а к т у в а л а з українською.
Майстерно використав українське просторіччя д л я
створення образів не дуже інтелігентних героїв у своїх
у с м і ш к а х у к р а ї н с ь к и й п и с ь м е н н и к Остап В и ш н я
(1888—1956). До XIX ст. в Україні й Росії просторіччям
р о з м о в л я л и , зокрема, робітники, ремісники, м і щ а н и ,
представники сільської інтелігенції. Воно було не стіль­
к и поганим варіантом літературної мови, скільки обла­
городженим варіантом діалекту. У французькій лінгвіс-
Природа, функції і будова мови 49
тиці існує п о н я т т я «Ггапсаз ге^іопаї». Н и м позначають
різновид французької мови, я к и й не є літературним, ос­
к і л ь к и має певні регіональні риси, але вже не є й діалек­
тним. Це типовий приклад просторіччя я к особливого
засобу с п і л к у в а н н я , що виник унаслідок неповного сти­
рання діалектних ознак.
К о й н е . Цей різновид загальнонародної мови вини­
кає у в е л и к и х містах (афінське койне, лондонське кой­
не), на значних територіях, у країнах й існує переважно
в усній формі, стаючи передумовою формування або
зміни літературної мови. Я к правило, койне утворюєть­
ся ще до появи писемності.
Койне (грец. коіпе — спільне) — спільна мова, яка сформувалася
шляхом згладження діалектних розбіжностей.
Койне з д а в н а ф о р м у в а л о с я в е к о н о м і ч н и х , торго­
в е л ь н и х , п о л і т и ч н и х , воєнних ц е н т р а х я к засіб поро­
з у м і н н я носіїв р і з н и х д і а л е к т і в . К и ї в с ь к е койне ви­
творилося щ е до п о я в и писемності у с х і д н и х с л о в ' я н .
Н а й п о ш и р е н і ш і форми койне м о ж у т ь ставати осно­
вою літературної м о в и . Т а к , а н г л і й с ь к а л і т е р а т у р н а
мова с ф о р м у в а л а с я п е р е в а ж н о на базі лондонського
к о й н е . Ф о р м и к о й н е , я к і не о д е р ж а л и писемної к о д и ­
фікації, розвинулись у просторіччя.
С у р ж и к . Слово суржик здавна в ж и в а л о с я на по­
значення нечистого зерна — п ш е н и ц і з д о м і ш к а м и ж и ­
та ( ж и т а з ячменем, ячменю з вівсом), а переносно воно
стало означати й «суміш мов».
Суржик (рос. рожь — жито) — засмічена мова, у якій штучно поєд­
нуються одиниці різних мов без будь-якої їх нормалізації.
Д л я української мови проблема суржику стала особ­
ливо актуальною у XX — на початку XXI ст.", оскільки в
цей час в українському мовленні (усному і писемному) на­
були значного поширення д о м і ш к и російської мови.
Спостерігається навіть суміш цих мов. Про небезпеку сур­
ж и к у писав український письменник Анатолій Погріб­
ний (нар. 1942): «Охоплюючи геть усі поверхи суспіль­
ства, господарем нашої мовної ситуації є сьогодні саме
він... Є розмовні варіанти літературної мови, є діалектні
варіації, але у нас, в Україні, на першому плані — сур­
ж и к . Те, що він хвороба, ненормальність, — очевидно».
Отже, с у р ж и к я к форма загальнонародної мови не­
гативно впливає на літературну мову, певною мірою
засмічує її.
 /ф Загальні засади мовознавства
Стилістична диференціація літературної мови. Об­
слуговуючи різні сфери суспільної діяльності, літера­
турна мова я к форма загальнонародної пристосовується
до н и х . Т а к и м чином утворилися функціональні
стилі — різновиди літературної мови, я к і характери­
зуються стійкими особливостями в доборі та застосуван­
ні мовного матеріалу. Тому м о ж н а стверджувати, що
стилі мови є типами її ф у н к ц і о н у в а н н я . В. Виноградов
визначив поняття «стиль» т а к : «стиль — це суспільно
усвідомлена, внутрішньо об'єднана сукупність прийо­
мів у ж и в а н н я , відбору і поєднання засобів мовного спіл­
к у в а н н я в сфері тієї чи іншої загальнонародної, загаль­
нонаціональної мови».
Диференціація літературної мови пов'язана передусім
з такими сферами людської діяльності, я к виробництво,
наука, художня література, публіцистика, засоби масової
інформації, релігія, управління, побут. Відповідно виок­
ремлюють виробничо-професійний, науковий, художній,
публіцистичний, інформаційний, конфесійний, офіцій­
но-діловий та розмовно-побутовий стилі мови,
^ и ? и •' ^ Функціональні стилі літературної мови характери­
зуються певними особливостями на всіх її р і в н я х , а най­
більше — на лексичному і синтаксичному. Так, д л я на­
укового стилю властиві насиченість термінами, уникан­
н я образності, розгалужені синтаксичні побудови. Д л я
офіційно-ділового стилю п р и т а м а н н і однозначність,
докладність, усталені звороти, громіздкі конструкції.
Розмовно-побутовому стилю характерні особлива неви­
мушеність, діалогічна спрямованість, н е п р и й н я т н і д л я
і н ш и х стилів звороти і слова. Основою художнього сти­
лю (або стилю художньої літератури) є в ж и т і у перенос­
ному значенні слова. Д л я нього характерна відкритість,
тобто можливість п р о н и к н е н н я елементів і н ш и х стилів.
Існує така сфера діяльності людини, я к листування,
^що теж має виразні мовні особливості (усталені форму-
І
л и , засоби інтимізації, особлива побудова «розмови на
відстані»). Тому деякі мовознавці виокремлюють епіс­
т о л я р н и й (грец. ерізіюіе — лист) стиль. Зрозуміло, що
його важливість і сфера застосування значно в у ж ч і , н і ж
і н ш и х стилів.
Функціональні стилі є в а р і а ц і я м и одної літератур­
ної мови. Мовна єдність різних стилів ніколи не втрача­
ється і з а в ж д и чітко усвідомлюється. Тому, н а п р и к л а д ,
науковий стиль не може стати особливою «науковою
мовою», хоч т а к и й вираз іноді використовують.
Природа, функції і будова мови , 51
Оскільки виробництв, професій, а т а к о ж наук існує
дуже багато, то й !виробничо-професійний і науковий
функціональні стилі; не становлять такої єдності, я к ,
наприклад, публіцистичний. Кожен із цих стилів (поді­
ляють на дрібніші функціональні мовні єдності, я к і ма­
ють чимало спільних, об'єднувальних мовних ознак і
позначаються термінами «підмова», «субмова».^Можли­
ве т а к о ж існування субмов і в інших функціональних
стилях, зокрема в інформаційному. Функціонують т а к і
субмови виробничо-професійного стилю: субмова нафто­
вої промисловості, субмова радіоелектроніки, субмова
електронної обчислювальної техніки тощо. Н а у к о в и й
стиль представлений субмовами хімії, лінгвістики тощо.
Такі функціональні мовні єдності відрізняються пере­
важно своєю термінологією. Виявлено й інші кількісні
та щсісні розбіжності м і ж різними субмовами.
І Крім функціональних стилів, у літературній мові
виокремлюють експресивні стилі — її різновиди,
для я к и х характерна емоційна забарвленість. Розрізня­
ють урочистий (піднесений), р и т о р и ч н и й , офіційний
(холодний), ф а м і л ь я р н и й , і н т и м н и й , ж а р т і в л и в и й (гу­
мористичний), іронічний (насмішкуватий), с а т и р и ч н и й
експресивні стилі. Усі вони існують на тлі нейтрального
стилю (найпоширенішого) і обумовлені не сферою засто­
сування, а ситуацією.
Функціональні і експресивні стилі переплітаються.
Так, усі експресивні стилі м о ж у т ь бути використані в
художньому функціональному стилі, м а й ж е всі — в
публіцистичному та розмовно-побутовому, значна їх
частина — в інформаційному. Н а у к о в и й функціональ­
ний стиль послуговується нейтральним експресивним
стилем, звертаючись іноді до риторичного.
ч-/)тже, загальнонародна мова існує у різних ф о р м а х .
Усі вони розвинулися історично і зумовлені потребами
або труднощами суспільства. Н а й в и щ о ю формою за­
гальнонародної є літературна мова. З а її відсутності зага­
льнонародна мова я в л я є собою сукупність діалектів.
Мовна ситуація
Існування диференціації загальнонародної мови, а
т а к о ж стилістичної диференціації літературної мови
обумовило в и н и к н е н н я проблеми мовного стану —
сукупності усіх форм і видів функціонування мови.
52 Загальні засади мовознавства
Компонентами мовного стану є форми загальнона­
родної мови (літературна мова, діалект, просторіччя),
функціональні й експресивні стилі літературної мови,
форми її реалізації (усна і писемна). Н и м и можуть ста­
ти й різні мови, я к щ о вони функціонують в одному сус­
пільстві. Так, у XIX ст., за часів Австро-Угорщини, на
Буковині компонентами мовного стану в містах, к р і м
у к р а ї н с ь к и х діалектів і просторіччя, були українська
літературна мова, що формувалася тут у двох видах (так
зване язичіє та мова на базі місцевих діалектів), і ні­
мецька мова.
Мовний стан є я в и щ е м з м і н н и м , оскільки склад йо­
го компонентів та значущість кожного з них не однако­
ві в різних суспільствах і в різний час функціонування
одного суспільства. Розрізняють д і а л е к т н и й стан мови
(при відсутності літературної мови), стан національної
мови (при наявності національної літературної мови),
стан двомовності, причому з наявністю с у р ж и к а (в Ук­
раїні) ч и без нього (у Бельгії). Російський мовознавець
Георгій Степанов (1919—1986), я к и й розробив учення
про мовні стани і мовні ситуації, з а з н а ч а в , що типи ста­
нів є похідними від типів соціуму.
Від мовного стану, його конкретного типу, з а л е ж и т ь
мовна ситуація.
Мовна ситуація — функціонування мови чи кількох мов у суспіль­
стві для задоволення його комунікативних потреб.
Мовну ситуацію м о ж н а розглядати з двох точок зору:
1) в аспекті ф у н к ц і й , я к і виконує певний компонент
мовного стану в різних суспільствах (наприклад, один з
південно-західних діалектів української мови у вихід­
ців з У к р а ї н и русинів, що оселились у XVIII—XIX ст.
на території сучасних Югославії та Хорватії, став вико­
нувати функції літературної мови);
2) в аспекті компонентів мовного стану, я к і функціо­
нують в одному суспільстві. В Україні найвагомішими з
т а к и х компонентів є українська (державна) і російська
мови.
К о ж е н компонент мовного стану реалізується тільки
в конкретній мовній ситуації, я к а і обумовлює його зна­
ч е н н я , функціональне н а в а н т а ж е н н я , відношення до
і н ш и х компонентів. Так, загалом ситуація української
мови на поч. XXI ст. характеризується, з одного боку,
в і д н о ш е н н я м и м і ж д і а л е к т а м и та літературною мовою,
а з другого — відношеннями м і ж українською мовою я к
Природа, функції і будова мови 53
державною та російською. Водночас у різних регіонах
мовна ситуація має певну специфіку. У великих містах
сходу й півдня України значна частина етнічних україн­
ців досі розмовляє російською мовою, а точніше — сур­
ж и к о м . У багатьох менших містах цього регіону пошире­
ний виразніший суржик — суміш української та росій­
ської мов і діалектизмів. Такий мовний стан негативно
впливає на норми я к української, так і російської мов.
Мовна ситуація є історично змінним я в и щ е м . З ча­
сом функціонування літературної мови розширюється,
а діалектів — з в у ж у є т ь с я . Н а п р и к л а д , у ситуації укра­
їнсько-російської двомовності до 1991 р . спостерігалося
з в у ж е н н я сфери функціонування української мови. В
час національного у т в е р д ж е н н я незалежної України це
з в у ж е н н я у д е я к и х регіонах не т і л ь к и припинилось, а й
поступилося, принаймні юридично, розширенню.
Змінюються не лише відношення компонентів, що
характеризують мовну ситуацію, а й самі типи мовних
ситуацій. Д л я національного періоду, на думку Г. Сте-
панова, типовими є відношення м і ж діалектами та єди­
ною літературною мовою, а д л я донаціонального періо­
ду — відношення м і ж територіальними д і а л е к т а м и .
Фактично ж у останньому випадку доцільно розрізняти
ситуації племінного періоду (відношення м і ж племін­
ними д і а л е к т а м и і формування койне) та періоду на­
родності (відношення м і ж д і а л е к т а м и , відношення м і ж
усною та писемною формами мови, відношення м і ж різ­
новидами писемної мови).
Реальна мовна ситуація в державі встановлюється
ш л я х о м її соціолінгвістичного дослідження — анкету­
ванням різних соціальних верств населення, вивченням
відповідних законів та і н ш и х офіційних документів, їх
конкретної реалізації. а
Мова і мислення
Мова я к засіб пізнання навколишнього світу тісно
пов'язана зі свідомістю — специфічною формою
психічного відображення об'єктивної дійсності, я к а
охоплює т а к о ж самопізнання, емоційні та вольові про­
цеси. Мова є практичною свідомістю, оскільки з а в д я к и
їй свідомість однієї людини стає доступною д л я інших
людей. Обмін д у м к а м и м і ж індивідами зумовлює фор­
мування свідомості окремої людинни^
 54 Загальні засади мовознавства
Складовою свідомості є мислення — відображен­
н я об'єктивної дійсності людиною в уявленнях, понят­
т я х , с у д ж е н н я х , умовиводах. Свідомість з ' я в и л а с я ,
можливо, одночасно з мовою, а елементарна форма мис­
лення (допоняттєве мислення) зародилася до виникнен­
н я мови. Потреба у спілкуванні з іншими людьми, я к а
зумовила в и н и к н е н н я мови, з ' я в и л а с я тоді, коли у лю­
дей у ж е було щ о сказати одне одному, тобто сформували­
ся певні думки. Я к зазначав Б . Серебренников, «люди
стали говорити одне з одним, володіючи в ж е порівняно
розвиненим мисленням».
Мислення передує мові не л и ш е у філогенезі (роз­
в и т к у видів організмів), а і в онтогенезі (індивідуально­
му розвитку окремого організму) людини. За тверджен­
н я м 0 . Мельничука, процеси мислення в и я в л я ю т ь с я в
трьох основних видах, щ о виступають у складній взає­
модії, — практично-дійовому, наочно-образному та сло­
весно-логічному. Н а початкових етапах розвитку сус­
пільства мова, я к а розвивається передусім я к засіб спіл­
к у в а н н я , включається в процеси мислення, доповнюючи
два наявні вже його види (практично-дійовий та наочно-
образний) новим, якісно в и щ и м видом — словесно-ло­
гічним мисленням, і тим самим активно стимулюючи
розвиток мислення взагалі.
Д е я к і сучасні мовознавці вважають, що відношення
мови і м и с л е н н я м о ж н а в и з н а ч и т и я к відношення фор­
м и і змісту, тобто щ о мова є формою мислення, а мис­
л е н н я — змістом мови. Проте більшість мовознавців,
філософів і психологів заперечують цю думку, запропо­
нувавши тезу про діалектичну єдність мови і мислення,
її суть полягає у тому, щ о мова і мислення є р і з н и м и , од­
нак в з а є м о п о в ' я з а н и м и я в и щ а м и . Мова є інструментом
мислення, адже вона дає змогу передавати результати
м и с л е н н я певного індивіда і н ш и м людям, бере активну
участь у формуванні д у м к и .
Змістовий бік мови цілком накладається на поняття
мислення, свідомості. Не існує слів, речень, я к і б не вира­
ж а л и певних елементів мислення і взагалі психічної ді­
яльності людини. У творі «Замбезі» російський поет-фу-
турист Велимир Хлєбников (1885—1922) відтворює «зо­
р я н у мову» богів, у я к і й немає жодного слова, що реально
існує і виражає зрозумілий іншим носіям мови зміст:
Пирарара — пируруру!
Леолола буарбо!
Природа, функції і будова мови 55
Вичеоло сзсзсз!
Вйчи! Вйчи! Иби-бй!
Зизазйза изазо!
Зпсь, Апс, Зпс!
Мури-гури рикокб!
Мйо, мао, мум!
Зп!
Створені поетом звукосполучення не в и р а ж а ю т ь ні­
якого змісту, а тому й не є словами мови. Отже, твір
В. Хлєбникова абсолютно беззмістовний і сприймається
тільки на рівні звучання, а відірване від м и с л е н н я зву­
чання перестає бути мовою.
У вірші «Автопортрет» українського футуриста Ми-
хайля Семенка (1892—1937) беззмістовні звукосполучен­
ня стають у двох останніх рядках осмисленими словами.
Хайль семенкомих
Іхайль кохайль альсе комих
Іхай месен михсе охай
О, Семенко Михайль!
О, Михайль Семенко!
Розглядаючи проблему відмінності мови від мислен­
ня, д е я к і мовознавці вказують на те, що вигуки, власні
назви й з а й м е н н и к и не в и р а ж а ю т ь понять, а питальні
та спонукальні речення не є с у д ж е н н я м и або є особли­
вими с у д ж е н н я м и . Однак це т в е р д ж е н н я суперечливе,
оскільки всі названі мовні елементи мають свої мислен-
нєві, психічні відповідники. Так, в и г у к и в и р а ж а ю т ь
почуття, я к і є компонентом людської свідомості. Влас­
ним назвам у мисленні відповідають у я в л е н н я . З а й м е н ­
н и к и , не містячи усталеного, постійного п о н я т т я , є, на
думку О. Потебні, в м і с т и л и щ а м и понять. Н а п р и к л а д ,
будь-який іменник чоловічого роду однини (дуб, дім,
студент тощо) м о ж е бути з а м і н е н и й у тексті займен­
н и к о м він, я к и й містить відповідне п о н я т т я . Хоч згід­
но з п о л о ж е н н я м л о г і к и в с я к е с у д ж е н н я є стверджен­
н я м або з а п е р е ч е н н я м , однак з а п и т а н н я значно біль­
ш е , н і ж с т в е р д ж е н н я і з а п е р е ч е н н я , спонукає л ю д и н у
мислити.
Мова, крім д у м к и , в и р а ж а є й інші в и я в и психічної
діяльності людини, зокрема почуття (емоції) та волеви­
я в л е н н я . Д л я цього в мові існують спеціальні засоби:
в и г у к и , емоційні слова або емоційні трансформації
слів, д е я к і синтаксичні та інтонаційні засоби передають
 56 Загальні засади мовознавства
найрізноманітніші почуття; наказовий та умовний спо­
соби дієслів, модальні слова та конструкції в и р а ж а ю т ь
в о л е в и я в л е н н я . Отже, мова тісно пов'язана зі свідоміс­
тю і, відповідно, з м и с л е н н я м .
Я к щ о будь-який мовний зміст є змістом мисленнє-
вим, то не к о ж н а д у м к а реалізується мовними засоба­
м и . Н а п р и к л а д , російський композитор Петро Чайков-
ський (1840—1893), п и ш у ч и «Італійське каприччіо»,
мислив за допомогою не слів, а звукових уявлень.
Мислення композиторів, х у д о ж н и к і в , скульпторів
(за допомогою образів, уявлень), а т а к о ж мислення ма­
тематиків, конструкторів, шахістів (за допомогою фор­
м у л , схем) є невербальним (наочно-дійовим або наочно-
образним). Іспанський художник-сюрреаліст Сальвадор
Далі (1904—1989) в в а ж а в , щ о х у д о ж н и к мислить ма­
л ю н к о м , що дивитись — значить мислити. Однак мовне
й немовне мислення не існують ізольовано. Н а в п а к и , ці
дві форми зливаються в єдиний процес відображення
людиною дійсності. Невербальне м и с л е н н я існує на
ґрунті вербального.
Вербальне і невербальне м и с л е н н я пов'язані з функ­
ціональною асиметрією півкуль головного мозку люди­
ни. Вона полягає в тому, що ліва п і в к у л я відповідає за
абстрактне (поняттєве, логічне) мислення, тобто мис­
л е н н я ученого, а права — за наочно-дійове, наочно-об­
разне мислення, тобто м и с л е н н я м и т ц я . Функціонуван­
н я мови п о в ' я з а н е з обома п і в к у л я м и , хоча перевагу має
ліва. Саме в ній з н а х о д я т ь с я , зокрема, центр Верніке
(слуховий аналізатор, щ о відповідає за с п р и й н я т т я мо­
ви) та центр Брока (моторний центр мови, що відповідає
за її творення). Отже, вербальне мислення передусім
концентрується в лівій півкулі, а невербальне — в пра­
вій. Проте образне вербальне мислення теж спирається
насамперед на праву п і в к у л ю головного мозку.
Д і а л е к т и ч н и й з в ' я з о к мови і мислення передбачає їх
взаємовплив. Очевидним є вплив мислення на мову. Ві­
дображаючи розвиток суспільства, мислення також роз­
вивається і спричинює мовні зміни. Так, саме розвиток
мислення, зростання його абстрактності призвели до за­
непаду двоїни (граматичної форми категорії числа) в дав­
ньоруській мові, а поглиблене усвідомлення причиново-
наслідкових зв'язків — до значного розгалуження видів
складнопідрядного речення в українській мові.' Вплив
мислення на мову виявляється й у створенні оказіона­
лізмі в — індивідуально-авторських неологізмів.
Природа, функції і будова мови 57
Мова т а к о ж впливає на мислення. А м е р и к а н с ь к и й
мовознавець Едуард Сепір (1884—1939) сформулював, а
його співвітчизник Б е н д ж а м і н Уорф (1897—1941) роз­
винув теорію мовної відносності (більш відома під на­
звою «гіпотеза Сепіра — Уорфа»). Згідно з нею мислення /
людини, її розуміння дійсності регламентуються мовою І
і, отже, різні мови відображають різні к а р т и н и світу, і
Індивід бачить дійсність не такою, я к о ю вона є, а л и ш е
такою, я к о ю її відтворює мова. Е. Сепір писав про тира­
нічну владу, я к у має мовна форма над орієнтуванням
людини у світі. Б . Уорф в в а ж а в , що поява літописів,
хронік і взагалі інтересу до минулого зумовлена прита­
манною індоєвропейським мовам категорією об'єктиво­
ваного часу, щ о концепція Всесвіту англійського мате­
м а т и к а , астронома Ісаака Ньютона (1643—1727) вигля­
дала б трохи і н а к ш е , якби він говорив не англійською, а
мовою а м е р и к а н с ь к и х індіанців хопі. П р и х и л ь н и к о м
гіпотези Сепіра — Уорфа був н і м е ц ь к и й мовознавець
Лео Вейсгербер (1899—1985), я к и й в в а ж а в , що к о ж н а
мова дає свою, характерну л и ш е д л я неї к а р т и н у світу і
має свій специфічний світогляд.
/Ідея про різні мовні к а р т и н и світу суперечлива, од­
нак вона все ж розглядається у сучасному мовознавстві.
ІХоч безперечним є відображення к о ж н о ю мовою (навіть
к о ж н и м ідіолектом) специфічної к а р т и н и світу, не
м о ж н а заперечити того, що це різні к а р т и н и одного сві­
ту, одної об'єктивної дійсності. Тому, н е з в а ж а ю ч и на іс­
нування екзотизмів і локалізмів, немає т е к с т у ^ я к и й не
молена було б перекласти з однієї мови на іншу/ Ц е свід­
чить про те, щ о мислення носіїв різних мов^є однако­
вим, тобто регламентується однаковими з а к о н а м и логі­
ки і відображає загалом однакову об'єктивну дійсність.
У різних мовах діють однакові закони формування
понять на основі узагальнення істотних ознак і абстра­
гування від неістотних, однакові п р и н ц и п и відображен­
н я дійсності свідомістю людини. Однак залежно від рів­
н я суспільного розвитку та зовнішніх умов ж и т т я су­
купності п о н я т ь , закріплених у різних мовах, матимуть
певні розбіжності, а відображувана дійсність в и я в и т ь с я
нетотожною д л я різних мов. Такі розбіжності з а в д я к и
здатності мов до змін та збагачення при потребі м о ж у т ь
бути усунені. Н а п р и к л а д , з переходом У к р а ї н и до рин­
кових відносин в и я в и л о с я , що в українській мові бра­
кує чималої кількості слів, я к і відображали б ці відно­
сини. Такі слова було запозичено переважно з англій-
 58 Загальні засади мовознавства
ської мови (брокер, дилер, ріелтер тощо). До того ж від­
сутнє п о н я т т я м о ж н а передати описово. А єдність об'єк­
тивного світу забезпечує і єдність його відображення в
свідомості носіїв різних мов.
Отже, мова впливає на мислення, проте вплив цей не
ш к о д и т ь п р а в и л ь н о м у усвідомленню дійсності, не є
диктаторським.
Доказів впливу мови на мислення існує багато. На­
п р и к л а д , речення типу Студент думає, Студент пише
вірші є н а й х а р а к т е р н і ш и м и с и н т а к с и ч н и м и структура­
ми всіх мов номінативної будови (з підметом у називно­
му відмінку). Ці речення називають суб'єкт дії і викону­
вану н и м неперехідну ч и перехідну дію, причому в дру­
гій структурі н а я в н и й об'єкт, на я к и й переходить дія.
Обидва речення вказують на активного діяча, людину,
що може щось робити, потім п р и п и н и т и цю роботу й ро­
бити щось і н ш е . За аналогією до першої синтаксичної
структури утворено речення Сонце світить. Осмислюю­
чи його, мовець відділяє діяча (сонце) від дії (світіння),
хоча в позначуваній ц и м реченням ситуації дійсності ді­
я ч і дія невіддільні. Сонце не може не світити.
Свідченням впливу мови на м и с л е н н я є назви кольо­
рів та їх відтінків у різних мовах. Людське око розріз­
няє приблизно 2 м л н . відтінків кольору. Але в поняття
ці відтінки об'єднують залежно від н а я в н и х у певній
мові слів. Так, звичні д л я у к р а ї н ц я сім кольорів весел­
ки д л я н і м ц я ч и а н г л і й ц я об'єднуються т і л ь к и в шість,
бо нім. Ьіаи, англ. Ьіие означають і «синій», і «голубий».
У мові хопі одним словом позначають зелений і голубий
кольори. Ймовірно, предки українців передавали од­
ним словом зелений і ж о в т и й кольори, оскільки назви
цих кольорів, м о ж л и в о , походять від одного кореня
(зел-, жьл-). В усіх ц и х п р и к л а д а х ідеться про фізично
близькі, сусідні у веселці кольори.
Однак ці приклади не вказують на те, що вплив мови
на мислення є бар'єром м і ж людиною і дійсністю. П р и
потребі будь-якою мовою можна описати будь-який ко­
лір та його відтінки. Творчість письменників, що переда­
ють найтонші нюанси кольорів, підтверджує цю думку.
Мова є досконалим інструментом адекватного піз­
н а н н я дійсності. Проте світобачення народу, тобто на­
родний менталітет, певною мірою регламентує розвиток
мови. Так, в українській мові існує багато демінутив­
них (зменшувально-пестливих) суфіксів, а в англій­
ській їх д у ж е мало.
Природа, функції і будова мови 59
Отже, мова і мислення є рівноправними, взаємо­
п о в ' я з а н и м и я в и щ а м и , я к і впливають одне на одного,
забезпечують потреби людини у спілкуванні та пізнанні
навколишньої дійсності.
Мова і мовлення
У XIX ст. російські мовознавці П и л и п Фортунатов
(1848—1914), Ян Бодуен де Куртене (1845—1929) запо­
чаткували у своїх дослідженнях розрізнення понять
«мова» і « м о в л е н н я » . Теоретично обґрунтував його
Ф. де Соссюр. Вивченням цієї проблеми з а й м а л и с я ро­
сійські мовознавці Лев Щерба (1880—1944), Олександр
Реформатський (1900—1978) та ін.
Я к щ о мова є засобом с п і л к у в а н н я , його історично
сформованим з н а р я д д я м , то саме с п і л к у в а н н я є мов­
ленням.
Мовлення — процес використання мови, практична реалізація її
одиниць, зв'язків між ними, правил поєднання та функціонування
мовних одиниць.
Ф а к т о м мовлення є, н а п р и к л а д , речення Студент
читає книжку. В ньому реалізуються такі мовні одини­
ці, я к слова студент, читати, книжка, фонеми і мор­
феми, з я к и х складаються ці слова, тип речення і члени
речення, правила відмінювання, дієвідмінювання і по­
єднання слів. Б у д ь - я к у одиницю, будь-яке правило, ре­
алізовані у цьому реченні, м о ж н а використовувати у ба­
гатьох і н ш и х а к т а х мовлення.
Терміном «мовлення» п р и й н я т о позначати я к сам
процес говоріння та с п р и й н я т т я (акт мовлення) ч и су­
купність т а к и х процесів (мовленнєву діяльність), так і
результат процесу говоріння, тобто усний чи письмо­
вий текст.
О. С м и р н и ц ь к и й стверджував, щ о мова реально іс- п
нує л и ш е в а к т а х мовлення. Хоч цю його тезу т р и в а л и й /
час в в а ж а л и у мовознавстві незаперечною, однак її |
спростували представники когнітивної лінгвістики, на :
думку я к и х , мова реально існує в ментальному лексико- ,
ні людей, а мовлення є її в и к о р и с т а н н я м , дає інформа- ^
цію про неї.
Мовлення, мовленнєва діяльність і її результати
(тексти сучасного й минулого мовлення) є к о н к р е т н и м и
я в и щ а м и , я к і м о ж н а безпосередньо спостерігати. Мова
 60 Загальні засади мовознавства
з мовлення реконструюється я к певна абстракція. Тому
завдання мовознавства полягає у дослідженні мови че­
рез мовлення.
К о ж н а людина оволодіває рідною мовою в процесі
мовлення. Дитина набуває мовленнєвого досвіду від до­
рослих. Спочатку вона засвоює окремі слова, домислює
невідомі їй компоненти мовної системи, допускаючи
лінгвістичні п о м и л к и , а згодом поступово оволодіває
системою мови і її нормами, починає вільно оперувати
нею я к засобом с п і л к у в а н н я .
Хоч мовлення і мова є взаємопов'язаними я в и щ а м и ,
однак вони мають певні відмінності.
1. Лінійність мовлення і нелінійність мови. Будь-
я к и й текст м о ж н а у я в и т и у вигляді одного д у ж е довго­
го р я д к а , людина вимовляє звук за звуком, слово за сло­
вом. Два відрізки того самого р і в н я одночасно в одному
акті мовлення існувати не м о ж у т ь . Неможливо водно­
час вимовити два слова чи два з в у к и . Мова, на відміну
від мовлення, має ієрархічну організацію нелінійного
характеру. Ц я розбіжність зумовлює те, що к о ж е н еле­
мент мовлення може мати тільки два суміжні елементи
(попереду й позаду), у мові їх значно більше. Так, у ре­
ченні Грає вітер на дуду (В. Сосюра) слово вітер розта­
шоване м і ж двома словами — дієсловом грає і приймен­
ником на. У цьому тексті вони є н а й б л и ж ч и м и його сусі­
дами. А в мові слово вітер має усталені з в ' я з к и зі своїми
синонімами (буревій, вітровій, легіт, суховій), з назва­
ми інших атмосферних я в и щ (буря, ураган,
тощо), з лексемами протилежного значення (тиша, спо­
кій) тощо.
2. Динамічність, змінність мовлення і статичність
мови. У процесі мовлення одні мовні одиниці поєдну­
ються щоразу з і н ш и м и залежно від конкретних потреб.
У реченні Бродить вітер у саду (В. Сосюра) слово вітер
розміщене у ж е м і ж і н ш и м и словами порівняно з попе­
реднім реченням. Зміна зв'язків м і ж одиницями мови у
процесі мовлення є закономірною ознакою його функціо­
нування. На відміну від мовлення мова є сталим, статич­
ним і стабільним я в и щ е м . У ній слово вітер має постійно
тих самих сусідів, ті самі з в ' я з к и . Зміна мовних зв'язків
є виявом розвитку мови. З в ' я з к и її елементів називають
парадигматичними (грец. р а г а й е і ^ т а — прик­
лад), а з в ' я з к и елементів мовлення —
тичними (грец. з у п і а ^ т а — побудоване разом). Па­
радигматичні з в ' я з к и сталі. Групи об'єднаних н и м и
Природа, функції і будова мови 61
елементів становлять парадигми — щ і л ь н і єдності,
сукупність я к и х утворює систему мови. Синтагматичні
з в ' я з к и є змінними, однак ц я змінність не безмежна.
Вона обмежена здатністю елементів одного рівня сполу­
чатися м і ж собою.
3 . Індивідуальний х а р а к т е р мовлення і суспільний
характер мови. Кожен окремий акт мовлення н а л е ж и т ь
одній особі, індивіду. Тому мовлення суб'єктивне, інди­
відуальне. Мова є о б ' є к т и в н и м , суспільним я в и щ е м , не­
з а л е ж н и м від волі індивіда. У мовленні людина може
в и я в л я т и творчість, у мові вона, я к правило, змінити
нічого не м о ж е . Мовні зміни з а л е ж а т ь від суспільства, а
не від окремих людей.
4. Безмежність мовлення і відносна усталеність мо­
ви. Певний акт мовлення реалізує л и ш е невелику части­
ну мовних одиниць, з в ' я з к і в м і ж ними та правил поєд­
нання мовних одиниць. Сукупність мовних актів ц і л к о м
відображає все, що існує в конкретний час у мові. В ній
немає нічого такого, чого б не було в мовленні. Проте в
мовленні функціонує багато одиниць, я к і не входять до
складу мови. Це, зокрема, оказіоналізми, інтонаційні
особливості і взагалі все індивідуальне, що вносить у
текст мовець. Мова складається із певної сукупності еле­
ментів, а мовлення є безмежним, нескінченним.
Мова, будучи нелінійним, статичним, усталеним,
суспільно зумовленим я в и щ е м , реалізується в індивіду­
заметіль альних актах лінійного, динамічного і безмежного мов­
лення.
Функції мови
*
Мова забезпечує потреби суспільства у спілкуванні
та пізнанні. На в и к о н а н н я цього завдання і спрямовані
функції, я к і вона виконує ^Основними ф у н к ц і я м и мови \
є к о м у н і к а т и в н а , | к о г н і т й в н а , мислеоформлювальна, )
репрезентативна, емоційна, експресивна та імпресивна.^»
К о м у н і к а т и в н а ф у н к ц і я м о в и . Вона поля­
гає в тому, що мова с л у ж и т ь д л я с п і л к у в а н н я м і ж людь­
ми у суспільстві. С п і л к у в а н н я м є не т і л ь к и усна чи
письмова розмова двох осіб. Воно відбувається й тоді,
синтагма­
коли текст адресований цілому колективу (газетне пові­
домлення, твір письменника), уявному співбесіднику
або самому собі (внутрішнє мовлення), наступним поко-
 62 Загальні засади мовознавства
л і н н я м (заповіт, лист у майбутнє). Поезія Тараса Шев­
ченка (1814—1861) «І мертвим, і ж и в и м , і ненаро-
ж д е н н и м з е м л я к а м моїм в У к р а й н і і не в Украйні моє
дружнєє посланіє» є не обмеженим у часі спілкуванням
поета з ц і л и м світом.
К о г н і т и в н а ф у н к ц і я м о в и . Сутність її поля­
гає в тому, щ о мова є в а ж л и в и м засобом п і з н а н н я світу.
Цю ф у н к ц і ю мови ще називають пізнавальною, гносео­
логічною (грец. £пбзіз — пізнання). В процесі історич­
ного розвитку людство нагромаджує досвід, збільшує
обсяг знань про об'єктивну дійсність. Набуті знання на­
копичуються і зберігаються в ментальному лексиконі
людини, трансформуються в концепти і відтворюються
в мові. Н а п р и к л а д , співзвучність українського слова
стіна і німецького Зіеіп (камінь) дає змогу зробити вис-
ґ~~ ~ новок, щ о за часів існування індоєвропейської мовної
/ єдності п р е д к и слов'ян складали стіни своїх ж и т е л з ка­
меню. У н і м е ц ь к і й мові поняття «стіна» в и р а ж е н е сло­
вом ї¥ап<і, я к е має т а к и й самий корінь, я к дієслово шіп-
4еп (мотати, обвивати). Це свідчить про те, щ о предки
німців у давні часи, ймовірно, будували стіни, мотаючи
і обвиваючи гнучкі стовбурці дерев. Отже, в мові за­
кріплюється досвід практичної діяльності людей.
Оскільки мова акумулює в собі досвід людських по­
колінь, то когнітивну функцію мови ще називають аку­
мулятивною (лат. а с с и т и і а і і о — нагромадження). Од­
нак цей термін не зовсім повно відтворює її суть, адже
мова не просто зберігає накопичену людством інформа­
цію, а є основою д л я продовження пізнавальної діяль­
ності. К о г н і т и в н а ф у н к ц і я забезпечує матеріал д л я
с п і л к у в а н н я людей. Вона не стільки в и я в л я є т ь с я в ак­
тах комунікації, с к і л ь к и є їх наслідком.
Мислеоформлювальна функція мови.
Щоб відбулося спілкування, необхідно сформувати і
сформулювати д у м к у . Р е а л і з у в а н н я цих процесів, к р і м
м и с л е н н я , забезпечує і мова, тобто вона виконує мисле-
оформлювальну функцію. Ф о р м у в а н н я і формулюван­
н я д у м к и м о ж у т ь передувати комунікації або відбува­
тись одночасно з нею.
\ / Р е п р е з е н т а т и в н а ф у н к ц і я м о в и . У сучас­
них лінгвістичних п р а ц я х її ще називають інформацій­
ною, референтною (лат. геГегепз — я к и й повідомляє).
Вона полягає в тому, що мова відображає об'єктивну
дійсність: у процесі спілкування люди передають одне
одному певну інформацію про неї. Однак цей процес від-
Природа, функції і будова мови 63
бувається при посередництві д у м к и . Тому репрезента­
тивна ф у н к ц і я мови тісно п о в ' я з а н а із мислеоформлю-
вальною.
V- Е м о ц і й н а ф у н к ц і я м о в и . Ц ю функцію нази­
вають т а к о ж емотивною, естетичною, виразовою. Вона
в и я в л я є т ь с я у в и р а ж е н н і ставлення мовця до змісту йо­
го п о в і д о м л е н н я , в і д н о ш е н н і с у б ' є к т а м о в л е н н я до
об'єкта мовлення, у почуттях і емоціях м о в ц я . Реалізу­
ється емоційна ф у н к ц і я за допомогою вигуків, зменшу­
вальних суфіксів, інтонації тощо. Вона п р и т а м а н н а
будь-якому висловлюванню, будь-якому-тексту. _!
, Е к с п р е с и в н а ф у н к ц і я м о в и / Ц я ф у н к ц і я пе­
редбачає представлення у висловлюванні самого мов­
ц я . К о ж е н текст, к о ж е н а к т г о в о р і н н я , несучи в собі
певну інформацію про позамовну дійсність, водночас
містить і н ф о р м а ц і ю про автора. ] Н а п р и к л а д , із р я д к і в
Т. Ш е в ч е н к а
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом
постає образ автора я к геніальної л ю д и н и з величною
душею.
Літературний працівник ж у р н а л у перечитує, к р і м
високохудожніх, і недосконалі вірші. І хоч у них спеці­
ально не зазначено, що їх автор є графоманом, літпра-
цівник ж у р н а л у без особливих труднощів здобуває цю
інформацію про автора з його в і р ш і в . Отже, говорячи
про будь-що, людина мимохіть говорить про себе, свої
здібності, розвиток, вдачу, уподобання тощо. Експре­
сивна ф у н к ц і я мови є не метою, а умовою використання
мови і в и я в л я є т ь с я незалежно від волі м о в ц я .
- І м п р е с и в н а ф у н к ц і я м о в и . Вона полягає в
тому, що мова впливає на слухача (реального чи уявно­
го), тобто адресата в и с л о в л ю в а н о ї д у м к и , я к и й є
обов'язковим учасником с п і л к у в а н н я . Ц ю функцію ще
називають апелятивною (лат. ареііаііо — звертання).
Дадзвичайно виразно вона в и я в л я є т ь с я , н а п р и к л а д , у
'військових командах./До спеціальних мовних засобів,
що сприяють реалізуванню імпресивної функції, нале­
жать звертання, наказовий спосіб дієслів, д е я к і частки
тощо. Вона притаманна к о ж н о м у висловлюванню, тому
що слухач (читач) завжди в и я в л я є певне ставлення до
почутого, якось на нього реагує.
64 / Загальні засади мовознавства
Комунікативна, когнітивна, мислеоформлювальна,
репрезентативна, емоційна, експресивна та імпресивна
функції мови тісно пов'язані м і ж собою і з а в ж д и влас­
тиві їй, тобто є об о в 'яз ковим и ..' Основними серед
н и х в в а ж а ю т ь к о м у н і к а т и в н у та когнітивну.; К р і м
обов'язкових ф у н к ц і й мови, д е я к і мовознавці виокрем­
люють [факультативні, реалізування я к и х у а к т і
мовлення не є обов'язковим, а з а л е ж и т ь від ситуації. До
них н а л е ж а т ь , н а п р и к л а д , магічна (виявляється у за­
м о в л я н н я х , з а к л и н а н н я х тощо), констатуюча (властива
н е й т р а л ь н и м повідомленням), питальна, фатична (кон-
тактовстановлювальна), метамовна (тлумачення мов­
них актів при їх повідомленні) функції.] У д е я к и х лін­
гвістичних п р а ц я х функції мови класифікують на дріб­
ніші різновиди. Так, емоційна ф у н к ц і я представлена
власне емоційною ( в и р а ж е н н я емоцій мовця) і волюнта-
тивною (волевиявлення мовця).
•-'-" П и т а н н я про функції мови д у ж е складне, мовознав­
ці досі не д і й ш л и щодо нього єдиної д у м к и . У різних
лінгвістичних п р а ц я х виокремлюють від 2 до 20 функ­
цій мови. Н а п р и к л а д , Ю. Маслов, наголошуючи на виз­
н а ч а л ь н і й ролі комунікативної та мислеоформлюваль-
ної ф у н к ц і й мови, усі інші її функції розглядав я к час­
ткові, окремі їх аспекти. Цієї думки дотримується й
український мовознавець Михайло Кочерган (нар. 1936).
Обидва мовознавці в в а ж а ю т ь о к р е м и м и аспектами ко­
м у н і к а т и в н о ї та мислеоформлювальної ф у н к ц і й я к ін­
ші обов'язкові, так і факультативні функції.
< ф у н к ц і ї мови є формами і напрямами її використання.
Оскільки застосування мови забезпечується мовленням,
то функції мови вказують лише на її спроможності, реалі­
зація я к и х фактично здійснюється в актах мовлення і і
Система і структура мови
У природі й суспільстві існують реалії, я к і склада­
ються із сукупності елементів, що певним чином органі­
зовані і взаємопов'язані. К о ж н а з них є системою.
Н а п р и к л а д , годинник, Сонячна система.
Система (грец. зузіета — сполучення, організація) — організо­
вана множина взаємопов'язаних елементів.
Мова т а к о ж є системою: вона складається з м н о ж и ­
ни одиниць (фонеми, морфеми, слова, речення), я к і ор-
Природа, функції і будова мови 65
ганізовані за певними п р а в и л а м и . Так, м о ж н а сказати
зелений дуб, зелена липа, але не м о ж н а сказати зелений
липа, зелена дуб. Від слів брат, віл, серп м о ж н а утвори­
ти похідні з суфіксом -ик, а від слів сестра, вівця, коса —
не м о ж н а . Взаємопов'язаність елементів мови в и я в л я ­
ється в тому, що м і ж ними встановлюються певні відно­
ш е н н я — залежність, або к о р е л я ц і я (лат. согеїатло —
відношення).
Розрізняють фізичні і чисті відношення елементів
системи. Фізичними є відношення, за я к и х один еле­
мент породжується і н ш и м (братик <— брат) або зміню­
ється під впливом іншого (давньоукр. кто —> у к р . хто:
проривний [к] під впливом наступного проривного [т]
змінився в щ і л и н н и й [х]). Ф і з и ч н и м и відношеннями
в в а ж а ю т ь т а к о ж форми з в ' я з к у слів у словосполученні
й реченні: зелений дуб, Руслана виконала пісню).
Чистими є в і д н о ш е н н я елементів системи, за
я к и х ці елементи прямо не впливають один на одного,
призводячи до певних видозмін, а протиставляються
один одному і з а в д я к и цьому існують я к різні елементи.
Тому такі відношення називають ще протиставлення­
ми, або опозиціями. Н а п р и к л а д , протиставлення твер­
дих і м ' я к и х приголосних в українській мові.
Елементи мови за допомогою відношень ( я к фізич­
н и х , т а к і ч и с т и х ) поєднуються у г р у п и , тобто парадиг­
м и . Т а к , п а р а д и г м у утворюють тверді й м ' я к і приго­
лосні, дзвінкі і глухі приголосні, форми словозміни
певного слова, група п о в ' я з а н и х м і ж собою за значен­
н я м слів. Сукупність усіх п о х і д н и х від слова брат ста­
новить словотвірну п а р а д и г м у цього слова. Відношен­
н я , з в ' я з к и м і ж м о в н и м и е л е м е н т а м и , що входять до
с к л а д у однієї п а р а д и г м и , н а з и в а ю т ь парадигма­
тичними.
Роль відношень в організації мови д у ж е велика. То­
му м о ж н а стверджувати, щ о до складу мовної системи
входять я к елементи (одиниці мови), так і відношення
між ними.
Д е я к і зарубіжні лінгвісти, х а р а к т е р и з у ю ч и мову я к
систему, в в а ж а л и основним її компонентом відношення
між елементами. Ф. де Соссюр зазначав, що в мові не­
має нічого, к р і м розрізнень. Д а т с ь к и й мовознавець Луї
Сльмслєв (1899—1965) дійшов висновку, що мовознав­
ство повинне займатися винятково відношеннями, а самі
мовні одиниці, м і ж я к и м и встановлюються відношен­
ня, не є об'єктом н а у к и про мову. Однак т а к а абсолютн­
ої Вступ до мовознавства
66 Загальні засади мовознавства
з а ц і я відношень відриває мову від позамовної дійсності,
істотно її в и к р и в л я є .
У характеристиці мови, к р і м поняття «система»,
лінгвісти часто використовують п о н я т т я «структура».
Структура (лат. зігисіига — побудова, розташування) — внутріш­
ня будова чогось, взаємозв'язок складових частин цілого.
Термін «структура мови» ввели у мовознавство пред­
с т а в н и к и структуралізму — напряму лінгвісти­
к и , в основі якого л е ж и т ь в и з н а н н я мови чітко організо­
ваною, структурованою системою.
Д е я к і мовознавці в ж и в а ю т ь терміни «система» і
«структура» я к синонімічні. О. Мельничук обґрунтував
д у м к у , щ о ці терміни відображають ту саму властивість
мови, л и ш е в різних аспектах. Я к система мова розгля­
дається в аспекті її складових частин, одиниць, що ут­
ворюють цілісність, єдність, я к структура — в аспекті
цілісності, щ о складається із певним чином організова­
них частин.-.За т в е р д ж е н н я м О. Мельничука, «система і
структура мови можуть бути охарактеризовані я к за­
г а л ь н и й закон внутрішньої організації і функціонуван­
ня мови».
Ч и м а л о зусиль мовознавців було докладено й до роз­
м е ж у в а н н я цих двох термінів. Однак досі тут не досягну­
то узгодженості. Зокрема, О. Реформатський визначив
систему я к єдність однорідних взаємозумовлених еле­
ментів, а структуру — я к єдність різнорідних елементів.
Оскільки в мові є чотири основні типи одиниць — фоне­
м и , морфеми, слова і р е ч е н н я , то к о н ц е п ц і я О. Рефор­
матського означає, що в м е ж а х мови існує чотири систе­
ми: фонологічна, морфологічна, лексична і синтаксична,
я к і в сукупності утворюють чотириповерхову структуру
мови. Ц ю точку зору поділяють українські мовознавці
Сергій Дорошенко (нар. 1924) та Петро Дудик (нар. 1926).
Варіацію концепції О. Реформатського подають і болгар­
ські лінгвісти Володимир Георгієв (1908—1986) та Іван
Дуріданов (нар. 1920). М. Кочерган, навпаки, вважає, що
мова є системою, а структура — це її в н у т р і ш н я будова,
я к а має чотири рівні: фонологічний, морфологічний,
лексико-семантичний, с и н т а к с и ч н и й . На к о ж н о м у рів­
ні функціонує певна о д и н и ц я (фонема, морфема, лексе­
ма (слово), речення). За т в е р д ж е н н я м и Віталія Кодухо-
ва (нар. 1919), система охоплює всю мову, а структуру
мови становлять т і л ь к и відношення. Тому структура є
л и ш е компонентом, однією з ознак системи. Борис Го-
Природа, функції і будова мови 67
ловін (1916—1984) розглядав систему і структуру не я к
щось ш и р ш е й вужче, а я к п о н я т т я одного ряду: систе­
му я к сукупність відношень мови, а структуру я к су­
купність її одиниць, елементів.
Отже, існують різні підходи до визначення понять
«система мови» і «структура мови». Тому при викорис­
танні цих термінів необхідно з в а ж а т и на те, що вони
обидва вказують на одне я в и щ е — організацію мови,
відрізняючись л и ш е аспектом розгляду мови. А д ж е сло­
во має структуру (а не систему), бо йдеться про ціле, що
ділиться на частини, а голосні з в у к и становлять систе­
му (а не структуру), бо йдеться про частини, що утворю­
ють ціле.
Найбільш п р и й н я т н и м є визначення структури мо­
ви я к побудови, що має п ' я т ь основних рівнів (фоноло­
гічний, морфологічний, лексико-семантичний, синтак­
сичний, текстовий) і три п р о м і ж н і (морфонологічний,
словотвірний, фразеологічний). М і ж мовними р і в н я м и
наявні відношення ієрархічного підпорядкування: ко­
жен н и ж ч и й рівень обслуговує в и щ и й , є д л я нього буді­
вельним матеріалом. Кожен основний рівень має свій
тип мовних одиниць: фонологічний — фонему, морфо­
логічний — морфему, лексико-семантичний — лексе­
му, с и н т а к с и ч н и й — речення, текстовий — текст. Особ­
ливістю п р о м і ж н и х мовних рівнів є те, що вони існують
на стику основних рівнів і в їх м е ж а х функціонують
одиниці відповідних основних рівнів.
Термінами «система мови» і «структура мови» лін­
гвістика в и з н а ч а є основні о з н а к и організації мови.
Обидва п о н я т т я є суттєвими ^ л я мовознавства, тому їх
не слід ототожнювати.
Основні одиниці мови і їх функції
Мова має п л а н в и р а ж е н н я , тобто форму, і план зміс­
ту, їх існування забезпечують ч о т и р и основні типи мов-
пих одиниць: фонеми, морфеми, слова і речення. Д е я к і
мовознавці виокремлюють і п ' я т и й тип мовних оди­
ниць — текст.
Фонемам притаманна л и ш е форма, вони не виража­
ють ніякого змісту і, я к однобічні одиниці мови, не на­
л е ж а т ь до з н а к і в . Морфеми, слова і речення мають не
68 Загальні засади мовознавства
т і л ь к и форму, а й в и р а ж а ю т ь певний зміст. Тому вони є
двобічними одиницями мови і становлять собою з н а к и
або їх поєднання.
! У л а н ц ю ж к у фонема — морфема — слово — речення
к о ж н а наступна одиниця побудована з попередніх, тоб­
то к о ж н а попередня одиниця стає компонентом форми
наступної. Тому к о ж н а наступна о д и н и ц я має складні­
ш у форму, н і ж попередня. П р и цьому основою її матері­
альності є фонеми. Морфеми, слова і речення виража­
ються і сприймаються з а в д я к и фонемам або їх графіч­
ним з о б р а ж е н н я м (літерам).
'Фонеми виконують конститутивну, перцептивну і роз-
різнювальну функції. Конститутивна (лат. сопзіі-
тдітло — будова) ф у н к ц і я полягає в тому, що вони є буді­
вельним матеріалом мови, перцептивна (лат. рег-
серііо — с п р и й м а н н я , пізнавання) в и я в л я є т ь с я у їх
здатності сприйматися. Оскільки за допомогою фонем
розрізняють усі мовні одиниці вищого порядку, то фо­
неми в и к о н у ю т ь р о з р і з н ю в а л ь н у функцію/ Наприк­
лад, слова кіт, кір, кіл розрізняються кінцевою фоне­
м о ю . ' Р о з р і з н ю в а л ь н у функцію фонем називають ще
сигніфікативною (лат. зі§пііісо — сигналізую), дистинк-
тивною (лат. сіізтлпстло — розрізнення), диференційною
(лат. сііїїегептла — відмінність).'
Морфеми є мінімальними в и р а з н и к а м и значення. їх
значення узагальнене, пов'язане з мисленням (а не без­
посередньо з об'єктивною дійсністю), поняттєве. Я к щ о
слово дуб може вказувати на конкретне дерево, то мор­
фема дуб- в и р а ж а є узагальнену ідею певної породи де­
рев, п о н я т т я , а т а к о ж концепт «дуб».'Здатність морфем
в и р а ж а т и поняттєве значення свідчить про в и к о н а н н я
н и м и семасіологічної (грец. в е т а з і а — з н а ч е н н я ,
смисл), або семантичної (грец. ветаптлкоз — озна­
ч а л ь н и й ) , функції.
Слова, я к і морфеми, виконують семасіологічну функ­
цію, тобто в и р а ж а ю т ь поняттєве з н а ч е н н я , н а п р и к л а д ,
слово дуб у реченні Дуб належить до листяних дерев.
ІВони м о ж у т ь називати й конкретні предмети, я в и щ а
об'єктивної дійсності, н а п р и к л а д , слово дуб у реченні
На узліссі стояв старий розлогий дуб, а отже, івикону-
ють номінативну (лат. іютіпатлуиз — називний)
ф у н к ц і ю . Окремі групи слів виконують л и ш е номіна­
тивну (власні назви) або семасіологічну (абстрактні на­
зви) ф у н к ц і ю . •
Природа, функції і будова мови 69
'Одиницею мови, за допомогою якої безпосередньо
спілкуються, є речення. Кожен акт мовлення складаєть­
ся з речень. Тому функції речення збігаються з функція­
ми мови. Основною його функцією є комунікативна!
Текст є упорядкованою системою, в я к і й усе пов'яза­
не й взаємозумовлене.' Українська лінгвістка Валерія
Кухаренко (нар. 1928) розглядає його я к ціле, заверше­
не повідомлення, що характеризується єдністю форми і
змісту, наявністю категорії членування та категорії по­
в'язаності й слугує для передавання складної, розлогої
інформації. Текст, я к і речення, виконує комунікатив­
ну ф у н к ц і ю . Однак у тексті в и р а ж а є т ь с я інформація
будь-якої складності і будь-якого обсягу. П р и к л а д а м и
завершеного тексту є і вірш «Заповіт» Тараса Шевчен­
ка, і роман «Хіба ревуть воли, я к ясла повні?» Панаса
Мирного. Мова передбачає існування тексту, а реалізу­
ється він я к завершене повідомлення в ж е в мовленні.
Отже, п ' я т ь типів одиниць людської мови в и р а ж а ­
ються в мовленні. І чим в и щ и й рівень займає мовна оди­
ниця, тим ш и р ш е , повніше вона реалізується в мовлен­
ні, з а л и ш а ю ч и в мові тільки свою основну організацій­
ну схему.
Запитання. Завдання
1 . Доведіть, що мова є суспільним, а не природним явищем.
2. Чому мова належить до знакових систем?
3. Охарактеризуйте вербальні і невербальні засоби спілкування.
4. Які існують різновиди загальнонародної мови?
5. Чому літературну мову вважають вищою формою загальнона­
родної мови?
6. У чому полягає різниця між територіальними і соціальними
діалектами?
7. Охарактеризуйте функціональні стилі мови. Наведіть прикла­
ди текстів кожного функціонального стилю.
8. Які стилі мови є експресивними?
9. Дайте визначення понять «мовний стан» і «мовна ситуація».
10. У чому полягає взаємовплив мови і мислення?
1 1 . Чим різняться мова і мовлення?
12. Яка користь для науки і практики від розмежування мови і
мовлення?
13. Охарактеризуйте функції мови.
14. Чому необхідно розрізняти поняття «система мови» і «структу­
ра мови»?
15. Які функції виконує кожна одиниця мови?
70 Загальні засади мовознавства
1.4. Походження і розвиток мови
Мова в и н и к л а після зародження суспільства. її ство­
рення пов'язане із необхідністю задовольняти його пот­
реби в обміні інформацією та її накопиченні. Мова, я к і
суспільство, безперервно розвивається, але зміни в ній від­
буваються д у ж е повільно. Протягом ж и т т я одного поко­
ління вони м а й ж е не помітні. Чітко виявляються резуль­
тати розвитку мови лише через століття, тисячоліття. Усі
її зміни мають конкретні причини і прямо чи опосередко­
вано відображають зміни суспільства, його потреб.
Походження мови
Проблема п о х о д ж е н н я мови ц і к а в и л а людей здавна.
Протягом століть над нею розмірковували філософи,
лінгвісти та ін.
Філософи античної Греції в к а з у в а л и на дві м о ж л и ­
вості в и н и к н е н н я мови. Геракліт (554—483 до н. є.),
Продік (V ст. до н. є.), Антісфен (прибл. 455 — прибл.
366 до н. є.) і почасти Платон (427 — 347 до н. є.) схиля­
л и с я до д у м к и , що мова постала природним ш л я х о м
(грец. рпузеі — від природи), тобто назви речей зумов­
лені с а м и м и р е ч а м и . Демокріт ( 4 6 0 — 3 7 1 до н. є.), Аріс-
т о т е л ь ( 3 8 4 — 3 2 2 до н. є.), Д і о д о р С и ц и л і й с ь к и й
(прибл. 9 0 — 2 1 до н. є.) в в а ж а л и , що мова в и н и к л а
ш т у ч н и м ш л я х о м (грец. іііезеі — за встановленням),
тобто назви речам дало суспільство. П е р ш а точка зору
має біологічне забарвлення, а друга — соціальне.
У мовознавчій науці існують т а к і гіпотези похо­
д ж е н н я мови: звуконаслідувальна, вигукова, соціаль­
ного договору, трудових в и к р и к і в , суспільних регуля­
торів, жестів, ігор, к о н т а к т н а тощо. Основою їх є д у м к а
про природний або ш т у ч н и й ш л я х в и н и к н е н н я мови.
З в у к о н а с л і д у в а л ь н а г і п о т е з а . Згідно з цією
гіпотезою мова в и н и к л а ш л я х о м наслідування людиною
звуків природи. Наприклад, рос. кукушка, болг. кукуви-
ца є відтворенням к р и к у зозулі (ку-ку). П р и х и л ь н и к а м и
звуконаслідувальної гіпотези були н і м е ц ь к и й філософ
Готфрід Лейбніц (1646—1716) та н і м е ц ь к и й мовозна­
вець В. фон Гумбольдт.
Без сумніву, деякі слова утворені в результаті наслі­
дування звуків природи. Оскільки т а к и х слів небагато,
Походження і розвиток мови 71
не м о ж н а в в а ж а т и , щ о звуконаслідування є першоосно­
вою мови.
В и г у к о в а г і п о т е з а . Суть її полягає в тому, що,
сприймаючи предмети, я в и щ а , л ю д и н а реагувала на
них в и г у к а м и — особливими словами, я к і в и р а ж а ю т ь
емоції. Т а к и м ч и н о м постала мова. Підтримували вигу-
кову гіпотезу Г. ПІтейнталь і О. Потебня.
Звуконаслідувальна і вигукова гіпотези були по­
пулярні в XIX ст. і фактично розвивали давньогрецьку
концепцію п о х о д ж е н н я мови від природи. Однак вони
втратили свою актуальність, оскільки відводили люди­
ні пасивну роль у створенні мови і не враховували соці­
альних потреб у комунікації.
Г і п о т е з а с о ц і а л ь н о г о д о г о в о р у . Прихиль­
н и к а м и цієї гіпотези були ш о т л а н д с ь к и й філософ Адам
Сміт (1723—1790) і ф р а н ц у з ь к и й філософ Ж а н - Ж а к
Руссо (1712—1778). Суть її полягає в тому, що люди до­
мовилися н а з и в а т и певні предмети, я в и щ а певними
словами. Гіпотеза соціального договору спирається на
давньогрецьку концепцію в и н и к н е н н я мови ш л я х о м
встановлення.
Г і п о т е з а т р у д о в и х в и к р и к і в . Запропонува­
ли її німецькі мовознавці Людвіг Нуаре (1829—1889) та
Карл Бюхер (1847—1930). Відповідно до цієї гіпотези
мова в и н и к л а з в и к р и к і в , я к і супроводжували колек­
тивну працю і с п р и я л и її ритмізації, організації. Пози­
тивним аспектом гіпотези трудових в и к р и к і в є те, що
вона п о в ' я з у є п о х о д ж е н н я мови з працею. Однак трудо­
ві в и к р и к и є л и ш е технічним прийомом в и к о н а н н я ко­
лективної праці, вони не в и р а ж а ю т ь ніякої інформації і
не виконують комунікативної функції.
Г і п о т е з а с у с п і л ь н и х р е г у л я т о р і в . Запо­
ч а т к у в а в її н і м е ц ь к и й м и с л и т е л ь Ф р і д р і х Енгельс
(1820—1895). Він в в а ж а в , що мова з ' я в и л а с я не у лю­
дини я к індивіда, біологічної істоти, а в суспільстві, у
людей я к соціальних істот. П о я в а звукового спілкуван­
н я є наслідком р о з в и т к у виробничих суспільних відно­
син у первісному трудовому к о л е к т и в і , наслідком того,
що в людей з ' я в и л о с я щ о с к а з а т и одне одному. Н а його
д у м к у , потребу в с п і л к у в а н н і породила к о л е к т и в н а
праця.
Згідно з гіпотезою суспільних регуляторів виник­
нення мови п о в ' я з а н е зі звуковими сигналами стада
мавп. Ці сигнали були засобами стадної стимуляції
(термін О. Леонтьєва). Подібними з в у к о в и м и сигналами
72 Загальні засади мовознавства
нечленороздільної форми послуговувалися люди в пер­
вісному трудовому колективі.
З розвитком людини засоби стадної стимуляції транс­
формувалися у су спільні регулятори , тобто по­
ч а л и виконувати суспільну комунікативну ф у н к ц і ю .
Зміст суспільних регуляторів, я к и й спочатку мав ситу­
ативний х а р а к т е р , поступово набув предметності, тобто
вони стали з н а к а м и предметів і я в и щ об'єктивної дій­
сності. Водночас із цією змістовою динамікою первісної
мови відбувалася зміна її форми: мова ставала члено­
роздільною я к у фонетичному, так і в граматичному ас­
пектах.
Г і п о т е з а ж е с т і в . Д е я к і лінгвісти в в а ж а ю т ь , що
первісно мова була не звуковою, а кінетичною і виража­
л а с я ж е с т а м и , передусім порухами р у к . Гіпотезу жестів
відстоював російський лінгвіст М и к о л а Марр (1864—
1934). Нині її п р и х и л ь н и к о м є російський мовознавець
В'ячеслав Іванов (нар. 1929). Він вказує на паралель
мовного розвитку дитини і людства (жестова комуніка­
ц і я — однослівні позначення предметів — сполучення
слів у короткі речення). На думку В. Іванова, жести бу­
л и основним засобом спілкування гомінідів, я к і ж и л и
приблизно 3 м л н . років тому.
Г і п о т е з а і г о р . її висунули американські вчені.
Вона полягає в тому, що мова народилася з гри: людина
примітивно моделювала дійсність, заступаючи реальні
речі звуковими з а м і н н и к а м и , що й стали з часом еле­
ментами мови.
К о н т а к т н а г і п о т е з а . Сформулював її росій­
ський мовознавець Василь Абаєв (1900—2001). На його
думку, в давні часи всередині племені люди розуміли од­
не одного і без мови, а ось зіткнення двох різних племен
породило звукові сигнали типу ми, вони, свої, чужі. Прос­
те копіювання викриків чужого племені могло стати йо­
го назвою д л я інших племен, а свої власні в и к р и к и підно­
силися до рівня самоназви. Розрізнення свого і чужого в
побуті, звичаях, ї ж і , зброї тощо призводило до звукових
реакцій, я к і і ставали назвами відповідних речей.
В а ж л и в у роль у розв'язанні проблеми походження
мови відіграють гіпотези походження людини — гіпоте­
за моногенезу і гіпотеза полігенезу.
П р и х и л ь н и к и гіпотези моногенезу (грец. т о п о з —
один, єдиний і £епе8І8 — походження) СХИЛЯЮТЬСЯ до
думки, що людина (а отже, й мова) в и н и к л а десь в одно­
му місці земної кулі. Це означає, що спочатку була тіль-
Походження і розвиток мови 73
ки одна мова. В процесі її розвитку відбувалися певні
зміни, інші мови утворювалися ш л я х о м поділу первіс­
ної. Ц е й поділ багаторазово повторювався.
Одним з п е р ш и х гіпотезу моногенезу почав розроб­
л я т и і т а л і й с ь к и й мовознавець А л ь ф р е д о Тромбетті
( 1 8 6 6 — 1 9 2 9 ) . її п р и х и л ь н и к а м и є н і м е ц ь к и й мово­
знавець Бернгард Розенкранц (нар. 1903), американ­
ський лінгвіст Моріс Сводеш (1909—1967), російські
лінгвісти В. Іванов, О. Леонтьєв, М. Марр, у к р а ї н с ь к и й
мовознавець О. Мельничук, сучасний у к р а ї н с ь к и й мо­
вознавець Юрій Мосенкіс.
Спираючись я к на мовні, так і на антропологічні
свідчення, представники гіпотези полігенезу припуска­
ють, що людина (і мова) в и н и к л а у двох точках земної
кулі — у Східній Африці (ностратична мовна група) і в
Південній Азії (синокавказька мовна група). Ц я ідея й
породила ностратичну (лат. повіег — наш) гіпотезу.
Значний внесок у її розробку здійснив датський мово­
знавець Хольгар Педерсен (1867—1953), я к и й запрова­
див і її назву. Переконливо обґрунтував спорідненість
ностратичних мов російський мовознавець Володимир
Ілліч-Світич (1934—1966).
Проблема походження мови д у ж е складна. Проте у
XX — на початку X X I ст. усе в и р а з н і ш е окреслюються
ш л я х и її р о з в ' я з а н н я . Ключем до в и р і ш е н н я цієї проб­
леми є ідея переходу від тваринних звуків стадної сти­
муляції до людських звуків суспільної регуляції.
Сутність розвитку мови
[ Із часів виникнення мова безперервно змінюється.
Розвиток є формою її існування. Він відбувається повіль­
но і протягом ж и т т я одного покоління малопомітний або
й зовсім не помітний. У історичні періоди, пов'язані з ре­
волюційними змінами суспільства, розвиток мови дещо
прискорюється. Однак вона не змінюється стрибкоподіб­
но, оскільки в к о ж н и й момент свого існування має бути
загальнозрозумілим засобом спілкування.
Мова змінюється на всіх своїх р і в н я х — від фоноло­
гічного до текстового. Темп розвитку різних рівнів мови
не однаковий. Н а й ш в и д ш е змінюється лексичний рі­
вень, оскільки саме він безпосередньо відображає об'єк­
тивну дійсність, її зміни та п і з н а н н я людством світу.
 Загальні засади мовознавства
74
Утворюються нові слова та звороти, з н и к а ю т ь старі, од­
нак іноді повертаються назад. Лексеми не тільки тво­
р я т ь с я , а й запозичуються, змінюють своє значення, пе­
реходять з одного стилю в і н ш и й .
З м і н и характерні не л и ш е д л я мовних рівнів, а й д л я
мови я к системи. Може змінитися т а к о ж її статус.
В а ж л и в и м и в и я в а м и розвитку мови є процеси ди­
вергенції (лат. сІгуег§ептло — розходження), тобто
диференціації, і конвергенції (лат. СОПУЄГ£ЄПІІО —
с х о д ж е н н я ) , тобто з б л и ж е н н я мов. У різні історичні
епохи провідним був то один, то другий процес, але зав­
ж д и розвиток мови так ч и і н а к ш е включав їх обидва.
Х а р а к т е р н о ю рисою епохи первіснообщинного ладу
з його родо-племінною організацією є дивергенція мо­
ви. Єдність первісної мови, я к а , за гіпотезою моногене­
зу, колись існувала, ш в и д к о втратилась унаслідок роз­
селення давніх людей на величезних просторах, освоєн­
н я н и м и нових територій і втрати м і ж ними контактів.
Це був мовотворчий період, оскільки кількість мов і
особливо діалектів безперервно зростала.
К о ж н е п л е м ' я мало свій власний діалект. Імовірно,
що діалекти племен, б л и з ь к и х за територією та похо­
д ж е н н я м , х а р а к т е р и з у в а л и с я значною схожістю і утво­
рювали племінну мову. Вона охоплювала один або кіль­
к а союзів племен, я в л я ю ч и собою сукупність племінних
діалектів. Міжплемінне с п і л к у в а н н я здійснювалося од­
ним з більш поширених діалектів. Однак у цей час по­
чав з а р о д ж у в а т и с я наддіалектний засіб спілкування —
койне, я к и й став згодом однією з ознак мови народності.
Так, д л я с п і л к у в а н н я п а п у а с ь к и х племен функціонує
14 л о к а л ь н и х племінних мов і дві мови д л я міжплемін­
ного с п і л к у в а н н я — п і д ж и н - і н г л і ш і моту.
Племінні мови існували т і л ь к и в усно-розмовному
варіанті, писемність на той час ще не була винайдена. ї х
л е к с и ч н и й склад був порівняно обмеженим. Його біль­
ш у частину становили слова із к о н к р е т н и м і видовим
з н а ч е н н я м и , а меншу частину — слова на позначення
у з а г а л ь н ю ю ч и х (абстрактних і родових) понять. Пле­
мінні мови збереглися до н а ш и х днів у д е я к и х регіонах
А м е р и к и , А ф р и к и , Австралії, Азії та на ряді островів.
Окремі племінні мови мають усього 1—2 тис. слів. У пе­
ріод існування первіснообщинного ладу на земній к у л і
різних мов, очевидно, було значно більше, н і ж тепер.
Утворення держави призвело до появи нових сус­
пільних формацій — рабовласництва та феодалізму. Те-
Походження і розвиток мови 75
риторіальна консолідація (лат. сопвоіісіатло — об'єднан­
ня) племен, з л и т т я їх сформували нову спільність лю­
дей — народність. Вона мала в ж е єдину мову, основою
якої була одна з племінних мов. Мові народності були
характерні т а к і ж глибокі діалектні розбіжності, я к і
племінній. Діалекти об'єднаних в одну народність різ­
них племен продовжували існувати я к діалекти мови
народності.
До того ж слабкі економічні з в ' я з к и м і ж р і з н и м и те­
риторіями однієї народності, феодальна роздрібненість
навіть з б і л ь ш и л и кількість діалектних відмінностей.
Отже, д л я періоду народності т а к о ж характерна дивер­
генція, я к а в и я в л я є т ь с я у діалектотворенні. Вона є пе­
реважно внутрішньомовною, діалектною. Поділ однієї
мови на к і л ь к а відбувався значно рідше, н а п р и к л а д , з
давньоруської мови в XI ст. виокремилась українська, а
у XII ст. — білоруська та російська.
У період існування народності, к р і м дивергенції мо­
ви, відбувався і процес конвергенції. Він в и я в и в с я , на­
п р и к л а д , у втраті редукованих звуків (із досить схожи­
ми результатами) в усіх с л о в ' я н с ь к и х мовах, у занепаді
відмінювання іменників романських мов. У ж е саме ви­
н и к н е н н я мов народностей у результаті інтеграції пле­
мінних мов включало елементи конвергенції.
Мова народності, я к правило, в ж е м а л а писемність,
а отже, й літературну форму. Але рукописний спосіб
р о з м н о ж е н н я писемних текстів значно обмежував по­
ш и р е н н я літературної мови, її впливовість. Основною
формою функціонування мови народності з а л и ш а в с я її
усно-розмовний різновид. Тому літературна ( к н и ж н а )
мова існувала я к щось далеке від мови усної (народної) і
нерідко свідомо протиставлялася їй. Функції літератур­
ної могла виконувати навіть зовсім інша мова, наприк­
лад л а т и н с ь к а у Західній Європі, арабська у к р а ї н а х Се­
реднього Сходу, старослов'янська в Давній Русі.
У час існування народності різні мови ф а к т и ч н о
могли с п р и й м а т и с я я к різні ф у н к ц і о н а л ь н і стилі і роз­
г л я д а л и с я н о с і я м и мови я к одна. В и к о р и с т а н н я в ролі
літературної іншої мови, я к п р а в и л о , супроводжувало­
ся писемною фіксацією т а к о ж і рідної мови (ділові до­
к у м е н т и , х у д о ж н я література тощо). Ц е свідчить про
таку ознаку р о з в и т к у мови, я к диглосія (грец. сііз —
двічі і £Ібзза — мова) — функціональне р о з м е ж у в а н н я
в и к о р и с т а н н я в писемній сфері двох мов одним сус­
пільством.
 76 Загальні засади мовознавства
Народності і, відповідно, мови народностей, зберег­
л и с я до н а ш и х днів, н а п р и к л а д баскійська мова в Іспа­
нії, бретонська у Франції, уельська в Англії тощо. На­
родності, представлені малочисельними спільнотами
людей, збереглися і на К а в к а з і . Так, у Дагестані функ­
ціонують цезька, цахурська, рутульська, арчинська,
кубачинська мови.
У результаті економічного і політичного розвитку
суспільства на зміну народності п р и й ш л а ш и р ш а форма
спільності людей — н а ц і я , я к а має свою мову (націо­
нальну), її літературна форма стала н а й у ж и в а н і ш о ю ,
н а й в п л и в о в і ш о ю з - п о м і ж і н ш и х форм. В и н а й д е н н я
к н и г о д р у к у в а н н я значно полегшило розповсюдження
літературної мови, я к а почала витісняти діалекти на
другий план. Процес діалектотворення загалом припи­
н и в с я , спостерігалися з м е н ш е н н я кількості діалектних
рис, втрата найпомітніших л о к а л ь н и х мовних ознак.
Н а ц і о н а л ь н а літературна мова утворилася на народ­
ній, тобто діалектній, основі. Вона характеризується
значною близькістю до усно-розмовної мови: призначе­
на не д л я елітарного користування, я к літературна мова
народності, а д л я загального. Значно зріс ступінь унор-
мованості літературної мови на всіх її р і в н я х . Водночас
національна літературна мова перестала бути т і л ь к и
мовою писемною, у ній розвинулася усно-розмовна фор­
ма, я к а все більше заміняє діалекти.
Отже, у м е ж а х національної мови відбулися процеси
консолідації, конвергенції всіх її форм з тенденцією до
повної заміни цих форм єдиною літературною мовою в її
писемному та усному різновидах.
Н а цьому етапі розвитку мови відбуваються т а к о ж
процеси диференціації, я к і полягають у виокремленні
ф у н к ц і о н а л ь н и х стилів у м е ж а х однієї літературної мо­
ви. Тим самим процес диференціації зливається з ін­
ш и м аспектом мовного розвитку — із процесом збага­
чення мови: чим більше стилів у мові, тим багатшою є
мова.
З а л е ж н о від умов існування національна мова м о ж е
розпастись. Т а к , сучасна а н г л і й с ь к а мова має значні
розбіжності у СІЛА, Канаді, Австралії. Нині говорять
про різні стандарти англійської мови: к л а с и ч н и й (бри­
танський), американський, канадський, австралій­
с ь к и й . Імовірно, років через сто існуватимуть близько-
споріднені, але різні мови — англійська, американська,
к а н а д с ь к а , австралійська. Подібні процеси відбувають-
Походження і розвиток мови 77
ся з німецькою мовою в Ш в е й ц а р і ї , Австрії, Люксем­
бурзі.
Мова з а в ж д и розвивається, оскільки функціонує в
суспільстві, я к о м у притаманні зміни. За певних умов
вона збагачується, зазнає дивергенції чи конвергенції,
може і знецінюватися, занепадати.
Синхронія і діахронія
Л ю д и , використовуючи мову у процесі с п і л к у в а н н я ,
сприймають її я к незмінне я в и щ е . Т а к и й стан мови ха­
р а к т е р н и й д л я певного часу. Однак цей незмінний стан
є л и ш е одним з моментів розвитку мови, горизонталь­
ним зрізом руху її в часі (вертикальний зріз). Д л я по­
значення стану мови у к о н к р е т н и й час використовують
термін «синхронія».
Синхронія (грец. вупспгопоз — одночасний) — стан мови у пев­
ний історичний період, у конкретний момент її розвитку.
Оскільки у функціонуванні мови виокремлюють син­
хронічний аспект, існує синхронічне, або описове, мо­
вознавство, наприклад, курс сучасної української літе­
ратурної мови. Сучасний стан мови є типовим прикла­
дом синхронії, оскільки може спостерігатись і вивчатись
безпосередньо. Але дослідження, наприклад, давньоук­
раїнської мови XVIII ст. т е ж н а л е ж и т ь до синхронії.
Розвиток мови протягом тривалого часу позначають
терміном «діахронія».
Діахронія (грец. діа — крізь і спгопоз — час) — розвиток мови у
часі, історична послідовність мовних змін.
Вивченням мови у часі, її розвитку займається діа­
хронічне, або історичне, мовознавство (наприклад, істо­
рична г р а м а т и к а української мови).
Розрізнення синхронії і діахронії є д у ж е істотним.
Д л я носіїв мови, щ о використовують її на п р а к т и ц і , іс­
нує т і л ь к и синхронія: мова функціонує безвідносно до
своєї історії. Д л я наукового осмислення мови, д л я мо­
вознавства надзвичайно в а ж л и в о ю є діахронія, оскіль­
ки певний стан мови обумовлений її історичним розвит­
ком. К о ж н е мовне я в и щ е має свою історію (діахронія) і
своє місце в системі мови (синхронія). Тому до вивчення
мови м о ж л и в и й і діахронічний, і синхронічний підхід.
Так, із синхронічної точки зору сучасні українські фор-
78 Загальні засади мовознавства
ми пес — пса, сон — сну мають випадні голосні [є], [о]
(чергування [є], [о] з нулем звука). З діахронічної точки
зору в цих формах представлені наслідки занепаду ре­
дукованих голосних [ь], [ ь ] , я к і у сильній позиції пере­
творились на голосні повного утворення [є], [о] (пьсь —>
пес, с-ьнь -> сон), а в слабкій — з н и к л и (пьса -> пса, сьну
->сну).
Розрізнення синхронії і діахронії не означає, що
перша позбавлена будь-якого втручання часу, адже про­
цеси розвитку мови не п р и п и н я ю т ь с я .
Зовнішні причини мовних змін
Мова, я к і суспільство, в якому вона функціонує,
постійно розвивається. Зумовлений її розвиток певни­
м и зовнішніми ч и н н и к а м и . Зміна і зростання потреб,
людського досвіду, н а г р о м а д ж е н н я інформації про нав­
к о л и ш н і й світ, поглиблення наукового та художнього
п і з н а н н я дійсності в и я в л я ю т ь с я в спілкуванні, виража­
ються в мові. Тому рушійною силою мовного розвитку є
розвиток суспільства.
До зовнішніх причин мовних змін н а л е ж а т ь :
а) економічний, політичний і к у л ь т у р н и й розвиток
суспільства. Найбільшою мірою він в и я в л я є т ь с я в лек­
сичному й семантичному збагаченні мови;
б) розвиток людського м и с л е н н я . Він призводить до
все більшого а б с т р а г у в а н н я г р а м а т и ч н и х к а т е г о р і й
(наприклад, занепад граматичної категорії двоїни в ба­
гатьох мовах), усе глибшого проникнення у реальні
причинно-наслідкові, асоціативні та інші з в ' я з к и об'єк­
тивної дійсності, досконалішого її п і з н а н н я (наприк­
лад, в и н и к н е н н я значної кількості прийменників і під­
р я д н и х сполучників у с л о в ' я н с ь к и х мовах протягом їх
розвитку);
в) соціальне та професійне розшарування суспіль­
ства. Спричинює воно появу різних корпоративних, со­
ціально обмежених форм мови (жаргонів, арго), про­
н и к н е н н я в літературну мову лексичних і, значно мен­
шою мірою, г р а м а т и ч н и х засобів, я к і відображають
с м а к и та інтереси різних соціальних верств;
г) локальне розселення й переселення (міграція) лю­
дей. Зумовлюють вони діалектну диференціацію мови,
різного типу к о н т а к т и м і ж сусідніми мовами;
Походження і розвиток мови 79
ґ) поява письма, к н и г о д р у к у в а н н я . Вона в и к л и к а л а
ускладнення та р о з г а л у ж е н н я синтаксичних структур
(зокрема, в и н и к н е н н я складнопідрядних речень), по-
яву спеціальних мовних засобів, я к і заміняють ж е с т и й
міміку, характерні д л я усного спілкування.
Зовнішні п р и ч и н и мовного розвитку зводяться до
протиріччя м і ж суспільством, що змінюється, розвива­
ється і, відповідно, ставить перед основним засобом
спілкування нові вимоги, спонукає його до розвитку, та
мовною системою, я к а функціонує, намагаючись збе­
регти тенденцію до незмінності.
Мовні контакти. Важливою зовнішньою причиною
мовних змін є мовні контакти — взаємодія мов
унаслідок с п і л к у в а н н я їх носіїв.
Н а й п о ш и р е н і ш и м наслідком мовних контактів є за­
позичення. Це я в и щ е в и я в л я є т ь с я найбільше на лек­
сичному рівні, значно менше — на і н ш и х р і в н я х . Різні
типи мовних елементів мають різний ступінь м і ж м о в ­
ного п р о н и к н е н н я .
З а здатністю переходити до і н ш и х мов одиниці мови
утворюють таку градацію:
1) слова або їх словотвірні моделі (при к а л ь к у в а н н і ) :
масаж <- ф р а н ц . тазза§е — «розтирання»; Відроджен­
ня <- ф р а н ц . Еепаіззапсе (ге- = від-, -паіяз- = -родж-,
-апсе = -ення);
2) словотвірні морфеми: н а п р и к л а д , в у к р а ї н с ь к і й
мові н а я в н і запозичені суфікси -ар, -яр (секретар, шко­
ляр), -ізм, -изм (утопізм, пародизм), -іст, -ист (уто­
піст, пародист), а т а к о ж префікси анти-, ультра-, ква-
зі- (антивоєнний, ультраправий, квазінауковий);
3) с и н т а к с и ч н і к о н с т р у к ц і ї : у с т а р о с л о в ' я н с ь к і й
мові ф у н к ц і о н у в а л а с п е ц и ф і ч н а к о н с т р у к ц і я «даваль­
н и й с а м о с т і й н и й » , запозичена з грецької м о в и ; під
в п л и в о м л а т и н с ь к о ї мови у н і м е ц ь к і й з ' я в и л о с я пра­
вило п о с т а н о в к и дієслова н а п р и к і н ц і ф р а з и ч и речен­
н я (це п р а в и л о , запозичене безпосередньо з л а т и н с ь к о ї
мови ч и за посередництвом н і м е ц ь к о ї , т р и в а л и й час
було х а р а к т е р н е д л я с и н т а к с и с у чеської та польської
мов, а у XVII—XVIII ст. — д л я писемної форми у к р а ї н ­
ської та російської мов);
4) фонеми: н а п р и к л а д , у к р а ї н с ь к а мова має запози­
чену фонему < ф > ; мова комі запозичила з російської
фонеми < ф > , < х > , < ц > ;
5) словозмінні морфеми, я к і п р а к т и ч н о не запозичу­
ються: в «Енеїді» І. Котляревського наявне слово з ро-
80 Загальні засади мовознавства
сійською флексією орудного відмінка однини жіночого
роду -ой (Гадюкой в серце заповзла), але українська мо­
ва цієї флексії не п р и й н я л а .
П о ш и р е н и м наслідком мовних контактів є білін­
гвізм (лат. ЬІ8 — двічі і 1іп£ііа — мова), тобто двомов­
ність, в і л ь н е в о л о д і н н я і п р а к т и ч н е користування дво­
ма мовами. Його зумовлює розселення носіїв двох мов
на одній території або традиційне поширення особливо
престижної ч и узвичаєної в певних сферах функціону­
вання мови.
З а існування білінгвізму в одній або в обох мовах
можуть спостерігатися процеси інтерференції
(лат. іпіег — м і ж і Гегепз — той, щ о несе) — мимовіль­
ного перенесення, н а к л а д а н н я ознак однієї мови на ін­
шу, внаслідок чого з ' я в л я ю т ь с я відхилення від мовної
норми. Н а й б і л ь ш х а р а к т е р н а інтерференція д л я фоно­
логічного рівня мови і в и я в л я є т ь с я в уподібненні, функ­
ціональному ототожненні фонем. Н а п р и к л а д , під впли­
вом російської мови в українському суржиковому мов­
ленні замість нормативного кінь в ж и в а ю т ь конь.
Паралельне використання двох мов не м о ж е тривати
довго. Я к щ о дві мови виконують однакові функції, то
одна з них рано чи пізно виходить з у ж и т к у , оскільки
с п і л к у в а т и с я однією мовою суспільству зручніше, н і ж
двома. Так, процеси з а м і н и білінгвізму одномовністю
відбуваються нині в А ф р и ц і у з в ' я з к у з консолідацією
племен у м е ж а х д е р ж а в , що здобули незалежність. Ви­
йти з у ж и т к у може я к місцева мова, так і мова при­
й ш л а . Однак певні о з н а к и витісненої мови зберігаються
у мові, я к а продовжує функціонувати. У з в ' я з к у з ц и м
розрізняють поняття «субстрат» і «суперстрат».
Субстратом є з а л и ш к и переможеної місцевої
мови в структурі прийшлої мови, що перемогла. Так,
унаслідок завоювання Юлієм Цезарем у І ст. до н. є.
Галлії і п р и є д н а н н я її до Р и м с ь к о ї імперії г а л л и стали з
часом двомовними, а потім взагалі почали розмовляти
л а т и н о ю . Однак вони засвоїли л а т и н с ь к у мову, дещо
з м і н и в ш и її. Н а п р и к л а д , її з в у к и з а з н а л и в п л и в у
галльської а р т и к у л я ц і й н о ї бази, численні форми ла­
тинської словозміни були спрощені, а відмінювання
і м е н н и к а — зовсім утрачене, довгі слова скорочува­
лись. А л е о с к і л ь к и ці в і д х и л е н н я були загальновжива­
ними, вони стали нормативними. Отже, з а л и ш к и
галльської мови значно в п л и н у л и на л а т и н с ь к у мову,
я к а перемогла в Галлії.
Походження і розвиток мови 81
Перетворення латинської мови у французьку було
зумовлене історичним розвитком, поступовими зміна­
ми, втратою її єдності на різних територіях. Галльський
субстрат відображений у граматиці та фонетиці фран­
цузької мови. У лексиці ж він зберігся, мабуть, у най­
меншій мірі, оскільки при опануванні іншої мови слова
засвоюються легше, н і ж граматична й фонетична будо­
ва. У сучасній французькій мові з а л и ш и л о с я л и ш е 300
галльських слів.
Істотної субстратної дії зазнали, я к вважають д е я к і
мовознавці, білоруська і російська мови. Це відбулося в
період р о з с е л е н н я східних с л о в ' я н (VI—XI ст.) з тери­
торії сучасної У к р а ї н и на північ та п і в н і ч н и й схід. Н а
з е м л я х , заселених б а л т а м и , осіли с х і д н о с л о в ' я н с ь к і
племена дреговичів, р а д и м и ч і в та південних к р и в и ч і в ,
з я к и х с ф о р м у в а л а с я білоруська народність. Території
фінно-угрів з а й н я л и с х і д н о с л о в ' я н с ь к і племена в ' я т и ­
чів, полочан, с м о л я н , новгородських с л о в ' я н та пів­
нічних к р и в и ч і в , з я к и х у т в о р и л а с я російська народ­
ність. У період ф о р м у в а н н я білоруської та російської
народностей ч и м а л о балтів і фінно-угрів з часом поча­
ли к о р и с т у в а т и с я мовою п р и й ш л о г о народу, вносячи в
неї елементи власної. Існує д у м к а , що а к а н н я , я к е
об'єднує значні регіони Росії та Білорусії, російське діа­
лектне ц о к а н н я й ч о к а н н я , інші мовні о з н а к и мають
субстратні к о р е н і . Однак ц я проблема щ е недостатньо
вивчена.
Супер страто м є з а л и ш к и прийшлої переможе­
ної мови у місцевій мові, що перемогла. Завоювавши в
1066 р . Англію, нормани п о ш и р и л и серед панівних
верств суспільства французьку мову, я к о ю розмовляли.
Тривалий англо-французький білінгвізм призвів зреш­
тою до перемоги англійської мови. Французька мова в
Англії в и й ш л а з у ж и т к у , однак помітно вплинула на
англійську мову, зокрема, на її л е к с и к у .
Периферійні мовні к о н т а к т и можуть призвести до
утворення адстрату (лат. асізтл-аішп — нашаруван­
ня) — взаємодії мовних систем, зумовленої контактуван­
ням мов сусідніх етносів. Адстратна взаємодія україн­
ської та румунської мов спостерігається в Чернівецькій і
Одеській областях України і на с у м і ж н и х територіях
Молдови та Румунії. Адстрат з а л и ш а є т ь с я діалектним
яішщем, оскільки охоплює л и ш е частину мовної тери­
торії. Білінгвізм при адстраті триває необмежено довго
і не призводить до усунення однієї з двох мов, оскільки
 82 Загальні засади мовознавства
к о ж н а з них підтримується м о в ц я м и тих територій, на
я к і не п о ш и р и л а с я адстратна взаємодія.
Специфічними н а с л і д к а м и мовної взаємодії є ство­
рення особливих з м і ш а н и х мов: п і д ж и н і в і креоль­
ських мов.
Піджином є ділова мова з обмеженим лексичним
складом і спрощеною г р а м а т и к о ю . Він утворюється на
різномовних територіях д л я м і ж е т н і ч н и х торговельних
відносин і є своєрідним м і ж м о в н и м жаргоном, скомпо­
нованим із різних мов. У п і д ж и н і лексичний склад зде­
б і л ь ш о г о в з я т и й із п р и й ш л о ї м о в и ( с у п е р с т р а т н и й
шар), а г р а м а т и к а і частково фонетика — з місцевої
(субстратний шар). Спілкуються піджином передусім
носії цих двох мов, використовуючи його я к допоміжну,
спеціальну мову. Д л я жодної етнічної групи він не є рід­
ною мовою. Окремі п і д ж и н и іноді набувають значного
п о ш и р е н н я . Так, п і д ж и н - і н г л і ш , щ о утворився в полі-
етнічних містах Південного К и т а ю (основою лексично­
го складу є перекручена англійська мова, г р а м а т и к и —
спрощена к и т а й с ь к а ) , п о ш и р и в с я серед населення знач­
них територій Південно-Східної Азії.
Креольськими мовами є утворені на основі
п і д ж и н і в мови, я к і обслуговують усі сфери діяльності
креолів. Креол — людина мішаного походження, пред­
к и якої н а л е ж а т ь до білої та кольорової рас. Н а п р и к л а д ,
н а щ а д к и і с п а н с ь к и х і п о р т у г а л ь с ь к и х завойовників
А м е р и к и о д р у ж у в а л и с я тут з і н д і а н к а м и . Такі змішані
шлюби і народжені в них креоли утворили в Л а т и н с ь к і й
А м е р и ц і окремі етнічні групи. Тому п і д ж и н и , я к і тут
п о ч а т к о в о с ф о р м у в а л и с я на і с п а н с ь к і й , п о р т у г а л ь ­
с ь к і й , ф р а н ц у з ь к і й і а н г л і й с ь к і й основі з істотним
впливом місцевих індіанських мов і я к і д л я окремих ет­
нічних груп креолів стали в ж е рідними мовами, пере­
творилися на креольські мови. Н а різних креольських
мовах розмовляють нині приблизно 15 м л н . осіб, щ о
ж и в у т ь п е р е в а ж н о в Л а т и н с ь к і й А м е р и ц і . Проте кре­
ольські мови функціонують і в А ф р и ц і , Індії, на Філіп-
п і н с ь к и х островах тощо. Окремі з них мають писемну
форму і розвиваються подібно до і н ш и х мов. Н и м и ви­
дають пресу, п и ш у т ь х у д о ж н і твори. Креольські мови є
д е р ж а в н и м и в республіці М а в р и к і й , на Сейшельських
островах (поряд з англійською та французькою).
Із мовними к о н т а к т а м и п о в ' я з а н е я в и щ е штучної
мови — довільно створеного засобу с п і л к у в а н н я м і ж
носіями різних мов або людини з м а ш и н о ю . Я к прави-
Походження і розвиток мови 83
ло, це засоби міжнародної комунікації. Вони не виника­
ють стихійно, в процесі практичної діяльності людей —
їх придумують, винаходять.
П о ш у к и допоміжної штучної мови, я к а була б побу­
дована просто, логічно й тому легко б засвоювалась і
с п р и я л а міжнародному спілкуванню, тривають здавна.
Усього відомо понад 500 спроб створення т а к и х мов.
Спочатку це були ідеографічні писемні мови, що не ма­
ли своїх озвучуваних форм (одну з т а к и х мов запропону­
вав у 1666 р . Г. Лейбніц). Першу звукову штучну мову
(волапюк), досить складну і тому невдалу, створив у
1879 р . н і м е ц ь к и й с в я щ е н и к Йоганн Шлейєр (1842—
1912). У 1887 р . польський лікар-окуліст Людвік За-
менгоф (1859—1917) створив штучну мову есперанто, а
в 1908 р . і т а л і й с ь к и й м а т е м а т и к Д ж у з е п п е П е а н о
(1858—1932) — штучну мову інтерлінгву. Нині поряд з
есперанто та інтерлінгвою використовують ідо (варіант ес­
перанто), оксиденталь та ін. В усіх штучних мовах осно­
вою лексичного складу є н а й у ж и в а н і ш і європейські мо­
ви, г р а м а т и к а максимально спрощена.
Н а й п о ш и р е н і ш о ю із ш т у ч н и х мов є есперанто, я к о ю
видають понад 100 газет і ж у р н а л і в і я к а має переклад­
ну й навіть оригінальну літературу. Граматику есперан­
то, побудовану за аглютинативним принципом ( к о ж н а
граматична категорія завжди виражена тим самим
афіксом, і афікс може в и р а ж а т и т і л ь к и одну граматич­
ну категорію), н е в а ж к о вивчити за один вечір. Так, усі
і м е н н и к и в цій мові з а к і н ч у ю т ь с я на -о, а всі прикмет­
н и к и — на -а, відмінків л и ш е два (основний і знахід­
ний), чисел т е ж два, а родів немає. Н а п р и к л а д , пара­
дигма словосполучення чорна кава є такою пі§га ка/о,
пі§гап ка{оп (основний і знахідний відмінки однини);
підга] ка/о], пі§га]п каіо]п (основний і знахідний від­
мінки множини).
Ш т у ч н і мови в а ж л и в і саме я к д о п о м і ж н и й , порів­
няно н е с к л а д н и й д л я о п а н у в а н н я засіб с п і л к у в а н н я
м і ж н о с і я м и р і з н и х мов. Проте з а м і н и т и історично
сформовані народні мови вони не здатні. У з в ' я з к у з
н е с т р и м н и м з р о с т а н н я м у X X — X X I ст. потоків інфор­
мації розробляють ш т у ч н і і н ф о р м а ц і й н і мови (призна­
чені д л я оброблення інформації) та формалізовані мо­
ви (призначені д л я роботи з к о м п ' ю т е р о м ) . Однак вони
мають д у ж е мало спільного з т р а д и ц і й н и м и ш т у ч н и м и
мовами. У мовознавчій н а у ц і в и в ч е н н я м ш т у ч н и х мов
займається інтерлінгвістика.
84 Загальні засади мовознавства
Отже, найважливішими зовнішніми причинами
мовних змін є розвиток суспільства, його соціальне та
професійне р о з ш а р у в а н н я , розвиток мислення, локаль­
не розселення і переселення людей, в и н и к н е н н я к н и ­
годрукування, мовні к о н т а к т и .
Внутрішні причини мовних змін
Крім зовнішніх причин, розвиток мови зумовлюють
і внутрішні п р и ч и н и . Вони в и я в л я ю т ь с я у вигляді а н-
тиномій, тобто протиріч, що органічно притаманні
мові й тому не можуть бути р о з в ' я з а н і остаточно. Виок­
ремлюють п ' я т ь антиномій.
1. Антиномія мовця і слухача. Мовець намагається
спростити формулювання думки, адже вона йому відома,
а слухач, навпаки, потребує більш повного, докладного
в и р а ж е н н я думки, я к а йому не відома. Наприклад, дити­
на, ш в и д к о переказуючи щойно переглянутий кіно­
фільм, вдається до логічних пропусків. У цьому випадку
інтереси мовця переважають над інтересами слухача.
Д л я взаєморозуміння необхідно подолати протиріччя
м і ж мовцем і слухачем. П р и створенні писаного чи усно­
го тексту його автор повинен ураховувати, що відомі йо­
му факти д л я читача чи слухача можуть виявитися не­
зрозумілими. Ц я антиномія породжує чимало мовних
змін. Так, асиміляція є фонетичною зміною на користь
мовця (схожі звуки легше вимовити), а дисиміляція —
зміною на користь слухача (різні звуки легше сприйма­
ти). Занепад іменного відмінювання, властивий багатьом
європейським мовам, є зміною на користь мовця, але д л я
взаєморозуміння він компенсується встановленням ста­
лого порядку слів, тобто зміною на користь слухача.
2. Антиномія узусу (норми) і системи. Узус (лат. изиз —
звичай) — те, що узвичаєне, прийняте в конкретній мо­
ві в певний час. Кодифікованим видом узусу є норма.
Вона передбачає л и ш е частину можливостей мовної сис­
теми. Н а п р и к л а д , мовна система дає змогу відмінювати
слова кіно, метро, а узус забороняє словозміну цих слів.
Слово пальто в у к р а ї н с ь к і й мові відмінюється, тобто
одна із можливостей системи стала нормою, а відповід­
н и к цього слова в російській мові не відмінюється, ос­
к і л ь к и узус затримує реалізування можливостей мовної
системи. З огляду на цю антиномію к о ж н а мовна зміна
Походження і розвиток мови 85
є порушенням узусу, ненормативним я в и щ е м . Т а к , в
українському просторіччі в ж е спостерігається відміню­
вання слів кіно, метро, однак це я в и щ е на сучасному
етапі розвитку української мови к в а л і ф і к у ю т ь я к грубе
порушення норми.
3. Антиномія коду (мови) і тексту (мовлення). Код —
система знаків і правил їх поєднання. Мова, я к сукуп­
ність одиниць та їх валентностей ( з в ' я з к і в ) , є типовим
кодом. За допомогою коду породжуються тексти, тобто
мовлення. Ч и м більший код, т и м коротший текст, що
передає певну інформацію, і н а в п а к и , чим м е н ш и й код,
тим д о в ш и й текст. Я к б и , н а п р и к л а д , в українській мові
не було слова позавчора, то це п о н я т т я довелось би вира­
ж а т и описово: у день, який передує вчорашньому ч и два
дні тому. Отже, скорочення коду призводить до подов­
ж е н н я тексту. Антиномія коду і тексту р о з в ' я з у є т ь с я в
конкретному випадку залежно від суспільних потреб,
ступеня вживаності, повторюваності мовної одиниці.
Так, д л я в и р а ж е н н я змісту «три дні тому» в у к р а ї н с ь к і й
мові окремого слова немає, о с к і л ь к и відтворювати цей
зміст доводиться значно рідше, н і ж зміст «позавчора», і
його зручніше передавати описово, не додаючи до мов­
ного коду ще одного знака.
З антиномією коду і тексту тісно п о в ' я з а н и й прин­
цип економії мовних зусиль, я к и й нерідко розглядають
я к один із головних ч и н н и к і в мовного розвитку. Згідно
з цим принципом мова в своєму розвитку т я ж і є до най-
економнішого (але зрозумілого д л я слухача) виразу дум­
к и : ч и м менше розумових зусиль витрачають на мовну
форму, тим більше їх з а л и ш а є т ь с я д л я позамовного
змісту, заради якого й використовують мову. Д і я прин­
ципу економії характерна д л я всіх рівнів мови. Істотний
внесок у його розроблення здійснив російський мовозна­
вець Євген Поліванов (1891—1938). Принцип економії
мовних зусиль є вирішальним чинником у р о з в ' я з а н н і
протиріччя коду й тексту: перемагає те р о з в ' я з а н н я , я к е
с економнішим.
4. Антиномія означуючого і означуваного. Я к два ас­
пекти мовного знака, означуюче та означуване перебу­
вають, за твердженням російського, згодом швейцар­
ського мовознавця Сергія Карцевського (1884—1955), у
стані нестійкої рівноваги. Означуюче т я ж і є до охоплен­
н я нових змістів, що зумовлює розвиток полісемії й
омонімії, а означуване ш у к а є нових в и р а з н и к і в , резуль­
татом чого є розвиток синонімії.
86 Загальні засади мовознавства
5. Антиномія інформаційної і емоційної ф у н к ц і й мо­
ви. Передаючи інформацію про позамовну дійсність,
мова т я ж і є до однотипності, одноманітності, регуляр­
ності, оскільки це забезпечує точність і адекватність по­
відомлення. Емоційна ф у н к ц і я мови, навпаки, полягає
у різноманітному, нестандартному в и р а ж е н н і д у м к и .
Тобто з допомогою інформаційної функції мови однако­
ві змісти в и р а ж а ю т ь с я однаково, а з допомогою емоцій­
ної — однакові змісти відображаються неоднаково.
Внаслідок цього інформаційна ф у н к ц і я стандартизує
мовні засоби, а емоційна — урізноманітнює їх.
Мовні антиномії є органічними компонентами мови.
Вони притаманні к о ж н і й мові в усі часи її існування,
тобто н а л е ж а т ь до мовних універсалій.
Внутрішні п р и ч и н и мовних змін діють у комплексі
із зовнішніми. Н а п р и к л а д , утворення слова марсохід
зумовлене зовнішніми п р и ч и н а м и , зокрема запуском
відповідних апаратів на Марс. А л е к о н к р е т н а форма
цього слова постала під впливом внутрішніх факторів:
її основою є притаманні у к р а ї н с ь к і й мові морфеми і сло­
вотвірний тип.
Отже, внутрішні п р и ч и н и мовних змін опосередкова­
но з а л е ж а т ь від суспільства, конкретних потреб людей.
Запитання. Завдання
1 . Охарактеризуйте основні гіпотези походження мови.
2. У чому полягає сутність розвитку мови?
3. Яка різниця між племінною мовою, мовою народності і націо­
нальною мовою?
4. У чому полягає сутність синхронії і діахронії? Поясніть чергуван­
ня [о], [є] з нулем звука із синхронічної і діахронічної точок зору.
5. Які причини мовних змін є зовнішніми?
6. Що є результатом мовних контактів?
7. У чому сутність піджину і креольських мов?
8. З якою метою створюють штучні мови?
9. Охарактеризуйте внутрішні причини мовних змін.
1.5. Класифікації мов
Н а світі існує д у ж е багато мов, тому проблема їх гру­
п у в а н н я є однією із н а й с к л а д н і ш и х у лінгвістиці. Мови
к л а с и ф і к у ю т ь за генеалогічними з в ' я з к а м и , типом ор-
Класифікації мов 87
ганізації і суспільним статусом, поширеністю. Такі гру­
пування мов є в а ж л и в и м досягненням відповідних на­
прямів мовознавства — порівняльно-історичного, типо­
логічного й соціологічного.
Генеалогічна класифікація мов
К о ж н а мова світу у т в о р и л а с я на ґрунті певної пра­
мови. О с к і л ь к и мови, я к і п о х о д я т ь від однієї п р а м о в и ,
є спорідненими, то спорідненість мов і стала основою
н а й п о ш и р е н і ш о ї їх к л а с и ф і к а ц і ї — генеалогічної.
Генеалогічна (грец. £епеаіо£іа — родовід) класифікація мов —
групування мов за спорідненістю.
Ц я к л а с и ф і к а ц і я мов передбачає в и о к р е м л е н н я
мовних сімей — сукупності мов, основою я к и х є од­
на прамова. Мовну с і м ' ю поділяють на групи за ступе­
нем спорідненості, в я к и х м о ж у т ь розрізняти ще й під­
групи. Н и н і у світі існує м а й ж е 200 мовних сімей, к о ж ­
на з я к и х включає від однієї мови до к і л ь к о х сотень мов.
Н а й ч и с л е н н і ш и м и за к і л ь к і с т ю носіїв є такі мовні сім'ї:
індоєвропейська, к и т а й с ь к о - т и б е т с ь к а , а ф р а з і й с ь к а ,
австронезійська, конгокордофанська, дравідська, япон­
ська, тюркська, австразійська, корейська, фінно-угор­
ська, нілосахарська, андо-екваторіальна, к а в к а з ь к а ,
монгольська, тунгусо-маньчжурська.
І н д о є в р о п е й с ь к а м о в н а с і м ' я . Мовами цієї
сім'ї розмовляє більше 2 млрд. осіб. До неї н а л е ж а т ь усі
мови, що виконують ф у н к ц і ю світових мов. У індоєвро­
пейській сім'ї існують т а к і мовні групи: індійська, іран­
ська, г р е ц ь к а , в і р м е н с ь к а , і т а л і й с ь к а , р о м а н с ь к а ,
кельтська, германська, іллірійська, албанська, балтій­
ська, с л о в ' я н с ь к а , тохарська, анатолійська.
Індійська мовна група . До неї входить понад
150 ж и в и х мов, я к и м и розмовляють м а й ж е 770 м л н .
осіб. Н а й п о ш и р е н і ш о ю мовою цієї групи є гіндустані,
що має дві літературні форми: гінді (державна мова Ін­
дії) та урду (державна мова Пакистану). Мовою гінді
розмовляє 320 млн. осіб, а мовою урду — 58 м л н . До ін­
дійської мовної групи н а л е ж а т ь бенгальська (188 м л н . ) ,
що є державною мовою республіки Бангладеш, маратхі
(64 млн.), Пенджабі (60 м л н . ) , гуджараті (40 млн.), орія
(27,5 млн.), раджастхані (18 млн.), синдхі (16 млн.),
 88 Загальні засади мовознавства
с и н г а л ь с ь к а (12 м л н . ) , непалі (11 м л н . ) , ц и г а н с ь к а
(5 млн.) мови та ін.
До цієї мовної групи входить т а к о ж давньоіндійська
мертва мова. її ще називають ведійською, оскільки
представлена вона у Ведах — священних к н и г а х індуїз­
му. В усній формі (в релігійних ритуалах) давньоіндій­
ська мова засвідчена з XII ст. до н. є., а її літературна
форма (санскрит) — з III ст. до н. є.
Іранська мовна група. Найпоширенішими
ж и в и м и мовами цієї групи є іранська, тобто перська,
або фарсі, (32 млн.), курдська (20 млн.) та афганська
(24 млн.) з її трьома н а р і ч ч я м и : пушту, пахто й патан-
с ь к и м . П е р е в а ж н о на території СНД п о ш и р е н і та­
д ж и ц ь к а ( м а й ж е 8 м л н . ) , осетинська (0,6 м л н . ) , тат-
ська (350 т и с ) , памірські (ЗО тис.) мови. До мертвих
мов іранської групи н а л е ж а т ь давньоперська та авестій­
ська мови, засвідчені з І тис. до н. є. (остання збережена
в тексті священної к н и г и зороастризму «Авести»), а та­
к о ж п а р ф я н с ь к а , согдійська, скіфська.
Індійська й іранська мовні групи утворюють арій­
ську галузь індоєвропейської мовної сім'ї.
Грецька мовна група. До неї в х о д я т ь дав­
н ь о г р е ц ь к а та н о в о г р е ц ь к а (12 млн.) м о в и , д е я к і мо­
в о з н а в ц і в и о к р е м л ю ю т ь щ е й середньогрецьку (візан­
т і й с ь к у ) . П а м ' я т к и г р е ц ь к о ї мовної г р у п и н а л е ж а т ь
до II тис. до н. є.
Вірменська мовна гр у па . Представлена вона
давньовірменською (грабар) і нововірменською (ашха-
рабар) ( м а й ж е 7 м л н . ) м о в а м и . П и с е м н а форма вірмен­
ської мови в и н и к л а д у ж е давно. О р и г і н а л ь н и й вір­
м е н с ь к и й алфавіт склав у 393—406 рр. єпископ Месроп
Маштоц.
Грецьку, вірменську, індійську й іранську мовні
групи мовознавці об'єднали в східне угруповання
індоєвропейських мов.
За т в е р д ж е н н я м грузинського мовознавця Томаза
Гамкрелідзе (нар. 1929) та В. Іванова, ці мовні групи
в и о к р е м и л и с я з індоєвропейської прамови я к греко-
вірменсько-індо-іранська мовна спільність не пізніше
III тис. до н. є.
Італійська мовна група. Засвідчена вона
п а м ' я т к а м и з І тис. до н. є. і об'єднує т і л ь к и мертві мо­
ви: оскську, умбрську, фаліскську, латинську і, можли­
во, венетську. Л а т и н с ь к а була мовою Римської імперії і
Класифікації мов 89
має багато п а м ' я т о к з VI ст. до н. є. Народні л а т и н с ь к і
говірки стали джерелом романських мов.
Романська мовна група . Н а й п о ш и р е н і ш и м и
мовами цієї групи є іспанська (332 млн.), португальська
(171 млн.), французька (119 млн.) та італійська (70 млн.).
До романських мов н а л е ж а т ь т а к о ж галісійська та ката-
ланська (Піренейський півострів), провансальська (пів­
день Франції), сардінська (острів Сардінія), ретороман­
ська (північ Італії та прилеглі території Швейцарії), ру­
мунська (Румунія).
Кельтська мовна гру па . Вона представлена
т а к и м и ж и в и м и мовами, я к ірландська, шотландська,
у е л ь с ь к а , м е н с ь к а (острів Мен), бретонська (північ
Франції). До цієї мовної групи н а л е ж а т ь і мертві мови:
галльська, що була поширена на території сучасної
Франції до її завоювання р и м л я н а м и , і корнуельська,
я к а функціонувала в Англії до XVIII ст.
Германська мовна група. Перші свідчення
про неї н а л е ж а т ь до IV ст. (текст Євангелія на готській
мові). До германської мовної групи входять:
— західногерманська підгрупа. Вона охоплює англій­
ську (437 млн.), німецьку (118 млн.), голландську (нідер­
ландську), фламандську, фризьку, ідиш (новосврейську),
бурську (африкаанс) мови. З діалектів німецької мови,
поширених у Швейцарії та Люксембургу, поступово
формуються дві окремі германські мови — швейцар­
сько-німецька, або швейцарська, та люксембурзька;
— північногерманська підгрупа (скандинавська). До
неї входять датська, шведська, норвезька, фарерська та
ісландська мови;
— східногерманська підгрупа. її утворює мертва гот­
ська мова.
Іллірійська мовна група . Вона представлена
мертвою іллірійською мовою, я к а функціонувала на за­
ході Балканського півострова та в Італії. Ц я мова зберег­
л а с я тільки в надмогильних написах та в географічних
назвах. Колись вона була досить поширеною. Імовірно,
гідроніми Джурин та Гериня в Прикарпатті, Тересва й
Уж у Закарпатті мають іллірійське п о х о д ж е н н я .
Албанська мовна група. До неї входить лише
албанська мова (понад 5 млн.), я к а має три літературні
форми — тоскську (південь Албанії) на ґрунті тоскського
діалекту, гегську (північ Албанії) на основі гегського діа­
лекту, арбереську (в албанських поселеннях Італії). Тоск-
ська літературна мова стала офіційною мовою Албанії.
 90 Загальні засади мовознавства
Іллірійська та албанська мови є о к р е м и м и групами
індоєвропейської сім'ї мов, хоч існує гіпотеза, щ о ал­
банська мова — н а щ а д о к іллірійської або фракійської
мови.
Італійську, романську, кельтську, германську, іллі­
рійську та албанську мовні групи об'єднують у захід­
не угруповання індоєвропейських мов.
П р о м і ж н е місце м і ж східним і західним угрупован­
н я м и індоєвропейської сім'ї мов займають балтійська та
слов'янська мовні групи. Т. Гамкрелідзе та В. Іванов
включають ці дві групи разом із західним угрупованням
удавньоєвропейську спільність. Народи, що
розмовляли її мовами, переселилися не пізніше III тис.
до н. є. із прабатьківщини індоєвропейців (біля озер Ван
та Урмія у Передній Азії) у Північне П р и ч о р н о м о р ' я ,
звідки розселялися по Європі з III по І тис. до н. є.
Балтійська мовна група . Включає вона ж и ­
ві литовську і л а т и с ь к у (з її різновидом — латгаль­
ською) мови, а т а к о ж мертву прусську мову, що зафік­
сована д ж е р е л а м и XIV—XVII ст. З усіх індоєвропей­
ських мов балтійські н а й б л и ж ч і до с л о в ' я н с ь к и х .
Слов'янська мовна група . До неї н а л е ж а т ь :
— східнослов'янська підгрупа. Представлена вона
українською (45 м л н . ) , російською (250 млн.) і білорусь­
кою (понад 8 млн.) мовами. Внаслідок жорсткої русифі­
кації російською володіє щ е приблизно 200 м л н . осіб
(переважно в к р а ї н а х СНД), щоправда, з більшою ч и
меншою с у р ж и к і з а ц і є ю . Українська, російська і біло­
руська мови є н а щ а д к а м и давньоруської;
— західнослов'янська підгрупа. Вона охоплює поль­
ську (43 м л н . ) , чеську (10,6 млн.), словацьку (5,3 млн.),
в е р х н ь о л у ж и ц ь к у та н и ж н ь о л у ж и ц ь к у (разом л у ж и ч а н
100 тис.) мови, а т а к о ж мертву полабську. Верхньолу­
ж и ц ь к у і н и ж н ь о л у ж и ц ь к у мови нерідко розглядають
я к літературні форми єдиної л у ж и ц ь к о ї мови (її назива­
ють ще серболужицькою або сорабською). У давніших
мовознавчих п р а ц я х до західнослов'янської підгрупи
відносили кашубську мову, але докладніше її вивчення
дало змогу з ' я с у в а т и , що вона є одним з діалектів поль­
ської мови;
— південнослов'янська підгрупа. До неї входять
болгарська (понад 9 м л н . ) , македонська ( м а й ж е 2 млн.),
словенська (1,8 м л н . ) , а т а к о ж сербська, хорватська,
боснійська та чорногорська, я к і утворилися після роз­
паду сербсько-хорватської мови, що функціонувала в
Класифікації мов 91
Югославії до її поділу. До південнослов'янської мовної
підгрупи н а л е ж и т ь і старослов'янська мертва мова, я к а
є найдавнішою літературною мовою с л о в ' я н . її створи­
ли на базі солунських говорів давньоболгарської мови
брати Кирило й Мефодій у IX ст.
Тохарська мовна група . Вона в и о к р е м и л а с я
із давньоєвропейської мовної спільності індоєвропей­
ської сім'ї мов. До неї входять дві мертві мови, що за­
свідчені в п а м ' я т к а х V—VIII ст., знайдених у Китаї. Ц і
мови мають умовні позначення (А і Б), а т а к о ж умовні
назви — к а р а ш а р с ь к а (турфанська) та к у ч а н с ь к а мови
(за назвами оаз, де вони функціонували).
Анатолійська ( хе тто-лу війська ) мов­
на група. Вона в и о к р е м и л а с я з індоєвропейської пра­
мови, ймовірно, до її поділу на східне і західне угрупо­
в а н н я . До неї входять л и ш е мертві мови: хеттська (кли­
нописна), палайська, лувійська і більш пізні л і к і й с ь к а
(продовження лувійської), лідійська, к а р і й с ь к а та си-
детська. Анатолійська група мов була поширена у Ма­
лій Азії і відома з п а м ' я т о к II—І тис. до н. є.
Остаточно не з'ясовано, до якої мовної групи в індо­
європейській сім'ї мов н а л е ж а т ь такі мертві мови, я к
фрігійська, фракійська, пеласгська та ін., що д і й ш л и до
н а ш и х днів у фрагментарному вигляді.
К и т а й с ь к о - т и б е т с ь к а м о в н а с і м ' я . За по­
ш и р е н н я м вона займає друге місце в світі: нею розмов­
л я є 1350 м л н . осіб. До складу цієї сім'ї входять к и т а й ­
ська, тибето-бірманська і тайська мовні групи. Ки­
тайську групу утворюють к и т а й с ь к а мова, що має
найбільшу кількість носіїв (1200 млн.), і дунганська мо­
ва (60 т и с ) . До т и бет о- біржа не ь кої групи нале­
жать бірманська (23 млн., п а м ' я т к и з XI ст.) й тибетська
(4 млн., п а м ' я т к и з VII ст.) мови, а т а к о ж багато гімалай­
ських та ассамських мов. Л и ш е в Індії та Пакистані їх на­
раховується 113. Наприкінці XX ст. держава Бірма була
перейменована у М'янму, однак її державну мову продов­
жують називати бірманською, хоч у ж е в ж и в а є т ь с я й
назва « м ' я н м а н с ь к а » . У та йс ькі й групі основною є
тайська мова (32 млн.), я к а до 1939 р . н а з и в а л а с я сіам­
ською. Вона поширена в Таїланді ( п а м ' я т к и з XIII ст.).
До цієї групи відносять і лаоську мову та ін.
Афразійська (семіто-хамітська) мовна
с і м ' я . Нею спілкується 262 млн. осіб. Найпоширені­
ш и м и мовами сім'ї є арабська (192 млн.), хауса (20 млн.)
 92 Загальні засади мовознавства
та амхарська (понад 12 млн.). Афразійська мовна с і м ' я
включає семітську і хамітську галузі.
1. Семітська галузь. Поділяють її на східну і західну
групи. До східної мовної групи входить мертва
аккадська мова, якою розмовляли в Ассирії та Вавилоні
і я к а засвідчена клинописними текстами з III тис. до н. є.
До західної мовної групи належать:
— ханаанська підгрупа. Вона охоплює такі мертві
мови: староханаанську (в 1974 р . знайдено її п а м ' я т к и з
III тис. до н. є.), фінікійську (нею розмовляли в Фінікії
та її колоніях, зокрема у Карфагені), моавітську, дав­
ньоєврейську. До ханаанської підгрупи н а л е ж и т ь су­
часна форма давньоєврейської мови — іврит, відродже­
на в Ізраїлі. Вона нині має м а й ж е 3,5 млн. носіїв;
— арамейська підгрупа. До неї входять арамейська
( м а й ж е зникла) та айсорська мови;
— арабська підгрупа. Охоплює арабську та три пів-
денноарабські мови;
— ефіопська підгрупа. її утворюють амхарська мова
(17 м л н . , офіційна мова Ефіопії) і мертва мова геез (за­
свідчена у п а м ' я т к а х IV—XV ст., нині використовуєть­
ся при богослужінні).
2. Хамітська галузь. До неї н а л е ж а т ь єгипетська,
берберська, к у ш и т с ь к а і чадська мовні групи. Єги­
петська група охоплює мертву давньоєгипетську
мову, що має одну з найдавніших фіксацій (ієрогліфіч­
ні п а м ' я т к и з IV тис. до н. є.), та її н а щ а д к а — коптську
мову, я к а з XVII ст. т е ж є мертвою і використовується
т і л ь к и з культовою метою. До берберської групи
входять понад 60 ж и в и х мов, зокрема туарезька, ка-
більська, а т а к о ж мертва нумідійська, що засвідчена в
п а м ' я т к а х з І тис. до н. є. Ку ши тс ьк а група об'єд­
нує м а й ж е 100 мов, зокрема галла (16 млн.), сомалі
(6,8 млн.), афар (800 т и с ) . До чадської групи відно­
сять понад 150 мов, зокрема мови хауса (24 м л н . ) , кото-
ко (200 т и с ) . Існують сумніви щодо приналежності цієї
групи до афразійської сім'ї. Усі мови хамітської галузі
афразійської мовної сім'ї поширені в Північній А ф р и ц і .
Там функціонує і частина мов семітської галузі, і н ш а ж
її частина займає Передню Азію ( Б л и з ь к и й Схід).
Австронезійська (малайсько-полінезій­
с ь к а ) м о в н а с і м ' я . Вона об'єднує м а й ж е 800 мов,
я к и м и розмовляє понад 230 млн. осіб. Н а й п о ш и р е н і ш и ­
ми мовами цієї сім'ї є індонезійська (150 м л н . ) , я к а до
30-х років XX ст. н а з и в а л а с я малайською, і я в а н с ь к а
Класифікації мов 93
(понад 70 млн.). До австронезійської мовної сім'ї нале­
ж а т ь т а к о ж д а я ц ь к а (Індонезія), мальгаська (острів Ма­
дагаскар), маорі (острів Нова Зеландія), гавайська, са-
моа (острови Тихого океану) мови.
Конгокордофанська (нігерокордофан-
с ь к а ) м о в н а с і м ' я . Вона охоплює 213 м л н . носіїв і
є основною мовною сім'єю Чорної А ф р и к и . В ній розріз­
няють такі мовні групи: банту , що включає мови суа­
хілі, руанда, кіконго, зулуську та ін.; манде, куди
входять мови м а н і н к е , бамбара, менде, сусу та ін.; за­
хідна , до якої н а л е ж а т ь мови фуль, волоф, тенда та ін.;
вольтійська, я к а охоплює мови мосі, лобо, сенуфо
та ін., і ква, до якої н а л е ж а т ь мови а к а н , йоруба, ібо,
кру та ін.
Д р а в і д с ь к а м о в н а с і м ' я . П о ш и р е н а вона на
Індостанському півострові й охоплює 192 м л н . носіїв.
Це мови корінного населення Індії, щ о м е ш к а л о тут
до приходу індоєвропейців. Н а и р о з п о в с ю д ж е н і ш и м и
м о в а м и цієї с і м ' ї є т е л у г у (63 м л н . ) , т а м і л ь с ь к а
(55 млн.; має писемність із початку н. є.), к а н н а д а
(31 млн.), м а л а я л а м (ЗО млн.) та ін. Дравідська с і м ' я
мов охоплює три або чотири мовні групи.
Я п о н с ь к а м о в н а с і м ' я . До неї входить л и ш е
японська мова, я к о ю розмовляє 124 м л н . осіб. Мово­
знавці вважають, що спорідненою з нею є р ю к ю с ь к а мо­
ва (острови Рюкю) й, імовірно, айнська мова, я к а нині
вимирає (нею володіє т і л ь к и к і л ь к а осіб).
Т ю р к с ь к а м о в н а с і м ' я . Поширена вона в Се­
редній і Малій Азії, Російській Федерації, Афганістані,
Ірані, Китаї та багатьох інших країнах і охоплює 110 млн.
носіїв. Найдавніші п а м ' я т к и т ю р к с ь к и х мов н а л е ж а т ь
до VII ст. Учені по-різному к л а с и ф і к у ю т ь тюркські мо­
ви. Російський тюрколог Василь Радлов (1837—1918)
поділяв їх на чотири групи, а Василь Богородицький
(1857—1941) — на сім. Ф і н с ь к и й мовознавець Густав
Рамстедт (1873—1950) виокремлював у т ю р к с ь к і й мов­
ній сім'ї шість груп.
Найбільш п р и й н я т н о ю є к л а с и ф і к а ц і я російського
тюрколога Олександра Самойловича (1880—1938). Він
поділив тюркську мовну с і м ' ю на шість груп: булгар-
ську, уйгурську, к и п ч а ц ь к у , чагатайську, к и п ч а ц ь к о -
туркменську, огузьку.
До булг арської мовної гру пи , або р-гру пи ,
н а л е ж а т ь мертва булгарська, чуваська мова (1,5 млн.),
я к у вважають п р о д о в ж е н н я м булгарської, а т а к о ж мер-
 94 Загальні засади мовознавства Класифікації мов 95

