Міністерство транспорту та зв’язку України Укладачі:

доцент Баб’як М.О., доцент Грилицький М.Д., доцент Лаушник І.П.

Дніпропетровський національний університет
залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна
факультет Львівської філії

Кафедра фундаментальних дисциплін

Числові та функціональні ряди. Методичні вказівки та завдання до типових
розрахунків для студентів технічних спеціальностей/ Дніпропетровський
національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна,
факультет Львівської філії/ Укл. Баб’як М.О, Грилицький М.Д., Лаушник І.П. –
Львів, 2011 – 68 с.

Методичні вказівки призначені для самостійної роботи студентів технічних

спеціальностей по вивченню теми «Числові та функціональні ряди» з курсу
вищої математики. Вони вміщують основні теоретичні відомості, приклади
Числові та функціональні ряди розв’язків типових задач та варіанти завдань контрольної роботи.

Рецензенти: доцент кафедри вищої математики Національного лісотехніч-

ного університету України, канд. фіз.-мат. наук
Онишкевич В.М.
доцент кафедри транспортних технологій Львівської філії
ДНУЗТу ім. акад. В.Лазаряна, канд. фіз.-мат. наук
Методичні вказівки та завдання Гнатів Ю.М.
до типових розрахунків
для студентів технічних спеціальностей

Затверджено на засіданні кафедри

фундаментальних дисциплін
факультету Львівської філії ДНУЗТу.
Протокол № _____ від ____ _____________ 2011 р.

Львів 2011
 Література ЗМІСТ
1. Овчинников П. П та ін. Вища математика. Підручник. Ч. 2. – К.: Техніка, 1. Числові ряди ........................................ 5
2000 – 792 с.
2. Функціональні та степеневі ряди ........................... 22
2. Дубовик В.П., Юрик І.І.. Вища математика . Навчальний посібник. – К.:
Видавництво А.С.К., 2003 – 648 с. 3. Ряди Тейлора та Маклорена .............................. 32

3. Вища математика . Збірник задач. Ч.2. Навчальний посібник за ред. Ов- 4. Наближені обчислення за допомогою рядів ................... 41
чинникова П.П. – К.: Техніка, 2003 – 376 с. 5. Ряди Фур’є .......................................... 47
4. Вища математика . Збірник задач. Ч.2. Навчальний посібник за ред. Дубо- 6. Завдання для контрольної роботи .......................... 51
вик В.П., Юрик І.І.. – К.: Видавництво А.С.К., 2004 – 480 с.
5. Дюженкова Л.І, Дюженкова О.Ю, Михалін Г.О. Вища математика. При-
клади і задачі. Посібник. – К.: Академія, 2002 – 624 с.

3 4
 ∞
1. Числові ряди n
∑ 10n2− 3n = −1 + 2 + 4 + 8 − 16 − 32 − K ;
7 11 3 39 193
n =0

( )
Нехай задана довільна нескінченна послідовність дійсних чисел
∞ sin n π
{an } = a1, a2 , a3 , K , an , K
∑ (n +21)n = 21 + 0 − 64
1 +0+ 1 +0−
7776
1
2097152
+K;
n =1
із загальним членом an.= f(n)
∞
Означення 1.1. Вираз (безмежна сума)
∞
∑ ln(nn−−22) = ln22 + ln33 + ln44 + ln55 + K .
∑ an
n =4
a1 + a2 + a3 + K + an + K = (1.1)
n =1 Основні властивості збіжних числових рядів
називається числовим рядом, числа a1, a2, a3, … – членами ряду, а число an – 1. На збіжність ряду не впливає відкидання довільної кількості його перших
загальним членом ряду. ∞
Означення 1.2. Сума перших n членів ряду називається n-тою частковою членів, тобто, якщо збігається ряд ∑ an , то збігається і будь-який його за-
сумою ряду: n =1
∞
n
Sn = ∑ ak = a1 + a2 + a3 + K + an . (1.2) лишок r n = ∑ ak , і навпаки.
k = n +1
k =1
∞
Зокрема, 2. Для збіжного ряду ∑ an = S має місце рівність
S1 = a1, S2 = a1 + a2 , S3 = a1 + a2 + a3 і т.д. n =1

Означення 1.3. Вираз (ряд) lim r n = lim (S − Sn ) = 0 (1.5)

n →∞ n →∞
∞ ∞
rn = ∑ an − Sn = ∑ ak = an +1 + an +2 + an + 3 + K (1.3)
3. Якщо збігається ряд
∞
∑ an і його сумою є число S, то збігається і ряд
n =1 k = n +1
n =1
називається залишком ряду (1.1) після n-тового члена. ∞
Якщо послідовність часткових сум {Sn} має скінченну границю
∑ (c ⋅ an ) , ( c ∈ R – довільна стала), і його сумою є число c ⋅ S .
lim Sn = S , (1.4) n =1
n →∞ ∞ ∞
то ряд (1.1) називається збіжним, а число S – його сумою, тобто для збіжного 4. Якщо збіжними є обидва ряди ∑ an та ∑ bn , і числа S1 та S2 є відповід-
n =1 n =1
ряду
∞
∞
∑ an = S. но їх сумами, то ряди ∑ ( an ± bn ) теж будуть збіжними із сумами
n =1
n =1
Коли така границя рівна +∞ чи −∞ або взагалі не існує, то ряд є розбіж- ( S1 ± S2 ) відповідно.
ним і суми немає. Одними із основних задач, які необхідно навчитися розв’язувати при ви-
Зауваження. До рядів відносяться також вирази виду вченні теми «Числові ряди» є такі:
∞ 1) за формулою загального члена ряду записати будь-який його конкретний
∑ an , an ∈ R , член або будь-яку часткову суму;
n = n0
2) при заданні достатньої кількості перших членів ряду знайти формулу йо-
де n0 може приймати довільні значення з множини натуральних чисел, а також го загального члена;
бути рівним нулеві. Наприклад,
3) встановити збіжність чи розбіжність даного ряду;

5 6
4) у випадку збіжності ряду знайти точне значення його суми (якщо це мож- Методом невизначених коефіцієнтів знаходимо
ливо), або знайти її наближене значення із заданою точністю чи зробити 7 = 7 ⋅ A ⋅ (7n + 4) + 7 ⋅ B ⋅ (7n − 3), 1 = A ⋅ (7n + 4) + B ⋅ (7n − 3) ;
хоча б оцінку цієї суми.
∞ n: 7A + 7B = 0; A = −B ;
1
ˆ Приклад 1.1. Задано ряд ∑ (2n − 1)(2n + 1)
.
n0 : 4A − 3B = 1; 7A = 1; A = 1 ; B = − 1 .
n =0
7 7
Записати перші чотири члени цього ряду та часткову суму S4.
Отже,
h Покладаючи у формулі загального члена ряду
∑ ( 7n 1− 3 − 7n 1+ 4 ) .
∞ ∞ ⎛ 1 1 ∞
7 ⎞
an = 1 ∑ 49n 2 + 7n − 12 ∑ ⎝ 7n − 3 7n 7+
= 7 ⎜ 7
− ⎟=
4⎠
(2n − 1)(2n + 1) n =1 n =1 n =1

послідовно значення n = 0, 1, 2, 3, отримаємо Запишемо n-ту часткову суму ряду

n n n
a0 = 1
(2 ⋅ 0 − 1)(2 ⋅ 0 + 1)
= −1 , a1 = 1 = 1,
(2 ⋅ 1 − 1)(2 ⋅ 1 + 1) 3
Sn = ∑ ak = ∑ 7k 1− 3 − ∑ 7k 1+ 4 = 41 + 11
1 + 1 + 1 +K
18 25
k =1 k =1 k =1

a2 = 1 = 1 ,
(2 ⋅ 2 − 1)(2 ⋅ 2 + 1) 15
a3 = 1 = 1 ,
(2 ⋅ 3 − 1)(2 ⋅ 3 + 1) 35 + 1 + 1 − 1 + 1 + 1 +K+ 1 +
7n − 10 7n − 3 11 18 25 ( 1
7n − 3 7n + 4
= )
( )
3
S4 = ∑ an = a0 + a1 + a2 + a3 = −1 + 1 + 1 + 1 = − 4 . = 1 + 1 + 1 + 1 +K+ 1 + 1 −
3 15 35 7 4 11 18 25 7n − 10 7n − 3
n =0
Отже, маємо ряд
∞
(
− 1 + 1 + 1 +K+ 1
11 18 25 7n − 3
− 1 = 1− 1 .
7n + 4 4 7n + 4 )
∑ an = −1 + 31 + 15
1 + 1 + K.
35
g Оскільки

( )
n =0
lim Sn = lim 1 − 1 = 1− 1 = 1− 1 = 1−0= 1,
n →∞ 4 7n + 4 4 7⋅ ∞ + 4 4 ∞ 4 4
Приклад 1.2. Задано ряд 1 + 3 + 5 + 7 + K .
n →∞
ˆ
2 4 8 16
Записати формулу його загального члена. то даний ряд є збіжним, і його сума S = lim Sn = 1 . g
n →∞ 4
f (n )
h Покладемо an = 1 , n = 1,2, 3, K ; f1(n) та f2(n) можна записати так: ∞
f 2 (n )
ˆ Приклад 1.4. Дослідити на збіжність ряд ∑ a ⋅ q n −1 , a ≠ 0.
f1(n) = 2n − 1, f2(n) = 2n. n =1
∞ ∞
∑ 2n2n− 1 .
h Даний ряд є сумою геометричної прогресії з першим членом a та знамен-
Отже, маємо ряд ∑ an = g
ником q. Він має назву ряду геометричної прогресії або геометричного
n =1 n =1
ряду. Візьмемо n-тову часткову суму
∞
∑ 49n 2 +77n − 12 .
n n
ˆ Приклад 1.3. Задано ряд
n =1
Sn = ∑ a ⋅ qk −1 = a ⋅ ∑ qk −1
k =1 k =1
Показати, що ряд збіжний та знайти його суму.
та розглянемо випадки:
h Загальний член ряду є правильний раціональний дріб, тому його можна n n
подати як суму простих раціональних дробів: 1) q = 1. Sn = a ⋅ ∑ 1k −1 = a ⋅ ∑ 1 = a ⋅ n ;
( )
k =1 k =1
7 = 7 =7 A + B .
49n 2 + 7n − 12 (7n − 3)(7n + 4) 7n − 3 7n + 4 lim Sn = lim (a ⋅ n ) = a ⋅ lim n = a ⋅ ∞ = ∞ .
n →∞ n →∞ n →∞

7 8
 Отже, ряд розбіжний; Обернене твердження не завжди правильне. Умова (1.6) може виконува-
n тися, але ряд при цьому буде розбіжним. Як буде показано далі, гармонійний
2) q = −1. Sn = a ⋅ ∑ (−1)k −1 = a ⋅ { 1 + (−1) + 1 + (−1) + K + ряд
k =1
∞
n −3
+ (−1) + (−1) + (−1) } = ⎨
n −2 ⎧a ⋅ 0 = 0, к оли n − парне,
n −1 1+ 1 + 1 +K+ 1 +K = ∑ n1 (1.7)
2 3 n
⎩a ⋅ 1 = 1, к оли n − непарне. n =1

Таким чином, lim Sn не існує, тобто ряд розбіжний. є розбіжним, хоча для нього
n →∞
n lim an = lim 1 = 1 = 0 .
3) Нехай q > 1. Sn = a ⋅ ∑q k −1
= a ⋅ {1 + q + q + K + q
2 n −1
}= n →∞ n →∞ n ∞
k =1 Достатня ознака розбіжності ряду.
1 − qn Теорема 1.2. Якщо для ряду (1.1)
= a⋅ (відомий результат).
1− q
lim an = a, a ≠ 0, (1.6)
lim Sn = a lim (1 − qn ) = a 1 − lim qn . ( )
n →∞
n →∞ 1 − q n →∞ 1− q n →∞ то такий ряд є розбіжним.
Якщо q > 1, то lim Sn = a (1 − ∞ ) = −∞ . ∞
n →∞ 1− q ˆ Приклад 1.5. Дослідити на збіжність ряд ∑ 3nn+ 1 .
Коли q < −1, то lim Sn = ±∞ в залежності від непарності чи па- n =1
n →∞
рності n. h Загальний член даного ряду є an = n .
3n + 1
Отже, при q > 1 lim Sn не існує, тобто ряд є розбіжним. Обчислимо
n →∞
n
4) Нехай q < 1 . Тоді даний ряд є сумою нескінченно спадної геомет- lim an = lim n = lim = 1 = 1 = 1 ≠ 0.
n →∞ n →∞ 3n + 1 n →∞ 3 n (1 + 1 ) 3(1 + 1
) 3(1 + 0) 3
ричної прогресії. 3n 3⋅∞
Обчислимо Отже ряд є розбіжним. g
⎛ 1 − qn ⎞
lim Sn = lim ⎜ a ⋅ = a lim (1 − qn ) =
1 − q ⎟⎠ 1 − q n →∞
∞
n →∞ n →∞ ⎝ ˆ Приклад 1.6. Дослідити на збіжність ряд ∑ cos(2n + 1) .
( n →∞ 1− q )
= a 1 − lim qn = a (1 − 0) = a .
1− q 1− q h
n =0
Загальний член ряду має вигляд an = cos(2n + 1) .
Ряд збіжний, і його сума S = a . Обчислимо
1− q lim an = lim cos(2n + 1) = cos(2 ⋅ ∞ + 1) = cos ∞ – не існує.
Таким чином, геометричний ряд збігається тільки для q < 1 , і його n →∞ n →∞

a . Отже ряд розбіжний. g

сума при цьому рівна S = g
1− q Ряди з додатними членами. Достатні ознаки збіжності.
В багатьох випадках важливо встановити лише сам факт збіжності чи Теорема 1.3. (ознака Даламбера)
розбіжності ряду. Для цього користуються відповідними ознаками. Нехай для ряду (1.1), починаючи з деякого номера n = N (тобто при n = N,
Необхідна ознака збіжності ряду. N + 1, N + 2, N + 3, …), члени ряду an > 0 та існує скінчена границя
Теорема 1.1. Якщо числовий ряд (1.1) збігається, то an + 1
lim = c. (1.9)
lim an = 0 . (1.6) n →∞ an
n →∞
Тоді
9 10
1) при 0 ≤ c < 1 ряд збіжний;
2) при c > 1 ряд розбіжний; =
(
27 ⋅ 1 + 3
∞
2
−
∞2
− 43
∞
) = 27 ⋅ 1 = 0.
3) при c = 1 дана ознака не дає точної відповіді на питання про збіжність чи 4∞ ⋅ (1 −
2 1
∞ )⋅( 1
1 − 2⋅∞ ) (
⋅ 1 − 52
∞
) 4 ⋅ ∞ ⋅1⋅1⋅1
розбіжність ряду. Потрібно використати іншу достатню ознаку. Отже, ряд збіжний. g
Однозначну відповідь ознака Даламбера дає для таких, наприклад, рядів
n Теорема 1.4. (радикальна ознака Коші).
Pm (n )
an =
bn
, де Pm (n ) = ∑ Ak ⋅ n k – многочлен; Нехай для ряду (1.1), починаючи з деякого номера n = N, члени ряду
k =1 an > 0 та існує скінчена границя

an = nn! . (1.10) lim n an = c . (1.12)

n →∞
b
Нагадаємо, що Тоді
1) при 0 ≤ c < 1 ряд збіжний;
n ! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ K ⋅ (n − 2)(n − 1)n (1.11) 2) при c > 1 ряд розбіжний;
(читається: «ен» факторіал), зокрема 0! = 1! = 1. 3) при c = 1 дана ознака не дає точної відповіді на питання про збіжність чи
∞
розбіжність ряду.
(n 3 − 5n ) ⋅ 33n +1
ˆ Приклад 1.7. Дослідити на збіжність ряд ∑ (2n − 3)!
. Потрібно використати іншу достатню ознаку.
Радикальну ознаку доцільно використовувати для рядів із загальним чле-
n =0
h Для даного ряду маємо ном, наприклад,

