Р.Вагнер. Опера «Лоенгрін».

(1848)

Прем’єра – 1850р. у Веймарі під керівництвом Ф.Ліста.

Сюжет – 2 середньовічні легенди про чашу Святого Грааля та про Лицаря Лебедя; поема
Вольфрама фон Ешенбаха «Парсифаль», брати Грімм «Лицар Лебедя». Лібрето Р.Вагнера.
Тема опери: боротьба добра і зла(казкова)+психологічна драма закоханих(романтична).
Ідея опери: в образі Лоенгріна показати митця-романтика неприйнятого суспільством.
Р.Вагнер: «Тут я підхожу до трагічного положення справжнього митця в сучасному житті».
Композиція та драматургія:
І д. – експозиція світлих сил, зав’язка драми;
ІІ д. – експозиція сил зла, загострення конфлікту;
ІІІ д. – К! та трагічна розв’язка.
Жанр опери – музична драма: це перша реформаторська опера в творчості
Р.Вагнера(написана ще до теоретичних робіт).
Вступ до І д. - експозиція світлих сил (A-dur – лейттон-ть Лоенгріна). 3 теми:
1т. – 1-й л-в Лоенгріна-посланця Грааля(л-в Грааля): V-ni в 3-й октаві, хорал, діатоніка,
кришталево чистий, небесний образ. Далі звучить все нижче – Л. спускається з неба.
2т. – 2-й л-в Лоенгріна: нагадує 1т., більш гармонічно яскрава.
К! на 1т. у мідних духових – символ слави царства Грааля.
3т. – fis-moll, сумна, нисхідний рух по гамі, буде звучать у фіналі опери.
Ід. Сцена №2. Розповідь(Сон) Ельзи: Сцена наскрізного розвитку: монолог Е.
переривається репліками хора, короля, Фрідріха Тельрамунда. 3 розділи:
1р.(As-dur) – хар-р світлий, ніжний, наспівний, супровід дер.дух., хоральна фактура;
2р.-в оркестрі л-в Л.-посланця Грааля, потім 3-й л-в Лоенгріна-лицаря: дер.дух., сигнальні
ходи.
Сцена №3. Поява Лоенгріна(тенор):
1р. – прощання Л.з лебедем: майже без супроводу, тиха, спокійна тема нагадує церковний
наспів, лейттональність Л. (A-dur).
2р. – діалог Лоенгріна та Ельзи: у Л. звучить л-в заборони: строга, рішуча тема;
4р. – поєдинок Лоенгріна та Фрідріха. Оркестр передає зміст сцени. Короткий оркестровий
епізод на л-ві Божого суду: хар-р напружений, грізний(пунктир, ходи по звуках t35, закінчення
фраз на зм.VII7). Перемога Л. – 3-й л-в Лоенгріна-лицаря.
Вступ до ІІд. - контрекспозиція сил зла(fis-moll). 3 теми:
1т. – л-в зла: похмура, зловісна тема, усі засоби протилежні 1л-ву Л.: низький регістр, 1-
голосна тема V-c, ритмічно непевна, хроматизована.
2т. – л-в Ортруди(дружина Фрідріха): теж V-c по звуках зм.VII7 вниз.
3т. – л-в заборони у Cl.basso ворожо, зловісно.
ІІд. Сцена №2. Арієтта Ельзи. (B-dur).Одночасний показ дій в двох місцях – Ельза на
балконі, Фрідріх та Ортруда під балконом. Вокальна партія Е. кантиленна, лірична, у Ф. та О.
речитативні репліки. На початку звучить л-в Ельзи у Cl.
Сцена №4. Шестя до собору. 1т.(Es-dur) – піднесений, благоговійний хорал дер.дух., готує
до таїнства вінчання. 2т. – л-в Ельзи в ритмі маршової ходи у Cl., потім Ob.
ІІІд. Сцена №1. Весільний хор. Хар-р урочистий, світлий, спокійний.
Сцена №2. Дует Ельзи та Лоенгріна. Велика психологічна сцена, К! драми.
1р. (E-dur)– дует згоди на л-ві кохання: романсова тема, ніжна, лірична.
2р.(A-dur) – аріозо Л.: продовжуються зізнання в коханні – лірична, спокійна тема. Вже тут
Ельза намагається дізнатись таємницю Л.
3р.(C-dur) – аріозо Л.: пристрасна романсова тема на фоні трепітної пульсації струнних.
4р.(d-moll) – аріозо Е.: страждає через недовіру, невпевненість: низхідна мелодія, хроматичні
ходи, складні модуляції, схвильвані 16-ті в оркестрі. Нагнітання напруження – Е. задає
фатальне питання.
5р. – аріозо Л.: намагається зупинити її: суворі, рішучі стрибки, декламаційні інтонації;
кілька разів звучить л-в заборони.
6р. – і в оркестрі і в партії Е. л-в Ортруди – Е. підділася її чарам.
Сцена закінчується вторгненням Фрідріха і поєдинком Ф. та Л.