тва хазарська мова. Уйгуреька мовна
д-гру па , об'єднує давньоуйгурську та близьку до неї
мертву орхонську (збережена рунічними написами VII—
XII ст.), а т а к о ж я к у т с ь к у , тувинську, х а к а с ь к у , тофа-
ларську (менше 500 носіїв) мови. До
мовної групи, або тау -гру пи , відносять мертву
половецьку ( к и п ч а ц ь к у , куманську) мову, зафіксовану
в «Кодексі Куманікус» (1294 р.), а т а к о ж к а з а х с ь к у
(8 млн.), татарську (8 млн.), к и р г и з ь к у (2,5 млн.), баш­
к и р с ь к у (1 млн.), алтайську, к у м и ц ь к у , карачаєво-бал-
к а р с ь к у , к р и м с ь к о т а т а р с ь к у , к а р а ї м с ь к у (поширена
здебільшого в К р и м у і має м а й ж е 500 носіїв) та ін. ж и в і
м о в и . Чагатайська мовна група,
лик-група, охоплює уйгурську (5,5 м л н . носіїв пере­
в а ж н о в Китаї, у провінції Сінцзян), узбецьку (18 млн.),
чагатайську (мала т і л ь к и писемну форму і в ж и в а л а с я
раніше я к м і ж т ю р к с ь к а ; деякі вчені вважають її старо-
узбецькою) мови. Кипчацько-пгуркменську
ну групу, або тпаг-ли- гру пу, утворюють проміжні
узбецько-хівинські та хівинсько-сартські говори, що
втратили самостійне значення. До огузької
групи, або о л-гру пи , н а л е ж а т ь турецька (59 млн.),
азербайджанська (14 млн.), т у р к м е н с ь к а (4 млн.), гага­
узька ( м а й ж е 170 тис. носіїв, що ж и в у т ь в Одеській об­
ласті У к р а ї н и та в Молдові).
У самих назвах мовних груп О. Самойлович виокре­
мив найпомітніші фонетико-морфологічні розбіжності
т ю р к с ь к и х мов. Ступінь спорідненості цих мов є д у ж е
високим.
А в с т р а з і й с ь к а м о в н а с і м ' я . Мовами цієї
сім'ї р о з м о в л я є 84 м л н . осіб. У ній в и о к р е м л ю ю т ь
в'єтську, монкхмерську, мундську, мяо-яо мовні групи.
До в'єтської мовної групи н а л е ж а т ь в'єтнам­
ська (66,5 м л н . ) , мова міонг та ін. Монкхмерська
мовна група охоплює к х м е р с ь к у (майже 8 млн., по­
ширена в Камбоджі), мон, палаунг, ва (у М ' я н м і ) , кхасі
(в Індії), нікобарську (на Нікобарських островах) та ін.
мови. Мовна група мунда включає мови корінно­
го населення Індії, зокрема кхерварі, к у р к у та ін. До
мовної групи мяо-яо н а л е ж а т ь мови мяо, яо, ше
та ін., я к і поширені у Китаї і Лаосі). Спорідненість різ­
них груп австразійських мов досить віддалена і не є за­
гальновизнаною .
К о р е й с ь к а м о в н а с і м ' я . До неї входить ко­
рейська мова, я к а має понад 65 м л н . носіїв і поділяєть-
група, або ся на шість діалектів. Писемні п а м ' я т к и з IV ст. створю­
валися ш л я х о м пристосування до аглютинативної ко­
рейської мови к и т а й с ь к и х ієрогліфів, що призвело до
розроблення її літературної форми х а н м у н , відірваної
кипчацької від народнорозмовної мови. Ханмун офіційно в ж и в а л а с я
до 1894 р . Поряд з нею ще з 1446 р . у Кореї використову­
вався оригінальний фонемний алфавіт чоним, я к и й став
основою більш демократичної форми літературної мови.
Ф і н н о - у г о р с ь к а м о в н а с і м ' я . Мовами цієї
сім'ї розмовляє 25 м л н . осіб. Вона об'єднує угорську і
фінську мовні групи. До угорської групи входять
угорська (15 млн.), мансійська та х а н т и й с ь к а мови.
або таг- Фінська група охоплює фінську (5 м л н . ) , естонську
(понад 1 млн.), карельську, вепську, а т а к о ж пермські
мови ( к о м і - п е р м ' я ц ь к а , комі-зирянська, удмуртська),
мордовські (ерзя і м о к ш а ) , марійські (гірська м а р і й с ь к а
на правому березі Волги та лугова м а р і й с ь к а на лівому
мов­ березі Волги) і с а а м с ь к у мови. Спорідненими з фінно-
у г о р с ь к и м и , я к в в а ж а ю т ь д е я к і мовознавці, є самодій­
ські мови, п о ш и р е н і на К р а й н і й Півночі Росії (ненець­
мовної к а , н г а н а с а н с ь к а й с е л ь к у п с ь к а ) . Фінно-угорські та са­
модійські мови називають у р а л ь с ь к и м и і відносять їх до
єдиної мовної сім'ї.
Н і л о с а х а р с ь к а м о в н а с і м ' я . Вона локалізо­
вана у Північній Африці і охоплює м а й ж е 23 м л н . носі­
їв. У цій мовній сім'ї виокремлюють шість мовних груп,
до я к и х н а л е ж и т ь понад 100 мов, зокрема сонгай, бон-
го, маба, берта, кома, фур, канурі, теда, мімі.
А н д о - е к в а т о р і а л ь н а м о в н а с і м ' я . її виок­
ремив Д ж . Грінберг. Мовами цієї сім'ї розмовляє понад
20 млн. осіб, я к і проживають у Південній А м е р и ц і . Ан­
до-екваторіальна мовна с і м ' я представлена т а к и м и мо­
вами: кечуа, щ о функціонує в Перу, Еквадорі, Болівії
тощо (13 млн.), гуарані, я к а поширена в Парагваї, а та­
к о ж а р а у к а н с ь к и м и та а р а в а ц ь к и м и м о в а м и .
К а в к а з ь к а м о в н а с і м ' я . Мови цієї сім'ї мають
7,5 м л н . носіїв. До к а в к а з ь к о ї мовної сім'ї входять кар-
твельська і п і в н і ч н о к а в к а з ь к і (абхазько-адигейська,
нахська, дагестанська) мовні групи. Картвельська
група охоплює грузинську (майже 4 м л н . ) , чанську,
мегрельську та сванську мови. Д е я к і мовознавці вважа­
ють її окремою мовною с і м ' є ю . Абхазько-адигей­
ська група включає абхазьку, адигейську, абазин­
ську, кабардино-черкеську мови, нахська група —
чеченську, інгуську, бацбійську, кістинську. До да-
96 Загальні засади мовознавства
гестанської групи належить майже ЗО мов Дагес­
тану, значна частина яких одноаульні. Найпоширеніши­
ми серед них є аварська, андійська, дідойська, даргин­
ська, лакська, лезгинська, табасаранська. Мовами кав­
казької сім'ї розмовляють народи Кавказу та Закавказзя.
Однак вивчення баскської мови, поширеної у Піре­
нейських горах (переважно в Іспанії), дало досить ваго­
мі докази її спорідненості з кавказькими. Існує гіпотеза
про приналежність до кавказької мовної сім'ї де­
яких давніх мертвих мов Месопотамії (шумерська,
еламська, урартська) та Малої Азії.
М о н г о л ь с ь к а м о в н а с і м ' я . Охоплює 6,5 млн.
носіїв. Утворилася вона з єдиної монгольської мови
внаслідок розпаду Золотої Орди — імперії, створеної
Чінгісханом. До цієї мовної сім'ї входять такі мови:
монгольська, або халха-монгольська (5 млн., поширена
в Монголії), бурятська, калмицька (в Росії), ойратська,
монгорська (в Китаї), могольська (в Афганістані).
Т у н г у с о - м а н ь ч ж у р с ь к а м о в н а с і м ' я . Но­
сіями мов цієї сім'ї є понад 4 млн. осіб. її утворюють
маньчжурська мова (представлена великою кількістю
літературних творів з XVI ст., нині вимирає), евенкій­
ська (раніше її називали тунгуською), евенська, нанай­
ська, удегейська та ін. мови.
Існує і багато інших мовних сімей, однак вони мало-
чисельні (до 1 млн. носіїв) і, як правило, недостатньо
вивчені.
До п а л е о а з і й с ь к и х м о в відносять кілька мов­
них груп і окремих мов, не пов'язаних між собою гене­
тично: чукотсько-камчатські мови (чукотська, коряць­
ка, ітельменська та ін.), ескімоські мови (ескімоська та
алеутська), а також нівхську, юкагірську, кетську мови.
Індіанські мови в Північній Америці об'єднують у
вісім мовних сімей (алгонкінська, ірокезька, сіу та ін.),
кілька мовних сімей розрізняють у Центральній та Пів­
денній Америці. На півдні Африки виокремлюють кой-
санську (палеоафриканську) мовну сім'ю, до якої нале­
жать готтентотські та бушменські мови. На острові Но­
ва Гвінея розрізняють від 60 до 100 мовних сімей.
У результаті ґрунтовного порівняльно-історичного
вивчення різних мов виявлено глибинні генетичні
зв'язки між мовами, які традиційно зараховують до
різних сімей. Так, нині вже встановлено давню спорід­
неність тюркських, монгольських та тунгусо-мань-
чжурських мов, які об'єднують в одну а л т а й с ь к у
Класифікації мов 97
с і м ' ю . Можливо, що до неї належали корейська і
японська мови. З'ясовано також, що дравідські мови
мають генетичні зв'язки з фінно-угорськими.
Вітчизняні і зарубіжні мовознавці, насамперед В. Іл-
ліч-Світич, науково обґрунтували генетичну спорідне­
ність шести мовних сімей: індоєвропейської, афразій-
ської, кавказької, фінно-угорської, дравідської та ал­
тайської, тобто наявність величезної мовної сім'ї, яку
назвали н о с т р а т и ч н о ю н а д с і м ' є ю , або н о с т р а -
т и ч н о ю м а к р о с і м ' є ю . Окремі лінгвісти включа­
ють до неї також частину палеоазійських мов.
Отже, докладне вивчення споріднених мов дає змогу
розкрити їх найглибші шари, з'ясувати особливості
прамови, від якої вони походять. Завдяки досліджен­
ням генетичних зв'язків між різними мовними сім'ями
можна об'єднати їх у надсім'ї, або макросім'ї.
Типологічна класифікація мов
Кожна мова певним чином організована. За спільни­
ми структурними ознаками мови об'єднують у типи.
Розробленням типологічної класифікації мов займаєть­
ся типологічне мовознавство.
Типологічна класифікація мов — групування мов за особливос­
тями їх структури незалежно від спорідненості.
Теоретично типологічна класифікація може ґрунту­
ватися на будь-якому рівні мови. Нині існують розроб­
ки в галузі фонологічної та синтаксичної типології, за­
початковано створення лексичної типології. Оскільки
фонем у мовах надто мало, а лексем надто багато, опти­
мальне групування мов на основі цих рівнів ускладне­
не. За синтаксичною побудовою теж важко об'єднати
мови в однорідні типи, оскільки синтаксичні ознаки
різних мов дуже складні.
Найзручнішим для типологічних досліджень є мор­
фологічний рівень. Це зумовлене тим, що кількість мор­
фем у мовах достатня для їх типологічного групування,
до того ж морфеми більш стійкі щодо змін порівняно з ін­
шими мовними одиницями. Деякі мовознавці взагалі на­
зивають типологічну класифікацію мов морфологічною.
Морфологічна типологія. Морфологічний рівень мо­
ви, порівняно з фонологічним і синтаксичним, у типо­
логічному відношенні вивчений найкраще.
І Вступ до мовознавства
98 Загальні засади мовознавства
З а морфемною будовою слова В . фон Гумбольдт ви­
окремив чотири типи мов: ізолюючий, аглютинуючий
(аглютинативний), ф л е к т и в н и й та інкорпоруючий.
І з о л ю ю ч і м о в и . Д л я них характерні незмінність
і морфологічна нерозчленованість с л і в . І з о л ю ю ч і мови"
м а ю т ь л и ш е один різновид морфем —' к о р і н ь . Грама­
тичне з н а ч е н н я в и р а ж а є т ь с я здебільшого з допомогою
п о р я д к у с л і в . До ІЗОЙ^РІОІЇИХ м о в ш а л е ж и т ь д а в н ь о к и ­
т а й с ь к а мова в е н ь я н ь . О з н а к и цього типу мов прита­
м а н н і сучасній к и т а й с ь к і й мові б а й х у а в е н ь , в ' є т н а м ­
с ь к і й ( а в с т р а з і й с ь к а с і м ' я ) , мові йоруба (конгокордо-
ф а н с ь к а с і м ' я ) . Н а п р и к л а д , к и т а й с ь к а ф р а з а во хао
о з н а ч а є «я л ю б л ю » , а хао во — «люби м е н е » . Грама­
т и ч н і з н а ч е н н я тут в и р а ж е н і зміною п о р я д к у слів та
інтонацією.
А г л ю т и н у ю ч і ( а г л ю т и н а т и в н і ) м о в и . В_
них корінь незмінний і тому внутрішня флексія відсут­
н я . В аглютинативних мовах афікси у межах слова ха­
рактеризуються високим ступенем самостійності, оскіль­
к и чітко відмежовуються один від одного і зберігають
своє значення незалежно від місця у слові. Вони завжди
виражають те саме значення, причому т і л ь к и одне, а
певне значення, у свою чергу, з а в ж д и передається тим
ж е афіксом. Н а п р и к л а д , у к и р г и з ь к і й мові ата-га —
«батькові», ата-лар-га — «батькам», ата-лар-ьшьіз-га —
«нашим батькам». Тут давальний відмінок з а в ж д и вира­
ж е н и й афіксом -га, а цей афікс завжди виражає тільки
давальний відмінок, так само афікс -лар вказує л и ш е на
множину, афікс -ьімьіз — на першу особу. До аглютина­
тивних мов належать, зокрема, тюркські мови, більшість"
фінно-угорських, японська, мови банту.
Ф л е к т и в н і м о в и . У них корінь з м і н н и й , причо­
му ц я змінність може в и я в л я т и с ь і я к в н у т р і ш н я флек­
сія, тобто здатність к о р е н я в и р а ж а т и своїм чергуван­
н я м г р а м а т и ч н е з н а ч е н н я . Н а п р и к л а д , а н г л . /ооі —
«нога» і?ееі — «ноги», нім. Миііег— «мати» іМйііеі
« м а т е р і » , у к р . набрати — д о к о н а н и й в и д і набира­
ти — н е д о к о н а н и й вид. У ф л е к т и в н и х мовах а ф і к с и
не самостійні, вони з л и в а ю т ь с я з коренем і формально,"
і за змістом. Слово козацький в а ж к о поділити на ко~~
рінь і суфікс, о с к і л ь к и у звуці [ц] з л и л и с я к і н ц е в и й
приголосний к о р е н я козак- і початковий приголосний
суфікса -ськ- ([к] + [с] = [ц]). У слові радість суфікс -ість
вказує на і м е н н и к . А в похідному від нього п р и к м е т н и ­
к у радісний цей самий суфікс -ість (з утраченим [т']) вже
Класифікації мов 99
не має іменникового з н а ч е н н я і втратив самостійність.
До флективних н а л е ж а т ь індоєвропейські мови і біль­
шість а ф р а з і й с ь к и х .
І н к о р п о р у ю ч і м о в и . До них входять складні
комплекси, я к і є водночас і словами, і реченнями^ Ц е й '"
тип мов представлений д е я к и м и палеоазійськими мова­
ми та більшістю індіанських мов А м е р и к и . Н а п р и к л а д ,
у мові мексиканських індіанців піпакакша означає «Я їм
м'ясо». Передаючи п р е д и к а т и в н и й , реченнєвий зміст,
наведена конструкція з а л и ш а є т ь с я словом, я к е побудо­
ване ш л я х о м синтаксичного основоскладання, а не сло­
воскладання: пі+пака+ки>а. Комплексні слова-речення
інкорпоруючих мов здебільшого починаються з кореня-
підмета, а закінчуються коренем-присудком. М і ж ц и м и
м е ж о в и м и морфемами м о ж у т ь бути компоненти, що ви­
р а ж а ю т ь зміст другорядних членів речення.
Існують інші, більш розгорнуті морфологічні типоло­
гії. А. Шлейхер) деталізувавши класифікацію В. фон Гум-
больдта, вйоВГремив у складі ізолюючих, аглютинуючих
і ф л е к т и в н и х мов дрібніші підтипи. Інкорпоруючі мови
він не вводив до к л а с и ф і к а ц і ї .
Відповідно до к л а с и ф і к а ц і ї А. Ш л е й х е р а ізолюючі
мови мають такі т и п и :
— чисто кореневі (давньокитайська мова веньянь);
—"кореневі зі службовими словами. Ц е мови, у я к и х
частина коренів у ж е г р а м а т и к а л і з у в а л а с я — почала ви­
р а ж а т и граматичне з н а ч е н н я , напр.: к и т . жень — «лю­
дина», жень-мінь — «люди», (бірманська, сучасна к и ­
тайська мови).
До ізолюючого типу н а л е ж а т ь л и ш е аналітичні
мови , тобто мови, в я к и х переважають^т^кі засоби ви­
р а ж е н н я граматичних значень^ як. службові слова і по­
рядок слів. Аглютинуючі та флективні типи представ-'
лені я к а н а л і т и ч н и м и , так і синтетичними мовами. У
синтетичних мовах засобами в и р а ж е н я грама­
тичних значень є а ф і к с а ц і я , в н у т р і ш н я ф л е к с і я , редуп­
л і к а ц і я (повторення к о р е н я , напр.: япон. яма — «гора»
і яма-яма — «гори»), суплетивізм ( в и р а ж е н н я грама­
тичної форми слова і н ш и м коренем, н а п р . : у к р . я і ме­
не), наголос.^
Аглютинуючі мови А . Ш л е й х е р поділив на:
— аглютинуючі синтетичні, у я к и х виокремлював
.суфіксальний (тюркські мови), п р е ф і к с а л ь н и й (мова
банту) та інфіксальний (бацбійська мова) типи;
 100
0 Загальні
4 засади мовознавства
в- ''
— ^глютинуючі аналітичні, які представлені афік-
сальним~типом ХафГксиможуть займати різну позицію
щодо кореня) з широким використанням службових
слів (тибетська мова).' ' ™"•""*-—" ~--.~.™»_
"*""" Флективні мови, у яких «гнучкий» корінь може ви­
ражати'внутрішню"флексію, А. Шлейхер поділив на:
—„флективні синтетичні, які оперують тільки внут­
рішньою флексією (арабська мова); *а~
— флективні синтетичні, які мають внутрішню і
зовнішню флексію (українська мова);
— флективні аналітичні, в яких поєднується вико-
ристаннярнутрішньої і зовнішньої флексій з^ктианим
вираженням граматичних значень службовими' слбва*-
ми (англійська мова).
Однак віднесення арабської мови до флективних є
помилковим, оскільки виразниками граматичного зна­
чення в ній є не внутрішня флексія, а тр а неф ікс —
особливий вид афіксів.
Основою морфологічної типології Е. Сепіра є ідея
про кореневі і реляційні мовні поняття. Він виходив з
того, що в мові обов'язково мають існувати кореневі'
поняття (у кожній мові тільки корені безпосередньо"
відображають об'єктивну дійсність) тареляц і йні по­
няття (засоби зв'язку слів-коренів у речення для ви­
раження думки). Кореневі поняття можуть супрово­
джуватись ( а б о н і ) д е р и в а ц і є ю (утвореннямпохідних
слів), тр§£о^дерцвацшн<м^і&и поняттями (засо­
бами для семантичної видозміни коренів), а реляційні
поняття, незважаючи на своє абстрактне значення, мо£_
жуть мати і конкретний, матеріальний зміст, відобра­
жати об'єктивну дійсність або не відображати її, втра­
чаючи конкретний зміст. Реляційні поняття здатні, як і
кореневі поняття, відображати дійсність. У цьому ви­
падку вони мають змішаний характер. Реляційні по­
няття можуть утратити властивість відображати дій­
сність, стати чисто реляційними. Наприклад, у формах
однини і множини велика хата — великі хати іменник
вказує і на форму числа (реляція), і на об'єктивну дій­
сність (є одна хата чи кілька), а прикметник своїми фор­
мами тільки пов'язується з іменником. В усіх цих ви­
падках ідеться про переважання, панівний тип, а не про
абсолютну, безвиняткову представленість тільки певної
форми основних мовних понять.
Зважаючи
кі типи мов: на ці міркування, Е. Сепщвиокремив та­
Класифікації мов
101
— прості чисто реляційні: коренещ поняття не су-
провод^уютьЄя"дерйв'ацією, реляційні поняття не вира-"
жають конкретний зміст (стара китайська мова вень-""
янь); "'"""' "
— складні чисто реляційні: кореневі поняття видо­
змінюються шляхом деривації (турецька мова);
— прості змішано реляційні: реляційні поняття збе­
рігають конкретний зміст, відображають об'єктивну
дійсність (мови банту);
""'— складні змішано реляційні: кореневі поняття
супроводжуються деривацією, реляційні поняття ві­
дображають об'єктивну дійсність (українська мова).
За технікою вираження граматичних понять, тобто
за переважаючими граматичними способами, Е. Сепір
поділив мови на:
— ізолюючі (мова бамана, поширена в Африці);
— аглютинативні (папуаські мови Нової Гвінеї);
Д — фузійні (українська);
— символічні (арабська). У цих мовах функціону­
ють такі граматичні способи, як внутрішня флексія, ре­
дуплікація, наголос.
/ За ступенем ускладненості окремого слова, за мірою
• його граматичного навантаження він виокремив такі
типи мов:
^,>— аналітичні (новогрецька, англійська, французька,
іспанська, болгарська, тибетська, давньокитайська);
/ — синтетичні (давньогрецька, латинська, литов-
( ська, українська, російська, арабська, фінно-угорські й
1 мови банту);
\ — полісинтетичні (чукотсько-камчатські мови, біль-
чшість індіанських мов Північної Америки).
Поєднання трьох класифікацій Е. Сепіра мало б да­
ти 48 типів мов, але фактично їх тільки 21, оскільки не
всі типи трьох його класифікацій можуть сполучатися
між собою. Так, прості чисто реляційні мови не мо­
жуть бути фузійними, синтетичними і полісинтетич­
ними. Вони бувають лише ізолюючими аналітичними
(веньянь, в'єтнамська мови). Складні чисто реляційні
мови можуть бути аглютинативними синтетичними
(турецька, казахська) або символічними аналітични­
ми (мова шилук у Африці). Прості змішано реляційні
мови найчастіше є аглютинативними синтетичними
(банту), а складні змішано реляційні — фузійними
аналітичними (англійська мова), фузійними синтетич­
ними (українська мова), аглютинативними полісинте-
102 Загальні засади мовознавства
т и ч н и м и м о в а м и (всі і н к о р п о р у ю ч і , н а п р и к л а д ескі­
м о с ь к а мова).
Ступінь аналітичності ч и синтетичності мов може
бути р і з н и м . Сучасні методики дають змогу його вимі­
р я т и . Методики кількісного зіставлення мов розробляє
квантитативна (лат. ^иаптл^;аз — кількість) ти-
пологія. Так, Д ж . Грінберг запропонував індекс
синтетичності — відношення кількості морфем у
певному тексті до кількості слів ( М / \ \ 0 . Цей індекс не
може бути н и ж ч и м за одиницю, оскільки морфем у тек­
сті не може бути менше, н і ж слів.
Я к щ о індекс синтетичності мови становить від 1,00
до 1,99, то ц я мова є аналітичною (в'єтнамська — 1,06,
перська — 1,52, англійська — 1,68). П р и індексі від
2,00 до 2,99 мова є синтетичною ( я к у т с ь к а — 2 , 1 7 , суа­
хілі — 2 , 5 5 , санскрит — 2,59). Я к щ о індекс синтетич­
ності сягає понад 3,00, то мову відносять до полісинте­
т и ч н и х (ескімоська — 3,72).
Відповідно до індексу синтетичності мова м о ж е на­
л е ж а т и до проміжного типу. Н а п р и к л а д , німецька мова
(від 1,90 до 2,11) є проміжною м і ж синтетичними і ана­
л і т и ч н и м и . Тому різні мовознавці відносять її то до син­
тетичних, то до а н а л і т и ч н и х мов.
Д ж . Грінберг встановив індекс аглютинації — тичних п р а ц я х к л а с и ф і к у ю т ь за розрізненням (давньо­
відношення кількості аглютинативних конструкцій до
кількості морфемних швів ( А / ^ . Аглютинативною
конструкцією в в а ж а є т ь с я поєднання морфем, я к і фоне­
тично не змінюються або змінюються незначно, за уста­
л е н и м и в мові нормами сполучуваності морфем. Межу
м і ж т а к и м и морфемами називають швом. Н а п р и к л а д ,
к а з а х , кизлармен — «дівчатами» становить аглютина­
тивну конструкцію із двома морфемними ш в а м и : кьіз —
«дівчина», л а р — афікс множини, мен — афікс орудного
відмінка ( 1 : 2 = 0,5). Ч и м більша ц и ф р а , тим більш аг­
лютинативною є мова (санскрит — 0,09, англійська —
0,30, я к у т с ь к а — 0 , 5 1 , суахілі — 0,67).
З допомогою різних формул м о ж н а обчислити сту­
пінь вияву кожного типологічного параметра за класи­
ф і к а ц і я м и я к Е. Сепіра, т а к і А. Ш л е й х е р а . Д ж . Грін­
берг к в а н т и т а т и в н и м методом довів, що чистих типів
мов не буває, к о ж е н типологічний параметр в и р а ж а є т ь ­
ся в різних мовах по-різному. Отже, він формально об­
ґрунтував неповторність сутності кожної мови.
Фонологічна типологія. У типологічне в и в ч е н н я фо­
н о л о г і ч н о г о р і в н я мови п о м і т н и й внесок з р о б и л и
Класифікації мов 103
М. Трубецькой, російський і австрійський мовознавець
Олександр Ісаченко (1910—1978), польський лінгвіст
Тадеуш Мілевський (1906—1966). З а фонологічною ти­
пологією мови поділяють на складофонемні та фонемні.
С к л а д о ф о н е м н и й т и п м о в . Складофонеми,
або силабофонеми, виділяють у мовах, д л я я к и х харак­
терний збіг складу і морфеми. Так, у к и т а й с ь к і й мові
к о ж е н склад є морфемою, а 4 0 % складів — о к р е м и м и
словами, проте переважають у ній двоскладові (двомор-
фемні) слова. Ц я обставина робить зайвим поділ морфем
на окремі з в у к и , хоч технічно це м о ж н а зробити. У різ­
них діалектах китайської мови нараховується від 389
до 920 складофонем. К и т а й с ь к а складофонема може
охоплювати чотири з в у к и : початковий приголосний;
нескладовий п р о м і ж н и й голосний типу [і], [и], [и]; скла-
дотвірний голосний; к і н ц е в и й приголосний чи напівго­
лосний. Кожен із ц и х компонентів складофонеми, к р і м
третього, м о ж е бути відсутній. Складофонеми харак­
терні, я к правило, д л я ізолюючого типу мов.
Ф о н е м н и й т и п м о в . До нього н а л е ж и т ь біль­
шість мов. У мові фонемного типу фонема і морфема не
збігаються, морфема поділяється на фонеми, а фонеми
формують морфему. Мови цього типу у д е я к и х лінгвіс­
грецька, л а т и н с ь к а ) та н е р о з р і з н е н н я м (українська,
польська) довгих і к о р о т к и х голосних, за типом наголо­
су (динамічний, тонічний, кількісний), його рухомістю
чи сталістю.
У фонемному типі мов виокремлюють:
— консонантний тип мов. До нього н а л е ж а т ь мови, у
фонемному складі я к и х понад 7 0 % приголосних. На­
приклад, українська мова, щ о має 6 голосних і 32 при­
голосні фонеми (співвідношення голосних і приголос­
них — 1 5 % : 8 5 % ) . Індоєвропейська прамова в давніші
періоди свого існування була консонантною; адигейська
мова має 70 фонем, серед я к и х л и ш е 3 голосні;
— вокалічний тип мов. Він охоплює мови, у я к и х
30% фонемного складу чи більше становлять голосні.
Наприклад, давньоруська мова, в я к і й до з н и к н е н н я но­
сових голосних існувало 11 або 12 голосних фонем і 24
приголосних ( 3 4 % : 6 6 % ) ; корейська мова, у я к і й 21 го­
лосна і 19 приголосних фонем; у гавайській мові із 13
фонем 5 є голосними.
Фонологічний тип мов досить р у х л и в и й , щ о з н и ж у є
його к л а с и ф і к а ц і й н у вартість. Тому ц я типологія роз-
104 Загальні засади мовознавства
робляється значно повільніше, н і ж типологія морфоло­
гічна.
Синтаксична типологія. Розробленням синтаксич­
ної типології мов займався І. Мєщанінов. Вона полягає
у виокремленні на основі будови речення номінативно­
го, ергативного та активного типів мов.
Н о м і н а т и в н и й т и п м о в . До нього входять мо­
ви, я к і серед і н ш и х відмінків обов'язково мають назив­
н и й і знахідний я к відмінки суб'єкта і об'єкта дії. У ц и х
мовах підмет з а в ж д и в и р а ж е н и й н а з и в н и м (номінатив­
ним) відмінком, а п р я м и й додаток — знахідним (акуза­
тивом). Н о м і н а т и в н и м и є більшість мов світу, в тому
числі індоєвропейські, тюркські, фінно-угорські та афр-
азійські.
Е р г а т и в н и й т и п м о в . Основою ергативного ти­
пу мов є протиставлення не суб'єкта і об'єкта, я к у мо­
вах номінативного типу, а перехідних і неперехідних діє­
слів. У мовах цього типу абсолютний відмінок (аген-
т и в , щ о позначає в и к о н а в ц я дії) є виразником суб'єкта
(підмета) п р и неперехідному дієслові та в и р а з н и к о м
о б ' є к т а (додатка) при перехідному дієслові. Суб'єкт пе­
рехідного дієслова (фактитив — носій дії) в и р а ж е н и й
власне ергативним відмінком. Н а п р и к л а д , у мові аран-
та (Австралія): Ага§иі]а (абсолютний відмінок) Іата —
« ж і н к а йде», Агациііаіа (ергативний відмінок) таі]а
(абсолютний відмінок) кщіпата — « ж і н к а х м и з несе».
До ергативних мов н а л е ж а т ь к а в к а з ь к і , більшість папу­
а с ь к и х , д е я к і індіанські мови А м е р и к и та ін.
А к т и в н и й т и п м о в . Він ґрунтується на проти­
ставленні дієслів зі значенням дії і стану. У ц и х мовах
і н а к т и в н и й відмінок передає значення суб'єкта при діє­
с л о в а х стану і з н а ч е н н я о б ' є к т а п р и дієсловах дії.
Суб'єкт при дієсловах дії в и р а ж а є т ь с я особливим актив­
н и м відмінком, що протиставляється інактивному. Ак­
тивна будова речення типологічно схожа з ергативною.
До активного типу мов належать деякі індіанські мовні
сім'ї Північної А м е р и к и , зокрема сіу, гуарані та ін.
Отже, мови світу, н е з в а ж а ю ч и на їх різноманітність,
мають багато спільного: всі вони є звуковими, мають го­
лосні і приголосні з в у к и , у всіх мовах розрізняють імен­
н и к и та дієслова, а т а к о ж суб'єкт, об'єкт і предикат то­
щ о . Ц я спільність характеризується різними в и я в а м и ,
різним ступенем, що й ілюструє типологія. Типологічне
г
Р У п У в а н н я мов спрямоване на в и я в л е н н я не стільки
розбіжностей, с к і л ь к и глибинної схожості мов.
Класифікації мов 105
Соціолінгвістична класифікація мов
Вивченням соціальних аспектів розвитку мови, її
функцій та суспільного використання займається соціо­
лінгвістика. Представник цього н а п р я м у мовознавства
О. Т к а ч е н к о розробив соціолінгвістичну к л а с и ф і к а ц і ю
мов. Він виокремив такі соціолінгвістичні типи мов: од­
ноосібні, частковогенераційні, частковоетнічні, повно-
етнічні частковотериторіальні, повноетнічні повноте-
риторіальні, мови з позатериторіальною монофункцій-
ністю, поліфункційні мононаціональні, п о л і ф у н к ц і й н і
полінаціональні, поліфункційні поліетнічні мови.
О д н о о с і б н і м о в и . До цього типу н а л е ж а т ь мови,
що н а б л и з и л и с я до в и м и р а н н я . Одноосібною мовою во­
лодіє л и ш е одна людина. Такою, н а п р и к л а д , була кама-
синська мова з групи самодійських, я к о ю у 80-ті р о к и
XX ст. володіла л и ш е одна ж і н к а . Мовознавці нарахо­
вують 46 т а к и х мов.
Ч а с т к о в о г е н е р а ц і й н і м о в и . Ц е мови, я к и м и
користується невелика група людей, я к правило, стар­
шого віку. Н а п р и к л а д , водською мовою ( н а л е ж и т ь до
прибалтійсько-фінських) в Ленінградській області Росії
у 80-ті р о к и XX ст. розмовляли ЗО—35 осіб похилого ві­
к у . Мова л е к о (Болівія) має приблизно 20 носіїв, а мова
камбап (Камерун) — приблизно ЗО.
Ч а с т к о в о е т н і ч н і м о в и . Вони є повногенера-
ц і й н и м и , тобто н и м и послуговуються не л и ш е л ю д и
похилого в і к у , а й молодь. Однак не всі п р е д с т а в н и к и
певного етносу володіють своєю етнічною мовою. На­
п р и к л а д , із 700 тис. уельсців ( А н г л і я ) у 1981 р . уель­
ську мову з н а л и т і л ь к и 550 тис. Серед с л о в ' я н с ь к и х
мов до частковоетнічних н а л е ж а т ь в е р х н ь о л у ж и ц ь к а
й н и ж н ь о л у ж и ц ь к а (остання б л и з ь к а до частковогене-
р а ц і й н и х , о с к і л ь к и ч а с т и н а молодих людей розмовляє
німецькою). Частковоетнічними є й українська та біло­
руська мови, адже 1 2 , 3 % українців (їх м а й ж е 45 млн.) і
чверть білорусів (їх понад 8 млн.) російськомовні. О. Тка­
ченко зазначає, що частковоетнічна мова «в разі занепа­
ду може бути ступенем до поступового в и м и р а н н я , а в
разі соціального піднесення, н а в п а к и , ступенем до на­
буття рангу повноетнічної мови».
Повноетнічні частковотериторіальні
м о в и . До цього типу н а л е ж а т ь мови етносів, у я к и х усі
їх представники користуються рідною мовою, але через
 106 Загальні засади мовознавства
відсутність державності не можуть поширити її на всю
територію свого проживання, тобто стимулювати до її
засвоєння національні меншини. Повноетнічними час-
тковотериторіальними були латвійська, литовська й
естонська мови за часів існування СРСР. Здобувши не­
залежність, країни Прибалтики почали вести мовну
політику, згідно з якою представники національних
меншин мусили оволодіти державною мовою або виїха­
ти за межі країни.
П о в н о е т н і ч н і п о в н о т е р и т о р і а л ь н і мо-
в и . Цей тип утворюють мови, що є надбанням усього ет­
носу, який має свою державу. Вони мають статус дер­
жавних і слугують засобом спілкування на території
всієї держави. До повноетнічних повнотериторіальних
мов належать грецька, албанська, більшість слов'янсь­
ких мов, зокрема польська, чеська, словацька, болгар­
ська, македонська, словенська, сербська, хорватська,
боснійська, чорногорська.
Мови з п о з а т е р и т о р і а л ь н о ю монофунк-
ц і й н і с т ю . До цього типу входять мови, які обслуго­
вують увесь етнос у межах держави (повноетнічні пов-
нотериторіальні), і поширені поза своєю територією,
виконуючи якусь одну функцію. Наприклад, італій­
ська мова стала світовою мовою вокалістів і вивчається
в консерваторіях усього світу. В XIX ст. широкого мо-
нофункційного розповсюдження набула французька як
мова дипломатії.
Поліфункційні мононаціональні мови.
Мова цього типу в межах своєї держави є повноетніч-
ною повнотериторіальною, а за її межами використову­
ється як засіб спілкування, залишаючись рідною лише
для однієї нації. Наприклад, російська мова. Поліфунк­
ційні мононаціональні мови, яких є понад 60, викону­
ють функцію міжнаціонального спілкування. До них
належать мови суахілі, хауса (Африка), турецька, гін­
ді, китайська (Азія), арабська (Азія й Африка). Одним
з результатів функціонування мононаціональних мов
за межами території своєї держави є розвиток білін­
гвізму.
П о л і ф у н к ц і й н і пол і н а ц і о н а л ьні мови.
Ними є мови, що функціонують у своїй державі і ще в
кількох унаслідок переселення людей чи поширення са­
мих мов. До цього типу мов належать англійська, ні­
мецька, арабська, французька, іспанська, португаль-
Класифікації мов 107
ська. Англійська мова має п'ять варіантів — британ­
ський, американський, канадський, австралійський і
новозеландський. Вона є державною ще в 25-ти країнах
і однією з двох державних — у 19-ти країнах. Німецька
мова має швейцарський, австрійський, люксембур­
зький та ліхтенштейнський варіанти. Арабська є дер­
жавною в 19-ти країнах, а в 3-х функціонує як друга
державна. Французька мова має статус державної або
другої державної в 25-ти країнах. Іспанська поширена,
крім Іспанії, майже в усій Латинській Америці. Порту­
гальська мова має в Бразилії більше носіїв, ніж у самій
Португалії, є державною в Африці, зокрема в Анголі,
Сан-Томе, Принсипі та Мозамбіку.
Поліфункційні мононаціональні і поліфункційні по-
лінаціональні мови є найпрестижнішими: їх вивчають у
загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах
усього світу, використовують у міжнародних інституці­
ях. Найпоширеніші мови цих типів, зокрема англій­
ська, французька, російська, іспанська, китайська та
арабська офіційно кваліфіковані як світові в ООН, де
ними активно послуговуються.
П о л і ф у н к ц і й н і п о л і е т н і ч н і м о в и . Це мо­
ви, що зі своєї етнічної території поширилися на землі
інших етносів, цілком витіснивши мови цих етносів.
Поліфункційна поліетнічна мова приречена на розпад,
оскільки кожен етнос, що оволодів нею, зрештою пере­
робляє її на свій лад, витворює свою мову. Такою є ла­
тинська мова, яка породила цілу групу романських мов,
а сама стала мертвою. Однак, навіть будучи мертвою,
використовувалася й використовується досі, адже має
багату літературу. Якщо мова цього типу не мала пи­
семності, як, наприклад, праслов'янська, то вона прос­
то відмирала, продовжившись у своїх нащадках — жи­
вих мовах (слов'янських).
Соціолінгвістична класифікація мов побудована за
ієрархічним принципом. Перехідним є статус частково-
етнічної мови. Залежно від історичних обставин та сус­
пільних уподобань вона може стати частковогенерацій-
ною, одноосібною або навіть зникнути. Кращим варіан­
том її розвитку є перехід до повноетнічних мов або до
вищих типів.
Отже, соціолінгвістична класифікація мов передба­
чає поділ їх за використанням у межах держави і світу.
 108 Загальні засади мовознавства

Вона не вказує на якісну різницю між мовами. Немає

2.
мов кращих і гірших — усі вони обслуговують суспіль­
ні ПОТОеби пттятепт»/-» ефективно.
потреби однаково е>/+.«т,тт»——

Запитання. Завдання

1. На яких засадах грунтується генеалогічна класифікація мов?

2. Які існують сім'ї мов?
Фонетика, фонологія,
3. Охарактеризуйте групи мов індоєвропейської сім'ї.
4. У чому полягає генеалогічне групування слов'янських мов? графіка, орфографія
5. Що є основою типологічної класифікації мов?
6. Охарактеризуйте групи мов за морфологічною типологією.
7. На які типи поділяв мови А. Шлейхер?
8. Що вважав основою морфологічної типології Е. Сепір?
9. Як можна визначити ступінь синтетичності мов?
10. Узявши за основу довільний прозовий текст обсягом 1000
слів, визначте ступінь синтетичності української мови.
11. Які типи мов виокремлюють за фонологічною типологією?
12. Охарактеризуйте типи мов за соціолінгвістичною класифікацією.

Найменші, неподільні одиниці мовлення й мови,

тобто звуки і фонеми, які слугують матеріалом для
побудови всіх вищих одиниць (морфем, слів, речень,
тексту), досліджують відповідно фонетика і фоноло­
гія. Об'єкти вивчення цих розділів мовознавства ма­
ють тільки план вираження і не мають плану змісту.
Мова є матеріальним явищем тільки тому, що в
ній наявні фонеми, які виражаються звуками. Без зву­
кової сторони вона існувати не могла б, оскільки все ін­
ше в її складі є планом змісту, ідеальним компонен­
том, який без звуків реалізуватися не здатен.
Для звукової сторони мови людство створило чима­
ло замінників, серед яких найважливішим є письмо. То­
му поряд з фонетикою і фонологією існують графіка і
орфографія — розділи мовознавства, що вивчають спо­
соби, засоби та норми передавання звуків на письмі.

