Адміністрування телекомунікаційних мереж
Т. Система управління мережами наступного покоління
Організація управління мережами зв’язку
Організація інтегрованого управління сучасними мережами зв’язку
потребує застосування відповідних програмноапаратних платформ, що
забезпечують необхідний рівень якості надаваємої послуги зв’язку у
будь-який час та з мінімальними експлуатаційними витратами. Для
вирішення цієї задачі МСЕ-Т запропонував використовувати
концепцію TMN (Telecommunication Management Network). TMN –
спеціальна мережа, що забезпечує управління мережами
телекомунікацій та їх послугами шляхом організації взаємозв’язку з
компонентами різних телекомунікаційних мереж на основі єдиних
інтерфейсів та протоколів, стандартизованих МСЕ-Т.
В концепції TMN реалізований комплексний підхід до управління
мережами зв’язку, починаючи з управління бізнесом та послугами
зв’язку (верхній рівень управління) і закінчуючи управлінням окремим
пристроєм або елементом обладнання мережі (нижній рівень
управління).
Основною ідеєю TMN є застосування спеціальної архітектури та
технічних рішень для досягнення керованості різних типів
телекомунікаційного обладнання та систем зв’язку. «Прозорий»
інформаційний обмін між системою управління та системами, що
управляються, дозволяє контролювати якісні показники послуг
зв’язку, робочі характеристики обладнання та систем зв’язку. Для
цього використовуються функціональні елементи TMN зі
стандартизованими інтерфейсами, включаючи протоколи управління.
Згідно рекомендації МСЕ TMN представляє собою окрему мережу, яка
має інтерфейси з телекомунікаційною мережею в обумовлених точках
стику. Ці інтерфейси використовуються для обміну інформацією
управління та прийомупередавання керуючих команд між системою
управління та мережею зв’язку.
В сферу управління TMN попадають практично всі існуючі у
теперішній час види мереж та систем зв’язку. Таким чином, концепція
TMN передбачає насамперед організацію управління різнорідним
телекомунікаційним обладнанням за єдиними принципами з
використанням сучасних інформаційних технологій.
Архітектура управління
З точки зору архітектури мережевого управління можливі варіанти:
‒ Централізована; ‒ Однорівнева; ‒ Ієрархічна.
Стандарти в сфері управління телекомунікаційними мережами
• Рекомендації МСЕ-Т серії М.3ххх присвячені розгляду питань TMN;
• M.3010 (2000), Принципи TMN;
• M.3016 (2005 г), Безпека для площини адміністративного управління;
• M.3020 (2000), Методологія специфікації інтерфейсів TMN;
• M.3050 (2004), Розгорнута карта телекомуніка-них операцій (eTOM);
• М.3100 , Інформаційна модель управління TMN;
• М.3200, Послуги управління мережами та службами зв’язку;
• M.3060/Y.2401, Принципи управління мережами NGN;
• Y.27хх, Вимоги по управлінню безпекою в NGN;
• Y.28хх, Вимоги по управлінню мобільністю в NGN.
Склад та призначення основних елементів TMN
Термін TMN- Telecommunication Management Network був введений
ITU-T з 1992 р. Концепція TMN основана на базових принципах
управління відкритими системами. Згідно Рекомендації М.3010 TMN є
самостійною мережею, що з’єднана з мережею електрозв’язку.
Архітектура і принципи побудови TMN забезпечують реалізацію задач
по управлінню, оперативному контролю і експлуатації різнорідного
телекомунікаційного обладнання і систем електрозв’язку різних
виробників.
TMN призначена для управління послугами мереж зв’язку, для
експлуатації та технічн. обслуговування обладнання, для оперативно-
технічного контролю та адміністрування мережевих пристроїв з метою
забезпечення нормативної якості надання послуг зв’язку.
Об’єктами управління TMN є телекомунікаційні ресурси, що
представляють собою реальне обладнання зв’язку – стативи,
функціональні блоки, модулі, на відповідні властивості яких можна
здійснювати цілеспрямовану управляючу дію.
TMN надає оператору зв’язку послуги з управління мережами
електрозв’язку (management service). Послуги управління
визначаються як компоненти , які пропонує TMN для задоволення
потреб оператора у мережевому управлінні. Елементарна з цих
компонентів є, наприклад, генерація повідомлення про несправність,
що визначається як функція управління (management function).