(n 3 − 5n ) ⋅ 33 n +1 an = [ϕ(n )] n . (1.13)
an = ,
(2n − 3)!
∑ ( 22nn +− 13 )
∞ n2
3
[(n + 1) − 5(n + 1)] ⋅ 3 3( n +1) + 1 3 2
(n + 3n − 2n − 4) ⋅ 3 3n + 4 ˆ Приклад 1.8. Дослідити на збіжність ряд .
an +1 = = . n =0
[2(n + 1) − 3] ! (2n − 1)!
h Скористаємося радикальною ознакою Коші
Врахувавши, що
( ) ( )
n2 n
2n + 3 = lim 2n + 3
( ) ( )
n
lim n an = lim =
3
n − 5n = n 3
1 − 52 ; 3 2
n + 3n − 2n − 4 = n 3
1 + 3 − 22 − 43 ; n →∞ n →∞ 2n − 1 n →∞ 2n − 1
n n n n
3n + 4 3n +1 3 ⎡ 2n (1 + 3
) ⎤n lim (1 + 3 n
2n )
3 =3 ⋅3 ; (2n − 1)! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ K ⋅ (2n − 3)(2n − 2)(2n − 1) = = lim ⎢ 2n
= n →∞
=
= (2n − 3)! ⋅ (2n − 2)(2n − 1) ,
n →∞ 2n (1 −
⎣
1
2n ) ⎥⎦ lim (1 − 1 n
2n )
n →∞

обчислимо границю
{
= вик ористаємо відому границю (
lim 1 + a
n →∞ n )
bn
}
= eab =

lim
an + 1
= lim
(
n3 1 + 3
n
− 2
n2
− 4
n3
) ⋅ 33n +1 ⋅ 33 ⋅ (2n − 3)!
= 2
3 ⋅1

n →∞ an n →∞ (2n − 3)! ⋅ (2n − 2)(2n − 1) ⋅ n 3 1 −

( 5
)⋅3
3n +1 = e 1 = e2 > 1 .
n2 − ⋅1
e 2

= lim
(1 + n3 − n2 2 − 4
n3
) ⋅ 27 =
Отже, ряд розбіжний. g
n →∞ 2n ⋅ (1 − 1
n ) ⋅ 2n ⋅ ( 1 − 21n ) ⋅ (1 − n5 ) 2
Теорема 1.5. (інтегральна ознака Коші)
Нехай ряд (1.1), починаючи з деякого номера n = N, задовольняє умовам
1) an > 0 та an +1 ≤ an ;

11 12
 2) для всіх n ≥ N існує така неперервна монотонна незростаюча функція В цьому випадку інтеграл розбіжний, і ряд теж розбіжний.
f (x ) > 0 , яка зв’язана з членами ряду (1.1) співвідношенням ∞

an = f (n ), n ≥ N. (1.14)
2) p = 1. Ряд ∑ n1 – це гармонічний ряд.
n =1
Обчислимо інтеграл
За таких умов ряд (1.1) буде збігатися або розбігатися, якщо збігається чи
∞ ∞ B
dx = lim dx = lim ln x B =
розбігається невластивий інтеграл першого ряду ∫ f (x ) dx . I = ∫ x B →∞ ∫ x B →∞ 1
N 1 1

Нагадаємо, що вказаний інтеграл є збіжним, якщо його значення рівне = lim (ln B − ln 1) = ln ∞ − ln 1 = ∞ − 0 = ∞ .
довільному скінченому дійсному числу. Якщо значення такого інтегралу рівне B →∞

+∞ чи −∞ , або взагалі не існує, то він є розбіжним. Інтеграл розбіжний, і ряд теж розбіжний.
Зауважимо, що інтегральна ознака Коші завжди дає однозначну відповідь Отже, ряд Діріхлє є збіжним для p > 1 та розбіжним при p ≤ 1. g
щодо збіжності чи розбіжності ряду.
∞
∞ ˆ Приклад 1.10. Дослідити на збіжність ряд ∑ (n − 1) ln12 (n − 1) .
ˆ Приклад 1.9. Дослідити на збіжність ряд Діріхлє ∑ n1p , p > 0. n =3
n =1
h Члени даного ряду задовольняють всім умовам інтегральної ознаки Коші, h Даний ряд задовольняє всім вимогам інтегральної ознаки Коші для всіх
починаючи з номера n = 1: p ≥ 3 (перевірити самостійно!). Обчислимо
∞ B
1) 1p > 0 та 1 < 1p ; I = ∫
dx = lim ∫ dx =
n (n + 1)p n 3 (x − 1) ln 2 (x − 1) B →∞ 3 (x − 1) ln 2 (x − 1)
2) існує така функція f (x ) = 1p > 0, x > 0 , для якої f (n ) = 1p . B
d (x − 1) 1 B
1
x n = lim ⎡ − ⎤ = − lim ⎡ − 1 ⎤=
B →∞ ∫ ln 2 (x − 1)
= lim
∞ B →∞ ⎢
⎣ ln(x − 1) ⎥⎦ 3 B →∞ ⎢
⎣ ln(B − 1) ln 2 ⎥⎦
dx . 3
Обчислимо інтеграл ∫ xp 1
1 = −⎡ − 1 ⎤ = − 1 + 1 = 0 + 1 = 1 = const .
Розглянемо випадки: ⎣⎢ ln(∞ − 1) ln 2 ⎦⎥ ∞ ln 2 ln 2 ln 2
∞ ∞ B Значення інтегралу є скінченим дійсним числом, отже, такий інтеграл
dx = −p −p
1) p ≠ 1. I = ∫ xp
∫ x dx = lim B →∞ ∫x dx = збіжний, і ряд теж збіжний. g
1 1 1
Теорема 1.6. (ознака порівняння рядів)
− p +1 B
Нехай для двох рядів
= lim x = 1 lim ( B1− p − 1) .
B →∞ − p + 1 1 1 − p B →∞ ∞

Якщо p > 1, то (1 − p ) < 0 → (p − 1) > 0 . ∑ an , an > 0 , (1.15)

n =1

Тоді I = 1 lim
(
1 − p B →∞ B p −1 )
1 −1 = 1 ⋅ 1 −1 =
1 − p ∞ p −1 ( ) та
∞
∑ bn , bn > 0 , (1.16)

( )
n =1
= 1 ⋅ 1 − 1 = 1 ⋅ (0 − 1) = 1 . починаючи з деякого номера n = N, виконується нерівність
1− p ∞ 1− p 1− p
Інтеграл збіжний, отже, і ряд збіжний. 0 < an ≤ bn . (1.17)
Коли p < 1 , то (1 − p ) > 0 . Тоді
Тоді із збіжності ряду (1.16) випливає збіжність ряду (1.15), а із розбіжно-
I = 1 lim (B1− p − 1) = 1 ⋅ (∞1− p − 1) = 1 ⋅ (∞ − 1) = ∞ .
сті ряду (1.15) – розбіжність ряду (1.16).
1 − p B →∞ 1− p 1− p
13 14
 Перша ознака порівняння застосовується для рядів із різними типами за- ∞ 52 3
гальних членів. Особливо її доцільно використовувати, коли загальний член ˆ Приклад 1.13. Дослідити на збіжність ряд ∑ 3nn 3 +− 45n n
ряду містить показникову, логарифмічну чи тригонометричні функції. Для по- n =1

рівняння беруть, наприклад, геометричний ряд чи ряд Діріхлє. h Загальний член ряду подамо у вигляді

( )
∞ − 13 ⎞
2
sin (n α) ⎛ 3 1 − 513 6
ˆ Приклад 1.11. Дослідити на збіжність ряд ∑ , α ∈ R. 52 3 3n 5 2 ⎜ 1 − 5 n 6 ⎟
52 13
3n − 1 an = 3n − 5 n = 3n − 5n = ⎝ 3 ⎠ = 1 3n .
n =1

h Загальний член даного ряду задовольняє нерівність

n3 + 4 n n 3 + n1 4 3
n 1+ n
− 11
4 2 ( 1
n ⋅ 1 + 11 4 ) ( )
n
2
sin (n α)
an = n −1
≤ n1−1 для всіх n ≥ 1 та α ∈ R . Для порівняння зручно використати розбіжний ряд Діріхлє
3 3 ∞ ∞
∞ ∞
1 , який є ∑ bn = ∑ n11 2 . Загальні члени обох рядів задовольняють нерівностям
Для порівняння зручно взяти геометричний ряд ∑ bn = ∑ n −1
n =1 n =1
n =1 n =1 3
3n 5 2 − 5 3 n > 0, 1 > 0 для всіх n ≥ 2
збіжним, оскільки q = 1 < 1 . n3 + 4 n n1 2
3
Згідно ознаки порівняння досліджуваний ряд теж є збіжним. g Отже, можна скористатися граничною формою ознаки порівняння:

ˆ Приклад 1.12. Дослідити на збіжність ряд

∞
∑ lnnn . lim
an
= lim 1
(
3 1 − 513 6
3n 1
: 1 = lim
)3 1 − 513 6
3n = 3⋅1 = 3.
( )
h
n =1
Оскільки 1 < ln n для n ≥ 3 , то загальний член даного ряду задовольняє
n →∞ bn n →∞
(
n 2 ⋅ 1 + 11
n
1
4
n2
n →∞
)
1
1 + 11 4
n
1
( )
нерівність Ряд є розбіжним. g
bn = ln n > 1 , n ≥ 3 .
n n ∞ar ct g π
5n .
∞ ∞ ˆ Приклад 1.14. Дослідити на збіжність ряд ∑
∑ an ∑ n1 , який є розбіжним. Згід- ( π
)
2
Для порівняння зручно взяти ряд = n =1 t g
3
n =1 n =1 n
ar ct g π та t g 3 π ( )
но ознаки порівняння, даний ряд теж є розбіжним. g 2
h При n → ∞ є нескінченно малими величинами
5n n
Теорема 1.7. (гранична форма ознаки порівняння рядів).
Нехай для двох рядів (1.15) та (1.16), починаючи з деякого номера та еквівалентними відповідно виразам

ar ct g π π ,
(t g πn ) ( πn )
2 2
n = N , справедливі нерівності .
5n 5n 3 3
an > 0, bn > 0 , (1.18)
Тоді загальний член даного ряду при n → ∞ є еквівалентним величині
та існує скінчена границя
ar ct g π π
an 5n 5n = 1
= c, 0 < c < ∞ - скінченне число. an = .
( ) ( )
lim (1.19)
n →∞ bn tg 3 π 2 π 2 1

n 3
n 5π ⋅ n 3
Тоді такі ряди збігаються або розбігаються одночасно.
При дослідженні на збіжність даного ряду використаємо ознаку порів-
Граничну форму ознаки порівняння доцільно використовувати в тих ви- няння в граничній формі, взявши для порівняння розбіжний ряд Діріхлє
падках, коли, наприклад, загальний член ряду містить раціональний та ірраці-
ональний вираз, тригонометричну або обернену тригонометричну функції. Для
порівняння теж беруть геометричний ряд чи ряд Діріхлє.
15 16
 ∞ ∞
an ∞ sin ( π4 n )
∑ bn = ∑ n11 3 . При обчисленні границі lim
n →∞ bn
замінимо an еквівале- ˆ Приклад 1.15. Дослідити на збіжність ряд ∑ n2
.
n =1 n =1 n =1
нтним йому виразом:
h Запишемо декілька перших членів ряду
a 1
lim n = lim : 11 3 = 1 . sin ( π4 ) sin ( 2π ) sin ( 34π ) sin π sin ( 54π )
n →∞ bn n →∞ 5π ⋅ n 1 3 n 5π + + + + +
1 4 9 16 25
Досліджуваний ряд є розбіжним. g
sin ( 32π ) sin ( 74π ) sin 2π
Знакозмінні ряди. + + + +K =
36 49 64
Означення 1.4. Знакозмінним рядом називається ряд (1.1), членами якого 2 + 1 + 2 +0− 2 − 1 − 2 +0+K
є числа довільного знаку. =
2 4 18 50 36 98
Наприклад, знакозмінним є ряд
Даний ряд є знакозмінним рядом. Утворимо ряд з абсолютних величин
∞ ∞ cos ( π3 n ) 1 1 1 1 1 1 1
∑ an = ∑ = − − − + + + +K (1.20) ∞ sin ( π4 n ) sin ( π4 ) sin ( 2π ) sin ( π4 n )
n =1 n =1
n 2 4 3 8 10 6 14 ∑ n2
=
1
+
4
+K+
n2
+K
n =1
∞
Означення 1.5. Знакозмінний ряд ∑ an називається абсолютно збіж- Для дослідження його на збіжність скористаємося, наприклад, ознакою
порівняння для рядів з додатними членами. Для порівняння візьмемо збі-
n =1
ним, якщо збіжним є ряд, складений із абсолютних величин його членів: жний ряд Діріхлє
∞ ∞
∑ an = a1 + a2 + a3 + K + an + K (1.21) ∑ n12 = {p = 2} = 1 + 1 + 1 + K + 12 + K
4 9
n =1 n =1 n
∞
Оскільки
Означення 1.6. Знакозмінний ряд ∑ an називається умовно (неабсолю-
sin ( π4 n )
≤ 12 для всіх n ≥ 1 ,
n =1
∞ 2
n n
тно) збіжним, якщо він збігається і при цьому відповідний йому ряд ∑ an є
то ряд з абсолютних величин теж є збіжним, а за теоремою 1.8 збігається і
n =1
розбіжним. заданий знакозмінний ряд. g
Теорема 1.8. (достатня ознака збіжності знакозмінного ряду). Означення 1.7. Знакопочерговим рядом називається знакозмінний ряд із
∞
строгою почерговою зміною знаків його членів.
Якщо знакозмінний ряд ∑ an збігається абсолютно, тобто збігається ряд
n =1 Знакопочерговий ряд можна подати, наприклад, в такому вигляді
∞ ∞
∑ an , то і заданий знакозмінний ряд теж є збіжним.
∑ (−1)n +1 an = a1 − a2 + a3 − a4 + K , an > 0 (1.22)
n =1 n =1
∞
При дослідженні на абсолютну збіжність ряду ∑ an можна використати або
∞
n =1
для ряду (1.21) відомі достатні ознаки збіжності рядів з додатними членами, ∑ (−1)n an = − a1 + a2 − a3 + a4 − K , an > 0 (1.23)
оскільки an ≥ 0 . n =1