2.1. Звуки мови, їх класифікація

У кожній мові світу наявна певна кількість зву­
ків. Один і той самий звук у різних мовах вимовля­
ється неоднаково. Проте у фонетиці існують законо-
 110 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
мірності, на основі яких об'єднано звуки всіх мов, ви­
окремлено голосні і приголосні звуки, створено їх
класифікації.
Фонетика як наука про звуки мови
Фонетика є одним із найдавніших розділів мово­
знавства. Вона розробляється вже дві з половиною тися­
чі років і досягла за цей час значних успіхів.
Фонетика (грец. рЬбпеШов — звуковий) — розділ мовознавства,
що вивчає звуки мовлення і членування мовленнєвого потоку.
Об'єктом дослідження фонетики є не тільки звуки, а
і їх зміни, закономірності сполучення, склад, наголос та
інтонація.
Оскільки мову можна вивчати як у синхронічному,
так і в діахронічному аспектах, то розрізняють описову
й історичну фонетику. Описова фонетика дослі­
джує звуковий склад мови, звукові зміни на сучасному
етапі її розвитку. Предметом вивчення історичної
фонетики є формування і розвиток звукової системи
протягом тривалого часу.
Дослідженням звуків за допомогою спеціальних
приладів і методик займається експериментальна
фонетика . Цей розділ фонетики започаткував у дру­
гій половині XIX ст. В. Богородицький, а продовжили
його розвиток Л. Щерба та його послідовники.
В експериментальних дослідженнях звуків мов­
лення використовують ряд спеціальних приладів. З
допомогою осцилографа перетворюють звукові коли­
вання на електричні, які записуються на паперовій
стрічці чи кіноплівці. Спектрометр або спектрограф
дає змогу одержати миттєву, а сонограф — динамічну
спектрограму, що фіксує спектр звука, тобто сукуп­
ність значень амплітуд його частотних складників.
Інтонограф записує у вигляді інтонограм (вертикаль­
них ліній) зміну частоти основного тону та інтенсив­
ності звуків.
Інша група приладів призначена для фіксування
роботи органів мовлення при утворенні звука. Так, па-
латограф фіксує місце дотику язика до піднебіння,
одонтограф — язика до нижніх зубів. За допомогою
рентгенографа можна отримати профільний знімок
;іпуки мови, їх класифікація 111
усіх органів мовлення. На рентгенограмі найчіткіше
нидно кістки. Томограф забезпечує виразне фіксування
також і м'яких органів мовлення. Фотоапарат дає ста­
тичне зображення роботи губ у процесі мовлення.
Фонетичний експеримент не обов'язково пов'язаний
із використанням приладів, він полягає у створенні
мовних ситуацій, що сприяють вивченню звуків. Засто­
сування у фонетичних дослідженнях приладу ще не
свідчить про те, що здійснюють експеримент. Наприк­
лад, магнітофонне записування мовлення є тільки спо­
собом фіксування тексту. Опановуючи в лінгафонному
класі вимову звуків іноземної мови, студент не займа­
ється експериментальною фонетикою.
Фонетичні дослідження мають значну практичну
цінність. Вивчення іноземної мови починають із вступ­
ного фонетичного курсу: щоб оволодіти мовою, треба
навчитися вимовляти її звуки. І для опанування рідної
мови, зокрема правил нормативної, літературної вимо­
ви, теж потрібна фонетика. Дані з цього розділу мово­
знавства необхідні логопедам, щоб виправляти недоліки
у вимові звуків, сурдопедагогам, щоб навчати звуковій
мові глухонімих. Відомості з фонетики використовують
зв'язківці для поліпшення пропускної спроможності те­
лефонних ліній.
Сутність звука. Матеріальним засобом реалізації
мовлення є звук. Він породжується апаратом мовлен­
ня, передається з допомогою повітря, технічних засо­
бів (наприклад, телефону) і сприймається органами
слуху.
-^ Звук — найменша неподільна одиниця мовлення, яка утворюєть­
ся апаратом мовлення, має фізичну природу і виконує в мові пев­
ну функцію.
Вивчають звуки мовлення у трьох аспектах: фізич­
ному, фізіологічному і лінгвістичному. Фізичний
(акустичний) аспект звука виявляється у його
звучанні, завдяки якому мовлення може передаватися і
сприйматися. Зважаючи на фізичну природу звука, йо­
го визначають як коливання пружного середовища (по­
вітря). Фізіологічний (біологічний) аспект
включає репродуктивний компонент (творення звуків
апаратом мовлення) і перцептивний компонент (сприй­
мання звуків слуховим апаратом). Лінгвістичний
(соціальний, функціональний, мовний)
 112 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
аспект полягає у розгляді звуків з точки зору їх фун­
кціонального н а в а н т а ж е н н я . Цей аспект звука (фоне­
му) вивчає фонологія. Оскільки фізіологічний аспект
дослідження звуків має два в и я в и — репродуктивний
( а р т и к у л я ц і й н и й ) і п е р ц е п т и в н и й , д е я к і мовознавці
розрізняють акустичну, а р т и к у л я ц і й н у і перцептивну
фонетику.
З в у к и реалізуються в усному мовленні, а д л я переда­
в а н н я їх на письмі використовують букви (літери). Про­
те звук і буква не тотожні. Літери п и ш у т ь , друкують і
читають, а з в у к и вимовляють і чують. Б у к в и жодного
алфавіту не є точними відповідниками звуків. Д л я за­
пису звуків застосовують квадратні д у ж к и : [ ].
Фізичний аспекту вивченні звуків
Я к фізичне я в и щ е звук мовлення утворюється внас­
лідок к о л и в а н н я голосових з в ' я з о к та взаємодії надгор­
танних органів і порожнин під впливом струменя види­
хуваного повітря.
Значно рідше з в у к и м о ж у т ь вимовлятися на основі
струменя вдихуваного повітря. У з в ' я з к у з ц и м усі зву­
к и мовлення поділяють на екс пірати (творяться при
видиху) та інспірати (творяться на вдиху). Експіра-
ти х а р а к т е р н і д л я всіх мов, а інспірати утворюються
т і л ь к и в окремих с и т у а ц і я х , зокрема при збудженому
мовленні.
З в у к и людського мовлення, я к і будь-які інші зву­
к и , мають такі акустичні параметри: висота, сила, дов­
гота, тон, шум, тембр.
В и с о т а з в у к а . З а л е ж и т ь вона від частоти коли­
вань, тобто від кількості коливань голосових з в ' я з о к за
одиницю часу, і вимірюється в герцах (1 Гц — одне пов­
не к о л и в а н н я за секунду). Людське вухо сприймає ко­
л и в а н н я від 16 до 20 000 Гц. Голосові з в ' я з к и здатні утво­
рювати звуки висотою від 80 (найнижчий бас) до 1300 Гц
(найвище сопрано). Середній діапазон чоловічого голосу
становить 85—200 Гц, а жіночого — 160—340 Гц. Однак
це стосується л и ш е основного тону звуків, я к і мають
щ е й значно в и щ і обертони. З в у к и мови, я к засвідчу­
ють їх спектрограми, є с к л а д н и м и у т в о р е н н я м и з ш и ­
р о к и м спектром, до якого входять компоненти з висо­
тою м а й ж е 10 000 Гц.
Звуки мови, іх класифікація 113
Р і з н і з в у к и м а ю т ь н е о д н а к о в у висоту. В одному
а к т і м о в л е н н я с п о с т е р і г а є т ь с я з м і н а висоти голосу,
що є основним к о м п о н е н т о м і н т о н а ц і ї , р и т м о м е л о д и ­
к и . З а в д я к и з м і н і висоти з в у к і в у м е ж а х с к л а д у в де­
я к и х м о в а х з д і й с н ю є т ь с я н а г о л о ш у в а н н я . Т а к о г о ти­
пу наголос н а з и в а ю т ь музичним. Він в л а с т и в и й ,
зокрема, сербській, литовській, шведській, япон­
с ь к і й , к и т а й с ь к і й , к о р е й с ь к і й та і н ш и м м о в а м . Ос­
к і л ь к и висота з в у к і в н а г о л о ш у в а н о г о с к л а д у м о ж е
з м і н ю в а т и с я , то одна мова м а є , я к п р а в и л о , к і л ь к а
типів м у з и ч н о г о н а г о л о с у . В р і з н и х д і а л е к т а х к и т а й ­
ської мови їх к і л ь к і с т ь с т а н о в и т ь від 3 до 9. К о р е й ­
с ь к і й мові в л а с т и в і д в а т и п и м у з и ч н о г о наголосу —
висхідний і спадний.
С и л а з в у к а . Вона визначається амплітудою (роз­
махом) звукового к о л и в а н н я : чим більший розмах ко­
л и в а н н я , тим с и л ь н і ш и й , інтенсивніший звук. Одини­
цею в и м і р ю в а н н я с и л и (інтенсивності) з в у к а є бел (Б),
його десята д о л я — децибел (дБ). Ц я о д и н и ц я л о г а р и ф ­
мічна, тому зростання с и л и з в у к а на один д Б означає
з б і л ь ш е н н я його інтенсивності в 1,26 раза. Голосна
розмова на відстані к і л ь к о х метрів дорівнює п р и б л и з ­
но 70 д Б . Ч и м голосніше говорить людина, тим в и щ о ю
є сила звука. Н а й в и щ и й ступінь інтенсивності з в у к а
притаманний к р и к у .
В одному акті м о в л е н н я різні з в у к и в и м о в л я ю т ь с я
з неоднаковою силою. Т а к , в у к р а ї н с ь к і й мові голос­
ний [а] в и м о в л я є т ь с я з більшою силою, н і ж голосний
[і]. У багатьох мовах, з о к р е м а в у к р а ї н с ь к і й , болгар­
с ь к і й , а н г л і й с ь к і й , к а з а х с ь к і й , сила з в у к а є основою
д ина міч ного , або силового, наголосу . Н а від­
міну від музичного він у м е ж а х однієї мови не має ва­
ріацій.
Д о в г о т а з в у к а . З а л е ж и т ь вона від часу його зву­
ч а н н я . Довготу звука вимірюють у мілісекундах (мс)
або сигмах (тисячних д о л я х секунди). З в у к и розрізня­
ються довготою (тривалістю) в багатьох мовах. Так, у
д а в н ь о г р е ц ь к і й , л а т и н с ь к і й , давньоіндійській (санс­
криті), чеській, фінській, кхмерській мовах наявне про­
тиставлення довгих і к о р о т к и х голосних. Н а п р и к л а д ,
грец. (ртут) (звук) і (роуг) (вбивство); лат. рдриіиз (народ)
ірбриіив (тополя); чес. Ьуіі [Ьїії] (бути) і Ьуіі[ЬШ] (буття);
к х м е р , ійк (берегти) і ійк (човен). У д е я к и х мовах роз­
різняють т а к о ж довгі і короткі приголосні: у к р . лють —
 114 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
ллють, у суді — у судді, суть — ссуть, відміна — від­
мінна.
Довгота є супровідною ознакою динамічного наголо­
су. Так, в у к р а ї н с ь к і й мові наголошений голосний у
2—3 рази довший від ненаголошеного. Довгота звука є
т а к о ж основою кількісного, або довготного, на­
голосу , я к и й в л а с т и в и й , зокрема, індонезійській мо­
ві. Згідно з останніми експериментально-фонетичними
д а н и м и к і л ь к і с н и м (а не д и н а м і ч н и м або динамічно-
к і л ь к і с н и м , я к в в а ж а л и раніше) є наголос російської
мови.
Т о н і ш у м . Звукові к о л и в а н н я бувають рівномір­
ними, тобто наступне к о л и в а н н я дорівнює попередньо­
му, і нерівномірними. У результаті рівномірних коли­
вань голосових з в ' я з о к утворюються тони, або ос­
новні тони. Вони властиві з в у к а м стійкої висоти.
Неритмічні к о л и в а н н я , я к і в и н и к а ю т ь унаслідок подо­
л а н н я видихуваним повітрям певних перешкод у мов­
леннєвому апараті, є основою утворення шумів. Вони
властиві з в у к а м з нестійкою висотою.
Чисто тональними з в у к а м и є голосні, чисто шумни­
ми — глухі приголосні, в утворенні я к и х голосові з в ' я з ­
к и участі не беруть. Існує ще дві групи звуків, у я к и х
наявні водночас і тон, і ш у м : шумно-тональні з в у к и
(дзвінкі приголосні, у я к и х шум переважає над тоном) і
тонально-шумні з в у к и (сонорні приголосні, у я к и х тон
переважає над шумом).
Т е м б р . З в у к є с к л а д н и м утворенням, єдністю спек­
трів різних звукових к о л и в а н ь . Кожен звук складаєть­
ся з основного тону , я к и й у різних людей є різним,
а в різних звуках, щ о вимовляються однією людиною, —
приблизно однаковим. Щ е одним компонентом з в у к а є
обертони , або гармоніки , — н а ш а р у в а н н я на ос­
новний тон, в и щ і від нього в ціле число р а з і в . Я к щ о
основний тон має висоту 100 Гц, то його обертони —
2 0 0 , 4 0 0 , 8 0 0 Гц. Обертони виникають внаслідок коли­
вання частин голосових з в ' я з о к (половина, чверть і т. д.)
і з а в ж д и є с л а б ш и м и за основний тон.
Вивчення спектрів звука виявило, щ о , к р і м основно­
го тону і обертонів, він складається з к і л ь к о х (до чоти­
рьох) додаткових тонів (формант, або фор­
мантних зон) — груп, областей частот звукових ко­
л и в а н ь . Додаткові тони звука утворюються внаслідок
я в и щ а р є зона не у (франц. гезопапсе — відзвук) — по-
Лвуки мови, їх класифікація 115
силення, відбиття основного тону у надгортанних по­
рожнинах (резонаторах) апарату мовлення. З м і н а фор­
ми та обсягу резонаторів і дає різні додаткові тони д л я
різних звуків. У приголосних звуках до додаткових то­
нів додаються щ е й ш у м и .
Д л я к о ж н о г о з в у к а х а р а к т е р н а певна к і л ь к і с т ь
ф о р м а н т н и х зон. У к р а ї н с ь к а л і н г в і с т к а Н і н а Т о ц ь к а
(нар. 1923), в и в ч и в ш и спектрограми у к р а ї н с ь к и х го­
лосних звуків, д і й ш л а до висновку, що звук [а] має ш и ­
року суцільну формантну зону в м е ж а х 2 5 4 — 4 0 6 0 Гц з
найбільшою інтенсивністю в м е ж а х 8 0 6 — 1 2 8 0 Гц, а
звук [і] має дві виразні формантні зони: 2 0 2 — 5 0 8 Гц і
2 0 3 0 — 4 0 6 0 Гц, причому найбільша інтенсивність д л я
цих зон — 254 і 2030 Гц. К о ж е н звук має свою фор­
мантну с тру кт ур у , я к а свідчить про його я к і с т ь ,
усталену в певній мові специфіку.
Отже, тембром (франц. і і т Ь г е — дзвіночок) є
своєрідне п о є д н а н н я основного тону, його обертонів та
додаткових тонів. Л ю д и н у м о ж н а впізнати за голосом
з а в д я к и неповторності його тембру. Відмінності тем­
бру різних людей зумовлені в і д м і н н о с т я м и основного
тону та обертонів їхнього голосу. К о ж е н з в у к т а к о ж
х а р а к т е р и з у є т ь с я своєрідністю тембру, щ о з а л е ж и т ь
від с п е ц и ф і к и додаткових тонів і ш у м і в . Тому тембр є
основним а к у с т и ч н и м параметром з в у к а , найістотні­
ш и м д л я р о з р і з н е н н я з в у к і в на слух. Саме тембр тво­
р и т ь с п е ц и ф і к у з в у к а , надає йому неповторного забар­
влення.
Д е я к і лінгвісти, зокрема російська фонетистка Л і я
Бондарко (нар. 1932), наголошуючи на ролі додаткових
тонгв та обертонів, з в у ж у ю т ь поняття «тембр» до забар­
влення звука. В такому розумінні тембр створюють ли­
ш е обертони, він є індивідуальною ознакою з в у к і в , що
відрізняє голос однієї людини від голосу іншої. У цьому
випадку за м е ж і тембру я к окремий параметр звука ви­
носять його формантну структуру. її утворюють додат­
кові тони звука. Вона є його я к і с т ю , тобто загальною
д л я всіх мовців ознакою звука, що відрізняє його в ме­
ж а х конкретної мови від і н ш и х звуків.
Висота, сила, довгота звука, тон і ш у м , тембр дають
змогу з ' я с у в а т и ф і з и ч н у с п е ц и ф і к у к о ж н о г о з в у к а ,
акустично розрізняти їх. Ці параметри х а р а к т е р н і д л я
звуків усіх мов світу, але в різних мовах вони в и я в л я ­
ються неоднаково.
 116 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія Звуки мови, їх класифікація 117
Фізіологічний аспект у вивченні звуків з в ' я з к и н а п р у ж е н і й зближені. П о в і т р я н и й струмінь,
проходячи крізь звужену голосову щ і л и н у , приводить
Щоб звуки були сприйняті слухачем, необхідно їх напружені голосові з в ' я з к и у к о л и в а л ь н и й рух. Вони
вимовити. Творення звуків п о в ' я з а н е з фізіологічними бринять, породжуючи голос, тобто звукові к о л и в а н н я
особливостями л ю д и н и : з а в д я к и апарату мовлення вона повітряного струменя.
цілеспрямовано вимовляє різні членороздільні з в у к и і З в у к , що виходить безпосередньо з гортані, є нечле­
поєднує їх в осмислені л а н ц ю ж к и . нороздільним. Проте д е я к і звукові варіації утворюють­
Апарат мовлення. Утворення звуків відбувається ся і в самій гортані, н а п р и к л а д шепіт (повітряний стру­
внаслідок п р о х о д ж е н н я видихуваного повітря через мінь проходить переважно м і ж черпаловидними х р я ­
апарат мовлення. Назва «апарат мовлення» умовна, ос­ щами), фальцет (неприродно високий голос, при я к о м у
к і л ь к и органи, я к і до нього входять, насамперед забез­ перенапружені голосові з в ' я з к и розходяться т і л ь к и в
печують д и х а н н я і с п о ж и в а н н я ї ж і , а творення звуків є передній частині), гортанні чи л а р и н г а л ь н і звуки (існу­
їх додатковою ф у н к ц і є ю . ють глухі щ і л и н н і , глухі й дзвінкі проривні гортанні
Апарат мовлення складається з трьох «поверхів»: приголосні, а т а к о ж особливі абруптивні приголосні в
нижнього, середнього і верхнього. Н и ж н і м поверхом є деяких к а в к а з ь к и х мовах, при вимові я к и х паралельно
дихальні .органи, середнім — гортань, верхнім — над­ із з і м к н е н н я м у роті твориться з і м к н е н н я м і ж голосови­
гортанні п о р о ж н и н и . ми з в ' я з к а м и ) .
Д и х а л ь н і о р г а н и . Основними органами дихан­ Н а д г о р т а н н і п о р о ж н и н и . В е р х н і й поверх
н я є легені і трахея (дихальне горло). Н и ж н я частина апарату мовлення (рис. 2.1) ще називають надставною
трахеї поділена на дві бронхи, я к і , розгалужуючись на трубою. Вона складається з порожнини глотки (І), рото­
дрібніші трубки, що закінчуються альвеолярними хода­ вої (II) і носової (III) порожнин. П о р о ж н и н а глотки роз­
м и , з'єднують її з легенями. Процес д и х а н н я здійсню­ міщена над гортанню. Верхньою її частиною є носоглот­
ється м ' я з а м и діафрагми і ребер. П р и вдиханні м ' я з и ка (Іа), а середньою — зів (16). Порожнина глотки з'єдна­
скорочуються, піднімаючи ребра і опускаючи діафраг­ на з ротовою і носовою порожнинами. Всі ці п о р о ж н и н и
му, об'єм легенів збільшується. Під час видиху м ' я з и є резонаторами звуків.
розслабляються, об'єм легенів зменшується і повітря Носова п о р о ж н и н а я к до­
витискається з них через трахею. Струмінь видихувано­ датковий резонатор до двох ін-
го повітря забезпечує утворення звука на верхніх повер­
хах апарату мовлення. Фізіологи розрізняють звичай­ I — порожнина глотки (Іа — но­
н и й і мовленнєвий видихи. З в и ч а й н и й видих відбува­ соглотка, 16 — зів); II — ротова
порожнина; III — носова порож-
ється плавно й безперервно, а мовленнєвий — є серією нин&ь4 — губи; 2 — зуби; 3 —
повітряних поштовхів, к о ж е н з я к и х , я к правило, збіга­ тверде піднебіння (За — альвео­
ється зі складом, що вимовляється. ли, 36 — власне тверде піднебін­
ня); 4 — м'яке піднебіння (4а — в
Г о р т а н ь . Ц е й орган з ' є д н а н и й із трахеєю і має позиції дихання та вимови носо­
форму трубки. У гортані розміщені персневидний, щ и ­ вих звуків, коли отвір у носову
товидний і два рухомих черпаловидних (пірамідальних) порожнину відкритий, 46 — в
позиції мовлення, коли отвір у
х р я щ і . До них прикріплені дві еластичні голосові з в ' я з ­ носову порожнину закритий);
к и . Пірамідальні х р я щ і можуть з м і щ у в а т и с я , розходя­ 5 — язичок, 6 — язик (6а — кін­
чись і сходячись, внаслідок чого голосова щ і л и н а , роз­ чик язика, 66 — спинка язика, ,
ташована м і ж голосовими з в ' я з к а м и , змінює свою кон­ 6в — корінь язика); 7 — задня
фігурацію. стінка зіва; 8 — надгортанник;
9 — щитовидний і персневидний
Під час д и х а н н я , а т а к о ж при вимові г л у х и х приго­ хрящі; 10 — голосові зв'язки;
лосних голосові з в ' я з к и розслаблені і розсунуті в сторо­ I I — трахея; 12 — стравохід. ц
ни. У процесі вимови звуків (крім глухих) голосові Рис. 2.1. Апарат мовлення
 118 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
ш и х порожнин бере участь у творенні носових (назалі-
зованих) звуків — приголосних [м], [н] і голосних. Но­
сові голосні є, н а п р и к л а д , у польській мові: гфа (рука),
д,ф (дуб), ф р а н ц у з ь к і й та ін., вони були і в давньорусь­
к і й мові.
Ротова п о р о ж н и н а є місцем творення більшості зву­
ків усіх мов, виступаючи в ролі і резонатора, і д ж е р е л а
різноманітних ш у м і в . У ротовій порожнині з а в д я к и її
рухливості твориться передусім формантна структура
звуків. Так, подовження ротового резонатора (наприк­
лад, при вимові огублених приголосних) в и к л и к а є по­
н и ж е н н я формант, а перегородження його я з и к о м (на­
п р и к л а д , при вимові передньоязикових приголосних)
послаблює низькі форманти: ч и м більший обсяг ротово­
го резонатора, тим н и ж ч и м є звук. З а д і я н н я носової по­
р о ж н и н и призводить до появи двох додаткових фор­
мант: низької (приблизно 200 Гц) і високої (приблизно
2500 Гц).
Носова й ротова п о р о ж н и н и розділені піднебінням.
Передня його частина тверда і тому називається твер­
дим піднебінням (3). Воно закінчується верхніми зуба­
ми (2), над я к и м и знаходяться тверді пухирці — альве­
оли (За). З а д н я частина піднебіння є м ' я к о ю і назива­
ється м ' я к и м піднебінням (4), або піднебінною завісою
(відкриває і закриває хід у носову порожнину). Закінчу­
ється воно я з и ч к о м (5).
У н и ж н і й частині ротової п о р о ж н и н и розміщений
я з и к (6). Він складається з кореня (бв), с п и н к и (66), я к а
поділяється на передню, середню і задню частини, і кін­
ч и к а (6а) — найрухомішої частини я з и к а . Ротова по­
р о ж н и н а закінчується зубами (2) і губами (1).
Серед органів м о в л е н н я в и о к р е м л ю ю т ь а к т и в н і і
пасивні. До активних мовних органів, тобто
р у х л и в и х , н а л е ж а т ь легені, голосові з в ' я з к и , м ' я к е під­
небіння, я з и ч о к , я з и к і губи. В д е я к и х випадках актив­
ною стає т а к о ж задня стінка зіва, зокрема при утворен­
ні українського фарингального з в у к а [г] (голова, голос,
Ганна). З а спостереженням української лінгвістки Ла­
риси Прокопової (нар. 1925), при вимові цього звука ко­
рінь я з и к а і задня стінка зіва наближаються, утворюючи
щілину, в я к і й і породжується звук .Пасивними мов­
ними органами, тобто нездатними до переміщення, є
зуби, альвеоли, тверде піднебіння.
Звуки мови, їх класифікація 119
Апарат мовлення людини здатен утворювати звуки
всіх мов, я к і вона опанувала, може породжувати не ли­
ше мовлення, а й спів, передавати різноманітні з в у к и
природи.
А р т и к у л я ц і я звука. Утворення з в у к а забезпечує ар­
тикуляція, тобто робота апарату мовлення. Вона по­
лягає у підготовці резонаторів до вимови звука, а д л я
приголосних щ е і в утворенні на ш л я х у повітряного
струменя перешкоди. П р и цьому не всі активні органи
мовлення є обов'язково а к т и в н и м и в к о ж н о м у конкрет­
ному випадку. Так, при утворенні звука [п] а к т и в н у
роль, к р і м легенів, відіграють т і л ь к и губи.
В а р т и к у л я ц і ї звука розрізняють три фази:
1) приступ, або екскурсія: полягає в підготовленні
апарату мовлення до творення звука;
2) в и т р и м к а , або експозиція: вимова з в у к а і збере­
ж е н н я потрібного д л я його творення п о л о ж е н н я органів
мовлення;
3) відступ, або рекурсія: з а к і н ч е н н я творення звука,
при я к о м у органи мовлення перебудовуються д л я вимо­
ви наступного звука або ж переходять у стан спокою.
Ці фази а р т и к у л я ц і ї чітко в и я в л я ю т ь с я , коли з в у к и
вимовляють окремо, тобто в неприродних умовах, на­
п р и к л а д при вивченні фонетики. У процесі мовлення (в
реальних умовах) представлені не окремі з в у к и , а зву­
ковий потік, де найменшою вимовлюваною одиницею є
не звук, а с к л а д . ОскШьки під час говоріння звуки ви­
мовляють один за одним досить ш в и д к о , то екскурсія
наступного з в у к а накладається на рекурсію, іноді на­
віть на в и т р и м к у попереднього.
З в у к и зливаються у звуковий л а н ц ю ж о к , окремі
компоненти якого мають достатню а р т и к у л я ц і й н у ок-
ресленість, щоб виразити відповідні фонеми, але части­
ну своїх а р т и к у л я ц і й н и х ознак, н а я в н и х при окремій
вимові звука, втрачають. Т а к , при вимові звукосполу­
чень [тн], [дн] (тну, дно) від трьох фаз а р т и к у л я ц і ї про­
ривних [т] і [д] л и ш а є т ь с я т і л ь к и перша — екскурсія, а
замість в и т р и м к и , тобто прориву перешкоди, утвореної
з і м к н е н н я м передньої частини я з и к а з верхніми зуба­
ми, відбувається раптове опущення піднебінної завіси,
язичок якої створює ефект к л а ц а н н я . Ц е к л а ц а н н я від­
криває отвір у носову порожнину, к у д и й скеровується
повітряний струмінь. З в у к и [т] і [д] зберігають л и ш е
свою екскурсію й у звукосполученнях [тл] і [дл] (тло,
длубати). Тут їх в и т р и м к а не реалізується, а замість неї
 120 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
різко відкривається отвір м і ж боковою (переважно лі­
вою) частиною я з и к а та щокою, к у д и проходить повіт­
р я н и й струмінь.
Російський мовознавець Михайло Панов (нар. 1920)
у з в ' я з к у з н а к л а д а н н я м а р т и к у л я ц і ї наступного приго­
лосного на а р т и к у л я ц і ю попереднього навіть виокрем­
лює у російській мові особливі розряди приголосних за
способом їх творення — к л а ц а ю ч і (рос. щелчковьіе):
[тн], [дн], [т / н / ], [д / н / ], [пм], [бм], [п / м / ], [б'м 7 ]; проривно-
бокові (рос. взрьівно-боковьіе): [тл], [дл], [т 7 л 7 ], [дОт/].
Насправді т а к и х звуків у ж о д н і й зі с л о в ' я н с ь к и х мов не
існує, хоч у д е я к и х і н ш и х мовах вони є, маючи своє фо­
нематичне обґрунтування. В українській і російській
мовах у цьому в и п а д к у наявне а р т и к у л я ц і й н е накла­
д а н н я одного приголосного на і н ш и й , я к е не призводить
до з л и т т я їх в один звук. У більшій чи меншій мірі таке
н а к л а д а н н я притаманне усім з в у к а м , що вимовляються
один за одним у м е ж а х складу. Вирізаний з магнітофон­
ного запису мовленнєвого л а н ц ю ж к а окремий звук лю­
дина здебільшого не впізнає, оскільки інформація про
його компоненти зосереджена у фазах а р т и к у л я ц і ї су­
сідніх звуків.
А р т и к у л я ц і й н а і п е р ц е п т и в н а бази. Усі люди легко
в и м о в л я ю т ь з в у к и рідної мови, а з в у к и іноземної мови
в и к л и к а ю т ь певні труднощі. Н а п р и к л а д , в а ж к о навчи­
тися правильно в и м о в л я т и французькі носові голосні
[а], [о], [є], [ос], англійські альвеолярні приголосні [Ь],
[сі], польські п о м ' я к ш е н і [2 7 ], [з 7 ], [с 7 ], к а з а х с ь к і глибокі
[р], ВД, [у] л ю д я м , д л я я к и х ці мови не є р і д н и м и . Це не
означає, щ о вказані з в у к и в а ж к і д л я вимови. А д ж е
француз д у ж е легко вимовляє носові голосні французь­
кої мови, увулярне [г], а українські м ' я к і приголосні,
ф а р и н г а л ь н и й [г] йому вимовити в а ж к о . Це зумовлене
т и м , щ о у всіх мовців апарат мовлення п р и з в и ч а є н и й до
утворення звуків тієї мови, я к о ю вони спілкуються. У
них сформована ар ти куляці й на база —зафіксо­
вана в мозку система рухів мовних органів при утворен­
ні звуків певної мови.
А р т и к у л я ц і й н а база є стійкою і сталою. Зберігається
вона у свідомості людини я к сукупність взірців, етало­
нів усіх звуків та їх різновидів і поєднань, п р и т а м а н н и х
певній мові. Реалізується і в и я в л я є т ь с я а р т и к у л я ц і й н а
база в роботі апарату мовлення. Він з високою точністю
відтворює позиції та р о з т а ш у в а н н я органів, потрібних
д л я творення всіх звуків мови. Засвоєння а р т и к у л я ц і й -
:)иуки мови, їх класифікація 121
иої бази є необхідною умовою вільного володіння мо­
вою. Перенесення артикуляційної бази одної мови на
вимову звуків іншої мови дає так званий акцент, за
я к и м легко впізнати ч у ж и н ц я .
Органи слуху, я к і мовний апарат, призвичаєні до
виокремлення звуків із потоку мовлення. Слухач воло­
діє перцептивною базою — здатністю розрізняти
звуки певної мови у процесі мовлення. Перцептивна ба­
за теж зберігається у свідомості у формі сукупності ета­
лонів. С п р и й н я т т я певного з в у ч а н н я я к акту спілкуван­
ня є ототожненням елементів цього з в у ч а н н я з еталона­
ми, н а я в н и м и у перцептивній базі.
Еталони а р т и к у л я ц і й н о ї та перцептивної баз тотож­
ні. Відмінність м і ж н и м и полягає в тому, щ о а р т и к у л я ­
ційна база в и я в л я є т ь с я у відтворенні, а п е р ц е п т и в н а
база — у с п р и й н я т т і з в у к і в . Ш л я х и с п р и й н я т т я звуків
м о ж у т ь бути р і з н и м и : о р г а н и с л у х у з а б е з п е ч у ю т ь
с п р и й н я т т я з в у ч а н н я , органи зору — ч и т а н н я , органи
дотику — с п р и й н я т т я азбуки д л я сліпих, але основою їх
є перцептивна база.
Отже, звуки творяться апаратом мовлення, а сприй­
маються органами слуху. Вимова та с п р и й м а н н я звуків
координуються мозком, визначаються відповідно арти­
к у л я ц і й н о ю і перцептивною базами.
Голосні і приголосні звуки
Усі з в у к и мови поділяють на голосні і приголосні. їх
розрізнення ґрунтується на трьох к р и т е р і я х .
1. Виконувана ф у н к ц і я . Відповідно до цього крите­
рію голосні відрізняються від приголосних складотвор-
чою функцією (укр. горб, терн, верх, смерть, вовк). У
д е я к и х мовах складотворчими можуть бути і приголос­
ні з в у к и . Н а п р и к л а д , у чеських словах НгЬ, Ігп, ьгсН,
зтгі, иік, сербських врх, трн, смрт складотворчими
виступають сонорні приголосні [г], [1]. Однак т а к и х мов
небагато. О т ж е , голосні з в у к и с т а н о в л я т ь в е р ш и н у
складу, тобто є складотворчими, а приголосні — пери­
ферію, тобто є нескладотворчими.
2. Співвідношення голосу і ш у м у . Голосні з в у к и ут­
ворюються з допомогою голосу (тону). Приголосні ха­
р а к т е р и з у ю т ь с я наявністю голосу і ш у м у або т і л ь к и
шуму.
 122 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
IV3. Артикуляційна характеристика. При творенні
голосних звуків перешкод не виникає: повітряний
струмінь вільно проходить через апарат мовлення. Ут­
ворення приголосних відбувається в результаті долан­
ня струменем видихуваного повітря перешкод. У зв'яз­
ку з наявністю перешкоди інтенсивність повітряного
струменя при вимові приголосних звуків вища, ніж під
час вимови голосних. При вимові голосних м'язова
напруга апарату мовлення рівномірна, вона забезпечує
потрібну форму резонатора протягом усієї витримки
звука. М'язова напруга під час вимови приголосних є
нерівномірною: вона сконцентрована в місці перешкоди
й зростає в момент її долання. В. Богородицький ствер­
джував, що голосні творяться з допомогою м'язів, які
забезпечують розкривання рота, а приголосні — з допо­
могою м'язів, які сприяють закриванню рота. Тому він
назвав голосні роторозкривачами, а приголосні — рото-
замикачами.
Для мови голосні і приголосні звуки є однаково важ­
ливими. Проте у функціональному аспекті голосні ви­
різняються складотворчістю.
Голосні звуки — звуки мови, які утворюються з допомогою голосу
(тону) при вільному проходженні струменя видихуваного повітря
через апарат мовлення і виконують складотворну функцію.
У діахронічному аспекті (для розвитку мови) приго­
лосні звуки важливіші за голосні, оскільки є стійкіши­
ми щодо змін. Деякі мовознавці вважають, що приго­
лосні звуки раніше стали фонемами, ніж голосні, тобто
на початкових етапах розвитку мови існували тільки
приголосні фонеми.
Приголосні звуки — звуки мови, які утворюються з допомогою го­
лосу і шуму або тільки шуму під час долання перешкоди в апараті
мовлення струменем видихуваного повітря.
У певних мовах функціонують звуки, визначити
приналежність яких до голосних чи приголосних до­
сить складно. Деякі мовознавці вважають, що, крім го­
лосних і приголосних, існують напівголосні звуки. До
них відносять, наприклад, укр. [у] (у нескладове, тобто
[в] наприкінці слова чи складу: шовк, прийшов). При­
хильники існування проміжних звуків підтверджують
свою думку наявністю переходів голосних у приголосні
(або навпаки): укр. ідуть — йдуть, учитель — вчи­
тель. Однак ця думка є суперечливою, як і твердження
Звуки мови, їх класифікація 123
структуралістів (представників напряму мовознавства,
який розглядає мову як систему), що, крім голосних і
приголосних, існують звуки, які є водночас і голосними,
і приголосними, а також звуки, які не є ні голосними, ні
приголосними. Хоча сонорні приголосні справді близь­
кі до голосних, наділені ознаками, характерними для
приголосних і голосних, але було б помилкою вважати,
що вони є водночас і приголосними, і голосними.
Звуки мови є або голосними, або приголосними, про­
міжних звуків у фонетичній системі не існує.
Класифікація голосних звуків
Для творення голосних звуків потрібні повітряний
струмінь і голос, тобто напруження голосових зв'язок.
Оскільки голосні вимовляються з наявністю голосу і
відсутністю перешкоди, вони належать до тональних
звуків.
Якщо вимовити підряд українські голосні звуки [і],
[є], [а], [о], [у], стежачи за рухом язика і зміною форми
ротового резонатора, можна відчути, що при вимові [і],
[є], [а] язик зміщується назад, рот розкривається, а при
вимові [а], [о], [у] зміщення язика назад продовжується,
але рот поступово закривається. У процесі творення го­
лосних язик ніби окреслює трикутник, обернений вер­
шиною вниз (рис. 2.2). Верхня сторона цього трикутни­
ка добре простежується при вимові російських звуків
[и], [ьі], [у]: рот не розкривається і не закривається, а
язик неухильно рухається назад. Крайніми точками
трикутника є голосні [і], [а], [у], тому вони найчіткіше
відрізняються один від одного. Це характерне не тільки
українській і російській, а і всім іншим мовам. Не існує
голосного, нижчого за [а],
не може бути звука, перед-
нішого за [і]. Ступінь гли­
бини [у] може бути різним.
Порівняно з українським
[у] (кум) в англійській, ні­
мецькій та французькій
мовах звук [и] є передні-
шим: англ. іоо [їй:] (теж),
а в багатьох тюркських
мовах його артикуляція Рис. 2.2. Розташування
відсунена трохи назад: ка- основних типів голосних звуків
 124
Фонетика, фонологія, графіка, орфографія Звуки мови, їх класифікація

зах. УЛТ (нація). Особлива виразність голосних [і], [а], Таблиця 2.1
[у] спричинила їх існування майже в усіх мовах. В араб­ Класифікація голосних
ській мові до складу голосних входять лише ці три зву­
ки, які можуть бути короткими і довгими. Ряд
На основі згаданого трикутника розроблені класифі­ Піднесення передній середній задній
кації голосних за ступенем підняття спинки язика і за (мішаний)
місцем підняття спинки язика. нелабіа­ лабіалі­ нелабіа­ лабіалі­ нелабіа­ лабіалі­
лізовані зовані лізовані зовані лізовані зовані
За ступенем підняття спинки язика високе і Сі ЬІ й ЬІ У
виокремлюють голосні: и (нім., (рос.) (швед., (казах.)
— високого піднесення (підняття): укр. [і], [и], [у]; (укр.) франц.) норв.)
— середнього піднесення: укр. [є], [о]; середнє є 6 а Л 0
,р— низького піднесення: укр. [а]. (нім., (англ., — (англ.)
і За місцем підняття спинки язика роз­ франц.) рос.)
різняють голосні: низьке а а 3
— переднього ряду: укр. [і], [и], [є]; (англ.) — (рос.) — (укр.) (англ.)
а:
— середнього ряду: рос. [ьі]; (англ.,
— заднього ряду: укр. [а], [о], [у]. франц.)
В утворенні голосних бере участь не тільки язик, а й
губи.
За участю губ голосні поділяють на:
— нелабіалізовані: [і], [є], [а];
О 0 0 0
— лабіалізовані: найчастіше ними є голосні задньо­
го ряду (укр. [у], [о]), рідше переднього (нім. [іі],
франц. [и]) і середнього (швед. [й]).
Нелабіалізовані голосні переднього ряду називають
0 Нелабіалізовані
0 0 Лабіалізовані
0
палаталізованими, а заднього ряду — веляри--
зованими . Серед лабіалізованих передній ряд є лабіо- РИС. 2ІЗ. Голосні тюркських мов
палаталізованим (лабіопалатальним), а задній ряд —
лабіовеляризованим (лабіовелярним). Графічне зображення класифікації голосних пере­
Поділ голосних за ступенем підняття спинки язика і важно має форму трикутника. Цей тип класифікації го­
за місцем підняття спинки язика дає змогу виокремити лосних запропонував у 1781 р. німецький мовознавець
дев'ять основних їх типів, а участь чи неучасть губ у їх X. Геллваг. Розширив її Л. Щерба, який виокремив, спи­
творенні теоретично мала б подвоїти цю кількість. Од­ раючись на факти різних мов, шість піднесень і 26 типів
нак три типи лабіалізованих голосних (переднього та се­ голосних з розмежуванням лабіалізованих і нелабіалізо-
реднього ряду низького піднесення і середнього ряду ваних. Чотири піднесення, а згодом теж шість розрізняв
середнього піднесення) у мовах відсутні. Отже, всього і англійський фонетист Данієль Джоунз (1881—1967),
виокремлюють 15 основних типів голосних, які реально виокремлюючи 22 типи голосних. Класифікаційну таб­
функціонують у тих чи інших мовах (табл. 2.1). лицю з розгорненим нижнім кутом трикутника, тобто у
Такий поділ голосних є умовним, оскільки в бага­ формі чотирикутника, розробив англійський фонетист
тьох мовах, зокрема тюркських, існують лише два ряди Генрі Світ (1845—1912). Існують «також графічні зобра­
і два піднесення (рис. 2.3). ження класифікації голосних у вигляді трапеції.
У деяких мовах розрізняють чотири чи п'ять підне­ У деяких мовах голосні поділяють за положен­
сень або виокремлюють проміжні типи: верхньо-серед­ ням м'якого під не б іння на:
нє піднесення, середньо-нижнє піднесення (французька — ротові: вимовляються з напруженим (неопуще-
мова).
ним) м'яким піднебінням. Вони характерні для біль-
 126 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
шості мов, зокрема д л я української і російської, у я к и х
усі голосні є ротовими;
— носові: творяться ш л я х о м опускання м ' я к о г о під­
небіння разом з я з и ч к о м , унаслідок чого повітряний
струмінь виходить не тільки через ротову порожнину, а
й через носову. Це зменшує висоту голосних звуків і на­
дає їм особливого носового звучання: франц. еп^апі [аіа]
(дитина), пол. гф (зуб).
Залежно від ступеня м'язової напруги
виокремлюють:
— закриті (напружені) голосні: утворюються завдя­
к и збільшенню м'язової напруги, що призводить до під­
в и щ е н н я піднесення звука. Н а п р и к л а д , ф р а н ц . [є] —
рге[ірге] (лука);
— відкриті (ненапружені) голосні: при їх а р т и к у л я ­
ції м'язова напруга зменшується, щ о знижує піднесення
голосного. Н а п р и к л а д , франц. [є] —ргеі [рге] (готовий).
К л а с и ф і к а ц і я голосних виокремлює не конкретні
з в у к и , а їх типи. У к о ж н і й к л а с и ф і к а ц і й н і й клітині
насправді є багато голосних, оскільки в різних мовах
одні й ті ж голосні з в у к и мають певну специфіку.
Класифікація приголосних звуків
У мовознавстві класифікації приголосних розробле­
ні чітко. Приголосні з в у к и значно легше, н і ж голосні,
піддаються групуванню, оскільки мають конкретні міс­
це і спосіб творення. Класифікують приголосні з в у к и за
чотирма о з н а к а м и .
-У/ 1. За місцем творення виокремлюють губні (лабіальні),
" ' - я з и к о в і , я з и ч к о в і (увулярні), глоткові (фарингальні),
гортанні (ларингальні) приголосні. Основою цієї класи­
фікації є л о к а л і з а ц і я перешкоди, я к а утворюється наб­
л и ж е н н я м або п р и л я г а н н я м одного з а к т и в н и х мовних
органів до пасивного чи іншого активного.
Г у б н і п р и г о л о с н і . Ці звуки поділяють на:
а) губно-губні (білабіальні). П р и їх а р т и к у л я ц і ї н и ж ­
н я губа прилягає до верхньої — у к р . [б], [п], [м];
б) губно-зубні (лабіодентальні). Вони утворюються в
результаті п р и л я г а н н я нижньої губи до верхніх зубів —
у к р . [ф].
Я з и к о в і п р и г о л о с н і . Серед них розрізняють:
а) передньоязикові. У їх творенні бере участь перед­
н я частина я з и к а , я к а є н а й а к т и в н і ш и м компонентом
Звуки мови, їх класифікація 127
апарату мовлення. Ц я група становить м а й ж е половину
всіх приголосних різних мов. Передньоязикові приго­
лосні к л а с и ф і к у ю т ь за певними о з н а к а м и .
і • З а пасивним артикулятором (мовним органом) ви­
окремлюють такі з в у к и :
— міжзубні (інтердентальні): наприклад, англ. дзвін­
к и й [5] і глухий [8], що на письмі передаються я к ІЬ,—
Ікиз [бЛв] (так), ікиз [9Лз] (смола);
— зубні (дентальні), або свистячі: наприклад, укр. [с],
[з], [ц], [дз];
— піднебінні, або ш и п л я ч і : н а п р и к л а д , у к р . [ш],
[ж], [ч], [дж].
• З а д і л я н к о ю передньої частини я з и к а , що творить
звук, розрізняють т а к і приголосні:
— апікальні: творяться випростаним кінчиком я з и к а .
До них належать міжзубні і частина зубних — укр. [л],
а н г л . [ і ] , [сі];
— дорсальні: при їх вимові к і н ч и к я з и к а наближа­
ється до н и ж н і х зубів, а звук артикулюється передньою
частиною с п и н к и я з и к а , що наближається до верхніх
зубів та прилеглої д і л я н к и піднебіння — у к р . [т], [д],
[с], [з]. Дорсальними є більшість зубних і частина підне­
бінних приголосних;
— какумінальні: під час артикуляції цих передньо­
язикових приголосних к і н ч и к я з и к а вигинається вгору,
до твердого піднебіння, — у к р . [ш], [ ж ] , [р]. Какуміналь-
ними є більшість піднебінних передньоязикових приго­
лосних;
б) середньоязикові. Приголосних цієї групи небага­
то: н а п р и к л а д , в у к р а ї н с ь к і й мові є л и ш е один — [й], а
в німецькій мові — два: д з в і н к и й [.)] Ца (так), ^ап^ (рік))
і глухий [с] (іск (я), тіск (мене));
в) задньоязикові. Ці приголосні утворюються підне­
сенням задньої частини с п и н к и я з и к а і за своїм другим
артикулятором поділяються на:
— середньопіднебінні: при їх вимові я з и к підносить­
ся до межі м і ж твердим і м ' я к и м піднебінням — у к р . по­
м ' я к ш е н і [ к ' ] , [х'] (кіт, хід);
— задньопіднебінні: під час а р т и к у л я ц і ї цих звуків
я з и к підноситься до м ' я к о г о піднебіння — у к р . тверді
[к], [х] (кит, хитрий);
— глибокі: творяться вони піднесенням найдальшої
д і л я н к и задньої частини я з и к а і наявні в т ю р к с ь к и х мо­
вах — к а з а х , [к], [г] ( | и з а £ ( к а з а х ) , гилим (наука)). Дру­
гим а р т и к у л я т о р о м глибоких задньоязикових приго-
128 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
лосних є язичок (иуиіа), тому тюркологи називають їх
увулярними.
Я з и ч к о в і п р и г о л о с н і . Язичковими (справді
увулярними) є ті приголосні, у творенні яких язичок бе­
ре активну участь. До таких звуків належить французь­
кий гаркавий [Е], що утворюється коливальним рухом
язичка. Щоб не плутати його з передньоязиковим [р]
(укр. рак), цей гаркавий приголосний позначають вели­
кою літерою — [К]: франц. Кеніє (рейд).
Г л о т к о в і п р и г о л о с н і . Вони творяться в по­
рожнині глотки: задня її стінка (в області зіва) і корінь
язика наближаються, між ними виникає щілина. Глот­
ковий (фарингальний) приголосний звук існує в україн­
ській мові — [г] (голос), а також в аварській мові.
Г о р т а н н і п р и г о л о с н і . Ці звуки утворюються в
гортані: зімкнення і наступне різке розкриття голосо­
вих зв'язок породжують глухий гортанний проривний
([?]). Він представлений у німецькій мові як твердий
приступ перед початковим голосним, особливо [а]: Ар/еі
(яблуко), АгЬеіі (робота). Не як призвук, а як окрема
фонема гортанний проривний існує в даргінській (Кав­
каз) і чукотській мовах.
' 2. За способом творення приголосні поділяють на щі­
линні і зімкнені.
Щ і л и н н і п р и г о л о с н і . Особливість їх артику­
ляції полягає в тому, що активний мовний орган утво­
рює щілину на шляху повітряного струменя. Прохід
для повітря залишається відкритим, але в місці звужен­
ня повітря треться об його стінки, утворюючи специфіч­
ний шум. Приголосні цієї групи називають також фри­
кативними (лат. ігісаіиз — тертя), спірантами (лат. зрі-
гапз — дуючий). Щілинними звуками є укр. [в], [ф], [з],
[с], [ж], [ш], [г], [х], англ. [5], [Є].
З і м к н е н і п р и г о л о с н і . До цієї групи належать
приголосні, при творенні яких відбувається зімкнення
двох артикуляторів, унаслідок чого перегороджується
шлях повітряному струменю. Перешкода може бути
повною або частковою, охоплювати увесь час артикуля­
ції приголосного або лише якийсь його момент. Ці обс­
тавини контакту артикуляторів зумовлюють поділ зім­
кнених приголосних на:
а) проривні. Для них характерні повне зімкнення і
раптове його долання, напр.: укр. [б], [п], [д], [т], [ґ], [к].
Тиск повітря при творенні проривних зростає за пере­
шкодою і в певний момент із силою її прориває. Час три­
звуки мови, їх класифікація 129
вання цих приголосних менший, ніж усіх інших звуків.
Тільки проривні приголосні не можуть бути вимовлені
протяжно. Ці зімкнені приголосні ще називають вибу­
ховими, експлозивними (франц. ехріозіоп — вибух),
миттєвими;
б) африкати (лат. аіігісаідіз — притертий). За тво­
ренням вони схожі до проривних і щілинних приголос­
них. Особливістю артикуляції африкат є те, що приступ
збігається з приступом проривних приголосних: пере­
шкода цілком закриває шлях повітряному струменю. Але
витримка зовсім інша: замість прориву перешкоди у ній
утворюється вузька щілина, крізь яку й виходить повіт­
ря. Африкатами є, наприклад, укр. [ц], [дз], [ч], [дж],
нім. [рі]: Р^аа1 (стежка). У деяких мовах (зокрема, майя)
представлені специфічні бокові африкати [тл], [дл];
в) зімкнено-прохідні. Як і в африкат, у їх творенні
поєднані зімкнення (компонент проривних приголос­
них) і прохід, щілина (компонент щілинних приголосних).
Але на відміну від африкат зімкнення і щілина не розді­
лені в часі, тобто відбувається поєднання зімкнення в
одному місці апарату мовлення і щілини в іншому. За
способом поєднання зімкнення і проходу зімкнено-про­
хідні приголосні поділяють на:
— носові: при їх артикуляції у ротовій порожнині
утворюється перешкода, яка перекриває шлях повітря­
ному струменю. Однак вона не проривається протягом
вимови приголосного, бо повітря вільно виходить через
відкритий носовий резонатор. Носовими є, наприклад,
укр. [м], [н];
— бокові, або латеральні (лат. 1а1,ега1із — боковий):
під час їх вимови язик притискається до верхніх зубів або
піднебіння, утворюючи перепону, а повітря проходить
через отвір, що лишається збоку, між язиком і щокою
(або з двох боків язика). До бокових належить укр. [л].
Оскільки носові та особливо бокові приголосні про­
тягом усіх етапів артикуляції зберігають щілину для
виходу повітряного струменя, деякі фонетисти кваліфі­
кують їх не як зімкнено-прохідні, а як щілинні;
— дрижачі, або вібранти (лат. УІЬгапз — дрижачий):
при їх творенні щілина дуже швидко чергується з пере­
шкодою: артикулятор дрижить і то закриває, то відкри­
ває шлях для повітряного струменя. Вібрувати можуть
язик: укр. [р] — рука; язичок: франц. увулярне [г] —
теге (мати); губи: у вигуку для зупинки коней, який на
письмі передається сполученням тпру, але у вимові є
5 Вступ до мовознавства
 130 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія Звуки мови, їх класифікація 131

(нім.)
(нім.) (араб.)
одним губно-губним дрижачим звуком. Такий звук на­ їм

ДУ
явний в абхазькій мові. ШНВІЙОЛ 1 1 1 1
Поєднання класифікацій приголосних за місцем я-

г (укр.)
творення і способом творення дає змогу побудувати таб­
в ІЯОНІОНМ 1 1 1 1

її
лицю приголосних (табл. 2.2). Вона охоплює 36 основ­
них типів приголосних. Однак, за даними Міжнародно­
го фонетичного алфавіту (МФА) у редакції 1993 р . , у >-^ ^-^

(франц
(нівх.)
2
різних мовах світу існує 58 типів приголосних.

К
х
ІЯОЯЬИЕК 1 1 % "х
о
1
ч 3. За участю тону і шуму виокремлюють шумні,
шумно-тональні і тонально-шумні приголосні.

1
Ш у м н і ( г л у х і ) п р и г о л о с н і . Ці звуки явля­ інодиїм 1 1 1 1
ють собою єдиний тип приголосних (і взагалі звуків), у в
о Ен
вимові яких голосові зв'язки участі не беруть, тобто є й
8 /Л-.ч "-^ / — •

пасивними. Тому шумні звуки не містять тону, утворю­ « шщдонСш >- >>н •и а 1 о * 1 |
ються тільки неритмічними звуковими коливаннями — о
и5
-ОЧНЇГВЕ
* ^х х £, X,

шумами: укр. [п], [т], [с], [ш], [ц], [ч] та ін. Я

в
т шніданїґш гн а 1
Шумно-тональні (дзвінкі) приголосні.
""* л,
"V- Ен' 1 1 |
X

голосних
-0ЧНЇЇ8СІЗЗ
к .Ь 1
Вони вимовляються з участю голосових зв'язок. У скла­ ф
а
ді цих звуків наявний і тон, і шум, однак шум перева­ о
в о ~~ї а. я
ь- о я
жає над тоном. Шумно-тональними є укр. [б], [д], [з], Ф
8
іяояиекочнИагїзз нЯ Ш о- О о- й ^ я 1
Я р.
[ж], [дз], [дж] та ін. 5 В ^>я *Н- •—'
4Й X
•6-
ч
Тонально-шумні (сонорні) приголосні. Р.
Є І ^~- ^ ^ ^ ^—
- к .'

При вимові сонорних звуків тон переважає над шумом. и _ « 1

До цих приголосних належать українські ротові (плав­ "3" '3
о
шщданїґш
"Я
ні) [р]> [л], носові [м], [н], губно-губний [в] та середньо­ х
й
,-^ ^~. ,~. ^-* ^
.в ^

асиф
язиковий [й]. в » Он ч Р. <ч Р< «н °< 4 Р.И
о індЛе й X
-с Я к
Шумні та шумно-тональні приголосні за способом я я|. >>
творення належать до щілинних, проривних або африкат. ч ф

(англ.)
М В.
Тонально-шумні приголосні за способом творення є, я к 1

Єб
о шдХєжш 1 1 1 1
правило, зімкнено-прохідними. Однак українські звуки а
[л¥] (губно-губний [в]) та [й] порушують це співвідношен­ ^
ня, їх акустичні дані не узгоджуються з артикуляційни­ індАк-ондЛі > Р.
1 1 1 1
ми. В артикуляційному аспекті [\У] та [й] є щілинними і 1
°8
тому повинні мати глухі відповідники (хоч це трапля­
ється дуже рідко). Ці звуки треба було б віднести до С Ои-^
Ю р,
^ ,-^ ^
3 о.
дзвінких приголосних, але вони належать до сонорних: індАл-ощАл
&я £ "Я
я 2 X 1 5"
при їх творенні тон переважає над шумом. До того ж іс­
нує думка, що щілинними є також бокові й носові зім-
кнено-прохідні. Жоден щілинний7 сонорний української и
'и 'о се
мови ([в], [й], [л], [м], [н], [в'], [л ], [м'], [н7]) не має глу­
X
X о
Ф
а я
хого відповідника. Отже, не можна стверджувати, що в
Р.
о X
я X
а о
X о
о р.
61
сонорні приголосні за способом творення є лише зімкне­ я X
я
А ТНИТХОІІЦ
ю О я,
но-прохідними . Р. •& -онанмше
\ Х / 4. За додатковою артикуляцією виокремлюють о
с І а «
О ШЗЮДОІЄ
пом'якшені, придихові, огублені приголосні звуки.
 132 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Пом'якшені (палаталізовані) приголос-
н і . Артикуляція цих звуків характеризується зсувом
язика у напрямку до середнього піднебіння. Пом'якшу­
ватися можуть майже всі приголосні, крім середньоязи­
кових, які є завжди м'якими. Ця група приголосних на­
явна в слов'янських мовах (укр. [сх], [з7], [V], [д7] тощо),
в румунській, японській та ін. Пом'якшення виявляєть­
ся в зменшенні ротового резонатора, а отже, і в підвищен­
ні тональності приголосного. У зв'язку з цим палаталіза­
цію з акустичного погляду кваліфікують як дієзність.
П р и д и х о в і п р и г о л о с н і ( а с п і р а т и ) . Утво­
рюються вони з допомогою додаткового звуження голосо­
вої щілини при вимові проривних приголосних: [рп], [іп].
Глухі придихові властиві гінді, урду, в'єтнамській, ко­
рейській мовам. їх мала й індоєвропейська прамова. Дав­
ній індійській мові (санскриту) були притаманні і глухі,
і дзвінкі придихові: рНаїа (плід), ЬНага (неси). Деяким
мовам, зокрема ісландській, властиві преаспіровані при­
голосні, тобто такі,к у яких придихання передує вибуху:
ісланд. Ьгекка [Ьге ка] (схил), Ьгаіі [ЬгаиЧ] (незабаром).
Огублені (лабіалізовані) приголосні. В
їх додатковій артикуляції беруть участь губи. Найчасті­
ше лабіалізуються задньоязикові приголосні: [к"], [£"],
[сп"], [Ь™]. Звуки такого типу існували в індоєвропей­
ській прамові, про що свідчать, наприклад, лат. диіз і
хет. киіз (хто). Вони функціонують у японській мові.
Лабіалізація виявляється у збільшенні ротового резона­
тора і, відповідно, зниженні тональності приголосного.
Тому з акустичного погляду огублення визначають як
бемольність.
Творення приголосних звуків, порівняно з голосни­
ми, завдяки перешкоді, що виникає на шляху повітря­
ного струменя, є більш локалізованим. Вони вимовля­
ються з участю голосу і шуму або тільки шуму. Основ­
ними ознаками, за якими класифікують приголосні
звуки, є місце і спосіб творення, участь тону і шуму, до­
даткова артикуляція.
Запитання. Завдання
1. Чим займається експериментальна фонетика?
2. У чому полягає сутність звука?
3. Які акустичні параметри притаманні звукам?
4. Що є основою тембру?
Фонетичне членування мовленнєвого потоку 133
5. Охарактеризуйте нижній, середній і верхній поверхи апарату
мовлення.
6. Які органи апарату мовлення є активними при творенні при­
голосних [п], [б], [т], [к], [н], [м], [с], [з], [ч], [л]?
7. У чому виявляється артикуляція звука?
8. Чим відрізняється артикуляційна база від перцептивної?
9. Охарактеризуйте особливості творення голосних і приголос­
них звуків.
10. За якими параметрами класифікують голосні звуки?
11. На які групи поділяють приголосні за місцем творення?
12. Охарактеризуйте приголосні звуки за способом творення.
13. У чому полягає відмінність між шумними, шумно-тональними і
тонально-шумними звуками?
14. Охарактеризуйте кожен звук таких слів: верба, дзеркало,
ліс, гора.
2.2. Фонетичне членування
мовленнєвого потоку
Мовленнєвий потік членується на сегментні і супер-
сегментні фонетичні одиниці. До сегментних одиниць,
які у мовленнєвому ланцюжку утворюють окрему ланку,
належать звуки, склади, дифтонги, такти та ін. Супер-
сегментними одиницями, що у потоці мовлення наклада­
ються на існуючі сегменти, є наголос, інтонація, паузи.
Склад
Якщо прислухатися до звучання незнайомої мови,
можна почути, що її звуковий потік ділиться на шмат­
ки. Уважне й кількаразове прослуховування приведе
врешті-решт до виокремлення складів, які розділити
далі на звуки виявиться надзвичайно складно або й зов­
сім неможливо. Це свідчить про те, що мінімальною
одиницею мовленнєвого потоку є склад.
Склад — об'єднувана вимовою фонетична одиниця, що склада­
ється з голосного і прилеглих до нього приголосних або лише го­
лосного звука.
Виокремлення складів із потоку мовлення відбува­
ється в кілька етапів. З фонетичної точки зору увесь по­
тік мовлення складається з розділених паузами фраз
(грец. рпгазів — спосіб висловлювання). Завдяки мен­
шим паузам і наголосу або тільки наголосу в них виок-
 134 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
ремлюють такти (фонетичні слова), а такти побудовані
зі складів. Текст Досвітні огні, переможні, урочі, Прорі­
зали темряву ночі (Леся Українка) є однією фразою,
яка містить сім тактів: Досвітні \ огні | переможні \урочі \
Прорізали \ темряву \ ночі.
Практично поділити такти на склади, як правило, ду­
же легко: Про-рі-за-ли, темряву, ночі. Але теоретично
обґрунтувати цей поділ складніше, адже склади, на відмі­
ну від тактів, паузами та наголосом не виокремлюються.
Мовознавці розробили кілька теорій складу. Амери­
канський фонетист Р. Стетсон стверджував, що склад
утворюється єдиним дихальним поштовхом, однак екс­
периментальні дослідження спростували цю теорію:
насправді складів більше, ніж дихальних поштовхів.
На думку французького мовознавця Моріса Граммона
(1866—1946) і Л. Щерби, склад утворюється єдиним
імпульсом м'язової напруги. Датський лінгвіст Отто
Єсперсен (1860—1943) та російський мовознавець Ру-
бен Аванесов (1902—1982) основою визначення складу
вважали його акустичну характеристику — хвилю со-
норності, тобто наростання і послаблення звучності.
Незважаючи на різні погляди, представники усіх тео­
рій погоджуються з тим, що вершиною складу, скла-
дотворчим елементом є голосний звук (рідше сонорний
приголосний, який при утворенні складу набуває влас­
тивостей голосного), а приголосні звуки становлять пе­
риферію складу.
Виокремлюють різні типи складів. За характером
початкової частини склади бувають:
— прикритими: починаються з приголосного (гіл-ка);
— неприкритими: починаються з голосного (ох, ось).
За характером кінцевої частини склади бувають:
— відкритими: закінчуються на голосний (ночі);
— закритими: закінчуються на приголосний (ніч).
Дослідження сучасних мовознавців, зокрема Вален­
тина Таранця, доводять, що складові властива тенденція
до відкритості, тобто зростаючої звучності, і тому пра­
вильним є, наприклад, складоподіл до-сві-тні, пе-ре-мо-
жні, а не досвітні, пе-ре-мож-ні. Багатьом мовам (усуру-
фа, манубара на о. Нова Гвінея та ін.) притаманні лише
відкриті склади, побудовані зі сполучення голосного з
приголосним або з одного голосного. Тільки відкриті
склади були також у праслов'янській мові на завершаль­
них етапах її існування (в той час у праслов'янській мові
діяла тенденція до усунення неприкритих складів).
Фонетичне членування мовленнєвого потоку 135
Склад у більшості мов є фонетичною, звуковою оди­
ницею, яка не співвідноситься зі значеннєвими одини­
цями — морфемами і словами. їх збіги є випадковими.
Саме ця невідповідність і дає змогу виокремити в межах
складів окремі звуки. Наприклад, наклавши складопо­
діл рука, ру-ки, ру-ку на морфемний, значеннєвий поділ
цих форм рук-а, руки, рук-у, можна розділити склади
-ка, -ки, -ку на менші одиниці, тобто на звуки: [к]-[а],
[к]-[и], [к]-[у].
Однак у деяких мовах з музичним (тонічним) наго­
лосом, зокрема у китайській, бірманській, в'єтнам­
ській, тибетській, склад і морфема збігаються. У цих мо­
вах склад є семантичною, а не лише фонетичною катего­
рією. Його структура чітко регламентована, кількість
складів обмежена. Так, у жодному з діалектів китай­
ської мови немає більше 920 складів, а в пекінському ді­
алекті їх лише 389. У таких випадках склад стає міні­
мальною одиницею не лише потоку мовлення, а й звуко­
вої будови мови, тобто потреба у виокремленні фонеми в
цих мовах зникає. Роль фонеми виконує склад, його в
цьому випадку називають складофонемою, або си-
лабемою (грец. зуІІаЬе — склад). Існують свідчення,
що принаймні протягом 100 років (від середини XI до
середини XII ст.) складофонеми, будучи відкритими
складами, організованими за принципом послідовного
внутрішньоскладового сингармонізму (співзвучності),
становили фонологічну систему також російської мови.
Склад більшою чи меншою мірою тяжіє до відкри­
тості в усіх мовах. Він є найменшою одиницею, яку лег­
ко виокремити з потоку мовлення. Поділ складів на зву­
ки здійснюється лише за спеціальних умов, зокрема при
вивченні певної мови чи дослідженні звуків лінгвістами.
Дифтонги
Складовою організацією мовленнєвого потоку зу­
мовлене існування в багатьох мовах особливого типу го­
лосних фонем — дифтонгів.
Дифтонг (грец. сііз — двічі і рпіпоп£оз — звук) — поєднання скла-
дотворчого і нескладотворчого голосних звуків у межах одного
складу; двозвук.
Складотворчими можуть бути обидва компоненти
дифтонга. Два голосні звуки є дифтонгом лише тоді,
 136 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
к о л и в х о д я т ь до одного с к л а д у і с т а н о в л я т ь одну фо­
нему.
З а л е ж н о від м і с ц я складотворчого компонента роз­
р і з н я ю т ь такі дифтонги:
— спадний: його складотворчим компонентом є пер­
ш и й голосний, а протягом вимови напруга мовного апа­
р а т у спадає. Н а п р и к л а д , нім. [оі] 1 : Неиіе (сьогодні);
а н г л . [ац]: /гоизе (будинок); рум. [уц]: гїи (ріка);
— висхідний: його складотворчим компонентом є
к і н ц е в и й голосний, а під час вимови цього дифтонга нап­
руга, навпаки, зростає. Наприклад, ісп. [це]: Ьиепо (хоро­
ш и й ) ; франц. [ці]: пиіі (ніч); рум. [оа]: соайа (хвіст);
— рівномірний, або с п р а в ж н і й : при його вимові нап­
руга мовного апарату на обох компонентах рівномірна,
тобто обидва компоненти дифтонга є складотворними,
але при цьому вони не поділяються на окремі з в у к и , а
становлять один с к л а д . Рівномірні дифтонги існують у
небагатьох мовах, зокрема в латиській, у д е я к и х мовах
народів Півночі та Далекого Сходу, в удегейській мові:
дай (болото), зеиіе (шовк).
У мовах, я к и м властиві дифтонги, функціонують їх
г р у п и , а не окремі дифтонги. Так, у румунській мові ви­
окремлюють понад 20 дифтонгів, у кхмерській — 23
дифтонги. Існування дифтонга м о ж н а констатувати ли­
ш е в тому випадку, к о л и він н а л е ж и т ь до одного скла­
ду. Т а к , з в у к о с п о л у ч е н н я [аі] представлене і в німець­
к і й , і в у к р а ї н с ь к і й м о в а х : Леіп (твій) і дай. Але диф­
тонг н а я в н и й т і л ь к и в н і м е ц ь к і й мові, о с к і л ь к и при
видозміні у к р . дай з в у к о с п о л у ч е н н я [аі] розподіляєть­
ся м і ж о к р е м и м и с к л а д а м и (даю, даєш), що унемож­
л и в л ю є з л и т т я [аі] в є д и н и й дифтонг і у формі дай.
К о м п о н е н т и дифтонга т а к о ж не м о ж у т ь н а л е ж а т и до
р і з н и х морфем.
У д е я к и х мовах виокремлюють трифтонги — під наголосом, а ненаголошені склади вимовляються
сполучення трьох голосних, щ о входять до одного скла­
ду: а н г л . [ацз]: /Іои>ег [ііаие] (квітка), к х м е р , [оці]: рга-
тоиі (хобот).
Дифтонги (і трифтонги) відрізняються від звичайно­
го сполучення голосних звуків однофонемністю. Диф­
тонги в и н и к а ю т ь , я к правило, не ш л я х о м поєднання го­
лосних, а в результаті розпаду одного голосного на два:
є д и н и й звук розділяється на звук і призвук, щ о зумов­
люється особливостями його вимови.
'Значком - позначають нескладотворчий компонент дифтонга.
Фонетичне членування мовленнєвого потоку 137
Наголос
Засобом о б ' є д н а н н я складів у один т а к т (фонетичне
слово) і в і д м е ж у в а н н я його від і н ш и х т а к т і в є наголос.
Сполучення знав би, до хати орфографічно с к л а д а ю т ь ­
ся з двох слів, однак ці слова мають є д и н и й наголос, і
тому к о ж н е з ц и х сполучень я в л я є собою фонетичне
слово.
Наголос — виділення складу чи слова посиленням голосу, підви­
щенням тону, тривалістю звучання.
Фонетика розглядає словесний наголос , тобто
наголос, я к и м виділяють такт. Я к правило, такт збіга­
ється зі словом. Він може т а к о ж включати: прокліти­
ки — короткі ненаголошені, переважно службові слова
перед основним наголошеним словом (зі мною, як стрі­
ла); енклітики — ненаголошені службові слова, я к і
стоять після наголошеного слова (ходив би, хотів же).
Словесний наголос має певні різновиди. З а акустич­
ною ознакою виокремлюють такі типи наголосу:
— м у з и ч н и й . Він виділяється висотою тону. Розріз­
няють монотонічний (у німецькій мові, де він поєдну­
ється з динамічним) та політонічнии (у сербській мові)
наголоси. Монотонічний наголос л и ш е розмежовує на­
голошені і ненаголошені склади, а різні типи політоніч-
ного наголосу виконують смислорозрізнювальну фун­
к ц і ю . Т а к , у к и т а й с ь к і й літературній мові існує чотири
тони: рівний — янь (дим), ціі (втрачати); висхідний —
янь (продовжувати), ші (десять); спадно-висхідний —
янь (око), ші (історія); спадний — янь (ластівка), ші
(справа). Усі к и т а й с ь к і с к л а д и (силабофонеми) мають
певний тон, однак у мовленні він в и я в л я є т ь с я т і л ь к и
рівно, без тону;
— д и н а м і ч н и й . Цей наголос виділяється силою зву­
к а , тобто наголошений склад вимовляється голосніше,
н і ж ненаголошений. Д и н а м і ч н и й , або силовий, наголос
п р и т а м а н н и й українській, польській, мадярській, ту­
р е ц ь к і й та ін. мовам. На відміну від музичного він не
має варіювання;
— к і л ь к і с н и й . Характеризується кількістю, трива­
лістю наголошеного звука. К і л ь к і с н и й наголос прита­
м а н н и й небагатьом мовам, зокрема індонезійській, но­
вогрецькій, російській.
З а позицією у слові розрізняють такі типи наголосу:
 138 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
— постійний, або фіксований. Він завжди займає ту
саму Тїбзицію в слові. Постійний наголос властивий,
зокрема, французькій, вірменській, узбецькій мовам
(завжди на останньому складі), чеській, ісландській, ес­
тонській (на першому складі), польській, грузинській,
малайській (на передостанньому складі). Цей наголос
малопомітний у мові, ледве відчувається;
— змінний, або вільний. Він може займати неодна­
кові позиції в різних словах, напр.: укр. борошно, соло­
ма, голова. Притаманний вільний наголос українській,
російській, англійській, німецькій та багатьом іншим
мовам. Він більш істотний для мови, більш помітний у
ній. Зміна його місця виконує розрізнювальну фун­
кцію, оскільки забезпечує розрізнення слів з однако­
вим фонемним складом (дорога — дорога), а також гра­
матичних форм одного слова {ноги — ноги). Музичний
наголос, якщо він представлений у мові кількома варі­
аціями, стає значущим і без рухомості, адже розрізняє
слова варіаціями: пор. норв. зкгіиег (писар), ідттег
(віжки) — складний музичний наголос і акгіиег (пише),
ідттег (ліс) — простий музичний наголос. Складний
наголос виявляється у пониженні і наступному підви­
щенні тону, а простий — лише в пониженні (для швед­
ської мови властиве тільки підвищення). Ці варіації му­
зичного наголосу характерні для скандинавських мов.
Наголос набуває в мові додаткового функціонального
навантаження в тих випадках, коли йому властива хоч
якась варіативність.
Крім словесного, існують інші види наголосу. У де­
яких мовах наявний складовий музичний наго­
лос (тон) — притаманний не слову загалом, а кожно­
му його складу. Тон є, як правило, етимологічним,
тобто властивим складові за його походженням (бір-'
манська, в'єтнамська мови). У багатьох папуаських
мовах музичне наголошення складів поєднується з ди­
намічним наголошенням слів.
Наголос бере участь в організації також і більших за
слово одиниць, зокрема фраз і їх семантично об'єдна­
них компонентів — синтагм. Фразовий наголос є ма оформляє висловлювання в цілісність, розмежовую­
звуковим виділенням одного зі слів фрази (словосполу­
чення або речення). Словесний наголос цього слова стає
більш виразним. Логічний наголос є перестанов­
кою фразового наголосу в незвичне місце для виражен­
ня потрібних нюансів думки, для актуального члену­
вання речення.
Фонетичне членування мовленнєвого потоку 139
У мовознавчій науці дослідженням наголосу займа­
ється акцентологія (лат. ассепіиз — наголос і грец.
1о£оз — слово) — розділ мовознавства, що вивчає приро­
ду, типи і функції наголосу. Основоположником
слов'янської акцентології є О. Потебня. Продовжили
розвиток цього розділу мовознавства російські лінгвіс­
ти Роман Брандт (1853—1920), Пилип Фортунатов,
польські мовознавці Тадеуш Лер-Сплавінський (1891—
1965), Ян Розвадовський (1867—1935), український
лінгвіст Леонід Булаховський (1888—1961). Після ви­
дання у 1957 р. праці норвезького мовознавця Крістіана
Станга (1900—1977) утвердилася морфологічна інтер­
претація слов'янського наголосу. Цю проблему дослі­
джують також російські лінгвісти Володимир Дибо
(нар. 1931), Володимир Колесов (нар. 1934) та україн­
ський лінгвіст Віталій Скляренко (нар. 1937).
Інтонація
Мовленнєвий потік складається зі звукових лан­
цюжків, об'єднаних у склади, такти, синтагми, фрази.
Вимова цих сегментних одиниць супроводжується су-
персегментним ритмомелодійним забарвленням, тобто
інтонаційним оформленням, яке сприяє формуванню і
сприйняттю змісту певного акту спілкування.
Інтонація (лат. іпіопо — голосно вимовляю) — звуковий засіб
смислової організації та емоцгино-експресивного оформлення
мовленнєвого потоку.
Створюється інтонація зміною всіх акустичних па­
раметрів звуків: висоти, сили, довготи, тембру. Але ви­
значальними її показниками є зміна основного й додат­
кового тонів, тобто їх підвищення та зниження.
Інтонація властива будь-якому усному висловлюван­
ню і виражає його настанову (розповідна, запитальна ін­
тонація тощо), різні семантичні та емоційні відтінки.
У мовленні інтонація виконує й інші функції, зокре­
чи при цьому його частини за їх інтонаційною вагоміс­
тю, розкриває підтекст висловлювання, передаючи ту
частину інформації, яка не виражена словами.
Інтонація має складну будову. її основою є мело­
дика — зміна частоти основного тону в процесі гово­
ріння. Мелодика створює основні контури інтонації, що
 140 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
залежать від підвищення чи пониження тону, стрімкості
та зіткнення цих тональних рухів і їх рівнів (ярусів), яких
існує від трьох до шести. Мелодика породжує/? итм інто­
нації, тобто регулярне повторення співмірних мовлен­
нєвих одиниць, найпомітніше в художньому мовленні.
Для інтонації характерні й такі параметри, як інтен­
сивність , що зумовлюється силою голосу, т&темп —
ступінь швидкості чи повільності говоріння. Усі ці пара­
метри мають відносні виміри й сприймаються у зістав­
ленні: вище — нижче, голосніше — тихіше, швидше —
повільніше, плавно — різко. Яскравого індивідуального
забарвлення інтонації надає тембр голосу, що зале­
жить передусім від основного тону та додаткових тонів.
Деякі мовознавці відносять до компонентів інтона­
ції також паузи, тобто зупинки мовлення, під час
яких робота апарату мовлення на певний час припиня­
ється. Чим довша така зупинка, тим вагомішою для ви­
раження думки є пауза.
Розрізняють смислові паузи, що розмежовують так­
ти, синтагми, фрази, та паузи хезітації (обмірковуван­
ня), які можуть виникати в будь-якому місці висловлю­
вання і відображають вагання мовця, його бажання змі­
нити хід висловлювання.
Отже, пауза теж служить для організації мовленнє­
вого потоку. Вона є засобом смислового і емоційного йо­
го членування.
Кожна мова має певну кількість типів інтонаційних
конструкцій: українська — сім, французька — десять.
Центром інтонаційної конструкції є наголос фрази, по­
ниження або підвищення тону складу, на який падає
фразовий наголос.
Вагомість інтонації і наголосу виразно ілюструє ві­
дома фраза: Казнить нельзя помиловать. У письмово­
му варіанті зміст фрази залежить від місця коми, а в ус­
ному — від логічного наголосу на слові казнить або на
слові нельзя та відповідної інтонації.
Оформлення думки й вираження почуттів завдяки
інтонації є не менш важливим, ніж звукове, сегментне
наповнення мовленнєвого потоку. Саме інтонація дає
змогу адекватно виразити думку та ставлення мовця до
неї. Кожній живій мові (якою розмовляють) властива
інтонація. Попри специфіку інтонаційних властивостей
кожної мови, у всіх мовах виявляються єдність інтона­
ційної структури, спільність функціонального наванта­
ження інтонації.
Фонетичні зміни 141
Запитання. Завдання
1. На які фонетичні одиниці членується мовленнєвий потік?
2. Чому склад, а не звук вважають мінімальною одиницею мов­
леннєвого потоку?
3. Які виокремлюють типи складів?
4. Поділіть на склади слова місто, гострий, знання, міністерство,
видавництво, безсмертя.
5. Охарактеризуйте дифтонг як фонетичну одиницю.
6. Які типи наголосів характерні для різних мов?
7. Доведіть, що наголос в українській мові є динамічним.
8. Яким є наголос в англійській, російській і польській мовах?
9. Охарактеризуйте основні компоненти інтонації.
2.3. Фонетичні зміни
Неодмінною умовою існування звукового ланцюжка
є взаємодія його компонентів, їх зміна. Синтагматично
зумовлені звукові зміни характерні для всіх мов і відбу­
ваються у будь-який період їх розвитку. Постійною є са­
ма наявність звукових змін у мовленні (і мові), а кожна
окрема зміна є непостійною. Після припинення її дії
наслідки цієї зміни, як правило, зберігаються в мові.
^ Синтагматично зумовлені фонетичні зміни поділя­
ють на комбінаторні і позиційні.
Комбінаторні звукові зміни
Окрймі звуки реально реалізуються у звукових лан­
цюжках, у потоці мовлення. В результаті взаємодії зву­
ків змінюється їх якість, тобто відбуваються комбіна­
торні зміни.
Комбінаторні звукові зміни — фонетичні процеси, зумовлені пря­
мою взаємодією суміжних чи несуміжних звуків.
Представлені комбінаторні звукові зміни акомодаці­
єю, асиміляцією, дисиміляцією, метатезою, епентезою,
дієрезою, гаплологією і стяжінням.
А к о м о д а ц і я . Під час вимови звукосполучення
[ск] у слові скинути губи витягуються вшир, а при вимо­
ві його у слові скупити — вперед. Це зумовлене наступ­
ним голосним [и] чи [у], які частково змінюють артику-
 142 Фонетика, фоИ°логія, графіка, орфографія
л я ц і ю звукосполучення
[ск]. У цьок«:У випадку відбула­
ся акомодація.
4
Акомодація (лат. ассотодаїіо — присґ°.сУвання) ~ часткове
пристосування вимови суміжних голосний ' приголосних звуків.
А р т и к у л я ц і й н о ю основою цієї зіУ11™ є н а к л а д а н н я
екскурсії наступного звука на реку£> с і ю попереднього.
Н а п р и к л а д , у процесі вимови слів кинУти' казати, ку­
пити на я к і с т ь звука [к] впливає н # с т У п н и и голосний
[и], [а], [у]. Реальне з в у ч а н н я [к] у ц ^ х т Р ь о х словах бу­
де відрізнятися певними нюансами. Наведений прик­
лад є свідченням консонантної акомодації.
Голосні з в у к и під впливом с у с і д н і х приголосних та­
к о ж змінюються, тобто відбувається вокалічна ако­
модація. Так, звук [а] має чотири ^ипових різновиди
з а л е ж н о від твердих чи м ' я к и х о т о < І У ю ч и х приголос­
н и х : мати — [а], сяду — [ а ] , батьки І а ' Ь лялька
[а]. У першому слові звук [а] з н а х о д и - ґ ь с я м і ж твердими
приголосними і вимовляється я к г о л С с н и и заднього ря­
ду низького піднесення. В другому ві* п а Д к У відбуваєть­
ся зсув початку а р т и к у л я ц і ї звука до переднього ряду, в
третьому слові з а к і н ч е н н я а р т и к у л я й 1 1 зсувається та­
к о ж до переднього ряду, а в четверт# м У випадку (між
м ' я к и м и приголосними) наявне повн^ пересунення ар­
т и к у л я ц і ї [а] у більш переднє п о л о ж е і ї н я - Зсув початку,
з а к і н ч е н н я ч и всієї вимови голосного уперед відбуваєть­
ся під впливом суміжного м ' я к о г о приголосного або
двох приголосних.
З а н а п р я м к о м розрізняють прогресивну і регресивну
акомодацію. Вона є прогресивною » к о л и наступний
звук змінюється під впливом п о п е р е д ї І ь о г о : I а ] в слові
сяду. Регресивна а к о м о д а ц і я в і д б у # а є т ь с я тоді, к о л и
попередній звук змінюється під в п л 0 в о м наступного:
[ а ] в слові батько.
Н а с л і д к и акомодації, я к правило, малопомітні, не
мають фонологічного н а в а н т а ж е н н я . А л е ^ о д і ці зміни
помітні д у ж е виразно, особливо в історї 1411111 перспекти­
ві. Типовою акомодацією був перехід у праслов я н с ь к і и
мові задньоязикових [г], [к], [х] у п е р е я н ь о я з и к о в і [ ж ] ,
[ч], [ш] перед голосними переднього р#ДУ (дрУг'ь дру­
жина). М ' я к і приголосні слов'янських м о в є переважно
наслідком їх акомодації перед г о л о с і ї и м и переднього
ряду, пор.: у к р . себе, польс. віеЬіе, рос. себя.
Процес ствердіння приголосних в и ^ л и к а в акомода­
цію с у м і ж н и х голосних. Так, с т в е р д і н н я ш и п л я ч и х
Фонетичні зміни 143
призвело до переходу [є] в [о]: пшено —> пшоно, жена-
іпий —> жонатий. Ствердіння губних перед [а] зумовило
ииокремлення м ' я к о с т і в своєрідну «буферну» артику­
ляцію м і ж приголосними і голосним. З часом вона стала
повноправним середньоязиковим м ' я к и м приголосним
|й]: мясо [м'-асо] —» м'ясо [ м й а с о ] ; м'який [ м й а к и й ] ,
п'ять [пй-ат / ].
А с и м і л я ц і я . Цей процес полягає у взаємному
пристосуванні приголосних або голосних звуків. Під
час асиміляції а к т и в н и й звук впливає на пасивний, од­
нак сам при цьому не змінюється, а пасивний звук, за­
знаючи впливу активного, змінюється.
Асиміляція (лат. азвітіїаііо — уподібнення) — уподібнення ОДНО­
ТИПНИХ звуків у процесі мовлення.
( З а с п р я м у в а н н я м а с и м і л я ц і я м о ж е бути прогресив­
ною і р е г р е с и в н о ю Л / Т р о г р е с а в н а асиміляція ви­
я в л я є т ь с я у впливі попереднього звука на наступний.
Так, у давньоруській мові медоносна к о м а х а н а з и в а л а с я
звуконаслідувальним словом б-ьчела, що вказувало на її
д з и ж ч а н н я . Після занепаду редукованих відбулася змі­
на: це слово набуло вигляду бчела. Далі відбулась асимі­
л я ц і я : під впливом попереднього дзвінкого [б] наступ­
ний глухий [ч] став д з в і н к и м [Дж] — у к р , бджола (пере­
хід [є] -> [о] є наслідком акомодації). \Регресивна
асиміляція полягає у впливі наступного звука на по­
передній. Н а п р и к л а д , у російській мові давньоруське
бчела змінилося на пчела: наступний глухий [ч] впли­
нув на попередній д з в і н к и й [б], перетворивши його на
глухий [п].
А с и м і л я ц і я може відбуватися за будь-якою з власти­
вих з в у к а м о з н а к . З о к р е м а , п р и г о л о с н і а с и м і л ю ю т ь ­
ся за участю голосу: давньоукр. дхнути —> тхнути
(дзвінкий [д] під впливом глухого [х] перетворився у
глухий [т]); за місцем творення: давньоукр. показчик —>
покажчик (зубний [з] під впливом піднебінного [ч] пе­
ретворився у піднебінний [ж]); за способом творення:
тюркський афікс м н о ж и н и -лар після глухих приголос­
них змінився у к а з а х с ь к і й мові в -тар: кітап (книга) —
кітаптар (книги) (під впливом глухого [п] боковий со­
нант [л] змінився в проривний [т]); за твердістю ч и
м ' я к і с т ю : навесні — [наве и с / н / і] (твердий [с] під впливом
м ' я к о г о [н7] вимовляється я к м ' я к и й [с7]).
ґ З а результатом розрізняють неповну і повну асимі­
л я ц і ю . Неповною є асиміляція, коли один звук
 144 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
наближається за своїми ознаками до іншого, але не збі­
гається з ним. Повна асиміляція відбувається то­
ді, коли один звук збігається з іншим: давньоукр. зна-
ньйе -> знання, жигігьйе —> життя (після занепаду слаб­
кого редукованого [ь] приголосний [й] опинився поруч з
попереднім приголосним і внаслідок прогресивної аси­
міляції цілком уподібнився йому).
\ ^ ' 3 а розташуванням звуків, які взаємодіють, виок­
ремлюють суміжну і несуміжну асиміляцію/ При су­
міжній (контактній) асиміляції звуки, що взаємоді­
ють, знаходяться поряд. При несу між ній (дистан-
тній) асиміляції звуки, що взаємодіють, відокремлені
один від одного іншими звуками: давньоукр. жеШзо ->
залізо, давньоукр. сочевиця -> чечевиця. Специфічним
виявом несуміжної асиміляції є сингармонізм, за якого
афіксальні голосні уподібнюються голосним кореня,
тобто переходять у той самий ряд, що й голосні кореня:
тур. кокіатак (нюхати), кдкІетеЛ (викорчовувати). Ко­
рінь кок- (запах) має голосний заднього ряду, а корінь
кок- (корінь) — голосний переднього ряду. Під впливом
кореневого голосного усі голосні афіксів, приєднаних
до кореня, перейшли до переднього ряду. Сингармо­
нізм властивий тюркським, монгольським, тунгусо-
маньчжурським, фінно-угорським мовам, а також ко­
рейській мові.
Графічно асиміляція фіксується не завжди. У
рос. свадьба наслідок асиміляції (подзвінчення глухого
приголосного, пор.: сват) передається на письмі. Ре­
зультат асиміляції у слові молотьба відображаєтся у
вимові: молодьба (пор.: молотити), однак графічно не
фіксується.
— Д и с и м і л я ц і я . У процесі мовлення сусідні звуки,
які належать до однієї групи за способом творення, мо­
жуть розподібнюватися, тобто відбувається фонетичний
процес дисиміляції.
: ДИСИМІЛЯЦІЯ (лат. сііззітіїаііо — розподібнення) — розподібнення
І артикуляції одного із двох однакових чи схожих звуків, утрата ни-
I ми певної спільної ознаки.
На відміну від процесу асиміляції, який відбуваєть­
ся в інтересах мовця: уподібнені звуки легше вимовля-
, ти, дисиміляція відбувається в інтересах слухача: роз-
Ґ подібнені звуки вимовляти важче, однак слово стає ви-
' разнішим і його легше сприймати на слух. Дисиміляція
відбувається значно рідше, ніж асиміляція.
Фонетичні зміни 145
Подібно до асиміляції дисиміляція може бути
прогресивною (серб, много -> млого: з двох носових
приголосних один ([н]) втратив назальність); регресив­
ною (прасл. плетптпи —> укр. плести: з двох тотожних
проривних приголосних один став щілинним); суміж­
ною (давньоруськ. кто —> укр. хто: з двох проривних'
перший став фрикативним); несуміжною (рос. фев-
рарь -> февраль: із двох дрижачюГбстанній став боковим).
М е т а т е з а . Вимова деяких слів може супроводжу­
ватися зміною місця розташування звуків, тобто звуки
або цілі склади можуть мінятися місцями. В цьому ви­
падку відбувається такий фонетичний процес, як мета­
теза.
Метатеза (грец. теїаіГіезіз — перестановка) — взаємоперестав-
ляння звуків або складів у межах слова.
Зазнали метатези, наприклад, давньоруськ. мед-
відь —> укр. ведмідь, давньоукр. суровий -» укр. суворий,
давньоруськ. долонь —> рос. ладонь, болг. вход —» роз­
мовне хвод, серб, могила —> розмовне гомила. Цей фоне­
тичний процес найчастіше відбувається у словах незро­
зумілої структури: монисто —> намисто ([м] — [н]) або
запозичених: нім. Теїіег (тарілка) — укр. тарілка ([л] —
[р]). У праслов'янській мові всі початкові сполучення
[о] або [а] з наступним [г] або [1], якщо вони стояли перед
приголосним, зазнали метатези: *огЬоіа -> робота,
пор.: нім. АгЬеіі (робота); *оШі —> рос. лодка, пор.: норв.
оШа (човен).
Е п е н т е з а . Для полегшення вимови у деяких сло­
вах з'являються додаткові звуки, яких за походженням
не мало б бути, тобто відбувається фонетичний процес
епентези.
Епентеза (грец. ерепііїезіз — вставка) — вставляння в слово до­
даткового звука.
Між двома голосними іноді вставляється приголос­
ний, найчастіше [в]: укр. павук (пор.: рос. паук); білор. па­
вука (пор.: укр. наука) або [й]: укр. християнство
(пор.: рос. христианство), Сицилія, Валерія (з лат. 5і-
сіїіа, Уаіегіа). Епентетичний звук може з'являтись і
між приголосними, наприклад, проривний [т] у звуко­
сполученні [ер]: укр. сестра, острів, струмінь, гос­
трий, зустріти, рос. пестрьш. Явище епентези харак­
терне для просторічної вимови запозичених слів: ме-
тер, театер замість метр, театр.
 146 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Д і є р є з а . Ц е й фонетичний процес є п р о т и л е ж н и м
епентезі: вимова слова супроводжується в и к и д а н н я м
звука.
Л Д е я к і мовознавці називають с т я ж і н н я асиміляцією.
• Дієреза (грец. діаігевіз — поділ) — викидання звука для зручнос-
у
ті вимови слова.
Відбувається дієреза, н а п р и к л а д , у формі орудного
відмінка однини слова рука (рукою). У російській мові
випадає голосний [у] (рукой), в українській — приголос­
н и й [й] (діалектне руков). Виявом дієрези в групі приго­
лосних є спрощення: давньоруськ. сьрдьце —> сердце —>
серце, давньоруськ. сьлньце —» солнце —» сонце, давньо­
р у с ь к . чьстьньїй —» честний —» чесний.
Г а п л о л о г і я . Суміжні однакові або с х о ж і склади
при частому в ж и в а н н і слова можуть стягнутися в один.
Ц я комбінаторна зміна є гаплологією.
/ Гаплологія (грец. паріооз — простий і Іо£оз — слово) — стягнен-
\] ня одного із двох однакових складів.
П р и к л а д а м и гаплології є д а в н ь о р у с ь к . к-ьрноно-
сьш —» курносий (у давньоруській мові було слово к-ьрн-ь
(короткий)), мінералологія —> мінералогія, рос. знаме-
ноносец —> знаменосец. Слово литаври (різновид бара­
бана) запозичене з грец. роїуіаигеа. П р и п у с к а ю т ь , що
відсутність у ньому початкового по- пояснюється гапло­
логією з п р и й м е н н и к о м по: по политаврах —> по литав­
рах. Гаплологію дехто з мовознавців вважає різновидом
дієрези, однак цей фонетичний процес є не в и к и д а н н я м ,
а стягненням двох однакових складів. Гаплологія та­
к о ж не є різновидом дисиміляції.
С т я ж і н н я . Ц я комбінаторна зміна с х о ж а до гап­
лології, але вона відбувається у випадку н а к л а д а н н я не
однакових складів, а різних звуків.
Стяжіння — злиття двох звуків у один, ЯКИЙ поєднує компоненти
обох звуків.
Відбулося с т я ж і н н я , наприклад, у п р и к м е т н и к у ко­
зацький, утвореному від іменника козак за допомогою
суфікса -ськ- (кінцевий звук [к] слова козак і початок су­
фікса [с] з л и л и с я в один звук [ц]). Суфікси -цьк- і -зьк- є
варіантами суфікса -ськ- й в и н и к л и в результаті стяжін­
н я . Ц я фонетична зміна відбувається в дієслівних формах
типу сміється, сміються — [с / м'ійец / ц / а], [с / м'ійуц / ц / а]:
проривний [ т ] стягується зі щ і л и н н и м [ с ] , утворюючи
африкату [ц 7 ], я к а фактично є поєднанням цих звуків:
Фонетичні зміни 147
екскурсія [т;] (зімкнення) переходить у витримку [ с ] (щі­
лину). Стяжіння не передається на письмі, однак біло­
руський правопис в цьому випадку фіксує його: смеяцца.
Воно справді відбувається на асимілятивній основі. Але
це і н ш и й фонетичний процес, о с к і л ь к и його наслідком
є не зміна одного з двох звуків, а з л и т т я двох звуків у
один, я к и й має нову якість (давньоруськ. отп-ьсе -» дав-
ньоукр. отеє —» у к р . оце: проривний [т] + щ і л и н н и й
[с] —» а ф р и к а т а [ц]) або збігається з одним із вихідних
звуків (давньоруськ. обвласть —> у к р . область, давньо­
руськ. обвозг —> у к р . обоз: із двох губних приголосних
наступний стягнувся із попереднім, р о з ч и н и в ш и с ь у
ньому). Особливим випадком с т я ж і н н я було з л и т т я го­
лосного з наступним носовим приголосним у прасло­
в ' я н с ь к і й мові: *а\отпЬт> -» до.бт>, *гепіь —> зеть.
Отже, всі комбінаторні зміни зумовлені т я ж і н н я м до
фонетичної зручності, до н а й п р и й н я т н і ш о ї звукової ор­
ганізації слова. Але а р т и к у л я ц і й н і тенденції, породже­
ні ц и м т я ж і н н я м , в и я в л я ю т ь с я неоднаково в різних мо­
вах і навіть в одній мові в різні періоди її р о з в и т к у .
Спричинене це змінністю самого п о н я т т я «фонетична
зручність».
Позиційні звукові зміни
Д е я к і фонетичні зміни спричинені позицією з в у к а в
слові ч и складі (на початку, н а п р и к і н ц і , в середині),
р о з т а ш у в а н н я м його щодо наголосу. К о ж н а позиційна
зміна на певному етапі розвитку мови п р и п и н я є свою
дію, тобто перестає бути ж и в и м фонетичним процесом,
переходячи до історичних змін. Так, у п р а с л о в ' я н с ь к і й
мові діяв закон відкритого складу, я к и й істотно змінив
фонетичну систему всіх с л о в ' я н с ь к и х мов. У XI ст. ц я
позиційна зміна п р и п и н и л а свою дію, і нині існує чима­
ло слів із з а к р и т и м складом.
ПОЗИЦІЙНІ звукові зміни — фонетичні процеси, зумовлені місцем
звука у слові і складі, наголошеною чи ненаголошеною позицією
голосного.
До позиційних змін належать редукція, протеза тощо.
Р е д у к ц і я . Вона полягає в скороченні тривалості,
а т а к о ж у зменшенні напруженості звуків. Ці процеси
спричинюють втрату або нечіткість певних а р т и к у л я -
148 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
ційних ч и акустичних параметрів звука.'Редукції часті­
ше зазнають голосні, н і ж приголосні.
Редукція (лат. гедисііо — відсунення) — ослаблення ВИМОВИ нена-
голошених голосних, результатом якого є їх якісна видозміна або
, повне зникнення.
V П р о т е з а . Ц е й фонетичний процес відбувається на
В у к р а ї н с ь к і й мові в ненаголошеній позиції найпо­
мітніше змінює свою якість голосний [є], наближаю­
чись до [и]ЛЗначних р е д у к ц і й н и х змін зазнають ненаго-
лоїнені голосні російської мови, зокрема втрачають роз­
різнення з в у к и [а] та [о], [и] та [є]. Р е д у к ц і я з а л е ж и т ь
передусім від різниці в довготі наголошених та ненаго-
л о ш е н и х голосних і відбувається т а м , де ц я відмінність
є істотною. ...
V Р о з р і з н я ю т ь к і л ь к і с н у і я к і с н у редукцію. Кількісна
р е д у к ц і я полягає у скороченні тривалості звука без змі­
ни його я к о с т і . Так, в українському слові коло обидва
голосні [о] м а ю т ь м а й ж е однакову я к і с т ь , але наголоше­
не [6] вимовляється голосніше і триває удвічі довше,
н і ж ненаголошене [о]. П р и ш в и д к о м у темпі мовлення
тривалість ненаголошеного голосного скорочується щ е
більше^У російській мові ненаголошені голосні редуку­
ються не л и ш е кількісно, а і я к і с н о , зазнаючи зміни
акустичних і артикуляційних ознак. Наприклад, у рос. ва­
за, вазой ненаголошені голосні [а] та [о] звучать однако­
во, д у ж е коротко, я в л я ю ч и собою голосний середнього
ряду й середнього піднесення.
З н а ч н о ї я к і с н о ї р е д у к ц і ї з а з н а л и голосні пра­
слов'янської мови. У ній утворились особливі надкорот-
кі голосні [-ь] та [ь] (редуковані). Пізніше в слабких по­
з и ц і я х ці з в у к и зовсім зникли./Здебільшого редукційну
природу м а в п о в ' я з а н и й із занепадом [ ь ] , [ь] перехід [о]
та [є] в [і] у нових з а к р и т и х складах української мови. л
Р е д у к ц і я голосного до повного з н и к н е н н я відбулась у1'
д е я к и х г р а м а т и ч н и х формах, н а п р . : давньоруськ. пи-
шеиіи —> у к р . пишеш, давньоруськ. писати —> рос. пи­
сать. У т а к и х випадках редукція одного звука не від­
різняється від дієрези: при обох фонетичних процесах
звук з н и к а є .
Особливо істотною є редукція при швидкому темпі
мовлення: рос. здрасьте (здравствуйте), Мариванна
(Мария Ивановна). У звертаннях такі форми стали за­
г а л ь н о в ж и в а н и м и . Ц я фонетична зміна відбувається
при скороченні особових імен: Костянтин -> Костя,
Анастасія —> Настя. У гуцульських к л и ч н и х формах
Фонетичні зміни 149
імен редукується вся частина слова після наголосу: Ма­
рія —> Марі, Микола -> Микд. Російська шаноблива
форма з в е р т а н н я государь редукувалася в осударь, су-
дарь, осу, су і скоротилася у XIX ст. до частки ввічливос­
ті с: да-с, такс.
початку слова і в и я в л я є т ь с я у додаванні до нього певно­
го звука.
Протеза (грец. рюіпезіз — розташування спереду) — поява на
початку слова додаткового звука для полегшення ВИМОВИ.
С л о в ' я н с ь к и м мовам притаманні протетичні приго­
лосні Ц] (укр. я, ягня, пор.: ст.-сл. азт>, агньць), [в] (укр. ві­
сім, вулиця, пор.: давньоруськ. осмь, рос. улица), [г]
(укр. гострий, пор.: рос. острьш; діал. гармія, Гандрій,
пор.: літер, армія, Андрій), [л] (укр. ледве, пор.: рос. ед-
ва; діал. лезеро, пор.: літер, озеро). Н і м е ц ь к і слова з по­
чатковим голосним [а] — АгЬеіі (робота) — мають перед
ним не фіксований на письмі протетичний гортанний
проривний приголосний, так з в а н и й К п а с к і а и і . Р і д ш е
з ' я в л я ю т ь с я протетичні голосні. В у к р а ї н с ь к и х грамо­
тах XV ст. назва Львів т р а п л я є т ь с я у формі Илвов-ь.
/ Позиційні фонетичні зміни м о ж у т ь відбуватися не
тільки на початку слова, а й н а п р и к і н ц і його. У цій по­
зиції приголосні можуть втрачати певні свої о з н а к и .
Н а п р и к л а д , дзвінкі оглушуються (рос. год [гот], мог
[мок]), м ' я к і тверднуть (давньоруськ. о комь —» рос. о
ком, у к р . звір, пор.: рос. зверь), проривні вимовляють­
ся без прориву перепони (кіт, дід, раб), приголосні і го­
лосні м о ж у т ь взагалі втрачатися (спаси Біг —» спасибі,
сміюся —> сміюсь) А Занепад приголосних і голосних на­
п р и к і н ц і слова у в е л и к и х масштабах відбувся у фран­
ц у з ь к і й мові. У санскриті д е я к і приголосні н а п р и к і н ц і
слова послаблювались (наприклад, [в] -» [Ь]), а на стику
слів (і морфем) відбувалися значні звукові зміни, назва­
ні давньоіндійськими мовознавцями сандхі (з'єднан­
ня). П о л я г а л и вони в асиміляції приголосних і стяжін-
ні голосних.
Характерні позиційні зміни й д л я к і н ц я складу.
Так, найістотнішим фонетичним процесом праслов'ян­
ської мови став закон відкритих складів (зростаючої
звучності), результатом дії якого стало відкриття всіх
з а к р и т и х складів. Із ц и м законом п о в ' я з а н е , зокрема, й
с т я ж і н н я , внаслідок якого з ' я в и л и с я носові голосні,
тобто [е_] та [о,], я к і позначали літерами А та ж.
 150 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Позиційні зміни, щ о відбуваються на сучасному ета­
пі розвитку мови, є малопомітними, але д у ж е істотни­
м и , оскільки мовці керуються їх нормами. Наслідки
віддалених у часі (нині в ж е не діючих) позиційних про­
цесів зберігаються у фонетичній системі мови.
Спонтанні звукові зміни
Крім комбінаторних та позиційних, існують і такі
фонетичні процеси, я к і не з а л е ж а т ь ні від оточення зву­
ка, ні від його позиції. Звук в усіх випадках, де б він не
стояв, змінюється в і н ш и й звук, тобто відбувається його
спонтанна зміна.
Спонтанні (лат. зропіапеиз — ДОВІЛЬНИЙ) звукові зміни — неза­
лежні від оточення чи позиції фонетичні процеси, спричинені змі­
нами фонологічної системи мови.
Наслідком спонтанної зміни з а в ж д и є повне зник­
нення в мові певного звука. Т а к и й загальний х а р а к т е р
цього фонетичного процесу зумовив те, що його назива­
ють т а к о ж фронтальним.
П р и к л а д о м спонтанних звукових змін є з н и к н е н н я у
давньоруській мові носових голосних, тобто перехід їх у
неносові голосні: [о] —> [у], [$] —» [а]. Носові голосні змі­
н и л и с я в к а з а н и м чином незалежно від позиції: дяб-ь —>
дуб, звяк-ь —> звук, з$ть —> зять. З н и к н е н н я у XIII—
XVII ст. давньоруського [ і ] теж є спонтанною зміною. В
українській мові цей звук перейшов у [і], а в російській —
в [є]: більш —» у к р . білий і рос. бельш.
Спонтанні звукові зміни д е я к і мовознавці назива­
ють незумовленими з м і н а м и . Таке т в е р д ж е н н я є непра­
в и л ь н и м . Ці фонетичні процеси мають свої п р и ч и н и , я к
і всі інші зміни в мові, і всупереч своїй назві не є довіль­
н и м и . Я к щ о комбінаторні та позиційні зміни мають
синтагматичні п р и ч и н и , є результатом взаємодії звуків
слова чи словосполучення у процесі мовлення, то спон­
танні зміни мають парадигматичні п р и ч и н и , закорінені
в мові, її звуковій організації, фонологічній системі та в
змінах цієї системи.
Подібно до процесів редукції спонтанні звукові змі­
ни мають не л и ш е я к і с н і , а й кількісні реалізації. Так,
п р а с л о в ' я н с ь к а мова успадкувала з індоєвропейської
розрізнення коротких і довгих голосних, я к е у слов'ян
втратилося. П р и цьому кількісне розмежування голос-
Фонетичні зміни 151
них замінилося якісним. Зокрема, на початкових етапах
розвитку праслов'янської мови (середина II тис. до н. є.)
в ній існували голосні [а], [б], [а], [б], що я в л я л и собою
різні фонеми. Однак пізніше загальна тенденція до
втрати кількісного розмежування голосних зумовила
злиття [а] і [б] в один звук [о] внаслідок набуття голосним
[а] лабіалізації та його підвищення, пор.: прасл. *ОVьса,
*йотт> (вівця, дім) — лат. оVІз, сіотиз; прасл. *оіьсь,
*тоге (отець, море) — лат. аііа, таге. Давні [а], [б] змі­
нилися на праслов'янському ґрунті в [а] внаслідок втра­
ти л а б і а л і з а ц і ї [б], а т а к о ж його о б н и ж е н н я , пор.:
прасл. *таіі, *зіаіі (мати, стати) — лат. таіег, зіаге;
прасл. *2паіі, *а§ойа (знати, ягода) — грец. §пдіоз (зна­
ний), лит. ио§а.
Можна констатувати, щ о в процесі утворення голос­
них [о], [а] відбулися т а к і фонетичні процеси: я к і с н а
спонтанна зміна [а] -> [б], [б] —> [а]; кількісна спонтанна
зміна, я к а п о л я г а л а в усуненні р о з м е ж у в а н н я [5] та [а]
за часокількістю, тобто заміна цього кількісного розріз­
нення я к і с н и м [о] — [а], в я к о м у обидва голосні з в у к и
мають однакову тривалість; скорочення вокалізму
праслов'янської мови на два звуки.
Спонтанні звукові процеси з а в ж д и с п р и ч и н я ю т ь
зміну звукового складу мови, зокрема якості о к р е м и х
звуків або їх загальної кількості у фонетичній системі.
Історичні і живі звукові зміни
І комбінаторні, і позиційні звукові зміни характерні
д л я реальної реалізації мовленнєвого потоку. Певні гру­
пи комбінаторних та позиційних процесів притаманні
к о ж н і й мові у будь-який період її існування. Однак у
різних мовах, а т а к о ж у різні часи ф у н к ц і о н у в а н н я пев­
ної мови ці групи змінюються. Н а п р и к л а д , з XII ст. не
діє закон відкритого складу, звукосполучення [тт] не
дисимілюється в [ст], а зазнає стягнення в один звук.
Такі звукові зміни є історичними.
Історичні звукові зміни — фонетичні процеси, які діяли в минуло­
му, але вже втратили свою актуальність.
Інші зміни, зокрема р е д у к ц і я ненаголошених голос­
н и х , оглушення кінцевих д з в і н к и х приголосних у ро­
сійській мові, акомодаційна властивість звука [є] в ж и ­
ватися після твердого приголосного, обов'язкова твер-
 152 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
дість кінцевих губних приголосних в українській мові,
є актуальними і нині, тобто живими.
Живі звукові зміни — фонетичні зміни, які діють у процесі функціо­
нування мови і ще не втратили свою актуальність.
Історичні, або діахронічні, та живі, або синхронічні,
звукові зміни належать до комбінаторних і позиційних.
Саме поєднання звуків і їх позиція дають змогу чітко
провести межу між цими процесами, оскільки при пере­
ході змін у розряд історичних у мові стають можливими
комбінації або позиції звуків, за яких мали б відбувати­
ся певні комбінаторні і позиційні зміни. Так, перехід
[г], [к], [х] у [ж], [ч], [ш] перед голосними переднього ря­
ду (перша палаталізація задньоязикових приголосних)
відбувся приблизно два тисячоліття тому. Те, що в укра­
їнській мові стали можливими сполучення задньоязи­
кових приголосних і голосних переднього ряду (гідра,
гірко, кедр, кіт, хірург, хід), свідчить про перехід цієї
зміни до групи історичних фонетичних процесів. Час
завершення дії кожної звукової зміни можна визначити
досить точно.
Перехід живої звукової зміни в історичну не лікві­
дує її результатів у мові. Перша палаталізація переста­
ла діяти ще в IV—V ст., однак її наслідки наявні в укра­
їнській мові й досі: друже, дружити, дружина.
Отже, кожна історична звукова зміна колись була
живою, певні живі фонетичні процеси колись стануть
історичними. Це зумовлене постійним розвитком мови.
Фонетичні закони
Фонетичні процеси можуть бути регулярними і нере­
гулярними. Регулярними є всі спонтанні звукові зміни,
оскільки діють безвинятково, і частина комбінаторних
та позиційних змін. До регулярних належать оглушення
кінцевих дзвінких у російській мові (позиційна зміна),
закон відкритих складів (позиційна зміна), перехід [г],
[к], [х], у [ж], [ч], [ш] перед голосними переднього ряду у
праслов'янській мові (комбінаторна зміна), сингармо­
нізм голосних у тих мовах, де він наявний, тощо. Однак
не всі комбінаторні та позиційні зміни є регулярними. У
слові хто дисиміляція звукосполучення [кт] відбулась,
а в слові пекти — ні. Нерегулярними є гаплологія, мета­
теза тощо.
Фонетичні зміни 153
Регулярність звукових змін забезпечує дія фонетич­
них законів.
Фонетичні закони — закони функціонування й розвитку звуків
мови, що зумовлюють їх стійке збереження або регулярні зміни.
Встановлення регулярності звукових змін, дії фоне­
тичних законів є одним з найважливіших досягнень
мовознавства XIX ст. Вчення про фонетичні закони, їх
сутність, безвинятковість розробили в другій половині
XIX ст. молодограматики (представники порівняльно-
історичного напряму у мовознавстві): німецькі лінгвіс­
ти Август Лескін (1840—1916), Бертольд Дельбрюк
(1842—1922), Герман Остгоф (1847—1909), Карл Бруг-
ман (1849—1919) та ін. Істотний внесок у розроблення
цього вчення здійснили П. Фортунатов та його школа.
Існування фонетичних законів обмежене простором.
Вони діють лише в одній мові або в одному діалекті. У
групі споріднених мов однакові фонетичні закони про­
являються лише як спільна спадщина єдиної мови-
предка. Наприклад, повноголосні форми типу укр. го­
лова, рос. голова, білор. галава властиві всім трьом
східнослов'янським мовам, оскільки вони успадкували
ці форми від давньоруської мови. Фонетичні закони об­
межені також у часі. Вони діють певний період, а потім
стають неактуальними, хоч наслідки відповідних зву­
кових змін залишаються в мові.
Припинення дії фонетичного закону виявляється у
його порушенні: нові слова, нові елементи мови вже не
зазнають відповідної зміни. Так, наявність в україн­
ській мові великої кількості закритих складів (син, чер­
вень, беркут) свідчить, що закон відкритих складів уже
не діє. Неактуальний і закон переходу [о] та [є] в [і] у но­
вих закритих складах: рот, заходь, порт, пень, скель,
верст, вектор. Фонетичні закони, що припинили свою
дію, є історичними. До них належить більшість виявле­
них наукою фонетичних законів. У мовах існують фоне­
тичні закони, які діють і нині, наприклад російське акан­
ня та оглушення кінцевих дзвінких, українська вимова
твердих приголосних перед [є]. Цим законам підпоряд­
ковані і новоутворені слова, і новітні запозичення.
Якщо діючі фонетичні закони наявні в мові як живі
фонетичні зміни, завжди чітко зумовлені позицією чи
комбінацією звуків, то історичні фонетичні закони ви­
являються у вигляді історичних чергувань звуків. Так,
акомодація [г], [к], [х] у [ж], [ч], [ш] перед голосними
 154 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
переднього ряду припинилась дуже давно, і тепер цілком
можливі форми типу гілка, кістка, хімія. Наслідком дії
цього фонетичного закону є історичне чергування [г],
[к], [х] з [ ж ] , [ч], [ш]: нога — ніжка, рука — р у ч к а , му­
ха — мушка. Історичні чергування не мають сучасного
фонетичного пояснення, тобто не зумовлюються позиці­
єю ч и комбінацією звуків. Вони реалізуються в різних
формах однієї морфеми. Оскільки в словах нога і ніжка
одна коренева морфема має дві форми: ног- і ніж-, то це
засвідчує існування чергування [г] з [ж] та [о] з [і].
Історичні чергування у певній мові мають на сучас­
ному етапі її розвитку вже не фонетичне, а морфологіч­
не обґрунтування. У процесі морфологізації історичних
чергувань роль їх я к морфологічних п о к а з н и к і в , або
морфонологічних я в и щ , може зростати. Н а п р и к л а д , у
парі набрати — набирати форми доконаного й недоко-
наного виду розрізняють т і л ь к и за історичним чергу­
в а н н я м [и] з нулем звука (давнє чергування [и] — [ь]),
я к е перетворилося тут на внутрішню флексію.
В і д к р и т т я фонетичних законів надало вченню про
фонетичні зміни наукової обґрунтованості й однознач­
ності. П о л о ж е н н я про регулярність фонетичних законів
стало з а в е р ш а л ь н и м кроком у становленні фонетики я к
розділу мовознавства.
Фонетична транскрипція
Літери існуючих систем письма не передають точно
відповідні з в у к и . Тому д л я наукового запису звуків ви­
користовують транскрипцію.
Фонетична транскрипція (лат. (гапзсгірііо — переписування) —
точний запис живого усного мовлення з усіма його звуковими
особливостями.
Фонетична т р а н с к р и п ц і я відрізняється від тради­
ц і й н и х систем письма т а к и м и о з н а к а м и :
1) у ній між; звуком і літерою н а я в н і однозначні від­
н о ш е н н я , тобто один звук передається тільки одною лі­
терою, а одна літера з а в ж д и в и р а ж а є л и ш е один звук.
Так, у традиційному письмовому записі у к р а ї н с ь к и х
слів вода й земля — [вода], [зе и м'л / а] — один звук [а] пе­
редається р і з н и м и буквами — а і я . Б у к в а с у румун­
ських словах сіпе [чіне] (хто) і соа'ги [кодру] (ліс) вира­
ж а є два різні з в у к и — [ч] і [к]. В українському слові яр
Фонетичні зміни 155
літера я в и р а ж а є два звуки: []] і [а], я к і в транскрипції
передаються о к р е м и м и буквами: [^ а р ] ;
2) усі особливості звука передаються за допомогою
додаткових з н а к і в , тобто їх в и р а ж е н н я не переклада­
ється на сусідні з в у к и , я к це т р а п л я є т ь с я в традиційно­
му письмі. Н а п р и к л а д , у графічному записі слова тіло
м ' я к і с т ь звука [т7] передається наступною літерою і. У
фонетичній транскрипції м ' я к і с т ь [т7] в и р а ж е н а за до­
помогою з н а ч к а « 7 »: [т 7 іло].
Ц я ознака транскрипції і прагнення до максимально
точного передавання особливостей з в у к а породили низ­
ку додаткових надрядкових і підрядкових позначень,
тобто діакритиків (грец. сІіакгШкоз — розрізнюваль-
ний), або діакритичних знаків , я к і використову­
ють у транскрипції. Н а п р и к л а д , з н а к и зверху справа:
1
— м'якість, ' — напівм'якість, ° — лабіалізація, с —
п р и д и х а н н я ; з н а к и під літерою: о — складотворчість,
- — нескладотворчість, V — п о д з в і н ч е н н я , л — оглу­
шення. Докладні транскрипційні системи містять
більше ЗО д і а к р и т и к і в . Д і а к р и т и ч н і з н а к и , хоч і мен­
шою мірою, н а я в н і і в т р а д и ц і й н и х системах п и с ь м а ,
зокрема в у к р а ї н с ь к о м у алфавіті є л і т е р и з т а к и м и зна­
к а м и : і, ї, й.
Фонетична т р а н с к р и п ц і я може будуватися на основі
к и р и л и ч н и х , л а т и н с ь к и х або і н ш и х літер, я к і беруться
в квадратні д у ж к и . Як правило, в транскрипції вико­
ристовують ті л і т е р и , я к и м и т р а д и ц і й н о записують
тексти певних мов: наприклад, українські, болгарські тек­
сти транскрибують к и р и л и ц е ю , англійські, польські,
естонські — латиною. Існують транскрипції на основі
грецької, арабської та і н ш и х графік. Д л я фонетичного
запису к и т а й с ь к и х ієрогліфів розроблено 37 літер. Най­
поширенішою є латинографічна т р а н с к р и п ц і я .
Ступінь деталізації транскрипції м о ж е бути різним.
Розрізняють спрощену і точну форми фонетичної транс­
крипції. Спрощена форма транскрипції передає тільки
основні ознаки звуків: щука — [шчука], а точна — всі їх
особливості: щука — [ ш°ч°ука] (приголосні перед [у] ла­
біалізуються).
Н а й п о ш и р е н і ш о ю т р а н с к р и п ц і й н о ю системою є
міжнародний фонетичний алфавіт (МФА), створений у
1886 р . Міжнародною фонетичною асоціацією. Транс­
к р и п ц і я МФА спирається на латинську графіку. Вона
к і л ь к а разів удосконалювалась і нині існує в редакції
 156
Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
1993 року. Розроблені т а к о ж національні транскрипції,
зокрема російська фонетична азбука (РФА), створена в
1936 р . на основі к и р и л и ц і .
Запитання. Завдання
1. У чому полягає сутність комбінаторних звукових змін?
2. Чим відрізняються акомодація та асиміляція?
3. Охарактеризуйте такі фонетичні процеси, як дисиміляція, ме­
татеза і епентеза.
4. Наведіть по кілька прикладів дієрези, гаплології і стяжіння.
5. У чому полягає сутність позиційних звукових змін?
6. Що є результатом редукції?
7. Чим відрізняються протеза і епентеза?
8. Охарактеризуйте спонтанні звукові зміни.
9. У чому полягає відмінність між історичними і живими звукови­
ми змінами?
10. Яку роль відіграють фонетичні закони?
11. Чим відрізняється фонетична транскрипція від існуючих сис­
тем письма?
12. Затранскрибуйте слова ластівка, яблуко, ящірка, п'ять.
2.4. Фонологія
З в у к и потрібні мові д л я в и р а ж е н н я фонем, я к і вико­
нують ф у н к ц і ю розрізнення в и щ и х , знакових одиниць
мови — морфем, слів тощо. Фонема є лінгвальною сут­
ністю звука. Тому фонологія я к розділ мовознавства,
щ о вивчає фонеми, спрямована не на а р т и к у л я ц і ю ч и
акустику, а на мовне н а в а н т а ж е н н я , на лінгвальні фун- -
кції об'єктів свого вивчення. /
Фонологія як наука про фонеми
Термін «фонема» (грец. р п б п е т а — звук) відповідно
до своєї етимології у п р а ц я х французьких мовознавців
другої половини XIX ст. вживався я к синонім до терміна
«звук». У 70—80-ті роки XIX ст. Я . Бодуен де Куртене
започаткував учення про фонему я к відмінну від звука
величину. Розуміння сутності фонеми від часів Я . Боду-
ена де Куртене істотно змінилося, а вчення про фонему
Фонологія 157
виокремилося в самостійний розділ мовознавства —
фонологію , я к и й тісно п о в ' я з а н и й із фонетикою.
Н и н і існує к і л ь к а фонологічних теорій, я к і по-різ­
ному т р а к т у ю т ь о к р е м і а с п е к т и ф о н е м и , але погоджу­
ються з т и м , щ о фонема має істотні відмінності від
з в у к а . Н а й в і д о м і ш и м и серед н и х є р е л я ц і й н о - ф і з и ч н а
т е о р і я М. Т р у б е ц ь к о г о , я к о ї д о т р и м у є т ь с я т а к о ж
П р а з ь к а фонологічна ш к о л а , і д и х о т о м і ч н а теорія ро­
сійського й а м е р и к а н с ь к о г о м о в о з н а в ц я Р о м а н а Якоб-
сона ( 1 8 9 6 — 1 9 8 2 ) , я к у п о д і л я ю т ь д е я к і а м е р и к а н с ь к і
фонологи.
/ У Росії дослідженнями з фонології займаються дві
ніколи — Ленінградська і Московська. Ленінград­
ська фонологічна школа заснована учнем Я . Бо-
дуена де Куртене Л . Щербою. її представниками є Лев
Зіндер (1904—-1995), М а р г а р и т а Матусевич ( 1 8 9 5 —
1979), Олександр Гвоздєв (1892—1959), О. Бондарко,
Ю. Маслов. Ц я фонологічна ш к о л а дотримується д у м к и
про відносну автономність фонологічної системи, діа­
лектичну єдність фонеми і звука (фонема є звуковим ти­
пом). За розробленою нею теорією, н а п р и к л а д , у слові
водовоз [вадавос] у двох п е р ш и х с к л а д а х представлена
голосна фонема < а > (оскільки звучить [а]), а наприкін­
ці слова — фонема <с> (адже вимовляється [с]). Водно­
час Ленінградська ш к о л а відзначає, щ о фонема є слово-
розрізнювальним засобом.
До Московської фонологічної школи вхо­
дять Р . Аванесов, Володимир Сидоров (1902—1968),
Петро Кузнецов (1899—1968), О. Реформатський, М. Па-
нов. Ц я фонологічна ш к о л а зосередила увагу на здат­
ності фонеми розрізняти морфеми і розглядає фонему
я к ряд звучань, щ о перебувають у позиційних чергуван­
н я х . Відповідно до її теорії у слові водовоз у п е р ш и х
двох складах представлена голосна фонема <о>, оскіль­
к и тут наявні морфеми вод- (під наголосом: воду) і -о-
(сполучний голосний), а н а п р и к і н ц і слова — фонема
< з > , а д ж е перед голосним у морфемі воз- звучить [з]:
[вьдЛвбз'ь]. З т о ч к и зору Московської фонологічної
ш к о л и , фонема є мовною одиницею, я к а представлена
рядом звуків, щ о позиційно чергуються, і с л у ж и т ь д л я
ототожнення і розрізнення слів та морфем.
Серед у к р а ї н с ь к и х мовознавців є п р и х и л ь н и к и я к
Ленінградської фонологічної ш к о л и — Ірина Сумцова
(1904—1995), Ніна Тоцька (нар. 1923), так і Москов­
ської, зокрема Федот Ж и л к о (1908—1995).
 158
Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Усі концепції фонеми зводяться до її розуміння я к
лінгвальної сутності звука. П р и величезній кількості
позиційних, комбінаторних, індивідуальних ( з а л е ж н и х
від особливостей апарату мовлення кожного мовця) ва­
ріацій того ж звука зміст висловлюваного сприймається
слухачем, оскільки в свідомості усіх носіїв мови є іде­
альні з р а з к и кожного звука. Ці звукові еталони, зафік­
совані в а р т и к у л я ц і й н і й і перцептивній базах, і є фоне­
мами.
Фонема і звук
З в у к я к фізичне я в и щ е не виконує в мові розрізню-
вальної функції. Об'єктом лінгвального аспекту вив­
чення звуків є фонеми, їх представленість у мовленні.
Фонеми реалізуються в конкретних звуках і за їх межа­
ми існувати не м о ж у т ь . Але фонеми і звуки не збігають­
ся, вони є різними о д и н и ц я м и .
Фонема — найменша одиниця мови, яка не має власного значен­
ня і виконує функцію розрізнення значення морфем та слово­
форм, будучи їх будівельним матеріалом.
Фонема є функціональним компонентом л и ш е в ме­
ж а х з н а ч у щ и х одиниць мови — у морфемах та слово­
формах. Поза ними вона не виконує н і я к и х ф у н к ц і й .
Оскільки фонеми втілюються в конкретних звуках, ос­
танні т е ж мають певне функціональне н а в а н т а ж е н н я .
Д л я фонеми і звука характерні такі відмінності:
1) з в у к є ш и р ш о ю о д и н и ц е ю , а фонема — в у ж ч о ю .
Я к щ о з в у к становить усе звукове у т в о р е н н я , то фоне­
ма — т і л ь к и його ч а с т и н у , тобто спільне д л я а р т и к у ­
ляції всіх мовців ядро (рис. 2.4).
Відмінна п е р и ф е р і я звукового
утворення, різна у різних лю­
д е й , до с к л а д у ф о н е м и не вхо­
д и т ь . З в у к охоплює я к я д р о
(фонему), т а к і і н д и в і д у а л ь н у
периферію;
2) фонема є величиною соці­
альною, а звук — індивідуаль­
ною. Фонеми спільні, однакові
у всіх мовців, що н а л е ж а т ь до
Рис. 2.4. Співвідношення одного мовного к о л е к т и в у , а
звука і фонеми звуки к о ж н а людина в и м о в л я є
Фонологія 159
по-своєму. Водночас звук є в и р а з н и к о м фонеми, тому
його індивідуальність має свої м е ж і : індивідуальні роз­
б і ж н о с т і варіації звука не м о ж у т ь порушувати єдність
фонемного ядра. Н а п р и к л а д , я к щ о людина вимовляє
замість [р] особливе велярне [л], то це сприймається не
я к індивідуальна варіація, а я к неправомірне, хвороб­
ливе в і д х и л е н н я , я к е потребує в т р у ч а н н я логопеда.
Звичайно, це стосується л и ш е тих мов, у я к и х звуки [р]
та [л] є в и р а з н и к а м и різних фонем. Я к щ о у мові (на­
приклад, корейській) ці звуки становлять єдину фоне­
му, то вимова одного замість іншого не сприймається я к
відхилення, оскільки вона не з а в а ж а є взаєморозумін­
ню. Отже, м е ж і індивідуального варіювання звуків, щ о
в и р а ж а ю т ь певну фонему, визначаються і н ш и м и фоне­
мами — тобто звучання одної фонеми, я к правило, не
накладається на звучання іншої;
3) звук є одиницею мовлення, а фонема — одиницею
мови. Будучи індивідуальною величиною, звук нале­
ж и т ь л и ш е мовленню. У мові звуків немає — там наяв­
ні тільки фонеми. Останні, реалізуючись у звуках, існу­
ють т а к о ж і в мовленні;
4) фонеми виконують розрізнювальну, конститутив­
ну і перцептивну функції, а з в у к и л и ш е конститутивну
і п е р ц е п т и в н у . Фонеми с л у ж а т ь д л я р о з р і з н е н н я зна­
ч у щ и х одиниць мови. Р о з р і з н е н н я слів сум і шум мож­
ливе з а в д я к и фонемам <с> і < ш > . В и к о н а н н я н и м и ці­
єї функції простежується у парі слів, я к і відрізняються
тільки одним звуком. Така пара слів є мінімальною. Кон­
ститутивну функцію виконують і фонеми, і звуки: вони є
будівельним матеріалом для морфем і слів. Оскільки зву­
ки і через них фонеми сприймаються людським вухом, то
вони виконують перцептивну функцію;
5) звук є величиною конкретною, а фонема — абс­
трактною. З в у к и , на відміну від фонем, м о ж н а почути.
Фонеми є з а в ж д и у з а г а л ь н е н н я м к о н к р е т н и х , індивіду­
альних звуків;
6) звук є залежною одиницею, а фонема — незалеж­
ною. Звук може змінюватися з а л е ж н о від його позиції в
слові, оточення. Н а п р и к л а д , у слові дума голосний звук
[у] м і ж твердими приголосними займає звичне^для себе
п о л о ж е н н я в задньому р я д і . У слові люлька [л'ул'ка] він
під впливом оточуючих м ' я к и х приголосних пересува­
ється в передній ряд, тобто зазнає зміни. І в слові дума,
і в слові люлька представлена фонема < у > . Ц я мовна
160 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
о д и н и ц я незалежно від позиції зберігає свою єдність до­
т и , доки вона виконує ту саму ф у н к ц і ю .
Я к щ о звуки точно передають за допомогою фонетич­
ної транскрипції, то фонеми відтворюють у фонема­
тичній транскрипції. З а традицією Московської
фонологічної ш к о л и запис фонематичною транскрипці­
єю беруть у ламані д у ж к и (< >), наприклад, рос. мило
<м 7 ило>. Фонематична т р а н с к р и п ц і я відображає тіль­
к и фонеми, не фіксуючи їх варіювання. Скільки в мові
фонем, стільки й знаків у фонематичній транскрипції.
Відповідно до національної графіки у ній використову­
ють к и р и л и ч н і або латинські літери, рідше — і н ш і .
Фонема і звук є я в и щ а м и різного функціонального
н а в а н т а ж е н н я і різних рівнів. Фонеми я в л я ю т ь собою
одиниці мови, а звуки х а р а к т е р н і л и ш е д л я мовлення.
Фонема і її алофони
Оскільки фонема є незалежною величиною, а звук —
залежною, позиційно зумовленою, то одна фонема у мов­
ленні представлена сукупністю звуків, тобто фонемним
рядом. До нього входять варіації та варіанти фонем.
Варіації притаманні л и ш е одній фонемі, а. варі­
анти м о ж у т ь втілювати в собі дві чи більше фонем. У
формах села та село [се и ло] фонема <е> представлена
з в у к а м и [є] та [є11]. Звук [є] є варіацією фонеми < е > , ос­
к і л ь к и п р и т а м а н н и й л и ш е ї й , а [є11] — її варіантом, а д ж е
п р и т а м а н н и й т а к о ж фонемі < и > (силач [си е лач]).
Я к щ о в слові виступає варіант фонеми, то відбува­
ється нейтралізація протиставлення фонем, о с к і л ь к и
варіант є виразником щ е й і н ш о ї фонеми. Так, у рос. род
[рот] кінцева фонема <д> представлена варіантом [т],
я к и й може бути виразником також і фонеми <т> (рос. рот
[рот]). Отже, протиставлення фонем <д> — < т > у цьому
випадку нейтралізується.
Коли в слові н а я в н а в а р і а ц і я певної фонеми, вона не
нейтралізується. Так, усі з в у к и , з я к и х складаються ук­
раїнські слова хата, вода, зірка, сонце, рід, я в л я ю т ь со­
бою варіації відповідних фонем. Варіації в мові є нор­
мою, а варіанти фонем — в и н я т к о м .
П о з и ц і я фонем, у я к і й м о ж л и в а нейтралізація їх
протиставлення, є слабкою (для голосних — не під
наголосом, д л я приголосних — наприкінці слова чи
Фонологія 161
складу), а позиція фонем, у я к і й їх протиставлення збе­
рігається, є сильною (для голосних — під наголосом,
д л я приголосних — перед голосним). Я в и щ е нейтралі­
зації протиставлення фонем визнають представники
Московської фонологічної ш к о л и . Ленінградська фоно­
логічна ш к о л а заперечує нейтралізацію і визначає фо­
нему в цій позиції за звуком, я к и й у даному випадку ви­
мовляється (звуковий тип).
Варіації й варіанти фонеми к в а л і ф і к у ю т ь ще я к її
алофони.
Алофони (грец. аііоз — інший і рЬопе — звук,) — звукові різнови­
ди фонеми, які реалізуються у її варіаціях і варіантах.
Під час аналізу фонемного складу слів в а ж л и в о роз­
р і з н я т и фонеми і алофони однієї фонеми. В и р і ш а л ь н и м
д л я р о з м е ж у в а н н я фонем є п р и н ц и п їх взаємозаміннос­
ті при відповідній зміні значення слова. У ряді слів вам,
гам, дам, зам, нам, сам, там, хам, лам, мам, рам з в у к и
[в], [г], [д], [з], [н], [с], [т], [х], [л], [м], [р] взаємозамінні:
вони стоять в абсолютно тотожній позиції — на початку
слова перед звукосполученням [ам]. Оскільки ці з в у к и
виконують функцію розрізнення слів, то вони є р і з н и м и
фонемами. Отже, я к щ о різні з в у к и стоять у фонетично
тотожній позиції і розрізняють при цьому слова чи мор­
ф е м и , то вони є р і з н и м и фонемами.
Алофони наявні в т а к и х в и п а д к а х :
1) к о л и різні з в у к и взаємозамінні при збереженні
значення слова. Вони перебувають у відношеннях віль­
ного варіювання і є алофонами однієї фонеми. Н а п р и к ­
лад, українські приголосні губно-губний [те] та губно-
зубний [V] у позиції перед нелабіалізованим голосним
вільно варіюються: [тееч'ір] і [уеч'ір], [теал] і [уал];
2) к о л и різні з в у к и не є взаємозамінними. Вони пе­
ребувають у відношеннях додаткової дистри­
буції (лат. сІізтл-іЬиМо — розподіл), тобто в ж и в а ю т ь с я
к о ж е н у своїй позиції, і ці позиції не м о ж н а поміняти
м і с ц я м и . Такі звуки т е ж представляють алофони однієї
фонеми. Н а п р и к л а д , у к р а ї н с ь к и й звук [в] (губно-губ­
ний або губно-зубний) у ж и в а є т ь с я перед голосним, [у]
(нескладове) — перед приголосним та н а п р и к і н ц і слова.
У різних мовах не в и я в л я ю т ь взаємозамінності і, от­
ж е , виступають алофонами однієї фонеми різні звуки.
Т а к , у папуаській мові вахгі одну фонему представля­
ють з в у к и [г] (виступає в середині та н а п р и к і н ц і слова) і
[і] (виступає на початку слова і після сонорних приго-
6 Вступ до мовознавства
 162
Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
лосних), а в папуаській мові телефол в одну фонему
об'єднуються з в у к и [р] (вживається на початку слова та
в інтервокальній позиції) і [ї] ( в ж и в а є т ь с я в усіх і н ш и х
позиціях);
3) к о л и взаємозамінність звуків теоретично м о ж л и ­
ва, але на п р а к т и ц і немає пари слів, де б вона реалізува­
л а с я . У російській мові, н а п р и к л а д , з в у к и [г] і [г7] є ало­
фонами одної фонеми, оскільки в цій мові немає жодної
п а р и с л і в , я к а р о з р і з н я л а с ь би т і л ь к и т в е р д и м та
м ' я к и м [г]. П р и цьому [г] і [г7] не перебувають у відно­
ш е н н я х додаткової дистрибуції: в ж и в а н н я цих звуків у
однаковій позиції м о ж л и в е , пор.: звукосполучення [га]
(газ) і [ г а ] (гяур), [гу] (гудок) і [г 7 у] (гюйс).
Д е я к і мовознавці виокремлюють головний ало­
фон (вияв ) фонеми — н а й у ж и в а н і ш у її варіацію
(значно рідше — варіант). Головний алофон фонеми
визначають статистично, тобто за частотою використан­
н я . Головним виявом фонеми є алофон, я к и й уживаєть­
ся найчастіше. Коли необхідно назвати фонему, вимо­
вити її окремо, використовують саме її головний в и я в .
Отже, фонема я к н а й м е н ш а о д и н и ц я мови реалізу­
ється в алофонах — в а р і а ц і я х , в а р і а н т а х і головному
вияві.
Диференційні й інтегральні ознаки фонем
Фонологічна система мови включає не т і л ь к и сукуп­
ність фонем, а й відношення м і ж н и м и . Основою цих
відношень є диференційні та інтегральні о з н а к и фонем.
Диференційними (лат. сИїїегепгла — різниця) є
ознаки, я к і відрізняють одну фонему від іншої. Оскіль­
к и < л > та <л 7 > в українській мові становлять різні фо­
неми, то твердість і м ' я к і с т ь , я к і розрізняють їх, нале­
ж а т ь до диференційних ознак цих фонем: лук і люк.
Безпосередні з в ' я з к и існують м і ж т и м и фонемами,
я к і розрізняються т і л ь к и однією парою диференційних
ознак, н а п р и к л а д глухістю — д з в і н к і с т ю : <с> — < з >
(сірка — зірка); твердістю — м ' я к і с т ю : <с> — <с 7 >
(зловив сома — сьома година); щ і л и н н і с т ю — прорив-
ністю: < с > — <т> (сом — том); свистячістю (однофо-
кусністю) — ш и п л я ч і с т ю (двофокусністю): <с> — < ш >
(сип — шип); передньоязиковістю — задньоязиковістю:
<с> — < х > (сан — хан). Виокремлені п ' я т ь диференцій-
Фонологія 163
них ознак фонеми <с> зу­
мовлюють її місце в фоноло­
гічній системі у к р а ї н с ь к о ї
мови (рис. 2.5).
Ці диференційні ознаки
фонеми <с> мають артику­
ляційну основу. Однак фоно-
логи здебільшого виокрем­
люють їх на акустичній осно­
ві, оскільки д л я розрізнення
фонем істотним є те, я к від­ РИС. 2.5.
повідні звуки сприймають­ Фрагмент схеми фонологічної
ся, а не я к вимовляються. системи української мови
Кількість диференцій­
них ознак фонем у к о ж н і й мові невелика, причому вона
є відносно сталою в різних мовах. Мовознавці спробува­
ли охарактеризувати фонологічні системи багатьох мов
за допомогою л и ш е 12 пар диференційних ознак. Д л я
розрізнення фонем української мови використовують
10 пар диференційних ознак. Н а п р и к л а д , фонему <с>
вирізняють я к невокальну, консонантну, дифузну, ви-
сокотональну, небемольну, недієзну, непереривчасту,
нерізку, дзвінку, неназальну.
Інтегральними (лат. игЬе^гаІіз — нероздільно
пов'язаний) є о з н а к и , я к і не відрізняють одну фонему
від іншої, однак м о ж у т ь розрізняти алофони однієї фо­
неми. Оскільки російські звуки [г] та [г7] представляють
не різні фонеми, а алофони однієї фонеми, то твердість і
м ' я к і с т ь — це інтегральні їх ознаки.
Н і м е ц ь к і й мові не притаманне розрізнення твердих і
м ' я к и х приголосних, оскільки цієї ознаки в її фоноло­
гічній системі немає. Тому не м о ж н а стверджувати, що
в німецькій мові усі приголосні тверді і що твердість є їх
інтегральною о з н а к о ю . Д л я російської мови о з н а к а
т в е р д і с т ь / м ' я к і с т ь (акустично н е д і є з н і с т ь / д і є з н і с т ь )
характерна, у ній розрізняють тверді і м ' я к і приголосні
фонеми: суда (множина) — сюда. Однак фонеми < ц > ,
< ш > , < ж > т і л ь к и тверді, м ' я к и х відповідників вони не
мають. Тому твердість ц и х фонем у російській мові є їх
інтегральною ознакою.
Фонема є незалежною одиницею, я к а не змінюється
відповідно до позиції чи індивідуальних особливостей
мовлення. її формують здебільшого диференційні та
меншою мірою і н т е г р а л ь н і ( о с к і л ь к и не виконують
функцію розрізнення) ознаки.
 164
Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Фонологічна система
Усі фонеми певної мови утворюють її фонологічну
систему. Встановлення фонемного складу мови, належ­
ності кожного конкретного звучання до певної фонеми
в и к л и к а є труднощі.
Фонологічну систему української мови різні мово­
з н а в ц і в и з н а ч а ю т ь по-різному. Т а к , Гаврило Ш и л о
(1910—1988) виокремлював у ній 45 приголосних фо­
нем, Олена Курило (1890—1948) — 44, Артем Москален­
ко (1901—1980) — 42, Петро Коструба (1903—1979) —
32, Лариса Прокопова — 4 1 , Олег Широков (1927—
1995) — 3 1 . Н а й с к л а д н і ш и м є п и т а н н я про фонематич-
ність довгих (подовжених) приголосних, проривного [ґ]
і так званих н а п і в п о м ' я к ш е н и х приголосних.
Я к щ о виокремлювати фонеми за наявністю міні­
мальної пари, напр.: лють — ллють, грати — ґрати, то
довгий м ' я к и й [л 7 :] та проривний [ґ] м о ж н а в в а ж а т и ок­
ремими фонемами. Однак, я к щ о ш у к а т и не одну, а біль­
ше мінімальних пар, то кількість фонем скоротиться.
Більшість мовознавців вважає подовжені приголос­
ні поєднанням двох однакових фонем (отже, приголосні
фонеми в українській мові довготою не розрізняються),
а звук [ґ] — окремою фонемою, оскільки він представле­
ний у к і л ь к о х м і н і м а л ь н и х парах ґніт — гніт, ґрати
(іменник) — грати (дієслово), ґуля — куля. Фонематич-
ність н а п і в п о м ' я к ш е н и х приголосних (губних, ш и п л я ­
чих і задньоязикових) з а л и ш а є т ь с я дискусійною. Д е я к і
мовознавці в в а ж а ю т ь , щ о н а п і в п о м ' я к ш е н і приголосні
є окремими фонемами, а інші кваліфікують їх я к алофо­
ни відповідних твердих фонем, напр.: [в'] — алофон < в >
тощо. Проте мінімальні пари з опозицією твердий — на-
п і в п о м ' я к ш е н и й існують: сват — свят, реву — ревю,
бурка — бюрка. Щ о п р а в д а , в більшості т а к и х мінімаль­
них пар н а п і в п о м ' я к ш е н і займають позицію перед [и]
та [і] й м о ж у т ь бути визнані фонемами л и ш е за умови,
що звуки [и] та [і] є алофонами фонеми < і > : бик — бік,
витер — вітер, пив — пів, ми — мі, межи — межі, до
шафи — на шафі, кит — кіт, кинь — кінь.
Фонологічний статус голосних [и] та [і] в українській
мові теж не з'ясований. Вони знаходяться у відношен­
н я х додаткової дистрибуції: [и] вживається після твер­
дих приголосних, а [і] — після м ' я к и х (або напівпом'як­
шених). З точки зору Московської фонологічної ш к о л и , .——
у к р . [и] та [і] (як і рос. [ьі] та [и]) слід в в а ж а т и алофона-
Фонологія 165
ми однієї фонеми, а це означає, що напівпом'якшені
приголосні є фонемами, тобто в парах бик — бік, межи —
межі, кит — кіт тощо смислорозрізнювальну функцію
виконують приголосні [б] — [б'], [ж] — [ ж ' ] , [к] — [ к ' ] , а
не голосні [и] — [і]. Згідно з дослідженнями Ленінград­
ської фонологічної ш к о л и , я к а віддає перевагу фізично­
му, а не функціональному аспекту фонем, у к р . [и] та [і] є
різними фонемами. Автори сучасних українських гра­
матик погоджуються здебільшого з твердженням пред­
ставників Ленінградської фонологічної ш к о л и .
К о ж н а мова має свою специфічну фонологічну систе­
му, її своєрідність обумовлена характером, якістю і
кількістю фонем. Так, у фінській мові виокремлюють 30
фонем, у абхазькій — 7 1 . Проте роль кількісних показ­
ників не варто переоцінювати, оскільки вони не є визна­
чальними і нерідко бувають дискусійними. У російській
і в корейській мовах існує по 39 фонем, а наприклад, у
болгарській і англійській — по 44 фонеми. Однак це не
означає, що фонологічна система російської мови ближ­
ча до корейської, н і ж до болгарської. Та й болгарська фо­
нологічна система за своєю організацією б л и ж ч а до ро­
сійської, н і ж до англійської. Тому для визначення сту­
пеня близькості фонологічних систем в а ж л и в і ш и м и є їх
організація, характер опозицій фонем, їх диференційні
ознаки, генеза, н і ж арифметична кількість.
Фонологічна система я в л я є собою не просто наукову
конструкцію, вона реально існує в свідомості кожного
мовця я к а р т и к у л я ц і й н а база і дає йому змогу користу­
ватися мовою.
Запитання. Завдання
1. Чим відрізняються погляди на фонему Ленінградської і Мос­
ковської фонологічних шкіл?
2. У чому полягає сутність фонеми?
3. Які існують відмінності між фонемою та звуком?
4. Встановіть фонемний склад слів дзеркало, щітка, юрба, люди,
березень.
5. Охарактеризуйте алофони фонеми.
6. Що таке нейтралізація протиставлення фонем?
7. У чому полягає різниця між диференційними й інтегральними
ознаками фонем?
8. Визначте диференційні ознаки фонеми <з>.
9. Чому напівпом'якшені приголосні є окремими фонемами?
10. Визначте фонемний склад української або іншої мови.
 166
Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
2.5. Графіка і орфографія
Проблема передавання інформації на значні відста­
ні, її збереження протягом тривалого часу в и н и к л а дав­
но. В Індії жерці (брахмани) заучували н а п а м ' я т ь свя­
щенні гімни Вед і передавали їх незмінними з покоління
в покоління протягом століть. У державі інків (Півден­
на Америка) була добре організована система оповіщен­
н я : гінці бігли основними м а р ш р у т а м и і передавали
р о з п о р я д ж е н н я центральної влади по всій країні в той
ж е день. Н а й к р а щ и м способом передавання інформації
в часі і просторі стало її зображення, тобто письмо. Ран­
ні його форми поступово вдосконалювалися, згодом бу­
л и розроблені системи літер. У процесі розвитку письма
в и н и к л и певні орфографічні норми.
Німецький мовознавець Ернст Добльгофер вважав, що
писемність була нововведенням, яке здійснило найвелич-
ніший культурний переворот у історії людства. Людина іс­
нує приблизно два мільйони років, мова — щонайменше
сто тисяч років, а писемність — шість тисяч років. Поява
письма стала могутнім стимулом розвитку людства.
Мова і письмо
Звукова мова зручна д л я контактного с п і л к у в а н н я ,
але передати її в просторі та часі без спеціальних засобів
д у ж е в а ж к о . Нині телефон, радіо, телебачення, супут-
никовий з в ' я з о к , Інтернет доносять звукову мову до
будь-якого регіону незалежно від відстані, а магніто­
фонний чи к о м п ' ю т е р н и й запис зберігає її в часі. Однак
ці технічні засоби створені недавно.
У далекому минулому потребу у спілкуванні первіс­
них людських спільнот задовольняла усна мова, я к а ма­
ла н е в е л и к и й словник і мінімум г р а м а т и ч н и х засобів.")
Досвід полювання тощо передавався від п о к о л і н н я до
покоління п р а к т и ч н и м способом — з а в д я к и навчанню
с т а р ш и м и м о л о д ш и х . Вироблені норми поведінки за­
к р і п л ю в а л и с я у фразеологізмах, системах правил, спо­
соби п і з н а н н я навколишнього світу — у міфології, ле­
гендах, а почуття, емоції — у піснях та і н ш и х формах
первісного фольклору.
Передавання звукової мови без технічних засобів бу­
ло м о ж л и в е ш л я х о м заучування. Т а к и й спосіб застосо-
Графіка і орфографія 167
нували щодо фольклорних і релігійних текстів. Особли­
вої точності вимагало усне передавання релігійних тек­
стів: оскільки вони в в а ж а л и с я с в я щ е н н и м и , змінювати
їх суворо забороняли. Т а к и м чином збережені у своєму
архаїчному вигляді Веди. Однак усна форма передаван­
ня звукової мови мала д у ж е обмежену комунікативну
спроможність.
З винайденням вогню, прирученням тварин, вироб­
ництвом металів тощо спільноти почали об'єднуватися
в племена, союзи племен, д е р ж а в и , я к і займали значні
території. Тому в и н и к л а потреба у передаванні інфор­
мації у просторі і часі, я к а була задоволена винайден­
ням письма.
Письмо — штучно створена система графічних знаків, за допомо­
гою якої фіксують і передають мовленнєву інформацію, " л
П е р ш і примітивні способи графічного фіксування
інформації н а л е ж а т ь до мадленської культури (20 тис.
років до н. є.). У печерах Ла-Пасьєга, Альтаміра, Касти-
льо (північна Іспанія) збереглися м а л ю н к и , наповнені
ниці вже не зовсім зрозумілою інформацією.
(' Письмо не зразу стало т а к и м зручним і надійним за­
собом фіксування і передавання інформації, я к и м є те­
пер. Воно удосконалювалося протягом тисячоліть у твор­
чих пошуках і писемній практиці багатьох поколінь!"")
_ ^ ^АС- • \£4І<М/
Предметне письмо ' ( ^С?^г
Певні спроби дистанційного спілкування в и н и к л и
ще в первісному суспільстві. В той час передавали пові­
домлення за допомогою предметів, я к і були спеціально
для цього призначені і м а л и загальноприйнятий зміст.
У північноамериканських індіанців передавання тома­
гавка (метальна зброя) представникам іншої общини оз­
начало о г о л о ш е н н я в і й н и , а спільне р о з к у р ю в а н н я
л ю л ь к и — п р и й н я т т я миру.
З а л и ш к и давнього предметного спілкування зберег­
лись у багатьох народів. В Україні, н а п р и к л а д , існує
звичай вручати гарбуз хлопцеві, що означає відмову
дівчини вийти за нього з а м і ж . І коли люди з а в ' я з у ю т ь
на хустині вузлик на п а м ' я т ь , то це т е ж форма предмет­
ного з а к р і п л е н н я інформації.
Предметне с п і л к у в а н н я розвинулося у досить розга­
л у ж е н і системи предметного письма. Його основою бу-
 168 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
ли однорідні предмети, що своїми розмірами, кольором
чи конфігурацією символізували певний зміст.
Предметне письмо — відображення мовленнєвої інформації за
допомогою певних предметів.
Формами предметного письма є:
— камінцеве (Південна Америка): мішечок із камін­
цями, форма, розмір і колір яких виражали усталений
зміст;
— вузликове: письмо кіпу давніх інків у Перу. Ін­
формацію передавали кольорами шнурків і кількістю
та формою зав'язаних на них вузликів;
— черепашкове: північноамериканське письмо в ам­
пулі. Воно являло собою пояс із нанизаними черепаш­
ками, колір та розташування яких виражали певне зна­
чення.
Різноманітне за своїми матеріальними виразника­
ми, які мали рослинне походження (шматочки дереви­
ни, сплетені рослини), предметне письмо ар око було
поширене в Західній Африці.
Загалом предметне письмо є обмеженою формою пе­
редавання інформації. Ним можна передати коротке
конкретне повідомлення, проте абстрактні роздуми, по­
етичний твір ним зафіксувати неможливо. Втім, зразки
письма кіпу, віднайдені в похованнях, досить об'ємні:
найбільший збережений кіпу важить майже 4 кг. Тому
деякі мовознавці припускають, що обсяг інформації у
вузликовому письмі, особливо в кіпу, міг бути великим
та різноманітним.
Предметне письмо практично не пов'язане зі звуко­
вою матерією мови — воно передає тільки зміст. Цікаві
способи пов'язування предметного черепашкового
письма зі звучанням зафіксовані у племен йоруба (Ніге­
рія). Так, юнак передає дівчині мотузку з шістьма нани­
заними черепашками каурі. Зміст «шість» у мові йору­
ба виражений словом е/а, яке означає також «захопле­
ний». Отже, юнак, користуючись мовною омонімією,
надіслав листа зі змістом: «Я люблю тебе». Дівчина по­
вертає мотузку з вісьмома черепашками. Зміст «вісім»
виражений словом е/о, яке водночас значить «бути згод­
ним». Тобто, вона відповіла юнакові: «Я згодна». Проте
пов'язати предметне письмо зі звучанням у широких
масштабах неможливо.
Виникнення предметного письма зумовлене спосте­
реженнями людини за природою. Давні мисливці, воїни
Графіка і орфографія 169
за слідами тварин чи людей, зламаною гілкою або інши­
ми прикметами могли відтворити подію. Це вміння ста­
ло основою створення предметного письма. Однак його
недосконалість спричинила появу ліпших форм переда­
вання інформації.
Піктографія
Фіксування і передавання інформації на відстані
можна значно спростити, якщо замінити предмети їх
зображеннями, тобто малюнками предметів, про які
йде мова. Цей вид графічного письма називають пікто­
графією.
Піктографія (лат. рісіиз — розмальований і грец. £гарпб — пи­
шу) — передавання повідомлення у формі малюнка.
Цим письмом більш чи менш регулярно користува­
лися в давнину усі народи. Воно було відоме й давнім
слов'янам. Про це свідчить передусім етимологія слова
писати, що давніше означало «малювати», пор.: писан­
ка — «розмальоване святкове яйце».
Малюнкове письмо ще в XIX ст. застосовувало чима­
ло племен та народностей. У ескімосів, північноамери­
канських індіанців, деяких палеоазійських народнос­
тей, африканських та австралійських племен склалися
свої традиції, своєрідний стиль піктографічної системи.
Але жодна така система не має усталених знаків. Голов­
не завдання малюнкового письма — з урахуванням
прийнятих прийомів символізації зобразити подію яко­
мога точніше.
За допомогою піктографії фіксують лише ту інфор­
мацію, яку можна зобразити, намалювати. Абстрактні
міркування передати цим письмом дуже важко, хоч та­
кі спроби відомі. Наприклад, єгипетський ієрогліф, що
являв собою піктограму у вигляді малюнка голови ле­
ва, виражав поняття «пильність», а ієрогліф, який є
зображенням похиленої людини, що спирається на па­
лицю, — поняття «старість». Автор піктографічного
запису передавав, очевидно, якийсь мовний текст.
Малюнкове письмо відображає лише змістовий план
повідомлення, а формальний (звуковий і граматичний)
план воно не передає. Піктограму можна розшифрува­
ти, тобто зрозуміти її зміст, але встановити мову, звуко­
ву форму піктографічного повідомлення неможливо.
 170 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія Графіка і орфографія 171