TMN надає оператору зв’язку широкий набір функцій управління теле-
комунікаційними мережами та послугами, забезпечуючи обмін
інформацією в процесі управління. Обмін інформацією передбачає
насамперед видачу команд управління, отримання підтвердження про
доставку команд, їх виконання та передачу в систему управління
результатів виконання команд.
Склад та призначення основних елементів TMN
Обмін командами управління та іншою інформацією між TMN та
обладнанням зв’язку здійснюється через опорні точки (reference
points), які реалізуються у вигляді стандартизованих або
нестандартизованих інтерфейсів TMN .
Для передавання сигналів і команд управління TMN з’єднується з
обладнанням систем і засобів електрозв’язку за допомогою мережі
передавання даних (Data Communication Network, DCN). DCN реалізує
транспортні рівні TMN згідно моделі OSI.
Функції прикладного рівня TMN реалізуються за допомогою однієї або
декількох операційних систем (Operation Systems, OS).
Функції та рівні TMN
З урахуванням характеристик управління відкритими системами TMN
повинна забезпечувати наступні функції:
‒ Обмін інформацією управління між мережами електрозв’язку та
мережею TMN;
‒ Перетворення інформ. управління для різних систем зв’язку в єдиний
формат для забезпечення сумісності та узгодженості даних в TMN;
‒ Перенесення інформ. управління між різними компонентами в TMN;
‒ Аналіз і відповідне реагування на інформацію управління;
‒ Перетворення інформації управління у форму, що є зрозумілою
користувачу системи управління – оператору або адміністратору. В
результаті підвищується якість послуг управління та забезпечується
дружня взаємодія з користувачами за допомогою загальноприйнятих
стандартів графічного відображення інформації;
‒ Захищений доступ до інформ. з управління для користувачів TMN;
‒ Контроль крупних і складних об’єктів управління.
З точки зору оператора зв’язку можна сформулювати наступні цілі, що
мають бути досягнуті при впровадженні TMN:
‒ Мінімальний час реакції системи управління на суттєві мережеві
події;
‒ Мінімізація навантаження, створюваного системою управління; це
особливо важливо у випадку, коли для передавання інформації
управління використовуються ресурси мережі електрозв’язку
загального користування, а не виділені канали зв’язку;
‒ Реалізація процедур для ізоляції місць пошкодження (несправностей)
у реальному часі, можливість дистанційного виклику та запуску
процедур відновлення пошкоджень;
‒ Урахування різних схем організації мереж зв’язку при реалізації
функцій управління.
Згідно з концепцією TMN можна виділити три функціональних рівня
• Рівень користувача (user plane). На цьому рівні здійснюється надання
користувачеві послуг електрозв’язку (передавання голосу, відео,
даних).
• Рівень управління обладнанням (control plane) представляє собою
безпосереднє управління обладнанням зв’язку за допомогою
вбудованого або завантажуємого програмного забезпечення (ПЗ), яке в
реальному часі здійснює технологічне управління процесом
встановлення з’єднань, маршрутизацію виклику, обмін та обробку
сигналізації і т.д.
• Рівень менеджмента ( management plane) складається із загального
управління мережею та управління розвитком телекомунікацій. Сюди
можна віднести управління встановленням, монтажем,
техобслуговуванням та експлуатацією обладнання зв’язку, контроль
налаштувань і тестування засобів зв’язку, управління трафіком,
забезпечення інформаційної безпеки, моніторинг мережевої
інфраструктури, реконфігурацію мережі у випадку несправностей для
забезпечення функціонування рівня користувача і рівня контролю з
максимальною ефективністю.
Архітектура TMN
До поняття архітектура TMN входить сукупне визначення складу і
структури TMN, взаємне розташування і способи взаємодії
компонентів TMN між собою та зовнішнім середовищем. З точки зору
різних видів опису розрізняють:
‒Функціональна архітектура TMN, що надає опис функцій управління;
‒ Фізична архітектура TMN, яка визначає як и якими засобами функції
управління будуть реалізовані на обладнанні;
‒ Інформаційна архітектура TMN описує поняття TMN на основі
стандартів OSI у рамках об’єктно-орієнтованого підходу;
‒ Логічна багаторівнева архітектура TMN показує, як управління
мережею може бути структуровано у відповідності до потреб
адміністрації зв’язку.