Теорема 1.10. (достатня ознака Лейбніца збіжності знакопочергових

рядів)
Нехай для знакопочергових рядів (1.22) та (1.23) справедливі умови
17 18
 1) lim an = 0, an ≥ 0 ; (1.24) 2n + 3 (2n + 3)n − (2n + 1)(n + 2)
n →∞ an + 1 − an = − 2n + 1 = =
(n + 1)(n + 2) n (n + 1) n (n + 1)(n + 2)
2) починаючи з деякого номера n = N 2 2
−2(n + 1)
an + 1 ≤ an , n = N , N + 1, N + 2, N + 3, K (1.25) = 2n + 3n − 2n − 5n − 2 = < 0 для всіх n ≥ 1 .
n (n + 1)(n + 2) n (n + 1)(n + 2)
Тоді Отже, an +1 < an для всіх n ≥ 1 .
1) знакопочергові ряди збігаються принаймні умовно (для перевірки їх на Таким чином, всі умови ознаки Лейбніца виконуються, тобто ряд є при-
∞
наймні умовно збіжним.
абсолютну збіжність потрібно додатково дослідити на збіжність ряд ∑ an ); Для перевірки його на абсолютну збіжність розглянемо ряд з абсолютних
n =1
∞
2) суми S цих рядів мають знак своїх перших членів та не перевищують їх
за абсолютною величиною, тобто має місце така оцінка
величин ∑ n2(nn ++ 11) . Для дослідження його на збіжність використаємо,
n =1
S ≤ a1 . (1.26) наприклад, інтегральну ознаку Коші, оскільки an + 1 < an при
Будь-який залишок rn знакопочергового ряду теж є знакопочерговоговим n = 1,2, 3, K , та для всіх x ≥ 1 існує неперервна функція
рядом. Для рядів виду (1.22) та (1.23) їх залишки після n-того члена мають, f (x ) = 2x + 1 > 0 , яка рівна an = 2n + 1 при x = n.
відповідно, такий вигляд x (x + 1) n (n + 1)
r n = (−1)n + 2 an +1 + (−1)n + 3 an + 2 + (−1)n + 4 an + 3 + K ; (1.27) Обчислимо інтеграл
∞
( )
B
r n = (−1)n +1 an +1 + (−1)n + 2 an + 2 + (−1)n + 3 an + 3 + K . 2x + 1 dx = lim 1 + 1 dx =
(1.28) I = ∫ x (x + 1) B →∞ ∫ x x +1
1 1
З теореми 1.10 випливає такий
B B
Наслідок. Якщо знакопочерговогові ряди виду (1.22) чи (1.23) задоволь- = lim [ln x + ln x + 1 ] = lim ln x (x + 1) =
няють умовам (1.24) та (1.25) ознаки Лейбніца (тобто вони є збіжними), то їх B →∞ 1 B →∞ 1
залишки rn мають знак своїх перших членів та не перевищують їх за абсолют- = lim [ln B(B + 1) − ln 2] = ln ∞ − ln 2 = ∞ − ln 2 = ∞ .
ною величиною, тобто завжди має місце умова B →∞

r n ≤ an +1 . (1.29) Інтеграл розбіжний, отже, і ряд з абсолютних величин теж розбіжний.

Таким чином, заданий знакопочерговий ряд не є абсолютно збіжним, а
Нерівність (1.29) дозволяє знайти наближене значення суми S збіжного лише умовно. g
знакопочергового ряду з довільною степінню точності δ.
ˆ Приклад 1.17. Обчислити суму збіжного знакопочергового ряду
∞ ∞
2n + 1 .
ˆ Приклад 1.16. Дослідити на збіжність ряд ∑ (−1) n +1
n (n + 1) ∑ (−1)n 1 з точністю δ = 0.001 .
n =1 n =1 n 2 ⋅ 2n
h Даний ряд є знакопочерговим рядом. Для встановлення його збіжності h Будь-яка n-та часткова сума Sn збіжного знакопочергового ряду є набли-
(умовної) застосуємо ознаку Лейбніца: женням до точного значення його суми S (S ≈ Sn) з точністю, яка рівна аб-
2 n (1 + 21n ) солютній величині залишку після n-того члена rn цього ряду. Згідно нас-
1) lim an = lim 2n + 1 = lim 2 = 2⋅1 = 0; лідку з ознаки Лейбніца такий залишок за модулем не перевищує свого
n →∞ n →∞ n (n + 1) n →∞ n (1 + 1 ) ∞ ⋅1
2n першого члена an+1. Отже, з’ясуємо, при якій кількості n членів часткової
2(n + 1) + 1 2n + 3 суми Sn виконується нерівність
2) an +1 = = .
(n + 1)(n + 2) (n + 1)(n + 2)
S − Sn = r n ≤ an + 1 < δ .
Обчислимо різницю

19 20
 Для цього, послідовно обчислюючи значення a1, a2 , a3 , K , знайдемо той 2. Функціональні та степеневі ряди
перший член ряду an+1, який менший заданого числа δ > 0. Тоді S ≈ Sn з
Розглянемо довільну нескінчену послідовність дійснозначних функцій ар-
точністю δ.
гументу x ∈ R
Обчислені значення членів ряду запишемо у вигляді десяткового дробу з
чотирма знаками після коми, щоб при обчисленні суми Sn до заданої при- { u n (x )} = u1 (x ), u 2 (x ), u 3 (x ), K , u n (x ), K
пустимої похибки не додавалися похибки від заокруглення доданків:
із загальним членом un(x) ∈ R, що мають спільну область визначення
a1 = 1 = 0.5 , a2 = 1 = 1 = 0.0625 ,
D [ u n (x )] = a; b , n = 1,2, 3, K
2 2 ⋅ 22 16
2

1 = 1 ≈ 0.0139 , 1 Означення 2.1. Вираз виду

a3 = a4 = = 1 ≈ 0.0039 , ∞
3 ⋅ 23 72
2 2
4 ⋅24 256
u 1 ( x ) + u 2 ( x ) + u 3 (x ) + K + u n (x ) + K = ∑ u n (x ) , (2.1)
a5 = 2 1 5 = 1 ≈ 0.0013 , a6 = 2 1 6 = 1 ≈ 0.0004 < 0.001 . n =1
5 ⋅2 800 6 ⋅2 2304 в якому un(x) ∈ R, D [ u n (x )] = a; b , n = 1,2, 3, K , називається функціональ-
Отже, з точністю δ = 0.001 сума ряду рівна ним рядом.
S ≈ S5 = −0.5 + 0.0625 − 0.0139 + 0.0039 − 0.0013 = −0.4488 ≈ −0.449 . g Наприклад, функціональним є ряд
∞
cos nx = cos x + cos2x + cos3x + K
Запитання для самоперевірки. ∑ 2 2 2 2
n =1 n 2 ⋅ enx ex 4 ⋅ e2x 9 ⋅ e3x
1. Дати означення числового ряду, його часткових сум та залишкового чле-
на. Часткова сума ряду (2.1), тобто сума n перших його членів
n
2. Сформулювати означення збіжності та розбіжності ряду, його суми.
3. Сформулювати основні властивості збіжних числових рядів.
Sn (x ) = ∑ u k (x ) = u 1 (x ) + u 2 ( x ) + u 3 (x ) + K + u n (x ) (2.2)
k =1
4. Довести необхідну ознаку збіжності та достатню ознаку розбіжності ряду. є функцією змінної x.
5. Довести ознаку Даламбера збіжності рядів. Ряд
6. Довести радикальну ознаку Коші збіжності рядів. ∞ ∞

7. Довести інтегральну ознаку Коші збіжності рядів.

r n (x ) = ∑ u n (x ) − S n (x ) = ∑ u k (x ) = u n + 1 (x ) + u n + 2 ( x ) + K (2.3)
n =1 k = n +1
8. Довести ознаку порівняння рядів. називається залишком ряду (2.1) після n-того члена.
9. Сформулювати означення знакозмінного ряду. Дати означення аб- Якщо в ряді (2.1) надати x довільного конкретного значення x 0 ∈ D [ u n ] ,
солютної та умовної збіжності рядів. то отримаємо певний числовий ряд
10. Довести достатню ознаку збіжності знакозмінного ряду. ∞
11. Дати означення знакопочергового ряду. Довести ознаку Лейбніца збіжно- u 1 ( x 0 ) + u 2 (x 0 ) + K + u n (x 0 ) + K = ∑ u n (x 0 ) , (2.4)
сті знакопочергового ряду. Пояснити її застосування. n =1

який може збігатися або розбігатися (його досліджують за допомогою ознак

збіжності чи розбіжності для числових рядів).
Точку x = x 0 ∈ D [ u n ] , в якій числовий ряд (2.4) збігається, називають
точкою збіжності функціонального ряду (2.1), в протилежному випадку –
точкою розбіжності. Для одних точок x ∈ D [ u n ] ряд (2.1) може збігатися,
для інших – розбігатися.

21 22
 Означення 2.2. Множина G = c; d всіх тих значень x ∈ D [ u n ] , при Для будь-якого x ∈ G суму S(x) даного ряду можна знайти за формулою
a1 ⎞
яких числові ряди (2.4) збігаються, називається областю збіжності функціона- суми нескінченно спадної геометричної прогресії ⎛⎜ S = , тобто
льного ряду (2.1). ⎝ 1 − q ⎟⎠
Зрозуміло, що завжди G ⊆ D [ u n ] . 1 (x − 1)2
S (x ) = = .
Для будь-якого x ∈ G існує скінчена границя 1− 1 x (x − 2)
( x −1)2
lim Sn (x ) = S(x ) , (2.5) Легко довести також, що для довільного значення x ∈ G (наприклад,
n →∞

яка є функцією від x і називається сумою функціонального ряду (2.1), тобто x = 3) lim r n (x ) = 0 :
n →∞
∞
∑ u n (x ) = S ( x ) , коли x ∈ G . lim r n (x ) = lim ⎡ 2(1 + 2( 1 + 2( 1 + K⎤ =
n →∞ n →∞ ⎢
⎣2 n +1)
2 n + 2)
2 n + 3) ⎥⎦
n =1

Якщо ряд (2.1) збіжний, то має місце рівність = lim 1 ⎡1 + 1 + 1 + K⎤ = lim 1 ⋅ 1 =

n →∞ 22( n +1) ⎢⎣ 22 24 ⎥⎦ n →∞ 22( n +1) 1 − 12
lim r n (x ) = lim [S(x ) − Sn (x )] = 0, x ∈G. (2.6) 2
n →∞ n →∞

Зауваження. До функціональних рядів належать також вираз виду = 1 ⋅ 1 = 4 ⋅ 1 = 4 ⋅0 = 0. g

∞ 1 − 14 2∞ 3 ∞ 3
∑ u n (x ) , де n0 може приймати довільні невід’ємні цілі значення.
Означення 2.3. Збіжний на множині G функціональний ряд (2.2) назива-
n = n0
ється рівномірно збіжним на цій множині, якщо для довільного числа ε > 0 іс-
ˆ Приклад 2.1. Знайти область збіжності функціонального ряду нує такий номер N(ε), що для всіх n > N(ε) та всіх x ∈ G виконується нерівність
∞
∑ (x −11)2n . S n (x ) − S (x ) = r n (x ) < ε . (2.7)
n =0
1 Означення 2.4. Функціональний ряд (2.1) називається мажорованим
h Спільною областю визначення функцій , n = 0,1,2, K , є мно-
(x − 1)2n (правильно збіжним) на множині G, якщо існує такий збіжний числовий ряд
∞
жина
1
∑ αn , αn > 0 , (2.8)
D [u n ] = D ⎡ ⎤ = (−∞;1) U (1; ∞) n =1
⎣⎢ (x − 1) ⎦⎥
2n
що для всіх x ∈ G виконується нерівність
При кожному значенні x ∈ D [ u n ] даний ряд можна розглядати як геоме-
u n (x ) ≤ α n , n = 1, 2, 3, K (2.9)
тричну прогресію з першим членом a1 = 1 та знаменником q = 1 .
(x − 1)2 При цьому ряд (2.8) називають мажорантою (мажорантним рядом) для
Відповідні числові ряди будуть збігатися, коли ряду (2.1), сам ряд (2.1) – мажорованим рядом.
1 Зрозуміло, що мажорований ряд збігається:
< 1 → (x − 1)2 > 1 → x − 1 > 1, тобто ∞
(x − 1)2
∑ u n (x ) = S(x ), x ∈ G.
→ {x − 1 > 1 та x − 1 < −1} або { x > 2 та x < 0} . n =1

Таким чином, область G збіжності даного функціонального ряду склада-

ється з двох напівбезмежних інтервалів:
G = (−∞; 0) U (2; ∞) , причому G ⊂ D [ u n ] .