Ц е й вид письма з мовою фактично не п о в ' я з а н и й , тому Т а к , і є р о г л і ф «дім»

його слід розглядати я к передісторію звукового письма.
Піктографію я к систему нині використовують рідко.
П і к т о г р а м а м и є дорожні з н а к и , д е я к і рекламні зобра­
зображає стіни й от­
вір (двері) в одній з
"И 0 1/—\
«ДІМ» «день» «небо»
н и х . Ідеограма «день»
ж е н н я , малюнок серця замість слова «люблю» тощо. (малюнок
(«світло») є м а л ю н ­ сонця)
Д е я к і ентузіасти пробують відродити піктографію, ос­ ком сонця. Ієрогліф
к і л ь к и вона не п о в ' я з а н а зі звуковою мовою і дає змогу «небо» відтворює не­ Рис. 2.6. Єгипетські ієрогліфи
подолати мовний б а р ' є р . Так, у XX ст. нідерландський бо, я к е по к р а я х спус­
ж у р н а л і с т К а р л Янсон з а п р о п о н у в а в п і к т о г р а ф і ч н е кається донизу (ефект горизонту).
письмо пік то, а н і м е ц ь к и й філолог Андре Екарт — Первинні зображальні ідеограми становлять незнач­
піктографічне письмо зафо . Однак ці системи письма ну частину усього складу знаків ієрогліфічних систем.
не набули значного п о ш и р е н н я . Н а п р и к л а д , у китайському письмі їх м а й ж е тисяча, а
всього різних ієрогліфів у ньому 50 тис. (з них широко
використовують л и ш е 4 тис).
Ідеографія і її розвиток Нові ідеограми, що з ' я в и л и с я у процесі розвитку іє­
рогліфічного письма, іноді творились на логічній, зміс­
Ш и р о к е , систематичне в и к о р и с т а н н я піктографії товій основі. Н а п р и к л а д , к и т а й с ь к и й ієрогліф «відпо­
спричинило унормування та усталення її знаків. У ре­ чивати» є поєднанням двох з о б р а ж а л ь н и х ієрогліфів:
зультаті малюнкове письмо з а м і н и л а ідеографія. «людина» (зображення людини) і «дерево» (малюнок
дерева). Той самий малюнок де­
Ідеографія (грец. ідеа — образ, ПОНЯТТЯ і£гарпб — пишу) — пись­ рева, але подвоєний, становить
мо, в якому засобом передавання повідомлення є усталені гра­
фічні знаки (ідеограми), що позначають поняття. уже новий ієрогліф і означає
«ліс». П о т р о є н е дерево (одне
Утворення ідеографічних систем збіглося в часі з ут­ зверху і два знизу) є ще одним іє­
воренням давніх д е р ж а в : державне об'єднання і дер­ рогліфом, я к и й означає «нетрі»,
ж а в н е у п р а в л і н н я вимагали системи письма, зручнішої « х а щ а » . Ієрогліф «хороший» яв­
за піктографію. Н а й в і д о м і ш и м и ідеографічними писем­ л я є собою п о в т о р е н н я з н а к і в
ностями є єгипетська, шумерська, к и т а й с ь к а , писем­ «жінка» (малюнок ж і н к и ) і «ди­
ність м а й я (Мексика). З них л и ш е к и т а й с ь к у та створе­ тина» ( м а л ю н о к д и т и н и ) . Єги­ Рис. 2.7.
ну на її основі японську використовують і нині. п е т с ь к и й і є р о г л і ф «бачити» є Єгипетський ієрогліф
Ідеографічне письмо називають щ е ієрогліфічним з о б р а ж е н н я м двох л ю д с ь к и х «бачити»
(грец. Ьіегоз — с в я щ е н н и й і £Іір1іо — вирізую). Давні очей (рис. 2.7).
греки п о н я т т я м «ієрогліф» позначали вирізьблені на Ідеографічний запис понять, я к правило, охоплює
камені з н а к и , я к и м и були записані єгипетські тексти. фонетичну частину (фонетик ) , яка передає
Термін ц е й був запозичений н и м и в є г и п т я н ш л я х о м звучання, і семантичну частину (ключ, де­
вільного к а л ь к у в а н н я слова із семантикою «письмо», термінатив), я к а н а т я к а є на з н а ч е н н я . В китай­
буквально — «мова богів». Нині п о н я т т я м «ієрогліф» ському письмі таке поєднання здійснюється у м е ж а х од­
позначають будь-яке ідеографічне письмо. ного ієрогліфа і спричинює появу нового знака. У Єгипті
В ідеографії к о ж е н знак в и р а ж а є окреме п о н я т т я і, фонетичний та семантичний плани передавали різними
відповідно, слово, бо п о н я т т я передають словом. Отже, ієрогліфами, я к і там чітко поділялись на ідеограми та
ц я система письма, на відміну від піктографії, в ж е фонограми. Серед фонограм р о з р і з н я л и тризвучні, двоз-
п о в ' я з а н а з мовою. Однак к о ж н а п е р в и н н а ідеограма, вучні та особливо часто в ж и в а н і однозвучні (алфавітні).
що р о з в и н у л а с я з піктографічного м а л ю н к а , з в у ч а н н я Останніх існувало л и ш е ЗО, причому вони передавали
не в и р а ж а є . Вона має м а л ю н к о в и й х а р а к т е р , іноді в ж е 24 з в у к и . Т а к и й спосіб відображення звукового складу
в т р а ч е н и й унаслідок з м і н и форми ідеограми (рис. 2.6). слова не збільшував кількості ієрогліфів, і в Давньому
 172 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Єгипті їх в активному використанні було л и ш е приблиз­
но 700.
Поєднання в ідеографії змістового запису слів із зву­
к о в и м породило новий тип письма — словесно-звукове,
або словесно-складове, семантико-звукове, я к е є про­
м і ж н и м м і ж ідеографією та звуковим письмом (запис
т і л ь к и звучання).
Словесно-звукове письмо — система письма, що поєднує запис
змісту повідомлення та його звучання.
К и т а й с ь к а , єгипетська і ш у м е р с ь к а системи пись­
м а п і с л я р о з в и т к у в ієрогліфах фонетичної ч а с т и н и з
і д е о г р а ф і ч н и х п е р е т в о р и л и с я на с л о в е с н о - з в у к о в і .
Т а к , о с к і л ь к и в єгипетській мові слово «дім» в и м о в л я ­
л и я к рг (у є г и п е т с ь к и х д е ш и ф р о в к а х записують л и ш е
приголосні, вокалічне н а п о в н е н н я слів цієї мови не
встановлено, а при читанні приголосні умовно розділя­
ють голосним [є]), то омонімічне рг у значенні «йти»
п е р е д а в а л и ієрогліфом «дім», до я к о г о був д о п и с а н и й
детермінатив — с е м а н т и ч н и й ієрогліф, що я в л я в со­
бою с х е м а т и ч н е з о б р а ж е н н я ніг (рис. 2.8).
У к и т а й с ь к і й мові по­
н я т т я «сваритись» (вимов­
ляють ма) записують ієро­
г л і ф о м , до с к л а д у я к о г о
в х о д я т ь фонетична (ієрог­
л і ф зі з н а ч е н н я м « к і н ь » ,
я к и й вимовляють я к ма) та
семантична (зображення
Рис. 2.8. Єгипетський ієрогліф ів) ч а с т и н и . Т о й са.
з, значенням,-,™»
м и й ф о ш т ш ма (ієрогліф
«кінь») у поєднанні з семан­
тичною частиною, що становить ієрогліф « ж і н к а » , озна­
чає «мама», а з ключем «камінь» — «мол», «пристань».
Словесно-звукова писемність є складною, але зага­
лом придатною д л я відображення будь-якого мовного
змісту. Н а й с к л а д н і ш е нею передавати власні назви, ос­
к і л ь к и їх звуковий бік в а ж к о зображати. Єгиптяни в
цьому в и п а д к у або запроваджували нові ієрогліфи (іме­
на д е я к и х богів та окремі географічні назви), або ц і л к о м
переходили на фонетичне (звукове) письмо.
Так у м е ж а х ідеографії поступово зароджувалася фо­
нографія, я к а в ж е не передавала семантику, а зосереди­
л а с я т і л ь к и на відтворенні звукової матерії мови. Втім,
окремі ідеограми я к д о п о м і ж н и й засіб і досі використо-
Графіка і орфографія 173
вують в усіх системах звукового письма. Зокрема, ш и ­
роко застосовують ідеограми % , §, арабські ( 1 , 2, 3 , 4,
5, 6, 7, 8, 9, 0) та римські (І, V, X тощо) цифрові з н а к и ,
математичні з н а к и (+, - , = , V), з н а к и математичної ло­
гіки ( п , є, с ) тощо. Ці позначення передають л и ш е
зміст і не містять ніякої інформації про вимову. Украї­
нець, ф р а н ц у з , німець ч и турок їх зрозуміє однаково,
але озвучить, переведе з графічної в мовну систему ко­
ж е н по-своєму.
Ці з н а к и , я к і з н а к и власне ідеографічного письма,
є в и р а з н и к а м и п о н я т ь , а п о н я т т я п е р е в а ж н о передаєть­
ся словом. Тому серед н и х , я к і серед і н ш и х слів, м о ж ­
лива полісемія (знак «2» в таблиці м н о ж е н н я і з н а к «2»
в е к з а м е н а ц і й н о м у л и с т к у на вступних іспитах), омоні­
мія (у м а т е м а т и ц і знак «>» в и р а ж а є зміст «більше», а в
мовознавстві — «перейшло в», пор.: 5 > 2 і сьнт> > сон),
синонімія (навчаючись у ш к о л і , учні послідовно засво­
юють д л я в и р а ж е н н я дії м н о ж е н н я з н а к и «х», «•», а
згодом т а к и м знаком стає відсутність будь-якого з н а к а :
2 x 2 , 2 - 2 , аЬ).
К р і м ц и х «словесних» властивостей, використову­
ваним нині ідеографічним з н а к а м п р и т а м а н н і специ­
фічні властивості, зумовлені саме їх ідеографічністю.
Зокрема, вони м о ж у т ь мати різні мовні д е ш и ф р у в а н н я
без з м і н и змісту. Т а к , запис 2 + 2 = 4 м о ж н а п р о ч и т а т и
«два плюс два дорівнює чотири (чотирьом)», «два дода­
ти два буде чотири» тощо. Ц я властивість демонструє
слабкість з в ' я з к у ідеограми зі звуковою матерією мо­
ви. Він реалізується т і л ь к и через концепт, п о н я т т я ,
слово.
Отже, ідеографічне письмо в и н и к л о в н а й д а в н і ш и х
центрах цивілізації. Поступово до його зображальних
знаків долучалися фонетичні, що в к а з у в а л и на звучан­
н я запису. Ц е й процес згодом спричинив перетворення
ідеографії, я к а передавала л и ш е зміст, у словесно-зву­
кове письмо.
Звукове письмо
В е л и к а кількість знаків ідеографічних систем ви­
к л и к а л а певні труднощі у їх засвоєнні. Це спричинило
в и н и к н е н н я більш зручного письма — звукового. Ство­
рювали його понад 1000 років.
 174 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Звукове письмо, або фонографія (грец. рпбпе — звук і&гарпб —
пишу), — тип письма, в якому графічні знаки позначають склади
або окремі звуки.
Найдавнішою формою звукового письма є сила­
бічне (грец. еуІІаЬе — склад), у якому окремий знак
виражає певну послідовність звуків, найчастіше склад.
Найбільш відомим силабічним письмом є деванагарі (іс­
нує з VII ст.), яке застосовували для запису санскриту і
досі використовують в Індії як письмо мови гінді та де­
яких інших індійських мов. Дві форми складового
письма (катакана й хірагана), поряд з китайськими іє­
рогліфами, використовують японці.
Складовою була і синайська (давньосемітська) писем­
ність, яка розвинулась у другій половині II тис. до н. є. з
єгипетських ієрогліфів і становила приблизно 100 зна­
ків. На основі цієї писемності виробилося кілька форм
фінікійського письма (з XIII ст. до н. є.), зокрема й кла­
сичний фінікійський алфавіт, що охоплював 22 знаки
для передавання приголосних звуків. Цей алфавіт став
джерелом більшості використовуваних нині писемнос­
тей світу (їх існує приблизно 400), включаючи грецьку
писемність, що стала основою всіх європейських сис­
тем письма.
Саме греки завершили перехід від силабічного пись­
ма до літерно-звукового (алфавітного), у Слов'янські літери Б та
якому кожен знак виражає окремий звук. Вони запро­
вадили знаки не тільки для приголосних звуків, як це
зробили фінікійці, а й для звуків голосних. Це дало
змогу повно і диференційовано відображати на письмі
звукову матерію мови. Водночас греки, на відміну від
фінікійців, почали писати зліва направо і обернули лі­
тери. Наприклад, фінікійське 3 стало у греків Е, літера
Г, яка у синайському письмі позначалася Ь, а у фінікій­
ців стала 1, повернулася ще більше. Проте точної відпо­
відності між звуком і літерою в грецькому алфавіті, як
і в будь-якому іншому, не існує. її забезпечує тільки
транскрипція.
Поширений нині латинський алфавіт було створено
на основі західного варіанта грецького письма. Поча­
ток формування латинки припадає на VIII ст. до н. є.
Хоч її зв'язок із грецьким джерелом дуже тісний, од­
нак нині збігається за формою та звуковим змістом
менше половини латинських і грецьких літер (А, В, Е,
М, О таін.).
Графіка і орфографія 175
Не набагато вищий відсоток збігів у грецькій і
слов'янській системах письма. Слов'янське письмо ви­
никло на базі східного (візантійського) варіанта грець­
кого в IX ст. Старослов'янська кирилиця (43 літери)
точно повторювала форму і звуковий зміст 25 грецьких
літер. У сучасному українському алфавіті (33 літери)
таких збігів лише 14 (А, В, Г, Е, І, К, Л, М, О, П, Р, Т, Ф,
X). Решту слов'янських букв утворено шляхом графіч­
ної перебудови чи поєднання грецьких літер або засвоє­
но з інших систем письма.
Букви різних писемностей виявляють високу ста­
лість. Наприклад, українським літерам К, Л, М більше
чотирьох тисяч років, тобто вони існували ще до виник­
нення праслов'янської мови. Давньогрецькі букви В
(бета) й Н (ета) збереглися в сучасному грецькому пись­
мі, хоч позначають інші звуки: замість [б] та [є] виража­
ють [в] (віта) й [і] (іта).
Букви А, Б, В є віддаленими нащадками єгипет­
ських ієрогліфів. Так, літеру А фінікійці називали
«аіерп» (звідси грецька назва «альфа»), що означало
«бик» Якщо обернути цю букву на 180°, трохи розши­
рити її поперечну риску — вона стане схожа на голову
бика (рис. 2.9). Отже, її основою став єгипетський ієрог­
ліф зі значенням «бик».
В походять від одної грець­
кої літери В. А її основою
став єгипетський ієрогліф зі
значенням «дім», який був
використаний у синайській,
а від неї й у фінікійській пи­
семностях для передавання
звука [б]. Цим зумовлена
його фінікійська назва
«ЬеЙі» (дім), грецька - «бе- Рис- 2-?- Єгипетський ієрогліф
м", _/> г ", 3| значенням «бик»
та», яку пізніше заступила
форма «віта».
Більш-менш надійно виводять з єгипетських ієрог­
ліфів також сучасні букви Н, Р, С, Ф та з меншою досто­
вірністю — Г, І, О, Т.
Звукове письмо стало найзручнішою формою гра­
фічного відтворення мовлення. Нині основними завдан­
нями розвитку цього письма є удосконалення форми
букв; розроблення нових шрифтів для різних комуніка­
тивних і технічних потреб; встановлення повнішої від-
 176 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
повідності у співвідношеннях літер і звуків; вилучення
з алфавіту (відповідно до фонетичних змін мови) букв,
щ о стали з а й в и м и , і з а п р о в а д ж е н н я нових, я к щ о їх по­
требує звукова організація мови.
Графіка
У мовознавстві д л я вивчення знаків, я к и м и запису­
ється звукове мовлення, створений окремий розділ —
графіка. Вона досліджує форму літер, їх взаєморозта-
ш у в а н н я , н а п р я м о к письма.
уОк Графіка (грец. £гарпіке, від£гарпд — пишу) — сукупність усіх засо-
V бів письма (у звуковому письмі літер і допоміжних знаків), які вико­
ристовують для передавання звукової мови; розділ мовознавства,
що вивчає форми літер і співвідношення їх зі звуками мовиТ^
Об'єднує графіка великі і малі літери, я к і відрізня­
ються не т і л ь к и розмірами, а й формою та функцією
(пор.: А та а ) .
Засоби письма м о ж н а відтворювати р у к о п и с н и м і
д р у к о в а н и м способами, що зумовлює розбіжності у фор­
мі літер. Р у к о п и с н и й запис реалізується у різних почер­
к а х , я к і зазнають змін у часі, мають вікові, соціальні,
статеві й індивідуальні відмінності. За почерком м о ж н а
ідентифікувати людину, що точно виконує графологіч­
на експертиза. У д р у к а р с ь к і й графіці розмежовують
різні ш р и ф т и , н а п р и к л а д корпус, петит (за розмірами),
світлий, п і в ж и р н и й (за товщиною лінії), курсив, п р я ­
м и й (за н а х и л о м чи його відсутністю) тощо.
( С п і в в і д н о ш е н н я літер і звуків в усіх графічних сис­
темах, що є фонографічними і склались історично (гра­
фіка ш т у ч н и х мов може бути винятком), не з а в ж д и од­
нозначні. Т а к , в українській мові ц і л к о м однозначною є
т і л ь к и літера ї, оскільки з а в ж д и в и р а ж а є той самий
звуковий зміст [йі] і водночас я в л я є собою є д и н и й засіб
д л я в и р а ж е н н я цього змісту.
У н а п р я м к у від літери до звука однозначними в ук­
раїнській графіці є букви а, у, я к і з а в ж д и в и р а ж а ю т ь
з в у к и [а], [у]. Однак у н а п р я м к у від звука до літери а, у
в ж е не м о ж н а назвати однозначними, адже з в у к и [а], [у]
м о ж у т ь бути в и р а ж е н і т а к о ж буквами я , ю (ляк, люк).
У цьому н а п р я м к у однозначними є, н а п р и к л а д , літери
л , м, н, р : з в у к и [л], [м], [н], [р] в и р а ж а ю т ь с я т і л ь к и ни­
м и . А л е я к щ о йти від літери до звука, то однозначність
Графіка і орфографія 177
тут з н и к а є , о с к і л ь к и літери л , м, н, р можуть в и р а ж а т и
т а к о ж і з в у к и [л 7 ], [ м ' ] , [н 7 ], [р 7 ] (любов, місяць, осінь,
рясний). Д е я к і букви, зокрема йотовані є, ю, я , позбав­
лені однозначності у будь-якому з н а п р я м к і в — і від лі­
тери до звука, і від звука до л і т е р и . Крім того, буква ук­
раїнського алфавіту ь взагалі не в и р а ж а є ніякого зву­
ка, а л и ш е передає м ' я к і с т ь попереднього приголосного
(знак п о м ' я к ш е н н я ) . П р и цьому м ' я к і с т ь м о ж е вира­
жатись т а к о ж і н ш и м и способами, зокрема у ж и в а н н я м
після приголосних літери і (ніс, ліс), йотованих я , ю, є
(синя, синю, синє)иОтже, повна однозначність і тут від­
сутня. •*'
/ А н а л і з української г р а ф і к и свідчить, щ о вона еко­
номно, чітко, недвозначно (в сполученнях літер) пере­
дає будь-яке звучання, притаманне українській мовїГ)
Подібний розгляд г р а ф і к и багатьох мов свідчить
про п е р е в а ж а н н я неоднозначності у в і д н о ш е н н я х м і ж
літерами та з в у к а м и . Н а п р и к л а д , у ф р а н ц у з ь к і й мові
звук [к] передається літерами с, к, ц, буквосполучення-
ми ди, с^и, сЬ, а в сполученні зі звуком [с] — літерою х
([кс]). Б у к в а с у позиції перед л і т е р а м и є, і, у позначає
звук [с]: сіЬоиІе (сорт цибулі), а буквосполучення сЬ у
більшості випадків ч и т а є т ь с я я к [ш]: сКаі (кіт). Не ви­
мовляються у ф р а н ц у з ь к і й мові літери Ь (ніколи), є
(наприкінці повнозначних слів), р , Ь, і, й, 8, £, х (на­
прикінці с л і в ) . / , ?\
і Такі особливості, що є переважно наслідком історич-
'•^ноґо розвитку мови, виявом відставання змін у письмі
\^ від звукових змін, існують у графічній системі к о ж н о ї
^ мови. Графічні засоби не м о ж у т ь розвиватися спонтан­
но, стихійно, я к звуки) Письмо змінюється ш л я х о м сві­
домих, спеціальних реформ, на я к і суспільство з а в ж д и
погоджується неохоче. Так, літера *Ь була усунена з ро­
сійського алфавіту л и ш е в 1918 р . , хоч особливий звук
[ і ] з н и к м а й ж е на всій території п о ш и р е н н я російської
мови до к і н ц я XVII — початку XVIII ст.
( Отже, з а в д а н н я м г р а ф і к и є забезпечення макси­
мальної зручності запису звукового мовлення. Це знач-
^ ною мірою з а л е ж и т ь від т е х н і к и письма. До винайдення
книгодрукування інформацію фіксували т і л ь к и від ру­
к и . Тоді існували відповідні форми письма — у слов'ян
устав, півустав, скоропис. Д л я потреб друку форма лі­
тер т а к о ж з м і н ю в а л а с я ( ц е р к о в н е п и с ь м о , світське
письмо)?^ /
 178 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
Орфографія. Принципи орфографії
Особливості історично сформованих графічних сис­
тем зумовили розроблення п р а в и л , я к і регулюють від­
н о ш е н н я літер і звуків, встановлюють добір букв д л я
передавання к о н к р е т н и х з н а ч у щ и х одиниць мови. Ос­
новою практичного застосування г р а ф і к и д л я запису
текстів є орфографія.
ґ Орфографія (грец. огіпов — правильний, £гарпб — пишу) — систе-
^—ма правил відтворення звукового мовлення на письмі; розділ мо?
вознавства, який розробляє і досліджує систему правил написання/)
П р а в и л а орфографії єдині д л я мови і обов'язкові д л я
всіх, хто користується письмовою формою мови. Пору­
ш е н н я їх призводить до помилкового відтворення зву­
кової мови.
/ О р ф о г р а ф і я , або правопис, ґрунтується на певних
принципах — закономірностях, я к і обумовлюють
розроблення п р а в и л н а п и с а н н я . Основними принципа­
м и орфографії є фонетичний, морфологічний, історич­
н и й (традиційний) і диференційний.")
( ^ Ф о н е т и ч н и й п р и н ц и п о р ф о г р а ф і ї . Він по­
л я г а є в точному записі з в у ч а н н я мови. З а ц и м принци­
пом в у к р а ї н с ь к і й мові той самий префікс відповідно до
його вимови передають перед приголосними [к], [п], [т],
[ф], [х] літерою с (спитати, схопити), а перед дзвінки­
ми й сонорними — літерою з (збути, зробити}) Фоне­
т и ч н и й п р и н ц и п переважає в білоруській орфографії:
вада (вода), вадардд (водень), вадзяньї (водяний), але
під наголосом водньї (водний), водарасль (водорість);
свецкі (світський), кандзнсация (конденсація), дьіктар
(диктор), заляцацца (залицятись), шчимець (щеміти).
Ці п р и к л а д и відображають притаманні білоруській мо­
ві а к а н н я , ц е к а н н я , д з е к а н н я , твердість приголосних у
запозичених словах, відсутність літери щ (пишеться
т а к , я к вимовляється: шч), асимілятивні я в и щ а .
Ґ М о р ф о л о г і ч н и й п р и н ц и п о р ф о г р а ф і ї . Він
передбачає однакове написання морфем незалежно від
їх вимови в о к р е м и х формах слова або споріднених сло­
вах. З а ц и м п р и н ц и п о м в у к р а ї н с ь к і й мові префікс роз­
п и ш у т ь з к і н ц е в и м з в усіх в и п а д к а х , навіть я к щ о у ви­
мові звук [з] п р и г л у ш у є т ь с я (розсіл — [ р о ^ : і л | и Мор­
фологічний п р и н ц и п переважає у правописі російської
мови. Н а п р и к л а д , кореневу морфему вод- п и ш у т ь одна­
ково н е з а л е ж н о від її вимови: [вот] — вод, [вЛда] — вода,
[вт>дЛв6с] — водовоз, [вЛд'йчкь] — водичка тощо.
Графіка і орфографія 179
М. Панов називає морфологічний п р и н ц и п орфогра­
фії фонематичним, оскільки він полягає в усуненні дію­
чих позиційних (синтагматичних) чергувань і в переда­
ванні всіх варіантів одної фонеми однаковою літерою.
Проте Ленінградська фонологічна ш к о л а відкидає т а к у
назву морфологічного принципу, в в а ж а ю ч и фонематич­
ним фонетичний принцип орфографії.
На відміну від білоруського та російського правопи­
сів, у я к и х переважає один п р и н ц и п , у к р а ї н с ь к а орфо­
графія спирається м а й ж е однаковою мірою я к на фоне­
т и ч н и й , так і на морфологічний п р и н ц и п и . Н а п р и к л а д ,
фонетичними є написання типу гарячий (пор.: горіти),
чорний (пор.: рос. черньїй), товариство (пор.: това­
риш), чеський (йор.: чех), сонце (пор.: рос. солнце). Мор­
фологічний п р и н ц и п регламентує, зокрема, такі укра­
їнські н а п и с а н н я , я к молотьба, легко, дочці, невістці,
де однакове відображення морфем зберігається всупе­
реч вимові: [молод 7 ба], [лехко], [доц 7 :!], [не І І в'іс / ц / і].
/Історичний (традиційний) принцип ор -
ф сггр а ф і ї . Відповідно до цього п р и н ц и п у написання
обґрунтовують не вимовою і б а ж а н н я м зберегти однако­
ве відтворення морфеми, а давнім н а п и с а н н я м слова ч и
з в и ч к о ю х Т а к , у російських п р и к м е т н и к о в и х ф л е к с і я х
-ого, -еґспза традицією п и ш у т ь г, хоч у ж е давно тут зву­
чить [в]. Л и ш е традиція утримує позначення м ' я к о с т і
після російських приголосних [ш], [ ж ] , я к і стверділи
ще в XIV ст.: живешь, шить, лежит./За історичним
принципом п и ш у т ь українські є або и, щ о позначають
ненаголошені голосні в тих словах, у я к и х ці з в у к и не
м о ж н а перевірити наголосом: левада, леміш., кишеня,
лиманУУ правописі французької мови історичний прин­
цип зумовлює значну кількість написань, а в правописі
англійської мови він став провідним.
/ Д и ф е р е н ц і й н и й п р и н ц и п о р ф о г р а ф і ї . Йо-
гоЧце називають смисловим, символічним, ідеографіч­
ним, ієрогліфічним, семантично-диференційним. Дифе­
ренційний принцип передбачає графічне розрізнення
слів, що мають однакове звучання^ Він реалізується у пе­
ретворенні омонімів чи омоформ на омофони, що дає змо­
гу диференціювати значення слів за їх графічною фор­
мою. Так, на початку XX ст. російські омоніми мир-ь (від­
сутність війни) та мірг (всесвіт, суспільство) розрізняли
за літерами и та і. У галицькому варіанті українського
правопису (XIX— початок XX ст.) іменник ніс (носа) та
дієслово ніс (несла) розмежовувалися написаннями. У
 180 Фонетика, фонологія, графіка, орфографія
цьому випадку дія диференційного принципу стала нас­
лідком застосування історичного принципу, за я к и м звук
[і] різного походження передавався різними літерами.
У наведених прикладах ідеться про зниклі орфогра­
ми: тут загальна вимога однаково передавати однакове
звучання (фонетичний принцип) виявилася сильнішою
за потребу графічного розрізнення окремих однозвучних
слів з різним значенням (диференційний принцип). Од­
нак французи й нині розрізняють написання Іа (артикль,
займенник і назва ноти) та Іа (там, туди), а російський
правопис вимагає писати по-різному співзвучні іменник
та дієслово, напр.: ожог — ожег, клич — кличь тощо.
Диференційний принцип орфографії обумовлює на-
пітсйлня великої літери. Воно забезпечує розрізнення
однозвучних загальних і власних назв (лев — Лев, ка­
вун — Кавун, орел — Орел), взагалі власних назв і за­
гальних (Дніпро і річка)\ іменників і і н ш и х частин мови
(нім. Ьааіе (скриня) і Іа&еп (вантажити)), стилістично ви­
діленого, піднесеного, шанобливого слова і нейтрального
(ввічливе Ви, Герой України і герой роману), початку ре­
чення чи р я д к а вірша і інших компонентів тексту тощо.
Реалізується диференційний п р и н ц и п т а к о ж у бага­
тьох н а п и с а н н я х слів окремо і разом, н а п р и к л а д до до­
му — додому\в гору — вгору, на зустріч — назустріч, з
боку — збоку, р д н а к написання слів окремо, разом і че­
рез дефіс в українській та д е я к и х інших орфографіях
ґрунтується на різних принципах. Так, написання окре­
мих прислівників (в міру, без сумніву тощо), я к і станов­
лять фактично одне слово, спирається на історичний прин­
цип. Основою деяких написань є морфологічний принцип.
Він забезпечує єдність морфеми і, відповідно, слова. Тому
деякі лексеми пишуться окремо, наприклад, коли загаль­
на назва стоїть перед власною або перед невідмінюваним
прикметником: річка Хорол, спідниця міні, вага нетто.
Я к щ о власна назва, невідмінюваний прикметник вжива­
ються перед загальною назвою, то вони м а й ж е зливають­
ся з нею в одне слово і пишуться через дефіс: Хорол-річка
не та (П. Тичина), міні-спідниця, нетто-вага. Повне
злиття спричинює усунення дефіса й написання разом,
пор.: Нью-Йорк, нью-йоркський, але ньюйорківець.
Д е я к і мовознавці виокремлюють ще й грамематич-
ний п р и н ц и п орфографії (Ю. Маслов), або п р и н ц и п гра­
матично-графічних аналогій (В. Іванова). Н и м поясню­
ють н а п и с а н н я в російській мові ь після ш и п л я ч и х на­
прикінці іменників жіночого роду типу тушь, рожь,
Ірафіка і орфографія 181
ночь, мощь, дієслів наказового способу типу ешь, режь,
плачь, інфінітиву типу беречь, мочь. В усіх цих випад­
ках написання ь фонетично невиправдане, бо ш и п л я ч і
[ч] і [щ] (у вимові — довге м ' я к е [ш 7 :]) у російській мові
і так м ' я к і , а [ш] та [ж] з а в ж д и тверді. Мотивація цього
написання є морфологічною: після і н ш и х приголосних
у т а к и х формах пишеться фонетично обґрунтований ь:
соль, кость, медь; брось, сядь, стань; жить, знать, ко­
лоть, що й підтримує написання слів рожь, режь тощо
заради формальної єдності.
Більшість мовознавців відмовляється визнавати цей
принцип орфографії, приєднуючи описані в и п а д к и до
диференційного (Л. Щерба, Д. У ш а к о в , М. Панов), мор­
фологічного (Л. Булаховський) чи історичного (В. Коду-
хов) принципу. Н а й б і л ь ш виправданим є пояснення на­
писання ь у цих в и п а д к а х диференційним принципом.
Виокремлювати грамематичний принцип орфографії
для пояснення серії випадків використання однієї літе­
ри в одній мові не варто. Адже навіть д л я найближче
споріднених української та білоруської мов питання про
цей принцип втрачає актуальність, оскільки тут фоне­
тичний принцип орфографії переміг тенденцію до одна­
кового написання одної грамеми, пор.: у к р . ніч, але сіль;
їж, але кинь; білор. печ, суш, але сець, сталь, печань.
Отже, правила написання ґрунтуються на чотирьох
принципах орфографії, серед я к и х найпоширенішими є
фонетичний і морфологічний, а в деяких мовах провідним
став історичний. Диференційний принцип характерний
для правопису всіх мов, однак виступає я к допоміжний.
Запитання. Завдання
1. Розкрийте сутність письма. Які причини його виникнення?
2. Охарактеризуйте різновиди предметного письма.
3. У чому полягає специфіка піктографії? Які переваги має пік­
тографія порівняно з предметним письмом?
4. Охарактеризуйте ідеографічне письмо.
5. Які ідеограми і чому збереглися до нашого часу у мовах зі зву­
ковим письмом?
6. У чому полягають особливості звукового письма? Як воно
виникло?
7. Поясніть походження українських букв А, Б, В.
8. Розкрийте сутність графіки.
9. Проаналізуйте співвідношення літер і звуків в українській графіці.
10. Які основні принципи орфографії виокремлюють в існуючих сис­
темах фонографічного письма? Поясніть дію кожного із цих принципів.