Функціональна структура TMN
Складається з наступних основних компонентів:
‒ Функціональні блоки (functional blocks) – це елементарні одиниці
TMN, що можуть бути стандартизовані.
‒ Функції прикладних програм управління (Management Application
Function, MAF) надають одну або декілька послуг управління. Назва
функції MAF може відповідати одному або декільком функціональним
блокам, в яких вони застосовуються. В рамках одного
функціонального блоку реалізується одна MAF.
‒ Функції управління (TMN Management Function, TMN MF) або їх
набір забезпечують взаємодію між парами MAF в керуючій та
керованій системах і групуються у набір функцій управління. Набір
TMN MF – багаторазово використовуваний компонент, який можна
застосовувати для різних послуг управління, не залежить від
протоколів комунікаційної моделі управління.
‒ Опорні точки (reference point) представляють опис вимог для
інтерфейсів TMN. Не забезпечують протокол інформаційного обміну,
але відображають суть взаємодії між функціональними блоками,
дозволяють визначити всі можливі функції, які даний функціональний
блок запитує у інших, і розмежовують функціональні блок.
Таким чином, функціональні блоки є абстрактним описом
функціональних можливостей TMN, наприклад, функцій:
‒ Мережі передавання даних;
‒ Робочої станції;
‒ Інтерфейсу «людина-комп’ютер»;
‒ Бази даних управління;
‒ Безпеки мережі TMN;
‒ Обміну повідомленнями.
У функціональній структурі TMN визначено чотири типи
функціональних блоків, але не всі вони мають бути присутні у
конкретній конфігурації TMN. Можуть підтримуватися функціональні
блоки одного типу.
• Керуючої системи (Operations Systems Function block, OSF);
• Елемента мережі (Network Element Function block, NEF);
• Робочої станції (Workstation Function block, WSF);
• Перетворення (трансформації) (Transformation Function block, TF).
Два типи блоків (OSF, TF) повністю визначені у відповідності до
рекомендацій TMN , а три типи (WSF , NEF , TF) – лише частково.
Опорні точки позначають межі взаємодіючих функціональних блоків.
Три класи опорних точок (q, f, x) повністю описані в рекомендаціях
TMN, а інші (g, m) – частково.
NEF – це кероване обладнання, тобто фізичні компоненти мереж і
систем зв’язку. NEF описують функції обладнання, що доступні для
управління зі сторони TMN. Вони не є частиною TMN. NEF
підтримують обмін інформацією з TMN для забезпечення передачі
керуючих команд та інформації управління.
Функції керуючої системи ініціалізують операції управління і
отримують повідомлення про їх виконання. OSF встановлює зв'язок і
взаємодіє з NEF через опорну точку q. Послуги, що надаються у точці
q, в основному відносяться до послуг СМІР
Взаємозв'язки між функціональними блоками і відповідними
опорними точками:
WSF дозволяє представляти інформацію управління для користувача у
найбільш доступній і зручній формі через інтерфейс g.
TF використовується для взаємозв’язку за наявності несумісного
механізму інформаційного обміну. Несумісними можуть бути
інформаційні моделі, протоколи обміну або все разом. Окрім цього TF
здійснює збереження, фільтрацію і перетворення інформації
управління з локальної в стандартизовану форму. TF виконує функцію
q-адаптера для з’єднання з TMN об’єктів, що не підтримують опорні
точки стику TMN
Фізична архітектура TMN
Показує, як функціональна архітектура може бути реалізована за
допомогою фізичних блоків, тобто конкретного телекомунікаційного
та обчислювального обладнання.
Фізичні блоки – це обладнання зв’язку, комп’ютери, системне або
прикладне програмне забезпечення.
Опорні точки реалізуються за допомогою інтерфейсів.
Фізична архітектура визначає, як функціональні блоки і опорні точки
можуть бути реалізовані за допомогою програмноапаратних засобів.
Фізична архітектура TMN складається з наступних фізичних блоків:
•Елемент мережі (NE);
• Пристрій медіації (MD);
• Q-адаптер (QA);
• Операційна система (OS);
• Робоча станція (WS);
• Мережа передавання даних (DCN).
Фізичні блоки є однойменною реалізацією функціональних блоків.
Функції трансформації розділяються на функції адаптації та медіації.