23 24
 Основні властивості рівномірно та правильно збіжних фун- an + 1 1
кціональних рядів. lim = lim : 1 = lim n! = 1 =0
n →∞ an n →∞ ( n + 1)! n ! n →∞ n ! (n + 1) ∞
1. Будь-який правильно збіжний на відрізку [c; d] ряд (2.1) є абсолютно збі-
∞
Тому даний функціональний ряд є мажорованим, і, за ознакою Вейершт-
жним на [c; d], тобто ряд ∑ u n (x ) має суму S% (x ) : расса, рівномірно збіжним для всіх x ∈ R.
n =1
Оскільки члени ряду cos nx є неперервними функціями на всій дійсній
∞ n!
∑ u n (x ) = S% (x ), x ∈ [c, d ] осі, то його сума теж є неперервною функцією. Крім того, такий ряд мож-
n =1 на почленно інтегрувати на довільному відрізку [ α; x ] .
2. Будь-який правильно збіжний на [c; d] ряд (2.1) є рівномірно збіжним на
Обчислимо похідні
[c; d] (ознака Вейєрштрасса рівномірної збіжності функціонального ряду).
Обернене твердження не завжди правильне. Не будь-який рівномірно d ⎡ cos nx ⎤ = − n ⋅ sin nx = − sin nx .
збіжний ряд є правильно збіжним. dx ⎣ n ! ⎦ n! (n − 1)!
3. Сума ряду неперервних функцій, що рівномірно збігається на відрізку Функції − sin nx є неперервними для x ∈ R.
[c; d], є неперервною функцією на [c; d]. (n − 1)!
4. Нехай на [c; d] ряд (2.1) рівномірно збіжний до функції S(x), і члени його Для всіх x ∈ R виконується нерівність
є неперервними функціями на [c; d]. Тоді такий ряд можна почленно інте- − sin nx ≤ 1 , n = 1,2, 3, K ; 0! = 1 .
грувати на довільному відрізку [α; x] ⊂ [c; d], причому (n − 1)! (n − 1)!
∞ x x ∞

∑ ∫ u n (t ) dt = ∫ S(t ) dt . Згідно ознаки Даламбера ряд ∑ (n −1 1)! є збіжним. Таким чином, ряд
n =1 n =1
α α
∞
Крім того, ряд, здобутий почленним інтегруванням даного ряду, буде рів- (− sin nx )
номірно збіжним на відрізку [α; x].
∑ (n − 1)!
є мажорованим, а, отже, і рівномірно збіжним на всій дійс-
n =1

5. Нехай ряд (2.1) збіжний до функції S(x) на відрізку [c; d], а його члени ній осі. Тому даний ряд можна також почленно диференціювати. g
∞
Важливим різновидом функціонального ряду є степеневий ряд.
un(x) мають неперервні похідні u ′n (x ) на [c; d]. Якщо ряд ∑ u ′n (x ) є рів-
n =1 Означення 2.5. Степеневим рядом називається ряд
номірно збіжним на [c; d], то справедлива рівність ∞
∞ a0 + a1 (x − x 0 ) + a2 (x − x 0 )2 + K + an (x − x 0 )n + K = ∑ a n (x − x 0 ) n , (2.10)
∑ u ′n (x ) = S′(x ), x ∈ [c, d ] , n =1
n =1
тобто такий ряд можна почленно диференціювати, і його сума S(x) є ди- де x0 – фіксоване значення аргументу x; a0, a1, a2, … – постійні дійсні числа, що
ференційованою функцією. називаються коефіцієнтами степеневого ряду.
При x0 = 0 отримаємо степеневий ряд виду
∞
ˆ Приклад 2.2. Довести, що ряд ∑ cosn nx
!
рівномірно збіжний для всіх ∞
∑ an ⋅ x n . (2.11)
n =1
n =1
x ∈ R і його можна почленно інтегрувати та диференціювати.
Степеневий ряд (2.10) завжди збіжний в точці x = x0, оскільки в цьому ви-
h Для всіх x ∈ R виконується нерівність падку його сума S(x) = a0.
cos nx ≤ 1 , n = 1,2, 3, K Теорема Абеля. Якщо степеневий ряд (2.10) збіжний для x = x 1 ≠ x 0 ,
n! n!
∞ то він абсолютно збіжний на множині, що визначається нерівністю x < x 1 .
Згідно ознаки Даламбера числовий ряд ∑ 1 є збіжним:
n =1
n!
25 26
Якщо для x = x 2 ≠ x 0 степеневий ряд (2.10) розбіжний, то він розбіжний для lim n an ⋅ x − x 0 n = x − x 0 ⋅ lim n an .
n →∞ n →∞
всіх x, для який x > x 2 .
Із теореми Абеля випливає таке твердження: якщо степеневий ряд (2.10) Згідно цієї ознаки, ряд (2.10) буде збігатися абсолютно, коли
збіжний для деякого x ≠ x 0 , то завжди знайдеться таке дійсне число x − x 0 ⋅ lim n an < 1 → x − x0 < 1 .
R (0 ≤ R < ∞) , що для всіх x ∈ (x 0 − R; x 0 + R) він буде абсолютно збіж-
n →∞ lim n an
n →∞
ним, тобто За радіус збіжності береться число
∞
1
∑ a n (x − x 0 ) n = S(x ), x − x0 < R . (2.12) R=
lim n an
. (2.15)
n =0 n →∞
Інтервал (x 0 − R; x 0 + R) називається інтервалом збіжності, точка x0 – Зауважимо, що застосовувати ознаку Даламбера та радикальну ознаку
його центром, число R – радіусом збіжності. Коші для визначення радіусу збіжності степеневого ряду (а, значить, і для
При x − x 0 > R ряд розбіжний. встановлення інтервалу збіжності) можна тільки для тих рядів, коли, починаю-
чи з деякого n = N, всі an ≠ 0 , та границі в (2.14), (2.15) існують (зокрема, рі-
Питання про збіжність ряду в кінцевих точках x = x0 − R та
вні нулю) або рівні +∞.
x = x 0 + R інтервалу збіжності розв’язується для кожного конкретного ряду
окремо. ˆ Приклад 2.3. Знайти область збіжності степеневого ряду
∞
Одним із способів знаходження інтервалу збіжності степеневого ряду (x − 2)n
(2.10) є застосування ознаки Даламбера чи радикальної ознаки Коші до ряду ∑ (−1)n 2n n + 1 .
n =0
∞
∞ ∞
∑ an ⋅ x − x0 n (2.13) h Розглянемо ряд ∑
(x − 2)n
(−1)n
n
= ∑ x − 2n .
n
n =0
n =0 2 n + 1 n =0 2 n + 1
в залежності від структури коефіцієнтів an. Радіус збіжності даного ряду знайдемо за формулою
Наприклад, застосуємо ознаку Даламбера: an
R = lim
an + 1 ⋅ x − x 0 n + 1 an + 1 n →∞ an + 1
lim = x − x 0 lim .
n →∞ an ⋅ x − x 0 n n →∞ an Оскільки

Згідно ознаки Даламбера ряд (2.13) буде збігатися, тобто ряд (2.10) буде an = n 1 , an + 1 = n + 1 1 ,
2 n +1 2 n +2
абсолютно збіжним, якщо
то
a 1 an
x − x 0 lim n +1 < 1 → x − x 0 < → x − x 0 < lim . n +1 n 1 + n2
n →∞ an lim
an +1 n →∞ a n +1 R = lim 2 n n + 2 = 2 lim = 2 ⋅ 1 = 2.
n →∞ an n →∞ 2 n +1 n →∞ n 1+ n 1 1
За радіус збіжності береться число Отже, даний ряд збігається на інтервалі (x0 = 2)
an x 0 − 2 < x 0 + 2, тобто 0 < x < 4.
R = lim , (2.14)
n →∞ an + 1
Дослідимо на збіжність даний ряд на кінцях отриманого інтервалу.
а інтервалом збіжності буде множина При x = 0 отримаємо числовий ряд
x0 − R < x < x0 + R . ∞
(0 − 2)n ∞ n ∞ ∞

Якщо застосувати радикальну ознаку Коші, то отримаємо:

∑ (−1)n 2n n + 1 = ∑ (−1)2n 2n 2n + 1 = ∑ n1+ 1 = ∑ n 1n + 1
.
n =0 n =0 n =0 n =0 n

27 28
 Застосуємо ознаку порівняння в граничній формі, порівнявши отриманий Дослідимо ряд на кінцях отриманого інтервалу.
При x = −4 отримаємо знакопочерговий числовий ряд
{p = 21} :
∞
ряд із розбіжним рядом Діріхлє ∑ n11 2
∑( ) ∑ (−1)n ( 3n3n+ 1)
∞ n ∞ n
n =0 n (−3)n = .
a 1 3n + 1
lim n = lim ⋅ n = lim 1 = 1≠ 0. n =1 n =1
n →∞ bn n →∞ n n+ 1 1 n →∞ n+ 1
Цей ряд є розбіжним, оскільки задовольняє достатню ознаку розбіжності
n n
Отже, отриманий числовий ряд є так само розбіжним. ряду:

( 3n3n+ 1)
n n
При x = 4 отримаємо числовий знакопочерговий ряд lim = lim ⎛⎜ 1 1 ⎞⎟ = lim 1 = 11 ≠ 0
∞
2n
∞
(−1)n
n →∞ n →∞ 1 +
⎝ 3n ⎠ ( 3n ) e3
n →∞ 1 + 1 n
∑ (−1)n 2n n +1
= ∑ n +1
.
Коли x = 2 , отримаємо числовий ряд
n =0 n =0

∑ ( 3nn+ 1) ∑ ( 3n3n+ 1)
∞ n ∞ n
Застосуємо ознаку Лейбніца : ⋅ 3n = ,
1) lim an = lim 1 = 1 = 0;
n =1 n =1
n →∞ n →∞ n +1 ∞ який теж є розбіжним, бо для нього також виконується достатня ознака
1 , a 1 , 1 1 розбіжності.
2) an = n +1 = < для всіх n ≥ 0 . Таким чином, областю збіжності досліджуваного ряду є його інтервал
n +1 n +2 n +2 n +1
збіжності. g
Всі умови ознаки Лейбніца виконуються, отже, отриманий числовий ряд є
збіжним. Степеневі ряди, крім п’яти приведених вище основних властивостей для
Таким чином, областю збіжності даного степеневого ряду є його інтервал рівномірно та правильно збіжних функціональних рядів, володіють ще такими:
збіжності з долученням до нього точки x = 4: 1. Якщо для степеневого ряду радіус збіжності R ≠ 0 , то такий ряд є пра-
0 < x ≤ 4. g вильно збіжним на будь-якому відрізку [α, β] , що лежить всередині ін-
тервалу збіжності (x 0 − R; x 0 + R) . При цьому його сума S(x) є непере-
ˆ Приклад 2.4. Знайти область збіжності степеневого ряду
рвною функцією на інтервалі збіжності.
∑( )
∞ n
n (x + 1)n .
3n + 1 2. Степеневі ряди можна почленно диференціювати та інтегрувати в їх ін-
n =1
тервалах збіжності. Радіус збіжності отриманих рядів при цьому не змі-
∑ ( 3nn+ 1)
∞ n
h Розглянемо ряд x + 1n . нюється.
n =1 ∞ 2 n −1
Радіус збіжності даного ряду зручно шукати за формулою ˆ Приклад 2.5. Знайти суму ряду ∑ 2xn − 1 .
1 n =1
R= .
lim n an h Знайдемо інтервал збіжності за ознакою Даламбера:
n →∞

( 3nn+ 1) 2n (1 − )
n 1
an + 1 2 n +1
Оскільки an = то lim = lim x ⋅ 2n − 1 = x 2 ⋅ lim 2n
= x2 ⋅ 1 = x2.
n →∞ an n →∞ 2n + 1 x 2 n −1 n →∞ 2n (1 + 1
)
2n
R= 1 = 1 = 1 = 11 = 3 .
lim n
( n n
) lim nn+1 lim n
x 2 < 1 → − 1 < x < 1.
n →∞ n +1 n →∞ ( 1
n →∞ 3 n 1+ 3 n ) 3
Отже, при x < 1 ряд збіжний ( R = 1 ), і його можна почленно диферен-
Отже, даний ряд збігається на інтервалі (x 0 = −1) ціювати. Позначивши суму ряду через S(x), отримаємо
x0 − 3 < x < x0 + 3 → − 1 − 3 < x < −1 + 3 → − 4 < x < 2.

29 30
 ∞ ∞
(2n − 1) ⋅ x 2n − 2 3. Ряди Тейлора та Маклорена
S′(x ) = ∑ 2n − 1
= ∑ x 2(n −1) .
n =1 n =1 Розглянемо функцію y = f (x ) , яка є нескінченно диференційованою в
Знайдений ряд має той самий інтервал збіжності, що і заданий, згідно
деякому околі (x 0 − σ; x 0 + σ) точки x0.
відповідної властивості для степеневих рядів.
Отриманий ряд є сумою нескінченно спадної геометричної прогресії з пе- Поставимо формально у відповідність даній функції f(x) такий степеневий
ряд:
ршим членом 1 та знаменником q = x 2 і його сума S′(x ) = 1 2 .
1− x f ′(x 0 ) f ′′(x 0 )
Як видно, при x = 0 сума даного ряду S(x ) = 0 . Проінтегрувавши ряд із f (x ) f (x 0 ) + (x − x 0 ) + (x − x 0 )2 + K (3.1)
1! 2!
похідних на проміжку [0; x ] , знайдемо суму даного ряду для x < 1 :
f ( n ) (x 0 ) ∞
f ( n ) (x 0 )
x x
dt 1 x +1
+
n!
(x − x 0 ) n + K = ∑ n ! (x − x 0 ) n , x ∈ (x 0 − σ; x 0 + σ) .
S (x ) = ∫ S ′(t ) dt = ∫ 1 − t 2 = 2 ln x − 1 , x < 1. g n =0

0 0 Ряд (3.1) називається рядом Тейлора для функції f(x) .