з
Лексикологія
Слово цікавило мовознавців здавна, оскільки воно
пов язане з дійсністю, фіксує результати пізнавальної
діяльності людства і передає їх наступним поколін­
ням. Слово є втіленням мови загалом та конкретних її
виявів, адже мовна картина світу складається зі слів
Вивченням цих одиниць мови займається лексикологія.
3.1. Слово і його значення
Пізнаючи світ, людина передусім називає словами
предмети, їх сукупності, я в и щ а , стани. П р и цьому вона
наповнює слово значенням, сутність якого полягає у
зв я з к у певного звучання (форми) з певною реалією.
Слово як одиниця мови
Слово є н а й в а ж л и в і ш о ю одиницею мови. Всі інші її
компоненти існують або в слові і д л я нього (фонеми і
морфеми), або з а в д я к и слову (речення і тексти). У к о ж ­
ній мові слів значно більше, н і ж і н ш и х її одиниць. Хоч
Слово і його значення 183
практичне в и о к р е м л е н н я слів не в и к л и к а є , я к прави­
ло, труднощів, наукове визначення слова виявилось
складною проблемою. Існує к і л ь к а сотень трактувань
слова. Оскільки воно виконує номінативну ф у н к ц і ю ,
О. Реформатський стверджував, що «слово — це значи­
ма самостійна о д и н и ц я мови, основною функцією якої є
номінація (називання)». Однак службові слова не вико­
нують номінативної функції. Б і л ь ш деталізоване визна­
чення слова сформулював О. Тараненко: «слово — най­
менша самостійна і вільно відтворювана в мовленні від-
окремленооформлена значеннєва о д и н и ц я мови, я к а
співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим
елементом дійсності (предметом, я в и щ е м , о з н а к о ю ,
процесом, відношенням та ін.) і основною функцією
якої є позначення, знакова репрезентація цього елемен-"\
та — його н а з и в а н н я , в к а з у в а н н я на нього або його ви- ;
раження».
Д е я к і мовознавці в в а ж а ю т ь слово нелінгвістичною
категорією. Спроби наукового опису мови без звернення
до п о н я т т я «слово» робили представники американ­
ської дескриптивної лінгвістики. Проте всі ці спроби
виявились невдалими.
П о ш у к и оптимального визначення слова зумовили
виокремлення т а к и х його основних ознак:
1) самостійність: слово може змінювати своє місце в
м е ж а х речення, бути ізольованим, виокремленим з ви­
словлювання, легко відтворюватись;
2) ф о р м а л ь н а цілісність: в и я в л я є т ь с я я к фонетич­
на оформленість (слова розділені п а у з а м и і об'єднані
наголосом, фонетичною і структурною організацією),
г р а м а т и ч н а оформленість (слова м а ю т ь морфологічну
форму і в и к о н у ю т ь с и н т а к с и ч н у ф у н к ц і ю ) і непроник­
ність слова (всередину слова не м о ж н а вставити інше
слово);
3) ідіоматичність (грец. ісііота — самобутній): поля­
гає у довільності з в ' я з к у звучання зі з н а ч е н н я м . У по­
хідному слові ідіоматичність в и я в л я є т ь с я і в тому, що з
морфемного складу не м о ж н а однозначно вивести його
значення. Н а п р и к л а д , у слові жовток корінь жовт- і су­
фікс -ок не вказують на те, що їх поєднання означає
«частина я й ц я » .
Ці три о з н а к и виокремлюють слово з-поміж і н ш и х
мовних одиниць. Так, морфемам не притаманна самос­
тійність, а реченням — ідіоматичність. Формальна ці-
 184
Лексикологія
лісність характерна і морфемам, і реченням, але в них
ц я ознака має інші в и я в и , н і ж у слові.
Слово — основна структурно-семантична одиниця мови, якій
властиві самостійність, формальна цілісність та ідіоматичність.
Крім основних ознак, словам притаманні ще й інші,
зокрема в и к о н а н н я номінативної функції (лише самос­
тійним), їх велика кількість у мові. К о ж н а національна
мова має від 100 до 400 тис. слів, а разом із власними
назвами — більше 10 м л н . Дослідженням слова я к оди­
ниці мови займається лексикологія.
Лексикологія (грец. Іехікоз — словесний іІо£ов — слово, вчення) —
розділ мовознавства, який вивчає словниковий склад мови.
Оскільки слово є складною, багатоаспектною одини­
цею, то л е к с и к о л о г і я , вивчаючи її різновиди, я в л я є со­
бою розгалужений розділ мовознавства.
Типи слів
Слова мають певні особливості, що зумовило поділ їх
на окремі т и п и . Більшість мовознавців розрізняють та­
кі типи слів: повнозначні, службові, ч и с л і в н и к и і за­
й м е н н и к и , в и г у к и і звуконаслідування.
Повнозначні (автосемантичні) слова.
Вони безпосередньо відображають об'єктивну дійсність,
називаючи предмети, я в и щ а (дощ), процеси (ходити),
о з н а к и (великий, весело). Я в и щ а , виражені т а к и м и сло­
вами, м о ж н а побачити, вони реально існують. Повно­
з н а ч н і слова є н о с і я м и п о н я т ь , п р е д с т а в л е н і і м е н н и ­
к а м и , дієсловами, п р и к м е т н и к а м и і п р и с л і в н и к а м и ,
виступають членами речення. Ц е й тип слів становить
більшу частину лексичного складу кожної мови.
С л у ж б о в і ( с и н с е м а н т и ч н і ) с л о в а . Вони є
не прямим узагальненням дійсності, а відображенням
відношень м і ж предметами, я в и щ а м и , процесами, озна­
к а м и , позначеними автосемантичними словами (і, з, же,
є, більш, нім. сіег, йіе, Лаз). Службові слова виражають
граматичні ознаки повнозначних слів (артиклі, слова
ступеня, частки), забезпечують виконання н и м и функції
членів речення (прийменники, з в ' я з к и ) , поєднують їх
(сполучники) або видозмінюють семантику повнознач­
них слів (частки). Слова цього типу виражають особливі
(службові) поняття і не виконують номінативної функції.
Слово і його значення 185
П р о м і ж н е місце м і ж повнозначними та службовими
словами займають два типи слів — числівники і за­
йменники.
Ч и с л і в н и к и і з а й м е н н и к и . Я к і повнозначні
слова, вони є членами речення, мають граматичну визна­
ченість. Подібно до службових слів числівники і займен­
ники безпосередньо не відображають дійсність. Не мож­
на побачити, наприклад, число «три» без конкретного
наповнення: три яблука, три книжки, три кораблі. За­
йменники ти, він, твій, той та ін. набувають реального
змісту лише в тексті. У різних випадках їх зміст буде від­
мінним. Ці два типи слів відрізняються лише функцією:
займенники служать для якісного узагальнення об'єк­
тивної дійсності, а числівники — д л я кількісного.
В и г у к и і з в у к о н а с л і д у в а н н я . Це особливі
слова, я к і є безпосередніми виразниками емоцій. Вигу­
ки та звуконаслідування не називають я в и щ і не виража­
ють понять, не є т а к о ж членами речення і, я к правило,
відокремлені від речення паузами (на письмі — розділо­
вими знаками). Слова цього типу характеризуються спе­
цифічним звуковим складом.
Типи слів є лексичною категорією, загальнішою,
об'ємнішою, н і ж частини мови. Слова однієї частини
мови, я к правило, н а л е ж а т ь до того самого типу л и ш е
тому, що вони відображають дійсність однаково} Проте
з в ' я з к и , я к і за г р а м а т и ч н и м и о з н а к а м и є дієсловами, за
лексичною суттю входять до службових слів.
Існують й інші концепції щодо типів слів. Зокрема,
О. Тараненко розрізняє т е ж п ' я т ь типів слів: проміжни­
ми він вважає з а й м е н н и к и (включно із займенниковими
прислівниками), числівники відносить до повнозначних
слів, у окремий тип виділяє власні назви. М. Кочерган
зводить кількість типів слів до чотирьох, відносячи чис­
лівники до повнозначних слів. І. Вихованець стверджує,
що існує три типи слів: повнозначні, службові й вигу­
к и . С п р а в ж н і м и с л о в а м и він в в а ж а є л и ш е повно­
значні, тобто ч а с т и н и мови: і м е н н и к и , п р и к м е т н и к и ,
дієслова, п р и с л і в н и к и та ч и с л і в н и к и ( з а й м е н н и к и ок­
ремою частиною мови не визнає й розподіляє п о м і ж ін­
ш и м и частинами мови). Службові слова І. Вихованець
к в а л і ф і к у є я к с и н т а к с и ч н і аналітичні морфеми, а ви­
гуки — я к слова-речення. Ці розбіжності в поглядах
свідчать про складність проблеми поділу слів на типи.
Основна відмінність м і ж словами різних типів поля­
гає у їх спрямованості. Я к щ о повнозначні слова безпо-
 чгг-іг- - - ПІШІ
186 Лексикологія
середньо відображають дійсність, то службові скеровані
не на дійсність, а на повнозначні слова. В и г у к и переда­
ють почуття м о в ц я . П р о м і ж н е місце займенників і чис­
л і в н и к і в зумовлене тим, щ о вони, я к і повнозначні сло­
ва, спрямовані на об'єктивний світ, але не безпосеред­
ньо, а, я к і службові слова, через повнозначні.
Межі слова
Слово легко виокремлюється з тексту і з а в д я к и сво­
їй формальній цілісності та самостійності має виразні
м е ж і . Однак існують поєднання слів, я к і граматично
п о в ' я з а н і й разом в и р а ж а ю т ь одне значення. Текст, у
я к о м у наявні такі поєднання слів, в а ж к о розмежувати
на окремі компоненти.
Суперечність м і ж планом в и р а ж е н н я і планом зміс­
ту спостерігається, н а п р и к л а д , у поєднанні слів буду чи­
тати. Формально тут два слова, я к і мають роздільну
оформленість (будеш читати, будемо читати) і само­
стійність (буду завтра читати). У змістовому ж аспек­
ті буду читати є одним словом (форма майбутнього ча­
су дієслова читати). Отже, це поєднання слів є
тичною формою — складною формою слова, у я к і й
лексичне значення зосереджене в одному слові, а грама­
тичне — переважно (або цілком) в іншому.
Такі слова є перехідними, їх у різних мовах чи­
мало. Це закономірний результат розвитку мови: форма
відстає від змісту. А л е таке відставання з часом долаєть­
ся. Н а п р и к л а д , у к р а ї н с ь к і однослівні форми майбут­
нього часу читатиму, читатимеш колись складалися
з двох слів: іму читати, імеиі читати.
До перехідних слів н а л е ж а т ь поєднання повнознач­
них слів зі с л у ж б о в и м и , зокрема сполучення приймен­
н и к і в (або п і с л я й м е н н и к і в , тобто слів, т о т о ж н и х прий­
м е н н и к а м , але р о з т а ш о в а н и х після іменників) з імен­
н и к а м и , н а й ч а с т і ш е в місцевому відмінку (на землі),
форми ступенів п о р і в н я н н я п р и к м е т н и к і в (більш ціка­
вий), умовного способу дієслова (знав би). Особливим
типом перехідних слів є фразеологізми: бити байдики,
адамове яблуко, рос. собаку сьесть, железная дорога, ос­
к і л ь к и формально вони складаються з к і л ь к о х слів, а за
з н а ч е н н я м відповідають одному слову.
П р и ч и н о ю в и н и к н е н н я перехідних слів може бути
їх н а п и с а н н я : слово давно стало єдиним, але за тради-
Слово і його значення 187
цією його частини пишуть окремо. Прислівники в міру,
без сумніву, день у день та ін. пишуться окремо, хоча є
фактично одним словом не тільки за змістом, а й за вира­
женням. Слова такого типу мовознавці кваліфікують по-
різному. Одні, беручи до уваги форму, вважають їх різни­
ми словами, інші з огляду на зміст трактують їх я к одне
слово. Однак найдоцільніше відносити такі форми до пе­
рехідних, тобто почасти слів, а почасти сполучень слів.
В історичному плані м е ж а м і ж словом та словосполу­
ченням є нечіткою. Д л я мов світу характерна тенденція
ррунівербації (лат. ш ш з — один і УЄГЬШП — слово) —
вираження єдиного значення одним словом, а не слово­
сполученням. Ц е досягається словотвірним ш л я х о м : аб­
ревіацією (нардеп — народний депутат, ВНЗ — вищий
навчальний заклад), заміною в словосполученні одного зі
слів суфіксом (вечірка — вечірня газета, заліковка — за­
лікова книжка) або злиттям двох слів у одне (бодай <— Бог
дай, спасибі <— спаси Біг). В українській мові існує група
слів, у я к и х колишній прислівник мало злився з наступ­
ним прикметником (часто — колишнім дієприкметни­
ком) в одне слово: маловірогідний, маловпливовий, мало-
досліджений, малодосвідчений, малозрозумілий та ін.
аналі­
Одночасно діє й тенденція &оаналітизму, тобто
розподілення лексичного й граматичного значень одно­
го слова м і ж двома словами. Я к щ о в у к р . стіл одним
словом в и р а ж а є т ь с я лексичне значення (вид меблів) та
граматичні значення (іменник, чоловічий рід, н а з и в н и й
відмінок, однина), то в нім. йег ТізсН і м е н н и к ТізсН є но­
сієм тільки лексичного значення, а означений а р т и к л ь
йеі л и ш е граматичного. Форми місцевого відмінка в
сучасній у к р а ї н с ь к і й мові є аналітичними, тобто не мо­
ж у т ь у ж и в а т и с я без п р и й м е н н и к і в , а 900 років тому —
могли. Зрозуміло, щ о й нім. аіег ТізсН, і у к р . в лісі ста­
новлять одне перехідне слово.
Тенденція до універбації в и к л и к а є заміну словоспо­
лучення словом, а тенденція до аналітизму, н а в п а к и , є
причиною з а м і н и слова словосполученням, функціо­
нально б л и з ь к и м до слова.
Слово і його варіанти
Слова відображають у мові увесь світ, тому їх так ба­
гато й тому вони і їх значення такі різноманітні. Тлу­
мачний словник подає 9 різних значень слова поле. Як-
 188
Лексикологія
би не було семантичної варіативності, то в цьому випад­
к у замість одного слова знадобилося б 9. Варіативність
слова значно полегшує спілкування й економить мовні
засоби.
У фразі Голова голові головою голову розбив не п ' я т ь
слів, я к м о ж е видатися на п е р ш и й погляд, а л и ш е два:
іменник голова й дієслово розбити. В а к т а х мовлення
більшість слів певним чином варіюється, змінює свою
граматичну форму: вода, води, воді, воду. Такі граматич­
ні видозміни слова ^словоформами.
К о ж н е слово має мінімум одну словоформу (тут,
завтра), але, я к правило, їх буває більше. Д е я к и м сло­
воформам притаманні фонетичні варіації: у к р . б і би,
іти і йти, митись і митися, рос. рукой і рукою, нет і
нету. Вони виконують однакову граматичну ф у н к ц і ю ,
але розмежовуються стилістично. Варіюється не т і л ь к и
форма, а й зміст слів: голова — «людина» і голова —
«частина тіла». Ц е лексико-семантичні варіанти слова
голова.
У різних текстах виступають варіанти того самого
слова, сукупність я к и х позначають терміном «лексема».
Лексема (грец. /ех/5 — слово) — абстрактна ОДИНИЦЯ МОВИ, яка
реалізується в мовленні у сукупності словоформ, фонетичних, сти­
лістичних і семантичних варіантів слова.
З а своєю природою лексема б л и з ь к а до фонеми: фо­
нема в и я в л я є т ь с я в мовленні у р я д і алофонів, а лексе­
ма — в сукупності варіантів, тобто алолексів, або
лексів . П о н я т т я «алолекс» ш и р ш е за п о н я т т я «слово­
форма», воно охоплює всі видозміни слова. Лексема
значно с к л а д н і ш а з а ф о н е м у , о с к і л ь к и є с е м а н т и ч ­
ною о д и н и ц е ю .
Зіставлення фонеми та лексеми свідчить, щ о фоно­
логічний і л е к с и ч н и й рівні мовної системи організовані
подібно. Обидва вони мають одиниці, к о ж н а з я к и х іс­
нує я к сукупність різновидів — алофонів ч и алолексів.
Самостійні одиниці кожного рівня мови (фонеми, лексе­
ми) є інв ар іантами , а їх різновиди — в ар іанта-
м и . Так само організовані й інші рівні мови. Ц я тотож­
ність називається ізоморфізмом і є найзручнішою,
найекономнішою формою будови мови.
Отже, сукупність усіх алолексів одної лексеми є кон­
кретним виявом загального п р и н ц и п у мовної організа­
ції: к о ж е н з п р и т а м а н н и х мові інваріантів реалізується
в мовленні у певній кількості варіантів.
Слово і його значення 189
Значення слова
Звучання слова пов'язується в мові із сутністю ві­
дображуваного н и м я в и щ а , предмета навколишнього
світу. З в ' я з о к цей, тобто значення лексеми, формується
в суспільстві й зберігається у свідомості людей.
Значення слова — відображення в слові певного явища об'єктив­
ної дійсності.
Формується значення слова, або лексичне з н а ч е н н я ,
під дією трьох ч и н н и к і в : об'єктивної дійсності, історич­
них обставин і ментальності народу, відношень м і ж сло­
вами.
1. Об'єктивна дійсність представлена предметами,
процесами, ознаками, відношеннями, я в и щ а м и , я к і по­
требують словесного вираження. Я к об'єкти семантики
лексеми вони є денотатами (лат. сіепоіайиз — по­
значений). Значення слова, обмежене відображенням пев­
ного денотата, є денотативним, н а п р . : будинок —
«споруда, призначена д л я ж и т л а » , корабель — «велике
морське судно», кінь — «свійська тварина, я к у вико­
ристовують д л я перевезення людей і в а н т а ж і в » , дід —
«батьків або материн батько». Результати п і з н а н н я лю­
диною Дхисності закріплюються в словах, втілюються в
їх значенні.
2. Історичні обставини, ментальність народу сприя­
ють закріпленню лексичного з н а ч е н н я , спричинюють
його зміну й уточнення в процесі розвитку мови. Вони
обумовлюють конотативне (лат. соп — разом, по-
£аге — позначати) значення слова , тобто додаткове
його значення, відтінки, я к і н а к л а д а ю т ь с я н а основне
значення, і оцінку денотата. Відповідно додаткове, від-
тінкове або стилістичне значення лексеми є конотатив­
ним, н а п р и к л а д , значення слів халупа (невелика убога
ж и т л о в а будівля), посудина (розмовна, ф а м і л ь я р н а ,
зневажлива назва корабля), шкапа (заморений, слабо­
силий, худий кінь), дідуган (збільшувальна форма сло­
ва дід).
Будь-яка, навіть н а й я с к р а в і ш а конотація не виклю­
чає денотації. Так, слово шкапа означає «кінь» (денота-
тивне значення) і містить виразну негативну оцінку (ко­
нотативне значення). Водночас денотативне значення
супроводжується незначною конотацією: лексема кінь,
крім свого прямого з н а ч е н н я , містить узагальнений від­
тінок, щ о відображає запрацьованість (як кінь).
 190
Лексикологія
3. Відношення слова до і н ш и х слів окреслюють обсяг
семантики і її м е ж і . Кожне слово, я к і інші мовні одини­
ці, має два типи відношень: синтагматичні (змінні, не­
сталі поєднання слів у мовленні) і парадигматичні (стій­
кі, стабільні поєднання слів у мові), я к і впливають на
значення слова. Так, значення лексеми білий у сполу­
ченнях білий папір і біле лице не тотожні, відтворюють
різні кольори. А в сполученні білий хліб слово білий оз­
начає ще і н ш и й колір, а т а к о ж сорт борошна, з якого ви­
печено хліб (сполучення білий хліб прийнято вважати
нерозкладним). Відтінки, нюанси семантики лексеми бі­
лий у цих сполученнях зумовлені її синтагматичними
сусідами — і м е н н и к а м и папір, лице, хліб. Взагалі, від­
тінкові значення, своєрідні коливання семантики лексе­
ми створюються синтагматичними відношеннями в по­
тоці мовлення, в контексті. Такі відтінки значення слів
є контекстуальними значеннями.
Синтагматичні з в ' я з к и впливають на м е ж і , перифе­
рію лексичного значення слова. Семантична основа лек­
семи з у м о в л е н а п а р а д и г м а т и ч н и м и в і д н о ш е н н я м и .
Так, слово білий, протиставлене слову чорний, означає
«колір молока чи к р е й д и » . Я к щ о воно протиставлене
лексемі червоний (так називали себе більшовики під час
революції 1917 р . та їх п р и х и л ь н и к и в роки громадян­
ської війни), то набуває зовсім іншого значення, нині
застарілого, — «захисник старого ладу», (біла гвардія,
біла ідея). Слово кішка означає «самка тварини», а лек­
сема акула — «самка і самець». З н а ч е н н я слова кішка
обмежене існуючим у мові словом кіт, а значення лек­
семи акула такого обмеження в українській мові не має.
Це свідчить про те, що парадигматичні відношення слів
обумовлюють їх семантичний обсяг.
Отже, об'єктивна дійсність є основою денотативного
значення слова, історичні обставини впливають на ко­
нотативне значення, а синтагматичні відношення м і ж
словами — на контекстуальне з н а ч е н н я . Парадигма­
тичні відношення визначають семантичний обсяг і се­
мантичне наповнення цієї одиниці мови.
Слово, поняття, концепт
І З н а ч е н н я слова в и я в л я є т ь с я в а к т а х м о в л е н н я , а іс­
нує в свідомості, ментальному лексиконі л ю д и н и . Взає­
м о з в ' я з о к слова, поняття й концепту відображає відно-
Слово і його значення 191
шення мови і м и с л е н н я . ' Т а к , слово є одиницею моди,
поняття — узагальненим відображенням предметів) і .
я в и щ об'єктивної дійсності, я к е набуває в свідомості (
людини статусу концепту (концептуалізується), стає ос­
новною одиницею мислення.
У Суть відношень слова,
поняття і концепту можна ЛС (звучання)
з'ясувати за допомогою се­
мантичного трикутника
(рис. 3.1). З н а ч е н н я слова
передбачає з в ' я з о к звучан­
ня (С) з предметом (А). Цей
з в ' я з о к може здійснювати­
ся двома ш л я х а м и : безпосе-
редньо - СА і опосередко- А ( п р е д м е т ) в (поняття)
вано, через п о н я т т я — СВА.
Ш л я х СА зумовлений номі- Рис. 3.1. Семантичний
нативною ф у н к ц і є ю слова, трикутник
а ш л я х СВА — семасіоло­
гічною. __
Поняття завжди виражається у слові, але не всі слова
є поняттями (наприклад, вигуки). Усі слова мають лек­
сичне значення, навіть я к щ о вони не виражають понять.
Понлття і значення слова не є т о т о ж н и м и . З н а ч е н н я
слова ш и р ш е , н і ж п о н я т т я . Воно охоплює:
— поняття або у я в л е н н я (у власних назвах, н а п р . :
Іван, Семен, Максим, та в і н ш и х словах, я к і виконують
л и ш е номінативну ф у н к ц і ю , напр.: моя мати, мій бать­
ко, у я к и х ідеться про конкретних людей, а не про за­
гальне п о н я т т я «мати», «батько»), або емоційне пере­
ж и в а н н я (у в и г у к а х , напр.: ай, ой, ах, ох);
— конотативний додаток, я к и й може складатися з
різних компонентів, становити різну частину обсягу
значення, мати різне співвідношення об'єктивного (за­
гальнолюдського) і суб'єктивного (індивідуального) ро­
зуміння: шкапа, дідуган.
Засвоєне людиною слово стає концептом з а в ж д и : ко­
ли його значення утворене і ш л я х о м безпосереднього, і
ш л я х о м опосередкованого поняттям з в ' я з к у звучання
та предмета.
Концепт т е ж є одиницею, значно ш и р ш о ю за понят­
т я . Всі поняття у свідомості людини стають концепта­
ми, але не всі к о н ц е п т и містять п о н я т т я , наприклад
власні назви (Київ, Харків, Львів, Одеса). Концепт вза­
галі може бути невербальним, тобто в и р а ж а т и с я зоро-
192 Лексикологія
вими образами (згадка знайомого обличчя), звуковими
у я в л е н н я м и (шум моря) тощо.
У процесі спілкування людина використовує лан­
ц ю ж к и слів, поєднаних думкою. Потрапляючи у мен­
т а л ь н и й л е к с и к о н мовця, слова перетворюються на кон­
цепти. П р и комунікативній потребі (в а к т а х мовлення)
вони реалізуються у вигляді слів. Ч а с т и н а цих слів є но­
сіями понять, я к і зберігаються і при перетворенні на
концепти.
Отже, слова за обсягом свого значення є ш и р ш и м и ,
н і ж п о н я т т я , а концепти — ш и р ш и м и , н і ж слова.
Семантика і референція
Дослідження сутності семантики слова, зокрема її
зв'язків з дійсністю, іншими словами (у тексті і в мовній
системі), з мисленням і взагалі психічною діяльністю лю­
дини, виявили, що вона є надзвичайно складним явищем.
До с е м а н т и к и входять значення слова і референція.
Референція (англ. геїегепсе — співвідношення, відношення,
зв'язок) — відношення включеного в мовлення слова до об'єктів
дійсності.
• У о б ' є к т и в н і й дійсності існує предмет, названий
словом хатинка. Він я к об'єкт н а з и в а н н я є денотатом,
а я к о б ' є к т , щ о в ж е н а з в а н и й , охоплений семантикою
слова, — референтом. У семантиці слова хатинка наяв­
ні його значення і референція.
В понятті «значення» втілений ш л я х від дійсності до
мови (у семантичному т р и к у т н и к у (рис. 3.1) — ш л я х від
А до С), а в понятті «референція» — від мови до дійснос­
ті (від С до А). Теорія значення з'ясовує, я к мова систе­
матизує, поділяє, оцінює позамовну дійсність, я к і озна­
к и в ній виокремлює, я к и м и засобами опису зовнішньої
дійсності володіє.! Теорія референції вказує, я к слова
співвідносяться з дійсністю, ідентифікують її об'єкти
(референти) зрозумілим д л я адресата способом.
( Референція п о в ' я з у є слова з о б ' є к т а м и (предметами)
дійсності, тому вона стосується л и ш е імен — іменників
та їх з а м і н н и к і в у ролі суб'єкта ч и об'єкта (підмета або
додатка).; З а л е ж н о від контексту й ситуації мовлення
і м ' я м о ж е мати референцію до одного предмета (сту­
дент Прокопенко), до їх групи (студенти першого кур­
су), до всіх предметів (студенти — наше майбутнє), ві-
Слово і його значення 193
дображених з н а ч е н н я м цього імені. П р е д и к а т и (присуд­
ки), включаючи й іменні, використовуються нереферен-
тно, оскільки вони вказують на ознаки, а не на предмет.
Розрізняють такі види референції:
V— ідентифікуюча: об'єкт відомий обом співрозмов­
н и к а м : Пише рідна, що навколо хати / Наш садок виш­
невий забілів (В. Симоненко);
••_,. — інтродуктивна: об'єкт відомий т і л ь к и тому, хто
говорить: Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра — усі
ідуть за часом, як за плугом (Ліна Костенко);
— неозначена: об'єкт співрозмовникам не відомий:
Ніхто-бо не знає години, коли і де його справа покличе
(Олег Ольжич).
(Для референції істотним еекстенсіонал (англ. ех- '
іепзіоп — обсяг поняття) — її сфера, матеріальна чи уяв­
на субстанція, охоплювана певним з н а ч е н н я м (один
студент — усі студенти). З н а ч е н н я слова тісно
пов'язане з інтенсіоналом (англ. іпіепзіоп — сут­
ність поняття) — здатністю слова (чи іншої значущої
одиниці мови) втілювати, передавати певний екстенсіо-
нал. Тобто інтенсіонал є науково сформульованим зна­
ч е н н я м слова.іТак, інтенсіоналом слова студент є ви­
значення цього слова в тлумачному словнику: «той, хто
навчається у вищому або середньому спеціальному нав­
чальному закладі».VДеякі мовознавці, зокрема росій­
ський лінгвіст Михайло Нікітін, термін «інтенсіонал»
трактують я к змістове ядро лексичного з н а ч е н н я , а всю
семантичну периферію, що оточує це я д р о , називають
імплікаціоналом (англ. і т р і і с а і ї о п — прихований
зміст, значення).-Наприклад, імплікаціоналом лексеми
студент є такі периферійні змістові відтінки: «молода
людина», «інтелектуал», «людина, що має середню ос­
віту й продовжує н а в ч а н н я » .
Семантика слова поєднує об'єктивну дійсність, мис­
л е н н я і мову. Дійсність відображається м и с л е н н я м за
допомогою мови. У процесі пізнання й н а з и в а н н я найго­
ловнішими компонентами є значення слова та його ре­
ференція.
Загальні і власні назви
І м е н н и к и м о ж у т ь позначати сукупності предметів,
не розрізняючи окремих предметів, а т а к о ж можуть
здійснювати таке р о з м е ж у в а н н я , називаючи к о ж е н ок-
7 Вступ до мовознавства
 194 Лексикологія
ремий предмет. Тому вони поділяються на загальні і
власні назви.%>*
Зіставлення слова місто зі словами Київ, Харків,
Одеса, Львів, Чернівці свідчить про те, що назва місто
об'єднує в собі всі ті однорідні о б ' є к т и (Київ, Х а р к і в ,
Одесу, Львів, Чернівці тощо), я к і стали основою д л я ут­
ворення цього поняття. Тобто вона є загальною.
• Загальна назва — спільна назва однорідних реалій.
До загальних н а л е ж а т ь назви предметів, я к і підда­
ються обрахунку (олівець, гора, вовк) і я к і не піддають­
ся обрахунку (молоко, нафта, пісок), а т а к о ж абстрак­
тні назви (віра, рух, майбуття).
Д л я розрізнення однорідних предметів, я в и щ тощо
використовують власні назви.
^§ласна назва — назва окремої реалії із ряду однорідних.
До власних назв н а л е ж а т ь індивідуальні назви най­
істотніших д л я людей конкретних об'єктів, що підда­
ються обрахунку (Котляревський, Шевченко, Коцюбин­
ський, Франко, Зевс, Перун, Вішну).
г> К о ж н а власна назва позначає один об'єкт без будь-
я к и х узагальнень. УГому вона не в и р а ж а є п о н я т т я , а
спирається л и ш е на у я в л е н н я . Власних назв у к о ж н і й
мові набагато більше, н і ж загальних, оскільки окремих
предметів більше, н і ж узагальнених понять.
З в и ч а й н о , не всі види о д и н и ч н и х предметів дифе­
ренціюють за допомогою власних н а з в . Окремим стіль­
ц я м ч и г л е ч и к а м власних назв не дають. Ц і н а з в и ви­
користовують насамперед д л я р о з р і з н е н н я людей, те­
р и т о р і й , на я к и х ж и в у т ь л ю д и . Отже, імена людей
(включаючи прізвища і прізвиська), тобто антропо-
німи (грец. апШгброз — людина, о п у т а — і м ' я ) , та гео­
графічні н а з в и , тобто топоніми (грец. іороз — міс­
це), є н а й ч и с л е н н і ш и м и розрядами власних назв.
N До в л а с н и х назв н а л е ж а т ь т а к о ж імена божеств
(Зевс, Перун), к л и ч к и тварин (Рябко, Сірко), назви не­
бесних тіл (Вега, Сіріус, Стожари), окремих предметів
(алмаз Марія, теплохід «Тарас Шевченко», ураган
Катрина), подій і епох (Вітчизняна війна, Відроджен­
ня), організацій (ООН).
— Хоч загальних назв менше в мові, н і ж власних, од­
нак їх частіше використовують у мовленні. Текст, я к
правило, складається із загальних назв, серед я к и х ли­
ше зрідка т р а п л я ю т ь с я власні.
Слово і його значення 195
1
Найпростішим способом розрізнення власних і за­
гальних назв є в е л и к а і мала літери: власні назви пи­
шуться з великої б у к в и , а з а г а л ь н і — з малої. Однак
автомобіль «Запорожець», напій «Фанта», назви пар­
фумів, ц у к е р о к тощо т а к о ж п и ш у т ь с я з великої літери
(в л а п к а х ) , хоч є з а г а л ь н и м и н а з в а м и . Слова сонце, мі­
сяць — одиничні, н а л е ж а т ь до власних назв, але вони
настільки в а ж л и в і , щ о встановилася т р а д и ц і я писати їх
з малої літери. Велику букву використовують л и ш е в
астрономічних п р а ц я х .
У різних мовах велика і мала літери в ж и в а ю т ь с я по-
різному. Так, за англійським правописом з великої бук­
ви пишуться назви народів (ІЛггаіпіап — «українець»,
«українка», Виззіап — «росіянин», «росіянка»), хоч во­
ни не є власними. З а н і м е ц ь к и м правописом з великої
літери пишуться всі і м е н н и к и . У давньоукраїнських
текстах усі слова писалися з малої букви. З в а ж а ю ч и на
такі розбіжності, розрізняти загальні і власні назви слід
за їх з н а ч е н н я м , а не написанням.
З н а ч е н н я одиничності власних назв зумовлює те, що
їх легко змінити або навіть замінити. Н и н і різні імена
Юрій, Георгій, Єгор є результатом відмінного фонетично­
го розвитку грецького слова §ебг§оз (хлібороб). І м ' я , що
по-українськи звучить Іван (з давньоєвр. УбсНапап —
«божа благодать»), в і н ш и х мовах має різні форми:
польс. ^ап, нім. ^опапп (і скорочено Напз), англ. ^опп
(Джон), франц. ^еап (Жан), італ. Сіоиаппі (Джованні),
ісп. Лиап (Хуан), груз. Вано.
Заміна характерна д л я великої кількості назв міст і
вулиць. Вона може бути традиційною, історично вмоти­
вованою. Н а п р и к л а д , одна й та ж к р а ї н а називається
по-українськи Німеччина, по-російськи Германия, по-
ф р а н ц у з ь к и А11ета§пе, а п о - н і м е ц ь к и Веиізспіапй.
Найбільше місто Туреччини приблизно 3000 років тому
називалося Лігос, через 500 років його заселили греки,
очолювані Візантом, і тому місто назвали Візантія. Щ е
через 1000 років імператор Константин переніс сюди
столицю Римської імперії — з ' я в и л а с я назва Констан­
тинополь, на Русі його називали Царград. У 1453 р . це
місто завоювали т у р к и і з м і н и л и його назву на ІзіапЬиІ,
у європейській традиції — Стамбул.
- Загальні назви значно к р а щ е досліджені, н і ж влас­
ні. Однак протягом останніх десятиліть вітчизняні та
зарубіжні мовознавці активно вивчають власні назви я к
цінне історичне й художнє джерело.--
 196
Лексикологія
4
х ^/ Внутрішня форма слова
Називання реалій навколишнього світу здійснюють
шляхом вибору певної їх властивості. Округла форма і
червоний колір комахи обумовили її назву — сонечко, а
її повільність (можливо, міфологічні уявлення) — назву
божа коровка. В українських назвах весняних місяців
березень, квітень, травень відображено прокидання
природи після зими — розпускання берм, поява квітів,
трав. Ці слова мотивовані сутністю відображуваних
явищ, тобто мають внутрішню форму. Вчення про внут­
рішню форму слова розробили В. фон Гумбольдт та
0. Потебня.
Внутрішня форма слова — ознака реалії дійсності, покладена в
основу Ті назви.
Зміст «трава» є внутрішньою формою слова тра­
вень, а зміст «сонце» — внутрішньою формою назви ко­
махи сонечко. Внутрішню форму слова утворює сукуп­
ний зміст усіх його компонентів, але основним є зміст
кореневої частини слова.
Деякі слова у зв'язку зі змінами звукової та морфем­
ної їх будови або зі змінами самих реалій втрачають
внутрішню форму. Наприклад, лексема відро (посудина
для води) утворена від слова вода за допомогою суфікса
-р-, причому в корені вод- відбулося чергування [о] —
[є]. Звук [є] набув довготи і перейшов у [ і ] , яке змінило­
ся в [і]. Однак внутрішня форма лексеми відро давно
втрачена, оскільки слово відро віддалилося від слова во­
да і фонетично (відро <~ відро <— ведро <- вода), і морфо­
логічно (твірний суфікс -р- змертвів і не сприймається
як окрема морфема). Лексема олівець цілком відірвалась
від назви металу олово тому, що змінилась технологія
виготовлення олівців, і олово в ній уже не використову­
ють. Мотивуюче слово може просто зникнути, як зникла
в російській мові лексема коло — «колесо, круг», збере­
жена українською мовою. Тому рос. кольцо втратило
свою внутрішню форму, а укр. кільце її зберігає.
Як правило, втрачається внутрішня форма при запо­
зиченні. Так, російські назви весняних місяців март,
апрель, май не мають внутрішньої форми, адже ці слова
запозичені (з латинської мови при посередництві ста­
рослов'янської та грецької). У латинській мові ці назви
внутрішню форму мали: тагііиз — «належний богові
Марсу», аргіїів, від аргісиз — «освітлюваний сонцем»,
Слово і його значення 197
таіив, від та]оі— «більший, зростаючий» (про весняне
вростання рослинності).
Втрату внутрішньої форми слова називають д є ети­
мологізацією . Цей термін запровадив Л. Булахов-
ський. Виявом деетимологізації є поява словосполу­
чень, у яких одне слово суперечить внутрішній формі
іншого, є несумісним з нею: зелене чорнило, рожева бі­
лизна, червоний синяк, нім. еіп аігег ^и裏е8е^^е — «ста­
рий холостяк» (буквально — «старий молодий пару­
бок»). Такі словосполучення представляють явище ка­
тахрези (грец. каІасЬгезіз — зловживання).
Деетимологізовані слова нерідко пов'язуються в сві­
домості мовців з іншими словами, помилково з них ви­
водяться. Так, слово пекло, асоціюючись із пекти, на­
було навіть переносного значення «спека», хоч воно по­
ходить від лат. рісиїа — «смола». Помилкова асоціація
російської назви місяця май з дієсловом маяться поро­
дила забобон, що в травні не можна одружуватись. Ці
приклади свідчать про існування явища народної
етимології — надання слову генетично невиправда­
ної внутрішньої форми.
Народна етимологія може призводити до перебудови
звукової форми слів. Так, назви річок Кара-су та Сари-
су, що мають у тюркських мовах прозору внутрішню
форму: відповідно «Чорна вода» та «Жовта вода», змі­
нені в російській мові під впливом народної етимології в
Карасиха (асоціація зі словом карась) та Царицин (асо­
ціація зі словом царица).
Відродження внутрішньої форми слова в народній
етимології засвідчує важливість цієї його ознаки. Внут­
рішня форма пояснює семантику слова, виявляє зна­
ченнєві зв'язки одного слова з іншим, підтримує єд­
ність лексичної системи мови.
Запитання. Завдання
1. Охарактеризуйте слово як одиницю мови.
2. Чим відрізняються повнозначні слова від службових?
3. Чому числівники, займенники, вигуки та звуконаслідування на­
лежать до проміжних типів слів?
4. Які слова є перехідними?
5. Скільки слів у сполученні день у день. Обгрунтуйте свою думку.
6. Чим лексема подібна до фонеми?
7. Яка різниця між словоформою і алолексом?
 198
Лексикологія
8. Охарактеризуйте денотативне, конотативне і контекстуальне
значення слова.
9. Як співвідносяться слово, поняття і концепт?
10. У чому полягає сутність референції?
11. Чим відрізняються власні і загальні назви?
12. Що таке внутрішня форма слова?
\/ 3.2. Полісемія
Слова кожної мови мають одне або к і л ь к а л е к с и ч н и х
значень. В и р а ж е н н я словом одного значення називають
моносемією (грец. гґюпоБ — один і з е т а — з н а к ) . Од­
н о з н а ч н и м и є переважно р і д к о в ж и в а н і назви конкрет­
н и х предметів і я в и щ , н а п р . : кипарис (вид дерева), ло­
бода (вид бур'яну), короп (вид риби), ночви (довгаста
посудина), просіка (очищена від дерев смуга землі в лі­
сі), потемки (у темряві).
^ / Ч а с т и н а слів має багато значень. Н а п р и к л а д , укра­
їнське слово вогонь має сім значень: «полум'я», «душев­
не піднесення», «вогнище», «світло сонця, освітлю­
в а л ь н и х п р и л а д і в » , « п і д в и щ е н а температура т і л а » ,
«стрільба з вогнепальної зброї», «наказ стріляти». Яви­
щ е багатозначності називають полісемією.
Полісемія (грец. роїу — багато і зета — знак) — здатність слова
мати різні лексичні значення у різних контекстах.
П р и полісемії р і з н і з н а ч е н н я слова о б о в ' я з к о в о
п о в ' я з а н і м і ж собою, що зумовлене спільністю семан­
т и ч н и х компонентів^ Так, усі чотири значення німець­
кого слова ТавсНе ( к и ш е н я , гаманець, портфель, сумка)
вказують на зручне сховище, я к е носять із собою.
Розвиток значення слова
Полісемія не є споконвічною, вона розвивається по­
ступово у процесі функціонування слова у різних кон­
т е к с т а х . С и н т а г м а т и ч н і , тобто зумовлені словесним
оточенням, зміни контекстуального значення з часом
узагальнюються і стають парадигматичними. Це озна­
чає, щ о контекстуальне значення слова стає його лек­
сичним з н а ч е н н я м (фіксованим у словнику) і перехо­
дить з мовлення у мову.
ІІонісемія 199
З м і н а значення слова в и я в л я є т ь с я в розвитку у сло­
ні нового значення при збереженні старого. її сутність
можна з ' я с у в а т и ш л я х о м зіставлення нового значення
лексеми з її старим значенням (навіть я к щ о воно з ча­
сом в и й ш л о з у ж и т к у ) за обсягом або за їх з в ' я з к о м .
За обсягом зміни лексичного з н а ч е н н я розрізняють
ііого з в у ж е н н я , розширення та з м і щ е н н я .
З в у ж е н н я л е к с и ч н о г о з н а ч е н н я . У резуль­
таті цього процесу слово називає л и ш е частину предме­
тів чи я в и щ , я к і відображало його попереднє з н а ч е н н я .
Наприклад, у к р . звивина означає «вигин, нерівна лі-
ігія», але часто ц я лексема в ж и в а є т ь с я зі з в у ж е н и м зна­
ченням — «хвиляста с к л а д к а поверхні мозку», рос. ве-
ко (повіка) р а н і ш е означало « к р и ш к а » , а у к р . чоловік
(особа чоловічої статі, м у ж ч и н а ) м а л о з н а ч е н н я «лю­
дина».
П р и звуженні збагачується зміст лексичного значен­
ня: воно відображає більше ознак предметів, я к і вира­
ж а є . У слові жир, я к е означає «масло, сало» втілені та­
кі ознаки: речовинність, маслянистість, нерозчинність
у воді, придатність д л я ї ж і . У давньоруській мові воно
о з н а ч а л о «багатство», в і д о б р а ж а ю ч и багато р і з н и х
предметів, але відтворюючи т і л ь к и одну їх ознаку —
матеріальну цінність. Слово пиво колись означало «на­
пій», охоплюючи ^се, що м о ж н а п и т и . Н и н і його вжива­
ють зі з н а ч е н н я м «малоалкогольний н а п і й » . Німецьке
Ра/і (бочка) раніше означало «будь-який посуд».
Р о з ш и р е н н я л е к с и ч н о г о з н а ч е н н я . Воно
в и я в л я є т ь с я в тому, що к і л ь к і с т ь позначуваних словом
предметів (явищ) зростає, а зміст з н а ч е н н я збіднюється.
Так, рос. кожа (будь-яка ш к і р а ) к о л и с ь означало л и ш е
«козяча ш к і р а » . Р о з ш и р е н н я обсягу значення харак­
терне д л я слів іти і стояти. Р а н і ш е вони були пов'яза­
ні з істотами: іти означало «рухатися за допомогою
ніг», а стояти вказувало на п о л о ж е н н я тіла (пор.: ле­
жати, сидіти). Але поступово у лексичному значенні
цих слів почала відображатися л и ш е ідея руху або його
відсутності, тому стали м о ж л и в и м и вирази типу дощ
іде, годинник іде, час іде; вода стоїть (не тече), час сто­
їть, тиша стоїть, погода стоїть тощо.
З м і щ е н н я л е к с и ч н о г о з н а ч е н н я . Воно на­
явне тоді, к о л и нове значення слова, не відрізняючись
істотно своїм обсягом від старого, вказує в ж е на інші ре­
алії. П р и к л а д о м зміщення лексичного значення є вико­
ристання д л я х а р а к т е р и с т и к и людей назв різних тва-
 200 Лексикологія
рин: ведмідь, заєць, лисичка, корова, осел. З м і щ е н н я є
н а й п о ш и р е н і ш и м варіантом зміни семантики слова.
З в у ж е н н я , розширення і з м і щ е н н я обсягу значення
слова схематично зображені на рис. 3.2, де А — старе
значення слова, В — нове значення слова.
Звуження Розширення Зміщення
РИС. 3.2. Розвиток значення слова
З в ' я з о к нового значення слова зі старим зумовлений
т и м , що будь-яка зміна значення є перенесенням його з
одного предмета чи я в и щ а на і н ш и й . Н а п р и к л а д , лексе­
ма спинка означає «частина тіла» і «частина с т і л ь ц я » .
У цьому слові відбулося перенесення значення: назва
частини тіла стала т а к о ж назвою частини стільця І Ф а к т
перенесення характерний д л я з м і щ е н н я значення та йо­
го р о з ш и р е н н я : значення охоплює предмети (явища),
я к і р а н і ш е не входили в його обсяг. П р и звуженні зна­
чення перенесення в и я в л я є т ь с я я к концентрація пред­
метних з в ' я з к і в слова: значення перестає охоплювати
частину тих предметів (явищ), я к і раніше входили в йо­
го обсяг. ^
Отже, нове значення слова порівняно із його старим
значенням завжди є похідним (походить від старого зна­
чення) і переносним ( з ' я в л я є т ь с я внаслідок перенесен­
н я ) . Відтінок переносності нового значення, тобто від­
ч у т т я пов'язаності його зі старим, із часом може зник­
нути, я к , наприклад, у лексемах лист (паперу), корінь
(слова).
Виокремлюють три різновиди переносного значення
слова:
1) перенесення значення слова, здійснене л и ш е в
певному тексті. Н а п р и к л а д , у фразі (зайчик) ромаш­
кам очі розтулює (П. Тичина) лексема очі в ж и т а в пере­
носному значенні «квіти». Ц е значення є індивідуаль­
но-авторським: воно введене поетом л и ш е у цьому тек­
сті і в і н ш и х не вживається. Такі не закріплені мовною
Полісемія 201
практикою перенесення значення властиві художній лі­
тературі і реалізуються у тропах — засобах мовної об­
разності;
2) закріплене у мові, але щ е відчутне перенесення
лначення. Нове значення слова використовують усі мов­
ці, однак відчувають при цьому його з в ' я з о к із старим
значенням, н а п р и к л а д , у назвах кольорів: малинова
(кофта), гороховий (костюм);
3) історичне перенесення, я к е не відчувають мовці.
Його м о ж н а встановити за допомогою спеціальних до­
сліджень. Так, назви кольорів утворені ш л я х о м перене­
сення значення із певних предметів: коричневий (від ко­
льору кори — кориці), голубий (від назви птаха голуб),
червоний (від давньоруськ. чьрвь —> черв'як — «коше­
ніль, к о м а х а , з якої добували червону фарбу»), оранже­
вий (від франц. огап§е — «апельсин»), помаранчевий
(від італ. ротагапсіа — «апельсин»).
Перенесення значення, я к правило, не буває довіль­
ним. Нове значення породжується старим, спирається
на нього, з ' я в л я є т ь с я на основі асоціативних з в ' я з к і в .
З в ' я з к и ці м о ж у т ь бути р і з н и м и , але вони зводяться до
двох типів — метафори й метонімії.
Здатність слова змінювати своє значення є виявом
його гнучкості, пристосування мови до змін у позамов­
ній дійсності, суспільному ж и т т і і в мисленні л ю д и н и .
Р о з ш и р е н н я значення відображає, я к правило, розви­
ток абстрактного мислення. З в у ж е н н я значення слова
здебільшого є виявом спеціалізації, конкретизації люд­
ської д у м к и : спільна назва д л я багатьох реалій заміню­
ється окремими назвами д л я кожного типу речей.
Метафора і метонімія
Б у д ь - я к а зміна значення слова є його перенесенням
з одного предмета на і н ш и й , зміною денотата. М і ж ви­
хідним денотатом, від якого утворено значення слова, і
денотатом, на я к и й перенесено це значення, з а в ж д и на­
явні певні з в ' я з к и . З в ' я з о к за схожістю називається ме­
тафорою, а за суміжністю — метонімією.
М е т а ф о р а . Слово м о ж е набувати нового з н а ч е н н я
ш л я х о м перенесення його від іншої л е к с е м и , що відоб­
р а ж а є с х о ж и й предмет, я в и щ е т о щ о . Н а п р и к л а д , зу­
бок часнику (формою нагадує зуб), крило літака (схо-
 202
Лексикологія
же до пташиного). Ці перенесення значення слів є ме­
тафорами.
Метафора (грец. теіарпога — переміщення) — перенесення
значення слова за схожістю предметів чи явищ.
Основою метафори може бути схожість за різними
аспектами:
— внутрішня схожість: лисичка — «хитра людина»
(за внутрішніми якостями);
— зовнішня схожість: лисичка — «вид грибів» (за
кольором);
— за суттю явища: гніздо — «домашнє вогнище»
(житло);
— за формою: гніздо — «заглиблення, в яке щось
вставляють»;
— за функцією: годинник — «механічна система, що
приводить у рух стрілки», «звужена посередині скляна
трубка з піском», «виступ, тінь від якого переміщуєть­
ся по спеціально нанесених поділках» (прилади для від­
ліку часу).
Метафора є продуктивним засобом семантичного
збагачення слів. Так, дієслово грати в індоєвропей­
ській мові означало «рухатися». Нині це значення збе­
реглося лише в сполученнях слів щука грає, хвиля грає.
Лексема грати набула нового значення — «забавляти­
ся»: грати в жмурки, грати в шахмати. Давні риту­
альні ігри передбачали рольові партії, це зумовило по­
значення дієсловом грати акторської діяльності (грати
роль Карася). Оскільки в минулому ігри часто супрово­
джувалися співами, музикою, слово грати набуло зна­
чення «виконувати музичний твір»: грати на кобзі, гра­
ти Шопена.
Метонімія. Слово ручка означає «прилад для пись­
ма». Цей предмет не схожий на руку, він названий так,
оскільки його застосовують, тримаючи в руці. Ручками
називають спеціальні виступи чи пристосування на две­
рях, посуді, тому що за них беруться руками. Ці назви є
наслідком метонімії.
Метонімія (грец. теібпутіа — перейменування) — перенесення
значення слова за суміжністю предметів чи явищ.
Суміжність предметів, стосовно яких відбувається ме­
тонімічне перенесення значення слова, може бути різною.
1. Просторова суміжність — один предмет знахо­
диться біля іншого (при, в, на іншому тощо): аудиторія
203
Полісемія
,шшуміла (назва приміщення означає людей, що пере­
купають у ньому), спинка (частина стільця, крісла, на
шсу спираються спиною), схід, захід (сторони світу, що
шсазують на місця, де сходить і заходить сонце).
2. Часова суміжність — один процес пов'язаний з ін­
шим у часі (відбувається до чи після іншого тощо): вече­
ря (те, що відбувається увечері), рос. завтрак (те, що
иідбувається «заутра», вранці).
3. Каузальна (лат. саиза — причина) суміжність —
різні причинно-наслідкові зв'язки старого й нового зна­
чень слова. Так, назвою процесу позначають і його ре-
лультат: переклад — «дія» і «перекладений іншою мо-
иою текст»; назвою сукупності об'єктів, процесів — га­
лузь знань чи науку: словотвір — «практичне творення
слів» і «галузь мовознавства, що вивчає цей процес»,
синтаксис — «поєднання слів у реченні» і «розділ мо-
нознавства, який досліджує словосполучення і речен­
ня»; прізвищем автора — його твори: читати Шевчен­
ка; прізвищем винахідника — його винахід: батист —
«тонка бавовняна тканина» (була виготовлена фламанд­
ським ткачем Батистом у XIII ст.).
4. Суміжність частини й цілого. Перенесення значен­
ня слова з частини на ціле: сто голів худоби — «тварин»,
рот — «член сім'ї, утриманець»; із цілого на частину:
машина (будь-яка) — автомобіль (самохідна машина з
двигуном внутрішнього згоряння). Цей вид метонімії
називають синекдохою (грец. зупексіоспе — співвід­
несення). Деякі мовознавці вважають її окремим видом
перенесення значення, однак основою синекдохи є су­
міжність, як і в інших випадках метонімії. Фактично
будь-яке звуження значення слова і частина випадків
його розширення являють собою синекдоху.
У мовленні метонімія менш помітна, ніж метафора.
Однак ця зміна значення слова також є важливим чин­
ником збагачення семантики.
Запитання. Завдання
1. У чому полягає відмінність між моносемією і полісемією?
2. Знайдіть у тлумачному словнику по два слова з одним, трьома,
п'ятьма і сімома значеннями.
3. Охарактеризуйте процеси звуження, розширення і зміщення
лексичного значення.
4. Які існують різновиди переносного значення?
 204
Лексикологія
5. У чому полягає відмінність між метафорою і метонімією?
6. Розмежуйте метафору і метонімію в наведених прикладах: зал
аплодував, доїти молоко, космічний корабель, випити склянку, гос­
трий розум.
7. У чому полягає специфіка синекдохи як різновиду метонімії?
3.3. Лексико-семантична
система мови
Слів у мові існує дуже багато, і кожне з них є само­
стійним. Ця ознака слова не свідчить про його окреміш-
ність, непов'язаність з іншими лексемами. Навпаки, всі
слова мови семантично, функціонально або структурно
між собою пов'язані, становлять систему.
Сутність лексико-семантичної системи мови
Сукупність слів мови утворює її лексико-семантич-
ну систему. Зв'язок слів у ній відображає пов'язаність
речей та явищ об'єктивної дійсності.
Лексико-семантична система мови об'єднує семан­
тичні класи: назви предметів (іменники), процесів
(дієслова), ознак (прикметники), відношень (службові
слова) тощо, на ґрунті яких формуються частини мови.
Крім семантичних класів, до лексико-семантичної сис­
теми входять семантичні поля, кожне з яких є
мовним відображенням певної ділянки об'єктивної дій­
сності.
Семантичне поле — сукупність лексем чи окремих їх значень, що
об'єднуються спільністю змісту і відображають предметну або функ­
ціональну спільність позначуваних явищ.
На відміну від семантичних класів семантичні поля
поєднують слова тільки за значенням, не зважаючи на їх
граматичні ознаки. Наприклад, слова йти і нога (дієсло­
во й іменник) належать до одного семантичного поля, ос­
кільки їх семантика має функціональну спільність.
Питання виокремлення семантичних полів є диску­
сійним. Різні мовознавці розмежовують від 2-х полів
(«абстрактні відношення» та «матеріальний світ», або
«всесвіт» і «людина») до 82-х. Більшість лінгвістів ви­
окремлює 30—40 семантичних полів, наприклад «бут-
Лексико-семантична система мови 205
ти» (бути, факт, щось, історичний), «простір» (місце,
край, безперервний, тягнутись), а також «час», «рух»,
«кількість», «якість», «відношення», «порядок», «при-
чиновість», «неорганічний світ», «рослинний світ»,
«тваринний світ», «людина як розумна істота», «від­
чуття й сприйняття» та ін.
Останнім часом у зв'язку з розвитком когнітивної
лінгвістики деякі мовознавці ставлять під сумнів заса­
ди виділення семантичних полів, посилаючись на те,
що семантика слова зумовлена зв'язками його звучання
;і об'єктивною дійсністю, а отже, породжується за ме­
жами слова і взагалі мови. Однак німецький мовозна­
вець Йост Трір (1894—1970) вважав, що значення кож­
ної лексеми окреслене значеннями її найближчих пара­
дигматичних сусідів, тобто формується в межах мови.
Когнітивісти пропонують замінити термін «семантичне
поле» на термін «фрейм» (англ. і г а т е — рамка), який
вказує на позамовну зумовленість семантики. Проте
цей підхід є надто категоричним. Терміни «фрейм» та
«семантичне поле» можуть співіснувати, необхідно ли­
ше брати до уваги те, що семантичне поле формується
передусім позамовними факторами.
Кожне семантичне поле об'єднує кілька лексико-
семантичних груп (ЛСГ), які за змістом станов­
лять тісні семантичні єдності. Так, у семантичному полі
«рослинний світ» виокремлюють такі лексико-семан-
тичні групи: назви лісових дерев: дуб, береза, смерека,
верба, ліс, дубняк; назви плодових дерев: яблуня, груша,
вишня, слива, айва, сад; назви квітів: троянда, тюль­
пан, айстра, букет.
Компоненти одної ЛСГ, як правило, пов'язуються
між собою такими семантичними відношеннями:
— родовидові відношення, тобто зв'язки гіперонімів
та гіпонімів: дерево (гіперонім) — бук, клен, акація, топо­
ля, ясен (гіпоніми); квітка — барвінок, мальва, жоржина;
— відношення цілого й частини: дерево — стовбур,
гілка, листя, хвоя, корінь, дупло; квітка — пелюстки,
тичинка, маточка.
Семантичне поєднання ЛСГ забезпечують також си­
ноніми та антоніми. Якщо антоніми утворюють пари
(вхід — вихід), то синоніми мають таку ж організацію,
як і різновиди семантичних зв'язків слів у ЛСГ: одному
слову (домінанті) підпорядковується цілий синоніміч­
ний ряд. У межах одної ЛСГ можуть бути лексеми різ­
них стилістичних шарів.
 206
Лексикологія
Лексико-семантичні групи перетинаються, тобто од­
ні й ті ж слова можуть входити до кількох груп. Тому
зв'язки між словами охоплюють всю лексику мови.
Семантичні відношення слів у межах ЛСГ засвідчу­
ють, що значення кожного слова можна виразити шля­
хом переліку елементарних смислів, семантичних
компонентів. Так, значення лексеми зелений охоплює
компоненти «ознака», «якість», «колір», «третій колір
спектра», «простий». Такі компоненти семантики сло­
ва, його семантичні множники називаються се мами
(грец. з е т а — знак). Саме значення слова позначають
терміном «семема». Виокремлення сем, що входять
до семеми, є компонентним аналізом. Відно­
шення семеми й семи схожі до зв'язків фонеми та її ди-
ференційних ознак. Однак семема охоплює, крім сем,
що формують її смисл, також стилістичне забарвлення
та деякі інші компоненти.
Значеннєва структура семеми є досить складною
побудовою. В ній об'єднані поняття (або уявлення) та
конотативний компонент. У сучасній лінгвістичній лі­
тературі існує кілька моделей структури семеми. За
концепцією російського мовознавця Йосипа Стерніна
(нар. 1948), структура семеми має три яруси:
1) мегаярус, на якому семема охоплює такі компо­
ненти:
а) лексичний (інформація про об'єкт номінації);
б) внутрішньоструктурний (інформація про кон­
кретне слово);
2) макроярус, до якого входять:
а) лексичний компонент, що охоплює такі елементи:
— денотативний (рівень поняття): позамовний
об'єкт відображається в семемі через поняття;
— емпіричний (рівень уявлення): об'єкт номінації
виражається в семемі через уявлення (денотативний та
емпіричний компоненти не можуть бути актуалізовани­
ми одночасно);
— конотативний: емоції та експресія, якими супро­
воджується спосіб відображення предмета в слові;
б) внутрішньоструктурний компонент, що об'єднує
такі елементи:
— характерологічний: охоплює граматичні ознаки
слова (рід, відмінок, особа тощо), сферу його вживання
в мові (стилістичні параметри), територію його вико­
ристання;
Лсксико-семантична система мови 207
— релятивний: містить інформацію про всі можливі
зв'язки певного слова в тексті;
3) мікроярус: поділяється на семи, що формують від­
повідний компонент.
Отже, лексико-семантична система мови чітко орга­
нізована. Вона охоплює семантичні класи і семантичні
поля, до яких входять об'єднані за змістом лексико-се­
мантичні групи, що утворені синонімічними і родовидо-
иими рядами та іншими єдностями. Окремі лексеми
складаються із семем, які являють собою сукупність сем.
Синоніми
Один елемент дійсності можна відобразити семанти­
кою багатьох слів. Наприклад, в українській мові для
відтворення такої реалії дійсності, як смуга землі, по
якій їздять і ходять, існують такі слова: дорога, шлях,
путь, тракт, шосе, траса, магістраль, автострада,
гостинець, путівець, манівці, простець, кам'янка. У
цьому випадку спостерігається явище синонімії.
СИНОНІМИ (грец. зупбпутов — однойменний) — слова, близькі
або ТОТОЖНІ за лексичним значенням, але відмінні за звучанням і
написанням.
Виокремлюють синоніми у межах одної частини мо­
ви: череда — отара, вабити — манити — надити, ряс­
ний — буйний — густий, дуже — вельми, який-небудь —
абиякий. Синоніми з'являються внаслідок різних по­
глядів на той самий об'єкт реального світу.
Розрізняють повні і неповні синоніми.
П о в н і с и н о н і м и . їх ще називають абсолютними,
сильними, омосемічними (рівнозначними). Це слова, од­
накові за значенням і стилістичним забарвленням. Пов­
ні синоніми взаємозамінні: століття — сторіччя, мо­
вознавство — лінгвістика, сум — смуток. Таких слів у
мові небагато. Водночас спостерігається тенденція роз­
різнювати їх, семантично або стилістично відмежовува­
ти одне від одного. Так, синоніми літак і аероплан, які
раніше вважали повними, тепер є вже неповними, ос­
кільки слово аероплан застаріло й супроводжується ко­
нотацією архаїчності.
Н е п о в н і с и н о н і м и . їх кваліфікують також як
часткові, слабкі, парасемічні (близькозначні). Вони не
зовсім тотожні за значенням: кубок — келих, лопата —
 208
Лексикологія
заступ, короткий — куций, глянути — зиркнути. За­
лежно від сфери розбіжностей (у денотаті чи конотаті)
неповні синоніми поділяють на дві групи.
1. Поняттєві, або ідеографічні, синоніми. Ці синоні­
ми відрізняються відтінками значення, способами ві­
дображення дійсності: шабля (вигнута) — меч (пря­
мий), пурпурний (червоно-фіолетовий) — багровий
(густо-червоний), дивитись (користуватися зором) —
бачити (сприймати зором).
2. Конотативні синоніми. Вони вказують на ті самі
предмети, явища об'єктивної дійсності, але розрізня­
ються конотацією, тобто додатковими семантичними
або стилістичними значеннями. Залежно від характеру
конотації синоніми цієї групи поділяють на:
а) емоційно-оцінні: у них основне значення супро­
воджується суб'єктивним ставленням до відображува­
ного елемента дійсності: кінь — шкапа, очі — баньки, їс­
ти — жерти, йти — плестись, плентатись, чвалати,
чалапати, тюпати;
б) стилістичні: відрізняються сферою застосування:
солдат (нейтральне) — рядовий (офіційне) — воїн (уро­
чисте), зразок (нейтральне) — взірець (високе), говори­
ти (нейтральне) — ректи (урочисте), літак (нейтраль­
не) — аероплан (застаріле). До стилістичних належать
також синоніми з наявністю чи відсутністю діалектного
забарвлення: гарний — файний, віз — мажа, дятел —
клюйдерев, довбач, поковтач.
Як правило, в мові функціонують змішані синоніми,
що мають більш або менш виразні відмінності й у дено­
таті, й у конотаті: йти (рухатися, ступати ногами; ней­
тральне) — дибати (повільно і невміло йти; емоційне),
поле (безліса рівнина; нейтральне) — нива (ділянка зем­
лі, на якій ростуть зернові культури; побутове) — лан
(велика територія оброблюваної землі; поетичне).
Група синонімів, об'єднана спільним значенням,
становить синонімічний ряд. У ньому наявна д о -
мінанта — стилістично нейтральне слово, що най­
повніше відображає семантику лексем цього ряду. На­
приклад, у синонімічному ряді зі значенням мовлення
{говорити, казати, мовити, промовляти, глаголити,
ректи, гомоніти, балакати, базікати, пащекувати, вер­
зти, торочити, молоти, плести, патякати, плескати,
лепетати) домінантою є слово говорити. З нею прямо чи
опосередковано пов'язані своїм значенням усі компонен­
ти синонімічного ряду. Оскільки цей зв'язок не є ліній-
Лексико-семантична система мови 209
ним, ланцюжковим (наприклад, домінанті говорити без­
посередньо підпорядковані групи, або блоки, синонімів:
казати, мовити, промовляти; глаголити, ректи; гомо­
ніти, балакати; базікати, пащекувати), то синоніміч­
ний ряд доцільніше називати синонімічним блоком.
Синоніми забезпечують точність висловлення дум­
ки, різноманітність мовлення. Вони є одним з головних
показників багатства мови.
Антоніми
У позамовній дійсності існують явища, процеси то­
що, які мають протилежну сутність. Відображення та­
ких реалій у мовленні здійснюють антоніми.
АНТОНІМИ (грец. апіі — проти і опута — ім'я) — слова, які мають
протилежне значення.
Оскільки протилежних явищ може бути лише два,
то антоніми в мові утворюють пари: добро — зло, хоро­
ший — поганий, з'являтись — зникати, разом — ок­
ремо. Однак кожен компонент антонімічної пари, яку
становлять багатозначні слова, може мати синоніми,
напр.: хороший — поганий: привабливий — відразний,
добрячий — негідний. Антонімами позначають проти­
лежні явища якоїсь спільної сутності: день і ніч —
протилежні частини доби, літе і зима — протилежні
пори року.
Антонімічні відношення наявні у словах зі значен­
нями якості (твердий — м'який, холодний — гарячий,
розумний — дурний), протилежних координат (верх —
низ, початок — кінець, життя — смерть, правий —
лівий), часу (день — ніч, рано — пізно), простору (дале­
ко — близько) та ін.
Антонімами можуть бути не тільки слова, а й різні
значення одного слова: укр. прослухати — «вислуха­
ти» і «пропустити», «не почути»; рос. просмотреть —
«подивитись, переглянути» і «не помітити»; отойти —
«видужати» і «померти». Розвиток у слові антоніміч­
них значень називають енантіосемією (грец. епап-
ііоз — протилежний і вепіа — знак). В. Виноградов по­
значив це явище терміном «омоантонімія», вказавши
ним на поєднання антонімії з омонімією.
Протилежні значення єдиного за походженням сло­
ва можуть виявлятися в різних мовах: укр. запам'ята-
 210
Лексикологія
ти — «утримати в пам'яті» і рос. запамятовать — «за­
бути»; укр. вродливий — «гарний» і рос. уродливий —
«потворно негарний»; укр. черствий — «несвіжий»
(про хліб) і чес. сегзіиу — «свіжий».
Реально існуючі протилежності не завжди полярні,
тому не всі слова з протилежним значенням є антоніма­
ми. Так, не належать до антонімів слова, що розрізня­
ють людей (тварин, птахів) за статтю: хлопець — дівчи­
на, чоловік — жінка, дід — баба, бик — корова, півень —
курка; предметні протиставлення: ложка — виделка,
тарілка — блюдо.
Антоніми використовують у мовленні для його сти­
лістичного збагачення, чіткого формулювання думки,
побудови антитез. Найбільш поширені антонімічні від­
ношення у художній літературі та фольклорі.
Омоніми і суміжні з ними явища
У процесі розвитку мови з'явилися слова, однакові за
формою, але різні за змістом. На відміну від синонімів
вони збіднюють мову, ускладнюють взаєморозуміння.
Сутність омонімів. Розвиток значення слова може зу­
мовити не тільки полісемію, а й омонімію. Вона виникає
також внаслідок випадкового збігу звучання різних слів.
ОМОНІМИ (грец.іїотбпута— однойменний) — слова з однаковим
звучанням, але різним значенням.
Розрізняють два типи омонімів: гомогенні (грец. по­
точенеє — однорідний) і гетерогенні (грец. пет,его£епе8 —
різнорідний) .
Г о м о г е н н і о м о н і м и . Вони мають спільне по­
ходження і є наслідком розпаду полісемії. Наприклад,
омоніми баба — «батькова чи материна мати», баба —
«підвісна довбня», баба — «різновид печива», баба —
«пелікан», баба — «сорт груш» розвинулися з одного
вихідного змісту — «бабуся, стара жінка», тобто з полі­
семії. Давня слов'янська назва порох (пил) у XVII ст. на­
була за схожістю речей нового значення — «вибухова
речовина для вогнепальної зброї». Нині це значення
стало омонімічним і зафіксоване в словниках як окреме
слово, відмінне від порох (пил).
Г е т е р о г е н н і о м о н і м и . Ці омоніми мають різне
походження і з'явилися внаслідок збігу слів. Збігтися
можуть звучання похідних слів однієї мови: рись —
/Ігксико-семантична система мови 211
«хижа тварина» і рись — «швидкий алюр»; звучання
імюва питомого і запозиченого: вал — «хвиля» — неза-
нозичене слово і вал — «насип» (з лат. оайит — «захис­
ний насип») — запозичене слово; звучання слів, запози­
чених з інших мов: бал — «вечір з танцями» (франц. Ьаі,
під Ьаііеі «танцювати») і бал — «оцінка» (франц. Ьаі-
Іс — «м'яч, куля»); шериф — «керівник поліції» (англ.
.ч/гегі/7 — у давнину «правитель графства») і шериф — у
мусульман «знатна особа з роду Мухаммеда» (араб, ша-
ріф— «шляхетний»).
Явища омонімії і полісемії дуже схожі, тому їх роз­
межування викликає труднощі. Так, у «Словнику укра­
їнської мови» слова бик — «тварина» і бик — «опора
моста» подані як омоніми, а О. Реформатський розгля­
дав їх як приклади прямого і переносного значення,
тобто полісемії. Омонімія наявна тоді, коли в значеннях
слів відсутні спільні семантичні ознаки. Така спіль­
ність властива полісемії. Графічно різниця між полісе­
мією і омонімією зображена на рис. 3.3, де А і Б — різні
значення слова.
Полісемія Омонімія
РИС. 3.3. Відмінності полісемії й омонімії
Психолінгвістичні дослідження М. Муравицької та
В. Левицького свідчать, що між полісемією та омонімі­
єю і с н у ю т ь м е з о н і т и (грец. тевоз — середній) — про­
міжний семантичний шар, до якого входять різні слова
(як при омонімії), у яких ще зберігся семантичний
зв'язок (як при полісемії). Наприклад, у парах лист па­
перу і лист до матері, корінь дерева і корінь зуба наяв­
на полісемія (для них характерна спільна сема: відпо­
відно «папір» і «заглиблена основа»), а в парах лист
дерева і лист до матері, корінь дерева і квадратний ко­
рінь — омонімія (немає спільної семи). Пари лист дере­
ва і лист паперу, корінь слова і корінь зла є мезонімами,
оскільки в них відчувається семантичний зв'язок: «рівна
 212 Лексикологія
поверхня» (листа дерева або паперу), «центральна части­
на» (слова або зла), однак він занадто слабкий, щоб утри­
мати слова в межах полісемії. Мезонімів особливо багато
серед власних назв: богиня Венера — планета Венера,
місто Одеса — корабель «Одеса» тощо.
Омоніми часто використовують у мовленні, зокрема,
д л я створення каламбурів, ж а р т і в л и в и х висловлювань.
На відміну від синонімів та антонімів вони не є фактом
збагачення мови, вносять у м о в л е н н я двозначність.
Щоб текст був зрозумілим, д л я різних змістів необхідно
мати різну форму. Тому у мові спостерігається виразна
тенденція до звільнення від омонімічності. Так, у к р . за­
сипати — «впадати в сон» має паралельну форму заси­
нати, я к а з ' я в и л а с ь д л я того, щоб відрізнити його від
омонімічного засипати — «заповнювати сипучим мате­
ріалом». Відприкметникові прислівники в українській
мові творяться переважно з допомогою суфікса -о (весе­
ло, радісно), проте від п р и к м е т н и к а добрий утворено
прислівник на -є (добре), оскільки форма на -о збіглась
би з іменником добро.
Крім омонімів, я к і характерні д л я однієї мови, у мо­
вознавстві досліджують міжмовні омоніми. Н и м и є,
н а п р и к л а д , рос. булка — «білий хліб» і болг. булка —
«дівчина, наречена»; у к р . голка — «інструмент д л я
шиття» і чес. ІгоШа — «дівчина». Я в и щ е міжмовної омо­
німії в и к л и к а є інтерес у двох аспектах:
1) вказує на семантичні зміни спільних за походжен­
н я м слів у споріднених мовах (йдеться про гомогенні
міжмовні омоніми). Н а п р и к л а д , укр. неділя — «сьомий
день т и ж н я » і рос. неделя — «тиждень», у к р . луна —
«відзвук» і рос. луна — «місяць»; запозичене з латин­
ської мови через німецьку рос. пушка — «гармата»,
серб, пушка — «рушниця» і п о л ь с . р и з г к а — «банка»;
2) дає змогу у н и к н у т и помилок при перекладі. Се­
мантичні відмінності однакових чи б л и з ь к и х за зву­
ч а н н я м слів різних мов необхідно знати перекладачеві
д л я адекватного передавання тексту. Болгарські мово­
знавці Сергій Влахов та Сидер Флорін наводять пере­
к л а д російської ф р а з и в воздухе пахло сиренью и порха-
ли бабочки на болгарську мову: в-ьв в-ьздуха миришеше
на сирене и пт>рхаха бабички, що означає буквально «у
повітрі пахло бринзою і п и р х а л и ( ф и р к а л и ) бабусі».
Н е в р а х у в а н н я перекладачем семантичних розбіжнос­
тей м і ж м о в н и х омонімів п р и з в е л о до в и к р и в л е н н я
змісту.
Лексико-семантична система мови 213
Хоч омоніми й ускладнюють к о м у н і к а ц і ю , однак во­
ни активно використовуються в мовленні з метою ство­
рення каламбурів, ж а р т і в .
Суміжні з омонімами слова. Від омонімів необхідно
відрізняти слова, у я к и х частково збігається звучання
при наявності різного значення. Такі слова є суміжними
з омонімами, або неповними омонімами. Серед неповних
омонімів розрізняють омоформи (грец. п о т о з — однако­
вий і лат. і о г т а — форма), омофони (грец. п о т о з — одна­
ковий і рпбпе — голос, звук), омографи (грец. Ь о т о з —
однаковий і угарно — п и ш у ) , пароніми (грец. рага —
біля і о п у т а — і м ' я ) .
О м о ф о р м и . Це слова, у я к и х збігається звучання
в окремих граматичних формах, н а п р и к л а д , мати —
іменник і мати — дієслово, коло — іменник і коло —
прийменник, літа — іменник і літа — дієслово. Непов­
ноту такої омонімії легко в и я в и т и при змінюванні слів:
у формах матері і маєш омонімія відсутня.
О м о ф о н и . До них н а л е ж а т ь слова ч и сполучення
слів, я к і мають однакове звучання, але відрізняються на­
писанням. Звукосполучення березаживе м о ж н а розділи­
ти на два або три слова: береза живе і бере за живе. Омо­
фонами є слова гриби і греби, лев та Лев ( і м ' я ) , рос. рот
ірод [рот], косньїй і костньш, ф р а н ц . ріп — «сосна» і
раіп [ре] — «хліб».
О м о г р а ф и . Вони охоплюють слова, що однаково
пишуться, але по-різному вимовляються і мають різне
значення: обід і обід, тепло і тепло. Омографи є водно­
час і омоформами, оскільки збіг написання н а я в н и й не
в усіх формах: обідом і ободом. Однак омографія спосте­
рігається в усіх формах слів замок і замок. Омографи,
я к і омофони, м о ж л и в і л и ш е в мовах, я к і мають писем­
ність.
^ • . а ^ р о н і м и . До них відносять б л и з ь к і за звучан­
н я м і морфемним складом, але різні за з н а ч е н н я м сло­
ва. П а р о н і м а м и м о ж у т ь бути спільнокореневі слова:
людський — людяний, залежалий — залежний, загад­
ка — згадка, прийти — пройти, а т а к о ж співзвучні
слова різного п о х о д ж е н н я : суд і суть, галка і галька,
друк і дрюк тощо.
Суміжні з омонімами слова виникають не я к законо­
мірність розвитку мови, а внаслідок випадкових збігів у
фонетичному, морфологічному, словотвірному, орфо­
графічному аспектах. Такі слова найчастіше використо­
вують у х у д о ж н і й літературі.
 214
Лексикологія
Стилістичні шари лексики
Використання мови у різних сферах діяльності лю­
дини зумовило стилістичну диференціацію л е к с и к и .
Д л я передавання певної інформації в усній чи письмо­
вій формі підбирають нейтральні або стилістично забар­
влені слова, відповідно до мети висловлювання поєдну­
ють їх.
Нейтральна лексика охоплює загальновідомі
слова, я к і відображають поширені я в и щ а об'єктивної
дійсності. До неї входять більша частина синсемантич-
них (службових) слів, н а п р . : і, але, на, під, чи, же, чет­
вертий, вісім, він, ми, і значна к і л ь к і с т ь автосемантич-
них (повнозначних) слів, н а п р . : дощ, сонце, мати, син,
селянин, студент, блондин, корова, вовк, верба, дуб,
стояти, йти, говорити, мовчати, розумний, високий,
зелений, прямий. У синонімічному р я д у нейтральним є
найчастіше один, рідше два чи три його компоненти.
Стилістично забарвлена лексика, нази­
ваючи певні реалії, одночасно дає їм оцінку, вказує на
сферу с п і л к у в а н н я : сонечко, селюк, плентатись. Як
правило, стилістично забарвлені слова є синонімами до
н е й т р а л ь н и х . Однак існують слова, я к і за значенням не
м о ж у т ь бути нейтральними {бандюга, бандит, злочи­
нець) або не мають відповідників у нейтральній лексиці
(діалектне окобивка — «вид недоліку в домотканому по­
лотні», окодваціть — вигук с х в а л е н н я : Дівка — око-
дваціть!).
Виокремлюють дві групи стилістично забарвленої
л е к с и к и : к н и ж н у (високу) та усно-розмовну (знижену).
К н и ж н а ( в и с о к а ) л е к с и к а . До неї н а л е ж а т ь
слова, я к і використовують у к н и г а х , тобто в наукових,
публіцистичних, художніх (рідше) текстах, офіційному
спілкуванні. Д л я к н и ж н и х слів х а р а к т е р н и й відтінок
піднесеності. Розрізняють такі групи цієї л е к с и к и :
1) власне к н и ж н а л е к с и к а — слова, щ о мають відті­
нок вибірковості, елітності, мудрості, д л я оволодіння
н и м и необхідно мати освіту, мовний досвід: інсинуація,
ремінісценція, репрезентувати, індиферентний, хра-
нитель, хулити, благовісник, поклоніння, старан­
ність;
2) офіційна л е к с и к а — її використовують в офіцій­
них документах, к а н ц е л я р с ь к о м у мовленні: заява, ого­
лошення, здобування, нарахування, платоспроможний,
квартиронаймач;
Лексико-семантична система мови 215
3) висока л е к с и к а — до неї н а л е ж а т ь урочисто-
к н и ж н і слова, я к і мають відтінок старовини: заповіт­
ний, достоїнство, воїн, торжествувати, обранець,
трибун, а т а к о ж поетизми, тобто висока поетична лек­
сика із ф о л ь к л о р н и м відтінком: вітровіння, борня, бла­
кить, живодайний, злотокосий, легіт, осяйний;
4) професійно-виробнича л е к с и к а — охоплює назви
професій: електрозварник, сантехнік, космонавт,
програміст, механізмів та приладів: екскаватор, ком­
байн, мартен, комп'ютер;
5) л о к а л ь н і й темпоральні е к з о т и з м и — слова, щ о
в і д о б р а ж а ю т ь р е а л і ї ж и т т я і н ш и х народів і ч а с і в :
стріт, авеню, бос, лорд, корида, самурай, франк, ієна,
гульден, ікебана; лучник, бунчук, шестопер, тлумач,
ясир, кріпак.
К н и ж н і слова мають різний ступінь піднесеності,
напр.: бос, сантехнік. Вони використовуються не тіль­
ки в писемному мовленні, а і в усному.
У с н о - р о з м о в н а ( з н и ж е н а ) л е к с и к а . Вона
об'єднує слова зі з н и ж е н и м відтінком. З н и ж е н н я може
мати різний х а р а к т е р . Виокремлюють т а к і групи усно-
розмовної л е к с и к и :
1) розмовна л е к с и к а — с п р а в л я є в р а ж е н н я мовної
розкутості, в і д к р и т о демонструє почуття м о в ц я : дур­
ниці, розбишака, замазура, маніжитись, пристарку­
ватий. Вона використовVється, я к п р а в и л о , у невиму­
шеному побутовому с п і л к у в а н н і . Р о з м о в н а л е к с и к а
б л и з ь к а до нейтральної, однак на відміну від неї в офі­
ційному мовленні н е п р и п у с т и м а . До цієї групи нале­
ж а т ь стягнені словосполучення типу «Літературка»,
електричка. Р о з м о в н а л е к с и к а не в и х о д и т ь за м е ж і лі­
тературної;
2) просторічна л е к с и к а — характеризується згрубі­
лістю і є переважно конотативною, а не денотативною:
пузо, варнякати. її використовують не с т і л ь к и д л я на­
з и в а н н я , с к і л ь к и д л я оцінювання, здебільшого нега­
тивного. Просторічна л е к с и к а є позалітературною, має
свої відповідники у нейтральній і розмовній л е к с и ц і :
пика — обличчя, морда; баньки — очі;
3) л а й л и в а л е к с и к а — к р а й н і й в и я в просторічних
слів, що характеризується відтінком грубості і образли­
вості: сволота, падлюка, стерво. Л а й л и в а л е к с и к а та­
к о ж не є літературною. Суспільство накладає на цей
лексичний ш а р заборону, однак у сучасній художній лі­
тературі це табу нерідко порушується;
 216
Лексикологія
ГЩ діалектна лексика — слова, які поширені лише на
певній території: піскіт — «писк, крик», розколубина —
«щілина», уритно — «сумно» (Буковина). Цей лексич­
ний шар теж знаходиться за межами літературної мови.
При стабілізації лексичних норм діалектизми активно
входять у літературну мову, збагачуючи її, напр.: трем­
біта, полонина. Однак це стосується переважно етно­
графічних діалектизмів, які називають специфічні
предмети: особливі форми одягу (гуня, бурнус, кептар),
страви (бануш, потапці) тощо. Більшість діалектизмів
не стають літературними словами, оскільки за межами
конкретного діалекту не відомі й не зрозумілі носіям
мови: жалива (кропива), маржина (худоба), мелай, кин-
дериця, калачики, пшеничка (кукурудза);
5) жаргонізми й арготизми — слова, притаманні пев­
ному колективу, обмеженому професійно або соціально:
буштирака — «палиця», висюлька — «яблуко», ко-
тинь — «віз» (лірницьке арго). Цей шар лексики є засо­
бом спілкування, не розрахованого на стороннє розумін­
ня. Обмеження тут може доходити аж до конспіратив­
ності, наприклад, у лірницькому жаргоні української
мови XIX ст. існували слова хаза — «хата», лавда —
«голова», дулясник — «вогонь».
Усі групи усно-розмовної лексики, крім розмовних
слів, не входять до літературної мови. Розмовна, прос­
торічна, лайлива і діалектна лексика, а також жарго­
нізми й арготизми вживаються певними соціальними
верствами у певних ситуаціях.
Використання кожної групи книжної й усно-розмов­
ної лексики не обмежене одним функціональним сти­
лем. Навіть у дуже консервативному офіційно-діловому
стилі, крім офіційної лексики, послуговуються також
нейтральною, рідше власне книжною та високою. У ху­
дожньому стилі представлені всі стилістичні групи лек­
сики. Доречне поєднання, комбінування їх залежно від
теми, настрою, зображуваних ситуацій є основою май­
стерності письменника.
Термінологія
Особливе місце у стилістично забарвленій лексиці,
зокрема у її книжній групі, посідають терміни. Це спе­
ціальні наукові чи професійні слова, які людина засво-
Лексико-семантична система мови 217
ює під час набуття певної професії або поглибленого
опанування певної науки.
Термін (лат. Іегтіпиз — мета, кордон) — слово чи словосполу­
чення, що виражає спеціальне ПОНЯТТЯ певної галузі виробництва,
науки, мистецтва, суспільного життя.
Сукупність термінів певної галузі становить її тер­
мінологію . Існує, наприклад, астрономічна {екліп­
тика, астрометрія, радіотелескоп), лінгвістична (фо­
нема, акцентологія, синтагма) термінологія тощо.
Для термінів характерні такі ознаки:
а) чітка окресленість значення — термін не просто
виражає поняття, а спирається на його наукову дефіні­
цію (визначення). Так, якщо у художньому тексті мож­
на будь-який об'єкт на нічному небі назвати зіркою, то в
астрономічній літературі за чіткими ознаками відобра­
жуваних об'єктів розмежовані терміни зоря, планета,
метеор;
б) однозначність — для термінів у межах одної галу­
зі знань полісемія, як правило, не характерна: у меди­
цині термін карбоген означає тільки «суміш вуглекис­
лого газу з киснем». Однак у науковій практиці деякі
терміни можуть мати кілька значень, наприклад, літе­
ратурознавчий термін стиль — 1) єдність змісту, образ­
ної системи і художньої форми, притаманна певній
епосі; 2) літературний напрям: класицизм, романтизм,
реалізм, символізм, модернізм тощо; 3) мовно-художня
своєрідність творів певного письменника; 4) спосіб,
прийом, метод роботи письменника.
в) денотативність значення — у термінах основне
значення не супроводжується конотативним, тобто до­
датковим емоційним, стилістичним забарвленням. У
художній літературі слова очі, серце мають виразну ко­
нотацію, а в медицині терміни очі, серце є нейтральни­
ми поняттями. Однак використовувані застарілі або
зовсім нові терміни характеризуються додатковими від­
тінками значень. Наприклад, у економічних термінах
менеджмент (засади управління виробництвом), мар­
кетинг (організація збуту товарів) до основного значен­
ня додається відтінок новизни, незвичності.
г) поширеність серед фахівців — у загальновжива­
ний шар літературної мови терміни, як правило, не вхо­
дять. Звичайно, незначна частина найістотніших термі­
нів стає здобутком усіх мовців (хоч і не у власне термі­
нологічному значенні), напр.: космодром, невагомість.
 218
Лексикологія
Однак більшість спеціальних термінів є незрозумілою
для нефахівців і не використовується ними.
Отже, терміни відрізняються від інших слів особли­
востями значення і сферою вживання. Формально, тоб­
то за своїм вираженням, терміни від інших слів не від­
різняються. Винятком є математичні терміни-символи
або хімічні терміни на позначення сполук, які мають
специфічну форму. Термінами певної мови можуть бути
її власні і запозичені слова, неологізми. Як правило, во­
ни утворені на основі грецьких і латинських коренів, а
з кінця XX ст. — ще й англійських.
Термінологічна лексика здебільшого функціонує у
науковому стилі, проте вона здатна виходити за його ме­
жі. З певною метою терміни використовують і в інших
функціональних стилях, зокрема в художньому. Тчеться
музика сну: сум і радість... дієз і бемоль... (І. Муратов), А
протони й нейтрони теж в своїй орбіті? (І. Драч). Пе­
реосмислюючись, набуваючи образного змісту, входячи
в незвичні сполучення слів, вони стають художніми за­
собами: А нині хіть гальванізують теїстами (мета­
фора); (блиск) очей електронних (епітет); Пощо уто­
пічний екстаз? (епітет) (І. Муратов). Терміни можуть у
художньому мовленні ставати джерелом нових слів: Біо­
логія ракетно вирвалась в політ (І. Драч).
За межами наукового стилю терміни перестають бу­
ти термінами, оскільки зберігають тільки свою звукову
форму, а науковий зміст втрачають.
Запитання. Завдання
1. Що є основою лексико-семантичної системи мови?
2. У чому полягає відмінність між семантичним полем і лексико-
семантичною групою?
3. Наведіть приклади родовидових зв'язків між словами.
4. Що таке сема?
5. Охарактеризуйте структуру семеми.
6. Наведіть по п'ять синонімічних рядів, які характерні для укра­
їнської мови.
7. На які групи поділяють неповні синоніми?
8. У чому полягає сутність антонімів?
9. Чим відрізняється омонімія від полісемії?
10. Охарактеризуйте суміжні з омонімами слова.
11. Наведіть приклади різних груп книжної лексики.
12. Які ознаки характерні для термінів?
Розвиток лексичної системи мови 219
3.4. Розвиток
лексичної системи мови
Розвиток лексичної системи мови відбувається до­
сить активно. Це зумовлене тим, що безперервно зміню­
ються суспільне буття людей і об'єктивна дійсність, які
відображає мова, зокрема слова. Виявами розвитку лек­
сичної системи є зміна значення слова, перехід лексем
до розряду застарілих, поява нових слів, запозичення
лексем з інших мов, заборона вживання певних слів, а
також зникнення лексем.
Історизми і архаїзми
У кожній мові є застарілі слова, які сприймають як
невідповідні сучасному її стану і використовують рідко
або й зовсім не вживають, хоч вони переважно зрозумілі
мовцям. Відповідно до причин, з яких слова стають за­
старілими, їх поділяють на історизми та архаїзми.
Історизми. У процесі розвитку суспільства зникають
окремі предмети, явища, що обмежує використання
слів, які їх позначали. Ці слова стають історизмами.
Історизми — застарілі слова, які вийшли з ужитку, тому що зник­
ли позначувані ними реалії.
Оскільки нині немає смердів, кріпаків, осавулів,
кожум'яків, коновалів, чумаків, камердинерів, не ко­
ристуються сохою, мотикою, обушком, рогатиною,
колчаном, кольчугою, не носять свит, сіряків, кирей,
жупанів, не розраховуються талярами, крейцерами,
шелягами, катеринками, не міряють відстаней верста­
ми, сажнями, аршинами і вершками, то непотрібними
стали в мові і їх назви.
Після здобуття Україною незалежності історизмами
стало багато слів, які донедавна вважали новими: лені­
нець, стахановець, жовтеня, комсомол, соцзмагання.
Мовці, як правило, знають значення історизмів, ос­
кільки ці слова збережені в класичній літературі, їх ви­
користовують у творах на історичні теми, наукових роз­
відках. Однак поступово значення історизмів забуваєть­
ся. Мало хто визначить нині різницю, наприклад, між
семантикою слів кобеняк (чоловічий верхній одяг, су­
конний довгий і широкий з відлогою) і кунтуш (верх-
 220
Лексикологія
ній розпашний чоловічий і жіночий одяг). Із часом сло­
ва цієї групи зовсім виходять з мови, напр.: пазушни-
ця — «верхній одяг», голбець — «відгородка», голваж-
ня — «міра для солі».
Історизми можуть повернутися в мову, втративши
забарвлення застарілості, якщо відновляться позначу-
вані ними реалії. Так, знову функціонують в україн­
ській мові слова прапорщик (після запровадження цьо­
го військового звання), тризуб, гривня, віче (після про­
голошення незалежності України).
Архаїзми. Деякі лексеми стають застарілими, арха­
їзмами, оскільки позначувані ними предмети, явища
тощо починають називати іншими словами. Наприк­
лад, лексеми уста, ланіти, вия, перст замінені відпо­
відно словами губи, щоки, шия, палець.
Архаїзми (грец. агспаіоз — старий) — застарілі слова, які вийшли
з ужитку у зв'язку із витісненням їх іншими словами.
Реалії, позначувані архаїзмами, не зникають із жит­
тя, а лише змінюють свою назву: вікторія — перемога,
конфузія — поразка, індагацїя — допит, криця —
сталь, одр — ліжко, отверзати — відкривати, зріти —
дивитись, вельми — дуже.
Слова замінюють іншими лексемами з різних при­
чин. Найважливішою з них є антиномія інформаційної
та емоційної функцій мови. Поява емоційно забарвле­
ного синоніма до існуючого нейтрального слова зумов­
лена емоційною функцією мови. Так, пальці колись
позначали словом персти (пор. похідні слова перстень,
наперсток). Імовірно, що початково лише незграбні
персти іронічно називали пальцями, оскільки ця лексе­
ма асоціювалася зі словом палиця. Лексема шия (від діє­
слова шити — «те, що пришиває голову до тулуба»)
колись була лише іронічним синонімом до слова вия.
Російська лексема глаза — «очі» в XVI—XVII ст. мала
таке ж стилістичне забарвлення, як сучасне укр. бань­
ки — «очі». Емоційні, знижені слова нерідко витісня­
ють з мови нейтральні. Цей процес регламентується ін­
формаційною функцією мови. Якщо емоційний синонім
уживають частіше, ніж його нейтральний відповідник,
він починає виконувати функцію основного виразника
відповідної інформації, і тому сам стає нейтральним,
втрачаючи емоційне забарвлення.
Слова архаїзуються також у результаті суспільного
регулювання використання в мовленні власних і запо-
Розвиток лексичної системи мови 221
зичених слів (перемога і вікторія), зростання абстрак­
тності лексики, що спричинює усунення слів з деталізу­
ючими значеннями (пор. слово рука та архаїзми десни­
ця — «права рука» й шуйця — «ліва рука»).
Архаїзми, як і історизми, теж можуть повертатися в
мову. Так, після 1991 р. активно вживають українські
слова мапа (замість карта), валіза (замість чемодан),
відсоток (замість процент), обіг (замість оборот), тло
(замість фон), книгозбірня (поряд з бібліотека), прав-
ник (поряд з юрист), часопис (поряд з журнал), чинник
(поряд з фактор), які раніше були заборонені чи замов­
чувані.
Історизми та архаїзми входять до пасивного шару
лексики, який зрозумілий мовцям, але практично вжи­
ваний рідко. Застарілі слова широко використовують у
художніх творах: архаїзми є засобом піднесеного або,
навпаки, зниженого мовлення, а історизми переважно
служать для передавання історичного колориту.
Неологізми
Розвиток науки, культури, суспільства загалом поро­
джує нові поняття, предмети, явища, процеси. Для їх по­
значення утворюють нові слова — неологізми: приміся­
читись, марсохід, бомж, олігарх, кравчучка, Інтернет.
Неологізми (грец. пеоз — новий і 1о£ізтоз — судження) — слова,
створені для позначення нових реалій дійсності.
Цей шар лексики протиставляють історизмам. Од­
нак існують неологізми, що протистоять архаїзмам,
тобто є новими назвами уже існуючих реалій. Слово зо­
зуля було неологізмом у той час, коли витіснило давні­
шу назву цього птаха — зегзиця.
Усі слова мови колись з'явились, тобто колись були
неологізмами. Для кожної епохи характерні свої неоло­
гізми. На початку XX ст. ними в українській мові були
лексеми внутрішній, зовнішній, майбутній, які нині
не сприймаються як нові. Втратила забарвлення новиз­
ни й велика група слів, створених протягом XX ст.,
напр.: бензовоз, гідропоніка, гуртожиток, звіроферма,
космодром, літакобудування, телевізор.
Неологізми, отже, є категорією історичною. Нелегко
з'ясувати, коли неологізм стає загальновживаним сло­
вом. Одні мовознавці вже не зараховують до неологізмів
 222
Лексикологія
рос. луноход, що з'явилось у 1970 р., інші вважають нео­
логізмами навіть слова махновець, петлюрівець, відомі
з часів громадянської війни. Як правило, слово зали­
шається неологізмом, поки зберігається пам'ять про
його виникнення. Для одних слів цей період триває
20—ЗО років, для інших, особливо істотних, часто вжи­
ваних, — майже 10 років. Неологізм втрачає ознаки но­
визни, коли він остаточно виходить з пасивного шару
лексики і закріплюється в активному.
За сферою вживання розрізняють мовні та індивіду­
ально-авторські неологізми.
М о в н і н е о л о г і з м и . До них належать нові слова,
які з'являються для називання нових суспільно значу­
щих явищ. Мовні неологізми стають відомими не з кон­
кретного тексту, а починають вживатися водночас різ­
ними людьми в різних текстах. Це слова номінативного
характеру, які використовує широке коло мовців: ви­
сотник, бульдозерист, атомохід, довкілля. Мовні нео­
логізми належать до нейтральної лексики. їх автори
здебільшого не відомі.
Індивідуально-авторські неологізми
( о к а з і о н а л і з м и ) . Вони створені конкретним авто­
ром і вжиті ним у певному тексті зі стилістичною наста­
новою, як новий підхід до зображення дійсності: Пере­
горюють зорі; Не дивися так привітно, Яблунево-
цвітно (П. Тичина). Індивідуально-авторські неологізми
використовують інші мовці лише як цитати. Абстрак­
тний іменник дніпровість, утворений Ліною Костенко
від слова дніпровий, без контексту сприймається як ху­
дожній витвір поетеси.
У зв'язку з художнім, стилістичним навантаженням
оказіоналізми, як правило, не стають мовними неоло­
гізмами. Проте якщо вони пов'язані з суспільно важли­
вим явищем, то можуть стати його назвою і потрапити
до активної лексики. Так, оказіоналізм російського
письменника Михайла Салтикова-Щедріна (1826—
1889) головотяп нині став загальновживаним росій­
ським словом зі змістом «той, хто безглуздо веде спра­
ву». Від нього утворені похідні слова головотяпский та
головотяпство, він запозичений українською мовою. У
тексті П. Тичини Ударте у мідь, обезхмарте! Вірте!
(не лірте!), ідіть ужито два оказіоналізми: обезхмари-
ти й лірити. Перший з них у «Словнику української
мови» поданий уже як загальномовне надбання. Укра­
їнський драматург Михайло Старицький (1840—1904)
Розвиток лексичної системи мови 223
запровадив в українську мову слова байдужість, мрія,
майбутнє, незагойний, нестяма, співчувати та ін.
Індивідуально-авторські неологізми, що існують ли­
ше в мовленні, не тотожні потенційним словам ,
які утворюються без відхилень від існуючих норм сло­
вотвору, цілком уписуються у певний словотвірний
тип. Так, за зразком прикметників п'ятиповерховий,
шестиповерховий можна утворити нове слово з яким
завгодно числом у першій його частині, напр.: тридця-
тидев'ятиповерховий; за зразком прикметників укра­
їнсько-англійський, французько-турецький можуть
з'явитися будь-які аналогічні лексеми, напр.: україн­
сько-індонезійський, басксько-український. Лише реаль­
ні ситуації, потреби суспільства зумовлюють утворення
потенційних слів.
Оказіоналізми створюють для того, щоб привернути
увагу до висловлювання, по-новому відобразити певний
зміст. Для них характерний відступ від словотвірних
норм, розширення меж існуючих словотвірних типів.
Зафіксовано навіть такі оказіоналізми, які утворені з
допомогою нових словотвірних типів і способів.
За способами утворення неологізми поділяються на
семантичні та лексичні.
С е м а н т и ч н і н е о л о г і з м и . їх основою є поява
нового значення в існуючому вже слові: морж — «водя­
ний ластоногий ссавець» і «той, хто купається в крижа­
ній воді», хвіст — «придаток на задній частині тіла
тварини» і «академзаборгованість». Усі семантичні нео­
логізми являють собою результат метафоричного чи
метонімічного перенесення значення слова. Так, се­
мантичні неологізми морж і хвіст за походженням є
метафорами: людина, як морж, пірнає в холодну воду;
академзаборгованість тягнеться за студентом, як хвіст
за твариною. Найбільша водяна рослина з родини ла­
таттєвих була відкрита в басейні Амазонки в часи, ко­
ли королевою Британської імперії була Вікторія. За ці­
єю часовою суміжністю (метонімія) рослину назвали
вікторія.
Л е к с и ч н і н е о л о г і з м и . Це слова, що є новими
як за значенням, так і за звучанням. Вони виникають у
мові такими шляхами:
1) утворення в конкретній мові з існуючого в ній ма­
теріалу: оглядач (від оглядати), завідувач (від завідува­
ти). У цьому випадку до твірної основи (дієслівної) до-
224 Лексикологія
лучається суфікс -ач і утворюється назва діяча, який
виконує дію, виражену твірною основою. Це найпоши­
реніший шлях виникнення неологізмів;
2) входження діалектизмів у літературну мову:
трембіта, полонина, плай. Вони є неологізмами лише в
період переходу в літературну мову;
3) запозичення з інших мов: лайнер, телетайп, ім­
пічмент. Цей шлях є постійно діючим джерелом нових
слів у всіх мовах світу;
4) штучне створення із беззмістовних звукосполу­
чень. Таких слів дуже мало. Наприклад, слово газ,
придумане голландським природознавцем Яном-Ба-
тистом Ван-Гельмонтом (1575—1644): він спирався на
грец. сНаоз — «безформний стан» та нім. Сеізі —
«дух»; кодак (апарат для фотографування), нейлон
(вид синтетичного волокна) та ін. Спеціально підібрані
звукосполучення широко використовують для створен­
ня товарних знаків. Лексеми кодак і нейлон теж є то­
варними знаками. Ці прості у вимові, фонетично бла­
гозвучні слова придумані для приваби покупців. Хіміч­
на назва нейлону (полігексаметиленадипінамід) такої
функції виконати не змогла б, а навпаки, відлякувала б
людей.
Шляхи появи неологізмів є шляхами виникнення
слів мови загалом. У мові з'являється слів набагато
більше, ніж виходить з ужитку. Неологізми проникають
у мову значно швидше, ніж застарілі слова перестають у
ній використовуватися. Тому загальним наслідком ди­
наміки лексичного складу мови є його зростання, збага­
чення.
Мовний статус і мовний вік неологізмів зумовлені іс­
торією реалій дійсності. Якщо певні нові реалії порівня­
но швидко стають неактуальними, то неологізми, не
встигнувши втратити свого забарвлення новизни, пере­
ходять у розряд історизмів: лікнеп, продподаток, прод-
розкладка, неп; соцтабір, КПРС. Деякі неологізми ста­
ли архаїзмами в результаті витіснення іншими словами,
напр.: рос. шкраб (скорочення від школьний работник,
нині учитель). У 20—30-ті роки XX ст. найвищу шкіль­
ну оцінку позначали словосполученням дуже добре, по­
тім — відмінно, яке було витіснене розмовним п'ятірка.
Нині, з уведенням у школі 12-бальної системи оцінок, і
відмінно, і п'ятірка, які активно вживаються, прирече-
Розвиток лексичної системи мови 225
ні стати архаїзмами, оскільки будуть замінені новими
словами.
У процесі розвитку людства виникать нові реалії. їх
пізнання супроводжується номінуванням. Неологізми є
найшвидшою і найефективнішою реакцією мови на ког-
нітивну і комунікативну потреби суспільства.
Запозичення
З найдавніших часів носії різних мов спілкуються
між собою: торгують, обмінюються культурними досяг­
неннями, ведуть переговори. Внаслідок цього контакту­
ють різні мови, що призводить до запозичень.
Запозичення — перехід слів з однієї мови в іншу внаслідок взає­
модії цих мов.
Співвідношення запозичених та корінних слів у різ­
них мовах неоднакове. В українській мові запозичення
становлять приблизно 10% її словникового складу, в
англійській — майже 30% (найбільше з французької
мови), в румунській — ггонад 40% (переважають із
слов'янських мов), у японській — приблизно 70%
(здебільшого з китайської мови). Мабуть, найбільш на­
сичена іншомовними словами лексика корейської мо­
ви — їх тут майже 90% (переважно з китайської мови).
Найменше запозичень, імовірно, в ісландській мові —
усього кілька десятків (напр.: зукиг — «цукор», Ьеп-
гїп — «бензин», зіігопа — «лимон»). Ісландська мова
очищена від іншомовних слів, нові поняття в ній вира­
жають спеціально створеними новими словами: {гат-
зокп — «прогрес» (/гат — «вперед», зокп — «нас­
туп»), кеітзкаиі — «полюс» (пеітиі «світ», зкаиі —
«кінець»).
Чим давнішим є запозичення, тим важче його ви­
явити. Такі загальновживані українські слова, як хліб,
плуг, тин, походять з германських мов, а лексеми соба­
ка, хата — з іранських. Про складність встановлення
факту давнього запозичення свідчить те, що існує гіпо­
теза, згідно з якою слова плуг і тин запозичені, навпа­
ки, із праслов'янської мови в прагерманську (В. Мар-
тинов), а також думка, що слово собака є незапозиче-
ним, корінним слов'янським, похідним від кореня
соб- (пор. займенник собі, рос. особь).
8 Вступ до мовознавства
 226
Лексикологія
Переходячи в іншу мову, слово пристосовується до її
закономірностей, входить у її лексичну систему. Адап­
тація запозичених слів передбачає:
1) набуття іншомовним словом граматичних катего­
рій, що відсутні в мові-джерелі, але наявні у засвоюючій
мові. Так, в українській мові слово майдан чоловічого
роду, а чадра — жіночого, хоч у татарській та турецькій
мовах, з яких запозичені ці лексеми, вони ніякого роду
не мають (тюркським мовам не властива ця граматична
категорія);
2) надання слову притаманної запозичуючій мові
словозміни й пристосування до її системи валентнос­
тей. Наприклад, до укр. естрада, запозиченого через
франц. езігайе (з лат. зігаіит — «настил»), долучено
для збереження жіночого роду флексію -а, що зумови­
ло його відмінювання {естради, естрадою тощо), хоч у
французькій мові граматична категорія відмінка від­
сутня;
3) фонетичне оброблення слова для пристосування
його до фонологічної системи запозичуючої мови. Цей
процес може досить помітно видозмінити звукову будо­
ву слова. Наприклад, давні запозичення з латинської
мови конопля й кіт нині істотно відрізняються звуко­
вим складом від своїх джерел: сапаріз, саііиз. Ця роз­
біжність розвинулася поступово завдяки таким законо­
мірним для слов'янських мов змінам: короткого [а] в
[о], який у слові кіт уже на українському ґрунті пере­
йшов у [і]; губного приголосного з наступним П] у сполу­
чення [пл']; усуненню невластивих слов'янським мовам
флексій. Українське слово верблюд, переходячи з мови
в мову, невпізнанно змінило як звучання, так і значен­
ня. До слов'ян воно потрапило з готської: иІЬапаїиз —
«верблюд», а до готської — з латинської: еіеріїапіез
(множина) — «слони» (готи сплутали назви великих, для
Європи екзотичних тварин). У латинську мову це слово
прийшло з грецької, а до неї — з арабської: аі е/аз —
«слон» (слово з означеним артиклем, який греки зрозу­
міли як початок лексеми). Арабська мова запозичила
слово з давньоіндійської: іЬНаН — «слон». Дуже видо­
змінює звучання слів при їх запозиченні китайська мо­
ва з її усталеним комплектом складів. Так, Москва по-
китайськи Мосике чи Мо, Київ — Цзиефу, Харків —
Хаеркефу, Одеса —Аодеса.
За ступенем пристосування іншомовних слів до за­
позичуючої мови виокремлюють:
Розвиток лексичної системи мови 227
а) засвоєння — слова, що фонетично і граматично
адаптувалися до запозичуючої мови, набули вигляду,
притаманного корінним словам: гарбуз — із тюркських
мов, нафта, школа — через польську і латинську з
грецької мови;
б) власне запозичення — слова, у яких процес при­
стосування ще не завершився, які ще зберігають забар­
влення іншомовності: невідмінювані слова кіно, метро,
журі, какаду;
в) варваризми (грец. ЬагЬагізтоз — іноземний зво­
рот) — слова з особливо виразним забарвленням інозем-
ності, у яких адаптація щойно почалася чи взагалі ще
не починалася. Варваризми не відповідають нормам за­
позичуючої мови: невідмінюваний прикметник беж —
«світло-коричневий», міні, максі —. «назви спідниць
відповідно до їх довжини», чао — «до побачення», ноу-
хау — «новий прийом, спосіб, нова річ». Іноді вони на­
віть пишуться латинкою: англ. аіі гі&кі (ол райт) — «все
гаразд», франц. тегсі — «дякую».
За шляхом запозичення розрізняють:
а) усне запозиченню — здійснюється при безпосеред­
ньому контактуванні носіїв двох мов, тому запозичуєть­
ся лише звучання слова. Так, на думку Л. Булаховсько-
го, укр. лящ, імовірно, походить від рос. лещ у якаючій
діалектній вимові. Усними запозиченнями є грецизми
корабель, левада, лиман, огірок; тюркізми базар, мого­
рич, харч, кавун, гарбуз, казан. Усним шляхом потрапи­
ли в норвезьку мову з давньоруської слова іоги — «ба­
зар», іоїк — «перекладач»,!зііке — «шовк». Запозичені
таким шляхом слова зазнають значних змін;
б) писемне запозичення — здійснюється через літе­
ратуру і тому може орієнтуватись не лише на звуки, а й
на букви: слово Париж, що пишеться по-французьки
Рагіз, але вимовляється [рагі]. Писемними запозичен­
нями є грецизми граматика, театр, гіпотенуза, гім­
настика, олімпіада; латинізми календар, адвокат, лек­
тор, аудиторія, студент, декан.
За способом запозичення виокремлюють:
а) прямі запозичення — слова, які перейшли безпо­
середньо з однієї мови до іншої. Так, якутські лексеми
оруос — «жито», огуруот — «город» засвоєні безпосеред­
ньо з російської мови (рожь, огород) внаслідок прямих
контактів цих мов;
б) опосередковані запозичення — слова, які пере­
йшли з однієї мови в іншу через посередництво іншої (ін-
 228
Лексикологія
ших) мов. Н а п р и к л а д , у к р . жемчуг запозичене з вол-
зько-булгарської мови ( т ю р к с ь к а с і м ' я ) , до т ю р к і в во­
но п р и й ш л о з к и т а й с ь к о ї мови. Слово алмаз запозиче­
не з грецької через посередництво арабської і тюрк­
с ь к и х мов.
З а л е ж н о від ш л я х і в та часу запозичення слово може
істотно змінюватись. І м ' я Гай Юлій Цезар, щ о стало ти­
тулом володаря, п р и й ш л о в українську мову у формах
цар, кесар, цісар, кайзер.
За характером запозичених слів розрізняють такі їх
типи:
а) лексичні запозичення — засвоєння слів у єдності
їх форми і змісту. Н а п р и к л а д , запозичення з англій­
ської: мітинг, траулер, трактор, гангстер, футбол,
маркетинг, бізнесвумен, бос, спонсор;
б) к а л ь к и (франц. с а ^ и е — копія) — запозичення
слів або фраз ш л я х о м буквального, поморфемного їх пе­
рекладу. Українське хмарочос скальковане з нім. Ц^оі-
кепкгаігег (ЇУоІке — «хмара», кгаігеп — «чесати»), а
рос. небоскреб — з англ. зкузсгарег (зку — «небо», зсга-
ре — «скребти»). Іншомовне походження к а л ь о к , я к
правило, непомітне, виявити його м о ж н а в результаті
спеціальних досліджень. Калькою лат. ехргеззіо — «ви­
чавлювання; відчування, відчуття» є німецьке слово
Аизйгиск — « в и р а ж е н н я , почуття»;
в) семантичні запозичення — розвиток нового зна­
чення у корінному слові під впливом іноземного. Так,
у к р . риса — «лінія» набуло значення «властивість» під
впливом ф р а н ц . ігаіі — «стріла; ш т р и х ; риса характе­
ру», узб. кураш — «єдиноборство, сутичка» за зразком
рос. борьба означає «діяльність, скерована на досягнен­
н я певного результату». Семантичні запозичення деякі
мовознавці відносять до к а л ь о к . Однак при к а л ь к у в а н н і
створюється матеріально нове слово, а при семантично­
му запозиченні з ' я в л я є т ь с я л и ш е нове значення в ж е іс­
нуючого слова. Н а п р и к л а д , під впливом ф р а н ц . §аиске
та йгоіі у к р . лівий набуло значення «революційний», а
правий — з н а ч е н н я «реакційний» (на засіданнях Кон­
венту прогресивна партія монтаньярів сиділа зліва, а
реакційна партія жирондистів — справа);
г) словотвірні запозичення — передавання певного
значення за допомогою іншомовних морфем. Слово те­
лефон утворене з двох грецьких коренів (іеіе — «далеко»
і ркопе — «звук, голос») у XIX ст. в м е ж а х англійської
Розвиток лексичної системи мови 229
мови. На основі англійського кореня 1ііЧ> і французького
суфікса -еиг в російській мові утворено лексему лифтер.
До словотвірних запозичень належить значна кількість
наукових термінів, я к і традиційно утворюються з допо­
могою грецьких та латинських морфем. Цей тип запози­
чення протилежний калькуванню;
ґ) зворотні запозичення — в и я в л я ю т ь с я в тому, що
слово потрапляє в іншу мову, а потім повертається на­
зад у ж е в новій формі і з новим з н а ч е н н я м . Так, сло­
в'янське господин — «пан» було запозичене угорською
мовою, а звідти п р и й ш л о в говірки у к р а ї н с ь к о ї мови я к
ґазда — «господар». С л о в ' я н с ь к е колесо, запозичене
італійською мовою, набуло в ній з н а ч е н н я « к і н н и й
е к і п а ж » (саіеззе, саіеззо) і з ц и м з н а ч е н н я м поверну­
лось у польську мову я к коїазка, а з неї й у російську —
коляска.-
Серед запозичень окрему групу становлять інтер-
націоналізми — слова, що наявні в багатьох мовах
світу. До них н а л е ж и т ь здебільшого суспільно-політич­
на та наукова термінологія: рос. биология, диаметр,
университет, у к р . біологія, діаметр, університет,
осет. биологи, диаметр, университет, к а л м . биолог, диа­
метр, университет, нім. ВіоІо§іе, Біатеіег, ІІпюегзііаі,
англ. Ьіоіоду, йіатеіег, ипшегзііу, тур. ЬіуоІо}і, йіуатеі-
ге, йпіиегзііе.
Джерелом інтернаціоналізмів є грецька та латин­
ська мови: бібліотека, парадигма, теорема, фотогра­
фія походять із грецької; декрет; ректор, суфікс, кому­
татор — з латинської. Більшість інтернаціоналізмів є
словотвірними запозиченнями. В епоху середньовіччя
до інтернаціоналізмів увійшло чимало слів арабського
походження: алгебра, адмірал, зеніт, іслам. У пізніші
часи джерелом інтернаціоналізмів стали ф р а н ц у з ь к а
(артилерія, бюро, мораль, політика), німецька (арфа,
гросмейстер, солдат, траур) й англійська (аврал, джаз,
радар, чек, бізнес) мови.
Ставлення до іншомовних слів з а в ж д и обумовлене
конкретними історичними обставинами. Н е б а ж а н и м є
надмірне використання запозичень, а т а к о ж н а м а г а н н я
очистити мову від іншомовних слів. Суспільна практи­
ка людей, історичний розвиток мови відбирають із запо­
зичених слів необхідні, відкидаючи зайві, тобто ті, я к і
позначають п о н я т т я , що в ж е мають у мові цілком прий­
нятне в и р а ж е н н я .
 230
Лексикологія
Табу і евфемізми
Істотним чинником розвитку лексичної системи мо­
ви є табу. У первісних народів воно полягало в ритуаль­
ній забороні певних дій. Однак властиве первісному
мисленню ототожнення предмета і його назви призво­
дило й до заборони слів, зокрема найменувань богів, де­
яких тварин, вогню, сонця, хвороб тощо. Тому табу ста­
ло причиною зникнення багатьох слів.
Табу (полінез. Іари (ІаЬи) — цілком виділений) — заборона ви­
користання певних слів, зумовлена моральними, культурними
факторами.
Так, у слов'янських мовах зникла давня назва вед­
медя, представлена в грецькій — агкіоз, латинській —
игзиз. Табу завжди призводило до перейменування. За­
мість старої назви слов'яни почали називати цю твари­
ну описово — медвідь, тобто «медоїд». Подібний про­
цес відбувся в мовах германців (нім. Ваг — «ведмідь»,
буквально значить «бурий»), балтів (лит. Іокув означає
«лизун»). Нова назва ведмедя могла зазнавати повтор­
ного табуювання. Російський письменник та мовозна­
вець Володимир Даль (1801—1872) наводить такі росій­
ські народні замінники слова медведь: бирюк, ай, аев,
зверь, черний зверь, лапистий зверь, лесник, рамен-
ский, урманньїй, ломака, ломига, костоправ, Михайло
Иваньїч Топтьігин, косолапий, куций, куцьік, косма-
тьш, космач, мохнатий, мохнач, лешак, леший, лес-
ной черт, черная немочь, Мишка, Мииіук, Потапич,
сергацкий барин, лесной архимандрит, сморгонский
студент.
Заборонені слова заміняють евфемізмами.Шими мо­
жуть бути лексеми, які вказують на зовнішні ознаки,
характер, місце перебування тощо тієї реалії, яка по­
значена табуйованим словом.
\у Евфемізми (грец. еирпетізтоз — пом'якшений вираз) — слова,
які використовують замість табуйованих лексем.
*4' Коли папуас, замість забороненої під час рибальства
назви вогню Ьіа, говорить патваги — «квітка», він ужи­
ває евфемізм. Співвідношення табу та евфемізмів є різ­
новидом синонімії^ Крім того, оскільки йдеться про ви­
лучені з використання та запроваджені в ужиток слова,
їх цілком правомірно зіставити з архаїзмами та неоло­
гізмами.
І'озвиток лексичної системи мови 231
Табу переважно заміняють описовими словами-ха-
рактеристиками, які не дають реалії прямої назви, а
вказують на певну її ознаку: змія — буквально «земна»;
Той, що греблі рве, Той, що в скалі сидить — «нечиста
сила» (Леся Українка).]Евфемізмами можуть бути і за­
позичення: давньоруські назви коня — лоша, лошадь (з
тюркських мов) та фарь (з грецької мови). Давня назва
собаки заступилась описовим словом пес (пор. рос. пес-
трий) або запозиченням з іранських мов собака. Евфе­
мізм може бути маскувальним, тобто давати позитивну
оцінку негативним явищам (болг. краса — «змія», укр.
діалектне тітка — «малярія») або негативну оцінку
позитивним явищам (укр. худоба — «чотириногі свій­
ські сільськогосподарські тварини»).
\ Явище табу спостерігається і в наш час, хоч ототож­
нення слова й предмета залишилось у далекому минуло­
му. Новітні табу ґрунтуються на різних суспільно-полі­
тичних та морально-етичних факторах. Нині забороні
підлягають непристойні слова, зокрема лайки, лексе­
ми, які вважають неввічливими. Табуюються слова, що
стосуються військової таємниці. Наприклад, говорять
про енську частину замість її точної назви. Нову вій­
ськову машину в часи Першої світової війни для збере­
ження таємниці іменували при транспортуванні водя­
ний бак (англ. и>аіег іапк). Від цього евфемізму й похо­
дить назва машини — танк.
Отже, явище табуювання не зцижує здатність мови
виконувати комунікативну функцію, оскільки замість
заборонених слів з'являються нові — евфемізми.
Запитання. Завдання
1. Чому в мові відбуваються лексичні зміни?
2. У чому полягає відмінність між історизмами та архаїзмами?
3. Наведіть по п'ять прикладів історизмів і архаїзмів.
4. Охарактеризуйте неологізми.
5. Як виникають у мові лексичні неологізми?
6. У чому полягає адаптація запозичених слів?
7. Охарактеризуйте групи запозичених слів.
8. Встановіть за допомогою «Етимологічного словника україн­
ської мови» походження таких слів: жоржина, кришталь, лев, мумія,
парламент.
9. Чому деякі слова зазнають табуювання?
10. Що таке евфемізми?
 232
Лексикологія
3.5. Розділи лексикології
Дослідженням слова, крім лексикології, займають­
ся й такі лінгвістичні дисципліни, як семасіологія, оно-
масіологія, ономастика, етимологія, фразеологія, лек­
сикографія. Деякі мовознавці, зокрема Л. Булахов-
ський, вважають їх окремими, самостійними розділами
мовознавства, Ю. Маслов і В. Кодухов кваліфікують усі
ці лінгвістичні дисципліни як розділи лексикології.
Семасіологія
Значення слова ще називають семантикою
(грец. зетапіїкоз — той, що означає). Семантику мають
усі одиниці мови, крім фонем, тобто морфеми, слова,
словосполучення, речення і тексти, тому вони назива­
ються значеннєвими одиницями мови.
Вивчення значення слів є найголовнішим завданням
лексикології. Ним займаються два її розділи — семасіо­
логія та ономасіологія. Ці розділи відрізняються тим,
що семасіологія вивчає семантичний аспект слова від
знака до значення (від думки про мовне позначення ре­
чі до самої речі), а ономасіологія — від значення до зна­
ка (від речі до думки про її мовне позначення). Деякі
мовознавці вважають, що семасіологія є наукою про
значення, а ономасіологія — вченням про позначення,
номінацію.
Семасіологія (грец. зетазіа — значення) — розділ лексикології,
що вивчає закономірності відображення певним звучанням пев­
ного предмета чи явища об'єктивної дійсності, а також зміни, які
відбуваються в такому відображенні; теорія значення.
Російський мовознавець Володимир Звегінцев
(1910—1988) зазначав, що семасіологія, яка виокре­
милась як самостійна галузь знань у першій третині
XIX ст., зосередила свою увагу на встановленні прин­
ципів і типів класифікування змін значення слова. На
той час вона вивчала процеси розширення, звуження,
зміщення значення слів, явища метафоричного й мето­
німічного його перенесення.
З початку XX ст. до цих напрямів досліджень долу­
чилися пошуки семантичних законів. Фран­
цузький мовознавець Антуан Мейє (1866—1936) вва­
жав, що семантичних законів не існує, оскільки кожне
і'озділи лексикології 233
слово розвивається індивідуальним шляхом, і тому
можна вивчати лише тенденції розвитку окремих слів.
Однак здійснене О. Потебнею поглиблення концепцій
ннутрішньої форми слова і особливо його думки про се­
мантичні відношення слів і багатозначність стали осно-
ною теорії семасіології й стимулювали пошуки семан­
тичних законів. Спробу формулювання таких законів
першим здійснив російський мовознавець Михайло
Покровський (1868—1942) ще в 1896 р., висловивши
думку, що схожим чи протилежним за значенням словам
характерні «паралельні семасіологічні зміни», а це свід­
чить про закономірності семасіологічних явищ. Цю дум­
ку він обґрунтував матеріалами латинської та інших мов.
Про одну з таких семасіологічних закономірностей
(семантичний закон) свідчить виникнення назв грошей
у різних мовах. Лексема гроші і назви окремих грошо­
вих одиниць у різних мовах походять переважно від
того матеріалу, який слугував «усезагальним еквіва­
лентом». У Київській Русі грошовими одиницями бу­
ли куна, векша та ін., що вказує на існування «хутря­
них грошей», хоч куни й векші не обов'язково були
шкірками куниці й білки. Існувала на Русі й грошова
одиниця скот-ь, навіть князівська скарбниця називала­
ся скотьница. Слово скот-ь в значенні «гроші» (а не ли­
ше «худоба») було запозичене в готську, а відтак і в ін­
ші германські мови.
Пізніше гроші почали виготовляти з металів, пе­
реважно дорогоцінних, тому з'явилися нові назви:
грец. агзугіоп — «гроші», вщаг§уГоз — «срібло»; лат. аг-
депіит — «срібло» і «гроші». Польська грошова одини­
ця гіоіу походить від гіоіо — «золото». Найстаріші дав­
ньоруські металеві гроші мали назву гривьна, оскільки
спочатку це була металева прикраса, яку носили на шиї
(на гриві). Прикраса гривьна (укр. гривня) стала назвою
грошей не тому, що був звичай робити намисто з монет,
а тому, що цю прикрасу почали використовувати як
грошову одиницю, іноді розрубуючи її на шматки. Як і
рос. рубль (вщрубить), укр. карбованець названо за спо­
собом виготовлення: карбувати — «робити насічки»
(на обводі монети). Слово карб — «зарубка» запозичене
з нім. КегЬе — «зарубка, насічка».
Загальна назва гроші теж пов'язана з металом, але
через конкретну грошову одиницю. Це запозичення з
чес. §гоз (грошова одиниця), яке через стару німецьку
мову прийшло з лат. §гоззиз йепагіиз — «товстий ди-
 234 Лексикологія
нар» (був і тонкий). Запозичене, отже, лише означення
§го8зиз — «товстий». Російська лексема деньги запози­
чена з татарського Іапка — «гроші; срібна монета».
Виникнення цієї лексико-семантичної групи вказує
на наявність семантичного закону: слова одного типу
мають однакові семантичні шляхи появи. їх може бути
кілька, але кожним із них розвиваються лексеми різ­
них мов незалежно одна від одної.
У другій половині XX ст. фахівці з семасіології ді­
йшли висновку, що існують не тільки семантичні зако­
ни, а&семантичні універсал ії. При цьому абсо­
лютні семантичні універсали (синонімія, полісемія,
омонімія, метафора, звуження й розширення значень),
які сформулював англійський мовознавець Стефан Уль-
ман (1914—1976), виявилися тривіальними, самооче­
видними: вони характерні для кожної мови. Більш ін­
формативними й вагомими стали статистичні семантич­
ні універсали, тобто такі, що наявні в багатьох мовах,
але не в усіх. Зокрема, до них належать такі семантичні
переходи: голова (частина тіла) — керівник, начальник;
фізична вага — суспільна вагомість; смак (страви) —
оцінка (будь-чого); твердість (фізична) — суворість (ха­
рактеру); серце — душа, душевність.
Отже, семантичні закони і семантичні універсали іс­
нують. Однак їх важче виявити, ніж фонетичні закони,
тому що звуків у кожній мові мало, а слів — дуже бага­
то. Семасіологія простежує шлях від знака (словесної
оболонки) до значення, тобто наповнення словесної обо­
лонки змістом і зміни цього змісту.
Ономасіологія
Слова відображають об'єктивну дійсність, називаю­
чи її предмети, явища, процеси тощо. Проблемами но­
мінації займається ономасіологія, яка виникла у пер­
шій половині XX ст.
Ономасіологія (грєц. опота — найменування і Іо£оз — слово,
вчення) — розділ лексикології, який вивчає принципи і способи
номінації.
Кожен акт номінації відбувається в мовленні й
закріплюється (або не закріплюється) згодом у мові.
Номінація є складним процесом, який охоплює такі
етапи:
І'озділи лексикології 235
1) вибір предмета, явища, що підлягає найменуванню;
2) осмислення і попереднє оцінювання цієї реалії,
що дає змогу обрати чи створити відповідний лексич­
ний засіб;
3) встановлення зв'язку між обраним лексичним за­
собом і предметом, що підлягає номінації. Цей зв'язок
стає значенням слова і відображається в назві предмета.
Наприклад, для предмета, з допомогою якого добу­
вають вогонь, характерні такі ознаки: дерев'яна скал­
ка; голівка з сіркою; дає вогонь. Осмислення цих ознак
зумовило утворення його назви. За дерев'яною основою
та її формою росіяни почали вживати слово спичка; за
легкозаймистою голівкою українці запровадили назву
сірник, а поляки за результатом (одержанням вогню)
утворили слово гараїка. Три мови, використавши три
основні ознаки сірників, здійснили номінацію цього
предмета. Такий акт є обов'язковою умовою появи ново­
го слова та нового значення у вже існуючому слові.
Ономасіологічні дослідження встановлюють зв'язок
номінації з предикацією. Спочатку формулюють су­
дження про річ, виражене реченням, тобто предикатив­
ною одиницею, потім воно згортається до лексеми, тоб­
то номінативної одиниці: Машина возить бензин —>
бензовоз; Він кохає —> закоханий. Результатом згортан­
ня того самого судження можуть бути різні варіанти,
напр.: Він учиться в школі —> школяр, учень. Отже,
кожне похідне слово є згорнутим реченням, яке переду­
вало йому. На думку російського мовознавця Івана Мє-
щанінова (1883—1967), історично процес номінування
був одночасно процесом створення речень.
Будучи частиною загальної теорії семантики, онома­
сіологія досліджує, як сприйняття речі, явища (факту
об'єктивної дійсності) перекодовується в слово (факт
мови). Цей розділ лексикології встановлює механізми
появи лексем або їх семем, доповнення чи видозміни
мовної картини світу.
Ономастика
Для позначення одиничних реалій дійсності у мові
існують власні назви, або оніми. їх дослідженням зай­
мається ономастика. Хоч зацікавлення власними назва­
ми, спроби їх вивчення, укладання словників антропо-
 236
Лексикологія
німів і топонімів існують уже давно, однак у наукову га­
лузь ономастика виокремилася лише в XX ст.
Ономастика (грец. опотавііке — мистецтво давати імена) — роз­
діл лексикології, що досліджує сутність, специфіку, будову, групу­
вання, походження, закономірності функціонування та розвиток
власних назв.
Власні назви прямо чи опосередковано утворені від
загальних назв, але це не означає, що в процесі розвит­
ку мови спочатку виникли загальні назви, а потім
власні. Раніше не розмежовувалися ці дві групи, були
слова, серед яких згодом почали розрізняти загальні та
власні назви. Про це свідчать значення найдавніших то­
понімів — назв рік, гірських масивів тощо. Назви майже
всіх великих рік мають у різних мовах семантику «ріка»
або «велика ріка»: Амур (нівхське), Єнісей (хантийське),
Лена (евенкське), Міссісіпі (індіанське), Нігер (туарег-
ське), Ніл (семітське), Об (іранське), Рейн (галльське). В
основу назв гірських масивів закладено значення «го­
ра»: Альпи — «гори» (кельтське), Кавказ — «білосніжні
гори» (іранське), Карпати — «скелясті» (фракійське),
Тянь-Шань — «небесні гори» (китайське) тощо.
Особливість цих назв пояснюється тим, що найдав­
ніші люди знали невелику територію свого племені, ба­
чили лиш одну ріку, тому називали її просторіка. Це бу­
ла власна назва, що водночас являла собою і загальну.
Пізніше зростання масштабів рухливості етносів, кра­
ще опанування географії спричинили усвідомлення то­
го, що назви ріка для позначення багатьох рік недостат­
ньо, адже їх треба якось розрізняти. Тому географічні
об'єкти почали називати за їх ознаками: Бистриця,
Глинниця, Кам
Криничний, Синюха, Чорновідка.
З появою держав і приватної власності назви нерідко
стали вказувати на ім'я засновника чи володаря: Київ,
Чернігів, Ніжин, Переяслав, Володимир.
Складний шлях розвитку пройшли й антропоніми.
Спочатку всі люди мали тільки по одному імені, а вже
значно пізніше з'явилися такі категорії, як спадкове
ім'я, тобто прізвище, ім'я по батькові тощо.
Ономастика дає багатий матеріал для історії мови,
історії народу, її даними користуються археологи, ет­
нографи, географи та ін. Наприклад, назва Дніпро (дав-
ньоруськ. Д-ьніпрь) є композитом, друга частина якого
-іпр походить із фракійської мови, де означає «широ­
кий». Топонім Дніпро був, імовірно, давньоєвропей-
І'озділи лексикології 237
ською назвою цієї ріки. Скіфи, що з'явилися біля неї у
VIII ст. до н. є., додали до існуючої назви своє слово зі
значенням «ріка», пор.: осетинське аіоп — «ріка». От­
же, значення назви Дніпро — «ріка широка». Слов'яни,
що здавна жили біля Дніпра, мали свою назву цієї ріки:
Слову тич (зафіксована в «Слові о полку Ігоревім»),
Славута (в українських думах). Ці похідні форми вка­
зують на давнішу, незасвідчену назву — Слова, яка має
індоєвропейську структуру і означає «текуча». Сло­
в'янська назва Слова вийшла з ужитку, заступившись
іншомовною назвою Дніпро, але збереглося похідне сло­
во слов'яни — «люди, що живуть біля річки Слова».
Усі топоніми, антропоніми, теоніми (назви богів
тощо) та інші розряди власних назв зберігають певну ін­
формацію. Так, завдяки аналізу географічних назв ук­
раїнський мовознавець Андрій Білецький (1911—1995)
дійшов висновку, що у Греції було давнє слов'янське
населення. Російський мовознавець Олег Трубачов
(1930—2002) виявив значні індоарійські впливи в басей­
ні Азовського моря та в Криму.
У художньому тексті дані ономастики мають мис­
тецьку цінність. Цей ономастичний напрям називають
літературною ономастикою, рідше поетичною ономас­
тикою або поетикою онімів. Якщо батьки називають
своїх дітей, коли ті ще маленькі, то письменник при­
думує імена для персонажів, які, як правило, є дорос­
лими, характери яких він знає. Тому автор часто
пов'язує персонаж та його наймення, щоб воно сприяло
створенню образу. Це найбільш характерне для дитя­
чих та гумористичних творів, пор. імена персонажів у
казці М. Трублаїні «Мандри Закомарика»: Закомарик,
Закомашка, Завждишукай, Усезагуба, Гегекало. Дуже
уважно й дбайливо ставилися до підбору імен та інших
онімів усі видатні письменники. Наприклад, М. Коцю­
бинський замінив прізвище центрального героя повісті
«Райа тог^апа» Побідаш на Волик. Перше приваблюва­
ло своєю двозначністю: сподівалися на побіду (перемо­
гу), а опинилися по біді. Друге відверто й однозначно
вказує, що усе життя працювали, як воли.
Онімія художнього тексту є засобом створення ху­
дожнього цілого, робить яскравими художні образи,
передає глибинний зміст, являє собою засіб художньої
виразності, напр.: Ох, як вас люди називали ловко! / Не-
куйбіда, Майбоженко, Чумак, / Пустикота, Заверни-
вовка, І Нетудихата, Неїжмак (Ліна Костенко).
 238
Лексикологія
Кожна мова має дуже багато власних назв, які міс­
тять величезну інформацію, мають значне мовне наван­
таження і потребують дослідження. Цим займається тео­
ретична, описова, історична, прикладна та літературна
ономастика, що нині активно розвивається.
Етимологія
ч ' Розвиток і збагачення новими словами лексичної
системи зумовлюють вивчення походження її компо­
нентів, з'ясування внутрішньої форми слова. Розв'я­
занням цих проблем займається етимологія.
. Етимологія (грец. е(утоІо£іа, від еїитоп — істина і Іо£оз — сло-
\/' во, вчення) — розділ лексикології, який досліджує походження
слів.
Слово, як правило, походить від іншого, рідше від
двох лексем. Слово, від якого твориться інше, є твір­
ним, або мотивуючим, а слово, утворене від ньо­
го, — похідним , або мотивованим. Так, лексема
моряк мотивована словом море, а лексема морячка —
словом моряк. У першому випадку мотивуючою є лексе­
ма море, а в другому — моряк.
При вивченні відношень між мотивуючим і мотиво­
ваним словами встановлюють, як пов'язана семантика
цих слів; якими спеціальними засобами мотивоване
слово утворене від мотивуючого; коли відбулося це ут­
ворення, тобто коли з'явилося конкретне слово в мові
чи, якщо йдеться про запозичення, коли воно прийшло
в мову з іншої мови.
Так, слово столиця пов'язане зі словом стіл (дав-
ньоруськ. стол-ь), однак семантичні відношення цих
слів нині віддалені. Якби в час утворення слова столи­
ця від лексеми стіл остання мала сучасне значення, то
слово столиця мало б означати «столярна майстерня»
або «їдальня» (пор.: рос. столовая), але ніяк не «голов­
не місто держави». Однак давніше слово столг мало
ширше коло значень: «різні меблі для сидіння», зокре­
ма «лава», «стілець», а також «трон», «престол» (спеці­
альне сидіння володаря). У «Слові о полку Ігоревім» на­
писано: Осмомислі Ярославе, високо сідиши на своєму
златокованнімь столі. Населений пункт, де був розта­
шований княжий трон, на основі метонімії почали нази­
вати стол. Від цього значення слова стол — «місто, де
Розділи лексикології 239
розташований княжий стіл» (пор.: стольний град) і ут-
норене за допомогою суфікса -иця слово столиця.
Усі слова мови поділяють на:
— етимологічно прозорі: слова з виразною внутріш­
ньою формою, напр.: листати, листівка (внутріш­
ня форма — «лист»), кусачки (внутрішня форма —
«кусати»);
— етимологічно непрозорі: деетимологізовані слова,
внутрішня форма яких затемнена або взагалі втрачена,
напр.: лист, кусати.
Спеціального етимологічного вивчення потребують
етимологічно непрозорі слова. У цих дослідженнях спи­
раються на різні принципи.
1. Фонетичний принцип. Він полягає в тому, що,
з'ясовуючи етимологію слова, треба керуватися фоне­
тичними законами. Наприклад, укр. начальник — «ке­
рівник» і польс. пасгеїпік — «керівник» дуже схожі і за
змістом, і за формою. Однак це слова різної етимології,
про що свідчить порушення фонетичного закону: укр. [а]
в такій позиції не може відповідати польс. [є]. Україн­
ська лексема начальник походить від слова начало, яке
своїм історичним коренем має компонент -ча- (пор.: по­
чаток), а польське пасгеїпік пов'язане зі сполученням
па сгеїе — «на чолі» і має корінь сгеї- (пор.: укр. чоло).
Етимологічно не пов'язані між собою дуже схожі слова
мимохіть (пор.: хотіти) Та мимохідь (пор.: ходити):
різне походження їх виявляється в тому, що кінцеве [т]
не може відповідати [д]. В українській мові діє фонетич­
ний закон: кінцеві дзвінкі приголосні не оглушуються.
Навіть повний фонетичний збіг коренів слів ще не свід­
чить про етимологічний зв'язок. Так, укр. поле та полі­
но (корінь пол-) мають різне походження. Спільно­
слов'янське слово поле утворене за допомогою суфікса
-І- від того ж кореня, що й рос. полий — «порожній».
Словом поле називали порожню, тобто не порослу лі­
сом, місцевість. Лексема поліно походить від дієслова
політи — «горіти» (пор.: полум'я, палати) і означає
буквально «те, що горить, придатне для вогнища».
2. Семантичний принцип. Він передбачає з'ясуван­
ня під час етимологічного дослідження семантичних
зв'язків слів, закономірностей семантичних переходів.
Слово горе етимологічно пов'язане з дієсловом горіти на
основі значення «те, що палить», «те, що мучить». Сло­
во гіркий також походить від горіти, про що свідчить
значеннєвий ланцюжок: «гарячий» — «неприємний» —
 240
Лексикологія
«їдкий на смак». Семантичний принцип діє менш послі­
довно, ніж фонетичні закони. Так, синоніми путь і до­
рога з'явилися різними семантичними шляхами: слово
путь в індоєвропейській мові мало семантику «подо­
лання небезпек», а лексема дорога у праслов'янській
мові означала «заглиблення, рівчак». Тобто перше сло­
во вказувало на небезпечність шляху, а друге — на його
розташування вздовж водотоку.
3. Словотвірний (морфологічний) принцип. Цей
принцип ґрунтується на з'ясуванні при етимологічному
дослідженні морфемної структури слова. Слова тво­
ряться від інших слів, як правило, за допомогою спеці­
альних морфем (суфіксів, префіксів тощо). Виявлення
їх у похідному слові може викликати труднощі, оскіль­
ки морфеми перестають виділятися внаслідок фонетич­
них процесів або спрощення. Так, внаслідок пом'як­
шення приголосних у праслов'янській мові зник суфікс
-у7 у слові поле: сполучення [Щ перейшло в пом'якшене
[л ], яке в українській мові стверділо. Історичний су­
фікс -р- виявляється у словах жир, пир під час зістав­
лення їх з дієсловами жити, пити. Нині він змертвів, з
його допомогою не утворюються нові слова. Прикметни­
ковий суфікс -с- також змертвів: русий утворене від ру­
дий унаслідок спрощення [де] -» [с].
4. Генетичний принцип. Він полягає в тому, що для
з'ясування походження слова його зіставляють не тіль­
ки з іншими словами мови, до якої воно належить, а й зі
словами інших споріднених мов. На слов'янському
ґрунті слово рука абсолютно незрозуміле. Зіставлення
його з лит. гепкй — «збираю» засвідчує, що воно похід­
не від слова зі змістом «збираюча»: лексема характери­
зує руку як знаряддя первісної праці.
5. Речовий принцип. Виявляється в тому, що при
вивченні історії слова необхідно виходити за межі мо­
ви, звертатись до реалій об'єктивної дійсності, суспіль­
них звичаїв тощо. Назва рослини лобода походить від
індоєвропейського кореня *аІЬЬ- — «білий» (пор.: лат. аі-
Ьиз — «білий»). Пояснення такої етимології цього сло­
ва наявне в реальній дійсності: листя цього бур'яну
вкрите білим пилком. Походження рос. бабочка — «ме­
телик» можна зрозуміти на основі стародавніх язич­
ницьких вірувань у переселення душ: бабочка — «душа
бабки, жінки-предка». Звернення до історії народу є
дуже істотним, зокрема, при з'ясуванні походження за­
позичених слів.
Розділи лексикології 241
6. Просторовий принцип. Цей принцип полягає в то­
му, що географічна локалізація слова є дуже істотним
показником його походження, особливо у випадку запо­
зичення. Так, територіальне поширення лексеми баран
у слов'янських мовах дало змогу О. Трубачову вважати,
що вона за походженням є східним запозиченням з іран­
ського *оагап, д.-інд. игапа — «ягня, баран» при тюрк­
ському посередництві.
Встановлення етимології слова, його первісної се­
мантики, зіставлення етимологічного значення лексе­
ми і її сучасного значення дають змогу з'ясувати історію
слова. Тому етимологія має важливе значення для істо­
рії мови загалом.
Фразеологія
Компоненти лексичної системи поєднуються в мов­
ленні, утворюючи сполучення слів. Одні з них є вільни­
ми, створюваними в процесі мовлення: мити голову,
висловити думку, інші — сталими, стійкими, відтворю­
ваними в готовому вигляді, тобто фразеологізмами: су­
шити голову, спадати на думку.
Фразеологізми (грец. рЬгазіз — зворот і Іо§ізтоз — вислів) —
неподільні, цілісні за значенням сполучення слів, які відтворюють­
ся в мовленні.
Стійкість і відтворюваність зближують ці лексичні
одиниці зі словами, що особливо виразно виявляється
при розгляді їх семантики. Значення фразеологізму по­
дібне до цілісної семантики лексеми, а не до складеної
семантики вільного словосполучення. Наприклад,
зміст вільного словосполучення лікувати зуби поро­
джений поєднанням дієслова лікувати та залежного
іменника зуби. Значення фразеологізму зуби з'їсти (на
чомусь) — «набути великого досвіду» (в чомусь) фак­
тично не залежить від семантики слів зуби та з'їсти: тут
відбувся семантичний зсув, унаслідок якого значення
окремих слів зуби та з'їсти цілком утратилося. Тому
складники фразеологізмів вважають не словами, а ком­
понентами.
Фразеологізм є не комбінацією знаків, а єдиним
знаком, якому властиві вторинність і складеність, ос­
кільки історично він складений з первинних елемен­
тів — слів.
 242
Лексиколоіін
Притаманні фразеологізмам також ознаки, які від­
різняють їх від лексем і характеризують як явища, пе­
рехідні від словосполучень до слів. Так, фразеологізмам
на відміну від слів властиві формальна вільність компо­
нентів (зуби з'їсти, зуби з'їла, зуби на веслуванні з'їв),
варіативність: рівноцінними є вислови зуби з'їсти, зуби
проїсти, зуби попроїдати. Це свідчить про утворення
фразеологізмів на основі вільних словосполучень.
Стійкі сполучення слів тісно пов'язані з лексичним
рівнем мови, але не збігаються з ним. Вони належать до
проміжного рівня мови — фразеологічного, який дослі­
джує фразеологія.
\^ Фразеологія (грец. рїігазіз — вираз, зворот і Іо£ов — слово, вчен­
ня) — розділ мовознавства, який досліджує фразеологізми; сукуп­
ність фразеологізмів конкретної мови.
—- Основними завданнями фразеології є з'ясування
складу фразеологічної системи, класифікування стій­
ких сполучень слів.
За ступенем мотивованості значення виокремлюють
фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності
(фраземи), фразеологічні сполучення (фразеологічні ви­
рази).
Ф р а з е о л о г і ч н і з р о щ е н н я ( і д і о м и ) . Зна­
чення цих стійких сполучень не мотивоване, не залеж­
не від семантики їх компонентів: збити з пантелику —
«заплутати кого-небудь», собаку з'їсти — «набути дос­
віду» (в певній справі). Фразеологічні зрощення є деети-
мологізованими сполученнями слів, що цілком втрати­
ли свою внутрішню форму. Пояснити їх досить важко.
У фразеологічних зрощеннях нерідко зафіксовані сло­
ва, які в інших випадках не вживаються: баглаї бити,
байдики бити — «ледарювати», сказати на балай (га-
лай-балай) — «сказати необдумано», точити баляси
(баляндраси) — «весело розмовляти», взяти в помку (в
помки) — «запам'ятати». Якщо лексеми помка — «па­
м'ять», баляси — «виточені фігурні стовпчики поручнів
балкона чи сходів» вказані в «Словнику української мо­
ви», то компоненти баглаї, байдики, балай (галай-ба-
лай) існують тільки в ідіомах. Компонент українського
фразеологічного зрощення на пти (іронічна відповідь на
запитання «на що?»), зафіксований у словнику Б. Грін-
ченка, зберігає найдавнішу, ще праслов'янську, безсу­
фіксну назву птаха — *рт>іа (у знахідному відмінку мно-
І'и:іділи лексикології 243
кини), втрачену в усіх слов'янських мовах (пор.: похід­
ні птах, птиця^. і
Ф р а з е о л о г і ч н і є д н о с т і (фраземи),і__3міст
цих стійких сполучень мотивований дещо переосмисле­
ним значенням окремих їх компонентів: сісти в калю-
'"'.</ ~~. «зазнати невдачі», роззявити рота — «здивува-
•\псь»^тугий на вухо — «той, що недочуває». Однак у
фраземах семантичний зсув не є настільки кардиналь­
ним, щоб призвести до розриву прямого й переносного
;шачень. Як правило, у фразеологічній єдності перео­
смислюється лише один з її компонентів, а не всі, як у
фразеологічних зрощеннях.
Фразеологічні сполучення (фразеоло­
г і ч н і в и р а з и ) . їх семантика мотивована значеннями
компонентів, тобто вона є аналітичною, розділеною між
окремими складниками (подібно до значення вільних
словосполучень): біле м'ясо, чорний хліб. У фразеологіз­
мах цієї групи нерідко трапляються компоненти з вузь­
кою, вибірковою сполучуваністю. Можливі поєднання
слів нагле нещастя, нагла хвороба, нагла смерть, але
не можна сказати: наглий день, нагле весілля, нагла ра­
дість. В українській мові існує фразеологічний вираз
надати слово, однак його компонент надати не поєдну­
ється, наприклад, з лексемою догана.
Деякі мовознавці вважають фразеологічні сполучен­
ня та фразеологічні вирази різними класифікаційними
групами фразеологізмів. Так, до фразеологічних сполу­
чень відносять фразеологізми з одним вільним компо­
нентом і другим фразеологічно обмеженим: нагле не­
щастя, заклятий ворог, шкірити зуби. Фразеологічни­
ми виразами вважають поєднання цілком вільних слів,
які стали стійким сполученням завдяки походженню з
визначного тексту, частому використанню: апостол
правди і науки, незлим тихим словом (згадати), бу­
вайте здорові.
До стійких сполучень слів належать складені термі­
ни. За ступенем свого семантичного злиття вони можуть
бути розподілені між усіма трьома групами фразеоло­
гізмів: адамове яблуко, грудна жаба — фразеологічні
зрощення; благородні метали, земна вісь — фразеоло­
гічні єдності; температура кипіння, зубні приголосні —
фразеологічні сполучення.
-— Класифікацію фразеологізмів за ступенем мотивова­
ності запропонував В. Виноградов. Значну увагу приділя­
ли проблемі класифікування фразеологізмів російські
 244 Лексикологія
мовознавці, зокрема Микола Шанський Днар. 1922)\
Олександр Молотков)(нар. 1916), українські лінгвісти'
Лариса Скрипник (1921—2004), Григорій Удовиченко
(нар. 1917), Віктор Ужченко (нар. 1935). На основі різ­
них критеріїв вони розробили ряд класифікацій фразео­
логізмів. )
-г~~ За походженням фразеологізми поділяють на корін-
I ні та запозичені.
і К о р і н н і ф р а з е о л о г і з м и . До цієї групи нале-
| жать стійкі сполучення слів, основою яких є лексеми
/ власної мови. Корінні фразеологізми являють собою ви-
ю яв національного менталітету. Так, серед українських
' фразеологізмів виокремлюють:
а) спільнослов'янські — характерні для всіх сло­
в'янських мов. Утворені вони дуже давно, тому причи­
ни їх виникнення не з'ясовані: бити в очі — «приверта­
ти увагу», ні в зуб — «не розуміти», бабине літо — «со­
нячні дні на початку осені»;
б) східнослов'янські — притаманні лише україн­
ській, російській та білоруській мовам. Мотивація та­
ких фразеологізмів більш прозора: під гарячу руку — «в
момент великого роздратування», ні світ ні зоря — «ра­
но» . Деякі східнослов'янські фраземи мають конкретну
історичну мотивацію: шапка Мономаха (за переказом,
належала київському князеві Володимиру II Всеволодо­
вичу (1053—1125), названому Мономахом на честь ві­
зантійського імператора Константина Мономаха, з ро­
дини якого походила мати Володимира II; імператор на­
діслав йому цю шапку — вінець, символ влади), вислів
КНЯЗЯ
Святослава іду на ви («йду вас воювати» — цими
словами Святослав попереджав ворогів, ідучи на них
походом);
в) власне українські — існують лише в українській
мові й утворені на ґрунті її лексики: сліпці сватають —
«хочеться спати», утерти маку, дати кучми — «поби­
ти», на руку ковінька — «вигідно». Реалії української
історії відображені такими стійкими сполученнями
слів: пирятинська верства (дуже висока людина), реве
як орда в таборі (несамовито кричить, як татарська ор­
да), висипався Хміль із міха (про переможну визвольну
війну під проводом Богдана Хмельницького).
Класифікування корінних фразеологізмів може ви­
кликати труднощі, оскільки в певній мові існують запо­
зичення стійких сполучень слів зі споріднених мов,
крім спільних з ними фразеологізмів. Так, укр. ідіома
Розділи лексикології 245
тютілька в тютільку — «абсолютно точно» запозиче­
на з російської мови, де вона, як з'ясував російський мо­
вознавець Валерій Мокієнко (нар. 1940), розвинулася
шляхом змішування діалектних слів тютя — «удар» та
утелька — «крихітка». Російське моя хата с краю запо­
зичене з укр. моя хата скраю — «кого-небудь щось не
стосується», на що вказує лексема хата (російський за
походженням фразеологізм містив би компонент изба).
З а п о з и ч е н і ф р а з е о л о г і з м и . Ця група охоп­
лює стійкі сполучення слів, запозичені з інших (спорід­
нених і неспоріднених) мов. У ній виокремлюють:
а) власне запозичення — фразеологізм перенесений
з іншої мови без зміни звучання: перпетуум мобіле
(лат. регреіиит тоЬИе — «безперервно, вічно рухливе») —
«вічний двигун, вічний рух». У цих фразеологізмах пере­
важно збережене оригінальне написання: лат. Іарзиз Ііпди-
ае (обмовка, помилка в мовленні), аііег е§о («друге «Я»);
б) кальки — перекладений кожен компонент фразео­
логізму без збереження зрозумілої мотивації цілого:
рос. синий чулок (від англ. Ьіие зіоскіп§) — «вчена жін­
ка, позбавлена привабливості». Запозичення стійких
сполучень слів таким шляхом може спричинити по­
милки, як у рос. бить не в своей тарелке, де франц. аз-
зіеііе — «положення, посадка» (вершника) перекладе­
не як «тарілка» (не врахована омонімія);
в) переклади — фразеологізм перекладений зі збере­
женням мотивації; зміст цілого певним чином пов'яза­
ний із семантикою компонентів: рос. брать за горло із
франц. ргепйге а Іа §ог§е. Значна частина таких стійких
сполучень слів є інтернаціоналізмами: між небом і зем­
лею, ні риба ні м'ясо мають дослівні відповідники в ро­
сійській, англійській, французькій, німецькій, італій­
ській та іспанській мовах.
Дещо іншу класифікацію фразеологізмів за похо­
дженням розробив Л. Булаховський. Він вважав, що
стійкі сполучення слів походять:
а) з фольклору, переважно з прислів'їв та приказок:
рос. змея подколодная, укр. собака на сіні;
б) із професійної мови, у переносному значенні: грати
першу скрипку (з мови музикантів), хід конем (з мови ша­
хістів), коваль клепле, поки тепле (з мови ремісників);
в) з Біблії: корінь зла, у поті чола, берегти, як зіни­
цю ока, хліб насущний;
г) з античної міфології та історії: ахіллесова п'ята,
гордіїв вузол, перейти рубікон, людина людині вовк;
 246
Лексикологія
ґ) із висловлювань відомих людей, зокрема письмен­
ників: три мушкетери, синій птах, пропаща сила, ла­
ни широкополі, вогонь в одежі слова.
Певна кількість фразеологізмів існує за межами цих
груп, оскільки життя, потреби спілкування породжу­
ють їх у найрізноманітніших ситуаціях і з дуже різного
вихідного матеріалу.
За виконуваною функцією фразеологізми поділя­
ють на:
а) номінативні — зближуються зі словом: три­
дев'яте царство, зелена вулиця;
б) комунікативні — функціонально збігаються з ре­
ченням. До цієї групи відносять прислів'я та приказки:
Який Сава, така й слава, Сім раз відмір, а раз відріж,
значну частину крилатих висловів: Неуцтво не є аргу­
ментом (Б. Спіноза), У сумці солдата лежить мар­
шальський жезл (Наполеон). Деякі дослідники не вва­
жають фразеологізмами комунікативні стійкі сполу­
чення слів.
Отже, фразеологізми являють собою сполучення
слів, які специфічно формулюють певну важливу дум­
ку, істотне поняття, виражають експресію і є втіленням
мудрості народу.
Лексикографія
Лексичний склад кожної мови охоплює дуже багато
слів. Усі вони мають семантичні, граматичні, орфогра­
фічні, стилістичні особливості, зафіксовані в словни­
ках, їх розробленням займається лексикографія.
Ч < Лексикографія (грец. Іехікоп — словник і £гарпб — пишу) — роз­
діл мовознавства, присвячений теорії і практиці укладання слов­
ників.
Відповідно до того, які аспекти слова відображають
словники, серед них виокремлюють різні типи.
Енциклопедичні словники. Вони присвячені реалі­
ям об'єктивної дійсності, які відображені в мові з допо­
могою слів/^У енциклопедичних словниках зосереджена
увага не на самих словах, а на денотатах, що позначені
ними. Це виявляється, зокрема, в ілюстраціях, які су­
проводжують словесний матеріал (зображення, портре­
ти, карти, схеми є відображенням об'єктивної дійснос­
ті). Енциклопедичні словники пояснюють навколишній
Розділи лексикології
247
світ безпосередньо, про що свідчить значна кількість
описів одиничних об'єктів: відомих людей, географіч­
них реалій тощо. У цих словниках широко подані та­
кож описи понять, тобто мисленнєвих категорій, що
узагальнюють дійсність певним способом.
До енциклопедичних словників належать енцикло­
педії, наприклад «Большая советская знциклопедия»
(3-тє видання. — М., 1969—1978), «Українська радян­
ська енциклопедія» (К., 1960—1966; 2-ге видання. —
К., 1974— 1985), «Енциклопедія українознавства» (Па­
риж—Нью-Йорк, 1949—1984), видана за редакцією
В. Кубійовича і перевидана в Україні в 1993—2000 рр.
Перша українська енциклопедія вийшла в трьох томах
протягом 1930—1935 рр. у Львові під назвою «Україн­
ська загальна енциклопедія» за редакцією І. Раковсько-
го. До енциклопедичних словників належать також
галузеві енциклопедії, наприклад енциклопедія «Укра­
їнська мова» (К., 2000; 2-ге видання. — К., 2004), дво­
томна енциклопедія «Зктіапзка опотазі.ука» (Варша­
ва — Краків, 2002—2003); енциклопедичні словники,
зокрема «Лингвистический знциклопедический сло-
варь» (М., 1990), укладений Р. Симеоном двотомний
хорватський словник «ЕпсікІоресЩзкі г)еспік 1ІП£УІЗ-
ііскіп паггуа» (Загреб, 1969); енциклопедичні довідни­
ки, наприклад довідник «Київ», виданий за редакцією
А. Кудрицького в 1981 р.; біографічні довідники, зокре­
ма «Восточнославянские язьїковедьі» М. Булахова
(Мінськ, 1976—1978).
, Мовні словники. їх метою є систематичний опис слів
та інших мовних одиниць£_У мовних словниках розгля­
даються усі типи слів, їх значення, граматичні та сти­
лістичні ознаки, особливості функціонування'тощо. До
мовних словників належать термінологічні словники.
Прикладом термінологічних словників є словники лін­
гвістичних термінів. Найпоширеніші серед них: україн­
ські — Є. Кротевича та Н. Родзевич «Словник лінгвіс­
тичних термінів» (К., 1957), Д. Ганича й І. Олійника
«Словник лінгвістичних термінів» (К., 1985), «Україн­
ська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних
термінів» за редакцією С. Єрмоленко (К., 2001); росій­
ські — О. Ахманової «Словарь лингвистических терми­
нов» (М., 1966), Д. Розенталя й М. Теленкової «Сло-
варь-справочник лингвистических терминов» (2-ге ви­
дання. — М., 1976); перекладні — Ж. Марузо «Словарь
лингвистических терминов» (з французької мови перек-
 248 Лексикологія
лав М. Андреєв; М., 1960), Е. Гемпа «Словарь американ-
ской лингвистической терминологии» (з англійської мо­
ви переклав В. Іванов; М., 1964), Й. Вахека «Лингвисти-
ческий словарь П р а ж с к о й школьї» (з французької мови
п е р е к л а в І. М е л ь ч у к ; М., 1964). У П р а з і протягом
1977—1979 р р . за редакцією А. Єдлічки вийшов оригі­
нальний двотомний «81ошш'к зіоуапзке Ппдуізііске іег-
тіпо1о£Іе», в я к о м у лінгвістичні терміни не тлумачать­
ся, а наводяться на одинадцяти с л о в ' я н с ь к и х мовах і
трьох західноєвропейських (англійській, ф р а н ц у з ь к і й і
німецькій).
- Існує багато видів мовних словників. Серед них ви­
окремлюють одномовні, двомовні та багатомовні.,
ч/ О д н о м о в н і с л о в н и к и . У них словникова стаття
подається однією мовою. До цього типу входять такі
словники: тлумачні, діалектні, історичні, етимологічні,
орфографічні, орфоепічні, іншомовних слів, нових слів,
мови письменників, скорочень, синонімів, антонімів,
омонімів, паронімів, топонімічні, антропонімічні та ін.
Тлумачні словники містять перелік слів мови
з поясненням їх значення, граматичних і стилістичних
особливостей. Ступінь р о з в и т к у л е к с и к о г р а ф і ї мови
визначається передусім кількістю та якістю тлумачних
словників.
\ П е р ш и м в Україні академічним тлумачним словни­
ком став одинадцятитомний «Словник української мо­
ви», що вийшов у Києві протягом 1970—1980 рр. і охоп­
лює понад 134 000 слів. Фактично тлумачним був і чоти­
ритомний «Словарь української мови» за редакцією
Б . Грінченка (К., 1907—1909). Формально він є двомов­
ним (українсько-російським) словником, однак російська
мова тут в и к о р и с т а н а не д л я перекладу у к р а ї н с ь к и х
слів, а д л я їх т л у м а ч е н н я . Ц е й словник не в т р а т и в цін­
ності досі й неодноразово п е р е в и д а в а в с я (востаннє
1 9 9 6 — 1 9 9 7 р р . ) . Д л я ш к о л я р і в п р и з н а ч е н и й «Корот­
к и й т л у м а ч н и й с л о в н и к у к р а ї н с ь к о ї мови» за редакці­
єю Л . Гумецької (К., 1978; 2-ге видання за редакцією
Д. Гринчишина, 1988; приблизно 6750 слів).
Є великі тлумачні словники й інших с л о в ' я н с ь к и х
мов. Н а п р и к л а д , академічний «Словарь современного
русского литературного язьїка» в 17-ти томах (Моск­
ва—Ленінград, 1948—1965), я к и й доопрацьований і з
1991 р . перевидається. На його основі укладено м а л и й
чотиритомний «Словарь русского язьїка» (1957—1960),
що пізніше перевидавався. Особливої популярності на-
Розділи лексикології 249
був «Словарь русского язьїка» С. Ожегова: у 1990 р .
здійснене 22-ге його в и д а н н я . Протягом 1964—1977 р р .
у Мінську ви-йшов великий «Тлумачальньї слоунік бе-
ларускай мовьі» у 5-ти томах (останній том у двох к н и ­
гах) за загальною редакцією К. К р а п і в и , що містить
105 056 слів та фразеологізмів. Перший тлумачний слов­
ник болгарської мови уклав Н. Геров (помер у 1900 р.).
Його було частково опубліковано (у 5-ти томах) у Плов-
диві 1895— 1904 р р . З а в е р ш и в це в и д а н н я , помітно йо­
го доповнивши, Т. Панчев. У 1908 р . він окремо видав у
Пловдиві додатки до словника Н . Герова. Словник пе­
ревиданий у Софії 1 9 7 5 — 1 9 7 8 р р . Багатотомний акаде­
мічний «Речник на б-ьлгарския език» в и й ш о в д р у к о м
н а п р и к і н ц і X X ст. Тоді ж у В а р ш а в і опубліковано поль­
ський одинадцятитомник.
V- Діалектні словники фіксують л е к с и к у , влас­
тиву територіальним діалектам. Вони є диференційни-
ми, тобто включають т і л ь к и ті слова, що мають певні
відмінності від літературних або взагалі відсутні в літе­
ратурній мові. П р и к л а д о м словників цього типу є бага­
тотомний «Словарь русских н а р о д н и х говоров» за ре­
д а к ц і є ю Ф. Філіна, згодом Ф . Сороколєтова. У 2 0 0 3 р .
вийшов 37-й випуск цього словника. Існує ч и м а л о ук­
р а ї н с ь к и х д і а л е к т н и х с л о в н и к і в , з о к р е м а «Словник
бойківських говірок» М. О н и ш к е в и ч а , виданий у двох
частинах (К., 1984), «Словник говірок Н и ж н ь о ї Над­
д н і п р я н щ и н и » В. Ч а б а н е н к а у чотирьох томах (Запо­
р і ж ж я , 1992), «Словник діалектної л е к с и к и Л у г а н щ и -
ни» (К., 2002) за редакцією 3 . Сікорської, «Словник бу­
к о в и н с ь к и х говірок» за р е д а к ц і є ю Н . Г у и в а н ю к та
К. Л у к ' я н ю к а (Чернівці, 2005).
Історичні словники подають слова та значен­
н я слів, зафіксовані в історичних п а м ' я т к а х певної епо­
хи. Вони є переважно повними, тобто охоплюють по
можливості всі засвідчені д ж е р е л а м и лексеми. Щ е в
1930—1932 рр. у Харкові й Києві в и й ш л и два перші ви­
пуски «Історичного словника українського я з и к а » за
редакцією Є. Т и м ч е н к а (перевидані у 1985 р . у Мюнхені
О. Горбачем). Однак видання словника було зупинено
(947 сторінок, до слова жяловати), а авторський колек­
тив репресовано (1932). Протягом 1977—1978 рр. опуб­
ліковано двотомний «Словник староукраїнської мови
XIV—XV ст.», а нині виходить окремими випусками
словник української мови XVI — першої пол. XVII ст. З
1975 р . в Москві публікують в е л и к и й «Словарь русско-
 250
Лексикологія
го язьїка XI—XVII вв.», я к и й охоплює й п а м ' я т к и дав­
ньоукраїнської мови. Існують історичні словники бага­
тьох мов, я к і мають давні традиції писемності.
^ Етимологічні словники описують походжен­
н я слів. П е р ш и й український етимологічний словник
у к л а в Я . Р у д н и ц ь к и й і видав його англійською мовою у
Вінніпезі — «Ап Е і у т о і о ^ і с а і Бісііопагу оі їЬ.е ІЛсгаіпі-
ап Ьаи£иа£е». Це незавершений словник, я к и й виходив
д р у к о м к і л ь к а р а з о в о : 1 9 6 2 — 1 9 6 6 (до л і т е р и г),
1966—1972 (до літери ж), 1980 (з додатком д е я к и х слів
на решту літер). Протягом 1982—1989 рр. у Києві опуб­
ліковано три томи академічного «Етимологічного слов­
н и к а української мови» за редакцією О. Мельничука.
Словник розрахований на сім томів. У 2003 р . виданий
четвертий його том, що охоплює слова від початку літери
н до к і н ц я літери п. Б і л ь ш компактний «Зтьімалагічньї
слоунік беларускай мовьі» за редакцією В. Мартинова
вийшов у вісьмох томах 1978—1993 рр. у Мінську. Ети­
мологічними словниками добре забезпечена російська
мова. Із завершених тут найповнішим є «Зтимологичес-
к и й словарь русского язьїка» М. Фасмера, опублікований
1950—1958 рр. німецькою мовою і перевиданий 1964—
1973 рр. російською мовою в перекладі О. Трубачова (з
його доповненнями). Етимологічні словники мають май­
ж е всі слов'янські та інші європейські мови.
Особливий інтерес д л я п і з н а н н я мови та її розвитку
становлять етимологічні с л о в н и к и , присвячені не од­
ній мові, а групі споріднених мов. Ці словники ведуть
до прамови, р о з к р и в а ю т ь спільне д ж е р е л о групи спо­
ріднених мов. Д л я с л о в ' я н с ь к и х мов т а к и й словник
уперше у к л а в мовознавець Ф. М і к л о ш и ч — « Е і у т о і о -
§ізспез "\Убгі;егЬисп сіег 81аVІ8спеп Вргаспеп» (Відень,
1886). Н а с т у п н и й словник такого типу «81ауізспез еїу-
то1о§ізспез ^бгіегЬисЬ» (незавершений) видав
1 9 0 8 — 1 9 1 3 р р . у Гейдельберзі Е. Б е р н е к е р . Словники,
присвячені п р а с л о в ' я н с ь к і й мові, підготували Ф. Слав-
с ь к и й — «8іо\упік р г а з к т і а і і з к і » ( В р о ц л а в та і н . ,
1 9 7 4 — 2 0 0 1 . — Т.1—9), О. Трубачов — «Зтимологичес-
к и й словарь с л а в я н с к и х язьїков. П р а с л а в я н с к и й лек-
сический фонд» (М., 1 9 7 4 — 2 0 0 3 . — В и п . 1—30). Трид­
ц я т и й випуск з а к і н ч у є т ь с я словом оЬиесіьп-ьіь, тобто до
к і н ц я літери о щ е далеко. М о ж н а п р и п у с т и т и , щ о в
цьому словнику має бути ще ЗО—40 в и п у с к і в . Величез­
ний його обсяг зумовлений т и м , щ о словник орієнтова­
ний не на корені, а на окремі слова п р а с л о в ' я н с ь к о ї мо-
Розділи лексикології 251
ви н е з а л е ж н о від ступеня їх етимологічної складності
чи прозорості.
Окрему групу становлять етимологічні словники,
присвячені індоєвропейській прамові. Н а й в а г о м і ш и м и
серед них є дві праці, видані в Німеччині. А. Вальде під­
готував двотомник «Уег£Іеіспепс1ез \¥6г1;егЬисп сіег іп-
сіодегтапізспеп бргаспеп», я к и й було опубліковано в
1927—1930 рр. у Берліні та Лейпцизі, а Ю. Покорний —
«ІпсІо£егтапІ5спез е і у т о і о ^ і з с п е з 'УУогіегЬисп», що ви­
даний у Берні та Мюнхені 1950—1969 рр. у 18-ти випус­
ках. Обидва словники і досі високо цінують й активно
використовують в етимологічних розвідках.
Орфографічні словники подають правильне
написання слів конкретної мови. Крім основної форми
слова, в них вміщені й інші його форми, я к і м о ж у т ь
в и к л и к а т и сумнів щодо написання./До орфографічних
словників н а л е ж и т ь «Словник-довідник з правопису та
слововживання» С. Головащука за редакцією В. Руса­
нівського (К., 1989). П і с л я виходу 4-го в и д а н н я «Укра­
їнського правопису'»" (1993) опубліковано у з г о д ж е н и й з
ним «Орфографічний словник української мови» С. Го­
л о в а щ у к а , М. П е щ а к , В. Русанівського, О. Тараненка
(К., 1994), я к и й у ж е має два перевидання.
\ , Орфоепічні словники відображають правиль­
ну вимову слова і його словоформ. У н и х , к р і м норма­
тивних орфографічних записів, широко застосовуються
записи фонетичною транскрипцією. Протягом 2 0 0 1 —
2003 рр. у Києві в и й ш о в двотомний «Орфоепічний слов­
ник української мови» за редакцією М. П е щ а к та В. Ру­
санівського, я к и й містить приблизно 140 000 слів. Різ­
новидом орфоепічного є словник наголосів, зокрема
«Словник наголосів у к р а ї н с ь к о ї літературної мови»
М. Погрібного (К., 1959).
V У словниках іншомовних слів подаються
запозичені слова з поясненням їх значення та вказівкою
н а м о в у , з я к о ї вони з а п о з и ч е н і . «Словник і н ш о м о в н и х
слів» за^ р е д а к ц і є ю О. М е л ь н и ч у к а в и й ш о в у Києві
1977 р . Його к і л ь к а разів перевидавали.
Словники нових слів містять мовні неологіз­
ми, тобто слова, я к і активно в ж и в а ю т ь с я , але в жодно­
му словнику не зафіксовані. Т а к и м и є російські словни­
ки за редакцією Н. Котелевої «Новьіе слова и значе­
н н я » , присвячені неологізмам 60-х років (М., 1971) та
70-х років X X ст. (М., 1984).
 252
Лексикологія
Словник мови письменника охоплює лише
ті слова і ті їх значення, щ о наявні в творах певного
письменника. Н а п р и к л а д , «Словник мови Шевченка» у
двох томах (К., 1964), «Словарь язьїка П у ш к и н а » в чо­
тирьох томах (М., 1956—1961).
У словниках скорочень подаються всі вико­
ристовувані в мові скорочення, тобто абревіатури (час­
то у ж и в а н і , рідкісні, термінологічні, загальні і власні
назви), усталені скорочення о к р е м и х слів, н а п р . : с. —
сторінка, але й с. — село, с. — середній рід, с (без к р а п ­
ки) — секунда тощо. До них н а л е ж а т ь «Словник скоро­
чень в у к р а ї н с ь к і й мові» за р е д а к ц і є ю Л . П а л а м а р ч у к а
(К., 1988), я к и й охоплює понад 21 0 0 0 скорочень;
«Словарь с о к р а щ е н и й русского язьїка» Д. Алексєєва,
І. Гозмана, Г. Сахарова (М., 1983), щ о містить м а й ж е
17 700 скорочень.
Словники синонімів представляють синоні­
мічні р я д и переважно за а л ф а в і т н и м р о з т а ш у в а н н я м
домінантного синоніма. У Києві в 1960 р . вийшов «Ко­
р о т к и й словник синонімів у к р а ї н с ь к о ї мови» П. Дер­
к а ч а (перевиданий у 1993 р . ) , у 1993 р . — « П р а к т и ч ­
н и й с л о в н и к синонімів у к р а ї н с ь к о ї мови» С. К а р а в а н -
с ь к о г о ( п р и б л и з н о 15 0 0 0 с и н о н і м і ч н и х р я д і в ) , у
1999— 2000 р р . — а к а д е м і ч н и й двотомний «Словник
синонімів у к р а ї н с ь к о ї мови» (вміщено м а й ж е 9 200 си­
н о н і м і ч н и х р я д і в ) . С л о в н и к и синонімів м о ж у т ь по-різ­
ному відображати мовну дійсність, о с к і л ь к и м е ж а м і ж
синонімами й б л и з ь к и м и за з н а ч е н н я м словами є нечіт­
к о ю . Тому, н а п р и к л а д , існує більше сотні словників си­
нонімів англійської мови.
Словники антонімів подають слова з проти­
л е ж н и м з н а ч е н н я м . До них н а л е ж а т ь «Словник антоні­
мів» Л . Полюги (К., 1987); «Словник фразеологічних
антонімів української мови» В. К а л а ш н и к а , Ж . Колоїза
(К., 2001); «Словарь антонимов русского язьїка» М. Льво­
ва (М., 1978; 2-ге видання. — 1984).
Словники омонімів охоплюють або власне омо­
німи, або щ е й омофони, омоформи, омографи. Т а к и м и
с л о в н и к а м и є «Словник омонімів української мови»
О. Демської, І. Кульчицького (Львів, 1997), «Словник
російсько-українських м і ж м о в н и х омонімів» М. Кочер-
г а н а ( К . , 1997).
Словники паронімів містять б л и з ь к о з в у ч н і
слова: «Словник паронімів української мови» Д. Грин-
ч и ш и н а , О. Сербенської (К., 1986).
Розділи лексикології 253
Лексикографічні описи власних назв подані перед­
усім у топонімічних та антропонімічних словниках. У
топонімічних словниках представлені геогра­
фічні назви, а в антропонімічних — імена, прізви­
ща, прізвиська людей. Особливо ц і н н и м и є словники,
що не т і л ь к и описують власні назви, а й розкривають їх
походження. Ц е , зокрема, «Краткий топонимический
словарь» В. Никонова (М., 1966), «Словарь русских лич-
ньіх имен» Н . Петровського (М., 1966, 1980, 1984) та
«Етимологічний словник літописних географічних назв
Південної Русі» І. Ж е л є з н я к , А. Корепанової, Л . Масен-
ко й О. С т р и ж а к а (К., 1985). Етимологічні розділи вмі­
щ е н і у с л о в н и к у - д о в і д н и к у «Власні імена людей»
Л. Скрипник та Н. Дзятківської (К., 1986, 1996), в друго­
му і третьому виданнях « Справочника личньїх имен на-
родов РСФСР» за редакцією О. Суперанської (М., 1979,
1987). До антропонімічних словників належать «Сло­
варь русских личньїх имен» О. Суперанської (М., 2003),
історико-етимологічний словник «Прізвища закарпат­
ських українців» П. Ч у ч к и (Львів, 2005).
Д в о м о в н і т а б а г а т о м о в н і с л о в н и к и . їх ще
називають перекладними. П р и к л а д а м и двомовних
словників є шеститомний «Українсько-російський
словник» за редакцією І. К и р и ч е н к а (К., 1953—1963);
двотомний (у трьох к н и г а х ) « П о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к и й
словник» за редакцією Л . Гумецької (К., 1958—1960);
« У к р а ї н с ь к о - б і л о р у с ь к и й с л о в н и к » В. Лемтюгової
(Мінськ, 1980; охоплює приблизно ЗО 000 слів).
Існує багато двомовних навчальних словників (англо-
російський, російсько-англійський, німецько-російський,
російсько-німецький тощо), я к і різною мірою охоплюють
лексичний матеріал відповідних мов: від невеликих, ки­
шенькових словничків, словників-мінімумів, що містять
тільки найуживанішу лексику, до великих словників,
я к і максимально докладно описують лексичні засоби мо­
ви. Так, двотомний «Большой англо-русский словарь» за
редакцією І. Гальперіна (3-тє видання. — М., 1979) охоп­
лює приблизно 150 000 слів, містить докладні словнико­
ві статті і додатки.
Перекладні словники м о ж у т ь мати тематичне обме­
ж е н н я . Зокрема, існують російсько-українські терміно­
логічні словники з різних галузей, іншомовно-російські
(та російсько-іншомовні) політехнічні словники тощо.
Перекладними можуть бути й фразеологічні словники.
До них належать, наприклад, «Українсько-російський і
російсько-український фразеологічний словник» І. Олій-