Функції адаптації та пристрої адаптації забезпечують інформаційний
обмін між фізичними елементами, що не підтримують стандарти TMN,
та елементами мережі або операційною системою, що відповідає
принципам TMN. Q-адаптер забезпечує підключення елемента мережі
з несумісним TMN інтерфейсом до q-інтерфейсу TMN.
Q-адаптер підтримує інтерфейси TMN, інтерфейс до не TMN системи,
а також підключення зовнішніх інтерфейсів для виведення інформації
(наприклад: аварійна).
Х-адаптер дозволяє організувати обмін інформацією між ОС TMN та
несумісною з TMN ОС, яка не підтримує стандартний механізм обміну
TMN.
Засоби медіації здійснюють трансформацію даних при обміні між
фізичними блоками TMN, які підтримують несумісний механізм
обміну інформацією. Q-медіатор підтримує з'єднання всередині TMN,
а Х-медіатор – між операційними системами різних TMN. Адаптери та
медіатори можуть виконувати функції перетворення форматів даних
Фізична архітектура TMN
Інтерфейси TMN
Це фізична реалізація опорних точок TMN. Інтерфейси виконують
реалізацію фізичної взаємодії між фізичними блоками TMN або
взаємодію TMN та зовнішнього оточення. Стандартний інтерфейс
TMN має таку ж назву, як і опорна точка. Інтерфейс можна розглядати
з точки зору його опису підсистемою повідомлень (концептуальний
аспект) та підсистемою протоколу (фізичний аспект). Перше визначає
структуру повідомлення, надісланого або отриманого від керованого
об’єкту, а друге – стек протоколів для передачі цього повідомлення.
Специфікації інтерфейсів розробляються міжнародними організа-
ціями і, як правило, вміщують формальний опис керованого об’єкту за
допомогою обраного методу опису, а також сценарії використання
інтерфейсу (сценарії не входять до складу рекомендацій TMN). У
специфікаціях надаються всі ресурси, доступні для управління, і
способи доступу до інформації управління даними ресурсами.
Специфікація інтерфейсу TMN визначає функції інтерфейсу, але не
надає опис протоколів, які використовуються для обміну інформацією
через інтерфейс.
Існує три стандартних інтерфейси TMN: Q, F, X.
• Q-інтерфейс характеризується тим, яка частина інформації про
керований об’єкт використовується сумісно операційною системою та
елементом мережі (іншою операційною системою). Тобто Q-інтерфейс
визначає телекомунікаційні ресурси і операції елемента мережі, які
будуть доступні TMN, а які – ні. Використовується на стиках OS-NE,
OS-OS.
• F-інтерфейс дозволяє під'єднати робочу станцію і фізичні блоки
TMN, що підтримують взаємозв’язок OSF та TF. З'єднання
здійснюється через мережу передавання даних.
• X-інтерфейс підтримує взаємозв’язок TMN та інших зовнішніх
систем, включаючи інші TMN, а також використовується для
управління наданням комерційних послуг. Це можливо за наявності
відповідних інтерфейсів, що взаємодіють з TMN. Рівень безпеки для
X-інтерфейсу вищий, ніж для Q. X-інтерфейс також визначає для
зовнішніх систем доступну (видиму) частину TMN та порядок доступу
до її ресурсів
Інформаційна архітектура TMN здійснює обмін даними по управ-
лінню між багатьма пристроями та обладнанням зв’язку, операторами
та провайдерами послуг. Заснована на моделі управління згідно
стандартів OSI, використовує об’єктноорієнтований підхід і
безпосередньо впливає на специфікацію інтерфейсів TMN.
Ключовими елементами інформаційної архітектури є інформаційні
елементи, моделі взаємодії елементів та самі інформаційні моделі.
Інформаційні елементи з точки зору об’єктноорієнтованого підходу та
принципів OSI моделюються як керуючі і керовані. Опис керованого
об’єкта здійснюється за допомогою контуру керованого об’єкту, в
якому зазначаються характеристики об’єкту, доступні для управління:
‒ Атрибути, що описують властивості об’єкта,
‒ Операції, що можуть виконуватися на об’єкті,
‒ Поведінка або режим роботи об’єкта, які задаються згідно операції,
‒ Повідомлення, які видаються об’єктом.