В окремому випадку, коли x0 = 0, ряд (3.1) набуває вигляду
Запитання для самоперевірки. f ′(0) f ′′(0) 2 f ( n ) (0) n
f (x ) f (0) + x + x +K+ x +K =
1. Сформулювати означення функціонального ряду, його часткових сум та 1! 2! n!
залишкового члена. ∞
f ( n ) (0) n
2. Дати означення області збіжності функціонального ряду, його суми.
= ∑ n!
x , x ∈ (−σ; σ) . (3.2)
n =0
3. Сформулювати означення рівномірної та правильної збіжності функціо- і носить назву ряду Маклорена для функції f(x).
нального ряду. Якщо позначити через
4. Перелічити властивості рівномірно та правильно збіжних функціональних n
f ( k ) (x 0 )
рядів. Sn (x ) = ∑ k !
(x − x 0 )k , (3.3)
k =0
5. Дати означення степеневого ряду. Довести теорему Абеля. n
f (k ) (0) k
6. Дати означення радіусу та інтервалу збіжності степеневого ряду, вказати
Sn (x ) = ∑ k!
x (3.4)
k =0
способи їх визначення. n-ту часткову суму ряду Тейлора (3.3) чи Маклорена (3.4), то різниця
7. Перелічити основні властивості степеневих рядів. ∞ f ( n ) (x 0 ) ∞ f ( k ) (x 0 )
R n (x ) = ∑ n ! (x − x 0 ) n − S n ( x ) = ∑ k ! (x − x 0 )k , (3.5)
n =0 k = n +1
∞ ∞
f ( n ) (0) n f (k ) (0) k
R n (x ) = ∑ n!
x − S n (x ) = ∑ k!
x (3.6)
n =0 k = n +1

називається залишком ряду Тейлора (3.5) або Маклорена (3.6) після n-того
члена.
В загальному, знак рівності між функцією f(x) та її рядом Тейлора чи Ма-
клорена у виразах (3.1) чи (3.2) ставити не можна, оскільки такі ряди можуть
розбігатися на всій множині (x 0 − σ; x 0 + σ) , або збігатися на множині
x 0 − σ1; x 0 + σ1 ⊂ (x 0 − σ; x 0 + σ) до функції ϕ(x ) ≠ f (x ) .

31 32
 Умови на функцію f(x), при якій її ряд Тейлора збігається саме до функції n
f (k ) (0) k f ( n +1) (ξ) n +1
f(x), визначаються такою теоремою. f (x ) = ∑ k!
x +
(n + 1)!
x , (3.13)
k =0
Теорема 3.1. Нехай функція f(x) визначена та нескінченно диференційо-
які носять назви формул Тейлора (3.12) чи Маклорена (3.13) із залишковими
вана в деякому околі (x 0 − σ; x 0 + σ) точки x0, та існує такий проміжок
членами у формі Лагранжа.
x 0 − R; x 0 + R ≤ (x 0 − σ; x 0 + σ) , на якому залишковий член ряду Тейло- Сформулюємо ще достатню умову розкладу функції в ряд Тейлора.
ра rn(x) задовольняє умові Теорема 3.2. Якщо в деякому околі x 0 − R; x 0 + R точки x0 всі похідні
lim Rn (x ) = 0 . (3.7) функції f(x) обмежені одним і тим самим числом M, тобто
n →∞

Тоді для всіх x ∈ x 0 − R; x 0 + R сума ряду Тейлора для функції f(x) f ( n ) (x ) ≤ M , n = 0,1,2, 3, K
співпадає із самою функцією f(x), тобто то в цьому околі функція f(x) та її ряд Тейлора збігаються.
Стандартний спосіб побудови розвинень довільної функції f(x) в ряд Тей-
∞
f ( n ) (x 0 )
f (x ) = ∑ n !
(x − x 0 ) n , x ∈ ( x 0 − R; x 0 + R ) . (3.8) лора чи Маклорена в околі деякої точки x = x0 ≠ 0 чи x = 0 полягає в знахо-
дженні значень самої функції та декілька її перших похідних f(k)(x) в точці
n =0

Якщо справедлива формула (3.8), то кажуть, що має місце подання (роз- x = x0 ≠ 0 чи x = 0. Після встановлення закономірностей утворення цих чисел
винення, зображення, розклад) функції f(x) рядом Тейлора в околі шуканий розклад визначається формулою (3.8) чи (3.9). Інколи при побудові
x 0 − R; x 0 + R точки x = x 0 . Зокрема, при x0 = 0 говорять про розвинення таких розвинень зручніше користуватися почленним диференціюванням чи ін-
тегруванням вже відомих розкладів. Знаходження радіусу збіжності інтервалу
функції в ряд Маклорена в околі − R; R точки x0 = 0: та області збіжності проводиться для кожного конкретного випадку окремо з
∞
f ( n ) (0) n допомогою формули (2.14) та ознаки Даламбера чи Лейбніца.
f (x ) = ∑ n!
x , x ∈ ( − R; R ) . (3.9 Нижче наведені приклади знаходження розкладів основних функцій в ряд
n =0
Маклорена (тобто в околі точки x = 0). Вони мають таке ж важливе значення,
Теорема 3.1 визначає необхідні та достатності умови розкладу функції в як і похідні та інтеграли від основних функцій.
ряд Тейлора чи Маклорена в околі довільної точки x0 або при x0 = 0.
Існують декілька формул подання залишку ряду Тейлора rn(x) у явному Розвинення основних функцій в ряд Маклорена.
скінченому вигляді через f(x). Приведемо тут формулу подання rn(x) у формі
1. Розклад у степеневий ряд f (x ) = a x , a > 0, a ≠ 1 .
Лагранжа
Оскільки при x = 0 f (0) = 1 ,
f ( n +1) (ξ)
R n (x ) = (x − x 0 ) n + 1 , ξ = x 0 + θ(x − x 0 ), 0 < θ < 1 . (3.10) f ′(0) = a x ⋅ ln a = ln a, f ′′(0) = a x ⋅ (ln a)2 = (ln a)2 , K,
(n + 1)! x =0 x =0
В окремому випадку ряду Маклорена (x0 = 0) залишковий член має вигляд
f ( n ) (0) = a x ⋅ (ln a)n = (ln a)n ,
( n + 1) x =0
f (ξ) n +1
R n (x ) = x , ξ = θx , 0 < θ < 1 . (3.11) то ряд Маклорена має вигляд
(n + 1)!
∞
Наведені вирази (3.10) та (3.11) дозволяють в багатьох випадках достат- (ln a)2 2 (ln a)n n (ln a)n n
a x = 1 + ln a x + x +K+ x +K = ∑ x . (3.14)
ньо легко дослідити поведінку Rn(x) при n → ∞. 1! 2! n! n!
n =0
Врахувавши розклади (3.8) та (3.9), а також співвідношення (3.10), (3.11),
отримаємо формули Скориставшись формулою (2.14), знайдемо
n
f ( k ) (x 0 ) f ( n +1) (ξ) an (ln a)n ⋅ (n + 1)!
f (x ) = ∑ (x − x 0 )k + (x − x 0 ) n + 1 , (3.12) R = lim = lim = 1 lim (n + 1) = 1 (∞ + 1) = ∞ .
k! (n + 1)! n →∞ an +1 n →∞ n ! ⋅ (ln a) n + 1 ln a n →∞ ln a
k =0
Таким чином, інтервалом та областю збіжності отриманого ряду є вся
дійсна вісь: −∞ < x < ∞ .
33 34
 В частковому випадку a = e, ln a = ln e = 1 маємо розклад f ( n ) (0) = α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) ⋅ K ⋅ [ α − (n − 1)] ⋅ (1 + x )α− n =
x =0
∞ n
ex = ∑ xn ! , x < ∞. (3.15) = α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) ⋅ K ⋅ [ α − (n − 1)] .
n =0 Отже,
2. Розклад у степеневий ряд f (x ) = sin x . α ⋅ (α − 1) 2 α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) 3
Послідовно знаходимо (1 + x )α = 1 + α x + x + x +K+
1! 2! 3!
f ′(x ) = (sin x )′ = cos x = sin x + π ,
2 ( ) +
α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) ⋅ K ⋅ [α − (n − 1)] n
n!
x +K =

2 (
f ′′(x ) = (cos x )′ = − sin x = sin x + 2 ⋅ π = sin(x + π), K , ) = 1+
∞
∑
α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) ⋅ K ⋅ [α − (n − 1)] n
x . (3.20)
n!
( )
n =1
f ( n ) (x ) = sin x + n ⋅ π ;
2 Ряд (3.20) називається біноміальним рядом.

f (0) = sin 0 = 0,
2 ()
f ′(0) = sin π = 1, f ′′(0) = sin π = 0, K , R = lim
n →∞
α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) ⋅ K ⋅ [ α − (n − 1)] ⋅ (n + 1)!
n ! ⋅ α ⋅ (α − 1) ⋅ (α − 2) ⋅ K ⋅ [ α − n ]
=

к оли n = 0 або n − парне,

(
f ( n ) (0) = sin n ⋅ π = ⎨
2 )
⎧0,
n
⎩(−1) , к оли n − непарне.
= lim
(n + 1)
n →∞ α − n
= lim
n (1 + n1 )
n →∞ n 1 − α
= 1.
n
Отже, Отже, інтервалом збіжності ряду (3.20) є інтервал −1 < x < 1 .
3 5 2 n +1 ∞ 2 n +1 Для встановлення області збіжності потрібно дослідити на збіжність в то-
sin x = x − x + x + K + (−1)n x +K = ∑ (−1)n (2xn + 1)! , (3.16) чках x = −1 та x = 1 відповідно ряди
3! 5! (2n + 1)! n =0 ∞
α(α − 1)(α − 2) K [ α − (n − 1)]
де (2n + 1)! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ K ⋅ (2n − 1) ⋅ 2n ⋅ (2n + 1) . (3.17) ∑ n !
(−1)n
n =1
an (2n + 3)! ∞
R = lim = lim = lim (2n + 2)(2n + 3) = ∞ . α(α − 1)(α − 2) K [ α − (n − 1)]
n →∞ an + 1 n →∞ (2n + 1)! n →∞ та ∑ n!
.
n =1
Таким чином, ряд збіжний на всій числовій осі: x < ∞ .
Поведінка цих числових рядів, а, значить, і самого біноміального ряду, в
3. Розклад у степеневий ряд f (x ) = cos x .
точках x = ±1 суттєво залежить від значення показника α. Її можна по-
Диференціюючи розклад для sin x (3.16), отримаємо дати такою таблицею (дослідження провести самостійно з допомогою
2 4 2n ∞ 2n ознаки Даламбера чи ознаки Лейбніца):
cos x = 1 − x + x + K + (−1)n x +K = ∑ (−1)n (2x n )! , (3.18)
2! 4! (2n )! n =0 α<0 розбігаються
x = −1
де (2n )! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ K ⋅ (2n − 2) ⋅ (2n − 1) ⋅ 2n . (3.19) α≥0 збігаються абсолютно
α ≤ −1 розбігаються
Область збіжності: x < ∞ . −1 < α < 0
x = +1 збігаються умовно
4. Розклад у степеневий ряд f (x ) = (1 + x )α , α ∈ R . 0≤α збігаються абсолютно
Послідовно знаходимо
Приведемо декілька прикладів біноміальних рядів разом з областями їх
f (0) = 1, f ′(0) = α ⋅ (1 + x )α−1 = α, збіжності при різних значеннях α:
x =0

f ′′(0) = α ⋅ (α − 1) ⋅ (1 + x ) α− 2
= α ⋅ (α − 1), K ,
x =0
35 36
 ∞ ∞
(−1)n −1 (2n − 3)!! n n
a) (1 + x )1 2 = 1 + ∑ 2n n !
x = ln(1 − x ) = ∑ xn , x < 1, (3.28)
n =1 n =1

( )
2 n −1 ∞
ln 1 + x = ln(1 + x ) − ln(1 − x ) = 2 ∑ x
∞
(−1)n −1 (2n − 3)!! n x < 1.
= 1+ ∑ (2n )!!
x , x ≤ 1. (3.21) 1− x n =1
2n − 1
, (3.29)
n =1

де (2n − 3)!! = 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (2n − 7) ⋅ (2n − 5) ⋅ (2n − 3) ; 6. Розклад у степеневий ряд f (x ) = ar ct g x та f (x ) = ar cct g x .

Скористаємося тотожністю
(2n )!! = 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ K ⋅ (2n − 4) ⋅ (2n − 2) ⋅ 2n ; (3.22) x
dt
∞ n
(−1) (2n − 1)!! n
ar ct g x = ∫ 1 + t2 . (3.30)
б) (1 + x ) −1 2
= 1+ ∑ x = 0
n =1 2n n ! 1 в ряд Маклорена покладемо в ряді (3.25)
Для розвинення функції
∞ n
(−1) (2n − 1)!! n 1 + t2
= 1+ ∑ (2n )!!
x , − 1 < x ≤ 1. (3.23) замість x t2, а потім проінтегруємо:
n =1
x ∞ ∞ 2n +1 x ∞ 2n +1
(2n − 1)!! = 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (2n − 5) ⋅ (2n − 3) ⋅ (2n − 1) ;
де (3.24) ar ct g x = ∫ n∑=0 (−1)
n 2n
t dt = ∑ (−1)n 2tn + 1 0 = ∑ (−1)n 2xn + 1 . (3.31)
∞ 0 n =0 n =0
в) (1 + x )−1 = ∑ (−1)n x n , x < 1. (3.25)
Отримане розвинення справедливе для всіх x ≤ 1 , і при цьому
n =0

5. Розклад у степеневий ряд f (x ) = ln(1 + x ) . − π ≤ ar ct g x ≤ π .

Для отримання такого розвинення зручно замість стандартного способу 4 4
використати тотожність Скориставшись тотожністю
x
ar cct g x = π − ∫ dt 2 ,
x
ln(1 + x ) = ∫ dt . (3.26) 2 1+ t
(3.32)
1+ t 0
0
отримаємо розклад
Скориставшись для функції 1 розкладом (3.25), отримаємо:
∞
1+ t 2n +1
ar cct g x = π − ∑ (−1)n 2xn + 1 ,
x ∞ ∞ n +1 x
2 n =0
ln(1 + x ) = ∫ ∑ (−1) ⋅ t ⋅dt
n n
= ∑ (−1)n ⋅ nt + 1 0 =
π < ar ct g x < 3π .
0 n =0 n =0 −1 < x < 1, (3.33)
4 4
∞ n +1 ∞ n
= ∑ (−1)n nx + 1 = ∑ (−1)n +1 xn . (3.27) 7. Розклад у степеневий ряд f (x ) = ar csin x та f (x ) = ar ccos x .
n =0 n =1 Скориставшись тотожністю
Отриманий ряд має той самий інтервал збіжності (–1; 1), що і ряд (3.25). x
dt
Дослідивши на збіжність в точках x = ±1 відповідно числові ряди ar csin x = ∫ 1 − t2
(3.34)
∞ ∞ 0

∑ n1 та ∑ (−1)n n1 , та поклавши у формулі (3.23) замість x вираз (−t2), отримаємо

n =1 n =1
x ∞
встановимо область збіжності ряду (3.27) (дослідження провести само- ⎡ (2n − 1)!! 2n ⎤
стійно): −1 < x ≤ 1.
ar csin x = ∫ ⎢⎣1 + ∑ (2n )!!
⋅ t ⎥ dt =
0 n =1 ⎦
З формули (3.27) легко отримати такі зображення

37 38
 ∞
(2n − 1)!! −1 < 2 t ≤ 1 → − 3 < t ≤ 3 →
=x + ∑ (2n )!!(2n + 1) x 2n +1, x ≤ 1, (3.35) 3 2 2
n =1
→ − 3 < x + 2 ≤ 3 → − 7 < x ≤ −1. g
причому − π ≤ ar csin x ≤ π . 2 2 2 2
2 2
π ˆ Приклад 3.2. Розвинути функцію y = 6 в ряд Тейлора в точ-
Оскільки ar csin 1 = , то розклад (3.25) дає можливість наближено об- 3
2 8 + 2x − x 2
числити число π: ці x 0 = 1 .