254
Лексикологія
н и к а т а М . Сидоренка (К., 1971; 2-ге видання. — 1978);
«Немецко-русский фразеологический словарь» Л. Біно-
вича та М. Гришина (2-е видання. — М., 1975).
Багатомовні словники існують у тих же варіаціях,
що й двомовні. Однак цих лексикографічних праць знач­
но менше, оскільки сфера застосування їх вужча. Відомі
тримовний «Гагаузско-русско-молдавский словарь» за
редакцією М. Баскакова (М., 1973), «Сравнительньїй
русско-молдавско-украинский словарь» (Київ—Чернів­
ці, 1988), «Німецько-українсько-російський словник»
за редакцією Е. Лисенко (К., 1991).
Перекладні словники використовують при вивченні
іноземних мов, у перекладацькій роботі, під час міжна­
родних контактів у найрізноманітніших сферах.
Способи розміщення матеріалу в словниках. Мате­
ріал у словниках найчастіше розміщується за алфаві­
том. Особливим випадком такої побудови є інверсій­
ні (зворотні ) словни ки, у яких слова розміщені
за алфавітом від кінця, а не від початку слова. «Інвер­
сійний словник української мови» вийшов за редакцією
С. Бевзенка в Києві 1985 р. Зворотним є «Грамматичес-
кий словарь русского язьїка. Словоизменение» А. Заліз­
няка (М., 1980). У ньому подано приблизно 100 000 слів
з вичерпною інформацією про особливості їх словозміни.
Л- 3 метою економії місця матеріал розміщують у слов­
нику гніздовим способом: у одній словниковій
статті описуються всі однокореневі слова. Гніздовий
опис слів поданий у «Толковом словаре живого велико-
русского язьїка» В. Даля (1-ше видання. — М., 1863—
1866). Нині таку побудову тлумачних словників вважа­
ють застарілою. Проте гніздове розташування є дуже
зручним для словотвірних словників. Так побудований
двотомний «Словообразовательньїй словарь русского
язьїка» О. Тихонова (М., 1985). Є. Карпіловська уклала
й опублікувала перший у слов'янській лексикографії
оригінальний морфемно-словотвірний словник гніздо­
вого типу — «Кореневий гніздовий словник української
мови» (К., 2002), що містить 2594 корені, які реалізова­
ні у 71 304 словах.
Частота вживання в мовленні визначає порядок роз­
ташування слів у частотних словниках . Прик­
ладом такого словника є «Частотньїй словарь русского
язьїка» за редакцією Л. Засоріної (М., 1977). Найбіль­
ший частотний словник української мови — «Частот­
ний словник сучасної української художньої прози» —
•
І'озділи лексикології 255
вийшов у двох томах у Києві 1981 р. Найуживанішими
словами за цим словником є: і, в, не, на, з, він, а, до, я, во­
на. Частотне розташування слів для зручності доповню-
сться в словниках такого роду також алфавітним розмі­
щенням.
Розташування матеріалу у фразеологічних словни­
ках нерідко також спирається на алфавітний принцип.
Так побудований, наприклад, академічний двотомник
«Фразеологичен речник на бглгарския език» К. Ніче-
вої, С. Спасової-Михайлової та Кр. Чолакової (Софія,
1974—1975). Але фразеологізми важче, ніж слова, упо­
рядковувати за алфавітом. Особливо це стосується при­
слів'їв та приказок, у яких перше слово може варіюва­
тись або бути малоістотним для загального змісту. Тому
упорядники збірок прислів'їв та приказок найчастіше
вдаються до тематичного групування матеріа­
лу. У збірнику В. Даля «Пословицьі русского народа»,
виданому 1862 р. (перевиданий у 1957 р.), матеріал роз­
поділений між 179-ма тематичними рубриками, серед
яких є, наприклад, такі: «Народ — мова», «Молодість —
старість», «Мова — мовлення», «Грамота», «Вчення —
наука», «Розум — дурість», «Назва — ім'я — кличка».
•- Тематичне розміщення матеріалу можливе в слов­
никах різного типу. Так, за лексико-семантичними гру­
пами побудований навчальний словник «Лексическая
основа русского язьїка», виданий у Москві 1984 р. за ре­
дакцією В. Морковкіна. Таку побудову словника нази­
вають ще ідеографічною, оскільки орієнтована вона
не на слова, а на поняття. До словників цього типу нале­
жить «Русский семантический словарь» (М., 1982),
який є першою у слов'ян працею, укладеною комп'ю­
тером.
Ідеографічні словники, зокрема словники-теза­
уруси (грец. іпезаигов — скарб, багатство), поширені в
зарубіжному мовознавстві. Вони побудовані за поняття­
ми в їх логічному зв'язку. Однак структура тезаурусів
досить різноманітна. Так, у однотомному словнику
«СоПіпе: Епдіізп В-ісііопагу апсі Тпезашчів» (Глазго,
1994) поєднано алфавітний словник на 105 000 слів і те­
заурус (нижня половина кожної сторінки) до майже
16 000 лексем алфавітної частини. Тезаурусна стаття
містить різнопланові синоніми до кожного зі значень
заголовного слова алфавітної частини і всі його антоні­
ми, якщо такі є. Всього до цього тезауруса входять (як
синоніми чи антоніми) 325 000 лексем.
 256 Лексикологія

4.
Своєрідну побудову за спільним словом запровадив
І. Франко у своєму тлумачному фразеологічному слов­
нику «Галицько-руські народні приповідки», що ви­
йшов у трьох томах 1901—1910 рр.
! Отже, оскільки словники охоплюють велику кіль­
кість матеріалу, його необхідно систематизувати прий­
нятним для користувача способом. Найзручнішим є ал­
фавітне розташування (більше 90% словників). Іноді у Граматика
зв'язку зі специфікою матеріалу вдаються до гніздово­
го, семантичного, частотного способів його групування.
, _>>• Укладання словників є дуже складною, трудоміс­
ткою справою. Словники не лише описують лексичні
багатства мови, а й відіграють важливу роль у нормалі­
зуванні її лексичного складу.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте семасіологію як розділ лексикології.

2. Що є об'єктом вивчення ономасіології?
3. У чому полягає специфіка ономастики?
4. На які принципи спираються під час етимологічних дослі­
джень слів?
5. Охарактеризуйте групи фразеологізмів за ступенем мотиво-
ваності їх значення.
6. Як класифікують фразеологізми за походженням?
7. Чим відрізняються енциклопедичні словники від мовних?
8. Охарактеризуйте основні види одномовних словників.
9. Проаналізуйте словникову статтю будь-якого двомовного
словника.
10. Якими способами розміщують матеріал у словниках?
За допомогою мови здійснюються пізнання світу,
накопичення інформації про нього, спілкування. У кому­
нікативних актах інформація повинна мати чітку
смислову і формальну організованість. Це забезпечує
передусім граматика. її компоненти мають, за визна­
ченням І. Вихованця, семантико-граматичний аспект,
який полягає у відображенні висловленням об'єктивної
дійсності, та формально-граматичний аспект, що пе­
редбачає побудову самого висловлення.