Інформаційна архітектура TMN
Керований об’єкт найбільш точно характеризується своїм станом і
взаємовідносинами з іншими об’єктами. Ці характеристики
представлені в атрибутах керованого об’єкта, доступ до яких можна
отримати за допомогою операцій, які виконуються за командою
керуючого об’єкта. При описі об’єкта управління визначається набір
повідомлень, які надсилає керований об’єкт для сповіщення керуючої
системи про події, що пов’язані з даним об’єктом.
Прикладна програма, що видає команди управління та приймає
повідомлення є програмою-менеджером. Прикладна програма, що
встановлена на елементі мережі, і виконує керуючі команди, надсилає
повідомлення від імені керованих об’єктів є програмою-агентом.
Менеджер встановлює взаємозв’язок з агентом для здійснення
керуючої взаємодії. Можливе порушення такого взаємозв’язку може
бути виявлено обома сторонами.
Після встановлення зв’язку між менеджером та агентом може початися
обмін керуючою інформацією. Отримавши команду на ту чи іншу
операцію, програма-агент виконує потрібну дію і надсилає менеджеру
повідомлення про результати або підтвердження про виконану
операцію. Всі операції, які здійснюються над керованим об’єктом
можна розділити на чотири типи: запити, відповіді, підтвердження та
вказівки.
Інформаційна модель управління є абстрактним описом мережевих
ресурсів, доступних для управління, та відповідних операцій управ-
ління, визначає стандарти для вмісту інформаційного масиву, який
з’являється у ході мережевого управління.
Інформаційна модель відноситься до прикладного рівня моделі OSI,
тому при її розробці потрібно організувати взаємодію з іншими
прикладними програмами 7-го рівня моделі OSI, що використовуються
при зберіганні, пошуку та обробці інформації.
Логічна багаторівнева архітектура TMN
В рамках концепції TMN існує визначена ієрархія обов’язків,
пов’язаних з управлінням тими чи іншими об’єктами. Ця ієрархія
описується за допомогою рівнів управління і називається логічною
багаторівневою архітектурою TMN (LLA – Logical Layered
Architecture). Функціональні можливості мережі TMN розділяються на:
• Рівень елемента мережі;
• Рівень управління елементом мережі;
• Рівень управління мережею;
• Рівень управління послугами;
• Рівень управління бізнесом,
У відповідності до принципів TMN мережа управління
телекомунікаціями може бути представлена чотирирівневою моделлю.
Рівень елементів мережі представляє саму мережу зв’язку, тобто
об’єкт управління. В якості елементів мережі можуть бути
мультиплексори, регенератори, комутатори та інше обладнання.
Елементи мережі забезпечують транспортний сервіс сигналів
навантаження і мають в своєму розпорядженні вбудовані функції
контролю та спостереження за обладнанням, а також функції
управління трафіком.
Чотири верхніх рівня утворюють мережу управління. Кожний рівень
мережі управління виконує відповідні функції і представляє верхньому
рівню картину функціонування мережі, що її послідовно узагальнюють
нижні рівні. При цьому зверху донизу йдіть управляючі дії.
рішення по наданню і припиненню послуг, здійснюється ведення
відповідного планування, обліку тощо. Ключовим фактором тут є
якість обслуговування.
Рівень управління бізнесом (економічною ефективністю мережі)
забезпечує функціонування компаніїоператора мережі зв’язку. Тут
вирішуються організаційні та фінансові питання, здійснюється
взаємодія з компаніями-операторами інших мереж зв’язку.
Рівні управління елементами мережі, мережею і послугами утворюють
ядро системи управління мережею електрозв’язку.

Логічна багаторівнева архітектура TMN

Ступінь автоматизації управління може бути різною, і зазвичай має

місце комбінація автоматизованих та ручних процедур. Як правило,
чим вище рівень ієрархії управління, тим нижче ступінь його
автоматизації.
Рівень управління елементами мережі забезпечує контроль,
відображення параметрів роботи, технічне обслуговування, тестування
та управління окремими елементами або деякою їх підмножиною.
Рівень управління мережею дозволяє охопити єдиним поглядом всю
мережу, контролюючи підмножини елементів мережі в їх
взаємозв’язку та управляючи всіма мережевими ресурсами.
Рівень управління послугами, на відміну від усіх рівнів, що
знаходяться нижче і безпосередньо пов’язані з мережею, тобто
технічними засобами, звернений до користувача. Тут приймаються