π = 2 ⎡1 + 1 + 1 ⋅ 3 + 1 ⋅ 3 ⋅ 5 + 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 + K⎤ . (3.36) h Зробивши у виразі ( 8 + 2x − x 2 ) заміну x − x 0 = t , x = t + x 0 , тобто

⎣ 2⋅3 2⋅4⋅5 2⋅4⋅6⋅7 2⋅4⋅6⋅8⋅9 ⎦
x − 1 = t , x = t + 1 , одержимо
Розвинення функції ar ccos x має вигляд
⎡
ar ccos x = π − ⎢x +
∞
(2n − 1)!! 2n +1 ⎤
∑ (2n )!! 2xn + 1⎥ ,
(2
8 + 2x − x 2 = 8 + 2(t + 1) − (t 2 + 2t + 1) = 9 − t 2 = 9 1 − t .
9 )
( )
2 ⎣ n =1 ⎦ 2 −1 3
Для розвинення функції 1 = 31 1 − t в ряд використа-
x < 1, 0 < ar ccos < π . (3.37) 3
8 + 2x − x 2 9 9
2
Користуючись наведеними вище розкладами основних функцій в ряди ємо біномний ряд (3.20), поклавши в ньому x = − t , α = − 1 :
Маклорена, можна знайти розвинення в ряди Маклорена та Тейлора багатьох 9 3
інших функцій, для яких стандартний спосіб привів би у ряді випадків до гро-
( )
2 −1 3 ⎡ ( 3) ( 3 ) ( 3 ) ( 3
( )
) −t2 n ⎤ =
∞ − 1 − 1 − 1 − 1 − 2 K − 1 − ( n − 1)
1 1− t 1 1+
міздких обчислень. Покажемо це на деяких прикладах. 3
9 9
= 3 ⎢
9⎣
∑ n! 9 ⎥⎦
n =1
ˆ Приклад 3.1. Розвинути функцію y = ln(2x + 7) в ряд Тейлора в точці ⎡ ∞
(−1)n ⋅ 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ K ⋅ (3n − 2) ⋅ (−1)n 2n ⎤
x 0 = −2 . = 31 ⎢1 + ∑ t ⎥=
9⎣ n =1 3n ⋅ 32n ⋅ n ! ⎦
∞
h Зробимо заміну x − x 0 = t , x = t + x 0 , тобто x + 2 = t , x = t − 2 . Тоді ⎡ 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ K ⋅ (3n − 2) 2n ⎤
= 31 ⎢1 + ∑ t ⎥.
ln(2x + 7) = ln[2(t − 2) + 3] = ln(2t + 3) = ln ⎡3 1 + 2 t ⎤ =
⎣ 3 ⎦ ( ) 9⎣ n =1 33n ⋅ n ! ⎦
Повертаючись до аргументу x, отримаємо шуканий розклад заданої функ-
2
= ln 3 + ln 1 + t .
3 ( ) ції в ряд Тейлора:
6 ⎡ ∞
1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ 10 ⋅ K ⋅ (3n − 2) ⎤
= 31 ⎢1 + ∑ (x − 1)n ⎥ =
Для розвинення функції ln (1 + 23 t ) візьмемо ряд (3.27), поклавши в ньо- 3
8 + 2x − x 2 9 ⎣ 33n
⋅ n ! ⎦
n =1
му замість x 2 t: ⎡ 1 ⋅ 4 ⋅ (x − 1)2 1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ (x − 1)3 ⎤
3
= 31 ⎢1 + x − 1 + + + K⎥ .
9⎣ 27 6
3 ⋅2 9
3 ⋅6 ⎦
( ) ( )
∞ ∞
(−1)n −1 2 (−1)n −1 ⋅ 2n ⋅ t n
n
ln 1 + 2 t = ∑ t = ∑ . Знайдемо область збіжності отриманого ряду. Оскільки використаний ряд
3 n 3 3n ⋅ n
n =1 n =1 збіжний при −1 < x < 1 , то розвинення заданої функції має місце на та-
Повертаючись до аргументу x, остаточно отримаємо кому інтервалі:
∞
(−1)n −1 ⋅ 2n ⋅ (x + 2)n 2
−1 < − t < 1 → − 9 < t 2 < 9 → 0 ≤ t 2 < 9 →
ln(2x + 7) = ln 3 + ∑ 3n ⋅ n
=
9
n =1
→ −3 < t < 3 → −3 < x −1< 3 → −2 < x < 4. g
= ln 3 + 2 (x + 2) − 4 (x + 2)2 + 8 (x + 2)3 + K .
3 9⋅2 27 ⋅ 3
Оскільки використаний ряд має місце для всіх −1 < x ≤ 1 , то одержане
розвинення виконується, якщо:
39 40
 4. Наближені обчислення за допомогою рядів a2 = 4 = 0.00125 > 0.001 , a3 = 43⋅ 9 = 0.0000937 < 0.001 .
402 ⋅ 2 40 ⋅ 6
Розвинення функцій в ряди Тейлора та Маклорена широко застосовують-
ся у наближених обчисленнях. Таким чином
5
36 ≈ 2 ⎡1 + 1 + 0.00125 + K⎤ ≈ 2.05245 ≈ 2.052
4.1. Обчислення значень функцій ⎣ 40 ⎦
з точністю δ = 0.001 . g
Якщо функцію f(x) можна розкласти в ряд Тейлора в околі
(x 0 − R; x 0 + R) точки x0, то наближене значення f(x) в точці x0 дорівнює ча- ˆ Приклад 4.2. Обчислити cos110° з точністю δ = 10−6.
стковій сумі цього ряду Sn(x0). Кількість членів n в сумі Sn(x0) береться такою, h Скористаємося тим, що
щоб
cos110° = cos(90° + 20°) = − sin 20° = − sin π
f ( x 0 ) − S n (x 0 ) = R n (x 0 ) < δ , (4.1) 9
Підставивши в ряд Маклорена (3.16) для sin x значення x = π , одержи-
де δ > 0 – задана точність, з якою потрібно знайти значення f(x0). 9
Метод оцінки похибки f (x 0 ) − Sn (x 0 ) , тобто метод оцінки залишку мо
⎡ ∞ 2 n +1 ⎤
rn(x0), вибирається залежно від конкретного випадку. Обмежимося тут двома − sin π = − ⎢ ∑ (−1)n 2n +1π ⎥.
методами оцінки, а саме на основі ознаки Лейбніца для знакопочергових рядів 9 ⎣n =0 9 ⋅ (2n + 1)! ⎦
та за допомогою оцінки залишкового члена rn(x0) ряду Тейлора для рядів з до- Згідно ознаки Лейбніца, знайдемо перший член отриманого збіжного зна-
датними членами, беручи його у формі Лагранжа. копочергового ряду, який за абсолютною величиною буде меншим, ніж
Проілюструємо ці методи на прикладах. 0.000001. При обчисленнях візьмемо π ≈ 3.1415926 :
ˆ Приклад 4.1. Обчислити 5
36 з точністю δ = 10−3. π3 ≈ 0.0070888 > δ ,
a0 = π ≈ 0.3492658 > δ, a1 =
h Перетворимо задане число, скориставшись формулою 9 3
9 ⋅3
1
π5 a3 = 7 π
7
k
ak + b = a ⋅ k 1 + bk = a (1 + β) k ,
A = k
β = bk , a2 = 5
≈ 0.0000432 > δ, ≈ 0.000000125 < δ .
a a 9 ⋅ 120 9 ⋅ 5040
Таким чином,
причому числа b та a вибирають так, щоб bk < 1 .
a cos110° = − sin 20° = −[0.3490658 − 0.0070888 + 0.0000432 − K] ≈
Для даного випадку ≈ −0.3420202 ≈ −0.342020
1
5
36 = 5
32 + 4 = 5
25 + 4 = 2 ⋅ k 1 + 4 = 2 1 + 1
32 8 ( ) 5
.
з точністю δ = 10−6.
−3
g
ˆ Приклад 4.3. Обчислити e з точністю δ = 10 .
Використаємо біномний ряд (3.20), поклавши в ньому x = 1 , α = 1 :
8 5
h Скористаємося розкладом (3.15) функції ex, поклавши в ньому x = 1 :
1
(− ) (− ) (− )K ( ) ( )⎤ = 2
( )
∞ 1 4 9 14 −5 n + 6 1
⎡
2 1+ 1 = 2 ⎢1 + ∑
5 5 5 5 5
⎥
5 8 ∞
8 ⎣ n =1
n ! ⎦ e= ∑ 2n 1⋅ n ! = 1 + 21 + 4 ⋅12! + 8 ⋅13! + K + 2n 1⋅ n ! + K
∞ n −1 n =0
⎡ (−1) ⋅ 4 ⋅ 9 ⋅ 14 ⋅ K ⋅ (5n − 6) ⎤
= 2 ⎢1 + 1 + ∑ ⎥. Обчислимо похибку наближення за допомогою залишкового члена ряду
⎣ 40 n =2 40n ⋅ n ! ⎦ Маклорена (3.11)
Отримали збіжний знакопочерговий ряд. Згідно ознаки Лейбніца, зали-
f ( n +1) (ξ) n +1
шок ряду не перевищує за абсолютною величиною свого першого члена. R n (x ) = x , 0<ξ<x.
(n + 1)!
Знайдемо перший член ряду, що за модулем менший 0,001:
41 42
 Оскільки 2
⎡ ∞
(−1)n ⋅ 2n ⋅ x 2 n ⎤
1 − e−2x = 1 ⎢1 − ∑
( n + 1) ⎥=
f ( n +1) (ξ) = d ( n +1) (ex ) = eξ . x x ⎣ n =0
n! ⎦
dx x =ξ ∞ ∞
⎡ (−1) ⋅ 2 ⋅ x 2n ⎤
n n
(−1)n +1 ⋅ 2n ⋅ x 2 n −1
= 1 ⎢1 − 1 − ∑ ⎥= ∑ .
то при x = 1 x ⎣ n! ⎦ n!
2 n =1 n =1
Отриманий ряд збігається на всій дійсній осі, отже його можна почленно
()
Rn 1 =
2
eξ 1 ,
(n + 1)! 2n +1
0< ξ< 1.
2 інтегрувати на проміжку [a; b] = [0;1]
1 2 ∞ 1
Скористаємося грубим наближенням числа e: 2 < e < 3. Тоді 1 − e−2x (−1)n +1 ⋅ 2n
1 1 ∫ x dx = ∑ n ! ∫ x 2n −1 ⋅ dx =
n =1
eξ < e2 < 3 , тобто eξ < e2 < 1.71 . Отже 0 0

()
∞ n +1 1 ∞
Rn 1 < 1.71 n1+1 . (−1) n
⋅ 2 x 2n (−1)n +1 ⋅ 2n
2 (n + 1)! 2
= ∑ n! 2n
= ∑ 2n ⋅ n !
.
n =1 0 n =1
Послідовно знайдемо Отриманий ряд є збіжним знакопочерговим рядом. Згідно ознаки Лейбні-
ца, знайдемо перший член ряду, що не перевищує за модулем точності
n = 1 : 1.712 = 0.21375 > δ, n = 2 : 1.713 = 0.035625 > δ,
2!⋅ 2 3!⋅ 2 δ = 10−1:

n = 3 : 1.714 = 0.00445 > δ, n = 4 : 1.715 = 0.000445 < δ . n = 1 : a1 = 2 = 1 > δ,

1⋅ 2
4!⋅ 2 5!⋅ 2 2
Таким чином, з точністю δ = 10 −3
n = 2 : a2 = 2 = 1 > δ,
2⋅4 2
e = 1+ 1 + 1 + 1 + 1 +K = 3
2 4 ⋅ 2! 8 ⋅ 3! 16 ⋅ 4! n = 3 : a3 = 2 = 8 = 0.(2) > δ,
3! ⋅ 6 36
= 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + K ≈ 1.6484375 ≈ 1.648 . 4
2 8 48 364 n = 4 : a4 = 2 = 16 = 0.08(3) < δ,
4! ⋅ 8 192
Отже,
4.2. Обчислення інтегралів
1 2
1 − e−2x 1 8
Обчисленням означених інтегралів за допомогою степеневих рядів зручно ∫ x dx = 1 − 2 + 36 + K ≈ 1 − 0.5 + 0.(2) ≈ 0.7(2) . g
користуватися тоді, коли підінтегральна функція не має первісної серед елеме- 0
нтарних функцій. При цьому підінтегральна функція повинна розкладатися в
ряд Тейлора на деякому інтервалі (x 0 − R; x 0 + R) , а проміжок інтегрування 4.3. Наближене розв’язування диференціальних рівнянь
[a; b] повинен належати цьому інтервалу збіжності, тобто У випадках, коли точно проінтегрувати диференціальне рівняння з допо-
[a; b] ⊆ (x 0 − R; x 0 + R ) . могою елементарних функцій не вдається, його розв’язок зручно шукати у ви-
гляді ряду Тейлора чи Маклорена.
1 2
1 − e−2x Нехай потрібно знайти розв’язок рівняння
∫ x dx з точністю δ = 10 .
−1
ˆ Приклад 4.4. Обчислити
0 y ′ = F (x , y ) , (4.2)
2
−2 x що задовольняє початковій умові
h Зауважимо, що функція 1 − e не має первісної серед елементарних
x y (x 0 ) = y 0 . (4.3)
функцій (безпосереднє інтегрування неможливе!). Скориставшись фор-
мулою (3.15), отримаємо Припустимо, що розв’язок y = f (x ) можна зобразити рядом Тейлора:

43 44
 f ( n ) (x 0 ) = 1 + 2(x − 1) + 3(x − 1)2 + 11 (x − 1)3 + 29 (x − 1)4 + K
∞
g
y = f (x ) = ∑ n !
(x − x 0 ) n . (4.4) 3 6
n =0
Якщо коефіцієнти цього ряду будуть відомі, то задача вважається ˆ Приклад 4.6. Знайти перших три ненульових члени подання в ряд Макло-
розв’язаною. Ці коефіцієнти можна знайти з рівняння (4.2) та умови (4.3). рена розв’язку диференціального рівняння y ′′ = (1 + x 2 )y при початко-
Справді, з умови (4.3) випливає, що f (x 0 ) = y (x 0 ) = y 0 , з рівняння (4.2) отри- вих умовах y (0) = −2, y ′(0) = 0 .
маємо f ′(x 0 ) = y ′(x 0 ) = F (x 0 , y 0 ) . Диференціюючи обидві частини вихідного
h Підставивши у задане рівняння початкові умови та значення x = 0 , оде-
рівняння (4.2) по x, отримаємо послідовно: ржимо:
y ′′ = f ′′(x ) = Fx′ (x , y ) + Fy′ (x , y ) ⋅ y ′ , y ′′(0) = (1 + 0)(−2) = −2 .
y ′′′ = f ′′′(x ) = Fx′′x (x , y ) + Fx′′y (x , y ) ⋅ y ′ + ( Fyx
′′ (x , y ) + Диференціюючи вихідне рівняння, послідовно знайдемо
′′ (x , y ) ⋅ y ′) ⋅ y ′ + Fy′ (x , y ) ⋅ y ′′
+ Fyy і т.д. y ′′′ = 2x y + (1 + x 2 ) ⋅ y ′ , y ′′′(0) = 2 ⋅ 0 ⋅ (−2) + (1 + 0) ⋅ 0 = 0 ,

Підставляючи у знайдені рівності значення x = x 0 , y (x 0 ), y ′(x 0 ) і т.д., y (4) = 2y + 2x ⋅ y ′ + 2x ⋅ y ′ + (1 + x 2 ) ⋅ y ′′ = 2y + 4x ⋅ y ′ + (1 + x 2 ) ⋅ y ′′ ,

одержимо значення коефіцієнтів ряду f ′′(x 0 ), f ′′′(x 0 ), K y (4) (0) = 2 ⋅ (−2) + 0 + (−2) = −6 .
Побудований таким чином ряд буде розв’язком рівняння (4.2) при умові Отже, ряд Маклорена для розв’язку даного рівняння має вигляд
(4.3).
Обмежуючись кількома членами ряду, можна будувати наближені y = −2 − 2 x 2 − 6 x 4 + K = − 2 − x 2 − 1 x 4 + K g
розв’язки. Такий принцип побудови розв’язків можна застосувати і до рівнянь 2 24 4
більш високого порядку. Запитання для самоперевірки
ˆ Приклад 4.5. Знайти п’ять перших ненульових членів розкладу в ряд Тей- 1. Записати ряди Тейлора та Маклорена для довільної функції f(x).
лора розв’язку диференціального рівняння 2. Записати формули Тейлора та Маклорена для довільної функції f(x).
y ′ = x 2 + y 2 , якщо y (1) = 1 . 3. Сформулювати умови розкладу функції f(x) в ряд Тейлора.
4. Навести приклади розвинення основних функцій в ряди Маклорена.
h З даного рівняння знаходимо, що y ′(1) = 12 + (y (1))2 = 1 + 1 = 2 . 5. Викласти метод розкладу в ряд Тейлора довільної функції з використан-
Диференціювати задане рівняння, знайдемо ням основних розкладів в ряд Маклорена.
y ′′ = 2x + 2y ⋅ y ′ , y ′′(1) = 2 ⋅ 1 + 2 ⋅ 1 ⋅ 2 = 6 , 6. Викласти способи наближеного обчислення значень функцій за допомо-
гою степеневих рядів.
y ′′′ = 2 + 2(y ′ ⋅ y ′ + y ⋅ y ′′) , y ′′′(1) = 2 + 2 ⋅ (2 ⋅ 2 + 1 ⋅ 6) = 22 , 7. Сформулювати умови використання зображень функцій в ряди Тейлора
при обчисленні означених інтегралів.
y (4) = 2 ⋅ (y ′′ ⋅ y ′ + y ′ ⋅ y ′′ + y ′ ⋅ y ′′ + y ⋅ y ′′′) = 2 ⋅ (3 ⋅ y ′ ⋅ y ′′ + y ⋅ y ′′′) ,
8. Викласти метод наближеного інтегрування диференціальних рівнянь за
y (4)
(1) = 2 ⋅ (3 ⋅ 2 ⋅ 6 + 1 ⋅ 22) = 116 . допомогою степеневих рядів.
Таким чином, шуканий розклад розв’язку даного рівняння має вигляд
∞ ∞
f ( n ) (1) y ( n ) (1)
y = ∑ n !
(x − 1)n = ∑ n !
(x − 1)n =
n =0 n =0

= 1 + 2(x − 1) + 6 (x − 1)2 + 22 (x − 1)3 + 116 (x − 1)4 + K =

2 6 24

45 46
5

47 48
49 50
 ∞ ∞
6. Завдання для контрольної роботи 1.25. ∑ 4n 2 −44n − 3 1.26. ∑ 49n 2 −14
84n − 13
n =1 n =2
1. Обчислити суму ряду
∞ ∞
∞
6
∞
24
1.27. ∑ 49n 2 +735n − 6 1.28. ∑ (n + n2)(+n52 − 1)
1.01. ∑ 2
+ 12n − 5
1.02. ∑ 2
− 12n − 5
n =1 n =2
n = 1 9n n = 1 9n
∞ ∞
∞ ∞ 1.29. ∑ 9n 2 + 39n − 20 1.30. ∑ (n − 1)(8nn −+ 10
1)(n − 2)
1.03. ∑ n (n 4− −1)(5nn − 2) 1.04. ∑ 9n 2 +66n − 8 n =2 n =3
n =3 n =1

∞ ∞
2. Дослідити збіжність рядів
+6
1.05. ∑ n (n +n 3)( n + 2)
1.06. ∑ n (n 5+n1)(+n3 + 3) ∞ ln ( n1 + 1) ∞
n =1 n =1
2.01. а) ∑ 3
n7
б) ∑ 2n ⋅n(n+ −1 1)!
∞ ∞ n =1 n =2
1.07. ∑ (n 2 4−n1)(−n2− 2) 1.08. 9
∑ 9n 2 + 21n −8
n =3 n =1 ∞ sin 2 nπ ∞ n

∞ ∞
2.02. а) ∑ n n
2
б) ∑ 3nn⋅ n !
n =1 n =1
1.09. ∑ 4n 2 +28n + 3 1.10. ∑ 49n 2 −14
n =0 n =1 28n − 45 ∞ ln (1 + 1
) ∞
1 ⋅ 4 ⋅ 7 ⋅ K ⋅ (3n − 2)
∞ ∞
2.03. а) ∑ n 3 + n +n 1 б) ∑ 7 ⋅ 9 ⋅ 11 ⋅ K ⋅ (2n + 5)
∑ n3(nn2−−51)
1 n =1 n =1
1.11. ∑ n (n + 1)( n + 3)
1.12.
∞ ∞ 2
n =1 n =3

∞ ∞
2.04. а) ∑ n2(nn ++ 11) б) ∑ (n n+ 2)!
1 n =1 n =1
1.13. ∑ n (n + 2)( n + 3)
1.14. ∑ n (n 21 − 4)
∑( )
n =1 n =3 ∞ ∞ n2
n +4n 1+ 1 ⋅ 1n
∞ ∞
2.05. а) ∑ 3n − 3 n
б)
n 4
∑ 9n 2 +33n − 2 ∑ 49n 2 −77n − 12
n =1 n =1
1.15. 1.16.
n =1 n =1 ∞ ∞

∞ ∞
2.06. а) ∑ t g5 3πn б) ∑ ( n + 1 ) ⋅ ln1 2 (3n + 1)
∑ n 2 +1n − 2 ∑ 49n 2 −14
n =2 n =2 3
1.17. 1.18.
n =2 n =2 14n − 48 ∞ ∞
(2n + 2)! 1
∞ ∞
2.07. а) ∑ n1 ( n +1− n − 1) б) ∑ ⋅
3n + 5 2n
1.19. ∑ n (n 3+n1)(−n2 + 2) 1.20. +2
∑ n (n −n 1)( n − 2)
n =1 n =1

n =1 n =3 ∞
6n (n 2 − 1)
∞ ∞
2.08. а) ln 3 + ln 4 + ln 5 + ln 6 + K б) ∑
2 3 4 5 n!
1.21. ∑ n (n 5−n1)(−n2 + 2) 1.22. 2
∑ n (n + 1)( n + 2)
n =1

n =2 n =1 ∞ 2 − sin 4πn ∞ 3 2
∞ ∞ 2.09. а) ∑ 9n − 2 б) ∑ (n +n 1)!
1.23. ∑ n (n 3+n1)(+n2 + 2) 1.24. ∑ 36n 2 −624n − 5 n =1 n =1
n =1 n =1

51 52
 sin 2n2π+1 ∞
)
∞
∑(
∞ cos2 nπ ∞ n2 1 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (4n − 3)
2.10. а) ∑ n
3 +2
2
б) n
3n − 1
2.23. а) ∑ n
б) ∑ 2 ⋅ 5 ⋅ K ⋅ (3n − 1)
n =1 n =1 n =1 n =1

∑( )
∞ ∞ n ∞ ∞ n3
2.11. а) ∑ 5n −1 +2 n − 1 б) ∑ 2n nn ! 2.24. а)
(n + 1)2
∑ 3 n7 + n5 + 3 б) n +1
n =1 n =1 n =1 n =1 n +3
∞ ∞
2n 2 + 5n + 1 5n (n + 1)! ∞ ∞
2.12. а) ∑ n 6 + 3n 2 + 2
б) ∑ (2n )! 2.25. а) ∑ 1 б) ∑ (2nn !)n
n =1 n =1 n =1 n (n + 1)(n + 2) n =1
∞ ∞ ∞
1 sin 1 1
2.13. а) ∑ n n
б) ∑ (n − 2) ln( n − 2) 2.26. а) ∑ n ⋅ sin ⎛⎜⎝ 3 1n 4 ⎞⎟⎠ б) 1 + 1⋅ 2 + 1⋅ 2 ⋅ 3 + K
1⋅ 3 1⋅ 3 ⋅ 5
n =1 n =4 n =1
∞ 3 ∞ n
+2 ∞
2.14. а) ∑ n 5n+ sin 2n
б) ∑ (n +32) ⋅ 4n 2.27. а) 1+ 3 + 5 + 7 +K
4 9 16
б) ∑ n ln13 n
n =1 n =1 n =2

∑ ( 23nn ++ 21)
∞ n ∞ n
∑ 1 +2 5n ( ) ∑( )
n2
∞ ∞
2.15. а) б) ⋅ (n + 1)3
n =1 n =1
2.28. а) ∑ ln 1 + 21n б) n
3n − 1
n =1 n =1
∞ ∞
3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ K ⋅ (2n + 1)
∑ 3 nn 5+ +7 1 ∑ 2 ⋅ 5 ⋅ 8 ⋅ K ⋅ (3n − 1)
∞ ∞
2.16. а) б) 2.29. а) ∑ n 3 ⋅ t g 4 π3 б) ∑ 2n −1 ⋅ e− n
n =1 n =1 n
n =1 n =1
∞ ∞
(2n + 1)!
∑ (3nn+−1)22 ∑ (3n + 4) ⋅ 3n
∞ ∞
2.17. а) б)
∑ 5nn2 +− 4 nn 3
2

n =1 n =1
2.30. а) б) ∑ n 2 ⋅ 2− n
n =1 n =1
∞
1 + 1 + 1 + 1 +K 1 ⋅ 4 ⋅ K ⋅ (3n − 2)
2.18. а)
5 13 21 29
б) ∑ 2 ⋅ 6 ⋅ K ⋅ (4n − 2) 3. Дослідити збіжність знакопочергового ряду, використовуючи
n =1 ознаку Лейбніца

∑ 3− n ( n n+ 1)
∞ 3 ∞ n
2.19. а) ∑ ln n 3n + 1 б)
3.01.
∞
∑ (−1)n +1 n2(nn ++ 11) 3.02.
∞
∑ (−1)n +1 (3nn+−1)22
n =1 n =1
n =1 n =1
∞
1 + 1 + 1 + 1 +K n (n + 1)
2.20. а)
3 9 19 33
б) ∑ 3n 3.03.
∞
(−1)n +1
∑ ln(n + 1) 3.04.
∞
(−1)n 2n 2
∑ n 4 − n2 + 1
n =1
n =1 n =1
∞
1 + 2 + 3 + 4 +K 2
2.21. а)
2 11 26 47
б) ∑ n ⋅ e− n 3.05.
∞
(−1)n
∑ (n + 1) ln(n + 1) 3.06.
∞
(−1)n + 2
∑ n ⋅ 4 2n + 3
n =1
n =1 n =1
∞ 2 2
(n + 3)
2.22. а) ∑ n 5 + ln n б) 1 + 1 ⋅22 + 1 ⋅ 23 ⋅ 3 + K ∞
( −1)n π ∞ n

n =1 2 3 3.07. ∑2 n 3n + 1
3.08. ∑ (−1)n (1 +53n )n
n =1 n =1

53 54
 ∞
(−1)n ∞
(−1)n +1 4. Обчислити суму ряду із заданою точністю δ
3.09. ∑ n ⋅ ln(3n ) 3.10. ∑ (n + 1) ⋅ 22n
n =1 n =1 ∞ ∞
(−1)n + 2
∞ ∞
4.01. ∑ (−1)n +1 3n1 2 , δ = 0.01 4.02. ∑ n! , δ = 0.01
(−1)n −1
3.11. ∑ 3.12. ∑ (−1) 32nn2 −+15
n n =1 n =1