4.1. Загальна характеристика

граматики
Граматична організація мови представлена одини­
цями морфологічного і синтаксичного мовних рівнів.
Кожна така одиниця має сукупність граматичних зна­
чень, об'єднаних у граматичні категорії, які набувають
матеріального вираження за допомогою певних грама­
тичних способів. Граматичні значення і граматичні спо­
соби реалізуються у граматичних формах.
9 Вступ до мовознавства
 258
Граматика
Об'єкт і розділи граматики
У процесі спілкування для побудови речень необхід­
но певним чином пов'язувати між собою слова, поєдну­
вати їх у комунікативні ланцюжки. Кожна мова має
для цієї мети систему засобів і значень, які утворюють її
граматичну будову. Вони є об'єктом дослідження гра­
матики.
Граматика (грец. £гаттаііке, від £гатта — літера, написання) —
розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Оскільки граматичні засоби і значення характеризу­
ють слова, словосполучення і речення, то граматика
об'єднує два розділи — морфологію і синтаксис.
Об'єктами дослідження морфології є морфемний
склад слова, частини мови, а також форми слів.
Морфологія (грец. тогрґіе — форма і Іо£оз — слово, вчення) —
розділ граматики, який вивчає структуру слова, способи виражен­
ня його граматичних значень і систему словозміни.
Сферою дослідження синтаксису є граматичні особ­
ливості членів речення, словосполучень і речень.
Синтаксис (грец. зупіахіз — побудова, зв'язок) — розділ грамати­
ки, що вивчає способи поєднання слів у словосполучення і речен­
ня, а також властивості цих одиниць.
Межа морфології і синтаксису в граматиці визнача­
ється словом: словесна частина граматичної будови мо­
ви належить морфології, а та її частина, що охоплює
більше ніж одне слово, є об'єктом дослідження синтак­
сису. Однак аналітичні форми типу буду читати, знав
би вивчає морфологія, а не синтаксис. Натомість деякі
групи службових слів, особливо сполучники, напр.: і, а,
бо, щоб, будучи окремими словами, стосуються більшою
мірою синтаксису, ніж морфології. Л. Булаховський
вважав доцільним розглядати службові слова в синтак­
сисі, а не в морфології. О. Шахматов відносив до син­
таксису вчення про частини мови. Деякі мовознавці,
зокрема Л. Щерба, висловлювали думку про виокрем­
лення цього вчення в самостійний розділ граматики.
Однак лінгвістична традиція не виносить частини мови
за межі морфології, хоч в деяких мовах вони мають пе­
реважно синтаксичні, а не морфологічні засоби розме­
жування.
Із граматикою тісно пов'язаний ще один розділ мово­
знавства — дериватологія, або словотвір. Його деякі мо-
Загальна характеристика граматики 259
вознавці, зокрема О. Ахманова, В. Кодухов, вважають
навіть частиною морфології, поділяючи її на морфоло­
гію словозміни і морфологію словотвору. Проте слово­
твір стосується не граматичних властивостей існуючих
слів, а творення нових слів і тому не є компонентом
морфології. Водночас творення нових слів пов'язане з
морфологічним рівнем мови використовуваними засо­
бами, а результати його належать до лексичного рівня.
Тому дериватологія в системі мови займає проміжне
місце між морфологічним і лексичним рівнями. Вона є
не частиною граматики, а суміжним з нею розділом мо­
вознавства. З практичних міркувань словотвір, як пра­
вило, включають до граматичних описів мови.
Граматичне значення ^\^-
Кожне слово співвідноситься з певним явищем дій­
сності, тобто має лексичне значення, напр.: рука — «вер­
хня кінцівка людини», стіна — «вертикальна частина
будови», трава — «рослина з однорічними зеленими
м'якими пагінцями», зоря — «самосвітне небесне тіло»,
сокира — «знаряддя для рубання і тесання», склянка —
«скляна посудина, призначена для пиття». Хоча ці сло­
ва відрізняються семантикою, їх об'єднують в одну гру­
пу граматичні значення іменника, називного відмінка,
однини, жіночого роду.
Граматичне значення — абстрактне значення, яке характерне
групам слів і має регулярне формальне вираження.
Розвинулися граматичні значення як узагальнені ві­
дображення найтиповіших ознак і властивостей об'єк­
тивної дійсності. Так, значення іменника, прикметни­
ка, дієслова та інших частин мови сформувалися тому,
що реальний навколишній світ складається з предме­
тів, ознак, процесів тощо.
„. - Від лексичного значення граматичне відрізняється
передусім тим, що воно притаманне не одній лексемі, а
групі слів./Якщо лексичне значення розрізняє слова, то
граматичне значення об'єднує їх, відрізняючи від ін­
ших груп слів.! Граматичне значення, порівняно з лек­
сичним, характеризується значно вищим рівнем абс­
трактності. Так, різні за семантикою слова високий, зе­
лений, яскравий, гострий мають спільні узагальнені
 260
Граматика
значення прикметника, називного (або знахідного) від­
мінка, однини, чоловічого роду.
Віднесення значення до лексичного чи граматичного
здійснюється, зважаючи на одиничність чи масовість
його вияву. Наприклад, у словах пишу, читаю, думаю,
розумію значення першої особи, однини є граматични­
ми, оскільки реалізуються у великій кількості дієслів.
У слові я значення «перша особа однини» є лексичним,
тому що реалізується тільки в одному слові.
Граматичне значення наявне лише в протиставлен­
нях (відмінків, чисел, родів, осіб, часів тощо). В україн­
ській мові слово трава має граматичні значення імен­
ника, називного відмінка, однини, жіночого роду, а для
франц. НегЬе (трава) характерні такі граматичні значен­
ня: іменника, жіночого роду, однини; граматичного
значення відмінка воно не має, оскільки в іменниках
французької мови відмінки не розрізняють. В англій­
ській мові граматичними значеннями слова §газз (тра­
ва) є іменник, однина, тому що іменникам цієї мови не
властиве регулярне розрізнення ні відмінків, ні родів.
Для існування певного граматичного значення необ­
хідно, щоб воно входило у єдність, яка має мінімум два
співвідносних, однотипних граматичних значення,
наприклад, в українській мові значення однини і мно­
жини, що утворюють граматичну категорію числа.
Кількість таких співвідносних, однотипних значень,
або грамем, обов'язково повинна бути більшою за
одиницю. Так, три грамеми об'єднані в категорію часу
(теперішній, минулий і майбутній часи дієслова) в ро­
сійській мові, в німецькій мові наявні чотири відмінки
іменника, кількість відмінків у японській мові стано­
вить — 11, в естонській — 15, а в угорській — 21. Якщо
зникає протиставлення різних виявів граматичного
значення, то воно втрачається. Граматичне значення не
може існувати тільки в одному вияві, в одній грамемі,
оскільки не може бути в мові лише один відмінок чи
один рід.
Протиставлення різних грамем може реалізуватися
двома шляхами:
1) в межах одного слова — через його форми: мир —
миру — миром — у мирі (граматичні значення відмін­
ка); зоря — зорі, день — дні, світить — світять, йде —
йдуть (граматичні значення числа);
2) за межами слова — у різних словах: зоря, день —
іменник, світити, йти — дієслово, червоний, соняч-
Загальна характеристика граматики 261
ний — прикметник (граматичні значення частин мови);
писати — написати, підписати (граматичні значення
виду) тощо.
Відповідно до цих двох реалізацій граматичного зна­
чення виокремлюють два його різновиди — реляційне,
або словозмінне, та дериваційне, або словокласифікую-
че. Реляційне (лат. геїаііо — відношення) грама­
тичне значення є різним у різних формах одного
слова. Ця його властивість забезпечує граматичну орга­
нізацію речення, зв'язок між словами. Реляційне гра­
матичне значення визначає граматичне відношення
слова до інших слів у межах речення. Дериваційне
(лат. сіегіуаііо — відведення) граматичне з начен-
ня є постійною ознакою слова, дає йому певну грама­
тичну характеристику. Так, граматичні значення роду
є у іменників дериваційними (вони мають певний рід:
батько, ніч, море, але не змінюються за родами), а у
прикметників — реляційними (прикметники зміню­
ються за родами: світлий — світла — світле).
Граматичні значення властиві не тільки словам, а й
словосполученням та реченням. Граматичні значення
словосполучення збігаються з граматичними значеннями
його головного члена. Так, словосполучення синє море
має такі граматичні значення: іменник, середній рід, на­
зивний відмінок, однина. Реченню притаманні особливі
граматичні значення, наприклад синтаксичного часу (ми­
нулого, теперішнього, майбутнього), об'єктивної модаль­
ності (розповідності, питальності, спонукальності, бажа-
льності, умовності, імовірності, переповідності) тощо.
Морфологічні граматичні значення є узагальненими
значеннями слова, на основі яких його можна віднести до
певної граматичної групи слів. Синтаксичні граматичні
значення притаманні тільки реченням і служать для їх
розрізнення, відмежування від інших мовних одиниць.
Граматична категорія. Граматичний спосіб.
Граматична форма
Поряд із граматичним значенням основними понят­
тями граматики є «граматична категорія», «граматич­
ний спосіб», «граматична форма».
Граматична категорія. Усі ознаки, властивості об'єк­
тивної дійсності узагальнені в граматичних значеннях,
262 Граматика
однотипні сукупності я к и х (грамемні або частково-ка­
тегоріальні значення) утворюють граматичні категорії.}
Так, грамеми однина і множина в українській мові'
представляють категорію числа, частково-категоріаль­
ні значення називного, родового, давального, знахідно­
го, орудного, місцевого і кличного відмінків — грама­
тичну категорію відмінка.
\У Граматична категорія — сукупність однотипних граматичних зна­
чень, або грамем, об'єднаних певним змістом.
Оскільки граматичні категорії реалізуються в грама­
тичних значеннях, колена з них обов'язково існує в про­
тиставленнях. Та сама граматична категорія може бути
в одних випадках дериваційною (категорія роду іменни­
ків), а в інших — реляцїйною (категорія роду прикмет­
ників). У іменників, що вживаються тільки в одному
числі (сани, окуляри, іменини, Карпати), категорія чис­
ла дериваційна, а в інших випадках — реляційна.
Реляційні граматичні категорії завдяки активній
участі в граматичній організації речення, як правило, є
більш абстрактними, ніж дериваційні граматичні кате­
горії, і виявляють тенденцію до формалізації. Так, від­
мінок, число та рід прикметника в українській мові не
відображають ніяких властивостей об'єктивної дійснос­
ті, а зумовлені відповідними категоріями іменника, з
яким прикметник узгоджується (веселий день, весела
розвага, веселе свято). Ці граматичні категорії прик­
метника спрямовані всередину мови, за її межі не сяга­
ють і тому належать до формалізованих, формально-
граматичних. Прикметникова граматична категорія
ступеня відображає реальне співвідношення якостей,
спрямована за межі мови і тому не є формальною, збері­
гає своє семантико-граматичне наповнення (Остап ве­
селіший за Семена). Загалом, більшість реляційних
граматичних категорій певною мірою зберігає свій
зміст і не формалізується або формалізується частково,
тобто поєднує семантико-граматичне і формально-гра­
матичне значення. Формальні, не наповнені ніяким
змістом граматичні категорії, наприклад, категорія ро­
ду, втрачають цінність для мови і виявляють тенденцію
до зникнення.
Із граматичними категоріями не слід ототожнювати
некатегоріальні словозмінні форми, зокре­
ма розрізнення першої та другої дієвідмін в українській
Загальна характеристика граматики 263
мові, які не стосуються змістового аспекту мови. Так,
дієслова несуть, пишуть, сіють (І дієвідміна) і роб­
лять, сидять, мовчать (II дієвідміна) мають однакові
граматичні значення, однакові граматичні категорії.
> Граматичні категорії різних мов схожі. Більшості
мов характерна категорія числа, однак вона може реалі­
зуватися по-різному. В українській мові вона об'єднує
два числа: однину і множину. Категорія числа давньо­
руської мови була представлена одниною, двоїною і
множиною. У папуаській мові ава чотири числа: одни­
на, двоїна, троїна, множина (іуап — «собака», іуаіаге —
«дві собаки», іуаіаго — «три собаки», іуатагі — «бага­
то собак»). Китайсько-тибетські мови, в'єтнамська та
деякі інші не мають граматичної категорії числа: в'єт­
намське іау означає і «рука», і «руки». У цих мовах ідея
числа виражається лексично — переважно спеціальни­
ми рахунковими словами. Досить поширеними в мовах
світу є граматичні категорії відмінка, часу, особи. Пев­
на схожість граматичних категорій у різних за похо­
дженням мовах спричинена тим, що граматичні катего­
рії узагальнюють ту саму об'єктивну дійсність, спира­
ються на однакові її ознаки та властивості.
Певна граматична категорія, характерна для однієї
мови, може бути відсутня в іншій. Ті ознаки і власти­
вості навколишнього світу, які в одних мовах виражені
граматичними категоріями, інші мови можуть відтво­
рювати тільки описово — спеціально вжитими лексич­
ними або синтаксичними засобами. Так, тюркські, ти-
бето-бірманські та деякі інші мови не мають категорії
роду, тому при необхідності вказати на реальний рід
(стать) у них уживають спеціальні слова-додатки (зі
змістом «самець» і «самка» чи схожим). Деякі грама­
тичні категорії притаманні лише одній або небагатьом
мовам. Зокрема, у корейській мові важливою є грама­
тична категорія ввічливості, у якій прийнято розрізня­
ти чотири ступені. Зміст «гора висока» (сан ноп) кореєць
висловить по-різному: звертаючись до молодших від се­
бе — сан-і нопта, ровесників — сан-і нопсо, старших від
себе — сані нопхимніда, до самого себе — сані нопто-
да. У деяких мовах Азії, Африки та Австралії іменник
має граматичну категорію класів, дещо схожу на кате­
горію роду. В окремих папуаських мовах існує майже
ЗО різних класів.
Граматичний спосіб. Кожне граматичне значення
обов'язково має в мові своє матеріальне вираження,
 264
Граматика
певне граматичне втілення, тобто оформлене певним
граматичним способом.
Граматичний спосіб — формальний засіб вираження граматич­
ного значення.
Якщо граматичні категорія і значення є одиницями
плану змісту мови, то граматичний спосіб є одиницею
плану вираження мови. У багатьох мовах, зокрема в
українській і російській, основним граматичним спосо­
бом є афікси, тобто некореневі морфеми. Так, у словах
голова, весна морфема -а вказує на іменник, жіночий
рід, називний відмінок, однину, а в словах розумна,
тепла — на прикметник, жіночий рід, називний відмі­
нок, однину.
Граматична форма. Деякі мовознавці вважають по­
няття «граматична форма» і «граматичний спосіб» то­
тожними. Однак між явищами, які вони позначають, є
істотна відмінність: граматичний спосіб являє собою
одиницю плану вираження, а граматична форма — яви­
ще і плану змісту, і плану вираження мови.
Граматична форма — поєднання граматичних значень і грама­
тичних способів їх вираження.
Вона вказує, які саме граматичні значення власти­
ві конкретному слову і якими граматичними способа­
ми вони виражені. Наприклад, граматична форма
слова зима представлена граматичними значеннями
Vх 4.2. Морфологія
іменника, називного відмінка, однини, жіночого роду
і виражена флексією -а. Матеріально тотожну флексію
-а має словоформа стола, однак її граматична форма
інша — іменник родового відмінка однини чоловічого
роду.
Різні граматичні форми може виражати флексія -у:
— іменник знахідного відмінка однини жіночого ро­
ду: воду, стіну, сестру;
— іменник родового відмінка однини чоловічого ро­
ду: журналу, роману, часу;
— дієслово першої особи однини теперішнього часу:
веду, несу, сиджу.
У граматичній формі ті самі граматичні значення
можуть бути виражені різними граматичними способа­
ми. Наприклад, у граматичній формі іменник знахідно­
го відмінка однини жіночого роду (березу, вербу, ніч, від­
січ) граматичні значення виражені закінченням -у, а та­
кож нульовою флексією.
Морфологія 265
Отже, основою граматичної форми є різнотипні гра­
матичні значення і способи їх вираження. Граматична
категорія являє собою мовне явище, представлене одно­
типними граматичними значеннями.
Запитання. Завдання
1. Як розмежовуються два розділи граматики — морфологія і син­
таксис?
2. Чому дериватологія (словотвір) пов'язана з граматикою?
3. У чому полягає сутність граматичного значення?
4. Визначте граматичні значення слів головою, макітрою, мали­
ною, трубою; беруть, ведуть, ідуть, несуть.
5. Що таке граматична категорія?
6. Визначте граматичні категорії у словах рука, десять, ти.
7. Чи існують граматичні категорії роду і відмінка у англійській,
французькій, німецькій мовах?
8. Як співвідносяться поняття «граматичний спосіб» і «граматична
форма»?
9. Визначте граматичну форму слів пишу, напишу, писатиму, буду
писати, писав.
Морфологія як розділ граматики вивчає сутність
морфеми, її значення, види, будову слова, зміни його
морфемного складу, досліджує способи вираження гра­
матичних значень, а також особливості частин мови.
Взаємодія морфологічного рівня мови з фонологічним і
лексико-семантичним зумовила існування морфоноло­
гії та словотвору.
Сутність морфеми
Основною одиницею морфологічного мовного рівня є
морфема. Термін для її позначення запровадив Я. Боду-
ен де Куртене в 70-ті роки XIX ст.
Морфема (грец. тогрпе — форма) — найменша значуща одини­
ця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням.
Ця мовна одиниця є компонентом слова, його буді­
вельним матеріалом. Поєднанням морфем формується
 266
Граматика
не тільки матеріальний бік слова, а і його лексичне та
граматичні значення. Наприклад, слово хатинка скла­
дається з чотирьох морфем: хат-ин-к-а. Корінь хат- і су­
фікси -ин, -к виражають лексичне значення цього слова
(житлова будівля невеликого розміру), а флексія -а —
граматичні значення (іменник, називний відмінок, од­
нина, жіночий рід).
Морфемам як значущим одиницям мови властиві
три типи значення —_£ечдве, дериваційне та реляційне.
Р е ч о в е з н а ч е н н я морфем7~Воно є узагальне­
ним відображенням об'єктивної дійсності, напр.: зна­
чення морфем ход-, роб-, біл-, чорн- у словах ходити, ро­
бити, білуватий, чорнуватий. Речове значення мають
тільки корені, оскільки вони здатні виходити за межі
мови і позначати реальні предмети, явища тощо. Вилу­
чення зі слова кореня позбавляє це слово змісту. Морфе­
ми -йти, -уват-ий не вказують на щось конкретне.
Д е р и в а ц і й н е з н а ч е н н я м о р ф е м . Це значен­
ня не вказує безпосередньо на об'єктивну дійсність, а
тільки доповнює речове значення. Самі по собі компо­
ненти -йти, -уват-ий не відображають дійсність і лише в
поєднанні з коренями ход-, біл- починають вказувати на
процес ходіння, відтінок кольору: ходити, біл-уват-ий.
Дериваційне значення стосується і граматики, і
лексики. Так, морфема -уват- характеризує слова білу­
ватий, чорнуватий як прикметники, тобто виражає
граматичне значення цих слів. Водночас вона вказує на
неповноту вияву ознаки, вираженої морфемами біл-,
чорн-. Ця функція морфеми -уват- стосується лексично­
го значення, видозмінює його, пор.: білий — «який має
колір крейди, молока, снігу» і білуватий — «з білим
відтінком». Отже, дериваційне значення морфем має
два різновиди — класифікаційне значення (є компонен­
том граматичного значення) і словотвірне значення
(є компонентом лексичного значення).
Р е л я ц і й н е з н а ч е н н я м о р ф е м . Воно стосу­
ється лише граматики, відображає граматичне значення
слова: морфеми -а, -и, -і у відмінкових формах хата, ха­
ти, хаті вказують відповідно на називний, родовий і да­
вальний відмінки іменника жіночого роду однини хата.
У багатьох мовах поширеним є збіг морфем за фор­
мою (омонімія) або змістом (омосемія). Такі збіги най­
більш характерні для морфем із реляційним значен­
ням, напр.: рук-а — називний відмінок, однина, жіно­
чий рід, вух-а — родовий відмінок, однина, середній
Моргіюлогія 267
рід, вуха — називний чи знахідний відмінок, множина
(омонімія закінчення -а); кон-ей, вол-ів — родовий від­
мінок, множина (омосемія закінчень -ей, -ів). Ці явища
властиві й морфемам із дериваційним значенням: у сло­
вах викладач, налигач наявні омонімічні морфеми -ач;
у словах візник, возій — омосемічні морфеми -ник, -ій.
Найрідше збіг морфем притаманний морфемам із речо­
вим значенням: омонімічні морфеми вод- представлені
у словах вода, водити; омосемічні морфеми люб-, кох- —
у словах любити, кохати. Українська лінгвістка Євге­
нія Карпіловська (нар. 1957) виявила в українській мо­
ві 653 групи омонімічних (омографічних) коренів, кож­
на з яких включає від 2 до 14 одиниць.
Морфемна омонімія і, меншою мірою, омосемія ускла­
днюють комунікацію, тому в мові існує тенденція до
усунення цих явищ. Паралельна (омонімічна чи омосе-
мічна) морфема з часом зникає або набуває певної спе­
цифіки, змінюючи свою форму (при омонімії) чи семан­
тичне або стилістичне навантаження (при омосемії).
Реалізується морфема через аломорфи , або мор­
фи, — сукупність варіантів. Вони можуть бути тотожні
за змістом і близькі за звуковим складом (стіл, стол-а;
знав, знала) або, навпаки, тотожні за звуковим скла­
дом і близькі за змістом (морфема -ець може позначати
особу: мудр-ець, українець, предмет: руб-ець, холодець).
Зрідка трапляються аломорфи, що розрізняються як
звуковим складом, так і змістом: садзк-ати і сід-ати
(саджає хтось, сідають самі).
Виділення морфем здійснюють шляхом зіставлен­
ня різних слів або різних словоформ однієї лексеми.
Таке зіставлення може виявити морфему й там, де во­
на формально не виражена. Так, слова хліб, син не ма­
ють формально вираженого закінчення, але зіставлення
їх зі словоформами хліба, сина, хлібом, сином засвідчує,
що, подібно до того як матеріально виражена флексія -а
є носієм граматичних значень родового відмінка, одни­
ни, чоловічого роду, а флексія -ом — граматичних зна­
чень орудного відмінка, однини, чоловічого роду, від­
сутність флексії в словах хліб, син набуває граматичних
значень називного відмінка, однини, чоловічого роду.
Морфема, що не має матеріального вираження, назива­
ється нульовою морфемою.
Морфема є мінімальною мовною одиницею, за допо­
могою якої формуються лексичне і граматичні значен­
ня слова. її виділяють на основі зіставлення різних слів.
 268
Граматика
Види морфем
Морфеми як значущі одиниці мови поділяють на ко­
рені й афікси.
К о р і н ь . Він являє собою центральну морфему сло­
ва, є носієм речового значення, тобто служить для без­
посереднього зв'язку мови з об'єктивною дійсністю. Усі
слова кожної мови мають корінь. В українській мові є
приблизно 15 000 коренів.^ У кореневих мовах (китай­
ська) інших морфем, крім кореня, немає.
А ф і к с и . Це всі морфеми, крім кореня. За викону­
ваною функцією афікси поділяють на дериваційні та ре-
ляційні. Дериваційні афікси в поєднанні з коре­
нем змінюють лексичне значення слова:риба — риб-ал-
к-а (той, хто ловить рибу) — рибалити (ловити рибу).
Реляційні афікси не змінюють лексичного значен­
ня слова, а лише творять його граматичні форми: риба —
риби — рибу — рибою.
За місцем у слові відносно кореня виокремлюють
кілька груп афіксів.
1. Закінчення, або флексія (лат. ііехіо — відхилен­
ня). Це словозмінний афікс, що розташований найчасті­
ше наприкінці слова і виражає реляційне граматичне
значення: велик-е село, великого сел-а, велик-им селом.
Закінчення може також стояти перед іншим афіксом:
хвалишся, хвал-ять-ся, у середині слова: п'яти­
стам, п'ять-ма-ст-ами, пор.: у рос. шест-и-десят-и,
шесть-ю-десять-ю. Зміна флексії призводить не до змі­
ни самого слова, а до творення іншої його форми: пишу,
пишеш, пише; слово, слова, слову.
У деяких словах наявна нульова флексія, тобто
матеріально не виражене закінчення. Вона характерна
для словоформ відмінювання або дієвідмінювання, які
супроводжуються іншими словоформами з матеріально
вираженими закінченнями: ліс (лісу, ліс-ом), луг (лугу,
луг-ом); грав (грала, грали), читав (читал-а, читал-и).
Відсутність такого супроводження у слові свідчить про
те, що в ньому немає флексії. Наприклад, у словах там,
тихо флексія відсутня, а в словах ніч, сім відсутнє лише
матеріальне вираження закінчення. Нульова флексія є
такою самою реальною величиною, як і матеріально ви­
ражена флексія. Так, нульова флексія у формах зна, гра,
чита і флексія -є у словах знає, грає, читає виражають
граматичні значення III особи, однини. Нульовими мо­
жуть бути тільки словозмінні морфеми — закінчення.
Морфологія 269
2. Суфікс (лат. зиГііхиз — прикріплений). Це сло­
вотвірний, рідше словозмінний, афікс, що розташова­
ний після кореня або після іншого суфікса перед закін­
ченням і виражає дериваційне або реляційне значення.
Приєднання до кореня або зміна суфікса призводять до
заміни одного слова іншим: лис — лис-иц-я — лисичка;
риба — риб-ин-а, рибка, рибець, рибалка, рибний.
3. Постфікс (лат. розі — після, ііхиз — прикріпле­
ний). Він розташований після закінчення: укр. смію-сь,
смієш-ся, смієть-ся; хто-небудь, кого-небудь, кому-не-
будь; рос. кто-либо, кого-либо, кому-либо; нім. Кіпоіег-
спеп — «діточки» (Кіпсі- — корінь, -ег- — множинне
закінчення, -сЬеп — постфікс зі зменшувальним зна­
ченням).
, 4. Префікс (лат. ргаеііхиз — прикріплений попере­
ду). Цей афікс розміщений перед коренем або іншим
префіксом і виражає дериваційне або реляційне значен-
кя^ на-писати, до-писати, записати, приписати, пе-
ре-писати, позаписувати, попереписувати. У наведе­
них дієсловах префікси до-, при-, пере- виражають де­
риваційне значення, оскільки змінюють семантику
слова писати, а префікси на-, за-, по- є носіями реля-
ційного значення, адже змінюють лише граматичне
значення слів, утворюючи доконаний вид.
5. Інтерфікс (лат. іпйег — між, Гіхиз — прикріпле­
ний). Він розташований між коренями (основами) в
складному слові: укр. пароплав, земл-е-мір, мак-і-тра,
нім. ОеЬигі-в-іац (день народження), Сезспа/і-з-тап
(ділок). За виконуваною функцією інтерфікси схожі
на сполучники, тільки з'єднують вони не слова чи сло­
восполучення, а частини слів.
Іноді поняття «інтерфікс» розуміють розширено,
включаючи в нього також незначимі прокладки — мор­
фемні елементи, що з'єднують корінь і суфікс. Такі
прокладки застосовують для уникнення збігу приголос­
них або фонетичних чергувань. Наприклад, в україн­
ській мові від географічних назв творяться прикметни­
ки, як правило, ( за допомогою суфікса -ськ-: кримський,
львівський, сумський. Однак приєднання цього суфікса
до кореня слова Дніпро створило б важке для вимови
сполучення -прськ-. Тому між твірною основою (від якої
твориться похідне слово) та суфіксом наявна прокладка
-ов: дніпр-ов-ський (пор.: ялтинський, а не ялтський,
бакинський, а не бацький). Однак більшість мовознав-
 270
Граматика
ців вважають інтерфікси такого типу компонентами по­
хідних суфіксів, а не окремими складниками слова.
Більш виправданим є вживання терміна «інтер­
фікс» щодо морфем, пов'язаних зі словозміною, напр.:
киянин — кияни. У деяких словоформах IV відміни
з'являються інтерфікси -ат-, -ят-, -єн-: курча — курчам,
курчати, курчата; теля — телям, теляти, телята;
ім'я — ім'ям, імені, імена. Ці інтерфікси не виражають
ні диференційного, ні реляційного значення: вони є по­
рожніми афіксами, прокладками, що збереглися від
минулої системи відмінювання іменників IV відміни.
Мова намагається використати такі залишки минуло­
го, надаючи їм певного граматичного значення. Так, у
словах небеса, чудеса (небо, чудо) порожній афікс -ес-
став додатковим показником множини. У формах кия­
нин, селянин, громадянин прокладка -ин між основою
та нульовим закінченням стала додатковим показни­
ком однини.
6. Інфікс (лат. іпііхиз — вставлений). Це афікс,
вставлений всередину кореня. Наприклад, у кхмер­
ській мові: йат — «саджати», а'отпат — «рослина»
(інфікс -отп-). У латинській мові функціонував інфікс
-п- зі значенням теперішнього часу: оісі — «переміг»,
оіпсо — «перемагаю»; пор.: цей самий інфікс у литов­
ській мові: кгіїаи — «падав», кгіпіи — «падаю», щіаи —
«відчував», іипіи — «відчуваю».
7. Трансфікс (лат. ігапз — крізь, ііхиз — прикріпле­
ний). Він розриває корінь на окремі звуки і сам теж роз­
ривається на звукові компоненти. Трансфікси властиві
семітським мовам, зокрема арабській. Корінь тут скла­
дається лише з приголосних звуків (їх, як правило,
три), а трансфікс — із кількох голосних, нерідко теж
трьох: араб, катаба — «він написав» (ця форма дієслів
є вихідною і перекладається в словниках як інфінітив),
кутиба — «він був написаний», йактубу — «він напи­
ше» (із словозмінним префіксом йа-); пор.: тактубу —•
«вона напише», катибун — «той, хто пише», китабун —
«те, що написане» (книга), уктуб — «пиши» і т. д. У
цьому прикладі наявний корінь ктб — «писати», який
поєднується з трансфіксами а-а-а, у-и-а тощо. Транс­
фікси, як і інфікси, виконують переважно реляційну
граматичну функцію.
8. Конфікс (лат. сопііхиз — прикріплений), або цир-
кумфікс (лат. сігсшп — навколо). Цей афікс складаєть­
ся з двох компонентів, розташованих перед і після коре-
Морфологія
271
ня, наприклад, нім. конфікс §е...і, що утворює дієприк­
метники минулого часу: §еза§1, від за§еп (сказати), §е-
ідпі, від ідпеп (звучати). У слов'янських мовах конфік-
си зустрічаються рідко• напр.: укр. пасинок, спів-бе-
сід-ник, о-край-ець. Н. Клименко та Є. Карпіловська
виокремлюють в українській мові майже шістдесят
конфіксів. У більшості слів із префіксом та суфіксом ці
морфеми не становлять єдиного афікса, пор.: перевіз­
ник <— перевозити <— возити. Конфікс наявний тоді, ко­
ли префікс і суфікс долучаються до твірної основи в од­
ному словотвірному акті: глина —> суглинок. Якщо слово
утворюється за допомогою одного афікса (префікса чи
суфікса), то в ньому відсутній конфікс: пісок —» супісок.
Отже, корені є носіями речового значення. Афікси, а
саме: закінчення, суфікси, постфікси, префікси, інтер­
фікси, інфікси, трансфікси, конфікси, забезпечують
словозміну і творення нових слів.
Морфеміка
Слова складаються з однієї або кількох морфем.
Найчастіше лексеми охоплюють 2—4 морфеми: біл-ий,
сад-ок; біл-еньк-ий, сад-иб-а; побілений, за-сад-и-ти.
Аж вісім морфем об'єднано в рос. по-на-вьі-дерг-ива-
л-о-сь, а в словоформі пил-е-влаг-о-не-про-ниц-а-ем-ость-ю
їх аж одинадцять.
Серед морфем виокремлюють:
— вільні (незв'язані), які можуть бути основою сло­
ва. Наприклад, морфеми дім-, сніг-, сел-, зим- є основою
слів дім, сніг, село, зима. До вільних морфем належить
більшість коренів;
— зв'язані, які не можуть бути основою слова. Так,
суфікс -ур входить до основи слова лише в поєднанні з
коренем: снігур, качур, міхур, стовбур. Зв'язаними є
всі афікси і невелика частина коренів.
^- Встановленням будови слова, тобто його морфемним
аналізом, займається морфеміка.
Морфеміка — розділ морфології, ЯКИЙ вивчає морфемний склад
слова.
Головною проблемою морфеміки є виділення мор­
феми, обґрунтування її функціонування як мовної
одиниці в конкретному слові у певний період розвитку
мови.
 272
Граматика
У сукупності форм одного слова легко виділити сло­
возмінні афікси. Наприклад, словоформи вода, води, во­
ді мають незмінну частину, що існує у вигляді аломор-
фів вод- і вод'-, та змінну частину: морфеми -а, -и,
-і. Виокремлення цих морфем забезпечується дією
трьох чинників: змінністю морфем -а, -и, -і; наявністю
таких самих змінних компонентів у інших словах (сті­
на, стіни, стіні; верба, верби, вербі тощо); вираженням
цими морфемами тих самих граматичних значень в усіх
випадках їх вживання: наприклад, морфема -а в словах
вода, стін-а, верба виражає значення однини, називно­
го відмінка, іменника, жіночого роду.
Дещо складніше виокремлювати за цими чинника­
ми кореневі та словотвірні морфеми. ІДля виділення у
слові морфем потрібно, щоб кожна з них повторювалася
і в ряді інших слів. Так, слово носій складається з двох
морфем: кореня нос-, тому що існує ряд нос-ити, носін­
ня, носильник, і суфікса -ій, оскільки наявний ряд вод­
ій, возій, кол-ій, мазій. У цих рядах кожна морфема ха­
рактеризується не лише формальною, а й змістовою єд­
ністю («назва особи за процесуальною ознакою»).
Такий спосіб виділення морфем уперше запропону­
вав російський мовознавець Григорій Винокур (1896—
1947). Він вважав, що слово ділиться на морфеми, якщо
воно знаходиться на перетині двох рядів, що підтвер­
джують існування цих морфем ."Якщо таких рядів не іс­
нує, то слово є простим, неподільним, непохідним. На­
приклад, лексеми жир, пир, мир, що колись мали такі
ряди, а нині їх утратили, структурно неподільні, скла­
даються з одного кореня. Не діляться на морфеми й ті
слова, які ніколи їх не мали в минулому, були корене­
вими, непохідними: стіл, рід.
Дослідження поділу слів на морфеми, здійснені ін­
шими мовознавцями, зокрема О. Смирницьким, показа­
ли, що ступінь виокремлення морфем може бути різним. Д
Зіставивши іменники білило, синило, чорнило з діє­
словами білити, синити, чорнити, можна виділити в
іменниках морфему -л-. Якщо ці дієслова зіставити з
прикметниками білий, синій, чорний, виділиться діє­
слівна морфема -и-. Отже, наведені іменники склада­
ються з таких морфем: біл-и-л-о, син-и-л-о, чорн-и-л-о.
Якщо іменники білило, синило зберігають чіткий
морфемний поділ, то у лексеми чорнило виокремлення
морфем семантично послаблене, оскільки вона позначає
поняття, дещо відірване від понять, виражених словами
Морфологія 273
чорнити, чорний (чорнило буває не тільки чорного ко­
льору). Виділення кореневої морфеми цього слова чорн-
ускладнене.
Більшою мірою послаблене виокремлення морфеми,
для якої неможливо підібрати відповідний ряд, яка ви­
ступає лише в одному слові, будучи, отже, унікальною.
Така унікальність характерна для некореневих компо­
нентів слова. Зіставивши лексеми піп та попадя, можна
виділити корінь, представлений аломорфами піп-, поп-.
Компонент -ад- ніякого ряду для обґрунтування своєї
морфемності не має: жодне інше українське слово не
містить такої морфеми. Із семантики слова попадя —
«жінка попа» та з паралелі, наприклад, зі словом кова­
лиха можна дійти висновку, що компонент -ад- виконує
ту саму роль, що й7 компонент -их- в слові ковалиха. От­
же, компонент -ад - є суфіксом, але без свого ряду, наяв­
ним тільки в одному слові. Такий суфікс називають
уніфіксом.
її. Клименко та Є. Карпіловська з'ясували, що в ук­
раїнській мові існує 54 унікальні суфікси, напр.: -гуз
(боя-гуз), -уш (м'як-уш), -ась (кум-ась), -ух (паст-ух)
та ін. Причому дослідниці відмежовують їх від унікаль­
них запозичених афіксоїдів: -амт (поштамт), -уз
(француз). Уніфіксами є всі некореневі одиничні (унікаль­
ні) звукосполучення, які, долучаючись до нормально
виокремлюваного кореня (чи основи), творять нове сло­
во, напр.: рукав, або сприяють його існуванню: у рос.
четверг наявний уніфікс -г (пор.: четверо), який фак­
тично змістового навантаження не має. Український
відповідник четвер і без цього уніфікса виражає той са­
мий зміст (щоправда, в непрямих відмінках -г- наявне:
четверга, четвергом).
Унікальним може бути також корінь. У ряді слів
чорниця, брусниця, полуниця, суниця наявний суфікс
-иц-. Розміщена перед ним морфема у словах полуниця,
суниця ідентифікується як корінь тільки в цих двох
лексемах. До кореня слова чорниця можна підібрати
ряд слів: чорний, чорнявий. Виділення кореня у слові
брусниця можливе завдяки існуванню діалектних слів
брусначка (вид яблуні), бруснаки (плоди цієї яблуні),
які віддалені за значенням від слова брусниця. До слів
полуниця й суниця в сучасній українській мові потрібні
паралелі відсутні: компоненти полун- та сун- є унікаль­
ними. Тільки етимологічно їх можна пов'язати зі слова­
ми полум'я та сонце. Такі унікальні корені називають
 274
Граматика
унірадиксами (лат. гасііх — корінь), або у нір а-
диксоїд а ми (радиксоїд — зв'язаний корінь, який не
може сам утворити слово, напр.: корінь -у- в рос. обуть,
обувь, разуть, корені -мок-, -мк- у словах замок, віді­
мкнути). Морфемне членування слів з унірадиксами
найбільш ускладнене.
За морфемним членуванням виокремлюють такі ти­
пи слів:
— слова з вільним членуванням (носій, чорниця);
— слова із семантично ускладненим членуванням
(чорнило, брусниця);
— слова, що мають словотвірний ряд тільки для ко­
реневої морфеми (попадя);
— слова, що мають словотвірний ряд лише для неко-
реневої морфеми (полуниця, суниця);
— слова, що втратили обидва ряди і стали нездатни­
ми до морфемного членування (жир).
Вивчення морфемного складу слова, або морфемний
аналіз, передбачає виділення у слові морфем, встанов­
лення їх значення, з'ясування особливостей сполучува­
ності морфем і змін морфемного складу слова.
\ Зміни морфемного складу слова
Морфемний склад слова в процесі розвитку мови мо­
же зазнавати змін. Сучасна морфемна структура деяких
слів не збігається зі структурою, що була властива їм у
момент утворення. Причиною таких змін є деетимологі­
зація, відрив мотивованого слова від мотивуючого, се­
мантична та фонетична зміни мотивованого слова або
зникнення мотивуючого слова.
- р ~ Розрізняють такі зміни морфемного складу слова, як
опрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
(\)прощення. Воно полягає в укрупненні осіґбви
слова: похідна основа, що етимологічно складається з
кількох (як правило, двох) морфем, втрачає здатність
ділитися на морфеми, стає непохідною. Наприклад,
слово живіт нині не вважається похідним від прикмет­
ника живий, віддалившись від нього за своїм значен­
ням. Морфемний поділ жив-іт~зник, оскільки корінь
цього слова укрупнився — живіт,.
Непохідними вважають слова жито, страва, хоч во­
ни утворені відповідно від жи-ти, травити. Лише ети-
Морфологія 275
мологічний аналіз дає змогу виокремити в словах дим,
диня (буквально — «надута») морфеми: ди-м, ди-н'-а і той
самий корінь, що в слові дути. Тут опрощення зумовле­
не фонетичним відхиленням похідних слів дим, диня
від твірного слова дути. Так, в індоєвропейській мові
відбувалося чергування голосного [й] (з якого утворило­
ся давньоруське [ьі], а пізніше укр. [и]: ди-м, ди-н'-а) та
дифтонга [ои] (перейшов у давньоруській мові в [у]: ду­
ти). Спільний корінь цих слів *с!Ьеи-, *сШои- у індоєв­
ропейській мові означав «вирувати, диміти, дути, вія­
ти». У російських словах точка, точний нині не виді­
ляють суфікси -к-, -н- передусім тому, що іменник точь
(крапка), від якого вони утворені, нині не вживається
(він є компонентом прислівника точь-в-точь). Опрощен­
ня є морфологічним процесом, який призводить до збіль­
шення, збагачення кореневого складу мов. У словах доба,
добрий, дебелий тепер виділяються різні корені (доб-,
добр-, дебел-), хоч за походженням це однокореневі сло­
ва: добрий, деб-ел-ий утворені від іменника доба./
Термін «опрощення» запровадив В. БогорЬдйцький,
який уперше описав цей процес.
; П е р е р о з к л а д . Він виявляється у зміні морфем­
них меж у слові. Слово зберігає здатність ділитися на
морфеми, але поділ цей не збігається з історичним мор­
фемним складом слова. Так, під впливом слів типу сос­
няк, синяк, що мають перед суфіксом -як належний до
кореня приголосний [н], у словах бідняк, залізняк та ін.,
утворених від прикметників на -н- (бідний, залізний),
-н- відділилось від мотивуючої основи й увійшло до
складу суфікса. Морфемний поділ бідн-як, залізняк
заступився новим: бід-няк, заліз-няк, і ці слова нині вва­
жають похідними відповідно від іменників біда, залізо.
Внаслідок такого перерозкладу з'явився новий суфікс
-няк, за допомогою якого утворюються нові слова,
напр.: молодняк!)
Найчастішій 'перерозклад спричинює збагачення
мови новими словотвірними афіксами. Шляхом пере­
розкладу змінився морфемний склад слів робітн-ик, по­
жежник (походять від прикметників робітний, пожеж­
ний): робітник, пожежник. Так утворився новий су­
фікс -ник, що долучається до іменників: боржник (від
борг), прикмет-ник (від прикмета). Внаслідок перероз­
кладу з'явилися складні суфікси -івк- (зимівка), -ниц/-
(зірниця), префікси недо- (недоліток, недомовка), обез-
(обезболювати, обеззброювати) тощо.
 276
Граматика
Явище перерозкладу уперше описав Я. Бодуен де
Куртене, а термін (рос. «переразложение») запровадив
В.Зогородицький.
/> У с к л а д н е н н я . Це протилежний опрощенню про-
щ«С який полягає в морфемному подрібненні основи
слова. Внаслідок ускладнення одна морфема ділиться
на дві. Воно відбувається, як правило, в запозичених
словах. Наприклад, голландське слово гопаїек (захист
від сонця) утворене з двох коренів (гопсіек), у росій­
ській мові воно набуло вигляду зонтик. Під впливом
слів зі зменшувальним суфіксом -ик (домик, садик) у
ньому виокремлюють дві морфеми: зонтик^/Унаслідок
ускладнення структури слова стає можливою р є д е р и -
в а ці я — утворення нового слова шляхом віднімання, а
не долучення словотвірного афікса, напр.: із рос. зон­
тик утворено зонт. Слово вал (деталь машини) було
запозичене з нім. УУаІге спочатку у вигляді валець
(пор.: вальці, вальцювати). Пізніше відбулася редери-
вація: валець —» вал.
- ^ Д е к о р е л я ц і я . Вона полягає у зміні статусу, ролі
морфеми в слові при збереженні її меж і форми. Так, ок­
ремі другі корені складних слів (переважно запозиче­
них) перетворюються на суфікси, напр.: зоолог, біолог,
філолог, психолог; бібліограф, картограф, лексико­
граф, палеограф. Зв'язані корені -лог, -граф у цих лек­
семах функціонально рівнозначні суфіксу -ик у словах
граматик, історик, синоптик, систематик. Морфеми
-лог, -граф та ін. суфіксами ще не стали, їх називають
суфікс ої дам иГ)
Декореляція відбулася також у словах типу селянин,
киянин. їх кінцевий компонент -ин ще в праслов'янський
період був рівноправним коренем зі значенням «один»
(цей корінь збережений в рос. один, инорог, иноходь, инок,
укр. один, інший, іноді, інколи). Отже, слова типу селя­
нин, киянин давніше були складними, а нині стали суфік­
сальними, до того ж суфікс -ин утратив свою словотвірну
функцію, оскільки він творить не слова, а тільки форми
слів, зокрема однину: селяни — селянин, кияни — кия­
нин. У російських словах братья, мужья суфікс -]- рані­
ше виконував словотвірну функцію — утворював збірні
іменники (пор.: застаріле братия), а тепер став формо­
творчим — утворює множину: брат — братья, функціо­
нально наближаючись, як і суфікс -ин, до флексії.
Зміни морфемного складу слова виявляються в мор­
фемному укрупненні й подрібненні основи слова, зміні
Морфологія 277
його морфемних меж і статусу морфеми у слові. Ці про­
цеси забезпечують збагачення мови новими коренями і
афіксами.
Способи вираження граматичних значень
а ' кожній мові граматичні значення слова виража-
я певними способами. Залежно від використовува­
них мовних засобів розрізняють два типи способів вира­
ження граматичних значень — синтетичні і аналітичні.
( Синтетичні способи вираження граматичних зна­
чень. Граматичні значення слова можуть виражатися за
допомогою мовних засобів, які знаходяться у його ме­
жах. Ці способи вираження граматичних значень є син­
тетичними. До синтетичних способів належать афікса­
ція, внутрішня флексія, редуплікація, суплетивізм,
синтаксичне словоскладання, наголос.
А ф і к с а ц і я . Вона полягає у вираженні граматич­
них значень з допомогою різних афіксів. Виокремлю­
ють такі різновиди афіксації:
а) суфіксація — вираження граматичних значень за
допомогою суфіксів. Ці морфеми мають^. як правило, де­
риваційне значення (вовк — вовч-их-аиОднак у тюрк­
ських мовах, де афікси представлені 'лише суфіксами,
вони виражають і реляційне значення: ана — «мати»,
аналар — «матері» (число), анамен — «матір'ю» (від­
мінок), анамин — «я мати» (особа), анасьі — «його ма­
ти» (приналежність);
/* б) префіксація — полягає у вираженні граматичних
звачень префіксами: малювати (недоконаний вид) —
на-малювати (доконаний вид), робити (недоконаний
вид) — зробити (доконаний вид)Л
Існують мови, у яких вираження граматичних зна­
чень здійснюється тільки способом префіксації (мови
банту в Африці) або лише способом суфіксації (тюрк­
ські, фінно-угорські мови). Це означає, що префікси й
суфікси можуть виконувати однакові функції, виража­
ти ті самі значення. Наприклад, вираження найвищого
ступеня порівняння прикметників здійснюється з до­
помогою суфікса в російській мові (добр-ейис-ий, вьісоч-
айш-ий), а в українській — з допомогою префікса (най-
добріший, найвищий). У мовах з перевагою префіксації
префікси утворюють дериваційну та реляційну групи,
 278
Граматин.і
тобто мають словотвірне або словозмінне значення, чим
подібні до суфіксів і закінчень. У реченні ~\¥аіи шапакі
зота кііаЬи (люди читають книжку) мови суахілі діє­
слівна форма шапакізота містить реляційні префікси,
що функціонально дорівнюють закінченням: луа- —
суб'єктний префікс, який узгоджує дієслово з підметом
и>аІи (люди) і виражає граматичні категорії класу та
числа (пор.: тій — «людина»); па- — префікс теперіш­
нього часу (минулий виражався б префіксом іа-); кі- —
об'єктний префікс, вказує на клас і число додатка. Зна­
чення форми шапакізота — «вони її читають»;
І в) інфіксація — вираження граматичних значень за
до'помогою інфіксів^Так, у кхмерській мові інфікси
творять іменники від дієслів: киі (думати) — китпиі
(думка), са:г (саджати рядами) — сЬа.г (сад), сат (сто­
рожити) — стат (сторож). У тагільській мові, навпаки,
інфікси творять дієслова від іменників: зиіаі (лист) —
зищиіаі (писати);
І г) трансфіскація — полягає у вираженні граматич­
них значень трансфіксамй^Вона характерна для семіт­
ських мов. Наприклад, в арабській мові для вираження
граматичного значення однини використовують транс-
фікс -а-, а множину передають трансфіксом -и...и-:
йагз (урок) — а'итз (уроки), ЬаЦ (дім) — Ьи]иі (доми).
Трансфіксація діє і щодо запозичених з Європи слів:
Ьап& (банк) — Ьипик (банки);
(ґ) конфіксація — вираження граматичних значень
за допомогою конфікса. У слов'янських мовах конфікси
виконують дериваційні функції: син — пасинок. У ні­
мецькій мові вони виражають реляційне значення —
£е...і, §е...еп творять дієприкметник (Рагіігір II): /га§еп
(питати) — £е/га§і, ІеЬеп (жити) — §еІеЬІ, коттеп (при­
ходити) — §екоттеп, Іезеп (читати) — §еІезеп.
Крім цих різновидів афіксації, виокремлюють (вже
в іншому аспекті) ще й такі її типи, як аглютинація
(лат. а^іиіііпаііо — склеювання) і фузія (лат. іизіо —
сплавлення). Перший термін запроваджений Ф. Боппом,
а другий — Е. Сепіром. Ці два типи афіксації розрізня­
ються не в складі однієї мови, як, наприклад, суфіксація
і префіксація, а в різних мовах. Мови світу, які мають
афікси, поділяють на аглютинативні й фузійні. Проте
елементи аглютинації можуть бути наявні в фузійних мо­
вах, і навпаки, елементи фузії — в аглютинативних.
Прикладом аглютинативної мови є казахська, а фу­
зійної — українська. Зіставлення відмінкових форм ка-
Морфологія 279
:іпхського слова тау (гора) й українського гора дає змо­
гу виявити основні відмінності аглютинації та фузії.
нідмінок однина множина однина множина
основний1 тау тау лар гора гори
родовий тауньїн тауларньщ гори гір
давальний тауга тауларга горі горам
;шахідний тауньї тауларньї гору гори
1. В аглютинативних мовах корінь є незмінним: він
виражений єдиним аломорфом (тау-), морфонологічні
явища (звукове варіювання, накладання, усічення, на­
рощення морфем) відсутні. У фузійних мовах корінь
змінюється, варіюється, виступає у різних аломорфах
(гор-, гор'-, гір-), наявні морфонологічні явища.
2. При аглютинації одна словозмінна морфема є но­
сієм тільки одного граматичного значення. Наприклад,
у формах тауларньщ, тауларга значення множини ви­
ражене афіксом -лар-, а значення відмінка — окремими
афіксами ньщ, га. При фузії один афікс, як правило, ви­
ражає кілька граматичних значень: у формі горам
флексія -ам виражає водночас і значення множини, і
значення давального відмінка, а в формі гір значення
родового відмінка і множини виражені нульовою флек­
сією. Втім, відсутність афікса властива й аглютинатив­
ним мовам. Так, у формах казахського слова тау нульо­
вим афіксом виражене значення однини (тау, тауньїн),
а також основного відмінка як в однині, так і в множи­
ні (тау, тау лар).
3. Аглютинативні мови оперують, як правило, єди­
ним виразником граматичного значення. Наприклад,
афікс -лар- творить у казахській мові множину всіх
іменників (^оралар — «двори», балалар — «діти» і т. д.).
Однак залежно від правил сингармонізму голосних та
суміжної асиміляції приголосних цей афікс виступає в
шести звукових варіаціях, аломорфах: -лар- (аналар —
«матері»), -лер- (жерлер — «землі»), -дар- (^ьіздар —
«дівчата»), -дер- (килимдер — «килими»), -тар- (ат-
тар — «коні»), -тер- (истер — «справи»). У фузійних
мовах одне граматичне значення має, як правило, різні
вираження. В українській мові множина іменників ви­
ражається, наприклад, флексіями -и (сади), -а (села),
-ів (хлопців) та ін. Водночас флексіям фузійних мов
1
Називний відмінок.
 280
Граматик.і
властива омонімія: матеріально тотожні флексії мо­
жуть бути зовсім різними за своїм граматичним зміс­
том, пор.: флексію -а в формах міста (називний відмі­
нок, множина), рука (називний відмінок, однина), лис
та (родовий відмінок, однина).
Ця відмінність, як і попередня, свідчить про те, що
лише фузійні мови мають флексію як спеціальний вид
афіксів. Тому фузійні мови ще називають флективни­
ми. В аглютинативних мовах флексій немає, а є лише
словозмінні афікси, відмінні від словотвірних своїм
значенням.
4. У фузійних мовах внаслідок взаємодії суміжних
морфем межі між ними (морфемні шви) втрачають ви­
разність. На морфемних швах відбуваються різноманіт­
ні морфонологічні процеси, навіть злиття стиків двох
морфем в один звук, як, наприклад, у словах козацький,
юнацтво, де морфемний шов між коренем і суфіксом
зникає при чіткому збереженні похідного характеру цих
слів і наявності словотвірної мотивації: козак — козаць­
кий, юнак — юнацький — юнацтво. В аглютинативних
мовах подібне злиття морфем неможливе, морфемні шви
у них зберігають свою виразність, оскільки різні морфе­
ми пов'язані між собою не так тісно, як при фузії.
5. При фузії злиття морфем виражається не тільки
на звуковому рівні, а й на рівні змісту. Так, у словах лю­
дяний і людський суфікси -ян- і -ськ- вказують, що ці
слова є прикметниками. Однак у похідних іменниках
людяність і людськість ці ж суфікси вже не визнача­
ють їх приналежності до частини мови: істотним для
структури цих слів і їх граматичної характеристики є
тільки останній словотвірний формант — суфікс -ість.
Усі попередні морфеми представлені як семантично
єдина мотивуюча (твірна) основа і свою значеннєву ок­
ремість цілком втрачають. Отже, фузійним мовам при­
таманний бінарний принцип словотвору: кожна нова,
складніша лексема завжди утворюється тільки з двох
елементів — твірної основи і словотвірного афікса. В аг­
лютинативних мовах словотвір є багаточленним, афік­
си зберігають значеннєву окремість, функціональне на­
вантаження незалежно від місця в слові.
До фузійних (флективних) мов належать індоєвро­
пейські, а отже, й усі слов'янські мови. Аглютинатив­
них мов більше, ніж флективних. Ними є, зокрема,
тюркська, фінно-угорська, дравідська мовні сім'ї, май­
же всі мови нігерокордофанської сім'ї.
Морфологія 281
В н у т р і ш н я ф л е к с і я . Цей синтетичний спосіб
пираження граматичних значень полягає у зміні звуко­
вого складу кореня .у Морфологічне навантаження ма­
ють усі історичні чергування звуків. Однак внутріш­
ньою флексією історичне чергування стає тільки в тих
нипадках, коли воно розрізняє граматичні значення
словоформ або слів. Так, у словах називати — назва­
ти, поривати — порвати, забирати — забрати чергу­
вання [и] з нулем звука є внутрішньою флексією, адже
воно в наведених формах — єдиний розрізнювач недоко-
наного й доконаного виду^ У формах день — дня, пень —•
пня чергування [є] з нулем звука не внутрішня флексія,
оскільки розрізнення відмінкових форм здійснюється
тут афіксацією. Це історичне чергування являє собою
лише супровідне морфонологічне явище.
Внутрішня флексія наявна в усіх індоєвропейських
мовах, хоч у жодній з них вона не є основним граматич­
ним способом. Наприклад, рос. избегать — избежать,
лег — ляг, рум. согЬ — «ворон» ісогЬі — «ворони», пип —
«весільний батько» і пипі — «весільні батьки» (кінцеве
і після приголосного передає не окремий звук, а пом'як­
шення попереднього приголосного). Внутрішня флексія
розрізнює форми однини і множини в німецькій мові
Миііег — «мати» і Мйііег, Уаіег — «батько» і Уаіег, а
також в англійській: /ооі — «нога» і іееі, іооіп — «зуб»
і іееік, тап — «людина» і тещ форми чоловічого та жі­
ночого родів у французькій мові: Іоп§ [15] — «довгий» і
Іопдие [1б§] — «довга», /ш [іє] — «тонкий» і / т е [ііп] —
«тонка» тощо. В англійських словах зіп§ — «співати»,
зап§ — «співав», зип§ — «проспіваний», зоп§ — «пі­
сня» внутрішня флексія є чинником і словозміни, і сло­
вотвору.
Цей граматичний спосіб, крім індоєвропейських
мов, характерний, наприклад, і для папуаської мови
маринд (апет — «людина», апіт — «люди»), папуа­
ської мови якаї (агер — «він», агир — «вона», агор —
«воно»), кетської мови та ін.
Внутрішня флексія найчастіше зумовлена фонетич­
ними процесами, однак вона може бути також резуль­
татом морфологічних змін. Так, у парах типу зелен —
зелень, молод — молодь, рос. гол — голь, стар — старь,
які вважаються найхарактернішим прикладом внут­
рішньої флексії в східнослов'янських мовах, м'якість
кінцевих приголосних в іменникових формах є залиш­
ком суфікса -ї, що колись долучався до слів, які утво-

282 Граматик;і
рюють тепер III відміну іменників. У латиських словах
кгїіи — «падаю», кгііи — «падав», кійри — «спотика­
юсь», Мири — «спотикався» довгий голосний розчинив
у собі носовий інфікс -п-, що колись був біля нього.
Термін «внутрішня флексія» невдалий, оскільки
флексія є різновидом морфеми, а цей граматичний спо­
сіб не морфемний. Він полягає у зміні однієї з морфем
(кореня), а не в долученні чи усуненні певного афікса.
Однак цей термін традиційний і регулярно вживається
в мовознавчій літературі.
Р е д у п л і к а ц і я . Вона виявляється у повному чи
неповному повторенні кореня або цілого слова. Редуплі­
кація є досить поширеним способом вираження грама­
тичних значень. В індонезійській мові за допомогою
нього утворюється множина іменників: огапд — «люди­
на», огап§-огап§ — «люди»; піе — «жінка», піе-піе —
«жінки»..Редуплікація в цій мові — настільки звичне
явище, що на письмі індонезійці передають її для еко­2
номії місця умовно, вказуючи лише цифровий індекс
після редуплікованого слова: піе2 — «жінки», тоЬИ2 —
«автомобілі».
За формою редуплікація буває повною, коли повто­
рюється весь корінь або слово (рос. КОЛ-О-КОЛ, укр. ледве-
ледве), неповною, коли повторюється тільки частина ко­
реня (таке повторення було досить регулярним при тво­
ренні перфектних форм у давньогрецькій мові: цгарко —
«пишу», §е§гарка — «писав»), повною зі зміною кореня
(рос. тик-так, зигзаг, нім. Мівсктазск — «суміш»).
За змістом і функціональним навантаженням реду­
плікація наявна і в так званих дитячих словах {мама,
папа), звуконаслідуваннях (гав-гав, ку-ку) та емоційних
утвореннях на зразок рос. тари-бари, шури-мури, тяп-
ляп, франц. §о§о — «йолоп», італ. /ап/апо — «хвалько».
У іменниках редуплікація найчастіше виражає зна­
чення множини: япон. яма-яма — «гори» (яма — «го­
ра»); хауса ігі-ігі — «сорти» (ігі — «сорт»); каті (о. Нова
Гвінея) каіик-каїик — «люди» (каіик — «людина»); по-
лінезійськ. рараі — «риби» (раі — «риба»). У прикмет­
никах редуплікація посилює якість: укр. тихий-ти-
хий, гарний-прегарний; перс, іопй-іопй — «дуже швид­
кий»; казах, кизил-^изил — «найчервоніший». Іноді,
навпаки, редуплікація виражає послаблення якості:
В'єтнам, йо — «червоний», &йо а*о — «червонуватий».
Отже, редуплікація, як і афіксація та внутрішня
флексія, може бути формотвірною і словотвірною, тобто
ш
Морфологія 283
виконувати або реляційну, або дериваційну функцію.
С у п л е т и в і з м . Полягає він в утворенні різних
форм одного слова від різних коренів: погано — гірше,
добре — краще, я — мене, він — його; рос. человек — лю­
ди, ребенок — дети; англ. §ооЛ (хороший) — Ьеііег (кра­
щий), тапу (багато) — тоге (більше). Прикладом супле­
тивізму є форми дієслівної зв'язки в теперішньому та
минулому часі: укр. є — був, болг. сьм — бях, лат. зит —
{иі, нім. Ьіп — и>аг.
Виявом суплетивізму (як граматичного, так і лек­
сичного) вважають також близькозначні групи різно-
кореневих слів, які в більшості випадків реалізуються
похідними від одного кореня, пор.: співвідношення діє­
слів недоконаного і доконаного виду (брати — взяти,
говорити — сказати, рос. класть — положить),
зв'язок кількісних і порядкових числівників (один —
перший, два — другий), назви самця, самки та молодої
істоти деяких свійських тварин (баран — вівця — ягня,
бик — корова — теля). Типовим є вираження всіх цих
відношень однокореневими словами: робити — зроби­
ти, п'ять — п'ятий, вовк — вовчиха — вовченя.
Деякі мовознавці суплетивізмом вважають також
вираження різних форм слова різними основами, напр.:
людина — люди, селянин — селяни, квітка — квіти,
рос. теленок — телята, друг — друзья, хозяин — хозя-
ева. Однак у цих випадках основна ознака суплетивіз­
му, тобто різнокореневість, відсутня. У цих прикладах
наявне нестандартне афіксальне вираження граматич­
ного значення.
Як особливий спосіб вираження граматичних зна­
чень суплетивізм є залишком дуже віддалених періодів
мовного розвитку. При творенні різних форм одного
слова люди вдавалися до різних коренів тоді, коли інші
граматичні способи ще не були сформовані. Не випадко­
во суплетивні форми притаманні словам, які належать
до найістотніших, найуживаніших у мові. Частина ни­
ні вживаних суплетивних пар є наслідком вторинної
перебудови — об'єднання слів, що колись мали повні
парадигми словоформ. Так, форми він — його станов­
лять об'єднання двох різних займенників: он-ь, оного,
оному і т. д. та и, кго, кму і т. д. Від парадигми займен­
ника он-5 залишився тільки називний відмінок (він, во­
на, воно, вони), а від парадигми займенника и — лише
непрямі відмінки (його, йому тощо). У жодній з існую­
чих мов суплетивізм не має значного поширення.
 284
Граматика
С и н т а к с и ч н е с л о в о с к л а д а н н я . Цей синте­
тичний спосіб вираження граматичних значень перед­
бачає поєднання двох коренів, основ або слів у одному
слові: працездатний, всюдихід. Основоскладання в ба­
гатьох мовах, у тому числі слов'янських, є одним зі спо­
собів словотвору. Виведення за межі словотвору таких
похідних слів, як рос. злектростанция, светло-зеле-
ний, шестнадцатизтажний (деякі вчені вважають їх
особливими «зліпленими», аглютинованими словоспо­
лученнями), сумнівне. Однак існують мови, у яких ос­
новоскладання чи коренескладання є головним спосо­
бом вираження граматичних значень. Це інкорпорую­
чі мови, у яких речення складається з одного слова
(повна інкорпорація) або двох, що переважно станов­
лять групу підмета і групу присудка (часткова інкор- \
порація). Чукотське тьімай'ниачак-'аанмиркин є сло-«|
вом-реченням зі змістом «Я вбиваю великого ж и р н о г о !
оленя». Воно побудоване синтаксичним основоскла-1
данням зі слів-морфем ти (показник першої особи од-1
нини), май'ни (великий), ача (жирний), к'аа (олень), І
нмиркин (вбиваю), де -ркьін є граматичним показни-1
ком. Синтаксичне основоскладання виражає в і н к о р - 1
поруючих мовах як морфологічні, так і синтаксичні
граматичні категорії. Саме здатністю виражати остан­
ні воно й відрізняється від основоскладання як спосо­
бу словотвору.
Н а г о л о с . Цей граматичний спосіб виявляється у
варіюванні наголосу, в результаті якого розрізняються
форми слів. Наприклад, розрізнення називного відмін­
ка множини та родового однини: руки — руки, голови —
голови, недоконаного і доконаного виду: насипати —
насипати, розрізати — розрізати, дієслів та іменників:
англ. сопіезі (сперечатись) — сопіезі (суперечка), ехрогі
(вивозити) — ехрогі (вивіз). Наголос не належить до по­
ширених граматичних способів.
Отже, у випадках вираження граматичних значень
синтетичними способами граматичне та лексичне зна­
чення поєднуються в одному слові. ] і П о р я д о к с л і в . Граматичне значення може зале­
Аналітичні способи вираження граматичних значень. 1
№§>їм синтетичних граматичних способів, існують та­
кож і аналітичні, які виражають граматичні значення
мовними засобами, що знаходяться за межами слова.
До аналітичних способів належать службові слова, по­
рядок слів,інтонація.
Морфологія 285
С л у ж б о в і с л о в а . Граматичний спосіб службо­
вих слів полягає у вираженні граматичних значень за
допомогою сполучників, прийменників (або післяймен-
ників), часток, допоміжних дієслів, артиклівТХНаприк-
лад, укр. стіл і нім. 6,ег ТізсН (стіл) є іменниками назив­
ного відмінка однини чоловічого роду^ДАле в укр. стіл
граматичні значення виражені в межах слова, його ну­
льовою флексією. У нім. йег ТізсН граматичні значення
виражені спеціальним службовим словом — артиклем
йег, а в слові ТізсН зосереджене тільки його лексичне
значення.
Службові слова цілком або (частіше) частково звіль­
няють повнозначні слова від необхідності виражати гра­
матичні значення. Це функціонально наближає служ­
бові слова до морфем. Тому деякі мовознавці називають
службові слова вільними морфемами, що мають форму
слова і зміст афікса, а І. Вихованець — аналітичними
синтаксичними морфемами/До речі, в румунській мові
неозначений артикль є окремим службовим словом (ип
от — «людина», ип сойги — «ліс»), )а означений —
службовою морфемою (постфіксом): Ьтиі, соїігиіТ/В
арабській мові, навпаки, означений артикль є окремим
препозитивним словом, а неозначений — типовим афік­
сом (так зване танвінне закінчення): 'аль-китабу —
«книга» (відома) і китабун — «книга» (якась).
У поєднанні з повнозначним службове слово утво­
рює аналітичну конструкцію, що становить єдину сло­
воформу. При цьому службове слово виражає всі (чи
майже всі) граматичні значення повнозначного слова
(артиклі, допоміжні дієслова у складних формах типу
буду читати) або лише їх частину (спосіб дієслова:
йшов би, ступінь порівняння прикметника: найбільш
прийнятний тощо).
Службові слова виражають не лише морфологічні,
а й синтаксичні граматичні категорії. Так, зв'язки ві­
діграють важливу роль у вираженні категорії предика­
тивності.
жали від місця слова у реченні. Так, у реченні Київ кли­
че Донбас підмет (Київ) і додаток (Донбас) розрізняють­
ся тільки порядком слів. Якщо поміняти ці слова місця­
ми: Донбас кличе Київ, зміниться семантика речення, д
виразники підмета і додатка не змінять своєї форми.
Для російської мови теж характерний граматичний спо­
сіб порядку слів: Мать любит дочь іДочь любит мать.
 286
Граматика
У мовах з розвинутими флексіями, зокрема українській
та російській, речень такого типу небагато (при збігу
форм називного та знахідного відмінків), оскільки гра­
матичні значення слів виражаються переважно закін­
ченнями, а не місцем цих слів у реченні. У тих мовах, де
афіксація представлена слабо, порядок слів є дуже важ­
ливим граматичним способом. В англійській та фран­
цузькій мовах, у яких іменники не змінюються за від­
мінками, підмет і прямий додаток регулярно розрізня­
ються порядком слів.
У деяких мовах відсутні морфологічні засоби розріз­
нення іменників та прикметників, вони диференцію­
ються за допомогою порядку слів: англ. а зіееі зігір —
«сталева штаба» і а зігір зіееі — «штабова сталь»;
кит. женьгун — «робітник» (буквально — «робоча лю­
дина») і гунжень — «людська праця». Граматичний спо­
сіб порядку слів характерний і для тюркських, тибет­
ської, індонезійської, більшості папуаських мов та ін. У
китайській мові порядок слів, як правило, є незмінним,
оскільки кожна зміна місця слів призводить до зміни їх
граматичних значень. Отже, чим більше граматичне на­
вантаження має порядок слів, тим він більш фіксований.
Однак відсутність значного граматичного наванта­
ження не означає, що порядок слів є цілком довільним.
Не виражаючи регулярних граматичних значень, він
набуває стилістичного навантаження, відіграє важли­
ву роль в актуальному членуванні речення, внаслідок
чого кожна зміна розташування слів у реченні стає зна­
чущою.
! І н т о н а ц і я . Цей спосіб вираження граматичних
зшгчень виявляється на синтаксичному рівні, тобто є
носієм синтаксичних значень. На відміну від усіх ін­
ших граматичних способів, що реалізуються в мовах
різною мірою, інтонація властива кожній мові, кожно­
му усному висловлюванню".")
В інтонації як граматичному способі виокремлюють
універсальний і специфічний шари. Універсальний шар
притаманний усім мовам або значній їх кількості. Так,
у всіх мовах запитальне речення передається висхідною
мелодикою — рухом основного тону голосу, його підви­
щенням, а розповідне речення — низхідною мелоди­
кою. Специфічний шар інтонації характерний для пев­
ної мови і залежить від фонетичної організації та історії
цієї мови. Навіть кількість інтонаційних конструкцій
(інтонем) у різних мовах різна. Ще більше різноманіття
Морфологія 287
спостерігається в їх реалізації, у конкретних варіантах
інтонаційних конструкцій.
При аналітичному способі вираження граматичних
значень граматичне й лексичне значення не поєднують­
ся: лексичне значення виражається основним словом, а
граматичне — за його межами.
Морфонологія і словотвір
Морфологічний рівень мови не існує ізольовано від
інших рівнів. Унаслідок його взаємодії з фонологічним
рівнем виникає морфонологічний проміжний мовний
рівень, а внаслідок взаємодії з лексико-семантичним —
словотвірний проміжний рівень.
Морфонологія. Морфеми, як і фонеми та лексеми,
можуть функціонувати у кількох варіантах. Так, коре­
нева морфема, наявна в слові сад, реалізується в сучас­
ній українській мові в 11 аломорфах (грец. аііоз —
інший і тогрпе — форма), тобто варіантах морфем: сад-
(садити), 7сад7- (садівник), садж- (саджати), 7
сид- 7(си­
дить), сид - (сидіти), сидж- (сиджу), с ад- (сяду), с ад7-
(сядь), с7ід- (сідати), с7іс- (сісти), с7!- (сіла, сів). Аломор-
фи такого роду зумовлені історичними чергуваннями, а
також діючими в мові фонетичними змінами.
Морфонологія — розділ мовознавства, що вивчає звукову струк­
туру морфем і закономірності вживання аломорфів. (
Предметом морфонології є звукове варіювання, накла­
дання, усічення морфем, нарощення мотивуючої основи.
З в у к о в е в а р і ю в а н н я м о р ф е м . ' Воно полягає
у зміні звукового складу морфем і реалізується у фонетич­
них аломорфах, які виникають унаслідок історичного
чергування фонем. Виокремлюють два типи фонетичних
аломорфів. Перший тип є результатом позиційного варію­
вання алофонів, напр.: укр. [сил] — [сал] (сила — силен­
ний); [кров] — [кроу] (кровообіг — кров); рос. [нос] —
[нЛс] — [н'ьс] (нос — носатий — носовой); [род] — [рот]
(родом — род). Тут наявні діючі позиційні зміни. Цей
тип аломорфів вивчає фонетика. Другий тип фонетичних
аломорфів є результатом історичного чергування фонем,
напр.: укр. 7[пис] — [пиш] (писати — пишу); [рук] —
[руч] — [руц ] (рука — рученька — у руці); [сім] — [сем]
(сім — семи); [сон] — [сн] (сон — сну); рос. [род] — [рож] —
[рЛжд] (роди — роженица — рождение).
288 Граматика
Аломорфи другого типу можна назвати фонематич­
ними на відміну від власне фонетичних аломорфів пер­
шого типу. Фонематичні аломорфи є результатом, за­
лишком давніх позиційних чергувань звуків. Стаючи
історичними, ці чергування перестають зумовлюватися
позицією. Вони переходять із фонетичного на морфоло­
гічний рівень: фонетичні чергування починають вико­
нувати граматичну функцію, стають допоміжним або
навіть головним (внутрішня флексія) виразником гра­
матичних чи словотвірних значень. Так, аломорф пис- у
дієвідмінюванні вказує на минулий та майбутній часи,
умовний спосіб (писав, писатиму, писав би), аломорф
пиш- — на теперішній час та наказовий спосіб (пишеш,
пишуть, пиши). У похідних словах / при словотворенні
виступає тільки аломорф пис- (і пис -): писання, писан­
ка, письменник.
У зв'язку з такою зміною функції історичних чергу­
вань фонем їх ще називають граматичними чер­
гуваннями , а сам ряд фонем, що наявні у фонематич­
них аломорфах одної морфеми, — морфонемою.
Наприклад, морфонему становить ряд [с] — [с7] — [ні],
представлений у формах писати — письменний — пишу.
Історичні чергування відбуваються як на стику мор­
фем, тобто на морфемному шві, так і всередині морфе­
ми: біжу — біг-ти, возити — везти. Граматичну функ­
цію чергування виконують у обох випадках.
Н а к л а д а н н я м о р ф е м . Залежно від фонетичної
структури кінця одної морфеми і початку другої накла­
дання їх на морфемному шві виявляється як стяжіння
або гаплологія. Стяжіння полягає у злитті двох мор­
фем у фонетично неподільний комплекс. Так, слово
юнацтво містить суфікс -цтв-, що є аломорфом суфікса
-ств-. Воно утворене від прикметника юнацький, що, в
свою чергу, походить від іменника юнак. Слово юна­
цтво можна поділити на морфеми таким чином: юн-ац-
тв-о. Отже, в ньому наявний аломорф -ац- морфеми -ак.
При цьому якість фонеми [ц] дає змогу стверджувати,
що в результаті поєднання аломорфів -ац- і -цтв- відбу­
лося не просто накладання двох [ц], а стяжіння: кінець
морфеми -ак- отягнувся з початком морфеми -ств-, утво­
ривши внаслідок злиття звуків [к] і [с] африкату [ц].
Морфемний шов фактично проходить через цей звук:
екскурсивне зімкнення африкати [ц] належить першій
морфемі, а щілинна її витримка — другій морфемі.
Морфологічно звуки на окремі компоненти не поділя-
Морфологія 289
ються, у зв'язку з чим можна констатувати накладання
морфем.
Гаплологія (грец. паріооз — простий і 1о£оз — сло­
во, вчення) відбувається при збігу на морфемному шві од­
накових (або близькозвучних) сполучень звуків. Так, ук­
раїнські прикметники зі значенням «неповнота вияву
кольору» творяться від прикметників, що називають від­
повідний колір: червоний — червонуватий, синій — си­
нюватий. Аналогічно прикметники лілуватий, гороху­
ватий утворені від ліловий, гороховий. Фонетичний збіг
звукосполучень [ов] і [ув] спричинює їх накладання: лі-
лов-уватий —> лілуватий. Таким способом утворено й
прикметники типу луцький: Луцьк-ський (якщо роз­
глядати структуру слова у синхронічному аспекті).
Накладання гаплологічного типу наявні й у російських
назвах фахівців: лермонтовед (від лермонтово-вед), не-
красовед тощо, у лексемах табакур (накладання ак-ок),
океанавт (накладання ан-он).
і / У с і ч е н н я м о р ф е м п р и ї х п о є д н а н н і . В іс­
нуючому вигляді морфема може не піддаватися сполу­
ченню з іншою морфемою. У цьому випадку вона усіка-
ється до звука, який фонетично здатний поєднуватися з
наступною морфемою. Усічення здійснюється лише в
кореневих морфемах з метою сполучення з наступним
суфіксом. Це зумовлене тим, що всі суфікси за своїми
морфонологічними властивостями поділяють на по-
вокальні, поконсонантні, поконсонантно-повокальні.
Повокальні суфікси можуть долучатися тільки
до основ, що закінчуються на голосний, напр.: -тель,
-ння, -онер (вчитель, терпіння, міліціонер), покон­
сонантні — до основ, що закінчуються на приголос­
ний, напр.: -ення, -ач, -ець (поран-ення, чит-ач, шв-ець).
Для поконсонантно-повокальних суфіксів ха­
рактер кінцевого звука попередньої морфеми є неістот­
ним, напр.: -л-, -т-, -ант (прі-л-ий, але замерз-л-ий; ши-
т-ий, але тер-т-ий; дебют-ант, але премі-ант).
Якщо основа мотивуючого слова закінчується на го­
лосний, а долучити до неї треба поконсонантний суфікс,
то цей кінцевий голосний основи відсікається, тобто
відбувається усічення: читати — читач, труби-ти —
трубач. Такий вид усічення поширений у слов'янських
мовах. Рідше усічення відбувається перед повокальними
суфіксами: міліцій-а — міліціонер (-Й-), рос. Марий-а —
Ма-ша (-рий-), Яков — Я-иіа (-ков), Алек-са-ндр —
Са-ша (Алек-і-ндр).
іп я,
290 Граматика
Нерідко усічення зумовлене не якістю (приголосний
або голосний) кінцевого звука основи, а потребою її ско­
ротити: глибокий — глибина (-ок-), альпін-ізм — альпі­
ніст (-ізм), цит-ата — цитувати (-ат).
Усічення в д е я к и х в и п а д к а х в а ж к о відрізнити від
н а к л а д а н н я . З н а й т и правильну інтерпретацію допома­
гають ф а к т и споріднених мов. Так, російський мовозна­
вець Олена Земська (нар. 1926) вважає, що у рос. так­
сист відбулося н а к л а д а н н я : такси-ист. Однак зістав­
л е н н я з у к р . таксі — таксист свідчить про те, що в
цьому випадку наявне усічення. Це підтверджується
наявністю граматичного чергування [ с ] — [с] {таксі —
таксист), заміною кінцевого -і на -и(ст). Результатом
н а к л а д а н н я було б у к р . такс'іст.
\/ Н а р о щ е н н я м о т и в у ю ч о ї о с н о в и . Воно пе­
редбачає приєднання до мотивуючої основи певного зву­
к а чи звукосполучення, зумовлене сполучуваністю з
наступною морфемою. Н а п р и к л а д , нарощення -ат- до­
дається при утворенні п р и к м е т н и к і в на -ичний від де­
я к и х запозичених іменників: драма — драматичний,
тема — тематичний. Ф а к т и ч н о ці п р и к м е т н и к и т е ж
запозичені (разом з компонентом -ат-), однак синхро­
нічно вони сприймаються я к утворені в м е ж а х україн­
ської мови. Отже, генетично нарощення -ат- вилучене
ш л я х о м перерозкладу із французького суфікса -аШіие:
йгате (драма) — йгатаііаие (драматичний).
У багатьох незапозичених віддієслівних утвореннях
н а я в н е н а р о щ е н н я -т-, історично взяте від інфінітива:
зна-ти — знатний, жа-ти — жатп-ка, пасти — пастух.
Т р а п л я ю т ь с я й р і д к о в ж и в а н і н а р о щ е н н я : рос. оста­
ться — остан-ки. У цьому випадку нарощення -т- у ж е
використане в слові остатки ( з а л и ш к и ) . Д л я позначен­
н я з а л и ш к і в тіла людини від дієслова оста-ться утво­
рено лексему останки з допомогою н а р о щ е н н я -н- (узя­
те з парадигми дієвідмінювання в майбутньому часі: ос­
танусь, остан-ешься тощо).
Я к щ о в російській мові суфікс -ист та д е я к і інші
морфеми з початковим и м о ж у т ь долучатись до основ з
кінцевим приголосним і голосним (фонетист, арха-
ист), то в українській мові ці суфікси є поконсонантни-
ми. Тому мотивуюча основа на голосний, поєднуючись
із цими афіксами, нарощується приголосним [й]: архаїст
(тобто архай-іст), егоїст, дзюдоїст, а т а к о ж архаїзм, ко­
феїн, прозаїк.
Морфологія 291
Д е я к і мовознавці вважають різновидом нарощення
так звані п р о к л а д к и , я к і називають ще інтерфіксами:
туапс-ин-ський. Однак такі п р о к л а д к и тісно пов'язані з
суфіксами, а не з твірними основами, їх слід кваліфіку­
вати я к нарощення на суфікс (передсуфіксальна части­
на), а не на твірну основу. Тому не м о ж н а ототожнюва­
ти терміни «нарощення» та «інтерфікс».
Звукове варіювання, н а к л а д а н н я , усічення морфем і
нарощення мотивуючої основи визначають правила по­
єднання морфем у слові. Однак морфонологія не обме­
жується вивченням цих я в и щ . Вона охоплює т а к о ж фо­
немний склад морфем. Один із засновників морфоноло­
гії М. Трубецькой навіть ставив цю проблему на перше
місце.
У різних мовах структура морфем різна. Так, у араб­
ській мові коренева морфема складається тільки з при­
голосних (як правило, трьох); у давньокитайській мові
веньянь корінь збігається зі складом, а некореневих
морфем немає; у російській та українській мовах коре­
неві морфеми іменних частин мови закінчуються приго­
лосним (винятком є д е я к і запозичення), а дієслівні ко­
рені м о ж у т ь закінчуватись і голосним.
Словотвір. У процесі розвитку мови за допомогою ь
певних мовних засобів утворюються нові слова від у ж е
існуючих. Дослідженням процесів творення похідних
слів займається словотвір.
,' Словотвір, або дериватологія (лат. бегімаїіо — утворення), — роз­
діл мовознавства, який вивчає мотивацію слів, словотвірні типи і
способи творення похідних слівці
Дериватологія, на відміну від етимології, розглядає
відношення слів, з в ' я з о к я к и х виразно відчувається
мовцями і не потребує доведення. Йдеться про відно­
шення мотивації. Так, у слові хатка чітко виділяється
мотивуюча основа хат- і формант, тобто словотвір­
ний афікс (суфікс -к-), з допомогою якого воно утворене
від основи слова хата.
Розрізняють мотивуючу (вихідну) і мотивовану (по­
хідну) основи. Мотивуюча основа здебільшого простіша
від мотивованої я к формально (за своїм морфемним
складом), так і семантично. Відношення слів з мотиву­
ючою та мотивованою основами, тобто слів типу хата і
хатка, нести і принести, є відношеннями словотвірної
мотивації. Наявність т а к и х відношень означає, що сло­
во з мотивованою основою не л и ш е діахронічно, в мину-
292 Граматика
лому, утворене від слова з мотивуючою основою, а й
синхронічно, на сучасному етапі мовного розвитку, збері­
гає свій похідний х а р а к т е р , словотвірний з в ' я з о к з ви­
хідним словом.
Мотивуюче слово може бути і складнішим від моти­
вованого у формальному аспекті. Н а п р и к л а д , слово зав
утворене від лексеми завідувач (усічення): мотивуюче
слово значно довше від мотивованого. Можлива й одна­
кова складність мотивуючого і мотивованого слів: лек­
семи хімія та хімік містять з в ' я з а н и й корінь хім- та су­
фікси -ія (пор.: біологія) й -ік (пор.: академік). Лексема
хімія є мотивуючою, а хімік — мотивованою, о с к і л ь к и
означає «той, хто займається хімією». В акті словотво­
р е н н я від слова хімія відсікається суфікс -ія й долуча­
ється суфікс -ік. Мотивуюче й мотивоване слова (або їх
основи) можуть бути навіть формально тотожними: руч­
ка — «частина тіла» (пестливе) і ручка — «прилад для
писання». Тотожність основ (у з в ' я з к у з гаплологічним
накладанням) наявна у мотиваційних відношеннях слів
типу фізика — фізик (на мотивуючу основу фізик- накла­
дається твірний суфікс -ик), механіка — механік тощо.
Наведені п р и к л а д и засвідчують, що основним чин­
н и к о м у встановленні відношень словотвірної мотива­
ції, у визначенні їх н а п р я м у є не форма, а зміст, семан­
т и к а . Я к щ о м і ж формою і змістом наявна суперечність,
то мотиваційні відношення визначаються на основі се­
м а н т и ч н и х відношень, семантичної мотивації.
Розрізняють такі типи словотвірної семантичної мо­
тивації:
— семантика мотивуючого слова цілком входить до
мотивованого (яке, звісно, має й додаткове значення, по­
роджене словотвірним засобом та самим актом словотво­
рення): вовк — « х и ж а к родини собачих» і вовченя —
«маля вовка», сад — «площа землі, на я к і й вирощують
плодові дерева, кущі» і садок — «невеликий сад»;
— мотивація метафоричного змісту: рос. ишачить —
«працювати, я к і ш а к » , присобачить — «прикріпити»
(як собаку п р и к р і п л ю ю т ь до ланцюга);
— мотивація метонімічного змісту: ручка — «пред­
мет, я к и й тримають у руці чи беруть рукою»;
— периферійна мотивація з розширенням змісту мо­
тивованого слова: чорнило — «водний розчин певного
барвника, я к и м п и ш у т ь » , полковник — «високий вій­
ськовий чин, у компетенцію якого може входити, серед
іншого, й к о м а н д у в а н н я полком»;
Морфологія 293
— периферійна мотивація зі з в у ж е н н я м змісту мо­
тивованого слова: білок — «густа напівпрозора маса
пташиного я й ц я » , синяк — «слід удару», водій — «той,
хто водить автомобіль».
Л и ш е в першому із ц и х п ' я т и типів мотивації зміст
мотивованого слова є поєднанням семантики мотивую­
чого слова та словотвірного засобу, поєднанням, щ о
в и н и к л о в результаті акту словотворення. В усіх і н ш и х
типах зміст мотивованого слова не м о ж н а п р я м о вивес­
ти із поєднання значень морфем, що утворюють це сло­
во: тут з ' я в л я є т ь с я новий (у д е я к и х в и п а д к а х д у ж е ва­
гомий) компонент семантики, я к и й прийнято називати
семантичним прирощенням мотивованого сло­
ва і я к и й зумовлює ідіоматичність значення похідного
слова.
Отже, головним п о н я т т я м словотвору є «словотвірна
мотивація», основу визначення якої становить семан­
тичний аспект.
Про наявність словотвірної мотивації свідчить існу­
вання словотвірних рядів. Я к щ о є т і л ь к и один т а к и й
ряд {попадя; суниця), то м о ж н а констатувати л и ш е мор­
фемне членування слова, а в в а ж а т и його похідним під­
став немає. Мотивованим є т і л ь к и те слово, я к е має два
словотвірні р я д и .
Похідні слова утворюють групи, тобто словотвірні
типи.
Словотвірний тип — схема побудови слів певної частини мови,
'для якої характерна єдність приналежності мотивуючого слова до
певної частини мови, форманта, способу словотворення, слово­
твірного значенняг~\
П р и к л а д а м и словотвірних типів є: лінивець, моло­
дець, сліпець, сміливець, умілець (іменники, утворені
від п р и к м е т н и к і в за допомогою суфікса -ець, я к і озна­
чають осіб за прикметою, вираженою мотивуючим сло­
вом); борець, гравець, купець, продавець, творець (імен­
н и к и , утворені від дієслів за допомогою суфікса -ець,
я к і означають осіб за прикметою, вираженою мотивую­
чим словом); вітерець, корінець, папірець, прапорець
(іменники зі з м е н ш у в а л ь н и м значенням, утворені з до­
помогою суфікса -ець від іменників); житомирець, пол­
тавець, іванофранківець, африканець, іспанець, англі­
єць (іменники, утворені від іменників з допомогою су­
фікса -ець, я к і означають осіб за місцем п р о ж и в а н н я
або національною приналежністю)!"")
294 Граматика
Д е я к і мовознавці поділяють словотвірні типи на
дрібніші групи — словотвірні моделі. Підставою
д л я такого поділу є різні морфонологічні я в и щ а , я к і мо­
ж у т ь в и я в л я т и с ь у м е ж а х одного словотвірного типу.
Н а п р и к л а д , у м е ж а х останнього з наведених вище типів
м о ж н а виокремити словотвірну модель із граматичним
(історичним) чергуванням [г] — [ ж ] : пражець (Прага),
норвежець (Норвегія). Проте поділ словотвірних типів
на словотвірні моделі практикується рідко.
Хоч словотвірний тип становить єдність трьох ком­
понентів — мотивуючої основи, що взята л и ш е з одної
ч а с т и н и мови; форманта; семантичного н а п о в н е н н я
мотивованого слова, матеріально він формується з двох
частин — мотивуючої основи та твірного форманта. Бі­
нарний словотвір характерний для більшості мов, зокре­
ма для індоєвропейських. При цьому мотивуючою осно­
вою може бути й ціле словосполучення: п'ят(ь) рок(ів)
+ -к—> п'ятирічка; мор(ем) плав(ати) + -ець —» море­
плавець; ні се ні т(е) + -ниця -^ нісенітниця. Формант
т е ж буває у д е я к и х випадках к о м п л е к с н и м . Так, слово
припічок утворене від лексеми піч за допомогою комбі­
нації префікса при- та суфікса -ок, що становлять єди­
ний словотвірний формант — конфікс.
Д л я х а р а к т е р и с т и к и словотвірних типів використо­
вують п о н я т т я «продуктивність». П р о д у к т и в н и м и в
мові певної епохи є словотвірні типи, я к і слугують зраз­
ком д л я побудови нових слів. З а ступенем продуктив­
ності словотвірні типи поділяють на високопродуктивні,
типи з середньою продуктивністю, малопродуктивні й
непродуктивні. Останні є з а м к н е н и м и і не творять но­
вих слів, але виділяються ш л я х о м морфемного аналізу.
Високопродуктивні й типи із середньою продуктивніс­
тю м о ж н а к в а л і ф і к у в а т и я к регулярні.
Н а я в н і у мові словотвірні типи тісно п о в ' я з а н і зі
словотвірними способами — основною, най­
більшою к л а с и ф і к а ц і й н о ю одиницею словотвірної будо­
ви мови. Продуктивність словотвірного способу зале­
ж и т ь від валентності (ступеня поєднання словотвірного
засобу з мотивуючими основами) та його здатності тво-
рижи нові слова.
( Словотвірні способи поділяють на прості (чисті) та
складні. До простих способів словотвору н а л е ж а т ь :
1) суфіксація: вчи-ти —> вчитель;
2) префіксація: вчи-ти -» ви-вчити;
3) постфіксація: вчи-ти —> вчити-сь;
Морфологія 295
4) і н ф і к с а ц і я : к х м е р , саг — «саджати р я д а м и » -»
сЬаі «сад»;
5) трансфіксація: араб, 'акбару — «найбільший»,
кабура — «бути в е л и к и м » , курбун — «величина» (ко­
рінь кбр);
6) конверсія, тобто перехід слів з однієї частини мови
в іншу, я к правило, з перебудовою системи словозміни:
черговий, вартовий (перехід прикметників у іменники);
нім.ЯеЬеп — «жити» ->• йаз ЬеЬеп — «життя» (перехід
дієслова в іменник). Субстантивація (перехід і н ш и х
частин мови в іменники) є н а й п о ш и р е н і ш и м видом кон­
версії. Однак існують т а к о ж інші її види, зокрема, в
англійській і к и т а й с ь к і й мовах. Так, в англійській мові
фактично к о ж е н іменник може бути в ж и т и й і я к дієсло­
во: сап — «консервна банка», іо сап — «консервувати»,
зіаг — «зірка», іо зіаг — «стати зіркою», сгу — « к р и к » ,
іо сху — «кричати»;
/ 7) с к л а д а н н я : землетрус, лісостеп (основоскладан-
н я , або композит); хата-читальня, хліб-сіль (слово­
с к л а д а н н я , або юкстапозит);
8) з р о щ е н н я , тобто з л и т т я часто вживаного слово­
с п о л у ч е н н я в одне слово: добраніч, довготривалий,
рос. умалишенньїй, сумасшедший;
9) усічення: спеціаліст —> спец, магнітофон -> маг;
10) лексико-семантичний спосіб, я к и й полягає в пе­
реході одного слова в інше без зміни його форми: шкик
(чайника), ніжка, спинка (стільця), «Київ» (готель).)
Усі ці словотвірні способи є бінарними, тобто перед­
бачають наявність мотивуючого слова і твірного засобу.
Бінарність найбільш виразна у перших п ' я т и способах
словотворення, в і н ш и х її в и я в и т и в а ж ч е . Так, конвер­
сія т е ж є бінарним способом словотвору: хоча мотивую­
че слово збігається з мотивованим, проте другий матері­
а л ь н и й компонент похідного слова існує — зміна його
граматичного статусу.
Д е я к і мовознавці заперечують існування лексико-
семантичного способу, оскільки відношення словотвір­
ної мотивації обов'язково передбачають семантичний
з в ' я з о к м і ж мотивуючим та мотивованим словами. У
випадку формальної тотожності цих слів збереження
семантичного з в ' я з к у , н а п р . : ніжка — «частина тіла» і
ніжка — «частина с т і л ь ц я » , свідчить про наявність по­
лісемії, двох лексико-семантичних варіантів (семем) од­
ного слова, а не ф а к т у словотворення. Я к щ о семеми ста­
ють різними словами, тобто полісемія перетворюється
 296
Граматика
на омонімію, то це зумовлює втрату їх семантичного
з в ' я з к у , а разом з н и м і відношення словотвірної моти­
вації. Цей аргумент істотний, однак спеціальні соціо­
лінгвістичні дослідження М. Муравицької довели, що в
свідомості мовців існує перехідна зона м і ж полісемією
та омонімією, я к у м о ж н а назвати мезонімією. При
мезонімії людина сприймає семантичну пов'язаність
двох слів, я к і вона кваліфікує я к окремі лексеми, а не
я к різні значення одного слова. Ц е й факт є теоретичною
засадою виокремлення лексико-семантичного способу
словотвору.
З десяти простих способів словотвору в слов'ян­
с ь к и х мовах відсутні л и ш е два — і н ф і к с а ц і я й тран-
с ф і к с а ц і я . Усіх простих способів словотвору не має
ж о д н а мова світу.
Складні способи словотвору є поєднанням простих.
Ідеться не про послідовне «нанизування» способів, а про
одночасну їх дію, про один акт словотворення.
П р и к л а д о м складних словотвірних способів є пре­
фіксально-суфіксальний (конфіксація): по-українськи
(префікс по- й суфікс -и одночасно долучаються до моти­
вуючої основи український), рос. переносица. Префікс
і суфікс за префіксально-суфіксального способу слово­
твору діють я к єдине ціле, я к один афікс, розділений на
дві частини. Його ще називають конфіксом, або цир-
к у м ф і к с о м . Н е м о ж н а о т о т о ж н ю в а т и префіксально-
суфіксальний спосіб із послідовним використанням пре­
фіксального і суфіксального способів. Н а п р и к л а д , слово
витримка має і префікс, і суфікс: ви-трим-к-а. Воно
утворене способом суфіксації від дієслова витримати,
я к е , у свою чергу, утворене способом префіксації від
тримати.
До складних способів словотвору н а л е ж а т ь т а к о ж
с у ф і к с а л ь н о - п о с т ф і к с а л ь н и й (пишатись, від пиха),
префіксально-постфіксальний (нагулятись, від гуля­
ти). Ці способи словотвору передбачають наявність
складних двохелементних афіксів. Н а відміну від пре­
фіксально-суфіксального способу вони мають л и ш е од­
не термінологічне позначення у з в ' я з к у з невеликою по­
ширеністю і недостатньою вивченістю.
Існування складних словотвірних способів, я к і поля­
гають у поєднанні двох чи навіть трьох простих способів,
не заперечує тези про бінарний х а р а к т е р словотвору.
З а д а н и м и російського мовознавця Ігоря Улуханова
(нар. 1935), в російській мові н а я в н і 14 (з 21-го теоре-
Морфологія 297
тично можливого) складних словотвірних способів, утво­
рених комбінаціями двох простих способів (серед них і
поєднання усічення зі с к л а д а н н я м , тобто абревіація: за­
вуч, нардеп, радар, від англ. гайаг, утвореного поєднан­
н я м слів гайіо йеіесііоп апд. гап§іп§ — «виявлення й
визначення відстані за допомогою радіо»), і 10 (з мож­
ливих 35-ти) складних способів словотвору, основою
я к и х є комбінація трьох способів (наприклад, префік-
сально-суфіксально-постфіксальний: облокотится від
локоть, префіксально-суфіксально-складний: вполобо-
рота, втридорога).
Словотвір я к розділ мовознавства поділяють на син­
хронічний і діахронічний.
Синхронічний словотвір вивчає словотвірну
структуру слів, я к а визначається мотиваційними відно­
ш е н н я м и , що існують на сучасному (або існували на
певному) етапі розвитку мови. Діахронічний сло­
вотвір досліджує ш л я х и появи похідних слів у проце­
сі розвитку мови. Д л я діахронічного словотвору голов­
ною є не словотвірна мотивація, а сам акт словотворення,
постання нового слова на основі іншого, вже існуючого.
Діахронічний і синхронічний аналіз того ж слова
можуть не збігатися. Так, я к щ о діахронічно рос. зонт
утворене від зонтик, у к р . вал — від валець, а рос. фля­
га — від фляжка (запозичене з польс. {Іазгка, я к е похо­
дить з нім. Ріавсіїе, від /Іеспіеп — «плести», йдеться про
оплетену посудину), то синхронічно, н а в п а к и , тут наяв­
ні суфіксальні утворення: зонтик — від зонт, валець —
від вал, фляжка — від фляга.
Словотвір я к п р о м і ж н и й рівень мови, використову­
ючи морфему — одиницю морфологічного р і в н я , забез­
печує утворення нових слів (одиниць лексико-семан­
тичного рівня) на основі в ж е існуючих.
Частини мови
У к о ж н і й мові усі слова поділені на певні групи, або
к л а с и . Основою такого поділу є об'єктивна дійсність.
Виокремлення іменників зумовлене існуванням
предметів, я в и щ (човен, стіл, дощ), п р и к м е т н и к и відоб­
р а ж а ю т ь певні о з н а к и предметів (дерев'яний, зручний,
холодний), дієслова позначають процеси (танцювати,
копати, збирати). Аналогічні реальні підстави свого іс-
 298 Граматика
нування мають усі інші частини мови. Так, прислівник
в и р а ж а є ознаку ознаки, тобто ознаку процесу (швидко,
холодно, тихо), числівник — означену чи неозначену
кількість предметів або абстрактне число (дванадцять,
кільканадцять, десять мінус п'ять), з а й м е н н и к и є уза­
гальненим відтворенням і н ш и х частин мови, передусім
іменників (він, ми, той). З в ' я з о к частин мови з реалія­
ми об'єктивної дійсності спричинив в и н и к н е н н я семан­
тичного критерію розмежування частин мови.
Єдність об'єктивної дійсності зумовила формування
в різних мовах більш-менш однакової системи частин
мови. Зокрема, розрізнення іменників і дієслів прита­
манне усім мовам. В усіх мовах наявні з а й м е н н и к и , є
р о з м е ж у в а н н я іменників і п р и к м е т н и к і в . Н а п р и к л а д , у
сучасних арабській та українській мовах виокремлю­
ють ф а к т и ч н о ті ж самі частини мови.
Однак т а к а схожість не означає, щ о в усіх мовах
кількість і склад частин мови тотожні. Так, ще в дав­
ньоруській мові не було числівників я к окремої частини
мови, а назви чисел розподілялись м і ж п р и к м е т н и к а м и
та і м е н н и к а м и . У д е я к и х східних мовах (корейській,
к х м е р с ь к і й та ін.) прикметник за своїми ознаками на­
б л и ж а є т ь с я не до іменника, я к в індоєвропейських мо­
вах, а до дієслова. У тибетській мові традиційно розріз­
няють т і л ь к и чотири частини мови: імена, дієслова,
з а й м е н н и к и та частки.
Семантичне розрізнення слів стало л и ш е причиною
поділу їх на різні к л а с и . Однак саме по собі воно ще не
розмежовує частини мови. А д ж е на відміну від типів
слів частини мови є не лексичним, а граматичним яви­
щем. Слово ходіння називає дію, а слово десятка —
число. Проте це не дієслово і числівник, а два і м е н н и к и ,
тому що вони мають граматичні ознаки саме цієї части­
ни мови.
Д и ф е р е н ц і а ц і я частин мови відбувалась у реченні —
на основі синтаксичного критерію. У його складі назви
предметів стали в и р а з н и к а м и суб'єкта і об'єкта, тобто
підмета і додатка, назви процесів — п р и с у д к а м и , назви
ознак — о з н а ч е н н я м и , а назви ознак процесів — обста­
в и н а м и . Так семантично різні слова стали р і з н и м и син­
таксично. Р і з н і синтаксичні ф у н к ц і ї поступово сфор­
мували в словах різні граматичні властивості. Історич­
но п о н я т т я «член речення» є д а в н і ш и м за поняття
«частина мови». Не дієслова виконували в реченні функ­
цію присудка, а н а в п а к и , ті слова, що були присудком,
Морфологія 299
поступово стали окремою, граматично відмінною части­
ною мови — дієсловом. Оскільки для присудка потрібні
були пристосування до особи, з в ' я з о к із певним часом
(відносно моменту мовлення), то він набув форм вира­
ж е н н я особи та часу, я к і граматично відмежовують сло-
ва-присудки від і н ш и х слів, роблять їх окремою части­
ною мови. Після морфологічного в и о к р е м л е н н я частин
мови у м е ж а х речення їх з в ' я з о к із членами речення
послабився, ці к л а с и слів набули здатності виконувати
функції різних членів речення.
Граматичні відмінності частин мови, історично зу­
мовлені розбіжностями їх синтаксичних ф у н к ц і й , реа­
лізуються передусім у словозміні та категоріальній ви-
раженості, меншою мірою в особливостях словотвору.
Це свідчить про використання морфологічного крите­
рію у виокремленні частин мови. Н а п р и к л а д , в україн­
ській мові іменник відрізняється від і н ш и х частин мови
т и м , що має притаманні тільки йому системи словозмі­
ни і граматичних категорій — р е л я ц і й н и х (відмінок,
число) та дериваційних (рід, категорія істот і неістот).
Д л я нього характерні певні особливості словотвору.
Семантичний, синтаксичний і морфологічний кри­
терії виокремлення частин мови сформувалися у чіткій
історичній послідовності, разом з утворенням самих
частин мови. Поділ слів на класи виробився історично в
самій мові, а не був запроваджений її дослідниками.
/ Частини мови — класи слів, що відображають об'єктивну дійсність
І і виокремлюються на основі семантичного, синтаксичного та мор-
\^ фологічного критеріїв.
Різні частини мови можуть мати різний ступінь ви-
діленості. І в цьому полягає основна п р и ч и н а дискусій з
приводу існування тих чи і н ш и х частин мови. Так,
Л. Щерба та В. Виноградов в в а ж а л и окремою частиною
мови так звану категорію стану (нині її називають пре-
дикативом): мені холодно, треба їхати, час додому.
У сучасних г р а м а т и к а х російської та української мов,
у т. ч. в усіх академічних г р а м а т и к а х , т а к а частина мо­
ви не виокремлюється, а предикативи розглядаються
я к різновид прислівників (іноді — дієслів).
Три критерії виділення частин мови м о ж н а застосо­
вувати щодо членів речення. Однак існують слова, я к і
не є членами речення, не мають словозміни і не виража­
ють н і я к и х супровідних граматичних категорій, напр.:
і, але, же, ну, на, в. Поділ ц и х службових слів на части-
 300
Граматика
ни мови ускладнений, і щодо них застосовують лише се­
мантичний і синтаксичний критерії. Службові слова за
значенням чітко поділяються на семантичні класи, а за
функціями — на синтаксичні класи. Так, прийменни­
ки, сполучники і частки виражають відношення, у
яких перебувають повнозначні частини мови: сонце на
небі (прийменник), батько й мати (сполучник), коли ж
настане літо? (частка). Проте деякі мовознавці вважа­
юсь, що службові слова не є частинами мови.
У ^ ^ В . Виноградов поділяв слова на чотири категорії:
' 1) частини мови: імена (іменники, прикметники та
числівники), займенники, дієслова, прислівники, кате­
горія стану;
2) частки мови (службові слова): власне частки,
\ зв'язки, прийменники та сполучники;
\ 3) модальні (вставні) слова;
^ 4 4 ) вигуки.
І. Вихованець виокремив три категорії слів, одною з
яких і є частини мови. Вони являють собою морфологіч­
ні слова: іменник, прикметник, числівник, дієслово,
прислівник (займенникові слова він розподілив між
іменниками, прикметниками, числівниками та прислів­
никами). Дві інші категорії слів І. Вихованець кваліфі­
кує як нечастиномовні. До них належать слова-морфеми
(всі службові слова) і слова-речення (вигуки, звукона­
слідувальні слова та стверджувальні й заперечні час-
тки-речення, що слугують відповідями на запитання:
«Ти любиш читати книжки?» — «Так!»).
На особливу увагу заслуговують займенники (за­
йменникові слова). Вони в актах мовлення наповню­
ються різним змістом, тому утворюють у граматиці
особливу систему слів, для яких характерні найвища
абстрактність значення в мові й найвиразніша конкрет­
ність у мовленні. Це дає їм змогу виконувати дейктичну
(вказівну) функцію, визначаючи координати акту мов­
лення, тобто прив'язуючи його до мовця, місця і часу.
Три координати акту мовлення, вихідною точкою яких
є тріада «я — тут — тепер» (Ю. Степанов, О. Тараненко),
притаманні будь-якому висловлюванню і є однією з
умов існування речення. Всі ці координати найкраще
виражаються займенниками або займенниковими сло­
вами (прислівниками та іншими частинами мови із
займенниковим значенням: тут, там, тепер, колись
тощо). Взагалі, займенники утворились у реченні для
відображення його координат. Проте дейктичні, орієн-
Синтаксис Л 1
таційні засоби мови не обмежуються лише займенника­
ми. До них належать граматичні категорії часу (коорди­
ната «тепер»), відмінка (координата «тут»), особи й чис­
ла в дієслова (координата «я»).
Виокремлення класів слів є важливою проблемою
граматики. Існування різних поглядів на частини мови
зумовлене особливостями розуміння й інтерпретування
дійсності.
Запитання. Завдання
1. У чому полягає сутність морфеми?
2. Які типи значень властиві морфемі?
3. Що таке аломорф?
4. Охарактеризуйте групи афіксів, які виокремлюють за місцем
у слові відносно кореня.
5. Чим займається морфеміка?
6. У чому виявляються зміни морфемного складу слова?
7. Охарактеризуйте синтетичні способи вираження граматичних
значень.
8. Чим відрізняються аглютинація і фузія?
9. Які способи вираження граматичних значень належать до
аналітичних?
10. Що вивчає морфонологія?
1 1 . У чому полягає сутність словотвірного типу?
12. Наведіть приклади слів, утворених різними словотвірними
способами.
13. Охарактеризуйте критерії виокремлення частин мови.
4.3. Синтаксис
Граматика як розділ мовознавства, крім морфологіч­
ного рівня мови, досліджує і синтаксичний. Основними
одиницями цього рівня є словосполучення, синтагма і
речення. Нині деякі мовознавці виокремлюють також
більші за речення одиниці, які є компонентами тексту.
Словосполучення і синтагма
У процесі мовлення для побудови основної комуні­
кативної одиниці, тобто речення, використовують сло­
восполучення. Аналіз уже існуючих речень передбачає
їх поділ на синтагми.
 302 Граматика
СловосполученняДКожне речення складається зі
слів. Перш ніж утворити речення, слова об'єднують у
певні блоки, конструкції, тобто словосполучення.
ґ Словосполучення — синтаксична одиниця, яка утворюється поєд-
2 нанням повнозначних слів за допомогою підрядного граматично-
(го зв'язку.
Як правило, словосполучення складаються з двох
слів: новий дім, тихо наспівувати, писати листа, ду­
же швидко. Одне слово є головним (дім, наспівувати,
писати, швидко), а друге — граматично залежним, під­
порядкованим головному (новий, тихо, листа, дуже).")
Здатність слів сполучатися між собою називається
валентністю. Деякі слова характеризуються обме­
женою валентністю. Так, прикметники на позначення
масті буланий, вороний, гнідий сполучаються лише з
назвами коней (загальними та власними: гнідий кінь,
гнідий Розгін), прикметник карий поєднується тільки зі
словом очі та з назвами коней. Однак більшість слів ма­
ють досить широку валентність.
Розрізняють граматичну і лексичну валентності.
Граматична валентність передбачає залеж­
ність сполучуваності слів від їх належності до певної
частини мови (прикметники, наприклад, сполучаються
з іменниками і не сполучаються з дієсловами). Лек­
сична валентність полягає в сполучуваності
конкретних слів. Так, можна сказати: стрімкий рух,
грізно глянути, але беззмістовними і тому невживани­
ми є сполучення слів стрімкий диван, грізно спати.
Для структурної організації речення особливе значен­
ня має валентність дієслів та інших предикативних
(^Слова у словосполученні поєднані підрядним зв'яз­
ком. Виокремлюють три типи підрядного зв'язку:
1) узгодження, при якому головне (підпорядковую­
че) слово узгоджується із залежним (підпорядкова­
ним) словом у всіх граматичних формах: теплий день,
гарне село, Моя думка. Трапляються випадки неповно­
го узгодження: місто Київ, річка Дніпро (загальні наз­
ви узгоджуються з власними у відмінку й числі, але не
узгоджуються в роді);
2) керування, при якому головне слово вимагає від
залежного певної відмінкової форми (з прийменником
або без нього): читати книжку, сісти за стіл, шматок
хліба, дума про тебе, завзятий до роботи;
4 •
Синтаксис
303
3) прилягання, при якому залежне слово є незмін-
ним: швидко йдуть, розмовляли йдучи.^^у — ^*
Підрядний зв'язок слів може бутїї™Слабким і силь­
ним. За слабкого підрядного зв'язку залежне
слово є необов'язковим, оскільки головне може вжива­
тись і без нього. Сильний підрядний зв'язок пе­
редбачає обов'язкове вживання залежного слова. Зав­
жди слабким зв'язком є узгодження (замість зелена
трава, щедрий урожай можна сказати: трава, урожай).
Керування та прилягання можуть бути і слабким (за­
мість сіли за стіл, швидко йдуть можна сказати: сіли,
йдуть), і сильним (у словосполученнях читати книж­
ку, хочуть вчитись опущення залежних слів неможли­
ве). При сильному керуванні залежних слів може бути
більше одного: дати студентам завдання, нагороди­
ти переможця грамотою.
Деякі мовознавці розрізняють позиційне та інтона­
ційне прилягання. Основою позиційного приля­
гання є те, що залежне слово у словосполученні, не
маючи своїх морфологічних форм зв'язку з головним
словом, пов'язується з ним позиційно, тобто стоїть по­
ряд (у препозиції чи постпозиції). Так, у реченні Дише
тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки...
(В. Сосюра) прислівники тихо і легко прилягають до діє­
слова дише, що засвідчує їх позиція. При інтонацій­
ному приляганні залежне слово приєднується до
головного інтонаційним виділенням (підвищенням ме­
лодійного тону), відмежовуючись при цьому від інших
можливих зв'язків паузою. У реченні Але шептала й ти
в зимові ночі мені колись шовковії слова (О. Олесь) прис­
лівник колись прилягає не до прикметника шовковії, а
до дієслова шептала, що виражено інтонацією — підви­
щенням тону вимови прислівника колись та паузою між
словами колись і шовковії.
Однак констатувати позиційне та інтонаційне при­
лягання доречно лише в тих випадках, коли в реченні є
кілька слів, які можуть виконувати роль головного сло­
ва словосполучення. У більшості ж випадків, на думку
О. Мельничука, зв'язок невідмінюваного слова з пев­
ним ведучим словом словосполучення виявляється у то­
му, що в простому реченні буває відсутнє інше ведуче
слово, з яким це невідмінюване слово могло б бути по­
в'язане зв'язком прилягання. У реченні Тихл, тихо Ду­
най воду несе повторений прислівник тихо позиційно
не суміжний з головним словом несе, але прилягає він
 304
Граматика
саме до нього, оскільки немає іншого слова, до якого він
міг би прилягати. Тому й особливого інтонаційного
оформлення прилягання в таких випадках не вимагає.
У деяких мовах зв'язок слів у словосполученні набу­
ває своєрідних форм, які дещо відрізняються від узго­
дження, керування та прилягання, хоч і не виходять за
їх межі. Такою особливою формою є ізафет. Так, у
тюркських мовах у зв'язку з відсутністю відносних
прикметників атрибутивні словосполучення, які вира­
жають відносну ознаку, будуються з двох іменників,
перший з яких виконує функцію атрибута, носія ознаки.
Виокремлюють такі види ізафета:
а) просте поєднання двох іменників, за якого прик­
метникова функція визначається порядком слів (пре­
позицією), а зв'язок слів є різновидом прилягання:
азерб. демир ]ол — «залізниця» (буквально — «залізна
дорога», де демир — «залізо»);
б) своєрідне узгодження, при якому морфологічний
показник зв'язку (афікс приналежності в третій особі)
міститься не в означуючому, залежному слові, а в голов­
ному, означуваному слові: тур. «йз Ьііківі — «декоратив­
на рослина» («й» — «прикраса», Ьіікі — «рослина», зі —
афікс зв'язку), ратик Ьегі — «бавовняна тканина» (ра-
тик — «бавовник», Ьег — «тканина», і — афікс зв'яз­
ку). Деякі мовознавці вважають ізафетом лише цю
конструкцію з показником зв'язку в головному слові ат­
рибутивного словосполучення: сам показник (афікс) і є
ізафетом, тобто «додачею». Наявність цієї додачі дає
змогу всупереч узвичаєному порядку слів розташовува­
ти означення і в постпозиції, як, наприклад, у перській
мові (індоєвропейська): кеіаЬе реваї— «хлопцева книж­
ка» (кеіаЬ — «книжка», резаг — «хлопець», є — афікс
зв'язку, ізафет). Постпозиція означення є тут наслід­
ком, похідним моментом, а не сутністю ізафета;
в) сполучення узгодження з керуванням, за якого
атрибутивний компонент стоїть у родовому відмінку, а
субстантивний компонент має показник зв'язку (афікс
приналежності в третій особі): азерб. атанин китабьі —
«батькова книга» (ата — «батько», ньін — афікс родо­
вого відмінка, китаб — «книга», м — афікс зв'язку).
V' Між компонентами словосполучення встановлюють­
ся різні смислові відношення. Розрізняють такі їх типи:
— атрибутивні (означальні): залежне слово називає
ознаку .предмета, вираженого головним словом (весня­
ний вітер, сині очі);
Синтаксис
305
— об'єктні: залежне слово позначає предмет дії або
ознаки (рубати дрова, ласий до меду);
— суб'єктні: залежне слово вказує на виконавця дії
чи носія стану, вираженого головним словом (наказ рек­
тора, щастя людей);
— комплективні: залежне слово конкретизує зміст го­
ловного слова (тарілка борщу, зарахувати студентом);
— релятивні: залежне слово виражає ознаку дії або
іншої ознаки (лагідно дивитись, дуже гарячий).
Для розуміння семантичної організації словосполу­
чень у сучасній лінгвістичній літературі використову­
ється поняття «пресупозиція» (лат. ргае — попереду і
зиррозШо — припущення) — попередня умова істин­
ності взаємопов'язаних елементів. Пресупозиція є осно­
вою валентності. Наприклад, правильним є поєднання
слів гнідий і кінь, тухлий і яйце, малювати і картина,
співати і пісня, кусати і зуби. Пресупозиція характер­
на для предикативного поєднання слів: птах і літати,
вітер і віяти.
Словосполучення відрізняється від речення тим, що
воно називає (виконує номінативну функцію), а речен­
ня повідомляє (виконує комунікативну функцію). Тому
поєднання слів типу сонце світить, літак летить є не
словосполученнями, а реченнями. Поєднання підмета з
присудком здійснюється за допомогою особливого гра­
матичного зв'язку — координації, який не є ні підряд­
ним, ні сурядним. Координація — це повне або час­
ткове уподібнення слів, що виражають підмет і прису­
док. Головні члени речення можуть координуватись,
наприклад, у відмінку, роді та числі (трава зелена), у
роді та числі (соловейко щебетав), у числі (дівчата спі­
вають) тощо. Смислові відношення між підметом і при­
судком становлять особливий тип — предикацію. Деякі
сучасні синтаксисти зараховують до словосполучень і
цей тип поєднання слів.
У мовах з поліперсональною відміною дієслів, за
якої дієслово узгоджується одночасно з підметом і до­
датком (мови групи банту, Північного Кавказу), прису­
док формально уподібнюється як до підмета, так і до
додатка. У реченні зулуської мови Ит/апа иуауііНапоІа
іща (Хлопчик любить собаку) у дієслівній формі почат­
ковий префікс и- пов'язує дієслово з підметом ит^апа
(ЯКИЙ, у свою чергу, поєднується з дієсловом префіксом
и т - ) , другий префікс -уа- вказує на теперішній час, а
11 Вступ до мовознавства
306 Граматика
третій -уі- — узгоджує дієслово з додатком іща (що т е ж
має узгоджувальний префікс іп-). Речення Собака лю­
бить хлопчика звучало б так: Іща іуатіНапйа ит/апа.
Слова хлопчик і собака н а л е ж а т ь до різних класів, тому
д л я у з г о д ж е н н я з підметом у цьому реченні дієслово має
в ж е префікс і-, а д л я узгодження з додатком — префікс
- т - . У т а к и х в и п а д к а х наявні тричленні словосполучен-
ня-речення, компоненти я к и х пов'язані саме способом
у з г о д ж е н н я (взаємоузгодження), а не координації.
Д е я к і мовознавці в в а ж а ю т ь , щ о словосполучення
м о ж у т ь утворюватися т а к о ж на основі сурядного з в ' я з ­
к у (брат і сестра).
Синтагма. Поряд із терміном «словосполучення» у
мовознавстві широко використовують термін «синтаг­
ма» (грец. зупі;а§та — будова). Д е я к і мовознавці навіть
ототожнюють їх (О. Реформатський). Однак'деовна ре­
альність засвідчує існування с и н т а к с и ч н и х одиниць
двох типів: граматично організованих будівельних
к о н с т р у к ц і й , з я к и х формується речення, тобто слово­
сполучень, та інтонаційно організованих частин, на я к і
поділяється в ж е утворене речення, тобто синтагкрВчен-
н я про синтагму розроблене у п р а ц я х Л . Щ е р б и , В. Ви­
ноградова, Є. Кротевича, О. Мельничука та і н ш и х мо­
вознавців.
Л С и н т а г м и мають л і н і й н и й х а р а к т е р , тобто не мо-
жу'Рь бути розірваними і н ш и м текстом на відміну від
с л о в о с п о л у ч е н ь . У реченні Студент читає цікаву
книжку інтонаційно м о ж н а виокремити дві синтагми:
студент читає і цікаву книжку. Граматично в ньому
н а я в н і т е ж два словосполучення: цікаву книжку і чи­
тає книжку.^Предикативне поєднання слів студент
читає не є словосполученням.
Не слід т а к о ж ототожнювати синтагму з тактом чи
фонетичним словом. Такт виділяється єдністю наголо­
су, а синтагма включає, я к правило, два чи більше наго­
л о ш е н и х слова, хоч у к о ж н і й синтагмі один наголос
(синтагматичний) є провідним і становить її інтонацій­
н и й центр: Досвітні огні \ Переможні \ урочі \ Прорізали
темряву ночі. У цьому реченні наявні чотири синтагми,
але сім слів-тактів.
С и н т а г м а не є суто ф о р м а л ь н о ю одиницею плану
в и р а ж е н н я , вона має і п л а н в и р а ж е н н я , і план змісту.
Основою інтонаційного поділу р е ч е н н я на ш м а т к и -
с и н т а г м и є с е м а н т и ч н а та с и н т а к с и ч н а єдність ц и х
«шматків».
Синтаксис 307
Отже, синтагма є окремою мовленнєвою одиницею,
відмінною від словосполучення і такту. її виокремлен­
ня зумовлене інтонаційним оформленням речення.
Речення
Мовне с п і л к у в а н н я здійснюється за допомогою ре­
чень. Вони, я к і мова загалом, виконують к о м у н і к а т и в ­
ну ф у н к ц і ю , тобто передають к о н к р е т н и й зміст, я к и й
відображає о б ' є к т и в н у дійсність. Р е ч е н н ю в л а с т и в а
відносна самостійність, о с к і л ь к и воно в и р а ж а є закін­
чену д у м к у і відділяється у мовленні від і н ш и х речень
паузами.
/ Речення — мінімальна комунікативна одиниця, для якої харак-
—терні інтонаційна оформленість, організованість на основі струк­
турної схеми, система синтаксичних категорій^
Р е ч е н н я може складатися з одного слова. У мові іс­
нують типові форми однослівних речень, зокрема на­
зивні (Вечір, Ніч), безособові (Світає). У певній ситуа­
ції, н а п р и к л а д у діалозі, будь-яке окреме слово в будь-
я к і й формі може стати реченням: —Додому, — Прошу! —
Ходім? — Добре, — Рятуйте! Засобом, я к и й перетво­
рює слово в речення, є інтонація.
Однак самої інтонації д л я утворення речення недо­
статньо. Оскільки більшість речень включають до свого
складу к і л ь к а слів, то ці компоненти повинні певним
чином п о в ' я з у в а т и с я м і ж собою, організовуватись у ко­
м у н і к а т и в н и й л а н ц ю ж о к . Ц ю функцію виконують мо­
делі, за я к и м и будуються речення. їх ще називають
структурними схемами речення, або схе­
мами породження речення. К о ж н а мова має
певну кількість т а к и х моделей.
Структурні схеми речення м о ж н а виразити словес­
ним описом або за допомогою спеціальної с и м в о л і к и ,
напр.: Палити забороняється — Іп/ — У/з«> Щ° означає:
підмет в и р а ж е н и й інфінітивом (Іп/), а присудок — осо­
бовою формою дієслова (V/, у е г Ь и т Г і п і ї и т , — дієслово
у дієвідмінюваній формі) у III особі однини (з, зіп£и1а-
гіз, — однина); Сонце сходить — ІУ\ — V/, що означає:
підмет в и р а ж е н и й іменем у називному відмінку, а при­
судок — особовою формою дієслова.
Схеми породження речення дають змогу утворити
т і л ь к и мінімальні синтаксичні структури — непошире-
308 Граматика
ні речення. Д л я в и р а ж е н н я більшого об'єму інформації
речення поширюються за допомогою схем розгор­
тання: В приміщеннях палити суворо забороняєть­
ся. Весною сонце сходить рано. У к о ж н і й схемі розгор­
т а н н я речення замість слова виступає словосполучення.
Інтонаційна оформленість і схеми породження
речення є о б о в ' я з к о в и м и елементами граматичної фор­
ми р е ч е н н я , а о б о в ' я з к о в и м и елементами його грама­
тичного з н а ч е н н я є орієнтаційні (дейктичні) координа­
ти та синтаксичні категорії, я к і в и р а ж а ю т ь с я перед­
усім інтонацією та схемою породження речення (або її
о к р е м и м к о м п о н е н т о м ) ^ Р о з р і з н я ю т ь п ' я т ь синтаксич­
н и х категорій речення.^-*"
1. Категорія синтаксичного часу. Вона п р и в ' я з у є по­
відомлення до певного (відносного) часового моменту.
Ц я категорія найчастіше виражена дієслівним присуд­
ком (Бригада працює — теперішній час, Птахи відлеті­
ли — минулий час) і л и ш е при його відсутності — інто­
нацією або і н ш и м и засобами (День, Тиша — теперішній
ч а с ) Г р д н а к синтаксичний час речення не слід ототож­
нювати з морфологічним часом дієслова. У реченні Ну,
я пішов наявне дієслово минулого часу, але синтаксич­
н и й час цього речення — майбутній. Морфологічного
абсолютного часу немає, а синтаксичний абсолютний
час, тобто безвідносний до моменту мовлення, існує:
Волга впадає в Каспійське море, Земля обертається
навколо Сонця.
Ґ2. Категорія синтаксичного способу. Ц я синтаксич­
на категорія характеризує подію я к реальну: Студенти
вчаться (дійсний спосіб) або ірреальну, тобто ймовірну,
б а ж а н у , необхідну: Студенти вчились би, Хай вчаться
студенти! (умовний і наказовий способи). Синтаксич­
н и й спосіб п р и т а м а н н и й к о ж н о м у реченню^ П р и цьому
речення в дійсному способі мають категорҐю синтаксич­
ного часу, а реченням в ірреальних способах час не влас­
тивий.
ҐЗ. Категорія об'єктивної модальності. З а своїм зміс­
том вона фактично збігається з категорією синтаксич­
ного способу, вказуючи на відношення повідомлення до
дійсностГлКатегорія об'єктивної модальності реалізуєть­
ся за доптшогою категорії синтаксичного способу. Проте
різновидів об'єктивної модальності є більше, н і ж син­
таксичних способів. Так, в українській мові О. Мельни-
чук розрізняєгсім модальних значень речення: розповід-
Синтаксис 309
ність (Іду, Мовчу, Дивлюся на дорогу), питальність (Кого
діждалась? Парубка чи воїна?), спонукальність (Скажи
ж мені правду, мій добрий козаче), бажальність (Нехай
тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста),
умовність (/ зовсім забулось би, перемоглось), імовір­
ність (Либонь, у них уже діло покщчено) і переповід-
ність (У нього, мовляв, теж план є ) - у
Ґ4. Категорія суб'єктивної модальності. Вона вира­
ж а є відношення мовця до повідомлення. У з в ' я з к у із се­
мантичною різноманітністю суб'єктивна модальність
в и р а ж а є т ь с я різними засобами: спеціальними модаль­
н и м и ч а с т к а м и (ніби, либонь, навряд), модальними
(вставними) словами (можливо, імовірно), в и г у к а м и , ін­
тонацією, порядком слів тощоГ)
Б у д ь - я к а оцінка, будь-яке ставлення мовця до свого
висловлювання легко можуть бути виражені в реченні:
Яка важка у вічності хода! (виважена оцінка); Вже по­
чалось, мабуть, майбутнє (міркування); Любіть тра­
винку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня (звернен-
н я - п о б а ж а н н я ) ; Поблякне слава Герострата перед
твоєю, місто Ур! (осуд); Моєму серцю снишся ти, як
морю сняться урагани (передчуття любові) (Ліна Кос­
т е н к о ) . Однак з н а ч н а ч а с т и н а речень має н у л ь о в у
суб'єктивну модальність, тобто вказує на нейтральне
ставлення мовця до висловленого.
Нині у мовознавчій літературі беруться під сумнів
засади р о з м е ж у в а н н я об'єктивної і суб'єктивної мо-
дальностей, оскільки м і ж їх з н а ч е н н я м и та способами
в и р а ж е н н я немає чіткої м е ж і .
| 5. Категорія предикативності (лат. ргаесіісаіит —
сказане). Ц я синтаксична категорія співвідносить ре­
ч е н н я з дійсністю, надаючи йому комунікативної здат­
ності. Вона є найістотнішою синтаксичною категорією.
Відношення предикації п о в ' я з у ю т ь підмет і присудок,
але головним носієм предикативності в двоскладному
реченні є присудок, я к и й , я к правило, в и р а ж е н и й діє­
словом. Особові форми дієслова (як і інші предикативні
одиниці) мають здатність породжувати речення. Ц я
здатність і є предикативністю) Вона пов'язана з вален­
тністю. Так, дієслівна форма читає з а в д я к и своїй ва­
лентності м о ж е бути доповнена двома словами. Я к щ о
зобразити валентність дієслова схематично, то воно пе­
редбачає дві порожні к л і т и н к и , я к і м о ж н а заповнити
310 Граматика
(рис. 4.1): Дідусь читає листа. Людина читає об'яви.
Диктор читає повідомлення.
хто читає що
РИС. 4.1. Валентність дієслова
З точки зору сполучуваності, тобто можливих при
дієслові порожніх клітин, дієслова можуть бути однова­
лентними (неперехідні дієслова: ліс шумить, сонце сві­
тить), двовалентними (мати любить дочку), трива­
лентними (Командир нагороджує солдата медаллю) —•
аж до семивалентних.
Залежно від конкретної ситуації та семантики діє­
слово може мати різну валентність. Так, у реченні
Студент пише ручкою у зошиті диктант дієслово
пише є чотиривалентним, а в реченні Студент пише
ручкою в зошиті листа матері про своє життя —
шестивалентним (пише — хто? чим? в чому? що? ко­
му? про що?). Валентність існує як потенція, яка в
конкретних текстах не завжди реалізується цілком.
Звичайно говорять Студент пише диктант, не реалі-
зуючи решту клітинок валентності: «чим?», «на чо­
му?», оскільки ця інформація відома, однак клітинки
ці існують. Сама реальна ситуація писання обов'язко­
во передбачає інструмент для писання та матеріал, на
якому пишуть. Отже, валентність є мовним відобра­
женням відношень предметів та явищ об'єктивної дій­
сності.
Заповнені в реченні порожні клітинки дієслівної
валентності називаються актантами (лат. асіиз —
дія і суфікс -ант-, ЯКИЙ означає діяча). Актанти є чле­
нами речення. Категорія предикативності переважно
виявляється як матеріалізація валентності дієслів
(взагалі предикативних слів) у певній кількості актан­
тів. Існують дієслова, що не мають валентності. До них
належать деякі безособові дієслова (смеркається, сві­
тає), які теж співвідносять речення з дійсністю, вира­
жають категорію предикативності. Однак, відобража­
ючи певну синкретичну, неподільну ситуацію, вони
для вираження предикативності ніяких актантів не
потребують. Це свідчить про те, що предикат є цен­
тральним виразником предикативності, а актанти —
периферійним.
Синтаксис 311
Теорію валентності дієслів розробив французький
мовознавець Люсьєн Теньєр (1893—1954), який виок­
ремив лівобічну валентність, виразником якої є перший
актант — суб'єкт дії чи носій стану (найчастіше це під­
мет, але в реченнях типу Мене лихоманить, Мені подо­
бається суб'єкт виконує функцію додатка), і правобіч­
ну валентність, яка виражена другим (прямий додаток)
та всіма іншими можливими актантами.
У розвитку цієї теорії та застосуванні її до україн­
ської мови активну участь узяв А. Загнітко. На його
думку, валентність дієслова є його опосередкованою
морфологічною граматичною категорією. її опосередко-
ваність обумовлена тим, що саме по собі дієслово
безпосередніх виразників валентності не має — ця мор­
фологічна категорія дієслова виражається тільки в речен­
ні. А. Загнітко з'ясував, що в українській мові найбільше
одновалентних і двовалентних дієслів, а тривалентних
нараховується 4900. Дієслів з високою валентністю в ук­
раїнській мові мало: п'ятивалентних — 60, шестива­
лентних — 50, семивалентних — 80.
Якщо синтаксичні категорії часу, способу, об'єктив­
ної і суб'єктивної модальності реалізуються у проти­
ставленнях (в українській мові синтаксичних часів є
чотири, синтаксичних способів — три і т. д.), то преди­
кативність речення має тільки один вияв і протиставля­
ється непредикативності, тобто усім іншим мовним оди­
ницям, що не є реченнями.
Речення як синтаксична одиниця має граматичну
форму і граматичне значення. Ці його елементи є над­
банням мови, і їх не треба ототожнювати з тією реаль­
ною інформацією, яку передають конкретні речення в
актах спілкування. Реальна інформація, конкретний
зміст речень належать не мові, а мовленню. У реченні
Глдкая куздра иітеко будланула бдкра и курдячит бок-
ренка, яке Л. Щерба побудував із беззмістовних звуко­
сполучень, відсутня реальна мовленнєва інформація,
тому компоненти речення, що належать мові, помітні в
ньому особливо виразно.
Основою сконструйованого Л. Щербою речення є
структурна схема і\Гг — У/ — Л^4 з її частковим повто­
ренням та застосуванням двох схем розгортання:
Айу'Л^ — АгіиУ/ — М4ЇУ{ — ІУ4. Цей схематичний ви­
раз є значно абстрактнішим, ніж речення Л. Щерби.
Його можна назвати синтаксемою, оскільки він ста-
312 Граматика
н о в и т ь і н в а р і а н т р е ч е н н я і н а л е ж и т ь в и н я т к о в о мові.
У мові існують с и н т а к с е м и , тобто с т р у к т у р н і с х е м и
р е ч е н н я , та б у д і в е л ь н и й м а т е р і а л д л я н и х ( м о р ф е м и і
лексеми).
Р е ч е н н я Л . Щерби є однією з м о ж л и в и х реалізацій
синтаксеми, тобто її алосинтаксом ( я к щ о зберіга­
ти єдність термінології д л я всіх р і в н і в м о в и ) . Д л я йо­
го побудови в и к о р и с т а н і , к р і м самої с х е м и , т а к і буді­
в е л ь н і к о м п о н е н т и , я к с л о в о з м і н н і і словотвірні мор­
ф е м и , с п о л у ч н и к . Відсутній у ц ь о м у р е ч е н н і т і л ь к и
л е к с и ч н и й р і в е н ь . Р е ч е н н я існує в мові я к щабель
с и н т а к с е м та їх в а р і а н т н и х р е а л і з а ц і й , тобто алосин-
таксів.
Повна забудова алосинтакса всіма необхідними д л я
с п і л к у в а н н я компонентами робить його мовленнєвою
одиницею. Н а цьому н и ж ч о м у щаблі абстрактності фун­
кціонує вже не речення, а висловлення, текст. Ре­
чення існує я к мовна одиниця, а висловлення конструю­
ється в процесі мовлення. Будь-який текст при першому
його продукуванні творився. Ч и м а л о висловлень може
не конструюватись, а відтворюватись подібно до вико­
ристання фонем, морфем та слів.
Існують й інші осмислення терміна «синтаксема».
Російський мовознавець Галина Золотова (нар. 1924)
в в а ж а є її елементарною одиницею синтаксису, я к а мо­
ж е в ж и в а т и с я самостійно чи бути компонентом речен­
н я . У к р а ї н с ь к и й мовознавець Станіслав Семчинський
(1931—1999) роглядає синтаксему вже в емічному пла­
ні (на найабстрактнішому рівні мови, де ф у н к ц і о н у ю т ь
фонеми, морфеми, лексеми), я к одиницю синтаксичної
системи, я к а охоплює засоби сполучення і розташуван­
н я слів у знаковому тексті. Д е я к і мовознавці ототож­
нюють синтаксему із функціональною синтаксичною
одиницею (глибинним членом речення) або зі словоспо­
л у ч е н н я м . Г л и б и н н и м членом називають компонент
р е ч е н н я , щ о виконує ф у н к ц і о н а л ь н е (семантичне) на­
в а н т а ж е н н я незалежно від граматичного оформлення.
Так, у реченні Поема пишеться поетом суб'єктом дії і,
отже, глибинним підметом є форма поетом, а об'єктом
дії і, відповідно, глибинним додатком є форма поема,
хоч за поверхневою стурктурою цього речення, навпа­
к и , форма поема я в л я є собою підмет, а форма поетом —
додаток.
Синтаксис 313
Отже, реченню я к мінімальній комунікативній оди­
ниці характерні синтаксичні час і спосіб, об'єктивна і
суб'єктивна модальності, предикативність. Воно зав­
ж д и інтонаційно оформлене і будується на основі струк­
турної схеми.
Граматичне і актуальне членування речення
М о в н и й зміст р е ч е н н я не о б м е ж у є т ь с я о д н и м щ а б ­
лем а б с т р а к т н о с т і / Ї С р і м с и н т а к с е м и я к н а й а б с т р а к -
тнішого р і в н я г р а м а т и ч н о г о з н а ч е н н я р е ч е н н я , існує
щ е один, м е н ш а б с т р а к т н и й рівень його змісту — гра­
матичне членування речення, тобто ч л е н и
р е ч е н н я . Вони не п р и т а м а н н і реченню загалом, я к ,
н а п р и к л а д , категорія предикативності, а є його склад­
никами.
Членами речення є абстрактні с и н т а к с и ч н і ка­
тегорії, усталені форми д л я опису с и т у а ц і й , в и р а ж е н ­
н я типових компонентів реального змісту р е ч е н н я . ї х
п о д і л я ю т ь на головні (підмет і присудок у двоскладно­
му реченні, головний член в односкладному реченні) і
другорядні (означення, додаток, обставина). У сукуп­
ності ч л е н и р е ч е н н я здатні відобразити будь-яку ін­
формацію/)
Існування членів речення обумовлене валентністю
дієслова. Я к носій предикації, воно доповнюється ак-
тантами, тобто членами речення. Я к щ о всі а к т а н т и є
членами речення, то не всі члени речення є а к т а н т а м и ,
оскільки існують члени речення, що входять у групу
підмета чи підпорядковуються і н ш и м а к т а н т а м (не за­
л е ж а т ь безпосередньо від дієслова). Н а п р и к л а д , м а й ж е
, щодо кожної дії м о ж н а в к а з а т и , де, коли і я к вона про­
т і к а л а , виразивши цю інформацію спеціальними члена­
ми речення — різними обставинами. Такі уточнення,
іноді дуже істотні д л я змісту речення, не я в л я ю т ь собою
о к р е м и х «учасників» цього змісту. Вони не п о в ' я з а н і з
валентністю дієслова. Т а к і обставинні компоненти ре­
чення Л . Теньєр назвав сиконстантами (франц. сігсоп-
і;апсе — обставина).
(Однак самі по собі ч л е н и речення не здатні виразити
відйосної вагомості різних компонентів повідомлення.
Ц е здійснюється за допомогою актуального чле-
 314 Граматика
нування речення. Воно полягає у поділі речення на
дві частини — вихідну (те, про що говориться) і власне
інформативну (те, щ о повідомляєтьсяТ^Вихідну части­
ну позначають термінами «основа»,~тдане», «відоме»,
«тема», а інформативну — термінами «ядро», «нове»,
«невідоме», «рема» (грец. г е т а — висловлення): Зав­
тра (тема) вирушаємо в турпохід (рема). Декана звуть
(тема) Євген Михайлович (рема).
Тема і рема м о ж у т ь збігатися з поділом на групу
підмета й групу п р и с у д к а , але ч а с т і ш е вони не збіга­
ю т ь с я : Ліс (тема) усе густішав, чорнішав (рема).
Скрізь (тема) п'ялись сосни, буків уже не було (рема).
Стежка (тема) ставала прикрішою (рема) (М. Коцю­
б и н с ь к и й ) . Тема, я к п р а в и л о , передує ремі. А л е м о ж ­
л и в а й інверсія, к о л и невідоме стоїть на п о ч а т к у ре­
ч е н н я : Навіть він (рема) не міг нічого зробити (тема).
У т а к о м у в и п а д к у р е м а є особливо наголошеною, інто­
н а ц і й н о виділеною.
Вчення про актуальне членування речення розробив
чеський мовознавець Вілем Матезіус (1892—1945). Ак­
туальне^ членування передбачає в х о д ж е н н я речення в
ш и р ш и й контекст, а д ж е речення набуває конкретного
ч л е н у в а н н я з а л е ж н о від і н ш и х речень, я к і його оточу­
ють і п о в ' я з а н і з ним спільним змістом.
Текст
^ Л і н г в і с т и к а тексту, тобто вчення про текст і його оди­
ниці, більші за речення, виникла наприкінці XX ст. й ін­
тенсивно розробляється нині мовознавцями усього світу.
Виокремлюють такі компоненти тексту:
— складне синтаксичне ціле, або надфразова єд­
ність, — одиниця тексту, до якої входять к і л ь к а речень,
об'єднаних в одне ціле семантико-граматичними відно­
шеннями;
— абзац — відносно завершена о д и н и ц я тексту, я к а
об'єднує к і л ь к а речень на основі змісту;
— дискурс (англ. гїізсоигзе — бесіда, промова, лек­
ція) — ОДИНИЦЯ тексту, більша за абзац, д л я якої харак­
терна єдність змісту, або взагалі будь-який текст чи йо­
го частина, я к и м притаманна семантична п о в ' я з а н і с т ь }
Термін «дискурс» Р . Якобсон тлумачить я к діалог;-еб^
мін висловленнями.
Синтаксис 315
П о в ' я з а н і с т ь змісту частин тексту в и я в л я є т ь с я в
повторах, заміні номінації {Петренко — літній чоло­
вік — він), а н а ф о р а х (формах з в ' я з к у з попереднім
текстом, до я к и х н а л е ж а т ь повтори, в т. ч. й синтак­
с и ч н и х к о н с т р у к ц і й , а н а ф о р и ч н і з а й м е н н и к и ) , ката-
форах (формах з в ' я з к у з н а с т у п н и м текстом, до я к и х
входять п и т а л ь н і р е ч е н н я , різні вступні ф р а з и та ін.),
у структурі п о ч а т к у к і л ь к о х с у м і ж н и х а б з а ц і в , у пов­
ному або частковому у з г о д ж е н н і форм дієслів т о щ о .
П о в ' я з а н і с т ь тексту н а з и в а ю т ь когезією (лат. сопае-
зиз,— з в ' я з а н и й ) .
/ О д н а к головним завданням лінгвістики тексту нині
стягїо не з ' я с у в а н н я його з в ' я з к і в , а п о ш у к и закономір­
ностей текстоутворення, тобто з мети дослідження текст
(дискурс) перетворився на засіб дослідження функціону­
вання мови. Зручність використання цього засобу поля­
гає в тому, що в тексті реалізуються водночас усі рівні
мови, тоді я к мовознавство за традицією відмежовує їх
один від одногоЛЗамість виокремлення засобів з в ' я з к у
речень у межйх-дискурсу лінгвістика тексту зосередила
увагу на з'ясуванні відношень м і ж різними висловлен­
н я м и (градація істотності, дейктичність, виділення то­
що). У вивченні ц и х відношень в а ж л и в у роль відіграє
ідея пресупозицій.
Усі розвідки у галузі лінгвістики тексту д а л и змогу
мовознавцям констатувати, що текст є п ' я т и м , найви­
щ и м основним рівнем мови.
Запитання. Завдання
1. Охарактеризуйте типи підрядного зв'язку у словосполученнях.
2. У яких смислових відношеннях перебувають компоненти сло­
восполучення?
3. Що таке синтагма?
4. У чому полягає сутність речення?
5. Охарактеризуйте синтаксичні категорії речення.
6. Яка роль валентності у побудові речень?
7. Визначте валентність дієслів читає, пише, розповідає, везе,
перевозить.
8. У чому полягає сутність актантів?
9. Чим відрізняються схеми породження речень від схем розгор­
тання речень? Наведіть приклади цих схем.
10. У чому виявляються граматичне і актуальне членування ре­
чення?
11. Що досліджує лінгвістика тексту?

316 Граматика
4.4. Розвиток граматичної
системи мови
Граматична система мови я к на морфологічному,
так і на синтаксичному рівнях змінюється д у ж е повіль­
но, її розвиток в и я в л я є т ь с я у зміні значення (функціо­
нального н а в а н т а ж е н н я ) , зникненні або появі певних
компонентів граматичної будови мови.
Виокремлюють три види граматичних змін: зміни
граматичних категорій, грамем і граматичних форм.
З м і н и г р а м а т и ч н и х к а т е г о р і й . Ці грама­
тичні зміни є н а й в а г о м і ш и м и , н а й м а с ш т а б н і ш и м и д л я
мови, вони відбуваються дуже рідко. Так, за час існу­
вання давньоруської мови та її н а щ а д к і в — української,
російської і білоруської мов (від VI ст. до сьогодення) у
іменників з ' я в и л а с я тільки граматична категорія іс­
тот/неістот, у дієслів — вид, в и н и к л а л и ш е одна нова
частина мови — ч и с л і в н и к . У дієслова на основі діє­
п р и к м е т н и к і в розвинулась нова категорія — дієпри­
слівник. У в к а з а н и х мовних і хронологічних м е ж а х
м о ж н а констатувати т а к о ж з н и к н е н н я граматичних ка­
тегорій роду та числа числівника у з в ' я з к у з його фор­
м у в а н н я м я к окремої частини мови. Категорія роду
з н и к л а й у формах м н о ж и н и іменників і п р и к м е т н и к і в .
Синтаксичні категорії за цей період не змінились.
В історії англійського і м е н н и к а за ті ж півтори ти­
сячі років з ' я в и л а с ь одна нова граматична категорія —
означеності/неозначеності і з н и к л о дві — роду (у XII—
XV ст.) та відмінка (до X ст. було п ' я т ь відмінків, у
XII ст. — чотири, у XIV ст. — три, у XV ст. їх не стало
зовсім).
Зміни значення, функціонального навантаження гра­
матичних категорій тісно пов'язані з появою чи зникнен­
н я м грамем. Так, зникнення двоїни в історії давньорусь­
кої мови зумовило семантичну перебудову граматичної
категорії числа. Опозиція тільки двох її компонентів (од­
нини і множини), що збереглася в українській, росій­
ській і білоруській мовах, призвела до більш чіткого й
абстрагованого протиставлення чисел, причому семан­
тичний обсяг м н о ж и н и помітно розширився, включив­
ш и й ті випадки, що раніше обслуговувалися двоїною.
Зміни грамем (частковокатегоріальних
з н а ч е н ь ) . Ц і зміни відбуваються у м е ж а х певних гра-
р і
Розвиток граматичної системи мови 317
м а т и ч н и х категорій, причому значно частіше, н і ж змі­
ни самих граматичних категорій. Т а к , у різних мовах
з а л е ж н о від загального типу їх граматичної будови
зростає (фінно-угорські мови) чи зменшується (герман­
ські та романські мови) кількість відмінків. У росій­
ській мові спочатку з н и к к л и ч н и й відмінок, що існував
у давньоруській мові, а потім розвинувся знову: стара
форма — мамо! (як і в українській мові, в я к і й к л и ч н и й
відмінок не зникав), нова — мам/
В історії української мови, я к і і н ш и х слов'янських
мов, змінився грамемний склад дієслівної граматичної
категорії часу. У найдавніший період давньоруської мо­
ви було а ж чотири минулі часи, але не було майбутнього.
У з в ' я з к у з цим теперішній час мав зовсім інше значен­
н я , н і ж нині: вказував не на момент мовлення, а на про­
т я ж н у дію, скеровану від моменту мовлення в майбутнє.
Із чотирьох минулих часів два (імперфект і аорист) зник­
л и ще в давньоруський період, на основі видозміненого
третього (перфекта) сформувався сучасний м и н у л и й час,
а четвертий (плюсквамперфект) зберігся в українській
мові я к давноминулий час л и ш е реліктово і в ж и в а є т ь с я
д у ж е рідко. Грамема майбутнього часу розвинулася я к
цілком нова. Потреба в ній була настільки гострою, що в
мові закріпилось а ж три її форми — одна д л я майбутньо­
го часу доконаного виду (напишу) і дві д л я майбутнього
часу недоконаного виду (писатиму, буду писати).
З м і н и г р а м а т и ч н и х ф о р м . Ц і процеси пе­
редбачають зміну ф л е к с і й . Н а п р и к л а д , у «Слові о пол­
ку Ігоревім» є т а к а ф р а з а : кожухи начаиія мости мос­
тити по болотом?,. Усі слова тут сучасному ч и т а ч е в і
з р о з у м і л і , а г р а м а т и ч н і форми — не зовсім. Дієслово
начашя подано у в ж е з н и к л і й формі минулого часу (ао­
ристі), а і м е н н и к кожухи (орудний відмінок м н о ж и ­
ни) нині має форму кожухами. Т а к само д а в а л ь н и й
відмінок м н о ж и н и і м е н н и к а болотом?> н и н і має з а к і н ­
ч е н н я -ам (болотам). З м і н а флексій свідчить про змі­
ну г р а м а т и ч н и х форм у процесі ф о р м у в а н н я у к р а ї н ­
ської мови.
У давньоруській мові давальний відмінок м н о ж и н и
в и р а ж а в с я у різних відмінах іменників чотирма флексі­
я м и : -амь (женам-ь), -омт. (болотомь), -•ьм'ь (синт>м-ь),
-ьі\гь (ночьм-ь). Орудний м н о ж и н и т е ж мав чотири закін­
ч е н н я : -ами (женами), -ьі (кожухи, болоти), -ьми
(син-ьми), -ьми (ночьми). В обох в и п а д к а х на україн-
 318 Граматика
ському ґрунті з а л и ш и л а с я л и ш е одна, перша флексія
(-ам, -ами), витіснивши всі інші. Тільки в орудному від­
мінку к і л ь к а слів ще зберігають флексію -ьми (людьми,
кістьми) та -има (очима, плечима, дверима).
Основними п р и ч и н а м и зміни граматичних форм є
т я ж і н н я мови до усунення флексійної синонімії (наве­
дений п р и к л а д з д а в а л ь н и м та орудним відмінками
м н о ж и н и ) і флексійної омонімії. Дію тенденції до усу­
н е н н я флексійної омонімії ілюструє д о л я родового від­
м і н к а м н о ж и н и і м е н н и к і в . Так, більшість і м е н н и к і в
чоловічого роду і всі і м е н н и к и середнього роду давньо­
руської мови в родовому відмінку м н о ж и н и м а л и закін­
ч е н н я - ь , я к е після занепаду редукованих голосних пе­
ретворилося на нульову флексію: кожух-ь -> кожух, бо-
лот'ь -» болот. У називному та знахідному відмінках
однини і м е н н и к и чоловічого роду м а л и таку ж флексію
- ь : кожухт> (збіг флексій стався внаслідок фонетичних
змін праслов'янської доби), а більшість іменників се­
реднього роду — флексію -о: болото. Отже, у формах чо­
ловічого роду існувала флексійна омонімія, а в формах
середнього роду її не було. Тому д л я усунення омонімії
форма родового відмінка м н о ж и н и іменників чоловічо­
го роду змінилася: кожухт> —> кожухова (флексія -овь
запозичена з іншої відміни іменників), а в середньому
роді, де омонімії не було, форма родового відмінка не
змінилася: боліт.
Обидві п р и ч и н и змін граматичних форм є прикладом
антиномій, внутрішніми ч и н н и к а м и мовного розвитку,
стосуються асиметрії означуючого і означуваного.
З м і н и г р а м а т и ч н и х форм м о ж н а п о р і в н я т и з роз­
в и т к о м л е к с и ч н и х а р х а ї з м і в . Т а к , з н и к н е н н я слова
обумовлене появою і н ш о г о , я к е його в и т і с н я є і вира­
ж а є той с а м и й зміст. З а т а к о ю ж схемою у формі кожу­
хи ф л е к с і я -ьі з н и к л а , в и т і с н и в ш и с ь ф л е к с і є ю - а м и ,
я к а в и р а ж а є той с а м и й зміст. Р і з н и ц я м і ж ц и м и про­
ц е с а м и п о л я г а є в тому, щ о ф л е к с і я , я к а перемогла, не
є новою — вона здавна ф у н к ц і о н у в а л а в мові, в ж и в а ю ­
чись в і н ш і й групі слів. Ц е зумовлене т и м , щ о грамати­
к а , на відміну від л е к с и к о л о г і ї , є з а к р и т о ю системою,
у ній значно рідше з ' я в л я ю т ь с я нові к о м п о н е н т и . Тому
г р а м а т и ч н і з м і н и й відбуваються значно п о в і л ь н і ш е ,
ніж лексичні.
Основою зміни г р а м а т и ч н и х форм є зміна флексій за
аналогією. Р о з р і з н я ю т ь горизонтальну і вертикальну
граматичні аналогії. Горизонтальна аналогія
Розвиток граматичної системи мови 319
наявна при взаємодії різних форм з однаковим грама­
тичним значенням: витіснення флексією -ами і н ш и х
форм орудного відмінка м н о ж и н и у процесі формуван­
ня української мови. В ер тикаль на аналогія ви­
я в л я є т ь с я у м е ж а х одної словозмінної парадигми у ви­
падках взаємодії різних за з н а ч е н н я м форм: н а з и в н и й
відмінок м н о ж и н и у давньоруських і м е н н и к а х чолові­
чого роду мав флексію -и (пор. її з а л и ш к и в сучасній ро­
сійській мові: соседи, черти), але під впливом знахідно­
го відмінка замінив її на -ьі: сади —» садьі.
До змін граматичної форми н а л е ж а т ь і зміни мор­
фемного складу слова. Вони є не парадигматичними (у
м е ж а х парадигми одна морфема впливає на іншу і зреш­
тою витісняє її), а синтагматичними (у м е ж а х одної мор­
фемної послідовності, тобто слова, сусідні морфеми взає­
модіють м і ж собою і певною мірою перебудовуються).
Так, морфемний склад іменників на -а- колись був три­
компонентним: сестр-а-м-ь, сестрами, сестр-а-х-ь, при­
чому компонент -а- я в л я в собою суфікс і завершував
твірну основу. Однак фонетичні зміни і взаємодія із за­
к і н ч е н н я м с п р и ч и н и л и те, що цей суфікс відірвався від
твірної основи і перейшов до з а к і н ч е н н я . Флексії - м ь ,
-ми, - х ь подовжилися і після занепаду редукованих го­
лосних набули вигляду: -ам, -ами, -ах.
Отже, розвиток граматичної системи мови п о л я г а є
у змінах г р а м а т и ч н и х категорій, грамем і г р а м а т и ч н и х
форм. З м і н и г р а м а т и ч н и х категорій і грамем стосують­
ся вищого рівня мовної абстрактності — р і в н я інварі­
антів, тобто с т р у к т у р н и х одиниць мови, абстрагованих
від їх варіантів, а зміни г р а м а т и ч н и х форм реалізують­
ся на н и ж ч о м у рівні мовної абстрактності — на рівні
варіантів.
Запитання. Завдання
1. Охарактеризуйте види граматичних змін у мові.
2. Французька мова зовсім утратила відмінювання іменників, а в
німецькій мові лише скоротилася кількість відмінків. Які граматичні
зміни відбулися в цих мовах?
3. У чому полягає відмінність між горизонтальною і вертикальною
граматичними аналогіями?

Короткий термінологічний словник
Аглютинуючі (лат. ІиІіпаііо — склеювання), або аглюти­
нативні, мови — тип мов, у яких корінь незмінний, афікси чіт­
ко відмежовуються один від одного і зберігають своє значення
незалежно від місця у слові.
Адстрат (лат. асізігаіит — нашарування) — взаємодія мов­
них систем, зумовлена контактуванням мов сусідніх етносів.
Акомодація (лаг. ассотосіаііо — пристосування) — частко­
ве пристосування вимови суміжних голосних і приголосних
звуків.
Актуальне членування речення — поділ речення на дві
частини: вихідну (те, про що говориться) і власне інформативну
(те, що повідомляється). Вихідну частину позначають терміна­
ми «основа», «дане», «відоме», «тема», а інформативну — термі­
нами «ядро», «нове», «невідоме», «рема».
Алофони (грец. аііоз — інший і рпбпе — звук) — звукові
різновиди фонеми, які реалізуються у її варіаціях і варіантах.
Аналітичні мови — мови, в яких переважають такі засоби
вираження граматичних значень, як службові слова і поря­
док слів.
Антоніми (грец. апіі — проти і опута — ім'я) — слова, які
мають протилежне значення.
Ареальна (лат. агеа — простір) лінгвістика — напрям мо­
вознавства, що вивчає поширення мовних явищ і процесів у
просторі внаслідок міжмовної чи міждіалектної взаємодії.
Артикуляційна (лат. агіісиїо — розчленовую) база — за­
фіксована в мозку система рухів мовних органів при утворенні
звуків певної мови.
Артикуляція — робота апарату мовлення під час творення
звуків.
Архаїзми (грец. агспаіоз — старий) — застарілі слова, які
вийшли з ужитку у зв'язку із витісненням їх іншими словами.
Асиміляція — уподібнення однотипних звуків у процесі
мовлення.
Білінгвізм (лаг. Ьіз — двічі і Ііп£иа — мова) — наслідок
мовних контактів, який полягає у двомовності, тобто вільному
володінні і практичному користуванні двома мовами.
Валентність (лаг. і/а/епг/'з — сила) — здатність слів сполу­
чатися між собою.
Висота звука — акустичний параметр звука, який зале­
жить від кількості коливань голосових зв'язок за одиницю ча­
су і вимірюється в герцах.
Відношення додаткової дистрибуції (лаг. дізігіЬиііо —
розподіл) — відношення між звуками, за яких кожен звук
Короткий термінологічний словник 321
вживається у своїй позиції, і ці позиції не можна поміняти міс­
цями.
Власна назва — назва окремої реалії із ряду однорідних.
Внутрішня лінгвістика, або інтралінгвістика (лаг. іпіга —
всередині), — розділ лінгвістики, який вивчає побудову й орга­
нізацію мови загалом та різних її рівнів зокрема.
Внутрішня форма слова — ознака реалії дійсності, покла­
дена в основу її назви.
Гаплологія (грец. ґіаріооз — простий і Іо§оз — слово) —
стягнення одного із двох однакових складів.
Генеалогічна (грец. £епеаІо£іа — родовід) класифікація
мов — групування мов за спорідненістю.
Голосні звуки — звуки мови, які утворюються з допомо­
гою голосу (тону) при вільному проходженні струменя видиху­
ваного повітря через апарат мовлення і виконують складо-
творчу функцію.
Граматика (грец. §гаттаІіке, від £гатта — літера, напи­
сання) — розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову
мови.
Граматична категорія — сукупність однотипних граматич­
них значень, або грамем, об'єднаних певним змістом.
Граматична форма — поєднання граматичних значень і
граматичних способів їх вираження.
Граматичне значення — абстрактне значення, яке харак­
терне групам слів і має регулярне формальне вираження.
Граматичний спосіб — формальний засіб вираження гра­
матичного значення.
Грамеми — співвідносні, однотипні значення, кількість
яких більша за одиницю.
Графіка (грец. §гарпіке, від £гарпб — пишу) — сукупність
усіх засобів письма (у звуковому письмі літер і допоміжних зна­
ків), які використовують для передавання звукової мови; роз­
діл мовознавства, що вивчає форми літер і співвідношення їх
зі звуками мови.
Деетимологізація — втрата внутрішньої форми слова.
Денотативне (лат. сіепоіаіиз — позначений) значення сло­
ва — значення слова, обмежене відображенням певного де­
нотата.
Дивергенція (лаг. сімег^епію — розходження) — вияв роз­
витку мови, який полягає у її диференціації.
Диглосія (грец. дів —двічі і £Ідзза — мова) — ознака роз­
витку мови, яка виявляється у функціональному розмежуван­
ні використання в писемній сфері двох мов одним суспіль­
ством.
 тяш^^яшшшш^ш^ш^шшяш
322 Короткий термінологічний словник
Дисиміляція — розподібнення артикуляції одного із двох
однакових чи схожих звуків, утрата ними певної спільної ознаки.
Диференційний (лат. діттегепііа — різниця) принцип ор­
фографії — принцип, який передбачає графічне розрізнення
слів, що мають однакове звучання.
Диференційні ознаки фонем — ознаки, які відрізняють
одну фонему від іншої.
Дифтонг (грец. сііз — двічі і рпіпоп§оз — звук) — поєднан­
ня складотворчого і нескладотворчого голосних звуків у межах
одного складу; двозвук.
Діакритики (грец. сІіакгШкоз — розрізнювальний), або діа­
критичні знаки, — додаткові надрядкові і підрядкові знаки, які
використовують у транскрипції з метою максимально точного
передавання особливостей звука
Діалект (грец. сііаіекіоз — говір, наріччя) — форма загаль­
нонародної мови, яка є засобом спілкування на певній терито­
рії або обслуговує певну соціальну групу людей.
Діахронія (грец. біа — крізь і спгопоз — час) — розвиток
мови у часі, історична послідовність мовних змін.
Дієреза (грец. діаігезіз — поділ) — викидання звука для
зручності вимови слова.
Довгота звука — акустичний параметр звука, який зале­
жить від часу його звучання і вимірюється у мілісекундах.
Евфемізми (грец. еирпешізтоз — пом'якшений вираз) —
слова, які використовують замість табуйованих лексем.
Експериментальна фонетика — розділ фонетики, що до­
сліджує звуки за допомогою спеціальних приладів і методик.
Експресивні стилі — різновиди літературної мови, для
яких характерна емоційна забарвленість.
Енклітики (грец. епкііііке, від епкііпб — схиляюсь) —- нена-
голошені службові слова, які стоять після наголошеного слова
у такті.
Епентеза (грец. ерепіпезіз — вставка) — вставляння в
слово додаткового звука.
Етимологія (грец. еіутоіо§іа, від еіитоп — істина і Іо£оз —
слово, вчення) — розділ лексикології, який досліджує похо­
дження слів.
Жаргон (франц. іаг^оп — незрозуміла, нерозбірлива, пер­
вісно — пташина, мова) — різновид мови окремої, відносно
стійкої соціальної групи, об'єднаної соціальним станом, ві­
ком, професією, інтересами, який вирізняється лексикою та
вимовою.
Живі звукові зміни — фонетичні зміни, які діють у процесі
функціонування мови і ще не втратили свою актуальність.
Короткий термінологічний словник 323
Загальна назва — спільна назва однорідних реалій.
Запозичення — перехід слів з однієї мови в іншу внаслідок
взаємодії цих мов.
Звуження лексичного значення — розвиток значення
слова, у результаті якого слово називає лише частину предме­
тів чи явищ, які відображало його попереднє значення.
Звук — найменша неподільна одиниця мовлення, яка ут­
ворюється апаратом мовлення, має фізичну природу і виконує
в мові певну функцію.
Звукове письмо, або фонографія (грец. рпопе — звук і
£гарпо — пишу), — тип письма, в якому графічні знаки позна­
чають склади або окремі звуки.
Зміщення лексичного значення — розвиток значення
слова, за якого нове значення слова, не відрізняючись істотно
своїм обсягом від старого, вказує вже на інші реалії.
Знак — матеріально виражене умовне і довільне позна­
чення чогось.
Значення слова — відображення в слові певного явища
об'єктивної дійсності.
Зовнішня лінгвістика, або екстралінгвістика (лат. ехіга —
зовні), — розділ лінгвістики, що досліджує зв'язки мови з інши­
ми явищами.
Ідеографія (грец. ібеа — образ, поняття і£гарпб — пишу) —
письмо, в якому засобом передавання повідомлення є устале­
ні графічні знаки (ідеограми), що позначають поняття.
Ідіолекти (грец. ібіоз — свій, самобутній і сііаіекіоз — роз­
мова, наріччя) — індивідуальні мови, кожна з яких притаманна
лише одній людині.
Ізолюючі (франц. ізоіег — відділяти) мови — тип мов, для
яких характерні незмінність і морфологічна нерозчленованість
слів, вираження граматичного значення з допомогою поряд­
ку слів.
Інкорпоруючі (лат. іпсогрогаііо — включення до складу)
мови — тип мов, утворених на основі складних комплексів, які
є водночас і словами,і реченнями.
Інтегральні (лат. Іп1е£га1із — нероздільно пов'язаний) оз­
наки фонем — ознаки, які не відрізняють одну фонему від ін­
шої, однак можуть розрізняти алофони однієї фонеми.
Інтернаціоналізми — слова, що наявні в багатьох мовах
світу.
Інтерференція (лат. іпіег — між і Гегепз — той, що несе) —
мимовільне перенесення, накладання ознак однієї мови на ін­
шу, внаслідок чого з'являються відхилення від мовної норми.
324 Короткий термінологічний словник
Інтонація (лат. іпіопо — голосно вимовляю) — звуковий
засіб смислової організації та емоційно-експресивного офор­
млення мовленнєвого потоку.
Історична фонетика — розділ фонетики, який вивчає
формування і розвиток звукової системи протягом тривало­
го часу.
Історичний (традиційний) принцип орфографії — прин­
цип, відповідно до якого графічне передавання слова обґрун­
товують давнім його написанням чи традицією.
Історичні звукові зміни — фонетичні процеси, які діяли в
минулому, але вже втратили свою актуальність.
Когнітивна лінгвістика — напрям мовознавства, який
розглядає мову як когнітивний механізм, систему концептів,
що забезпечує збереження, перебудування інформації в мен­
тальному лексиконі, використання її в мовленні.
Койне (грец. коіпе — спільне) — спільна мова, яка сформу­
валася шляхом згладження діалектних розбіжностей.
Комбінаторні звукові зміни — фонетичні процеси, зумов­
лені прямою взаємодією суміжних чи несуміжних звуків.
Конвергенція (лат. СОПУЄГ£ЄПІІО — сходження) — вияв
розвитку мов, який полягає у їх зближенні.
Конотативне (лат. соп — разом, поіаге — позначати) зна­
чення слова — додаткове значення слова, відтінки, які накла­
даються на основне значення, оцінка денотата.
Контекстуальне значення слова — відтінкове значення
слова, своєрідне коливання семантики лексеми, яке створю­
ється синтагматичними відношеннями в потоці мовлення, в
контексті.
Концепт (лат. сопсеріиз — думка, поняття) — головне по­
няття когнітивної лінгвістики, яке поєднує зовнішні форми піз­
нання, передусім мову, з його внутрішнім чинником — мен­
тальним лексиконом.
Креольські мови — утворені на основі піджинів мови, які
обслуговують усі сфери діяльності креолів.
Лексема (грец. /ех/з — слово) — абстрактна одиниця мови,
яка реалізується в мовленні у сукупності словоформ, фонетич­
них, стилістичних і семантичних варіантів слова.
Лексикографія (грец. Іехікоп — словник і£гарпб — пишу) —
розділ мовознавства, присвячений теорії і практиці укладання
словників.
Лексикологія (грец. Іехікоз — словесний і Іо£оз — слово,
вчення) — розділ мовознавства, який вивчає словниковий
склад мови.
Лексико-семантичні групи — тісні семантичні єдності, які
входять до семантичного поля.
Короткий термінологічний словник 325
Літературна мова — унормована форма загальнонарод­
ної мови, яка характеризується існуванням усного і писемного
варіантів, розвинутої системи стилів і обслуговує усі сфери ді­
яльності суспільства.
Логічний наголос — перестановка фразового наголосу в
незвичне місце для вираження потрібних нюансів думки, для
актуального членування речення.
Мезоніми (грец. ГПЄ505 — середній) — проміжний семан­
тичний шар, до якого входять різні за значенням, але однакові
за звучанням слова (як при омонімії), у яких ще зберігся се­
мантичний зв'язок (як при полісемії).
Метатеза (грец. теіаіпезіз — перестановка) — взаємопе-
реставляння звуків або складів у межах слова.
Метафора (грец. теіарпога — переміщення) — перене­
сення значення слова за схожістю предметів чи явищ.
Метонімія (грец. теіопутіа — перейменування) — пере­
несення значення слова за суміжністю предметів чи явищ.
Мислення — відображення об'єктивної дійсності людиною
в уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах.
Мова — система фонетичних, лексичних, граматичних за­
собів, яка розвивається і забезпечує потреби людини у спілку­
ванні та пізнанні.
Мовлення — процес використання мови, практична реалі­
зація її одиниць, зв'язків між ними, правил поєднання та функ­
ціонування мовних одиниць.
Мовна свідомість — основний компонент особистості
мовця, який забезпечує відображення й творення ним реаль­
ного і уявного світів за допомогою мови.
Мовна ситуація — функціонування мови чи кількох мов у
суспільстві для задоволення його комунікативних потреб.
Мовна сім'я — сукупність мов, основою яких є одна пра­
мова.
Мовний союз — територіально-історична спільність мов,
що істотно зблизилися за своєю структурою та матеріальним
складом, займаючи суміжні території й тривалий час перебува­
ючи у взаємодії.
Мовний стан — сукупність усіх форм і видів функціонуван­
ня мови.
Мовні антиномії (грец. апііпотіа — суперечність у законі) —
протиріччя, які притаманні мові, постійно вирішуються, але не
можуть бути розв'язаними остаточно.
Мовні контакти — взаємодія мов унаслідок спілкування їх
носіїв.
326 Короткий термінологічний словник
Мовні універсали (лат. ипмегзаііз — загальний) — спільні
ознаки, притаманні всім або багатьом мовам.
Мовознавство, або лінгвістика (лат. Ііп£иа — мова), — на­
ука про сутність, будову, функціонування і розвиток мови.
Морфема (грец. тогрпе — форма) — найменша значуща
одиниця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням.
Морфеміка — розділ морфології, який вивчає морфемний
склад слова.
Морфологічний (грец. тогрпе — форма) принцип орфо­
графії — принцип, який передбачає однакове написання мор­
фем незалежно від їх вимови в окремих формах слова або спо­
ріднених словах.
Морфологія (грец. тогрґіе — форма і Іо£оз — слово, вчен­
ня) — розділ граматики, який вивчає структуру слова, спо­
соби вираження його граматичних значень і систему сло­
возміни.
Морфонологія — розділ мовознавства, що вивчає звукову
структуру морфем і закономірності вживання аломорфів.
Наголос — виділення складу чи слова посиленням голосу,
підвищенням тону, тривалістю звучання.
Народна етимологія — надання слову генетично не ви­
правданої внутрішньої форми.
Нейтральна лексика — загальновідомі слова, які відобра­
жають поширені явища об'єктивної дійсності.
Неологізми (грец. пеоз — новий і Іо§ізтоз — судження) —
слова, створені для позначення нових реалій дійсності.
Нульова морфема — морфема, що не має матеріального
вираження.
Нульова флексія — матеріально не виражене закінчення.
Омографи (грец. ґіотоз — однаковий і £гарґіо — пишу) —
слова, що однаково пишуться, але по-різному вимовляються і
мають різне значення.
Омоніми (грец. потбпута — однойменний) — слова з од­
наковим звучанням,але різним значенням.
Омофони (грец. ґіотоз — однаковий і рпбпе — голос, звук) —
слова чи сполучення слів, які мають однакове звучання, але
відрізняються написанням.
Омоформи (грец. потоз — однаковий і лат. ґогта — фор­
ма) — слова, у яких збігається звучання в окремих граматич­
них формах.
Ономасіологія (грец. опота — найменування і Іо£оз —
слово, вчення) — розділ лексикології, який вивчає принципи і
способи номінації.
Ономастика (грец. опотазііке — мистецтво давати іме­
на) — розділ лексикології, що досліджує сутність, специфіку,
Короткий термінологічний словник 327
будову, групування, походження, закономірності функціону­
вання та розвиток власних назв.
Описова фонетика — розділ фонетики, який досліджує
звуковий склад мови, звукові зміни на сучасному етапі її роз­
витку.
Орфографія (грец. оііпоз — правильний, §гарпо — пишу) —
система правил відтворення звукового мовлення на письмі;
розділ мовознавства, який розробляє і досліджує систему пра­
вил написання.
Парадигматичні (грец. рагасІеі£та — приклад) зв'язки —
зв'язки елементів мови.
Парадигми — групи об'єднаних парадигматичними зв'яз­
ками елементів, які утворюють систему мови.
Паралінгвістика — розділ мовознавства, що вивчає не-
вербальні засоби мовної діяльності.
Пароніми (грец. рага — біля і опута — ім'я) — слова,
близькі за звучанням і морфемним складом, але різні за зна­
ченням.
Перцептивна (лат. регсерііо— сприймання) база — здат­
ність слухача розрізняти звуки певної мови у процесі мовлення.
Письмо — штучно створена система графічних знаків, за
допомогою якої фіксують і передають мовленнєву інформацію.
Піджин — ділова мова з обмеженим лексичним складом і
спрощеною граматикою. Утворюється на різномовних терито­
ріях для міжетнічних торговельних відносин і є своєрідним між­
мовним жаргоном, скомпонованим із різних мов.
Піктографія (лат. рісіиз — розмальований і грец. £гарпб —
пишу) — передавання повідомлення у формі малюнка.
Позиційні звукові зміни — фонетичні процеси, зумовлені
місцем звука у слові і складі, наголошеною чи неиаголошеною
позицією голосного.
Полісемія (грец. роіу — багато і зета — знак) — здатність
слова мати різні лексичні значення у різних контекстах.
Порівняльно-історичне мовознавство — напрям лінгвіс­
тики, який за допомогою порівняльно-історичного методу до­
сліджує споріднені мови.
Порівняльно-історичний метод — система науково-до­
слідницьких прийомів, які використовують при вивченні спо­
ріднених мов з метою відтворення не зафіксованих у писем­
них пам'ятках мовних одиниць, розкриття закономірностей їх
розвитку.
Похідне, або мотивоване, слово — слово, утворене від
мотивуючого слова.
Предметне письмо — відображення мовленнєвої інфор­
мації за допомогою певних предметів.
328 Короткий термінологічний словник
Приголосні звуки — звуки мови, які утворюються з допо­
могою голосу і шуму або тільки шуму під час долання перешко­
ди в апараті мовлення струменем видихуваного повітря.
Проклітики (грец. ргокііпб — нахиляю вперед) — короткі
ненаголошені, переважно службові слова, які стоять перед
основним наголошеним словом у такті.
Просторіччя — форма загальнонародної мови, яка охоп­
лює всі мовні явища, що не є діалектними й літературними, і не
має територіального або соціального обмеження.
Протеза (грец. ргоіпезіз — розташування спереду) — поява
на початку слова додаткового звука для полегшення вимови.
Психолінгвістика — напрям мовознавства, що вивчає
процеси породження, формулювання, звукового вираження і
сприйняття мовлення.
Редукція (лат. гедисііо — відсунення) — ослаблення вимо­
ви ненаголошених голосних, результатом якого є їх якісна ви­
дозміна або повне зникнення.
Референція (англ. гетегепсе — співвідношення, відношен­
ня, ЗВ'ЯЗОК) — відношення включеного в мовлення слова до
об'єктів дійсності.
Речення — мінімальна комунікативна одиниця, для якої
характерні інтонаційна оформленість, організованість на осно­
ві структурної схеми, система синтаксичних категорій.
Розширення лексичного значення — розвиток значення
слова, за якого кількість позначуваних словом предметів
(явищ) зростає, а зміст значення збіднюється.
Сема (грец. зета — знак) — компонент семантики слова,
його семантичний множник.
Семантичне поле — сукупність лексем чи окремих їх зна­
чень, що об'єднуються спільністю змісту і відображають пред­
метну або функціональну спільність позначуваних явищ.
Семасіологія (грец. зетазіа — значення) — розділ лекси­
кології, що вивчає закономірності відображення певним зву­
чанням певного предмета чи явища об'єктивної дійсності, а
також зміни, які відбуваються в такому відображенні; теорія
значення.
Семема — лексичне значення слова.
Сила звука — акустичний параметр звука, що визнача­
ється амплітудою звукового коливання і вимірюється у белах.
Сильна позиція фонем — позиція фонем, у якій їх проти­
ставлення зберігається.
Синекдоха (грец. зупекдоспе — співвіднесення) — вид ме­
тонімії, який полягає у перенесенні значення слова з частини
на ціле або із цілого на частину.
Короткий термінологічний словник 329
Синоніми (грец. зупбпутоз — однойменний) — слова,
близькі або тотожні за лексичним значенням, але відмінні за
звучанням і написанням.
Синонімічний ряд — група синонімів, об'єднана спільним
значенням.
Синтагматичні (грец. зупіа£та — побудоване разом)
зв'язки — зв'язки елементів мовлення.
Синтаксис (грец. зупіахіз — побудова, зв'язок) — розділ
граматики, що вивчає способи поєднання слів у словосполу­
чення і речення, а також властивості цих одиниць.
Синтетичні мови — мови, у яких засобами вираження гра­
матичних значень є афіксація, внутрішня флексія, редупліка­
ція, суплетивізм, наголос.
Синхронія (грец. зупспгопоз — одночасний) — стан мови у
певний історичний період, у конкретний момент її розвитку.
Система (грец. зузіета — сполучення, організація) — ор­
ганізована множина взаємопов'язаних елементів.
Склад — об'єднувана вимовою фонетична одиниця, що
складається з голосного і прилеглих до нього приголосних або
лише голосного звука.
Слабка позиція фонем — позиція фонем, у якій можлива
нейтралізація їх протиставлення.
Словесно-звукове письмо — система письма, що поєднує
запис змісту повідомлення та його звучання.
Слово — основна структурно-семантична одиниця мови,
якій властиві самостійність, формальна цілісність та ідіоматич-
ність.
Словосполучення — синтаксична одиниця, яка утворюєть­
ся поєднанням повнозначних слів за допомогою підрядного
граматичного зв'язку.
Словотвір, або дериватологія (лат. сіегмаїіо — утворен­
ня), — розділ мовознавства, який вивчає мотивацію слів, сло­
вотвірні типи і способи творення похідних слів.
Словотвірний тип — схема побудови слів певної частини
мови, для якої характерна єдність приналежності мотивуючого
слова до певної частини мови, форманта, способу словотво­
рення, словотвірного значення.
Соціальний діалект — корпоративна форма спілкування,
яка є засобом умисного відмежування від загальнонародної
мови.
Соціолінгвістика — напрям мовознавства, що вивчає сус­
пільну зумовленість виникнення, функціонування і розвитку
мови, механізм взаємодії мови і суспільства.
 330 Короткий термінологічний словник
Спонтанні (лат. зропіапеиз — ДОВІЛЬНИЙ) звукові зміни —
незалежні від оточення чи позиції фонетичні процеси, спричи­
нені змінами фонологічної системи мови.
Споріднені мови — мови, які є продовженнями однієї пра­
мови й у яких незапозичені корені та афікси перебувають у ре­
гулярних відповідностях, що зумовлені фонетичними законами.
Стилістично забарвлена лексика — слова, які, називаючи
певні реалії, дають їм оцінку, вказують на сферу спілкування.
Структуралізм — напрям лінгвістики, в основі якого ле­
жить визнання мови чітко організованою, структурованою сис­
темою.
Структурні схеми речення, або схеми породження речен­
ня, — моделі, за якими будуються речення.
Стяжіння — злиття двох звуків у один, який поєднує компо­
ненти обох звуків.
Субстрат (лат. зиЬзігаіит — підстилка) — залишки перемо­
женої місцевої мови у структурі прийшлої мови, що перемогла.
Суперстрат (лат. вирегзїгаШт — верхній шар) — залишки
прийшлої переможеної мови у структурі місцевої мови, що пе­
ремогла.
Суржик (рос. рожь — жито) — засмічена мова, у якій штучно
поєднуються одиниці різних мов без будь-якоїїх нормалізації.
Табу (полінез. Іари (іаЬи) — цілком виділений) — заборона
використання певних слів, зумовлена моральними, культурни­
ми факторами.
Твірне, або мотивуюче, слово — слово, від якого творить­
ся інше (мотивоване) слово.
Тембр (франц. іітЬге —дзвіночок) — своєрідне поєднання
основного тону, його обертонів та додаткових тонів.
Територіальний діалект — локальна варіація загальнона­
родної мови, яка має фонетичні, граматичні та лексичні особ­
ливості.
Термін (лат. іегтіпиз — межа, кордон) — слово чи слово­
сполучення, що виражає спеціальне поняття певної галузі ви­
робництва, науки, мистецтва, суспільного життя.
Типологічна класифікація мов — групування мов за особ­
ливостями їх структури незалежно від спорідненості.
Типологічне мовознавство — напрям лінгвістики, що до­
сліджує ступінь структурної близькості або розбіжності мов неза­
лежно від наявності чи відсутності генетичних зв'язків між ними.
Тон, або основний тон, — акустичний параметр, який утво­
рюється в результаті рівномірних коливань голосових зв'язок і
властивий звукам стійкої висоти.
Флективні мови — тип мов, у яких корінь змінний, афікси
зливаються з коренем і формально, і за змістом.
Короткий термінологічний словник 331
Фонема (грец. рпбпета — звук, голос) — найменша оди­
ниця мови, яка не має власного значення і виконує функцію
розрізнення значення морфем та словоформ, будучи їх буді­
вельним матеріалом.
Фонетика (грец. рпопеіікоз — звуковий) — розділ мово­
знавства, що вивчає звуки мовлення і членування мовленнє­
вого потоку.
Фонетична транскрипція (лат. Ігапзсгірїю — переписуван­
ня) — точний запис живого усного мовлення з усіма його зву­
ковими особливостями.
Фонетичний принцип орфографії — принцип, який поля­
гає в точному записі звучання мови.
Фонетичні закони — закони функціонування й розвитку
звуків мови, що зумовлюють їх стійке збереження або регуляр­
ні зміни.
Формант (лат. їогтапз — той, який формує) — словотвір­
ний афікс, за допомогою якого мотивоване слово утворене від
основи мотивуючого слова.
Фразеологізми (грец. рпгазіз — зворот і Іо£ізтоз — ви­
слів) — неподільні, цілісні за значенням сполучення слів, які
відтворюються в мовленні.
Фразеологія (грец. рпгазіз — вираз, зворот і Іо£оз — сло­
во, вчення) — розділ мовознавства, який досліджує фразеоло­
гізми; сукупність фразеологізмів конкретної мови.
Фразовий (грец. рпгазіз — зворот) наголос — звукове ви­
ділення одного зі слів фрази (словосполучення або речення).
Функціональна лінгвістика — напрям мовознавства, який
вивчає функціональне (семантичне) навантаження мовних
одиниць, їх функціональні закономірності.
Функціональні стилі — різновиди літературної мови, які
характеризуються стійкими особливостями в доборі та засто­
суванні мовного матеріалу.
Частини мови — класи слів, що відображають об'єктивну
дійсність і виокремлюються на основі семантичного, синтак­
сичного та морфологічного критеріїв.
Члени речення — абстрактні синтаксичні категорії, устале­
ні форми для опису ситуацій, вираження типових компонентів
реального змісту речення.
Штучна мова — довільно створений засіб спілкування між
носіями різних мов або між людиною і машиною.
Шум — акустичний параметр, який утворюється в резуль­
таті неритмічних коливань голосових зв'язок і властивий зву­
кам з нестійкою висотою.

Література
Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. —
М., 1966.
Баранникова Л. И. Основньїе сведения о язьіке. — М., 1982.
Беларуская мова. Знцьіклапедьія. — Мінск, 1994.
Білецький А. О. Про мову й мовознавство. — К., 1996.
Будагов Р. А. Введение в науку о язьіке. — М., 1965.
Булаховський Л. А. Виникнення і розвиток літературних мов / /
Вибрані праці. — К., 1975. — Т. 1.
Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. —
К., 1959.
Вахек И. Лингвистический словарь Пражской школьї: Пер. с
франц. — М., 1964.
Вендина Т. И. Введение в язьїкознание. — М., 2001.
Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов /
За ред. О. С. Мельничука. — К., 1966.
Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. —
К., 1985.
Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику: Пер. с
англ. — М., 1959.
Головин Б. Н. Введение в язьїкознание. — М., 1983.
Доленко М. Т. Вступ до мовознавства: Збірник вправ і зав­
дань. — К., 1975.
Донець Д. С , Мацько Л. І. Вступ до мовознавства: Практи­
кум. — К., 1989.
Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства. —
К., 1974.
Єрмоленко С. Я, Бибик С. П, Тодор О. Г. Українська мова: Ко­
роткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єр­
моленко. — К., 2001.
Засорина Л. Н. Введение в структурную лингвистику. —
М., 1974.
Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX и XX веков в очер-
ках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 1—2.
Звегинцев В. А. Язьік и лингвистическая теория. — М., 1973.
Зиндер Л. Р. Введение в язьїкознание: Сборник задач. —
М., 1987.
Калабина С. И. Практикум по курсу «Введение в язьїкозна­
ние». — М., 1985.
Калинович М. Я. Вступ до мовознавства. — К., 1947.
Камчатнов А. М., Николина М. А. Введение в язьїкознание. —
М., 1999.
Клюева В. Н. Задачник по курсу «Введение в язьїкознание». —
М., 1962.
Кодухов В. И. Введение в язьїкознание. — М., 1987.
Література 333
Кодухов В. И. Задания к практическим занятиям и контроль­
ним работам по «Введенню в язьїкознание». — М., 1976.
Кондрашов Н. А., Копосов Л. Ф., Рупосова Л. П. Сборник за­
дач и упражнений по введенню в язьїкознание. — М., 1991.
Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К., 2001.
Кочергина В. А. Введение в язьїковедение. — М., 1991.
Красная книга язьїков народов России: Знциклопедический
словарь-справочник. — М., 1994.
Кротовим Є. В., Родзевич Н. С. Словник лінгвістичних термі­
нів. — К., 1957.
Кубрякова Е. С , Демьянков В. 3., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г.
Краткий словарь когнитивньїх терминов. — М., 1997.
Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику: Пер. с
англ. — М., 1978.
Лингвистический знциклопедический словарь. — М., 1990;
2-е изд. — М., 2002.
Малаховский В. А. Сборник задач и упражнений по курсу
«Введение в язьїкознание». — М., 1960.
Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология. — К., 2004.
Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов: Пер. с франц.—
М., 1960.
Маслов Ю. С. Введение в язьїкознание. — М., 1987.
Мейе А. Сравнительньїй метод в историческом язьїкознании:
Пер. с франц. — М., 1954.
Мучник И. П. Введение в язьїкознание. Сборник задач и уп­
ражнений для практических занятий и самостоятельнои работьі
студентов. — М., 1961.
Народьі мира. Историко-зтнографический справочник. —
М., 1988.
Народьі России: Знциклопедия. — М., 1994.
Нечаев Г. А. Краткий лингвистический словарь. — Ростов,
1976.
Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української
мови. — К., 1992.
Норман Б. Ю. Сборник задач по введенню в язьїкознание. —
Минск, 1989.
Норман Б. Ю., Павленко Н. А. Введение в язьїкознание. Хрес-
томатия. — Минск, 1977.
Пауль Г. Принципи истории язьїка: Пер. с нем. — М., 1960.
Попова 3. Д., Стернин И. А. Очерки по когнитивной лингвис-
тике. — Воронеж, 2003.
Потапенко О. І. Цікаве мовознавство. — Біла Церква, 1996.
Потебня А. А. Мьісль и язьік / / Полное собрание сочинений. —
К., 1993. — Т. 1.
Реформатский А. А. Введение в язьїковедение. — М., 1967.
Розенталь Д. 3., Теленкова М. А. Словарь-справочник лин­
гвистических терминов. — М., 1976.
334 Література

Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семан­

тики. — К., 1988.
Русский язьік: Знциклопедия. — М., 1997.
Сепир 3. Язьік: Пер. с англ. — М., 1934.
Сепир 3. Избранньїе трудьі по язьїкознанию и культурологии. —
М., 1993.
Скляренко В. Г. Праслов'янська акцентологія. — К., 1998.
Соколовская Ж. П. Проблеми системного описання лексичес-
кой семантики. — К., 1990.
Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики: Пер. з франц. — К.,
1998.
Соссюр Ф. Трудьі по язьїкознанию. — М., 1977.
Степанов Ю. С. Константьі: Словарь русской культурьі. —
М., 2001.
Супрун А. Е. Лекции по лингвистике. — Минск, 1980.
Тараненко А. А. Язиковая семантика в ее динамических ас­
пектах: основньїе семантические процессьі. — К„ 1989.
Українська мова. Енциклопедія. — К., 2000.
Фридрих И. Дешифровка забьітьіх письменностей и язьїков:
Пер. с нем. — М., 1961.
Хзмп 3. Словарь американской лингвистической терминоло- Навчальне видання
гии. — М., 1964. Серія «Альма-матер»
Широков О. С. Введение в язьїкознание. — М., 1985. Заснована в 1999 році
Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики:
Карпенко Юрій Олександрович
Енциклопедичний словник. — К., 1998.
Юшук І. П. Вступ до мовознавства. — К., 2000. Вступ
Язьїки Россииской Федерации и соседних государств. Знцик­
лопедия. — М., 1997. — Т. 1. до мовознавства
СоЦЬ 2., Неіпі А., Роїагїзкі К. 5Іо\л/пік Іегтіпоіо^іі і^гуко-
гпаадсіеі. — \Л/агзга«а, 1970. Підручник
С п і л ь н и й п р о е к т із в и д а в н и ц т в о м « А к а д е м в и д а в »
Редактор М. М. Осіпова
Технічний редактор Т. І. Семченко
Коректор В. П. Мусійченко
Комп'ютерна верстка В. П. Богуславця
Підписано до друку
з оригінал-макета 25.02.2006.
Формат 84x108/32. Папір офс. № 1.
Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Ум.-друк. арк. 17,64. Ум. фарбовідб. 19,22.
Обл.-вид. арк. 18,8. Зам. 6-94.
Видавничий центр «Академія»
04119, м. Київ-119, а/с 37.
Тел./факс: (044) 483-19-24; 456-84-63.
Е-таі1: асао'етіа-рс@8УІ(,оп1іпе.сот
Свідоцтво: серія ДК № 555 від 03.08.2001 р.
ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика».
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
 Карпенко Ю. О.
К 26 Вступ до мовознавства: Підручник. — К.: Видав­
ничий центр «Академія», 2006. — 336 с. (Альма-
матер)
І8ВМ 966-580-208-9
У підручнику розкрито теоретичні засади мовознавства,
сутність його основних напрямів, розглянуто природу, функ­
ції, будову і розвиток мови, подано класифікації мов. Особ­
ливу увагу приділено характеристиці фонетики, фонології,
графіки, орфографії, лексикології, граматики як розділів
мовознавства.
Уміщені в кінці тем запитання і завдання, а також ко­
роткий словник лінгвістичних термінів сприятимуть кращо­
му засвоєнню матеріалу.
Підручник адресовано студентам вищих навчальних зак­
ладів, учителям.
ББК 81.Укр

і альма-матер
и Видавничий центр «Академія»
ІЗВМ 9 6 6 - 5 8 0 - 2 0 8 - 9
Вступ
до мовознавства
Серія «Альма-матер»
охоплює підручники,
посібники з різноманітних
дисциплін для студентів
вищих навчальних закладів.
Якщо Ви зацікавлені
у співпраці з нами як автор,
якщо Вам потрібні наші
видання — раді будемо
співпрацювати з Вами.
Видавничий центр «Академія»
04119, Київ-119, а/с 37
Тел./факси:
редакція
483 1924, 483 1211
відділ збуту
456 8463
Е-таіІ:
асас!етіа-рс@5УІІопІіпе.сот