+ 1) ⋅ ( 23 )
n
n =1 (n n =1 ∞ ∞
(−1)n
∞ ∞ n n
4.03. ∑ (−1)n +1 2n1 3 , δ = 0.001 4.04. ∑ 3n ⋅ n ! , δ = 0.001
( −1) 3 n =1 n =1
3.13. ∑ (−1)n n3 n+ 71 3.14. ∑ (n + 2) 4n ∞ ∞
(−1)n
∑ (−1)n n23 (nn++11) ,
n =1 n =1

∞ n ∞
4.05. δ = 0.01 4.06. ∑ (2n + 1)! , δ = 0.0001
(−1) 3 n =1 n =1
3.15. ∑ (2n + 1) ⋅ 22n +2 3.16. ∑ (−1)n (n n+ 1)! ∞ ∞
n =1 n =1 (−1)n ⋅ n (−1)n ⋅ n 2
∞ ∞ 2 n
4.07. ∑ 2n
, δ = 0.1 4.08. ∑ 3n
, δ = 0.1
3
n +1 n =1 n =1
3.17. ∑ (−1) n +1
n +2
3.18. ∑ (−1) n3n ⋅+21
n
∞ ∞
n =1 n =1 (−1)n (−1)n
4.09. ∑ 2
, δ = 0.001 4.10. ∑ (2n + 1)!! , δ = 10−4
∞
(−1) n ∞
(−1) n +1 n =1 (2n − 1) (2n + 1) n =1
3.19. ∑ n 2 (2n + 3) 3.20. ∑ n ⋅ 4 3n + 2
∑ (− 25)
∞ ∞
n =1 n =1 (−1)n n

∞ 2
4.11. ∑ (2n )!! , δ = 0.001 4.12. , δ = 0.01
3 − 5 + 7 − 9 +K n =1 n =0
3.21.
2 ⋅ 4 4 ⋅ 42 6 ⋅ 43 8 ⋅ 44
3.22. ∑ (−1)n (n n− 1)!
n =1 ∞
(−1)n ⋅ n ∞ sin ( 2π + n π )
∞ ∞
4.13. ∑ 7n
, δ = 0.0001 4.14. ∑ n3
, δ = 0.01
(−1)n ⋅ n 3
∑ (−1) 3nn⋅ +2n2
n =1 n =1
3.23. n
3.24. ∑ 5n (3n + 4) ∞ ∞
n =1 n =1 (−1)n ⋅ 2n (−1)n
4.15. ∑ n
, δ = 0.001 4.16. ∑ (3n )! , δ = 0.001
n =1 ( n + 1)
∞ ∞
1 (−1)n n =0
3.25. ∑ (−1) n +1
(2n )3 − n
3.26. ∑ n 2 + 4n + 9 ∞ ∞
n =1 n =1 (−1)n (−1)n ⋅ (2n + 1)
∞ ∞
4.17. ∑ (2n )!2n , δ = 0.00001 4.18. ∑ (2n )!
, δ = 0.0001
(−1)n (3n − 1)
∑ (−1)n 54nn3 −−31
n =1 n =1
3.27. ∑ 3
n ⋅2 n
3.28.
∞ ∞
n =1 n =1 (−1)n
∞
4.19. ∑ 2n n ! , δ = 0.001 4.20. ∑ (−1)n n ! (21n + 1) , δ = 0.001
(−1)n +1 (n + 1) 1 − 3 + 5 − 7 + 9 −K n =1 n =1
3.29. ∑ 2n 2 + 3 3.30.
3 32 33 34 35 ∞ ∞
n =1 ( −1)n nπ
4.21. ∑ (2n )! n ! , δ = 10−5 4.22. ∑ (ncos
+ 1) ⋅ 3n
, δ = 0.001
n =1 n =0

∑ (− 23)
∞ ∞
(−1)n n
4.23. ∑ 4n ⋅ (2n + 1) , δ = 0.001 4.24. , δ = 0.1
n =1 n =0

∞ ∞
(−1)n (−1)n
4.25. ∑ (2n )! , δ = 0.001 4.26. ∑ (n + 1)n , δ = 0.001
n =1 n =1

55 56
 ∞ sin ( 2π + n π ) ∞
(−1)n
∞
( x − 3)2n
∞
(x + 2)n
4.27. ∑ , δ = 0.01 4.28. ∑ n 2 (n + 3) , δ = 0.01 5.21. ∑ (n + 2) ln(n + 2) 5.22. ∑ n 2
n =1 n3 + 1 n =1 n =1 n =1 2 ⋅ n

∞ ∞ ∞ ∞
nπ , (−1)n (x − 4)n n
4.29. ∑ (ncos
3
+ 1)2
δ = 0.001 4.30. ∑ 1 + n3 , δ = 0.01 5.23. ∑ n +1
5.24. ∑ (n3 +n1)! n x n
n =0 n =1 n =1 n n =1

∞ ∞
n + 1(x + 3)n 4n ⋅ (x + 1)2 n
5. Визначити інтервал збіжності степеневого ряду 5.25. ∑ 3n
5.26. ∑ n
n =1 n =1
∞ ∞
(n − 2)3 (x + 3)2n (−1)n (x − 3)n
5.01. ∑ 2n + 3
5.02. ∑ ∞
(3n + 5)(x + 2)2 n ∞
(n 2 + 1)(x + 4)n
∑ ∑
n
n =1 n =1 ( n + 1) ⋅ 5 5.27. 5.28.
n =1 (2n + 9)5 n =1 5n
∞ ∞
(x − 1)2 n (2n + 3)(x − 2)2 n
5.03. ∑ 5.04. ∑ ∞
(x + 2)n ∞
n 2 ⋅ (x − 3)n
∑ (2n + 1) ⋅ 3n ∑
n
n =1 n ⋅ 9 n =1 (n + 1)5 5.29. 5.30. 4 2
n =1 n =1 ( n + 1)
∞ ∞
(x − 2)2 n (x − 5)2n +1
5.05. ∑ (−1) n −1
2n
5.06. ∑ 3n + 8 6. Розкласти задану функцію в ряд Тейлора в околі точки x0 вико-
n =1 n =1
ристовуючи розклади основних функцій в ряд Маклорена. Вка-
∞ ∞
(n 3 + 1)(x − 2)n зати область збіжності отриманого ряду
5.07. ∑ 3n
5.08. ∑ nnn! x n
n =1 n =1
−1 −1
∞ 2 n −2 ∞ 2n −2
6.01. y = (6 + x ) 2 , x0 = −2 6.02. y = (x 2 − 4x + 8) 2, x0 = 2
(x + 5) (x − 7)
5.09. ∑ 4n (2n − 1) 5.10. ∑ (2n 2 − 5n ) ⋅ 4n 2
n =1 n =1 6.03 y = ln(x 2 + 2x + 2) , x0 = −1 6.04. y = , x0 = − 1
3 − x − x2 2
∞ ∞
(x − 2)n
5.11. ∑ (3n + 1) ⋅ 2n 5.12. ∑ 5n3n− 8 (x − 2)2n 6.05. y = (x 2 − 12x + 40)
−1
2 , x0 = 6 6.06. y = 1 , x0 = 3
n =1 n =1
2
x − 6x + 18
∞ ∞
5.13. ∑ (x + 5)n t g 31n 5.14. ∑ sin n 2 n+ 1 ⋅ (x − 2)n 6.07 y = ln(x 2 − 4 + 6) , x0 = 2 6.08. y = ar ct g 1 − x , x0 = 0
n =1 n =1 1+ x
∞ ∞
(x − 1)2 n y = ar ct g 2x − 3 , x
n
5.15. ∑ n
5.16. ∑ (3n +⋅ 1)n n! x n 6.09
2−x
x0 = 0 6.10. y = ar csin
1 + x2
, x0 = 0
n =1 n ⋅ 9 n =1

∞ 2 ∞ 6.11 y = ar csin 2x , x0 = 0 6.12. y = ar ct g x , x0 = 0

(x + 2)n 5
5.17. ∑ nn 5.18. ∑ (n n+ 1)! (x + 5)2n +1 1 + x2 1 − x2
n =1 n =1

6.13 y = 1 , x0 = 3 6.14. y = 5 , x0 = 1
∞ ∞
(3n − 2)(x − 3)n (x − 5)n x 2 − 6x + 18 6 + 2x − x 2
5.19. ∑ (n + 1)2 ⋅ 2n +1 5.20. ∑ (n + 4) ln(n + 4)
n =1 n =1
6.15. y = 4
16 − 5x , x0 = 0 6.16. y = 7 , x0 = −1
15 − 2x − x 2

57 58
6.17. y = 6 , x0 = 1 6.18. y = 12 , x0 = 2
1
sin x dx
8 + 2x − x 2 x 7.07. а) ln 1.5 б) ∫ x
0

6.19. y = 1 , x0 = −2 6.20. y = ln(5x + 3) , x0 = 1 0.25

3x + 1
7.08. а) e−0.2 б) ∫ 1 + x 3 dx
6.21.
2 ( )
y = 2x cos2 x − x , x 0 = π
4
6.22. y = ( 1 + x ) −1 , x0 = 15 0

19
x x0 = 0 y = 1 ar csin x , x0 = 0 7.09. а) 90 б) ∫ x e− x dx
6.23. y = , 6.24.
3
27 − 2x x 0

6.25. y = sin 2 x , x0 = π
6
6.26.
2 ( )
y = 2x sin 2 x − x , x0 = − π
4 7.10. а) ln 1.3 б)
0.125

∫
3
x cos2 x dx
0

6.27. y = 1 , x0 = 2 6.28. y = 4 , x0 = 2 0.3

x −1 4x − x 2 ln(1 + x )
7.11. а) sin 20° б) ∫ x
dx
6.29. y = ar ct g x , x0 = 0 6.30. y = 12 , x0 = 1
0

1 + 1 − x2 x 1
1
∫ x sin
2
7.12. а) ln 1.07 б) x dx
7. Обчислити з точністю δ = 0.001 0

0.25 0.1
dx 1 − e−2x dx
7.01. а) sin 36° б) ∫ 1+ x4
7.13. а) 15 б) ∫ x
0 0

0.25 0.6

∫ ∫
3
7.02. а) 4
700 б) ln(1 + x )dx 7.14. а) sin 12° б) 1 + x 2 dx
0 0

0.1 0.8
1 ln(1 + x ) dx dx
7.03. а) e−0.8 б) ∫ x
7.15. а) cos9° б) ∫ 1 + x5
0 0

1 0.4
1 ar ct g x dx
7.04. а) 3
130 б) ∫ cos x dx 7.16. а) sin 6° б) ∫ x
0 0

0.2 2 0.5
e− x − 1 dx
∫x
2
7.05. а) cos20° б) ∫ x
7.17. а) ar ct g 0.1 б)
0
ln(1 + x ) dx
0

1 0.1
7.06. а) 3
70 б) ∫
3
x cos x dx 7.18. а) e−0.4 б) ∫ sin(100x
2
) dx
0 0

59 60
 1 8. Знайти три перших ненульових члени розкладу в ряд Тейлора
∫ cos( x ) dx
3
7.19. а) 50 б) розв’язку диференціального рівняння при заданих початкових
0 умовах
0.5
1 − cos x dx y ′ = 2ey + x y , y (0) = 0
7.20. а) ln 1.4 б) ∫ x2
8.01.
0

0.2 8.02. y ′ − x y = ey , y (0) = 0

−0.6 sin x dx
7.21. а) e б) ∫ x
0
8.03. y ′ = x 2y 2 − 1, y (0) = 1
0.5

∫ cos(4x
3 2
7.22. а) 520 б) ) dx 8.04. y ′′ = y y ′ − x 2 , y (0) = 0, y ′(0) = 1
0

0.2
2 8.05. y ′′ + 2x y ′ + y = 0, y (0) = 1, y ′(0) = 0
7.23. а) sin 12° б) ∫ e−3x dx
0
8.06. (1 − x 2 )y ′′ − y ′ = y 2 , y (0) = 0, y ′(0) = 1
0.5
dx
7.24. а) sin 36° б) ∫ 4
1+ x4 8.07. y ′′ = x 2 + y 2 , y (0) = 2, y ′(0) = 0
0

∫ x ln (1 + 5 ) dx
1
1 x 8.08. y ′ = 2x + cos y , y (0) = 0
7.25. а) cos10° б)
0
8.09. y ′ = cos x + y 2 , y (0) = 0
0.2 −x
1− e
7.26. а) 27 б) ∫ x
dx
0 8.10. y ′′ = x sin y ′, y (1) = 0, y ′(0) = π
2
1
dx
7.27. а) ln 0.98 б) ∫ 4 16 + x 4 8.11. y ′′ = x + y 2 ey , y (0) = 0, y ′(0) = 1
0

0.5
ln(2 + x ) − ln 2 8.12. y ′′ + x y 2 = 2 cos x , y (0) = 0, y ′(0) = 1
7.28. а) 3
1.06 б) ∫ x
dx
0
8.13. y ′′ = x 2 y + y 3 , y (0) = 1, y ′(0) = 0
2
dx
7.29. а) sin 9° б) ∫3 64 + x 3 8.14. y ′′ = (2x − 1) y − 2x , y (0) = 1, y ′(0) = 0
0

( )
0.4 2
7.30. а) 1 б) ∫ sin 5x dx 8.15. y ′′ = x y 2 − y ′, y (0) = 2, y ′(0) = 1
e 2
0

61 62
8.16. y ′ − y 2 = x (x + 1), y (0) = 0

8.17. y ′ + y 2 = ex , y (0) = 0

8.18. y′ = x 2 + y3, y (1) = 1

8.19. y ′ = x + ecos x , y (0) = 0

8.20. y ′′ − y ey = 0, y (0) = 0, y ′(0) = 1

8.21. y ′′ − x y ′ + y = x ey , y (0) = 0, y ′(0) = 1

8.22. y ′′ + y cos x = y 2 , y (0) = 3, y ′(0) = 0

8.23. (1 − x ) y ′ = 1 + x − y 2 , y (0) = 0

8.24. 1 y ′′ + cos y = 0, y (0) = 0, y ′(0) = 1

x

8.25. y ′ = 2ey − x y , y (0) = 0

8.26. y ′ = 2 cos x − x y 2 , y (0) = 1

8.27. y ′′ = x + y cos y ′, y (0) = 1, y ′(0) = π

3

8.28. y ′′ − x 2 y ′ = (6x − 3x 4 ) y 2 , y (0) = 2, y ′(0) = 1

8.29. y ′′ = x [(y ′)2 + x y ], y (0) = 0, y ′(0) = 1

8.30. y ′′ + x y ′ − y = 2y 3 , y (0) = 2, y ′(0) = 0

63
65
67